Egoist # 18 by Egoist Magazine

журнал справжнього чоловіка

#9 (18) 2013

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

ВПЕРЕД У МАЙБУТНЄ!

інтерв’ю

Левко Стек: “Наше завдання – вивести людей з інерції”

СПОРТ

Квадроцикли – дитячий транспорт для дорослих

мандрівка

Варанасі: Індія за межами картинок для туристів

Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно-

Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 1 8

суспільство

стор. 16-27 >

Левко Стек: «лише від нас залежить те, в якому місті ми будемо жити»

Який «топ» – такий маркетинг

стор. 22 >

стор. 18 >

захоплення

стор. 28-41 >

Кардіотренування Заняття для схуднення, тонусу тіла та серця стор. 30 >

Дитячий транспорт для дорослих

Prechtl – найкращі мисливські гвинтівки Європи

стор. 32 > Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером працювали: Ростислав Ящишин Вікторія Прихід Богдан Юрочко Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Ольга Сідоріна Анна Косик Розміщення реклами: тел.: (032) 239 - 34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та видавця: Засновник: Видавець:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 ТОВ «Егоїст Паблішинг» ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

зміст

стор. 40 >

Наклад: 1000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 29.11.2013 р. Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

відпочинок стор. 42-59 >

галицька вітамінна бомба стор. 54 >

Індія за межею картинок для туристів стор. 48 >

дрібниці життя стор. 60-72 >

Особистий простір – «моє» чи «наше» Як здивувати жінку

стор. 70 >

стор. 67 >

Ігроманія – Вірус, що розповсюджується… стор. 64 >

зміст

від редактора

Я ще не знаю, чим усе скінчилося на Євромайдані. Навіть не знаю, чи все скінчилося, чи довелося продовжувати акції безстроково. Така технологія, що журнал друкують приблизно тиждень, а пишу я це 25 листопада. І розвиток подій змінюється блискавично. Адже ще зранку 21 листопада мало хто міг передбачити те, що сталося ввечері того ж дня. Не буду описувати події, за якими слідкували всі. Не буду про політику і політиків. Лише трохи власних емоцій. Так збіглося, що за кілька днів до початку Євромайдану думав собі про еміграцію з України. Не про конкретні дії щодо виїзду, а загалом. І дійшов сумного висновку, що значною мірою, навіть перебуваючи в Україні географічно, насправді до певної міри УЖЕ був у еміграції. Максимально обмежити свою роботу в якихось бізнес-ініціативах, навіть якщо вклав туди гроші чи ідею – аби ніколи, за можливістю, не контактувати з державними службами. Лікуватися народними методами, а для дитини знайти приватного педіатра – аби щонайрідше стикатися з байдужими жіночками в реєстратурах і ще більш байдужими лікарями поліклінік. Втекти після трьох місяців роботи в науковій установі – втекти не

кадри місяця лише від безгрошів’я, а й від беззмістовності проведеного там в пошуках «чим би себе зайняти» часу. Маючи освіту, пов’язану з державною службою, пообіцяти собі ніколи на ту службу не йти, після двох тижнів практики. Жити так, щоб я – окремо, а держава, і все, що з нею пов’язане – окремо. Тому що держава, якщо не брати до уваги певні приємні винятки, – в найкращому випадку означає байдужість. У гіршому – хамство. У найгіршому – насильство і грабунок. Біда в тому, що байдужість, хамство, грабіж притаманні не лише владі. Це речі, з якими стикаєшся навіть у житті «практично без держави». На дорозі, на тротуарі, в черзі, та практично в будь-якій ситуації, коли поруч багато людей. І дистанціюватися від них, як від держави – ніяк не відходить. Навіть такій малокомунікабельній людині як я, яка уникає не лише натовпів, але й просто надто великих компаній. Так от, про Євромайдан. У п’ятницю, вийшовши за якимось незрозумілим ще на той момент внутрішнім покликом під стіни облради поміж студентів, які лише починали акцію протесту, вперше за тривалий час не відчув себе емігрантом у власній країні. Там були люди, які розділяли зі мною не лише цілі, але й методи їхнього досягнення. А значить, розділяли основні цінності. І не просто говорили, але й поводилися відповідно. Я не знаю, чим скінчився Євромайдан, і чи він скінчився. Але незалежно від цього, я знаю, що ця країна вже ніколи не буде такою ж – принаймні для мене. Я повернувся додому. Всеволод Поліщук

Фото: Павло Паламарчук

євромайдан • львів

кадри місяця

Фото: Iv.Bogdan

євромайдан • київ

Фото: Iv.Bogdan

євромайдан • київ

кадри місяця

Херсон. Фото: www.visti.ks.ua

Сімферополь. Фото: www.an.crimea.ua

євромайдан • україна

Донецьк. Фото: www.ngo.donetsk.ua

Чикаго. Фото: Наталя Солодовнікова

євромайдан • світ

Коли мені тяжко, завжди нагадую собі: якщо я здамся, легше не стане... [Майк Тайсон]

Фестиваль Jazz Bez-2013 4-15 грудня, різні локації Львова, а також заходи у Києві, Харкові, Рівному, Тернополі, Луцьку, Любліні, Саноку, Ґлівіце та Перемишлі На початку зими містами України і Польщі утринадцяте прокотиться Міжнародний джазовий марафон під назвою JazzBez. Родзинкою фестивалю є поєднання максимальної кількості джазових стилів (свінг, ф’южн, бі-боп, джаз-рок, фанк, кул, фрі-джаз), експериментальної та імпровізаційної музики. Цього року у фестивалі візьме участь півтори сотні музикантів з України, Польщі, США, Ізраїлю, Великобританії, Німеччини, Данії, Швейцарії, Італії, Білорусі, Грузії, Вірменії, Азербайджану. Зокрема, на шанувальників джазу очікують виступи зірки світового фрі-джазу піаніста Метью Шіппа у дуеті з саксофоністом Матеушем Валеріаном, незрівнянної української співачки Мар’яни Садовської, друзів фестивалю Marinita Trio, що цього разу заграють із майстром гри на азербайджанській кяманчі Марком Еліаху та ізраїльським басгітаристом Теймуром Фелла, італійських Kekko Fornarelli Trio, World Service Project з Лондона, грузинських ZumbaLand та багатьох інших виконавців, що творять вишукану і нестандартну музику. Також у рамках заходу пройде джазова школа для молодих музикантів у Перемишлі, традиційні джем-сейшени, майстер-класи, фотовиставки та багато додаткових акцій.

афіша

Концерт Ілларії 16 грудня, 19:00, Театр ім. М. Заньковецької Голосиста буковинська етно-діва представить слухачам свій другий студійний альбом. Саме пісні, що ввійшли до нової платівки, складуть основу програми. Це – лише український фольклор у новому прочитанні: кавер-версії відомих народних пісень, таких, як «Цвіте терен», «Ой, верше мій, верше», «Ой сивая та і зозуленька», «Ой ходить сон коло вікон», а також рідкісні обрядові наспіви. Для створення нового етно-поп-рок-альбому ILLARIA свідомо звернулася переважно до обрядового фольклору, який, на думку співачки, найбільш яскраво виявляє душу і світогляд українців.

Вихідні за півціни 21-22 грудня Різні локації в місті Акція «Вихідні за півціни» уже традиційно (вп’яте) проходить з нагоди свята Миколая у найближчі до цього дня вихідні. Один раз на рік ресторани, готелі, магазини, салони краси, розважальні заклади міста надають своїм відвідувачам 50% знижку. Минулого року таких було понад 50, цього року в Управлінні туризму Львівської міської ради очікують навіть більшої кількості учасників. У міськраді наголошують, що скористатись акційними пропозиціями зможуть не лише туристи, але й мешканці Львова. Перелік учасників та деталі їхньої участі в акції розміщуватимуть на міських сайтах: www.lviv.travel,www.city-adm.lviv.ua, www.touristinfo.lviv.ua.

Парад звіздарів 8 січня, 13:00 Центр Львова 8 січня звіздарі урочистою ходою пройдуть центром Львова і виступлять на сцені біля головної львівської ялинки. Звіздарі пройдуть площею Ринок до ярмаркової площі біля Оперного театру. Хода розпочнеться о 13 год. Від Домініканського собору, де звіздарі отримають благословення. До львівських звіздарів приєднаються звіздарі з Івано-Франківська, Стрия, Городка, Соснівки і Сімферополя. На сцені біля головної ялинки діятиме різдвяна програма – колядування від фольклорних колективів міста, виступи вертепів, естрадних виконавців, презентація звізд від майстрів, нагородження звіздарів.

VI Міське свято пампуха 7-9 січня пл. Ринок Окрім різдвяних пампухів, гості свята зможуть побачити понад 30 різдвяних феєрій та познайомитися із давніми українськими традиціями. У межах свята пройдуть парад вуличних вертепів, виступи дитячих колективів, пампухові забави, різдвяні вистави та святковий ярмарок. Також на Святі працюватимуть Пампухова хата і Різдвяна пошта.

афіша

Cуспільство стор. 16-35 >

ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ!

За перший день Євромайдану мені кілька разів ставили ось таке питання: «А що робити з тими громадянами України, які проти Європи? Вони ж теж мають право на свою позицію, на свою історію, на свій радянський чи російський міф…». Аби більше це питання не виникало, я хочу на нього відповісти ось таким чином. Кілька років тому в Польщі величезної популярності набув слоган «Zabierz babci dowód». Перекладають його так: «Забери в бабусі паспорт». У такий кмітливий спосіб польська молодь протестувала проти того, аби їхні бабусі

визначали, в якій Польщі жити їм – молодим, освіченим, сучасним полякам. Сьогодні, звертаючись до кожного з вас, я хочу написати цей слоган великими літерами. ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ!!! Я категорично проти того, аби наші бабусі стрункими шеренгами ходили на вибори і обирали своє минуле. Я категорично проти того, аби в моїй країні вирішальну роль відігравало покоління, яке все життя прожило в радянському акваріумі з погодинним кормом. Я не хочу, щоб тільки за рахунок своєї арифметичної більшості моє майбутнє перекреслювало старше совєтське покоління, привчене до

тенденції • суспільство

безмежного терпіння і похнюпленого мовчання. Я не хочу, щоб радянські люди, які не бувають далі свого облцентру, тягнули нас у безодню власних спогадів. ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ!!! Люби старших, поважай їх – але не підпускай до прийняття рішень, доленосних для ТВОГО, а не їхнього життя. Так, покоління, обернене на Москву, має право на свою ностальгію – але вони не мають права прирікати цілу країну (мене з вами) на шлях у минуле. Я вже бачив оце совєтське покоління на акціях проти Європи. Бідні нещасні бабусі зі скляними очима, мутним поглядом, у махрових беретках, із золотими зубами, в турець-

ких светрах, в обнімку з іконами… Вони – загублені в часі. Вони не винні. Баласт ні в чому не можна звинувачувати. Ми їх маємо по-своєму любити і шанувати – але не слухати, не звертати увагу на їхнє мракобісся, відсталість і тотальну обмеженість. Ті, хто не хочуть в Європу, нехай залишаються на згарищі своєї украденої молодості. А нам треба іти своєю дорогою. Дорогою ВІД цього покоління. Дорогою у світ свободи, різноманіття, прав людини. ЗАБЕРИ В БАБУСІ ПАСПОРТ!!! Тому що їм все одно, де помирати. Але нам не все одно, де жити. Остап Дроздов

консультація • суспільство

Перший україномовний чоловічий журнал продовжує серію інтерв’ю з чоловіками, які вирішили не покладатися на владу, а робити щось корисне для громади власними силами. Для попередніх номерів ми спілкувалися з Романом Матисом, засновником руху «И так поймут» і Тарасом Возняком, одним із авторів «Третьої республіки», засновником часопису та громадської організації «Ї». Цього разу пропонуємо до вашої уваги розмову з Левком Стеком – ініціатором урбан-руху «Дайте пройти». Левко з друзями роблять місто зручним для пішоходів та велосипедистів. Почали з наліпок «Я паркуюсь, де захочу», продовжили стовпцями, які обмежують можливість незаконного паркування. Група однодумців, яка виникла в соцмережах, стала одним із найпомітніших громадських рухів міста, бо почала реально змінювати вуличний простір Львова. І зупинятися на цьому не планує.

Левко Стек: «лише від нас залежить те, в якому місті ми будемо жити» – Ви стартували з розклеювання наліпок на зразок «Мені плювати на всіх, паркуюсь, де хочу»». Ви справді вірили, що наліпками можна змінити ставлення водіїв до паркування? – Головним завданням наліпок було привернути увагу до цієї проблеми. Оскільки до цього часу чомусь ніхто її в місті не піднімав. У розмовах усі нарікали, що неможливо пройти тротуарами, площами чи скверами. Але ніхто з цим не намагався боротись. Ні громадськість, ні міська влада, ні ДАІ. Хоча це їхній прямий обов’язок. Для того, щоб показати, що така проблема існує, що вона турбує мешканців, ми і взялись за справу. Ми не вигадували велосипед, звернулись до практики, яку започаткували в Москві. Є такий російський рух «Стоп-хам». Повторили їхній дизайн, змінили тільки напис. Бо в нас він – українською. Знайшли компромісний варіант, який би нікого не ображав, але, власне, вказував водіям на те, що вони неправі. І, як на мене, наліпки зі своїм стратегічним

розмова • суспільство

завданням впорались: після кількох організованих рейдів на нас звернули увагу, як мешканці, так і ЗМІ, так і міська адміністрація. Оскільки свою місію вони виконали, ми їх відклали на задній план. Вони є, ними можна скористатись, роздрукувати самому. Але зараз ми змістили акценти: облаштовуємо вулиці засобами блокування. – Ваш рух часто звинувачують у самовільному і хаотичному встановленні стовпців. Коли ви обираєте вулиці, чи встановлюєте обмежувачі, ви з кимсь радитесь? – Спочатку ми самі намагаємось визначити ці місця, де вони будуть найдоречнішими. В русі зараз понад дві тисячі людей. Це вони визначають ті ділянки, які потребують уваги. Ми радимося, голосуємо, і йдемо в районну адміністрацію: запитуємо, чи вони не планують там і там встановлювати стовпці, щоб ми не дублювали одне одного. І якщо вони не проти та погоджуються з

нашою пропозицією, то ми залучаємо свого підрядника. Ми теж проводимо тендер. Знайшли такого, який встановлює обмежувачі руху на 35 грн дешевше, ніж районна адміністрація. Платимо йому – він це виконує. – Ваші недоброзичливці дорікають, що через стовпці пожежні машини не можуть проїхати до будинків... – Стовпці не можуть їм заважати в принципі. Бо ми встановлюємо їх на вузьких тротуарах. Я не уявляю собі ситуації, коли пожежній треба впритул під’їхати до фасаду будинку. Якщо йдеться про клумби, боларди, велостійки, то це робота інших служб, які за це відповідають. Але всі закиди автомобілістів, що стовпець може завадити роботі екстрених служб – абсурдні. Оскільки ми не перегороджуємо доріг, якими вони користуються. І навіть якщо колись комусь із цих служб треба буде доїхати, то цей стовпець для них буде, наче сірничок. Стовпець не є дуже міцним, чим часто користуються автомобілісти. – То з погляду розвитку міста: кому потрібна більша поміч у Львові: пішоходам, які не мають як пройти, чи водіям, які скаржаться на брак паркінгів? – На жаль, той слоган, який пропагує мер: «Львів привітний до людей» – зовсім не відповідає дійсності. Назвати привітним місто, де люди мусять самоорганізовуватись, щоб відвоювати тротуар – з великою натяжкою можна назвати привітним до львів’ян. Коли говорити про маломобільні групи: про мам з візочками, людей на інвалідних візках, людей похилого віку – їм складніше. Є люди, які роками не виходять з дому, бо немає пандусів, понижень, інфраструктури. І це величезна проблема. І говорити про те, що місто привітне до цих людей – це глузувати з них. Це ознака того, що влада щось робить не так. І завдання громади – вказувати на такі проблеми... Якщо ми віддаємо Львів на поталу чиновникам чи депутатам, які обслуговують свої приватні інтереси, то не варто чекати, що місто стане до нас привітним.

