Page 1

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК

ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК

ЄВРО

Газета для поціновувачів урбаністичної прози

• xoxo o w e N x d l O y • p p m Late, but Ha ns.co o i t c a • can с n io it ю d e r Yea ьн їв-Віл Номер

1•

к оріно 36 ст

.2017

27.02

• Ки

Післясмак міста супутника )стор. 8(

Новини з водного фронту

)стор. 18(

потойбічне життя міста

)стор. 22(

Нерухомість для неформалів

Куди котиться бібліотека

)стор. 10(

)стор. 16(

Напрацювання студентів програми додаткової професійної освіти з інтегрованого розвитку міст 2016-2017


2 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

Z Starym Nowym G(or)odom! Початок 2017 року приніс дивний час... … щоб спекулювати на тему можливих наслідків європеїзації для українських міст. Європейський Союз – із півночі на південь та зі сходу на захід – тріщить по швах, стикаючись із глобальними викликами, що об’єднані лише одним девізом – невизначеністю. Прогнози листопаду 2013 року, коли відмова від підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом призвела до Майдану, також виглядали більш стабільними, ніж виявилося в реальності. Як наслідок, майбутні шляхи розвитку України та Європейського Союзу тісно переплетені та повністю відкриті, а ставки у цій «грі» – драматичні. Поки дехто з аналітиків вдається до професійного гуцульського шаманізму для того, щоб передбачити, що, з геополітичної точки зору, чекатиме світ у 2017 році, студенти CANactions відправились на польові дослідження в Литву, з метою перевірки гіпотези щодо користі вивчення міських територій колишньої радянської республіки, а тепер члена Європейського Союзу, для аналізу можливих траєкторій розвитку українських міст та містечок. Вже 27 років пройшло з того часу, як Литва першою проголосила свою незалежність від Радянського Союзу та більше 10 років з моменту приєднання країни до Європейського Союзу: тому, не применшуючи очевидні відмінності між двома країнами, на литовський досвід можна дивитись як на шлях, який Україні ще доведеться пройти. Метою польового дослідження була не реконструкція європеїзації міських територій як простого лінійного переходу від «радянського» до «європейського» та не чергова гучна маніфестація успіху (або провалу) європеїзації та її впливу на трансформацію міських просторів. Скоріше, дослідження було спрямоване на вивчення розмаїття часто парадоксальних наслідків європеїзації та їх відображення у повсякденному житті міст Литви. Це і було причиною того, що дослідження торкнулося двох дуже різних міст. Перше – литовська столиця Вільнюс, де історична частина знаходить-

СЛОВО РЕДАКТОРІВ

Вплив європеїзації на литовські міста ся під захистом ЮНЕСКО, а центр наповнений хмарочосами місцевих представництв міжнародних банків. Це єдине місто країни з додатнім приростом населення, що на перший погляд, виглядає переможцем перехідного процесу. Друге – соціалістично-модерністський Висагінас, побудований у 1970-х роках на околиці латвійського та білоруського кордонів для розселення вчених-атомщиків, що працювали на прилеглій Ігналінській атомній електростанції. Однією з умов приєднання Литви до ЄС, що мало місце в 2004 році, було списання станції, попри докази науковців, що удосконалення захисту Ігналінської АЕС убезпечило роботу її реактору Чорнобильського типу. Як наслідок, видається, що Висагінас став лузером процесу трансформації. Сьогодні місто зіткнулося з проблемою відсутності джерела працевлаштування, для якого воно було збудоване, та еміграцією, особливо молоді. На додаток, населення міста, що складається з елітних кадрів, родом з усього Радянського Союзу, зазнало зміни свого статусу до єдиного переважно російськомовного міста неза-

лежної Литви. Учасники програми школи CANactions були розділені на 5 менших груп, кожна з яких досліджувала окрему тему в різних контекстах Вільнюсу та Висагінасу, вивчаючи наслідки трансформації в центрі та на периферії обох міст. Вплив європеїзації на їхнє урбаністичне середовище виявився не настільки передбачуваним, як здавалося з короткого опису міст в попередніх абзацах. Група, що займалася набережними та громадськими просторами довкола них, виявили, що після 27 років від початку трансформації, набережна ріки Няріс, яка протікає через центр литовської столиці, продовжує бути місцем, основу якого складає інфраструктура радянського періоду, та локацією, де відбуваються точкові інтервенції бізнес-сектору та місцевої культурної сцени. З іншої сторони, узбережжя озера у Висагінасі отримало великі інвестиції у вигляді спортивних та відпочинкових об’єктів від ЄС, якому кортіло віддячити за закриття основного працедавця міста – атомної електростанції. Команда прослідкувала цей доволі парадоксальний вплив ЄС на розвиток інфраструктури, спостерігаючи та аналізуючи підходи до використання набережних в обох випадках. Інша група працювала зі зміною відносин між природою та рукотворним середовищем на прикладі територій колишніх дач. У Вільнюсі учасники дізналися, що ці ділянки були часто перетворені на житлові зони, з витікаючими викликами для міського планування та утворення громади. У Висагінасі відсутність запиту на житло


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 3

дозволяють дачам й далі відігравати свою специфічну функцію: бути місцем літнього відпочинку та дешевої їжі. В обох випадках еволюція цієї радянської складової міської забудови відіграє значну роль у формуванні теперішньої та майбутньої моделі урбаністичного життя. Аналіз третьої команди був сфокусований на контрасті пішохідних зон, що формують центральну вісь у кожному з двох міст. Вулиця Пілєс (з лит. - Замкова) у старому місті стала пішохідною недавно, в рамках проекту пострадянського оновлення. В результаті місто отримало завантажену алею, з великою кількістю туристів та «традиційних місцевих» сувенірів, вироблених будь-де в світі. З іншої сторони алея Седулінос із самого початку задумувалася як частина добре спланованої пішохідної системи Висагінаса. Однак, європейські інвестиції в міську інфраструктуру, зокрема, в покращення доступності вулиці, не справляються з викликами, що виникають через її недостатнє використання жителями, число яких постійно скорочується. Це добре помітно по закинутих будівлях на вулиці. Хоча європейську культуру часто сприймають як контраст до всього пострадянського, команда, що досліджувала альтернативні культурні центри, дійшла до двояких висновків як у Вільнюсі, так і Висагінасі. Столичний «Кабліс», колишній будинок культури радянських працівників залізниці, тепер є частиною району довкола залізничного вокзалу, що набирає популярності сьогодні. Відправною точкою для формування теперішнього іміджу цього місця, як модного космополітичного хабу нічного життя, була контркультура, яка розквітла тут у 1990-х, та дотепер збереглась лише у підвалі будівлі. На противагу культурній резиденції

та молодіжному неформальному центру «Точка», міською адміністрацією було дозволено зайняти велику пусту будівлю на центральній пішохідній вулиці Висагінасу. Проте, їй все ж доводиться конкурувати з офіційними – «формальними» –інституціями, котрі використовують європейські фонди для відтворення значно більш радянського підходу до освітньо-культурної діяльності. Остання команда вивчала бібліотеки Вільнюса та Висагінаса, зосереджуючись на трьох інституціях, кожна з яких символізує специфічне бачення їх основної ролі як місця, де народжуються знання, національного символу або ж простору, доступного для всіх. В сучасному контексті глобалізації, цифрових технологій та економіки знань, намагання поєднати ці першочергові функції в одній установі є дуже непростим завданням. Так само бібліотеки у різних містах України зіткнулися з потребою реагувати на соціальні та технологічні зміни, та необхідністю пошуку нових парадигм, які перетворили б їх на актуальні та активні інституції майбутнього. Таким чином, ми маємо надію, що аналіз різних ефектів європеїзації, описаний командами в даній газеті, наштовхне читача на роздуми про зіткнення старого та нового, яке, мабуть, також матиме місце і в українських містах. Ми лише рекомендуємо не поспішати з висновками: старе та нове не завжди суперечать одне одному, а вивчення різноманіття їхнього впливу може принести користь у процесі розробки майбутніх траєкторій розвитку міських просторів українських міст. Z Starym Novym G(or) odom! Редакція Лабораторії критичного урбанізму

Постсоціалістична Литва

урок для українських міст

C

Короткий репортаж з місця подій

ANactions - це не тільки Школа, в якій збираються викладачі і студенти для навчання і пошуку рішень, це також і Публічна Програма з різноманітними відкритими подіями (в основному, які стосуються сучасної архітектури, міського планування та середовища, в якому ми живемо). Після насиченої на події і радше морозної поїздки до Литви, учасники програми Advanced Studies in Integrated Urban Development презентували свої «литовські знахідки» у Києві для широкої аудиторії, і 21 грудня о 7 вечора Школа наповнилась публікою. Серед інших завітав Сергій Гвоздьов, тьютор минулої студії із Київської Школи Економіки та Матіас Брандт, директор німецько-українського проекту «Інтегрований розвиток міст в Україні». Усе готово, ми розпочинаємо і для Facebook ведемо онлайн-трансляцію. Студенти ще до поїздки розділилися на п’ять команд. Кожна досліджувала певний аспект міського життя сучасної Литви: прибережні зони, пішохідні вулиці, неформальні культурні центри, бібліотеки. Загалом протягом тижня дослідження, проведеного у Вільнюсі та Висагінасі, студенти проводили інтерв’ю, картографували, гуляли, слухали та аналізували, аби знайти відповідь на питання: «Як пострадянський литовський урбанізм можна використати як урок для українських міст?». Цікаво, що іноді відповідь здавалась не такою вже й очевидною. У ході презентації, слайд за слайдом, вони також порівнюють Вільнюс із Висагінасом. Вільнюс - столиця, мультикультурне і досить живе місто, яке, здається, найбільше отримало користі від европеїзації. Натомість Висагінас - «місто атомників», побудоване у 70-х роках минулого століття для обслуговування атомної станції, переживає не кращі часи: після вступу Литви до ЄС було прийнято рішення закрити станцію. «Це неначе назад до СРСР, як потрапити у минуле»,ділиться один з учасників з аудиторією, говорячи про Висагінас. Незважаючи на спад населення внаслідок закриття станції, це невелике литовське містечко, здається, не збирається опускати руки: будівництво нової академії водних видів спорту може прославити його як місце підготовки спортсменів для національної команди. Відправною точкою вважають 2012 рік, коли каноїст із Висагінаса завоював срібло на Олімпійських іграх, після чого почався процес залучення як приватних, так і європейських інвестицій для розвитку тут спортивної інфраструктури. Що ж, на учасників програми Вільнюс справив інше враження: всі говорили про транспорт, що ходить за графіком, відреставрований центр, неймовірну студентську бібліотеку. Сучасна архітектура, яка гармонійно вписалась у міську тканину, не залишила байдужим засновника Школи Віктора Зотова, який опублікував цілу серію постів у Фейсбук із заголовком “Нове у старому”, показуючи, як у Вільнюсі вдалось поєднати те, що так не вдається Києву. Але потрібно розуміти, що ці враження сформувались за кілька днів перебування і багато аспектів все ж залишилися нерозвіданими. До того ж, метою поїздки не було геть поверхневе порівняння нібито “совка” із “Європою”.

Продовження на сторінці 4


4 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

Набагато важливішим було розуміння специфічних контекстів, у яких розвиваються ці два конкретні міста. Як, наприклад, місто Висагінас (у якому закрили атомну станцію — основне джерело роботи і доходів) переживає кризу, на що спрямовує сили міська влада, аби пережити нелегкі часи? Погодтесь, це не прості питання, тут немає однозначної “зради” чи “перемоги”, яких так люблять в Україні. Показово, що захід відвідали не лише архітектори, дизайнери чи урбан-планувальники. Школа просуває ідею міждисциплінарності і Публічна Програма відкрита для усіх зацікавлених, тому презентація зібрала економістів, юристів, журналістів, IT-спеціалістів. Загалом на захід завітали близько 40 відвідувачів. Більш того, так як наш alumni club (мережа випускників) постійно зростає, студенти минулих освітніх програм CANactions також відвідали захід. Один з них - Олександр Шевченко так прокоментував виступ однієї з команд: «Зважаю-

чи на те, що у вас був лише тиждень на дослідження, мені здається, ви добре попрацювали. Молодці! І раджу все ж не забувати відточувати навики презентації, це дуже важливо

Публічна програма CANactions - серія публічних заходів для широкої аудиторії, для створення спільноти людей, яких об'єднують спільні цінності та ідеї щодо міського розвитку. Протягом усього року відбуваються лекції, семінари, конференції, виставки, конкурси, кінопокази, воркшопи та інші культурні події

в сучасних умовах роботи.» До слова, нам завжди приємно та тепло бачити наших випускників у Школі, як глядачів Публічної Програми, просто у гостях чи навіть в якості спікерів. Чому б ні? Презентація закінчилась, кілька питань від аудиторії і зустріч переходить у спілкування в численних маленьких групах. Передноворічний вечір, запашна піца - чудова нагода побачитись і підняти настрій приємною розмовою. На основі вражень від презентації студентів CANactions в рамках Публічної Програми “Постсоціалістична Литва: результати польового дослідження” 21 грудня 2016, Київ, Україна Сергій Бочкарьов


