Page 1

!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

Ж У Р Н А Л

13:49

Page I

П Р О

М А Н Д Р I В К И

Т А

В I Д П О Ч И Н О К

www.intour.com.ua

ЖОВТЕНЬ – ЛИСТОПАД

ТАЇЛАНД Ніч у Бангкоку

ФІНЛЯНДІЯ Влітку і взимку

НЕПАЛ Люди за хмарами

ДОРДОНЬ Французи і кроманьйонці

Спокуси Янтарного берега

5 (113) ’13

ОАЕ ГРЕЦІЯ ФРАНЦІЯ БРИТАНІЯ НІМЕЧЧИНА СЛОВАЧЧИНА ШВЕЙЦАРІЯ УГОРЩИНА ПОЛЬЩА РОСІЯ ЧЕХІЯ США


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page II

★★★★★

«Ісп

і «M » р у т а

e l ia Hotels I nte rnat

ional

Cuba

» пред

Усе найкраще на Кубі! «Parad

Р

ста вляють

isus Princes el Mar»★ ★ ★ ★ ad

Розкішний готель у райському куточку курорту Варадеро — тільки для дорослих пар. Працює за системою «ultra all!inclusive» і пропонує програму «Королівський сервіс». Істинно аристократичний відпочинок, задоволення всіх бажань і безліч приємних сюрпризів — від привітального коктейлю до послуг мажордома, від меню подушок до ексклюзивного ресторану. Обирайте Кубу! Обирайте найкраще!

Вул. Микільсько Слобідська, 2 в, оф. 6, Київ, 02002, Україна. Teл.: + 380 (44) 541 1895, 541 1896, 541 1468. Факс: + 380 (44) 541 1517. E mail: viajes@hispatour.com www.hispatour.com Ліцензія ДКСТУ АВ № 467900 від 2.11.2011


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 1


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 2


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 3


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 4

5 (113) 2013

6

1

СЕБЕ ПОКАЗАТИ 1623 Царград. Fashion story від Діани Дорожкіної.

ПОДОРОЖ НА ПОДІЮ 1014 Великі застілля. Анонси гасрономічих подій у світі. Читай, обирай, вирушай! 122127 ЛОНДОН навстіж. Столична мерія, Банк Англії, хмарочоси світових компаній… Вхід туди можливий лише в лондонські «Дні відкритих дверей».

ВОЯЖ КОЛЕКЦІЯ 2428 ЛАПЛАНДІЯ. Край зимових чудес. Зимова Фінляндія: полярне сяйво, поїздки на криголамі та оленях, знайомство із Санта Клаусом.

4

3035 ФІНЛЯНДІЯ. Північна Робінзонада. Літня Фінляндія зачарувала спокоєм, свіжістю, природою та смакотою. А здивувала — островами.

2

3641 АБУДАБІ. Тисяча за одну ніч, або Ще одна арабська казка Емірат Абу Дабі має все, що й сусідні, тільки трішечки більше. Для всіх! Розвіюємо міфи. 5054 ПОЛЬЩА. Казки для фей. Шльонське воєводство своїми замками й палацами здатне перетворити домогосподарку на фею. 5670 ДОМІНІКАНА. Скарби Янтарного Берега. Янтарний Берег — це найбільші у світі поклади бурштину. Пуерто Плата — «срібний порт». А відпочинок тут — справжнє золото! 7479 НІМЕЧЧИНА. Берегами всесвітньої спадщини. Країна перебуває на п’ятому місці за кількістю пам’яток ЮНЕСКО. Три з них — на мальовничих берегах річок. 96100 ВІЛЛАРГРИЙОН. Казка Альп. Швейцарський курорт вражає вишуканістю, зануреністю в природу, кількістю гірськолижних та інших можливостей для всієї родини.

6

3

108112 НОВИЙ ОРЛЕАН. Містоджаз. Джаз тут можна слухати в кафе, на теплоході, що пливе по Міссісіпі, й навіть на похороні.

2

4

НАСТРІЙ З НАТУРИ 4248 ТАЇЛАНД. Ніч у Бангкоку. «Місто янголів» уночі надягає маску й запрошує до дещо інших задоволень…

МИСТЕЦТВО ГОСТИННОСТІ 7273 БУДАПЕШТ. Будда в Пешті. «Buddha Bar Hotel Budapest Klotild Palace» — один із тих самих палаців близнюків угорської столиці.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 5


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 6

6

5

96100 ШВЕЙЦАРІЯ. Ідеальне буття. Альпійські апартаменти «Du Parc» пропонують не просто розкіш, а досконалу модель життя.

MODUS VIVENDI / СПОСІБ ЖИТТЯ

0

8089 НЕПАЛ. Люди за хмарами. Фотограф пройшов 250 кілометрів по Гімалаях. Вразили гори, але люди — не менше.

8

140143 КРИТ. Якщо не зміниться вітер. Ранок грецького рибалки: зворотний бік курортного життя.

МАНДРУЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я 9095 ЧЕХІЯ. Здоров’я класу Superior. Компанія «AXXOS Hotels & Resorts»: новітні зразки водолікування, велнесу та індустрії комфорту.

ЖИВИЙ СВІТ 114120 Великий похід камчатського краба. Один із найкращих підводних фотографів світу — про один із найбільших делікатесів Світового океану.

МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СТРАВ 128133 Тур їсти. Кулінарний тур по Словаччині, Угорщині, Румунії та Україні. Смачного читання!

TERRA INCOGNITA 134139 ДОРДОНЬ. Французи та кроманьйонці. Мальовничий край та печери з найбільшими у світі «галереями» доісторичного наскельного розпису.

ФЕНОМЕНИ & УНІКУМИ

8

15

6

16

144148 Зі світової колекції цікавин.

УКРАЇНА ЧУДЕС 150153 СЕДНІВ. Неначе справді рай. Миле містечко ховає у зелені козацьку історію, перлини бароко та класицизму, рядки Шевченка і Глібова. 166171 КОЛОЧАВА. Село музеїв. Звичайне закарпатське село стало міжнародним центром туризму. Тепер тут 10 музеїв і 20 пам’ятників!

ПРОФІ ТУР 154156 Ювілей з новим обличчям. Головна осіння турвиставка України — з новим ім’ям та іміджем. Інтерв’ю з директором.

ОЗБРОЄНИМ ОКОМ 158165 Панорами душі. Експонати міжнародного фотосалону «Панорама моєї країни» в Києві.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 7


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 8

1998

2000

2003

2004

2007

2010

2012

Журнал про мандрiвки та вiдпочинок Засновник i видавець — ТОВ «Редакцiя журналу «Мiжнародний туризм» Видається з 1992 року Головний редактор Олександр ГОРОБЕЦЬ Заступник головного редактора Євген БУДЬКО Вiдповiдальний секретар Iрина ГОРОБЕЦЬ Художнiй редактор Борис ТАРАСЕНКО Комп’ютерна графiка та верстка Євгена КРУТОВЕРЦЕВА Коректура Людмили ГОРОБЕЦЬ, Наталi ОБОЛЕНСЬКОЇ Вiддiл реклами: Тел./факс: (044) 254 5190, 254 5191, 254 5193

На обкладинцi: «Гаряча Домінікана». Фото Олександра ГОРОБЦЯ

Передплата яскравих вражень! Заповніть квитанцію на пошті, аби не шукати кожного номера нашого журналу в кіосках. Продовжуйте передплату з будь якого місяця! Журнал виходить щодва місяці — 6 номерів на рік. Має обсяг 144–172 сторінки.

ДЕ ПЕРЕДПЛАТИТИ? У ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ Оформте передплату з поштовою доставкою в будь якому відділенні зв’язку України. Передплатний індекс у каталозі ДП «Преса» — 74318. У ПЕРЕДПЛАТНИХ АГЕНЦІЯХ «БліцІнформ»: Київ — (044) 205 5110. «Ідея»: Київ — (044) 417 8767; Донецьк — (062) 381 0932. KSS: Київ — (044) 585 8080. «Меркурій»: Київ — (044) 249 9888; Дніпропетровськ — (056) 374 9055. «Періодика»: Київ — (044) 289 0704. «Самміт»: Київ — (044) 521 2369. ЗАПИТУЙТЕ ЖУРНАЛИ «МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ» У МІСЦЯХ ПРОДАЖУ ПРЕСИ!

Вiддiл розповсюдження: Тел./факс: (044) 288 9625, 288 5457 Над номером працювали художники: Сергій Горобець, Борис Тарасенко Зареєстровано Мiнiстерством України у справах преси та iнформацiї, серiя КВ, № 2351 вiд 17.01.1997 р. © Журнал «Мiжнародний туризм» Адреса редакцiї та видавця Кловський узвiз, 15, м. Київ, 01021 Тел./факс: (044) 254 5190/91/93, 288 5457, 288 9625 Email: welcome@intour.com.ua Представництва у Криму: тел./факс: (0654) 326 993 у Канадi: Український центр засобiв i розвитку — тел.: (403) 497 4374; факс: (403) 497 4377 Кольороподiл i друк: Видавничий дiм «Рема Принт» Вул. В. Чорновола, 2, оф. 1, м. Київ, 01135, Україна Тел.: +38 (044) 486 8004, 486 2820 Тираж — 20 000 примiрникiв Перiодичнiсть — 6 випускiв на рiк Цiна договiрна. Передрук матерiалiв — тiльки з дозволу редакцiї. За рекламну iнформацiю вiдповiдає рекламодавець. Рукописи не рецензуються i не повертаються. Думка авторiв публiкацiй не завжди вiдповiдає думцi редакцiї. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть фактiв, власних назв та iмен, iнших вiдомостей несуть автори. Editor in Chief Oleksandr HOROBETS Deputy Editor in Chief Yevhen BUD’KO Managing Editor Iryna HOROBETS Art Director Borys TARASENKO Director of Computer Work Yevhen KRUTOVERTSEV Proof Reading & Editing Natalya Obolenska Subscription Index 74318 © «International Tourism» Magazine


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 9

Високого польоту! Небесно елегантна, технічно досконала і сервісно віртуозна авіакомпанія «Air France» відзначає своє 80+ліття. Вітаємо її команду з ювілеєм! Пишаємося співпрацею і насолоджуємося польотами з Вами, партнери! Бажаємо легкості в бізнесі, окрилення у творчості та небесних радощів у особистому житті! Ваші багатолітні шанувальники — «екіпаж» журналу «Міжнародний туризм»


НА ПОДІЮ

13:49

Page 10

Р О Д О П Âîñåíè êîæåí ãîñïîäàð çáèðຠãàðíèé âðîæàé. Òîæ ñàìå ö³º¿ ïîðè ðîêó ìàéæå â êîæí³é êðà¿í³ ïðîâîäèòüñÿ áåçë³÷ «ñìà÷íèõ» ôåñòèâàë³â — â³ä íàéïîïóëÿðí³øèõ ïèâíèõ äî åêçîòè÷íèõ òà åêñêëþçèâíèõ. Þë³ÿ ÌÀËÀ

ВЕЛИКІ ЗАСТІЛЛЯ

02.10.2013

О

Ж

!MT5-13-disk.qxd

Пивні річки Німеччини Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль пива Мюнхен (Німеччина) 21 вересня – 6 жовтня www.oktoberfest.de/en/

Найгучніший фестиваль пива може відбуватися тільки тут, у сер

ці Баварії — Мюнхені. Так, це він, «Октоберфест»! Фестиваль був започаткова

ний ще у 1810 році на честь весіл

ля баварського кронпринца Люд

віга та принцеси Терези Саксен

Хільдбургхаузен. Тоді його висо

кості влаштували грандіозне гу

ляння для своїх підданців, а потім повторювали щороку в день річниці укладен

ня монаршого шлюбу. Звичайно, до сьогодні святкування зберегло лише головні для широкої публіки атрибути — пиво та веселощі. За статистикою, відвідують фест понад 7 мільйонів людей з усього світу. Ко

жен третій німець принаймні раз у житті відвідав «Октоберфест». Щороку на ньо

му випивається понад 6 мільйонів літрів пива, з’їдається 300 тисяч ковбасок і 600 тисяч смажених курчат! Зауважимо, що туалети на святі платні...

10

Все в шоколаді Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль шоколаду Париж (Франція) 31 жовтня – 4 листопада www.salonduchocolat.fr

У Парижі, місті романтики, високої моди та, звісно, неперевершеної кух

ні уже вдев’ятнадцяте відбудеться чи не найграндіозніший фестиваль шо

коладу — «Le Salon du Chocolat». Щороку «смачний фестиваль» зби

рає з усієї Європи понад 400 учасни

ків — виробників чорних ласощів. Де

сятки тисяч відвідувачів приходять по

ласувати неймовірними виробами з шоколаду та взяти участь у майстер

класах із його приготування. Не був би то Париж, якби обійшло

ся без моди. На гостей свята чекає екстравагантний фешн показ — мо

делі представлятимуть «вбрання» з шоколаду. Можна буде побачити не лише їстівні аксесуари та оздоби, а й цілі шоко сукні. Звичайно ж, із таким крихким матеріалом не уникнути ка

зусів — 2011 року відома телеведуча загубила «солодку» спідницю… Вартість квитка — 20 євро, але во

но того варте!


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 11

Адреса: Princess Egypt Hotels, Sahl Hasheesh road, Hurghada, Red Sea, Egypt. Тел./факс: 002 065 344 63 00 22, 002 065 344 77 66 EGmail: info@princessegypthotels.com Website: www.princessegypthotels.com www.facebook.com/Golden5Princess


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 12

Що:

фестиваль морепродуктів Де: Ель%Грове (Іспанія) Коли: 5–14 жовтня Інфо: www.turismogrove.es/en/

Дари моря «O Grove Seafood Festival» — один із найбільших фестивалів морепродук

тів у світі. Він проводиться ще з 1963 року в узбережному містечку Ель Грове, що в іспанському регіоні Галісія. Двотижневе святкування приваблює понад 200 тисяч туристів. Тут можна спробувати свіжовиловлені морепродукти, при

готовлені за найкращими рецептами, відвідати майстер класи відомих шеф

кухарів. Кожен день фестивалю проходить під знаком якогось морського делікате

су — відбуваються, наприклад, «Фієста мідій» або «Фієста палтуса». Прово

дяться змагання з риболовлі, серед неймовірних ароматів кухні виконуються національні пісні й танці. Неодмінно скуштуйте місцевий кулінарний шедевр — «вієру», страву з мор

ських гребінців із додаванням цибулі, зелені та хліба. Ресторани в Ель Грове вирізняються демократичними цінами.

Угорщину ковбасить Що: Де: Коли: Інфо:

ковбасний фестиваль Бекешчаба (Угорщина) 8–10 жовтня www.budapestinfo.hu

Можна без кінця перерахову

вати туристичні принади Угорщи

ни, але про кухню країни не вар

то говорити — її треба куштувати! У жовтні в місті Бекешчаба гран

діозний фест познайомить із не

змінним атрибутом угорського за

стілля — ковбасою. Здавалося б, що в ній незвичайного? В угорській — усе: якість, асортимент і поєднання смаків. Понад 400 кухарських команд змага

тимуться за виготовлення найкращої ков

баси за традиційним рецептом свого ре

гіону чи з використанням родинних секре

тів. Туристи зможуть придбати ці смаколи

ки, ба навіть півтораметрову ковбасу на сувенір. Не обійдеться свято і без палінки — фруктової горілки. Лунатимуть запальні угорські пісні, а ноги самі йтимуть у танок. Але побережіть сили на екскурсії!

12

Смак Альп Що: Де: Коли: Інфо:

кулінарний фестиваль Мерано (Італія) 10–12 листопада www.meranowinefestival.com/en

В Італії, у Південному Тиролі, посе

ред альпійської долини з неймовірно чистим повітрям затишно примости

лося місто Мерано. Воно стало відо

мим не лише спа курортами, а й між

народним фестивалем вина та куліна

рії. Захід відбувається у найгарнішій частині регіону Трентино Альто Аді

дже — садах замку Траутмансдорф. Щороку понад 450 виноробів і 130 виробників високоякісних продуктів збираються тут, аби пригостити всіх охочих. Серед іншого вони неодмінно готують традиційні альпійські страви: штруделі, домашню пасту, сири, в’яле

не м’ясо моцетту, брезаолу і салямі. «Родзинкою» меранського фесту стала традиція кулінарних піар подо

рожей. Цьогоріч сорок учасників про

йшли відбір на участь у пересувному фестивалі. Вони відвідають Німеччи

ну, Литву, Австрію, Естонію, Латвію, Росію та — увага, гурмани! — Україну!


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 13

Альпійське відкриття в Києві Представники австрійського регіону Тироль влаштували презентацію зимових туристичних можливостей в українській столиці. Тироль — це край, що поєднує все найкраще у сфері гірськолижного спорту і спа!індустрії, го! тельної справи та куліна! рії, шопінгу й апре!скі. Саме так позиціонували його гості з Австрії, які в готелі «Hyatt Regency Kiev» провели прес!конферен! цію та воркшоп із назвою «Відкрийте для себе Ти! роль!». Ацію зорганізува! ло Австрійське представ! ництво з туризму в Моск! ві. На запрошення актив! но відгукнулися українсь! кі журналісти і представники турфірм. Господарями акції стали ради з туризму Тироля та чо! тирьох його окремих регіонів. Штубай відомий найбіль! шим в Австрійських Альпах льодовиком, катання на яко! му можливе навіть улітку. Санкт!Антон дивує різноманіт! ністю гірськолижних трас загальною довжиною понад 200 кілометрів. Кітцбюель є лідером серед альпійських курор! тів за кількістю готелів високого класу. Пацнаун!Ішгль — це долина гір!тритисячників і вершина альпійського шику. Кожен із цих гірськолижних регіонів має власне обличчя, але всім їм властиві найвища якість спусків та обслугову! вання, безліч можливостей для катання, розваг, відпочин! ку й оздоровлення.

13


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 14

Що: гастрономічний фестиваль Де: Бриджтаун (Барбадос) Коли:16–19 листопада Інфо: www.visitbarbados.org

Бейджанс плюс Екзотичний Барбадос приваблює не лише білосніжними пляжами та лазу

ровими водами, а й фестивалем місцевої кухні, вина та рому. Кожного листопада до Бриджтауна приїздять найкращі з найкращих шеф

кухарів острівної держави та всього світу. Відважних гурманів та естетів вра

жатимуть кулінарними шоу від кухарів зі світовим ім’ям, найкращі сомельє спокушатимуть їх дегустаціями рому та вина, присутніх годуватимуть тради

ційними місцевими стравами, приготовленими просто на плантаціях цукрової тростини, а також влаштують вечірку бейджанс кухні, характерної для Барба

досу, яка увібрала африканські, індійські та індіанські традиції. Усе відбувається на лоні незайманої природи, в атмосфері карибської ро

мантики. Варто заздалегідь забронювати найекстравагантніші івенти, оскіль

ки захід стає дуже популярним серед знавців.

На батьківщині віскі Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль віскі Глазго (Шотландія) 17 листопада www.glasgowswhiskyfestival.com

У плані застілля Шотландія асоціюєть

ся насамперед із віскі. Щороку в Глазго відбувається фестиваль цього національ

ного міцного напою. Традиційно представ

ляється сорок його сортів, а крім того — стенди із книжками та сувенірами відпо

відної тематики. Щоб відвідати захід, треба при

дбати квиток, який буде дійсним упродовж 4 годин. У межах фесту можна спробувати кілька сортів віс

кі й придбати кілька пляшок за при

вабливими цінами виробників, де

тально ознайомитися з історією хмільного трунку та процесом його створення, дізнатися всі таємниці «правильного» віскі, навчитися від

різняти шотландський варіант на

пою від ірландського, здійснити екскурсії на винокурні. Головне — щоб від насиченості програми не запаморочилось у голові…

14

День частування Що: Де: Коли: Інфо:

день подяки США 28 листопада www.thanksgiving%day.org

Ми багато разів чули про амери

канський День подяки з новин і гол

лівудських фільмів, проте маємо ду

же слабке уявлення про нього. День подяки вперше відзначили ще в 1623 році. Тоді перші колоністи, переживши надзвичайну скруту, зібра

ли урожай на нових землях і виріши

ли влаштувати свято. Запросили на нього й корінних мешканців тих місць, котрі допомагали в нелегкий час но

вим сусідам. Відтоді «вдячна» вечеря вже століттями повторюється з року в рік. Символ застілля — індичка, та са

ма героїня багатьох історій і фільмів. Цілі родини збираються за святковим столом, аби поласувати стравами з нового врожаю, подякувати Богові й одне одному за підтримку. День подяки — не просто сімейне свято, це день взаємодопомоги та єд

нання нації. З його нагоди щороку об

лаштовуються їдальні для безпритуль

них і малозабезпечених. Цей день в Америці відкриває сезон різдвяно но

ворічних свят.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 15


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 16

Öàðãðàä FASHION+STORY ВІД ДІАНИ ДОРОЖКІНОЇ

www.dorozhkina.com

Ôîòî Îëåêñàíäðà ÌÎÐÄÅÐÅÐÀ


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:49

Page 17


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 18

Ñ

Діана ДОРОЖКІНА Дизайнер одягу та ювелірних прикрас, телеведуча Покази колекцій в Україні, Росії, Бельгії, Італії, Франції, Монако, США

Струменисті шовки, мінливі хутра…

Довгі шлейфові спідниці та ексцентричні тюрбани… Унікальний хутряний жилет, що створює силует

бездоганної фігури… У ювілейній колекції «Царград» істинно слов’янська душа зустрічає найкращі східні традиції. В основі колекції — жилет душогрійка, на який авторка отримала міжнародний патент. Ця модель, створена з різноманітних поєднань

хутра і шкіри, стане розкішним аксесуаром у вашому гардеробі. Корсетні деталі пояса скоригують талію, наблизивши її до досконалості. Ця колекція створена для жінки, в якій ідеально сплелися м’якість і рішучість, сила й ніжність, енергія Заходу та мудрість Сходу.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 19


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 20


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 21


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 22


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 23

www.dorozhkina.com


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:50

Page 24

ЛАПЛАНДІЯ

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

В

Край

зимових

чудес Òóò ìîæíà ïîáà÷èòè ïîëÿðíå ñÿéâî, íàâ÷èòèñÿ êåðóâàòè îëåíÿ÷èì çàïðÿãîì, ïðî¿õàòèñÿ íà êðèãîëàì³, ïîçíàéîìèòèñÿ ç³ ñïðàâæí³ì Ñàíòà-Êëàóñîì ³ îñòàòî÷íî ïîâ³ðèòè â êàçêó! Ìàð³ÿ ÇÀ²ÐÞÕ²ÍÀ

A

— А ви одразу народилися Сантою чи стали ним зго дом? — запитала я в різдвяного дідуся під час приват! ної аудієнції. — О, це було так давно!.. Пам’ятаю тільки, що за вжди хотів творити добро…

СантаКлаус і добре слово скаже, і мудру пораду дасть.

Аудієнція в Санта+Клауса Він народився на Полярному Колі, де живе і зараз. Перед Різдвом активно готується до навколосвітньої подорожі з роздаванням подарунків, у кінці зими йде у відпустку і майже в будь!який день року готовий при! ймати гостей у «Селищі Санта!Клауса» на Полярному

колі. Скільки йому років — не пам’ятає. Але дідуган дружній, відкритий, він радо відповідав на всі мої «ка! верзні» запитання. Прикро, що час аудієнції обмеже! ний і можна було розпитати тільки про найголовніше. — Всі мрії збуваються, — сказав мені Санта, провів кремезною рукою у повітрі, згорнув долоню і хитро подивився прямо мені в очі. — Головне — не відпуска ти їх і тримати поруч. Санта!Клаус має помічників. Ельфи допомагають читати листи від дітей з усього світу, пакують подарун! ки і зустрічають гостей. Вони показують їм надра землі й переводять через Полярне коло. Всім, хто перети! нає цю цілком конкретну лінію, відкриваються дива і магія Санти. Можна побачити механізм, завдяки якому в Новорічну ніч Санта!Клаус сповільнює час, аби встигнути завітати до кожної дитини світу. Він має чарівні сани та хитрий пристрій для опускання пода! рунків у комин. Неподалік знаходяться оленячі ферми, адже десь треба доглядати новорічний транспорт. Тут можна ді! знатися, як жили оленярі!саами — корінні мешканці цих північних земель, побачити загони з «рогатими скакунами» і навіть узяти урок керування запряжени! ми саньми. Яке це диво — мчати на неймовірно сильній тва! рині, яка біжить у березовому лісі, високо підкидаю! чи копитами сніг. Яка міць! Яка легкість! Олені біга! ють по заметах зі швидкістю майже шістдесят кіломет! ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 25

Ніжність і швидкість.

Фото «Visit Finland»

Північні олені — лагідні та ніжні тваринки, ще й зовсім невеличкі, а несуть сани по заметах зі швидкістю 40 кілометрів за годину!


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 26

У казковій хатині тролів і нагодують, і заспівають.

рів на годину, а коли тягнуть сани, розганяють! ся до сорока. Але при всій своїй енергії ці тва! рини дуже спокійні. Можна годувати їх мохом, гладити цупку шкуру і роздивлятися кремезні роги. До речі, кожен олень має унікальну структу! ру рогів, жоден малюнок яких не повторюється! Якщо хочете побачити оленів у всій красі, то майте на увазі, що роги вони щороку скидають: самці — взимку, а самиці — у травні.

Листи до Санти.

ВАРТО ВІДВІДАТИ ЩЕ Центр «Арктикум», де можна поба

чити полярне сяйво та ознайомитися із природою Півночі (www.arktikum.fi). Центр «Pilke» з інтерактивними екс

понатами, які зацікавлять будь кого і відкриють секрети лісу, деревини та паперу (www.tiedekeskuspilke.fi). У Гельсінкі — насамперед острівну фортецю Свеаборг, квартал дизай

ну та численні музеї.

Школа ельфів Головні помічники Санта!Клауса — це ель! фи. Ними, здається, не народжуються, а стають. У Школі ельфів усяк охочий може пройти курс навчання тривалістю 99 років. А оскільки не ко! жен має в запасі стільки часу, існує 30!хвилин! ний експрес!курс. Головні предмети в ельфійсь! кій школі — ходіння навшпиньки (щоб, боронь Боже, ніхто не почув і не помітив), підглядання у дверне вічко (адже як ще ельфи дізнаються про поведінку дітей?), щира доброта і магічні слова. Щоб школа була доступна людям із різних кра! їн, є ельфи, які знають різні мови, у тому числі англійську та російську. Україномовних ельфів я поки що не зустрічала — гадаю, наш Святий Миколай у своїх резиденціях в Україні це з над! лишком компенсує. Експрес!школа ельфів розташована в «Сан! та!парку» (www.santapark.com) — рідній печері Санти, де на глибині 50 метрів під Полярним ко! лом можна відвідати Школу каліграфії, створи! ти власного ельфа, побачити Снігову Королеву та покататися на казковому поїзді. Селище тролів — Заходь, заходь, не бійся. Я ж бачу, що ти своя, — каже мені троль, гладячи кремезною ла!

26

пою мою руду штучну дублянку, яка справді на! гадує трольське хутро. — Розкажу тобі одну історію. Коли я був мо лодим і сильним, ідучи лісом, натрапив на ведмежу тропу. Звір відчув мій запах, прибіг, почав гарча ти і кидатися на мене. Я його скрутив і тримав доти, доки він почав благати про свободу. Згодом ми з’ясували, що не маємо причин для сварок, і стали друзями. Символом дружби обрали клеймо, яке поставили на своїх виделках. Ми з тобою теж схожі, — троль дістав із вогнища металевий прут і, дотримуючись усіх необхідних ритуалів, по! ставив клеймо на свою виделку, яку потім пода! рував мені. А розпочалося це моє знайомство так... Гуля! ючи в лісі, наша група натрапила на трьох ку! медних створінь — дитинчат тролів. Вони біга! ли, постійно кидалися снігом, реготали й були абсолютно не в змозі встояти на одному місці. Троленята запросили нас у гості до свого сели! ща в глибині лісу. Кілька хатин, схожих на кар! патські колиби, стояли, запорошені снігом, а між ними — Тато Троль. Він народився в тій же сауні, де й Санта!Клаус, і теж не пам’ятає, скіль! ки йому років. Видно, що старенький. Він роз! казав про історію свого роду. У прадавні часи кра! сень!троль, нащадок роду злих тролів, зустрів чарівну дівчину!гнома. Вони закохались і запо! чаткували рід добрих фінських тролів. Тепер у цьому роду багато дітей, усі вони люблять співа! ти, танцювати і гратися. Харчуються за звичая! ми людей: млинцями з варенням, сардельками, чаєм. Нас частували — смачно. Ми багато спілкувалися і проводили час по! трольському. А остаточно ставши «своїми», про! йшли обряд посвячення у тролів. Не буду роз! кривати всіх секретів процедури, але після цьо! го наступного дня починають рости вуха і хвіст.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 27

Екзотична забава — плавання серед криги. На диво тепло (завдяки спеціальному гідрокостюму) і весело!

Звичайно, цього не видно стороннім особам, але всі починають відчувати, що той, хто пройшов посвячення, добрішає і знач! но більше любить природу. Тож коли ви, гуляючи засніженим лісом, зустрінете пухнас! того троля, не лякайтеся. Скажіть йому традиційне вітання «хан! та пейва» («хвостатого дня»). Він зрозуміє, що ви свій, і відкриє свій чарівний світ. За лаштунками чудес А тепер відкриємо страшну таємницю полярних дивовиж. Тільки за умови, що ви її нікому не розкажете… У головній компанії, яка організовує новорічні активіті й офіційно представляє Санта!Клауса у світі, працює аж близь! ко п’ятдесяти Клаусів! Переважно, це чоловіки 28–35 років, зростом понад 180 сантиметрів, із поставленим голосом та ду! же кмітливі. Вони проходять спеціальні тренінги, де опанову! ють усі премудрості роботи та вивчають Кодекс Санта!Клаусів, у якому прописані відповіді на найпопулярніші запитання ді! тей і дорослих. Санта неодмінно має знати англійську та базові фрази найпоширенішими мовами світу. Існує спеціальний комітет, який розробляє імідж: кольоро! ву гаму й стиль одягу, певні принципи поведінки. Цих правил мають дотримуватись абсолютно всі фінські «Діди Морози». Комітет проводить регулярні перевірки бездоганного виконан! ня приписів. Для когось усе це може виглядати як якесь знущання над ди! вом, паплюженням чарівної мрії. Та насправді такий підхід до! помагає свято берегти фінські чудеса. Так усе детально вивіре! но і продумано, що, перебуваючи в Лапландії, навіть дорослі починають вірити в старого доброго чарівника, який літає на оленячому запрягу і приносить подарунки. Протягом подорожі по Фінляндії я бачила кількох ельфів — помічників Санти. Але хоч би до яких хитрощів я вдавалася, вони так і не «розкололися», звідки вони взялися. Всі повторю! вали в різних варіаціях — мовляв, звідки беруться ельфи, ніхто не знає. Ці створіння мають «мультяшний» тембр голосу, вдяга! «Сампо» — за словами капітана, єдиний криголам у світі, на який відносно легко може потрапити турист.

ються в чудернацькі різнокольорові костюми, вміють танцюва! ти. Мені вдалося поспостерігати близько двох годин за ельфій! кою Маріанною, якій уже 251 рік. Ані підступні запитання, ані наше довге співіснування в одному просторі не видали в ній зви! чайну людську істоту. Хоч з якого боку поглянь — справжній ельф! Чи то це неперевершений професіоналізм аніматорів, чи то ельфи справді живуть у лісових хатинках Лапландії… А побачивши між засніженими соснами родину веселих тро! лів, навіть не хочеться піддавати сумніву їхню природу. Проте робота журналіста є робота, і я пригледілася прискіпливо. Тро! лі — це насправді жваві, талановиті людські діти з театральни! ми навичками. Програма дійства в селищі тролів дуже гнучка й залежить від віку гостей, але тролі завжди дуже життєрадісні й кумедні. За щирість і яскравість пустощів троленята отриму! ють гроші, як на справжній дорослій роботі. Школи тролів не існує, вимоги до них не такі жорсткі, як до ельфів, тому не всі ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 28

Таємничі коридори льодового готелю, в якому з криги та снігу зроблені стіни номерів, столи ресторану і деякий посуд.

ПІВНІЧ ФЕННОСКАНДІЇ Лапландія — регіон на півночі Фін

ляндії, Швеції та Норвегії, початково заселений народністю саамів. Столиця Лапландії — Рованіємі, рід

не місто Санта Клауса. Торік Санта отримав 550 тисяч лис

тів з усього світу. Сніговий замок споруджували вже 18 разів, щоразу з різним дизайном. Криголам «Сампо» вже 25 років во

зить туристів, тож програма ідеаль

но вивірена. Більше інформації про цікавинки Ро

ваніємі та Кемі — на офіційних сайтах: www.visitfinland.com; www.visitrovaniemi.fi; www.visitkemi.fi.

вони знають англійську, а тим паче — російсь! ку. Проте перебування в їхньому царстві дарує неперевершені емоції й душевне спілкування. Світ снігу і криги Читали «Снігову Королеву» Андерсена? А чи можете собі уявити, що все це — реальність? У містечку Кемі щороку споруджують льодя! ний замок. Снігової Королеви не запрошують, а ось добрі створіння Артту і Тартту оселяються там одразу ж — для забезпечення приємної ат! мосфери. Сніговий замок «LumiLinna» — це ди! зайнерський готель із рестораном, де все зробле! не з льоду і снігу: підлога, і склепіння — зі снігу, світильники, столи і навіть келихи в барі — з льо! ду! Стіни прикрашені барельєфами та скульпту! рами, що додає місцю містичності. Ходиш кори! дорами, роздивляєшся крилатих драконів, що розправили крила на стінах, торкаєшся снігових дерев, які своїми білими гілками і листям три! мають стелю — під ногами рипить сніг, а з рота йде пара. Температура — мінус п’ять за Цельсієм. Номери невеличкі, але затишні: на ліжку — хут! ра, а крізь снігову товщу стін не може просочи! тися жоден звук. Сплять тут в арктичних спаль! никах, великих і теплих. Пробувала — не холод! но. А ранок починається бадьоро: вилазиш зі сво! го теплого сховку в мороз і бігаєш коридорами, аби розігнати кров. Можна проїхатися числен! ними льодовими гірками: і весело, і тепло стає, поки забіжиш на вершину. Ті, хто посеред ночі передумав ночувати у сніговому готелі, можуть перебазуватись у де! рев’яний будинок, де завжди тепло. Особливий номер готелю — для молодят. А в каплиці (звісно, теж зі снігу і льоду) повінча! лися вже два десятки пар із різних країн світу.

Для тих, хто любить спати в теплі, але все! таки хоче побачити це унікальне місце, органі! зовують екскурсії по сніговому замку!готелю, а в ресторані їх пригощають гарячим напоєм. Приємна особливість дивовижної споруди в то! му, що тут з року в рік змінюються тема і стиль оформлення. Тож повернутись у «замок Сніго! вої Королеви» не менш цікаво, ніж відвідати йо! го вперше. Трохи давніша атракція Кемі — криголам «Сампо». Це судно ходить по Ботницькій зато! ці, закованій у кригу. Воно прокладає собі доро! гу, розчавлюючи лід власною вагою. Відчуваєш захват, коли стоїш на палубі й споглядаєш без! межний білосніжний простір, від якого з тріском відламуються крижини, звільняючи воду. При! хильникам гострих відчуттів пропонується ку! пання у тій холоднючій воді в спеціальному гід! рокостюмі. Виглядає кумедно, наче червоні іно! планетяни потерпіли аварію на півночі Балти! ки. Але ті, хто пробував, кажуть, що це весело, незвичайно і неодмінно варто спробувати. Дістатися криголама можна у два способи: або пішки до причалу, або приєднатися до судна в Ботницькій затоці, діставшись туди по запоро! шеній кризі на снігоходах. Звичайно, другий ва! ріант цікавіший. Досвідчений інструктор навчить поратися зі снігоходом, проведе засніженим лі! сом, крижаною цілиною та заметами. Технічні засоби зовсім не псують казкового враження від Лапландії. ■ Редакція щиро вдячна «Visit Finland» за чудову організацію неймовірної подорожі. Окреме спасибі від автора — Сергію Шкурову, Тетяні Каікконен, Сусанні Мечняковій та Юлії Чечулінській.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 29


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:50

Page 30

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

Öüîãî ë³òà Ô³íëÿíä³ÿ çà÷àðóâàëà ìåíå ³ñòèííèì ñïîêîºì, ñâ³æ³ñòþ, ïðèðîäîþ òà ñìàêîòîþ. À çäèâóâàëà — îñòðîâàìè. ͳêîëè á íå ïîäóìàëà, ùî âîíè ñàìå òàê³ ³ ¿õ ñò³ëüêè!

