Q і у війну — не розкисаємо! — Чому ти досі незаміжня? — А навіщо? У мене є пес, який гавкає, папуга, який лається і кіт, який десь шляється...
Тираж 25012 7 липня 2022 року. №17/1876 Обласна газета. Виходить щочетверга.
«Сплю міцно, як вип’ю. Тоді й жахіття не мучать», — Олександр Марусик
пережив катування
стор. 4
найцікавіше у «Віснику»
Прийшла квитанція від «нафтогазу». Що робити? стор. 3
У Коропі випускники перед врученням атестатів ідуть до церкви на молебень стор. 4
Забрала онука з Донецька. Добиралася туди чотири дні, через Львів, Литву стор. 8
Міст є! Будем їздить!
стор. 8
Олександр Марусик. Фото Валентини ОСТерСьКОї
Неспри ятливі дні: 7, 15 липня
Температура води в Десні 5 липня на 8 ранку: Чернігів — 25,5оС, Морівськ Козелецького району — 26,2оС
2
Суспільство
Q добра новина
07.07.2022
Q актуально
Менщина ліквідувала Погасили марки спеціальним штемпелем наслідки негоди
Отець роман Кіник, настоятель Катерининської церкви, ніна Лемеш і Олена Дорошенко
4 липня біля Катерининської церкви в Чернігові погасили марки спеціальним штем пелем. До 300річчя від дня, коли Пав ло Полуботок став наказним гетьма ном Лівобережної України. — Зазвичай у нас є затверджений на кілька років тематичний план спеціального випуску марок. Цьогоріч
його скасували через російське вторгнення. Однак Чернігівська дирекція «Укрпошти» разом з історичним музеєм вирішили, що не можуть пропустити таку подію, як ювілей обрання гетьмана. Власним коштом випустили спеціальний поштовий штемпель, а також 28 марок із символом козацтва — Катерининською церквою. Придбати її через обмежений наклад не можна, — розповіла 53річна Олена ДОРОШЕНКО, дирек торка Чернігівської філії «Укрпошти». — Цінність саме в спеціальному штемпелі, який дуже важливий для
філателістів України. — Таких відповідальних історичних автографів у мене не було навіть на чемпіонаті світу, — пожартувала під ч а с п о га ш е н н я 4 9 р і ч н а Ніна ЛЕМЕШ, перший за ступник голови Чернігівської обласної ради. У минулому біатлоністка, учасниця трьох Олімпійських ігор. Історичний музей випустив тематичні листівки про Павла Полуботка. На них, серед інших зображень, — малюнок 14-річної Юлії Ткачик, школярки з Чернігова.
Ольга САМСОненКО. Фото автора
Менський міський голова Геннадій Примаков інформує про те, чим сьогодні живе Менщина, які проблеми вирішує, якими досягненнями пишається, які виклики долає і як наближає Перемогу. Минулого тижня Менщиною пролетів несамовитий буревій і наробив чимало лиха. Град розміром із перепелині яйця, повалені дерева та електроопори, обірвані дроти, побита градом городина, пошкоджені дахи — такі невтішні наслідки негоди, які комунальні служби громади та енергетики почали оперативно ліквідовувати, як тільки вщухла злива. В одному з обійсть у Макошиному береза, падаючи, знесла електролічильник і обірвала дроти, величезну ялину вивернуло вітром із корінням і поклало на дах будівлі старостату. На вулиці Заводській упали чотири дерева, таким чином перегородивши шлях до прилеглого мікрорайону. Падали дерева й по вулиці Гагаріна. Одразу до Макошиного, яке чи не найбільше постраждало від буревію, виїхали Геннадій Примаков, міський голова, Юрій Стальниченко, секретар ради, Роман Минець, директор КП «Менакомунпослуга»,Євген Верхоляк, депутат міської ради. Від електропостачання були відрізані більшість населених пунктів громади, чимало пошкоджень було і в Покровському. Тож комунальники з енергетиками, залучивши спецтранспорт, одразу стали до роботи й працювали до пізнього вечора. І не одну добу. Комунальне підприємство міськради залучило до ліквідації наслідків негоди три одиниці техніки: подрібнювач гілок, трактор-навантажувач та трактор, який возить деревину на дрова до закладів освіти. Але не тільки боротьбою з наслідками стихії займалися в Мені, постійно ведуться роботи з благоустрою. Як і було анонсовано, активно розгорнулися роботи щодо впорядкування місця відпочинку менян біля річки: минулого тижня там розчистили пляж, поприбирали водорості в акваторії. До роботи активно долучилися працівники бюджетної сфери, культури, освітяни, небайдужі містяни. Ще привабливішою стала візитівка Мени: місцевий зоологічний парк змінив вивіску на вході, яскравішою та сучаснішою стала фотозона, яка радує гостей міста й закладу. Тож не баріться, приїжджайте до менського зоопарку, подаруйте свято спілкування з тваринками своїм дітям! Плідно попрацювали місцеві депутати. Зокрема, під час останнього пленарного засідання внесли зміни до ряду місцевих цільових програм, які стосуються реалізації заходів з підвищення обороноздатності та безпеки населених пунктів Менської міської територіальної громади, виконання заходів з мобілізації, призову на 2022-2024 роки та внесли зміни для покращення соціальної підтримки жителів, які потребують гемодіалізу. А також проголосували за десятки рішень у сфері земельних відносин, соціальних послуг, служби у справах дітей та ін. На засіданні виконавчого комітету минулого тижня було визначено виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів на території Менської міської територіальної громади. Таким
чином із 1 липня вступило в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавця цієї послуги — переможцем конкурсу визначене КП «Менакомунпослуга» Менської міської ради. Члени виконавчого комітету на позачерговому засіданні також проголосували за внесення змін до номенклатури матеріальних засобів для створення матеріального резерву з метою запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та небезпечних подій техногенного і природного характеру та їх наслідків на території Менської міської територіальної громади на 2021-2022 роки. А також уточнили (конкретизували) тарифи на поводження з побутовими відходами (перевезення та захоронення побутових відходів) на території Менської територіальної громади та погодили тарифи на платні послуги, що надаються КНП «Менська міська лікарні» Менської міської ради. Активно отримують гуманітарну допомогу найвразливіші категорії жителів громади, внутрішньо переміщені особи, сім’ї з дітьми до трьох років, родини військовослужбовців та тих, які опинились у складних життєвих обставинах. Зокрема, нещодавно було розподілено по громаді вантаж із Британії у вигляді невеличких продуктових наборів сім’ям із дітьми від трьох до 18 років з розрахунку один набір — на одну дитину. Також сім’ї Менської громади, які виховують дітей з інвалідністю, осіб з інвалідністю від 18 до 35 років отримали благодійну допомогу від благодійного фонду «Іскра добра» у вигляді продуктових наборів. У спеціальних розділах на сайті міської ради щодня з’являється актуальна й перевірена інформація з питань пенсійного забезпечення, у сфері соціального захисту, працевлаштування, податкового законодавства та багато ін. Наприклад, з останніх: «ФССУ відновлює направлення українців на реабілітаційне та санаторно-курортне лікування», «Як отримати допомогу за лікарняним, якщо ви за кордоном?», «В органах Пенсійного фонду України є можливість дистанційно отримати довідки», «Пенсійний калькулятор: як обрахувати свою виплату», «Актуальні вакансії на початок літа від служби зайнятості», «Стати підприємицею: новий проєкт для започаткування власної справи для жінок», «Про умови надання відпустки та її тривалість під час дії воєнного стану», «Куди потрібно звернутися по допомогу щодо можливості безкоштовного отримання належних послуг для осіб, постраждалих від сексуального насильства, вчиненого представниками держави-агресора?» та багато ін.