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 5

Дорога на

П

“Захід” через схід Європи в умовах холодної півночі

евні таємниці не дають спокою людству роками: історія Стоунхеджу, аномалії Бермудського трикутника, відкриття Ніколи Тесли та походження статків батька Кевіна Мак-Каллістера з кінокомедії “Сам удома”. Особисто для мене ще донедавна було загадкою, як організувати тижневу дослідницьку поїздку в Литву двадцяти п’яти працюючих професіоналів, щоб кожен з них міг винести з неї не лише приємні спогади, але й нові корисні знання та навики. Тепер, коли вже пройшло більше місяця після повернення, а феєрія святкового столу затьмарила турботи й переживання, що не давали спати під час подорожі, набагато легше критично проаналізувати весь процес та зробити висновки стосовно того, що могло б бути зроблено краще. При поверхневому по- володіння іноземними могляді на нашу поїздку (а вами, для того, щоб грусаме як на візит в Європей- пова робота змогла макську країну для перейман- симально широко охопити ня позитивного досвіду), запропоновані теми через то, окрім логістичних ню- планувальні, економічансів, для нас, як органі- ні, соціальні та культурні заторів, першочерговою аспекти. Самі теми не візадачею було задоволення дігравали провідної ролі, фахового інтересу кожного адже акцент робився на учасника. Проте, зважаю- відпрацювання підходів до чи, що студенти курсу до- дослідження та аналізу в даткової професійної освіти міждисциплінарній команшколи CANactions сильно ді, тому особистий інтерес різняться за віком (від 21 в об’єкті вивчення відіградо 43 років), освітою, сфе- вав другорядну роль. рою діяльності (архітектоПочаткове захоплення ри, дизайнери, інженери, від подорожі дещо остуменеджери, економісти) та дилося жорсткими погодмістами, у яких працюють німи умовами балтійської - об’єднуючим фактором столиці тандем морозу для них могли слугувати та вітру породили безліч лише бажання навчатись питань, чому поїздка відта втілювати проекти місьбувається на початку грудкого розвитку у себе вдома. Це й стало відправною ня та передбачає велику точкою при формуванні кількість часу на вулиці? програми модулю в Литві: Хоча дати модулю були ми забрали усіх учасників продиктовані загальними зі звичних умов повсяк- часовим рамками програденної діяльності, надали ми, для нас, як організаїм техніки мепінгу, між- торів, початок зими не дисциплінарної взаємодії, приніс розчарування, адже збору та аналізу інформа- це дозволило ще більше ції в місті та помістили у дистанціюватись від трамалознайомий контекст диційного академічного з метою відпрацювання процесу, та учасникам наотриманих навиків. Ми вчитись ефективно працюрозділили учасників на ок- вати навіть в режимі низьремі команди, використо- ких температур. З іншої вуючи критерії гендерного, сторони, “прохолодні” за вікового та професійного українськими мірками, але різномаїття, а також рівень все ж такі, що відповідають європейським нормам,

номери готелю заставляли задуматись над питаннями економії та використання наявних ресурсів. Для того, щоб дослідження максимально відображало роботу учасників, командам було надано широку свободу: динаміка залежала від організаторських здібностей менеджера, а роль тьюторів та менторів була більш консультативною аніж лідерською. Прогрес та взаємодія всередині груп відстежувалися на основі денних звітів та діалогу під час консультацій, а вплив на курс дослідження відбувався через лекції та інтерв’ю з місцевими фахівцями. Даний підхід дозволив отримати нестандартні та цікаві результати, проте породив й ряд непорозумінь, викликаних в переважній більшості недостатньо ефективно налагодженою комунікацією на усіх рівнях, і, як наслідок, виключення деяких учасників з процесу роботи. Попри детальність попереднього плану подорожі, аналіз отриманого досвіду показує ще достатньо місця для вдосконалення. Перш за все, це виклики, спричинені модульною організацією програми: учасники зустрічаються лише раз на місяць, а отже, як вийшло на практиці, не в змозі виробити необхідну групову взаємодію та командний дух за такий короткий час. Частково це вплинуло і на забазпечення включеності учасників з низьким рівнем володіння англійською. Також, не всі команди зуміли організувати донесення інформації кожному учаснику. Зважаючи, що кінцевою метою є повнота отриманих знань та навиків, виявлені прогалини могли б

бути ефективно вирішені включеністю фасилітатора та перекладача в процес. З іншого боку, не завжди питання стояло в кількості персоналу. Приміром, слабкий наголос на можливих погодніх умовах не переконав усіх взяти теплий одяг та спричинив хворобу декількох студентів, а відсутність опису умов проживання у Вісагінасі не дозволив завчасно підготуватись до “неготельного” проживання закордоном. Сильнший акцент на цих нюансах дозволив би уникнути таких наслідків. Попри озвучені прорахунки, і презентація результатів модулю у Києві 20-го грудня (а згодом і у інших містах України, організовані самими учасниками) і факт випуску даної газети сигналізує про позитивні результати організації такого навчального дослідження. Для мене, одним з найважливіших уроків, винесених з поїздки, є ще більше розуміння важливості покрокового планування подорожі. Особливу увагу слід приділити підготовці самих учасників, та надання їм можливості вникнути в цілі, програму та контекст дослідження ще до його початку, дозволивши присвятити кілька днів роботі в командах ще до поїздки. Зрозуміло, що в умовах постійної зайнятості, учасники й так по крихтах збирають час для сесій, проте саме бажання пізнавати нове та працювати на кращий результат вже стало причиною їхньої участі в програмі, а отже заряджає на роботу навіть в екстремальних умовах. Розмірковував пан Євро Тернопільський


6 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

ВІД РЕМІСНИКА

ДО БІЗНЕСМЕНА

Який маршрут підійде твоєму гаманцю?

Матеріали підготували: Сергій Андрущак, Тетяна Волошина, Ірина Демянюк, Леонід Донос, Микола Костриця.

В

улиця Пілес у Вільнюсі - відображення історії міста, держави, способу життя. Це одне з найпопулярніших місць для прогулянок. Тут розташувалися архітектурні пам’ятки, кафе, музеї, сувенірні магазини. Довжина вулиці близько 500 м. Історія вулиці починається з ХIІІ століття. Тоді вона представляла собою хаотичну забудову. Пізніше на площі посеред вулиці з’являється ринок ремісників і сільськогосподарських виробників. Важливу роль зіграло відкриття в 1579 році Вільнюського університету, У різний час тут який зараз займає цілий починають селитися квартал і складається з ковалі, кравці, пекарі, 13 будівель. У XVIII столітлікарі та аптекарі різних національностей. ті Пілес - головна вулиця старого міста. Забудову вуСеред них були росіяни, лиці визначали політичні литовці, поляки, причини на догоду тому чи татари та євреї. іншому режиму. Наприкінці XIX століття почалася активна забудова в пітерському стилі (продумана структура, співрозмірність міських ансамблів, врахування впливу природного середовища, гармонійна поліфонія архітектурних стилів). З 1945 року починається період радянської забудови. У 1975 році на вулиці з’являється будівля книгарні, яка ділить простір вулиці на дві епохи: середньовічну та радянську. В цей же час вулиця стає частиною транспортної артерії міста, по якій проходить один з вільнюських тролейбусних маршрутів. У 1991 році до Пілес повернувся статус пішохідної вулиці. 1994-го року вулицю було зараховано до архітектурної спадщини всесвітнього списку ЮНЕСКО.

Зв’язки головних структур міста. Вулиця Пілес та проспект Гедиміно як головні осі

Сьогодні вулиця виконує роль буфера між бізнесовою частиною Вільнюса та рекреаційною зоною району Ужупіс, що спричинило перпендикулярний перетин вулиці місцевими мешканцями і, як наслідок, вони більше не в змозі відчути дух старовини, який пронизує всю пішохідну зону. Розміщення вулиці між двома площами викликало чималий туристичний потік, внаслідок чого

на вулиці почали масово виникати торгові точки, які задовольняють потреби комерційного туриста. Широкий спектр товарів дозволяє витратити як 3 євро – студентська кава, так і 300 євро – фешенебельні бутіки поруч з міською ратушею. Шанувальникам сувенірів доведеться залишити близько 15-20 євро. Основними відвідувачами таких крамниць є туристи.

ВВІЧЛИВЕ СУСІДСТВО

Комплекс пішохідної зони з ядром - вулицею Пілес - у контексті міста: на перетині бізнесу та рекреації.

Ринок перед церквою Св. Параскеви розміщено в розкладних контейнерах, що ввечері перетворюються на компактні бокси. Впорядковано за кошти торгівців - 3000 євро за проект і бокс.

Дослідження пішохідної зони Вільнюса


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 7

ТРАНЗИТОМ ЧЕРЕЗ

Вулиця Пілес є пішохідним зв’язком між Кафедральною площею та площею перед міською ратушею, що розмістилась вздовж вулиці Диджої. В наш час вулиця цікава туристам через неймовірний симбіоз історії, архітектури, культурного життя, торгівлі та соціальної взаємодії. Жителі міста використовують вулицю переважно як повздовжній або поперечний транзит. На входах у квартирні будинки та житлові двори – неприступні грати: місцеві жителі оберігають свою території від голосного життя міста просто на порозі.

П

ростір пішохідної території Пілес-Диджої умовно можна розділити на три характерні частини. Перша - «середньовічна» – вузька, повна дрібних магазинчиків, багатоманітна. Для туриста 250 метрів Піліес - це декілька годин круговороту по вулиці з понад 30 різними магазинами, 20 кафе та ресторанами, 13 будівлями Вільнюського університету (просто на рівні очей), п’ятьма галереями та музеями, трьома храмами, відділеннями банків, готелями, інтернет-салонами, посольствами, ринком.

ТРИ ЕПОХИ НА ОДНІЙ ВУЛИЦІ

ТУРИСТІВ

Міські «soft»-проекти облаштували туристичну інфраструктуру: з’явилися інформаційні центри, спеціальні додатки з мапами, туристичними маршрутами та інформацією про об’єкти і події в місті для смартфонів, картки гостей міста зі знижками. Проводяться свята: ярмарка Казюкас, День відновлення незалежності Литви, День вуличної музики та інші фестивалі. Життя міста постійно змінюється – змінюється і політика управління. Чи поверне пішохідна зона Пілес-Диджої собі цікавість з боку жителів міста, чи будуть сприймати жителі вулиці цей простір не лише як чужорідний і чи не втратить вулиця інтерес туристів? Значною мірою це залежить від владних рішень.

«Половина наших відвідувачів - гості міста, решта студенти, яким ми надаємо 20-відсоткові знижки» Алекс, бармен

«Та ні, ми з друзями більше ходимо на Гедеміно. Що там робити на Пілес? Хіба що ти турист..» Нерійюс, студент

Крафтові магазини, антикваріат, художні майстерні, витіснені у внутрішні двори та сусідні вузькі вулички через ренту, яка істотно зросла з активізацією туристичної торгівлі на Пілес. Інтенсивна комерціалізація вулиці наповнює її брендовими магазинами, відсуває на другі позиції малий місцевий бізнес, частково стираючи індивідуальність місця. Вулиця мимоволі «розростається» вбоки. Друга - радянська – неоднорідна, містить великі об’єкти: парк, ринкову площу, радянський житловий будинок із пасажем. Третя - сучасна – модернова, благоустроєна і дещо стерильна зі своїми брендовими магазинами та суцільною бруківкою. Площа перед сіті-холом – сучасний відритий публічний простір: якісне мощення гранітною плиткою, довговічні лавки, фонтан, wi-fi, велодоріжка, дерева, організоване паркування, розмежовувачі проїзної та пішохідної частин та ін.

Пішохідна зона Вільнюса: вулиці Пілес та Дідзіої в контексті трьох відображених епох

Дослідження пішохідної зони Вільнюса

А колоритні місцеві вуличні співаки розмовляють з туристами багатьма мовами і навіть співають «Червону руту».


ПІСЛЯСМАК МІСТА СУПУТНИКА 8 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 17.02.2017 • Номер 1

Місто Висагінас – жертва чи переможець у битві за екологію?

М

істо Висагінас розташоване у прикордонній частині Литви, у сосновому лісі, біля каскаду озер. Його будівництво, як міста-супутника Ігналінської АЕС, було розпочато у 1975 році. Важливу роль у забудові відігравала центральна алея Седулінос, яка з’єднувала три мікрорайони міста та була ядром, навколо якого зосереджувалися адміністративні, торговельні, соціальні та культурні об’єкти. Головною вимогою для вступу Литви до Євросоюзу стало закриття Ігналінської АЕС. 2009 рік став для міста шоковим – скорочення робочих місць, масова еміграція, пошук стратегій виживання та розвитку. Все це істотно відбилося на структурі самого міста, а відтак і на середовищі пішохідної зони. - Вулицю поремонтували до певної межі. Де закінчилась відремонтована Седулінос - там закінчились кошти, – каже Ігор. - А у вас завжди чисто? – киваємо на узбіччя без пляшок чи іншого сміття. - Ой, так, не все ідеально прибрано.. але ж осінь, листя падає, – навіть не зрозумів наболіле нам запитання висагінець. Напевно Європа, перш за все, і починається з чистоти в голові..

Реконструйована частина алеї Седулінос, фото 2016р.

Зараз алея Седулінос виконує ряд функцій. Це транзитна зона для пішоходів, що мешкають в прилеглих районах та прямують у своїх справах переважно до великих магазинів і торговельних центрів. Також це торгівельна зона, де нерівномірно розташовано ряд магазинів та закладів сфери послуг. Ці об’єкти переважно знаходяться в крайніх точках алеї. Деякі будівлі досі недобудовані та вже змінили своє функціональне призначення

або взагалі не використовуються. У 2013 році коштами Євросоюзу проведено реконструкцію вулиці: її обладнано пандусами, встановлено лави, обладнано зони для відпочинку та спілкування мешканців. Алея не є місцем проведення культурних подій та заходів, але володіє таким потенціалом. Муніципалітет та міська громада не мають стратегічних планів щодо розвитку даної пішохідної зони.

Головне питання залишається відкритим: які ж позитивні та негативні аспекти закриття АЕС? Чи залишилася б такою первісною природа, а пішохідна зона спокійною та тихою, якби місто пішло шляхом економічного зростання та збільшення населення?

