Роздуми над Божим Словом

оо.Салезіяни і Салезіяни співпрацівники

Львів – 2014 р

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Березень 1 Субота 1(17) Свв. мчч. Памфила, єрея, Порфирія і дружини їх. Отцям: Ап. – Гал. 213 зач.; 5, 22-6, 2. Єв. – Мт. 43 зач.; 11, 27-30. Ряд.: Ап. – Рим. 115 зач.; 14, 19-26. Єв. – Мт. 16 зач.; 6, 1-13.

«Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани, гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього. Тож моліться так: Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться твоє ім’я. Хай прийде твоє царство, нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш щоденний дай нам нині. Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. Не введи нас у спокусу, але визволь нас від злого.

Наближаємося до Великого посту і Євангеліє нам допомагає якнайкраще увійти в цей літургійний час найдавнішої і однієї з найдуховніших практик християнства. Як маємо поводитися у цей піст по відношенню до наших ближніх і яка має бути наша молитва, промовляє до кожного з нас Ісус Христос у Євангелії. 2

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Також в цей день ми відзначаємо пам'ять усіх святих мужів і жінок, що від найдавніших часів провели своє життя в молитві, пості й покуті, щоб дати нам приклад і заохотити християн до посту й покути. «Тому, що ми не постили, нас вигнано з раю. Чинімо, отже, піст, щоб до раю знову повернутися!» – закликає св. Василій Великий. Я є уважний на потреби моїх ближніх і допомагаю їм без нагороди? Якою є моя молитва? Чи я насправді все роблю тільки на славу Божу?

Господи, навчи мене молитися! Березень 2 Неділя сиропусна, прощення. Гл. 3. Єв. 3. 2 (18) Пам’ять влкмч. Теодора Тирона. Мчч. Маріянни. Утр.: Єв. – Мр. зач. 71; 16, 9-20. Ряд.: Ап. – Рим. 112 зач.; 13, 11-14, 4. Єв. – Мт. 17 зач.; 6, 14-21.

Сказав Господь: Коли ви прощатимете людям їхні провини, Отець ваш небесний простить і вам. А коли ви не будете прощати людям, і Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє лице, щоб було видно людям, що вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову і вмий своє лице, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що в тайні; і Отець твій, що бачить у тайні,віддасть тобі. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні хробаки не точать і де злодії не проломлюють стін і не крадуть. Бо де твій скарб, там і твоє серце буде.

Чому я маю прощати тим людям, які мене образили, гніваються чи ненавидять мене? Прощати гріхи моїм ближнім – це закон Євангелія, це веління Самого Господа. Прощайте всім і все, і прощені будете. Прощайте, і спасенні будете, і 3

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

успадкуєте рай! Св. Василій Великий казав щодо правильного розуміння посту: «Не шукай користі тільки в самому стриманні від страв! Правдивий піст – це усунення гріхів... Прости ближньому образи... Ти не їси м’яса, але пожираєш брата. Стримуєшся від вина, але не долаєш своєї зарозумілості». Час Великого посту – це час покаяння і очищення. Без покаяння немає очищення, а без очищення немає спасіння. Покаянням виправдався митар, прощено грішницю, саме воно відкрило розсудливому розбійнику на хресті райські двері, завдяки покаянню апостол Петро, що тричі відрікся від Ісуса Христа, був прощений і відновлений в апостольській гідності. В давнину у наших предків зародився чудовий звичай влаштовувати обряд взаємного прощення в Сиропусну неділю. Ввечері, коли вже зайшло сонце, селяни сходилися перед церквою і взаємно просили один у одного прощення за свої провини, обнімались і обмінювались поцілунком миру. Таким чином вступаючи до Великоднього посту, вони взаємно усе прощали один одному ради Христа, що для нас страждав, в муках вмер на хресті і воскрес. Добре було б зберегти цей глибоко духовний обряд в наших християнських сім’ях і сьогодні. Наші предки при цьому схилялись один перед одним із словами: “Прости мені, брате чесний (чи сестро)” і тричі цілували один одного." Я вмію прощати образи, приниження, ненависть із серця свого ближнім моїм? Я шукаю примирення з ними? Я вже вибрав постанову на цей піст? Які скарби (діла милосердя) буду збирати на небі?

Прости нам провини наші як і ми прощаєм винуватцям нашим!

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Березень 3 Понеділок.

Початок Великого посту. Строгий піст. 3 (19) Св. Льва, папи Римського. Ап. – 1 Тм. 278 зач.; 1, 1-7 Єв. – Мт. 109 зач.; 26, 1-13

Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів: “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.” Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа, і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити. Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.” І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого, підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі. Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство? Це можна б було дорого продати й – дати бідним!” Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене. Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте. Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій. Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”

Розпочинаємо сьогодні Великий піст, але дивімося на Христа, бо розуміння посту показує сам Ісус, який перед початком свого проповідництва пішов у пустелю і там постив сорок днів. Апостоли, наслідуючи свого Учителя, також перед важливими подіями перебували в пості та молитві. Церква і сьогодні закликає всіх нас перебувати в пості та молитві перед великими святами, чи важливими подіями, чи перед початком доброї справи, чи готуючись до випробувань. Це, за словами св. Василія Великого: «вірний сторож душі, вірний товариш тіла, зброя тих, що завзято моляться, вишкіл для атлета. Піст проганяє спокуси, намащує до побожності, є другом поміркованості та чистоти. На війнах 5

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

він дає мужність, а в мирі – спокій. Він робить християнина святим». В Євангелії Ісус виправдовує жінку за все те, що вона вчинила заради нього, бо вона все посвятила для Господа перед Його смертю: себе і миро. Ми цей вчинок згадуємо дотепер їй на спомин. Не втрачаймо дорогоцінного часу на балачки і на непотрібні речі, а присвятім цей перший день посту, молитві і добрим ділам, як миро принесене для Бога. Скільки я часу присвячую Богові на молитві, в добрих ділах для ближніх?

«Нехай цей перший день посту буде для тебе, душе моя, відмовою від гріха, наверненням, а разом — і злукою з Богом, щоб ти могла обминути безодню зла і полюбити лише ті дороги, що ведуть до вічного спокою». (із «Канона – Пісня 9» Утрені). Березень 4 Вівторок 4 (20) Св. ап. Архипа. Ап. – 1 Тм. 279 зач.; 1, 8-11 Єв. – Мт. 109 зач.; 26, 14-25

Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків. І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати. Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?” Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.” Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху. Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями, і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.” Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?” Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в 6

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

миску, той мене зрадить. Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!” А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”

Чим ми є кращі за Юду, який зрадив Христа? Ми ж бо відкрито не «продали» нашого Спасителя за 30 срібняків, але ми його зраджуємо кожного разу, коли тяжко грішимо проти Бога і нашого ближнього. Таким чином ми не хочемо прийняти все те, що зробив для кожного з нас Спаситель, вмерши на Хресті і взявши на себе наші гріхи. Ісус як тоді, так і тепер, застерігає кожного з нас, що цей неправильний вибір у житті може сильно зашкодити мені і привести до самознищення. Ісус пропонує нам інший шлях, він не є легкий і простий, бо дорога вузька і тісна, але наповнить наше життя змістом. Я справді не зраджую Христа у житті? Я жалію за свої вчинки, які превели мене до гріха-зради проти Тебе, Господи?

