14
Мистецтво
«Червоний гірник» №73 (21398)
Читайте нас на сайті www.girnyk.com.ua
Четвер, 26 вересня 2013 року
У полоні «Золотої орди»
На арені цирку
Воно живе, і переконатись у цьому можна в Криворізькому цирку.
Із широко заплющеними очима
Перше наше знайомство із «Золотою ордою» відбулося минулого четверга на прес-конференції в Криворізькому державному цирку. Хто ж краще розповість про особливості програми, ніж її учасники, яких уже наступного дня ми побачили на арені під час прем’єри?
Любов до цирку на рівні генетики
Артисти одноголосно заявили, що родзинкою програми є акцент на національному колориті. Наприклад, номерів з джигітами в Україні немає зовсім, а в Росії – лише декілька. Тож аргументом на користь відвідування цієї циркової вистави є те, що вона представляє нам дивовижну Азію з її відмінним від нашого колоритом. Музика, костюми, виконання – усе підкреслює національну приналежність колективу. Фактично, Схід прийшов до нас у гості! Коли ще таке станеться? А як вам той факт, що гастролі у Кривому Розі відкривають тур «Золотої орди» Україною? Так-так, ми – перші! Це результат співпраці Криворізького державного цирку з азійськими колегами. Завдяки дружнім взаєминам маємо ексклюзив, якого в нашому місті ще не було. До речі, артисти відзначають, що наш цирк – у чудовому стані. Городянам пощастило, адже далеко не всі цирки, навіть закордонні й молодші за віком, можуть похизуватись такою матеріально-технічною базою: є випадки, коли гастролі не відбувались че-
рез те, що той чи інший цирк недостатньо оснащений для такої програми. Тож, криворіжці, цінуйте, що маєте.
Значущість Криворізького дер жавного цирку, одного з кращих в Україні, підкреслили привітан ня від Віце-прем’єр-міністра Укра їни Олександра Вілкула та голови Дніпропетровської облдержадмі ністрації Дмитра Колєснікова з нагоди відкриття нового цирково го сезону. Ця програма представляє родини та цілі династії артистів, які об’їздили півсвіту, мають численні нагороди найпрестижніших конкурсів. Кожен учасник – володар стількох титулів, що голова йде обертом: ці зірки сяяли в Монте-Карло, Римі, у Китаї та Казахстані, на фестивалях «Шабит», «Эхо Азии»... Слід обов’язково побачити програму за участю таких майстрів! Вони з дитинства почали свою професійну діяльність і зараз життя без цирку не уявляють. Для них цирк – це диво. І якщо люди, які прийдуть на вистави, побачать це диво, значить, працювали артисти недарма. Ви ж не перестали вірити у чудо?
Обрії творчості
Чукрен – фотокраїна хліборобська У міському виставочному залі голова Криворізького фотоклубу Андрій Самойлов представив галерею світлин «Загублений світ». Авторська анотація пояснює, що нинішнє доросле покоління зростало у 1970-80 роках на емоціях від прочитаних книг, відтак сучасна «цифрова» бутність, де технологічний поступ випереджає почуття і думки, нерідко сприймається по старинці: щиро, безпосередньо, з яскравим захопленням від зустрічі з усім новим. Коли Андрію потрапив до рук раритетний фотоапаратик «Етюд», він вирішив подати теперішню епоху крізь призму минулого. Безмовні знімки навряд чи поєднались би в цілісний образ, поєднуючим рефреном стала фантасмагорична усмішка Остапа Вишні про втаємничену країну Чукрен. Сатиричне перо класика зобразило дивакуватих людей того небаченого
хліборобського краю, зі своїми «тарганами в головах», проте добрих душею. А об’єктив фотомайстра проілюстрував ту паралельну реальність. Старенька техніка з новітніми можливостями поліграфії дали оригінальний ефект. Пастельне тло, розмиті контури, випуклі перспективи з важкими небесами. Загалом, непересічність натхненних пошуків Андрія Самойлова не поступається за ексцентричністю мотивам його філософських доктрин. Тарас ЗАТУЛЬНИЙ. Фото Андрія ТРУБІЦИНА