Генплан міста Висагінас. 2016р.

Дослідження пішохідної зони Висагінаса


місця. Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 9

тяжко, АЛЕ

зробили

Тяжкий проект на Седулінос (англ. hard-project - проект, кінцевим результатом якого є матеріальний продукт).

HOTEL

Sedulinos

Поряд з оновленим благоустроєм доріжок часто можна побачити закинуті та зруйновані будівлі. Генплан не працює. Будівлі громадського призначення функціонують на 1/4, наприклад, готель в центрі міста.

al.

DOMINO

str .

FREE WI-FI

er an

u

Visagino str.

Влаштування оновлених сходів з поручнями та пандусів вздовж всієї реконструйованої частини вулиці.

Ve t

Поява відкритих громадських просторів з вуличними меблями та безкоштовним WI-FI.

TOCHKA Випадкове розміщення громадських просторів. Прямо навпроти напівзруйнованого закинутого будинку.

Створення арт-центру “Точка“ в центрі оновленої частини Седулінос не було випадковим - це місце потоку великої кількості людей, місце з потенціалом стати живим та насиченим.

Разом з оновленням тротуару було проведено і ремонт площ, зокрема, площі неподалік торгового центру “Доміно“. Було встановлено нове плиткове покриття.

Після побудови ТЦ “Доміно“ активний центр міста, який був запланований в геометричній його середині, змістився до початку другого мікрорайону. Тепер це місце активності фактично всього 18-тисячного населення Висагінаса. Вечорами, у вихідні та святкові дні.

Рецепт європеїзації пішохідних зон по-литовськи

Ц

ікава історія та гарна архітектура не роблять місто європейським. Подорожуючи Європою, ми часто хочемо побачити подібні картинки у себе: з такими ж велодоріжками, пішохідними вулицями і площами. Але все ж не існує уніфікованого рецепту європеїзації. Хоч Литва і приготувала нам декілька порад-інгредієнтів єврокухні: - горизонтальна комунікація і створення міських спільнот. Історію пішохідної вулиці Пілес м.Вільнюс передають будівлі різних архітектурних стилів. Вулиця багатофункціональна, але мешканці перестали у повній мірі використовувати її. За допомогою комунікації необхідно виробити систему цінностей, яка базується не лише на практичній стороні використання простору.

- використання різних можливостей для діалогу, таких як історія міста, держави, крафтове виробництво та наука. - місцеві комунікації на принципі поліцентиричної системи міста. Для Вільнюса - це історичний та науковий Пілес, торгівельний Гедеміно, альтернативний у політиці й культурі Ужупіс. - органічний природний простір. Місцеві мешканці Висагінаса люблять свою головну пішохідну вулицю Седулинос проспект. Тут тихо та спокійно. Чи треба щось будувати, ревіталізовувати у цьому куточку Європи? Тут навіть десятирічні довгобуди є органічним показником перемоги природи. - різна типологія міста потребує свого диференційованого підходу. Для зручності громадського простору, можливо, не потрібно насичувати вулицю різноманітними функціями, а розглянути формування міських просторів через формування громадської думки.

Дослідження пішохідної зони Висагінаса


10 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

КудИ котиться

БІБЛІОТЕКА?

Тиждень у Литві наша команда досліджувала трансформації міських бібліотек у “постсоцліт” період. Ми аналізували зміни та виклики, пов’язані із процесами “європеїзації”.

П

ід час дослідження наша увага була зосереджена на трьох бібліотеках, що відображають три концепції існування сучасного знання: 1) Національна бібліотека, як символ влади та нації в добу глобалізації; 2) Інформаційно-комунікаційний центр, як місце продукування та передачі знання нового типу; 3) Бібліотека м. Висагінас, як місце доступу до книг для всіх соціальних груп та ком’юніті центр. Процес трансформації в досліджуваних бібліотеках, пов’язаний із двома групами факторів. Перша група факторів - глобальні тенденції: 1) зміни сутності продукування та передачі знання (діджиталізація, дешеві технологій друку); 2) десакралізація та відкриття доступу до знань; 3) комерціалізація знання, створення нерівності на основі доступу до інформації; 4) інтенсифікація ритмів життя, зміна цінностей та стилів життя. Як результат, відтік відвідувачів з бібліотек.

Марія Грищенко Марія Костенко Марія Павлишак Павло Богайчик

NATIONAL

Національний рівень

9-21.00 8

"робочі групи"

114

відвідувачів зайняті індивідуальною роботою:

75%

під час роботи використовували гаджети

25%

працювали виключно з книгами Сучасна бібліотека - це не лише місце для читання, це - суспільний простір взаємодії різних спільнот. … ми відкриті до змін та інновацій. Ми експериментуємо з форматами та заходами. Основною нашою метою є запрошення до бібліотеки різноманітних спільнот. Менеджерка з комунікації Національної бібліотеки м. Вільнюс Rūta Domarkaitė-Černiauskė

reading society

Національна бібліотека, як символ влади та нації в добу глобалізації

З 2004 до 2016 року рівень Інтернетизації Литвти зріс з 6,4% до 77,2%. Друга група факторів, пов’язана із розбудовою держави та вступом до ЄС що мали як позитивні впливи, так і виклики для бібліотек. Відкриття кордонів спричинило: 1) “відтік мізків” та демогра-

читаюче суспільство

фічну кризу; 2) розширення можливості для подорожей та мобільності; 3) трансформацію цінностей та світогляду. Вступ до ЄС вивів Литву на новий рівень міжнародної конкуренції, що посилило необхідність створення нової “національної ідеї”. З іншого боку, вступ до ЄС відкрив для бібліотек можливості: 1) доступ до інтелектуальних ресурсів - долучення до мережі бібліотек країн ЄС (обмін досвідом); 2) програми

Бібліотеки Литви

підтримки бібліотек на оновлення фондів та електронних баз даних, підтримка електронних бібліотек; 3) програми оновлення технічної бази (проект Білла Гейтса - “Інтернет в кожне село”). На фінансування ЄС була побудована “Нова університетська бібліотека”, реставрована Національна бібліотека, підтримуються “софт проекти” в бібліотеках Висагінаса. Литовські бібліотеки перетворюються на суспільні простори,


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 11

Як витратити 40 міліонів Євро: марнотратство чи інвестиція у міський розвиток?

Бенджамін Коуп Питання про те, як перетворити бібліотеки у соціальні інституції майбутнього, непокоїть великі і малі міста по всій Україні.

2016 рік -

рік бібліотек у Литві

REGIONAL

Регіональний рівень

У відповідь на глобальні виклики та сучасні запити суспільства Литовська національна бібліотека 2016 року, після майже 10-ти річної реконструкції, оновила будівлю й інтер’єр та кардинально змінила своє функціональне призначення.

24/7 23

"робочі групи"

177

відвідувачів зайняті індивідуальною роботою:

97%

під час роботи використовували гаджети

29%

працювали з книгами та друкованими матеріалами ...я часто навчаюсь у бібліотеці вночі, бо тут дуже затишно і нічого не відволікає від навчання, та мені доводиться йти 30 хвилин до дому пішки через відсутність нічного транспорту... /дівчина, 2-й курс

Інформаційно-комунікаційний центр, як місце продукування та передачі знання нового типу

knowledge society суспільство знання

комунікаційні майданчики. Одночасно багатофункціональність сучасних бібліотек. виводить їх на новий рівень конкуренції за відвідувача із численними третіми місцями. Сучасна бібліотека - це не лише місце для читання, це - суспільний простір взаємодії різних спільнот.

... До бібліотеки я потрапив випадково, проходив повз і побачив безкоштовний інтернет, який був мені потрібен у той момент. З того часу приходжу сюди декілька разів на тиждень. Беру з собою ноутбук і працюю з поштою та читаю різні інтернет-ресурси... /чоловік, 60 років

За радянських часів бібліотека була частиною наукового містечка, символізуючи силу радянської влади та її науки. Будівля розміщена на центральному проспекті міста. Тут завжди були унікальні видання та рідкісна література. Та на початку 2000-х бібліотека зіштовхнулась із проблемами відтоку відвідувачів, застарілістю технічного забезпечення та фізичними пошкодженнями будівлі. Тому під час реставрації постали такі завдання: 1) збереження бу-

Бібліотеки Литви

дівлі, яка є пам’яткою радянської архітектури, зробивши простір більш людяним; 2) «пожвавлення» кінцевої частини проспекту Гедиміна створюючи точку тяжіння для різних соціальних груп; 3) створення проекту національної гордості. Після реконструкції бібліотека зустріла відвідувачів не лише комфортним безбар’єрним простором, подовженими годинами роботи (9-21), сучасним технічним забезпеченням для роботи з відео та аудіо, зручними меблями та інноваційною системою зберігання літератури, а й новими функціями для більш широкої аудиторії. Бібліотека стала більш відкритою, пом’якшивши норми поведінки, та доступною завдяки спрощеній системі реєстрації, дистанційному доступу та відвідуванню читальних зал без реєстрації. Зменшення простору для книг вивільнило простір для взаємодії. Новостворений відділ маркетингу та комунікації організовує виставки, презентації, концерти. Сюди запрошують проводити воркшопи представників креативних індустрій, митців, ІТ. В планах на базі бібліотеки створити коворкінг, де змогли б перетинатись науковці й бізнес, відкрити кафе й крамницю. Маркетинговий відділ постійно моніторить потреби та відгуки користувачів. Та, незважаючи на спроби зробити приміщення більш комфортним, будівля продовжує тиснути на відвідувачів своєю “помпезністю”. Надмірна “стерильність”, присутність заможних верств, неформальність правил дещо відлякує “консервативних” користувачів та бідніші соціальні групи. Окремим викликом є потреба об’єднати розрізнені аудиторії: читачі бібліотеки та відвідувачі заходів майже не перетинаються між собою. У 2019 році Національна бібліотека буде святкувати своє 100 річчя. Сьогодні досі відбуваються зміни, з метою створення багатофункціонального простору для взаємодії науковців, креативних спільнот, містян, бізнесу. Так, національна бібліотека є символом трансформації ідеї влади та могутності радянської держави, символом сучасної держави, проте в старій оболонці помпезної будівлі радянської доби.


12 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

Ніч в бібліотеці: доступ до знань 24/7 Прикладом трансформації бібліотеки у коворкінг та інновайний простір є Центр комунікації та інформації Вільнюського університету (т.з. “Нова студентська бібліотека”). Бібліотека була відкрита 2013 року, розташувавшись на території студмістечка на околиці міста. Студентська бібліотека є частиною проекту “Технопарку” та має стати комунікаційним майданчиком взаємодії науковців, студентів та бізнесу. Побудова нової бібліотеки стала відповіддю на глобальні тенденції (розвиток інформаційного суспільства, потреба міждисциплінарності) та виклики, пов’язані із вступом до ЄС (конкуренція з університетами Європи). Метою було приваблення в місто кращих студентів та науковців й розвиток наукового потенціалу. Побудова “Технопарку” має і символічне значення впровадження ідеї інноваційної держави, для посилення

нової ідентичності та приваблення інвестиції. На нові виклики і потреби студентська бібліотека відповіла інноваціями: 1)робота 24/7; 2) швидкий дистанційний доступ до каталогу, баз даних та літератури; 3) м’яка система правил; 4) створення доступного для всіх простору; 5) функціональне зонування (є кав’ярня, коворкінг, зона індивідуальної роботи та відпочинку, простір для заходів); 6) гнучкість простору (можливість швидкої реорганізації); 7)привітність — на рецепції працюють студенти; 8) відкритість доступу (знаходитись та працювати в читальній залі можна без реєстрації). “Нова бібліотека” — це простір взаємодії, хаб для студентів із різних вишів. Просторова організація стимулює комунікацію, колективну роботу та розвиток інноваційності. Дизайн бібліотеки відображає сучасний процес творення знання — колективна робота 24/7, із забезпеченням відпочинку; співпраця з інноваційним бізнесом (що характеризує зсув монополії

...спочатку тут було враження, ніби в аеропорті, потім звикли! /хлопець, 4-й курс

на знання). З іншого боку, знання охороняються: Wi-Fi та Інтернет, як і робота вночі, доступні лише зареєстрованим користувачам. Проте Бібліотека Університету має декілька обмежень: 1) частковість відкритості та доступності (відсутність транспортного зв’язку з містом після 22.00; немає умов для батьків з маленькими дітьми; доступ до Wi-Fi лише для зареєстрованих); 2)негнучкість простору до кількості відвідувачів (замало місця у вихідні та протягом сесій). Нова студентська бібліотека впливає і на міський розвиток. Вже сьогодні тут з’являються нові житлові комплекси та розвивається приміська територія “дач”. Але розміщення Технопарку вплине кардинальніше на розвиток цього району, із підвищенням якості життя, тут зросте і його вартість.

10-18.00 / 6днів

8 відвідувачів під час роботи використовували гаджети

2 із власними

гаджетами (чол. 45-60 років)

6 за комп’ютерами:

3 грали в ігри (чол. 2 (16-17 років) і 1 (35-50 років))

3 працювали в

Інтернет (чол. 35-50 років)

3 відвідувачів брали книги

Локальна бібліотека м. Висагінас, як місце доступу до книг для всіх соціальних груп та ком’юніті центр

Контекст ВІЛЬНЮС Національна бібліотека Литви розміщена в центральній частині міста поруч із будівлею Національного Парламенту

Міська бібліотека після кінця «Атомної ери»

Контекст ВисагІНАС Бібліотека розташована поблизу однієї з шкіл міста, в пішій доступності від центра міста та інших культурних інституцій.

