Egoist #24 by Egoist Magazine

журнал справжнього чоловіка

#6 (24) 2014

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

ОЛЕКСАНДР ФЕЦИЧ: КЛЮЧ ДО УСПІХУ – ЗНАННЯ Й ДОВІРА ЗНАЙОМСТВО З ДІВЧИНОЮ ТА ПРОДАЖ. ЩО СПІЛЬНОГО?

ПОДОРОЖІ: КІЛЬКА РІЗНИХ КИТАЇВ

ЕТИКЕТ: ГОСТРІТЬ СВОЇ МАНЕРИ

Збережемо генофонд нації разом!  допоміжні репродуктивні технології: внутрішньоматкові інсемінації, різноманітні програми ЗІВ, ІКСІ, ПІКСІ, кріопротоколи, донація сперми та яйцеклітин  всі види гінекологічних послуг, онкогінекологія  гістероскопія, лапароскопія  УЗД  лабораторна діагностика

Клініка репродукції людини «Альтернатива» тел.: 032 232 77 83, +38 063 230 18 72, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, www.ivf.lviv.ua1

Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером Ростислав Ящишин працювали: Богдан Юрочко Дар‘я Бура Дизайн та верстка: Всеволод Деревацький Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Олена Крукова Ольга Сідоріна Анна Косик

суспільство

стор. 8-25 >

Андрій Сидоренко: “Ми живемо в ілюзії, яку транслюють нам через телебачення” Ефективна реклама. Яка вона?

Розміщення реклами: тел.: (032) 239 - 34-01 Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р.

стор. 14 >

Адреса редакції та м. Львів, видавця: вул. Героїв УПА, 73

стор. 10 >

Знайомство з дівчиною та продаж. Що спільного?

«Егоїст Засновник та видавець: ТОВ Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 1000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 25.11.2014 р. Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

Андрій Іонов “Держава – це слуга народу, або Яка утопія потрібна Україні?” стор. 18 >

стор. 20 >

захоплення

стор. 26-39 >

Олександр Фецич: «Шлях до успіху – знання й довіра» стор. 28 >

На обкладинці: Олександр Фецич Фото: Андрій Янушевський

“пікардійці” рятують життя

стор. 34 >

зміст

Сян: у тому місці, у той час стор. 30 >

відпочинок стор. 40-53 >

Кілька різних Китаїв стор. 44 >

рецепт: Яблучний чатні

стор. 48 >

дрібниці життя стор. 54-72 >

етикет: гостріть свої манери

фешн-сторі від “Егоїста” та “роксолАни” стор. 60 >

стор. 68 >

зміст

від редактора

Спостерігаю за вже не першою хвилею обурення переселенцями з Донбасу до Львова. То авто з донецькими номерами не так припарковане, то хтось комусь нахамив, то починають зростання злочинності на Львівщині пояснювати великою кількістю «понаєхавших». Я навіть не буду довго розводитися про те, що мислення в стилі «понаєхалі» – це типовий «руській мір», з яким ми нібито намагаємося боротися. І про те, що в Фейсбукгрупі «Дайте пройти» на кожне не за правилами запарковане донецьке авто ви знайдете сотню машин із західноукраїнськими номерами. І не буду розкидатися фразами типу «Хамство – поняття позанаціональне і позарегіональне». Хочу поговорити про тезу щодо злочинності. Я виріс у 90-ті роки, і добре пам’ятаю, що таке справді зростання злочинності. Коли на Сихів у темну пору доби страшно було їхати навіть з батьками чи великою

кадри місяця компанією. Коли на Левандівку немісцевому страшно було потрапити навіть за дня. Та що там – навіть на шкільному подвір’ї до тебе могли підійти «гопники» з питанням, чи «Єсть пару рублєй на карманє?». Коли половина однокласників, хоча переважно і жартома, говорили про «варавскіє панятія», «пастанови» і домахували інших питанням «Кто ти па жизні?». Усі ці люди не переїхали звідкись. Їхні батьки були здебільшого галичанами в енному поколінні. Зараз усі ці хлопці – цілком респектабельні люди, інженери, юристи, бізнесмени чи журналісти. Просто час був такий – криза, гіперінфляція, безробіття, вчителі змушені були йти торгувати на базар, інженери – їздити за товаром до Польщі чи Туреччини. На цьому тлі образ рекетира у модній шкірянці та на іномарці став для багатьох підлітків аналогом американської мрії. Зараз ми ще не в такому ж економічному болоті, на щастя, але життя стало суттєво складнішим, ніж було ще кілька років тому. Я думаю, саме з цим пов’язане збільшення кількості крадіжок, угонів та грабунків. А переселенці з Донецька до того причетні рівно настільки ж, наскільки й місцеві мешканці. Що підтверджує статистика. Галичанам же варто заспокоїтися і зрозуміти, що «Єдина країна» – це не просто гасло і прапорець на екрані телевізора, але й реальні люди, з якими треба нормально співіснувати, не підтримуючи все нових міфів, які роздуває російська пропаганда. Всеволод Поліщук

День народження. Підписанням Меморандуму «Про етику й партнерство бізнесу, влади та громадськості» відсвяткувала своє 5-річчя найбільша бізнес-спільнота України – Клуб ділових людей. 25 жовтня пройшов Львівський бізнес-вечір – щорічний захід з нагоди дня заснування Клубу Ділових Людей. В рамках заходу меморандум урочисто погодили та підписали голова Клубу Микола Савуляк та мер Львова Андрій Садовий. Під документом мали можливість поставити свій підпис також усі учасники бізнес-заходу. Таким чином представники влади, бізнесу та громадськості підтвердили готовність розвивати власну діяльність на користь собі та суспільству. Не обійшлося і без неформального спілкування між гостями заходу, смачних наїдків та розваг для душі від гумор-студії «Магарич» та Міжнародного симфонічного оркестру «INSO-Львів».

Семінар. 16 жовтня у конференц-залі «Леополіс Хол» пройшов семінар «Маркетинг у період невизначеності». Для Львова це уже третій маркетинговий захід, який організовує Юридична компанія «HD Partners» спільно із РА «Золоті Ідеї», що збирає разом маркетологів, рекламістів, бренд-менеджерів та власників провідних компаній західного регіону. Актуальність цього заходу є безсумнівною, адже ринок неймовірно змінюється, і кожному необхідно ознайомлюватись із інноваціями у маркетингу. Більшість спікерів семінару – це топові спеціалісти в своїх галузях. Захід відвідало більш ніж 180 осіб, вразила географія присутніх: це директори компаній різного рівня та маркетологи не лише з Львівської, а й з Волинської, ІваноФранківської, Хмельницької та Тернопільської областей. Більше інформації про захід на сайті – www.marketingteam.lviv.ua

Відкриття. Vapiano – з Гамбурга до Львова. 1 листопада у Львові на території готелю та бізнес-центру Rius у самому серці Львова відчинив свої двері новий ресторан великої сім’ї закладів Vapiano. Над проектом працювали два роки, і тепер кожен львів’янин може насолодитися смаком свіжоспеченої піци, домашньої свіжої пасти, хрустких салатів. У кожному окремому ресторані Vapiano у всьому світі одинадцять видів пасти, тісто для піци і соуси готують вручну, іноді навіть у залі ресторану в спеціальній заскленій зоні. Заправки, пироги та десерти також виготовляють або випікають щодня в усіх ресторанах Vapiano по цілому світу. На відкритій кухні кожну окрему страву з пасти, кожну піцу і салат готують на очах відвідувачів. Така концепція приготування дозволяє гостям безпосередньо спілкуватися з кухарем, озвучуючи свої уподобання прямо під час приготування. Саме так страви набувають індивідуального характеру, і їх можна легко модифікувати з урахуванням будь-яких вимог клієнта.

події

Cуспільство Садовий і дилема Маленького принца Я маю кілька десятків приводів, з яких можна критикувати Андрія Садового. Я маю кілька десятків приводів, аби похвалити Андрія Садового. Однак у жодному із цих списків не знайдеться місця для його рішення відхилити пропозицію Блоку Петра Порошенка та «Народного фронту» про посаду віце-прем’єра в новому уряді. Не бачу підстав картати Садового за безвідповідальність, як роблять, і досить агресивно, його традиційні критики. Не бачу також підстав хвалити його за далекоглядність і за те, що «не полює за посадами», як роблять це його традиційні прихильники. Не бачу насамперед тому, що тут нема ані якогось несподіваного підступу, ані якогось неймовірного героїзму. Просто цілком очікуване, психологічно комфортне для Садового як особистості й абсолютно логічне з точки зору Садового-політика рішення. Він просто не міг ухвалити якогось іншого рішення, бо це вже була б зовсім інша людина. Але звернуся насамперед до критиків з числа львівських політиків та журналістів. Хлопці, ви ж усі прекрасно усвідомлюєте, що завдання цього уряду – насамперед короткострокові антикризові заходи. Втримати країну над прірвою, а вже потім вести її кудись в гори демократії та полонини децентралізації. Те, чого нібито хотіли від Садового як віце-прем’єра – реформа самоврядування, децентралізація тощо – не функція «уряду камікадзе». Це робота на роки, а років у цього уряду нема. Це знає Садовий, це знає Порошенко, це знає (хоч і не хоче вірити) Яценюк, і ми з вами це прекрасно знаємо. Андрій Іванович і без того вийшов із зони комфорту, відправивши до парламенту кількох дуже важливих для себе людей, зокрема того ж Олега Березюка, хоча сам туди не пішов. Це вже ускладнення, а ускладнень він не любить. Не стільки як політик, просто психологічний тип такий. Що ж до Садового-політика, то коли говорять про те, що він «злякався відповідальності», забувають, що за місто Львів, балотуючись у мери, він взяв відповідальність особисту. А за уряд і парламент – опосередковану, як частина команди. Тому в нашому випадку знаменита цитата «ми відповідальні за тих, кого приручили», має стосуватися насамперед Львівської мерії. Думаю, і критикам, і прихильникам варто зосередитися на діяльності Садового. Там завжди знайдеться і що похвалити, і за що покритикувати.

тенденції • суспільство

Міністерство правди Зараз всі активно обговорюють пропозицію щодо створення міністерства інформації, яке вже встигли охрестити хто міністерством пропаганди, хто міністерством правди. Цікаво, що навіть деякі відомі журналісти дивуються критиці цієї ідеї. Мовляв, ми ж воюємо з Росією за допомогою зброї, то чому проти її масованої пропаганди не можемо створити свій пропагандистський інструмент? Цікаво, що в нас і без того є купа інструментів пропаганди, але пропагандистського інструменту «проти пропаганди Росії» нема. В основному ці всі «інструменти» – прес-центри, державні видання

на кшталт «Урядового кур’єра» чи «Голосу України», комітети з телебачення і радіомовлення, комітети з захисту суспільної моралі – або не працюють, або працюють на внутрішньоукраїнську політичну боротьбу. І жодного механізму, як працюватиме «проти Росії» нове міністерство, жоден із його прихильників так і не назвав. Міністерство допоможе нам поширити мовлення українських каналів на окуповані території? Чи змусить прес-служби міністерств оперативно відповідати на питання журналістів? Аж ніяк. Але головне не це. Головне, що якби всі наші журналісти, включно з «зірками», справді якісно виконували свою роботу, без халтури і «джинси» – ніякого міністерства

інформації не потрібно було б узагалі. Але ж ніхто не хоче починати з себе…

Дрібниця, а приємно У Москві горіла будівля Генерального штабу сухопутних військ РФ. І ніби нічого особливо не згоріло, і збитки не дуже великі. А все одно – «дрібниця, а приємно». І знаєте що? Ще рік тому я б цієї новини взагалі не помітив. Не було мені ні від Генштабу РФ, ні від самої РФ, ні холодно, ні жарко. А тепер приємно від кожної такої дрібниці. Вміє ж Владімір Владіміровіч навчити «любіть Рассію».

тенденції • суспільство

Всеволод Поліщук

Андрій Сидоренко – менеджер Української спілки психотерапевтів, яка серед іншого постійно займається психологічною підготовкою військовиків, які їдуть в зону АТО та реабілітацією тих, хто звідти повертається. Але так само психотерапевти працюють і з родинами військовиків та не оминають психологічних проблем, які стоять в умовах війни перед усім суспільством. У минулому номері «Егоїста» ми публікували першу частину розмови з Андрієм Сидоренком, яка стосувалася роботи конкретно з військовими. Зараз же говоримо про те, як впоратися з синдромами та хворобами суспільства, яке живе поза війною, але живе нею.

Андрій Сидоренко: “Ми живемо в ілюзії, яку транслюють

нам через телебачення”

– Що можна порадити людям, які постійно сидять перед телевізорами та інколи, можливо, навіть сильніше психологічно переживають війну, ніж ті, хто на фронті. – Насамперед важливо задуматися і визначити, для чого ви це робите? Що це вам дає? Якщо ви політичний оглядач чи аналітик, то це – частина вашої роботи. Якщо ви займаєтеся чимось іншим, але не можете стриматися, щоб не читати, то тоді варто задуматися над тим, наскільки ефективно ви виконуєте інші обов’язки, покладені на вас в житті. На жаль, однією з частин цієї війни є психологічна атака. І часто якраз таку мету і переслідує ворог – залякати суспільство. Бо в стані страху людина не здатна творчо мислити і ефективно працювати. Або, навпаки, метою може бути спроба спровокувати на неконтрольовану агресію. Наприклад, в стані паніки, людина думає, що треба збирати речі та втікати з країни. Або «всі беремо до рук зброю і масово йдемо на фронт», або «не на фронт, а бити морду якомусь Іванову», який нам не подобається. Такі реакції є природними в певному сенсі, але вони сильно погіршують здатність функціонувати нормально не тільки індивіда, а й суспільства загалом. Тому

психологія • суспільство

якщо є така реакція, то сядьте, глибоко вдихніть, подумайте, наскільки небезпека є реальною і поміркуйте, що ви можете зробити. Якщо є певна зацикленість на перегляданні новин, то варто це обмежити і дивитися їх раз чи двічі рази на день. Увесь інший час потрібно зосередитися на тому, щоб ефективно робити ту роботу, від якої безпосередньо залежить ваше життя і життя ваших рідних. – Люди, які постійно стежать за новинами, окрім того, що є жертвами гібридної війни, часто відчувають сильну вину через те, що хтось воює на фронті, а вони – ні. І концентруючи увагу на тамтешніх подіях, вони ніби намагаються долучитися до тієї боротьби віртуально. Що Ви порадите таким людям, аби зберегти психічне здоров’я? – У нас широко діє волонтерський рух. Кожен, хто бажає, може певним чином долучитися до спільної справи і робити те, що від нього залежить. І це – найкращий спосіб. А якщо увага людини застрягає (і тут не важливо, про що саме йдеться), то потрібно вміти перемикатися. Навіть на роботі впродовж дня, якщо ви надто довго сконцентровані на одній справі, навіть якщо це ваші обов’язки, і ви це робите добре, в якийсь момент на-

стає час, коли ваша ефективність знижується. Тоді потрібно встати, пройтися, подихати кілька хвилин свіжим повітрям, поговорити з колегами, перемкнути увагу. І згодом, коли ви повернетеся до цієї справи, то почуватимете себе зовсім інакше. І ще один момент: поведінка людини дуже сильно залежить від мотивації. А основні мотиваційні чинники – це або бажання, або страх. Тобто, людина або чогось дуже хоче, бачить якусь певну мету і йде до неї, або відчуває страх, щоб чогось не сталося. І тоді живе, вмотивована страхом. Ті, кого переважно мотивує страх, мають нижчу якість життя за тих, хто робить це за допомогою позитивних емоцій. Коли ж людина дивиться телевізор, її огортає відчуття страху – сильна емоція. Людина може бути залежною від таких емоцій. Тому бажано себе мотивувати чимось добрим, ставити конструктивні позитивні цілі, і коли ви нарешті досягаєте своєї мети, тоді треба щиро за себе порадіти. В контексті нашої розмови, якщо ви залучилися до волонтерського руху і знаєте, що зробили те, що від вас залежало, а в кінці ще й побачили, що це є корисним і комусь допомогло, то це – найкращий мотиватор у наших умовах. Наприклад, мене мотивує, коли в результаті наших тренінгів і нашого навчання є люди, які можуть надавати якісну психологічну допомогу, працюють з іншими людьми та їм допомагають. Таким чином для мене це є певною ознакою, що моя місія, моє життя тут недаремні. – Як можна пояснити той факт, що люди, які перебувають на фронті, менше переживають і бояться, ніж ті, хто слідкує за цими подіями з екранів телевізорів. Наприклад, учасники зимових подій на Майдані почувалися психічно стабільніше ніж ті, хто спостерігав за цим дійством через Інтернет чи телебачення. – Ми живемо в світі віртуальної реальності. Коли ми бачимо безпосередньо певні події, то у нас є відчуття, що ми цю реальність певним чином контролюємо чи принаймні контролюємо свою реакцію на події. Коли ж ми спостерігаємо за подіями по телевізору, то нам

їх подають певним чином, і ми ніяк не можемо ні вплинути на цю реальність, ні контролювати її. Ми живемо в ілюзії, яку передають нам через телебачення. Коли людина має відчуття, що вона чогось не контролює, від неї нічого не залежить, але вона відчуває гострий стрес, то це погано. Тоді вона не знає що з цим робити. А той, хто безпосередньо бере участь в подіях, розуміє: ситуація ось така, я на Майдані, я розумію, що відбувається. Я можу по-справжньому атакувати і спрямувати туди свою енергію або по-справжньому втікати та спрямувати енергію туди. Натомість ті, хто спостерігає за подіями з ТБ, не можуть ані втікати, ані нападати, але стрес переживають такий же. І він руйнує людину зсередини. Якщо стресова реакція не знаходить виходу, то має властивість на фізіологічному рівні блокувати здатність людини активно діяти. – Але ж за подіями на Майдані спостерігали сотні тисяч людей. Як це відбилося на психічному стані нації? – Важливо, щоб ми мали пояснення цим подіям, щоб творили історію, і функціонувала певна національна пам’ять, яка б охарактеризувала їх. Важливо створювати музеї, пам’ятники, шанувати пам’ять тих, хто загинув, створювати твори мистецтва. До речі, те, що ми бачили на Майдані, це було вуличне мистецтво, яке розквітло. Це один із способів пізнати цю реальність через створення певних образів. Важливо, щоб ми не забували про це. Візьмемо, до прикладу, події Другої світової, котрі були дуже травматичними для нашого народу. В перші роки після війни ніхто взагалі не говорив про те, що відбувалося: це не відображали в ЗМІ, учасники не хотіли розповідати. Згодом був створений культ великої перемоги. Ветеранів шанували, як тих, хто переміг. Це правильно, це потрібно, але важливо також говорити про негативні речі, які мають місце на війні: не замовчувати, давати їм певну характеристику. Це важливо. Так само, як дуже важливо, щоб були покарані ті, хто винен у розстрілі Майдану. Важливо, щоб цим подіям дали оцінку і суспільство могло цю сторінку перегорнути та рухатися далі.

АВТОЗАПЧАСТИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХ ТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ тел.

Львів, вул. Героїв УПА, 73 (032) 239-36-73, 239-36-83

тел.

Львів, вул. Героїв УПА, 78 (032) 238-31-48, 237-31-67

тел.

Львів, вул. Наукова, 96а (032) 244-73-17, 243-82-16

Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51 Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

www.planetauto.com.ua

> Ми живемо в ілюзії, яку транслюють нам через телебачення > Бо якщо травматичні події не опрацьовують, а ми намагаємося забути їх чи витіснити, ніби це було не з нами, тоді реальність, в якій ми живемо, спотворена. Те, що не було засуджено злочини комунізму, є причиною тих стосунків між Україною і Росією, які ми маємо нині. – Чим небезпечна ситуація, коли злочинці, винні в масових убивствах, залишаються безкарними. А у ситуації з Майданом, схоже, вони можуть і не бути покарані ніколи. Одна з версій каже, що це робили представники російських спецслужб. – По-перше, відчуття безкарності розпалює апетит агресора. Якщо він бачить, що жертва не чинить спротиву, і внаслідок агресії він стає сильнішим, а жертва слабшою, то це збільшує апетит. Це ми спостерігали в ситуації з Кримом. Млява відповідь з боку України і міжнародної спільноти призвела до ситуації на Донбасі. Тому будь-який акт агресії має мати свою оцінку і повинен отримати відповідь. – Це з точки зору агресора. А з точки зору жертви? – З точки зору жертви зростає відчуття безпомічності та втрати контролю. А ці відчуття якраз і є основними причинами посттравматичного стресового розладу. Особливо важко, якщо травма спричинена людським фактором. Якщо йдеться про природну катастрофу, то є люди навколо, які допомагають, підтримують. Тоді стрес не настільки гострий. Найбільший стресор – це зґвалтування. Бо в жертви зґвалтування змінюється відчуття і розуміння світу. Вона втрачає довіру до людей, до того що світ є справедливим і що варто в ньому жити. Та ж сама ситуація і щодо насильства, спричиненого людьми в погонах. Тоді зникає довіра до системи, до держави як до інституції, яка покликана допомагати і давати відчуття безпеки. Те ж можемо говорити про лікарні, в яких затримували активістів і здавали на катування. Це кардинально міняє ставлення до медичного закладу, як до установи, де ти можеш отримати допомогу. Тому дуже важливо, щоб усі такі події були охарактеризовані, щоб їм дали оцінку. Зокрема й для того, аби таке більше ніколи не

повторилося, щоб ці люди, які це чинили, не мали ні права, ні можливості повторити схоже в майбутньому. – У ЗМІ часто з’являється і розходиться через соцмережі дезінформація про те, що ось-ось за кілька годин російські війська нападуть на Київ, Одесу, Харків… Усе це схоже на «емоційні качелі», на яких розгойдують психіку людей і намагаються викликати сильне почуття страху. Навіщо це роблять, і як можна з цим боротися? – Це один із засобів психологічної війни. У масштабах країни культивують страх. Проблема в тому, що коли рівень цієї емоції перевищує певну межу, то людина втрачає здатність критично мислити. В неї відключається лобна ділянка головного мозку і, якщо вона сильно боїться, то хоче втікати. Якщо говорити про масштаби країни, то знижується ефективність роботи. Люди думають не про роботу, а про панічний страх. Це одне із завдань війни – зробити Україну неуспішною, спричинити масову паніку, хаос. Як цьому можна протистояти? Якщо ви розумієте, що на вас так намагаються впливати, то це вже фактор, який допомагає себе стабілізувати. По-друге, якщо ви відчуваєте такий стан, то сядьте, спокійно подихайте глибоко кілька хвилин. Після такого дихання фізіологічний стан нормалізується, і повертається здатність адекватно мислити. Тоді можна правильно оцінити реальність загрози та прийняти рішення що робити. І це стосується не лише страху загрози війни, але будь-якої життєвої ситуації. – Чим може бути небезпечне неконтрольоване поширення дезінформації в соцмережах? – Це один із засобів війни. Якщо бувають кібератаки, то чому не може мати місце психічна атака? Є декілька «мислевірусів», які запустили в народ, і вони мають підґрунтя, але при цьому руйнують систему зсередини. Наприклад, один із «мислевірусів» – «генерали навмисне посилають на вірну смерть солдатів». Таким чином агресія, котру мали спрямовувати на ворога, йде всередину, і систему руйнує

психологія • суспільство

зсередини. Або ще один приклад: «у нас тут є зброя, ми зараз її візьмемо і рушимо на Київ». Знову ж таки, агресію, котра мала б бути спрямованою на ворога, націляють всередину. – Тобто це спосіб створити «троянського коня»? – У певному сенсі. Тому важливо розуміти це, мати певні позитивні формулювання, позитивну, адекватну інформацію про те, що діється в країні. Наприклад, інформація про дії в критичних ситуаціях. Вона дає людині можливість заспокоїтися. «Якщо буде бомбардування, то бомбосховище розташоване там» – такі знання дають шанс людині знати як діяти в критичній ситуації, а, значить, відновити відчуття контролю. Тоді людина може не турбуватися про те, що буде, якщо завтра почнеться бомбардування. Бо вона вже знає що робити. – У який спосіб потрібно працювати з біженцями? Один з «мислевірусів», який гуляє Україною, це спроба змалювати усіх біженців як «сепаратистів, які переховуються від покарання на Західній Україні, в той час, як на Донбасі вмирають наші хлопці». – Це «мислевірус». Потрібно розуміти, що біженці – це люди, в яких кардинально змінилося життя. Вони змушені переїхати в зовсім інше для них середовище. Це зміна не тільки місця перебування, це ще зміна людського оточення, роду діяльності, фінансові ризики... Це дуже сильний стрес. Часто людина може вести себе не зовсім адекватно саме тому, що вона якраз переживає цей стрес. Тоді зменшується здатність критично мислити, в неї формується «тунельне» мислення: бачить тільки певну загрозу, або у всьому бачить загрозу. Треба це розуміти і в певних ситуаціях надавати підтримку, роз’яснювати, бути привітними і намагатися допомогти людині адаптуватися до нових умов. – Чи існує нині ментальний розкол між Сходом і Заходом України? – Думаю, що в нас радше має місце об’єднання. Тобто, ми розуміємо, що живемо в одній країні, маємо спільні виклики. Якщо

раніше нас штучно розділяли минулим, то тепер ми об’єднанні уявленням про майбутнє. Суспільство має певні міфи і уявлення про минуле, які певним чином визначають наше теперішнє і майбутнє. Так от культивовані історії про бандерівців і російських посіпак – це речі, які роз’єднували нас. Але після Майдану і тих критичних подій ми всі об’єднанні відчуттям того, що живемо в одній країні, що в нас є спільне майбутнє, незалежно від того, якою мовою ми розмовляємо, і в якому регіоні ми живемо. Є герої, які борються за нашу свободу, є вороги, яких треба остерігатися. І це наше спільне. І це відчуття спільноти потрібно плекати. А ще нове уявлення про нову Україну. Потрібно створювати новий суспільний міф про Україну та її майбутнє. – У такому разі для нас краще, щоб територія, яку зараз займають сепаратисти, буде визнана як анексована Росією. Там живе велика кількість людей, які не поділяють міф нового майбутнього України. – Нам потрібно довести нашу успішність та ефективність. І тоді це говоритиме краще за будь-яку пропаганду. Також має бути відповідна інформаційна політика, інтеграція в суспільство. Ми зараз працюємо з колегами над тим, щоб інформувати суспільство про концепцію психологічної гнучкості. Йдеться про те, що коли людина потрапляє в ситуацію небезпеки, якщо має в собі достатньо ресурсів, то вона переживає цю подію, але після цього стає сильнішою і міцнішою. В ситуаціях сильного горя й стресу не варто прикидатися, що начебто нічого не відбувається. Варто приймати ті переживання і давати їм потім адекватну реакцію. Також є така концепція, як посттравматичний розвиток, коли людина, отримавши травматичні переживання, опрацьовує їх і стає сильнішою. Ба більше – може допомагати пройти випробування з гідністю іншим. Це концепція, яку почали розвивати в кінці 70-х років у Ізраїлі, який живе уже доволі довго в стані постійної війни. Вони мають багато програм, в тому числі інформування населення, як себе поводити у критичних ситуаціях, в них є навчання для дітей, як протистояти стресу і залишатися успішним. Думаю, що цей досвід, який Україна нині отримує, дає можливість нам пристосовуватися до нових умов, знаходити в собі джерела сили і поступово з цих випробувань виходити сильнішими, згуртованішими, краще ідентифікованими. Тепер ми краще розуміємо, хто такі Українці. Тепер не тільки на Заході, але й по всій Україні ми вітаємося «Слава Україні!», співаємо гімн і це те, що нас об’єднує і дає нам можливість бути сильнішими, розвиватися, творити і насолоджуватися життям. Розмовляв Роман Рак

Ефективна реклама. Яка вона? Однією із статей бюджету на підприємстві є витрати на рекламу. Для фінансового директора, бухгалтера і часто для самого власника ефективність реклами – це абстрактне поняття. Як вже зазначали у попередніх статтях, для отримання прибутку необхідно підтримувати вхідний потік клієнтів. Якраз його і забезпечує реклама. Тому рано чи пізно кожному підприємству доведеться виділити бюджет на рекламу. Давайте розберемо основні моменти, на які потрібно звернути увагу, щоб ваша реклама була максимально ефективною, та витрачені на неї кошти повернулися ще й із прибутком.

Олена Анатійчук, маркетолог, бізнес-консультант

По-перше, ефективність каналу донесення реклами потрібно обов’язково вимірювати. Ситуація ускладнюється, коли ви відразу використовуєте декілька каналів з однією і тією ж пропозицією. У багатьох працях знаходжу поради випробовувати канал за каналом, однак із досвіду скажу: на це може піти занадто багато часу. Для малого бізнесу є неприпустимим чекати на ефект від рекламного

маркетинг • суспільство

звернення більше двох місяців. Як правильно проводити заміри? Розглянемо конкретний приклад магазину з продажу дверей (вхідних та міжкімнатних). Перед власником стоїть завдання – вибрати, в яку рекламу краще вкластися. Роздавати листівки (флаєри) біля входу чи розмістити рекламу в місцевій газеті, яку роздають фізичним та юридичним особам? Правду кажучи, кожний

> Ефективна реклама. Яка вона? > із варіантів може спрацювати, і для того, щоб переконатися, який із них кращий, пропоную короткотерміново випробувати два. Однак із певною особливістю. У газеті ви розміщуєте рекламне оголошення, вкінці якого робите припис: «ДЗВОНІТЬ ВЖЕ ЗАРАЗ за телефоном (444) 444-44-44 та отримайте 10% знижки».

Головним моментом тут є те, що для цього ви купуєте нову SIM-картку, номер якої буде відомий лише читачам цієї газети. Таким чином ви зрозумієте, наскільки було ефективним ваше рекламне звернення та чи потрібно там і надалі розміщуватися. Крім того ви друкуєте невелику кількість листівок (однак не менше 1000 шт.) для розповсюдження в районі ва-

шого магазину та розміщаєте на них такий текст: «Якщо ви прийдете ВЖЕ ЗАРАЗ або до… (тут вказуєте дату, до якої ви б хотіли отримати результат) із цією листівкою – отримаєте 10% знижки + цінний подарунок! Кількість подарунків обмежена!» Так ви протестуєте цей варіант реклами. Після проведення цих двох рекламних акцій прораховуємо результат.

Реклама в газеті: Вартість розміщення

1 500,00 грн

Кількість дзвінків

Кількість купівель

20 (15 міжкімнатних (за 1 500 грн) + 5 вхідних дверей (за 8 000 грн)

Загальний прибуток

62 500 грн

Середній чек

3 125 грн

Чистий прибуток (30%)

18 750 грн

Віднімаємо від чистого прибутку затрати на це рекламне звернення і отримуємо 17 250грн. Хороший результат.

Друкована реклама: Вартість виготовлення

850 грн (3000 шт)

Затрати на промоутера

Кількість покупців із листівкою

Кількість купівель

8 (7 міжкімнатних (за 1 500грн) + 1 вхідні двері за 8 000 грн)

Загальний прибуток

18 500 грн

Середній чек

2 312,5 грн

Чистий прибуток (30%)

5 550 грн

Ми розглянули лише два канали донесення рекламного звернення, їх є набагато більше. І ось основні із них: Зовнішня реклама. Зовнішньою рекламою називають будь-яку рекламу, розташовану в місті на стінах і дахах будинків, на стендах, щитах і розтяж-

ках, а також на транспорті. Сюди належать щити, розтяжки, вивіски, вказівники, штендери, люди-сендвічі (жива реклама) – це коли промоутер носить на собі прямокутні щити з рекламою, пневмофігури (надувні конструкції), плакати, стікери, міські конструкції (будинки, зупинки, смітники), реклама

Віднімаємо від чистого прибутку затрати на це рекламне звернення і отримуємо 4 500 грн. Результат – ефект не такий, як від реклами у газеті, однак реклама себе окупила. Тут можна пробувати різні її варіанти: ще раз пропрацювати текст та візуалізацію, змінити місця роздавання листівок, вибрати вірний час для розповсюдження, підібрати правильних промоутерів тощо.

на транспорті, реклама у ліфтах. Розміщення на кожному із видів зовнішньої реклами має свої нюанси. «+» Велике охоплення аудиторії. «-» Чомусь вважають, що це досить недорогий канал реклами, проте я б так не сказала. Приблизний кошторис по Львову такий, ціни усереднені:

маркетинг • суспільство

> Ефективна реклама. Яка вона? > ■ Дизайн борда – 600 грн. ■ Друк постерів – 200 грн/шт. ■ Оренда площини – 2 200 грн/шт./міс. ■ Мінімальний термін, на який рекомендують розміщуватися, – 2 місяці. Отож, помножте розміщення на 2 і врахуйте, що один бігборд – це практично ніщо. Потрібно хоча б 5 шт. в межах одного району. 12 600 грн/міс. – ось така виходить сума. Деколи для невеликого магазину чи майстерні це занадто високі витрати. Рекомендую звернути увагу на транспорт. Тут оренда буде дешевшою, оскільки деколи достатньо одного трамвая замість 5 бордів. Важливим моментом є затрати на брендування транспорту. Ми розглянули дорогі варіанти зовнішньої реклами, постери у ліфтах обійдуться вам значно дешевше, хоча охоплення аудиторії менше. Використовуйте вікна і двері ваших офісів, магазинів та фабрик як рекламні площини. Не забувайте про авто.

Друковані ЗМІ Преса є традиційним способом поширення рекламних повідомлень. Вона включає в себе газети і журнали, які, своєю чергою, можуть бути безкоштовними і платними, інформаційними та рекламними. Також вони бувають національними, регіональними та місцевими. Аналізуючи друковані ЗМІ, можна виділити такі типи реклами: реклама в контексті (модулі, опубліковані поруч зі статтями), реклама на сторінках з оголошеннями (смуга повністю присвячена оголошенням, тому ваш модуль або текстове повідомлення може загубитися) і статті, опубліковані на правах реклами. Ви пови-

нні знати вашого клієнта і розуміти, чи дійде ваше звернення через цей вид рекламоносія. «+» Високий ступінь довіри. «-» Потрібно підібрати «правильне» видання: те, яке читає ваша аудиторія. Термін впливу також різний: від одного дня (газети, хоча охоплення більше) до декількох місяців (журнали, особливо тематичні).

Інтернет На сьогодні цікавість до Інтернету зростає. Крім того тут представлені всі види ЗМІ: преса, радіо і телебачення. Ви можете зробити так, щоб про вас почули, побачили відеоролик або просто прочитали про ваш продукт або послугу. Види реклами в Інтернеті: банер, текстова реклама, відеоролики, контекстна реклама, соцмережі, «партизанський» маркетинг. Тут важливо, щоб хтось фахово вам пояснив, у чому суть усіх цих видів. Адже в нюансах часто криється результат.

Телебачення Цей канал рекламного звернення досі цінують рекламодавці та вважають його найкращим. Чому? Бо практично всі люди дивляться телевізор. Однак це досить дорогий спосіб поширення рекламної інформації. Дорого коштує не тільки виготовлення відеоролика, але і закупівля часу. Найкраще для малого бізнесу використовувати місцеве, регіональне, супутникове і кабельне телебачення, оскільки там розмістити свій відеоролик буде значно дешевше. Часто використовують пакетні пропозиції. Але слід враховувати географію розповсюдження вашого продукту і телеканалу: вони повинні збігатися.

маркетинг • суспільство

Радіо. На відміну від газет дозволяє охоплювати молодь. Звукове повідомлення краще сприймають, однак адреси і телефони слухачі не запам’ятовують. Радіо добре працює, коли потрібно нагадати про себе. Рекламу, як у випадку з ТБ, давати найкраще на місцеві радіо через високі тарифи на популярних національних станціях. Особливо прискіпливо обирайте час трансляції.