ФІНЛЯНДІЯ

Північна Робінзонада Êàòåðèíà

ÌÅÄÂÅĪÂÀ

К

Коли намагаюся розповісти про свою подорож до Фінляндії, першими на думку спадають два ста! рі жарти. Один — про дівчинку, якій здавалося, що весь час літо. Надворі сніг, мороз, вона сидить у валянках і каже: «Отаке от жахливе літо…» І дру! гий жарт, ніби на продовження першого: «Зате припало в цьому році на вихідні»… Але фіни просто в захваті від свого літа. Вони повертаються на батьківщину після багаторічно! го життя за кордоном і кажуть, що роблять це са! ме через літо, яке тут просто дивовижне. Так воно чи ні, я вирішила перевірити сама. Літо по+фінському І що я можу вам про це сказати? В Ізраїлі, де тимчасово мешкаю, в січні зазвичай тепліше, ніж тут у липні. Тому, якщо для вас літня відпустка без сонячного пляжу та теплого моря здається нон!

сенсом, ліпше оберіть іншу країну. Але для родин із діточками та для тих, кому різка зміна клімату не дуже бажана, це чудовий вибір. Літня Фінлян! дія дуже потішить тих, хто сумує за чистою водою та смачним повітрям, мріє про умиротворення і такі спокійні розваги, як риболовля, збирання лі! сових ягід, прогулянки хвойними лісами й мальов! ничими морськими берегами. Мені ці краї запам’яталися насамперед розкіш! ною північною природою. Балтійське узбережжя не схоже ні на яке інше. Суворий клімат, холодне море, рибальство та численні острови — ця нор! дична романтика зачаровує не менше, а часом і більше за тропічну. Саме вона виховала фінський національний характер. У Гельсинкі я познайомилася з молодою сучас! ною жінкою!архітектором, котра, як потім з’ясу! валося, ціле десятиліття плавала сама на човні до


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 31

Бастіон на островіфортеці Суоменлінна.

школи в сусіднє селище, щодня по два кіло! метри туди й стільки ж назад. Узимку — та ж відстань, тільки на лижах. Її родина жила на маленькому острові. Батько був рибал! кою, а мати доглядала худобу, пряла нитки та в’язала з них традиційні светри на про! даж.Звісно, людину з таким дитинством не злякають небезпеки «міських джунглів». Кожен фін, мені здається, проявляє хоча б трохи такого щоденного героїзму. Для туристів та суворість має свої дуже вагомі переваги. Бо чим можна займатися довгими холодними вечорами на малень! ких островах? Готувати щось смачненьке та власноруч прикрашати оселю! І як же добре, що мешканці це робили й зали! шили майбутнім поколінням величезний пласт специфічної острівної культури.

Фото «Visit Finland»

Підземний хід під муром Суоменлінни.

Острів+фортеця Суоменлінна Збудована в 1748 році на островах на! впроти нинішнього столичного порту, фор! теця була учасницею Північної війни з бо! ку Швеції та Росії, піддавалася бомбарду! ванню англійцями та французами під час Кримської війни, використовувалась як база гітлерівців у Другу світову. 1991 року фортецю внесли до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО як уні! кальний зразок оборонних споруд. Укріплення займають навіть не один, а аж чотири острови. Для відвідувачів до! ступні два найбільші з них, а на інших роз! ташовані сучасні військові об’єкти. Зараз Суоменлінна — один із популяр! них туристичних районів міста Гельсинкі, який має близько 800 постійних мешкан!

ців. І придбати там будиночок майже не! можливо, бо ніхто не хоче продавати. Тут є своя бібліотека, дитсадок, фітнес!центр, кілька магазинів. Із міським портом район сполучається за допомогою порому та двох номерів «водного автобуса» — 20 та 43. Ли! ше п’ятнадцять хвилин, без жодних про! бок, — і ти в центрі столиці. А під землею від Суоменлінни до берега прокладений ту! нель, який використовується з військовою метою та в екстрених випадках, ним на! віть може промчати «швидка допомога». На острові цілий рік працює хостел, у якому за невеликі гроші можна залиши! тися на ніч. Що там робити? Окрім істо! ричної екскурсії по фортеці, кількох воєн! них музеїв, Музею старовинної іграшки та відреставрованого підводного човна ➧

31


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:50

Page 32

■ Щодня з Гельсинкі (практично від острова Суоменлінна) до Таллінна вірушає корабель.

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

Недовге квітуче літо на острові Кюльмяпіхлая.

«Весікко» 1930!х років, на маленькому острові є цілий десяток кафе та ресторацій. Коли б моя воля, я б жила в Суоменлінні, доки обійшла б їх усі. Годують у Фінляндії добре. Давно я не їла так багато смачних різноманітних сирів та ри! би. А десерти! Ох… Думала, наберу кілька зай! вих кілограмів, але здорова екологічна їжа, як виявилося, таких слідів не залишає. Сама фортеця здається дивовижною навіть мені, жінці, а про чоловіків і казати годі. Про! тягом пішої екскурсії в супроводі місцевого гі! да оживає історія Суоменлінни, розкриваються таємниці кремезних мурів, а «байки» шведсь! кого та російського періодів розповідають про бурхливе життя твердині у військовий і мирний час. Розповідь допомагає зрозуміти, для чого са! ме була збудована ця фортеця, знайомить з ос! новними пам’ятками, серед яких — величний собор у стилі північної готики. Цікаво пройтися темними коридорами, про! кладеними в товщі стін, зазирнути в колишні казарми, поглянути на море крізь бійницю… а потім із радістю та полегшенням знову вийти на свіже повітря.

32


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 33

У містечку Раума зберігся найбільший у Фінляндії старовинний дерев’яний центр.

ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ ОСТРОВІВ Островів у Фінляндії приблизно 81 000 (прописом — вісімдесят одна тисяча). І це лише в узбережній зоні!

Влітку сонце сідає за горизонт лише години на дві, то6 му за день можна встигнути і в сауну сходити, і по ост6 рову прогулятися, і сардельки на вогнищі посмажити. ■ Острів+маяк Кюльмяпіхлая Це місце мені сподобалося найдужче. З міс! та Раума, що на заході країни, до острова двічі на день поромчик долає 10 кілометрів у відкри! тому морі. А там вас зустрічають малесенький плаский кам’яний острів, крики птахів, ковдра з моху і вітри з хвилями зусібіч. Це гарний куто! чок, куди можна втекти від метушні світу та по! бути трохи наодинці з природою й самим собою. Але знаходяться і диваки, які справляють на острові весілля — для того там є спеціальна «мор! ська» церква. Головне — нареченій немає куди втікати, коли що… Маяк не старовинний, побудований лише в 1952 році, але є одним із небагатьох у світі, де житлові приміщення розташовані у самій вежі, а не десь поруч. На першому поверсі є церква й сауна, на другому — ресторан, а вище — ще шість поверхів із двома кімнатами на кожному. Помешкання мають власні назви та відрізняють! ся оформленням. Але не треба шукати тут особ! ливого комфорту: туалет і душ — на поверсі. Влітку сонце сідає за горизонт лише години на дві, тому за приполярний день можна встиг! нути і в сауну сходити, і по острову прогуляти! ся, і сардельки на вогнищі посмажити — а що, традиційна фінська страва! Гостям влаштовують невеличку екскурсію по острову та у вежі маяка. Нагорі є оглядовий май! данчик. Екскурсовод покаже, як збудований і діє маяк. Обладнання з 1952 року безперервно вказує правильний шлях кораблям.

А якщо вночі відчинити в номері вікно, по! чуєте просто нереальні звуки! Тут і пташиний гомін, і шум прибою, і стукіт човнів об дошки причалу, і скрип старих дерев’яних будівель. І все це при повноцінному світлі, як удень! Коли б день не був такий насичений, було б навіть складно заснути, а так — хоч би що! Мені на! снилися кораблі... Острів+селище Репосаарі А цей острів — не маяк і не фортеця, але він добре розповідає, як живе пересічний мешка! нець фінської глибинки. Утім, острів Репосаарі, що неподалік від міс! та Порі, був і залишається унікальним місцем. Його затишна й глибока природна гавань стала причиною того, що ще з XV століття він став знач! ним для Балтики портом. У XVIII столітті острів навіть намагалися зробити столицею Фінляндії. Зараз Репосаарі — невелике й дуже миле ри! бальське селище. Воно практично не змінилося за останні півтора століття й, головне, не втра! тило неповторної атмосфери того часу. Все таке ж затишне, ніяких багатоповерхівок і панельок, лише близько тисячі мешканців, старовинна нор! везька церква, традиційні дерев’яні хатини… Повітря тут, здається, просякнуте рибальською романтикою, тому навіть турист може на хвиль! ку відчути себе справжнім трудівником моря, від! важним рибалкою давніх часів. На одній із вулиць серед інших дерев’яних бу! диночків зберігся старовинний «дім капітана», ➧

Серед них — 789 островів площею понад 1 кв. км, а 455 — постійно за

селені й не сполучені дорогами з материком. Решта фінських узбережних остро

вів використовуються для рекреації, частіше якраз улітку.

Маяк Кюльмяпіхлая.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 34

Мереживо Рауми. У цьому місті проводять міжнародний фестиваль мереживоплетіння за старовинними технологіями. Цією справою тут займаються навіть чоловіки.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 35

ПОМАЯЧИТИ НАД БАЛТИКОЮ У готелі6маяку Репосаарі номер на двох зі сніданком коштує 125–145 євро за добу. Пором до острова ходить двічі на день, коштує 19 євро в один кінець. Проїзд займає близько 50 хв., але в негоду пором може і не прийти. Взимку пором не працює. Найліп

ше приїздити сюди в серпні, в період «білих ночей».

Традиційнопровінційна фінська спальня. Чомусь пригадуються симпатичні муммітроллі…

Тут мало змінилося за останні півтора століття. Ніяких багатоповерхівок і панельок, старовинна церква, дерев’яні хатини, повітря просякле ри6 бальською романтикою… ■ де могли знайти притулок до восьми кер! маничів, судна яких стояли у порту. У гавані збереглося спеціальне місце для миття килимів, де їх можна намили! ти, змити бруд водою, потім вичавити її залишок спеціальним котком і тут же по! чепити сушитися. А потім відпочити на галявині за кухлем пива в барі. Узимку посипають піском лише поло! вину дороги в місто — для рейсових авто! бусів, другу ж половину використовують для снігоходів, які є в кожному домі та значно зручніші за авто на снігу. У селищі багато рибних крамничок, у яких завжди можна купити щось зі свіжо! го улову. А особливою гордістю риболовецько! го порту є ресторан «Мериместа», в яко! му навіть мешканці селища повинні за! вчасно замовляти столики. Ой, який же там був оселедець із гірчицею! Тему їжі у Фінляндії складно оминути… Ще мене вразило, що мешканці Репо! саарі скинулися та купили кілька машин піску, щоб зробити маленький, але власний піщаний пляж. Зараз це улюблене місце літнього відпочинку для дітей і дорослих. Також цікаво на острові вирішують справи з вихованням підлітків. Напри! клад, посварився юнак із батьками та зі! брався спересердя до Порі. Мати телефо!

нує на єдиний у місті міст, а звідти вже трохи охололу дитину повертають назад. І знову в родині лад і спокій. Острів+фестиваль Кир’юрінлуото Парк «Кир’юрінлуото» знаходиться в місті Порі, на річковому острові. На ньо! му з 1966 року проходить один із найдавні! ших у Європі джазових фестивалів просто неба. «Pori Jazz» — важлива подія в житті маленького містечка, тож вона охоплює його повністю, а острів є центром подій. Для мешканців та гостей міста Порі фестиваль — це хороший час для бізнесу та розваг із родиною або друзями. Це один із небагатьох європейських музичних фес! тивалів, на концерти якого можна прихо! дити з алкогольними напоями. Заходи на! гадують величезний пікнік. Більшість гос! тей приїздять велосипедами, адже маши! ною на острів не можна, а пішки — дале! кувато. Люди розстеляють ковдри, ставлять складані стільці, дістають харчі, спілкують! ся, читають газети, колишуть малюків, слу! хають музику і танцюють. На фестиваль приїжджають чимало фінських і європейських «селебритіс», це добра нагода наживо побачити зірок і політиків. А хто не хоче або не може платити гро! ші за концерт (квитки недешеві), не впа!

Смажений сир — справжній делікатес.

дають у відчай, а розстеляють ковдру або навіть встановлюють намет відразу за ого! рожею, за сто метрів від платних місць. Музику чути добре скрізь, а сцена… Та хто на неї взагалі дивиться! Така можливість робить «Pori Jazz» одним із наймасштаб! ніших і найвідвідуваніших фестів Європи! Як живуть, розважаються і будують ту! ристичну галузь в одній із найблагополуч! ніших держав світу, варто побачити на власні очі. В Україні досі побутує думка, що Фінляндія далека, холодна й дорога. Не зовсім так! Лише дві години літаком — і ви в Гельсинкі. А там гостинність, спо! кій і душевне тепло фінів назавжди змі! нять вашу думку про цей край. ■

Редакція висловлює подяку Управлінню з туризму Фінляндії (www.visitfinland.com) та особисто панові Арто Асикайнену.

35


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:50

Page 36

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

АБУ ДАБІ

Тисяча

за одну ніч, або Ще одна арабська казка Ïðî Àáó-Äàá³ äîñ³ ÷àñîì ðîçïîâ³äàþòü «êàçêè»: í³áèòî öå íàéäîðîæ÷èé åì³ðàò, íå äóæå òóðèñòè÷íèé, äåùî êîíñåðâàòèâíèé... Íàñïðàâä³ æ â³í ìຠâñå, ùî é ñóñ³äí³ åì³ðàòè, ò³ëüêè òð³øå÷êè á³ëüøå. Äëÿ âñ³õ! ³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

T

«Abu Dhabi Tourism & Culture Authority»

Тридцять років тому тут була пустеля. Її од! номанітний пейзаж порушувало кількадесят ри! бальських хижок і двадцять кам’яних будинків із «вітряними», вентиляційними вежами. Люди жили завдяки риболовлі та продажу морських перлів... Коли згадуєш про це, йдучи вулицями сучасного Абу!Дабі, часом здається, що тебе оточує міраж, а часом — що ти сам міраж, дій! сність же — ось це біле, дзеркальне місто. Абу! Дабі, столиця Об’єднаних Арабських Еміратів.

Був собі Піратський берег Якщо сягнути ще глибше в історію — не на! багато, до ХІХ століття, — з’ясується, що берег Оманської затоки називався не інакше як Пірат! Такими були основний ландшафт і транспорт абудабійців іще сорок років тому.

36

ським берегом. Сюди навіть боялися підходити судна, уникаючи контакту з «гостинними» оз! броєними людьми на прудких човнах доу. Та нині зовсім інакшим виглядає цей берег перед чужоземцями: хмарочоси, фонтани, зеле! ні сквери, найновіші технічні здобутки. Та й самі гості вже інші. На колишній Піратський берег з’їжджаються дипломати, комерсанти і спеціа! лісти. І всі їдуть звідси збагаченими. Корінних мешканців тут лише 42 відсотки, решта населен! ня — чужоземці, які охоче працюють на благо країни. У столиці Еміратів живуть європейці, ін! дуси, пакистанці, африканці, філіппінці… Секрет цього гостинного, щедрого берега відомий усім — це нафта. Найбільше в ОАЕ її видобувають саме в еміраті Абу!Дабі. А з іншого боку, скажімо, в Росії нафти ще більше, а жит! тя там чомусь не краще. Не тільки VIP Донедавна вважалося, що до сусіднього Ду! баю їздять переважно відпочивати і купувати, а в до Абу!Дабі — працювати. Столиця Еміратів, закономірно, стала центром укладення світових фінансових угод і найбільших міжнародних про! мислових виставок. Але за останні роки ситуа! ція змінилася. Ні, виставок та угод не поменша! ло — туристів побільшало. Спочатку Абу!Дабі називали «еміратським VIP!пляжем», а нині він позиціонується як напрямок якісного сімейного відпочинку на всяк смак і гаманець. Так, 5!зір! кових готелів тут найбільше — 45 відсотків, але ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 37

Розкіш можливостей. Столиця емірату поєднує найдорожчі готелі світу та бюджетні варіанти проживання, прекрасні пляжі та надсучасну архітектуру.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 38

4! і 3!зіркові разом перекривають це чис! ло. Є навіть 2!зіркові — для охочих заде! шево побачити небачене. Обираючи готель, головне — пам’ята! ти не лише про зірки, а й про близькість до пляжу і, звичайно, зважати на концеп! цію закладу — міський він чи пляжний, клубний чи діловий. Всупереч поширеним міфам, прожи! вання тут коштує подекуди удвоє дешев! ше, ніж у більш «розкручених» туристич! них місцях Еміратів. При цьому за ком!

Крім усього, Абу!Дабі визнаний найзе! ленішим із семи Еміратів, і не в останню чергу завдяки готельним паркам. Манхеттен пустелі Коли підпливаєш до столиці емірату й усіх Еміратів теплоходом, не можеш по! збутися думки, що це нью!йоркський ра! йон!острів Манхеттен. Нагромадження блискучих хмарочосів вражає. У місті все нове, навіть мечеті якісь над! сучасні — тут вам і яскравий східний ко!

Принади «Ferrary World» усередині… … та «космічний дизайн» парку авторозваг зовні.

фортом, оригінальністю архітектури та якістю сервісу ці заклади не поступають! ся найкращим світовим аналогам. Є і су! перексклюзивні, тут «казки» не брешуть. У готелі «Emirates Palace» встановлений автомат із продажу золотих зливків. Пляж готелів «Park Hyatt» та «St. Regis Saadiyat Island» є природним заповідником і міс! цем проживання морських черепах. «Yas Viceroy» — єдиний у світі готель, номери якого пропонують огляд усієї траси «Фор! мули!1». І саме в Абу!Дабі можна зупини! тися в готелі, будівля якого має найбіль! ший на планеті нахил — 18 градусів, утри! чі більший, ніж у Пізанської вежі!

38

лорит, і несподівані ходи дизайнерської думки. Для будівництва Абу!Дабі запро! шували найкращих та найдорожчих архі! текторів світу. Правда, нині споруди п’ят! надцятирічної давності зносять, а на їх! ньому місці зводять нові. Але старовина тут теж є, і на футурис! тичному тлі вона вражає. Гостям із гордіс! тю показують етнографічне селище: ось, мовляв, як ми змінили своє життя. У «Се! лі спадщини» є реконструкції старовин! них хатин і шатер, криниць і систем зро! шення. У діючих майстернях там для вас можуть викувати клинок або зліпити гли! няний горщик. А з пляжу музею просто не!

ба відкривається один із найкращих крає! видів міста. Із минулого в майбутнє… Удень на вулицях майже немає пере! хожих: по!перше, через спеку, по!друге, місто розташоване на островах, які про! блематично обходити пішки, а по!третє, подекуди столиця нагадує будмайдан! чик — там зводяться нові архітектурні дива. Зате увечері вулиці оживають, люд вирушає на променад по набережній Корніш!Роуд, що пролягла на 8 кіломе! трів уздовж затоки. Це величезна парко! ва зона з громадським пляжем, велодо! ріжками, кафе, ігровими зонами для ді! тей і пікнічними галявинами.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 39

Найбільший на Близькому Сході аквапарк «Yas Water World» відкрився в місті АбуДабі на початку 2013 року. У житті все так, як і на цьому проектному зображенні.

«Big Bus Tour» Для початку оглядати місто навіть у спеку доб! ре, якщо скористатися двоповерховим автобу! сом «Бас туристик», який вирушає від торгово! го центру «Марина!мол». Придбавши квиток за 55 доларів, можна протягом доби в довільно! му режимі пересуватися від однієї цікавини до іншої, слухаючи аудіогіда російською мовою (чи іншою з 8 пропонованих). Розглядайте скільки заманеться, а потім сідайте в наступний автобус і прямуйте до наступних вражень. Зупинки охоп! люють головні атракції міста. Насамперед варто піднятися на оглядовий майданчик «Маринамолу», використавши бас! квиток, і побачити чудову панораму. ➧

39


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 40

«Emirates Palace» — найдорожчий готель світу. У номері готелю «Emirates Palace». Чи мав таку розкіш правитель із «Тисячі й однієї ночі»?

«Emirates Palace» — найдорожчий готель світу. Забудовникам цей казковий палац коштував 3 мільярди доларів, а 1000 дола! рів за ніч у його номері — далеко не межа. На оздоблення при! міщень готелю пішло близько 2 тонн золота! Мечеть шейха Зайєда варта окремого слова, ба навіть безкі! нечної захопленої розповіді! Це «must see» для Абу!Дабі та всіх Об’єднаних Арабських Еміратів. Білосніжна, сліпуча на сонці мечеть є найдорожчою та третьою за розмірами у світі. Шейх Заєд збирався зробити її найбільшою ісламською спорудою, але Саудівська Аравія заявила протест — мовляв, не можна перевер! шувати храми у священних Мецці та Медині. І все одно ця ме! четь має найбільший храмовий купол вагою 1000 тонн, найбіль! шу у світі люстру та найбільший у світі 45!тонний килим. На! решті, її вважають найгарнішою на планеті. Жодне фото не пере! дасть дивовижної гри об’ємів і бездоганних форм. Споруда ото! чена численними басейнами, зсередини облицьована білим мар! муром і прикрашена оніксом, перлами, аметистом і лазуритом. Єдиною платою за вхід є ваша згода роззутися, а для жінок — надягти довгу чорну накидку!абаю, яку видадуть біля входу.

40

«АбуДабі молл» — найбільший торговий центр міста. Прав! да, недовго йому носити цей титул, оскільки вже до Нового 2014 року в місті обіцяють відкрити «Yas Mall» — другий за розміра! ми в ОАЕ. Острів Саадіят — культурно!розважальний центр та ідеаль! не місце для VIP!відпочинку за 7 хвилин їзди від центру міста. Інфраструктура тут бурхливо розвивається — зводяться готелі світового класу. Але що це, порівняно з відкриттям у 2015 році філії паризького музею «Лувр», а згодом — музею Гугенхайма! У недалекому майбутньому острів матиме найвищу в Еміратах концентрацію культурних місць. Правда, поки що замість ви! ходити на цій зупинці, ліпше зупинитися на довше у відпочин! ковому комплексі «Monte Carlo Beach Club Saadiyat», який за вишуканістю не поступається Монте!Карло на Лазуровому уз! бережжі. Або ж відпочити в одному із двох інших 5!зіркових го! телів. 400!метровий природний пляж вабить чистими лазурови! ми хвилями. Іранський ринок — тут ви можете затоваритися тканинами, карбуванням і безліччю інших речей, які через кожні три дні до! правляються з Ірану через Перську затоку. Корнішроуд. Ну, променаду по набережній ліпше присвяти! ти цілий вечір. Центральний ринок, або просто Сук, — це магазини, кафе й ресторани. Поруч — площа Аль!Іттіхад із шістьма символами арабського світу, витесаними з білого каменю: гарматою, сто! рожовою баштою, кавником, посудиною для трояндової води, ковпаком для накривання їжі та чашею для куріння пахощів. Сади «Марказія» — це смуга парків, яка розташована па! ралельно до набережної, теж із зонами відпочинку для дітей і дорослих. Громадський пляж. Ласкаво просять освіжитися! І нарешті, згадане вже «Село спадщини» навпроти знайомо! го «Марина!молу». Кільце замкнулося, виходьте. Острів Яс і «Арабські гірки» Цей невеликий острів у межах міста вартий окремого слова і мінімум двох днів на «освоєння»! На ньому зосереджені голов! ні розваги Абу!Дабі.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 41

Саме тут незабаром відкриється згаданий тор! говий гігант «Yas Mall». Це для прихильників шопінгу. А для фанатів і нефанатів (поки що) «Формули!1» відвідання острова знаменується спогляданням траси для найвідоміших у світі автоперегонів. Приїжджайте у листопаді — по! бачите їх самі. А в інший час можете відчути се! бе гонщиком, обравши одну з тематичних про! грам водіння, пропонованих туристам. У центрі автодрому розташований той самий унікальний готель «Yas Viceroy», збудований так, що одна його половина розташована на землі, а друга — над водою. Автозабавам до пари — «Ferrary World», най! більший у світі парк атракціонів, присвячений відповідній марці машин. Тут чекають найшвид! ші «американські гірки» у світі. Кабіни у формі боліда «Формули!1» за 4,2 секунди розганяють! ся до 240 кілометрів за годину! Радимо це лише впевненим у собі екстремалам. Є «гірки» й на двох коліях, де можна «позмагатись у швидкос! ті» з друзями. «Speed of Magic» — це фантастич! на 4D!подорож крізь зелень джунглів, льодяні печери та жерло вулкана. Можете помандрува! ти й усередині гігантського мотора. Цікаво про! їхати автомобільчиком («Феррарі», звісно) по «міні!Італії» і за кілька хвилин побачити всі най! цікавіші місця країни. А ліпше політайте на ат! ракціоні «Viaggio in Italia» — в Альпах відчуєте холод, у Венеції потрапите під дощ... На найпопулярніші атракціони треба відстоя! ти годинну чергу. Щоб уникнути цього, радимо придбати преміум!квиток. А ще краще взяти «Yas Park Pass», із яким можна кататися ще й у сусідньому аквапарку, причому використати всі можливості можна протягом двох тижнів. Тим же, хто не квапиться витрачати гроші, розкриє! мо секрет, як потрапити на атракціони без чер! ги і без спецквитків. Треба йти до парку в будь! який день, крім місцевих вихідних (п’ятниці та суботи) і святкових днів, коли місцеве населен! ня з дітьми рветься на «відрив». А також прихо! дити об 11 годині, коли парк лише відкриваєть! ся. А щоб не стояти в черзі до каси, квитки мож! на придбати завчасно на сайті парку. Окремо поруч із «Ферарі»!парком розташо! ваний «Yas Water World», що вважається найбіль! шим на Близькому Сході й займає площу 15 фут! больних полів. Він пропонує 43 атракціони, 4 з яких ви не зустрінете деінде у світі. Вони при! свячені казковій історії про східну красуню та по! в’язані з виловом перлів, які колись становили основу добробуту на цих берегах. Ви навіть мо! жете впіймати справжню перлину на згадку! На лоні природи Мова не про джип!сафарі та бедуїнські вечо! ри, хоча їх тут влаштовують не менш цікаво, ніж в інших еміратах. На острові Сір!Бані!Яс, що за три години їз! ди від столиці, природа представлена значно ба! гатше, ніж у пустелі. Половину острова займає Арабський центр дикої природи. 10 тисяч тва! рин! Тут є і аравійські антилопи, і жирафи, і гіє! ни та гепарди з Африки. Для тих, хто хоче позна! йомитися з дикою природою поближче, 5!зір!

ковий готель пропонує тури по парку, програми з верхової їзди. Окрім усього, на острові є руїни стародавнього християнського монастиря, збу! дованого ще близько 600 року нашої ери. Можна насолодитися й пустелею, але в ори! гінальний спосіб. Курорт «Qasr Al Sarab Desert Resort» запрошує на відпочинок за 240 кіломет! рів від міста Абу!Дабі, до оази Ліва. Принади тут зіткані зі східної розкоші, сучасного стилю жит! тя та бездоганного сервісу. Світло!піщана будів! ля готелю з прямими галереями та різьбленими вежами, вілли з просторими терасами в класич! ному арабському стилі м’яко зливаються із при! родним оточенням. У готелі є все, що належить мати 5!зірковому закладові: від ресторанів на! ціональної та міжнародної кухонь до спа, від біз! нес!центру до дитячого клубу. А головне — він дарує не зрівнянне відчуття величі однієї з най! загадковіших пустель світу. Відчуття східної казки. ■

Зовні мечеть шейха Зайєда вражає насамперед масштабами, а всередині — ще й оздобленням.

ДВА АБУ6ДАБІ Емірат Абу Дабі — найбільший в ОАЕ, за площею перевершує реш

ту 7 князівств країни, разом узятих. Забезпечує близько 70% ВВП країни. Населення — 1,5 млн. осіб. Місто Абу Дабі — столиця ОАЕ та емірату Абу Дабі. Забезпечує близько 56% ВВП країни. Населення — понад 900 тисяч осіб.

41


Н

А

С

Т

Р

І

Й

!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

З НАТУРИ

13:50

Page 42


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 43

«Ì³ñòî ÿíãîë³â» çäàòíå çàâîðîæèòè àáî øîêóâàòè, çàïëóòàòè â òðàíñïîðòíèõ ïîòîêàõ ³ âðàçèòè áàãàòñòâîì ìîæëèâîñòåé. Öå âäåíü. Óíî÷³ æ âîíî íàäÿãຠìàñêó é çàïðîøóº äî äåùî ³íøèõ çàäîâîëåíü… Ìèêîëà ²ÂÀÙÅÍÊÎ


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 44

Щ

Щовечора з дверей розкішних готелів Банг

кока виходять групки чоловіків, які після насиче

ного екскурсійного чи ділового дня вирушають на пошуки пікантних нічних пригод. Їхні очі збу

джено поблискують, а рухи трохи нервові. За

попадливі таксисти наперед знають маршрут, який замовлять їм пасажири… Але те, що чекає на цю категорію туристів, ліп

ше змальовувати на сторінках чоловічих журна

лів. Моя розповідь — для закоханих пар і тих, хто шукає романтики та естетичних вражень. Вечірня зоря Захід сонця найліпше спостерігати згори, в ідеалі — з найвищої точки в місті. Саме таким є оглядовий майданчик на хмарочосі «Баййок

Скай», найвищому готелі Південно Східної Азії. Окрім неймовірної висоти (близько 310 метрів), він має ще одну особливість — майданчик на рів

ні 250 метрів обертається і дарує панорами міс

та на всі 360 градусів. ➧

44


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 45


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 46

Ви вже були на хмарочосі вдень? Байдуже! Те, що ви бачили, анітрохи не схоже на при

хід сутінків у безмежний мегаполіс десь да

леко під вашими ногами. Вечірня зоря зга

сає, місто запалює мільйони вогнів. Багато

ярусні розв’язки автобанів стають річками світла автомобільних фар. Те, що вдень зда

валося джунглями з бетону, перетворю

ється на феєрію світла й тіні. Коли два швидкісні ліфти опустять вас із неба на землю, назвіть таксисту адре

су «Арун Ват — Храм Вранішньої Зорі». Вдень тут було повно туристів, котрі із завмиранням серця підіймалися дуже крутими східцями на терасу храму, щоб зі ще сильнішими емоціями спус

титися звідти. Натомість увечері бі

ля святилища малолюдно. Вхід до нього зачинено. Тим ліпше, бо сірий удень, уночі цей храм завдяки май

стерному освітленню стає золотим. Велетні та дракони, що охороняють браму, здається, ось ось оживуть. Поруч несе швидкі води священна річка Чао Прайя. У ній відбиваються пагоди королівського палацу, що височить на протилежному боці… У цьому магічному місці добре побути удвох із коханою. ➧

46


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 47


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 48

поспішити до свого шикарного номера. Але ви зробите інак

ше! Замість назви готелю скажете таксистові: «Pak Khlong Talat». На здивований погляд коханої тихенько стисніть її руку, мовляв — скоро сама все побачиш. Трохи інтриги не завадить. Бо ви везете її на нічний квітковий ринок, де пе

ред нею в буквальному сенсі з’явиться мільйон троянд, а ще — орхідей, кал, антуріумів і ще бозна яких тропічних кві

тів! Це головний оптовий квітковий ринок Бангкока. Щоночі сюди привозять в неймовірних кількостях свіжі квіти, аби зранку місцеві люди могли гірляндами з пелюсток прикра

сити кожен храм, кожен будиночок духів, кожне авто і кожен човен. Тайці вірять, що всюди живуть добрі духи, які, звісно, люблять квіти. Квітів не буде — вони образяться і підуть, а їхнє місце швиденько займуть злі духи. За кілька доларів ви купите на ринку «Pak Khlong Talat» роз

кішні букети із сотень троянд і орхідей. У таксі, наповненому пахощами квітів, привезете кохану в готель. І вона подарує вам таку ніч, про яку годі й мріяти шукачам пригод у «квар

талі рожевих ліхтарів»... ■

Романтична вечеря Естетичні враження варто доповнити гастрономічними. Варіантів безліч: ресторани традиційної тайської, європейсь

кої, китайської кухні… Розкішні та простенькі, але так само принадні. Вашим вибором може бути навіть якась екзотич

на смакота, спечена просто при вас на вуличній жаровні. Від широти вибору голова йде обертом. Спробую допо

могти вам розв’язати цю проблему і пропоную водночас смачну, вишукану й оригінальну вечерю. Запрошую в круїз на теплоході ресторані по річці Чао Прайя з нічними крає

видами «міста янголів»! Для цього знову беремо таксі й ви

рушаємо до торговельного комплексу «City River», де коман

да кухарів уже виставила ряди своїх витворів на столі посе

ред палуби теплохода. У відерці з шампанським відбиваєть

ся вогник свічки, дбайливо запаленої для вас на заздалегідь заброньованому столику. Грає жива музика, і судно непо

мітно покидає причал. Стародавні храми та суперсучасні го

телі, вантовий міст і десятки кораблів, оздоблених ілюміна

цією, пропливають назустріч. Гра світла подвоюється, від

дзеркалюючись у воді. Чи, може, це веселі іскорки шампан

ського запаморочили голову?.. Море квітів Круїз добігає кінця, теплохід повертається до причалу. Вечір завдався. Ваша кохана на сьомому небі. Більшість чоловіків, зійшовши з палуби, підкличуть таксі, аби, обмінюючись на задньому сидінні палкими поцілунками,

48


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 49


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:50

Page 50

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

ПОЛЬЩА

Íà ï³âäåííîìó çàõîä³ Ïîëüù³ ëåæèòü Øëüîíñüêå âîºâîäñòâî, ÿêå ñâî¿ìè çàìêàìè é ïàëàöàìè çäàòíå ïåðåòâîðèòè äîìîãîñïîäàðêó íà ïðèíöåñó, êîðîëåâó ÷è ôåþ.

Казки для фей

Ñâ³òëàíà ÑÒÅÏÀÍÎÂÀ

Л

Літак сідає поблизу Катовіце — польського центру вугільної та металургійної про! мисловості, побратима Донецька. Аеропорт схожий на ангар, навколо — індустріаль! ний пейзаж. Не дуже обнадійливий початок для прес!туру із принадною назвою «Зам! ки та палаци Шльонська»… Тут без доброї феї не обійтися. Це вона має перетворити заводські цехи й димарі на Зачарований ліс, а туристичний автобус — на позолочену карету. І така фея знай! шлася в подобі Польського осередку туристичної інформації в Україні, організатора мандрівки до Шльонська, як поляки називають свою частину Силезії. Чорний ліс Карета, чи то пак — автобус, неквапом суне широкими ланами маркіза Карабаса, чепурними селами й веселими перелісками до вказівника з написом «Чорний ліс». Насправді табличка скеровує до нашого першого палацу, бо в цих місцях ліс вируба! ли й вигідно продали ще півтора століття тому. Натомість 1902 року збудували палац, який став свідком багатьох цікавих історичних подій, зазнав злетів і падінь, а напри! кінці ХХ століття дуже потребував ремонту. На щастя, палац віддали в хороші руки, які швидко дали йому раду. Далі все було справою техніки.

50


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 51

Замок Огродзенець.

Нині власники таких об’єктів об’єднані в асоціацію історичних готелів Польщі, аби узгоджено пропонувати клієнтам не тільки ночівлю, харчування та спа, а й різ! номанітні цікавини. Наприклад, автентич! ну середньовічну вечірку, прогулянку ку! курудзяним лабіринтом, аюрведу на вед! межих шкурах, екологічний відпочинок на лоні природи… Ніч у затишному готелі «Чорний ліс» минула без пригод. Навіть пугачі не кри! чали і принци не сурмили. Так сплячу кра! суню не розбудиш... Подзамче Містечко Подзамче хвалиться замком Огродзенець на горі Біров, спорудженим

Мошнянський палац.

за часів короля Казимира Великого (ХIV) невідомим італійським зодчим. Твердиня витримала не одну облогу і була нездолан! ною аж до вікопомного «потопу» 1655 року, коли Швеція напала на Польщу. Ослабле! на війною з військом Богдана Хмельниць! кого, Річ Посполита мало не втратила влас! ну незалежність. Тоді ж уперше зазнав плюндрування й Огродзенець. Замок від! будували, але ті самі шведи у 1702 році зно! ву його зруйнували. Більше замку не від! новлювали, не здогадуючись, що Карл ХІІ вичерпає всю шведську пасіонарність. Наразі замок являє собою мальовни! чі руїни з музеєм!катівнею та входить до маршруту «Шлях Орлиних гнізд» — від Кракова до Ченстохови. Вражають вапня!