Господи, в цей другий день посту ми кличемо до тебе: Збуди у серцях твоїх слуг покаяння,* прийнявши ці наші моління, що з острахом їх ми заносимо тобі. Подай нам ласку добре зверстати шлях посту, даруючи очищення й велику милість. (Сідальня Утрені). Березень 5 Середа 5 (21) Прп. Льва, єп. Катанського. Ап. – 1 Тм. 280 зач.; 1, 12-14 Єв. – Мт. 109 зач.; 26, 26-35

Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: «Беріть, їжте: це моє тіло». Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення 7

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

гріхів. Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого». І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору. Тоді Ісус сказав їм:«Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада. А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї». Озвався тоді Петро й каже йому: «Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи». Ісус же мовив до нього: «Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся». Каже йому Петро: «Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!» Так само мовили всі учні.

Остання вечеря Ісуса з учнями, це є пасхальна вечеря жертви Христа як викуп за гріхи людства. Ця жертва Сина Божого це дар життя заради іншого життя (всіх нас), щоб ми жили вічно і не загинули. Ми схожі на учнів Христа, які до кінця не усвідомлюють, що відбувається за столом на цій вечері і що кожного чекає через пару годин. В силу нашого хрещення і миропомазання ми є учнями і воїнами Христа, які стараються йти за Вчителем в цьому щоденному житті; ми так само готові віддати заради Ісуса багато чого, бо ми не можемо зневіритися, ні відректися Його, можливо хтось скаже, що навіть готовий віддати своє життя за Христа! Подивімося на наше життя, як легко ми зраджуємо Христа чинячи гріх, приймаючи різного роду компроміси або відкладаючи все на потім і тим самим, залишаючи Вчителя при першій трудності і випробуванні. Як я зраджую Ісуса в моєму житті?Що означає для мене бути християнином, молитися, сповідатися, приймати Причастя?

Господи, до страху перед тобою прибий моє тіло. Ти, що до хреста прибив гріх Адама, звільни мене від гріховних тенет, поламай стріли лукавого твоїм списом, 8

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Владико, і відверни від мене його лиходійства. (із «Канона – Пісня 9» Утрені). Березень 6 Четвер 6 (22) Прп. Тимотея, що в Символах. Св. Євстатія, архиєп. Великої Антіохії. Ап. – 1 Тм. 280 зач.; 15-17 Єв. – Мт. 108 зач.; 26, 36-46

Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.” І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити. Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.” І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.” Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною? Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.” Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!” І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі. Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова. Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки. Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”

Ісус в гетсиманському саду виявляє нам свою людськість, ідучи на смерть із страхом, шукаючи товариство людей, особливо трьох найближчих учнів, яких просить молитися і чувати. Ісус молиться, щоб прийняти волю Отця. Чаша, яку має пити, це є смерть, яку має прийняти. В молитві Ісус приймає в повноті волю Отця. Христос пригадує не тільки учням молитися і чувати, а також кожному з нас, щоб не впасти у спокусу, тобто, не віддалитися від Бога, від Його волі, і наразити себе на смерть. 9

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Якою є воля Отця по відношенню до мене? Чи я виконую щоденні обов’язки? Я молюся і чуваю, щоб не впасти в гріх?

Отче, нехай буде воля Твоя! Березень 7 П’ятниця 7 (23) Віднайдення чесних мощів свв. мчч., що в Євгенії. Ап. – 1 Тм. 281 зач.; 1, 18-2, 7 Єв. – Мт. 108 зач.; 26, 47-56

Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу. Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.” І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” – та й поцілував його. Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” – І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його. Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши, слугу первосвященика, відтяв йому вухо. Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть. Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів? Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?” Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли. Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.

Ісус йде добровільно на смерть і вчить своїх учнів і нас, що Бог не вчить людей силою і мечем, примушуючи приймати Його науку. Так само вороги не могли ув’язнити Ісуса, доки тривав час призначений на місії Христа на землі. Месія має виконати задум Отця, Писання і тому не використовує легіони ангелів проти людської влади. Боротьба йде проти зла, гріха, які тримають людей в рабстві і в темноті. Всім нам потрібно йти в глибину наших відносин з Богом і ближніми, щоб зрозуміти і виявити корінь зла, який не 10

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

дозволяє нам бути вільними, а перетворює наше життя в темноту, віддалене від Бога. Гординя, жадібність, нечистота, заздрість, ненажерливість, гнів, лінощі – це хронічні і смертельні хвороби нашої душі, Церква називає їх головними гріхами. Встановивши правильний діагноз моєї душі, я можу більш ефективніше вилікуватися від хвороби і уникати захворювань. Які мої хвороби душі? Я почав боротися з цими вірусами душі, які мене віддалюють від Бога? У відповідальний момент я також залишаю Христа і втікаю?

Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти єси воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший(а) я… Березень 8 Субота

8 (24) Св. свщмч. Теодора Тирона. Св. свщмч. Полікарпа, єп. Смирнського. Ряд.: Ап. – Євр. 303 зач.; 1, 1-12. Єв. – Мр. 10 зач.; 2, 23-3, 5.

Однієї суботи проходив Ісус ланами, а його учні на ходу зривали колосся. А фарисеї ж: йому й кажуть: "Дивись! Чого ті роблять у суботу таке, що не дозволено?" А він їм: "Невже ви не читали, що Давид зробив, бувши в потребі, - зголоднів бо він сам і ті, що з ним були? Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і з'їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, а й дав також тим, що з ним були?" І каже до них: "Суботу установлено для людини, а не людину для суботи, тож Син Чоловічий - Владика й над суботою." І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку. Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, - щоб його обвинуватити. І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: "Стань посередині!" 11

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

А потім до них і каже: "Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?" Вони ж мовчали. Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам'яніли, каже до чоловіка: "Простягни лишень руку!" І той простягнув, і рука його одужала.

