Mystetskyi Arsenal: Future development scenarios

Page 1

International workshop

6:00 days 25 people from 13 countries

Mystetskyi Arsenal: Future development scenarios

Acknowledgements Mystetskyi Arsenal: Future Development Scenarios International Workshop at CANactions Festival held from May 29th to June 3rd in Kyiv at Mystetksyi Arsenal. Curator: Mirjam Niemeyer Tutors: Adriana Pablos Fani Kostourou Victor Cano Ciborro Workshop Participants: Nathalie Eldan, Rob Brink, Samuel Iuri, Mariia Rastvorova , Yevheniia Likhachova, Alina Samko (team 1) Simon Kimmel, Victoria Gonzålez–Aller, Henrietta Hmenya , Simone Ieradi, Danylo Olkovyk (team 2) Oleksandra Davydenko, Yuliia Buria (team 3) Odile Compagnon, Radu Vit, Ceren Tekin, Dmytro Tereshchenko, Claire Laude, Ana Grigolia, Oleksandra Khalepa (team 4)

Mystetskyi Arsenal: Future Development Scenarios is the end product of an intensive workshop dealing with the topic ‘Spatial and programmatic transformation of the Mystetskyi Arsenal’ in relation to the city of Kyiv. The workshop was conceptualized by Vladyslav Tyminskyi, curated by Mirjam Niemeyer and conducted by the Tutors Adriana Pablos (who also coordinated and gave birth to this publication), Fani Kostourou and Victor Cano Ciborro under the supervision of Mirjam Niemeyer. The week-long workshop took place at the end of May 2017 at Mystetskyi Arsenal during the CANactions festival where the results were presented. The publication contains both individual and group work outcomes (images, collages, photo, texts) reflecting the process of elaborating, testing and representing ideas and concepts shaped during the workshop. Authors of individual intellectual production are not indicated.

Workshop timeline Mirjam Niemeyer: Workshop’s brief Yuliya Vaganova: Deputy Director of the Museum and Exhibition Activities Yulia Kolomak Head of visitors services department Sacha Burlaka Ukrainian architect and artist

Viktor Zotov CANactions founder

Boris Yeghiazaryan Ukrainian Artist

Brief development

Vladyslav Tyminskyi Program director

Andrius Nemickas CANactions Advisory Board/Tutor Anna Pohribna Project manager Mistetskyi Arsenal

Olga Melnyk Head of Museum Development Department




Inputs introduction round

Mapping Exercise in teams

Mid-Term Presentations group work

Mystetskyi Arsenal Workshop 1 curator 3 tutors 20 participants

Social, spatial and programmatic issues were analyzed. Looking for strengths and weaknesses and setting the basis for step by step interventions. Review of participants’ work, boosting their ideas and finding compromise with the reality.

Discover the territory (inside/outside). First Ideas Brainstorming

10th CANactions Festival




group work

Test Project ďŹ nal group work

Final Presentation main stage of the festival

With the received comments, participants strengthened their ideas.

So many ideas and an endless discussion that they almost kicked us from the stage!

Diplomas and closing night of the festival

Table of contents The Arsenal............................................................................................................................................... 8 Lavrska street........................................................................................................................................ 12

Making Mystetskyi Arsenal happen. Mirjam Niemeyer........................................ 16 Discovering the territory........................................................................................................................ 18 Brainstorming: first ideas...................................................................................................................... 42

Social Strategies: TESTING ­WITHOUT I­NVESTING ............................................. 55 1.1 Open the gate................................................................................................................................... 58 1.2 Cultural trail...................................................................................................................................... 60 1.3 English translation. Getting global.................................................................................................. 66 1.4 Arsenal 2.0. The digital space.......................................................................................................... 68 1.5 Prosuming Arsenal. From visiting, to prosuming to crowdfunding Arsenal................................ 71 1.6 Switch on the Arsenal. Daily operability of the ­bookshop.............................................................. 74 1.7 Building furniture ­workshop. A place for all................................................................................... 76 1.8 Urban farming. Going back to the land........................................................................................... 78

Spatial Strategies: STRENGTHENING YOUR STRENGTHS................................... 81 2.1 Break down the wall........................................................................................................................ 84 2.2 Spatial removal of the plaster walls................................................................................................ 88 2.3 Ticket office....................................................................................................................................... 93 2.4 Sustainable settlement.................................................................................................................... 94 2.5 Elevators........................................................................................................................................... 99 ­Programmatic Strategies: ­CONQUERING THE TERRITORY........................... 101 3.1 Arsenal Eatery. Reviving storage building #1............................................................................... 104 3.2 Arsenal Art House. Reviving storage building #2......................................................................... 108 3.3 Sculpture garden............................................................................................................................ 110 3.4 Ramparts routes. Back to the future............................................................................................. 114 3.5 Amphitheater ................................................................................................................................. 116 3.6 Summer in the ­courtyard............................................................................................................... 120

Bureaucracy – ­Business Strategies: ­SHIFTING ­BOUNDARIES....................... 123 4.1 New Friends Club........................................................................................................................... 124

4.2 The art is the weapon. Victor Cano Ciborro................................................ 129 Boris Yegiazaryan. The interview........................................................................................................ 136 4.3 Break free. Mystetskyi Arsenal development foundation............................................................ 144 4.4 Arsenal HUB. From container to brooder..................................................................................... 146 Viktor Zotov. The interview.................................................................................................................. 150

Why is my football team the best one? Adriana Pablos..................................... 156 Working process.................................................................................................................................. 158

Learning from what we gain. Fani Kostourou.................................................... 178 The team......................................................................................................... 180

The Arsenal Arsenal (fr.) is a factory for repair, manufacture and storage of weapons. ‘­Mystetskyi Arsenal’ is a large-scale cultural project of national and international importance the aim of which is to create a district of culture in the historic center of Kyiv. The total area of the Mystetskyi Arsenal National Cultural-Arts and Museum Complex is 9.8 hectares. Exhibition area of the Old Arsenal building is 56,000 sq.m. The Old Arsenal building is a historical and architectural monument of national importance in the conservation area of the Old Kyiv-Pechersk fortress. It was built by Ivan Meller, the general-lieutenant of artillery, in 1784-1801 years. The Old Arsenal is the first building designed in the style of classicism in Kyiv.










Beautiful open space STORAGE BUILDING #1





The Arsenal building is of rectangular shape (168 x 135 m), and has a courtyard with four gates located along the axis of the facades. The walls, about 2 meters thick and the arch were made out of Kyiv bricks.

The Old Arsenal is the first building made out of yellow bricks without the use of external plaster. Due to the properties of the local clay, the brick acquired yellow and amber colour, which gave the Arsenal the name ‘porcelain’.



photo by Maksym Belousov

LAVRSKA STREET Photo by Adriana Pablos


РОБЛЯЧИ «МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ» МОЖЛИВИМ Як відкрити закрите? Архітектурних змін недостатньо для того, щоб інтегрувати Мистецький Арсенал у суспільство, як кращу культурну інституцію. Фізичні перетворення беззаперечно потрібні, проте фокусування виключно на такого виду трансформаціях – це не спосіб створити культурний осередок. Основна увага повинна бути приділена змістовному наповненню та професійним якостям людей, які це наповнення формуватимуть. Мистецький Арсенал потребує стратегії розвитку, щоб стати суспільно важливим.

Оскільки значний відсоток творів українського мистецтва було вивезено з країни росіянами, Мистецький Арсенал позбавлений доступу до яскравих колекцій і не може виступати повноцінним гравцем міжнародної гри з обміну художніми творами та виставками. Мистецький Арсенал, слугує не лише на користь мистецтва, але й для культурних та комерційних заходів. При цьому, простір Арсеналу не використовується на всі сто відсотків: другий поверх все ще не доступний громадськості.

ВІД ЗБРОЇ ДО МИСТЕЦТВА Споруджений у 1783 – 1801 роках як фабрика по виробництву та зберіганню зброї, колись вільно розташований Арсенал сьогодні оточений міською забудовою і розташований практично в самому центрі Києва – столиці України. Після двох століть використання російськими та радянськими військовими, сьогодні, Арсенал символічно перезаряджено. В часи незалежності України, а саме 2005 року, було прийнято рішення, що Арсенал необхідно перетворити на культурно-мистецьку інституцію. Відтак з’яви­ лась назва «Мистецький Арсенал». Із плином часу очікування та перспективи інституції як мистецького осередку зростали. Було організовано міжнародний архітектурний конкурс на кращу ідею з перетворення Арсеналу на найбільший в Європі (!) художній музей, який в майбутньому розмістив би на своїй території близько 50 000 квадратних метрів виставкового простору. Ці плани не будуть реалізовані найближчим часом, можливо і на краще, адже що робити з таким величезним простором?

«СУЧАСНА КУЛЬТУРНА» ІНСТИТУЦІЯ? Для того, щоб відігравати значущу роль у суспільстві, культурні інституції потребують переосмислення та відмови від застарілого сприйняття культури як чогось такого, що можна побачити в музеях. Культура – це соціальна поведінка та норми, за якими існують суспільства: не висока культура, культура – це все і, навпаки, все – культура. Слідуючи такій логіці, культурні установи мають бути відкритими майданчиками для різних активностей, замість того, щоб бути лише фізичним простором для зберігання мистецьких творів. Запорука виживання і забезпечення якісного та актуального наповнення культурних інституцій полягає в їх тяжінні до інклюзивності, толерантності до культурних «відмінностей», «альтернативності» та повазі до «іншості». Культурні інституції повинні відображати настрої суспільства. І для того, щоб підвищити свій рівень, сьогодні культурні установи повинні не лише відображати зміни у суспільстві, а й бути агентами змін і платформами для взаємодії окремих осіб, які, в свою чергу, активно впливають на суспільство та його міський контекст.

ЩОДЕННА БОРОТЬБА ПРОТИ ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ Брак коштів, необхідних для розвитку комплексу, призвів до того, що сьогодні Мистецький Арсенал так і працює без жодних втручань у свій фізичний простір. Саму будівлю Арсеналу загерметизовано на додачу до території комплексу, яка досі оточена історичними валами. Все це робить зовнішній вигляд комплексу автентичним.


СТРАТЕГІЇ МАЙБУТНЬОГО У червні 2017 року в Мистецькому Арсеналі відбувся міжнародний воркшоп «Сценарії просторового розвитку Мистецького Арсеналу». Більше двадцяти вмотивованих та кваліфікованих фахівців з усього світу працювали над стратегіями розвитку території та будівель

комплексу та запропонували методичні кроки для «важких» = «фізичних» і «легких» = «програмних та організаційних» перетворень. Аналізуючи основні пропозиції, можна виділити три головні стратегії: 1. Перетворити Мистецький Арсенал на місце творення (культури). Сам Мистецький Арсенал не володіє жодною художньою колекцією, але має величезний простір. Цей просторовий ресурс повинен бути переданий творчому співтовариству, продов-

перетворитися на відкритий та всеохоплюючий осередок, який би забезпечив громадськість правом на спільне творення майбутнього. Новий підхід до використання будівлі та усієї території комплексу призведе не лише до підвищення буденної зацікавленості мешканців, але й до збільшення переліку культурних можливостей та пропозицій. Процес відкриття будівлі міг би розпочатися завдяки незначним інвестиціям, як от забезпечення вільного доступу на територію Арсеналу, шляхом знищення бетонних стін довкола її периметру. 3. Зробити Мистецький Арсенал драйвером більш творчої України. Молоді люди в Україні вірять у те, що вони можуть вплинути на суспільство. В цьому полягає безцінний ресурс із колосальним ­потенціалом. Люди повинні бути залучені, уповноважені та інтегровані в процес переосмислення майбутнього комплексу. Процес перетворення Мистецького Арсеналу на платформу та куратора обміну ідеями, енергією та інноваціями, стане потужним каталізатором всеохоплюючого та відкритого культурного життя в Києві та всій Україні.

Mirjam Niemeyer Куратор

жуючи, таким чином, традицію створення та зберігання всередині будівлі творів мистецтва та, пропонуючи місце для життя та роботи митців водночас. Дана стратегія забезпечить природнє збагачення колекції Мистецького Арсеналу. 2. Переміщення фокусу (з мистецтва) на людей. Всі розроблені проекти поділяють погляди на те, що люди повинні стати ядром майбутнього розвитку. Мистецький Арсенал повинен


MAKING MYSTETSKYI ARSENAL HAPPEN How to open up the closed? Architectural changes are not enough to embed the Mystetskyi Arsenal as a cultural institution better in the society. Physical interventions are needed for sure, but concentrating on physical interventions only is not the way to build up a place of cultural significance today. The focus needs to be in the content and actors producing it. The Mystetskyi Arsenal needs a vision to become societally meaningful. FROM WEAPONS TO ART Built in 1783-1801 as a factory for and a storage of weapons, the formerly free standing fortified Arsenal today is surrounded by city fabric and located practically in the heart of Kyiv – the capitol of Ukraine. Used for two centuries by the (Russian and Soviet) military, the Arsenal building is symbolically charged. During the Independence of Ukraine, starting from 2005, it was decided that the Arsenal should be re-purposed as a cultural and artistic institution and got the name ‘Mystetskyi Arsenal’ (Artistic Arsenal). In the following years expectations on the new cultural institution for the country grew. An international architecture competition was carried out with the aim to build Europe’s largest(!) art museum on the Arsenal complex, hosting in the future around 50,000 square meters of exhibition space. These plans are not going to be implemented in the foreseeable future – maybe for the better: what would one do with this amount of space? DAILY STRUGGLE VS. IMPLEMENTING A VISION Due to the lack of funds for its development, today Mystetskyi Arsenal is run without any particular physical adaptations of space since its launch. The Arsenal building itself being totally hermetic and the whole area being walled out, the appearance of the complex is still representing its original use. As lot of Ukrainian art left the country with


the leaving Russians, Mystetskyi Arsenal doesn’t have access to a significant collections and is left unable to play the international game of exchanging art work and exhibitions. Dedicated not only to art, the Mystetskyi Arsenal currently hosts a lot of cultural and commercial events, but over the year the spaces of the building are never used completely (the 2nd floor is still not in use), remain empty or stay inaccessible to the public. A ‘CONTEMPORARY CULTURAL’ INSTITUTION? In order to play a meaningful role in the society, cultural institutions need to rethink themselves and depart from their old-fashioned understanding of culture as something you look at in museums: culture is the social behavior and norms found in human societies: not high-culture, culture is everything and everything is culture. Following this line of thinking, cultural institutions should be open stages for activities instead of being providers of a physical backdrop for art. Their survival and meaning lie in being more inclusive and tolerant toward the cultural ‘difference’, ‘alternativeness’ and ‘otherness’. Cultural institutions should reflect society. And to raise the bar higher, today cultural institutions should not only reflect changes in society but should aim to become agents of change and platforms of interaction for individuals, proactively influencing the ­s ociety – and their urban context. STRATEGIES FOR THE FUTURE In June 2017, at the Mystetskyi Arsenal, the international workshop ‘Spatial development scenarios for Mystetskyi Arsenal’ was held. More than twenty enthusiastic and skilled professionals from all over the world worked on strategies for the future development of Mystetskyi Arsenal and came up with comprehensive strategies for hard = physical

and soft = programmatic and organizational transformations. Reading through their contributions, three key strategies can be identified: 1. Make Mystetskyi Arsenal a place of (cultural) production The Mytstetskyi Arsenal itself does not own any relevant or significant collection of Art but actually has huge resources of space. This resource should be offered to the creative community, taking up the tradition of production and storage inside the building and offering artists space for living and working. Providing space in exchange to art will allow an organic growth of the art collection of Mystetskyi Arsenal. 2. Shift the focus (from art) to people All projects share the belief that people should be put in the center of the future development. Mystetskyi Arsenal needs to become an open and inclusive part of the city, allowing and inviting the public to join. New complementary uses to the building and site create places of everyday attraction in

Photo by Andrey Mikhailov

addition to cultural offer. The process of opening the building could start with low cost interventions like simply opening up the site and breaking down the concrete walls around it. 3. Make Mystetskyi Arsenal a driver for a more creative Ukraine Young people in Ukraine are engaged, believing that they can make an impact on society. This priceless resource is an immense potential. The people should be involved, empowered and integrated into a process of redefining the Mystetskyi Arsenal for the ­f uture. The act of Mystetskyi Arsenal becoming a platform and curating a process where people bring in ideas, energy and know how would make a powerful catalyst for an inclusive and open cultural life in Kyiv and the whole Ukraine. Mirjam Niemeyer Curator




#DISCOVERING Photo by Andrey Mikhailov



Photo by Andrey Mikhailov



Photos by Andrey Mikhailov



Photo by Andrey Mikhailov



Photo by Andrey Mikhailov



Photo by Simone Ierardi


Photo by Dmytro Tereshchenko


“Kyiv is a contrast for me. On one hand a very enthusiastic open minded – open to change city, very European. While on the other hand it is still very connected to its religious roots and to soviet culture which was dominant in the country for so many decades. I feel that the city is in deep transformation of its mentality and culture and that is why it is the most exciting time to do this workshop in the Arsenal.� Nathalie Eldan, Paris.

