Egoist #29 by Egoist Magazine

№ 29 (5/2015)

Олег баляш: «Розвиток рідного краю – наша відповідальність»

МАндрівка Справжні чоловіки обирають Ісландію Спорт КаПоейра vs Гопак: Хто кого

Тема номера Галерея нових облич львівської політики

«ТРИ СТИХІЇ» – центр здоров’я, краси та відпочинку Запрошуємо Вас відвідати наш оздоровчий центр щоденно, без вихідних

Години запису з 09.00 до 21.00 м. Львів, вул. Щирецька, 36, ТВК «Південний» +38 032 295 91 63 +38 098 388 88 09 +38 099 450 93 03

сауна баня

басейн 25 м фітнес- та тренажерний зал

SPA акваспорт

соляна кімната душ Шарко

Бутік весільного та вечірнього вбрання Екслюзивний представник у Львові бренду Sherri Hill Crystal Desing Tarik Ediz Terani Couture м. Львів, вул. І.Франка, 61 тел. (032) 225 61 84 тел. (067) 675 51 78 www.crystalsalon.com.ua

від редактора Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером Богдан Юрочко працювали: Юрко Пирч Дарія Бура Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Наталя Климюк Марія Вінчура Анна Косик Розміщення тел.: (032) 239 -34-01 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та м. Львів, видавця: вул. Героїв УПА, 73 Засновник та ТОВ «Егоїст видавець: Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 1 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 07.10.2015 р. Друк: Поліграф-сервіс Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Олег Баляш з сином

Не знаю як вам, але мені галицькі традиції подобаються, та, все ж, не всі. Останнім часом, наприклад, дуже дратує схильність нашого люду до надмірного споживання. Здається, ніби споживацька культура у всьому світі перемогла, але є один нюанс. На Заході споживач переважно купує не тому, що треба, а тому, що захотілося (з посильною допомогою рекламістів і маркетологів, звісно). У нас же все частіше людина робить це не тому, що треба, а тому, що хочеться показати іншим, що не ликом шитий (з посильною допомогою рекламістів, маркетологів та старшого покоління, яке нав’язує принцип «а що люди скажуть»). Поясню на прикладі. Їду собі в авто, слухаю не найгірше львівське радіо. Двоє молодих і, на перший (тільки на перший) погляд, прогресивних ведучих обговорюють, як вони їх назвали, багатіїв-диваків. І ото чую я розповідь

про власника компанії IKEA мільярдера Інгвара Кампрада. І така зневага звучить у голосах ведучих, коли вони кажуть, що дядько при своїх статках їздить на старенькому «Вольво» і ходить у недорогих костюмах, ніби мова не про лахи, а про те, що він вбиває християнських немовлят і п’є їхню кров. А наостанок ведуча добиває Кампрада словами про його жахливу жадібність: бо він змушує працівників писати і друкувати на обох сторонах аркушів офісного паперу. «Це неймовірно!, – каже вона, – на обох боках аркуша! Жах, який він жаднюга!». Обклали людину лайном з ніг до голови з трьох причин: А) Він одягається в недорогі костюми (зауважте, не в лахміття, не ходить голим, навіть не в подертих брокерських джинсах, просто в недорогому одязі. Б) Він їздить не на дорогій німецькій чи японській «тачці», а на рідному шведському авто 12-річної давності, таким чином підкреслюючи його надійність. В) Він використовує папір сам і змушує інших робити саме так, як тому паперу призначено, а не марнотратно. І через все це його оголошують жадібним монстром. І от, мабуть, вживають же ці люди такі вислови як «захист екології», «підтримка національного виробника», «соціально орієнтований бізнес». Вживають, але взагалі не вкладають жодного змісту. Бо суспільство у нас таке – зі спотвореними змістами. Скромність можна назвати жадібністю, чесного назвати зневажливо «правільним», якщо хтось не бере хабарів – ну то він просто «лох». Отак і живемо, отак і не вилазить країна зі задниці. А нормальні суспільства вже давно живуть з іншими цінностями. І там важливо, що ти створив у житті, і що ти залишиш нащадкам, а не лише на якій ти машині їздиш і скільки башточок у тебе на особняку. І мільярдери там цілком замислюються і про найдрібніші наслідки своїх дій для екології, і про те, як їхня діяльність впливає на суспільство, і про банальні життєві радощі, яких не купиш за гроші. Це демонструє не тільки Інгвар Кампрад, а й багато інших світових багатіїв. Саме про таких людей – одна з центральних тем цього номера «Егоїста». Всеволод Поліщук

Читай те

журн а л

т у т:

також

на

www.issuu.com/egoist_magazine,

www.store.obreey.com,

відпочинок • дрібниці життя

www.presspoint.ua,

www.journals.ua

ЗМІСТ

44 30

8 СНІДАНОК: Новий працівник. Що з ним робити 14 проект: Галерея нових облич львівської політики

40 Історія справжнього чоловіка: Мандрівка життя

Щасливі без мільйонів: Найскромніші багатії світу

44 Відпустка легко: 5 онлайн-сервісів, які економлять час та гроші

56 Коктейль від “Егоїста“: Джин Гарден

62 СТИЛЬ: 6 способів носити шалик

Новий працівник. Що з ним робити

Для кожного підприємця неймовірно важливим є персонал його компанії. Про те, як знайти «свого» працівника ми говорили на черговому бізнес-сніданку. Цього разу нашими партнерами стала відома київська компанія Visotsky Consulting. А разом з їхнім спікером Ігорем Хижняком ми намагались з’ясувати усі ці аспекти, а смачно пригощав нас та наших гостей ресторан італійської кухні «Buon Gusto» (ТЦ «Володимир», ТВК «Південний», вул. Щирецька, 36).

Отож, безумовно найперше слід чітко сформулювати критерії для нашої посади. Тобто, потрібно заздалегідь визначити, яку саме людину ми шукаємо. Важливим кроком у подальшій роботі буде введення новачка у курс усіх справ та опис зобов’язань. Адже правильне розуміння своїх обов’язків – запорука вдалої та конструктивної праці. Вже на цьому етапі ми маємо нагоду оцінити професіоналізм працівника і скерувати його у потрібному напрямку. А у пригоді нам

стануть цікаві тестові завдання на перші дні, бо вміння знаходити вихід з нестандартних ситуацій, приймати конструктивні рішення є основою працездатності. Як зауважує спікер Ігор Хижняк, необхідно не тільки розуміти свої обов’язки та вміти їх виконувати, а й бачити «кінцевий продукт». Це додасть наснаги та стимулюватиме до продуктивнішої роботи. Отже, підтримуйте та допомагайте своїм підопічним, і вони розвиватимуть ваш бізнес.

ТЦ «Володимир», ТВК «Південний», вул. Щирецька, 36

Будьте оптимістами. Песимізм – це неефективно.

[Шимон Перес]

Олег Баляш, депутат Львівської обласної ради, банкір та управлінець, кандидат на посаду міського голови Львова. Він виглядає «білою вороною» в когорті кандидатів-популістів, адже не роздає обіцянок змінити життя на краще, знищивши корупцію, зробивши позитивні зміни чи зберігши країну. Для нього існує один Львів, Львів, де людей об’єднує проблема зубожіння, Львів, у якому люди старшого покоління не можуть заплатити комунальні послуги, Львів, відкритий для світу, але далекий від громади. Сьогодні розмова з Олегом Григорійовичем про міські вибори, про команду однодумців та плани на майбутнє...

Олег Баляш:

“Наш край” – партія, в яку популістів не беруть” – Олеже Григорійовичу, чому Ви, успішна людина, вирішили йти на ці вибори? Адже вибори це і витрати, і бруд. Навіщо це Вам? – Чесно кажучи, я дійсно вагався, чи потрібно йти на виборчі перегони цієї осені. Це надзвичайно складні вибори, в країні війна, народ бідніє, економічне становище країни на грані дефолту, люди втомились, вони розчаровані. Але ви знаєте, після того, як я побував на Сході в зоні АТО, як поспілкувався з нашими хлопцями, вирішив, що потрібно йти. Вони там глибоко розуміють процеси, які проходять тут у нас, на мирній землі. Вони живуть надією, що допоки вони захищають нас там – ми будуватимемо країну тут. Чесну, справедливу, соціально відповідальну, країну їхньої мрії. Ми провели одну з ночей в окопі разом з бійцями. І знаєте, коли ти в таких умовах, хочеться заради них перевернути гори, зробити все, щоб їх мрія втілилась.

розмова • суспільство

– А чому ж з партією «НАШ КРАЙ»? Чому саме ця сила? – Тому що це не популісти. Ми об’єднуємо тільки людей справи, успішних, які в своєму житті змогли створити підприємство, навчити студента, реалізувати соціальний проект. Скільки вже часу можна обирати депутатів, які хіба говорять і приймають звернення. Я стою на позиції «депутат – слуга народу», як би це банально не звучало. Дійсно, ті хто у Верховній раді мають бути політиками, вони визначають політичний розвиток країни. Депутати ж на місцях повинні бути першочергово ефективними управлінцями, організаторами. Депутат повинен знати свій округ, повинен жити його проблемами, проблемами людей. Окрім цього ми йдемо до децентралізації. Фінансові ресурси будуть на місцях, ми прийматимемо стратегічні рішення з економічного розвитку територій. Хто це буде робити? Для цього потрібно системно розумітись на економіці, на фінансах, знати законодавство. Таких людей об’єднує «Наш Край». У нашій партії більше 100 міських голів. Вони –лідери своїх громад, їм довіряють люди. Саме вони будують Україну у своєму рідному краї. Не чекаючи, що там в Києві вирішиться. – Для чого Вам посада міського голови? – Посада міського голови мені не потрібна. Мені потрібна можливість розвивати місто Львів. Розвиток рідного краю – наша відповідальність. З цим гаслом я йду до виборця. Відповідальний міський голова ніколи не розпочне ремонт доріг восени, коли люди виходять з відпусток, відповідальний міський голова заради власних політичних амбіцій не робитиме містян заручниками кредитів та політичних інтриг. Відповідальність – це те, чого бракує владі на всіх рівнях. Багато обіцяють, виграють вибори і забувають, що говорили. Я хочу щоб ми були друзями з львів’янами. – Які реальні проекти Ви готові запропонувати львів’янам? – Перше – це чиста вода. Вода – це здоров’я кожного містянина. Сьогодні ми п’ємо ледь не технічну воду. Ресурси міста з бюджету розвитку по-

розмова • суспільство

трібно спрямувати на модернізацію системи водопостачання міста. Друге – це чисте повітря. На жаль, місто часто має специфічний запах. Ми розуміємо чому. Це наслідок безвідповідальної політики міських чиновників та особисто міського голови. Потрібно терміново ліквідувати джерела виникнення цього запаху. Притягнути підприємства, в наслідок роботи яких він утворюється до відповідальності та змусити їх перестати труїти львів’ян. Третій пріоритет локальніший – це реконструкція лікарні на вул. Топольній. Люди добрі, та напевне кожен городянин побував там. Це ж жахливо. Потрібно терміново спрямувати кошти на оснащення цієї лікарні сучасним діагностичним і лікувальним обладнанням. Відремонтувати палати, закупити нові ліжка та матраци. Здоров’я городян важливіше, ніж якісь фестивалі чи концерти. Четверте – терміновий перегляд умов закупівлі газу комунальними підприємствами. Треба знизити тарифи на опалення та підігрів води і зробити це будь-якою ціною. Це реально. Ми впровадили це у себе на підприємстві: купуємо газ, який видобувають українські компанії на території області і таким чином маємо вдвічі дешевше тепло. Люди платитимуть на 50% менше вартості тепла. А це вкрай важливо для всіх. Це, на мою думку, основні та пріоритетні завдання. Щоб їх реалізувати, потрібна клопітка праця сотень людей, щоденний контроль і першочергово бажання думати про здоров’я та добробут людей. – Де на це взяти гроші? – Бюджет країни, бюджет області та бюджет міста – раз, допомога іноземців – два, вклад соціально відповідального бізнесу – три. Я думаю, багато підприємців готові будуть підтримати такі проекти, але повинні бути прозорі й відверті умови виконання, а ще політики не повинні піаритись на таких проектах. Дуже часто багато людей роблять, допомагають, а потім приходять політики з власними медіа і показують це як власне досягнення. У бізнесу опускаються руки. Бізнес використовують просто. Так не можна. Потрібно

відверто говорити громаді. «Ось ці люди допомагають місту, вони роблять свій вклад в наше спільне завтра, ми повинні знати і поважати таких підприємців». – Окрім походу на міського голову, Ви – перший номер у списку партії Наш Край. Хто в команді? – Це і о. Володимир Бачинський, секретар Львівського єпархіального управління, протоієрей УПЦ КП, військовий капелан; Віктор Іваницький, директор ТРК «Львівська хвиля» - в/о № 13, найпопулярнішого радіо нашого міста; Віктор Чарноморський, безкомпромісний борець із корупцією міських чиновників, заступник редактора газети «Ратуша»; Олеся Гінайло, менеджер з управління персоналом одного із найбільших платників податків Львова та Львівщини ТзОВ «Актіон Україна»; Сергій Підгородецький, генеральний директор авіакомпанії «АТЛАС-ДЖЕТ-УКРАЇНА»; Микола Кушнірчук, лікар-хірург Клінічної лікарні Львівської залізниці; Віктор Жук, заступник директора ТзОВ «Росан-Глобал» – складової частини одного із найбільших роботодавців Західної України групи компаній «Росан»; Михайло Новак, заступник генерального директор одного з провідних платників податків міста та області ТзОВ НВП «Гетьман»; Наталія-Ольга Палій, головний лікар Клінічної лікарні Львівської залізниці; Юрій Скуратівський, начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, де лікують українських героїв учасників АТО; Галина Софінська, директор Львівської української приватної гімназії; Олег Гарас, тренер-викладач дитячої спортивної школи ФК «Карпати». На жаль, всіх не зможу тут назвати. Нехай мене вибачать. Але підтверджу вам ще раз раніше сказані слова. Ці люди надзвичайно всі поважні та досвідчені. Усі вони відбулись, як спеціалісти своїй галузі. Їм не потрібно вчитись, щось робити для людей. Вони це роблять щодня. Я прошу усіх львів’ян підтримувати їх на округах. Обирайте відповідальність та досвід. Обирайте справи, а не слова. Розмовляв Ігор Бондар

У пошуку нових облич

Вибори – час розкидати макулатуру, роздавати гречку і змагатися в фантазії: хто дасть найфантастичнішу обіцянку. А ще – для більшості медіа – час робити рейтинги. Найвпливовіші політики, найкрасивіші бізнесмени, найбізнесовіші жінки, найжіночніші партії... Чого не нафантазуєш, аби підгребти власну порцію врожаю під час «журналістських жнив». Але «Егоїст» – не більшість видань. Жнива жнивами, а життя – життям, і на виборах воно не закінчується. Ми виходимо з двох базових постулатів. Поперше, має бути повага до читачів. По-друге, країна має жити по-новому, не обмежуючись гаслами на бордах. Нова поліція – це добре. Але мають бути новий суд, нова прокуратура, нові муніципалітети, зага-

лом – зовсім інші стосунки між владою і людьми. А для цього у владі, для початку місцевій, повинні бути нові обличчя і нові політичні сили, а не перетасована колода старих фізіономій, які лише змінюють вивіски і гасла. Тому ми присвятили стільки уваги новим людям і новим політичним силам, які намагаються потрапити у владу у Львові, і які в ній, владі, ще не були. Жодного рейтингування, жодних розрахунків на «перший-другий». Людей, про яких ітиметься далі, ми або знаємо особисто і можемо за них поручитися, або були дотичними до одних громадських проектів, або бачили чіткі результати їхньої праці як активістів чи волонтерів. У будь-якому разі, ми тільки розповідаємо, але вирішувати лише вам.

