Вісник Ч, 20 січня 2022 року

16 січня — День пам’яті захисників Донецького аеропорту

Тираж 36590 20 січня 2022 року. №3/1862 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Хліб дорогий? Будемо пекти самі! стор. 8

Свіженький!

Тетяна Кряж дістає з печі хліб­паляницю. Фото Олени ГОБАНОВОЇ

найцікавіше у «Віснику»

Довічно засуджена Наталія Костюченко збирається заміж стор. 9

Марина Кулиніч: «Краще зі шрамами ЖИТИ, ніж лежати під трьома метрами землі» стор. 14

Болять суглоби? Найчастіша причина вашого болю це — остеоартрит стор. 4

Неспри­ ятливі дні: 20, 21, 25 січня

2

Різне, реклама

20.01.2022

Не спи!

«Вісник» передплати! Якщо ви не встигли передплатити періодичні друковані видання на І півріччя 2022 року із дос­ тавкою з січня в усіх об’єктах поштового зв’язку, у листоноші під час її роботи або онлайн, можна передплатити і отримувати «Вісник» з лютого!

ЗАЯВА про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «ЕТИЛГОРПРОМ» заявляє про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від виробничого устаткування на об’єкті господарювання, розташованого за адресою: Чернігівська область., Чернігівський район, с.Тупичів, вул. Миру, 92. При роботі виробничого устаткування в атмосферне повітря від стаціонарних джерел надходять: речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, азоту діоксид, оксид діазоту, вуглецю оксид, діоксид вуглецю, метан, метали та їх сполуки, вуглеводні. Викиди забруднюючих речовин відбуваються в межах допустимих норм та не впливають на стан здоров’я людини. Концентрації забруднюючих речовин у приземному шарі по даному об’єкту не перевищують значення ГДК. Адміністрація ТОВ «ЕТИЛГОРПРОМ» зобов’язується виконувати норми і правила з охорони навколишнього природного середовища та вимоги екологічної безпеки на всіх етапах експлуатації технологічного обладнання. Для ознайомлення з більш детальною інформацією про отримання дозволу ТОВ «ЕТИЛГОРПРОМ» звертатись за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський район, с.Тупичів, вул. Миру, 92, тел. (04645)35­305. Із зауваженнями або заперечуванням щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря звертатися протягом ЗО календарних днів з моменту публікації Заяви до місцевої державної адміністрації (Чернігівська РДА) за адресою: 14035, м.Чернігів, вул. Шевченка, 48.

Q офіційно

Підприємство набирає на роботу

охоронців З/плата 6500­ 10000 грн на місяць, виплата своєчасна

3-х разове харчування та місця у гуртожитку.

098-009-21-21, 063-031-36-48, 095-027-38-78, 068-127-46-76. Ліц. МВСУ серія АГ №505319 від 27.01.2011 р.

Новини

20.01.2022

3

Q ох і гуляло!

Буревій зривав дахи, валив святкові ялинки, дерева, навіть гранітні пам’ятники 14 січня в області лютувала негода. Вітер завивав, стугонів, бушував, наче його злі сили випустили. Штормило і 15 січня. У результаті — повалені дерева, зірвані дахи, знеструмлені села і міста. На 19 годину 14 січня без електропостачан­ ня залишилося 152 населені пункти області, а це 36116 осель. Найбільше через негоду постраж­ дали споживачі Козелеччини. Без електрики сиділи 48 населених пунктів. Дві доби в по­ силеному режимі працювали енергетики. Тільки полагодять в одному селі, в іншому місці аварія. В Ічні неподалік танка упав бігборд з фото депутата облради Валентина Запорощука. Ніжку рекламного щита зігнуло у знак питання. Шквальний вітер повалив 32 дерева на центральних трасах. Одне з них перекрило автодорогу «Корюківка – Сновськ». Поліцейські Корюківського райвідділу розпиляли дерево. У діаметрі воно було більше 20 сантиметрів. А скільки гілля і дерев попадало на місцевих невеликих дорогах, ніхто і не рахував. Мужики виходили з автівок і відтягували. Мнсники двічі виїздили на прибирання дерев: у село Ліски Менської громади та селище Дружба на Ічнянщині. Від сильних поривів у Носівці, Коропі та

Бобровиці впали новорічні ялинки. У Носівці позбирали іграшки, які не розбилися. Ставити дерева назад уже не будуть. У Коропі всі при­ краси вціліли. Гірлянду зняли, ялинку прибрали з центру селища. У Бобровиці штучна ялинка не витримала шквалу негоди. У Козельці на вулиці Соборності, біля будинку №54, смерч з корінням вирвав ялинку. Буревій увечері 14 січня зірвав дах площею 250 квадратних метрів зі шкільного спортзалу в селі Лосинівка Ніжинського району. Покрівля впала до низу, у деяких місцях разом з балками. Дах відремонтували у 2018 році. На все витрати­ ли мільйон 300 тисяч гривень. Розбирати завал прийшли вчителі та чимало місцевих жителів. Голова Лосинівської громади Анатолій Стрілець бідкається, що на відновлення потрібні чималі кошти. А навчання продовжується. Хвища і лютий вітер не оминули дитсадок «Сонечко» у Сосниці. Покрівля «поїхала» разом з каркасом. Реконструкцію садочка провели у 2019 році. На покрівлю, утеплення та заміну вікон і дверей витратили понад дев’ять мільйонів гривень. Гарантія робіт десять років.

— Громада вже замовила незалежну експертизу. У державній судово­експертній

Q вижила

Коротко про погоду в той день: — Тра-та-та, тра-та-та! Вітер нам приніс кота, п’ять курей, качку і чиюсь заначку.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Хоч мінералка, хоч чипси — 270 тисяч доларів

40-річний Андрій ТАРАНЕНКО, чоловік. — Нині ліку­ вання повністю безкоштовне. Найближчим часом дружину планують перевести до об­ ласної лікарні. Двох молодших діток воджу до садочка. Довелося розрахуватися з роботи, адже хазяйство, діти. Працював в охороні. Старшенькі поки що тимчасово в інтернаті в Борзні. Там же ходять і до школи. Дякую всім, хто не за­ лишився осторонь нашої біди, допомагають. Люди пере­

казують на карту і 10, і 100, і 1000 гривень. Так вдалося на­ збирати до 80 тисяч гривень. Я гроші не витрачаю, тримаю, щоб оплачувати реабілітацію дружини. Також отримали ба­ гато посилок з солодощами та різним одягом для діток. Дзвонили і шахраї, про­ сили код картки. Мовляв, ми з­за кордону хочемо пере­ слати вам євро. Наталя Тараненко в той страшний день їхала на лі­ кування в онкодиспансер. Розслідування ДТП триває.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Q бив, аж ребра поламав

Ярослав Малич загинув через гроші 4 січня Ніжинський міськрайонний суд обрав міру запобіжного заходу 37-річному Руслану Сафонову з села Роздольне Мринської громади — два місяці перебування у СІЗО. Його підозрюють у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть (частина 2 статті 121 Кримінального кодексу) односельцю, 41-річному Ярославу Маличу. Обидва чоловіки кияни. Уже тривалий час жили в селі. Ярослав жив на гроші, які при­ силав йому брат. Той здає столичну квартиру покійної матері. І Ярослав, і Руслан підживали з однією і тією ж жінкою. Та не поділили вони не її. Балакають, конфлікт виник через гроші, які отримав Малич на картку перед Новим ро­

Q у тему

У селі Манжосівка на Прилуччині негода зняла дах з котельні клубу. У Носівці на вулиці Чернишевського з бу­ динку зірвало вісім квадратних метрів покрівлі. А ось у Бобровиці на вулиці Привокзальній у підприємця Олега Тучемського повністю зірвало дах з будинку і відкинуло на сусідські сарай і хату. Тепер чоловікові потрібно відновлювати не тільки покрівлю у своєму двоповерховому будинку, а й майно сусідів. Тучемський лише торік звів новий дах з металопрофілю. Раніше хата була покрита шифером. Ще то там, то там у Бобровиці позривало з будинків по кілька листів шиферу. Так само, як і в багатьох селах. Також Городнянщина в п’ятницю, 14 січня, та в ніч на 15 січня потерпала від шквального вітру. Унаслідок стихії частина помешкань жителів громади на деякий час залишилася без світла. Негода наробила лиха і на міському кладовищі. Вітер повалив з десяток гранітних пам’ятників. Від деяких навіть відкололися частини, бо, падаючи, надгробки вдарилися об огорожі. Єдиний позитив — обійшлося без людських жертв.

Q розпродаж у Мені

Повернулась з того світу 31-річна Наталія Тараненко, мати чотирьох дітей з села Прачі, що на Борзнянщині, постраждала в аварії поблизу Брусилова, коли зіткнулися маршрутка і фура, 13 людей загинули. Майже місяць жінка пролежала в медикаментозній комі в чернігівській міськлікарні №2.

— Наташу вже перевезли з реанімації в неврологію. Їй краще, вона при свідомості. Не ходить, розмовляє слабо. Телефон, сказали, поки що не треба їй, — розповідає

установі. Висновки будуть готові за два­три тижні. Тоді і дізнаємося, що стало причиною. Чи були конструктивні порушення при будівництві і з чиєї вини вони допущені, — каже Андрій ПОРТНИЙ, сосницький селищний голова.

— Андрію Дмитровичу, садок — об’єкт програми «Велике будівництво»? Хто і за чий кошт буде його відновлювати?

— Так, «Велике будівництво». Якщо виявить­ ся вина підрядника, то він буде відновлювати. Орієнтовно потрібно більше двох мільйонів гривень. Дітей, котрі ходили до «Сонечка», з 17 січня приймають у дитсадку «Калинка». У сновському училищі підняло покрівлю в деяких місцях. У селі Ядути Борзнянської територіальної громади вітрюган частково позривав покрівлю на площі 12 квадратних метрів на приміщенні місцевої школи.

ком. Нібито цю картку неодноразово забирав Сафонов і знімав з неї кошти. Ярославу це не подобалося. Підозрюють, і 31 січня зчепилися. Руслан віддухопелив Ярослава, бив кулаками в обличчя, носаками в груди, що аж ребра поламалися і постраждали внутрішні органи. Напівживого виволік за хвіртку, там і залишив. Мертвого Ярослава мати Руслана побачила вранці під двором без шапки і куртки, лице дуже побите. Тепер Сафонову загрожує від семи до десяти років тюрми.

Валентина ОСТЕРСЬКА

З початку року в області — це перший випадок нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті.

На сайтах оголошень актуальні пропозиції з п р од ажу д в ох м е н с ь к и х підприємств: заводу з видобування та розливу мінеральних вод та чипсового. Вартість кожного — 270 тисяч доларів (близько семи мільйонів 500 тисяч гривень). Чипсовий завод у Мені — дітище Сергія ЮХИМЕНКА, керівника корпорації «Інтерагросистема». Та власником дочірнього підприємства «Юмак» (воно і виготовляло чипси в Мені) стала компанія із Дніпра «S. I. Group». З а га л ь н а п л о щ а п і д ­ приємства — 4319 квадрат­ них метрів (виробничі цехи, сховище, складські та офісні приміщення, котельня), земельна ділянка — понад гектар. Є трансформаторна підстанція.

— Років чотири вже чипсів у Мені не виготовля­ ють, — розчарований Сергій Юхименко. — От дніпровські власники завод і продають. З а в од з в и д о бут ку та розливу мінеральних вод, не ТОВ «Нептун», — інше підприємство. З опису об’єкта: при­ міщення в дві з половиною тисячі квадратів, заасфаль­

тована земельна ділянка у 2,3 гектара, асфальтова­ н и й п і д ’ ї зд , п о те р и то р і ї — з а л і з н и ч н а г і л ка , д в і артезіанські свердловини глибиною по 96 метрів. Меняни розказують: про­ дають лінію з розливу та ви­ добутку води. Років п’ять тому на лінію зайшли «донецькі». Кілька років попрацювали. Видобували та розливали бутильовану питну воду. І зупинилися.