кові скелі, на яких здіймаються в небо му! ри. Вони такі круті й неприступні, що тут влаштовують змагання альпіністи. На баш! ти можна видертися й менш екстремаль! ним шляхом. З них відкриваються шале! но гарні краєвиди! Пщина Шлях заводить до історичної області Пщина, у ліс поблизу села Промніце. Тут у маленькому мисливському замку розта! шувалися готель і ресторан. Цей шедевр англійської неоготики зведено у 1861!му. Попри буремні роки, замкові інтер’є! ри майже повністю збереглися. Масивні дерев’яні сходи ведуть до розкішних по! коїв (тепер — номерів). Звідусіль позира! ➧

51


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 52

Палац Гохбергів у регіоні Пщина.

ють опудала тварин, колись упольованих вельможним панст! вом. Зараз лови у Пущі!Пщинській категорично заборонені, зате гостей запрошують на чудові кінні прогулянки по лісу або вітрильними човнами — по величезному ставу. Ніщо так не роз! зброює, як пташиний спів, свіже повітря, спокій і тиша... Аж ось і місто Пщина — колишня резиденція князів. Іще у ХV столітті тут постав готичний замок. Суворим і неприступним він достояв до 1737 року, коли був перебудований на чудовий баро! ковий палац. Його останніми володарями були Гохберги — чи не найвпливовіші аристократи Прусської імперії. А у Першу сві! тову війну тут містилася штаб!квартира кайзера Вільгельма ІІ. Та ширше прославив Пщину інший німець — композитор епо! хи бароко Георг Філіп Телеман. Він служив капельмейстером замкового оркестру. Сучасні меломани переживають незабутні хвилини під час «Вечорів Телемана» у Дзеркальній залі палацу. Звучить у Пщині й інша музика. Найпримітніший експонат замку — мисливський ріг, який вважається попередником вал! торни. Всі Гохберги були фанатичними мисливцями (палац при! крашено їхніми трофеями), тож один із них сконструював та! кий закручений інструмент, що давав, на його думку, найкра! щий звук. Тепер без такого рогу не обходиться жоден поважний мисливець. Ще одна видатна мешканка палацу — така собі «пщинська Сісі». Не австрійська імператриця, а скромна княгиня. Вели! чали її Марі!Тереза Олівія Корнуеліс!Вест, простіше — Дезі. Вродлива й струнка, добра та щира, вона стала дружиною Ган! са Генріха Гохберга ХV й загальною улюбленицею Пщинщини. В палаці збереглися її покої, де можна дізнатися про життя не! пересічної жінки. Російський імператор Олександр ІІ подарував Гохбергу XV чотирьох зубрів із Біловезької Пущі. Вони добре прижились і

52

розмножилися у парку, де донині є зразково!показовий звіри! нець. До речі, завдяки пщинським зубрам потім удалося відно! вити популяцію цих прекрасних тварин у Білорусі. Бельсько+Бяла Це місто розташувалось у польсько!чесько!словацькому при! кордонні. У 1951 році його утворили з двох стародавніх міст. Тепер воно має подвійну назву, два історичні центри, дві рату! ші, два собори... Місцева архітектурна перлина — замок Сулковських із се! редньовічним плануванням і чудовим музеєм. Зі стін замку вид! но численні костели та кірхи, які, вочевидь, свідчать про віро! терпимість міщан. За бароковим центром проглядаються пре! красні зразки віденської сецесії. Це вони спонукали гостей міс! та охрестити Бельсько!Бялу «польським Віднем». Місто пишається ткацьким промислом — головною причи! ною свого процвітання. Проте не всі городяни сидять при вер! статах. На вулицях повно студентів, адже тут діє один з найкра! щих польських вишів — Техніко!гуманітарна академія. Звідти недалеко до відомої на весь світ студії мультфільмів, де народи! лися невгамовний Рекс і веселуни Болек та Льолек. Улюбленці мільйонів дітлахів давно увічнені в камені та бронзі. Насамкінець я довідалася, що місцевий шопінг — найкра! щий у Польщі. Усе просто: саме тут працюють найвідоміші у краї! ні виробники одягу — нащадки згаданих середньовічних ткачів. Істебнянська гміна Гладенька вузька дорога стрімко йде вище та вище в гори, немов намагаючись стрибнути за обрій. Ось і омріяна мета — «Корчма лісника» в селі Істебна. Корчма не проста, а унікаль! на. Побудована з величезних колод (тепер і дерев таких немає),


02.10.2013

13:50

Page 53

Фото РТО

!MT5-13-disk.qxd

На «Шляху орлиних гнізд».

HALP YOURSELF вона простояла понад сто років, часто напівзруй! нована і без покрівлі. Врятувати заклад громад! ського харчування спромоглося подружжя хірур! гів — місцевих дачників. І нині корчма знову функ! ціонує за призначенням. Правда, власники зізна! ються, що від неї мають більше втіхи, ніж зиску. Істебна і сусідні села Коньяков та Явожинка свого часу утворили таку собі гміну, або потрій! не село. У Явожинці сходяться кордони Поль! щі, Чехії та Словаччини. Місцеві жартують, що коли парубок!поляк іде залицятися до дівчини! чешки, сусідський собака бреше по!словацько! му. Ось такий міжнародний вузлик. А суто польські вузлики найліпше в’яжуть ру! кодільниці Коньякова. Їхнє плетене гачком ме! реживо носили заморські королеви, ба вони на! віть створили мантію для Папи Римського! Між іншим, звідки у села «алкогольна» назва, ніхто не признається. Тими ж мереживами прикрашена стеля істеб! нянського костелу Доброго Пастиря (кін. ХVІІІ). Типова базиліка всередині дивує чудовими роз! писами. Істебнянці досі впізнають у постатях сті! нопису своїх бабусь і дідусів. Найдужче гміна пожвавлюється взимку: чу! дові траси ваблять сюди гірськолижників з усьо! го світу. «Вісла» У заповідних гірських лісах розташувалася «Вісла» — резиденція (вона ж дача) президента Речі Посполитої. Поруч синіє високогірне озе! ро, з якого бере початок головна річка Польщі. Дивина: за відсутності поважного господаря всяк охочий може зазирнути в його домівку! Дача стоїть на місці мисливського маєтку Габ! сбургів, який у 1920!х, після націоналізації, за загадкових обставин згорів. Невдовзі на тому ж місці збудували новий палац у формах модного на той час конструктивізму. Спочатку дахи спо! руди були пласкими, але потужні снігопади дове! ли, що стиль має поступитися здоровому глузду. Оригінальний палац надали у користування першому президентові Речі Посполитої Ігнацію Мостицькому. Під час Другої світової маєток приймав на відпочинок найвищих есесівських

чинів, потім став базою Кабміну соціалістичної Польщі… З усіх президентів тільки Лех Вален! са проігнорував свою держдачу, не бажаючи ма! ти нічого спільного з привидами комунізму. У замку збереглися авангардистські інтер’є! ри. Я б не назвала резиденцію затишною, але у кожного свій смак. Гора святої Анни Наш бусик обганяють і обганяють мотоцик! ли. Виявляється, першої неділі серпня польські байкери здійснюють прощу на гору святої Ан! ни. Тут збирається до 20 тисяч мотоциклістів! Монахи!францисканці причащають гостей. Видовище неймовірне: на височині зведено цілий храмовий комплекс, головною окрасою якого є костел святої Анни, а навколо, хоч куди глянь, люди у шкірянках і «сталеві коні». Прос! то неба влаштовано престол, навколо якого лю! ди схилили голови у молитві. Вони моляться за себе, за своїх близьких, за безпеку на дорогах, за поліцію... Виявляється, вони її (поліцію) щиро люблять! Після молебню молодь посвячують у байкери. Яке незвичне свято! Під горою — повна протилежність. У похму! рому безлюдному видолинку розташувався ще один «сакральний» комплекс. Давно покинутий, напівзруйнований, присвячений якомусь фа! ➧

У Польщі цілком законно можна викуповувати історичні пам’ятки з метою їх реставрації та подальшого використання. Пам’яток у доброму стані держава не продає. Покупці стають у чергу. По перше, ремонт ведеться за допомогою і під наглядом державних структур, що відповідають за збереження націо

нальної спадщини. По друге, після завершення робіт власник об’єкту може звернутися до Євросоюзу по грант, який майже завжди надають, — а це 60% кошторису. Є запобіжник від недбалих. Якщо тривалий час не починається рестав

рація й пам’ятка продовжує руйнува

тися, вона без відшкодувань повер

тається у власність держави.

Коньяковські мережива.


02.10.2013

13:50

Page 54

Фото РТО

!MT5-13-disk.qxd

Замок Ксенж, третій за розмірами в Польщі.

шистському божеству. І тільки несподівано крижаний вітер круж! ляє над порожнім амфітеатром, де колись біснувались адепти «нової релігії» та «нового порядку»… Моліться, панове байкери, аби людство ніколи не скотило! ся у ту пекельну яму! Мошна І знову замок, та ще й який! 99 башт, 365 кімнат! Майже ла! біринт Мінотавра, тільки з європейським шармом. Легенда стверджує, що і замок, і село Мошна в середині ХIV століття належало таємничим тамплієрам. Віриться слабко, ос! кільки той орден припинив існування ще 1307 року. Хай там як, архітектурно нинішній палац не має з рицарями!храмовниками нічого спільного, являючи собою цілковиту еклектику: центр — класично бароковий, східне крило (із зимовим садом) — ціл! ком неоготичне, західне — неоренесансне, а в інтер’єрах при! сутня і сецесія. За палацом — англійський парк із величними старими дубами та берестами. Десь у глибині заховалась усипальня Губертів, ко! Байкери на горі святої Анни.

лишніх власників маєтку. В парку багато рододендронів, тож на! весні цей райський куточок вкривається хмарами барвистих запашних квітів. І над такою красою лунає музика Вівальді… Біля замку мене запрошують на кінний завод, де відкрито центр іпотерапії. Здається, цей метод лікування започаткував вікопомний Гуллівер у країні гуїнгмів. Відтоді наука пішла впе! ред, і нині коні допомагають медикам у боротьбі з ДЦП, затрим! кою психічного розвитку, м’язовою дистрофією, аутизмом тощо. Мене всадовили у бричку і провезли побитим сільським пу! тівцем. Йой… Це ж якими здоровими і бадьорими мали бути за! тягнуті в корсети графині, що супляться з численних портретів у галереях палацу! Адже їх піддавали іпотерапії майже щодня… Ополе Я в глибині польської історії. Вперше Ополе згадується у лі! тописах від 845 року. За довгі століття місто назбирало чимало скарбів — усього й не злічити. Костели та монастирі з гробни! цями герцогів, башти й руїни старого замку, вишукана ратуша, вузесенькі вулички… А ще — цілі квартали міжвоєнного кон! структивізму і ар!деко, затишний університетський кампус та відомий на всю країну політех. Проте найдужче Ополе славиться фаянсом. Півстоліття то! му тутешні майстри перенесли традиційні мотиви великодніх писанок на кераміку. Ідея так сподобалася, що опольський по! суд ручного розпису прославився на всю Європу. Мені поталанило взяти участь у майстер!класі. Ох, і нелег! ка ця справа — наносити на чашку візерунки, використовуючи металеве перо та розігріті фарби. Але я здібна учениця. І якщо придивитися до мого шедевру, можна розрізнити палаци й зам! ки, ліси та гори, річки й озера. А головне — добрих шльонців, залюблених у свій малий край і велику Батьківщину… ■

Подяка за казкову подорож — Польському осередку туристичної інформації в Україні.

54


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:50

Page 55


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:51

Page 56

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

Громадський (!) пляж на острові КайоЛевантадо.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 57

ϳâí³÷íå óçáåðåææÿ êðà¿íè — öå Êîñòà-äåëü-Àìáàð, ßíòàðíèé Áåðåã, äå çíàéäåíî íàéá³ëüø³ ó ñâ³ò³ ïîêëàäè áóðøòèíó. Ñòîëèöÿ êðàþ — Ïóåðòî-Ïëàòà, «ñð³áíèé ïîðò». À â³äïî÷èíîê òóò — ñïðàâæíº çîëîòî! ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ Îëåêñàíäð ÃÎÐÎÁÅÖÜ

ДОМІНІКАНА

Скарби Янтарного Берега


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 58

Захист форту СанФеліпе від піратів.

Українські журналісти з організаторами престуру по Домінікані.

С

Ступивши на домініканську землю в аеропор! ту Пунта!Кани, на крайньому сході острівної держави, ми відчули себе її почесними гостями. У готелі «Be Live Grand Punta Cana»***** нас зу! стрічав плакат із написом «Вітаємо учасників прес!туру з України!». Представник домінікан! ського туризму в країнах СНД, усміхнена та лю! б’язна Галина Лисенко пояснила: «Ось так ми вас любимо і сподіваємося на вас». Це мало оз! начати, що не всі ще куточки Домініканської Республіки оцінені українськими гостями, на! ших співвітчизників тут дуже чекають і готові влаштувати їм райське життя, починаючи з жур! налістів. Далі нас ошелешили розкішним бан! кетом і пишним салютом. Помічено равіть ме! ню українською мовою… І все це був лише початок!

58


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 59

У Центральному парку ПуертоПлата.

СРІБЛО. Колумб і Пуерто+Плата Уранці мініатюрний літачок легко по! ніс нас на північ казкової землі, до голов! ного міста регіону і «брами» для інозем! них гостей на Атлантичному узбережжі — до Пуерто!Плата. Атлантика відрізняється від карибсько! го узбережжя країни. Якщо там пляжі бі! лі, а вода свiтло!смарагдова, то тут усе яс! кравіше — пісок жовтий, а хвилі насичено блакитні. Вони не гiршi й не кращі — прос! то інакші. Чудові! «Наречена Атлантично! го океану» — ось як іще називають Пуер! то!Плата. Втім, у цього узбережжя багато образ! них назв. Наприклад, його іменують Ян! тарним, бо в цих краях зосереджені чи не

найбiльшi у свiтi поклади бурштину. А Ко! лумб нарік це місце Срібним Портом — Puerto Plata. Коли він удруге наблизився до цих берегів, води бухти сяяли під сон! цем, мов чисте срібло. «Ла Плата!» — ви! гукнув командор. Правда, тi води швидко були забарвле! ні кров’ю. Саме на цих багатих i прекрас! них берегах почалося завоювання євро! пейцями Америки. Під час свого першо! го плавання Колумб збудував на цьому мiсцi форт Навiдад (Рiздво) iз залишків корабля «Санта!Марiя», що зазнав ката! строфи. Через рік він застав споруду вже зруйнованою. Тоді звели новий форт Іса! бель!ла!Католіка, названий на честь іспан! ської королеви Ізабели Католицької, —

найперше європейське місто в Новому Світі. Невдовзі вже молодший брат коман! дора Бартоломео Колумб почав будувати укріпленіше поселення Сан!Феліпе!де! Пуерто!Плата, яке й дало початок ниніш! ньому Срібному Порту. Шарм будинків вікторіанської епохи — ось що вабить туристів до Пуерто!Плата. У місті є бiднi квартали й багатi вілли, ма! льовнича набережна Малекон, централь! ний парк, музей бурштину… У кінці ошатного Малекону височить су! ворим громаддям форт Сан!Феліпе. Спо! руджений у 1560–1570!х, він є найдавні! шим укріпленням такого типу на Кариб! ських островах. Нині все це — музей, але кількасот років тому форт був єдиною ➧

59


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 60

лися, споруду почали використовувати як в’яз! ницю — кам’яні «мішки» приміщень для цього підходили. В експозиції форту представлені старо! винні аркебузи, гармати й мечі, монети колоніаль! ної епохи… Але проходячи із залу в зал, підіймаю! чись на башти, будьте обережні — не забувайте кланятися низьким дверним прорізам…

Полум’яний фламбоян. Без цієї рослини Домінікану складно уявити, але вона не місцева — завезена з Мадагаскару. Фламбоян вважається одним із найгарніших дерев у світі.

ЯНТАР. Музей бурштину і фабрика рому Уявіть собі, янтар тут не жовтий, а, скоріше, чорний. Хоча є i медовий, i коричневий, i навіть блакитний. А в янтарі — комахи мільйонної дав! нини, які необережно потрапили в соснову смолу i там скам’яніли. Пам’ятаєте, у «Парку Юрського періоду» з таких комариків узяли кров динозаврів, аби відтворити поголів’я чудовиськ? Сценаристам фільму ідею подав музей янтарю в Пуерто!Плата.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 61

www.otiumtour.com

Один із провідних туроператорів Домініканської Республіки. Працює з 1995 року. Проживання та повний спектр турсервісу на найпопулярніших курортах країни, у тому числі — ексклюзивні послуги.

Христос на горі МонтІсабельдеТоррес.

Квітучі фламбояни біля археологічних розкопок на місці першого європейського поселення на острові Гаїті, яке засноване Христофором Колумбом.

надією поселенців на оборону від пірат! ських набігів. Згодом, коли часи флібус! тьєрів скінчилися, споруду почали вико! ристовувати як в’язницю — кам’яні «міш! ки» приміщень для цього підходили. В екс! позиції форту представлені старовинні аркебузи, гармати й мечі, монети коло! ніальної епохи… Але проходячи із залу в зал, підіймаючись на башти, будьте обе! режні — не забувайте кланятися низьким дверним прорізам… ЯНТАР. Музей бурштину і фабрика рому Уявіть собі, янтар тут не жовтий, а, ско! ріше, чорний. Хоча є i медовий, i корич! невий, i навіть блакитний. А в янтарі — комахи мільйонної давнини, які необе! режно потрапили в соснову смолу i там

Статуя — така, як у Рiо6де6Жанейро, тільки тро6 хи менша. Христос розпростер руки, благослов6 ляючи світ, на тому місці, де в часи диктатора Трухільо була катівня… ■ скам’яніли. Пам’ятаєте, у «Парку Юрсь! кого періоду» з таких комариків узяли кров динозаврів, аби відтворити поголів’я чудовиськ? Сценаристам фільму ідею по! дав музей янтарю в Пуерто!Плата. Найди! вовижніший експонат тут — шматок бур! штину із застиглою в ньому ящіркою. Ще один надзвичайно популярний вид домініканського бурштину — рідкий. Це ром марки «Brugal», який виробляють са!

ме в Пуерто!Плата. І його, і однойменну фабрику зовсім не ховають від туристів. Гостей знайомлять із процесом приготу! вання та визрівання напою, який є голов! ним інгредієнтом численних коктейлів і «народного афродизіаку» — «мамахуани». Ром вісім років настоюють у дубових діж! ках з!під віскі, а потім ще вісім — у діж! ках з!під хересу, так що цей «бурштин» теж має неабияку витримку. ➧

61


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Готель «ClubHotel Riu Bachata»***** розташований на мальовничому півострові.

Бутикготель «The Peninsula House»*****.

Page 62

СМАРАГДИ. Гора коштовностей Понад усе мене притягувала статуя Христа Спасителя на порослій унікальними джунгля! ми горi Монт!Iсабель!де!Торрес. Ми підняли! ся туди канатною дорогою, з якої відкривалися захопливі краєвиди гори й міста. Статуя — точнісінько така сама, як у Рiо!де! Жанейро, тільки трохи менша. Христос розпрос! тер руки, благословляючи світ, на тому місці, де в часи диктатора Трухільо була катівня для по! літв’язнів. Скульптура створена на вшанування невинно постраждалих. І при цьому місце дуже світле, радісне. Адже навколо — ботанічний сад у буянні орхідей та смарагдової зелені. Люди при!

ходять сюди культурно пікнікувати на обладна! них майданчиках. I звичайно, звідси, з висоти 800 метрів над рівнем моря, відкриваються не! повторні панорами. Так і хочеться розкинути руки, повторивши жест Спасителя! БІРЮЗА. Острів Рай Контрастні враження нас чекали в селищі Луперон, що за півсотні кілометрів від Пуерто! Плата. Спочатку — морська ідилія на Острові Рай, Кайо!Параісо. Білим моторним катамараном ми вирушили у сяйві сонця крізь бірюзу неба і моря до місця надзвичайної, неземної краси! Серед спокійних, неймовірно прозорих вод океану на нас чекав малесенький піщаний острівець. Не! бо і море — більше нічого. І яке небо! Глибоке, просто!таки оксамитове. А яке море! З чисто! тою алмазу й ніжністю шовку! Простору не за! городжує жодна пальма. Гойдаєтесь у лагідних хвилях, у руці — келих, у якому колишеться до! мініканський ром — всюдисущий «вітамін R». Ароматна п’янка стихія плавно перетікає у ваш організм і остаточно приводить у гармонію зі Всесвітом… Не хвилюйтеся, про відплиття на берег вам нагадають. ГЛИНА історії Ось ми і повернулися на грішну землю (в пря! мому й переносному сенсі). Національний іс! торико!археологічний парк «Ла!Ісабела» біля ➧

62


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 63

На хвості у змія. Пляж «Кабарете» — одне з найкращих у світі місць для занять кайтбордингом, тобто катання по воді на дошці, яку тягне повітряний змій.

63


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 64

Луперона теж нагадав про вічність, але мав де! що інакшу атмосферу, ніж райський острів. Саме в цьому місці 1493 року висадився Хрис! тофор Колумб на чолі другої експедиції в Новий Світ. Поселення можна уявити за залишками фундаментів, а також індіанськими та іспансь! кими предметами побуту. Збереглися підвали! ни й будинку самого Колумба. Розкопки все ще ведуться. Цікавий і храм Лас!Америкас, спору! джений 1994 року, до 500!ліття першої в Новому Світі католицької меси. А ще на території парку є кладовище, яке чітко дає зрозуміти, куди по! ділись мешканці першого європейського посе! лення на острові Гаїті (нагадаємо, Домінікансь! ка Республіка ділить цей острів з однойменною державою). Нестатки і хвороби звели всіх у мо! гилу. Чесні іспанці поховані зі складеними хрес! том руками, у злочинців руки зв’язані за спи! ною, а індіанці не лежать — сидять у могилах в

64


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 65

Міст Дуарте, він же — «міст у нікуди». Краєвид із готелю «Gran Bаhia Principe Cayacoa»***** та його ж пляж.

Красуня з «Бравіссімошоу». З нею навіть фотограф сфотографувався на згадку.

АЕРОПОРТ ДЛЯ ПУЕРТО6ПЛАТА позі ембріона. Вони повернулися в лоно землі… Нехай Господь усім їм уготує рай. ПЕРЛИ. «Світ океану» та «Бравіссімо+шоу» Улюбленцем усього узбережжя Пуерто!Пла! та є парк пригод «Ocean World». Де ще можна так близько познайомитися з дельфінами та морсь! кими левами, поплавати зі справжніми скатами й акулами? Морських хижачок завбачливо по! збавили їхніх смертоносних зубів, а «занадто зарядженим» електричним скатам ліквідували небезпечні «контакти» на хвостах. Тому величні мешканці глибин не становлять небезпеки, та й до туристів вони звикли. І все одно, коли торка! єшся могутнього тіла, відчуття неоднозначні… Зате потім є що згадати! Поруч із розважальним парком вабить ком! плекс відпочинку з чотириповерховим казино, ресторанами та барами, живою музикою, а та!

кож славетним «Бравіссімо!шоу». Здається, в його піснях і танцях сконцентрувалися весь шарм і вся пристрасть Карибів. Які форми в артисток і артистів, які костюми, які рухи, які голоси!.. Ще СМАРАГДИ. Парк «Лос+Айтісес» А тепер на нас чекає край неляканих птахів і первозданних лісів — національний парк «Лос! Айтісес». До нього ми вирушили моторним чов! ном від мосту Дуарте, який часто називають «мос! том у нікуди»: з узбережжя, а потім з острова на острів у повітрі пролягає дорога, яку свого часу так і не добудували. Панорама сюрреалістична! Її добре видно з готелю «Gran Bаhia Principe Cayacoa»***** (www.bahiaprincipe.com). Ця оаза спокою та краси заслуговує на маленький від! ступ. Шикарний представник відомої мережі «Gran Bаhia Principe» розташований поблизу мальовничого містечка Самана, на першій лінії ➧

12 липня 2013 року біля Пуерто

Плата урочисто відкрито оновлений і розширений міжнародний аеропорт імені Грегоріо Луперона. Туристи зно

ву можуть діставатися на чудовий ку

рорт без пересадок у столиці чи ін

ших містах Домініканської Республі

ки. Слово за чартерами! Дизайн повітряної гавані акцентова

ний на особливості культури, історії й туристичні спеціалітети регіону Пу

ерто Плата — тут і цукрова трости

на, і тютюн, і бурштин, і ром, і вінд

серфінг… У оформленні використані оригінали картин відомих художни

ків. Фасад прикрашає постать гене

рала Луперона. Щороку оновлений аеропорт прий

матиме понад 4 млн пасажирів. Йо

го реконструкція має надати нового імпульсу розвиткові та зростанню популярності регіону Пуерто Плата.

65


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 66

Природні джакузі. Вони є «візиткою» екоготелю «Cano Hondo». Власник, який був і дизайнером будівлі, ідеально вписав їх у тропічну природу.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 67

Доісторичне мистецтво в печерах парку «ЛосАйтісес».

пляжу, — тож із більшості номерів відкриваються неймовірні морські краєвиди. Оточення неторка! ної природи, система проживання «adults only» («тільки дорослі») та «непомітний» сервіс дарують неймовірне відчуття умиротворення і задоволе! ності всіх бажань. У чотирьох ресторанах мож! на здійснити навколосвітню гастрономічну по! дорож, а в розкішному спа — спробувати на со! бі оздоровчі методики різних країн і народів. Але нас чекала подорож парком «Лос!Айті! сес». Він являє собою неймовірно гарну горбис! ту місцевість. Завдяки високій вологості узвиш! шя та улоговини буйно поросли екзотичними деревами, бамбуком і папороттю. В узбережній океанській зоні шапками зелені здіймаються по! одинокі острови. А береги облямовані загадко! вими мангровими заростями — деревами й ку! щами, що пристосувалися до життя в солоній воді. Їхні довжелезні корені допомагають росли! нам дихати і служать «якорями» під час припли! вів і відпливів. Для неміряної кількості птахів, земноводних, ракоподібних, риб і комах усе це — затишні домівки. Десь у глибині пагорбів парку «Лос!Айтісес» ростуть 70!метрові дерева!гіганти, які тримають вертикальне положення завдяки повітряним ко! реням!опорам. Туристів туди не запрошують — це заповідні місця. Карстова порода узбережжя ховає численні печери — фантастичні, таємничі та вишукані у своєму природному декорі. Підземелля часом мають «вікна», в які зазирають сонячне світло і

зелень джунглів. У одній із таких печер нам по! казали головну рукотворну цікавину національ! ного парку — наскельні малюнки індіанців таїно. Один із доісторичних «смішариків» став сим! волом оригінального екологічного готелю «Cano Hondo» (www.paraisocanohondo.com). Господар, він же — автор дизайну, досконало вписав своє творіння серед скель і природних басейнів гір! ської річки. Кожен номер, кожен закуток ресто! рану ніби створені самою природою. Можна ку! патись у водоймах із водограями, куштувати «ри! бу дня» і креольські страви, екскурсувати пар! ком «Лос Айтісес» та займатися різними видами активності — від каякінгу до клаймінгу. ➧

Кокоси вродили на славу!

www.otiumtour.com

67


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 68

Усмішка Карибського моря. Один із туристів, який подорожує на острів Рай, схоже, почувається по;райському в будь;який час і в будь;якому місці.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 69

Острів Рай створений виключно для відпочинку. А що ще робити в такому місці?

ДЕ ЗУПИНИТИСЯ ЗОЛОТО пляжів. ДІАМАНТИ сервісу Переїзд автобусом — і ось укотре вже просто! та придорожнього домініканського життя змі! нюється раєм на землі, справжнім цивілізова! ним курортним едемом серед розкішної природи. Водний шаттл зі вже знайомого готелю «Cay! acoa» привіз нас на чарівний острівець!курорт, не більший 2 квадратних кілометрів. Частину його займає готель «Gran Bahia Principе Cayo Le! vantado Don Pablo Collection»*****. Частину — заповідник і пляж, до яких, як і ми, прибувають відпочивальники з різних місць узбережжя. Ост! рівець перевернув наше уявлення про громадсь! кий пляж — тут він надзвичайно чистий, мальов! ничий, із кришталево чистою, бірюзовою водою. Ми насолодилися морем і завітали до готелю. Це чи не найкращий представник престижної мережі «Gran Bahia Principе». Різноманітні гас! трономічні пропозиції найвищого гатунку, не! обмежені можливості для дозвілля вдень і увече! рі, нагода розслабитися й відновити свою вроду в спа!салоні, усе необхідне для водних видів спорту на пляжі та всіх басейнах готелю… Що ще можна бажати? Бездоганно навчений персо! нал забезпечує максимальний комфорт. Систе! ма «all!inclusive» у «GBР Cayo Levantado» перед! бачає навіть цілодобове обслуговування в номе! рах і «необмежені» вечері «а ля карт», навчання дайвінгу і поїздки катером на узбережжя. А ще дивує те, з якою майстерністю та невимушені! ➧

Готель «Bе Live Grand Punta Cana»*****.

«Bе Live Grand Punta Cana»***** (belivehotels.com) «Cano Hondo» (екоготель; www.paraisocanohondo.com) «ClubHotel Riu Bachata»***** (www.riu.com) «Iberostar»***** (www.iberostar.com) «Gran Bаhia Principe Cayacoa»***** (www.bahiaprincipe.com) «Gran Bahia Principе Cayo Levantado Don Pablo Collection»***** (www.bahiaprincipe.com) «Lifestyle Holidays Vacation Resort» (www.lifestyleholidaysvc.com) «Playa Dorada» (комплекс із 12 готелів; www.playadorada.com.do) «The Peninsula House»***** (бутик готель; thepeninsulahouse.com) «Villa Serena» (бутик готель; villaserena.com)

69


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 70

Над пляжем «Кабарете» літають кайти і скачуть серфери, а по піску пробігають коні…

Край неляканих птахів і первозданних лісів — національний парк «Лос6Айтісес». До нього ми вирушили моторним човном від легендарного «мосту в нікуди». ■ стю розкіш і повна безпека поєдналися тут із майже дикою природою. Букваль! но від будиночків готелю бачиш джунглі з ліанами і трьохсотлітніми квітучими де! ревами фламбоянами. Атмосферою абсолютної благодушнос! ті потішив «Плайя дорада», або «Золотий пляж», — по!справжньому шикарний ку!

70

рорт, найбільший у всій країні. Він скла! дається з 12 готелів, розташованих на єди! ному великому пляжі із золотавого піску. Тут є 18!лункове поле для гольфу, доступ! ні всі види водного та наземного спорту. Курорт працює за системою «олл!інклю! зив». Такого вишукано!професiйного об! слуговування, такого достатку смачних i екзотичних страв навіть у Домінікані по! шукати. Безтурботні відпочивальники в купальних костюмах, пальми!фiкуси i Ат! лантика за десять метрів від готелю. Ма! льовничий берег, спокiйнi сині води під захистом коралових рифів, вулички серед облагороджених пишних джунглів, бун! гало, «плетена» з якихось рослин кімна! та, широчезний балкон i кокоси, що зви! сають просто в руки. Крихiтнi колібрі пур! хають поруч iз гігантськими метеликами, а внизу в’ються ящірки… Інакші «навколоморські» враження по! дарував пляж «Кабарете». Це «магніт» для прихильників пригод і активного відпо! чинку, одне з найкращих у світі місць для занять кайтбордингом і серфінгом. Небо над берегом розцяцьковане яскравими по!

вітряними зміями, а води — вітрилами. Картина неповторна! У пляжному ресто! рані нас частували національною смако! тою просто з величезної пательні — та! кий собі «гастрономічний серфінг»… Ну, а пік пляжних і естетичних насолод ми відчули на Плая!Рінкон — Трикутно! му пляжі. Затока Рінкон справді є трикут! ником між двох півостровів. З подачі між! народного інтернет!порталу «Conde Nast Traveller» цей пляж називають другим за мальовничістю в світі. Хіба можна змалю! вати чистоту і лагідність ніжно!голубих вод, шепіт пальм, запах мигдалевого цві! ту?.. Над берегом — двокілометрова гора, навколо — кокосові гаї. В одному кінці пляжу — гірський потічок із чудовою во! дою, в іншому — величний грот, а між ни! ми — смуга майже білого, ідеально м’яко! го піску. Ніяких готелів, лише ресторан для тих, хто прибув оцінити неземну кра! су. Насолоджуватися раєм можна тільки день. А потім іще день, другий, знову і зно! ву приїжджаючи на поклик прекрасного… Так само можна від відпустки до від! пустки повертатися на курорти регіону Пуерто!Плата. На жаль, край досі не осво! єний українськими туристами. А може, на щастя? Тут чекає стільки скарбів! ■ Щиро дякуємо за гостинність туристичному офісові Домініканської Республіки (www.godominicanrepublic.com) та особисто пані Галині Лисенко.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 71

71


02.10.2013

13:51

ГОСТИННОСТІ

Page 72

М

И

С

Т

Е

Ц

Т

В

О

!MT5-13-disk.qxd

Будда

в Пешті

«Buddha-Bar Hotel Budapest Klotild Palace»***** â³äêðèòèé 2012 ðîêó. Òèì ÷àñîì öå îäèí ³ç òèõ ñàìèõ ïàëàö³â-áëèçíþê³â, ÿê³ âæå ïîíàä 100 ðîê³â ò³øàòü îêî ìåøêàíö³â óãîðñüêî¿ ñòîëèö³ é òóðèñò³â.

Ц

Це другий готель бренду «Buddha Bar Ho

tels, Resorts & Spas» у Європі. Новий бутик

готель розташований на початку вулиці Ваці, найвідомішої пішохідної шопінг зони Буда

пешта. Унікальний будинок зведений у 1901 році коштом ерцгерцогині австрійської Ма

рії Адельгейди Амалії Клотильди Саксен Ко

бург Готської найвідомішими на той час ар

хітекторами Флорисом Корбом та Кальманом Герглем. За концепцією готельного бренду, буда

пештський представник престижної мережі оформлений в азійсько колоніальному стилі, дизайн якого був розроблений відомою фран

цузькою компанією «REV Architecture Paris».


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 73

До послуг гостей — 102 номери різних категорій, найниж

ча з яких, уявіть собі, — «superior». Є й дворівневі номери, найрозкішніші з яких розташовані у двох вежах палацу. Кож

не помешкання облаштоване за останнім словом техніки: телевізійні LED панелі з мультимедійними приставками, вбудовані звукові системи, машини для приготування кави «Nespresso» з асортиментом капсул до неї, безкоштовний Wi Fi та сейф для ноутбука. Готель чудово підходить не лише для відпочинку, а й для ділових зустрічей. У ньому є три переговорні кімнати на 20– 30 персон кожна (їх можна об’єднати в загальне приміщен

ня), мультифункціональний зал для проведення презента

цій та модних показів. У спа центрі «Buddhattitude» до послуг гостей — фінська лазня, інфрачервона сауна, парильня, а також різноманітні масажні та аюрведичні процедури найвищого класу. В готе

лі є також сад «Дзен» для занять йогою.

У ресторані, який може прийняти 120 осіб, пропонують страви ф’южн кухонь Азії та Океанії. У ньому встановлена неодмінна для всіх «Buddha Bar» статуя Будди теракотово

золотавого кольору заввишки 3,5 метра і вагою 250 кілогра

мів. Вона спеціально виготовлена в Індонезії, а потім до

ставлена в готель. У кафе «Siddharta» подають страви міжнародної кухні, угор

ські делікатеси, а також сніданок згідно з меню і за систе

мою «шведський стіл». Кафе складається із двох зон, які по

єднують протилежні сторони будівлі з допомогою красивого історичного портика, а ще воно має відкриту вуличну терасу. В лаундж барі «Klotild» (250 осіб) на шостому поверсі го

телю можна не лише насолоджуватися фірмовими коктей

лями, а й милуватися нічним небом крізь скляний дах. Па

норама вечірнього міста з горою Гелерт і Будванським зам

ком змусить вас знову й знову повертатися до Будапешту і до «Buddha Bar Hotel Budapest Klotild Palace». ■

www.buddhabarhotel.hu


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:51

Page 74

Фото НТО

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

×è çíàºòå âè, ùî ïîð³âíÿíî íåâåëèêà êðà¿íà ͳìå÷÷èíà ïîñ³äຠï’ÿòå ì³ñöå ó ñâ³ò³ çà ê³ëüê³ñòþ ïàì’ÿòîê ÞÍÅÑÊÎ? ̳é ìàðøðóò äî íèõ ïðîëÿãàâ ìàëüîâíè÷èìè áåðåãàìè ð³÷îê.