Це місце - останній осередок з духом советів в місті. директор бібліотки Dalia Sargūnienė

1. Точка 2. Культурні центри 3. Школа 4. Школа мистецтв

Бібліотеки Литви

Бібліотека Висагінаса є місцем доступу до літератури та знань для міської спільноти. Першим приміщенням бібліотеки (у 1975) була 4-х кімнатна квартира. Вона була першою культурною інституцією міста. У 1990 бібліотека перемістилась до теперішньої будівлі, де зараз облаштовано читальну та комп’ютерну зали на 12 місць. У бібліотеки є філіал. Книгозбірня відіграє важливу громадотворчу роль в місті та є майданчиком для комунікації місцевої спільноти. Вона також сприяє підтримці національної ідентичності — це одне з небагатьох місць в місті (переважно російськомовному), де можна ознайомитись з літературою литовською мовою. Відмінною практикою бібліотеки мі-


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 13

LOCAL level

Локальний рівень

Як вижити у “постсоцліт” період:10 рецептів Українським бібліотекам від Литовських

1 2 3 4 leisure and internet access відпочинок та доступ до інтернету ста є і традиція буккросингу. Бібліотеку використовують і як коворкінг. Після закриття атомної станції, місто зіштовхнулось із економічними та соціальними проблемами: відтік молоді, старіння населення, безробіття і, як наслідок, маргіналізація значної частки населення, а також, у зв’язку із Інтернетизацією, бібліотека міста суттєво втратила свою аудиторію, а отже і можливу фінансову підтримку від міста. Змінилась і аудиторія бібліотеки. Cьогодні це літні люди та діти, молодь і люди середнього віку приходять сюди здебільшого з метою доступу до інтернету. Не отримуючи кошти на реновацію та оновлення приміщення, працівники бібліотеки самостійно намагаються осучаснити інтер’єр. Бібліотека постійно долучається до soft проектів Євросоюзу: закупівля комп’ютерів в бібліотеку та проведення інтернет із Wi-Fi точкою, освітні та культурні

програми для дітей і літніх людей (музичні вечори та інтелектуальні ігри, програма “Bibliotekos pažangai”). Всі програми спрямовані на підтримку бібліотек та розбудову місцевої спільноти. Одночасно можливість отримати фінансування на розвиток бібліотеки, як комунікаційного простору, спричиняє конкуренцію між бібліотекою та культурними інституціями міста за ресурси ЄС. Крім того, переорієнтація бібліотек потребує змін і в складі працівників, що може призвести до гальмування змін з їх сторони. Перед бібліотекою Висагінасу постають й інші виклики: недостатня увага до бібліотеки зі сторони муніципалітету; відсутність функціонального зонування, відсутність достатнього місця для заходів, фізична бар’єрність, часова обмеженість роботи. Додатковими є виклики, пов’язані із соціально-демографічними проблемами міста загалом.

5 6 7 8 9 10

Бібліотеки Литви

Багатофункціональність —

наповніть бібліотеку подіями, додайте кав’ярню та книжковий магазин, запросіть сюди гуртки та воркшопи і бібліотека стане центром спільноти.

Орієнтація на відвідувача — дослідження аудиторії бібліотеки та моніторинг їх потреб. Говоріть з відвідувачами “мовою їх цінностей та стилів життя”;

Менше простору для полиць

більше місця для взаємодії. Бібліотеки — це не простір для зберігання книг, а публічні простори взаємодії науковців, бізнесу, локальної спільноти;

Відкритість та безбар’єрність,

як психологічна, так і просторова. Замість охорони та пропускного пункту зробіть привітну рецепцію. Орієнтуйтесь на створення умов для маломобільних та гендерно-чутливого простору;

Гнучкість правил

поведінки в бібліотеці. Часом можна пожертвувати нормативністю у відповідь на зміни стилів життя аудиторії ;)

Зонування простору

(зона для індивідуальної й колективної роботи, відпочинку й спілкування) та можливість легкої трансформації середовища відповідно до потреб користувачів;

Інноваційність та технологічність

— доступ до Wi-Fi, комп’ютеризація, Відкритий електронний каталог та електронна бібліотека це вимога часу; Подовження графіку роботи

відповідно до стилю життя відвідувачів (для студентів робота бібліотеки 24/7, для працюючих з 9:00 до 21.00);

Мережевість — створення мережі бібліотек із можливим доступом до бібліотек мережі за 1 квитком та дистанційно до спільних електронних баз; Відвідувати бібліотеку та працювати тут - це модно!


14 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

ДУЖЕ КУЛЬТУРНИЙ

Тему досліджували: Костянтин Деменков, Євгенія Дулько, Максим Крамар, Ірина Маценко, Євгенія Черкасова

скейтпарк Збудований у 60-х роках XX століття Будинок культури залізничників у Вільнюсі після розпаду СРСР став центром неформальної культури, яка визначила подальший унікальний шлях цього місця в часи зміни цінностей, правил та навколишнього простору. Кабліс (в перекладі з литовської - гак) спочатку був побудований як Будинок культури залізничників (1961 - 1989 роки), будівництву якого передувало відкриття в 1950 році нового залізничного вокзалу Вільнюса. Після здобуття Литвою незалежності будівля була закинута, але пізніше там почали проявляти активність незалежні художники та інші “вільні” люди, з приходом яких на фасад був прикріплений гак з іржавого заліза (1995 рік). У Каблісі з’явилися протестні культури. У великому залі проходили масові рок-концерти. Потім концертна діяльність перемістилася в підвал “Green Club”. Згодом на другий поверх Кабліса прийшли сквоттери. Проте, коли у 2003 році цим місцем зацікавилася

поліція, сквотерів та панків вигнали, а будівлю викупила комерційна фірма для організації там казино, але пожежа звела нанівець їх зусилля, і в будинку культури організували полігон для пейнтболу. Панкам все ж вдалося відстояти свій підвал, і тепер там знаходиться клуб “Xі20” - один з найбільш душевних андеграундних майданчиків Європи. Альтернативний коктейль: сучарт, сквот, скапанк, скейтпарк, хостел Сучасний Kablys (з 2012 року) - концептуальний простір з широкою музичною спрямованістю: клуб, кафе і бар. На другому поверсі розмістився недорогий хостел B & B & B & B & B, а на місці актової зали організовано найбільший в Литві критий скейтпарк.

Хто не знає Кабліс? Найпопулярніше місце у сучасному Каблісі - нічний клуб прогресивної електронної музики. Судячи із відгуків на офіційній сторінці закладу у Facebook,

Цікаво, що спільнота, яка була свого часу основою розвитку Каблісу як альтернативного культурного центру, зараз знайшла собі місце лише у підвалі. А сам Кабліс тепер має доволі стандартний набір комерційних функцій, який дуже часто зустрічається у європейських містах.

Дослідження альтернативної культури Вільнюса

більша частина відвідувачів - це жителі Вільнюсу зокрема та Литви загалом, але до Каблісу приїздять і гості з інших країн Європи, менше - з країн колишнього СРСР.


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 15

хто і чому поставив

”Точку” на вИсагінасі? В

исагінас - це місто-супутник закритої на вимогу ЄС атомоної електростанції на сході Литви, яке переживає непростий час через втрату містоутворюючого підприємства та відтік населення. Проте заклади культури у Висагінасі досить розвинуті. Вони представлені Культурним центром (що має у підпорядкуванні концертні зали, кінотеатр, творчі гуртки), музичною школою, бібліотекою та будинком творчості для дітей. Всі ці заклади знаходяться у підпорядкуванні муніципалітету і мають фінансову підтримку з боку європейського союзу, що є частковою компенсацією для міста за закриття АЕС і викликані цим проблеми з безробіттям. У 2013 році при будинку творчості Олексієм Уразовим, керівником гуртка рольових ігор, була від-

крита перша «Арт-лабораторія Точка». Вони отримали приміщення, де проводили зустрічі творчої молодіжної спільноти. Проте, в 2015 р. через конфлікт із керівництвом з приводу подальшого розвитку «Точки», вони були змушені залишити це приміщення і впродовж року центр існував в інтерет-просторі та називався “Молодіжний центр, якого немає.” А уже в 2016 році була досягнута домовленість із муніципалітетом про виділення на безоплатній основі приміщень колишнього дому творчості, що розміщені у 5-поверховій прибудові до житлового будинку. Власними силами спільнота облаштувала приміщення та обставила їх меблями. Зараз «Арт резиденція Точка» - це п’ять поверхів, на яких розміщені приміщення клубу творчої неформальної молоді, коворкінг, майстерня, зона

релаксу «храм», бібліотека та експозиційний простір, розміщені на сходових майданчиках. Крім того планується влаштувати музичну сцену. Серед подій, які відбуваються тут, - так званий “Висагавуд”. Це - абстрактне імпровізоване шоу, в якому кожен обирає собі певну роль та від імені свого героя відповідає на різні провокаційні запитання. Також там проходять обговорення різних важливих життєвих проблем, літературні дискусії, музичні міні-концерти. Спільнота налічує близько 25 активних учасників у віці від 15 до 30 років. “Точка” має неоднозначну репутацію і не всі батьки хочуть, щоб їхні діти відвідували її. До подальших планів “Точки” входить розвиток їхнього простору, запрошення гостей із інших міст, зокрема і встановлення контактів із Каблісом.

ТОЧКА

Олексій Уразов, засновник “Точки“ - Раніше я працював за кордоном. У 2010 повернувся додому, тому що хотів щось давати суспільству, а в Лондоні чи Москві організувати будь-що дуже складно, можна лише приєднається до вже існуючої спільноті зі своїм лідером і укладом. Я хочу залишити по собі слід. У мене є велика історія егоїзму, раніше я переступав через людей, був грубим і самозакоханим. Мене змінила пляшка горілки, яка прилетіла в голову під час бійки з місцевими «биками». Після цього ми з хлопцями відкрили спортзал на «Точці», почали тренуватися, я припинив вживати алкоголь та м’ясо. Це змінило мою свідомість як я ставлюся до людей і як люди ставляться до мене. Наше ком’юніті - це люди, які не знаходять в звичайному спектрі життя достатньої кількості емоцій. Найближче до «Точки» з тих закладів, що є у Вільнюсі, - це «Кабліс». Ми вже домовилися про концерт в «Точці» двох музичних гуртів з «Кабліса».

Дослідження альтернативної культури Висагінаса


16 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

НЕРУХОМІСТЬ ДЛЯ НЕФОРМАЛІВ

З

і зміною державного устрою, політичних та економічних перетворень у пострадянський період (розпад СССР, вступ Литви до Євросоюзу) деякі будівлі припинили своє функціонування. Пошук дешевої нерухомості та бажання знайти цікаве і нестандартне місце приводить неформальні спільноти у різні покинуті будівлі. Кабліс у старому будинку культури залізничників Вільнюса та «Точка» у колишньому будинку творчості Висагінаса - це об’єкти, що розміщені у будівлях, які певний час не використовувались і перебували в занепалому стані. Часто такі будівлі потребують значних інвестицій для проведення ремонтних робіт. Але те, що для одних - просто облущені стіни і поламана підлога, для інших – простір для творчості і самовираження. «Кабліс» і «Точка» є багатофункціональними об’єктами, в яких представлені різні види неформального мистецтва. Для «Каблісу» сьогодні це, переважно, музична діяльність. Для «Точки» - це клубні

зустрічі та дискусії різної тематики, зокрема поезія, музика, література та ін. Для обох закладів характерне нетрадиційне оформлення інтер’єрів та позиціонування себе як альтернатива класичним культурним закладам (концертні зали, галереї, музеї, школи). При цьому є суттєві відмінності між цими двома об’єктами. «Кабліс» у такому форматі існує з середини 1990-х років, а «Точка» розпочала діяльність у 2016 р. Значна відмінність зумовлена і тим, що «Кабліс» знаходиться у Вільнюсі – найбільшому місті Литви з гарною транспортною розв’язкою, розвиненою сферою послуг і великою кількістю туристів. «Точка» знаходиться у невеликому місті Висагінас, що переживає важкі часи з відтоком населення через закриття містоутворюючого підприємства та можливістю вільного виїзду мешканців до країн Європейського союзу. У «Каблісі» в 2012 р. відбулася комерціалізація простору: відкриття хостелу, нічного клубу та бару. Умовно некомерційним залишився клуб хардкор музики. «Точка» не є ко-

мерційною установою та існує за підтримки місцевого муніципалітету (оренда приміщення) і внесків її учасників і спонсорів.

МЕРЕЖА КАБЛІСІВ

Скоро і у вашому місті!

Від маргіналів до хіпстерів один барбершоп Раніше район біля залізничного вокзалу був не дуже благополучною частиною міста, але не так давно (значно пізніше вступу Литви до ЄС у 2004 році) ситуація почала змінюватись. На рівні зі старими будинками у районі почали з’являтись місця концентрації молоді, креативного класу та туристів: бари, клуби, концертні майданчики, барбершоп. З’явилась велика кількість хостелів, зокрема і у Каблісі. А у 2015 році саме у цьому районі в рамках стріт-арт фестивалю було створено 5 муралів. Популярності цього місця посприяло і його вигідне розташування. Кабліс, хоч і знаходиться на перефирії центру, але дуже близько до нього, що характерно і для деяких інших центрів альтернативної культури

Вінниця

Літній театр

Миколаїв

Будинок офіцерів флоту

Полтава

Петровський кадетський корпус

Район біля вокзалів у Вільнюсі

Дослідження альтернативної культури Вільнюса


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 17

Із Європи with LOVE

Є

вроінтеграція Литви вплинула на розвиток Вільнюса як сучасної європейської столиці, туристичного та культурного центру Прибалтики. З радянського будинку культури Кабліс еволюціонував в мультифункціональний європейський культурний центр, розрахований на сучасних містян, молодь з усього світу. Набувши актуальності для свого часу, Кабліс став більш стандартним, тепер про нього можна сказати: «Такі місця є в кожній європейській столиці». В цей же час «Точка» це виклик консервативним засадам системи культурних установ у Висагінасі. Євроінтеграція відбилася на Висагінасі трагічно, так як саме після входження Литви до ЄС закрили АЕС, заради якої було створено це місто.

