Витребенькувата муза
Микола Білокопитов
ВИТРЕБЕНЬКУВАТА МУЗА Епіграми, переспіви, пародії та інші творіння
Запоріжжя «Дніпровський металург» 2020 1
ББК 84(4=Укр)7-5-7
Б 61 УДК 821.161.2'06-17-191
Білокопитов М. Г. Б 61 Витребенькувата муза. – Запоріжжя: Дніпровський металург, 2020 – 56 с. ISBN 978-617-573-167-3
Основу цієї книги складають твори, головним чином пародійно-епіграмного нарямку. Та є тут і ліричні вірші, і байки, і сатиричні мініатюри… Словом, автор у своєму репертуарі. ББК 84(4=Укр)7-5-7
Книгу видано коштом Благодійного фонду «Наш край» Чернігівський район Запорізької області» за сприяння КУРЛЕНКОВА В’ячеслава Володимировича
ISBN 978-617-573-167-3 © Микола Білокопитов, 2020 © Сергій Семендяєв, 2020 © Дніпровський металург, 2020
Витребенькувата муза
ГРАФОМАНСЬКЕ Стішок про вірші недолугі Навмисне суржиком пишу, Ну потому шо ті і другі Я й сам старательно крешу. В часи, когда існує фактор, Шо каждий сам собі мудрець, Коректор, цензор і редактор, Ну і конєшно видавець. Таким, як я, везуха-пруха І ослєпітєльний почьот! Пиши як можеш, бляха-муха, І шо попало – всьо сойдьот! Долой усі моральні межі І вообще – долой мораль! Поки доступні соцмережі – Я сам собі Гюга́ і Даль! Вживаю матєрниє лайки, Завзято класиків шерстю… Коротше, ставте вподобайки, Я вам таке наворотю!.. 3
Микола Білокопитов
ВИБОРНЕ Любі пані і панове, Все для виборів готове! Не нудьгуймо, друзі, в хаті Ось вам список кандидатів: «…енко, …єнко, …швілі, …ко, …ович, …ойко, …чук, …яшко, …енський, …овська, …овий, …лін» І так далі, і т. ін. А народ і не нудьгує, Список жваво коментує: «Юлька – жулька! Петя – зрадник! Мойша – сволоч і хабадник! Надька – то пустий баласт! А Олежка – педераст! Ця – по фазі має здвиг, 4
Витребенькувата муза
Цей – усім відомий псих. А оті, оці й онтенькі – Ну, їй-богу ж, ніякенькі! Тільки в Гандзі-молодички І фігура, і сіднички, При умі, і при косі, І не бреше, як усі, І цікавенька на писку – Так її нема у списку…» Кандидатів – ціла рать, А нема кого обрать! Може, зна хтось? Ради Бога, Посовітуйте: «За КО́ГО?!» Геть дезорієнтований виборець
5
Микола Білокопитов
ЛІСОВІ ВИБОРИ Політична казочка Понад лісом сонце сходить, А у лісі демократь, Претенденти хороводять, Щоб царем тутешнім стать. Агітаторів до біса, Всі із торбами ідей… Тобто, все у цьому лісі Достеменно, як в людей. Кожен пень тримає гордо І від радості трясе Уподобану біг-морду (Бо проплачено за все!) Збори, мітинги, розборки, Компромат і просто мат… Кожен в списку – недоторка, А в очах горить іско́рка – Віра в гарний результат. Півник Петя то сокоче, 6
Витребенькувата муза
То зачне свій «кукурік» – Він на другий термін хоче, А ще краще, щоб навік. Тож обіцянки з розма́хом Навсібіч летять щомить: «Звірі, птахи і комахи По-новому будуть жить!..» А Лисичка – хитра пичка – Вся в улесливім жалю́: «Дарагі маї сестрички Мишки, ку́рачки, синички… Я вас так, ням-ням, люблю! Та й усіх други́х каха́ю, Як вас, любі, не каха́ть? Абіцяю, абіцяю, Абіцяю абіцять…» Ось Папуга на халяву Бавить різну звірину То вдає із себе Паву, То Свиню, то Сатану… То рівняється до Бога, То танцює па-де-де… 7
Микола Білокопитов
