"Вісник Ч", 25 вересня 2025 року

Найцікавіше у "Віснику Ч"

«Привіт, моя дорогуша». Віра Мозгова четвертий рік живе поруч зі снарядом /5 У смолинській гімназії два першокласники /4

Увага!

Родина Корнієвських вирощує равликів у Мені. Продає в Іспанію /8 У Наталії — п’ятеро дітей, в Андрія — семеро. Зійшлися і живуть /9 Віра Мозгова біля снаряда. Фото Ольги САМСОНЕНКО

Тираж 22080 25 вересня 2025 року. №39/2044 Обласна газета. Виходить щочетверга. Усі новини, цікавенні історії, фотки — все­ все — створено природ­ ним інтелектом. Не штучним. Нами, журналістами "Вісника Ч". Ми силь­ но­сильно стараємося, щоб вам, читачам, було цікаво.

Q і у війну — не розкисаємо! Найголовніше в суперечці з дружиною — переманити на свій бік тещу.

З Днем святої Покрови та захисників і захисниць України!

Q дрова під ключ

Олександр Кузьменко продає дрова за торішньою ціною. Почали розраховуватися державними грошима

Замовити дрова можна за телефоном 050­742­08­79

Олександр КУЗЬМЕНКО пропонує дрова. Складометр сосни коштує 1600 гривень. Уже колоті бере­ за або вільха — 1700 гривень. Дуб чи акація — 2200. На сот­ ню дешевші метрові і цурки. Якщо купуєш шість і більше складометрів, доставка без­ платна. Дрова продає більше ніж п’ять років.

— Чернігів, Березна, Мена, Сосниця. Та у всі села в радіусі 20-30 кілометрів від цих населених пунктів, — уточнює Олександр Кузьменко з Березни. — На жаль, є дороги, що важко доїхати. Якщо далі або погана дорога, доставка обговорюється окремо. У Корюківку возимо. У Сновськ замовлення бувають, але рідко. Лісовий край.

— Ви підприємець, співпрацюєте з лісництвом?

— Без фопу з лісництвом навряд чи можна співпрацювати. Закупівля дерева офіційна. У

більшості випадків люди хочуть отримати послугу під ключ. Готові купити трішки дорожче, але з доставкою. Сезонності на дрова майже нема. Активно закуповують з середини квітня до січня. У лютому-березні замовлень трішки менше. Беруть частинами. У нас автопарк. Є свої і зовнішні перевізники. Усі вміщають від шести складометрів. Популярні дрова з вільхи та берези. Дорожчають кожен рік, — каже про ціни. — У нас поки що за торішньою ціною. Але закупівля

збільшується постійно. Дорожчає паливо, заробітна плата працівникам лісництв.

— Почали замовляти ті, хто отримав від держави компенсацію за дрова?

— І такі замовлення виконуємо. Чи це державні, чи благодійні кошти, не скажу. Але ми виставляємо рахунок від фопу. Замовник його оплачує. Доставляємо дрова. Власники їх фотографують. Роблять копії оплачених рахунків. Потім звітують.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ Реклама

Температура води в Десні 23 вересня на 8 ранку: Чернігів — 17,2оС, Морівськ (Козелеччина) — 17,6оС Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців

новин (WAN­IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіа

(MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.

Неспри­ ятливі дні: 28­30 вересня, 6 жовтня.

2

Різне, реклама

На роботу в газети «Вісник» та «Весть»

потрібен журналіст. Оплата за результат.

Тел. для довідок: 091­333­00­61, 091­333­00­48.

ВАЛИМО ДЕРЕВА будь-якої складності. Помірні ціни.

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

Потрібен охоронник за вахтовим методом. Дохід за місяць від 16 000 грн. Тел. 050­064­09­93.

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

25.09.2025

Q офіційно КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО “КО­ РОПСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ” КОРОПСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, (КНП “КОРОПСЬКА ЦЛ”, код ЄДРПОУ 02006294, юридична, фактична та поштова адреси: 16200, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський район, селище Короп, вул. Чернігівська, буд. 56) повідомляє про намір отримати дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами об’єкту за адресою: 16200, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський район, селище Короп, вул. Чернігівська, буд. 56. Об’єкт КНП “КОРОПСЬКА ЦЛ” не підлягає оцінці впливу на довкілля згідно положень ЗУ “ Про оцінку впливу на довкілля”. Джерелами впливу на стан атмосферне повітря являється котельне обладнання, дизель-генератори, виробниче обладнання кухні, лабораторій та пральні. При роботі технологічного обладнання в атмосферне повітря від стаціонарних джерел надходять забруднюючі речовини: речовини у вигляді суспендованих твердих частинок – 1,369 т/ рік, сполуки азоту (двоокис азоту) – 0,991 т/рік, оксид вуглецю – 9,557 т/рік, сірки діоксид – 0,00573 т/рік, неметанові леткі органічні сполуки – 0,00696 т/рік, аміак – 0,00000144 т/рік, азотна кислота – 0,000352 т/рік, сірчана кислота (сульфатна кислота) – 0,0000146 т/рік, органічні аміни (диметиламін) – 0,00000288 т/рік, хлор та сполуки хлоку (соляна кислота) – 0,000379 т/рік, парникові гази: метан – 0,0241 т/рік, оксид діазоту – 0,0194 т/рік та двоокис вуглецю – 489,844 т/рік. Загальні обсяги викидів складають – 501,818 т/рік. Адміністрація КНП “КОРОПСЬКА ЦЛ” зобов'язується виконувати норми і правила з охорони навколишнього природного середовища та вимоги екологічної безпеки на всіх етапах експлуатації технологічного обладнання. Викиди забруднюючих речовин відбуваються в межах допустимих норм. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від підприємства не створюють перевищення рівня граничнодопустимих концентрацій на межі нормативної санітарнозахисної зони, що підтверджується проведеними розрахунками розсіювання забруднюючих речовин. Для ознайомлення з більш детальною інформацією про отримання дозволу КНП “КОРОПСЬКА ЦЛ” звертатися за адресою: 16200, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський район, селище Короп, вул. Чернігівська, буд. 56, тел. +38(04656)2-13-45. Зауваження громадські організації та окремі громадяни можуть направляти протягом 30 календарних днів з моменту публікації Заяви до Чернігівської обласної державної адміністрації за адресою: 14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 7. Адміністрація КНП "КОРОПСЬКА ЦЛ"

Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки найсвіжіші новини!

АДВОКАТ по кримінальних, адміністративних, цивільним справах.

Консультація, складання документів, захист в судах. Тел. (067) 460­91­10 Св-во ППЗАД серія ПН №000890 від 06.03.2020 НААУ

Потрібні водії категорії С, Е для роботи на зерновозах зі свого елеватора по області та Україні. Зарплата висока, можливе бронювання. Тел. 050­448­23­05, Володимир Миколайович. Ліц. №884 від 21.12. 2020 р.

Q зібрали

3

Новини

25.09.2025

Хворим тільки городину. Військовим — сало, каву

Жителі сіл Смяч та Заріччя на Сновщині зібрали городину для Сновської центральної районної лікарні. Завантажили у дві старенькі машини. Чекають команди, щоб принести картоплю для військових.

— Кожного року за можливості відправляємо, — каже Наталія ДВОРНИК, староста Смячі та Заріччя. — У Заріччі живе сто чоловік. Дворів менше. У Смячі — 300 чоловік, 190 дворів. Картоплю, буряк, моркву, капусту, консервацію несуть. У кого що є. Цього року городина в нас вродила. Майже кожен двір щось дав. По мішку, сітці картоплі з двору. По ходці з села.

— М’ясне давали?

— Не просили такого. Тільки овочі. Уже й Сновське зібрало.

Q краще б пляшку

Поки ще не чула, щоб в інших селах такі акції проводили б. Нас просять, ми долучаємось. Військовим допомагаємо. Приїжджав Роман Орда, військовий капелан. Готували хлопцям тормозки. Шкарпетки, каву, чай, їжу швидкого приготування. Печиво, цукерки. Їм і сало несемо. Велика потреба у воді, у маленьких пляшках. Три дні кожен щось купував, приносив. Два рази по п’ять тисяч передавали. Сказали, якщо найближчим часом буде йти машина, за кілька днів подзвонять. На херсонський напрямок просили картоплю. Чекаємо команди. Село в нас дружне. Кому на операцію треба — збираємо гроші. У кого яка біда — не стоїмо осторонь. Нас же трошки. Мало жителів, тому і дружні.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Борис Приходько, нардеп-мільйонер, привіз грамоту Ользі Ржаніциній, старості Патют

Q вибори близько?

Годинники за мільйони, Porsche Panamera, облігації, живопис, ікони та ювелірні прикраси — усе це є в декларації Бориса Приходька, нардепа від Чернігівщини. Він входить у топ­5 найбагатших депутатів України. У вересні привіз грамоту Верховної Ради Ользі РЖАНІЦИНІЙ, старості села Патюти на Козелеччині.

— Заяву, щоб мене нагородили, не писала. Це керівництво Козелецької громади таким чином мені висловило повагу і довіру. Підтримав народний депутат, з яким ми давно знайомі та співпрацюємо, — каже Ольга Ржаніцина. Грамоту Борис Приходько вручив їй у Козельці. Ольга Григорівна на посаді 10 років. Пишається тим, що у 2017 році на прохання жителів та за кошти орендарів землі пробили свердловину в селі Будище. У 2018-му таким же чином у Патютах. Зараз збирає картоплю для козелецької лікарні. А не вручив часом Борис Приходько старості конверт з грошима на подарунок? Валентин БРИГИНЕЦЬ, голова Козелецької гро­ мади, відповів: — Самі ставте такі незручні запитання народному депутату. Нардеп також вручив грамоту від Верховної Ради Володимиру Больбуху, учителю трудового навчання остерського ліцею №1.

Юлія НІТЧЕНКО

Q добре працюють

Дрони палять ліс. «Відновиться. Аби не по людях»

У вересні лісівники 28 разів гаси­ ли пожежі через падіння ворожих дронів.

— Внаслідок бойових дій у Чернігівській області вигоріло 22,79 гектара лісового настилу. Це тільки за вересень. Але це горів настил, він відновлюється, — заспокоїв Олександр КИРИЧЕНКО, начальник відділу охорони і захисту лісу Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського госпо­ дарства. — Працівники вчасно гасили, дерева не горіли. Коли горять дерева — це верхові пожежі. А низові — згоряє тільки низ, а дерева залишаються і ростуть далі. Настил — суха трава, опале листя, гілки.

— А звірі?

— Звичайно, можуть постраждати дрібні звірі, жуки. Але нехай краще так, ніж ті безпілотники долетять до своїх цілей. У ліс падають збиті літальні апарати, ніхто їх спеціально туди не направляє. Значить, добре працює наша ППО. Нехай краще горить настил, ніж людські оселі, — вважає Олександр Кириченко. Найбільш постраждалі від бойових дій Новгород-Сіверське, Ніжинське, Чернігівське, Корюківське надлісництва (колишні лісгоспи. — Авт.).

28 випадків — це 28 збитих російських безпілотників.

— Буквально вчора з цієї ж причини було дві пожежі. У Морівському лісництві Чернігівського надлісництва згоріло 3,8 гектара настилу. А в Борзнянському Ніжинського надлісництва — 3,4 гектара. Найбільша за вересень пожежа внаслідок бойових дій була в Узруєвському лісництві Новгород-Сіверського надлісництва. 15 вересня дрони падали туди двічі, було дві пожежі. Пошкоджено 4,4 гектара, а потім 2,7 гектара лісового настилу. Загасили своїми силами. Насправді площа дуже велика, як для мирного часу. Але якщо це через збитий російський дрон… То нехай, аби не по людях, — категорично налаштований лісівник.

Олена ГОБАНОВА

«Прибрали ремонтантну полуницю — невигідна»

Q скоро сніг

Андрій БІЛИЙ з Ніжина, керівник фермерського господарства «Ніжин агроінвест», не надто задоволений результатами ягідного сезону. Вирощує малину, полуницю та обліпиху на 36 гектарах. Має власний завод для шокового заморожування свіжих фруктів та овочів.

— Андрію Ігорьовичу, свіжа полуниця ще є?

— Нема вже!

— А як же ремонтантна (та, що спіє до морозів)?

— Прибрали таку полуницю. Вона невигідна. Нерентабельна. Нема кому збирати. Заплати 25 гривень за кілограм ягоди тому, хто збирає, п’ять гривень за те, щоб привезти, п’ять гривень за упаковку, 25 гривень — затрати на вирощування. Привожу на базар, і тут ви теж за 60 гривень хочете купити. Який сенс у цьому? Працювати в нуль ніхто не хоче.

— Як взагалі нинішній ягідний сезон, порадував?

— Ні. Багато ягоди померзло.

Ольга МАКУХА

Q війна і голуби

Ластівки та лелеки полетіли.

Через кілька тижнів з’являться снігурі

Про це розповів Сергій ГАЛУЩЕНКО, науковий співробітник Деснянсько­Старогутенського національного парку. Це Сум­ щина. Через постійні обстріли там довелося припинити дослідження. Тепер співпрацює з Мезинським національним природним парком на Коропщині. Бо це один міграційний коридор.