У вигляді компенсації ЄС вкладає значні кошти в розвиток соціокультурної сфери міста, підтримуючи, в тому числі, муніципальні установи культури. Ми прийшли до висновку, що «європеїзовані» установи культури нічим принципово, як внутрішньо, так і ззовні, не відрізняються від радянських. Це один з факторів, який вплинув на створення Точки - єдиного центру неформальної культури і освіти в місті, який прагне бути іншим, несхожим на «формальну культуру». У той же час, європейські цінності та їх прийняття - один із факторів, який вплинув на можливість появи такої незалежної альтернативної інституції в консервативному пострадянськму середовищі маленького атомограду.

Неформали серед нас Практично на всьому пострадянському просторі, зокремо мало не в кожному місті України, існує неформальна культура, яка не фінансується з бюджету, розвиток якої не планується органами самоврядування і державними структурами. Аналізуючи досвід, який ми отримали досліджуючи альтернативну культуру у Вільнюсі та Висагінасі, можна з впевненістю сказати, що потенціал альтернативної культури присутній навіть і у невеликих містах. І коли неформальні спільноти знаходять певне місце для створення свого осередку, це дає можливість концентрації цього потенціалу і виникнення центрів альтерна-

тивної культури. З часом такі центри розпочинають експансію, поширюють свій вплив за межі свого локального району, виникають взаємозв’язки з іншими містами. При цьому ядро, з якого все починалось, може бути з часом витіснене. Кабліс уже пройшов усі ці етапи, а «Точка» поки є локальним явищем, але має плани на розширення. Вплив такої культури на процеси, що відбуваються в житті міста та використання цього впливу, його прогнозування, спрямування в творче русло, використання в економічних, культурних та інших процесах і є основним та найбільш цінним досвідом литовського контексту.

Культурна інфраструктура Висагінаса

Дослідження альтернативної культури Висагінаса


18 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

Новини з водного фронту

Вільнюс: Річка в центрі, отам, на відшибі...

Репортаж: Ольга Антонюк, Костянтин Кучабський, Павло Каспрук, Тетяна Зятiкова, Олександр Андросов. Історичні обставини неабияк впливають на долю водойм у структурі міста. У Вільнюсі ця історія про поступове зближення та інтеграцію колись далекої річки Неріс через переосмислення її ролі. На прикладі розвитку прибережних просторів, ми маємо на меті прослідкувати маркери постсоціалістичного переходу та тенденції процесів євроінтеграції.

М

істо було засноване на Нерісі, маленькій притоці річці Вільня, що живила середньовічне місто. Тоді поселення сягало берегів хіба що своїми околицями, а використовувалася ріка для сплаву колод та човнярства. У радянські часи, у пік індустріального розвитку, було здійснено першу значну трансформацію - споруджено бетонний канал та набережну. Насамперед - для забезпечення технічних функції: уникнення повеней, що загрожували прилеглим будівлям, забору води та каналізації відходів для потреб виробництва. Тоді ж Вільнюс почали активно забудовувати на протилежному березі, було споруджено 5 мостів. (карта#1) З моменту розпаду СРСР в силу вступають ринкові відносини. Промисловість переживає стагнацію, основним об’єктом інвестицій стає бізнесовий район, що вирішують розвивати на протилежному від історичного центру березі. Для їх поєднання будують пішохідний міст та рекреаційну зону поруч. (карта#2) Після вступу до Євросоюзу у Вільнюсі розробляють низку проектів на узбережжі, що своїм масштабом демонструють утопічність тодішніх очікувань. У планах повна реконструкція набережної зі створенням розмаїтої інфраструктури для відпочинку, деконструктивістський хмарочос, музей Гугінхайма.. Змонтовано металеві скульптури під кожним з мостів. (карта#3) Усвідомлення, що централізований підхід не працює для таких великих публічних просторів, зробило можливим наступний крок - початок диференціації проектів та рішень на дрібніші та залучення зацікавлених сторін. Муніципалітетом оновлено покриття набережної, а на проекти з наповнення оголошено конкурси. (карта#4) На цих прикладах ми бачимо ще не завершену трансформацію, що є реакцією на вимоги часу, - зміну вектора від централізованого планування до децентралізації, залучення різних сторін, локальності у роботі з простором, екологічної свідомості.

Дослідження прибережних територій Вільнюса


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 19

Артовий прихід арт-резиденцiя rupert

1 2 1 3 Музей сучасного мистецтва (проект) арт-платформа Kultflux

На прикладі трьох культурних проектів на узбережжі Неріс ми можемо спостерігати, як різні масштаби та підходи до імплементації рішень мають відмінні результати. Цей досвід також є релевантним для українського контексту.

П

ерший з проектів - музей Гугінхайма - розроблявся з розрахунку на європейське фондування. За результатами архітектурного конкурсу було обрано проект Захи Хадід, що за масштабом та вартістю реалізації, без сумніву, був утопічним і не враховував реальної ситуації. Його розрахунок був на збільшення туристичного потенціалу Вільнюса. Через супротив з боку жителів міста та проблем з фінансуванням він залишився нереалізованим, проте підняв хвилю громадської активності та запустив дискусію щодо майбутнього простору. Друга ініціатива Kulflux, що стала однією з перших колаборацій між муніципалітетом, активістами та Євросоюзом, була більш успішною. Створена з ініціативи художників, вона мала сучасну програму та власний простір,

Сусідський підгончик Що змивають в Білорусі? Цікаво, як стереотипи або кліше можуть ставати психологічним бар’єром у розвитку публічних просторів. Так деякі з опитаних містян аргументували своє негативне відношення до річки тим, що вона тече з сусідньої Білорусії і можливо забруднена тамтешніми відходами. Також великий резонанс викликає проект АЕС що має бути збудована там у найближчі роки.

споруджений на одному з причалів. Незважаючи на це, через непорозуміння та брак підтримки від місцевої влади, а також відсутність мотивації в організаторів простір, проіснувавши 2 роки, припинив своє існування. Останній з проектів - арт-центр Rupert. Він є прикладом синтезу бізнесу та культури. Створений на приватні кошти, на пільгових умовах від держави він функціонує по сьогодні, пропонуючи міжнародну резиденцію для митців. Арт-центр має механізм самоокупності, проте його зв'язок із містом та вплив на нього є досить умовним.

Депортація бронзових амбасадорів Політична позиція Литви може бути зчитана через історію, що трапилася зі скульптурами радянських воїнів та робітників, встановленими на одному з мостів. Виконані з академічною майстерністю вони водночас були об’єктом мистецтва і неоднозначною історичною ремаркою. Рішення про їх демонтаж розглядалося і раніше, але вирішальною стала пропозиція Росії щодо їх реставрації за власний кошт. Скульптури з такого ракурсу стали власністю та інструментом впливу іншої держави,

Дослідження прибережних територій Вільнюса

а отже небажаним втручанням у суверенітет. Зараз на їх місці клумби з квітами.


20 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

Набережна по-EUROпейськи

Варто сказати,що після побаченого у Вільнюсі, берег озера у Висагінасі виглядав досить контрасно. Тут реконструкція прибережної зони завдяки фінансуванню ЄС здійснювалась комплексно і відповідно до європейських стандартів якості та безпеки. Але і без неочікуваних відкриттів не обійшлось. сторично склалося так, що прибережні території у Вільнюсі та Висагінасі розвивались дуже по-різному у відношенні до міста. Неріс з самого заснування Вільнюса розташовувалась на його окраїні і слугувала швидше кордоном і оборонною перешкодою. Висагінас же проектувався і будувався за єдиним проектом як місто біля озера, де всі основні шляхи ведуть до нього.

І

«У Висагінасі не так багато місць, куди ще можна сходити. Тут влітку завжди багато людей, приїжджають колишні мешканці, які давно живуть і заробляють в інших містах", літній чоловік на пірсі

Висагінас - це місто-супутник при атомній електростанції. Після вступу Литви до ЄС і прийняття рішення про закриття ІАЕС постало питання про переорієнтацію функцій міста. Одним з рішень муніципалітету було розвивати Висагінас як туристичне і спортивне місто І якраз берег озера став одним з найяскравіших прикладів реконструкції за цією стратегією.

Реконструкцію прибережної зони озера виконали всього за 2 роки, витративши загалом 6 млн євро. Її поділили на окремі функціональні зони: канатне містечко, пляж, кемпінг та спортивний центр з двома стадіонами. В 2017 році також планується завершення проекту спортивного центру для байдарок. Проект реконструкції набережної Висагінаса став найкращим і наймасштабнішим у Східній Литві.

Великий стадіон для маленького міста Відкриттям для нас став великий стадіон, місткість якого сягає 5 000 місць. Очевидно, що це найдорожчий об’єкт на всій набережній, але використовується він найменше. Очікувалось, що він стане місцем, де проводитимуться великі матчі або буде запасним полем для команд другої і третьої ліги. Але за рік тут відбувся лише один футбольний матч і кілька міських заходів. Зараз стадіон практично цілий рік закритий і не використовується.

Дослідження прибережних територій Висагінаса


МОЛОДИМ

Номер 1 • 27.02.2017• €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 21

ТУТ не місце

На жаль, взимку на озері небагато відпочивальників, але навіть в цю пору року нам все ж вдалося зустріти тут кількох жителів і поспілкуватись з ними. Мешканцям дуже подобається нова набережна, але цікаво, що з усіх вищезгаданих об’єктів найбільш популярним є пляж. Він безкоштовний, і люди використовують його у різні пори року: влітку відпочивають біля озера, а взимку - рибалять і катаються на ковзанах Менш популярним виявився розташований поруч кемпінг. Він платний, тому його цільова група - це туристи, що приїжджають влітку. Стадіон використовується найменше. Не задіяною в реконструкції залишилася частина набережної на сході, де також розміщується невеликий старий пляж серед лісу. Він виглядає як і за радянських часів, з інфраструктури тут – кілька лавок, роздягалок, столик і саморобний мангал.

Але він також має своїх відвідувачів. За словами жителів, після реконструкції найчастіше новий пляж відвідують діти і старше покоління, молодь почала надавати перевагу неформальному пляжу. Можливо, тому, що на модернізованій частині набережної встановлені правила користування і поведінки, що не завжди до вподоби молоді та підліткам; можливо, тому, що тут з’явилось багато нової інфраструктури, яка знову ж таки більш приваблива для дітей (майданчики, лазанки) та дорослих, які наглядають за ними. Молоді люди, з якими ми спілкувалися, відверто зізнаються, що їм немає чого робити на новій набережній. Там треба вести себе “відповідно“, а в лісі на неформальному пляжі вони почувають себе більш вільно. На літніх фото ця соціальна сегрегація яскраво помітна. Все це відбувається при тому, що середній вік висагінасців стрімко зростає, смертність перевищує народжуваність, а працездатна молодь виїжджає з міста.

Нерівномірність використання об’єктів, соціальна і функціональна сегрегація - дві особливості прибережної зони Висагінаса. Муніципалітет намагається максимально використати фінансування, яке надаєтсья фондами ЄС після закриття ІАЕС, і велика частина цих коштів витрачена саме на прибережну зону міста. Та всі ці проекти і капіталовкладення здаються не зовсім логічними й необхідними, адже більшість об'єктів не орієнтовані на потреби жителів міста і використовуються всього кілька разів на рік.

Дослідження прибережних територій Висагінаса


22 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

СУБУРБІЯ потойбічне життя міста Вільнюс. Колективні сади - перетворення тимчасового на постійне. Територія дослідження знаходиться на відстані 5 км від центральної частини міста та потравляє в межу міста. Рельєф досить активний, місцевість лісиста. Ділянки на території здебільшого невеликі (близько 6 соток), історично це території «колективних садів». Разом з вузькими дорогами і відсутніми спільними просторами вони створили компактне середовище з інтенсивним використанням ділянок. Будинки здебільшого виглядають як постійне житло (обладнана інженерна

інфраструктура). За часів Радянського Союзу ділянки в колективних садах надавали працівникам різних державних підприємств та заводів: товариство інженерів, будівельників, працівники електрозаводів, театралів, митців, вчителів тощо. Надані ділянки орієнтувались під ведення садівництва, забудова строго обмежувалась (21 м2 у 1963 р). З розпадом Радянського Союзу обмеження на забудову були зняті, ділянки поступово переоформлювались у приватну влас-

ність. Якщо проаналізувати типологію забудови, можна визначити її основні 4 типи та відповідно категорії населення, що там проживають: 1) Дачні будиночки – перебудовані, пристосовані для життя історичні дачі. В основному проживають початкові власники ділянок, які з часом переїхали сюди для постійного проживання. Це люди похилого віку. 2) Перебудовані в 90-х будинки, здебільшого це масивні будинки з висо-

Висагінас. Дачі – місце для роботи на городі та відпочинку на вихідних Надання ділянок жителям відбувалась приблизно в той самий час і за схожим принципом, що і у Вільнюсі. Ділянки здебільшого надавались працівникам атомної електростанції або інших державних підприємств. Однак, на відміну від Вільнюсу, типологія житла на території дач відрізняється. Тут здебільшого змішана забудова 2-х перших типів: - Пристосовані до літнього відпочинку дачні будиночки; - пристосовані для зимового перебування будинки з базовою інфраструктурою (електрика, вода, газ тощо). Люди похилого віку здебільшого досі займаються садівництвом на дачах і продають фермерські продукти в місті на базарі, але з розповіді опитаної жінки, це робиться лиш для того «щоб рухатись». Деякі взагалі прописуються у дачних будинках та продають власність в місті. Молодші люди здебільшого приїздять відпочити на вихідні або влітку. Сама територія розташована за юридичними межами міста.

