2
Гармонізація та синхронізація європейських та українських інноваційних програм
2.3. Про необхідність культури знань та законодавчого поля у сфері інноваційного розвитку України для отримання ефекту системності, гармонізації та синхронізації Олександр Зубарєв, Об'єднаний центр трансферу технологій, www.ukrsmb.org 2.3.1. Вихідні дані Незважаючи на наявність в Україні багатьох необхідних складових інноваційної системи [1-6], ефективність роботи цієї системи не досягла поки очікуваних результатів для прискорення інноваційного розвитку держави та суспільства. Це зумовлено рядом причин: - неузгодженістю норм чинних законів, що мають відношення до передачі об'єктів інтелектуальної власності від розробників та тих, хто фактично є власником технологій (а в українському законодавстві це нерідко різні суб'єкти), тим, хто готовий займатися комерціалізацією технологій; - непрофесіоналізмом гравців інноваційного поля, у першу чергу, тих, хто має відношення до можливості внесення змін в законодавство та його гармонізації з метою удосконалення та можливості синхронізації з закордонними складовими інноваційного розвитку; - браком компетентних фахівців з різних сфер інноваційного поля, які володіють навичками роботи з багаторічної практики, наприклад, учасників Innovation Relay Centres, Euro Info Centres, які об'єднані у мережу EEN, або Російської мережі трансферу технологій (RTTN); - недостатнім цільовим фінансуванням інноваційних розробок на стадії наукових досліджень (і ще частіше – на стадії дослідно-конструкторських робіт), щоб перспективні розробки можна було б довести до стадії комерціалізації; - відсутністю налагодженого системної взаємодії державних, громадських та комерційних інституцій та окремих фахівців; - відсутністю законних підстав у вищих навчальних закладів створювати при собі МСП; - невмінням дослідників, розробників новацій та винахідників готувати пропозиції для тих, хто міг би зацікавитися їх розробками для комерціалізації; - нерозумінням дослідників, розробників новацій та винахідників того, що на сучасному етапі для просування їх розробок від ідеї до ринку потрібно спільно працювати з іншими фахівцями, такими наприклад, як інноваційні менеджери та технологічні брокери, і що робота цих спеціалістів – не безкоштовна тому, що забезпечує розробкам додану вартість і без якої у більшості розробок шляху до ринку просто немає; - відсутністю прозорих та простих законних підстав застосування для комерціалізації наукових розробок та винаходів, отриманих у ВНЗ у результаті науково-дослідних робіт, які виконувалися за державні кошти. 2.3.2. Про низьку культуру знань у сфері трансферу технологій та пов'язаних з ним процесах у гравців на полі інноваційного розвитку Широкій аудиторії в Україні, у тому числі і профільної для тематики інноваційного розвитку, надзвичайно мало відомо про діючі у країнах ЄС та США інноваційні або технологічні бізнес-інкубатори, академічні інкубатори підприємництва, навчальні центри трансферу технологій, а також про пре-інкубатори або інкубатори знань. Часто люди та, що набагато гірше, державні службовці, помилково плутають їх з класичними бізнесінкубаторами, з технопарками або з науковими парками, тощо [7-10]. Наприклад, у складі неприбуткової Державної бюджетної установи “Київський центр інноваційного розвитку” у 2009 році був підготовлений до відкриття “Експериментальний інноваційний бізнес-інкубатор” (ЕІБІ). Прообразом ЕІБІ послужив віртуальний “Міжнародний інкубатор технологій” що був створений та діє у Росії з 1995 року (International tehnology & business) [11]. Для ЕІБІ було виділено приміщення, оргтехніка, розроблені нормативні документи які регламентують його роботу, закріплений штат співробітників, але ЕІБІ досі не зміг (і вже не зможе) стати діючим через слабку професійну підготовку державного службовця (у цьому профільному напрямку), який на своїй посаді мав право прийняти рішення про відкриття ЕІБІ, але не прийняв його, чим було фактичне закреслено відкриття такої необхідної для налагодження інноваційного розвитку структури. Непродумані та відсутні в Україні також механізми формування груп консультантів, як наприклад у США. Там вже напрацьована багаторічна практика колективного фінансування (оплати праці та організації поточної діяльності) подібних консультантів кількома організаціями або корпорацією підприємств. Один консультант припадає приблизно на 200-300 працюючих. Це фахівці різних професій. Витрати найбільших корпорацій США на утримання таких консультантів у 3-7 разів менше, ніж додатковий прибуток від їх діяльності [12]. У власників об'єктів інтелектуальної власності в Україні, на жаль, відсутнє розуміння, що форма та зміст підготовленої до трансферу технологій інформації повинні бути зрозумілі не тільки науковим фахівцям, а ще й тим людям (посередникам) які змогли б зацікавити власників або розпорядників фінансових ресурсів та промисловців або представників МСП, щоб запропонований об'єкт, як мінімум підходив під формулювання “інвестиційно-приваблива інноваційна розробка” [13, 14]. Як з боку дослідників, так і з боку розпорядників фінансових ресурсів чимало представників що не розуміють суті і ролі процесу, який у країнах ЄС називають технологічний аудит. Багато хто не розуміє, що саме цей процес виявляє і наочно показує стадію готовності технологій, підприємств і колективів (чи окремих розробників), які мають/пропонують технології – до комерціалізації технологій або до початку діалога з інвесторами, бізнесменами, підприємцями. У суспільстві існує хибне розуміння, що слово “трансфер” означає отримання швидких великих доходів без жодних складнощів. Наприклад, люди, не знаючи суті термінів, змішують “трансфер” з “комерціалізацією”, можуть не розуміти, що “інвестиція” може бути отримана для реалізації “інновації” і т.д.