НІМЕЧЧИНА

Þë³ÿ ÌÀËÀ

Берегами

всесвітньої спадщини

В

Виявляється, у Німеччині є чимало річок. Лише тих, що довші за 200 кілометрів, — по! над два десятки. Першим спадає на думку, звісно ж, Рейн, одна з найбільших водних ар! терій у Західній Європі, що простяглася на 1230 кілометрів. До речі, долину Середнього Рейну 2002 року включили до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Та й інші береги вражають мальовничістю. Річки в’ються між зелених пагорбів, на верши! нах яких височать романтичні замки, серед виноградників примостилися симпатичні містеч! ка… Навіть промислові підприємства тут примудрилися зробити туристичними атракціями. Залізничний круїз Щоб дістатись ідилійних місць, спочатку довелося пірнути в «бурхливий потік» німець! кої залізниці «Deutschе Bahn». Аби зрозуміти систему отримання заброньованих іще вдома квитків із «розумних» апаратів, знаходження правильної платформи та свого потягу, мені

74


02.10.2013

13:51

Page 75

Фото НТО

!MT5-13-disk.qxd

Увечері старовинний металургійний завод у Фельклінгені іллюмінують різними кольорами.

знадобилося трохи часу. Але не варто було хви! люватись, адже завдяки досконалій організації проїзду квиток залишається дійсним до кінця дня. Та й урок з отримання найсучасніших за! лізничних послуг вважаю корисним. У місці пересадки мій поїзд відмінили і дове! лося терміново коригувати маршрут. Як вияви! лося, мій вибір припав на щось типу місцевої електрички. У ній я виразно відчула народне життя Німеччини. Тільки уявіть — заповнений веселим натовпом вагон: хтось їде з квітами в гості, хтось смакує пиво після футбольного мат! чу, хтось повертається з роботи, а хтось весело наспівує пісні для всіх пасажирів… Усе як у нас, тільки ніби вище класом.

вод. Нині підприємство «Volklingen Ironworks» у Фельклінгені діє як музей, який у 1994 році за! несений до Списку ЮНЕСКО. Адже це єдиний збережений до нашого часу металургійний ком! плекс ХІХ–ХХ століть у Західній Європі та Пів! нічній Америці. Свого часу «гігант» давав най! вищі виробничі показники у своїй галузі, а у 2012 році, за даними Національного турофісу Німеч! ➧

Безпека на заводі — найголовніше, тож усім відвідувачам надягають каски.

СААРБРЮКЕН. Металевий монстр над Сааром І ось, нарешті, одне з тих милих юнесківських містечок. Уже о дев’ятій вечора Саарбрюкен по! тішив повною тишею та спокоєм. З вікон готелю «Mercure Hotel Saarbruecken City» відкривався чудовий краєвид Саару. Ця річка майже навпіл розділена територіями Франції та Німеччини. Відома вона своєю Сааршляйфе — «петлею Са! ара», тобто розворотом на 180 градусів, після яко! го річка тече фактично у протилежному напрямку. Заїжджим туристам тут є на що подивитися. Саарбрюкен — великий індустріальний центр із підприємствами металургійної, оптико!механіч! ної, керамічної, пивоварної, машинобудівної та інших галузей. Відповідно, головною місцевою окрасою для туристів став… металургійний за!

75


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 76

Dieses romantische.

Фото НТО

Замок Штольценфельс — перлина епохи рейнської романтики. Важко повірити, що після Тридцятилітньої війни він простояв у руїнах майже 150 років.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 77

Фото НТО

Неоготичний дизайн замку Штольценфельс.

Пишне місто Кобленц розташувалося на перетині ве6 личних німецьких річок — Рейну та Мозелю, злиття яких утворює тут гострий «Німецький кут», «Deutsches Eck». ■ чини, посів 43!тє місце в топ!сотні найвідвіду! ваніших туристичних атракцій. На завод орга! нізовують цікаві екскурсії для школярів — від глибин вугільних шахт, де облаштовані експози! ції робочого одягу, інструментів і копалин різ! них періодів, аж до найвищих веж, звідки відкри! вається приголомшлива панорама комплексу (6 гектарів). Тут можна здійснити захопливий спуск звивчастою заводською трубою!змійовиком, пе! реробленою на атракціон. А ще на території му! зею!заводу повсякчас відбуваються різноманіт! ні масштабні, культурні акції — виставки сучас! ного мистецтва та концерти. КОБЛЕНЦ. Славетний «Дойче Ек» Кілька годин подорожі автобусом, і ти вже в абсолютно інакшій міській атмосфері. Ось де від! чуваєш справжню романтику! Кобленц розта! шувався на перетині величних німецьких річок — Рейну та Мозелю, злиття яких утворює тут гост! рий «Німецький кут», «Deutsches Eck». Місто та! кож відоме 37!метровим монументом імперато! ру Вільгельму I. Кобленц — справжня «мекка» для туристів. Доволі велике місто пишається чудовою архітек! турою та багатющою історією. Ще в давні часи ця вигідна геолокація приваблювала чужозем! них загарбників. Захоплення її означало тоді контроль над головними торговими шляхами країни. Зміни володарів завжди закарбовують! ся в архітектурі, тож нині Кобленц вражає свої! ми будівельними атракціями. Карколомний краєвид міста відкривається з фортеці Еренбрайнштайн, обов’язкового пунк! ту для кожного туриста. Збудована ще в X сто! літті, твердиня пережила численні війни, але бу! ла захоплена лише раз, 1799 року. В епоху кла! сицизму її відреставрували, прибравши суворі зморшки середньовіччя. В наш час тут знаходить! ся міський музей, дістатися якого можна за якісь кілька хвилини канатною дорогою. Безлюдні ко!

ридори та порослі травою й мохом стіни мають багато таємниць, але готові по секрету поділи! тися ними з кожним гостем. У Кобленці неодмінно треба здійснити екскур! сію до замку Штольценфельс, розташованого у передмісті. Зведений 1250 року, він перебував у руках прусських правителів. Нині споруда сла! виться як видатний зразок архітектури роман! тичної неоготики. Замок гордовито височить на схилах над Рейном. У періоди війн його було по! руйновано, проте у 1836–1842 роках відомий берлінський архітектор Карл Фрідріх Шинкель відновив споруду. А завдяки ретельному догля! ду всі частини замку та його оздоблення майже ідеально збереглись і донині. Штольценфельс разом з усією долиною Середнього Рейну увій! шов до загальновідомого Списку ЮНЕСКО. ТРИР. Рим на Мозелі Так, це місто зберегло славу ще Римської ім! перії, воно найстаріше в Німеччині. Найвідомі! Краєвид Кобленца з висоти ша архітектурна перлина того часу — легендарні ➧ фортеці Еренбрайнштайн.

77


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 78

Трир прекрасний у різних ракурсах.

Трир зберіг славу ще Римської імперії, це найстаріше місто в Німеччині. Найвідоміша архітектурна перлина того часу — легендарні Чорні ворота, або Porta Nigra. ■ Чорні ворота, або Porta Nigra. Це укріплення ко! лись служило митницею, але з часом втратило свої функції так само, як каміння його мурів — білий колір. У східній частині міста збереглися величезні імператорські купальні. Їх будівництво почалося ще у III столітті, хоча з часом комплекс зазнав значних змін. Ще одна антична споруда — Римський міст, який і дотепер виконує свої функ! ції транспортної артерії та є беззаперечним свід! ченням фантастичних досягнень римлян у сфері будівництва. Опори з вулканічного каміння ви! тримали не лише тисячолітній потік возів і ав! томобілів, а й чимало збройних конфліктів. У центрі міста велично здіймається Трирсь! кий собор. Він закладений ще 320 року за нака! зом імператора Константина Великого та вва! жається, як і саме місто, найдавнішим у Німеч! чині. В його архітектурі поєднані романські, го! тичні й барокові риси. Але ще на десять років

78

давнішою є базиліка, збудована поруч тим самим Константином. Вона вражає оригінальністю й водночас величною простотою, стриманістю. «Вічний» Трир є водночас ще й дуже молодим, адже це місто студентів! Молодь пожвавлює ста! ровинні вулички, сповнює історичне середови! ще сучасним життям і повертає до реальності приголомшених часовими контрастами туристів. «Головним мешканцем» Трира вважають… Карла Маркса. Саме тут колись народився ав! тор «Капіталу» і предтеча світового комуністич! ного руху. Мій візит припав на відзначання його дня народження. Місцева турадміністрація вста! новила у центрі міста кілька десятків маленьких Марксів, переважно червоного та помаранчево! го кольорів. Безперервні фотосесії з міні!пам’ят! никами розважали городян і гостей Трира. Після креативних розваг та екскурсій не за! вадить завітати до затишних кав’ярень і вина!


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 79

Оздоби Трирського собору бездоганні.

ДО ФРАНКФУРТА І ДАЛІ Залізницею. З аеропорту Франкфур

та на Майні до міст ЮНЕСКО — Са

арбюкена, Кобленца, Трира — легко дістатися зручними та швидкими по

тягами «Deutsche Bahn». Квитки мож

на заздалегідь забронювати на сай

ті www.bahn.de та роздрукувати в Ні

меччині через спеціальні термінали. Прокатним авто. В аеропорту є офіс оренди автомобілів. Вартість прокату — від 36 євро за день. Сайт для попереднього замовлення — carrental.sixt.com. Загальна інформація про транс

порт, ресторани, готелі тощо — на сайті www.germany.travel.

Фото НТО

рень середмістя. Довколишній регіон Рейнланд! Пфальц якнайкраще підходить для виноградар! ства і має найбільші в країні плантації шляхет! них лоз (5300 гектарів). У цьому я переконалася на власні очі, огля! даючи у великі панорамні вікна вагона неозорі виноградники на крутих пагорбах. Милували око замки, фортеці та романтичні річкові пей! зажі. Ці красоти щороку приваблюють сотні ти! сяч туристів до долини Мозелю, де повсякчас відбуваються різноманітні винні фестивалі, об! лаштовано кемпінги й велосипедні маршрути для активних відпочивальників. Так мені відкрився ще один бік Німеччини — стародавньої, романтичної, трішки хмільної, з безмежними просторими краєвидами та швид! коплинними річками. Пливи собі за течією та насолоджуйся… ■

Залишки римських імператорських купалень.

Велике спасибі за подорож — Національному туристичному офісові Німеччини в Росії (www.germany.travel) та авіакомпанії «Lufthansa» (www.lufthansa).

79


02.10.2013

13:51

СПОСІБ ЖИТТЯ

Page 80

M O D U S

V I V E N D I

!MT5-13-disk.qxd

НЕПАЛ

Люди за

хмарами Ôîòîãðàô ³ç Êèºâà ïðîéøîâ 250 ê³ëîìåòð³â ÷åðåç äîëèíè, ë³ñè, ñêåëÿñò³ óñòóïè, ëüîäîâèêè é ïåðåâàëè äî áàçîâîãî òàáîðó Åâåðåñòó. Çâè÷àéíî, âðàçèëè ãîðè. Àëå ëþäè — íå ìåíøå. Àðñåí³é ÃÅÐÀÑÈÌÅÍÊÎ


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 81

Волочу важезний рюкзак до виходу з аеропорту. Біля паркану юрмляться якісь чоловіки. Судячи з усього, оце і є ті самі гімалайські шерпи, про витривалість яких хо! дять легенди. На відміну від інших азіатів, представники цієї народностi не здаються західній людині надто схожи! ми один на одного. Скоріше, це ми з вами, неголені євро! пейці в сонцезахисних окулярах і яскравих шапках, для них — на одне лице. Слово «шерп» означає «людина зі сходу». Предки цих горян прийшли з Тибету. За легендою, покинути нажиті місця їх змусили пошуки таємничої Шамбали. Хто знає, може, їм все!таки вдалося знайти загадкову чарівну краї! ну з неземними пейзажами, де крижані піки гір впирають! ся в небеса, а повноводі річки живлять низини кришта!

«Гімалаї» на обличчі…

О

Одномоторний літачок зринає з важкої дощової хма! ри й починає збавляти висоту. Вдалині унизу з’являєть! ся тонка нитка посадкової смуги Лукли (2800 м). Це ви! сокогірне селище — старт для більшості гімалайських туристичних маршрутів і альпіністських експедицій. Здається, я й справді лечу назустріч своїй мрії. Ще в ди! тинстві дав собі обіцянку побачити Еверест. Посадка в Луклі вважається однією з найнебезпечні! ших у світі. Затиснутий з усіх боків страхами, рюкзаками й попутниками, я намагаюся відволіктися й жену лихі думки геть. Схрестивши пальці, спостерігаю за стрілкою висотоміра й вірю, що літак не розвалиться в повітрі піс! ля чергового гуркоту грому й не вріжеться в якусь скелю.

лево чистою льодовиковою водою. Країну, де сходи в не! бо витесані з льоду й каменю. Країну, в якій у наш час мріють побувати шукачі пригод з усього світу. Проте кайданів бідності й влади грошей не уникнути навіть на «шапці світу» й у міфічній Шамбалі. Люди зі! бралися біля аеропорту зовсім не вітати приїжджих, хоча гостинності шерпам не позичати. Вони намагаються зна! йти хоча б якусь роботу. Вибір у багатьох невеликий — носій або провідник. Пекельна праця за безцінь на висо! ті від 3 тисяч до 6 тисяч метрів у дощ і сніг. За день носій отримує стільки, скільки в Європі можна заробити за 20 хвилин у затишному офісному кріслі. Найпоширеніша іс! торія на світі, найбезнадійніша. ➧

81


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:51

Page 82

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

Шерпи. Багато змінилося в їхньому житті з появою дослідників та альпіністів на початку ХХ століття. Без представників цієї народності не обходиться жодна екпедиція.

Хлопці зв’язують по два рюкзаки й з легкістю закидають собі по 40 кілогра! мів на спину. Я зі здивуванням спостерігаю за цією картиною та з гіркотою зга! дую часи, коли знаходив тисячу й одну причину не йти в спортзал… Утім, річ не тільки у фізичній підготовці. У шерпів, на відміну від нас із вами, є 10 генів, що допомагають пристосовуватися до життя у високогір’ї. Їхній організм споживає менше кисню, витримує більші фізичні навантажен! ня й перепади тиску. Багатьом може здатися, що в роботі носія є щось принизливе. На! справді шерпи пишаються тим, що можуть нести більше, далі й вище за інших. Вони здатні працювати в нелюдських умовах, доставляти вантажі по крутих схилах, льодопадах і ущелинах, льодовиках і гребе! нях. Ці люди люблять гори й не відчувають перед ними страху. Мешканцям Гімалаїв не подобається, коли під словом «шерп» ма! ють на увазі — «носій». Це не професія, а народність. Відносно но! сіїв краще використовувати слово «портер». Один із секретів перенесення шерпами вантажів — у широко! му ремені, який надівається на голову. Він розподіляє вагу рівно! мірно по всьому тілу. Шерп з іронічною посмішкою підхоплює черговий суперсучасний рюкзак і, зневажаючи всі супертехно! логії та ергономічні новинки, перев’язує його своєю мотузкою та згаданим ременем. Він понесе його по!своєму, по!шерпському. У високогірних районах немає ні гучних автострад, ні велодоріжок. Усе, що потрібно для побуту місцевого люду і туристів, шерпи тягнуть на власних спинах. Казани, печі, покрівельні матеріали, склопакети, кока!колу, до! машню птицю, м’ясо, сувеніри — абсолютно все. Від ваги ноші залежить заро!


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 83

біток, тому гнані безгрошів’ям шерпи!портери часом звалюють на себе стокілограмові вантажі. Постійний супутник шерпа — кошик, куди вміщують вантаж, і невисока, але досить товста Т!подібна палиця!підпирачка. З нею носій може відпочивати навстоячки, не знімаючи кошика. Під час руху він несе ціпок у руці, цокаючи ним по кам’янистій стежці, ніби поважний пан — тростиною по бруківці. Кілька днів ллє як із відра. Мусон цього року затримався й ніяк не дає боязкій осені вступити у свої права. Вразливих ту! ристів горяни жартома лякають п’явками. Це маленькі слизькі істоти, які пробираються між складок одягу, заповзають у взут! тя й висмоктують рештки життєвої сили у виснажених перехо! дами мандрівників. Зняти із себе цих кровожерливих чудовиськ часто значно складніше, ніж виявити. У таких випадках виру! чає кхукрі — непальський ніж із кривим лезом. Обвішаний спорядженням і фототехнікою, бреду кам’янис! тою стежкою, що раз у раз ховається в густих заростях. Звертаю увагу на колоритну бабцю, яка з незворушним виглядом копир! сається в городику. Роблю розпачливу спробу знайти цікавий ракурс і сфотографувати її. Напевно, незграбністю рухів при цьо! му нагадую криголама в чайному блюдці, тому відразу ж зазнаю бомбардування грудками сирої землі. Бабця помітила мене в найменш відповідний момент і, розреготавшись, взялась обо! ронятися. Робила вона це, звичайно, жартома, без лихого на! міру. За роки туристичних набігів місцевим мешканцям об’єкти! ви добряче набридли. Але за допомогою простої мови жестів та усмішки туристам не тільки вдається уникнути конфлікту, а й запалити іскорку натхнення та щирості в жанровому герої. У фотографуванні дітей потрібен особливий підхід. Перше правило — ні кроку без льодяників, олівців, фарб та інших гос! тинців. У очах маленьких непальців горять вогники непідроб! них емоцій. Черговий турист для них — новий друг і водночас торба з подарунками.

Електрики в багатьох оселях немає, доводиться готувати уроки вдень, надворі, придавлюючи камінцями аркуші, щоб потім не шукати їх по всьому подвір’ю.

Багато шерпів, провівши дитинство за випасанням кіз і яків, згодом можуть здобути освіту в престижних вузах Азії, США та Європи. Річ у тім, що мешканцям високогірних сіл немає на що витрачати гроші — їм не потрібні дорогі квартири й маши! ни, вони не їздять відпочивати на море. За 10–15 років деякі з них можуть накопичити грошей на освіту дітей. На світанку зустрічаю біля брами монастиря буддійського ченця. Із замисленим виглядом він дивиться у бік гострих піків, які то ховаються, то знову виринають серед бурхливих хвиль сі! рих хмар. На подяку за зйомку туристи дають монахам, як і ас! кетам садху в столиці, трохи грошей. Шерпські селища туляться біля підніжжя гір, у залитих сон! цем долинах і на берегах стрімких річок: маленькі й більші, май! же покинуті й такі, що активно розвиваються. ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

ПРО АВТОРА Арсеній Герасименко, 26 років. Фо

тограф і журналіст. Пріоритетні на

прями у фотографії — жанровий та постановочний портрет, фешн. За

хоплюється астрофотографією та пейзажною зйомкою. Не уявляє свого життя без подоро

жей, зокрема походів у гори. Пише технічні та науково популяр

ні статті, дорожні нотатки. Нещодавно побачила світ його пер

ша фотокнижка «Сходини в Небо». Детальніше ознайомитися з видан

ням і загалом творчістю автора мож

на на сторінках його персонального блогу: arsgera.livejournal.com

13:51

Page 84


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 85

Гокіо;Рі. Ця вершина (5483 м) обплутана молитовними прапорцями, ніби павутинням. Унизу яскравою бірюзою відсвічує озеро Дудх;Покхарі (4800 м), на березі якого притулилося посленення Гокіо. Поруч із ним здіймається засніжений схил гори Пхарілапче (6073 м).


В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:51

Page 86

Шукачі долі. Вони сиділи навпочіпки біля входу до храмового комплексу. Навколо вирувало життя: строкатим вихором здіймалися зграї голубів, тяглися вервечки туристів, молільників і просто перехожих. Про що думали ці чоловіки? Про що мріяли і шкодували? На що сподівалися?


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 87

У горах дитинство закінчується, так до пуття й не розпочавшись.

Непальці продовжують будувати будинки без димоходів. Ідеш собі стежкою й раптом бачиш будинок, із вікон і всіх щілин яко! го йде дим. Тривога! Пожежа! Але для занепокоєння причин не! має. Зі спокійним і безтурботним виглядом до хатини заходять її мешканці — напевно, скоро час обіду. На гори опускається темна завіса вечора. Десь удалині ви! сить полотно заходу сонця, зітканого з туману й останніх про! менів. Утомлений і змерзлий, я вирішую зупинитися на ніч в одному з гестхаусів. Номери не опалюються, тому погрітися й відпочити спускаюся в їдальню. Це велика кімната з довгими столами вздовж стін. У центрі — класична «буржуйка», в якій палять висушені на сонці ячі «коржі». Разом із гасом горять во! ни не гірше за дрова. Туристичні сезони в Гімалаях — це весна й осінь. Улітку в го! рах бешкетують мусони, а взимку багато стежок стають непро! хідними. До кінця осені разом із нескінченним потоком шука! чів пригод тягнуться каравани яків і носіїв — доставляють про! віант до віддалених сіл, де люди вже щосили готуються до зими. Справжні затори на гірських серпантинах і підвісних мостах — звична річ. Столиця зустрічає мене мінливою, як жіночий настрій, пого! дою. Мряка змінюється палючою спекою, потім небо знову об! лягають хмари, і так по колу. Катманду — мегаполіс п’яти поверхів. У всьому місті з його майже мільйоном мешканців кількість справжніх висоток по! над 10 поверхів можна перелічити по пальцях. Ось вона, столи! ця Непалу зі старими кривими вуличками, гучними базарами та надзвичайно гарними храмами. Справжні скарби тисячоліт! ньої культури за ширмою вбогості й бідності — так можна сха! рактеризувати це дивне місто.

Ніде на всьому білому світі я не бачив такої кількості щасли! вих усміхнених облич. Взагалі непальці дуже доброзичливі. Бід! ність — не привід для смутку й зневіри. Останнім часом, що! правда, багато хто заражається вірусом сучасних ринкових від! носин, коли будь!який приїжджий розглядається як потенцій! не джерело доходу. ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 88

Ранній ранок, а ця дівчинка допомагає мамі продавати свічки у храмі та няньчить братика. Спроба налаштувати її на драматичну фотосесію зазнала невдачі, зате я отримав порцію гарного настрою.

На території храмового комплексу дівчина, вбрана у дивної краси сарі, годує голубів. У Катманду чоловіки заробляють гро! ші, тоді як жінки займаються підношеннями й моляться богам. Найважливіші обряди пов’язані з народженням, одруженням і смертю. Шерпи, наприклад, вірять, що в житті кожної люди! ни наступає критичний вік — час, коли доля підносить найкра! щі або найгірші сюрпризи. У жінок цей вік настає десь у 30 ро! ків, а в чоловіків пізніше — близько 40.

Багато мешканців Катманду щодня зустрічають світанок у храмовому комплексі Сваямбунатх — роблять там зарядку, займаються йогою.

Ранній ранок. На вулицях уже строкатим вихором кружляє життя. Торговки розкладають товар, відганяючи від прилавків з овочами корів, які безтурботно розгулюють околицями. Взага! лі коровам, що народилися в Непалі, щастить у житті значно більше, ніж українським. Ці тварини тут священні, вони ніколи не потраплять під ніж. Біля храмового комплексу стовпом здіймається дим: спалю! ють померлих. На одну церемонію потрібно близько 400 кіло! грамів дров, однак дозволити собі такі витрати можуть не всі. Недогорілі рештки тіл кидають у річку, й ті пливуть разом із роз! міреними непальськими буднями вниз. Звичним для нас чином ховають лише маленьких дітей. Високо в горах небіжчиків від! дають у владу природі. Інколи тіла розрубують на шматки й за! лишають диким тваринам і птахам. Дорожній рух — одна з найвиразніших особливостей столи! ці. Велорикші, автомобілісти й мотоциклісти з ранку до ночі ви! борюють для себе кожен сантиметр під безперервні звуки клак! сонів. У мільйонному Катманду — лише кілька світлофорів на центральних перехрестях. Але я не бачив жодної аварії чи свар! ки на проїжджiй частині. Якщо ви поспішаєте — вам звільнять дорогу. Якщо вас попросять поступитися — будьте ласкаві, тут так прийнято. Паперові гроші непальці воліють скручувати в трубочки й носити в роті. Товсті пачки з банкнотами часто пробивають степ! лером, тому на старих купюрах можна побачити безліч дірочок. Правду кажуть — країна чудес! Гори й міста, стежки й поселення. Двадцять днів під зливою та снігом, у мороз і спеку, туман і буревій. За ці дні країна та люди стали мені рідними. Усвідомити й відчути це зможе лише той, хто хоч раз побачить Непал на власні очі, хоч раз зустріне світанок на вершині. У моїй пам’яті назавжди залишаться мої Гімалаї, де живуть щасливі, щирі, найдобріші у світі люди. Я обі! цяю повернутися й зовсім скоро зроблю це. ■


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 89

Садху. Так називають аскетів, мандрівних індуїстських монахів, які зреклися чуттєвих насолод, матеріального добробуту, обов’язків і присвятили життя досягненню мокші — «звільнення». Є справжні садху, а є й ряджені, які заробляють на туристах.


02.10.2013

13:51

НА ЗДОРОВ’Я

Page 90

Н

Д

Р

У

Й

Т

Е

!MT5-13-disk.qxd

А

×åñüêà êîìïàí³ÿ

М

«AXXOS Hotels & Resorts» 5 ðîê³â óïðàâëÿº ãîòåëÿìè ãðóïè «Superior Spa Collection», ÿê³ ïðîïîíóþòü íàéêðàù³ íîâ³òí³ çðàçêè âîäîë³êóâàííÿ, âåëíåñó òà ³íäóñò𳿠êîìôîðòó.

Здоров’я класу

Ян МОТЛІК, генеральний директор компанії «AXXOS Hotels & Resorts»

Superior

Н

Наша компанія «AXXOS Hotels & Resorts» ще моло! да. Звідси її закономірний потяг до найпрогресивніших досягнень курортного менеджменту. Підприємство є продовженням ТОВ «AXXOS Hotel & Spa Management», тож наші фахівці мають багатий досвід девелопменту і безпосередньо організації роботи готелів. Серед їхніх «підопічних» були такі поважні заклади курорту Кар! лови!Вари, як «Carlsbad Plaza», «Best Western Eliska» і «Zameckу Lаznе». Нашими клієнтами та партнерами в різний час стали й залишаються широко відомі «Al! cron Radisson SAS Prague», «Carlsbad Plaza», «Hotel Ther! mal», «Hotel Rott», «Eden Group a.s.», «Terma Czech Re! public s.r.o.», «Amigo Tours», «Travel System Bohemia», «Empire Spa Travel». 2010 року під управлінням «AXXOS Hotels & Resorts» ми відкрили перший заклад — карловарський «Superior Spa & Wellness Hotel St.Joseph ROYAL REGENT». Його успішні будівництво, запуск і розвиток стрімко приско! рили розвиток компанії та посприяли створенню групи готелів під нашим управлінням.

90

Так виник бренд «Superior Spa Collection». Він об’єд! нує готелі категорії «4*superior». Чому «superior»? Бо клі! єнти отримують послуги, класом вищі від заявленої зір! ковості. Ви відчуєте це, завітавши до нас. Готелі мають міжнародні сертифікати «Hotelstars Union», гарантують попереднє лікарське обстеження протягом доби з мо! менту заселення, медперсонал у них присутній 12 годин на добу, є можливість щодня безкоштовно користува! тися басейном і велнес!комплексом, на всій території закладу надається безкоштовний доступ в інтернет… На вас чекають багато інших приємних сюрпризів. Натхненні вдалим початком, ми розпочали створен! ня ще двох готельних «колекцій» — столичної «Prague Collection» і «Top Wellness Collection», у закладах якої пропонують велнес!відпочинок та оздоровлення. Отже, дорогі українські туристи, туроператори й тур! агенти, ласкаво просимо!

www.axxos.cz


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 91

«Superior Spa & Wellness Hotel St.Joseph ROYAL REGENT»****

Просвітлення

розуму

У

У цих оновлених нині стінах колись була оздо! ровниця для священнослужителів. Найвищі санов! ники з Чехії, Голландії, Австрії, представники єв! ропейської духовної еліти вважали за щастя відві! дати Карлови!Вари та водолікарню святого Джозе! фа. Цей святий, на честь якого у дворі оздоровниці звели чудову каплицю, за легендою, клопотався про здоров’я пацієнтів перед самим Усевишнім. Тепер тут, у спокійній місцині поруч із центром курорту Карлови!Вари та його славетними джере! лами, розташований заклад класу «first class superior». Це стильний готель «St.Joseph ROYAL REGENT» із курортною поліклінікою найвищого рівня. У роз! порядженні гостей — і стандартні, й найсучасніші терапевтичні засоби: ванни з термомінеральною во! дою, фізіотерапія, термотерапія, оксигенотерапія, колонотерапія, електролікування, пневмоакупунк! тура. Є унікальний готельний велнес із лазнями, те! підарієм, солярієм, вірпулом i великим басейном із зустрічною течією та водоспадами, тут завдяки скляним стінам і стелі можна споглядати небо та мальовничі ландшафти. З розкішних номерів готе! лю теж відкриваються чудові панорами.

Оздоровча «родзинка» «St.Joseph ROYAL RE! GENT» — це «EEG biofeedback». Так називається метод для відновлення активності нервової систе! ми, тренування уважності, прискорення реакцій та спостережливості. Усе це можливо завдяки «біоло! гічному зворотному зв’язку»: за допомогою новіт! ніх пристроїв знімають точну інформацію про моз! кові хвилі пацієнта, розповідають йому про необхід! ність корекції, проводять тренінги, й гість сам при! водить розум до гармонії. І це лише один засіб із невичерпного арсеналу «St.Joseph ROYAL REGENT»!

www.royalregent.cz


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:51

Page 92

«Boutique Spa Hotel AQUA MARINA Superior»****

Життя в

У

бутику

У самому серці курортної зони Карлови!Вари, на! впроти славнозвісної Млинської колонади, між різно! колірних низок карловарських будинків, розташований бутик!готель «Boutique Spa Hotel AQUA MARINA Su! perior»****. Він нещодавно був повністю відреставро! ваний. Тут лише 24 номери, але це зовсім не означає обмеженості сервісу, навпаки — тут є все, і саме для вас. У тому числі й власний ресторан для гурманів. А што! ри та оббивка меблів у номерах є точними копіями оз!

www.aquamarina.cz

92

доблення з президентського палацу в Празі! Є і влас! ний бутик з одягом провідних марок. У готелі все пронизане темою води. Насамперед із нею пов’язана сама назва вишуканого закладу, а також чудова кераміка на вході, в рецепції, басейні та лікуваль! ному комплексі. По!мистецькому виконані рибки, морські зірки, водорості, мушлі з перлинами «плава! ють» навколо вас, зачаровуючи атмосферою спокою та затишку. І звісно, лікування теж тут не мислять без цілющої карловарської водиці, дарів моря та інших природних засобів. Наприклад, у спа!центрі готелю дамам пропо! нують позбутися целюліту лише за три дні. Першого дня роблять пілінг усього тіла за допомогою морських водоростей, а потім — чудодійний аромамасаж. Відпо! чила й очищена шкіра готова до процедур другого дня — обгортань із водоростями, корицею чи самонагріваль! них, на вибір клієнтки. Після цього — знову ефектив! ний антицелюлітний масаж. Ну, а на третій день ша! новних гостей чекає найприємніша процедура — каз! кова «Ванна Клеопатри» з молоком, медом, ефірними оліями та пелюстками троянд. Ця унікальна антице! люлітна програма відразу дає помітний ефект, мабуть, тому вона найпопулярніша в готелі «AQUA MARINA Superior».


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 93

Олімпійський «Olimpia Hotel»****

Н

Навіть на тлі старовинної забудови курорту Карлови!Вари ця будівля/спо! руда вирізняється вишуканістю. Готель «Olimpia»**** зведений на початку ХХ століття у стилі модерн, а в наші дні ви! знаний пам’яткою архітектури і дбайли! во відреставрований. Розташований він у центрі курорту, поблизу відомого «Гей! зера» та інших цілющих джерел. Краєви! ди навколо чудові — поруч парк, ліс, річка та «іграшкові» карловарські будиночки. Лікують тут у традиціях курорту та із застосуванням новітніх методик. Осно! ва місцевої терапії — пиття гарячих мі! неральних вод, які чудодійно впливають на органи травлення та нормалізують обмін речовин в організмі. Ванни із цих вод лікують захворювання суглобів. В «Олімпії» пропонують комплекс! не лікування та профілактику. Застосо! вують різноманітні ванни, масажі, гаря! чі компреси, магнітотерапію, лімфодре! наж, кисневу терапію, промивання. Про! тягом лікування пацієнт проходить три медичні огляди. Серед інших є програ! ми серії «Wellness & Beauty». Новинка клініки — загальна кріотерапія, тобто лікування холодом. Ну, а новинка в масштабі курорту Карлови!Вари — пантосауна. Це лазня, в якій для виробництва пари використо! вується екстракт пантів — рогів молодих оленів з Алтаю. Панти містять безліч біологічно активних корисних речовин і білків, які ефективно допомагають бо! ротися зі старінням, підвищують потен!

спокій і здоров’я

цію і лібідо. Пантосауна сприяє активі! зації метаболізму, схудненню та деток! сикації організму. Вільний час лікарі рекомендують про! водити в басейні та фітнес!залі, які для мешканців готелю безкоштовні, а ще ра! дять гру в гольф, сквош, верхову їзду та прогулянки оздоровчими стежками, яких в околицях курорту близько 160. Все заради здоров’я. Хіба воно того не варте?

www.olympiahotel.cz

93


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 94

«Hotel Resort Royal Golf»****

Аристократам

спорту

Н

«Hotel Resort Royal Golf»**** — один із нових закладів під управлінням «AXXOS Hotels & Re! sorts», який забезпечує відпочинок класу «люкс». Збудований він у стилі середньовічного замку в околицях курорту Карлови!Вари, на березі річ! ки Тепла, в оточенні зелених галявин 18!лунко!

www.royalgolf.cz

вого гольф!поля. Готель пропонує вигідні ціни на ігри. Але живе він не лише гольфом. У замку чудово організовують весілля та корпоративи, влаштовують вечори бароко, запрошують на ри! боловлю та полювання. Сервіс розрахований на дуже вимогливих клієнтів.

У серці

Марієнбада «Villa Savoy Spa Park Hotel»****

А www.hotelsilva.cz

94

А цей готель розташований на ку! рорті Маріанське!Лазне, буквально за кілька кроків від його центру. На момент його будівництва — а це поча! ток ХХ століття — споруду навіть не було з чим порівняти в плані архітек! турної краси. Десять років тому готель

«Villa Savoy Spa Park Hotel»**** був повністю реконструйований і нині пропонує сервіс найвищих стандартів. Обслуговування, кухня, спектр ліку! вальних і велнес!процедур у новому бальнеокомплексі — усе це перевер! шує будь!які очікування!


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 95

Річкова «Wellness Resort Retro Riverside»*****

Ч

ідилія www.retroriverside.cz

Чудовий спа!готель класу «люкс» відкритий у лютому 2013 року на березі річки Тепла, неподалік від курорту Карлови!Вари. Серед його принад — двоповерховий спа!салон, у якому ви насолодитеся великим басейном із течією, п’ятьма лазнями (фінською, турець! кою, трав’яною, інфрасауною та тепідарієм), джакузі, кнейп!ван! ною та прохолодними зонами. Романтики оцінять шведську надвір! ну ванну на дровах. Якщо тіло жадає руху, завітайте до фітнес!цент! ру, потім — на оздоровчі масажі й до вишуканого ресторану. А го! ловне — готель має «люксове» оточення природи. Можна відпо! чити просто на березі в шезлонгу, взяти човен і віддатися річковій романтиці.

Королівська «U Krale Karla»****

І

розкіш

І нарешті, готель у сер! ці самої чеської столиці — «U Krale Karla»****. Збу! дований він ще у XVI столітті на романтичній вуличці Мала Стра! на, біля Празького Граду, який є частиною славетного «Королівсь! кого шляху». Старовинна будівля відреставрована зовсім недавно й відкрита як готель у середині 2012 року. Тут ви сповна відчуєте ко! ролівську розкіш і шарм містичної Праги. Кожен номер є взірцем старовинного стилю й має власне обличчя. Ласкаво просимо до королівських покоїв!

www.ukralekarla.com

95


02.10.2013

ГРИЙОН

13:52

Page 96

В

І

Л

Л

А

Р

G

!MT5-13-disk.qxd

ВІЛЛАР ГРИЙОН

Казка


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 97

www.lakegenevaregion.ch

Îäèí ³ç íàéá³ëüø ìàëüîâíè÷èõ êóðîðò³â Øâåéöà𳿠âðàçèâ âèøóêàí³ñòþ é âîäíî÷àñ çàíóðåí³ñòþ â ïðèðîäó, çàòèøêîì ³ ê³ëüê³ñòþ ã³ðñüêîëèæíèõ òà ³íøèõ ìîæëèâîñòåé äëÿ âñ³º¿ ðîäèíè.

