Egoist_56

№ 56 (3/2019) НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

СУСПІЛЬСТВО:

МИСТЕЦТВО

ЯК СПОСІБ БАЧИТИ МАНДРІВКА:

ПОЗА ЗОНОЮ ДОСЯЖНОСТІ

УЛЯНА ОКСЕНЮК РОЗВИТОК:

9 ІДЕЙ

СИЛЬНОГО ВИСТУПУ

ЖІНКА, ЯКА РУЙНУЄ СТЕРЕОТИПИ

ЛЬВІВЦЕНТРОБУД

ЛЬВІВЦЕНТРОБУД

Головний редактор: Зоряна Войтів

Від редакції

Заступник Марія Вінчура директора: Дизайн та верстка: Віталій Міджак Літературний Ірина Юрковська редактор: Над номером Ірина Добровольська працювали: Аделіна Яковишин Іванцова Катерина Остап Процик Уляна Салій Наталя Кузьма Роксолана Мудрак Христина Бухній Валерія Королишин Марія Саджениця Ірина Кунинець Андрій Козій Фотографи: Вікторія Істоміна Ярослав Мончак Дмитро Аміден

Розміщення тел.: (032) 236 70 32 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції м. Львів, та видавця: вул. Газова, 36/2 Засновник ТОВ «Егоїст та видавець: Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 5 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 12.05.2019 Друк: ТОВ «Поліграфсервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

Infinity у перекладі з англійської означає «нескінченність». Давайте разом подумаємо, що в нашому житті є нескінченним? Поки ми живемо, ми нескінченно дихаємо, нескінченно відчуваємо, нескінченно мислимо і нескінченно творимо. Команда журналу «Егоїст» нескінченно творить для вас, дорогі наші читачі, все нові й нові проекти та заходи. І сьогодні це слово «Infinity» є анонсом нашої наступної події, на яку ми раді вас запросити.

7 червня в ресторані Park Of Rest відбудеться святкування 8-ї річниці від створення журналу «Егоїст». І ми, як завжди, готуємо для вас дійство, про яке ще довго говоритиме все місто, – вечірку Infinity Party. Під час неї ви зможете познайомитись з людьми, що були обличчями журналу впродовж цих 8-ми років. А ще побачити весь процес створення глянцевого журналу і познайомитися з його учасниками – повним складом колективу журналу «Егоїст».

Як і на будь-якому дні народженні, вас пригощатимуть та розважатимуть. Ви матимете честь стати свідками музичного дійства від запальних барабанщиків гурту «Ритммен», які, ми впевнені, вразять вас своїм звучанням та світловим шоу. А також насолодитися співом відомого гурту, що буде хедлайнером вечора. Ми запрошуємо вас стати частинкою нашого свята. Як турботливі іменинники, зробимо все для того, щоби з нами вам було нескінченно весело та цікаво! Зоряна Войтів, головний редактор

На обкладинці: Уляна Оксенюк Фотограф: Вікторія Істоміна

8 |

4 12

8 Слово редактора

Особистість:

Подія:

Юрій Візняк про мистецтво

Відкриття готелю FERENC

16

Мистецтво як спосіб бачити: 9 маленьких історій про великі речі

20

24

Обкладинка: Уляна Оксенюк – жінка, яка руйнує стереотипи

Андрій Степура про 9 ідей для сильного виступу

28

Андрій Іонов

про достойну владу

Спорт:

30

Як накачати руки до літа

9

36

Захоплення: Відомий блогер Максим Когут про любов до «заліза»

46

Чоловіча історія: Безробітний, який став найвидатнішим драматургом 21-го століття

52 58

Чорнобиль. Поза зоною досяжності

В гості до ресторатора

78 Імідж чоловікатрендсетера 2019

68

Мотодрайв: новинки та стильні чудеса мототехніки

74

Психологія: 5 порад для управління конфліктом

10 |

У Львові відчинив свої двері новий заклад

«ФЕРЕНЦ» Відомим українським дизайнерам тут вдалося поєднати старовинну архітектуру та стильний сучасний інтер'єр. «Ференц» розташований на вулиці Ференца Ліста, 4, в австрійському будинку з більш, ніж столітньою історією. У день відкриття саме так зустрічали гостей.

Простір складається із 35 неповторних дизайнерських номерів, тераси та пивного ресторану, де на відкритій для відвідувачів кухні готують найсоковитіші у місті реберця. Вишуканий смак і стиль у кожній деталі – це все про новий готель у Львові.

вул Ференца Ліста, 4 +38 067 113 67 67 https://ferenc-hotel.com.ua

11

12 |

Любов живе тільки тоді, коли є повага один до одного і свобода. Бажання володіти іншим як річчю - абсурд. Моніка Беллуччі

14 |

Я не можу дати універсальної формули успіху. Зате, я можу дати формулу провалу: спробуй всіх задовільнити

СУСПІЛЬСТВО

Герберт Баярт Своп

15

Юрій Візняк: Життя прекрасне, а мистецтво – вічне

Гендиректором Львівського палацу мистецтв Юрія Візняка обрали восени минулого року. І керівник вже дав нове життя не лише Палацу, а й місту та області. Про розвиток культури та ефективне представлення талантів від Бога читайте у розмові журналу «Егоїст» з Юрієм Візняком.

Візія розвитку культури у Львові та області. Як Ви її бачите? Важливо створювати умови для людей, яких Бог обдарував талантом. Мова йде про митців, художників, артистів, скульпторів та інших. Через реалізацію різноманітних програм і заходів ми хочемо представити їх загалу. Я також належу до комісії розвитку культури Львівської облради і бачу, що наші львівські митці трохи відірвані від представлення за межами країни. Ми від Палацу надіслали листи щодо співпраці представникам усіх демократичних країн, які готові бачити в себе іншу культуру, але обов’язково прописуємо умову взаємного обміну. Можливо, у програмі розвитку культури на 2020 рік вдасться виділити фінансування, аби відправляти наших митців за кордон. Десь на побутовому рівні це зараз відбувається, але влада має зробити таку практику систематичною та цільовою.

16 | Які зміни чекають сам Палац мистецтв? Яке бачення маєте Ви як новий керівник? Коли прийшов на посаду, розробив програму на наступні 5 років, – у ній є чимало господарських завдань. Ми вже відновили систему опалення та конденсування, відкрили нові зали та галереї. Відкрили також зал у цоколі, там облаштували арткафе. У цьому році ремонт чекає і на виставковий «високий зал». Хочемо змінити і актовий зал – у ньому спільно з театром імені Марії Заньковецької проводитимемо вистави. Перекриватимемо скляним дахом внутрішній двір, змінимо вхід з боку вулиці Коперника – він також буде скляним, сучаснішим. Окрім того, нам в управління передали кінотеатр «Львів». Сподіваємось, наступного року запустимо у ньому перший поверх. Основним видом діяльності там однозначно стане кіномистецтво. Якщо ж говорити не лише про господарську частину... Вже у програмі до 2022 року ми на базі Палацу плануємо створити Інститут аналітики, розвитку мистецтва та культури. Він мав би стати певним майданчиком для надання пропозицій ЛОДА та ЛОР про внесення змін та доповнень в частині розвитку культури і мистецтва Львівщини. Такий моніторинг

та підсилення тих сфер і напрямків, що цього потребують. Сьогодні намагаємось удосконалити музичний напрямок. Надзвичайно важливим є харчовий блок. Хочемо, щоб до нас прийшов клієнт, і ми маємо надати йому повний пакет умов: починаючи від температурного режиму, охорони, лавок, відповідного освітлення тощо. Розуміємо також: аби до нас йшов європейський художник, ми повинні надати умови. Адже мова йде про дорогі речі, дорогі виставки, матеріали та картини. Тут без якісних послуг не обійтися. У цьому напрямку ми і рухаємося. Якому мистецтву Палац надає перевагу? Чи достатньо різноманітні жанри та стилі представлені у місті? Усвідомлюємо, що поряд з нашими традиційними, народними митцями потрібно підтримувати і молодих та сучасних. У нас постійно відбуваються виставки партнерів – студентів Академії мистецтв та коледжу імені Труша. Ми хочемо зняти межу, певну стереотипність у мистецтві, поєднати традиційність та модерність. Так ми зробили нещодавно з виставкою, присвяченою Тарасові Григоровичу Шевченку. Ми готові до ідей, відкриті для всіх охочих проявити себе та свою творчість. Надаємо приміщення для проведення

заходів, але кажемо: «Натомість давайте ідею». І тоді чуємо унікальні пропозиції не лише щодо подій, а й цілих фестивалів. Нашу діяльність намагаємося наповнювати не лише дарами, які має Львівщина, а й тими, що за її межами. На Вашу думку, культура у Львові торкається усіх вікових груп? Чи кожен може знайти творчість для себе? У нас створена художня рада, яка розглядає та надає максимальну підтримку всім, хто хоче проявити себе чи долучитись до певної події. На цей рік ми запланували понад 150 заходів. Часто виступаємо як платформа для події, надаємо техніку, необхідне для організаторів приладдя... Водночас організовуємо свої події, як от фестиваль вишиванки. До слова, цьогоріч на святі наші майстрині презентували 4-метрову(!) вишиванку. У нас немає вікових розмежувань. Завдяки участі в культурному житті міста та області різних громадських організацій ми залучаємо усі вікові групи. Єдине, питання в якості продукту, адже бюджет мав би співфінансувати таку діяльність. Намагаємось закликати людей і залучати кошти.

17 Львів називають «культурною столицею України», але іноді самі львів’яни скаржаться, що часто події орієнтовані на туристів, а не на місцеве населення. Яке Ваше бачення? Представлення мистецтва для туриста і місцевого мешканця має бути взаємопов’язаною річчю. Для нас надзвичайно важливо, щоб на події максимально йшли діти. Тому співпрацюємо зі школами, провели зустрічі з гідами... Хочемо максимально створити умови і для туриста, аби він відвідував наші пам’ятки та події. Маємо намір зробити електронний путівник з деталями про важливі місця та шляхами доїзду до них. Так, аби все було максимально просто і зрозуміло. Дуже важливо, щоб, наприклад, людина зі Східної України розуміла і бачила талант, який є у нас на Львівщині. Співпрацюємо з литовцями для проведення спільних художніх виставок. Минулого року підписали угоду з представниками Туреччини, де у 2020 році проведемо спільний пленер. На ньому презентуватимуть своє мистецтво 50 наших та 50 їхніх художників. Ми постійно співпрацюємо з Польщею щодо участі у фестивалях. Ось цього року до Дня

міста свій захід провели та зібрали понад сотню учасників представники з Болгарії. А туристи люблять нейтральні події чи все ж тягнуться на традиційні заходи, присвячені українським чи навіть галицьким святам? Важко визначити. Але точно знаємо, що їм подобаються наші галицькі традиції. Ми хочемо, аби до нас йшли усі. Ну, і не забуваймо, що туристи – це наповнення бюджетів і наше представлення за межами області та країни. Яку з майже двох сотень подій, що організовуєте на рік, вважаєте недооціненою глядачем? Я хотів би, щоб наші виставки відвідували активніше – особливо молодь. На відкриття приходять переважно старші люди. До того ж квитки коштують у межах 40 гривень, є пільгові – вони 20. Ми зараз працюємо над тим, щоб залучити більше молодих поціновувачів. Унікальною була виставка студентів коледжу Труша, навіть відвідувачі з Києва та інших міст достойно і високо оцінили рівень їхніх робіт. Коли оглядаєш такі виставки, то все-таки формуєш свою ідентичність, розумієш, що живеш серед талановитих людей.

Популяризація класичної культури – як з нею? Дуже важливо все якнайбільше висвітлювати у ЗМІ. Аби поширювати інформацію про культурні події, ми запустили «Вісник» Палацу. Поки опублікували 2 номери. Він несе у собі так звану інформаційну афішу львівської культури – про події у театрах та музеях, не лише у Палаці мистецтв. Думаємо випускати його 3-4 рази на рік. На вході до Палацу написано: «Життя коротке, а мистецтво вічне», а я трохи хочу змінити цю фразу і скажу, що життя – прекрасне, а мистецтво вічне. Адже саме збереження і популяризація наших культурно-мистецьких традицій – те, що й робить нас тими великими українцями. Роксолана Мудрак

18 |

Мистецтво як спосіб бачити: 9 маленьких історій про великі речі Мистецтво дає світу шанс. Люди, які мають силу наділяти змістом усьому навколо, латають своїми творами розриви у суспільстві, які щораз швидше виникають через різнорівневі соціальні конфронтації, глобальні політичні ігри та локальні рецидиви байдужості. Митці першими реагують на кризи і злами, а їхні витвори випереджають час, інколи стаючи світлом наприкінці тунелю. Мистецтво фіксує емоцію – тут і світле щастя, і темний розпач. Люди звертаються до нього у разі всякої потреби: аби роз-

Шекспір в емодзі Творці проекту вирішили додати чогось незвичного у творчий спадок Вільяма Шекспіра перед 400-сотою річницею з дня його народження. Академія Arzamas та Британська рада прагнули зробити генія справді близьким до молоді, для цього створили додаток Emoji Shakespeare. Геніальні рядки Шекспіра стали грою, де необхідно вгадати пропущені слова, підставляючи замість них емодзі. У базі даних гри – 11 поем англійською, російською та українською мовами, а ще 20 вистав та 550 різних емодзі. Додаток можна знайти у Google Play та App Store.

вантажитись, подумати, згадати, забути, залишити і покинути. Інколи за незвичним проектом ховається набагато більше, ніж можемо собі уявити. Піти до музею чи галереї – легко, але не завжди можливо. Особливо, якщо галерея ця розташована за тисячі кілометрів. Однак завдяки креативності митців та сучасним технологіям мистецтво завжди можна носити із собою, а ще – вчитися бачити там, де його не мало б бути. Усе воно набагато ближче, ніж ми думаємо.

19 Театр зсередини

Вистави у кіно Проект National Theatre Live приніс у життя людей більше британського театру. Нібито театральні вистави на екранах телевізорів мало кого здивують, але не тоді, коли ви про ці екрани зовсім забуваєте. Автори вигадали щось особливе – і ховається воно у процесі знімання. Фільмуючи виставу, оператори обирають саме такі ракурси, аби людина могла себе відчути на місці глядача у залі. А ось у справжній театральній залі камери нікому не заважають, тому що організатори подбали про їхнє розташування. Такі вистави показують щочетверга, а окремі записи навіть стають самостійними фільмами. Українці отримали можливість стати частиною британського театру завдяки міжнародній організації British Council – ця ідея належить саме їй. Наразі вистави від National Theatre Live переглянули вже понад 5,5 мільйонів людей у всьому світі. Найпопулярніший тут шекспірівський «Гамлет» із Бенедиктом Камбербетчем в головній ролі – лише його глядачами стали понад 550 тисяч людей.

Якщо National Theatre Live дозволяє подивитися найкращі вистави британського театру тим, хто перебуває за тисячі кілометрів, то проект Mix The Play запрошує у потаємну кімнату. На цьому веб-сайті будь-хто може побачити весь процес зсередини – зібрати свою виставу по частинах. Автори пропонують до вибору два класичні твори: «Ромео і Джульєтта» та «Сон літньої ночі». Усі охочі можуть обрати інтерпретацію вистави, акторів, декорації та музику, а потім подивитися, що з цього вийшло. Створити свій шматочок мистецтва допоможе режисер. Мета такого проекту – показати, як багато інтерпретацій може бути в одного твору і наскільки вони впливають на кінцеве сприйняття вистави. Співавтором Inside Out може стати будь-хто з будь-якої частини світу. Головне – роздрукувати велику фотографію та наклеїти її у місці, де вона матиме своє значення.

Особливий світ Lego Lego – не лише культовий конструктор. Пластикові цеглинки можуть стати матеріалом для створення прекрасного, так вирішив американський митець Натан Савая. Автор знайшов у Lego особливий зміст, розпочавши створення з нього дивовижних скульптур. Спочатку Савая займався цим, аби розслабитися після повернення з роботи додому. Однак вже згодом незвичне заняття так його поглинуло, що вирішив покинути свою юридичну кар’єру в одній із фірм Нью-Йорка і пірнув у світ Lego з головою. Коли мистецький відчайдух вирішив звільнитися, повинен був поборотися із власними сумнівами та витерпіти критику з боку друзів і сім’ї. Митець стверджує, для нього дуже природно – подумки розбивати все, що бачить, на прямокутники, а потім відтворювати це за допомогою конструктора.

20 | Історії, якими живуть

«Падіння бунтівних янголів», Пітер Брейгель Старший, період Відродження.

Картини «полізли» на стіни Французький митець Жульєн де Касаб’янка започаткував дивовижний проект «Прогулянка» у 2014 році. Ідея – популяризувати класичне мистецтво, вивівши його на вулицю, аби воно постійно перебувало перед очима. Автор не бачить жодної проблеми у тому, щоб «високе» було сусідом стріт-арту. Все почалось з того, що Касаб’янка натрапив на картину французького художника із епохи класицизму Жана-Огюста-Домініка Енгра. Він її сфотографував, роздрукував та причепив на будівлю у Парижі. Ідея здалась митцеві цікавою, тож на своєму сайті він опублікував цілу інструкцію, як виготовляти такі шедеври для вулиці самостійно. Посипались відгуки – і розпочався цілий проект. Так картини вийшли з музеїв і «полізли» на стіни. Проект став доволі популярним. Картини знайшли собі місця на вулицях Парижа, Барселони, Нового Орлеану, Варшави, Чикаго, Лондона, Риги, НьюЙорка, Лос-Анжелеса, Риму, Франкфурта та Ріо-де-Жанейро.

Околиця Лос-Анджелеса під назвою Skid Row є домом для тисяч безхатьків і, очевидно, найбіднішою частиною міста. У 1985 році виконавець і активіст Джон Малпеде вирішив створити організацію, яка могла б допомогти жителям цього району розповісти свої історії через художнє вираження. Департамент бідності в Лос-Анджелесі виник як надія на припинення культивування негативних стереотипів і декриміналізації неблагополуччя. Це перша перформанс-група для безхатьків і водночас перший у своєму роді мистецький проект. Вони себе називають LAPD і періодично створюють вистави та елементи мистецтва, аби учити навколишніх боротися зі стереотипами. Організацією опікуються митці, пропонуючи наставництво та підтримку.

