Журнал "Соціалістична культура". - 1986. - № 3. by Національне газетно-журнальне видавництво

ISSN 0132-1544

f ^ o n i a A i c r u v H a

1 9 รถ 6

J V O / I B Mimmmmm*

Я І И 1 М 1 І Ж

ВЕСНЯНКИ НІЖНОСТІ І ВРОДИ

У високості заясніла просинь. Ласкавими зайчиками запалахкотіли відблиски сонячних джерелець. Одне з найсвітліших і найлагідніших свят — свято душевної краси і вірності, материнства і незрадливої ніжності, всеосяжної відданості ідеалам л ю д ського щастя і м и р у , свято м і ж н а р о д н о ї солідарності ж і нок 8 Березня — заквітчало весняні простори. Пролісковою свіжістю, передчуттям повеневих роздоль нуртують березневі світанки. Цієї весни вони о с о бливо прекрасні. М у д р е й глибоке слово р і д н о ї Партії, що прозвучало з високої трибуни I I X X V I I з ' ї з д у , відлунює в серцях радянських людей, несучи всім, хто з нами, нездоланний заряд бадьорості, о п т и м і з м у , творчої снаги і натхнення. В такі дні, як сказано у пісні, і справді співати хочеться. Мільйонні лави самодіяльних митців республіки радо зустрічають це свято. Рясні їхні здобутки, цікаві й манливі задуми. Розкриття нетлінної гармонії слова і звуку, пластики руху і лінії — яка то радість для людини, зарученої з л ю б о в ' ю до прекрасного! От і учасниця ансамблю «Юність» Палацу культури Тернопільського бавовняного комбінату Світлана Романишина палко кохається не тільки в співі, а й у мистецтві декламації, танцю. Разом зі своїми подругами вона з успіхом брала участь у фестивалі « М о л о д і голоси».

ш Ш В г

"у

Не м е н ш о ю п о п у л я р н і с т ю користується х о р о в и й колектив Хмельницького заводу «Катіон», н а г о р о д ж е н и й Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Понад 40 виробничників—його учасники. Всі вони — лауреати Республіканського телеконкурсу «Сонячні кларнети». Такий же піднесений настрій і в дівчат з ансамблю бального танцю «Конвалія» Кіровоградського обласного Будинку вчителя. М и н е лише кілька хвилин, вони вийдуть на сцену, і сотні глядачів палко аплодуватимуть їм за осяйне і прозоре диво. Фото

С. Ф / Л І П Ч У К А і С. ХОРОШ КА.

ВИ

Цей театр мае ту ж назву, що й одна з найулюбленіших нашою дітлашнею книг,— »Золотий ключик». Уже п'ять років юні читачі Турійської районної бібліотеки на Волині готують лялькові вистави в своєму казковому театрі. Всі і школяріаматори, і малята-глядачі — активні читачі книгозбірні.

Фото С. ХОРОШЕ

Народний ансамбль танцю «Вихрь» — один з кращих самодіяльних колективів Палацу культури Київського авіазаводу.

Фото В.

КРИМЧАКА.

А.

У НОМЕРІ: О С Т Р О Л У Ц Ь К А Л. В о н о в л е н о м у краТ

РІШЕННЯ X X V I I З ' Ї З Д У КПРС — В ЖИТТЯ! Є імена, я к і стають відомими за один день. І є люди, котрі й д у т ь до своєї зоряної години все життя. Одного зимового р а н к у п ' я т д е с я т шостого року д в а д ц я т и р і ч н а Л ю д м и л а Гурченко п р о к и н у л а с ь кінозіркою: на е к р а н и в и й ш л а « К а р н а в а л ь н а ніч», і з легкої р у к и її Леночки Крилової мільйони г л я д а ч і в стали наспівувати « П я т ь минут» і «Хорошее настроение», я к е «не покинет больше нас». Погодьмося, що таке т р а п л я є т ь с я не щ о д н я і від цього де в кого м о ж е добряче з а п а м о р о ч и т и с ь голова. А я к щ о бути відвертим до к і н ц я , то т а к воно з Л ю д м и л о ю спочатку й сталося. І с п о к у т а не забарилась. Здобута «в о д и н день» слава д у ж е скоро р о з т а н у л а , п о п у л я р н і ш и м и с т а л и і н ш і пісеньки, а молода а к т р и с а м а р н о ч е к а л а з а п р о ш е н ь на зйомки у нових ф і л ь м а х . Власне, з а п р о ш е н н я були, але й ш л о с я в основному про д р у г о р я д н і , а то й просто епізодичні ролі. М и н у т ь роки, і Гурченко, зрештою, сама збагне і н а п и ш е , що з усією її тодішньою «еклектикою і чечіточками» і н а к ш е й не могло бути. А л е п р и х і д до цієї к р и т и ч н о ї самооцінки відбувся не о д р а з у . І не само собою п р и й ш л о доволі болісне прозріння. Та саме з ним п р и й ш л о і с п р а в ж н є в и з н а н н я . Через с і м н а д ц я т ь років після « К а р н а в а л ь н о ї ночі» г л я д а ч і зустрілися з Л ю д м и л о ю Гурченко в ролі директора ф а б р и к и Ганни Георгіївни у ф і л ь м і «Старі стіни». В цю її зоряну годину стало ясно, що те, минуле, лише в н а й м е н ш і й мірі в и р а ж а л о суть, здавалось би, давньої знайомої, хоч і в в а ж а л о с я м а л о не всіма за головне, а от с п р а в ж н є , я к е й не вгадувалося тоді, саме тепер р о з к р и л о с ь уповні. — Скільки ж мене к и д а л о по ж и т е й с ь к и х х в и л я х , — згадує Л ю д м и л а М а р к і в н а . — І тому в нову хвилю у кіно я п р и й ш л а з новим д и х а н н я м , не просто так, а через великі п о м и л к и , п р о в а л и , пошуки, злети, п а д і н н я , хвороби і т е р п і н н я . Так, це було нелегке, але, зрештою, щ а с л и в е сходження. Воно привело її, нині н а р о д н у а р т и с т к у СРСР, до ролей Ніни М и к о л а ї в н и в « Д в а д ц я т и д н я х без війни», Рити в «Коханій ж і н ц і м е х а н і к а Гаврилова», Віри у «Вокзалі на д в о х » , до г л и б о к и х д р а м а т и ч н и х робіт у «Сибіріаді» й « П ' я т и вечор а х » . А ще по дорозі були Ф р а н ч е с к а в « Р о м а н і і Франчесці», Соня в «Балтійському морі», М а р і я в «Робітничому селищі», Е м і л і я в «Рецепті її молодості». І, звичайно,— «Солом'яний капелюшок», «Тютюновий к а п і т а н » , «Бенефіс», «Аплодисменти, аплодисменти...» — ф і л ь м и , де Людмила Гурченко з а л и ш а л а с ь у своїй стихії — сам на сам з музикою, танцем, піснею. Та головне тепер полягало в тому, що а к т р и с а більше не сподівалась лише на своє природне о б д а р у в а н н я . Віднині в її творчість владно у в і й ш л а велика, в и п л е к а н а щоденною наполегливою працею сила внутрішньої психологічної правди й емоційної наснаги. В кожній новій роботі перед г л я д а ч а м и поставала тепер, я к і раніш, добре з н а н а , а л е водночас щ о р а з у нова знайома незнайомка. НА ПЕРШІЙ СТОРІНЦІ ОБКЛАДИНКИ: Людмила Гурченко, яка поряд з іншими відомими акторами багато зробила для розвитку радянського кіномистецтва. Редакція мас намір і в майбутньому публікувати портрети й розповіді про кращих майстрів нашого театру і кіно. Фото і. ГНЄВАШЕВА.

ПАТРИЧА Д. Р е к о м е н д а ц і я . Висновок. Експеримент

КОМЕНТАР 6

М А Й Б А Л. Краса о б р я д і в наших

Д Е Н И С Ю К В. Висоти вірності і правди

ПРОДОВОЛЬЧА ПРОГРАМА

Д Ь Я К О Н О В А Р., З У Б А Л І Й Л. З е р н а знань —

в р о ж а й набутків

КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС О г л я д завершується —

поступ триває

ПРОБЛЕМА 18

ДОЧИНЕЦЬ М. Ч у ж і с е р е д с в о ї х

БІБЛІОТЕЧКА «СК»

С К У Р А Т І В С Ь К Й Й В. П р о с и л и батько, п р о с и л и мати...

ЦІКАВО ЗНАТИ

З Н О Й К О О . , Г Р А Б О В С Ь К И Й В. Боян і автор «Слова» ЗО

СКАРБИ МУЗЕЙНІ

М А Х І Н Ч У К М. 5. Вінок пам'яті —

Кобзареві

С е м і н а р світопису (заняття трете)

ДОВІДКОВИИ СТІЛ ДЛЯ Д О М У , ДЛЯ СІМ'Ї КАЛЕЙДОСКОП ШАХОВИЙ КЛУБ «СК» Пролетарі

всіх к р а ї н , єднайтеся.'

БЕРЕЗЕНЬ № 3 |759) Виходить з червня 1921 р. Масовий громадсько-політичний щомісячник теорії і практики культурного будівництва ОРГАН МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ PCP І УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ РАДИ ПРОФСПІЛОК Видавництво «Радянська Україна» ©

«Соціалістична культура», 1986

35 36 38 40

В ОНОВЛЕНОМУ КРАЇ Символічний ключ від експериментального соціальнокультурного комплексу в руках голови колгоспу імені Чапаєва М. Д. Грицюка.

Щ о р о к у в о д н о м у із сіп Стрийського району на Львівщині відбувається свято, на яке з ' ї ж д ж а ю т ь с я звідусіль. І не тільки з навколишніх сіл, а й д р у з і - с у п е р н и к и по соціалістичному змаганню — з сусіднього М и к о л а ї в с ь к о г о району, Інзенського — Ульяновської області, Чадир-Лунгського — з Молдавії... Називається свято «В оновленому краї» Цього дня відповідно до затвердженої д о в г о с т р о к о в о ї п р о г р а м и житлового і соціально-культурного* будівництва, складеної до 1990-го року, в о д н о м у з сіл урочисто відкривається соціально-культурний центр. Тут Будинок культури, бібліотека, музей історії села, торговий центр, школа... Шістнадцять таких центрів стали до ладу на Стрийщині за останні роки. Сімнадцятий недавно порадував господарів у Лисовичах. Тому такі щасливі, зі святковим настроєм л ю д и зібралися на центральній площі села, тому так багато друзів п р и б у л о порадіти р а з о м з ними. А навколо — веселки квітів. І найбільше їх в руках ветеранів — тих, хто захищав нашу Вітчизну від німецько-фашистських загарбників, хто визволяв село від л ю т о г о ворога, хто відбудовував його, прикрашав своєю п р а ц е ю . Усім ї м — і тим, хто прийшов сьогодні на свято, і хто не д о ж и в до цього — упав на полі б о ю чи загинув о д рук заклятих ворогів народу — українських б у р ж у а з н и х націоналістів, складають подяку і шану жителі села. Пам'ять про них невмируща. Символ цієї пам'яті — Вічний вогонь — на центральній площі села за-

палюс юнак, який народився вже після війни, але який добре знає ціну братерству трудящих народів, силу інтернаціональної єдності. На долю комсомольця Сергія Бурячківського і його товаришів випало б о р о н и ти землю братнього Афганістану від найманців імперіалізму, які в о ю ю т ь з власним народом, аби тільки перешкодити йому йти шляхом соціалізму. При виконанні інтернаціонального обов'язку хлопець одержав високі бойові нагороди — о р д е н Червоної Зірки і медаль «За відвагу». Сергій, як і його односельчани, усвідомлює, що найдійовіша пам'ять — це наш мирний труд. А людям, які прийшли сьогодні на свято, є чим поділитися, є про що розповісти. Колгосп імені Чапаєва — одне з передових господарств. З року в рік його рільники, тваринники, механізатори досягають успіхів у вирощуванні сільськогосподарської продукції, виробництві молока і м'яса. Мов естафету передають свій досвід м о л о д и м майстрам ветерани. Молодіє село — постає більше п р о б л е м соціального характеру: треба швидше будувати житло, дитячі садки і школи, допомагати м о л о д и м сім'ям владнати побут. Зростають і духовні запити. Соціально-культурний центр дає змогу їх краще задовольняти. Координаційна рада, до якої входять радянські, господарські, культосвітні працівники, планує роботу так, щоб к о ж н о м у знайшлася справа до душі. Майже 600 самодіяльних колективів діють у районі. Вісім тисяч аматорів поспішають щовечора на вогник будинків і палаців культури. На сільських сценах ставлять вистави професійні колективи Львова та інших міст. Пожвавить-

Соціальнокультурний центр в Лисовичах.

Виступае один танцювальних колективів Стрийщини.

Квіти ветеранам, які брали участь у визволенні Стрийського району та села Лисовичів.

ся культосвітня робота в Лисовичах. А поки що будівельники вручають символічний ключ від соціально-культурного центру. ...Співає зведений хор району. Він мас великий досвід виступів на будь-якій сцені. Але з особливим старанням готуються співаки до районного свята «В оновленому краї». І звучать пісні — українські, російські, молдавські — про наше світле сьогодення, рідну землю, про людей, які ї ї прикрашають.

Фото

Л.

ОСТРОЛУЦЬКА.

М.

БІЛОКОПИТОВА

ВРОДА І ГРАЦІЯ Уміє чарувати слухачів співом та виконавською майстерністю студентка факультету журналістики Львівського державного університету імені І. Я. Франка Андріана Стельмах. Вона — солістка капели бандуристів та член ради клубу свого вузу. Фото С.

ФІЛІПЧУКА.

Р і ш е н н я XXVII

з'їзду

КПРС—

життя!

РЕКОМЕНДАЦІЯ. ВИСНОВОК. ЕКСПЕРИМЕНТ М и н у л а п ' я т и р і ч к а д л я нас — п е р і о д д о к о р і н н о ї п е р е б у дови в напрямі поєднання м е т о д и к и з науковими дослідж е н н я м и і практикою. Строк достатній, щ о б визначити е ф е к т и в н і с т ь О Н М Ц . М и в ж е п і д с у м у в а л и з р о б л е н е , нам і т и л и п е р с п е к т и в и на д в а н а д ц я т у п ' я т и р і ч к у . Н и н і д о р о говказом у повсякденній нашій діяльності є історичні накреслення X X V I I з ' ї з д у КПРС, р і ш е н н я X X V I I з ' ї з д у Компартії України. Глибоко проаналізувавши, з о к р е м а , з д о б у т к и В с е с о ю з ного огляду самодіяльної художньої творчості трудящих, присвяченого 40-річчю П е р е м о г и радянського народу у Великій Вітчизняній війні, детально р о з р о б и л и заходи по д а л ь ш о м у р о з в и т к у а м а т о р с т в а в о б л а с т і та п р о в е д е н ню другого Всесоюзного фестивалю народної творчості на честь 7 0 - р і ч ч я В е л и к о ї Ж о в т н е в о ї с о ц і а л і с т и ч н о ї р е в о л ю ц і ї . О т ж е , п р а г н е м о п р а ц ю в а т и на р і в н і в и м о г часу. А л е й д о с і п р а ц і в н и к и Д о н е ц ь к о г о та і н ш и х о б л а с н и х н а у к о в о - м е т о д и ч н и х ц е н т р і в д и с к у т у ю т ь м і ж с о б о ю з тих чи і н ш и х питань, в и с л о в л ю ю т ь п р о т и л е ж н і д у м к и п р о те, я к и м м о ж е і п о в и н е н стати О Н М Ц . І ц е з а к о н о м і р н о . Все нове народжується, р о з в и в а ю ч и с ь і постійно збагачуючись. У д о с к о н а л ю ю ч и структуру, м и звернулися до багатьох науково-методичних центрів країни з проханням розповісти п р о с в о ї с т р у к т у р и . Як в и я в и л о с я , с е р е д них н е м а є і д е н т и ч н и х . В і д м і н н і с т ь п о л я г а є не т і л ь к и в ш т а т н о м у розкладі, а й у наявності різних відділів, секторів, їх функціонуванні, підпорядкованості тощо. Таким чином, в інших регіонах досить вільно п і д і й ш л и д о р я д у питань у н а ш і й с ф е р і . Ц е , з в и ч а й н о , дає з м о г у , в и х о д я ч и з м і с ц е вих у м о в і р е а л ь н и х о б с т а в и н , п л а н у в а т и п е в н и й о б с я г роботи і виконувати його якомога краще. Разом з т и м є й такі, к о т р і щ е п р а ц ю ю т ь п о - с т а р о м у , але більшість нововведення о к р и л ю ю т ь , і вони планують цікаві соціологічні дослідження, розробки, рекомендації. Отже, н а ш і к о л е г и на в і р н о м у ш л я х у й в и р і ш у ю т ь к у л ь т у р н о освітні п р о б л е м и згідно з з а т в е р д ж е н и м п о л о ж е н н я м , у д о с к о н а л ю ю ч и , м о д е р н і з у ю ч и і с н у ю ч і та в п р о в а д ж у ю ч и сучасні ф о р м и р о б о т и , п р а ц ю ю т ь т в о р ч о , п о - н о в а т о р с ь к и , як т о г о в и м а г а є н а у к о в о - т е х н і ч н и й п р о г р е с . У нашої установи теж поступово вимальовувалося своє обличчя. Тепер Донецький О Н М Ц — діюче «підприємство» з т в о р ч о ю лабораторією, експериментальним цехом, повністю підпорядковане потребам культосвітніх з а к л а д і в о б л а с т і . О с н о в н е з а в д а н н я д л я нас — з н а х о д и т и н а й а к т у а л ь н і ш е на м і с ц я х , с п р и я т и ч і т к о м у в и р і ш е н н ю п р о б л е м . Як ї х з н а х о д и м о ? В и ї ж д ж а є м о до будинків культури, клубів міст, сіл і селищ, вивчаємо і к о н т р о л ю є м о їх діяльність, аналізуємо р і ч н і звіти, п л а н и РБК, і н ф о р м а ц і ї , д а н і п е р е в і р о к , в и с т у п и в п р е с і т о щ о . Все ц е — о с н о в а д л я п л а н у в а н н я р о б о т и науково-методичного відділу О Н М Ц . Його працівники п е р е д у с і м з в е р т а ю т ь у в а г у на ті п и т а н н я , щ о п о т р е б у ю т ь негайного втручання або г л и б о к о г о д о с л і д н и ц ь к о г о , аналіт и ч н о г о п і д х о д у , а с а м е : з а б е з п е ч е н н я к а д р а м и на м і с ц я х , з м і ц н е н н я м а т е р і а л ь н о - т е х н і ч н о ї б а з и , наявність л ю б и тельських об'єднань, клубів за і н т е р е с а м и , гуртків, розвиток аматорства тощо. Це диктується необхідністю д о п о м о г т и , «підтягнути» відсталі ділянки. В и в ч е н н я , аналіз та у з а г а л ь н е н н я д а л и можливість підготувати методички: «Основні тенденції в розвитку с а м о д і я л ь н о ї х у д о ж н ь о ї т в о р ч о с т і » , «Стан і п е р с п е к т и в и

р о з в и т к у та в д о с к о н а л е н н я д і я л ь н о с т і к л у б н и х любит е л ь с ь к и х о б ' є д н а н ь » , «Роль і м і с ц е а в т о к л у б і в у с и с т е м і культурно-освітньої роботи», «Виховна робота в умовах культурно-спортивного комплексу», «Перспективи розвитку о р к е с т р о в о г о ж а н р у » , «Закріплення кадрів культпрацівн и к і в » та і н ш і . В і д п о в і д н і м а т е р і а л и н а д і с л а н о на м і с ц я д л я використання установами і закладами культури. В к л ю ч е н н я д о планів н а у к о в о - м е т о д и ч н о г о відділу загальних, с к о р і ш е теоретичних, ніж практичних, тем, що п о т р е б у ю т ь с а м о с т і й н и х с о ц і о л о г і ч н и х д о с л і д ж е н ь , вваж а є м о н е д о ц і л ь н и м . Ц ю р о б о т у ведуть науково-дослідні інститути. Необхідно працювати з ними в тісному контакті. На ж а л ь , він є щ е не с к р і з ь . Т р а п л я є т ь с я , і н с т и т у т и в и в ч а ю т ь стан с п р а в у к о н к р е т н о му місті, районі, а рекомендації дають для всієї р е с п у б л і к и , к р а ї н и . А в т о м а т и з м з а п р о в а д ж е н н я ї х на м і с ц я х з р і з н и м и у м о в а м и не п р и н е с е к о р и с т і , а, навпаки, тільки зашкодить справі. Саме е к с п е р и м е н т в умовах О Н М Ц д о п о м а г а є в и з н а ч и т и е ф е к т и в н і с т ь т і є ї чи і н ш о ї наукової розробки. Експериментальній перевірці передов о г о д о с в і д у к у л ь т о с в і т н і х з а к л а д і в і н ш и х о б л а с т е й чи республік, з яким знайомимося в пресі, спеціальній л і т е р а т у р і , м а т е р і а л а х , на с е м і н а р а х , н а р а д а х , п р и д і л я є м о велику увагу. П р и м і р о м , к о л е г і я М і н і с т е р с т в а к у л ь т у р и СРСР д в а р о к и т о м у схвалила д о с в і д в і д д і л у к у л ь т у р и Совєтського району Ставропольського краю щ о д о практики культосвітньої роботи в умовах районних агропромислових комплексів. Він б у в у з а г а л ь н е н и й і р е к о м е н д о в а н и й д о в п р о в а д ж е н н я . Справа п о т р і б н а , нова. Вивчивши ї ї , д і й ш л и висновку, щ о нам логічніше й ефективніше в умовах індустріальної Донеччини заключати договір не з п о з и ц і й відділу к у л ь т у р и , як у с т а в р о п о л ь ч а н , а м і ж координаційною р а д о ю КСК і р а д о ю Р А П О . Розробили рекомендації, проект договору й вирішили с п о ч а т к у в и п р о б у в а т и й о г о на р і в н і е к с п е р и м е н т у у В е л и коновосілківському районі. І тільки тоді, коли побачили результат — поліпшилось культурне обслуговування труд і в н и к і в с е л а і з н а ч н о з м і ц н і л а м а т е р і а л ь н а база з а к л а д і в к у л ь т у р и , — п і д г о т у в а л и п и т а н н я на р о з ш и р е н е з а с і д а н н я к о л е г і й о б л а с н и х у п р а в л і н ь к у л ь т у р и та с і л ь с ь к о г о г о с п о дарства. Д о с в і д був схвалений, після чого почали його запроваджувати. Тепер д о г о в о р и м і ж р а д а м и КСК і Р А П О успішно діють у Краснолиманському, Волноваському, С т а р о б е ш і в с ь к о м у , А р т е м і в с ь к о м у та і н ш и х р а й о н а х . На б а г а т о п и т а н ь о д е р ж у є м о в і д п о в і д і , е к с п е р и м е н т у ю ч и й аналізуючи результати. В області визначені базові колективи х у д о ж н ь о ї самодіяльності з усіх жанрів, л ю б и тельські об'єднання закладів культури. Дослідницька, аналітична р о б о т а дозволяє накреслити правильні шляхи їх д а л ь ш о г о р о з в и т к у . На т а к и й п і д х і д і н а ц і л ю ю т ь нас д о к у м е н т и й м а т е р і а л и X X V I I з ' ї з д у КПРС. В и р і ш у в а т и п о с т а в л е н і з а в д а н н я на р і в н і с у ч а с н и х в и м о г — означає відмовитись од існуючих стереотипів, шаблонів. Науковометодичні центри покликані бути застрільниками й організаторами важливої справи підвищення рівня нашої загальної культури, виховання нової л ю д и н и . Д. П А Т Р И Ч А , директор Донецького обласного науковометодичного центру народної творчості і культурно-осв/тньої роботи.

Коментар

Інтернаціональний характер урочистостей яскраво проявляється у п р о в е д е н н і свят д р у ж б и народів, фестивалів мистецтв « М е л о д і ї д р у ж б и » і театралізованих свят братерства, які п р о х о дять, наприклад, біля м о н у м е н т а Д р у ж б и народів у Городнянському районі на Чернігівщині. Полюбилися трудівникам свята інтернаціональної д р у ж б и на радянсько-чеському, радянськоу г о р с ь к о м у кордонах у Закарпатті, куди п р и ї ж д ж а ю т ь представники з різних областей У к р а ї н и , зарубіжні гості. Культосвітні працівники стали о р г а н і з а т о р а м и свят вулиць у багатьох містах і селах — Січневого повстання в Києві, імені 17 вересня в Ровно, г е р о ї в Великої Вітчизняної війни в Новоархангельському та Олександрівському районах Кіровоградщини. У ряді областей популярні свята р а д я н с ь к о г о села. О с о б л и в о багаті за з м і с т о м і ф о р м а м и о б р я д и — першої б о р о з н и і п е р ш о г о снопа, у р о ж а ю , п р о ф е с і й н і — лікаря, вчителя, шахтаря, працівника сільського господарства та інші. Стали звичними посвяти в робітники й х л і б о р о б и , утвердились нові типи цих свят — трударської слави, вшанування трудових династій, ударників, ветеранів праці, п е р е м о ж ц і в змагання. Так, культпрацівники Харківщини виступили ініціаторами й о р г а н і з а т о р а м и вшанування сімейних екіпажів механізаторів, у Чернівецькій, Хмельницькій областях гарно проходить відзначення п е р е м о ж ц і в праці б е з п о с е р е д н ь о на садибах господарів. День м о л о д і , н а р о д ж е н н я к о м с о м о л у , піонерської о р г а н і з а ц і ї , свята п е р ш о г о й останнього дзвінка та інші сприяють вихованню юнаків і дівчат. Вони мають проводитись р а з о м з комітетами к о м с о м о л у , відповідати п о т р е б а м м о л о д и х л ю д е й , допомагати б о р о т и с я з б у р ж у а з н и м и п е р е ж и т к а м и , викорінювати іноземну е м б л е м а т и к у , символіку в одязі т о щ о .

і з с ш а

ОБРЯДІВ

Звичаї, свята, о б р я д и з давніх-давен утвердилися серед л ю д е й . В Радянській к р а ї н і вони — невід'смна частина нашого неспокійнобурхливого трудового життя. Як поліпшувати іх зміст, підвищувати і д е й н о - х у д о ж н і й рівень, впливовість на у м и й с е р ц я ! Як удосконалювати пропаганду й активніше запроваджувати в культурноосвітню практику! Ц і та інші питання розглядалися на Республіканському семінарі, проведеному в місті К р е м е н ч у ц і М і н і с т е р с т в о м культури Української PCP, ЦК Л К С М У к р а ї н и р а з о м з Полтавським обласним управлінням культури та о б к о м о м к о м с о м о л у . Заступники начальників управлінь культури, д и р е к т о р и науково-методичних центрів н а р о д н о ї творчості і культурно-освітньої роботи та міжспілкових будинків самодіяльної творчості, секретарі обкомів Л К С М У , інші відповідальні працівники, к о т р і покликані впроваджувати нову обрядовість, заслухали д о п о в і д і фахівців. Відбулася зацікавлена р о з м о в а п р о позитивний вплив соціалістичної обрядовості на підвищення т р у д о в о ї і суспільно-політичної активності л ю д е й , зміцнення взасмозв'язку с і м ' ї та в и р о б н и ч о г о колективу, формування атеїстичної переконаності. С е р й о з н у увагу було приділено д о б о р у , п і д г о т о в ц і та вихованню кадрів організаторів і виконавців о б р я д і в , н а у к о в о - м е т о д и ч н о м у забезпеченню діяльності клубів, будинків і палаців культури по пропаганді обрядовості, з м і ц н е н н ю й п і д в и щ е н н ю ефективності використання ї х н ь о ї матеріально-технічної бази.

Формула вдосконалення Новий р і к , зустріч красен-весни й золотої осені споконвіку р а д у ю т ь л ю д е й . Так, п р о в о д и зими на селі проходять під знаком п і д г о т о в к и до весняно-польових р о б і т . Свято Купала т р а н с ф о р м у валось у масове серед м о л о д і , традиційний Сорочинський я р м а р о к перетворився на показ д о б р о б у т у й народних талантів Полтавщини. Тут п о т р і б н і дбайливе з б е р е ж е н н я народних традицій, п р о д у м а н е , з відчуттям міри, збагачення новим. Недопустимі с п р о щ е н н я , шаблони, варто ш и р о к о залучати до масових видовищ спортивні та х у д о ж н і колективи, влаштовувати народні гуляння, ігри, розваги. А н т и п о д о м соціалістичної є релігійна обрядовість. Служителі церкви всіляко намагаються п о ш и р ю в а т и с в о ю о б л у д у , причому вдаються до використання пісень і музики радянських свят. Протистояти ї м мають наші громадянські, сімейно-побутові, — п е р е д у с і м урочисті реєстрації ш л ю б і в та н о в о н а р о д ж е н и х . Д о т р и м у ю ч и с ь р е к о м е н д а ц і й Комісії по радянських традиціях, святах і обрядах при Раді М і н і с т р і в У к р а ї н с ь к о ї PCP, слід краще дбати про місцевий к о л о р и т , м у з и ч н о - х у д о ж н є о ф о р м л е н н я . Д о н и н і з б е р і г а ю т ь традиційні народні елементи, наприклад, у проводах юнаків на дійсну службу д о З б р о й н и х Сил СРСР. На З а п о р і ж ж і призовникам вручають на пам'ять вишиті червоні кисети, в К р и м у — ж м е н ь к у землі як символ о т ч о г о к р а ю , д о м у , на К и ї в щ и н і , Черкащині, Полтавщині д а р у ю т ь стрічки й вишивані р у ш н и к и . На Полтавщині, в інших областях урочисто зустрічають звільнених у запас х л і б о м - с і л л ю , вручають к л ю ч і від нових квартир, надають г р о ш о в у д о п о м о г у . Там постійно дбають про те, щ о б м о л о д і л ю д и після с л у ж б и в а р м і ї залишалися в рідних господарствах. На К і р о в о г р а д щ и н і , С у м щ и н і , Ч е р н і г і в щ и н і , Харківщині, Донеччині, Хмельниччині стало т р а д и ц і й н и м нове свято радянської с і м ' ї , складові його — вшанування трудових династій, багатодітних р о д и н , реєстрації ш л ю б і в , н о в о н а р о д ж е н и х , срібні й золоті весілля, бали м о л о д о ж о н і в . На Волині й Полтавщині популярні сімейні в е ч о р н и ц і , щ о проходять у місцевих клубах з чаюванням і смачними стравами, бесідами за столом, піснями й танцями, виступами х у д о ж н ь о ї самодіяльності. Із с т в о р е н н я м культурно-спортивних комплексів на місцях активізувалась р о б о т а по в п р о в а д ж е н н ю свят і обрядів. На К и ї в щ и н і при к о о р д и н а ц і й н и х радах КСК успішно п р а ц ю ю т ь спеціальні секції, р е ж и с е р с ь к о - п о с т а н о в о ч н і групи. Це дало змогу п р о в о д и т и масові заходи на стадіонах, площах, майданах не тільки в містах, а й у районних центрах та селах.

На семінарі виступили заступник міністра культури У к р а ї н с ь к о ї PCP В. Б. ВРУБЛЕВСЬКА, секретар ЦК ЛКСМ України П. М . С И М О Н Е Н К О , референт Управління справами Ради М і ністрів Української PCP А. А . К Л И М Е Н К О , заступник д и р е к т о р а Міжреспубліканського філіалу Інституту а т е ї з м у A C H п р и Ц к КПРС в Кисві п р о ф е с о р д о к т о р філософських наук В. П. З О Ц , завідуючий відділом пропаганди Республіканського д о б р о в і л ь н о го товариства б о р о т ь б и за тверезість О. О . СУБОТІ Н, заступник голови Полтавського о б л в и к о н к о м у Б. В. Ч И Ч К А Л О , секретар Кременчуцького м і с ь к к о м у партії О . О . Ю Р К О В А . . . Учасники семінару обмінялися д о с в і д о м .