Photo by Andrey Mikhailov



Photos by Andrey Mikhailov


Height as a potential


Photo by Andrey Mikhailov



Photo by Andrey Mikhailov


View from the site

Kyiv Pechersk Lavra always visible


Photo by Andrey Mikhailov



Photo by Andrey Mikhailov



What? Why? How?

Brainstorm: first ideas brainstorm: first ideas FILM ART







Photo by Andrey Mikhailov








WHAT: The relation between inside and outside. More than 100 huge windows

Archeology of the ruin in search for identity

WHY: - the facade is wonderful but at the same time is anonymus - windows could be use like advertise - people must understand immediately what happens inside


A collection of ruins within the ruin Mapping of Spatial ÂŤaccidentsÂť & translation into a spatial system



THE ART IS THE WEAPON ‘To activate the space we need to let artists work in it. It can be organized as temporary art residence.’

‘Kyiv is in great need of a cultural center, where Art will created and not just presented.’


Palace of the Republic Berlin destruction: February 6, 2006

Der Berg by raumlabor, HAU

WHAT: spatial invasion

HOW: theory of change. As the reference shows it can be done

Accessibility & Scale

WHY: to reflect on accessibility of the building, human relation to scale and create enclosed spaces.

‘Windows could beused as displays indicating to the people passing by what is happening inside the building.’



• To activate the space we need to let artists work in it. It can be organized as temporary art residence.



routes for disabled The accessibility routespeople would open the premises should be envisioned for PwDto everyone

experience. knowledge.expression

The fire other fire route routes leading (mentioned on the to nowhereprevious slide) which leads nowhere.


We don't have so much space


MeansConsent «About that people, who are standing near wall, who were put near to wall...


Their apathy... as the indifference of whom put them there in honour of Motherland, duty, order or something else. Everybody were keeping silence and standing.»




#SilenceMeansConsent Hamlet «About that people, who are standing near wall, who were put near to wall...




how Their

apathy... as the indifference of whom put them there in honour of Motherland, duty, order or something else. Everybody were keeping silence and standing.» Hamlet

temporary activities culture of eating, drinking, celebrating


involving community in landscape improvement

start debates, see what works and what doesn’t


“ KAVAKAVA KULTUURIKATEL (CREATIVE HUB) Nominated for the Mies van der Rohe Award 2017.





Немов хімічна лабораторія, міжнародний воркшоп «Сценарії просторового розвитку Мистецького Арсеналу» розпочав свою роботу.

As a chemical lab did The international workshop of Spatial Development Scenarios for the Mystetskyi Arsenal start.

Після вступної частини, під час якої керівництво Мистецького Арсеналу ознайомило учасників воркшопу з реаліями життя інституції, розпочався процес критичної оцінки актуального стану та ролі комплексу, його місця в житті Києва та України, а також якості, якій має відповідати провідна культурна інституція загальнодержавного рівня.

After an input session where the management board was able to explain its realities, a procedure for critical evaluation was set. Determining the presence, quality and truth of the current context of the institution.

Результатом першого етапу дослідження стало виявлення характерних домінуючих ознак Мистецького Арсеналу, якими виявилися ізоляція та статичність по відношенню до українського суспільства. Виявлені специфічні риси діяльності Мистецького Арсеналу, цілковито контрастують із глобальною тенденцією розвитку сучасних музеїв, яка позиціонує музей як культурну інституцію, створену, аби задовольнити потреби людини, в першу чергу. Такий підхід пріоретизує соціальну складову роботи інституції. Осягнувши та дослідивши саму «матерію Арсеналу», фізичні (матеріальні та цифрові) та хімічні (економічні та управлінські) методи, спрямовані на виведення досліджуваного об’єкту з ізоляції були залучені до дії. Першим кроком на окресленому шляху стала розробка стратегій, які можуть бути імплементовані вже зараз, без залучення інвестицій. Таким чином, учасниками міжнародного воркшопу було розроблено вісім стратегій, які демонструють можливі сценарії відкритості та, що є більш вагомим та цінним, залучення різних прошарків суспільства до процесів, що відбуватимуться на території Мистецького Арсеналу. Особливу увагу під час роботи над стратегіями було приділено актуальній потребі забезпечення зручності щоденного користування інституцією відвідувачами. Першим, що варто зробити аби модернізувати Арсенал – забезпечити його незалежну від різноманітних зацікавлених осіб, організацій та установ роботу. Рух у напрямку відкритості до суспільства інституція можна розпочати відкривши свої ворота, долучившись до схеми культурних маршрутів міста, налагодивши співпрацю з іноземними фаховими установами, створивши інтерактивний інтерфейс та залучивши до співпраці представників різних громад.

Resulting from this first lab approach the main found in the Arsenal was isolation and staticism towards Ukraine’s society. This founded truth opposes the approach of modern museums, standing nowadays as cultural institutions at the service of citizenship which will prioritize social work over any other. With a better understanding of the ‘Arsenal materia’, physical (corporal and digital) and chemical (economic and management) procedures are designed to unlock the isolation of the Arsenal. The first step is to design strategies that can be carried out any time from now and without the introduction of real investment. Eight strategies have been reflected here, they describe processes of opening and inclusion toward different users and the ensurement of a first daily operability for the institution. The first stage of the modernization of the Arsenal is to run independently from stakeholders. The institution can start the improvement towards the people by opening their gate, connecting to cultural trails of the city, communicating with foreign publics, tapping the digital interface or making calls for papers for different communities.

Spatial development scenarios



The Ukrainian art scene is awakening.

Right now there are plenty of art platforms, creative organisations, and cultural festivals arising. Young people stand up for their rights and dreams by creating a new identity for the country and for their generation. At the same time there is a lack of space made available for creativity to take place, to allow for regular self-sustaining cultural projects that can operate independently from state funding and European grants. ­Mystetskyi Arsenal provides that spatial potential. Let’s bring the two together! To reach independency the ­public cannot only be invited to events, they must be involved, ­integrated, empowered: The Mystetskyi Movement! The Arsenal Friends Club is a start, its numbers have to ­increase. We, a collective of young architects coming from different backgrounds and countries, propose to the whole community a manual to unify the creative community, liberate Arsenal and achieve a sustainable and self-driven operation for the long-term.You can open up Arsenal as a space for creativity and education, a space created by the community for the community! Start now and make ­Arsenal truly ­Mysteskyi!


1.1 Відкрити ворота

1.1 Open the gate

Потужною перевагою Мистецького Арсеналу є його територія та локація в місті. Печерськ унікальний історичний район Києва, в якому співіснує Арсенал. Найвизначнішим об’єктом, що знаходиться поруч, є Києво-Печерська Лавра, розташована навпроти.

The most powerful assets Mystetskyi Arsenal has is its space and location in the city. The historical district of Pechersk, is a unique neighborhood where Arsenal is situated. The most outstanding of its neighbours, the monastery of Pechersk, stands just across the street.

Паралельно до річки Дніпро проходить вулиця Лаврська, яка є динамічною та високоавтомобілезованою. Вулицю формують чотири смуги руху автотранспорту та тротуари з обох боків, які використовуються для паркування авто та заставлені вуличними рекламними стендами, що ускладнює рух пішоходів. Пішохід сприймає рух по вулиці немовби по коридору, обмеженому прозорими стінами з машин та рекламних конструкцій, що робить публічний простір тротуару відгородженим від соціального життя. Прийшов час до дій. Відкрити ворота Арсеналу, стати помітним в районі, дати можливість перехожим потрапити всередину та зчитати фундаментальний меседж: те, чим володіє держава, належить людям.

The busy street of Lavrska is composed by four lanes of traffic parallel to the river and sidewalks on both sides. They are full of cars and casual vendors stalls, obstracting walking. Pedestrians perception is being wrapped in opaque fences with cars and detached from the social life of the surrounding public buildings. It is time for a real gesture. Open the gate of the arsenal, make it visible to your district, let city strollers snoop and get the message from top-down: what is owned by the state belongs to the people.





no zh re be Na ’sa ts ty ch es Kr St


Contract Sq

Old Kyiv



Maidan Nezalezhnosti Sq



re z




chaty k






Arsenal Sq



U si Bl vd

Cherepanova Hora


ain kr

Chervonoarmiis’ka St


Mystetskyi Arsenal Le

Nova Zabudova




1.2 Культурний маршрут

1.2 Cultural trail

Київ може пишатися кількістю та якістю культурних локацій, в яких вирує життя. Місту вдається зберегти свою ідентичність, яку вже втратили багато європейських популярних серед туристів міст. Проте, так триватиме не довго, адже скоро Київ відкриє свої двері для масового туризму.

Kyiv can pride itself on the quantity and quality of the cultural and livable scene it offers. Right now the city is on the edge of being discovered by mass tourism but still retains an identity that other popular European destinations have lost.

Місто має цікаві пішохідні зв’язки між музеями, прогулюючись якими можна дізнатися про історичні події, що відбувались в той чи іншій час, ознайомитись із визначними пам’ятками, публічними творами мистецтва та історичними артефактами. Попри це, для відвідувачів, а особливо для іноземних гостей, питання орієн­тації в місті стає викликом. Не читабельна кирилиця лише підсилює ефект ізольованості міста загалом. Відвідуючи Київ, просто не можливо оминути Печерськ. Сусідні із Арсеналом Києво-Печерська Лавра, монумент Батьківщини-Матері, музей Івана Гончара та інші довколишні музеї входять до переліку локацій, обов’язкових до відвідування туристами. Не дивлячись на очевидну культурну цінність перелічених місць, іноді насправді важко зрозуміти, наприклад, актуальні години роботи Мистецького Арсеналу. «Культурний маршрут», до якого входитиме Арсенал, гарантуватиме збільшення кількості відвідувачів інституції та зробить державну установу такою, що сама забезпечуватиме промоцію та підвищуватиме рівень туристичної привабливості міста загалом. Відповідно до «Культурного маршруту» для Арсеналу, варто розробити маршрут по місцям культурної спадщини: мистецтво і культура, прекрасні ресторани, бари і просто фантастичні пам’ятки чекають своїх відвідувачів.

The city has interesting walks from one museum to another where different historical moments are located, visiting numerous attractions along the way: monuments, public works of art and historical anecdotes. However, for visitors especially foreigners – it is not easy to orient themselves. Not being able to read the Cyrillic alphabet contributes to the isolation. Visiting Kyiv, Pechersk district is not to be avoided. Adjacent neighbors of the Arsenal like the Lavra, the Motherland memorial, Ivan Honchar Museum and other museums are a strong magnet for visitors. Although the Arsenal is part of this context, it is not easy to find out when it is open. The Cultural Trail for the Arsenal, will ensure the inflow of visitors to the institution and will make a state-owned institution promoting and reinforcing the tourism. Follow the Cultural Trail for the Arsenal, a heritage trail in Kyiv: art and culture, great restaurants, bars and fascinating sightseeing are waiting.



Entrance situation: entry gate with forecourt

Photo by Rob Brink


Arsenal is a place for people!

Photo by Andrey Mikhailov


Without jeopardizing safety you can open the grounds of the city.

Kyiv is the city of contrasts.


1.3 Переклад англійською Глобалізація

1.3 English translation Getting global

Для 508 мільйонів людей англійська – перша або друга мова та, відповідно до статистики, вона використовується 1 млрд людей по світу.

For 508 million speakers, English is first or second language and is estimated to be spoken by more than 1 billion people in the world.

Як результат популяризації України на міжнародній арені, завдяки збільшенню кількості іноземних гостей зокрема, країні конче необхідно комунікувати зі світом та приєднуватись до глобального товариства в усіх сферах життя, починаючи з таких міст-космополітів як Київ.

As a result of the increasing international image of Ukraine followed by the soaring entrance of foreigners, Ukraine urgently needs to communicate and include the global community in its everyday life. Starting with cosmopolitan poles like Kyiv.

Instagram, Twitter 80% аудиторії яких є англомовними користувачами, не мають англійської ­версії.

that Arsenal’s communication via social media like Facebook, Instagram, Twitter is also not in English.

Arsenal is not communicating in english: As an international venue, all On site it is almost impossible to find information В даному контексті Арсенал, як інституція, не the signs should be translated рухається в напрямку глобалізації, адже ані in English be it signs, booklets or publications. її сайт, ані друкована продукція, не кажучи Although 80% of users of social media cominto English вже про соціальні медіа такі як Facebook, municate in English, it is even more surprising

Photos by Alina Samko





1.4 АРСЕНАЛ 2.0 Цифровий простір

1.4 ARSENAL 2.0 The digital space

Сьогодні цінність будь-якої мистецької інституції вимірюється не площею її фондів та оціночною вартістю творів мистецтва у сховищах, а потенційною спроможністю заохочувати відвідувачів дізнаватися щось нове та ділитись цими знаннями з оточуючими. В цьому і полягають превалюючі в сучасних музеях функції комунікації та соціалізації.

Nowadays, the value of any art institution is not hidden in the conservation and selection of certain pieces, but in its capacity to stimulate learning and transmit contents, that is linked directly on the communicative function and socialization of the institution.

Різноманітні цифрові медіа та соціальні мережі створили платформу з якісно нових засобів комунікації. Сайт Мистецького Арсеналу є застарілим в цьому відношенні, адже працює в режимі WEB 1.0, коли забезпечується лише односторонній тип комунікації, надаючи своїм користувачам виключно карти, контакти та календар. Забронювати або придбати квитки он-лайн неможливо. Арсенал 2.0 має на меті оновити веб-платформу інституції до рівня WEB 2.0. Подібне оновлення зробить процес генерування інформації на сайті інституції інтерактивним, завдяки чому інформація надходитиме як від працівників Арсеналу, так і від відвідувачів. Таким чином, знання генеруватимуться інтерактивно із залученням та у співпраці з відвідувачами Мистецького Арсеналу шляхом використання декількох ресурсів, як українською, так і англійською мовами.


The different digital media and social networks, have erected new channels of communication. Mystetskyi Arsenal’s website runs completely outdated and untapped under WEB 1.0. since it is a reading website with one-way communication providing maps, contacts and calendar. Online booking or purchase is not possible. Arsenal 2.0 updates the institution to WEB 2.0. The upgrade will allow contents and information to be generated and distributed from both the institution and its visitors. Knowledge will be created in interaction, participation and collaboration with visitors through several channels in both Ukrainian and English.


calendar of events

add information

technical bags

make it international

duplicate posts in English




1.5 Арсенал, що залучає користувачів Від відвідування до спільного фінансування

1.5 Prosuming Arsenal From visiting to prosuming: A crowdfunding Arsenal

Ми живемо в часи взаємодії. Так званий «професійний клієнт» отримавши послугу, у відповідь долучається до взаємодії із постачальником цієї послуги, приєднуючись до створення контенту та поширення інформації про послуги та пропозиції постачальника.

We are living in the era of participation. The so-called “prosumer” uses the services provided by a host and in return, participates, interacts, generates content and expands the offer issued by the provider.