Андрій Породко директор ЛКП «Львівський кіноцентр», засновник ГО «САМІ», кандидат до Львівської міської ради від «Самопомочі» Випускник економічної кібернетики Львівської комерційної академії, Андрій Породко відоміший як громадський діяч і благодійник. У 2009 році він заснував ГО «САМІ» (допомога дітям, які хворіють на тяжкі недуги, дітям соціальної категорії). З 2011 року – керівник комплексного проекту «Львів соціальний» (довідник, глянцеве видання, телевізійний проект). У 2012 – керівник проекту «Спеціальна олімпіада – Львів» (промоція спорту серед дітей та молоді з вадами розумового розвитку). У листопаді 2013 став одним із координаторів львівського Євромайдану. З січня 2014 – відповідальний за блокування військової частини на вул. Стрийській. З 2012 року опікується парком «Горіховий гай», за цей період спільно з небайдужими активістами та мешканцями району було проведено десятки толок; встановлено лавки, смітники; унеможливлено проїзд автомобілів у паркову зону; освітлено майданчик; встановлені качелі; проведено wi-fi; розчищено озеро; створено паркову зону. З 2015 року – голова Комісії сім`ї, молоді та спорту громадської ради при ЛОДА.

Юрко Бойко директор мистецької галереї «Гердан», культуролог, кандидат до Львівської міської ради від Української галицької партії Як один із засновників Народного Руху та товариства «Меморіал», організатор багатьох мистецьких проектів, Юрій Бойко є знаковою постаттю у громадському й культурному житті міста. Ще 1986 разом подружжям Калинців та іншими однодумцями він видав у 5 екземплярах першу самвидавчу збірку Василя Стуса. З того часу на його рахунку – сотні мистецьких проектів. На думку Юрія, приватні заклади у Львові є ініціативнішими й мають кращий менеджмент, ніж державні музеї, театри, концертні зали. Тому місто перетворилося з культурної столиці на столицю розваг. Міський голова і майбутній депутатський корпус, спільно з Міністерством культури, мають зробити все можливе, щоб змінити менеджмент закладів культури, розробивши відповідну стратегію їхньої роботи.

Іванка Гаврилко еколог, фахівець з енергоменеджменту, кандидат до Львівської міської ради від Української галицької партії Уже понад рік Іванка Гаврилко очолює відділ енергоменеджменту у Львівській міській раді. Після того, як вона завершила навчання на програмі «Good governance» Львівської бізнес-школи та УКУ, за активну позицію щодо вирішення екологічних проблем міста на цю посаду Іванку запросив сам міський голова. За освітою Іванка – еколог, і не раз брала участь у міжнародних школах, працювала екологом та геологом, тепер навчається на магістерській програмі з публічного адміністрування в УКУ. За рік Іванці вдалося кардинально змінити формат роботи свого відділу та систему енергоменеджменту у бюджетних закладах Львова. Вона започаткувала й разом із колегами успішно реалізовує багато проектів у цій сфері. Один із них спрямований на підвищення ефективності використання енергоресурсів та, відповідно, коштів у бюджетних установах Львова. Цей проект охоплює понад 500 будівель у місті.

Степан Веселовський IT-фахівець, підприємець, кандидат до Львівської міської ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» Степан Веселовський відомий у Львові не лише як успішний підприємець у сфері IT, але і як громадський діяч, який допомагає розвиватися молодим фахівцям та підприємцям. Він заснував «Львівський IT-кластер» та ще кілька організацій. Зараз Степан в рамках групи ентузіастів бере участь в розробці стратегії міста на 2025 рік. «Для мене важливо, щоб у Львові були найкомфортніші умови для розвитку бізнесу та win-win ставлення до інвесторів. Я переконаний, що Львів має всі шанси стати найбільшим освітнім кластером в Україні, а це можливо через модернізацію навчального процесу, підвищення рівня технічного забезпечення університетів та створення нових навчальних програм. Досвід у цьому в нас є. Я прийняв рішення взяти участь у місцевих виборах до Львівської міської ради. Я готовий допомагати своєму місту та розвивати ІТ-індустрію у ньому. Я вірю в те, що ІТ-галузь має що принести у міську раду і я переконаний, що представники сфери інформаційних технологій зможуть гідно представити своїх колег у місцевій владі», – каже Степан Веселовський.

галерея нових облич • політика

Ростислав Антимис волонтер, приватний підприємець, кандидат до Львівської міської ради від Української галицької партії У грудні 2012 Ростислав першим організував рятувальну експедицію, аби визволити зі «снігового полону» людей, які застрягли на трасі «КиївЧоп» після страшної заметілі. А за рік він уже допомагав розбудовувати Майдан у Києві. Коли Росія вторглася на Донбас, Ростислав кинувся забезпечувати необхідним українське військо. «Я кажу так: нашій державі лише півтора року, по суті. А те, що було 23 роки до того, називаю «Проектом «Україна». Тому нам доводиться зараз і будувати армію, і забезпечувати її, і навіть не з нуля, а з мінусової точки відліку. І таке будівництво треба провести у всіх структурах на Галичині, а далі – по всій країні. Ми повинні ліквідувати всі недоліки менеджменту, які Україна успадкувала з радянських часів», – переконаний Ростислав.

Святослав Стець підприємець, громадський активіст, кандидат до Львівської міської ради від Української галицької партії Багато львів’ян знають Святослава Стеця як активного пластуна, який завжди готовий допомогти тим, хто цього потребує. Сам Святослав не любить розповідати про Майдан та АТО – він воліє робити, а не говорити. Святослав – підприємець та громадський активіст. За освітою – політолог, закінчив аспірантуру. Саме тому багато знає про політику, хоча ніколи не займався нею. Його велике бажання – створити у Львові такі умови, аби це місто стало комфортним для молоді, організувати більше можливостей, щоб молода людина могла себе тут реалізувати: мати змогу знайти роботу чи розпочати власну справу, облаштувати своє житло.

Ярина Матвіїв журналістка, кандидат до Львівської міської ради від Української галицької партії Ярина – журналістка, з якою кільком представникам «Егоїста» довелося попрацювати разом. Зараз вона – ведуча новин та аналітичного ток-шоу «В об’єктиві» на львівському телебаченні. Лауреат багатьох літературних конкурсів, тепер вона активніше розвивається в напрямку соціальних проектів. Ярина є членом Міжнародного мирянського руху «Спільнота Святого Егідія», в рамках якого займається благодійною соціальною роботою з бездомними. Це організація благодійних вечерь, збір одягу і багато іншого. Саме соціальною політикою вона планує найбільше займатися і в міській раді.

політика • галерея нових облич

Юрій Дмитришин волонтер, керівник Батальйону Святого серця, кандидат до Львівської міської ради від партії «Батьківщина» До війни – успішний дантист – Юрій створив одну із найактивніших груп медиків, які рятують вояків, поранених в АТО. Батальйон Святого серця – це більше десятка лікарів різних профілів, і координує їхню діяльність саме Юрій. «Якщо ми змогли організувати «швидку медичну допомогу Майдану», «допомогу армії України» та «медичний батальйон Святого серця», то й зможемо впровадити реформу охорони здоров’я на місцях. Я не один, у нас є команда, яка активно та ефективно працює. Крім того, навчаючись в Естонії у військово-медичній академії НАТО, я добре ознайомився з системою медицини країни на різних рівнях», – розповідає Юрій.

Наталя Піпа, засновниця ГО «Кращий Сихів», кандидат до Львівської міської ради від Української галицької партії Наталя Піпа ще кілька років тому була звичайною собі сихівчанкою, якій хотілося мати місце, де можна гуляти з дітьми. Громадською діячкою вона стала мимовільно, коли незаконні забудовники спробували вирубати парк. Наталя почала збирати людей на протест, і виявилося, що має неабиякі організаторські здібності. Разом з іншими активними сихівчанами Наталя таки зупинила незаконне будівництво у зеленій зоні. Вона врятувала сквер і заснувала громадський рух «Кращий Сихів». Тепер команда працює над ідеєю «Скверу гідності», де буде місце відпочинку для усіх. Наталя вірить: великі справи починаються зі щоденних, маленьких, але наполегливих кроків. Відповідальність за долю міста кожен має брати на себе. Поза тим Наталя має ще одну місію – вона працює у реабілітаційному центрі для дітей та молоді з особливими потребами «Джерело». Досвід, який вона отримала там, вважає неоціненним в житті.

Федір Гарапко: «Я – антикризовий менеджер. Я вмію працювати в складних економічних умовах» Федір Гарапко – відомий львівський бізнесмен та громадський діяч. Людина, яка створила хороший психологічний мікроклімат у колективі. Він з повагою ставиться до підлеглих та конкурентів. Його авторитет в очах співробітників є дуже високим. Він – керівник, який завжди бере до уваги інформацію та поради своїх працівників. Йому властиве почуття відповідальності, здатність перспективно мислити, наполегливість та цілеспрямованість. Має здатність заряджати працівників своєю енергією, волею та впевненістю в своїх силах. Пан Федір постійно допомагає хворим людям та дітям з особливими потребами, а також не залишає у складну хвилину учасників АТО. Вдало реалізує соціально-спрямовані проекти. – Пане Федоре, Ви – успішний бізнесмен, громадський діяч, спортсмен, яка справа у Вашому житті є найреалізованішою? – Найбільше реалізований я у сім’ї. Я пишаюся своєю дочкою. Вона у мене росте розумною, хорошою та успішною. Якщо говорити про бізнес, то найбільший проект на теренах Львівщини це торгово-офісний центр, до складу якого належить ТЦ «Скриня». Це наша з братами спільна сімейна справа. Я – один із її співвласників. Наш бізнес цілком прозорий та соціально відповідальний. У 2012 році Торговий центр «Скриня» здобув перемогу в одній із номінацій проекту «Люди Львова» як успішний соціально спрямований бізнес. Ми створили для своїх працівників комфорт для продуктивної праці. Торговий комплекс успішно працює і надає людям стабільну роботу. – Ви – голова благодійної організації «Благодійний фонд братів Гарапків». Хто був ініціатором створення фонду? – Я є очільником та ініціатором створення цього фонду. Брати мене

підтримали. Наш фонд вдало реалізує різні соціально спрямовані програми. Це проведення дитячих свят на Різдво, до Дня Св. Миколая, це і допомога людям з особливими потребами, і дитячим фондам. Ми також сприяли у придбанні реанімобіля для хворих діток. Також ми з братом брали активну участь у благодійній акції «Бал квітів». Основною метою аукціону був збір грошей для Миколи Шота, який потребує операції з пересадки нирки. У 2015 році ми вирішили продовжити добру справу і вже самим ініціювати нагородження достойних. Під патронатом «Благодійного фонду братів Гарапків» проводили нагородження у номінації «Соціальна ініціатива року», яку отримав керівник проекту «Спеціальна Олімпіада – Львів», голова правління та засновник громадської організації «Самі» Андрій Породко. – Ви постійно підтримуєте українську армію. Розкажіть про це. – Я нашу армію підтримував, підтримую та буду підтримувати – це

наш громадянський обов’язок. Незалежно від того, чи закінчиться війна, чи буде тривати надалі, не дай Боже. Світовий та український досвід за півтора роки війни показує, що якщо ми не будемо годувати свою армію, то нам доведеться годувати чужу, яка прийде на нашу територію. Також ставлюся з великою повагою до учасників АТО, які йдуть на місцеві вибори, всебічно їм допомагаю. Особисто я – найактивніший учасник двох майданів: Помаранчевої революції та Майдану гідності. Жодних бонусів я там не шукав, допомагав чим міг, і матеріально, і власною участю з патріотичним настроєм. За що під час Революції гідності отримав подяку за активну допомогу, ініційовану Степаном Кубівим, який на той момент був комендантом Майдану. – Ви вміло налагодили сімейний бізнес. Чи приносить Вам задоволення співпраця з братами, і ким вони для Вас є? – Як каже наша мама: «Хочеш нажити собі серйозного ворога – ві-

галерея нових облич • політика

зьми родича на роботу». Але в нашій сім’ї це не так. Батьки нами пишаються. Мої брати – це частинка мене самого. З роками ми все більше гуртуємося. Люди дивуються, як нам стільки років вдається бути разом. Звичайно, робочі суперечки є. Ми зі старшим братом Віктором близько тридцяти років співпрацюємо. Він – досвідчений бізнесмен, політик, наш сімейний «локомотив», для якого ми з братом Василем є тилом. Ми завжди прислухаємося до його порад у бізнесі й не тільки. У нас злагоджений колектив. – Як Ви прийняли рішення йти на вибори і чому приєдналися до команди Блоку Петра Порошенка «Солідарність»? – Я не збирався йти на вибори, але один з народних депутатів, мій давній колега, рекомендував мені взяти участь і сказав, що я повинен до них приєднатись, оскільки я є патріотом та надійним партнером держави. Потім я відвідав обласну конференцію партії «Солідарність» та зрозумів, що це згуртована, відкрита й відповідальна команда, яка чесно діє від імені народу та в його інтересах. І я вирішив приєднатись до цієї партії, щоб працювати на благо нашого міста і зробити його чистим, безпечним та комфортним. – Чи маєте Ви бачення, як співпрацювати з громадою міста, щоб забезпечити високі стандарти життя простих людей? – Зміниться стандарт проживання, коли зміниться система. Я вмію працювати в складних економічних умовах. І знаю, як у ці важкі часи виходити зі складного положення з без втрат або мінімізувати їх. Я – антикризовий менеджер. І готовий

дбати про підвищення якості життя та добробуту громадян. – Які конкретні справи Ви робитимете задля добробуту нашого краю? – У мене є своя програма дій по місту, зокрема на моєму виборчому окрузі №45 у Франківському районі. Я знаю потреби свого округу. Це брак дитячих майданчиків, і перед батьками завжди стоїть питання безпеки та екологічності прогулянок з дітьми на вулиці. Також великою проблемою є міст перед Мотозаводом, через що завжди великі корки по вул. Городоцькій. Необхідно створити нові транспортні розв’язки і місця паркування, а також провести реконструкцію стадіону «Сільмаш». Треба подбати про місцеву молодь, яка не має в місті нормального дозвілля. стадіон можна поділити на два міні-поля для волейболу і баскетболу, це може бути і тенісний корт.

політика • галерея нових облич

– Як Ви ставитесь до децентралізації влади? – Децентралізація влади дасть змогу значно прискорити розвиток громад і країни в цілому. Громади мають стати головним елементом у конструкції, на якій базується держава. Децентралізація створює передумови для виникнення потужного середнього класу. Максимальна кількість повноважень має бути передана місцевому самоврядуванню. Місцеві громади краще знають, як вирішувати свої проблеми. – Чи готове наше суспільство до цих змін? – Я вважаю, що ми цілком готові. Свідомість молоді в рази зросла, і настільки радикально налаштована, що це приведе до потужного економічного злету. Потрібно залучати найкращих спеціалістів з конкретним досвідом роботи для розвитку місцевого самоврядування. Слабкі громади мають об’єднатися, щоб стати сильними та самодостатніми, а наша влада повинна фінансово підтримати їхні проекти. – Що б Ви побажали громаді Львова? – Зараз дуже складний час для України. Тому мені хочеться, щоб до влади прийшли мудрі політики, які могли б об’єднати суспільство і підняти Україну з руїн. Лише в діалозі з громадою можна ефективно вирішити проблеми міста, яких дуже багато. Головне – не будьте байдужими до виборів, адже байдужість вбиває будь-яку ініціативу та дає можливість скористатись вашим голосом. Також побажаю всім сили і віри в краще майбутнє, яке разом з депутатами Блоку Петра Порошенка «Солідарність» я готовий покращувати. Слава Україні! Розмовляла Марія Вінчура

Ігор Коць Життєвий принцип: «Пообіцяв – зроби!» Про політику

– Я в політиці з 18 років, з першого Майдану. Усі ці 12 років я з «Батьківщиною». У нас були складні часи жорсткої опозиції до режиму Януковича, який позбавив нас можливості відстоювати інтереси громади у місцевому самоврядуванні Львівщини. Після цього партія пройшла очищення. З нами залишились найстійкіші – команда однодумців, патріотів, професіоналів, які готові брати на себе відповідальність.

Про вибори

– Нас всіх чекають великі зміни, які започаткувала Революція гідності. Місцеві вибори – це реальний шанс для громад змінити своє життя. Так, «система» впирається і не хоче змін, не хоче нових облич, але цей процес уже незворотній. Мій досвід, активна політична позиція дозволяють мені сміливо заявити: я готовий відстоювати інтереси виборців у владі.