Відкриття нового сезону – це свято, яке об’єднує артистів, режисерів, постановників та глядачів. Гастрольний тур Великого цирку Азії є прекрасним подарунком з цієї нагоди. Розділити з криворіжцями гарний настрій від знайомства з новою програмою прийшли керівники міста на чолі з міським головою Юрієм Вілкулом. Час між дзвінками, що наближають початок вистави, тягнувся неймовірно довго. Нарешті третій. Тиша. Виходять вони – артисти. Урочисті, усміхнені. І починається дійство. Жонглери Халікназарови легко й невимушено «обмінюються» булавами. Вони настільки філігранно відпрацювали номер – лише встигай за рухами слідкувати. Щира посмішка артистів, яка ні на хвилину не сходила з обличчя, підтверджує: це їхнє покликання, а не механічна робота. От вона, майстерність, що з перших хвилин заполонила залу і не полишала її протягом усіх виступів, аж до того номера, який завершував програму. Дітлахи неймовірно люблять тварин. Тож, поза сумнівом, дресировані звірятка порадували малюків: і поні, і песики – доглянуті, красиві, грайливі та слухняні… Вони наче з’явилися з мультику чи зі сторінок яскравої дитячої книжки. Зосереджено та захоплено за ними спостерігали наймолодші глядачі, непідкупні критики. Їхні щасливі очі – доказ успішного виступу. Спасибі Айшрим Тлегеновій та Чінгізу Урманбетову за радість дітей та дорослих (які теж не лишились байдужими). Що ж до гімнастів… Зараз наберу повітря в легені: для людини, яка панічно боїться висоти, ці номери були випробуванням нервів на міцність. Хотілось заплющити очі, коли хлопці й дівчата підіймались під самісінький купол. Але зробити це було неможливо: їхні злагоджені дії немов магнітом притягували погляд. От і виходить, що сиділа із широко заплющеними очима. Блискуча робота. Браво Андрію Канахіну! Як і номеру «Повітряний хула-хуп» у виконанні Алії Канахіної – єдиному у світі. Полоскотали нерви й канатохідці під керівництвом Мурота Ташкенбаєва. Спробуйте втримати рівновагу на тонесенькому канаті. А тепер вам зав’язують очі. А потім, на середині шляху, гасне світло. Тієї миті час немов зупинився.
Кумедну атмосферу між номерами створювали клоуни. Я знаю людей, які їх не люблять чи, як не дивно, бояться. Цих би вони точно сприйняли як рідних. Свіжі репризи, оригінальний підхід, невимушене спілкування з глядачами… Свій професіоналізм Рустем та Ольга Халікназарови проілюстрували блискучими мініатюрами. Те, що схід – справа тонка, підтвердили джигіти Великого цирку Азії. У фільмах ці юнаки під керівництвом Берика Бурашева були б не лише каскадерами, а й акторами: настільки багаті, яскраві емоції переповнювали їх під час номера. Коня на ходу зупинити? Легко! На шаленій швидкості зіскочити і знов опинитись у сідлі? Без проблем! Прокрутитись під тулубом? Не питання! Ось такі вони, гарячі східні хлопці. А дівчина? «Розгубивши» на арені хусточки, вона збирала їх, не полишаючи сідла, однією рукою. Ефектний виступ, якому передувала солідна підготовка. Порадували й номери, якими керував заслужений діяч культури Республіки Казахстан Василь Зозуля. Кажете, не східне ім’я? Звісно, бо він же українець, наш земляк. Казахстан став для нього рідним, проте повернення на батьківщину – особлива подія для артиста. Тому для великої української родини пан Василь
привіз найкраще. Повітряний політ «Байконур» та «Ексцентрика велосипед» нікого не лишили байдужими. Хвилини виступів промайнули непомітно, і це свідчить, що номери вдались. Та що розповідати! Адже, як відомо, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Артисти «Золотої орди» довели істинність цього твердження – і чекають на криворізького глядача. Вони мають що показати! Особисто я добровільно стала їхньою бранкою... Дар’я ВОРОНА. Фото Дмитра ЛЮБЧЕНКА