Христос в Євангелії не звертає уваги на старшину єврейську, яка сліпо притримується приписів закону. Натомість, Ісус ставить в центр спасіння людину і тим самим звертає увагу, що закон служить людині, а не навпаки. З перших століть християни шанували мучеників, які, завдяки своєму свідченню про Господа перед іншими, потрапили в Царство Боже. Таким був і Теодор Тирон, пам'ять якого сьогодні звершує наша Церква. Коли погани почали примушувати святого Теодора принести жертву богам, то мученик з твердістю ісповідував свою віру у Христа і відповідав: "я – християнин, і не буду приносити жертву вашим богам, адже я поклоняюсь Ісусу Христу, істинному Богу і Небесному Царю". Після довгих та марних спроб переконати Теодора Тирона, нечестивці передали його важким мукам, а потім спалили. Ось так і сповідували свою віру в Господа християни в далекому минулому. При потребі йшли на страшні муки, на вірну смерть. Пригадую, що сьогодні ми, як християни, не приймаємо цього викривленого свята жінки бо покликання дівчини стати матір’ю, це є покликання від Бога на різних рівнях. Уникаємо також сьогодні хабарів, бо це суперечить Євангелії, крові пролитій на Майдані нашими героями! Ми соромимося свідчити про Христа в нашому житті? Боїмося, що нас можуть вигнати з роботи, засміяти, образити, принизити? Ми живемо тільки земними втіхами, благами і насолодами, а зовсім забули про небесне? Я є проти Майдану, бо я даю хабар і тим самим приймаю попередню систему влади? 12

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Віру Христову, наче щит, прийнявши до глибин свого серця, переміг ти супротивні сили, Теодоре багатостраждальний, і, як непереможний, завінчався вічним вінком небесним. (Кондак). Березень 9 Неділя 1-ша Великого посту,

Православ’я. Гл. 4. Єв. 4.

9 (25) + Перше і друге знайдення чесної голови св. славного прор., Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана. Утр.: Єв. – Лк. зач. 112; 24, 1-12.

Літургія св. Василія Великого. Ап. – Євр. 329 зач.; 11, 24-26; 32-12, 2. Єв. – Йо. 5 зач.; 1, 43-51.

Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.» А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, - Ісуса Йосифового сина, з Назарету.» Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.» Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.» Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.» Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти - Син Божий, ти - цар Ізраїлів.» Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, - то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.» І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»

Ісус сьогодні каже кожному з нас, як і Филипові: «Іди за мною!», щоб ми в свою черги привели до Христа інших людей, які могли б прийти і подивитися на Господа і увірувати. 13

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Визнання Віри, висловлене Натанаїлом «Учителю, Ти – Син Божий, Ти – цар Ізраїлів», є чи не найпершим в цілому Новому Завіті. Натанаїл, який вперше зустрічається з Христом, говорть в перші хвилини свого спілкування з Ним: «Учителю, Ти - Син Божий, Ти - цар Ізраїлів.» . Для нас це чудо. Історія знає чимало випадків миттєвого навернення людини до Бога. Але, найчастіше, людина приходить до віри поступово. Зерно віри, посіяне в нас в Тайні Хрещення, переважно в дитинстві, поступово проростає та дає добрі плоди. Ми знаємо, що не з кожним це стається, не всі приймають Христа у своє життя, хтось осягає святість молодим, а хтось старцем. Це - велика Таємниця Віри! Святкуємо також сьогодні перемогу Православ'я над єретиками, які нищили ікони. Це вперше було відсвятковано у першу неділю Великого посту 842 року у Візантії, задовго до хрещення Руси-України. До сьогодні торжеством цього дня Церква має на меті утвердити віру та укріпити вірних у подвизі посту, милосердя, покаяння. В моєму житті я йду за Христом? Моя віра є міцна чи слабка? Я бачу Христа в «іконі», в образі мого ближнього?

Господи збільши мою віру, щоб я міг бачити Тебе у моїх ближніх, яких я зустрічаю щодня! Березень 10 Понеділок 10 (26) Св. Тарасія, архиєп. Царгородського. Ап. – 1 Тм. 282 зач.; 2, 8-15 Єв. – Мт. 109 зач.; 26, 57-68

Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться. Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити, і не знайшли, дарма, що було з'явилось 14

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.” Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?” Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.” Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.” Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство! Як вам здається?” Ті відповіли; “Він – винен смерти.” Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”

Ісуса судять на смерть, шукають тільки формальних доказів вини. Христос відкрито свідчить про себе, кажучи, що є Сином Чоловічим рівним Богові. Таке богохульство не можуть стерпіти і вирок тільки один: смерть. Ісус не є політичним месією, але має пройти через страждання, смерть і воскресіння, щоб засвідчити свою ідентичність Сина Божого і Спасителя. Христос об’являється на хресті світові, бо немає що Йому ховати від нас. Хрест стає троном для сина Божого, який править силою любові і жертви. Розпочинаємо другий тиждень посту. Чи зміг я виправити недоліки мого духовного життя? Поглибив молитву, читання Євангелія чи духовної літератури? Мої відносини з батьками, друзями і з ворогами?

Розпочинаючи другий тиждень посту, благаємо Тебе, Господи: Спрямуй наші стопи на новий шлях посту. Освіти нас священним сяйвом твоїх заповідей і сподоби нас навколішках приносити Тобі угодну молитву, бо ти Отець наш, а ми діти твої, що з 15

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

острахом Тобі співаємо і Твоє ім’я призиваємо. (Сідальня Утрені). Березень 11 Вівторок 11 (27) Св. Порфирія, єп. Газського. Ап. – 1 Тм. 283 зач.; 3, 1-9 Єв. – Мт. 109 зач.; 26, 69-75

Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.” Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.” Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.” Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.” Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.” Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень. І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.

З цього уривка Євангелія можемо краще зрозуміти, хто такий християнин. Це той, хто є в єдності з Христом. Ця велика гідність християнина губиться, коли в житті не визнає Його. Господь Бог залишає нам покаятися і визнати наші гріхи перед Ним, щоб відновити попередню єдність і гідність бути християнином. Ми часто зрікаємося Христа перед людьми, як Петро, і нам залишаються сльози покаяння і навернення, щоб Господь простив нам. Я визнаю моїми словами, вчинками Ісуса Христа як мого Господа перед людьми?

Моя душа осквернена тьмою гріхів, зранена й осуджена. У своєму милосерді споглянь на мене, 16

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

милостивий Боже, і спаси мене молитвами святих твоїх. (із «Канона – Пісня 9» Утрені). Березень 12 Середа 12 (28) Прп. ісп. Прокопія Декаполіта. Літургія не правиться. Ап. – 1 Тм. 283 зач.; 3, 10-16 Єв. – Мт. 111 зач.; 27, 11-26

Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.” Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого. Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?” А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався. На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли. Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва. А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?” Знав бо він добре, що вони з зависти видали його. І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.” Та первосвященики й старші намовили народ, – просити за Варавву, а Ісуса – видати на смерть. Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.” Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!” Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!” Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.” Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!” Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.