Новини
07.07.2022
3
Q водії! Пильнуйте
Q а що робити
Під час активних військових дій на Чернігівщині на блокпостах просили водіїв знімати відеореєстратори з автомобілів. Чи можна зараз з ними їздити? — Така заборона дійсно була, — підтверджує Олена МОКРЕНЧУК, речниця управління зв’язків з громадськістю ЗСУ. — Не можна було їздити з відеореєстраторами, тому що був активний рух військової техніки. Мова саме про нашу, а не російську техніку. Якщо ви побачили ворога, обов’язково треба повідомляти. Наразі бойові дії змістилися на схід. І блокпостів у нас трішки поменшало. Є загальна вимога не висвітлювати, не повідомляти про наших військових. Люди повертаються на Чернігівщину. Їздять на роботу. Неприємності на дорозі бувають. Тому в межах міст, сіл (населених пунктах) вимоги не такі суворі. Як тільки доїхали до блокпоста — інакше. — Що робити, коли на відео потрапила військова техніка? — Якщо наслідків не відбулося, людина може відбутися штрафом. Якщо від викладеного відео були проблеми в наших, то це може прирівнюватися до державної зради. — Щодо відеореєстраторів, то є постанова, прийнята в березні, — не погоджується Віталій КОПИСТКО, речник патрульної поліції в області. — Там чітко прописано, що під час військового стану на фото- і відеофіксатори є заборона. Військовий стан по всій країні. Тому я б радив не ризикувати. Навіть без поганого умислу на відео може бути зафіксована військова техніка, об’єкт. Якимось чином воно може потрапити в погані руки. Від автора: знаючі кажуть, біля блокпоста нацгвардійці обов’язково просять їх зняти. Якщо ж власник відмовляється, можуть і зламати. Тому краще не ризикувати.
коду, номера рахунку, на який треба димир КУШЛІД з Ічні. — Завжди Жителі області отримали нові повернути гроші і копію квитанції. квитанції за газ. Із боргами в місячну старалися платити вчасно, а інколи і Ми перевіримо і надішлемо перемінімальну пенсію. Вісім тисяч наперед. А тепер, виходить, в одній плату. Якщо споживач прийшов до абонентів автоматично перевели компанії переплата, а в іншій борг. відділення, усі копії робляться на від постачальника ТОВ «Чернігівгаз — Є клієнти, у яких лишилися пемісці, — продовжує Наталія КузьмеЗбут» до акціонерного товариства ред нашою компанією заборгованості. нок, представник ТОВ «Чернігівгаз «Нафтогаз України». Їм потрібно розрахуватися. Таким Збут». — «Чернігівгаз Збут» обслуговує клієнтам були направлені квитанції. — Якщо в людини немає тільки юридичні особи, — каже Якщо на особовому рахунку є перебанківського рахунку? Наталія КУЗЬМЕНОК, представник плата, треба написати заяву. Вони є — Це питання зараз вирішується, ТОВ «Чернігівгаз Збут». — З 8 черву всіх точках контактів. Також бланки як повертати кошти людям на руки. ня нам стало відомо, що з 1 травня всі можемо надіслати поштою, якщо Поки що таких випадків не було. побутові споживачі були переведені людина до нас звернулася. Або може Літнім людям рекомендуємо звертадо постачальника останньої надії. Ми написати заяву в довільній формі, тися до точки контакту. виконуємо свої зобов’язання. в якій просить повернути кошти. І — У нас поки нічого не змінилося. — Чому в тих, хто справно пла завірені, з датою і підписом власника, Буде дві платіжки: окремо за доставтив, з’явилися борги? ксерокопії документів: першої і другої ку і окремо за використаний газ, але — Я не можу сказати, чому так сторінок паспорта, ідентифікаційного вже від іншого постачальника, сталося. Ми не маємо доступу — каже Алла ЯРОВА, голова до бази даних «Нафтогазу» і правління АТ «Чернігівгаз». не можу пояснити, яким чи- Q у тему — Ми з сусідами жили довго і щасливо і померли — Ви отримали свою ном ця компанія виставляла споживачам такі рахунки. в один день, бо один з сусідів, дід Василь, так і не квитанцію? — Поки ще ні. Але сусіди Представництва їхнього в навчився користуватися газом... *** вже питали. Ми прикордонЧернігові, наскільки я знаю, Сиджу в кафе. Підходить мужик: на область. Чотири райони немає. Якщо є постачальник, — Дівчино, можна з вами познайомитись, за вас признали, як зони бойових який виставив рахунок, то заплатити? дій. Листоношам важко буде логічно, що його треба сплаКажу: доносити квитанції вчасно. чувати. — Можна. — Що робити тим, у кого І даю йому квитанції за газ, за воду, за світло. переплата? — зітхає Воло Юлія СеМенеЦь
З відеореєстраторами їздити, ніби, можна. Але краще не треба
Юлія СеМенеЦь
Q втрати
Прийшла квитанція від «нафтогазу»: переплату забрати можна, а от боргів не пробачать
Попрощалися
На Сосничині попрощалися з капітаном, 46річним Віктором Копилом. Він родом із села Забілівщина на Борзнянщині. За освітою ветлікар. Потрапив до складу 16-го окремого мотопіхотного батальйону на посаду командира взводу управління мінометної батареї. 28 червня поблизу села Покровське на Донеччині Віктор Копил потрапив під ворожий обстріл. На жаль, врятувати нашого земляка не вдалося. Удома в нього залишились батьки, дружина та двоє дітей. Поховали героя в Сосниці. Новгород-Сіверщина попрощалася з 27річним солдатом Богданом Пишком. Навчався в новгород-сіверській гімназії №1, також був вихованцем спортивного клубу «Лідер», де займався
Q треба?
Q по-нашому
Зоопарк тепер без «Z» Латинську «зет» у назві менського зоопарку замінили на нашу «З». «Z» муляла очі менянам і тим, хто приїхав спеціально до менського зоопарку. Бо літера вже стала символом рашистської окупації. — Як тільки з’явились негативні зауваження у фейсбуці, ми зразу замовили нову вивіску в Чернігові, у рекламному агентстві. Поміняли 28 червня, обійшлося до восьми тисяч гривень. Це нова вивіска над аркою на вході, з двох боків (вид назовні та із зоопарку), і стела перед входом. Вони самі і змонтували. Вважаю, недорого, — розмірковує Зінаїда МАК СИМЕНКО, директор зоопарку. — Стару вивіску ми думали викинути, але поставили на складі: а раптом перевірка. Менський зоопарк — загальнодержавного значення. — Що ще поміняли? Ціни? — Не підвищували, ціни на квитки довоєнні. Діти до п’яти років — безкоштовно, дорослий квиток — 80 грн, діти від п’яти до 14 років — 50. Зоопарк відкритий з 8.00 до 17.00, без перерви, без вихідних і святкових днів. А от поповнення за останній місяць багато. Народилися дитинчата в бізонів, ланей європейських, плямистих оленів, зебу. Є маленькі: віслюк, антилопа, буйвол. Багато пташенят: фазани, казарки, павичі, папуги. І ще різні дрібні. — Вивозили когось, крім ведмедів? — Ні. То й добре, що вивезли, їм там було тіснуватенько, — зітхає директорка. — Поки що в Познані, але збираються везти далі. Обіцяли передзвонити мені, коли перевезуть.