LAPD дає голос жителям Skid Row, ідея вже отримала низку відзнак за боротьбу із соціальними проблемами.

21 «Імена»

Фото на вулицях Спершу фотопроект Inside Out може здатись дивним – величезні фото клеять просто на вулицях міст. Вигадав усе французький фотограф і митець JR, розпочавши малювати графіті на стелях паризьких будинків. Фотографією зайнявся вже згодом. Музеї та фотовиставки здавалися митцеві абсурдним бар’єром між ним та його публікою, тому вирішив виставковим майданчиком обрати саме вулицю і її стіни. Найважливіше у таких фото – розміщення та ті, кого на них зображено. Схожий задум JR реалізував у Ізраїлі та Палестині. Там митець фотографував громадян цих двох країн, які займаються однаковою роботою, а потім ці фото клеїв парами по обидва боки кордону. Місцеві ніколи не могли вгадати, хто з людей на фото – ізраїльтянин, а хто – палестинець.

Клік до світового мистецтва Не лише митці створюють дивовижні арт-проекти, але часто – технологічні компанії, аби збільшити свою соціальну значущість. Ось Google вигадав чи не найбільший мистецький проект в історії людства – Google Art Project. На цій платформі сьогодні зібрані експонати більш ніж з 1200 музеїв та архівів у різних куточках планети. Але це не просто база даних експонатів. У межах проекту можна не лише працювати з інформацією, але й збирати власні колекції. Інша унікальна можливість – відвідати екскурсію у режимі віртуальної реальності.

Це набагато більше, ніж незвичний мистецький задум. Проект у 1985 році створив активіст Клів Джонс, він допомагає боротись із однією з найпідступніших та найнебезпечніших недуг, яка завжди стає вироком. Міжнародний СНІДмеморіал «Квілт» (тобто полотно) у межах проекту «Імена» є найбільшим витвором соціального мистецтва у світі. У 1989 році його навіть номінували на Нобелівську премію миру. Величезне полотно створюють 48 тисяч частин. Кожну із них зробили вручну, кожна має особливу історію. Усіх їх присвятили пам’яті тих, хто втратив життя через смертельний вірус. Організатори проекту пояснюють – через брак інформації і небажання розуміти жертв СНІДу часто маргіналізували і намагались залишити забутими. Полотно подарувало сім’ям та друзям тих, кого переміг вірус, можливість об’єднатись у смутку та пам’яті. Наразі полотно важить вже 54 тонни. Ірина Юрковська

22 |

Цьогорічною наскрізною темою події є відповідальне батьківство. Організаторка переконана, що батьки повинні усвідомлювати величезну відповідальність вже з перших секунд життя своєї дитини. Із власного безцінного досвіду материнства Уляна знає, що особливий психоемоційний зв’язок із дитиною формується одразу, як вперше візьмеш її на руки та пригорнеш до грудей. Відповідальне батьківство – це не влада, а любов, турбота, повага, цінності і приклад. Надзвичайно важливою у цьому є якісна освіта – лише вона дасть дітям змогу отримати гідне майбутнє. Особливо турботи і шансу потребують ті діти, яким усе в житті дається важче через соціальні обставини.

Уляна Оксенюк про конкурси краси ніколи не замислювалася: троє дітей, бізнес, побут. Першим став «Місіс Відкритий Світ Україна 2018» – участь у ньому взяла у 33 роки і перемогла. Тоді її синові був лише рік, а конкурс і приготування до нього відбувались у Києві, проте переривати грудне вигодовування Уляна заради цього не збиралася. Встигала все: зранку їхала у столицю, а ввечері поверталась додому. Каже – страху не мала, бо розуміла – це цінний досвід. Великою мотивацією та натхненням для Уляни стала донька, їй тоді було 13 років. Згодом поїхала на Філіппіни, саме там відбувався конкурс «Місіс Всесвіт» – зібралися учасниці із 90 країн! І знову велика перемога. Коли Уляна Оксенюк отримала можливість відповідати за конкурс «Місіс Східна Європа», то вирішила відразу, що проведе його у рідному Львові. Участь у ньому могли взяти жінки віком від 25 до 45 років. До фіналу, який відбудеться 22 травня у ресторані Park.

Art of Rest, потрапили 11 неймовірних жінок. Кожна із них захоплює не лише зовнішньою красою, а й внутрішнім світлом, яке несе світові. Переможниця поїде до ЛасВегаса, аби там взяти участь у грандіозному конкурсі Mrs Woman of the Universe. До речі, слова «конкурс» Уляна не любить, тому що «Місіс Східна Європа» – це не про змагання, а про унікальне поєднання інтелекту, цінностей та краси у дії.

УЛЯНА ОКСЕНЮК – жінка, яка руйнує стереотипи - Володарка титулів Mrs. TOР of UNIVERSE 2018 та MRS.UKRAINE WORLD OPEN 2018 - Національний директор конкурсу краси для жінок «МІСІС СХІДНА ЄВРОПА / MRS. EASTERN EUROPE»; - Удостоєна ордену Королеви Анни «Честь Вітчизни»; - Голова Благодійного фонду «Відповідальне батьківство»; - Мати 3 дітей. Професійна діяльність: - Сімейний юрисконсульт; - Співзасновниця та керівник ресторану DELIZIA; - Дизайнер ексклюзивних вечірніх та весільних суконь VALERI .

Уляна Оксенюк у журі конкурсу не буде, зізнається – кожна із учасниць стала для неї подругою. Жодної конкуренції не відчувають і самі фіналістки. Допомагають одна одній, дають поради, мотивують та надихають. «Місіс Східна Європа» став для учасниць не просто нагодою показати себе світові та сказати своє соціальне повідомлення, а й чудовою можливістю познайомитись із справді світлими людьми.

Локація: Львівський Палац Мистецтв Зачіска: Karvatska Beauty&Wellness Center Макіяж: Ірина Лупак Фото: Вікторія Істоміна Одяг: OKSANA MUKHA

23

ФІНАЛІСТСТКИ КОНКУРСУ «МІСІС СХІДНА ЄВРОПА / MRS. EASTERN EUROPE»

1. Ганна Гаврилів, 33 роки. Мати трьох дітей, випускниця аспірантури Львівської національної академії мистецтв та програми МВА.

2. Ліга Гаркуша, Латвія, 44 роки. Мама чотирьох дочок, бізнес-тренер із 18-річним досвідом, засновниця компанії Ligagarkusha.

Громадський діяч у сфері збереження культурної спадщини, засновниця Благодійного фонду «Спадщинa.UA»

Ліга вважає, що без освіти зміни – неможливі. Обожнює свою справу і цілком погоджується, що без якісної освіти неможливий розвиток у житті людини, сім’ї та нації. Тепер вона працює над проектом приватної загальноосвітньої школи. Ліга каже: «До народження дітей думала, що я – хороша людина. Тепер знаю, що є, куди рости». Саме діти стали «великим вибухом» у житті жінки. Вони навчили її любити по-справжньому та не дають зупинитись.

Ганна впевнена: якщо кожен зробить бодай маленький внесок – коштами, контактами, ідеями чи продуктами власного виробництва, – спільно ми зможемо дати культурній та природній спадщині України нове життя.

3. Гражина Маркова, 36 років. Мама донечки, власниця двох студій краси та співзасновниця бренду SMPL. Свій вільний час Гражина наповнює активністю: відпочинком із сім’єю, подорожами, спортом. Особливе задоволення для неї – брати участь у проектах, які роблять суспільство кращим та дозволяють допомогти усім, хто цього потребує. Впевнена, що допомагати потрібно тим, хто втрачає віру. Гражина розуміє усю цінність батьківства – справжнього і відповідального. Знає – розмов тут надто мало, потрібно діяти. Тому у її планах – участь у створенні благодійного центру та тематичних осередків, де б могли отримати психологічну допомогу ті, хто увійшов в нелегкий період життя.

24 | 4. Юлія Турик, 33 роки. Регіональний директор АТ «А-Банк», засновниця благодійного фонду «Від лапки до лапки» Справжнє, емоційне, наповнене рухом життя – ось що надихає Юлію та допомагає їй підійматися на нові вершини. Знає – добро і натхнення можна знайти у всьому, що оточує. Юля заснувала та опікується благодійним фондом для допомоги безпритульним тваринам «Від лапки до лапки». Однією з акцій фонду став благодійний міні-марафон «Побіжи – допоможи», тоді зафіксували два рекорди України. Перший з них: наймолодшому учаснику спортивного забігу Владиславу Барабашу – всього два роки. Другий – стокілограмовий мішок корму. Його отримав притулок «Милосердя» у Брюховичах.

5. Зоряна Кириленко, 32 роки. Мама донечки, засновниця люксового бренду Zoryana Kirilenko

6. Оксана Холод, 28 років. Мама донечки, співвласниця компанії «Холод і Партнери», благодійниця.

7. Наталія Шахрайчук, 35 років, мама двох дітей, співзасновниця івентагенції I Feel Good та Be S School, засновниця авторської лінії ювелірних прикрас з натуральних каменів Delilah Jewelry.

Дизайн одягу був її пристрастю дитинства. Зоряна 10 років тому заснувала свій проект Design-studio Zoryana Kirilenko і тоді усвідомила – це її покликання. Інколи їй доводиться працювати 24 години на добу і 7 днів на тиждень, але коли бачить свої сукні на червоній доріжці Каннського кінофестивалю або ж на фотозвітах Paris Fashion Week – це суттєво додає сил.

Справді щасливою Оксану зробило материнство, а чоловік з донечкою стали найбільшим щоденним натхненням. Вона знає – із ними зможе досягнути будь-яких цілей. Найважливішим завданням для жінки вважає гармонію у житті. Переконана – подолати абсолютно усе допоможе щира любов.

Наталя малює картини, пише поезію та обожнює читати. Любить готувати, а особливо – імпровізувати та створювати нові смаки. Сквош, лижі, поїздки на велосипеді та кінні прогулянки – це все про Наталію. Вона впевнена, вдома має бути гармонія, тому без живих квітів, свічок та ефірних олій – ніяк.

Обожнює верхову їзду. Головне для неї – завжди дізнаватись більше. Оксана у вільний час не лише відвідує тренінги та майстер-класи, а також організовує їх. Любить подорожі разом із сім’єю – вважає цей час найціннішим.

Наталя – співорганізатор благодійних заходів, аукціонів, концертів разом з фондом «Серце дитини» та громадською організацією «Ідея та чин». Знає – лише добро здатне вселити до дитячих сердець надію і світло. На них заслуговує кожна дитина у світі.

Зоряна знає, сил знадобиться ще дуже багато, адже тільки-но розпочала співпрацю з Amilcar. У Ніці, на Лазурному березі Франції, відкрився LuxuryConcept Store – там продаються її роботи.

25

8. Наталя Тропак, 36 років. Мама 4 дітей, перекладач, фотограф, SMMменеджер, випускниця факультету міжнародних відносин ЛНУ імені Івана Франка. Наталя впевнена, найбільший дар – бути мамою. Бути з дітьми, годувати їх грудним молоком, дарувати свою увагу та присутність, чути перші слова, спостерігати їхні перші кроки та бути співучасницею їхніх успіхів. Сіяти в них свою любов, ділитися цінностями, бути наполегливою та бути люблячою, пробачати їм та собі неідеальності, приймати те, що є, та по можливості формувати хороший смак. Таким чином, будувати їхнє та наше спільне завтра. Найважливіша – присутність у житті дітей.

9. Марта Браун, 37 років. Планує стати мамою, співзасновниця Wedding Planner

10. Йоланта Клюсовська, 36 років. Мама, фотограф, дизайнер-фрілансер та вчитель.

Марта знає, що дарувати щастя іншим зовсім не легко. Завжди відчуває, наскільки важливо робити добро іншому. Марта переконана, що благодійність проста: навіть незначна дрібничка може зробити когось щасливішим. Із благодійності почалась її дорога – першою масштабною подією став концерт у філармонії, який допоміг зібрати кошти на обладнання для Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру, що на вулиці Дністровській у Львові.

Йоланта – митець, дизайнер-фрілансер, фотограф, вчитель астрономії та мама двох дітей. Сама ж каже – насправді не двох, а трьох. Доньку свого колишнього чоловіка Йоланта виховувала від 3,5 до 13 років. Зараз неможливість жити разом не руйнує їхнього особливого зв’язку і не є перешкодою для душевного спілкування. Краса, естетика, любов до прекрасного – це те, що дає їй натхнення та життєву енергію. А ще Йоланта – особлива мама. Її старший син має синдром Дауна. Участь у конкурсі жінка присвячує йому. Хоче сказати світові: життя будь-якої людини є найважливішою цінністю в житті.

11.Наталя Похмурська, 37 років. Мама 3 синів, дружина героя АТО, співзасновниця «Клініки сестер Похмурських», сімейний лікар, лікар народної і нетрадиційної медицини. Наталя каже, що найголовніше у житті – це гарний результат будь-якої її праці. Життєві випробування вважає навчальним процесом, який стимулює нас щось змінювати. Найбільшою радістю вважає те, що є кращим другом для чоловіка і дітей. Кілька разів була в АТО як волонтер. Подарувала сільським церквам кілька власних ікон. Якщо бачить, що людина все робить, щоб бути здоровою, але не може оплатити послуги, може взяти на лікування безкоштовно.

Фото: Вікторія Істоміна Лілія Возняк Стиль: Марта Трух Зачіски: Karvatska Beauty&Wellness Center Макіяж: Світлана Варaдзаль, Ірина Лупак, Наталя Гірук Одяг: Bolero Your IQ in your fashion, Dafna May Локація: BankHotel Lviv

26 |

АНДРІЙ СТЕПУРА:

9

ІДЕЙ ДЛЯ СИЛЬНОГО ВИСТУПУ

1. ЯК ВИ ЯХТУ НАЗВЕТЕ, ТАК ВОНА І ПОПЛИВЕ. Коли люди побачать анонс вашого виступу у стрічці новин, то перше, на що звернуть увагу, – назва. Вона має зачепити і змусити прочитати деталі. Що привертає нашу увагу? Цифри, ключові проблеми, заголовки у вигляді запитань. Коли гортаєте стрічку новин, почніть звертати увагу на назви численних заходів, які проводять поряд з вами.

2. В ОПИСІ ПОДІЇ БУДЬТЕ ЛАКОНІЧНИМИ, АЛЕ НЕ ЗАНАДТО.

Ви – експерт у своїй темі? Тоді рано чи пізно отримаєте запрошення виступи на одній з численних конференцій. Звісно, можете відмовитись, виправдавши себе зайнятістю. Та давайте будемо відверті – час для того, що вважаєте необхідним, ви знайдете завжди. Тому поділюся з вами порадами, які допоможуть зробити виступ оригінальним та професійним. Усі вони перевірені практикою – сам регулярно виступаю на конференціях та допомагаю іншим експертам у своїй темі підготуватися до цієї відповідальної події. Коротко і змістовно.

Якщо назва вашого виступу зачепила, то ваш потенційний слухач продовжить читати. Що далі на нього очікує? Все правильно – опис заходу та кілька слів про спікера. Сучасна людина відвикає читати довгі дописи, тому, якщо ви не Стівен Кінг чи Джоан Роулінг, доведеться бути максимально лаконічними. В описі заходу розкажіть у кількох словах, як проблема, про яку будете говорити, виглядає у житті людини (страх розпочати свій бізнес, діти постійно вимагають солодкого, собака поставила ультиматум – або вона, або кіт). Назвіть 3-5 пунктів, які розкривають ваш професіоналізм (скільки років досвіду, хто ваші клієнти, найбільші досягнення).

27 3. ДІЗНАЙТЕСЬ, КОЛИ ВІДБУДЕТЬСЯ ВАШ ВИСТУП. Хліба та видовищ бажали давні жителі Римської імперії. Минули тисячі років, а прагнення людей не надто змінилися. Завдання спікера – знайти баланс цих двох інгредієнтів. Моя ідея буде простою – що пізніше у розкладі ваш виступ, то більша потреба у видовищах. Які видовища додати? Більше інтерактиву, більше історій, більше жартів (здорова самоіронія та підтекст вітаються), більше слайдів з емоційними фотографіями, більше руху по сцені.

4. З’ЯСУЙТЕ, ХТО БУДЕ ВИСТУПАТИ ПЕРЕД ВАМИ. Все пізнається у порівнянні. Той самий виступ може мати як неймовірний успіх, так і зазнати повного краху. Усе залежить від того, після кого ви будете виступати. Після крутого спікера говорити важко – він задає рівень очікувань. Тому вам необхідно виступати або ще краще, або радикально поіншому.

5. РОЗПОВІДАЙТЕ КЕЙСИ (ВИПАДКИ) З ПРАКТИКИ. У цьому світі мало унікальних ідей, але досвід кожної людини робить ці ідеї такими. Саме тому настільки важливо розповідати історії зі своєї практики. Цим ви вбиваєте двох зайців – краще пояснюєте свої ідеї та подаєте себе експертом-практиком.

6. ЩО АКТУАЛЬНОГО У ВАШІЙ ТЕМІ? Наш світ швидко змінюється – і темп росте з кожним днем. Професіонал постійно тримає руку на пульсі та слідкує за змінами у своїй сфері. Поділіться останніми новинами у ваші темі: цьогорічні дослідження, новітні технології, перевіренні часом стратегії, що не працюють в сучасних реаліях.

7. БУДЬТЕ УВАЖНИМИ ДО ДЕТАЛЕЙ. Професіонал звертає увагу на деталі, початківець цікавиться лише основами. Дилетант розкаже про користь вітаміну D. А професіонал ще додасть важливу деталь – при надмірному споживанні цей вітамін може відправити на пенсію ваші нирки. Уважність!

8. СТАВТЕ ЦІЛЬ НА ВИСТУП. Забудьте про ціль «донести інформацію» чи «проінформувати». Знання – це просто набір нейронів у нашій голові. Насправді ваша ціль у тому, аби під впливом нової інформації люди почали діяти по-новому – привчали дітей чистити зуби, навіть коли зуби молочні. Почали відкладати 10% доходу навіть тоді, коли зарплата менша, ніж прожитковий мінімум. Знаходили час для спорту, коли робочі проекти займають увесь час. До яких ДІЙ ви спонукаєте своїх слухачів?

