Egoist # 19 by Egoist Magazine

журнал справжнього чоловіка

#1 (19) 2014

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

борітеся – поборете! інтерв’ю

Мирослав Попович: “Українців у світі поважатимуть”

СПОРТ

На гірськолижний курорт у купальнику

здоров'Я Вісім причин зайнятися сексом

Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно-

суспільство

стор. 8-27 >

7 правил бізнесу від Дена Кеннеді

стор. 23 >

Нам треба йти на «Межигір’я»

МИРОСЛАВ ПОПОВИЧ: «УКРАЇНЦІВ У ЄВРОПІ ПОВАЖАТИМУТЬ»

стор. 16 >

захоплення

стор. 12 >

стор. 28-43 >

На лижах у купальнику! стор. 30 >

Тренуватися, щоб не перестаратися стор. 34 >

Huligan Bikers MFC: Хлопці, які цінують свободу, швидкість, жінок та пиво стор. 36 > Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером працювали: Ростислав Ящишин Богдан Юрочко Дар‘я Бура Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Ольга Сідоріна Анна Косик Розміщення реклами: тел.: (032) 239 - 34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та видавця: Засновник: Видавець:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 ТОВ «Егоїст Паблішинг» ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

зміст

Наклад: 1000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 02.02.2014 р. Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

відпочинок стор. 44-59 >

земля вогню

Північна Італія – подарунок для коханої

стор. 48 >

стор. 44 >

дрібниці життя стор. 60-72 >

Чоловічі вчинки, великі й малі стор. 66 >

Коли форма має значення стор. 62 >

Кохайтеся, чорноброві стор. 68 >

зміст

від дизайнера Паралелі, моделі, недолугі порівняння. Вправлятися у словесній еквілібристиці, швидше за все, не гріх (звичайно, якщо це не свідома спроба маніпуляції чужою думкою чи долею). Гріх – самому не думати, коли читаєш чи слухаєш потік чужої свідомості. Порівняння – вони поверхневі. Знайти дві подібності та притягти за вуха третю. Приклади? Україна – мурашник, у який хтось запхав палицю, розворушив, і тепер злизує з палиці (що саме злизує – вигадуємо самі, проводимо аналогії, паралелі)… Типу мавпа в лісі сидить, колупає, облизує. Типу мавпа немудра, а мурахи типу тупі. Десь так воно і є: мурахи не в курсі, що у мавпи в голові, а мавпа взагалі не вважає, що в мурах є голови. Паралелі… Чим є та мавпа? На кого чи на що наштовхнула аналогія? Росія? Америка? Янукович? Яценюк? Інші варіанти? Без контексту і достовірної інформації про стан справ аналогії і паралелі є небезпечною річчю. Україна – не Росія. Україна – не Чилі. Україна – не Румунія. Україна – не Югославія. Україна – не Ічкерія. 2014 – не 2004, не 1991 і, тим більше, не 1917, хоча паралелі… Тому прошу до наступного прикладу поставитися з неупередженою поблажливістю. Україна змінюється, змінюються і українці (подекуди на українців перетворюються навіть хохли!). Метаморфози проходять із швидкістю, недосяжною для пуголовка, що відрощує ноги і легені. Бо зміни на зовсім ін-

шому рівні. Скоріше це нагадує сарану (знов метафори і паралелі) – сподіваюся нікого не ображу. Хто не в курсі, сарана – дуже мирна і скромна комаха, яка любить самотність і переважно зеленого кольору. Правда тоді її зовсім не видно і не чути. Але одного прекрасного/жахливого дня наче нізвідки з’являються хмари комах, які жеруть все на шляху і зовсім не проти бути в товаристві одна одної (тепер вже не зелені, а оливкові з брунатно-чорним!) І спричиняє ту метаморфозу не що інше як… лоскотання задніх ніг «мирної» сарани. Після двох-трьох годин в оточенні собі подібних лоскотання спричиняє вироблення додаткового серотоніну в мозку кожної особини, і сарана перетворюється. Зміни незворотні. В сенсі незворотні для особини. Сарана стає комахою суспільною і діє як один великий організм. Збоку виглядає, що це хмара, здатна нищити. Зжерти все, що є зеленого на шляху. А потім пропасти (насправді не пропасти, а лише народити наступне покоління з нелоскотаними лапками і зеленого кольору). З понад сотні видів коників на таке здатні трохи більше десятка. Але змінити цей вид і примусити кожну особину залишатися в одному із станів – неможливо, це генетика. Паралелі. Метафори. Метаморфози. P.S. Про сарану – правда. Про хохлів – хотілось б вірити. Всеволод Деревацький

Двох речей хоче справжній чоловік: гри і небезпеки.

Тому він обирає жінку, найнебезпечнішу іграшку.

[Фрідріх Ніцше]

Cуспільство стор. 8-35 >

На фіга стоїть Майдан. Погляд циніка Балада перша – про 417 американських доларів на рік. З кожного. Дуже багато сказано про те, що відбувається зараз в Україні. А ще більше про те , чому так діється. Говорять про «свободу слова», про «вільну пресу», про «громадянські права», про «європейські цінності», про «незалежність» – про все, тільки не про гроші. А нє. Про гроші говорив Азаров. Казав, що їх нема. І шо їх дала Росія. А ЄС – жадіна-гавядіна. Тому ну їх на фіг, цей ЄС (принаймні, поки що), а Росія – молодець. Тобто, давайте таки про бабло. Бо ні «європейські цінності», ні «свободу слова» на хліб не намастиш. І навіть в кишеню не покладеш. А тим більше життя/вибиті_зуби/відломану_ногу не повернеш. То на фіга стоїть цей Євромайдан? Тим більше, якщо вас не переконують аргументи типу «я не хочу жити в країні, в якій не можна вивезти шини з гаража, щоб не зловили і не впаяли 15 років тюрми» і ви вважаєте, що нє фіг шини з гаража вивозити («хай там хоч зігниють») – давайте подивимося, кому це все вигідно. Як би це цинічно не звучало, спробуємо знайти, де тут йдеться про гроші. Про чиї і про скільки. Отже, беремо калькулятор і рахуємо. Число перше: UAH 500 000 000 000 (п’ятсот мільярдів гривень) – приблизно такий об’єм державних закупівель держави Україна на рік. Число друге: 30%. Це найменше, скільки було «освоєно» ( за оцінками експертів) з тих 500 мільярдів гривень. Число третє: 45 000 000. Це кількість населення України.

тенденції • суспільство

> тенденції > Число четверте: 14 000 000. Це кількість населення України пенсійного віку. Пенсіонери, карочє. Число п’яте: 8 грн = стільки коштував 1 дол США. А далі робимо прості арифметичні маніпуляції, відомі нам з курсу математики за 4 клас загальноосвітньої школи. 30% з 500 мільярдів гривень – це 150 мільярдів. Тобто сума, яку щороку «освоюють» на держзакупівлях – 150 мільярдів гривень. Ну це типу коли машину, яка коштує 20 тис. дол., для якогось міністерства купили за 30. І так хрєнста тисяч разів. Ідемо далі. Ділимо ці 150 мільярдів на 45 мільйонів населення України. Отримуємо 3333 грн. Що ця сума означає? Вона вказує, що саме стільки грошей було вкрадено (тільки через один-єдиний механізм державних закупівель) у к–о–ж–н–о–г–о громадянина України. І що так відбувається практично щороку. І тільки за механізмом держзакупівель. У мене питання: «Хто з нас, громадян України, не знайшов би як витратити з користю для себе ці 417 доларів США?» А сім’ю з чотирьох осіб на скільки «кинули»? $417 акуратно множимо на 4 = $1668. Ага. Щороку. У кожної сім’ї з чотирьох осіб. Спи…но. От вам і корупція. В особистому вимірі. Не високі чи малозрозумілі терміни, які лунають з уст політиків у студії якого-небудь Славіка Чмостера. Ні. Це у вас, у кожного, шановні мої читачі (за умови, що ви – громадяни України, звичайно ж) виймають з кишені 417 доларів. І купують собі машини, годинники,

діаманти, будинки. А потім фоткаються і виставляють в інстаґрами. Мовляв, дивіться, лошари, як треба жити. І незалежно від того, де ви мешкаєте, якою мовою ви розмовляєте, які передачі по телику дивитеся, львів’янин ви чи луганчанин. Плєвать їм. Вони крадуть в усіх. І, канєшно ж, розказують, що луганчанин – лучче львів’янина. Ну ше би: поки луганчанин свариться з львів’янином – гроші у них обох красти значно легше. «Розділяй і владарюй» – принцип, старий як світ. Але далі більше. Ладно, ми з вами. У нас он навіть доступ до Інтернету є. А, значить, і компутер чи смартфон. Але у цій країні є до біса багато людей, які такими благами цивілізації обділені. Вони живуть на ліках, куплених за пенсію. І їх у цій країні близько 14 мільйонів. А давайте ці 150 спіонерених мільярдів поділимо на цих 14 мільйонів пенсіонерів, багато кому з яких дійсно потрібні гроші на підтримання життєдіяльності. І ми отримуємо шокуючу суму – 10 714 грн. Майже 11 штук гривень. Близько тисячі гривень на місяць. Це ви собі уявіть стару бабцю-пенсіонерку, яка ледве пересувається, і амбала в ланцюгах і на «Порші», який щомісяця приїжджає до цієї старенької та забирає в неї по тисячі гривень. Уявили? Отак НАСПРАВДІ виглядають «політики», які крадуть гроші з бюджету. А зовсім не так інтелігентно, як у Славіка Чмостера в студії. Майже по 1000 гривень у кожного пенсіонера. Щомісяця. Цих істот можна назвати людьми?

Так от, ми підійшли до суті. Євромайдан стоїть для того, щоби такого не було. Це якщо коротко. А при чому тут Європа, запитаєте ви? А при тому, що у Європі такого немає. І у США немає. В Америці взагалі злидні – 10 найбагатших сенаторів разом «коштують» десь 2,9 мільярдів доларів, ага. Ніщєброди. Наші 10 найбагатших народних депутатів скільки «коштують»? У 20 разів більше? Чи у 30? Але ми відволіклись. Так от, Угода про Асоціацію, НЕ підписана у Вільнюсі, однією з обов’язкових умов ставить прозорість тендерних процедур, які унеможливлюють масштабні крадіжки грошей з бюджету (тобто відбирання бабла у старенької бабці, якій тільки на ліки ці гроші й потрібні). Кажете, шо Яценюк/Кличко/Тягнибок теж не святі? Переконаний, що ви праві. От тільки методи заробляння грошей Кличком – це ми бачили по телику не раз, і не два. Які там у нього заробітки ще крім того – не знаю, свічки не тримав. Але суть навіть не в тому. А у тому, що після підписаної УА з ЄС плєвать – чи то Яценюк буде, чи Кличко, чи Янукович. Є процедури. Алгоритми. Як у комп’ютерній програмі. Дотримано процедур – добре. Не дотримано – санкція. Access denied. А крім того, ви бачили, якими розгубленими виглядали ці «три богатирі» на декількох віче після приходу з Банкової? Як запопадливо вони підбирали слова. Якими схвильованими вони були? Як боялися сказати щось не те? Бачили? Ви думаєте, що Майдан їм дозволить красти? Щяс.

тенденції • суспільство

> тенденції Балада друга. Про рибу і про рибалку. Так, ЄС і США переслідують свої шкурні інтереси. Як і РФ, зрозуміло. «Так чому ми насправді повинні вибирати ЄС, а не звичну РФ», – думає собі звичайний українець. Русскіх ми уже, як мінімум, знаємо і призвичаїлися до їхніх заворотів. А з цими європейцями – хрін-зна-що воно таке. Геї там у них правлять бал, кажуть. От нафіга воно нам… Кажете, що вони нас намагаються навчити ловити рибу? А чого це вони такі добрі? Отже, чого хоче Захід (ЄС і США)? Зрозуміло чого – бабла. Яким чином? Хоче нам продавати свої товари і послуги. Це те, що по-розумному називаєцця «розширення ринку збуту своєї продукції». ОК, а шо ж виробляє Захід? Ну тут уже хто на що гаразд. Німеччина – BMW i Mercedes’и, Франція – вино і сири, Америка – «Айфони». Іспанія та Італія – курорти. А как же, гамна-с нє дєржим-с. І да, усе це вони хочуть нам продавати. Неправда, скажете? Правда. Уявіть собі 45 мільйонів проданих нових машин або 45 мільйонів нових туристів, які двічі на рік їздять на курорти, іспанські та швейцарські. Знову ж таки , 45 мільйонів нових «Айфонів». Це мало? Ні фіґа це не мало. Це серйозний шмат ринку, і Захід хоче його. У них там на Заході ріст економіки на 0,5% – підйом величезний. А тут 45-мільйонний ринок простоює безхозний. Нєпарядак. Тільки от загвоздочка невеличка. Для того, щоби цей ринок отримати, треба щоби українці… могли собі це все дозволити. Тобто Захід шкурно зацікавлений у тому, щоби 45 мільйонів українців раптом розбагатіли. Або не раптом. Але щоб розбагатіли обов’язково. Нєжданчік? Ні ЄС, ні США не влаштовує такий малий дохід з такої величезної країни – кілька тисяч супербагатих покупців машин, «Айфонів» і всього іншого, а решта – злидарі. З яких доходу – нуль. Краще 45 мільйонів помірно багатих споживачів, ніж кілька тисяч мега-багатих. Ну логічно ж? Логічно. Так-так, Захід зацікавлений ШКУРНО у багатих українцях. Я вже мовчу про те, що

багаті українці не будуть створювати проблем на східних кордонах ЄС. Що є додатковим бонусом до появи такого великого ринку збуту. І отут проблема. Як? Звідки ці українці мають раптом отримати змогу стати ринком збуту для дорогущих (або просто недешевих) товарів і послуг країн Заходу? Зрозуміло, що про 45 мільйонів заробітчан у ЄС мова не йде. Ніякий ЄС цього не переживе і не витримає. Тому треба, щоби УКРАЇНЦІ в УКРАЇНІ стали багатими. Ну, по-перше, необхідно зробити так, щоби, як мінімум на 417 баксів на рік їх не обкрадали на держзакупівлях. Для початку. Як це зробити? Ну треба щось таке підписати з Україною, що би ґарантувало поступове збагачення 45 мільйонного населення. Тепер РФ. Тут все ще простіше. Росії, на відміну від Заходу, просто нема що запропонувати 45 мільйонам багатих українців. Просто нема що. Відпочинок в Гаграх? Сафарі в Сибіру? Рашен «Айфон»? Рашен «Мерседес»? АГА, щяс. Як тільки українці стають заможними – вони їдуть витрачати ці багатства явно не в Росію. Тому РФ і НЕ зацікавлена у збагаченні 45 мільйонів українців. Їй значно комфортніше розмовляти з декількома десятками багатих українських громадян. І ці 20-30 громадян України – і є їхнім ринком збуту. Що може їм запропонувати РФ? Відкати. Відкати за що? За цілком вагомі активи всередині України. Отже, глобальна різниця між РФ і Заходом (причому, нічого особистого, тільки бізнес) в об’ємі ринку збуту. Для Росії це – кількадесят осіб (в народі їх називають олігархами). Для Заходу це – 45 мільйонів споживачів. І ця глобальна різниця диктує і стратегію, і тактику поведінки сторін. У випадку з РФ це виглядає приблизно так: ось вам, хохли-ніщєброди 15 мільярдів «с барскава плеча» – ми це распіарім по страшній силі, які ми класні пацани, а ваше ЄС – жадіни-гавадяни (а то шо ми їх, ці 15 мільярдів, потім витягнемо з вашого бюджету через механізм держзакупівель/шечогось/абошечогось – ви ж про це нічого не дізнаєтеся, лохи). Не знаю, напевно, якби я спер 50% бюджету, виділеного на

тенденції • суспільство

«весілля/Євро2012/Олімпіаду_в_Сочі», я би також намагався знайти крайнього. Ну там, знаєте, якусь «тещу/папірєдніків/американців». Так, це все американці, сволота. Це все їхнє глобальне панування. Я то тут при чому? Кручусь як можу, як раб на галерах. У випадку з ЄС і Угодою про Асоціацію це виглядає по-іншому. «Ми вам даємо правила гри, які ведуть до процвітання (ну і, ясєн-красєн – до збільшення споживання наших продуктів і послуг), а ви самі вирішуйте». І ніби натякають: «Нам ваші 45 мільйонів споживачів цікаві, звичайно, але не настільки, щоби голови за це розбивати». Ну і, в принципі, глобально вони праві. Бо ж як тільки ми розбагатіємо (з їхньою допомогою чи без) – все одно ми до них поїдемо, і їхні товари і послуги будемо споживати. А не російські. Я далекий від думки, що ЄС чи США – добрі та великодушні, а РФ – хренова і погана. Нєа. Але я думаю, що, образно кажучи, Росія пропонує нам рибу, а ЄС хоче навчити ловити рибу. І стратегічно значно важливіше те, що пропонує ЄС. Це так само, як значно важливіше дати дитині добру освіту, яка буде її годувати в майбутньому, ніж просто підтримувати фінансово. Чи я не правий?