– Як тоді мав би виглядати ідеальний вуличний простір у місті? – Не треба вигадувати нічого особливого, варто зазирнути до наших західних сусідів. Там вже це давно працює, і працює добре. Нам потрібно розвивати наш громадський транспорт. Оскільки без нього комфортним життя у місті не буде. І в ідеалі це городяни мали б впливати на рішення влади щодо нього. Так як було з тарифами на проїзд. Цієї весни учасники «Дайте пройти» організовувались і ходили на громадські слухання щодо підняття тарифів. Нам вдалось зібрати велику кількість людей. І потім представники влади нам говорили, що це вперше був такий ажіотаж, який здивував їх. Зрештою, і мене. Це – теж показник, що громадськість вже готова відстоювати свої інтереси. Варто було підняти галас, і перевізники на певний час стихли та перестали говорити про підняття тарифів. Усього цього не сталося б, якби громадські слухання проходили за сценарієм, коли приходять зацікавлені люди і голосують як комусь треба. Ми повинні зрозуміти, що лише від нас залежить те, в якому місті ми будемо жити. – Якщо повернутись до паркування, то будівництво кількох паркінгів може змінити ситуацію з автомобілями на тротуарах? – Зміна буде, коли водій зрозуміє, що на вулиці не можна паркуватись безкоштовно. Допоки львів’яни не змінять звички, яка вкорінались за багато років: мовляв, навіщо платити 10 гривень, якщо я за два метри припаркуюсь безкоштовно. Стихійне паркування, яке зараз є у місті, воно ніколи не приведе сюди інвесторів,

які будуть вкладати гроші в парковки. Бо щоб львів’яни ними користувались, треба заборонити їм робити це безкоштовно. Треба впроваджувати механізм, який змусить їх платити за паркування. – Але багато водіїв не розуміє, навіщо платити за паркування? Вони кажуть, що місто таке саме їхнє, як і пішоходів. – Так нас привчив Союз, що місце для паркування – це моє конституційне право, яке має бути безкоштовним, і влада міста повинна його мені забезпечити. Ми свого часу проводили таку акцію: паркували холодильник на тротуарі. Показували, що це така сама приватна власність, як і автомобіль. І якщо ми вважаємо, що ми маємо право паркуватись будь-де, то з таким самим успіхом ми можемо будь-чим перегороджувати тротуари і казати, що це – наше право. Насправді ніде в Конституції не написано, що хтось вам повинен надати паркувальне місце. Якщо ви купуєте автомобіль, ви повинні розуміти, що паркування – це така сама стаття видатків, як і бензин. Цього не хочуть усвідомити самі автомобілісти, які наполягають на своєму: ми паркуємось так, бо не має паркінгів. А вони і не з’являться, доки ви будете паркуватись так. – Ви зібрали на стовпці понад 30 тисяч гривень – досить велику суму, як для руху, утвореного в соцмережах. Чи чекали ви на таку підтримку львів’ян. Вас не вразила така активність городян? – Ми розраховували на те, що людям це важливо. Інакше ми б і не брались за це. Але, знову ж таки, коли за півтора-два тижні нам вдалось зібрати 30 тисяч гривень, це

стало для нас одкровенням. Бо одна справа – це лайки у Фейсбуці. А інша – це гроші, які люди могли використати на якісь свої інші потреби. Це також показник для нас. Мабуть, у Львові з’являється така категорія мешканців, які готові брати на себе відповідальність за середовище, в якому вони живуть. Це якийсь такий показник європейськості, що ми дозріли до змін. – Але якщо все-таки порівнювати «Дайте пройти» з іншими львівськими урбан-рухами, як-от з «Липнева.com» – у вас все-таки більше прихильників. Вам вдається більше, ніж плануєте. А на рахунку «Липневої» лише один вдалий проект, що стосувався облаштування площі Галицької. – Чому про нас більше говорять і підтримують? Бо це можна побачити, помацати, помітити і відчути результат. Коли одного дня ти йдеш тротуаром, пропихаєшся поміж припаркованими автомобілями, а наступного стоять стовпці, і тротуар вільний – розумієш, що це круто. З рухом «Липнева.com» в нас трохи різні завдання: ми займаємось, прості-

ше кажучи, комуналкою, а вони мислять значно ширше, стратегічніше. Вони більше пояснюють, вчать, інформують людей, чому це потрібно. Чому громадський транспорт повинен бути номером один, чому ми повинні дбати про публічні простори, чому використання автомобіля повинно бути раціональним, а не зайвим і шкідливим. – А як Ви ставитесь до схожої ініціативи львівської влади: захистити центральні вулиці від паркування на хідниках кам’яними півкулями? – Тут є два погляди. Один: проспект Свободи повинен бути зразково-показовим. Запарковані тротуари там, це – ганьба. І встановити тут обмежувачі є правильним рішенням. Я радий, що міськрада це зрозуміла. Але знову ж таки… Замість того, аби порадитись з фахівцями чи експертами, вони поставили півкулі. Можливо вони їм зовні сподобались, можливо на них можна більше грошей відмити, але вони зовсім непрактичні. Закордоном надають перевагу саме стовпцям. Спеціально дивився за цим

у Варшаві. Півкулі – це небезпечно: людина, яка йде ввечері, може їх не помітити, зачепитись і впасти. Тим більше вони не зупиняють наших автомобілістів, особливо на великих авто. Вони просто заїжджають на ці півкулі. – А що буде після стовпців? Якщо вулиці стануть прохідними. Чим тоді буде займатись ваш громадський рух? – Ідей багато, планів теж. Взагалі громадський рух «Дайте пройти» – це ж не стовпці. І суть не полягає у їхньому встановленні. Йдеться про розвиток міста, який має бути сталим. І тут багато складових. Боротьба зі стихійним паркуванням – лише одна з них. Важливо підвищувати якість громадського транспорту. Можливо, далі будуть лавки в сквері, можливо – підвищений пішохідний перехід. Можливо, світлофор, який ми змусимо встановити відповідні служби. Тобто роботи – непочатий край. Наше місто далеко не є комфортним. Наше завдання – вивести людей з інерції. Розмовляла Вікторія Прихід

розмова • суспільство

Який «топ» – такий маркетинг Який маркетолог вам потрібний. Як його знайти? Олена Анатійчук, маркетолог, бізнес-консультант

Шановний керівнику, чи викликає у тебе слово «маркетинг» мільйон запитань та роздратувань? Чи тобі усе і так зрозуміло, та й що там возитися із цим маркетингом? Понавигадували тут! Ефективність маркетингу напряму залежить від вищого керівництва. А ефективність роботи менеджера з маркетингу – від безпосереднього керівника. Якщо ви наймаєте менеджера з маркетингу, не маючи чіткого уявлення, чим він має займатися, не ставлячи конкретних цілей, маркетолог навряд чи виправдає ваші сподівання чи доведе свою необхідність компанії. Для того, щоб отримати від маркетингу максимальну віддачу, врахуйте таке: – Визначтеся, що означає маркетинг для вас, та для чого він потрібен вашій компанії. – Сформулюйте, для чого ви наймаєте маркетолога. – Найміть досвідченого спеціаліста. – Правильно побудуйте роботу з менеджером з маркетингу. А тепер більше конкретики. Визначтеся, що означає маркетинг для вас та для чого він потрібен вашій компанії.

У 2000 році у Великобританії провели опитування керівників великих та середніх компаній у найрізноманітніших галузях бізнесу. Їм поставили лише одне запитання: «Яке основне завдання маркетингу?». Ось їхні відповіді: – підтримувати продажі – 30%; – займатися брендами – 18%; – розробляти нові продукти та послуги – 11%; – встановлювати, підтримувати та зміцнювати відносини з клієнтами – 11%; – розуміти потреби клієнтів – 7%. Висновок: однозначної думки, для чого потрібно використовувати маркетинг, немає. Що це означає для вас як керівника компанії? Не варто приймати на віру визначення маркетингу із першої ж прочитаної книги. Не слід підпадати під хвилинний вплив консультанта чи статті в Інтернеті. Чуже визначення, так само як і чужа ідея чи досвід, можуть вам не підійти. З чого почати вам, як керівнику компанії? Проаналізуйте компанію: у чому ваша найбільша проблема? Варіанти можуть бути найрізноманітнішими: розвиток бізнесу, зростання продажів, збільшення частки ринку, підтримка продажів, підвищення конкурентоспроможності тощо. Якщо ви вважаєте, що у вас на фірмі є певні проблеми, а от ви візьмете маркетолога, і все виправиться – знайте: так не буде. Ви берете людину на виконання певних завдань, і що чіткіше ви усвідомлюєте, чим повинен займатися ваш спеціаліст, то кращим буде результат.

Короткий список того, як маркетолог може стати в нагоді вашій компанії:

– Допомогти вам дати чіткі відповіді на такі запитання: визначення вашої ЦА (цільової аудиторії) – хто є вашими клієнтами; чому вони

бізнес • суспільство

купують (будуть купувати) у вас? – Визначення всіх точок дотику з вашим клієнтом; – Визначення усіх каналів розповсюдження інформації про ваш продукт (реклама, PR); – Планування бюджетних маркетингових заходів разом із небюджетними заходами (Так, направду, є такі маркетингові заходи, що не потребують бюджету); – Брати безпосередню участь у ціноутворенні; – Вміти взаємодіяти із усіма підрозділами підприємства. Маркетинг не заважає, а допомагає всім підрозділам у досягненні однієї мети – збільшення прибутку. Безумовно, список можна збільшувати безмежно, однак першим і головним завданням для вашого маркетолога має бути залучення, постійне повернення та утримання клієнта! Яким чином спеціаліст буде цього добиватися, він повинен вам представити у своїх планах.

Для чого наймати менеджера з маркетингу?

Наймайте менеджера з маркетингу лише тоді, коли ви усвідомили, що вам це необхідно. До прикладу: менеджер з маркетингу і менеджер з реклами – це не одне і теж, завдання у них стоять різні. Менеджером з реклами може бути і перспективний студент (тобто економія на зарплатні суттєва), менеджера з маркетингу варто брати принаймні з дворічним досвідом.

Як наймати менеджера з маркетингу?

Наймайте спеціаліста під вирішення конкретних задач. Варіант «і швець, і жнець, і на

дуді гравець» підходить рідко. Під час співбесіди обговоріть з кандидатом ваше розуміння маркетингу, дізнайтеся про його погляди. Розкажіть про ваші очікування. Будьте готові до запитань. Говоріть правду. Не варто прикрашати дійсність. У вас мають бути довірливі відносини. Слід домовитися про те, які задачі повинен вирішити менеджер з маркетингу в найближчий період, та які критерії для оцінювання реалізації цих задач будуть використані. Останній тест для вибору менеджера з маркетингу може бути таким. Запитайте себе: «Що може статися, якщо цей кандидат буде працювати не на вас, а на ваших конкурентів?»

Як ви збираєтесь працювати з вашим менеджером з маркетингу?

Найняти хорошого менеджера з маркетингу – половина справи. Поставте спеціалісту індивідуальні цілі та складні задачі. Попросіть розробити план дій, скорегуйте разом з ним цей план, виставте dead line (крайній термін) та жорсткі бюджетні рамки. Контролюйте лише найважливіші завдання. Дайте йому можливість працювати та творити. Вирішуйте з ним стратегічні питання, але не контролюйте його у дріб’язках. Доки

він пояснюватиме та відстоюватиме кожен свій крок, вб’ється ідея, натхнення та час! Якщо вам щось не подобається – скажіть про це своєму маркетологу. Ви повинні розуміти та відчувати один одного. Безумовно, ви, як керівник, маєте право розуміти, що відбувається, тому часто зустрічайтеся зі спеціалістом з маркетигну, запитуйте про його плани, пріоритети, ідеї. Питайте: чим ви можете йому допомогти? Таким чином ви матимете можливість відразу реагувати, якщо ваш маркетолог заходить «не туди» та зможете корегувати результат. Інвестуйте у навчання вашого менеджера з маркетингу. Один раз навчитися маркетингу неможливо, це постійний процес!

Мотивуйте маркетолога

Мотивація може бути матеріальною і моральною. Мене просто дратують маркетологи, котрі «сидять на відкатах», адже вбивається сама ідея маркетингу – пошук найефективніших методів розвитку компанії. Однак хороший маркетолог працювати за 100 євро не буде – йому просто дорогий його час.

Частіше кажіть «дякую»

Не покладайте на менеджера з маркетингу занадто багато функцій, не ставте занадто багато задач. Якщо маркетолог пропонує скористатися послугами агентства чи інших фахівців на умовах аутсорсу, для ривка – підтримайте його. Для того, щоб маркетинг у вашій компанії був кращим, ніж у конкурентів, вам необхідно: – робити для маркетингу більше, ніж робить керівництво компаній-конкурентів; – вірити (інвестувати) в нього більше; – найняти хорошого менеджера з маркетингу; – налагодити та ефективно підтримувати роботу з ним.

Маркетинг працює лише за наявності відповідного менеджменту!

бізнес • суспільство

Нові правила сплати єдиного соціального внеску

Олексюк Назар Миронович, керуючий партнер Юридичної компанії «Перітус Консалтинг», адвокат www.peritus.com.ua, e-mail: office@peritus.com.ua +380 96 426 52 10 З жовтня 2013 року змінився орган адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування (далі – ЄСВ). Відтепер облік платників ЄСВ, прийняття звітності, стягнення заборгованості із платежів, забезпечення застрахованим особам страхових виплат і послуг у системі соціального страхування, реалізації заходів, пов’язаних із функціонуванням цієї системи здійснюватимуть органи Міністерства доходів і зборів України. Саме на його адресу потрібно подавати звіти про суми нарахованого єдиного внеску. Також з жовтня 2013

року ЄСВ слід сплачувати на рахунки Міністерства доходів і зборів. Для здійснення адміністрування ЄСВ міністерство затвердило відповідні нормативні документи щодо порядку обліку платників ЄСВ, порядку нарахування та сплати соціального внеску, а також щодо порядку звітування. Та за своїм змістом ці документи мало чим відрізняються від раніше чинних нормативів, розроблених Пенсійним фондом України. Проте все ж певні зміни пройшли. До переліку платників ЄСВроботодавців додані інвестори (оператори) за угодою про розподіл продукції (у т.ч. постійні представництва інвесторів-нерезидентів), що використовують працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (окрім цивільно-правового договору, укладеного із фізособою-підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (абз. 7 пп. 1 п. 2.1 Інструкції з ЄСВ). Із переліку платників вилучили членів сімей, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності фізосіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Певні моменти стосуються порядку дій страхувальника в разі зміни класу професійного ризику виробництва. Те-

консультація • суспільство

пер страхувальник не повинен очікувати повідомлення про встановлення нового розміру ЄСВ (яке раніше надсилав ПФУ), а самостійно на підставі повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва, отриманого від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, має здійснити перерахунок єдиного внеску за період із дати встановлення нового класу професійного ризику (п.п. 4.8-4.11 Інструкції по ЄСВ). Враховуючи це положення, можна зробити висновок, що Міністерство доходів і зборів усунуте від процедури зміни розміру ЄСВ у разі зміни класу професійного ризику. Та за ним залишаються повноваження, щодо здійснення контролю за правильністю відображення донарахованих, зменшених сум ЄСВ. Підкориговано порядок сплати недоїмки у разі отримання вимог про сплату недоїмки – тепер перераховувати зазначену в повідомленні суму необхідно буде протягом 10 календарних, а не робочих днів або оскаржити вимогу до органів Міндоходів вищого рівня, або в судовому порядку. В іншому разі орган Міндоходів надсилає вимогу про сплату недоїмки до підрозділу Державної виконавчої служби, а якщо платником є бюджетна установа або одержувач бюджетних коштів, а також підприємство, установа та організація, рахунки яких відкриті в органах Державної казначейської служби України, – до органу Держказначейства.

Як і раніше, за рахунок сум, що надходять від платника ЄСВ або від Державної виконавчої служби, гасять та зараховують суми недоїмки, штрафних санкцій і пені в порядку календарної черговості їхнього виникнення. Однак тепер Міндоходів не складає повідомлення про суми розподілу сплачених коштів і не надсилає (вручає) його платнику протягом п’яти робочих днів після закінчення базового звітного періоду, як раніше це робив ПФУ. Відповідно, форму повідомлення (додаток 8 до Інструкції № 21-5) скасовано. У зв’язку зі зміною суб’єкта адміністрування ЄСВ, потрібно звернути увагу на ряд моментів. Зокрема у зв’язку зі зміною суб’єкта одержання платежів, платника ЄСВ, не потрібно повторно реєструватися в органах Міністерства доходів і зборів. Оскільки реєстрація платників ЄСВ проходить автоматично на підставі даних, отриманих від державного реєстратора. Нові порядки не передбачають необхідності подання будь-яких документів для взяття на облік в органах Міністерства доходів і зборів та тими платниками, які були зареєстровані до ПФУ. Відповідно до положень Порядку, звіт до органів доходів і зборів подає страхувальник або відповідальна особа страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів одним з таких способів: » Засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у визначеному законодавством порядку. » На паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявнос-

ті), разом з електронною формою на електронних носіях інформації. » На паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п’яти. При цьому зазначено, що звіт, надісланий поштою, не вважають поданим. Разом з тим, юридичні особи, які не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт з ЄСВ до органів доходів і зборів не

подають. Листи про звільнення від декларування унаслідок відсутності діяльності, спрямовані раніше в ПФУ, дублювати до органів доходів і зборів не потрібно. Електронну форму звіту до органів доходів і зборів формує страхувальник з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, актуальні версії якого безкоштовно надає орган доходів і зборів за місцем взяття на облік, вони також розміщені на офіційному веб-порталі Міністерства.