— Чернігівщина знаходиться на перетині Дніпровського та Поліського міграційних шляхів. Тому птахів у період міграцій тут щонайменше вдесятеро більше, — пояснює особливість нашого регіону Сергій Галущенко. — Рання осіння міграція почалася ще в середині липня. Це ті види птахів, які мігрують до Африки. Ластівки, серпокрильці. Наприкінці серпня полетіли білі лелеки. Чорні — у середині вересня. Тоді ж відлітають крячки, — перераховує спеціаліст. У вересні почався перехідний період. На середину місяця припадає основна осіння міграція. І починають відлітати водоплавні птахи. А також деякі хижі: орли, яструби. Зокрема, канюк звичайний, яструб малий. З середини вересня до початку жовтня — голуби-припутні, качки, крижні. Найпізніше відлітають лебеді. Кінець листопада-грудень. Коли вже вода на озерах замерзає.

— А хтось уже прилетів до нас на зимівлю?

— З’являються перші зграї гусей. Для них це проміжна зупинка. Уже в жовтні очікуємо на снігурів.

— Як вплинула війна та обстріли на міграцію птахів?

— Стало менше проміжних пунктів для перельотів птахів. І, відповідно, менше можливості перепочити в далекій дорозі.

Марина ЗАБІЯН

Анатолій Слюсак знайшов у лісі та зберігав удома 200 грамів. Пороху. Суд дав рік умовно

9 липня близько 9.00 у двір 49­річного Анатолія Слюсака з села Погреби Прилуцького району завітали правоохоронці. Прийшли з обшуком. Хтось з односельців розповів, що чоловік тримає вдо­ ма вибухівку. Слюсак проживає сам, працює різноробом у фермера. Батьки та дружина померли. У 2014-2015 брав участь в антитерористичній операції, має статус учасника бойових дій. І, справді, згодом поліціянти в одній з кімнат знайшли циліндричну ємність з сумішшю вибухових речовин. На суді Слюсак пояснив, що ємність знайшов на початку квітня 2022 року в лісосмузі неподалік свого села. Розуміючи, що знайдена ним річ є вибуховою речовиною, все одно приніс її додому. Де й зберігав понад три роки. Експертиза підтвердила, у циліндрі було 200 грамів пороху. Згодом вибухівку передали на потреби Збройних сил. Прилуцький міськрайонний суд призначив Слюсаку покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Водночас звільнив його від відбування покарання з іспитовим строком на один рік. Також засуджений має сплатити на користь держави 4011,30 гривень за проведення експертиз. На вирок може бути подана апеляційна скарга впродовж 30 днів.

Ольга САМСОНЕНКО

Q а ще бив по голові

Пенсіонер накрутив вуха школяреві. Заплатить штраф 850 гривень Подія трапилася 30 липня близько 15.00 на дитячому майданчику. Пенсіонер Олег Іванченко зчепив­ ся зі школярем Кирилом Короб­ ком. Справа дійшла до словесної перепалки. І бійки. Як йдеться у вироку Корюківського районного суду, Олег Миколайович сів на ноги хлопцю, який у цей час лежав на землі на спині. Наніс малому не менше одного удару кулаком правої руки в ділянку лоба зліва. Після чого вхопився правою рукою за ліве вухо малолітнього, викручував його та стискав. Далі чоловік вивів його за територію дитячого майданчика. Спричинив тілесні ушкодження у вигляді садна в лобній ділянці зліва та забою м’яких тканин лівої вушної раковини. Згодом судово-медична експертиза встановила, що травми належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Бо не потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. В обвинувальному акті прокурор попросив про розгляд справи у спрощеному провадженні. Без проведення судового розгляду в судовому засіданні. У поданій заяві до суду Олег Миколайович свою провину визнав. Суддя Тетяна Пархомчук призначила покарання за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу у вигляді 850 гривень штрафу. Вирок може бути оскарженим в апеляційному суді впродовж 30 днів.

Ольга САМСОНЕНКО

Суспільство

4 Q добре й так!

У смолинській гімназії два першокласники Школи змінили назви. Якщо діти вчаться з першого до дев’ятого класу — це гімназія. Старшокласники, 10­11 класи, уже навчаються в ліцеї.

— У нас 51 учень. Десь третина дітей — на підвозі з навколишніх сіл: Жеведь, Козероги, Лебедівка, Максим. Діти втомлюються, особливо початкова школа, — розповідає Тетяна ШАБАЛЬ, директорка смолинської гімназії Гончарівської громади. — Торік був 61 учень. 12 дев’ятикласників випустили навесні. Набрали двох першокласників. Місцеві. Найбільше дітей у шостому класі — дев’ятеро. Ще одна дівчинка має прийти. Внутрішньо переміщена особа (ВПО) з батьками з Глухова Сумської області. Одна біда в гімназії — туалет на вулиці. Другий рік у нас навчається дівчинка з Києва. Родина теж ВПО. Живуть на дачі в селі Максим. Два роки навчалася дистанційно в столиці, а торік мати вирішила, що досить. Останні п’ять років спостерігаємо, що серед дев’ятикласників немає бажання йти в 10 клас. У цьому році з 12 лише четверо продовжили навчання в ліцеї. Тетяна Шабаль Одна дівчина вступила в медичний коледж, друга — у київський ліцей готельно-ресторанного бізнесу. Хлопці пішли в Куликівський аграрний ліцей. Один захотів навчатися в Чернігові в ліцеї залізничного транспорту. На електрика. Хоча з фізики мав чотири бали (в оцінках — це три з мінусом).

— З укриттям як?

— Є. Одночасно може перебувати 50 чоловік. У 2022 році Гончарівська громада закупила два морські контейнери. Довжиною шість метрів. Викопали чотириметровий котлован і туди зарили ці контейнери. На 22 сходинки треба спускатися. Усередині обшиті юсб-плитами. В укритті є пандус, туалет, вода, інтернет, столи і лавки. Меблі подарували волонтери. Обладнане укриття пожежною сигналізацією. Узимку тепло, є опалення. Є витяжка для провітрювання.

— Гарячі обіди є?

— Так. В окремому приміщені. 1-4 класи їдять за кошти державної субвенції. Плюс з минулого року Всесвітня продовольча програма ООН додатково доплачує на харчування на кожну дитину 15 гривень. На придбання фруктів. Виходить на день 45 гривень. За кошти громади безплатно харчувалися всі інші. У старшій ланці це 40 гривень. У цьому році виконком вирішив на п’ять гривень підняти. 35 і 45 відповідно буде за обід. Перша і друга страва, плюс сік чи чай.

— Тетяно Іванівно, вакансії є?

— Шукаємо вчителя англійської мови. Не вистачає нашій гімназії і десятьох дітей. Щоб було 60 і не закрили наступного року як ма- Дочитали цей матеріал до локомплектну. Цей навчальний рік ще провчимо- кінця? І у вас є смартфон. ся. Весною випускаємо вісьмох старшокласників. Наведіть фотоапарат або Школа гарна, світла, сучасна. Не хотілося б, щоб сканер на оцей квадратик. її закрили, — каже директорка. — Будівля 1973 На екрані телефона року. Я і сама випускниця цієї школи. з’явиться посилання.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки

Натисність його. І дивіться відео.

25.09.2025

Q тренувань не пропускає

Дев’ятирічна Маргарита Косолап з Сосниці — у хлопчачій футбольній команді У сім’ї Косолап з Сосниці ростуть двоє юних футболістів — 14­річний Євген та дев’ятирічна Маргарита. Маргарита почала ходити на футбол два роки тому, у платну футбольну школу «Кудрівка­Юніор». Місяць занять коштує 450 гривень.

44­річний Ігор МИЩЕНКО, тренер, набрав команду хлопчиків 2017 року народження. Маргарита ж на рік старша за них. Так має бути за регламентом, якщо тренер формує різностатеву команду. І запропонував третьокласниці Марго перейти до них. Дівчинка погодилась.

— Донька не сумніваючись прийняла пропозицію. Я спитала Маргариту, чи буде вона тренуватися разом з хлопцями. Вона сказала: «Буду». І тепер займається на рівних. Тренування не пропускає. Жодної дискримінації не відчуває, — ділиться Віра КОСОЛАП, мати Маргарити. — За цей час її неодноразово відзначали як кращу захисницю та кращу гравчиню турнірів.

— Маргарита на полі лідер. Вона себе не жаліє, тренується на всі 100 відсотків, постійно перебуває в динаміці, дуже активна. Навіть коли на полі бувають травми, все одно кожне тренування, яке триває годину і 10 хвилин, вона допрацьовує. Товаришів на футбольному полі в неї нема, на полі вона просто «машина», — каже Ігор Мищенко. — Ця дитина дуже стримана і терпляча. Вона не кричить, не плаче, коли щось не виходить. Мовчки продовжує добиватися результату. Лише одного разу за 15 турнірів я бачив її сльози. Хлопчик її збив, було дуже боляче. Але вона трохи відпочила, водички попила і далі вийшла грати. У цьому році на турнірі в Чернігові Маргарита Косолап була визнана найгарнішою дівчинкою в категорії «Симпатія глядачів».

Маргарита Косолап на футбольному полі

Ще про сільську гімназію читайте на стор. 6

Юлія НІТЧЕНКО. Фото з інтернету

Q попрощалися

Завфермою загинув під Бахмутом 28­річний Михайло Помаз з села Іванівка Семенівської громади. 3 липня 2023 року вступив до лав ЗСУ. У 2024 році пройшов навчання і потрапив у 151-шу механізовану бригаду.

23 липня 2024 року на покровському напрямку боєць пропав безвісти. У серпні 2025 року експертиза ДНК підтвердила, що Михайло загинув. Поховали бійця в селі Самотуги Корюківської громади. *** 43­річний Анатолій Кузьменко з села Журавка на Варвинщині. З 2014 року добровольцем став на захист України. Був в АТО. У листопаді 2024 року долучився до Національної гвардії України.

20 січня 2025 року боєць зник безвісти на Луганщині. Через понад пів року експертиза підтвердила, що Анатолій Кузьменко загинув. Попрощалися та поховали в рідному селі. *** 25­річний Артем Лебідь з села Мартинівка на Ічнянщині. Працював зварювальником у ТОВ «Наташа АГРО». У вересні 2022 року пішов служити. 26 серпня 2025 року загинув. Попрощалися та поховали бійця в рідному селі. *** 43­річний Федір Гавриленко з села Вороб‘ївка Новгород­ Сіверського району. Його мобілізували в січні 2023 року. Був кулеметником прикордонної комендатури швидкого реагування 105-го прикордонного загону. Загинув Федір Гавриленко 25 серпня 2025 року на покровському напрямку. Попрощалися з бійцем та поховали його в селі Олександрівка. У нього залишилися мати, дружина та дві доньки. *** Олег Тулаєв з Київщини. У 1981 році сім’я переїхала до міста Бобровиця. Навчався в ніжинському пту, здобув спеціальність токаря. 13 років працював слюсарем у локомотивному депо Київ-Пас міста Києва. У травні 2025 року Олега Тулаєва призвали на військову службу. Загинув у Донецькій області. У день свого 50-річчя. У нього залишились син, сестра, брат та племінниця.

*** 51­річний Сергій Куліш з села Воронівка Ічнянської громади. Ніс службу в Національній гвардії України. Загинув 31 серпня 2025 року на Донеччині. Попрощалися та поховали бійця 4 вересня в рідному селі. *** 52­річний Павло Рубей народився на Закарпатті. У шкільні роки разом з родиною хлопець переїхав у Холми на Корюківщині. 17 років свого життя присвятив службі в лавах надзвичайників. Розпочав у 1997 році в Корюківці з посади начальника караулу СДПЧ-31 управління Державної пожежної охорони УМВС України в Чернігівській області. Потім працював старшим інспектором, очолював 36-ту професійну пожежну частину в Холмах. З 2003 по 2014 роки — начальник караулу СДПЧ-31, старший лейтенант внутрішньої служби. Проживав Павло Рубей з дружиною та двома дітьми — донькою і сином — у Корюківці. З 2014 до 2022 року працював у Польщі. У серпні 2024 року чоловік добровільно долучився до лав прикордонників. Служив у 105-му прикордонному загону імені князя Володимира Великого ДПСУ. Захищав рубежі держави на півночі Чернігівщини та на Донеччині. Загинув Павло Рубей 26 серпня 2025 року в районі села Грузьке Покровського району Донецької області. Попрощалися та поховали 4 вересня в Корюківці. *** 51­річний Валерій Горянський з села Болотниця на Талалаївщині. Працював ветлікарем у ТОВ «Обрій» у Харковому Талалаївської селищної ради. Тривалий час працював завідувачем молочнотоварної ферми ТОВ «Обрій». В останні роки, до мобілізації, був працівником з благоустрою в ТОВ «ТАС Агро Північ». У вересні 2023 року Валерія Горянського мобілізували до лав ЗСУ. «Після навчання боєць захищав Україну на донецькому напрямку. Зв’язок рідних з ним обірвався під час тяжких боїв під Бахмутом. Понад рік Валерія вважали зниклим безвісти», — пишуть у громаді. Загинув Валерій Горянський 23 травня 2024 року.