Альп ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 98

ЦИФРИ КУРОРТУ Зона катання — від 1250 до 2971 м. Довжина трас — 120 км: легкі — 51%, середні — 41%, складні — 8%. Тра

си для бігових лиж — 44 км. Площа штучного засніження — 7%. Фан

парк для сноубордингу. 30 підйомни

ків. 5 гірськолижних шкіл. Улітку курорт пропонує понад 300 км маршрутів для піших прогулянок, 130 км — для гірських велосипедів, поле для гольфу на 18 лунок в ото

ченні неторканої природи. Як дістатися. Через міжнародні аеро

порти Женеви (110 км) та Цюриха (210 км). Детальніше про відпочинкові мож

ливості, актуальні події курорту, зниж

ки та акції читайте на www.villars.ch.

М

Готель «Chalet RoyAlp»: атмосфера затишку й занурення у природу. Навіть абажур — з оленячого хутра…

Містечко Віллар розташоване у серці Водуазь! ких Альп, на висоті 1300 метрів, на сонячній гірсь! кій «терасі». Мене зачарувала грандіозна панора! ма — від Женевського озера до самого Монблану, що видніється за французьким кордоном. Оддалік від міської метушні цей курорт у будь!який час ро! ку пропонує чудові умови для відпочинку, спорту й розваг. Наразі нас більше цікавила зима. Гостю! вали там у травні, але сніг іще застали.

У Вілларі є вибір спазадоволень.

98

В околицях Віллара 77 підйомників сполучають 4 різних лижних райони. Загалом це 225 кіломет! рів трас. Лижники можуть не обмежуватися під! готовленими спусками свого курорту, а заходити на «цілину» й мандрувати в сусідні райони. Гірсько! лижні спуски лежать на висотах від 1250 до 2971 метра. Єдиний електронний скі!пас дає змогу ка! татися на трасах Віллара, Грийона, Ле!Дьяблере і славетного льодовика Glacier!3000. Вибір зимових розваг широкий: сноубординг, карвінг по ідеально підготовлених трасах, снігосту! пи, катання на лижах за собачими запрягами, сан! ні траси, нічне спускання зі смолоскипами, ковза! ни, піші прогулянки, парапланеризм... Так само широким є вибір туристських помеш! кань — гарних готелів, шале та котеджів. Скрізь — у ресторанчиках і готелях, на туристських стежках і в спа!центрах — ви потрапляєте в атмосферу зи! мової казки. Її створюють затишні дерев’яні будів! лі з безліччю різьблених деталей, оригінальні ін! сталяції на теми природи. Милі альпійські звірята визирають з усіх куточків. Ми зупинилися в центрі Віллара, у 5!зірково! му готелі «Chalet RoyAlp» зі списку світової асоціа! ції «The Leading Hotels of the World». У холі гостей зустрічала тваринка — «візитка» Швейцарських Альп, дерев’яна корова. Сучасний дизайн доско! нало використав традиційні елементи й природні матеріали, аби створити атмосферу затишку і доб! рої казки. Технічні зручності ХХІ століття ніби ві! дійшли на задній план, поступившись ведмедикам ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 99

Від «чайника» до аса. У районі Віллар;Грийон знайдуться забави для всіх. У тому числі тих, хто на лижах не катається.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 100

Представник «Villars Tourism» Гі Шанель у ролі господаря приймає дамську прескоманду з України.

і зайчикам, старовинним годинникам і оленячим рогам… Шале має все для вишуканого відпочинку: чотири ресторани з винним погребком, спа з косметичними процедурами та масажами, кон! ференц!зал на 300 квадратних метрів… У спортивному залі пред! ставник організації «Villars Tourism» пан Гі Шанель разом зі своїм учителем провів для нас заняття зі східної гімнастики тай!чі… Усі ці готельні деталі важливі. Майже чверть зимових гостей курорту не катаються на лижах або сноуборді. Але при цьому вони чудово відпочивають, поєднуючи оздоровлення у спа, неквапливі прогулянки, споглядання краєвидів, гастрономічні враження і культурну програму. Апре!скі, тобто «після лиж» (або замість них), у Вілларі варто звер! нути увагу на симпатичні ресто! ранчики, в яких готують швей! царські домашні страви на висо! кому світовому рівні. Прихильни! ки нелижної активності оцінять за!

100

критий басейн, фітнес!центр, тенісні корти, боулінг. Готелі за! пропонують невеликі власні спа!комплекси, а лише за півгодини їзди звідси, у Лаве!ле!Бен, чекає великий спа!центр із термаль! ними джерелами, безліччю басейнів і саун — там можна просто розслабитись або пройти повноцінний оздоровчий курс. На курорті відбувається чимало цікавих подій і заходів: спе! ціальні дитячі програми, фольклорні й музичні фестивалі, різд! вяний ярмарок, відомі доброчинні перегони «BCV 24 Hours non stop ski&charity» за участю знаного гонщика «Формули!1» Жака Вільнева, турніри з гольфу й тенісу, авто! і моторалі, шоу пара! планеристів, відкриті змагання з гірських лиж і сноубордин! гу... Гадаю, на ваш заїзд неодмінно припадуть свої сюрпризи. Попри певну усамітненість Віллара, здійснювати з нього екс! курсії зручно й вигідно. Адже місто розташоване за 20 хвилин їзди від колоритних Монтре й Веве, за 40 — від чарівної Лозан! ни та стародавнього Грюєра (Франція), трохи більше ніж за го! дину — від столичних Женеви й Берна з усіма пізнавальними можливостями, які з цього випливають. Віллар!Грийон кличе на захопливі спуски просто до дверей шале та готелів. Він чудово підходить для сімейного відпочин! ку, навіть відзначений маркою якості як «Сімейний курорт». Вра! ховуючи наявність першокласних гірськолижних шкіл, рекомен! дується і початківцям, і тим, хто впевнено почувається на трасах, і шукачам гострих відчуттів. А ще — всім, хто хоче отримати каз! кові враження від зимової Швейцарії за «реальними» цінами. ■

www.lakegenevaregion.ch

Подяка за подорож і допомогу в ілюструванні публікації — посольству Швейцарії в Україні та особисто панові послу Кристіанові Шьоненбергеру, а також туристичному офісові регіону Женевського озера (www.region9du9leman.ch; www.lake9geneva9region.ch) і його представнику в СНД пані Олені Бондаренко.


02.10.2013

13:52

Page 101

Ліцензія туроператора ДСТК АВ №505028 від 13.11.2009

!MT5-13-disk.qxd

Спiльне українсько швейцарське пiдприємство

СЮТКО IНТЕРНЕШНЛ засноване у 1994 роцi

ШВЕЙЦАРIЯ гірськолижні курорти

Францiя ● Італiя ● Австрія ●

навчання і дитячий відпочинок бронювання вілл, апартаментів і готелів ● лікувально6оздоровчі програми, СПА ● організація семінарів і корпоративних заходів ● екскурсійні тури і круїзи ● купівля нерухомості в Швейцарії ● оформлення паспортiв та вiз Лiцензiя ДТАУ АГ № 581250 вiд 26.07.12 Пiзнай таємницi свiту! Вул. Велика Василькiвська, 132, Київ, 03150. Тел. : (044) 5319985 Еmail: info@sutco.com.ua; sutco_int@ukr.net; www.sutco.com.ua ● ●

Екзотичнi країни

101


02.10.2013

13:52

ГОСТИННОСТІ

Page 102

М

И

С

Т

Е

Ц

Т

В

О

!MT5-13-disk.qxd

Ìè ïîáóâàëè ó ñåðö³ Øâåéöàðñüêèõ Àëüï, â àïàðòàìåíòàõ, ùî ïðîïîíóþòü íå ïðîñòî ðîçê³ø, à åêñêëþçèâíó êîíöåïö³þ â³äïî÷èíêó òà äîñêîíàëó ìîäåëü æèòòÿ. Îñîáàì ³ç ð³÷íèì ïðèáóòêîì, ìåíøèì çà ì³ëüéîí ºâðî, äàë³ ÷èòàòè íå îáîâ’ÿçêîâî. Þë³ÿ ÌÀËÀ

Ідеальне буття

У

У неповторно мальовничому регіоні Лаво, се! ред виноградників, що охороняються ЮНЕСКО, на схилі гори Монт!Пелерин біля легендарного Женевського озера, розташована будівля з особ! ливою історією і просто!таки дивовижним май! бутнім. У її назві— «Du Parc Kempinski Private Residences» — ви легко помітите слово, яке ста! ло синонімом високого сервісу в галузі готель! ної індустрії, — «Kempinski». Треба знати ще два словосполучення, які засвідчать рівень об’єкту. «Rockefeller Estates» — це світова колекція екс!

102

клюзивних, з особливим стилем життя резиден! цій компанії «Swiss Development Group». У цьому чарівному місці такі більш ніж поваж! ні структури створили дещо особливе навіть для них — апартаменти «Du Parc». Вони відновили історичну будівлю, зведену 1906 року в стилі «бель епок», і зробили її квінтесенцією способу життя по!швейцарському. Ціни стартують від 6 мільйонів швейцарсь! ких франків (вартість апартаментів площею 200 квадратних метрів). Найдорожчим є пентхаус на


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 103

«Du Parc Kempinski Private Residences»: комфорт з історією та заповідною природою. Триповерховий пентхаус у цьому куточку коштує 85 мільйонів швейцарських франків.

www.du+parc.ch

1759 «квадратів» — 85 мільйонів франків. Утім, придбати можна і половину. Із 24 апартаментів на момент підготов! ки публікації близько половини вже при! дбані. Причому, як запевнили забудовни! ки, ні українських, ні російських мільйо! нерів серед покупців поки що немає. У зв’язку з цим нас, українських журналіс! тів, запросили на об’єкт, аби ми могли роз! повісти співвітчизникам про унікальну швейцарську нерухомість.

Роботи на об’єкті якраз завершувались, і нас оселили в готелі «Kempinski»*****. Цей аристократичний побратим резиден! ції «Du Parc» розташований за п’ять хви! лин ходу від неї. У ньому нам випала наго! да відчути розкіш і досконалість майбут! нього комплексу. Можна довго змальову! вати багатство готельних інтер’єрів, при! нади спа і ресторацій… Але особисто мене найдужче вразив один, здавалося б, рядо! вий момент перебування: коли я стояла на

терасі ресторану з келихом вишуканого шампанського і оглядала з висоти зелені береги Женевського озера, то зрозуміла, що такого поєднання смаку, краси та шля! хетного спокою ще ніколи не відчувала… Сам комплекс «Du Parc Kempinski Pri! vate Residences» теж вразив вишуканими інтер’єрами з вікнами та балконами на Швейцарську Рив’єру. На початку ХХ сто! ліття його будували як готель. З 1906!го він приймав вельможних і славетних гос! ➧

103


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 104

тей, проте в 1917 році тут сталася пожежа (як же мало постраждала Швейцарія того року, порівняно з деякими країнами...). Пізніше споруда довго була приміщенням коледжу з туризму та готельної справи. У ХХІ столітті для компанії «Swiss Deve! lopment Group» та архітектора Джоеля Бренніманна вона стала викликом щодо ідеї відновити блиск і шарм «бель епок» і водночас випередити найсучасніші стан! дарти життя. У результаті грандіозної ро! боти будівля поєднала в собі дві класичні швейцарські чесноти — чудовий дизайн і технічну досконалість. Пан Бренніманн без зайвої скромності порівнює комплекс із найвишуканішим і найточнішим швей! царським годинником. Але резиденція пропонує власникам апартаментів дещо більше, ніж шикарний

104

дах над головою. До речі, дах із двома че! репичними шпилями!баштами, свого ча! су знищений пожежею, будівничі вже майже відновили на основі інформації та фотографій з «прекрасної епохи». Ще перед поїздкою до Швейцарії я за! питувала себе: «Навіщо багатій людині купувати апартаменти — не віллу, не особ! няк, а фактично квартиру в багатоквар! тирному будинку, нехай і шикарному, не! хай і в прекрасній і благополучній альпій! ській країні?» Річ у тім, що засновники «Du Parc» продають не тільки житлову площу, а й комплекс послуг найвищого гатунку плюс можливість спілкування з людьми, рівними за статками та близьки! ми за інтересами. Адже «Du Parc Kempin! ski Private Residences» — це свого роду клуб мільйонерів.

«Комплекс послуг» — туманний вислів, як і «стиль життя». Дозвольте їх «прояс! нити». Мені складно було уявити життя справжнього мільйонера, але працівники агенції нерухомості «Rockefeller Estates», які проводили для нас екскурсію комплек! сом, на цьому зналися добре. Жити тут — означає не лише володіти дизайнерською нерухомістю найвищого класу, а ще й постійно перебувати в умо! вах такого ж сервісу. І те, й інше забезпе! чують девелопери. В цьому полягає суть концепції. Сервіс має власну назву — «Rockefeller Living». Далі — докладніше. Насамперед власникам апартаментів не потрібно турбуватися про найм охоро! ни та прислуги — як можна здогадатися, це першочергові питання побуту типово! ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 105

Взірцевий дизайн розкішних апартаментів.

Ваш «екскурсійний» гелікоптер.

105


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 106

«Luxury lifestyle» до найменших дрібниць.

го мільйонера. Ділова (дуже ділова!) людина мо! же жити в режимі постійних авіаперельотів і зу! стрічей, але при цьому вона має бути впевнена, що її родина перебуває в максимальній безпеці та комфорті. У «Du Parc» це забезпечується цент! ралізовано і, як усе, на найвищому рівні. Аби сервіс був «непомітним», для персоналу навіть

106

зроблено окремі службові входи до помешкань, від поглядів сховано кухні, пральні та інші до! поміжні приміщення. А неподалік від апарта! ментів збудовано котеджі для прислуги, теж ціл! ком комфортабельні. «Звивши гніздечко» в «Du Parc», маєте на! году стати членом престижного гольф!клубу «Mirador Country Club». Ваші вишукані смаки сповна задовольнять сигарна кімната «Davidoff Cigar Lounge» і приватний винний погреб. У першій вам заведуть персональну шухляду для сигар у шафі з дорогого дерева, поруч із яким зможете обговорити переваги того чи іншого тю! тюну з таким ж знавцями, як ви. У другому — запропонують розмістити вашу власну колекцію вин. На вас чекають принади спа!центру «Given! chy», за бажання процедури проведуть безпосе! редньо у ваших власних апартаментах. Шеф!ку! харі готелю «Kempinski» приготують для вас що завгодно — хоч вечерю при свічках удома, хоч банкет в одному із залів комплексу. Команда «Rockefeller Living» відправить зустрічати вас в аеропорту «роллс!ройс», а швейцар у будинку вітатиме вас на ім’я. Хочете — вашою рідною мовою. Це не жарти: система обслуговування в «Rockefeller Living» передбачає багатомовний сервіс. Програма також дасть змогу задовольни! ти найрізноманітніші індивідуальні запити меш! канців, щоб забезпечити їм справді високий рі! вень життя та особливий статус. Нарешті, «Rocke!


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 107

Запальний концерт Його Музичності Принса.

feller Living» запускає ексклюзивну мобільну програму, яка макси! мально спростить доступ до послуг. Шкода, але я не потрапила до першого прес!туру в «Du Parc», у якому господарі вирішили підкреслити рівень і статус екскурсією на літаку над Швейцарською Рив’єрою. Можуть і гелікоптером, і тим же «роллс!ройсом». Нас же покатали околицями на VIP!автобусі «мер! седес» зі шкіряними сидіннями. Що ж, статусу дотримано… «Du Parc» розташований у тихій провінції й водночас поблизу відо! мих культурних центрів: Женеви, Лозанни, Веве, Монтре, Лаво і далі — Цюриха, Базеля… Про них уже розповідалося на наших сторінках. А ось про що ми ще ніколи не писали, то це про джазовий фести! валь у Монтре, одну з найвідоміших подій у світі музики. Двотижне! вий «Montreux Jazz Festival» кожного липня збирає до 250 тисяч осіб з усього світу. Квитки на нього розкуповуються завчасно, але компа! нія «Rockefeller Living» забронювала їх для нас, тому що збирається завжди робити це для власників апартаментів «Du Parc». Із 1967 року на фестиваль з’їжджаються світові зірки джазової та навіть поп!музи! ки. Цього разу на головній сцені в Монтре сяяв Принс. Ідол ритм!енд! блюзу 1980!х виявився справжнім творчим живчиком. Ні Мадонна, ні Елтон Джон не змогли так запалити київську публіку, як «завів» Принс українських журналістів та інтернаціональний бомонд у VIP! зоні концерт!холу в Монтре. На додачу ми здійснили екскурсію до гримерок, студії відеозапису та інших «цілком таємних» куточків за лаштунками фестивалю. За кілька днів спілкування з «Rockefeller Living» ми звикли до екс! клюзивів. Непогано було б зробити їх стилем життя. Але навіть для багатьох мільйонерів це залишається мрією… ■ Щиро вдячні за подорож компанії «Swiss Development Group» (www.sdg.ch).

107


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:52

Page 108

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

В

О

НОВИЙ ОРЛЕАН

Місто2

джаз ̳æ Íüþ-Éîðêîì, ×èêàãî, Ìåìô³ñîì, Êàíçàñ-ѳò³, Ñåíò-Ëó¿ñîì ³ Íîâèì Îðëåàíîì ïîñò³éíî òî÷àòüñÿ ñóïåðå÷êè, ÿêå ³ç öèõ àìåðèêàíñüêèõ ì³ñò ââàæàòè áàòüê³âùèíîþ äæàçó. Òà á³ëüø³ñòü ìóçèêîçíàâö³â óïåâíåíî ñòâåðäæóþòü — öå Íîâèé Îðëåàí. ²âàí ÄÓÄʲÍ

Продовження. Початок — «З Новим роком, Америко!» (№ 1’2013), «Дорогами Півдня» в «МТ» (№ 1’2013).


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

П

13:52

Page 109

Продовжуємо нашу ексклюзивну 5000!кіло! метрову мандрівку Південними штатами США, організовану авторитетною російськомовною американською туристичною компанією «NEW TOURS» із офісом у Нью!Йорку.

Черга по мистецтво Часто мандруючи Америкою, я лише тричі ба! чив там черги. Уперше — біля театральної каси на Таймс!сквер у Нью!Йорку, де продають квит! ки на вистави Бродвею. Удруге — в центрі емі! грантів із колишнього СРСР — нью!йоркського району Бруклін, біля магазину «Продукти з усьо! го світу», куди завезли свіже українське сало. І втретє — біля сірого, нічим не примітного, без будь!яких вивісок і рекламних плакатів дерев’я! ного бараку в Новому Орлеані, де люд зібрався на джазовий концерт. Остання черга — чи не єдина в Америці, яка не зникає вже багато десятиліть. А барак насправді є культовим приміщенням, де грають «найсправж! ніший» у світі джаз, де бувають найзірковіші джа! зисти світу. Грати там — висока честь. Найкращі музиканти міста і штату Луїзіана дають там що! дня три концерти по 45 хвилин кожен. Вартість вхідного квитка цілком людська — 15 доларів. Аби потрапити «на джаз», я простояв у черзі півтори години. І коли нарешті увійшов до зали, був дуже здивований інтер’єром. Приміщення зовсім не! величке, розраховане щонайбільше на 80 осіб. Слу! хачі сидять на старих примітивних стільцях, табу! ретах або й спеціальних подушечках просто на підлозі. Хто не встиг сісти — стоїть. Стіни сірі й

На головній вулиці Французького кварталу — БурбонСтріт — постійне свято. В супроводі музики і «дрінків» городяни бучно відзначають іменини, весілля, ювілеї чи, скажімо, повернення родича з в’язниці…

непривітні. Сцена, до якої ми звикли, відсутня. Музиканти стоять поруч із глядачами. Конферан! сьє немає. Фотографувати заборонено. Але! Коли маестро взяли інструменти і почали грати, зал за! вмер і вмить «провалився в нірвану», у світ за! хмарної насолоди, забувши про всі незручності світу. І зовсім не виключено, що прірва між висо! кодуховним і низькоматеріальним у залі — задум! ка організаторів концертів. Для контрасту. Ве! лике, значуще і яскраве завжди виглядає значно рельєфніше та ефектніше на тлі дрібного, неіс! тотного та сірого. ➧

Ніч іще попереду, але світло вже увімкнене. Так веселіше.

109


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 110

Черга «на джаз» у Новому Орлеані, яка ніколи не зникає.

«Нічний клуб за інтересами». Його адреса — клаптик асфальту на БурбонСтріт.

Джаз на похороні Безкоштовно послухати класний джаз у Новому Орлеані можна без проблем. Він лунає майже цілодобово з численних барів, пабів, ресторанів, стриптиз!клубів, навіть із храмів та в’язниці. На площах, у скверах і парках, на набережній і май! же на кожному перехресті можна зустрі! ти вуличних музикантів, котрі з надією на щедрість перехожих виконують джазо! ві композиції на пристойному професій! ному рівні. Диксиленди там — невід’єм! ний атрибут сімейних торжеств, пікніків і… так!так, похоронів. Мені довелося послухати музику і з на! годи такого сумного приводу. На дуже по! пулярному серед туристів кладовищі я спостерігав ритуал поховання. Перед церк! вою, де прощалися з небіжчиком, а потім і в повільній ході з домовиною, музикан! ти у традиційно білих костюмах грали уро!

110

полицях у сімейних склепах. Нагадую, що 70 відсотків території міста знаходяться нижче рівня моря, і постійні природні ка! таклізми, насамперед повені, часто вими! вають на поверхню все те, що сховане під землею. Як правило, склепи є дво!, три! або чотиримісні. У разі, якщо усипальня повністю зайнята, а хтось із родичів віді! йшов на той світ «без черги», то померло! го здають на зберігання до спеціальних го! телів!сховищ. І занесуть «постояльця» у склеп лише тоді, коли там звільниться міс! це на полиці. А звільниться воно після ро! ку й одного дня з моменту смерті когось із попередників. Рештки останнього аку! ратно покладуть на землю поруч зі свіжою труною. А ще в місті є товариство «Друзі кладовищ Нового Орлеана». За нагоди й бажання можете замовити у них екскур! сію. Запевняю — не пошкодуєте. По річці з музикою Але поближче до джазу. Незабутнім ста! ло моє знайомство із цією музикою в ман! дрівці однією з найбільших і наймальов! ничіших річок світу — Міссісіпі на старо! му, ще марктвенівських часів, лопатевому кораблику «Креольська королева». Моїм супроводом були неймовірної краси мос! ти через річку, хитромудрі загороджуваль! ні дамби, протоки, болотисті заводі, ро! мантичні острівці, положисті береги з при! чалами, суденцями та нафтовими виш! ками, невеличкі поселення на суходолі з височезними, оригінальних форм, бар! вистими водонапірними вежами, різно! манітне птаство, теплий і заспокійливий вітерець, а також чарівливі ритми та ме! лодії прекрасного новоорлеанського джа! зу. За давньою традицією, на судна, які пла! вають по Міссісіпі, завжди запрошують найкращих і найдосвідченіших музикан!

Сірий барак насправді є культовим приміщен6 ням, де грають «найсправжніший» у світі джаз, де бувають найзірковіші джазисти світу. Грати там — висока честь. ■ чисті марші та скорботні гімни. Але як тіль! ки труну занесли у склеп, темп і мелодії раптово змінилися. Залунала нестримно весела джазова музика — регтайми, оброб! ки польок і легковажних маршиків. Логі! ка проста. Душі померлого і так не солод! ко, для чого її останню путь до Бога су! проводжувати сумними мелодіями? Та й рідним померлого стане легше. До речі, на понад 50 кладовищах міста, починаючи з кінця XVIII століття, небіж! чиків ховають не в землю, а над нею, на

тів. Пейзажі великої річки в супроводі джа! зу — це тріумф краси природи і генія лю! дини. На свій манір, звісно. Звідки він узявся І все ж повернуся до того, з чого почав розповідь. До запитання — як і коли ви! ник джаз та чому саме в Новому Орлеані? Саме слово вперше з’явилося в одній із газет Сан!Франциско 6 березня 1913 ро! ку. А в 1917!му один з американських жур! налів дав «вичерпне» пояснення, що воно


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 111

Послухати музику в ресторані, потанцювати і сфотографувати джазмена, не замовивши вечері, — нема проблем. Та все ж ліпше замовити хоча б напій.

таке: «Джаз — це музика, яка змушує лю! дей трястися, стрибати і корчитися». Прав! да, щодо походження назви музичного стилю є різні думки. Одна з них полягає в тому, що це просто негритянський емо! ційний, підбадьорливий вигук. Перші паростки джазу з’явилися в кін! ці ХІХ — на початку ХХ століття. Але ви! токи стилю треба шукати в добу завезен! ня африканських рабів на теренах Нового Світу. Основа цієї музики — синтез прин! ципових складових: ритми музичного фольклору Західної Африки, негритян! ські релігійні (spirituals), світські (blues) та робітничі пісні (work songs), музика мене! стрелів і вуличних духових оркестрів. Плюс експресія та імпровізація. Є кілька причин виникнення інстру! ментального джазу саме в Новому Орлеа! ні. Це чудовий збіг обставин. У другій по! ловині ХІХ століття в Америці відбулася

низка важливих подій, серед яких знако! вими стали закінчення громадянської вій! ни між Північчю та Півднем і відміна раб! ства. Численні армійські оркестри були розформовані, відтак у крамницях лахміт! ників з’явилася неміряна кількість усіля! ких духових інструментів — блискучих, діючих і доступних для будь!якого чорно! шкірого. Тобто для колишніх рабів, яким украй хотілося самореалізуватися. А му! зика для багатьох із них була єдиним шля! хом до визнання. Додам іще одну деталь: Новий Орлеан завжди не був схожим на жодне місто в Сполучених Штатах. Він буквально про! низаний музикою і танцями. Веселий, га! мірний, строкатий, демократичніший і то! лерантніший до темношкірих людей за ін! ші міста американського Півдня. Є ще один чинник. Новий Орлеан за! вжди мав славу «злачного» міста. Найбіль!

ший порт Півдня протягом двох століть вабив до себе моряків, рибалок, лісорубів, мисливців, плантаторів і всіляких аван! тюристів. Увесь цей строкатий люд хотів «кучерявого» життя та задоволень. І місто пропонувало їм його у вигляді повій, ал! коголю, наркотиків, азартних ігор… і мо! ря музики. Потреба в останній була дуже великою. Ключову роль у появі джазу, який за! безпечував музичне оформлення бурхли! вого новоорлеанського життя, зіграла, ма! буть, унікальна музична субкультура там! тешніх креолів, які мали негритянсько! французьке походження і в своїй більшос! ті — високу як на той час музичну освіту. Тож у період між 1895 і 1919 роками в Но! вому Орлеані виникло чимало музичних колективів, які грали найрізноманітнішу музику: блюзи, регтайми, марші, популяр! ні пісні, попурі з оперних увертюр та арій, ➧

111


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 112

БурбонСтріт. Жива музика та смачні креольські страви в «компанії» бронзових знаменитостей.

ДО АМЕРИКИ — ЕКСКЛЮЗИВНО Зорганізувала цей ексклюзивний тур і запросила до участі в ньому ук

раїнського журналіста найвідоміша та найбільша в Америці російсько

мовна туристична компанія «New Tours» (newtoursusa@yahoo.com) з офісом у Нью Йорку. Зайшовши на сайт компанії (www.newtours.us), ви зможете лег

ко вибрати для себе найцікавіший із десятків маршрутів по Америці та інших країнах світу. Ціни — помірні, надається візова підтримка.

Панорама Нового Орлеана з борту старовинного теплохода, який форсує Міссісіпі.

танцювальні мелодії, свої власні твори... Відо! мий американський сурмач і композитор Він! тон Марсаліс писав: «Коли всі ці види музики злились в один, народився джаз». У часи формування джазу народився і найві! доміший джазмен в історії — сурмач, вокаліст і керівник ансамблю Луї Армстронг. Він з’явив! ся на світ саме у Новому Орлеані 4 серпня 1901 року. Дуже цікавою є доля цієї особистості. Луї народився в сім’ї пралі та робітника. Батько май! же відразу після появи сина залишив сім’ю, а ма! ти невдовзі «перекваліфікувалася» на повію. Луї залишився без догляду. Семирічного хлопця спо! чатку прихистила бабця, а потім — одна єврей! ська родина емігрантів із Литви. Луї багато пра! цював — розвозив вугілля, продавав газети тощо. Невідомо, як би склалося його життя, коли б не прикрий випадок 1913 року. За стрілянину з піс! толета на вулиці Луї посадили у в’язницю для кольорових підлітків. Зброю хлопець поцупив під час відвідання матері у її клієнта — поліцей! ського. Хоч як дивно, тюрма стала його консер! ваторією та шляхом до світового визнання. Саме там, у в’язничному духовому оркестрі, куди йо! го влаштували для перевиховання, талановитий парубійко швидко навчився грати на тамбурині,

альтгорні й корнеті. На момент виходу на сво! боду Луї вже добре володів технікою гри, що й стало основою його амбітних планів щодо му! зичної кар’єри. Новоорлеанська кава по+російському Пізнього вечора, після виснажливої бігани! ни по місту, напередодні свого від’їзду, я завітав до відомого серед кавоманів і шанувальників джа! зу «Кафе дю Монд». Це в центрі славнозвісного Французького кварталу — осередку індустрії роз! ваг. Вибір кави був дуже широкий. Я замовив найзрозумілішу для мене за назвою — «Black Rus! sian coffee», або «Чорну російську». «Що в чаш! ці?» — запитав у офіціанта. Той пояснив: «Бага! то кави, горілка, лікер «Калуа», лікер «Самбука» та збиті вершки. Круто… Мабуть, у Росії це тра! диційний напій… «А чи можна покуштувати всі складові окремо?» — пожартував я. «Без проб! лем, можу і значно розширити асортимент», — з усмішкою відповів офіціант... Зі сцени лунала вибухова суміш джазових звуків, гідна інгреді! єнтів моєї кави. В залі було гамірно та весело, люд радів життю. Радість життя — це головне, чим вабить Но! вий Орлеан. Місто без видатних раритетів та іс! торичного шарму теж здатне зачарувати. Неймовірно дивне місто! Воно пережило епі! демії малярії, руйнівні цунамі, жахливі пожежі, потопи, численні торнадо, розливи нафти, бун! ти депортованих із Франції злочинців — і при цьому не втратило оптимізму, зберегло свою унікальну ментальність і славу наймузичнішого міста Америки. ■ Автор щиро вдячний президенту компанії «New Tours» (www.newtours.us; newtoursusa@yahoo.com) Лілії Гельфанд за люб’язне запрошення відвідати Америку, а також за сприяння — посольству США в Україні.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 113


СВІТ

02.10.2013

13:52

Page 114

Ж

И

В

И

Й

!MT5-13-disk.qxd

Великий похід

камчатського


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 115

Îäèí ³ç íàéêðàùèõ ï³äâîäíèõ ôîòîãðàô³â ñâ³òó — îäåñèò Àíäð³é Íåêðàñîâ — ïîçí³ìàâ, ïîâèâ÷àâ ³ ïîêóøòóâàâ êàì÷àòñüêîãî êðàáà íå íà Êàì÷àòö³, à íà ïðîòèëåæíîìó áîö³ ªâðà糿 — â Áàðåíöîâîìó ìîð³. Îëåêñàíäð ÊÓÐÀʲÍ, Àíäð³é ÍÅÊÐÀÑΠÀíäð³é ÍÅÊÐÀÑÎÂ

краба


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

В

Page 116

«Ви не любите котів? Та ви просто не вмієте їх готу! вати!» Перефразовуючи цей старий жарт телевізійного персонажа Альфа, можна припустити, що крабів люб! лять усі. Особливо крабів камчатських. Готувати їх дуже просто, й вони можуть зробити честь навіть королівсь! кому столу. Про це свідчить і одна з назв істоти — «чер! воний королівський краб». Хоча, якщо підходити із суто наукового погляду, це не зовсім краб. У загоні десятиногих ракоподібних наш герой стоїть ближче до рака!пустельника. На відміну від крабів, він використовує для пересування лише шість ніг, а не вісім. Інші дві — маленькі й сховані під панци! ром. Міцний та колючий серцеподібний панцир у ста! рих самців сягає в ширину 25 сантиметрів, а розмах ніг часом перевищує півтора метра!

116

Камчатський краб — одне з найбільших ракоподіб! них у Світовому океані. Природних ворогів у дорослих особин практично немає. Зазіхнути на броньованого гіганта може тільки людина. І вона зазіхає. Ще й як! Американські, японські й російські краболови, яких підбадьорюють високі ціни на м’ясо краба, протягом майже всього ХХ століття вели інтенсивний, можна ска! зати, хижацький промисел в Охотському, Берингово! му та Японському морях. Це місця проживання най! численніших популяцій камчатського краба. Погоню за прибутком не могли зупинити ні далекі відстані, ні суворий клімат, ні великі глибини, ні державні кордо! ни. Доходило до дипломатичних нот і військового на! пруження. Поки державні мужі ділили економічні зони й вибивали максимальні квоти на вилов, сотні крабо!


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 117

ловних суден виходили в море. І промишляли, і заго! товляли… Тільки на Західному узбережжі Камчатки (тут живих делікатесів водилося найбільше), за офіцій! ними даними (а існують же й неофіційні), щороку ви! ловлювали 50–60 тисяч тонн крабів. Гребли, черпали, напихали… І раптом (от дивина!) наприкінці 1990!х років офіційні (знову ж таки — лише офіційні) улови скоротилися у понад 50 разів. Популяція камчатського краба практично зійшла нанівець. Переможний хід по світу почали крабові палички, до яких краби не мали ніякого відношення. Коли я почав збиратися в подорож на експедицій! ному судні «Картеш» по Баренцовому морю, перше, що говорили друзі!підводники, почувши цю новину, це: «Добре тобі, наїсися камчатського краба!»

Далекосхідний краб у Баренцовому морі?! Так. Ще у 1930!ті роки радянські морські біологи вжили пер! ших спроб щодо переселення цього ракоподібного в північні моря. Але в ті роки подорож від Владивосто! ка до Мурманська (Баренцове морське узбережжя Ро! сії) тривало близько двох тижнів, а краби у транспорт! них ємкостях витримували лише дві доби. Другу спро! бу акліматизації почали в 1951 році, але й вона зазнала невдачі. І лише в 1960!ті роки, коли набули широкого розповсюдження авіаперевезення, камчатський краб почав свій великий похід до Баренцового моря. З 1961 року по 1969!й спецрейси авіації щорічно доставляли на мурманське узбережжя нові й нові загони панцир! них переселенців. Вони, як казкові тридцять три бо! гатирі, йшли в студені води і… нічого! Буквально — як ➧

117


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 118

у воду канули! Невже титанічна робота, вели! чезні кошти знову не принесли бажаного ре! зультату?! Аж ось у 1974 році перший камчатсь! кий краб попався в сіті рибалок біля російсько! го узбережжя. Через три роки він уже з’явився поблизу Норвегії. А далі події почали нароста! ти лавиною. В той час, як далекосхідна популя! ція краба «наказала довго жити», Спільна росій! сько!норвезька комісія щодо камчатського кра! ба вже прогнозувала в Баренцовому морі щорiч! нi улови по 10 тисяч тонн і більше. Повний тріумф наукової думки, можна спо! чивати на лаврах? Виявилося, ні. Блискучі ре! зультати одного із глобальних біологічних екс! периментів змусили вчених знову чухати поти!

118


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 119

Камчатський краб — одне з найбільших ракопо6 дібних у Світовому океані. Природних ворогів дорослі особини практично не мають. Зазіхну6 ти на них може тільки людина. ■

лиці. В історії освоєння людиною нових земель іще свіжа пам’ять про завезення на невеликі океанські острови домашніх кіз, а також кроликів — на Австралійсь! кий континент. Тварини, які не мали на новому місці природних ворогів, безконт! рольно розмножувались і перетворюва! ли квітучі землі майже на пустелі. Може, щось подібне станеться і з камчатським крабом? Цілком імовірно. Простежмо на його прикладі стадії вселення, які біоло! гія вважає типовими. Пункт перший. Освоєння нової тери! торії, входження в місцеві біоценози. Ім! мігранти ще досить рідкісні й не потрап!

ляють до ловців. Цей етап краб у Барен! цовому морі подолав ще у 1970!ті роки. Якщо місцеві умови припали гостям до смаку, то із цього випливає пункт другий — нестримне розмноження виду (це назива! ється «спалах», або «вибух», чисельності). Судячи з того, що я побачив під час зану! рень у Баренцовому морі, ця стадія якраз триває. У нирців складається враження, що це один зі звичайних місцевих видів. Важко повірити, що він з’явився тут по! рівняно недавно. На щедрій кормовій базі зростає не тільки кількість крабів, а й їхній розмір. Якщо в далекосхідних морях гранична ва!

