Journ TEAM №6

Page 1


Ч

ервень, літо, відпустка - як довго ми чекаємо цю пору. І попри те, що цього року наше літо буде особливим, не таким як ми звикли. Це навпаки натяк на те, що необхідно перевантажитись та переоцінити своє життя. І спланувати відпустку вдома, на теренах України. У нашому вже шостому випуску журналу «Journ Team» ми якраз розповідаємо Вам про місця, які можна відвідати на авто. Беріть друзів, родичів та скоріше у подорож Карпатами, Одесою, Волинню. А ще, аби нічого не забути та відірватись на повну, шукай на сторінках журналу чек лист із підказками, як запланувати кожний день літа і нічого не пропустити. Так-так, знаємо, що у багатьох червень розпланований графіком іспитів та ЗНО. Але це не привід засмучуватись, адже літні вечори такі довгі, що вистачить часу і на навчання, і на відпочинок. Тим паче, безпечну підготовку ми вам гарантуємо. У своїй статті наша журналістка зібрала усі найактуальніші поради з власного досвіду, тож читай і берись до практики. Ну, а про те, як пройде твій особливий червень ділись із нами у соціальних мережах, завантажуй яскраві фотографії, відмічай наші сторінки та головне - кайфуй і насолоджуйся теплими днями. - з любов’ю Вероніка Кашинська засновниця медіа школи «Стань журналістом»


Читай у випуску: 1. Знайти кохання, друзів та відчути себе частиною особливої спільноти: щоденник пластунки 2. Скласти сесію без проблем і прокрастинації: поради та секрети дружби з навчанням 3. Спорт для здоров’я і розваги: декілька причин почати бігати 4. Хюґні речі у червні: як зробити червень особливим дешево 5. Фотосторінка: Анастасія Величко 6. Відкрити кав’ярню - можливо! Як дві подруги реалізували велику ідею 7. Коли кордони закриті - відкривається краса України: одноденна автоподорож на Волинь 8. «Не треба так»: найтиповіші помилки в українській мові 9. Львів’янка у Техасі: про навчання та життя за кордоном 10. Справжня дружба на сторінках: топ найцікавіших книг


Щоденник пластунки: дещо про життя, кохання, наставництво

П

ласт як національна скаутська організація з’явилась у 1911 році, а за рік після її створення у квітні відбулась Перша Пластова Присяга у Львові. Метою організації є виховання національно свідомих, відповідальних, кмітливих провідників українського суспільства. Організація позиціонує себе як неполітична та позаконфесійна. В українській лексиці слово «пластун» використовують на позначення козаків-розвідників (пересувались пластуючи). Синонімом є англійське «scout», що означає «розвідник». У кожному пластунові струменіє гострий розум, щирість і завзяття. Його члени – це люди з активною життєвою та стійкою громадянською позицією, плеяда творчих, креативних, інтелектуально багатих сміливців як приклад справжньої української інтеліґенції, що налічує 8500 членів різного віку. На офіційному сайті Пласту зазначено, що на теренах України діють 137 пластових осередків, окрім цього організація офіційно існує в інших країнах, як-от: Словаччина, Польща, Німеччина, Великобританія, Канада, США, Аргентина й Австралія. Про життя у Пласті та за його межами можна видати кількатомні мемуари. Його історично обумовлену, ціннісно спрямовану та ґрунтовно сформовану догматику неможливо увібгати на кілька сторінок. Найкраще ж розповісти про Пласт може лише людина, що знає його зсередини, безпосеред

ньо з ним пов’язана, сповна розуміє його кон’юнктуру та ідеологічне спрямування організації. Моєю ідейною натхненницею стала двадцятирічна львів’янка, студентка, SMM-мниця та пластунка – Юлія Романишин. Юлю, що ти можеш сказати про Пласт як організацію: мету, цінності, виховне значення? Розпочну з того, що таке Пласт, а саме національна скаутська організація України для всебічного виховання та самовиховання української молоді на засадах патріотизму та християнської моралі. З такого визначення ми можемо зрозуміти її засади: Бог, Україна, допомога іншим і пластовий закон. Пласт відіграє важливу виховну роль, оскільки тут ми навчаємо буквально всього: від елементарного – приготування їжі, розкладання намету – до потрібних навиків у дорослому житті, як-от комунікація, управління, менеджмент. Невід’ємною складовою Пласту як скаутської організації є перебування на природі, вихід зі своєї зони комфорту, втеча від міського середовища. Перебування в абсолютно нових умовах навчають долати труднощі та шліфують наш внутрішній стержень, оскільки справжній характер виявляється не у звичайних, а в критичних ситуаціях. Цікаво, як саме ти потрапила до Пласту? Я потрапила до Пласту у 13 років. Насправді, серед пластунів це вважається досить-таки дорослим віком для вступу, але велика кількість людей вступають і в абсолютно дорослому віці. Я завершила


юнацьку програму – пластуни складають її до 18 років – і отримала високий пластовий ступінь – вірлиця. У моєї мами була подруга, її донька займалась пластуванням 2 роки. Комунікувавши із ними, мама запропонувала спробувати і мені. Спершу це видалось хлопчачим заняттям (однострій, виживання на природі), але я погодилась. У кінці жовтня 2012 року я прийшла на свої перші сходини і побачила юначок зі свого куреня. Тоді у нас була чудова програма – ми їздили у селище неподалік Львова, вивчали пісні, нам розповідали цікаву гутірку, я вперше побачила пластові однострої. Мене дуже захопила така атмосфера. Відтоді і донині я бавлюсь у цю велику гру. Як тобі у ролі виховниці? Чи важко зібрати власний гурток? Почну з другого. Гурток зібрати не було важко, оскільки в Пласті є така досить розвинена система організації дітей. Батьки, що хочуть віддати свою дитину до організації, заздалегідь звертаються на станицю Львів. Там є певні списки, розподілені по районах, їх видають майбутнім виховникам та виховницям. Перед тим, як ти стаєш виховником чи виховницею, то обов’язково повинен/повинна пройти вишкіл виховництва: чотири дні у середовищі потенційних виховників, де вам вичитують гутірки, лекції та інший важливий матеріал. Роль виховниці чи не найважливіша статусно соціальна роль у