консультація • суспільство

В стоматології, як і в природі, виживає найсильніший Що таке успішна сімейна справа, не з чуток знають Роман та Галина Глушко, подружжя зубних техніків, які почали своє професійне зростання ще в далекому 1980 році. Вже зараз їхню працю продовжують двоє синів – Назар і Тарас. На сьогодні стоматологічна компанія, яку створила сім’я Глушко – це дві окремі одиниці: стоматологічна клініка та лабораторія, названі родинним прізвищем, працюють над однією метою, завданням, концепцією. Головними пріоритетами їхньої праці є якість, командна робота та індивідуальний підхід. – Романе Івановичу, чи пам’ятаєте Ви, коли саме зрозуміли, що стоматологія – це те, чим хочете займатись? – Коли я був ще школярем, то потрапив на прийом до стоматолога у сусідньому селі. І мені так сподобалась її праця! Ця жінка була настільки харизматичною, інтелігентною, настільки добре вміла знайти підхід до кожного, що в мене склалось дуже позитивне враження про цю професію. На щастя, батьки мене підтримали, хоча це були складні часи, та й вони більше хотіли, щоб я був скульптором чи художником. Але підтримувати вибір своїх дітей – дуже важливо. Це я зрозумів, коли сам став батьком. – Зараз у Вас два дорослі сини, Назар, у якого уже своя клініка, і Тарас, який також вивчає стоматологію. Чи вплинула Ваша професія на вибір їхньої? Це було Ваше бажання чи все-таки кожного з них? – Я розпочав пояснювати своїм синам, що таке стоматологія, ще коли кожен з них

навчався в 8-9 класі. Але ніколи не робив вибір за них. Мені було важливо, щоб вони самі хотіли продовжити мою справу. Зізнаюсь, що це було нелегко, адже молоді люди і моє покоління по-різному дивляться на життя. Молодь зараз зазвичай бачить себе економістами, юристами та менеджерами. Звісно, якби хтось з них вибрав іншу професію, я б допоміг усім, чим міг би. Але я радий, що вони продовжили мою справу. Зараз я повністю можу покластись на своїх синів. Це найважливіше. – Назар Глушко: Кожен з нас має свій напрямок: батько займається лабораторією, я – клінікою. Кожен з нас на своєму місці. І водночас ми є складовими одного і того самого ланцюга. Це як у футболі: є нападаючий, захисник, голкіпер. Кожен виконує свою функцію, але всі ми – одна команда і трудимось на благо однієї справи. – Тарас Глушко: Я навчаюсь зараз стоматології, асистую братові, слідкую за тим, як працює наша компанія. Мені дуже подобається ця професія, тож планую продовжити шлях брата і батька.

розмова • суспільство

– Іване Романовичу, а з дружиною Вас також познайомила стоматологія? – Так, у нас ціла сім’я стоматологів. Колись дружина прийшла до мене на практику, потім працювала зубним техніком. Ну а згодом ми передали наші напрацювання синам. Добре, коли є продовження твоєї справи, коли є кому її передати. – Зазвичай батьки не хочуть віддавати своїх дітей в ту сферу, в якій працюють самі. У Вас же усе навпаки. – Я вважаю, що ідеальних професій не буває. В кожній можна знайти як мінуси, так і плюси. Хоча часто чую, як батьки кажуть, що не віддадуть дитину в те болото, в якому крутяться самі. А я віддав. Значить, не таке вже й страшне це болото. Взагалі, на мою думку, стоматологія – це мистецтво. Це інше мистецтво, ніж наприклад, живопис. Бо художник може намалювати чорний квадрат і побачити в цьому щось надзвичайне. А я мушу досконало відтворити те, що створила природа. Це також дуже нелегка справа, але вельми захоплива.

– Напевно важко йти в ногу з часом, адже технічний прогрес, в тому числі і в стоматології, зараз неймовірно швидкий. Як вам це вдається? – Я – людина, котра об’їздила майже весь світ, збираючи по зернині звідусіль знання. Навчався в Канаді, Німеччині, Польщі. Ще в 1987 році я поїхав у Москву в Інститут стоматології. Таку можливість мали тільки 2 людини на рік. І я нею скористався. Бо вже тоді я розумів, що потрібно багато вчитись. Я постійно вдосконалював свою роботу і вдосконалюю досі. Іноді це буває досить важко, оскільки нове технічне обладнання коштує чимало, за деякі речі доводиться платити десятки тисяч доларів. Але ми вирішили працювати якісно. Тому для цього обрали обладнання та матеріали провідних стоматологічних компаній світу. – Назар Глушко: – На жаль, дуже часто тому, щоб якісно робити свою роботу, заважає брак якісної освіти, зокрема післядипломної. А без доброї практики стати хорошим стоматологом дуже важко. Тому ми раз на 2-3 місяці їздимо закордон набиратись досвіду, беремо участь в різноманітних конференціях. Це дуже нам допомагає. Адже ми бачимо, як у світі працює стоматологія. Є на кого рівнятись. Хочеться не відступати від них за якістю надаваних послуг, за технікою, яку вони використовують. Звісно, стоматологія в нас і навіть

у сусідній Польщі дуже відрізняється. Та й ціни закордоном значно вищі. Але ми стараємось, витрачаючи ті самі гроші, що й вони, працювати з якісною найновішою технікою та водночас надавати послуги, які коштують у нас в кілька разів менше. – Роман Іванович: – Такі поїздки закордон на навчання дають можливість не тільки навчитись чогось нового і побачити, як працюють інші. А й поглянути на себе збоку. Бо коли ти працюєш у своєму кабінеті, може здаватись, що ти робиш свою справу найкраще в світі. А коли бачиш, як хтось робить її краще чи по-іншому, то розумієш, що варто все-таки продовжувати вчитись та переймати досвід у когось мудрішого. – А чи боїтесь конкуренції? – Львівський ринок стоматологічних послуг є, без сумніву, одним з найсильніших в Україні. Але, як відомо, конкуренція – це двигун прогресу. Тому я був би дійсно щасливим, якби в цьому будинку, де розташовані наша лабораторія та клініка, замість квартир були інші стоматологічні компанії. Це б дуже стимулювало. Бо в стоматології, як і в природі, виживає сильніший. – Чи є у Вас проекти та цілі, які ще плануєте досягнути?

– В мене є нові проекти, постійно берусь за досягання нових вершин. Адже я розумію: якщо є мета, і людина недурна, то всі труднощі можна подолати. І кризи теж коли-небудь закінчуються. Просто треба ставити собі таку мету, щоб тобі було трохи важче, ніж усім іншим, старатись трошки більше і трошки сильніше. – На різноманітні сертифікати та відзнаки в стоматологічній компанії сім’ї Глушків не вистачає місця на стінах. А що для Вас є найважливішою нагородою? – Коли пацієнт, якому ти допоміг 20 років тому, приходить до тебе знову і виходить від тебе задоволений – це найкраща нагорода, яка вкотре підтверджує те, що ти робиш свою роботу недаремно, ти даєш людям можливість знову красиво усміхатись. Розмовляла Зоряна Крачковська Центр стоматології та дентальної імплантації Глушко 79026, Україна, м.Львів Вул. Сахарова 82, офіс 2. (032) 232 86 84 (067) 312 04 40 www.hlushko-clinic.com www.hlushko.com.ua

розмова • суспільство

захоплення стор. 28-43 >

Дві різні гри – дві різні емоції. Маємо пам’ятати і про великі перемоги, і про ганебні поразки. Залишається вірити в те, що досвід зробить нас сильнішими. Вболівати навіть після поразок. Просто тому, що Батьківщину не вибирають.

тенденції • захоплення

авто • захоплення

Кардіотренування Заняття для схуднення, тонусу тіла та серця Деякі чоловіки думають, що тренування, про які сьогодні розповімо, не для них. Можливо, тому, що для сильної статі більш звичними та прийнятними є саме силові вправи. Однак зараз мова піде про кардіо- (аеробні) тренування. Вони є особливо корисними для тих, хто прагне схуднути, ба більше, без них це неможливо. Вони укріплюють серцево-судинну систему, підвищують витривалість та спалюють жир. «Кардіо» підходить як жінкам, так і чоловікам.

Важливо, що виконувати аеробні тренування можна абсолютно безкоштовно просто вдома. Навіть якщо ціллю тренування є не схуднення, а навпаки набір м’язів, то 20-30 хвилин кардіонавантажень в залі раз на тиждень допоможуть покращити роботу серця та підготувати тіло до важчої роботи згодом. Адже для того, щоб м’язи отримали потрібну кількість кисню, у них має швидко циркулювати кров, а серце не повинно відчувати перевантаження. Кардіо – це чудова розминка.

Віджимання

Якщо ж бажання виходити з дому немає, то ось найпопулярніший комплекс з кількох вправ: Віджимання Прийміть упор лежачи, поставивши ноги на ширину тазу, а руки – трохи ширше плечей. Тулуб з ногами повинні складати пряму лінію. Зігніть руки в ліктях і опустіться вниз, намагаючись доторкнутися підлоги носом. Потужним рухом відштовхніться від підлоги так сильно, щоб у верхній точці обидві долоні відірвалися від підлоги. Вистрибування Поставивши ноги на ширину плечей, зігніть їх у колінах, а руки зчепіть в замок за головою. Відводячи таз назад, присядьте вниз, намагаючись не відривати п’яти від підлоги. Потужно відштовхніться від підлоги ногами і вистрибніть вгору.

Вистрибування

Почнемо із безкоштовних, найпопулярніших і всім доступних способів проведення кардіотренувань: Біг. Це один із природних і корисних рухів для тіла людини. Для нього підійде як парк біля дому, так і бігова доріжка. Велосипед. Ефективний завжди, якщо тільки за вікном не падає сніг чи дощ. За такої погоди скористайтеся велотренажерами, які є в кожному спортзалі. Плавання. Найкраща техніка такого тренування – брас. Стрибки. Для цього знадобиться скакалка, яка коштує кілька гривень. Це одна з традиційних вправ кардіотренування. Інтенсивно спалює калорії.

Риба-пила

Кішка

спорт • захоплення

> Фітнес: як не стати калікою > Риба-пила Позиція планки – прямі ноги на пальцях на ширині плечей, упор на передпліччя. У вихідному положенні лікті повинні бути розташовані строго під плечовими суглобами. Не допускаючи прогинання в попереку, перемістіть тіло назад, відштовхуючись передпліччями. Кішка Тут теж треба трішки пострибати. Присядьте так, щоб коліна торкалися грудей. Потім різким рухом витягніть ноги назад, щоб ви опинилися в упорі лежачи. Наступним рухом поверніться на карачки, а потім якомога вище виштовхніться ногами вгору. Якщо виконувати ці вправи для розминки – вистачить і 10 хв. Якщо це повноцінне кардіотренування, то опти-

мальна тривалість – від півгодини до години часу. Ефективність виконаної роботи напряму залежатиме від інтенсивності. Для самоконтролю добре мати поруч пристрій, який вимірює частоту пульсу. Адже саме кількість ударів серця під час тренування є ключовою. Є окрема класична методика їхнього вимірювання: Крок 1. У момент народження частота пульсу немовляти становить 220 ударів на хвилину. З кожним роком максимальна частота пульсу зменшується на один удар. Отже, для того, щоб визначити максимальну частоту пульсу, необхідно від 220 відняти цифру, відповідну вікові. Крок 2. Для успішного проведення тренування частота пульсу по-

винна становити 65-85% від свого максимуму. Показник максимальної частоти (220 мінус ваш вік) слід по черзі помножити на 0,65 і 0,85, а потім отримані числа розділити на 6 (в хвилині 6 відрізків по 10 секунд). Крок 3. В результаті вищенаведених розрахунків вийде два показники: верхня і нижня допустимі межі 10-секундної частоти вашого пульсу під час тренування. Відтак у процесі тренування треба дотримуватися проміжку цих показників. А яке із описаних вище кардіотренувань обрати – вирішувати лише вам. Головне, щоб таке заняття приносило задоволення.

спорт • захоплення

Антон Павленко, www.kulturizm.info

Дитячий транспорт для дорослих

Якщо ви мрієте про екстрим і незабутні враження – спробуйте їзду на квадроциклах. Ця техніка об’єднала у собі найкращі якості джипа, мотоцикла і трактора. Оптимальною місцевістю для неї є та, де немає асфальту. Лісова гуща для квадроцикла – це стихія. Сьогодні квадроцикли достатньо міцно увійшли до нашого життя. Раніше їх сприймали як дитячий атракціон, а зараз – це спосіб цікаво провести час і для дорослих.

Молодший брат трактора Квадроцикл, або ще його можна назвати мотовсюдиходом, – це, мабуть, наймолодший транспортний засіб з

роду мотоциклів. Перші квадроцикли з’явилися всього півстоліття тому, але за цей час встигли завоювати любов і визнання у багатьох країнах світу. Позаяк в цьому транспорті поєднані декілька, тяжко визначити, хто був «прабатьком» квадроцикла – мотоцикл, автомобіль чи трактор. Англійці називають цей транспорт ATV (All Terrain Vehicle) – позашляховики для будь-якої місцевості. Оскільки в основі ідеї квадроцикла лежить потяг до універсальності, то і пройти вони можуть навіть там, де інша колісна техніка пасує. Тому серед рибалок і мисливців квадроцикли користуються заслуженим визнанням: на них можна потрапити у найвіддаленіші та глухі закутки. З іншого боку, в квадроциклі залишилося досить багато від

спорт • захоплення

> Дитячий транспорт для дорослих > трактора. Тому на Заході їх охоче використовують в якості легкого замінника тракторної техніки. Нарешті, мотовсюдихід – це відмінний засіб для розваги, гонок та адреналіну, який однаково цінують і діти, і дорослі.

Квадроцикли – це легко Для наших людей квадроцикли хоч вже й відомий транспорт, проте він досі залишається незвичним. Ось що ж потрібно знати, аби впевнено «осідлати» таку машину: Кататися безпечно. Усі заходи безпеки супроводжуються інструктажем (без попередньої консультації з інструктором новачка ніхто за кермо не впустить) і шоломом. Маршрути, за якими організований проїзд (хоч це й бездоріжжя з натяком на екстрим), обкатані багато разів, і боятися їх не варто. Якщо слухати поради, не знімати захисного обмундирування і не забувати про уважність, жодна небезпека на квадроциклі вам не загрожує. Керувати легко. Квадроцикл – це такий транспорт, яким може керувати й дитина. Це стійкий транспортний засіб, легший і керованіший за автомобіль. Порівняно невелика вага означає, що в разі чого квадроцикл можна буде відтягнути, підняти або взяти на буксир, а легка керованість гарантує, що ви почнете почуватися впевнено за кермом за дуже короткий проміжок часу. Для новачків є спеціальні відкриті поля для катання, а також нескладні маршрути на базах квадроклубів.

Ціна питання Вартість п’ятихвилинного катання на дитячому квадроциклі становить від 15 до 30 гривень. На такому ж рівні стоїть і ціна на оренду для дорослих, тільки час вимірюють годинами. Так, 50-хвилинна їзда бездоріжжям обійдеться приблизно в 250-370 гривень за годину – залежить від організаторів. Оренда (прокат) транспортного засобу для тих, хто вже не вперше сідає за кермо, становить 200-300 гривень за годину. Але у будні і до певних свят можна потрапити на акції та спеціальні пропозиції, які зроблять катання на квадроциклі ще приємнішим для гаманця. Однак, отримуючи квадроцикл, вам необхідно ознайомитися з деякими правилами прокату. По-перше, ви повинні мати з собою документ, що засвідчує вашу особу. По-друге, вам необхідно бути готовими до того, що багато клубів за

спорт • захоплення

> Дитячий транспорт для дорослих

прокат квадроциклів беруть заставу в розмірі 1000 і більше гривень. Також вам потрібно буде заповнити договір про відповідальність за техніку. Пройшовши ці формальності, ви отримаєте квадроцикл, а також все необхідне екіпірування. Говорити всерйоз про те, що квадроцикл – універсальний засіб пересування, просто немає потреби. Звичайно,

Види квадроциклів Квадроцикли універсальні, але кожен має індивідуальні особливості. Їх варто враховувати, обираючи варіант саме для ваших розваг. «Юніор-клас». Вони надзвичайно прості в управлінні, мають не тільки механічну, а й автоматичну коробку передач. Невеликі та не особливо потужні (10-20 к.с.). Здатні долати круті схили і витримувати великі вантажі. Щоправда, швидкість 60 км/ год. Зате вони економні. І дозований викид

своїх двоколісних прабатьків він не витисне, але конкуренцію їм складе серйозну. Хоча б тому, що, хай і віддалено, нагадує справжній автомобіль. ATV просто зобов’язані бути затребуваними в країні, де актуальна «скрізьпролазна» техніка. Тому що виглядають круто. Тому що полегшують життя. І головне – надають йому нового смаку. Дар’я Бура

адреналіну гарантований. Для молоді – те, що треба! Спортивні. Їх відрізняє велика потужність, міцна підвіска і... вища ціна. Вміє «розбігатися» до 150 км/год. На такий без підготовки краще не сідати. Утилітарні. Вони спочатку були орієнтовані на використання в господарстві, до того ж не тільки сільському. Наявність багажників спереду і ззаду дає можливість перевозити що завгодно. А об’ємний мотор і повний привід дозволяють використовувати його не тільки як вантажівку, але і як трактор.

спорт • захоплення

Туристичні квадроцикли – це справжні машини для бездоріжжя. При розробці цих мотовсюдиходів використовують новітні технології, які дозволяють зробити техніку воістину «All Terrain». У всякому разі, заїхати на крутий схил, подолати вбрід річку чи болото ці моделі зуміють краще за будьякий джип. Але варто зауважити, що будь-яка класифікація – умовна. Адже один і той самий квадроцикл, віднесений до того чи іншого класу, поєднує в собі риси, властиві моделі зовсім іншого призначення.

> Дитячий транспорт для дорослих

НОВИЙ insignia country tourer

поєднуючи справжні цінності. opel.ua Кантрі Турер. Оффроуд. Оффлайн. ІнтелліЛінк.