Оберіть собі такого – Він усе на сміх зведе. А Їжак з пенька брутально Наїжачившись, гука: «Треба діять радикально, В мене тактика чітка: Хто зажрався – на гілляки, Чи в болоті утопить, Щоби знали, скотиняки, Як з народу крівцю пить!» Ріжуть правду-матку в гаї Політичні лихварі, Хто найкраще обіцяє, В того рейтинг угорі! Навіть Чахлик Невмирущий, Хоч страшненький із лиця, Теж у лідерах, тому що – Всім безсмертя обіця. …В лісі псевдо-демократи Тридцять другого числа Будуть радісно вітати Лиску, Півня чи Осла… 8
Витребенькувата муза
Та в душі живе тривога: Хто б на царство не зійшов, Той з народу лісового Буде знову пити кров. Отаке у дикім лісі Безпросвітне житіє. Між людей цих кровосісів: Вже нема давно! Чи є? Придивитись треба добре, Щоб не влізти в марнотрать, Бо і ми між тих біг-бордів Скоро будем обирать! Щоб не плакать навздогінці, Не зазнати різних лих – Любі друзі-українці, Голосуймо за своїх! Бо з чужими буде гірше Та й навіщо нам чужі? Вірмо, друзі – чесних більше – Тих, хто чисті, без іржі! 9
Микола Білокопитов
І при цьому рідні гасла Хай повік не зрадять нам: «Слава нації!» і ясно Ще одне: «Смерть ворогам!» Тож до виборчого бою Підготуймося, як слід… Будьмо, людоньки, собою, Бо таких шанує світ! березень, 2019 ПЕРЕДВИБОРНЕ Щоб жити, як за пазухою в Бога, Зробімо вибір чистий, мов сльоза! Та в тому й річ: всі знають «ПРОТИ» кого І геть не знають, хто їх справжнє «ЗА»… 10
Витребенькувата муза
ГРАБЛІ… Знов живемо собі на шкоду, Спіймавшись на гачок заброд. Слугу не нашого народу Бездумно вибрав наш народ. Ішли під гаслом благородним: «Геть олігархів і хапуг!» І ось «слуга» цей інородний З нас по-хазяйськи робить слуг. У ради пхала біомаса Орду чужинської братви. Чи не про нас слова Тараса: «Раби, підніжки, грязь Москви…» Раби чи Заходу, чи Сходу – Нема різниці: раб є раб!.. Не дорости нам до НАРОДУ В обіймах чужинецьких лап! 11
Микола Білокопитов
ПРО АЙКЮ Є точна рима до айкю Лише одненька – барбекю. Та ще й до всього, що хріново – Це невідмінюване слово. Ну й хай собі! Не втямлю лиш Як словом цим наповнить вірш Оригінально, не потворно, Та ще й цікаво, й неповторно… Якби ж закінчення на «-юр» То був би шлях цей без баюр, І рим достатньо: манікюр, Бордюр, велюр, алюр, купюр… А що як «ю» на «у» змінити, Ну тобто слово потвердити 12
Витребенькувата муза
І попри суть його хитку, Ще й провідмінювать айку́? Айка́, айки́, айці́, айко́ю… Он хлоп не дружить з головою, Бо, певно, загубив гайки́, Якими кріпляться айки́. Кремлівське ліліПУТінятко Теж має певне айкенятко, Та й те мізерне айкеня Велика схрумала БРЕХНЯ. Ну ось, бодай для диваків Є спосіб ужиття айків, Аби до місця і без лайки… Чекаю, друзі, вподобайки. Січень, 2019 13
Микола Білокопитов
БУНТ У ТЕАТРІ І стався бунт маріонеток! Лунали правильні слова Про вседозволеність і вето, Нерівну рівність і права. Про гостроту проблем і тупість, Про перспективи непроглядь І про нечесних рук підступність, Які «що хочуть те й творя́ть». Бунт відшумів. Позаду му́ки. Все оновилося тепер: І декорації, і руки, Й найголовніший режисер. В театрі лад. Але невдовзі Лунає знов бунтарський гук – Маріонетки вже не в змозі Терпіти повну владу рук… Хоча без рук – лялькам каюк! 14
Витребенькувата муза
ФРАГМЕНТ НОЧІ Зірки, наче бджоли без вулика, Рояться на всі небеса, А місяць надкушеним бубликом Над сонним безмов’ям звиса… ГЕНДЕРНЕ До рівності надривно заклика Цей голос, що звучить немов при страті… Розпачливо басить з-під каблука – Так званої – тьху-тьху! – слабкої статі.