кими парканами. Проживають там люди, яким ця ділянка дісталась у спадок, орієнтовний вік 45-60 років. 3) Невеликі сучасні будинки з розвинутим дворовим простором. Часто перевага надається не городові, а обладнаному місцю для відпочинку на вулиці. Мешканці - молоді люди 30-45 років. 4) Зблоковані будинки та багатоквартирне житло середньої поверховості. Логічно уявити тут мешканців, які можуть орендувати квартиру.

Вільнюс

1 - урбанізована територія 2 - центр міста 3 - субурбія (території дач колективних садів) 4 - територія дослідження

3

1 2

3

Дослідження cубурбанізованих територій Вільнюса та Висагінаса

4

3


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 23

Вільнюс. На рівні генерального плану міста всі садові товариства мають різний статус з перспективою розвитку території: - як житлових районів (забезпечення розвитку інженерної, соціальної, транспортної інфраструктури з боку міста) - як садового товариства (місто утримується від втручання в життя території) Територія, яку досліджували, вважається

досить престижним районом з перспективою облаштування повноцінної інфраструктури. Місто збільшує радіус обслуговування даної території (заведені комунікації, періодичне прибирання вулиць), отже є сенс говорити про те, що територія в майбутньому стане повноцінною частиною міста. Оскільки ми мали справу, найімовірніше, із винятком в подібній типології (велика частина приватних

секторів, що з’явились на основі садових товариств, не мають такої кількості міської інфраструктури), то є сенс відзначити, що дана ситуація є показовою у плані співпраці із приватним сектором. Висагінас. За даними місцевої влади, у зв’язку з тяжкою демографічною ситуацією та відсутністю необхідності розширення меж міста, найближчим часом не планується розвиток інфраструктури на цій

території. Громадський транспорт працює сезонно. Однак через невеликі пенсії, багатьом жителям похилого віку не вдається оплачувати комунальні платежі в квартирах в місті, через що вони вимушені їх продавати та переїжджати на постійне проживання на дачах, де колективний внесок набагато менший. В цілому територія дач Вісагінаса сприймається окремо від самого міста.

ЯБЛУЧКА радянська якість за європейські кошти

+37061279253 дзвонити лише на viber, з моб. трубку не беру

Дослідження cубурбанізованих територій Вільнюса та Висагінаса


24 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

ДАЧНИЙНЕСЕЗОН Вільнюс Територія, що розглядається, забезпечена всіма необхідними інженерними мережами за рахунок фондів ЄС. Це свідчить про існування міцної соціальної структури, адже про-

цедура отримання коштів від ЄС непроста, і важливою умовою є існування високого рівня самоорганізації та налагодженості між громадою та міським управлінням. Отже, єв-

роінтеграційні процеси і можливість отримати доступ до фондів ЄС стимулюють виникнення локальних спільнот із міцною самоорганізацією, які починають вести діяльність на рівні міського управління. Як результат – території, які історично не були містом і розвивались по суті хаотичним шляхом (не існує детальних планів територій чи інших планувальних креслень кварталів), еволюціонують у міську територію.

На макрорівні спостерігається зміна цінностей у мешканців. Якщо

на етапі розподілу ділянок людям важливо було мати власний город з огляду життєвої необхідності, щоб прогодувати себе, на етапі руйнування Радянського союзу людям важливо було знати, що є їхньою власністю (відбувається процес накопичення майна, прагнення збудувати «власну фортецю»), то на сучасному етапі люди розуміють цінність життя ближче до природи (архітектура будинків відображає ці прагнення). Відповідно реагує комерція, вбачаючи попит на новий спосіб життя, виникає і пропозиція - забудовники будують середньо поверхові будинки під лозунгом «Жити ближче до природи», «Квартира з власним видом на ліс» тощо. А це вже абсолютно нова типологія для приватного сектору – типологія міської забудови, що за собою потягне необхідність мати відповідну соціальну інфраструктуру.

1 - 1 - Висагінас 2 - дачі 3 - села, хутори

2

1 3

2

2 3

Висагінас Умова вступу в ЄС – закриття АЕС (першопричини існування міста). Як компенсацію, ЄС вкладає значні кош ти в місто. Оскільки воно достатньо інтегроване в природне середовище і поруч знаходиться природній рекреаційний ресурс – озеро, то значна частина коштів направляється саме на трансформацію природного середовища в публічний простір (приклад нової набережної). Роль дач, як місця для відпочинку, поступово втрачається, на користь нових обладнаних територій міста. Яка нова роль дач? Варто звернутись до існуючого потенціалу: дачі продовжують використовуватись для ведення садівництва; на перший погляд, приваблива вартість проживання у порівнянні із містом, але не всі комунікації наявні; популярна культура бані. Важко визначити одне питання для дослідження сектору приватної забудови - складноорганізованої структури із тривалою історією. Цікаво дослідити ка-

Дослідження cубурбанізованих територій Вільнюса та Висагінаса


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 25

Важко визначити одне питання для дослідження сектору приватної забудови - складноорганізованої структури із тривалою історією. Цікаво дослідити категорії цінностей у людей, що там проживають, соціальні структури та взаємозв’язки всередині тощо. Але актуальним здається питання трансформації території, яка міською не вважалась, у міську. А саме: чи можемо ми сказати, що субурбанізована територія, з якою

БАНЯ на ДРОВАХ Вкраплення секторів приватної забудови в структуру міста (і це не обов’язково субурбія) – абсолютно типова ситуація для міст України. Знання етапів розвитку, трансформації подібної території дасть змогу спрогнозувати розвиток і

ми мали справу, виявляє ознаки вже не заміського, а міського формування? На відповідь впливатиме те, як ставляться самі мешканці цієї території, чи має територія належні комунікації і яке ставлення міста до цієї території. У Вільнюсі ми ознайомились із територією, яка має достатню кількість ознак трансформації у міську: наявні основні міські комунікації, ознаки ієрархії вулиць, центральна з яких

має тротуари і обслуговується містом. Місто вже не має змоги не реагувати на дану територію, і є підстави вважати, що з часом взаємозв’язок зростатиме. Досить логічним є припущення, що і решта приватних секторів (не лише, той з яким ми мали справу) у столиці європейського міста розвиватимуться активніше, і місту доведеться з ними взаємодіяти. Інша ситуація у Висагінасі. Територія садових

товариств сприймається містянами і самим містом досить однозначно – як місце для садівництва, відпочинку за містом. Юридично вона знаходиться за межами міста, а внутрішні процеси не вказують на зародження «міської культури». Хочеться зробити сміливе припущення, що дана територія, найімовірніше, розвиватиметься окремо від міста Висагінас і не виключено, що як окремий населений пункт із власною самоорганізацією.

Лакшері відпочинок за містом салон «Гамма-спа» 31217, Висагінас 55.606618, 26.560920 виникаючі потреби у жителів. При вивченні субурбії пострадянського Вільнюса виникає стійке відчуття «погляду в майбутнє» по відношенню до подібних територій на теренах України. Вивчення існуючих соціальних структур на територіях садових

товариств та їх діяльності, взаємодії із ЄС та місцевою владою дасть чітке уявлення про методологію

для створення передумов виникнення подібних соціальних відносин і в Україні. Крамар Максим,

Драженко Алевтина, Патрабой Наталія, Козиренко Дмитро, Вікарчук Максим

Дослідження cубурбанізованих територій Вільнюса та Висагінаса


26• €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

BREX-SH-IT!! “закриваючи двері при вимкненому світлі”

або “Постріл не у того ворога”

Шшш! Промовте це тихо, майже пошепки: британці добряче помилились!1

П

роте це не стало гарячою темою обговорень: кінець старого року в радіопросторі був переповнений смутком через упокоєння поп-зірок – Джорджа Майкла та Девіда Боуі. Ведучий розмірковував, чи це був винятково трагічний рік, чи початок нового майбутнього, оскільки епоха великих зірок сцени досягла кінця життєвого циклу? В глибині цього ридання можна почути відлуння пристрастного бажання: в той момент, коли поп-індустрія Великої Британії може експлуатувати можливості глобалізації без побоювань про наслідки, Last Christmas та The Man who Sold the World залишились у втраченій ері безтурботності – в цьому ж є чиясь вина, правда?

Насправді. Проте, навряд чи варто звинувачувати півмільйона поляків, що думали емігрувати у Британію в пошуках кращого життя, працюючи офіціантами, прибиральниками, медсестрами, учителями англійської, землемірами, і т.д. і т.п. (не всім же бути поп-зірками), чи навіть Європейський Союз – який зганьбився в червневому референдумі. Візьміть, на приклад, випадок мого (колись) рідного міста Бедфорда, містечка з торгівельним минулим в центральній Англії, куди фермери приїжджали продавати свою продукцію з околиць. Сьогодні ця частина історії та ідентичності міста залишилась лише в назві розважального центру – “Зернова біржа”. Якщо ви звернете на дорогу поряд з залізничним вокзалом, то потрапитие на вулицю «польських склепів», перед тим, як дійти до вже традиційного пакистанського магазинчика на куті. Або ж, якщо ви проводите час у Бедфордській лікарні, то про вас піклується персонал з, приміром, португальців, чехів, індусів, поляків, німців, африканців, іспанців та британців, що працюють у специфічній суміші общини та ієрархії, одночано мультинаціональній та медичній: головних лікарів, молодших лікарів, медсестер, прибиральників, персоналу їдальні, волонтерів, практикантів і т.п. Докази Європеїзації цього типового британського міста можна знайти всюди, де не глянути. І, може, варто це зробити?? Звісно, у британських міст існує проблема втрати суверинітету. Але, справжній винуватець сидить не в Брюселі, а на Уайтхолл Стріт, іншими словами – у Британському національному парламенті! У своєму ессе, «Дивна смерть муніципальної Британії», Том Кру переконує, що у Британії відбувається безповоротна революція, проте «Брексіт» не є найважливішим у цьому процесі. На думку Кру, визначальним для народження сучасної Британії було надання послуг муніципальними радами місцевим громадам у кінці XIX століття: «Місцеві чиновники надійно, чесно та розважливо надавали послуги місцевим жителям за поміркованими цінами, та повторно інвестували солідні надходження в подальший

розвиток.»2 Після війни, відносна автономія рад по відношенню до централізованої національної держави була поступово підірвана – тенденція, що досягнула піку під час ери Тетчер у 1980-х. Це парадоксально, адже Маргарет Тетчер увійшла в історію як пророк «вільного ринку». Хоча вже менше уваги приділяється тому, що експансія ринкової конкуренції у нові сфери повсякденного життя була досягнута шляхом позбавлення державою незалежності місцевих влад: як у питаннях збору коштів, так і стосовно їх використання. Отруйні наслідки такого підходу стають відчутними тепер, у світлі політики економії, що впроваджується після фінансової кризи 2008 року. Ощадливість полягає не стільки в абстрактних державних заощадженнях, скільки у вимозі центрального уряду обмежити послуги та соціальне забазпечення, які надаються на місцевому рівні. Як наслідок, місцеві ради закривають бібліотеки (з 2010 року, 25% персоналу бібліотек Британії втратили роботу), автобусні маршрути та молодіжні центри, скорочують житлові програми (з 2010 року кількість безхатьків зросла на 30%), фінансування парків, скоріше вимикають освітлення громадських просторів і т.д. На додачу, ради звільняють персонал та приватизовують/віддають на аутсорс постачання громадських сервісів, тим самим роблячи приватні компанії відповідальними за піклування про людей з обмеженими можливостями, надання юридичних

послуг, догляд за кладовищами та крематоріями, планування та регенерацію, розробку торгівельних стандартів та ліцензування, управління житловими програмами рад, забезпечення гігієни навколишнього середовища і т.д. «Прогресивніші» муніципалітети також знаходять шляхи для швидкого надання послуг: наприклад, в Барнеті, що на півночі Лондона, якщо ви підготовлені заздалегідь або маєте достатні фінансові можливості, ваш запит на отримання дозволу на проектування буде вирішено протягом тижня. У той же час, жителям, де факто, другого класу, доведеться чекати значно довше. Як наслідок, бережливість вдаряє болючіше по тих радах, котрі відповідають за території з біднішим населенням. Різке скорочення відбулось саме там, де існує гостра потреба в підтримці соціально-незахищених груп. На додачу, погіршилося розуміння локальних умов та громад, зумовлене скороченнями в муніципалітетах та передачею повноважень приватним компаніям, чия можливість виконувати завдання дешевше базується на використанні роботи менш кваліфікованих, та гіршеоплачуваних працівників. У підсумку ми отримуємо драматичне ослаблення відповідальності влади перед населенням та погіршення умов в бідних районах. Том Кру переконує, що ці глибокі зміни в організації повсякденного життя містечок та міст є повною протилежністю народжен-


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27

ню муніципальної Британії. В результаті, британці стають менш справедливим, менш демократичним та менш прогресивним суспільством. Незважаючи на те, що присутність ЄС пом’якшувала найболючіші наслідки цих процесів для найбільш вразливих британських міст та містечок, референдум про членство в ЄС надав можливість висловити протест. На жаль, протест був спрямований не на того ворога, а тому тепер, замість розуміння масштабу муніципальної революції, всю увагу поглинуть обговорення можливих наслідків «виходу» з ЄС. А також польські заробітчани.