— У чому причина? — проконсультувалася в менсь­ кому відділі економічного розвитку та інвестицій.

— Для деяких виробників був важливим російський ринок збуту, зараз — ціна на газ, — говорить Сергій СКОРОХОД, начальник відділу.

— От у Олексія Бутенка «Сан­ дора» (молочка, продукція ТМ «Чудо», «Слов’яночка», «Машенька») закуповувала по вісім з половиною­десять тонн екстрамолока (моло­ ко найвищої якості) щодня. Тепер, через ціну на газ, закупки не актуальні. Що робити підприємцю — хоч корів вирізай.

Q Було й таке:

«10.12.16 дітьми (13 ро­ ків) було придбано чипси ТМ «Кожен день» в гіпермаркеті «Ашан» с. Сокільники (за ві­

сім кілометрів від Львова.

— Авт.). На самому дні, коли діти з’їли майже всі чипси, була помічена мертва миша», — повідомила користувач мережі Ю. Ложинська. За сло­ вами жінки, у пачці була дірка, яку ймовірно зробив гризун. «Дітей забрали до інфекційної лікарні, призна­ чили антибіотики і сказали, що отруєння може проявитися до 14 днів», — написала тоді Ю. Ложинська. Чипси «Кожен день» ви­ робляло якраз ДП «Юмак» ЗАТ «Корпорація «Інтерагро­ система», розміщене в Мені, про що свідчило маркування на упаковці.

Q І ще відгук від 14.04.2017, Біла Церква:

«До вчерашнего дня по­ купала чипсы с солью марок «Лейс» и «Лоренц», но, зайдя в «Фуршет», увидела на полке чипсы, изготовленные под за­ каз этой сети. Ощущение, что чипсы слеплены из каких­то отходов картофельной массы. Гадкие со всех сторон: на вкус, на запах. Однозначно не рекомендую чипсы от ДП «ЮМАК» ЗАО «КОРПОРАЦИЯ « И Н Т Е РА Г Р О С И С Т Е М А » , изготовленные по заказу сети магазинов «Фуршет».

Вікторія ТОВСТОНОГ

Q хоч у вихідний і на роботу

Підприємниці з Городні Ларисі Козел привезли танцюючого білого ведмедя

Лариса Козел з ведмедем

Правда, не назавжди, а на 40 хвилин . І не справжнього з Арктики, зате здоровенного і веселого. Ларисі Володимирівні подарували виступ ростової ляльки. Разом з ведмедем, колективом та цікавими сусідами підприємниця танцювала і фотографувалася. Лариса Козел — ФОП, займається випічкою хлібобулочних виробів. Велетенського ведмедя на день народження 8 січня (випо­ внилося 48 років) жінці замовили колеги. Такого сюрпризу Лариса Володимирівна не очікувала.

— Уже чотири роки на мій день народження випадає вихідний, — описує Лариса КОЗЕЛ. — Напередодні дівчата запитують: «А ви будете на роботі?». Я не збиралась. Вони мені: «Ми готуємо сюрприз. Або приходьте до дев’ятої на роботу, або прийдемо додо­ му». Приїхала я на хлібозавод. Біля контори машини стоять, багато працівників. Я піднялась на другий поверх у свій кабінет. Дівчата пообіцяли покликати, як усе буде готово. Звуть, тільки просять у вікно не ди­ витися. Виходжу — аж білий ведмідь стоїть зі Снігуркою. З колонок лунає вітальна музика. Тільки кульки, як я вийшла, ведмідь не втримав і випустив. Полетіли в небо. Дівчата казали, що вони були з вітальними надписами. Кажу: «То на щастя». Знімали це все на відео. Танцювали і веселилися. І не тільки. Виходили люди, які поряд живуть. Сусідка у нас, бабуся 89 років.

Розказувала: «Чую — галас. Я до вікна, підставила стільчик, а на вулиці весело». І вийшла. Увесь захід тривав хвилин сорок. Потім ведмідь і Снігурка поїхали на Чернігів, звідки їх замовляли, а ми символічно випили шампанського.

— Великий у вас колектив?

— Близько 60 працівників, з них — до десятка чоловіків, а решта жінки: пекарі­кондитери, і бухгалтерія, і продавчині магазинів. І всі в такому секреті тримали цей сюрприз! Я їм завжди кажу: не витрачайте гроші, я квіти люблю, квітами привітайте — і все. А вони щороку з подарунками. А це перевершили самі себе, говорять: «Ду­ мали­думали, що подарувати, коли все є. Черепки якісь — навіщо вони треба, вирішили, що емоції будуть найкращим презентом». І не прогадали. Вперше такий сюрприз отримала, радості — як у дитини!

— Після ранкового привітання на роботі святкували?

— У домашньому колі, родиною. Андрій Іванович (Богдан — мер Городні. — Авт.), подзвонив, ми з ним з одного села родом (Конотоп), завжди вітає. Казав, мо’ б, коли і зайшов на роботу особисто поздоровить, так я усе вихідную . *** За інформацією самого Білого Ведмедя , вартість подібного городянського привітання — 2300 гривень.

Вікторія ТОВСТОНОГ. Фото з архіву Лариси Козел

Суспільство

4 Q добра справа

20.01.2022

Q актуально

Валерій Зуб продовжив «марафон здійснення мрій» у 2022 році!

Болять суглоби? Найчастіша причина вашого болю це — остеоартрит Це хронічне захворювання суглобових хрящів. Захворювання вражає майже всі сі суглоби нашого організму та найчастіше � �е коліна (гонаргонартроз), кульшові суглоби (коксартроз), плечі та суглоби хребта. Цей дегенеративний стан виникає, коли зношується хрящ, який потрібний для зменшення тертя в суглобах і захисту їх від стирання. Тоді кістки стикаються одна з одною під час руху, що і викликає біль і хрускіт у суглобах.

Хто частіше страждає на остеоартроз (остеоартрит): люди похилого віку, жінки більш схильні до ризику розвитку остеоартрозу, ніж чоловіки, люди з надлишковою вагою та ожирінням, люди, що мали травму суглобів і деформацію кісток, ті, хто має постійне і одноманітне навантаження на суглоб, що створює стрес для конкретного суглоба і збільшує ризик пошкодження хряща в цьому суглобі. Це спортсмени, будівельники, водії, музиканти, швачки, кухарі, працівники ІТ та інші. Проте частіше всі ці фактори поєднуються.

Але причин болю в суглобах багато, тому діагностувати остеоартроз може тільки досвідчений лікар-ортопед. Для цього проводяться: огляд, тести на рухливість суглобів, за необхідності МРТ, КТ або УЗД. Часто для лікування остеоартрозу викори� стовуються нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, ібупрофен та ін.), знеболювальні та хондропротектори. Іноді хворим взагалі пропонують екстремальне лікування — введення глюкокортикостероїдів (гормонів) у суглоб.

Валерій Зуб з Максимом та його мамою Наталією Наприкін�і року народний депутат реалізував мрію багатьох жителів області та волонтерів благодійного проєкту «ДякуЮ». Він передав засновни�і проєкту, депутат�і Чернігівської обласної ради Юлії Гребнєвій, вантажний автомобіль, що безкоштовно доставлятиме речі для відокремлених підрозділів магазинів «ДякуЮ» в регіоні. Новорічний подарунок від народного депутата отримав і Чернігівський медичний центр сучасної онкології: новенький автомобіль та мобільний УЗД�апарат. �апарат. апарат. �х використо� вуватимуть, у тому числі для виїздів бригади лікарів по всій Чернігівській області. Це дуже важливо, адже профілактичні огляди мають велике значення і в більшості випадків рятують життя. Та на цьому добрі справи не завершились! Адже вже другий рік поспіль нардеп бере участь у благодійному проєкті «Диво — це я», що має на меті допомогти знайти нових друзів дітям з особливими потребами та водночас здійснити мрії учнів Чернігівського навчально�реабілітаційного центру №2. Цього року Валерій Зуб зустрічався з дев’ятирічним Максимом, і разом вони здійснили мрію хлопчика, придбавши йому новенький велосипед. На своїй сторінці в фейсбуці, під відео з вручення подарунка, народний депутат закликав усіх створювати дива разом. Варто зазначити, що Валерій Зуб не вперше бере участь у проєкті #ДивоЦеЯ, минулого року вже був фотозвіт про зустріч. До речі, згодом в соціальній мережі з’явилося відео ще від одного депутата, цього разу обласної ради, який також взяв участь у проєкті «Диво — це я». Гарний початок року з добрих справ, тож чекаємо продовження ДИВОвижного марафону.

Q добра новина

Житель Короп’я Віталій Муратов запрошував односельців в ополонку «Шановні мешкан�і с. Короп’є і гості нашого села, хто хоче позбутися старих гріхів, порчі тощо і набратися здоров’я, чекаю на вас о 10.00 19.01.2022 року біля Ковтеба (номер телефону). Віталій». Папірець з таким оголошенням приніс і поклав у магазині села Короп’є, що на Козелеччині, 56-річний Віталій МУРАТОВ. Він недавно мешкає в селі. Однак вирішив організувати таке Водохреще, щоб запам’яталося надовго.

— Я сам з Дніпра. Приїхав у будинок батьків дружини. Відремонтував і тепер мешкаю. Мене замучила міська суєта. Я будівельник. Об’їхав стільки країн, що іншим і не снилося. І тепер можу дозволити собі насолоджуватися тихим життям, чистим повітрям. Маю свій канал «Дискавері по�українськи» на ютубі, — розповідає Віталій Муратов. — Листочок поклав. Не очікував, що його перефотографують і закинуть в інтернет. Сподіваюся, людей буде чимало. Я сам підготував ополонку на озері Ковтеб у вигляді хреста. Лід не товстий, 10 сантиметрів. Зробив східці, щоб зручно було опускатися у воду. Доріжку до купелі ви� клав полотняними мішками, щоб хоч трохи тепліше ступням було і ніхто не послизнувся. Поставлю палатку, щоб було де зігрітися. І мангал поряд, посмажу ковбаски. � Віталію Станіславовичу, на «халяву» ковбаску роздаватимете?

— Від того, що хтось з’їсть кільце, я не обіднію. І сам же шматочок візьму. А мангалом хай усі охочі користуються.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Ці препарати ще більше руйнують суглобову поверхню, хрящ і з часом, при неправильному застосуванні даних препаратів, призводять до повного руйнування хрящової тканини. Методи етоди лікування, які можуть вам запропо� нувати в амбулаторних умовах поліклініки чи на стаціонарному лікуванні іноді зовсім не працюють або працюють нетривало та мають дуже багато тяжких наслідків і ускладнень.

У нашому місті вже більше року пра�ює прин�ипово нова клініка вертебрології та реабіліта�ії,, яка руйнує стереотипи лікування в державних установах, має найсучасніше обладнання, якого немає в жодній лікарні, полікліні�і Чернігівської області і навіть в інших містах нашої країни. Бо для лікування захворю� вань опорно�рухового апарату (наприклад, остеоартрозу) н е о бх і д н и й ко м п л е кс н и й підхід,, який кий навряд вам за� пропонують у поліклініці. По�перше і найголовніше, необхідно встановити пра� вильний діагноз. Цю складну задачу успішно вирішують лікарі центру: ортопед�травма� толог, невролог, вертебролог та складуть індивідуальний план лікування.