Ігор Коць, кандидат по виборчому округу № 42 міста Львова, політична партія «ВО «Батьківщина», три вищі освіти (економічна, юридична, будівельна), директор будівельної компанії «Гарант Буд», громадський діяч, меценат

Про себе

– Для мене бути успішним – означає втілити в життя задумане. Лише самовіддана праця та сильне бажання можуть принести результат. Мій бізнес – робота злагодженої команди будівельників-професіоналів. Я захоплююсь боксом та всіляко підтримую розвиток спорту у Львові. Мій найбільший скарб – моя сім’я: кохана дружина та двоє милих діточок. Заради них я буду змінювати нашу країну.

Святослав Літинський Громадський активіст, кандидат до Львівської міської ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» по виборчому округу №50 Святослав Літинський відомий на всю Україну як людина, яка змусила виступати українською міністра Авакова. Утім, це далеко не єдине його досягнення. В межах руху на захист україномовних споживачів він спонукав чимало компаній надавати інструкції до виробів чи перекладати сайти українською мовою. Також активіст домігся через суд права на оформлення паспорта громадянина України лише українською мовою. Ще з 2008 року він бореться зі свавіллям працівників ДАІ. Кількох із них звільнено за незаконні вимоги до водіїв завдяки судовим зверненням від Святослава Літинського. Святослав народився у 1981 році у місті Львові. У 2003 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка і отримав диплом за спеціальністю «Магістр з інформатики». 2003-2012 – асистент Кафедри програмування факультету прикладної математики та інформатики Львівського національного університету імені Івана Франка, а з 2012 до теперішнього часу – старший викладач цієї ж кафедри. 2003-2008 – інженер-програміст ТОВ «Елекс» і ПНВП «Автоконтроль». З 2008 року до теперішнього часу працює приватним підприємцем у сфері програмування. Кандидат займається громадською роботою не лише в мовній сфері, а й за такими напрямками: – забезпечення дотримання законності у діяльності державних органів; – протидія нецільовим витратам коштів державою; – волонтерська діяльність для допомоги ЗСУ, СБУ та МВС. Святослав одружений, виховує двох дітей.

галерея нових облич • політика

Анна-Марія Романчук Кандидат у депутати Львівської міської ради по виборчому округу №24

Народилася 22 вересня 1981 року у місті Львові. За освітою – економіст і працює за фахом. Анна-Марія захарактеризувала себе, як всебічно розвинена особа, яка здатна ефективно соціалізовуватися у сучасному суспільстві. На формування її особистості найбільший вплив справила скаутська організація «Пласт», яка заклала патріотичні цінності та відчуття відповідальності за кожного, кому потрібна підтримка і допомога. За всі роки своєї діяльності «Пласт» виховав тисячі відповідальних громадян та лідерів, які беруть активну участь у розвитку як організації, так і суспільства в цілому. Сотні пластунів стали співорганізаторами та учасниками студентської Революції на граніті у жовтні 1990 року, Помаранчевої революції 2004 року, Євромайдану та Революції гідності, а врешті сотні відважних пластунів та пластунок стали на захист своєї держави від російського окупанта. Це дійсно свідчить про те, що слова пластової присяги мають вагоме значення для усіх пластунів, які несуть їх крізь життя: «Бути вірним Богові та Україні»... «Треба завжди вдосконалюватись, навчатись і мати змогу бути корисним суспільству. Активність і цілеспрямованість – це ті риси характеру, які не дають мені можливості спокійно і пасивно спостерігати за подіями в країні, місті. Маю напрацювання новаторських та проєвропейських реформ, які змінять життя українців на краще, залюбки буду сприяти цьому і шукаю усі доступні шляхи до практичного втілення своєї програми. Однією з таких реформ є децентралізація, добровільне об’єднання громадян та передання більшості повноважень до їхніх рук. А ще – прозорість роботи влади; допуск до керівних посад в місті фахівців лише на конкурсній основі; публічність усіх рішень міської влади; контролюючі функції за діями влади мають виконувати представники громади – кожен з Вас. Не ми працюємо на чиновників, а вони на нас! Чомусь про це усі забули» , – говорить молодий кандидат. Основні програмні засади у виборчому окрузі: 1. Працювати з молоддю – відновити та відкрити центри розвитку активних громадян; 2. Реалізувати проекти – створити соціальну кімнату матері й дитини та відновити в школах години профорієнтації. 3. Впровадити програму цілодобового забезпечення населення якісною питною водою, спільно з фахівцями розробити нову програму очищення стічних комунальних вод; 3. Здійснювати контроль за ліквідацією стихійних сміттєзвалищ та зупинити незаконне вирубування дерев; 4. Захист інтересів пенсіонерів та інших малозахищених верств населення. 5. Підтримувати проекти та громадські ініціативи, які сприяють розвитку мікрорайону і допоможуть зробити його максимально привабливим.

Ярослав Пилипець Координатор «Громадського Руху «Народний Контроль» у Сихівському районі Львова, кандидат у депутати Львівської міської ради по виборчому округу №30 (у списку №10).

Ярослав Пилипець – один із тих, хто прийшов у політику з Майдану і волонтерських ініціатив. Узимку 2013-14 у Києві на Майдані вдень допомагав на кухні готувати їжу, уночі – вартував із Самообороною. Після Революції гідності більше трьох місяців він був керівником одного із Центрів забезпечення військових, що розташований на просп. Червоної Калини, 109. Ярослав – співзасновник громадської організації «Рідний Сихів». Один із організаторів проведення на Сихові свят «Парад вишиванок», «Я – захисник вітчизни». Організовував військово-патріотичні навчання, тренінги для нової поліції. Перед Майданом Ярослав Пилипець 4 роки працював у соціальній сфері в Нідерландах. Повернувся в Україну, аби на Батьківщині реалізовувати отриманий досвід. «Віддалені райони у Львові є занедбаними. Аби вирішити комунальні питання, потрібні важелі впливу. Я готовий добиватися покращених умов життя, тому я йду разом з командою «Громадського Руху «Народний Контроль» на місцеві вибори», – розповідає Ярослав Пилипець. В його програмі: покращення інфраструктури Сихова, збільшення кількості патрулів, допомога у створенні ОСББ тощо.

політика • галерея нових облич

Віталій Ковтун:

«Ми формуємо альтернативу для всієї пострадянської системи» Партія «Сила Людей» - № 3 у виборчому бюлетені до Львівської міської ради та №9 до обласної Українці хочуть бачити в політиці нові обличчя, чути нові імена та знати, що на чергових виборах своїм прийнятим рішенням вплинуть на нашу країну. Та, все ж, коли нові імена з’являються, разом з ними невід’ємно приходить обережність та певною мірою недовіра до них, яку потрібно долати. «Сила людей» – нова політична партія, основою якої є людина, як найвища цінність держави. Член політради партії Віталій Ковтун стверджує, що лише спільними зусиллями ми зможемо збудувати державу, про яку мріємо. – Чому Ви вирішили йти у політику?

– Все почалося в 2005 році, коли мала місце Помаранчева революція. Будучи студентом, мені здавалося, що країна йде у дуже правильному напрямку. На той час я вже був досить соціально активним і вважав, що все можливе. Але згодом з’явилися всі ознаки відкоту України від демократичного розвитку. За влади Януковича відбулось згортання права та свободи громадян України. Тоді, на запрошення своїх друзів, я взяв участь у виборах до місцевих рад. Здобув перший досвід виборчої кампанії та впевнився у тому, що політикою потрібно займатися.

– Тобто, Ви тоді думали, що, беручи активну участь у політиці, можна впливати і змінювати?

– Я ніколи не сумнівався, що це можливо робити. Мій досвід показував, що політику потрібно змінювати. Головне – це ідея та послідовність їй.

– Але існують такі стереотипи, коли хтось йде в політику, рано чи пізно прогнеться під систему, чи система просто його поглине.

– Переконаний: те, що політика – брудна справа – це нав’язування суспільству, щоб відсіювати чесних людей. Політика сама по собі дуже нейтральна. Її роблять конкретні люди. Протягом усіх 24 років

Незалежності суспільство віддавало цю ініціативу не найкращим представникам. Саме через це, тепер є стереотип, що чесні люди не балотуються.

– Політсила, від якої Ви балотуєтеся на цих виборах, досить молода. Розкажіть, що це за партія – «Сила людей».

– У 2013 році середовище людей – підприємців, молодих політиків, громадських активістів – зробили для себе дискусійний майданчик для виявлення основних проблем. Ми виявили певні проблеми, які нас хвилюють, і визначили аспекти, навколо яких і сформувалася партія «Сила людей». Ми прийшли до розуміння, що партію треба будувати знизу догори – від первинного осередку, які об’єднуватимуться у районні та міські організації до розбудови обласної організації, представників якої делегуватимуть у політраду партії. Важливим пунктом у «Силі людей» є те, що у нас немає явного лідера. Усі рішення ми приймаємо колегіально. Ми не хотіли мати вождя, тому створили багатолідерну структуру. Всі обрані посади у нас визначають способом таємного голосування, і так сформована політрада, яка налічує 8 осіб із різних регіонів. «Сила людей» – загальнонаціональна партія, у нас немає регіональних ознак, у нас є внутрішньопартійна конкуренція за регіонами.

– Звідки партія «Сила людей» отримує фінансування?

– Фінансування надходить виключно з членських внесків. Для реалізації певних проектів, у яких задіяні члени партії, гроші надходять з різних джерел: прихильників, активістів, донорів. У нас немає такого, що фінансування йде з одного джерела.

– Чому саме «Силі людей» повинні вірити виборці?

– В ідеалі, партія «Сила людей» – це стійка інституція, яка має багато проектів, і можливість їх реалізовувати. В основі нашого бачення – вільна та відповідальна, освічена людина, яка живе в достатку. Ми говоримо про людину, яка має можливість для самореалізації. Ми стверджуємо те, що мусимо разом формувати країну можливостей, в якій кожен матиме змогу себе реалізовувати тою мірою, в якій сам вважатиме за потрібне. Ми відкрито показуємо свою ідеологію і дотримуємося її. Партія не приймає рішень без попереднього оприлюднення. За нами немає олігархів, і ми сміло демонструємо це. Відповідність між тим, що ти говориш, і яким ти є – це єдиний елемент, яким можна сформувати довіру суспільства до партії. «Сила людей» – це партія, яка зорієнтована на добробут. Наш варіант розви-

галерея нових облич • політика

тку всіх процесів – це вирішувати проблеми разом, громадою.

– Але серед населення все одно залишається певний відсоток людей, яким нічого окрім стабільності не треба. Як «Сила людей» працюватиме з ними?

– Освіта – найперше, з чого починається мислення про стабільність. Я досліджував це питання, і як виявилось, 85% населення України ніколи в житті не виїжджали за межі свого населеного пункту. Чи є в них якесь бачення того, що можна змінювати? Зміни робитимуть ті, хто може бути провідниками інформації та показувати власний досвід. Події на Сході простимулювали масову внутрішню міграцію. Із західних регіонів багато людей пішли на Схід, зі Сходу переїхали на Захід. Рух людей несе в собі сильний обмін інформації. Тому з такими людьми, яким окрім стабільності нічого не треба, будемо ділитись власним прикладом, досвідом та показуватимемо їм можливості.

– Чим першочергово займається Ваша партія?

– Наша партія займається розпрацюванням нових підходів, а не підтримуванням старої системи. Це щастя, коли людина нічого не чекає від держави, а просто робить, і єдине, чого просить від неї, – не заважати. Якщо говорити про бізнес, то це новий підхід, який стимулюватиме людей займатися власними справами. Адже на західному кордоні з Україною стоять величезні інвестиції, які чекають на сприятливі умови та відсутність перешкод. Ми працюємо в напрямку ідеї усунення цих перешкод.

– Як Ви готові співпрацювати з партіями, які є зараз при владі? Чи готові Ви боротися за ті важливі законопроекти, які зараз часто «зарікаються»?

– Боротьба при владі з іншими партіями – це конкуренція у політиці за відстоювання інтересів суспільства. В основі всіх змін є люди, і якщо нас в «Силі людей» буде мільйон, то ми точно втілимо зміни. До людей апеляція проста: давайте спільно робити, разом ми – сила.

– Чого вже досягла Ваша партія?

– «Сила людей» взяла участь у парламентських виборах. Ми значно виросли за один рік. Ми втілили кілька ініціатив, як на законодавчому рівні, так і на суспільному. Я не схильний розповідати про досягнення, тому що кожна людина займається якимось певним проектом. Наш проект – змінити систему та збудувати гідне життя для кожної людини.

їні?

– З чого повинні починатися реформи в кра-

– З судової системи. Всі мають займатися своїми справами. Тобто, розподіл законодавчої, виконавчої і судової гілок влади – це необхідність і перша реформа, яка мала б бути. Потім – питання виконавчої влади: Кабмін, тут усе зрозуміло. Щодо законодавчої влади – якщо депутат не ходить на роботу, потрібно це вирішувати. Якщо в приватному секторі людина тиждень не прийде на роботу – її просто звільнять. Нам потрібно змінити сприйняття влади на ментальному

політика • галерея нових облич

рівні. Наприклад, найвища посада – президент, і ми не повинні все звалювати на нього. Його потрібно контролювати і з ним дискутувати. Далі необхідно реформувати освіту і медицину. Очевидно, змін потребує вся правоохоронна система.

– Але всі розуміють, що навіть якби сьогодні почали проходити зміни у цих системах, завтра вони не стануть іншими. Скільки, на Вашу думку, потрібно часу, щоб зміни стали помітними?

– Як сказав Маринович: «У нас немає часу для всіх цих змін». Нам не потрібно рахувати час для цих змін. Нам потрібно розпочати та закласти позитивний темп зросту. Щоб побачити, скільки часу знадобиться, можна глянути на досвід інших країн. Поляки, наприклад, це робили 10-15 років. А щодо нашої держави, то нам нема куди відкладати початок змін своєї країни.

Розмовляла Ольга Ходжай

Роман Матис засновник руху «И так поймут», кандидат в депутати Львівської обласної ради по округу № 1 від БПП «Солідарність» Роман Матис найвідоміший як засновник руху за права україномовних споживачів. З його подачі українізовано десятки, а може вже й сотні сторінок в Інтернеті та меню в ресторанах. Але крім того Роман має досвід і в самоврядуванні, як радник міського голови Самбора, і в революційній діяльності, як один із організаторів Євромайдану у Львові. Основні цілі, які ставить перед собою Роман Матис: зупинити незаконну забудову Львова, покращити якість туризму в місті, аби залучити культурного, європейського туриста, інтенсифікувати процеси зі створення індустріальних парків для приведення більшої кількості компаній, які зможуть розмістити свої виробництва неподалік Львова, запропонувавши роботу багатьом львів’янам.

Юлія Гвоздович економіст, секретар міської організації Української галицької партії, кандидат до Львівської міської ради по округу №18 Юлія Гвоздович – дуже молода, але при цьому вже досвідчена громадська діячка, яка реалізувала не один проект, спрямований на збереження сімейних цінностей у Львові. Юлія – кандидат економічних наук, закінчила аспірантуру в Інституті регіональних досліджень НАН України, учасниця асоціації випускників програми «Молодь змінить Україну» БФ Б. Гаврилишина, співініціатор громадської організації «Батьки в дії», член молодіжної скаутської організації «Пласт».

Юрій Лопатинський засновник пекарні «Горіховий дім», кандидат до Львівської міської ради від «Самопомочі»

Юлія Хомчин керівник відділу інформації Мистецького об‘єднання «Дзиґа», кандидат до Львівської міської ради в окрузі №8 від «Самопомочі» Юлю Хомчин знають всі, хто дотичний до мистецького життя Львова. Вона організувала чи співорганізувала сотні акцій різного рівня, зокрема й гучний захід у вересні цього року – Європейський конгрес партнерства. Юля Хомчин є директором двох фестивалів: «Джаз Без» та «Флюгери Львова». З 2008 року вона керує ГО «Інститут актуального мистецтва», з 2014 року є помічником народного депутата України Ірини Подоляк. За освітою Юля Хомчин – документознавець та юрист, що теж не завадить у діяльності депутата.