Попрощалися та поховали 4 вересня 2025 року в селі Харкове. У загиблого залишились мати, дружина та син. *** 25­річний Юрій Мельник народився на Івано-Франківщині. Згодом сім’я переїхала в село Свидовець на Бобровиччині. У грудні 2019 року чоловіка призвали на строкову службу, під час якої Юрій Мельник уклав контракт спочатку на рік, а потім ще на три роки. Службу проходив у частині Національної гвардії України. У 2022-му одружився та переїхав з родиною до Києва. Народився син. У 2024 році родина придбала будинок у селі Козацьке на Бобровиччині. З 1 листопада 2024 року на Донеччині зв’язок з Юрієм був втрачений. З того часу бійця вважали зниклим безвісти. У серпні 2025-го за результатами експертизи встановили факт загибелі Юрія Мельника. Попрощалися та поховали загиблого в Бобровиці. У нього залишилися дружина, син, мати та дві сестри.

Ольга САМСОНЕНКО Реклама

25.09.2025

На часі

Q війна близько

«Привіт, моя дорогуша».

Віра Мозгова четвертий рік живе поруч зі снарядом У дворі 88­річної Віри МОЗГОВОЇ, жительки села Смолин Гончарівської громади, стирчить снаряд від «Урагану». До її порогу — якихось два метри. Жінка щоранку вітається з ним.

пояснює. — На кулаках 20 разів віджимаюся. Якби не рухалася, давно б злягла. І справді, старенька виходить на траву, стає в позу й демонструє вправи.

— Отак, — каже. — Руки в сторони, ноги разом. Коліна притискаю до землі. Зроблю — і добре себе почуваю.

— Четвертий рік уже в мене в саду сидить снаряд, — розвоВіра Титівна 40 років співала в церковному хорі. Обробляє дить руками Віра Титівна. — Виходжу з хати і вітаюся: «Привіт, половину свого городу на 30 соток, садить і копає картоплю, моя дорогуша». Добре, що впав у садку, а не в хату. Я ж тоді вдома доглядає курей та двох котів. була. Як пролетів — над деревом свиснув, не зачепив ні дротів, — День пропущу без зарядки — і вже важко ходити, — ні паркану. ділиться жінка. — А так ще можу всьому раду дати. Рятувальники приїжджали ще тоді, після прильоту. Намага*** лися дістати залізяку, чіпляли тросом, та дарма. Лише асфальт — Чому не прибирають снаряд у Віри Титівни? пошкодили і трос порвали.

— Технікою важко під’їхати до двору. Снаряд від «Урагану» — Сказали, приїдуть завтра. А те «завтра» вже тягнеться глибоко сидить, метрів чотири в землі, — каже Іван СМИРНОВ, три роки, — зітхає жінка. У селі вже давно витягли всі снаряди, староста Смолина. — ДСНС приїздили. Казали, без бойової а в моєму дворі досі стирчить. Нікому не треба, — махає рукою частини. Безпечний. Рятувальники теж пробували дістати. Віра Титівна. Колись у хаті мешкало дев’ятеро людей, тепер вона Заважали дроти. Якщо заїхати через залишилася сама. — Трос їхній он і досі у город, то тоді пів двору треба бабусі дворі валяється. розбирати. Тільки вручну відкопуХвостовик від «Урагану» стирчить з Дочитали цей матеріал до вати. землі на пів метра. Бабуся накрила його кінця? І у вас є смартфон. Прилетіло з боку Шестовиці 14 чавуном, аби туди не впали кури чи коти. Наведіть фотоапарат або березня 2022 року. Кацапи цілилися — Може ж, не вибухне, — розмірковує сканер на оцей квадратик. по наших танках, а попали в село. старенька. На екрані телефона Було пошкоджено уламками 15 Пенсіонерка не втрачає бадьорості. з’явиться посилання. будинків. Двоє поранених. Дівчині Збирається на свято до сусідів, жартує і Натисність його. І дивіться уламок потрапив у ногу, хлопцю в навіть показує фізичні вправи. відео. живіт. Був важкий, робили операцію.

— Я ж удома не лежу. Щоранку зарядка, інакше ноги не слухаються, — Ольга САМСОНЕНКО

5 Q знай!

Хіба то гроші? Сльози… На 2026 рік передбачено збільшення (якщо це можна назвати збільшенням) мінімальної заробітної плати та прожит­ кового мінімуму. Написано це в проєкті бюджету­26. Отож, чиновники та законодавці планують, що більшими стануть: мінімальна зарплата — з 8000 грн до 8647 грн (зростання на 8%); загальний прожитковий мінімум — з 2920 грн до 3209 грн (+9,9%); прожитковий мінімум для працездатних осіб — з 3028 грн до 3328 грн (+9,9%); прожитковий мінімум для осіб, які втратили працез­ датність, — з 2361 грн до 2595 (+9,9%). Це, фактично, нижній поріг звичайної трудової пенсії. Максимальний же розмір пенсії у 2026 році буде 25,95 тис. грн. Але не забуваймо, що в численного начальства пенсія значно більша. Матюкаєтесь, що мало? Ви праві. Задоволені, що хоч трохи, та більше. І ви праві. Бо на нинішній рік цих, так званих соціальних стандартів, взагалі не переглядали. Усі гроші на війну.

Назар СЕРГЕЄВ

Q розміняв другу сотню

Випив чарку коньяку за своє сторіччя. А в 101 пропустив 31 серпня 101 рік відсвяткував Олександр Аніщенко, житель Любеча. Вітали Олександра Івановича в нього вдома. З подарунків були квіти, продуктовий набір, подушки, пляшка коньяку. Минулого року за своє сторіччя ювіляр перехилив чарочку. Цього разу вирішив пропустити . Довгожитель давно живе сам. Дружина Тетяна померла понад 40 років тому. Не пережила загибелі в ДТП молодшого сина Володі. Більше Олександр Іванович не одружувався. Старший син Віктор живе в Києві. У дідуся двоє внуків: Олександр та Юлія. І двоє правнуків: Іван та Олександр. Віктору вже 74 роки. Приїздить до батька часто. Був і на дні народження. Допомагати Олександру Івановичу приходить соцпрацівниця. Але й він у хаті не сидить.

— Дідусь молодець. Курей сам годує. Є город коло хати. Картопля, грядки. Контролює, що де має бути на городі, у дворі. Командує соцпрацівницею, — сміється Анатолій СКУРАТОВИЧ, голова Чернігівської обласної організації ветеранів України. Він теж приїздив вітати довгожителя.

— Ми подавали Аніщенка на президентську стипендію, що має виплачуватися до кінця життя. Під час нашого приїзду він подякував мені за це. Олександр Аніщенко працював у судноремонтних майстернях на керівних посадах. У Любечі. Воював. Через юний вік в армію його не забрали. Пішов добровольцем у винищувальний батальйон. Потім був у партизанах. Потрапив у полон, тримали у концтаборах до 1944 року. А потім служив до 1947 року.

— Олександр Іванович знає, що відбувається в країні. Інтернетом не користується, новини дивиться по телевізору. І читає газети. А ще дуже багато книжок, — у захваті від дідуся Алла СЛОБОДСЬКА, секретарка Любецької селищної ради. — Син бере йому в любецькій бібліотеці.

— Сам уже з двору не виходить?

— Чого ж. Часто бачила його на вулиці, біля двору. На 101 рік взагалі не виглядає.

Добре бачить. Коли приходимо вітати зі святами, завжди всіх упізнає. Дати пам’ятає, чекає нас. Син підрахував, у середньому батько прочитує 14 книжок за місяць. Крім курей, тримає собаку.

Олена ГОБАНОВА. Фото надане селищною радою

Зліва направо: Володимир Аніщенко (син), Василь Леоненко (заступник голови Чернігівської районної ради), Анатолій Скуратович, Олександр Аніщенко (іменинник), Алла Слободська, Тетяна Потеруха (представниця Центру надання соціальних послуг)

В Україні кількість людей, яким виповнилося сто і більше років, поступово зростає. За офіційними даними, нині таких довгожителів понад дві тисячі. Найчастіше вони мешкають у селах Причин цього кілька. Передусім покращилася медицина та доступ до ліків і діагностики. Друга важлива річ — харчуван­ ня. Нинішні довгожителі виростали на простій і натуральній їжі: борщ, картопля, каша, молочні продукти з власного го­ сподарства. Значну роль відіграла і фізична активність: усе життя вони працювали на землі, рухалися, були на свіжому повітрі. Не менш важливим чинником є психологічна витривалість. Люди, які пережили війну, голод та інші тяжкі випробування, виробили в собі силу духу та стійкість до стресів. А ще довголіттю сприяє соціальне оточення: у селах літні люди залишаються в колі сусідів та рідних, відчувають свою потрібність.

Q у тему

— Діду, а як то ви примудрилися стільки років прожити?

— Грошей на похорон не маю. * ** — Мені вже 133 роки. Я своє пожив, мені вже час.

— Одумайся, сину! *** — Що ви можете назвати своїм головним досягненням за прожиті 98 років?

— Мабуть, те, що в мене немає ворогів.

— Це прекрасно не мати жодного ворога!

— Так, пане, я їх усіх пережив.

*** В одеського довгожителя запитують: — Семене Марковичу, а ви вірите в прикмети?

— Дивлячись в які.

— Ну от, наприклад, прокинулися ви зранку, а за вікном...

— У моєму віці, дитинко, якщо прокинувся вранці — це вже добра прикмета. *** Старий дід за святковим столом вихваляється: — Таємниця мого довголіття — часник! Сусід по столу: — Це ні для кого не таємниця.

Суспільство

6

25.09.2025

Q добилися разом

З Херсона, Бахмута, Покровська з’їхалися в Берестовець. Для них відкрили школу.

Ще й треба розширювати садок 1 вересня без директора і вчителів

За три місяці в берестовецьку гімназію на Борзнянщині набрали 47 школярів (щонайменше, щоб школу не закрили, потрібно 45). А ще місяць тому не вистачало аж 19 школярів.

Марина КРИВЦОВА в Берестовець приїхала з Селидового Покровського району Донецької області. У жінки троє діток. Зараз Марина — голова батьківського комітету. Вона одна з перших, хто почав запрошувати багатодітні родини переселенців.

— Не хотіла, щоб мої діти їздили в сусіднє село, — пояснює Марина. — Як тільки починається тривога, ведуть у підвал. У своєму селі можна забрати додому. У сусідньому треба чекати шкільний автобус. Але, доки тривога, учнів не розвозять. А рейсові автобуси ходять рідко. Спрацювали мої оголошення в переселенських групах. І те, що вчителі з батьками об’єдналися. Охочих переїхати набрали за місяць. Але вони не спішили писати заяви до школи. Бо літо, канікули. Зараз у селі живе вісім багатодітних родин переселенців. З Покровська, Бахмута, Донецька, Мар’їнки.

Завдяки цим родинам добилися, аби місцева школа продовжила працювати. На 1 вересня в нас 47 школярів. Коли приїхали перші дві родини, їх намагалися переманити сусідні громади. Конкуренція була ще та, — сміється.

— Скільки ще родин з дітьми приїдуть в Берестовець?

— Спланувати важко, але охочі є, — не називає кількість, щоб не зурочити.

— На наступний рік, щоб не закрили заклад, треба 60 учнів.

— Сьогодні вже впевнені, що діток вистачить. Багато менших, які ходять у дитячий садок. Він на території школи. Наступного року планують іти в нашу гімназію, — з впевненістю каже жінка. — Зараз на Дніпропетровщині йде евакуація. Багато звідти телефонують.

— Чи вистачить на всіх пустих будинків?

— Сподіваємося. З цим нам погодилася допомагати Комарівка. Бо громаді потрібно ще 12 діток.

Переселенці з 2014 року

— Ми з Покровська, — каже маленький Гліб. У родині Олени та Олега БУДІК семеро дітей. Старші дві доньки в Чернівцях. У Берестовці: Діана, Гліб, Надійка, Мар’яна, Захар, Ася.