ПАТ «Галичина-Авто»

вул. Городоцька, 282

тел.: 232 07 72

спорт • захоплення

*Вартість дзвінків згідно тарифів Вашого оператора. Гарантія 2 роки без обмеження пробігу. Зображення автомобіля наведено для ілюстрації та може відрізнятись від наявних комплектацій. Продавець залишає за собою право на внесення змін в комплектації та ціни автомобілів без попереднього повідомлення. Вказаний перелік опцій наведено для інформації та може входити до комплектації за додаткову плату. Ціна вказана станом на 01.11.2013 року. Детальна інформація в офіційних дилерів.

Ловись, рибко, велика… і велика Як я виграв Кубок України з нахлисту. Частина 2 Частина 1 – у попередньому номері

Всім кубкам кубок У четвер ввечері до табору приїхали майже всі учасники. Їх мало бути значно більше, але Ян Подшибякін з Херсона, Єгор Бабич з Луганська, Орест Дейнека з Харкова, Гена Головко зі Львова, на превеликий жаль, не змогли взяти участі в розіграші Кубка. У кожного знайшлися причини, які так чи інак утримали їх від поїздки. Таким чином, участь брали десятеро. «Жеребівка!!!» – вже звично ця кавер-версія слова «жеребкування» піднімає сонних нахлистовиків з наметів. Хто з ранковою кавою, хто з чаєм, але усі зібралися за великим столом, аби дізнатися свою долю – половині доведеться ловити зараз, іншим – увечері. Після того, як усі учасники повитягували візитки Діми Петруняка (зазвичай для цього використовували гральні карти, але тепер їх не було), ми з Ганною відправилися на перший пул. Нашим сусідом мав бути Женя Федоренко, а от що діялося далі, я вже не бачив. Розкладний стілець зручно вмостився між камінням на невеличкому острівці, що розбивав Ріку надвоє. Праворуч був цікавий перекат, а ліворуч – просто течія без жодних ознак риби. Цілком закономірно, що Ганна почала обловлювати перекат усіма можливими способами.

Але у неї лише раз щось вийшло на суху мушку, німфа взагалі «відпочивала». Тим часом я бачив, що Женя вже кілька разів «мочив» підсак і ніс його до судді (риба йде у залік, якщо опинилася у підсаку і представлена судді). У нас же нічого не вдавалося. І лише на останніх хвилинах, коли я вже склав стілець і пішов до Ганни, то побачив, як вона нарешті тягне до себе рибу – невеликого харіуса. Але у підсак завести його не вдалося – рибка зійшла, залишивши Ганну в близькому до розпачу стані. «Ну, хочеш, я зарахую тобі цього харіуса», – ці слова якось самі вирвалися з мене. «Ні, це буде нечесно. Як я після цього у дзеркало дивитимуся?», – сказала Ганна, і ми пішли до табору. А от якби вона погодилася на таку «аферу», то Кубок зараз стояв би у неї вдома... Але томуто на цьому турнірі й зібралися люди, які один одному довіряють, а самі змагання базуються на чесності. Тим часом хороші результати показав Женя – п’ять харіусів і купа сходів. Андрій Коваль взагалі примудрився зловити харіуса з першої проводки – ото справжній карпатівець. Нахлистовик з надзвичайним відчуттям і розумінням ситуації. Саме Андрій переміг в минулорічному Кубку України, тож його зараз вважали фаворитом. Загалом у нього було три риби і кілька кілограмів залишеного на дні вольфраму –

рибалка • захоплення

з невідомих причин Андрій пообривав дуже багато німф. Одного голавля зловив Мирон, а це – один заліковий бал. За харіуса давали два, а за форель і дунайського лосося, який за легендами колись тут мешкав (поки місцеве населення успішно його не вибило) – три. Але «трибальних» риб ніхто так і не зловив. Усі розраховували на харіуса. У розпалі змагань привезли Кубок. «Ну, звичайний собі кубок, – разом з іншими думав я, – зі спортивного магазину». А коли майстер Артур Шіц його відкрив, то абсолютно кожному з нас страшенно захотілося, щоб він потрапив саме до його рук. Мені також дуже хотілося, але я розумів, що шансів у мене майже нема. Тому до цього шедевра я навіть не торкався і не фотографувався з ним – все одно ж він мав потрапити до когось іншого. Після побаченого Кубка нахлистові призи за перше, друге і третє місця, які також прибули разом з головним трофеєм, якось відійшли на другий план. Призи дуже навіть достойні (від Strike! та Extreme Expedition): котушки, волосіні, аксесуари та інші речі від провідних світових виробників. Вони дорогі, але їх купити можна. А от у такого Кубка ціни нема… Вирізьблений у формі великої форелі з цільного шматка горіха на мармуровій підставці. Він важив кілограмів з 10…

І за це «спасибі» На вечір вже мені треба було ловити. Як і на що я не знав. Моїм суддею став Женя Федоренко, а Діма Петруняк по секрету сказав, що пул у мене «фіговий». Коли я його побачив, то ледь сльози не потекли. По суті то було озеро, лише під обома берегами щось нагадувало сяку-таку течію. Я вже встиг і організаторам «подякувати», і річці, і погоді. Якраз у Міжгір’ї пішов дощ, і вода от-от мала знову забруднитися. Тож мені довелося одягати дощовик і спершу ловити під дощем і вітром, який не давав нор-

мально провести легкі мушки. Власне, починав я з німф, але не зі звичними вольфрамовими голівками, які у мене не працювали, а з латунними. Головну ставку зробив на червоного «фезентейла» – не через брудну воду, а тому, що я знайшов личинок одноденки такого кольору під каменями. У наших краях, на Львівщині, такого дива не бачив… Не впевнений, що це було добре рішення, просто в таких умовах я віддав перевагу саме дрібним німфам з яскравими точками атаки. Однак і ця ідея виявилася у підсумку проваль-

ною – жодного натяку на харіуса. Тим часом я тихо заздрив Степану, який розташувався нижче і насолоджувався своїм пулом – там-то вже точно можна було вирахувати, де стоїть риба. У мого друга-суперника навіть ходити нікуди не треба було – усе як на долоні. Але що вже зробиш? Що собі витягнув, те й маю. Якраз тоді мені й стрельнула думка, що треба кидати німфи і братися за «сухариків». До слова, ловив я персональною вудкою Дмитра Петруняка – складену з бланку 10 футів і 2 дюйми (ідентичну

рибалка • захоплення

> Ловись, рибко, велика… і велика > за розміром я замовив вже давно, але вона в цей час була ще далеко від України), тож Діма запропонував свою. Для великої річки потрібна довга вудка… Звісно, це німфова палка, але я не мав дуже часу витягати свою звичну «трієчку». Тож до вудки Діми я приладнав котушку першого класу з такою ж волосінню. Спробую пояснити, для чого я пішов на такий крок. У цей час видимість була досить слабка – сонце ховалося то за хмари, то за гори. Таке світло псувало і без того невеселу картину мого «озера». Можливо, я трохи не вгадав з окулярами – у синіх було зле, в коричневих ще гірше, а прості оптичні не давали мені можливості вповні оцінити глибину місця, куди я мав намір закидати. Таким чином довелося повністю виключити довгі закиди – мушки просто б не було видно. Відповідно, я зробив ставку на те, що побачив у попередні дні – «короткий сухарик». Знову ж таки не впевнений у цій теорії, але дуже легка волосінь і довга вудка давали непогану можливість акуратно провести-пострибати сухариком з тою швидкістю, яку я сам собі запланував і не залежати від течії. Я почав обловлювати місця, де вода впиралася у великі каменюки. За ними течія була трохи повільнішою. За словами місцевих хлопців, харіус ніколи не сидить там, де є бистрянка. Відразу зауважу, що в наших краях це правило не працює. Але в Закарпатті, на Ріці, щось у тому є. Після кількох виходів дрібноти я відрізав від свого маршруту «нехаріусові» місця, поки не дійшов до найбільшого каменя в моєму пулі. Після першого ж закиду в цю зону я нарешті побачив харіуса! Він

якось незграбно вийшов на муху, але чомусь її не схопив. Я на мить перевів подих – головне, що він не вколовся. Повторний закид – харіус знову виходить, але цього разу відверто промахується – мушку в останню мить зносить вода. «Ну, все, – думаю, – пропало». Третій раз він точно не вийде. Але на удачу я все ж закинув сухарика, і харіус таки взяв! З криками я підвів його до себе, ледь висмикнув підсак з-під дощовика і акуратно завів рибину в сітку. «Можеш не йти до мене, я бачу, що то харіус», – засміявся Діма. Риба поплила, а Ріка почула моє «Юхуууу!». Головне, що я втік від нуля, хоч усе до цього йшло. Азарт заполонив мою голову і забрав чистий розум. Ще перед змаганнями я планував, що як вирахую харіуса і зловлю одного, то одразу ж залишу цю зону на 10-15 хвилин, аби його побратими заспокоїлися. Треба було просто відійти і половити деінде, але… Я продовжував обловлювати цю ділянку і спереду, і ззаду, і «танцювати» мушкою над водою – глухо. До фінішу залишалося 15 хвилин. Я перейшов на дрібний ледь помітний перекат і тут побачив вихід харіуса. Один, другий, третій – ну чому ж він так пізно вийшов вечеряти?! Я спустив мушку на витягнутій руці униз течією і притримав його над водою. Одразу ж вистрибнув пирик, хоч і невеликий, але двобальний. На жаль, я його не дотягнув. А потім спустив ще три риби, які дуже незрозуміло виходили на муху. «Час!», – крикнув мій суддя, і я поплентався на берег. У Степана було п’ять хвостів, хоча могло бути й більше. Тим часом по одному харіусу зловили також Нестор і Юра Гудзь, отже, все найцікавіше переносилося на суботу.

рибалка • захоплення

Шокова терапія Зранку, коли я вийшов з намету і побачив річку, то одразу ж запропонував оргкомітету перенести змагання на вечір. По-перше, вода до цього часу мала б очиститися, бо ловити в такому болоті сенсу не було ніякого, а по-друге, пропав мій Юра, який участі в змаганнях не брав, натомість щоранку і щовечора бігав на Ріку в пошуках харіусів. Після нарад Степан наполіг, щоб не відходити від регламенту. У мене було хвилин 15, тож я в самих лише шортах побіг шукати Юру. Часу на підготовку в мене вже не було – що вдалося вхопити з авто, те й узяв. Разом з Андрієм Ковалем (моїм суддею) пішли на пул, де в п’ятницю ловив Макс. Місце було дуже навіть добрим, не таким, як вчорашнє озеро. Одна біда – з таким рівнем і кольором

> Ловись, рибко, велика… і велика

води там не було що робити. Сенсу ловити просто не було – в такій ситуації риба не харчується, бо просто нічого не бачить. Не придумавши нічого кращого, я приладнав три найяскравіші та найкислотніші мухи, які знайшлов у моїх флайбоксах. З місця майже не сходив – якщо харіус є, то рано чи пізно мухи влучать йому в очі. Але він не брав. Так само сумно було і в Степана, який обловлював прибережну зону. Її сяко-тако чистив той самий струмок, де зранку ловив Юра. Коли минуло півтори години, і я перепробував геть усе від найменших бокоплавів до величезних імітацій хробаків, то просто сів у крісло. Який сенс ловити? «Здаєшся?», – спитав мене Макс. Та здаюся… Он Степан не може нічого зловити, то що вже про мене говорити? Але за якусь

мить щось змусило мене встати і продовжувати пошуки риби. Повернувши голову вліво, я побачив маленькі прочищені ділянки біля берега і попросив свого суддю вийняти з сумки «суху» котушку. «Ну все, – думаю, – остання проводка і беруся за суху». Варто сказати, що французького індикатора я обірвав десь на перших півгодинах змагань. У запасі була хіба котушка для чеської німфи з маленьким індикатором. Тож мушки впали у воду, і за дві секунди волосінь стрімко випрямилася – знову зачепилися голівки за каміння. Але моя рука якось інстинктивно сіпнулася і повела до берега щось сріблясте й зовсім немале. Це точно не камінь. Це була риба… Мізки все ще не розуміли, що відбувається, тож я просто упав на коліна в каміння і змахнув підсаком. Спершу

я подумав, що зловив подуста, якого не було у переліку залікових риб, але виявилося, що це був харіус. Я просто не міг повірити своїм очам, напевно, в такому ж стані були і судді. На мить я повернув голову до Степана, який, схоже, був шокований не менше за мене. «На що зловив?», – крикнув він. От тут я не був до кінця впевнений. У мене внизу стояла світла німфа з помаранчевою голівкою і рожевим торраксом. Далі – мій традиційний зелений бокоплав, але замість натурального дабінгу там яскравіли світло-зелені та барвисто-помаранчеві кольори. Швидше за все, харіус узяв на нього – зараз я вже достеменно і не пригадаю, адже в той час перебував у близькому до афекту стані. Я оговтався від того, що залишилося півгодини, а попереду – неоране поле роботи. Не сходячи з місця, я продовжив «шмагати» цю ділянку і не вийшов з води, аж поки не побачив, що Степан складає вудку. «Ну й наламав ти дров», – чи то жартома, чи то серйозно сказав Андрій, коли ми виходили на берег. Я і сам це зрозумів. За нехитрими підрахунками, завдяки цьому випадковому харіусу я вискочив на третє місце, за умови, якщо крім мене ніхто нічого зранку не зловить. Так і сталося… Це означало, що тепер доля Кубка буде залежати від Жені Федоренка і Андрія Коваля – їм треба було лише зловити бодай одну рибину. А в тому, що зловлять, я не сумнівався. По-перше, вони на той момент були чинними чемпіоном та володарем Кубка України, а по-друге, до вечора вода однозначно мала прочиститися. Тому свої мрії про Кубок я залишив десь під тою колодою, на якій сиділи мої судді. Ростислав Ящишин

рибалка • захоплення

Prechtl – найкращі мисливські гвинтівки Європи З кожним роком зростає інтерес до високоточної нарізної зброї, в тому числі і у нашій країні. Серед таких гвинтівок є як звичайні серійні зразки, так і ексклюзивні моделі, на виробництво яких витрачено чимало часу і праці. Саме таку особливу цінність мають творіння майстрів, що виробляють зброю поштучно, під замовлення або ж невеликою кількістю екземплярів. Таких фахівців і фірм на сьогодні не так вже й багато, одним з них є Готфрід Прехтль (Gottfried Prechtl) – віртуоз збройової справи з німецького міста Біркенау. Готфрід Прехтль – майстер дуже високого класу, причому це стосується, перш за все, не зовнішнього оформлення зброї (хоча воно бездоганне), а її «механіки». Можливо, причина тому – спеціалізація фірми Прехтля: крім класичної нарізної зброї вона виготовляє високоточні інструменти для промисловості. У цієї людини відмінна репутація першокласного зброяра, який займається одиничним і ексклюзивним виробництвом мисливських і снайперських гвинтівок. Хоча зовні його вироби нічим надзвичайним не відрізняються, але за механічними і технічними параметрами – це витвори збройового мистецтва.

Такого успіху було досягнуто завдяки багаторічному досвіду у збройовій промисловості. Основним прототипом більшості гвинтівок Прехтля була рушниця Маузера М98, яка залишається одним з найбільших шедеврів збройової майстерності. Але Прехтль не та людина, яка просто копіює зброю, надаючи їй сучасного вигляду. Німець зміг повністю переробити конструкцію і внести істотні поліпшення в систему. Власникам Маузерів добре знайомий один недолік затвора М98: у момент викидання гільзи треба докласти чималих зусиль, щоб його зрушити. Прехтль змінив кут бойових упорів, тим самим полегшивши для стрільця підйом руків’я за-

зброя • захоплення

твора. Таким чином тепер для виконання цієї дії потрібно вдвічі менше сили. Особливу увагу Прехтль приділяє технології виробництва ствольної коробки. В його виконанні ця частина зброї отримала свій фірмовий стиль, неповторну конструкцію і бездоганні технічні параметри. Її виготовляють з цільного кованого шматка металу, який потім дуже ретельно обробляють на металорізальних верстатах. При цьому Прехтль не рахується з витратами матеріалу і часу, головне – якісний результат. Він не застосовує недорогих «економних» технологій, які здешевлюють виробництво (наприклад, штампування або лиття), але знижують якість. Достатньо сказати, що на одну гвинтівку йде

14,8 кг сталі, хоча на виході ствольна коробка важить всього 1,35 кг. У результаті такої роботи виходить монолітна, дуже міцна конструкція, здатна витримати навіть патрони калібру 500! Готові дула для своїх гвинтівок Прехтль купує у всесвітньовідомої фірми Lothar Walther. У цьому філософія Прехтля: «Якщо не можеш створити досконалий компонент гвинтівки самостійно – візьми його у того, хто це може зробити». А стволи від Lothar Walther – це окрема тема для розгляду, не дивно, що їх вважають одними з найкращих у світі. Їх виготовляють методом холодної деформації (протягуванням без зняття стружки), а в якості матеріалу використо-

вують досить дорогу сталь з додаванням хрому, нікелю і молібдену. Дула від «Лотар Вальтер» давно завоювали популярність як у світі мисливської, так і спортивної та снайперської зброї. Готфрід Прехтль самостійно удосконалив запобіжний механізм, він як і раніше має три позиції, проте встановлюють його з лівого боку коробки і знімають легким рухом без зусиль. Фірма Прехтля випускає як мисливські гвинтівки, так і високоточні та спортивні. Prechtl – це зброя ексклюзивна та дуже якісна. Продукція компанії зроблена з особливою ретельністю, увагою до деталей і любов’ю. Великий вибір можливостей комплектації та оздоблення зброї забез-

зброя • захоплення

печує фірмі Прехтля індивідуальний підхід до потреб та побажань кожного клієнта. Широка сфера використання гвинтівок і карабінів німецької марки Prechtl та їхнє визнання відомими спортсменами та професійними мисливцями – найкращі з можливих рекомендацій надійності зброї. Гвинтівка від Прехтля прослужить довго, а володіння нею принесе справжнє задоволення. Але найголовніше – вона ніколи Вас не підведе. Замовити ексклюзивну рушницю ручної роботи Готфріда Прехтля Ви можете у львівському магазині «Арсенал-Л». м. Львів, вул. Городоцька, 115; тел./факс: (032) 227-48-21 www.arsenall.lviv.ua

відпочинок стор. 42-79 >

А як ви святкуватимете? Новий рік – специфічне свято. Кожен святкує його по-своєму: хтось любить піти на дискотеку і танцювати до ранку, комусь подобається проводити цей час у сімейному колі з найближчими та найріднішими. Інші прагнуть залишити всі справи та податися закордон з тою ж таки сім’єю, друзями чи коханими. От для таких «новорічних мандрівників» ми підготувати перелік з десяти точок, де цього року буде найцікавіше святкування Нового року. Тут і Європа, і Азія, і Америка – вибрати є з чого. А якщо цьогорічне святкування уже заплановане, то просто надихніться на наступні роки. Впевнені, що не пошкодуєте!

