!MT1-15-disk.qxd
27.01.2015
12:59
Page 82
Німфенбурзький палац у Мюнхені, найбільша старовинна спо руда Німеччини, має лише два музеї, і для обох таке місцезнахо дження є неабияким привілеєм. Один із них — «Marstallmuseum», тобто Музей карет. Експозиція екіпажів зовсім не губиться серед золота, різьблення, мистецьких шедеврів та іншого шику резиден ції Віттельсбахів. Каретна колекція займає в палаці зали південного флігелю, де колись були стайні баварських курфюрстів і королів. Тут представ лені твори (язик не повертається назвати їх виробами) XVII–ХІХ століть: парадні карети, вишукано оформлені прогулянкові візки, аристократичні сани та кінська упряж, виготовлена за останнім словом техніки й моди різних часів. Усі ці екіпажі були і єдиним на свій час засобом пересування, і водночас розкішшю — за ними, як і за одягом, відразу можна було встановити суспільне становище пасажирів. У наш час де мократія стушувала багато подібних речей — скажімо, костю ми фрау Меркель нікого не вражають пишністю, як і її персо нальне авто. Помилкою було б вважати, що кінних екіпажів «представ ницького класу» не стосувалися технічні вдосконалення. Хі ба що кількість «кінських сил» не дуже варіювалася: один кінь, пара, четверик, шістка. Восьмерик — це вже королів ський рівень. Якщо коней було більше пари, кучеру допо магав правити форейтор («передній вершник»), який сидів у сідлі на одному з перших хвостатих «двигунів». Прогулявшись залою Музею карет, ви зрозумієте, що «ходова частина» та «елементи управління» то ді теж мали значення. Виготовлення хорошої ка рети було дуже трудомістким процесом і займа ло до кількох місяців роботи цілої бригади майстрів. На початку ХІХ століття на ос нові окремих майстерень у Німеччині, ➧