га самців (вони більші за самок) — 7,5 кі! лограма, то з Баренцового витягають ек! земпляри по 12 і навіть 15 кіло. Місцеві рибалки переорієнтовуються на новий промисловий об’єкт. Адже за три!чотири тижні осінньої крабової путини норвезь! кий рибалка може заробити стільки ж, скільки за рік — на промислі тріски. Усе це є симптомами наближення третього етапу вселення — кардинальної зміни (чи! тай — руйнування) місцевих екосистем. Краби зимують на глибині 200–300 метрів. У квітні, коли узбережні води по! чинають прогріватися, вони вирушають у свій нерестовий похід. Не поспішаючи, ➧

119


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:52

Page 120

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

УСЕ НЕПРОСТО Охочим потрапити на Баренцове море варто пам’ятати, що навіть у розпал арктичного літа засмагати тут ліпше в пуховику. Місцеві мешканці жартують: «У нас дуже коротке літо, і того дня я хворів…» Дістатися цих місць зовсім не прос

то — інфраструктура майже не роз

винута, доріг практично немає. Спо

чатку треба дістатися Мурманська, потім знайти трансфер до Дальніх Зе

ленців. Останнє звучить просто, але… Значно простіше зв’язатися з одним із місцевих дайвінг центрів, який і зу

стріне, і доставить, і візьме на себе не

обхідні дозволи від прикордонників. Подивитися тут є що й під водою, й на суходолі: неторкані заповідні ост

рови, тундра, море — таку сувору і водночас прекрасну природу склад

но уявити, сидячи біля телевізора.

120

Нестримне розмноження крабів у Баренцовому морі триває. Здається, ніби це один зі звичайних місцевих видів. Важко повірити, що він з’явився тут недавно. ■ броньовані гіганти безупинно, шеренга за шерен! гою прямують до берега й сонця. Мільйонна оку! паційна армія підводних панцирників прокочу! ється по дну, змітаючи на своєму шляху їстівне. А їдять краби все, що не може втекти чи схова! тися. Причому знищують значно більше живнос! ті, ніж потребують для їжі (наслідки сумнозвіс! ної їжі «на ходу», аналог людського фаст!фуду). Після того, як на глибинах близько 30 метрів прозорі крабові личинки викльовуються з ікри, підвішеної на черевцях самиць, армія розділя! ється. Самиці й молоді самці підіймаються на мілководдя, дорослі ж самці відходять на глиби! ну 50–80 метрів. Восени дві орди знову возз’єд! нуються, щоб кочувати в глибину на зимівлю. Уявіть собі узбережну смугу дна, по якій дві! чі на рік прокочується така навала. А тепер до! дайте у знаменник чисельність популяції крабів, помножте на 20 (саме стільки років може про! жити краб у природі) й відніміть інші негативні чинники, що діють опосередковано (заболочен! ня води, конкуренція з промисловими видами риб, поширення паразитів). Перспектива вихо!

дить страшнувата. Принаймні сучасні досліджен! ня в районі Дальньозеленецької губи (батьків! щина баренцевоморської популяції камчатського краба) і в інших районах свідчать про зниження кількості морських зірок, їжаків, молюсків і ра! коподібних. Норвезька влада навіть прийняла безпрецедентне рішення — не допускати поши! рення прибульця за лінію 26!го меридіана. Вона вважає, що там камчатський краб мусить закін! чити свій великий похід на захід. Лишилося тіль! ки довести цей документ до відома кожного кра! ба чи налагодити підводне патрулювання… Як далі розвиватиметься доля камчатського краба на його рідній Камчатці та в водах Барен! цового моря, покаже майбутнє. А поки точаться суперечки про користь і шкоду новосела, можна просто приїхати в Мурманськ, вийти в море на експедиційному судні «Картеш», помилуватися цим шпичастим монстром на дні моря, покуш! тувати справжні крабові ноги... І порадіти, що ваш апетит і світова популярність делікатесу не зашкодять природному середовищу, як це зазви! чай буває, а навпаки, допоможуть йому. ■


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 121


02.10.2013

НА ПОДІЮ

13:52

Page 122

Лондон

навстіж

П

О

Д

О

Р

О

Ж

!MT5-13-disk.qxd

Ñòîëè÷íà ìåð³ÿ, Áàíê Àíã볿, õìàðî÷îñè ñâ³òîâèõ êîìïàí³é ó ѳò³ — âõ³ä òóäè äëÿ ïðîñòèõ ñìåðòíèõ òðàäèö³éíî çàêàçàíèé. Àëå íå áóâຠí³÷îãî íåìîæëèâîãî — ðàç íà ð³ê ó Ëîíäîí³ â³äáóâàþòüñÿ «Äí³ â³äêðèòèõ äâåðåé». Õåëüãà Î˲ÉÍÈÊ

І

Ідея «Днів відкритих дверей» не є суто лондонською. Тут цей захід проводиться як частина «Днів європейської спадщини» — «European Heritage Days». Вперше цей за! хід провели 1984 року у Франції. Успіх був такий, що про! ект вирішили інтернаціоналізувати, і нині програма охоп! лює півсотні держав. Лондон, як завжди, тримається осіб! но — влаштовує свій окремий «відкритий вікенд» на тиж! день пізніше, ніж загалом по Великобританії, й називає це «Open House London». І він має на це свій резон — один з економічних і культурних центрів світу заслуговує на окреме відвідання. Відтак щороку в треті вихідні вересня для всіх допит! ливих відчиняються двері понад 700 «ексклюзивних» бу! дівель Лондона. Ліпше підготуватися Звичайно, цього вікенду можна навмання приїхати на одну із центральних вулиць столиці. Там точно натрапиш на волонтерів, які запросять відвідати якусь цікаву будів! лю. Але якщо маєте на меті побувати на екскурсії в одній із по!справжньому легендарних установ... З’ясуйте хоча б о котрій годині та в який саме день вони відчиняються, чи потрібно бронювати екскурсію й чи очікується, зва! жаючи на досвід попередніх років, велика черга на вході. Оскільки в моїх планах було побачити якомога більше, то вихідні, скоріше, нагадували перегони на виживання. Хмарочоси Пріоритет я віддала гігантським офісним центрам, де вирують шалені гроші й куди не потрапити людині, не пов’язаній з бізнесом. Поставила собі «планку» — п’ять споруд за день. Судячи з розташування їх на мапі, ідея ви! глядала цілком реалістичною — більшість обраних мною будівель знаходяться поруч і добре проглядаються одна від одної. Та в цьому була моя помилка. Я дуже недооціни!

122

ла масштаби Лондона. Адже побачити будинок на 48 по! верхів з відстані десяти кілометрів не проблема… На прак! тиці «маршрут 5 будівель» виявився абсолютно нереаль! ним. Ближчим до дійсності було оглянути дві споруди на день. Першим у списку був хмарочос «Ллойдс». О так, він дуже дивний! Його неофіційна назва — «Будівля навиво! ріт». Лондонці про нього кажуть: «Нема байдужих до хма! рочоса «Ллойдс» — його або обожнюють, або ненавидять». Цілком згодна. «Ллойдс» — це дика бляшана мішанина з випнутими зовнішніми скляними ліфтами, трубами й переходами. Увечері футуристичне підсвічування та ваша власна фантазія створюють із нього чудернацький іно! планетний корабель. Хмарочос однозначно вартий уваги, підтвердженням чого стала черга до нього, яка починалася за півкварта! лу. Всередину ми потрапили лише через годину. Вздовж черги ходили волонтери, розповідаючи про споруду, роз! даючи листівки з її короткою історією та всіляко підба! дьорюючи людей. Екскурсія була варта очікування. Усередині хмарочос виявився не так «бляшаним», як «скляним» і дуже модер! новим. Модерновим усюди, крім першого поверху, але про це — окремо. Компанія «Lloyd’s» — це одна з найбільших у світі «страхових імперій». Саме вона страхувала «Титанік» і му! сила виплатити 3 мільярди доларів компенсацій, коли той потонув. Її ж клієнтом був Всесвітній торговий центр, роз! ташований у злощасних вежах!близнюках Нью!Йорка. Після трагедії 11 вересня компанію змусили відшкодува! ти подвійну суму збитків — трагедію репрезентували як «подвійний теракт», бо ж в атаці брали участь два літаки, а не один. Ураган Катрина та землетрус у Японії теж ста! ли страховими подіями «Ллойдс». У центрі неосяжного холу!атріуму в хмарочосі встановлена арка з годинником ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 123

Хмарочосне життя. Компанія «Ллойдс» — імперія страхування, а однойменний хмарочос у Лондон;Сіті — одна з її держав. І життя в ній нуртує.

Фото www.openhouselondon.org.uk


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 124

Офісні фантазії. Контори у хмарочосах лондонського Сіті неначе змагаються в екстравагантності декору.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 125

і дзвоном з одного із затонулих кораблів — звісно, теж застрахованих компанією. Нинішня «страхова імперія» заснова! на в 1774 році й спочатку була… просто кав’ярнею. У своїх перших приміщеннях маклери сиділи за столами по троє. Кіль! ка разів фірма була змушена переїжджа! ти, бо потребувала більше простору, і, зреш! тою, 1986 року перебралася в цю дивну бу! дівлю. А ось традицію «стола на трьох» вона зберегла до сьогодні. На першому по! версі за комп’ютерами сидять клерки, ко! жен із яких має не більше метра особис! того простору. Отакий прогрес. А втім, на вищих поверхах розташовані просторі ка! бінети з персональними столами. Зовнішнім скляним ліфтом я підняла! ся на вершину «Ллойдса». Краєвид — не! ймовірний! Звідси всі найвищі споруди Лондона здаються окремим житловим про! шарком, ніби містом у місті. Прогресивний консерватизм Важливим елементом іншого закрито! го світу свого часу була будівля Консерва! тивного клубу, зараз — офіс банку HSBC. Це на вулиці Святого Джеймса, де ще у XVIII столітті джентльменські клуби стоя! ли впритул один до одного. Враховуючи, що тур я зарезервувала на певну годину, діставатися довелось у пря! мому сенсі бігом: до метро, а потім через парк — і ось вхід у клуб, чи то пак — у банк. Партія консерваторів завжди була не! бідною, і грошей на проект вона не по! шкодувала. Зовні споруда вразила вишу! каною паладіанською (так в Англії нази! вають класицизм) архітектурою, проте всередині неї я з іншими екскурсантами відчула просто захват. Центральна зала клубу створює враження нереальності, й не за рахунок мозаїчної підлоги чи деко! рованих у стилі Ренесансу стін і стелі, а завдяки круглому балкончику на другому поверсі та скляному куполу. Балкончик робить приміщення абсолютно незвич! ним. Не можна сказати, що ми були в па! лаці, бо бракувало парадних сходів (які, до речі, колись існували). Сучасний буди! нок? Теж ні, все ж таки оформлення дуже помпезне. Відкриті арки, дзеркала, соняч! не світло, що лине з купола, — все це роз! ширює простір і справляє надзвичайне вра! ження. Особисто я, певно, стала б консер! ваторкою, лише б мати змогу проводити час у цій залі! Як потрапити в «Огірок» Наступного дня був хмарочос «Сант Мері Екс, 30». Ми очікували великої чер! ги — будівля все!таки дуже відома. Але... Черга була не великою, а гігантською! Вже на момент «відкриття дверей» волонтери в один голос заявляли: «Дуже перепрошує! мо, звісно, ви можете чекати, але шансу потрапити всередину вже не матимете...»

Зала очікування в колишньому будинку Клубу консерваторів нагадує інтер’єр палацу.

«30 Mary Axe» — певно, найулюблені! ший хмарочос лондонців і туристів, зва! ний у народі «Огірком». Збудований він на місці колишньої Балтійської біржі. А в середньовіччі тут була парафія із церквою Непорочної Діви Марії, по сусідству з якою стояла таверна «Axe» — «Сокира». Назва! ми вулиць тоді не дуже переймались, ось і обізвали цілу вулицю Сокирою Марії, а тепер ймення перебрав ще й дивовижний хмарочос... Назва «Огірок», на мою дум! ку, і то елегантніша. «Без вікон, без дверей, повна хата лю! дей», — що це?.. Так ми в «Огірок» і не потрапили. Офісний футуризм Зате вирішили спробувати будинок «30 Crown Place», або ж «Pinsent Masons» — за назвою юридичної компанії, яка його займає. Це не хмарочос: він має «тільки» 22 поверхи, і будували його лише з 2006!го по 2009 рік. Зате форма незвична — ско!

шена скляна гірка. А ще йому притаманна новинка останніх років — здатність до енергетичної самопідтримки. Нам гордо розповідали, що тут використовують со! нячну і геотермальну енергію, розумну систему економії електрики тощо. Люди в будинку працюють дуже солідні, за годину вони можуть отримувати по кіль! касот фунтів. Здавалося, їхні робочі місця мали б виглядати відповідно. Але все дуже скромно. Зате атмосфера офісу надзвичай! но затишна, є окрема бібліотечна секція. Найдивнішими для мене були ціни на обід в ресторані. Фірма частково оплачує харчування, тому стейк тут коштує близь! ко 2 фунтів, а фрукти — взагалі копійки. З такими цінами і якістю не треба стояти вдома біля плити (можливо, у працівни! ків на це й немає часу, в таких компаніях часто працюють по 12–14 годин на добу). А ще у них тут чудові ліфти — за секун! ди вони закидають вас на останній поверх і цим нагадують «американські гірки». ➧

125


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Атріум на Бейкерстріт — приклад модернізації офісних будівель 50х років.

ПОДБАЙТЕ ЗАВЧАСНО Якщо плануєте потрапити в якусь із найпопулярніших будівель Лондо

на, то перевірте заздалегідь, чи по

трібно резервувати екскурсію. А мо

же, треба надіслати заявку і взяти участь у балотуванні на право вигра

ти квиток? Врахуйте, що Лондон — це «країна в країні», його масштаби грандіозні (близько 48 кілометрів у діаметрі). Навіть коли на мапі дві будівлі розта

шовані поруч, їх можуть розділяти кілька кілометрів. У такому разі до

рожні затори роблять швидку досяж

ність об’єктів дуже сумнівною. Не забудьте й про такі базові речі, як зручне взуття, непромокальний одяг, парасоль тощо. Англія — при

мхлива пані, особливо у плані пого

ди, а мокнути в черзі — не дуже при

ємне заняття. Сайт події: www.openhouselondon.org.uk.

Хмарочос «30 Crown Place».

126

Page 126

Взяти банк Ще зранку, коли не вдалося потрапити в «Огі! рок», виникла ідея зайняти чергу в Банк Англії. Проте позначка черги там вказувала чітко на 3,5 години, а витрачати цей час просто на очікуван! ня якось не хотілося. Я гайнула в інші цікаві міс! ця. Та коли в обід почався сильний дощ, поду! малося — раптом черги в Сіті «змило»? Ні, популярність «Огірка» від «поливання» не постраждала. Натомість дуже зменшилася чер! га в банк. «Bank of England» — будівля імперська. Її пер! ший поверх зовні нагадує бункер. Він без вікон і має кілька масивних дверей, можливо, навіть броньованих із середини. Будівля явно проекту! валася з думкою про штурм народних мас. Зате, починаючи з другого поверху, можна оцінити всю грандіозність і красу установи. Колони, ста! туї, декорації... Часто туристи, фотографуючи парадний вхід у банк, обрізають «бункерний» низ, щоб не псував вигляду. Насправді за сірими безвіконними мурами сховані не лише гроші та срібло!золото, а й не! оціненні твори живопису і скульптури. На них можна поглянути лише протягом двох днів на рік — у «Дні відкритих дверей»! Хоча це неспра!

ведливо, шедеври мали б бути доступними для людей і розташованими якщо не в картинній га! лереї, то, принаймні, в музеї банку. Музей зна! ходиться в тому ж приміщенні. Якщо вас ціка! вить грошовий бік Англії, будь!якого дня мож! на відвідати цікаві експозиції, і безкоштовно. Фотографувати в банку заборонено, проте нудьгувати нам не довелося. Гіди цікаво розпо! відали історію банку, звертали увагу екскурсан! тів на дрібні деталі. Наприклад, на вирішення проблеми вентиляції. У давнину вона залиша! ла бажати кращого навіть у багатих установах, тому важливим елементом приміщень були аро! малампи, які мали перебивати тяжкий дух при! міщень і розташованої поруч Темзи. Бачили ми чудові пейзажі старого Лондона з його мостами, двері в золоту скарбницю з лев’ячими головами (символічною вартою), а також залу засідань, де ліплення й візерунки на стелі дзеркально від! ображені на килимі під ногами… Та найдужче вразила саме історія появи цьо! го банку. Як виявилось, він є «місцем народжен! ня» національного боргу Британії. 1694 року Ан! глія була на грані війни з Францією, але її скарб! ниця була порожньою. Тоді кмітливий підпри! ємець Вільям Патерсон прокрутив незвичайну на ті часи операцію. Він закликав англійське на! селення обміняти свої гроші (на той час рівно! цінні золоту) на документ, у якому значиться, скільки коштів власник паперу вклав, на який термін і скільки дивідендів отримає через рік. Для випуску цих облігацій за планом Патерсо! на створили приватний Банк Англії. Нібито, на певний час, проте, як відомо, немає більш по! стійних речей, ніж тимчасові... Банк зібрав ду! же значні кошти і — увага! — позичив їх уряду під 8 відсотків річних. Так виник державний борг, який британці все віддають і віддають, а він усе росте і росте. Банк Англії націоналізували тіль! ки 1946 року. Так переді мною відкрився прихований бік Лондона з його скарбами і таємницями. І з ро! ку в рік я продовжую ці відкриття в «Дні відри! тих дверей». Маю ту перевагу, що мешкаю в Бри! танії. І в мене ще стільки попереду… ■

Неприступні мури першого поверху Банку Англії. За ними — скарби!


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 127

«Огірок»;переросток. У Сіті старі будівлі виглядають вирваними з часу. Бетонно;скляний «Огірок» явно переріс кам’яниці.


М І Н І С Т Е Р С Т В О

!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:52

Page 128

ЗАКОРДОННИХ СТРАВ

■ Горілка паленка зі сливугорок.

Турїсти Íà çàïðîøåííÿ äî êóë³íàðíîãî òóðó ïî Ñëîâà÷÷èí³, Óãîðùèí³, Ðóìóí³¿ òà Óêðà¿í³ â ðàìêàõ ïðîåêòó «Êàðïàòñüêà ìåðåæà êóë³íàðíî¿ ñïàäùèíè» ìè â³äãóêíóëèñÿ ç âåëèêèì àïåòèòîì!

Ãàëèíà ²ÂÀÙÅÍÊÎ

У Домашні сири з овечого та козячого молока, лимонад, настояний на м’яті, та домашній селянський хліб — проста і здорова їжа словаків.

Усе тече, все змінюється, і туріндустрія теж. З’являються нові напрямки й тенденції, набува! ють популярності специфічні види туризму — такі, як винний і кулінарний. Шлях до серця чоловіка веде через шлунок. Чому лише чоловіка? Запросіть дівчину на вече! рю в гарний ресторан і, напевно, ваші стосунки потеплішають. Для будь!якої живої істоти ціл! ком природно сприймати світ на смак, і журна! лісти не виняток… СЛОВАЧЧИНА. Цінуємо натуральне Знайомитися зі словацькою кухнею ми поча! ли в затишному екоготелі «Dalia»****, що в істо!

Ìèêîëà ²ÂÀÙÅÍÊÎ

ричному центрі міста Кошице. За щедрим сто! лом познайомились із колегами з Євросоюзу, з якими потім разом провели п’ять днів. Аромат! ні вино і сливовиця, а також чудові страви, май! стерно виготовлені з натуральних, екологічно чистих продуктів, відразу перетворили колег із різних країн на добрих приятелів. У готелі й ресторані використовують енерго! зберігальні технології освітлення та опалення, екологічні мийні засоби. Для приготування страв беруть продукти з найближчих невеликих гос! подарств, де чистота і якість пильно контролю! ються. Щоб зменшити витрати паперу, прайс! листи і промо!матеріали друкують з обох боків ар! кушів. Гостям пропонують тури на велосипедах. Наступним пунктом програми була фабрика високоякісної локшини «Kuk & Fuk» — «локши! ни шести яєць». Саме стільки «курячої ікри» ви! користовується при виготовленні кожного кіло! граму продукту. Локшину виробляють невелики! ми партіями, які зберігаються на складі лише добу! дві й потрапляють до споживачів свіжесенькими. А завершилось ознайомлення зі словацьки! ми кулінарними традиціями чудовою вечерею в пансіоні «Tokaj Ostrozovic». Трапеза плавно пе! рейшла в дегустацію п’ятнадцяти (!) сортів то! кайського вина в підвалах, де визріває шляхет! ний напій. Завжди думав, що токай — суто угор! ське вино, але кулінарні кордони не збігаються з географічними. За десять кілометрів від кор! ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 129

Пліснява насолода. Токайські вина, зроблені з додаванням родзинок, дозрівають у туфових підвалах Словаччини (звісно, в угорських теж) під товстим шаром пліснявого гриба.


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:53

Page 130

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

дону з Угорщиною, у словацькій долині річки Бодрог, чудово достигає виноград, а під землею, у вулканічних породах, про! рубані сотні метрів підвалів з ідеальними умовами для витри! мування вин. Дубові діжки з легендарним токаєм вкриті товстен! ним шаром благородної плісняви, без якої неможливо отрима! ти унікальний смак і аромат… УГОРЩИНА. Зроби сам Угорські партнери проекту «родзинкою» програми зробили майстер!класи з приготування домашніх страв. Не забули й про поживу для душі. Огляд старовинних церков у селах Такош і Ксарода справили глибоке враження — їхні розписи не мають аналогів у світі.

130

У селі Паньолі завдяки регулярним розливам річок, що здоб! рюють землю родючим мулом, а також завдяки особливостям місцевого клімату склались унікальні умови для достигання доб! ре знаних у нас слив угорок та інших соковитих фруктів. Без будь!якої хімобробки дерева дають рекордні врожаї. У кооперативі «Паньолі» нам показали, як із місцевих слив за старовинним рецептом виготовляють натуральний джем — уявіть, без додавання цукру. Посеред сливового саду у величез! них казанах на печах, які топляться дровами, сливовий сік ва! рять півтори доби, помішуючи, аж доки він загустіє і концен! трація власного цукру стане для нього природним консерван! том. Коли сік відділяють від кісточок і шкоринок, він стікає в дерев’яні ночви. Протягом усього процесу сировина і продукт


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 131

Українські млинці з чорницею, сиром і яблуками.

Баранець, витриманий добу у винному маринаді й приправлений травами, підкріпить ваші сили перед дегустацією 15 сортів токайського вина. Словаччина, пансіон «Токай Острожович».

Майстерклас із виготовлення кнотів — вузлів зі стрічок тонкого тіста, намащеного гострим соусом. Кнотами в Угорщині заправляють весільний суп.

жодного разу не контактують із пластиком. Розливають деліка! тес у скляні баночки власного дизайну. Не всі плоди йдуть на джем. Здавна в цих родючих краях на! вчилися переробляти їх на паленку — фруктовий самогон. На! пій, як правило, має понад 50 градусів, проте завдяки натураль! ному аромату плодів п’ється легко і залишає приємний після! смак. Його не треба ковтати на видиху, як горілку, а можна з насолодою смакувати. Оскільки сортів і видів фруктів, з яких женуть паленку, чимало, то рецептів «правильної» угорської го! рілки існує безліч. На громадському горілчаному заводі «Panyo! lai Szilvorium» найкращі народні рецепти використовують для виготовлення елітних сортів паленки з окремих сортів фруктів Для ліпшого просмаження угорські кухарі серії «Еліксир». Високо цінується паленка з айви. Для жінок тут ➧ притискають відбивні до пательні.

131


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 132

Румунія. Густий квасоляний суп у хлібині.

коржа нарізали довгі стрічки, з яких зв’язали кно! ти — вузлики, які в супі виконують роль галу! шок. Зварений гуртом суп загорнули в ковдру і повезли на гуральню «Panyolai Szilvorium». До сливовиці ліпшої закуски годі було придумати! Пригадався епізод із «Пригод Тома Сойєра», коли кмітливий хлопчина примудрився фарбу! вання паркану передоручити з непоганим зиском своїм приятелям. Марк Твен був провидцем — у добу глобалізації та споживацтва просту робо! ту з приготування їжі можна перетворити на ве! селу атракцію!

СМАЧНИЙ ПРОЕКТ «Карпатська мережа кулінарної спадщини» — транскордонний про

ект, у рамках якого заплановано про

ведення регіональних і міжнародних конкурсів та фестивалів, створення 4 комплексних пакетів туристичних послуг на основі карпатських кулінар

них турів, участь у міжнародних ту

ристичних виставках, випуск промо

ційних матеріалів, підтримка кулінар

них і ремісничих майстер класів тощо. Територія реалізації проекту охоп

лює Івано Франківську область Ук

раїни, повіти Марамуреш та Сату

Маре Румунії, область Саболч Сат

мар Берег Угорщини, Кошицький край Словаччини. Мета — забезпечити високий старт і сталі успіхи карпатському кулінар

ному туризму.

виготовляють ніжний аперитив міцністю 38 гра! дусів шляхом настоювання свіжих чищених яб! лук на дистиляті. Атракцією для журналістів став майстер!клас із приготування весільного угорського супу із кнотами просто на подвір’ї у господині. Кожно! му з нас видали халатики і позав’язували хусточ! ки (чоловікам теж!), і кожен отримав завдання. Редактор і фотограф угорського журналу «Гуд Фуд» пішли копати й чистити картоплю, журна! лістки зі Словаччини збирали солодкий перець і помідори, а пан Маріан із Румунії виконав особ! ливо відповідальну місію — пішов із малесень! ким кошиком по яйця до курника. Потім під яб! лунею встановили стіл і на дошці почали розка! чувати тісто та змащувати коржі домашнім соу! сом із паприкою та чорним перцем. З великого

РУМУНСЬКІ вина під швабські ковбаски Зі смачними традиціями Румунії розпочали знайомство на фестивалі вина в селі Белтіуг. Йо! го мешканці, переселенці з німецького регіону Швабії, понад триста років займаються вино! робством. Вони зберегли чимало автентичних звичаїв, досі виконують німецькі танці у тради! ційному вбранні. Швабські смажені ковбаски та відбивні на гри! лі, як виявилося, пасують не лише до пива. Чу! дові білі та червоні вина місцевого виробництва добряче підняли нам настрій. Після такого можна переходити й до міцні! ших напоїв. Справжнім відкриттям для нас ста! ла дегустація елітної паленки «Zetea» в сімейній винокурні. Чесно кажучи, назвати самогоном цей вишуканий напій не повертається язик, так само, як і 12!річний віскі. Фруктові спирти ви! сокого очищення витримуються в дубових діж! ках. Напій, що за кольором нагадує бурштин, збе!

Терміни реалізації: квітень 2012 ро

ку — лютий 2014 року. Співфінансується ЄС у рамках Про

грами транскордонної співпраці Угор

щина — Словаччина — Румунія — Ук

раїна на 2007–2013 роки. Виконавцем проекту з українсько

го боку є Туристична асоціація Івано

Франківщини.

Словацькі підвали «угорського» токайського вина


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 133

Українські Карпати. Вогнище на полонині та бануш — романтика і смакота.

рігає відтінки аромату плодів і міцний дух дуба. Втім, змальо! вувати смак «Zetea» — все одно, що розповідати балет... Напій виробляється дуже невеликими партіями і відправляється в най! дорожчі ресторани чи безпосередньо клієнтам. До паленки ідеально підійшли холодні закуски з домашніх овечих сирів, зелені, помідорів і солодкого перцю. Гарячий суп! гуляш (раніше вважав його угорською стравою) в поєднанні з крижаною паленкою в малесеньких скляночках створив у жи! воті райську симфонію і теплою хвилею ніс свідомість у літнє зоряне небо… УКРАЇНА. А в нас медом намащено! Перетин українського кордону нашим інтернаціональним, згуртованим спільними бенкетами колективу відрізнявся від переїздів Євросоюзом, і не тільки тривалістю. За якихось чоти! ри дні навіть ми, українці, звикли до європейських доріг. Усю! ди обмеження швидкості, жодної ямки — нудно! Інша річ — у нас. Якось у Тунісі мені довелося їхати трасою ралі Париж — Дакар: спортсмени чавили 90–100 кілометрів на годину по пу! стелі й хоч би що. Спробували б вони проїхати на такій швид! кості від кордону з Румунією до Виноградова! Це вам не Саха! ра. Між іншим, теж атракція, особливо, якщо машина не твоя… Зранку в садибі зеленого туризму села Татарів на гостей че! кав майстер!клас із ліплення вареників. Наших, українських — тугеньких, із чорницями, яблуками та сиром. Ще й глечик до! машньої сметани. З’їли все, ледве сфотографувати встигли. Потім поїхали на полонину Діл над Ворохтою. Але на саму полонину виходили пішки, асфальт туди не прокладений. Ва!

рили всі разом бануш і їли на терасі, споглядаючи Говерлу. Пас! тухи ділилися секретами виготовлення бринзи. На завершення програми організатори зробили сюрприз. Неподалік від Івано!Франківська, біля селища Тисмениця, нас привезли на пасіку. Свіжий, щойно викачаний духмяний мед із солоними огірками, щойно зібраний пилок, забрус і медову! ха за великим дубовим столом, просто посеред вуликів і лісу, затьмарили яскравістю смаку й аромату враження від усіх чоти! рьох попередніх днів! Що довше ми просувалися шляхами «Карпатської мережі кулінарної спадщини», тим важче було визначити, різницю з кухнями сусідніх країн. Так само нелегко було визначити межу між туром кулінарним і винним — якось не прийнято навколо Карпат їсти на суху, як і пити без закуски. Чудову сливовицю, що вважається напоєм словаків, ми куштували в Угорщині, а традиційно угорський токай пили у Словаччині... Кулінарна культура вбирає в себе найкращі традиції ба! гатьох поколінь, а талановиті господині перевершують у май! стерності кухарів!професіоналів. У тому й полягає мета проек! ту — зробити так, аби унікальні домашні страви не зникли під тиском глобальної харчової індустрії, а справжні гурмани мог! ли насолодитись автентичною кухнею, та ще й при нагоді роз! крити для себе секрети їх приготування. Кращого сувеніра з мандрівки, ніж власноручно приготовле! на для друзів оригінальна страва, годі придумати! ■ Автори та редакція висловлють подяку за запрошення в подорож Туристичній асоціації Івано9Франківщини (http://taif.org.ua).

133


02.10.2013

INCOGNITA

13:53

Page 134

■ З руїн середньовічного шато Комарк відкривається краєвид із житлами троглодитів і замком Лоссель.

T

E

R

R

A

!MT5-13-disk.qxd

ДОРДОНЬ

Французи

та кроманьйонці Ïðî ôðàíöóçüêèé äåïàðòàìåíò Äîðäîíü íàøèì òóðèñòàì ìàéæå í³÷îãî íå â³äîìî. Òèì ÷àñîì öåé ìàëüîâíè÷èé êðàé ïðèõîâóº ÷èìàë³ ³ñòîðè÷í³ ñêàðáè òà íàéá³ëüø³ ó ñâ³ò³ äî³ñòîðè÷í³ «ãàëåðå¿». Качки, символ Чорного Периге, — у серці цього краю, в середньовічному містечку Сарла.

З

Íàòàë³ÿ ÌÈÕÀÉËÎÂÀ, àðõåîëîã

За вікном — справжня французька казка. Пагорби, озера, болота, річки, ру

чаї та яскраво жовті поля ріпаку, посе

ред яких час від часу з’являються аку

ратні старовинні садиби кам’яниці, гост

рі шпилі дзвіниць або башти замків. Не

квапно обертаються вітрогенератори. У загончиках відпочивають гладкі бру

натні корови… Це Дордонь, регіон на південному заході Франції. Моя симпатична сусідка у вагоні, по

чувши, що я з України, відразу спитала, чи не заміж виходити я приїхала. Вияв

ляється, наші жінки прагнуть побрати

ся з дордоньськими селянами. Та позна

йомившись із тутешнім побутом, повер

таються додому. Француженка поясни

ла це бідністю місцевих господарств. Але, на мою думку, компанійським ук

раїнкам тут просто нудно. Усамітнені

мальовничі ферми та їхні господарі — цілком самодостатні, тож, хоча путівці в цих місцях не гірші за бориспільську трасу, автобуси подекуди ходять лише раз на тиждень. Край печер і фуа6гра Не зогледілась, як приїхали до міс

течка Периге, центру однойменного іс

торичного регіону і сучасного департа

менту Дордонь. Воно веде свій літопис від столиці кельтського племені петро

коріїв. Регіон поділений аж на чотири Перигори різних кольорів, серед яких вирізняється Чорний, тобто темний, по

рослий дубовими та пінієвими лісами. Мешканці цих місць і справді не роз

кошують. Виноградники, гордість усіх французів, тут загинули ще на початку ХІХ століття. Головний місцевий бізнес —


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 135

Фото Editions Sud Oest

Бізони та олені — улюблені персонажі первісних митців.

вигодовування качок і гусей заради печінки, з якої потім виготовляють делікатес — фуа гра. Прославили Периге й чорні трюфелі. Ландшафти нагадали мені кримські — глибокі долини між масивними скельними навісами, вкритими темно сірим ли

шайником, а навколо — буяння південної рослинності. На березі бурхливої річки Везер замість верболозів росте мо

лодий бамбук. Периге — край печер, у багатьох із яких у різні часи жили люди, котрі залишали в них серед іншого й шедеври палео

літичного живопису. Найбільше скупчення археологічних па

м’яток кам’яної доби зосереджені навколо крихітного містеч

ка Лез Езі де Таяк Сирей, яке називають «столицею пре

історії». У місті лише кілька вулиць, серед яких — Доісторич

на, Середньовічна і Печерна. Зате є аж три історичні музеї з багатими колекціями та надсучасними мультимедійними засобами. Ми мешкали у затишному готельчику «Преісторія», ніби гостювали у щирій французькій родині. Привітна й елегантна господиня Франсуаза — типова мешканка Лез Езі — сама за

безпечує ідеальний порядок у готелі та працює екскурсоводом. Столиця кроманьйонців Перше, що бачить приїжджий у Лез Езі, — це колоритний готельчик «Кроманьйон». За двісті метрів від нього розташо

ваний грот Кроманьйон, у якому 1868 року знайдено п’ять скелетів людей, що жили 25 тисяч років тому. Саме ці небіж

чики дали назву виду «кроманьйонців», або homo sapiens sa piens — «людей дуже розумних», які прийшли до Європи близько 40 тисяч років тому. Вважається, що зовнішністю та здібностями вони зовсім не відрізнялися від нас. Кромань

йонці вміли виготовляти знаряддя з рогу та кістки, шили одяг, застосовували списи з гострими крем’яними вкладками — з ними вони полювали навіть на мамонтів. Люди жили рода

ми до 20 осіб, від холоду ховались у гротах і печерах або в хатинах зі шкур (лише на території України і частково Росії первісні мисливці вміли будувати грандіозні житла з мамон

тових кісток). Під час останнього льодовикового періоду, який сягнув піку 18 тисяч років тому, більша частина населення Європи знайшла притулок у затишній гірській зоні між французьким Провансом та іспанською Астурією. Цей край науковці на

зивають Франко Кантабрією. До неї входить і Дордонь. Палеолітичні мешканці регіону прославилися шедеврами мистецтва, перевершити які не вдалося навіть у пізніші часи. Персонажами творів стали тварини: мамонти, печерні леви, бізони, коні, олені... Первісні художники відтворювали їх на стінах печер і кістяних чи кам’яних предметах. Образи вра

жають реалістичністю, динамікою, об’ємністю. І в той же час малюнки не натуралістичні — вони надзвичайно виразні, ла

конічні, стилізовані, інколи майже до рівня піктограм. Доісторичні митці спершу знаходили природні рельєфи, які нагадували обриси тварин, і на них малювали силуети натуральними пігментами — вохрою, оксидом вуглецю, ко

льоровими глинами. Природні матеріали забезпечували найрізноманітніші відтінки — від білого до чорного, від па

левого до брунатного. Малювали тварин китицями і тампо

нами. Зрідка роботу довершували кольоровою пудрою, дму

хаючи у кістяну рурку. Живописне зображення доповнювали графічними обрисами голови, ніг і хвоста. У мистецтвознав

ців не викликає сумнівів високий професіоналізм доісторич

них художників. Коли ж картина була готова, митці з допомогою кам’яних ламп створювали гру світла — і розпочинався справжній театр тіней! Вправний рух світильника — й невиразна пляма на стіні печери перетворювалась на об’ємний, динамічний образ тварини, сповненої життєвої сили, агресії чи, навпа

ки, милостивого спокою. ➧

135


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

КРОМАНЬЙОНЦІ ТА УКРАЇНЦІ Понад 7 років діє спільний україн

сько французький проект «Мамонт» за участю Національної академії наук України, Природничого музею CNRS у Парижі та Національної дослідниць

кої агенції Франції. Наш журнал писав про роботу ін

тернаціональної археологічної ко

манди у Криму («МТ» № 5’2009) та на палеолітичній пам’ятці Межиріч («МТ» № 4’2011). Кримські знахідки доби пізнього палеоліту фахівці вирішили порівня

ти з дордонськими аналогами. Для цього французькі колеги запросили до себе на батьківщину начальника експедиції у Криму Олександра Яне

вича та нашу постійну авторку, ар

хеолога Наталію Михайлову, яка й підготувала цю розповідь.