Не за рибу гроші . Замість епілогу НІЩО і НІХТО не може виправдати людських смертей. Але якщо корито настільки вигідне, що люди його охороняють навіть ціною життів людей, то можна собі лише уявити, про які великі гроші (вкрадені у бабусь) йде мова. Напевно, що далеко не про 30% від держзакупівель. З усіма наслідками для кожного з нас. Особисто. І тепер робіть висновки кожен для себе окремо. Можна в такі країні народжувати дітей? Чи спочатку треба змінити її? Можна виїхати там де краще , а можна «краще» створити тут. Ось за що стоїть Майдан. За майбутнє. За дітей. Роман Мотичак medium.com

Відколи в Україні почали щороку рахувати сотню найвпливовіших українців, Мирослав Попович незмінно з’являється у цьому рейтингу. Його вплив на уми громадян важко переоцінити. До слів академіка прислухаються сотні тисяч читачів, слухачів і глядачів. Він – частий гість «дорослих» видань і політичних ток-шоу. До нього ходять за порадою політики, бізнесмени та дипломати. І він завжди має що сказати. У 2010 році директор Інституту філософії імені Сковороди НАНУ Мирослав Попович став одним з учасників так званої ініціативної групи «Перше грудня» – об’єднання інтелектуалів та духовних лідерів, яке утворилося в 20ту річницю Референдуму за Незалежність. Одним з програмних документів «Першого грудня» стала Українська хартія вільної людини, яку вже охрестили «українською мрією». ...Коли 8 грудня у Києві, за даними британського телеканалу ВВС, зібралося майже два з половиною мільйони українців, академік Мирослав Попович зі сцени зачитав звернення українських інтелектуалів до влади: «Влада повинна почути народ і розпочати з ним розмову, адже Майдан відображає вимоги та почуття мільйонів людей всієї країни. Європейський Майдан став найважливішим фактором українського політичного життя на тривалу перспективу. Ми хочемо великих і серйозних змін у нашому житті. Вони стосуються найважливішого – принципів взаємовідносин і втілення демократичних цінностей Європи». Про те саме, тільки у затишнішій атмосфері, ми говорили з Мирославом Володимировичем на кухні його квартири в мікрорайоні Академмістечко. Він каже, що ще зранку переймався, чи варто відпускати на «Марш мільйона українців» свою 16-річну онуку, але, коли побачив зі сцени сотні натхненних очей, зрозумів, що це, можливо, один з найкращих днів її життя. І добре, що вона тут.

МИРОСЛАВ ПОПОВИЧ: «УКРАЇНЦІВ У ЄВРОПІ ПОВАЖАТИМУТЬ» 12

розмова • суспільство

справді їхали не найкращі представники України. І хоча Прибалтика – це ще не Європа, але їхній побут, їхні звички таки ближчі до європейських. І різниця була дуже помітною. Тож, будьмо готові до того, що, коли нарешті ми почнемо широку програму спілкування з Європою, українців перший час будуть зневажати. Звичайно, у нас в Інституті філософії, наприклад, багато людей добре знають іноземні мови. На конференціях з французами ми говоримо французькою. Але це швидше виняток, що підтверджує правило. І питання таких бар’єрів полягає не тільки в мові. Це ще й культура жартів, метафори у спілкуванні, манери. Без засвоєння цього не можна увійти в чужий культурний простір. І це, безумовно, буде важко. – Ну ви ж розумієте, що я як нормальний журналіст зараз і зроблю такий заголовок: «Мирослав Попович: Українців у Європі зневажатимуть». Що зробити, щоб цей заголовок давав якусь надію? – Це просто: потрібно поставити знак питання. Вийде: «Українців у Європі зневажатимуть?» І кожен з нас повинен дати відповідь собі самому. Бо можна вести справу так, що нас там навпаки поважатимуть. У чому ще сьогодні полягає проблема? У тому, що владі потрібні швидкі гроші. Чому Янукович бігає за Путіним? Путін Януковича зневажає відкрито, принижував не раз. Але нашому президенту потрібні гроші. Вони потрібні, а їх нема. І тут є два варіанти: це можуть бути або інвестиції в саму Україну, або позики. Однак через невпевненість щодо наступних виборів, уся влада прагне отримати кошти тут і зараз, через позики, які повертатиме хтось інший. Це вічна проблема короткозорості, недалекоглядності. На жаль, зараз біля владного керма люди, які мислять відрізками у 5 років, за які вони мають встигнути забезпечити себе і своїх дітей. Про внуків навіть не йдеться... Це те, що ми бачимо на поверхні. А по суті це питання вибору цінностей тих, хто готовий вкладатися. Хтось готовий дати багато грошей тут і зараз, дати рибу тобто. Інша сторона, європейська, готова погодитися на «довгі гроші», тобто дати нам вудку – це інвестиції, які, однак, потребують зміни законодавства, стандартів, правил гри.

ГРОШІ ПАХНУТЬ! – Це, безсімнівно, важливий вибір. Але простим громадянам яка різниця? Що з тих, що з цих грошей їм треба одне – зарплати, пенсії, інші традиційні виплати... – Знаєте, поки ми з вами говоримо, я згадав про одне цікаве правило, яке мені трапилося колись в економічній літературі. Виявляється, як би дивно це не звучало, але економіка країни завжди відчуває, у який спосіб зароблено

> УКРАЇНЦІВ У ЄВРОПІ ПОВАЖАТИМУТЬ гроші. От візьмемо за приклад Японію. Там був період, коли в бюджет почали надходити величезні кошти, зароблені внаслідок спекуляцій з нерухомістю. І одразу, одразу пішла серія конфліктів, зникнень людей, самогубств тощо. Здавалося б, яка різниця – гроші не пахнуть! Виявляється, пахнуть. Японія ледве пережила цей період брудних грошей. При чому, помітьте, це були спекуляції, це не був бандитизм... – Можливо, між рибами і вудками нам потрібен якийсь третій шлях? Бо серед суперечок про євроінтеграцію чи російський вектор чути голоси тих, хто вважає, що нам не треба ні ліворуч, ні праворуч, а навпаки – вгору. – Ми можемо вважати, що рухаємося вгору, а насправді виявиться – вниз. І так було і буде завжди. Коли падати нижче нема куди, завжди з’явиться месія, який скаже: «Друзі! Та ми не туди йшли! Нам потрібно вгору!» Замкнуте коло – вгору-вниз, вгору-вниз... Просто треба визнати за правило: довго всидіти на двох стільцях не вдавалося нікому. – У такому разі давайте уявимо, що ми таки підписали Угоду про Асоціацію з ЄС. З висоти Вашого пташиного польоту скажіть: а у нас є питома кількість виконавців, яким вистачить і знань, і сил, для того, щоб виконувати програму Асоціації? – Я впевнений, що тут не буде жодних проблем. Юридична і технологічна сторони цієї справи будуть забезпечені повністю. Є дуже простий приклад – у Сполучених Штатах Америки серед усіх фахівців пострадянського простору найбільше цінують дві професії: водіїв і юристів. В останні роки додаються ще програмісти. Чому? По-перше, наш водій – це не тільки водій, це ще й механік, який не чекатиме на ремонтну бригаду посеред траси, а швидко полагодить авто власними руками. Це факт, погодьтеся. На перший погляд, цього не скажеш про юристів – юридичні норми України і Сполучених Штатів дуже відрізняються! Тим не менше, саме наші юристи користуються великим попитом – за рік вони знають все про американські закони. І заробляють хороші гроші. В контексті євроінтеграції, на мою думку, ситуація та сама. Ми все зможемо.

ЛГБТ-спільноти. Скажу так: те, що є поганим, має бути засудженим кримінальним кодексом. Особисто я неоднозначно ставлюся до геїв, я цього не розумію. Водночас маю чудових знайомих з нетрадиційною орієнтацією. Наприклад, телеведучий Анатолій Ярема. Він – чудова людина, дуже ерудований чоловік. Що мені до того, як він поводить себе у ліжку?! У нас ця проблема набуває ще страшнішого характеру, ніж просто засудження. Деякі політики вимагають запровадити жорсткі покарання за нетрадиційну орієнтацію, внести відповідні норми до кримінального кодексу і взагалі – відправляти таких людей в табори. Це дико! Разом з тим, ми маємо пам’ятати, що це питання і в Європі нелегко сприймали. Часом проблема геїв ставала вододілом у передвиборних програмах кандидатів у президенти, але... Нам би їхні клопоти, як то кажуть. – А якщо говорити ширше, про повагу до прав людини загалом... – Я вважаю, що тут нам навіть пощастило. Тому що в багатьох питаннях ми маємо вже готові формули взаємин. Скільки мало минути часу в Сполучених Штатах, щоб темношкірий міг сісти поруч зі світлошкірим в автобусі? Скільки часу мало минути у Європі, щоб жінки змогли обіймати високі посади? Підписуючи Угоду про Асоціацію з ЄС, ми маємо шанс перейняти такі цінності дуже швидкими темпами і майже безболісно. – І на завершення... Давайте підсумуємо одним реченням – чому євроінтеграція для середнього українця є кращою за зближення з Росією? – Все просто: для мене шлях до гідності набагато ближчий через Європу, аніж через Росію. І ми цей шлях почали. Розмовляв Володимир БЄГЛОВ

ЯКА МЕНІ РІЗНИЦЯ, ХТО З КИМ СПИТЬ? – У той час, коли одні переймаються складними економічними та юридичними питаннями переходу на європейські стандарти, інші кажуть, що найважчою для українця стане сфера прав людини. Лякають примусовими одностатевими шлюбами, жорстким матріархатом, іншими міфами... Як ви вважаєте, ми готові так широко поважати права людини? – Дискусія щодо цих питань у мене була колись з вірменськими друзями. Вони дивувалися – що це за суспільство таке, де геїв захищають? Зараз в Україні маємо те саме. Чи не найголовніший аргумент проти євроінтеграції – це те, що треба толерантно ставитися до

Нам треба йти на «Межигір’я» Як відомо, офіційно Янукович не має жодної «жирної» приватної власності. «Межигір’я» купив Сергій Клюєв, мисливські ліси під Сухолуччям – власність Бойка, Тулуба, Демішкана, «Чайний будиночок» під Масандрою належить Пригодському, шикарне будівництво на мисі Айя – Андрієві Клюєву. Я, правда, писала, що все це — брехня, що Янукович примушує своїх посіпак прикривати його власність. На початку листопада минулого року я почала розслідування стосовно нового «Межигір’я», яке, за моєю інформацією, будують, щоб Янукович роз’їхався по різних маєтках зі старшим сином. Останньому, до речі, 40 років, і Януковичі вважають це негоноровим, що найбагатша людина країни Олександр Янукович і «цар» Віктор Янукович матимуть одне «Межигір’я» на двох. Отож, як тільки Віктор Янукович став президентом, на території Державної резиденції Конча-Заспа, а також діброви Жукова острова почалося спорудження нового «Межигір’я». Коли автор отримала цю інформацію від будівельників – поїхала перевірити. Побачене вразило.

резонанс • суспільство

Фото: hromadske.tv/facebook.com

Ще наприкінці грудня, після звірячого побиття Тетяни Чорновіл, львівські редактори і журналісти домовилися про акцію, що є одночасно і виявом підтримки нашій колезі, і протестом проти свавілля влади. Серед іншого була й ініціатива опублікувати останні розслідування Тетяни для «Української правди» – які, гіпотетично, могли стати причиною нападу на неї, зокрема про маєтки міністра внутрішніх справ, генерального прокурора та інших чиновників. Після цього вже минув час, однак ми досі не бачимо результатів розслідування нападу. Більше того, спостерігаємо продовження атак на журналістів, включно з пострілами в наших колег на вулиці Грушевського. Саме тому редакція «Егоїста» виконує своє зобов’язання. Як заявила сама Тетяна вже в січні, після того, як вийшла з лікарні, вона пов’язує напад із неопублікованим на той момент текстом: про нове «Межигір’я», яке будують у Конча-Заспі. Саме цей матеріал ми пропонуємо увазі читачів.

> Нам треба йти на «Межигір’я» >

Дорогу зі Столичного шосе будівельники протягнули просто через територію державної резиденції Конча-Заспа, через озеро Конча побудували капітальний міст

Над озером сауно-банний комплекс – величезна будівля з дерева

Сауна вже готова. Будівельники розповідали, що протягом останнього року в баню наїжджали господарі. Однак робітники не бачили нікого конкретно, за їхніми словами, господарі приїжджають у великих кортежах з потужною охороною, і будівельників у цей час заганяють вглиб території за стрічки. Однак всі, з ким доводилося говорити автору,

були певні, що приїжджає син Януковича. Такої ж думки були і сусіди маєтку. За їхніми словами, частково землю, на якій будують нове «Межигір’я», колись приватизував Василь Хмельницький, потім вона перейшла братам Бурякам. «Близька довірена особа Буряка мені розповідала, що Янукович просто поставив їх перед фактом, що забирає

Сам маєток – архітектурний ансамбль із кількох будівель. Дорога веде до величезної круглої площі, справа від неї – жилий будинок. Його довжина – майже 200 метрів, він має площу близько 10 тис м2. Окрім двох поверхів, будинок має підвал з високою стелею та дуже товстими стінами

частину земель», – розповів автору один з сусідів маєтку. Також він додав, що 2010 році, коли почалося будівництво, роботами курував Юра Єнакіївський. Однак уже в 2012 році цю інформацію забули, всі почали говорити, що маєток належить Януковичам. В один з візитів автор зробила штук сто фотографій. Це ще було до того, як

люди піднялися на Майдан. Тоді саме для візиту в нове «Межигір’я» я купила будівельну каску, яка потім знадобилася мені на Майдані. Фотографії залишила деяким опозиційним депутатам. А потім зайнялась пошуком доказів. Зразу стало зрозуміло: власники не турбувалися стосовно документів для будівництва, воно, по суті, було самовільним, на

резонанс • суспільство

> Нам треба йти на «Межигір’я» >

самозахоплених землях. А хто в цій країні може вести самовільне будівництво на землях державної резиденції Конча-Заспа? В один з походів у маєток мені вдалося дізнатися назву фірми, що будує – ТОВ «Єдітепе». Від цієї компанії вдалося протягнути цікаву ниточку. Вона нещодавно перебувала на стадії банкрутства. В Інтернеті можна знайти судові документи, в яких арбітражним керуючим ТОВ «Єдітепе» був зазначений Микола Васильович Гончаров. Цей же чоловік у 2009 банкротив іншу донецьку компанію «Азовмех». Останню фірму, певно, було дуже цікаво банкротити, адже на її рахунки перед цим впали величезні кошти на будів-

ництво каналу Дунай-Чорне море. Цей канал Україна риє десятки років, а він постійно безсовісно замулюється, а разом із тим «замулюються» державні кошти. І що мене особливо зацікавило – під час банкротства «Азовмеху» кредиторам підігравало керівництво фірми. Спочатку керівником «Азовмеху» значився Дмитро Зайцев, потім – Вадим Трушкін. Це відомі автору особистості. Вони у 2011 році забрали в ірландського власника універмаг «Україна», а також у держави Україна золоті копальні в Закарпатті. Ірландські газети в 2012 році друкували розслідування, де пишуть, що універмаг «Україна» рейдерським чином забрала у ірландського банку родина

Януковичів, а золоті копальні офіційно зараз належать бізнес-партнеру міністра МВС Віталія Захарченка, хоча де-факто теж відійшли Януковичу. Отже, одну ниточку зв’язків цього шикарного будівництва з Януковичем автору вдалося намацати. Також під час одного з візитів до маєтку мені вдалося позичити план розташування всіх об’єктів, у тому числі комунікацій на території маєтку. Для Януковича, який просто параноїдально турбується про свою безпеку, це був справжній удар. Адже після публікації цієї карти довелось би вкладати великі кошти в перебудову, заради безпеки. А я збиралася її публікувати. Взагалі, я розуміла, як мені важливо

резонанс • суспільство

поспішити викласти цей матеріал. Однак я не встигла і вважаю, що це стало причиною нападу на мене. Адже про мої плани було відомо. Я особисто приїжджала на маєток, показувала посвідчення і вимагала мені повідомити, що це за будівництво. Вони знали, що у мене є фото, адже під час пікетування Медведчука я загубила у сутичці з його охоронцем мобільний телефон, на якому було кілька десятків якісних фотографій нового «Межигір’я». Я знаю, що після втрати карти в маєтку всі стояли на вухах, а позаяк я до цього публікувала план будинку Януковича на мисі Айя, і я приїжджала в Конча-Заспу, це все прив’язали до мене.