Лас-Вегас: почати новий рік у Місті гріхів

Зустріч Нового року в Лас-Вегасі пройде як завжди гучно. Понад 300 000 спраглих до свята відвідувачів не дадуть нікому сумувати. Готелі, клуби, казино та бари підготували для охочих посвяткувати багато цікавого. Так, 31 грудня о 19.30 у концертному залі The Colosseum готелю Caesars Palace розпочнеться концерт Селін Діон. О 21.00 у The Cosmopolitain стартує новорічне шоу від Бруно Марса, а о 22.00 у Planet Hollywood Theater Of The Performing Arts виступатиме Брітні Спірс. Готель New York-New York організує щорічний New Year’s Eve Bridge Bash – телеміст з вечіркою, що матиме місце біля Бруклінського моста в Нью-Йорку. Проте знайте, що більшість закладів близько півночі зачиниться для того, щоб гості міста йшли зустрічати Новий рік на легендарній The Strip – 4-мильна вулиця, де розташовані практично усі найвідоміші казино та готелі, стає пішохідною. Саме вона перетворюється на центр святкування у Гральній столиці світу. Усі гуляють, випивають, співають. Танцюють та насолоджуються неодмінним атрибутом зустрічі Нового року – святковим феєрверком! За схожим сценарієм розгортатимуться події і на знаменитій Fremont Street.

Мехіко: новорічна фієста

Якщо ви оберете для зустрічі Нового року столицю Мексики, то не поспішайте шукати розваг одразу після заходу сонця. До 21.00 тут все тихо та спокійно, оскільки більшість мексиканців проводжають Старий рік сімейною вечерею у тісному колі родичів. Проте вже за кілька годин все зміниться. Тому, дочекавшись потрібного моменту, вирушайте на Zocalo – головну площу Мехіко. Територія біля Палацу образотворчого мистецтва (Palacio de Bellas Artes), а також частина бульвару Paseo de la Reforma будуть пішохідними. Шум, гам, музика,

петарди, феєрверки, танці та хороший настрій гарантовані! До речі, жителі міста, готуючись до святкування на згадуваній вже площі, наповнюють порожні яєчні шкаралупи конфетті та кольоровими рідинами, щоб використати це все у перші секунди Нового року. Є тут ще й інша новорічна традиція: коли годинник б’є дванадцяту, під кожен удар з’їдати одну виноградинку та загадувати одночасно з цим одне бажання. Дванадцять виноградинок – дванадцять бажань! А після цього – обійми, привітання одне одного з Новим роком, феєрверки, петарди та святкування до упаду.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Ніагарський водоспад: святкування біля води

Ніколи не думали про те, щоб зустріти Новий Рік біля водоспаду? Повірте, це дійство запам’ятається вам назавжди! Тільки уявіть собі найбільшу в Канаді open-air новорічну вечірку за участі понад 40 тис. відвідувачів! Вже втридцять перше усі вони зберуться у Національному парку королеви Вікторії, щоб разом їсти, пити, святкувати та насолоджуватися приголомшливими видами на Ніагарський водоспад. До слова, цікаво буде навіть тим, хто вже бував тут раніше, адже спеціально до Нового року водоспад підсвічують понад трьома мільйонами різнобарвних вогнів у рамках щорічного зимового фестивалю світла! Увесь водоспад світиться та мерехтить! Навіть ялинки святкової не треба! Свято розпочнеться о 19.30. Відвідувачів обіцяють тішити безкоштовним новорічним концертом Extravaganza за участі відомих співаків, ведучих та артистів, а також двома салютами – о 21.00 та опівночі. Кажуть, що вони настільки грандіозні, що транслюють їх по телебаченню на всю країну! І, звісно ж, не забудьте тепло одягтися: Канада – північна країна, все-таки.

Прага: феєрверки на Карловому мості

Та і не тільки феєрверки! Новий рік зустрічати у Празі звикли шалено, весело та гамірно. Звісно, можна замовити романтичну вечерю зі свічками у одному з ресторанів, проте, вважаємо, що краще це зробити так, як люблять святкувати тутешні. А збираються вони зазвичай біля Карлового моста, щоб опівночі побачити святкові вогні над Празьким Градом та відображення цього всього у водах річки Влтава. Новорічна ніч у Празі – це суцільна вечірка: бари, ресторани, клуби, а також лайнери, які плавають річкою, переповнені людом. До речі, про кораблі – це прекрасна нагода відсвяткувати Новий рік по-особливому. Усі кораблики близько опівночі підпливають якомога ближче до Карлового моста, щоб усі, хто є на борту, могли насолодитися феєрверками з відкритої верхньої палуби. Друга головна точка святкування – Староміська площа. Люду тут збирається надзвичайно багато, а до астрономічного годинника на Ратуші, який і сповіщатиме усім про прихід Нового року, годі добратися. Тож, якщо вирішите святкувати там, то варто таки дістатися до хронографа, тому прийдіть завчасу. Повірте, сумувати, чекаючи, не доведеться!

тенденції • відпочинок

> тенденції > Кіцбюель: середньовіччя, гори та мега-феєрверк

Для тих, хто не знає, Кіцбюель – це маленьке середньовічне містечко у австрійській Тіролі, а також всесвітньовідомий гірськолижний курорт, який разом з кількома сусідніми містечками утворює найбільший у Австрії лижний регіон. Курорт має 56 канатних доріг разом з підйомниками, 168 км гірськолижних трас та 40 км доріжок для бігових лиж. А один з підйомників має найбільший надземний діапазон у світі. Тому, виспавшись після святкування, можна активно та з користю для здоров’я провести час. Середньовічне містечко дев’ятого століття приваблює вишукану публіку віддавна. Свого часу в Кіцбюелі відпочивати полюбляли кіноактор Кірк Дуглас та Кого Шанель. А у Новорічну ніч, напившись гарячого вина під звуки народних пісень, тут можна спостерігати за феєрверком. А він у Кіцбюелі непростий. Його автор – майстер своєї справи та всесвітньовідомий піротехнік-чемпіон Армін Лукассер. Його кар’єра розпочалася саме тут з грандіозного шоу на Новий рік 1997 року. Кажуть, що його новорічне піротехнічне шоу – найкраще в Альпах, а може й не тільки тут.

Рейк’явік: рано почати, пізно закінчити

Столиця Ісландії пропонує вам почати святкування якнайшвидше. Тим більше, що Новий рік у Рейк’явіку має всі шанси стати найтемнішим у вашому житті. Справа в тому, що світловий день в цей час тут триває трохи більше чотирьох годин, а о 16.00 уже темно. Святкування ж розпочинається о 18.00 зі служби у Кафедральному соборі міста. Ті, хто не встигають прийти на літургію у собор, слухають її по радіо та готуються до сімейної вечері. Поширені також продовження святкування на подвір’ях будинків з петардами, власними феєрверками та нерідко у костюмах ельфів і тролів. Новий рік тут – особливе свято. Місцева його назва – Gamlarsdagur. Кожне місто Ісландії має своє головне багаття, довкола якого збирається люд, щоб подивитися, звісно ж, на святковий феєрверк. А після того стартує грандіозне святкування усюди-усюди: клуби, бари, ресторани та паби гудять до ранку в легендарному місті. А на вулиці всіх зі святом вітає Полярне сяйво. До речі, просто необхідно поїздити околицями міста та оглянути унікальну природу Ісландії. Звичайно, все побачити не вийде, проте уявлення про цю красу складете точно!

тенденції • відпочинок

> тенденції > Родос: пориньте у грецькі традиції

Святкування Нового року на Родосі має ряд особливостей та традицій. Звісно, найкраще та найцікавіше у хвилини, коли годинник проб’є дванадцяту, бути в історичному центрі середньовічного міста. Саме тут проходить усе найцікавіше. Місцеві жителі колядують та грають у карти. Причому в карти прийнято грати увесь день, і справа зовсім не в тому, хто програє чи виграє. За віруваннями тутешніх, саме гра в карти має притягнути удачу на цілий рік. Так само фортуну господарям має принести і той, хто першим заходить до когось у хату зранку 1 січня. Ще однією традицією є випікання, а потім урочисте розрізання новорічного пирога. У нього обов’язково кладуть монетку, і удача супроводжуватиме, природно, того, кому попадеться особливий його шматок. Звісно, опівночі стартує гучне святкування у барах, кафе, клубах та інших розважальних закладах. Триває воно аж до ранку, коли, до слова, родосцям розносить подарунки Св. Василій (тутешній Святий Миколай чи Санта Клаус). Тому, святкуючи тут, підготуйте подарунки для тих, хто з вами!

Нью-Йорк: ви повинні це побачити

Це, мабуть, найвідоміше у світі місце для зустрічі Нового року! Уявіть собі: приблизно мільйон людей на Times Square та десятки мільйонів осіб спостерігають перед телевізорами за традиційним та вже легендарним опусканням над центральною площею міста святкової новорічної кулі! Зустріти Новий рік у цьому магічному місці треба хоча б один раз за життя! Це вже не тільки американська, це глобальна традиція! Звичайно, опускання кулі – це не все. Новорічне дійство продовжує святковий концерт за участі світових зірок, феєрверк, музика, конфеті, хлопавки та багато іншого. Після цього усі зазвичай ідуть у ресторани, клуби, бари та інші заклади. Також, якщо бажаєте чогось справді нью-йоркського, то придбайте собі Meatpacking District All-Access Pass – квиток, що у новорічну ніч дає доступ до більшості зазвичай ексклюзивних клубів, багатьох фуршетів та виступів відомих ді-джеїв. Дух свята у Нью-Йорку усюди! Магазини прикрашають вітрини неймовірними композиціями, усюди гірлянди, ялинки, ілюмінація. До слова, не забудьте відвідати і найвідомішу в світі ялинку, яка стоятиме поблизу Rockefeller Center.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Венеція: усі цілуються

La Festa di San Silvestro (а по-нашому, Новий рік) тут святкують теж з особливими традиціями. Звичайно, центром свята є пл. Сан-Марко, де збираються сім’ї, пари, друзі та всі-всі. Музика, гамір, танці, феєрверки – це все звичне, проте Новий рік тут починають спільним поцілунком усіх присутніх на площі під бій годинника на кампанілі собору Сан-Марко. Новорічною традицією є смакування стравою з сочевиці, яка повинна принести в новому році удачу. П’ють у новорічну ніч переважно просеко – біле сухе італійське ігристе вино. Якщо кортить долучитися до венеційських новорічних звичаїв ще більше, то обов’язково підіть на концерт у один з найвідоміших театрів La Fenice. Перша його половина завжди оркестрова, а друга – більше мелодраматична за участі солістів та хору. Закінчується це все уривками опер «Набукко» та «Травіата». А після концерту, святкування на пл. Сан-Марко їдьте на острів Лідо – там венеційці полюбляють зустрічати перший світанок нового року та навіть купатися у морі. До речі, гуляючи містом, остерігайтеся старих речей, які місцеві мешканці можуть за давньою традицією викинути у вікно.

Гоа: свято на пляжі

Якщо ви летите святкувати Новий рік на Гоа, то обирати щось інше, аніж пляж – просто неприпустимо! Пляжна вечірка – це саме те, заради чого всі сюди і їдуть. Тільки подумайте: ніч, зорі, гучна музика, океан, купа людей, великі вогнища і ріки випивки! До слова, не забудьте спробувати (а може й не тільки спробувати) фенні – традиційний гоанський алкогольний напій, приготований з плодів дерева кеш’ю. Його вважають виключно місцевим пійлом, тому ніде більше його не продають. Така сама ситуація з тутешніми бренді, віскі та ромом. Усі вони, до слова, дуже навіть непоганої якості. Гоа – не лише найпопулярніший серед іноземців індійський штат, сюди дуже полюбляють приїздити й самі індійці, а на Новий рік тут відпочиває багато зірок славнозвісного Боллівуду! Отож, пляжні вечірки відбуватимуться на Гоа усюди, а найбільші та найгучніші гримітимуть поблизу курорту Анжуна. На пляжі в Арамболі все буде, як завжди, у стилі хіпі. Якщо ж цікавить інтимніша та спокійніша атмосфера, то варто податися на південь штату. Гоа пропонує вечірки на будь-який смак – кожен знайде щось своє! Остап Процик

тенденції • відпочинок

Лижний сезон не за горами

Продовжуючи розпочату тему активного проведення часу на дозвіллі, варто додати, що і в Україні можна відпочити не гірше, ніж у далеких країнах. Особливо, якщо йдеться про зимовий відпочинок у Карпатах. Гірськолижний курорт Буковель вже давно став №1 у переліку найкращих для відвідин взимку місць. І як нам повідомляють організатори найліпшого в Україні зимового відпочинку, лижний сезон 2013-2014 має усі шанси стати ще захоплюючішим, незабутнішим та комфортнішим, ніж раніше, а також розпочатися цього року швидше. Говорячи про найкращий відпочинок на курорті Буковель, неможливо оминути увагою його перлину та окрасу – 5-зірковий готель Radisson Blu Resort, Буковель, який вже більше року вражає відвідувачів надзвичай-

ним рівнем комфорту та високою якістю надаваних послуг. Не закохатися в готель неможливо, так само як і встояти перед спокусою повернутися сюди знову, адже це одне з небагатьох місць в Україні, де справді відчуваєш, що все довкола зроблено для тебе: великі просторі номери з прекрасними гірськими краєвидами, басейн та кілька саун, Wellness & SPAцентр Anne Semonin та тренажерний зал з першокласним обладнанням TechnoGym. Навіть якщо ви не катаєтеся на лижах, Radisson Blu Resort, Буковель не дасть вам сумувати. До слова, в новому лижному сезоні у готелі будуть професійні інструктори лижної та сноуборд-школи Bukovel Ski School, тому вимовка «Не катаюсь, бо не вмію» не працюватиме! Тим більше, що серед добре зарекомендованих переваг готелю є вдале розташування

на зручному для навчання схилі гори поруч із витягом №7. Воно дає можливість спускатись на лижах прямо із порогу готелю і так само повертатись до приміщення. А цього року на схилі перед готелем відкривають ще й апрескі-бар, в якому будуть подавати гарячі напої, сендвічі та інші легкі перекуски, щоб відпочити та набратись сил безпосередньо на трасі. Це далеко не всі новинки лижного сезону, що наближається. Приємними несподіванками відвідувачів зможуть потішити і усі ресторани готелю, а також розкішний лобі-бар з оригінальним каміном. Атмосферу цього місця важко просто описати. Її необхідно відчути і в неї зануритися. І насправді не важливо, коли ви сюди приїдете. Карпати прекрасні в будь-яку пору року, але взимку ця краса розквітає ще більше.

