Олег Колпаков і Мар’яна Гординська
85
Дитина банально півроку не розуміла, що до неї говорять, а діти не розу міли її. Вона почала говорити російською лише через рік. Мала постійно бачила неповносправних. Часто в неї був шок. Вона пробу вала наслідувати візочників – вчилася їздити на візку, або ходити з заплюще ними очима, як незрячі. Приїжджали спортсмени, тренери різних команд, часом брали з собою дітей, а деякі з них, наприклад, не чують. І мала спілкува лася з ними якось інтуїтивно, не знаючи мови жестів. Отак діти всіх реабілі тологів ростуть... Якось Олегу подзвонили і сказали, що є такий проект «Танцюю для тебе». ОК: Ездила съёмочная группа по всем областям Украины. И проводился кастинг со съёмками в Херсоне. Знакомые принимали участие в кастинге, у них спросили: «Есть люди знакомые, которые интересны сами по себе? Инте ресная пара?» – «Да, есть». Они нам позвони ли: «Не хотите принимать участие? Есть ли “Есть ли человек, который человек, который может танцевать для испол может танцевать нения вашей мечты?». Я говорю: «Да, есть». для исполнения вашей «Через два или три дня будем в Евпатории», – мечты?” сказ али. Задержались всего чуть-чуть из-за других областей. МГ: Ага, приїдуть і будуть знімати, а в мене тут табори, заїзди, всьо! Я навіть не уявляла, що, коли і як, а вони мене зняли, і я відразу мала їхати. Це був соціальний проект. ОК: Да, но формат менялся. Нас приехали снимать в одном формате: хо тели слезливые сцены. Сказали идти к сетке, а я говорю: «Нет, дело не в сетке, я же могу пойти поиграть. Давайте снимем это – что я сам могу в тренажерном зале!». Такие вещи постоянно приходилось делать. Это потом уже Марьяна в Киеве ломала формат.