Партнерська реклама Це коли ви об’єднуєтеся із вашими потенційними партнерами. Потенційні партнери – це ті фірми, з якими контактує ваша аудиторія. Потрібно подумати, як зацікавити потенційного партнера працювати з вами. Наприклад, ви можете запропонувати ваш товар як додаткову цінність клієнту потенційного партнера. Тобто, при купівлі зубної пасти на зубну щітку знижка 20%, де зубна паста – товар партнера, зубна щітка – ваш товар. Або ваші потенційні партнери роздають ваші листівки, і коли з цими листівками у вас щось купують, ви даєте відсоток партнеру. Однак найкращими вашими партнерами можуть стати ваші працівники. Заохочуйте їх: замовте сувенірну продукцію, нехай дарують її клієнтам, знайомим, рідним. Подумайте про систему знижок для тих, кого приведе ваш працівник. Працівнику також плюс, який ви обов’язково згадаєте на новорічному корпоративі… Пам’ятайте: реклама – це інвестиція, а не стрічка у статті витрат! Тому вона повинна працювати на вас! Успіху вам та вдалої рекламної кампанії!

> Ефективна реклама

Довідка: Більше 60% мешканців мегаполісів світу продовжують пошук інформації про певну продукцію після того, як побачать зовнішню рекламу. 40% для цих цілей використовують Інтернет. Такі дані опублікувала Європейська асоціація зовнішньої реклами FEPE International. Дослідження спирається на дані онлайн-опитувань, проведених компанією Future Foundation, що спеціалізується в галузі вивчення споживчої поведінки, серед 1 тис. жителів (18-64) великих міст Великобританії, Німеччини, Іспанії, Туреччини, Бразилії та ПАР. Цікаво також, що 79% опитаних відповіли, що реагують на зовнішню рекламу будь-якою дією. 59% споживачів звертають увагу на рекламу, прив’язану до певного часу доби або до конкретного місця. 65% респондентів реагують, якщо бачать знижки та призи.

маркетинг • суспільство

Основна ідея ГО «Вектор» полягає в тому, щоб створити суспільство зреалізованих людей. Для її втілення пропонують створити Міністерства Кадрів із застосуванням мережевої комп’ютерної системи, яка б допомагала кожній людині повністю розкрити свій потенціал. Наскільки Україна сьогодні готова взяти цю ідею на озброєння – говоримо з засновником ГО «Вектор», львів’янином Андрієм Іоновим.

Андрій Іонов: “Держава – це слуга народу, або Яка утопія потрібна Україні?” – Пане Андрію, Україна отримала нового президента, новий парламент і всім цікаво, наскільки «світле» майбутнє нас чекає? – Я можу висловити лише своє суб’єктивне бачення. Те, що цей парламент підписав коаліційну угоду – це вже великий крок вперед, бо раніше такого не було. Вперше політики створили документ, в якому оприлюднили свої наміри. І в мене вперше виникло відчуття, що ідеї «Вектора» можуть втілитись у цій країні. – Що саме дало Вам цю надію? – Я знову за «своє»: вважаю, що держава не може розвиватись, якщо не має «лави запасних». У цій угоді викладені тези про необхідність змін у кадровій політиці та створення кадрового резерву. Мова йде про внесення змін у Закон про державну службу. – Вони збігаються з ідеями «Вектора» щодо створення Міністерства кадрів? – Частково, але і це вже дуже тішить. Влада нарешті вирішила змінити своє ставлення до державних службовців – це і збільшення вимог (конкурсний відбір, оцінювання професіоналізму), і збільшення можливостей для розвитку. Планують створити потужну HR-структуру, яка буде проводити кадрову,

виховну, психологічну роботу і навіть допомагати розвивати таланти чиновників. – Це намір держави? – Це намір політиків ввести якісь правила гри, ввести якусь певну модель, відрегулювати соціальні механізми таким чином, щоб всі держслужбовці були професійними. У розвинутих країнах тільки 20-30% ВВП йде на фінансування державного бюджету. В Україні цей показник складає 50%. Ми маємо скорочувати цю пропорцію і, відповідно, зменшувати питому вагу держслужбовців. – На Вашу думку, цього достатньо для того, щоб вийти з економічної кризи? – Як на мене, цього недостатньо. У мене є питання – чому тільки державна служба? Чому не створити загальної концептуальної системи підбору кадрів, створення кадрового резерву, творчого потенціалу держави? Кожна людина є унікальною, творцем – реалізованим чи нереалізованим. І завдання держави – допомогти кожному розкритися, реалізуватися. Саме за це стояв Майдан! – Цей уряд має шанс стати успішним? – Цей уряд може бути більш неуспішним або менш неуспішним. І всі ознаки цієї не-

розмова • суспільство

успішності ми вже бачимо: олігархічна система не зламана, немає чіткого бачення, до якої мети ми йдемо. Ніхто не знає, яку Україну ми будуємо – шведський соціалізм чи американський капіталізм середнього класу. Давайте ми всі спочатку про це домовимось – має бути соціальний договір між суспільством і державою, відображений у Конституції. А коли зрозуміємо, про що ми домовились, тоді уряд, як виконавчий орган, має виконувати умови цієї домовленості. Коли немає домовленості між суспільством і владою, парламентські баталії призводять до того, що ми просто дрейфуємо невідомо куди. Уряд їде в старій машині поганою дорогою, без бензину і невідомо куди, тому успішним він не може бути апріорі. Ми не намалювали бачення нашого спільного майбутнього, своєї утопії, яка нас віх об’єднає. – Що нас може об’єднати сьогодні? – Те, про що я говорив у нашій першій розмові 2 роки тому: Україну може об’єднати лише спільна мрія і спільна доля – прийняття того, що кожна Людина є унікальною і цінною для суспільства та держави. І це не політичний устрій, мова і матеріальні цінності. Ми хочемо жити як європейці чи американці тут в Україні, але забуваємо про те, що в розви-

> Держава – це слуга народу, або Яка утопія потрібна Україні? нутих країнах влада – це слуга народу, і вона має надавати сервісні послуги, щоб ми жили добре. І тільки тоді, коли у нас з’явиться спільна мрія, і ми спільно опишемо її – отримаємо Вектор, напрямок руху. Він має бути таким, куди нас всіх тягне, як магнітом. Магнетичність спільної мети дає імпульс, енергію для руху вперед. Завдання влади і суспільства зараз – створити цю мету і прописати її. Інакше ми і далі будемо хаотично рухатись невідомо куди.

– А з кого нам брати приклад, яку модель використати, щоб визначити той спільний знаменник мрії кожного українця? – На перший погляд, моя порада може здатись кумедною. Є така дивна країна Королівство Бутан, мешканці якої заявили, що вони найщасливіші у світі. Король Бутану відправив свого сина здобувати освіту в Оксфорд. Син добре вчився і розумів, що його країна бідна, географічне розташування і обмеженість ресурсів не дають їй шансів на процвітання. Він взяв і декретом ввів новий показник – «валове національне щастя». Провели соціологічне опитування – запитали в людей, що для них є щастя. На основі цього показника у Бутані з мінімумом зусиль постійно корегують напрямок руху країни, щоб народ відчував себе щасливим. Ця політика виявилась настільки ефективною, що було скликане спеціальне засідання ООН для ознайомлення з досвідом Бутану. А з наступного року показник «валового національного щастя» мають намір використовувати англійці, німці та французи. Вони розуміють, що багатий, але депресивний соціум неефективний. Гроші є, але ніщо не радує. Тому я вважаю, що для України такі соціальні опитування дозволили б виявити, чого насправді хочуть українці. Тоді влада почула б народ, а зараз вона тільки прислухається і то з метою забезпечити власну безпеку. І говорить те, що, на її думку, хоче почути народ. – А Ваше бачення розвитку України в перспективі? – Я не бачу альтернативи «Вектору». Питання в тому, я к и м

шляхом ми до нього прийдемо? Будемо йти манівцями, зробимо усвідомлений прямий шлях вперед чи далі будемо дрейфувати? «Вектор» – це утопія. Її мають допрацювати філософи, психологи, програмісти… І тоді виростає науковий продукт – філософія. А далі приходить партія, яка цю філософію приймає як ідею і починає працювати над її втіленням.. – Те, що «Самопоміч» пройшла до Верховної ради України досить з неочікуваним великим відсотком, це може нам дати надію, що вона внесе щось нове і зможе вплинути на розвиток держави? – Як на мене, вони могли б. Але гасло «Візьми і зроби!» викликає запитання: «Що, як і для чого?» Вона не має своєї ідеології, не має досвіду політичної боротьби, і тому її можуть «задавити» політичні «вовкодави». Не можна вірити людині, можна вірити в ідею і в Людину. Для того, щоб «Самопоміч» змогла реалізуватись, їй треба, першочергово, почати працювати над своєю утопією. – Львів завжди був прогресивним містом і задавав імпульс революційним явищам. Чому б нам у Львові першими не почати ту «кадрову» революцію і не втілити ідеї «Вектора» в життя? – «Кадрова» революція вже почалась на рівні держави. Питання в тому, якими методами її здійснюють, і скільки часу займе… Львів, використовуючи ідеї «Вектора», міг би показати приклад всій країні, що їх можна втілити і отримати результат. – Що для цього потрібно? – Велике бажання людей і влади. Це не означає територіальне відділення, як це зробили самопроголошені «ДНР» та «ЛНР» і отримали махновщину, це можливість змінити спосіб мислення і почати працювати над своїм майбутнім. Бо всі ми зараз живемо як у «залі очікування», а життя йде. Львів може стати «Містом сонця», як тільки ми приймемо рішення його збудувати.

розмова • суспільство

Розмовляла Анна Косик

Знайомство з дівчиною продаж. Що спільного? та

Як правильно продати себе усюди Як познайомитися з дівчиною і отримати закладений прогнозований результат? Написати цю статтю надихнув мене один з учасників моїх тренінгів – юрист великої компанії з Харкова, яка продавала дуже дорогі консалтингові послуги, хлопець, як зараз модно називати, метросексуал. Нещодавно у телефонній розмові він розповів, що після мого тренінгу почав застосовувати модель успішних продажів не тільки для успіху в бізнесі, а ще й для знайомств із дівчатами в клубах! Отже, як він це робить, я вам зараз розкажу його словами:

«Перший етап будь-якої справи – це, звичайно, підготовка. Як ви нам казали, підготовка буває інформаційною, психологічною і організаційною. Перш ніж іти в нічний клуб і знайомитись із дівчатами, я для себе чітко визначаю, яка дама мені потрібна. Це інформаційна підготовка – ми визначаємо портрет «ключового клієнта»: • дама для довготривалих стосунків – майбутня супутниця життя (навряд чи таку варто шукати в клубі!); • дівчина для стосунків на короткотривалий термін – наприклад, разом поїхати у відпустку (хоча хто їздить у відпустку зі своєю дівчиною!); • одноразова акція.

психологія • суспільство

На основі правильно визначеного портрета ключового клієнта я і будую всю стратегію знайомства з дівчатами в клубі. Я для себе визначив, що це буде одноразова акція. Наступний етап – психологічна підготовка. На тренінгу ми пропрацьовували техніки подолання страху відмов і збереження «бойового духу» навіть у найбільш стресових ситуаціях. Отже, я, озброєний цими знаннями, абсолютно спокійно ставлюся до того, що, можливо, отримаю відмову. Та, як не дивно, коли я почав застосовувати техніки продажів для знайомства з дівчатами, посилати перестали! Чому? Бо, напевно, ця моя внутріш-

> Знайомство з дівчиною та продаж. Що спільного? > ня сила і впевненість у правильності моїх дій транслюється світові: відмов немає! Підготовка також має бути організаційною. Коли ми приступаємо до продажів, збираємось спілкуватися з клієнтами, у нас все повинно бути під рукою: всі документи, прайси, ручки і блокноти, візитки. Якщо це якісь демонстративні зразки, треба наперед перевірити, щоб все відразу вмикалося і добре працювало. Так і я організаційно готуюся, щоб піти до нічного клубу: аби все, що мені там або після нього може знадобитися, було під рукою і добре функціонувало. Отже, перший етап продажів – це контакт. Я добре продумую, як виглядатиму, як і до якої дівчини потрібно правильно підійти, яка між нами повинна бути дистанція, що треба дівчині сказати, та, взагалі, з чого складається перше враження. Наступний етап продажів, тобто, знайомства, це – аналіз потреб. Згідно Вашої концепції, я фахово ставлю дівчині відкрите запитання, яке просуває «продаж» вперед, спонукає «клієнта» дати відкриту розгорнуту відповідь і дає можливість отримати цінну інформацію. Саме на її основі професійні продавці й будують свої влучні презентації, які потрапляють «клієнтові» прямо в серце і слугують підтвердженням його думок. Я питаю дівчину: «Що ви робите сьогодні ввечері?». Тут головне – чемно вислухати «клієнта» до кінця, навіть якщо ви наперед точно знаєте, що він вам відповість. Це чудовий метод, який просу-

ває продаж і контакт вперед до свого логічного завершення. Далі починається презентація. Я не розказую дамі, який я чудовий, а роблю так, як ви нас вчили на тренінгу: розмовляю з дівчиною мовою вигоди, я розказую, яку користь їй дадуть відвідини мого дому. Наприклад, знайомство з колекцією календариків. Після того я ставлю альтернативне запитання, яке просуває продаж вперед: «Ну що, Олю/Анжело/Марічко, спочатку потанцюємо чи зразу поїдемо до мене?» Складові успіху такої техніки: • Обов’язкове звернення до «клієнта» (тобто, до дівчини) на ім’я – це стимулює прислухатися до ваших слів. • Схвальний кивок головою (це підштовхує людину погодитися і навіть трохи гіпнотизує її). • на друге місце слід поставити ту пропозицію, яку вам найбільше треба продати. Спрацьовує «ефект краю»: людина більше запам’ятовує те, що було сказане останнім. В моєму випадку: «Зразу поїдемо до мене?» Труднощі техніки: треба буде спитати, як дівчину звуть, та найскладніше – це запам’ятати. Після цього йде етап роботи із запереченнями. З якими запереченнями я найчастіше зустрічався в нічних клубах? Те саме, що в продажах: «Ми працюємо з іншими. У нас вже є постачальник/перевізник/перукар... Ми маємо людину або компанію, яка надає нам подібні послуги». Тут варто застосувати алгоритм відповіді на заперечення, який реально працює. Наприклад, дівчина мені каже: «В мене вже є постачальник,

тобто, хлопець». Тоді варто спитати: «Де він? Де ваш постачальник?» (Щоб не нарватися на неприємності!). У відповідь вона каже щось на зразок: «У відрядженні, нема в місті, буде за місяць.» Потім я приєднуюся до неї згідно алгоритму роботи із запереченнями клієнтів: – Так, я розумію, що в такої молодої, сучасної, розумної, гарної дівчини просто не може не бути хлопця. Я не збираюся порушувати стосунки, які вже успішно склалися, я просто хочу доповнити спектр послуг, які надає вам ваш теперішній постачальник, тобто хлопець. Якщо дівчина каже «Ну, я не знаю...», продовжуємо ретельно вибудувану аргументацію: «Не обов’язково

психологія • суспільство

> Знайомство з дівчиною та продаж. Що спільного? користуватися моїми послугами зараз. Раптом у вас виникнуть форс-мажорні обставини, і вам знадобиться невідкладна заміна вашого теперішнього постачальника/перевізника/хлопця, тоді вам не доведеться витрачати нерви та час і шукати терміново йому заміну, ви просто наберете мій номер». Як правило, після цього продаж просувається далі, тоді я ставлю закрите запитання, яке остаточно підштовхує клієнта до «покупки», стимулює його прийняти рішення: «Ну що, поїхали?». Я переконався на багатьох переговорах, проведених після тренінгу, наскільки цей етап важливий. Ми все розказали, показали і питаємо клієнта: «Ну що, беремо?», «Ну що, укладаємо угоду?», «Ну що, йдемо до каси?». І жінки, і клієнти люблять сміливих людей. Якщо цього не зробити, не поставити цього найголовнішого питання, заради якого все і задумували, продаж може не відбутися. А ваш

«опрацьований, розігрітий» клієнт піде до конкурентів, які не будуть робити стільки реверансів, а просто скажуть: «Поїхали?». І продадуть йому щось замість вас. Після цього відбувається безпосередньо продаж. На цьому етапі багато менеджерів роблять стратегічно помилку. Вони відпускають задоволеного лояльного клієнта тільки з однією покупкою. Але якщо людина дала собі дозвіл витратити гроші, якщо вона вам довіряє, то чому б їй ще щось не запропонувати? Для чого проходити всі етапи продажу знову, якщо можна продати зразу ще щось тій самій людині?! Тому якщо все добре пройшло, дівчина поїхала з вами, відбувся «продаж», зранку проводите «допродаж». Такою технікою користуються абсолютно всі компанії, які працюють професійно. Починаючи від «Макдональдз» («Ще пиріжок? Велику картоплю фрі замість малої?»), до великої компаніїзабудовника, яка разом з омріяним бу-

динком допродасть вам паркомісце чи земельну ділянку та садівника в пакеті. І останній етап продажів – це післяпродажний супровід клієнта. Якщо дівчина себе добре зарекомендувала як перспективний лояльний клієнт, треба взяти в неї номер телефону і час від часу нагадувати про себе, вітати із Новим роком і 8 березня та періодично їй «допродавати» якісь новинки, які з’являються у вашому асортименті, або просто «продавати», коли у вас «несезон» і мало «клієнтів». Ось така дивовижна розмова мала місце у мене із юристом-метросексуалом з Харкова. Він подякував за корисні поради і алгоритми, які безвідмовно працюють як в бізнесі, так і у житті. Тому і я рекомендую вам використовувати наведені техніки як для збільшення ваших продажів та доходів, так і для знайомств з дівчатами в клубах. Я впевнена – ви переконаєте всіх!

