Книга історій життя "Відпущення"

Page 157

156

Відпущення

ПК: Знаєте, в першу чергу треба розбудувати інфраструктуру. Бо їдучи за гра­­ницю я позирав, які дороги, як всьо блищить і сіяє – і тоді могло би се­ло ся на­­­ше підняти. Газифікація ся робила при мені, в 2003 році, то я ще в 2003 ро­ці ду­­мав, шо то буде нарощуватися, нарощуватися, тай буде в нас усе добре. Ка­ жу, дів­чата, прийде такий час, шо туй до вас будуть приходити з Єв­ропи від­по­ чи­вати. Таку дорогу зробеме сюда асфальтову, будете приймати в себе на кирті німців, французів, голландців, прийдуть до вас сюда відпо­чи­вати: лісок, чис­та вода, свіжоє повітря. Це би було актуально не лем для сво­го села, а для всіх, якби розбудова була – дороги би були прекрасні. Вуличне освітлення я й так поробив після того, як єм став головов сільської ради. Тре­ба зробити та­коє нарівні, як у Європі – побудувати коло ліса декілька та­ких котеджів, аби мог­ли сюда люди приходити відпочивати, аби люди мали робочі місця, аби з се­ла не вті­кали, а навпаки, розбудовувалося село. Мож­ли­вості такі є, але тре­ба на то капіталовкладення. Справа в тому, що в нас не дають – інвестори би били, найшли би ся, но в нас не дають розвинутися, в нас, наприклад, хтось хоче при­йти вкладувати сюда в нашу державу – у ньо­го зразу податки просять, у нас ко­рупція полнєйша в державі, вони не впус­тять­­сюда інвестора, доки їм не за­ платять, доки отступноє їм не дадуть. Оце всі треба дозволи дати, шоб люди мог­ли інвестиції вкладувати, якби зробити так, як у Китаю є – вишша мі­ра наказанія за корупцію. А в нас за корупцію во­обще нич! В нас на Україні ка­ жуть: кедь ти украв тисячу гривень – ти зло­дій­­чук, якшо ти вкрав 10 тисяч гри­­вень – ти злодій, а якшо ти вкрав мільйон – ти уже міліонер. Я вчора зустрічався в Мукачеві із німцьом. Він каже, що в них кризи уже дав­но нема. У нас планувався ріст 0,5 %, хотя би 0,5% – так тоді ми вже би бу­ли за­рахували, шо то нормально. А в них ріст пошов – 3,6%, шо нико ся не спо­ді­ вав. А в нас лиш на словах. А ми того рівня не знаю чи колись досягнем. Хо­тя на­ші люди – самі працьовиті люди в світі. Бо німець так не буде пра­цювати, як в нас. В мене кум поїхав на постійне місце житєльства в Ні­меч­чину. І він мені ко­ли приходив, то казав, шо у них в Німеччині лиш руські нім­ці роблять 8 го­ дин – оці, шо прийшли із Радянського Союзу. А німці вже по 8 годин нико не ро­бить, мають 4 – 6 годин. Йому доста. Йому не треба 8 го­дин робити, він від­ робив, йому заробітної плати тої доста. А наші хочуть побільше грошей, роб­ лять, каже, 8 годин. А в нас таке коли буде? Я, на­приклад, роблячи головов сільсь­кої ради мушу робити від тємна до тємна, і так не годен звести кінці з кін­цями, хоть люди кажуть, шо в нас, голів сільсь­ких рад, дуже велика за­ро­біт­ на плата. А другі, хто не має ше й такої за­ро­біт­ної плати – то існування, а не жит­тя. У нас не є середнього класу і не бу­ло ни­коли, у нас лем є супербагаті і жеб­рота. 90% бідняків, а від сили 3 % тих су­пербагачів, ну і 7% багачів. А 90% – жебрач, в тому числі і голови сільських рад. Може є десь самодостатня сільська ра­да, котра не жиє на дер­жавних до­таціях, там може шось і краще. А коли в ме­не не є ни завода, ни фір­ми, я маю власних надходжень до 20%. Про шо


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.