Чи виховує дозвілля! Нині відповідь на це запитання м о ж е бути тільки о д н о з н а ч н о ю : безперечно, виховус. Певна річ, воно б і л ь ш о ю м і р о ю впливає на наші е м о ц і ї і почуття, аніж, с к а ж і м о , звичні буденні клопоти, робота, навчання. Тому в к о м у н і с т и ч н о м у вихованні так важлива доладна організація вільного часу. З р о з ш и р е н н я м можливостей для відпочинку, розваг, спілкування л ю д е й зростає і значимість свят та о б р я д і в , які збагачують нас, роблять світлішою і п о е т и ч н і ш о ю повсякденність, д о п о м а гають формувати кращі риси характеру і вдачі. Установи, заклади культури в п р о в а д ж у ю т ь у життя нові свята, з д і й с н ю ю т ь їх науково-методичне забезпечення, підготовку кадрів організаторів та виконавців, з м і ц н ю ю т ь матеріальнотехнічну базу обрядовості в клубах, будинках і палацах культури. Річниці з дня н а р о д ж е н н я В. і. Леніна, Великого Ж о в т н я , інші громадянські свята мають традиційні ф о р м и проведення. Слід піклуватися про те, щ о б вони були на місцях ідейно витримані, піднесені й урочисті, з ш и р о к и м використанням нашої г е р о ї ч н о ї символіки, атрибутів, в і д п о в і д н и м х у д о ж н і м і м у з и ч н и м о ф о р мленням. Водночас треба шукати нові ф о р м и їх у р і з н о м а нітнення.

У Яготині на К и ї в щ и н і проходять яскраві свята проводів зими й зустрічі весни. У селі Віті-Поштовій Києво-Святошинського району п р о в е д е н н я безалкогольних весіль стало н о р м о ю . Богуславський КСК чітко р о з п о д і л и в обов'язки й відповідальність за п р о в е д е н н я о б р я д і в м і ж с в о ї м и підрозділами. ПереяславХмельницький і с т о р и к о - к у л ь т у р н и й заповідник, центр КСК, — школа п е р е д о в о г о досвіду атеїстичної пропаганди. Піднесення і д е й н о г о

змісту і х у д о ж н ь о ї

виразності

форми,

культури в проведенні свят, вміле використання народних традицій, місцевих елементів — головне в роботі по дальшому вдосконаленню й розвитку сучасно! обрядовості.

Наука + методика + практика Дальший розвиток радянської обрядовості неможливий без науково-методичного забезпечення установ, організацій, закладів, які покликані запроваджувати ї ї в життя. Науково-методичні центри народної творчості і культурно-освітньої роботи мають готувати кваліфіковані розробки ритуальних частин, репертуару, художньо-тематичного оформлення обрядів. Велику допомогу подає ї м Комісія по радянських традиціях, святах і обрядах при Раді Міністрів УРСР. Розроблені й впроваджені зразки обрядової символіки, атрибутики, одягу для виконавців обрядів. На замовлення Комісії відзнято науково-популярні, навчально-методичні кіно- та діафільми. Донецький О Н М Ц підготував рекомендації по складанню обрядового календаря трудового колективу. Київський, Ворошиловградський, Хмельницький, Полтавський О Н М Ц р о з р о били методики, сценарії з проведення свят та обрядів робітничого класу, безалкогольних урочистостей. Позитивний досвід методичної роботи нагромаджений у Харківському О Н М Ц . Там організовано відділ театралізованих масових заходів, свят і обрядів, методичний кабінет, в експозиції якого розкрита термінологія, методика проведення обрядів, є календар знаменних дат, зібрані символіка й атрибутика, понад чотириста методичних видань, добірки афіш, запрошень. Співробітники відділу разом з відділом кінофотомистецтва створюють слайдофільми, що поповнюють слайдотеку, роблять тематичні фонозаписи. Набутки є, але стан методичного забезпечення проведення нових обрядів ще не задовольняє. У рекомендаціях О Н М Ц часто не витримана обрядова термінологія, хоч республіканська Комісія ї ї чітко визначила. Слабо використовуються місцеві народні звичаї, традиції, методисти нерідко к о п і ю ю т ь сценарії один в одного, тому трапляється, що свята такі схожі в різних областях. Потрібен єдиний план р о з р о б к и методичних рекомендацій, зміцнення зв'язків з пресою, телебаченням і радіо. Методичними центрами мають стати і музеї, де відповідно треба оформити кімнати з комплектами матеріалів по радянській обрядовості; бібліотеки з постійно діючими розділами добірок з наукових досліджень, методики і пропаганди свят.

В чиїх руках свято Якими бути обрядам? Однаковою м і р о ю з цим культпрацівників хвилює й питання: кому їх проводити? Успіх свят багато в чому залежить від кадрів виконавців обрядів, їх знань, професійного рівня. Комісія по радянських традиціях, святах і обрядах ще п'ять років тому розглянула питання про створення єдиної системи підготовки й перепідготовки кадрів. Було затверджено програму

Незмінним успіхом користуються у глядачів виступи лауреатів республіканських та всесоюзних фестивалів солістів народного хору російської пісні Будинку культури Харківського моторобудівного заводу виробничого об'єднання гСерп і Молот» тока ря Йосипа Пилиповича та фрезерувальниці Катерини Григорівни Валецьких. Фото П.

ПРИХОДЬКА.

СІМЕЙНИЙ ДУЕТ

курсу підготовки виконавців обрядів, нині розроблено програму на дванадцяту п'ятирічку. Позитивні приклади кадрової роботи є в Київській, Кіровоградській, Полтавській, Херсонській областях. У Києві завдяки зусиллям кваліфікованих працівників двох нових б ю р о «Дозвілля» і випускників шестимісячних курсів, що створені для організаторів обрядів при Центральному парку культури і відпочинку, поліпшилася якість проведення свят. А їх кількість за минулу п'ятирічку зросла удвоє. Всього в республіці за п'ятиріччя тільки в навчальних закладах системи Міністерства культури перепідготовлено 2,5 тисячі обрядовців. Стільки ж фахівців вирішили перепідготувати в дванадцятій п'ятирічці тільки у Львівській області. Отже, перспектива непогана. Та поки що досвідчених кадрів не вистачає. Ба й то — у Харківському інституті культури читається лише спецкурс по радянській обрядовості, і той з о б м е ж е н о ю кількістю годин. Потрібні спеціальні відділення при вузах культури, культосвітніх училищах, які готували б режисерів — виконавців обрядів. Слід поліпшити навчання методистів О Н М Ц в Інституті підвищення кваліфікації Міністерства культури Української PCP та силами РНМЦ, необхідні перепідготовка художніх керівників вокальних ансамблів, ВІА, що супроводжують свята, проведення оглядів-конкурсів обрядових колективів. Треба о з б р о ї т и відповідними знаннями керівників народних і самодіяльних драматичних театрів, художніх агітбригад. Вони можуть стати режисерами і ведучими масових свят, обрядів.

В якій залі стануть на рушник молоді! У республіці діють 160 палаців, будинків, понад 12,5 тисячі обрядових кімнат. У приміщеннях більшості закладів культури, в кожному четвертому сільському клубі с умови для проведення обрядів. Уже відбувся огляд приміщень для обрядових урочистостей при державних будинках культури і клубах. Звернуто увагу на оформлення, забезпечення атрибутикою, технічними засобами. На жаль, не скрізь ще залучають до участі в святах х у д о ж н ю самодіяльність, і вони проходять під магнітофонні записи, часто низької якості. Інколи проводять свята у занедбаних приміщеннях з обшарпаними стінами, без х у д о ж н ь о г о оформлення, хоч є зразки його, розроблені Комісією по радянських традиціях, святах і обрядах. Подібні факти неприпустимі. На семінарі було висловлено чимало корисних і слушних думок щодо вирішення порушених питань. Виходячи з власного досвіду і ґрунтовних знань з радянської обрядотворчості, товариші, котрі виступали, зосередили увагу присутніх на тому, що масові свята — одна з ф о р м відпочинку і проведення дозвілля трудящих. Вони — резерв створення х о р о ш о г о настрою й самопочуття, стимул підвищення продуктивності праці, важливий виховний фактор.

Л.

МАЙБА.

висоти ВІРНОСТІ І ПРАВДИ Контрпропаганда і культосвітні заклади Сучасне м і ж н а р о д н е становище характеризується р і з к и м загостренням ідеологічної боротьби. Новоявлені хрестоносці від імперіалізму оголосили черговий похід на світ соціалізму. Проти Радянського С о ю з у , країн соціалістичної співдружності організована ш и р о к о розгалужена пропагандистська інтервенція. Усе це викликає необхідність ш и р о к о р о з г о р н у т и контрпропагандистську р о б о т у не тільки на м і ж н а р о д н і й арені, а й всередині нашої країни. Для культармійців Волині, де соціалістичні п е р е т в о р е н н я почалися лише з 1939 р о к у , це ще й потреба постійно враховувати специфіку історичного розвитку області: тут за часів б у р ж у а з н о г о панування значна кількість л ю д е й покинула рідний край у пошуках хліба й емігрувала, а нині багато з них п і д т р и м у ю т ь зв'язки з місцевим населенням через листування або й особисті контакти. К р і м того, частина недобитків з банд українських буржуазних націоналістів нині заробляють іудині срібники, обливаючи б р у д о м к р а ї н у , в якій народилися, через найрізноманітніші радіоголоси імперіалістичних підривних центрів. Відчутні й с п р о б и клерикальних організацій з-за р у б е ж у вплинути на в і р у ю чих, протиставити їх атеїстам. Одним з найважливіших напрямів контрпропагандистської діяльності в будинках культури, клубах, бібліотеках, мистецьких установах, музеях є організація п л а н о м і р н о г о , цілеспрямованого роз'яснення марксистсько-ленінської теорії у зв'язку з п р а к т и к о ю комуністичного будівництва, з показом п л о д о т в о р н о ї діяльності КПРС по в д о с к о н а л е н н ю розвинутого Соціалізму. В арсеналі культосвітніх закладів — ленінські суспільно-політичні читання та уроки, лекторії і кінолекторії, т е м н и ч н і вечори на теми: «Ленін і сучасність», «Ленінізм — прапор нашої епохи», «Ленінізм і світовий р е в о л ю ц і й н и й процес». У бібліотеках організуємо виставки літератури, в клубах — тематичні вечори. Особливу увагу приділяємо контрпропагандистській р о б о т і з м о л о д д ю й за місцем проживання. Так, у Луцьку вже кілька років культосвітні працівники р а з о м з митцями обласного музично-драматичного театру о р г а н і з у ю т ь цикли політичних вечорів для старшокласників «Два світи — дві ідеолог і ї » та конкурсів «Наша 9-та студія», де м о л о д ь вчиться вести диспути, діалоги, аргументовано відстоювати свої переко-

нання, з цифрами і фактами розвінчувати вигадки буржуазної пропаганди. В робітничих гуртожитках комбінату «Волинпромбуд» відбулися тематичні вечори «В ім'я миру, в інтересах народу», «Два світи — два способи життя», «Демократія справжня й уявна», «Молодь у боротьбі за мир». Цикл вечорів «Я країни іншої не знаю, де людина вільно так живе» проведено в гуртожитках шовкового комбінату, На агітмайданчиках Луцька активно працює пересувний клуб міського Будинку культури «Людина і світ». У Ковелі популярні засідання клубу політичних бесід «Меридіан» та п'яти клубів ділових зустрічей, де вміло використовують бесіди, розповіді учасників і очевидців певних подій, демонстрування діафільмів та фрагментів художніх і документальних кінострічок, прослухування платівок, оформлення відповідних виставок літератури, фотостендів тощо. Значного ефекту набуває вміле використання краєзнавчого матеріалу. Про один з районів області — Камінь-Каширський — Ванда Василевська колись писала, що тут гинули цілі села: їхні мешканці були приречені на голод, холод, хвороби, не знали смаку молока, цукру, неписьменність сягала 85 процентів. Радянська влада невпізнанно змінила край. Нині в к о ж н о м у селі є школа, клубний та бібліотечний заклади, тут діє мережа фельдшерськоакушерських пунктів. Останні роки район виборює в області першість по розвитку культури. Його творчі колективи знають не тільки на Волині, а й за р у б е ж е м . Про це йшлося на тематичних вечорах, організованих районною бібліотекою.

•

«і

Належну увагу приділяємо вихованню людей в дусі радянського патріотизму і пролетарського, соціалістичного інтернаціоналізму. Зокрема, чітким контрпропагандистським спрямуванням позначені заходи, присвячені вікопомній Перемозі радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Хто не знає трагедії села Кортеліси, де 23 вересня 1942 року гітлерівські бузувіри знищили 2875 мирних жителів, і серед них — 1620 дітей! На місці села залишилося згарище. Лише кілька чоловік врятувались у той трагічний день. Коли закінчилася війна, фронтовики-кортелісці повернулися в рідні місця. У 1948 році з ініціативи колишніх воїнів був створений колгосп «Червоний партизан». Нині село — центр радгоспу «Кортеліський», де, поряд з затишними оселями, споруджено Будинок культури, школу, дитячий садок, аптеку, підприємства торгівлі та побуту. Минулого року тут були проведені зустрічі учасників Маршу миру молоді Волині і Ровенщини з очевидцем кортеліської трагедії Анастасією Адамівною Корнелюк та жителів села з ветеранами 160-ї Брестської, 38-ї Лозівської і 76-ї Чернігівської стрілецьких дивізій, а також з учасниками колишнього партизанського загону імені Ворошилова й експедиції «Партизанська слава». Про все це розповідає експозиція Кортеліського історичного музею, який щороку відвідують десятки тисяч чоловік з усієї країни. На базі Лобненського м у з е ю партизанської слави відбулася зустріч ветеранів Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання під командуванням двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова. Такі ж зустрічі провели партизани загонів Д. М . Медведєва, М. А. Прокопюка та інших. Культармійці активно допомагають в о р ганізації роботи 366 клубів інтернаціональної д р у ж б и та 130 клубів Ярослава Галана.

Зміцнюються інтернаціональні зв'язки працівників культури Волині та їхніх колег з інших республік Радянського Союзу. Щ и ра дружба єднає бібліотекарів Горохівського району нашої області та Хобського — в Грузії і Ляховицького — в Білорусії. Біля меморіального комплексу жертвам фашизму в селі Кортеліси культосвітні працівники нашого Ратнівського і Малоритського району БРСР постійно проводять спільні масові заходи патріотичного звучання. Систематично відбуваються обмінні концерти колективів художньої самодіяльності Волині й самодіяльних митців-аматорів з Калінінської області РРФСР, Білорусії, Грузії, Литви, а також з сусідніх воєводств народної Польщі. Останнім часом імперіалізм дедалі зухваліше спрямовує вістря своєї пропаганди проти інтернаціональної єдності радянських народів. Тому пильну увагу ми приділяємо викриттю фальсифікаторів ленінської національної політики КПРС, показу реакційної суті найманців імперіалізму — націоналістів різних мастей. «Народ не забуде злодіянь фашистських прислужників, народ не простить!» — такими словами почалася прем'єра книги волинського публіциста П. Шафети «Строку давності не існує». Книга закликає до пильності, нагадує про те, що багато націоналістичних верховод знайшли притулок за океаном, де служать новим господарям. Не існує строку давності для вбивць. Цілий місяць тривав у Старовижівському Будинку культури суд над зрадниками Батьківщини. Під час слідства вони всіляко викручувались, намагалися применшити свою вину. Катюги > дістал^. по заслугах. Бібліотечні працівники завжди старанно готуються до прем'єр таких книг. Ця форма пропаганди літератури передбачає використання слайдів, кінофрагментів, театралізованих мініатюр і справляє велике емоційне враження. По-звірячому лютували оунівці в перші післявоєнні роки — вбивали, грабували, ґвалтували ні в чому не винних людей. На боротьбу з бандитами піднявся весь народ. У багатьох операціях по знищенню банд брав участь колишній працівник міліції С. Г. Санін. Про одну з таких операцій він розповів учасникам читацької конференції в колгоспі «Ленінський шлях» Рожищенського району. Для присутніх була обладнана книжкова виставка «Народ не забуде, народ не простить». Культосвітні заклади чітко визначили свої позиції й у веденні атеїстичної пропаганди. Методичним і організаційним центром цієї роботи став обласний музей атеїзму, де протягом останнього часу підготовлено ряд лекцій для населення, серед них — «Релігійні центри та церковні організації Заходу на службі антикомунізму», «Православ'я на службі царського самодержавства», «Радянське законодавство про релігійні культи». Для молодих робітників підприємств, студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів і учнів середніх шкіл проведено цикли лекцій «Сутність і походження релігії», «Атеїзм і суспільний прогрес», «Католицизм: його походження і сутність», «Молодь, релігія, атеїзм». Велику аудитор і ю збирають вечори запитань і відповідей на тему « Щ о таке релігійне сектантство», атеїстичні читання, лекторії і кінолекторії Дальше підвищення рівня контрпропагандистської роботи в культосвітніх закладах вимагає поліпшення діяльності обласних методичних центрів. З цією м е т о ю в районних будинках культури та бібліоте-

ках створено методкабінети, де розроблено розділи, присвячені формам і методам контрпропаганди. Випускаються відповідні рекомендації, узагальнюється кращий досвід. Обласний науково-методичний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи підготував примірні сценарії масових заходів контрпропагандистської спрямованості. Нині неабиякого значення набуває необхідність підвищення рівня й оперативності інформаційного забезпечення всієї системи ідеологічної роботи. Враховуючи це, працівники обласної наукової бібліотеки налагодили систематичне інформування ідеологічного активу, пропагандистів, політінформаторів про надходження літератури відповідної тематики. Хорошим орієнтиром в інформації з питань ідеологічної роботи служить цикл виставок бібліографічних посібників «Два світи — два способи життя», підготовлений обласною книгозбірнею. Він складається з розділів «Непримиренність соціалістичної та буржуазної ідеологій», «Два світи — дві економіки», «Культура й ідеологічна боротьба». З оглядом покажчиків і посібників, експонованих на цих виставках, бібліографи виступають на обласних курсах та семінарах пропагандистів системи партійної і комсомольської освіти. Дієвість контрпропагандистської діяльності залежить від політичної зрілості, ідейної озброєності кадрів. Культосвітні працівники області систематично вчаться в системі партійної та комсомольської освіти, в теоретичних семінарах. Щ о м і с я ц я проводимо також заняття апарату управління культури і обласних методичних центрів, на яких вивчаються найважливіші документи з питань ідеологічної та масово-політичної роботи партії. Однак, на жаль, не всі культпрацівники ще вільно володіють методикою контрпропагандистської роботи, належно використовують всі ї ї форми. Певно, варто було б переглянути відповідні програми інститутів культури й культосвітніх училищ, передбачити вивчення таких тем у курсі клубознавства, більше уваги звертати на практичну сторону цієї справи. Хотілося б мати більше хороших п'єс контрпропагандистського спрямування, які були б під силу самодіяльним колективам. Щ е мало бойових, наступальних, емоційно наснажених сценаріїв для виступів художніх агіткультбригад. Гадаю, що тут своє вагоме слово могли б сказати професійні літератори. Недостатня ще й укомплектованість бібліотечних фондів книжками, що видаються в серіях «За фасадом буржуазних теорій», «Володарі капіталістичного світу», «Захід наших днів», «Імперіалізм: події, факти, документи». Мало надходить на місця наочних посібників та ілюстративних матеріалів, присвячених зіставленню соціалістичного і буржуазного способів життя. Контрпропагандистська робота закладів культури і мистецтва — справа жива і творча. Культосвітні працівники Волині продовжують пошук нових ефективних форм і методів роботи по вихованню трудящих в дусі б е з м е ж н о ї відданості ідеалам марксизму-ленінізму, непримиренності до б у р ж у а з н о ї ідеології і моралі так, як того вимагають рішення історичного XXVII з'їзду КПРС. В. начальник

Волинського

ДЕНИСЮК,

обласного

управління культури.

Продовольча

програма

^ ^ ^ творення районних а г р о п р о м и с л о в и х о б ' є д н а н ь з у м о в и л о суттєву п е р е б у д о в у р о б о т и закладів к у л ь т у р и на селі, які д о п о м а г а ю т ь партійним і р а д я н с ь к и м о р г а н а м м о б і л і з у в а т и т р у д я щ и х на у с п і ш н е виконання соціалістичних зобов'язань. У р о б о т і бібліотек Вінниччини чільне м і с ц е посідає о з н а й о м л е н н я трудівників села з н о в і т н і м и д о с я г н е н н я м и науки і техніки. «Цільові к о м п л е к с н і плани с о ц і а л ь н о к у л ь т у р н о г о розвитку колгоспів по реалізації П р о д о в о л ь ч о ї п р о г р а м и СРСР», складені в к о ж н о м у господарстві області, дають з м о г у б і б л і о т е ч н и м п р а ц і в н и к а м вести р о б о т у в тісному зв'язку з м і с ц е в и м и у м о в а м и . К н и г о з б і р ні уклали д о г о в о р и п р о творчу с п і в д р у ж н і с т ь з г о с п о дарствами та п і д п р и є м с т в а м и а г р о п р о м и с л о в о г о к о м п л е к су. Вони з а о х о ч у ю т ь участь спеціалістів сільського г о с п о дарства у вивченні та п р о п а г а н д і л і т е р а т у р и , с п р и я ю т ь з м і ц н е н н ю м а т е р і а л ь н о - т е х н і ч н о ї бази б і б л і о т е к , в и д і ляють к о ш т и на книги, п е р і о д и к у , з а б е з п е ч у ю т ь п р и м і щ е н н я м и кабінети н а у к о в о - т е х н і ч н о ї і н ф о р м а ц і ї , б і б л і о т е ч н і пункти. П р и м і р о м , Калинівське Р А П О за о д и н р і к в и д і л и л о на це 101 тисячу карбованців. Певного д о с в і д у забезпечення фахівців а к т у а л ь н о ю і о п е р а т и в н о ю і н ф о р м а ц і є ю набуто у в і д д і л і о б с л у г о в у в а н ня працівників сільського господарства о б л а с н о ї б і б л і о т е ки імені К. А . Тімірязєва. Він п і д т р и м у є тісні д і л о в і контакти з В і н н и ц ь к о ю д е р ж а в н о ю с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к о ю д о с л і д н о ю станцією, У к р а ї н с ь к и м н а у к о в о - д о с л і д н и м інститутом к о р м і в , П о д і л ь с ь к о ю з о н а л ь н о ю д о с л і д н о ю станцією по садівництву, У л а д о в о - Л ю л и н е ц ь к о ю с е л е к ц і й н о ю станцією, У к р з е м п р о е к т о м , о б л а с н и м у п р а в л і н н я м сільського господарства та м і ж г а л у з е в и м т е р и т о р і а л ь н и м центром науково-технічної інформації. На д о п о м о г у спеціалізованим б і б л і о т е к а м відділ р о з р о б и в « П о л о ж е н н я п р о спільну р о б о т у універсальних сільськогосподарських б і б л і о т е к , о р г а н і в НТІ та о б л а с н о г о управління сільського господарства по б і б л і о т е ч н о м у і д о в і д к о в о - і н ф о р м а ц і й н о м у о б с л у г о в у в а н н ю спеціалістів». О р г а н і з о в а н о єдину систему і н ф о р м а ц і й н о - б і б л і о г р а ф і ч н о г о обслуговування, яка забезпечує фахівців усіх ланок виробництва. К о р и с н о ю є в з а є м о д і я о б л а с н о ї наукової та спеціальних б і б л і о т е к з м і ж г а л у з е в и м т е р и т о ріальним ц е н т р о м н а у к о в о - т е х н і ч н о ї і н ф о р м а ц і ї за п р и н ц и п о м к о о р д и н а ц і ї та к о о п е р у в а н н я ф о н д і в . С т в о р е н о єдиний д о в і д к о в о - і н ф о р м а ц і й н и й ф о н д з питань сільського господарства та п р о м и с л о в о с т і . В и к о р и с т о в у ю ч и м о ж л и в о с т і с п і л ь н о ї р о б о т и , обласна бібліотека чітко визначила завдання о з б р о є н н я спеціалістів ц і н н о ю і н ф о р м а ц і є ю , н а б л и ж е н н я книги д о р о б о ч и х м і с ц ь . Новий етап почали зі складання плану і н ф о р м а ц і й н о б і б л і о г р а ф і ч н о г о обслуговування. Ним п е р е д б а ч е н о забезпечення і н ф о р м а ц і є ю с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и х в і д д і л і в Вінницького о б к о м у К о м п а р т і ї У к р а ї н и , в и к о н к о м у обласної Ради народних депутатів, й о г о у п р а в л і н н я с і л ь с ь к о г о господарства, обласних об'єднань «Сільгосптехніки», «Сільгоспхімії», н а у к о в о - д о с л і д н и х установ та обласних сільськогосподарських організацій, р а й о н н и х комітетів партії, їхніх с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и х відділів, районних

^ ^Я ^И ^

Заввідділом обслуговування працівників сільського господарства Вінницької державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені К. А. Тімірязєва Р. Дьяконова та старший бібліотекар Л. Зубалій складають інформаційну картотеку. Фото В.

БОНДАРЕНКА.

а г р о п р о м и с л о в и х о б ' є д н а н ь , голів рад Р А П О та головних спеціалістів їх п і д р о з д і л і в . Так, з т е м « П р о д о в о л ь ч а п р о г р а м а та шляхи ї ї р е а л і з а ц і ї » , « П р о б л е м и ф о р м у в а н н я та р о з в и т к у а г р о п р о м и с л о в о г о к о м п л е к с у області», « Е к о н о м і к а та організація сільського господарства» і н ф о р м у є м о шість організацій. Нині 238 абонентів о т р и м у ю т ь п о в і д о м л е н н я з ЗО тем. Б і б л і о т е к а р і систематично проводять п е р е г л я д и літерат у р и д л я спеціалістів У к р з е м п р о е к т у та обласного управління с і л ь с ь к о г о господарства. В результаті відділ щ о р о к у о б с л у г о в у є 7 3 — 7 4 п р о ц е н т и читачів — фахівців н а р о д н о г о господарства. П о п у л я р н і в області т и ж н і та д н і і н ф о р м а ц і ї , о р г а н і з о вувані ЦНТІ д л я всіх к а т е г о р і й спеціалістів. На них виступають с е к р е т а р і р а й к о м і в п а р т і ї , к е р і в н и к и ЦНТІ та п р а ц і в н и к и о б л а с н о ї б і б л і о т е к и . Консультації науковців с у п р о в о д ж у ю т ь с я виставками л і т е р а т у р и , і н ф о р м а ц і й н и х видань і авторських свідоцтв, д е м о н с т р у в а н н я м к і н о ф і л ь мів п р о п е р е д о в и й д о с в і д . П і д і б р а н а л і т е р а т у р а видається на місці ч е р е з М Б А . Завдяки зусиллям усіх о р г а н і з а ц і й в області с т в о р е н о д о в і д к о в о - і н ф о р м а ц і й н і ф о н д и на базі 26 центральних районних б і б л і о т е к та 630 сільських філіалів. К р і м п р о п а г а н д и с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и х знань, вони з д і й с н ю ю т ь г р о м а д с ь к и й к о н т р о л ь за в п р о в а д ж е н н я м у в и р о б н и ц т в о д о с я г н е н ь науки і п е р е д о в о г о д о с в і д у . Щ о р о к у видаємо разом з сільськогосподарськими установами р е к о м е н д а ц і й н і списки на т е м и : «Досвід в и р о щ у в а н н я ц у к р о в и х б у р я к і в на Вінниччині», « Ш л я х и розвитку кормовиробництва», «Виробництво продуктів тваринництва на п р о м и с л о в і й основі», «Вклад т р у д я щ и х Вінниччини в р е а л і з а ц і ю П р о д о в о л ь ч о ї п р о г р а м и » , «Бригадний п і д р я д в галузі а г р о п р о м и с л о в о г о к о м п л е к с у » та інші. Випускаємо т а к о ж і н ф о р м а ц і й н і листки на найбільш п о т р і б н і фахівцям книги. П р о т я г о м багатьох р о к і в в обласній б і б л і о т е ц і ведеться з в е д е н и й каталог на в і д с у т н ю л і т е р а т у р у , яку п о т і м замовляємо. Важливу р о л ь в і д і г р а ю т ь зведені к а р т о т е к и п е р і о д и ч них та і н ф о р м а ц і й н и х видань і систематична картотека статей. ї х н я тематика відповідає с у ч а с н о м у рівневі в и р о б ництва і в і д о б р а ж а є наявність цих видань в обласних наукових б і б л і о т е к а х . Склалась єдина система і н ф о р м а ц і й н о - б і б л і о г р а ф і ч н о го о б с л у г о в у в а н н я спеціалістів о б л а с н о г о , р а й о н н и х а г р о промислових об'єднань. Робота по з а б е з п е ч е н н ю п о т р е б Р А П О в науковотехнічній інформації постійно у д о с к о н а л ю є т ь с я . Так, у М о г и л і в - П о д і л ь с ь к о м у р а й о н н о м у управлінні сільського господарства т р е т і й рік п р а ц ю є кабінет науково-технічної і н ф о р м а ц і ї , о ч о л ю в а н и й д о с в і д ч е н и м п р а ц і в н и к о м тамт е ш н ь о ї ЦБС Т. О . Гураль. Центральна б і б л і о т е к а велику увагу п р и д і л я є ф о р м у ванню к н и ж к о в о г о та д о в і д к о в о - і н ф о р м а ц і й н о г о ф о н д у , який налічує три тисячі п р и м і р н и к і в . Управління п е р е д п л а ч у є 40 назв ж у р н а л і в сільськогосп о д а р с ь к о ї тематики, які п е р е д а ю т ь с я кабінету НТІ, де вони о б л і к о в у ю т ь с я , с и с т е м а т и з у ю т ь с я і п е р е д а ю т ь с я для вивчення і н ф о р м а т о р а м . В н ь о м у є з в е д е н и й систематичний каталог с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к о ї л і т е р а т у р и , відсутньої у фондах ЦБС, але яка наявна у бібліотеках м і с ь к к о м у партії, т е х н о л о г і ч н о г о т е х н і к у м у , станції ю н и х натуралістів, ц у к р о з а в о д і в та інших п і д п р и є м с т в і о р г а н і з а ц і й району. С т в о р е н о т а к о ж зведену к а р т о т е к у п е р і о д и ч н и х видань, систематичні к а р т о т е к и статей і видань о р г а н і в НТІ, тематичну к а р т о т е к у « П р о д о в о л ь ч а п р о г р а м а СРСР та шляхи ї ї р е а л і з а ц і ї » . П р о в е д е н а ретельна р о б о т а по в и в ч е н н ю і н ф о р м а ц і й -