Орієнтація на відвідувачів Арсеналу – ініціатива, яка апелює до надавача послуг (Арсеналу) залишити стан пасивної ізольованості та почати шукати нові засоби комунікації та залучення до створення експозицій та планування музейних активностей. Так як віртуальний світ сьогодні користується значно більшим попитом аніж світ реальний, варто поєднати світ цифровий зі світом реальних відвідувачів музею. З одного боку, великі державні інституції декларують свою неспроможність до самооновлення та реагування на швидкоплинні зміни в суспільстві. З іншого боку, залучивши до співпраці «професійних клієнтів», інституція матиме змогу стати учасником глобального руху до іновацій та оновлення, перш за все, через он-лайн соціальні мережі та платформи спільнокошту збільшивши таким чином свою власну мобільність, конкурентоздатність та потенціал.

“Prosuming Arsenal” is an initiative claiming for the provider (Arsenal institution) to abandon its exclusive passive role, and start seeking interaction and participation in the management and planning of museum activities and exhibitions. Since the digital space is today more used and as real as the physical one, the aim is to multiply the networks of communication and the number of visitors. On the one hand, big and governmental institutions have repeatedly proven themselves unable to innovate and catch up with our changing society. On the other hand, by hosting prosumers the institution will be tapping into the collective efforts of a large pool of individuals – primarily online via social media and crowdfunding platforms – and leverages their networks for greater reach, exposure and capacity of mobilisation.











1.6 Увімкнути Арсенал Книгарня, доступна щодня

1.6 Switch on the Arsenal Daily operability of the ­bookshop

Виходячи з того, що Арсенал не має власної постійної експозиції та не демонструє нічию іншу на постійній основі, режим роботи інституції виглядає як ON/OFF простір. Різні інституції разом з їхніми виставками та аудиторією мають право тимчасово займати територію Арсеналу.

Due to the fact that the Arsenal doesn’t own a collection or host any exhibition permanently, Mystetskyi Arsenal is working as an ON-OFF container. Different institutions, their objects and audiences are then,ephemerally allowed to inhabit the building.

Аналіз відвідувачів музею дозволяє класифікувати останніх за частотою відвідування на три категорії: постійні відвідувачі, випадкові та потенційно можливі (тобто ті, які в даний час не залучені до відвідування музею). За такого режиму роботи ON/OFF простору Арсеналу, цільовою аудиторією залишаються лише випадкові відвідувачі. При цьому, значна кількість потенційних гостей залишається поза увагою.

Rating people and their frequency patterns towards the space (visitor for a museum), we find regular, occasional and potential users (non-users). By having and ON/OFF container, only the occasional visitors are punctually addressed. Therefore, a great amount of visitors are not being engaged.

Усвідомлюючи той факт, що музей без відвідувачів втрачає сенс свого існування, Арсенал першочергово мусить здійснити кроки на зустріч відкритості та збільшення кількості своїх відвідувачів. Чекати допоки головна будівля буде готовою просто неможливо. Перезавантаження книжкової крамниці Арсеналу можна і варто здійснювати вже сьогодні. Оновлена книгарня, відкрита щодня, стане новим місцем зустрічей містян, яке дозволить його мешканцям «бути в Арсеналі», прогулюючись околицями.


Understanding that a museum without visitors stops breathing, the Arsenal urgently needs to ensure its reliability towards it openness and welcoming capacity. Waiting for the main building readiness can not be afforded. Relaunching and empowering the bookshop, is the previous stage. The revivided bookshop, opening everyday, will become a new hotspot enabling people ‘be at Arsenal’ when visiting the neighbourhood.

We are



1.7 Воркшоп по створенню меблів Місце для всіх

1.7 Building Furniture ­Workshop A place for all

Меблі – безпосередні свідки нашого швидкоплинного приватного життя; культурна активність по створенню меблів на свіжому повітрі за участі усіх охочих – чи не найкращий спосіб підсилити зв’язок громад.

If furniture is the witness of our changing and intimate lives, participatory outdoor cultural activities are a main tool to strength communities. We propose to test both of them in a free space. Such space could be precisely managed because of an open “call for situations” where different communities will take part and propose their initiatives.

Меблевий воркшоп має приховану значно більшу мету, аніж просто створення меблів, адже його учасникам на ділі доведеться стикнутися з нестачею матеріалів та певними обмеженнями, з якими стикається інституція повсякчас. На додаток до фізичної роботи та наближеності до реального соціального розмаїття, сценарії прекрасного майбутнього, яке стане можливим після створення меблів, стануть привабливим заохоченням учасників.

Building Furniture Workshop dreams bigger whilst stays attached to the shortage and stuck operability the institution claims. In addition of the physical encounter and the closeness towards social diversity, comfortable lures for future interaction scenarios will be left as the physical outcome.

Дитячі табурети, підліткові гамаки, комфортні крісла-гойдалки для дорослих – усім знайдеться місце та свій предмет меблів.

Kid’s stools, teenage hammocks, cradles for the parents or comfortable rocking chairs will place all kinds of people in the territory.


Furniture for: kids, teenage, adult, aged people



1.8 Міське фермерство Повернення на землю

1.8 Urban farming Going back to the land

Урбанізація суспільства стала останнім часом глобальною тенденцією і Україна не є виключенням в даному контексті. При цьому, досі більш ніж половина всього українського населення мешкає в сільській місцевості, де зв’язок із землею передається у спадок від старших поколінь.

As it happens in the rest of the world, migration to the urban areas is a fact for Ukraine. However, still more than half of Ukraine’s population inhabits the rural environment and the links to the land are kept in families through the older members.

Тісний зв’язок із землею та загалом із сільським господарством досі існує та розвивається. Подібне явище можна спостерігати і в Києві, куди щодня з’їжджаються тисячі фермерів, аби продати свою продукцію та тішити городян свіжими та якісними продуктами. Основна мета Міської Ферми Арсеналу полягає у наданні містянам можливості відчути той зв’язок із землею, який вони, ймовірніше за все, ніколи не відчували живучи в місті. Громада міських фермерів піклуватиметься про чистоту та охайність землі Арсеналу, адже люди, яким цікава тема вирощування екологічно чистих продуктів харчування є, здебільшого, високоосвіченими та прогресивними.


The close relationship with land and its agriculture is included and can be felt in cosmopolitan Kyiv. Everyday, the busy streets of Kyiv welcome thousands of farmers playing improvised roles of fleeting salesmen supplying the population with fresh products. The mission of Arsenal’s Urban Farming is to give room and bring those urbanites missing their roots or simply interested in participatory open air activities in connection with nature to the lands of the Arsenal. The urban farmers will create a vibrant, informed, and well-nourished community cleaning and securing the land of the plot.




«Мистецький» означає «художній», «творчий». Після трьох століть свого існування, новий зміст було закладено за паркан Арсеналу і, наприкінці ­2000-х років, було прийнято рішення перетворити колись військовий об’єкт на інституцію, яка служитиме на користь мистецтва та культури.

Mystetskyi means artistic in ukrainian. After three centuries, a new reality is set behind the fences of Arsenal. By the end of the 2000 year it was decided to turn the militaristic object into an institution that would serve to culture and art.

З одного боку, національне мистецтво обрано як головну зброю Арсеналу та країни в цілому, тим паче, воно опосередковано належить державі, точніше українцям, а також ігнорує приватні інтереси та тенденції світового сучасного мистецтва. Тривалість процесу перепрофілювання Арсеналу з військового на Мистецький, особливо на початку війни на Сході країни в 2014 році, підсилює вагомість та потребу в подібному перетворенні.

On the one hand, national art is identified as the new meaningful weapon for the Arsenal and the country, remaining state-own and pulling away from private-owned, expressing its interest around international art pieces. The continuity of the implementation process of the Arsenal as Mystetskyi during the country’s war situation in the East part of the country since 2014, emphasizes the power of modernization and education the art holds towards societies, and how Ukraine aims to absorbing it.

З іншого боку, історія Арсеналу не є безхмарною, протягом тривалого часу Арсенал був занедбаним державою та покинутий зі своїми проблемами наодинці. Доводиться констатувати очевидні руйнування цілих споруд та окремих частин головного корпусу, нестачу такої необхідної інфраструктури, часткову чи цілковиту недоступність території та структурні пошкодження загалом.

On the other hand, over time the Arsenal has suffered from its weaponry past and its years of abandonment, showing now its wounds in diverse problems. Some buildings breakdown in the territory, degrading processes over buildings and territory, an important lack of infrastructure, reduced accessibility and inaccessible territory or structural weaknesses have to be faced.

Друга стадія розробки стратегій розвитку Арсеналу полягає в реставрації та реконструкції, де це необхідно, основних ділянок ураження будівлі. Водночас закладаються просторові «маячки», які покликані віднайти якомога доцільніше та вигідніше концептуальне рішення, яке слугуватиме на користь загально прийнятій концепції розвитку території комплексу та інституції загалом.

The second stage of development for the Arsenal focuses in the healing of main injuries of the building while sets spatial solutions that trigger a better and more complete usage of the mail building space.

Таким чином, було створено п’ять стратегій, які демонструють як за наявності мінімального бюджету здійснити архітектурні перетворення простору, які задовольнили б нагальні потреби комплексу, зокрема таку, як потреба у забезпеченні вільного доступу на територію. Йдеться не лише про в’їзну огорожу території, але й про штучні загорожі розбитих шибок вікон Арсеналу, відсутність ліфтів, електрики та водопостачання практично по всій будівлі.

Five strategies have been reflected here, they illustrate low-budget architectural actions responding urgent needs for accessibility, and connection materializing in the fall of the walls. Not only the entry fence is reflected here, but also the isolation that is brought by the plaster walls covering the inside walls and windows, the absence of elevator to the upper floors, or the unavailability of water or electricity in most of the building.

Spatial development scenarios











18 20



2 0 2 0




2 @TEAM 2

2.1 Руйнування стіни

2.1 Break down the wall

Комунікація та соціалізація – два основних завдання, які стоять перед будь-якою мистецькою платформою сьогодення. Арсенал все ще повинен переосмислити та підсилити свої стратегічні кроки в цьому напрямку.

Communication and socialization are the two key tasks for any art platform of today. For the Arsenal these tasks still are to be rethinked and reinforced.

Зруйнувати стіну означає дати людям можливість перебувати у вільному просторі, взаємодіяти один з одним, як в площині мистецтва, так і в інших сферах життя сучасної людини, налагоджувати зв’язки, заводити нові знайомства із сусідами, формувати таким чином відчуття приналежності до території Арсеналу, та віднайти її місце в своєму повсякденному житті. Такий підхід зруйнує ментальні «стіни» та збільшить «парасольку» мистецтва та культури, яка створить затишок для мешканців, що проживають поруч з Арсеналом, та його відвідувачів. Ситуація довкола вулиці Лаврської (з якої здійснюється вхід в Арсенал) розповсюджена і не є чимось унікальним: паркани з обох боків, засилля автомобілів, нестача пішохідних переходів, ускладнений перехід по цих переходах, адже водії не завжди охоче зупиняються, щоб пропустити пішохода. Що вже казати про щільно припарковані автівки обабіч тротуарів. Подібний жест руйнації стіни створить здорову домашню, певною мірою, а головне комфортну для перебування пішоходів атмосферу, яка піде лише на користь загальному іміджу та рівню візуального сприйняття інституції. Коли хтось аргументує необхідність збереження стіни, говорячи, що «вона є канвою для витвору мистецтва», ми можемо запевнити, що жоден художник не почуватиметься комфортно, усвідомлюючи, що його робота, виконана на стіні, яка перешкоджає доступу людей до мистецтва та вільного публічного простору. На додаток до цього, ми продовжуватимемо наполягати на тому, що стіна, не дозволяє митцям збиратися та заохочувати поціновувачів мистецтва, відвідувачів Мистецького Арсеналу долучитися до спроцесу співтворення мистецтва.


Break down the wall will mean giving the community a place to stay, to interact casually with others within the frame of art, and develop social cohesion for the neighborhood and sense of belonging towards the institution. It will erase borders and expand the umbrella of art and cultural life under neighbors and visitors. The situation of the Lavraska street (where the entrance to the Arsenal relies) is common for many others in Kyiv. Fences at both sides, the hegemony of cars, very few crosses, difficult agreement with drivers to stop their cars and disorderly collapsing cars parked on sidewalks. The gesture of breaking down the wall will therefore, create a domestic stop on the way handled by pedestrian rules and will bring much more visibility to the Arsenal. When some may claim that ‘The wall holds a piece of art, a painting on it’ we say that no artist will be comfortable keeping off people from art and space. In addition, we claim back that this wall holds a second opportunity, to gather the art community and get involved with them on a first project.

Photo by Simon Kimmel

2.2 Просторове знищення штучних стін

2.2 Spatial removal of the plaster walls

Ізоляція Арсеналу, розташованого чи не в найживописнішій частині Києва – злочин. Жодного натяку на просторовий зв’язок, відсутність інформації, видового майданчику чи хоча б світла, яке б просочувалось із-за його товстезних стін. Нагадаємо, що при цьому, інституція продовжує позиціонувати себе як відкриту платформу для взаємодії та діалогу.

Situated in one of the most beautiful areas in Kyiv, the isolation of the Arsenal from the neighborhood is utter. No connection, information, view or even light transgresses its thick walls. Meanwhile the institution claims itself to be the place to participate in dialogue and interact.

Знищення штучних легких стін, які прикривають практично усі існуючі справжні стіни Арсеналу та його вікна дасть можливість природному світлу потрапити всередину, дозволить перехожим зазирнути та побачити, що ж там відбувається, хоча б з цікавості. В той самий час Арсенал комунікуватиме із суспільством прозоро. На останок, відокремлені частини штучних стін не варто викидати, з них можна буде формувати щоразу новий тип організації простору залежно від вимог виставкової програми.

Cutting the white plaster walls that cover almost every wall inside the building where the windows are located will reveal again natural light, neighbors, and curious looks from pedestrians. At the same time the Arsenal will be communicating transparency towards the people and its surrounding. Then, dont throw the pieces away, keep the remaining elements and combine them with new ones to create size adaptable exhibitions. The space will be reshaped itself with every new project as a reaction to the program.



Photo by Simon Kimmel


2.3 Квиткова каса

2.3 Ticket office

Арсенал мусить почати боротьбу за відвідувачів. Значно переконливіше та приємніше придбати квиток в склепінчастому просторі Арсеналу, а ніж в маленькій коробці.

Arsenal has to start fighting for supporters / fans. They will actually experience a much more persuasive effect when purchasing the tickets inside of a vaulted space of the Arsenal’s stadium rather than going to a small tickets office.

Квиткова каса – Арсенал, а він не працює. Таким чином, нинішнє розташування квиткової каси втрачає логіку свого існування. Каса повинна переїхати в середину будівлі Арсеналу, на перший поверх. Згідно з такою трансформацією, вхід в виставковий простір Арсеналу і надалі залишатиметься платним, при цьому люди отримають можливість вільно перебувати на території внутрішнього подвір’я, використовуючи його як міську площу.

The Arsenal’s ticket office location does not make sense. Following the opening up, the current position of the ticket office is no longer a logical one. It must be relocated inside Arsenal’s building, it should be placed in the ground floor. As a result, the access to the building will still be paid, but people will be able to enjoy the entrance area freely and use it as a regular piazza both when visiting the institution or the neighborhood.




2.4 Життєздатне поселення

2.4 Sustainable settlement

Будівля Арсеналу має виставкову площу бл.12 тис.кв.м, при цьому її більша половина і досі працює без санвузлів та електропостачання.

The Arsenal building offers up to 12.000 square meters of exhibition space, yet more than half of the it works without a system of sanitation and electricity.

Для того, аби знайти вихід із ситуації, що склалася, необхідно взяти до уваги декілька факторів. З одного боку, кожна виставка має свої преференції та вимоги як до виставкового простору, так і до технічного оснащення приміщень. При цьому, нестача реальних пропозицій по втіленню подібних запитів звужує та уніфікує самі потреби. З іншого боку, уважне та шанобливе використання існуючих в Арсеналі ресурсів, стане запорукою ощадливого та економного використання електрики та опалення. В результаті, портативні життєздатні модулі, продукуватимуть світло, тепло для кожної виставки індивідуально, без потреби у енергозабезпеченні всієї будівлі. Такі модулі можуть слугувати як додаткові пересувні модулі для збільшення виставкових площ.

