Hawking №4

hawking ЧЕРВЕНЬ 2017

МАЙБУТНЄ 1

2017, №4 НАУКОВОВ-ПОПУЛЯРНИЙ ЖУРНАЛ Рік заснування - 1921

Засновник: ГРУПА ВС-25

Головний редактор: Альона КОМАРОВА

Редактори:

Дарина ГРИСЮК Віта ЗОСИМЧУК Олександра ДАВИДОВА Журналіст: Альона КОМАРОВА

Верстальник:

Дарина ГРИСЮК

Адреса редакції:

м. Київ, вул. Заболотного, 66 E-mail: hawking_magazine@gmail.com Тел.: 525 84 35

Реєстрація:

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - КВ № 4586 від 31.03.2017 Передрук і відтворення текстових та ілюстративних матеріалів журналу тільки з письмового дозволу головного редактора Усі права застережено © HAWKING

2

ЗМІСТ Хочете знати майбутнє?

Що буде, якщо станеться ядерна війна

Постлюдське майбутнє

2 3

Якою буде медицина через 100 років?

6

Чому штучний інтелект не захопить світ

4

8 14 Чому роботи в будинку це небезпечно

7 персон, які наближають майбутнє

18 Нездійснені світові 28 прогнози

Подорожі в часі можливі

30 34 Яким буде світ, якщо ми будемо жити сотні років?

Хочете знати майбутнє? «Це завжди мистецтво можливого, ніколи неможливого», - якось сказав письменник фантаст Рей Бредбері, кажучи про наукову фантастику.

З

а словами письменника, наукова фантастика - ця ідея, яка виникає в голові, та поки не існує, але скоро здійсниться і змінить все для всіх. Після чого ніщо і ніколи не буде таким, як раніше.

Галактики, як, наприклад в «Зоряних війнах». На відміну від наукової фантастики, близькою до теперішнього часу, такий тип фантастики (званий «Space Opera») має утопічний характер, так як глобальна проблема порятунку Землі вже вирішена.

Дійсно, наукова фантастика, здається, має надприродною здатністю передбачати майбутнє. Жюль Верн передбачив ракетні кораблі і підводні човни, Герберт Уеллс передбачив атомну бомбу, а Артур Кларк подарував людству ідею супутників і інтернет-газет. Але не вся наукова фантастика має пророчий посил.

Між цими двома типами наукової фантастики знаходиться зона, яку Робінсон називає «майбутня історія». Подібні історії досить далекі від справжнього часу, але не настільки, щоб здаватися нездійсненно-чарівними.Велика частина науково-фантастичних творів потрапляє саме в цю категорію, в тому числі твори Роберта Хайнлайна, Айзека Азімова і самого Робінсона.

«Вся наукова фантастика, взята воєдино, створює відчуття туманного майбутнього», - сказав працюючий в цьому жанрі сучасний письменник і автор трилогії «Марс» Кім Стенлі Робінсон. Пророцтва майбутнього іноді суперечливі, але «разом узяті, вони дають нам свого роду прогноз погоди», - сказав Робінсон. Робінсон вважає, що наукова фантастика може бути розділена на різні категорії, залежно від того, наскільки далеко в майбутньому відбуваються дії в книзі. Жанр фантастики, де дії розгортаються в самому найближчому майбутньому, наприклад післязавтра, Робінсон називає «найкращим поточним реалізмом». У цю категорію входять праці Вільяма Гібсона і Ніла Стівенсона.

З усіх трьох типів наукової фантастики самий реалістичний погляд на майбутнє дає перший тип - наукова фантастика найближчого майбутнього. Цей тип жанру досліджує темну сторону нових технологій або соціальних конструкцій, але похмуре бачення майбутнього, властиве цьому жанру, може спотворити вірний прогноз на майбутнє. Головні герої, які опинилися в екстремальних умовах, боротьба, пригоди, революція і т.д., - вважає Робінсон, - безсумнівно, роблять цей тип жанру привабливим, але «утопічна фантастика», також може бути цікавою. Як приклад

У сюжеті, де дії розгортаються в далекому майбутньому, через сотні мільйонів років, люди, як правило, зображуються у вигляді завойовників

4

Робінсон відзначив роман Урсули К. Ле Гуїн «Знедолені: Неоднозначна Утопія». Разом з цим, твори цього жанру не позбавлені завжди актуальних драматичних елементів, як любов, втрата близьких людей, смерть і т.д. Більшість науково-фантастичних історій про майбутнє сфокусовані на науково-технічному прогресі, за умови, що уряд і соціальні системи не зміняться. На думку письменника, відсутність економічної і політичної фантастики - непростимий пробіл. Тим не менше, кілька письменників все ж залишили слід у світовій політиці. Наприклад, Г.Уеллс в своїй книзі «Машина часу» написав про технократичної концепції, де перемагає раціональність. На думку письменника-фантаста, після Другої світової війни в основі діяльності ООН, спрямованої на реконструкцію міжнародного порядку, лежали саме «уеллсовскіе приписи». У

науковій фантастиці при уважному прочитанні можна простежити не тільки прогнози на майбутнє, а й коментарі до цього. «Це спосіб говорити про сьогодення, а також заглядати в майбутнє», говорить Робінсон.

