І. Вступ
видів ненависті, викликаних нетерпимістю, «які виявляються у формі агресивного націоналізму та етноцентризму». Хоча Суд ще не розглядав подібні питання, однак гомофобні висловлювання8 теж можна охарактеризувати як одну із категорій «мови ненависті». Класифікація окремих висловлювань як «мови ненависті» тягне за собою певні наслідки. Так, згідно з Судом, «не може бути жодних сумнівів, що стаття 10 Конвенції не поширюється на певні висловлювання, які вважаються "мовою ненависті" і які можуть бути образливими для певних осіб чи груп осіб»9. З іншого боку, згідно з нещодавніми ухвалами Суду, необхідно взяти до уваги той факт, що деякі висловлювання відповідного характеру не можуть вважатися «мовою ненависті» при вирішенні питання про те, чи порушення права на свободу вираження поглядів є виправданим у демократичному суспільстві10. Поняття «мова ненависті», таким чином, дозволяє провести лінію розподілу між висловлюваннями, на які не поширюються стаття 10 Конвенції та право на свободу вираження поглядів, і висловлюваннями, які вважаються такими, що не містять «мови ненависті», а відтак потрапляють під захист права на свободу вираження поглядів. Оскільки «мова ненависті» стала тим елементом, на який зважає Європейський суд, постає питання про те, коли саме висловлювання набуває ознак «мови ненависті». І як розпізнавати «мову ненависті» за відсутності чіткого визначення цього терміна?
Критерії розпізнавання Встановлення фактів, які можна кваліфікувати як «мову ненависті», ускладнюється тим, що висловлювання подібного типу не обов’язково містять вислови, що виражають «ненависть» або емоції. «Мова ненависті» може бути замаскована у
8
Щодо цього питання див. звіт «Гомофобія та дискримінація на підставі сексуальної орієнтації у державах — членах ЄС, частина I — юридичний аналіз» (Агенція ЄС з основних прав), червень 2008 року; див. також Білу книгу про міжкультурний діалог, прийняту на 118-й сесії Комітету міністрів 7 травня 2008 року, пункт 133.
9
Справа «Гюндуз проти Туреччини», пункт 41.
10
Справа «Ергін проти Туреччини» (Ergin v. Turkey, No. 6), № 47533/99, пункт 34, 4 травня 2006 року.
9