них п о т р е б к е р і в н и к і в та с п е ц і а л і с т і в Р А П О . В р е з у л ь т а т і р о з р о б л е н о « К о о р д и н а ц і й н и й план і н ф о р м а ц і й н о - б і б л і о графічного обслуговування підрозділів РАПО МогилівПодільського району», де визначено теми, ф о р м у і пер і о д и ч н і с т ь , в і д п о в і д а л ь н и х за і н ф о р м а ц і ю . Оперативну інформацію отримують сільськогосподарський відділ міськкому партії, члени ради і провідні с п е ц і а л і с т и Р А П О з а к т у а л ь н и х п р о б л е м о р г а н і з а ц і ї та економіки сільськогосподарського виробництва, управлінн я с о ц і а л ь н и м р о з в и т к о м т р у д о в и х кол>.ктивів, н а у к о в о ї о р г а н і з а ц і ї п р а ц і , к о л е к т и в н о г о п і д р я д у , п р о г р е с и в н и х та індустріальних технологій виробництва сільськогосподарської продукції. Щ о м і с я ц я інформаційні списки надсилаються в підрозділи Р А П О . Для вивчення ефективності такого обслуговування запроваджено також систему вибіркового р о з п о в с ю д ж е н н я і н ф о р м а ц і ї . К а б і н е т НТІ п р а ц ю є в б е з п о с е р е д н ь о м у з в ' я з к у з б ю р о н а у к о в о - т е х н і ч н о ї та е к о н о м і ч н о ї і н ф о р м а ції районного управління сільського господарства, до складу якого увійшли головні спеціалісти Р А П О . Цікаво п р о й ш о в загальносистемний захід — день агрон о м а « Я м п і л ь с ь к и й д о с в і д — на б у р я к о в і п о л я р а й о н у » . На сторінках районної газети «Наддністрянська правда» проведено заочну читацьку к о н ф е р е н ц і ю «Книга і в и р о б ництво». Для слухачів у н і в е р с и т е т у с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и х знань бібліотекарі проводять заходи з пропаганди літератури відповідно д о п р о г р а м и занять. Ц и м и заходами б у л и охоплені слухачі університету: ланкові механізованих ланок по в и р о щ у в а н н ю ц у к р о в и х буряків, кукурудзи; бригадири тракторних бригад; садоводи; овочівники; агрономи. Щ о р о к у о р г а н і з у ю т ь с я ц и к л и е к о н о м і ч н и х ч и т а н ь на д о п о м о г у реалізації П р о д о в о л ь ч о ї п р о г р а м и , з питань розвитку агропромислового комплексу, впровадження к о л е к т и в н о г о п і д р я д у . К а б і н е т НТІ о б с л у г о в у є 5 0 0 ч и т а ч і в , я к и м в и д а є т ь с я б л и з ь к о 10 т и с я ч п р и м і р н и к і в к н и г . К а б і н е т НТІ Ч у к і в с ь к о ї б і б л і о т е к и Н е м и р і в с ь к о ї Ц Б С створено позаторік, матеріалами користуються спеціалісти к о л г о с п у та с у с і д н і х г о с п о д а р с т в , п р а ц і в н и к и м а с о в и х п р о ф е с і й . У в и з н а ч е н і д н і та г о д и н и тут ч е р г у ю т ь с п е ц і а л і с т и - і н ф о р м а т о р и , які д а ю т ь к о н с у л ь т а ц і ї , п о р а д и , р е к о м е н дації з питань з а п р о в а д ж е н н я п е р е д о в о г о д о с в і д у . Всього в о б л а с т і с т в о р е н о 24 т а к и х к а б і н е т и . В бібліотеках Вінниччини загалом вирішено питання інформаційно-бібліографічного обслуговування основних підрозділів АПК. К о о р д и н а ц і й н и м и планами чітко визначен о с ф е р и д і я л ь н о с т і к о ж н о ї к н и г о з б і р н і Ц Б С . На б а з і довідково-інформаційних фондів' спільно з БНТЕІ з д і й с н ю є т ь с я і н ф о р м у в а н н я к е р і в н и к і в та с п е ц і а л і с т і в господарств з найбільш актуальних питань сільськогосподарського виробництва, організації соціалістичного змаг а н н я , з а п р о в а д ж е н н я п р о г р е с и в н и х та і н д у с т р і а л ь н и х технологій. Ш и р о к о впроваджується в практику господарств району п е р е д о в и й досвід. Найвищий в області у р о ж а й цукрових буряків — 600 ц е н т н е р і в з г е к т а р а — о д е р ж а л и т р у д і в н и к и к о л г о с п у імені Петровського Тростянецького району. І вагома передумова цього — використання рекомендацій інформаційного матеріалу Вінницького ЦНТІ «Вирощування цукрових буряків без затрат р у ч н о ї праці». О б ' є д н а н н я р е с у р с і в б і б л і о т е к і о р г а н і в НТІ с п р и я л о підвищенню ефективності інформування керівників і спеціалістів усіх ланок Р А П О , що видно на прикладі Н е м и р і в с ь к о ї ЦБС. Вона і н ф о р м у є р а д у Р А П О п р о с и с т е м у у п р а в л і н н я а г р о п р о м и с л о в и м к о м п л е к с о м та п р о п е р е д о вий д о с в і д і н т е н с и в н о г о г о с п о д а р ю в а н н я й о р г а н і з а ц і ї з м а г а н н я на п і д п р и є м с т в а х Р А П О . При центральній районній бібліотеці працює консультаційний пункт з питань реалізації П р о д о в о л ь ч о ї п р о г р а м и . Читачів к о н с у л ь т у ю т ь з а в і д у ю ч и й с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и м відділом райкому партії, лектори, завідуючий відділом к у л ь т у р и , з а с т у п н и к г о л о в и р а д и Р А П О , г о л о в а БНТЕІ районного управління сільського господарства.

Бібліотечні п р а ц і в н и к и взяли участь у проведенні в и ї з н о г о вечора запитань і в і д п о в і д е й «Колективний підряд на с е л і » та є д и н о г о п о л і т д н я « К о л е к т и в н и й п і д р я д — основа підвищення продуктивності праці». Ефективно п р о й ш о в день спеціаліста «Колективному п і д р я д у — ш и р о к у д о р о г у » , о р г а н і з о в а н и й к а б і н е т о м НТІ Кіровської бібліотеки-філіалу для керівників середньої ланки. Учасники його прослухали доповідь про бригадні ф о р м и організації праці, розповідь про місцевий досвід роботи, ознайомилися з н о в о ю літературою, статтею с е к р е т а р я Ц К К о м п а р т і ї У к р а ї н и І. О . М о з г о в о г о « К о л е к т и в н о м у п і д р я д у на с е л і — ш и р о к у д о р о г у » . Спільна робота ради Р А П О , спеціалістів-інформаторів БНТЕІ, к е р і в н и к і в г о с п о д а р с т в , б і б л і о т е ч н и х працівників сприяла з а п р о в а д ж е н н ю к о л е к т и в н о г о п і д р я д у в усіх господарствах району. Вдало ведуть г р о п а г а н д у літератури з цього питання книгозбірні Бершадського району. Учасники дня виробничника «Бригадний підряд у тваринництві», який провела Джулинська бібліотека-філіал спільно з центральною б і б л і о т е к о ю , п р о с л у х а л и б е с і д у за к н и г о ю В. А . Ю д і н о ї «Колективний підряд у сільському господарстві», бібліографічний огляд п е р і о д и ч н и х видань з використанням місцевих матеріалів. П о л і п ш е н н ю о б с л у г о в у в а н н я т р у д о в и х к о л е к т и в і в , які п р а ц ю ю т ь за к о л е к т и в н и м п і д р я д о м , с п р и я є з а п р о в а д ж е н н я б р и г а д н и х а б о н е м е н т і в , я к и х в о б л а с т і д і є в ж е 220. М і ц н і ю т ь зв'язки бібліотек з трудовими колективами. Нині ц е н т р у с і є ї р о б о т и п е р е н е с е н о на в и р о б н и ч і д і л я н к и , де є стоянки бібліобусів, бібліотечні пункти. Книгозбірні Б е р ш а д с ь к о г о району провели дні тваринників, механізаторів, е к о н о м і ч н і читання, читацькі к о н ф е р е н ц і ї , влаштували ц и к л и к н и ж к о в и х виставок, т е м а т и ч н і д о б і р к и . В р е з у л ь т а т і в п р о в а д ж е н н я п е р е д о в и х м е т о д і в п р а ц і та п р о г р е с и в н и х т е х н о л о г і й Б е р ш а д с ь к и й р а й о н за п і д с у м к а ми Всесоюзного соціалістичного змагання втретє підряд в XI п'ятирічці нагороджений перехідним Червоним п р а п о р о м Ц К К П Р С , Р а д и М і н і с т р і в СРСР, В Ц Р П С і ЦК ВЛКСМ. В е л и к о ю п о п у л я р н і с т ю с е р е д трудівників села к о р и с туються «столи» п е р е д о в о г о досвіду тваринників, механізаторів, б у р я к о в о д і в , організовані в більшості книгозбір е н ь о б л а с т і . Так, О л е к с а н д р і в с ь к а бібліотека-філіал Т р о с т я н е ц ь к о г о р а й о н у о р г а н і з у в а л а «стіл» передової л а н к о в о ї Г. В. Л і щ у к . « С т о л и » з н а й о м л я т ь ч и т а ч і в із з о б о в ' я з а н н я м и та т р у д о в и м и д о с я г н е н н я м и в и р о б н и ч н и к і в . Тут п р е д с т а в л е н о читацький ф о р м у л я р передовика, книги і періодичні видання, вивчення яких д о п о м о г л о запровадити п е р е д о в і методи праці, досягти високих показників. З в и ч а й н о , т е , щ о р о б л я т ь б і б л і о т е к а р і , д о б р е , але спільна справа виграла б, якби в и к о р и с т а н н я видань о р г а н і в НТІ і в п р о в а д ж е н н я д о с в і д у у в и р о б н и ц т в о взяли на себе керівні сільськогосподарські організації або ж ЦНТІ. Є т р у д н о щ і і з наданням п р и м і щ е н ь д л я кабінетів НТІ. На ж а л ь , щ е не всі с п е ц і а л і с т и р о з у м і ю т ь ї х з н а ч е н н я в господарських справах. Тому більшу зацікавленість д о ц ь о г о п о в и н н і в и я в л я т и всі л а н к и агропромислового комплексу.

ДЬЯКОНОВА,

Р. завідуюча відділом обслуговування працівників Вінницької державної обласної універсальної К. А. Тімірязева,

сільського господарства наукової бібліотеки імені

Л. с т а р ш и й бібліотекар

ЗУБАЛІЙ, відділу.

СТРІНЕШ Ч

Ні

Наче рідна матуся. Вимоглива і лагідна, привітна й жартівливі Так говорять трудівниці про О. П. Колісник, котра очолює жіночу тракторну бригаду

закохає

У народі здавна кажуть: хлібом багатіємо, піснею радіємо. Глибокий смисл у цих словах. Хліб — наше багатство, пісня — символ щасливого й радісного життя. Плекати хліб — справа нелегка. А л е коли вона до душі, пісня тут — неабиякий помічник. Так вважає Лідія Ф е д і в і н е р і д к о за к е р м о м трактора співає. У ж і н о ч і й тракторній б р и г а д і колгоспу «Родина» голосисті всі. І в полі, і коли зберуться г у р т о м в ленінській кімнаті польового стану, і на клубній сцені звеселяють себе й інших. Особливо подобаються виконавицям і слухачам частівки Л. Ф е д і в . — У Л і д і ї І в а н і в н и , — усміхається б р и г а д и р Олена Петрівна К о л і с н и к , — є частівки на всі випадки життя. Якщо треба, і с т о р і ю нашого колективу під балалайку викладе. Кілька років тому, коли було створено т р а к т о р н у , дехто в господарстві вважав, що не в свої сани сіли. Не ж і н о ч а справа, мовляв, к е р м о крутити, треба дітей виховувати. Нині про п о д р у г депутата Верховної Ради УРСР О. П. Колісник лине добра слава не тільки в П о к р о в с ь к о м у районі, а й по всій Дніпропетровській області. По 37 центнерів зерна з гектара зібрали ж і н к и на к р у г . І це за тогорічних несприятливих умов. У р о ж а й силосної к у к у р у д з и перевищив 320 центнерів зеленої маси, зернової — 41 центнер на к р у г . А на полі, що носить і м ' я земляка-героя В о л о д и м и р а Білозуба та ф р а н ц у з ь к о г о льотчика М о р і с а де Сейна, зерен качанистої зібрано по 70 центнерів. Так вони п р а ц ю ю т ь . Чотирнадцятеро ї х у б р и г а д і О л е н и Петрівни. Ш е с т е р о тимчасово вільні о д громадських клопотів — о ч і к у ю т ь на малят. Л ю д м и л а Паляничка п'ятого сина народила, Наталія Савонік — третього, Л ю б о в А ш у р к о в а — доньку. У Емми Горбань четверо дітей, у О л ь г и М а р ч е н к о і Тетяни Чечель — по двоє. Рослина — як дитина, ї й також потрібні ласка, турбота і догляд. Кому ж, як не ж і н о ч и м серцям і рукам, бути особливо щ е д р и м и . Ольга Павлюк, Раїса Кокар, Лідія Ф е д і в , Віра Коврига, Ніна М і р о ш н и ч е н к о , Ніна Горбань — чародійниці степу — і з е м л ю з о р ю т ь , і ревно посіють, і сходи доглянуть. Д о всього уважні. А який п о р я д о к у них на польовому станії Д о ладу виставлена техніка, дбайливо доглянута. На п о д в і р ' ї чистота, затишок, влітку на клумбах п л о м е н і ю т ь троянди. Д о б р у славу завойовували разом. Олена Петрівна, і н ж е н е р за освітою, вчилася з усіма а г р о н о м і ї . Важко давалася наука, однак тепер бригадир спокійно м о ж е залишати ж і н о к самих, коли доводиться відлучатись у депутатських справах. — За колектив я с п о к і й н а , — говорить О. П. К о л і с н и к . — Виробничі питання під час м о є ї відсутності вирішує бухгалтер Л ю б о в Олексіївна М и л е н к о . Завдяки ї ї наполегливості у нас впроваджено бригадний підряд. За підсумками р о к у о д е р ж а л и чималу доплату. Нині весняні підготовчі р о б о т и завершено. Виробничниці вивчили матеріали і документи X X V I I з ' ї з д у КПРС, у дванадцятій п'ятирічці взяли зобов'язання збільшити виробництво зерна, і н ш о ї сільськогосподарської п р о д у к ц і ї . А р е з е р в и є. Колектив поповнили Валентина А н д р у щ е н к о , Надія О б у х о в а та Л і д і я Кіт. Не все ще виходить у м о л о д і , та ї ї є к о м у вчити і хліб ростити, й пісню заспівати. Різних за віком, характером і вдачею ж і н о к д р у г о ї т р а к т о р н о ї бригади об'єднує велике бажання творення. Це ї х душевна потреба. І свої частівки Л і д і я Ф е д і в складає для того, щ о б заводити г у р т о м у хвилини дозвілля: Л и х о г р о з з я паліям Радимо-порадимо: Ой, не застіть світу нам. Щ е й скажіть с в о ї м синам — Раптом буде знов війна, , М и й у танки сядемо... Отакі трудівниці в д р у г і й тракторній. Трудяться — замилуєшся. Співають — зачаруєшся. Пострічаєш — закохаєшся...

М. Дніпропетровська

колгоспу «Родина» Покровського району на Дніпропетровщині. Олена Петрівна — депутат Верховної Ради Української PCP, чуйний і досвідчений керівник. З нею трактористки долають труднощі в роботі, опановують нелегку й почесну професію хлібороба.

Наталія Савонік вміє не тільки упевнено тримати кермо. Передова виробничниця — чарівна жінка, любляча мати.

Досвідчена трактористка член КПРС Ніна Іванівна Мірошниченко (вгорі) — наставниця молодих, таких енергійних і завзятих, як Ніна Горбань. Чародійницями степу називають їх у господарстві.

КРОЛЬ. Ф о т о О. ЗАПАРИ.

область

із

Культурно-спортивний

комплекс

ОГЛЯД ЗАВЕРШУЄТЬСЯ ПОСТУП ТРИВАЄ Усе більшої популярності набувають культурно-спортивні комплекси, їх становлення — магіст ральний напрям, що відкриває широкі горизонти розвитку культури і спорту в містах і селах. На виконання постанови червневого (1983 р.) Пленуму ЦК КПРС, в якій наголошено на необхідності поширювати досвід створення в кожному районі культурноспортивних комплексів, з метою підвищення їх ролі у мобілізації трудящих на успішне виконання державних планів і взятих зобов'язань у нашій країні було оголошено Всесоюзний огляд роботи КСК. Він почався в січні 1985 і завершується в березні 1986 року. В огляді взяли участь районні, міські, селищні, сільські культурно-спортивні комплекси, а також комплекси промислових підприємств.

ВІДДАЧА ЗРОСТАЄ О с о б л и в о г о р о з в о ю набули п р о п а г а н д а партійних рішень, м и р о л ю б н о ї з о в н і ш н ь о ї і в н у т р і ш н ь о ї п о л і т и к и КПРС і Радянської д е р ж а в и , м о б і л і з а ц і я т р у д о в и х к о л е к т и вів на успішне завершення планів XI п ' я т и р і ч к и , р о з в и т о к соціалістичного змагання, р у х у за к о м у н і с т и ч н е ставлення до праці, б о р о т ь б а за п і д в и щ е н н я ї ї п р о д у к т и в н о с т і , поліпшення якості п р о д у к ц і ї , е к о н о м і ю і б е р е ж л и в і с т ь на

к о ж н о м у р о б о ч о м у місці, за г і д н у з у с т р і ч X X V I I з ' ї з д у КПРС. О п е р а т и в н е к е р і в н и ц т в о здійснював Республіканський о р г к о м і т е т . Він постійно розглядав поточні питання, спрямовував о г л я д у р у с л о творчості, дієвості. Аналізувалися стиль р о б о т и обласних о р г к о м і т е т і в , управлінь к у л ь т у р и , с п о р т к о м і т е т і в , п р о ф с п і л о к , О Н М Ц , їх сприяння с т а н о в л е н н ю КСК. У ході заходу завершено створення культурноспортивних к о м п л е к с і в м а й ж е в усіх районах р е с п у б л і к и . На У к р а ї н і тепер д і ю т ь 2300 сільських і селищних КСК, 270 міських і 66 — на п р о м и с л о в и х підприємствах. Передбачається значно збільшити цей показник. О г л я д показав плідність н о в о ї ф о р м и р о б о т и в Д н і п р о петровській, Х м е л ь н и ц ь к і й , Черкаській, Тернопільській, Київській, Вінницькій та інших областях. Д о с я г н е н н я кращих п е р е к о н л и в о свідчать, щ о успіх м о ж л и в и й лише там, де с м і л и в о в п р о в а д ж у ю т ь новинки в життя, у м і ю т ь згуртувати наявні сили на р е а л і з а ц і ю суспільно важливих завдань. А к т и в н о в к л ю ч и л и с я в о г л я д к у л ь т п р а ц і в н и к и Малинськ о г о р а й о н н о г о КСК Ж и т о м и р с ь к о ї області. Тут детально п р о д у м а л и є д и н и й план р о б о т и , врахували м о ж л и в о с т і та інтереси к о ж н о г о п і д р о з д і л у к о м п л е к с у . Це дало з м о г у позбутися н е у в ' я з о к , збоїв у в з а є м о д і ї партнерів, щ о д у ж е важливо д л я виконання запланованого, а д ж е в культосвітніх закладах д і ю т ь 22 хорових колективи, 14 В І А , 8 духових о р к е с т р і в , десятки аматорських гуртків, любительських о б ' є д н а н ь , спортивних секцій. Непогано п і д і б р а н о і кадри. Тут т р у д я т ь с я 98 працівників з в и щ о ю і с е р е д н ь о ю спеціальною освітою. Чітко к е р у є к о м п л е к с о м , у м і л о с п р я м о в у є його діяльність громадська координаційна рада. Вона контролює виконання попередніх рішень, намічає п е р с п е к т и в у , заслуховує звіти керівників підрозділів. Т р а д и ц і й н о ю стала участь у заходах членів секцій, культпрацівників. Внесок к о ж н о г о с т р у к т у р н о г о п і д р о з д і лу, ініціатива й о г о с п і в р о б і т н и к і в є визначальними в усіх заходах к о м п л е к с у . РБК, парк к у л ь т у р и та в і д п о ч и н к у , клуби лісотехнікуму, меблевої фабрики тепер регулярно п р о в о д я т ь т р у д о в і свята, театралізовані н а р о д н о - п о б у т о в і , Валентину Олександрівну Панасюк (на фото в першому ряду в центрі) добре знають у Луцьку Волинської області не лише як передову трудівницю, а й як активну учасницю художньої самодіял ьності.

с і м е й н і обряди. П о м і т н о змінився на к р а щ е , у р і з н о м а н і т нився зміст д о з в і л л я т р у д я щ и х та їхніх с і м е й . Значно активізував роботу музей революційної, б о й о в о ї і т р у д о в о ї слави. Частими гостями ц ь о г о п і д р о з д і лу КСК стали ш к о л я р і , м о л о д і в и р о б н и ч н и к и , ветерани війни і праці. П о п о в н и л и с ь цікавими д о к у м е н т а м и е к с п о з и ц і ї , присвячені р е в о л ю ц і й н и м п о д і я м 1905, 1917 р о к і в , з м і ц н е н н ю м о л о д о ї Країни Рад, г е р о ї ч н о м у п о д в и г у

КСК д і ю т ь , п о р о д ж у ю т ь усе нові п р и н ц и п и співпраці к у л ь т у р и і с п о р т у . Б е з у м о в н о , і надалі взаємодія ця ставатиме т і с н і ш о ю , а к т и в н і ш о ю , д о п о м а г а т и м е у д о с к о н а л е н н ю п о п у л я р н о ї с е р е д населення ф о р м и дозвілля.

співвітчизників у р о к и Великої Вітчизняної війни, м и р н о м у т в о р е н н ю , н е в п и н н і й б о р о т ь б і радянських л ю д е й за м и р на планеті. Надовго зупиняються відвідувачі б і л я ф о т о г р а ф і й братів В о л о д и м и р а та А н д р і я К а н ю к і в . В о л о д и м и р був к у л е м е т н и к о м б р о н е п о ї з д а «Гроза р е в о л ю ц і ї » . В і д в а ж н и й в о ї н загинув у б о ю . А н д р і й — о д и н з п е р ш и х к о м с о м о л ь ців М а л и н а , солдат г р о м а д я н с ь к о ї , генерал Великої В і т ч и з н я н о ї воєн. Життя братів — яскрава ілюстрація п а т р і о т и з м у мільйонів радянських л ю д е й . М а л и н с ь к и й КСК став с в о є р і д н о ю б а з о ю д л я слухачів І н с т и т у т у підвищення кваліфікації працівників к у л ь т у р и М і н і с т е р с т в а культури УРСР. За час п р о в е д е н н я о г л я д у тут в і д б у л о с я багато різноманітних с е м і н а р і в - п р а к т и к у м і в д л я м е т о д и с т і в РБК, д и р е к т о р і в БК, з а в і д у ю ч и х р а й о н н и м и в і д д і л а м и культури. П о ч у т е , побачене активно в п р о ваджується в життя к у л ь т п р а ц і в н и к а м и інших районів та областей. Це сприяло ш в и д к о м у с т а н о в л е н н ю КСК, е ф е к т и в н і й діяльності їх там, де вони р о б и л и п е р ш і к р о к и . Значний поштовх у справі п і д в и щ е н н я р і в н я р о б о т и КСК дала постанова ЦК КПРС «Про заходи щ о д о п о л і п ш е н н я використання клубних закладів і спортивних с п о р у д » . Це засвідчив і Всесоюзний о г л я д . Комплекси нині не тільки с п р и я ю т ь змістовному проведенню дозвілля, створенню доброго настрою л ю д е й , загартуванню з д о р о в ' я , а й з а б е з п е ч у ю т ь гласність соціалістичного змагання, п р о п а г а н д у п е р е д о в о г о д о с в і д у , розвивають дух т р у д о в о г о суперництва. Всесоюзний о г л я д к у л ь т у р н о - с п о р т и в н и х к о м п л е к с і в показав: нова ф о р м а р о б о т и значно у р і з н о м а н і т н и л а і н т е р е с и трудящих, закликала їх д о активної участі у підготовці гідної зустрічі X X V I I з ' ї з д у КПРС, заходах по святкуванню 40-річчя Великої П е р е м о г и , п р о п а г а н д і рад я н с ь к о г о способу ж и т т я і б о р о т ь б і з б у р ж у а з н о ю і д е о л о г і є ю , розвитку с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н о ї і т р у д о в о ї активності мас. Значно зросла за цей час кількість аматорських колективів, збагатився ї х р е п е р т у а р , багатог р а н н і ш о ю стала р о б о т а клубів за і н т е р е с а м и , с п о р т и в н и х с е к ц і й , оздоровчих г р у п . Підвищились якість і е ф е к т и в ність культурно-масових і ф і з к у л ь т у р н и х заходів, с п о р т и в ні с п о р у д и в и к о р и с т о в у ю т ь с я інтенсивно, н е з а л е ж н о о д в і д о м ч о ї приналежності. Поліпшилась р о б о т а по д о б о р у , в и х о в а н н ю і з а к р і п л е н н ю кваліфікованих культосвітніх і спортивних кадрів. Механізатор колгоспу *Зоря» Путивльського району Сумської області М. Н. Шаров акомпанує юним аматорам.

Як сад цвіте — душа співа, вважає І. Соверченко Дніпропетровська.

С.

ЧЕРВІНСЬКИЙ,

заступник директора Республіканського науково-методичного центру народної т в о р ч о с т і і культурно-освітньої роботи.

ПРИСКОРЕННЯ П р и с к о р е н н я с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н о г о розвитку країни на о с н о в і н а у к о в о - т е х н і ч н о г о п р о г р е с у наша партія перед у с і м пов'язує з л ю д с ь к и м ф а к т о р о м . Це ставить вимогу д о к о р і н н о ї п е р е о р і є н т а ц і ї с и с т е м и культурно-освітньої р о б о т и , н о в а т о р с ь к о г о в и р і ш е н н я питань підвищення е ф е к т и в н о с т і зусиль закладів к у л ь т у р и і с п о р т у , їх участі у р о з в ' я з а н н і важливих суспільних завдань. О д н и м з г о л о в н и х н а п р я м і в цієї п е р е б у д о в и є створення к у л ь т у р н о - с п о р т и в н и х к о м п л е к с і в і організація їх з м і с т о в н о ї діяльності. Нині в Х м е л ь н и ц ь к і й області вже є 20 р а й о н н и х , 4 міських, понад 400 сільських і селищних к о м п л е к с і в , триває активний п о ш у к у д о с к о н а л е н н я їх діяльності. Узагальнюється п е р е д о в и й д о с в і д , р о з р о б л е н о м е т о д и ч н і р е к о м е н д а ц і ї , у к о ж н о м у р а й о н і організовано навчання працівників с т р у к т у р н и х п і д р о з д і л і в . Копітка праця дає в і д р а д н і результати. Так, у Волочиськ о м у РКСК о с т а н н і м часом значно зросла кількість клубів за інтересами, вони стали р і з н о м а н і т н і ш и м и , більше тепер тут читачів у б і б л і о т е к а х , р і з к о активізувалась аматорська творчість, з м і с т о в н і ш и м и стали виступи. Слід відзначити, щ о системності, стабільності КСК надає п о в с ю д н е з а п р о в а д ж е н н я щ о м і с я ч н и х планів-календ а р і в їх р о б о т и , єдиних днів п о л і т и ч н о ї інформації, п р о п а г а н д и е к о н о м і ч н и х знань і с о ц і а л і с т и ч н о г о змагання, днів к у л ь т у р и на ф е р м а х , п р а в о в о г о , а т е ї с т и ч н о г о , естет и ч н о г о виховання, о б о р о н н о - м а с о в о ї , санітарно-освітньої і ф і з к у л ь т у р н о - с п о р т и в н о ї р о б о т и , в п і д г о т о в ц і й провед е н н і яких б е р у т ь участь усі с т р у к т у р н і підрозділи, д е р ж а в н і та г р о м а д с ь к і о р г а н і з а ц і ї . Д о б р о ю т р а д и ц і є ю в х о д і В с е с о ю з н о г о о г л я д у культурн о - с п о р т и в н и х к о м п л е к с і в стали у р о ч и с т і п р о в о д и юнаків на д і й с н у с л у ж б у д о лав Радянської А р м і ї і зустрічі звільнених у запас воїнів, посвячення в р о б і т н и к и і к о л г о с п н и к и , п р и й о м у п і о н е р и і д о к о м с о м о л у , вшанування

трудових династій, ветеранів війни і праці, п е р е д о в и к і в виробництва. Ш и р о к у п і д т р и м к у знайшла ініціатива к о м с о м о л ь ц і в Я р м о л и н е ц ь к о г о р а й о н н о г о КСК п р и с в о ю в а т и к о л г о с п н и м п о л я м імена земляків — Героїв Радянського С о ю з у і Гер о ї в Соціалістичної Праці. В Т е о ф і п о л ь с ь к о м у р а й о н і новим соціальним з м і с т о м н а п о в н ю ю т ь с я н а р о д н і к у пальські ігри, масляна; у В о л о ч и с ь к о м у виникли ритуали у р о ч и с т о г о відкриття ф о т о а л е й б е р е ж л и в и х , п р о х о д я т ь вечори слави «Говорить к о л г о с п н а Д о ш к а пошани»; в Славуті — свята с і м ' ї ; в Ш е п е т і в с ь к о м у , Х м е л ь н и ц ь к о м у , Дунаєвецькому, Л е т и ч і в с ь к о м у та інших РКСК стають т р а д и ц і й н и м и б е з а л к о г о л ь н і весільні та інші о б р я д и , д о їх с у п р о в о д у залучено 278 вокально-інструментальних ансамблів, 96 хорів, 281 о р к е с т р . П о п у л я р н о с т і набули й естафети к у л ь т у р и , фестивалі х у д о ж н ь о ї творчості, естафети в п р о в а д ж е н н я р а д я н с ь к о ї о б р я д о в о с т і , цикли р і з н о м а н і т н и х заходів: свята Ч е р в о н о го Прапора, Ч е р в о н о ї З і р к и , С е р п а і М о л о т а , сіл, с і м е й , тематичні вечори «Плани партії — плани н а р о д у » , «Ведуть комуністи» та інші. А к т и в н о д і ю т ь 11 філіалів обласних м у з и ч н о - д р а м а т и ч н о г о театру і ф і л а р м о н і ї в р а й о н н и х центрах та селах, с т в о р е н о 20 к і н о - і л і т е р а т у р н о - м у з и ч н и х віталень, 28 безалкогольних кафе, в бібліотеках п р а ц ю ю т ь 797 любительських о б ' є д н а н ь і клубів за і н т е р е с а м и . В к о ж н о м у КСК о р г а н і з у є м о к л у б и в и х і д н о г о д н я . О г л я д т а к о ж сприяв п о л і п ш е н н ю ф і з к у л ь т у р н о - м а с о в о ї та о з д о р о в ч о ї р о б о т и . В к о м п л е к с а х області діють 1500 о з д о р о в ч и х г р у п , 5 центрів з д о р о в ' я , 60 клубів л ю б и т е л і в бігу. Скажімо, в Новоставецькому культурно-спортивному комплексі Теофіпольського району збудовано спеціалізований спортивний зал в а ж к о ї атлетики і г и р ь о в о г о с п о р т у , п о р у ч зі ш к о л о ю і Б у д и н к о м к у л ь т у р и виріс с т а д і о н з футбольним полем, біговими д о р і ж к а м и , ігровими майданчиками. Тут п і д г о т о в л е н о п'ять майстрів с п о р т у СРСР, п р о в о д я т ь с я масові змагання «Всією с і м ' є ю — на старт», «Всією б р и г а д о ю — на стадіон», д н і з д о р о в ' я , свята спорту та інші. У М а к і в с ь к о м у КСК Д у н а є в е ц ь к о г о р а й о н у , н а п р и к л а д , на базі д и т я ч о - ю н а ц ь к о ї с п о р т и в н о ї ш к о л и п р а ц ю ю т ь 14 навчально-тренувальних г р у п . Тут часто п р о х о д я т ь спортивні т у р н і р и за м і с ц е м п р о ж и в а н н я . Ч у д о в о ю т р а д и ц і є ю стали змагання з ф у т б о л у на приз Героя С о ц і а л і с т и ч ної Праці голови м і с ц е в о г о о р д е н а Леніна к о л г о с п у «Україна» В. В. Стельгача. Змістовній діяльності КСК сприяє посилення к о о п е р а ц і ї к у л ь т у р н о - с п о р т и в н и х установ з і д е о л о г і ч н и м и , д е р ж а в н и ми і г р о м а д с ь к и м и о р г а н і з а ц і я м и , р о з ш и р е н н я зв'язків з господарськими підрозділами, зокрема РАПО. П р и р а й м і с ь к в и к о н к о м а х в і д к р и т о с п е ц р а х у н к и культ у р н о - с п о р т и в н и х к о м п л е к с і в , де к о о п е р у ю т ь с я к о ш т и

зацікавлених о р г а н і з а ц і й . А к т и в н о п о п о в н ю ю т ь їх підприємства й о р г а н і з а ц і ї в Х м е л ь н и ц ь к о м у , Кам'янціПодільському, Славуті, Волочиську, використовуючи г р о ш і на р е к о н с т р у к ц і ю парків к у л ь т у р и і в і д п о ч и н к у , в Красилові — на б у д і в н и ц т в о зони масового відпочинку. З а в е р ш е н о п р и д б а н н я д л я клубних закладів музичних і н с т р у м е н т і в , телевізорів, р а д і о а п а р а т у р и . Н а й б л и ж ч и м часом планується забезпечити усі к л у б и та б у д и н к и культури проекційною, звукопідсилювальною і кінофот о а п а р а т у р о ю , с ц е н і ч н и м и к о с т ю м а м и , с п о р т и в н и м інвентарем. В області у с п і ш н о з д і й с н ю ю т ь с я цільові п р о г р а м и « М а т е р і а л ь н о - т е х н і ч н а база к у л ь т у р н о - о с в і т н ь о ї р о б о т и » і «Кадри к у л ь т у р и й мистецтва». В х о д і о г л я д у вдалося п р и с к о р и т и б у д і в н и ц т в о , р е к о н с т р у к ц і ю і р е м о н т багатьох закладів к у л ь т у р и . Здано в е к с п л у а т а ц і ю 13 клубів і б у д и н к і в к у л ь т у р и , картинну г а л е р е ю в селі Макові Д у н а є в е ц ь к о г о р а й о н у , ш к о л у мистецтв у Волочиську, районні музеї в Славуті й С т а р о к о с т я н т и н о в і , рек о н с т р у й о в а н о ч о т и р и м у з и ч н і ш к о л и , капітально в і д р е монтовано 60 закладів культури, проведено понад 650 поточних р е м о н т і в . Триває відселення з клубних приміщень сторонніх організацій. О р г а н і з о в а н о якісний д о б і р абітурієнтів: на заочне навчання — 190 чоловік, стаціонар — 177. З них 47 є колг о с п н и м и с т и п е н д і а т а м и , а 36 — по ц і л ь о в о м у н а б о р у . При ЗО м у з и ч н и х школах в і д к р и т о д е в ' я т и м і с я ч н і к у р с и п і д г о товки к е р і в н и к і в духових о р к е с т р і в , інструментальних ансамблів та баяністів, д е б е з в і д р и в у о д виробництва за р а х у н о к г о с п о д а р с т в вчаться 258 чоловік. Більшості к у л ь т п р а ц і в н и к а м надається 3 0 - п р о ц е н т н а доплата д о о с н о в н о г о з а р о б і т к у , 46 спеціалістів у т р и м у ю т ь с я за рахунок колгоспів. А л е д о с я г н у т е — л и ш е початок в справі якісної п е р е б у д о в и к у л ь т у р н о - о с в і т н ь о ї р о б о т и . Як показав огляд, не скрізь щ е з а д о в о л ь н я ю т ь с я п о т р е б и відвідувачів КСК. Чимало заходів п р о в о д и т ь с я на н и з ь к о м у рівні. Причина т о г о — недостатня к о н ц е н т р а ц і я зусиль зацікавлених організацій, слабке в и к о р и с т а н н я залів клубів і будинків к у л ь т у р и , мала кількість платних послуг для населення. О с о б л и в о незадовільний стан з п р о к а т о м к у л ь т у р н о с п о р т и в н о г о інвентаря, навчанням у гуртках і студіях. П о д е к у д и щ е н е з а д о в і л ь н о ю є матеріальна база технічної т в о р ч о с т і . Ці п р о б л е м и стали о с о б л и в о п о м і т н и м и в х о д і В с е с о ю з н о г о о г л я д у КСК, вони п е р е б у в а ю т ь нині в центрі уваги. На позитивне в и р і ш е н н я ї х , як в и м а г а ю т ь того р і ш е н н я X X V I I з ' ї з д у КПРС, с п р я м о в а н і наші зусилля.

