20
Відпущення
но, вже зранку Ірині Василівні подзвонили і сказали, що музей висить на воло синці. Мені дуже соромно через такі свої пристрасні емоції, адже треба завжди виважувати свої дії. Я знаю, що я часто дію насправді дуже імпульсивно, і це шкодить не тільки мені. На мою думку, жодні політики нічого не зможуть зробити, все-таки знизу суспільства має піти якийсь спротив. Той рух починається не з політики, а із солідарності. От політики не були готові до того, що збереться так багато лю дей на Майдані під час Помаранчевої революції. Я пам’ятаю, що вже вночі десь 22 листопада, ми почали самоорганізовуватися, тобто ми там всі перезнайо милися між собою і почали вибирати п’ятірку людей, які не повинні допустити військові формування до Верховної Ради. Ми розробили свої структ ури, свої заслони. Це не була ініціатива згори, це була наша ініціатива. Ми живемо в структурі якоїсь жорсткої державної ієрархії, і українцям справді важко існувати. Наш волюнтаризм, наша анархічна вдача, наш індиві дуа лізм – всі ті переваги в кожному із нас призводять до того, що часто ми не можемо “На мою думку, жодні нічого зробити з цією країною. Але форму політики нічого не ван ня якоїсь абсолютно нової ідеї, мені вида зможуть зробити, всеється, має початися знизу. Всі оці думки весь таки знизу суспільства час обговорюються, мусуються в історії укра має піти якийсь спротив.” їнської суспільної думки. Ось, наприклад, в Харкові Міхновський і Хоткевич ніяк не могли знайти спільної мови. Міхновський вважав, що Україна має розвиватися і ста вати державою за принципом партійності. Починали створюватися партії. А Хоткевич весь час наполягав на тому, що ці ідеологічні партії не є органічними для української ментальності, і держава має створюватися за принципом про фесійних громад, які мають від себе когось висувати поза будь-якою ідеологією. На його думку, всі мають бути українцями, всі мають бути патріотами, але не ділитися ідеологією, яка в принципі одна від одної, національна від патріотичної, не відрізняється. Вважалося, що через професійні середовища, які б просували своїх кращих людей, можна було б створити представництво, яке би здійсню вало функціонування країни. Оця проблема не втратила своєї актуальності і до сьогодні. УА: Дякую. Ви з нами дуже щиро поділилися життям. Якби ми були Вашими дітьми, що би Ви могли нам порадити на основі свого життя, що би Ви хотіли донести нам? ОР: Я не те що є абсолютною послідовницею філософії Сковороди, мені до нього далеко. Але я вважаю абсолютно правильним, що людина може бути щасливою тільки тоді, коли вона нарешті відчує своє покликання, до чого б це покликання не проявлялося. Ти можеш бути двірником і це тобі просто по