такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Що стосується іноземних посадових осіб, то КК таким визнає такі категорії осіб: посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів. З огляду на це, можна стверджувати, що немає проблеми невідповідності визначення «службової особи» в українському законодавстві міжнародним стандартам. Інша справа, що не всі категорії осіб, які повинні бути суб’єктами корупційних злочинів, визнані такими за КК України (див. вище). Таким чином, зазначену рекомендацію можна вважати ВИКОНАНОЮ Надані рекомендації 2.4-2.6. зі Звіту про другий раунд моніторингу України: • Внести зміни до Кримінального кодексу з тим, щоб забезпечити обов’язкове застосування конфіскації доходів до всіх корупційних або пов’язаних з корупцією злочинів. Забезпечити, щоб режим конфіскації дозволяв конфіскацію корупційних доходів або майна еквівалентної вартості, або грошові санкції співмірного рівня. Переглянути відповідні механізми з тим, щоб зробити процедуру виявлення та арешту корупційних доходів на стадіях досудового слідства та кримінального переслідування ефективною і дієвою. • У пріоритетному порядку проаналізувати ефективність законодавства щодо недоторканності суддів та народних депутатів з метою забезпечення того, щоб процедури зняття імунітетів були прозорими, дієвими, ґрунтувалися на об’єктивних критеріях та не дозволяли зловживань. • Обмежити певною мірою недоторканність суддів та народних депутатів, наприклад запровадивши функціональний імунітет та дозволивши затримання на місці вчинення злочину. • Уточнити, якою мірою всі або частина слідчих заходів можуть бути застосовані проти осіб, які у відповідний момент мають імунітет від затримання та кримінального переслідування.
26
Оцінювання стану виконання Україною антикорупційних рекомендацій ОЕСР