Хочете продавати більше? Звертайтеся! Хочете продавати більше? Бути успішними і багатіти, щоб здійснити всі свої мрії? Звертайтеся! Оберіть бізнес-тренінг зручного формату або консультацію для себе або персоналу своєї компанії. Людмила Калабуха – сертифікований бізнес-тренер, коуч, діючий підприємець, одна із перших україномовних бізнес-консультантів онлайн і офлайн. Навчання вже пройшли сотні людей: персонал банків, кол-центрів, менеджерський склад компаній, продавці різних рівнів. Відгуки про тренінги на сайті говорять самі за себе:

www.kalabukha.com.ua Тел.: 067 750 38 28, email: milakalabukha@gmail.com Я на зв’язку!

психологія • суспільство

Іmpero Uomo –

територія справжніх чоловіків вечеряти на самоті він ніколи не любив. Вже за декілька хвилин вони вп’ятьох обговорювали нещодавні спортивні події та просто відпочивали. Мауріціо Фальконе запитав мужчин, що їх тримає разом, на що «дизайнер» відповів: «Справжні чоловіки обирають для спілкування собі подібних, зі стержнем, характером і власним стилем». Саме після цієї відповіді в голові Мауріціо Фальконе виникла ідея створити не просто одяг, не просто магазин, а справжню чоловічу імперію! Місце, яке об’єднуватиме таких різних людей, але в якому кожен зможе знайти щось своє. І разом з тим усі вони будуть відчувати належність до імперії стилю та впевненості. Так і виник перший концептстор «Іmpero Uomo», який набув великої популярності спочатку в Новарі, пізніше в Мілані, а потім – і по всій Італії. Клуб розвивався з блискавичною швидкістю, адже справжніх чоловіків цікавить не лише якісний одяг, але і можливість поспілкуватися з людьми зі схожими інтересами, яких об’єднує спільне відчуття стилю.

Історії кожного поважного бренду розпочинаються досить скромно – з людини, в голові якої виникає маленька ідея. Історія бренду «Іmpero Uomo» починалась схоже: у містечку неподалік Мілана – Новарі – в затишному кафе, куди одного осіннього вечора кілька років тому завітав власник невеликої місцевої швейної фабрики Мауріціо Фальконе. Очікуючи на свою вечерю, єдине що йому залишалось – це спостерігати за людьми за сусідніми столиками. Якраз поруч гучно про щось розмовляла цікава компанія – четверо чоловіків. Перше, що привернуло увагу Мауріціо, – це їхній одяг. Кожен з них був одягнений по-своєму. Мауріціо подумки намагався вгадати, чим кожен з них займається в житті. Один з чоловіків був у строгому діловому костюмі – вже точно керівник якоїсь компанії. Другий одягнув темні джинси і картату сорочку – мабуть менеджер середньої ланки, що працює на фірмі з не дуже консервативними поглядами на дрес-код. Третій був схожим на дизайнера чи художника, бо образ його незвичний і навіть дещо екстравагантний. А четвертий мав на собі зовсім невибагливі речі – прості зручні джемпер і штани свідчили: це, мабуть, програміст. Чотири зовсім несхожі одне на одного чоловіки сиділи за столом, їли апетитну пасту та

піцу, запиваючи її к’янті, та весело спілкувались. Вони були такими різними, проте їх об’єднувало щось спільне. Спостерігаючи за друзями, Мауріціо зрозумів, що попри

зовнішню несхожість мужчин об’єднує одне – чоловічий шарм і впевненість. Не чекаючи, поки йому подадуть замовлення, підприємець вирішив познайомитись з цією компанією. Адже

стиль • суспільство

І ось нарешті й львів’яни мають можливість познайомитися з цим брендом та стати членами світового чоловічого клубу «Іmpero Uomo», адже у торговому центрі «Роксолана» для вас вже працює новий концепт-стор марки!

Український доктор Хаус думає інакше… Свій «срібний» ювілей 4 грудня святкує медичний центр «Біокурс». 25 років – великий період в житті людини і ціла епоха в медицині. Наша розмова з директором центру Тетяною Коваль пройшла напередодні за горнятком смачної кави.

– Кидаючи зараз свій погляд у чверть століття тому, що згадуєте найбільше? – Насправді все почалось значно раніше, коли ми з моїм чоловіком Мироном вчилися в одній школі. У 5 класі моя мама, побувавши на батьківських зборах (де були батьки і діти), сказала: «Цей хлопчик буде моїм зятем!». Ми обоє були відмінниками, любили вчитись і дружили. Разом поступили на санітарно-гігієнічний факультет Львівського медінституту. Одногрупники вважали нас братом і сестрою, поки не підгледіли, як ми цілуємось. На другому курсі ми одружились, а за рік з’явився наш первісток Тарас. Чоловік пішов працювати в Інститут мікробіології, займався наукою, в 27 років став кан-

дидатом наук, згодом – заступником директора інституту. Я після декретної відпустки працювала на підприємстві «Лікпрепарат» у відділі впровадження. Було багато відряджень і згадую, як коробка львівських цукерок і польська помада ставали ключем до всіх дверей «великої» держави. – Коли прийняли рішення розпочати свій приватний бізнес? – Це була вимога часу і шанс вийти з системи, яка розвалювалась на очах. 1989 рік – «перебудова» йшла повним ходом, і в країні «розвинутого соціалізму» дозволили створювати приватний бізнес. Ми першими в Україні почали приватну медичну діяльність. Зареєстрували ТзОВ, де було 10 співзасновників, які внесли по 5 тисяч рублів до статутного фонду. Мене обрали директором. Ніхто з нас толком не знав що робити і як вести той бізнес. У всіх були «геніальні» ідеї – від виробництва пероксидази з хрону до розведення риби. – Яка ідея перемогла? – Ідея розвалу Союзу і девальвація, яка перетворила наш «капітал» з 50 тисяч рублів у ціну кілограма вареної ковбаси. Зрозумівши, що від такого ТзОВ марно чекати дивідендів, співзасновники залишили нас удвох. Саме тоді й почався наш сімейний бізнес. Ми вирішили робити те, що найкраще вміємо: створили медичну лабораторію. Мирон, як досвідчений клініцист, займався діагностикою, а я – фінансовими й адмі-

здоров’я • суспільство

ністративними питаннями. Гасло «Ми працюємо з людьми, а не з пробірками!» вже тоді зробило нас особливими. – Який період за ці 25 років був для «Біокурсу» найважчим? – «Лихі 90-ті», тоді рекетири вимагали грошей. Правда, коли дізнавались, що директор – жінка, інколи ставали джентльменами. Втомившись «грати у свої ворота», ми вирішили емігрувати в Канаду. Але перед тим я поїхала туди в якості туриста і зрозуміла, чого так не вистачає українцям: вміння бути патріотом і працювати в своїй країні попри всі труднощі. «Вже ніхто нікуди не їде!» – перші слова, які я сказала рідним, повернувшись додому. – Які послуги надавав «Біокурс» у ті часи? – Насправді перша революція в Україні пройшла на початку 90-х і була…сексуальною! Ніхто про це не говорив, бо державним лікарям у відповідних кабінетах було дуже вигідно таврувати «революціонерів» соромом. Їх улюблена фраза «Секс – це задоволення, за яке треба дорого платити!» стала крилатою і приносила чималі доходи. У 1995 році Мирон поїхав до Лондона і побачив, як у цивілізованій країні лікарі ставляться до сексу. Так ми дійшли рішення відкрити кабінет «Безпечний секс». Анонімність і повага до людини, вся інформація про статеві інфекції та засоби їхньої профілактики (розробили і видали «Путівник по безпечному сек-

су») допомогли нам завоювати довіру і вирішити «незручні» проблеми наших пацієнтів. Пишаємось тим, що першими запровадили ранню діагностику вагітності й виявлення її патологій з перших тижнів. Вже в ті часи діагностували СНІД, гепатит С, онкологію. – Чим ознаменувався початок ХХІ століття? – Втіленням нашої мрії. Ми розуміли, що якісної діагностики замало – пацієнтам потрібне ефективне лікування. Почали запрошувати на роботу досвідчених лікарів. Так клінічна лабораторія стала Медичним центром «Біокурс». А ще ми мріяли, щоб сини продовжили нашу справу. – Ваша мрія збулась? – Рівно наполовину. Молодший син Маркіян успішно себе реалізовує в кінематографі. Старший син Тарас у дитинстві не хотів стати лікарем, оскільки боявся крові. Він готувався бути дипломатом: вивчав мови, гуманітарні науки. Але батькові вдалось його переконати, що медицина може бути й «безкровною», Мирон порадив йому стати «чоловічим лікарем». З 2001 року Тарас працює разом з нами. Спочатку як андролог, з часом став активно впроваджувати своє «реформаторське» бачення ведення бізнесу і сформував команду прогресивних лікарів. Вони жартома називають свого Головного лікаря «Українським доктором Хаусом» за те, що постійно вимагає шукати неординарні рішення, без перестану вчитись і працювати на результат. Його професійне гасло «Думай інакше!» дозволяє знаходити ефективні методи лікування найскладніших захворювань. Наприклад, його безболісна методика лікування простати дозволила багатьом чоловікам позбутись такого роду проблем. – Які послуги пропонуєте своїм пацієнтам сьогодні? – Ми працюємо за формулою «діагностика+лікування = результат». 47

програм діагностики, сучасне обладнання, 8 лікарів вузької спеціалізації дозволяють виявляти і ефективно лікувати навіть найскладніші випадки захворювань, коли інші клініки просто пасують перед ними. Застосування методики «біочіпів» дозволяє нам діагностувати складні інфекційно-запальні процеси в організмі людини з однієї краплі крові. Пацієнт економить кошти і час, коли замість 20 аналізів здає лише один. Все більшою популярністю у нас користуються програми «VIP-Мужчина» та «VIP-Жінка». Нас радує, що люди починають розуміти: «дуже важливою персоною» потрібно бути насамперед для себе, дбати про своє здоров’я, щоб сповна насолоджуватись життям якнайдовше. – Останніми роками в Україні спостерігаємо стрімке збільшення приватних медичних закладів. Як почуваєтесь серед конкурентів? – Чудово почуваємось, оскільки конкуренція дає людям право вибору: лікуватись у закладах «конвеєрного» типу чи звернутись до нас. Ми вигідно відрізняємось серед інших, бо пропонуємо своїм пацієнтам індивідуальний підхід, ком-

фортні умови, а головне – відповідаємо за результат своєї роботи. Європейський рівень за українськими цінами – ця пропозиція є привабливою також і для іноземців. Ми відкрили 18 філій клінічних лабораторій в 5 областях України. – Яку філософію сповідуєте у своєму бізнесі? – Наша філософія успіху – працювати на випередження часу. На всіх етапах свого розвитку ми завжди були на 5-6 років попереду. Це дозволяє нам позитивно оцінювати свій досвід, підтримувати бездоганну репутацію і сміливо будувати плани на майбутнє. – І за нашою традицією що порадите читачам журналу «Егоїст»? – Будьте ковалями свого щастя і пам’ятайте, що здоров’я – його невід’ємна складова і запорука успіху в житті.

Медичний центр «Біокурс»: м. Львів, вул. Новаківського 8/1, тел.: (032) 261 05 94, 261-05-95, 261-05-96 067 671-36-11, 099 314-22-45 www.biokurs.com.ua

здоров’я • суспільство

захоплення Чому ми веземо JazzBez до Слов’янська і Краматорська 21 листопада – річниця, за нею будуть лише роковини. Рівно рік тому почався Євромайдан, який переріс у справжню Революцію Гідності. Ми багато, дуже багато втратили. А водночас дуже багато здобули. Найголовніше – ми нарешті знайшли себе. Але, як це часто буває з несподіваними подарунками, сидимо тепер і не знаємо, що з тим робити, з якого боку взятися, для чого використовувати. Відповідь проста і давня. Кожен на своєму місці повинен щиро і якісно виконувати ту роботу, яку вміє. І будуть вам реформи, децентралізації, світле майбутнє. Головне – почати і не зупинятися. ...Організатори Міжнародного джазового фестивалю JazzBez вигадали неймовірне: повезти до звільнених міст на Сході джазових музикантів. Музика Свободи, мовляв, лунатиме на вільній землі. Бюджету для цього проекту нема. Наче потрібно небагато (джазмени навіть погодилися виступати безкоштовно), але з комерційними спонсорами і меценатами сьогодні сутужно. Саме тому ми з однодумцями

вирішили запустити кампанію зі збору коштів на платформі Спільнокошт. Скажу відверто, йде туго. Маю великий досвід роботи над благодійними та громадськими ініціативами, і був впевнений, що таку круту ідею точно підтримають. Однак... Мій близький друг каже: «Куди? Ну куди-и-и?! Куди ви тих джазменів везете? Перед «ватниками» принижуватися?» І він, безумовно, має всі підстави розмовляти зі мною таким тоном. Бо картинка, яку ми бачимо в Інтернеті й на телеканалах, ілюструє «вату головного мозку» великої частини мешканців Донбасу. Ілюструє, пояснює, декларує і таким способом утверджує. Неважливо, чи це професійно й за журналістськими стандартами зроблений репортаж ТСН, чи нашвидкуруч написаний пост ура-патріота, чи теоретичні роздуми «голів, що говорять». Усе одно картинка та сама. Чи схожа. Чи за мотивами. Це пропаганда у військовий час. І, ясна річ, це потрібно. А, з іншого боку, там, під Донецьком, живе інший мій близький друг. Кажу йому: «Бери дружину, доньку, ки-

тенденції • захоплення

дай все та їдь сюди. Хату знайдемо!» Він відмовляється. Знаєте, що каже? Каже: «Душу не перевезеш». Надсилає фотки: «Стріляли ті твої, «атошники», про яких ти прес-релізи розсилаєш. Стріляли з українського, з вашого боку». Просить не ображатися, каже, що все одно мене любить. Але АТО для нього – карателі. Він дивиться перший канал російського телебачення. І живе у професійно створеному ними інформаційному полі. І чого я можу від нього вимагати? На дитячому ліжечку його доньки – залишки стелі будинку, який він зводив своїми руками. Наголошу: звичайний актор сам будував будинок для своєї сім’ї. І в нього стріляли. З українського боку. Принаймні, так каже телебачення. Чи може він толерувати мої пресрелізи про збір коштів? Мої близькі друзі, якби зустрілися, не мали б про що говорити. Вони одне одному не повірили б просто. Ось тому ми веземо джаз на Схід. Один з авторів цієї ідеї каже: «Так ми будемо зшивати країну». Смішно? Наївно? Неефективно? Не знаю. Можли-

во, смішно. Може, наївно. Мабуть, неефективно. Але, як казала інша мудра жінка: «Якби бізнес і влада 23 роки скидались на культуру, то сьогодні не скидалися б на бронежилети». І це правда. Джаз – це гра. Джаз – це Музика

Свободи. Джаз – це усмішка чогось правдивого. Там, де сьогодні табула раса, де через цю трагедію все має шанс початися знову, потрібно починати нове – чесне, красиве (!), справжнє, потрібне, змістовне. Музика не поділяє, а єднає. Вона повинна лунати

там, де лунали вибухи. Так, як у блокадному Ленінграді. Люди потребують краси. Це їх рятує. Тому ми веземо джаз до Слов’янська і Краматорська. Володимир Бєглов

тенденції • захоплення

Шлях до успіху – знання й довіра

Дорога до успіху в кожного своя: хтось сподівається на фортуну, хтось на впливових друзів, які «потягнуть» за собою вгору, ще хтось – на вміння вдало купити чи продати. А є й такі, хто робить ставку на свої знання і добрячу частину життя витрачає на те, аби їх здобути. Саме до таких людей і належить відомий стоматолог та лектор Олександр Фецич. Це вже зараз він їздить по світу з авторськими лекціями, проводить майстер-класи та курси, його статті публікують у журналах далеко за межами нашої країни. Це сьогодні він навчає інших стоматологів усьому, що знає сам. А колись його шлях до успіху розпочався з медичного університету, по закінченню якого Олександр зрозумів: для того, аби бути справжнім професіоналом, потрібно значно більше знань та досвіду. Тому й розпочав пошук джерел інформації: літав на курси до Італії, знайомився та спілкувався з лікарями України та світу. Навчався, працював, вдосконалювався з головною метою – стати професіоналом і разом з тим збільшити кількість людей з гарними усмішками. Зараз Олександр Фецич – не просто теоретик, який знає, як правильно лікувати і може про це розповідати, він – практикуючий лікар, який щодня приймає пацієнтів. Та навіть цей, на перший погляд, рутинний процес йому вдалось зробити цікавим. Раніше, переступивши поріг кабінету стоматолога, людина зазвичай навіть не знала, що її чекає. Адже раніше ми не могли наперед побачити, як виглядатиме усмішка після втручання лікаря. Зараз завдяки сучасним технологіям, знанню

історія успіху

законів естетики і творчому підходу до своєї справи, кожен пацієнт вже за деякий час може «приміряти на себе» нову усмішку, на власні очі поглянути, як вона виглядатиме. Це, без сумніву, викликає довіру та є, мабуть, найкращою гарантією якості. «Пацієнт зазвичай не може купити стоматологічні послуги, як готовий продукт, перш за все він купує знання та вміння лікаря, а вже потім – технічну базу, матеріали тощо. Тому й довіра до вашого лікаря – це найголовніше», – каже Олександр. Він вважає себе диригентом, який займається відновленням не лише естетики, але й функціональності та разом зі своєю командою досвідчених фахівців досягає запланованого результату. Разом з тим, Олександр Фецич ділиться набутим досвідом та знаннями з іншими лікарями, усвідомлюючи свою відповідальність, адже від нього залежить те, наскільки кваліфіковано лікарі виконуватимуть свою роботу в майбутньому. Якщо вчитель допустить помилку, то його підопічні можуть помножити її в сотні разів. Але Олександра це не зупиняє, він впевнений у своїх знаннях, впевнений в якості своєї роботи. Він бачить щодня своїх задоволених пацієнтів зі здоровими зубами та чарівними усмішками. Це як ніщо інше свідчить про те, що він на правильному шляху. В планах є також і створення власної клініки, де діятиме учбовий центр для стоматологів, які хочуть йти в

Запорука успіху в естетичному відновленні – знання законів естетики та ретельне планування. ногу з часом, розвиватись та обмінюватись знаннями. Хтозна, може, і ваш стоматолог вдосконалював свої навики на майтер-класах Олександра Фецича? На цьому етапі історія успіху молодого і талановитого стоматолога Олександра Фецича аж ніяк не закінчується. Дуже тішить те, що попри заманливі пропозиції працювати закордоном, Олександр залишається в Україні. І саме тут попереду на нього чекають нові горизонти, нові досягнення. Працювати на благо своєї країни та її людей – ось що можна назвати справжнім патріотизмом, який так потрібний нашій державі.