Обмін враженнями з археологом Лораном Крепі після відвідин печери «ФондеГом».

Page 136

Археологічний «ель скандаль» Відкриття наскельного мистецтва Франко

Кантабрійської зони відзначилося грандіоз

ним скандалом. Усе почалося 1879 року, коли іспанський юрист Марселіно де Саутуола, гуляючи з донечкою Марією в своїй садибі в іспанському регіоні Сантандер, зайшов до не

щодавно відкритої печери. Дівчинка побігла низьким коридором у глибину і раптом вигук

нула: «Дивись, тату, бики!» Так були відкриті палеолітичні розписи славнозвісної печери «Альтаміра». Сеньйор Саутуола був людиною освіченою, тож одразу звернувся до знайомо

го археолога Хуана Вілланови. Разом вони на

писали брошуру про визначну знахідку, при

пустивши, що вона має відношення до доісто

ричних мешканців Кантабрії. Проте амбітні французькі науковці оголосили — мовляв, та

кі досконалі зображення не могли бути ство

рені первісними дикунами, а написав їх худож

ник, знайомий Саутуоли. Проте деякі з них пішли ще далі — у фальсифікації звинувати

ли клерикалів: нібито церква за допомогою наскельних малюнків намагалася довести, що людина не походить від мавпи! Почалася справжня інформаційна війна, яка тривала довгі роки. Марселіно де Саутуола не зміг пережити скандалів і помер у 1888 році. А вже чотири роки по тому в печерах «Комбарель» і «Фон

де Гом» поблизу Лез Езі теж були відкриті до

історичні малюнки. Наукова аудиторія готова була і їх підняти на кпини. Аж тут давній про

тивник Саутуоли — Еміль Картальяк — публіч

но покаявся у своїй фатальній помилці й при

ніс свої вибачення молодій Марії Саутуолі… Таємниці підземних вернісажів Франко Кантабрійські печери — це, без сумніву, палеолітичні святилища. Давно відо

мо, що люди не жили в печерах із зображен

нями тварин, які уособлювали добрих і злих духів. Останніми роками набула розголосу гіпотеза Жана Клотта і Девіда Льюїса Вільям

са про те, що у таких підземеллях відбували

ся шаманські сеанси. На їхню думку, деякі мо

тиви наскельного мистецтва свідчать про змі

нену свідомість художників, яка могла виник

Фото Editions Sud Oest

нути під дією психоделічних рослин, монотон

ного ритму бубна, або, наприклад, підвищеної концентрації вуглекислого газу у віддалених підземеллях. Першою печерою, до якої нас запросили, стала «Комбарель», із якої, власне, і почало

ся вивчення наскельного живопису в світі. Во

сени 1901 року селяни, які тримали худобу в ближній частині печери, знайшли декілька крем’яних виробів. На запрошення власника угідь приїхали всесвітньо відомі археологи, серед яких був молодий абат Брейль, майбут

нє світило науки. Зі свічками вони обстежили довгий вузький коридор печери й побачили перші прокреслені обриси тварин. Згодом тут виявили і скопіювали близько 600 малюнків! Коли до цього славетного печерного кори

дору зайшли ми, гід пояснила, що у давнину його висота становила не більше метра. Від

відувачі печери повинні були долати понад 100 метрів навколішки, тримаючи у руках во

гонь. Вочевидь, за час важкого шляху їхня сві

домість досягала потрібної «кондиції», і в го

лові з’являлися візії, які лишалося тільки за

карбувати на стінах. Може, тому в цій печері так багато химерних людських постатей. Де

які образи вражають своїм реалізмом — на

приклад, олень, що п’є воду з реальної річки, яка тече в печері.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 137

Науковці були вражені побаченими витво

рами мистецтва, і вже через чотири дні один з учасників експедиції, Дені Пейроні, попря

мував до печери «Фон де Гом», розташова

ної неподалік. Він сподівався побачити в ній такі ж прокреслені рисунки, як у «Комбарелі». Але на дослідника чекало грандіозне відкрит

тя — перші різнокольорові наскельні малюн

ки у Франції. До сьогодні там вивчено 230 зо

бражень, і, кажуть, це лише невелика части

на сакрального «бестіарію». Найдужче прославила «Фон де Гом» зво

рушлива композиція з двома північними оле

нями. Самиця опустилася на коліна перед сам

цем, а той нахилився до подруги, ніби цілує її в голову. На жаль, первісні фарби зберег

лися погано, але тонко прокреслені обриси дають уявлення про палеолітичний шедевр. Такого емоційного, сповненого любові й доб

роти сюжету немає в жодній іншій печері. Дорогою до наступної ми зазирнули на руї

ни середньовічного шато Комарк. Збудова

ний у XIV столітті, величний замок був зане

дбаний після смерті господаря у XVII століт

ті. А в 1968 році спадкоємець викупив руїну та розпочав реконструкцію. У фундаменті ви

явили палеолітичний грот, де зберігалась кіс

тяна пластинка із вигравійованою головою коня. Біля підніжжя скель навколо замку є ви

довбані середньовічні житла троглодитів. Спо

чатку ця назва мене розсмішила, бо в нашій уяві троглодити — це зарослі шерстю дику

ни або ж просто ненажери. Насправді так тут називають мешканців печер, каменярів, що забезпечували будматеріалом навколишні селища. Поки ми оглядали замок, почався дощ. Стоя

чи на руїнах Комарку, ми із заздрістю погля

дали на ошатний замок Лоссель на сусідній горі. До речі, під ним була знайдена палеолі

тична фігурка гладкої жінки з рогом у руках — славетна «Венера з Лосселя». ➧

Мамонти — містичні вартові печери «Руфіньяк».

Середньовічна оселя та пічка біля входу до печери «Комбарель».


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Панорама, що відкривається від печери «Комбарель».

Театр мальованих тварин у печері «Ласко».

Page 138

Під охороною мамонтів Печера «Руфіньяк» стала для нас новим культурним шоком. Для початку нас посади

ли у маленький вагончик і повезли під висо

ке темне склепіння, як у метро. Обабіч у гли

нистому грунті були довгасті ями — їх, а також довгі глибокі сліди кігтів, залишили перші від

відувачі «Руфіньяка», печерні ведмеді. Май

же 700 метрів темряви — і раптом на стіні ви

ник перший мамонт, ніби прокреслений по каменю пальцем, однією лінією від хобота до хвоста! Велике виразне око та шерсть вико

нані короткими чіткими рухами різця. Добро

душні велетні, поодинокі чи групами, чатува

ли в холодному темному коридорі, ніби обері

гаючи дух печери від небажаних відвідувачів

(земних і потойбічних). Нарешті ми дісталися просторої зали з темними силуетами тварин на стелі: коней, козлів, бізонів, носорогів і зно

ву мамонтів. Виявилося, в цього стельового вернісажу є своя таємниця. У давнину підло

гу печери від стелі віддаляло менше метра! Отже, художники малювали, лежачи на спині. Відтворюючи різні частини тіла тварини при світлі кам’яної лампи, вони не тримали у по

лі зору всю композицію. Постає запитання: що було важливішим для первісних людей — результат чи процес малювання? На краю зали починається вертикальний 9 метровий колодязь, який веде до підземних галерей. Мабуть, там, у найменш доступних місцях, справлялися найпотаємніші містерії. Ми повернулися до музею палеостоянки «Абрі Пато». Це, певно, найромантичніший куточок, у якому мені довелося працювати. Експозиційний зал облаштовано просто під скельним навісом. Із широкої кам’яної тера

си відкривається грандіозна панорама з чер

воними дахами міста, долиною річки Везер і далеким селищем у горах. Колись під цим природним дахом приту

лилася садиба родини Пату. У 1950 ті роки американський археолог Хеллам Мовіус зна

йшов тут поруч крем’яні знаряддя. Він вику

пив садибу й розпочав масштабні розкопки, а згодом передав її та всі права на знахідки французькому народу. Старовинний родо

вий будинок, де зараз діє музей стоянки, так вдало прибудований до скелі, що здається її продовженням.

Фото Editions Sud Oest


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

Фото Editions Sud Oest

13:53

Page 139

«Фриз бізонів» у печері «ФондеГом».

У музеї є один унікальний «прикол». Коле

га Лоран Крепі підвів мене до невеличкого дзеркала, вмонтованого у підлогу, й абсолют

но серйозно сказав: подивись у дзеркало — побачиш козла. Я сприйняла це як дивний про

яв французького гумору, але поглянувши вниз, справді побачила козла, вибитого на стелі пе

чери. Це палеолітичне зображення музейни

ки виявили випадково кілька років тому. Сикстинська капела палеоліту Останнього дня на нас чекала найвідомі

ша у світі печера «Ласко». Грандіозний підзем

ний сакральний комплекс був створений 17 тисяч років тому. 1940 року учень механіка, Марсель Равіда, прогулюючись зі своїм псом неподалік від середньовічного містечка Монтиньяк, поба

чив у землі отвір і вирішив, що то давній під

земний хід. Через кілька днів він із юними дру

зями пробився крізь вузький вхід у підземну залу з величезними чорними силуетами би

ків на стелі та стінах. Про знахідку повідоми

ли знаного вже дослідника абата Анрі Брей

ля, якого називали «доісторичним Папою». Величне палеолітичне святилище почало від

кривати свої таємниці. Після війни абат залу

чив до вивчення зображень свого учня — отця Андре Глорі. Ім’я цієї людини заслужено ста

ло символом «Ласко». Колишній спелеолог, отець Глорі сам один десять років безоплат

но опрацьовував найпотаємніші ділянки пе

чери. Він виявив і зафіксував 1500 рисунків! Невеликий коридор веде до величезної ок

руглої зали, названої «ротондою». Мисливці, котрі завітали до печери вперше, намалюва

ли на стіні п’ятірку невеличких оленів — тва

рин, які відігравали найважливішу роль у їх

ньому житті. А пізніше по стінах і високій сте

лі побігли величезні тіні биків, обведені чор

ною фарбою, чорні коні та червоні бізони. Бі

ля входу все це «стадо» стереже грізний фан

тастичний звір із двома довгими прямими ро

гами. З «ротонди» веде вузький коридор, біля порогу якого є зображений олень із величез

ними рогами, схожими на небачену рослину. А далі — лабіринт коридорів і камер, незлічен

ні череди тварин, завислих понад простором і часом.

У глибині печери ховається найдивовижні

ша палеолітична загадка. Це шахта завглибш

ки 6 метрів, на стіні якої зображено химерну композицію: пораненого бізона, чоловіка з довгим носом дзьобом, що безсило розплас

тався на землі, та довгу палю, на верхівці якої сидить птах. Давно не вщухають палкі науко

ві дискусії про сюжет — це чи жорстокий по

єдинок людини і тварини, що призвів до за

гибелі обох, чи шаман в екстазі. Птах, вважа

ють учені, символізував душу, як і десятки тисячоліть потому. Без сумніву, рисунок від

творює доісторичний міф. У тій таки шахті знайдено рідкісну річ — кам’яну лампу з про

кресленим орнаментом, у якій в давні часи горів оленячий жир. Доля прославленої печери склалася не

просто. Через двадцять років після її виявлен

ня на стіні знайшли зловісні синьо зелені во

дорості, які становили загрозу для малюнків. Уряд Франції вжив термінових заходів, пече

ру викупили у власника і закрили для загалу. Після тривалої боротьби з водоростями фа

хівців різних галузей наскельне мистецтво бу

ло врятоване. Та у 1981 році на «Ласко» чига

ла ще одна небезпека — зливи, внаслідок яких частина малюнків постраждала. Аби зберегти підземний скарб, уряд вирі

шив «клонувати» печеру. З бетону на стале

вому каркасі збудували подобу «ротонди» й «осьового коридору», в якій художники нату

ральними фарбами відтворили палеолітичних звірів. Тепер дістати враження про «палеолі

тичний Версаль» може кожен. ■ Авторка висловлює подяку Стефану Пеану, Сандрин Прат і Лорану Крепі за допомогу в написанні статті.

ПОДОРОЖ У ПРЕІСТОРІЮ До містечка Лез6Езі можна діста

тися поїздом із вокзалу «Аустерліц» у Парижі з пересадками у Ліможі та Периге. Квитки ліпше заздалегідь замовити по інтернету і викупити в касі — так дешевше. На екскурсії до печер треба запису

ватися завчасно, кількість відвідува

чів тут обмежують. Інформацію про готелі та екскурсії можна отримати на сайтах: www.tourismevezere.com; www.monumentsnationaux.fr.

Пара оленів із «ФондеГом» — найромантичніше палеолітичне зображення у світі. Художня реконструкція Норбера Ожула.


M O D U S

V I V E N D I

!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

СПОСІБ ЖИТТЯ

Page 140

о. КРИТ

Якщо

не зміниться

вітер

Çàìîâëÿþ÷è ó ãðåöüê³é òàâåðí³ ñìà÷íó ðèáó, ìè íå äóìàºìî ïðî òå, õòî ³ ÿê ¿¿ â³äáèðຠâ ìîðñüêî¿ ñòèõ³¿. Ìåí³ âèïàëà íàãîäà ïîáà÷èòè öå íà âëàñí³ î÷³. Çâîðîòíèé á³ê êóðîðòíîãî æèòòÿ âèÿâèâñÿ íå ìåíø ö³êàâèì.

С

Сонце ще не зійшло... Сонні чайки ліниво кружляють над затокою Святої Пелагії. Зачине! но ресторани і таверни, змовкли нічні дискоте! ки, і тільки рибальські човни, гойдаючись на хви! лях, порушують вранішню тишу. Ми на грець! кому острові Крит, за двадцять кілометрів від Іракліона, в курортному місті Агіа!Пелагія. «Олімпія» — це човен, який я шукаю. Його власник і капітан, старий морський вовк Адо! ніс, погодився взяти мене в море. Йому п’ятде!

Ñåðã³é ÎÍÈØÊÎ

сят сім років, із яких близько сорока він вихо! дить у море сам. Для нього я — незвичний су! путник. Туристи, що розглядають із неприхова! ною цікавістю виловлені морські скарби та до! кучають проханнями сфотографуватися, йому лише заважають... Адоніс простягає мені сильну засмаглу руку, і я стрибаю в човен. Вночі він закинув сіті біля двох скель, і ми йдемо забирати улов. Обладнан! ня човна мінімальне: бензиновий двигун, мото! лебідка для травлення сіті, пластиковий ящик для улову, радіоприймач, водонепроникний кос! тюм, ніж, рушник, брезент і відро з мотузкою. Адоніс запускає двигун, і я, прилаштувавшись на носі, зосереджую погляд туди, де з!за гори! зонту випливає багряне сонце. — Як гадаєте, буде гарний улов? — запитую. Адоніс тільки посміхається, мружачись від сонця, і запалює цигарку. — Зараз улови малі, — каже він після паузи. Для життя достатньо, але й тільки... Ось восени я б не зміг взяти тебе з собою. У вересні та жовтні море щедро винагороджує рибалок за труди. Човни майже до країв наповню! ються морськими дарами: креветками, восьми! ногами, омарами, величезними баракудами й сар! ганами, сибасами, дорадами, морськими окуня! ми... У Середземному морі — понад 700 видів риб. Як і у славетних предків Адоніса, його улов залежить від пори року, погоди, течій та, звісно, волі богів… ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 141

Сорок років у морі. Понад сорок років Адоніс ставить і підіймає сіті. Пощастить — у неводі безліч морських скарбів, ні — десятки метрів порожні... Така доля його турбує, але влаштовує.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 142

Дорогою зустрічаємо двох рибалок, які підіймали сіті. Адоніс уповільнив рух і перекинувся з ними кількома фразами. Ті зни! зали плечима, киваючи на порожній невід, і ми рушили далі... Через якийсь час підходимо до невеликої скелі в затоці Лі! гірія. Капітан глушить мотор, прямує на ніс і жестами запрошує мене пересуватися до корми. Адоніс спритно підтягує багром поплавки, зачіплює кінець на барабані лебідки. Чується розмі! рене туркотіння двигуна, і сталевий барабан починає плавно накручувати сіть, підіймаючи її з блакитних глибин. Жовте ме! реживо тихо падає на лівий борт. На мій погляд, витравили со! рок!п’ятдесят метрів, але нічого ще не впіймали. З рухів Адо! ніса помітно, що такі моменти його мало турбують. Він продов! жує мозолястими руками підтягувати сіть і коригувати швид! кість лебідки. Здається, капітан звик до такого безриб’я, але, не втрачаючи надії, спрямовує погляд у глибину. І ось перший улов! Яскравий червоний морський окунь і дві рибки, схожі на зна! йому з Чорного моря барабулю. А ось і дві великі креветки. По! тім знову пауза і, нарешті, середнього розміру сарган. Менше ніж за півгодини ми підіймаємо з води всю сіть. На палубі вона складена зигзагами, причому порожні ділянки відокремлені від тих, у які потрапила риба. Адоніс накрив мокрим брезентом здобич, захищаючи її від променів гарячого сонця. — Це гарантує свіжість улову, — пояснив рибалка. — Клієн! ти будуть задоволені.

У Середземному морі близько 700 видів риб — від найдешевшої до делікатесів, від красенів до справжніх монстрів.

— А ви задоволені? — питаю, коли починаємо прямувати до другої скелі. — Та де там... Зараз надто жарко... У високий туристичний сезон, коли на березі заробляють майже всі, в рибалок складний період. Малі улови хоч і трима! ють високими ціни, але доходу дають мало. Скромна здобич по! стачається до кухонь невеличких ресторанів і міні!готелів на узбережжі. Про серйозний заробіток не йдеться — скоріше, все це лише заради збереження ділових стосунків. А ще... «Ну, на! віть не знаю, — каже Адоніс. — Так уже я звик...». — У нас тут висока конкуренція, — продовжує він пізніше. Хоча за останні п’ятнадцять років справжніх рибалок, тобто тих, хто заробляє риболовлею на життя, поменшало в рази. Молодь виїжджає на заробітки до великих міст. Дехто придбав невели! кі човни і пропонує туристам комерційну риболовлю. Але там тільки азарт, розваги і більше нічого... — підсумовує Адоніс. За розмовою непомітно спливає час, і ми підходимо до скелі в затоці з таємничою назвою Монанафтис. Як і раніше, зайняв!

142

ши своє місце та стоячи босоніж на палубі, рибалка починає спритно витягувати сіть. Ну, тут значно ліпше! Риби, креветки і невеликий восьминіг з’явилися вже за кілька хвилин. О! Ма! ленька біла баракуда блиснула на сонці й зникла під сіттю на палубі. Капітан насвистує якусь мелодію і з блукаючою усміш! кою на обличчі так само ретельно розкладає сіть... Кілька хви! лин — і все закінчується. Двигун голосно буркоче, ми прямує! мо в гавань. — Коли будете ставити сіті знову? — запитую я. Адоніс знизує плечима. Його широка усмішка і цигарка між зубів купаються в сонячних промінцях, морський бриз вору! шить сивувате волосся... — Якщо вітер не зміниться, то завтра. Крит славиться своїм м’яким середземноморським кліматом. Ніжне сонце, безмежне блакитне небо, чисте повітря, в якому змішались аромати гірських трав і запах моря. Все це супрово! джується помірним вітром із заходу. У морі він викликає хви! лі й течії, через які риба йде на глибину. У хвилю закидання та


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 143

Через годину весь улов буде на кухнях критських таверн.

виймання сітей стають проблематичними, їх можна втратити. Такі «подарун! ки» природи боляче б’ють по кишені рибалок… Ось і набережна. На малому імпровізованому причалі я помітив самотню жінку, яка із цікавістю дивилась у морську далину. Вона намагалася вирізни! ти наш човен серед безлічі подібних. Це Петра, дружина Адоніса. Колишня вчителька зараз допомагає чоловіку. Ми наближаємося, Петра опускається в човен. Зайнявши свої місця, вони беруть в одну руку ніж, а в другу — сіть, умі! ло вивільняють рибу і кидають її в ящик біля моїх ніг. За кілька хвилин він на! повнюється майже вщерть. Риби хапають ротом повітря і б’ються об стінки. Адоніс усміхається, запалює цигарку і йде розвішувати сіть на просушку. Через годину Петра віднесе улов постійним клієнтам, а її чоловік, загор! нувши двигун у брезент, вирушить до друзів у знайому таверну, поділитися новинами й відпочити. Сонце вже високо. Знову чути звуки музики і дзвін посуду на набережній у таверні. Туристи прямують до пляжів. Самотня постать Адоніса, що рухається у протилежному напрямку, здається дивною… Наостанок він обертається до мене і каже, змахнувши рукою у відповідь на мої останні спроби фотографування: — Ні, ні, відпочивати. Завтра знову в море. Якщо не зміниться вітер... ■


02.10.2013

УНІКУМИ

13:53

Page 144

Далекого 1954 року американський хлопчик Дон з острова Вашон штату Вашингтон катався у лісі на велосипеді. Якоїсь миті він вирішив, що цей транспорт йому більше не потрібен і «забув» його під молодим деревцем. Тепер велик виглядає зі стовбура на двометровій висоті. Нещодавно 99 річна Хелен Паз, мати уже «дуже дорослого» Дона, впізнала колись забуту сином річ. Колишній хлопчик теж побував у лісі й підтвердив, що це саме той велосипед. Велодерево стало таким популярним, що подивитися на ньо

го приїжджають звідусіль. Знайти його просто. Треба зверну

ти зі швидкісної траси до кафе «Sound Food» і пройти метрів двадцять на північ углиб лісу.

Фото М. ЗАВІРЮХІНОЇ

Дерево виросло разом із велосипедом, якого колись просто притулили до стовбура. І тепер має оригінальний «пірсинг».

Велодерево чи деревосипед?

Фото С. РОГОВА

Ф

Е

Н

О

М

Е

Н

И

!MT5-13-disk.qxd

Вишиваний рай У світі лише чотири музеї вишитих рушників: у японському місті Імабарі, українських Черкасах, Полтаві та Переяславі%Хмельницькому.

Фото М. ЗАВІРЮХІНОЇ

Найсухіша пустеля світу

У деяких куточках південноамериканської пустелі Атакама не було дощу вже понад 400 років. Пустеля Атакама починається від кордону Перу та Чилі й охоплює 100 кіло

метрову смугу землі вздовж Тихого океану. За площею вона більза за будь які три області України. Це найсухіша пустеля планети. Опадів тут у 50 разів менше, ніж у відомій До

лині Смерті в Каліфорнії. За рік випадає лише близько 5 міліметрів вологи, і то переважно у вигляді туману. Значна частина пустелі знаходиться високо в горах, тому сонячне випроміню

вання тут дуже сильне, а повітря надто розріджене. Попри такі надскладні умови, тут росте понад 160 видів кактусів, 90 з яких — ендеміки, і водиться близько 200 видів тварин, переважно комах і плазунів. І що найцікавіше — тут живе понад мільйон людей! Щоправда, лише на узбе

режжях, у шахтарських селищах і містах оазах.

144

Переяславський Музей українського руш

ника — справжній рай для поціновувачів на

родного мистецтва. Тут зберігають близь

ко 4 тисяч творів, хоча для огляду доступні лише 300. Рушники різних часів із Київської, Полтавської, Чернігівської, Черкаської об

ластей та Полісся — ткані, вибійчані, гапто

вані, вишиті декоративною гладдю, хрести

ком, вирізуванням, мережкою... Є суто тра

диційні, з візерунками та квітами, а є й ори

гінальні — із церквами чи навіть московським Кремлем. Славетні домоткані переяславські рушники XIX століття зачаровують своєю на

сиченістю та складністю візерунка. Музей українського рушника розташова

ний у Трьохсвятительській церкві (1651). Екс

позиція відкрита щодня, крім вівторка та се

реди. Вартість квитка суто символічна — ли

ше 3 гривні.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 145


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

Page 146

Фото С. ОНИШКА

КОЛЕКЦІЯ

13:53

Мустанги Чорного моря У Чорному морі є дивовижне місце — острів Тендрівська коса. Територія дельфінів, акул і… диких коней.

Фото «US Botanic Garden»

Острів ще називають Ахіллів Біг: він нібито був місцем тренувань епічного героя Троянської війни. Велика частина коси входить до Чорноморського біо

сферного заповідника, який оберігається від масового напливу туристів. Там гніздуються та зимують різні птахи, водяться дивовижні риби, комахи та бігає з півсотні диких чорних коней. За переказом, до Другої світової війни ці коні були найпоширенішим транс

портним засобом острів’ян. Проте коли радянські війська відступали до Сева

стополя й евакуювали населення, на кораблях для тварин не знайшлося місця. Тоді їх наказали розстріляти. Але мешканцям Тендрівської коси вдалося вря

тувати конячок і відпустити на волю. За десятки років вони здичавіли й пере

творились на «чорноморських мустангів».

Гігантська і смердюча

Поринути в чистоту

Найбільша у світі квітка сягає чотирьох метрів у висоту, з’являється раз на сорок років і пахне тухлим м’ясом.

Фото К. ГАЗЗАРОЛІ

Річка Верзаска — найчистіша й одна з найгарніших у світі. Її дно видно з берега навіть у найглибшому місці.

30 кілометрова Верзаска тече в самому серці Швейцарських Альп. Туристи з усього світу з’їжджаються помилуватися виблискуванням кольорових камінців на її дні. Це видно неозброєним оком, хоча середня глибина річки — 10 метрів. Купатись у Верзасці заборонено, та це не зупиняє численних дайверів. Для них велика радість подивитися на світ із дна крізь багатометрову товщу бірюзо

вої води. Не встояв перед спокусою і 38 річний фотограф Клаудіо Газзаролі, який ви

рішив з під води відзняти природну цiкавину — арчастий Римський міст. «Я хотів показати красу місця поновому, — каже Газзаролі. — І тепер я щасливий!»

146

У дикій природі Amorphophallus Ti

tanium можна зустріти у тропічних лі

сах індонезійського острова Суматра. Квітне рослина лише кілька разів за своє 40 річне життя, і триває це всьо

го два три дні. Квітку розглядають із широко роз

критими очима та… закритими носа

ми. «Аромат» аморфофаллуса вважа

ється одним із найгірших у світі. Не

дарма на квітку люблять сідати падаль

ні мухи. Але це не заважає деяким азійсь

ким народам вживати рослину в їжу. Щоправда, тільки клубні. Японці, на

приклад, готують із них супи, локшину, тушковані страви і вважають, що ця їжа очищає організм від шлаків і сприяє схудненню. Найбільший аморфофаллус роз

квітнув 2003 року, він мав висоту 3,3 метра та вагу 75 кілограмів. Його за

несли до Книги рекордів Гіннеса як най

вищу і найсмердючішу квітку.


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 147


02.10.2013

КОЛЕКЦІЯ

13:53

Page 148

Фото Є. БУДЬКА

Фото С. ОНИШКА

В

О

Я

Ж

!MT5-13-disk.qxd

Таке угорське щастя Чарка невиливайка, або За тих, хто в морі!

Чи можна купити щастя? Як з’ясувалося, можна. І далеко їхати не треба — лише до сусідньої країни. Щастя продають поблизу столичного Будапешта, у маленькому стародав

ньому містечку Сентендре. Знайти його легко, а спакувати у валізу — ще легше. Щастя має мініатюрний розмір, тож багато місця не займе. Що воно таке? Та все просто. Це невеличкий сувенір — колиска, зробле

на з горіхової шкаралупи, а в ній солодко спить дитя янгол. Крізь сон воно ус

міхається. Обличчя в нього зроблене з дерева, очі — у вигляді зірочок, тіло спо

вите, а постіль у колисці нагадує крила. Тому й янгол. Тримаючи таку красу в руках, людині залишається одне — усміхнутися й відчути себе щасливою. Цей невеличкий сувенір у Сентендре приїжджі купують собі на згадку про місто. Але, кажуть, його треба дарувати не будь кому, а тому, хто справді по

требує підтримки та допомоги. Тоді буде й вам щастя!

Жінка створила копію кухні в нату

ральну величину і повністю обклеїла бі

148

сером. Кольорові горошинки покрива

ли навіть найменші деталі в кімнаті: га

зету, пральний порошок, пакунок чіпсів... Кожну бісеринку Ліза приклеювала за допомогою крихітного пінцета. Публіка сприйняла проект із великим захватом. Це надихнуло авторку на по

дальшу творчість. І невдовзі вона зно

ву прогриміла на всю Америку, обклеїв

ши бісером копію заднього двору. Най

важче їй працювалося з травою, адже це аж 250 тисяч тонких і гнучких трави

нок! На двір вона витратила 30 мільйо

нів бісеринок! Цього року Ліза Лу презентувала свій новий проект — «Квіткове поле». Майстриня працює у Південній Аф

риці. Бісероплетіння місцевих племен і надихає художницю.

Наш кореспондент борознив води вздовж іспанських берегів у районі Коста Брава. Ка

талонський обід під час яхтової прогулян

ки — це романтика, всіляка морська смако

та плюс… кава у пляшках. «Cava» — це міс

цевий аналог французького шампанського. Учасникам прогулянки вручили по персо

нальній пляшечці ігристого напою. Замість подати фужери, у горлечка пляшок встави

ли дивні пластикові рурки. Така насадка не дає шампанському пускати традиційний пін

ний струмінь і забезпечує дуже ергономіч

ний потік «божественного напою». Ніякий шторм не змусить вино вихлюпнутися чи, не дай Боже, піти вам через ніс… Виявляється, можна дуже куртуазно пи

ти шампанське «з горла»!

Фото Є. БУДЬКА

П’ять років американська художниця Ліза Лу обклеювала бісером кухню. Потім узялася за задній двір…

Фото www.lizalou.com

Кухня з бісеру

Під білими вітрилами так гарно підняти келих шампанського. Але підступна хитавиця загрожує вихлюпнути ваш напій…

Підготували Ольга БАРТИШКОЛОМАК, Євген БУДЬКО, Марія ЗАВІРЮХІНА, Сергій ОНИШКО


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 149

Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії Один з найстаріших театрів Півдня Украї! ни Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії було заснова! но 1 листопада 1927 року як театр юного гля! дача при Миколаївській окрполітосвіті. Біля його витоків стояли справжні професіонали, провідні театральні митці (переважно пред! ставники шкіл московських театрів — Малого та ім. Є.Б. Вахтангова). Відтоді театр пройшов багато етапів твор! чого становлення і зростання. Зокрема, у серп! ні 1959 року було об’єднано трупи Миколаїв! ського державного театру юного глядача та Миколаївського пересувного українського те! атру ім. Т.Г. Шевченка в один колектив – Ми! колаївський обласний український музично! драматичний театр. У Миколаївському театрі драми та комедії всі творчі задуми реалізує дружна команда од! нодумців!керівників у складі директора, народ! ного артиста України Миколи Берсона, голов! ного режисера, заслуженого діяча мистецтв України Олега Ігнатьєва, головного дириген! та, заслуженого артиста України Віктора Уре! са, головного балетмейстера Олени Хижняк, головного хормейстера, заслуженого праців! ника культури України Наталії Авраменко. Заслужений діяч мистецтв Олег Ігнатьєв є головним режисером театру з 1983 року. Йому вдалося глибоко розкрити музичний потенціал трупи, освоїти великі театральні форми і дра! матургію інтелектуальної драми. Уже перші ви! стави («Два клени» Є. Шварца, «Містерія!буф» В. Маяковського, «Сволота» Я. Гловацького), поставлені ним, стали переможцями республі! канських та всесоюзних конкурсів. Як майстер

режисури музичних вистав О. Ігнатьєв потішив меломанів класичними оперетами «Містер Ікс» та «Моя чарівна леді». Величезний успіх у гля! дачів і прихильне ставлення критики мали йо! го постановки в інших жанрах: гостра соціаль! на драма «Нелегалка» сучасного автора А. Кри! ма, літературно!музична фантазія «Франческа де Раміні», філософська вистава!роздум «Чу! дова потвора» («Езоп») Г. Фігейредо, що стала лауреатом Міжнародного фестивалю «Боспор! ські агони». Особливе піднесення та розквіт театру по! в’язані з діяльністю директора театру (з 1988 року), народного артиста України, заслужено! го діяча мистецтв та заслуженого працівника культури України, кавалера орденів «За заслу! ги» ІІ та ІІІ ступенів Миколи Берсона, який докладає максимум зусиль до того, аби Мико! лаївський театр драми та комедії став найкра! щим в Україні. Одна зі сходинок до вершини — присвоєння театру статусу академічного у ве! ресні 2001 року. У 1992 році у Миколаївському театрі створено дитячий театр!супутник «Ака! демія пані Куліси», а в 2005!му відкрито Малу сцену, основним напрямом роботи якої є по! пуляризація національної історії та культури. Під гаслом «На підтримку творчої молоді» ство! рюється низка молодіжних проектів. Десять років тому театр започаткував програму вихід! ного дня для дітей і батьків «У театр — всією сім’єю». Успішно реалізується програма «Свя! то» (проводяться державні, профспілкові свя! та, мистецькі програми та урочистості з на! годи ювілеїв і інших резонансних подій облас! ного і місцевого масштабів, а саме: День неза! лежності України, День матері, День людей

похилого віку тощо). Окрім того, театр успіш! но впроваджує святкування суто національних свят — Дня Святого Миколая, Василя, Малан! ки тощо. Завдяки розмаїттю репертуарної палітри (а вона нині налічує 52 назви), вдалому менедж! менту, затишній і комфортній атмосфері Ми! колаївський український театр ось уже майже 15 років збирає повні зали глядачів. Щосезону тут відбувається 9!10 прем’єр. Це українська та світова класика, сучасна вітчизняна та зару! біжна драматургія, вистави для дітей та моло! ді, музичні вистави. 1 листопада 2012 року бенефісом «Славет! них літ зіркова стежка» видатний мистецький осередок Миколаєва відсвяткував своє 85!річ! чя. За ці роки колектив театру побував з гаст! ролями у 100 містах України та колишнього Радянського Союзу. Лише за останні десять ро! ків театр показав 3200 вистав, які подивилися понад 1,5 мільйона глядачів. Мистецьку діяльність театру відзначено чис! ленними урядовими нагородами і фаховими дипломами. Зокрема, у 2002 році театр наго! роджено Почесною Грамотою Кабінету Мініст! рів України та Золотою медаллю «За високу професійну майстерність». Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії – це живий організм, який прислухається до вимог часу і намагається всю творчу діяльність спрямува! ти на те, щоб у глядачів після кожної зустрічі з театром було свято на душі. вул. Дунаєва, 59, м. Миколаїв, Україна, 54017 Тел.: +38 (0512) 479252 Email: teatr@mksat.net

149


02.10.2013

ЧУДЕС

13:53

Page 150

У

К

Р

А

Ї

Н

А

!MT5-13-disk.qxd

СЕДНІВ

Неначе справді рай Ìèëå ì³ñòå÷êî íà ×åðí³ã³âùèí³ õîâຠó ñâî¿é çåëåí³ êîçàöüêó ³ñòîð³þ, ïåðëèíè áàðîêî òà êëàñèöèçìó, ðÿäêè Øåâ÷åíêà ³ Ãë³áîâà. Öåé ëàíäøàôò çäàòíèé çàêîõàòè â ñåáå ðîìàíòè÷íîãî òóðèñòà. Ìàðèíà ÃÓÄÇÅÂÀÒÀ Ìèêîëà ²ÂÀÙÅÍÊÎ


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

Р

13:53

Page 151

Річечка Снов, одна з найулюбленіших для байдарочників, примхливо звиваєть! ся між луками й пагорбами, на яких і роз! ташоване містечко. Не дивно, що люди оселилися тут давно. Седнів був одним із найперших міст Сіверської землі. Згадки про нього як про давньоруську фортецю є в «Повісті мину! лих літ». Звався він тоді Сновськ. А ігумен Данило навіть порівнював його з Йорда! ном після свого паломництва до Святої Землі у далекому ХІІ столітті. Нині від тих часів лишилися тільки рештки валів стародавнього городища. У ХVII–ХVIII століттях Седнів був со! тенним містечком Чернігівського полку. Козацько!старшинська родина Лизогубів отримала тут маєток. У 1690 році черні! гівський полковник Яків Лизогуб збуду! вав собі на пагорбі над річкою садибу — невелику кам’яницю, схожу на традицій! ну для цієї місцевості дводільну українсь! ку хату, яка понад три століття слугувала дворянам родинною резиденцією. А 1708 року в Лизогуба гостював сам цар Петро І. Місцеві кажуть, що кам’яниця має гли! бокі підвали і підземні ходи, які тепер за! валені. У 1940!х роках нібито провели та! кий експеримент: у підвал пустили гуса!