Олена ГОБАнОВА
P.S. Це добре, що туди не дібралися “бойові буряти”. Кого б вони зжерли, як кобилу на Ріпкинщині? (читайте стор. 7)
«Хай би тонну великої картоплі нам додому привезли, а решту собі». Світлана Петровська продає невикопаний город 53річна Світлана ПЕТРОВСЬКА з міста Остер на Козелеччині продає врожай невикопаної картоплі, посаджений біля села Виповзів. Також поле засіяне пшеницею. — Це було братове. Він помер чотири тижні тому. Самим зібрати врожай немає змоги, — розповідає Петровська. — Під картоплею дві ділянки, десять та п’ятнадцять соток. Минулими роками брат брав з них по шість тонн бульби. Сподіваємося цього року врожай буде теж хороший, бо місцина там до посадки під водою була. — Яка ціна? — Складно визначитися. Хай би тонну великої картоплі той, хто зголоситься, нам додому привіз, а решту собі забрав. Пшениці одну ділянку вже люди забрали. Пообіцяли, що розплатяться після збору врожаю.
Валентина ОСТерСьКА
P.S. На базарах в Острі та Чернігові молода крупна картопля нині по 30 гривень за кілограм. Хоча бульби цьогоріч люди чимало насадили і, можливо, восени її реалізовуватимуть дешево.
боксом. Був на посаді старшого оператора взводу спостереження розвідувальної роти. 24 червня потрапив під артилерійський обстріл. Рідні та близькі, однокласники, а також жителі НовгородСіверщини живим коридором провели його в останню путь. 30 червня в селі Рудьківка на Бобровиччині поховали Володимира Андріяша. Йому було 55. На похорон Володимира прийшли не тільки рідні та близькі, а й друзі, знайомі, представники влади та жителі села. Супроводжував жалобну ходу військовий оркестр Національної гвардії України та нацгвардійці.
Валентина ОСТерСьКА
Q добре, що молочні
Кінь вибив трирічному хлопчику зуби До реанімаційного відділення Ніжинської міської лікарні привезли трирічного Артемка Менщика з села Головеньки, що на Борзнянщині. Кінь ударив хлопчика копитом в обличчя. У дитини закрита черепно-мозкова травма та вибиті передні зуби. Кажуть, малий з батьком, матір’ю та бабусею їздили конем відпочивати на річку Сейм. Коли повертались додому, дитина сиділа на возі спереду, кінь почав поводитися агресивно і вдарив малого. Хоча, як він міг так високо підняти ногу, щоб аж на віз дістати? У селі балакають, що старші могли зупинитися і піти до вітру в посадку, а дитина в цей час підбігла до тварини.
Валентина ОСТерСьКА
Q заприскало
«Фонтани — не свято, а об’єкт благоустрою» У Ніжині запрацювали два сучасних світлодинамічних фонтани. Один, класичний, — біля міської ради, відкритий минулого року. Другий, пішохідний, — у сквері Лисянського. Були й противники фонтанів. — Запускати фонтани чи ні — зараз це просто вирішується, — каже Олександр КОДОЛА, голова Ніжинської міської ради. — Провели публічне голосування на сторінці міської ради у фейсбуці та на телеграм-каналі міської ради. І понад 60 відсотків ніжинців проголосували «за». Ми виконали волю громади. Не треба фонтан асоціювати з якимось святом чи концертом. Це як дитячий майданчик. У Ніжині на найбільшому майданчику «Дитяче містечко» щодня збирається 50-100 дітей. Ще, будучи народним депутатом, Олександр Кодола побудував більше 200 дитячих майданчиків по виборчому округу, 60 з них — у Ніжині. — Фонтан — це об’єкт благоустрою, прикраса міста. Ось я якраз проходжу повз фонтан, — люди спинилися, фотографуються. Життя триває. А фонтани додають більше оптимізму і приємних моментів. Бо й так багато негативу від війни. — Скільки обходиться місту утримання фонтанів? — Розконсервувати і запустити — 50 тисяч гривень на два фонтани. Обслуговування обійдеться за весь сезон десь 10 тисяч гривень. Витрати мінімальні. Бо вода у фонтанах циркулює. Є системи очищення, і вода йде по колу. Фонтани працюють щодня, з 9.00 до 21.00.
Ілюмінацію включаємо десь на годину ввечері. Бо дотримуємось режиму світломаскування, а о 21-й ще світло. — А ще по місту розставлені водні рамки. — Це ще в минулому році: щось придбали, щось самі виготовили. Їх у нас шість. Виставили на пішохідних зонах центральних вулиць, у сквері Гоголя, алеї Шевченка. Де гуляє більше людей і може освіжитися. Включаємо, коли температура понад 25 градусів. А ще в Ніжині реконструювали алею Шевченка. — Робота була розпочата в минулому році. Плитка, водовідведення, нове освітлення. Це масштабна реконструкція алеї, яка не проводилась років 30. І фактично будівельні роботи були завершені до нового року. А зараз, згідно проєкту, встановили тільки лави та урни. Реконструкція вулиці Гоголівської ще не завершена. Це наша головна, можна сказати, туристична вулиця. Наразі готовність 50-60 відсотків. У зв’язку з воєнними діями реалізацію проєкту призупинили, але зараз проводимо переговори, щоб все-таки її закінчити в цьому році. Оскільки всі будівельні матеріали вже є, вони придбані ще до війни. А вулиця наполовину перерита, що не дуже зручно для мешканців міста і негарно. Скільки ще триватиме війна, ніхто не скаже, а реконструкцію треба завершити.
Олена ГОБАнОВА
4
Суспільство
07.07.2022
Q двічі попав
«Сплю міцно, як вип’ю. Тоді й жахіття не мучать», — Олександр Марусик пережив катування 37річний Олександр МАРУСИК з села Вознесенське (колишня Улянівка), що під Черніговом, — один із жителів області, якого катували росіяни. Одному з його кривдників прокура тура заочно висунула звинувачення в порушенні законів та звичаїв війни (ч.1 ст.438 Кримінального кодексу). З 13 по 17 березня Марусика — пораненого, із зав’язаними руками і мішком на голові — тримали в холодному магазині села Терехівка Чернігівського району. Не давали ні їжі, ні води. Катували, наступаючи на суглоби ніг, стріляли біля голови, били. — 26 лютого російські війська були вже в нашому селі. Чоловіки намагалися без потреби не виходити на вулицю. Росіяни попередили: ви нас не чіпаєте, ми вас не трогаємо. Дозволили місцевим їздити за борошном на виробництво макаронів, що неподалік Киселівки. Так і жили. Буряти, правда, були злі. Один унадився до родини мого товариша. Усе допитувався: «Сколько вас живет?» Вони вийшли: друг, брат, мати. А він все одно до них чіплявся, усе винюхував, — пригадує Олександр Марусик. 13 березня сусід Сергій Колупайко зібрався в село Петрушин за дружиною і дитиною. Ще потрібно було чимало речей забрати. Отож поїхали ми удвох на «копійці» його брата Івана. Тільки доїхали до Товстолісу, як по машині вдарили з автоматів. Стрілянина страшна, я відчув, як запекло з внутрішнього боку ноги, біля паху, — опускає шорти, показуючи шрам від поранення. Лікар казав, якби кілька міліметрів убік і потрапило в артерію, був би каюк. Сергію прострілили лопатку. Ми вивалилися з автомобіля. Десь 30 секунд минуло, а росіяни вже біля нас. Скрутили руки, зв’язали за спиною будівельними стяжками, натягнули шапки на очі. Рацією викликали «Тигрів» (бронеавтомобіль) і розвели нас з сусідом по різних «Тиграх». Потім ще й мішок мені на голову натягли. І повезли. Куди, не знав. Це вже потім, після деокупації, коли до мене приїздили прокурори, я з ними чотири години по всій окрузі шукав те місце. Знайшов. Виявилося, тримали мене в магазині села Терехівка. Там прийшов їхній медбрат і обробив та прев’язав мені рану. Три доби ні їсти, ні пити не давали. У туалет ходив під себе. Тричі на день допитували, на кого я працю, били. Один з них ставав берцем на мої ноги і
давив так, що я кричав від болю. Стріляли з автомата біля самого вуха. Коли катували, я говорив, навіщо стільки часу на мене витрачають. Вистріліть у голову, і все. «Нет, — відказували мені. — Все твои косточки перестреляем и будем лечить. Мумию с тебя сделаем. Бинтов у нас до х...я». Було дуже холодно.