Сян: у тому місці, у той час У рибалок часто бувають ситуації, коли від улюбленого процесу вони чекають неймовірних емоцій та вражаючого результату, а у підсумку ловлять облизня. Інша справа, коли ні на що особливо не сподіваєшся, а отримуєш рибальський ріг достатку. Взагалі, риболовля загалом, і нахлистова зокрема, непередбачувана. Крок за кроком, долаючи метри по коліна чи до пояса у воді, тихенько наближаєшся до чергової ями, що приховує в собі трофейних форелей чи харіусів. А може там зачаївся дунайський таймень, який готовий вкотре обірвати делікатні волосіні нахлистовиків? Мрії… 18 листопада, сидячи на кухні з келихом бургундського вина, ми з Арсеном, моїм товаришем по нахлисту, змінили якусь світську тему. «А давай махнемо в неділю на Сян, – запропонував я. – Там зараз можна упіймати крупного харіуса на суху мушку». Суха мушка – це Арсенова слабість. Ну, не любить він німф; хоче бачити вихід риби, її атаку. В одну мить його обличчя змінилося, загорілося, як і обличчя наших дружин. Вони перезирнулися між собою, однак досить швидко «забули» про цю розмову – від нас багато чого можна чекати, але точно не такого подвигу. Ми вже не раз їздили до Польщі: наприкінці весни організували триденний тур на Дунаєць, а посеред літа вискочили на Сян. Одна справа –

літо, і зовсім інша – початок зими. Отот почнуться морози зі снігами, про який нахлист можна говорити? Ми й самі це чудово розуміли. Влітку можна було ловити в одних лише шортах і адекватному взутті навіть під проливним дощем. А от змокнути і змерзнути наприкінці листопада – перспектива невтішна навіть для таких відчайдухів, як нахлистовики. Тому ми вирішили, що поїдемо до Польщі, якщо дозволить погода, а з дружина-

рибалка • захоплення

ми питання вже якось вирішимо. Не те, щоб поїздка була витратною в фінансовому плані (якщо їхати зі Львова автомобілем чотирьом людям, то мандрівка обійдеться в 350 гривень, включно з бензином, страхівкою на авто, денною ліцензією та ситним обідом у польській кнайпі), просто чергова наша авантюра вже могла трішки і засмутити наших половинок. А коли дружина сумна – жодна риболовля не на радість.

> Сян: у тому місці, у той час > Оскара! Оскара! Минуло кілька днів. Я розтрубив про кількість вакантних місць знайомим нахлистовикам. Відгукнувся Сашко з Ужгорода, який почав займатися нахлистом цього року. Він вже взяв участь в ряді семінарів та фестивалів, був гостем на змаганнях, хоча досить швидко освоїв процес та техніку, тож міг би й сам брати участь у чемпіонаті чи кубках. Ми планували, що він приїде автівкою до Львова, звідки ми вже його заберемо. І все б нічого, тільки прогнози погоди не тішили: вже з вечора п’ятниці Підкарпатське воєводство (аналог нашої області) поливають дощі. Все ж вирішую зробити контрольний дзвінок до Павла, який охороняє спеціальну нахлистову ділянку на Сяні та продає ліцензії. «У нас все добре, погода нормальна, харіуса багато», – сказав Павел. Якщо у понеділок надія поїхати до Польщі просто жевріла, то в суботу зранку вона вже горіла вогнем. Одначе виникли проблеми. Зважаючи на прогнози погоди, Арсен логічно відмовився від поїздки і намітив собі інші плани. Але, як виявилося, зробив він це трішки зарано. У той же час до мене зателефонував Михайло з Міжгір’я, Закарпатської області. Міша – багатогранна особистість, яка крім нахлисту полюбляє гасати горами на позашляховиках. Ми з ним познайомилися кілька років тому на Ріці – одній з найкрасивіших річок Закарпаття. Після цього зустрічалися на різних турнірах, що проходили в цих прекрасних краях. Міша – надзвичайно добра та гостинна людина, майстерний нахлистовик та вмілий мухов’яз. Я нечасто копирсаюся в чужих флайбоксах, але для Міші роблю «виняток»: його витвори займають найпочесніші місця в моїх коробках. Його дзвінок був якраз вчасним – поїздка висіла на волосинці. Ми швидко узгодили всі деталі та вирішили, що хлопці приїдуть до Львова десь о пів на третю ночі, заберуть мене і візьмуть курс на кордон. Такий ранній час виїзду пояснити можу тим, що «дорога» до прикордонної Смільниці, без жодних сумнівів, отримала б Оскара в будьякому фільмі жахів. Вона не витримувала жодної критики, її не ремонтували, мабуть, з часів Австро-Угорської імперії. Саме тому туди мало хто їздить і кордон практично завжди порожній. До того ж, це найкоротший шлях до Сяну. Можна було їхати на інші пункти перетину кордону, зокрема через Перемишль, значно кращою дорогою, але довелося б вистоювати в черзі невідомо скільки часу, ще й робити 50-кілометровий гак.

рибалка • захоплення

> Сян: у тому місці, у той час >

Яма без риби Чи то ми були надто сонні, чи то дорогу трішки підлатали, але до кордону доїхали без пригод та падінь в ями. На самому пункті перетину було по-нічному тихо. Українську ділянку проїхали так само спокійно, а от на польській почалися неприємності. Митники і прикордонники дуже довго перевіряли наші документи, запрошення та страхування. Вони перепитували нас невідомо для чого потрібну інформацію – те, що ми їдемо витрачати гроші, які у підсумку підуть їм же на зарплату, схоже, не цікавило. Врешті-решт, тубуси та вейдери у багажнику поляків не переконали – треба було їхати на детальний огляд у спеціальний ангар з ямою. Поки стражі кордону марно шукали під колесами блоки сигарет та пляшки з горілкою, ми задивилися на нічне небо. Неймовірно, але нам здалося, що блиснула зірка, а потім ще кілька. Невже прогнозам погоди справдитися не судилося? Але помріяти про це не дали працівники ангару, які закликали нас до середини і попросили витягнути

всі сумки та тубуси. От вони – недоліки малих пунктів пропуску. Через те, що там мало автівок, людям стає сумно, тож вони і вигадують різного роду перешкоди для туристів. Та байдуже – ми виїхали на рівненьку польську дорогу, яка тихо вела нас між невеличкими селами до мети. Правда, спершу слід було заїхати в Лєско – містечко, що розташоване на Сяні, але вже нижче того місця, де ми планували рибалити. Справа в тому, що Павел захворів і з дому намагався не виходити. Була лише сьома ранку, але чекати більше ми не могли. Ясна річ, Павел з розумінням поставився до ранніх візитерів і виписав нам необхідні ліцензії. Звичайно, щирих українців зацікавить, а що ж буде, якщо ловити на Сяні без ліцензії? Там же річка велика, можна десь «заникатися» чи ще якимось чином стати непомітним для охоронців. По правді, не знаю і навіть знати не хочу. Оці постійні намагання ошукати чи розвести, з якими ми постійно стикаємося в Україні, вже так набридли, що хоча б в Польщі можна

рибалка • захоплення

відчувати себе вільною людиною, яка знає, що за гроші вона отримає якісні послуги. Усе ж доводилося чути, що на спеціальній ділянці на Дунайці один із місцевих мешканців під час нересту форелі забрав одну чи дві риби у сумку. Такий страшний злочин не залишився без уваги охоронців, і в підсумку горе-рибалку чекав просто космічний навіть як для Польщі штраф. І це при тому, що в Дунайці великої (навіть трофейної риби) в сотні чи навіть тисячі разів більше, аніж в середньостатистичній ріці українських Карпат. Ті, хто мав щастя рибалити на цій ріці, не дадуть збрехати. Саме тому українські нахлистовики ратують за те, щоб і в нашій країні риболовлю здійснювали відповідно до ліцензій. Поки ми не перейдемо на європейську модель забезпечення та відтворення природних ресурсів за допомогою внесків чи оплат, доти будемо розказувати внукам про те, що було колись. Ростислав Ящишин Продовження – у наступному номері

І Ти про це знаєш, чи не так? Тобі характерні особливі риси та погляди, які вирізняють Тебе серед інших. Але чи знаєш, що Твої очі теж унікальні? Саме так – Твої очі наділені власними особливими якостями, які роблять їх тільки Твоїми. Проте, іноді, ці особливості можуть бути причиною погіршення зору і тому Тобі доводиться користуватись окулярами чи контактними лінзами. Існує альтернатива – лазерна корекція зору. Уяви своє життя без відчуття дискомфорту, остраху забути чи пошкодити оптику, постійних витрат на лінзи і розчини. Уяви можливість вільно робити усе, що Тобі заманеться. Ось що Тобі може дати лазерна корекція зору. На перший погляд, процедура лазерної корекції може видатись небезпечною. Насправді лазерна корекція – одна з найбільш безпечних процедур, не болісна та короткотривала. Скоріш за все, коли Ти побачиш результати лазерної корекції зору, Ти пошкодуєш, що не наважився раніше. Якщо Твої очі такі унікальні, чому Ти повинен обирати технологію, стандартну для всіх? Якщо Ти обираєш лазерну корекцію зору, обирай технологію, яка враховуватиме унікальні особливості саме Твоїх очей.

OptiLASIK™ здійснить Твою мрію і забезпечить чудовий зір – саме такий, який Ти хотів. OptiLASIK™ враховує унікальну кривизну рогівки Твого ока і змінює її форму, наближаючи до ідеальної. OptiLASIK™ – покращить якість Твого зору і забезпечить найбільш оптимальний стан Твоїх очей. Ліцензія МОЗУ АВ № 282476 від 26.02.2014 р.

Пісні «Піккардійської Терції» здатні рятувати життя Учасники знаменитої вокальної формації «Піккардійська Терція» не раз розповідали про те, що їхні пісні сприяють швидшому одужанню. Відома також історія жінки, яка під позитивно-заспокійливе багатоголосся «піккардійців» народила трійню! А от про те, що музична творчість «Терції» здатна рятувати людські життя, співаки повідали вперше – «Егоїсту». Історія трапилася в Ужгороді. На світанку «піккардійці» приїхали до столиці сонячного Закарпаття – увечері мали дати концерт у місцевому музично-драматичному театрі. І тут, проїжджаючи біля моста через річку Уж, хлопці помічають тривожну картину: з моста униз збирається стрибнути молодий парубок… Бус співаків умить зупинився – і двоє Андріїв, Капраль і Шавала, кинулися рятувати відчайдуха. На щастя, встигли. Та хлопчина був у вкрай нестабільному емоційному стані: поговорити з ним ніяк не вдавалося. Учасникам «Терції» нічого не залишалося, як викликати швидку. Коли приїхали медики, «піккардійці» розповіли їм про побачене. А на прощання попросили передати хлопцеві їхній альбом, на згадку. Увечері того дня в Ужгороді з аншлагом пройшов концерт «Піккардійської Терції». Дві години якісного акапельного співу зарядили позитивом сотні ужгородців. А от самі артисти відчували неспокій: з голови усе не виходила ранішня пригода. Тож після виступу «піккардійці» зателефонували у лікарню. Те, що почули, підбадьорило: хлопець прийшов до тями, заспокоївся. Більше того – просив передати «Піккардійській Терції», що намагатися кинутися з моста більше не буде і що їхні пісні неодмінно допоможуть йому пережити нерозділене кохання. Фото Ірини Баранської-Вороніної

Затишок у кожному м2 Напевно немає болючішої теми для українця, ніж курс валют. Іноземна валюта росте з кожним днем, а разом з нею – і ціни: на продукти, на послуги, на бензин, і, звісно ж, на нерухомість. Саме тому молодим сім’ям доводиться шукати найоптимальніші варіанти: і щоб ціна не «кусалась», і щоб пла-

нування практичним було, і щоб з будматеріалів якісних збудоване. Разом з ними і редакція журналу «ЕГОЇСТ» вирішила поцікавитись новинками на ринку нерухомості. Дуже зацікавила пропозиція від компанії «Затишний дім». Сама її назва спонукає пошукати більше інформа-

оселя • суспільство

ції. Бо ж кожна сім’я, обираючи свою майбутню оселю, прагне комфорту та гармонії. Саме в затишне родинне гніздечко хочеться повертатися щодня після роботи. Туди, де довгими зимовими вечорами буде тепло і радісно. Де за великим круглим столом збиратимуться друзі та родичі, разом святкуватимуть дні народження та Но-

вий рік. Де по теплій підлозі бігатиме щаслива дітвора. Власний дім – це ідеальний початок спільного майбутнього молодої сім’ї. Тому його вибір – одне з найвідповідальніших рішень. Розпочали ми, звісно, з ціни, бо це, як не крути, у наш час найважливіше. Вартість однокімнатної квартири загальною площею 42м2 = 222 600 грн, а двокімнатної квартири загальною площею 64 м2 = 339 200 грн. Ціна приємно вражає – 5 300 грн/м2. А все тому, що продають квартири за собівартістю. Ціна є фіксованою. Та ще й діє система лояльності до клієнтів – є можливість відтермінування повної сплати до двох місяців. А перших клієнтів тут ще чекає і приємний подарунок – 1 метр квадратний безкоштовно.

Звичайно ж, не менш важливою є безпека житла, бо по-справжньому затишно може бути тільки в тому домі, де ти не боїшся за своє здоров’я. На жаль, ми чули про багато випадків, коли будинки споруджують з неякісних матеріалів. Але житловий комплекс «Затишний дім» зводили за європейськими стандартами будівництва, що гарантує його надійність. А це означає, що і з високоякісних матеріалів та із застосуванням інноваційних технологій у будівництві. Та й планування квартир зручне і практичне – тут на великій кухні молоді господині почуватимуться комфортно, а в просторих кімнатах затишно розміститься багато гостей. Це буде будинок каскадного типу, оснащений зеленими терасами

– а що може бути кращим за власний куточок раю в тебе вдома? До того ж, кілька років чекати на нього не доведеться – за 6 місяців будівництво від А до Я. Єдине, з чим варто поспішати, – купівля, адже кількість квартир обмежена – їх всього 76. Залишилось дізнатись лише, де ж буде розташований цей житловий комплекс «Затишний дім». А розташування його дуже зручне – в центральній частині міста Винники, неподалік від Львова. Прекрасне тихе містечко, куди можна втекти від шуму великого міста. Декілька хвилин на авто – і ви вже у Львові. І для громадського транспорту тут дуже зручна розв’язка. Якраз те, що потрібно для молодої сім’ї – свій власний затишний дім! Зоряна Крачковська

оселя • суспільство

У Львові з`явилася 3D-стоматологія! Лікування за один візит! 3D-стоматологiєю на Заходi вже нікого не здивуєш, а от в Україні ця технологія з’явилася вперше. У чому ж полягає її унікальність? CEREC-технологiя – це інноваційна система виготовлення керамічних коронок, пломб, вiнiрiв (пластинок, що заміщують верхній шар зубів). Основними її перевагами є надзвичайна точність, надійність та значна економія часу пацієнта порівняно з традиційними технологіями лікування. Уявіть, що вам потрібно поставити коронку. Спочатку лікар зніме відбитки із зубів. Під час наступного візиту поставить тимчасову коронку і знову доведеться зняти відбитки вже для постійної. За кілька днів необхідно прийти до стоматолога для фіксації постійної коронки. За

потреби, доведеться провести корекцію. Це ще одне відвідування. А тепер уявіть, як це відбувається з 3D-технологією CEREC… Лікар виготовить коронки, не виходячи зі свого кабінета! Задіявши спеціальну камеру, виведе тривимірне оптичне зображення зуба на монітор. На ваших очах змоделює його реставрацію на екрані. Потім фрезерувальний блок виточить її зі спеціального керамічного блока. Готову реставрацію фахівець зафіксує безпосередньо у роті. Готовий результат лише за 1 візит! Соломія Сочинська Стоматологічна клiнiка «Рiкота» першою в Україні впровадила таку технологію. «3D-технологiя дасть змогу швидко, якісно та з максимальною зручністю задовольнити всі вимоги пацієнта, який прийшов до нас за гарною усмішкою, – каже керівник клiнiки Андрiй Рiкота. – За бажання, покажемо йому увесь процес виготовлення реставрації. Результат неодмінно порадує високою естетикою та довговiчнiстю, адже у процесі виготовлення зубної реставрації вплив людського фактора зведений до мiнiмуму, завдяки чому вдається досягнути надзвичайної функцiональностi та майже стовідсоткової схожості зi здоровими зубами. Та й ціна коронки буде значно нижчою, адже ми тепер маємо власну лабораторію».

здоров’я • захоплення

Час на вагу золота? Моделювання Виготовлення

Сканування

КОРОНКА·ВКЛАДКА·ВІНІР

лише за ОДИН візит

Унікальна 3-D технологія CEREC м. Львів, вул. Володимира Великого, 31 +38 (032) 234 02 14, 234 02 15 office@rikota.com.ua www.rikota.com.ua ПП “Рікота”. Ліцензія МОЗ України серія АГ № 603189 від 01.09.2011

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ`Я

відпочинок А ви вже розпланували свята? Знаєте, куди поїдете і що робитимете? Якщо ні, то далі наші поради саме для вас. Цього року ми звузили коло та пропонуємо вам не 10, а всього 5 найбільш топових місць для вдалої зустрічі Нового 2015 року Зеленої Вівці.