Якою буде медицина через 100 років?

Клонування і пересадка органів Тривалість життя На думку Андрія Сичова, середня тривалість життя людини перевищить 130-150 років (втім, на думку відомого російського геронтолога Володимира Хавінсона, людське життя навряд чи може переступити рубіж 110-120 років). Цьому буде сприяти поліпшення якості харчування та рівня життя, а також медичні технології.

Ліки від СНІДу, діабету і хвороби Альцгемера Незважаючи на песимістичні прогнози дуже багатьох фахівців, які вважають, що ліки «від СНІДу», по суті, не існує, Андрій Сичов вірить у краще. Особливо в цьому питанні лікар сподівається на розвиток молекулярної хімії, яка і допоможе, на його думку, знайти ліки від цих захворювань. До речі, ліки від ВІЛ, навпаки, вже винайдено: це сучасна антиретровірусна терапія, яка дозволяє хворим людям жити з хворобою довгі роки (до 70 років, а в середньому - 30-40 років з моменту встановлення діагнозу). Але це лише підтримуюча терапія; препарату, який би раз і назавжди покінчив із захворюванням, немає до сих пір. Причина тому - неймовірно швидка мутація вірусу, який встигає пристосуватися до будь-якого препарату.

А ось цей прогноз, напевно, вже міг би стати реальністю, якщо б не державні заборони. Проте футуролог сподівається, що розвиток технологій клонування все-таки дозволить вирощувати «запасні» органи і втрачені тканини.

Вибрати стать дитини Ще однією не «богоугодною» темою є вибір статі і навіть зовнішності майбутньої дитини. І все ж лікар вірить, що розвиток генетики дозволить робити це в майбутньому (якщо, звичайно, не завадять законодавчі заборони). Сичов навіть переконаний, що батьки зможуть вибирати і нахили майбутньої дитини, його таланти і здібності. На наш погляд, це, звичайно, сумнівно, оскільки природа таланту досі вкрита густим мороком таємниці - як для вчених, так і для самих обдарованих людей. А ось на рахунок іншого - хто знає?

Клініки на орбіті Такі, на думку Андрія Сичова, потрібні будуть застосовані при патології опорно-рухового апарату, захворювань серця і судин. Чому на орбіті? В умовах невагомості, як вважає лікар, такі операції будуть проходити швидше і ефективніше. Правда, про вартість такої процедури Сичов не згадує, додаючи також, що на орбіті можна буде отримувати надчисті ліки.

5

Бактерії-симбіонти Створенню цих істот буде сприяти розвиток генної інженерії. Симбіонти будуть жити в організмі людини і при необхідності виробляти і виділяти в кров господаря потрібні гормони, знеболюючі препарати, антибіотики.

Нанороботи Альтернатива живим бактеріям. Ці крихітні пристрої, оселившись в крові людини, будуть знищувати ракові клітини, очищати судини, заліковувати травми і взагалі «ремонтувати» наш організм.

Імплантація датчика Ще одним чужорідним тілом в людському організмі стане датчик телеметрії, який буде постійно контролювати стан здоров’я свого володаря і своєчасно подавати сигнали в разі проблем. Причому не йому самому, а в найближчу лікарню.

Лікарі-роботи Такі, на думку Андрія Сичова, повинні з’явитися в кожному будинку. Крім господарських клопотів роботи зможуть виконувати прості медичні маніпуляції, наприклад, розслабляючий масаж або укол. Зрозуміло, на стовідсоткову точність таких прогнозів розраховувати не доводиться. Але хіба в 1915 році хтось думав про те, що люди зможуть обмінюватися миттєвими повідомленнями по всьому світу, використовуючи при цьому мільйони гігабайт інформації?

Що буде, якщо станеться ядерна війна

М

айже кожен день ми чуємо новини про нові ігри в ядерну війну 30-річного малюка Кім Чен Ина. Північна Корея збиває з пантелику і тривожить все світове співтовариство. Кривава диктатура страчує або відправляє у гулаг всіх «невірних». Кім вбиває власних родичів і садить за ґрати не тільки можливих злочинців, а й їхніх дітей. Від однієї лише думки, що ця людина загрожує іншим країнам, з’являються мурахи. Ще більша тривога починається, якщо згадати про всі ті жахи, до яких може привести ядерна війна. Чи так все страшно насправді? Безумовно так. У всьому світі налічується близько 15 700 ядерних боєголовок. І це тільки за офіційними даними. Що станеться, якщо їх почнуть застосовувати за призначенням? Давайте розберемося.

Бомба, що осліплює Те, до яких наслідків призведе вибух хоча б однієї бомби залежить від багатьох факторів: погоди, місцевості, конструкції снаряда, розірветься він в повітрі або впаде на землю. Енергія вибуху також розподіляється по-різному, в залежності від типу заряду і умов вибуху: в середньому близько 30-40% енергії виділитися у вигляді світлового і теплового випромінювання, яке рухається приблизно зі швидкістю світла. Так що спалах і жар ви відчуєте за кілька секунд до ударної хвилі. Яскраве світло гарантовано позбавить зору на кілька хвилин. Якщо ж спалах блиснув там, на горизонті – прикрийте на пару секунд рукою очі, поки не спаде жар,

присядьте (а то ударна хвиля вкатає в асфальт) і милуйтеся, щасливий володарю життя. Бомба в 1 мегатонну (в 80 разів більше боєголовки «Малюк», яку американці скинули на Хіросіму в 1945 році) засліпила б усіх, хто стояв від неї в радіусі 21 км, якби вибухнула в безхмарний день. Вночі «радіус засліплення» був би до 85 км. Перебуваючи в 11 км від епіцентру вибуху, людина отримає опіки першого ступеня, в 10 км – другого, 8 км – опіки третього ступеня з руйнуванням шкірного покриву. Без оперативної медичної допомоги пошкодження в останньому випадку виявляться летальними. Інтенсивність світлового випромінювання при ядерному вибуху може перевищувати 1000 Вт / см² (для порівняння – максимальна інтенсивність сонячного світла 0,14 Вт / см²). Люди, предмети і тварини, які стояли на шляху випромінювання залишають тіні, які представляють собою силуети на вигорілому тлі. Ефект отримав назву «тіні Хіросіми» на честь місця, де це явище виявили вперше. При атомному вибусі інтенсивність випромінювання настільки велика, що багато поверхонь змінюють свій колір і властивості. Наприклад, асфальт темніє, полірований граніт стає шорстким, а фарба вигорає.

Валить з ніг Велика частина енергії вибуху випаде на ударну хвилю, яка, відповідно і принесе більше руйнувань. Ударна хвиля – це область сильного стиснення повітря, розігрітого до декількох мільйонів градусів, що поширюється

6

з надзвуковою швидкістю (350 м / с) в усі сторони від центру вибуху. Ударна хвиля руйнує споруди і вражає незахищених людей. Давайте знову візьмемо для прикладу ядерну бомбу в 1 мегатонну. У разі її вибуху на стіни двоповерхових будівель в радіусі 6 км від епіцентру, зі швидкістю 255 км / год обрушиться сила в 180 тонн. В радіусі 1 км все набагато гірше: максимальна сила тиску – 720 тонн, а швидкість хвилі – 756 км / год. Залежно від відстані до вибуху, людину може збити з ніг, відкинути на n-ну кількість метрів або перетворити в кашу. І не варто забувати про літаючі важкі предмети, розбиті вікна і падаючі будівлі.

Ще одне вання...

випроміню-

... іонізуюче, або проникаюча радіація – потік нейтронів і безліч квантів високої енергії (гамма-випромінювання), здатних подорожувати на далекі відстані. Потрапляючи в атоми і молекули, радіоактивні частинки віддають їм частину енергії, чим викликають розриви зв’язків і утворення іонів (іонізація). «Жертвами» стають і молекули ДНК, що несуть спадкову інформацію в генах. Тому кажуть, що проникаюча радіація викликає мутації. Чи треба уточнювати наскільки неприємні збої в генетичному апараті клітин як для самого опроміненого, так і для можливого потомства? Радіус ураження проникаючої радіації при вибухах в атмосфері менше, ніж радіуси поразки від світлового випромінювання і ударної хвилі,

оскільки вона сильно поглинається атмосферою. Проникаюча радіація вражає людей тільки на відстані 2-3 км від місця вибуху, навіть для великих по потужності зарядів. Кількість радіації, що проникає в людину, залежить ще і від того на вулиці він або в приміщенні. Від випромінювань потрібно ховатися за товстими стінами (чим товще, тим краще), або в спеціальних бункерах.

Дощик У радіації є ще один спосіб, як дістати вас, навіть якщо ви перебуваєте далеко-далеко від місця вибуху. Коли бомба вибухає (на землі або над землею), ударна хвиля утворює кратер. Осілі в ньому речовини піднімаються у вигляді горючого пилу – так з’являється ядерний гриб. Частинки пилу, що містять радіоактивні речовини, конденсують і утворюють радіоактивну хмару, яка, в залежності від вітру, може пошириться на сотні кілометрів і пролитися чорним дощем. Місцевість, на якій будуть опади, почне «фонить», а більшість рослин загинуть. Радіоактивна хмара швидко слабшає, так що приблизно за два тижні радіація речовини знизиться до 1% від початкового рівня. У цей час від прогулянок краще утриматися.

А якщо війна? Дослідники припускають, що якщо вибухнуть 100 боєголовок розміром з бомбу Хіросіми (13-18 кілотонн), 5 мегатонн технічного вуглецю потрапить в атмосферу. Від цього середня температура Землі впаде на 1,25 ° C, а кількість

дощів скоротиться на 9%. Можливо, ці зміни можуть здатися вам незначними, але для загибелі врожаю цього цілком достатньо. Дослідники підрахували, що при такому розкладі голодувати будуть 2 млрд людей.

Просте залякування Не варто забувати, що ядерна зброя – це, в першу чергу, зброя залякування і стримування. І нехай прозвучить дивно, але саме творці ядерної зброї зробили для встановлення миру в усьому світі більше, ніж хто-небудь. Історія ХХ століття наочно показує, що до появи ядерної зброї великі війни починалися з інтервалом близько двадцяти років (термін, необхідний, щоб виросло нове покоління з чистою головою і сильною рукою) і були з кожним разом все більше і більше кривавими. На початку шістдесятих лише страх перед ядерними боєголовками зупинив переростання Карибської кризи в нову світову війну. До бомбардування двох маленьких безневинних японських містечок, у всіляких політиків так і свербіли рученята почати нову війну. Жахливим способом США в 1945 році показали, чому цього робити не варто. Звичайно, поки боєголовки по всьому світу спрямовані на свої потенційні цілі, можливість усього перерахованого вище виключати не можна. Але як би ми не лаяли світових політиків і правителів, вони точно знають, що якщо трапиться Третя світова, «головною зброєю в Четвертій світовій будуть камені і палиці».

7

Чому штучний інтелект не захопить світ

О

дна з найбільш популярних тем в сучасному світі технологій – штучний інтелект. Останнім часом не проходить і тижня без новин про чергове досягнення ШІ. Google AlphaGo переміг на турнірі з Го гросмейстера Лі Седоля з розгромним рахунком 4: 1, штучна нейромережа вже може діагностувати рак і розпізнавати різні захворювання швидше людини. Копіювати почерк, «придумувати» заголовки до відео, писати замітки, проводити дослідження, передбачати бажання і зчитувати емоції людини, самонавчатися, вчити інших, блефувати, обманювати ... Який сенс давати весь перелік умінь ШІ, якщо вже завтра цей список буде неактуальним? Технології розвиваються швидше, ніж еволюціонує сама людина. Так чи варто турбуватися? Що перешкодить штучним нейронним мережам і роботам захопить наш світ? Можливо, відсутність бажання робити це.

З ким поведешся Зараз вже не можна сказати, що робот здатний робити тільки те, на що його запрограмує людина. Сучасні ШІ можуть самонавчатися, запам’ятовувати власний досвід і наслідувати людей. У минулому році Microsoft запустив в Твіттері чатбот зі штучним інтелектом на ім’я Тау. Він зображував дівчинку-підлітка і по ідеї повинен був вчитися природній людській мові і спілкуванню, обмінюючись репліками

з користувачами Твіттера. Але вже через 24 години бота довелося відключити, тому що від фраз, на зразок «Привіт, світ!» І «Всі люди класні» він перейшов до відверто нацистських і расистських висловлювань, почав рясно вживати нецензурну лексику і писати відверті пости порнографічного характеру. Тільки не подумайте, що в Твіттері сидять одні расисти і нацисти. Користувачі спеціально «атакували» бота твітами провокаційного змісту, прагнучи перевірити його стійкфість. Або ж робили це просто для приколу. А зовсім нещодавно американські вчені з центру інформаційних технологій Прінстонського університету, провели експеримент і виявили, що створений ними ШІ «заразився» расизмом і сексизмом від людей. Все тому, що для навчання нейромережі використовувалися тексти, взяті з Інтернету. Це демонструє рису, властиву ШІ – вони лише дзеркало. Їм, а особливо штучним нейронним мережам, які навчаються, обробляючи величезні масиви інформації, потрібна точка, від якої вони можуть відштовхуватися в своєму розвитку.

Але ось який-небудь дизайнер створює химерний стілець, який і на стілець не дуже схожий. Людина зрозуміє, що це за предмет, адже побачить можливість сісти і відпочити на ньому. Але штучна нейромережа не зможе розпізнати стілець в новому об’єкті. «Поки ми не розуміємо як формується свідомість у людей, а отже, не можемо відтворити її у роботів. На мій погляд, справа в тому як саме пов’язані між собою різні відділи мозку. Якщо ми коли-небудь розберемося в цьому, то, можливо, зуміємо повторити структуру мозку і забезпечити роботів свідомістю», – вважає старший лектор Школи комп’ютерних наук в Бірмінгемі, фахівець в області штучного інтелекту Нік Хоз. І хоча до кінця свідомість все ще не вивчено, деякі неврологи вважають, що досить розвинені системи зможуть її генерувати. Гаразд, уявімо, що технології одного разу дозволять створити ІІ, який зможе розвинути самосвідомість. Але чи достатньо цього, щоб одного ранку «прокинутися» і вирішити поневолити людство?

Без свідомості нікуди

Їм не боляче

Але навіть якщо нейромережа може навчитися ображати людей, вона не може цього усвідомити. Припустимо, ви створили ШІ, який розпізнає стільці. Ви навчили його говорити «це стілець» кожен раз, коли він «бачить» об’єкт зі спинкою і чотирма ніжками.

Для того, щоб захотіти захопити світ потрібні причини. Які причини на це можуть бути у робота? Обмеження в правах, які, можливо, у них одного разу будуть? Але давайте подумаємо, що таке права і для чого вони потрібні.

8

Те, що ми відчуваємо біль, дозволило нашому виду вижити. «Не чіпай! Тікай! Не лізь! Будь обережний! »- кричить нам мозок, коли чує, небезпека. Але якою б корисною не виявлялася біль, ми робимо все можливе, щоб уберегти себе від неї. Ось і придумали ми права, які захищають нас від фізичних і моральних страждань. Але навіщо права тому, хто не може страждати? Робот зможе «відчути» біль від удару? А засумує він, коли почує образу на свою адресу? Чи буде робот зі штучним інтелектом проти розбирання, якщо у нього немає страху зміряв? Тільки в тому випадку, якщо його цього навчить людей. Але ж люди не настільки дурні, щоб робити це, правда?

Імовірність захоплення все ж є Можливо, одного разу ІІ стануть настільки розвиненими, що почнуть створювати свої ІІ, ще розумнішими і здібніші себе. Ось на цьому етапі важливо те, як ці нові роботи будуть запрограмовані. Оскільки процес буде поза людським контролем, немає ніяких гарантій, що ІІ не вирішить запрограмувати свого робота відчувати біль, так само, як еволюція зробила це з більшістю живих істот.

9

Постлюдське майбутнє На початку була смерть

втратити будь-яку ефективність в майбутньому і навіть більш того – стати шкідливими.

Навряд чи є більш впливовий чинник в житті людини, ніж усвідомлення власної смертності. Людина отримала його разом з розумом, і з цієї причини носить даний тягар в повній самоті. Знання про смерть наскрізь просочує природу людини і лежить в основі всього різноманіття людської культури. Незгода людини з природністю смерті і прагнення до безсмертя відображено в найдавніших віруваннях. На цьому глибинному, архетиповому страху грали і продовжують грати дуже багато релігій, обіцяючи вічне загробне життя в новій, нерідко привабливій реальності – від похмурого підземного Аїда до райських садів і блаженних обіймів сотень чорнооких незайманих. В інших віруваннях – зокрема, в індуїзмі і буддизмі – також постулюється кінець тіла, але безсмертність душі. Пряника у вигляді красивого в своєму символізмі потойбічного світу тут немає, зате є концепція переселення душ, згідно з якою кожна людина, в залежності від своїх життєвих справ, переселяється після смерті в нове тіло, чим і забезпечується безсмертя. Цікаво, що наука, теоретично, може втілити в реальність і той, і інший сценарій, проте не станемо забігати вперед.

Нестерпна біологічність буття Крім смертності, тягарем для людини так само є її біологічне минуле, яке вона завжди носить з собою.

Адже те, чим є сучасна людина, – це результат сотень мільйонів років еволюції і нашарування різних генів. Причому еволюція занадто «консервативна», тобто опирається на старі і далеко не завжди кращі біоінженерні рішення. Саме з цієї причини, наприклад, наші очі влаштовані абсурдним чином – з рецепторами, які повернуті до мозку, а не до світла. Так вийшло, тому, що око людини еволюціонувало із світлочутливої плями ланцетника, рецептори якого були звернені всередину його майже прозорого тіла. Через цей нюанс, світлу доводиться проходити кілька шарів нейронів, перш ніж потрапити на вивернуті рецептори і передати, нарешті, зоровий сигнал в мозок.

Наприклад, таким рішенням є сміховинно довгий поворотний гортанний нерв у ссавців, який замість того, щоб зв’язати гортань і мозок по найбільш простій траєкторії, спускається до серця, огинає дугу аорти і повертається до гортані. Через це аневризма аорти, наприклад, може призвести до паралічу голосових зв’язок. Це рішення нам теж дісталося від тих часів, коли наші предки були рибами – у них просто відсутня шия, і рішення, яке було ефективно тоді, почало приносити шкоду через мільйони років.

Еволюція, звичайно, не змогла передбачити, що людина полетить в космос

Сліпота еволюційного процесу пояснюється тим, що він адаптується виключно під нагальні завдання і використовує рішення, які можуть

10

Еволюція, звичайно, не змогла передбачити, що людина стане прямоходячою, переселиться в міста і полетить в космос. Те тіло, яке ми зараз маємо, призначене для вирішення вузькоспеціалізованих і застарілих завдань – втечі від хижаків по джунглях або полювання. Тому, наприклад, сидячий спосіб життя, неприродний для наших предків, приносить стільки проблем зі здоров’ям. Все це, звичайно, накладає відбиток і на нашу психологію, яка, судячи з

З самого світанку розуму людина мріяла розлучитися з тягарем своєї біології та розширити можливості тіла. Безсмертя, політ, необмежений інтелект – все це приваблювало ще найдавніші народи, а нині хвилює науковий світ. Технології як ніколи раніше близькі до довгоочікуваного ривка – від людини біологічної до суті, можливості якого значно перевершують наші. Однак, які наслідки породить цей перехід? Чи не стане він найбільшою катастрофою в історії людства, яке в процесі просто зникне як вид?

безлічі факторів, на кшталт особливостей сексуального потягу і суспільної ієрархії в деяких країнах, також недосконала і відповідає, скоріше, нашому тваринному минулого, ніж людському справжньому. На всьому цьому підґрунті – як на страху смерті, так і на фрустрації від обмежень власного тіла і неактуальності його пристрою під зччавдання сучасної цивілізації – і народилося бажання зробити людину чимось більшим, ніж він став в результаті природної еволюції.

він, повинна бути «тугою і стрілою за надлюдиною». Ніцше, втім, не згадав у цьому контексті технології. Він вважав, що людина повинна еволюціонувати в досконалу форму сама, використовуючи саморозвиток. Це, втім, не завадило «надлюдському» аспекту ніцшеанства вилитися в XX столітті в нову технократичну форму – трансгуманізм. Трансгуманісти зазвичай відмовляються від зв’язків з ніцшеанством, однак вплив філософа, якщо вчитатися в маніфести трансгуманістічного руху, стає більш ніж очевидним.

Чимось, що можна було б назвати надлюдиною – або постлюдиною.

Туга за надлюдиною Найбільш яскраво науково-філософську ідею про те, що людина є лише проміжною ланкою на шляху від тварини до надлюдини, розвинув у своїх роботах в кінці XIX століття німецький філософ Фрідріх Ніцше. Наприклад, в своїй праці «Так говорив Заратустра» він пише: «Людина є те, що треба перевершити ... Що таке мавпа у порівнянні з людиною? Посміховисько або нестерпний сором. І тим самим має бути людина для надлюдини: посміховиськом або нестерпним соромом». Не принижуючи важливості людини, Ніцше постулює цілий світогляд, згідно з яким всі людські зусилля повинні бути спрямовані на підготовку світу і самої людини до приходу позбавленої кайданів моральності і справді вільної надлюдини. «Людина», пише

11

Людство+ Трансгуманізм є на даний момент найбільш великим і розвиненим міжнародним рухом, прямо націленим на досягнення постлюдського майбутнього. Саме трансгуманістів – вченим, філософам і футурологам – вдалося ввести в обіг поняття «постлюдина» і популяризувати його.

Отримавши початок ще в кінці 1920х років, трансгуманізм розвинувся відразу в кілька внутрішніх течій, однак ідеологічний фундамент, закладений засновниками цього руху, залишився цілий: всіляке сприяння розвитку технологій для того, щоб за допомогою них перетворити людину в більш досконалу істоту – постлюдину. Людей, які розділяють трансгуманістичні погляди і прагнуть наблизити постлюдське майбутнє, трансгуманісти називають транслюдьми, підкреслюючи перехідний характер сучасної людської сутності. Трансгуманізм стосується дуже багатьох областей науки: кібернетики, нанотехнологій, біоінженерії, генетики та інших. Серед цілей не тільки досягнення безсмертя, а й істотне збільшення фізичних та інтелектуальних здібностей людини, вдосконалення його органів чуття (або навіть додавання нових). Серед найбільш популярних сучасних трансгуманістів, рух яких на даний момент охопив практично всі технологічно розвинені країни, можна виділити відомого футуролога і винахідника Реймонда Курцвейла. Йому вдалося розвинути і обґрунтувати поняття технологічної сингулярності – точки, після якої науково-технічний прогрес стане настільки швидким, що його подальший розвиток буде просто неможливо передбачити. На думку Курцвейла, технологічна сингулярність може наступити вже в 2045 році через появу потужного штучного інтелекту і активної кіборгізації

л ю де й , тобто

замін и ч а - стин людського тіла на штучні, але більш ефективні аналоги. Центральне місце в прогнозах Курцвейла, який зараз очолює Університет сингулярності в Каліфорнії, належить нанотехнологіям. На його думку, завдяки еволюції нанотехнологій відбудеться бурхливий розвиток медицини і промисловості (вже в 2020-х роках), що поступово не тільки зробить людину безсмертною, а й значно здешевить виробництво різних продуктів, фактично вирішивши раз і назавжди проблеми продовольчої безпеки. В даний момент Всесвітня асоціація трансгуманістів називається Humanity+. Таке перейменування, ймовірно, сталося з метою ребрендингу руху під тиском критиків, які звинувачують трансгуманістів в прагненні до надто радикальної зміни людини. Зараз трансгуманісти сконцентровані на етичному використанні науки і технологій для вдосконалення людського тіла.

Обличчя постлюдей Перехід від людини до постлюдини може відбуватися відразу в декількох формах. Кожна з них, так чи інакше, неминуче призведе до яких-небудь соціальних конфліктів, які можуть варіюватися від тимчасового дискомфорту при появі нового виду людини до тотальної війни, яка спустошить планету. З цієї причини дана тема є приголомшливим драматичним матеріалом, який вже не раз використовувався в науковій фантастиці. Деякі письменники змогли розвинути тему і конфлікти постлюдського майбутнього досить оригінальним чином. Не всі з цих сценаріїв втіляться, проте кожен з них в певній мірі можливий. Давайте поглянемо, які основні теми домінують в цьому контексті в різних художніх світах. «Класичних» постлюдей можна зустріти, наприклад, в романах американського письменника Дена Сіммонса «Гіперіон» і «Іліон». У першому випадку це раса Волоцюг – колишніх Homo Sapiens, які шляхом генної інженерії еволюціонували для

Ця тема є драматичним матеріалом, який вже не раз використовувався в науковій фантастиці

12

космічних порожей людя к

до(так я к с ь к е тіло, вже давно відомо, неефективне і вкрай в р а зл и в е в умовах невагомості і тривалого впливу космічної радіації). У «Іліон» (і його продовженні - «Олімпі») тема постлюдей розкривається більш детально. З одного боку це накачана нанотехнологіями група постлюдей, які влаштувалися на марсіанському Олімпі. По ходу сюжету стає ясно, що вони забули своє людське минуле і увірували, що дійсно є олімпійськими богами (від Зевса до до Гефеста), а потім почали грандіозний багаторічний спектакль по божественному втручанню в облогу легендарної Трої в альтернативному Всесвіті, в який періодично навідувалися за допомогою телепортації. З іншого боку це група найперших постлюдей, що оселилися на орбіті Землі (щоб уникнути конфліктів зі звичайними людьми, що залишилися на планеті) і вибрали вигляд виключно жіночих тіл з ідеальною і нестаріючою фізіологією. Ще один класичний вид постлюдини – це штучне тіло-аватар, в яке можна «переселити» людську свідомість (як в цифровій формі, так і за допомогою пересадки органічного мозку), досягнувши, таким чином, безсмертя через втілення давньої ідеї про переселення душ.

Концепція тіла-аватара сильно різниться – від оболонки в особі інопланетного організму (наприклад, фільм «Аватар») до повністю ідентичних копій свого тіла, переселення в які здійснюється після смерті попередньої оболонки (серіал «Зоряний крейсер Галактика»). Іноді тіло-аватар використовують лише тимчасово, приєднавши до нього через інтерфейс мозок-комп’ютер (наприклад, фільм «Сурогати»). Наступний різновид постлюдини, яка трапляється в науковій фантастиці, стосується теми цифрового безсмертя. Наприклад, в романі «Хибна сліпота» американського письменника Пітера Уотса описується не таке вже й далеке майбутнє, в якому людство стоїть на порозі переселення в цифрову реальність – фактично в комп’ютер, в якому відцифрована свідомість може практично вічно існувати в індивідуальному віртуальному раю. Приблизно про те ж саме писав ще Філіп Дік в своєму романі «Убік». З огляду на сучасні темпи розвитку технологій віртуальної реальності, ця перспектива здається найменш фантастичною з представлених. Зустрічаються і такі концепції постлюдини, які зовсім не зачіпають тему технологій. Наприклад, в «Бридких лебедях» братів Стругацьких ми знайомимося з «Мокрецем», які вчать людських дітей розкривати свій величезний, прихований раніше потенціал, недоступний дорослим. Діти потім, виключно через саморозвиток, стають

13

свого роду надлюдьми, значно переважаючими інтелектуально і морально своїх батьків, що призводить до драматичного конфлікту. Зрозуміло, що це не всі можливі концепції постлюдського майбутнього, описані в науковій фантастиці і футурології. При бажанні можна знайти ще десяток оригінальних концепцій, проте ми підібрали, на наш погляд, найбільш цікаві з них.

Людина проти постлюдини Не всі, однак, поділяють ентузіазм трансгуманістів і футурологів. Постлюдське майбутнє – яким би воно не було – безумовно наближається завдяки розвитку технологій. Однак, при перенесенні концепцій в реальні соціально-політичні умови можна знайти ряд нерозв’язаних, часом катастрофічних в своєму потенціалі, підводних каменів. Найбільш послідовним і впливовим критиком трансгуманізму можна назвати відомого американського політолога Френсіса Фукуяму. Детально розібравши можливі наслідки ідеологічної перемоги трансгуманістів над урядами світу, Фукуяма приходить до ряду висновків, які ставлять під сумнів не тільки трансгуманістичні цінності, а й вектор руху сучасної науки як такої. Зокрема, в своїй книзі «Наше постлюдське майбутнє» він зазначає, що «наука сама по собі не здатна встановити ті цілі і межі, для досягнення яких вона призначена» (про небезпеки

неконтрольованого технологічного прогресу писав і Станіслав Лем у своїй праці «Сума технології»). У тій же самій книзі Фукуяма (коротко з тезами політолога можна ознайомитися в його статті, опублікованій в 2004 році в журналі Foreign Policy) робить ряд логічних, підкріплених аргументами умовиводів про те, чому трансгуманізм може бути небезпечний для людства. Серед них можна виділити дві основні тези. По-перше, людина дуже довго розвивалася еволюційним шляхом і містить в собі безліч як позитивних, так і негативних рис – але саме це складне поєднання робить нас людьми і дозволяє розвиватися як виду. Радикальне втручання в цей процес за допомогою технологій може не підняти людину, а, скоріше, дегуманізувати його, вважає політолог.

Наслідки цієї штучно створеної нерівності будуть безпрецедентні, тому що раніше, незважаючи на всі відмінності, людей об’єднувала одна важлива обставина – вони були єдиним видом Homo Sapiens. Тепер же людство розділиться на два (або навіть більше) види. Не виключено, що за фінансовю ознакою, адже технології «постгуманізації» можуть виявитися надто дорогими для обивателів. Фактично це зруйнує всю систему ліберальної демократії, яка існує в даний момент в країнах Заходу і ґрунтується на певному філософському фундаменті – наприклад, на концепції природного права (всі люди народжені рівними в правах і від народження наділені певними правами), яка просто втратить будь-який сенс з появою першої постлюдини. Як можна постулювати подібні ідеї, якщо люди розділяться на кілька видів і не розділятимуть загальну людську природу?

«Наука сама по собі не здатна встановити ті цілі і межі, для досягнення яких вона призначена»

По-друге – і ця проблема найбільш очевидна – поява перших постлюдей автоматично розділить людей за безпрецедентним раніше принципом і створить величезний конфліктогенний потенціал в соціальній, економічній і політичній сферах. Іншими словами, це породить непередбачуваних масштабів нерівність, а також плутанину в сфері права (якими правами володіє людина, а якими – постлюдина? Чи є постлюдина людиною і так далі).