15
Микола Білокопитов
СОБІ НА ІМЕНИНИ Січневий дощ, лютнева мряка… Погода, скаже німець, «швах!»* Я – секондхендний вже хлопака, (Колись – джиґун і розбишака!) До дати круглої дотяг. Втім, круглі чи півкруглі дати В банк під проценти не здаси... Зате онуками багатий, Вже скоро будуть правнучата – Дай, Боже, їм з води й роси! В неспішних справах чи нагальних, Бува, бреду, бува, біжу… Відвертям дум своїх опальних 16
Витребенькувата муза
Ділюсь у віршах сповідальних З ким, ледве знаючись, дружу. Майбутнє геть не веселково Малює нам прийдешні дні, Та не страшуся достроково, Бо є його величність Слово – З ним ті прогнози не страшні. Отож об землю вдарю лихом, Що аж відлуниться стократ… Сльозою щирою і сміхом Роки позначаться, як віхи, Моїх наступних круглих дат. *«Швах» – тут «погана» (нім.) 11 лютого 2019
17
Микола Білокопитов
КОЖНОМУ СВОЄ «У кожного свій фатум, свій мотив. Твоє життя суцільний позитив: Цікаві очі тонуть у тобі – Зелені, сірі, карі, голубі… Ти бачиш радість, інколи журбу, Ти чуєш емоційну похвальбу, Тобі дарують усмішки щодня… А в мене лиш суцільна чортівня, Тож не з руки й повідати мені На що я позираю день при дні – Лиш неподобства ззаду і анфас…» – Люстерку вкотре скарживсь Унітаз. 18
Витребенькувата муза
ТОМОСНЕ Стікає Час під пильним оком Хроноса По грані богохульства і хвали… Ну ось і дожились таки до томосу – Як ми без нього взагалі жили? Але у нас давно такі реалії – Абсурдні без початку і кінця… І ось тепер ми при автокефалії Зі свідченням святого папірця. З табу на щонайменшу спробу критики Злетілися, мов бджоли на нектар, Священики, теологи, політики… 19
Микола Білокопитов
Аби вселенський учинить піар. Люд в о́бразі свідомого невільника, Роззявивши роти, спостеріга Освячення духовного ошийника, Де воля – довжиною ланцюга. Навічно геть від ланцюга московського! Теперки візантійський – хай живе! Свята неволя коником укоськаним Стоїть смиренно, упряжу не рве. Христове царство в нас усіх проміниться, Нам Боже рабство нині до снаги… 20
Витребенькувата муза
Із Вирію на все це сумно дивляться Зневажені прапращурські Боги. Грудень, 2018 МЕЛОДІЇ ВИБОРЧІ Виховуймо в собі політкультуру І не збиваймось на чужинську лайку! Бува, почнеш співати під бандуру, Прислухаєшся – гнеш під балалайку…
21
Микола Білокопитов
СИНІВСЬКЕ Ти зіткана з таких узорів різних – Всуціль контрастних, наче день і ніч, З веселих буднів і тріумфів слізних, Із цілковитих згод і протиріч. З принизливих падінь, високих злетів, З ледачих прагнень і трудящих рук – Країна донкіхотів і поетів, Героїв, олігархів і падлюк… Та нам з тобою якось разом жити, І розуміння зводити мости… Таку, як є, готов тебе любити Як рідну маму просто люблять діти Природно й безкорисливо. А ти? 22
Витребенькувата муза
МЕЛАНХОЛІЙНЕ Зі мною сонце грається у латки – То за хмарки втіка, то визира… Дерева в парку, наче ті загадки, Яким ще розгадатись не пора. Поважний клен в картатому мундирі Ось-ось парадно вирушить до площ… А сонячне проміння на пунктири Почав сікти нудний жовтневий дощ. В кав’ярні кельнер завчено підносить Якийсь коктейль зі сміху і жалю… 23
Микола Білокопитов
Ця геть непередбачувана осінь! Ну от за що я так її люблю? ЧОМУ НЕ ПРАЦЮЄ ЗАКОН? «Не красти!» – ось що дійсно головне, Та хтось в Законі вкрав прийменник «Не»… ОЛІГАРХУ-БЛАГОДІЙНИКУ Мільярди гріб – нікого не щадив, На цім шляху у нього плани знову є… Спочатку він безхатьків наплодив, А нині їх прилюдно підгодовує.