1. Мілан, Італія Розпочати ми вирішили зі столиці європейської моди. Як ви вже здогадалися, у Мілані зустріч Нового року і всі пов’язані з нею заходи будуть модними, трендовими та сповненими багатьох цікавих моментів. Зараз місто готується приймати впродовж року Світову виставку EXPO 2015, тому і цей вечір, та і цілий рік для міста будуть особливими. На центральній площі поряд з головним собором Мілана Дуомо вже стоїть новорічна ялинка. Це і буде

осередком загальноміського святкування, а вражаючий феєрверк обіцяють запускати з площі Кастелло, розташованої перед однією з найцікавіших міланських пам’яток архітектури – замком відомого роду Сфорца. Святкову ж вечерю більшість путівників пропонує забронювати у модному luxury ресторані-клубі Just Cavalli. Тут і повечеряти можна смачно та вишукано, і потусуватися на найвищому рівні, тому не доведеться їхати з одного місця до іншого посеред Новорічної ночі.

тенденції • відпочинок

2. Сідней, Австралія Основна атракція тут у Новорічну ніч – це видовищний та, як обіцяють нам організатори, найбільший у світі новорічний салют над Сіднейською затокою та Harbour bridge. Кажуть, подивитися на нього збереться близько мільйона осіб. Уявіть тільки! А якщо не бажаєте перебувати безпосередньо у цьому святковому шумі та гамі, варто придивитися до можливості спостерігати за яскравим шоу з палуби одного з численних кораблів, які пропонують смачні наїдки та круїз затокою під звуки салютів. А у випадку, якщо хочете бути в самому центрі всього у вишуканій атмосфері – для вас свої двері готова відчинити славнозвісна Сіднейська опера з її панорамними видами та концептуальними ресторанами, а також серією передноворічних концертів. Проте, обираючи цей варіант, майте на увазі, що святкування Нового Року в Сіднеї має всі шанси стати найдорожчим у вашому житті: тільки за візу в Австралію треба заплатити $ 300, авіаквитки ж коштуватимуть не менше $ 2000.

тенденції • відпочинок

> тенденції >

3. Берлін, Німеччина Святкування Нового року у столиці Німеччини почнеться досить рано – ще вдень тут матиме місце 39 щорічний пробіг поряд з Грюнвальдом, який складається з кількох маршрутів довжиною 2, 4, 6, 10 та 15 км. Проте це лише забавка. А от справжня забава з нагоди Сильвестра (так у Німеччині називають Новий рік) розпочнеться ввечері біля Бранденбурзьких воріт. Більш ніж мільйонна компанія охочих святкувати, потужний феєрверк, сцена з 17 ді-

джеями та 5 танцмайданчиками – це далеко не повний перелік усього, що чекає на вас, якщо ви приєднаєтеся до однієї з найбільш запальних вечірок не лише Європи, але й світу. А ще організатори обіцяють, що вона буде найбільшою, адже під святкування відвели площу завдовжки близько 2 км – від згадуваних вже Бранденбурзьких воріт до Колони перемоги. А якщо ви хочете подивитися на феєрверк з найкращої точки та місця, де не так людно, варто заглянути у парки Кройцберг або ж Фрідріхсхайн.

4. Маямі, США Сонце, море, пляж, вечірка. Так приблизно виглядатиме святкування Нового року на South Beach у Маямі. Вечірка у Lummus Park стартує о 21.00 і триватиме, як обіцяють до 2.00 ночі. Також цьогоріч Маямі замахнулося на другий за масштабом після Нью-Йорка феєрверк на Західній півкулі. Також кожен клуб міста прагне зробити святкування незабутнім, тому готує якусь особливу програму. Звісно, якщо ви після 2 ночі захочете продовжити святкування у більш закритій, проте не менш гарячій та запальній атмосфері, про це краще потурбуватися заздалегідь. Ціни на різні вечірки у різних клубах коливаються в середньому в рамках $65-200.

тенденції • відпочинок

> тенденції 5. Дубаї, ОАЕ Про це місто тепер ми чуємо все частіше. Воно і не дивно, Дубаї святкують усі свята з однаковим розмахом, помпезністю та насиченістю, тому сумувати тут не доведеться навіть на Різдво. Проте Новий Рік – це щось ще особливіше. І, мабуть, головний привід до найбомбезнішої вечірки цієї частини світу. Центром святкування у цьому близькосхідному місті стане найвища будівля на планеті – Burj Khalifa. Саме довкола неї і матимуть місце всі атракції найголовнішої новорічної вечірки Близького Сходу. Басейн перед хмарочосом і славнозвісні танцюючі фонтани стануть частиною великого водно-вогняного шоу з феєрверками та музикою. А поряд розташують екран завдовжки 210 м, щоб кожен, хто перебуватиме поряд, міг побачити усе неймовірне та захоплююче дійство крупним планом. Проте вражаючі феєрверки та святкування матимуть місце не лише біля головної споруди країни, але й поряд з такими всесвітньовідомими орієнтирами, як острів The Palm Jumeirah та готель Burj Al Arab. І, звісно ж, ніколи з моди не вийде зустріч Нового року в Лас-Вегасі на знаменитій The Strip, Нью-Йорку на Times Square, а також у Парижі біля Ейфелевої вежі. Тож, замовляйте квитки, бронюйте готель, і щасливого Нового року! Остап Процик

тенденції • відпочинок

Кілька різних Китаїв Про те, хто є батьком, а хто – дітьми, або хто поганий/добрий у цьому матеріалі не йтиметься – автор пропонує подорож цими трьома місцями – Китаєм, Гонконгом і Тайванем – у якості туриста. Роблячи висновки про місце лише з власного досвіду, і зовсім не торкаючись політики. Майже не торкаючись. Своє знайомство з Азією я почав з Тайпею, cтолиці Тайваню, прилетівши туди у складі робочої делегації. За тиждень вдалося побачити небагато, але можу сказати точно: червень – не найкращий час, щоб подорожувати на Тайвань, бо якраз починається сезон

дощів і спеки. Звичайно, всюди працюють кондиціонери, але 35-38°C надворі – це занадто. Тайванські колеги, влаштувавши оглядову екскурсію містом, підняли на відому будівлю міжнародного фінансового центру Таіpеі 101 і, звичайно, пригостили вечерею з лобстерами й суші. Пізніше я роззнайомився з сином президента компанії-партнера. У нього було європейське (не тайванське) ім’я Марк, він навчався в Голландії та Англії, після чого повернувся на батьківщину допомагати батькові з бізнесом. Певна річ, він і решта тайванських колег вільно володіли англійською, якою ми і спілкувалися. Вони розповідали

подорож • відпочинок

про свою «нелюбов» (або, як вони самі дипломатично кажуть, «різницю в інтересах») до Китаю. Якщо двома словами, то Тайвань хоче повної незалежності, а Китай їх не відпускає. І різниця між людьми колосальна – не тільки у знанні мови, добрій освіті, прагненні до демократії. У мене склалося враження, що тайванці не ототожнюють себе із Китаєм. Коли мій колега запитав, як можна потрапити на ринок із підробними «айФонами», наші тайванські друзі майже образилися і заявили, що це не Китай, тут, у них, можна купити тільки оригінали. Це правда: крізь вікна таксі було видно вітрини Chanel, Louis Viutton, Apple. А на по-

> кілька різних китаїв > личках в супермаркетах – лише оригінали і за відповідною ціною. Таксі та метро – найзручніші види транспорту в Тайпеї. Дороги переповнені роверами та маленькими мотоциклами – і мені щоразу здавалось, що хтось із них обов’язково вріжеться в авто. Із Гонконгом у мене давні та дружні стосунки. Вперше я побував там з робочим візитом кілька років тому, і пам’ятаю, як він мене вразив. Поперше, своїми масштабами – у Гонконгу все дуже велике: аеропорти, виставкові центри, базари, торговельні центри, площі. По-друге, унікальним поєднанням західної та східної культур майже в усьому: починаючи з архітектури – і до стилю життя людей. Мені дуже пощастило з гідом – першого ж вечора у Гонконгу мій колега, досвідчений мандрівник, який знав місто дуже добре, провів екскурсію. Ми піднялися на Пік Вікторії – це найвідоміше місце у Гонконгу, з якого відкривається неперевершена панорама на

місто. Ввечері з 550-метрової висоти Піку місто перетворюється на мільйони різнокольорових вогників. Наступним пунктом призначення був нічний ринок на Темпл Стріт, розташований у Каулуні. Це чудове місце, щоб знайти сувеніри для друзів, а також… поторгуватися. Якщо добре постаратися, можна зменшити ціну в кілька разів! Тут можна знайти підробки всього. Хоча поруч є і фірмові магазини. Щоб повечеряти, серед усього розмаїття ми, звісно, вибрали китайський ресторанчик. Тоді я вперше побачив «церемонію» подачі качки по-пекінськи від початку до кінця. Так, це саме церемонія, адже ще кількасот років тому рецепт розробляли для китайських імператорів. Окрім самої качки, яку кухар особисто нарізає при вас, подають перепічку з тонкого тіста, салат і соус. Треба загорнути тонкі шматочки качки у перепічки, як шаурму, додавши інші інгредієнти за смаком. Гонконг – недешеве місто, тому приготуйтесь витратити на вечерю у доброму ресторані до

$50. Ми жили біля Таймс Сквейр (до питання, де Схід перетинається із Заходом, а також, як Велика Британія вплинула на розвиток Гонконгу після 150-річної колонізації). Це площа з великим годинником і десятиповерховим (чи навіть вищим) торговим центром. Родзинка Таймс Сквейр – дизайнерське оформлення. Залежно від пори року над головами людей, які зазвичай призначають на Таймс Сквейр зустрічі, можуть з’явитися сотні парасольок або безліч квітів. А одного разу там побудували театр ляльок і величезну мапу світу, створену з тисяч маленьких магнітиків. На кожному з них були зображені місця з усієї планети. Наприклад, на місці України були жовто-блакитні поля, на місці Голландії – тюльпани. Іншого дня ми вирушили на маленький острів на поромі. Окрім знаків на пляжах, що там водяться акули, ми бачили кілька маленьких готелів з пафосними назвами типу «Сан Тропе

подорож • відпочинок

> кілька різних китаїв

делюкс». Там же ми натрапили і на маленький храм. Людей у ньому зовсім не було – лише дві наглядачки і статуї драконів. Вертаючись у місто, я помітив, що біля багатьох магазинів на центральних вулицях люди виставляють корзинки з фруктами і свічками. Пізніше я дізнався у своїх китайських друзів, що таким чином люди висловлюють подяку вищим силам. Ось кілька експрес-фактів про Гонконг: З аеропорту до центру міста можна добратися за 30гкд автобусом, а не за 100гкд електричкою. Треба просто мати ці 30 гонконгських доларів при собі, без решти, бо в автобусі її не дадуть. У Гонконгу в хостелах краще не жити, варто витратити трохи більше грошей і зняти номер у готелі. Хостели, м’яко кажучи, не дадуть відчуття безпеки. Це місто сніданків: величезною популярністю користується різна здоба – це, до речі, чи не єдине, що об’єднує і Китай, і Гонконг, і Тайвань. У місті багато парків із водоспадами і живими черепашками. Навіть у сантехніків

є «айФони». Китайське пиво «Чінтао» дуже смачне. У гонконзькому метро десятки виходів, приготуйтесь блукати. У Гонконгу немає зірок – небо затягнуте потужним смогом. Возити друзям краще не магнітики, а сушені манго аджі ічібан. Масаж ніг – це найпрекрасніше, що може статися після довгих прогулянок. Любов до масажу – це ще одна спільна риса. Ви високий блондин? Тоді будете зіркою в Гуанчжоу, Китай. Це не жарт – приготуйтесь до загальної уваги. На вас будуть дивитися у метро тисячі очей, з вами будуть фотографувати маленьких дітей, на вас будуть тицяти пальцями. Скажу чесно, це напружує… перші дні, а потім цього не вистачає. Все-таки тішить самолюбство той факт, що ти особливий, і так вважають мільйони людей. І що, коли ти в зоопарку, через тебе піднімають ціну на вхідний квиток, бо окрім панд і кенгуру буде принаймні одна біла людина. У клубах вас будуть пригощати напоями. Єдине місце, де не звертатимуть уваги на колір шкіри – це ринки.

подорож • відпочинок

На ринках – тільки бізнес. Приготуйтеся до того, що персонал в готелі не говоритиме англійською. Ідеальний варіант – якщо буде проходити хтось із постояльців, хто говорить і китайською, і англійською. Аби добре поїсти, говорити узагалі не треба – можна наїстися від пуза і всього за 10 юанів (це приблизно 10 грн), просто ткнувши пальцем у їдальні на страву, яка вам подобається. Любов до височенних будівель присутня і у Китаї, і на Тайвані з Гонконгом. Так, у Гуанчжоу потрібно лізти на 600-метрову Кантонську вежу. Якщо подорожувати машиною з Китаю в Гонконг, можна побачити диво-міст – В’юнкий міст Китаю. Він побудований, щоб облегшити перехід з лівобічного руху на правосторонній. І це далеко не єдина відмінність між Китаєм і Гонконгом. Останні події – як от демократичні протести – тому підтвердження. Тайвань підтримує прагнення незалежності Гонконгу, тому, хтозна, що станеться у найближчому майбутньому – разом і батька легше бити… Майк Холманських

Одразу на думку спадає лише один центр – «Медіостар». Він є лідером у наданні таких послуг як:

Побутує думка, що вродливими не народжуються, а краса – це, швидше, річ набута. Вона неможлива без гармонійного поєднання з внутрішньою харизмою. Адже й справді, можна загубити красу, втратити її у швидкоплинності часу або довершити кожну деталь, витончити кожну рису і сміливо йти назустріч власному віку, не боячись будь-яких змін. В такому разі хочеться довірити себе у руки професіоналів, когось, хто б не тільки якісно виконував свою роботу, а й розумів і насамперед відчував наші маленькі прикрощі, які заважають нам у повсякденному житті.

Лазерна епіляція. Фотоепіляція. Фотоомолодження. Видалення пігментації. Видалення судин. Лазерне лікування акне. Косметологія обличчя. Косметологія тіла. Чому саме «Медіостар»? По-перше, тільки у цьому центрі є найновіше обладнання, таке як BBL Sciton та Light Sheer, з допомогою якого кожна процедура буде ефективною та безпечною. Подруге, центр «Медіостар» вирізняється індивідуальним підходом до кожного з гостей закладу та високим професіоналізмом. По-третє, завітавши сюди, ви можете бути впевнені, що на вас не зекономлять, адже у роботі фахівці центру використовують тільки найкращі препарати та косметику провідних брендів. По-четверте, тут не просто охайно, а ідеально чисто.

Неможливо не згадати про новітню унікальну систему BBL Sciton. Єдина така на Західній Україні знаходиться у центрі лазерної епіляції та косметології «Медіостар». Апарат пройшов десятки років досліджень та тестувань у Стенфордському університеті. Завдяки цьому апарату можна позбутися таких судинних патологій як судинні зірочки, судинні сіточки, купероз та винні плями. А також за допомогою BBL Sciton можна видалити пігментацію та суттєво зменшити вугровий висип. Таємниця приладу – у широкосмуговому світлі, яке проникає в глибокі шари шкіри і комплексно усуває декілька проблем, а також уповільнює процес старіння. Тепла атмосфера центру «Медіостар», ароматна кава з цукеркою та ввічливі усмішки персоналу не залишать вас байдужими! Завітайте та переконайтесь!

м. Львів, вул. Огієнка, 4. Телефони: +38 (067) 844 05 05, +38 (032) 253 05 05 www.mediostar.ua

краса • відпочинок

рецепт:

Яблучний чатні

Чатні – лише на перший погляд екзотична штука для жінок, які переймаються йогою, ведою та схожими позиченими в індусів речами. Насправді цей кисло-солодко-гострий (з наголосом на «гострий») соус може бути не лише приправою для рису, а й цілком адекватною чоловічою закускою до будь-якого міцного алкоголю, якщо його намазати на чорний хліб чи грінку. Буде взагалі супер, якщо при цьому на хлібі чи грінці лежатиме ще шматок твердого сиру – на ваш смак. Окрім того, як вдалося виявити шляхом експериментів, яблучний чатні чудово пасує як додаток до традиційної галицької ковбаси (печеної, зі свинини з кмином і часником) і навіть до яворівського пирога. Тому не стидайтеся: готуйте і закушуйте, тим більше, що яблук цього сезону вродило достобіса.

за столом • відпочинок

Інгредієнти: •яблука – 2 кг • вода – 1/2 склянки • масло – 1/4 склянки • перець гострий зелений – 2 шт. (або 3 шт. гострого червоного) • мускатний горіх – 1 ч. л. • гвоздика – 1/4 ч. л. • куркума – 1 ч. л. • імбир – 1 ч. л. кориця – 1 ч. л. • кмин – 1 ч. л. • цукор – 6 склянок.

Спосіб приготування: Вимийте яблука, очистіть їх від шкірки і видаліть серцевину, відміряйте спеції. Варіть яблука до готовності. Зніміть кришку і випаруйте залишки води. У глибокій сковорідці розігрійте масло і зробіть масалу. Тут же додайте всі спеції. Перемішайте; додайте яблука і нехай варяться на сильному вогні, щоб випарувати надлишки рідини. Додайте цукор, суміш повинна отримати структуру джему. Зніміть з вогню. Подавайте холодним.

Масалу роблять так: підігрійте 1 ст. л. топленого масла. Додайте 1 ч. л. кмину. Посмажте кмин і 1 ч. л. подрібненого (або меленого) червоного перцю. Готуйте, поки не підрум’яниться. (Багато індійських страв готують на основі масали, тому корисно знати її рецепт.)