Юрій Лопатинський – людина добре відома як у колах гастрономічних, так і в сфері соціальних проектів. Його Соціальна пекарня – дуже цікавий, і, головне, вдалий експеримент. Для роботи над випіканням печива і булочок Юрій залучає безхатченків, надаючи можливість найменш захищеним економічно і психологічно людям не жебракувати, а заробляти гроші. Але при цьому пекарня ще й видає продукцію стабільно високої якості, яку з радістю беруть на продаж найвідоміші ресторанні мережі. Окрім того Юрій – керівник МГО «Народна допомога – Львів», має досвід роботи в управлінні соціального захисту ЛМР. Під його керівництвом реалізовано «Соціальне таксі – служба транспортування для осіб з особливим потребами» та Центр інтегральної опіки для жінок у кризових ситуаціях.

Юрій Досяк юрист, боєць батальйону «Донбас», кандидат до Львівської міської ради від «Самопомочі» Юрко Досяк – той, кого із завмиранням подиху чекали, без перебільшення, сотні львів’ян з полону, в який він потрапив як боєць батальйону «Донбас». Випускника юридичного факультету ЛНУ ім. Франка багато хто знає з «Пласту» і з юридичної діяльності, як організатора соціальних та мистецьких акцій, таких як «Черемош-Фест», а пізніше – як одного з перших добровольців «Донбасу». Після повернення з полону боєць продовжує адвокатську діяльність.

галерея нових облич • політика

Ігор Саврій: «Ми будуємо Україну» Сьогодні Львів активно розбудовують, завдяки будівельним компаніям оживає не лише центр міста, але й околиці обживаються красивими сучасними новобудовами. Природно, що люди, які це успішно роблять, відчувають впевненість і потенціал для глибших та ґрунтовніших змін у Львові. А якщо це бажання поєднане з досвідом та вишколом учасника АТО – за політичні звершення такого кандидата можна не перейматися. Таким, на нашу думку, є Ігор Саврій – директор девелоперської компанії «MS», учасник АТО та Народний герой України – учасник нашого проекту «Галерея нових облич львівської політики» – Пане Ігорю, серед львів’ян Ви найбільше відомі як успішний керівник девелоперської компанії «MS». Чи саме досвід у будівельній сфері дає Вам краще розуміння справжній потреб розвитку міста?

– Справді, ми заснували компанію «MS» 3 роки тому і за цей час вже збудували 4 будинки. Разом з друзями почали займатися виробництвом, і це переросло у велику компанію. Почали все з чистого аркуша. Це має й свої переваги. Ми мали змогу вивчити ринок, придивитись до потреб людей, звернути увагу на чимало деталей, на які конкуренти вже давно не зважали. Саме знання цих деталей і запитів людей дало нам розуміння того, які будинки будувати, з чого, для якого сегменту людей. Але не лише це. Успішно здавши кілька проектів, контактуючи при цьому з багатьма львів’янами, я та наша компанія бачить реальні проблеми міста. З точки зору будівництва, розвитку, необхідних до нагального вирішення питань, я з власного досвіду знаю про запити містян до влади, про складнощі, з якими вони стикаються та про проблеми, вирішення яких вони потребують.

– Як успішний бізнесмен, що б Ви порадили колегам?

– Знаєте, мене дивували і продовжують дивувати поради людей на зразок: «Збирай валізу». Я звідси ніколи не поїду! Я тут народився, вчився, маю роботу. Можливо, поїхавши кудись, я б не зміг досягти того, що маю. В мене є можливість розвиватися у справі, яку я люблю і вмію робити. Зрештою, компанія «MS», яку я очолюю, вже зараз у буквальному розумінні творить, тобто будує, Львів. Від нас залежить, як виглядатиме наше місто за десятки років, і я справді відчуваю, що можу допомогти йому розвиватися краще, не лише будучи бізнесменом, але й активно впроваджувати здобутий за ці роки досвід. З точки зору підприємництва я сам пройшов усі складнощі та бюрократичні питання, з якими стикаються місцеві бізнесмени, і я точно знаю, що треба робити, аби уникнути цього в майбутньому. Проблема лише в тому, що пересічні підприємці не мають на це впливу. Саме тому представники цього прошарку повинні бути ініціаторами змін на краще. Моя порада – не здаватися та працювати на благо міста і країни.

– Кажуть, що в бізнесі – як на війні. Як учасник АТО, Ви з власного досвіду можете сказати, чи

політика • галерея нових облич

так це. Вас не насторожує, що ситуація у політиці може бути схожою?

– Справді, нещодавно я отримав нагороду Народний герой України. Був добровольцем в АТО, потрапив у славнозвісний аеропорт. На щастя, отримав нагороду власноруч, і головне – живим. Сьогодні йде неправдива війна, це великі ігри, в результаті яких гине цвіт нації. Але бізнес – це зовсім не війна, це лише конкуренція. Треба просто бути постійно в тонусі, йти в ногу з часом, розвиватись щодня. Тоді ти отримаєш результат, за який не буде соромно. А депутатство – це щось зовсім інше. Це важка і дуже відповідальна місія, мета якої – постійно працювати над удосконаленням якості життя містян шляхом розгляду та вирішення широкого спектру нагальних питань, якими живе місто. Це не бізнес, де все залежить виключно від тебе, і не війна, де перевага на боці того, в кого є зброя. Це діяльність, яка потребує великого досвіду, розуму, мудрості та відповідальності, адже лише злагоджені, рішучі та обдумані дії можуть допомогти подолати ті складнощі, які ми зараз маємо та забезпечити кращі умови життя нам з вами.

Ростислав Гаврилов:

«Президентові потрібна опора на місцях» Успішний підприємець, досвідчений керівник, активний громадський діяч, кандидат від БПП “Солідарність” по виборчому округу №4

– Пане Ростиславе, Ви – нове обличчя на арені львівської політики, тому скажіть декілька слів про себе – Я – корінний львів’янин, навчався у СЗШ № 1 та №5, здобував освіту у Львівській комерційній академії та отримав кваліфікацію спеціаліста з економічної кібернетики. Близько десяти років працюю на посаді генерального директора ТОВ «Довіра-Захід», яке займається виготовленням металоконструкцій та сервісним обслуговуванням національних компаній на Західній Україні. За період існування підприємства було створено понад 286 робочих місць. Одружений, разом з дружиною Ольгою виховуємо доньку Богдану, їй уже три роки.

– Наскільки мені відомо, окрім цього Ви займаєтесь будівництвом? – Так, ми займаємось індивідуальним будівництвом котеджів і маємо партнерські відносини із забудовниками Львова. Наша команда впроваджує новітні та енергозберігаючі технології. – Ми зараз спостерігаємо, як розростається Львів, і як активно зводять нові житлові комплекси та будинки, на Ваш погляд, у чому така популярність? – Почнімо з того, що Львів – це історична перлина нашої держави – культурна столиця Західної України, який завжди був, є і, гадаю, що буде привабливим місцем для життя. Це місто великих можливостей та успішної реалізації для кожного з нас! Львів

притягує українців, адже неможливо його не любити. Вартість житла на вторинному ринку стала фінансово невигідною для покупців, а ціна забудовника є набагато привабливішою. Окрім того наплив жителів зі східних регіонів спричинив вкладання коштів у житло в нашому місті. Відтак виріс і попит на нерухомість. – Опираючись на власний досвід, які проблеми міста Ви вирішували б насамперед? – Завданням номер один є реальне покращення життя містян у короткий терміни! Я впевнений, що це цілком реально шляхом створення цільових програм для міста за конкретними напрямками! По-перше, це програма відновлення житлового фонду – капіталь-

Продаж модерних котеджів Проектування та будівництво житла європейського рівня +38 067 371 4744

галерея нових облич • політика

ний ремонт водостоків та покрівель будинків. По-друге, це багаторівнева програма з впровадження енергозберігаючих технологій, яка передбачає заміну вікон за пільговими кредитами для громадян та об’єднань співвласників квартир, утеплення під’їздів та фасадів будинків, заміну вуличного освітлення із застосуванням автономних та енергозберігаючих технологій. По-третє, це програма підтримки малозабезпеченої частини львів’ян – впровадження електронної «Картки львів’янина». Це новий проект для мешканців, який передбачає адресну допомогу по оплаті за комунальні послуги, проїзд у міському транспорті, отримання медичної допомоги та дешевих ліків. Такий підхід значно спростить життя і дозволить прозоро контролювати перебіг надання послуг та їхньої оплати, остаточно виключить корупційну складову. По-четверте, це комплексна програма управління та автоматизації транспортними потоками у місті та вирішення питання організації місць паркування в центральній частині міста та на прилеглих до центру територіях, наприклад, будівництво багаторівневих та підземних паркінгів, які вже давно використовують у європейських містах.

заходи, котрі вона ініціювала стосовно децентралізації та передачі більшої кількості прав та повноважень з центру на місця. Цього року я відстоюю ту ж позицію і вважаю, що впоратися з усіма проблемами та досягти поставлених цілей самотужки президент не в силі, тому йому потрібна достойна опора та підтримка на місцях. Адже лише спільними зусиллями ми зможемо подолати ворога та втілити в життя усі плани.

– Пане Ростиславе, Ви балотуєтесь по виборчому округу №4 від Блоку Петра Порошенка «Солідарність», чим саме імпонує Вам ця політична сила? – Я підтримував цю партію під час парламентських виборів бо, розумів, що поділяю ідеї повного перезавантаження влади, а також

– На чому Ви акцентуєте увагу у своїй передвиборчій кампанії? – Знаєте, я не обіцяю людям, що збудую європейську країну та покращу благоустрій Львова за один день. Але я наголошую, що громадська приймальна у разі перемоги працюватиме і після виборів. Усі

політика • галерея нових облич

охочі можуть звернутись у приймальню з пропозиціями та питаннями і отримати відповідну пораду та кваліфіковану допомогу. – І наостанок, що б Ви побажали львів’янам? – Жителям нашого міста я б побажав бути свідомішими і зробити правильний вибір. Перефразуємо відомий вислів: «Розруха не в країні, а в наших головах» і потрібно завжди починати з себе цей шлях до нової держави. Потрібно кожним кроком наближатись до мети і разом будувати європейське майбутнє – обрати сильних особистостей, котрі зуміють відстояти інтереси львів’ян і працюватимуть на благо міста і країни. Кожен з нас робить свій внесок у сьогодення, і яким стане наш край залежить лише від нас. Розмовляла Наталя Климюк

Ідея Банк – надійний польський партнер українців Тільки недавно у попередньому номері «Егоїста» ми ретроспективно розглядали успішну діяльність ПАТ «Ідея Банк» на українському ринку протягом останніх 26 років і от тепер дізналися ще одну чудову новину. Львівський «Ідея Банк» увійшов до ТОП-20 найнадійніших банків 2015 року за версією журналу «Новий час». Особливо приємно отримувати такі новини на тлі недавнього закінчення очищення банківської системи України від неплатоспроможних фінустанов і «банків-мийок».

І справді, невеликий за розміром «Ідея Банк» заслуговує того, щоб бути в числі лідерів серед надійних фінансових установ країни. Адже він входить до складу однієї з найуспішніших фінансових груп Європи – Getin Holding S. A. Холдинг має польське коріння і вже більше 26 років працює у сфері фінансів та лізингу. На сьогодні група представлена

в таких країнах як Польща, Україна, Румунія, Білорусь і Росія. Прибуток Getin Holding у 2014 році склав 259,8 тис. польських злотих ($ 69 млн.). До України група увійшла в 2007 році, коли придбала 93% акцій акціонерного комерційного банку «Прикарпаття». У 2011 українська «донька» Getin Holding успішно пройшла ребрендинг і змінила назву на «Ідея

Банк». Сьогодні польському інвестору належить більше 99% акцій банку. Весь цей час, а це вже більше 8 років, материнська група активно підтримує «Ідея Банк», надаючи як фінансову допомогу, так і здійснюючи трансфер технологій і банківських ноу-хау. Це дало можливість «Ідея Банку» розвинути високотехнологічні відділення в 40 українських містах і бізнес-центр для обслуговування корпоративних клієнтів, заснувати однойменну лізингову компанію для гнучкішого надання фінансування, а також постійно вдосконалювати Інтернет-доступ до банківських операцій для своїх клієнтів. І все завдяки досвіду групи на глобальнішому і технологічнішому європейському банківському ринку. Сьогодні, незважаючи на складну економічну та політичну ситуацію в країні, акціонер «Ідея Банку» відкрито декларує своє бажання залишатися і працювати на українському ринку. Незважаючи на те, що протягом останніх п’яти років європейські банківські групи поступово залишають Україну, польський інвестор вважає українську доньку не тільки стратегічною інвестицією, але і ба-

гроші • суспільство

чить у банку потенціал для розвитку. На підтвердження цієї позиції власник прийняв впевнене рішення збільшити капітал «Ідея Банку» на 100 млн грн для подальшої підтримки та розвитку діяльності. Тепер банк якраз проходить реєстрацію статутного фонду, в результаті якого фонд складе близько 286 млн грн. Таке рішення стратегічного інвестора вже дало свої плоди: рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» підтвердило довгостроковий кредитний рейтинг банку за національною шкалою на рівні uaА з прогнозом «стабільний». Це характеризує банк як установу з високою кредитоспроможністю. Як зазначив директор Департаменту роздрібних продажів ПАТ «Ідея Банк» Володимир Малий: «Ми упевнено можемо вважати себе успішним банком-лідером роздрібного бізнесу. Наші кредитні та депозитні програми експерти неодноразово відзначали як найкращі на ринку. «Ідея Банк» пропонує клієнтам прості та зрозумілі продукти, швидке обслуговування, висококласний сервіс європейського рівня і різні програми лояльності. Також, що вельми важливо, ми пропонуємо конкурентні ставки за депозитними

гроші • суспільство

Директор Департаменту роздрібних продажів ПАТ «Ідея Банк» Володимир Малий: «Ми упевнено можемо вважати себе успішним банком-лідером роздрібного бізнесу. Наші кредитні та депозитні програми експерти неодноразово відзначали як найкращі на ринку. та кредитними продуктами – 26-28% річних. У 2016 році банк планує вивести на ринок і активно розвивати корпоративний напрямок. Наші стабільні інвестори й українська професійна команда «Ідея Банк» завжди готові запропонувати найкращі умови клієнтам, які обрали наш банк своїм фінансовим партнером». «Ідея Банк» знає, як складно в теперішній час переконати населення і бізнес принести свої заощадження в банк, але, незважаючи на це, чистий приплив депозитів за шість місяців поточного року склав 33 млн грн, що дозволило збільшити депозитний портфель до 2,1 млрд грн. Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і всі депозити у сумі до 200 тис грн є гарантованими до повернення з боку держави. Додатковим аргументом для май-

бутніх вкладників «Ідея Банку» є той факт, що за час банківської кризи, жоден банк з іноземним західним капіталом не збанкрутував. Кредитний портфель банку в першому півріччі 2015 виріс на 41 млн грн, склавши 2,25 млр. грн. Це гідне число в умовах стагнації української економіки, падіння доходів населення, скорочення прибутку підприємств і низької кредитоспроможності українських позичальників. «Ідея Банку» довіряє свої фінанси польське консульство та візові центри ЄС – вже майже рік як банк обраний фінансовим партнером з надання сервісу пунктів прийому візових анкет до Польщі. Банк щодня працює над тим, щоб його продукти та послуги відповідали потребам найвимогливіших клієнтів – вас, наші читачі. Олександр Тригубенко

Андрій Іонов:

“Моя громадянська позиція – майбутнє належить сміливим і творчим…”

У наших попередніх інтерв’ю голова громадського об’єднання «Вектор» Андрій Іонов досить критично висловлювався про владу, пропонував політикам читати Гобса та Макіавеллі та заявляв про відсутність бажання ставати «кнопкодавом». Поява його імені у списках кандидатів у депутати міської ради викликала неабияку цікавість у львів’ян. Тож, відкриваємо секрети Андрія Іонова.