24
Витребенькувата муза
НЕ РОЗКИДАЙМО ТЯМУ ВСУЄ! (Пародійно-епіграмне)
25
Микола Білокопитов
НЕМА НІЧОГО «Нема Дунаю і Дніпра Немає Ворскли і Стоходу Йордан лиш крила простира Йордан від заходу до сходу Йордан Вкраїною тече Хрести на ньому бурякові Біблійне він своє плече Вмочив ув українській крові Хрести вишневі крижані Ятрять мою бездонну рану Втопився я на самім дні Того бездонного Йордану». (Іван ДРАЧ) Нема Дніпра, Десни, Дунаю, Нема Хоролу і Дністра... Йордан від краю і до краю Хвилясті крила простира. Нема вкраїнської Говерли – Над нею вивищивсь Синай. 26
Витребенькувата муза
Немає тих, хто ще не вмерли, В хрестах земний шукають рай. Нема пророків поміж нами, Чужі сповідують чуже, Свої ж: хто кається псалмами, А хто - й обрізаний уже... Нема Драча – втопився нині, Зник у йорданськім вирі хвиль... Нема й самої України, Куди не глянь – скрізь Ізраїль. 2000
27
Микола Білокопитов
ДИВНА АГРОНОМІЯ «Росте черешня в мами на городі...» (Микола ЛУКІВ) Росте черешня в мами на городі, А поруч – вишні, груші, яблуньки... Зате в саду ростуть коренеплоди, Цибуля, помідори, огірки... АРГУМЕНТОВАНИЙ ДОКАЗ « Люблю я запах польових квіток, Пилюку, що здіймають суховії, Я селянин до мозку, до кісток...» (Пилип ЮРИК) Я селянин до мозку, до кісток, А ще поет до мозкової кістки! Спитайте у пилюки і квіток, В сусіда й кума, 28
Витребенькувата муза
у швагра́ й невістки. А кого дуже сумнів розбиратиме, То почекайте – доведу своє: Від знаного патологоанатома, Про всяк випадок, довідка вже є... КОЛИ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ДВОЄ «От, буває, думка виника – Записать лінується рука. А, буває, аж тремтить рука, Думку записать. Не виника». (Василь ШУКАЙЛО» То рука лінується, то думка, Хоч про це й писати не з руки. Як одна щосили в тім’я бумка, Інша спить. А потім – навпаки. Та у цьому творчому затишші Час од часу виникають вірші. 29
Микола Білокопитов
А із цього, власне, виплива, Що консенсус поміж них бува. СУЧАСНИЙ СТИЛЬ «…Наші ноги із кришок пластикових (їх збирали в супермаркетах, як пожертву), щоб за пільгами в черзі ми стояли, й відстояли для вас Незалежність». «…Там, де ґанок, роззявивши рота, б дививсь на смарагдовий ліс і на озеро срібне, де ставав би собака щораз на диби, коли в двір мій без стуку б заходили рими…» «У вигрібній ямі твоєї любові колишні кохання, зради і пристрасті…» 30
Витребенькувата муза
«Може колись і мене, наче розщеплений атом, будуть вивчати в підручниках... Ні! Краще вже буть рафінованим матом, – так зрозуміліше учням». (З віршів Володимира ВІХЛЯЄВА) Гетьте традиції! Досвід – то послід! Класику випхнемо на манівці… Нині у моді – вірші наосліп, СЛОВО, мовчи! Є сучасні слівці. Рими – то зайве, розмір не в тренді – Здохли хорей, амфібрахій і ямб… Всі свої суперсучасні випендри Із вигрібних виколупую ям. Кожен мій віршик, ода, поемка – Наче у мізки тисяча клізм… Хай читача, мов кувалдою, бемка Мій войовничий примітивізм. Певно колись у підручниках смілих 31
Микола Білокопитов