9. ГОТУЙТЕСЯ. Мабуть, ця порада вам може здатися банальною. І це так. Та якби мені дозволили редактори, то я написав би 9 порад, які мали б однакову назву –«готуйтеся». Люди роблять висновок про вашу експертність не на основі того, ким ви є, а на основі того, що вони від вас почують і що побачать. Я був свідком надто багатьох прикладів, коли крутий професіонал виступав, а у більшості слухачів складалося враження, що ця людина не знає, про що говорить. Він стрибав з думки на думку і бурчав щось собі під ніс, повернувшись до дошки чи слайдів. Знайдіть час для того, щоб підготуватися. А порадами про те, як готуватися до виступу ефективніше та набагато швидше, я поділюся у наступному номері.

28 |

Олег ПРИЩЕПА:

«У біржовій торгівлі можна заробляти без обмежень, притаманних класичному бізнесу» Перспективи не лежать на насидженому місці – і Олег Прищепа знає про це все. Відмовившись від невисоких, але стабільних заробітків, він обрав шлях розвитку. Тепер у нього – неоціненний досвід у біржовій торгівлі, інвестиційний портфель з акцій в компаніях Adidas, Apple, Google, MasterCard, Nike та Starbucks, а ще – багаж знань, якими із задоволенням поділиться. Про обмеження у класичному бізнесі, переваги трейдингу, можливість навчатися у професіоналів та особисту історію успіху Олег розповів читачам журналу «Егоїст».

Зараз Ви є директором Forex Club Львів, а з чого починали? Мій шлях розпочався 7 років тому, коли звільнився з державної служби, де заробляв 150 доларів. Тоді збагнув, що швидше Ілон Маск полетить на Марс, ніж я досягну фінансового добробуту, рухаючись такими темпами. Потрібно було щось змінювати, і я почав з себе – звільнився з роботи, записався у тренажерку, зайнявся йогою. Саме інструктор з йоги порадив мені інвестування як джерело додаткового доходу. І у 2011 я вклав свої перші гроші у фінансові ринки: спочатку як інвестор, а потім і сам почав торгувати. У 2012 вже чітко обрав для себе шлях трейдера-аналітика та влаштувався на роботу у невеличку компанію в цій сфері. Через 2 роки, здобувши необхідний досвід, я перейшов працювати у Forex Club. Консультував людей, давав рекомендації та допомагав із відкриттям рахунків.

А чому переїхали до Львова? Коли усі, навпаки, їдуть до Києва або у Європу? Все просто, як і у біржовій торгівлі. Якщо більшість хоче купити щось – варто подумати над його продажем. Хороші перспективи не завжди лежать на видному місці. Тим більше, що київський офіс впродовж кількох років був номером один серед усіх філіалів у країнах СНД. Це шлях стабільності, а я прагну розвитку. То в чому переваги трейдингу над звичайними видами бізнесу? У біржовій торгівлі можна заробляти без обмежень, притаманних класичному бізнесу. Наприклад, у класичній торгівлі є ризики того, що ви не продасте товари або вони зіпсуються. У біржовій торгівлі цього немає, як немає бюрократії. Товари – це валюта, акції чи ф’ючерси, їх неможливо підробити, вкрасти або зіпсувати. Головне – ви завжди зможете купити чи продати будь-який товар у будь-якій кількості за ринковою ціною.

З чого починати людині, яка хоче займатись біржовою торгівлею? З навчання у професіоналів. Наведу такий приклад: коли у вас болить зуб, ви не йдете вчитись на стоматолога, а звертаєтесь до спеціаліста, так? Ось так і тут. Хочете заробляти гроші на ринку – одразу користуйтесь послугами експертів. Наша компанія проводить безкоштовне навчання та надає необхідну інформаційну підтримку. Ваш перший крок – зареєструватись на сайті fxclub.org та завітати у наш львівський офіс на безкоштовну консультацію. При реєстрації ви отримаєте демо-рахунок, на якому зможете потренуватись у справжніх ринкових умовах, але на віртуальних грошах і без ризиків. А на консультації аналітик складе з вами індивідуальний інвестиційний план. В які компанії зараз перспективно інвестувати? У мене особисто є інвестиційний портфель з акцій в компаніях Adidas, Apple, Google, MasterCard, Nike та Starbucks. Але якщо говорити про справжній хайп, то у наших аналітиків є сміливі рекомендації для інвестицій. Скільки можна заробляти на рік у біржовій торгівлі та з якими ризиками? Використовуючи торгові системи, розроблені нашими аналітиками, в середньому 30-70% від капіталу на рік. Ризики при цьому можуть становити 10-25%. Умовно кажучи, з 10000 доларів можна заробити 3000-7000 на рік. Гроші можна зняти у будьякий момент без втрати відсотків. Ірина Кунинець

Тетяна Луцик:

29

«Найважливіше – уміння бачити, чути та розуміти клієнта» Людство дорослішає – і стандарти краси змінюються. За прогнозами журналу Forbes, б’юті-інудстрію у 2019 визначатиме особлива увага до стану свого організму, здорова краса та косметика з органічних елементів. Від світових трендів зовсім не відстає і Україна, доводить це Студія краси та здоров’я Тетяни Луцик – сімейна справа, наповнена особливим змістом.

Протягом останніх років косметологія в Україні значно розрослася і впевнено продовжує це робити надалі. Фахівці вже зруйнували чимало міфів і створили потужну інформаційну базу, необхідну для якісного надання послуг. Ще 2-3 роки тому про небезпеку контурної пластики, ін’єкцій ботоксу та ботулінотерапії пацієнти знали значно менше, а тепер косметологічні процедури зазвичай базуються на природних процесах. Спеціалісти всього лише професійно допомагають організму отримати необхідну порцію гіалуронової кислоти, колагену та еластину, які гарантують молодість та природну досконалість. Саме ці пріоритети є визначальними для Студії краси та здоров’я Тетяни Луцик. Її засновниця закінчила Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, а інтернатуру проходила у Львівському шкірно-венерологічному диспансері. Тоді ж вирішила спробувати себе у новій сфері – естетичній медицині. Вирішила навчатись самостійно, зна-

ння черпала із тренінгів та закордонних практик. Тетяна побачила прогресивну індустрію краси у Європі та зрозуміла, що все це можна зробити в Україні. Так почала роботу у косметологічному кабінеті. Кількість її пацієнтів постійно збільшувалася – і Тетяна наважилась відкрити студію. Вирішувати проблеми кожного клієнта ґрунтовно і професійно допомагає 10-річний досвід. Від 2003 року Тетяна практикуючий лікар-дерматолог, у державній медичній установі паралельно працює досі.

Ulthera, процедуру HydraFacial, лазерний карбоновий пілінг, RF-ліфтинг та алмазну мікродермабразію. Команда професіоналів організовує роботу так, щоб кожен клієнт зміг швидко та якісно розв’язати свою проблему, не бігаючи від одного лікарського кабінету до іншого у пошуках рішення.

Вона переконана: «Косметологія – це та сфера, де вчитись потрібно щодня». У Студії краси та здоров’я працюють спеціалісти, які завжди дотримуються цього принципу: відвідують курси та не пропускають жодної можливості навчатись від компаній Allergan, Casmara, Biologique Recherche. До того ж на базі студії функціонують курси косметологів, де всі охочі мають змогу отримати знання та вміння у сфері косметології. Студія відповідає світовим трендам у сфері естетичної та апаратної косметології. Окрім стандартних опцій – шугарингу, лазерної епіляції, пілінгу, консультація трихолога – клієнтам пропонують ще низку послуг. Мова йде про апаратну корекцію фігури ICOONE, SMAS-ліфтинг на апараті

Тетяна та Ігор Луцик

м.Львів, вул.Хімічна, 20 тел. 068 69 65 060 tetynalutsyk.com.ua

Андрій Іонов: 25% vs 75%. Об’єднає Володимир Зеленський країну чи станеться розкол? Які основні страхи, ризики живуть у суспільстві та бізнесі зокрема? Над чим має працювати новий Президент, аби Україна стала успішною, з’ясуємо у розмові з Андрієм Іоновим.

«Хочеться бачити в Україні

владу достойних» Україна має нового Президента, якого підтримали 75% виборців. Як на такий вибір реагує бізнессередовище? І чи не розділять ці вибори країну, адже лише Львівщина віддала більшість Порошенкові? Справді – Західна Україна проголосувала за чинного Президента Порошенка. Не можна сказати, що ці вибори розділили Україну. Натомість вони показали опозицію західних регіонів. Опозиція – не означає розділення, а відмінності в уподобаннях. З одного боку, люди, які голосували за Зеленського, голосували за зміни, за реформи у країні, за те, аби зупинилася війна… А з іншого боку, це показує, що більша частина кра-

їни бажає зміни облич у політиці. Це притаманно також іншим країнами світу. Перемога Зеленського – можливість дійсно отримати щось нове, але це і величезний виклик водночас. Не скажу нічого нового, але ми перебуваємо в стані війни, від якої населення страшенно втомилось. Війна спалює економічний та людський ресурс України. Ми бачимо приклади інших країн: конфлікти у Кореї, Афганістані, В’єтнамі з Америкою, які призвели до того, що люди були готові зупинити війну будьяким способом, тільки б припинити смерті. Правильно це чи ні? Це вже інше питання. Але треба шукати виходи.

Чи можна спрогнозувати, яким Зеленський буде Президентом? Я точно йому не заздрю, адже його чекає місце з напругою не 220, а 380 вольтів. Йому доведеться працювати 24 на 7, аби досягнути бодай якогось результату. Тим паче, що сам процес входження у виконання функціонування як Президента відбувається не за тиждень. Кучма, Ющенко, які мали попередній досвід на керівних посадах у країні, входили в курс справ до півроку. Зеленському, аби ефективно виконувати свою роботу, потрібно працювати і над виборами до Парламенту. Адже підтримка там необхідна для впровадження реформ. Думаю, Зеленський старатиметься бути ідеальним Президентом. Однак цей період романтизації посади швидко мине, коли почнуться реальні виклики, які вимагатимуть реакції та вирішення. Ми не знаємо, спринтер він чи стаєр, але видно, що сильна та цілеспрямована людина. Це забіг для стаєрів на довгу 5-річну дистанцію. Чи є шанси щось змінити у країні? Адже, як ми згадували, Зеленському віддали голоси заради реальних реформ. Багато залежить від команди. Дуже хочеться, щоб це були професіонали, а не ті, кому симпатизують. Хочеться бачити меритократичну владу – владу достойних. Знаю одне: він має короткий, але великий кредит довіри від людей. І щоб це не стало так, як у випадку біблійної історії з Христом, де спочатку усі кричали «осанна», а потім «розіпни».

31 Тому Зеленському важливо формувати все на власному прикладі, відмежуватись від корупції самому та обмежувати від неї оточення. Що чекає на нас? Чи є певні страхи у підприємців щодо політики правління країною? Це період волатильності, невпевненості. Ми не знаємо, що буде далі. Сьогодні тимчасово зупинились низка інвестиційних проектів. Усі в очікуванні. Було б добре, якби Президент одразу після інавгурації окреслив бачення розвитку країни, сказав, чого очікувати бізнесу, чи відновляться тотальні податкові перевірки, чи буде сприяння малому та середньому бізнесу. Чи можна буде сподіватися, що відбудеться деолігархізація. Зараз певні фінансово-промислові групи закумулювали за собою 20-30% ВВП. Чи це не монополізація? Нам треба розвивати саме малий, середній бізнес, адже він є хребтом демократії цієї держави. Тільки його представники зможуть збурюватися та висловлювати незадоволення пригнобленням, тільки вони захищатимуть свою приватну власність від великих корпорацій. Якщо є розуміння важливості існування потужного прошарку середнього класу – прекрасно. Якщо немає – ми будемо жевріти, а метастазування монополії існуватиме надалі. Яке Ваше бачення перших кроків, що дадуть реальний результат для всієї країни? Фінансова ситуація у країні – незадовільна. Ми дуже залежимо від МВФ. На мою думку, треба макси-

мально розвивати промисловість. Треба зробити доступними кредити, стимулювати певні галузі, звільняючи їх від оподаткування. Звісно, при ефективній боротьбі з корупцією значна частина коштів перейде в економіку. Але й треба слідкувати, щоб підприємець був захищений. Він має розуміти, що у країні є повага до приватної власності. На жаль, сьогодні ми не маємо її у достатній кількості. Також є питання про ставлення Зеленського до судової гілки влади, яка сьогодні є часто необ’єктивною та виносить сумнівні рішення. Треба формувати систему, в якій усі люди незалежно від рангу є перед законом рівними. Потрібно старатись досягти нульової корупції у судах. Це складно, але можливо. Я є прихильником того, щоб весь корпус суддів водночас звільнити та призначити молодих. Зробити, як колись вчинив у Казахстані Назарбаєв: запросити англійських суддів, які зараз працюють в апеляційній інстанції. Так, їм потрібна висока оплата, але вони принципові. Коли ми будемо знати, що є закон, який треба виконувати, коли побачимо, що приватна власність захищена, ми усі почуватимемось краще. Які основні кроки має зробити новообраний Президент, аби не допустити розколу? Частина України скептично до нього ставиться, частина ірраціонально вірить. Але якщо його курс буде перечити базовим цінностям – може статися вибух. Зрозуміло, що є ті, хто дуже зацікавлений в ескалації суперечок між українцями. Вони є і

на західних, і на східних територіях, адже Україна – посередині. Іншим країнам вигідно, щоб вона була зручною в сенсі впровадження їхньої геополітики. Ми ж повинні не зупиняти свого тиску на владу та Президента. Влада повинна чітко визначити мету для суспільства та держави. Нове обличчя – це емоція, але має бути спільна мета і напрямок, яким ми рухатимемось до неї. Зараз ми дрейфуємо. Чи є в Україні середовища, які б допомогли визначити нашу національну ідею? Президент – людина, посада якої – бути об’єднавчою силою. Хочу нагадати вислів Лева Гумільова: «Націю формують дві речі: спільність долі та спільність мрії». Чи готові ми разом перетерпіти усі біди, щоб мати долю? А в чому наша спільна мрія – це і є завдання Президента: визначити її. Якнайбільше зусиль треба спрямувати на формування мрії українців як нації. Спочатку має бути дискусія в експертному середовищі, а далі ця філософія національної ідеї повинна набути зрозумілої для всіх форми та поширюватись. У нас є потужні спільноти, які б могли напрацювати цю ідею руху нації: Аспенівська, «Бізнес-клуб» чи учасники мисленнєвих клубів по Україні, інтелектуали католицького університету. Треба шукати – і починати якнайшвидше.

Роксолана Мудрак

32 |

Вершина ідеальності в простоті

ЗАХОПЛЕННЯ

Брюс Лі

33

ЯК НАКАЧАТИ РУКИ ДО ЛІТА: ДІЄВІ ВПРАВИ Кожен чоловік мріє мати атлетичну статуру незалежно від віку. Це справді актуально у наші дні, коли фітнес став не просто модою, а стилем життя. Під час пляжного сезону спортивного чоловіка виділяють великі біцепси, опуклі дельтовидні м’язи та підтягнуті трицепси. Поки ще є час, не треба зволікати із походом до тренажерного залу. Кількох місяців буде достатньо, щоб привести верхній плечовий пояс в тонус та зробити так, аби ваші руки виглядали привабливо. Наполегливі та регулярні заняття, доповнені правильним харчуванням, допоможуть отримати хороший результат.

34 |

Топові вправи для «прокачки» біцепса Біцепс – найпопулярніша м’язова група, яку люблять тренувати усі без винятку чоловіки, тому йому варто приділити багато уваги. Основна рухова функція – згинання рук. Якщо комбінуватимете базові вправи з ізоляційними, то вам вдасться досягти найкращого результату за короткий термін. Важливо! Перед початком тренувального процесу ми рекомендуємо наполегливо розминатися, щоб уникати будь-яких травм. Найважливіша базова вправа – згинання штанги на біцепс. Можна виконувати з прямим грифом, але краще обрати EZ-снаряд. Кривий гриф більш концентровано навантажує біцепс, до того ж він зручніший у виконанні вправи. Розминка починається з порожнього грифа, а надалі навантаження слід підбирати поступово так, щоб можна було виконати 12-15 важких повторів без порушення техніки за чотири підходи. Лікті злегка притисніть до тулуба, під час виконання вправи не можна змінювати їхнього розташування. Рух штанги починається з нижньої точки. Кисті мають перебувати у нерухомому стані. Краще ними не крутити, тому що це частково зніматиме навантаження з біцепса і загрожує травмою. Рух має бути плавним, концентрованим – до рівня грудей з повільним опусканням. Ускладнений варіант підйому на біцепс – робота з оберненим хватом. Виконувати її слід із прямим грифом. Це дозволяє навантажити концентровано брахіаліс, один з пучків біцепса. Якщо ви – початківець, то не рекомендуємо одразу виконувати такий тип навантаження, тому що можете травмувати розгиначі кисті.

Друга базова вправа – підтягування зворотним хватом. Допомагає привести в тонус не тільки біцепс, а й найширші м’язи спини. Техніка майже не відрізняється від класичних підтягувань – за винятком хвату. Треба взятися оберненим хватом на рівні або трішки меншій відстані, ніж розташовані плечі, і підтягуватись з повільним, концентрованим опусканням. Така вправа створює стресове навантаження, що стимулює ріст двоголового м’яза плеча. Кількість повторів – 10-15, а підходів – 3-4.

Ось так виглядає EZ-гриф

Серед ізоляційних вправ найкращі – варіації з гантелями. Концентрований підйом на біцепс дозволяє добре пропрацювати цільову м’язову групу після основних базових вправ. Для виконання необхідно сісти на лаву та впертись ліктем руки у внутрішню поверхню стегна. Далі беріть гантелю і концентровано піднімайтесь, не змінюючи положення кисті робочої руки. Рекомендована кількість повторів 15-20, їх потрібно робити за 3-4 підходи на кожну руку окремо. Також можна виконувати підйоми гантель на біцепс просто стоячи або ж спробувати це зробити на лаві Ларрі Скота. Другий варіант ускладнить виконання руху.