чуваю як зростають мої особистісні навики. Я хочу бути для них прикладом – тільки найкращим представником Пласту, це дає максимальний поштовх вдосконалюватись, досягати успіху і в навчанні, і в роботі, і в Пласті – на рівні самоосвіти та самовиховання. Як проходить пластова присяга? Чи можна стати пластуном у дорослому віці? Пласт – це велика гра. У кожній грі ти проходиш рівні, отримуєш щось нове, йдеш далі. У юнацтві – вік від 11 до 18 років – вони є також: прихильниця, учасниця, розвідувачка, вірлиця, проте невеликий відсоток осіб здобуває «рівень понад рівнем» – гетьманську вірлицю. Пластову присягу складають після того, як проходять першу пробу учасниці. Ти присягаєш бути вірним Богу та Україні, допомагати іншим і жити за пластовим законом, слухатись пластового проводу. Насправді, це є дуже атмосферна церемонія. Пластуни складають пластову присягу або до прапора України, тримаючи його однією рукою, або до стрічок на курінному прапорі. Одним коліном ти стоїш на землі, а потім встаєш і виголошуєш слова, що повторює зв’язкова. Це є надзвичайно важливий момент у житті кожного пластуна. Присяга означає, що дороги назад немає і це вже твої обов’язки, філософія життя. Кожна людина, що себе поважає, не порушує пластової присяги. Додам, що у Пласті діє ряд відзначень та пересторог – це означає, що за добрі діяння тебе винагороджують, за погані – отримуєш штрафні, тобто приходять попередження вищих за рангом пластунів. Щодо питання – чи може дорослий стати пластуном – так, може. Просто система вступу до Пласту і пластові рівні відрізнятимуться залежно від віку. Загалом, у Пласті є чотири улади і вступити можна у будь-якому віці.

моєму житті. Я стала виховницею у 17 років, це був Особисто для тебе, які найцікавіші вишсвоєрідний перехід від ще підлітка до дорослої лю- коли, табори у пластуванні? дини. Я сповна відчула відповідальність ще за коОскільки Пласт тримає не лише один вектор розгось, оскільки у мене було двадцять дівчаток! Разом витку, а прагне повноцінно розвинути особистість, з ними навчаюсь і я, передаю пластовий досвід, від- тому в організації відбуваються різноманітні акції,


як-от: інтелектуального, психологічного і фізичного спрямування, управлінські навики, івент-індустрія. Якщо говорити про найцікавіші, щиро кажучи, мені важко виокремити щось одне. Я обожнюю усі, отримуючи певні уміння, вивчаючи нове, знайомлячись з цікавими людьми під час кожної пластової акції. Найважливіша акція в житті кожного пластуна – це курінний табір. Він відбувається щороку, триваючи 10-14 днів влітку. За таки довгий період ти встигаєш зблизитись з людьми, звикнути до режиму, атмосфери навколо, вечірніх ватр та гірської річки. Повертаючись у місто, ти сумуєш за відчуттями, життя видається іншим, адже там відчутно потужний інформаційний бум. Вулиці, магістралі, стіни вдома – вони тиснуть на тебе. Під час свого Дня народження, на курінному таборі я викопувала ями для вогню, складала пісні зі своїм гуртком, а ввечері, на ватрі, увесь курінь співав уже для мене – душевно і щиро. Починаючи з цього табору, я сповна занурилась у таємничу феєрію Пласту. Знаєте, у нас кажуть: «Хто ніколи не був на таборі, ніколи не зрозуміє цього шарму». Це «своя» атмосфера, її важко передати словами, але вона залишає багато вражень, спогадів, що неможливо забути.

Я знаю, що Пласт відіграв особливу роль, як у становленні твого «я», так і в особистому житті. Мабуть, амур, що поцілив стрілами у тебе, був пластуном. Розкажи детальніше про власну історію кохання і до ж чого тут Пласт. Ця організація максимально вплинула на всі сфери мого життя: з нею частково пов’язаний вибір професійної діяльності, мої зацікавлення поза пластом, організація часу, поглядів, філософії, а також особистого життя. Зі своїм коханим я познайомилась у Пласті під час організації однієї з теренових ігор. На ній ми вперше побачились, спілкувались-спілкувались, а потім сталось те, що сталось (сміється). Мій коханий теж пластун і виховник, у нього є свій гурток. Власне, у нас багато спільних інтересів і поглядів. Я вважаю, що велику кількість з них нам присвоїв Пласт, тому що це певна філософія, яку ти приймаєш, за якою живеш. Ти пластун не тільки у Пласті, ти пластун «повноцінно» – у кожній життєвій ситуації. Які традиції/забобони/талісмани мають пластуни? Пластуни мають величезну кількість традицій. Я вважаю, що це потужна основа абсолютно кожної системи. За свою досить-таки довгу історію Пласт їх примножив, як-от наші пластові гімни, важливий церемоніал кожної пластової події відкриття і закриття заходів, курінний табір, вечірні ватри.


Існують і локальні традиції у кожному з куренів. Наприклад, у курені, де я все життя юнакувала, була чудова традиція на наш День народження – ми завжди писали гуртком побажання, що мають статися з нами за прийдешній рік, потім залишали їх в одному дереві, воно знаходиться у парку «Знесіння», і наступного року приходили до нього у той же день – відкривали, читали, і, повірте, 99 % бажань ставались з нами у реальному житті. Розкажи про найцікавіший, найбільш неординарний або екстремальний досвід пов’язаний із пластуванням? Кожен вихід на природу є сам собою екстремальним, неординарним. Я хотіла б розповісти історію, яка сталась з нами на курінному таборі 2016 року. Це був мандрівний табір, ми постійно пересувались, йшовши горами. Маршрут пролягав через хребет Свидовець – надзвичайно мальовничий. Погодні умови у другий день нашого табору абсолютно не склалися, дощило весь день. Мокрим було абсолютно все – не тільки те, що на тобі, але й у середині твого наплічника. Ввечері, на ночівлю, ми зупинились не просто посеред галявини, оскільки дощило, а поблизу гуцульської хатини, точніше у гуцульській хатині, де проживав старенький дідусь з двома онуками. Чому цей досвід мені сильно запам’ятався, тому що ці дітки, гуцули, вони вперше у житті бачили фотоапарат, для них це щось далеке і дуже дивне. Вони живуть своїми законами, далекими від того, що для нас є звичним. Тоді ми розташували свої намети у коридорі цієї хатини; я