Зовсім не буде поем і балад… Буде лише школярам зрозумілий Як я й писав – рафінований мат. РЕВНИВА ПАРОДІЯ «Я не знаю: здається мені, а чи сон це? Тільки ж боляче все по душі те шкребе: Я ревную тебе до сонця. Я ревную тебе… І нехай посміхаються вулиці хитро, Нависає вітрило небес голубе, Я ревную до подиху вітру. Я ревную тебе… Гомонять чорноклени із вишнями всує. Осінь чіпко спліта павутиння рябе. 32
Витребенькувата муза
Я тебе до дощу ревную. Я ревную тебе…» (Пилип ЮРИК «Ревнивий триптих») Я ревную тебе до усього, Що літає, стрибає, дзижчить… Як спіймаю коханця лихого – Так і знай – ловеласу не жить! Ось він в напрямку милого вуха Прошмигнув, не зважає на «киш!», Я поцілив підступного муха – То чого ж ти на мене кричиш? А метелик – відомий нахаба – Шурх в розкішне твоє декольте… Я рукою за ним, щоби злапать! Ти ж мене по мармизі за те(?) Ой, цвіркун залетів під спідницю 33
Микола Білокопитов
І, либонь, звідтіля заграє… Я за ним підпірнув навздогінці І – нарвавсь на коліно твоє! Вже не видко любов за синцями, Що й удень обіч носа горять… Якщо й далі так буде між нами, То я можу і розревнувать! РЕІНКАРНАЦІЙНЕ «Прадавні кольори були моїми свідками, Коли весна вдягла мою судьбу сліпу. В минулому житті, коли була я квіткою, То розцвітала лиш у вільному степу… В минулому житті, коли була я птахою, За вирій був мені моєї долі сад… 34
Витребенькувата муза
В минулому житті була я і мужчиною, Тому і розуміюся на вас, чоловіки… В майбутньому житті я хочу стати піснею, Щоби мене в степу хтось тихо проспівав». (Вікторія СИРОВАТКО) Прадавні кольори мою уяву збуджують, І бачиться мені крізь тумани́ століть, В минулому житті: я – мачо, я напружений, Як лев перед стрибком… Я весь – суцільна хіть. Очима їм жінок, а очі розбігаються – На те я ловелас, джиґун і донжуан… 35
Микола Білокопитов
То цю ось полюблю, то з іншою кохаюся, То зразу з багатьма, бо я іще й… султан. …А онде, бач яка! – веде звабливо брівкою… А он іще, іще… лише встигай кохать… В майбутньому житті я хочу стати дівкою, Щоби таких, як я… подалі посилать. ПРО ТЯМКУ «Сиджу на дієті, скинула 2 кг, голова зовсім не тямкує. Мабуть, це був мозок!» (Марія ДЯЧУК) Не розкидаймо тяму всує, Не тямковито це таки. 36
Витребенькувата муза
Та й тямовитим не пасує – Без тям ходити навтьомки. Бо ж тямка – не якась там клямка, Яка не втямить два плюс два… І скажуть люди: «В мізках вавка!», Як не тямкує голова. ОЛІВЕЦЬ-ПУСТУНЕЦЬ «Заший мені під шкіру олівець – Просив я маму, як пора приспіла, Щоб не губився, зрісся з моїм тілом, Дав з Божим Словом знатись навпростець… Заший під шкіру, мамо, не жалій, – Од злодіїв, безпам’ятства і страху, Щоб завжди при мені був, тільки мій, 37
Микола Білокопитов
З ним не боявсь ні холоду, ні плахи…» (Григорій ЛЮТИЙ) 1 Заший мені під шкіру олівець – Просив я маму, як пора приспіла… Бо вже сусідці увірвавсь терпець, Та вже й мені, їй-бо, терпіть несила. Обох дістала нетерплячка ця, Що притаманна жінці й чоловіку. І відчуваю, що без олівця Вона лишиться дівкою довіку… Отож заший під шкіру, не жалій – Хоч, певно, це засудять моралісти Й позаздрять операції оцій Усі садисти й садомазохісти.