— П’ятеро — школярі, Ася ходить до садочка, — каже Олена Будік. — У село приїхали 28 серпня. — З Покровська виїхали у 2023 році. Три тижні тому звідти подзвонили і сказали, що повністю згоріла наша хата. Повертатися нікуди. У чоловіка поранення ноги. Зараз на реабілітації. Багатодітного батька не хотіли брати на війну. Але чоловік все одно пішов. До цього жили на Волині. Власники продали дім, нам довелося шукати нове житло. Так і побачила оголошення Марини. Написала, вона відповіла. Умови що там, що тут. Туалет, вода — на вулиці. Власниця, яка надала безплатно будинок, живе недалеко від нас. Не всі хочуть давати своє житло переселенцям. Особливо тим, у кого діти. Коли приїхали в село, засмутилися, бо сказали, що школа не працює. Але її відвоювали. Гліб ходить у четвертий клас. Особлива дитина. Потрібен асистент вчителя. Коли тікали з Покровська, у нього стався приступ епілепсії. Злякався обстрілів, заковтнув язика. Чоловік дивом його витяг. 45 хвилин не могли привести до тями. Права частина мозку відмовила. Раніше був в інтелектуальному класі. Тепер проблеми з пам’яттю. Хоча рахує добре, у шахи грає. У селі є сезонна робота. На полі збирати помідори, огірки, баклажани, кабачки. Вісім кілометрів пішки треба йти. Платять 700 гривень за день. Коли скрутно з грошима, їжджу на поле. Є молокозавод, туди теж можна влаштуватися на роботу. І для чоловіків є робота. Грошової допомоги ми вже не отримуємо. Їжджу в Київ. Працюю посудомийкою в кафе. 40 тисяч гривень платять. Ми переселенці з 2014 року. У нас був дім у Горлівці. 20 років я ніде не працювала. Удома з дітьми була. Чоловік добре заробляв, нас забезпечував, — описує минуле життя. — Працював на шахті, на вугільному складі. Вагони вантажили-розвантажували. Залишки були. 300 гривень мішок вугілля коштував. Якщо гарна якість. Плюс зарплата. За освітою він монтажник-висотник. У відпустки їздив підробляти в Київ. Під час роботи впав, отримав травму живота. Коли почалося АТО, з Горлівки втекли в Покровськ. Будинок тоді дала місцева влада. І там чоловік працював на шахті. А через вісім років знову довелося тікати. І починати все заново.

Марина Кривцова

Олена Будік з сином Глібом та донькою Асею

«Урожайний рік»

заселяли переселенців. Усі разом вигрібали, вичищали, вимивали двори, будинки. Збирали — У кожному класі в нас щонайменше городину, несли новим родинам. Навіть меблі п’ятеро діток. Хоча 1 вересня свої приносили. проводили в закритій школі, Ігор Блоха, місцевий депутат, без директора і вчителів, — деякі родини перевозив за свої сміється Марина Кривцова. гроші. І мені він так допоміг.

— Педагогічний колектив Подарував будинок, в якому ми розрахували в кінці навчальзараз живемо. ного року. Але нам відкрили Олеся РУБАН ходить школу, винесли колонки. до дев’ятого класу. Виїхали з Дітки з батьками прийшли Нікополя на Дніпропетровщині. святково вбрані. Першоклас— До цього жили в Голінці на ники і майбутні випускники Бахмаччині — каже дівчина. — вивчили вірші. Переконалися, Сюди приїхали за оголошенням. що нашу школу не закриють. Кажуть, у нас найкраща хата для Хоч директора вже не було. переселенців. Наталія Нерослик ще Можна було вчитися онлайн у в кінці навчального року нікопольській школі. Але ходити, вирішила йти на пенсію. спілкуватися краще. У новій школі Через сімейні обставини. У подобається. Добрі вчителі. З неї хворий чоловік. Але вона однокласниками здружилася. була з нами до останнього.

— Донька ходить до перДоки не відстояли школу і пошого класу, — каже Оксана вернули на роботу вчителів. ПАНІШЕВА, мати. — Страшно До нашої «авантюри» добуло її відпускати в інше село. Це Оксана Панішева лучилися й місцеві. Батьки ще дуже маленькі діти. Якби не школярів, вчителі. Відкрили Марина, мабуть, цього б всього благодійний фонд, на який не було. Вона шукала родини. З ними була на небайдужі перераховували гроші. За зібрані прямому зв’язку. Ми, батьки, її підтримали. кошти змогли перевезти деякі родини в БереДопомагали, чим могли. Чоловіки пиляли, стовець. Не у всіх була можливість заплатити косили. Вирубували чагарники. З будинками за переїзд. допомагали місцеві депутати. Ігор Блоха, Батьки з вчителями прибирали хати, в які Степан Оніщук. Домовлялися з власниками.

Дві родини в дорозі

З 5 вересня в школі нова директорка, Анжела Роік. До декретної відпустки працювала тут вчителькою початкових класів. Зараз кожного дня їздить з Борзни на роботу.

— Будемо сподіватися, що нова директорка зацікавлена, щоб наш заклад не закрили, — каже Марина. — Допомагатиме так, як Наталія Миколаївна. Щоб було ще більше дітей. Бо в садочку в нас уже не вистачає місць. Зараз чи 11, чи 12 діток. Задумуємося над придбанням двоярусних ліжок. Бо в родинах, які до нас планують їхати, по троє діток дошкільного віку.

— На сьогодні в берестовецькій школі 47 учнів, — підтвердила Анжела РОІК, директорка берестовецької гімназії. — З них 15 — внутрішньо переміщені. У першому класі зараз семеро діток. Найбільший клас — третій. Десятеро учнів. Ще двоє батьків подали документи. Зараз проходять медогляд. Дев’ятикласників цього року в нас п’ятеро. Сім’ї ще до нас їдуть, — налаштована на позитив директорка. — Наскільки мені відомо, ще дві родини точно. В одній родині п’ятеро діток, в іншій двоє. Усі шкільного віку. Село розвинуте. Є магазини, церква. У будинку культури працюють гуртки для діток. А ще в нас є лісництво, можна влаштуватися на роботу.

Усі діти громади можуть поміститись в одному навчальному закладі

На межі закриття школа в сусідній з Берестовцем Оленівці Борзнянської громади.

— Зараз там 48 школярів, — каже Оле­ на МІДЯНКА, начальниця відділу освіти Борзнянської міської ради. — Приміщення розраховане на 400 учнів. Борзнянський ліцей розрахований на 1170 учнів. На сьогодні в нашій громаді 1117 учнів. Усі діти, які навчаються в сільських школах, фактично можуть поміститись в одному закладі.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки Ще про сільську гімназію читайте на стор. 4

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Наведіть фотоапарат або сканер на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

Кримінал 7 Любов Демченко хоче, щоб суд позбавив практики невропатолога Сергія Галату на п’ять років. А ніжинська лікарня щоб виплатила мільйон гривень моральної шкоди за смерть сина 25.09.2025

Q гучна справа

На 20 жовтня в Ніжинському районному суді призначено судове засідання. По справі 33­річного Володимира Демченка, який по­ мер у Ніжинській центральній міській лікарні. Суддя — Тетя­ на Гагаріна. Обвинувачений — Сергій Галата, невропатолог цієї ж лікарні. Потерпіла — Любов Демченко, мати померлого Воло­ димира Демченка з села Прохори на Борзнянщині. 2 листопада 2022 року Володимир помер у лікарні. Був військовим. 1 листопада свят­ кував день народження. Увечері разом з іншими військовими по­ вертався додому зі служби. Володимиру стало погано. На годиннику було 22.30. Перехожий викликав поліцію. Військового привезли до приймального відділення. О 5.00 Володимир по­ мер у лікарні. Мати впевнена: це через те, що йому не надали допо­ могу. Навіть не підійшли. Покинули до ранку.

— 2 листопада буде три роки, — каже Любов ДЕМЧЕНКО, мати. — Говорять, Сергія Галату можуть визнати винним. Але справу закриють. У зв’язку з закінченням терміну. Уже пройшло п’ять судових засідань. Мої інтереси в суді представляє Андрій Музика з Києва. На попередніх засіданнях допитали Станіслава Крицького, фельдшера, який був у палаті, де лежав син. Сказав, що його навіть не перевдягли. Так і помер у формі і берцях. Розказав, як зрізував з мертвого форму. Як змусили робити кардіограму людині з іншої палати. Знову допитали цього ж Гавриленка. Це все почула знову. Жодного судового засідання не пропустила. Допитували поліціянтів, яких викликали 1 листопада ввечері. Але вони не згадали ні дня, ні часу. Ще повинні допитати медсестер з приймального відділення. Двох медиків, які тоді були на зміні.

— Скільки загрожує Галаті?

— Частина 1 статті 140 Кримінального кодексу. До двох років позбавлення волі. Або позбавлення медичної практики на п’ять років. Не дуже суворе покарання. Але я і не добиваюся цього. Що з того, що його посадять? Дитину не поверне. Аби п’ять років не мучив людей. Хоча суд у мене не запитував, яку міру покарання для нього хочу. Триває війна, побув би там. Хотілося б побачити, чи зможе надати допомогу іншим хлопцям? Коли помер мій син, хотіла Зліва направо: Любов Демченко з сином Володимиром та чоловіком Валерієм зустрітися з керівництвом лікарні. Але вони мене відштовхнули. Назустріч не пішли. Окремо адвокат подав позов на ніжинську лікарню. Щодо отримання матеріальної шкоди.

2 вересня винесли вирок Ігорю Гавриленку, лікарю­анестезіологу Ніжинської Мільйон гривень. Не так цікавлять гроші. Але в центральної міської лікарні. За сумісництвом працює в приватній клініці «Тесла». сина залишився син Валерій. Онуку 13 років. Кримінальне провадження було відкрите за ч. 2 статті 384 «Ведення в оману суду Копія Вови. Зараз у Чехії. Хочеться допомогабо іншого уповноваженого органу». Чоловік надав свідомо неправдиві свідчення. ти дитині. Можливо, більшу пенсію вдасться Про проведення ним реанімаційних заходів 33­річному Володимиру Демченку 2 отримати. Важко жити, втративши дитину. листопада 2022 року. Насправді ці заходи не проводилися. На судовому засіданні Борюсь, бо це дає стимул не здаватися. Гавриленко визнав вину повністю. Розповів, що до нього зателефонував Сергій Справу щодо матеріальної компенсації буГалата, лікар­невропатолог. На його прохання анестезіолог зробив запис в історії дуть розглядати після винесення вироку неврохвороби. Про те, що він проводив реанімацію. патологу. Певно, коли мій адвокат її подав, це і — Кинули щуку в річку, — характеризує вирок суду Любов Демченко. — Шість до Галати дійшло. Дзвонив мені. Представився. місяців виправних робіт з утриманням 10 відсотків з заробітної плати. На користь Але перший раз не могла говорити, були держави. Оце і все. Прийшло повідомлення в «Дії». Прокурор уже дав документи про люди на прийомі. Передзвонив після обіду. рішення суду. Попросив пробачення, хотів зустрітися. Але — Апеляцію будете подавати? я сказала, що зустрінемося в суді. На судових — На анестезіолога — ні. Буду чекати рішення суду щодо лікаря Сергія Галати. засіданнях пильно на нього дивилася. Номери Якщо його визнають винним, а справу закриють у зв’язку з закінченням терміну, буду телефонів зберегла. Коли наважилась поговоподавати апеляцію. рити, взяла жінка, сказала, що я помилилася. На грудях у сина був «смертельний» бейджик. З моїм номером телефону. Якби Дзвонив не зі свого телефона. хтось подзвонив, я б приїхала. Можливо, вдалося б його врятувати. Було два висновки — Ви, певно, одна з небагатьох, хто судово-медичних експертів. З Ніжина і Чернігова. Але я наполягла на київській судовосправу з лікарями довів до суду. медичній експертизі. Причиною смерті став геморагічний панкреонекроз. Пов’язано це — На стадії розслідування їздила на прийом з підшлунковою залозою. «Слід зазначити. Навіть за відсутності правильного діагнозу. в Офіс Генпрокурора. Написала заяву. Справа У разі негайної госпіталізації до відділення реанімації, де лікування є постсиндромним. почала рухатися. Хотіла в Офіс Президента Направлене на відновлення та підтримку життєвих показників. Незалежно від встапотрапити. Але не пустили без попереднього новленого діагнозу, прогноз для його життя міг би бути позитивним. Вважаємо, що запису. Адвокат сказав, що справ з ненадання уникнення вищевказаних дефектів могли запобігти настанню його смерті», — читає допомоги, може, три на Україну. І доведення висновок київських судово-медичних експертів. вини медиків ще не було, принаймні йому про це невідомо.

«Кинули щуку в річку»

Q російські смертельні злочини

Шахед упав біля двору. Уламки пробили стіну в будинку, де спала Ольга Савченко 21 вересня в Оленівці на Борзнянщині поховали 58­річну Ольгу Савченко. Вона працювала вчителькою зарубіжної літератури в місцевій школі. У ніч з 19 на 20 вересня в Оленівці впав шахед.

Ольга Савченко

— Близько третьої ночі, — згадує Ірина МОСТЕПАН, директорка оленівської шко­ ли. — Безпілотник летів над селом. Упав на вулиці. Ямки і зараз в асфальті, у землі. Упав між будинком Ольги Вікторівни та сусідами. Там ніхто не живе. Розлетівся на дві частини. Миттєво загорівся сарай. Частина уламків полетіла в дім вчительки. Пробили стіну будинку. Саме в тій частині дому, де була її кімната. Вона спала. Чоловік, Микола Миколайович, спав в іншій кімнаті, з іншого боку будинку. Він викликав «швидку». Медики приїхали. Довго намагалися реанімувати. Але ні… У Я живу на сусідній вулиці. Усі на тому кутку чули, як летів шахед. Прокинулася від того, що почула такий звук, ніби падає нам на хати. Ішов на зниження. Потім свист і вибух. Коли з чоловіком зрозуміли, що впав десь біля них, чоловік побіг туди, а я хотіла дзвонити Ользі Вікторівні. Та подзвонив її чоловік. Сказав: «Убило вашу Ольгу Вікторівну». Як зараз пам’ятаю. На годиннику було 3.17. У стіні, біля якої спала Ольга Вікторівна, три дірки. Вікно тріснуло. Покрутило пар-

кан. У нашій школі Ольга Савченко пропрацювала 10 років. Загальний стаж 36 років. В Оленівці батьківська хата. Переїхали до нас після смерті батьків. Чоловік працює в Малій Загорівці на фермі. Донька Світлана теж вчителька в школі Чернігівського району.