Мариля ГУБАРЕВА, невролог, вертебролог, Сергій ЛЕВЧУК, ортопедтравматолог, вертебролог

Для зменшення болю, набряку, запалення, покращення мікро�иркуля�ії та збільшення рухливості суглоба ми використовуємо: PRP-терапію (плазмотерапію) — це ін’єкції власної крові (плазми) пацієнта, збагаченої тромбоцитами, для стимулювання регенерації, зменшення запалення і болю в суглобі. Ця проце� дура найвищої якості, бо в центрі використовують найсучасніше обладнання для виготовлення ортоплазми. Фізіотерапевтичне лікування допоможе швидше позбутися болю та вплинути на причину захворювання: - Лазер високої інтенсивності (ЛВІ), який вже після 1�2 процедур знімає набряк та біль.

- Електроміостимуля�ія відновить тонус м’язів і поліпшить обмінні процеси.

- Ударнохвильова терапія призведе до змен� шення больового синдрому, руйнування кісткових

розростань та інших ущільнень в суглобі, при� ри� скорить процеси регенерації.

- Магнітотерапія має протизапальну дію, активізує загоєння.

- Ул ьт р а з ву к п ол і п ш ує к р о в о о б і г н а клітинному рівні, зменшує набряк та підвищує захисні властивості організму.

- Сухе витяжіння (комп’ютерне витяжіння для суглобів) покращує мікроциркуляцію крові в суглобі і зменшує компресію суглобових поверхонь. Лікувальна фізкультура (ЛФК) тренує м’язи, підтримує їх тонус, дозволяє створити міцний м’язовий корсет навколо суглоба для його зміцнення і запобігання подальших травм і пошкоджень. Покращує і відновлює свободу і амплітуду роботи суглоба.

Сучасна медицина, яку в Чернігові представляє центр «Авангард Мед», готова допомогти вам підтримати ваші суглоби, комплексно підійти до лікування і все ж таки призупинити таке захворювання як остеоартрит, щоб продовжити життя вашим суглобам. Чекаємо вас за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 119-а. Тел.: 097-560-65-65, 093-585-65-65. https://www.facebook.com/avangard.med.CH/

Суспільство

20.01.2022

7

Q актуально

«Я не зраджу довіру жителів Чернігівщини. І ми разом висунемо на вибори по 206 округу людину, яка захищатиме інтереси мешканців», —

з такими словами Владислав АТРОШЕНКО, мер Чернігова, звернувся до присутніх на пресконференції в минулий четвер, 13 січня. Зустріч з пресою відбулась у Києві, в агенції «Інтерфакс-Україна». Атрошенко виступив разом з Віталієм Кличком, мером Києва.

Нагадаємо, ще влітку минулого року партія Атрошенка «Рідний дім» та партія «УДАР» Віталія Кличка підписали меморандум про співпрацю. А восени лідери партій домовились як представники місцевого самоврядування, що висуватимуть кандидата на позачергові вибори по 206 мажоритарному округу. До нього входить частина Чернігова, а також колишні Чернігівський та Ріпкинський райони. Вибори мають відбутися 27 березня нинішнього року.

— Сильне місцеве самоврядування — це сильна Україна. Співпраця місцевої та центральної влади робить країну сильнішою. А от політичний тиск, навпаки, робить Україну слабшою, — сказав Владислав Атрошенко. І наголосив, що вже зараз відчуває тиск з боку центральної влади.

— Я заявляю про політичний тиск. І як керівник міста я мушу про це казати. Так, у грудні 2021 року на комунальних підприємствах, а також підприємствах, що виграли роботи на тендерах, відбулося близько 60 обшуків. І це за один місяць. Для порівняння — за попередні шість років їх було 11. Обшуки іноді відбуваються навіть у брутальний спосіб. Є факти погрози фізичною розправою адвокатам просто на місці обшуку. А також обшуків рядових працівників на очах у дітей-інвалідів. До Чернігова цілими автобусами заво-

Q актуально

Владислав Атрошенко, мер Чернігова, та Віталій Кличко, мер Києва, голова Асоціації міст України зять киян — працівників центрального офісу Державного бюро розслідувань. А також працівників ДБР з Дніпра. І одночасно за день проводиться до 20 обшуків. Щодо комунальних підприємств, то всі документи — на полицях. Ніхто їх не приховує. І обшуки — це більше тиск на працівників. І привід показати, що буде з мерами, якщо вони не слухатимуть Офіс Президента. Сьогодні — це я, а завтра буде будь-яке інше прізвище, — Атрошенко звернув увагу на можливі наслідки ситуації, що склалася.

Також серед причин тиску Атрошенко назвав відкриту і обгрунтовану критику ним рішень влади. Зокрема, щодо несправедливого розподілу між регіонами коштів державних фондів.

— Останні розподіли, зроблені в листопаді та грудні 2021 року, свідчать про те, що один із улюблених регіонів перших осіб держави — Дніпропетровська область — отримала 1,3 мільярда гривень коштів соціальноекономічного розвитку. А Чернігівщина — очевидно, нелюбимий регіон — отримала нуль гривень. Це несправедливо. Чернігівщина

— промислово нерозвинений регіон. Крім того, вона перебуває на кордоні з Росією та Білоруссю. І державна політика, якщо вона дійсно державна, має враховувати ці фактори. Та попри все Владислав Атрошенко наголосив, що має тверду позицію і не підведе жителів Чернігівщини.

— 24 грудня в мене була зустріч з уповноваженим Офісу Президента. Він передав мені повідомлення, що силовий тиск на мене можуть послабити за двох умов. По-перше, я повинен відійти від Віталія Кличка. По-друге, я повинен здати 206 округ. Я обраний чернігівцями з результатом майже 80 відсотків. За партію «Рідний дім» на місцевих виборах віддавали голоси жителі сіл, громад і міст Чернігівщини. І я не маю морального права зрадить мешканців та їх інтереси по всій області. Я не піду на домовленості. Мене обирали чернігівці, і я буду віддано відстоювати інтереси всієї Чернігівської області. Нам потрібен представник у парламенті, який орієнтується в проблематиці, має досвід і нормальні робочі стосунки й взаєморозуміння з місцевою владою та лідерами громад. І ми таку кандидатуру обов’язково представимо. Це буде гідна кандидатура.

Марина ЗАБІЯН Фото з сайту агенції «Інтерфакс-Україна»

У Варвинській громаді про медицину дбають

Прочитала у «Віснику Ч» від 13 січня матеріал «ФАП виконує не тільки медичну, а й соціальну функцію. Зберегти — надважливо». Хочу викласти свою точку зору. Первинну допомогу в нашій Варвинській громаді надає комунальне некомерційне підприємство (КНП) «Центр первинної медико-санітарної допомоги». Ми його «унаслідували» від районної ради колишнього Варвинського району. Структура КНП розроблена підприємством та погоджена сесією селищної ради. Це три амбулаторії та 12 ФАПів. Медичними працівниками первинки укладено 14942 декларації на медичне обслуговування, що становить 98 відсотків. Проте, як показує фінансовий прогноз на 2022 рік, навіть збільшення базової капітаційної ставки за обслуговування одного пацієнта з 651,6 грн до 786 грн не покращує видатки на утримання підприємства. При цьому слід врахувати підвищення зарплат лікарям до 20000 грн та медичним сестрам до 13500 грн.

Тобто держава негласно переклала на місцеві бюджети додаткове фінансове навантаження з утримання закладів охорони здоров’я. Адже з 1 січня 2020 року реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюється для всіх видів медичної допомоги згідно із законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». У статті 3 закону сказано, що держава гарантує повну оплату надання громадянам медичних послуг та лікарських засобів, які передбачені програмою медичних гарантій згідно з тарифом за рахунок Державного бюджету України. Але відповідально заявляю: Варвинська селищна рада стояла, стоїть і буде стояти за збереження галузі охорони здоров’я громади. Навіть при тому, що органи місцевого самоврядування не зобов’язані фінансувати заробітну плату працівникам закладів охорони здоров’я. Селищна рада має фінансувати оплату комунальних послуг, розвиток галузі, програми та заохочення медикам. Стаття 67, п. 2 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» констатує: «Рішення органів державної влади, які

Офіційно заявляю: і цьогоріч Варвинська селищна рада не відмовляється від підтримки медицини. Бюджет громади 2022 року передбачає виділення на КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» 3,2 млн грн та для потреб КНП «Варвинська лікарня» — 6,3 млн грн. Це в порівнянні з 14 млн грн у 2021 році менше на 5 млн грн, проте в порівнянні з іншими громадами — значна сума. Тож на тлі інших громад ми виглядаємо не гірше.

Назва громади Сухополов’янська сільська громада Борзнянська міська громада Талалаївська селищна громада Срібнянська селищна громада Сосницька селищна громада Коропська селищна громада Носівська міська громада Варвинська селищна громада

Кошти вторинній медицині, грн 400 тис 3,1 млн 2,9 млн 2,2 млн 6,4 млн 2,2 млн 1,4 млн 6,3 млн

Кошти первинній медицині, грн 350 тис 1,5 млн 1,5 млн 800 тис 1 млн 1,2 млн 250 тис 3,2 млн

Всього, грн 750 тис 4,6 млн 4,4 млн 3 млн 7,4 млн 3,4 млн 1,7 млн 9,5 млн

призводять до додаткових видатків місцевого самоврядування, обов’язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів... Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою». За 2021 рік на утримання первинної та вторинної медицини з місцевого бюджету Варвинською селищною радою виділено 14 млн грн (3 млн грн — первинній ланці та 11 млн грн — вторинній). Це один із найвищих показників на Чернігівщині. Ми відмовились від реалізації багатьох соціальних проєктів, аби продовжувати фінансування зарплати вторинній медицині та працівникам ФАПів. Питання закриття ФАПів ніколи не розглядалось і на порядку денному сесій селищної ради ніколи не стояло. Але, на мою думку, в умовах обмеженого фінансування з НСЗУ керівникам медичних закладів слід вивчати та враховувати досвід інших громад області, шукати шляхи підвищення якості надання медичних послуг.

З приводу твердження, що ФАПи в селах є соціальними закладами долікарської допомоги, зауважу: ФАПи дійсно є медичними закладами долікарської допомоги, але соціальними вони є хіба в тому плані, що обслуговують людей. Соціальна допомога мешканцям сіл надається, як і по всій Україні, соціальними працівниками, які є в кожному селі і які фінансуються із місцевого бюджету. Отже, задля стабільного розвитку громади Варвинська селищна рада має враховувати повний спектр проблем, адже громада не може жити без ремонту доріг, оновлення об’єктів інфраструктури, закупівлі нового обладнання та спеціальної техніки для комунальних підприємств тощо.

Валентина САВЕРСЬКА-ЛИХОШВА, варвинський селищний голова

8

Суспільство

Q прямо з печі!

Хліб дорогий? Будемо пекти самі!

20.01.2022

Q колонка губернатора

Ціна на газ висока. Пророкують, що й буханець хліба подорожчає. На Чернігівщині здавна пекли хліб самі, та й досі печуть. То чого нам боятися?

На дріжджах і на заквасці

52-річна Тетяна КРЯЖ з Великого Дирчина, що на Городнянщині, тісто вчинила ще звечора.

— Учора щедрували (Тетяна Василівна — директор Будинку культури у Великому Дирчині. — Авт.). Прийшла об одинадцятій вечора. Поки вчинила — уже опівніч. Лягла — а сну немає. Мо’, разів три вставала, тісто обминала.

— Як його вчиняти? — пробую записати рецепт.