тенденції • відпочинок

Індія за межею картинок для туристів Поїздка з Катманду у Варанасі

екскурсія • відпочинок

> Індія за межею картинок для туристів > До відльоту з Непалу залишався тиждень і найменше, чого нам хотілось, – це їхати у Варанасі. Але й у Непалі ми пересиділи. Чесно кажучи, на той момент я робив це тільки тому, що розказав знайомим і хотів дотримати слова. Мотивація в голові з’являлась така: якщо я вже тут, то треба використати цю можливість. Стояла неймовірна задуха і пилюка, не було чистого одягу, ми були стомлені, навіть круасани з кавою за долар, які ми пили та їли вже третій день в Катманду, не рятували ситуації. Прийшло те неминуче відчуття, коли мандрівка провалюється у буденність і сірість. На допомогу якраз прийшло Варанасі. Автобус 3 години виїжджав з Катманду, а потім став у величезній пробці. Хтось злетів у прірву. В Непалі таке сприймають, як щось само собою зрозуміле. Не можна планувати подорожі по Азії в часі, тому що ніколи не вийде так, як ти хочеш. Взагалі-то все вийде по-іншому. Треба залишати часові буфери. Де кажуть, що автобус приїде за 6 годин, треба розуміти, що насправді – за 12. В тих горах і місцях час великого значення не має, мабуть, так само, як і життя. Ми приїхали в Санаулі вночі. Тобто ми думали, що приїхали в Санаулі... З автобуса нас висадили і сказали, що таксист нас довезе, бо немає сенсу гнати порожній автобус. Довго йшли торги за нас. У малесеньку машинку запакувалось 8 людей і 3 рюкзаки. В мандрах прекрасно розвивається інтуїція, що дає можливість об’єктивно оцінювати шанси. Насмішки водія, переговори пошепки з товаришами, вигляд міста і дощ дали мені чітко зрозуміти, що так просто спати ми не ляжемо. Півночі нас возили за гроші від одного зачиненого готелю до іншого (мабуть, знали), поки не завезли в 3* за 80 доларів. Бойко не хотів йти в Тадж-Махал за 15, тому мова про готель за 80 навіть і не йшла. Мабуть, в таксистів теж добре розвинена інтуїція, бо коли Макс почав мене від нього відтягувати і кричати, щоб я його не бив, той відразу згадав дешеві готелі. І сказав він: «В Санаулі!». Я думав, що ми вже 3 години їздили по Санаулі... Тут Максу вже довелось зупиняти Косму! За багато грошей він погодився нас завезти в Санаулі. Йшла 18 година наших переїздів. Я був весь мокрий. Якщо намочити рюкзак який перед тим носив по горах, то можна здивуватись, скільки з нього витече болота. В Санаулі ми знайшли кімнату за долар з людини. Мерехтіла лампочка, а приміщення нагадувало закинутий

ядерний об’єкт. Про те, що там можна жити, свідчило єдине – орда ящірок і комарів. Якщо вони змогли, то зможемо і ми. Вода з крана майже не текла, тому в душ ми сходили номінально. В 40-градусну спеку я вкотре заліз у свій синтетичний спальник. Зранку в містечку розпочався rush. Ми перейшли кордон і на нас набігла орда торгашів. Треба було їхати в

екскурсія • відпочинок

> Індія за межею картинок для туристів > Горакпур, бо в обід відправлявся поїзд. Ми сіли в джип і чекали, поки він наповниться людьми. Часу і грошей на їжу в нас не було, тому ми сподівались поїсти перед поїздом. Замість того ми його наздоганяли. Заскочили у вагон нижчого класу, але, на диво, там не було багато людей. В індійському поїзді між вагонами різних класів переходити не можна, тому треба було їхати до наступної зупинки. Ми сіли в тамбурі та вийняли цигарки. Ми не поміняли грошей, тож поїсти не зможемо ще 7 годин. Залишалось покурити. Прийшли індуси і сказали, що в поїзді курити не можна. Косма запитав про штраф і коли почув, що 150 рупій (3 долари), то показово смачно затягнувся і сказав: «Кличте міліцію». Насправді в нас і 150 рупій не було, але, як це буває в Індії, ніхто не прийшов. На нас дивились з презирством, як на білих дикунів. До Варанасі ми приїхали вночі. Зразу на пероні до нас причепився дідок, щоб завезти в готель. У tourist office нам дали карту і показали, де є хороші готелі. На виході дідок все вгадав, що нам там написали, тому боротись сенсу не було, тим більше, що він нам запропонував непогану ціну. Дорогою ми поміняли гроші. Варанасі – одне з найстарших міст на Землі. Йому понад 6 тисяч років. Його не руйнували і не перебудовували, а нашаровували. Його вулички – це суцільні лабіринти. Спочатку нас везли, а потім півгодини водили тими вулицями. Я уявлення не мав, де знаходжусь. Нарешті добрели до готелю. На рецепції сиділа ящірка. «Що ж робиться в кімнатах?», – подумав я. «Номери» були за 10 доларів за трьох. Макс сяяв від щастя. Коли ми туди зайшли, я здивувався кількості пилюки. Відчувалось, що вона в повітрі. Я підійшов до вікна і відчинив його. Під нами був крематорій. Ми були в місті-крематорії, де безперервно спалюють трупи людей. Здавалось, що від смогу Стікс затягнуло душами померлих, а по ту сторону – царство Аїда. Стояли човни, а біля них – тисяча Харонів, готових перевезти тебе в інше життя. Світла в місті не було, але вогні освічували річку. Було спокійно і чаруюче. Липке й тяжке повітря та втома лише забирали тебе від реальності, яка й так давно виглядала втраченою. Зранку, коли ми прокинулись, я ще не дуже усвідомив, де ми є. Вийшли на терасу. Так, саме так. Мені не при-

екскурсія • відпочинок

> Індія за межею картинок для туристів Все узбережжя нашпиговане будинками. Якщо якийсь не влазив, то його будували на інших. Шари, нашарування, розшарування. Свідомо людина такого не може створити. Це несвідомість часу створює такі міста. Проходять години блукання лабіринтами міста, а ти уявлення не маєш, куди йдеш, і як звідти вийти. Саме таким мусить бути місто, де люди закінчують життя. Щоб добратись до «крематорію», треба подолати життєвий лабіринт, який нашарований тисячолітньою культурою, себто нашою історією. З часом розумієш, що у Варанасі майже немає машин. Світло там теж часто зникає. Люди приїздять туди померти. Є цілі поселення людей, які чекають смерті. Макс казав, що є жінка, яка чекає смерті вже 40 років. Від засилля архітектурних стилів, недобудов і руїн перестаєш взагалі все сприймати. Так для мене виглядає постапокаліптичний світ. Справа в тому, що цей світ – доісторичний. Він був задовго до нашого з вами. Тому повага до нього незаперечна, хоча й незрозуміло інтуїтивна. Юра Кирилич, фото автора www.kyrylych.livejournal.com снилось, ми були у Варанасі. Тут закінчувалось життя, і починалась смерть в розумінні європейців, звідси йшла дорога до раю для індусів. На даху готелю був ресторан. Під готелем – крематорій. По балконах бігали мавпи, тому на щурів я вже й уваги не звертав. Річкою доставляли дрова до крематоріїв, які працюють без упину. Розумієте, якщо індус за життя назбирав грошей собі на дрова – то згорів, а якщо ні, то згоріло лише те, на що вистачило дров, а решту відпустили в священну річку. Те все там поплило. Там і покупались люди, і почистили зуби, і попрали одежу. Літали чайки та стерв’ятники в пошуках того, що не згоріло у багаттях. Там все змішалось. Життя зі смертю, час із вічністю, люди і природа, смороди й запахи, традиції і логіка, культура й релігія. Ти ніби залипаєш в це місто. Не знаєш, котра година, не знаєш, що ти там робиш і шукаєш. Стає страшно та байдуже. Найстрашніше – це байдужість. В окрузі Варанасі живе більш ніж 3 млн людей. Та хто їх може порахувати в тій Індії? Місто простягається вздовж священної ріки Ганг і всіяне гхатами, де проводять ритуальні купання та спалення. Це святе місто.

екскурсія • відпочинок

новини ресторанів

Новорічна ніч-2014 у пабі «Білий Лев»

Хочете, аби в Новому році ваше життя було сповнене пригод, яскравих емоцій та незабутніх вражень? Згадайте стару приказку: «Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш», і мерщій приєднуйтеся до святкувань у Пабі «Білий Лев»! Тут на кожного очікує новорічний бенкет з розважальною шоу-програмою: смачні новорічні страви, оригінальні конкурси та забави під улюблені ритми диско 80-90-х. Звучатиме жива музика від емоційного та запального гурту «CoverJam», а гарний настрій забезпечить гуморшоу від дуету «Тьозки». До речі, особливо чемні гості свята отримають подарунки та призи від Санти. Шалена Новорічна ніч у колі друзів усього 650 грн з особи у верхньому залі, 800 грн – у нижньому (Увартість враховано кухню, алкоголь та шоу-програму). «Білий Лев» збирає друзів! З повагою Паб «Білий Лев» Вул. Лесі Українки,15 Тел.: (032) 235-46-25; (067) 67-551-23

за столом • відпочинок

9 років успіху та Шотландії у Львові! Ресторан «Шекспір» відзначив свій 9-й День народження, розпочинаючи справжні «Шотландські п’ятниці»! Гучні гуляння, міцні шотландські напої, таємне дегустування, казкові герої, лохнеське чудовисько та власноручне приготування віскі! Все це і не тільки очікує гостей на «Шотландській п’ятниці»!

Розважав та веселив гостей казковий леприкон

Лохнеське чудовисько теж завітало на свято

Гості вечора отримували смачні подарунки від ресторану «Шекспір»

Іменинний Таблет – справжні шотландські солодощі

Власноручне приготування віскі, дегустація якого пройде на наступній «Шотландській п’ятниці»

Гостям «Шекспіра» сумно не буває

Започаткування історії «Шотландських п’ятниць» в ресторані «Шекспір»

www.shekspir.lviv.ua м. Львів, вул. Любінська, 144 тел. +380 32 295 5 295

за столом • відпочинок

Чоловіча кухня Стефка Ронделя

Галицька вітамінна бомба Дістали уже ті сезонні захворювання... Що не зима – то все якісь нежиті, катари, ГРВІ... Ось днями приїхали друзі з мандрівки Іраном. Усі, хто завітав до них у гості (а нас було 5),малиякісьпроявизастуди:хтосьпостійнотримавхустинку в руках (щоб бути напоготові, коли з носа потече), хтось говорив ніби з прищепкою на носі (пригадались переклади відеофільмів 90-х). А господарі хоч би що, цвітуть і пахнуть. Питаю, чи акліматизацію уже пройшли. Відповіли, що у них ніякоїакліматизаціїнема,бохарчуютьсявонивітамінізованою їжею. Особливо в Ірані їм сподобалось те, що для закислення їжі використовують лимони та гранати або похідні від них (сік, цедру чи м’якоть). Так само і в галицькій кухні є страви, які сміливо можна назвати «вітамінними бомбами», адже вони запобігають застуді та решті сезонних хвороб, «розганяють» і лікують органи травлення. Багатьом відомо, що грейпфрут сприяє виділенню шлункового соку та допомагає «оклигати» нашому шлунку післяхорошихзастіль.Адужемалознають,щонашгалицький хрін – прекрасний жовчогінний засіб, та й кров очищує… Презентую вам галицький вітамінний соус з прекрасними лікувальними властивостями… Отже, 3-4 жовтки зварених на круто яєць розминаємо ложкою у мисці, щоб не було грудочок, вичавлюємо сік із 3 лимонів і доливаємо до перетертих жовтків та добре розмішуємо (за густиною має бути як рідкувата сметана), шаткуємо дрібно добрий жмут зеленої цибулі і трохи зеленої петрушки (я дав столову ложку з чубком), чайну ложку з чубком натертої на терці ріпчастої

цибулі та столову ложку натертого хрону. Все це приправляємо чвертю літри негустої сметани (можна навіть з супермаркету). За смаком солимо і трохи підцукровуємо пудрою (у мене пішла до цієї страви майже столова ложка, але в кожного свій смак). В самому кінці на грубій терці я потер 3 білки, які залишились із яєць. І в холодильник на 3-4 години. Готово! За густиною має

бути як масна домашня сметана, ледь-ледь розпливатись на тарілці! Зверніть увагу: нічого варити, парити, смажитинепотрібно!Авітаміннийілікувальний «коктейль» на славу, і не бійтеся, що після вживання такого соусу від вас буде пахнути. У жодному разі! Лимони і хрін роблять свою справу, запах цибулі ледь-ледь відчутний, а здоров’я поправити може.

karaokeclub888.com.ua пл. Данила Галицького, 1; тел.: (032) 235-88-77; моб.: 093 859-29-08

Наші професіонали допоможуть Вам знайти свій стиль та полюбити шопінг

вул. Саксаганського, 22 ТРК KINGCROSS leopolis, 2-й поверх ТВК “Південний” ТЦ “Європа”, маг. № 202 www.jador.com.ua (032) 260 14 09

Одяг з •Франції та Італії інтер’єр дрібниці життя

Історія віскі Завдяки процесу дистиляції, який відомий з XII сторіччя, тепер ми можемо споживати такий напій як віскі. Саме слово «віскі» кельтського походження і означає «вода життя». Основні країни-виробники – Ірландія та Шотландія, дотепер сперечаються стосовно першості виготовлення цього напою. Ірландці вважають, що перший продукт виготовили монахи, учні засновника Ірландії – Святого Патріка, які повернулись зі Сходу та привезли із собою секрети дистиляції. Шотландці ж мають документальне підтвердження про перше згадування напою, який називають віскі та датують 1494 роком.

Але самому процесу виробництва передує метод збереження та переробки зерна, в основному ячменю, та можливість отримати корисний продукт. Доречно стало пророщувати зерно і виготовляти з нього такі напої, як пиво та віскі, методом дистиляції готового сусла. Саме шот-

ландці, приблизно 1700 року придумали оптимальні методи виробництва віскі, які використовують й до сих пір, та традиції стосовно споживання. У 1824 році скорегована єдина правильна технологія виготовлення віскі, якої мали притримуватись всі виробники Шотландії. До того часу віскі виготовляли нелегально та без будь-якого контролю з боку держави, що негативно відображалось на кінцевому споживачі. Шотландці придумали змішувати різні сорти віскі, завдяки чому з’явився вид мішаного віскі (blend), для якого характерна доступна ціна, яка й вплинула на популяризацію блендового віскі у всьому світі. Найдостойніші шотландські віскі належать до групи односолодових (malt), для яких характерний неповторний один від одного смак, аромат та колір. Кожну партію такого віскі виробляють за незмінною роками технологією, з дотриманням температурного режиму, методів дистиляції та витримки в дубових бочках. Malt дистилюють 2 рази в мідних кубах. Потім переливають у вживані дубові бочки для витримки. Бочки використовують від хересу, рідше – з бурбону або портвейну. Мінімальний термін витримки – 3 роки. До і

після розбавляють джерельною водою та розливають в пляшки, створюючи неповторний віскі. Завдяки переселенню ірландців та шотландців у Новий Світ, з’явився американський віскі (бурбон). Його відмінність полягає у сировині та деяких технологічних відмінностях. Якщо при виготовленні, використано більше 51% кукурудзи, таке віскі має право називатись бурбоном. Також бурбон завжди витримують в дубових обвуглених бочках. Цікаво, що обвуглені бочки почали використовувати після пожежі на одному із складів, тоді виробники були змушені розливати напій в бочки, які вцілили. Це тільки пом’якшило смак, після чого почали обвуглювати бочки спеціально. Якщо кінцевий продукт пропускають через триметровий фільтр з кленовим вугіллям, таке віскі маркують як Tennessee, найвідоміша торгова марка такого віскі – Jack Daniels. Основна відмінність ірландського віскі – це відсутність аромату та присмаку торфу. Завдяки трирічній витримці в дубових бочках, потрійній дистиляції та додаванню карамелі, ірландський віскі має приємний аромат та елегантний смак. Напій є гордістю ірландців та визнаний у всьому світі.

ФІЛЬМИ МІСЯЦЯ Тіні незабутих предків

Декілька століть тому в українських Карпатах безчинствували злі духи та інші химери. Тоді дев’ять магів запечатали потойбічну нечисть у Книгу Тіней і затаврували її магічною Згардою. З того часу Згарда перебувала в безпечному місці, надійно оберігаючи вхід до нашого світу від злих духів. Однак велінням долі Згарду знайдено і передано університету, після чого життя деяких студентів змінилося назавжди. Врятувати студентів та знищити зло зможе лише нащадок останнього чаклуна-мольфара. Саме довкола цієї історії крутиться сюжет стрічки. Нічого нового творці фільму в жанр не внесли. Це типовий тінейджерський містичний трилер, проте український. З цілком дотепними жартами, гарно знятими нічними Карпатами, бажанням розказати підліткам про місцеві легенди, чарівників та мольфарів. У рецензіях до «Тіней» можна натрапити на багато закидів щодо голлівудськості фільму, непрофесійності акторів, недоліків зображення та дублювання... Але, перефразувавши відомий вислів, можемо сказати: «Щоб знімати - треба знімати». Знімати, вчитися на власних помилках, враховувати вимоги ринку. Зважаючи на ситуацію з сучасним українським кінематографом, вважаємо, що підтримувати потрібно всі до єдиного українські фільми. Хорошими словами, схвальними відгуками та купленими квитками. Початок покладений. Далі буде краще. Любімо українське кіно!

Старперці

Знайомтесь, це – старперці: оскароносні та легендарні Роберт де Ніро, Морган Фрімен, Майкл Дуглас і Кевін Клайн, вони ж – Біллі, Педді, Арчі та Сем – четвірка друзів з дитинства. Коли закоренілий холостяк Біллі (Майкл Дуглас) нарешті освічується своїй молодій дівчині, товариші вирушають на холостяцьку вечірку не куди-небудь, а, звичайно, до Лас-Вегаса. Перед вами – «Похмілля у Вегасі», тільки цього разу без молодиків.