— Це перший приліт в Оленівці?

— У серпні був. Теж у двір. Але тоді ніхто не постраждав.

Дрон-камікадзе вдарив в автоцистерну. Загинув рятувальник Олександр Гула 19 вересня, у п’ятницю, ніжинці прощалися з 45­річним Олександром Гулою. Майстром­ сержантом служби цивільного захисту спеціального авіаційного загону. Чоловік загинув 17 вересня. У День рятувальника. Олександр був на роботі. Кажуть, російські дроникамікадзе поцілили в автоцистерну Олександр Гула рятувальників. Постраждали ще два його колеги. Вони в лікарні. За три дні до цього, 16 вересня, шахеди били по заправці і нафтобазі на околиці Ніжина. Поки рятувальники охолоджували резервуари, безпілотник прилетів удруге. Тоді постраждали чотири рятувальники.

Сторінку підготувала Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото з інтернету та з архіву родини ДЕМЧЕНКО

Спосіб заробити 8 Родина Корнієвських вирощує равликів у Мені. Продає в Іспанію

25.09.2025

Олександр КОРНІЄВСЬКИЙ з Мени на батьківському подвір’ї облаштував равликову ферму. Цього року. Скуштувати делікатес пропонує менянам, відправляє поштою по Україні. Продає за кордон, в Іспанію.

70 євро за кіло малька

Родина Корнієвських — підприємці. Тримали магазини. Продають вишиванки на базарі, ще в них є виїзна торгівля. Вирішили зайнятися вирощуванням равликів.

— Зараз збір урожаю, — каже Олександр Корнієвський. — Працюємо всією родиною. У 2013 році на вишиванки був попит, — каже про бізнес і як прийшли до вирощування равликів. — Тоді почали торгівлю. Після повномасштабного вторгнення багато хто виїхав. Не до вишиванок. Почали шукати інший дохід, підробіток. Ця ділянка — мій спадок. 20 соток землі з будинком і деревами. Дім 1954 року. Використовуємо його як підсобне приміщення. Ділянка пустувала. В інтернеті і мені, і дружині Ларисі вискочила інформація про равликів. Рік тому. Вирішили спробувати. Ділянка була не підготовлена. Сад з деревами корчували. Знесли гараж, сарай. Пробили свердловину, щоб була вода. Равлики — не картопля. Посадив і росте. Перед тим як завести, пройшли навчання. В Україні кілька підприємств, що на цьому спеціалізуються. Вчать і консультують упродовж процесу вирощування. Малька, з якого виростає равлик, купували на фермі під Києвом. Територія там десь шість гектарів.

70 євро коштує кілограм. В Україні вирощують два види їстівних. «Хелікс Асперсо Мюлер». Такий у нас. Їсти можна все, що в мушлі. Приправляєш соусами, дістаєш зубочисткою. Інший сорт — «Хелікс Асперсо Мюлер Максима». Нам випадково попався, — шукає між сотні інших равликів. — Примітив його давно. Більший за розмірами. Його не їдять повністю. Витягають з мушлі, відрізають ногу, якою він повзає. Шлуночок залишають. З цього виду готують ескарго. М’ясо маринують різними соусами, повертають назад у мушлю. І запікають у духовці. Вага його до 30 грамів. Звичайний удвічі менший. Равлики — гермафродити, у них набір чоловічих і жіночих статевих органів. Спарюються між собою. Ікру відкладають у землі. З неї і виростає мальок.

Зліва направо: Максим, Тимур та Олександр Корнієвський тримають піддон з равликами

65 тисяч равликів на 20 сотках

Завезли равликів у Мену весною.

— Живі істоти. Було їх у нас 65 тисяч штук. Щоб вирости, їм треба чотири місяці, — продовжує Олександр. — Треба було швидко привезти і заселити.

650 щитів, на яких вони сидять, закупили на 50 тисяч гривень. Не рахуючи цвяхи і роботу дітей.

— Батьки платили тоді п’ять гривень за збитий щит, — уточнює Тимур, син.

— Перед заселенням висіяли суміш ріпаку й редьки, — продовжує чоловік. — Вони їдять таке. Зараз у нас уже дорослі равлики. Уже почали спарюватися і відкладати ікру. Копають ямки. Може, уже хтось є?

— підіймає піддон на городі, під яким сидять равлики.

— Коли спарюються, на правій губі, якою повзають, виростає білий прищик, — описує процес Тимур.

— Цей прищик — статевий орган, — пояснює батько. — Морква для них, як афродизіак. З’єднуються між собою шиями, починають дружити. Це сигнал, що їх уже можна збирати. Після спарювання в них нема сил, можуть загинути. Їсти їх одразу не обов’язково. У прохолодному сухому місці можуть жити довго. У равликів є рот, чорний язик. Залежні від води. Коли сухо, «пакуються», ховаються. Можуть сидіти так тижнями. Як тільки багато води, починають активізуватися. Особливо, коли йде дощ, кудись лізуть. На дерева, паркани.

— Якось півтори тисячі з паркану зібрав після дощу, — каже Тимур.

— Кожного дня їм треба до восьми кубів, — продовжує чоловік. — Кожного вечора годуємо. Даємо комбікорм. До його складу входить кукурудза, соя, пшениця, соняшниковий шрот. Білкові добавки, крейда. Щоб мушля була міцна.

— Такі махінації тут проводимо, — жартує Тимур.

— Оце все змішуємо руками. Два мішки комбікорму, два черпачки шроту, кальцію.

— Їдять вони добре, — продовжує Олександр. — Коли ростуть, на день треба до 70 кілограмів корму. Їжу розкладаємо на полі. Вирощування равликів можна порівняти з сільським господарством. Горобці, голуби, ворони, лелеки прилітали. Кроти не їдять, — каже про тих, хто ще любить ласувати равликами. — У нас з’явилися пацюки. Під землею поробили ходи під дерев’яними щитами, на яких сидять равлики. Прогризають мушлю. Два дні тикали у всі їхні нірки отруту.

Зліва направо: Олександр Корнієвський, Тимур, дружина Лариса, Максим та Марта в менському зоопарку

В Україні — 300 гривень. За кордоном — три євро за кіло

— Скільки коштує кілограм равликів?

— Продаємо їх у сітках, — підіймає вже підготовлені до продажу сітки, що сохнуть на вулиці. — Помитий, перебраний, але ще не охолоджений. На ньому з’являється плівочка, впадає в сон. Просидіти в такому стані може до весни. Ми наймаємо жінок, які їх перебирають. Цей процес схожий на настільну гру. Чотири дні вимиваємо. А ще треба прибрати випорожнення. Роботи тут ще до кінця вересня точно. В Україні ціна — від 200 до 300 гривень за кілограм. Якщо говорити про гуртові ціни, купує Іспанія. Ціна була близько трьох євро за кілограм (приблизно 144 гривні). Равликів вирощують і поляки. Зараз наші скидають ціну. До 2,3 євро за кіло. Ми розраховували хоча б на 2,7 євро. Великі равлиководи на заході України дивляться товар. Є перший і другий сорт. У другого кінець мушлі закручений. Ціна на нього нижча.

— Меняни їдять?

— Дзвонять. Жіночка жила за кордоном, там їла. Хоче наших спробувати. Коли починали цей задум, знали, що в киян повний цикл перероблення. Готують їх зі всілякими соусами, продають. Сет з 12 равликів. Взяли партію. Продали чи п’ять, чи шість сетів. Один коштує до 300 гривень. Приїхала кума з Києва, забрала друзям на подарунки. Ми теж їх їмо. Перші почали пробувати місяць тому. Соус готували — експериментували. Не дуже зайшло. Удруге вже начитався про соуси. У казані, на вогні приготували. Додав чорного перцю, червоного гострого, лимона. Чим заправив равлика, такий смак у нього й буде. Для іспанців равлик, як для українця сало. Влаштовують фестивалі. Готують у казанах з різними соусами, пастою. Холодильників для зберігання поки нема. Головне, щоб були сухі. Зберігаємо в сухій Дочитали цей матеріал до кімнаті. Є осушувач кінця? І у вас є смартфон. Наведіть фотоапарат або повітря. Температура близько 15 градусів. На сканер на оцей квадратик. На екрані телефона зиму в нас нічого не поз’явиться посилання. винно залишитися. Усе відправляємо в Іспанію. Натисність його. І дивіться відео. Наступного року будемо купувати нового малька.

Макс з городнянського інтернату прожив у Польщі три роки. Тепер у Мені

Тимуру, найстаршому сину, 14. Марті сім. Взяли при­ йомного сина Макса. У нас уже три місяці. Йому 15 років. Маленький, на свій вік не виглядає. Взяти прийомну дитину — ідея дружини. Теща сирота. Що це таке, дружина знає з розповідей. Хотіла щось зробити для знедолених діток. До цього Макс жив у городнянському інтернаті. Під час повномасштабного вторгнення росіяни зайшли в Городню. У цей день ми якраз туди їхали торгувати, — згадує перший день вторгнення. — Наче і новини почитали, але їхали. Дорогою була паніка, черги на заправках.

Макс розповідав, що їх загнали в підвал. 30 чоловік було. До них приходили росіяни. Після деокупації їх вивезли до Польщі. Три роки вони там жили. І зараз там 12 чи 13 діток живе. Хтось уже виріс, когось забрали. Хтось залишився там навчатися. Умови в них були класні.

— Щоб взяти дитину, проходили навчання, — каже Олександр Корнієвський. — З Максом спілкувалися спочатку онлайн. Тоді поїхали знайомитися. Тчев під Балтійським морем. Коли приїхали в Мену, два тижні був наче закритий. Зараз адаптувався. Зайнялися його лікуванням. Медична картка була. За показниками, здоровий. Але 12 зубів треба лікувати. Дитячого стоматолога в Мені нема. Возимо в Чернігів. Залишилося ще дві-три пломби. У нього аденоїди. Хропе, коли спить. Займаємося цим питанням. Перші три-чотири тижні його родина була дуже активна. Дзвонили, розпитували. Мати Макса померла. Є батько. Теж добрий, але проблема — алкоголь. Є старший брат і сестра. Тітка є, теж хороша жінка.

Електропастух, як для корів

Макс вчиться в менській школі на дистанційному навчанні. Через постійні тривоги.

— І я буду бігунів збирати, — під’їжджає під двір на велосипеді. Заводить велосипед у двір, одягає рукавички, з ящиком іде шукати равликів. — Не скучно, весело. З однокласниками познайомився, але не з усіма, — каже хлопець про навчання.

— Ми ж у спортзал ходимо, — додає Тимур.

— Качаюся.

— Паверліфтингом займаєшся, — підказує малому Олександр.

— Максе, тут їх уже нема, на іншому полі.

— Інколи попадаються, — стоїть на своєму хлопець.

— Треба встановити електропастух по периметру поля, — каже чоловік. — Принцип такий самий, як і на полі для корів. Равлики долазять до дротів, б’є струмом. У равликів трохи є пам’яті. Розуміють, що туди не можна. Хоч і кажуть, що повільні. А пролазять сім метрів за годину.

— До сусідів не залазять? Капусту не їдять?

— Інколи тікають. Люблять хрін.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки та з сімейного архіву

Доля

25.09.2025

9

Q сімейна історія

У Наталії — п’ятеро дітей, в Андрія — семеро. Зійшлися і живуть — У нас майже всі дівчата, — каже 41­річна Наталія ГЛУЗД, уважно по­ глядаючи то на дочок, то на малень­ ку внучку. Живуть у Ковчині Куликівської громади.

— І в моїх батьків, окрім мене, ще три дочки й один син. Сестри теж народили дівчат. От така вже в нас жіноча доля. Андрій Козляченко

Наталія вийшла заміж у 2005 році. Звичайне життя з чоловіком і дітьми. Але прожили разом лише шість років.

— Спочатку була Катя. Через рік — Діана. У 2011-му народила доньку Регіну. Та сім’я не втрималася. Її батько навіть не захотів глянути на дитину, — з гіркотою згадує жінка. — Діану бачив маленькою, коли їй було десь півтора року. Потім сказав: «Це не мої діти, відмовляюся від них». Мабуть, щоб аліменти не платити. А дівчатка, як на зло, схожі на нього як дві краплі води. Особливо Діана. Розлучилися у 2015 році. Тоді ж Наталія прийняла непросте рішення — залишити рідну Авдіївку й переїхати в Ковчин.

— Не шкодую. Старшій Катерині тепер 19, Діані 18, Регіні 14, Аліні 12, а найменшому Назару 10. Він у мене заключающий, — жартує мати. — Але з його батьком доля виявилася непростою. Жили ми більш як три роки. Але то було пекло. Його батько нас вигнав з хати, та й я вже не могла там залишатися. Малому було лише два з половиною, коли той чоловік у нетверезому стані жорстоко відлупцював сина. Синяки були такі, що аж серце обривалося. Синьо-фіолетового кольору. Тоді я сказала: «Він більше сина не побачить». Так воно і сталося. У 2018 році жінка наважилася купити власне житло. Маленьку сільську хату в Ковчині придбала на виплату за 40 тисяч гривень.