2015

м. Львів, вул. Бр. Рогатинців, 18 (вхід з вул. Сербської)

ЗУСТРІЧАЙ НОВИЙ РІК У ПАБІ КУПІЦА ВЕСЕЛА НОВОРІЧНА НІЧ У КОЛІ ДРУЗІВ, ЦІКАВА ПРОГРАМА ТА ШАЛЕНІ ВЕДУЧІ, ЗАПАЛЬНІ РИТМИ ДИСКО, СМАЧНІ СТРАВИ І НАПОЇ НА ТВІЙ ВИБІР ТА ПОДАРУНКИ КОЖНОМУ! До 10 грудня вартість з особи - 700 грн.

Деталі за тел.:

( 032) 235 88 99 (098) 775 90 07

за столом • відпочинок

Святкування новорічних корпоративів

Святкування Нового 2015 року

Ресторан «Балатон» м. Львів, вул. Мазепи, 11 + 38 067 671-24-27

2014balaton@gmail.com

LevelRoom – це новий рівень клубного відпочинку міста Лева. LevelRoom – це професійні звук та світло. LevelRoom – це великий танцмайданчик та дворівневе розташування столів. LevelRoom – це затишна кальянна та VIP-зони. Це завжди яскраві шоу-програми.

З середи по неділю з 22.00 Вул. Гетьмана Мазепи, 11. Довідки за тел.: (098) 326-06-56; (093) 029-01-41

Прийди та відпочинь на повну!

за столом • відпочинок

Відпочинь у затишку персикового саду! Корпоративні вечірки, бенкети, дні народження, весілля, ділові зустрічі та переговори на найвищому рівні.

79035, м. Львів, вул. Кримська, 28 тел. (032) 225-77-40, факс (032) 225-77-30 моб. 067 31-31-884 www.pantao.com.ua

за столом • відпочинок

«Голодний Микола»

І риба, і м’ясо «Голодний Микола» – найбільший у світі ресторан галицької кухні. Тут до ваших послуг традиційні галицькі зупки, м’ясні, рибні страви, ковбаси власного виробництва, холодні та гарячі закуски, пироги, макітри з варениками, пательні з баношами, бігусами, великий вибір страв на компанії. Алкогольна карта «Голодного Миколи» починається з пива «Кумпель», адже поруч з рестораном розташована Кумпельова пивоварня, а сам ресторан належить до спільноти Kumpel’ Group. Окрім того, у ній великий вибір вин, зокрема й елітних українських від марки «Колоніст», горілка «Бачевські» та багато інших напоїв.

Рибне місце Одна з головних «родзинок» ресторану – подвійне озеро, одна частина якого розташована надворі, а інша – просто в приміщенні. У озері плаває жива фо-

рель, яку кожен гість може сам зловити за допомогою вудочки, і її відразу ж йому приготують кухарі «Голодного Миколи». Якщо ж ви не хочете ловити рибу, її витягнуть вам сачком. Варіантів приготу-

вання свіженької рибки – до кольору до вибору. Смажена, варена, печена в традиційному п’єці, на відкритому вогні, на мангалі… Любителі риби точно знайдуть собі спосіб до вподоби.

Крамниця «У Миколи» Крамниця «У Миколи» сподобається всім шанувальникам екологічних місцевих продуктів. Тут можна придбати традиційні львівські ковбаси, шинки, шпондерки від «Екотатка», виготовлені фермерами Львівщини та Закарпаття сири, соуси та маринади від кухарів ресторанів «Голодний Микола» та «Кумпель». Також в асортименті крамниці є солодощі: різноманітні варення, печива, чоколядки та «Львівські андрути». З напоїв крамниця пропонує гостям живе, нефільтроване, непастеризоване пиво «Кумпель» (Кумпельова пивоварня розташована за кілька метрів), найдавнішу львівську горілку від «Бачевських», елітні українські вина «Колоніст», «Самбірський квас», соки «Галіція» та багато іншого. Для львів’ян та туристів – великий вибір сувенірів, присвячених як тематиці ресторану «Голодний Микола», так і Львову та Галичині загалом. Футболки, фартухи, парасолі, посуд, гастрономічні сувеніри – до кольору до вибору.

за столом • відпочинок

Для Микол «Для нас кожен Миколай – святий», – кажуть засновники «Голодного Миколи». Для людей з іменем Микола тут буде ціла низка атракцій: окремі стільці, компліменти від кухаря, музей Микол, а також різноманітні акції з коштовними призами. У крамниці ж, яка діє при ресторані, – спеціальні сувеніри. Портрет кожного Миколи, який відвідав ресторан, за його бажання, може стати експонатом Музею Микол.

Для дітей Автори «Голодного Миколи» намагалися створити максимальні зручності для відпочинку з дітьми – наскільки це можливо в межах міста. У подвір’ї ресторану розташований великий ди-

тячий майданчик з пісочницею, гіркою, лазанками. По периметру пісочниці – лавочки. Поруч – міні-зоопарк. Всередині ресторану – велика дитяча кімната зі зручними меблями, великим килимом, іграшками, розмальовками. А головне – тут діє спеціальне дитяче меню, яке вражатиме своїм смаком маленьких відвідувачів, при цьому тішитиме їхніх батьків корисністю для здоров’я.

Для бенкетів Бенкетні зали «Голодного Миколи» розташовані на другому поверсі. Велика зала розрахована на 250300 осіб. Дизайн зали максимально нейтральний, аби кожен міг додатково прикрасити її під власні смаки.

Зала обладнана світлом і звуком, яких достатньо для проведення святкування чи повноцінного концерту. Мала зала розрахована на 40-50 осіб, облаштована в європейському аристократичному стилі. Відокремлена від усіх інших зал, затишна і зручна для проведення днів народження чи інших святкувань, де збирається ближче коло і не буває великої кількості гостей. «Голодний Микола» м. Львів, вул. Стрийська, 352 (виїзд з міста) тел.: +38 (032) 232-96-06, +38 (098) 229-22-22 mykola.kumpelgroup.com Години роботи: 11:00 – 02:00

за столом • відпочинок

дрібниці життя Тільки-но «Чорна п’ятниця» опинилась позаду, як тут ми зі своїм оглядом може і не життєво необхідних, але все ж таки дрібничок, які можуть полегшити життя. Так що кусайте лікті та рахуйте гроші, які можна було б зекономити, якби про ці дрібнички знати кілька тижнів тому! (Або виріжте ці кілька сторінок і покладіть їх собі під оргскло на столі, щоб за рік вже точно не проґавити «Чорну п’ятницю». Наш верстальник так і зробив, тепер щасливий сидить, загадково усміхається).

Ніщо не загубиться, ніхто не загубиться!

thetrackr.com

Нещодавно в сусідній ворожій державі вирішили перевірити, куди стікають нечистоти Санкт-Петербурга. Виявилось, що безпосередньо в Фінську затоку, а потім – у Балтійське море. Дослідили це питання екологи за допомогою спеціальних маячків, яким, ми впевнені, ви б знайшли цікавіше пристосування, аніж росіяни. Компанія Phone Halo з Санта-Барбари (на жаль, не сихівської) придумала спосіб, як не боятись загубити речі. Для того, аби спати спокійно, варто до цінних речей причепити спеціальний маленький брелок TrackR, а для дуууже маленьких цінних речей – наліпку StickR. Всередині у них – GPS-передавач, положення якого ви можете відслідкувати за допомогою смартфона. Наприклад, випускаєте гуляти свого цуцика, а самі – в кіно і на пиво. Потім раз-раз, глянули, звідки сигнал, поїхали десь в Брюховицький ліс, за лічені години виловили Бровка, і назад до хати, корми їсти. Заодно і розвага вам всім. Жарти жартами, але штука справді корисна. Вона використовує Bluetooth, щоб прив’язуватись до смартфона, і вміє подавати звукові сигнали при перевищенні 30-метрової відстані між вами, а також відгукуватись на запит. Отож, можна забути про ранкову «чечітку» з пошуком ключів, окулярів чи парасолі. А, причепивши його на ровер, можна ловити злодіїв, так би мовити, «на живця». Заряду батареї у TrackR вистачає на рік. За один маячок доведеться заплатити 29 доларів. Але чим більше пристроїв, тим менша їхня вартість! За комплект із 8 маячків ви заплатите всього 116 доларів.

тенденції • дрібниці життя

> тенденції > Сльози ґеймерів

retron5.com

Хай в які Армані чи Вороніни одягніться, пов’яжіть хоч 5 краваток і обчепіться запонками, а минулого не викинете ніяк. Того минулого, коли ви з товаришем шпіляли в Денді. Мінялись картриджами, впивались кольорами, анімацією і глибиною звуку 8-бітного чуда. Малювали на останній сторінці магічне слово Contra і виписували коди до Mortal Combat. Одним словом, ридайте!!! Спеціально для вас: супердевайс з супертематичною назвою RetroN 5. Hyperkin RetroN 5 – це спроба повернути до життя справжні ігри, коли ще сюжет мав значення, без отої розмиленої картинки і тупих спецефектів, лінійних коридорів і постійного «збереження», коли грибок ніс небезпеку, а принцеси вічно ховались в не тих замках. Господи, що ми мелемо… Ще раз. Hyperkin RetroN 5 відтворює картриджі 10 класичних ігрових консолей. Його джойстики не мають проблем з перетиранням дротів, бо вони бездротові. А ще Hyperkin RetroN 5 має функцію покращення зображення – тепер кольори улюблених ігор не садять кінескоп, як колись. Коштує універсальна приставка 160 доларів, додатковий джойстик – 40 доларів. За бажання, можна докупити класичні джойстики, вартістю від 10 до 15 баксів. А картриджі продають на початку Краківського базару, там в дядечка ціла будка з ними є.

тенденції • дрібниці життя

> тенденції Золотий запас у кишені

Rocketсates Досягти того, щоб людина взагалі не рухалась, тільки гроші заробляла і грала в ігри – ось кінцева мета усіх наукових інститутів та лабораторій. І це, в принципі, не так вже й зле. Ще трішки, і ми станемо свідками настання цієї нової знерухомленої ери. Прекрасно! Головне, щоб пиво було на відстані простягнутої руки. У каліфорнійському містечку Альтадена умільці зробили таку штуку, щоб ніби й ходиш по вулиці, але ногами особливо не чеберяєш. Називається вона Rocketscates, чимось нагадує роликові ковзани, і здатна на одній зарядці везти впродовж 45 хвилин одного американця (або, відповідно, двох українців. Або, зрештою, одного українця, але півтори години. В цьому місці ми використали наш річний запас натужної дотепності, далі піде ліпше). Розганяються Rocketscates до швидкості 20 кілометрів на годину. Взувають ту штукенцію просто на взуття. І, за потреби, везе вона вас кудись, а якщо що – можна просто ходити ногами, наче лісовий фавн з красивими футуристичними копитцями. Для смартфонів, як то зараз заведено, є спеціальна аплікація, яка вміє відстежувати рух Rocketscates і показувати вам трекінг. Коштують моторизовані ролики 600 доларів. Але якщо в офіційній онлайн-крамниці використати спеціальний код Cyberrocket, то ціна впаде на 150 доларів. Ви самодостатня людина, і вам щиро плювати, що оточуючі думають про ваш зовнішній вигляд? То оті штуки на ноги – те що треба. Тільки не їдьте в них на Краківський по картриджі, «не поймуть».

valcambigold.com

Уявіть: сидите ви з компанією в затишній кнайпі, святкуєте щось приємне, пов’язане з Путіним і сороковим днем. А коли доходить діло до оплати, ви таким специфічним жестом відганяєте всіх від рахунка, розкриваєте гаманець, виймаєте звідти золоту перфоровану плитку розміром з візитівку, відриваєте кілька квадратиків... і випадково купуєте кнайпу. Оце ви собі тільки уявляєте, а десь у цивілізованому світі в цей момент хтось таке провертає наживо. За допомогою Valcambi CombiBar. Так, назва наче з «нігерійського листа щастя», але направду все серйозно. Візитівку з золота 999,9 проби, кавалки якого можна відламувати, за бажання, і конвертувати у товари та послуги, випустив один із швейцарських банків (так пише на сайті якщо що, то не ми придумали). Коштує така пластина 2,145.91 долар США, (зауважте, що при купівлі понад 25 пластин, ціна зменшується), і доступна онлайн. Крім золота Valcambi дозволяє вимахнутись аналогічними витребеньками зі срібла, платини та паладію. Але, самі розумієте, ефект вже буде не той. Богдан Юрочко

тенденції • дрібниці життя

Змінилась Україна – змінились ми!

Для промокампанії нового сезону на Файному радіо «FM Галичина» було розроблено і нове візуальне представлення ведучих. Показали лише обличчя із українським орнаментом, в якому поєднались два кольори – червоне і чорне, що символізують любов і журбу, втрати і віру в краще.

З таким гаслом Файне радіо «FM Галичина» увійшло у новий сезон. Нове музичне і програмне оформлення, нові обличчя, нова музика – це все тепер можна почути на Файному радіо. Залишилась незмінною любов до всього українського: звичаїв, традицій, мови, пісні. Нагадаємо, що Файне радіо завжди ставило правильні пріоритети. Два попередні сезони у нас проходили під гаслами «Українське – це модно» та «Чуєш українське?» – «FM Галичина». У третьому сезоні ми і надалі продовжуємо акцентувати на українських цінностях, традиціях, звичаях, українській мові та пісні.

Презентували новий сезон «Змінилась Україна – змінились ми!» у новому Business centre & hotel RIUS. Серед запрошених були представники ЗМІ, клієнти, партнери, а також ті, хто знає, любить і цінує Файне радіо. Не обійшлось і без нагород. Представники Незалежної асоціації мовників документально засвідчили, що «FM Галичина» посіло перше місце у дослідженнях, де найактивнішою аудиторією є люди віком 35+ з високим рівнем доходу. «FM Галичина» і надалі обіцяє тішити своїх слухачів файною музикою і дарувати хороший настрій.

Коротка довідка:

«FM Галичина» – найбільша західноукраїнська регіональна радіомережа. «FM Галичина» розпочало мовлення в ефірі наприкінці 2010 року. На сьогодні радіомережа охоплює 14 частот, серед яких Львів 89,7 FM; Тернопіль 102,3 FM; Луцьк 89,8 FM.

FM • захоплення

Плакати –

означає бути сильним Чоловіки не плачуть, вони засмучуються. Так принаймні самі мужчини пояснюють те, що і їм властиво дати слабинку. Хоча, коли плаче чоловік, це означає, що все значно серйозніше, ніж коли плаче жінка. Раніше саме явище чоловічих сліз викликало в мене відразу. Так, це, можливо, і звучить занадто категорично, але мені чомусь ставало дуже незручно, коли бачила чоловічі сльози. Це відчуття некомфортне, тому «скупа чоловіча сльоза» почала викликати відповідні почуття. Хоча, мушу визнати, не так вже й часто біля мене плакали чоловіки. Але з часом щось змінилося. Я почала інакше реагувати на те, що чоловіки, в принципі, теж можуть плакати. Дещо переосмисливши таку поведінку, усвідомила, що сльози – не слабкість, а вміння відчувати. Відчувати так гостро (це стосується і щастя, і горя), що стримати сліз не можуть навіть мужні чоловіки.

За часів давньогрецької цивілізації сльози вважали природним вираженням стану людської душі. В античній літературі грецького періоду плачуть усі. Над тілом свого вбитого сина Гектора проливає сльози троянський цар Пріам і разом з ним весь його народ. Плачуть боги, герої, імператори, воїни, прості смертні, плачуть від щастя і від горя, від здобуття чогось і від втрат, і ніхто не бачить в цьому нічого поганого. Але грецьку культуру змінює культура римлян, яка несе в собі інші уявлення про людину. Чоловік в епоху римської цивілізації стає принципово іншим. Ідеали варварів, які прийшли з півночі, укріплюються. Чоловічі сльози розглядають як прояв слабкості. Як наслідок, виникає афоризм «Чоловік не плаче». У наш час зазвичай хлопчикам ледь не з пелюшок втовкмачують: «Ти чоловік! Припини плакати!» Хоча батьки не мають на меті щось

стосунки • дрібниці життя

прищепити дитині, а просто хочуть, щоб вона перестала плакати. Потім мама дивується, чому її син такий черствий і беземоційний. Якщо хлопчику не забороняти плакати з самого дитинства, ставши старшим, він і сам зрозуміє, що сльози – це прояв найгостріших відчуттів, а не зброя досягнення бажаного чи найлегший шлях для звільнення емоцій. Один знайомий мені якось сказав: «Вам, дівчатам, простіше: пішли поплакали і півпроблеми немає». Вголос я здивувалася: «А що ж заважає вам поплакати, щоб вирішити півпроблеми?» А подумки проскочило: «Хоча, якби чоловік при першій нагоді починав плакати, це виглядало б щонайменше дивно». Він пояснив, що насправді трапляються ситуації, коли і мужчина не може стримати сліз. Але ніколи не плакатиме на людях. Навіть перед близькою людиною не плакатиме. У мужчин від природи закладено переживати усі події глибоко в душі. Це не озна-