— Щоб мучичка тепла була. Це треба її зарані внести в хату. Обов’язково просіяти. Змішую: до вищого гатунку муки додаю десь третину грубішої. На літр води кладу десь 50-80 грамів дріжджів, дрібку солі, цукру і трішки олії. Усе на око. І добре вимішую, щоб не липло до рук. Вимісила і залишаю. Якщо вранці, ставлю в тепле місце — на піч або на котел — накриваю рушником, і воно підходить. А як на ніч, просто на столі в мисці залишаю. Уранці піч розпалила, тісто підбила ще...

— Рано топите?

— Навіщо? То кому на ферму треба було, так рано розтоплювали. А я можу о п’ятій прокинутись і в інтернеті до восьмої сидіти. Під подушкою завжди мобілка й окуляри. Підмісила тісто. Бо воно як ніч постоїть, підмолодиться. Жидкувате зробиться. І перед тим, як саджати у форму, сипонула на стіл муки і поприбивала його, поділила на порції. Усього на літр води приблизно йде кілограмів до двох борошна. Занесла форми для хліба. Колись в магазині набрала. Є й квадратні, і округлі. Помила, посушила в печі, підігріла. Трішки змазала смальцем або олією. Посадила порції тіста у форми. Залишила на столі, накрила рушником і чекаю. Воно ще підійде, поки в печі догорить. Можна на припічку поставити. Перегоріло — кожен свою піч знає, коли саджати. Жар хто по бокам відгрібає, а я трішки залишаю, щоб вуглики були. На пироги розгрібаю, там менше треба жару, чим на хліб. Хліб сидить більше години, а пироги за 30 хвилин готові. Поки чоловік на роботі (працює вахтовим методом Світлана Цибра і Надія водієм у геолого-розвідувальМелешко розливають те, ній експедиції), піч топлю не що до хліба: «Лийся, щоб щодня. Діти, Юля та Ігор, жидобре було!» вуть у Чернігові. Троє внуків: Вероніка, Кирило і Софійка, — сідає в кухні за стіл Тетяна Василівна. У хаті тепло, хліб уже в печі.

— У 1989 році купили цю хату, поставили піч. Зараз треба її переробляти, а мені жалко. Хоча, коли ми газ у село провели, році в чотирнадцятому, я її викинути хотіла. А чоловік не дозволив. А тепер так добре: і хліба спекти можна, і залізти полежати на теплому. У минулому році внучка Вероніка, другокласниця, у мене на дистанційці була. Пекли різні плетінки, заплітайки. А я на трішки вчиняти не можу, на два протвеня. Онучка почала поправлятися, а вона на танці ходила. Тепер на канікули приїхали, дочка попередила: «Ніяких булочок!» Хліб пекти навчила бабуся, Пелагея Ушак. Батьки вічно на роботі, а вона нас, чотирьох, гляділа. І в мене змалку любов до тіста. Але вивчилась на кравчиню, робила в побуткомбінаті. Потім з одного декрету в другий. А тоді дев’яності, кругом розвал, діти малі. У сім’ї тільки чоловік працював. По три корови порали: дві вдома, одна у матері. І я пекла хліб, через день, у звичку ввійшло.

Що робити, якщо в хаті немає печі?

Найкраща альтернатива — духовка, електроабо газова.

— У духовці, по-мені, хліб не такий, — вважає Тетяна Кряж. Уже років десять популярний гаджет домогосподарок — електрична хлібопічка.

— Діти питали, що мені на день народження подарувати, я попросила хлібопічку, — ділиться досвідом господиня. — Невістка запропонувала: «Я привезу свою. Сподобається, ми вам купимо». Привезла. Розібралися з чоловіком, засипали все за рецептом. Три години пеклася та одна хлібина! Воно ж поки виміситься, поки підійде. Витягли, чоловік каже: «Слухай, у печі смачніша». Низ і боки підпікаються, а верх ні. Дала дітям отбой. А ще хліб можна пекти в мультиварці і навіть у мікрохвильовці. В інтернеті є рецепти.

А було, що ні за що навіть борошна купити. У Менському районі млин був. Збирались, машину наймали і возили зерно туди молоти. Чоловік привозив муку першого і другого гатунку. Але, як пшеницю не мили, на зубах усе одно пісок тріщав. Хліб усі тоді пекли, не було в людей грошей, щоб купувати. Я оце понесу свою буханку до батьків. Батько спробує мою, мамину: «У Тані смачніший». А мама хліб на заквасці робила: щоразу трохи тіста залишала. Назавтра воно переброджує, прокисає. Знов його розводить теплою водою, додає борошна і по-новому замішує. І більше житнього клала, тому піднімався погано, а на смак — з кислинкою. У мене б такого діти не їли, я додаю більше білої муки і щоразу вчиняю на нових дріжджах. Уже двохтисячні настали, і господарство ж. А чоловік ото: «А ну, напечи свого хліба!» Батони теж пекла. Виходили добрі в печі. У сінях затупотіло, хатні двері відчинилися. Засівати до Василівни прийшли 58-річна Надія МЕЛЕШКО і 43-річна Світлана ЦИБРА, подруги.

— Ну, коли вже пробувати будемо? — питають. Тетяна Василівна береться за рогача і заглядає до печі.

— Готово! Бере за вилочник та витягає округлу форму з рум’яною хлібинкою. На всяк випадок штиркає її зубочисткою. Дерев’яна паличка суха, значить, як слід пропікся.

— Зазвичай уже на око визначаю, коли хліб пропікся, — швидко перевертає на рушник форму. Паляниця легко виходить. По кухні поплив аромат свіжоспеченого хліба. Тетяна витягує з печі ще дві палянички. Стукаю по верхній рум’яній скоринці — тверда. Хазяйка набирає води з крана і швидко змащує буханці зверху.

— Що ви робите?

— Умиваю хліб, — сміється господиня. — Щоб м’якіша скориночка була. І отак укутати на трошки треба, — накриває поверху вишитим лляним рушником.

— Усе, хліб готовий. Го с п о д и н я з а к р и в а є п і ч заслінкою і занавіскою.

— Колись моя баба казала: «Як упоралась, не залишай піч роззяпленою. Щоб люди про тебе не гомоніли».

— Ой, як розпахся, — сідають ближче до столу гості. Обидві також печуть хліб.

— Мені свій набагато смачніший, ніж магазинний, — каже Надія Василівна. — Я, коли хлопці приїдуть, понапікаю, то ще й у Чернігів по буханцю беруть.

— А я зараз сама, краще в магазині куплю раз на тиждень, — киває рукою Світлана Михайлівна. Тим часом на столі, якось між ділом, з’являється тарілка з нарізаним запеченим салом.

— У нас кажуть: дурний той хліб без сала, — сміється Тетяна Василівна. Помідорчики, мариновані гриби зеленки, миска картоплі з м’ясом, тушкована скумбрія, олів’є — Новий рік все-таки, хоч і Старий. І ще дещо власного виробництва — для себе.

— Ну, тепер давайте пробувати хліб, — запрошує Тетяна. Хліб удався добренним. У Великий Дирчин покупний хліб возять зі Сновська. Формова паляниця чорного (житнього) коштує в магазині 18 гривень. Батон нарізний — 19.50. Паляниця білого хліба (під селянський) — 17 гривень. Хліб чорний київський подовий — 21 гривня за хлібину.

Хто з’їв підхвостницю

— І блінци робимо, вони йдуть замість хліба. Товщиною з палець. Вчиняємо звечора: вода, сіль, цукор, дріжджі, крапля олії. І вранці, поки в печі ще горить, я ставлю сковорідку перед полум’ям і печу, — ділиться Тетяна Кряж.

— На олії?

— Ні, сковорідку трохи салом змазую. Колись у нас під піччю завжди стояла сковорідка, а на ній — кусок сала. Називали підхвостниця. Казали: «Ти чого така довольна, подхвостніцу з’їла?» Бабуся по сковороді тим салом поводила і тісто наливає. Коли свіжина, колемо порося, у нас должен буть отакий стос блинців. А внучка просить: «Бабушка, ти мені солені хруміки здєлай». Якщо налити тонше, тісто перед полум’ям піднімається, підрум’янюється з обох боків і робиться хрумким. Перевертати не треба. Можна і олією змазати, але чуть, не так, щоб кипіла. Блинці і на газу пекти можна, накриваючи кришкою, але там перевертати. Свій рецепт має і Ніна Манойло з Малого Дирчина: — Блинці на ніч учиняю. Так само: вода, сіль, дріжджі. Уранці, коли підішли, я туди картоплинки штук дві зітру на дрібну тертку. Мама моя так робила. І щоб знову підійшли. Тоді капочку соди кину і зразу ж починаю пекти. Трохи олії спершу на сковорідку треба, бо в тісто жир не кладу. Смажу в печі, поки там добре горить. Блинець піднімається, як пузир. Ворочать треба. Перекуліла, знов підсмажила. Смачні, та як із свіжим салом! Усі, як один, люблять.

Олена ГОБАНОВА, фото автора

В’ячеслав Чаус

Про дорогий газ і доступний хліб

Уч о р а п о стач а л ь н и к и га зу з а купили «блакитне паливо» для п’яти хлібозаводів Чернігівщини. Середньозважена ціна, що сформувалась у результаті спецторгів, становить 11600 грн/тис. куб. м. Строк постачання природного газу — до 31 січня цього року, за умови повної передоплати. Така вартість є відчутно нижчою за інші ринкові пропозиції. Отже, це стабілізує роботу цих підприємств у непростий час та дозволить стримати ріст цін на визначені продукти.

Звідки взявся дешевший газ

30 грудня 2021 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1433 «Про затвердження переліку видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках». Документ зобов’язує газовидобувні компанії реалізувати на Українській енергетичній біржі 20% газу, видобутого в Україні в період дії карантину, але не довше, ніж до 1 травня 2022 року. Постанова №1435 обмежує націнку на український газ в межах 24%.

Як підприємству отримати знижку

Мінагрополітики сформувало список компаній, що мають істотну соціальну значущість. Саме вони мають право на знижку. Цим виробникам треба подати заявку та документи з підтвердженням затребуваних обсягів «блакитного палива» із зазначенням постачальника до відповідної комісії. Далі справа за постачальником, який виходить на торги Української енергетичної біржі.

Скільки підприємств можуть отримати дешевший газ

До переліку виробників харчових продуктів, що мають істотну соціальну значущість (формує Мінагрополітики) увійшло 30 компаній Чернігівщини, 14 з них мають потребу в природному газі.

Чому інші не можуть отримати газ дешевше

Маємо розуміти: не лише в Україні, а й на європейському ринку, ціна на газ рекордна. Вплив наших північних сусідів. Газ по собівартості продавати не можна, адже це спровокує ще більшу спекуляцію на ціні та навіть доступі до нього.

Чи дорожчатимуть продукти

Уряд обмежив ціну газу для виробників низки соціально значущих продуктів: пшеничне борошно вищого гатунку, житньопшеничний хліб, батон, молоко жирністю 2,5% (у плівці), соняшникова олія, курячі тушки та яйця категорії С1. Вартість інших продуктів формуватиметься з урахуванням ринкових законів.

20.01.2022

9

Доля

Q життя за гратами

Довічно засуджена Наталія Костюченко збирається заміж 35-річна Наталія Костюченко із села Іржавець, що на Носівщині, уже десять років як засуджена довічно. Їй присудили суворе покарання за вбивство двох власних дітей: чотирирічного Руслана та дворічного Артема.

Утопила двох синів у колодязі Страшний злочин, що став­ ся в жовтні 2011 року в місті Носівка, вразив Україну.