35

Концентрований підйом на біцепс, виконання вправи

Як прокачати трицепс? Трицепс – найбільший та найсильніший м’яз руки. Саме він формує основний об’єм рук, тому його варто розвивати не менше, ніж біцепс. Спочатку слід виконувати базові рухи, а потім переходити до ізоляційних вправ. Робочий діапазон повторів коливається між 10-15 в базових рухах, а в ізоляційних – 15-20. Рекомендована кількість підходів – 3-4. Перша базова вправа – жим штанги вузьким хватом лежачи. Дозволяє пропрацювати не лише триголовий м’яз, але й передні пучки дельт та грудні м’язи. Перед безпосереднім виконанням необхідно зайняти безпечну стартову позицію: звести лопатки разом, впертися ногами та міцно обхватити штангу пальцями, хватом на ширині плечей. Краще, щоб снаряд подавав асистент. Далі штангу кладуть на низ грудей та вижимають у середньому темпі.

Друга базова вправа – французький жим штанги. Її також краще виконувати з допомогою асистента, який подаватиме штангу та страхуватиме під час підходу. Для виконання підійде однаково добре як прямий, так і EZ-гриф. Потрібно лягти на лаву, міцно впершись у ноги. Коли помічник подасть штангу на зігнуті лікті, снаряд треба піднімати повільно та обережно – до повного випрямлення ліктів. Важливо слідкувати, аби вони не «гуляли» в боки, бо це зніматиме навантаження з цільового м’яза. Простіший варіант – виконання стоячи. Для цього асистент не потрібен, але за розташуванням ліктів теж необхідно слідкувати. Важливо! Якщо ви – новачок, то не починайте свій тренувальний процес з будь-яких варіацій французьких жимів, тому що це складний рух. Якщо порушите техніку, можете отримати травму.

Хороша ізоляційна вправа – розгинання рук на блоковому тренажері. Необхідно підібрати комфортні ваги, які дозволять втримувати правильну техніку протягом підходу і без відчуття відказу. Лікті притисніть до корпусу, руки розгинайте на повну амплітуду – повільно та обережно. Вправу можна виконувати на прямому станку в блоці або з використанням канату. Не будуть зайвими ізоляційні вправи на трицепс з гантелями. Для цього оберіть середню вагу. Руку з гантеллю потрібно підняти вгору, натомість інша рука має підтримувати лікоть. Снаряд опускайте вниз, так відбувається розтягнення трицепса. Як стабілізуючий м’яз працює середній пучок дельти. Вправу потрібно виконувати сидячи або стоячи. Потім зробіть те саме з іншою рукою.

Ось так виглядає французький жим лежачи

36 | Як прокачати дельтовидні м’язи Дельтовидний м’яз складається з трьох пучків – переднього, середнього і заднього. Для повноцінного пропрацювання всієї м’язової групи необхідно акцентувати навантаження по сегментах. Рекомендована кількість повторів в базових вправах – 10-15, а в ізоляційних – 12-20. Необхідно в одній вправі виконувати 3-4 підходи. Базова вправа для переднього пучка дельт – жим штанги сидячи або стоячи перед собою. Гриф візьміть середнім хватом: трішки ширше, ніж рівень плечей. Лікті в нижній точці відводьте у боки, а снаряд з ключиць вижимайте вгору по прямій траєкторії. Вагу оберіть середню, щоб можна було зробити щонайменше 1012 повторів, не прогинаючи при цьому поперек та не напружуючи ноги. Вправа частково навантажує трицепси. Базовий варіант для пропрацювання середнього пучка дельт зі штангою – жим штанги сидячи або стоячи з-за голови. Техніка майже така ж, але є певні нюанси. Кисті рук не мають «гуляти», їх потрібно тримати монолітно. Хват оберіть широкий або середній – як зручно. Краще виконувати вправу із скороченою амплітудою, не торкаючись трапецій. В іншому разі зростає ризик отримати травму при повному опусканні. Ще один варіант базової вправи на передні та середні пучки – тяга штанги до підборіддя. Ширина хвату – середня або широка. Кисті рук потрібно монолітно зафіксувати, щоб вони не

рухались. Штангу піднімайте до підборіддя за ліктями, намагайтесь акцентовано зробити підйом дельтою. Вправа складна у технічному виконанні. Якщо ви – початківець, то її спочатку краще уникати. Ізоляційна вправа на передню дельту – махи гантель перед собою. Візьміть снаряди з легкою вагою та піднімайте до кута 90 градусів на витягнутих руках, а далі плавно опускайте. Якщо відчуваєте дискомфорт чи навіть хрускіт у плечах, то вправи краще уникати. Найкраща ізоляційна вправа на середні пучки – махи гантель. Вага снарядів має бути легкою, щоб не порушувалась техніка. Руки розводьте прямо у боки – до повного розгинання ліктів, а потім плавно опускайте.

Як прокачати задній пучок дельтовидного м’яза? Цей сегмент переважно пропрацьовують на тренуванні спини під час виконання тяг на блокових тренажерах. Задній дельтовидний м’яз працює на всіх тягових рухах. Приклад базової вправи – тяга гантель чи штанги в нахилі спини при куті 90 градусів до грудей. Виконувати слід обережно, без ривків та різких рухів. Такого набору запропонованих вправ цілком вистачить для повноцінного пропрацювання м’язів рук до літнього сезону. Нехай вам щастить, а тренування принесуть задоволення та шалений результат! Андрій Козій.

38 |

Максим «У житті треба мінімізувати Когут: муки та терпіння, а отримувати

задоволення»

Вузькоспеціалізований блог по металообробці «Дядько Максим» є прикладом успішної україномовної сторінки та нараховує зараз понад 100 000 підписників. Про секрети результативного блогерства та любов до «заліза», яка втілилася у прибутковий бізнес, розповів журналу «Егоїст» блогер та підприємець Максим Когут. Скільки часу існує блог «Дядько Максим» та як виникла ідея його створення? Власне, самому каналу вже 10 років, але блог існує років 5-6. Я вів сторінку на одному із російськомовних форумів по металообробці, а Youtube був способом показати, як працює механізм. Наприклад, є двигун, який видає незрозумілі звуки, от щось у ньому тарабанить. На словах це описати дуже важко. Якщо згадати про мої перші відео, то вони були без слів. Усіх їх я закидав на форум. Тоді мій кум розповів, що є таке блогерство, мовляв, люди ще можуть заробляти на цьому гроші. Я йому не повірив спершу, кому ті «залізяки» потрібні?! У мене не було жодного комерційного інтересу, коли почав знімати це як блог. Однак зауважив, що, заливаючи

39 Мої відео використовують як навчальний матеріал у Львівській політехніці та інших технічних вишах України – і для мене це справді висока оцінка роботи. Дуже мені запам’ятався коментар одного із підписників. Я добре зробив роботу та продемонстрував наприкінці, як механізм працює, і він написав: «Максиме, Ви розумієте, що таким підходом дискредитуєте людей, які не можуть зробити так само. Мені скаржаться, я показую своєму слюсарю відео, там є чітка методологія, але він не може так само добре це зробити». Має бути якість. Жодна низька ціна не може виправдати халтуру.

відео і залишаючи свій мейл, я рекламую свій бізнес. Це була своєрідна візитівка. Мені ніхто не вірить, але я не знаю, звідки взялися перших 10 000 підписників. Спочатку блог вів російською. Коли у країні поляризувалася ситуація через Майдан, перейшов у ньому на українську мову. Скажу чесно, кількість підписників після цього різко зросла. На фоні інформаційної війни було важко все втримати та не піддатися на провокації, рекорд ботів досягав 200 осіб в день. Я це втримав. Зараз російськомовні підписники, які дивляться мій блог, сприймають його позитивно та адекватно. На Вашій сторінці зараз понад 100 000 підписників, як вдалось назбирати таку кількість? Поділіться секретами. Якщо б мені хтось сказав ще 5 років тому, що можна зібрати 100 000 підписників на україномовному вузькоспеціалізованому блозі по металообробці, я б у це не повірив. Завжди думав, що багато переглядів збирають розважальні відео, домашні улюбленці, б’ютіблоги. Секрет в тому, що роблю усе чесно, аудиторія завжди відчуває фальш. У мене була така ідея – зламати стереотипи про людину, яка стоїть за станком. Існує ж образ «засмальцьованого роботяги, який жене халтуру». Але тут все по-іншому: молодий чоловік висміює у своїх відео тих, хто робить неякісно, хто робить брак. Показую якусь неякісну деталь і кажу, що це зроблено за «чекушку».

Яких принципів Ви дотримуєтесь у блогерстві, адже існує багато правил, як грамотно створити успішний блог? Часто блогери рекламують на своїх сторінках різну продукцію, а у мене є принцип. Я ніколи не рекламую те, в чому не впевнений. Мені пропонують рекламу, мовляв, безкоштовно пришлемо набір гаєчних ключів, треба про них розповісти. Я кажу: «Нема питань, розповім, але якщо це халтура, я так і скажу про це в блозі». 9 з 10 на це відповідають, що нічого надсилати не будуть. Я багато працював – і тепер моє ім’я є гарантією якості. Мої читачі мені справді довіряють, я це дуже ціную і цим дорожу. У мене немає жодного відео, де б сказав: «Ставте лайки та підписуйтесь на мій канал». Я сам ніколи у житті не підпишуся на канал, де таке говорять, і не треба мене вмовляти. Сценарії до відео – це теж не моє. Відкриваю шторку камери, кажу: «Дай Боже щастя і здоров’я вам, дорога родина» і починаю... Це живий контент. Коли ти розслаблений та емоційно відкритий, коли знаєш, що люди тебе сприймають, то все відбувається невимушено та щиро. Знаю, що Ви отримали срібну кнопку від Youtube, розкажіть, будь ласка, про це більше. Канал Youtube розробив свою систему нагород. Срібна кнопка – це 100 000 підписників, золота – 1000 000, діамантова – 10 000 000. Коли канал набирає 100 000 підписників, кнопку одразу не дають. Протягом кількох тижнів його моніторять: чи ці підписники не накручені, чи це не боти, дивляться на активність аудиторії. Якщо, наприклад, людина підписалася, але зі свого акаунта зайшла тільки один раз і переглянула твоє відео – такий підписник не зараховується. Адміністрація Youtube все ретельно перевіряє, перш ніж дати таку кнопку.

40 | А чому назва блогу «Дядько Максим», ви – молодий, а «дядько» – це ж про чоловіків солідного віку? Це прізвисько причепилося до мене ще у школі. Зробили мене завгоспом класу, я відповідав за дрібний ремонт. Хтось із вчителів запитав якось в учнів мого класу, чому щось там не зроблено, а йому відповіли: «Дядько Максим прийде і це зробить». Подумали, що це чийсь тато, а тут я прихожу і все роблю. З того часу це прізвисько до мене прилипло. Так і з’явилася абревіатура блогу «Д. М.»

– Дядько Максим. Ваша фраза «робіть гарно» вже стала мемом і пішла в народ. Ці слова вилетіли у мене випадково в одному з відео, однак добре зайшли людям. Ділився зі мною виконраб, що коли його бригада робить ремонт, він підходить і каже: «Хлопці, робить гарно». Цю фразу можна застосувати до будь-чого, вона стала позитивним мемом. Ви вживаєте професійну лексику і знаєте назви усіх деталей, усіх дій в металообробці. Як виходить все пояснити і правильно назвати? Коли чую розмову геймерів, прогерів, айтішників, то ставлю їм таке ж запитання: «Як ви між собою спілкуєтесь?». Люди говорять своєю мовою. Щиро кажучи, не замислююсь, як це назвати – шестерні, вали, шпинделі чи підшипники. Коли цим живеш, то усе виходить автоматично. Якщо чогось хочеш, то шукаєш можливості це вивчити, вдосконалювати, шукаєш людей-вчителів. На моїх книжкових полицях однаково багато технічної та художньої літератури. Головне

– постійно вчитися і вдосконалюватися, але коли свою справу любиш, то робити це дуже легко.

За освітою Ви – економіст, але працюєте зовсім не за фахом, як так сталось? Історія така. Мене ще змалечку тягнуло до техніки, але мій батько, економіст за професією, наполіг на тому, аби я продовжив цю сімейну традицію. Так я вступив до Львівського університету імені Івана Франка на економічний факультет, але матінку-природу не здуриш, все одно мене тягнуло до «заліза». Тато мене дуже критикував за любов до металообробки і казав: «Будеш, як от Дядько Василь, торгуватимеш деталями на базарі». Вже на 5-му курсі університету я почав самостійне життя, сам платив за квартиру та останній курс навчання. Через чотири роки

я мав власне авто, свій мотоцикл, квартиру – і батько здався. Тепер він розповідає, мовляв, бачите – Максим мене не слухав, він впертий і досяг усього сам, він такий самий, як я. Дуже вдячний батькам, що вони мене вчасно випхали з Тернополя до Львова. У Львові у мене з’явилося багато шансів для самореалізації. Коли з’явилася Ваша майстерня дядька Максима і скільки зараз маєте верстатів? У 14 років я відвідував радіогурток та авіамодельний гурток, все почалося з маленької комірчини, яку для мене виділив батько. Справжнім раєм для мене було потрапити в село до діда, який зробив в гаражі майстерню з верстаком. Зараз у моїй майстерні 16 одиниць: два токарних, один фрезерний, один розточний, три шліфувальних, два свердлильних, один зубофрезерний, один стругальний, один гравіювальний, одна піч, три наждаки і багато оснащення, зварки та ручного інструменту. Тепер можу сказати, що в мене є повний джентльменський набір інструментів та верстатів, вже нічого не бракує. Це все я збирав протягом 18 років. Моя особлива гордість – зубофрезерний німецький верстат «Рейнекер» 1942 року, його з Німеччини привіз, як трофей. Деякий час він працював, а до мене потрапив вже в неробочому стані. Чудо таке – все масне і чорне, ні документації, ні даних. Я ремонтував «Рейнекер» декілька місяців, повністю всю кінематику, всі стандартні формули вираховував сам. Він працює і досі.

41 У блозі розповідаєте про унікальність Вашої роботи, в чому вона полягає? Я не можу робити серійної роботи. У мене є замовник, який каже: «Зроби мені шестерню». Я зробив йому, він каже: «Чудово, зроби мені ще 1000 штук». А я йому відповідаю: «Друже, я художник, а не ксерокс». З погляду бізнесу – це не зовсім правильно, бо якщо є клієнт, є збут і оборот, треба заробляти гроші. Але це можливо, коли є наймані працівники. У мене є один найманий працівник – мій пес Бруно, який мене надихає і вдало доповнює мої відео. У наш діджітел-вік, коли ремесло – велика рідкість, про які лайфхаки Ви б могли розповісти тим, хто хоче почати робити щось своїми руками? Як їм подолати страх? Я зауважив таку річ: мене дивляться багато людей, які до техніки не мають ніякого стосунку. Серед глядачів є айтішники, до речі. Кожен чоловік в душі мисливець, він хоче щось вполювати, проявити свою майстерність, зробити щось власноруч. Якщо ви хочете щось робити своїми руками, то почніть з хобі. Що б ви не робили – робіть це із задоволенням. Не треба одразу рахувати, скільки грошей це вам принесе. Я вважаю, що треба у житті мінімізувати муки та терпіння, а отримувати задоволення. Як каже мій знайомий психолог, має завжди бути певний процент ендорфінів – гормонів, які виділяються, коли отримуєш задоволення. Треба знаходити баланс між роботою і задоволенням, а якщо тобі ще платять за те, що любиш, – це взагалі супер.

В такій роботі, як Ваша, дуже важлива безпека. Яких правил дотримуєтесь? Мій дідо Михайло, еталонний радянський комуніст, якось поїхав до Чехії ще у часи Союзу. Там він запам’ятав напис, що висів в цеху на великому плакаті: «Бог створив людину, але не створив до неї запасних частин». І це вся техніка безпеки. Є таке правило – не будь дурнем, не лізь пальцями до верстата, він помилок не пробачає. Станок треба поважати та боятись, він не гладить. Не працювати, коли перевтомлений, а щодо алкоголю – це взагалі табу. 80% виробничих травм трапляються через нетверезий стан. Існує такий дотепний вислів: «Токар знає техніку безпеки, як свої три пальці». Гасло нашого журналу «Егоїст» – журнал для справжніх чоловіків. Якими критеріями, на Ваш погляд, повинен володіти справжній чоловік? Одним з основних критеріїв для мене є те, коли слово не розходиться

з ділом: «сказав – зробив». Чесність, відкритість, повага до жінок та дітей. Відповідати за свої слова вчинки, не хизуватися своїми заробітками, не принижувати слабших. У Вас є ще одне захоплення – байки, розкажіть про нього. Мотоцикли – моя слабкість. Мабуть, передалося ще від діда, палкого шанувальника мотоциклів. Є у мене старий радянський байк 1954 року ІЖ49, який має дуже цікаву історію. Мій дідо Михайло від’їздив на ньому 17 років, а потім цей мотоцикл продав. У того чоловіка, якому він продав мотоцикл, байк вкрали наступного дня. З того часу минуло 35 років. Тим хлопцям, які його вкрали, було тоді по 16 років, а коли їм стукнуло 50, то вони мені його продали. Я по фотографіях зрозумів, що це мотоцикл діда. Хочу повністю його відреставрувати, щоб ще мій дід, йому зараз 84 роки, сів і прокатався. Дід дуже цього чекає. Христина Полубічко

42 |

ІРИНА КРАВЧЕНКО: «Моє головне завдання – перетворювати волосся людей на здорове, красиве та доглянуте» Наприклад, на кожний пігмент є щонайменше два-три варіанти фарбування. Застосовую їх акуратно, поки не знайду ідеальний для людини колір. Так, деколи це забирає у клієнтів трохи часу, але ми в IK Color Studio намагаємось створити максимально «домашні» умови та комфорт. Загалом, може, це й не надто вдалий хід для салону, але ми робимо все, аби колір волосся тримався довше – і клієнт приходив якомога рідше. Я зацікавлена в тому, щоб краса волосся залишалась надовго і не було необхідності так часто оновлювати колір.