на канапі • відпочинок

МУЗИКА МІСЯЦЯ The Beatles. Live at the BBC Volume 2

Новий альбом легендарних The Beatles вийде наприкінці листопада. Це буде збірка музики та жартів у студії під час звукозаписів легендарної четвірки для різних програм BBC. До нового випуску увійшло 10 пісень, які група ніколи не видавала упродовж свого спільного існування. Загалом з 63 треків альбому 37 записів ніколи досі не видавали. Зокрема, серед «новинок» – 23 невідомі досі публіці записи розмов між «бітлами» та радіоведучими у студії.

КНИГА МІСЯЦЯ Англо-український словник до сніданку. Львів, «Апріорі», 2013 «Cловник англо-український навчальний до сніданку «Поласуймо англійською!» представили на цьогорічному Форумі видавців. Він є універсальним джерелом знань для усіх, хто вивчає англійську мову. Тематика його лексичного та граматичного наповнення покликана якнайкраще сприяти учням і студентам у підготовці до державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання, а також складання міжнародних іспитів з англійської мови. Над укладанням словника автор – львівський мовознавець Тарас Береза – працював протягом 10 місяців. Видання покликане донести

до користувачів колоритні вислови, які набули широкого вжитку в українській та англійській мовах упродовж останніх двох десятиліть. Словник складається з двох частин і налічує 3000 висловів та 9000 контекстуальних ілюстрацій, які широко вживають у сучасних друкованих джерелах. «Основними перевагами «Словника» є його двомовність, тематичність і навчальний характер. Двомовна природа видання якнайкраще відтворює суть та показує практичне застосування ключових англійських слів і висловів у сучасному розмовному та писемному мовленні. Тематичне розташування матеріалу дасть можливість користувачам зосередити увагу на найнеобхіднішому матеріалі, а навчальний характер «Словника» дозволить поглибити й удосконалити знання окремих розмовних і граматичних тем, словосполучень та словотвору», – зазначено у анотації до видання.

на канапі • відпочинок

дрібниці життя стор. 60-72 >

Робот-сантехнік Дискусії про прибирання вічні і такі ж безглузді, як решта фемінізмів. Однак є царина, яка належить тільки нам, чоловікам. Та, як не прикро, зазвичай ми охоче передаємо свої повноваження у цій сфері іншим представникам сильної статі. Годі! Настав час повернути собі цілісність образу! Фірма iRobot славиться своїми пилососами, але ми, звісно ж, про них

вам не розповідатимемо – що вам до того. Річ у тім, що компанія виготовляє також і роботів-сантехніків! Отож, закочуйте рукави, беріть помічника і, вйо, прочищати труби перед святами! Електросантехнік Looj 330, який коштує 300 доларів, до унітазу, звичайно, не полізе. Він призначений для прочищання вуличних водостоків, ринв та труб для дощівки. Пристрій невеликий, в’юнкий та швидкий, отже, здат-

тенденції • дрібниці життя

ний потрапити у найбільш противні жолоби. Його щітки та леза можуть крутитись зі швидкістю 500 обертів на хвилину. Арсенал очисних засобів Looj дозволяє позбутись будь-якого бруду. Керувати роботом можна дистанційно на відстані до 15 метрів, або лишити його у спокої і дати самому розібратись із забрудненнями, поки ви будете займатись чимось соліднішим, наприклад, голитись сокирою.

> тенденції > Сканер на повний зріст

Відкривач замків Скільки разів ви проклинали жмут ключів у задній кишені, який створює раптовий дискомфорт під час сідання на крісло? Можете не відповідати. Завдяки ґаджету Lockitron ви тепер проклинатимете хіба свій телефон (або триматимете його у іншій кишені). Адже пристрій, розроблений у СанФранциско, повністю заміняє ключі. Дія «Локітрона» доволі банальна. Ґаджет прилаштовується з внутрішнього боку дверей акурат навпроти замка, і за командою просто «вручну» обертає його. Команда поступає до відкривача різними способами – по Wi-Fi, через сайт чи мобільну аплікацію або ж просто за допомогою СМС зі стільникового. Окрім відкривання дверей дотиком до смартфону, пристрій також сигналізує не лише про будь-яке втручання зловмисників у механізм замка, але й про звичайне наближення до дверей, а також дозволяє створювати тимчасові ключі для гостей. Коштує Lockitron $179, придбати його можна на сайті виробника.

Вже всі встигли позахоплюватися 3D-принтерами і навіть кілька разів мріяли їх купити, однак ціна і дещо невелика ужитковість відкладали мрії до кращих часів. Справді, ну що тиражувати на такому 3D-принтері, якщо нема нормальних 3D-сканерів? Так от, вже є. І сканують вони не речі розміром з апельсин а, наприклад, людей у повний зріст. Sense від компанії Сubify коштує всього лише 400 доларів, що як на ціну 3D-пристроїв, просто копійки. Він не є статичним, отже дає змогу краще охопити об’єкт. Sense візуально нагадує монтажний степлер – прямокутна штука з ручкою. За його допомогою можна зняти об’ємні «мірки» з будь-якого об’єкта, а потім, обробивши їх за допомогою спеціального програмного забезпечення, перетворити отримані дані на файл, готовий до друку на практично будьяких 3D-принтерах.

тенденції • дрібниці життя

> тенденції Електроустілки А насамкінець ми, згадавши про зиму, пропонуємо погріти ноги. За допомогою чудових устілок. Тільки уявіть: йдете ви по зимовому львівському багні, і у вас ноги мокрі та змерзлі. Який найрозумніший вихід з положення? Правильно, заскочити в кнайпу і перехилити чогось зігріваючого. Однак на охороні вашої печінки тепер стоїть ThermaCELL Heated Insoles! І замість того, щоб вкотре наступного дня почуватись хворим, ви просто кнопочку на пульті натискаєте, і устілки починають вас гріти! Чудо-девайс вологостійкий, має три температурних режими та з півдесятка розмірів, один з яких точно вам підійде. Працює він від батарейки, якої вистачить на 5 годин обігріву. Унікальна нагода тримати ноги у теплі коштує 135 доларів. У перерахунку на зігріваючі напої – не так вже й багато. Хоча може ви місця якісь дешеві знаєте. Богдан Юрочко

У Львові пройшли дні відчинених дверей з OPEL INSIGNIA У Львові пройшли дні відчинених дверей з OPEL INSIGNIA. Гостей вітав автосалон Opel «Галичина-Авто», що розташований на вул. Городоцькій, 282. Клієнтів чекав теплий прийом, гарячий чай і кава, дитячі аніматори й розваги, а також професійна консультація досвідчених фахівців і, звичайно ж, сам тест-драйв. А ось що кажуть клієнти, які протестували нову Insignia: Віктор, 35 років, бізнесмен: «У мене «Ауді», давно цікавився брендом «Опель», але не було тест-драйву, а як можна без тест-драйву купити машину такого класу? Ось тепер я протестував новий Кантрі Турер і, в принципі, готовий робити індивідуальне замовлення. Сподобалася машина. Вона нічим не поступається конкурентам, таким як Audi A4 Allroad, Subaru Outback або Volvo ХС70. Гідний автомобіль». Ігор, 42 роки, бізнесмен: «Протестував дві повнопривідні версії – це бомба! 250-сильний двигун пре, а не їде! Ну а Кантрі Турер – це взагалі мрія! Дорогувато, правда, але, на мою думку, машина того варта». Дні відчинених дверей з OPEL INSIGNIA тривають! Після Львова вони пройдуть у Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську і Харкові. Жителі цих міст теж зможуть пройти тест-драйв нової моделі, а крім того взяти участь у розіграші двох путівок на зимовий тест-драйв «Opel winter training», який пройде в місті Зальцбург у лютому 2014 року.

тенденції • дрібниці життя

прикраси з характером

Коли ми, чоловіки, чуємо слово «прикраса», то першочергово уявляємо собі ювелірні вироби для жінок. Так вже склалося, що ми звикли дарувати їх жінкам, проте не варто забувати, що є багато «чоловічих» брендів, які пропонують коштовності, перед якими не зможе встояти жоден мужчина. З такими ексклюзивними торговими марками хочемо познайомити вас сьогодні. Baraka – це один з перших італійських виробників ювелірних виробів для чоловіків. Прикраси та аксесуари цієї марки, є результатом тридцятирічного досвіду, безперервних експериментів у пошуках технічних ноу-хау. Кожна модель колекції від Baraka має свій індивідуальний чоловічий характер. Нове подання різних способів поєднання деталей несе в собі енергію руху і серйозність іміджу, авангардні форми і сміливі поєднання матеріалів: золото, діаманти, сталь, кераміка і каучук. З 2001року Baraka дивує мужчин не тільки ювелірними виробами, але й аксесуарами, від яких не зможе відмовитися жоден чоловік. Для мужчин, які прагнуть ексклюзивності, цікавим буде знайомство з ювелірною компанією Carlo Barberis. Особливістю бренду є індивідуальний підхід до побажань замовника. Вам потрібен родинний перстень з монограмою, запонки з вашими ініціалами або золотий сигарний футляр? Вам запропонують декілька варіантів ескізів, за якими потім буде виготовлений дорогоцінний аксесуар саме для вас. Прикраси від Carlo Barberis стали відомі завдяки незвичайному дизайну. Ювеліри компанії роблять ставку на класику, але грають з яскравими кольорами та контрастами. Їм вдається гармонійно поєднувати воєдино, здавалося б, абсолютно непоєднувані елементи. Найвища якість матеріалів та виконання стали невід’ємними характеристиками виробів для справжніх чоловіків цієї всесвітньовідомої торгової марки.

Але, незважаючи на безліч пропозицій, актуальним залишається клас «неособистих» подарунків. У такому випадку рекомендуємо звернути увагу на італійський бренд Montegrappa, який пропонує дорогоцінні письмові приладдя та аксесуари. Montegrappa – перша італійська фабрика письмових приладь, заснована в 1912 році у Бассано-дель-Граппа. Спочатку фірма здійснювала державне замовлення на поставку недорогих ручок для італійської армії. З 1946 року компанія починає випуск ручок з дорогоцінних матеріалів. У 1992 році була випущена пам’ятна авторучка, присвячена вісімдесятиріччю компанії Montegrappa, цього ж року розпочинається виробництво лімітованих ексклюзивних серій, призначених для колекціонерів і поціновувачів ексклюзиву. З того часу Montegrappa пропонує моделі, створені за допомогою високих ювелірних технологій, які раніше ніколи не застосовували при виготовленні письмового приладдя, і таким чином стає безумовним лідером у виробництві престижної продукції класу люкс. Компанія пропонує колекції як «бюджетного» класу, так і лімітовані серії, виконані з використанням дорогоцінних металів. У більшості ручок використовують золоті пера та платиноване покриття. В доповнення до дорогоцінних пишучих інструментів випущена колекція запонок, а згодом і годинників, які підтримують загальний образ і стиль Montegrappa. Найвідоміші світові постаті є власниками цих чудових аксесуарів: Сильвестр Сталлоне, Ніколас Кейдж, Аль Пачіно, Антоніо Бандерас, Ларрі Кінг, Білл Клінтон, Принц Чарльз Уельский. Бажаєте долучитись до цього списку? Ювелірний бутік «Колекція», просп. Шевченка, 15 www.jbk.com.ua

стиль • дрібниці життя

Ігроманія –

Вірус,

що розповсюджується…

Передається не через кров, не через харчі, не статевим і не повітрянокрапельним шляхом. Неочікуване джерело інфекції – відеоігри. Але, можливо, ігроманія – це корисний вірус? Разом із розвитком техніки набрав обертів масовий ритуал – ігри у віртуальному світі. Побутує думка, що ця звичка має різко негативний вплив. Проте однозначність тут зайва. Психологи стверджують: не всі ігри є однаковими за силою та глибиною впливу на особистість людини. Різниця існує між рольовими та нерольовими іграми. Психолог Олена Трачук пояснює: «Аркади, головоломки, ігри на швидкість реакції, які належать до нерольо-

вих, вважають безпечними. В той час як рольові ігри, в яких гравець входить у роль свого віртуального персонажа, спричиняють високий рівень психологічної залежності». Граючи у рольові відеоігри, особистість поступово втрачає зв’язок з реальним життям і дії героя ідентифікує як свої. І це просто чудово, якщо комп’ютерним персонажем виявляється помічник Санти Клауса, який очікує Різдва. Але ж у багатьох випадках

психологія • дрібниці життя

основним завданням героя є не підготувати подарунки, а здійснити грабіжницьку чи воєнну місію. Щоправда, грають у такі ігри не лише заради розваги. Так, наприклад, для військовослужбовців армії Китаю у 2011 році була створена комп’ютерна гра «Славна місія», що служила їм воєнним тренажером, повідомляє кореспондент ВВС World Джон Садворт. Згодом ця гра стала доступною не лише військовим, а й усім охочим. Розробники цієї

гри вважають, що так вони пропагують патріотизм, а не війну. Звичайно, проти таких відеоігор і релігія. На порталі групи католиків «Воїни Христа Царя» при обговоренні деструктивних впливів на дітей не обійшлося без теми відеоігор. На їхню думку, із гравцями у жорстокі віртуальні ігри проходить процес десенсибілізації: вони втрачають чутливість, призвичаюються до того, що раніше було для них жахливим і нестерпним. Це щось подібне до того, як студентів-медиків привчають до беземоційної реакції на вигляд крові. І як наслідок – насильство у реальності. Усім відомий Андерс Брейвік, жертвами якого стали 77 людей у Норвегії, зізнався, що вбивати вчився у комп’ютерних іграх. І зовсім не обов’язково перетинати кордон чи блукати далеко по історії у пошуках фатального впливу віртуальності на реальність. На Прикарпатті у липні 2012 брат убив сестру, бо вона йому здалася нападником із комп’ютерної гри. Після таких аргументів з’являється стійке переконання, що на державному рівні необхідно терміново встановити заборону виробництва та розповсюдження відеоігор. Але ж є інші забавки, які мають позитивний соціальний ефект. «Так я отримую задоволення», або «Я таким чином розслабляюся» – стандартні пояснення геймерів, чому вони грають у відеоігри. А от з психологічної точки зору причиною розваг у віртуальності є або пряме задоволення потреб: необхідно згаяти час. Або в основі лежить фрустрація – напружений

«Серйозні ігри» – нове покоління відеоігор, яке використовують з метою навчання. Вони поступово заміняють старі навчальні методи у Німеччині, Франції, Шотландії, Америці. Школярі у такій цікавій формі здобувають навики із читання та писання. Для дорослих «серйозні ігри» служать шліфувальною машиною свого професіоналізму. Наприклад, працівники французького автоконцерну Renault, граючи, вчаться поведінці з різними типами клієнтів, дізнаються, як змінювати стратегію продажів відповідно до побажань і поведінки клієнта. Відеогра також може стати втіленням бажання зробити світ кращим. Американка Джейн МакҐонікал створила оригінальний соціальний проект – відеогру Superbetter – це 4 завдання щодня, які допомагають в д о -

психічний стан, викликаний неможливістю досягнути бажаних цілей. Наприклад, якщо в реальному світі особистість хоче, але не може відчувати себе переможцем, то вона знаходить задоволення цієї потреби у віртуальності. Варто знати, що залежність від відеоігор формується дуже швидко,

сконалити самого себе у фізичному, психологічному, емоційному і соціальному плані. Завдання бувають досить дивними, але усі вони, за словами авторки, ґрунтуються на наукових дослідженнях. Так, рахуючи від ста до одного, ми долаємо мінімальні труднощі та тренуємо нашу силу волі. Віртуальні ігри також можуть стати урожайним полем для збільшення заробітку. І не лише для їхніх розробників, а й для самих гравців. Зовсім недавно, у липні цього року, львів’янин Данило Ішутін заробив на комп’ютерних турнірах більше двох мільйонів гривень. Поняття «кіберспортсмен» з’явилося ще у 1997 році, а сьогодні цей спорт настільки популярний, що, до прикладу, в Південній Кореї змагання проводять на великих стадіонах. Популярність зазвичай є поштовхом до пошуку негативу. Але узагальнення, що віртуальні ігри – це зло, спотворює реальність. Адже відеоігри, як ми переконалися, є різними. І, головне, аби залежність саме від рольових ігор із брудною віртуальністю не стала епідемією. Роксоляна Остап’юк

в середньому достатньо півроку. Агресія при відволіканні, нездатність спланувати закінчення сеансу віртуальної розваги, а, головне, відсутність зацікавленості у будь-чому, окрім гри, є синдромами захворювання, ігроманії. Вихід із якої єдиний – повністю відмовитися від відеоігор та знайти їм рівноцінну заміну.