> Нам треба йти на «Межигір’я»

Мабуть, була спокуса примусити мене замовчати. Вони могли сподіватися, що разом зі мною пропадуть мої матеріали, адже вони були неопубліковані. Вони певно думали, що журналіст повинен тримати в таємниці ексклюзивні матеріали. Тільки вони не знали, що мене не хвилював ексклюзив, нове «Межигір’я» мене цікавило виключно як слабке місце Януковича для тиску Майдану. Коли мене били по голові на Бориспільській трасі, і я вирішила, що мене вбивають, моєю думкою було: «Добре, що матеріали по новому «Межигір’ю» не помруть разом зі мною». Проте я виявилася живучою. Коли я опинилася в лікарні, і моє здоров’я пішло на покращення, почали від-

буватися цікаві речі. Непублічний Юрій Іванющенко (Юра Єнакіївський), про існування якого в країні до 2010 року знала лише обмежена кількість людей, розвів небачену активність, він почав розповідати в політичних кулуарах, що це його маєток. Поведінка абсолютно неадекватна його психотипові. Хіба що його про це попросили. А попросити його могла лише одна людина – Віктор Янукович, щоб в інформаційний простір не прорвалася небезпечна для нього інформація. Адже Віктор Федорович прекрасно знає, що в країні, де немає коштів, щоб добудувати лікарню для онкохворих дітей, люди не можуть нормально сприйняти будівництво ще

одного «Межигір’я», яке куди пишніше за попереднє. Хтось може повірити, що Юра Єнакіївський дозволив би собі будувати маєток пишніший, ніж у «царя»? Хтось може собі уявити, що він би відмовився, якби Янукович наказав йому публічно захистити «царську» власність? І навіть, якщо я помиляюся, і якщо той маєток таки Юрія Іванющенка. Це нічого не означає. Будівництво в Конча-Заспі заслужило отримати статус «Межигір’я» номер два. Це дуже пишний маєток. Найрозкішніший в Україні, має всі перспективи опинитися в світовому топі. Я сподіваюся, українці не будуть чекати, коли офіційно в нього вселиться спадкоємець Віктора Федоровича на пре-

зидентському троні України, або «смотрящий» Януковича Юрій Єнакіївський. Ера «єнакіївських» та їхніх «Межигір’їв» закінчилася, коли повстав Майдан. Треба довести справу до кінця. Янукович стає слабкішим, коли забрати його цяцьки. Київ і так наш, ми не повинні вмирати на нашій Європейській площі, ми повинні йти на Межигір’я. Йти великою масою. Щоб нас там було не менше ста тисяч. Це важко, це смертельно ризиковано. Але без цього ніяк, без цього нас будуть стріляти невідомі в центрі Києва чи виловлювати по одному та бити до смерті біля наших будинків.

резонанс • суспільство

Тетяна Чорновол

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності:

переваги і недоліки

Олексюк Назар Миронович, керуючий партнер Юридичної компанії «Перітус Консалтинг», адвокат e-mail: office@peritus.com.ua www.peritus.com.ua, +380 96 426 52 10 вул. Художня,2 Спрощену систему оподаткування, обліку і звітності ввели в Україні більше 15 років тому з метою сприяння розвитку малого бізнесу. Весь цей час точаться дискусії про доцільність її існування, про плюси і мінуси оподаткування на її основі. Звичайно, як плюсів, так і мінусів є доволі багато, що залежить від умов здійснення підприємницької діяльності, господарських операцій суб’єкта підприємницької діяльності, від величини його прибутку тощо.

До переваг спрощеної системи слід віднести звільнення від сплати податків та зборів, передбачених ст. 297 ПК України (до них належать земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовують для провадження господарської діяльності; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, податок на прибуток підприємств тощо), що тягне за собою зменшення документів бухгалтерського обліку та документів, які потрібно подавати для звітності у відповідні органи. Надання права вибору щодо сплати ПДВ; значне спрощення процедури обчислення об’єкта оподаткування для визначення сум єдиного податку. Згідно п.16 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України для платників податків, які застосовують спрощену систему оподаткування, з 01.01.2014 р. запроваджують нову форму податкових перевірок – електронну. Крім того, спрощену систему оподаткування з часом удосконалюють, вона стає все зручнішою, наприклад, з 2013 р. для платників 1 та 2 групи встановлено податковий період в один рік (до цього – квартал). Зазначене нововведення спростило процедуру ведення бізнесу, вчетверо зменшило обсяг звітності для вказаних підприємців, скоротило витрати робочого часу. Недоліками спрощеної системи оподаткування є:

консультація • суспільство

Суб’єкти господарювання, які перебувають у 1 та 2 групі платників єдиного податку сплачують податок незалежно від результатів господарської діяльності, тобто навіть якщо у них за податковий період дохід дорівнює нулю. Для 1 та 2 групи платників податків потрібно сплачувати податок в розмірі від 1 до 10% та від 2 до 20% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Конкретний розмір єдиного податку встановлюють місцеві ради, в різних місцевостях він може значно відрізнятися. Відповідно ставки єдиного податку на 2014 рік становлять: – для першої групи єдиного податку – в межах від 1 до 10 % розміру мінімальної заробітної плати, тобто від 12,18 грн дo 121,80 грн; – для другої групи єдиного податку – в межах від 2 до 20 % розміру мінімальної заробітної плати, тобто від 24,36 грн дo 243,60 грн. На перший погляд, дивлячись на встановлені для сплати єдиного податку цифри для 3-6 групи (3 відсотки у разі сплати ПДВ та 5 у разі включення ПДВ у склад єдиного податку для 3-4 групи та 5 у разі сплати ПДВ та 7 у разі включення ПДВ до єдиного внеску), вони є меншими від 18% на загальній системі. Але на спрощеній системі оподаткування податок сплачують з доходу платників податку. Дохід відповідно до ПК України – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,

матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їхніми межами; а на загальній системі – з прибутку, який визначають шляхом зменшення доходу на суму витрат, які включають при визначенні оподаткованого прибутку. Тобто доцільність переходу на спрощену систему залежить від ступеня рентабельності бізнесу: якщо у підприємства є високі прибутки, відсоток витрат у доході є невеликим – краще вибрати спрощену систему; якщо ж рентабельність діяльності невелика – краще перебувати на загальній системі оподаткування. Звичайно, можуть бути ситуації, коли грошова сума, яку потрібно сплатити

як податки за загальної та спрощеною системою оподаткування, приблизно однакові, чи на загальній системі дещо менші, тут потрібно вибирати, що вас більше турбує: більші суми податку, але спрощена звітність чи менші податки, але загальна звітність? Ще одним недоліком спрощеної системи оподаткування є те, що платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (291.6 статті 291 ПКУ). З чого можна зробити висновок, що юридичні особи-платники єдиного податку не мають права здійснювати бартерні операції, операції переведення боргу, переуступлення права вимоги боргу, вексельні

операції, тобто погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом, ніж грошовим. Вищезазначена інформація лише ілюструє деякі переваги та мінуси перебування на спрощеній системі оподаткування вцілому. Для визначення, яку систему оподаткування доцільніше вибрати конкретному суб’єкту підприємницької діяльності, потрібно володіти сукупністю всієї інформації про перелік господарських операцій, які здійснює підприємство, кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах, обсягом доходу, рентабельністю платника податків та рядом іншої інформації, на основі якої можна надати правову консультацію щодо вибору системи оподаткування.

консультація • суспільство

бізнес • суспільство

> 7 правил бізнесу від Дена Кеннеді 5. Цифра «ОДИН» обов’язково вкусить вас за дупу, якщо ви не підстрахуєтеся. Один – це найгірша цифра для будь-чого взагалі. Ваш дохід надто залежить від одного фінансового рахунка, одного продукту, однієї послуги, однієї реклами, однієї події в році, одного дистриб’ютора, одного будь-чого. Взаємозамінність, і, коли це важливо, розподіл функцій та обмін функціями. Взаємозамінність передбачає, що кожен вчиться виконувати роботу кожного. Розподіл функцій – це два працівники на неповному робочому дні замість одного на повному. 6. Треба тримати поруч тільки тих людей, які розуміють і цінують значущість твого часу і поводять себе відповідно. Це непросте розуміння, і з часом воно слабне. Близьке знайомство породжує фамільярність. Вам доведеться час від часу знову вимагати поваги і виштовхувати з бізнес-стосунків тих, хто не цінує вашого часу. Якщо ви дозволите вештатися поруч людям, які не знають ціни вашого часу і не поважають його, у вас не буде шансу вижити. 7. Телефон, як на мене, є ворогом номер один для вашої продуктивності. Ваші люди будуть з ним у змові, доки ви їх не відучите. Людей привчили, що треба піднімати слухавку, коли дзвонить телефон, і вони думають, що ви маєте поводитися так само. Вдома, у свій вільний час, вони в милі вистрибують з ванни, зриваються з-за столу під час родинної вечері, щоби відповісти на дзвінок. Дивно, як більшість з нас затероризована винаходом містера Белла. Дзвонить – бігти, відповідати. Ну чи не дурня? У житті нема нічого, розумієте, нічого, що не можна відкласти на годинку. Чи навіть на кілька годин. Вам треба перенести таке ставлення і на роботу. У різних людей різні рівні контролю телефонних відволікань, але ніхто не має бути завжди доступним для телефонних дзвінків. Це все одно, що ходити вулицею з табличкою «Копни мене» на спині. Якщо ви постійно приймаєте вхідні дзвінки, значить, постійно перериваєте роботу над чимось, важливість чого вам відома, заради того, про важливість чого ви навіть не здогадуєтеся. Ви віддаєте контроль свого часу невідомому. І майже щовечора ви будете виснаженими, але не встигатимете зробити запланованого.

бізнес • суспільство

Україна зробила свій вибір! Наприкінці 2013 року ПАТ «Ідея Банк» переміг у номінації «Депозитна програма року» в престижному міжнародному конкурсі «Вибір року». Почесну нагороду «Депозитна програма року №1 в Україні» вручили Голові Правління ПАТ «Ідея Банк» Андрію Вікторовичу Рязанцеву на урочистій церемонії нагородження переможців конкурсу. Механіка визначення претендентів на звання «найкращих» у конкурсі-фестивалі «Вибір року» непроста та передбачає всебічне оцінювання позицій товару чи послуги на ринку. Систему оцінювання базують на дослідженні надання переваг українців певним товарам та послугам. Переможців визначають за результатами всеукраїнського маркетингового дослідження компанії TNS Ukraine. Матеріали дослідження передають на вивчення експертної ради з 250 осіб, які оцінюватимуть якість товарів та послуг. Іміджеве позиціонування та просування товарів і послуг на ринку оцінюють представники провідних рекламних агенцій та експертне журі України. Аудит та підтвердження результатів конкурсу здійснила міжнародна аудиторська компанія Deloitte. Перемога ПАТ «Ідея Банк» у Міжнародному фестивалі-конкурсі «Вибір року» в Україні у номінації «Депозитна програма року» стала можливою завдяки наполегливій праці команди Банку та ноу-хау, запозиченим у материнського фінансового холдингу Getin Holding S.A., а також вигідним умовам депозитних програм, простоті та прозорості банківських продуктів, які обирають все більше українців. Міжнародний фестиваль-конкурс «Вибір року» проводять в Україні з 2001 року. Це щорічний загальнонаціональний проект, який визначає та популяризує найбільш якісні та відомі товари і послуги на українському ринку. За цей період роботи в конкурсі взяли участь понад 120 міжнародних та українських компаній у 190 номінаціях. Основна мета проекту – комплексне оцінювання якості та популярності конкретного товару чи послуги серед споживачів та експертів-професіоналів.

«Перемога у такому авторитетному міжнародному конкурсі як «Вибір року» дуже важливою для «Ідея Банку», – коментує Голова правління ПАТ «Ідея Банк» Андрій Вікторович Рязанцев. – Оскільки вона свідчить, що продукт, який пропонує Банк, насправді відповідає потребам наших клієнтів, а ми обрали вірну стратегію роботи на ринку – інноваційність продуктів та сучасний підхід до продажів, а також забезпечення високого рівня обслуговування клієнтів». «Це не єдина нагорода, яку цьогоріч отримав «Ідея Банк». В рамках Міжнародного конкурсу «Банк, якому довіряють-2013» (за версією журналу «Банкиръ»), Банк визнали найкращим у двох номінаціях: «За якісний банківський сервіс» та «Кращий банк за якістю банківських продуктів, послуг та проектів для клієнтів», – розповідає Анна-Марія Романчук, експерт з PR «Ідея Банку». – Адже філософія роботи нашого Банку полягає в індивідуальному підході до обслуговування та роботи з кожним клієнтом, впроваджені простих та зрозумілих клієнтам продуктів, розробці нових спеціалізованих та актуальних для ринку депозитних програм». Саме ця нагорода надихнула банк на створення нової рекламної кампанії, основним гаслом якої є «Він вже обрав Банк, якому довіряють».