— Руки з правильного місця ростуть, — сміється. — Сама заробила, сама й купила. Газ і вода проведені, у кожного з дітей своє ліжко. Пральна машина є. Правда, холодильник ледве морозить, а газова плита стара. Але нічого, справляємося. Якщо в когось є змога подарувати нашій родині, не відмовимося. Наталія каже, що заміж офіційно виходила лише один раз.

Зліва направо: Діана, Катерина, Назар, Аліна. Позаду їхня мати Наталія. У візочку спить Богдана — І більше не хочу, — жартує.

— Батьки дітей допомагають?

— Катя, Діана, Регіна від першого чоловіка. З ним спілкується лише Діана. Каже, що він служить. Аліну я народила «для себе». То моя дюймовочка. Маленька, тендітна, але сильна духом. Батько невідомо де. Назарів тато, В’ячеслав Срібний, з Чернігова. Служив у війську. Загинув 27 березня 2024 року на Донеччині. З 2020 року воював. Ми були у складних стосунках, тому офіційно я мати-одиначка. Хоча чоловік у загсі писав заяви, що визнає малого. Робив ксерокопії документів, щоб оформити сина на себе. Та я не захотіла.

— Якби довели, що Назар його син, то він би міг отримати виплати за загиблого батька­військового, — підказую.

— У нас дуже натягнуті відносини з його ріднею. Якби батьки Славика захотіли, то відкрили б малому картку в банку і перекинули туди якісь кошти. У Славика залишилися батьки та рідна сестра. Був одружений, та розлучився. Є ще сини в шлюбі і поза шлюбом. Два роки тому в житті Наталії з’явився надійний чоловік — 45­річний Андрій КОЗЛЯЧЕНКО. Проживав з родиною у Чайкиному Новгород-Сіверського району. Дружина Оля померла від цирозу печінки у 2021 році, залишила йому сімох дітей. Двоє старших уже влаштувалися самостійно. П’ятеро молодших переїхали разом з ним у Ковчин. Тут живе його мати і брат.

— Важко втрату дружини пережити, — тихо каже Андрій. — Діти в мене самостійні. Допомагають. Станіславу 22 роки, Анжелі 21, Анастасії 19, Лізі 17, Віці 15, Вані 14, Ані вісім, — перераховує дітей. — Аня живе з Настею в Чернігові. Там і ходить до другого класу. Ваня і Віка вчаться в черешенській школі-інтернаті. Станіслав живе і працює в Києві, Анжела і Настя в Чернігові. Он уже й дідом став, хоч

— Говорять про тебе — значить, живеш. і не рідним.

— Де батько внучки? У серпні в родині народилася маленька — Він одноліток Каті. Сказав, що то не Богданка.

— Онучці півтора місяця. На Михайлове його дитина і не його проблеми, — шепоче чудо її похрестили. Ім’я ми вибирали гур- Діана.

— Тата немає, — опускає очі Наталія. — том. Я, Катя та її подруга Настя зійшлися на Богдані. Бо дана нам від Бога, — каже Доля в Каті материна. Усе життя сама дітей Наталія. — У календарі такого немає, то в на ноги підіймала. Катя мені Назара виняньчила. То ж до материнства готова. Нічого, й церкві дали ще ім’я Дарія. Жінка не приховує, що колись сильно онучку виростимо. Бути молодою матір’ю — це добре. Кажу Каті: «Перший рік буде пила.

— У запої ходила, жили ми тоді по- важко». Знайдуться ще ті женихи, яким вона гано, — чесно зізнається. — Але в якийсь буде потрібна. І дитина не стане їм перепомомент зрозуміла: у моїх дітей є тільки я. ною. Не приховує жінка й проблем зі Якщо я пропаду, вони залишаться сиротами. Попросила подружку відвести закодуватися. здоров’ям. У неї зношені колінні суглоби, Відтоді не п’ю. Курю вже 26 років, з цим і потрібна операція з протезування.

— Лікарі кажуть: «Після заміни не можкавою складно розпрощатися. Але алкоголю на буде підіймати важкого». А операція — жодної краплі. Зараз жінка працює на кормобазі у коштує понад 110 тисяч гривень на одній Віктора Труша в Куликівці. Удома тримає нозі. У мене таких грошей немає. Та і як не корову, трьох свиней, кількох півнів і багато підіймати більше ніж п’ять кілограмів? — каже Наталія. — Краще вже на своїх ногах курей.

— Я завжди кажу собі: «Я сильна, я повзати, скільки вистачить сил. Може, і до справлюсь». У нас є город, є їжа, є одяг. пенсії доповзаю. Дітям вистачає. Старші дочки вже пробують самостійно Вона дивиться на своїх дітей і облаштовувати своє життя. Діана підробляє повторює: у фермера, планує поїхати в Бровари зі — Я їм не тільки мати, а й подру­ своїм хлопцем. Катя, яка стала матір’ю у 19, га. Вони завжди знають: що б не отримала від Наталії допомогу — окремий сталося, я підтримаю. будинок у селі.

— Як тільки дізналася, що донька Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки вагітна, одразу почала шукати їй житло. Ціни в Ковчині різні, від трьох-чотирьох тисяч доларів (124-165 тисяч гривень). Назбирали і купили, залишилося переДочитали цей матеріал до оформити, — розповідає мати. — кінця? І у вас є смартфон. Наведіть фотоапарат або Знайшли хату за кілька тисяч доларів. Тепер там живуть утрьох: Катя, Богданка і сканер на оцей квадратик. На екрані телефона Діана. Я їм допомагаю, але даю шанс бути з’явиться посилання. самостійними. Натисність його. І дивіться У селі, звісно, говорять: «О, Катя відео.

19-річною народила». Але Наталія лише знизує плечима:

Життя

10

25.09.2025

Q покиданець

«Треба примірку зробити. А тоді женитися. По-іншому не виходить,

не той калібр»

Микола СЕЗЕЛЕНЬ 20 років парубкує. Живе в Климентинівці Березнянської громади. Трудить­ ся на городі. Копає картоплю. 10 соток, 20 рядків. Трактором.

— Покиданець, — каже про себе. — Це значить, що жінка покинула. Аби я її кинув, була б вона покиданкою. А у вас є підхожа для мене кандидатура? Спершу треба примірку зробити. А тоді женитися. По-іншому не виходить. Не той калібр. Щоб потім знову не розбігатися.

— Який калібр від жінки треба?

— Щоб роботяща була. У нашому селі нема таких. Кончились. Аби добрі господині були, парубкував би 20 років? З хазяйства в мене кури і двоє кошенят. Малюк і Ховрачка. Город обробляю. Раніше жив у Березні. Не вийшло. До матері під крило удрав, — сміється. — Одна донька зараз у Польщі, друга в Березні живе. Двоє онуків.

— Хтось п’є, хтось курить, хтось гуляє. А у вас що?

— Усе в купі, — жартує. — І пилося, і гулялося. А зараз уже остепенився. Інколи, буває, вип’ю. Як кажуть: рідко, але мітко. Пити так пити. Або зовсім не пити. Навіщо в роті гидити? Як уже почав, то до кінця треба. Щоб до подушки, і в люлю. Дочитали цей матеріал до Микола Михайлович служив майже 2,5 роки в Афганістані. кінця? І у вас є смартфон.

— Черикар, Кундуз, — називає точки. — З 1983 до 1985 року. Був саНаведіть фотоапарат або пером, їздив на БТРі. Там була партизанська війна. А в нас… — порівнює. сканер на оцей квадратик.

— Кацапи наглі, їх багато. Як повернувся з тієї війни, працював на ЖБІ. На виНа екрані телефона робництві залізобетонних конструкцій. Років шість. Виробництво зупинилося. з’явиться посилання. Ті часи називають лихими дев’яностими. Пішов Гомель. Торгувати туди їздив. Натисність його. І дивіться Крупами, цукром. Була машина, телят возив. І зараз ще трохи при здоров’ї. На відео. море не їжджу, буду на городі засмагати.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки

Q біля пустих хат

Микола Селезень на городі копає картоплю

Q вродило!

Журавлі

Сергій Мусієнко продав

в Домашлині

У Домашлині Корюківської гро­ мади ледь не в кожному дворі й досі колодязі­журавлі. Багато хат закинуті. У родині Швидових журавель і сьогодні при ділі.

— Десь 50 років йому, — вважає Світлана ШВИДОВА.

— Та де там. Років 70, — заперечує Володимир ШВИДОВ, її чоловік. — Теж іноді воду беремо з колодязя. А так насос качає. З насосами, щоправда, клопіт: один зламався, інший, новий, теж відмовився працювати.

— Звикли до благ цивілізації — щоб вода в хаті була. А як не працює насос — доводиться знову до журавля ходити, — каже господар.

— Вода в колодязі є?

— Ще є. Минулими роками через посуху було зовсім мало. Водичка холодна, чиста, прозора. Колодязь глибокий, вода стоїть на п’ятому кільці. Світлана вправно дістає повне відро, але й сама визнає: сили потрібні.

— Просто так не піднімеш. От спробуйте, Світлана Швидова біля журавля — пропонує жінка. Я беруся за журавель. Пусте відро опускається легко, а от підняти повне — справді не так і легко.

Q у тему — Бачите? — сміється господиня. Пізно ввечері стукає кум у двері: А далі голос жінки сумнішає.

— Сусіде, у тебе можна в колодязі — Домашлин майже пустий. На нашій вулиці ще живемо ми — родина з трьох кілька відер води взяти? людей. І все. Далі — нікого, — з жалем каже Світлана.

— А в тебе що, немає?

— Наймолодшому журавлю в селі років 40, — розмірковує Алла ЄГУНОВА, ста­ — Ну можна? роста Домашлина. — Ніхто вже не робить такі колодязі багато років.

— Бери.

— Скільки зараз жителів Дивиться, щось зачастив. Підійшов у селі? до нього. А той тягає воду і виливає у свій — 135. Ще кілька без колодязь. реєстрації проживають.

— Ти зовсім сором втратив? Дочитали цей матеріал до Війна статистику не змінила.

— Ні, просто теща в колодязь упала, а кінця? І у вас є смартфон. Молодь до нас не їде. води тільки по горло. Наведіть фотоапарат або Маємо п’ятеро дошкільнят. *** сканер на оцей квадратик. Ще дев’ятеро дітей їздять наЯкось іде мужик пустелею і бачить На екрані телефона вчатись у школу до Корюківки. колодязь: з’явиться посилання. Відстань — 20 кілометрів, та й — О, нарешті вода! Натисність його. І дивіться дорога гарна. Тут з колодязя визирає голова та каже: відео. Ольга САМСОНЕНКО. Фото — Де вода?

авторки

п’ять тонн кавунів

Баштанні чоловік вирощував на околиці При­ лук.

— Уже всі п’ять тонн продав. Кавуни були невеликі, чотири-шість кілограмів, — нахвалює Сергій МУСІЄНКО, при­ лучанин. — Сорт середньоранній «Продюсер». Має високу врожайність.

— Як давно вирощуєте?

— Третій рік. Минулими роками десь так само збирав, по п’ять тонн. Цього року продавав по вісім гривень за кілограм. Гарна ціна!

Ольга САМСОНЕНКО

Q у тему

Відправила малого в магазин за колою. Купив квас. Бо в школі вчителі сказали, що кола шкідлива. Питання до вчителів: «Ви колись віскі з квасом пили?» *** КАВУНИ — це ті, що п’ють каву п’ять разів на день. *** Кавун — дивовижна страва! І наївся, і напився, і вмився, і всцявся!

13

Гумор

25.09.2025

— Марусю, ну ти даєш. Уже шукаєш чоловіка, а зі старим ще не розійшлася...

— Ніно, а коли ти йдеш купувати нові туфлі, то йдеш боса?

Стихійне лихо

Чоловік сідає вечеряти. Дружина: — На вечерю лише бутерброди з сиром і ковбасою.

— Але ж ти мені це дала на роботу! Невже не можна було за цілий день приготувати повноцінну вечерю?

— А я й готувала. Але... котлети згоріли. Від них зайнявся яблучний пиріг, то я мусила залити пожежу борщем.

— Які гроші? Людо, я тебе кохав без вигоди.

В. ЗУДІНА

Вічний боржник

Після довгих умовлянь Антону таки вдалося позичити в сусідки Люди тисячу гривень. Заховавши гроші в кишеню, він сказав: — Спасибі. Я залишуся твоїм боржником до самої могили. Сусідка вирячила на нього очі: — Якого біса ти не сказав про це мені раніше?

П. ОХРІМЕНКО

Потойбічна зустріч

Ольга — дуже вразлива жінка. Якщо навіть схопить нежить, то вже помирає. І постійно телефонує всім родичам, що лежить на смертному ложі. Так і цього разу. Зателефонувала брату Сергію: — Мені кінець. Приїжджай. Сергій узяв відпустку своїм коштом і швиденько примчав. А в сестри... синій ніготь на нозі — ударилася об ніжку дивана.