чає, що вони відчувають менше болю, втрачаючи важливих людей, або менше радості, дізнавшись про народження дитини. Вчені довели, що чоловіки насправді вразливіші за жінок. А оскільки вони схильні не випускати емоцій на поверхню, то й переживають радість і горе довше та сильніше. Якщо паровий котел перегріється, він може вибухнути. Щоб цього не сталося, потрібно випустити пару через клапан. Плач – це той самий клапан. Він запобігає тому, що емоції можуть підірвати душу. Усе, що трапляється в житті, важко передбачити. Іноді життя може вдарити так, що ридма може заплакати навіть найсильніший і наймужніший чоловік. Плакати всередині та здаватися спокійним ззовні – це нездорово. Намагатися зберегти спокій – достойний намір, але у ситуації гострого болю швидше помилковий. Якщо відчуваєте гострий біль, проплакатися можна, це нормально і природно. Важливо після цього швидко прийти до тями, зібратися і повернутися до нормального життя чоловіка, тобто, до роботи без зайвих емоцій та плачу. Якщо чоловік заплакав, це не означає, що він слабкий, скоріше за все, він просто не може втримати у собі усю гіркоту від того, що відбувається. Тільки дуже сильна людина може показати свої емоції. А слабка боятиметься загального висміювання. Найстрашніше, що може викликати сльози у чоловіка – це смерть когось з близьких: родичів, друзів, побратимів. Мужчини розуміють, що у такій ситуації від них потрібні стійкість і сила духу, але все ж через безвихідь вони плачуть. Пригадую, як взимку, коли на Майдані у Києві були найстрашніші дні, я говорила зі своїм батьком по телефону, а він мені каже: «Я вже теж не можу стримувати сліз». Те саме мені сказав і знайомий, коли ми вже говорили про події на Сході. Ані на Майдані у мого батька, ані на Донбасі у знайомого не було близьких людей, але загальне горе в країні доводить до того, що чоловікам важко переносити у собі ті емоції. Смерть страшна ще й тим, що вона назавжди і безповоротно. Ніхто на неї не вплине. Напевно розуміння цього невідворотного і доводить до плачу чоловіків. Ще однією причиною чоловічих сліз може стати жінка. Кохана жінка, яку не вдається

втримати. У чоловіка не залишається сил на боротьбу для повернення коханої. Від того, що так відбувається, у чоловіків може початися хандра. Вони можуть поплакати. Але це буде лише одна мить слабкості, і цих сліз ніхто не побачить. Так я була здивована, коли мій друг розповідав про кохану дівчину, з якою вони розійшлися і сказав, що це єдиний раз, коли він плакав. Для мене сльози через втрачене або нерозділене кохання – це суто жіночі сльози. Але, як виявилося, у чоловіків теж буває такий біль через розлуку, який важко перенести спокійно. Ще рідше за сльози болю, у чоловіка можна побачити сльози радості. Але новонароджені діти таки вміють їх викликати. Коли мужчина бачить своє немовля, іноді не здатен втриматися. Можливою причиною радісної сльози може бути довгоочікуване велике досягнення дитини. Чоловіки здатні радіти аж до такої міри, що можуть заплакати. Це будуть водночас сльози радості, гордості, спокою. Мужчини самі визнають, що причини сліз такі самі, як і в жінок: біль, образа, розчарування. Але так прийнято, що сльози чоловіки ховають, почуття придушують, а плакати дозволяють собі тільки у випадку, коли ніхто не бачить. А ще усі чоловіки намагаються довести жінкам: «Якщо вам довелося побачити як плаче чоловік, значить, ви бачили його душу, значить, він вам відкрився, значить – довіряє». І, можливо, нам, жінкам, дійсно потрібно ставитися до таких моментів бережніше. Дар’я Бура

стосунки • дрібниці життя

КНИГи МІСЯЦЯ #EUROMAIDAN – History in the Making Книга, що вийшла напередодні річниці Майдану, документує і досліджує Майдан: як історичну подію, як вибір спільних цінностей, як приклад самоорганізації і як художнє явище. В основу видання лягли знімки українських фотографів, зроблені під час Революції Гідності в листопаді 2013 – лютому 2014. Вони доповнені хронологією подій, описом головних явищ Майдану та картою протистоянь. «Ми ставили за мету створити книгу, яка зможе розвінчати міфи, що виникли навколо Майдану, – говорить ініціатор проекту Володимир Кадигроб. – Ми хотіли зафіксувати події зими 2013-2014 років без зайвих сентиментів, без пропаганди, розповісти історію людей, які боролися не за вигоду, а за цінності. Ми також хотіли розібратися, з чого складався той неймовірний соціальний організм, як він функціонував». Видання відкривається двома статтями: історик Ярослав Грицак описує витоки, причини та головні діючі сили Майдану, а філософ Тарас Лютий досліджує його як сукупність міфів. «Книга написана не лише українською, а й англійською мовою, тому адресована людям і поза межами України, які були далеко від феномену Майдану, – розповідає Тарас Лютий. – У перекладі #Euromaidan – History in the Making означає «творення історії», а історію звершують не абстрактні фігури, а конкретні люди. З огляду на це основною ідеєю було спробувати відкинути власні ідеологічні вподобання і створити на тему Майдану історичний документ».

Маргарита Сурженко. «АТО. Історії зі Сходу на Захід» Для одних АТО – просто три літери. Для інших – справжнє випробовування. Що зробили б ви, якби одного дня залишились без нічого? Чи змогли б знайти в собі сили боротися далі, бо рідне місто виштовхнуло вас зі своїх обіймів і змусило починати все заново? Герої цієї книги, вже маючи певні здобутки в житті, опинились на новому старті, тримаючи в руках лише невеликі рюкзаки. Молоді люди залишили місто, яке було для них уособленням упевненості та стабільності. Позаду – робота, налагоджене життя, власне житло й така обожнювана зона комфорту. Попереду – невідомість і Україна, якої вони ніколи по-справжньому не знали. Із собою вдалося взяти небагато: свої мрії, страхи, стереотипи, комплекси, віру й надію. Саме це й стало їхньою цеглою для фундаменту нового життя, їхньою зброєю для боротьби із випробуваннями. А ще – спорідненість із рідною землею, зі своїм народом, всю велич і благородство якого вони тільки почали пізнавати. Чим закінчились пригоди героїв, дізнаєтесь, прочитавши цю книжку.

на канапі • дрібниці життя

ФІЛЬМ МІСЯЦЯ Поводир Прямуючи в Україну, яка в 30-ті роки переживала не найкращі часи, Майкл Шемрок був повен надій і планів. Інженер за фахом, він думав, що буде корисним у створенні соціалістичної держави майбутнього, у чому йому допомагатиме син Пітер. Однак американець помирає, залишивши сину секретні папери про репресії в країні. Десятирічному хлопчикові доводиться рятуватися втечею від міліції, це в подальшому приводить його до сліпого кобзаря Івана Кочерги. Музикант приймає нового друга як поводиря і намагається вберегти його від усіх тих жахливих речей, які мають місце навколо них. Випущений у прокат під тайтлом «Поводир» фільм Олеся Саніна має й іншу назву, яка звучить як «Квіти мають очі». Серед багатьох кобзарів, які фігурують у «Поводирі» Олеся Саніна, багато хто і справді сліпий. Наприклад, серед таких – учасник паралімпіади Віктор Засядкович, володар чорного поясу з дзюдо. Спеціально для однієї зі сцен бійок у фільмі він вчив мистецтво бою під назвою «милиця», яке використовували справжні кобзарі. Антон Святослав Грін, який виконав у «Поводирі» роль хлопчика Пітера, сам родом із США, а його прадід був в’язнем радянського трудового табору. Для співачки Джамали роль у кінострічці стала першою в кар’єрі. За основу був узятий реальний випадок, що стався в Україні у 1934 році. Тоді близько двохсот кобзарів під хибним приводом вивезли в ліс і розстріляли.

Музика МІСЯЦЯ Курбаси «Райце»

На території Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса п’ятеро акторів – Мирослава Рачинська, Наталія Рибка-Пархоменко, Марія Копитчак, Олег Онещак та Орест Шарак – почали досліджувати пісню як драматургію з її особливою атмосферою, намагаючись проникнути в глибину. Так 2009 року виник етно-ембієнт-гурт «Курбаси». Цьогоріч нарешті побачив світ їхній альбом «Райце», в якому зібрані різноманітні народні пісні: купальські, весільні, сороміцькі пісні та балади. Диск присвячений воїнам «Азову», а частина накладу надійде воїнам батальйону. Також 30 грн з кожного проданого альбому будуть перераховані на потреба наших захисників. Вартість диску 100 грн. Придбати його можна за адресою вул. Лесі Українки, 8, крамниця «Давній народний одяг» та у магазині «Правда Б»,вул. Вірменська, 25.

на канапі • дрібниці життя

гостріть свої манери Напевно, важко знайти в історії людства предмет універсальніший за ніж. Протягом двох мільйонів років свого існування цей прибор виконував різні функції. Звичайно, перший ніж був з каменю і використовували його переважно для полювання та самозахисту. Але є відомості про застосування перших ножів і для обробки туші впольованої тварини. Таким чином можна сказати, що навіть перші ножі вже частково виконували гастрономічну функцію. Проте вони виявилися не надто практичними, бо були доволі крихкими. Поки людство шукало практичніші матеріали для виготовлення знарядь праці (а цей процес проходив досить повільно), в ножа з’явилася «анатомія» – руків’я та лезо. Приблизно п’ять тисяч років тому ножі почали виготовляти з бронзи та міді, а пізніше – із заліза. Саме вони стали прообразами сучасних знарядь з нержавіючої сталі. Ціка-

вим фактом є те, що перший складний ніж вигадали та втілили в життя ще у Стародавньому Римі. Цей винахід вважали одним з найкорисніших на той час. Мати таку річ могли тільки багатії, тож складний ніж був привілеєм правителів та їхнього найближчого оточення. Приблизно в цей період функції прибору розділяються. З’являються ножі, які використовують на кухнях, й такі, що стають зброєю. Величезна кількість гучних історичних вбивств була скоєна саме за допомогою ножа, а усього кілька століть тому людина, що виходила на вулицю без такої «зброї», почувала себе беззахисною (і не безпідставно), а наявність ножа додавала впевненості у собі. З часом знаряддя еволюціонували, їхні функції (і, відповідно, конструкції) поступово розширювалися, ставало дедалі більше різновидів як технічних ножів, так і ножів кухарських та столових. Вважають, що свою заокруглену форму леза столові ножі отримали у ХVІІ ст. завдяки Людовіку ХІV, який таким чином намагався викорінити у своєму оточенні звичку їсти з ножа, колупатися ним у зубах та використовувати його в якості зброї у суперечках. Під час його правління у 1669 році був оприлюднений вер-

етикет • дрібниці життя

дикт, що забороняв носити та використовувати столові ножі з гострим кінцем. До слова, приблизно в цей самий час у Європі набуває поширення виделка, спочатку у вигляді шильця (виделка з одним «зубом»), а потім і більш звична для нас та схожа на сучасну з кількома «зубами». Заокруглення леза – це, напевно, найсильніша зміна, що сталася з ножем за всю історію його існування. Міняли переважно матеріали: столові ножі почали виготовляти із золота та срібла, часом оздоблювали руків’я слоновою кісткою чи дорогими породами дерева з інкрустаціями тощо. Хоча переважно столові ножі виготовляли повністю з металу, а ручки, виконані з інших матеріалів, були більш характерними для кухарських ножів. Промислове виробництво ножів почали у ХVІІІ ст., саме тоді з’являються відповідні заводи та фабрики. Для виробництва використовували срібло, мельхіор, сталь. У наш час ножі виготовляють пластику, кераміки, хромонікелевої сталі. Залежно від того, для роботи з якими продуктами застосовують ніж, кожен з них відрізняється формою леза. Вони бувають такими:

> гостріть свої манери > Універсальний ніж

Це звичайнісінькі ножі, які є на кухні в кожного. У такого ножа немає особливих характерних відмінностей. Лезо може бути різної довжини і форми.

Хлібний ніж

Якщо у вас вдома буде такий прибор, то різати хліб стане набагато простіше і приємніше. З хлібним ножем у вас не буде ситуації, коли м’який хліб ламається і мнеться замість різатись на акуратні плястерки. У нього дуже міцне лезо однакової ширини по всій довжині, ріжуча частина має хвилястий край і ніби розпилює хліб.

Овочевий ніж

Маленький, із загостреним кінчиком і міцним коротким лезом. Таким ножем зручно чистити овочі або різати невеликі плоди. Під овочами в цьому випадку маємо на увазі невеличкі помідори або огірочки.

Ніж для чищення

Маленький і зручний ніж для чищення овочів. Клинок увігнутий, щоб зручніше було обробляти округлі поверхні, а кінчик сильно загострений – для вирізання зіпсованих місць.

Ніж для нарізання

Існує для того, аби акуратно і дуже тоненько нарізати шинку, твердий сир, сирокопчену ковбасу чи рибу. У такого ножа довге лезо з гладкою ріжучою кромкою, полотно нешироке. Зазвичай дуже гострий.

Ніж для м’яса

Він призначений для різання сирого м’яса і має особливу форму, щоб розрізання жилавих шматків не було проблемою. Форма у нього вигнута, трохи розширюється до

кінчика.

Філейний ніж

Для ситуації, коли м’якоть м’яса або філе риби потрібно нарізати на тонкі плястерки. У нього вузьке довге і дуже гостре лезо. Кухарі рекомендують відрізати м’ясо одним рухом, щоб отримати ідеально рівний зріз.

хлібний

філейний кухарський для нарізання для зрізання м’яса

Ніж для зрізання м’яса з кісток

топірець

За допомогою такого ножичка дуже зручно обрізати м’ясні кісточки. Широке в основі лезо, яке звужується до загостреного кінчика, допомагає підлізти у важкодоступні місця і легко відокремити м’ясо від кістки.

універсальний

Все для стейка

Кухарський ніж

Цей ніж має широке і важке лезо. Ним дуже зручно шаткувати зелень, капусту та інші овочі.

овочевий

Японський ніж

Дуже зручний ніж з опущеним вістрям і прямою різальною крайкою. Можна використовувати як для нарізання суші, так і для оброблення м’яса або риби, нарізання імбиру і грибів.

Ніж для нарізання м’якого сиру

У цього ножа в лезі є невеликі заглиблення, які не дають сиру прилипати до ножа. Іноді заглиблення замінюють отвори. У деяких моделей ножів на кінчику леза є невелика вилочка. Нею чіпляють кавалки сиру і переносять їх на тарілку.

Ніж для нарізання томатів

У цього ножа хвилясте лезо, не дуже широке і довге. Він ідеально нарізає томати чи інші фрукти і овочі зі щільною шкіркою.

Пряме Можна заточувати вдома. Змочуй у воді, щоб уникнути злипання шматків, наприклад, картоплі.

Грантон Овальні «повітряні кишеньки» по обидва боки леза не дають шматкам склеюватися.

етикет • дрібниці життя

Зазубрене Важко заточувати, проте таке лезо лишається гострим довше. Зручне для хліба та делікатних продуктів.

> гостріть свої манери > Кухонний топірець

Сокирка потрібна на кухні не дуже часто, але якщо вам треба розрізати великий шматок м’яса, то ніякий інший ніж з цим завданням так добре не впорається. Розділення м’яса за допомогою сокири стане набагато простішим. Ріж обережно: захват «кіготь» Тримай фаланги пальців завжди ближче до ножа, ніж пучки. Мізинцем та великим пальцем впирайся в дошку для нарізання. Це легко, якщо трохи попрактикуватися!

ць

версальний

для стейка

Все під контролем: щипок Для найбільшої зручності тримай лезо великим та вказівним пальцями.

чевий

не точувати, е лезо ся довше.

Не відривай кінчика ножа від дошки та уяви, що ручка приєднана до колеса локомотива.

та их в.

Тепер перейдемо до різновидів столових ножів. Переважно ці прибори подають у парі з виделкою для конкретної страви. Тож різновиди такі: ■ ніж із закусочного набору (до холодних і гарячих закусок) – довжина приблизно як діаметр закусочної тарілки; ■ ніж з рибного набору (для гарячих рибних страв) – ніж тупий, нагадує лопатку; ■ ніж з набору для перших і других гарячих страв – довжина ножа дорівнює діаметру столової тарілки; ■ ніж з десертного набору – має загострений кінчик, довжина – як діаметр десертної тарілки. Окрім того, є «самостійні» столові ножі: ніж для масла (широке, зігнуте дугою лезо, для відрізання та перекладання масла, поданого шматком. Кладуть переважно на правий борт пиріжкової тарілки), ніж-виделка (серповидної форми із зубцями на кінці, для нарізання сиру, поданого шматком), ніж-пила (для нарізання лимонів). Якщо вже купувати повний комплект ножів, то

етикет • дрібниці життя

краще вибирати дорогі якісні набори. Якісна сталь повільно тупиться і служить дуже-дуже довго. Але, звичайно, і доглядати за такими ножами доведеться правильно. Ось кілька порад, як правильно це робити: ■ Ножі слід зберігати окремо від інших столових предметів. Найращий варіант, якщо вони будуть стояти у вас в спеціальній підставці або на магнітній дошці. ■ Ножі потрібно мити відразу ж після використання і потім витирати ганчіркою насухо. ■ Ніколи не перевіряйте ножем готовність страв. Наприклад, вареної картоплі. Перепади температур шкідливі для металу. Краще робіть це звичайною виделкою. ■ Використовуйте пластикові, бамбукові або дерев’яні дошки. Дуже швидко туплять ножі дошки з кераміки та скла. ■ Час від часу потрібно заточувати ножі. Якщо ви не впевнені, що можете зробити це правильно, краще віднесіть їх до спеціальної майстерні. ■ Якщо миєте ножі у посудомийній машині, дотримуйте пропорції миючого засобу та ополіскувача. ■ За потреби, користуйтеся засобами для очищення металу, щоб позбутися плям чи нальоту. Готуйте із задоволенням! Данило Петрушенко

Чоловічий магазин вул. Дж. Дудаєва, 22 тел. (032) 261-37-32

Жіночий магазин вул. Наливайка, 14 тел. (032) 294-91-82

ЕКСКЛЮЗИВНЕ РОЗМІЩЕННЯ РЕКЛАМИ: ТОВ “Львів ФМ”

101.7 FM

91.1 FM

91.5 FM

89.1 FM

З НОВИ

5 РОКОМ! 1 0 2 М !

Новий 2015 рік разом з нами – це найкращий вибір, адже ми не залежимо від курсу долара! Усі святкування за НОРМАЛЬНИМИ цінами))) Шоу-програма: балет «888», конкурси, подарунки кожному, танці, призи та безліч смачнющого! Вхід ВІЛЬНИЙ (за умови замовлення по меню на 1 особу = 300 грн. будь-яких позицій)

Караоке-клуб «888» пл. Данила Галицького, 1 (у приміщенні Лялькового театру) тел.: (032) 235-88-77 моб.: 093 859-29-08