Уже і не надіявся, що виживу. Тортури тривали три дні, тричі на добу, в один і той самий час. Я вже не витримував і тому, хто знущався, в істериці викрикнув: «Сука, застрели, б...дь, на х...я ти мене мучиш?» Він зрозумів, що вже довів мене до ручки. Підняв, розрізав стяжки на руках, зняв мішок з голови і спитав: «Пить хочешь?» Я кивнув. Він приніс мені пляшку води і решту свого сухпайка. Наказав, як тільки відчиняються двері, я маю натягувати шапку на очі. Я сидів і чув гуркіт військової техніки, що проїжджала повз, знав, що день, бо через забите залізом вікно пробивалося трішки світла. Якось мій мучитель зайшов, я не встиг натягнути шапку, — а він цього разу був без балаклави, — і я побачив його обличчя. І подумав: мені все... Він крикнув: «Ты что, ох...л?» «Не встиг», — відповідаю. Він знову зв’язав мені руки, мішок — на голову і виводить з приміщення. Я вкотре подумки попрощався з білим світом. І питаю: «Так это в последний путь или как?» (Марусик російськомовний і зі мною розмовляв російською. — Авт.) «Молчи, б...ь», — почув у відповідь. Мене повели. Це я зрозумів потім, що вивели за село Роїще Чернігівського району. Поклали ниць, на спину накидали різних залізяк і сказали: «Взорвешся нах..й. Десять минут подожди, потом можеш подняться». Я лежав і рахував до 600. Вони поїхали. Піднявся, посипались гвіздки, болти. Не встиг обтруситися, їхня колона їде: КамАЗи», «КрАЗи», «Тигри». Один «Тигр» зупиняється біля мене: «Куда собрался?». «Додому», — відказую. «Откуда?» «Так від вас». «С…. бался?» «Ні, відпустили». Старший крикнув своїм бійцям: «Грузите», і ті знову натягли на голову мішок, на руки одягли кайданки. У «Тигр», і повезли. «Если тебя опознают», — пригрозив. Кудись привезли. «Командир, точно не он?» І голос молодого чоловіка: «Не он».
Бійці спитали, що робити зі мною. Командир велів відвезти, де взяли. Один з солдатів дав мені пачку соку із свого сухпайка і сказав, аби я його не пив, доки не прийду додому. Якщо мене їхні зустрінуть, це буде як пропуск. Я не витримав, випив. Дійшов до Петрушина, переночував там, потім далі. Загалом добирався дві доби. Обходив колони російських БТРів. Коли виходив до мирних людей, розповідав свою історію, не вірили. В однієї родини попросився переночувати хоч у курнику. Влаштували мені перевірку. Що таке полуниця, що таке балсанка, де в Чернігові що знаходиться, як я орієнтуюся в місті(до «ковіду» я працював на ремзаводі, ремонтував військові машини). Я все розказав. Дозволили в лазні переспати. Іду далі, їхні «Гради», гаубиці, САУ, інша техніка. Став обходити, бо, думаю, як утретє загребуть, точно мені гайки. Вмить згадалося, як ставили на коліна і дулом пістолета тицяли в потилицю. Не виходить з голови одна розмова. Росіянин говорив: «Мы вам мир принесли. Тебя ваше правительство устраивает?» А я йому: «А ваше вас устраивает?» Він мовчить. «Все п...ы», — веду далі. «Заткнись», — схопився за зброю. А мені вже стало по барабану. Говорю: «Ти мене вб’єш, а тебе завтра вб’ють». — Олександре, пережиті тортури сняться? — Коли смикну, — б’є рубом долоні по шиї, — сплю спокійно, ніщо не тривожить. — Якщо пити кожен день, спитися недовго і померти. — Ну, здохну швидше, і на тому все. — Втратили сенс життя? — Типу того. Тільки ось Боженька поки що не хоче ніяк мене до себе забирати. А, може, мамка береже, вона померла, коли я ще маленьким був. Я з шести років десять разів міг загинути. Ще в садочку впав, пошкодив хребет. То в 13 років хвастався перед дівчатами і стрибнув з другого поверху, ледь вижив. То сальто з кручі головою, у берег пішов. Живучий я. — А що із Сергієм? — Не знаю. Його брат Іван не раз питав мене: «Як так вийшло. Тебе відпустили, а його ні». Ну звідки мені знати, чому. Ми ж окремо були. Може, його не відпустили, бо брат захищає Україну. Машина зникла. Ми їздили на те місце не раз. Усе навкруги обдивилися, не знайшли. Сергій нібито в курському СІЗО.
«Мені ще Крим возволяти» Данило ІЩЕНКО, кореспондент військового телебачення, через важке поранення на фронті втратив ногу. Але вже рветься на передову: «Та й вуха відкрутити тому артилеристу, який мене зненожив, теж дуже кортить». Зараз Данило в реабілітаційному центрі. Тут йому готуватимуть ногу до того, аби з часом отримати штучну кінцівку. «Швидше вичухуються психологічно й фізично ті, хто не почав себе жаліти», — розповів він АрміяІнформ.
Син загиблої журналістки Оксани Гайдар захищає Україну Андрій КОРКІН — боєць 206го батальйону ТРО. У своєму підрозділі він займається зв’язком. «Моя українська мова — це винятково завдяки мамі. Я не журналіст за професією, але виростав у р од и н і жу р н а л і ст к и , до того ж мій дідусь Юрій Гайдар працював у «Спортивній газеті». Знав багатьох журналістів, це було коло друзів нашої сім’ї», — відзначив Андрій у розмові з НСЖУ.
https://t.me/spilkanews
Валентина ОСТерСьКА
Q стара традиція
Перед врученням атестатів коропських випускників благословляв батюшка 24 червня в Коропі пройшов шкільний випускний. Перед врученням атестатів усіх у церкві благословив, провів подячний молебень батюшка Володимир Мисенко. — Цей обряд у нас уже багато років, — каже Людмила НАЗАРЕНКО, директор коропської загальноосвітньої школи імені Т. Шевченка. — Випускники отримали благословення на щасливе життя, майбуття. — Церква московського патріархату? — Поки ще так. Це не моє рішення, ініціатива батьків і дітей. Це ритуал, традиція. Я не була присутня. За часом десь хвилин 30-40. Потім уже діти йдуть до школи отримувати атестати. Хоч Коропщину військові дії оминули, але побоювання щодо випускних було. Вагалися, чи проводити. Діти готувалися до випускного з минулої осені, написані сценарії. До Нового року в нас уже все було відпрацьовано. Але після вторгнення, ясна річ, затихли. Коли на Чернігівщині йшли військові дії, думали, як хоча б просто вручити документи. Батьки просили, щоб було хоч якесь свято. Хоч і воєнний час, але це їхнє перше серйозне свято. В актовій залі зібралися батьки й діти. Усе було у швидкому режимі. Гостей на свято не запрошували, щоб не збирати дуже багато людей в одному місці. Вручили подяки, грамоти, медалі. Концертної програми не проводили. Впоралися хвилин за 30. Шикарних, пишних нарядів не було. Вишуканих суконь у цьому році теж не вдягали. Хлопці в білих сорочках, темних штанах. Два класи, 34 випускники. Шість золотих медалей: у Анни Лисюк, Олега Ложечка, Дмитра Недобойка, Тетяни Бабич, Івана Булюка, Аліни Пасько. — Святкування в кафе було? — Офіційно мене про це не повідомляли. Вручили дипломи, діти з батьками вийшли зі школи і далі вже їхня відповідальність. Частина випускників, можливо, не всі, батьки ходили святкувати. Але класні керівники мені подзвонили, сказали, що всі були вдома до комендантської години.