— Це мій останній приїзд, — розлютився Сергій. На всі дзвінки слухавку не брав. Через місяць — телеграма: «Лежу при смерті. Приїжджай». Розлючений чоловік телеграфує у відповідь: «Теж лежу при смерті. Зустрінемося на тому світі».

Л. ЛИХВАР

— Не забудьте оплатити квитанцію за той світ.

Як ти мені, так і я тобі

Унадилась сусідка до бабусі. Усі сільські плітки розкаже, перемиє кісточки своїй рідні, погомонить про погоду, худобу, город і, Бог знає, про що ще. Годинами не вилазить з хати. А одного разу сказала: — Ой, здається, мені вже час іти. Тішу себе надією, що не дуже тобі набридла. На що бабуся їй: — Та що ти! Колись молодою я працювала санітаркою в морзі і звикла сидіти цілу ніч з мерцями.

Т. ОПРИШКО

Не підкладай свиню ближньому

Дмитро і Максим пішли до Івана на день народження. Як заведено — застілля. На десерт подали кавун. Дмитро вирішив підколоти Максима. Свою скибку кавуна з’їсть, а шкірку підкладе Максиму. Потім уголос: — Ви подивіться, який Максим ненажера. Он скільки біля нього шкірок від кавуна. А Максим незворушно відповідає: — А Дмитро ще більший ненажера. Він навіть шкірки від кавуна зжер.

Ю. МАНОЙЛО

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик...

— Святий отче, у мене вкрали велосипед. І я впевнений, що це зробив хтось з моїх друзів. Як мені знайти злодюжку?

— Збери всіх друзів разом і прочитай їм 10 заповідей. Коли дійдеш до «Не укради», подивись у вічі. Хто відведе погляд, той і вкрав. Наступного дня Василь приходить у церк­ ву.

— Ну що, допомогла моя порада? — цікавиться батюшка.

— Допомогла, дякую. Зібрав усіх друзів і почав читати заповіді. Коли дійшов до «Не перелюбствуй», то згадав, у кого залишив свій велосипед. *** Катя кімнату сина називає синарник. Коли про це розказала на роботі, Лідія Іванівна сумно сказала: — У мене три сини, у мене синоферма. *** Хоробрість, рішучість, чесність — це три головні ознаки сп’яніння. *** У мене одне питання: — Чому прожитковий мінімум визнача­ ють ті, у кого прожитковий максимум? *** Бабине літо. Тепла ніч. Обоє вийшли на балкон. Обоє легко вдягнені... Вона в сережках, він з годинником. *** Сидять на лавці під двором хлопець з дівчиною. Він постійно зітхає. Дівчина: — Що з тобою?

— Дуже б хотілося подивитись, у чому тебе мати народила. *** — Що за люди пішли? Чують краєм вуха, бачать краєм ока. А потім додумують залишком мозку.

*** В адвоката запитали: — Чому за вкрадену свиню — прямо в тюрму? А за вкрадені шість мільйонів гривень — під домашній арешт?

— Тому що гривні — це нічим не забезпе­ чений папір, а свиня — матеріальна цінність. *** — Тату, мені в школі вчителька сказала, що я невихований.

— Треба було послати її нафіг. *** — Що в тебе з обличчям?

— Учора ходив у спортзал. Хочу себе трохи підкачати.

— При чому тут спортзал? Я тебе за­ питую, що з обличчям?

— Так у цьому спортзалі один качок упустив гирю.

— Тобі на лице?

— Ні. Собі на ногу.

— А що ж з лицем?

— А моє лице вирішило над цим посміятися. *** Стоять два дослідники біля саркофага в Чорнобилі: — Штани впали...

— Та і хрін з ними.

— У тому ж і справа. *** — Як краще запобігти похміллю після доброї пиятики?

— Вирвати.

— А як?

— Один палець засунь у рота, а другий у дупу.

— А як не допоможе?

— Поміняти пальці місцями. *** — Лікарю, у мене мерзнуть ноги...

— У мене теж мерзнуть. Але, як тільки я лягаю в ліжко до дружини, вони швидко зігріваються. Рекомендую спробувати.

— А коли вашу дружину можна застати вдома? *** Горілка на риболовлі врятувала більше риби, ніж весь рибнагляд разом взятий. *** Чоловік у зоомагазині: — У вас є папуги?

— Ні. Візьміть дятла.

— А він що, уміє розмовляти?

— Так. Азбукою Морзе. *** Чому напис на дорозі «Іван любить Галю» видно другий рік, а розмітка, нанесена до­ рожниками, стерлась за три місяці? *** Лікар — до пацієнтки: — Ви відкриваєте ввечері вікно, як я вам радив?

— Так.

— І безсоння пропало?

— Ні. Тільки мобільний телефон і гроші. *** — Моя сусідка схожа на бджолу.

— Така ж працьовита?

— Ой ні! На вустах — мед, а в дупі — жало. *** Усе набридло. Піду в монастир! Тільки не вирішила в який. Треба б у жіночий... але тягне в чоловічий. ***

Про чоловіків: Чай попив — орлом літає, Горілку п’є — свинею лежить, Гроші є — з чужою гуляє, Грошей нема до своєї біжить.

*** Похолоднішало. Почнуться тижні високої моди: босоніжки під куртку, шорти на кол­ готки, шкарпетки під шльопанці і хутро... хутро... *** На прийомі в лікаря: Лікарю, у мене голова видовжена.

— Це вам треба було до акушера зверну­ тися 30 років тому.

— Так я тоді йому кричав, кричав... *** На базарі: — Не мацайте помідори. Це не ваша дружина.

— Якби я їх мацав так, як дружину, ви б торгували томатним соком. *** У стоматполіклініці: — Зараз я рватиму вам зуб, а ви кричіть щосили.

— Буде так боляче?

— Та ні. Просто до мене велика черга, а я запізнююсь на день народження дружини.

у

у

Суспільство

14

25.09.2025

Q де моя велика ложка?

Рецепти до вашого столу Капуста з болгарським перцем

Капуста — 2 кг, перець болгарський (різноколірний) — 2 шт., морква — 2 шт., часник — 3 великі зубки, вода — 1 л, сіль — 1,5 ст. л., цукор — 5 ст. л., перець го­ рошком — 10 щт., лавровий лист — 2 шт., оцет — 100 мл, олія — 100 мл. Тонко нашаткуйте капусту, перець наріжте соломкою, моркву натріть на тертці для корейської моркви, пропустіть часник через прес. Змішайте все, можете трохи притиснути капусту руками. Зробіть маринад: у воду додайте сіль, цукор, перець горошком, лавровий лист, олію та оцет. Доведіть до кипіння, потім зніміть з вогню. Наповніть банку капустою, гарненько її утрамбуйте та залийте гарячим (не киплячим!) маринадом. Накрийте кришкою та охолодіть. Поставте в темне та холодне місце на одну-дві доби. Зберігати в холодильнику.

Нормандська картопля

реклама

Q свята у жовтні 2025 року

1 жовтня — День захисників і захисниць України, День українського козацтва, Покрова Пресвятої Богородиці, День соціолога, Міжнародний день літніх людей, День ветерана; 2 жовтня — Міжнародний день ненасильства, Міжнародний день соціального педагога; 3 жовтня — День техніків; 4 жовтня — День ветеринарної служби, Міжнародний день листоноші, Всесвітній день тварин; 4-10 жовтня — Всесвітній тиждень космосу; 5 жовтня — День вчителя, День територіальної оборони України; 6 жовтня — Всесвітній день архітектора та архітектури, Міжнародний день лікаря; 7 жовтня — Всесвітній день бавовни; 8 жовтня — День юриста, Міжнародний день педіатрії; 9 жовтня — Всесвітній день пошти, День рієлтора, Всесвітній день зору; 10 жовтня — Всесвітній день психічного здоров’я, День працівників стандартизації та метрології, Міжнародний день режисури, Міжнародний день ветеринарної медсестри; 11 жовтня — Міжнародний день дівчаток; 12 жовтня — День працівників Державної санітарноепідеміологічної служби, День художника, День професійних спілок, День економіста; 13 жовтня — Міжнародний день костюма; 14 жовтня — Всесвітній день стандартизації, Всесвітній день екологічної освіти; 15 жовтня — Міжнародний день сільських жінок; 16 жовтня — Всесвітній день продовольства, День анестезіолога; 17 жовтня — Всесвітній день донорства та трансплантації органів; 18 жовтня — Міжнародний день жіночого щастя, День працівників целюлозно-паперової промисловості; 19 жовтня — День працівників харчової промис-

ловості, Всеукраїнський день відповідальності людини; 20 жовтня — Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на рак молочної залози, Міжнародний день авіадиспетчера, Міжнародний день кухаря і кулінара, Всесвітній день статистики; 21 жовтня — Всесвітній день йододефіциту; 22 жовтня — День помічника лікаря; 23 жовтня — День працівників реклами, День організаторів заходів; 24 жовтня — Всесвітній день інформації про розвиток, День Організації Об’єднаних Націй, Всесвітній день боротьби з поліомієлітом, Міжнародний день дипломатів; 25 жовтня — День маркетолога, Всесвітній день опери; 26 жовтня — День автомобіліста і дорожника, День свекрухи та тещі; 27 жовтня — День української писемності та мови, Міжнародний день шкільних бібліотек, Всесвітній день аудіовізуальної спадщини; 28 жовтня — День визволення України від фашистських загарбників, День бабусь та дідусів, Міжнародний день анімації, Всесвітній день дзюдо; 29 жовтня — День працівників служби позавідомчої охорони МВС, Всесвітній день боротьби з інсультом; 30 жовтня — Міжнародний день ортопедичних медсестер і медбратів; 31 жовтня — Міжнародний день Чорного моря, Гелловін.

Q церковні

1 жовтня — Покров Пресвятої Богородиці.

6 жовтня — апостола Фоми.

9 жовтня — апостола Якова Алфієвого.

16 жовтня — мученика Лонгіна Сотника, що при Хресті Господньому.

18 жовтня — апостола і євангеліста Луки.

26 жовтня — священномученика Димитрія Мироточця.

Q гороскоп з 29 вересня по 5 жовтня ОВЕН. Можливi проблеми матерiального характеру. Якщо дозволяли собi розслабитися, то вiрогiднi фiнансовi складнощi. Новi зв’язки з дiловими партнерами можуть виявитися мiцними.

ЛЕВ. Завдяки вашому досвiду в серединi тижня вдасться правильно розпорядитися наявними коштами. Ваша кмiтливiсть дозволить взятися за кiлька справ вiдразу i кожну довести до кiнця.

ТIЛЕЦЬ. Тиждень пройде ефективно, якщо направите свiй потенцiал на рiшення справ, що вимагають фiзичного навантаження. Вiдкладiть рiшення фiнансових проблем, не пiдписуйте нiяких документiв.

ДIВА. Вашi мрiї повиннi вiдповiдати реальностi. Романтичний настрiй не дозволить займатися нудною роботою. Ймовiрне романтичне знайомство з людиною здалеку.

БЛИЗНЮКИ. Спроби почати щонебудь нове не увiнчаються успiхом. Зустрiчi, призначенi на початок тижня, вiдмiняться з незалежних вiд вас причин. Вдало складуться любовнi i сiмейнi вiдносини.

ТЕРЕЗИ. Не виключено, що дехто може неправильно розцiнити вашу дiлову активнiсть i подумати, що ви надмiрно самовпевненi. При зустрiчi з коханою людиною можливi серйознi ускладнення вiдносин, аж до сварки.

РАК. Можуть виникнути проблеми з представниками влади. Лiнь i неуважнiсть можуть звести нанiвець усi вашi досягнення. Працiвники iнтелектуальної працi укладуть вигiднi договори на проведення наукових робiт.

СКОРПIОН. Вiвторок — гарний день для занять мистецтвом, але не бiзнесом. Будете дуже розсiянi. Ближче до кiнця тижня можна смiливо брати позики i робити грошовi внески пiд вiдсотки. Смiливо йдiть на контакт з представниками

Картопля — 6 шт., сир твердий — 75 г, жовток яєчний — 2 шт., сме­ тана — 2 ст. л., сіль і перець — до смаку. Картоплю помити і запекти в духовці до готовності. Розрізати картоплину навпіл, ложкою вибрати м’якуш. Розім’яти м’якуш виделкою, додати сметану, жовтки, сіль і перець. Перемішати. Додати потертий твердий сир, вимішати. Наповнити половинки картоплі масою і запекти в розігрітій до 200° С духовці до золотистого кольору. Перед подачею посипати зеленню.

Грушева шарлотка

Груші — 1 кг, кефір — 250 мл, масло — 50 г, цукор — 50 г, мед — 100 г, борошно — 150 г, яйця — 3 шт., сіль — дрібка, ванілін — паке­ тик, цукрова пудра — до смаку. Очистити груші від шкірки та серцевини, порізати слайсами. У сковороді розтопити масло, додати цукор (трохи даємо йому розтопитися), потім вливаємо мед. Кладемо порізані груші і на середньому вогні 15 хвилин помішуємо їх, карамелізуючи до золотистого кольору. Для тіста збити кефір, борошно, яйця, сіль і цукор. Розігріти духовку до 220°С. У форму викласти груші, залити їх тістом. Поставити в духовку. Випікати 15-20 хвилин (готовність перевірити дерев’яною шпажкою). Коли шарлотка остигне, перевернути, щоб груші були зверху. Присипати цукровою пудрою.