пам’ятаю, як ми цілим куренем сиділи біля вогню, сушили власні речі. Це був дуже єднальний момент, теплий, попри те, що фізично було доволі важко. Що саме Пласт як організація та пластування як діяльність привнесли у твоє життя? Пласт вплинув абсолютно на всі сфери мого життя, я вважаю це добрим знаком, оскільки мені подобається у який спосіб я розвиваюсь. Я вважаю, найважливіше, що міг дати мені Пласт – це вміння опанувати себе, силу, аби долати перешкоди, а також віру в себе, оскільки усі вишколи, табори, акції – вони максимально вплинули на моє становлення, сформували моє оточення, інтереси до роботи та навчання. Рекомендую усім батькам залучати дітей до Пласту, тому що, окрім школи, Пласт відіграє важливу освітню функцію на усіх рівнях розвитку. Друзі, популяризуймо українське! Пласт – це не просто організація, а осередок національного духу, всеосяжного наставництва й виховництва серед юнацтва та молоді. Це один із фундаментів громадянського суспільства та ідейності як рушійної сили розвитку України. Детальніше про Пласт і як до нього приєднатись можна дізнатись на офіційному сайті організації https://www.plast.org.ua/ Авторка: Інна Білокриницька


Скласти сесію без ПРОКРАСТИНАЦІЇ

Л

ітній період для кожного школяра – це нова неймовірна пригода впродовж трьох місяців, де щодня на тебе чекає світ можливостей та нових знайомств аж до 1 вересня. Та коли тобі виповнюється 16 – червень стає не просто першим місяцем літа, а справжнім пеклом на землі: ЗНО, сесія, іспити та інші «друзі», які щоразу перевіряють тебе на міцність. До них часто приєднується тривожність, нестабільність, апатія та прокрастинація, тобто бажання робити усе інше, окрім важливих завдань з навчального переліку.

на допомогу прийдуть старшокурсники, вони ТОЧНО поділяться з тобою секретами вдалої сесії. Сесія – це не ЗНО, і часто кожен екзамен проходить як суб’єктивне оцінювання.

• Відпочивати, не заганятися. Чи ставити кому – вирішувати тільки тобі. Завжди є час вивчити білети та інформацію, але шукай для себе оптимальні способи: стікери на стіні, надписи маркером на вікні, конспектування відповідей, фільми, аудіолітература та відео з Інтернету можуть піти на користь. Навіть у випадку швидкої підготовки тобі «Окей, що ж мені робити? Я маю закрити цю допоможуть маленькі виклики та нагороди, які страшну річ на букву «С», відчувши справжній смак ти отримаєш за кожне виконане завдання зі списліта! Але я не хочу про-кра-сти… Не хочу усього ку. Дозволь собі усе найсмачніше та бажане, але за того відчувати» Тільки той, хто знає успішні секрети дружби із сесією – не знайомий з жодною негативною емоцією під час завершення навчання. Тому радимо тобі взяти блокнотик та записати для себе 5 способів успішної дружби з університетськими екзаменами! Спробуймо створити свої правила спілкування! • Сесія чи будь-який екзамен – це лише перевірка знань. Це не загроза життю і зовсім не страшний період навчання, а звичайні контрольні, що потрібно лише зрозуміти як скласти. У цьому випадку допоможуть власні спостереження за викладачем, як він акцентує на певних питаннях, а також упередження та методи екзаменування. Будь кмітливий і знай чого від тебе вимагає викладач. Якщо ти так і не розкусив свого екзаменатора, тоді


умови виконання якогось пункту. (P.S. Краще з’їсти смачненьке перед завданням, аби мучила совість). Щодо відпочинку – не забувай про нього. Читати, бігати, дивитися фільми та ЖИТИ звичним життям – це потрібно, як ніколи. Головне не перетнути межу стресу і непродуктивної прокрастинації, тобто не заганяти себе у жодному випадку. • Ділити завдання з одногрупниками. Якщо у тебе справжній завал з білетами, часу обмаль, а ще й старшокурсники знищили минулорічні шпаргалки – знайди надійних людей у групі та розділи завдання порівну. Розпишіть усе, зберігши у спільному документі, та вивчайте! Згодом ви зможете ділитися спільною інформацією та перевіряти один одного зустрічними запитаннями. • БІЛЬШЕ! Використовуючи БІЛЬШЕ власного часу на підготовку, ти для себе відкриваєш БІЛЬШЕ інформації! Коли я вперше писала курсову роботу, то знайшла з десяток цікавих книг, які, відверто, стали хорошою знахідкою. Намагайся акцентувати увагу та тому, що ти БІЛЬШЕ знаєш та вкладай БІЛЬШЕ у ті питання, які для тебе невідомі. Завдяки принципу абстракцій ти зможеш відповісти на те, що знаєш, легко «закохатися» у нові предмети чи поглянути на них з іншого боку. А ще шукай БІЛЬШЕ захопливого, БІЛЬШЕ винагороджуй себе та пий БІЛЬШЕ води - для організму це корисно! • Не лякайся, а працюй. Не варто розводити руками і говорити «не можу». Сотні тисяч людей щороку проходять це – і тобі вдасться! Працюй для себе та НА себе, а не заради оцінки. Основним буде те, як ти себе покажеш, як бачитимеш себе у власному відбитку, а не те, що поставлять у залікову книжку. Ти мусиш зрозуміти, що дійсно важливо та ПРАЦЮВАТИ НА ЦЕ! Коли робиш те, що тобі подобається або заради того, що хочеш досягнути – робота стає задоволенням, навіть у випадку сесії! У тебе все вдасться, у будь-якому випадку, просто не дай зламати себе різним стереотипам щодо сесії. Якщо ти справді прагнеш закрити іспити легко, тоді не буде жодних перепон у досягненні мети! Будуй свою систему дії, залучай інших людей та відпочинь коли відчуєш втому. Не здаватися, а вірити! Тут усі «коми» правильні. Авторка: Настя Величко


Декілька причин почати бігати!

К

оли закінчення карантинних обмежень все ближче і ближче, а планів на літо лише більшає – постає питання зайвих кілограмів на вагах. Та не тільки про них… У цьому випадку нам допоможе біг! Так, одразу виникають лінощі, і не хочеться, це видається важким. Ми пропонуємо низку причин, прочитавши які, ви зрозумієте – біг – ваш найкращий друг! Причина номер один – цілеспрямованість! Ти ж стикався з тим станом, коли хочеш зробити щось круте, навіть не знаючи що, а потім у голові запитання: «А воно мені треба?» – чи думка: «Я точно не впораюся, краще подивлюся серіал». Стоп, стоп, стоп! Так – точно не піде. Хочеш втілювати свої ідеї в життя?! Слід виховати в собі рису, як-от цілеспрямованість, і в цьому допоможе біг. Як? Дуже просто. Щодня став ціль пробігти на 500 метрів більше. Один кілометр, два, два з половиною, а потім і десять не будуть видаватись такими страшними, як два тижні тому. Бачу ціль – біжу до неї! Причина номер два – твій організм скаже «дякую»! Звертали увагу на те, як важко піднятися на 5 поверх, не користуючись ліфтом (це навіть не 9 поверх) або як несеш пакунки з продуктами хідником, що прямує догори? Біг тренуватиме твій організм. За кілька днів таких тренувань ти з легкістю добігатимеш на свій поверх, встигатимеш у тролейбус, що от-от від’їде, навіть почнеш переганяти сусідського собаку.