Засновниця студії IK Color Studio вважає, що тішити одне одного приємностями та подарунками потрібно щодня, не чекаючи знакової дати. Чому б не почати із сімейного походу в салон до справжніх професіоналів? Адже деколи так хочеться хоч трішки втекти від буденних справ. Про особливості кольору, чоловічі та жіночі забаганки і «реанімацію» волосся – у розмові з Іриною Кравченко. Ірино, у чому особливість Вашої студії IK Color Studio? Назва IK Color Studio з’явилася завдяки одній з клієнток, яка з роками стала моєю подругою. Але деколи думаю, що можна було б назвати її жартома «Реанімація волосся». Ми робимо акцент на колористиці. Коли відкрили салон на вулиці Шафарика, 6А, до нас почали звертатися ті, яким відмовили усі перукарі. Маю на увазі, що ніхто не хотів братися за роботу з дуже пошкодженим волоссям, складним фарбуванням або виправляти помилки горе-перукарів. Особливість, зокрема, в тому, що у нас багато таких «важких» фарбувань. Мені справді дуже цікаво допомагати людям у таких ситуаціях – це професійні виклики. Моє головне завдання – перетворювати волосся людей на здорове, красиве та доглянуте.

Ви фактично рятуєте людей. А це ж так важко – довірити комусь своє волосся, особливо після того, як тобі його зіпсували у салоні. Як Ви можете з цим впоратись? Який Ваш підхід до клієнта? Дуже індивідуальний, бо у кожного своя структура волосся. Однак у будь-якому разі ми маємо, що запропонувати. У салоні широкий асортимент продукції різних брендів. Клієнти знають, що коли б вони не зайшли, у нас для них є все.

Думаю, що Ви даєте хороші та практичні поради щодо догляду за волоссям в домашніх умовах. Тоді більша ймовірність, що клієнти рідше відвідуватимуть салон. Так? Правда. За волоссям треба вміти доглядати самостійно. На жаль, більшість навіть не знає, наприклад, як правильно мити голову. До слова, планую проводити одноденні семінари по догляду за волоссям в домашніх умовах. Справді бачу в цьому велику потребу. Я так розумію, що від Вас кожна жінка йде задоволеною, а щаслива жінка – радість для чоловіка. Гадаю, відвідини салону – чудова ідея для подарунка дружині? Це справді так. Подарунки можна і навіть треба робити, не чекаючи

43 хоче. Зрештою, бувають випадки, коли чоловік все ж знає краще. До прикладу, у мене був клієнт, який бажав, щоб ми зробили для його дружини легке сомбре. Це було неочікувано, адже навіть не кожна жінка знає, що це.

якоїсь особливої дати. Дружині можна подарувати сертифікат на SPA-процедури, де вона оздоровить своє волосся масками, а заодно і відпочине від буденних занять. Ось, до прикладу, шоколадні SPA-процедури: після них приємний запах тримається близько двох тижнів. Хоча вони більше актуальні для холодної пори року. Для весняно-літнього сезону також маємо прекрасні пропозиції на основі ефірних олій. Я вже мовчу про великий вибір продукції та серій по догляду – дуже багато варіантів для всіх типів волосся. Думаю, чоловікові важко обрати серед такого розмаїття правильну процедуру для своєї другої половинки. Чи я помиляюсь і вони все-таки добре відчувають, що треба жінці? Для цього у нас є грошові сертифікати. Подаруєте його – і ваша дружина сама обере для себе те, що

Ірино, чи можливі сімейні відвідини салону? Приходять до вас, до прикладу, і чоловік, і дружина або ж молоді пари з дітками? Так, буває. У нас також можна потішити себе масажем, що дуже розслабляє. Поки дружині роблять масочки, чоловік на масажі – або навпаки. До речі, ось і гарна нагода для нього переконатися, що справді у салоні можна затриматись так надовго. Це для ревнивих чоловіків якраз гарний подарунок – сімейний похід у салон. З дітками приходять, з нянями, всією сім’єю, тож плануємо облаштувати в салоні ще й окрему дитячу кімнату. До слова, про послуги для чоловіків. Що робити чоловікові з сивиною або облисінням? Сивину можна зафарбовувати. Для таких випадків є спеціальні пігменти, тут абсолютно немає жодних проблем. От з лисиною складніше. Треба виявити проблему, а тоді діяти. Волосся ж може випадати через спадкову схильність до цього, через стреси, також впливає сезонність. З подарунками для дружини зрозуміло, а чи є що подарувати чоловікові? У нас великий асортимент виробників різних засобів для шкіри та волосся, індивідуальний підхід до

кожної структури. Для укріплення, відновлення, продукція до та після гоління – це все ексклюзиви. Є також професійні лінійки для лікування волосся, вирівнювання балансу сальних залоз тощо. Ірино, а чи траплялися у Вас якісь курйозні випадки, пов’язані з відвідинами салону чоловіками? Ну, наприклад, ще на початку моєї кар’єри був у мене клієнт – вірменин. Волосся у нього росло та стирчало в різні боки: там пряме, там кучеряве. Словом, я таки впоралась, підстригла його. Проте чоловікові стрижка не сподобалась, про це він мені сказав доволі агресивним тоном. Минуло три тижні – і я знову бачу його на порозі. З’ясувалося, що за кілька днів його волосся красиво вляглося. Він тоді сказав, що лише мені вдалося таке зробити. То як В ам вдається? Це все креатив. Я сама лівша – і мене довго намагались перевчити бути правшою, мовляв, у моїй справі неможливо по-іншому. Проте мені ніяк це не вдавалось. Казали навіть, що з мене не вийде професіонала, аж поки всім не довела, що не має значення, який процес, бо головне – твій результат. Якщо людина задоволена, то хіба важливо, як чи якою рукою я це роблю? Скажіть як професіонал – чи може нова зачіска змінити життя? Однозначно. Нова зачіска, новий імідж може зробити зі скромної дівчини звабливу красуню, а з не дуже успішного чоловіка – впевненого в собі лідера. Та й взагалі: кажуть, якщо жінка хоче щось змінити в житті, то обирає із трьох речей: зачіски, чоловіка або меблів у домі. Тому точно можу порадити, що краще привести жінку до салону – і нехай вона починає змінюватися із зачіски. Уляна Салій

Мар’яна Кутна: Секрети сучасних чоловіків

Доглянуте тіло, чисте та свіже обличчя, акуратна зачіска... Сьогодні чоловіки розуміють, що догляд за собою – це не лише стрижки та щоденний душ. Я працюю в естетичній медицині понад 10 років. Спочатку аудиторія чоловіків становила від сили 10% моїх пацієнтів, однак з часом вимоги до зовнішності, комфорт та гарантія довготривалого ефекту взяли гору. Чоловіки зрозуміли, що похід до естетиста – це далеко не крок до «ожіночнення». Найперше, це – зручність, професійний підхід і бажання відповідати статусу. Сьогодні практично 50% моїх пацієнтів – представники сильної статі. Можу з упевненістю сказати – косметологічний догляд тільки зміцнює «чоловічі» позиції, додає впевненості у собі та залишає більше часу для приємніших моментів, аніж щоденне дворазове гоління чи інші процедури «маст ду». Чо-

ловіки навіть краще, ніж жінки, розуміють технологічні можливості наших апаратних методик! Вони цікавляться, вивчають і отримують найкраще. У нашій клініці пропонуємо процедури по догляду за комбінованою шкірою обличчя, процедури по видаленню судинних «зірочок» на носі і щоках, низку доглядів для тілу із застосуванням новітньої техніки Vella Shape II. Окрім того, запрошуємо спробувати elos-процедури по зменшенню кількості волосяних фолікулів і пом’якшенню волосяної цибулини. Лікуємо надмірне потовиділення на локальних ділянках тіла, а також пропонуємо комплекси по лікуванню та покращенню якості вікової шкіри обличчя. На процедури не потрібно ходити щодня, зазвичай їх проводять курсом: 3-5 процедур з інтервалом раз у три тижні. Тривалість однієї – від 10 до 60 хвилин. Без реабілітації та болю, без шкоди для здоров’я, з постійним контролем реакції шкіри та 100% гарантією ефекту. А найголовніше – наші апарати мають всю документацію, що підтверджує статус медичного обладнання. Працюють із ними лише медичні працівники. Біль, часті відвідування косметологічних кабінетів, тривалі процедури, реабілітація – вчорашній день!

Сучасні технології, професійність та висока якість – це те, що я пропоную моїм відвідувачам будь-якого віку та будь-якої статі.

Клініка естетичної медицини доктора Мар’яни Кутної +38 095 507 1011 м. Львів, вул. Гординських, 20 marjanakytna@gmail.com

45

Fleur Narcotique:

відкрий підсвідомість для нових відуттів

Багато із нас живуть у світі ілюзій, мрій та фантастичних снів, де підсвідомість нагадує оголений нерв. Те, що стримуємо у собі в реальному житті, з'являється у наших снах прихованим бажанням. Ми навіть не підозрюємо, яке велике значення для підсилення наших потаємних бажань та визначення дій мають нюхові і смакові вподобання. Часто не знаємо, наскільки сильним є їхній вплив на нас і наше оточення. Аромат – це віддзеркалення душі. Саме ароматом на своєму тілі ми говоримо з навколишнім світом. Кожен парфум – історія, яку розповідає не лише парфумер, але й ми. Звичайно, що для кожного ця історія неповторна. Особливе місце у світі парфумерії займають нішеві аромати. Ті, що бентежать і зачаровують, викликають емоції від категоричного несприйняття до майже поклоніння на все життя. Нішева парфумерія – це релігія, яка зачаровує усіх, хто хоче її пізнати. Галерея парфумів «Ель Ґрасс» розповість вам про один із топових нішевих ароматів Fleur Narcotique від молодого нішевого бренду Ex Nihilо. Парфум презентували у 2014 році, але його популярність лише зростає. Аромат – унісекс, який приваблює до свого власника усіх без винятку. Він проникає у свідомість, неначе справжній наркотик. Фруктово-квіткові нотки ніжною вуаллю лягають на шкіру надзвичайно стійким і вишуканим ароматом, завдяки якому їхній власник опиняється в центрі уваги і невимовного захвату усіх, хто навколо. Аромат дурманить і збуджує. Усі найпотаємніші бажання стають реальністю – і ці моменти залишаються у пам’яті на все життя.

Ель Грасс

М. ЛЬВІВ

ГАЛЕРЕЯ ПАРФУМІВ

ВУЛ. ЛАЗНЕВА,8

Бергамот і соковитий лічі – це унікальне поєднання нот, де об’єднались пікантність і свіжість, солодкі та бадьорі акорди. Ніжний персик доповнює композицію ароматом стиглих плодів, які жадаєш відчувати на своєму тілі якнайдовше. Чуттєвий піон влітає у парфумерну композицію вишуканістю і пристрасною фантазією, а деревно-мускусний шлейф огортає парфум магнетичною силою. Аби протидіяти їй, не вистачить жодних сил. Можна лише піддатися цій наркотичній спокусі на ім’я Fleur Narcotique. Створіть свій світ прихованих бажань, у яких панує пристрасть і любов, де немає граней між фантазією та реальністю. Відчуйте цей аромат на своєму тілі, відкрийте свою підсвідомість для нових відчуттів, а галерея парфумів «Ель Ґрасс» вам у цьому допоможе. Людмила Слободяник

IGRASSE.GALLERYPARFUM ТЕЛ. 096 843 98 25

IGRASSE_GALLERY_PARFUM

46 |

Igor Volkoff: «Саксофон мені подобався завжди» Igor Volkoff – професійний музикант, який вміло поєднує гру на саксофоні та роботу за ді-джейським пультом. Він походить із музичної родини, тому грою на інструментах почав займатись ще у ранньому дитинстві. Про свій творчий шлях та про те, як першим у Львові залучив саксофон до електронної музики, Igor Volkoff розповів читачам «Егоїста».

Ви – із родини музикантів, з якого віку Вас вчили любити музику? Усі в моїй сім’ї є музикантами. Мама – бандуристка, тато – акордеоніст, а молодший брат – скрипаль. Тому, мабуть, музика у мене в крові (сміється). Коли мені було п’ять років, тато почав навчати мене гри на акордеоні. Протягом дня я займався по кілька годин – по-іншому мене просто не відпускали гуляти, особливо під час літніх канікул.

А коли з’явилась любов до саксофона? Саксофон мені подобався завжди. Проте у дитинстві довелось обрати інші інструменти. Тоді, а це були радянські часи, саксофон був ідеологічно непопулярним, тому батьки обрали для мене класичний та народний напрямок – цимбали та флейту. Граючи на цих інструментах, я закінчив школу імені Соломії Крушельницької та кон-

серваторію імені Миколи Лисенка. Проте бажання грати на саксофоні залишилось. П’ять років тому у мене з’явилась ідея: поєднати цей інструмент з електронною музикою. Тоді я почав шукати зразки такого поєднання в інтернеті, водночас навчаючись гри. Спочатку взяв саксофон в оренду, а через рік, придбавши інструмент, досягнув перших успіхів.

47 Складно було освоїти новий інструмент? Я закінчив консерваторію як цимбаліст та флейтист. А флейта та саксофон – це спорідненні інструменти, тому навчитись грати на саксофоні для мене не було складно. Пам’ятаєте першу композицію, яку вдалось зіграти на саксофоні? Це не був сольний твір, швидше – імпровізація. Тому що електронна музика не вимагає постійної гри на саксофоні. У ній саксофон звучить уривками, певну кількість тактів. І вже від вміння музиканта імпровізувати залежить якість цих коротеньких музичних фраз. На той час поєднання саксофона та електронної музики для Львова було новим? Так. П’ять років тому, коли я почав робити перші кроки, у Львові такого ще не було. Саме тому я вирішив, що треба спробувати себе у цьому напрямку. Цього моменту почалась моя кар’єра саксофоніста, який грає електронну музику. Спочатку виступів було небагато, проте поступово з’являлись запрошення то до одного клубу, то до іншого. Згодом я почав створювати власні музичні підбірки, так визначився стиль – зручний для роботи та цікавий слухачам. Пропозиції співпраці надходили дедалі частіше.

Зараз Ви виступаєте як ді-джей та саксофоніст одночасно. Чому так склалось і чи не складно працювати одному? На початку я грав лише на саксофоні, а зі мною працював мій товариш Dj Profresh (Олексій Худяков). Ми були командою та мали безліч виступів у клубах, на різних заходах і подіях. Але з часом я вирішив спробувати і себе в ролі ді-джея. Маєш бажання, маєш мету – береш та втілюєш. Я – професійний музикант, розумію, як правильно зводити та підбирати треки. Потрібно було лише освоїти технічну частину. У мене є чимало ді-джеїв серед товаришів, вони мені із цим допомогли. Який репертуар виконуєте? В основному танцювальну музику: house. Саксофон дуже гарно поєднується з одним із напрямків в електронній музиці – deep house. Я підшуковую якісний репертуар в інтернеті, під певні композиції граю імпровізацію на саксофоні. А ще є таке поняття у музикантів – абсолютний слух. Коли чую певні звуки, то знаю, які це ноти і яка тональність. Це значно спрощує процес імпровізації. Окрім сольних виступів, Ви також працюєте в колективі JAM. Розкажіть про цей кавер-бенд? Цей колектив існує вже близько 15 років і вважається одним з кращих в Україні. Він був створений мною

067 71 00 362

та моїми друзями під час навчання у музичній академії. З часом музиканти змінювались, але протягом останніх років у нас є стабільний склад. Ми виконуємо кавери на популярні композиції. Працюємо на різних івентах, весіллях, а також час від часу у нас бувають і клубні виступи. Зараз у колективі здебільшого працюю як саксофоніст. А доводиться ще грати на флейті та цимбалах? Так. Під час виступів у кавер-бенді іноді ще використовую флейту в деяких композиціях. Як цимбаліст граю дотепер, але переважно за кордоном. З сольною програмою здебільшого виступаю у філармоніях Польщі, іноді у Німеччині. Як любите відпочивати? Люблю відпочивати на Закарпатті, там є чимало місць, вартих уваги. Також люблю їздити на лижах. Взагалі, на мою думку, музикантам дуже пощастило, адже вони можуть поєднувати відпочинок та роботу. Для мене клубні виступи або ж робота влітку на відкритих терасах – це і відпочинок, і задоволення. Я бачу реакцію людей, їхні емоції – і це має на мене позитивний вплив. Ірина Кунинець

48 |

ІСТОРІЯ БЕЗРОБІТНОГО, ЯКИЙ СТАВ НАЙВИДАТНІШИМ ДРАМАТУРГОМ ХХI СТОЛІТТЯ Мартіна МакДону називають справжньою сенсацією Європи, а критики вже за життя визнають його одним із найславетніших драматургів нашого часу та першим класиком ХХI століття. У віці 27 років Мартін МакДона став першим письменником з часів Вільяма Шекспіра, чотири п’єси якого одночасно йшли у репертуарі лондонського Королівського національного театру. Це справді дивовижно, якщо взяти до уваги те, що Мартін народився у звичайній ірландській сім’ї, так і не закінчив школу, майже 10 років жив на допомогу по безробіттю, а п’єси писати взагалі не збирався. Простий ірландський хлопчина з’явився на світ у Лондоні. Його батько працював на будові, а мама була прибиральницею. Коли Мартіну виповнилося 16 років, його батьки вийшли на пенсію та повернулися на батьківщину – до Ірландії. З цього дня Мартін зі своїм старшим братом Джоном розпочали у Лондоні самостійне життя. Мартін кинув школу та влаштувався на біржу праці. Наслідуючи старшого брата, почав писати оповідання. Наступні 10 років вони жили разом в орендованій квартирі на допомогу по безробіттю та щодня писали.