гроші • суспільство

Успіх в оренду Часто можна почути, що про успішність чоловіка завжди говорять його годинник та взуття. Чи багато задумуються, що про успіх його бізнесу найкраще розкаже офіс, в якому цей бізнес розташований? Завітавши в сучасний, красивий та стильний офіс у самому центрі міста, в кожного, безперечно, складеться позитивне враження про компанію. Відтепер у Львові успіх можна орендувати! Саме так: винаймаєш приміщення у новому надсучасному комплексі на вулиці Наливайка у Львові – отримуєш ідеальний офіс, в якому вже точно буде успішною кожна справа. Гарантією цьому є також безпосередня близькість до ключових бізнес-об’єктів, банків та найкращих львівських ресторанів і кав’ярень. Відтак ті, хто обрали бізнесцентр RIUS, завжди будуть

бізнес • суспільство

не тільки в центрі міста, а й в центрі усіх його подій. Бізнес-центр у поєднанні з торговою галереєю преміум-класу, готелем, вишуканим рестораном та івентінфраструктурою – це мрія кожної успішної людини. RIUS – реалізація її в життя. Комплекс площею майже 10 тисяч квадратних метрів розташований у діловій частині Львова – на одній із невеличких центральних вуличок. Значною його перевагою є багатофункціональність. Він збу-

дований за формулою «3 в 1» – офісний центр, готель та торгова галерея. В основі сучасного семиповерхового центру – торгова галерея площею понад 800 м2, на чотирьох поверхах розташований офісний центр класу А (до речі, єдиний такого рівня в діловій частині міста!), а у ще двох – вишуканий готель. Завдяки ефективному проектуванню поверхів, а також вільному плануванню офісів, клієнти можуть створити під свої потреби саме той інтер’єр, про який завжди мріяли. Додатком до світлих та просторих приміщень з панорамою історичного Львова у комплексі є купол з оглядовою терасою на самому вершечку будівлі. Його також можна орендувати та облаштувати затишне кафе чи ресторанчик, який гарантовано користуватиметься популярністю завдяки неймовірним пейзажам старого міста. Якщо ви думаєте над розширенням ресторанного бізнесу, купол у RIUS – це прекрасний вибір. Вперше у Львові сучасний готель облаштований у рамках багатофункціонального комплексу. 54 номери на двох поверхах вирізняються затишним інтер’єром, індивідуальними терасами та краєвидами на історичну частину Львова.

Провести тренінг, ділову зустріч чи конференцію ви зможете також у RIUS. Конференц-зал місткістю до 140 осіб обладнаний усією необхідною технікою, яка забезпечить вам комфортні умови роботи. Також тут вам допоможуть в організації заходу та харчуванні учасників, проведенні кавоперерв. Безсумнівною перевагою комплексу є також розвинута інфраструктура та транспортна розв’язка. Усі знають, як важко знайти місце для паркування у центрі міста. RIUS подбав про це і тепер партнери бізнес-центру не турбуватимуться про те, де залишити свої авто у насиченому трафіком центрі міста – до послуг клієнтів та орендарів комплексу комфортний підземний паркінг. Торгово-офісний центр RIUS – це соціально відповідальний бізнес, який підтримує стратегію розвитку велоінфраструктури у місті Львові. Для партнерів та відвідувачів центру встановлено дві парковки: з боку вул. Наливайка та у підземному паркінгу. Знайти місце їхнього розташування можна за спеціальним ознакуванням. І не варто хвилюватись, що хтось може викрасти ваш велосипед чи інше майно – безпека є однією з найважливіших складових якісного офісно-

го центру. Комплекс RIUS оснащений найсучаснішою охоронною сигналізацією, системами спостереження, а також пожежною сигналізацією та аудіосповіщенням. Крім того, цілодобова охорона забезпечить спокій та безпеку кожної людини, що перебуває в офісному центрі.

Оформити заявку на оренду офісних приміщень та торгових площ можна на офіційному сайті комплексу www.rius.com.ua. Отримати додаткову інформацію – за телефоном (032) 297 18 78 або (096) 955 44 33.

бізнес • суспільство

захоплення стор. 28-43 >

Від Луганська до Карпат фанат фанату – друг і брат Євромайдан примирив навіть таких несхильних до компромісів людей, як футбольні фанати. У зв’язку з потребою захищати людей від «тітушок» та свавілля влади, фанати більшості українських клубів уклали перемир’я. «В українському суспільстві зараз склалася дуже непроста ситуація. Зокрема, у деяких фанатських рухів вже почалися проблеми у своїх містах з органами «правопорядку» та місцевою «владою» виключно тому, що представники цих рухів публічно висловили свою мирну громадянську позицію, на яку вони мають повне право. У зв’язку з цим ми вважаємо, що продовжувати будь-які протистояння між собою – це злочин, який зіграє проти нас же самих і в підсумку тільки погіршить сьогоднішню ситуацію в суспільстві. Враховуючи вищесказане, ми прийняли рішення укласти перемир’я між рухами фанатів різних клубів на невизначений термін», – ідеться в зверненні керівників ультрас. Скажімо, вони вирішили заборонити образи щодо уболівальників та символіки інших клубів, бійки між фанатами і створити механізми контролю заради уникнення будь-яких конфліктів між уболівальниками. Нагадаємо, що українські фани не такі агресивні, як, наприклад, російські чи британські (в Україні «неписані правила» забороняють використовувати під час конфліктів кастети, ножі, палиці та інші «спецзасоби», якщо вже хочеш битися – голими руками), однак в їхньому

середовищі існують давні ворожнечі. До прикладу, фанати «Карпат», «Дніпра» та «Динамо» віддавна не любляться з представниками Одеси та Запоріжжя. Існують непорозуміння і між іншими об’єднаннями фанів. Утім, зараз ці конфлікти відійшли на задній план. Пояснюють це так: «Те, що фанати спостерігали і відчували на собі протягом багатьох років, в ці місяці відчули багато простих громадян України з різних регіонів нашої країни. Несправедливість, нелюдське ставлення, побої, тортури. Ось те, чим сьогоднішня влада «нагодувала» громадян України (і це не найстрашніші речі, які сталися). Вчора фанати з різних куточків України разом підтримували сім’ю киян Павліченків і говорили «Сьогодні – Павліченко, завтра – ТИ». Як бачимо, на жаль, ми не помилялися, і сьогодні отримати надумані звинувачення та невтішний вердикт від «найчеснішого і найгуманнішого суду в світі» може будь-який громадянин України. Але й не це все є найстрашнішим насправді. Провладні політикани всіх мастей і містечкові «лідери» продовжують вести лицемірну і брехливу гру, протиставляючи одну частину населення України іншій. Уміло маніпулюючи ними ж створеними настроями у людей, вони відверто брешуть, навішують ярлики і, мабуть, дуже хочуть, щоб конфронтація в суспільстві стала незворотним явищем. І люди, яким вони промивали мізки, вже остаточно перестали бачити, в чому і в кому причина переважної більшості проблем України і, зокрема, подій останніх декількох місяців. Саме тому ми вважаємо, що продовжувати будь-які конфронтації у фанатському середовищі в цей момент – злочин проти світлого майбутнього України». Андрій Кожушок

тенденції • захоплення

витрати палива від

3,6 л / 100 км*

НОВА insignia

поєднуючи справжні цінності. opel.ua ПАТ «Галичина-Авто»

вул. Городоцька, 282

тел.: 232 07 72

авто • захоплення спорт • захоплення

*Вартість дзвінків згідно тарифів Вашого оператора. Гарантія 2 роки без обмеження пробігу. Зображення автомобіля наведено для ілюстрації та може відрізнятись від наявних комплектацій. Продавець залишає за собою право на внесення змін в комплектації та ціни автомобілів без попереднього повідомлення. Вказаний перелік опцій наведено для інформації та може входити до комплектації за додаткову плату. Дані наведено для заміського циклу роботи двигуна Opel Insignia седан або хетчбек A20DTH (160 к. с.) МТ6 (мех. КПП). Наведені витрати палива не є експлуатаційною нормою й вимірюються за спеціальною методикою на підготовленому автомобілі в умовах полігона.

На лижах у купальнику! Як на мене, люди, які місцем святкування будь-яких зимових свят обирають море і теплі країни, щонайменше дивні. Але, зрештою, це особиста справа кожного, це смаки і вподобання кожного. А якщо ви вважаєте, що поєднання казкової зими із купанням у морі неможливе, то помиляєтеся. І я розповім вам чому. Виявляється, по всьому світу створюють курорти, які пропонують екзотичний відпочинок, під час якого можна водночас покататися на лижах та позасмагати на пляжі. Тому, готуючись до зимових відпусток, можете сміливо пакувати до валізи теплі светри разом з купальниками. Ось, до прикладу, кілька напрямків, які вразять вас оригінальністю.

Туреччина Так, не дивуйтеся, це кілька років тому нікому і на думку не спало б, що в Туреччині можливий гірськолижний курорт, а сьогодні ця країна продовжує підкорювати серця туристів різноманітним відпочинком. Отже, у Туреччині є особливе місце, яке називають Сакликент, з турецької назва означає «Приховане місто». Цей національний парк розташований біля підніжжя гори Бакирпи. В Сакликенті є лише два підйомники. Один з них крісельний, має протяжність 1400 м і підіймається з висоти 1900 до 2400 м над рівнем моря. Інший витяг – бугельний, має довжину 625 м, підіймається від 1900 до 2100 м. На курорті є три траси: синя, червона і чорна. Але професіонали кажуть, що назва чорної досить умовна.

спорт • захоплення

> На лижах у купальнику! > На курорті можна домовитися про допомогу інструктора, який проведе урок англійською або турецькою мовами, взяти напрокат лижі, сноуборди, санки, костюми й чоботи. Кажуть, що Сакликент – ідеальне місце для початківців. Якщо ви потрапите сюди не у час дитячих канікул, є ймовірність, що на схилі будете самі, а це беззаперечний плюс для тих, хто почувається невпевнено на лижах чи сноуборді. До речі, Сакликент є ще й унікальним місцем, адже тут на самій вершині гори, на 100 м вище, ніж привозить підйомник, працює Національна обсерваторія TÜBİTAK. Влітку тут проходить фестиваль «Шенлик», куди приїжджають, щоб спостерігати за небом.

Індія Чи вдавалося вам колись поєднувати катання на лижах і прогулянку озером з ліліями? Ні? Тоді варто вирушити у індійську область Кашмір, де в місті-курорті Гульмарг у Гімалаях є чудові спуски. А за 60 км від нього розташоване селище плавучих будинків. Усі охочі мають змогу влаштувати прогулянку озером на плавучому будиночку в оточенні цвітучих лотосів та щебетання пташок. Найкраща пора року для відвідин цієї місцини – початок весни. В Гульмарі ще досі лежить сніг, а на озері Дал вже тепло.

Ізраїль І в цьому жаркому місці є хороші лижні траси. На горі Єрмон в Ізраїлі розташований гірськолижний комплекс площею дві тисячі гектарів. А якщо, вдосталь насолодившись лижами, вам захочеться пірнути у морську хвилю, можна

поїхати на пляжі Тель-Авіва. Лише варто зважати, що на них завжди багато відпочивальників.

Гавайські острови Так, виявляється, ви не все знаєте про цю місцину. Мілкий пісок, високі пальми і прозорі хвилі – справжня прикраса Землі та справжній рай для любителів шикарного відпочинку на морі. Але, якщо зажадаєте чогось екзотичного, можете вирушити на гавайський Великий острів, де розташований найвищий у світі вулкан Мауна-Кеа. На схилах цього вулкану можна покататися на лижах. Адже тут лежить сніг протягом зимових місяців. А на вершині Мауна-Кеа є обсерваторія, яку вважають одним з найкращих в світі астрономічних досліднцьких центрів.

Лас-Вегас Говорячи про екзотичні курорти Сполучених Штатів, можна відзначити і найпопулярніше місто казино і клубів – Лас-Вегас. Мало хто знає, що за 70 км від міста працює Las Vegas Ski & Snowboard Resort. Цей курорт багатий на одинадцять спусків. Завдяки сніжним гарматам тут підтримують ту невеличку кількість снігу, якою обдаровує ці краї природа. Штучний сніг дає можливість кататися на лижах протягом усього сезону. До того ж, на курорті завжди сонячно і вкрай рідко буває погана погода. Накатавшись досхочу на лижах і погравши у сніжки, можна відвідати сонячний пляж. До прикладу, теплі павільйони з барами і шезлонгами очікують на відвідувачів у Liquid Pool Lounge. А просторі басейни, повільна річка і значних розмірів піщані пляжі є у готелі Mandalay Bay.

спорт • захоплення

> На лижах у купальнику!

Іспанія Перенестися за півтори години з пляжу в чарівній Салобренії на лижну станцію Pradollano можливо у Іспанії, яка чарує влітку своїми курортами і прозорими водами. Якщо не брати до уваги ці півтори години, то можна сказати, що Sierra Nevada розташована біля Середземного моря. Pradollano розкинулася на південному схилі на висоті 2100 м над рівнем моря. Але, оскільки сонце не залишає шансів снігу на північному схилі, катаються тут. А ще з вершини Velety, яка розташована на висоті 3398 м над рівнем моря за умов безхмарної погоди та ідеальної видимості можна побачити береги Африки. На Borreguiles ведуть два підйомники з кабінками з Pradollano. Звідси лижників розвозять крісельними підйомниками. Біля верхньої станції підйомника розкинулися траси для початківців. До Velety доходить крісельний підйомник на чотирьох «Laguna» і бугель «Zayas». Сюди часто приїжджають туристи саме заради того, щоб в один день спуститися на лижах з гори та скупатися в морі.

Україна А наостанок, щоб не думали, що нас природа обділила, – згадайте Ай-Петрі, що розташований на Південному березі Криму. Кримські гори, звичайно, не Карпати, але у переліку екзотичних зимово-літніх місць відпочинку знайдеться місце і їм. Ай-Петрі – найзасніженіша точка

Криму, перепад висот тут від 1000 до 1300 м над рівнем моря. 60% опадів – це сніг, який тримається з середини грудня до березня. Найкраще їхати у кримські гори для катання на лижах у лютому або березні. Нижня станція канатної дороги, що веде на вершину гори, розташована в Місхорі, а від верхньої станції до лижного селища «Мисливське» залишається 2,5 км. Уся інфраструктура зимових видів спорту на Ай-Петрі – це заслуга Ялтинського гірськолижного клубу. Але як такого гірськолижного курорту на Ай-Петрі немає. Гірськолижний клуб організував для любителів шість трас, які простягаються на 120-1030 м з перепадом висот від 20 до 170 м. У самому селищі є лише дитячий схил, а дорослі – за його межами, на відстані від 1,2 до 6 км. Найдовша і наймолодша траса має протяжність 1030 м при перепаді висот 170 м. Також на «курорті» є сноу-парк. Підйомники усі бугельні з гачками, їх можна брати напрокат разом з лижами. А величезним плюсом, як на мене, є те, що абонементи на усі підйомники діють протягом усього дня. Разових підйомів немає. Можливо, Ай-Петрі і не можна порівняти з іншими іноземними курортами, та й у кримське море не пірнути посеред березня, але якщо ви любите лижі та опинитеся в Криму взимку – зможете гарно провести відпочинок. Дар’я Бура

спорт • захоплення

Тренуватися, щоб не перестаратися Аби зробити якісь власні підсумки прожитого, традиційно маємо дві паузи в році: на тривалі травневі вихідні та зимові свята. Це хороший час, щоб задуматися над прожитим та будувати нові плани. Не виняток і спорт. Адже за рік можна себе «загнати» не лише в повсякденні чи під час роботи, а й у спортзалі. Коли при наближенні свят опускаються руки, і відсутній настрій рухатися далі, це може свідчити про звичайну фізичну перевтому. І тоді треба зробити паузу, якій ідеально пасує цикл новорічно-різдвяних свят. Це особливо актуально, якщо, тренуючись, з різних причин відсутній результат: чи то замало скинув чи набрав ваги. І тут «пішло-поїхало»…

Коли тіло каже: «Досить!» Головних причин морального та фізичного застою не так і багато, проте вони мають великий вплив. Це неправильне харчування, одноманітні заняття та недостатній час для відпочинку. Усе це супроводжують кепський настрій, роздратованість та апатія. Тоді страждає усе: і тіло, і душа. В основі перетренованості – перевантаження нервової системи. Тоді будьяка фізична активність стає мукою, яка гальмує навіть розумову працю. Тож навіть, на перший погляд, звичайний фіт-

нес може завести у глухий кут, в якому знижується працездатність. Втома свого роду є захисною реакцією нашого тіла, яке в певний момент у такий спосіб сигналізує: «Досить, дайте відпочити!». Ознаками перевтоми є фізичне виснаження, погіршення самопочуття, сонливість і нестабільний настрій. Крім того спостерігають зниження силових показників, погіршення координації рухів і необхідність тривалішого часу для відновлень після тренувань. Більше того, перетренованість може викликати цілий ряд фізичних

спорт • захоплення

розладів. Наприклад, ослаблення імунних реакцій організму.