– Пане Андрію, впродовж досить довгого часу Ви категорично відмовлялися йти у політику. Що спонукало Вас до рішення поборотись за звання депутата місцевої ради? – Від походу в депутати стримувало розуміння того, що від мене там нічого не залежить. Тому я вибрав позицію спостерігача за діями влади, стараючись аналізувати наскільки можливо ті глибинні процеси, що проходять у державі. Мені стало цікаво – за якими законами розвивається наше суспільство, і до чого воно прямує? Так виникла книга, а згодом і громадське об’єднання «Вектор». А рішення стати депутатом визріло від розуміння, що мої знання і досвід можуть стати корисними та вплинути на розвиток подій у регіоні. І повірте, ризик того, що вони підуть не в тому руслі, дуже великий. Для мене це рішення і є тим, про що я постійно говорю у «Векторі» – реалізацією усвідомленого права вибору. – Наскільки «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка відповідає громадянській позиції Андрія Іонова? – Я – не член партії, я йду від партії. Я знаю Анатолія Гриценка як вдумливу людину без диктаторських замашок і дешевого популізму, з поміркованим рівнем лібералізму і реальним бажанням зробити щось добре. Спілкуючись з представниками «Громадянської позиції» в регіоні, я побачив реальний інтерес і знайшов подібнодумців – для мене це важливо, мене це гріє і дає надію на те, що я зможу втілити ідеї «Вектора», яким би складними вони не видавались на перший погляд. – Передвиборні програми кандидатів у депутати дуже схожі. На які вектори спрямуєте свою діяльність? – Основний вектор – ми повинні створити умови, щоб молоді люди мали можливість розвинути власні таланти, отримати роботу та достойну зарплатню, відчути себе потрібними своїй країні й стати максимально ефективними. «Інвестуючи в молодих, підтримуємо старших»

розмова • суспільство

– це не просто гасло, це формула вирішення проблем і молоді, і пенсіонерів. Мене шокує відверте ігнорування владою ситуації, яка насправді є катастрофічною, трагізм якої збільшується по мірі наближення України до безвізового режиму з країнами Європи. І якщо ми вже сьогодні не почнемо вирішувати питання працевлаштування молоді, то з відкриттям кордонів Україна просто стане вимираючою країною пенсіонерів. – У Вас є ідеї щодо поліпшення ситуації на місцевому рівні? – Ідей є багато: від створення Міністерства кадрів до того, щоб за рахунок місцевого бюджету Львівська міська рада відправляла на навчання найкращих студентів у престижні закордонні ВУЗи з обов’язковим укладенням контракту з ними. Особливо це стосується інженерних спеціальностей. – Щоб дати молоді роботу, треба створити робочі місця. Звідки їм взятись? – У нас є серйозні потенційні можливості відродження промисловості, немає тільки далекоглядної місцевої влади. Тепер, коли місцеве самоврядування внаслідок децентралізації буде мати більше коштів, ситуація може змінитись кардинально. Оцінювати ефективність діяльності міського голови і депутатського корпусу треба кількістю створених нових робочих місць. – Які ще шляхи можуть нас привести до економічного прориву? – На мою думку, одним із шляхів має стати термінове сприяння розвитку венчурного капіталізму в Україні. Треба, щоб венчурні фонди прийшли в нашу економіку із своїми ноу-хау. Де-юре законодавство це дозволяє, але де-факто я не бачу венчурних start-up-компаній в Україні. Ще один шлях – це створення на базі колишніх промислових гігантів «zona industrialе» з потужною інфраструктурою, які б давали можливість кожному охочому втілювати свої ідеї. У Львові багато таких підприємствпривидів з величезними площами, саме час серйозно подумати, як на їхній базі запустити нові виробництва. – Пане Андрію, Ви часто говорите «коефіцієнт творчості суспільства» і наголошуєте на необхідності його підвищення. Як влада може його підвищувати? – Підтримкою громадських організацій, бо громадянське суспільство формується не з політичних партій, а з об’єднань громадян – подібнодумців. І місто має якомога більше сприяти цьому процесу. В нас вже є багато

розмова • суспільство

громадських організацій, їхній розвиток і буде підвищувати коефіцієнт творчості суспільства. Конкретно – надавати приміщення на пільгових умовах, щоб люди мали можливість збиратись, дискутувати, вирішувати якісь питання. Соціальні мережі не можуть замінити живого спілкування, бо інакше ми і справді перетворимось на біороботів. – Дехто вважає, що місцеві депутати мають вирішувати питання виключно місцевого рівня. Ваше бачення діяльності депутата міської ради? – Я категорично не погоджуюсь з тими, хто розказує, що завдання місцевого депутата – думати лише про ямковий ремонт і заміну труб. Я живу у цьому суспільстві, у цій державі та на цій планеті. І вважаю, що бути депутатом першочергово означає бути громадським діячем, використовувати громадську трибуну для точкового впливу на розвиток суспільства в цілому. Світ вже визнав Львів як цікаве туристичне місто. Настав час зробити його культурним, мистецьким і філософським центром. Для цього нам потрібно знайти кошти. Прибуток у міську скарбницю принесуть нові робочі місця, які дасть розвиток промисловості. Казка? Ні, можлива реальність. У нас є дуже багато талановитих і креативних людей, потрібна тільки влада, яка б активно сприяла їх ній позитивній кооперації. – Що треба змінити депутатам в собі, щоб виправдати очікування людей? – Мислення. Депутат-громадський діяч просто зобов’язаний мислити стратегічно. Є така давня китайська приказка: «Треба завжди думати про стратегію. За відсутності стратегії будь-яка тактика є просто шумом». Але Ваше питання стосується і людей, які прийдуть на вибори: що їм треба змінити в собі, щоб вибрати достойних депутатів? Лише одне – скористатись усвідомленим правом вибору. – Успішний бізнесмен, громадський діяч, філософ, філантроп – таким Вас знають у Львові. Для чого Вам політика? – Мабуть «дозрів» (сміється). Я – людина з іншим баченням і світоглядом – бо справді дуже багато чого побачив у світі. І мені ближче американське ставлення до політики – там у владу йдуть, щоб віддати суспільству свої знання, досвід, залишити про себе добру славу. Можливо, хтось не зрозуміє і скаже, що це лише високопарні слова. Але в цьому весь я – Андрій Іонов. Розмовляла Анна Косик

захоплення Футбол – це є вєщ. Загибель українського футболу

Привіт, Вася. Давно не бачились. Як ся маєш? Я й бачу, що добре – мабуть, про український футбол нічого не читав і не дивився у себе на селі. Ну то я тобі розкажу. Бо зараз скидається на те, Вася, що це є така вєщ, яку буде дуже просто поняти – бо, можливо, її скоро не стане. Ти думаєш, Вася, я жартую? Аж ніяк. От дивись. Є в місті Запоріжжі такий клуб «Металург». З 1992 року у Вищій лізі, пропустив лише один

сезон, грав у фіналі Кубка України, неодноразово брав участь у єврокубках. Далеко не найгірший клуб в Україні, одним словом. А яка там дитяча школа – куди не ткни по Прем’єр-лізі, наткнешся на тамтешнього вихованця. Навіть у «Динамо-3»… пардон, Вася, «Говерлі» є. І оце такий цікавий клуб зараз перебуває в стані чи то коми, чи то клінічної смерті. Ну, це коли ти на селі самогону перепив і був у відключці –

десь так зараз із «Металургом». Тільки ти потім проспався, а він, може, й не «проспиться»… Так я про що хотів сказати. От були такі «Кривбас», «Арсенал», донецький «Металург» – теж і в фіналі Кубка грали (кияни ще під дівочим прізвищем ЦСКА), на євроарені виступали. А теж згинули, малого сліду не залишивши. Усі з різних причин, але фініта одна. От ти будеш сміятися, Вася, але я тобі скажу, що і слава Богу. Криворіжці ще якось і

тенденції • захоплення

комусь були цікаві – а ті двоє навіть у рідному місті не викликали серйозних уваги та симпатій. Але в Запоріжжі – то інша справа. При такій потужній школі, з такими давніми традиціями грати переважно своїми вихованцями – це зараз вони так грають, бо виходу немає, а колись же вони доморощеними футболістами серйозні результати показували – можна жити, прямо скажемо, не тужити. Як які-небудь «Аякс» чи «Порту». Ну а що – виростив і продав, виростив і продав. І при цьому португальці навіть Лігу чемпіонів не так давно, 11 років тому, вигравали – ти маєш пам’ятати, ми тоді з тобою до школи запізнилися, бо до ночі той матч дивились. Словом, перспективи – космічні. Та нема чомусь охочих вкластися в цей потенційно привабливий (Вася, не заморочуйся, я потім поясню, що це означає) проект. А десь на півночі, в Києві, грає донецький «Олімпік». Клуб без свого міста, без свого стадіону, без своїх уболівальників. Про школу і говорити нічого. Купа скандалів навколо клубу. А бач – живе і непогано почувається, принаймні, ніяких чуток про його зникнення навіть не починало з’являтися. От як так, Вася? Та я теж думаю, що диму без вогню не буває – і всі оті скандали, вони не на порожньому місці виникають. І що весь цей навколобукмекерський шум… Ну, ти зрозумів. Ще б не зрозуміти: поки контори не закрили, сам в них просиджував годинами. Одного разу навіть тисячу гривень виграв, пам’ятаєш, як ви з Миколою тоді в нічному клубі погуляли? Пам’ята-ааєш.

тенденції • захоплення

І от виходить у результаті така печальна ситуація. Що клуб, у якого є класна школа, який має в оренді красень-стадіон (молодіжна збірна грала офіційні матчі, це тобі не хвіст собачий!), з нормальною тренувальною базою, у великому місті, тобто з усіх боків привабливий – тільки бери і роби, – нікому не потрібен. Настільки не потрібен, що ось-ось остаточно загнеться. А хтось, не маючи за душею нічого, крім якихось напіваферистичних, а, можливо, і відверто кримінальних схем, живе і хліб жує. Подобається тобі такий футбол, Вася? Та що я питаю – сам же знаю, що ти крім англійського футболу давно нічого не дивишся… Ми з тобою, Вася, коли йшли у перший клас, ще існував Совєтський союз. І ми уже тоді його не любили, і зірочки жовтенятські познімали відразу ж після того, як нам їх начепили. А от зараз я сумно дивлюся на наш футбол і думаю, що рядок із комуняцької пісні «Разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим» – не такий вже й поганий. Принаймні, перебудовувати оце от, що ми зараз маємо, – це якесь абсолютне безглуздя. Краще вже дійсно – довести до повного занепаду, згребти усе на смітник і починати будувати з нуля. Ну так, Ліга чемпіонів у Львові та Києві в такому випадку буде нескоро – але треба ж чимось жертвувати. Пам’ятаєш, як ти на рік пити кинув? Так зате ж чемпіонат області виграв із сільською командою! Значить, жертви того варті, як гадаєш, Вася? Володимир Миленко www.ua-football.com, спеціально для «Егоїста»

АВТОЗАПЧАСТИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83 Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67 Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16 Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

33 www.planetauto.com.ua

Мистецтво бойового танцю:

гопак vs капоейра

Експресія, емоційність, боротьба притаманні українцям навіть під час танцю. Танець – це те, що без слів допомагає висловити найбажаніше. А бойовий танець ще й демонструє дух нації та її красу. Українці за своєю емоційністю дещо схожі з пристрасними латиноамериканцями. І бойові танці існують у культурах обох народів. Бойовий гопак і капоейра – танці, які окрім емоцій демонструють самозахист, культуру, розвиток. Якщо ви вагаєтеся, який з цих бойових танців обрати – порівняйте їх.

Бойовий гопак, як школа гармонійного розвитку «Козацькому роду нема переводу» – говорить народна мудрість. І справді – немає, адже саме сьогодні українці відчувають свою приналежність до сильних і вільних козаків. Саме ці якості виховують у собі прихильники українських бойових

мистецтв. Гопак є візитною карткою України. В нас, певно, складно знайти ансамбль народної творчості, в репертуарі якого не було б гопака. У мистецтві бойового гопака об’єднані ударна та кидкова техніки з пластикою танцю. Для бойового гопака характерні нанесення ударів руками і ногами.

Козаки завжди служили прикладом для усіх поколінь українців. Та якими ж були вони – герої кількох століть для нашого народу, якщо окрім досконалого вміння воювати, вміли танцювати так, що про їхній бойовий танець знає увесь світ. Козаки мали залізний характер і вміли досконало володіти своїми тілами. При цьому неабияку увагу

спорт • захоплення

> Мистецтво бойового танцю: гопак vs капоейра > вони приділяли розвитку духовних і розумових якостей, умінню перемагати. Бойове мистецтво в Україні має чотири напрямки: оздоровчий (який загалом покликаний покращити здоров’я), фольклорно-мистецький (який демонструє красу та досконалість рухів), спортивний (розрахований на людей активних та наполегливих, що здатні перемагати на спортивних змаганнях) та бойовий (окреслює Шлях Лицаря Святої Борні за торжество Правди, Світла, Добра та Любові). У бойовому гопаку легко відстежити наявність бойових прийомів, схожих до карате і ката. Бойовий напрямок окреслює шлях українського лицаря, який самостверджується як захисник Вітчизни, жертовно служить Україні та сприяє утвердженню Правди та Добра. Чи це не найактуальніше сьогодні? Цей напрямок передбачає володіння різними видами зброї, а також енергетичними практиками та медитацією. У гопаку використовують способи боротьби ногами, як на землі, так і у повітрі. Удари у бойовому гопаку називають по-різному: «повзунці», «тинки», «розніжка». «Щупак» – удар у стрибку двома ногами вперед, «пістоль» – удар однією ногою у стрибку вбік. Притаманні танцю і багато рухів для рук, що імітують блоки та удари. У бойовому гопаку відпрацьована навчально-виховна система, в якій утверджено сім рівнів майстерності та чотири напрямки розвитку. Перші три рівні майстерності – учнівські: «Жовтяк», «Сокіл» i «Яструб» (які відповідають ІІІ, ІІ та І спортивним роз-

спорт • захоплення

рядам єдиної кваліфікаційної системи України), проміжний – «Джура» (відповідає кандидату в майстри спорту єдиної кваліфікаційної системи України) та мистецькі – «Козак», «Характерник» i «Волхв» (які відповідають званням майстра спорту, майстра спорту міжнародного класу та заслуженого майстра спорту). «Волхв» є найвищим ступенем, де

має місце перехід від чистої фізичної роботи в площину розумової боротьби, духовної та енергетичних практик. Найбільші центри бойового гопака працюють у Тернополі, Києві, Дніпропетровську, Чернівцях та Львові. З 2000 року в Дніпродзержинську в Коледжі фізичного виховання ввели спеціалізацію «Бойовий гопак».

> Мистецтво бойового танцю: гопак vs капоейра >

Капоейра – унікальне мистецтво ведення бою Ще один бойовий танець, який вчить не просто боротися, а робити це мистецьки – бразильська капоейра. Зародився він у Південній Америці завдяки африканцям. Але особливо широкої популярності здобув у Бразилії. Це бойове мистецтво творять у поєднанні із бразильською національною музикою, акробатикою й танцем.

Капоейра має навіть негативні нотки у своїй історії. Окрім того, що це «танець рабів», яких масово звозили до Бразилії в XVII столітті, його ще й використовують вуличні банди в Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу. До того ж, бандити під час застосування бойових прийомів застовують ще й ножі та бритви. Проте сьогодні капоейра – це гарний бойовий танець, який здобуває все більшу популярність у світі. На відміну від Південної Америки, в

Європі капоейру фактично повністю трансформували в танець, вона не несе небезпеки для оточуючих. Швидше, навпаки, набула дружнього характеру, щось на зразок джемів з хіп-хопу. Це мистецтво бою також поділяють на стилі. Ангола і Режіонал. Ангола – це бій на повільній швидкості із застосуванням нижнього рівня тіла. Режіонал – і бій, і удари проводять на верхньому рівні, до того ж, швидкість ведення «бою» дуже висока.

спорт • захоплення

> Мистецтво бойового танцю: гопак vs капоейра Залежно від групи в капоейрі може бути присутня як велика кількість акробатичних елементів, так і солідний бойовий арсенал (нерідко запозичений з інших єдиноборств). Сьогодні капоейра у фітнес-клубах адаптована для «масового споживача». Але в цьому є і свої плюси, бо вона доступна людині з будь-

спорт • захоплення

яким рівнем фізичної підготовки, і навіть за її повної відсутності. Проте варто підготуватися до того, що на заняттях доведеться освоїти чимало акробатичних елементів. Перед тим, як записуватися на заняття з цього бойового танцю, переконайтеся, що ви володієте пластикою і спритністю.