Сімейна пара, Наталія Костюченко та Тимур Шахкерімов, посперечалася про те, кого їхні діти люблять більше — тата чи маму, і втопили малюків у колодязі. Обоє вирішили інсценувати їх викрадення. Повідомили в міліцію про зникнення хлопчиків. Руслан був си­ ном Наталії від попередніх стосунків. Артема народила від Шахкерімова. Шукали дітей триста міліціонерів. Мати на­ магалася переконати їх, що малих міг забрати колишній чоловік. Мовляв, приходив, скандалив, погрожував, а потім Русланчик з Артемком зникли. Пошуки тривали всю ніч. Уранці Наталія принесла в міліцію фото, на якому вона з молодшим сином, і світлину із зображенням усміхненого Артемка. У пошуковій операції задіяли собак. Вони привели до криниці, що на подвір’ї. Доки оперативники і експерти витягали з колодязя дошки, жоден м’яз на обличчях под­ ружжя не здригнувся. Не було ні переляку, ні каяття. Добре розуміючи, що саме можуть знайти співробітники міліції на дні колодязя, Наталія та Тимур спокійно спостерігали за тим, як туди спускається обв’язаний мотузками експерт.

Коли мертвих діток дістали, Тимур узяв усю провину на себе. Заявив, що це він утопив обох хлопчиків, нібито розсердившись на них за те, що бігали по дошках, з яких стирчали цвяхи. Трохи пізніше Наталя стала твердити, що синів утопила вона, оскільки ті постійно плакали і просили їсти, а їсти було нічого.

П р а вд а в и я в и л а с я щ е страшнішою. Наталя назло чоловікові першою вкинула спільне дитя до колодязя, а Тимур тоді схопив її сина і жбурнув услід за братиком зі словами: «Він нікому не дістанеться, ні тобі, ні мені». Тимур і Наталя зізналися, що дошки накидали, оскільки боялися, щоб діти не вибра­ лися... Коли під час слідчого експерименту Костюченко та Шахкерімов показували, як саме вони це робили, оперативники, побоюючись самосуду, наділи на заареш­ тованих бронежилети. Люди, які зібралися в дворі, раз у раз вигукували, що таких батьків самих треба втопити в тому ж колодязі. Доки справа не дійшла до оголошення вироку, дітовбивці були спокійні. Здавалося, усе, що відбувається на су­ довому процесі, їх просто не стосується. Але, коли проку­ рор в обвинувальній промові попросила для них вищої міри — довічного ув’язнення, — Тимур та Наталія почали просити помилувати їх. Так і сказали: «Помилуйте нас. Ми все усвідомили».

Зустріла Качанівка Довічне позбавлення волі обом дав Бобровицький районний суд. Костюченко і Шахкерімов подали апеляцію на пом’якшення вироку. Він просив врахувати щире каяття, те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягу­ вався і має інвалідність. Вона — що щиросердно зізналася, розкаялася і те, що певний час виховувала­ ся в дитбудинку. Та колегія суддів не знайшла підстав для пом’якшення. Апеляційний суд залишив вирок без змін. І обох відправили відбувати покарання.

В Україні 1565 осіб, засуджених пожиттєво. З них жінок — 22. Усі вони відбувають покарання в Качанівській виправній колонії №54 у Харкові.

Живуть засуджені по двоє, троє або четверо. Не в темних камерах, а в світлих кімнатах. Сплять не на нарах зі смердючими матрацами, а на ліжках з чистою білизною. Усі мають право на отримання передач (можна хоч щодня щось надсилати чи привози­ ти). Під забороною їжа до­ машнього приготування, про­ дукти, які швидко псуються, і консервація. За законом, довічницям дозволені побачення з близь­ кими тривалістю від одного до трьох днів, раз у два місяці. За хорошу поведінку можуть додати заохочувальну зустріч з рідними. Короткі зустрічі передбачені раз на місяць. Можна розмовляти по скайпу і дзвонити з мобілки. Але тільки під наглядом інспектора. Він набирає номер і слухає, про що балакає засуджена. Одна розмова не може бути довшою за 15 хвилин. За бажанням жінки працюють на швейному виробництві та інших роботах.

Донька з в’язниці прислала родичам теплі шкарпетки — За цей час, що На­ таша там, я жодного разу до неї не їздила. Так уже склалося. Передачі посилаю, розмовляємо з дочкою по мобілці чи не щодня. Вона вранці мені дзвонить: «Мама, как у тебе діла?» «Все хорошо, все хорошо, Наталочко», — відказую. І ввечері телефонує. Розмовляємо про те, про се, — присідає до столу 58-річна Надія ДЯЧОК, мати Наталії Костюченко. На суді жінка казала, раз дочка таке накоїла разом з Тимуром, хай відповідає за законом. Та час пройшов, і в Надії Петрівни прокинувся жаль до доньки. Яка не є, а своя кров.

— Дивлюсь по телевізору, стільки звірств щодо дітей по всій Україні, і нікого не садять довічно. Тобто всім дають шанс, — зітхає. — А тут...

— Надіє Петрівно, ви поховали обох онуків, часто буваєте на могилах?

— Ні. Перед поминальни­ ми днями ходжу, поприбираю. Потім, коли всі приходять до

Надія Дячок, матір Наталії, показує сплетені донькою шкарпетки своїх, і я йду. Тяжко на душі. Не хочу розстроюватися. Їх уже не вернути. Кажуть, якщо бага­ то плачеш за небіжчиками, їм на тому світі гірше.

— Сняться Артем і Руслан?

— Угу, — киває головою, і на очі навертаються сльози.

— Що кажуть чи просять?

— Навіщо це ворушити, уже багато років пройшло.

— Наташа згадує синів?

— Я не питаю. Та їй з цим жити.

— Як їй у в’язниці? Кажуть, тих, хто причетний до смерті дітей, там не жалують.

— Та вона там живе краще, ніж багато тих, хто на волі. У кімнаті їх двоє. Наташа і жінка 58 років. Тепло, чисто, году­ ють. Можна читати книжки, дивитися телевізор. Одяг їм волонтери гарний привозять. Яка одежина велика на неї, мені присилає. А ще теплих шкарпеток на всю рідню на­ плела. У мене ж ще є син, донька і троє онуків. Кожному невеличкий подаруночок від неї дістався, — заносить пакет з теплими шкарпетками Надія Дячок. — Коли є вільний час, вона його на в’язання в и т р ач а є . З м а л еч ку в м і є в’язати. Зараз ходить пакети виготовляти.

— Начальство з колонії вам дзвонило, розповідали щось про доньку?

— А ч о го й о м у тел е ­ фонувати, якщо вона себе ловко веде, трудиться. Ніяких нарікань. Та і чого їй жалітися, хороші умови.

— З в і д к и з н а єте , щ о

Почитайте, обговоріть з сусідами. Ще цікавіше буде!

хороші, ви ж у доньки жодного разу не були?

— На фотографіях бачила і Наташу, і її кімнату.

— А хто фотографії показував?

— Зятьок.

— Шахкерімов?

— Та н у. П р о ц ь о го і згадувати не хочу. Був якось подзвонив, щоб передачки йому прислала. Відмовила. Хіба, коли судять, достеменно розбираються, що спонукало людину до поганих дій? Хто її до цього підштовхнув? Що стало останньою краплею? Зятьок Руслан. Він родом з Херсонщини. Йому, як і доньці, 35 років.

— А як його прізвище?

— У паспорт не зазирала. Він Наталі і рахунок мобільний щомісяця на 200 гривень з гаком поповнює, і передачі шле.

— Вони по переписці познайомилися?

— Не знаю. Не цікавилася. Головне, що нарешті дочці хороший чоловік попався.

— Він теж раніше сидів?

— Бог милував, просто в нього добра душа. Дуже жалісливий.

— Надіє Петрівно, він хоч знає, за що Наташа сидить?

— Вона йому розказала.

— У Руслана діти є?

— Немає. Є мама, він з великої сім’ї.

— Мати не сказала: «Сину, тобі що, на волі жінок не вистачає?»

— Не знаю, що казала, чи й казала взагалі. Він уже ж до­ рослий. Сам розпоряджається своїм життям. До Наташі сваха добре ставиться. Вони вже і по телефону розмовляли. Як­ не­як донька з Русланом уже два роки. Хочуть одружитися. Та через цей коронавірус і карантин не можна провести реєстрацію в колонії. Як тільки закінчиться «корона», пода­ дуть заяву. Він і до нас у село вже не раз приїздив. Додому йому далеченько. А тут з Києва вранці виїхав, в обід уже в Іржавці. Руслан працює в Києві, офіційно. Збирає сміття, вкидає в сміттєвоз ( ї зд и т ь р а з о м з в од і є м ) . Живе в гуртожитку. Платить дві тисячі гривень на місяць. Як приїде, я йому картоплі, буряків, моркви, квасолі, що маю, те й даю. Грошей у мене немає, ще ж не на пенсії. Він Наташі мікрохвильовку, муль­ тиварку купив і передав. Їм там дозволено готувати. І всілякі смаколики купує.

— У них тривалі побачення. Одружаться, Наталя може завагітніти, народиться дитина, що тоді?

— Трохи побуде з матір’ю. А потім батько має право за­ брати до себе. Я витішу, аби все благополучно. Наташа має надію, що вона колись та вий­ де. І ми на це сподіваємося. Донька вже все усвідомила і пережила. Має плани, що вийде, влаштується на роботу. *** З часу введення мораторію на смертну кару в Україні та існування довічного позбав­ лення волі з Качанівки вийшла лише одна довічниця, Любов Кушинська. Вона відбула 27 років і 9 місяців (з урахуван­ ням закону Савченко, за яким кожен день у СІЗО зарахо­ вувався за два). Фактично ж відсиділа близько 20 років. Добилася через волонтерів у 2018 році помилування від тодішнього президента По­ рошенка. Єдиний шлях на волю для довічниці — помилування президента. Але подавати про­ хання про помилування можна лише після 20 років відсидки. І за умови, що пожиттєвий строк замінять не менше, ніж 25 роками ув’язнення. При цьому в’язень отримує новий правовий статус і може бути звільненим умовно­достроко­ во. У разі відхилення прези­ дентом клопотання, наступне можна подавати лише через п’ять років.

Валентина ОСТЕРСЬКА, фото автора

Суспільство

10

20.01.2022

«Час діяти відповідально для розвитку країни», — Дмитро Нікітін

Q трибуна

Чернігівська «Батьківщина» набирає потужності. Лідер партії Юлія Тимошенко призначила в чернігівську парторганізацію антикризового менеджера, завдання якого — перезавантажити партійну структуру, зробити її максимально ефективною та підготувати партійну організацію до майбутніх парламентських виборів. Ставку зроблено на молодого, але досвідченого і професійного управлінця, Дмитра Нікітіна. Він має великий досвід роботи як в Україні, так і за кордоном. З Чернігівщиною пов’язаний досить тісно. Його мати родом з нашої області, він має тут ділові та дружні зв’язки. Протягом останніх двох років Дмитро Нікітін співпрацював з командою чернігівської «Батьківщини» та народним депутатом Валерієм Дубілем у рамках реалізації проєкту з допомоги медичним установам області та медичним працівникам в їхній

боротьбі з епідемією коронавірусу. Тепер Дмитро Нікітін переходить до публічної політики і буде займатися розвитком партійної організації. «Наш лідер Юлія Тимошенко робить ставку на молодих, але вже досвідчених і професійних людей, які своєю роботою довели спроможність та ефективність. А також розділяють наші програмні засади, — говорить Валерій ДУБІЛЬ, народний депутат, заступник голови ВО «Батьківщина». — Наше бачення розвитку країни — це, насамперед, турбота про людей. Лише тоді, коли ми забезпечимо наших громадян стабільною роботою з достойними зарплатами, справедливими соціальними виплатами, чесними комунальними тарифами, захистом їхніх прав, ми можемо говорити про успіх країни. Саме на цьому ми зійшлися з Дмитром Нікітіним».