Шшш! Беньямін Варшавський 1. Якщо бути точним, то здебільшого помилились англійці. Прорахунком референдуму стало бажання англійців знову заявити про свій суверинітет по відношенню до Європи, що підсилило відчуття обмеження громадянських прав у інших частин (тепер вже не настільки…) Об’єднаного Королівства, особливо в Шотландії по відношенню до Англії. Слід також зазначити, що плутанина з ідентифікацією себе як британця і/або англійця (шотландця, валлійця і т.д.) виходить за межі проблеми, описаної в даному тексті. 2. Том Кру (2016) «Дивна смерть муніципальної Британії», London Review of Books, Vol. 38, No. 24, pp. 6-10.

Лист в редакцію Дорогий Європейський Вісник, Я б хотів висловити своє занепокоєння тим, як ви подаєте та роз’яснюєте процес «європеїзації» своїм читачам. Перш за все, потрібно зрозуміти, яка саме Європа мається на увазі: географічна одиниця, Європейський Союз (ЄС) чи Європа в трактуванні ФІФА? А також, як ми, неєвропейці можемо почуватись європейцями, якщо частка «не» є нашим постійним супутником? Моя історія є лише маленьким прикладом заплутаного поцесу ідентифікації з Європою, що б не крилося за цим словом. Народжений в Югославії, що на багатьох рівнях є певним архетипом моделі ЄС, я встиг пожити в автократично-соціалістичних, ліберально-демократичних та турбо-капіталістичних умовах протягом дуже короткого часу. Тепер я офіційно плачу податки в ЄС та працюю по всьому світі, проте всеодно відношусь до «неєвропейців», коли проходжу контроль в аеропорті. З огляду на це, я б порадив вам звернути більше уваги на розмаїття особистих історій, що утворюють Європу, та робити менший наголос на європейських «стандартах і нормах». Більше того, ваша газета ненавмисно знецінює поняття «Східної Європи», пояснюючи її як щось старомодне, структурно слабке і неважливе для вивчення. Можливо, це й правда, якщо ви рідко перетинаєте Одру у східному напрямку, але хочу нагадати: те, що ви називаєте «Сходом», або, навіть гірше, «Південним Сходом» - це саме та історична територія, де сформувалась європейська культура, яка поширилась в напрям-

ку «Варварської Півночі». Тому, безумовно, Брюссель чи Люксембург не є ядром Європи! На рівні абстрактного уявлення, до розмитого поняття екс-Югославії постійно повертаються як до «пропаленої дірки на килимі ЄС», в силу її незмінної відсутності на офіційних картах, що пояснюється та виправдовується нестачею достовірних просторових даних (немає даних про об’єкт чи явище - існує немає й самого об’єкту чи явища). А сам термін «балканізація» аж ніяк не додає до взаємного розуміння, а більше націлений на чіпляння ярликів на мою вже неіснуючу батьківщину як на місце постійних конфліктів та кровожерливих людей. Звісно, це не проблема вашої газети, але в цих процесах стереотипізації я бачу безліч паралелей з сучасною Україною, щиро сподіваючись, що ваше очікування в черзі перед дверима ЄС не займе стільки часу, як наше. І наостанок, пам’ятаючи про деякі глобальні політичні рішення 2016 року, правомірно замислитись щодо майбутнього ЄС взагалі. Або, висловлюючись більш оптимістично, критично осмислити перспективи його оновлення та модифікування, враховуючи такісучасні виклики як масова міграція та безробіття молоді. Якось, будучи в самокритичмій дядько-євному гуморі, роскептик сказав: «Коли ми увійдемо в ЄС – це точно буде його кінцем!...». Здається, зараз настав момент переосмислити солідарність Європи не лише як модель бюрократизації усіх суспільних відносин. А для цього, на мою думку, першим ділом потрібно перестати розглядати неєвропейскі країни як якісь далекі африканські колонії. Югослав Стефанович


28• €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

ШВЕЙЦАРСЬКИЙ

А

ВИСАГІНАС?

томна електростанція Мюлеберг скоро буде виведена з експлуатації. Ініціатором виступили не бюрократи, що оперують питаннями безпеки, і не громадяни, що таким чином висловлюють свою політичну волю, а її власник, виходячи з простої економічної доцільності. Постає запитання: яке майбутнє чекає на мальовниче селище та місцеву громаду? Дорогі друзі та дослід- люється конституцією світники «європеїзації», ської держави! Шлю вам вітання зі Швейцарії – білої плями в центрі здебільшого блакитної політичної мапи Європейського Союзу. Швейцарія – це країна, що управляється «прямою демократією», де воля народу спершу визначає питання, що потребують вирішення, і лише потім центральна влада ці рішення приймає. Навіть вигляд (мусульманських) храмів першопочатково розцінюється з точки зору сприяння суспільній єдності, і як наслідок, регу-

Тож, поки ви займалися дослідженням, зокрема, спадщини атомної електростанції у «Новій Європі», що була закрита бюрократичним рішенням, розробленим «центром керування» «Європи Старої» (розмірковуючи про теперішній безлад з «американськими Дональдами», я майже поринаю в ностальгію за Дональдом Рамсфелдом…), мене запросили віддати свій голос «за» (сподіваючись отримати – «проти») та виріши-

ти майбутню долю атомних електростанцій в Швейцарії. Це спонукало мене написати кілька рядків, присвячених швейцарській політичній системі («прямої демократії»), яку інколи беруть за приклад для наслідування, розмірковуючи над майбутнім «Сполучених Штатів Європи» та спекулюючи такими інструментами як «громадська ініціатива», «референдум» та ін., які часто потрібні політикам-популістам з дійсних країн-членів Європейського Союзу.

Після атомної катастрофи у березні 2011 року у Фукусімі, Федеральна рада Швейцарії прийняла рішення про поступове скорочення сектору атомної енергетики до 2050 року. Для партії зелених і групи активістів ця «Енергетична

стратегія 2050» була занадто невизначеною, повільною та небезпечною. Як і група правоцентристських політиків, що виступали «проти будівництва мінаретів» за кілька років до того, а також подібно до близько десяти інших об’єднань, які щорічнолобіюють свої бажання-на федеральному рівні, вони зібрали 100 000 дійсних підписів менш ніж за 18 місяців у підримку «програми поступової відмови від атомної енергії» та конституційну заборону використання атому для енергетики чи опалювання. Три з п’яти швейцарських станцій мали б бути списані вже у 2017, інші дві, з досягненням 45-того року експлуатації, у 2024 та 2029 відповідно. Як швейцарські міста звільнили від мінаретів, так і швей-


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 29

царський ландшафт буде очищено від башт охолодження… Проте, мабуть, забагато часу сплило після емоційної встряски весни 2011, і «лише» 45% голосів підтримали ініціативу. Більшість вирішила довіритись енергетичній політиці федерального уряду та заходам безпеки, прийнятими керівництвами станцій. Варто згадати, що у громадах, де розміщені атомні електростанції, переважна більшість проголосувала проти їх закриття. З іншої сторони, общини, де планується розмістити перші в Швейцарії глибокі геологічні сховища ядерних відходів, з невеликою більшістю виступили за прискорене списання атомних електростанцій. Очевидно, що, в місцях де атом використовують, відношення цінності робочих місць до ризиків галузі, відрізняється від терито-

рій, де перероблене паливо зберігають. Тим не менше, окрім поширення своїх політичних гасел напередодні чергових виборів, що завжди виступають значним мотиватором для запуску популярних ініціатив – зачинателі референдуму також отримали відчутний результат від інтенсивних обговорень стосовно майбутнього ядерної енергетики ще до виборів. Ще під час переговорів, оператор однієї з п’яти атомних електростанцій заявив, що незалежно від результатів голосування, вони почнуть виводити свою з експлуатації вже у 2019 році. Фінансові чинники породжують сумніви стосовно майбутнього ядерного палива навіть у енергетичного лоббі. План власника стосовно виведення об’єкту з експлуатації включає

велику кількість технічних та логістичних деталей, питання безпеки та дорожню карту відновлення території, аж до можливості її рекультивації у 2034 році. Що лишилося поза увагою плану – це хоча б якісь ідеї стосовно майбутнього працівників та потенціалу території для розвитку місцевої економіки. Honi soit qui mal y pense…1 І наостанок. У той час, як ви намагаєтеся пізнавати та критично переосмислювали ідеї «європеїзації» Центральної та Східної Європи, «Нова Європа» сповзає в кризу стосунків з «Європою Старою», через «швейцарізацію» та, в кінцевому випадку, недосвідчене використання інструментів прямої демократії (“Brex-sh-it”, “Dutchdeclutch”). Схоже на те, що слоган «the economy, stupid! все ще не втра-

тив своєї актуальності для Швейцарії, щота самовпевнено запрошує вас «відкрити плюс» (на червоному тлі) західного сімейства народів. Проте, можливо, досліджуючи пост-атомний Мюлеберг приміром у 2026 році, ми зіткнемось з «висагінасизацією» в Швейцарії… Щиро, Роджер Фезерсофт 1. Сором тому, хто злий умисел тут бачить... (старофранцузька приказка) 2. перш за все економіка, дурню! (з англійської)

ювілейний 10й фестиваль

CANactions

Мистецький Арсенал

Київ, 2-3 червня 2017 www.festival.canactions.com


30 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

V O

T O

Z

. .O

K

Філософські роздуми зі спортивним азартом на тему міських цінностей.

Вільнюс. туалет на зупинці (а шо, б-ь, має бути на зупинці? кіоск?)

Вільнюс: совок в історичному центрі. навіть, коли дешево, то не по-хамськи Записано під час тижневого перебування в Литві


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 31

Вільнюс галерея сучасного мистецтва. в радянській будівлі оновлено з повагою до себе та інших Вільнюс НОВЕ - в СТАРОМУ а головне - чого не видно: в цих вікнах музична школа, в тих - діти майструють. старі й малі - на вулицях, сміються багато. радісно

Вільнюс (в останнє). культура - тотальна


32 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

ШОК:

ми проаналізували майбутнє*

- Я можу бачити майбутнє ... - Напевно, не дуже весело знати все наперед? (цитата з фільму “Пан Ніхто”)

Колись, років 45 тому, люди жили в стабільному та добряче спланованому світі: можна було ще в дитячому садочку обрати свою професію та, загалом, визначити весь подальший життєвий шлях. 15 липня 1972 року о 15 годині 32 хвилині “добряче спланований світ” вибухнув та протягом лічених хвилин перетворився на брухт і попіл в одному зі спальних мікрорайонів американського Сент-Луїсу. З цього дня все стало досить складно. Настільки, що прогнозування майбутнього знову перетворилося з екзотичних практик на один з найбільш затребуваних видів діяльності: від політики та науки до розробки персональних гороскопів. І от у 1982 році світ побачила книга “Megatrends: Ten New Directions Transforming Our Lives” американського футуролога Джона Нейсбітта, яка одразу стала світовим бестселером та квінтесенцією спроб зазирнути в завтрашній день на високопрофесійному рівні. 35 років потому в Україні в цілому та українських містах, зокрема, відбулася така кількість радикальних та, на перший погляд, абсолютно непередбачуваних змін, що намагання осмислити їх в контексті глобальних “мегатрендів” можуть видатися відвертою спекуляцією та заслужити лише іронічні посмішки скептиків. З одного боку. А з іншого - що, як ми все ж спробуємо поспекулювати та розгледіти сліди трьох глобальних нейсбіттівських тенденцій в минулому, сьогоденні та майбутньому наших - українських - міст?

Тренд #1: Перехід від індустріального до інформаційного суспільства Українські реалії: Без сумніву, протягом 25 років незалежної історії, міста України (особливо найбільші та середні, як то Київ, Львів, Одеса, Харків та ін.) переживають динамічну постіндустріальну трансформацію: все більшу частку економіки складає сектор послуг, інтернетизація проникла майже в кожний дім (і не лише в дім, а також у школи, університети, ресторани, банки і т.п.), а словосполучення smart city стало чи не найулюбленішою концепцією, яку наші амбітні політики (а точніше, їхні консультанти) пропонують, в якості магічного засобу від усіх міських негараздів. Однак, слід зауважити, що “інформатизація” та “постіндустріалізація” суспільства відбувається досить нерівномірно (значно швидше - в містах центральної частини України, при тому, що Схід усе ще за-

*Фраза неймовірної глибини Родіона Філатова, випускника CANactions School: STUDIO #1, над багатогранним смислом якої я розмірковую й досі...

лишається переважним чином індустріальним: і економічно, і ментально), а нестача якісних та релевантних даних, а також експертів, що вміють з ними працювати ті виклики, що найбільше гальмують практичне впровадження багатьох “розумних” технологій та сервісів у різних сферах міського життя. Перспективи: З огляду на зростаючий скепсис щодо невідворотності настання інформаційного суспільства (незважаючи на потужну підтримку цієї концепції такими світовими інтелектуалами, як Жан Бодрійяр, Мануель Кастельс, Деніел Белл та ін.), українські міста можуть видихнути з полегшенням: тепер не треба буде намагатися будь-якою ціною запровадити електронний квиток у громадському транспорті, якщо, при цьому, немає зручного та зрозумілого розкладу руху. Однак, очевид-

но, що міста, які будуть спроможні стратегічно підійти до впровадження інновацій “інформаційної доби” (від інструментів е-демократії до збору та аналізу big data) зможуть протягом найближчих років значно випередити своїх конкурентів, створюючи якісні умови для самореалізації наявних та потенційних городян.