Вільний час у віртуальності є цілком очікуваним результатом епохи комп’ютеризації. Від цього не втечеш. Але, щоб захоплення не стало залежністю, необхідно відчувати міру. До того ж така тактика буде корисною і в інших сферах життя. Психолог Олена Трачук

психологія • дрібниці життя

дантист і Янгол Ніч огорнула місто теплим покривалом. На небі засяяли зорі, а повний місяць виглядав, як прожектор на спортивній арені. Людський гомін та метушня стихли на декілька годин. «Можна вилітати на роботу», – подумав Янгол, вдихнувши чисте морозне повітря на повні груди. А роботи було багато… Треба було облетіти всі закуточки міста, яким він опікувався: і дитячий будинок, і будинок для стареньких, і одиноких, і лікарні, і міську раду, і просто подивитись, чим допомогти людям. Кожен має справу, якій готовий присвятити увесь свій час та життя. Вона приносить задоволення, радість і втіху. Розправивши крила, Янгол злетів у небо. Але раптом відчув різкий біль у зубах… (Янголи – це наполовину люди, у них теж є зуби) «А… Нічого… Пройде…. Треба почистити «Парадонтаксом», прополоскати «Колгейтом», як кажуть по телевізору, і все пройде…» Повернувся додому. Все зробив. Але біль не зникав, а навпаки наростав. Янгол не міг ні накусити на зуби, ні полоскати… Нічого не допомагало! І тут він згадав, що

вже майже рік не навідувався до свого товариша Янгола-дантиста, який працював на вул. Короленка 4. Янгол знав, що біль виникає у людей, коли вони роблять щось не те або забувають про щось дуже важливе, або не сприймають якісь обставини. І біль вчить їх бути уважними - як до себе так і до оточуючих. Янгол-дантист завжди чергував по ночах. Гострі нічні зубні болі виникають не тільки у Янголів, а здебільшого у людей. Почувши сигнал на спеціальному пейджері, він зрозумів, що буде термінова робота. Янгол мав гострий запальний процес – гострий гнійний пульпіт моляра. Лікування включало обезболювання, вскриття зуба, ампутацію та екстирпацію пульпи, медичну обробку каналів зуба спеціальною рідиною та інструментами. Пізніше канали потрібно було запломбувати і на завершення розкришений та зруйнований зуб відновити порцеляновою вкладкою. Працювали цілу ніч. Обоє були змучені – і пацієнт, і лікар. «Як ти міг так себе запустити? Ти ж інтелігентний, сучасний, розумний

Янгол», – трохи завстидав дантист свого друзяку. «Я тепер завжди буду прилітати на контрольні огляди вчасно. І Янголиохоронці берегтимуть вашу роботу!», – пообіцяв Янгол. І з того часу Янгольська посмішка не сходить з його

обличчя. Тому що навіть Янголи мають усміхатись та жити в радості і здоров’ї. P.S. Не забувайте: здоров’я – це великий і коштовний скарб. Його треба берегти. Живіть у здоров’ї з усмішкою та даруйте її оточуючим.

З повагою Янгол-дантист Ірина Кривко 



Клініка «Ваша стоматологія» м. Львів, вул. Короленка, 4 тел. (032) 225 76 69

НОВОРІЧНІ ПОДАРУНКИ-2014 від LUSH

Як здивувати жінку День Св. Миколая, Новий Рік, Різдво – час подарунків невпинно наближається. Погодьтеся, жінки завжди чекають на свята не просто презенту, а неодмінно чогось особливого. У наш час здивувати кохану не так вже й легко. Але це може зробити продукція косметичної компанії LUSH. Здавалося б, вразити жінок косметикою неможливо, адже вони знають про неї все. Проте спеціалісти LUSH приготували не один приємний та ароматний сюрприз... Цього року косметична компанія LUSH підготувала справді хвилюючу колекцію новорічних презентів. Починаючи від найменших традиційних різдвяних подарунків, закінчую ч и дарунками в шикарних «капелюш-

них» коробках, де ви знайдете стільки ароматних засобів для ванни та душу, що вам вистачить їх на цілий рік! Цьогоріч натхненням для подарунків компанії стали Вільям Морріс – англійський поет, художник, дизайнер і видавець, з його складними тканинами ручної роботи, формами, принтами і квітами; вінтажні феєрверки, а також Зіггі Стардаст – персонаж, якого створив Девід Боуї. Небачені форми, забарвлення і дизайни – ці подарунки ви напевно згадуватимете усі 365 днів 2014 року! Створені кавалером Ордену Британської Імперії Мо Костянтином у 1987 році бомби для ванни LUSH часто стають об’єктом для копіювання. Але копії не йдуть ні в яке порівняння з оригіналом! Кожна бомбочка містить букет ретельно підібраних ефірних олій для очищення розуму і тіла одночасно. У цю Різдвяну колекцію замість пластикових прикрас компанія додала цукерки-хлопавки, їстівні блискітки, зірки та фігурки з агар-ага- ру, і все ц е

для захоплюючого прийняття ванни. Просто киньте бомбу в наповнену водою ванну і дивіться, як вона буде розчинятися у воді, міняючи кольори та наповнюючи в с е навкол о своїм ароматом. Тверді піни для ванни, які у 1998 створила Хелен Амброзен, – альтернатива традиційній рідкій піні, яка містить консерванти і упакована в пластикові пляшки. Ми використовуємо просту основу з винного каменю і бікарбонату натрію, ефірні олії, трави та свіжі інгредієнти для створення твердої піни для ванни від LUSH, яку ми всі знаємо і любимо. Просто розкришіть піну під струменем води, щоб створити масу розкішних, пом’якшуючих, голлівудських бульбашок. Запатентовано.

Чоловіки, здивуйте коханих оригінальними презентами, даруйте їм свіжу косметику від компанії Lush! Ознайомитися з асортиментом косметики можна на Інтернетсайті: www.lush.com.ua Придбати у Львові за адресою: Торгова галерея «Опера Пасаж», пр. Свободи, 27, тел.: (032) 295-88-09

стиль • дрібниці життя

Наближається рік Коня – сильної, граціозної тварини, за якою приємно спостерігати та спілкуватися. Вони знімають напругу та зігрівають теплом, недарма люди впродовж тисячоліть перебували в тісному контакті з цими благородними тваринами. Шейхи та інші багатії заводять цілі конюшні, породистий жеребець є справжнім скарбом.

Ми – не коні, коні – не ми Як всі ссавці, ми багато в чому є подібними. Неспроста на зорі медицини знахарі надавали медичну допомогу як людям, так і тваринам. Виявляється, проблеми розведення коней багато в чому збігаються з проблемами репродуктології у людей. Зокрема на сайтах кінних клубів можна дізнатися, що на якість сперми жеребців впливає вік, умови годування та утримання, інтенсивність статевого використання та стан нервової системи – життя є стресовим не тільки для нас! Для чоловічої репродуктивної сфери також має велике значення спосіб життя, харчування, культура статевих відносин, вік та стан нервової системи. «Плодовитість кобил зумовлена генотипом, станом здоров’я, умовами годування та утримання, інтенсивністю та тривалістю іподромних випробовувань, величиною денної праці, віком та іншими факторами», – читаємо далі та уявляємо сучасних жінок – забіганих, як на іподромі, спрацьованих на роботі та в побуті, що харчуються фаст-фудом та не дотримуються режиму дня. Тому за даними кожна п’ята пара в Україні є безплідною, і ця статистика надалі погіршуються.

«Безпліддя кобил може бути вродженим (аномалії статевих органів), віковим, аліментарним (недостатність вітамінів (особливо А та Е) та мікроелементів), експлуатаційним (найбільше страждають індивідууми, що перемагають в перегонах), симптоматичним (наслідок захворювань – вагінітів, ендометритів тощо), штучним (незнання індивідуальних особливостей на невчасне запліднення)». Показами до проведення запліднення ін вітро (ЗІВ) у жінок згідно наказу № 787 є аномалії статевих органів, ендометріоз, неодноразові невдалі спроби внутрішньоматкових інсемінацій, безпліддя, пов’язане з віком (після 36 років) тощо. Не секрет, що до клінік екстракорпорального запліднення переважно звертаються пацієнти з вищою освітою та ті, хто досягли певних професійних успіхів, тобто люди, «які перемагають в перегонах». Тепер щодо конкретних показників. Якість сперми племінних жеребців визначають на основі не менше 3 взірців (три дні підряд) та оцінюють об’єм еякуляту, кількість сперматозоїдів в 1 мл, рухову активність та запліднюючу здатність. У чоловіків ті самі критерії. Для здачі спермограми необхідно попередньо виконати такі умови:

здоров’я • дрібниці життя

– утриматися від статевого життя не менше 2 днів, але не більше тижня, оптимально 3-4 дні; – не вживати алкоголь, медикаменти, крім життєво необхідних; – обмежити паління; – не вживати жирної та гострої їжі; – не відвідувати лазню, сауну та інші термічні процедури, митися не у ванні, а під душем; – не користуватися підігрівом сидінь в авто. Якщо показники спермограми відрізняються від норми, тоді аналіз перездають за два тижні, на основі однієї спермограми діагноз не ставлять ніколи! При різких відмінностях у показниках двох спермограм здаються третю, і результатом вважають кращі показники з трьох. Об’єм еякуляту жеребця в середньому складає 70 мл з коливаннями від 15 до 200 мл, концентрація сперматозоїдів у 1 мл не менше 150 млн. Об’єм еякуляту чоловіка 1-1,5 мл, норма концентрації сперматозоїдів в 1 мл – 20 млн. та більше. По рухомості сперміїв показники в коней та людей однакові – не менше 50%, кількість морфологічно нормальних форм – 30% і більше. Напередодні новорічних свят бажаємо всім чоловікам справжнього кінського здоров’я та витривалості! При відхиленнях від норми в спермограмах чоловіків використовують допоміжні репродуктивні технології. Треба зазначити, що початок подібних досліджень та перші експерименти прийшли в репродуктологію з тваринництва. При концентрації сперматозоїдів у чоловіків в 1 мл 10-20 млн., рухомих форм сперміїв 20-50% та кількості морфологічно нормальних форм 20-30% пропонують внутрішньоматкову інсемінацію або IVF (екстракорпоральне запліднення в чашці Петрі), індекс зрілості в результаті НВА-тесту має бути не менше 60%. При концентрації сперматозоїдів у чоловіків в 1 мл менше 10 млн., рухомих форм сперміїв 20% та кількості морфологічно нормальних форм менше 20% застосовують ІКСІ – введення сперматозоїда в ооцит за допомогою мікроголки. При індексі зрілості менше 60% пропонується ІКСІ навіть при нормальних показниках спермограми. Будьте здорові у новому році, не працюйте як коні, живіть у задоволення! Костянтин Граждан, завідувач ембріологічного відділення Клініки репродукції людини «Альтернатива»

Привітний персонал, досвідчені фахівці, новітні технології – це все про клініку репродукції людини «Альтернатива»!

– – – –

ЗАПЛІДНЕННЯ IN VITRO («в пробірці») УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА (комплексне обстеження плоду 3D, 4D) ВСІ ВИДИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ (прийом онкогінеколога) ШКОЛА МАМ (безкоштовні лекції для вагітних)

Пропозиція 2013 року –

цикл запліднення in vitro включно зі стимулюючими препаратами за 25 тис. грн. Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72 e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com www.ivf.lviv.ua, skype - alternatyva.ivf

Особистий простір – «моє» чи «наше» Якось я мала розмову з однією дівчиною про особистий простір у стосунках. Вона мені розповіла, що характеризує стосунки зі своїм хлопцем як довірливі, стійкі, гармонійні, а вони одне одному (як у кращих традиціях жанру) друзі, партнери й коханці. І подруг у неї немає, і з хлопцем абсолютно завжди вони разом… Тема особистого простору мене хвилює вже не перший рік. Видавши заміж декількох подруг, помітила, наскільки змінюється в людини ставлення до власної свободи. Навіть не через те, що окрім одне одного цим людям вже нікого не потрібно, а з цікавості – до якої межі можна обмежити свою половинку. До якого моменту фраза «я зараз запитаю в свого чоловіка, чи можна з вами, дівчата, погуляти» не здаватиметься дивниою. На самому початку цукерково-букетного періоду багато хто прагне повністю розчинитися в коханій людині. Намагаються проводити більше часу разом, буквально кожну хвилину. Але проходить певний час і дурман пристрасті потроху розвіюється. І така надмірна близькість з обранцем вже не стільки радує, скільки просто не дає дихати. І може викликати панічні напади страху, коли хочеться бігти та не озиратися. Причина цього – пари забувають про обов’язкову умову: кожному необхідний його власний простір. Повага до особистого простору кожного з партнерів – запорука здорових і нормальних стосунків. Коли баланс порушується, виникають образи, ревнощі, претензії. Мене щиро дивує, чому мої подруги вважають цілком прийнятною ситуацію, коли їхні чоловіки можуть не дозволити нам зустрітися дівочою компанією. Або ні – вони зроблять так, щоб дівчата самі скасували зустріч. Якщо один партнер не знає, чим зайняти себе за відсутності іншого, не має своїх інтересів – це обмеження свободи і для іншого. Він або вона не може після роботи зайти в мага-

зин або затриматися, щоб поговорити з приятелем чи просто прогулятися. «Покинутий» в цей час відчуватиме свою непотрібність, неважливість і незначимість. Постійний контроль партнера під час його відсутності за допомогою дзвінків або повідомлень у соцмережах, гнітюче почуття самотності та власної нікчемності без нього, інтенсивне вторгнення в його особистий простір – лише кілька наслідків такої думки. Якщо поглянути на це тверезішим поглядом, така поведінка швидше нагадує нездорову залежність, ніж найсильнішу любов, за яку її часто намагаються видати. Часто вважають, що весь свій час пара повинна проводити разом. Ця фраза, висічена на якихось невідомих скрижалях, але чомусь осіла в багатьох головах. Відтак виявляються покинутими хобі та інтереси, друзі, новини. Натомість виникає роздратування і образа за те, чим довелося пожертвувати. Буває і так, що партнер починає повністю опікати кохану людину, немов та нічого не вміє і не усвідомлює небезпеки реального світу. Звичайно, це викликано ніжністю і турботою, але одна моя знайома через це

психологія • дрібниці життя

Пари забувають про обов’язкову умову: кожному необхідний його власний простір. Повага до особистого простору кожного з партнерів – запорука здорових стосунків. Коли баланс порушується, виникають образи, ревнощі, претензії.

розійшлася з хлопцем. Її просто втомила постійна опіка. Звичайно, усім дівчатам важлива увага, важливе відчуття потрібності. Але, коли тобі пхають ложку з супом до рота із фразою: «Поїж, ти ж нічого не їла!» або «Хочеш я для тебе це зроблю, а, хочеш, ось це, а, хочеш, підемо кудись, а чаю, чи, може, кави, а морозива?» Неможливо, справді, нереально постійно бути під таким тотальним контролем. Тепер ця дівчина має хлопця, який привернув її увагу саме тими рисами, яких їй не вистачало у попередніх партнерах. І, здається, він навіть міг би годувати її з ложечки, і «вигулювати» усіма місцями, куди вона захоче, тільки головне – не перегинати палицю і не опікуватися надмірно. Колись чоловік однієї з моїх подруг почав розповідати, що він хоче увесь-увесь свій час проводити із дружиною. Йому не потрібні ані друзі, ані захоплення, лише вона. Йому важливо, щоб кохана почувала те саме, і це буде найгармонійнішим для них. Як на мене, це – звичайнісінька залежність. Коли він

почав ревнувати її до будь-кого, вигадуючи неіснуючі причини і ситуації, я спробувала пояснити, що цим він шкодить сам собі. Ревнощі та невпевненість насамперед заважають людині, яка це відчуває. А вже потім вони впливають на партнера і на стосунки в цілому. Дуже важко щось довести людині з такими почуттями. Вона стає, як залізобетонна стіна, і навіть якщо мозок усе розуміє, то почуття це не змінює. Серед причин обмеження особистого простору головну роль відіграють невпевненість у собі, недовіра до партнера та ревнощі. Це не зажди впливатиме на стосунки катастрофічно, але атмосферу псує однозначно. Контроль не повинен переходити якісь рамки, інакше є ризик додати у відносини відчуженість, а не грайливу загадковість. Найчастіше за таким яскравим сплеском контролюючої поведінки стоїть власна невпевненість партнера. Намагаючись контролювати дружину, чоловік хоче самоствердитися як сильна особистість у власних очах, а також в очах коханої. До таких методів він може вдатися у разі нападу невпевненості, викликаного професійними невдачами, знеціненням з боку близьких людей, реальними або надуманими приводами. Повага чужого особистого простору починається з набуття свого. Якщо без дружини або без чоловіка людина абсолютно не знає, чим себе зайняти, якщо всі інтереси зосереджені навколо коханої, якщо немає уявлення, як провести вечір, коли вона пішла на зустріч з дівчатами, це говорить про залежності від партнерки. У цьому випадку дуже важливо розширити коло спілкування, знайти і реалізувати свої власні інтереси, захоплення та хобі, щоб зростити в собі вільну і незалежну особистість. Шлюб є найтіснішою формою взаємодії двох близьких людей – чоловіка і жінки. З точки зору більшості сучасних психологів, саме відносини зі своєю половинкою повинні мати найвищий пріоритет для людини. Однак навіть у найтісніших стосунках кожен з нас залишається окремою особистістю зі своїм унікальним внутрішнім світом і його зовнішніми проявами. І наостанок: «повернувшись» зі свого особистого простору до коханої людини, проведений окремо одне від одного час стає темою для обговорення. Ви встигаєте скучити одне за одним, у вас сталося щось цікаве, чим хочеться поділитися, або прийшла думка, яку варто обговорити. У результаті – є дві задоволені, спокійні, радісні людини, які розуміють і приймають потреби одне одного, а це робить вас ближчими. Дар’я Бура

психологія • дрібниці життя

Тетяна Бордюкова /Україна/ Catch the moment Фотографії з колекції Міжнародного Салонутурне художньої фотографії «З любов’ю до Жінки», www.galleryprostir.com

інтер’єр • дрібниці життя

Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8