Повертаємося до нормального життя Щоб повернутися до звичного ритму життя, треба небагато. Просто дватри тижні відпочити: забути про тренування і змінити спосіб відпочинку: виїхати за місто чи провести нестандартно кілька днів.

■ Роздільний тренінг

Зміни повинні пройти і в самому тренінгу. Це не залежить від того намага-

> Тренуватися, щоб не перестаратися єтеся накачатися чи, навпаки, скинути вагу. Найефективніше повернути свій організм до нормального стану можна шляхом зміни режиму тренувань. Тобто слід зменшити кількість тренувальних днів, зменшити тривалість заняття і проводити у залі менше часу. Адже впродовж цілого року організму потрібні паузи між інтенсивними тренуваннями. Для цього можна спробувати займатися циклами: інтенсивними та помірними. Зимові свята можуть стати першим відліком такого експерименту. А згодом, підвищуючи інтенсивність тренувань, це потрібно робити повільно, щоб тіло мало змогу адаптуватися. Максимальне збільшення тренувального навантаження не має перевищувати 10% на тиждень.

А щоб відчуття втоми взагалі не наставало, можна чергувати «важкі» та «легкі» дні.

■ Життя без стресу

На роботі дістає шеф, удома сімейні клопоти чи якісь інші негаразди – усе це навіть найспокійнішу людину в один момент може вивести із себе. Тож намагайтеся уникати зовнішніх джерел стресу. Адже вони тільки підсилюють потрясіння від тренувань, витрачаючи енергетичні ресурси організму.

■ Смачно і корисно

Мова не лише про те, що для відновлення життєвих сил організму треба обов’язково снідати. До повноцінного раціону будуть пасувати вітаміни та мінерали, такі як магній і цинк. Адже

вони потрібні для правильного функціонування імунної системи.

■ Сон – основа основ

Вісім годин у ліжку неабияк зміцнюють нас. Сон допомагає тілу впоратися з накопиченим стресом та фізично відновлюватися. Всього лише одна безсонна ніч різко скорочує резерви енергії у здорових чоловіків: запаси енергії знижуються на 5-20%. А тиждень недосипання зменшує рівень чоловічого гормону тестостерону на 15%. Тож, це вагомий аргумент (а, може, один з головних) у прийнятті рішення, яке допоможе повернутися до безтурботного та щасливого життя.

спорт • захоплення

Антон Павленко www.kulturizm.info

Huligan Bikers MFC:

Хлопці, які цінують свободу, швидкість, жінок та пиво Ідея створення мотоклубу з’явилася ще у 2003 році. Декілька друзів, які каталися на мотоциклах разом, зустрілися з однодумцями та вирішили створити своєрідний клуб за інтересами – разом подорожувати на мотоциклах, допомагати один одному, відвідувати разом різноманітні байкерські заходи. Слово «хуліган» періодично лунало на дорогах, де молоді хлопці на мотоциклах додавали собі та оточуючим черговий заряд адреналіну. Молоді енергійні наступники батярів… кому як подобається. Сумнівів щодо назви клубу не виникало ні в кого – тільки «Huligan Bikers Lviv». Клуб створили у 2004 році після мотозльоту «Галицький байкер», був розроблений статут, символіка об’єднання, а в 2006 році з’явився гімн та Інтернет-сторінка. Сьогодні клуб представлений також і в соціальних мережах.

байк • захоплення

З розширенням географії проживання чинних членів клубу було вирішено змінити назву на «Huligan Bikers Club». Об’єднання є неприбутковою громадською організацією, що має на меті популяризацію мотоциклетного руху, мототуризму у Львові та соціально спрямовану благочинну діяльність. Члени клубу періодично відвідують та допомагають сиротинцям Львова та області, проводять різноманітні соціальні акції. На сьогодні «Huligan Bikers Club» є одним з найбільших мотофанклубів України. Кількість його чинних членів нараховує понад 50 осіб і ще 15 чоловік виявили бажання стати «справжніми хуліганами», тому мають пройти випробувальний період. Мотоцикли з характерними наклейками клубу можна побачити не тільки у Львові, але й в Тернополі, Ужгороді, а також закордоном – у Молдові, Латвії, США. В цьому мотоклубі зібралися байкери «з різних епох», наймолодшому – 28 років, а найстаршому – 60. Це енергійні люди з широкими поглядами на життя – бізнесмени, медики, механіки, юристи, депутати, дипломати… мають родини, дітей, внуків, тобто чоловіки, які реалізували себе в житті як особистості. В клубі не існує обмеження щодо марки, класу чи типу мотоцикла. Основне – любити ці транспортні засоби і подорожувати на них. З 2005 року «Huligan Bikers Club» щороку наприкінці травня святкує свій День народження. Цьогоріч відзначатимуть ювілей – 10 років клубу. Святкування триватиме з 30 травня по 1 червня. В програмі заходу – урочистий проїзд колони байкерів вуличками Львова, вперше в Україні виступ мотокаскадерів Skyfighters FMX Show за участі чемпіона Польщі Артура Пузьо. Попереду ще багато клубних мандрівок та інших цікавих мотозаходів. А моторух та мототуризм зокрема в Україні набуває все більшої популярності та широкого розповсюдження. «Світ – це книжка. А той, хто не подорожує, читає лише одну сторінку», – так говорив св. Августин. Бажаю нашому клубу прочитати ще не один том… Ігор Палига, бакер, директор клініки «Альтернатива»

байк • захоплення

Ловись, рибко, велика… і велика Як я виграв Кубок України з нахлисту. Частина 3 Частини 1-2 – у №17-18

Персональні секрети Мабуть, прийшов час розкрити деякі флай-бокси. Ясна річ, що перед та під час змагань ніхто особливо не кричав, на що він буде ловити. Коли ще до початку турніру Степан Чех успішно ловив французьким підліском, то на моє запитання: «На що?» відповідав: «Курноцик» або «Фезентейл». Це правда за тим лише винятком, що фезентейлів може бути тисяча різних модифікацій. Взагалі на Ріці було б найлогічніше ловити на фезентейли, в основному на оливкові. Такий висновок зробить кожен, хто бодай трішечки попорпається під річковим камінням. Андрій Коваль говорив, що ловив на «шоколадки». Це з тієї самої опери, що й фезентейли. Якщо хвіст, тіло і обмотку роблять приблизно однаково, то вгадати який торракс, а також колір та розмір голівки практично нереально. Ясно, що в кожного були свої секрети і заготовлені фрази на надокучливі запитання: «На що зловив? – На німфу…» Чимало часу я присвятив роздумам. Бо не може бути, щоб риба на пулі Андрія ловилася на «шоколадки», а на моєму – ні. Можна зважати на відмінності під час виготовлення торракса – помічено, що Андрій дає да-

бінгу зовсім трішки, а от я не шкодую, особливо, коли вода нечиста. Ні, тут справа в іншому. У проводці. На змаганнях можна ловити трьома мухами. Логічно, що знизу важка, легша німфочка – посередині, а на верхню, як правило, ставлять невеличку мокру мушку. Можуть бути, звісно, й інші варіанти. Так от – можна проводити ці мухи зі швидкістю течії, можна вести їх швидше, аніж течія. Так само можна контролювати глибину занурення нижньої німфи. Очевидно, Женя, Андрій

рибалка • захоплення

та Степан одразу ж зрозуміли що до чого. Не так суттєво, які в них були мухи, головне те, що вони вели їх з потрібною швидкістю. На жаль, я не знаю деталей – не наважився розпитати про персональні секрети. Зізнаюся, що саме швидкість є моєю провальною стороною, напевно, саме тому я і обриваю таку велику кількість мух. Треба ще багато вправлятися… Але на Ріці працювали не лише німфи, але й сухі мушки. Точніше – емерджери (перехідний етап комахи, яка

> Ловись, рибко, велика… і велика > піднімається з дна на поверхню, щоб побачити білий світ). Я вже згадував, що коли Іван відкрив мій флай-бокс, то сказав, що ловити тут нема на що. Для нього бойова муха – це «зайчик». Насправді цей емерджер доволі простий. Отже, берете шрімпівський гачок, тонку монтажну нитку, коричневий дабінг суперфайн, трохи світлого CDC і, увага, надзвичайно дефіцитний матеріал – праву лапку білого закарпатського зайця, застреленого 15 грудня, о 14:30 на горі з видом на Ріку (жарт, звісно). Але про ніякий замінник навіть мова йти не може. Цю секретну муху мені показали на пару Іван і Міша. Спершу треба відрізати трішки волокон з ноги зайця, прив’язати до гачка світлішим кінцем догори. Решту під конусом слід зрізати, отримуючи основу для тонкого, але конусного тіла з коричневого суперфайну. Обмотуємо ним тіло так,

щоб залишилося кілька міліметрів до початку крила. Тут можуть бути варіанти – або обмотка з CDC (без основи) або зі спектрадабінгу. Виходить доволі простий, але ефективний емерджер. Щодо крила із зайця, то його можна замінити білим CDC, але як ви знаєте, після контакту зі слиною риби CDC намокає, і з ним важко працювати. Натомість заєць має «імунітет» – достатньо трішки просушити мушку.

Не кількість, а стабільність Якщо хтось думає, що на нахлистових змаганнях головне – наловити багато риби, він дуже помиляється. Ключовим фактором успіху є стабільність. Тобто, якщо спортсмен упіймав першого дня 5 харіусів, а наступного не зловив нічого – переможцем йому не бути. Підрахунок ведуть за сумою виступів у двох днях. Насправді система підрахунку досить складна, найкраще її розуміє Женя Федоренко, отже, він і підводив підсумки. Але поки до результатів справа не дійшла. На вечірньому (завершальному) етапі мені випало судити Володимира Пугача, який «замінив» Мирона Федоровича. До цього я трішки чув про Володимира, але не був з ним особисто знайомий. У соцмережах бачив його творіння – неймовірної краси дерев’яні флай-бокси ручної роботи. На останній десятий пул нас повіз Василь Гримут. Учотирьох ми розташувалися на передньому сидінні його фургона і намагалися оминати ями, що нам не вдавалося, звісно. Коли приїхали і розмістилися, то Володи-

рибалка • захоплення

> Ловись, рибко, велика… і велика >

мир вирішив ловити на одну німфу, що доволі незвично для наших умов, навіть неефективно, але це – справа смаку. До речі, німфа була у нього непроста – її зв’язав чемпіон світу Яромір Карафіат… Однак на неї клювали лише бистрянки, а от харіуси десь поховалися. На моєму вчорашньому пулі ловила Ганна, яка, схоже, підтвердила свій насправді серйозний рівень і змогла розкусити цю ділянку швидше за мене. Принаймні пройшло не так і багато часу, коли її рука потягнулася за підсаком. З одного боку, я дуже зрадів за Ганну, яка також втекла від нуля, а з іншого подумав, що в Андрія Коваля та Жені Федоренка також все в порядку з кльовом риби. Коли ми вже поверталися, в Ганни було два харіуси. Таким чином я остаточно заспокоївся і змирився з тим місцем, яке вже буде. Все ж я мав бути вище, аніж на

дев’ятій позиції, отже, покращив минулорічний показник. Коли ми прийшли до табору, Женя сидів за столом і підсумовував бали. «Скільки? – тихо спитав я у нього. – Нуль»… Знову ж таки, якщо я не помилявся, то це вже було щонайменше друге місце для мене. Залишалося дочекатися Андрія. Нарешті він вигулькнув з-за машини, веселий і щасливий. За ним йшов Нестор – його суддя, несучи в руках протокол, де було 17 балів – сім харіусів і одна форель. Тільки-но я хотів привітати Андрія з перемогою, як Нестор сказав, що це жарт – у них також нуль… Таким чином першою у цьому етапі стала Ганна, друге поділили ми з Максом – увечері він також упіймав одного харіуса. Однак першого дня вони мали прикрі нулі… Мої математичні таланти у школі викликали сумніви, але цього разу

рибалка • захоплення

виходило, що я вибирався на перше місце в загальному заліку. Виявилося, що окрім мене не було нікого, хто б упіймав щось і в п’ятницю, і в суботу. Таким чином краєм вуха я почув, як Женя підтвердив мої розрахунки. Саме тоді я вперше повноцінно подивився на Кубок і узяв його в руки. Важкий. Дуже важкий…

Елемент фарту Нагородження пройшло дуже швидко, я навіть не встиг злякатися. Так сталося, що в моєму житті були різні дипломи з університету, похвальні грамоти і таке інше. Але ніколи не вдавалося виграти кубка. Тепер же я стояв поруч з друзями, тримаючи в руках диплом, кубок і пакет з призами, а на шиї блищала медаль. Це, звичайно, було дуже приємно. Одразу після за-

> Ловись, рибко, велика… і велика кінчення офіційної частини я підійшов до перила над прірвою, щоб подивитися на Ріку. Може це трохи пафосно, але я тихенько сказав їй: «Дякую». Поділюся певними думками щодо річки – не йдеться конкретно про Ріку. У мене є певні правила і принципи, від яких я не відступаю. Воду треба поважати. Тому я ніколи не «бігаю» по ріці, а пересуваюся дуже повільно, крок за кроком шукаючи тверду основу. Так було, коли я ходив у забродах, так і є зараз, коли на моїх черевиках стоять шипи від Simms. От чомусь мені здається, що коли ти бігаєш по ріці, то чимось її ображаєш. Ріка непередбачувана і навіть трохи містична. Як ти до неї, так і вона до тебе. Ось такі мої думки… І, звичайно, я ще раз хочу подякувати друзям-суперникам за допомогу. Так вийшло, що ледь не кожен учасник, так чи інакше вклав свою лепту в мою перемогу. Наприклад, Ганна показала мені як ловити форель; Юра Гудзь возив мене у своїй машині, за пивом розповідав про тактичні моменти, коли я ще зеленого поняття не мав про те, чим німфи від мокрих відрізняються; Андрій і Макс допомагали мені вникнути у нахлист, показували як в’язати робочі мухи; Степан Чех поділився секретами французького підліска; Діма Петруняк дав поштовх до творчості й можливість розширити асортимент своїх мух, а також позичив вудку, якою й зловив двох харіусів; Міша з Міжгір’я та Нестор завжди знаходили час зустрітися зі мною, коли я приїжджав у їхні краї, возили на секретні та улюблені місця; Діма «Поплавок», який не брав участі в змаганнях, розповідав масу історій про форель та харіуса: як, коли і на що їх ловити; Ар-

тур Шіц зробив такий Кубок, за який варто було гризти землю; Юра Жиденко морально налаштовував мене; Іван з Міжгір’я дав корисні поради щодо мух та місць; його земляк Василь готував надзвичайно смачно, що давало сили махати волосінню; Леся Чех постійно підтримувала і говорила, що зробила на мене ставку, а їй говорив, що це вона даремно задіяла; нарешті, мій Юра, який пропустив нагородження, бо десь загубився на ріці, – це взагалі окрема історія: ми з ним півсвіту об’їздили; Богдан Цебрик, діяльність щодо збереження цінних риб якого мене надихає, нарешті, Женя Федоренко у 2005 році написав статтю про нахлистовий виїзд в Карпати, яка мене страшенно захопила, і яку перечитав уже сотню разів… Цей перелік можна продовжувати. Дякую вам усім і щиро – за добрі та теплі слова, за жарти, за усмішки, за підтримку, за шашлики і пиво, за дзяму й сало. Я неймовірно радий, що маю можливість бути разом з вами, сидіти за одним столом, говорити про близькі душі речі, ловити на одній ріці, запускати та відпускати рибу. Звичайно, перемогти в змаганнях дуже приємно. Однак це не робить мене кращим чи майстернішим за будь-якого іншого учасника турніру. Уся справа в чистому щасті – це треба визнати. Спершу я шкодував, що кубок перехідний. Але потім подумав, що це правильно. Одна людина не може володіти такою красою – цей трофей належить усім нам. І наступного року він прикрашатиме помешкання когось іншого… Ростислав Ящишин

рибалка • захоплення

Іван

Фернандес Анайя, спортсмен

Історія справжнього чоловіка Розкажемо У

його вчинок.