Q про запас

Консерва з салаки

Томатний сік — 3 л, салака (без кишок і голів) — 3 кг, болгарський перець — 1 кг, олія — 1 стакан, сіль — 2 ст. л., цукор — 1 стакан, оцет — 100 мл, морква — 1 кг, цибуля — 1 кг. Очистити салаку. З’єднати томатний сік і салаку, тушкувати 40 хвилин від закипання. Порізати дрібно болгарський перець та цибулю, натерти моркву. Додати до салаки і томатів моркву, перець, цибулю, олію, сіль і цукор. Тушкувати на маленькому вогні 5 годин, помішуючи. Після цього влити оцет і тушкувати ще 15 хвилин. Розкласти консерву в стерилізовані банки і закатати. Укутати ковдрою на ніч. Виходить 10 півлітрових баночок.

Зелені помідори в овочевій заправці

iноземної органiзацiї. СТРIЛЕЦЬ. Тиждень обiцяє душевну рiвновагу, сприяє заходам по змiцненню здоров’я. Найплiднішою виявиться перша половина тижня, тому суперечливi питання краще вирiшити до середи. КОЗЕРIГ. На початку тижня будете органiзованi, зiбранi, здатнi виконати велику роботу. Не давайте необдуманих обiцянок, не потурайте своїм бажанням. ВОДОЛIЙ. У серединi тижня варто вiддатися цiлком i повнiстю почуттю, що захопило вас. Можливо, доведеться звалити на себе всi домашнi обов’язки або доглядати хворого родича. РИБИ. Не поспiшайте довiряти малознайомим людям. Успiшною буде iнтелектуальна i творча дiяльнiсть, яка надихне новими iдеями.

Зелені помідори, листя або корінь хріну, перець горошком — 8 шт. на банку, морква — 1 шт., болгарський перець — 2 шт., петрушка та кріп — до смаку, часник — 7 зубчиків, перець гострий — 1 шт. Для маринаду: вода — 3 л, цукор — 150 г, сіль — 100 г, оцет 6% — 50 мл у кожну банку. Моркву, болгарський перець, часник і гіркий перець перебийте у блендері або перемеліть на м’ясорубку. Викладіть у глибоку посудину. Свіжу зелень подрібніть і додайте до суміші овочів. Помідори помийте, виріжте плодоніжки. Великі помідори розріжте навпіл. У кожну банку (1,5 літра) покладіть 8 горошин перцю й 1 листок хріну. Додайте подрібнені овочі. Заповніть до половини банки помідорами, потім овочі, і знову доверху помідори. Приготуйте маринад. Воду з сіллю і цукром прокип’ятіть 3 хвилини. Гарячим маринадом залийте банки з помідорами. Залиште на 10 хвилин. На дно глибокої каструлі покладіть рушник, поставте банки з помідорами. Заповніть каструлю теплою водою до плечиків банок. З моменту закипання стерилізуйте 20 хвилин. Вийміть банки, у кожну додайте 50 мл оцту. Закатайте кришками.

ЗАКУПОВУЄМО ДОРОГО корів, биків, коней, телят. Доріз цілодобовий. Корови — на утримання. Гарантуємо порядність.

Тел.: 063­245­70­15, 068­579­74­01

Куплю ВРХ, корів, биків, телиць, свиней.

Доріз. Перевезення 096­15­20­743, 063­49­79­327.

Закуповуємо корів, коней на м’ясо, а також корів на утримання. Доріз цілодобово.

068­69­37­521;

Тел.: 099­29­88­987; 093­84­73­088.

15

Реклама

25.09.2025

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю:

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ. Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414

096-69-05-018, 063-915-91-97.

ДОРОГО ВРХ. ДОРІЗ, ПРОБЛЕМНІ.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

098­74­11­833, 063­13­71­061.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

Дорого

корів, коней, биків, телиць

Проблемні, лежачі, Доріз цілодобово. Проблемні, лежачі. дорізані.

096­730­06­38, 093­565­40­28 Цілодобово.

093­131­63­72 068­374­04­18

Пропонуємо дрова двухметрові, пиляні, рубані з доставкою. Породи: дуб, береза, сосна. Тел. 095­602­90­11, 068­680­81­38.

на воду під ключ.

093­750­28­64.

Київське м’ясне підприємство

дорого закуповує

ВРХ без посередників живою вагою: телят коней корів баранів, кіз свиней

Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

ТЕЛЯТ

Тел. 063­756­96­56,

096­041­76­97.

М’ясокомбінат закуповує:

корів, биків, телят, коней, свиней.

НА ВІДГОДІВ

ЛЮ

Тел. 097­192­80­90 (Сергій)

Вікна та Двері

Тел.: 097­709­81­23

від заводу! Сітки в подарунок! Безкоштовна доставка! Гарантія 12 років!

098­825­45­50 093­440­74­74

НАТЯЖНІ СТЕЛІ

ВІКНА ДВЕРІ Гарантована знижка пенсіонерам!

м. Чернігів. л.: 093­210­10­10, Те 097­726­78­39.

097-100-03-80, 095-504-48-68

Продам трикімнатну квартиру.

ВІКНА та ДВЕРІ

Цегляний будинок, автономне опалення. Чернігів, р-н Олександрівки. Ціна договірна. Тел. 066­543­30­40

Дорого ВРХ:

Ціни найкращі.

068­130­08­73, 099­480­58­46.

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово.

Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней. Доріз цілодобово. Високі ціни.

093­093­17­43, 068­815­86­93.

Продам дійних корів і робочих коней. Тел. 096­957­45­37

096­387­62­62,099­618­52­77, 093­585­85­93

Доріз. Проблемні.

099-410-52-54 ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ по Чернігову.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН робота під ключ.

5 пасажирів + 1500 кг вантажу.

Тел.: 093­150­32­32. Сергій.

Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39, 093­235­31­15

Фарбування та чищення дахів (Шифер, метал, черепиця і т. д.)

Тел. 097­721­42­85 Потрібен працівник­ вантажник на млин без шкідливих звичок.

Проживання та харчування за наш рахунок. Графік роботи: 2 тижні/ 2 тижні. Тел. 097­42­346­76.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН робота під ключ.

Забори, ворота, хвіртки,

Тел. 098­049­49­39. Сергій Іванович.

металопрофіль високої якості. Виїзд, замір. Перевезення будматеріалів безкоштовно. Якісний метал. Недорого.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН робота під ключ цілий рік. Тел. 066­476­44­49.

Тел. 099­48­65­415 Продам на утримання дворіч­ ний молодняк великої рогатої худоби. Тел. 096­76­00­345

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

Тел.: 093­945­72­83, 068­594­91­12.

СВИНЕЙ 100­110 грн/кг ТЕЛЯТ 80-90 грн/кг

Дорого закуповуємо

Закуповуємо: телят, корів, коней на забій, а також корів на молоко та робочих коней.

від виробника! Найнижчі ціни! Гарантія!

Тел. 067­12­12­800

ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА 10 років гарантії.

Доставка по району безкоштовно.

068-661-27-61, 093-742-02-82.

ЗАКУПОВУЄМО ХУДОБУ НА УТРИМАННЯ ТА НА М’ЯСО

24/7

КОРІВ, ТЕЛЯТ, ТЕЛИЦЬ, БИЧКІВ, КОНЕЙ, ЛОШАТ, ТАКОЖ ЛЕЖАЧИХ. Тел.: 097­088­09­67, 097­489­62­08

Доріз проблемної лежачої худоби.

Тел.: 098­545­95­68, 093­662­89­68.

Перевезення вантажів до 5 т. ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛ. Київська обл. Завантажен­ ня: бокове, верхнє, заднє. Працюємо на вихідних. Тел. 068­844­68­84.

БЕРЕЗНЯНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО

Куплю

096­829­78­34

Тел. 068­080­69­70

коней, корів, биків на відгодівлю, а також Найвищі ціни. Доріз цілодобово. Проблемні лежачі. молочних телят. Тел.: 093­982­33­85,

закуповує телят, свиней, корів, бичків, коней. Телят на відгодівлю.

Закуповуємо

телят, корів, коней, биків. Доріз цілодобово. Тел. 066­034­08­89

Наостанок 16 Чернігівська область виділяє на підтримку Сил безпеки та оборони більше мільярда гривень Q офіційно

25.09.2025

ЩИРО ВІТАЄМО ЗІРКУ НАШОГО КОЛЕКТИВУ ГОРБАЧ ЛЮДМИЛУ ВОЛОДИМИРІВНУ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! Бажаємо міцного здоров’я, невичерпного творчого натхнення, шаленої енергії та блискучих успіхів у роботі й кар’єрі. Нехай життя йде за розкладом, проте буде динамічним, коли потрібно!

За дорученням президента України Володимира Зеленського області і громади системно реа­ лізовують державну й регіональні стратегії, спрямовані на підтримку Сил оборони та безпеки. Чернігівщина — не виняток. Тільки у 2025 році у зведеному бюджеті Чернігівської області передбачено понад 1,1 мільярда гривень на оборону. Зокрема, майже 200 мільйонів гривень тільки з обласного бюджету. За вісім місяців цього року вдалося закрити понад 80% від плану.

— Місцеві бюджети інвестують у броню, дрони, зброю і захист. Дякую нашим громадам. Дякую кожному платнику податків і депутатському корпусу за вчасні рішення, державницьку позицію і чіткі пріоритети. Доки армія тримає країну, наше завдання — максимально фінансувати оборону і підтримувати захисників,— пояснив В’ячеслав ЧАУС, начальник Чернігівської ОВА. Усього ж на 2025 рік у місцевих бюджетах у межах відповідних програм для сфери оборони громадами й областями України було передбачено понад 25 мільярдів гривень. Про це повідомив Віктор МИКИТА, заступник керівника Офісу Президента. Зараз ця сума ще збільшилась.

— Станом на вересень поточного року ми додали додаткових 10 мільярдів гривень до показника півріччя і зараз вже маємо більше ніж 35 мільярдів гривень, спрямованих або передбачених на потреби захисників. Це кошти платників податків, які виділені на пріоритетний напрямок, — зазначив Віктор Микита.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Хай мрії здійснюються, випробування долаються з легкістю, а над головою буде мирне небо. Нехай поруч будуть найдорожчі люди, які підтримують та надихають, а справи приносять радість і гордість. Від команди проєкту єЧерга і колег

Q якійсь стовпізм

Комбайни і машини проти електроопор Від початку 2025 року на Чернігівщині енергетики за­ мінили 39 електроопор. Були пошкоджені внаслідок дорож­ ньо­транспортних пригод. Для порівняння, упродовж усього 2024 року замінили 113 опор.

— Таке трапляється незалежно від пори року чи часу доби, — пояснює Сергій ПЕРЕВЕРЗА, заступник технічного директора низьковольтних мереж АТ «Чернігівобленерго».

— Навесні та восени опори найчастіше збивають сільгоспмашини під час польових робіт. А взимку кількість аварій зростає через дощ, мокрий сніг, ожеледицю. Тоді стовпи ламають уже звичайні авто на трасах і в населених пунктах. АТ «Чернігівобленерго» тісно співпрацює з поліцією. Кожен

факт пошкодження електроопори офіційно фіксують, після чого відкривають кримінальне провадження. Встановлюють винних, яким виставляють рахунок за завдані збитки.

— Опори встановлюють одразу після збиття. За рахунок компанії, а потім уже винні відшкодовують збитки, — додає Катерина ДРОЗДОВА, прессекретарка АТ «Чернігівобленерго» — Найбільше збитих опор з початку цього року в зоні корюківської РЕМ — 15 штук. 13 — у прилуцькій РЕМ. У бахмацькій РЕМ найменше — один стовп. Жодного стовпа поки не зачепили в міських електромережах, що обслуговують Чернігів.

Ольга САМСОНЕНКО

Q у тему — Куме, що ж це коїться? У всьому селі світла немає! Хтось усі стовпи позбивав.

— Та то якась наволоч на стовпи портрети Януковича наклеїла. *** Повзе п’яний чоловік тротуаром. І об кожен стовп головою стукається. До нього підходить інший чоловік: — Може, тобі допомогти?

— Ага. Порахуй, скільки в мене на чолі ґуль.

— Шість!

— Тоді нормально. Ще два стовпи — і я вдома.

Реклама. Оригінал-макет замовника

Ідентифікатор друкованого медіа в Реєстрі R30-04374 Комплект редакційних політик – https://cntime.cn.ua/visnik-ch-principi-diyalnosti-article/

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відпові­ дальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 Тираж 22080 (кореспонденти), 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik-online@ukr.net

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не НАШІ РЕКВІЗИТИ: повертаються. ТОВ “Редакція газети Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, “Чернігівський вісник” організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність р/р UA2338080500000000 фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що 26000115829; пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. АТ “Райффайзен Банк “Аваль” Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч». м. Київ; МФО 380805; код 31188511. Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна". Зам.8239 Індекс 61062