Причина номер три – їсти фаст-фуд і не набирати зайві кілограми. Думаєте магія? Ні, пробіжка. Біг Мак Меню без напою містить понад 1000 кілокалорій! Багато, чи не так? Вони призводять до зайвої ваги дуже легко. За 10 кілометрів пробіжки організм людини спалює від 700 кілокалорій. Все залежить від швидкості бігу та перешкод які долаєш (калюжі – їх можна перескочити, сходи – підійматись вгору). Якщо ти не будеш нехтувати цим заняттям, то суботній фаст-фуд не нашкодить твоїй фігурі. P.S.: Якщо більше бігати, то можна їсти більше смаколиків. P.S.S.: Ми не стверджуємо, що фаст-фуд – це круто, але часом ж хочеться. Причина номер чотири – похід за консервованими персиками о 2 ночі. Так, їсти вночі погана звичка, але поки дістанешся до найближчого маркету і назад – зайві калорії від консервованих персиків будуть вже зовсім не зайві. Що? Страшно бігти до маркету о такій порі? Тьху!! Якщо в голову прийшла така ідея, то це означає, що ти вже бігаєш мінімум тиждень, тобто тебе ніхто не зможе зупинити й відібрати омріяні персики. Причина номер п’ять – чистий розум. Часом наш мозок каже нам СТОП! А все через надмірну кількість справ та інформаційний шум. Навіть перед сном, коли в

думках повинні бути мрії, ми часто розмірковуємо про те, що потрібно зробити і як про це не забути. Час пробіжки – час, коли наш мозок може відпочити: систематизувати думки, обдумати життя (спокійно і без поспіху), збагатити сіру речовину киснем, відволіктись. Після такої годинної паузи стає легше сприймати та аналізувати роботу. Ідеї ніби самі рвуться розказати тобі про себе, лиш встигай записати! Ну що, переконливо? Якщо вкладати в кожне заняття сенс – воно приноситиме не тільки користь, а й радість. Тому бігайте, насичуйте тіло киснем й ендорфінами і не хвилюйтесь через дурниці! Авторка: Дара Дворецька


Хюґе-речі, які тобі точно нагадають про прекрасний червень!

М

ік Вікінг, науковець та автор книги про данське хюґе, вже понад 10 років вивчає людське щастя, і для його дослідження кожна деталь робить не тільки щасливою окрему людину чи день, а може бути частиною списку речей і справ, що забезпечать приємну ностальгію та щастя на увесь місяць! Саме тому «JournTEAM» спробував скласти свій список принадних речей, що створюють особливу атмосферу хюґе у червні:

Заходи сонця – вони щодня можуть дивувати малюнками і новими теплими кольорами. Це справді прекрасно!

Хвилі моря й солона вода, вершини гір з прохолодним вітром та мальовничим краєвидом

Солодкі прохолодні напої, якими ви насолоджуєтесь у компанії хороших друзів, безумовно вам нагадають про літній казковий вечір

Пікніки з рідними або друзями, у компанії чи з коханою людиною – тут важливо мати хорошу розмову, ковдру, солодощі та щось п’янке


Веселі й атмосферні літні фото, що точно заслуговують на окрему сторінку у вашому альбомі

Кінотеатри просто неба чи домашні посиденьки з друзями за новим фільмом

Запах свіжоскошеної трави і ранковий спів пташок

Фрукти на сніданок, власноруч зроблене морозиво на вечерю, холодна кава або чай наодинці

«Хюґе потребує скромності та повільності», – це центральні важелі, що допомагають створити вам приємну атмосферу. «Хюґе, можливо, кепська річ для ринкового капіталізму, але це дуже добре для вашого особистого щастя. Воно являє собою вміння цінувати прості втіхи від життя, котрі можна здобути за мізерні гроші. Ось вам приклади того, що найкращі речі у світі безкоштовні» (Мік Вікінг) Створюй свій список хюґе-речей на червень і ділися ним з нами у соціальних мережах!



Фотограф: Настя Величко


У

грудні минулого року 21-річна Соломія Логінська із подругою Уляною Оксенюк ризикнули та повірили у шалену ідею - відкрили власну кав’ярню у рідному містечку Стрий. Усе через шалену любов до кави та бажання створити у невеликому місті простір для мрій. Тепер тут щодня понад півсотні відвідувачів, стійкий аромат кави та чарівна усмішка однієї із власниці «Coffee space» - Соломії Логінської. “JournTEAM” завітав до Соломії на каву та розпитав секрети створення та ведення власного бізнесу. -Соломіє, розповідай, як виникла ід ея створ ення кав’ярні. Адже знаємо, що до того ти ніяк не була пов’язана з підприємництвом, р есторанами, інше. Знаємо теб е як цілеспрямовану та активну громадську активістку Львова. -Так, це правда. Раніше я працювала в офісі в одній фірмі. Там подружилась із колегою, і згодом ми започаткували ритуал щодня ходити на перерві на каву. І ось, за кілька місяців нам шеф повідомляє, що ми переїжджаємо у нове приміщення на зовсім

Соломія Логінська: “Без віри у те, що робиш, у бізнесі ніяк”

іншому кінці міста. А там більше спальний район і закладів харчування чи кав’ярень зовсім немає. І тут я пропоную своїй колезі: «Що, якщо ми відкриємо свою маленьку кав’ярню?». І ось тут найголовніше підтримка, якби моя подруга не підтримала таке моє шалене бажання, зараз можливо нічого і не було. -Як розділили ролі між собою? -Я розумілась більше в дизайні, в рекламі, яку усе облаштувати всередині. Шукала референси у пінтересті, ходила на закупи за фарбою і уявляла, як згодом усе буде гарно. А вже Уляна Оксенюк розумілась більше в кресленнях і взяла на себе бухгалтерію та усі фінансові прорахунки. У нас були знайомі, які вже займались схожим бізнесом, тому спершу ми проконсультувались із ними, де вони беруть каву, як працюють з постачальниками. А далі почали своє. -Що було найважче? - На початку важко було практично все. Ми довго не могли знайти своїх ідеальних баристів. Я хотіла, щоб працювали лише хлопці, а вони як правило забувають помити кавовий апарат, і хочуть мати більше заробітну плату. Друге, це моя найслабша