Після релігійного процесу над Ісусом, Пилат розпочинає політичний процес, де Христа хочуть засудити, бо проголошує себе царем, а це є автоматично смертна кара. 17

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Цар представляє Бога на землі: свобідний і могутній, ідеал для кожної людини, тобто, могти робити все, що душа забажає. Але Бог об’явився в Синові, який став слугою для братів. Ця сила Його свободи нас ставить у кризу. Цар має бути жорстокий і сильний, щоб наводити порядок у суспільстві і все контролювати. Будь-який прояв слабинки царя це є початок смерті його царювання. Для Пилата Ісус як цар не викликає ніякої загрози, бо зв’язаний, осуджений і призначений на смерть, а справжній цар тримає в руці всіх і все. Бог є Царем для Ізраїля і не хоче таких царів-тиранів для народу, а хоче народів-братів, свобідних від тиранії і від панування один над одним. Син Божий прийшов, щоб служити і віддати життя за кожного, віддати кожному власну свободу, яка походить від гідності образу і подоби Божої. Я усвідомлюю, що бути християнином це означає служити для інших? Я борюся проти різних проявів панування над іншими, давання хабарів, байдужості?

Ти, Христе, що своїм розп’яттям показав розбійникові легкий вхід до раю, відчини мені двері покаяння, і зачини входи моїх пристрастей, щоб я міг прославляти твою доброту. (із «Канона – Пісня 9» Утрені). Березень 13 Четвер 13 (29) Прп. ісп. Василія, спосника Прокопового. Літургія не правиться. Ап. – 1 Тм. 284 зач.; 4, 1-5 Єв. – Мт. 112 зач.; 27, 27-44

Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у преторію, зібрали на нього всю чоту і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на 18

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

коліна, глузували з нього, кажучи: «Радуйся, царю юдейський!» І плювали на нього, брали тростину й били його по голові. А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття. Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його. Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати «Череп-місце», дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там. Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: «Це Ісус – Цар Юдейський». Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!» Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: «Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий». Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його.

Після публічного проголошення Ісуса царем, Його коронують в палаці, а потім урочистий, процесійний похід з інтронізацією перед народом. Проголошення царем є осудження на смерть, коронація – вінець із тернини, тріумф – хресна дорога і трон – хрест. Суд відбувається перед троном володаря: царі цього світу засуджують ворогів і нагороджують друзів, Христос переможе будь-яку ворожнечу, нагороджуючи ворогів своїм приятельством. Як важко нам прийняти Ісусову ментальність, поведінку, відносини бо вони йдуть в розріз з нашим баченням і світоглядом. Сьогодні я попробую бути Симоном із Киринеї, якого примусили нести хрест Ісуса і який долучився до спасіння людства. Ми не хочемо йти за Христом, а тим більше нести наш хрест, бо це не модно, важко, болісно, 19

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

неприємно… Але це є школа дорослого, відповідального християнства, бо без жертви і служіння немає любові і життя. Не виконуючи свої щоденні обов’язки, чи я усвідомлюю, що я відкидаю хрест мого спасіння?

Ісусе Всецарю, Тебе прославляє збір апостолів, благають Тебе і ангельські хори: задля багатства Твоїх щедрот, подай нам, Твоїм людям, визволення від злого і поправу життя, щоб царство Твоє осягнути. (із «Канона – Пісня 9» Утрені). Березень 14 П’ятниця 14 (1) Св. прпмчц. Євдокії. Літургія Передосвячених Дарів. Ап. – 1 Тм. 285 зач.; 4, 6-16 Єв. – Мт. 113 зач.; 27, 45-56

Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: «Елі Елі, лема савахтані», – тобто: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він Іллю кличе». І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. Інші ж казали: «Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати». А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились. А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: «Це справді був Син Божий!» Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували: між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея. 20

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Із смертю Сина Божого на хресті, розпочинається нова ера, новий храм. Непотрібно більше посередників, щоб приносили жертви Богові, бо завіса храму роздерлася, смерть переможена, бо багато тіл померлих святих устали і з'явилися людям у місті, і навіть присутні на чолі із сотником, бачивши таку смерть Праведника і Царя, визнають, що Ісус є Сином Божим, як протиріччя насмішкам і приниженням юдеїв і поган. Хрест стає Божою мудрістю, що перемагає глупоту мудрих і стає силою, яка перемагає владу смерті. «Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, - ми проповідуємо Христа розп'ятого: - ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, - чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість. Бо, нібито немудре Боже - мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили.» (1Кор. 1,18-25). Я встидаюся визнавати Христа перед людьми, друзями, знайомими? Що є для мене мудрість світу цього і мудрість хреста?

Хресте пресвятий, сило моя і захисте мій! Будь моїм світлом у цей час посту, щоб звільнившись від спокус, радісно і з чистим серцем звеличувати Тебе, Владику Христа. (із «Канона – Пісня 9» Утрені).

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Березень 15 Субота заупокійна. 15 (2) Св. свщмч. Теодота, єп. Киринейського. Ряд.: Ап. – Євр. 309 зач.; 3, 12-16. Єв. – Мр. 6 зач.; 1, 35-44. За упокій: Ап. – 1 Сол. 270 зач.; 4, 13-17. Єв. – Йо. 16 зач.; 5, 24-30.

Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. Та Симон і ті, що були з ним поспішили за ним, знайшли його й кажуть до нього: «Усі тебе шукають». Він же відповів їм: «Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов». І він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів. І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: «Якщо хочеш, то можеш мене очистити». І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: «Хочу, будь чистий!» І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий. І, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його й мовив йому: «Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священикові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво».

Оздоровлення прокаженого в той час прирівнювалося до воскресіння мертвого до життя. Ісус йде проти всіх людських законів, що стосувалися прокажених і спокійно доторкається до хворого. Закон є для того, щоб служити людині, а не щоб робити з неї раба. Христос відновлює гідність і права людини, яка тепер може повернутися у суспільство, перед тим звернувшись до священика, щоб визнав колишнього прокаженого здоровим і гідним жити у суспільстві. Господь виступає проти гучних заяв, що прийшов справжній Месія і все розставить на свої місця, а робить все для того, щоб відновити справедливість і гідність людини без лишньої реклами для себе і своєї місії. Для нас залишається дилема: наповнити Церкву новими християнами чи боротися за права і гідність людини, які були цинічно потоптані? 22

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Так само в цю суботу згадуємо в наших молитвах усопших рідних і близьких, які відійшли у вічність.