сьогодні одну історію про справжнього чоловіка і грудні

2012

року в Іспанії проводили легкоатлетичні

змагання з великим призовим фондом. найсильніші спортсмени світу. фініші.

Цікава

них брали участь

ситуація трапилася на самому

Кенієць Абель Мута, що є бронзовим призером Олімпійських Лондоні в бігу на 3000 метрів з перешкодами, впевнено вийшов у лідери, але, не добігши близько десяти метрів до кінця дистанції, зупинився. Він помилково вирішив, що вже перетнув фінішну межу і почав вітати глядачів, які своєю чергою іспанською намагалися сказати йому, що він трохи не добіг. Другим до фінішу наближався іспанець Іван Фернандес Анайя, який міг би скористатися помилкою кенійця і зайняти перше місце, але замість цього він почав підштовхувати Абеля в спину, показуючи на фінішну межу. Після забігу Іван прокоментував свій вчинок так: «Мені важливіше зберегти гідність, ніж виграти золоту медаль». ігор у

відпочинок стор. 44-59 >

Північна Італія – подарунок для коханої Ще зовсім трохи, і настане найромантичніший день року, а від нього незабаром – найжіночніший. Коротше, ми попали. Треба готуватися і готувати подарунки. Цього разу пропонуємо та рекомендуємо вражати коханих подорожжю чи подорожами в Північну Італію. Там для жінок просто рай: романтика і брендові магазини на кожному кроці, тому вони не сумуватимуть та обов’язково лишаться задоволеними, проте вам доведеться витратитися. Отож, у лютому-березні їдемо у Венецію, Мілан та Верону. Зробити це дуже легко, адже у перші два міста зі Львова є прямий лоу-кост-рейс. А щоб охопити всі три, можна прилетіти, до прикладу, в Венецію, а повертатися додому з Мілану.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Венеція Почнемо ми із зірки Адріатики, куди, безперечно, мріє хоч раз потрапити кожна жінка. Венеція прекрасна та романтична сама по собі, а якщо врахувати те, що цьогорічний карнавал триватиме з 14 лютого до 3 березня, то повезти кохану сюди в період між Днем закоханих та 8 березня – святий обов’язок кожного мужчини. В рахунок подарунка, а не замість, звісно ж ;) Але, гострячи лижі до Венеції, слід пам’ятати, що там зараз можуть пригодитися гумаки. Адже в той час, коли в «нормальній» Європі падає сніг, Венецію заливає дощ. Тому гумові чоботи можуть стати в нагоді на повному серйозі. Адже потоп у Венеції всюдисущий: у воді стоїть площа Сан-Марко, вода наповнює головний собор міста, вулички та провулочки. Багато де для пересування встановлюють пантони. Проте все одно вони є далеко не усюди. Тут і стануть у нагоді гумові чоботи до колін або навіть вище. У Венеції багато цікавезних місць, але про них немає сенсу розповідати, оскільки, потрапивши туди з коханою в час карнавалу, нічого іншого крім цього дійства вам не світить. Тому варто запам’ятати основні події карнавалу, як от спускання Ангела з кампаніли собору Сан-Марко. Їх насправді не так багато, адже основне все проходить за зачиненими дверима – у палацах, концертних залах, кав’ярнях, ресторанах. Квитки туди коштують недешево, а до того ж ще варто додати ціну прокату костюма, і виходить, що відвідини найскромнішої імпрези обійдуться у 200 євро. Проте можна легко обійтися і без цього, адже святкова атмосфера буде усюди. Стільки цікавих, незвичних і неймовірно красивих костюмів ви ще точно ніде не бачили, адже для венеційців маскарад – частина їхнього життя. Отож, просто купуєте маски, гуляєте Венецією. На площі Сан-Марко постійно стоятиме сцена, де завжди щось відбуватиметься.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Верона Другою у нас за планом Верона. Цікавих місць тут теж вистачає. Мають місцеві і свій Колізей (Arena di Verona), і гарні площі, вулиці, палаци. І річку. Проте найвідомішим місцем тут є оповитий Шекспірівською історією вічного кохання будинок Джульєтти, а точніше його балкон. Звісно, усі знають, що ніяка Джульєтта на цей балкон жодного разу не виходила, проте це не заважає йому бути найпопулярнішим місцем Верони. До нього приходять сотні людей щодня, навіть якщо у місці злива, холод чи неймовірна спека. Тут можна і в будинку походити, і під балконом постояти, і біля пам’ятника Джульєтті сфотографуватися, і записку любовну з побажанням вічного кохання залишити. Але не балконом єдиним тішить Верона. Для відвідин тут доступні багато цікавих місць, адже місто належить

до тих, де прекрасно вціліло чимало пам’яток архітектури доби Древнього Риму та Відродження у первозданному вигляді. Чого варта лише Arena di Verona – чудово збережений римський амфітеатр, який є третім за розміром у цілій Італії. Тут в теплу пору року часто проводять концерти та інші цікаві заходи. За уламками історії приблизно того ж періоду варто завітати на вулицю Порта Борсарі (Corso Porta Borsari), яка колись була головною у цьому древньоримському місті. Ну а центром міста є красива і точно неповторна площа Ербе (Piazza Erbe). Раніше тут збиралися купці, знатні міщани, а сьогодні розкинулися кафе, сувенірні прилавки для туристів. А оточує площу палаццо Маффеї в стилі бароко, Торре-дель-Гарделло XIV століття та дім Мадзанті, який був резиденцією сім’ї Делла-Скала.

тенденції • відпочинок

> тенденції >

Мілан Ну а це третє місто – рай для любительок шопінгу. Місто моди, де всі ходять у речах з нових колекцій найвідоміших дизайнерів, через одного носять сумки Louis Vuitton та на одному перехресті зустрічаються по три Lamborghini чи Ferrari. Отож, щоб просто потішити кохану, зводіть її на corso Buenos Aires – велетенську вулицю магазинів різноманітних брендів. Тут і демократичні марки, і дещо вишуканіші. А якщо збираєтеся обдарувати вашу жінку чимось особливим – треба йти на via Montenapoleone. Це місце, де прописалися найвідоміші італійські бренди. Тут є всі торгові марки та асортимент від них – від білизни до хутряних виробів, від посуду до меблів та килимів. Неодмінно варто прогулятися головною площею Мілана. А ще просто необхідно відвідати Міланський собор (Дуомо), причому, як всередині, так і згори. Тобто прогулятися по

його даху. Не один туристичний путівник радить: якщо для відвідин Мілану у вас мало – проведіть його весь на даху храму. І це справді так. Мілан незаслужено віднесли до міст, де «нема що дивитися». Його вважають лише «містом собору», але так думати неправильно. Тут дуже багато цікавих місць – музеїв, палаців, фортець. Тут, між іншим, всього два кроки від Дуомо розташований найвідоміший у світі оперний театр – Ла Скала. Після денного шопінгу гарно провести вечір можна саме тут. Мілан – це місто з великою і багатою історією. Це столиця давнього багатого герцогства, місто, де довгий час правив славнозвісний рід Сфорца, місто, де жив та творив Леонардо да Вінчі (і саме тут він написав одну з своїх найвідоміших робіт – «Тайна вечеря»).

тенденції • відпочинок

Остап Процик

земля вогню

Ще з літака видно три величезні будівлі у вигляді язиків вогню, які постійно змінюються. Їх називають Flame towers. Виглядає просто крутезно. Так ніби посеред Баку вогнище в 30 поверхів заввишки. Азербайджан – це земля вогню.

екскурсія • відпочинок

> земля вогню > Декілька років тому я побував у Грузії та Вірменії. Вже тоді вирішив, що хочу побачити ще й Азербайджан. Взагалі, знайомство із реґіоном варто починати з цієї «кавказької трійки». Вона нікого не залишить байдужим, бо мало знайдеться місць у світі, які за колоритом, кухнею, привітністю та красою зрівняються з Кавказом. Далі хочеться побачити країни, назви яких закінчуються на «-стан», але то вже зовсім інша історія. З Києва є прямий рейс до Баку, а також є

дешевий low-cost з Будапешта. Азербайджан наштовхує на роздуми та насичує враженнями, а це, мабуть, мета будь-якої мандрівки. Причина тому – контраст. Ментальний, культурний, матеріальний. Якщо в порівняннях з Європою ми у чомусь відстаємо, десь доганяємо, в іншому переганяємо, то з Азербайджаном такі дедукції не пройдуть. Це світ, де процеси проходять паралельно до наших, по-іншому, і не можуть бути порівняні. Треба їхати і дивитись.

Алієв створює умови для держструктур. Вся міліція на BMW

Центральна площа дуже миленька. Мало хто повірить, що це – Баку

«Ех, дараґой, как харашо, что ти к нам летіш. Вот, масло будєш?», – віддає мені свій пайок азербайджанець, з яким лечу разом до Баку. Знайоме тяжке повітря зустрічає тебе ще на трапі. Пахне вологою пустелею. Скоро до нього звикнеш, і воно буде здаватись нормальним. Пахне нафтою, мені так здається, а, може, я просто хочу в це вірити. Але це, беззаперечно, запах родом з Близького Сходу. Аеропорт дуже красивий ззовні і трохи нагадує звичайний вокзал всередині.

Віза для поїздки до Азербайджану українцям непотрібна, для європейців вона коштує 60 євро. Така маленька дрібничка викликає в мене секундну посмішку з думкою «Ну хоч кудись!» Перше, що кидається в очі, – це дорогі машини. Більшість із них білі. «Настаящій машін должен біть бєлий», – кажуть в Азербайджані. Ідеальні дороги ведуть до Баку, а потім розтікаються по ньому. Вражає кількість підсвічених будинків. Взагаліто підсвічено все! Навіть об’єкти в процесі будівництва. Я не пам’ятаю, щоб

щось так світилося, може, Нью-Йорк, але там все по-іншому. Це золотисте світло створює ореол над Баку, який видно здалека. В Азербайджані культ президента. Як живого, Ільхама Алієва, так і неживого – його батька Гейдара Алієва. Я б навіть сказав, що неживого більше. Доглянуті плакати розвішані по всій країні. Звісно, демократія, якщо тут і є, то лише номінальна, але Азербайджану вона не пасувала б. Їй Богу, не можуть же всі бути демократами, та й хто сказав, що це найкраще?! Ду-

екскурсія • відпочинок

> земля вогню >

У старому місті є «Дівоча вежа». Вона з ХІІ століття. Її, звісно, ніхто не міг захопити і бла-бла-бла. Називається вона так за легендою, в якій керівник Азербайджану, почувши від ворожки про смерть своєї дочки у 18 років, заховав її туди, щоб захистити. Але у день повноліття їй подали фрукти, звідти вискочила змія, і від фатуму ніхто не втік

екскурсія • відпочинок

маю, що дух свободи на Кавказі настільки сильний і вічний, що перечить демократії. Не знаю, що там в них з формою правління, але воно працює. Все ідеально чисте. Будинки будують. Шаурму готують. «Бентлі» їздять. Нафту качають. Президент на тебе дивиться. Діти сміються. Баку з деяких ракурсів дуже нагадує стару «прогнилу» Європу. А з інших взагалі наступає їй на п’яти. Є навіть пам’ятник Ніколі Теслі. За що його тут поставили, я так і не зрозумів, хоча повторюсь: таке враження, що саме він займався освітленням Баку. Звідки гроші, думаю, всім зрозуміло. Кавуни кавунами, а «чорне золото» сьогодні коштує дєнюжку. Навіть відкрили Університет нафти. Класно, мабуть, мати диплом магістра Академії нафти! Величезні порожні проспекти з фонтанами виглядають сюрреалістично та надто ідеально. Друзям своїм я вже розповідав, що в Азербайджані стається розрив причинно-наслідкового шаблону. Великі й багаті міста в моєму розумінні є наслідком процесів, які там проходять. Лондон розбудували як фінансовий центр і колоніальну столицю, Відень як столиця імперії, Львів на перетині торговельних шляхів тощо. Але спочатку були процеси, а їх доганяла інфраструктура. В Баку все навпаки. Відчувається, що розбудували, а процесів сюди заселили недостатньо. Це прокляття труби і родовища. На Кавказі живуть найпривітніші люди в світі. Часто просять тебе сфотографувати їх, запрошують до себе додому, годують, усміхаються і стараються допомогти. Допомога тут, як

> земля вогню

Біля Каспійського моря гори більше нагадують глиняні дюни. А от так виглядає Кавказький хребет. За тими горами – Дагестан

Я зовсім не розбираюсь в архітектурі, але було б цікаво зрозуміти, чому авторитаризм любить такі речі...

правило, малоефективна. Люди часто будуть помагати, навіть не знаючи як, тому можна втратити багато часу. Здається, що майже всі азербайджанці були в Україні і у Львові. Українців люблять і поважають, як і всюди в світі! Не стомлюсь повторювати, що найбільше не поважаємо себе ми, коли починаємо жалітись і гнобити батьківщину. А найцінніша знахідка в Азербайджані для мене – це копійка номіналом в 3! Є 1, 3, 5 тощо. Не пам’ятаю, чи десь ще бачив таке. В принципі, різниці нема, як розбивати 5 – чи двійкою чи трійкою. Це дзеркальний процес, але він мене заінтригував, і я про нього думав 3 дні ;). Юра Кирилич фото автора http://kyrylych.livejournal.com

екскурсія • відпочинок

Чоловіча кухня Стефка Ронделя

Червона капуста по-личаківськи Усі Є

знають про таку прекрасну городину, як капуста.

різні

види

цього

овоча:

білоголова,

брюссельська, кольрабі, цвітна… на

Галичині

Дуже

пекінська,

багато у нас

готують з капусти страв, чого вартий

український борщ…

крижавки, а квашена капуста, Майже кожна галицька родина квасить капусту на зиму. Кажуть, у стародавньому Львові найкраще це робили на Личакові. Але зараз вам хочу запропонувати рецепт з червоноголової капусти (лат. Brassica oleracea var. capitata f. rubra), хоча, якщо добре придивитись, то це фіолетова капуста або синя. Червоноголова капуста, це та сама білоголова капуста, просто у її листках є природний барвник антоціан, що і «фарбує» овоч у фіолетовий колір. Капуста дуже добре а капуста засипана…

зберігається упродовж зими і майже не втрачає усіх мікроелементів і вітамінів. У неї більша кількість вітаміну С та інших корисних речовин, ніж у білоголової капусти. Просто ми рідко її споживаємо, бо вона тверда, як камінь, і фарбує руки та кухонне приладдя, і щось готувати з неї важко.