П.

СЛОБОДЯНЮК.

заступник начальника Хмельницького обласного управління культури.

Українські вечорниці...

Коли

виступає хор-ланка Г. М. Наухатько з колгоспу імені Мічуріна Семе нівського району Полтавської області, глядачі у захваті.

...З п е р ш и м и в е с н я н и м и п а г о н а м и в путь д а л е к у й звабливу із З а к а р п а т т я сараною розлітаються бригади «майстрів на всі р у к и » . За н и м и лаштується в м а н д р и ж і н о ц т в о . Т е ж за довгим карбованцем. Зграї «перелітних птахів», на ж а л ь , щ о р о к у з б і л ь шуються, омолоджуються, загребущішають. Д о д о м у в і д х і д н и к и повертаються поперед білими мухами і з неабияким ш и к о м . Трапляється, р о з п о в і д а ю т ь тут, п і д к о ч у ю т ь три таксі: в о д н о м у ї д е с а м г о с п о д а р , в другому — його чемодан, у т р е т ь о м у — шапка... Кажуть, н і ч о г о так не псує л ю д и н у , як б е з д і я л ь н і с т ь . О с ь і подібним «землякам», щ о нудяться світом, к о р тить р о з в а ж и т и с ь . О с о б л и в о з а г о с т р е не таке п р а г н е н н я у д е я к о ї частини молоді. Існує ч и м а л о с п о с о б і в у р і з н о м а н і т нення д о з в і л л я . О д и н к н и г и читає, і н ш и й т о р у є шлях в у л ю б л е н и й аматорський гурток, захоплюється спортом... А л е 6 к о ж н о м у в и п а д к у д о в о диться виявляти якусь власну і н і ц і а т и ву. А ц и м не хочеться. Дрібним вважають д л я с е б е . Багато з них ходять якимись аморфними, сповненими зверхньої споглядовості до щоденних турбот односельців. Сновигають вулицями такі с о б і а б о р и г е н и і в о д н о ч а с т и м ч а сові' гості, к у л ь т у р н а п р о г р а м а д л я яких, на ї х н є п е р е к о н а н н я , має б у т и р і з н о б і ч н о ю і на в и щ о м у р і в н і . А к о л и б а ж а н о г о немає, т о винні... к л у б н і працівники. Мовляв, вони щ о в е ч о р а д и с к о т е к у не о р г а н і з о в у ю т ь , к о н ц е р ти нечасто б у в а ю т ь . Клубники резонно пояснюють: для т о г о , аби частіше п р о в о д и л и с ь з а х о д и , т р е б а з к и м о с ь ї х готувати. Наявні ж к о л е к т и в и не м о ж у т ь часто виступати — а м а т о р и , як п р а в и л о , д е с ь п о с т і й н о п р а ц ю ю т ь , вчаться. Т о ж п р о сять « п е р е л і т н и х птахів» д о п о м о г т и п і д г о т у в а т и ч е р г о в и й захід, п р о в е с т и й о г о д л я всіх. О с ь тут с е з о н н и к и і п о к а з у ю т ь характер. Як це вони, м а ю ч и т о в с т о г о гаманця, вийдуть на с ц е н у грати в с а м о д і я л ь н і й виставі, п і д б и р а т и м у т ь платівки д л я н о в о ї п р о г р а м и д и с к о т е ки? Сама п р о п о з и ц і я к у л ь т п р а ц і в н и к і в здається о б р а з л и в о ю . І летять с к а р г и , як ось ця: « Д о р о г а р е д а к ц і є ! З в е р тається д о т е б е м о л о д ь с е л а С о к и р н и ці Х у с т с ь к о г о р а й о н у . В нашому новому приміщенні Будинку культури, к р і м к і н о , н і ч о г о не буває. М о л о д і нікуди подітися. Д о п о м о ж і т ь » . Лист п і д п и с а л и 38 ч о л о в і к . — На к і н о ф і л ь м л е д в е д в а д ц я т ь

Проблема

ЧУЖІ СЕРЕД СВОЇХ

глядачів н а з б и р а є т ь с я , — к а ж е директ о р С о к и р н и ц ь к о г о БК Василина Коп а н с ь к а . — Д и с к о т е к у в і д в і д у є сотня. А на заняття г у р т к і в х у д о ж н ь о ї с а м о діяльності якщо прийдуть шестерос е м е р о ч о л о в і к , т о д л я нас це в ж е радість. М і с я ц я м и самодіяльні артисти змуш е н і г о т у в а т и о д н у - о д н і с і н ь к у п'єсу. То не вдається з і б р а т и л ю д е й на р е п е т и ц і ю , т о п е р е д п р е м ' є р о ю хтось в и р у ш а є на з а р о б і т к и . Ч е р е з ц е і х о р ніяк не заспіває. Т в о р ч і с т ь — справа д о б р о в і л ь н а , а т в о р и т и , навіть к о л и врахувати, щ о ч е м н о і настійно запрош у ю т ь д о к л у б у , п л е м ' я з а р о б і т ч а н не п о с п і ш а є . Ч о м з а д а р м а г о р л о дерти? Така п с и х о л о г і я . В и с т у п а ю т ь в С о к и р н и ц ь к о м у БК артисти о б л а с н о г о лялькового театру, к и ї в с ь к о г о ц и р к у . . . І щ о р а з у , як м о виться, я б л у к у н і д е впасти. А б и х о ч т р е т и н у ц і є ї а у д и т о р і ї з і б р а т и , к о л и на сцені — місцева агітбригада «Криниченька». Л и ш е к і л ь к а ю н а к і в с е л а працюють механізаторами в місцевому колгоспі «Дружба». М а й ж е немає дівчат на п о л і , в т в а р и н н и ц т в і . П е р ш и м автобусом- в і д ' ї ж д ж а ю т ь в о н и , останнім вертаються д о д о м у після р о б о т и з Хуста, Б у р ш т и н а , Тячева. Міськими мірками живуть, до самод і я л ь н о с т і ї х не з а м а н и ш . К о п и л я т ь г у б и , к о л и ї х п р о с я т ь взяти в н і й участь. Бо «діяти с а м и м » — н е м а є бажання, бо головне для цієї категорії ж и т е л і в — зиск. Б у д ь - я к а д о б р о в і л ь н а д і я л ь н і с т ь на благо л ю д е й — то душевна щ е д р і с т ь , зрілість характеру. Саме ц ь о г о й не вистачає « с е з о н н и м г о с т я м » с о к и р н и ц ь к о г о в о г н и щ а к у л ь т у р и . Не с т а ч и л о ї м і с м і л и в о с т і (а м о ж е , с о в і с т і ) висловити с в о ю д у м к у к у л ь т п р а ц і в н и к а м в і д к р и т о . Написали с к а р г у , з а х о вались за ч у ж и м и с п и н а м и У культпрацівників села є справжні д р у з і . Не рахувалися з ч а с о м к о м с о молки Ольга Матей, Ю л і я Гичка, О л ь г а Копанська, щ о б на славу в д а л и ся в е ч о р и «Фронтовики, надіньте о р д е н и ! » , п р о в о д і в ю н а к і в на д і й с н у с л у ж б у д о лав Р а д я н с ь к о ї Армії. О л е к с а н д р М а й о р г о т у є с ц е н а р і ї цікавих заходів. Василь І в а н ч о п р и н о с и т ь власний м а г н і т о ф о н , к о л и к л у б н и й виходить з ладу. Та є й і н ш а к а т е г о р і я молоді. Пилюкою вкриваються музичні і н с т р у м е н т и . А л е н е м а таких, х т о з г о д и в с я б т р о х и п і д р е м о н т у в а т и апар а т у р у , з г у р т у в а т и ансамбль. П о к а з о в и й т а к и й факт. Ч и м а л о с о к и р н и ц ь к и х ю н а к і в і дівчат вчаться в Х у с т с ь к о м у к у л ь т о с в і т н ь о м у у ч и л и щ і , але в сільсь-

к о м у БК їх б а ч а т ь л и ш е на д и с к о т е к а х . Танцюють, розважаються, поблажливо посміхаючись з примітивної світломузики, промахів ведучого програми. В и н и к а є р е з о н н е з а п и т а н н я : як ж е ці спеціалісти-скептики самостійно п р а ц ю в а т и м у т ь на к у л ь т о с в і т н і й ниві? С о к и р н и ц ь к і « м а й с т р и на всі р у к и » зводять будинки в різних областях к р а ї н и . А в р і д н о м у закладі к у л ь т у р и немає к о м у о ф о р м и т и стіни, полагодити антену телевізора. ...Надворі зібралися « п е р е л і т н і птах и » . Ні, не в і д Б у д и н к у к у л ь т у р и п і д у т ь

вони, а д о нього. Поганяти б і л ь я р д н і кулі, пограти в теніс, шахи, м у з и к у послухати, потанцювати. Триває їх сезон «чесно заробленого» протягом літа в і д п о ч и н к у . А т о ч н і ш е — с е з о н бездіяльності молодих, здорових, звиклих п о - с п о ж и в а ц ь к о м у ставитись д о надбань культури. Чекають, чим і як р о з в а ж а т ь ї х у « с е з о н с у ц і л ь н о г о свята». Б е з с о р о м н о н а г а д у ю т ь про своє к о н с т и т у ц і й н е право на в і д п о ч и нок, щоправда, цілковито ігноруючи необхідність власної співучасті у вирішенні проблем свого ж відпочинку.

Хоча останнім часом профорієнтацію молоді налагоджено непогано, та, погодьмося, помилитись у виборі стежини, якою ітимеш усе життя, шансів доволі. — Вважаю, що не п о м и л и л а с ь , — упевнено каже про свій вибір завідуюча філіалом № 11 Херсонської міської централізованої бібліотечної системи комсомолка Зоя С е м е н е ц ь . — Не мислю себе без оцього скарбу (вказує на книги, акуратно вишикувані на стелажах), без численних друзів — читачів... Для 3. Семенець бібліотека — здійснена мрія ї ї дитинства. Щ е в молодших класах майже щодня прибігала до шкільної книгозбірні, аби взяти нову книжку, поділитися прочитаним з бібліотекаркою, котра вражала начитаністю, ерудицією. Відтоді й полюбилась Зої ця робота. Не випадково, закінчивши десятирічку, пішла саме на бібліотечне відділення культосвітнього училища... Наша розмова із Зоєю часто переривається: одне за одним заходять до бібліотеки шанувальники друкованого слова. І завідуюча кожного привітно зустрічає, уважно вислуховує, допомагає підібрати літературу. Довідки читачам про наявність того чи іншого матеріалу надає тут і по телефону. При цьому майже не звертається до каталога, що свідчить про неабияке знання книжкового фонду. А він, до речі, налічує 28 тисяч томів суспільно-політичної, виробничої, природничо-наукової, художньої та іншої літератури. 3. Семенець вміло використовує також єдиний фонд ЦБС. Скажімо, вам потрібна та чи інша книжка, якої в бібліотеці немає. Не розчаровуйтесь: менш як за годину ї ї доставлять сюди із центральної книгозбірні або з іншого філіалу ЦБС. Якщо ж видання взагалі відсутнє у фонді міської системи, його терміново замовляють через міжбібліотечний абонемент. ї ї бібліотека носить почесне звання відмінної роботи. Відповідно і кожен тут намагається відмінно працювати. — Вибачте, а чому на книжкову полицю потрапив отой склоблок?! — питаю здивовано. І ось що чую у відповідь. — Річ у т о м у , — всміхається господарка з а к л а д у , — що переважна більшість читачів книгозбірні — робітники та інженернотех-нічні працівники заводу скловиробів імені XXV з ' ї з д у КПРС. Наші колективи єднає багатолітня міцна дружба. Щороку укладаємо договори про творчу співдружність. Адміністрація підприємства виділила нам приміщення, піклується про те, щоб тут було тепло, світло, затишно. З д о п о м о г о ю парткому і комітету комсомолу, разом з колегами із заводської профспілкової бібліотеки влаштовуємо у цехах та робітничому гуртожитку дні інформації, спеціаліста, читацькі конференції, вечори-портрети кращих виробничників, ветеранів праці. Я особисто беру участь у роботі постійно діючого на заводі лекторію з атеїстичного виховання молоді. Пропагувати книгу в робітничій аудиторії мені особливо приємно, бо ж і сама — з сім'ї робітників... Додамо до цього, що 3. Семенець завжди в пошуку нових, більш дійових форм роботи. П р и м і р о м , цілком задоволені трудівники складального цеху заводу тим, що книгозбірня відкрила тут бригадний абонемент, або, як його ще називають, абонемент довір'я. Це має неабияке виховне значення. А д ж е кожна бригада, отримавши на місяць чималу добірку літератури (понад сто книг), колективно користується нею і несе відповідальність за ї ї збереження. Зоя систематично читає методичну літературу, закінчила дворічну школу молодого бібліотекаря, що діє при центральній книгозбірні. Багато чого перейняла й від свого наставника — завідуючої філіалом № 1 Л. Г. Ш и л о . Готується до вступу в інститут культури. Перефразовуючи відомий вислів, бібліотекарі говорять: скажи, що ти читаєш, і я скажу, хто ти є. З дозволу завідуючої бібліотекою вибірково розкриваю читацькі формуляри — слюса-

Думається, існує нагальна потреба с е р й о з н о п о д у м а т и н а д т и м , як з р о б и ти, щоб і отакі «сезонники» не почували себе гостями, споглядачами в с е л і , а б у л и т в о р ц я м и д о б р о б у т у на полях і фермах, активно примножували к у л ь т у р н і з д о б у т к и р і д н о г о к р а ю . Ж и т т я вимагає того.

М.

Закарпатська

ДОЧИНЕЦЬ.

область

ря Т. Г. Хмілевського, водія С. А. М а й б о р о д и , копіювальниці Г. О. Ш в е ц о в о ї , пакувальниці Л. В. Ладанової. Кожен щ о р о к у читає понад ЗО видань, і, що характерно, найрізноманітнішої тематики. Поряд з книгами про радянський спосіб життя — твори сучасних поетів та прозаїків, мистецька, правова література, про садівництво та спорт. І подумалось: тож недаремно так уболіває за доручену справу, прагне досконало оволодіти нею молодий пропагандист бібліотечної книги Зоя Семенець. М.

КАЦЕВ,

редактор Херсонської обласної б/бліотекй імені М . Горького. Фото

автора.

б'блі(@®)течка

ПРОСИМ Б А Ш ПРОСИЛИ МАТИ. Сценарій безалкогольного весілля для сільської місцевості

Пропонований сценарій підготовлено на основі традиційного українського весілля. У його структуру покладено найцікавіші сюжетно-обрядові сценки, діалоги, словесні побажання, пісенний мелос. При підготовці сценарію автор виходив з того, що саме ці форми, які апробовано не одним поколінням, вельмц повно опоетизовують в обряді одну з найважливіших віх нашого співжиття — створення нової родини, привселюдне утвердження життєстверджуючих начал високої етики й моралі, шани праці й хлібові, обов'язків подружжя перед суспільством, возвеличення батьків, котрі виховали працьовитих дітей. В обряді присутні невід'ємні атрибути — пісні, танці, жартівливі сценки, співзвучні нашому часові. Звісна річ, нове життя, як мовив поет, нового прагне слова. Тож традиційне весілля відтак неодмінно повниться сучасними атрибутами. Але ми маємо пам'ятати й дотримуватися ленінського дороговказу, згідно з яким зі старої спадщини треба і необхідно взяти все краще з того, що виробило людство. Це безпосередньо стосується й весілля — цієї, образно кажучи, найгуманнішої народної опери. Оскільки останнім часом, створюючи відповідні сценарії, дехто намагається повністю відкинути усталені елементи весільної обрядовості, варто навести слова Максима Рильського, котрий писав: «Не забуваймо, що стародавній весільний обряд, від якого вже відпала церковна та загалом релігійна його частина,— це створена віками і глибока своїм змістом народна драма, в якій є зерно дорогоцінної традиції і яку не можна відвести легким і легковажним помахом руки, хоч би рух тієї руки і був продиктований найкращими намірами». Саме такі критерії покладено у підвалини безалкогольного весільного сценарію для сільської місцевості. Певна річ, він не є догмою. Ного мета — дати відправні точки для організаторів весіль. Разом з тим варто використати кращі місцеві форми та сюжети, які й досі побутують. Сценарій структурно поділяється на кілька дійств: сватання, запрошення на весілля, випікання короваю, дівич-вечір, весільну гостину і вінець. Свідомо випущено урочисту реєстрацію шлюбу, оскільки цей ритуал розроблено і затверджено Комісією по радянських традиціях, святах і обрядах при Раді Міністрів УРСР. Цією логічною і невід'ємною частиною весільного циклу нескладно скористатися. Укладач

сценарію

ВАСИЛЬ

СКУРАТІВСЬКИИ.

СВАТАННЯ Якщо хлопець з дівчиною вирішили побратися, то домовляються про сватання. На попередньо визначений день парубок чи його батько запрошують двох середніх літ чоловіків. Здебільшого то родичі або хороші знайомі. За старшого свата беруть людину, яка вміє доладно й дотепно вести діалог. Йому допомагає інший чин — дружба. З паляницею, ув'язаною в хустину, сват з дружбою, молодим та його батьком увечері йдуть у свати. Постукавши в двері, сват запитує: — А чи є хто в цьому красному домі? — Є,— відгукуються з хати. Сват прочиняє двері і звертається до господарів: — Чи дозволите зайти до світлиці? Йому відповідають: — Просимо, заходьте... Прибулі вітаються й сідають за певним порядком: сват біля столу, потім батько, за ним дружба, а насамкінець, ближче біля дверей,— молодий; іноді він мусить чекати за дверима, доки його не запросять господарі. Господиня запитує: — А що ви за люди й звідкіля прийшли? Сват: — Ми мисливці з сусіднього села (як правило, називає село). — Щось ми таких не знаємо. Чи не жартуєте, бува? — Та де вже нам до жартів. Ми, як я сказав, мисливці. Оце як випала гарна пороша, вирішили спіймати дві куниці (називають іще — ягниці), щоб пошити шубу для дівиці нашого наймолодшого стрільця. Довго ходили-блукали, нарешті натрапили на два сліди. Один повернув за село, а інший привів до вашої хати. Тепер звідси не підемо, доки не покажете нам куницю. Мати відповідає: — Куниці у нас немає, а от дівчина на виданні є. Сват сплескує у долоні: — А ми люди не горді: немає куниці, то виведіть нам дівицю. Господар оселі поглядає на дружину: — Якщо не вміла язика за зубами тримати, то проси дочку до хати. Мати заходить до сусідньої кімнати і невдовзі повертається з дочкою. Дочка стримано вітається. Гості встають, низько вклоняються, і сват каже — О, так це ж те, що ми й шукали! Розгортає хліб, підносить його дівчині, приповідкуючи: — Просимо від нашого молодого стрільця хліб святий прийняти, а вже тоді й будемо розмовляти. Дівчина бере хліб і передає матері. Ненька, кладучи хліф на стіл, каже: — По цій мові хліб святий приймаємо, а про все інше домовляйтеся з дочкою. Та перш ніж почати мову, прошу гостей до столу, бо коли ви з далекої дороги, то пора й підкріпитися. Господарі подають вечерю. На покуть запрошують молодих, і почи-

нається розмова. Старший сват розповідає про вдачу хлопця — працьовитість, чемність, якою шаною користується він на виробництві. Наостанок каже: — Одне слово, наш стрілець всім молодцям молодець. І ми хочемо за нього красну дівчину висватати. Мати відповідає: — Наша дочка теж задніх не пасе — не один стрілець натрапляв на її слідець. Сват: — Знаємо, знаємо. Ото і прийшли за рушниками. Батько молодої: — А це-бо не нам вирішувати: як скаже дочка, так і буде. Дівчина схиляє голову і відповідає: — Я з (називає ім'я) давно знаюся, дружимо ми. Отож якщо ваша ласка, мамо й тату, то я обдарую сватів рушниками. Батько: — Якщо ви одне одному до вподоби і вирішили одружитися, то нехай вам таланить у спільному житті. Правду я кажу, жінко? Мати бере доччину руку, каже: — Не нам жити з твоїм чоловіком, а тобі, доню. Якщо між вами злагода і любов, то нехай вам щастить! Дівчина дякує батькам, іде за рушниками (в деяких селах — хустками) і пов'язує сватів. Тут же домовляються про весілля. Дівчина, яка подала рушники, вважається засватаною.

ЗАПРОШЕННЯ НА ВЕСІЛЛЯ Як правило, весілля в селах гуляють пізньої осені, після завершення польових робіт, а також узимку чи напровесні. За тиждень-другий до визначеного дня молода запрошує дружок, які вбирають її у вінок та стрічки. Перед тим як іти на запросини, дівчата співають: Ой глянь, моя матінко, Та на мене,— Чи не болить серденько та в тебе, Що наділи та віночок на мене?! Після цього молода з дружкою вирушають на обходини. Спочатку запрошують почесних батьків, рідних та близьких, односельців. Іноді вирушають і в сусідні села. Коли молода заходить до хати, то тричі вклоняється і говорить: — Просили батько, просили мати, і я прошу: приходьте на хліб, на сіль — на весілля! Господарі відповідають: — Спасибі батькові й матері, що звичаю не забули, що свою дочку навчили; спасибі й тобі, молода, що нашої хати не обминула. Щасти тобі (називають ім'я молодої) весілля відбути і в новій родині щасливою бути! Після запросин молода з дружкою повертаються додому. Дочка каже матері: З

'ЛЬ

і-

Ми все село, моя мати, обходили, Всю родиноньку обпросили, Всю нашу родиноньку, Ще й найменшую дитиноньку! Мати запрошує дочку й дружку до світлиці, де на них чекають інші дівчата. Вони співають пісень, переважно сумних («Цвіте терен», «Зелена сосна палала» тощо). Увечері після запросин зі свого боку з хлопцями та музикою приходить молодий і разом уточнюють деталі весільного обряду.

ВИПІКАННЯ КОРОВАЮ Традиційно випікають коровай у молодої (в деяких селах також і в молодого). Напередодні весілля мати запрошує кількох жінок, здебільшого старшого віку, шанованих у селі, щасливих в подружньому житті, щоб «гарним вдався коровай на щастя й долю молодим». Мати кладе на стіл гілку з молодої вишні чи верби як символ родючості й краси і каже: — Запрошую вас коровай пекти. Коровайниця, яка приймає запрошення, повертає гілку, відказує: — Дякую за увагу, а вашим діточкам бажаю щасливого подружнього життя! На домовлений час жінки збираються у старшої коровайниці. За звичаєм кожна з них має взяти склянку борошна чи пару яєць, і гуртом ідуть до оселі молодої. Голосно тупають ногами в сінцях (у такий спосіб сповіщають про свій прихід), прочиняють двері, і одна з них запитує: — А чи не передумали господарі коровайниць запрошувати? Мати відповідає: — Ні, не передумали. Ласкаво просимо до хати! Жінки заходять і декламують: Дозвольте благословляти — Вашому дитяті весілля почати! При цьому заспівують коровайницьку пісню. Після короткого перепочинку з жартами беруться за роботу. Мати вносить череп'яну миску з водою і вишитий рушник. Жінки символічно «миють руки», приспівують : Розстеляється по городоньку зілля, Розпочинається у (називають ім'я молодої) весілля. Цей куплет повторюється двічі й наспівується всім дорослим членам родини. Потому старша коровайниця каже: — Щоб довго часу не гаяти, почнемо коровай готувати. А де ж ваші ночви, господине? Мати відказує: — На печі, щоб вдалися пишні калачі. Жінки ставлять біля столу ослін, застеляють рушником, потім дістають діжу чи ночви, насипають борошно і починають місити тісто. Цей процес супроводжується обрядовими піснями. Ось одна з них: Пшеничнеє тісто Покотилося через місто, 4

Через місто, через ринок Та на зелений барвінок. Замішано тісто, зліплено коровай, калачі та шишки й покладено їх на подушки. Тоді старша коровайниця каже: — А де це той кучерявий, що має нам піч вимести? Інша додає: — Певно, десь повіявся, як рудий лис, у ліс. Ще одна уточнює: — Може ж таки, не встиг і заховався за поріг? Двоє коровайниць виходять у сусідню кімнату і звідтіля виводять хлопця, бажано кучерявого. Він трохи пручається, але йде. Старша юровайниця подає йому віник, наказуючи: — Ану, кучерявий, серденько, та підмети нам піч чистенько! Хлопець вимітає припічок, а коровайниці навколо нього пританцьовують, співають жартівливих пісень. Піч нарешті виметено. Коровайниці несуть саджати обрядовий хліб з піснею: А в нашої печі золотії плечі, А челюсті роздвигаються, Короваю сподіваються. А наша піч та регочеться — Короваю і їй хочеться. Коровай посаджено. Жінки миють руки, співають обрядових пісень, зокрема «Ніхто не вгадає, що в тому короваї є». Після цього беруть череп'яну миску і під супровід коровайницької пісні виносять її в сад і виливають воду під я&луню. Затим беруть палицю, міряють її руками, і чия долоня навершила верхівку, та жінка має перекинути миску через хату так, щоб вона розбилася. Зібрані черепки вносять до світлиці, і одна танцює на них, щоб якнайбільше подрібнилися, «аби щасливим було життя молодих». Решта коровайниць беруться за руки, танцюють навколо неї, приспівуючи жартівливих пісень. Танок закінчено. Господиня звертається до присутніх: — А тепер, дорогі мої коровайниці, прошу до столу! Доки вечеряють, коровай випікається. Коли він готовий, старша коровайниця наказує: — Прошу всіх сторонніх вийти з хати, бо будемо коровай виймати. У хаті залишаються лише коровайниці й мати. Жінки бережно виймають ритуальний хліб, наспівують, несуть його на подушки: Ой у полі та овес рясний, А в (називають ім'я молодої) та коровай красний. Овес рясний, бо з віночками, Коровай красний, бо з квіточками. Рум'яний коровай красується на подушках. Усі, хто заходить, висловлюють подив умілими коровайницькими руками: — Знатний удався коровай. Хай таким щасливим і життя буде в молодої! Мати дякує коровайницям, а ті у свою чергу бажають дочці сонячного подружнього життя. На цьому обряд з випіканням короваю закінчується, і жінки розходяться.

Нині, оскільки іноді коровай замовляють у магазинах, усе ж доречно було б імітувати цей сюжет, в якому співається шана хлібові.