Зі Святими упокій, Христе, душі рабів Твоїх, де немає болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне. Сотвори їм вічную пам'ять, вічную пам'ять, вічную пам'ять. Зі Святими упокій Христе, вічная пам'ять. Березень 16 Неділя 2-га Великого посту. Гл. 5. Єв. 5. 16 (3) Свв. мчч. Євтропія і дружини його, Клеоніка й Василиска. Утр.: Єв. – Лк. зач. 113; 24, 12-35.

Літургія св. Василія Великого. Ап. – Євр. 304 зач.; 1,10 – 2, 3. Єв. – Мр. 7 зач.; 2, 1-12.

Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом. І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: "Сину, відпускаються тобі твої гріхи." А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: "І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?" Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: "Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи? Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, мовить до розслабленого: Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому." Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: "Ніколи ми такого не бачили!"

Ми можемо зауважити з Євангелія, що Господь не чув визнання віри чотирьох приятелів, які несли паралізованого 23

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

товариша, але Ісус бачив їхню віру в дії, за тим старанням і працею, яку друзі доклали, щоб принести недужого до Нього. Натомість невіра книжників, які собі сиділи там і міркували, так само була очевидною для Христа. Господь з легкістю читає думки в чистих і в нечистих серцях. Розслаблений отримує насамперед прощення гріхів, а потім – оздоровлення тіла від хвороби. Згадаймо наших хресних батьків, бо через їхню віру ми отримали ласку називатися синами і дочками Божими, звільнилися від гріха і відродилися до нового життя. У цей Великий піст не будьмо байдужими до тих, хто поруч з нами, до наших «розслаблених» братів і сестер, щоб і вони могли примиритися з Богом у Таїнстві Сповіді та зустрітися з Ісусом у Святому Причасті. Віддячуючись нашим друзям, які привели нас до Христа, робімо в свою чергу так само нашим друзям духовним «паралітикам»: доброю порадою, словом підтримки і молитвою за них. Я ще залишаюся духовним паралітиком чи вже прийшов до Христа-цілителя душі і тіла? Я молюся за моїх друзів, які віддалилися від Христа?

Господь - мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого. Навіть коли б ходив я долиною темряви, - я не боюся лиха, бо ти зо мною. (Псалом 23,1-4) Березень 17 Понеділок 17 (4) Прп. Герасима, що на Йордані. Ап. – 1 Тм. 285 зач.; 5, 1-10 Єв. – Мт. 113 зач.; 27, 57-66

Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса. Він прийшов до Пилата 24

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло. Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов. А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці. На другий день, що після п’ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть: «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям:Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу». Пилат каже до них: «Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте». Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.

Смерть на хресті вважалася найганебнішою в той час і не було права ховати таких людей з почестями, як всіх інших, бо злочинець опоганив би місце поховання своїм злочином; але учні на чолі з Йосифом з Ариматеї поховали в гробниці і тим самим засвідчили, що Ісус невинний. Правдивість воскресіння засвідчили самі первосвященики і фарисеї своїм вчинком, бо попросили у Пилата сторожу, щоб ніхто не вкрав тіло або виявилося, що Ісус не помер. Життя і смерть Ісуса залишаються єдиним і неповторним для людини, але бути мертвим уподібнюється до всіх. Він є Адам (земля), Господня покора приводить до гробу: з нами Бог. Бог є як ми в очікуванні воскресіння! Всі ми там завершим наше життя, але з вірою у воскресіння мертвих! Якби мені залишився один день життя, як би я його прожив?

Тройце свята й всечесна, нас, що входимо у третій тиждень посту, збережи невразливими й неосудними! Сподоби, щоб і далі піст минав належно і всі заповіді Твої 25

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

були дотримані, щоб, пісню хвали Тобі співаючи, неосудно прийшли ми й побачили преславне Твоє Воскресіння. (Сідальня Утрені). Березень 18 Вівторок 18 (5) Св. мч. Конона. Ап. – 1 Тм. 286 зач.; 5, 11-21 Єв. – Мр. 62 зач.; 14, 1-11

Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі! І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. Деякі обурилися між собою: «Навіщо, мовляв, така втрата мира! Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!» І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав: «Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегіть намастила моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила на пам’ятку про неї». Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм. Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.

Жінка з Євангелія йде проти ментальності і звичаїв того часу, входячи в дім, де були чоловіки за столом і виливаючи на голову Ісуса дорогоцінне миро, тим самим протиставляє проти себе всіх присутніх чоловіків. Символічний жест приготування правдивого Месії на смерть, який суперечить величному, очікуваному месії всіма євреями. Бідних ми завжди маємо і продовжуємо помагати їм, чинячи добро різними способами, з вірою, що це ми робимо 26

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

самому Ісусу Христу, збагачуючись у Бозі. Я можу чинити також діла милосердя щодо душі без матеріальних коштів: грішника направити, невіжу навчити, у сумнівах добру раду дати, сумного потішити, кривду терпеливо зносити, образу з серця прощати за живих і померлих молитися.

Господи, поможи мені побачити Твоє обличчя в знедолених і бідних людях, які потребують моєї солідарності і підтримки! Березень 19 Середа 19 (6) Свв. сорок двох мчч., що в Аморії. Літургія не правиться. Ап. – 1 Тм. 287 зач.; 5, 22-25 Єв. – Мр. 63 зач.; 14, 12-26

А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, – щоб ти їв Пасху?» І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: «Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним, і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху? І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам». Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху. Якже настав вечір, – приходить з дванадцятьма. І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: «Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зі мною, мене видасть». Вони засмутились і один по одному заходились його питати: «Чи не я?» Він відповів їм: «Один з дванадцятьох, що вмачає зі мною руку в миску. Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!» І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: «Беріть, це моє тіло». Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. Та й сказав їм: «Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох. Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім». І, проспівавши, вийшли на гору Оливну. 27

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Остання вечеря, пасхальна вечеря Ісуса Христа з учнями в Єрусалимі. Це є особлива і єдина тайна вечеря, тому що Ісус ще не вмер і не воскрес. Учні не розуміють, що це таке і як потрібно брати участь, бо не пережили ще події страстей, смерті і воскресіння Христа, який дається за багатьох людей до кінця днів людства. Ісус наказує нам християнам робити, як Він зробив, даруватися для інших, як Він пожертвувався для людства. Єхаристія є конкретним знаком і принципом солідарності, ділення і участі, щоб ми об'єднувалися у живу спільноту, тобто, Церкву. Як я переживаю Святе Причастя в неділю? Це є насправді моя зустріч із живим Богом у спільноті християн?