Юлія СеМенеЦь. Фото із сайту Коропської селищної ради
Q у тему
Служба в церкві. Заходить п’яний і трісь батюшку по морді зі словами: — Б’ють по щоці, підстав другу. Підставляй! Батюшка хуком справа відважує п’яному ляща й каже: — Якою мірою міряєш, такою й тобі буде відміряне. Н а р о д ї х о то ч и в і з і н те р е с о м спостерігає. Забігає поліцейський:
— Що відбувається? А натовп йому: — Не заважай, Євангеліє тлумачать. *** — Батюшка, мені ваша сьогоднішня проповідь п*здец як понравилась… — Син мій, не можна впотреблять такі слова в храмі! — Так понравилась, що я рішив пожертвувати 1000 баксів на храм. — Ох*ітєльно, син мій! Я так і знав, що ти праведник…
Володимир Мисенко благословляє випускників у церкві
Гумор
07.07.2022
Ложечку за маму, ложечку за тата... Так і навчили Галю їсти за трьох Шлюбні показові виступи
Співробітник недавно одружився. Відпрошується із нічної зміни, мотивуючи це тим, що здалеку приїхали родичі дружини, які були відсутні на весіллі. Потім ця подія обговорюється за вранішньою кавою: — Не розумію, що йому дасть ця ніч — ну і що, що приїхали родичі дружини... — Може, у нього будуть показові виступи...
О. СеВерОВ
5
— Знову вівсянка?
Язик — ворог мій
Вівсянка вранці заряджає енергією та ненавистю на весь день
Треба менше пити!
Сиджу вчора в приймальні у шефа. Секретарка шефа Іра щебече, радісна така. Дорогою на работу вона десь купила нові брюки, уже переодяглася, спідницю в себе на стільці повісила. Тут шеф її терміново до себе викликав. Заходить у приймальню начальник відділу Іван Петрович та цікавиться, де Ірина Сергїївна? Що на мене найшло? Я візьми і скажи: «Та тут вона, Петровичу, її шеф терміново викликав, бачиш, спідниця її на стільці висить!» Ви б бачили, які очі стали в Петровича! Іра потім мене ледве не прибила.
Узяли із собою на пікнік копчену курку. Коли вже прибули на місце, постійно пропонували один одному її з’їсти, але всі відмовлялися. Незабаром курка набула авторитету, оформилась як особистість і стала товаришем по відпочинку. Коли закінчився пікнік, було оголошено, що «курка хоче додому». Усі беззаперечно відправились разом з куркою назад.
О. СИрОїД
Яке запитання, така і відповідь
Це сталося з дру гом у п’ятому класі. Якось викликала його вчителька і давай мізки компо стувати: — О с ь ч о го т и такий відлюдькува тий, чому з іншими дітьми не дружиш, чому сидиш постійно на останній парті, а коли всі діти встають і разом кудинебудь ідуть, ти останнім плетешся? Тобі це подобається? — Ну, так... я від чуваю себе пастухом.
Л. ГМИрЯ
В. АБрАМОВИЧ
Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... Жінкадвірник виклала із недопалків під вікнами багатоповерхівки величезний на пис, адресований сусіду, що курить на балконі: «Купи попільничку, бовдуре!» *** Ліфт не працює. На дверях ви сить табличка: « Ремонт проводить бригада №2. Безруков і Дураков». *** — Я з мужиками їздила на риболовлю. — Ти зіпсувала їм відпочинок чи прикрасила п’янку? — Я їм забезпечила груповуху. — ??? — Заплутала всі снасті, пів дня трах....ь! *** У дитинстві я обожнював Жака Кусто. Мріяв, коли виросту, також стану дослідником дна. Мрії збу ваються. *** Мати з донькою йдуть у дитячий садок. — Мамо, а чому темно? — Сонечко ще не встало. — Воно не змогло, як і наш татко після вчорашнього. *** — Юрко, чому ти позавчора до школи не прийшов? — Мати випрала мої труси, а других я не маю. Вчителька розлючено: — А вчора? — А вчора я йшов до школи повз ваш будинок. Бачу, ваші труси сохнуть. Подумав, що ви до школи не прийдете. От і... *** — Кумасю, мушу тобі зізнатися. — Кажи. — Я спала з твоїм чоловіком.
— Співчуваю, я з твоїм очей не зімкнула. *** — Лікарю, моя дружина алкоголічка. — ??? — Я помітив, що чим більше проміле спирту в мене в крові, тим з більшою насолодою вона п’є мою кров. *** Отримала пенсію... Прийшлось курей всіх порубати, бо голосно сміялися. *** Ранок після п’янки. Колеги роз повідають, як їх дружини зустріли вдома: кого побили, кого до хати не пустили. А в одного очі червоні, руки трясуться, пальці розпухли. Розповідає: — У мене дружина вчителька. Не сварила, не била, у куток не ставила. Просто примусила на писати 10 тисяч разів без помилок «Я зобов’язаний приходити додому вчасно і тверезим». Не впорався за ніч. Ось, ще домашнє завдання дала.... на роботу. *** — Я з дівчиною розійшовся... — Що сталось? — Та ми в душі були, а вона каже: «Давай робити погані речі». — Ну, а ти що!? — Ну, а я що. Йо...в їй шампунь у вічі... *** Підходить дівчина до хлопця: — Молодий чоловіче, можна з вами познайомитись? — Лебідь з лайном не знайо миться. — Ну, я полетіла тоді. — Коли лопатою підкинути, тоді й полетиш!
*** Мати: — Синку, привітайся з дядьком! Синок: — Драсьте ... Мати: — Ні, подорослому, як твій батя. Синок кидає на землю кепку і кричить на всю вулицю: — Є...ть МІЙ ЛИСИЙ ЧЕРЕП, КОГО Я БАЧУ!!! *** — Чи є у тебе мрія? — Є. — Яка? — Хочу кинути пити. — Так кинь. — А як потім жити без мрії? *** — Купив нову «Мазду», хочу тепер наворочений тюнинг і кілька оригінальних написів на ній. Не знаєш, де можна дешевше зроби ти? — Постав машину на ніч упо перек в’їзду у двір. Буде дешево і сердито. *** Тю р е м н и й н а г л я д а ч к а ж е своєму колезі: — Знаєш, мене починає хвилю вати в’язень номер сімдесят два. — А що сталося? — Та він уже третю ніч не ночує в камері! *** Я к у м е н е н а о с о б и сто м у фронті? Як у морзі: тихо, мирно, іноді новеньких привозять. *** Двоє худеньких студентів див ляться прогноз погоди на завтра: «... вітер північнозахідний...». — Ооо, Васю, завтра по ходу знов на лекцію не потрапимо ...