Тренд #2: Єдиний глобальний ринок приходить на зміну національним економікам Українські реалії: Глобалізація економіки один з найпотужніших трендів кінця ХХ - початку XXI сторіччя, що докорінним чином змінив українські міста з моменту розпаду СРСР і до сьогодні. Після 72 років панування планової моделі, на Україну накотилася хвиля “дикого капіталізму”. Досить швидко найбільші міста країни перетворилися на локальні осередки бага-


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 33

тьох глобальних корпорацій, “інтегрувавшись”, таким чином, у світову економіку - з усім “букетом” позитивних та негативних наслідків цього процесу. Однак, бульбашка віри у глобальний світ без меж лопнула у 2008 разом з настанням найбільшої економічної кризи з часів Великої депресії, що сколихнула усі країни планети та продемонструвала на практиці “темну сторону” взаємозалежності та взаємопов’язаності усіх у усіма. При цьому, саме міста та урбанізовані території (зокрема, в Україні) залишаються основними драйверами економічного розвитку - як у глобальному, так і в національному масштабі. Перспективи: Для багатьох середніх та найбільших українських міст “підключеність” до глобальної економіки (через наявність міжнародних корпорацій, програм та інституцій співпраці) залишатиметься чи не найголовнішим фактором розвитку, особливо, з урахуванням глибинної кризи економіки національної. З іншого боку, для малих міст, містечок та селищ неможливість бути глобальними означатиме, в першу чергу, необхідність вироблення стратегій локального економічного розвитку. Тож, найдраматичнішим викликом для України у найближчому майбутньому буде розробка збалансованої національної політики, що враховувала б інтереси як “міст-глобалістів”, так і локальних гравців, а також розглядала б економічну спроможність різних поселень з урахуванням їх типологічних особливостей.

Тренд #3: Мережеві структури приходять на зміну ієрархічним

Українські реалії: Мережевість як основний принцип взаємодії (соціальної, економічної, просторової) - чи не найцікавіший феномен сучасності, що радикальним чином змінює наше уявлення про саму природу “міста” та “міського”. А що ж тут казати, коли ми раптом опинилася в світі, у якому можна роками жити з сусідами по під’їзду на Троєщині й не знати нікого з них, адже реальні взаємовідносини ми маємо з людьми, що розкидані по всій планеті, однак, так як і ми, обожнюють сучасну архітектуру та урбаністику й один раз на рік приїздять до Києва на фестиваль CANactions за неймовірними враженнями і “живим” спілкуванням, а решту часу проводять із нами в онлайн-мережах. Якщо ж розглянути тренд у масштабі країни, не можна не згадати про амбітну реформу децентралізації влади, що, за своєю суттю, також є спробою переходу від (вертикальних) ієрархій до (горизонтальних) мереж. У площині регіонального та просторового розвитку це означає акцент на розбудові ефективних зв’язків між різними типами поселень та, в кінцевому підсумку, створення інтегрованої системи урбанізованих територій, агломерацій, міст, містечок та сіл, що ефективно взаємодіють одне з одним у різних сферах: економіці, політиці, культурі тощо. Перспективи: Побудова сучасної мережі українських міст - надважливе завдання, що може відкрити безліч можливостей для розвитку, та, одночасно, - величезний виклик. Адже вірогідність реалізації негативного сценарію остаточного укорінення системи

“регіональних олігархічних князівств” - дуже висока. Однак, зважаючи на значний тиск як “знизу” (з боку громадянського суспільства, активність якого суттєво зросла протягом останніх п’яти років), так і “зверху” (мова, насамперед, йде про міжнародні організації, що виступають драйверами реформ та значною мірою відповідають за моніторинг ефективності їх упровадження), є підстави для того, щоб зробити оптимістичний прогноз щодо успіху трансформації країни в перспективі найближчої “п’ятирічки”. Адже наступного шансу може просто не бути, як би драматично та спекулятивно це не звучало. Наостанок Колись, років через 45, примітивні роздуми про майбутнє України та українських міст, певно, будуть викликати лише посмішки нових поколінь скептиків

- щасливих мешканців процвітаючої країни, а прогностика, розробка сценаріїв, аналіз трендів та інші прогресивні методи сучасності підуть на смітник історії. Колись, може, ми дійсно навчимося аналізувати майбутнє, визначаючи з точністю до хвилини, що чекатиме нас та наші міста за п’ять, десять, двадцять років... Сьогодні, однак, важливо не втрачати здатність думати про майбутнє, намагаючись вловити мінливий подих “вітру змін” та зрозуміти, що він несе саме нам. Інакше можемо назавжди застрягти у “продовженому теперішньому”, сконструйованому іншими. А цього, чесно кажучи, дуже не хотілося б. Станіслав Візійний, CANactions School for Urban Studies Future


34 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

ПРОГРАМА ШКОЛИ CANACTIONS На 2017 рік Сесія #4: Суспільство та політика (6-11 лютого) Модуль 4.1: Аналіз зацікавлених сторін та партисипативне планування (6 лютого)

КАТАРІНА ГЕОРГЕ cim

ЄЛЕНА АРХІПОВАЙТЕ ktu

Цей модуль націлений на висвітлення теорії та практики залучення городян до планувальних процесів, котрі проводяться агенціями на основі потреб громад. Зокрема будуть розглянуті методи та техніки ідентифікації акторів, що можуть бути залучені в процес, або ж мають схожий інтерес. В рамках модулю будуть пропрацьовані навики аналізу наслідків для зацікавлених сторін та розвитку релевантної комунікаційної стратегії. Крім того, будуть розглянуті питання інклюзивного процесу через тривале залучення громадськості засобами інформаційних кампаній, освіти, методів та засобів взаємодії. Тьютори: Катарина Георге та Мікаель Енгель Модуль 4.2 (практичний): Тактичний урбанізм та стратегічний дизайн (710 лютого)

МІХАЕЛЬ ЕНГЕЛЬ giz

СЕРГІЙ ГВОЗДЬОВ kse

ФАХІВЦІ

Фокусуючись на довготермінових змінах, процес міського планування завжди передбачає короткотермінові заходи, як засоби отримання підтримки громадськості та адміністрації для залучень інвестицій у великі проекти, надихаючи жителів та лідерів громадської думки на довготривалі покращення у їхніх містах. Під час практичного Модулю учасники дізнаються, як швидко та ефективно реагувати на запити громади та отримувати вигоду від проектів, націлених на користувачів. За підтримки тьюторів, студенти

освоють практичні навики втілення невеликих за масштабом проектів, котрі ведуть до великих стратегічних трансформацій міського середовища - як просторового так і соціального. Як наслідок, від команд учасників очікується напрацювання невеликого, проте стратегічного проектного рішення (проект, сценарій) для визначеної локації в Києві, що базуватиметься на попередньому дослідженні та визначатиме ключові виклики та потенціали місця. Тьютор: Єлена Архіповайте Модуль 4.3: Вступ до семестрового проекту: брифінг, оцінка та управління (11 лютого) Цей одноденний модуль націлений на ознайомлення студентів зі структурою, цілями та засобами семестрового проекту, котрий вони розроблятимуть протягом наступних підготовчих та академіних сесій. Інформація, що напрацьована в результаті дослідницької програми GIZ, слугуватиме базою для проекту. Крім того, учасниками будуть надані інструменти ефективного планування, методи трансформації завдань в цілі, та інші підходи успішного управління проектами. Тьютори: Сергій Гвоздьов, Урс Томанн, Владислав Тимінський, Сесія #5: Навколишнє середовище та ландшафт (6-11 березня) Модуль 5.1 (практичний): Зелені системи (6-8 березня) Цей модуль представляє концепцію стійкого розвитку, як стратегію пере-

осмислення природних особливостей міст та їх збереження для майбутніх поколінь. А тому, він надасть студентам критичне розуміння теоретичного дискурсу та практичного застосування стійкого розвитку, через адаптацію міжнародних підходів та дослідження особливостей розробки рішень для українських міст. Головна мета Модулю розробити та представити набір концепцій, що базуються на екологічних підходах до міського планування та розвитку, націлені на вирішення екологічних конфліктів та впровадження глибшого розуміння цілей сталого розвитку, як основи законотворення, міського проектування, планування та управління. Спеціальна територія в Києві буде досліджена в рамках Модулю. Тьютор: Міріам Німеєр Модуль 5.2: Управління проектами (9 березня) Комплексна підготовка в сфері міського розвитку передбачає розуміння основних принципів управління проектами, націлених на ефективне використання наявних ресурсів для дотримання рамок часу, вартості та якості при комплексному забезпеченні стратегічних та тактичних вимог конкретного клієнта. Зокрема, будуть розглянуті: управління ресурсами та вартістю; інтеграція різних інтересів в процес; оцінка результатів; представлення висновків. Тьютор: Сергій Гвоздьов Module 5.3: Екологічне та ландшафтне планування (10-11 березня) В рамках Модулю будуть обговорені проблеми, що виникають у природніх та

У програмі можливі зміни, слідкуйте за додатковими оголошеннями


Номер 1 • 27.02.2017 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 35

ПРОГРАМА ШКОЛИ CANACTIONS На 2017 рік рукотворних середовищах при оцінці з точки зору конкретних ділянок та регіонального масштабу. Це передбачає використання підходів природничих наук в аналізі фізичного середовища та розробці комплексних планів розвитку, що базуються на повазі до навколишнього середовища. Запропоновані лекції та аналіз прикладів покликані ознайомити студентів з питаннями екології, які потрібно задавати та надати методи роботи з ними. Тьютор: Роланд Зугер Session #6: Регіональне планування та міський розвиток (April 3-8) Module 6.1: Регіональний аналіз даних (3-4 квітня) Модуль слугуватиме вступом до просторових даних - широкого спектру атрибутів, що відображають місце, розмір та форму різноманітних об’єктів в рамках географічної системи координат. Розуміння типології просторових даних та володіння інструментами їх аналізу дозволяє міським планувальникам ввести нові кількісні та якісні індикатори у процес прийняття рішень під час планування та інтервенцій. В цьому Модулі, використання просторових даних буде також поєднане з картографічними техніками, що базуються на різному програмному забезпеченні GIS. Такий підхід дозволяє ефективно презентувати висновки на основі використаних інструментів статистичного аналізу. Також, учасники отримають практичні рекомендації по використанню просторових даних для вимірювання та аналізу

процесів, що попадають в поле зору соціальних наук: соціальне різноманніття району, доступність освіти, показники злочинності, переваги розміщення для місцевого бізнесу. Тьютор: Володимир Вахітов Модуль 6.2 (проектний): Регіональний розвиток та транспортне планування (5-7 квітня) Даний модуль піднімає питання оптимальної взаємодії між транспортом, населеним пунктом та ландшафтом, що формується від цього. Впродовж кількох днів будуть пропрацьовані необхідні навики для обдуманого підходу до розробки прагматичних, функціональних та втілюваних рішень для доріг та інфраструктури; житлових, відпочинкових та комерційних зон. Проект, розроблений в рамках модулю буде коплексним проектним рішенням для місця з обмеженою площею, різноманітними сценаріями використання та складними обмеженнями, що вимагають міждисциплінарної взаємодії та включення різноманітних індивідуальних аспектів у кінцеве рішення. Тьютор: Хан Ван де Ветерінг Модуль 6.3: Стратегічне планування: Принципи Trend-, SWOT-, TOWS- і PESTLE- аналізу (8 квітня) Для ідентифікації важливих внутрішніх аспектів то зовнішніх факторів, що сильно впливають на теперішнє та майбутнє життя міст, потрібно уміти користуватися сучасними методами стратегічного планування. Хоч вони беруть свій початок в організаційному управлінні, така ж методологія знайшла

широке застосування в різноманітних напрямках, включно з державним адмініструванням усіх рівнів і міст. Працюючи в невеликих групах, студенти почнуть поєднувати знання, отримані в попередніх курсах для розробки інтегрованого підходу, який вимагає проект

ФАХІВЦІ

Тьютор: Андріус Нєміцкас Сесія #7 (Семестровий проект): Розробка прототипу в рамках програми інтегрованого міського розвитку (15 травня – 3 червня)

РОЛАНД ЦЮГЕР werk, bauen + wohnen

Модуль 7.1: Проект в рамках програми інтегрованого міського розвитку (15-16 травня) Модуль 7.2: Проект в рамках програми інтегрованого міського розвитку: Польові дослідження (17-20 травня)

ВОЛОДИМИР ВАХІТОВ kse

Модуль 7.3: Проект в рамках програми інтегрованого міського розвитку: Дистанційна робота (21-28 травня) Модуль 7.4: Проект в рамках програми інтегрованого міського розвитку: Перегляд проектів в Києві (29 травня - 2 червня)

МІРІАМ НІМЕЄР helsinkizurich

Ментори: Міріам Німеєр, Томмі Макінен, Урс Томанн, Владислав Тимінський, Андріус Нєміцкас, Віктор Зотов, Мікаель Енгель, Рудольф Греф Публічна презентація проектів в Києві, на фестивалі CANactions 2017 та регіонх (3-10 червня)

ХАН ВАН ДЕ ВЕТЕРІНГ vdw atelier für städtebau

У програмі можливі зміни, слідкуйте за додатковими оголошеннями


36 • €-ПЕЙСЬКИЙ ВІСНИК • 27.02.2017 • Номер 1

І

снує кілька історій походження рецепту добре знаної в Україні «котлети по-київськи». Проаналізувавши факти, що знаходяться у відкритому доступі, у Ярослава Яковлева з’явилась власна версія витоків кулінарного шедевру.

КОТЛЕТА (HI)STORY CANactions School for Urban Studies – експериментальна освітня інституція, розташована у Києві. Наші освітні програми спрямовані на дослідження міст України, розробку концепцій та визначення конкретних дій для розвитку міст — як на стратегічному, так і на тактичному рівнях. Школа націлена на підготовку агентів змін, які мають навички дослідження комплексних міських середовищ, оцінки стратегічних рішень та тактичних кроків для їх покращення та розвитку.

м. Київ, вул. Лаврська, 16 | info@canactions.com | +38 073 437 90 08

European Newsletter (Eropeyskyi Visnyk)  

CANactions Advanced Studies in Integrated Urban Development Program Session #3 outcomes, based on the field trip to Lithuania

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you