To face this situation, it is considered on one hand that each exhibition has different necessities of space and preferable conditions. However, right now the shortage of possibilities equalizes them all. On the other hand, a careful usage of the resources of the Arsenal happens to minimize the spending of electricity and heat. As a result of this portable and sustainable proposal, the modules will introduce light and heat to each exhibition without the necessity of the covering all the building with a working system. The modules will also adapt the space and offer more surface of exhibition (surface wall).

A careful usage of the resources of the A ­ rsenal happens to minimize the spending of electricity and heat.




‘The time will come and you will see that I built this construction not for the fortress, but for people.’ Lieutenant-General Ivan Meller, engineer/architect of the Mystetskyi Arsenal



2.5 Ліфти

2.5 Elevators

Переміщувати людей та речі по вертикальним комунікаціям – очевидна потреба Арсеналу. Ліфтів немає, що робить сполучення між поверхами Арсеналу практично неможливим. Виходячи з цього, відвідувачі з особливими потребами просто не мають змоги потрапити на другий поверх.

To move people and goods in between different floors is a necessity the Arsenal has. There are no elevators working now so communication in between levels is very limited. For this reason a reduced mobility person can not visit the second floor.

Як тільки запрацюють ліфти, не лише буде забезпечено вертикальні зв’язки між рівнями Арсеналу, це ще й відкриє додаткові, приховані досі можливості використання простору. Попередньо запропоновано оснащення будівлі Арсеналу двома ліфтами: один поблизу головного входу, другий – симетрично до першого.

As soon as the communication starts, not only will everyone be included but also a great new deal of possibilities will arrive to the space. It is proposed to have two. Locating one of them close to the entrance of the building and the other one in a symmetrical position.

Everyone has the r­ ight to be included!




Величезна територія розміром в 9,8 га та 12 тис. кв.м внутрішньої площі головної будівлі Арсеналу представляють собою значний простір та, відповідно, потребують залучення великої кількості зацікавлених сторін. Наразі, Мистецький Арсенал перебуває у перманентному стані занепаду, адже коли працює тимчасова виставка, відкритою для широкої публіки залишається лише третина всієї величезної території комплексу.

A vast territory of 9.8 ha. and an amount of 12,000 square meters of indoors surface within the main building of the plot sets a huge playground and a great amount of actors to be involved. The current situation for the Mystetskyi Arsenal is downgrading. Just a third part of its territory is open to the public.

Раніше цю проблему вже намагалися вирішити. Було проведено архітектурний конкурс по темі в результаті якого – запропоновано неймовірні за своєю суттю та зовнішнім виглядом зображення можливого майбутнього комплексу, включно із детально розпланованим ландшафтом території. Проте, як це часто трапляється, за браком коштів, жодну із запропонованих ідей не було втілено в життя. Підхід, який було покладено в основу цього разу, базується на чіткому усвідомленні та бажанні реальних дій. Кожен крок та етап запропонованої роботи було ретельно виважено та спроектовано, немовби плашки гри доміно. Презентація нової програми зацікавить представників різних громад, яким знадобиться новий простір. Окрім цього, нові громади зможуть спроектувати сценарій розвитку поки що занедбаної території Арсеналу, наділивши її новим сенсом та функцією. Зараз простір є практично безлімітним ресурсом Арсеналу. Втілення в життя третього етапу стратегії просторового розвитку будівлі починається із затвердження вхідної групи Арсеналу. Від цього, стратегія розвитку може фокусуватися на кожному із запропонованих можливих осередків розвитку території. П’ять варіантів можливого розвитку Арсеналу було розроблено із врахуванням відновлення існуючих довколишніх будівель, відкритого простору та внутрішнього подвір’я. При цьому, збереження цілісного потенціалу Арсеналу гарантується.

Previously, this situation was faced with an ambitious architectural competition. Incredible realities were planned for the institution with new buildings and fancy landscapes. However, no real resources could sustain them and no development came from them. The approach, this time, comes from the firm intention of becoming real. Every step on the way was carefully sized and designed as a domino piece. The introduction of new program brings with it new communities and they need new spaces. New communities can draw a sustainable future for the institution and the usage of the space will defeat the degeneration of the territory. Space right now, is almost an unlimited resource for the Arsenal.The implementation of the third stage of development starts by ensuring the entrance space and continuous bustle of the place. From there, it jumps with every opportunity the territory shows. Five advances have been reflected here concerning the reviving of the near buildings, the open air spaces and the courtyard. Therefore, the whole potential of the Arsenal will be guarantied.

Spatial development scenarios




clearing field of trees adding piazza with cafĂŠ

removing walls and fences add path to ramparts

cleaning the site

improving accesibility clearing ramparts of trees

Planned evolution of Mystetskyi Arsenal’s territory conquest



adding amphitheater

adding paths to surroundings uncover courtyard artefacts


3.1 Їдальня Арсеналу Відновлення складської будівлі#1

3.1 Arsenal Eatery Reviving storage building #1

Їжа є однією із базових та невід’ємних потреб людини. Сам процес споживання їжі – це не лише задоволення життєвої потреби, а радше процес спілкування, передачі культурних традицій, а також обмін враженнями, вподобаннями та новинами.

Food is one of the basic needs for life and an inalienable right of everybody. But the act of eating is much more than food: it is a moment of communication, transmission of traditions and culture, and also a great opportunity to transfer affections and enrichment of the bonds.

Відкриття їдальні Арсеналу, гастрономічного осередку на його мапі, забезпечить локацію постійним припливом людей, які заповнять простір своїми інтересами, думками – життям, одним словом, новий графік роботи Арсеналу дасть змогу позиціонувати локацію як місце, що постійно запрошує містян у свій простір.

Opening Arsenal Eatery, a gastronomic point in the Arsenal plot, will ensure the institution with a constant inflow of people who will fill in the space with their informal lives. In this way, Arsenal will claim its realibility as a continuos receiving space for citizens through an opening timetable.

Як наслідок, ревіталізація складської Будівлі#1 наповнить життям площу перед головною спорудою Арсеналу навіть без її безпосереднього відкриття.


As a result, the Storage Building Number #1 will be revived activating the new piazza of the entrance without compromising the openness of the Arsenal building.


Read ‘The Open City’ by Richard Sennett and let yourselves be inspired by his ideas.

Photo by Andrey Mikhailov


Include people and context into untapping the potential!


3.2 Арт-резиденція Відновлення складської будівлі #2

3.2 Arsenal Art House Reviving storage building #2

Після розпаду Радянського Союзу величезну кількість предметів мистецтва було продано, передано або просто вивезено з території України. На жаль, ці об’єкти навряд чи колись вдасться повернути назад. Таким чином, ­Арсенал має можливість заохочувати розвиток українського мистецтва, запровадивши процес обміну художниками.

When the Soviet Union collapsed, a vast amount of art pieces were sold, transferred or miscarried away from Ukraine. Those pieces may never return to the country, therefore the Arsenal has to foster the national art industry by leading exchange processes with artists.

Звісно, при цьому варто усвідомлювати усі труднощі, з якими доводиться стикатися молодим митцям, особливо на початку їх кар’єри, коли доволі не просто отримувати прибутки від своєї роботи, мати достатньо коштів на оплату рахунків, матеріалів та ін. Арсенал Арт-Резиденція може дещо послабити свої вимоги та обмеження та дозволити художникам заповнити своїми майстернями простір будівлі, не очікуючи допоки прийдуть значні інвестиції та оживлять будівлю.


Taking in consideration the challenges any artist faces in order to make a living out of their art, we come across with their difficulty to generate income (especially at their early start of careers) and the funding for the work space and material needed. Arsenal Art House will directly loosen their constraints. Arsenal can start offering artist studios without having to wait for the big investment the main building needs to turn it livable.



3.3 Сад скульптури

3.3 Sculpture garden

У квітні 2015 року в Україні, після прийняття відповідного закону, розпочався процес декомунізації, згідно з яким під заборону підпадає комуністична символіка. Водночас, величезна кількість скульптур та монументів опинилися поза законом, їх просто «викорчовували» з корінням з громадських місць колишнього їх існування.

In April 2015 a formal decommunization process started in Ukraine after laws were approved which, among other acts, outlawed communist symbols. As an immediate consequence a great amount of sculptures, relieves and statues were rooted out from the public spaces of Ukraine.

Сад скульптури Арсеналу пропонується організувати на території комплексу, який чи не найкращим чином акцентуватиме увагу глядача на трансформаціях, що їх переживає культура, та, беззаперечно, суспільство, формуючи оновлену національну ідентичність на теренах мальовничої проте занедбаної території Мистецького Арсеналу.

The sculpture garden of Arsenal will create in the institution’s land, the perfect scenario promoting a new generation of national identity sculpture while ensuring the maintenance and activation of a beautiful but forgotten site of the Arsenal’s plot.



Photos by Claire Laude



3.4 Маршрут валами Назад в майбутнє

3.4 Ramparts routes Back to the future

Вулиці Києва цілковито належать автомобілям, де водіїв за порушення правил паркування практично не штрафують. Як наслідок, тротуари, на яких стоять припарковані машини, стають частиною дороги. Пересуватися по таким «автомобілізованим» тротуарам стає дійсно складно навіть пішоходам із гарною координацією рухів.

In the city of Kyiv the streets belong to the cars. Consequently, the sidewalks are a mix between pathways and roads, creating a permanent danger and uncomfortable situations for the pedestrians.

Історичні вали Києва вже давно втратили свою міліарну функцію та перетворились на мовчазних спостерігачів за розвитком нового Києва. Стратегія переосмислення валів Мистецького Арсеналу та надання їх в користування пішоходів має на меті створення нового, приємного та зручного шляху сполучення з околицями Печерську.

The historical ramparts of the city lost their defensive function centuries ago to become noiseless witnesses of a new Kyiv. The strategy of regaining the ramparts of the Mystetskyi Arsenal and giving them to pedestrians, will create a new, enjoyable and quicker connection through the neighbourhood of Pechersk. In addition to this, it will finalize the opening of the whole territory ensuring the maintenance of the forgotten past.

На останок, подібний крок відкриття всієї території комплексу включно із валами, зайвий раз підсилить значення вже забутого минулого.


114 114



3.5 Амфітеатр

3.5 Amphiteather

Красивий ландшафт сам по собі притягує людей і, навіть топографічно, збирає публіку в центрі. Насправді, раніше це місце використовувалось як простір для різноманітних активностей на свіжому повітрі.

The beautiful landscape is claiming itself as a gathering space where the topography focuses audiences to a center. As a matter of fact, it was previously used as an open-air space for activities.

Дві будівлі, розташовані в цій частині території Арсеналу, зараз стоять порожні, затягнуті диким виноградом та добре з’єднані із входом та головною дорогою. За мінімальних витрат ця територія може бути перетворена на амфітеатр та мобільний літній кінотеатр. Очікуваний прибуток, отриманий від широкої групи відвідувачів, дасть змогу підтримувати територію належним чином, залучити до дійства пересувні фургони з їжею та напоями та ятки з фермерськими продуктами, до прикладу.


Two buildings used to inhabit this part of the territory nowadays standing as a free surface, covered in wild vegetation and well connected to the entrance and main road. With minimal investment, this part of the territory could be transformed into an amphitheatre and pop-up summer cinema. These ideas could bring an expected benefit that would ensure the maintenance of these programmatic situations. A broader audience could give more incomes to develop additional pop-up structures related to bars or market stalls.


Photo by Dmytro Tereshchenko



3.6 Літо на подвір’ї

3.6 Summer in the ­courtyard

Подвір’я Арсеналу має форму правильного чотирикутника, є гравітаційним центром будівлі із доступом з усіх чотирьох сторін. З плином часу ступінь занедбаності подвір’я змінився.

The courtyard of the Arsenal is an open quadrangular space, gravitational center of the building and accessible by its four sides. This attractive idea has changed because of its neglected state.

Сьогодні потрапити на територію внутрішнього подвір’я Арсеналу заборонено, відвідувачі мають доступ до будівлі лише з північного входу. Рештки, а точніше руїни церкви, розташованої на подвір’ї Арсеналу, поросли дикими зарослями.

Today, is forbiden to enter it and visitors access the building only through the north entrance. Wild nature cohabits with an unexpected guest: an old church lying buried in the middle of the courtyard.

Без значних інвестицій та створення спеціальних конструкцій, «Літо на Подвір’ї» дозволить цьому простору сягнути свого максимального потенціалу, перетворившись на платформу-­ інкубатор для заохочення все більшої кількості представників різних громад.

Without big investment or structures needed, ‘Summer in the Courtyard’ will make this open air space achieve its highest potential: become an incubating platform for broader and new communities engagement.











Мистецький Арсенал знаходиться у потрібному місці і в потрібний час задля здійснення змін в українському суспільстві та міській тканині центральної частини Києва. З одного боку, інституція має МОЖЛИВІСТЬ запропонувати громадянам справжню відкритість у поєднанні із унікальним публічним простором. З іншого боку – ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за об’єднання, репрезентацію та ­популяризацію українського мистецтва.

Mystetskyi Arsenal is in the right place at the right time to make a change for the Ukrainian society and urban tissue of central Kyiv city. The institution holds on the one hand, the OPPORTUNITY of statement-making to citizens: real openness ending the exclusivity of public spaces. On the other; the RESPONSIBILITY of uniting, showing and fostering the cultural identity for the art of Ukraine.

Під заголовком «бюрократія – бізнес» учасники воркшопу аналізували існуючі проблеми, з якими стикається інституція у сфері залучення коштів на розвиток мистецьких проектів та процесу управління фінансами загалом. Позбавлення існуючих обмежень забезпечить стійкість та спроможність до розвитку проекту національного та міжнародного значення. Підсумовуючи, четвертий етап модернізації ­ рсеналу включає чотири стратегії просторовоА го розвитку інституції, які мають на меті відкрити нові можливості розвитку культурного середовища Києва та майбутнього Арсеналу в тому числі. ­Таким чином, Мистецький Арсенал, матиме шанс перетворитись на стійку культурну платформу та, більше того, стати справжнім музеєм ­майбутнього.

Under the tittle ‘bureaucracy-business’ the workshop explored the tangible constraints institutions faces regarding management bounduries concerning the fund-rasing and the art industry. Steping out of the constrained area, will ensure the sustainability and capacity of project development of national and international influence. Finally, this fourth stage of the modernization of the Arsenal gathers four game-changer strategies that watch out for the future of the institution and the cultural scene of Kyiv. With them, the Mystetskyi Arsenal will become truly a sustainable cultural platform and a real museum of the future.

Spatial development scenarios


4.1. Новий клуб друзів Кола друзів музеїв – прекрасні союзники.У випадку Арсеналу, коли він перебуває у розпорядженні держави та Управління Справами Президента, потреба у такому колі друзів стає нагальною. При цьому, дуже важливо ретельно відбирати його учасників. Арсенал вже має коло своїх друзів, яке чомусь мовчить і бездіє. Натомість, нове коло розпочне роботу з переоцінки ситуації, зміни системи координування попереднього, в тому числі відбудеться відбір учасників за новими правилами та відповідно до нових вимог. Лише після цього, Арсенал зможе презентувати свого справжнього Друга, який піклуватиметься про музейні проекти, контролюватиме процеси фінансування інституції, впровадження дослідницьких та освітніх програм, практикумів для вітчизняних та закордонних митців, а також, лобіюватиме придбання нових виставкових об’єктів.


4.1. New Friends Club Friends clubs are great allies for museums. For the case of the Arsenal, in state ownership under the Department of President’s affairs it becomes crucial. The careful selection of friends is as important. There is an existing Friends Club already in the Arsenal. However, it is a dumb and motionless. The new Friends Club will start from scratch reconfiguration and selecting the players and the game. Only through this new start will the Arsenal establish a real Friends Club who will facilitate the completion of museum projects, funding and restoration of the building, financial assistance, implementation of research, and educational programmes and the purchase new exhibits.