38
Витребенькувата муза
2 Коли підносить Муза гарбуза І замість віршів плодиться буза́, Ти цю бузу́ на люди не показуй – Заший з цим ділом чи то пак – зав’язуй! БЕЗСОННЯ «Ніч очі не стулю, Бо знаю далебі, Якщо сама не сплю, То значить снюсь тобі. Сюжет, і знов сюжет… І, звісно, сну нема. Сценарії уже Придумую сама. Селенове лице, Зірчасте кімоно… Вже котру ніч про це Ти дивишся кіно. 39
Микола Білокопитов
Безсоння при мені. Мішаю сон і яв, Щоб у своєму сні За мною підглядав. Ти, певно, міцно спиш На лоні покривал… Скажи мені, коли ж Скінчиться серіал?..» (Вікторія СИРОВАТКО) БЕЗСОННІ СТУЛЯННЯ Плюю на коноплю, Курю марихуану: Два слова не стулю – Впадаю у нірвану. Та я не відступлю, Хоч сон і наступає… Я очі не стулю, Бо шнобель заважає. Чи бігаю, чи сплю, Чи учиняю галас: 40
Витребенькувата муза
Я вуха не стулю, Абись не обірвались. Я так тебе люблю, Ну, просто до бездоння! Співай мені «лю-лю» – Стуляй моє безсоння! Дружній шарж МЕНІ НАСНИЛИСЬ ВАШІ ДИВНІ СНИ «Це я вам снилась – ви забули сон». (Наталка ФУРСА) *** «То ви були в моїм прозорім сні Таким видінням, як тендітна парость? Фіранку затягнули на вікні Так відчайдушно, наче роздягались. 41
Микола Білокопитов
І осипався зоряний пісок, Незримий хтось перевертав клепсидру. Скрипів кудись розхитаний візок, Світився місяць, наче півмакітри. У косах заблудилися часи, Торкався вітер запахів волосся. Переплітались наші голоси. То ви були? Чи то мені здалося?» (Богдан ТОМЕНЧУК) *** …Я їхав на розхитанім візку, А місяць був уже, як чверть макітри… І бачив двох у заспанім садку – На тьмянім тлі серпневої палітри. Струмочок обережно жебонів, А вітер, мов сором’язливий мачо, Принишк, щоб часом не розбурхать снів… 42
Витребенькувата муза
Нє, щоб я здох, я з воза все те бачив. М.Б. БЕЗПОМИЛЬНИЙ ВАРІАНТ «…Мовчання наші в пригорщу зберу я, Мов крапельки з небесної руки… Своїх поезій книгу подарую, Де будуть тільки чисті сторінки». (Вікторія Сироватко) «Ця чистота – освіти індикатор, – Полегшено зітхає літредактор. – Є користь від порожніх сторінок: Там майже не буває помилок…» НЕВДАЛА ЗАМІНА «Я обриваю запізнілі вишні, Щоб наварить вареників тобі, 43
Микола Білокопитов
І стигнуть у долонях стиглі вірші: Зелені, жовті, навіть голубі…» (Любов Геньба) Я обриваю запізнілі вишні, Щоб наварить вареників тобі, А вишні трансформуються у вірші: Зелені, жовті, навіть голубі. Тобі обід я з віршів приготую, В яких нуртує різнобарвний сік… Тобі мої поезії смакують? Коханий, де ти? От халепа, втік! ЯКЕ ЇХАЛО, ТАКЕ Й ЗДИБАЛО «У вигрібній ямі твоєї любові колишні кохання, зради і пристрасті…» (Володимир Віхляєв) Вживаються о́брази загадкові В незвичних пазлах наших світів: 44
Витребенькувата муза
У вигрібній ямі твоєї любові – Пряма кишка моїх почуттів. ПРО КРОВНЕ БРАТСТВО «До мами Божої Покрова Держу я піст святого Слова. А відсвяткуємо Покров – Із мого слова бризне кров. І світ побачить на Покрові: Ми з Господом брати… По крові». (Юрій Єршов-Холодний) Про кров братерську є два слова В романі Ільфа і Петрова: Раптова зустріч смаковита «Синочків» лейтенанта Шмідта – Дрібна ідея і убога! Я ж кровний брат.. самого Бога. 45