*** Він їсть — ти готуєш, Він носить — ти переш, Він смітить — ти прибираєш, І що б ти без нього робила?! *** Я згоден, що сміх — це найкращі ліки. Але ж не при поносі! *** С е р ед м о ї х д р у з і в н е м а є ледарів, заходжу в однокласники — усі на робочих місцях… *** Жінка — це звучить гордо, голосно, примхливо і безглуздо … *** Найнеприємніші моменти в своєму житті людина переживає завдяки власній неуважності. Наприклад, відсутність паперу в туалеті вона помічає, не коли захо дить, а коли збирається виходити. *** — Знаєш, даремно ми сварили дочку за пірсинг. Тепер, коли в неї кільце в носі, піднімати її в школу стало набагато легше. *** — Привіт! Розказуй, як справи? — Та не маю чим тебе потішити.
У мене все добре. *** — Алло, Васю, це ти? — Так, я. — Васю, я вагітна! — Неправильно набраний номер… неправильно набраний номер… *** Три дні не їв і не спав. Думав, що закохався, виявилось — запор. *** — Милий, я в тебе перша? — За сьогодні так. *** — Лікарю, мене постійно тягне на подвиги. Я хто, герой? — Ні, смертник. *** — А чого ви з ним розійшлись? — Та він мені два місяці нив: «Ти мене не любиш». — І що? — Переконав! *** Розмовляють дві подруги: — А мені мій вчорa каже: «Що ж ти тaкa худa? Іди торт з’їж». — А твій … це хто?! — Ну … внутрішній голос.
7
Передостання
07.07.2022
Q в окупації
Куплю ВрХ,
корів, телят, биків, коней, свиней,
ранку 27 лютого. У нас у господарстві всього 15 коней. — продовжує зоотехнік. — Тепер 14. Підвозимо ними все на ферму, з ферми. Корів пасемо на конях. Зазвичай хто доглядає, той і забирає тварину додому. А тут страшно всім було, танків наз’їжджалося, машин бойових, вояків цих… Хлопці покидали коней у кошарі і поховались. А буряти їхали повз ферму і побачили. Ми на вечірнє доїння зійшлися, і вони прийшли. П’ять озброєних військових, шукають начальника. Вийшла я. — І не злякали ся, не втекли? — Та. Думаєте, не страшно було? Але ж треба виду не подавати. Мої дівчата-доярки — хтось і впав без свідомості. Вони молоді. А мені ж треба було за всіх стояти і тому Бог дав сили. Го в о р и л и о к у п а н т и російською. Сказали, що прийшли за конем. Коні, як мої діти, — з а с м уч уєт ь с я з о отех н і к . — Мені було дуже жаль і боляче. Кажу, їх у мене небагато. «Значит, отдайте того, который вам не нужен». Я
почала плакати, просити не чіпали наших коней. — То запропонували б їм телят, вони все одно не жильці. — Їм телята не треба були. Вояки з автоматами, ну що я проти них? У кошарі коней десять
ВіКнА, ДВері ВіД ВИрОБнИКА
КУПЛЮ ДОрОГО КОріВ, КОней, БИКіВ, ТеЛИЦь.
стояло тоді, усі гарні. І білі, і сірі, і чорні, червоні, в яблуках… Ця красна була. Кобила. Наче Майка. Господар ім’я давав, той, хто доглядав. Він (бурят) тут же зв’язав оброть з мотузки, сів верхи і поскакав до їхніх машин. — Чому саме цю кобилу віддали? — Усі ввечері прийшли на роботу, а хазяїн цієї кобили якраз у відпустці був. Важко згадувати... Кобилу Майку більше не бачили. — Запах шашлику до
ферми доносився? — Ні. Що вони далі з тим конем робили, не знаю, — з н и зує п л еч и м а Н і н а Михайлівна. — Вогнищ не було. Бо я після того, як вони поїхали, так переймалася, що кістки кобили ходила й шукала. Кістки знайшла. А де все інше, мо’, із собою забрали? А мо’, сирим з’їли, хтозна. Попелища були малесенькі, вони б на таких вогниках м’яса не зварили. Може, у хаті в кого готували. Вони ж ходили по дворах. І як нікого не було, забирали все, що могли. З холодильників м’ясо крали. То могли і з коня обрізати м’ясо та забрати. Їсти в них було що, бо коробки з-під пайків усюди валялись. Жили вони ще дві доби в лісі за фермою. У машинах спали. Поки окупанти там були, люди попереселялись у хати подалі від ферми. Родичі сходилися, в одній хаті по дві-три сім’ї жили. І вже не так страшно. — Скільки зараз кінь коштує? — Не знаю. У нас 25 тисяч гривень. Але я не вирощую коней на продаж. Дякуючи нашому директору, Миколі Максименку, ми ще не тонемо, живемо.
Олена ГОБАнОВА
кнурів, кіз, шкури ВрХ Перевезення. Доріз цілодобово. 0961520743,0634979327.
М’ясокомбінат закуповує:
10 років гарантії.
Доставка по району безкоштовно.
корів, биків, телят, коней, свиней.
068-661-27-61, 093-742-02-82.
Ціни найкращі. 0681300873, 0994805846.
ЗАКУПОВУєМО корів, коней, свиней, телят на утримання. Перевезення.
СВиней 6065 грн/кг ТеляТ Ціни найвищі.
Тел. 0637569656,
0960417697.
БУріннЯ СВерДЛОВИн работа під ключ. Тел.: 0931503232, 0980494939, 0664764449. Сергій.
Закуповуємо
БУріннЯ СВерДЛОВИн на воду під ключ. 0937502864.
Тел.: 0939365979, 0974381008, 0502629199.
Закуповуємо дорого ВрХ, телят, свиней.
Дорiз цiлодобово. Тел. 0635518839.
Дорого закуповуємо
ВрХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово
телят, свиней, корів на молоко, коней для праці
Тел.:
0686937521; 0992988987; 0938473088.
Закуповуємо свиней по 65,00 грн/кг. Вивіз живою вагою. Тел: 0996273930, 0686190573.
ЗАКУПОВУєМО ВРХ, коней, свиней.
Доріз цілодобово.
Тел.: 050-592-83-12; 063-143-59-30.
Тел. 0971928090 (Сергій)
ЗАКУПОВУєМО на відгодівлю: телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОрОГО 0976699500 Тел.: 0935005310 0992843414
реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990
ПереДПЛАЧУй «Вісник Ч»!!! ПОКріВеЛьні рОБОТИ.
Монтаж і ремонт дахів будь-якої складності.
Проблемні, лежачі, Тел.: 0636044646, 0934907325. дорізані. ЗАКУПОВУєМО ВрХ Цілодобово. Свиней, коней.
096-69-05-018, 063-915-91-97.
Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.
ВАЛИМО ДЕРЕВА
нАТЯЖні СТеЛі Тел.: 0662926060,
будь-якої складності. Помірні ціни.
0634898545, 0966599033, 0966267440
ВАнТАЖОПереВеЗеннЯ
Тел.: 063-173-88-84; 097-646-80-95.
0932101010, 0977267839. stelya.ucoz.ru
Куплю
по Чернігову, області та Україні.
коней, корів, биків
Тел.: 0932101010, 0977267839, 0932353115
Доріз дорого, цілодобово. Перевезення.