Photo by Andrey Mikhailov




4.2 МИСТЕЦТВО – ЦЕ ЗБРОЯ Прийнявши рішення створити 5-ти денну живу арт-інсталяцію всередині Мистецького Арсеналу, ми ставили собі за мету показати, що мистецтво може бути відчутним, що його можна осягнути та сприйняти в прекрасному просторі цієї будівлі. Більше того, обрана концепція «Мистецтво як Зброя» залишається чутливою до спадщини і, в той самий час, підтримує сучасні програми. Йдеться про програми, що стосуються розвитку мистецтва, адже після розпаду Радянського Союзу величезна кількість творів українського мистецтва, включно із полотнами Казимира Малевича, було вкрадено, вивезено за кордон чи розпродано.

Виходячи з цього, ми вважаємо, що Мистецький Арсенал, просто повинен стати тієї платформою, осередком, в якій мистецтво не лише експонуватиметься, але й створюватиметься. Ця мета є досить амбітною, але вона має своє прагматичне підґрунтя, радше попит. Мова йде про роль мистецтва як зброї, яка боротиметься із ретроградними поглядами на мистецтво та пропагуватиме абсолютно нові, інноваційні ідеї та думки, способи мислення та прийняття рішень. Усе це так необхідно для успішного майбутнього України.

Щоб зробити цю стратегію ближчою до її втілення, ми запланували «систему бартеру». З одного боку Мистецький Арсенал (МА) надає простір для роботи та тимчасового проживання митцям з України та усього світу, які працюючи в МА наближали б українських колег до світових тенденцій, і навпаки, отримували б досвід та знання від взаємодії із українськими художниками. З іншого боку, митці, шляхом проведення різноманітних воркшопів, інсталяцій, вистав залучатимуть все нових відвідувачів. Свої роботи, створені в рамках резиденції художники залишатимуть для експозиції МА. Таким

чином, МА може стати тим стриженем, довкола якого і відбуватиметься процес творення сучасного українського мистецтва та формування України, як нового культурного центру світового рівня. Ці ідеї виникли завдяки молодій українській художниці – Поліні Щербині – яка жила та працювала в інсталяції, створеній учасниками. Інсталяція в масштабі 1:1 відображала ситуацію, в якій міг би бути Арсенал.


4.2 THE ART IS THE WEAPON During our five-long days workshop, a Pop-Up action was proposed. We used art as a tool to make visible the spatial necessitates of the MA, as the main program and operative concept in such amazing space. Therefore, the proposal ‘Art is the Weapon’ is sensitive to heritage, and fosters contemporary programmes. Programmes related to art because after the fall of the Soviet Union, most of the great pieces of Ukrainian art – including Malevich Masterpieces- were taken away and sold abroad. In this framework, we

promote the Mystetskyi Arsenal as a place where art is not only exhibited but rather created. The

reason is as powerful as necessary: art is the weapon to fight against retrograde thoughts and promote cutting-edge ideas, ways of life and critiques that are crucial for the future of Ukraine.

To reinforce this strategy, we have planned a ‘bartering system’ for making the project feasible. On the one hand, MA gives space – workplace and residence – to young national and international artists of multiples disciplines in order to express their own voices and be the interpreters of contemporary world narratives. On the other hand, artists in residence cooperate with the Arsenal in maintenance issues, opening art to the common people through several workshops, exhibitions, and leaving their masterpieces in the museum. In

this way, a new, radical and contemporary collection is supported and hosted by Mystetskyi Arsenal to make Ukraine one of the most important cultural centres of the world. These ideas were built thanks to a young Ukrainian artist – Polina ­Shcherbyna– that lived and worked in an installation created by participants that replicated – in 1:1 scale– how such situation will be within the Arsenal.

Victor Cano Ciborro Tutor


Work on a ‘barter system’ to make the project feasible



Visualization of the installation during the Festival 132



Photo by Andrey Mikhailov


Polina Shcherbyna lived and worked in an installation created by the participants 135

Photo by Olena Bozhko


The artist Boris Yegiazaryan has been living in Kyiv for 30 years now. His intense nature got him actively involved in the Orange Revolution and Euromaidan demonstrations. He is vigorously concerned with cultural and social projects, and hence has been in close contact with the M ­ ystetskyi ­Arsenal for a series of projects. He arrived to the Workshop at 9 am sharp on the first day. He introduced us the art scene of Ukraine and Kyiv. From there, he made himself available until we were kicked out from the main stage with our final presentation during the 10th Festival of CANactions. Thank you, Boris, and our special gratitude to Andrius Nemickas for bringing you to us.


Борис Єгіазарян Інтерв’ю

Boris Yegiazaryan The Interview

Літній вечір у Києві. Студія Бориса розташована в радянському багатоповерховому будинку, який було спроектовано як гуртожиток консерваторії. Після проголошення незалежності України будинок було надано в користування художникам, які зазнавали утисків за радянської влади, а зараз є власністю БЖ-Арт, де розміщується близько 100 майстерень художників. Я зустрічаюся з двома друзями Бориса біля вхідних дверей. Вікторія Односум, його помічниця (пізніше я дізнаюся, що вони зустрілися в Арсеналі 5 років тому під час проекту, в якому Борис виступив куратором аби підтримати збереження робіт Поліни Райко) та Анастасією Алєксєєвою, яка буде нашим перекладачем.

It’s 7 pm on a summer evening in Kyiv. Boris’ studio is located in a Soviet high-rise block, designed as an old conservatory dormitory. However, after the independence of Ukraine the block was given to censored artists of the Soviet times and is now owned by the BZH-Art (in russian БЖ-Арт), hosting around 100 artists’ studios. (photo). I meet with two friends of Boris at the front door. Victoria Odnosum, his assistant (later, I will learn that they met at the Arsenal 5 years ago during a project Boris was curating to support Polyna Rayko’s art preservation) and Anastasia Alieksieieva who will be our translator. We go up and ring the doorbell (photo). Boris welcomes us with his joy and good manners. A few weeks ago, some of the workshop participants were here and they showed me a photo. There is already a new canvas on its easel. He is unstoppable, insists and offers us food and wine. (photo) – Now we can start working. – he says.

Ми піднімаємося нагору та дзвонимо у дверний дзвінок (Фото). Борис вітає нас своєю щирістю та бездоганними манерами. Кілька тижнів тому деякі учасники воркшопу були тут і вони показали мені фотографію. Сьогодні ж, на мольберті Бориса вже нова робота. Він нестримний, пропонує нам та наполягає, щоб ми скуштували їжу та вино. (Фото) – Тепер можемо починати працювати.– він каже. Адріана Паблос – Ви родом з Вірменії, при цьому ні в кого не виникає сумнівів у тому, що Ви саме український художник. Як так сталося? Борис Єгіазарян – У 1986 році я закінчив Академію Мистецтв у Києві, відділ сценографії (до цього він навчався в Єревані в Коледжі творчості ім.Терлемезяна, в Санкт-Петербурзі у Вищому художньому училищі імені В. Мухіної і в Художній академії в Єревані). Сповнений ідей, наступного року я повернувся до Вірменії, де створював сценографію спектаклів (stage design), робив вітражі, писав фрески та живописні полотна. Я працював в усіх можливих техніках, жанрах та стилях до 1988


Adriana Pablos – Originally from Armenia, nobody doubts, your value as an Ukrainian artist. How did it happen? Boris Yegiazaryan – In 1986 I graduated from the Art Academy in Kyiv, department of scenography (before that, he studied in Yerevan at the Terlemezyan College of Creative Art, at Vera Muhina Higher School of Art and Design in St Petersburg and at Yerevan State Academy of Fine Arts). Full of ideas, the next year, I went back to Armenia where I started producing scenographies, stained glass and painted canvases. I was working in all kind of directions until 1988. In the spring of 1988 the Karabah movement started in Armenia, and soon it was called Armenian nationwide movement. It became anti-Soviet movement for independence and sovereignty in Armenia. The Russian army intruded into Armenia to suppress the movement. Students were laying under the tanks in order to stop them and keep them from coming to the central square of Armenia, where the mass anti-soviet rally was held. In December 1988 there was a devastating earthquake that ruined almost half of Armenia. Taking advantage of the consequences of the earthquake, soviet army started repressions

року. Навесні 1988 року у Вірменії почався так званий Карабахський рух, незабаром він почав називатися Вірменським загальнонаціональним рухом. Він став антирадянським рухом за незалежність і суверенітет Вірменії. У країну були введенні радянські війська для придушення руху. Студенти лежали під танками, щоб не пропустити їх до центральної площі Єревану, де постійно відбувалися масові антирадянські мітинги. У грудні 1988 року стався великий землетрус, який зруйнував ледь не половину Вірменії. Користуючись наслідками землетрусу, радянські війська почали репресії проти Загальнонаціонального руху. За одну ніч були заарештовані усі лідери і більшість активістів руху. У тому числі і я. Члени Карабахського комітету були вивезені до московських в’язниць, я ж з групою активістів сидів у Єреванській в’язниці під наглядом офіцерів КДБ. Через два місяці нас відпустили під тиском масових протестів у країні. «Міністр закордонних справ», – жартує він, - я у Загальнонаціональному русі був відповідальним за зустрічі з активістами неформальних демократичних рухів в інших радянських республіках. Я буквально експортував нашу вірменську антирадянську позицію. Тому, брав участь у мітингах в різних республіках тодішнього Радянського Союзу. Я побував в Україні, країнах Балтії, Грузії, Москві та Петербурзі. Тоді, у 1989 році, коли я вкотре був близько 5 днів на мітингах у Москві, повернувшись до Вірменії, дізнався, що моя студія згоріла разом з усіма моїми роботами. Багато хто вважав, що мою майстерню спалили, щоб зупинити мене. Я досі не знаю, що сталося, але це було для мене великою драмою. Узимку 1990 р. я пішов на фронт захищати кордон Вірменії як командир добровольчого загону. Це вже почалася війна з Азербайджаном. Нам , добровольцям, доводилося захищати кордон Вірменії від сусіда, і від радянських військ (бо радянські війська через депортацію вірменського населення Карабаху хотіли утиснути, покарати вірмен). Це були дуже важкі часи.

against the Nationwide movement. One night, all the leaders and almost all activists of the movement were arrested. So was I. Members of Karabah Committee were imprisoned in Moscow prisons; other activists and I were at Yerevan prison under the surveillance of KGB officers. In two months we were set free thanks to the pressure of mass protests in Armenia. ‘The minister of international affairs’– the used to called him jokingly – As part of the Nationwide movement I was responsible to meet with other soviet republics activists of informal democratic movements. I literally exported our Armenian anti-soviet position. This is the reason why I took part in rallies of different republics of the Soviet Union. Among others, I visited Ukraine, the Baltic Countries, Georgia, Moscow and St Petersburg. Then, in 1989, I attended a rally in Moscow for 5 days and when I returned to Armenia I found my studio and all my masterpieces burned. At that time, many people considered that it was an arson aiming to stop me. I still don’t know what happened, but it was a personal drama. In winter 1990 I went to the front to defend the frontier of Armenia as commander of a voluntary platoon. That was the start of the war with Azerbaijan. We, volunteers, had to defend the border area of Armenia from both our neighbor and the Soviet army (which wanted to suppress and punish the Armenians by deporting the Armenian population of Karabah). That was a difficult time. Later in autumn 1990, Armenia declared its independence , assigning a new president Levon Ter-Petrosyan. In 1991 Armenia had already its army, its democratic system and institutions so I felt the country didn’t need me any more as an activist and a warrior and went back to work as an artist. It was very hard to go back to normal life after everything. However, in 1993 I had my first art exhibition here in Kyiv and since then I have always lived and considered myself an Ukrainian artist from Yerevan. – A.P.– You mention it was very hard for you to go back to work after the war. In what way do you think your work was affected and experienced change? B.Y.– It changed. Before 1988, the theme of my art was the drama of life. That was the series ‘Psychiatric hospital’, ‘Nursing home’, ‘Rain’. However, when I got back to work in 1991 after experiencing the earthquake and war, there was some kind of renaissance. I started to paint the happiness of life. Life-affirming happiness became the theme of my art. Despite the fact that there have been more dramas in my life, until today I’ve kept working like this; for example the series ‘Pomegranate’, ‘Meeting’, ‘Love’,


Восени цього ж року країна проголосила свою незалежність з новим президентом Левоном Тер-Петросяном. У 1991 році Вірменія мала вже свою армію, свою демократичну систему та інститути, тому я відчував, що не потрібен державіяк воїн і як активіст і повернувся до роботи як художник. Це було дуже важко для всіх і для мене в тому числі повернутися до нормального життя після всього, що сталося. Однак, у 1993 році відбулася перша моя художня виставка уже в Києві, і з того часу мене в Україні почали сприймати як українського художника з Єревану, з Вірменії. А.П. – Ви згадали, що вам було дуже важко повернутися до роботи після війни. Як Ви вважаєте, як вплинула війна на Вашу творчість та як Ви співіснуєте з цим досвідом? Б.Є. – Моя творча діяльність зазнала принципових змін. До 1988 року темою мого живопису була драма життя. Це серія «Психіатрична лікарня», «Дім для людей похилого віку», та «Дощ». Однак, переживши землетрус і війну, коли я повернувся до роботи, відбувся певною мірою «ренесанс».Я навпаки почав писати радість життя: це стало основною темою мого живопису. І не дивлячись на те, що в моєму житті були ще драматичні події, я все одно продовжую писати життєствердні теми. Це такі твори, як «Гранат», «Зустріч», «Любов», «Людина», «Благословіння». У цьому світі і так багато драми, і я не хочу додавати її. Навпаки, людина потребує оптимізму, позитиву, увесь світ потребує цього. А.П. – А як щодо мистецтва загалом в той час? Б.Є. – Взагалі початок 90-х років – це був революційний час в мистецтві. Республіки одна за одною позбулись Радянського Союзу, стали незалежними, в тому числі , й Україна. Початок 90-х років дійсно був революційним, особливо в образотворчому мистецтві. Молодь задає питання,чому в Україні відбулися одна за одною дві революції, а культурна революція так і не відбулась? Я відповідаю: навпаки, цим двум революціям передувала культурна революція, особливо в образотворчому мистецтві. У 90-і роки в Україні народилося дуже багато сучасних напрямків і течій: український постмодерн, український транс-авангард… З’явились яскраві індивідууми і цілі групи однодумців. Після багаторічного радянського тиску в Україні вибухнув такий собі авангард нового часу. Це було схоже на початок ХХ ст. Яскраві особистості: Савадов, Сенченко, Гнилицький, Ройтбурд, Тістол, Соломко… Цю плеяду художників відомий московський галерист


‘Human’, ‘Blessing’. There is a lot of drama in this world, and I don’t want to add more to it. People need optimism, the whole world needs it. A.P.– And how did it affect the art scene at that time? B.Y.– Generally at the beginning of 90s it was revolutionary time in the field of Art. Republics one by one left Soviet Union and became independent. The beginning of 90s was truly revolutionary in Ukraine, especially in Fine Arts. Young people ask me, why did we have two revolutions in Ukraine, but never a cultural one?. I tell them the the culture revolution was before the other two, especially in Fine Arts. In 90s many contemporary art movements were born in Ukraine: Ukrainian modern, Ukrainian transavangard… Brilliant personalities and groups of like-minded people appeared. After years of Soviet pressure a so called avant-garde exploded in Ukraine. That was similar to the beginning of the XX century. Bright personalities: Savadov, Senchenko, Gnylytskiy, Roitburd, Tistol, Solomko… These artists were called by the famous Moscow gallerist Guelman, the ‘Southern Russian wave’. But in fact it was a political enunciation, because all of these artists were truly Ukrainian phenomenon. Artists Tsagolov, Protsenko, Silvashi, Vaisberg… these names are outnumbered. That was and still is a great splash of Ukrainian contemporary art. During soviet times and despite the fact that many art pieces were created, a great amount of them were sold, transferred or offloaded outside Ukraine sending them to private collections. Also, it wasn’t common for the artists to take pictures of their works. This is the reason why a lot of Ukraine’s art has been lost. However, the country is full of art. For example, the National Museum of Ukraine has a full basement of canvases that are degrade yet remain undiscovered by the publicA.P.– This Museum has one of your pieces, right? B.Y.– Yes, there is one work called ‘House’. But the National museum ceased for a long time to take art pieces even if these are offered as a gift. For example, Ivan Dzuba (one of the dissidents of Ukraine) and I tried to present to the National museum a couple of works created by a unique Ukrainian artist-expressionist, who was ready to donate all his works to the museum while he was still alive. We hardly persuaded them to take at least one piece. Lots of this great artist’s works (Lytvyn) are still kept in the attics, offices and houses of some famous Ukrainian people. They are ready to sign over the works to museums. But there is a problem in Ukraine: we don’t have a museum of modern art. So we hope, that Mystetskiy