Військове мистецтво та бойова культура завжди були для українців у пріоритеті. Між цими видами бойового танцю чимало спільного, але обрати той з них, який більше відповідатиме вашим сприйняттям і настроям можна, лише відвідавши школи, де вчать цим бойовим танцям. Дар’я Бура

чоловіча історія

У цьому номері розповімо вам про 46-річного мандрівника з Канади Майка Спенсера Боуна. Він обійшов пішки всю Земну кулю та відвідав за 23 роки безперервних мандрів 195 країн. Майк здійснив одиночний марафон від Афганістану до Зімбабве, відвідавши також всі країни, що лежать між ними. Він став першим туристом у понівеченому війною Могадішо, під час вторгнення США в Ірак автостопом дістався до рідного міста Саддама Хусейна, а також жив з пігмеями в Конго. Містер Боун втратив лік арештам і затриманням та іншим дивним ситуаціям. Але, незважаючи на відвідування деяких найнебезпечніших місць на Землі, він уникнув серйозних неприємностей чи хвороб, за винятком двох коротких нападів малярії. Велику частину своєї поїздки канадієць пересувався автостопом, але – на відміну від більшості інших мандрівників – він надовго затримувався в країнах, які відвідував. І все це – з одним лише надійним рюкзаком, з яким він вперше залишив рідну Канаду в 1990 році. Свої подорожі він фінансує, виконуючи завдання різних компаній, наприклад, у Балі він торгував сріблом, експортував меблі з Яви, вивозив дорогоцінні камені з Африки. Не знаємо, чи внесли його ім’я до Книги рекордів Гіннесса, але переконані, що він цього заслуговує як ніхто!

Щасливі без мільйонів Мільярди людей все життя ганяються за тим, аби заробити гроші. Частина з них вмирає в бідноті. Дехто досягає відносного фінансового достатку. І тільки одиниці розуміють, що щастя насправді зовсім в іншому. Презентуємо вашій увазі перелік найбагатших людей планети, які знають, для чого служать гроші та пізнали справжню суть щастя.

Чарльз Фіні (Charles F. Feeney) Засновник всесвітньої мережі Duty Free Shoppers (1960р.) Мабуть, найяскравіший представник філантропії за всю історію існування цього терміну. Його називають Джеймсом Бондом благодійності. За останні 30 років його благодійний фонд вклав $6,2 млрд в освіту, науку, охорону здоров’я, захист громадянських прав та утримання будинків для людей похилого віку в США, Австра-

персона • захоплення

> Щасливі без мільйонів > лії, В’єтнамі, Південній Африці, на Бермудських островах. Ще $1,3 млрд будуть використані до 2020 року. Почав Фіні свою благодійну діяльність у 1984 році. На теперішній час його статок оцінюють лише у $2 млн (саме мільйона, а не мільярда). Решта мільярдів він роздав на добрі справи. «Я відчуваю себе щасливим, якщо роблю те, що йде на користь людям. І мені стає прикро, коли це не так», – говорить Чарльз Фіні. На вечерю Фіні приходить у поношеному блейзері та, в основному, мовчить, потягуючи шардоне з водою. У нього немає власної маши-

ни. Яхти у нього теж немає – говорить, що страждає від морської хвороби. Фіні носить годинник Casio з гумовим ремінцем, бо він працює як Rolex. Мешкає не в розкішних особняках, а у квартирах, що належать The Atlantic Philanthropies у Дубліні, Брісбені та Сан-Франциско. Особливість світогляду Фіні проявляється навіть в тому, як благодійник платить податки – він завжди намагався сплачувати якнайменше, при цьому турбувала його не особиста вигода: просто, зекономивши на податках, можна більше віддати на благодійність.

Девід Черітон (David Cheriton) професор університету Стенфорда

може жити як мільярдер. «Мене ображає спосіб життя мільярдера, – говорить він у своєму інтерв’ю. – Ці люди, які будують будинки з 13 ванними кімнатами – з ними явно щось не в порядку». Черітон вважає себе «зіпсованим» навіть через відпустку, яку він дозволив собі на Гавайях, а його найдорожчою покупкою в 2012 році була «Хонда Одіссей».

Професор університету Стенфорда (якого часто називають найбагатшим професором у світі) Девід Черітон, який володіє акціями компанії Google на суму 1,3 мільярда доларів, ненавидить ідею про те, що хтось

персона • захоплення

> Щасливі без мільйонів >

Карл Рабедер (Karl Rabeder) Засновник компанії MyMicroCredit Вирісши в бідній австрійській родині, де доводилося багато працювати, Карл вважав, що розбагатівши він стане щасливим. Перший мільйон підприємець заробив уже у 30 років. Але у 47 він продав свій успішний бізнес (аксесуари для будинку та інтер’єру), шикарну віллу в Тельфсі, заміський будинок у Провансі, приватний літак, лімузин і спортивні автомобілі. Таке рішення він прийняв під час відпустки на Гавайях, коли, витрачаючи величезні суми, зрозумів, що не бачить жодної реальної людини. Йому здавалося, що він оточений акторами. Після цього лозунгом його життя стало «Не залишити собі нічого. Абсолютно нічого!». Всі гроші (~ $4 млн) він перерахував на рахунок некомерційної організації

MyMicroCredit, яка допомагає кредитами бідним людям у Сальвадорі, Гондурасі, Болівії, Перу, Аргентині та Чилі, що не мають можливості взяти кредит у банку. Зараз він живе у крихітному будинку в Альпах площею 19 м2 і отримує на місяць $1350. Карл написав книгу «Той, хто не може віддати все», читає лекції та проводить тренінги «Щастю можна навчитися» або «Скільки грошей потрібно, аби бути щасливим» про свій новий стиль життя. Всі гроші від продажу книг та тренінгової діяльності він жертвує на розвиток країн третього світу. «Мій емоційний стан покращився після рішення вести скромніший спосіб життя. Відчуваю себе чудово на маленькій терасі свого будиночка. Я не засуджую тих, хто вирішив зберегти та примножити свої статки. Відмовляючись від достатків, я просто слухав свій внутрішній голос», – розповідає Карл.

персона • відпочинок

> Щасливі без мільйонів Улав Тун (Olav Thon) Засновник мережі готелів Thon. Власник 18 торгових центрів Найбагатша людина Норвегії зі статками майже у $6 млрд передала всі свої активи благодійному фонду, який розподіляє прибуток на некомерційні проекти у сфері математики, фізики, біології та медицини. У 2005 році Тун пожертвував 15 мільйонів доларів Норвезькому туристичному об’єднанню, а в 2006 році розділив 26 мільйонів між 26 своїми родичами від 13 до 30 років. Зараз живе доволі скромно у передмісті Осло. Любить прогулянки на свіжому повітрі. Одружений, але прямих спадкоємців у нього немає. 90-річний мільярдер зараз у чудовій формі, почуває себе бадьорим та здоровим. Є головним спонсором та почесним членом Норвезької асоціації трекінгового туризму. Все життя займався спортом і пройшов пішки або на лижах чи не всю Норвегію. Тому витрачає гроші зовсім не на те, щоб покращити своє здоров’я. На людях бізнесмен завжди з’являється у «фірмовій» в’язаній червоній шапочці. «Звичайно, що у мене не вийде забрати всі гроші на той світ. Але не хотів би, щоб організації, які я заснував, щезли разом зі мною. Маю надію, благодійний фонд зможе ефективно управляти групою компаній Olav Thon і виділятиме щороку десятки мільйонів для наукових досліджень… У мене є лижі та велосипед. А їм я небагато. Тому, думаю, все буде добре!», – говорить Тун.

Владислав Кириченко Засновник біотехнологічного товариства Helicon (Москва, 1997р.) та мистецької агенції «Наш формат» (Київ, 2006р.) Про Кириченка говорять, що він заробляє гроші закордоном, а витрачає їх в Україні. Відвертий, експресивний, іронічний, часами гротескно-саркастичний у своїх оцінках. Його закиди можуть слугувати призивом до дискусії, «холодним душем» для тих, хто зневірився і впав духом. Всі його проекти в Україні – соціальні. Він фінансував українські фестивалі «Уніж», «Шешори», «АртПоле», «Мазепа-Фест», свято 65-річчя Української повстанської армії в Києві, Українську недільну школу в Москві. Видав понад 200 аудіокниг українською. Творець Українського наукового клубу (2007р.). Координатор суспільної ініціативи Українська резервна армія (УРА). «Гроші, які я заробляю, вкладаю у свої проекти, які не є прибутковими. Чому я цим займаюся? Людина повинна прагнути до досконалості та відрізняється від тварини тим, що може отримувати задоволення від своєї роботи. Я народився в Україні і мені судилося нести за неї відповідальність. Я впевнений, якщо нам вдасться реалізувати задумані проекти, в Україні виросте нове покоління з якісно іншими помислами і ставленням до життя», – говорить Владислав у одному зі своїх інтерв’ю. Юрій ПИРЧ Засновник туристичної компанії «Час на мандри»

персона • відпочинок

відпочинок

Якщо ви часто подорожуєте та любите організовувати і планувати все самі, то знаєте, як важливо користуватися правильними зручними сервісами, для того, аби зробити відпочинок приємним, зручним, комфортним і пізнавальним. Погодьтеся, купувати пакетні тури та прилітати й залишатися в одному і тому ж місці вподовж тижня чи двох – зараз вже не в моді. Звісно, часом хочеться просто спокою та зовсім «пасивного» відпочинку. Тоді ми зазвичай обираємо єгипетський Шарм-Ель-Шейх, турецьку Анталію, мальдівські острови-резорти чи індійський Гоа. Але якщо на меті мандрівка чи відвідини хоча б кількох цікавих місць, а маршрут складаєте ви особисто, без онлайн-помічників не обійтися. Це сайти про мандрівки, збірники порад та рекомендацій, пошуковики квитків, ресурси з бронювання житла та багато всього іншого. Про корисні опції, які допоможуть вам комфортніше та цікавіше подорожувати, розкажемо вам далі.

тенденції • відпочинок

> тенденції > Tripadvisor.com – мабуть, найвідоміший сайт про подорожі. Тут є все: огляди готелів, ресторанів, маршрути, рекомендації щодо подорожей, можливості пошуку та бронювання житла. Ресурс широко відомий у всьому світі, його авторитет беззаперечний, а заклади, які компанія нагороджує своїми відзнаками, справді варто відвідати. Зазвичай закордоном туристи користуються ним, аби прочитати відгуки про готелі та ресторани, які збираються відвідати. Ми б рекомендували мати його на увазі, якщо потрібно скласти маршрут громадським транспортом з одного міста до іншого. Іноді це буває не так легко, як може здаватися. Навіть у Європі. Проте ви точно не перший, хто йтиме таким шляхом, а інформація про найрізноманітніші сполучення, скоріше за все, вже давно є на www.tripadvisor.com. Інша важлива функція – відгуки про готелі. У світі дуже мало готелів, про які немає коментарів на Tripadvisor. Сайт буде корисним навіть тим, хто звик просто замовляти пакетні тури та нікуди по приїзду не відлучатися. Ви ж не хочете розчарувань на місці по прибуттю? Для цього, як гарно вам би не вихваляли готель у офісі туристичної фірми, перевірте його репутацію і тут. Причому, відгуки варто читати англомовні: вони, на відміну від не дуже об’єктивних російськомовних, зазвичай оцінюють ситуацію правильно. Lonelyplanet.com – один з найвідоміших сайтів про власне подорожі, маршрути, цікаві місця, природні дивовижі. Різноманітні путівники всіма куточками світу, рейтинги найкращих пляжів, гірськолижних курортів, історичних місць, поради щодо маршрутів, огляд з усіх можливих боків більшості туристичних і не тільки країн – це все тут. Єдиним недоліком може стати дещо надмірна часом «вишуканість» рекомендованих для відвідин місць. Ресурс це британський, і писати вкотре про Відень, Прагу, Єгипет чи Сан-Франциско їм занадто нудно. Тому в переліку найкращих до відвідин наступного року місць можуть бути, наприклад, водоспад в Новій Зеландії, маленьке село в джунглях Бразилії чи острів зі сотнею мешканців на півночі Канади. Словом, ви зрозуміли. Також багато путівників доступні для скачування за гроші або ж замовлення у друкованому вигляді.

тенденції • відпочинок

> тенденції Airbnb.com – найбільший у світі сайт з бронювання квартир. Чудова альтернатива проживанню в готелях. Окрім розширених можливостей до винаймання чогось бюжетного, сайт створює чудову нагоду ближчого ознайомлення з культурою міст, глибшого проникнення в побут. Пам’ятайте: орендовані квартири у нас та закордоном – це дві великі різниці. Зрештою, ніхто не казав обмежуватися просто квартирами – на airbnb.com можна бронювати пентхауси, вілли та інші розкішні варіанти комфортного проживання з атмосферою міста чи місця, яке відвідуєте. Також сервіс усіма можливими грошовими бонусами заохочує здавати власне житло, запрошувати друзів до користування сайтом, а також залишати відгуки про квартири, в яких ви зупинялися. Тому, активно користуючись усіма можливостями сайту, маєте нагоду забезпечити собі помешкання у одній з наступних мандрівок безкоштовно.

Fly4free.com – чудовий світовий ресурс з опціями дешевих польотів та турів куди завгодно. Тут шукати нічого не треба, просто час від часу заходьте на сайт та перевіряйте доступні пропозиції. Дешеві перельоти до Нью-Йорка з Варшави, Стокгольма чи Лондона, тур на Канари з Будапешта за смішні гроші, розпродаж надзвичайно дешевих квитків із Венеції до Бразилії, супер-пропозиція з Чехії в Малайзію чи Індонезію, Сейшели з Польщі, квитки до Австралії вп’ятеро дешевше – це далеко не повний перелік усього доступного на сайті. Один з небагатьох недоліків – більшість пропозицій починають маршрут з Європи. Але, якщо справді вдасться знайти цікавий вам напрямок за дуже вигідною ціною – добирання до Праги, Будапешта, Відня чи Мілану складнощів не складе. У сайта є «син», його назва Fly4free.pl. Думаємо, що відразу зрозуміло: майже усі маршрути на цьому ресурсі – з вильотом з Польщі. Львів’янам це особливо вигідно та зручно. На це є багато причин. Пояснювати чому – зайве.

Lowcostavia.com – це єдиний український ресурс у нашому переліку. Обрали ми його, бо він найкраще підходить для «лінивих». Якщо ви не хочете шукати дешеві пропозиції на www.fly4free.com та їхати далеко в Європу, і якщо навіть не надихає Польща – цей сайт точно для вас, адже тут багато пропозицій з України, і все зосереджено довкола того, як зручно добратися кудись зі Львова. Чи принаймні західних областей. Тут також часто є пропозиції з Польщі, Словаччини, Румунії, Білорусі, Угорщини. Словом, усіх найближчих до Західної України країн, проте все ж, це набагато ближче до рідного Львова.

тенденції • відпочинок

> тенденції Blablacar.com – найбільший у Європі сервіс попутників. Сайт дозволяє домовитися про те, що вас підвезуть у потрібне місце зазвичай трохи дешевше, ніж квиток на громадський транспорт. Звісно, це також швидше та часом комфортніше. А якщо пощастить з водієм – ще й цікавіше та приємніше. Цей варіант добирання ми б рекомендували завжди мати про запас. Не як альтернативу літакам, поїздам чи автобусам, а як план «Б». Особливо, якщо ви добираєтеся до кінцевого місця призначення кількома видами транспорту, завжди є ризик спізнитися на щось. Наприклад, поїзд чи автобус до

тенденції • відпочинок

міста, звідки маєте літак. А якщо наступні за розкладом курсують занадто пізно – от і чудова можливість встигнути та не спізнися надалі. Просто заходите на сайт, вводите місця відправлення та призначення – і вибираєте з доступних пропозицій. Отож, обирайте напрямок на Lonely Planet, перевіряйте маршрут і підшукайте ресторани на Tripadvisor, забронюйте гарне помешкання на AirBnB та вхопіться за одну з дешевих пропозицій, наприклад, на Lowcostavia – і вперед до нових відкриттів та незвіданих досі місць! Остап Процик

Справжні чоловіки 48

стосунки • дрібниці життя

обирають Ісландію стосунки • дрібниці життя

Ісландією неможливо не захоплюватися. Ця неймовірна екзотична країна – розрив будь-яких шаблонів. Край світу – мабуть, таким його уявляли древні люди. Коли ми чуємо слово «екзотика», то зазвичай уявляємо пальми, кокоси та безкраї білі пляжі. Ісландія – це не менша екзотика. Проте зовсім інша: пальм, як і будь-яких високих дерев тут немає; пляжі тут не білі, а чорні-чорнісінькі, і вся країна – це, по суті, суцільний вулкан. Тобто, вулканічний острів.