сторона, - ремонт. Тому коли ми пішли у магазин за фарбою для стін, насправді у кав’ярню принесли фарбу для даху (сміється, - JournTEAM). Так і «попали» на перші гроші, бо прийшлось йти та купувати вже нову, потрібну. Але з цієї ситуації я усвідомила: якщо ти підприємець і власник бізнесу, маєш розумітись у всьому. Ще був один неприємний момент, через те, що ми відкрились пізніше, ніж планували. Бо замовили вітрину, а вона не приходила два тижні. Втім усі ці труднощі нас лише підсилили та допомогли. - Виходячи зі свого досвіду, поділись, яким має бути сучасний підприємець? -Без підтримки та впевненості у тому, що робиш, тут ніяк. Самостійно розумітись у цифрах свого бізнесу, з якими постачальниками, орендарями домовитись, так щоб було добре і тобі, і їм. Вміння правильно висловлюватись, говорити. Ну і витрим- лише заклад, де можна випити смачної кави, а й ка та стресостійкість. Я часто заміняю нашого ба- атмосферу. риста, коли приходить одночасно кілька клієнтів, і -Скільки коштує відкрити власний не барюсь, а навпаки вважаю, що власник має вміти заклад? усе. Тому і я вчилась, як правильно користуватись -Це були наші власні інвестиції, аби відкритись, кавовим апаратом. вклали приблизно 2000 доларів. Усе пішло на ре-Чим ви вирізняєтесь сер ед інших монт, барну стійку, кавовий апарат. Але зараз, ми розуміємо, це наш бізнес, ми його любимо і хочекав’яр ень? -У нас лише класична кава. Наш клієнт не любить мо розвивати далі. Тому на сьогодні там більше кощось неординарне, наприклад із вершками чи пе- штів з власної кишені, чим ще зароблених. Бізнес ченьками, як поширено у Львові. Вже після від- відкривався на ідеї й на страшному азарті. Тому криття ми зрозуміли, що люди хочуть ще щось до ми відкрились десь за два місяці. І ставимо великі кави. Тому так у нас з’явились хот-доги та еклери. ставки на літній сезон. А на літо ми вже готуємо цікаві пропозиції та онов-Ти та дівчинка, яка вчилась і пралюємо асортимент. Ми лояльні до клієнта, намагацювала у Львові, але на вихідних завжємось не підіймати за дуже ціни, читаємо відгуки, зважуємо та оцінюємо нашою командою, якщо по- ди їд еш до свого рідного міста і створада доцільна, тоді прислухаємось. Так, наприклад, рюєш тут і проєкти, і шукаєш нові клієнти хотіли яскраве меню, а у нас воно було до- в ектори розвитку рідного міста. Що сить стримане. Розумієте, ми хочемо створити не тобою керує? -Все що для Львова не нове, то для Стрия то wow. Так ми з хлопцем поступово відкриваємо і робимо школу програмування, цього ще у Стрию не робили. Стосовно кав’ярні, то це певно виключення, у нас є багато закладів з кавою. Але нам вдалось, бо обрали район, де майже немає конкурентів. У нас не велике приміщення, але я вже бачу і планую, як там будуть проходити різні літературники, буде літній майданчик. Для невеликого міста Стрия це дуже круте місце розваги. Авторка: Вероніка Кашинська


У

той час коли у студентів сесія, а за теперішніх обставин – ще й дистанційна, у такий спосіб ми прив’язані до ноутбука чи комп’ютера. Проте я більш ніж впевнена, що багато з вас мали хоча б маленьку думку – чим зайнятись після сесії. І перше, що зробили б опісля закінчення карантину і навчання, це просто вирватись кудись з дому. Сьогодні досить-таки важко спланувати якусь мандрівку чи виїзд на екскурсію. Проте вихід є – одноденна автоподорож!

Одноденна автоподорож Волинню • Виїжджаючи з міста у північному напрямку, ви зможете побачити наступний об’єкт – Вишнівецький палац 18 століття. Саме селище Вишнівець знаходиться за 50 км, і дістатись туди можна всього лиш за годину. Палац розташований у південно-західній частині містечка. Раджу спланувати маршрут заздалегідь або запитати дорогу у місцевих. Сам палац у хорошому стані та дуже гарний зовні. Немов одразу потрапляєш. У середину зайти не вдасться, але ви зможете помилуватися його красою, зробивши декілька вдалих фото.

Саме цей спосіб пересування нині є найбільш безпечним та зручним. Можна їхати з сім’єю, зібратися компанією друзів, або просто удвох – з другою половинкою. У цьому випадку не менш важливо подумати, що саме взяти з собою (обов’язково термос із чаєм), та вирушити якнайдалі від рутини. Не знаю як хто, та я в дорозі люблю слухати музику, насолоджуватися краєвидом та поринати у далекі та приємні думки, на які не завжди є час. • Наступним об’єктом Вашої мандрівки стане Саме тому я підкажу декілька місць, які можна Кременецький замок. Спершу вам потрібно відвідати, а далі лише оберіть те, що до вподоби. піднятись на Замкову гору, на якій збереглися залишки руїн, в’їзна брама, а найпрекрасніше – з вер• Виїжджаючи з міста Тернопіль, можете поїхати до хівки відкривається неймовірна панорама на місто. Збаража. Насамперед варто відвідати замок 17 Також, окрім замку, є ще багато цікавого у Старому століття. Про нього чули усі, а частина, певно, й місті, зокрема комплекс споруд Єзуїцького колегіубула. Але це не проблема. Коли ти відвідуєш щось му, Козацькі могили, костел Святого Станіслава та вдруге, то помічаєш те, чого не помічав раніше, тому інші визначні місця міста. тепер можна насолодитись його величчю, знайти щось цікаве і нове для себе. Там є й інші місця на • Трохи далі, не доїжджаючи до Дубна, ви побачиякі варто поглянути, переважно це теж пам’ятки те Тараканівський форт. Це чи не найзагадкоархітектури. Зрештою – тут більше цінуєш активно віше місце України. Тут під мурами поховано понад проведений час. 200 австрійських солдатів. Знайти його самотужки не так просто, краще перепитайте дорогу у місце-