Очисти мене вогнем остраху перед тобою, Христе, і запали в моїй душі твою божественну любов. Огороди мене твоїм хрестом; прадавній бо спокусник обдурив і затемнив мій розум! (із «Канона – Пісня 9» Утрені). Березень 20 Четвер 20 (7) Свв. свщмчч., єпископів Херсонських: Василія, Єфрема, Капитона Євгенія, Етерія й ін. Літургія не правиться. Ап. – 1 Тм. 287 зач.; 6, 1-11 Єв. – Мр. 64 зач.; 14, 27-42

І сказав їм Ісус. «Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї». А Петро сказав до нього: «Навіть коли й усі спокусяться, – та не я!» Відповів йому Ісус: «Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся». А він ще більше твердив: «Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!» І всі так само говорили. І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, – то й каже 28

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

своїм учням: «Посидьте тут, поки я помолюся». І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись. Потім каже до них: «Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте». Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година. І мовив: «Авва –Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу!Та не що я хочу, а що ти». І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: «Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години? Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!» І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово. І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати. Повернувся він утретє й каже їм: «Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!»

З життя Ісуса ми знаємо, що перед важливими подіями Христос проводив багато часу на самоті і в молитві, а тут Він запрошує учнів молитися і чувати, щоб не ввійти у спокусу. Як важко учням молитися після такої ситної вечері. Учні сплять! Ми знаємо, що молитва має бути природною потребою душі, але саме бажання молитися приходить рідко, треба себе заставляти бути уважними і не розсіюватися. Євреї мають за обов’язок три рази на день молитися, мусульмани 5, а християни - ранком і вечером, але так само потрібно поєднювати спонтанну молитву, щоб молитва стала живим словом, яка почне переображувати нашу душу і наше життя. Яким є моє спілкування з Богом? Я не пропускаю щоденну молитву, перед і після їди або роботи?

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Березень 21 П’ятниця 21 (8) Прп. і ісп. Теофілакта, єп. Нікомидійського. Літургія Передосвячених Дарів. Ап. – 1 Тм. 288 зач.; 6, 12-16 Єв. – Мр. 65 зач.; 27, 43-52

І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями – від первосвящеників, книжників і старших. Його зрадник дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно». І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю – і поцілував його. А вони наклали на нього руки й схопили його. Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо. Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: «Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати. Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це – щоб збулося Писання». Тоді всі, лишивши його, повтікали. Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.

Хто є цей юнак, що йде за Христом, після того як всі учні повтікали, залишивши Христа на самоті із солдатами? Хтось каже із біблістів, що це є сам євангелист Марко або один із учнів Христа, але інші Євангелія нічого не кажуть по відношенню до цієї особи. Юнак втікає від переслідувачів, як символ надії і передвісник скорого воскресіння Спасителя. Може цей юнак є символом учня, особливо євангелиста Марка, який втік, бо ще не розумів таїнства Христа, але потім з’явився знову після Пасхи, як посланець Воскреслого! Як легко я втікаю від проблем, випробувань або уникаю моїх щодених обовязків? Христос воскрес, а я далі поводжуся, як той юнак перед воскресінням, втікаю?

Господи, збільши мою віру, щоб я міг іти за Тобою!

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Березень 22 Субота заупокійна. 22 (9) + Свв. сорок мчч., замучених у Севастійськім озері. Ряд.: Ап. – Євр. 325 зач.; 10, 32-38. Єв. – Мр. 8 зач.; 2, 14-17. За упокій: Ап. – 1 Сол. 270 зач.; 4, 3-17. Єв. – Йо. 16 зач.; 5, 24-30.

А йдучи повз, побачив він Леві, сина Алфея, що сидів на митниці, й до нього каже: "Іди за мною!" Той устав і пішов слідом за ним. І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо їх було чимало, - тих, що за ним ішли. І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, то сказали його учням: "Чого він їсть і п'є з митарями та грішниками?" Ісус, почувши те, сказав їм: "Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних."

Ісус каже мені: "Іди за мною!" Чи я готовий піти за Христом? Цим митарем є Матей-євангелист, що у перекладі означає «дар Божий». Кожний з нас є тим даром Божим і в Господніх очах ми є безцінні. Ісус є моїм душевним лікарем, бо гріх це хвороба душі, вірус, який нищить нас із середини. Син Божий прийшов у цей світ також заради мене і взяв на себе мої гріхи, щоб я міг спастися. Ісус мене кличе, бо я також грішник, а значить потребую лікарства: Сповідь (встановлення діагнозу і початок лікування) і Євхаристія (антивірус проти гріха). Продовжуємо молитися за усопшими рідними і близькими… Я справді є даром Божим?

Зі Святими упокій, Христе, душі рабів Твоїх, де немає болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне. Сотвори їм вічную пам'ять, вічную пам'ять.вічную пам'ять, зі Святими упокій Христе, вічная пам'ять. 31

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Березень 23 Неділя 3-тя Великого посту,

Хрестопоклонна. Гл.6. Єв. 6.

23 (10) Св. мч. Кодрата і тих, що з ним. Утр.: Єв. – Лк. зач. 114; 24, 36-53.

Літургія св. Василія Великого. Ап. – Єв. 311 зач.; 4, 14-5, 6. Єв. – Мр. 37 зач.; 8, 34-9, 1.

І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами."

"Коли хтось хоче йти за мною,.. Сьогодні ми роздумуємо про св. Хрест, розважаємо біля нього про своє життя, заглядаємо в своє серце, пізнаємо себе і свої немочі. Кирило Єрусалимський навчав: “Христос був реально розп’ятий, насправді похований та воістину воскрес, і дав нам це для того, щоб, наслідуючи його терпіння, ми насправді наслідували Його Спасіння.” Поклоняючись побожно животворящому Хресту, ми поклоняємося і надії на воскресіння Господа після Його страстної смерті на хресті і запечатання гробу. Йдучи за Христом, не можна нам слідувати без нашого хреста на Голгофу. Святитель Феофан Затворник з цього приводу повчає нас: «Що ж таке цей хрест? Всякого роду незручності, тяготи і скорботи, налягають і ззовні, і зсередини на шляху сумлінного виконання заповідей Господніх в життя за духом Його приписів та вимог. Такий хрест так зрісся з християнином, що де християнин, там і цей хрест, а де немає цього хреста, там немає і християнина. Всебічна 32

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

поблажливість і життя в утіхах не личить істинному християнинові. Завдання кожного - очистити себе і виправити. Він як хворий, якому потрібне зцілення, а як це може бути без болю? Він хоче вирватися з полону сильного ворога, а як це може бути без боротьби і ран? Радуйся ж, відчуваючи на собі хрест, бо це знак, що ти йдеш услід за Господом, шляхом спасіння, до раю. Потерпи трохи. Ось-ось кінець і вінець!» Я йду за Христом чи я перешкоджаю нести хрест Ісусові моїми гріхами і байдужістю?