Альтанка поблизу маєтку Лизогубів. За переказами, у ній Леонід Глібов написав вірш «Журба», який згодом став народною піснею. Пам’ятник Глібову в парку Лизогубів.

ка, а через деякий час він уже плавав у річ! ці — вибрався лабіринтами. У 1960!х ро! ках кам’яницю відреставрували і відкри! ли в ній пивницю, яку потім закрили на вимогу обуреної громади. Роками будівля стояла напіврозорена, аж поки у 2003!му «Чернігівобленерго» взяло будівлю в «орен! ду на правах мецената» й відновило її сво! їм коштом. У XIX столітті брати Андрій та Ілля Ли! зогуби заходилися споруджувати новий маєток, а стару кам’яницю стилізували під маленький готичний замок, добуду! вавши до неї вежу, і переобладнали спо! руду для господарчих потреб. Нині вона є найдавнішою мурованою житловою бу! дівлею Лівобережної України. Проте сто! їть пусткою. Саме на ХІХ століття припали найці! кавіші, найвишуканіші, найбільш творчі дні життя садиби, її мешканців і гостей. Брати Лизогуби були великими поцінову! вачами мистецтва та відомими мецената! ми. Їхня новозбудована у стилі класициз! му садиба набула слави культурного осе! редку. Там гостював чи не увесь цвіт то! гочасного українського культурного това! риства: Тарас Шевченко, Леонід Глібов, Борис Грінченко, художники Опанас Сла! ➧

151


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 152

Кам’яниця Лизогубів із прибудованою готичною вежею.

стіон і Лев Жемчужников, заїжджали й ви! сокі гості з Петербурга та Москви. Кажуть, саме тут, в альтанці на високому схилі над Сновом, Глібов написав вірш «Журба», який згодом перетворився на народну піс! ню «Стоїть гора високая…». Саме із Седнева, в якому навесні 1847 року радо гостював Шевченко, поет по! їхав до Києва, де на нього вже чекали жан! дарми царя Миколи І з наказом про арешт. Андрій Лизогуб підтримував Кобзаря як міг: він чи не найперший дізнався про точ! не місце заслання і почав листування з по! етом. Андрієві навіть вдалося нелегально вдовольнити прохання Тараса: «Пришліть скриньку вашу, де є вся справа малярсь! ка, альбом чистий і хоч один пензель Ша! ріона: хоч інколи подивлюся, то все!таки легше стане». Листування двох друзів три! вало три роки, аж доки граф Орлов, шеф корпусу жандармів, від імені царя кате! горично заборонив Лизогубу мати будь! які контакти з Шевченком, пригрозивши засланням. Як і кожний порядний тогочасний ма! єток, седнівська резиденція мала розкіш! ний парк. Брати!аристократи облаштува! ли його на 22 гектарах землі на місці ста! рої природної діброви. Тут були і кашта! нові алеї, і муровані руїни, і таємничий грот, і білий міст через рів, зроблений із давньоруського валу, і та сама романтич! на білоколонна альтанка!ротонда на не! величкому уступі горішнього плато, з якої, як і двісті років тому, відкривається мальов! ничий краєвид. Кажуть, знайшлося місце й для каскаду фонтанів, один із яких, «Геть! ман», славився тим, що його струмінь був вищим від відомого «Самсона» у літній ре! зиденції російських царів — Петергофі.

152

Звичайно, дворянському родові була необхідна своя усипальня. Воскресенсь! ку церкву, на яку і поклали таку функцію, ще у 1690 році замовив Яків Лизогуб. Її, невеличку, скромну, зведену в стилі укра! їнського бароко, пізніше перебудовували, намагаючись підлаштувати під модний на той час класицизм, але під час радянсь! кої реставрації повернули первозданний вигляд. Майже всі Лизогуби поховані в підва! лах церкви. Невідомо, чому і як, але тіла померлих муміфікувалися. У 1920!х роках склеп частково зруйнували атеїсти!ком! сомольці. Деякі мумії возили по всій краї! ні, показуючи на антирелігійних вистав! ках: мовляв, були звичайними людьми, не святими, а тіла муміфікувалися! Одно! го небіжчика забрали до Києво!Печерсь! кої лаври, де теж експонували на антире! лігійній виставці. Кілька років тому тіло з Києво!Печерської лаври повернули до Воскресенської церкви. Вважається, що це Яків Лизогуб. Тепер за ним служать за!

упокійну. Ми побували на службі й бачи! ли «седнівську мумію». Все правда, тіло не піддалося тлінню… Поблизу церкви — могила такого собі Григорія Золотюсенького. В середині ХІХ століття разом зі сліпими старцями при! йшов до села поводир Гриць. Спочатку йо! го вважали дурним, а потім зрозуміли, що він — Божий юродивий. Гриць не мав жод! ного майна і все, що йому дарували, роз! давав бідним. Тож усі були щедрими до нього через його дар передбачення. Часто Григорій висловлювався інакомовно, за допомогою міміки, символічних малюн! ків вугіллям на стіні чи палицею на землі, але іноді мовив прямо. Кажуть, він перед! бачив і Кримську війну, і поразку Росії, і смерть Миколи І, і свою власну кончину. А Шевченка він застерігав від поїздки до Києва, промовляючи: «Пропадеш!» Але Тарас тільки сміявся… Григорій Седнівсь! кий, юродствуючи, викривав місцевих тор! говців, заступався за обдурених ними, гро! мив і перевертав лавки на ринку, здійсню! вав прощі до Києва та інших міст, розмов! ляв із Чернігівським єпископом Павлом і Київським митрополитом Філаретом, котрий подарував подвижнику свій підряс! ник. Помер він 1855 року. На могилі є на! пис: «Тут спочиває прах доброї людини Григорія Мірошникова. Блаженні убогі духом, бо їхнє є царство небесне». Недалечко від мурованої Воскресенсь! кої церкви височіє дерев’яний храм — церк! ва святого Юра. Зведена вона не пізніше 1747 року, а відреставрована у 2006!му. Її відбудували у первісному вигляді, з двома вежами!слупами. До того майже сорок ро! ків будівля стояла без даху. В цьому храмі, присвяченому святому Георгію Змієборцю, що здавна символізував військову мужність і славу, козаки Седнівської сотні освячу! вали зброю перед бойовими походами. Тепер храм відомий як «церква, в якій знімався «Вій». Проте жоден кадр із ним


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 153

Воскресенська церква, зведена як родинна усипальня родини Лизогубів.

Церква святого Юра XVIII століття.

На такому плоту можна покататися річкою Снов.

так і не увійшов до стрічки. Цікаво, що один із Лизо! губів, Семен, був прапрадідом Гоголя по материнській лінії. Хоча про це навряд чи було відомо художнику! постановнику стрічки. У церкві вражає простір, її висота втричі більша за ширину. Пахне свіжим деревом і свічками. Нині храм діє, належить до Української православної церкви Ки! ївського патріархату. Впадають в око недоліки рестав! рації: то дошки прибиті нерівно (а колись вона була спо! руджена без жодного гвіздка), то самі дошки якісь «не! кондиційні». Але попри все це із церкви просто не хо! четься виходити. Як і від’їжджати із Седнева. Протягом прогулянки містечком мене не полишало дивне відчуття того, що саме ця місцевість несе в собі якусь квінтесенцію «українськості»… ■ Редакція дякує за поїздку Департаментові культури та туризму, національностей і релігій Чернігівської ОДА, а також асоціації журналістів «Туристичний прес9клуб України».

На Седнівському кінному дворі.

ЗАМОВТЕ ●

поїздку на обладнаному плоту річкою Снов на сайті desnatravel.com;

екскурсію Седневом — на www.guide.siver.org.ua;

прогулянку на конях, обід, кімнату на Седнівському кінному дворі — на www.koni.in.ua.

153


ТУР

02.10.2013

13:53

Page 154

П

Р

О

Ф

І

G

!MT5-13-disk.qxd

Ювілей з новим

обличчям Ñâîº 20-ð³÷÷ÿ ãîëîâíà îñ³ííÿ òóðâèñòàâêà Óêðà¿íè â³äçíà÷èòü ³ç íîâèì ³ì’ÿì ³ íîâèì ³ì³äæåì. Ïðî ñþðïðèçè òà òðàäèö³¿ ðîçìîâëÿºìî ç äèðåêòîðîì âèñòàâîê êîìïàí³¿ «Ïðåì’ºð Åêñïî» ²ðèíîþ Êîðøóíåíêî.

З Відкриття туристичної виставки «Україна – 2012».

— Завершилося літо, сезон відпусток. Пані Ірино, чи вдалося вам відчути приємний бік туризму? — Так, чудово відпочила у Західному Криму. Не! ймовірні заходи сонця на морі й у степу… Не обов’яз! ково їхати за кордон, щоб знайти гідний відпочинок, — мій улюблений Крим може догодити будь!якому смаку. — Почалася осінь, сезон виставок — ваша гаряча по9 ра. Над чим зараз найдужче клопочетеся? — Опікуюся чотирма з одинадцяти осінніх виста! вок компанії «Прем’єр Експо»: туристичною, двома продовольчими та аграрною. Власне, підготовка до них триває цілий рік, а не лише за місяць до початку. Що ж до туристичної, то відносний спокій у процесі її організації для нас настає лише в періоди найбіль! шої зайнятості фірм!партнерів: курортне літо, гірсь! колижна зима, Новий рік…

ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

— Турвиставка відзначатиме свій ювілей трохи в ін9 шому іміджі. Зокрема, назва «Україна» змінилася на UITM. — Для постійних іноземних учасників у цьому не! має нічого нового. (Усміхається). Адже вони вже 20 років знають осінню туристичну виставку в Києві як «Ukraine International Travel Market». — Що принесе ця назва виставці? — Разом із нею відбудеться певний ребрендинг, осу! часнення іміджу, наближення до стандартів найвідо! міших у світі туристичних виставок сім’ї «ІТЕ Travel». Що стосується іміджу, то образ крилатої україноч! ки як символ турсалону «Україна» залишиться тільки в нашому серці. Натомість оригінальні відзнаки ви! ставки у вигляді великих писанок і далі подорожува! тимуть світом разом з її учасниками. Після того, як виставка «Україна» перейшла під дах всесвітньо відомої британської компанії ІТЕ Group Plc та її української «доньки» — «Прем’єр Експо», пер! ший рік ми діяли за принципом «не нашкодь», при! дивляючись та лише мінімально вносячи зміни. Зараз настав час для деяких трансформацій. Якщо колишня виставка «Україна» була розрахована знач! ною мірою на кінцевого споживача — туриста, то тепер ми, прислухавшись до запитань ринку, потро! ху переводимо її у формат b2b, тобто спілкування професіоналів у галузі туризму. Хоча в останній день виставки мандрівники, як і раніше, зможуть при! дбати квитки, пройти рядами турвиставки та ви! вчити туристичні пропозиції.


02.10.2013

13:53

Page 155

Фото Є. БУДЬКА

!MT5-13-disk.qxd

— Цього року захід починається майже на два тиж9 ні пізніше. Це теж частина трансформацій? — Ні, це пов’язано із зовнішніми факторами, як! то — зайнятість виставкових площ і світовий кален! дар туристичних подій. Перші відгуки клієнтів на зміну термінів були насторожені, але в підсумку на кількос! ті експонентів це не позначилося. Працівники турфірм розуміють, що восени подібні зміни дат не мають та! кого значення, як навесні, коли виставковий календар надзвичайно щільний і дуже важливо вчасно сформу! вати пропозиції та укласти контракти з партнерами. Усе ж таки й осіння виставка враховуватиме прив’яз! ки клієнтів до деяких туристичних заходів у інших країнах. Тому її нинішні терміни стали компромісом між можливостями організаторів і потребами учасників. — Як і чому колишня виставка «Україна» опинила9 ся в руках, скажімо так, конкурентної компанії? — Турсалон «Україна» та UITT («Україна — подо! рожі та туризм») ніколи не конкурували між собою. Навпаки, ми завжди були партнерами та добрими дру! зями, навіть проводили спільні заходи. Обидві вистав! ки гармонійно доповнювали одна одну, створюючи повний річний виставковий цикл у туризмі: одна від! криває весняно!літній сезон подорожей і відпочин! ку, друга — осінній і зимовий. Якщо дивитись очима учасників, виставка «Украї! на» просто змінила табличку та адресу. Її завдання, місце проведення, специфіка та навіть організаторсь! ка команда лишилися тими самими. — Чи має UITM таку ж державну підтримку, яка була в «України»? — Ця підтримка стосувалася насамперед національ! ної експозиції. У часи, коли виставка ще проводилася в «Експоцентрі України», розміри українських стен! дів вражали. Регіональні державні структури з туриз! му отримували на це кошти з держбюджету. Звичайно, компанія «Прем’єр Експо» не має бюд! жетних вливань. Проте від початку роботи компанії

в Україні на кожній з багатьох наших виставок (зараз їх понад 30 на рік) ми надаємо преференції для націо! нальних виробників і спільних національних експо! зицій, дуже часто свідомо йдучи на збитки. Це свід! чить про увагу, яку ми приділяємо вітчизняному рин! ку. До речі, вартість експозиційної площі для україн! ських колег є значно нижчою, ніж для іноземних. Побутувала думка, що осіння турвиставка «Украї! на» більше спрямована на пропагування національ! ного туристичного продукту, на противагу весняній «виїзній». Насправді статистика свідчить про те, що осінній турсалон «Україна» презентував внутрішній турпродукт лише десь на 7 відсотках своєї площі, тоді як весняна виставка UITT — більш ніж на 20 відсот! ках. Причому остання помітно вигравала в загально! му масштабі експозиції та географії учасників. — Туристичні виставки різних держав спрямовані переважно на пропагування власного в’їзного та внутріш9 нього туризму. Обидві найбільші виставки в Україні — традиційно «виїзні». Це специфіка нашого ринку? — Скоріше, це специфіка будь!якої країни, для якої туризм не є головним наповнювачем бюджету. Цього ми не можемо змінити, але в міру своїх сил здат! ні створити умови для представлення внутрішнього турпродукту. Свіжі враження: нещодавно спілкувалися з крим! ським туроператором. Він має власну базу з прийому туристів і широкі контакти з об’єктами розміщення на півострові. Проте компанія змогла успішно про! вести літній сезон тільки завдяки своїм іноземним про! позиціям. Нонсенс, але зараз саме такий стан речей у вітчизняному бізнесі. Тенденція до зростання «виїзду» поглиблюється. За! лишається сподіватися, що в умовах конкуренції із за! кордонними курортами якість сервісу в Україні зросте. У будь!якому разі, ми проводимо свої виставки в Україні й робимо все, щоб вони були цікавими і спів! вітчизникам, й іноземцям.

У павільйоні Міжнародного виставкового центру на Лівому березі в Києві.

155


02.10.2013

13:53

Page 156

Фото Є. БУДЬКА

!MT5-13-disk.qxd

На одному зі стендів традиційної «Української алеї майстрів» у рамках турвиставки.

156

— Чи чекають на нас якісь новинки в діловій про9 грамі «UITM92013»? — На виставці відбудеться перший в Україні ворк! шоп із подієвого та корпоративного туризму «Create your event». З одного боку, хочемо показати нашому ринку, що, крім клієнтів!відпочивальників, є ще й клієнти!компанії, які потребують умов для презента! цій, семінарів, конференцій, групових тренінгів, свят! кувань в Україні. З іншого боку, прагнемо продемон! струвати потенціальним корпоративним клієнтам вітчизняного туризму, що не тільки за кордоном, а й у нашій країні такі умови вже існують і забезпе! чуються на високому рівні. «Прем’єр Експо» має вже цілу програму сприян! ня розвитку корпоративного туризму в Україні. Адже в нас надзвичайно широкі контакти з лідерами в усіх галузях, для яких організовуємо більше трьох десят! ків виставок. Настав час звести компанії різних про! філів з українськими готелями, санаторіями, рестора! нами, транспортними компаніями, бізнес!центрами, курортами, освітніми структурами, івент!агенціями, які вже дозріли до таких контактів і могли б заповни! ти своє «міжсезоння» прийомом та організацією кор! поративних заходів. Осінь для старту кампанії підходить якнайкраще, а навесні справу можна буде виводити на новий рівень. У тому числі звернути увагу іноземних структур на можливості корпоративного туризму в Україні. Загалом ділова програма «UITM!2013» буде дуже насиченою — плануються понад 70 заходів. Оскіль! ки площа конференц!залів усе!таки є обмеженою, обладнаємо спеціальні зручні, звукоізольовані при! міщення безпосередньо в павільйоні виставки. Це додаткові витрати і клопоти, але ми намагаємося максимально задовольнити запити партнерів. — Чи очікуються зміни в обслуговуванні експонентів? — Щороку ми прагнемо зробити наші послуги зруч! нішими. Це стосується інтернет!можливостей, реєс! трації, систем інформування ринку тощо. Два роки тому почали активно застосовувати інтернет!розсил! ки, які виявилися найефективнішим інструментом звернення до ринку. Якщо раніше користування інтернетом на вистав! ці, публікування новинок учасників і деякі інші по! слуги надавалися за окрему плату, то тепер усе входить у вартість експоплощі. Перед виставкою інформуємо

всіх професіоналів про учасників заходу, даємо мож! ливість завчасно призначити зустрічі. Для UITM є багато новинок, які вже випробувані на UITT і дають максимальний ефект учасникам і гостям. — У традиціях «Прем’єр Експо» — паралельно з тур9 виставкою проводити заходи на суміжні теми. Так, під час UITT відбуваються виставка готельного обладнан9 ня та конференція з МІСЕ9туризму. Чи очікувати по9 дібного від UITM? — Окрім згаданого воркшопу, діловою «родзинкою» виставки стане акцент на медичному туризмі. Цей на! прям стрімко набирає популярності у світі. У кожній країні він відображається по!різному. Скажімо, в Москві представляється на туристичній виставці. В Україні ж ми зібрали поруч дві вже відомі ринку ви! ставки — UITM та «Охорона здоров’я» — і створили нову, яка виросла з потреб ринку, — «Медичний туризм. Виставка та конференція. Київ». Події відбудуться в одному місці — в Міжнародному виставковому цент! рі на Лівому березі — та в один час — 23–25 жовтня. — Які ще тренди українського туристичного ринку для вас є очевидними? — Наших іноземних партнерів традиційно дуже ці! кавить етнічний бік туризму в Україні. Тому вже дру! гий рік поспіль успішно влаштовуємо на виставках «Алею майстрів». Дедалі більшого розмаху у світі набуває гастроно! мічний туризм, і ми охоче пропагуємо його в Україні. На «смачних» турах акцентують Словаччина, Угорщи! на, Польща, Кіпр... На жаль, досі непросто знайти представників такого турнапряму в Україні, пораду! вати можуть хіба що деякі львівські та закарпатські учасники. Ніша майже вільна! — Ви як ніхто знаєте «географічну карту» найближ9 чої виставки. Які нові країни й регіони на ній з’являть9 ся, хто матиме найбільші «території»? — Минулого й нинішнього року виставка показа! ла зростання кількості нових учасників. Цього року вперше виступлять зі стендами авіакомпанії з ОАЕ — «Етихад» і «flydubai». Уряди багатьох держав традиційно приділяють ба! гато уваги українській осінній турвиставці. Стенди на ювілейній UITM замовили національні туристич! ні офіси та туристичні компанії!учасниці з понад 50 країн і регіонів. Площа виставки, порівняно з мину! лим роком, зросла на 7 відсотків. Побільшало учасни! ків з Італії, В’єтнаму та Мальдівських островів. Най! більші експозиції матимуть компанії «Наталі Турс», «Emirates», «Anex Tour», «Pegas Touristik», національні експозиції Єгипту, Туреччини, Болгарії та Словаччини. У формуванні української національної експози! ції активну участь беруть облдержадміністрації та ко! мерційні структури. — Із якими проханнями, пропозиціями чи побажан9 нями ви б хотіли звернутися до учасників і гостей ви9 ставки «Ukraine International Travel Market»? — Туристичний ринок я давно сприймаю як одну ве! лику сім’ю. За моїми спостереженнями, з нього люди до! сить рідко переходять в інші сегменти. З багатьма пра! цівниками туризму в мене дружні стосунки, ми часто контактуємо, а виставка — це щоразу свято зустрічі. 20 років виставці — це подія для всієї туристичної галузі України. І команда хоче звернутися до всіх парт! нерів і друзів із подякою за багаторічну підтримку, мож! ливість розвиватись і навчатися. Все, що ми робимо, — це насамперед для вас. До зустрічі на виставці! ■


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 157


02.10.2013

ОКОМ

13:53

Page 158

О

З

Б

Р

О

Є

Н

И

М

!MT5-13-disk.qxd

Панорами ̳æíàðîäíèé ôîòîñàëîí «Ïàíîðàìà ì êðà¿íè» â³äîáðàçèâ äåùî á³ëüøå, í³æ ñïåöèô³êó ð³çíèõ êðà¿â ³ íàðîä³â. Ó êîæíîìó òâîð³ — ñâ³òîãëÿä ³ ñòàí äóø³.

158

душі Ф Фотосалон є дітищем двох «батьків». У 2010+му подію започаткувала Націо+ нальна спілка фотохудожників України, і він традиційно проводиться під патро+ натом міжнародного фоторуху «Образ без кордонів» («Image sans Frontiere», ISF). Проект зазвичай має поважну під+ тримку. Цьогоріч він проходить у рам+

ках програми Східного партнерства за підтримки посольства Фінляндії в Україні. Його постійними призовими спонсора+ ми є компанії «ПроФОТО» і «Manfrotto». Виставка+конкурс складається з двох розділів — фото традиційного та пано+ рамного форматів. Тематика і жанро+ вість робіт не обмежуються — це етніка і ландшафти, портрети людей і картин+ ки побуту, історія та актуальні події… Го+ ловним критерієм оцінки є креативність, оригінальний погляд на світ і вміння за+ фіксувати цікаві моменти життя в усій повноті та виразності. Чи не тому такі активні автори, які прагнуть предста+ вити найдорожчі для себе світлини? І чи не тому така популярна виставка се+ ред відвідувачів? Журі має над чим поміркувати і по+ сперечатися. Цього року на його адре+ су надійшла 1191 робота від 167 авто+ рів із 16 країн. Для виставки, за резуль+


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 159

Норман ЛАУ (Гонконг, Китай). «Нічна риболовля». Золота медаль ISF.

татами конкурсу, відібрано найкращі з найкращих — 67 творів від 43 фотоху+ дожників із 10 держав світу. А переможці? У розділі «Панорам+ ний формат» медалі ISF здобули: золо+ ту — Норман Лау з Гонконгу (Китай), срібну — Роман Михайлюк з Івано+ Франківська, бронзову — Василь Геле+ вачук із Кривого Рогу. В розділі «Тради+ ційний формат» «золото» отримав Кос+ тянтин Бобрищев із Кобеляків на Пол+ тавщині, «срібло» — Юха Ахвенхар’ю з Фінляндії, а «бронзу» — Олег Огород+ ник зі Львова. Їхні твори разом із багатьма іншими можна буде побачити в експозиції, що діятиме з 1 по 12 жовтня в київській га+ лереї «АртПРИЧАЛ», а потім проїде міс+ тами України. Наша редакція пропонує вам оці+ нити деякі фотороботи ще до початку виставки. ■

Костянтин БОБРИЩЕВ (Кобеляки, Україна). «Старий щоденник». Золота медаль НСФХУ.

159


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Юха Ахвенхар’ю (Вінт’ярві, Фінляндія). «Юні атлети ІІ». Срібна медаль НСФХУ.

160

Page 160


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 161

Роман МИХАЙЛЮК. (ІваноФранківськ, Україна). «У колибі на Ворожесці». Срібна медаль ISF.

Олег ОГОРОДНИК (Львів, Україна). «Львів14». Бронзова медаль НСФХУ.

161


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 162

Соменатх МУКХОПАДХАЙ (Барабаган, Індія). «Вечірнє блаженство» Диплом ISF 1го ступеня.

162


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 163

Соменатх МУКХОПАДХАЙ (Барабаган, Індія). «Ранок у Чилці».

Сергій СТЕПАНЕНКО (Харків). «Ранок у казці».

163


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 164

Судхір САКСЕНА (Індоре, Індія). «Стара стіна».

164


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 165

Марсель ТРІБУС (Бардейов, Словаччина). «Іудей».

Микола ЗАВАРИКА (Київ, Україна). «Ранкові вправи». Диплом ISF 2го ступеня.

165


02.10.2013

ЧУДЕС

13:53

Page 166

У

К

Р

А

Ї

Н

А

!MT5-13-disk.qxd

Çà ë³÷åí³ ðîêè çâè÷àéíå çàêàðïàòñüêå ñåëî çóñèëëÿìè îäí³º¿ ëþäèíè ïåðåòâîðèëîñÿ íà ì³æíàðîäíèé öåíòð òóðèçìó. Òåïåð Êîëî÷àâà ìຠ10 ìóçå¿â ³ 20 ïàì’ÿòíèê³â. Àíäð³é ÊÎÒËßÐ×ÓÊ

Станіслав Аржевітін — уродженець Колочави та її меценат.

КОЛОЧАВА

Село

К

Колочава — найбільше село на Закарпат! ті. Тут мешкають близько 8000 людей. Ко! лись воно складалося фактично з хуторів! присілків. Вдале розташування сприяло його процвітанню. Ще десять років тому дістатися сюди мож! на було тільки вантажівкою чи трактором. Недобудований клуб лякав вечірніх пере! хожих, а додзвонитися звідси в райцентр було неможливо. Не було й стільникового зв’язку. Зараз, дивлячись на доглянуті ву! лиці, численні пам’ятки та музеї, у це не! можливо повірити. Меценат і «Старе село» Перевтілення села почалося у 2002 ро! ці. Його уродженець, відомий банкір Ста! ніслав Аржевітін, вирішив зробити свою малу батьківщину привабливою для одно! сельців і гостей Закарпаття. Колочава по! ступово розквітла. Меценат викупив 2 гек! тари землі в долині Тереблі й звів на них

скансен «Старе село», на території якого навіть проклали вузькоколійну залізницю. Слідом за цим стала музеєм оборонна сис! тема часів Другої світової війни «Лінія Ар! пада». Відкрилися музеї «Стара школа» і «Чеська школа». За дуже короткий час у селі з’явився цілий десяток музеїв! Однак зупинятися на цьому Станіслав Михайлович не збирався. На горі Стримба (1719 м) відкрили школу вівчарства, де мо! лодь може навчитися варити бринзу, доїти і стригти овець. Туристи можуть допомогти пасти отару, покататися на конях і навіть спробувати пограти на справжній трембі! ті. У Колочаві лишилося тільки дві отари, тож, за задумом мецената, підтримка міс! цевих промислів повинна залучити в Закар! паття екотуристів і повернути молоді інте! рес до вівчарства. Музей просто неба «Старе село» відне! давна став етнографічною «візитівкою» Ко! лочави. На мальовничих пагорбах розкида! ➧


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:53

Page 167

музеїв

167


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:54

Page 168

Діючий потяг, аналогічний тим, які возили тут деревину на початку ХХ століття.

но кількадесят житлових і виробничих будівель столітньої давнини й навіть старіших. У них зберігається понад 7 тисяч історичних експо! натів. Хоч цілий день вивчайте роботу і побут столярів, лісорубів, куш! нірів і вівчарів. Можна також ознайомитися з обладнанням водяних лісопилки та млина. Є навіть армійський намет радянських розвідни! ків часів Другої світової війни. А з повислого на дереві парашута зро! били гойдалку для дітей. У корчмі єврея Вольфа мандрівники із задоволенням зможуть під! кріпитися: є свіжий домашній сир, бринза, місцеві вина, токан і неод! мінно — риплянка. Остання є суто місцевою стравою і готується, крім Колочави, лише в кількох сусідніх селах. Суть її в картопляному пюре, змішаному з ку! курудзяною крупою. Плюс соус або підлива зі шматочками овочів і м’яса. У кожної господині свій фірмовий рецепт риплянки. Щоб з’ясу! вати, чия смачніша, у 2013 році провели перший фестиваль риплянки. Окрім цього, мій смак вразив крем!суп зі спаржею. Я не міг пові! рити, що таку вишукану страву подають у закарпатському селі. За га! мою відчуттів вона гідна найкращих ресторанів! Музей на колесах «Колочавська вузькоколійка» — це потяг із десятьма вагонами та діючим паровозом на території скансену «Старе село». Подібна заліз! ниця діяла тут аж до початку 1970!х років, коли її витіснили лісовози. Встановлений на вузькій колії паротяг нічим не відрізняється від того, який ще на початку минулого століття тягав за собою вагони з

168


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:54

Page 169

Історична реконструкція: вояки УПА.

НЕПРОСТО, АЛЕ ВАРТО Автомобілем із центру та сходу Ук

раїни радимо діставатися через Львів, потім — до Хуста або Міжгір’я (рай

центр за 27 км від Колочави). На кар

тах України є дорога Колочава — Усть Чорна — Бедевля (Т0728), але по ній не проїде навіть всюдихід, — будьте пильні! На подорожі з півдня України підійде маршрут Одеса — Умань — Вінниця — Хмельницький — Тернопіль — Долина — Міжгір’я — Колочава (всього 940 км). Потягом. Найближча станція — Во

ловець, куди можна доїхати прямим поїздом із Києва та інших міст України. З Воловця до Колочави курсують марш

рутки, але зручніше замовити транс

фер у єдиному турбюро Колочави.

деревиною вздовж швидкоплинної Тереблі. Сам експонат кур! сував територією сусіднього Тячівського району, допоки паво! док 1998!го не зруйнував залізничне полотно. Цього «могіка! нина», виготовленого в Німеччині 1951 року, вдалося викупити організаторові музею Станіславу Аржевітіну. — Вагони були так пошкоджені повінню, що колісні пари до водилося витягати покривленими просто з води. Потім рік і два місяці я збирав це залізяччя, — розповідає машиніст!пенсіонер Іван Тимканич, якого покликали на допомогу в Колочаву. — Возив частини автомобілем у рідний Виноградів, де реставрував. Не вірилося мені, що 25тонний паровоз удасться доставити до високогірного села і встановити на колію… Але тепер машиніст!реставратор разом із народним депута! том Станіславом Аржевітіним і художником Василем Шиндрою (який оформляв музейну експозицію у вагонах) приймають ві! тання. Паровоз працює, видаючи величезні «порції» диму, дає гудок, туристи захоплено вигукують… Найближчим часом потяг не курсуватиме, а довкола музею 800!метровою колією туристів!екскурсантів возитиме дрезина.

Зупинитися можна в симпатичному готелі або і в сільських господарів. Деталі — на www.kolochava.com.

Історична реконструкція: німецькі окупанти.

Чеський письменник та український Робін Гуд Під час бурхливих подій Першої світової війни на околицях Колочави бешкетувала ватага розбійників на чолі з місцевим уродженцем Миколою Сюгаєм (Шугаєм). Нічого героїчного той «народний герой» зробити не встиг. Лише втік з армії та з таких самих дезертирів зібрав банду, яка грабувала околиці. Однак у народній пам’яті жили подвиги опришків — «народних месни! ків». Тож і тепер іноді можна почути, що ватага опришків Ми! коли Сюгая «у багатих брала, а бідним віддавала». Тим часом односельці розбійника й донині певні, що Сюгай був просто грабіжником з великої дороги. Слави останній ватазі опришків додав відомий чеський пись! менник Іван Ольбрахт. На початку 1930!х він приїхав до Коло! чави і провів тут шість років. Легенда про розбійника з Карпат! ських гір лягла йому на душу. Використовуючи весь свій талант і розповіді місцевих мешканців, письменник зумів створити ➧

169


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:54

Page 170

Церква Зішестя Святого Духа зовні та всередині. Фото М. ІВАЩЕНКА

Біля пам’ятника опришку Сюгаю.

величну картину життя провінційної Чехії (саме до неї тоді на! лежала Колочава). Роман стрімко підкорив європейську публі! ку. Всім захотілося поринути в романтичний світ Карпат, відки! нувши звичний прагматизм. Село стало неймовірно популярним серед чехів. За романом «Микола Шугай — розбійник» у країні поставили низку теат! ральних вистав, твір почали вивчати в середній школі, оприш!

170

кові присвячували народні пісні, навіть зняли про нього кілька фільмів і мюзиклів. Незаперечний талант письменника зробив із нього справжнього героя. Натхненний успіхом роману, Іван Ольбрахт зрежисував фільм «Марійка!невірниця». Головну роль у фільмі виконала професійна акторка, а ось решту доручили мешканцям села й присілків. Це був справжній перформанс! Історію створення фільму вам і сьогодні розкажуть у селі, а за бажання й фільм покажуть. Роман «Микола Шугай — розбійник» і зараз дуже популяр! ний по той бік кордону. Тож понад 5 тисяч чеських туристів що! року прямують на батьківщину останнього опришка Карпат. 2002 року тут встановили пам’ятник Ольбрахту. Могили за! гиблих жандармів і розбійника Сюгая впорядкували. Дерев’яне диво Окрім сучасних музеїв, Колочава пишається давнім храмом. Дерев’яна церква Зішестя Святого Духа, створена в 1795 році у стилі бароко, вражає масштабами, величчю та водночас ви! шуканістю. Стрілою вона злітає в небо і водночас може вмісти! ти понад 300 віруючих. Складно уявити, як двісті з гаком років тому тільки за допомогою пилки, струга й сокири люди змогли зробити таке диво. Храм зведений у часи страшного голоду, що вразив землі угор! ської провінції Марамуреш (тоді Колочава належала Угорщи! ні). Будівництвом церкви люди ніби прагнули достукатися до Небес і вимолити благодать для знедоленого краю. Святодухівський храм припинив діяти 9 січня 1953 року. Йо! го рідні ікони зняли для Шелестівської церкви в Ужгородсько! му музеї архітектури та побуту, а дерев’яну двох’ярусну дзвіни! цю розібрали й перенесли до розташованої неподалік церкви Святої Трійці (1928 рік).


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:54

Page 171

Нині у храмі Зішестя Святого Духа — музей. Він славиться старовинним іконо! стасом та колекцією давніх ікон, сакраль! ним рукописом XVIII століття «Перло многоцінноє» та збірником проповідей Івана Лугоша 1746–1747 років. Цілюща магія води Навіть десятої частки чудес вистачило б Колочаві, щоб стати центром туризму. Але особливою її гранню є мінеральні дже! рела. Ще у 1876 році тут було описано два з них — «Колочава!Горб» і « Колочава!Ла! зи». У ті часи водолікування стало просто! таки культовим явищем. Саме тоді в сере! довищі буржуазії з’явився вислів «поїхати на води». Саме тоді на джерелі «Колоча! ва!Лази» відкрили першу купальню. Во! на спокійно проіснували до приходу ра! дянської влади. А в наш час, у 1999 році, мінеральну воду «Колочава» почали роз! ливати у пляшки. Мінералка в Колочаві просто чудова, особливо спекотної літньої днини. Нара! зі в селі діють 4 свердловини та 9 джерел. Родовище мінеральних вод розташоване неподалік від найдавнішого озера епохи зледеніння — Синевиру — і є найбільшим у Закарпатті. Серед туристів найпопулярніше джере! ло — «Боркут» у долині річки Теребля. Во!

но доглянуте, поруч стоїть альтанка. Міс! цева влада зробила все, щоб стомлений подорожній зміг тут перепочити й насо! лодитися водою. Цікаво спостерігати за реакцією непідготовленого мандрівника після ковтка води. На його обличчі відоб! ражаються широка гама задоволення й частково подив. Адже вода у джерелі — природно газована і при цьому прохолод! на рівно настільки, щоб випити стільки, скільки душа забажає, й не застудитися. У пляшки ж розливають воду із глиби! ни 155 метрів зі свердловини № 4. Ця гід! рокарбонатна кальцієво!натрієва вода має унікальний склад — у літрі міститься по!

ловина добової потреби людини в кальції, багато інших важливих мінералів. Вона відноситься до Малкінських вод, які, крім Колочави, зустрічаються тільки на Кам! чатці. Тип цей не спричиняє накопичен! ня мінералів в організмі, а навіть вимиває з нього шкідливі. Так само закарпатське село Колочава вимиває зі свідомості «шлаки» урбанізо! ваного життя, напоюючи єство свободою та щирістю, шляхетністю й красою. ■ Щиро дякуємо за подорож асоціації журналістів «Туристичний прес9клуб України» і компанії «Ажіо9тур».

171


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:54

Page 172


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:54

Page III

Ліцензія ДАУТК АГ № 580599 від 27.09.2011


!MT5-13-disk.qxd

02.10.2013

13:54

Page IV

Profile for Intour

International Tourism 5'13  

October-November 2013

International Tourism 5'13  

October-November 2013

Profile for intour
Advertisement

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded