Акценти плюс №1 (жовтень 2017) by Accents plus

АКЦЕНТИ З ОБКЛАДИНКИ

№1 (10/17)

ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КІНЕМАТОГРАФ:

Тарас Химич

ЧИ БУТИ ПАРКІНГАМ У ЛЬВОВІ:

Юліан Чаплінський ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА:

факти та цифри

ПРО ІНВЕСТИЦІЇ:

Олег Синютка ТОЧКА ЗОРУ:

Остап Дроздов

ПРО НАБОЛІЛЕ:

Олександр Губар РОЗДУМІВ ЗНАНИХ ЛЬВІВ’ЯН

ВІТАЛІЙ КОВТУН:

"Нам уже слід визначитися…" АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

М І Р К У Й М О Р А З О М1

З ОБКЛАДИНКИ

Акцент

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

З ОБКЛАДИНКИ

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

СЛОВО РЕДАКТОРА

«Світ - в руках людей, що мають відвагу мріяти і втілювати свої мрії в життя. В міру свого таланту, свого дару, своїх здібностей» (Пауло Коельо)

Шановні пані та панове! Маю честь презентувати Вам перший номер нового концептуального, суспільно-політичного журналу «АКЦЕНТИ плюс», над створенням якого працювала досвідчена команда, яка має багаторічний успішний досвід роботи з журнальним продуктом. На шпальтах нашого журналу з Вашою допомогою, дорогі читачі, ми будемо розставляти акценти щодо важливих та найбільш гострих питань сьогодення з різних сфер життя, а до їх обговорення як експертів будемо залучати знаних, авторитетних та досвідчених фахівців. У фокусі уваги «АКЦЕНТІВ плюс» завжди будуть найбільш важливі теми та події, вражаючі факти та цікаві особистості... Щодо того, як з’явилася ідея створення журналу «АКЦЕНТИ плюс», відповім: цілком спонтанно. Життя деколи підкидає нам несподівані повороти, перевіряючи нашу міць. І те, як кожен з нас відреагує на цей урок життя, і розкриває нашу сутність. У такі моменти мозок більш активно продукує нові ідеї. Однією із таких ідей і стало створення нового журналу, не схожого на усі інші. Тому я сьогодні піднімаю святковий келих за усіх тих, хто спонукав мене до цього. Бо у житті таки варто вміти з врученого лимона зробити смачний лимонад. Сподіваємося, наш «лимонад» Вам смакуватиме… А ще нам не байдуже майбутнє нашої держави, наших дітей, тому ми маємо на меті згуртувати суспільство та привернути увагу читачів до усього того, що є справді важливе. Отож запрошуємо усіх до спілкування та суспільного диспуту, адже лише під час розумного обміну думок та толерантного диспуту народжується цінне зерно правди… Темою опитування першого випуску журналу «АКЦЕНТИ плюс» ми обрали питання: «Що заважає українцям збудувати міцну, успішну державу?» Щоб отримати відповідь, ми звернулися до більш як 20-ти знаних львів’ян – у кожного свій рецепт – у цьому ще одна наша національна цінність! Отож міркуймо разом, АКЦЕНТуймо увагу на усьому важливому та разом формуймо середовище розумних та успішних! З повагою до Вас, головний редактор Ірина Запотічна-Ванчосович

Журнал «АКЦЕНТИ плюс» №1, жовтень 2017 р. Свідоцтво про державну реєстрацію журналу «АКЦЕНТИ плюс» ЛВ 1252/506-р Свідоцтво про державну реєстрацію спеціалізованого видання ЛВ 1253/507-р Головний редактор: Ірина Запотічна-Ванчосович Дизайн та верстка: Оксана Матвіїв 4

Над номером працювали: Ірина Запотічна-Ванчосович, Остап Дроздов, Олег Авдєєв, Володимир Перерва, Олена Зарума.

Друк: ТОВ «АРТ СТУДІЯ ДРУКУ»

Замовлення реклами за тел. (067) 425-05-56, accents2017@gmail.com

УВАГА! Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій.

На обкладинці: лідер партії «Сила людей» Віталій Ковтун Фото: Michał Jan Jankowski Видавець: ФОП Запотічна І.С.

Наклад: 5000 примірників

За зміст реклами несе відповідальність рекламодавець. У випадку передруку матеріалів журналу «АКЦЕНТИ плюс» чи їх цитування посилання на журнал «АКЦЕНТИ плюс» є обов’язковим. АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

З ОБКЛАДИНКИ

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ АКЦЕНТИ ВАЖЛИВА ТЕМА ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА

коментар Ігоря Палиги / с.7

ТОЧКА ЗОРУ

роздуми Остапа Дроздова / с.10

МІРКУЙМО РАЗОМ

коментарі 16 знаних львів’ян /с.12

РОЗДУМИ ПОЛІТОЛОГА

інтерв’ю з Володимиром Подгорновим /с.18

ДУМКИ ВГОЛОС

Андрій Іонов, Світлана Процишак / с. 20,21

БОЛЮЧА ТЕМА / НАСЛІДКИ АТО

коментар Олександра Губара / с. 22

НА ПОРОЗІ РЕФОРМИ

українська шкільна освіта та досвід Фінляндії / с. 24

УКРАЇНСЬКИЙ ШОУ-БІЗ / ТЕНДЕНЦІЇ

інтерв’ю з Big Boss / с. 26

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ВАЖЛИВА ТЕМА

про кризову демографічну ситуацію в Україні

ЧИ ЗНАЄМО МИ, СКІЛЬКИ НАС НАСПРАВДІ? На сьогодні демографічні показники України надто сумні. Вони свідчать про те, що населення країни невпинно скорочується. І це вже не просто демографічна криза — ми переживаємо нині дуже загрозливі демографічні процеси, можливо, навіть незворотні. Попри те, що упродовж останніх років кількість населення України значно зменшилася, українські аналітики вважають, що до 2026 року чисельність населення в Україні взагалі може зменшитися ще на 5-8 мільйонів. Втім, прогнози фахівців ООН ще тривожніші….

но перевищує кількість народжених: на 100 померлих - лише 59 новонароджених. Окрім того, згідно з даними ООН: • За 1 добу в середньому близько 50 людей залишає назавжди межі своєї Батьківщини - України.

Згідно з даними Державної служби статистики:

Щодо населення Землі загалом, то, на думку експертів, до 2050 року населення зросте з нинішніх 7,6 млрд. чоловік до 9,8 млрд. Але навіть з очікуваного приросту населення Землі до 2025 року у розмірі 1,2 мільярда на західні країни припаде лише 3%.

• 42 467 тисяч – така чисельність населення України станом на 1 липня 2017 р. • 423 людини щодоби помирає в Україні. • На 117,5 тисячі чоловік зменшилося населення України упродовж січня-червня 2017 року. • Кількість померлих в Україні знач-

Щодо України – оскільки офіційного перепису населення уже давно у нашій державі не проводилося, тому експерти стверджують, що вказані цифри можуть не відповідати реальності. На сьогодні у Верховній Раді розглядається законопроект щодо перепису населення України у 2017 році. Оскільки проведення перепису має відбуватися не рідше, ніж

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

раз на 10 років, а востаннє кількість населення України визначали шляхом перепису більш ніж 10 років тому, на підставі проекту закону №4034а саме в 2017 році має відбутися новий плановий перепис. Але чи затвердять цей закон і чи відбудеться перепис населення у 2017 році – невідомо… ЗГІДНО З ОФІЦІЙНИМИ ДАНИМИ Якщо брати до уваги офіційні дані Державної служби статистики України, то кiлькiсть населення в нашiй державi у 1990 році становила майже 52 млн. осіб (точніше, 51,8385 млн.), а пік його зростання припав на 1993 рік, коли наше населення становило 52, 244 млн. чол. – однак відтоді почалося поступове його зменшення. У 2016 році, на жаль, нас взагалі стало лише 42,760 млн. чоловік (це без врахування тимчасово окупованого Криму). Враховуючи те, що найбільш населеною (понад 4 млн. чоловік) була Донецька область, але значно зросли міграційні процеси, за деякими

ВАЖЛИВА ТЕМА

оцінками експертів, на сьогодні реально на неокупованій територiї України живе лише близько 35-36 мiльйонiв людей. До усього цього призвели, перш за все, висока смертність серед населення; зниження народжуваності, викликана низьким рівнем соціального забезпечення населення; значна закордонна трудова еміграція, що триває вже роками; нова хвиля міграції та нові демографічні процеси, викликані військовими діями на сході України, які тривають уже упродовж трьох років. ПРОЦЕСИ МІГРАЦІЇ На демографічній ситуації, безперечно, позначилося й нинішнє посилення міграційних процесів. З одного боку, це еміграція в прямому розумінні слова, коли відбувається відплив за кордон у пошуках кращої долі великої кількості найактивніших за репродуктивними можливостями та з економічною перспективою людей (інші там просто не потрібні), тому майже чверть із них мають вищу освіту. З іншого боку – це величезні масштаби тимчасової трудової міграції. Особливо ці масштаби зросли із введенням безвізу.

За даними експертів, за межами України шукають роботу, засобів до існування від 5 до 7 млн. наших громадян, а за деякими неофіційними даними - навіть до 10 млн. ПРОЦЕС СТАРІННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ Населення України уже давно переживає процес старіння. Згідно з офіційними даними Державної служби статистики України, станом на 2017 рік населення країни у розрізі вікових груп виглядає так: 13,7 % - діти і підлітки молодше п’ятнадцяти років; 70,8 % - громадяни віком від 15 до 65 років; 15,5% - люди похилого віку.

ВИСОКА СМЕРТНІСТЬ Попри те, що в Україні смертність значно перевищує народжуваність, станом на 1 сiчня 2014 року чоловiкiв у країнi було 20 мiльйонiв 918,3 тисячi, жiнок - 24 мiльйони 327,6 тисячi. А вже через два роки, у 2016-му, кiлькiсть чоловiкiв становила 19 мiльйонiв 717,9 тисячi, жiнок - 22 мiльйони 873 тисячi. Тобто на 100 жiнок у нас припадає 86 чоловiкiв. Але проблема ще й у тому, що в Українi висока смертність чоловiкiв працездатного вiку. Це зумовлено передусiм їхнiм способом життя. Нині в Україні середнiй вік життя чоловiкiв - 66,4, жiнок - 76,25. Як бачимо, розрив мiж показниками дуже великий. Якщо порівнювати ці цифри з даними у країнах Європи, то там жiнки живуть приблизно на чотири з половиною роки бiльше, а чоловiки, порівняно з українцями, - взагалі на 10-12 рокiв довше. НИЗЬКА НАРОДЖУВАНІСТЬ Якщо до 1991 року народжуваність в Україні дещо, хоч і незначно, перевищувала смертність, то тепер лише за останнi три роки кiлькiсть населення в нашiй державi скоротилася на 2 мiльйони 773 тисячi осiб. Вважається, що за умов низької смертності для простого заміщення поколінь сумарний коефіцієнт народжуваності має бути не нижчим за 2,0-2,15. Тобто для того, щоб себе відтворити, статистично на кожну подружню пару повинно припадати 2,1 дитини. Мовою демографії це називається «коефіцієнт сумарної народжуваності», який у світі нині дорівнює 2,55. Однак в Україні станом на 2015 рік коефіцієнт народжуваності становив лише 1,5, а на сьогодні, оскільки ці цифри замовчуються, можна припустити, що ситуація ще сумніша.

Для простого заміщення поколінь коефіцієнт народжуваності має бути не нижчим за 2,0. В Україні коефіцієнт народжуваності з 1,85 (у 1990 р.) знизився до 1,5 (станом на 2015 рік), а нині є ще меншим – тобто кількість населення України стрімко зменшується.

Для того стану, в якому нині перебуває наша країна, це закономiрна ситуацiя. Вiйни, соціальні катаклiзми завжди призводять до зменшення народжуваності на тлі зростаючої смертності. Напружена ситуацiя в країнi, скрутне економiчне становище, нерозвинена соціальна iнфраструктура, низькі зарплати відбивають бажання у громадян народжувати дiтей. Люди замислюються про те, чи зможуть вони утримувати дитину й чи взагалi варто її народжувати. Тому й не дивно, що, згідно з деякими іншими даними, у 1991 роцi на тисячу українцiв взагалі припадало лише 12 немовлят, а в 2015-му – лише 10,7. Задля збереження стабільності у демографічному питанні одна жiнка репродуктивного вiку має народити мінімум двох дiтей. Останнiм часом це дедалi більша рiдкiсть, адже популярною серед українок стала європейська практика – жiнки вперше народжують у 27 і більше рокiв, тодi як раніше цей показник становив 22 роки. Вiдповiдно, чим пізніше жiнка народжує першу дитину, тим менше шансiв, що вона народить другу… За деякими даними, сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні, тобто кількість дітей, народжених однією жінкою упродовж життя, знизився за цей час від 1,9 до 1,1, а в містах подекуди від 1,8 до 0,9. Отже, в Україні останніми роками не лише не забезпечується навіть просте відтворення населення - кількість населення України катастрофічно зменшується.

Чимало науковців дотримуються думки, що якщо коефіцієнт народжуваності становить менше 1,3, тоді нація поступово гине, її відтворення майже неможливе. Такі процеси ми зараз спостерігаємо у країнах Європи, коли у шкільних класах кількість дітей корінних жителів у рази менша за кількість дітей емігрантів.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ВАЖЛИВА ТЕМА

ДЕПОПУЛЯЦІЯ Процес депопуляції, насамперед, - це зменшення загальної чисельності населення, тобто перевищення числа померлих над числом народжених, що і спостерігається нині в Україні.

Варто знати, що навіть однодітність упродовж 25 років зменшує наполовину кількість населення, а наявність одного-двох дітей теж зменшує наполовину населення, але вже упродовж 50 років. Депопуляція означає не тільки зменшення частки дітей у складі населення, а й збільшення частки пенсіонерів і зниження частки працездатного контингенту, зміну його якісного складу – в країні на тлі низької народжуваності щороку скорочується ще й частка людей працездатного віку. Прошарок працездатного населення в Україні віком від 16 до 60 років стрімко звужується і становить уже близько 50%. Сьогодні

в Україні є лише 10 мільйонів працюючих, які постійно сплачують єдиний соціальний внесок. А пенсіонерів приблизно на 2,2 мільйона більше, ніж працюючих, - тож де брати гроші надалі бодай на копійчані українські пенсії? Наразі це питання риторичне…

Нині в Україні на 1 працюючого, згідно з розрахунками, припадає приблизно 1,3 пенсіонера. ЯК РОБЛЯТЬ РОЗВИНУТІ КРАЇНИ Зрозуміло, що потрібно забезпечити жінці матеріальні стимули і соціальні пільги для дітонародження. Уряди багатьох розвинутих країн це розуміють та уже сьогодні вирішують проблему депопуляції прагматично. Скажімо, у ФРН жінці, яка працює, уряд оплачує двомісячну відпустку до і після пологів, видає 3000 марок на новонародженого і субсидії (знижку) на ясла і дитячий садок. У Франції, Італії та Польщі існу-

«На жаль, у наш час відсоток безплідних пар є значним. Тому великого значення передусім набуває профілактична робота серед молоді. Бо легше запобігти проблемі, аніж потім її вирішувати. Тому не лише нам, лікарям, а й освітянам та батькам потрібно проводити профілактичну роботу з молоддю щодо статевого дозрівання та статевого життя, шкідливих звичок, нездорового способу життя та неконтрольованих статевих стосунків, різних інфекцій, що передаються статевим шляхом, усе це потім впливає на репродуктивне здоров’я як чоловіків, так і жінок, і навіть може спричинити безпліддя. Також, на жаль, часто нинішні жінки намагаються спершу зробити кар’єру, забуваючи про основне жіноче призначення - стати матір’ю та народити потомство. А потім схоплюються у 35-38 років та наІгор Палига, магаються завагітніти і народити лікар-репродуктолог, директор клініки репро- дитину, коли біологічний годинник, на дукції людини «Альтернатива»: жаль, часто своє вже відпрацював».

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ють значні грошові виплати при народженні дитини та щомісячна допомога багатодітним матерям. В Австралії - 4000 доларів на новонародженого та повна оплата ясел і дитячого садка, якщо жінка працює. В Японії - 4000 доларів при народженні дитини та 460 доларів на рік протягом десяти років. Навіть у Росії в травні 2006 року було оголошено «Програму стимулювання зростання населення до 2020 року». Що в цій ситуації робити нам, українцям? Безумовно, для початку позитивних зрушень у складних процесах природного відтворення населення необхідна, перш за все, політична воля керманичів та тривала цілеспрямована соціально-демографічна політика в державі. Критичний демографічний стан може поліпшити лише щедра програма: тривалі оплачувані відпустки до і після пологів; грошові гранти матері на другу і третю дитину; субсидії на ясла і дитячий садок; достатня кількість вільних місць у дитсадках; пільги на медичне обслуговування і, що найважливіше, перспективи поліпшення житлових умов та доплата багатодітній жінці, яка працює, до пенсії, а також, звичайно, припинення військових дій в Україні. ВІД РЕДАКЦІЇ: Коли процеси депопуляції і старіння населення певної держави є незворотні, виникає природна імміграція – коли через відкриті кордони у розвинуті країни хлинуть потоки біженців з менш розвинутих країн. Переконливий приклад – нинішня майже масова ісламізація Європи, коли у місцевих школах на кількох корінних жителів країни уже припадає значно більша кількість учнів представників, у першу чергу, ісламських сімей, в яких народжуваність традиційно доволі висока, чи не у кожній сім’ї по 6-8 дітей. Отож нашій владі, депутатам, а також усім нам, українцям, уже давно варто не лише замислитися, що очікує наш народ, нашу країну далі за такої демографічної ситуації, а й вживати негайних заходів, допоки потоки іммігрантів з ісламських країн масово не заполонили нашу країну. Для покращення ситуації необхідні рішучі дії, свіжі ідеї уже сьогодні, бо завтра може бути вже пізно... Підготувала Ірина Запотічна-Ванчосович

ТОЧКА ЗОРУ

про потребу в оновленні, патріотизм та рожеві окуляри

Остап дроздов: «ПОДОЛАТИ САМИХ СЕБЕ» Не знаю, як хто, а я змалечку на кожному кроці довідувався, що наш народ – народ №1 у галактиці Андромеди і Волопаса. - А ти знаєш, що всі сучасні мови пішли від нашої прамови, яка, власне, і є основою санскриту? Знаєш це?

- Ух ти!!! - А ти знаєш, що ми насправді є нащадками аріїв, і саме ми є родоначальниками європейської раси. Ти знав це? - Отакої... Не знаю, як хто, а я й направду не знав,

що в аріїв були аж такі плодовиті сперматозоїди, що всі європейці нині є нашим поріддям. Не знав, що всі сучасні цивілізації тупо крали в трипільців креслення прямокутних будівель і навики гончарства — тупо крали, гаспиди. Згодом я почув, що єгиптяни «стибрили» у наших предків секрет пірамід, і я бажав Тутанхамонові перевертатися в труні. Ще я прочитав, що Богородиця Діва родом із-під Самбора. Великі народи не вживають префіксів най- і поводяться значно скромніше. Ну але нам можна, ми ж козацького роду. Я ціле дитинство витратив на уважне поглинання всіх цих теорій, дуже самозакоханих і підлещувальних. У цих теоріях ще досі кохаються мої співвітчизники, і всі ці префікси най- до нестями закохують тебе у свій народ, і ця магічна віра у свою обраність та надгалактичну унікальність пішла вже на третє чи четверте коло, і з цим дискутувати дуже важко, бо, як відомо, всі закохані – сліпі й некритичні. Я потрошку виростав із дитячих штанців і починав бачити навколо себе чудовий народ №1 у галактиці Андромеди і Волопаса, який, маючи все найкраще у світі, починаючи з чорнозему і закінчуючи кліматичною зоною, весь час живе в розпрацьованій дупі. І житиме ще довго, бо, як відомо, закохані в себе не бачать своїх вад. Аличу, смородину і сливи навіть зараз не всі збирають, бо далеко не у всіх є за що купити цукор для варення. Моя країна й досі стоїть раком на гектарах полів, і на тих паях дехто ще й нині примудряється працювати, як тисячу років тому, примітивними знаряддями, лопатами і сапками, там трапляються інсульти й теплові удари, кусають оси, лунають пісні про «в кінці греблі шумлять верби», читаються молитви за врожай і люди мають польовий тип засмаги. Ще й донині багато представників народу №1 у галактиці Андромеди і Волопаса панічно боїться відродження імперії зла на сході і порнографічної розпусти на заході. Вони кажуть: на сході страшний путін, але на заході – не менш страшні цицьки і збоченці, а ми тут посередині, бідні, рятуємо весь світ і від путіна, і від голих цицьок в узаконених борделях, і в цьому полягає наша місія, наш неповторний третій шлях (у тупик, мабуть).

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ТОЧКА ЗОРУ

О бідний народе, як я тебе розумію…. Відколи ти отримав свою власну державу, вона з першого ж дня почала жменями засівати страх перед завтрашнім днем, і я бачив цей страх в очах людей, які погоджувалися працювати за безцінь, а там якось буде. Якось і було. Усе було якось. Усе якось і залишається, бо, як відомо, самозакохані народи себе збоку не бачать. Багато років, які інші народи витрачали на швидку модернізацію й прогрес, мій народ не будував планів, не мріяв про перебування в лоні цивілізованого світу – він усе шукав свій третій шлях, вибираючи між різними варіантами одних і тих же тупиків. — За кого би померти сьогодні? — ще досі запитують люди, позбавлені планів. — За кого б сьогодні покласти душу й тіло? З цим треба щось робити, позаяк надворі третє тисячоліття – тисячоліття життя! Тисячоліття особистісного успіху, коли бути щасливим – це навіть не дар, а прямий обов’язок кожного! Аби стати успішними, треба нарешті поміняти своє совкове ставлення до патріотизму, тому що бідні люди не мають права бути патріотами. Тому що патріотизм — це завжди вдячність. За добробут, за комфорт, за стан щастя на своїй землі, адже залізні завіси вже давно попадали, і кожен має право жити там, де захоче і як захоче. Рідна країна вже не розцінюється як клітка. Тож пора збагнути, що безвізові діти нікому й нічим не зобов’язані, і вони будуть щасливими як не тут, то десь за кордоном, і це їхнє посполите право, бо чому патріотом може бути той, хто животіє? За що воно може бути вдячне країні? Який такий стандарт воно готове захищати ціною власного життя? Якщо не щасливий і не захищений – нема сенсу любити свою країну, і цих слів не треба боятися. Цю міжнародну норму нарешті пора прийняти й нам, і тоді наш патріотизм стане предметною й аргументованою вдячністю, а не просто сентиментальним напливом почуттів, які завтра вигорять у квитанції про оплату комунальних послуг. Мене навряд чи колись почують. Щоб стати успішними, нам треба любити себе по-садистськи. Нам треба зі зневагою кричати до своєї власної ліні.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

Нам треба вийти зі свого власного тіла і нарешті збагнути, що ніякі ми не обрані, ніякі ми не перші і навіть не другі, тому що ні перші, ні другі не збирають смородину в Польщі, маючи навалом смородини в себе вдома, і не будують вілли у Валенсії, живучи в сараєподібних хатах у себе вдома. Щоб стати успішним народом, ми повинні на повен зріст стати перед дзеркалом і побачити себе непричесаних і неоспіваних у геройських піснях-маршах. Нам не завадить трошки більше самокритики, панове, трошки більше скромності. Ми повинні перестати бути людьми, які передаровують да-

Аби стати успішними, треба нарешті поміняти своє совкове ставлення до патріотизму. Нам потрібна мужність побачити себе зблизька. Ми не маємо нічого, маючи все. роване і перепродують вкрадене. І досить уже кохатися у своїй багатостраждальності. Ну чесно – досить уже. Настав час ламати карму вічних страждань, фіаско і провалів, базованих на безпомічних «якби»: якби ми мали свою державу, якби в нас були свої провідники, якби нас ніхто не гнобив, якби нас ніхто не чіпав... Навряд чи мене хтось почує, адже моїм співгромадянам так важливо бути історично нещасливими й гнобленими, їм так необхідне універсальне алібі для теперішньої імпотенції, їм так стає в пригоді вічна апеляція до чорної епохи бездержав’я! Я страшенно хвилююся за молоде покоління українців, бо його змушують ділити себе на масу, аби після дорівнює отримати фарс, колючий дріт поразок, гарматне м’ясо недореволюцій, арену дволиких істин, що п’ють між собою на брудершафт під овації сліпців. Молоде покоління українців уже відтепер змушують пити мікстуру від багатства й антибіотики від чесного успіху. Тому нам терміново потрібне дзеркало. Величезне, гігантське дзеркало

– в студію!!! Нам потрібна мужність побачити себе зблизька. Ми не маємо нічого, маючи все. Ми – чуйні порадники всім, кому завгодно, крім себе. Ми – катовані виборами й перевиборами, нам по цимбалах, бо цимбали – наше все, і ми сакральні у своїй наївності. Ми вдивляємося у нові шанси втомлено і недовірливо, ніби сідаємо в машину ґвалтівника на нічній естакаді. Ми гірляндами світимося в моменти руйнування й деструкцій. Ми навіть переможні звитяги й наступи здійснюємо в тернових вінках, бо навчені життям. А наша мудрість – це товстезний конспект компромісів, в якому нічого не розбереш. Ми спершу хочемо, потім не можемо, а потім не хочемо могти, аби не злити Богородицю, яка любить терплячих, адже покірне теля дві мамки ссе, а дурних і в церкві б’ють. Ми заповзято пишемо хрестоматію різноманітних спроб покращити себе шляхом поділу чужого, і ця більшовицька натура живе ще й досі. І почесні виборці все життя голосують за одних і тих самих негідників із міркувань традиції. Ці сліпі й нерозумні виборці біжать, аж спотикаються, несуть у руках не лінзи крупних діоптрій, а рожеві окуляри, в яких цілодобово триває інформаційний телемарафон із присмаком телемарафету, і серця заспокоюються на детекторі брехні й вечірньому кварталі. Ми конвеєрно клепаємо мартирологи, оскільки мертва матерія не передбачає відповідальності перед собою, і мертві герої нам дуже вигідні. Не кожне дзеркало здатне витримати стільки, не кожне. Але лише воно здатне вивести нас зі стану ейфорійної самозакоханості. Отоді й заживемо. Як нормальні люди. Звичайні такі люди зі своїми сильними і слабкими рисами. - І на оновленій землі врага не буде, супостата… - люблять цитувати Шевченка мої співвітчизники. І правильно цитують. От тільки треба побачити ключове слово в пророцтві. А воно тут єдине – ОНОВЛЕНІЙ. Щоб наші воріженьки згинули, як роса на сонці, треба, щоб земля була ОНОВЛЕНОЮ. Треба, щоб ми стали ОНОВЛЕНИМИ. Тобто іншими. Тобто перестати бути собою теперішніми. І тоді вже точно заживемо…

МІРКУЙМО РАЗОМ

Акцент що заважає

українцям збудувати сильну, успішну державу?

СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ – СТІЛЬКИ ДУМОК, АЛЕ УКРАЇНА ЄДИНА… Нещодавно Україна відсвяткувала 26-річчя своєї незалежності. Погодьтеся, це - вагомий вік. За цей час встигло вирости нове покоління, уже «без совка» в голові, і це тішить! Окрім того, за людськими мірками, 26 років - це чудовий, повний сил та енергії молодечий вік, коли людина вже обрала свій життєвий шлях, визначилася із професією, не залежить від батьківської опіки, самостійно заробляє собі на життя та навіть уже має певні здобутки: за плечима, як правило, отримана професійна чи навіть вища освіта, а також є вже певний досвід роботи. Тобто у 26 років у юнака (юнки) є вже сформована певна мета у житті та плани на майбутнє, є молодечий запал та завзяття до праці. Якщо говорити про нашу державу Україну – вона теж 26 років як незалежна та самостійна і навіть, як довів час, здатна гідно захищати себе та свою державність за будь-яких умов… Ось лишень із власними здобутками поки що у нашої держави не так густо, як би нам усім того хотілося. Хоч з упевненістю можна сказати, що певні здобутки за тих 26 років Україна таки має! Однозначно не можна говорити, як дехто стверджує, що ті 26 років були роками одних лише провалів, адже за 26 років своєї незалежності Україна здобула і певні перемоги, і не одні, і подекуди гучні, і не лише спортивні…

Ще з упевненістю можна констатувати, що, попри нашу, таку нелегку упродовж віків історію становлення українського роду, коли по українцях та їхній культурі пройшлися важким котком різні завойовники, і це не раз, - попри те українці все одно вистояли і навіть отримали таку жадану свою незалежність! Головне - час довів, що Україна жива, нескорена є, була і буде! Мабуть, це тому, що гени у нашого народу – чудові, є потужний інтелектуальний потенціал! А ще у нас гарна багата територія, що простяглася від Карпат до Чорного моря, а також надзвичайно працьовитий народ, цінні родючі чорноземи, повноводні ріки, прекрасні гори, ліси та поля. Усе це містить справді великий потенціал для мудрого та планомірного розвитку держави! То що ж заважає українцям збудувати справді сильну та успішну державу? Для відповіді на це запитання на шпальтах журналу «АКЦЕНТИ» ми запросили представників різних верств населення: це і священнослужитель, і адвокат, а також відомі блогери, політологи, політики, депутати, науковці, громадські діячі, чиновники, бізнесмени…

Степан Сус,

настоятель Гарнізонного храму Св. Петра та Павла, голова Центру військового капеланства Львівської архієпархії УГКЦ:

«Ми все ж таки є успішним народом… Те, що ми уже пережили і зуміли йти вперед, свідчить, що здатні до чогось більшого, а отже, можемо бути щасливими! Не вистачає нам відповідальності. Ми звикли до того, що хтось відповідає, а ми маємо лише право критикувати та засуджувати. Суспільство є повноцінним тоді, коли кожен, хто живе у ньому, розуміє, що від нього особисто залежить, яким буде завтрашній

день. Завжди легко показати пальцем на когось і знати правду про інших, але набагато важче взяти особисту відповідальність та знати правду про себе. Вважаю, саме над цим потрібно працювати кожному з нас. Якщо ми хочемо справді жити в іншій країні, кращій, тій, за яку віддали своє життя багато українців, то маємо не боятись щодня працювати над собою, щоб бути іншими, кращими, не такими, як колись».

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

МІРКУЙМО РАЗОМ

Ірина Сердюк, підприємець, депутат ЛМР: «На жаль, у політиці сьогодні мало чесних, принципових та тих, яких глибоко зачіпає теперішня політична та воєнна ситуація в Україні. Нам бракує управлінців, для яких принципи і закон важливіші, аніж політична кон’юнктура. Пора уже припинити розкрадання бюджетних коштів та навчитися нам контролювати державні фінансові потоки, направляючи їх за призначенням. Бо сьогодні у суспільстві бракує справедливості,

щоб кожен отримував рівно те, чого заслужив. В умовах глобальної деморалізації суспільства люди почали втрачати порядність та відданість, чесність та принциповість, – без цих рис люди не здатні до саморозвитку. Аби побудувати справедливе, чесне й моральне суспільство, нам потрібно об’єднуватися, діяти гуртом, щоб разом розбудовувати державу, починаючи з власного двору, вулиці та району».

Олександр Ганущин,

голова Львівської обласної ради:

«Нам усім слід більше думати про віру. У державі відбуваються зміни, однозначно – зміни на краще. Але дуже негативним є загальне інформаційне поле, котре, з одного боку, створюємо ми самі, українці, а з іншого – на цьому успішно підігрує Росія, вміло розганяючи «зраду» по всіх просторах. Внаслідок чого складається враження, що жодної перемоги немає, а є суцільна зрада. Крім того, у суспільстві часто чуємо заклики, котрі йдуть урозріз

із загальноприйнятими поняттями права і справедливості. Упевнений, критична маса тих, хто житиме позитивами, день у день буде збільшуватися. І саме тоді наші спільні успіхи будуть більш зрозумілими, більш видимими, а головне – позначатимуться на усіх. Отож, як на мене, мусимо пройти певну точку неповернення, зміцнившись у вірі, що всі разом ми працюємо на благо нашої держави. Із дрібних частинок, маленьких перемог складемо велику перемогу!».

Ольга Березюк,

керівник управління інформаційної політики ЛОДА:

«Що заважає українцям збудувати сильну та успішну державу? Свого часу радянська влада нав’язувала нам комплекс меншовартості, пропагандистська машина постійно нам тлумачила, що ми бідний і гноблений народ. Нам всіляко, упродовж років, намагалися нав’язувати комплекс жертви, вічно заплаканої нації. Нас вчили акцентувати увагу на невдачах та постійно жалітися – на життя, здоров'я, сусіда, владу і т.д.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

Ми настільки звикли до негативу, що вже й не бачимо позитивних змін навколо, – а це і сильна армія, і безвізовий режим, і розвиток економіки. Починати змінювати країну потрібно зі себе – кожен на своєму робочому місці має добре робити свою роботу. Наша держава може набагато швидше перетворитися в сильну та успішну країну – потрібно трішки більше вірити в себе, свої сили, у свою перемогу!».

МІРКУЙМО РАЗОМ

Руслан Кошулинський,

депутат ЛОР, екс-голова Верховної Ради України VII скликання:

«Війна та відсутність умов для розвитку - нереалізований підприємницький талант українців. Для перемоги необхідно якнайшвидше забезпечити армію сучасною високотехнологічною зброєю. Для цього потрібні кошти. Найбільший інвестор - українські заробітчани. Розумні, умілі та працьовиті українці в інших країнах реалізовують свій хист.

Необхідно надати їм можливість інвестувати зароблені гроші у власний бізнес в Україні. Заробітчани не виводитимуть гроші в офшори і повертатимуться додому. Шанування державною владою підприємницького таланту українців стане рушійною силою для трансформації суспільства, сприятиме його піднесенню та перемозі».

Ірина Фаріон,

професор НУ «Львівська політехніка», народний депутат ВР України VII скликання:

«Заважають українцям збудувати сильну, успішну державу передусім вони самі: відсутність масового національного самоусвідомлення, брак високого ідеалу ДЕРЖАВНОСТИ, гібридизація мислення, пристосуванство, опортунізм – звідси масова зрада від малого до великого! Звідки ці страшні вади морально-духовного характеру, який є основою розвитку людини, нації, держави? Значною мірою – це колоніяльна історична спадщина: винищення найкращих і

найсильніших через Голодомор і репресії, знищення мілітарної верстви, починаючи із ХVIII ст., прищеплення комплексу малоросійства через рабське схиляння перед чужим. Що врятує? Кардинальна зміна парадигми народу-жертви на націю-месника: агресивного, самодостатнього, самовпевненого. Словами Івана Пулюя: «Ніхто ж розумний не буде сумніватись, що доля нашого народу лежить не у Відні і не в Петербурзі, але в його таки руках, коли б тілько був розум».

Ірина Верещук,

президент Міжнародного центру Балтійсько-Чорноморських досліджень і консенсусних практик:

«Основною причиною, на мою думку, є неготовність українців відповідати за свій вибір. Українці відмежовуються від влади, з недовірою сприймаючи все, що вона робить, почасти забуваючи, що саме вони обрали і дали в руки владу тим, хто виліз народу на шию. Якщо суспільство не готове визнавати на чергових виборах свої помилки, воно приречене на поразку у державотворенні. Бо держава - це організація політичної влади, яка потребує

системної роботи над помилками. Ми звикли терпіти і ненавидіти, щоб раз на 10 років вибухати черговим Майданом, обіцяти собі і Богу, що «більше ніколи», і знову наступати на ті ж граблі, які мають назву «вибори». Як тільки ми навчимося відділяти «зерно від полови», оцінювати професіоналізм і зневажати популізм, а головне - усвідомимо спільну відповідальність за стан справ в Україні, - у нас все вийде!».

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

МІРКУЙМО РАЗОМ

Андріан Гутник,

підприємець, депутат Львівської обласної ради:

«На мій погляд, насамперед суспільство має стати самодостатнім та справді незалежним - і тоді ніхто не заважатиме нам побудувати сильну державу. Влада на цьому шляху значно відстає від свого народу, вважаючи перевагою людей привілеї, а не їхні здібності. Окрім того, що наша країна перебуває у війні з зовнішнім ворогом - Росією, країну виснажує і внутрішній ворог – корупція, постійний розподіл сфер впливів та внутрішні чвари між політиками, незадовільний «менеджмент» країни. Необхідні конкретні дії і показові приклади

особистої відповідальності на найвищому рівні, які наразі відсутні. Як наслідок, побудувати українцям сильну й заможну державу заважають передусім непрофесіоналізм влади та корупція майже на всіх її рівнях, залежність від державних чиновників та відсутність здорової конкуренції. Результат – відсутність довіри громадян держави до її керівництва та до державних інститутів зокрема. Нобелівський лауреат з економіки Вернон Ломакс Сміт казав: «Свобода, рівність всіх перед законом та нетерпимість до корупції ведуть до успіху міста і країни».

Юрій Ситник,

політичний оглядач, блогер, письменник:

«Що заважає українцям збудувати сильну та успішну державу? Чомусь одразу згадалась приказка про поганого танцюриста, що йому там щось заважає. А нам перешкоджає власне відсутність того елемента з приказки. Безхребетні ми якісь… Формально начебто незалежні, а насправді керуємося чужим розумом. Одна частина населення ностальгує за дешевою ковбасою і прагне спра-

ведливого царя, інша вірить у цінності «західної демократії», МВФ і могутнього Трампа. Розпинання мізків отими псевдоальтернативами позбавило нас твердості й призвело до роздвоєння особистості. А відсутність цілісності породило кволість духу. А що немічні духом можуть збудувати? Отже, найперше маємо зрозуміти - ніхто за нас нам щасливе майбутнє не збудує. Тож до праці!».

Оксана Куманська-Нор,

заступник начальника ГТУЮ у Львівській області:

«Нам заважає відсутність єдності між українцями та популізм і невміння ставити національні інтереси вище своїх власних інтересів та амбіцій. Стимулом для нас мають бути наші діти, для яких наша держава вже завтра має стати справді європейською, демократичною державою, громадяни якої будуть вільними, а їхні права будуть доступні та справді захищені.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

Для цього нам потрібно кожному на своїх місцях так працювати, щоб утверджувати свою єдність, яка сьогодні відвойовується на сході. Варто не боятися говорити про нестандартні речі, які, можливо, є непопулярними, та власним прикладом уже сьогодні доносити громадянам те, що завтра люди самі усвідомлять, наскільки це важливо і корисно».

МІРКУЙМО РАЗОМ

Оксана Юринець, народний депутат Верховної Ради України: «Прикро про це говорити, але на шляху побудови сильної держави нам часто бракує єдності. Ми неодноразово доводили, що вміємо єднатися у кризових моментах, але коли є чого порадіти, ми чомусь нерідко починаємо воювати. А вартувало би пам’ятати слова Митрополита Андрея Шептицького: «Єдність держави, єдність Церкви, єдність нації. В єдності сила, добробут і перемога!». З іншого боку, як представник

політичної сфери, повинна також констатувати, що у нас відчувається суттєвий дефіцит політичної еліти. Як казав один політолог, там у нас забагато ретроградів, емігрантів та імітаторів. Також нам нерідко не вистачає терпіння і віри. Віри в результативність щоденної праці, яка часто вимагає глибокої терпеливості, але яка призводить до успіху».

Ярослав Дубневич,

народний депутат Верховної Ради України:

«За понад 70 років комуністична та російська шовіністична пропаганда розколола Україну і за ментальністю, і за світоглядом. Ми досі не позбулись наслідків правління радянського режиму. 20 років у країні не існувало сталої стратегії розвитку. Кожна нова влада пропонувала свій шлях розвитку, керуючись власними або вузькокулуарними інтересами. Парадокс, але саме події на Майдані у 2014 році, анексія Криму та війна на сході стали фактором, який змусив українців подивитись по-новому і на себе, і на Україну. Лише в 2015 році розпочались реальні кроки з ре-

формування економіки. Стара управлінська система відчула загрозу свого існування. І відразу з’явились популізм та саботаж на різних владних рівнях. Але наше суспільство змінилось кардинально - замість байдужості та нігілізму прийшли національна самосвідомість та громадсько-політична активність. Свій європейський вибір Україна зробила, це теж запорука успішної держави. Тож, аби збудувати успішну країну, нам потрібен не лише час, а й ще більша єдність: помислів, слів і дій. Бо саме в єдності наша сила і шлях до перемог».

Михайло Цимбалюк,

голова Львівського обласного осередку ВО «Батьківщина», колишній губернатор Тернопільщини, Львівщини:

«На нашу думку, немає жодних перешкод, бо українці є нацією, яка має свою історію, упродовж якої не раз ми воювали за свою незалежність, коли була біда - об’єднувалися. Але коли потрібно було створювати свою владу – виникали розбіжності, і це ще з козацької пори. Жаль, що українці не оцінили незалежність,

яка далася нам без крові, та так і не зрозуміли, що українська нація має мати свою мову, свою Церкву та свою культуру. Українці по світах обстоюють українські інтереси, а ми в себе знову шукаємо розбіжності. АТО нас знову згуртувала. Тому усім нам потрібно шукати зараз те, що нас об’єднує, а не руйнує».

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

МІРКУЙМО РАЗОМ

Ярослав Гарцула,

підприємець, Почесний консул Королівства Бельгія у Західному регіоні України:

«Досвід – це найцінніше, що може бути. Тому, на мою думку, не потрібно моделювати нічого нового – просто варто вивчити та запозичити досвід розвинутих країн, скажімо, Бельгії: як у них функціонує податковий та законодавчий механізми, адже демократія там уже чимало століть. Для стабілізації економіки нам, перш за все, потрібно врегулювати законодавство, зокрема земельне; запустити виробництва та поширити сільське

господарство; зробити дешевими кредити; створити умови для розвитку середніх підприємців – саме вони є рушійною силою економіки. Успішну економічну модель можна спершу запровадити та перевірити на невеликій окремій території. Можна також створити міжпарламентську комісію, де почесні консули могли б ділитися успішним досвідом європейських країн, що пришвидшило б інтеграцію та розвиток нашої країни».

Роман Андрусяк, блогер, підприємець:

«На мою думку, збудувати успішну державу українцям заважають: 1. Синдром малороса, тобто брак національної свідомості та національної гідності. 2. Неповага частини українців до української мови, культури, історії, Церкви. 3. Нерозуміння того, що Україна може бути успішною державою лише як національна держава. 4. Зниження ролі національної інтелігенції та її незначна присутність у владі. 5. Брак єдності національно-патріотичних сил. 6. Недостатній рівень організації громадянського суспільства.

7. Наше невміння на виборах виокремити з політичного загалу національну еліту. 8. Недосконалість політичних інститутів держави та виборчого законодавства. 9. Олігархічна система України та ігнорування ролі середнього класу. 10. Надто великий вплив олігархів на політичну систему країни. 11. Політика і бізнес повинні бути розділені. 12. Виведення олігархами коштів з України в офшори. 13. Нерозуміння світових глобалізаційних процесів. 14. Війна на Донбасі».

Петро Адамик,

підприємець, депутат ЛМР:

«Заважає нам усім недосконала законодавча база, м’які покарання, а звідси правовий нігілізм з боку населення. Бо попередня влада у карному кодексі значно мінімізувала можливість покарання і за корупційні злочини, і за перебування за кермом у нетверезому стані, інше. Має бути запроваджена незворотність покарання, лише тоді буде порядок. Тому є чимало питань, які Верхов-

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

на Рада мала би негайно законодавчо врегулювати. Щодо повільного впровадження реформ, на мою думку, цьому заважають політичні ігри та неготовність деяких партій якісно працювати в опозиції на засадах спільного державотворення. Щодо виборців – часто заважає деяка вибіркова пам’ять у виборців, коли виборець обирає, судячи по словах, а не по справах».

РОЗДУМИ ПОЛІТОЛОГА

про те, як можна консолідувати суспільство

Нам потрібно дійти до певного консенсусу у суспільстві, прийняти спільне розумне, збалансоване рішення та план дій, і лише тоді маємо розпочинати побудову, а не навпаки.

Нам потрібно навчитися обирати людей справи, які справді здатні виконати обіцяне. Бо зараз, на жаль, часто спостерігається занадто багато брехні та популізму – звідси і корупція, і незбалансована економіка, і зрадницько-переможні настрої.

ВОЛОДИМИР ПОДГОРНОВ: «ПОТРІБНО ШУКАТИ СПІЛЬНІ КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ» Своїми роздумами про причини, які заважають Україні стати успішною державою, ділиться Володимир Подгорнов - політолог, соціолог, президент українського фонду «Громадська думка». - Що заважає українцям збудувати сильну та успішну державу? - Для того, щоб українцям збудувати міцну, успішну державу, потрібно знайти порозуміння з іншими країнами та вирішити проблему АТО, адже ми пов’язані зі всім світом. Але спершу нам потрібно досягти порозуміння у своїй державі та взяти нарешті проукраїнський курс – це головне. - На Вашу думку, з чого варто почати? - Спершу потрібно провести широке всенародне обговорення наболілих

проблем, залучивши і журналістів, і політиків, і всі верстви населення. Нам потрібно дійти до певного консенсусу, прийняти план дій та спільне розумне, збалансоване рішення, навіть якщо це рішення декого не буде влаштовувати. І лише тоді, склавши план, можна будувати країну та виходити з пропозиціями до міжнародної спільноти. - Що Ви думаєте з приводу постійних запозичень Україною коштів у Європейського Союзу та інших країн? - Усі країни мають ті чи інші складнощі, але успішні країни самі вирішують свої проблеми в середині країни. Україна ж

пішла далі – вона винесла усі свої внутрішні проблеми на загал, на всесвітнє обговорення, при цьому постійно просячи допомоги в інших країн та щоразу беручи кредити, які часто просто «проїдає» та «розпилює», замість того, щоб вкладати усе до копійки у розвиток економіки. А усе це тому, що немає, на жаль, поки що чіткого плану дій для розвитку. Одні керівники міністерств змінюють інших, а толку мало. Окрім того, щоразу просячи допомогу в інших країн, Україна стає залежною від інших. - Якими Ви вбачаєте шляхи виходу із кризи?

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

РОЗДУМИ ПОЛІТОЛОГА

- Нам потрібно усвідомити, що не все вирішується силовими методами, бо вони завжди ведуть до руйнації. Нам потрібно розвивати громадянське суспільство в середині держави, але при цьому не дуже покладатися на політиків. Це перше. Друге – потрібно ввести політичну відповідальність. Яким би хорошим не був політик чи чиновник, якщо він не виконав своїх обіцянок – має піти з політики назавжди, поступившись місцем іншому політику, чиновнику, програму дій якого підтримають люди. А ще чиновник має бути підзвітний, усі його дії мають бути прозорі. Третє - нам потрібно навчитися обирати людей справи, які справді здатні виконати обіцяне. Бо зараз, на жаль, часто спостерігається занадто багато брехні та популізму – звідси і корупція, і незбалансована економіка, і зрадницько-переможні настрої. - Як, на Вашу думку, можна консолідувати суспільство? - Розумію, що подекуди є неможливим примирення, бо неможливо миритися зі злочином, але розумний компроміс в середині держави ми таки маємо знайти. При цьому в українському суспільстві має нарешті запанувати хоча б елементарна справедливість: учасник АТО повинен отримати винагороду та обіцяне йому; а аферист, який незаконно користувався чужими благами, має бути якщо не покараний, то ігнорований суспільством. При цьому усі, хто робив добрі справи, – захищав країну або ж будував економіку та створював робочі місця, - усі вони мають бути похвально відзначені. Усе це мотивує, адже кожна людина, окрім заробітку, потребує ще й справедливої мотивації. Так було і є завжди. І це потрібно не лише представникам науки чи мистецтва – насправді це потрібно усім, бо це консолідує суспільство. Нині хибною є думка, що людина зобов’язана бути героєм, – ні, не зобов’язана! І те, як ми, суспільство оцінимо вчинок героя АТО – такою буде і відповідь: бо подекуди колишній герой під тиском обставин може перерости у месника, монстра. І тут не справа в якихось показових заходах – питання повсякденного ставлення до тих, хто

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

повернувся з АТО, хто захищав наш з вами спокій. У розвинутих державах передбачені пільги для колишніх учасників бойових дій, усілякі довгострокові програми реабілітації, а також діють соціальні ліфти. І це зрозуміло – герої мають почуватися героями, а не прохачами, забутими усіма. З цього приводу, як і з інших, має бути чітка позиція суспільства – тоді і влада не зможе здійснювати протизаконні дії. Також з цього приводу не зайвим буде пригадати Сталіна, який боявся ветеранів, вважаючи, що вони, пройшовши війну, уже нічого не бояться, тому від них може віяти небезпекою. - Яка роль відводиться політичній еліті? - Також варто пам’ятати, якщо зводити фундамент держави на брехні, то це незабаром стане небезпечним для усього суспільства. А ще люди переважно не розуміють, що саме їхнє ставлення до суспільних процесів формує відповідну політичну еліту. Стане ставлення народу до виборчого процесу більш відповідальним - зміниться і поведінка політичної еліти, а значить, зміниться і наше з вами життя. Не вірте пустословам, хоч вони деколи і вдягнуті у вишиванку, - такі, дорвавшись до влади, розбазарюють державні кошти, обкрадають нас з вами. Вірте справжнім патріотам - тим, хто справді щось зробив для країни: створив підприємство, нові робочі місця, сплачує податки – отримавши похвалу, ці люди будуть далі працювати на благо країни. - Ваша думка щодо е-декларування чиновниками та депутатами своїх захмарних статків та що з цим робити далі? - Сумнозвісне е-декларування, на мою думку, - це був дослідницький експеримент Заходу, який хотів зрозуміти, що являє собою наша політична еліта. На мою думку, тепер потрібен своєрідний суспільний договір: багатії з числа мільйонерів мають заплатити якийсь не надто великий, у межах розумного, податок державі у фонд тих же реформ – скажімо, традиційну біблійну десятину - після чого потрібно розпочати новий, уже законний відлік часу

для усіх. Розумію, що така амністія капіталу викличе обурення серед простих людей, але це буде найбільш оптимальний варіант для усього суспільства. Якщо вирішення цього питання і далі відкладати – це вже буде зашморг для усіх нас. Пошук справедливості чи метод експропріації теж нічим добрим не закінчиться – будуть усі проти усіх, буде панувати суцільне роздратування та ворожнеча. На жаль, немає жодної партії, яка би запропонувала таку розв’язку, бо насправді це наповнило би бюджет та зняло би суспільну напругу. Справедливість – це добре, але не потрібно ситуацію доводити до стану, коли всі проти всіх. Бо якщо почнемо несамовито боротися за справедливість до кінця, то кінець настане швидше, аніж справедливість. - То якими мають бути наступні дії народу? - Людям пора знати свої конституційні права та навчитися мирним шляхом чітко висловлювати свої бажання, шукати спільні конструктивні рішення, а не думати про третій Майдан, бо будь-яка агресія несе негатив та розруху. Тим більше, оскільки більша частина громадян України має вищу освіту, ми маємо розуміти, що усім процесам передує складення плану дій. Щоб збудувати дім – спершу повинен бути складений його план, який потрібно добре обмізкувати, прорахувати та перевірити, і лише тоді можна розпочинати будівництво. Історія доводить, що не варто «руйнувати все до основи, щоб збудувати новий світ», при цьому не маючи наперед складеного детального плану – ми свого часу вже будували 70 років комунізм порожніми балачками і знаємо, чим це закінчилося. Не варто знову ставати на ті самі граблі! Давайте не порушувати життєвих правил: спершу потрібно створити-обміркувати словесний проект того, що саме ми усі хочемо побудувати в Україні – і лише потім маємо розпочинати побудову, а не навпаки. Навпаки у нас вже було… Розмовляла Ірина Запотічна-Ванчосович

ДУМКИ ВГОЛОС

роздуми досвідченого керівника, підприємця

АНДРІЙ ІОНОВ:

«Маємо обрати вектор розвитку»

Щоб зрозуміти причини, чому українці досі за 26 років незалежності так і не збудували успішну державу, варто включити логічне мислення та зануритися у суть процесів. Причина, на мою думку, перш за все, криється у тотальному непрофесіоналізмі, який спостерігається практично на усіх рівнях. Саме звідси і ті наслідки, які ми маємо, – в тому числі популізм зі сторони політиків та існуючі проблеми з електоратом. Маємо нарешті собі відверто зізнатися, що для отримання якісного результату для виконання будь-яких робіт (чи то політика, господарка, підприємництво, інше) мають бути залучені професіонали – тоді і результат буде відповідним. Другою причиною, яка призвела до нинішніх наслідків, - це неправильно вибрана з часів початку незалежності модель розвитку економіки, яка була заточена під певні особисті інтереси. На зміну директорам підприємств, які мали цінний, роками напрацьований досвід, прийшли люди, які не мали досвіду в управлінні економікою. Як результат – чимало підприємств збанкрутувало, їхнє майно було розграбоване, а залишки згодом ще й за безцінь приватизовані. Чомусь в Україні

не було вибрано таку модель, як в Естонії, чи в Польщі, коли у суспільстві є відносно багато заможних людей, але немає олігархів, бо є здорова конкуренція та немає монополізації. Натомість в Україні сьогодні маємо низьку довіру та мінімальний соціальний капітал. Це наслідок тих рішень, коли відсутні ідеологія та бачення, і це заводить у тупик: маємо економічну стагнацію, зовнішні впливи. У результаті сьогодні Україну розглядають у загальному концепті, як сировинний придаток, бо передові технології ми сюди практично не пускаємо, та й через недосконалість нашого законодавства інвестори теж не дуже поспішають сюди. Бо якби ми пускали сюди технології, то отримали б додану вартість за рахунок роботи в першу чергу великих підприємств, бо у нас зараз намагається «триматися на плаву» переважно лише дрібний бізнес. Усе це призвело до демографічної кризи – через закриття підприємств зросло безробіття та еміграція закордон, у цих умовах сім’ї стали менше народжувати. Більше того, через відтік за кордон кваліфікованих кадрів на сьогоднішній день існує реальна загроза закриття існуючих бізнесів. На сьогоднішній день наявність кваліфікованих працівників (нагадаю, кваліфікація – це відповідна освіта, знання та досвід) з кожним днем стає все більшою проблемою. І це стосується практично усіх сфер. Це ще один серйозний виклик суспільству, бо цю ситуацію насправді буде важко виправити. Там же криються і причини кризи пенсійної системи, бо для вирішення цього питання потрібно розвивати економіку, щоб було звідки формувати додану вартість. Але базовими питаннями у політичному сенсі для вирішення

цих проблем є: закон про вибори та не формальна, а реальна демократичність виборчого процесу, реальний парламентаризм, зміна критеріїв в оцінці претендентів та формування філософії політики (бо політика, не підкріплена філософією, не може існувати). Ця філософія має пройти загальне суспільне обговорення, щоб суспільство її підтримувало та могло тиснути на політиків, як найманих менеджерів. Ми маємо вибрати вектор розвитку. Для цього необхідно створити національну ідеологему, яка би базувалася на візії майбутнього нашої держави. Усі загалом маємо погодити та створити детальні, конкретні описи майбутнього нашої держави. І лише після цього, обравши таким чином стратегічну мету, можемо міняти правові засади та шляхи реалізації. Мета - це комфортне проживання, доброзичливе суспільство, наявність робочих місць та можливість реалізувати свій внутрішній потенціал, розвинута економіка та висока заробітна плата, для молоді можливість отримання якісної освіти та гарантоване перше місце працевлаштування, інше. Підсумовуючи вище сказане: маємо спершу обрати чіткий вектор розвитку, створити стратегію і лише тоді робити тактичні кроки у напрямку реалізації потрібного.

Сьогодні в Україні чимало освіченої молоді емігрує, так ми втрачаємо не лише дорогоцінний людський капітал, але й свого роду дотуємо успішний розвиток економіки інших країн…

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ДУМКИ ВГОЛОС

думка медіа-юриста

СВIТЛАНА ПРОЦИШАК: «Головна проблема – у безкарності» Своїми роздумами на актуальну тему ділиться Світлана Процишак, член Національної спілки журналістів України, медіа-юрист:

Одна з найбільших перешкод, що заважає українцям побудувати успішну державу, – відсутність вільної преси як обов’язкового інструменту демократичного суспільства. Адже саме професійні журналісти забезпечують контроль та публічність влади. Але попри те, що свобода слова і преси гарантована Конституцією та законами України і забезпечується санкціями Кримінального кодексу, Україна все одно сьогодні посідає перше місце серед країн, які перебувають у полі зору Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Усе це тому, що статистика скоєних у нашій країні злочинів проти журналістів вчергове підтверджує факт відсутності безпеки представників ЗМІ, а відтак – у державі немає належних умов, щоб громадяни повною мірою могли реалізувати свої права на свободу вираження. Лише вдумайтеся: за роки незалежності в Україні вбито 65 журналістів (!) - найбільшу кількість цих злочинів скоєно протягом останніх років: • Листопад 2013-го - лютий 2014 р.: 300 постраждалих українських та закордонних журналістів під час Євромайдану (напади, незаконні затримання, неправомірне тримання під вартою, переслідування та погрози); • Лютий 2014 року: у Києві застреле-

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

но журналіста газети «Вести» В’ячеслава Веремія; • Липень 2016 року: внаслідок вибуху автомобіля загинув журналіст «Української правди» та радіо «Вести» Павло Шеремет; • Вересень 2016 року: підпалено студію новин телеканалу «Інтер»; • Літо – зима 2016 року: знищено 5 автомобілів журналістів у Дніпропетровській області.

Україна посідає сьогодні перше місце серед країн, які перебувають у полі зору Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Усе це тому, що статистика скоєних у нашій країні злочинів проти журналістів вчергове підтверджує факт відсутності безпеки представників ЗМІ. І ці злочини не розкрито. Головна проблема - у безкарності тих, хто скоїв ці злочини, і тих, хто віддавав злочинні накази. Минуло вже майже 4 роки після Революції гідності, але жодного

кривдника журналістів не притягнуто до відповідальності. Також немає прогресу і у розслідуванні злочинів, що сталися вже після Майдану, – вбивства Павла Шеремета, відкритих нападів на журналістів та редакції. Зрозуміло, під час виконання своїх обов’язків журналісти стають жертвами злочинів на територіях, що охоплені військовими діями. Але навіть у мирних містах представники ЗМІ піддаються диким випадкам фізичної агресії. Чи не щодня можемо спостерігати, як під час запису та зйомки журналістам заламують руки, пошкоджують знімальну апаратуру, погрожують та перешкоджають здійсненню професійної діяльності. І поки за такі діяння винних осіб не будуть карати, це буде повторюватися і повторюватися. Спроби домогтися мовчання журналістів і працівників ЗМІ є небезпечними не тільки для українського медіа-середовища, а й для суспільства в цілому. Нам потрібно підвищувати рівень культури сприйняття журналістів як на політичному, так і на повсякденному побутовому рівні, розуміючи, що вільна преса та професійні журналісти - це те, чого бояться ті, кому є що приховувати. Давайте пам’ятати про це та максимально сприяти журналістам у їхній професійній діяльності!.

БОЛЮЧА ТЕМА

про сумну статистику та посттравматичний розлад воїнів АТО

Тінь незримої

ЗАГРОЗИ На території України далі триває війна, яку ми продовжуємо називати АТО. У квітні 2017 р. дані про втрати повідомив речник Міноборони з питань АТО Андрій Лисенко.

За три роки АТО, починаючи з 14 квітня 2014 року, загинули 2652 військовослужбовці та працівники Збройних сил, Національної гвардії, СБУ, МВС, Держприкордонслужби. Ще 9578 отримали поранення різного ступеня. Втім, наші воїни гинуть не лише в боях за волю, незалежність і територіальну цілісність України. Відсоток само-

губств серед демобілізованих більший, ніж у діючій армії. Нещодавно ці дані оприлюднив глава МВС Арсен Аваков. Нагадаємо, в Україні офіційно статус учасників бойових дій мають 280 тисяч українців, що становить близько 0,7% населення країни. На думку міністра МВС Арсена Авакова, в таких умовах Україні слід готувати «стратегію гібридного миру». НЕЗЛІЧЕННІ СУЇЦИДИ Попри те, що ця проблема колосальна, як з’ясувалося, на відміну від США, жодне відомство в Україні не веде точної статистики суїцидів серед ветеранів АТО – найбільш проблемної в цьому сенсі групи учасників бойових дій. Немає в Україні і точного обліку ветеранів із психологічними проблемами. Єдині відомства, які можуть назвати в цьому сенсі бодай якусь чітку цифру, – Міністерство оборони та військова прокуратура. Проте й у цьому випадку йдеться лише про чинних військовослужбовців

Збройних сил. Але і ці дані нелегко отримати...

Із 2,5 млн. солдатів США, які брали участь у війні у В’єтнамі, наклали на себе руки понад 100 тисяч військових. ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД Це ще одна міна уповільненої дії. Вберегтися від цього неможливо. Такі наслідки війни. Людина може не надати цьому значення на війні, але після повернення ймовірність цього розладу велика. Бо у мирному житті воїни часто не знаходять відповідей на багато запитань. Вони бачать, як люди під час війни веселяться, і це нові переживання, які погано впливають на психіку…

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

БОЛЮЧА ТЕМА

За даними Військової прокуратури України, станом на початок червня 2017-го, після повернення із зони військових дій близько 500 чоловік із числа 280 тисяч учасників АТО вчинили самогубство. Щоб мінімізувати післяфронтові душевні травми, воїнам треба звернутися до фахівця-психолога. На жаль, вони рідко це роблять. Як стверджують психологи, а досвід зарубіжних країн це підтверджує, відсоток самогубств серед демобілізованих завжди значно більший, ніж у діючій армії. Адже в діючій армії допомагають цілеспрямованість та згуртованість колективу. А після демобілізації людина часто або розчаровується у цивільному житті, або її не сприймають оточуючі, або роботи не може знайти – тобто значно більше підстав до відчаю, який призводить до такого крайнього кроку. ХТО У ЗОНІ РИЗИКУ За словами психологів, в особливій зоні ризику як потенційні самогубці перебувають передусім люди соціально незахищені, які мають соціально-побутові проблеми. Також причина самогубств – алкоголь. Ті, хто повернувся з АТО, часто починають зловживати оковитою, щоб хоч якось заспокоїти нестабільну психіку. А під впливом алкоголю особливо гострою стає образа на весь навколишній світ, який «не оцінив, не шанує». Та чи не найбільше суїцидів скоюють ветерани, в яких виникають сімейні негаразди. На жаль, часто навіть у близьких немає розуміння, що додому повернувся герой, ветеран. Більшість жінок вважає, що після АТО чоловік має бути таким самим, як до війни! А він таким уже не може бути. Тому остання хвиля демобілізації вирізняється особливо великою кількістю розлучень. Учасники бойових дій часто не можуть знайти

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

спільної мови з близькими, бо ті не можуть прийняти в них ці зміни. Часто декілька проблем навалюються на людину одночасно… Однак міряти всіх ветеранів одною міркою недоцільно - усе індивідуально. Інколи передбачити, що саме стане для людини останньою краплею, не зуміє навіть фахівець. Тому чи не найбільша відповідальність лягає на родину ветерана: якщо вчасно помітити небезпеку, найстрашнішого можна уникнути.

Згідно з загальновизнаним міжнародним стандартом з військових конфліктів, 90-95% учасників бойових дій згодом мають медично-соціальні проблеми, а у третини діагностують посттравматичний синдром, результатом якого нерідко бувають самогубства. Про те, як мають поводитися з демобілізованими рідні, близькі, друзі, розповідає колишній завідувач лікувально-реабілітаційного відділення критичних станів, а віднедавна головний лікар Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні Олександр Губар: «Я сам безпосередньо упродовж восьми місяців перебував у зоні АТО, надаючи бійцям медичну допомогу, а згодом ще й у Львові працював з уже демобілізованими бійцями, які переживали посттравматичний стресовий розлад. Тому, як ніхто, знаю потреби і проблеми воїнів АТО та розумію, що від близьких має йти любов і повага – на те вони й близькі. І не треба задавати воїнам дурних запитань, які повертатимуть їх у війну. Адже людська психіка збудована цікавим чином – коли особа перебуває в екстремальних ситуаціях, психіатрам відомий такий феномен, як дисоціація (тобто відщеплення). Це коли людина дуже сильно відчуває підтримку, а в армії її сильно відчуваєш, бо знаєш, хто є справа, хто зліва і що по-

заду надійний тил – тобто все чітко і зрозуміло. За таких умов відбувається на деякий час своєрідне відщеплення відчуття небезпеки, яке має назву дисоціація. Натомість, коли боєць повертається до мирного життя, – практично одразу оце відчуття надійного плеча поруч зникає. Саме тому виникає гостра потреба у створенні ветеранських організацій. Там це відчуття надійного плеча завжди присутнє, адже збираються люди, які разом пережили чимало та мають однаковий досвід війни. З іншого боку, перебуваючи в умовах, коли є загроза життю, людина вчиться швидко діяти. На війні швидка дія – це запорука життя. Боєць часто не має часу на роздуми, тому мусить швидко думати, а ще швидше слід діяти. У цивільному житті усе навпаки: люди спершу довго думають і лише тоді діють. Для бійця, що потрапив у цивільне життя, різко змінюються і ритм, і сама концепція життя - а це занадто різкий стрес для будь-якої психіки. Саме тому, навіть якщо люди зайняті спільною справою, часто виникають конфлікти між тими, хто побував на війні, і тими, хто там не був: у них різні підходи до вирішення питань. Третій момент, який є надзвичайно показовим, – почуття справедливості: повернувшись з досвідом бойових дій, людина особливо цінує справжні життєві цінності: саме життя, сім’ю, дітей, дружину, друзів, а все решта стає вторинним. Зрозумівши, що у людей цивільних часто дещо інші пріоритети – це теж дестабілізує та розбалансовує психіку: викликає непорозуміння, опір, агресію та навіть подекуди викидає з соціуму. І четверте – це внутрішнє обурення, коли на пережиті картини війни подекуди накладаються болісні слова цивільних: а чого ти там воював, давайте миритися і т. п. Зрештою, під час війни не повинно бути розмов про доцільність ведення бойових дій, як це нині подекуди робиться в нас, – для воїна, що пройшов пекло війни, такі дискусії звучать вкрай образливо. Усе це загалом, звичайно, дестабілізує психіку та не сприяє швидкій соціалізації – звідси і виникають психічні розлади». Цікавилася Ірина Запотічна-Ванчосович

НА ПОРОЗІ РЕФОРМИ

потреба Акцент у проведенні реформи в освітянській сфері в Україні назріла давно. Уже не один рік в Україні триває суспільний диспут, якою має бути шкільна освіта. З 2018 року урядовці планують розпочати реформування шкільної освіти в Україні.

Українська школа

ПО-НОВОМУ

Верховна Рада України ухвалила Закон «Про освіту», згідно з яким в Україні запроваджується 12-річна шкільна освіта: 4 роки початкової освіти, 5 років – базової середньої, 3 роки – профільної середньої освіти. Після завершення базової (9 клас) та профільної (12 клас) середньої освіти випускники повинні обов'язково скласти зовнішнє незалежне тестування, перелік предметів для якого визначає Міністерство освіти і науки. Згідно з новим законом, навчання за новими програмами починається: з 1

вересня 2018 року – для початкової освіти, з 1 вересня 2022 року – для базової середньої, з 1 вересня 2027 року – для профільної середньої.

Також з 1 січня 2018 року закон встановлює мінімальну заробітну плату педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії в розмірі не менше 4 прожиткових мінімумів. У приватних навчальних закладах їхні власники можуть встановлювати інші умови оплати праці. Також держава гарантує безоплатне забез-

печення підручниками всіх учнів. Мовою освітнього процесу є державна, проте передбачається, що одна чи кілька дисциплін може викладатися двома чи більше мовами – відповідно до освітньої програми. Представникам національних меншин та корінних народів гарантується право на навчання їхньою мовою поряд з державною в спеціальних класах або групах. Дещо раніше Президент України П. Порошенко підписав закон про інклюзивну освіту.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

НА ПОРОЗІ РЕФОРМИ

Успішний досвід шкіл Фінляндії Втім, можливо, українцям не варто «вигадувати велосипед» та просто перейняти уже існуючий вдалий у цій сфері досвід інших країн? Зокрема, приклад Фінляндії, шкільна освіта якої на сьогодні вважається найкращою у світі. 1) У Фінляндії немає поділу шкіл на елітні та звичайні – усі школи мають однакове обладнання, можливості та фінансування. Окрім того, майже усі школи тут – державні. 2) У молодших класах діти практично не отримують домашнього завдання, не здають екзаменів, їм не виставляють оцінок. 3) У фінських школах дуже багато пишуть різних есе, які покликані навчити дитину мати свою думку щодо кожного питання та вміти висловлювати їх літературною мовою. 4) Поглиблене вивчення одних предметів за рахунок ігнорування інших не вітається. Фіни не вважають, що математика, скажімо, важливіша за мистецтво. 5) У фінських школах заборонено порівнювати учнів одне з одним. Тут дітей не ділять на геніїв та відсталих. Здорові та діти з особливими потре-

Від редакції: Мудреці кажуть, що головною інвестицією у житті кожної людини є його діти… А чи замислювалися Ви, шановні читачі, про головну інвестицію у житті своїх дітей? Досвід розвинутих країн свідчить про те, що це передусім правильний вибір школи з фаховими вчителями. У розвинутих, успішних країнах давно це зрозуміли. Скажімо, в США основним критерієм при виборі району проживання є… наявність поблизу хорошої, за можливості елітної школи, яка має кваліфікованих викладачів та, відповідно, старанних учнів з добропорядних сімей. Логіка проста – якщо поблизу елітна школа, спортивні заклади, тобто батьки цих дітей дбають про розвиток, отже, сусіди в районі будуть, відповідно, благополучними і район, відповідно, благополучним. У таку школу не всіх беруть - така школа має мати високий рейтинг та хорошу репутацію, і при цьому не бути заплямованою жодними негативними випадками (у цьому разі рейтинг школи одразу падає, а навколишні мешканці починають думати про переїзд у інший, більш благополучний район – у США існує практика переїздів).

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

бами навчаються в одних і тих же класах! 6) Фіни говорять: «Ми готуємо дітей або до життя, або до екзаменів. Вибираємо перше». Тому екзаменів у фінських школах немає, крім єдиного обов’язкового, який усі фінські учні складають у 16 років. 7) Тут вважають, що школа має навчити дитину головного – самостійності, тому фінських дітей вчать передусім думати і самим отримувати знання. Важливо не завчені формули, а вміння користуватися довідником, калькулятором, Інтернетом тощо. 8) Учителі у фінських школах проводять у класі лише по 4 години на день, а 2 години на тиждень вони обов’язково займаються своїм професійним розвитком. 9) Бути вчителем у Фінляндії – дуже престижно. У вузах на спеціальність «учитель» найбільший конкурс. 10) Освіта у Фінляндії – безкоштовна. Безкоштовні також обіди, екскурсії, шкільні таксі, підручники, канцелярське приладдя, калькулятори і навіть ноутбуки. Будь-яке збирання батьківських коштів заборонене. Також дуже важливим фактором у навчальному процесі є сам вчитель, його фаховість та уміння працювати з учнями. При цьому хороший учитель не повинен бути рівним зі своїми учнями, а якісно дорослим. Це повинно проявитися не лише у наявності високих фахових знань, а також в умінні донести ці знання учням, взяти на себе відповідальність за різні ситуації, вміти запобігати конфліктам. І якщо учитель не відповідає хоча б третині з наведеного - ситуацію потрібно терміново змінювати. Звичайно, не за рахунок вторгнення у кабінет директора школи та обміну на покровительство і підвищення оцінок (ось де дно), а за рахунок зміни самої школи. Хороша школа з компетентними учителями - ось це і є головна інвестиція в майбутнє своєї дитини. За кордоном уже давно існує офіційний рейтинг шкіл. Ми до цього теж прийдемо…

УКРАЇНСЬКИЙ ШОУ-БІЗ

Акцент на думку експертів, серед нинішніх тенденцій розвитку українського шоу-бізу чільне місце усе частіше займають виконавці в епатажних сценічних образах, а їхні виступи відбуваються у гумористичному стилі та навіть у жанрі певного стьобу над реаліями сьогодення. Попри деяку критику з боку музикознавців, такий продукт користується дедалі більшим попитом серед пересічного слухача.

ВЕЛИКИЙ БОС

УКРАЇНСЬКОГО ШОУ-БIЗНЕСУ

Довідка журналу «Акценти»: BIG BOSS - український шоумен, співак та телеведучий каналу M1. Його пісні та кліпи - чудовий приклад музичного проекту у гумористичному співочому жанрі. BIG BOSS - це веселі хлопці і дівчата з іскрометним почуттям гумору та незвичайним зовнішнім сценічним образом. Їхні пісні - легкі та динамічні, наповнені танцювальним запалом.

Український співак і шоумен BIG BOSS ще з дитинства вирішив, що стане справжньою «грозою» українського шоу-бізу, головним мафіозі цієї сфери. Як бачимо, це йому непогано вдається, адже він зараз активно торує собі тернистий шлях на Олімп слави. - Що сприяло створенню проекту BIG BOSS? - Можу похвалитися, проект BIG BOSS створено не так давно, але він уже займає одну з перших сходинок в українському шоу-бізнесі. Мої кліпи звучать у кращих хіт-парадах країни, концерти збирають десятки тисяч глядачів. Скромності мені не позичати (сміється). Але факт є фактом. На жаль, в Україні зараз дуже багато негативу, як у політичній сфері, так і в шоу-бізнесі. І одного разу мені спало на думку: цій країні потрібен новий

герой, який буде приносити людям задоволення, позитив і радість. Саме з цією метою створювався образ BIG BOSS - смішний, веселий, але в той же час брутальний і ексцентричний. - За короткий термін часу Ви змогли досягти неабиякої популярності. - Не можу сказати, що я просто придумав образ і відразу почав співати все підряд. Над створенням бренду BIG BOSS працювала команда професіоналів, маркето-

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

УКРАЇНСЬКИЙ ШОУ-БІЗ

логів та імідж-мейкерів. Одні з кращих композиторів країни написали для мене перші пісні. До свого репертуару я також включив кілька народних пісень у сучасній обробці – публіка від них просто в захваті. Після того як почалися перші концерти, головний музичний телеканал країни M1 запропонував мені стати ведучим одного з хіт-парадів. І після цього я поринув у світ шоу-бізнесу повністю з кучерявою головою (усміхається).

вперед, про це я навіть співаю у своїй пісні «Далі йду». Я маю багато енергії і творчих сил, тому іноді одних концертів та корпоративів мені мало. Я вирішив захопити український шоу-бізнес повністю і наповнити його новими проектами. Незабаром запрацює великий продюсерський центр BIG BOSS Іmperial, в якому ми будемо відкривати нових артистів, вести та просувати їх зі самого початку і до зоряного Олімпу.

- Чим Ви «берете» аудиторію?

- На що Ви готові піти заради досягнення своїх найзаповітніших бажань у шоу-бізнесі?

- Уперше я вийшов на сцену ще у шкільні роки, і ви знаєте, мені сподобалося. Відтоді усвідомив, що головний ключ до серця глядача, який перебуває в залі (чи це концерт, чи весілля), - це чесність, щирість і усмішка. Коли я виходжу на сцену, в мене змінюється настрій і запалюються очі. Мабуть, цей стан легко передається публіці. - Чого невдовзі слід очікувати українцям від BIG BOSS? - Звичайно, на досягнутих результатах я не зупиняюся - завжди йду

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

- На що готовий піти? Гарне питання. У мене ніколи не було мети мати десятки тисяч підписників у соцмережах. Найголовніше - робити свою справу з любов'ю, тоді успіх вам забезпечено. Я живу своєю роботою, роблю її чесно і з задоволенням. Попереду ще багато чого цікавого. - У кого з відомих людей берете приклад? Може, якісь плани на майбутнє перебираєте у них?

- Танці й «пляски» - це, звичайно, добре, але іноді я замислююся і про речі серйозніші. Ось, наприклад, поки знайдеш по телевізору кліпи якоїсь крутої зірки (це я про себе, звичайно), то можна і забути, що шукав. Всі канали забиті новинами про те, яка у нас погана влада в країні і що нема кому порядку навести. То я вам скажу, що я, BIG BOSS, це беру до уваги і вже збираюся на президентські вибори. Якщо в країні й справді ніхто не може навести ладу, то в мене просто не залишається вибору. Буду веселити людей не лише на сцені, а й у парламенті. А хто для мене авторитет серед селебріті, то це, однозначно, мій майбутній колега містер Трамп. Уявляєте, він мене навіть на свою інавгурацію дуже запрошував, але я, на жаль, не зміг потрапити, оскільки в цей час записував мега-хіт «Мажор» (сміється). А тепер я просто зобов'язаний Трампа до себе на інавгурацію вже запросити! Розмовляв Володимир Перерва

СВІТОВІ АКЦЕНТИ АВТОМОБІЛЬНИЙ БРЕНД MITSUBISHI новини від «НІКО-Захід» / с.29

БАНКІВСЬКИЙ АСПЕКТ КРИПТОВАЛЮТА

коментар Віктора Гальчинського / с.30

СВІТОВА ЗБРОЯ

лазерний та ядерний потенціал / с. 32

АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА світові тенденції та успіхи Львівщини / с.34

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

БРЕНД MITSUBISHI

новини від «НІКО-Захід», офіційного дилера у Львові та області

MITSUBISHI PAJERO SPORT:

надійність, комфорт та вигода

Цей красень із сімейства Mitsubishi – рамний позашляховик Pajero Sport - одразу привертає до себе увагу. Справляють враження стильний дизайн, потужний двигун 2,4 з незалежною підвіскою коліс, а ще особливий комфорт та безпека завдяки втіленню найсучасніших технологій. Це авто, у якому все передбачено! Навіть коли під час їзди, виникає непередбачувана ситуація, Pajero Sport має все необхідне для максимального захисту водія та пасажирів, починаючи від збудованого за технологією RISE кузова та закінчуючи потужною гальмівною системою і численними подушками безпеки. ПЕРЕВАГИ Кросовер Mitsubishi Pajero Sport впевнено почувається за будь-яких умов. Саме ця модель вважається однією з найкращих для подорожей та далекої дороги – підвищений

рівень комфорту, високий кліренс, м’яка підвіска, повний привід, можливість блокування диференціалу, позашляхова система курсової стійкості для АТ, знижувальний ряд передач, система допомоги при старті вгору, система стабілізації при буксуванні причепа та багато іншого. Першокласні електронні помічники роблять це авто взагалі незамінним другом і додадуть зручності та комфорту під час подорожей як містом, так і за його межами. За такої комплектації з таким авто можна підкорювати будь-які шляхи і навіть бездоріжжя! Саме поза межами асфальтованих доріг Pajero Sport здатен проявити свою справжню суть. Адже під його капотом б'ється палке серце ралійного чемпіона, загартоване в пісках Дакара. АВТОМОБІЛЬ 2017 РОКУ Pajero Sport уміло поєднав у собі

увесь шик та солідність авто представницького класу з непоборним азартом спортивного спринтера. Недарма саме модель Mitsubishi Pajero Sport неодноразово ставала лідером продажів у своєму сегменті, а за підсумками найбільшого автомобільного змагання країни навіть отримала звання «Авто року 2017». Усе це вкотре доводить високий рівень довіри до Mitsubishi Pajero Sport як у клієнтів, так і у експертів автомобільної індустрії. СПЕЦІАЛЬНА ПРОПОЗИЦІЯ Цієї осені порадували нас також офіційний дистриб’ютор та дилери марки Mitsubishi. Компанія «НІКО-Захід», офіційний дилер автомобілів Mitsubishi, оголосила про початок дії спеціальної пропозиції на флагманську модель Pajero Sport, яку зараз можна купити – УВАГА! із вигодою до 100 000 грн.!

З усіх питань придбання Mitsubishi Pajero Sport у Львові та області звертайтеся до офіційного дилера Mitsubishi ТОВ «НІКО-Захід»: Львів, вул. Липинського, 50Б, тел.: (032) 29-89-555, 291-8-082. АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

БАНКІВСЬКИЙ АСПЕКТ

Акцент останнім часом істотно зріс інтерес до віртуальних валют. На думку експертів, цьому сприяють певні складнощі, з якими зіткнувся бізнес. Втім, щодо майбутнього криптовалют, зокрема популярних біткоінів (bitcoin), тут думки експертів різняться - не все так райдужно у царстві криптовалют…

ЦЯ ЗАГАДКОВА КРИПТОВАЛЮТА… ЦІКАВО 13 серпня, як повідомляє AIN, криптовалюта біткоін встановила новий рекорд – її вартість за два тижні зросла на 50% та cягла 4,1 тис. доларів, після чого знову різко впала. На сьогодні загальна капіталізація біткоінів становить 67,1 млрд. Попри неймовірні скачки курсу, на початку 2017 року біткоін загалом подорожчав на 465%. І це лише початок, якщо вірити вченому з Гарвардського університету Деннісу Порто, який сам інвестує у криптовалюту. На його думку, найпопулярніша у світі криптовалюта біткоін у 2021 році сягне ціни 100 тисяч доларів. Усе тому, що біткоін підпорядковується тим же правилам, що і все у цифровому світі, - закону Мура, і тому буде подвоюватися в ціні кожні 8 місяців протягом найближчих трьох з половиною років. Про це повідомляє Finance. ua з посиланням на Business Insider.

Як стверджують відкриті джерела, свій початок криптовалюта, як прийнято вважати, взяла у 2008 році, коли в Інтернеті з'явився документ з описом біткоінів, опублікований під ім'ям Сатоси Накамото (Satoshi Nakamoto). Досі не відомо, хто переховувався і продовжує ховатися під цим псевдонімом, чи це один автор, чи група розробників. Спершу віртуальна валюта була затребувана тільки в середовищі математиків та людей, які були захоплені комп'ютерними технологіями і не мали гарантованого забезпечення. Але вже у 2010 році було створено перший обмінник, де можна було обміняти криптовалюту (біткоіни) на долари. Того ж року біткоіни вперше виступили платіжним інструментом - один користувач системи придбав у іншого дві піци, сплативши 10 000 біткоінів (у перерахунку на долари, за поточним курсом, це приблизно 25 доларів). У 2014 році відбулася глобальна інтеграція віртуальної валюти. Каталізатором цього проце-

су стали новини про початок прийому криптовалютних платежів бізнес-гігантами Microsoft, Dell, Greenpeace, Virgin Galactic, Wikipedia - корпорації почали використовувати переваги цифрових валют для підвищення рівня продажів товарів і послуг. Microsoft, уклавши партнерство з BitPay, додав біткоін як спосіб оплати різного цифрового контенту, в тому числі мобільного, а також оплати за ігри та підписки Xbox. Сьогодні ж цей вид платежів набуває все більшої популярності в найбільш розвинених країнах світу. Так, наприклад, приватна космічна компанія Річарда Бренсона - Virgin Galactic - ще в 2013 році заявила про свою віру в криптовалюту, пропонуючи оплачувати нею польоти в космос. В Індонезії такі цифрові гроші використовують у продуктових магазинах. А на Кіпрі криптовалютою можна навіть оплатити навчання в університеті. Подейкують, навіть декілька народних депутатів Верховної Ради мають заощадження у криптовалюті.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

БАНКІВСЬКИЙ АСПЕКТ

Втім, незважаючи на популярність віртуальних розрахунків, насправді мало хто знає про те, наскільки вони законні, чи можна в них інвестувати і з якими ризиками при цьому можна зіткнутися? З точки зору законодавства України, криптовалюта не є грошима. Ще в листопаді 2014 року Національний банк дав роз'яснення, що він розглядає «віртуальну валюту» біткоін як грошовий сурогат, який не забезпечений реальною вартістю і не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це суперечить нормам українського законодавства. Однак роз'яснення НБУ не встановлює відповідальність за використання криптовалюти, і тому є радше пересторогою, ніж нормою. Суди, розглядаючи суперечки щодо віртуальних розрахунків, дійшли висновку, що криптовалюта не є ні річчю, ні майновими правами, не несе в собі жодних матеріальних ознак. Однак варто пам’ятати, що емісія криптовалюти децентралізована, обмежена і автоматизована, а всі розрахунки проводяться анонімно, хоч трансакції навіть у найвіддаленіші куточки світу можуть займати лічені секунди. Ставлення інших країн У світі ставлення до системи віртуальних грошей істотно відрізняється. Австралія, Німеччина, Нідерланди, Нова Зеландія, Сінгапур усіляко заохочують криптовалюту, а Індонезія, Китай встановлюють для цифрових грошей обмеження. Прямі заборони на сьогодні встановлені тільки в Болівії, Еквадорі, Таїланді і В'єтнамі. Більшість урядів обрали лінію нейтралітету, уникаючи будь-яких рішень щодо віртуальної валюти. У деяких країнах, наприклад, в Японії, криптовалюта визнається фінансовим активом. При цьому електронні гроші не вважаються законним платіжним засобом, а розглядаються як засіб обміну. Іспанія ще в 2014 році визнала біткоіни офіційною платіжною системою. Ця ініціатива виходила від податкової інспекції країни, яка провела аналіз використання криптова-

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

люти в країні і дійшла висновку, що цей процес необхідно легалізувати і оподаткувати. У Канаді навіть можлива зарплата у криптовалюті – вона обкладається прибутковим податком. Особливий підхід до оцінки віртуальних грошей демонструє Росія. Так, ще в лютому 2014 року генеральна прокуратура РФ оголосила криптовалюту як грошовий сурогат, який активно використовує наркомафія для здійснення платежів при реалізації наркотиків. А в 2015 році в Держдуму надійшов законопроект, що передбачає кримінальну відповідальність за використання системи «Майнінг» для поширення криптовалюти. Виходячи з такої статистики, напрошується висновок, що визнання цифрової валюти багато в чому залежить від ступеня розвитку країни. Держави зі слабкою економікою не готові до впровадження таких платіжних систем. І, навпаки, високорозвинені країни все ж прагнуть врегулювати електронні платежі, взявши їх під свій контроль і обклавши податками. Оподаткування Чинний Податковий кодекс України зобов'язує декларувати дохід, отриманий на території України, і сплачувати відповідні податки. Будь-який дохід фізичної особи в Україні має оподатковуватися за стандартною ставкою 18%, а прибуток юридичних осіб - залежно від системи оподаткування такої особи. Ухилення від сплати податків загрожує притягненням до адміністративної та кримінальної відповідальності. У той же час, поки біткоін офіційно не визнаний в Україні, то й адмініструвати операції з криптовалюти фактично неможливо. Щодо Євросоюзу - існує показове рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 2015 року у справі «Хедквіст проти Швеції», де суд ухвалив, що операції з біткоінами та іншими віртуальними валютами на території Євросоюзу не повинні обкладатися податком на додану вартість.

Віктор Гальчинський,

керівник прес-служби «Кредобанку»: «Перспективи розвитку банківського сектору в Україні на найближче майбутнє можна оцінити як стабільно позитивні. Завдяки проведеному очищенню банківського сектору на ринку майже не залишилося проблемних банків, а більшість працюючих банків є прибутковими та мають ресурс і для поточних операцій, і для активного кредитування. Водночас приходу нових гравців на банківський ринок України найближчим часом очікувати не варто, оскільки нині він не цікавий для них. Щодо криптовалют, то причиною інтересу людей та бізнесу до них є потреба у платіжному засобі, який не підпадає під чиєсь регулювання. Натомість різкі сьогоднішні коливання курсу криптовалюти свідчать, на мою думку, про її ненадійність, бо вона не має єдиного центру емісії, не забезпечена нічим, крім високого попиту на неї. На мою думку, в середньостроковій перспективі її вартість знизиться як через скорочення попиту, так і збільшення пропозиції – адже чимало людей і цілі організації сьогодні активно «видобувають» різні види криптовалют, збільшуючи її пропозицію».

ЛАЗЕРНИЙ ТА ЯДЕРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

про запаси та можливості наявної світової зброї масового ураження

Нещодавно світ вкотре здригнувся - Північна Корея успішно випробувала чергову балістичну ракету, погрожуючи світу ядерною зброєю. Свою чергову ракету КНДР запустила над японським островом Хоккайдо, щоб налякати їх, своїх сусідів по півострову, а заодно й американців та весь світ. Свою ядерну програму КНДР розпочала розвивати ще в 1950-х роках, за допомогою СРСР. Перше ядерне випробування країна провела в 2006 році. З того часу Рада безпеки ООН наклала на КНДР безліч санкцій. Але останні події свідчать, що жодні санкції на диктаторський режим сімейства Кімів не діють. Навпаки, погрози лише стимулюють лідера країни демонструвати міць свого арсеналу. Напруга зростає, і світ знову заговорив про ядерну війну. Проте Північна Корея - не єдина країна, здатна її розв'язати.

На сьогодні, окрім Північної Кореї, ще 7 країн офіційно володіють ядерним арсеналом: США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан. До них можна сміливо ще додати Ізраїль, хоча він офіційно ніколи не визнавав, що володіє ядерною зброєю. Вважається, що США та Росії сумарно належить 93% ядерного арсеналу світу. Засекреченими є дані щодо ядерного потенціалу Китаю. Індія та Пакистан, на відміну від попередніх п'яти країн, розвивають свою ядерну програму поза рамками Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року. Разом із тим, обидві країни мають давню ворожнечу, регулярно погрожують одна одній застосуванням сили, а на індо-пакистанському кордоні регулярно трапляються збройні інциденти.

Але на додачу країни мають ще й інші конфліктні відносини. Для Індії це Китай, а для Пакистану - Ізраїль. Обидві країни не приховують того факту, що мають ядерну програму, проте їхні деталі публічно не розголошуються. Ізраїль, так само як Індія та Пакистан, не підписав Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, зберігаючи цим право її розвивати. Але, на відміну від Індії та Пакистану, він ніколи не оголошував про свою ядерну програму та проводить у цьому питанні так звану політику навмисної двозначності: не спростовує припущення про наявність у нього ядерної зброї, але й не підтверджує. Іран, який також намагався розвивати ядерну програму, за це жорстко покарали. Ізраїль же не зазнав жодних санкцій. ЩО ТАКЕ ЯДЕРНА ВІЙНА? Якщо світова спільнота вчасно не опам’ятається та допустить світову ядерну війну, це означатиме загибель цивілізації й життя на Земній кулі. Такого висновку дійшли 300 сучасних відомих учених (К. Саган, Дж. Поллак, Є. Веліхов та ін.) із тридцяти різних країн. Вони на комп'ютерному рівні, використовуючи метод математичного моделю-

вання, довели, що наслідки ядерної війни будуть катастрофічними для людства і всього живого. Про величезну небезпеку ядерної зброї говорили ще раніше такі вчені, як Н. Бор у 1944 р., А. Ейнштейн у 1945 р., про це спільний маніфест Б. Рассела, А. Ейнштейна і Ф. Жоліо-Кюрі у 1955 р.

Учені встановили, що незворотні зміни клімату і біосфери Землі розпочнуться вже навіть тоді, коли сумарна потужність ядерних вибухів сягне 100 мегатонн, що в 1500 разів менше, ніж весь нагромаджений нині ядерний потенціал. У результаті викиду в атмосферу гігантської маси диму, сажі і попелу настане тривале затемнення Сонця, що спричинить реальну загрозу «ядерної зими» і «ядерної ночі». Різке зниження температури (на 2040 градусів) призведе до зникнення усіх вищих організмів, а руйнування озонового шару і збільшення

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ЛАЗЕРНИЙ ТА ЯДЕРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

ультрафіолетового опромінення до смертоносного рівня довершить катастрофу, розпочату ядерним бомбардуванням. Для людини ж біосфера планети після ядерної війни буде непридатною протягом... першого мільйона років! Однак самовбивчими можуть стати і «звичайні» війни, оскільки руйнування реакторів атомних електростанцій матиме також катастрофічні наслідки. Адже тільки в Європі нині налічується майже 200 атомних електростанцій і 400 атомних реакторів. ЛАЗЕРНА ЗБРОЯ США ЦЕ ВЖЕ РЕАЛЬНІСТЬ Як нещодавно повідомив телеканал CNN, військові ВМС США провели випробування системи лазерної зброї LaWS (Laser Weapons System) у Перській затоці. Як стверджує телеканал, це «перша у ВМС США і фактично перша у світі активна лазерна зброя». «Ми не турбуємося про вітер, ми не

АКЦЕНТИ плюс/ жовтень 2017 / №1

турбуємося про дальність, ми ні про що не турбуємося. Ми можемо вражати цілі зі швидкістю світла», - заявив лейтенант Кейл Х’юз. Наголошується, що швидкість LaWS у 50 тисяч разів перевищує швидкість міжконтинентальної балістичної ракети. Як ціль для випробування лазерної зброї ВМС США використовували безпілотник, внаслідок чого безпілотник з палаючим крилом впав у море. З'явилося і вражаюче відео нової «супергармати» США в дії. Ця зброя розгортається на борту американського транспортного корабля-амфібії USS Ponce. У водах Перської затоки США провели випробування лазерної зброї LaWS. Військові кажуть, що її постріл точніший за кулю. «Це точніше, ніж куля», - сказав капітан корабля Крістофер Веллс. Він зауважив, що це універсальна зброя, вона може бути використана проти різних цілей. Зазначається, що постріл «рухається» зі швидкістю світла. Для порівняння, це в 50 000 разів більше за швидкість міжконтинентальної балістичної ракети. Постріл відбу-

вається тихо і невидимо. Американські військові заявляють, що він коштує «приблизно один долар». Лазер призначений, перш за все, для знешкодження літаків та малих човнів.

Швидкість лазера в 50 тисяч разів перевищує швидкість міжконтинентальної балістичної ракети. Нагадаємо, раніше США випробували систему THAAD, яка може перехоплювати балістичні ракети. Також у квітні військово-повітряні сили США здійснили запуск GBU-43B - найпотужнішої неядерної бомби, яка є в Сполучених Штатів. Її було скинуто на позиції терористичного угруповання «ІД» в Афганістані. США навіть показали відео випробувань «матері всіх бомб».

АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА

тема енергозберігаючих технологій та альтернативної енергетики стала звичною у розвинутих країнах. Україна теж потрохи переходить на альтернативну енергетику

Розвиток альтернативної енергетики: ФАКТИ ТА ЦИФРИ Євросоюз має довгострокову мету – до 2050 року відмовитися від використання будь-яких копалин за рахунок впровадження альтернативних джерел енергії. На думку фахівців, Україна теж може майже повністю забезпечити себе енергією сонця та вітру, а значить – відмовитись від теплових та атомних електростанцій. Але вчені підрахували, що на реалізацію цього плану українцям потрібно близько 30 років. Втім, підписавши Угоду про асоціацію з Євросоюзом, Україна взяла на себе зобов’язання до 2020 року збільшити частку електроенергії з альтернативних джерел до 11 відсотків. Станом на початок 2017 року цей показник уже становив 6,5 відсотка. Львівщина – серед лідерів впровадження альтернативної енергетики.

Статистика приватних домогосподарств України, обладнаних сонячними електроустановками: у 2014 р. – 21, у 2015 р. – 244, у 2016 р. – уже 625.

ЛЬВІВЩИНА На Львівщині усе більше набувають популярності альтернативні джерела енергії. Цього, 2017 року у Львівській області планують ввести в експлуатацію три вітрові електростанції загальною потужністю 46,9 мегават, три сонячні електростанції загальною потужністю 75 мегават та дві малі гідроелектростанції потужністю 510 кіловат. Таким чином, у 2017 році очікується виробництво електроенергії всіма об’єктами відновлювальної енергетики потужністю 35,3 млн. кіловат-годин, що на 83% більше, ніж у 2015 році. До того у Львівській області, якщо говорити про великі станції альтернативної енергетики, були введені в експлуатацію два об’єкти вітрової енергетики загальною потужністю 13,2 мегават, два об’єкти сонячної енергетики загальною потужністю 8,2 мегават. Це не рахуючи численних приватних домогосподарств, обладнаних сонячними батареями. У найближчих планах Львівщини - збільшити майже в чотири рази потужність об’єктів відновлювальної енергетики: вітроелектростанцій з 500 мегават до 2000 мегават і так само збільшити потужність сонячних станцій з майже 500 мегават до 2 тисяч мегават.

ВІТРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ Цього року на Львівщині планують здати в експлуатацію вітроелектростанцію «Старий Самбір-2» потужністю 20,7 мегават та першу чергу вітроелектростанції у «Сокальському вітропарку» на території Острівської сільради, теж потужністю 20,7 мегават. Як відомо, торік було здано в експлуатацію другу чергу ВЕС «Старий Самбір-1», після чого її загальна потужність зросла до 13,2 мегават. Ще одну вітроелектростанцію потужністю 5,5 мегават споруджують у cелі Поздимир у Радехівському районі. ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ Як відомо, у 2016 році уряд В. Гройсмана затвердив план розвитку гідроенергетики України. На Львівщині гідроенергетика теж розвивається. На сьогодні малу гідроелектростанцію потужністю 360 кіловат зводять у місті Бориславі. Її особливість у тому, що ГЕС працюватиме на питній воді. Також першу чергу міні-ГЕС потужністю 150 кіловат цього року планують здати й у селі Ульвівок у Сокальському районі.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА

СОНЯЧНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ На Львівщині з року в рік набирає обертів впровадження сонячних електростанцій. Так, з початку року у тестовому режимі у Бориславі уже працює сонячна електростанція потужністю 1,44 мегават. Також здали в експлуатацію сонячну електростанцію потужністю 9,9 мегават поблизу селища Шкло, на землях колишнього кар’єру Яворівського ДГХП «Сірка». Цього року також планують ввести в експлуатацію СЕС «Яворів» потужністю 63 мегават. Стає популярним впровадження сонячних панелей і серед приватного сектору.

На Львівщині, окрім більш потужних сонячних електростанцій промислового призначення, уже є 76 приватних сонячних домогосподарств, з них 41 сонячну установку потужністю 600,7 кіловат було введено в експлуатацію у 2016 році, а ще 24 з’явилися уже цього 2017 року. Як стало відомо, минулого року сонячні електростанції у приватних господарствах області згенерували 266 тисяч кіловат-годин. Це у 15 тисяч разів менше, ніж спожила уся Львівщина. Звичайно, це порівняно зовсім небагато, якщо загалом взяти споживання по Львівщині, яке становить 1 млрд. 148 млн. кіловат/годин за пер-

АКЦЕНТИ / вересень 2017 / №1

ші три місяці 2017 року та 3 млрд. 930 млн. кіловат/годин за минулий 2016 рік. Втім, на думку експертів, як для початку - це цілком непогано. НА СОНЯЧНІЙ ЕНЕРГІЇ МОЖНА ЗАРОБЛЯТИ Про силу накопиченого сонячного проміння говорив ще Архімед. Як відомо, навіть у похмурий день сонячні панелі здатні акумулювати енергію – це близько 26 вольт та 2,5 ампера, – цього достатньо, щоб зарядити мобільні телефони. У липні 2015 року в Україні набув чинності закон, який дозволяє приватним домогосподарствам, оснащеним сонячними і вітровими електрогенеруючими установками, продавати надлишки електроенергії. При цьому, зауважте, домогосподарство повністю забезпечило себе електроенергією власного виробництва, тобто є незалежним від зовнішнього електропостачання. Втім, ентузіастів отримання сонячної енергії часто відлякує висока ціна на саме обладнання, довгий процес приєднання до мереж обленерго, та й тарифи на підключення теж зростають. Порівняно з минулим роком в Україні вартість за один кіловат піднялась у 2,5 раза. Однак є і хороші новини. Віднедавна в Україні теж почали дбати про прихильників альтернативної енергетики. Так, державні банки почали видавати кредити на купівлю і встановлення «домашніх» сонячних електростанцій. Пільгові позики дають під 0,1% річних терміном до п’яти років. Максимальна сума – мільйон гривень. Банк кредитує повністю комплекс,

тобто це і сонячні станції, і повністю все обладнання та підключення до зеленого тарифу. Тобто клієнт звертається, проплачує і отримує все під ключ. Львівщина – лідер по кредитах на втіленння енергоощадних технологій.

ВІД РЕДАКЦІЇ: У розвинутих країнах дуже дбають про екологію та розвиток екологічно чистих джерел енергії. Скажімо, у Німеччині держава значно допомагає громадянам, які впроваджують альтернативну енергетику, - 30-40% вартості відшкодовує держава. Окрім того, її громадяни можуть брати обладнання під різні програми під нульові кредити. Також у них набагато вищий тариф, за яким громадяни можуть продавати надлишок електроенергії державі. У них зелений тариф починався з 0,57 євро за кіловат, і тих 0,57 євро трималось майже 4 роки. У Європі продавати електроенергію державі є вигідним бізнесом. В Євросоюзі на сьогодні частка альтернативної електроенергії становить 17%. Лідерами є Португалія та Данія – їхні території вже більш як на половину освітлюються завдяки сонячним та вітровим електростанціям. Донедавна пасли задніх у цьому питанні лише Нідерланди. Втім, громада Королівства Нідерланди подала до суду на державу і виграла судовий позов – тепер Королівство повсюди впроваджує новітні технології отримання альтернативної електроенергії та за 20-25 років планує досягти повної автономії.

ЛЬВІВСЬКІ АКЦЕНТИ ЛЬВІВ ЛІТЕРАТУРНИЙ

Форум видавців та PEN International Congress / с.37

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА

інтерв’ю з губернатором Олегом Синюткою / с.38

ГІСТЬ НОМЕРА

політик Віталій Ковтун / с.40

ЛЬВІВ БУДІВЕЛЬНИЙ

новини від забудовника «ІнтергалБуд» / с.44

ЛЬВІВ ТРАНСПОРТНИЙ ЧИ БУТИ ПАРКІНГАМ

коментар Юліана Чаплінського / с.46

УКРАЇНСЬКИЙ КІНЕМАТОГРАФ

інтерв’ю з режисером Тарасом Химичем / с.48

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ЛЬВІВ ЛІТЕРАТУРНИЙ

Форум видавців у Львові: точка творення

щорічний Форум видавців та Lviv 2017 PEN International Congress

Щороку у середині вересня Львів Вітольд Шабловський (Польща), цьких, стали львівські книгарні, перетворюється на столицю кни- Зємовіт Щерек (Польща), Дубравка бібліотеки, кав’ярні, готелі, рестоговидання. Форум видавців, буду- Угрешич (Хорватія, Нідерланди), рани, музеї, різні мистецькі прочи найбільшим книжковим стори. ярмарком та літературним Метою Форуму видавців фестивалем не лише України, є підвищення культурного а й усієї Центрально-Східта освітнього рівня мешної Європи, з кожним роком канців України, налагоднабирає ще більших масштаження міжкультурного оббів та сучасного європейсьміну, промоція та розвиток кого спрямування. Відвідати української книги, українльвівський Форум видавців ської літератури та мови. щороку приїздять тисячі лю«Форум видавців у Львові дей. Основними подіями цьовід самого початку був горічного Форуму видавців місцем, де творилося щось стали: 24-ий Національний нове: книги і видавці, теккнижковий ярмарок та 12-ий сти і автори, цінності й міжнародний літературний сенси. Зараз світ дуже зміфестиваль, церемонія врученнився, і ми разом спробуєЦьогоріч на Форумі видавців упродовж ня премії «Найкраща книжка мо зрозуміти час, в якому 4-х днів відбулося близько 1000 різних Форуму», благодійна акція живемо, щоб стати точкою заходів за участі понад 500 авторів та «Третій вік: задоволення від творення для світу майбутчитання», «Ніч поезії та мунього», – зазначила презиекспертів; було задіяно понад 40 різнозики», різноманітні тематичні дент ГО «Форум видавців» манітних локацій та представлено 206 дискусійні кластери та чимаОлександра Коваль. видавництв, ще 160 торгових наметів ло інших проектів. Уже траПро це йшлося також у працювали у подвір’ї Палацу мистецтв та диційно на Форум завітали промові Олега Синют75 наметів на проспекті Свободи. знані іноземні гості з 25 країн ки, очільника Львівської світу – серед них Філіп Сендс обласної державної ад(Велика Британія), Генрі Марш Каталін Доріан Флореску (Швей- міністрації (ЛОДА - один із спон(Велика Британія), Карл-Маркус царія, Девід Саттер (США), інші. сорів Форуму), під час урочистоҐаус (Австрія), Пітер Х. Фогтдаль Місцем проведення різноманітних го прийому губернатора з нагоди (Данія), Єелле Рюмер (Нідер- заходів у рамках Форуму, окрім книжкового Форуму, на який було ланди), Ян Вагнер (Німеччина), Палацу мистецтв та палацу Пото- запрошено і автора цих рядків.

Lviv 2017 PEN International Congress: обстоювання правди у добу пропаганди Ще однією важливою подією вересня став цьогорічний Lviv 2017 PEN International Congress. Організатор - міжнародна неурядова організація PEN-клуб, що бере свій початок ще з 1921 року і є однією з найстаріших правозахисних організацій світу, яка об’єднує професійних письменників, редакторів та перекладачів. На львівський конгрес прибули

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

представники більш ніж 200 держав світу. Серед них нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич з Білорусі та неодноразовий нобелівський номінант з Польщі Адам Загаєвський, інші всесвітньо відомі особи. Відбулися літературні та наукові дискусії про свободу слова, творчість та літературу, а також тематичні вечори. Зокрема, один із вечорів булов присвячено Олегу

Сенцову та ув’язненим письменникам. Особливе місце у рамках PEN International Congress посіли політичні дискусії як демонстрація підтримки України світовою спільнотою у цей непростий для нас час. Проведення PEN-клубом 83-го Міжнародного конгресу в Україні, а саме у Львові, матиме надзвичайно велике значення для нашої країни.

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА

на Львівщині інвестовано понад 58 млн. євро у нові підприємства

ОЛЕГ СИНЮТКА: «Львівщина повинна бути прикладом для усіх» Усі розуміють, наскільки важливою є правильна інвестиційна політика. Адже це не лише відродження нашого краю, нові сучасні підприємства з новими робочими місцями, а ще й, певною мірою, альтернатива відтоку робочих кадрів за кордон. Про це сьогодні розмова з головою Львівської обласної державної адміністрації Олегом Синюткою. - Олеже Михайловичу, як пройшов, на Вашу думку, нещодавній візит Президента України Петра Порошенка на Львівщину? Як Гарант оцінив роботу ЛОДА? - Перш за все, Президент Петро Порошенко хоче відчути реальну ситуацію. І тому, як правило, він завжди ставить запитання: чим потрібно допомогти Львівщині? Те, що Президент взяв участь у відкритті школи, – це якраз символ того, що в освіту, як ключ до успіху, будуть вкладати кошти, інвестиції. А те, що сьогодні на Львівщині ми маємо можливість відкрити підприємство, де буде працювати 2500 чоловік, і де вже сьогодні робітники основної кваліфікації, монтери отримують зарплату 800014 000 гривень, – це можливість альтернативи роботи за кордоном, і це сьогодні ключове. Звичайно, коли таке підприємство урочисто відкриває Президент, увага до ньо-

го, як правило, є більшою. Нам було важливо показати, що ми це можемо зробити, та продемонструвати, що за рік часу, в чистому полі, з нуля, можна спорудити підприємство, яке буде успішно працювати та забезпечувати роботою чималу кількість працівників. - 2016 рік був відзначений вагомими здобутками ЛОДА: на Львівщині було відкрито 50 підприємств та створено понад 12 000 робочих місць. Більша частина 2017 року теж вже позаду, якими досягненнями може похвалитися ЛОДА за цей час? - Звичайно, було приємно чути з уст Президента, що 58 млн. євро, які минулого року було проінвестовано у Львівську область, та створення 12 500 нових робочих місць – це достойний результат. Але динаміка цього року є кращою. Ми уже вий-

шли на рівень відкриття кожного тижня нових потужностей, що дає можливість конкуренції на ринку праці. А конкуренція – це, звичайно, зростання заробітної плати, що для нас є завданням №1. Наші люди продемонстрували, що Львівщина є не лише п’ємонтом національного відродження, а й локомотивом руху до Європи. Ми – перша велика область на кордоні Європейського Союзу, ми – люди, які вийшли на Революцію гідності заради європейських цінностей, тому ми повинні бути прикладом для усіх. - Які галузі є пріоритетними для розвитку Львівщини? - Нам би дуже хотілося, щоб Львівщина була модерною областю. І те, що ІТ-компонент у Львові нині є значущим, це данина інтелекту наших людей. Адже якби на Львівщині не було традицій та вузівської підго-

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА

товки, ІТ-галузь не могла б саме тут так успішно розвиватися. І я хотів би, щоб люди задумалися: чому ІТ-галузь успішна на Львівщині та не успішна у польських воєводствах. Такі роздуми мають привести нас до того, що наука, особливо прикладна, яка зосереджена у наших вузах, є на порядок вищою, аніж у наших сусідів. Дуже важливо дати молодим людям розуміння того, що «кишенькові» вузи, які знаходяться за кордоном, за 50-100 кілометрів від Львова, не дають тієї підготовки, що наші вузи, і не будуть давати хорошої освіти. Тому сьогодні нам потрібно повернути любов до нашої освіти. Другий напрям, який варто повернути, – це машинобудування. Звичайно, підприємство «Електрон», яке є флагманом не тільки в Україні, а й завойовує нині ринки у Східній та Західній Європі, – це демонстрація того, що ми можемо бути успішними. Але, на жаль, у машинобудуванні ми мусимо рахуватися з великою часткою ручної праці. Хоча автомобільний кластер, який уже формується на Львівщині (маю на увазі і «Леон», і «Фуджікуру», і «Бадер», і інші), – це насправді демонстрація того, що традиції машинобудування потрохи відроджуються. Також сьогодні розвивається деревообробна галузь – ми сьогодні переробляємо на потужностях, які щоразу збільшуються, значно більшу частину деревини – таку, як це було колись за Радянського Союзу. При цьому підприємства справді переробляють деревину, а не ріжуть кругляк та вивозять. Заборона на вивезення кругляка дала великий поштовх для розвитку деревообробної галузі.

того, як на Економічному форумі було підписано угоду з Європейським банком про інвестування 40 млн. євро в альтернативну енергетику. Окрім того, цього року ми відкрили 4 сонячні електростанції (на Яворівщині, у Самбірському, Старосамбірському районах та на Дрогобиччині), а також цього року відкриємо у листопаді ще одну електростанцію, яка теж працюватиме по зелених тарифах та буде відповідати усім зеленим, екологічним стандартам Європейського Союзу. Це демонстрація нашого успіху та того, що ми позбулися не лише політичного тиску з боку Росії, а й крок за кроком позбуваємося і енергетичної залежності від нашого ворога. Окрім того, чимало сонячних панелей облаштовано та продовжують облаштовувати у приватних садибах. Львівщина є областю №1 за кількістю видачі кредитів для втілення енергозберігаючих технологій. Ми цим теж дуже пишаємося. - Вам вдалося навести порядок із вивезенням сміття зі Львова. Якими будуть Ваші наступні кроки у цьому напрямі? В січні у пресі була інформація про Вашу зустріч із представником чеської компанії, яка займається виробництвом обладнання для переробки твердих побутових відходів. Іноземець висловив зацікавленість збудувати на Львівщині сміттєпереробний завод. То чи вдасться його збудувати?

- У вересні ми запустимо прототип піролізного заводу з переробки та утилізації твердих побутових відходів. Ми хочемо апробувати цю технологію уже у промислових можливостях, як певний промисловий взірець. Якщо все буде добре (а виглядає так, що буде добре), то за той термін - 2 роки, який ми собі поставили, сподіваємося запустити за кошти іноземних інвесторів сучасне підприємство з переробки твердих відходів. Ми вибрали під завод декілька ділянок, і коли інвестор вже остаточно погодить кошторис, проектну документацію, підемо до людей і, відповідно, приймемо кінцеве рішення. Без погодження громади і без демонстрації дотримання міжнародних європейських екологічних норм ми не будемо реалізовувати жодного проекту. - І наостанок. Що, на Вашу думку, заважає українцям збудувати сильну, багату державу? - Думаю, єдина наша проблема – це відсутність віри у свої сили. Оце постійне наше спонукання та заглядання в бік іноземців, запрошення іноземців, а потім біди, які вони приносять, як керівники, - усе це комплекс меншовартості, який нам постійно насаджували. Я переконаний, як тільки українці повірять у власні сили – стримати нас на шляху до успіху уже буде неможливо… Розмовляла Ірина Запотічна-Ванчосович

- Останнім часом на Львівщині успішно розвивається також альтернативна енергетика… - Так, і мені дуже приємно, що Старосамбірський район, який через певні обставини є епіцентром вкладення інвестицій в альтернативну енергетику, може повністю забезпечити себе за рахунок альтернативної енергетики. У жовтні ми відкриємо вітрову електростанцію – це рівно через рік після

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ГІСТЬ НОМЕРА

людина з активною життєвою позицією

ВІД РЕДАКЦІЇ: Віталій Ковтун - лідер партії «Сила людей», член політради партії. Шлях у політику розпочав, будучи членом парії «Народний рух України». Згодом був у складі ініціативної групи зі створення партії нового взірця «Сила людей», поштовхом до створення якої став Майдан-2013, учасником якого був з перших його днів. Маючи за плечима навчання в Інституті Політичної Освіти, а перед тим у Духовній семінарії УГКЦ та Українському Католицькому Університеті, де вивчав філософію та богослов’я, він міг успішно зайнятися богослов’ям, але вирішив не бути осторонь суспільних процесів та обрав політику.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ГІСТЬ НОМЕРА

ВІТАЛІЙ КОВТУН:

«Нам уже слід визначитися…» Гостем першого номера журналу «АКЦЕНТИ плюс» ми обрали представника нової, прогресивної політичної сили – людину з активною життєвою позицією, лідера партії «Сила людей» Віталія Ковтуна. Попри роботу у партії, Віталій ще й активний громадський діяч, голова благодійного фонду, успішний підприємець та щасливий сім’янин. У Віталія Ковтуна прогресивне державницьке мислення, у політиці він прихильник нового бачення та створення альтернативної партії нового взірця. Примітно, що цей чоловік народився в один день із великим Кобзарем, вірші якого не раз слугували йому мотивацією і натхненням. Можливо, саме тому Віталій Ковтун вирішив присвятити себе політиці, маючи палке бажання перетворити Україну на передову, процвітаючу державу. Сьогодні розмова з Віталієм Ковтуном про те, що потрібно Україні, щоб стати сильною, заможною державою…

«На моє глибоке переконання, українцям нічого не заважає сформувати міцну державу. Єдине, чого бракує, – це великого бажання, віри та рішучості. Нас часто переконують у тому, щоб ми не були ініціативними, сміливими та підлаштовувались під когось. Українці збудують міцну державу тільки тоді, коли усвідомлять один простий факт: держава - для них, а не вони для держави». - Пане Віталію, що, на Вашу думку, заважає українцям збудувати сильну, успішну державу? - Якщо говорити у широкому форматі, то причини та шляхи вирішення цього питання лежать у двох площинах: політичній та ментальній. Перше, що нам перешкоджає, це схильність до легких шляхів та пошуку Месії, а також патерналістичні тенденції (коли держава в обмін за забезпечення соціальних потреб жорстко диктує свої правила – Авт.), які нам заклали давно, але вони досі мають місце. Саме з цього і зароджуються основи популізму у політиці. Часто українці, особливо під час виборів, віддають ініціативу іншим, а потім звинувачують державу, очікуючи від неї чогось іншого. Втім, нині ситуація настільки докорінно змінилася, що маємо вкласти в державу чітке розуміння того, що ми насправді хочемо від держави і якою ми її хочемо бачити, і лише потім маємо щось від неї вимагати, в тому числі різні соціальні чинники. Наприклад, питання дотримання законності і права, яке має бути однаковим для всіх, - усе це ми маємо пропустити через себе, усвідомити і прийняти, і лише тоді реалізувати на практиці суспільний договір, а не навпаки. І чи це буде та сама Конституція, той самий суспільний договір, чи інший – не так важливо. Важливо, щоб цей суспільний договір був усвідомлено сприйнятий усім суспільством та кожним гро-

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

мадянином зокрема – це буде ознака відходу від популізму та політичного патерналізму. Інша площина, в якій лежить вирішення цього питання, – ментальна, морально-етична – це відповідь на питання: якою саме має бути наша держава. Це питання цілей, стратегії, бачення майбутнього та напрацювання базових національних інтересів, які би не залежали від влади.

«Не може бути у стабільній державі превалювання влади над національними інтересами, бо такий шлях завжди призводить до персоналізації політики та виведення політичних питань вище державницько-стратегічних». Тому у цьому плані українському суспільству варто чітко сформулювати цінності нашої держави. Наприклад, якщо суспільною цінністю є добробут, то покращення добробуту населення має бути національним інтересом і захист приватної власності має бути виведеним на рівень законодавчого обгрунтування, на рівень культури та морально-етичних норм. Якщо у нас на рівень національних інтересів виведена цінність сім’ї, то потрібно мислити категоріями розвитку та просування саме сімейних цінностей. Якщо нашою суспільною цінністю є особиста людська гідність, то суспільний договір та все правове поле має цю цінність реалізовувати та захищати. Саме навколо цих ціннісних орієнтирів і має будуватися майбутнє нашої держави. - То що ж заважає українцям нарешті визначитися з орієнтирами? - Мабуть, неусвідомленість до кінця важливості цього процесу - що саме потрібно реалізувати, щоб це відбулося.

ГІСТЬ НОМЕРА

«Не потрібно бути пасивними та зневіреними, треба випрацьовувати у собі ціннісні орієнтири. Українцям слід задуматися над поняттям стратегії своєї державності: яку саме державу ми хочемо будувати? Тоді вона буде не лише міцною, а й відповідатиме усім запитам, очікуванням та мріям народу України». Часто ми мислимо категоріями досвіду інших держав, категоріями історичної логіки, водночас нам варто зрозуміти, що ми не живемо на острові, а в глобальному світі, який динамічно змінюється. Тому завдання наше полягає не лише у лінійному, еволюційному розвитку, а й у формуванні нового креативного класу, який не буде обмежуватися категоріями досягнення добробуту та успіху, а буде уже прагнути у майбутнє. Такий підхід буде новим не лише для України, а й для усього світу, – і в цьому теж має бути наша національна цінність.

«Якщо ми дозволимо креативному класу впливати на соціально-політичні процеси – це буде свого роду квантовий стрибок». Нам потрібно внутрішньо, ментально, культурологічно осмислити все, що було до цього, і перейти на цілком інший рівень сприйняття, де всі суспільно-політичні процеси будуть збалансовані – тоді наше суспільство матиме свою державу та свою країну, майбутнє. Тим більше, що цей процес нині стимулюється зовнішніми факторами. А щоб цей процес мав свій логічний розвиток, потрібно, щоб політична еліта відповідала запитам сьогодення. Бо досі ми маємо «совкову» політичну систему та відповідну їй політичну еліту, яка часто чіпляється за минуле. Звичайно, що не всі, хто є у владі чи в системі, мають «совкове» бачення, але сама система є досі «совковою». Щоб поміняти цю систему, потрібно набрати критичну масу людей, які здатні цю систему трансформувати у якісну. Бо інакше ми дійдемо до революційних змін, в основі яких лежить все-таки процес руйнування.

«Саме квантовий стрибок у свідомості суспільства здатен уникнути руйнування – і це покликана забезпечити українська національна еліта, яка мислить категоріями майбутнього, а тому буде здатна отримати довіру суспільства, відверто сказати суспільству правду та взяти на себе відповідальність усе це зреалізувати». І тоді наша держава зможе стати не лише успішною, а й лідером серед інших держав. Усі передумови для цього у нас є. Ми маємо величезний суспільний капітал, на фоні

якого бідність нашого суспільства є парадоксом нашого життя та викликає колективний дисонанс. Це і наші надра, і земля, і розвиток технологій та людський інтелект… - Наскільки важливим в історичному значенні, на Вашу думку, є нинішній момент? - Є очевидним, що інколи суспільство не здатне оцінити важливість та відповідальність історичного моменту – свідченням того є певні сторінки нашої багатовікової історії. Але водночас суспільство здатне випрацювати цінність – це його основне завдання – не управляти, не стимулювати анархію чи якісь деструктивні процеси, а делегувати відповідальність. На це українське суспільство уже здатне – ставлення народу до АТО це довело. - На Ваш погляд, що має скласти кістяк цього креативного класу? - Креативний клас – це, передусім, люди, які здатні мислити державницькими категоріями майбутнього, відчувати тенденції сьогодення та об’єднувати народ. Бо політика, по своїй суті, таки покликана розділяти. Креатив - це постійний пошук нових ідей, це платформа для позитивних змін, яку суспільство має забезпечити. У кожному місті має бути створена, по суті, своя «силіконова» долина. Суспільство та державницько-відповідальна категорія політиків має цьому сприяти та забезпечити створення відповідної платформи. - Ваше бачення подальшого розвитку подій після скандального е-декларування в Україні. - Передусім нова еліта має зуміти підвести риску під минулими суспільними процесами. Адже, на моє велике переконання, з точки зору накопиченого первинного капіталу нині у суспільстві існує велика спокуса глибоко звинуватити усіх попередників та покарати. Але завжди виникає питання: а судді хто?.. Одне очевидно – потрібно провести амністію накопиченого капіталу з наданням гарантій. Колись мені здавалося, що легалізація усього незаконно привласненого має відбутися з оподаткуванням 20%-30%. Але, враховуючи нинішнє охоплення корупцією не лише верхніх ешелонів влади, можливо, навіть варто ввести нульову ставку легалізації, створити нову точку відліку і лише після цього ввести оподаткування. Розумію, що я буду не популярний щодо цього твердження. Але, обираючи той критерій справедливості, який призведе до забирання в одних та перерозподілу, і врешті-решт до соціальної наруги та загального непотрібного урівнювання. Зрештою, усе те, що було свого часу незаконно привласнене, а кошти вивезені за кордон та сховані в офшорних зонах – того цілком нам вже не повернути, не варто на це дуже розраховувати; тому, зробивши правильні висновки, здобувши певний досвід, нам усім варто думати про майбутнє: як заробляти завтра, але вже іншими підходами, згідно з іншими критеріями. Для цього і потрібен креативний клас!

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ГІСТЬ НОМЕРА

«Наповнення бюджету з експропріації видається малоймовірним, більш перспективним є наповнення бюджету з доданої вартості, коли на державному рівні будуть створені відповідні умови і люди будуть прагнути до приватного підприємництва, яке і має стати основою нашої країни». Бо боротися з хапугами та повертати втрачене – мало перспективна справа. Не хочу, щоб ми вкотре стикнулися з втратами, адже нам потрібно сконцентруватися на розвитку можливостей. Більше того, нам потрібно створити такі умови, щоб переконати будь-який капітал, в т. ч. світовий, що у нас безпечно та вигідно працювати – лише тоді інвестиції хлинуть до нас, і тоді у нас вся країна стане успішною «силіконовою» долиною. І я в цьому не сумніваюся. Лише потрібно прийняти правильні рішення! - Як Ви можете охарактеризувати нинішнє становище в Україні? - На мою думку, зараз у нашій країні відбувається самознищення – потреби окремих осіб, їхні політичні інтереси ставляться вище суспільних потреб. І це мене сильно непокоїть, бо це впливає на моє особисте формування мого власного майбутнього у цій країні, як і кожного українця. І це знову є питанням нашого прийняття чи неприйняття суспільних цінностей. Нам потрібно прийняти позицію не прохача чи прилаштуванця, а активного будівничого свого майбутнього, коли саме ми маємо формувати та впливати на всі формуючі процеси в Україні. Це усе базові питання. - Як Ви розцінюєте нинішню зовнішню політику України? - Нам потрібно розуміти, що навколо нас дуже сильні політичні гравці. Зрозуміло, нинішньою нашою стратегією має бути захист. Але захист не у розумінні слабкості, а як один із об’єднуючих мотивів для політичної єдності та політичної державності усього нашого суспільства проти агресора. Попри увесь драматизм подій АТО, ми отримали ще один шанс об’єднатися. Українці неодноразово довели, і під час Помаранчевої революції, і під час Революції гідності, що здатні об’єднуватися проти негативу. Тепер нам пора об’єднатися не проти, а заради досягнення високих спільних національних цілей! - Що має стати визначальним у цьому процесі? - У кожної успішної держави визначальним є формування національних інтересів. На жаль, нині різні середовища подекуди мають різне бачення майбутнього нашої країни.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

«Нам потрібно об’єднатися у питанні обстоювання своєї національної ідентичності та суб’єктності». Замість того, щоб відновити в середині країни довіру суспільства, зараз ми апелюємо до зовнішніх гравців, практикуємо лише запозичення ззовні, забуваючи про власні ресурси. Тому маємо піднімати питання довіри, державницького мислення. - Яку роль, на Вашу думку, відіграв Майдан? - Енергія, яка зародилася на Майдані, нікуди не пропала, вона просто очікує скерування у конкретні напрямки! І ці напрямки мають бути конструктивними, а не деструктивними… Насправді, історія дає не так багато шансів кожній державі та, зокрема, кожній людині гідно зреалізувати себе. Сьогодні маємо такий шанс! Потрібно лише дотримуватися тих маніфестів, які вже сформульовані раніше, та доповнювати їх втіленням у життя. І тут багато чого залежить від влади… Однак, попри те, що у нашому суспільстві існує велика небезпека зневіритися та спокуса емігрувати, а ще періодично виникають питання щодо компетентності деяких кадрів, але альтернатива таки є, – уже є певна категорія людей, здатних взяти на себе відповідальність та почати об’єднавчий діалог. Тому ще більше нині залежить від кожного з нас – бо кожен має усвідомити свою персональну відповідальність за свій вибір нової політичної еліти, за своє ставлення, за свій особистий вклад у справу побудови успішної держави України. Бо Месії не буде, допоки ми самі не виховаємо собі лідера нації. Усе в наших руках! Лишень треба нам, об’єднаним синергією, нарешті справді захотіти спільно будувати наш спільний дім – успішну, заможну державу Україну! Розмовляла Ірина Запотічна-Ванчосович

ЛЬВІВ БУДІВЕЛЬНИЙ

новини від «Інтергал-Буд», одного із лідерів на ринку новобудов

«СІТІ»:

ДЛЯ ТИХ, ХТО ЦІНУЄ ВИСОКІ СТАНДАРТИ ЖИТТЯ Чи задумувалися Ви, яким має бути житло вашої мрії? Звичайно, зручним та комфортним, якісним та теплим, з добре продуманим, економним споживанням енергоносіїв – словом, таким, щоб навіть з плином часу жити у ньому було зручно та вигідно.

Про унікальну, стильну новобудову «СІТІ», яка незабаром постане у Львові на проспекті В. Чорновола, уже говорять, що це будинок, який випереджає час. Попри те, що це буде перший у Львові 20-поверховий хмарочос, він ще й відповідатиме усім критеріям сучасного європейського житла: буде будинком підвищеного комфорту із власною даховою рекреаційною зоною, матиме добре налагоджену інфраструктуру, а кожна його квартира буде облаштована «розумними» інноваційними пристроями. На сьогоднішній день на ринку нерухомості Львова це унікальний житловий будинок, багатофункціональність якого здатна задовольнити навіть вишукані потреби найбільш вибагливих покупців житла.

Ідеальне місце розташування Житловий будинок «СІТІ» зручно розташований біля однієї із 8-и головних магістралей, які ведуть до центру міста - у 10 хвилинах від його центральної частини. Усі необхідні для комфортного проживання об’єкти знаходяться на відстані витягнутої руки. Оригінальна архітектура Ззовні споруда «СІТІ» вигідно вирізнятиметься своєю архітектурою - поєднанням двох секцій: 20-ти поверхової та 10-поверхової.

Це перша не лише у Львові, але й на ринку Західної України 20-поверхівка! При її зведенні матимуть місце найновіші технології будівництва. Приємно вражатиме також оригінальний дизайн, стильне зовнішнє оформлення фасаду будинку та власна парк-тераса на 11-ому поверсі. Окрім того, з вікна кожної квартири буде відкриватися неймовірно красивий панорамний вигляд Львова – помилуватися майбутнім краєвидом на сайті можна уже сьогодні.

Унікальний проект: «інтелектуальні» еко-квартири

Особливістю «СІТІ» є те, що усі квартири є еко-квартирами, без використання газу. А застосування новітніх інтелектуальних систем дозволить контролювати увесь процес та удвічі зменшити оплату комунальних послуг. У кожній квартирі будуть встановлені теплопункти для створення мікроклімату, за допомогою яких можна самостійно встановлювати необхідну температуру та програмувати час вмикання навіть дистанційно, з власного телефону чи планшету. Такі квартири можна назвати «інтелектуальними» чи «розумними» квартирами. Саме за таким принципом нині будують у багатьох країнах Європи. Розумна ціна Інвестуючи у теплопункти, мешканці «СІТІ» щомісяця значно менше платитимуть за комунальні послуги. І цим шансом варто скористатися.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ЛЬВІВ БУДІВЕЛЬНИЙ

Завдяки використанню теплопунктів за декілька років можна суттєво зекономити – маючи житло бізнес-класу, по суті, отримати ціну на рівні комфорт-класу. Комфортне планування Дім «СІТІ» у повному обсязі відповідатиме усім критеріям сучасного помешкання. Усі квартири у будинку «СІТІ» будуть підвищеного комфорту з раціонально запроектованими площами. Переважно це дворівневі квартири – усі з панорамними вікнами та презентабельними вестибюлями. Втім, є тут також невеликі квартири формату «смарт» з добре продуманим плануванням для невеликої площі – саме на такі квартири зараз у світі зростає попит. Підземний паркінг Ще однією перевагою «СІТІ» буде власний підземний паркінг з су-

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

часною системою вентиляції, спуститися у який з квартири можна буде сучасним швидкісним ліфтом. Зауважимо, що в цьому районі вперше будується будинок з таким підземним паркінгом. Це не лише додасть комфорту мешканцям будинку, але й суттєво покращить ситуацію щодо екології та урбаністики у даному мікрорайоні. Як відомо, нинішні світові тенденції розбудови міст категорично проти перенасичення житлових кварталів автомобілями. Прибудинкова територія Окрім власної рекреаційної зони на даху, комфорту додасть добре облаштована прибудинкова територія з ланшафтним дизайном. Мешканці будинку зможуть приємно проводити своє дозвілля на прибудинкових майданчиках. Поруч з будинком буде безпечний простір і для дітей, як для ігор, так і для занять спортом. Безпека мешканців Цьому питанню проектувальники

теж надали належну увагу. Безпеці мешканців сприятиме цілодобова охорона та безпечні, забезпечені наглядом, дитячі майданчики. Ще однією вагомою особливістю будинку «СІТІ» є запровадження сучасної системи пожежогасіння. Лояльність та довіра І наостанок, гарна новина… Будучи соціально відповідальною, компанія «Інтергал-Буд» врахувала нинішнє становище на ринку новобудов та вирішила взяти на себе усі ризики: дозволила покупцям розтермінування оплати, тобто можливість сплачувати вартість обраної квартири частинами упродовж 5-ти років, без жодних % та без залучення банківських установ. Більш детальну інформацію можна отримати за тел. (032 / 096) 297-1161; головний відділ продажу: Львів, площа Старий Ринок, 8; або ж відділ продажу поруч з об’єктом: м. Львів, проспект В. Чорновола, 69. www.cityhouse.com.ua

ЛЬВІВ ТРАНСПОРТНИЙ

про підземні паркінги у центрі Львова та наявний світовий досвід

ЧИ БУТИ ПАРКІНГАМ У ЦЕНТРІ ЛЬВОВА? Жителі Львова уже звикли, що центр міста переповнений автівками. Це спричиняє складнощі як для водіїв, так і для пішоходів, які щоразу натикаються на автівки, припарковані на тротуарах, газонах та інших, не відведених для цього місцях. З точки зору водіїв – їм теж можна поспівчувати: знайти у центрі вільне місце, щоб припаркувати свого «залізного коня», з кожним днем стає проблематичніше. Вузькі старовинні вулички Львова не пристосовані для паркування численних автомобілів. Цього року на догоду львів’янам Львівська міська рада прийняла рішення про виділення двох ділянок під будівництво підземних паркінгів: одна – навпроти головного корпусу університету імені Франка, інша – на площі Петрушевича. Восени мають відбутися тендери з пошуку приватних інвесторів, якщо такі знайдуться…

ТИМ ЧАСОМ…

У всьому світі міська влада та фахівці з урбаністики міркують над тим, як створити більший простір для пішоходів та обмежити простір для автомобілів, знизити викиди вуглекислого газу від двигунів. У розвинутих країнах світу уже зрозуміли, що великі міста не можуть бути автомобілецентричними, інакше вони

стають некомфортними для усіх і не мають майбутнього. Ось приклад лише кількох всесвітньо відомих міст.

МАДРИД

З 2016 року до часу завершення повноважень у травні 2019-го мер Мадрида дозволила доступ на головну вулицю міста, Гран-Віа, лише велосипедистам, автобусам і таксі. До 2025 року буде введено заборону на дизельні автомобілі, а до 2020 року планується закрити доступ машинам на 20 гектарів площ міського центру: 24 найбільш завантажені вулиці перетворять на пішохідні. Водіїв-порушників очікує штраф на суму від 100 доларів.

ОСЛО

У столиці Норвегії, Осло, планують назавжди заборонити використання всіх автомобілів у центральній частині міста вже до 2019 року. Для цього в Осло замінять 56 кілометрів вулиць, де раніше переважали автомобілі, на велосипедні доріжки.

ГАМБУРГ

Німецьке місто планує зробити пішохідне та велосипедне пересування панівним видом транспорту. Протягом наступних 20 років Гамбург скоротить кількість машин у певних районах міста - буде дозволено до-

ступ лише пішоходам чи велосипедистам. До 2035 року 40% Гамбурга займатимуть парки, гральні майданчики, спортивні поля.

КОПЕНГАГЕН

Нині половина населення Копенгагена їздить щодня на роботу на велосипеді - пішохідні зони тут почали створювати ще в 1960-ті. Столиця Данії гордиться велодоріжками завдовжки 320 км, а кількість автовласників є найнижчою в Європі. До 2025 року місто стане повністю нейтральним щодо викидів вуглекислого газу.

ПАРИЖ

Коли Париж у 2014 році вперше заборонив протягом дня рух у місті автомобілів з непарними цифрами номерних знаків, рівень забруднення скоротився на 30%. Від липня 2016 року всім водіям машин, виготовлених до 1997 року, заборонено в’їзд у будні дні до центру. За порушення заборони - штраф. Париж планує подвоїти кількість велодоріжок і до 2020 року заборонити рух будь-якого транспорту, за винятком електромобілів.

АФІНИ

У грудні 2016 року столиця Греції, Афіни. заявила про закриття в’їзду дизельним автомобілям до центру

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ЛЬВІВ ТРАНСПОРТНИЙ

міста з 2025 року. Ініціатива є спробою покращити якість повітря в місті. Влада Афін вже заборонила в’їзд дизельних автомобілів до центрального району в певні дні, залежно від цифр номерного знака.

ЛОНДОН

Мер Лондона заявив про заборону дизельних машин у місті до 2020 року. На сьогодні місто обмежує користування дизельними автомобілями в певних районах, стягуючи платню 12,5 долара за в’їзд дизельних автомобілів у час пік. У Лондоні вже обговорюють ідею створення зони з ультранизьким рівнем викидів.

БРЮССЕЛЬ

Більшість вулиць, що оточують центральну площу Брюсселя, завжди були лише пішохідними. Вони утворюють другу за величиною в Європі зону, вільну від автомобілів, – після Копенгагена. У планах – перетворити популярний бульвар з чотирма смугами руху на суто пішохідну територію. Починаючи з 2018 року, дизельні машини, випущені до 1998 року, заборонені.

МЕХІКО

У квітні 2016-го місцева влада Мехіко заборонила у певні дні в’їзд до міського центру частині машин. Машини, яким дозволено їздити, визначаються на основі цифр номерних знаків. Ця практика забрала з вулиць 2 мільйони машин і допомагає зменшити високий рівень смогу у місті.

ВАНКУВЕР

Влада Ванкувера змогла переконати значну кількість громадян користуватися замість автомобілів громадським транспортом. З 2015 року жителі Ванкувера здійснюють половину своїх пересувань містом як пішоходи, велосипедисти або користувачі метро. Це значно більше, ніж у будь-якому іншому американському місті аналогічних розмірів, включно з Сіетлом (21%) та Філадельфією (27%).

НЬЮ-ЙОРК

Хоч Нью-Йорк не планує заборони автомобілів у найближчому майбутньому, але в місті збільшують кількість пішохідних зон, розвивають прокат велосипедів, метрополітен та автобусний транспорт. Популярні зони Таймс-сквер, Геральд-сквер і Медісон Сквер Парк є лише пішохідними. Фахівці з міського планування більше не прагнуть оптимізувати Нью-Йорк під потреби водіїв.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

Юліан Чаплінський,

очільник управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради:

«Коли мене питають про те, коли у Львові з’являться підземні паркінги, - відповідаю: тоді, коли почнете платити за паркувальні місця. Українці, у переважній більшості, взагалі не звикли платити за паркінг, тим більше шалені гроші за місце у підземному паркінгу. Паркомісце в Європі вдень коштує 1 долар за годину, тобто 8 доларів за один робочий день. Хто з українців готовий платити такі гроші? Економні європейці теж розуміють, що утримувати паркомісце – дорого, тому давно пересіли на велосипеди або користуються громадським транспортом. Окрім того, новітні світові тенденції щодо екологічності полягають у вкрай обмеженому в’їзді автомобілів до міста. У цілому світі вже давно зрозуміли, що міста, особливо старовинні, не пристосовані для автомобілів. Якщо ми дамо волю автомобілям, то знищимо довкілля, знищимо себе. Автомобілям не місце у місті! У відповідь на закиди львів’ян, де їм паркувати свої автомобілі, відповім словами мера міста Боготи, який звільнив своє місто від автомобілів: «Мене не цікавить, куди ви поставите придбані вами холодильники, чому мене мають цікавити ваші автомобілі». Я теж вважаю, що внутрішня структура житлових кварталів має бути «пекельною» для авто, бо там дитячі майданчики, зелена відпочинкова зона. Я розмовляв з багатьма забудовниками-девелоперами – на жаль, навіть ті 15% паркомісць, які міська влада змушує забудовників створювати, люди… не купують! Їм легше будь-де кинути своє авто, лиш би безкоштовно. Це неправильно, бо якщо автолюбитель має кошти, умовно кажучи, на бурячок, то має мати кошти і на юшку, щоб придбати собі своє власне паркомісце. Як бачимо, з плином часу парадигми життя змінюються. Скажімо, сьогодні світові тенденції такі, щоб не захаращувати вулиці та площі міст автомобілями, а усі паркувальні місця для особистого транспорту винести на периферію, чи навіть за межі міста, натомість повсюди створюють пішохідні зони та розвивають мобільний громадський транспорт. Скажімо, у Мюнхені, де виробляють автомобілі і де панує культ автомобіля BMW, практично немає машин, усі пересуваються громадським транспортом або на велосипедах. Зате навколо міста, просто в полях, розташовані численні безкоштовні, насипані щебенем автомобільні парковки, для того, щоб, доїхавши машиною до Мюнхена, людина могла залишити там свій транспортний засіб і пересісти на метро та за 15 хвилин добратися на роботу. Автомобілі німці використовують переважно на швидкісних автобанах. Думаю, незабаром і ми до цього дійдемо. До прикладу, та ж Америка, свого часу наступивши на ті ж граблі, набудувала у великих містах численні мости та мережу переплетених між собою транспортних розв’язок, – виправити тепер це становище уже не має можливості». Цікавилася Ірина Запотічна-Ванчосович

УКРАЇНСЬКИЙ КІНЕМАТОГРАФ

ньюзмейкером українського кінематографа став історико-драматичний фільм «Жива» львівського режисера Тараса Химича. Вперше фільм львів’янина взяв участь у відборі від України на престижну кінопремію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».

ТАРАС ХИМИЧ: «У ФIЛЬМАХ БУДУТЬ ПОПУЛЯРНI ТЕМИ ПРОЦЕСIВ МАЙБУТНЬОГО» 48

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

УКРАЇНСЬКИЙ КІНЕМАТОГРАФ

Фільм «Жива» (про молоду дівчину Анну Попович, яка, рятуючись від переслідувань міністерства держбезпеки Радянського Союзу, потрапляє в табір УПА) у рекордні терміни підкорив серця глядачів. Втім, незважаючи на високі сподівання і ставки фахівців кіноіндустрії та галузі культури, фільм «Жива» так і не потрапив на змагання за «Оскара», він поступився фільму «Рівень чорного» (його зняв Валентин Васянович). Режисер фільму «Жива», відеомитець та кліпмейкер Тарас Химич не розчарувався. Він зараз працює над новою роботою — фільмом «Король Данило», прем’єра якого запланована на травень 2018 року. Журналіст журналу «АКЦЕНТИ» зустрівся з Тарасом Химичем, запитав режисера про роботу над новою стрічкою та його думку про те, чому фільм «Жива» таки не було допущено до змагань за престижну американську кінопремію. - Пане Тарасе, як вважаєте, чому фільм «Жива», який зібрав мільйонну аудиторію переглядів та симпатії кіноманів, поступився фільму «Рівень чорного»? - Для мене незрозумілі критерії обрання фільму на премію «Оскар» від України. Я лише почув, що «Рівень чорного» обрали, мовляв, через те, що це був єдиний неполітичний проект. Але є загальні критерії. Один із них — фільм має зібрати мільйон у грошовому еквіваленті за сім днів у прокаті. Станом на грудень 2016 року, за три тижні прокату фільм «Жива» зібрав понад один мільйон гривень. А фільм-переможець навіть у прокаті не був... Тоді які були критерії відбору? Виявилося, що спрацював політичний контекст. Чомусь у нас вважають, що історична тема у фільмі — це політика... - Для Вас, як режисера, це стало розчаруванням? - Насправді зараз маю стільки роботи (над новим фільмом. - Авт.), що немає часу розчаровуватися. Мені не до цього. Щодня працюю над своєю новою кінострічкою «Король Данило». - Можливо, проблема у тому, що фільм «Жива» мав слабке лобі серед культурних середовищ? - Вважаю, що мій фільм — сильний, є чимало позитивних відгуків. Він мав хороші перегляди та резонанс. Це і відео напрокат, і трансляції фільму по УТ-1. В Інтернеті понад мільйон людей переглянули фільм. Знаю, що є багато людей,

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

яким фільм сподобався, і це дало мені та моїй команді поштовх робити наступні фільми ще кращими. - Розкажіть про нову стрічку «Король Данило». - Цей фільм буде кардинально відрізнятися від фільму «Жива». Це буде бойовик на історичну тематику. Тобто тут будуть елементи історії, але, по суті, це художній фільм. Мої вимоги — щоб герої фільму виглядали яскраво, щоб Король Данило був цікавим. Ще одна особливість — фільм для широкого кола глядачів. Буде багато каскадерських трюків, цікавих і видовищних сцен, масовок, костюмів. Фільм вийде у прокат у травні 2018 року в усіх кінотеатрах України. Але уже працюємо над аудиторією фільму. Це і реклама, і розповіді про процес зйомок. Глядачі житимуть разом з нами. Хочемо, щоб люди бачили, що відбувається за кулісами, почувалися учасниками. - Як оцінюєте темпи розвитку сучасного кінематографа? - Усе тільки починається! Але світ настільки змінюється, що через рікдва зміниться кінематограф не лише в Україні, а й у світі. Аудиторія фільмів вимагає швидких змін. Фільм не буде вироблятися два-три роки, а до року і навіть менше. Якщо робитимете фільм два роки, то можете «пролетіти». Україна у виграшному становищі, бо вона починає. З’являтимуться багато нових напрямів кінострічок. Вони будуть спрямовані на те, щоб

максимально задовольнити запити аудиторії. Акцент — робота з аудиторією напряму. Молодь, яка підростає і є споживачем фільмів, буде ставити правила. Якщо на фільм не прийдуть люди — його немає. Все у фільмах буде змінюватися, бо нове покоління живе за цифровими технологіями. - Можете спрогнозувати тематику майбутніх фільмів. Тема АТО та радянських концтаборів матиме попит? - Тема АТО та історичні драми XX століття — це дуже болючі теми. Люди просто хочуть відпочити, хочуть трохи видовищ і дистанціюватися від реальності. Ми самі зрозуміли, що втомилися працювати в історичному контексті. У фільмах будуть популярні теми процесів майбутнього, те, що може статися, наприклад, процеси апокаліпсису. Тобто це те, що може зацікавити молодь. Щоб люди могли переключитися під час перегляду кіно і просто відпочити. Фільм буде життєстверджувальним. - Чи стежите за фільмами конкурентів? Наприклад, чи бачили топовий фільм «Червоний». Українці наввипередки оприлюднюють у соцмережах свою присутність на перегляді цієї стрічки. Лунають думки, що її має побачити кожен українець. - Ще не бачив фільму «Червоний», дивився лише його рекламу. Стежу за зйомками фільмів, наприклад, що у Львові знімали фільм про батярів. Розмовляв Олег Авдєєв

ОСОБИСТІ АКЦЕНТИ МОДНА ПРОПОЗИЦІЯ

від дизайнера одягу Марії Костельної / с.51

МОДНІ ТЕНДЕНЦІЇ ОСЕНІ-2017

коментарі Оксани Караванської та Марії Костельної / с.52

ПОРАДИ ДО СЕЗОНУ

інтерв'ю з косметологом Жанною Приходько / с.54

АСТРОПРОГНОЗ

інтерв'ю з астрологом Лією Адамчук / с.56

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

МОДА

про модні тренди осені-2017 зі світових подіумів

ТЕНДЕНЦІЇ ОСЕНІ-2017:

краса та зручність Як відомо, модні тренди швидкоплинні та недовговічні. Втім, щосезону ми цікавимося новими тенденціями у світі моди, а також тим, що нам пропонують знані дизайнери зі світових подіумів. Звичайно, не всі їхні пропозиції одразу приживуться, але чимало з них таки піде в маси… Втім, цього сезону править бал дуже красивий та зручний одяг. Отож основними трендами з модних дефіле на осінь 2017 року варто вважати багатошаровість, часто доволі об’ємні моделі, деколи з елементами спортивного стилю, виконані в одній кольоровій гамі, або ж у двох кольорах. У сукнях та блузах часто пропонують оголену асиметрію в ділянці плечей.

Об’ємні чоловічі костюми

Трендові кольори

Багато дизайнерів пропонують жінкам на осінь зручні об’ємні чоловічі костюми, часто двобортні, в яких брюки доволі широкі. І це ще не все - атласні лацкани парадного чоловічого костюма дизайнери перенесли цього разу не лише на жіночі піджаки, а й на сукні та пальта. Однак вечірній ошатний жакет у чоловічому стилі в класичному варіанті теж ніхто не відміняв.

Далі залишаються модними різні блискітки, паєтки, а також плаття чорного та червоного кольорів (адже, за Східним гороскопом, це Рік Червоного Півня). У тренді – поєднання червоного з чорним, а також чорного зі синім. Відтепер модним є джинсовий денім кольору індиго, тобто неодмінно темно-синього кольору. Жодного варіння та відбілювання, тільки «сухий» ефект. Футуристичні настрої теж залишаються в моді: шкіра, шовк, вовна та інші матеріали з металевим блиском здавати позиції не збираються. Ще одним фаворитом осені є жовтий колір: від неоново-лимонного до м'якого кольору жовтого осіннього листя – осінь-2017 обіцяє бути сонячною!

Цікаво, що тепер у діловому жіночому костюмі модним вважається (як це пропонує Армані), коли поверх брюк одягають спідницю з тієї ж тканини.

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

МОДА

Модні матеріали З нових матеріалів пропонується звернути увагу на вельвет - бавовняний матеріал з приємним оксамитовим ворсом в рубчик. Також намагається прорватися у гардероби модниць стрижена овчина мокінг. Варто заначити, що хутро знову модне, як стрижене фарбоване, різнокольорове, так і пухнасте, натуральне. Жінкам, які люблять максимально утеплятися, і при цьому залишатися в образі модної панянки, дизайнери пропонують вдягати пальто поверх куртки або навпаки - теплий жакет без рукавів поверх пальта.

то-кейп та пальто-халат. Такий верхній одяг зовні нагадує шотландський плед. Щодо кольорів, світові дизайнери на своїх показах найчастіше пропонують поряд з кольором хакі і чорним ще й насичені кавові відтінки, а також сірий колір та клітинку «Принц Уельський». Цей шотландський картатий малюнок, утворений перетином тонких смужок різного кольору і ширини, вважається еталоном британського смаку і стилю. Костюм, жакет або пальто в таку клітинку - не просто данина моді, а й інвестиція на роки.

го крою; спідниця-тюльпан поверх штанів; вільні недбалі силуети; блискучі тканини; спідниця на гумці; брюки довжиною 7/8; укорочений рукав; двобортні піджаки; брюки з бантами на поясі; геометричний і квітковий принт; яскраві аксесуари; ботильйони зі шнурівкою.

Колекція Джорджо Армані Фаворит сезону – пальто Широкі пальта-оверсайз далі у моді. Але цього сезону до них приєднуються ще й менш об'ємні пальта прямого силуету, часто вони двобортні з лацканами чоловічого типу. З новинок - це пальто-ковдра та пальто-шинель. Однак цього року, на відміну від минулого, практичне пальто-шинель має занижену лінію плеча та англійський комір піджачного типу. Один із варіантів пальта-оверсайз є паль-

Цього сезону осіння колекція Джорджо Армані призначена для справжніх леді. У ній він зумів майстерно поєднати елегантність з недбалістю та бездоганністю стилю і прекрасним смаком. Дамам, які перебувають у пошуку вдалих осінніх образів, буде чого повчитися і чим надихнутися. У його баченні трендами будуть: поєднання чорного з червоним; одяг сірого кольору; оксамит, лавсан, велюр; червоні лампаси на чорних брюках; брюки прямо-

Оксана Караванська, дизайнер ТМ «Оксана Караванська»:

«Мода – це коктейль еклектичних вітрів, замішаних у шейкері часу. Сьогодні у тренді – стильність. Уміння міксувати одяг різних дизайнерів у створенні власного стилю залишається головним у моді 2017 року».

Марія Костельна, дизайнер-засновниця Дому моди KOSTELNI:

«Одним з основних трендів на цей осінньо-зимовий сезон є поєднання чорного та синього кольорів в одній гамі. Темно-синій чи просто чорний і синій разом створюють неповторне естетичне поєднання».

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ПОРАДИ КОСМЕТОЛОГА

про сучасні косметологічні процедури звикла спати на правому боці, сильно притиснувши обличчя до подушки. - В яких випадках мімічні зморшки варто блокувати ін'єкціями ботоксу та диспорту? До речі, зараз на ринку є чимало аналогів цих препаратів, які, як правило, трохи слабші за диспорт, але зберігають «живу міміку».

ОСІНЬ – час для агресивних пілінгів

та «ніжного» фотоомолодження

- Ботокс та диспорт блокують мімічні зморшки на півроку (але якщо жінка займається спортом, препарати працюють менше, ніж шість місяців. - Авт.). Для молодих дівчат не завжди потрібно колоти ботокс. Якщо це вікові проблеми шкіри, де чітко виражені глибокі мімічні зморшки, — варто проконсультуватися з косметологом. - Чому саме восени найкраще лікувати пігментні плями?

Як доглядати за обличчям в осінній період, розповідає дерматокосметолог Жанна Приходько - Тому що вже немає агресивного Осінь — сприятливий час для зміни способу життя: починаючи від занять спортом і завершуючи стартом грамотних косметологічних процедур. Косметологи кажуть, у цей період загострюються деякі проблеми із обличчям (прищі, мімічні зморшки). Якщо говорити про професійний догляд у косметологічних кабінетах, то осінь - сприятливий час для пілінгів, боротьби з пігментацією та омолоджувальних процедур. У домашніх умовах шкіра обличчя потребує хорошого і ретельного догляду: вона звикла до сонячного тепла, достатку вітаміну Е, а брак цього - сильний стрес, особливо в перехідний етап до зимової пори року. Саме тому восени багатьом жінкам не надто сподобається своє відображення у дзеркалі. Як доглядати за обличчям восени, радить дерматокосметолог з багаторічним стажем Жанна Приходько. - Чому саме посилюються мімічні зморшки – «гусячі лапки», «дуги» на лобі, так звані заломи бороди та біля рота?

- Це наслідок неправильно догляду за шкірою в літній період, особливо на курорті, де активне сонце. Мімічні зморшки активізуються саме восени, як наслідок після незахищеної SPF-кремами засмаги. Тому зморшки проявляються не одразу (влітку), а восени — як правило, в другій половині вересня та на початку жовтня. Суха шкіра потребує зволоження, особливо на морі. Якщо приїжджаєте влітку з моря — варто відвідати кабінет косметолога. Підійдуть зволожувальні процедури та ін’єкції, зокрема мезотерапія або біоревіталізація (до складу входить очищена гіалуронова кислота, яка зволожує шкіру в глибоких шарах дерми). Друга причина появи мімічних зморщок — генетична спадковість, активна міміка та звички під час сну. Дехто спить “обличчям у подушку”. До фахівців-косметологів приходять клієнтки, які хочуть вирівняти носогубні складки (буває, що справа вони більш виражені). Починаємо з’ясовувати, в чому річ. Виявляється, жінка

сонця, можна робити агресивніші пілінги (вища концентрація кислоти) та відбілювальні процедури. Якщо це робити влітку, з’явиться ще більша пігментація. Серед дієвих методів лікування гіперпігментації — мезотерапія, біоревіталізація, лазерне шліфування, мікродермобразія, фотоомолодження. Гіалуронова кислота, яка входить до складу мезотерапії, має депігментуючу дію, тож скупчення меланоцитів розсіюється. Найсильніші процедури — фотоомолодження та лазерне шліфування. Зокрема, апаратна процедура фотоомолодження рекомендується раз на місяць. При цьому меланоцити «розбиваються», поступово шкіра набуває рівного чистого відтінку (тобто без пігменту). Лазерне шліфування слід робити лише пізно восени (кінець листопада) або взимку. Після цієї процедури рекомендується п’ять днів бути вдома. Можна поєднувати фотоомолодження та лазерне шліфування. Розмовляв Олег Авдєєв

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ПОРАДИ КОСМЕТОЛОГА

«Восени потрібно ретельно очищувати шкіру, тонізувати, живити спеціальними кремами, - наголошує дерматокосметолог Жанна Приходько. - Як варіант очищення — демакіяж, знадобиться спеціальне очищувальне молочко, після цього — тонік. Наступний етап — крем. Для сухої шкіри потрібно підібрати спеціальний зволожувальний насичений крем. Якщо шкіра комбінована — креми мають бути і для жирної, і для нормального типу шкіри. Восени не потрібно наносити креми з SPF-фактором (сонцезахисний фактор). Можна використовувати доглядовий комплекс з вітаміном С, коензим Q10 (щоб запустити обмінні процеси в шкірі та метаболізм). Мета цього догляду — підготувати шкіру до зими».

«Якщо ти розумна – красивою будеш»

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

(Шерон Стоун)

ПОРАДИ АСТРОЛОГА

астрологам хтось вірить, а хтось ні. Але прогнозам, які склали професійні астрологи, довіряли у всі часи, навіть королі та нинішні президенти

ЛІЯ АДАМЧУК: «Юпітер дарує можливість людям домовитися» Про те, що віщують зірки, розповідає львівський астролог з 20-річним стажем Лія Адамчук. Свого часу саме вона ще наприкінці 2013 року публічно (див. Інтернет) застерігала про ймовірність війни зі сусідньою державою та про кровопролиття на Майдані, навіть вказувала точну дату пікових подій. - Ліє, якою є нинішнє взаємне розташування планет щодо Землі і що воно віщує нам найближчим часом? - Планети розташувалися таким чином, що період до 10 жовтня 2017 року буде сприятливий для людей, які прагнуть до порозуміння та співпраці. Юпітер дає можливість людям домовитися, знайти рішення, які влаштовують усі сторони. У цей час люди повинні розуміти, що, крім особистих інтересів, є інтереси інших людей, і їх доводиться враховувати, хоча б заради успіху власної справи. Це період, коли багато вирішують зв'язки і вміння знайти потрібний підхід, потрібних людей і потрібні слова. Набуває чинності негласне правило «ти мені - я тобі». І це проявляється на всіх рівнях. Люди в цей час намагаються не загострювати стосунків, вирішувати справи дипломатично, що допомагає впоратися не тільки з нагальними проблемами, а й з давніми конфліктами. В цей час зазвичай знижується напруженість, пов'язана

з національними або релігійними конфліктами, традиційно ворогуючі сторони намагаються почати діалог або доходять нехай до тимчасового, але компромісу та перемир'я.

Зі середини вересня до кінця жовтня - час, сприятливий для роботи і налагодження співпраці. А зі середини вересня до початку грудня – ще й вдалий для будь-якої реклами, а також для політиків та громадських діячів, які дбають про власний імідж. Однак для нашої країни цю ідилію порушують деякі короткотермінові негативні аспекти, коли можливості домовитися, об'єднатися, помиритися зникають або не використовують-

ся зовсім. - То не все так райдужно? - На жаль, ні. Початок вересня для нашої країни - це водночас період, коли ще тривають давні конфлікти і протистояння. Можуть розпадатися спільні підприємства, можливі розлади ділових союзів та розлучення відомих людей, які також суспільство буде посилено мусувати. - Усе інтриги та інтриги, а коли ж працюватимемо? - Зі середини вересня і до 20 жовтня - найсприятливіший час для роботодавців. Люди стають більш працьовитими, старанними, уважними до деталей. Їхня енергія спрямована на роботу. Ті, хто не має роботи, починає посилено її шукати, ті ж, хто її має, занурюються в неї з головою. Це так Марс у Діві поспішає навести в усьому порядок, розставити все по місцях, порахувати, провести ревізію… Втім, справа, яка починається при

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

ПОРАДИ АСТРОЛОГА

Марсі в Діві, зазвичай просувається неспішно, буває помірно прибутковою, але постійно зазнаватиме змін з метою поліпшення. Водночас у цей час широко пропагується здоровий спосіб життя, з'являються нові дієти і системи схуднення. Лікарі, дієтологи, зцілителі, травники – всі у цей період працюють з підвищеним навантаженням, потік відвідувачів до них збільшується. Взагалі, люди в цей час нагадують мурашник, в якому всі кудись поспішають - збоку цей рух видається хаосом. Але удаваний хаос насправді цілком упорядкований, оскільки кожна особа знає, куди вона йде і навіщо. У кожного є своє завдання, свої обов'язки. Також, цілком імовірно, що в жовтні від нашої країни вимагатимуть сплати боргів. - Уже майже традиційно осінь асоціюється в українців з небезпечними подіями. Чого очікувати восени? - Важкий напружений час розпочнеться приблизно з 24 жовтня, тобто буде з жовтня і до початку грудня – коли Марс перейде у сузір'я Терезів. Це пояснюється тим, що знак Терези - знак дипломатів, яких вирізняє вміння відмовити, не сказавши при цьому слова «ні», і при цьому в жодному разі не показувати своєї згоди на що-небудь. Для прямолінійного Марса це занадто складно, тому, трохи подумавши, він вирішує діяти через когось, а не напряму. Але для цього йому треба знайти того, хто на це погодиться, в цей бік він і спрямує свою енергію. Якщо Марс в Овні воліє робити і відповідати за все сам, то в Терезах він намагається знайти виконавця і «стрілочника» в одній особі. Зазвичай, у такі періоди, якщо щось необхідно зробити, люди шукають того, хто міг би це зробити за них. Коли знаходять, то можуть почути, що той, до кого звертаються, сам нічого не вирішує, йому треба узгодити свої дії з кимось іншим. Отже, головне завдання цього періоду - встановлення потрібних зв'язків. А щоб не було різночитань, добре було б закріпити договір печаткою, щоб хтось

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

за це відповідав чи на когось можна було б «перевести стрілки». Бізнес або будь-яке підприємство, яке закладається в цей період, безпосередньо залежить від кадрової розстановки і від взаємин у робочій групі. Головне, що потрібно, - це вміння працювати в команді. Марс у Терезах хоче визначеності, тому в цей час люди намагаються зміцнити свій статус у тих чи інших стосунках. Планета Марс зі своїм прагненням до справедливості і визначеності розставляє в цьому питанні всі крапки над «i». Це теж гарний час для реклами або пропаганди. Виступи стають яскравими, деколи навіть з дещо сексуальним підтекстом (саме цей прийом найчастіше використовують рекламні діячі). Але для нашої країни негативні аспекти зменшують стримуючу силу Терезів, тому тут можуть проявлятися ненайкращі риси Марса. Небезпека заворушень, особливо в місцях масового відпочинку, причиною яких може стати нетерпимість до думки інших, заздрість і просто поганий настрій.

ймовірному або невидимому ворогові. У момент небезпеки не тільки мобілізуються фізичні і психічні сили, а й розкриваються внутрішні резерви. У ці дні загострюються питання, пов'язані з великим бізнесом, спільними фінансами, банками, корпораціями. Розмірений виробничий ритм порушується, доводиться терміново щось переробляти, перерозподіляти, змінювати, ховати, знищувати. Це період, який вимагає не лише негайного втручання, а й великого фізичного і психічного напруження. Те ж саме можна сказати і про бізнес, який починається в цей час. Його розвиток не буде рівномірним. Періодично його будуть «навідувати» кризи, з яких він буде виходитиме з більшими чи меншими втратами. У людей, не обтяжених великим бізнесом, також вистачає проблем. Найчастіше їм доводиться стикатися з проявами агресії, погрозами... На жаль, саме в цей час збільшується кількість злочинів: пограбувань, убивств.

- А що нам принесе грудень?

- Чи можна уникнути цього всього у грудні?

- У грудні Марс перейде у знак Скорпіона. Тут уже чекатиме на нього Юпітер. Це час мимоволі розкриває те, що було сховано досить глибоко. Тут нічого не сховаєш: що посіяли, те й пожинаємо. Скорпіон розкриває те, що приховувалося за ввічливою усмішкою Терезів, тому багато таємного в цей час стає явним. Звідси гучні скандали, пов'язані з тіньовим бізнесом та подвійним життям, викриття, судові розгляди. Напруженість відчувається в усьому. Люди починають поводитися, як птахи перед грозою. У них з'являється почуття тривоги. В цей момент відбувається внутрішній перерозподіл енергії, яка фокусується в одну точку, щоб у потрібний момент «вистрілити» в потрібному напрямку. Ця зупинка потрібна для того, щоб зорієнтуватися і передбачити напрямок можливого удару. Втім, Марс у Скорпіоні ніколи не нападає сам, він тільки дає відсіч

- Навіть якщо вищевказаних ексцесів вдається уникнути, то кров, що вирує в жилах, все одно не дає людям спокою. У пошуках адреналіну вони можуть експериментувати з різними авантюрами, пов'язаними з ризиком для життя. Будь-які експерименти, наприклад, гра зі смертю, можуть закінчитися трагічно. Також у цей час зростає бажання випробувати на собі можливості магії, що без відповідної підготовки і знань також може закінчитися вельми сумно. Негативні аспекти, які панують у цей час, вказують, що люди можуть гинути від безглуздої смерті, пов'язаної з фатальним збігом обставин, можливі важкі травми, катастрофи, збільшується кількість кримінальних злочинів. Тому будьте обачні! Розмовляла Ірина Запотічна-Ванчосович

З ОБКЛАДИНКИ

Акцент

58 АКЦЕНТИ / вересень 2017 / №1

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

З ОБКЛАДИНКИ

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1

З ОБКЛАДИНКИ

Акцент

АКЦЕНТИ плюс / жовтень 2017 / №1