вих (с. Тараканів). Але все ж таки раджу знайти екскурсовода, оскільки у цьому місці може бути небезпечно. Подейкують, що там і досі є велика кількість пасток. Форт оповитий різними легендами і переказами. Якщо хочете відчути приплив адреналіну – вам туди! Тільки відвідуйте цю місцину вдень, оскільки ввечері там доволі моторошно. • Якщо вам більше до душі розмірений відпочинок, то наступний об’єкт знаходиться за 60 км від Вишнівця. Замок князів Острозьких у м. Дубно – один із найстаріших на території України. Він розташований на березі р. Іква, на сьогодні замок досить добре зберігся. • Якщо у вас буде вдосталь часу, можете завітати до Луцька. Хто ж не чув про відомий замок Любарта?! Мабуть, таки кожен. Проте не лише замок вартий уваги. Саме місто досить-таки маленьке, але затишне. Недалеко від замку знаходиться чудовий парк, у якому можна прогулятися. Крім того, варто поглянути на приміщення Східноєвропейського університету і прогулятися центром міста. Це лише один із можливих маршрутів який ми вам пропонуємо. Мандруючи власним авто, ви можете складати і свій маршрут мандрівника. А втім, пам’ятайте, що необхідно все ж таки встигнути повернутися додому, адже ви, безперечно, будете втомлені, проте це буде приємна втома з купою позитивних емоцій, а на додачу і з класними фото на згадку. Авторка: Інна Гаврилюк


У

країнська мова набуває популярності у нашій країні, якби це дивно не звучало, адже, ще десять років тому у столиці солов’їну називали мовою селян. Після Революції Гідності українці усвідомили яку величезну силу має мова, що вона є важливим чинником життєздатності, світосприйняття й духовності нації. З огляду на те, що впродовж кількох століть українську мову офіційно забороняли, накладали цензуру на культурні продукти і вважали лише діалектом російської чи польської мови утворився своєрідний «бур’ян» як

них рубриках про це говорили, і ,звичайно, готуючись до ЗНО, точно усі вивчали ці правила. Замість потворній «саме» в українській мові є лаконічний префікс «най»: найкращий, найбільше, найрозумніша. І як жартують філологи : «Ти будеш сама, якщо будеш ”сама гарна”». Ще одним каменем спотикання вважають побудову вищого ступеня порівняння прикметника у складеній формі. Якщо ж вирішили використати частку «більш», то прикметник має бути у почат-

суржику, що значно паплюжить та спотворює рідну мову, тому неабияк важливо дотримуватися мовленнєвої чистоти. На просторах інтернету можна помітити численну кількість україномовних блогерів, інфлуенсерів, які допускають у дописах чи в сторіс такі елементарні й очевидні помилки, що деколи хочеться заплакати. Отож нумо розбирати найтиповіші помилки, що трапляються у нашому щоденному мовленні.

ковій формі. Неправильно говорити, наприклад, «Він є більш швидкішим», потрібно сказати: «Він є більш швидким».

І перше місце посідає неправильне вживання ступенів порівняльних прикметників Забудьте раз і НАЗАВЖДИ частку «саме»! «Самий кращий», «саме більше» , «сама розумна»… – не потрібно так. Ця помилка є своєрідним індикатором освіченості української молоді. Оскільки нормативне утворення ступенів порівняння лунало вже звідусіль: і мемчики в соціальних мережах з ними створювали, і на телебаченні у пев

Друге місце посідають – па-рам-па-пам – дієприкметники теперішнього часу. Активні дієприкметники трапляються усюди, однак головна проблема в тому, що в українській мові їх не існує взагалі. Часто їх можна почути від журналістів, викладачів чи політиків. Буквально віднедавна почали стрімко звертати увагу на ці мовленні казуси. Тому: • не «бажаючі», а «охочі»; • не «пануюча еліта», а «панівна еліта»; • не «керуючий закладу», а «керівник закладу»; • не «завідуючий кафедри», а «завідувач кафедри»; • не «хвилююча зустріч», а «зворушлива зустріч»;


• не «діючий вулкан», а «ожилий» ; • не «оточуюче середовище», а «довкілля» І таких прикладів безліч, тому щоразу, як кортітиме застосувати подібні дієприкметники, краще трансформувати слово в іншу частину мови або ж підібрати вдалий синонім. Третій – найбільший пласт – це лексичні помилки. Росіянізм занадто тісно пробралися у словники людських свідомостей, що українці вже не здатні виокремити, де власне питомі слова, вислови, словосполучення. 1. На протязі дня/ року/ місяця. На протязі – означає на різкому струмені повітря, що продуває приміщення крізь щілини, отвори, розташовані одне проти одного. Протягом (упродовж/впродовж) – час існування чогось, тривалості якоїсь дії або процесу. Тому, коли ПРОТЯГОМ дня сидиш НА ПРОТЯЗІ, можна й захворіти! 2. Я рахую, що… Це досить поширена помилка, оскільки такий вислів є калькою з російської мови. В українській слово «рахувати» вживається тільки у прямому значенні, тобто його ми можемо застосовувати лише при лічбі. Тому, аби ваша мова була без бур’янів, потрібно говорити: «я вважаю, що …». Запам’ятайте цікаву фразу: «Я вважаю, що вмію рахувати». Також помилковим є вислів «на рахунок». Рахунком називаємо документ для оплати. Відкриваємо рахунок у грі чи гроші вносимо на рахунок у банку. Якщо ви хочете висловити ставлення до когось або чогось, доцільніше використати «щодо» чи «стосовно». Отож НА РАХУНОК у банку переказали гроші, але говоримо СТОСОВНО проблеми.

3. Вірна відповідь Часто люди вживають це словосполучення, аби їхнє мовлення звучало «більш літературно», хоч це ще один мовний огріх. Якщо заглянути в словник, то прочитаємо: «Вірний – відданий, незрадливий, постійний у своїх поглядах і почуттях». Очевидно, що відповідь не може бути вірною чи відданою, відповідь лише ПРАВИЛЬНА, а товариш чи кохана людина – ВІРНА. 4. Вибачаюся Чи не щодня ми чуємо « я вибачаюся», але це помилка. Частка -ся, -сь позначає зворотність дій, тобто означає «себе». Наприклад, одягатися (одягати себе). Коли говоримо «я вибачаюся», це означає «я вибачаю себе». Не дуже логічно, чи не так? Натомість краще вживати: «вибачте», «даруйте», «перепрошую». 5. Приймати участь Ще одна часто вживана похибка. Слово «приймати» має зовсім інше значення: приймати гостей, приймати рішення, а участь в українській мові «беремо», тому: «хлопці БЕРУТЬ участь у велоперегонах». Насправді, прикладів лексичних помилок є величезна кількість. На жаль, якесь одне правило на них не діє, потрібно лише запам’ятовувати. Для покращення мовлення та викорінення банальних помилок рекомендуємо до прочитання два чудових посібники: 1. «Антисуржик» за ред. О. Сербенської 2. «Екологія українського слова: практичний словник-довідник» О. Сербенська, М. Білоус Щодня ми вмиваємося, чистимо зуби, перемо одяг, аби виглядати охайно та красиво. Так само важливо дбати про чистоту не лише у зовнішньому вигляді, але й у своєму мовленні, викорінювати росіянізми, суржикізми, ненормативні сполуки, слідкувати, щоб рідна мова лилася, наче солодкий мед, з уст. Грамотне, лексично правильне мовлення робить людину одразу більш привабливою та ерудованою; допомагає створити хороше перше враження. Крім того, це неабияк потрібна навичка, на співбесіді щодо роботи чи для знайомства з поважними людьми. Красива українська літературна мова слугує протестом усім кривдникам, які нівечили нашу неньку, хотіли асимілювати український народ відповідно до своїх законів. Отже закликаємо вас пильнувати чистоту вашого мовлення й позбуватися суржику! Авторка: Король Софія