Моя мета — побудувати сильну державу з розвиненою економікою, заможними громадянами, які впевнено дивляться у своє майбутнє на своїй Батьківщині, а не за кордоном

Тимошенко на посаді прем’єра виведе країну з економічної кризи

«Я вирішив системно зайнятися політикою, тому що вважаю ганебною ситуацію, в якій Україна стала найбіднішою країною Європи. Маючи працьовитих людей, корисні копалини, інвестиційний потенціал, влада за 30 років незалежності, на жаль, не зуміла побудувати квітучу країну. Масова втеча активних працездатних співгромадян за кордон за останні роки вже нагадує евакуацію. Я не хочу їхати зі своєї Батьківщини, я хочу, щоб мої четверо дітей навчалися та жили в Україні, пишалися її досягненнями. Саме тому я вирішив зайнятися політикою, щоб взяти активну участь у перетвореннях в Україні. Моя мета — побудувати сильну державу з розвиненою економікою, заможними громадянами, які впевнено дивляться у своє майбутнє на своїй Батьківщині, а не за кордоном», — говорить Дмитро НІКІТІН. Дмитро Нікітін планує реалізувати в нашому регіоні низку соціальних та економічних проєктів, які мають сприяти розвитку громад, полегшити життя людям нашої області. Маючи досить потужні ділові зв’язки з провідними зарубіжними підприємцями, Дмитро Нікітін планує залучати інвестиції в Чернігів та область, сприяти створенню та розвитку підприємств, які дадуть нові робочі місця з гідною оплатою праці для жителів Чернігівщини. «Країна вже почала переосмислювати політику пустих балачок, — говорить Дмитро Нікітін. — Наступає час діяти відповідально та професійно для розбудови сильної державної та захисту наших людей від економічних і соціальних потрясінь. І лише команда «Батьківщини» має політичний досвід, фахову команду, конкретне бачення і програму та лідера, якому довіряють мільйони людей, для того, щоб витягнути країну з руїни, в яку вона скочується». Серед найперших завдань нового партійного менеджера — організація роботи серед перевірених партійних активістів, Дмитро Нікітін а також залучення нових членів партії. Для цього зараз у керівництві обласної організації «Батьківщина» триває робота над проєктом «Партієць», який передбачає систему заохочення рядових членів партії, а також тих, хто лише збирається до неї вступити. Цей новий формат взаємодії між партійцями «Батьківщини» передбачає постійний зворотній зв’язок між керівництвом обласної партійної організації та членами партії. Мета програми «Партієць» — зробити так, аби бути членом «Батьківщини» було престижно. Ці заходи дозволять, на думку партійного керівництва «Батьківщини», значно посилити та мобілізувати партійну структуру в процесі підготовки до наступних парламентських виборів. Тим більше, що все більше політиків говорять про позачергові вибори до Верховної Ради, які можуть відбутися вже восени 2022 року. Так, за словами політолога Андрія Золотарьова, суспільство втомилося від безпорадності та некомпетентності влади і прагне «змінити курс і тих, хто перебуває біля керма». Це підтверджують також результати останніх соціологічних досліджень, відповідно до яких більше половини опитаних хочуть зміни очільника уряду.

«Згідно з результатами опитувань КМІС та «Рейтинг», 21% та 26% відповідно вважають, що Тимошенко на посаді прем’єра виведе країну з економічної кризи. І лише 8 %, за даними опитування групи «Рейтинг», вважають, що це вдасться Шмигалю», — пише експерт. Такі цифри, на думку Золотарьова, закономірні, адже українці все чіткіше озвучують запит на прихід до влади професіоналів, людей із досвідом державного управління. «Перше місце Тимошенко цілком логічне і зрозуміле. Будучи віце-прем’єром з енергетики, пізніше прем’єр-міністром, вона проявила себе як ефективний антикризовий менеджер, який жорстко і безкомпромісно вирішував завдання, що стояли перед країною. Українці забули про віялові відключення після того, як віце-прем’єр Тимошенко навела лад у галузі. Це пам’ятають, тим більше, коли перспектива відключень електроенергії стає реальною», — зауважив політолог. Тому в момент кризи, яка позначається на житті кожної української родини, на тлі різкого падіння довіри до президента та «слуг народу», уряд має очолити прем’єр, який здатен швидко й ефективно вирішити проблеми людей. «Зміни на краще в країні починаються з рішучих професійних дій. І від кожного з нас сьогодні залежить, як швидко вони розпочнуться. Переконаний, працюючи в команді чернігівської «Батьківщини» разом із однодумцями, ми зможемо наблизити ці реальні зміни», — підкреслив Дмитро Нікітін. Ситуація в країні нині потребує рішучих дій та професійних підходів до вирішення ключових питань, які нині стоять перед суспільством. Найбільш демократичним та оптимальним є шлях дострокових парламентських виборів та формування нового антикризового технократичного уряду, до складу якого увійдуть досвідчені управлінці, державники, лідери народної довіри. Першочерговим завданням нового уряду — швидка стабілізація економіки країни, наведення ладу в енергетичному секторі, підвищення доходів громадян. Такі кроки повернуть людям впевненість у завтрашньому, зроблять нас сильнішими перед зовнішніми загрозами. Забезпечення миру та економічного зростання — це справа політиків, які своєю роботою, принциповою позицією, глибоким знанням державних процесів довели свою відданість країні та людям. Таким політиком, безумовно, є Юлія Тимошенко та її надійна команда ВО «Батьківщина».

Q актуально

«Велике будівництво» У Чернігові реконструюють обласну спортшколу на Чернігівщині: біля Сновська ремонтують міст Довжина мосту через р. Снов — 270 метрів. Зараз сюди регулярно приїжджають балковози — незабаром усі 84 балки прогонової будови будуть встановлені. Побудували міст ще 1976 року. У 2021 році, коли розпочався ремонт, він був уже в аварійному стані: бетонні частини руйнувалися, а тримальні конструкції потріскались. Проєкт передбачає ремонт проміжних та крайніх опор, монтаж прогонової будови, улаштування мостового полотна, тротуарів, систем водовідведення та освітлення. Ремонтуються і підходи до мосту. Підрядник — ТОВ «Будівельне управління механізації».

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації за інформацією Служби автодоріг в області

— ДЮСШ має стати черговим якісним об’єктом «Великого будівництва», а головне — місцем, де зручно та безпечно виховувати спортивну молодь Чернігівщини, — наголосив В’ячеслав ЧАУС, голова облдержадміністрації, коли оглянув приміщення Чернігівської обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи. У цій спортшколі, заснованій 1984 року, діють три відділення: волейболу, баскетболу, художньої гімнастики. Тут займається понад пів тисячі дітей. Проте частина будівлі в аварійному стані і потребує комплексного ремонту. За словами голови ОДА, наявний проєкт реконструкції буде відкоригований у відповідності до сьогоденних вимог, зокрема і щодо доступності для маломобільних груп населення. Тож обласна ДЮСШ має стати ще одним осередком активного спортивного життя в області. Як, наприклад, комплекс спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу «Юність», також осучаснений завдяки програмі президента.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації

Марія ВОВК

Гумор Чоловік прийшов п’яний, заснув прямо на підлозі. Кинула йому подушку та ковдру. Вночі прокинулася від шороху та матюків. Чоловік лазить навколішки по підлозі і репетує: «І де ж край у цього клятого ліжка?!»

20.01.2022

Повертався додому, ішов повз приватні будинки. Біля одного будинку побачив цікаву картину. Територією бігає собака з гучним гавкотом, а біля будки стоять два мужики, п’яні в дрова. Один з них стукає по будці і кричить: «Петюню, Петюню, вилазь! Собака спати хоче!»

Дихлофос

Дихлофос

Відповідальний сім’янин

Собаці — місце

Уражаюча «Свіжість моря»

13

Н. ВЯЛЬКО

Пам’ятається, завелися в мене вдома таргани, почав їх травити. Купив у магазині найдорожчий дихлофос від одного відомого бренду і влаштував газову атаку вусанам, а їм усе до лампочки. Якось сиджу в туалеті і бачу: по стіні повзе ще один вусач. Не придумав нічого кращого, як пирснути в нього освіжувачем повітря. Тараканович упав на спину, став у конвульсіях трясти ніжками і зрештою помер. Подивився на балон із освіжувачем. Назва вразила — «Свіжість моря».

Кілька місяців тому зник кіт. Шукали, клеїли н а сто в п ах ф ото , а л е м а р н о . Ти ж д е н ь то м у почали в під’їзді робити ремонт, відповідно двері з домофоном постійно були відчинені. Повертаюся з роботи ввечері та бачу: біля квартири сидить мій кіт, але не сам, а з дружиною та двома дітьми! Що робити? Забрала всю родину.

Н. СЕМИРОЗ

Підслуховувати — корисно для бізнесу

П од ру га п е р е їхала. Біля її нового будинку є мініка в ’ я р н я су ш і . І з серії: стійка, за нею роблять суші (5-7 хв), пакують, береш пакет і йдеш їсти д о д о м у. З а й ш л и , подруга каже: «Якщо сьогодні не отруюся, буду сюди постійно ходити». Із глибини приміщення лунає виразне: «Чув? Перероблюй!»

В. ПАСТЕРНАК

Не копай яму іншому

Було це у 2000-х роках. Служив один офіцер, у якого з деяких причин не склалися стосунки із замполітом частини. Замполіт добився переводу цього офіцера в іншу частину. Перед звільненням необхідно заповнити обхідний лист — проставити купу позначок, на кшталт «здав-прийняв», «склав», «не залучався» тощо. У першу чергу офіцер здав табельну зброю, а обхідний лист для зручності поклав у кобуру. До замполіта за підписом йому йти не дуже хотілося, але треба було. Тому вирішив залишити замполіта «на потім». І ось фінал цієї історії. Відчиняються двері кабінету замполіта, заходить з похмурою пикою офіцер, що звільняється з вини останнього. Вимовляється фраза: «Ну, ти в мене останній залишився», і рука тягнеться до кобури, у якій лежав обхідний лист. Переляканий замполіт, не довго думаючи, вистрибнув у вікно з третього поверху і зламав собі ногу. Після повернення з лікарні довелося звільнятися і йому, бо не виніс глузувань товаришів по службі.

В. БІЛЯК

Н. СИТА

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... Оголошення «Одинока футбольна команда бажає познайомитися із олігархом своєї мрії». *** На уроці діти писали твір на тему «Що таке лінощі?». Михайлик отримав 12 балів за одну тільки фразу: «Це і є лінощі». *** Дивний у нас народ: рахують дні до пенсії, а потім на неї палкою не заженеш. *** Дочка — це добре. У крайньому випадку, можеш бути впевнена, що онуки твої. *** — Дідусю, ти коли-небудь вчився на дистанційці?

— Так. Від нашого хутора до школи було 5 км. І добирався я туди пішки. *** Маленький Фіма прийшов додому плачучи: — Що сталося? — запитала мама.

— Нам вчителька сказала, щоб завтра всі в національних костюмах прийшли в школу.

— Хаїме, ти чуєш? Цей шмаркач уже хоче дублянку!

*** Старий єврей лежить на смертному одрі. В останню мить відкриває очі й говорить онуку: — Моню, я чую запах фаршированої риби, принеси мені шматочок. Онук повертається через хвилину: — Бабуся сказала: «Ніякої риби, це на поминки». *** Якщо робітник моргу помре, то його все рівно відвезуть на роботу. *** — А до мене теща після весілля всього лише один раз приїжджала.