Аби не засмучувати матір своїм літературним неробством, Мартін час від часу влаштовувався вантажником, підсобником у супермаркеті, сміттярем або майстром по збору меблів, але все це тривало зовсім недовго. Він звільнявся і знову сидів вдома, зачитуючись своїми улюбленими авторами Борхесом та Набоковим. У ті буремні часи Мартін писав моторошні новели в дусі казок братів Грімм та сценарії до фільмів і радіоп’єс. Він уперто та наполегливо надсилав свої роботи до різних редакцій, але там завжди відповідали негативно. Вони з братом провели майже 10 безуспішних років, отримуючи відмову за відмовою. А потім настав 1994 рік, який змінив усе. У негласному змаганні, хто швидше стане успішним письменником, брат Мартіна лідирував. Джон виграв стипендію та отримав запрошення на рік до США – навчатися сценарної майстерності. Мартін залишився самотнім у тій же орендованій квартирі та з тією ж допомогою по безробіттю. Тоді МакДона вирішив: потрібно терміново щось із цим робити. Взяв себе в руки та пообіцяв щодня писати певну кількість сторінок, всупереч натхненню, поганому настрою, здоров’ю та іншим факторам. Мар-

тін встановив для себе крайній термін – повинен досягнути успіху за два роки. За той рік, коли Джон навчався у США, він написав 7 п’єс. За свою працю та наполегливість Мартін отримав винагороду. В 1997 році написав п’єсу «Красуня з Лінена», як сам стверджує, за 8 днів. Саме вона стала початком його приголомшливої кар’єри: п’єсу поставили спочатку в Ірландії, потім – у лондонському Royal Court Theatre, а згодом і на Бродвеї. Вже на початку 2000-х «Королеву краси з Лінена» переклали на 28 мов, вона потрапила до репертуару багатьох театрів світу. Після довгих років наполегливої праці та самотнього життя Мартін прокинувся знаменитим. Драматург отримав важливу в театральному світі премію London Evening Standard Theatre Award як «найперспективніший драматург». Мартін так хвилювався перед церемонією, що напився до бісиків та облаяв Шона Коннері, бо той зробив йому зауваження щодо некоректних висловлювань про Великобританію. Сем Мендес, який того вечора вручав герою нагороду, назвав МакДона «дуже талановитим, дуже самовпевненим та дуже молодим», а публіка дружньо додала: «та дуже

49

п’яним». З того часу Мартін неохоче з’являється перед великою аудиторією та рідко дає інтерв’ю. Найвідоміші його п’єси – «Людина-подушка», «Каліка з острова Інішмаан», «Сиротливий захід». Твори МакДона називають сенсацією, а його самого – «Тарантіно з театру». Мартіна МакДона вважають майстром чорного гумору та чудовим оповідачем. У письменництві він не зраджує своїм правилам: не задаватися, не нудьгувати та не бути розумнішим за свого глядача. Герої п’єс і сценаріїв МакДона – маргінали, фріки, люди зі своїми «мухами». Світ, який створює Мартін, часто сюрреалістичний: здається, що усі прагнуть одне одного вбити та потрохи божеволіють. Без зайвих емоцій МакДона міксує смішне й трагічне у шалений коктейль, сміється над усім та усіма – і все це з абсолютно серйозним обличчям. Прийшов 2004 рік. Мартін вирішив, що театру йому замало та неспо-

дівано з’явився у кіно. Амбіціям МакДона не давали спокою лаври його улюблених режисерів Мартіна Скорсезе, Квентіна Тарантіно, Терренса Маліка та Девіда Лінча. У 34 роки він успішно «вистрілив» своїм першим короткометражним фільмом «Шестизарядний». Той одразу приніс Мартіну «Оскара». Яскравий кінодебют надихнув МакДона на повнометражний фільм – і через три роки з’явилась трагікомедія «Залягти на дно в Брюгге», яка назавжди вписала ім’я ірландця в історію кіно. Через чотири роки світ побачили «Сім психопатів» – ще одна чорна комедія, в якій режисер не зрадив собі та запросив на головну роль свого улюбленого актора Коліна Фаррелла. І нарешті 2017 рік. МакДона стає абсолютним тріумфатором кіносезону – і усе завдяки його фільму «Три білборди за межами Еббінга, Міссурі». Глибока історія про відчай та помсту жінки, яка зневірилася у правосудді після вбивства її донь-

ки. Кінокартина отримала чотири «Золотих глобуси», п’ять премій BAFTA, а також сім номінацій на «Оскар». Ось так 16-річний підліток Мартін МакДона, який кинув школу і жив без батьків, не мав ні освіти, ні відомих родичів, який був безробітним майже 10 років, отримав десятки відмов від редакцій, шляхом наполегливої праці та безумовної віри у себе став одним із найславетніших драматургів нашого часу та першим класиком ХХI століття. Коли Мартіна запитують, як стати знаменитим письменником, він відповідає: «Насправді я не знав, чим у житті хочу зайнятися. Мені взагалі не хотілось працювати. А бути письменником – шикарна відмазка, щоб кожен день не ходити на цю бісову роботу».

Христина Полубічко

50 |

Вміння ігнорувати речі є одним із способів досягнути внутрішнього спокою

ВІДПОЧИНОК

Роберт Сойєр

Вільнюс. Втікаємо зі Львова на вихідні

Хоч ми і не маємо спільних з Литвою кордонів, а наше місто не входило до складу Великого Князівства Литовського, Прибалтика ніколи не була для нас далекою чи незвіданою. Тому відвідини будьякої з країн супроводжуватиме відчуття чогось доволі знайомого. І яких тут тільки мов не наслухаєшся! Звісно, головною і найпоширенішою є литовська. Після неї практично на кожному кроці натрапляєш на російську. У районі вокзалу та автостанції нерідко чути рідну українську заробітчанського характеру. А ще іноді старші жіночки між собою спілкуюся ніби сумішшю української, польської і білоруської, яку розуміти дуже легко.

51

Маючи за спиною багатовікову історію, статус столиці колись могутньої та великої держави і навіть вдвічі більшу за Львів площу, масштабом чи розмахом Вільнюсові вражати важко. Навіть для львів`ян столиця, яка налічує 580 тисяч мешканців, не виглядає мегаполісом. Проте в цьому і свої переваги. Тут дуже мило, тихо, спокійно, чисто та впорядковано. І якщо хочете втекти зі Львова на вихідні, то вже за менш ніж дві години після вильоту з нашого міського аеропорту ви можете неспішно прогулюватися містом або ж попивати литовське пиво в одному з пабів.

СТАРЕ МІСТО Архітектура старої частини столиці досить рівномірна за стилями, виглядом та навіть поверховістю. Як ми вже згадували, масштабною її аж ніяк не назвеш, тому із загального рівня будівель виділяються хіба церкви. Зрештою, саме їх тут і найцікавіше розглядати. Бо вулиці, включно з головним проспектом, часто вузенькі та малолюдні. Почати оглядини визначних місць можна з Соборної площі. На ній розташований головний храм міста – білий, величний, неокласицистичний собор Святого Станіслава та Святого Владислава. Збудований наприкінці XVIII століття, своєю архітектурою з високими колонами він дуже відрізняється від усього

52 |

довкола. Відразу позаду нього – Палац Великих Князів Литовських у Нижньому замку. Це не автентична споруда – її, на жаль, зруйнували у 1801 році, проте новий палац славний тим, що це поки наймасштабніший реставраційний проект незалежної Литви. Позаду замку на пагорбі – Вежа Гедиміна, фортечна башта, яка раніше була частиною Верхнього замку XIV століття. Це найкраще збережена частина фортеці, яку зараз можна оглянути, піднявшись на гору пішки або ж на фунікулері. З верхівки пагорба та з оглядового майданчика вежі відкривається 360-градусна панорама міста. Оглянувши ці місця, можна з впевненістю казати, що ви побачили більшу частину ключових пам’яток архітектури. Рухаючись далі в напрямку старого міста, не оминайте готичну церкву Святої Анни з червоної цегли – вона дійсно чудова. А потім – просто блукайте, гуляйте та губіться між вузенькими вуличками, заходьте в паби на пиво або у милі ресторани, щоб спробу-

вати національні страви. Головна з них – цепеліни: начинені м’ясним фаршем клейкі картопляні зрази. Серед інших цікавих місць старого міста можна оглянути площу з Ратушею та відреставрований бастіон – частину оборонних мурів Вільнюса. Також кожен туристичний маршрут передбачає прогулянку районом Ужупіс. Коли путівники розповідають про цей район Вільнюса, то описують його, як осередок неформальності, творчості, свободи... Тому, збираючись сюди, очікуєш побачити щось схоже або на копенгагенську Християнію – район вільних, «незалежних» гедоністів, які курять «травку» відпочивають від нічогонероблення і насолоджуються життям, протиставляючи себе державним устоям, – або богемну місцину, де всі тільки й кавують чи чаюють та спілкуються під приємну ненав’язливу музику. Однак Ужупіс зовсім не такий. Це просто ще один район Вільнюса, проте зі звичним укладом життя. Тут є магазини, супермаркети, галереї, салони краси, кав’ярні та паби. А от чого нема, то це нонконформістського духу, про який якщо не кажуть прямо, то щонайменше натякають,

описуючи це місце. Насправді цікавим є хіба розміщення району, який мальовничо огортає річка Вільня. НОВИЙ ВІЛЬНЮС Окрім старого міста, у Вільнюсі також є нові сучасні райони з хмарочосами і великими торговими центрами (те, що зосереджене в центрі міста, для шопінгу не годиться). Також неподалік аеропорту розташована ІКЕА та торговий комплекс з магазинами багатьох відомих нам мас-маркет брендів. Тому, якщо відчуєте, що історичних пам’яток надивилися вдосталь, нудьгувати не доведеться. Огляд сучасної архітектури міста можна розпочати з Литовської опери. Хоч ця і будівля збудована у 1974 році, виглядає вона досить колоритно та трендово. Розташований театр майже на березі річки

53

Неріс, перетнувши яку через міст, можна опинитися у новій частині міста. Тут вам і багатоповерхівки, і сучасні готелі, офісні будівлі, інші хмарочоси та торгові центри. Ця правобережна частина Вільнюса відрізняється від всього іншого так, що часом можна забути, яке місто відвідуєте. ТРАКАЙ Якщо маєте бажання вибратися за межі столиці і побачити щось цікаве і красиве – тоді однозначно треба їхати у Тракай. Це маленьке провінційне містечко з дуже незвичайним розташуванням поміж двох озер Ґальве та Лука приваблює туристів з Вільнюса найперше своїм красивим острівним замком та чарівною природою.

Розташований всього за півгодини їзди від столиці Литви Тракайський замок є найбільшим у країні старовинним замком, перлиною готичної архітектури цього регіону і одним з найпопулярніших туристичних об’єктів. До наших днів він дійшов, на жаль, не у своєму первинному стані, проте після закінчення масштабної реконструкції після століть занепаду у 1984 році ми отримали його майже новим. Він, як і сім століть тому, може похвалитися крутими цегляними готичними склепіннями, міцною кладкою, цільним архітектурним ансамблем та красивою природою довкола. Музей у палатах і залах замку на противагу всьому дуже сучасний: голограми правителів, цифрові реконструкції вигляду різних періодів, інтерактивні ігри.

Оглядаючи замок, не забудьте прогулятися довкола його мурів зовні та помилуватися видами озера. У самому містечку Тракай загалом робити практично нічого. Проте воно справді має дуже особливе розташування, тут багато людей досі живе в стареньких милих дерев’яних різнокольорових будиночках – і майже кожен з видом на одне з озер. Прогулюючись від замку до вокзалу, у вікні якогось з них можете легко помітити схожого на Санта-Клауса в буденному одязі чоловіка, який п’є чай і читає газету. Така вона – литовська провінція, з нею познайомитися теж доволі цікаво. Якщо самого Вільнюса чи цілої невеликої Литви замало, можна без проблем добратися до Риги чи Талліна, організувавши такий собі прибалтійський тур. Хоча, мабуть, аби не змішувати враження, відвідини цих трьох країн краще розділяти. Бо тут теж все дуже миле, чисте, доглянуте, відреставроване та облаштоване. Тільки якось більше локалізоване й архітектурно «рельєфне». Чистота вулиць і стан пам’яток архітектури вражають – причому зміни такі сталися зовсім недавно. Взагалі, коли відвідуєш Прибалтику, часто хочеться згадувати Львів. Згадувати, розуміючи, що наше місто майже нічим за туристичною привабливістю не поступається жодній з прибалтійських столиць. Нам би їхній порядок, фінансування, вміння цінувати історичну спадщину. Лишається тільки побажати такого ж підходу Львову – і тоді точно все у нас буде добре. Остап Процик

54 |

Чорнобиль. Поза зоною досяжності

Місто-привид, зона-руїна, територія відчуження і найбільшої техногенної аварії. Про Чорнобиль знають у всьому світі. Про нього знімають документальні стрічки, його згадують у художніх фільмах-катастрофах, постапокаліптичний вигляд міста Прип’ять став натхненням для комп’ютерної гри «Сталкер». А 6 травня на американському телеканалі HBO почали трансляцію нового серіалу «Чорнобиль», який неодмінно спровокує ще одну хвилю туристичного інтересу до вже зараз дуже популярної серед іноземців території трагедії. Ми ж відвідали 30-кілометрову зону напередодні, коли природа ще не повністю ожила і квітуча весна не позбавила ці місця відчуття приреченості та замороженого часу.

55

Кожен відвідувач Чорнобильської зони їде сюди зі своїх причин і за своїми враженнями. Одним цікаво на власні очі побачити, що таке радіація, хтось хоче зрозуміти, який вигляд ЧАЕС має зараз. Іншим цікаво, як виглядає місто-привид, яке за кілька днів покинули фактично усі мешканці, є ще прихильники фільмів та ігор, які хочуть побачити усі ці сцени наживо та відчути такі емоції максимально гостро. Кожен відвідувач 30-кілометрової зони відчуження перетинає КПП «Дитятки» зі своїми особистими мотивами та очікуваннями, проте покидають це місце усі як один з відчуттями враження і захоплення, змішаними зі смутком та певним спустошенням. Також у кожного, мабуть, однаково перевищений поріг річного опромінення. Але про все по черзі. Відвідати знамениті місця можна двома способами – легальним і ні. Нелегально на територію зони можуть провести сталкери – люди, які займаються пошуком та винесенням із зони відчуження артефактів. Вони знають ці місця, як усі свої пальці, можуть показати найцікавіше, провести до найпотаємнішого, відкрити якнайбільше секретів. Проте мінусами такого візиту стає

небезпека, порушення закону і щонайменше – адміністративна відповідальність. Легальний маршрут – досить типовий. Це огляд гігантської радіолокаційної станції у таємному поселенні Чорнобиль-2, транзит через місто Чорнобиль до четвертого енергоблоку ЧАЕС, оглядини спорудженого у 2016 саркофага та головне – кількагодинна прогулянка містом-привидом Прип’яттю. Проте попри свою «стандартність» цей маршрут не менш цікавий і захопливий.

56 | до 500 метрів. Насправді про доцільність її існування говорити важко, адже єдине, що ми знаємо точно, – «Дуга» випромінювала сигнал, який впродовж 13 років могли чути з короткохвильових радіоприймачів у всьому світі. Це спричинило багато скарг і дало назву установці «Дятел». Сьогодні ж ця гігантська сітка водночас демонструє як потужності СРСР, так і певну недоречність таких проявів. Також незайвим було б додати, що існує гіпотеза, за якою вибух на ЧАЕС був спровокований умисно, аби поховати у невідомості факт існування такого неефективного і надвисоковартісного комплексу. Детальніше про це можна дізнатися з документального фільму «Російський Дятел».

ЧОРНОБИЛЬ-2 Після перетину контрольно-пропускного пункту зони відчуження трасою, обабіч якої розкинулися покинуті та порослі лісом села, ми доїхали до повороту на таємний об’єкт Чорнобиль-2. Цей сателіт був

розташований зовсім неподалік основного міста з метою обслуговування лише одного об’єкта – Загоризонтної радіолокаційної станції «Дуга». Споруда вражає своїм масштабом і розмахом: більша її секція заввишки майже 150 і завдовжки

ЧОРНОБИЛЬ Далі маршрут туру пролягає через власне райцентр Чорнобиль. Хоча він дав назву і АЕС, і всій території, місто розташоване за 12 кілометрів від атомної електростанції. Вперше згаданий у літописі 1193 року Чорнобиль за іронією долі є одним з найстаріших міст України, яке досі існує. Саме існує, а не живе чи розвивається. Воно не зовсім вимерло – зараз тут живуть самосели, лісники, пожежні, поліція. Це – адміністративний центр зони відчуження, де мешкає персонал, який обслуговує зону і станцію. У період ліквідації тут працював штаб ліквідаторів, а тепер живуть вартові, які ще впродовж багатьох років усуватимуть наслідки катастрофи. Перепис населення 2017 року показав, що тут мешкало 690 осіб.

57

Здавалося б, нічим особливим це місце зараз не зацікавить, проте саме воно дає найбільше уявлення про те, що означає «життя зупинилося». Бо зупинилось усе насправді не для евакуйованих, для вцілілих ліквідаторів та пожежників – після трагедії вони продовжили своє життя на незабрудненій території. Життя завмерло для тих, хто живе в Чорнобилі зараз. Вони заселяють поодинокі квартири у порожніх будинках, вони купують продукти у застряглому в минувшині єдиному

магазині. Вони вішають фіранки, мешкаючи серед непроглядно брудних вікон інших покинутих квартир, і ввечері запалюють поодинокі моторошні вогні своїх помешкань. Вони живуть серед смерті, забуття і байдужості. Для них «шопінг», «iPhone», «кінотеатр», «ресторан» – це навіть не поняття, а чужі слова, які навряд чи коли-небудь стануть частиною їхнього життя. АЕС Наступний пункт призначення – ЧАЕС. Здалека можна панорамно оглянути усі чотири енергоблоки на території станції, ближче ж підвозять до найвідомішого. З оглядового майданчика, що розташований за кількасот метрів від відкритого у 2016 році саркофага, можна оглянути цей величезний об’єкт. Хоч, як стверджують екскурсоводи, це накриття епіцентру всієї катастрофи може легко сховати під собою Статую Свободи, вражає воно не виглядом чи розміром. І навіть не геніальністю конструкції. Найбільше враження залишає усвідомлення похованої під ним небезпеки, яка і зараз може наробити багато біди: за офіційними даними, там зберігають 95% радіоактивних речовин, які були на момент аварії. Навіть сьогодні радіаційний фон на цьому місці втричі перевищує норму. ПРИП’ЯТЬ У містобудуванні вже впродовж багатьох сторіч існує поняття «ідеального міста» – такої архітектурної ідеї його створення, де гармонійно поєднані вигляд, безпека, інфраструктура, навколишнє

середовище. Найчастіше до цього терміна звертаються, коли говорять про міста доби Відродження. Проте існували вони й у наш час. За дивним збігом обставин саме розташована за 2 кілометри від ЧАЕС Прип’ять була таким молодим ідеальним містом. Успішним, забезпеченим, красивим, комфортним... І збудували його спеціально для молоді – середній вік мешканця становив 28 років. Це дійсно неймовірна історія про еталонне місто, де більшість жителів були старшими за нього самого: на момент аварії історія Прип’яті налічувала лише 16 років. Тобто, аварія на Чорнобильській АЕС одночасно вбила одне з найстаріших і одне з найновіших міст України. Широкі проспекти, порт, кафе, ресторан, супермаркет, кінозал, спорткомплекс. Тут було все. Зрештою, є і зараз. Тільки зовсім інше...