Ісландія дивує та зачаровує ще з ілюмінатора літака. А ступивши на землю по прильоту до міжнародного аеропорту Кефлавік, розумієш, що підкорити цю країну зможе тільки справжній чоловік. Часті дощі, холод навіть влітку, частий шквальний вітер, хмарність – це все лише початок у відкриванні для себе цього північного острова. Поодинокі будинки далеко від цивілізації, безкраї простори, де, здавалося б, окрім вас немає ні душі, дух тихої, спокійної богом забутої нордичної країни – це

все ви бачили, про все це ви читали у книгах про Норвегію, Швецію, Ірландію. Проте насправді усім цим є Ісландія. Ще з давніх давен підкорити могли її лише вікінги. Це вони першими прибули на острів. Це вони тут почали засновувати поселення. Це вони першими зайнялися тут рибальством. Це вони почали розводити тут коней, кіз, овець та корів, схожих на які немає більше ніде у світі. І це їхні нащадки живуть сьогодні у цій багатій та розвиненій країні з висо-

екскурсія • відпочинок

> Справжні чоловіки обирають Ісландію > ким ВВП та чи не найкращим рівнем життя населення. І сьогодні підкорити Ісландію може лише справжній чоловік. Для цього вам просто необхідним буде спеціальне спорядження, термобілизна, дощовики та взуття для походів. Якою б красивою на фото не виглядала країна гейзерів, льодовиків та вулканів – пам’ятайте: вона ще й дуже сувора та непередбачувана. Пам’ятки архітектури? Музеї та галереї? Променади містом? Нічне життя? Ні, ні, ні! Зовсім не цим славна країна вулканів. Ісландію відвідують, аби досліджувати її природу, відкривати для себе неймовірні

екскурсія • відпочинок

пейзажі, які створили не люди. Їх вимальовувала впродовж мільйонів років Земля. Безкраї лавові поля, неймовірні кити, непередбачувані вулкани, полярне сяйво та білі ночі, гейзери та геотермальні зони, безліч водоспадів – ось чим такий цікавий та цінний цей віддалений острів на стику американської та євразійської тектонічних плит. Найвідомішим екскурсійним маршрутом та заодно обов’язковою програмою мінімум є так зване «Золоте кільце». Воно об’єднує Національний парк Тінґветлір, водоспад Гульфосс (Золотий водоспад), а також Долину гейзерів.

Розташований зовсім поруч з найбільшим озером країни Тінґватлаватн заповідник Тінґветлір відомий першочергово не природними красотами, а тим, що у 930 році тут був створений перший у світі парламент. Сьогодні ж сюди приїздять, щоб оглянути мальовничі каньйони, прогулятися дикою недоторканою природою, побачити водоспад Оскарауфосс, який створили вікінги, повернувши русло однойменної річки. Проте, якщо говорити про водоспади, то найвідомішим тут є Гульфосс. Він разом з тим і один з найбільших. Також його називають чи не найкрасивішим. Широка річка

> Справжні чоловіки обирають Ісландію > Хвітау стрімко тече в напрямку півдня. Близько кілометра над водоспадом вона різко повертає наліво і рухається донизу широко зігнутими трисходовими порогами і тоді раптово спадає двома ступенями (11 м і 21 м) у каньйон 32 м завглибшки. Здалека цього каньйона завширшки 20 м та 2,5 км завдовжки не видно, тому спершу складається враження, ніби річка щезає під землею. Про Долину гейзерів розповідати багато не варто. Це треба просто бачити. Найбільший з відомих гейзерів (Великий гейзер, який, до слова, дав назву всім іншим гейзерам планети) наразі затих, але є інші, за якими спостерігати не менш цікаво. Напри-

клад, Строккур, який що 5-10 хвилин виштовхує потужний струмінь води 30 м заввишки. Поїздка цими захоплюючими місцями – лише легенький натяк на безліч природних див, якими готова дивувати вас неймовірна країна. Куди б ви не поїхали – північ, південь, центр, схід чи захід країни – всюди є щось особливе та неповторне. На південь Ісландії вирушають, аби оглянути екзотичні чорні пляжі, побувати у найбільш туманному на острові місті Вік, а також побачити надзвичайні гірські породи і славнозвісний вулкан Ейяф’ятлайокудль, через виверження якого кілька років тому скасували безліч авіарейсів

по всій Європі. Центр країни відомий неймовірно красивими геотермальними зонами та ліпаритовими горами, теплими озерами. На північ їдуть, аби спостерігати за китами, відкривати для себе захоплюючі фіорди, а також зблизька знайомитися з національними пташками Ісландії – тупиками. Найвідоміше та найцікавіше місце на сході острова – найбільший у Європі льодовик Ватнайокудль. Якщо охоплювати одним візитом усю країну не хочете, то навіть відвідуючи околиці столиці, сумувати не доведеться. Неподалік Рейк’явіка (за 50 км) розташована ще одна чи не найві-

екскурсія • відпочинок

> Справжні чоловіки обирають Ісландію доміша дивовижа Ісландії – Блакитна лагуна. Це напівприродне диво приваблює десятки тисяч туристів щороку. Теплоенергетична станція свого часу просто почала зливати відпрацьовану воду, яка заповнила порожнини та утворила озерця. Дно вкрила біла цілюща глина, що додало воді блакитного кольору та привабило людей, які просто приходили сюди купатися. І вже за кілька років з цього місця зробити СПА-курорт, а сьогодні за відвідини Лагуни треба заплатити приблизно €35. Звісно ж, купання у лагуні є не лише дорогим, але й дуже приємним і корисним. З найпівнічнішої ж у світі столиці можна вирушити у прогулянки кораблями на оглядини китів чи національних птахів тупиків. Саме місто особливого інтересу не викликає. Звичайно, слід прогулятися та ознайомитися зі столицею країни, побачити головний собор країни Хатльгрімскіркья, пройтися найстарішою пішохідною вулицею Аустурстрайті, обійти довкола міський став у центрі Рейк’явіка, подивитися на, мабуть, найменшу у світі будівлю парламенту. А далі... вирушити у більш віддалені від столиці країни напрямки, де вас чекає ще більше захоплюючих див природи. Але за все треба платити. І немало. Ціни в Ісландії не кусаються. Вони просто зжирають. Усю готівку в гаманці та весь баланс на картці. Віддаленість від усього на світі окрім Гренландії, суворий клімат, що унеможливлює вирощування більшості навіть звичайних для нас культур – ось що служить причиною таких високих цін на продукти. Само собою заморські банани, авокадо та манго

екскурсія • відпочинок

тут за ціною золота. Але і звичні для нас персики, вишні, горіхи, кукурудза дивують своєю дороговизною. 200 грн за жменьку чорниць, 50 грн за кг яблук, 500 грн за 1 кг м’яса та 70 грн/ кг картоплі – такі ціни чекають вас у супермаркетах. Ще дорожче тут вживати алкоголь. А справді круту пиятику можуть дозволити собі тільки дуже заможні люди. Про типових туристів з України годі й казати. Півлітрова пляшка горілки/рому/джину/віскі обійдеться вам у мінімум 1000 грн. Найдешевша пляшка пива 0,33 л – 80 грн. І це ціна в магазині! До слова, придбати будь-який алкоголь можна лише у спеціалізованих крамницях, які контролює держава. Тому дорогою до Ісландії не оминайте магазинів duty free в аеропорту – потім будете шкодувати. Рибна промисловість і туризм – фактично дві основні галузі доходів країни. Тому щедро наділена природними красотами та багатствами Ісландія бере немалу плату за їхні оглядини. Це стосується всього – і проживання, і оренди авто, і вартості екскурсій. Єдине, що не може не тішити – це те, що, беручи чималу плату за відвідування країни, ісландці таки бережуть природу та дбають про неї. Тут немає засмічених узбіч, сміттєзвалищ, більшість природних див доступна до огляду безкоштовно, всюди є туалети та смітники. Проте якщо ви таки надумаєте відвідати країну-вулкан – підготуйте для цього немалий бюджет. На поїздку до Ісландії доведеться витратитися, але повірте, вона вартує кожнісінької заплаченої крони. Остап Процик

ФІЛЬМи МІСЯЦЯ Брати. Остання сповідь Для поціновувачів національного кіно є хороша новина: нарешті на екрани вийшов фільм, який вже кілька років відомий на фестивалях та у вузьких колах кінокритиків – «Брати. Остання сповідь» молодої талановитої режисерки Вікторії Трофіменко від продюсерів кінострічки «Поводир». Фільм знятий за мотивами роману «Джмелиний мед» шведського письменника Торгні Лінгрена, проте дія перенесена в українські Карпати. У центрі сюжету – історія життя двох братів, стосунки яких побудовані на взаємній ненависті та постійній конкуренції. Причиною якої, звісно ж, є кохання до однієї жінки. Головна героїня фільму випадково потрапляє на хутір і живе в одного з братів, допомагаючи іншому. Вона як клубок розплутує їхню історію та намагається зрозуміти причину ворожнечі. А коли усі пазли в історії сходяться, жінка приймає ризиковане рішення, що призводить до непередбачуваного фіналу… Фільм наповнений колоритною мовою, неймовірними пейзажами українських Карпат, магічною музикою. Його однозначно варто переглянути, навіть якщо не встигли у час прокату.

Загублене місто Експерименти вченого та за сумісництвом директора атомної електростанції виходять з-під контролю, внаслідок чого зникає ціле місто. На його пошуки відправляють кілька команд рятувальників, але всі вони не повертаються. Аномальну територію обносять колючим дротом і відрізають від зовнішнього світу. Проте немає нічого неможливого, якщо є бажання – той таки вчений; жінка, що втратила у зниклому місті сім’ю, та мародер таки потрапляють туди. Проте результат їх зовсім не тішить... До уваги любителів наукової фантастики – перший український фільм у такому жанрі. Не зовсім перфектні спецефекти, дещо аматорська гра акторів, огріхи режисури та монтажу – так, це все присутнє. Проте без першого такого млинця, не буде хороших фільмів у майбутньому. Любімо українське кіно!

на канапі • відпочинок

Гетьман

У середині XVII століття польська шляхта і впливові магнати зробили життя простих людей нестерпним. Єдиним способом відновити справедливість стало повстання. Повести за собою козаків, які прагнуть справедливості, зміг Богдан Зиновій Хмельницький. На тлі кровопролитних битв і доленосних рішень народжується любов Богдана до молодої полячки Гелени. Показати Богдана Хмельницького не тільки історичною особистістю, але і люблячим чоловіком зважилися творці фільму «Гетьман». Режисер Валерій Ямбурський екранізував роман Віктора Веретеннікова. Частина зйомок пройшла в місцях, де справді мали місце згадувані події. Влітку 2014 працювали в Олеському, Свірзькому та Золочівському замках на Львівщині. Пізніше – у Львові, Кам’янці-Подільському та Києві.

Політ золотої мушки

Фільм-притча за сценарієм львівського журналіста Богдана Волошина і за участі львівських акторів. Дівчинка, яка любить дивитися кіно на небі, три рази розказує одну і ту ж історію про те, як в їхньому селі через бика ледь не почалася Третя світова війна. Вона – поет і пише оду на смерть дзідзя, який, помираючи, сказав «Людське життя – то як політ золотої мушки над вогнем – дуже яскраве, але дуже коротке!»

на канапі • відпочинок

коктейль

Джин Гарден Джин Гарден (Садовий Джин) – уже близько року один із найпопулярніших коктейлів у Києві, який є не лише офіційною, але й коктейльною столицею України. У ньому терпкуватий передсмак поєднаний з кисло-солодким основним і переходить в освіжаючий післясмак. У своїй первісній подачі (розроблена в Лондоні у 2001 році) коктейль роблять з сухого джину, апельсинового фрешу, бузинового лікера й огірка і наливають у коктейльну чарку (як кажуть в народі, «мартінку»). Однак в Україні популярний варіант, де до цих інгредієнтів додаються вермут і лимонний фреш. Якщо хочете зробити таку варіацію – до описаних складників додайте 20 мл сухого «Мартіні» і столову ложку свіжовитиснутого лимона. Подавати його варто у об’ємнішій склянці.

Інгредієнти Огірок – шматок 3 см завдовжки + окремо 2 плястерки огірка, нарізаного повздовж Джин – 50 мл Апельсиновий фреш – 25 мл Бузиновий лікер – 25 мл

Приготування Огірок (шматком) максимально подрібніть на дні шейкера. Додайте туди лід та інші інгредієнти, збийте, процідіть в охолоджену склянку. Киньте один великий шмат льоду і два плястерки огірка, щоб вони сформували щось на кшталт обрамлення довкола склянки, тільки зсередини.

дрібниці життя

Там, де тонко – там не рветься Компанія Pebble нещодавно презентувала «розумний» годинник Pebble Time Round, який дуже стане в нагоді тим, хто вподобав собі AppleWatch, але сам користується смартфоном на Andriod. Круглий циферблат додає новій моделі класичності, а перше, що кидається в очі – товстий обідок навколо нього. На відміну від моделей інших виробників, годинник Time Round має невелику вагу (всього 28 г) і тонкий корпус товщиною всього 7,5 мм. За словами виробника, це найтонший на сьогодні з усіх смарт-годинників. Гаджет пропонують у двох версіях – з ремінцем завширшки 20 і 14

мм. Модель з вужчим ремінцем – для жінок. Для них, до слова, також випустять спеціальний колір циферблата – «рожеве золото». Діаметр корпуса годинника – 38 мм, дисплей – 64-кольоровий на

базі E-Ink і під управлінням фірмової системи. Час автономної роботи Pebble Time Round доходить до двох днів. Це менше, аніж час роботи попередніх моделей. Таку жертву прихильникам бренду та нового дизайну доведеться заплатити за надтонкий корпус. Гаджет сумісний з пристроями на базі Android і IOS. Як і інші моделі Pebble, годинники Time Round оснащені мікрофоном для запису голосових заміток або диктування відповідей при підключенні Android, смартфону або iOS-пристрою, але не мають такого рівня захисту від проникнення води, як попередники. Годинник можна не знімати при митті рук, але не варто брати зі собою в басейн для занять плаванням або приймати з ним душ. Продажі новинки стартують у листопаді, тож готуйтеся відрахувати з гаманця 249 доларів.

тенденції • дрібниці життя

> тенденції > Супербатарейка Розроблені ще в далекому 2005 році акумулятори під торговою маркою Eneloop від компанії Sanyo нарешті доступні і в Україні. У 2010 Sanyo повернулася під дах Panasonic (після 62 років окремого ведення бізнесу) і тепер продукти лінійки Eneloop маркують брендом Panasonic. На українському ринку вже присутні «власні» акумулятори Panasonic, проте тепер їх будуть поступово витісняти нові супербатарейки Eneloop. Головна відмінність Eneloop від більшості інших нікельметалгідридних акумуляторів – низький саморозряд. Навіть після п’яти років зберігання вони здатні видати до 70% початкової ємності, тоді як звичайні акумулятори розряджаються практично до нуля буквально за кілька місяців, а протягом першої доби після повного заряду можуть втратити

до 10% ємності. Такі характеристики новинки дозволяють продавати їх попередньо зарядженими і нормально використовувати відразу після придбання, як звичайні батарейки. Борці за екологію повинні оцінити той факт, що первинне заряджання акумуляторів на заводах Panasonic проводять виключно електрикою, отриманою від сонячних батарей. Ще одна корисна особливість – здатність зберігати напругу на рівні 1,2 В протягом тривалого проміжку часу. Це ріднить Eneloop з якісними батарейками і відрізняє від звичайних нікельметалгідридних акумуля-

торів, у яких напруга може впасти нижче 1,1 В (багато електронних пристроїв сприймають поріг як повне виснаження заряду і вимикаються) навіть за наявності 20-30% ємності. Представники компанії підкреслили, що акумулятори Eneloop є відмінною заміною звичайним батареям не тільки з економних, а й з екологічних міркувань, оскільки один елемент може витримати безліч циклів заряджання, а «ефект пам’яті» практично відсутній. На український ринок надходять три серії новинок, в кожній з яких є як АА-, так і ААА-акумулятори.