— Так ти щасливчик!

— Та к . . . І в ж е б і л ь ш е н е від’їжджала. *** — Чим відрізняється програміст від політика?

— Програмісту платять гроші за програми, які працюють... *** — Тобі ведмідь на вухо наступив?

— До речі, у мене дуже гарний слух.

— До чого тут слух? Ти на вухо подивись...

*** — Саро, чому ти так довго не виходиш заміж?

— Ніхто не бере.

— А шо, ти вже у всіх запитувала? *** Начальник від ділу кадрів підбирає нову секретарку для боса. Відсіює одну претендентку за іншою. Заходить дівчина і заявляє: — Гарантую: якщо ви візьмете мене на роботу, я підвищу вам зарплату зразу ж, як тільки вийду заміж за вашого боса. *** Хто знає, в який конкретно день тижня влада працює на благо народу? *** Народна прикмета «Якщо чоловік затримався після роботи з друзями, увечері буде буря». *** Маленька дівчинка приходить до сусідки: — Татко захворів і хоче малинового варення.

— А в що тобі покласти? Ти взяла блюдце?

— Та не потрібно нічого. Я тут з’їм.

*** Мені подобається логіка деяких кінобоєвиків — вибивати двері і з г р а н ато м ета , а п от і м т и хо підкрадатися, щоб ніхто не почув. *** — Мадам, чому ви нічого не їсте?

— Я бережу фігуру.

— Що ви! Щоб зберегти вашу фігуру, треба їсти, їсти і їсти! *** Ранок. Чоловік з похмілля підходить до пивного кіоску: — Здрастуйте, лікарю. *** Абонентам: «Ви ще не скористались нашою новою послугою. А ми вже зняли у вас гроші. Ми завжди на крок попереду». *** — Уявляєш, коли ми тільки зустрілися, ти здався мені ідіотом...

— А тепер?

— Тепер я подумую про кар’єру екстрасенса. *** Як виявити на банкоматі зчитуючий пристрій? Підніміть клавіатуру. Якщо під нею є ще одна, то це витівки аферистів. Якщо ні, то ви поламали банкомат?

*** Зуби необхідно чистити не менше двох хвилин.

— Як я у ванній кімнаті визначу дві хвилини. Годинника там немає.

— Чисть, поки не набридне, а потім ще стільки ж. *** Вислів «Жіночий алкоголізм невиліковний» — сексистський. Тр е б а г о в о р и т и : « Ж і н о ч и й алкоголізм набагато ефективніший чоловічого». *** Всі люди діляться на три категорії: - жайворонки — встають і лягають рано, - сови — встають і лягають пізно, - дятли — із-за них сови і жайворонки встають рано і лягають пізно. *** У морзі асистент запитує патологоанатома: — Яку причину смерті вказувати у висновку?

— Коронавірус.

— Але ж у нього шість ножових поранень!

— Пиши: коронавірус при наявності супутніх хвороб.

14

Здоров’я Марина Кулиніч: «Краще зі шрамами ЖИТИ, ніж лежати під трьома метрами землі» 20.01.2022

Q супроти смерті

12 років тому, у різдвяно-новорічні свята, 32-річна Марина КУЛИНІЧ з села Фастівці, що на Бахмаччині, стояла на межі з потойбіччям. Під час операції апендициту в Бахмацькій центральній районній лікарні, після введення наркозу, зупинилося дихання. Відновлюючи його, інтубаційною трубкою пошкодили трахею. Завдяки допомозі лікарів з чернігівського тубдиспансеру дівчина одужала. Марина Кулиніч Зараз живе з родиною в Києві. Батьки мешкають у Фастівцях. Мама була паспортисткою в сільраді, піонервожатою в школі. Тато працює кочегаром, ковалем (є своя кузня), був зварювальником. У ці дні для батьків ніби друге доньчине народження. Попри все вона перемогла. Двічі пережила клінічну смерть. Уперше під час першої операції, коли зупинилося дихання. Удруге в реанімації після другої операції, коли забилася інтубаційна трубка.

7 січня. Різдво. Операція через апендицит.

Події того вже далекого 2010 року відбувалися на великі церковні свята.

— 7 січня я, тоді 20-літня, з подружкою приїхала до моїх батьків на Різдво, — розповідає Марина Кулиніч. Ми в той день купили на вокзалі пиріжки. А після мені стало зле. Глухий біль не припинявся. У ніч з 7 на 8 у бахмацькій лікарні на БАМі (так місцеві називають віддалений медзаклад) я здала аналізи, підтвердився апендицит. Тривала операція 3,5 години. Для апендектомії це дуже довго.

— Вони силою пхали ту трубку, — не може забути біль дівчина, — хоча цього можна було уникнути. Після того мені трубку в горло вставляли в Чернігові, просто знаючи, вміючи, і все було добре. А тоді, коли прокинулася вранці після операції, біль був страшним. Не в животі, де апендикс. Випікало, ніби гвіздків хтось насипав розжарених, у грудях і спині. Мама в мене в шухлядці знайшла вірш, — згадує, — у ньому були такі слова: «У спині наче хтось забувся праску, в грудях ніби гвозді із горна. А лікарі всі ходять в масках і роблять вигляд, що хочуть лиш добра». Тоді, з 7 по 13 січня, коли я писала цей вірш, я відчувала, що помираю. Повз дзеркало проходила — не впізнавала себе. Очі тьмяні. Намагаюся посміхнутися і не можу. А то вже було зараження крові. Температура була, — продовжує. — Але мені ставало легше, адже кололи знеболювальне. Мама поїхала додому. Температура ж не спадала. Я ще від мами це приховувала, була наче в тумані. І коли я ходила на перев’язку буквально по стінці, і коли я блювала чимось неймовірно неприємного запаху, воно як жовч, мені лікарі казали одне й теж саме: «У тебе ліжко незручне, ти дуже ніжна», співчуття не було.

13 січня. Старий Новий рік. Почистили гній з грудної клітини.

— А зі мною в палаті була тьотя Валя. Валентина Тишенко з Городища, що на Бахмаччині — продовжує співрозмовниця.

— Вона бачила, як я мучуся. Мене тиняло, болі страшні у спині, грудях. Узяла мене за руку і повела до старого-старого лікаря: «Чому не звертаєте увагу? Вона гасне на очах». Зробили рентген увечері 12 січня. Уранці сказали, що, скоріш за все, дуже страшна картина. Викликали лікарів з Чернігова. Олег Миколайович (Лузан) зайшов у палату — я лежала поперек ліжка. Інтуїтивно надавлювала в області шиї і викликала блювоту. Це було свого роду дренування. Гній — то був гній в організмі — видавлювала і вибльовувала.

— Напівтемна палата, в якій огидно смердить, — описує Олег Лузан. — Стоїть нестерпний гнильний сморід плоті, що розкладається. Майже впоперек прогнутого ліжка, звісившись з нього, у відро зі стогоном блює маленьке дівчатко в білій футболці. Болісно закочуючи очі, судорожно виковтуючи і зітхаючи, спльовуючи в це відро грудки зеленого гною. Гаряча, мертвотно-блідо-зелена, з пульсом 160 ударів на хвилину. Серце б’ється швидко-швидко, дрібно-дрібно і здається ось-ось — і зупиниться, захлинаючись. Очі гарячкові, блискучі і зупинені. У дівчини — розрив глотки або верхніх відділів стравоходу, ускладнений гострим гнійним медіастинітом. Треба оперувати, терміново, негайно. Інфекція з шиї поширилася всередину грудної клітини, викликавши гнійне запалення середостіння — простору, в якому знаходиться серце, великі нервові стовбури, стравохід та ще багато чого. На знімку середостіння розширене, вибухає праворуч великим овальним бугром — гнійником.

— Зробили повторно рентген, аналізи і, бігши, везли

— Її переставляли, — згадує Марина Кулиніч. Важко було, а тоді так добре-добре стало, я почула церковний спів, десь далеко-далеко, і в мене думки, що я одужую. А потім бачу чорноту і чорну постать поруч. Я стояла над урвищем і розуміла, що ось зараз можу туди впасти. Я дивлюся на прірву і задкую, намагаюся повернутися, а враження, що вітер сильний, а я проти нього пнуся. І розумію, якщо не відійду від прірви, то все, мене не буде. Це страшно. У той момент промайнули в пам’яті всі рідні. А вони були у відчаї від горя.

— Господи, я така маленька, може, ти мене не чуєш! Почуй мене! — згадує Марина, як з цими словами її мама, Тетяна Єщенко, залізла на підвіконня в палаті бахмацької лікарні, звівши до неба руки. І він почув завдяки Олегу ЛУЗАНУ, тоді торакальному (грудному) хірургу обласного тубдиспансеру, нині завідувачу відділенням торакальної хірургії Чернігівської обласної лікарні, завдяки Павлу ГЕРАСИМЕНКУ, тоді завідувачу реанімації тубдиспансеру, нині медичному директору чернігівського приватного медичного центру «Еліт».

мене в операційну, — продовжує Марина. — Олег Миколайович розрізав на спині, щоб почистити гній з грудей.

— Розкриваю грудну клітку — трохи рідини, сіра тьмяна набрякла плевра, що покриває середостіння, і м’яке випираюче з нього рідинне утворення — стінка гнійника, — згадує Олег Лузан. — Обережно розкриваю плевру, і з розрізу починає текти все той же зелений смердючий гній зі згустками чорної крові. Грамів сто, напевно. Почистив, помив, наставив дренажних трубок, налагодив систему для постійного промивання гнійника. Далі була реанімація в Бахмачі, з 13 по 19 січня. Апаратне дихання. На другу добу виникла проблема з інтубаційною трубкою, через набряк глотки не могли її поміняти (це коли Марина бачила чорну постать, прірву). Знову приїздили фахівці з обласного центру. А потім в Чернігів повезли і саму пацієнтку.

19 січня. Водохреща. Перевозили з Бахмача в Чернігів.

— У Бахмачі не хотіли мене віддавати, — продовжує співрозмовниця. — Казали мамі, що я в дорозі помру. Можливо, боялися, що відкриється причина, чому так сталося. Тільки, коли мама сказала, що викликає «Борис», реанімобіль приватної клініки з Києва, сказали: «Добре, везем». У Чернігові доставили в тубдиспансер. Тоді в Чернігові торакальна хірургія була тільки там.

— Пам’ятаю, привезли її під вечір. Ніхто не розходився, чекали, як дорогого гостя: функціональне ліжко приготували в реанімації, постіль застелили, апарати штучної вентиляції легень перепровірили, — згадує Олег Лузан. — Далі був тривалий і болісний шлях нескінченних промивань, додаткових дренувань, крапельниць, рентген-знімків та всякого іншого. Я ще двічі оперував їй шию з двох боків, розкриваючи гнійні затіки, оптимально переставляючи дренажі вже на шиї.