Отже,

головку червоноголової капусти

помити і натонко пошинкувати, довгі пасма

2-3 частини. 2-3 зелених яблука (бажано кислуваті) очищаємо від шкірки і насіння. Нарізаємо досить великими кубиками, тобто з краєм десь 1 см. В гусятниці розпускаємо 30-50 г масла і висипаємо капусту з яблуками. Додаємо 3 столові ложки цукру, 4-5 ложок яблучного розріжте на

оцту, чорного меленого перцю за смаком і

3-4

бутони гвоздики

(але

тільки кульки

роздавлюємо пальцями і кидаємо до гурту, ніжки нам непотрібні).

Додаємо

склянку

води, все добре замішуємо і ставимо в духовку.

готував у старій радянській духовці і

температури визначити не міг. мішаємо,

щоб

Час

протушкувалася

од часу добре,

за столом • відпочинок

тримаємо там до того часу, поки не стане м’якою.

В мене то зайняло майже 2 години. Капуста добра і на гарнір, і як самостійна страва. Ще хочу спробувати зготувати її з червоним винним оцтом. Не бійтеся експериментів на кухні, як каже моя сусідка, не один пляцок був у помийному відрі, перш ніж щось вийшло гідне.

новини ресторанів 60% успіху нового ресторану на плечах шеф-кухаря Відомий французький дослідник Брилья-Саварен казав, що доля націй напряму залежить від того, яку їжу вони споживають. Можливо, це дещо перебільшено, але істина у цьому є. Древні греки вважали, що крім дев’яти відомих муз існує ще й десята муза – богиня Куліна, яка є заступницею мистецтва приготування смачної та здорової їжі. Експресивність, азарт, амбіційність, креативність та бажання ризикнути – це основні критерії роботи нового шеф-кухаря ресторану Дністер Прем’єр Готелю. Володимир Осєнній, молодий талант із семирічним стажем, три роки з якого – на посаді шеф-кухаря, вважає, що для будь-кого, перш за все, важливим є прагнення особистого розвитку та пошук нового. Не боятися експериментів та знаходити нові кулінарні рішення, використовуючи при цьому, здаваВолодимир Осєнній лося б, легкодоступні та загальновідомі продукти, – Улюблена страва: стейк Ти-бон кредо нового шеф-кухаря Дністер Прем’єр Готелю. середньої просмажки Адже куховарство – це не професія, а мистецтво. Найкращий десерт: торт «Наполеон» А хороший кухар – справжній митець, який тонкоВони надихають: Ерве Бурдон, щі кулінарного мистецтва втілює у своїх кулінарних Бруно Пастореллі, Джеймі Олівер. шедеврах.

Запрошуємо на нову страву від Шефа «Качина ніжка «Конфі» Дністер Прем’єр Готель, вул. Матейка, 6, Львів тел.: 297-43-63. Працюємо цілодобово. www.dnister.lviv.ua

Ресторан “Багратіоні” – Грузія мов на долоні! Європейська авторська та грузинська національна кухня. Фірмові страви за стародавніми рецептами, які й досі залишаються в таємниці. Для Вас готує шеф-кухар, уродженець Грузії, який добре знає свою справу. Тільки Вам співатиме дует музикантів з Грузії.

м. Львів пр. Чорновола, 59

(032) 240 88 88 067 67 40 888

info@bagrationi.lviv.ua 53 www.bagrationi.lviv.ua

Класичний глінтвейн

лінтвейн

–

один

із

найпопулярніших

коктейлів у всьому світі.

Він

зимових

може не тільки зігріти,

але й підняти настрій і навіть врятувати від застуди.

За

австрійських та австро-угорських часів (та й за Польщі) глінтвейни були дуже популярними у Львові, однак за Союзу традицію їхнього приготування дещо призабули. Зараз її активно відновлюють. Основа глінтвейну – завжди гаряче вино з приправами, хоча деколи до нього також додають ром, коньяк, лікери. У приготуванні глінтвейну є кілька важливих правил: – глінтвейн не повинен закипати. Температура повинна бути в районі 70 градусів. Нагрівати вино слід у вогнетривкому посуді, поки не зникне біла піна. – Ідеально для глінтвейну підходять червоні, сухі та неміцні вина, але часом пасують і сухі білі. – Глінтвейн п’ють гарячим з високих (щоб менше остигав) і бажано прозорих склянок відразу після нагрівання. – Якщо до складу глінтвейну входить гаряча вода, її потрібно закип’ятити безпосередньо перед використанням. Не можна наливати гарячу воду прямо наверх спиртних напоїв. Натомість слід обережно влити воду по краю.

Інгредієнти: – Червоне сухе вино – 750 мл, – вода – 100 мл, – Мед – 2-3 ст.л., – Лимон – 1 шт., – Апельсин – 1 шт., – Яблуко – 1 шт., – Тертий імбир – 1 ч.л., – Мускатний горіх – 1/2 ч.л., – Кориця – 2 палички, – Гвоздика за смаком.

Приготування: У банячку змішати гвоздику, мускатний горіх, корицю, імбир. Додати 100 мл води, довести до кипіння, прибрати з вогню. Потім отриманий відвар процідити, дати постояти 10 хвилин. Апельсин, яблуко і лимон нарізати дольками. У баняк з відваром із прянощів налити

фрукти.

вино

Довести

додати

нарізані

до кипіння, але ні

в якому разі не кип’ятити.

– символ безконечного кохання! Відверто кажучи, для мене 14 лютого – це особливий день. І не лише для мене, але й для мого Караоке клубу «888». Усе почалося у перші дні нашого народження (17 серпня 2010 р). Однієї ночі до мене підійшов молодий хлопець та попросив допомогти йому освідчитися своїй дівчині. Була повна зала людей. Я заспівала пісню на його прохання, яка була для них «особливою», і наприкінці композиції він вийшов на сцену з величезним букетом троянд, за класикою жанру встав на одне коліно, ді-джей вимкнув звук, і тоді вперше у «888» пролунали чарівні, немов у казці, слова «Ти вийдеш за мене?»..... Повірте, у повній тиші, яка тривала близько 10 секунд, час тягнувся ніби годину, а коли дівчина затулила обличчя руками, потім розплакалася та крізь сльози сказала «ТАК», то плакали усі без винятку... Помітьте, і сьогодні вони – щасливе подружжя! 14 лютого 2011р. ще одна пара освідчилася саме у «888», а місяць тому в них народився синочок. Знаю тому, що молодий татусь приходив у «Вісімки» поділитись щастям та показував фотографії малюка!

14 лютого 2012 р. у «888» зародилася ще одна молода сім’я, але сьогодні вони живуть вже втрьох. У них народилася дівчинка, до речі, познайомились вони також у клубі... (Тут, видно, закоханим медом помазано). А у новорічну ніч-2014 ми стали свідками того, як моя улюблена адміністратор Анна, яка зі мною майже з першого дня відкриття закладу, також почула найважливіші слова у своєму житті від свого нареченого Франца і разом із вишуканим букетом квітів отримала каблучку на очах не лише друзів, але й гостей клубу... Ми ще довго, майже до ранку, з дівчатами розглядали її та пригадували подію, яка стала найголовнішою окрасою ночі. Тому із впевненістю можу сказати, що кохання не має віку, статі, кольору волосся чи очей, релігії, мови чи зросту. Кохання або є, або його нема. І якщо любиш, тоді співає серце! Наостанок хочу сказати, що якщо і ви бажаєте зробити оригінальну, гарну та незабутню пропозицію руки й серця – звертайтесь. Я із задоволення вам допоможу, тому що я понад усе ціную те, що неможливо купити за гроші, а очі, які кохають щиро, забути неможливо. Нехай очі кожного з вас світяться так, щоб у найтемнішу ніч ви освітлювали дорогу коханій людині одним лише поглядом!!! Ксенія Ліардо

Караоке-клуб «888» пл. Данила Галицького, 1; тел.: (032) 235-88-77; моб.: 093 859-29-08

ФІЛЬМ МІСЯЦЯ Мар’яна, 2013

Залишивши хлопчикові жіноче ім’я, батько зник з його життя. Мар’яна через насмішки і знущання виробив принцип: нікому не дозволяти образити себе. Проте це кредо і наразило хлопця, який працює охоронцем місцевого «авторитета», на смертельну небезпеку... Малобюджетний фільм, знятий у Львові, вже встиг наробити фурору в Інтернеті. Це радше гарний мистецький жарт, пародія, аніж трилер, як заявлено в описах фільму на українських сайтах. Утім, цікаво і весело, а гарна гра акторів і знайомі локації не залишають байдужими принаймні львів’ян. Режисер фільму – Іван Федорич. У ролях – актори театрів Заньковецької та Курбаса: Олег Цьона, Денис Єфименко, Юра Хвостенко, Микола Береза, Оксана Козакевич, Олексій Кравчук.

МУЗИКА МІСЯЦЯ Мирослав Скорик. «Прогулянка», 2013

Диск із маловідомими композиціями Мирослава Скорика та його біографією уже презентували з аншлагом у Львівській філармонії. Платівка містить 14 композицій, написаних у різні періоди творчості Мирослава Скорика. Це джазові п’єси й танцювальна музика 60х, джазові обробки Бетховена, оригінальні композиції, де поєднані класичні, джазові та фольклорні мотиви. Твори Мирослав Скорик виконує разом з відомими виконавцями. «Екстравагантні п’єси, які відтворені на диску, – це прояв ностальгії. Для композитора, який пройшов піввіковий художній шлях, це – повернення до захоплень юності, до радості джазового музикування, це потреба збереження вічної творчої молодості. Це «Прогулянка» не лише джазова, а й прогулянка музикою, історією життя маестро», – каже музикознавиця Любов Кияновська.

на канапі • відпочинок

КНИГи МІСЯЦЯ Марія Матіос. «Черевички Божої Матері». Львів, 2013 Нова повість письменниці – це трагічна буковинська історія червня-липня 1941 року. Іванка Борсук – головна героїня книжки, що перекочувала зі сторінок повісті «Москалиця», у свої дванадцять рочків розуміє найголовніше: що є Добро, а що – Зло. Бездоганне знання народних традицій і гуцульських вірувань, людської психології та історичних фактів і на цей раз дозволили Марії Матіос відтворити особливу драму людини ХХ століття на території, яку історик Тімоті Снайдер назвав «кривавими землями».

Мар’яна і Тарас Прохаськи. «Хто зробить сніг». Львів, 2013 Книга, яка може стати чудовим подарунком для ваших дітей чи дітей ваших друзів на ці свята. Це тричі унікальне видання: перший спільний літературний проект подружжя Прохаськів, перша дитяча книжка Тараса Прохаська та перший досвід Мар’яни Прохасько у ролі ілюстратора. Тепла казка по родину кротів та їхні тринадцять кротенят, про дружбу та взаємодопомогу, про турботу та домашній затишок, а також про те, хто насправді робить сніг…

на канапі • відпочинок

дрібниці життя стор. 60-72 >

Міні-метро У Великобританії розпочали тестування іншого виду міського транспорту – гібрид метро і таксі. ULTra PRT – саме так назвали засіб, ззовні схожий на маленький вагон метро. Салон розрахований на 4 людей без багажу або на двох з валізами. Пасажири можуть викликати транспорт через смартфон. Вартість однієї поїздки – 2 фунти. Вагончик повністю автоматизований, керування відбувається за допомогою низки датчиків та бортового комп’ютера. Втім, у екстреній ситуації пасажири можуть взяти управління на себе. Рухає машиною електромотор, середня швидкість їзди – 20 км/год. Цього, за словами розробників, цілком достатньо для здійснення перевезень у центрі міста, в діловому районі та поблизу вокзалу. Близько 100 одиниць ULTra PRT працюватимуть у тестовому режимі до 2015 року. А вже у 2017 британці планують розгорнути повнофункціональну транспортну систему.

Шпигунські пристрасті Світ не стоїть на місці, науковотехнічний прогрес вимірюють вже не днями, не годинами, а секундами. Від моменту, коли Ньютону впало на голову яблуко, і до моменту, коли закон всесвітнього тяжіння побачив на друкованому аркуші перший читач, минули роки. Зараз за такий час Ньютон би вже видавав мемуари з приблизною назвою «Як я заробив перший мільйон на законі всесвітнього тяжіння». А, можливо, навіть готував би їхню екранізацію в Голлі-

вуді. У час, коли панувати дозволяє інформація, а передачу найбільш глобальних ідей і навіть величезних баз даних можна організувати одним кліком, і справді важать навіть секунди. Саме тому і системи захисту інформації, особливо пов’язаної з безпекою і військовими розробками, не пасуть задніх. Зрештою, турбота не нова. Свого часу деякі японські виробники аудіота відеотехніки зашивали в свої апарати спеціальні хімічні реактиви, які знищували плати з мікросхемами в разі спроби самостійно відкрити захис-

тенденції • дрібниці життя

ну панель. Зараз ідеться про набагато тонші матерії. Американські військовики офіційно замовили компанії IBM розробку систем самознищення для кристалів напівпровідникових чіпів та програм, записаних на мікропроцесорах. Кажуть, компанія вже впоралася з завданням, і її винаходи проходять тестування. Це скляні мікроструктури, які реагуватимуть на радіосигнал певної чистоти, і перетворюватимуть кристали на порох. Такий спосіб може знищити всі залишені на місці бойових дій чіпи з військовими таємницями одночасно.

> тенденції > Антиугон 80-го рівня Правда, нам з вами, пересічним мешканцям планети Земля, такий винахід навряд чи придасться протягом найближчого часу. А от інший, набагато практичніший апарат має з’явитися в продажу уже цього року. Ідеться про розробку європейської міжурядової корпорації Entlets: пристрій, який дозволяє зупинити авто на відстані. Наразі встановлювати такий апарат зможуть тільки добровільно власники автомобілів – аби зупинити авто, як тільки побачили, що його вкрали. Разом із цим система може заблокувати двері, визначити місцезнаходження автівки за GPS та повідомити поліцію (міліцію). Якщо ж власника машина цікавить набагато більше, ніж правосуддя, то вона може просто зупинятися і чекати, доки до неї дістанеться господар.

Однак у цього винаходу є не тільки світлий бік. На темному ж – те, що до 2020 р., за задумом Єврокомісії, такими пристроями мають бути в обов’язковому порядку обладнані всі авто на території ЄС. Керувати відімкненням машини будуть з центральних пультів у міських управліннях поліції – цей засіб використовуватимуть для зупинки автомобілів, які не відреагували на сигнали від дорожньої поліції, суттєво перевищують швидкість і поводяться явно неадекватно. Оце й занепокоїло представників європейських правозахисних організацій, мовляв, такі трактування дають простір для зловживань працівникам поліції. Хоча з точки зору українця – дрібниця. Краще використовувати сучасні засоби стеження для зупинки автомобілів, аніж застарілі засоби зупинки автомобілів для вбивства людей…

«Сонячний велосипед» Але на цьому «загниваюча Європа» в розвитку ноу-хау для транспорту не зупиняється. Японське дизайнерське бюро Yanko Design розробило для західних європейців, які полюбляють екологічний транспорт, перший «сонячний» велосипед. Концепт оригінального транспортного засобу назвали Ele. Електричні байки сьогодні вже не новина, однак спеціалісти студії вирішили прикріпити до коліс сонячні панелі. Таке рішення дозволить збільшити час роботи акумулятора на одному заряді і, відповідно, зменшити енергоспоживання від розетки. Сонячні панелі зможуть повертатися на 300 – залежно від розташування сонця для максимально ефективної роботи. Система має 3 режими роботи: повністю електричний, гібридний – (електромотор допомагає крутити педалі) і пасивний (педалі потрібно крутити як на звичайному велосипеді). У продажі суперекологічні ровери мають з’явитися до кінця цього року. Іван Смішко

тенденції • дрібниці життя

Лікбез із застільного етикету

Коли форма має значення Смак вина залежить від келиха, з якого його п’ють

Келих – один з найбільш вживаних кухонних предметів. Його часто використовують для того, аби випити соку, узвару або просто води. Ну і, звичайно ж, вина. Тільки от із винним бокалом не все так просто. Адже келих для вина – це не просто посуд, в який наливають напій, аби не пити з пляшки. Смак і аромат вина залежать від форми бокала. Але давайте по черзі.