58 | Колись розвинена інфраструктура сьогодні заросла деревами і кущами; головна площа міста зараз виглядає галявиною серед лісу дерев, змішаних з будинками. Сьогодні головні мешканці міста – це бездомні собаки, які, між іншим, усі обліковані, марковані та на вигляд доглянуті й повні сил і енергії. Здалека будинки-привиди схожі на ті, які ми з вами можемо побачити у спальних районах Львова. Єдина різниця – з них понад 30 років тому раптово зникло життя. До покинутих квартир впродовж усього цього часу навідувалися хіба мародери та «туристи». Проте, якщо б прогулянка складалася лише з оглядин вулиць, то навіть писк дозиметрів, який періодично у різних місцях сповіщав про підви-

щення рівня радіації, не створив би такої напруги і вражень, як заглядання всередину будівель. Іграшки на дитячих ліжечках у дитсадку, підручники і списані зошити у школах, рояль посеред сцени в концертному залі, гасла про добробут і успішність Прип’яті на стендах, імена на дошках пошани... Розглядаючи такі деталі уважніше, розумієш, наскільки одномоментно може зупинитися життя. У мешканців не було часу подумати, зібратися, спакувати найцінніше. Ба більше, із собою заборонили брати домашніх улюбленців, оскільки їхня шерсть сильно вбирає радіацію. Після евакуації місто буквально перетворилося на кладовище домашніх тварин. Дивним чином наша екскурсія закінчується біля багатоповерхівки з поруйнованим часом, проте ще дуже добре читабельним гаслом «Хай буде атом робітником, а не солдатом». Прикро на кожному кроці спостерігати такі прояви віри у світле майбутнє, яке так і не прийшло. Проте за даними екологів, зона самоочищується та відновлюється. Зараз, щоправда, її володарями стали дикі звірі – тут чудово себе почувають лисиці, козулі, кабани, лосі, ведмеді. Прекрасно обжилися в зоні і привезені з Асканії-Нової коні Пржевальського. Спеціалісти стверджують, що завдяки закриттю цієї ділянки зараз у ній повністю відновилася та екосистема, яка панувала тут до втручання людини. А це дає нам надію, що все втрачено не навіки. ОСТАП ПРОЦИК

Кебало

60 |

В ГОСТІ ДО РЕСТОРАТОРА

– клуб для людей із однаковими цінностями культуру, що має свою самобутню історію. Кальян дає можливість приєднатись до традицій східних народів. Це завжди особливий спосіб проводити час: як присвятити його самозаглибленню чи розслабленню, так і нагода зустрітись із приємним товариством. Невимушена бесіда. Кальян – річ, яка єднає. І водночас – те, що трохи вириває тебе з суєти, бо це – не цигарка, не розвага на п’ять хвилин. Ще на світанку барної історії джентльмени збирались в окремо облаштованих кімнатах, смакували алкогольні напої, розкурювали сигари та спілкувались. Беремо за основу традицію та залишаємось сучасними. «Джинджер» – клуб для людей із однаковими цінностями.

Він мав працювати хірургом, але відкрив бар та кальянний клуб. Просування коктейльної та кальянної культури, розвиток барної кухні, створення унікальних коктейльних колб та висока планка у якості послуг стали здійсненням мрії Луки Карпюка.

Лука, як народилось бажання відкрити бар? Життя – сукупність випадкових невипадковостей. Ще у підлітковому віці були думки про власну кав’ярню, проте вступив на навчання в медичний університет і навіть майже почав працювати хірургом. Поки шукав місце працевлаштування, пішов на підробіток в один з ресторанних закладів Львова. Вивчав «кухню» зсередини. Почав інтуїтивно «наводити порядки», вносити на розгляд пропозиції з удосконалення процесів – і вже через місяць мене призначили старшим зміни. Потім були й інші заклади та посади. Життя повернуло до юнацьких ідей.

Чому саме коктейльний бар і кальянний клуб? Найлегше дається те, що сам любиш. Ми з партнером – товариські і відкриті, але вибагливі у базових речах. Старі-добрі «наливайки» чи пафосні ресторани – не наша історія. Нам близька атмосфера бару, де вільне спілкування, де багато цього спілкування і тісний контакт між закладом, гостем та персоналом. Якщо до кав’ярні йдуть зранку випити каву, поснідати чи провести робочу зустріч, то бар – історія про невимушене спілкування та нові контакти. Кальянної культури у місті мало. Її здебільшого сприймають, як елемент моди. Ми ж це просуваємо, як давню

То Ваші клієнти статусні, зрілі чоловіки? Наш гість – той, хто шукає якість та сервіс. Бар розташований не там, де великий потік людей. Навпаки – ми ніби і в центрі міста, та вулицю Балабана навряд хтось назве центральною. До нас треба спеціально прийти, тому наші гості – не випадкові. «Джинджер» – це про культуру відпочинку зі смаком. У нашому барі розвинена кухня. Ніколи не робимо підмін – ні у кількості налитого, ні у стравах. Дуже ретельно та дбайливо підбирали персонал, адже це головна точка контакту з гостем. Шукали однодумців. Їздили з партнером по Україні – і ось вийшло так, що старші бармен та майстер кальяну в нас із Києва. У команді є люди з різних міст, це додає свого колориту. І у внутрішнє життя закладу зокрема. Загалом же, наше послання світу: «Сюди йдуть за якістю».

61

Кальян – це особливий спосіб проводити час: як присвятити його розслабленню, так і нагода зустрітись з приємним товариством. Це річ, яка єднає і водночас вириває з суєти.

Чи маєте щось таке, чим не можуть похвалитись інші заклади? Ми – єдині, хто пропонує кальяни не лише у класичному варіанті. Готуємо справжні коктейльні колби на морозиві з еспресо та вершковим лікером, на пиві, на ягідному смузі з вином тощо. Розвиваємо кухню. Почали співпрацю з молодим та вже відомим у Львові шефкухарем Назарієм Стасьо. Перевертаємо уявлення про бар, бо барна кухня зазвичай – слабка ланка, дотаційна. Ми ламаємо ці стереотипи. У нас повноцінна кухня. Окрім закусок є салати, супи, м’ясо… І що принципово важливо – більшість страв є авторськими, оригінальними, а не стандартними. Свинна корейка і лосось у виконанні нашого шефа чимало здивували навіть мене. Це справді дуже смачно. Запроваджуємо серію івентів – гастро-вечори у різних тематичних стилях. На вікендах деколи грають кавер-бен-

ди. Наприкінці травня запускаємо ланчі. Маємо на вибір кілька десятків коктейлів – класика, авторські. Настоюємо джин на ароматних листях кафрського лайма, ром на зеленому чаї сенча. Загалом таких дрібних цікавинок є вдосталь. Коктейлі, кальяни, їжа, сервіс – якість у кожній деталі. А ще – ми бар, який відкривається найраніше: о 1-ій годині дня. Чому «Джинджер»? Шукали назву, мені спало на думку слово «джинджер» (імбир), бо джин любимо, тему бару розкрили, імбир – спеція, яку використовують в коктейлях і стравах. Якось мені воно зазвучало. Що далі? Планую розвиватись у ресторанному напрямку. Ідей та проектів чимало. Але про це багато не розкажу. Не забобонний, але люблю

спочатку зробити, а тоді говорити. Вважаю соціальну відповідальність невід’ємною частиною бізнесу. Тому є в планах благодійний проект. Наразі вивчаю схожий успішний досвід колег в інших містах. Як поєднується у тобі хірург, колишній керівник прес-служби єпархії та співвласник бару? Медицина та церква дали фундамент і вектор – бути чесним з собою і з навколишніми, залишатись завжди людиною і, зрештою, пам’ятати, що ти лише людина. Приймаючи рішення, часто з партнером повторюємо: «Щоб не було соромно». Для нас не існує неважливих дрібниць. Це формує мою позицію в бізнесі: переговорах, домовленостях та іншому. Це все елементи культури і про цінності. Наталя Кузьма

62 |

Буковель

64 |

BEST MEDICAL HOTEL

Найкращий медичний готель!

Готельно-палацовий комплекс Edem Resort Medical & SPA розташований поблизу Львова, на березі джерельного озера, а навколо – ліс. Це п’ятизірковий готель, 4 ресторани авторської кухні, медичний центр відновлення здоров’я, SPA, озеро з джерельною водою, ландшафтний парк скульптури, арт-простір, перший у Західній Україні гольф-клуб, білосніжний пляж, мисливські угіддя, власні сад та екогород. Справжньою гордістю комплексу Edem Resort Medical & SPA є унікальний медичний центр відновлення життєвих сил і здоров’я. Він надає послуги з діагностики, бальнеології, дієтології, дерматології, гідротерапії, лікування водою і травами, естетичної медицини, апаратної косметології та інші. Індивідуально кожному гостю тут порекомендують спеціально розроблену програму. Серед таких, до прикладу, програма Detox на 7, 10 або 14 днів; 3-денний курс AntiStress або, скажімо, програма Re-energy, розрахована на 3 дні. Перед початком будь-якого обраного курсу всі гості проходять консультацію у головного лікаря центру Олексія Башкірцева, який є міжнародним фахівцем у галузі антивікової медицини і чинним академіком Європейської академії гуманітарних наук. До складу медичного центру входить розкішна зона SPA – справжній оазис блаженства! Тут є все: басейн із чистою джерельною водою, масажні кабінети, соляна кімната, римська парна, фінська сауна, російська лазня, циркулярний душ, льодовий фонтан, доріжка Кнейпа, тренажерні зали.

24 лютого 2019 року в Києві відбулася церемонія нагородження INTERNATIONAL HOSPITALITY AWARDS 2018. За звання найкращих у 28 номінаціях боролися 126 фіналістів з 21 країни. Edem Edem Resort Medical & SPA отримав нагородк у номінації BEST MEDICAL HOTEL. Переможець конкурував з такими закладами: Savoy Westend Hotel LUXURY SPA RESORT KARLOVI VARY (Чехія) Bristol ART & MEDICAL SPA (Польща) Grand Marine Hotel & SPA (Україна) SAIRME HOTEL & RESORT (Грузія) Премію INTERNATIONAL HOSPITALITY AWARDS створили у 2010 році. Її місія – розвиток професійної та конкурентоспроможної індустрії гостинності завдяки просуванню досягнень у готельному бізнесі. Мета відзнаки – вибір найкращих серед українських і закордонних готелів за результатами річної діяльності. Номінантів оцінювали 15 іменитих членів журі. Для закладів виставляли підсумковий бал, який складається з трьох оцінок: 25% – Booking.com, 25% – TrustYou, 50% припадає на думку представників журі.

КОЛІР МАЄ ЗНАЧЕННЯ: лікнеп про головне у фарбуванні волосся від експертів салону краси та школи перукарської майстерності School Stiven Chen’. Неперевершена Софі Лорен колись сказала: «Зачіска впливає на те, як складеться твій день, а згодом – й усе життя». Майстри School Stiven Chen’ впевнилися у цьому на власному досвіді. Відомо, що здорове і доглянуте волосся, правильно підібраний колір та вміла робота перукаря здатні творити дива. Зміна зачіски – це завжди пошук нового себе, впевненість і позитив, перший крок до великих звершень у житті. Сьогоднішні тренди пропонують не тільки насичений чорний, теплий каштан або платиновий блонд. Зараз актуально додати сонця і вітру у волосся. А ще не боятися експериментів та обирати попелясто-рожеві, лавандові й пастельно-блакитні відтінки. Сучасна індустрія краси сповнена досліджень та технологічних інновацій, назви яких більше нагадують наукові терміни, аніж щось зефірно-дівоче. Що ж обрати? Насправді все не так складно. Разом з експертами-колористами з School Stiven Chen’ ми розповімо про топ сучасних технік фарбування, на яких має розумітися справжня леді.

Зачіска: Яна Швабюк Макіяж: Юлія Бенцак Фото: Sasha Sako

65

Омбре. Кілька років ця техніка є фаворитом серед жіночих побажань. Омбре дозволяє відтворити градієнтний перехід від коренів до кінчиків. Фарбу при цьому наносять нерівномірно на все волосся. Найчастіше ми висвітлюємо кінчики волосся при темному основному кольорі. Балаяж. Пам’ятаєте, як привабливо виглядає волосся, якщо трохи вигорить на сонці? Такого ефекту можна досягнути навіть коли до відпустки ще далеко. Балаяж – одна із найлагідніших до волосся технік. Це мелірування тонких пасм, але не по всій довжині. Волосся біля коренів не фарбують. Такий метод і створює ілюзію промінчиків у волоссі.

3D-колорування. Надзвичайно популярний спосіб надати волоссю об’єму, не позбавляючи при цьому натуральної краси. Технікою 3D називають нанесення на тонкі пасма суміжних відтінків у межах одного кольору. Таких відтінків може бути два, три або декілька – як захоче клієнт.

AirTouch. Технологія, що надає легкості волоссю та дозволяє відтворити легкі переходи кольору, які виглядають цілком натурально. На перший погляд метод нагадує класичне мелірування, але після нанесення фарби кожне пасмо обдувають прохолодним повітрям. Робота з феном потрібна, щоб пасма розділилася на кілька тонких, які в результаті будуть мати схожі відтінки.

Не треба забувати, що ідеальний колір волосся завжди поєднує професійне фарбування і правильний догляд. Ми надаємо перевагу органічній косметиці європейських брендів. Шампуні та кондиціонери для домашнього догляду, тонувальні маски для насиченого кольору та засоби з УФ-фільтром, що захищають волосся, має підбирати спеціаліст саме під ваше волосся з урахуванням багатьох особливостей. Адже відповідальність за його колір несе не лише майстер, а й клієнт. Якщо ви прагнете змін, що відкриють нові горизонти, значить – прийшов час оновити колір та зачіску. Бо ніщо не надає жінці такої привабливості, як віра у власну красу. До речі, ми знову цитуємо легендарну Софі Лорен.

СИЛА ТА ВИТОНЧЕНІСТЬ ПАНТЕРИ Meukow – це французький коньяк, чия історія триває більш ніж півтора століття. Визнання на світовому рівні і бездоганну репутацію йому забезпечили унікальні характеристики смаку і професіоналізм працівників. Вже 157 років на заводі використовуються перевірені часом технології виготовлення, старіння і змішування коньячних спиртів. Протягом тривалого часу коньяк Meukow був і залишається напоєм високих чинів: саме йому віддають перевагу в англійській Палаті лордів, Державному Департаменті США.

Meukow Icone – пристрасний і вишуканий коньяк, втілення бездоганної гармонії, високої якості та неперевершеного балансу ароматики і смаку. Спирти для Meukow Icone піддаються подвійній перегонці, тривалій витримці в дубі від десяти до сімдесяти років і складному процесу купажування. Для створення напою використовуються кращі спирти з усіх шести субрегіонів, розташованих навколо міста Коньяк, завдяки чому напій набуває характерного шарму, витонченості та ексклюзивності. Елегантна пляшка Meukow Icone прикрашена об'ємним зображенням пантери. Пантера у стрибку – знайомий всім шанувальникам коньяку Meukow символ, що втілює витонченість і силу. Це потужний і в той же час ніжний напій. Аромат коньяку просто чудовий, він наповнений нотками фруктів, цукатів, апельсину, ванілі, також присутні відтінки жасмину та ірису. Смак напою багатогранний, оксамитовий. Перше відчуття - це фрукти, а потім темний шоколад і волоський горіх. Післясмак тривалий, смак трюфеля і пряних спецій залишається надовго. Пити цей коньяк можна як в чистому вигляді, так і з гірким шоколадом, кавою або сигарою. Коньяк Meukow Icone може стати прекрасним поповненням вашої колекції або цінним подарунком ювілярові. А придбати цей напій можна у фірмових крамницях Вина Світу.

70 |

Кожен, хто живе в межах свої можливостей, страждає нестачею уяви

ДРІБНИЦІ ЖИТТЯ

Оскар Уальд

71

МОТОДРАЙВ: НОВИНКИ ТА СТИЛЬНІ ЧУДЕСА МОТОТЕХНІКИ

Весна – прекрасний час, щоб пересісти з автомобіля на двоколісного залізного коня. Мотоцикл – це не просто екстрим, це відчуття справжньої свободи. Ним зручно їздити як міськими дорогами, так і вирушати у далекі подорожі. Ми підібрали для вас стильні та потужні види цього транспорту.

Harley-Davidson LiveWire Новинка цього року – перший електричний «Харлей». Це один із найочікуваніших елеткробайків. LiveWire виглядає, як крузер, і має спортивну динаміку, прискорюючись до першої сотні за 3 секунди. Цей залізний кінь може проїхати 225 кілометрів на одному заряді акумулятора. За допомогою зарядного пристрою Level 1 і електричного подовжувача батарею вдасться повністю зарядити за ніч від звичайної побутової розетки. Не залишить байдужим і стильний дизайн LiveWire. Електродвигун розташований у нижній частині рами мотоцикла, що знижує центр тяжіння та сприяє кращому управлінню на різних швидкостях, а також гальмуванню. Оскільки мотоцикл електричний, він немає знаменитого звуку вихлопу. Тому електробайк обладнали динаміками, з яких під час набору швидкості лунає характерне ричання «Харлея».

72 | Ducati Diavel 1260

Honda CRF 1000L Africa Twin Це інкарнація легендарного туристичного ендуро, побудованого компанією «Хонда» три десятки років тому. Вперше модель презентували у 2014 році на виставці EICMA у Мілані. Прототипом для першої Africa Twin був NXR 750, перегоновий мотоцикл для ралі-рейдів, який виграв «Ралі ПарижДакар» і потім ще три рази поспіль приходив до фінішу першим. Нинішня Honda Africa Twin технічно не надто схожа на свій історичний прототип, але на ідеологічному рівні це все той же безкомпромісний далекобійний позашляховик, обладнаний двоциліндровим літровим двигуном об’ємом 998 кубічних сантиметрів. Africa Twin має відмінну керованість, маневреність та динаміку, що дозволяє мотоциклісту впевнено почувати себе як на вузьких вулицях міста, так і на гірських серпантинах.