— У реанімації тубдиспансеру я була весь січень, трохи лютого, потім мене перевели в загальну хірургію, — продовжує Марина. — Сказали мамі принести халат. Дівчата вдягли мені халат, помили голову, зав’язали хвостики, кажуть, спробуй встати. Пробую — і брик на коліна. І реву, плачу навзрид. Кажуть, ну не плач, розходишся. А я плачу не через те, що впала — через те, що встала. Від радості. На свій день народження, 26 квітня, Олег Миколайович мене виписав. Більше 10 років минуло, а пам’ятаю в дрібницях. «Ну що, Маруся, — він Марусею

Олег Лузан

мене називав — будем виписуватися?» А я плачу і від радості, і від того, що за ці чотири місяці лікарня для мене стала рідною. Тубдиспансер нібито не те місце, де з тобою будуть нюнькатися і сюсюкатися. Та тут я знала, що буду жити. Олег Миколайович, — не можу говорити без сліз — він не просто лікар, він рятівник. Перші пів року мене турбували шрами. Боліла голова. Але я настільки була зосереджена на тому, що живу, що все відмітала. У мене прокинулась така жага до життя! Я дуже схудла. До операції було 62 кілограми, з лікарні вийшла — 47. Бо три місяці стояв зонд, мене годували сумішами, супчиками. Я була худа, але і це мені подобалося — раділа, що живу попри все. Багато хто комплексує через шрами — це не про мене, абсолютно. Хоч у мене два шрами на шиї, один величезний — на спині. Десь 18 сантиметрів, 16 швів. Було, коли тикали пальцями, запитували, я спокійно відповідала. Бо краще з тими шрамами жити, ніж лежати під трьома метрами землі. Перенесений біль навчив цінувати життя і бачити щастя у дрібницях. Коли я лежала в реанімації в Чернігові, мріяла підставити руки під струмінь прохолодної води. А в Бахмачі в реанімації мріяла про мандарини. Мама прийшла в оранжевому халаті. Я показую на халат і кружечок обводжу рукою. І мама зрозуміла: «Ти мандаринок хочеш? Донечко, як ти одужаєш, купимо машину мандаринок». Тож нині, коли на Різдво приїжджаємо у Фастівці, мене завжди чекають мандарини.

Післямова.

— Я з маленького села, — нагадує Марина Кулиніч, — і оце «а що скажуть люди, що подумають», могло привести до фатальних наслідків. Бо я відчувала після видалення апендициту, що зі мною щось не так, що мені дуже боляче. А бахмацькі лікарі з ухмилкою казали, що «ти дуже ніжна», що «незручне ліжко», що «ти ходиш, як помираючий лебідь». Моя сором’язливість ледь не коштувала мені життя. Де б ми не були, з ким би не доводилося спілкуватися, у першу чергу треба думати про себе. І про життя рідних — без нас.

Тамара КРАВЧЕНКО. Фото надане Мариною КУЛИНІЧ

20.01.2022

Куплю ВРХ, корів, телят, биків, коней, свиней,

кнурів, кіз, шкури ВРХ Перевезення. Доріз цілодобово.

096-152-07-43,063-497-93-27.

М’ясокомбінат закуповує:

корів, биків, телят, коней, свиней. Ціни найкращі.

068-130-08-73, 099-480-58-46.

КИЇВ МК

купує

ВРХ, коней, телят Корів дорожчевсіх.

(55-65 грн/кг).

ЗАКУПОВУЄМО ВРХ

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю:

Тел.: 063-173-88-84; 097-646-80-95.

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097-66-99-500 Тел.: 093-500-53-10 099-28-43-414

Свиней, коней. Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.

КУПЛЮ ДОРОГО

ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, коней, свиней.

Доріз цілодобово.

Тел.: 050-592-83-12; 063-143-59-30.

телят, свиней, корів на молоко, коней для праці 068-69-37-521;

Тел.: 099-29-88-987; 093-84-73-088.

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово.

096-387-62-62,099-618-52-77

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ А також

корів на молоко

Високі ціни

та робочих коней

063-065-02-18, 067-396-80-08

ТОВ «Колос» закуповує

Розумні ціни. Чернігів та обл. Тел. 093-55-87-645.

Військова пенсія, перерахунок пенсії. Не врахував додаткові види грошового забезпечення, зменшив максимальний розмір пенсії до рівня 70% відповідних сум забезпечення!? Звертайтеся, допоможемо відновити ваші права. Тел. 073-750-10-12.

Обмін. Можлива доставка.

098-340-18-08

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

Доріз цілодобово.

098-74-11-833, 063-13-71-061.

35-45 грн/кг,

Доріз цілодобово.

Доріз дорого, цілодобово. Перевезення.

096-690-51-57

066-90-220-60, 097-52-887-51, Олег.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН на воду під ключ.

093-750-28-64.

ЗАКУПОВУЄМО

ВАЛИМО ДЕРЕВА

Тел.: 093-210-10-10, 097-726-78-39, 093-235-31-15

Потрібна бригада людей для закладки вугілля в піролізні бочки, м. Городня. А також

рамник на пилораму. Житло надається.

Тел. 063-053-30-88.

Продам

дійних корів та робочих коней.

Доставка. Перевезення.

066-23-23-967, 067-78-66-800.

Насіння кормових трав 099-503-69-17; 067-689-27-26.

www.semenatrav.com

ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ 5 пасажирів + 1500 кг вантажу.

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання. Перевезення.

Тел.: 093-93-65-979, 097-438-10-08, 050-262-91-99.

НІЖИНСЬКЕ МПП закуповує корів, коней. Вивозимо живими. Доріз цілодобово. Тел.: 068-667-30-01, 067-593-60-04.

ПРОДАЮ

обприскувачі, плуги, «їжачки», грабки, саджалки, косарки, картоплекомбайни, сівалки, та ін. с/г техніку. Тел.: 098-293-30-74, 063-33-468-11.

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ, а також корів на молоко та робочих коней.

067-786-68-00, 066-75-90-993, 093-093-17-43.

Передплачуй «Вісник Ч» —

най цікавішу газету області

Q де моя велика ложка?

Рецепти до вашого столу Сирний пиріг з м’ясом

4 плавлених сирки, 4 яйця, 1 пачка майонезу, 0,5 ч. л. соди, олія. Фарш: 400 г м’ясного фаршу, 1 цибулина, 1 яйце, сіль, перець. Сир натерти на крупній тертці. Збити яйця, додати сир, соду і майонез і ще раз збити. На деко викласти лист паперу для випікання, з обох боків змазаний олією. Посипати борошном і рівномірно викласти сирну масу. Поставити у духовку, нагріту до 180 градусів, на 10-15 хв. Готовий корж перевернути на марлю, зверху рівномірно викласти фарш. Загорнути і запікати у духовці протягом 30 хв.

Рибні конверти з сиром

Доріз цілодобово

по Чернігову, області та Україні.

На постійну роботу запрошуються спеціалісти: монолітники, опалубники, з/п 50000 грн; різноробочі, з/п до 27000 грн. Офіційне працевлаштування. Тел. 096-423-27-51.

Тел.: 068-690-16-41, 063-286-26-23

Куплю живою вагою

корів, бичків, телиць, телят. Ціна за домовленістю

ВРХ, коней, свиней, телят

063-489-85-45, 096-659-90-33, 096-626-74-40

корів, коней, телят. Живою вагою та по виходу м’яса.

Дорого закуповуємо

будь-якої складності. Знімаємо електродроти. Помірні ціни. Пенсіонерам знижка.

БЕРЕЗНЯНСЬКИЙ м’ясокомплекс закуповує

Куплю

коней, корів, биків

Тел. 097-192-80-90 (Сергій)

Тел.: 093-982-33-85, 096-829-78-34.

Натяжні стелі. Якісно.

Продам

дійних корів та робочих коней

дійних корів, телиць та бичків. Високі ціни.

097-27-94-761; 066-10-11-037; 063-12-76-924.

телят, ВРХ, свиней, коней. Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.

ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО телят, корів, свиней, коней. Перевіз ВРХ. Доріз цілодобово. Тел.: 066-329-16-03, 093-772-19-96.

Коні — 35-42; бики — 50-55; корови договірні. Тел. 096-493-39-34

Дорого ВРХ:

Тел.: 063-023-26-69, 098-588-66-94.

Закуповуємо

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

телят, корів, коней та свиней на м’ясо та утримання. Доріз цілодобово.

Ціни найвищі. Тел. 063-756-96-56, 096-041-76-97.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

063-475-90-05, 098-375-22-09, 099-325-15-54.

ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО

СВИНЕЙ, 50-55 грн/кг,г, /к ТЕЛЯТ. 60-67 грн

15

Передостання

Чернігівська міськспоживспілка повідомляє про проведення аукціонних торгів з продажу: 1. Лот. Нежитлова будівля, магазин, загальною площею 90,9 кв.м. в с. Станція Лосинівка (с. Червоний Шлях), вул. Привокзальна, будинок 16 б, Ніжинського району Чернігівської області. Площа земельної ділянки – 0,0497 га (кадастровий номер 7423387400:05:001:0086). Стартова ціна продажу 70 000 грн., з ПДВ. Перший крок аукціону – 7 000 грн., наступні кроки – 1 000 грн.

2. Лот. Нежитлова будівля, «кафе» з допоміжними будівлями та спорудами, загальною площею 190,2 кв.м. в с. Станція Лосинівка (с. Червоний Шлях), вул. Привокзальна, будинок 16, Ніжинського району Чернігівської області. Площа земельної ділянки – 0,0992 га (кадастровий номер 7423387400:05:001:0085). Стартова ціна продажу 110 000 грн., з ПДВ. Перший крок аукціону – 11 000 грн., наступні кроки – 1 000 грн. Заявки на участь в аукціоні реєструються при умові сплати претендентом реєстраційного внеску у розмірі 170 грн. без ПДВ та гарантійного внеску у розмірі 10% від стартової ціни лота без ПДВ та надання копій документів: для фізичних осіб - паспорта та ідентифікаційного номера; для юридичних осіб - витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, довідки ЄДРПОУ, свідоцтва платника податку, наказу про призначення керівника, Статуту. Кінцевий термін реєстрації заявок 26.01.2022. Торги відбудуться 01.02.2022 об 11 годині за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 810. Га р а н т і й н и й та р е є ст р а ц і й н и й в н е с к и в н о с я т ь с я н а р аху н о к Ч е р н і г і в с ь ко ї М і с ь кс п ож и в с п і л к и UA763052990000026006006304699 в АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 40268466. Довідки за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 811, тел. 0674645524.

Філе риби — 8 шт., морква — 1 середня, цибуля — 1 велика або 2 невеликих, часник — 3 зубчики, гострий сир — 8 шматочків приблизно 4х3х0,5 см, суміш перців, яйце куряче — 4 шт., олія для фритюру, лимон — 1/2, панірувальні сухарі. Філе дуже акуратно відбити, побризкати соком лимона і залишити хвилин на 15. Цибулю і моркву дрібно порізати. Обсмажити в невеликій кількості олії. Потім подрібнити в блендері майже до стану пюре. Яйця гарненько збити зі спеціями і сіллю. У середину філе викласти трохи овочевої суміші, зверху — шматок сиру, скласти філе навпіл і сформувати конверт: яйця – панірування – яйця – панірування. Зліпити краєчки, потім покласти на дошку і прибрати в морозилку хвилин на 30, щоб конверти трохи «схопилися». Обсмажувати у фритюрі на невеликому вогні, викласти на решітку або паперові рушники, щоб прибрати зайву олію.

Батончики «Гранола»

Вівсяні пластівці — 1,5 склянки, мелений мигдаль — 1 склянка, сушені ягоди (чорниці, журавлина тощо) — 1-1,5 склянки, кунжут — 2-3 ст. л., мед — 0,5 склянки, кориця мелена — 1 ч. л., вершкове масло — для змащування форми. Вівсяні пластівці, сушені ягоди, мигдаль, корицю і кунжут перемішати до однорідності. Залити медом і знову перемішати. Перекласти суміш у форму для випічки, змащену вершковим маслом, і гарненько утрамбувати. Випікати в розігрітій до 180 градусів духовці близько години. Коли охолоне, нарізати батончиками.

Наостанок

20.01.2022

Реклама у «Віснику Ч» 097-336-55-60

16

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 36590 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8203

Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14, тел. 044-58168-15.