ДІВИЧ-ВЕЧІР Логічним продовженням обряду випікання короваю є ритуал з поетичною назвою «Дівич-вечір». Увечері, коли коровай остиг, дружки прикрашають його живими, якщо такі є, квітами чи засушеними — барвінком, рутою-м'ятою, гронами калини. Увесь цей процес супроводжується піснями, зокрема такою: Короваю-раю, Я тебе одіваю То в руту, то в м'яту, То в рожевії квіти, Щоб любилися діти, Щоб любилися та кохалися, Щоб з них люди не сміялися. Тут же, у світлиці, на стільці сидить молода. Старша дружка приміряє їй весільний вінок, а інші дівчата вбирають щойно зрубане вільце. Переважно це соснова (може бути й березова чи вишнева) гілка, яку оздоблюють квітами та кольоровими стрічками. На південно-західній території України виготовляють гільце (вільце) з тіста, з гілки знімають кору, обліплюють тістом і запікають у печі разом з короваєм. Гільце в одних випадках встромлюють у коровай, в інших — у спеціально випечений хліб або й окремо. Усе супроводжується обрядовими піснями. Коли гільце вбрано, батько звертається до дочки: — Бажаю тобі, доню, щастя, здоров'я і много літ. Щоби була дужа як вода, багата як земля, а червона як калина, і всьому родові мила! Наостанок всі співають: Ми вілечко вили, Край зіллячко клали — Руту-м'яту, червоную да калиноньку, Ще й рожевії квіти, Щоб любилися діти. Останні приготування закінчено. Завтра — весілля. Пізно увечері дівчата полишають оселю молодої.

РОЗПЛІТАННЯ КОСИ У суботу вранці, перед тим як їхати реєструвати шлюб, в домі молодого збираються дружби (бояри) й музики, а в молодої — дружки й дівчата, щоб розплести їй косу. Обряд «Розплітання коси», який у народі ще називають «Прощання з дівуванням», особливо хвилюючий- Він супроводжується цікавими поетичними дійствами й жалісливими піснями. Дівчат, які прийшли попрощатися зі своєю подружкою, зустрічають батько з матір'ю. Ненька каже:

— Спасибі вам, дівчата, за честь, що прийшли моїй дитині косу розплітати. Дівчата у відповідь співають: А де ж тая дівка, Що бажала вінка? Підіть її уведіте, На стілець посадіте, Русу косу розплетіте. Молоду вводять до хати. Вона стає перед батьками, вклоняється: — Спасибі вам, тату й мамо, за хліб-сіль, за те, що мене ростили й добра навчили, а тепер благословіть косу розплести. Батьки відповідають: — Благословляємо тебе, доню, щастям-здоров'ям, доброю долею! Тим часом дівчата співають: А в перший раз та в добрий час Благословіть, отець-мати, (двічі) Своєму дитяті косу розплітати. Проспівавши тричі, дружки звертаються до матері: Стільця, матінко, стільця, Золотого крисельця, Ще й нового кожуха, Нехай сяде молодуха. Мати ставить стілець, покриває його кожухом. Старша дружка усаджує молоду і пропонує започаткувати ритуал розплітання коси матері, батькові, сестрам, дівчатам та рідним. Підходячи, кожен символічно «розплітає косу», а дівчата співають обрядових пісень. Останнім завершує обряд найменший брат. Якщо нема такого, запрошують двоюрідного або когось з найближчої рідні. При цьому співають пісню: (Імена молодих) розплітав, Де ж він кіснички подівав? Чи в гай, чи в Дунай покидав, Чи старшій дружечці віддав? Ні в гай, ні в Дунай не кидав, Лиш старшій дружечці віддав. Розступилися дівчата. Мати бере гребінець, починає розчісувати косу під супровід пісні. Потім це роблять дівчата. Нарешті коса розчесана, всі співають: Руса коса до пояса (двічі) Розчесана до волоса. Руса коса плечі вкрила, (двічі) Дрібна сльоза личко вмила. Після цього старша дружка каже: — А тепер, мамо, просимо вас одягти дочці вінок,— і подає молодій хліб з вінком. Мати бере з рук дочки вінок, примовляє: — Благословляю щастям-здоров'ям, доброю доленькою. Щасливо гуляй, дочко, у весільному віночку. Підходить, цілує доньку і одягає на неї вінок. Молода цілує хліб і материні руки. Затим дівчата з піснею вбирають молоду. Коли то завершено, співають весільної: 7

Чи вогонь горить, чи то полум'я палає, Чи на (ім'я) вінок-барвінок сяє? Не вогонь горить і не полум'я палає — То на (ім'я) вінок-барвінок сяє. Тут же прикріплюють квіти й дружкам. Розплітання коси й вбирання молодої завершено. Вона ястає; в цей час біля стільця юрмляться дівчата, бо кожна хоче першою сісти н& її місце. Згідно з звичаєм, хто найперший присяде, невдовзі вийде заміж. До оселі прибуває кортеж молодого. У супроводі дружб та музик він направляється до хати, несучи на рушникові хліб-сіль. На порозі їх зустрічають батько з матір'ю. Музика стихає. Молодий вклоняється: — Дозвольте нам, козакам-молодцям, завітати до вашої хати! Батько жартує: — А що вам у нас робити? Молодий: — Вашу дочку до шлюбу запросити! Мати: — А вона на це в згоді? Старший дружба: — Запитаємо в неї при всьому народі. Батько: — Ну, якщо так, то заходьте! Молодий з дружбами заходять до світлиці, вклоняються: — Здорові будьте в цьому домі! їм відповідають дівчата: — І ви будьте здорові! Дружба: — Чи приймете нас до свого гурту? Старша дружка: — А це вже як молода скаже. Молода виходить, вклоняється. Молодий цілує її і передає коровай. Молода відносить його до столу і каже: — Прошу заходити й сідати! Молодий з дружбами заходять, але не сідають. Старша дружка: — Та сідайте ж, бо в нас іще дівчата на -виданні є — нехай і в них свати сідають. Усі сідають, а дружба своєї: — У нашого молодого свати уже відсиділися. Ми приїхали за молодою, щоб одвезти її до шлюбу. Нас уже й коні воронії ждуть. Дівчата в один голос скрикують: — Е ні, задарма не віддамо! Анумо, братику, сторгуйся за сестрицю. Молодший брат, котрий сидить за столом, каже: — А я вам задарма сестри не віддам. Дівчата співають: Братику, намісничку, Сядь собі на кріслечку, Учися торгувати, Як сестру продавати. Не дай сестру за гріш, за два, 8

Но за штири золотії, Бо сестра, як калина, Увесь посад закрасила. Молодий підходить до брата: — А все-таки, може, віддаси сестру? Я вже з нею домовився. Брат: — Ні, не віддам. Молодий: — Чому не віддаси? Брат суворо відповідає: — А тому, що я пас за неї корів, коли вока ходила на гульки, підмітав двір, щоб хлопці частіше заходили до хати, змащував двері, щоб вони не рипіли, як пізно верталася з танців, рвав у лузі руту-м'яту, щоб мила в пахучому зіллі волосся, крав у матері масло, щоб довгою росла коса, і стеріг сестру, щоб не вкрали хлопці з чужого села. Потратився я багато, а тому задарма не віддам її. Молодий питає: — Що ж ти хочеш за неї? Брат: — Сто рублів золотих! Молодий: — Це багато. Стільки не дам. Брат: — То я й сестри не віддам. Беріг же я її для тебе. Отож хоч-не-хоч, а плати тепер сто п'ятдесят. Молодий кладе на стіл символічний дріб'язок; брат лічить, а дівчата співають: Братику, не лякайся, Ще лучче постарайся. Не продавай сестри За гріш, за чотири, Бо гріш, брате, слина, Сестриця — родина, За столом, як калина. Брат: — Не віддам, мало дав. Молодий дістає ще трохи грошей: — Ну, ще п'ятдесят даю. Брат лічитй гроші, а дівчата знову співають. Потім каже: — Не вийде, мало. Подивися, яка в неї коса, а личко рум'яне яке — я ж його пестив. Якщо накинеш ще п'ятдесят, то вже продам. Молодий імітує, що дістає останні гроші,— вивертає кишені, обмацує піджак, а дружки підсміюються: — А наш молодий скупий-прескупий. — Та в нього грошей катма! — А де ж він їх повіяв? — Лінувався, не заробив. — То він задарма хоче сторгувати собі дружину. Молодий нарешті назбирує дріб'яку й подає братові: — Обібрав ти мене геть. Самий вітер у кишенях лишився. Перелічивши викуп, брат на мить замислюється, а тоді накриває гроші

— Ну гаразд, було не було — продаю тобі рідну сестру, але за умови, що будеш берегти її, як і я беріг, будеш її відпускати до нашої хати. Молодий киває на знак згоди, а дружки співають: Ой бусурмане, братичок, бусурмане, Ой продав сестроньку задаром, А русую косоньку за п'ятак, А білеє личенько віддав так. Молодий і молода, дружби та дружки збираються їхати до урочистої реєстрації. Дівчата співають пісню «Зелена сосна палала». Кортеж вирушає до сільради під веселий марш.

ВЕСІЛЬНА ГОСТИНА Коли молоді після реєстрації шлюбу повертаються додому, їх дорогою перепинають хлопці. Це роблять у такий спосіб: посеред дороги, якою має прямувати весільний кортеж, ставлять ослін, застелений рушником, а на нього кладуть паляницю з дрібком солі. Весільний поїзд, наблизившись до перепинки, зупиняється. Молодий з дружбою підходять до вшанувачів, уклоняються, молодий каже: — Здорові будьте, козаки! Один з гурту відповідає: — З хлібом-сіллю вітаємо молодого й молоду, бажаємо сімейного щастя на многії літа. За нашим батьківським звичаєм просимо прийняти хліб-сіль, а за молоду, що взяв з нашого гурту, дати відкупного. Молодий дякує за увагу й побажання і, як своєрідний відкуп, запрошує присутніх взяти участь у весіллі. Хліб з рушником піднімає, цілує і передає дружбам, які беруть його з собою. Весільна процесія повільно, під супровід музики й пісень, направляється до оселі молодого. Біля воріт горить невелике вогнище. Хтось із старших (найчастіше це дядько) виходить назустріч і пропонує: — Просимо молодих перестрибнути через це вогнище як символ подружнього життя, щоб ви пройшли всі незгоди й залишили в душі вогонь любові та поваги одне до одного. Молодий бере за руку дружину, вони перестрибують через вогнище і йдуть до оселі. Назустріч їм виходять з короваєм на вишитому рушникові батько з матір'ю. Молоді тричі вклоняються їм, батько каже: — Дорогі наші діти! Від усієї душі вітаємо вас із законним шлюбом, бажаємо вам щастя, здоров'я, щасливого подружнього життя і щоб було воно таким красивим, як оцей коровай! Молоді дякують, цілують коровай та батьків і крокують до хати. Дівчатка у віночках та стрічках посипають дорогу цукерками, засівають житом, а хор урочисто співає: Славлено-прославлено, На столи поставлено. На столи дубовії, На рушнички шовковії. Молоді заходять до хати, ставлять коровай на стіл і сідають на почесне

<ю

місце — посаг. Ліворуч од молодого сідають дружби, а праворуч молодої — дружки. Тут же рідні й почесні батьки, найближчі родичі, представники від організації, де працюють чи вчаться молоді. Першою бере слово мати молодого: — Сьогодні для вас (називає імена) і для нас, батьків, велике свято, велика радість — ви, наші дорогі діти, поєднали свої долі, стали подружжям. У вашому житті це не тільки свято, а й утвердження великого обов'язку перед своїми батьками, своєю Батьківщиною. Чесно й благородно пронесіть крізь усе життя взаємні почуття, допомагайте одне одному, шануйте одне одного. Всього буде у вас, але не розчаровуйтеся, навчіться долати невдачі разом. Не цурайтеся й нас, батьків, наших порад — вони вам знадобляться. Отож запам'ятайте моє материнське благословення: живіть у мирі й злагоді, і хай над вами завжди буде чисте небо й материнська пісня! Мати підходить, цілує молодят. Затим слово бере батько: — Народом мудро сказано: в житті — як на довгій ниві. Або ще й так говорять: життя прожити — не ниву перейти. І, може, сьогодні вам, любі наші діти, ще не повністю уявляється та життєва нива. Але коли ви вже вирішили йти по ній разом, то щасливої вам дороги. Я з власного батьківського досвіду скажу: непростою вона буде, але тим благороднішою, якщо відчуватимете дружнє плече одне одного. Життя без праці не буває. Любіть працю й поважайте її, і тоді для вас навіть будні будуть святом. А ці слова вже до тебе, сину: відтепер ти — глава сім'ї. Це не тільки почесний, а й відповідальний обов'язок. У сімейному житті маєш бути не тільки порадником, але й добрим помічником дружини — майбутньої матері твоїх дітей. Отож бажаємо вам, наші дорогі діти, щастя й здоров'я на многії літа! Зі словами привітання виступають батьки молодої, товариші й друзі. Останнім бере слово представник виробничого (навчального) колективу: — Сьогодні у вас, а отже, і у нас, велика сімейна та громадськосуспільна подія: (називає імена) урочисто скріпили шлюб. Народилася нова радянська сім'я. З давніх-давен вважалося: міцна сім'я — міцна дер жава. Це гасло особливо знаменне в нашому соціалістичному суспільстві, адже вам, молодим, продовжувати наші кращі традиції, будувати нове життя. Ми певні, що ви чесно виконаєте цей святий громадянський обов'язок перед рідним народом. Ми знаємо вас як славних трудівників, громадських активістів, ми пишаємося вами і бажаємо щасливого подружнього життя, продовжувати славні родовідні традиції своїх батьків у своїх дітях. Від імені партійної і комсомольської організацій прийміть найкращі напутні побажання й подарунок. Останнім бере слово молодий: — Я від імені себе і (ім'я) уклінно дякую нашим дорогим батькам, друзям і товаришам, усім, хто в цей знаменний для нас день прийшов розділити з нами радість, висловив теплі побажання й мудрі поради. Ми приймаємо і завжди пам'ятатимемо їх як наказ. Обіцяємо не порушити наші славні традиції. Ще раз щиро дякуємо вам за увагу і повагу. Звучить мелодія «Урочистої величальної». Молодий з молодою цілуються. Піднімаються тости — келихи, наповнені узваром, морсами, які традиційно виготовляли на весілля. Нині вони повністю заміняють алкогольні напої. 1 1

№

Під час весільного обіду співають весільні, народні пісні. По закінченні його старший дружба, на якого покладаються подальші обов'язки ведучого, оголошує: — Ну що ж, дорогі друзі, щиро дякуємо батькам і нашим куховарам за смачну їжу, якою вони пригостили нас, і запрошуємо наших молодих до першого в їхньому житті шлюбного танку. Нумо, музики, сильніше вшкварте. Звучить вальс або полька. Молодий з молодою виходять на середину зали і започатковують танок. Усі присутні аплодують їм. Старший дружба оголошує наступний танець: — А тепер запрошуються в коло батьки молодого й молодої. Звучить веселіший танок. Відтанцювавши його, молодий з молодою запрошують дружок і дружб. Невдовзі починають танцювати всі присутні. Після кількох танців дружба виходить у центр зали і каже: — Танці танцями. Ми вже переконалися, що молода вміє гарно танцювати. А ось нехай покаже, яка з неї господиня. Чи не правду я кажу? Лунають оплески. Молода підходить до дружби. Він звертається до неї: — Ну ось, вважай, відгуляли весілля й настали будні. Як ти їх почнеш? Молода трохи подумала, а потім і каже: — А ось як — приготую сніданок для свого чоловіка. — З чого почнеш? Молода: — З води. Вона йде до мисника, бере відро і разом з дружками виходить на подвір'я. За нею поспішає молодий, щоб допомогти. Набравши води, вертаються до хати. На порозі дівчата співають давню весільну пісню «Бувайте здорові ви, мої пороги». У хаті молода ставить відро біля мисника, бере кухлик, витирає рушником і підносить до свекрухи, вклоняючись: — Прошу, мамо, випити водиці з вашої, а тепер і моєї, криниці! Свекруха бере кухлик, смакує воду: — Смачна водиия з моєї криниці. Але годиться таки подивиться, чи не розіллялася водиця з моєї криниці. Вона йде і роздивляється, чи не покрапала вода, яку несла невістка. Якщо ні, то підходить до неї, цілує і приказує: — Спасибі тобі, дочко, що навчилася воду носити. А коли навчилася носити, то й будеш смачно страву варити. Якщо ж вода покрапала на долівку, то: — Як несла відро з водою, то патьоки лишила за собою. Проте, як будемо в злагоді жити, то навчу тебе, дочко, як воду носити. Оглядини молодої закінчено. На середину зали виходить старша дружка: — Наша молода наш рід не підвела. А де той зять, що любить у тещі взять? Чуються чоловічі голоси: — Ось він, ось! Молодий виходить з пакунком і каже: — Хто тут казав, що я люблю брати? Принародно доведу, що вмію й дарувати! 12

Дружка кидається до нього, щоб подивитися пакунок. Молодий не віддає, а підносить його тещі й, кланяючись, приказує: — Цілу ніч під місячне світило шив, поров, латав, аж шило накололо пучки,— угадайте, що за штучки?! Доки теща розпаковує подарунок, з гурту чуються вигуки: — Тапці! Заслінка! Деко! Нарешті, коли подарунок розпаковано, всі скрикують: — Чоботи! Чоботи! Теща з ними проходить по колу. Кожен намагається помацати їх, роздивитися. Дівчата кепкують: — Та вони ж діряві, як решето! — У молодого невмілі руки! — А ось подивіться, які цвяхи стирчать усередині! — Це щоб теща ноги поколола! Хлопці відказують: — Е, таких і в самому Києві на риночку не купиш! — Тиждень у воді стоятимеш — а ноги сухими будуть! — Бо ялові. Й де він такої шкіри дістав?! — П'ять літ ростив бичка для тещиних чобіт! Теща виходить посеред зали й під супровід жартівливої весільної мелодії «Чоботи» запрошує зятя. Вони удвох танцюють, а вслід за ними й інші, приспівуючи: Оце ж тії чоботи, що зять дав, А за тії чоботи дочку взяв! Чоботи, чоботи ви мої, Наробили клопоту ви мені! Всі танцюють, веселяться (у різних місцевостях є свої, не менш цікаві, розважальні сюжети, які пропонуємо використати в першій дії).

ДАРУВАННЯ КОРОВАЮ Доки гості веселяться, старший дружба з перев'язаним рушником (деінде розподіл короваю доручають весільному старості — хлопцеві, який уміє розвеселяти присутніх дотепами) вносить із сусідньої кімнати коровай на рушникові й каже: — Господар цього дому благословив коровай винести у темницю, а тепер, господарю, благословіть внести його у світлицю. Батько відповідає: — Благословляю внести. Цей діалог повторюється тричі. Після останнього батько каже: — Запрошую дорогих гостей до столу! Під супровід пісні «Рости пишний та рум'яний» дружба врочисто вносить коровай і ставить на стіл, біля якого сидять молоді. Поруч гільце й шишечки. Присутні співають: Ой славлено-преславлено І на столі поставлено. 13

Як на небі місяць ясний, Так на столі коровай красний. Дружба бере ніж і звертається до молодих: — Дозвольте, молодята, коровай розрізати. Молоді дають згоду, і дружба починає краяти, приказуючи: — Його пекли наші коровайниці із найкращої колгоспної пшениці. А як місили — із Дунаю воду носили; не так із Дунаю, як із семи криниць водиця, із семи млинів мучиця, із семи корів масло та яєць півтораста. Отакий-то наш коровай! Дружба спочатку викраює зверху дві шишки і подає їх молодим. Потім одрізує два шматочки і накликає: — Десь тут є (ім'я молодої) рідні батько й мати — просимо коровай узяти! Підходять батьки. Батько бере коровай, дякує за увагу, мати кладе на тарілку подарунок. Потім обдаровувати почесних батьків, куховарку й найближчих гостей, яких запрошено на весілля. До кожного подарунка музики грають туш. За таким же сюжетом обділяють батьків та рідних молодого. Під час краяння короваю дружби співають: Дружба коровай крає, Золотий ножик має, Золоту тарілочку, Дарує родиночку. Перед тим як обдарувати короваєм, дружба звертається до шлюбної пари: — Прошу посадових сказати, кого короваєм обдарувати. Молодий чи молода називають ім'я і по батькові та родинну приналежність того, кого хочуть обдаровувати короваєм. Дружба кладе на тарілку шматочок короваю чи шишку, підходить, вклоняється й каже: — Просили молода й молодий, щоб ви цей коровай прийняли. Викликаний, як правило, не одразу приймає коровай, і тоді дружба звертається вдруге, а то і втретє. Після цього гість підходить, відщипує невеличкі крихти і виголошує побажання: — Спасибі молодому й молодій за увагу й коровай святий. Я коровай приймаю, а молодій (ім'я) бажаю: перекажіть молодому, що як не поцілує молоду, то не піду із цього дому! Бере коровай, кладе подарунок, і дружба відносить його до посагу, переповідає побажання гостя, яке молодий має привселюдно виконати. Кожен намагається висловити найоригінальніщі побажання, які б розвеселили присутніх. Наведемо кілька зразків: — Дарую тобі (ім'я молодої) п'ять горіхів, щоб ти не любила чужих чоловіків. — Дарую вам мірку гороху, щоб мали хлопчика до року. — Дарую вам дзвіночки, щоби мали ви дві дочки. — Дарую ниву од краю до краю. Як не поцілує молодий молоду, не візьму короваю. — Дарую вам кошару овець, щоб ви мали в оборі, в коморі, в стіжку і в мішку, в ложці, мисці і в колисці. — Дарую лопату і вила, щоб молода молодого кругом хати, як ходитиме до інших, гонила. — Дарую плуга і рало, щоб мали сина-генерала. 14

— Дарую тобі (ім'я молодого) хліба і солі, здоров'я і долі, щасливого доробку, много літ прожити, чесним гостям честь віддати, а про нас не забувати... Розносячи й вручаючи коровай, дружба робить легкі й вправні рухи, нерідко пританцьовує, намагається викликати на веселий дотеп співбесідника; якщо ж словесний віддарунок молодим надміру прозаїчний, дружба іноді «шліфує» його поетичними зразками. Останніми обдаровують короваєм музик. Вони також висловлюють дотепні побажання, дякують за запросини на весілля і завершують музичним віддарунком, під супровід якого всі співають: Ой був коровай як віко,— А де ж його подіто? Ой чи його пташечки рознесли, Ой чи його на людей подали? Наостанок дружба каже: — Дорогі гості, від імені молодих і їхніх батькіз красно дякую вам усім, що не погордували й прийшли на весілля розділити нашу спільну радість — народження в селі нової сім'ї. Доброго всім вам здоров'я, веселого настрою, а молодим у парі многії літа прожити й на перші родини нас запросити. Та ще прошу, як одружуватимете своїх синів-дочок, не забувайте про молодих — вони неодмінно прийдуть до вас з хлібом-сіллю та з веселим настроєм! Лунають оплески, дзвенить величальна весільна. Учасники почергово підходять до молодих, дякують їм і розходяться. Для бажаючих, особливо молоді, музики грають популярних традиційних та сучасних танців і пісень.

ВІНЕЦЬ Обряд «Вінець», яким ушановують батьків, має й інші регіональні назви: «Одруження батьків» чи «Весілля для батьків». У своїй основі це високогуманне дійство, покликане вшанувати батьків, які виховали, вивели в люди своїх дітей. Справляють цей обряд лише за умови, що одружують останню в родині дитину, а решта живуть у злагоді, мають гарну громадську репутацію. Згідно з домовленістю однолітки батьків, яких мають ушановувати, збираються в сусідній хаті випікати коровай і плести два вінки з житніх чи пшеничних колосків. При виготовленні обрядового печива дотримуються тих самих звичаїв, що й при звичайному весільному короваї; щоправда, на хлібові викладають з тіста імена батька й матері, заквітчують калиною, барвінком та рутою-м'ятою. По закінченні весілля в обід на подвір'я виносять ослін, устелений кожухом, а поверх прикритий ряпчунцем. На нього сідають батьки, а навпроти — діти. У цей час од сусідів дві жінки несуть вінки й коровай, а двоє чоловіків ідуть з коробками, в яких насипано жита. Біля воріт їх зустрічають діти. Одна з жінок каже: — Ой чи є чи нема ваш господар дома? Найстарша дочка чи син відповідають: 15

— Є і господар, і господиня та вся їхня родина. Жінка, в руках якої вінок, каже: — Тоді дозвольте завітати до вашої хати, щоб з вінцем батьків привітати. їм відповідають, вклоняючись: — Просимо, -заходьте! Під супровід троїстих музик віншувальники співають: Летів горностай через сад, Розпустив пір'ячко на весь сад, Ой підіте, бояри, зберіте, Молодому гілечко вберіте. Коровайниці та засівачі заходять в обійстя й тричі обходять навколо батьків та їхніх дітей з піснею «Ой радуйся, земле». Батьки та їхні діти стоячи віддячують поклонами. Затим жінки підходять до батьків і накладають їм вінки, а чоловіки засівають зерном, приказуючи: — Сійся-родися на многії літа! Батьки сідають, їм вручають коровай, і тоді найстарший син чи дочка устає, вклоняється батькам і каже: — Дорогі наші мамо й тато! У цей прекрасний для вас і нас день, коли ви у парі одружили дітей своїх, дозвольте висловити вам наші найкращі побажання доброго здоров'я на многії літа. Від себе особисто я дякую вам, що, не досипаючи ночей, ростили мене, навчали уму-розуму, любити й шанувати нашу материнську пісню і слово, поважати старших, любити свою землю й Батьківщину, бути чесним і працьовитим. Велике вам спасибі за все! Підходить, цілує батьків і вручає подарунки: матері — чоботи, а батькові — сорочку або інші символічні речі. Після обдарування батько каже: — Нехай і твоєму, сину (дочко), роду не буде переводу. Живіть славно й гуртом, щоб гордилася нами вся громада. А ще бажаю, щоб ти дожив (ла) до мого віку і мав (ла) стількох дітей, і всі були чесні й багаті на рід! Батьків тричі гутають на ослоні під супровід величальної пісні. Це повторюють при кожному виступі дітей. Найменшому синові батько каже: — Так, як і мені батьки зичили, тобі бажаю весілля і славного роду. Весілля минеться, а рід людський не переведеться. Затим, якщо в батьків ще живі назвайі батьки, їх ушановують подібним обрядом, а також найближчу сім'ї людину, котра допомагала виховувати дітей (здебільшого це рідна тітка). Ушанування закінчено. Найстарший серед присутніх оголошує: — А тепер просимо всіх до хати коровай роздавати! Першими йдуть господарі, за ними — решта, співаючи: Ой помалу, дружечки, йдіте, Пилом не пиліте, Щоб наша пава Пилом не припала, Щоб наша матінка З личенька не спала. За столом обдаровують всіх короваєм, виголошують поетичні побажання, співають весільних пісень. Потім вінки, що стояли на покуті, вішають на стіну, і вони зберігатимуться в хаті як родинний символ. 16

«Слово о п о л к у І г о р е в і м » — видатна п а м ' я т к а к у л ь т у р и й п и с е м н о ї л і т е р а т у р и К и ї в с ь к о ї Русі. Твір б у л о написано — о т ж е , існував він у в и г л я д і р у к о п и с у . На це звертали увагу визначні д і я ч і в і т ч и з н я н о ї к у л ь т у р и В. Капніст, М . М а к с и м о в и ч , О . П о т е б н я , А . В е с е л о в с ь к и й , Вс. М і л л е р , О . О р л о в та інші. Радянська наука п о т в е р д и л а ї х н і й висновок п р а ц я м и Д. Л и х а ч о в а , Б. Рибакова, Л. Д м и т рієва, В. А н д р і а н о в о ї - П е р е т ц та р о з в і д к а м и доброго десятка інших у ч е н и х , щ о , ясна р і ч , значно р о з ш и р и л о і збагатило наше у я в л е н н я п р о постать а в т о р а «Слова» і його епоху. Мабуть, цілком закономірно, що ми прийняли відому д у м к у п р о участь у І г о р е в і м п о х о д і а в т о р а «Слова», т о ж в основу д а н о ї статті п о к л а л и питання: д е , к о л и , за яких у м о в і к и м була написана геніальна поема? А л е п е р е д т и м як підійти д о в і д п о в і д е й , варто згадати в е р с і ї щ о д о автора... А к а д е м і к О . О р л о в , н а п р и к л а д , вважав, щ о п о х о д и в автор із г а л и ц ь к о ї землі,- був о с о б о ю , н а б л и ж е н о ю д о І г о р я . Д. Лихачов гадає, щ о він м і г б у т и н а б л и ж е н и м д о Святослава К и ї в с ь к о г о ; Б. Рибаков, к о т р и й з д і й с н и в д о слідження давньоруських літописів, знайшов його в особі к и ї в с ь к о г о б о я р и н а П е т р а Бориславича. Н а й н о в і ш і г і п о т е з и (С. П у ш и к , Л. М а х н о в е ц ь ) о б с т о ю ю т ь а в т о р с т в о за В о л о д и м и р о м Ярославичем, легковажачи, щоправда, застереж е н н я м Д. Лихачова с т о с о в н о того, що не можна приписувати авторство «Слова» л ю д и н і , яка н і ч о г о б і л ь ш е не написала. С т а т т е ю ж В. М е д в е д е в а « А в т о р н е в і д о м и й і... в і д о м и й » ( « Л і т е р а т у р н а У к р а ї н а » від 26 січня 1984 р.) б у л о р о з п о ч а т о в і д ч и т а н н я і м е н і автора п о е м и в с а м о м у ї ї тексті. Ц ь о г о п і д х о д у ніхто, з р е ш т о ю , не з а п е р е ч и в , а о д и н з авторів цієї статті п о т в е р д и в у ф о р м і п о с т а н о в к и питання на користь князя р и л ь с ь к о г о — Святослава ( « Л і т е р а т у р н а У к р а ї н а » від 20 ч е р в н я 1985 р.), т и м б і л ь ш е , щ о а в т о р с т в о Святослава К и ї в с ь к о г о (за В. М е д в е д є в и м ) викликало с у м н і в и й б у л о в і д х и л е н е в ч е н и м и як б е з п і д с т а в н е . М у с и м о визнати: п о д і ї 8 0 0 - р і ч н о ї д а в н о с т і , які м а л и б е з п о с е р е д н і й с т о с у н о к д о і с т о р і ї та к у л ь т у р и н а ш о ї р і д н о ї з е м л і , багато в ч о м у з а л и ш а ю т ь с я т а є м н и м и д л я нащадків. О с ь і такі, здавалося б, п р о з о р і р я д к и «Слова»: « Щ о м и ш у м и т ь , щ о м и звенить д а л е ч е р а н о п е р е д зорями?» — б у л и визнані в і д о м и м к и ї в с ь к и м ученим М . Ш а р л е м а н е м за г о л о в н и й д о к а з т о г о , щ о с т в о р и в «Слово» с а м князь Н о в г о р о д - С і в е р с ь к и й . П р и п у щ е н н я це р о з в и н у в у р о м а н і - е с е « П а м ' я т ь » В. Чивіліхін, але найвиш у к а н і ш і а р г у м е н т и п и с ь м е н н и к а виявились б е з с и л и м и п е р е д о д н и м - є д и н и м з а п и т а н н я м : чи м і г князь І г о р знати,