Гельман називав «Южнорусская волна». Насправді це політичне формулювання, бо усі ці художники були істинно українським явищем. Художники Цаголов, Проценко, Сільваші, Вайсберг… Ці імена можна продовжити. Це був і є сьогодні великий сплеск українського сучасного мистецтва. Ще за радянського часу і в ці роки було створено дуже багато унікальних творів мистецтва, і величезна кількість робіт була продана, передана або вилучена з України, в тому числі – у приватні колекції. Через специфіку того часу більшість художників не фотографувало свої роботи, тому багато українського мистецтва було втрачено. Однак, країна сповнена мистецтва. Наприклад, у сховищах Національного музею України прекрасні полотна доживають свого віку, залишаючись досі невідомими для широкого кола людей. – А.П. – Цей музей має одну з Ваших робіт, чи не так? – Б.Є. – Так, в Національному музеї є моя робота, називається «Дім». Але Національний музей давно перестав приймати роботи навіть в дарунок. Наприклад, ми з Іваном Дзюбою (він є одним із моральних авторитетів в Україні, дисидент) намагались Національному музею подарувати декілька робіт унікального українського художника експресіоніста, який ще при житті був готивий всі свої роботи віддати музеям. Ми ледве домовились з Національним музеєм, щоб вони взяли хоча б одну роботу. І велика кількість робіт цього великого художника (Литвин) досі зберігаються в кабінетах, на горищах і в будинках кількох українських відомих людей. І вони готові їх віддати музеям. Але з цим біда в Україні. Немає великого музею сучасного мистецтва. Тому ми сподіваємось, що Мистецький Арсенал втілить можливість поєднання музею історії мистецтва України, музею сучасного мистецтва і, як я люблю називати, музею майбутнього. Цю ідею ми детально обговорили під час воркшопу. А.П. – Як Ви вважаєте, як Мистецький Арсенал повинен підтримати українське мистецтво? Б.Є. – Мистецький Арсенал повинен поєднати місію поширення національного мистецтва серед громадськості, як художній музей, та підтримки нашого сучасного мистецтва/художників. Є безліч приголомшливих українських художників з унікальним та свіжим світоглядом та ідентичністю. Без Мистецького Арсеналу незабаром все буде втрачено знову. Об’єднавши ці дві важливі місії, Мистецький Арсенал стане музеєм майбутнього, що дасть

Arsenal will consitute the union of Ukrainian art history museum, museum of modern art and, as I like to call it, museum of the future. We discussed this idea in details during the workshop. A.P.– In your opinion how should the Mystetskyi Arsenal support Ukraine’s art? – B.Y.– Mystetskyi Arsenal must combine the mission of spreading the national art to the public as a museum of art history while supporting our contemporary art/ artists. There is a great number of terrific Ukrainian artists with unique and fresh identities. Without the Mystetskyi Arsenal it will soon be all lost again. Combining these two needed missions, Mystetskyi Arsenal will become a museum of the future enabling to think a future for the art in this country.– A.P.– How would you describe the Ukrainian art? Could you give me two names of colleagues we should take the time to check?.– B.Y.– Ukrainian art has always had lots of different and unique identities as a result of diverse traditions around the territory. Among artists I will name Roman Minnin, and among the youngest ones – Polina, that took part in the workshop. For Europe, Ukrainian art is also something fresh. We hope that it is interesting too. There is a great potential here in Ukraine. For this reason we need to make promptly the Mystetskyi Arsenal a museum of the future.– A.P. – Right now, this museum of the future looks distant. The Mystetskyi Arsenal is not open as they claim.B.Y.– Maybe it is so. But during the last 6 years Natalya Zabolotna the head of Mystetskiy Arsenal has began to make it open and important to the society. That is why we put the question of Mystetskiy Arsenal on the same footing as the war victory and peace in Ukraine; because Mystetskiy Arsenal symbolizes a cultural victory. This is the basis for Ukrainian progress. A.P. – Do you believe that if the war was to end tomorrow, the current static situation of Mystetskyi Arsenal would change as well?– B.Y.– No. It has no relationship with the war. Supermarkets and skyscrapers are being built every day here.– A.P. –It could be argued, that these are private investments whereas the MA is a state-owned institutionB.Y.– The people that build these supermarkets and skyscrapers all over Ukraine are the same people.


можливість мистецтву в цій країні розвиватись. – А.П. – Як би Ви описали українське мистецтво? Чи можете Ви назвати два імені своїх колег, за творчістю яких варто було спостерігати? Б.Є. – Українське мистецтво завжди мало багато унікальних особистостей, як результат різноманітних традицій поширених по всій її території. Їх багато, із молодих я би назвав Романа Мініна, з юних я би назвав Поліну, котра брала участь у воркшопі. Для Європи українське мистецтво є чимось свіжим. І , ми сподіваємося, дуже цікавим. Тут є величезний творчий потенціал. Ось чому нам дуже потрібен Мистецький Арсенал як музей майбутнього. – А.П. – Щоправда, цей музей майбутнього видається чимось примарним. Мистецький Арсенал не є відкритим, як він себе позиціонує. Б.Є. – Мабуть, це так. Але останні 6 років в Мистецькому Арсеналі працювала директором Наталія Заболотна, і вона почала робити його відкритим і важливим для суспільства. Тому ми зараз питання Мистецького Арсеналу ставимо на одному рівні з питанням перемоги у війні та миру в Україні, бо Мистецький арсенал символізує культурну перемогу. Це основа основ українського прогресу. – А.П. – Чи вірите Ви, що якщо б війна закінчилася завтра, наступного ж дня ситуація довкола Мистецького Арсеналу змінилася? Б.Є. – Ні. Війна до цього не має ніякого відношення. Супермаркети та хмарочоси тут щодня будуються. – А.П. – Тут можна апелювати тим, що це приватні інвестиції, в той час як Мистецький Арсенал – державна установа Б.Є. – Люди, які будують ці супермаркети та хмарочоси по всій Україні - одні й ті самі люди. Це питання волі та культури. Наприклад, перед війною люди почали віддавати свої гроші армії. Звичайні люди давали багато грошей для формування армії цілої країни. Так само можна було б зробити і з Мистецьким Арсеналом. Це питання культури та культурної стратегії. У всьому світі є багато прикладів, і ми можемо їх використати в Україні. Це те, що ми повинні зробити. А.П. – Я повністю згодна з Вами, Борисе, як ми і говорили під час вступної сесії воркшопу; гроші не є проблемою, навіть в Україні чи Арсеналі. Проблема полягає в тому, що відсутнє творче мислення, яке принесе прибутки. Щоб завершити нашу розмову, тепер, коли команда воркшопу зустрічається з керівництвом Арсеналу , щоб побачити, чи будуть наші


It is rather a question of willingness and culture. For example, before the war, people started to give money to the army. Ordinary people gave a lot of money to form the country’s army. The same way could be done with the Mystetskyi Arsenal. It is a question of culture and cultural policy. Around the world there are plenty of similar examples and we can bring them into Ukraine. It is a process we should do.– A.P. – I utterly agree with you Boris, as we discussed during the input session of the Workshop; money is not a problem, neither for Ukraine nor for the Arsenal. The problem is not having a creative thinking that will be followed by the money. To sum up Boris, now that the team is facing a meeting with the Arsenal board in order to see how our strategies can be implemented, what do you think we should expect?– B.Y.– I consider tthat the most important issue now for the country is what the Arsenal will become and how. Also in a psychological way. For this reason, the great work your team did and the answers you provided to the different questions, we have to ask the Mystetskyi Arsenal when and how will they be realized. They asked for your help so you should be very disappointed if they don’t use it. Not only you but the whole society of Ukraine. To do nothing with the Mystetskyi Arsenal will be worse for the people than experiencing the war. This is not only my opinion but a shared vision along many other artists. I promise you, I’m confident, that Ukraine won’t loose this opportunity. I’m confident, that despite all the problems Ukraine has a great potential of optimism and creativity. A.P. –Thank you Boris for these words. The whole workshop felt that the future of the Mystetskyi Arsenal is of national importance. For this reason we designed the process and teams as carefully as possible. Now let’s see what will the institution do with the outcomes we have presented and if they will need any further support from us.

стратегії реалізовані, чого, на Вашу думку, слід очікувати? Б. Є. – Я вважаю, що реальна концепція, яка буде покладена в основу платформи Арсеналу – це найважливіше питання в країні зараз. Також психологічно. Виходячи з цього, а також з урахуванням величезної роботи, яку провела ваша команда, всіх відповідей на питання, які вам задавали, ми повинні запитати Мистецький Арсенал, коли і як вони будуть реалізовані? Вони просили вашої допомоги, і ви повинні бути дуже розчаровані, якщо вони цього не зроблять. Не тільки ви, але й все суспільство України. Нічого не робити з Мистецьким Арсеналом буде для людей ще гіршим, аніж пережити війну. Це не тільки моя думка, але спільне бачення багатьох інших художників.

We finished the wine and ordered a taxi while talking to some other artists that were in the kitchen. It was almost midnight when I arrived home with a bag full of food; courtesy of Boris.

Я обіцяю вам, я впевнений, що Україна не втратить таку можливість. Я впевнений, що, не дивлячись на всі проблеми, в Україні є великий потенціал позитиву і креативу. А.П. – Дякую, Борисе, за ці слова. Весь воркшоп вважав, що майбутнє Мистецького Арсеналу має національне значення. Тому ми максимально уважно розробили та продумали робочий процес та відібрали найкращих учасників. Тепер давайте подивимося, що зробить інституція із результатами, які ми представили , і чи потребуватимуть її представники нашої допомоги. Ми допиваємо вино та замовляємо таксі, продовжуючи розмову з іншими художниками на кухні. Майже північ, я приїжджаю додому з сумкою, повною гостинцями від Бориса.

Boris’ studio is located in a Soviet high-rise block, designed as an old conservatory dormitory.

Дякуємо, Борисе, та моя особлива подяка Андріусу Нєміцкасу за те, що він познайомив нас із Вами.


4.3 На свободу Фонд розвитку Мистецького Арсеналу

4.3 Break free Mystetskyi Arsenal Development Foundation

Головним викликом, що стоїть перед Арсеналом сьогодні, є поєднання в собі державної власності, фінансової стійкості та прозорості. Нинішня державна форма власності МА стримує та певною мірою обмежує розвиток і процес залучення інституцією фінансових та людських ресурсів.

A key challenge for the Arsenal today is how to combine state ownership, financial sustainability and transparency. The current state ownership situation imposes restraints and hinders the development based on how the Arsenal can attract, retain and manage financial and human resources.

Фонд розвитку Мистецького Арсеналу – новий спосіб співробітництва державного та приватного секторів. Фонд розвитку втілюватиме в собі функції органу управління Арсеналу під керівництвом громади. З юридичної точки зору держава може передати Арсенал в оренду Фонду. З моменту створення Фонду, процес управління та роботи Арсеналу стане менш бюрократичним та залежним від політики, як на рівні щоденних справ , так і на вищому концептуальному рівні прийняття стратегічних рішень. Менше бюрократичних обмежень в сенсі залучення донорських коштів, внесків громад, запрошення талантів як з України, так і з-за її меж – все це сприятиме трансформації інституції з державного в громадський художній та культурний простір. Залучення провідних консалтингових фінансових установ дозволить забезпечити прозорість процесу управління та підвищить якість надаваних послуг до світового рівня. Тепер Арсеналу простіше розвивати Арт-резиденцію та запровадити інші ініціативи, як б могли залучати додаткові кошти.


The Mystetskyi Arsenal Development Foundation is a new Public-Public(State) partnership. It will consist the managerial organisation for the Arsenal led by the community. Legally, the state will lease the Arsenal to this Foundation. The aim is to reduce the bureaucratic and political dependence of the Mystetskyi Arsenal in daily operations and tactical steps. These operations and steps refer to attracting sponsorships and donor money, community endowments, while recruiting top artists both from Ukraine and abroad, and developing the Site into a Public Art and Cultural Space. Engaging with pro bono leading consulting and financial institutions will help to set up procedures to the highest standards of transparency and efficiency, ensuring that the Mystetskyi Arsenal Development Foundation will remain a non-profit organization. Now it will be easier for Arsenal to develop Artistic Residency and introduce other money-bringing initiatives.


4.4 Arsenal HUB Від контейнера до інкубатора

4.4 Arsenal HUB From container to brooder

Стратегії обміну часто є найпростішим засобом виходу з ідейної кризи. Arsenal HUB приноситиме прямий дохід інституції шляхом використання верхніх покинутих поверхів.

Exchange strategies are often the easiest deadlock breakers. The Arsenal Hub will produce direct income to the institution by utilising its abandoned and deteriorating first floor.

На додаток до цього, відбуватиметься створення платформи для взаємодії різноманітних соціальних мистецьких ініціатив та підприємців, які шукають та не завжди знаходять допомоги у держави.

In addition to this, it will host and help to connect related collective contributions that provide for artists and socially related entrepreneurs who face a lack of support and structure right now in the country.

Збільшення прибутків напряму залежатиме від здачі в оренду більшої кількості поки що ніяким чином не задіяних верхніх поверхів Арсеналу. На додачу, можна подвоїти прибутки, створивши легкі конструкції, які дозволять збільшити корисну площу, придатну для здачі в оренду, адже висота стель Арсеналу - досить значна. Малобюджетний інкубатор соціальної економіки буде містити в собі студії, майстерні, школи, та бібліотеки, що в свою чергу, підсилить зв’язок з людьми.

The goal will be to maximize the income by renting as much floor space as possible. Taking advantage of the generosity in height the building offers, Arsenal Hub will display light structure platforms to multiply the square meters available for rent. ­A low-cost incubator for social economy will ­introduce studios, workshops, schools and/or library strengthening the cloase liaison with the people.

Photo by Andrey Mikhailov


SCENARIOS FOR A CREATIVE COLONY: Scenarios creative colony STEP 1




-Clean the space First interventions cleaning of the space -Free the windows free the -Free the windows ceiling free the ceiling -Introduce a ramp near introduce a ramp near the stairs the stairs

-Organize a workshop Organizing a work-shop to produce producemodular modular coworking spasewith with co-working space the users the users

-Add more co-working spaces -Expand to the second floor

- Adopt a business model that allows for co-working spaces to be rented




Zotov&Co. Office. July 5, 2017.

Adriana Pablos Adriana Pablos

Чому ми зробили воркшоп, Вікторе? Віктор Зотов

Прагматична причина – обмін із Мистецьким Арсеналом. Воркшоп за використання простору для фестивалю. Ще якась? Наша зацікавленість у певному впливі на це найбільше в Україні культурне місце із врахуванням випробувань, які стоять перед ним. Чи видався він ефективним? Не на стільки продуктивним та ефективним як би нам того хотілося. Я не впевнений, що це шлях до реальних змін в реальному житті осіб, що повинні приймати рішення. Чи вірите Ви у роботу та співпрацю із державними установами? Це правильне питання. Не так просто співпрацювати. Система - величезна пострадянська машина, яка немає нічого спільного з нашими підходами. Можливо, вона в певній мірі і продуктивна. Можливо нам треба зробити на 50 спроб більше тут, аніж в Європі, щоб щось змінилось. Давайте зробимо ще 49 воркшопів! 148

В чому Ви вбачаєте основний потенціал Мистецького Арсеналу? Арсенал важливий. Це – центр Києва, історичні місця. Ці місця впливають на громаду.

Як Ви вважаєте, його скоро відкриють, можливо через роки 2? Viktor Zotov is typing...