«Душею у Львові, тілом у Техасі»

І

важливу роль у моєму майбутньому, хоча не могла повність подолати смуток. Я гадаю, для кожного це було б непростим рішенням, проте здоровий глузд і така можливість додавали сили. Попри те, що я дуже люблю Львів і Україну.

нтерв’ю з Сандрою Кельфман — львів’янкою, яка цього року вступила до університету у -Яким був процес відбору і як Ви отримали стиСполучених Штатах Америки, а саме в Техасі. пендію? Ми мали зняти два відео на декілька хвилин, на -Сандро, ось уже пройшло пів року як Ви навча- першому ми розповідали чому хочемо навчатись єтесь у Техасі, чому вирішили отримувати вищу саме у цьому університеті і які у нас очікування від освіту саме там? навчання, другий вже містив пояснення чому саме Це рішення ми приймали з батьками разом. Насправді, досить довгий період ми не були впевнені, куди я буду поступати. Головний орієнтир чому саме Америка –це все через їхню освіту, яка на міжнародному рівні, є досить престижною. Інша причина - це можливість, що випадає не кожному, тому проґавити її я не могла. Провести своє студентське життя у такому чудовому і теплому штаті як Техас вартувало ризику і зусиль.

-На кого вчитесь? На факультеті міжнародних відносин в Техаському університеті в Остіні. я гідна цієї стипендії. Звісно ж, все було на англійською мовою. -Що відчували, коли покидали свою домівку на таку велику відстань і досить тривалий час? -Як проходили ваші перші місяці навчання? Чи Було складно, але я розуміла, що це буде грати відчували дискомфорт серед нового менталітету? Дискомфорт звісно був, і мій організм складно переносив американський клімат. У перші три місяці я хворіла, для мене це було проблемою. А ще, я була здивована, що міф про те, що американці дружній народ є абсолютною правдою. Тут усі завжди посміхаються, завжди раді допомогти, немає расизму чи булінгу, тому було дуже легко знайти хороших друзів і позбутись дискомфорту. -Ви проживаєте у гуртожитку, які у там умови? Умови гуртожитків на вищому рівні, тут їх можна порівняти з недешевими українськими квартирами. В кожній з таких «квартир» проживає шестеро дівчат і у нас є кухня, туалет, ванна і дві спальні кімнати. В одній по троє дівчат, тож місця усім вдосталь. Я не відчуваю з ними ніякого дискомфорту. Якщо у нас виникають якісь проблеми намагаємось вирішувати їх спільно. -А як Вам сам процес навчання чи буває складно і щось незрозуміло? Звісно навчатись тут не легко, аби мати хороші бали потрібно докладати чимало зусиль. Бувають моменти, коли не усе до кінця зрозуміло , тоді викладачі та одногрупники завжди допомагають.


Якщо порівнювати перші тижні навчання і зараз -Чи сумуєте ви за Україною і чи плануєте повертаза пів року, то, тепер я набагато швидше розумію тись додому після навчання? інформацію, і думаю вже англійською мовою. Так, якби мені б тут не подобалось в Америці, на Україні у мене сім’я, друзі,- це моя домівка. У Льво-Як реагують ваші одногрупники і викладачі, що ві залишилась моя душа , а тіло наразі в Техасі .Я ви українка? Чи знаєте інших студентів з України? безмежно люблю свою країну і місто, всупереч усім З України ще не зустрічала, проте є дівчинка з Мо- плюсам та мінусам. Я планую отримати максимум скви - Анна. Деякі викладачі й студенти дивують- від навчання в Техасі і приїхати назад корисною . ся, що я подолала таку велику відстань лише, аби навчатись в Америці. Українців вони люблять і поАвторка: Ірина Сайкевич важають. Часто питають про ситуацію в нашій країні, про різні традиції. Дехто каже, що дуже хотіли б відвідати нашу країну. Насправді, тут люди з різних країн : мексиканці, бразильці, корейці, індійці та ще багато інших. З ними цікаво спілкуватися і навчатися. -Що ви можете сказати,якщо будете порівнювати освіту в Україні і штатах чи є якісь спільні чи відмінні риси? Я вважаю, що як і в хороших університетах України , тут просять повну віддачу навчанню. Проте тут більший акцент на практику аніж на суху теорію, так набагато швидше запам’ятовується матеріал ,багато різних проєктів у групах. Також, ми не навчаємось в аудиторіях на партах; у нас є конференц-зали, де кожен має свій стілець з підставкою, щоб було зручно писати. Якщо показують відео, то повністю виключають освітлення. Все дійсно відбувається як у фільмах.


Д

ружба - таке рідне та знайоме нам відчуття. Думаючи про нього, одразу згадуєш своїх друзів та моменти, від яких на душі одразу стає тепло та приємно. І от вже ЛІТО! А це саме та пора теплих вечорів та довгих прогулянок разом з близькими, посиденьок та приємно проведеного часу. Але дружба полягає не лише у крутих моментах, а й у витримці та подоланні перешкод, які випадають на нашому шляху. Є такий вислів: «Друг — це найкраще, що в тебе може бути, і найкраще, чим можеш бути ти» (Дуглас Пейджест), і як на мене, більш вдалого вислову не підібрати. Згадайте тих, хто був з вами у важкі для вас часи, чи кому ви готові, не задумуючись, допомогти. У цьому випуску ми підібрали для вас декілька цікавих книг про дружбу, яка надихає: «Три товариші» Еріх Марія Ремарк – мабуть, це найперша книжка, яку варто прочитати із цієї тематики. Історія про трьох друзів, Отто, Готфріда і Роберта, події якої розгортаються у повоєнній Німеччині. Вони вижили на війні і тепер намагаються жити у мирний час, проте війна зламала їхній дух. Щоб жити далі, вони відкривають власний автосервіс. Головні герої працюють, випивають у барі, згадують фронт і намагаються зрозуміти світ, у який повернулися. Усе змінюється тоді коли Роберт зустрічає Патрицію. Персонажі книги живуть так як вміють і відкривають для себе багато нового, і розуміють, що життя варте того, щоб по-справжньому жити.