за столом • дрібниці життя

Кубки, чаші, келихи – різноманітні ємкості для вина, відомі з давніх давен, мають свою історію. Вино пили і з цінних, інкрустованих коштовностями або розписаних емалями кубків з дорогоцінних металів, і з глиняних чарок, і з рогів тварин, і з точених з дерева келихів. Існують і легенди, пов’язані з винним посудом. Наприклад, у Франції довгий час бокали для солодкого шампанського мали лише широку форму і, згідно легенди, виготовляли їх за формою та розміром бюсту королеви Марії Антуанетти; ці келихи відповідали розміру «В» у міжнародній класифікації розмірів жіночих бюстів і об’єму в 200 мл згідно з метричною системою. Але це все було задовго до того, як з’явилися келихи для різних видів вина… А звідки ж взялося правило, що для кожного вина потрібен свій бокал? У 50-ті роки ХХ століття німецький професор австрійського походження Клаус Йозеф Рідель зауважив, що про одне й те ж вино в різних людей складається різне враження, бо вони п’ють його з різного посуду. Різниця була настільки відчутною, що навіть знавці вин під час сліпої дегустації іноді думали, що куштують різні вина. Тоді й почалися цікаві експерименти, у процесі яких були створені келихи різної форми (до слова, не тільки для різних регіонів Франції, Італії та Австрії, але й текіли, вермуту, грапи та інших напоїв). Суть цих експериментів така: напій з різних келихів потрапляє на різні рецептори. Язик людини має таку будову, що різні смакові рецептори розташовані на різних точках. Тобто, кінчик і середина язика добре реагують на солодке, боки – на кисле, дальня частина – на гір-

за столом

ке. Відповідно, форма келиха може змінювати смак, граючи на цій особливості. Широкий бокал змушує пити вино маленькими ковтками; вузький сприяє тому, що голову злегка відхиляють назад, завдяки чому вино швидко досягає дальньої частини язика. На сприйняття смаку вина першочергово впливає саме перша точка контакту з напоєм. Окрім того, форма келиха визначає простір над напитком, в якій перебувають випари вина. Це своєю чергою формує ароматичний шар. На смак вина впливає все: товщина стінки келиха, діаметр та спосіб оброблення країв (вони можуть бути зрізаними або заокругленими). Має значення і кількість вина у келиху: він ніколи не повинен бути переповненим. Червоні вина розливають по 100-150 мл, білі – по 70-100 мл. Хороші (правильні) бокали для вина мають бути з тонкого скла, прозорого і чистого. Для того, щоб вино було добре видно, келихи високого класу не роблять з малюнками або гравіюванням. Загалом усі типи бокалів можна звести до трьох основних форм: тюльпан, куля і ліра. Більш округлу форму мають келихи для червоного вина, келихи ж для білого – злегка продовгасті. Для молодих білих вин рекомендовані келихи, що мають злегка розширені краї, для старих – навпаки, ширші у нижній частині та вужчі до верху. Для зрілих червоних вин найкраще підійдуть широкі біля основи келихи з вигнутими назовні краями, а для молодих червоних – широкі біля основи і звужені ближче до країв. Якщо ви не професійний сомельє чи дегустатор, то, швидше за все, тримати вдома дванадцять видів келихів немає потреби. Необхідний мінімум – 3-4 різновиди. Отже, для білих вин можна обмежитись двома бокалами: класичним для білих вин (№1) і кулеподібним

• дрібниці життя

№1

№2 №4

№3

для «важчих» сортів (№2). Келихи для білого вина менші, що дозволяє напою не нагріватися і зберігати температуру близькою до ідеальної (тобто низькою). Класичний бокал для білого вина також підходить для молодих вин і більшості сухих рожевих вин. Для червоних вин також вистачить двох типів: Тип «Бордо» (для більш потужних вин з високим рівнем танінів). Не дивлячись на назву, підходить не тільки для напоїв з Бордо. Годиться для вин типу совіньон і мерло. Має універсальну форму, тому його можна використовувати щодня, у тому числі й для столових вин. Злегка звужений обідок келиха направляє напій на центральну частину язика (відповідальну за сприйняття солодкого). Це дозволяє підкреслити фруктові нотки і пом’якшити різкість танінів під час першого ковтка. Тип «Бургундія» (для тонких та елегантних). Були придумані під бургундський сорт Піно Нуар. Це вино дуже легке, має інтенсивний аромат, що переливається і змінюється. Цей келих повинен втримати і розкрити його. Такий бокал вибирають для напоїв з несильно вираженими танінами і достатньо високою кислотністю. Широкий обідок келиха

№3

спрямовує вино на кінчик язика, концентруючи увагу на солодкості вина і компенсуючи таким чином кислотність. Чаша цього бокала нагадує кулю, через що часто його називають «балоном». Такі келихи мають більший об’єм і звужені краї. Таким чином вино сильніше контактує з киснем і втримує аромат усередині келиха. (№3) Залишились іще келихи для шампанського та ігристих вин. Раніше вони були лише широкими (як ми згадували вище, коли йшлося про французьку легенду), але зараз шампанське в основному розливають у витягнуті бокали (флют) – №4. Якщо горло в келиха вузьке, то він підходить для більшості ігристих і шампанських вин. Але якщо ви куштуєте щось особливо вишукане, то варто використовувати бокал, що злегка розширюється догори. Крім того, в келиха для ігристих вин має бути камера – невеличке заглиблення на дні чаші, через що перляж (струмінь бульбашок) буде тоншим. Данило Петрушенко У наступних номерах «Егоїста» читайте про специфіку склянок для міцних напоїв, тару для коктейлів, різницю у використанні ножів, виделок, ложок.

за столом • дрібниці життя

Форми келихів для вина

Класичний

Флют

Тюльпан

Кубок

Тумблер

Червоне вино

Бургундія

Біле вино

Класичний

Піно Нуар

Бордо

Каберне Совіньйон

Класичний

Ігристе вино

Шардоне

Вінтаж

Тюльпан

Флют

Чоловічі вчинки, великі й малі Серед жінок існує така приказка: «Якщо вам не хочеться нагодувати вашого чоловіка, значить, це не ваш чоловік». Гадаю, що чоловіча сторона цього вислову звучатиме так: «Якщо вам не хочеться довести любов до жінки діями, значить, це не ваша жінка». Коли я зі своєю подругою, яка мешкає у Луцьку, обговорювала місце майбутнього святкування Нового року, вона повідомила, що її хлопець категорично не хоче їхати до Львова. Кілька разів ми піднімали з нею цю тему, але усе було безрезультатно – він не хотів кудись їхати, і все. Але одного вечора я отримала від подруги повідомлення: «Уявляєш, він просто погодився!». Її хлопець зрозумів, наскільки для його коханої

важливо поїхати святкувати Новий рік до Львова, тому без зайвих вмовлянь вирішив погодитися. Моя подруга вважає це справжнім вчинком чоловіка. А я здумалася над чоловічими діями, які говорять більше за слова. Перебравши кілька вчинків, які не потребують роз’яснень чи пояснень, я зрозуміла: напевно золотим правилом чоловічої поведінки є те, що при бажанні знайдеться і час, і можливість.

Як говорять в одному фільмі: «Чоловік не дзвонить не через те, що забув або зайнятий, а тому що не хоче». Так, це прикро визнавати жінкам, особисто я дуже довгий період просто відмовлялася розуміти значення цього вислову. Жінки ж такі, що знайдуть власне, до того ж логічне, пояснення будь-чому, аби не бачити очевидного. А в чоловіків усе просто: не хочу і не дзвоню. Отже, замість вигадувати якісь неперевершені слова, просто подзвоніть або прийдіть, і це матиме більше значення, це змусить вашу обраницю усміхатися протягом дня. З цього випливає ще один, вагоміший за слова, вчинок. Мужчина, якому не байдуже, захоче зробити свою дівчину щасливою. Він приділятиме увагу, робитиме компліменти, спробує зробити усе, чого бажає його обраниця. А тут вже треба дивитися на ситуацію – комусь з дівчат треба мільйон троянд, іншій – щоб коханий просто був поряд після робочого дня. А ввечері можливо за-

стосунки • дрібниці життя

хочеться поговорити… І тут я згадала слова знайомого про розмови між чоловіком і жінкою. Я йому якось зізналася, що відчуваю бар’єр у спілкуванні з протилежною статтю через те, що боюся здатися необізнаною у якомусь питанні. А знайомий мені пояснив: «Якщо хлопець зацікавлений у спілкуванні з тобою і зрештою йому цікаво, не бійся зізнатися, що чогось не знаєш, він розповість і розтлумачить. А якщо йому і так з тобою нецікаво, то довгих бесід не вийде». Жінкам, мабуть, не варто надто буквально сприймати ці слова, щоб не вважати кожного вихованого хлопця потенційним кавалером, але щось у цьому є. Вміння вислухати, порадити і підтримати розмову, на мою думку, це важливий крок, який здатен зробити чоловік, щоб довести жінці свої наміри та почуття. І, до речі, слухаючи жінку, мужчина не завжди погоджуватиметься, але те, що він її слухатиме – це вже важлива справа.

Дуже яскравим чоловічим вчинком буде прояв бажання проводити з жінкою, яка подобається, більше часу. Навіть якщо вам байдужа уся її компанія і усі її друзі, але ви поводитиметесь з ними гарно і ввічливо, це не залишиться без уваги. Привернути увагу жінки мужчина може своєю поведінкою. Чемне ставлення до неї і її оточення, без різких негативних висловлювань, навіть на адресу її пришелепкуватих подруг, додасть вам плюсів до карми та в ставленні до вас вашої симпатії. До речі, гарно поводитися варто не лише у компанії її друзів, а навіть тоді, коли ви удвох. Навіть не думайте висловлювати своє справжнє став-

лення до її подруг. У жінок і чоловіків сприйняття певних ситуацій проходить зовсім по-різному. Це, звичайно, не секрет, і не винайдення велосипеда, а нагадування черговий раз, що потрібно відповідати за свої слова і вчинки. Справді чоловічим вчинком вважають уміння дотримуватися слова. Якщо ви цього не вмієте, це, звісно, не говорить про те, що ви не чоловік, а просто цю ваду потрібно визнати і намагатися уникати порожніх обіцянок. Краще невпевнено скажіть і впевнено зробіть, ніж навпаки. Таку рису цінують напевно і у суто чоловічому світі, а не лише серед жінок. Ще кілька вчинків, які

говорять більше за слова, проявляться вже у міцніших стосунках. Наприклад, залишити своїй жінці смаколики, або подивитися «сопливий» фільм разом з нею, або сходити з нею в магазин – це, можливо, не надто приємні для чоловіка речі, але заради коханої ви ж і не на таке здатні?! Мені одна знайома говорила, що, коли вона захопилася випіканням кексів, якось поскаржилася своєму чоловікові, що духовка вже погано пропікає. І одного разу, прийшовши додому, помітила нову плиту з новою духовкою. Чоловік навіть не уявляв, яку приємність він зробив. А вона доставила галочку в умовному списку

його чоловічих вчинків. Так само можна сказати про допомогу чоловіка у хатніх справах. Люблячий не скаже «нечоловіча це робота», а мовчки допоможе помити посуд, сходити за продуктами, витерти пил. І найголовніший вчинок чоловіка щодо жінки – це бажання бути з нею, прожити з нею життя, створити сім’ю. Головне, не розслабитися після того, як жінка опиниться у ваших «тенетах». Не переставайте доводити дамі, що вона для вас бажана та потрібна. І не спирайте усе на вислів, що жінка любить вухами. Ми ще любимо серцем, очима і руками. Дар’я Бура

стосунки • дрібниці життя

Кохайтеся, Якщо ти живеш у задоволення – це зразу відіб’ється на тобі самому… Хороший настрій – вірна ознака того, що твоя імунна система перебуває у відмінному стані. Секс – прекрасний засіб проти стресу. Він поєднує в собі приємні емоції та фізичну активність. Виявляється, люди, які регулярно займаються сексом, переносять стрес легше за тих, хто від нього утримується. Після занять сексом нормалізується кров’яний тиск, зростає працездатність. Секс підвищує імунітет. Імунологи давно зауважили зв’язок між заняттями сексом і зростанням кількості імуноглобулінів, які відіграють важливу роль у людському організмі – захищають від збудників багатьох інфекцій. Але слід також зазначити, що надмірна сексуальна активність виснажує імунний захист. Секс спалює калорії. Заняття сексом – це фізичні вправи. Тридцятихвилинний статевий акт спалює близько 85-90 калорій. Це може здатися зовсім небагато. Але якщо протягом місяця щоденно займатися 30-40 хвилин сексом, то цього достатньо, аби схуднути на 0,5 кг. Займаючись сексом, ви піддаєте організм аеробному навантаженню як і під час занять фітнесом. Секс зменшує ризик розвитку серцевосудинних захворювань. Люди старших вікових категорій часто бояться, що зусилля під час статевого акту можуть спровокувати інсульт. Але висновки кардіологів є протилежними. Сексуальні навантаження не несуть такої небезпеки, і частота сексуальних контактів не пов’язана з ризиком виникнення інсульту. Навпаки, чоловіки, які займаються сексом два або більше рази на тиждень, ризикують «заробити» серцевий напад в два рази менше, ніж ті, хто займається сексом рідше разу на місяць.

чорноброві! А хороший секс – запорука доброго здоров’я. Адже сексуальна активність впливає на багато його аспектів навіть за межами нашої спальні. Секс підвищує самооцінку. Регулярне сексуальне життя зміцнює сімейні стосунки. Заняття сексом і оргазм підвищують в крові жінки рівень нейромедіатора окситоцину, який відповідає за почуття довіри і прихильності. Це своєю чергою сприяє формуванню міцніших сімейних відносин. Регулярний секс зменшує ймовірність розвитку раку простати і є хорошим засобом у профілактиці простатиту. Вчені давно дійшли до висновку, що часта еякуляція в 20-річному віці знижує ризик розвитку раку простати в більш зрілому віці. Чоловіки, в яких у двадцять років було п’ять і більше еякуляцій на тиждень, – у зрілому віці на третину рідше хворіли на рак простати. Іноді рекомендують спеціальний комплекс вправ Кегеля, які укріплюють м’язи промежини. Коли ми займаємось сексом, то мимоволі тренуємо ті ж м’язи. А це допомагає у профілактиці простатиту. Також секс стимулює вироблення особливих біосполук – ендорфінів, – які знижують поріг больового відчуття. Секс сприяє хорошому сну. А повноцінний сон – запорука вашого здоров’я. А якщо секс не вдався – не переймайся. Переживання за невдалий статевий акт гірше, ніж сам секс, який не вдався. У тебе все попереду. Жени негатив від себе, ніби бридкого щура, що намагається хапнути тебе за ногу. Що б не сталося – воно вже у минулому. Немає сенсу переживати його знову і знову. Пам’ятай: у будь-яку мить життя у тебе є твоє сьогодення. І від того, яке воно, залежить твоє майбутнє. Керуй життям. І все буде добре! Роман Іваницький, андролог

Feng-Lin Chen /Taiwan/ Nude on The Seaside 7 Фотографії з колекції Міжнародного Салонутурне художньої фотографії «З любов’ю до Жінки», www.galleryprostir.com

інтер’єр • дрібниці життя

Весняне оновлення від ЖАДОР!

вул. Саксаганського, 22 ТРК KINGCROSS leopolis, 2-й поверх ТВК “Південний” ТЦ “Європа”, маг. № 202 www.jador.com.ua (032) 260 14 09

Одяг з Франції та Італії

інтер’єр • дрібниці життя Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8