"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо." Березень 24 Понеділок 24 (11) Св. Софронія, патр. Єрусалимського. Ап. – 1 Тм. 289 зач.; 6, 17-21 Єв. – Мр. 65 зач.; 14, 53-65

І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники. Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами грівся при ватрі. Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили. Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні. А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно: «Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний». Та й це їхнє свідчення не було однозгідне. Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: «Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?» Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: «Чи ти єси Христос, Син Благословенного?» «Я є, – відповів Ісус, – і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних». Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: «Навіщо нам іще свідків? Ви чули богохульство! Як вам здається?» І всі вони 33

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

присудили, що смерти він гідний. Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: «Пророкуй!». А й слуги били його по обличчі.

Христос відкрито об'являє перед релігійною старшиною Єрусалиму, прийшов час, коли нема що приховувати: або приймаєте Месію або не приймаєте. Але такий «слабкий» месія їм не потрібен, бо вони чекають іншого, сильного, потужного, який буде правити мечем і відбудує нове Юдейське Царство. Господній задум нам до кінця не зрозумілий, а тим більше Божий план, бо ми завжди мислимо нашими людськими категоріями правди, справедливості чи милосердя. Чи справді Господь є господарем мого серця? Мої плани в житті суперечать Божій волі стосовно мене, заповідям?

Дійшовши сьогодні до половини посту, і до поклоніння Твоєму, Христе, життєдайному хрестові, припадаємо перед ним до землі й кличемо до Тебе: Великий Ти, Чоловіколюбче, і великі діла Твої, бо появив Ти свій чесний хрест. Йому ми з острахом поклоняємося, взиваючи: Слава безмежному Твоєму милосердю! (Сідальня Утрені). Березень 25 Вівторок 25 (12) Прп. ісп. Теофана Сигріянського. Св. Григорія Двоєслова, папи Римського. Ап. –2 Тм. 290 зач.; 1, 1-7 Єв. – Мр. 65 зач.; 14, 66-72

Коли Петро був унизу на подвір’ї, приходить одна з служниць первосвященика і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: «А й ти був з Ісусом Назарянином». Та він відрікся, кажучи: «Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш». Та 34

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

й вийшов геть на переддвір’я, – а півень і заспівав! Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: «Цей з їхніх». Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: «Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин». Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете. І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: «Перше ніж півень заспіває двічі, – тричі мене відречешся». Та й заридав гірко.

Що я робив би на місці апостола Петра, які були б мої дії? Можливо втік би і появився після воскресіння, коли воскреслий Христос з’явився учням, які нейняли віри? Петро відрікся Ісуса тричі, а скільки разів я відрікся сьогодні Христа? Як нам легко судити інших, ми можемо годинами обговорювати помилки інших людей, але коли йдеться про нас ми не можемо зв’язати пару речень. Святий Апостол Петро засвідчив свою вірність Христу, вмерши на хресті, а ми не можемо умертвити наш егоїзм, гординю, заздрість, захланність, осудження ближнього…

Боже, милостивий будь мені, грішному! Березень 26 Середа 26 (13) Перенесення мощів св. Никифора, патр. Царгородського. Літургія не правиться. Ап. –2 Тм. 291 зач.; 1, 8-18 Єв. – Мр. 66 зач.; 15, 1-21

З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові. Пилат спитав його: «Ти – цар юдейський?» Він же у відповідь мовить йому: «Ти кажеш». А первосвященики багато обвинувачували його І знову спитав його Пилат, кажучи: «Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять». Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат. На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого 35

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

вони просили. А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. Пилат же відповів їм, кажучи: «Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?» Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. Пилат знову заговорив і мовив до них: «Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?» А ті знову закричали: «Розіпни його!» Пилат же сказав до них: «Що за зло вчинив він?» А вони ще гірше кричали: «Розіпни його!» Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли. Вояки повели його в середину двору, тобто у преторію, та й скликали всю чоту. Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього та й почали його вітати: «Радуйся, царю юдейський!» І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому. Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття. Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.

Христос, як Голова Церкви, був переслідуваний, висміяний, принижений, бичований, катований і вбитий на хресті. Спільнота християн на протязі багатьох століть, та і тепер, є переслідувана, катована і в небезпеці розправ в різних куточках світу. Легко прийняти воскреслого Христа, але страждаючого, катованого і розп’ятого ми не завжди готові прийняти і через брак віри можемо втекти з-під хреста, думаючи тільки про своє життя… Як важко нести хрест… Маємо багато справ вирішити, плани на майбутнє, а місця для Христа в нашому житті деколи немає, випадає з логіки нашого мислення.

"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо." 36

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Березень 27 Четвер 27 (14) Прп. Венедикта. Літургія не правиться. Ап. – 2 Тм. 292 зач.; 2, 1-10 Єв. – Мр. 67 зач.; 15, 22-32

І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв. Тоді розіп’яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. Була ж третя година, коли вони розіп’яли його. А був і напис, за що його засуджено, написаний: «Цар Юдейський». І розіп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього. Тоді збулось Писання, що каже: «І з беззаконними полічено його». І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: «Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш – спаси себе з хреста!» А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: «Інших спасав, а себе – не може спасти! Христос, цар Ізраїля – хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували». Та й ті, що були з ним розп’яті, зневажали його.

Христос не п’є дурман, з ясним розумом має пережити останні моменти свого життя як людина. Христос не є політик, щоб доказувати наскільки він є гідний їхнього довір'я, бо найголовніше, що має робити це виконувати волю Отця і все, що сказав і зробив перед людьми мав тільки це на меті. Приниження, глум, образи не заставлять змінити погляди, що Ісус чинить волю Отця, а не людей, які чекають тепер чуд, явищ, які мали б доказати, що Ісус є Месія. Ісус залишається абсолютно на самоті, упокорений і принижений всіма. Як легко ми оправдуємося, коли не виконуємо волю батьків, старших чи Господа Бога? Це все нас принижує і не реалізовує?

Помилуй мене Боже, помилуй мене! 37

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Березень 28 П’ятниця 28 (15) Св. мч. Агапія і з ним шести мучеників. Літургія Передосвячених Дарів. Ап. –2 Тм. 293 зач.; 2, 11-19 Єв. –Мр. 68 зач.; 15, 33-47

А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: «Елої, Елої, лама савахтані?» – що означає у перекладі: «Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?» Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: «Он, Іллю кличе!» Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: «Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!» А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: «Чоловік цей справді був Син Божий». Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим. Коли настав уже вечір, – тому що була це п’ятниця, тобто перед суботою, – Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер. Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.