Микола Білокопитов
ПО-СПРАВЖНЬОМУ! «…Цілую вже ікони чудотворні, Як цілував недавно ще дівчат». (Ігор Павлюк) Я пощусь і молюсь невгомонно, Хоч у церкву давно не ходю, А прийду – поцілую ікони І попівну, й попа, й попадю. Як цілую? – спитаєте н́ащось, Відповім безпотайно, всерйоз: Що ікону, що дівку пропащу Я так само цілую – взасос.
46
Витребенькувата муза
СВОЇ «В твоїм волоссі заблудився вечір, Кавових зерен висипала ніч. Поклавши голову мені на дужі плечі, Очоловіч, мене, очоловіч…» (Богдан Томенчук) «Щоб в цьому домі ми були щасливі – Пили із ранку слово запашне, А вечорами під липневі зливи Ти ніжно ожіночував мене». (Вікторія Сироватко) Ці рядки викликають овації – Ще не вмерла здорова сім’я Традиційної орієнтації… До якої належу і я. 47
Микола Білокопитов
Готуючи до друку книгу «А Вічний Час непоспіхом тече…», розіслав кілька творів з рукопису своїм принциповим колегам з думкою: «Може, хто з них щось підкаже, чого я, як автор, не бачу. Бо ж відомо, що «в чужому оці й порошинку видно…» Зокрема, послав своєму другу на Прикарпаття ось цей вірш: ПРО САТИРУ Хтось експлуатує вічні теми, Запліта сонети у вінки… І живуть балади і поеми, Писані свідомо – на віки́! Там цвіте трояндами кохання, Почуттів шаліє дикий мед… Будуть актуальні ці писання – Сто віків назад і наперед. А мої приперчені катренки, 48
Витребенькувата муза
Про поточний збочений момент, Наче ті комашки-одноденки, Лиш зродились – вже й розбились вщент. Хоч у них і біль, і правда щира – Визнати доводиться сповна, Що чим актуальніша сатира, Тим недовговічніша вона. Та попри підступну тимчасовість, Віддано сатирою грішу – Наче Нестор літописну повість, Я її увічнити спішу… Фактично за кілька хвилин отримав відповідь від справжнього Майстра Слова у вигляді блискучої пародії: «Хтось експлуатує вічні теми, Запліта сонети у вінки… Там живуть балади і поеми (Як у мене відьми й відьмаки). 49
Микола Білокопитов
Там цвіте трояндами кохання, Почуттям шаліє дикий мед… Дуже вже обтічні ті писання – Хоч читай їх задом наперед. А мої катрени, наче мантри В них мій біль сльозою попри сміх Стогнуть впертим голосом касандри, Стільки болю, скільки й правди в них. Сміх, як змій, що слухає факіра– Товариство, каюся сповна Що чим актуальніша сатира, Тим не довговічніша вона. В цім її вселенська винятковість, Так живу і фальшю не грішу – Вибач, Несторе, твою серйозну повість, З гомеричним сміхом допишу…» Богдан Томенчук 50
Витребенькувата муза
Я МІГ БИ І «НА БІС!» «Символічно тріснула губа від фантазій моїх про тебе… Кров на присмак, як ти була – я тебе куштував просто неба. Та природи сильніший закон за державні й цивілізацію… І моральних не знав заборон ритуальний дикунський наш танець… Хтось сміявся, кричав хтось: - "На біс!"… Всі дивились на наші гріхи – їх була незчисленна кількість… Поліцейські (нечемні такі!) нас розняти з тобою хотіли». (Володимир Віхляєв) 51
Микола Білокопитов