Ducati Diavel 1260 Новий Ducati Diavel 2019 вже встиг отримати престижну нагороду Red Dot Award 2019: Best of the Best. Оновлений «Диявол» змінився зовні і отримав світлодіодну оптику. Об’єм двигуна зріс до 1260 кубічних сантиметрів. Кришки радіатора нагадують лезо та обладнані показниками поворотів, вбудованими по всій довжині кришки. Це гарантує яскравий впізнаваний зовнішній вигляд та помітність в міських умовах їзди. А завдяки оновленій геометрії шасі цей мотоцикл став більш маневреним на звивистих дорогах, що відповідає спортивному характеру двигуна. На відміну від стандартної версії у Diavel 1260 обидва блоки передньої фари – повністю світлодіодні та підтримують режим денних ходових вогнів для поліпшення видимості мотоцикла впродовж дня. При цьому завдяки датчику фара сама перемикається на нічний режим, коли надворі темніє.

73

Honda CB500F. Він – практичний, за доступну ціну з високою якістю збірки. Байк класу «Стріт» підійде початківцям і чудово впорається з роллю вашого першого повно розмірного мотоцикла. Чудову керованість гарантує сучасна підвіска, низький центр ваги і розташування мотора максимально близько до центральної частини. На багатофункціональному LCD-дисплеї є найважливіша інформація: швидкість, обороти, одометр та показник рівня палива. Ручки керма оснащені обігрівом, тому на цьому залізному коні зручно буде кататися навіть і у дуже холодні дні. Цей мотоцикл має модний дизайн із сучасними світлодіодними ліхтарями, що також гарантує видимість та безпеку на дорозі.

Honda CB500F підійде для їзди містом та подорожі на вихідні.

KTM 790 Adventure KTM Duke 790 підійде для справжніх поціновувачів екстриму. Це позашляховий мотоцикл обладнаний саме для екстремальних умов. Він дозволить успішно долати великі перегони навіть тоді, коли доріг зовсім немає. Мотоцикл має потужний і надійний 2-циліндровий 4-тактний бензиновий двигун.

74 |

BMW S1000RR Модель BMW S1000 RR – трековий спортбайк, який можна використовувати і на трасах загального призначення. Конструктори BMW завжди серйозно ставились до створення своїх моделей – як автомобілів, так і мотоциклів. Цей спортбайк БМВ відрізняється новим пластиковим обвісом і зміненою оптикою. Двигун тепер є силовим елементом. Його доповнили системою регулювання фаз газорозподілу, що підняло потужність до 205 кінських сил та зробило мотор чутливішим на малих і середніх оборотах.

Honda CRF250M Це байк, який поєднує в собі переваги дорожніх і позашляхових мотоциклів. Саме тому ним зручно їздити і містами, і звивистими заміськими маршрутами. «Шосейні» колеса, гальма і шини дозволяють досягнути нового рівня ходових характеристик мотоцикла. Двигун DOHC із системою впорскування палива PGM-FI та рідинним охолодженням, який вирізняється коротким ходом поршня, дозволяє досягнути максимального режиму потужності аж до позначки 8500 обертів на хвилину (червона відсічка). Honda CRF250M має широкий діапазон низьких та середніх обертів двигуна. Хороше зчеплення з дорогою та гальмування гарантують товсті шосейні шини, плаваючий передній гальмовий диск (296 міліметрів) та двопоршневий супорт. Висока якість та доступна ціна зробили цей мотоцикл привабливим не тільки для гонщика-початківця, але і для більш досвідчених мотоциклістів, які шукають нові враження. Ірина Кунинець

76 |

У бізнесі, стосунках, побутовому спілкуванні – кожен має свої інтереси. Конфлікти – природний супутник комунікації. Вони можуть усе руйнувати та починати війни – чи то на кухні, чи то у масштабах країн, а можуть бути початком виходу на новий етап розвитку. Усе залежить від того, як ви цим ресурсом керуєте. «Мірило успіху – як будуєш взаємини. Вони дають можливість у будь-який момент привабити суму грошей, потрібну для реалізації своїх бізнес амбіцій. Ось тоді ти і багатий», – переконаний власник бренду АЗС «ОККО» Віталій Антонов.

5 ПОРАД для управління конфліктом

77 1. Спочатку сформулюйте ціль/відповідь/реакцію, яку хочете отримати, а тоді плануйте, що скажете Дуже часто комунікація між людьми відбувається не усвідомлено, а реактивно, на емоціях. І більшість співрозмовників навіть не замислюється про те, чого хоче від конкретного спілкування. Спочатку говоримо – потім думаємо. Усвідомлена комунікація – коли ми прогнозуємо, візуалізуємо відповідь чи реакцію, яку хочемо отримати, а тоді формулюємо своє повідомлення, готуємось до розмови. У переговорах, коли точно розумієш ціль, – це допомагає не збиватись, легше втримувати рівновагу при неочікуваному розвитку подій чи емоціях. Коли нема усвідомлення – є ризик, що не ти будеш вести, а тебе.

2. Замість говорити – послухайте Коли ми ставимо собі за мету когось переконати, домовитись – починаємо вмовляти, перераховувати аргументи, розповідати про переваги нашої пропозиції. Натомість набагато ефективніше розпитати нашого потенційного партнера про його цінності та мотиви. Важливо послухати, які слова йому зрозумілі, як він описує те, чого хоче. «Колись я прочитав Карнегі та перестав перебивати людей принципово. Почав вислуховувати настільки, поки люди не повідомляють, що вже завершили говорити. Таким чином демонструю повагу до співрозмовника, слухаю – і тоді він може розповісти набагато більше, ніж планував», – ділиться досвідом найбільший столичний девелопер Ігор Ніконов.

«Я люблю те, чим займаюсь, але у певний момент не знав, що робити з підлеглими. Я їх не розумів, не любив, але хотів бути багатим і успішним. Чітко усвідомлював, що без них я багатим та успішним не стану. Активне слухання мене навчило чути людей. Це наче просто, але червоною ниткою проходить у бізнесі. Я проводжу зустріч з клієнтом – і багато чую. Ставлю питання, уважний до людей. Усі ми трішки «травмовані» радянським минулим, нам насадили чимало переконань, вміння слухати – допомагає з цим працювати», – зізнається Олександр Конотопський, засновник компанії Ajax Systems. «Ми можемо дискутувати, але жодного разу не сварились, бо є достатньо комунікації», – ділиться секретом успішного довготривалого партнерства голова ради директорів холдингу емоцій «!ФЕСТ» Андрій Худо. Коли слухаєш – спочатку вибудовуєш взаємини, далі чуєш про мотиви та цінності іншої людини, а тоді можеш знайти мостики для домовленостей. З людьми варто говорити мовою їхніх інтересів. Не дарма роми, аби виманити гроші у маршрутці, співають не своїх пісень, а пісні про Україну.

3. Окремо – людина, окремо – проблема Іноді різні погляди стають причиною докорів до іншої людини та початком особистого конфлікту. Тоді вже інша людина стає проблемою.

Є чимало історичних доказів. Наприклад, геноцид в Руанді у 90-х. У невеликій східноафриканській країні за лічені дні у 1994 році знищили мільйон людей. Етнічна група хуту вважала, що у всіх їхніх соціальних бідах винні представники етнічної групи тутсі. Хуту почали масово знищувати тутсі, вирізаючи їх цілими вулицями. Пропаганда по радіо вдень і вночі стверджувала: «Знищуйте тутсі, це – таргани, які заважають нам жити». Конфлікт переріс у безліч жертв, а запізніла реакція світової спільноти заледве допомогла це спинити. За якийсь час до влади прийшов новий президент Поль Кагаме. Він побачив, що проблема у соціальних труднощах населення, а не в людях. Кагаме поставив собі за мету повторити успіх Сінгапуру в Африці. Економіка послуг, високі технології, будівництво та реконструкція нових доріг, туризм, іноземні інвестиції стали частиною реалізації мети. Сьогодні Руанда – туристична мекка. Підвищення рівня життя людей у цій країні, діти, які отримують якісну освіту, – все це дає шанс назавжди перегорнути страшну сторінку історії.

Деструктивно у конфлікті розглядати іншу людину як проблему. Конструктивно – відділити проблему від людини і почати спільно її вирішувати.

78 |

4. Фокусуйте людей на тому, що єднає «Я завжди своїх підлеглих вчу, ви можете подобатись одне одному чи ні, тут – робота. Особисті симпатії залиште за дверима, поважайте у своєму колезі партнера, який вам заробляє гроші і ви заробляєте йому. І тільки разом ви заробите», – так припиняє будь-які чвари у компанії Ігор Ніконов. Пригадую власну участь у сміттєвих протестах у Львові. Тоді перевести сварки у конструктивне русло вдалось під час дискусії на платформі «Твоє місто», коли і активісти, і представники міської влади, і перевізники, і екологи визнали, що всіх єднає бажання допомогти місту впоратись із проблемою сміття.

Львів’янка Соломія Дишлюк у соцмережі написала пост про те, як стала свідком початку суперечки у маршрутці. На неї вона зреагувала сміливо – почала співати «Ой, у вишневому садку...». Спочатку було лячно від можливої реакції людей, але вже за кілька секунд уся маршрутка підхопила і в один голос співала. Про суперечку забули. Гумор, неочікуваний хід – і напрям розмови, алгоритм дій змінюється. Виходьте зі звичних рамок і задавайте свій напрям руху. Будь-який конфлікт – це діагноз проблемі і виклик. Перетворюйте проблему у нові можливості, тоді конфлікти сприймаються, як щоденне надходження творчих завдань та постійний розвиток.

5. Вийти зі звичного алгоритму дій Якось відомий психотерапевт Мілтон Еріксон запізнювався на лекцію і точно знав, що зараз отримає на горіхи. І коли зустрів викладача – наввипередки вигукнув: «14:15!». Здивований професор на кілька хвилин вийшов з ладу: «Про що це? І зараз не 14:15». Так Мілтон експериментував із введенням людини у стан короткого трансу тим, що чинив щось, що не вписувалось у жодні рамки. Історія мого колеги: «Бачу, як хтось перегородив виїзд машини. Поспішаю, відчуваю, що всередині закипаю, і вже готуюсь до гарячої розмови з водієм, що біжить до машини. І тут чую: «Винен. Вибач, я мусив… Вже від’їзжаю». Такого мій колега не чекав. Конфлікт не відбувся. Тренерка з ефективних комунікацій та конфліктології, медіаторка

Наталія Кузьма

79

Наталя КОСТЮК:

По-третє, обов’язково плануйте час на відновлення, а не лише на роботу. По-четверте, час на відновлення потрібно використовувати тільки для себе та свого задоволення. І насамкінець, по-п’яте, ніколи не залишайтесь зі своїми труднощами наодинці. Звертайтесь до фахівців.

«Психолог підтримує людину у вирішенні викликів, що постають перед нею» У потоці шалених справ ми часто забуваємо про свої потреби та бажання. Це загрожує емоційним вигоранням. Як його уникнути, розповість психолог, сертифікований коуч, ведуча трансформаційних ігор, власниця студії психології та коучингу Наталія Костюк. Як давно працюєте психологом і на чому спеціалізуєтесь? Понад 5 років працюю психологом та надаю консультації. До того понад 10 років керувала міжнародними проектами. Завдяки комунікації з багатьма людьми та організаціями, побудові успішних команд зрозуміла, що психологія – це моє покликання. До мене можна звертатися з проблемою емоційного вигорання, питаннями творчого пошуку та особистісного зростання. Якщо у вас виникають труднощі у побудові стосунків в сім’ї, на роботі та з близьким оточенням – знаю, як над цим працювати. Окремої уваги заслуговує моя робота з профорієнтацією. І тут йде мова не лише про роботу з підлітками, а й з дорослими, які хочуть змінити напрямок діяльності, або досягнути нових вершин.

Ви проводите трансформаційні ігри, що це таке? Це процес гейміфікації. Через гру клієнт приміряє на себе професію, яку хоче освоїти. Трансформаційна гра буде цінною для тих, хто багато зусиль приділяє саморозвитку, шукає нові ідеї та проекти. Якось на таку гру прийшов чоловік, який за сорок років життя спробував понад 30 професій. Цього разу він хотів відкрити ІТ-компанію, але під час трансформаційної гри зрозумів, що роль керівника для нього не є цікавою. Натомість цікава функція консультанта – він як стратег вміє знайти шляхи розвитку підприємства. Також я розробила унікальний продукт – аудит команд через гейміфікацію. Це буде корисно власникам бізнесу, які хочуть реалізувати свої амбітні цілі. У шаленому ритмі життя люди хочуть знайти баланс, що можете порадити нашим читачам? По-перше, потрібно усвідомити, що для вас означає цей баланс і які його складові. По-друге, маєте чітко розуміти свою мотивацію (сім’я, подорожі, гроші, влада, статус тощо).

А як уникнути емоційного вигорання? Часто люди вигорають, бо живуть настільки швидко, що перестають бачити теперішнє. За допомогою планування ми навчились казати «ні». А от казати собі «так» і дозволити бути справжніми можуть не усі. Тому головний рецепт – навчитись говорити «так» самому собі та планувати час лише для себе. Окрім безпосередніх зустрічей, Ви надаєте послуги онлайн. Як це відбувається? Зараз це один із найзручніших методів роботи для клієнта – і він стає все популярнішим. Спілкування відбувається через Skype, Viber або Telegram. Також практикую створення закритих груп у соцмережах для проведення марафонів і програм особистісного розвитку. Коли варто звертатись за допомогою до психолога? Психолог працює зі здоровими людьми, у яких є власні переживання, сумніви, роздуми над своїм майбутнім, над вибором у прийнятті рішень. Працює із тими, хто хоче покращити якість свого життя чи просто «поговорити про своє». Психолог підтримує людину у вирішенні викликів, що постають перед нею.

095 03 48 482

KostyukN

80 |

Імідж чоловікатрендсетера 2019

81

Сучасний чоловік – активний, мобільний, рішучий та завжди лідер. За ним йдуть, він надихає, він керує процесами. Чіткий, впевнений у собі, спортивний, стильний, із властивим тільки йому шармом. Світ розвивається дуже стрімко – і чоловік у ньому або швидкий і дієвий, або пасе задніх. Він легко змінюється, легко приймає рішення, щодня стає кращою версією себе. Тренди змінюються щосезону, але успішні чоловіки не пристосовуються до них, вони пристосовують тренди до себе. І саме так формується унікальний імідж кожного з них. Тож розкриємо глибше основи іміджу сучасного чоловіка. Впізнай «генератора нового мислення» у собі: - Динаміка. Він – амбітний, повен ідей та справ, цінує деталі, використовує можливості, генерує новизну, базуючись на крутому досвіді.

- Екологічність. У думанні, поведінці, у виборі та стилі життя. Він обирає натуральні тканини, прості силуети, разом з тим складні інноваційні рішення та деталі, які наповнюють простоту новизною.

- Складні комбінації. Їх втілює у свій власний креативний спосіб. Виражає це або через поєднання кольорів та фактур, або через чіткі акценти на дрібних елементах, які привертають увагу – взуття, аксесуари або й ґудзики, відгин комірця чи колір ниток на зовнішніх швах.

- Креатив та простота. Вони у нього виражаються через смислове навантаження патернів. Лляні колекції міксуються із незвичними силуетними лініями. У кожному образі є креативна деталь як спосіб самовираження його власника.

- Нетипове мислення. У бізнесі, рішеннях, у відпочинку та стилі одягу. Це завжди крок вбік від чинних правил, які він чудово знає і які свідомо та інтелектуально порушує. Сучасні чоловіки обирають натуральність у тканинах та лекалах. Ми реалізовуємо цю тенденцію через колекції провідних італійських брендів та пропонуємо стильні образи вишуканих моделей із шовку, тонкої шерсті, льону та бавовни. Одяг – це зовнішній прояв внутрішньої сили чоловіка та його життєвої позиції. Це настрій, метод впливу, засіб самовираження, можливість виділитися або ж навпаки – влитися у певне середовище. Успішний чоловік завжди довіряє він свій вигляд кращим. Чоловічий стиль дуже різноплановий, тож ми працюємо з ним з повним захватом. Комбінуємо кольори та фасони, стилі та іміджеві рішення, а образ довершуємо аксесуарами. Справжні перевтілення чоловіків відбуваються із нашою участю. Знання та досвід допомагають нам з першого разу підібрати кожному чоловікові вдалі образи відповідно до його потреб, із безперечним врахуванням іміджу та стилю життя. Це надихає нас, це захоплює наших клієнтів.

Impero Group – будуємо на спільних з вами цінностях!

82 |

Фото: Ярослав Мончак

Локація: Park.Art of Rest

Стиль: Impero Group

83

М. КИЇВ ТРЦ Lavina Mall, концепт-стор Impero Group & Impero Barbers Salon, вул. Берковецька, 6д, вхід від Ашану 097 37 34 223

М. ЛЬВІВ ТЦ Forum Lviv, концепт-стор Impero Group, 2 поверх, вул. Під Дубом, 7Б 097 008 12 11 вул. Фурманська, 9, концепт-стор Impero Group & Impero Barbers Salon 097 37 33 124 ТРЦ Victoria Gardens, концепт-стор Impero Group & Impero Barbers Salon, 1 поверх, вул. Кульпарківська, 226А 098 711 90 11

84 |

85

Photographer:

Georgy Chernyadev

Edem Golf Club запрошує на відкриття нового сезону 2019 першого гольф-клубу Західної України. Настав час залишити стіни офісу та вирушити у спортивну пригоду, щоб довести свою першість на ігровому полі. Ліс та озеро, ключка та лунка – ти насолоджуєшся, а світ зачекає. Оренда гольф-поля підійде для закритих тренувань, корпоративних та приватних ігор, матчів чи просто для гри з компанією. Гра в гольф – це найкраща інвестиція у фізичне та ментальне здоров’я ваше та вашої дитини. Тому школа гольфу Kids Golf Едему пропонує наймолодшим гольфістам від 6 років опанувати усі тонкощі гри. Новачок чи досвідчений гравець, з інструктором або без – обирайте свій варіант і до гри!