ТОП книг про справжню дружбу


«Життя і мета собаки» Брюс Кемерон. Якщо ви думаєте, що я помилилася, то ні - все так і задумано. Хто сказав, що дружба існує лише між людьми? Я просто обожнюю цю історію, інколи випадково заглянувши на свою книжкову полицю, з приємністю згадую сюжет, і кожного разу хочеться пустити слізку. Усі ми знаємо про Хатіко, але це щось зовсім нове. Сюжет книги полягає у тому, що Ітан знаходить цуценя і дає йому кличку Бейлі, і він стає його другом та товаришем по житті. Згодом собака помирає, й Ітан повинен сам впоратися з усім. Проте Бейлі не зникає, він проживає декілька життів і врешті повертається до свого господаря. Що мене найбільше тішить – це те, що ця історія має продовження: «Подорож собаки». У ній Бейлі стає другом для онуки Ітана і так само, як і колись, допомагає їй впоратися із дитячими та підлітковими труднощами, знайти своє щастя. Тільки попереджаю, останні сторінки можуть призвести до сліз. Недавно зайшовши у книгарню, я побачила, що є вже третя частина цієї історії, «Обіцянка собаки», і вже не дочекатися, коли зможу її прочитати. Також у Брюса Кемерона є інша книга «Шлях додому», де розповідається інша неймовірна історія любові та дружби між Лукасом та його собакою Беллою. Порода, якої була собака, заборонена у тому регіоні, Лукас хоче захистити свого друга і перевозить його в інше місто, до родичів. Але стається так, що Белла тікає. Які перешкоди їй доведеться пройти, щоб повернутися до свого господаря?

«Вуличний кіт на ім’я Боб» Джеймс Боуен. Ще одна історія, яка доводить, що тваринки здатні на дружні почуття. І на цей раз це стосується не собак. Джеймс – вуличний музикант, який бореться із наркотичною залежністю і щоразу зривається. Але одна зустріч змінює все. Рудий кіт стає його супутником по житті і допомагає впоратися із труднощами, а натомість Боб живе в теплі і ні про що не шкодує. Вони двоє отримали шанс на щасливе та довге життя, в якому стається багато цікавого. «Фелікс Австрія» Софія Андрухович. У центрі сюжету покладено непрості стосунки Аделі та Стефки. Вони зовсім різні, але це не заважає їм разом проводити час та давати одна одній поради. У творі виникне любовний трикутник, тільки от розв’язка не така, як здаватиметься на перший погляд. «Чудове чудовисько» Сашко Дерманський. Знаєте, за що я люблю дитячі книжки? За те, що в них лише хороше, цікаві пригоди та важливі


уроки, які варто засвоїти кожному. І ти в цей момент просто переключаєшся на щось позитивне. У повісті розповідається про незвичайне знайомство дівчинки з чудовиськом Чу. Протягом декількох місяців Чу мусить заробити сім подяк від людей, бо інакше його закинуть у Країну Жаховиськ. Безліч пригод і небезпек спіткає героїв, але велика дружба творить справжні дива. Суть книжки полягає в тому, що, не звертаючи уваги на зовнішній вигляд, діти дружать за спільні захоплення та розваги і відстоюють свою дружбу перед іншими. «Манюня» Наріне Абгарян. Неймовірно смішна та світла розповідь про двох подружок Наріне і Манюню, про грізного татка та інших родичів. Усі герої книжки постають перед нами дуже об’ємними та знайомими. З ними ми занурюємось у власне дитинство, у спогади про дитячі пригоди, черпаємо сили та натхнення для дорослого життя. Твір наповнений лише позитивними емоціями, і погодьтеся, цього нам часто бракує.

«Ловець повітряних зміїв» Халед Госсейні. Прониклива історія про дружбу і вірність, про зраду та спокуту. Амір та Хасан були з різних світів: один багатий, а інший бідний. Проте дитяча дружба не знає кордонів, і вони були нерозлучні. Але одного дня все змінилося, і головні герої пішли різними дорогами, хоч якась ниточка їх далі об’єднувала. «Маленьке життя» Ганья Янагігара. У цьому зовсім немаленькому за обсягом романі є місце і для дитячих травм, психологічних проблем, важких думок, і для простих життєвих радощів, щирих вчинків і міцної університетської дружби, яка перейшла в «доросле» життя. У центрі оповіді – історія чотирьох друзів: адвоката Джуда, архітектора Малкольма, художника Джі Бі й актора Вільяма. Їх дружба тримається не лише на фундаменті спіль-

ного юнацького досвіду в університеті, не тільки на приємному спілкуванні, а й на готовності робити важливі кроки і чимось жертвувати заради друга. І хоч головних герой Джуд багато кого дратує своєю неспроможністю, навіть із допомогою абсолютно фантастичних людей, які його оточують, переступити через колишні травми і позбутися старих демонів, саме товариство Джуда і його приятелів зачаровує. Благословенна дружба довжиною в «маленьке життя» і неповторна й жива атмосфера Нью-Йорка – це ті головні компоненти, які роблять цей великий роман вартим прочитання. Сьогодні є дуже багато книг на подібну тематику, і я старалася підібрати ті, які можуть вас зацікавити. Чесно зізнаюся, я вже знаю, за яку книжку питатиму у книгарнях. Пам’ятайте про те, що ваші друзі будуть з вами поряд, не зважаючи ні на що, пам’ятайте про тих, хто завжди підставить своє плече. Справжня дружба здатна подолати усі перешкоди. Авторка: Інна Гаврилюк



СКЛАД КОМАНДИ: Засновниця медіа школи «Стань журналістом» Вероніка Кашинська Головний редактор - Марія Оринчак, редактор - Анастасія Величко, коректор, кореспондент соціальних медіа Інна Білокринитська, спеціаліст з макетування, кореспондентІнна Гаврилюк, кореспондент, фотокореспондент Дарина Дворецька, Ірина Сайкевич - кореспондент, Софія Король - кореспондент, Іванна Федорос - обкладинка.

ЗА ПІДТРИМКИ:

Щодо питань співпраці, публікації матеріалів та партнерства, звертайтесь на нашу пошту becomeajournalistlviv@gmail.com Inst: @journteam Fb: facebook.com/journteam/


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.