яку п р о б л е м у в и р і ш у в а л и Гзак із К о н ч а к о м , з р о з у м і в ш и , щ о с а н о в и т и й б р а н е ц ь накивав п'ятами? С п р а в д і , тієї р о з м о в и двох м у ж і в - м о ж н о в л а д ц і в , щ о відбила д у ж е й д у ж е непросте, виразно опозиційне ставлення п о л о в е ц ь к о ї в е р х і в к и д о п о л і т и ч н и х а м б і ц і й К о н ч а к а , не м і г чути ніхто на Русі. П о д і б н і п е р е г о в о р и , як н а л е ж н і д и п л о м а т і ї , велися в т а є м н и ц і , в і д п о в і д н о д о стану війни: « М о в и т ь Гзак К о н ч а к о в і : « Я к щ о с о к і л д о г н і з д а летить, соколича розстріляємо своїми золоченими стрілами». Рече К о н ч а к д о Гзи: « Я к щ о с о к і л д о г н і з д а летить, то м и с о к о л ь ц я о п у т а є м о к р а с н о ю д і в и ц е ю » . І в і д п о в і д а є Гзак К о н ч а к о в і : « Я к щ о й о г о о п у т а є м о к р а с н о ю д і в и ц е ю , то не м а т и м е м ані с о к о л ь ц я , ані к р а с н о ї д і в и ц і , та й п о ч н у т ь нас п т и ц і б и т и в полі п о л о в е ц ь к і м » . Ц е й витяг ц и т у є т ь с я ось у ж е б л и з ь к о двох с т о л і т ь , усі д о с л і д н и к и , здається, с х о д я т ь с я на т о м у , щ о й д е т ь с я тут п р о ц і л к о м р е а л ь н у п о л і т и ч н у с и т у а ц і ю , к о т р а склалася після втечі Новгород-Сіверського князя з полону «сам-п'ять», але щ е ніхто, наскільки н а м в і д о м о , не з а д у м у в а в с я над т и м , щ о саме н а в е д е н и й у р и в о к дає в а г о м і підстави бачити автора «Слова» «по т о й б і к » — у неволі. Л и ш е п е р е б у в а ю ч и у в о р о ж о м у о т о ч е н н і , м і г він дізнатися п р о плани п о л о в е ц ь к о ї в е р х і в к и с т о с о в н о ї ї п о л і т и к и щ о д о Русі, й к о н к р е т н о — к н я ж и ч а , н а р е ч е н о г о Кончаківни. Так с а м о п р и к м е т н о с к а з а н о й на початку п о е м и : « К о м о н і р ж у т ь за С у л о ю , з в е н и т ь слава в Києві. Т р у б и т р у б л я т ь в Н о в е г р а д і , с т о я т ь с т я з і в Путивлі». В ц ь о м у п р о м о в и с т о м у тексті й д е т ь с я не п р о с т о п р о к о н е й , а п р о к о м о н н е в і й с ь к о , с е б т о с л о в о « к о м о н і » означає власне к і н н о т у , г о т о в у д о п о х о д у , — так називався цей р і з н о в и д з б р о й н и х сил у П о л ь щ і , У г о р щ и н і , а на У к р а ї н і — щ е й у часи н а р о д н о - в и з в о л ь н о ї в і й н и X V I I століття. О т о ж чи не т о м у , щ о а в т о р писав « С л о в о » у п о л о в е ц ь к о м у п о л о н і , Русь к о м о н н а б у л а й о м у «за С у л о ю » ? . . Ц е настільки ч і т к о в і д о б р а ж е н о в а в т о р с ь к і й р е т р о с п е к ц і ї , щ о в а ж к о не с п р и й н я т и ц и т о в а н е с в і д ч е н н я поза ч а с о в о - п р о с т о р о в и м , достеменним значенням. Р о з г л я н у т а цитата с п р о с т о в у є і д у м к у А . Нікітіна («Новьій м и р » № 5, 6, 7 за 1984 р.), щ о тут м а є м о Боянові р я д к и п р о битву К и ї в с ь к и х і Ч е р н і г і в с ь к и х князів на Н е ж а т и н і й ниві 1078 р о к у , в и к о р и с т а н і а в т о р о м «Слова». М о в л я в , п о е т и ч н а частина «Слова» н а л е ж и т ь д о XI століття, а п і з н і ш е п у б л і ц и с т и ч н е н а ш а р у в а н н я і є в і д о м а всім п о е м а . Та С у л а не в і д д і л я л а К и ї в с ь к е к н я з і в с т в о о д Чернігівсь-к о г о , і т о м у це м і с ц е «Слова» і й о г о р и т м і к а не м о ж у т ь

показали в и щ е , щ о п е р ш и й за о з н а к о ю р и т м і к и текст не м і г н а л е ж а т и Б о я н у , а т о м у й н а в е д е н і р я д к и — не й о г о . Д о т о г о ж тут ідеться п р о ч о т и р ь о х п о л о н е н и х князів І г Ь р е в о го п о х о д у . М о л о д и й М і с я ц ь — В о л о д и м и р , син І г о р я . І м ' я В о л о д и м и р , за К и ї в с ь к и м я з и ч н и ц ь к и м п а н т е о н о м , означає М і с я ц ь — в о л о д а р м и р у . Далі т р е б а читати не « О л е г і Святослав», а « О л ь г о в и ч Святослав». М и б а ч и м о всіх ч о т и р ь о х п о л о н е н и х князів — у ч а с н и к і в п о х о д у . А . Н і к і т і н д о в о д и т ь , щ о а в т о р «Слова» вставив у п о е м у в і д о м і й о м у р я д к и з Бояна п р о «сон» і « з о л о т е с л о в о » К и ї в с ь к о г о князя. Тут щ е п о т р і б н і дослідження. У ц ь о м у ж плані — щ о д о написання п о е м и — д о р е ч н о згадати й о б і т н и ц ю , д а н у І г о р е м у п о л о в е ц ь к і й н е в о л і , к о л и д о н ь о г о б у л о п р и с л а н о с п о в і д н и к а . Чутка п р о те, щ о Ігор просив О д і г і т р і ю (провідницю) допомогти йому в и б р а т и с я з п о л о н у , п о ш и р и л а с ь по всій Русі, але, б е з п е р е ч н о , знав п р о це й а в т о р , як т о в а р и ш І г о р я по неволі. Так с а м о знав він, щ о І г о р о б о в ' я з к о в о виконає о б і т н и ц ю — відвідає х р а м П і р о г о щ і , в к л о н и т ь с я і к о н і О д і г і т р і ї . Т е к с т о л о г і ч н и й аналіз дає в і д п о в і д ь і на питання, к о л и ж саме писалася п о е м а . Та п р и г а д а й м о с п о ч а т к у , хто п о л о н и в р у с ь к и х князів. За І п а т і ї в с ь к и м л і т о п и с о м , « І г о р я яли т а р г о л о в е : м у ж і м е н е м Чилбук... В с е в о л о д а ял Роман Кзич... В о л о д и м и р а ял К о п т и з Улашевичів... а Святослава ял Є л д о ч ю к у Б у р ц е в и ч е х » ( с е б т о Є в д о ч у к з р о д у В у р ц е в и ч і в ) . І г о р я з у м і в п е р е й н я т и д о с е б е Кончак, с т в о р и в ш и в і д п о в і д н і у м о в и м а й б у т н ь о м у сватові. Та й брат І г о р я В с е в о л о д , х о ч не знати к о л и п о в е р н у в с я д о д о м у , т е ж перебував, мабуть, у Кончака. Всеволодові судилося ще раз б р а т и участь у п о х о д і К и ї в с ь к о г о к н я з я п р о т и п о л о в ц і в , а п о м е р він 1196 р о к у в Ч е р н і г о в і . І м о в і р н о , щ о В с е в о л о д п о в е р н у в с я р а з о м з І г о р е м (за Т а т і щ е в и м , «сам-п'ять»), сином Тисяцького й К о н ю ш и м , котрі, згідно з Іпатіївським літописом, перебували разом з І г о р е м у полоні.

належати Бояну. С у л а б у л а на п і в д н і за К и є в о м к о р д о н о м від п о л о в ц і в і не стосувалася д о битви на Н е ж а т и н і й ниві 1078 р о к у . Саме половецька неволя, прискоривши гостроту почувань, с п о н у к а л а а в т о р а д о с п р а в д і д у х о в н о г о п о д в и гу — написання п о е м и , д е , н е м о в у сльозі, в і д д з е р к а л и л и ся с т р а ж д а н н я й велич рідноТ з е м л і . А в т о р був с и н о м с в о г о часу. Та, п е р е й н я в ш и с ь д у х о м п о е м и , г о с т р о в і д ч у в а є ш , щ о він — л ю д и н а , щ е не зіпсована « к н я ж и м п о б у т о м » , « п е р е с и т о м влади», т я г а р е м ї ї к л е й н о д і в . Святі п о н я т т я «Русь», « з е м л я Руська» сприймаються і трактуються ним якоюсь м і р о ю ідеалізовано — не як в и с н о в к и з т о д і ш н ь о ї с и т у а ц і ї , а як істини М о н о м а х о в и х настанов, як у с в і д о м л е н н я к р е в н о ї є д н о с т і р і д н о г о н а р о д у , спільного минулого його. Разом з т и м « С л о в о » в і д к р и в а є п е р е д нами щ е й н а д з в и ч а й н о я с к р а в о і л ю с т р о в а н у генезу п о с т у п о в о г о з а н е п а д у Русі, ч е т в е р т о ваної м і ж у с о б н и м и чварами. А в т о р не п р о с т о викриває, він таврує ж о р с т о к і к о т о р и князів, намагаючись бути о б ' є к т и в н и м і д о О л ь г о в и ч і в . . . Та б е з п е р е ч н о о д н е : це п о з и ц і я л ю д и н и «неспідленого с е р ц я » , з чистими р у к а м и й ч е с н и м и п о м и с л а м и . О с ь ч о м у й ч и с л о п р е т е н д е н т і в на звання автора в к о ж н о м у разі не м о ж е вкладатися в сотні. Й о г о з н а й д е м о с е р е д о б р а н ц і в долі, принижуваного й покинутого в полоні. Не з у п и н я т и м е м о с ь на о б г р у н т у в а н н і князівського п о х о д ж е н н я автора, бо написання п о е м и у н е в о л і р о б и т ь це н е з а п е р е ч н и м . Саме таке, е л і т н е , с т а н о в и щ е з а б е з п е ч у вало авторові в и с о к у о с в і т у : д и п л о м а т и ч н у п і д г о т о в к у , з н а н н я військової с п р а в и , і с т о р і ї , а с т р о н о м і ї , а р х і т е к т у р и , ж и в о п и с у . . . О к р і м в і л ь н о г о в о л о д і н н я г р е ц ь к о ю та латин о ю , не кажучи в ж е п р о с л о в ' я н с ь к і м о в и й п о л о в е ц ь к і д і а л е к т и , автор-князь к о р и с т а в із к і л ь к о х алфавітних с и с т е м — од ц е р к о в н о с л о в ' я н с ь к о ї д о р у н і ч н о ї та і л л і р і й с ь к о ї , був начитаним, б о вивчав б і б л і ю , п р а ц і К о с т я н т и на Б а г р я н о р о д н о г о , А р і с т о т е л я , Г о м е р а , В е р г і л і я . . . Гадаємо, вчені щ е п о р о з к о ш у ю т ь із п о е т и ч н и х п а р а л е лей, виявлених у «Слові» й визначних пам'ятках у с е л ю д с ь к о ї к у л ь т у р и , я к - о т : «...і збилася пісня з д о л о н і , м о в сокіл, попід н е б е с а м и » («Калевала») а б о : «Зливається Н е б о з Землею... В ж е впало Н е б о на З е м л ю » з плачу І с і д и н а д у б и т и м О с і р і с о м («Тексти п і р а м і д » , I I I т и с я ч о л і т т я д о н. е.). Але слід, м а б у т ь , нагадати й п р о те, щ о не п о м и н у л о у в а г и д о с л і д н и к і в , — п р е к р а с н е знання а в т о р о м усної н а р о д н о ї творчості п о ч и н а ю ч и від о б р я д о в и х пісень, б и л и н і д у м та закінчуючи з н а н о ю з дитинства «А м и п р о с о с і я л и , сіяли...», котра, як писав О . П о т е б н я , звучала щ е за д о б и в е д , себто в II т и с я ч о л і т т і д о н а ш о ї е р и . Д и в н о г о в ц ь о м у н е м а нічого, б о д о с и т ь давно з а в в а ж е н о , як багато с и м в о л і в , образів н а р о д н о ї п о е т и к и п е р е й ш л о н а м у спад о к щ е з д о і с т о р и ч н и х е п о х . Д е я к і з них р о з в и в а л и с я в у с н і й творчості, д е я к і п е р е х о д и л и в п и с е м н і с т ь , — ж и т т я п і с н і , слова н а р о д н о г о взагалі набагато т р и в а л і ш е , н і ж в в а ж а л о с я досі. Ф а к т , щ о сто тисяч літ т о м у ( в д у м а й м о с я л и ш у ц ю ц и ф р у ! Д и в . Названия з в е з д н о г о неба. Ю . К а р п е н к о , вид-во «Наука», 1985 р . ) к о н ф і г у р а ц і я с у з і р ' ї в набагато точніше в і д п о в і д а л а і с н у ю ч и м назвам, а в и д р у к у вана в кількох виданнях карта з о р я н о г о неба о д н о г о з а в т о р і в цієї п у б л і к а ц і ї д о в о д и т ь , щ о д а в н ь о с л о в ' я н с ь к і назви с у з і р ' ї в — н а й а р х а ї ч н і ш і . Щ о с т о с у є т ь с я п і с е н н и х м о т и в і в «Слова», к о т р и м и , б е з с у м н і в н о , ж и в и л а с я й т в о р чість Бояна, то вони й с ь о г о д н і на устах н а р о д у . С п р а в д і , саме ф о л ь к л о р , як і я з и ч н и ц т в о Д р е в н ь о ї Русі, т в о р и т ь те яскраве, ж и в е тло, на к о т р о м у д і ю т ь г е р о ї «Слова». Та правда й те, щ о саме текст п о е м и ( х о ч і п о ш к о д ж е н и й часом) я к н а й п е р е к о н л и в і ш е с в і д ч и т ь на к о р и с т ь реальності тих п о д і й , п р о які з г а д у є а в т о р . (А ф а к т а ж — то Боянова т р а д и ц і я ) . О т о ж к о л и А . Н і к і т і н у в ж е згаданій праці наводить р я д к и : «У 3-й д е н ь : два с о н ц я п о т ь м я н і л и , о б и д в а б а г р я н і с т о в п и позагасли і з н и м и м о л о д а м і с я ц я , О л е г і Святослав т ь м о ю ся п о в о л о к л и с я » , він к а ж е , щ о за п і с е н н и м р и т м о м вони належать Б о я н у . А. Н і к і т і н в ц ь о м у тексті намагається знайти князів, к о т р і брали участь у битві на Н е ж а т и н і й ниві 1078 р о к у . М и в ж е

З в и ч а й н о , В с е в о л о д не м і г б у т и а в т о р о м п о е м и і сам с е б е хвалити у тексті. Як в і д о м о , В о л о д и м и р І г о р е в и ч п р о ж и в у тестя — К о н ч а к а два р о к и і п о в е р н у в с я д о д о м у р а з о м з К о н ч а к і в ною і дитиною. Доля ж племінника Новгород-Сіверського князя склалася з н а ч н о т р а г і ч н і ш е . Хан Є л д о ч ю к , м а б у т ь , належав д о сил о п о з и ц і ї с т о с о в н о , сказати б, м и р о л ю б н о ї п о л і т и к и хана Кончака. Та й І г о р , з у с ь о г о в и д н о , не в е л ь м и п е р е й м а в с я , чи й не м і г п е р е й м а т и с я , д о л е ю князя Р и л ь с ь к о г о . Д о р е ч і , м о ж л и в о , саме й о г о с е р е д інших звинувачено в поразці: згадаймо, що коли Всеволод з а п р о п о н у в а в о д і й т и назад і в з р у ч н і ш о м у м і с ц і стати т а б о р о м , то Святослав (за І п а т і ї в с ь к и м л і т о п и с о м ) а р г у м е н т у в а в в і д м о в у в т о м о ю к о н е й . . . Так чи інак, а с л і д и Святослава г у б л я т ь с я в п о л о н і , в літописах згадки п р о н ь о г о б і л ь ш е не з у с т р і ч а є м о . Т о ж у ж о д н о м у р а з і не м і г співати с о б і славу а в т о р , з а к і н ч у ю ч и п о е м у , — п о л о н й о г о б у в г а н е б н и м д л я князя, б о л и ш « м е р т в і с р а м у не імуть...». М а є м о в п о е м і й д о с и т ь п е р е к о н л и в е с в і д ч е н н я п р о час ї ї написання: «Вже к н я з е в і І г о р ю п о м е р к с о н ц я світ, а д е р е в о не б о л о т о м листвіє р о н и т ь . По Росі й по С у л і г о р о д и п о д і л и л и . . . » . Тим паче, щ о , на д у м к у б і л ь ш о с т і дослідників, автор у к о ж н і й к о н к р е т н і й ситуації д у ж е точний щ о д о деталей, реалій військового с п о р я д ж е н н я , п р и р о д н и х о с о б л и в о с т е й т о щ о . А це означає, щ о п о р а п а д о л и с т у , в і д б и т а в п о е м і , — не така с о б і с у т о абстрактна м е т а ф о р а , а к о н к р е т н и й с и т у а ц і й н и й «слід часу» — і в й о г о д у ш і , і на р і д н і й з е м л і , с п л ю н д р о в а н і й в о р о г о м . П о п р и г е р о ї ч н и й пафос п о е м и й т о й п о е т и ч н и й к о с м о с К и ї в с ь к о ї Русі, я к и й л у ч и т ь ї ї з н а б у т к а м и Б о я н о в и м и , « С л о в о » — ц і л к о м о р и г і н а л ь н и й , н е б у в а л и й т в і р у тод і ш н ь о м у с л о в ' я н с ь к о м у світі. З о д н а к о в и м у с п і х о м й о г о м о ж н а називати як п о е м о ю , так і р о м а н о м , — це виквіт тієї х у д о ж н ь о ї , ж и в л е н о ї о с о б и с т о ю в і д п о в і д а л ь н і с т ю за д о л ю світу ц а р и н и , з я к о ї р о с т е вся вітчизняна л і т е р а т у р а . Та р а з о м з т и м н е д а р е м н о д о с л і д н и к и вбачали в «Слові» с п о р і д н е н і с т ь із д у м а м и й б и \инами, і с т о р и ч н и м и п і с н я м и й п л а ч а м и , — така с п о р і д н е н і с т ь , д о р е ч і , властива й т в о р -

ч о с т і Т. Ш е в ч е н к а . І все ж п о т р і б н о б у л о н а р о д и т и с я в т а к и й с к л а д н и й і т р а г і ч н и й час, а за т и м с т а т и щ е й ж е р т в о ю обставин, щ о б доля викресала з ю н о ї душі обдарованого князя сповідь і заклик до сучасників одночасно: «Слово о полку й гореві Ігоря, сина Святослава, в н у к а О л ь г о в и ч а » . Без н о в о г о т р а к т у в а н н я н а з в и п р о с т о не о б і й т и с я . Чи з і й д е м о с я на д а в н ь о м у « г о р е с т в і » , ч и п р и й м е м о л е к с е м у б е з ф о н е т и ч н и х з м і н як а р х а ї ч н и й м і с ц е в и й в і д м і н о к о д н и н и — « г о р е в і » , але м а є м о у с в і д о м и т и , щ о л и ш е в т а к о м у р а з і ч и т а т и м е м о с а м е те, щ о м а в на увазі а в т о р . Ясна р і ч , а в т о р и ц ь о г о д о с л і д ж е н н я п е р е к о н а н і , щ о д л я встановлення істини потрібне всебічне й планове (дискусійне) вивчення тексту «Слова» й літописних текстів, а т а к о ж н а л е ж н е у з а г а л ь н е н н я всіх ф а к т и ч н и х в і д о м о с т е й , н а я в н и х у світовому словознавстві. З о с е р е д и в ш и п е в н і з у с и л л я на з а я в л е н и х а с п е к т а х «Слова», м и керувалися, з о к р е м а , л е н і н с ь к и м п о л о ж е н н я м п р о те, щ о , р о з г л я д а ю ч и я к у с ь п р о б л е м у , « т р е б а б р а т и не о к р е м і ф а к т и , а в с ю с у к у п н і с т ь ф а к т і в , які с т о с у ю т ь с я даного питання, без єдиного винятку». Д о с л і д ж у ю ч и текст визначної пам'ятки, м и виявили, щ о творилася вона в п о л о в е ц ь к о м у полоні, в ж е після втечі князя Ігоря. М и розтлумачили два місця з тексту «Слова», щ о ї х А . Н і к і т і н вважав н а л е ж н и м и Б о я н у і п о в ' я з у в а в з б и т в о ю на Н е ж а т и н і й н и в і ( 1 0 7 8 р і к ) , і п о к а з а л и , щ о ці тексти належать автору «Слова о полку Ігоревім». Розтлумачення ще одного «темного місця» показує, щ о а в т о р « С л о в а » с а м називає с е б е С в я т о с л а в о м п і с н е т в о р цем і говорить про свого посланця, котрий привіз п о е м у на Русь із п о л о н у . М а є м о на у в а з і м і с ц е : «Рік Б о я н і х о д и н а С в я т о с л а в л я п і с н е т в о р ц я с т а р о г о времени Ярославля, Ольгова Коганя хоти». Р о з б е р е м о і прочитаємо кожне слово цього речення. Маловживане слово «ходина» — це о д н и н а ж і н о ч о г о р о д у від « х о д и н и » , ц е л ю д и н а - п о с л а н е ц ь . М а л о з р о з у м і л е , або спорчене, слово «хоти» — «Ольгова Коганя хоти». Знаходимо його етимологію й семантику через слово охота — охоти — охочий. Тоді це «Ольгова к н я ж и ч а д ж у ра» ( з б р о є н о с е ц ь ) . У с е р е ч е н н я т р е б а ч и т а т и т а к : «Рік Б о я н і посланець — д ж у р а О л ь г о в а к н я ж и ч а Святослава пісні т в о р ц я с т а р о г о Я р о с л а в о в о г о ч а с у » . А б о так, як в о н о п о д а н о у « С л о в і » : «Рік Б о я н і п о с л а н е ц ь С в я т о с л а в а П е с н ь т в о р ц я с т а р о г о часу Я р о с л а в л я , О л ь г о в а к н я ж и ч а д ж у р а » . А в т о р залишив нам своє і м ' я Святослав, п е р е д а в ш и на Русь із п о л о н у ч е р е з с в о г о д ж у р у п и с а н у п о е м у . Цими р я д к а м и — п о в і д о м л е н н я м про автора «Слова» і й о г о г е р о ї ч н и й в ч и н о к — п е р е с и л к у п о е м и на Русь с в о ї м д ж у р о ю — т в і р з а к і н ч у є т ь с я . Така б у л а т р а д и ц і я в л і т е р а т у р і с е р е д н ь о в і ч ч я : і м ' я а в т о р а а б о з о в с і м не п и с а л и , а б о воно зазначалося в с а м о м у кінці твору. І ми бачимо, щ о поему цим закінчено. М а є м о ще лише о к р е м и й е п і л о г — к о р о т к і р я д к и п р о те, щ о т я ж к о І г о р ю б е з Русі, а Русі б е з І г о р я , але є С о н ц е на н е б і — І г о р в ж е п о в е р н у в с я на Р у с ь : « Д і в и ц і с п і в а ю т ь на Д у н а ї , в ' ю т ь с я голоси ч е р е з м о р е д о Києва». І г о р з д і й с н ю є о б і т н и ц ю — ї д е до П і р о г о щ і . «Слава І г о р ю Святославичу, Буй Т у р у Всеволоду, Володимиру Ігоревичу. К н я з я м слава та дружині. Амінь». З в и ч а й н о , всі г і п о т е з и п р о а в т о р і в на Русі не м о ж н а було приймати при всебічному науковому вивченні « С л о в а » . А д ж е на Русі не з н а л и п р о р о з м о в у Гзи з К о н ч а к о м у п о л о в ц і в , і не р ж а л и ї м к о м о н і , не з в е н і л а с л а в а у Києві... за С у л о ю . О ч е в и д н о , щ о не с п і в а в а в т о р с л а в и к н я з е в і р и л ь с ь к о м у С в я т о с л а в у , б о не м і г ї ї с п і в а т и , перебуваючи в полоні. Таким чином, усебічне д о с л і д ж е н н я тексту «Слова» доводить, щ о автором його був двадцятирічний князь Рильський Святослав. Олександр З Н О Й К О , Віктор ГРАБОВСЬКИЙ.

5. ВІНОК ПАМЯТИ І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом. Тарас ^

ШЕВЧЕНКО

Переяславом тісно пов'язане життя і великого сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Його перебування тут вивчали багато дослідників. Довго займався тим і Михайло Іванович Сікорський. Ось що розповідає він про тутешні шляхи-дороги Кобзаря: — Вперше Шевченко приїхав до Переяслава у серпні 1845 року за завданням Археографічної комісії змальовувати й описувати пам'ятки старовини. Пробув тут два тижні, мешкав у будинку міського лікаря Андрія Осиповича Козачковського, де тепер міститься історичний музей. Козачковський був давнім приятелем Шевченка. Познайомилися вони ще 1841 року в Петербурзі, коли поет навчався в Академії мистецтв, а Козачковський після закінчення Медико-хірургічної академії служив лікарем на кораблях Балтійського флоту. Після приїзду Шевченка в Переяслав до будинку Козачковського безперервно йшли люди: бажаючих зустрітися з поетом було багато. 19 серпня господар влаштував вечір на честь Тараса Григоровича, де зібралась передова молодь міста. Гість читав вірші й співав народних пісень. У теперішньому історичному музеї є ноти й слова пісні «Ой піду я до млина», яку Шевченко любив співати з д р у ж и н о ю Козачковського М а р і є ю Степанівною (запис зробив ї ї онук 1904 року). «З того в е ч о р а , — пригадував Козачк о в с ь к и й , — ми всі звали Шевченка батьком». У Переяславі Тарас Григорович ходив на ярмарки, слухав кобзарів та лірників, розмовляв з людьми. Тут він змалював і описав усі цінні архітектурні пам'ятки старого міста: Вознесенський монастир, Покровську й Михайлівську церкви, давній кам'яний хрест на річці Альті, де було вбито київського князя Бориса. Наприкінці жовтня Ш е в ч е н к о вдруге приїхав до Переяслава і прожив тут майже два місяці. Творчий набуток великого поета в цей час вражає. З-під його пера за нетривалий період вийшли поеми «Наймичка» і «Кавказ», присвята до поеми «Єретик», нарешті безсмертний «Заповіт», що завершив рукописну збірку «Три літа», котра потім стала основним «доказом» для царської охранки у звинуваченні поета в революційній, антисамодержавній спрямованості його творів. Без суду Шевченка було заслано солдатом у далекі оренбурзькі степи. Після повернення із заслання Тарас Григорович знову на Україні. У Переяслав він прибув 12 червня 1859 року. Але довго тут не гостював — перешкодили царські жандарми, котрі зажадали назавжди покинути Україну. Взимку 1860 року Шевченко надіслав Козачковським останню вісточку з Петербурга — «Кобзар» з дарчим написом: «1860. М а р і ї Степанівні Козачковській з чоловіком та дітками. Т. Шевченко». Немало сходив Тарас Григорович шляхів Переяславщини, багато написав тут, так що пам'ять про нього живе на цій землі. ї ї

зо

Фото В.

БОНДАРЕНКА.

складовою частиною мала стати й наша експозиція, присвячена ж и т т ю і творчості великого Кобзаря на Переяславщині. Тож ми почали пошук... Вечір. Музейна тиша. В і д г о м о н і л и е к с к у р с і ї , р о з і й ш л и с я д о д о м у працівники. І знову ми удвох серед експонатів. Тепер вони здаються ближчими. Задумливо поглядає у вікно Тарас, к о т р и й поселився тут з легкої руки великого х у д о ж н и к а В. І. Касіяна. Навпроти — д е щ о помпезний А . О. Козачковський: він поважно споглядає, чи всі зібралися тут, у його господі, з нагоди п р и ї з д у знаменитого гостя. Під столиком розставлені кобза, музична шкатулка. А п о р у ч — стародруки, ноти. От-от увійде л е г к о ю х о д о ю весела господиня Марія Степанівна, приведе чепурних маленьких діток, і за хвилину в переповненій кімнаті пролунає приглушене, вагоме слово Кобзаря. М о ж е , то буде новий у р и в о к з «Кавказу». Чи з «Наймички»... Вітер віє-повіває, По п о л ю гуляє, На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає... Підводжу погляд — ні діток, ні М а р і ї Степанівни, ні гостей. Лише речі давно минулих часів — меблі, посуд, о д я г , картини, статуетки — все, що було в ц ь о м у д о м і , коли тут мешкав Тарас Григорович. Та документи — пам'ять про Кобзаря. Його книги, його картини. І затхлість с а м о д е р ж а в н о ї Росії. І нескорений дух уярмленого трудового л ю д у . — Звідки все, Михайле Івановичу? — Було в людей... — Невже в будинку нічого не збереглося? — На жаль, ні. Революція зірвала Козачковських з місця. О н у к , до речі, теж Андрій Йосипович, котрий жив тут до р е в о л ю ц і ї і був учителем місцевої гімназії, спродав усе і виїхав у С е р е д н ю А з і ю .

Щ о с ь роздав б л и з ь к и м і знайомим. Кілька разів мінялися господарі оселі, аж поки ї ї не віддали під дитячий будинок. Звичайно, у ті часи тут мало дбали про з б е р е ж е н н я пам'ятки і с т о р і ї . Не до того було... 1951 р о к у , коли я прийняв музей, ми одразу ж поставили собі за мету: о ф о р м и т и у будинку кімнату пам'яті про великого Кобзаря. Почали із створення п о ш у к о в о ї групи. Д о неї ввійшли Євдокія С е р г і ї в н а Нестеровська, Ірина А н д р і ї в н а Скотникова, М а р і я Іванівна Чухно. Завданням н о м е р о д и н стало з'ясування усіх знайомих і близьких р о д и н и Козачковських. Довгенько не знаходили ніяких слідів. Стільки р о к і в м и н у л о , стільки гроз в і д ш у м і л о над Переяславом. Той загинув, той виїхав, той п о м е р . А речі, самі знаєте, яку вони мали ціну в тридцяті роки або під час війни... Несподівано усміхнулась удача. Я познайомився з а к а д е м і к о м Володимиром Гнатовичем Заболотним — нашим земляком. І з'ясувалося, що він знає онука Козачковського. ї х н і с і м ' ї д р у ж и л и . В о л о д и м и р Гнатович бував у Козачковських, бачив обстановку в кімнатах і д е щ о запам'ятав. Тож коли ми попросили його д о п о м о г т и , він активно включився у пошук. Через знайомих відкупив музичну шкатулку і передав нам. Це був о д и н з перших цінних експонатів — свідок перебування Тараса Григоровича в д о м і переяславського лікаря. А потім, десь у п'ятдесят д р у г о м у році, повернувся з С е р е д н ь о ї А з і ї онук Козачковського. Приїхав з д о ч к о ю Тетяною А н д р і ї в н о ю , яка, до речі, з г о д о м багато р о к і в працювала у нас в м у з е ї . Та й сам А н д р і й Йосипович тривалий час був нашим працівником, сумлінно реставрував меблі. Так от... Повернувся о н у к , і я зразу — до нього. Так і так, готуємо е к с п о з и ц і ю , хочемо якомога більше знати про дідів дім. Про все, пов'язане з Тарасом Ш е в ч е н к о м . А н д р і й Йосипович чимало розповів. Показав, у якій кімнаті

зупинявся Тарас Григорович, яким був будинок до перебудови, згадав деякі речі, котрі належали дідові. На жаль, нічого не міг сказати, де бодай одна з них. Забулося. Якось випадково натрапили ми на дві картини. Почули від л ю д е й о д и н дід мас кілька старих нецерковних картин. Ну й пішли за вказаною а д р е с о ю . І справді — є. Дивимось, письмо старе, п р и б л и з н о кінець вісімнадцятого століття. Світські ліричні мотиви: дівчина з п а р у б к о м коло тину та дівчина біля криниці. — Де ви взяли ї х , діду? — запитав лагідно старенького, не п о д а ю ч и виду, що м а ю певний інтерес. — А щ о — подобаються? — хитрувато прискалив о к о старий. — Та так... — Знаємо в а с , — вдоволено мовив, розгадавши мій намір. — Це, голубе, пам'ять про гарну л ю д и н у . Про Козачковського, учителя ПереяславськоТ гімназіТ. Він м о ї х діток навчав. А жили ми тоді по сусідству. Коли А н д р і й Йосипович виїздив у Туркестан, вручив мені ці картини на з б е р е ж е н н я . — М о ж е б, передали їх музею? — Ні-і-і. Ви що... Кажу ж : пам'ять. — Та ці іконки, мабуть, і не варті того, щ о б у музеї їх виставляти? — Хто його знає. А мені з ними д о б р е . — А чи не знаєте, хто їх намалював? — Та це давня робота. Хазяїн казав, ніби вони ще у його покійного діда висіли. — А якщо ми вам заплатимо? — стрельнув я запитанням навмання. — Гм... .Не знаю. Без А н д р і я Йосиповича не м о ж у . А ну об'явиться і скаже: віддай. Виходить, дід не знав, що Козачковський повернувся до Переяслава. Я сказав йому, але, на диво, о с о б л и в о ї радості той не виявив. Навпаки, ніби розгубився. З тим я й пішов о д нього. І зразу — до Козачковського. Детально описав йому побачене. Господар аж у долоні сплеснув: «Та це ж картини Варвари Рєпніної. Пам'ятаєте? Яготинські зустрічі Ш е в ч е н к а у Рєпніних. Варвара закохалася у Тараса, і те надихнуло ї ї на створення кількох полотен. Ці два потрапили до нас з Яготина. У нашому д о м і їх берегли як пам'ять про Тараса Григоровича». — То м о ж н а їх придбати для музею? — Якщо зумієте. Той дід скупенький. Коли ми виїздили в Туркестан, він нас до залізниці підвозив. Ну я й розплатився картинами. Власне, він у мене їх виманив. І, здається, ще щось. Якщо будете в нього, попитайте.