… Коли? Що я знаю, так це те, як почати робити його відкритим. Треба просто відкрити двері, зробити його ДОСТУПНИМ. Якщо ми не можемо зробити цей простір відкритим фізично, тоді хоча б візуально, завдяки прозорій огорожі. Прозора огорожа, мені подобається! Давайте просто зробимо доступ на його подвір’я вільним. Зараз це неможливо, адже ми розділимо так життя між різними соціальними прошарками населення. Може це і є поясненням того, чому вони так не роблять. Так. Давайте запитаємо їх під час наступної зустрічі.



Zotov&Co. Office. July 5, 2017.

Adriana Pablos Adriana Pablos

Why did we do the workshop Viktor? Viktor Zotov

Pragmatic reason : an exchange with the Mystetskyi Arsenal. Workshop for using its space during the festival. Another one? Our interest in influencing the future of the biggest cultural space in Ukraine assuming its challenges. Was it effective? Not as productive and effective as we wanted. I am not sure it is the way for real change in real life and decision making. Do you believe in working and collaborating with State institutions? Right question. It is not so easy to collaborate. The system is a huge post-soviet machine and is not compatible with our approaches. Maybe, the workshop is somehow productive. Maybe it takes 50 more attempts here than in Europe for some change to happen.

Let’s make 49 more workshops! 150

What do you see as the main potential of the Mystetskyi Arsenal? The Arsenal is important. It is in the center of Kyiv, one of the oldest places. This place carries weight for the community. Do you think it will open soon, maybe in two years? Viktor Zotov is typing...

… When? What I can tell is how to start making it open. Lets just open the door make it ACCESSIBLE. If we can not achieve this physically, at least make it visually, simply with transparent fences. Transparent fences, I like it! Lets just free the entrance of the yard which divides now the life of different social groups. Maybe that is the explanation why they don’t do it. Yes. Let’s ask them in the upcoming meeting. 151

The discussion was held on the19th of June (Monday) 2017 at 11am in the ‘Ukrainian Crisis Media Centre’ (Kyiv, Ukrainian House, Khreschatyk 2)


Press Conference organized by the participants to discuss the results and further steps. 153

ЧОМУ МОЯ ФУТБОЛЬНА КОМАНДА – НАЙКРАЩА? Рушійною силою розвитку суспільства, на сьогоднішній день, є інновації. Інновації виникають як результат творчості, таланту та зусиль. За всю історію очільники та лідери, неважливо якого рангу чи класу, оточували себе талановитими людьми, щоб ті радили їм, як досягти своїх цілей, використовуючи знання, отримані закордоном навички та, здібності. Марко Поло 23 роки перебував на службі в Кублай Кана, імператора Монголії та Китаю, згодом став губернатором китайського міста Янчжоу терміном на три роки і повернувся до Венеції в 1295 році. У 1516 році французький король Франциск I призначив Леонардо да Вінчі «першим художником, першим інженером і першим архітектором короля». Молода Малінче (La Malinche) супроводжувала Ернана Кортеса під час завоювання імперії ацтеків, відіграючи ключову роль перекладача з індійської. У XVII столітті православний митрополит Петро Могила замовив ремонтні роботи собору Святої Софії Київської у італійського архітектора Октавіано Манчіні, який дотримувався чіткого стилю українського бароко, зберігаючи при цьому візантійський інтер’єр з його притаманною пишністю. Сьогодні успішні футбольні команди – ті, в яких грають інтернаціональні гравці разом з місцевими. З настанням промислової революції почався процес урбанізації міст, коли люди лишали села та переїздили до міст, де починали працювати на заводах у громадській сфері. Подальший розвиток комунікацій та зростання сектору послуг у містах призвів до глибокої залежності та зв’язків між громадянами. З одного боку, збільшення кількості населення у містах потребувало все більшої логістики та інфраструктури. З іншого боку, поява інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та інтернету значною мірою розповсюдило цю взаємодію та обробку даних, підвищивши конкурентоспроможність та управління [1]. Поточний результат полягає в тому, що економічне зростання


вимагає зростаючої кількості творчості для осягнення масової складності реальності. Річард Флорида, в 2002 році, назвав соціальний клас, який здатний оперувати з подібним зростанням «, «креативним класом» [1]. Він був сформований тими працівниками галузі знань та високих технологій, які творчо вирішували складні проблеми та задачі, застосовуючи знання, здобуті раніше. Архітектори та урбаністи також відносяться до т.зв. «креативного класу» та беруть безпосередню участь у впровадженні архітектурної та соціальної стратегії розвитку громад. Їхня задача вже не полягає суто в проектуванні монофункціоального простору, тепер їхня основна мета полягає в розшифруванні зростаючої складності нашого середовища та знаходити такі рішення, які б покращили життя містян. Їхня місія – стимулювати щастя людей та їх продуктивність, що в результаті створить умови для підвищення рівня обслуговування, культурного, соціального та фінансового успіху. Стратегічний розвиток міст для України зараз надзвичайно актуальний, особливо в час змін та серйозних викликів. Реактивація соціальних прошарків на різних рівнях ієрархії шляхом залучення низько-споживчих стратегій вимагає великих зусиль та інноваційних талантів. Хоча український творчий клас складають високоосвічені фахівці з міського планування (принаймні), які декларують дуже добре продумані рішення, вони є досі меншиною, яку терміново необхідно розширити, щоб гідно та ефективно протистояти існуючим викликам по всій території країни. Практика залучення іноземного таланту надзвичайно поширена в усьому світі сьогодні. Дійсно, такий підхід захоплення і збереження таланту настільки вигідний, що ще більше поляризує світ [2]. Сьогодні в 40 мегарегіонах світу проживає 16% світового населення, які забезпечують 66% економічної активності та майже 86% зареєстрованих патентів [2].

Проте країні, яка перебуває у стані глибокої економічної кризи, нелегко виступити повноцінним гравцем у цій боротьбі за залучення та збереження міжнародних кваліфікованих фахівців та включення їх до місцевого інклюзивного розвитку. Що ж тоді робити? Коли у вас в країні є глибокі проблеми, брак високоосвічених фахівців та нестача ресурсів, які б зробили зміни можливими, ви повинні вчиняти мудро і підготувати «коробку передач», яка максимізує ефект від ваших наявних ресурсів. Згідно з цим твердженням було обрано Мистецький Арсенал, який володіє потенціалом в площині «сприяння модернізації українського суспільства та інтеграції України у світовий контекст» [3] шляхом забезпечення процесу обміну між мистецтвом, митцями та знаннями. Були задіяні четверо міжнародних професіоналів до розробленого робочого плану в рамках навчального процесу. Таким чином місцеві таланти отримали змогу дізнатися та випробувати на ділі методи та шляхи вирішення існуючих проблем під керівництвом та за підтримки іноземних фахівців, створюючи разом стратегію розвитку, яка б ґрунтувалася на потенційних можливостях та перевагах об’єкта дослідження. Залучення міжнародних учасників воркшопу не лише збагатило рівень отриманих результатів роботи, але й фантастичним чином розширило мережу зв’язків з професіоналами з усього світу, що в свою чергу, надзвичайно корисно для візії розвитку країни. Поєднання міжнародних і місцевих гравців робить мою футбольну команду найкращою. Міжнародні учасники завжди додають різноманітність та енергію команді, викликаючи при цьому певні складнощі і, водночас, створюючи дружню конкуренцію з місцевими гравцями, що в кінці кінців завжди створює єдиний дух команди.

розпочався з глибинного та ретельного мапування »матерії Арсеналу»: фізичної (реальної та віртуальної) та хімічної (економічної та управлінської), що підтверджувала підозру в ізоляції. Звідси поступово почався процес, що складається із 27 стратегій, що ініціюють апелювання до різних спільнот без необхідності значного інвестування (соціальні стратегії), забезпечення візуального та фізичного відкриття Арсеналу (просторові стратегії), забезпечення повноцінного і постійного використання Арсеналу (програмні стратегії) та реалізації потенціалу інституції як сильної творчої платформи та лідера арт-індустрії України (управлінські). Слід також зазначити, що протягом усього процесу представники Арсеналу були запрошені та залучені до роботи. Окрім цього, результатами воркшопу стали 4 фінальні презентації для публічного представлення на 10-му Міжнародному фестивалі CANactions, а також 8 плакатів, 4 буклети, 1 прес-конференція, 1 публікація та 1 міцна й добре об’єднана міжнародна команда експертів. Тепер час для «матчу-реваншу» в Арсеналі. Кінцевий результат, залежатиме від того, як чинитимуть гравці Мистецького Арсеналу (правління інституції). Віктор Зотов стверджує, що «аби домогтися змін в Україні – одну й ту саму дію потрібно повторити 50 разів»[4]. Тоді я маю влучну пропозицію: давайте зробимо ще 49 воркшопів, Вікторе! Продовжуймо грати. Adriana Pablos Тьютор / координатор воршопу

Це саме те, що сталося із Міжнародним воркшопом «Мистецький Арсенал: сценарії просторового розвитку», організованого Школою CANactions. Отриманий результат «матчу»


WHY IS MY FOOTBALL TEAM THE BEST ONE? The development of a society, to date, has innovation as its main engine. Innovation is a result of creativity, talent and effort. Along the history, governors and leaders, no matter which kind, surrounded themselves with talented people to advise them, help them to achieve their purposes, complementing with imported skills, the abilities and knowledge that they already have in their ‘courts’. Marco Polo spent 23 years in the service of Kublai Kan, emperor of Mongolia and China, becoming governor for three years of the Chinese city of Yangzhou and returning to Venice in 1295. In 1516, the French king Francis I, designated Leonardo Da Vinci the ‘first painter, first engineer and first architect of the king’. The young native Malinalli (La Malinche) accompanied Hernan Cortes throughout the conquest of the Aztec Empire and played a key role: interpreter with the Indian populations. In XVII century, Orthodox metropolitan Peter Mogila, commissioned the repair work of Saint Sophia’s Cathedral of Kyiv to the Italian architect Octaviano Mancini, who followed the distinct Ukrainian Baroque style, while preserving the Byzantine interior, keeping its splendor intact. Today, the football teams that are successful are those that combine in their squads international signings with homegrown players. With the industrial revolution, people left the countryside and approached cities to work in factories and the services sector. The subsequent development of communications and the growth of the services sector and liberal professions in cities , brought deep dependency and connectivity networks among citizens. On the one hand, the concentration of population in the cities required an increasingly complex logistical and infrastructural framework. On the other, the advent of information and communication technologies (ICTs) and the internet exponentially multiplied this connectivity and data processing, improving competitiveness and government[1]. The current result is that economic growth requires a ­soaring quantity of creativity to deal with massively increasing complexity of the reality.


Richard Florida, in 2002, named the social layer capable of this growth as the ‘Creative Class’ [1]. The creative class was composed by those people who worked in the knowledge or high technology industries, and who creatively tackle complex problems that are solved thanks to the innovative application of a number of previous knowledge. Architects and urban designers included in the ‘creative class’, are enrolled in the mission of implementing strategic architecture and social fabrics to foster communities. Their responsibility is no longer to design spaces with a single purpose, but to decode the growing complexity of our environment and find solutions to make it better for human beings.Their potential is to trigger and enhance human happiness and productivity which will create room for better customer service, cultural, social and and financial success. Strategic urban planning for Ukraine right now that is opening doors while facing deep challenges, is of extreme importance. The multi-scale social fabric reactivation with low-consuming strategies needed, requires a great effort of innovative talent. Though Ukraine’s local creative class constituted by high educated specialists regarding urban planning (at least) are launching very well conceived solutions, they are a too reduced group that urgently needs to be broadened in order to face the amount of challenges all over its vast territory. All over the world, the current game plan is to bring international talent – the mobile aristocracy of the knowledge, if we keep it fancy. As a matter of fact, this capture and retain of the talent is so profitable than is polarizing the world even more[2]. Today, 40 urban mega-regions in the world host 16% of the world’s population generating 66% of the economic activity and almost the 86% of the registered patents[2]. However, it is not easy for a country suffering a severe economical crisis and currency depreciation to jump in this fight of attracting and retaining the international skilled-professionals and

involved them in the local inclusive development. What to do then? When you have deep challenges in your country, a lack of high educated professionals and little resources to ensure change happens, you have to play it smart and prepare a gearbox that will maximize the impact of your resources – an ‘influence-multiplier gearbox?’ Under this mission, the Mystetskyi Arsenal is chosen. It has the untapped potential of ‘fostering the modernization of the Ukrainian society and Ukraine’s integration in the worldwide context’ [3] by leading exchange process between art, artists and knowledge. Four international professionals are brought into a designed work plan: an educational process. With these moves local talent can learn and be involved into the tackle of existing challenges with international approaches while ensuring a positive outcome: designing the strategies carrying the potential of development. The introduction of international participants to workshop not only maximized the surface of exposure with international knowledge but exponentially increased the resulting network while it seeded the country’s vision. This combination of international and local players is what makes my football team the best. International signings bring diversity and energy to any team, challenging and generating friendly competition with local players who in the end, are always carrying the soul of the team. This is exactly what happened during the International Workshop ‘Mystetskyi Arsenal: Spatial development Scenarios’ organized by C ­ ANactions. The outcome of the match started with a deep mapping of ‘Arsenal’s materia’, physical (corporal and digital) and chemical (economic and management) , confirming the suspected isolation. From there, a step-by-step process composed with 27 strategies triggering the approach to different communities without the need of investment (social), the visual and physical opening of an accessible Arsenal (spatial), the ensurement

of the full and constant usage of the Arsenal (programmatic) and the fulfillment of the institution potential as a strong creative platform and leader of the art industry of Ukraine (bureaucracy). In the whole process the Arsenal was invited and included; 4 final presentations at the 10th International Festival of CANactions , 8 posters, 4 booklets, 1 press conference with following coverages, 1 final publication and 1 strong and well connected international team of experts were created for this mission. Now is time for the rematch at Arsenal’s. The final result , will be decided upon how will Mystetskyi Arsenal players (Arsenal’s decision-making board) perform. So when Viktor Zotov says that in Ukraine things must be repeated 50 times in order to have some influences [4], I say let’s make 49 workshops more, Viktor. Keep playing.

Adraiana Pablos Tutor / Workshop coordinator References: [1] Florida, R. L. (eds.) (2002). The rise of the creative class: And how it’s transforming work, leisure, community and everyday life. New York, NY: Basic Books. [2] Arquimagazine. Creative cities. Internal report. [3] Mission. Vision. Values. Mystetskyi Arsenal. [4] Personal interview, July 5, 2017.



#WORKING PROCESS Photo by Andrey Mikhailov



Photo by Andrey Mikhailov



Photo by Andrey Mikhailov



‘So, I can say, the Arsenal is a unique place because a diversity of senses is gathered and co-exists under the same roof. Lots of free space, close to the topic of war/weapon and art at the same time, and the opinions of people written on the walls.’ Mariia Rastvorova, Ukraine.

Photos by Andrey Mikhailov



Photo by Andrey Mikhailov


‘I never saw so many non-architects be this interested in architecture. The CANactions festival strengthened my belief that architecture is a collective endeavor that needs to be taken on by whole communities, and architects doing everything they can to enable them.’ Odile Compagnon, USA.


‘I believe what Kyiv expects for the Arsenal is going to happen if the willingness continues and will become an amazing place’ Victoria Gonzalez – Aller, Spain.


‘Arsenal personifies Kyiv I think. It’s huge, ­majestic with a lot space not used or “not finished” or ­destroyed, with a big green territory and a huge ­potential. Kyiv has a totally special view from the Dnipro ­river. And its ­potential of the space is more immense as a thought and, at the same time, more used in ­improper way in general. Kyiv have a huge problem of “not completed” places, buildings, bridges. City has a lot of forgotten or not open treasures in its urban ­surrounding and a lot of “small problems” that make one chaotic mass.’ Oleksandra Davydenko, Ukraine.

On Thursday we worked at MEDIA HUB Photo by Andrey Mikhailov


‘Kyiv is a metropolitan city in an interesting transition, amazing potential’ Rob Brink, The Netherlands.