А ми удвох, зневаживши мораль, Кохалися при свідках просто неба… Впав натовп у п’янку сентименталь, Втішаючись за мене і за тебе. Розпещений оваціями вщент, На зауваги плюнувши плебейські, Я міг тебе іще, іще, іще б… Та раптом в найоргазмніший момент Нас розняли нечемні поліцейські. ПРО КОРИСТЬ СНУ «Признаюся, любі друзі, Деколи грішу – Замість того, аби спати, Віршики пишу». Степан Шкапій 52
Витребенькувата муза
Аби совість чисту мати – Прошу, не грішіть: Замість віршики писати Друже, краще спіть… СКАЖИ, ХТО ТВІЙ ДРУГ… «Забуду гнів. Зміню на милість Понижу тон і свій запал... Хай йде до біса друзів «вірність» Бо кожен другий, то шакал». (Оксана Довгань) Як між невірних друзів кружиш, Неважко істини дійти: «Скажи мені із ким ти дружиш І я скажу тобі – хто ти». СТРИБКИ ЧЕРЕЗ ПЛІНТУС Хоч як тут пупа надривай – Цю висоту не просто взяти, 53
Микола Білокопитов
Коли амбіцій через край, А ось таланту малувато… НАПІВПОЕТУ-МОДЕРНІСТУ Він класику потрошив, Рими і стилі терзав. Тому на паролі «ши-», Отримував відгук «-за!». І сподівався дарма На віршів своїх оргазм, Бо на закличне «ма-» Відлунювалося «-разм». НА З’ЇЗДІ ТАЛАНТІВ «Немає геніїв між вас – Незаперечних і посутніх!» Сказав один. «Хіба що аз!» – Подумав кожен із присутніх. 54
Витребенькувата муза
ЗМІСТ Графоманське ........................................... 3 Виборне .................................................... 4 Лісові вибори .......................................... 6 Передвиборне .......................................... 10 Граблі… ................................................... 11 Про айкю ................................................. 12 Бунт у театрі ........................................... 14 Фрагмент ночі ........................................ 15 Гендерне ................................................. 15 Собі на іменини ...................................... 16 Кожному своє .......................................... 18 Томосне ................................................... 19 Мелодії виборчі ..................................... 21 Синівське ................................................ 22 Меланхолійне .......................................... 23 Чому не працює закон? .......................... 24 Олігарху-благодійнику ........................... 24 НЕ РОЗКИДАЙМО ТЯМУ ВСУЄ ........ 25
55
Літературно-художнє видання
Микола Григорович Білокопитов
Витребенькувата муза
Редактор Полян-Пилип Юрик Художній редактор Сергій Семендяєв Комп’ютерна верстка, дизайн Андрій Данилов
Підписано до друку 11.03.2020 р. Формат видання 60х84 1/32. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний. Умов. друк. арк. 1,63. Умов.фарб.відб. 1,63. Тираж 520 прим. Замовлення № 362. Віддруковано з готового оригінал-макету в Комунальному підприємстві “Запорізька міська друкарня “Дніпровський металург” 69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, 4. Тел. 289-91-78. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія ДК № 1909 від 18.08.2004 р.
ISBN 978-617-573-167-3