Великий йому ці

Кобзар дуже любив картини.

село В'юнище

— він

присвятив

Д о б у в ш и таку цінну і н ф о р м а ц і ю , знову подався до старенького. Не того самого дня. Трохи зачекав, щ о б він не думав: м е н і горить. Прийшов та й к а ж у : — А н д р і й Йосипович не має нічого проти, якщо ми п р и д б а є м о картини для м у з е ю . До речі, він повідомив: у вас іще щось є з й о г о дому. Старий стривожився, закашляв. — Ну, якщо така воля хазяїна... — вдав, ніби не почув м о ї х останніх слів. Тепер ми ш в и д к о сторгувалися. За сто карбованців старий віддав о б и д в і картини. — А що ви ще зберігаєте? — знову стрельнув у діда запитанням. — Нічого більше в мене нема. Мабуть, А н д р і й Йосипович помилився. У нього стільки всього було. Він продавав наліво і направо... Так ми й не дізналися, яка річ загубилася назавжди. А м о ж е , ще й досі лежить у когось у скрині. Бо невдовзі дід п о м е р і забрав у д о м о в и н у свою маленьку т а є м н и ц ю . У нас і ще є експонати, на які ми наткнулися випадково. — Михайло Іванович встав, підійшов до підвищення, на якому принишкли дві темні скульптури д е щ о нетрадиційного відтворення л ю д с ь к о г о п о г р у д д я . В обличчях у них — щось жагуче південне. З усього видно: це р о б о т а італійських або французьких майстрів. — Якось зайшла р о з м о в а про те, щ о б дістати старі переяславські карти місцевого землекористування. Ну, а до кого звернутися? Звісне діло, до старих фахівців к о л и ш н ь о ї земської управи. А таким у нас був Сениця. Це відома у Переяславі родина. У ї х н ь о м у д о м і шанували мистецтво. Коротше, то були справжні інтелігенти. Не випадково два С е н и ц і - м о л о д ш і стали помітними л ю д ь м и . О д и н — к о м п о з и т о р о м , творчість к о т р о г о ще не зовсім досліджена, д р у г и й — а г р о н о м о м . Зайшли ми якось до цього агронома, розпитуємо про карти і раптом побачили дві х и м е р н і ф і г у р и явно давньої роботи. — Щ о це у вас? — поцікавилися у господаря. — М а в р і маврітанка. — Звідки? — Козачковський дав зберегти. — Передайте їх до м у з е ю , будь ласка.

— Не можу. Я обіцяв А н д р і ю Йосиповичу, що збережу Тх. І, як важко не доводилося в тридцяті роки, але ми Тх не обміняли. У війну ховали в землі. Бо таке фашисти забрали б. — Навіщо ж тепер ховати від людей? — Я не ховаю. — Авжеж. Але в Переяславі ніхто про них не відає. А якби вони у музеї стояли... До нас приходять тисячі людей. Вони розкажуть ще тисячам. І будуть л ю д и говорити: спасибі Сеницям — зберегли цінну річ. — Воно-то т а к , — зам'явся дідок. — М о ж н а було б. Але... Щ о скаже Андрій Йосипович, коли повернеться? Хоча... Мабуть, він відтоптав уже свої стежки на цьому світі. — Та ми вам розписку дамо. На першу вимогу повернемо. Можемо й заплатити. — Щ о ви! Щ о ви! — замахав руками старенький. — Такими речами торгувати гріх. Давайте розписку й беріть. Але не для музейної комори. Прийду якось подивлюся. І що ви думаєте? Приходив. Побачив «свої» скульптури на найвиднішому місці у кімнаті Шевченка, задоволено гмикнув і пішов геть. А незабаром його не стало. Так ми тоді й не дізналися, чия це робота і до якого часу належить. А коли повернувся А н д р і й Йосипович, він теж нічого втішного не сказав. Лише підтвердив: бюсти з їхнього дому і були в них ще за життя батьків. З г о д о м фахівці встановили: робота французьких майстрів д р у г о ї половини дев'ятнадцятого століття. А оці два к и л и м и , — Михайло Іванович показав на протилежну с т і н у , — трохи старші. Андрій Йосипович казав: вони дісталися ї м ще від прадіда. Спеціалісти потім підтвердили: килими вісімнадцятого століття. Коли Козачковський-онук виїздив до Середньої А з і ї , він змушений був віддати їх людям. Один потрапив до Грабовських, інший — до Трястовських. Останні були шевцями, ї х н і чоботи, туфлі славились на Переяславщині. Ну, а коли Козачковські збиралися у далеку дорогу, вони не мали пристойних чобіт. От і звернулися до шевців. А чим платити? Гроші тоді не вельми цінувалися. Довелося віддати килим. Дізнавшись про це, ми пішли до шевців, розповіли, як усе було, попросили передати килим до музею. Віддали. Те саме зробили й Грабовські. Та й не тільки вони... Михайло Іванович замовк, потім продовжив: — Цей музей — дітище всього району. М и самі нічого не зробили б. Хороші люди у нас, свідомі, люблять свій край, бережуть пам'ять і хочуть, щоб не замулювались ї ї джерела. Отак, потихеньку, ми й віднаходили давні речі з дому Козачковських. Коли експозиція про Кобзаря вийшла за м е ж і однієї кімнати, Андрій Йосипович передав нам лікарську шкатулку і робочий столик покійного діда. А коли відчув себе зовсім кепсько, покликав мене до себе. — Михайле,— сказав,— візьми цю р і ч , — і показав на іконкумініатюру, писану по фарфору. — Вона варта всієї обстановки у будинку покійного діда. Ц ю о д і й т р і ю малював сам Шевченко. Не знаю, коли і де, але, за переказами, подарував ї ї діду як власну роботу. Це унікальна річ... І ще, Михайле. Я передав письменнику Дмитру Косарику записну книжку покійного діда. Він готує якийсь матеріал про перебування Тараса Григоровича у Переяславі... Не забудь... Скажи, хай віддасть до музею. А ще десь у людей дідів диван і ломберний столик... Попитайте... Все це десь тут...

Хроніка*Події*

УНІВЕРСИТЕТ Д І Є З метою дальшого вдосконалення марксистсько-ленінської підготовки працівників культури та мистецтва, їх ідейного загартування при Міністерстві культури республіки, як відомо, створений і успішно працює постійно діючий університет суспільно-політичних та естетичних знань. Його мета — зміцнення зв'язків творчої інтелігенції з практик о ю комуністичного будівництва, якнайповніше втілення в життя засобами мистецтва, культурно-освітньої роботи історичних накреслень X X V I I з'їзду КПРС. Університет пропагує відповідні його п р о ф і л ю знання, найновіші досягнення науки, літератури і мистецтва, різноманітних галузей народного господарства,

Ми їх знайшли, і вони зайняли своє місце в музеї. Ну, здається, і все. Спасибі онуку, спасибі людям, що зберегли цінні речі, що вони не загубилися, не пропали. Спасибі нашим працівникам. Якби не вони, нічого не мали б. А так ці кімнати обставлено ніби за Козачковського. Покійний Андрій Йосипович казав: «Тут майже все так, як було за батьків»... — Михайле Івановичу, ви нічого не сказали про к н и г и , — показую на давні видання творів Тараса Григоровича. — Цікаві експонати. Особливо цей. — Сікорський підходить до вітрини. — «Кобзар», переписаний переяславцями ще в тисяча вісімсот сорок четвертому році. Він зберігався у колишнього директора музею Никанора Васильовича Рубана. Чув від людей, ніби то з домашньої бібліотеки відомого у Переяславі-Хмельницькому роду Чубуків-Подільських. А звідки книга попала до н и х , — про те немає ніяких свідчень. А ц е , — підходимо до іншого с т а р о д р у к у , — лейпцігське видання тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ятого року. «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». Рубан купив ї ї на базарі в сорок шостому році. І за досить цікавих обставин. Прийшов дядько із Студеників молоко продавати, а глечика прикрив книгою. Добре, що на того дядька натрапила людина, котра знала ціну його «покришці». На жаль, Рубан не поцікавився, звідки та книга прийшла у Студеники і чи немає, бува, у чоловіка ще якихось подібних речей. Не поїхав, не подивився. І тепер ми дуже жалкуємо. Бо згодом, а було це десь у п'ятдесят дев'ятому році, один чоловік купував у того самого дядька молоко і побачив на глечику... перший номер ленінської «Искры». Того ж дня він приніс газету до музею. Не гаючись, ми поїхали у Студеники, знайшли дядька, але у нього вже нічого не було. Він щиро кліпнув повіками і з дитячою наївністю запитав: — Де ви раніше були? М и цим д о б р о м довгенько дрова розпалювали. — А як же воно до вас потрапило? — поцікавився я. — Щ е покійний батько у р е в о л ю ц і ю з панського маєтку наносили... Вечір колисав задуму і с т о р о ж к о прислухався до оповіді Михайла Івановича. А їй не було кінця. Про те, як добували аж в Останкіно меблі шевченківських часів. Про оригінальний портрет Т. Г. Шевченка з уривків його творів і листів роботи маловідомого художника Малиновського. Та ось очі Сікорського зблиснули особливим захопленням: — Знаєте, за роки мандрів по селах мені випало почути багато всіляких історій, пов'язаних з Тарасом Григоровичем. Стільки літ минуло, а вони живі. Пам'ять ця — теж великий скарб нашого народу. Хочете, дещо розповім? — Звичайно. — З чого ж почати? Ага... Ну, слухайте... Й ожили легенди. Про акацію, що ї ї посадив Кобзар з Козачковським восени 1845 року і яка нині ще шумить вітами біля входу у двір Переяслав-Хмельницького історичного музею. Про Шевченка — агітатора за краще життя, про зустрічі поета з трудовим л ю д о м у В'юнищі й Андрушах, про його непримиренну ненависть до панків та підпанків, про те, як народився безсмертний «Заповіт»...

Микола

МАХІНЧУК.

Факти*

навчає слухачів уміння давати принципову оцінку процесам, що відбуваються на сучасному етапі в нашій країні й за рубежем. На заняттях перед митцями виступили заступник Голови Ради Міністрів УРСР М . А. ОРЛИК, академік, віцепрезидент А Н УРСР, голова національного комітету Української PCP по програмі ЮНЕСКО «Людина і біосфера», директор Інституту ботаніки А Н УРСР лауреат Державних премій СРСР та УРСР К. М. СИТНИК, двічі Герой Радянського С о ю з у льотчик-космонавт СРСР П. Р. попович. Нещодавно відбулось чергове заняття університету, на яке зібрались 500 працівників театрів столиці, концертних організацій, навчальних закладів, бібліотек, музеїв, відомі актори, музиканти, мистецтвознавці, керівники

мистецьких закладів, відповідальні працівники апаратів Міністерства, Київського міського головного управління культури. Заняття відкрив міністр культури УРСР Ю . О. ОЛЕНЕНКО. З доповіддю «Про стан і перспективи соціально-економічного розвитку міста Києва на період до 2000 року» виступив Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР, д о к т о р економічних наук голова виконкому Київської міської Ради народних депутатів В. А. ЗГУРСЬКИЙ, який всебічно висвітлив актуальні питання розвитку промисловості, транспорту та культурного будівництва в столиці України. В. А. Згурський відповів на численні запитання слухачів. А. начальник

відділу

кадрів

ЛИСЕНКО, Міністерства

к у л ь т у р и УРСР.

Заняття

трете

СЕМІНАР СВІТОПИСУ Тема третього заняття — прилади й устаткування черкаського заводу «Фотоприлад», де п о р я д з обладнанням для центрів по о б р о б ц і фотоматеріалів системи п о б у т о в о го обслуговування населення випускають чимало цікавого для домашніх лабораторій фотоаматорів. Його веде головний і н ж е н е р підприсмства Борис Гаврилович І В А Ш К О В .

Звичайно, найвідоміша наша п р о д у к ція — установки для сушіння та глянцювання фотопаперу А П С О - 5 м та А П С О - 7 . Випускаємо й різноманітні машини для масової о б р о б к и фотоплівок і фотопаперу, автоматичні лінії для ф о т о д р у к у та о б р о б ки р у л о н н о г о фотопаперу. Чимало вироб і в — п р о д у к ц і я ш и р о к о г о вжитку. Лабораторне обладнання р і з н о м а н і т н о г о призначення — як звичні пристосування, так і новинки — автоматизовані чи напівавтоматизовані, що успішно к о м п е н с у ю т ь брак досвіду ф о т о а м а т о р і в , — дозволяє їм працювати досить якісно. Ось коротка характеристика найцікавіших із них. Пристосування для перегляду ф о т о п л і вок та діапозитивів включає п'ятикратну лінзу та матове скло, в оправі якого є направляючі пази для 3 5 - м і л і м е т р о в о ї фотоплівки й діапозитивів (слайдів) у стандартних рамках 5 0 X 5 0 міліметрів. Кадрове вікно — 2 4 X 3 5 мм. Габарити — 6 2 X 4 5 X 2 0 мм. Маса — 120 грамів. Ціна — З крб. 50 коп. Кадруюча рамка зручна у користуванні, добре тримає р о з м і р и і прямокутність відбитка, не совається на столі збільшувача. Ф о р м а т кадру — від 6 X 9 см до 1 8 X 2 4 см. Біле поле по краях відбитка регулюється від трьох до восьми міліметрів. Габарити — 3 1 4 X 2 5 5 X 3 3 мм. Маса — 1,2 кг. Ціна — 4 крб. Електронна кадрувальна рамка «РОСЬ» виконує при ф о т о д р у ц і роль і е к с п о н о м е т ра, і реле часу, поєднаних у єдине ціле. Зручність «РОСІ» для аматора — в ї ї економічності, відпадає потреба у додаткових пробах при експонуванні кадрів з р і з н о ю густотою негатива. Досить зробити пробу на світлочутливість фотопаперу, встановити ї ї на приладі, і м о ж н а спокійно друкувати будь-які негативи. Точний вимір світлового потоку дозволяє робити кольоровий друк. Формат кадру — від 6X9 см до 1 8 X 2 4 см. П о т у ж н і с т ь — 15 ватів. М а с а — З кг. Ціна — 45 крб.

Заняття № 1 , 2 див. у «СК» №

6, 8 за 1985 р .

Касета-пробник для ф о т о д р у к у — зручний і простий у користуванні прилад, розрахований на формат паперу 1 3 X 1 8 см. При застосуванні цього приладу вся проба міститься на о д н о м у аркуші у чітко послідовному ряді відбитків. Зручно користуватись к а с е т о ю - п р о б н и к о м і при кольоровому ф о т о п р о ц е с і . Найбільший розмір фотопаперу — 1 3 X 1 8 см. Розмір о д н о г о п р о б н о г о зображення — 4 4 X 4 8 мм. Ціна — 3 крб. 60 коп. «СПЕКТРОЗОН» — прилад не має аналогів ані у нас, ані за к о р д о н о м . Призначено для п р о б н о г о ф о т о д р у к у при к о л ь о р о в о м у процесі адитивним с п о с о б о м (різний час експонування о к р е м о за к о ж н и м з трьох основних сталих світлофільтрів — синім, зеленим та червоним). Після о б р о б к и експонованого паперу аматору залишається зіставити отримані п р о б и і за д о п о м о г о ю коефіцієнтів визначити точний час експонування за к о ж н и м світлофільтром о к р е м о . О т ж е , замість багатьох п р о б — лише одна-дві. Габаритні р о з м і р и — 1 4 0 X 1 2 0 X 2 0 мм. Орієнтовна ціна — 30 крб. Кольороаналізатор «ЦВІТАН» визначає к о р и г у ю ч і світлофільтри і час автоматичного експонування. З його д о п о м о г о ю м о ж н а зі сталим результатом друкувати кольорові знімки з плівок, зазнятих у різних зйомочних умовах, після однієї проби. Прилад обладнаний виносним світловим з о н д о м для заміру світлопотоку в будьякій точці з о б р а ж е н н я або по с ю ж е т н о важливій частині. Діаметр світлового зонду-«цятки» — 6 мм, локального — 42 м м . Діапазон значень к о р и г у ю ч и х фільтрів у процентах до вихідної, що дає к о л ь о р о а н а л і з а т о р , — ( — 1 5 0 ) — 0 — ( + 100). Погрішність к о л ь о р о в о ї к о р е к ц і ї — від 5% до 10% ( « — » , « + »). Діапазон реле часу — від 0,4 сек. до 63 сек. Потужність — 15 ватів. Орієнтовна ц і н а — 120 крб. Нову с е р і ю точних, надійних автоматизованих цифрових приладів для сучасної фотолабораторії започатковує експозиметр для ф о т о д р у к у « О Н І К С » . За технічним рівнем та експлуатаційними характеристиками він відповідає к р а щ и м світовим зразкам приладів даного класу. « О Н І К С » дозволяє: — автоматично виміряти час е к с п о з и ц і ї ц и ф р о в о ю індексацією на табло; — визначати відміни о п т и ч н о ї густоти різних ділянок негативного з о б р а ж е н н я із ц и ф р о в о ю індексацією на табло в одиницях оптичної густоти. Чутливість схеми до 0,01 люкса, а погрішність вимірів — до 10%. На ц и ф р о в о м у табло встановлюється будь-яке значення часу від 0,1 сек. до 99,9 сек. з інтервалом в 0,1 сек.; та від 100 сек. до 999 сек. з інтервалом в 1 сек. Погрішність відпрацювання часу експозиц і ї — не більше 5 % . Габарити — 2 2 5 X 1 6 5 X 8 0 мм. О р і є н т о в на ціна — 170 крб. ВІД РЕДАКЦІЇ. Розробки, про які йшлос я , — заводські, але в них закладені ідеї фотоаматорів. М и звертаємось до вас, умільці: поділіться на сторінках ж у р н а л у своїми технічними «секретами», знахідками. Нагадуємо нашу адресу: 252047, КиТв-47, вул. Петра Нестерова, 4, «Соціалістична культура». Семінар світопису. її ||

Довідковий

ЦЕНТРИ МАСОВОГО ВІДПОЧИНКУ Надаючи великого значення п і д в и щ е н н ю р о л і парків культури і відпочинку в о р г а н і зації дозвілля населення, Рада М і н і с т р і в СРСР у червні 1985 р о к у прийняла постанову «Про заходи щ о д о дальшого розвитку м е р е ж і і зміцнення матеріально-технічної бази парків культури і відпочинку». Редакційна пошта приносить чимало листів, автори яких цікавляться заходами, с п р я м о ваними на поліпшення діяльності цих культурно-освітніх закладів. Деякі читачі просять розповісти про п о р я д о к присвоєння звання «Зразковий парк культури і відпочинку», о р г а н і з а ц і ю діяльності б ю р о к у л ь т у р н о г о обслуговування «Дозвілля», системи з а р о б і т н о ї плати працівникам філіалів парків культури і відпочинку. Відповідає наш консультант А. ОРЛОВСЬКИЙ.

Зразковий парк і відпочинку

культури

Згідно з П о л о ж е н н я м про присвоєння звання «Зразковий парк культури і відпочинку» його у д о с т о ю ю т ь с я парки системи Міністерства культури СРСР з числа перем о ж ц і в В с е с о ю з н о г о соціалістичного змагання культурно-освітніх закладів за д о сягнення високого рівня і д е й н о - в и х о в н о ї , культурно-освітньої і м а с о в о - о з д о р о в ч о ї р о б о т и , організації дозвілля і раціонального використання вільного часу населення, найповніше задоволення культурних запитів, розвиток т в о р ч о ї активності й самодіяльності відвідувачів парків. Парки, представлені до присвоєння звання зразкових, мають систематично виконувати творчі і фінансово-виробничі плани, постійно вдосконалювати ландшафтну архітектуру, благоустрій і озеленення терит о р і й , матеріально-технічну базу, о р г а н і зацію платних послуг. Звання присвоюється р і ш е н н я м колегії Міністерства культури СРСР та п р е з и д і ї ЦК профспілки працівників культури за поданням відповідних міністерств с о ю з н и х республік і республіканських комітетів профспілки працівників культури. Д о М і ністерства культури СРСР подаються: постанова колегії Міністерства культури с о ю з н о ї республіки і республіканського комітету профспілки працівників культури; довідка про виконання п а р к о м вимог вищеназваного П о л о ж е н н я ; аналіз культ у р н о - о с в і т н ь о ї і фінансово-господарської діяльності за п о п е р е д н і два р о к и ; відгуки про р о б о т у парку його відвідувачів, організацій, трудових колективів, преси. Парку, у д о с т о є н о м у звання «Зразковий парк культури і відпочинку», вручається д и п л о м Міністерства культури СРСР і ЦК профспілки працівників культури. Біля центрального входу вивішується дошка «Парку (вказується дата) присвоєно звання «Зразковий парк культури і відпочинку». Керівники і кращі працівники парку при

стіл

присвоєнні цього звання м о ж у т ь в установленому порядку нагороджуватися Почесними грамотами Міністерства культури СРСР і ЦК профспілки працівників культур и та г р о ш о в и м и п р е м і я м и за рахунок коштів централізованого фонду Міністерства культури СРСР для заохочення працівників культурно-освітніх закладів. Парк, діяльність якого не відповідає вимогам Положення, позбавляється звання «Зразковий парк культури і відпочинку» р і ш е н н я м колегії Міністерства культури СРСР і президії ЦК профспілки працівників культури за поданням міністерств культури с о ю з н и х республік і відповідних республіканських профспілкових комітетів.

Бюро культурного обслуговування «Дозвілля» Створюється у складі центрального чи великого парку культури і відпочинку як його с т р у к т у р н и й підрозділ. Б ю р о діє на основі внутрішнього господарського р о з р а х у н к у . В межах своїх завдань і к о м п е т е н ц і ї обслуговує клубні заклади, інші парки культури і відпочинку, о р г а н і з а ц і ї , установи, підприємства, колгоспи, радгоспи, танцювальні зали і майданчики, зони відпочинку, а також громадян за їх заявками і о п л а т о ю шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок парку культури і відпочинку. На прохання установ і організацій б ю р о подає за їх рахунок методичну д о п о м о г у в підготовці й проведенні масово-видовищних заходів, організує р о з р о б к у програм театралізованих свят, народних гулянь, вечорів відпочинку і танців, балів, карнавалів, дитячих ранків та інше, а також забезпечує їх р е ж и с у р у . Ш и р о к е поле діяльності у ц ь о м у плані відкриває перед б ю р о «Дозвілля» постанова ЦК КПРС від 12 червня 1985 року «Про заходи щ о д о поліпшення використання клубних закладів і спортивних споруд». До штату б ю р о , залежно від обсягу діяльності, м о ж у т ь зараховуватися х у д о ж ній керівник, р е ж и с е р и , диригенти, балетмейстери, хормейстери, х у д о ж н и к и , методисти, р е д а к т о р и , адміністратори, акомпаніатори, культорганізатори та інші категор і ї працівників. О ч о л ю є б ю р о завідуючий, який призначається д и р е к т о р о м парку культури і відпочинку. Він організує р о б о т у , складає перспективні і поточні плани т в о р ч о ї та фінансово-виробничої діяльності, подає їх на затвердження д и р е к т о р о в і парку, відповідає за виконання цих планів, укладає д о г о в о р и про о р г а н і з а ц і ю масово-видовищних заходів, створення сценаріїв та програм. З а в і д у ю ч и й б ю р о подає на розгляд д и р е к т о р о в і парку п р о п о з и ц і ї про п р и й о м і увільнення працівників, заходи щ о д о їх заохочення, накладення стягнень, тарифікації творчих працівників б ю р о , підвищення їх кваліфікації, виконавської майстерності, і д е й н о - т е о р е т и ч н о г о рівня, зміцнення т р у д о в о ї і в и р о б н и ч о ї дисципліни. При б ю р о створюється громадська худ о ж н ь о - р е п е р т у а р н а рада, яка розглядає плани р о б о т и , сценарії і п р о г р а м и , вносить необхідні п р о п о з и ц і ї і р е к о м е н д а ц і ї . Прибутки б ю р о направляються на оплату праці, матеріально-технічне оснащення і поліпшення діяльності парку.

«ДАРУЙТЕ Ж І Н К А М

КВІТИ...»

Ці слова належать видатному радянському поетові Расулу Гамзатову, який чимало рядків своєї ч у д о в о ї поезії присвятив прекрасній половині людства — ж і н кам: матері, сестрі, коханій. Але квіти, ц у к е р к и , подарунки до свята 8 Березня не звільняють чоловіків о д щоденних т у р б о т , захисту, л ю б о в і і шани до ж і н о к . Не дозволяйте, щ о б нищили вони свос з д о р о в ' я вдвоє д о в ш и м и г о д и н а м и праці, щ о б в і м ' я «емансипації» т р у ї л и с я д и м о м ц и г а р о к : курити шкідливо для всіх, а ж і н ц і не тільки шкодить, а й згубно впливає на красу. Не п о г о д ж у й т е с я з т и м , що кохані набирають вагу, хоч, м о ж е , подобаються вам ж і н к и «при тілі». Водночас не дозволяйте, щ о б худли вони за д о п о м о г о ю численних не перевірених лікарями ч у д о - д і с т . Дбайте, щ о б відпустку жінка використовувала на в і д п о ч и н о к , а не на прибирання після р е м о н т у . В і д п о ч и н о к мас бути активним, якщо у ваших п о д р у г малорухлива робота науковця, вчителя, с л у ж б о в ц я , — біля води, у лісі, в горах.

ЗВ'ЯЖІТЬ С У К Н Ю

Весна прийшла, н е з а б а р о м і літо. Поспішіть зв'язати собі гарну вихідну с у к н ю . Нитки м о ж у т ь бути напівшовкові або бавовняні типу «ірис». Р о з м і р моделі — 48, к р ю ч о к — 8. П е р е д складається з дев'яти смуг. У к о ж н і й — два основних ряди, що йдуть від основи. Знизу ї х найбільша ширина, що доверху поступово звужується через відповідні інтервали. 1 - й р я д — л а н ц ю ж о к з 5 легких вічок; 3 півстовпчики, З легких вічка, накид, п р о в ' я з а н и й тричі, 1 легке вічко, 18 д і р о ч о к , 3 легких вічка, 3 напівстовпчики. 2-й ряд — л а н ц ю ж о к з 5 легких вічок, з середнього півстовпчика вив'яжіть 4 вічка (в о д н о м у й тому ж місці) й пров'яжіть їх р а з о м — б у г о р о ч о к о х о п л ю є 2 ряди д і р о ч о к ; З легких вічка, 18 д і р о ч о к . Ці два ряди чергуються 14 разів (28 рядів по 18 д і р о ч о к в к о ж н о м у ) , потім кількість д і р о ч о к з о б о х боків зменшити на о д н у , їх залишиться 16. Далі чергуйте 10 разів (20 рядів по 16 д і р о ч о к у к о ж н о м у , 12 рядів по 14 д і р о ч о к , 10 рядів по 12 д і р о ч о к у к о ж н о м у , 10 — по 10 д і р о ч о к ) . П о т і м угору — 23 ряди по 8 д і р о ч о к у к о ж н о м у , при ц ь о м у в середній смузі Пам'ятайте завжди, що ж і н к и — фактичні голови (і р у к и ! ) від 14 ряду залиште вільне місце для мотиву і п р о в ' я ж і т ь тільки з о б о х боків по 4 смуги. нашої с і м ' ї . О т о ж любіть, шануйте ї х , чоловіки!

І s

S ft О es и

о E

По г о р и з о н т а л і : 1. У к р а ї н с ь к и й фольклорист і літературознавець ( 1 8 5 4 — 1 9 2 2 p.p.), автор праць «В. А . Ж у к о в с ь к и й і Ш е в ч е н к о » , «Пушкін і Ш е в ч е н к о » , «Вплив Ш е в ч е н к а , п е р е в а ж н о на письменників». 3. Поема Т. Ш е в ч е н к а . 8. У к раїнський радянський актор, р е ж и с е р , н а р о д н и й артист УРСР, який поставив багато творів Т. Ш е в ченка за власною інсценізацією. 9. У к р а ї н с ь к и й і російський радянський художник (1886— 1928 p.p.). 10. Керівник народного повстання на Україні, г е р о й кількох творів Т. Ш е в ч е н к а . 11. Народний кобзар, знайомий Т. Ш е в ч е н к а . 12. А в т о р о п е р и «Катерина». 15. Російський сатиричний ж у р н а л р е в о л ю ц і й н о - д е м о к р а т и ч н о г о напряму, який популяризував твори Т. Ш е в ч е н к а . 16. Український радянський сатирик і г у м о р и с т , автор викривальних статей проти перекручування ідейного спрямування п о е з і ї Т. Ш е в ч е н к а . 19. Український радянський літературознавець, авт о р р о з в і д о к « Ш е в ч е н к о в народній творчості», « Ш е в ч е н к о і Сковорода», « Ш е в ч е н к о і російський фольклор» та ін. 20. У к р а ї н с ь к и й радянський письменник, д е р ж а в н и й діяч, лауреат Д е р ж а в н о ї премії СРСР, автор статей і оповідання п р о Т. Шевченка. 25. Український радянський х у д о ж ник театру, виконавець о ф о р м л е н н я д о о п е р и

ш э

Г. М а й б о р о д и «Тарас Ш е в ч е н к о » у Київському д е р ж а в н о м у а к а д е м і ч н о м у театрі о п е р и і балету УРСР імені Т. Г. Ш е в ч е н к а . 26. Чеський і словацький філолог, історик, я к о м у Т. Ш е в ч е н к о присвятив п о е м у «Єретик». 27. Ф р а н ц у з ь к и й письменник і м а н д р і в н и к , автор книги «Мандрівка навколо світу», п р о якого Т. Ш е в ч е н к о згадував у повісті « Х у д о ж н и к » . 28. У к р а ї н с ь к и й х у д о ж н и к портретист ( 1 8 0 0 — 1 8 5 2 p.p.), знайомий Т. Ш е в ченка. 29. П р е д м е т н и й образ, о д и н з поетичних тропів. 30. У к р а ї н с ь к и й фольклорист, літературознавець ( 1 8 7 1 — 1 9 2 6 p.p.), автор статей про Т. Ш е в ч е н к а та про переклади його творів р о с і й с ь к о ю і чеською мовами. 31. У к р а ї н с ь к и й радянський х у д о ж н и к , автор с е р і ї л і н о г р а в ю р «Життя Т, Г. Шевченка». По вертикалі: 1. Російський х у д о ж н і й і м у з и ч ний к р и т и к , який був знайомий з Т. Ш е в ч е н к о м . 2. Український радянський л і т е р а т у р о з н а в е ц ь , який присвятив свої праці к р и т и ц і б у р ж у а з н о націоналістичної фальсифікації т в о р ч о с т і Т. Ш е в ченка. 4. Картина Т. Ш е в ч е н к а . 5. І л ю с т р а ц і я Т. Ш е в ч е н к а до о д н о й м е н н о г о т в о р у Г. Квітки-Основ'яненка. 6. Сценічний вид мистецтва. 7. Український радянський поет, академік, Герой Соціалістичної Праці, автор р я д у статей і віршів про Т. Ш е в ч е н к а . 13. Російський х у д о ж н и к , о д и н з активних учасників викупу Т. Ш е в ч е н к а з к р і пацтва. 14. Російський с к у л ь п т о р і графік, автор малюнків д о творів Т. Ш е в ч е н к а та спогадів про поета. 17. У к р а ї н с ь к и й радянський к о м п о з и т о р , автор балету «Оксана» за т в о р о м Т. Ш е в ч е н к а «Слепая». 18. У к р а ї н с ь к и й радянський письменник, автор праці «Пани і паничі над Кобзарем». 21. Ф о р м а усної мови, яка надає творові динамічності. 22. У к р а ї н с ь к и й радянський письменник, автор книги «Про щ о р о з п о в і д а ю т ь м а л ю н к и Тараса Шевченка». 23. У к р а ї н с ь к и й радянський х у д о ж ник театру, лауреат Д е р ж а в н о ї п р е м і ї У к р а ї н с ь кої PCP імені Т. Г. Шевченка, автор о ф о р м л е н ь оперних і балетних вистав за творами Т. Ш е в ч е н к а у Львівському драмтеатрі. 24. М і с ц е п р о ж и в а н н я с і м ' ї Рєпніних, де Т. Ш е в ч е н к о зустрів багатьох л ю д е й , обізнаних на літературі й мистецтві. Склав І. А Р Т Е М А Ш А .