Photo by Andrey Mikhailov


‘Kyiv is a dynamic and cosy city finding itself on the stage of spiritual rebellion in the context of national political and economic crises and global changes.’ Mariia Rastvorova, Ukraine.


‘I have been to Kyiv a bunch of times, it’s great city but it doesn’t have proper ­f­acilities for inhabitants’ Yuliia Buria.

‘Kyiv is beautifu and is a emerge Victoria

Photo by Andrey Mikhailov


even more ul than I espected a city all about to e‘ a Gonzalez -Aller.


Photo by Andrey Mikhailov



ВЧИМОСЯ, АНАЛІЗУЮЧИ РЕЗУЛЬТАТИ У червні 2017 р. двадцять практикуючих спеціалістів, дослідників, митців із досвідом роботи у сфері міського дизайну, містопланування та архітектури, культурології, журналістики, соціології та інших суміжних дисциплін зустрілися в Києві у рамках міжнародного воркшопу «Мистецький Арсенал: сценарії просторового розвитку». Окрім України, учасники представляли ще 9 країн світу (Францію, Італію, Німеччину, Іспанію, Румунію, Грузію, Туреччину, США та Нідерланди), маючи багатий і різноманітний досвід, високий професійний рівень та різний вік (від 20 до 59 років). Ці обставини поставили перед нами не абияке завдання: як організувати роботу такої розмаїтої за складом та професійним досвідом команди? З одного боку, навчальні завдання та бриф воркшопу повинні були «конструктивно сприяти» (1) розробці конкретних результатів, цінних як для Мистецького Арсеналу, так і для Фестивалю CANactions, а також (2) практичному втіленню освітньої візії Школи CANactions (Briggs 2003). З іншого боку, робота над воркшопом повинна була пройти для всіх учасників процесу з користю та дати можливість досягти персональних цілей протягом досить короткого часового проміжку. Ретроспективно, ми можемо з упевненістю сказати, що воркшоп – це не лише 6-денна подія, а скоріше процес, який розпочався у березні, завершився майже наприкінці року та об’єднав загалом більш ніж двадцять п’ять людей, активно залучених у нього. Слід зауважити, що підготовча та пост-воркшопна фази були настільки ж важливими, як і сам 6-денний захід. Починаючи з березня, ми працювали над розробкою проектного брифу, підготовкою структури та детального розкладу воркшопу, збором актуальних матеріалів та даних щодо міського контексту, самої будівлі, а також мистецько-культурної специфіки Києва й Арсеналу, запрошенням експертів, які володіють цінною інформацією стосовно обраних тематичних фокусів та особливостей території. Також, ми розділили роботу на три частини, кожна з яких


складалась з менших завдань. Спочатку було здійснено картографічний аналіз території, в рамках якого було виявлено її сильні та слабкі сторони, можливості та загрози (SWOT-аналіз) та визначено потенційно можливі трансформаційні візії. Друга частина включала розробку сценаріїв кожної групи та завершилася проміжним обговоренням і фінальною презентацією проектних концепцій. По-третє, було організовано та проведено комплекс громадських заходів (печа-куча, огляд місцевості та просторова інтервенція), які сприяли взаємодії учасників один з одним та з широкою громадськістю, посилюючи їх подальшу залученість у процес та покращуючи взаємодію в групах. Під час воркшопу ми хотіли переконатися, що навчальний процес є максимально інклюзивним та заохочує учасників до співпраці, маючи практичний досвід упровадження запропонованого підходу, що є особливо ефективним для коротких завдань та різноманітних груп учасників (Brown and Ciuffetelli, 2009; Hockings, 2010). Дійсно, кожен учасник взяв на себе роль і став відповідальним за конкретне завдання. Ми, як тьютори, забезпечували моніторинг групової динаміки, спостерігаючи за тим, як кожен учасник проявляє себе в команді, та втручалися в процес, коли це було необхідно. У той же час, обговорення всередині та між групами були ідеальними для мозкового штурму та прийняття рішень при пошуку просторових стратегій. Однак складним завданням було забезпечити індивідуальну участь та отримання знань (Schmidt et al., 2011) усіма учасниками воркшопу. Цікаво, що модеровані дискусії працювали добре, іноді – значно краще, ніж інші, а заздалегідь підготовлені запитання груп були запорукою того, що кожен учасник приймає активну участь в обговореннях, розуміє поставлені завдання та розвиває його/її критичне мислення й упевненість у собі. Для закріплення результатів навчального процесу, після закінчення Фестивалю CANactions ми зосередили зусилля на підготовці публікації

та отриманні «активної оцінки» від учасників (Huhta, 2010); і поки ви маєте чудову можливість ознайомитись із першим, дозвольте мені розказати більш детально про другий згаданий результат, що є не менш цінним. За винятком моментів, пов’язаних із деякими організаційними питаннями та надто інтенсивним розкладом, близько 80% були задоволені якістю воркшопу та його освітньою складовою. Зокрема, учасники високо оцінили ефективність нашої роботи як тьюторів (особливо – конструктивну критику та своєчасні поради). Ці результати, разом з коментарями учасників та дуже доброзичливим духом, який виник під час воркшопу та поза його межами, є особливо надихаючими. І якщо дана публікація може з часом стати лише “формальною фіксацією” здійснених спільних зусиль, залишаючись при цьому вершиною роботи на багатьох рівнях (принаймні, я би насмілилась так стверджувати), справжня цінність воркшопу також може бути розкрита у кращому вивченні таких досягнутих результатів, як: інклюзивність, міждисциплінарність, співпраця та однодумці по всьому світу.

Fani Kostourou Тьютор


LEARNING FROM WHAT WE GAIN In June 2017 twenty practitioners, researchers, artists with background in urban design, planning and architecture, cultural studies, journalism, sociology and other related fields met in Kyiv for the Mystetskyi Arsenal workshop. Besides Ukraine, they represented 9 more countries around the globe (France, Italy, Germany, Spain, Romania, Georgia, Turkey, USA and the Netherlands) having a wide range of experience, training and age (from 20 to 59 years old). This presented us with a challenge: how could we engage with such a diverse learning community. On the one hand, teaching delivery and project brief had to ‘constructively align’ to (1) the deliverables catering to both the Arsenal institution and the Festival, and (2) the educational vision of the CANactions School (Briggs 2003). On the other hand, we needed to ensure all participants benefit from the learning activities, gain competence and achieve their personal objectives in few days time. Retrospectively, we can firmly say this was not just a 6-days event, but rather a process, which started in March, reached far the end of the year and had eventually more than twenty-five people involved in it. In fact, the pre- and post- phases were as important as the actual event. Since March, we worked to set up the project brief, prepare the daily programme, collect data for the city, the building and the art culture of Kyiv, and look for external contributors with insight and knowledge of the topic and site. We also went on to subdivide the workshop into three parts: first, the mapping exercise, where strengths, weaknesses, opportunities and threats (SWOT analysis) were detected, and transformative visions were identified; second, the development and production phase which culminated to the m ­ idterm discussion and final presentation; and thirdly, a set of social activities (pecha kucha, site visit and pop-up action) that helped participants interact with each other and the public, fostering further their personal involvement and group collaboration.


At the workshop, we wanted to make sure learning was as inclusive and cooperative as possible, even more because we knew such approach works well for short tasks and diverse cohorts of learners (Brown and Ciuffetelli, 2009; Hockings, 2010). Indeed, each participant took on a role, and became accountable for a specific task. We – as tutors – took up the role of monitoring the group dynamics by observing how everyone manifests themselves within the group, and intervening when necessary. At the same time, discussions within and between groups were ideal for the brainstorming and decision-making in the search for spatial strategies. The tricky bit however was to ensure the individual participation and knowledge acquisition (Schmidt et al, 2011). Interestingly, guided discussions worked well – sometimes better than others. Targeted questions were the key to guarantee that each participant takes the floor, understands the issues at stake, and develops his or her critical thinking and confidence. After the festival and to capitalise on this effort, we pushed for a publication and a ‘formative assessment’ from the participants (Huhta 2010); and while you may now delightfully read the first, let me tell you the second was equally rewarding. Because despite issues with the organisation and timetable, more than 80% of participants expressed their overall satisfaction with the workshop and the teaching delivery. In fact, they appreciated the effectiveness of our feedback and the quality of our advice (constructive and timely). This is especially encouraging when one considers the very amicable spirit which was developed within and beyond the framework of the workshop. And while this publication may stand as the legacy of this joint effort –which dare I say, was tops in many levels–, if we really wish to capitalise on a challenge like this, we better start learning from what we have gained: inclusivity, interdisciplinarity, collaboration and allies around the globe.

References to the literature: Biggs, J. (2003). Constructing learning by aligning teaching: Constructive alignment. Teaching for quality learning at university, 2, 11-33. Brown, H. and Ciuffetelli, D.C. (eds.) (2009). Foundational methods: Understanding teaching and learning. Toronto: Pearson Education. Hockings, C. (2010). Inclusive learning and teaching in higher education: a synthesis of research. York: Higher Education Academy. Huhta, Ari (2010). Diagnostic and Formative Assessment. In: Spolsky, B. and Hult, F.M. The Handbook of Educational Linguistics. Oxford, UK: Blackwell, 469–482. Schmidt, Henk G; Rotgans, Jerome I; Yew, Elaine HJ (2011). The process of problem-based learning: What works and why. Medical Education, 45(8), 792–806.

Fani Kostourou Tutor





Vladyslav Tyminskyi, UA CANactions School education program director A strategic designer, urban planner, and researcher. In 2016-2017 he worked for two projects of GIZ in Ukraine on the position of a Chief Urban Researcher and an External Consultant on Urban Development. Starting from 2015 he is a Program Director and a Co-curator of ­Education at CANactions School for Urban Studies.

Mirjam Niemeyer, CH Curator Partner of Helsinki Zurich Office Architects & Planners. Tutor at ­CANactions School for Urban Studies. From 2005-2008 Researcher and Assistant Professor at ETH Zurich (CH), 2006-2007 Visiting Professor at Peter Behrens school of Architecture, Düsseldorf (DE) 2004 Tutor at High Rise Shuffle Workshop at Aalto University (FI)(FI)

Adriana Pablos, ES Tutor / workshop coordinator Architect working in between design, urbanism and research. She studied in the ETSAM (Madrid) and FHNW (Basel). Awarded by COAM in the category of ‘Intervention of Heritage’, works as a consultant for Smart Cities with the TED Institut and Work Space Innovation.

Fani Kostourou, UK Tutor Architect and urban designer graduated from NTUA Athens, ETH Zurich and UCL London. Currently, a PhD researcher and Tutor at the Bartlett School of Architecture (UCL), and a Fellow of the Higher Education Academy (UK).

Victor Cano Ciborro, ES Tutor Founding partner of Arquitectura Subalterna. Architect, visiting ­scholar at the CEPT-Ahmedabad University in India, holding a Master in Advanced Architectural Projects by ETSAM in Madrid where he is currently a PhD candidate.


Yevheniia Likhachova, UA Odesa Bachelor degree in Architecture with honours and ArchitectureMaster’s degree in Urban Planning (1st year) from Odesa State Academy of Civil Engineering and Architecture. Currently studying an MSc in Urban Planning and Policy Design in Politecnico di Milano.

Oleksandra Davydenko, UA Lviv Graduated from the College of Decorative Arts, Lviv National Academy of Arts, the exchange program of the Academy of Arts in Łódź (Poland), Master Program of Media Communication UCU. Work in the culture public sector about 8 years.

Mariia Rastvorova, UA Zaporizhia / Kyiv Human geographer, working on the issues of civil activity, territorial identity and spatial transformations.

Danylo Olkhovyk, UA Kharkiv Fourth-year student of Kharkiv National University of Construction and Architecture degree in Architecture of Buildings and Structures. Enrolled in the University of Kharkiv after finishing Sumy Construction College.

Simone Ierardi, IT Milan / Genoa Graduated in Genoa from the University of Architecture discussing the thesis of ‘Metaratio, when utopia becomes module’. Founding partner of CIRCOLO-A office.


Yuliia Buria, UA Donetsk / Uzhgorod Works at Window on America center, loves to teach and give art classes, just graduated as a graphic designer, frequently takes part in different civic events.

Odile Compagnon, US Paris / Chicago Teaches architecture at the School of the Art Institute of Chicago in the department of Architecture, Interior Architecture and Designed objects. Runs a practice in Chicago for set designs, exhibit design, interior renovations and small building additions. Member of an organization called the Good City Group.

Dmytro Tereshchenko, UA Dnipro Architect and interior designer based in Dnipro. From 2011 to 2014 he worked as an architect in several architecture studios.In 2015 he started independent practice in architecture and interior design.Dmytro was invited as a leading architect to Zotov&Co.

Oleksandra Khalepa, UA Kyiv Architect, Urbanist, Scientist. Postgraduate student at the ­Institute of Modern Art, coordinator of exhibition projects, studies the integration of industrial monuments into cultural and artistic space of Ukraine.

Simon Kimmel, DE Nürnberg / Berlin Architecture student at Universität der Künste Berlin. Participated at the 5th Biennale di Venezia di Architettura with the Building Knowledge Workshop of Anupama Kundoo.


Ceren Tekin, TR Istanbul Graduated from Mimar Sinan Fine Arts University, Istanbul in 2015. Currently a last-year master student in Environmental Control and Construction Technologies Programme in Istanbul. Works on active structures; designing kinetics for architectural facades, shell systems.

Ana Grigolia, GE Tbilisi Architect and Graphic Designer. Graduated from Tbilisi. State Academy of Arts. Holds a master’s degree in Architecture and has studied Communications and Graphic Design at Georgian Institute of Public Affairs.

Nathalie Eldan, IL Jerusalem DPLG registered architect. Born in Jerusalem, she studied at KADK | The Royal Danish Academy of Fine Arts, School of Architecture in Copenhagen and at École Nationale Supérieure d’Architecture de Paris la Villette.

Henrietta Hmenya, RO Timisoara Studied architecture in the Politehnica University of Timisoara (Romania), Hochschule Karlsruhe (Germany) and Szent István Egyetem university (Hungary). Now works in Romania as an architect.

Claire Laude, DE Berlin Architect and artist from France/Germany. Her work deals with the construction and representation of the memory of a place. From 2010 to 2017 co-founder and member of the photographer’s collective and exhibition’s space exp12/exposure twelve.


Samuel Iuri, IT Udine Actively involved in projects spanning aspects of architectural culture, by himself and in collaboration (AUT71). Exhibitions [Banned?] or publications [Il Libro Giallo] always tries to match architecture with his interest in multimedia and technology in installations and performances [Superficiale, 2016.]

Samko Alina, UA Kyiv Marketing Communications and Public Relations professional with ten years of experience at local and international companies, business and political environment, as well as media and educational projects.

Victoria Gonzalez - Aller, ES Malaga / Madrid Architect graduated from the Higher Technical School of Architecture of Madrid. Spent three year of studies in Belgium and one year in Milan. Previously worked in Paris, Madrid, Seville and recently moved to Denver.

Radu Vit, RO Timisoara Software engineer and architect graduated from the Polytechnic University of Timisoara. He was involved in Solar Decathlon 2014 Versailles. His diploma project focused on the refugee camps and the issues they poise within the city of Karlsruhe, Germany.

Rob Brink, NL Amsterdam Amsterdam based urban designer / urbanist. Versatile and resourcefull strategic designer in the field of urban des­ ign on the scale from region to building block. Master of Urbanism – MUrb (2016) Bachelor of Built Environment – BBE (2010).


Photo by Andrey Mikhailov



Concept: Adriana Pablos, Vladyslav Tyminskyi Graphic Design: Adriana Pablos, Dania Nesterevich Editors: Adriana Pablos, Mirjam Niemeyer, Victor Cano Ciborro, Fani Kostourou and Vladyslav Tyminskyi. This publication was developed on the outcomes of the International Workshop ‘Mystetskyi Arsenal: Spatial Development Scenarios’ organized by CANactions School for Urban Studies. It is designed for personal, noncomercial use and is considered as a property of CANactions. You must not translate, publish, licence or sell the book and/or its materials without the prior consent of CANactions. You must attribute the book and/or its materials in the manner specified by the editors and authors of the publication. © CANactions 2018