5 пасажирів + 1500 кг вантажу.
3545 грн/кг,
0966905157
Альтанки, гойдалки, господарські будівлі, туалети, душкабіни та ін. Тел.: 0934096301, 0994319933, 0677510994. Masterdrev.cn.ua
Фарбування та чищення дахів (Шифер, метал, черепиця і т. д.)
Тел. 0977214285
Закуповуємо: телят, корів, свиней, коней. Ціни високі. Тел.: 0935821856, 0677248649, 0669007384.
рецепти до вашого столу Сирний суп з копченими ковбасками
Від кобили лишили кістки Коли російські окупанти йшли через Ріпкинщину, різновид рашистів — буряти — зупинились на ночівлю в селі Ямище. Захотілось домашнього. Поперлись на ферму товариства «Україна», що між селами Гучин і Ямище, забрали коня і з’їли. — Було таке, — каже Вікторія РУДЕНОК, діловод села Гучин. — Вони нібито попросили. Ночували два чи три дні за Ямищем, біля озера. Коли озброєні військові п р и й ш л и н а ф е р м у, працівники страшенно перелякалися. Говорити з бурятами вийшла 59річна Ніна БОЛЬШУН, зоотехнік. — Нічого вони не просили. Прийшли і сказали, що їм коня треба. А як не дамо, то вони самі виберуть і силою візьмуть. Коротко і ясно, — хвилюється, як згадує, Ніна Михайлівна. — Це було о восьмій
Q де моя велика ложка?
БереЗнЯнСьКИй м’ясокомплекс закуповує корів, коней, телят. Живою вагою та по виходу м’яса. Доріз цілодобово.
068-690-16-41, Тел.: 063-286-26-23
Сирок плавлений — 2 шт. (180200 г), ковбаски копчені — 150 г, картопля — 3 шт., морква — 1 шт., цибуля ріпчаста — 2 шт., часник — 3 зубчики, олія для смаження, зелень і сіль — за смаком, вода — 1,5 л, сухарики (для подачі). Овочі очистити і нарізати. Обсмажити часник на рослинній олії кілька секунд. Відразу додати цибулю і моркву, смажити до прозорості. Додати ковбаски, смажити кілька хвилин. Додати картоплю. Смажити, помішуючи, близько 10 хвилин. Посолити за смаком. Залити в казанок воду і варити суп з ковбасками і овочами близько 15 хвилин, до готовності картоплі. Натерти плавлений сирок на крупній тертці. Всипати його в суп, мішати до повного розчинення сиру. Вимкнути вогонь і додати в сирний суп рубану зелень. Сирний суп з ковбасками подавати з сухариками. Смачного!
Полтавські галушки з курятиною та грибами в горщиках
Борошно — 3,5 склянки, гриби — 300 г, куряча грудка — 400 г, цибуля ріпчаста —2 шт., кефір — 0,5 л, яйця — 2 шт., сода — 1 ч. л., сметана — 180 г, вершкове масло — 30 г, сіль, перець — за смаком. Відварені галушки, зазвичай, подають зі шкварками чи сметанним соусом. Та найсмачніші галушки — запечені в горщиках із додаванням смажених грибів та ніжної курятини. У глибоку посудину наливаємо кефір, додаємо соду, яйця та сіль. Перемішуємо вінчиком. Просіюємо борошно та додаємо до кефіру невеличкими порціями для уникнення грудочок. Викладаємо тісто на присипаний борошном стіл та вимішуємо, додаючи необхідну кількість борошна. Тісто має вийти еластичним, але не надто тугим. Готове тісто перекладаємо в миску, накриваємо рушником та даємо йому відпочити. Цибулю нарізаємо кільцями та обсмажуємо до золотистого кольору. Курячу грудку нарізаємо маленькими шматочками, додаємо до цибулі разом з грибами. Солимо, перчимо та смажимо до готовності. Із тіста скачуємо товсті ковбаски, нарізаємо порційними шматочками. Відварюємо шматочки тіста в підсоленому окропі, доки вони не піднімуться на поверхню води. Виймаємо, даємо стекти рідині. Перекладаємо галушки в горщики, зверху викладаємо гриби та м’ясо. Додаємо вершкове масло, сметану та столову ложку води. Розігріваємо духовку до 200 °C і запікаємо галушки протягом 20 хвилин.
Полуничний мус
Полуниці — 350 г, цукор — 100150 г, вершки (краще жирні) — 150 мл, желатин — 10 г. Такий мус можна робити не лише з полуниці, а й з інших ягід. Желатин замочити у холодній воді. Полуниці, вимиті та почищені, збити в блендері з цукром. Желатин розпустити на водяній бані та ввести в полуничне пюре. Окремо збити вершки. Продовжуючи збивати, ввести їх у полуничне пюре з желатином. Розкласти у формочки або в одну велику форму та поставити в холодильник до застигання.
Варення з чорної смородини, малини та горіхів у мультиварці Чорна смородина — 500 г, малина — 200 г, цукор — 300 г, крохмаль — 1 столова ложка, горіхи волоські — 150 г. У мультиварці можна варити тільки невелику кількість ягід, бо воно буде витікати із чаші. У цьому варенні більше чорної смородини, ніж малини, але ягоди можуть бути у рівних пропорціях. Якщо більше любите порічки, можна додати їх (у них багато натурального пектину, який зробить варення густим). Ягоди чорної смородини добре промити. Малину мити не обов’язково. Завантажуємо чорну смородину і малину в чашу мультиварки. Засипаємо цукром (якщо ви ласун, цукру можна додати стільки ж, скільки і ягід). Включаємо мультиварку і ставимо режим «Гасіння». Закриваємо кришку. Через 15 хвилин відкриваємо мультиварку і висипаємо почищені, трохи поламані волоські горіхи. Знову закриваємо мультиварку і тушкуємо ягоди ще 30 хвилин. Відкриваємо мультиварку і додаємо 1 столову ложку крохмалю. І відразу ж ретельно перемішуємо варення, щоб крохмаль не взявся грудками. Можна його взагалі не додавати, але тоді варення буде рідким. Якщо є спеціальні загусники для варення, можна додати їх. Варити ще 5 хвилин. Наливаємо варення в банки і закручуємо кришками.