Смерть в Біблії представлена як зло, що роз'єднює людину з Богом. Образ Сина чоловічого на хресті зображений абсолютно людським, який дійшов до глибини болю і тривоги: почувається покинутий Богом. Христос помер від болю, крикнувши. І тепер, коли завіса роздерлася на двоє, всі можуть приступити до Бога, яким є Ісус, Бог всіх людей. 38

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Сотник визнає віру, проголошуючи, що «Чоловік цей справді був Син Божий» і тим замим засвідчує нам, що цей чоловік не є тільки Месія-Христос, а Син Божий, який умер на хресті за нас грішних. Тільки тут згадується про групу жінок, які ходили за Ісусом з Галилеї і Йому услуговували як учні. Я, як християнин, іду за Христом і служу Йому в найбільш потребуючих людях? Чи я сприймаю мої щоденні обов'язки як служіння?

Не зважай на гріхи наші, але вчини нас синами істинного Твого воскресіння! Березень 29 Субота заупокійна. 29 (16) Свв. мчч. Савина й Папи. Ряд.: Ап. – Євр. 313 зач.; 6, 9 -12. Єв. – Мр. 31 зач.; 7, 31-37. За упокій: Ап. – 1 Кор. 163 зач.; 15, 47-57. Єв. – Йо. 16 зач.; 5, 24-30.

І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; а глянувши на небо, зідхнув та й каже: "Ефата", тобто: "Відкрийся!" І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити. І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. І, зачудовані понад усяку міру, говорили: "Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим."

Це чудо в Євангелії не є магією, але стосується хворої людини, яка є глухонімою і тому Ісус використовує жести: доторкається пальцями до вуха, а потім до язика. Ці жести вказують на оздоровлення хворих частин тіла для 39

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

глухонімого, можливо, щоб він краще зрозумів, що йому хоче зробити Ісус. Процес голошення Слова Божого людям це є певний процес, який вимагає зусилля, часу і доброї волі людей. Цей процес триває ціле життя, так як і наше навернення до Бога. Я вмію слухати моїх батьків, колег, друзів? Моя мова є мовою утіхи, молитви, підтримки чи злословлення, обмовляння, образи?

Господи і Владико життя мого! Дух млявости, недбайливости, владолюбства і пустослів’я віджени від мене. Березень 30 Неділя 4-та Великого посту.

Гл. 7. Єв. 7.

30 (17) Прп. Олексія, чоловіка Божого. Утр.: Єв. – Йо. зач. 63; 20, 1-10.

Літургія св. Василія Великого. Ап. – Євр. 314 зач.; 6, 13-20. Єв. – Мр. 40 зач.; 9, 17-31.

І відказав йому один з народу: «Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа, і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли». Він же у відповідь каже їм: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене». І привели його до нього. Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. Спитав же його батька: «Скільки часу, як це йому сталося?» – «З дитинства», – відповів той. «І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним». Ісус же каже йому: «Щодо того – якщо можеш– то все можливо тому, хто вірує». І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: «Вірю, поможи моєму невірству!» Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: «Німий та 40

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього». І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: «Вмер він». Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: «Чому ми не могли його вигнати?» Він відповів їм: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом». Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав. Навчав бо своїх учнів і казав їм: «Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне».

В нашій духовній боротьбі можемо перемогти нашого зухвалого ворога диявола молитвою і постом. Отці церкви вчать, що диявол діє в людині з одного боку через погані думки, а з іншого через тілесні пристрасті. Тому треба боротися з поганими помислами за допомогою молитви, а з тілесними – за допомогою утримання, тобто, посту. Так каже Праведний Йоан Кронштадський: «Чи не від цього сьогодні у нас примножились пристрасті та беззаконня, і біснування різного роду, тому що деякі із християн розірвали союз - єдність із Церквою і відкинули, як непотрібну справу, молитву і піст, і живуть подібно як безсловесна худоба, керуються тільки похотями різними, а інші — в злобі своїй, з піною у роті, як правдиві біснуваті, кинулися до всяких злодіянь: вбивства, самогубства, і так далі.» Тільки піст і молитва можуть дати нам перемогу над дияволом. Преподобний Йоан Ліствичник вчить: «є два крила, за посередництвом яких, людина піднімається до неба від землі. Як з одним крилом не літають і птиці, так і виключно на одному пості, чи на одній молитві не можливо піднятися над всім гріховним, а також над винуватцем всього зла – дияволом». Чи я ефективно борюся з дияволом молитвою і постом? 41

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво; молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід визволи нас, єдина чиста і благословенна. Березень 31 Понеділок 31 (18) Св. Кирила, архиєп. Єрусалимського. Ап. –2 Тм. 294 зач.; 2, 20-26 Єв. – Лк. 108 зач.; 22, 7-23

Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. Ісус послав Петра та Йоана: «Ідіть», – сказав, – «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили». Вони його спитали: «Де хочеш, щоб ми приготували?» Він відповів їм: «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху? І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте». Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху. І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. І він до них промовив: «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати, бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві». І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: «Візьміть її і поділіться між собою, бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство». І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: «Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин». Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається. Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зі мною. Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає». І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.

Христос з учнями святкував єврейську Пасху в Єрусалимі. Христос надає пасхальній трапезі нове значення значення Нового Завіту, залишаючи нам св. Євхаристію, Тіло і Кров Ісуса Христа під видом хліба і вина. 42

РОЗДУМИ НАД БОЖИМ СЛОВОМ – БЕРЕЗЕНЬ, 2014 Р.Б.

Сам Спаситель так звертається до Своїх учнів: «якщо не будете тіла Сина Людського їсти і пити Крові Його, то не будете мати в собі життя». «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його в останній день. Бо тіло Моє то правдива пожива, і Кров Моя є істинним питтям. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є в Мені перебуває, а Я – в ньому» Ів.6. 53-56. Не випадково свмч. Ігнатій Богоносець називає Євхаристію «ліками безсмертя, протиотрутою, щоб не вмерти». На недільній Службі Божій кожного з нас присутніх у церкві Господь запрошує, Він стукає в кожне людське серце і хоче там зробити Собі помешкання. Я відкриваю своє серце, щоб прийняти Христа? Для мого духовного життя є важливим Святе Причастя?

Господи, Ісусе, живи в мені, і мені дай в Тобі жити! N.B. Якщо бажаєте підтримати вихід у світ цього посібника, можете зробити ваші пожертви. Не для продажу! Публікація чи поширення без дозволу видавництва заборонені! © Згромадження Салезіян, Асоціація Салезіян-Співпрацівників © Видавництво «Дон Боско», 2014 Видавництво «Дон Боско», вул. Личаківська, 175, 79014 – Львів. www.donbosco.com.ua info@donbosco.com.ua Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК №2788 від 06.03.2007