Готуй сани влітку, а музику – взимку Kube Music – точно найкращий друг тусовщика, де б той не був. Розробники обожнюють схрещувати все підряд, і наша новинка – не виняток. Це симбіоз звичайного переносного холодильника з Bluetoothколонками. Діючи на відстані приблизно 15 метрів, вона здатна відтворювати музику з вашого смартфона або планшета, і при цьому охолоджувати пиво або коктейлі. Силу звуку заявлено на рівні 100 децибел, а акумулятор дозволяє влаштувати «нон-стоп-паті» протягом 20 годин, та й п’ять кнопок управління дадуть можливість розібратися всім і кожному. Усередині чудо-холодильник-колонка вміщує чимало пляшок чи банок напоїв, пристрій водонепроникний, тільки от ціна кусається – 1100 доларів США станом на зараз. Але зате і місце економить. Зрештою, а, може, взимку на таке і знижки будуть?

тенденції • дрібниці життя

> тенденції > Нагодує всіх! Навіть домашніх улюбленців. Ваше кошеня чи щеня неправильно харчується? Ви забуваєте їх погодувати? Тоді, коли ви гульбаните з друзями, ваш домашній улюбленець на дієті? Нічого страшного! З «розумною годівницею» Petnet це більше не

буде проблемою. Новинка розбирається в котах чи псах не гірше за спеціаліста: достатньо лише внести в пам’ять базову інформацію про тваринку, вказати вік, породу та вагу. А пристрій сам визначить, як саме треба годувати тварину і коли. Далі все, що вам залишається, це вчасно засипати корм – а пристрій видаватиме його після цього авто-

матично, в той час, який найбільше підходить для улюбленця. «А що, якщо моя киця чи песик не полюбить цього гаджета?», – спитаєте ви. «Мусить», – авторитетно ствердимо ми. Особливо хорошими друзями вони стануть тоді, коли ви вкотре затримаєтеся з приятелями за пивом чи допізна на роботі. Васбо ж немає, а їжа є!

тенденції • дрібниці життя

> тенденції

Сон – понад усе! Компанія Samsung вирішила потурбуватися не лише про чистоту ваших підлог, одягу, можливості доступу до Інтернету, перегляд телебачення, але й про якісний сон. Новий пристрій SleepSense аналізує стан сну людини, спеціальні датчики фіксують усі його фази і таким чином допомагають поліпшити сон і зробити його максимально корисним для людини. У новому пристрої Samsung розробники застосували вже запатентовану технологію, що дозволяє аналізувати якість і кількість сну, надавати звіти та давати рекомендації. Все це можливо зробити через мобільний додаток.

Для проведення аналізу сну необхідно лише розмістити пристрій між матрацом і ліжком, завантажити додаток на свій мобільний пристрій і синхронізувати їх. SleepSense в режимі реального часу проводить аналіз серцевих ритмів, частоти дихання і руху, поки ви бачите рожеві сни. А вранці ви отримуєте розгорнутий порівняльний аналіз нічної активності вашого організму і стандартних показань, відповідних вашому віку. «Коефіцієнт сну» розраховують на підставі семи параметрів: час засинання, час повного сну, ефективність сну, чи прокидалися ви вночі та скільки разів, чи вставали ви з

тенденції • дрібниці життя

ліжка, відсоткове співвідношення фаз глибокого і швидкого сну. Користувачами цього пристрою може бути не одна людина, а ціла сім’я, що, звичайно, дуже зручно. Новий гаджет здатний запам’ятовувати і аналізувати дані кількох членів сім’ї. Показання, зібрані датчиком нового гаджета SleepSense, точні на 97%. Так само в прилад закладена можливість управління домашньою технікою (кондиціонер, телевізор, кавоварка, мультиварка) для створення комфортних для сну умов. У продаж новий прилад SleepSense від Samsung повинен надійти до кінця цього року. Петро Малечко

от

Франц у

Оди н

об о

з ьк

ий

л узо

Др а п

ня

Аск о

ірув

ан

Щість способів носити шалик

В стил і худ

ож

ка и н

Осінь у Львові далеко не завжди тепла та приємна, тому справжньому стильному львів’янинові не обійтися без такого доречного в цю пору року аксесуара як шалик. Носять та зав’язують їх по-різному, тому зупинятися лише на одному звичному для вас вузлі не варто. Різноманіття завжди цікавіше.

Подві йни йо

т оро

Концепт-стор чоловічого одягу

IMPERO UOMO Модна імперія в твоєму гардеробі

Рівні права потрібні не всім Гендерна рівність псує чоловіків

стосунки • дрібниці життя

По роботі мала двічі зустріч з одним чоловіком. Побачилися в затишному й атмосферному закладі для запису інтерв’ю. Після розмови він пішов раніше за мене. А коли я попросила рахунок за свій чай, офіціант сказала, що вже розрахувалися. Під час наступної зустрічі я вирішила пригостити свого співрозмовника, від чого він категорично відмовився, додавши, що я ставлю його у незручне становище. «Моя жінка, – каже, – живе у Канаді. Там немає такого поняття, як хтось за когось платить. Навіть на побаченнях – кожен сам за себе». З цим я погодилася, бо вважаю такий підхід чесним. Платити одне за одного, на моє переконання, можуть лише ті, хто перебуває у стосунках, ну, або є домовленість про те, що хтось пригощає. Але навіть після історії про канадські звичаї, мій знайомий, з яким, зауважу, я зустрілася виключно по роботі, все одно не дозволив, аби я заплатила навіть за своє замовлення. А мені було водночас приємно і ніяково. Ми, жінки, настільки хочемо здаватися незалежними, що переймаємося навіть у таких випадках, коли чоловіки просто намагаються бути люб’язними. А гендерна рівність, за яку ми так вчепилися, псує чоловіків. Своєю самовпевненістю ми просто відбиваємо бажання у вас, чоловіків, щось робити, старатися, прагнути. Не загалом, а вадносно більшості жінок. Рано чи пізно ви просто перестанете розуміти, як діяти, як говорити з жінкою, яка несе себе на рівні, або навіть вище за вас. Одна моя знайома стверджує, що

стосунки • дрібниці життя

це чоловічі правила, за якими жінка повинна бути слабшою, стриманішою, спокійнішою. Але для цього, на її думку, немає підстав. Вона так і поводиться, ніби чоловіки – це лише відмінність за статевими ознаками. В результаті й має – вона лише «свій чувак» у чоловічій компанії. Жінки створюють «загадки», які ви, на їхню думку, повинні вміти розгадати одразу. Те, що «та, ні, напевно» означають «ні», яке за секунду може стати «так», повинно читатися за інтонацією. Жінки хочуть, щоб їх сприймали рівними у всіх питаннях, але разом з тим, щоб про них дбали, робили важку роботу, яка їм не під силу, піклувалися. З одного боку, коли за дівчину платять в кафе, це ніби і приємно. Адже так і нас, і вас виховують. Але, разом з тим, кожна і сама за себе здатна заплатити. Рівноправ’я у всіх питаннях розслабляє чоловіків. І винні у цьому лише жінки. Це ж ніби і добре – глобально розглядаючи це явище – мати право на освіту, роботу, погляди, які у суспільстві рівні між чоловіками і жінками. Але у цьому випадку ми, жінки, знову ж таки, граємо за своїми правилами. Чоловіки прямолінійні: хочеш рівноправ’я – давай тоді у всьому, не скигли про сильну і слабку стать. З дитинства хлопчиків вчать не плакати, не бити дівчат, «бути мужиком». З дитинства хлопчик сильний, а дівчинка – слабка. Але жінки дають неабиякий привід розслабитися чоловікам. Майстер, який робив у мене ремонт, розповідає: «Дружина не витримала, викликала майстра до електрики, він все полагодив. Я краще заплачу гроші, ніж лізтиму до

неї. І дружина спокійна – не потрібно випрошувати чи чекати». Жінка, замість того, щоб попросити, чи то, випросити допомоги від чоловіка, вирішила все сама – покликала майстра. А її друга половинка розслабилася. Ще кілька разів так, і він навіть не подумає щось робити самостійно. Вимоги до рівноправ’я, за які виступають жінки, дуже вже пожіночому сформульовані: дайте нам добратися до влади, але в шахти ми не поліземо. Дозвольте нам висловлюватися і поводитися, як нам заманеться, але чоловік – невихована сволота, яка нас неправильно розуміє. Дайте нам більше прав, але менше обов’язків перед суспільством.

Чоловіків це обурює, а іноді вони відверто глузують з бажання жінок все робити на рівних. Ще одна моя подруга говорить: «Навіть найсильніша і самодостатня жінка хоче, щоб їй хтось допоміг вбити цвях чи зустрів ввечері з роботи». Та це всі жінки так говорять і так хочуть. Але разом з тим, на питання: «Чи тебе зустріти?» відповідають заперечливо. Навіть якщо не заглиблюватися у те, що природою не закладена гендерна рівність, а розглядати її суто на побутовому рівні у сьогоденні, жінки, як завжди, хочуть всього і найбільш непоєднуваного, а чоловікам не вистачає конкретики. Це не означає, що жінка повинна стати безініціативною, несамо-

стійною, слабкою. Їй лише варто зважити, що важливіше – сильний, самодостатній чоловік поряд, чи такий, який не напружуватиметься, бо навіщо, якщо в нього є жінка, яка сама все вміє. Чоловіків виховують «сильною статтю», а жінки це руйнують, беручи на себе частину не своїх суспільних обов’язків. Не сприймайте це буквально і категорично, шановні чоловіки. Пам’ятайте, що усі, абсолютно і без винятку, жінки хочуть, щоб біля них був самодостатній, сильний і впевнений чоловік. Навіть коли вона вміє ремонтувати розетки, вбивати цвяхи і заробляти гроші – ви все одно вмієте більше, а дещо і краще. Дар’я Бура

стосунки • дрібниці життя

Але нестримне жіноче прагнення рівності іноді, частково жартома, можна використати і на свою користь. В тему – комічний випадок, переказ якого блукає просторами Інтернету. У транспорті жінка звертається до чоловіка, що сидить: — Мужчино, поступіться місцем. — Вибачте, але я дуже втомився.

стосунки • дрібниці життя

— ... Але я жінка! — Жінки боролися за рівноправність, щоб, незалежно від статі, у всіх були рівні права, тому у нас з вами рівні права на це сидіння, єдине «але» – я його першим зайняв. — Що!? — Фемінізм переміг, дайте вже спокійно доїхати додому, втомленому і переможеному чоловікові.

Не такий страшний уролог, як його уявляють… Розмова з Романом Білоруським, урологом клініки репродукції людини «Альтернатива»

– Романе Олеговичу, мені, як жінці, чесно кажучи, якось незручно починати розмову про чоловічі проблеми… – А Ви вважаєте, уролог є виключно «чоловічим» лікарем? А ось і ні, урологи приймають як чоловіків, так і жінок при підозрі на цистит, пієлонефрит та інші патологічні процеси урологічного тракту. Гінеколог та репродуктолог вирішують проблеми суто жіночої репродуктивної сфери. Окремою проблемою є нетримання сечі у жінок старшого віку. Для цієї категорії пацієнток звернутися до уролога-чоловіка з таким делікатним питанням

все одно, що піти на ешафот. Вони все списують на старість та незворотні зміни, роками лікуються травками та потерпають від побутових незручностей. Хоча цю патологію успішно корегують як консервативними, так і оперативними методами. Пацієнти після операції шкодують, що не прийшли скоріше. У чоловіків статева та сечовидільна системи тісно взаємодіють між собою, тому спеціаліст корегує всі нюанси чоловічого здоров’я, що виникають. Щоправда, проблеми з репродуктивною сферою вирішує андролог, але андрологія є невід’ємною частиною урології. Тому якщо час планування вагітності сягає року, чоловікові бажано звернутися до уролога спеціалізованого медичного закладу. У половині випадків безпліддя виявляють «чоловічий» чинник.

мені здається, вже подолали свій страх оглядів на гінекологічному кріслі. Крім того вони і відповідальніші за своє здоров’я, тому в рази частіше відвідують гінеколога, ніж чоловіки уролога. Це, в принципі, зрозуміло і пов’язано з основною жіночою функцією – дітонародженням. Закордоном налагоджена система страхової медицини, іноземці змушені проходити профілактичні огляди у спеціалістів. Українець зазвичай терпить до останнього, і трапляються випадки, коли дружина за руку приводить чоловіка ледь не в підгузнику, бо сеча підтікає, але він вперто не хоче бачитись зі спеціалістом. Або певні проблеми, які тягнуться ще з дитячого

віку, виявляють вже після початку статевого життя. – Тоді як часто рекомендуєте відвідувати уролога, і чи взагалі потрібно йти на прийом, якщо жодних скарг немає? – Молоді люди зазвичай приходять при появі скарг, однак навіть за їхньої відсутності періодично відвідувати спеціаліста варто. За статистикою рівень патологій інфекційного характеру за останні роки знизився в 2-4 рази, а ось випадків доброякісної гіперплазії простати та сечокам’яної хвороби, навпаки, побільшало. Непокоїть той факт, що спостерігаємо розвиток ранніх пухлин (ще до 30 років). На профілактичний огляд

– Зрозуміла, страх перед представниками Вашої професії – це пережиток з минулого. – Справді, не такий страшний уролог, як його уявляють! З удосконаленням надання медичної допомоги жінки, наприклад,

здоров‘я • дрібниці життя

пацієнтам після 40 років бажано приходити 1 раз на рік. Групою особливого ризику є «вікові» пацієнти. У 60 років у 50% чоловіків діагностують аденому простати, у 80 років – у 80%. У групі ризику також перебувають чоловіки з надмірною вагою різних вікових категорій. Сидячий спосіб життя, регулярне вживання фаст-фуду призводять до ожиріння, що провокує цілу низку урологічних проблем – від еректильної дисфункції до змін у показниках спермограми. Численні дослідження говорять про ожиріння як одну з причин безпліддя. – У яких випадках слід негайно звертатися до спеціаліста? – Звернутися до уролога необхідно при таких симптомах: • суттєве скорочення часу статевого акту; • зниження лібідо (статевого потягу); • проблеми при сечовипусканні – біль, часті позиви, поява крові у сечі; • неприємні больові відчуття в інтимній зоні – навіть не біль, а певний дискомфорт, на який багато чоловіків просто не звертають уваги; • больові відчуття в ділянці попереку; • ненастання планованої вагітності протягом 1

року відкритого статевого життя. – А чоловічий клімакс – це надумане поняття чи все-таки реальність, і чи він піддається терапії, як менопауза у жінок? – Гіпогонадизм – понижений рівень андрогенів (тестостерону) може бути як раннім, так і пізнім, пов’язаним зі старінням і дійсно настанням клімаксу. Цій темі у світі зараз приділяють багато уваги. Сучасні чоловіки хочуть залишатися молодими та активними в плані сексуального життя на довгі роки. Фармацевтична галузь пропонує досить великий арсенал засобів. Відкриття віагри, наприклад, зробило революційний прорив не тільки в сексології, але й медицині загалом. Гормонотерапія також стала доступнішою та різноманітнішою, проте хочу наголосити, що займатися самолікуванням недопустимо, і це стосується не тільки безконтрольного прийому препаратів тестостерону, але й широко розрекламованих засобів для підвищення чоловічої сили. На Заході реклама подібних засобів заборонена, і це правильно. Те саме стосується використання анаболіків та тестостерону в силових видах спорту.

Допоміжні репродуктивні технології: ► ► ► ► ► ► ►

внутрішньоматкові інсемінації спермою чоловіка або донора; різноманітні програми ЕКЗ; ІКСІ, ПІКСІ; кріопротоколи; донація ооцитів. УЗД, еластографія щитовидної залози та молочних залоз.

Розмовляла Зоряна Крачковська

здоров‘я • дрібниці життя

Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72 e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com www.ivf.lviv.ua, skype – alternatyva.ivf

Atle Sveen / Norway/ Ilva in the river Фотографія з колекції Міжнародного Салону-турне художньої фотографії «З любов’ю до Жінки» www.galleryprostir.com