Наостанок
8
07.07.2022
Q шлях додому
Q компетентно
Людмила Сірик їздила в Днр за онуком Наприкінці червня 51річній Людмилі СІРИК вдалося повернути на Ічнянщину з тимчасово окупованого Донецька 11-річного онука Олександра. — До кого тільки не зверталася, щоб забрати Сашка з Донецька. До наших депутатів, голови громади, у Київ до Ірини Верещук, міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Вони радили мені, які документи зібрати, що і як краще зробити. Моя донька Сніжана — мати-одиначка. Мені треба було оформити на Сашка опікунство. Перекласти через нотаріуса всі папірці російською мовою. Весь час зідзвонювались зі службою у справах дітей ДНР, щоб правильно все зробити. Постійно телефонувала лікарям донецької лікарні, щоб Сашко ще трохи полежав, поки я все оформлюю. Бо виписали його ще 5 травня. Зробила собі закордонний паспорт. — А паспорт навіщо? — Бо їхала забирати онука через Європу. Не напряму з Києва в Донецьк. Автобус був без назви. Лише табличка «Тимчасове перевезення». Тільки в один бік добиралася чотири дні, і в інший також. Зі столиці рушила до Львова, проїхала Польщу, Латвію, Литву. Можливо, ще якісь країни були, але я не розуміла написи іноземною мовою. Упізнала згодом тільки росію. Їхали і через москву. А звідти напряму в ДНР. Картинка в росії перед очима — наче повернулася в СРСР. Всюди плакати «Слава труду». Як було там тридцять років тому, так і зараз — усе старезне і не пофарбоване. Тільки дорожні вказівники новенькі. — Як зустрічали вас російські військові? — На блокпостах був жорсткий допит. Питали навіть про моїх рідних — братів, племінників, співробітників. Де вони і чим займаються. Досі не розумію, звідки в них була інформація про них усіх. Адже з собою брала документи тільки мої і Сашка. Казали мені: «Рассказывайте все». У мене не завжди виходило російською з ними розмовляти. Говорила їм, щоб брали перекладача і перекладали, якщо мене не розуміють . Вперед проскочила швидко. А от назад
допитували значно довше і на кожному блокпості. Роздивлялися до букви документи, переглядали увесь телефон. Проходили через рамки. Дзвонила Андрію Іванову, директору служби дітей ДНР, Наталії Ємець, раднику президента, і тоді нас швидше пропускали. У самому Донецьку на трамваї приїхала в лікарню. Залишились на ночівлю в готелі. О 7.30 поїхали додому на такому ж автобусі по зворотному маршруту. У вівторок 28 червня я з Сашком були в Києві. Переночували. Наступного дня о 12.00 уже нас зустрічали вдома. — Скільки грошей витратили на дорогу? — За автобус заплатила близько 300 євро (9300 гривень. — Авт.). Назад за двох — 420 євро (майже 13 тисяч гривень. — Авт.). Своїх жодної копійки не витратила. У Києві мені порадили написати заяву на матеріальну допомогу. На картку прийшло 32 тисячі. Гривні поміняла на євро та рублі, щоб було зручно розраховуватись. — Як донька опинилася в Донецькій області? — Сніжана чотири роки тому вийшла заміж за Семена Козлова, військовослужбовця. Пожили трохи в нас (смт Дружба Ічнянської ТГ. — Авт.). Народилась онучка Вікторія. У зятя закінчився контракт і забрав їх до себе на батьківщину, у Кам’янку Донецької області. Пішов там служити, підписав черговий контракт. Винайняли квартиру в Маріуполі. І в нас у селі вже погано вони жили, не ладили. Але все одно він умовив її поїхати за ним на схід. Декілька років ще пожили. Надумали розлучатися. Доньці 30 років, ніде не працювала, бо була в декреті. Вікторії 26 квітня виповнилося три рочки. Сніжана збирала вже речі, забрала документи дітей зі школи й садочка. Планувала наприкінці лютого повернутися додому. Але не встигла. Свати якраз гостювали в Сніжани, коли почалися воєнні дії. Ховалися всі в підвалі будинку. Донька з Сашком вийшли на вулицю і попали під обстріл. І куди вони тоді зникли, ніхто не знав. Як згодом виявилось, уламок
потрапив онуку в ліве око. Його забрали до лікарні в Маріуполі. А коли там лікарню розбомбили, онука перевели в Донецьк. Витягували з ока уламок, лікували. Сніжана тоді безслідно зникла. Коли Сашко прийшов до тями, став шукати маму і бабусю, мене. Узяв у дитини з палати сенсорний телефон, шукав через інших людей мої контакти. І знайшов. Бо коли вони зникли, просила племінника розповсюдити в інтернеті фото Сніжани й Сашка, а також мій номер телефону. — Сашка не ображали в лікарні? Як він зараз почувається? — Не ображали. Однак постійно змушували його розмовляти російською мовою. Казали, що жити в Україні погано. Сашко не бачить на ліве око. Частково постраждало і праве. З’явилася косоокість. Потрібно робити операцію. Зараз у пошуках гарного хірурга, який допоможе онукові повернути зір. — Чи відомо, де зараз Сніжана? Чи жива? — Останній раз подзвонила мені 24 лютого. Поговорили недовго. Обірвався зв’язок. З того дня доньку не чула. Сашко останній раз бачив маму 13 квітня. 25 травня мені подзвонила Анна Ярцева, наша староста, і повідомила, що Сніжану знайшли в списках полонених під номером 972. Ще один хлопець з нашого села, військовий, теж є в цьому списку, номер 1304. Коли везла Сашка, у Києві зустрічалась з Іриною Верещук. Вона сказала, що переговори по обміну тривають. — Віку забирати не плануєте? — Хотілося б. Але це буде проблематично. У неї є батько. Віка зараз проживає зі сватами, батьками Семена, у Донецькій області. Тримаю із ними зв’язок. Вони натякають, щоб я і онучку до себе забрала, бо їм важко з маленькою дитиною. Не працюють, хворіють. Поряд військові дії. Семен зараз на передовій, висилає їм на карту кошти. Міняють на рублі і купують необхідне. А я не можу від себе жодних гостинців вислати. Влада ДНР забороняє приймати посилки з України.
Ольга САМСОненКО
начальник обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус про животрепетне на область дали 250 мільйонів, де вони? Люди в Чернігові досі не знають, де їм жити
Справді, з Резервного фонду для Чернігівщини було виділено 250 млн гривень на відновлювальні роботи критичної інфраструктури. Це електро-, водо-, тепломережі, лікарні, заклади освіти та поточний ремонт багатоповерхівок. До першої черги увійшло 25 багатоповерхівок в обласному центрі. Управління капітального будівництва ОВА провело їх технічне обстеження. 17 будинків (зокрема на вулиці Чорновола, Мазепи, у мікрорайоні ЗАЗ) мали пряме влучання і потребують капітального ремонту. Відтак, кошти на це мають виділити в рамках іншої програми фінансування. Решта — вісім будинків — потребують заміни вікон, даху, тобто поточного ремонту, гроші на який вже передбачено. До того ж, наразі на погоджені в Мінрегіоні перебуває наступний список на технічне обстеження — ще 10 багатоповерхівок.
Чи можуть фури їхати прямим шляхом Київ – Чернігів – Київ? Так швидше можна доставити необхідне
Нарешті ми налагодили основний шлях з Чернігова до столиці через річку Десна. Це дало змогу налагодити логістику з громадами, що на лівому березі. Однак, конструкція не розрахована на великогабаритний транспорт: обмеження до 10 тонн. Фури та інші важкі автомобілі курсуватимуть уже звичним шляхом. Новий автомобільний маршрут працюватиме з 5-ї ранку до 21-ї вечора. Також будуть дні, коли його закриватимуть на обслуговування. Про це будемо попереджувати завчасно. Задля безпеки, дуже прошу не фотографувати та не обговорювати особливості роботи нового маршруту в соціальних мережах.
Чотири громади Чернігівщини увійшли до оновленого переліку територій проведення воєнних (бойових) дій. Що це дає?
Справді, 1 липня наказом Мінреінтеграції затверджено оновлений перелік територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). До нього увійшли Корюківська, Сновська, Новгород-Сіверська, Городнянська ТГ. Адже наразі на Чернігівщині нема жодного дня без мінометних обстрілів. Прилітає, зокрема, у населенні пункти цих прикордонних громад. Усі внутрішньо переміщені особи з цих громад, які евакуювалися в інші регіони, отримають грошову допомогу від держави. Також є ряд інших пільг та допомог, на які можуть претендувати мешканці цих територій, зокрема, при вступі до навчальних закладів. Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.
Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко
НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 25012 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua
НАШІ РЕКВІЗиТи: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.
Зам.8217
Індекс 61062
Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».
Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".