ба користується д у ж е р і д к о . Тому п р о п о н у є м о маленьку « ф о т о л е к ц і ю » , що стане в пригоді чоловікам, та й жінкам, серед яких чимало прихильниць краватки до класичноТ блузи стилю «сорочка». М а л ю н о к 1 — вчить, як зав'язувати краватку в класичний англійський спосіб. М а л ю н о к 2 — к р а в а т к а - м е т е л и к . Ця о з д о б а чоловічого вбрання залишається завжди м о д н о ю для урочистих подій. А ї ї правильне зав'язування — справжнє мистецтво.

ДОСВІТКИ

Слинка. До п р о й м и в'яжіть так, як спереду, далі над основною в ' я з к о ю підуть 4 мотиви. Виріз. Мотиви в'яжіть по п е р ш і й смузі всередину від краю. Над середнім м о т и в о м (спереду) зв'яжіть інший — к о н у с о п о дібної ф о р м и : перші 3 рядки складаються к о ж н и й з 7 д і р о ч о к , кожний наступний ряд — на одну дірочку менше, д о к и їх не залишиться 3. Потім ці дірочки о б в ' я ж і т ь 4 рядами півстовпчиків. Мотив в'яжуть у 4 етапи. 1-й етап (внутрішня сітка з 6 д і р о ч о к ) ; зв'яжіть л а н ц ю ж о к з 16 легких вічок; накид, з п'ятого легкого вічка — накид, пров'язаний двічі. О ф о р м л ю ю т ь с я 6 д і р о ч о к . Усе це повторюється на 6 рядах. 2-й етап — л а н ц ю ж о к з 3 легких вічок; накид, пров'язаний тричі; 3 вічка з п е р ш о ї д і р о ч к и і 3 вічка з д р у г о ї . Далі — л а н ц ю ж о к з 6 легких вічок, і таким ж е ч и н о м зв'яжіть чотири боки квадратного мотиву. 3-й етап — ідуть 3 вічка, кожне з 3 накидами, пров'язаними 5 разів; 4 легких вічка, таким ж е чином п р о д о в ж у в а т и стовпчиками з 3 накидами, що п о в т о р ю ю т ь с я 5 разів по 3 для о д н о г о боку. Виходять 4 дірочки. 4-й етап — з к о ж н о ї дірочки 8 вічок, пров'язаних тричі. Кожний мотив поєднується з сусіднім у двох місцях. Бретельки. Перед і спинка поєднуються бретельками, що складаються з 3 мотивів. Спинка, перед і мотиви поєднуються в'язкою. Кінець спідниці о б в ' я ж і т ь 2-м, 3-м і 4-м рядами мотиву.

КРАВАТКА Краватка нині — необов'язкова деталь чоловічого вбрання, особливо щоденного. Проте й тепер не о б м и н у т и обставин, коли чоловіки, які п о л ю б л я ю т ь спортивний стиль о д я г у , не можуть обійтися без краватки. Тоді й виникають клопоти з I I зав'язуванням. Виросло покоління, яке ц і є ю о з д о б о ю г а р д е р о -

Як-то приємно часом у відсутність чоловіків влаштувати ж і н о ч і досвітки. На таких зустрічах подруги мають про що п о г о в о р и т и , а водночас і відпочити о д повсякденних сімейних клопотів за ч а ш к о ю чаю чи кави, послухати музику. І тут варто дотримуватись певного церемоніалу таких досвіток. Як зустрінемо, що подамо п о д р у г а м , коли зійдуться в нашому домі? Тільки «солодке» чи, м о ж е , маленьку вечерю? П е р ш за все слід подумати про естетику подавання страв, безалкогольних напоїв і красу столу. Квіти і кольорові серветки д е к о р у ю т ь стіл. Скатертина не потрібна, залиште ї ї для «великого п р и й о м у » гостей. Вазочки для цукерок, печива мають бути невеличкі, р і з н о к о л і р н і . Якщо ви збираєте п о д р у г у вихідний день, то краще — у години надвечірні. Буває, що приятельки влаштовують маленький п р и й о м з л е г к о ю в е ч е р е ю . Як правило, починається він о 1 9 — 2 0 - й годині й триває до півночі, коли просять чоловіка приїхати за ними або зустріти неподалік о д д о м у . О т о ж , кілька порад — що подати до столу з ї ж і й «солодкого». Тільки пам'ятайте: зайвих калорій, які додадуть ваги, подруги вам не простять. К р і м гастрономічних б л ю д , овочів, залежно від пори р о к у , слід приготувати самому хоча б одну оригінальну легку д о м а ш н ю страву. О т ж е , кілька рецептів: З А П І К А Н К А З ЦИБУЛІ. Замісити тісто": 100 г білого сиру, 80 г б о р о ш н а і 50 г маргарину, чверть чайної л о ж е ч к и солі і п е р ц ю . 500 г цибулі почистити, порізати товстенькими кільцями і підсмажити на маргарині. Перемішати зі склянкою відвареного рису. Розбити два яйця, збити їх і додавати поволі склянку гарячого молока, потім до смаку солі і п е р ц ю , а за тим — склянку т е р т о г о г о с т р о г о сиру. Низьку каструлю ( м о ж н а ж а р о т р и в к у ) змастити ж и р о м , на спід покласти тісто, потім приготовану ц и б у л ю з р и с о м , зверху вилити яєчну масу з сиром. Запікати в духовці близько ЗО хвилин до «золотої» скоринки. Д у ж е смачно запіканку запивати томатним соком. Г О Р І Х О В І Р І Ж К И . 300 г б о р о ш н а , 200 г масла, 120 г цукру і 120 г змелених горіхів (будь-яких) або мигдалю. Замісити тісто. Охолодити. С ф о р м у в а т и «ковбаски» т о в щ и н о ю з мізинець, порізати на д о в ж и н у пальця і загнути кінці, наче ріжки. Покласти на деко і пекти в духовці. Стежити, щ о б не згоріли. Викласти на плоску таріль і крізь ситко посипати ц у к р о в о ю пудрою. М а л ю н к и Л. КОВТУНЕНКО.

Велика книжкова виставка, присвячена 40-річчю заснування видавництва «АуфбауФерлаг», відбулася в столиці НДР. Зібрані в залах німецької Д е р ж а в н о ї бібліотеки експонати і д о к у м е н т и розповіли про і с т о р і ю і сьогоднішній день найбільшого в республіці видавця х у д о ж ньої літератури. З м а р к о ю «Ауфбау-Ферлаг» щороку випускається близько 300 найменувань творів класиків німецької літератури, сучасних авторів з НДР і зарубіжних письменників. Першими книгами іноземних авторів, опублікованими видавництвом у рік його заснування, були «Мати» М. Горького і «Колхіда» К. Паустовського. Відтоді видання творів багатонаціональної радянської літератури посідає значне місце в роботі «Ауфбау-Ферлаг». Список радянських письменників, чиї твори вийшли тут д р у к о м , налічує більше 90 прізвищ. Усього ж за с о р о к років видавництво надрукувало понад 1200 книг, які належать перу літераторів з 55 к р а ї н світу.

1633 фольклорних ансамбпі багатьох міст і сіл Пірінського к р а ю . Лише дитячих колективів налічувалось близько 130. Тут м о ж н а б у л о почути давно забуті легенди, казки, приказки і жарти, без яких не обходиться це свято. Визнання здобули численні е т н о г р а фічні виставки — е к с п о з и ц і ї костюмів, тканин і вишивок, предметів побуту і б о л г а р ського н а р о д н о г о прикладного мистецтва. О г л я д «Пір і н співає» показує, як у краї н і зберігаються народні трад и ц і ї , спадкоємність в національній х у д о ж н і й культурі.

«КІДНЕППІНГ» У 1932 р о ц і весь світ дізнався про трагічну д о л ю м а л ю к а Боббі Ліндберга, сина в і д о м о г о тоді американського пілота. Хлопчика вкрали злодії і зажадали за нього великі г р о ш і . Батьки не встигли їх зібрати, і Боббі вбили. Тоді саме з'явився англійський т е р м і н «кіднеппінг», що дослівно означає к р а д і ж -

свячено трьохсерійний фільм італійського телебачення «Кіднеппінг», в якому р о з повідається п р о викрадення в Римі дитини, котру злодії переховували в жахливих умовах.

«ДІТИ ПАПЕРОВОГО ЗМІЯ» Спектакль п р о юних патріотів Нікарагуа «Дракбарнен» («Діти паперового змія») за п ' є с о ю А н н і к и Хольм поставила м о л о д і ж н а студія шведського Рікстеатру в місті Ескільстуні. Це історія підлітків, батьки яких загинули в боях з режимом фашистської диктатури, а самі вони брали участь у б о р о т ь б і за свободу батьківщини: в їх паперових зміях партизани пересилали важливі дані. Ю н і патріоти допомагали нелегально переправляти з б р о ю для бійців р е в о л ю ц і ї , виготовляли б о м би. Як пише у «Дагенс н ю х е т тер» А . Хольм, усі вони хотіли б тепер продовжувати навчання, але на плечі багатьох підлітків лягла т у р б о та п р о с і м ' ю . В той ж е час ці діти, які п е р е ж и л и страхіття війни, на противагу с в о ї м шведським одноліткам, з о п т и м і з м о м дивляться у майбутнє, вірять, що воно б у д е щасливим.

СВЯТО В ПРЕДЕЛІ Останній огляд народної творчості «Пірін співає», що традиційно проводиться у болгарському в и с о к о г і р н о м у містечку Пределі, зібрав небачену кількість учасників: у попередніх конкурсах своє мистецтво продемонстрували десять тисяч виконавців,

ва програма актриси, з я к о ю вона після дванадцятирічної перерви виступатиме на сцені паризької «Олімпії». На сторінках журналу «Сіне-ревю» М . Матьє розповідає п р о своє нове шоу, говорить про необхідність захисту збереження національної

традиції французької пісні, пісень Шевальє, Азнавура і незабутньої Едіт Піаф. «Я не хочу, щ о б мене запідозрили в шовінізмі, сама співаю р і з н и м и мовами, л ю б л ю американські пісні. Але у нас с чудові к о м п о з и т о р и і поети, французька пісня існувала й існує, ї ї знають у всьому світі. Публіка хоче чути більше своїх, французьких пісень».

ПРЕДМЕТ Н А Ж И В И — ТВОРИ МИСТЕЦТВА «ЗРОБЛЕНО У ФРАНЦІЇ» ку дитини. Нині він м і ц н о увійшов у різні мови, б о подібне на Заході, на жаль, стало щоденною практикою. Цій б о л ю ч і й п р о б л е м і при-

Так зветься новий а л ь б о м платівок в і д о м о ї французької співачки М і р р е й Матьє. Під ц і є ю ж назвою і ч е р г о -

Щ о р о к у з Індії вивозять п р е д м е т и старовини на суму понад сто мільйонів рупій. Десятки статуеток індійських богів, інших унікальних творів мистецтва вартістю в десять мільйонів р у п і й були вилучені в штаті Уттар-Прадеш

у «любителів» антикваріату, їх було викрадено з різних храмів північних районів країни. Як засвідчила газета «Тайме оф Індіа», ц и м займаються добре оснащені банди, до складу яких входять кваліфіковані експерти та фотографи. Після того як об'єкт сфотографовано й експерти встановили його цінність, до справи беруться професіональні крадії.

ній Європі гігантський розважальний парк типу «Діснейленда», «Дісней-уорлда», які збирали досі тисячі відвідувачів і давали к а р к о л о м н і прибутки. У себе вдома концерн у ж е не бачить м о ж л и -

ЗАПІЗНІЛЕ РІШЕННЯ У Ватікані опубліковано д о к у м е н т , яким знімається обвинувачення в єресі з Галілео Галілея. О д н а з місцевих газет заявляє: «Обвинувачення в єресі, пред'явлене Галілею у 1633 році, не має ніяких підстав». Рішення ц е р кви спізнилось... на 352 р о к и . Але ж досі інквізиція «слуг б о ж и х » вважалася «святою»...

ВЕЛІННЯ ЧАСУ ПРОТИ МІЖНАРОДНОГО ТЕРОРИЗМУ Юсеф Ш а х і н — о д и н з провідних єгипетських кінорежисерів. Він автор фільму «Наполеон Бонапарт», визнаного минулого р о к у к р а щ о ю стрічкою кінематографії арабських країн. Нині Ю . Ш а хін працює над створенням фільму на актуальну політичну тему. В основу його покладені недавні п о д і ї , що свідчать про посилення з вини С Ш А та І з р а ї л ю небезпеки м і ж н а р о д н о г о тероризм у , — це бомбардування ізраїльськими ВПС штаб-квартири Організації визволення Палестини, захоплення палестинськими екстремістами італійського корабля «Акілле Лауро» і, нарешті, перехоплення американськими винищувачами єгипетського цивільного літака.

востей дальшого зростання прибутків о д цих парків. Том у М і к к і - М а у с у і його д р у зям доведеться «вчити» європейські мови, щ о б перебратися за к о р д о н .

КИСЛА... ПРЕМІЯ Фільм «Рембо. Перша кров, частина друга» набув у Сполучених Штатах А м е р и к и похмурої популярності як г і м н війні, насильству і вбивствам. Стрічка була удостоєна премії... «Кислого яблука». Ця «нагорода» присуджується п р е с - к л у б о м ж і н о к кінокритиків Лос-Анджелеса.

Ніколас Ґільєн в і н т е р в ' ю паризькому ж у р н а л у «Афр и к - А з і » зупинився, з о к р е ма, на процесі з б л и ж е н н я народних мас і т в о р ч о ї інтелігенції після р е в о л ю ц і ї на Кубі. — Нині у нас відбувається процес прилучення широких верств населення до знань і через них — до скарбниць культури. В ц ь о м у процесі, який я вважаю величезним завоюванням нашої р е в о л ю ц і ї , брала і б е р е участь інтелігенція к р а ї н и — т а , котра не відділяла себе о д народу і раніше, о х о ч е ділиться з ним с в о ї м и знаннями і д о с в і д о м тепер. Н е с п р о м о ж н і з р о з у м і т и ці глибинні п р о ц е си дешеві писаки, чиї рептильки розраховані на те, щоб збуджувати ниці інстинкти.

дій запрошений знятися в х у д о ж н ь о м у багатосерійному фільмі « Л ю д и н а з Майямі» в ролі головоріза — контрабандиста наркотиками. «Мені близьке це амп л у а , — цинічно заявляє Лідді. — Щ о п о р о б и ш , коли для негідників у кіно більше роботи».

РИБАЛЬСТВО І... ЦЕРКВА Щ о б збільшити кількість парафіян, настоятель баптистської церкви у місті О к лахома-Сіті Д ж і н Гаррісон вдався до «експерименту» і кардинальних заходів. Тепер любителі рибалки о д е р ж у ють вудки, з д о п о м о г о ю яких м о ж у т ь пошукати щастя у басейні з ж и в о ю р и б о ю , збу-

ЗЛОДІЙК І Н О АКТОР МІККІ-МАУС РОЗШИРЮЄ КОРДОНИ Франція й Іспанія б о р ю т ь ся за право переселення в їх країни відомих мультиплікаційних героїв Уолта Діснея — мишеняти М і к к і , качки Дейзі та ї ї поклонника Дональда. Справа в тому, що менеджери «Уолт Дісней продакшнз», о д н о г о з найбільших концернів індустрії розваг С Ш А , заявили про свій намір створити у Захід-

Як заявила його голова Бетті Уайт, вона із задоволенням вручить ї ї при нагоді Сільвестру Сталлону — р е ж и с е ру, автору с ц е н а р і ю і виконавцеві головної ролі Рембо — ц ь о м у н о в о м у кривавому голлівудському суперг е р о ю . О т ж е , по заслугах...

Гордон Лідді, колишній агент ФБР, був б е з п о с е р е д нім виконавцем о п е р а ц і ї викрадення д о к у м е н т і в і встановлення підслуховуючої апаратури у штаб-квартирі д е м о к р а т и ч н о ї партії С І І І А — вашінгтонському готелі «Уотергейт». Відсидівши чотири р о к и у федеральній т ю р м і , він написав два т о м и спогадів і виступав з публічними лекціями, заробивши на к о ж н і й по чотири тисячі доларів. Як повідомив журнал «Ньюсуїк», професіональний зло-

дованому в храмі б о ж о м у . Тут ж е для охочих поспати поставлені похідні ліжка, а ті, хто скаржиться на здоров'я, м о ж у т ь о д е р ж а т и медичну д о п о м о г у або консульт а ц і ю у лікарів... В результаті, як повідомила газета «Інтернешнл геральд тріб ю н » , церква вперше за тривалий час була повна парафіян. Щ о ж, експеримент «проповіді у навантаження» вдався.

Головний редактор О . Б. Х О М Е Н К О

Шаховий

Р Е Д А К Ц І Й Н А КОЛЕГІЯ: П. М . Б Е Б А , В. Б. В Р У Б Л Е В С Ь К А , А . П. К О Р Н І Є Н К О , В. В. К У Л И К , А. О. Л Е О Н О В А , В. В. М А К Л Я К , М . Г. М А Х І Н Ч У К (відповідальний секретар), М. О. М І Щ Е Н К О (заступник головного редактора), М . Д. РУБАН, Р. М . Т Е Р Е Щ Е Н К О , Г. Д . Ц И Б У Л Я К .

Телефони: заступник головного редактора — 441-88-35, відповідальний секретар — 441-88-76, секретаріат — 441-88-68, відділи: комуністичного виховання — 441-88-40, культурного будівництва, клубів — 441-88-66, народної творчості — 441-88-73, бібліотек — 441-88-67, профспілкової роботи — 441-88-65. ОРДЕНА ЛЕНІНА КОМБІНАТ ДРУКУ ВИДАВНИЦТВА «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» 252047, КИЇВ-47,

ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, 50. «СОЦИАЛИСТЫ ЧН А КУЛЬТУРА» (на у к р а и н с к о м я з ы к е ) . И з д а е т с я с и ю н я 1921 г. Массовый общественнополитический ежемесячник теории и практики культурного строительства ОРГАН МИНИСТЕРСТВА КУЛЬТУРЫ У К Р А И Н С К О Й ССР И УКРАИНСКОГО РЕСПУБЛИКАНСКОГО СОВЕТА П Р О Ф С О Ю З О В Издательство «Радянська Украина» Адрес редакции: 252047, г. К и е в - 4 7 , у л и ц а П е т р а Н е с т е р о в а , 4. Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Украина», Киев-47, проспект П о б е д ы , 50. Текст н а б р а н о з з а с т о с у в а н н я м вітчизняного фотонабірного к о м п л е к с у «Каскад»

,.СИ"

Розділ веде кандидат у майстри с п о р т у СРСР з ш а х / в П е т р о

МАРУСЕНКО

ПІДСУМКИ КОНКУРСУ 1985 РОКУ

Художньо-поліграфічне оформлення О. Ю. МАЛИШЕВСЬКОГО. Коректор Д. О . КОМЕНДАНТОВ А. Здано до н а б о р у 15.01.86. Підписано до д р у к у 14.02.86. Б Ф 10620. 60Х90/8. Офсетний друк. 5,5 у м о в н . д р у к . а р к . 20 у м о в н . ф а р б . в і д б . 7,88 о б л . - в и д . а р к . Тираж 39100 п р и м . Зам. 07016. А д р е с а р е д а к ц і ї : 252047, м. Київ-47, вулиця П е т р а Н е с т е р о в а , 4.

юп^с нлиб

Визначено переможців традиційного м і ж республіканського конкурсу розв'язання шахових задач та етюдів, який журнал «Соціалістична культура» проводить разом з д о б р о вільним спортивним товариством «Колос». У минулорічному конкурсі взяли участь понад триста індивідуальних учасників та близько чотирьохсот членів шахових секцій при палацах і будинках культури, клубах, навчальних закладах, підприємствах, у колгоспах і радгоспах, установах України й братніх радянських республік. Понад чотири тисячі листів одержала редакція від прихильників шахової гри. Крім відповідей на завдання, вони розповіли про роботу з популяризації шахів: проведення лекцій, вікторин, сеансів одночасної гри, змагань у колективах фізкультури й за місцем проживання. Любителям шахів, які правильно розв'язали всі 16 завдань, присвоєно (або підтверджено) другий спортивний розряд. За 12 розв'язаних завдань — третій розряд. Учасників конкурсу, які виконали норму II чи I I I спортивних розрядів, для одержання відповідного посвідчення просимо надіслати заяву, зазначивши в ній кількість розв'язаних завдань, прізвище, ім'я, по батькові, повідомити точну поштову адресу з індексом.

ЖЮРІ, РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ КОНКУРСУ 1985 РОКУ, УХВАЛИЛО: 1. Вручити кубок «Соціалістичної культури» і диплом І ступеня шаховій секції Балакліївського сільського Будинку культури Смілянського району Черкаської області. Нагородити д и п л о м о м I I ступеня шахову секцію ЖЕУ-11 міста Полтави. Нагородити д и п л о м о м I I I ступеня шахову секцію Чернігівського заводу автозапчастин горьковського виробничого об'єднання «ГАЗ». 2. Нагородити д и п л о м о м І ступеня і преміювати п о ї з д к о ю на одне з шахових змагань, що відбудуться в Радянському Союзі протяг о м 1986 р о к у : ЯЧНИКА О. С. — керівника шахової секції Балакліївського сільського Будинку культури Смілянського району Черкаської області. Нагородити д и п л о м о м I I ступеня та преміювати пам'ятним подарунком: К О З А К А В. М . — керівника шахової секції ЖЕУ-11 м. Полтави. Нагородити д и п л о м о м I I I ступеня і преміювати пам'ятним подарунком: ІНДИЛА В. М . — керівника шахової секції Чернігівського заводу автозапчастин горьковського виробничого об'єднання «ГАЗ».

3. Нагородити дипломами І ступеня і преміювати пам'ятними подарунками: АВДЄЄВА Г. а — м. Черкаси. ГИРИЧА В. В. — м. Черкаси. ЗІНЧЕНКА А. С. — с, Венеславівка Гадяцького району Полтавської області. КРЕЙМЕРА М . О. — с. Стрибіж Червоноармійського району Житомирської області. ЛИПОВЕНКА А. Ю . — м. Кривий Ріг. О С Т А П ' Ю К А С. М . — с. Надорожнів Бережанського району Тернопільської області ФЕДОРІВА М. В. — м. Львів. Ф І Ц А К А М . П. — с. Сивка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області. ШЕВЧЕНКА Г. О. — ст. Миколаївка Дигорського району Північно-Осетинської АРСР. ЯЬНІА Р. М . — м. Бережани Тернопільсько області. Нагородити дипломами I I ступеня-та пре міювати пам'ятними подарунками: ВАРЧЕНКА М . О. — м. М и р г о р о д Полтавської області. ДРОБОТА В. О. — м. Запоріжжя. КИРЕЧКА С. П. — м. Жданов Донецько області. ЛОБАНОВА А. М. — м. Ставрополь (РРФСР). МАКСИМЕНКА А. І. — м. Гадяч Полтавської області. МАКСИНА В. С. — м. Запоріжжя. НОВОСЕЛЕЦЬКОГО С. К. — с. Оболонь Семенівського району Полтавської облас ОСОВСЬКОГО Ю . Ф . — м. Тотьма Воло годської області (РРФСР). ПАРХОМЕНКА М. О. — м. Вінниця. СТРІЛКОВУ Н. С. — м. Гадяч Полтавсько" області. Нагородити д и п л о м а м и I I I ступеня т< преміювати пам'ятними подарунками: НАРАВІНА Л. Г. — м. Сочі (РРФСР). К Л І Щ У К А М . В. — с. Березівка Житомирсь кого району Ж и т о м и р с ь к о ї області. КОРЕЙБУ Л. С. — смт. Баранівка Житомирської області. КРЮЧКОВА А. Ф . — м. Селідове Донецької області. ЛЕЩЕНКА В. Д Сушки Козельщинського району Полтавської області. ЛИСІВЦЯ Б. П смт. Козельщина Полтавської області. МИКИТЕНКА М . І. — смт. Ромодан М и р г о родського району Полтавської області. О Ч Е Н А Ш А М. О. — с. Великі Кринки Гло бинського району Полтавської області. РАЗУМЄЄВИХ М . В. та В. Я , — м. Запоріж жя, СТИГНЄЄВА В. О . — с. Долина Токмацького району Запорізької області.

€

ОБЛИЧЧЯМ

до сонця

Художник виробничого об'єднання «Завод « А р с е нал» н а р о д н и й м а й с т е р д е к о р а т и в н о - п р и к л а д н о г о м и с т е ц т в а УРСР А н а т о л і й М и х а й л о в и ч К о н о в а л е н к о назвав ц е й т р и п т и х « Б у д і в е л ь н и к и К и є в а » . П р и с в я ч е н и й він т и м , хто м у р у в а в к р а с е н і - с п о р у д и м а т е р і м і с т р у с ь к и х у сиву д а в н и н у , і т и м , х т о в н а ш і д н і п р и м н о ж у є славу с т а р о к и ї в с ь к и х зодчих і каменярів, зводить до сонця нові осяйні будівлі. Матеріал,

П Ш №

ЄМНОМУ Ж ш )

гггггг гггггс

і1

.-ГГГЕ#

Му*

}

текстури, несподіваних видозмін ліній і кольорів додати'уяву митця і вміння майстра, м о ж н а з успіхом м а л ю в а т и н а й д и в о в и ж н і ш і к а р т и н и . Х і б а щ о за п о л о т н о і ф а р б и п р а в и т и м е д е р е в н и й ш п о н , а за пензель — гостро заточений ніж-різець. — Техніка виконання д о в о л і п р о с т а , — розповідає Анатолій Михайлович. — 3 тоненьких шматочків м а т е р і а л у , які м а ю т ь ф о р м у д е т а л е й малюнка,

ста

а и сотами

і . шй ти І Ь Е О Ш Ш - І ' З Т&СШО ста«йшаго

щ І ^ -

Ш ! и нмсюша •

іініііІІІІ ІІІІНІІІІІ

ІІІ1ШІШ

з якого виготовлений т р и п т и х , — деревина. Техніка в и к о н а н н я — м а р к е т р і , а б о , як ї ї ч а с т і ш е н а з и в а ю т ь , мозаїка по дереву. Здавна запримітив о б д а р о в а н и й ю н а к ц е й ч у д о матеріал — деревину. Придивлявся, призвичаювався д о н е ї , і ч и м г л и б ш е о с я г а в с е к р е т и ї ї в т а є м н и ч е ної загадковості, тим ясніше у с в і д о м л ю в а в , що більш простого і доступного матеріалу для творчості не знайти. Т р е б а т і л ь к и н а в ч и т и с я б а ч и т и й о г о к р а с у , так б и м о в и т и , з с е р е д и н и і с а м е н е ю к о р и с т у в а т и с я для втілення свого задуму. О с ь ви й д е т е л і с о м чи п а р к о в о ю а л е є ю . О д н і дерева стрункі і високі, інші похилі, криві, ще інші наче п р и к р а ш е н і в е л и к и м и й м а л и м и н а п л и в а м и — капами. Всередині стовбура — свій неповторний к а з к о в и й р и с у н о к — т е к с т у р а . Та щ е й з а б а р в л е н а кожна порода в притаманний лише їй особливий відтінок. У с е ц е й б е р е на о з б р о є н н я т е х н і к а м а р к е т р і . А якщо до ф о р м и деревини, х и м е р н и х візерунків

с к л а д а ю м о з а ї ч н и й набір. Головне тут — якнайдоцільніше використати п р и р о д н и й малюнок і колір д е р е в н и х в о л о к о н . Г о т о в и й н а б і р н а к л е ю ю на о с н о в у і, в і д ш л і ф у в а в ш и , л а к у ю . П і д л а к о м м а т е р і а л н е м о в о п р о м і н ю є т ь с я с о н ц е м , красується багатством тонів і в і д т і н к і в . О с о б л и в о п р и н а д н і в м о з а ї ц і по д е р е в у квіти і н а т ю р м о р т и . А л е це м о ж у т ь б у т и і п е й з а ж і , і архітектурні мотиви, і п о р т р е т и , і с ю ж е т и з казок. Придатна ця техніка і для н а б о р у м о н у м е н т а л ь н и х панно... Щ о м и т е ц ь має р а ц і ю , м и з вами, читачу, м о ж е м о п е р е к о н а т и с ь на п р и к л а д і р е п р о д у к о в а н о г о тут фрагмента монументального триптиха «Будівельник и К и є в а » , п л о щ а я к о г о в о р и г і н а л і д о р і в н ю є 16 к в а д ратним метрам. Древній і м о л о д и й Київ немов р о з к р и в а є т ь с я п е р е д н а м и щ е о д н і є ю г р а н н ю . Він стоїть обличчям до сонця, і в його врочистій віковій величі ясно вчувається д з в і н к и й і п р у ж н и й р и т м трудового сьогодення. К. ПЕТРЕНКО

ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ...

Ці слова — не тільки про Київ. Вони — про весь наш край, про нетлінну красу його неповторно чарівної природи. Однаково прекрасна вона всюди і водночас щоразу неповторна в Наддніпров'ї і в Карпатах, на Волині і в роздольних таврійських степах. Хотинська фортеця на березі швидкоплинного Дністра... Вечір над Дніпром на Полтавщині... Парк культури і відпочинку імені 50-річчя Жовтня в Хмельницькому... Містокальтанка у славнозвісному дендропарку «Олександрія» у Білій Церкві... Воістину невичерпна природа твоя, рідна радянська наша земле. Як тебе не любити!..

Фото В. КРИМЧАКА.

<5 ะบ.