За часів, коли людина тільки-тільки вибралась з царюючого протягом майже всієї його попередньої історії нерівності, він ризикує опинитися в ще більш несправедливому світі, ніж будь-коли раніше – і все це завдяки біотехнологіям і трансгуманістам, якими б благими їх наміри не були , вважає Фукуяма.

14

Російський трансгуманістичний рух, наприклад, відповідає на подібну критику так: «Подібні вигадки засновані або на неповному уявленні про майбутнє, або на довільному бажанні автора. Як правило, до уваги береться загальна тенденція до здешевлення різного роду послуг, в тому числі медичних, розвиток робототехніки і отримання додаткової вартості шляхом роботизації, можливість перерозподілу цього доходу державними структурами на користь населення, не враховуючи розвиток нанотехнологій і – особливо – прогнозована поява нанофабрик і наноассамблерів. Також до уваги береться можливість інтелектуального апгрейда кожної людини». У риториці прихильників трансгуманізму також можна зустріти такі контраргументи, як присутність технологічного компонента в модифікації життя людини протягом вже декількох століть – це, наприклад, медицина – ліки від хвороб, антибіотики, які вже давно втрутилися і значно змінили природний хід еволюції людини (тепер виживають навіть спочатку слабкі і хворі, що повністю нівелює природний відбір). Найбільші досягнення науки і технологій, вважають трансгуманісти, завжди сприймалися суспільством як перекручення образу природи, перш ніж влаштуватися в масах. Тому і можна помітити настільки сильне неприйняття технологічного втручання в людське тіло (особливо, в релігійному середовищі), яке, з іншого боку, зі

всілякими імплантантами і пересадженими (або навіть штучними) органами відбувається досить давно. Хто виявиться правим, мабуть, покаже тільки час, який невблаганно наближає постлюдську реальність одночасно в декількох її потенційних формах. Потужність комп’ютерів зростає – в цій сфері очікується «квантова революція»; нанотехнології йдуть вперед семимильними кроками, і вже в найближчі роки ми, ймовірно, зможемо побачити високоточну доставку ліків до певної клітини за допомогою нанопристроїв; методики продовження життя мають все більше і більше успіхів на мишах, а технології на кшталт Oculus Rift дозволяють поринути у віртуальний світ глибше, ніж будь-коли раніше. Навряд чи всі ці процеси вдасться уповільнити, не кажучи вже про зупинку. Залишається лише насолоджуватися благами технологічного прогресу і стежити за розвитком подій.

15

Чому роботи в будинку це небезпечно Роботи будуть збирати про нас інформацію

банку розчинної кави, ви тут же побачите рекламу напою, що бадьорить.

Наші пошукові запити в мережі можуть багато про нас сказати. Що нас цікавить, які товари ми хочемо купити. Інформація про те, що ми шукаємо в Інтернеті, збирається і аналізується. Потім наші інтереси конвертуються в рекламу, яку ми бачимо на сторінках інтернет-сайтів. Це багатомільярдний бізнес. А тепер уявіть, що рекламодавцям вдалося заглянути у ваше особисте життя, в ваш будинок. В майбутньому це можливо, адже у роботів вже є «очі» і можливість передавати інформацію.

Втім, стежать за нашим життям роботи можуть бути і дуже корисні. Наприклад, робот-доглядальниця, доглядає за літньою людиною, завжди зможе надати першу допомогу, поки викликана ним команда медиків буде добиратися до хворого. А зібрана інформація про здоров’я підопічного допоможе підібрати правильне лікування.

Джосс Райт - вчений, якому не байдужий відповідь на питання: чи можемо ми довіряти роботам, які увійдуть в наші будинки? Одна з головних небезпек, пов’язаних з роботами, на його думку, це загроза приватного життя. Якщо вони поширяться повсюдно, то зможуть стежити за нами і зберігати отриману про нас інформацію. Ці дані будуть мати велику цінність для рекламодавців. Роботи, яким ми довіримо прибирати наші будинки, охороняти їх, доглядати за дітьми і вихованцями, будуть здатні збирати інформацію про наших оселях, наших перевагах і захоплення. Зібрана про нас інформація буде використана для адресної реклами. Причому велика ймовірність, що все це буде робитися легально. Адже ми вже звикли до того, що пошукові системи вже збирають інформацію про нас. У майбутньому ви не здивуєтеся тому, що в той момент, коли у вас закінчиться

Роботи можуть стати інструментом в руках зловмисників Команда дослідників з Університету Вашингтона вирішила перевірити, які загрози для безпеки і приватного життя виходять від існуючих зараз домашніх роботів і які загрози можуть з’явитися, коли в наші будинки увійдуть вже більш досконалі роботи. Вчені взяли для дослідження кілька роботів, наявних на ринку: RoboSapienV2, Rovio, Erektor Spykee. Наприклад, робот-шпигун Erektor Spykee може переміщатися по будинку, спостерігати за тим, що відбувається, слухати і розмовляти. Він обладнаний мікрофоном і відеокамерою. Інші мають схожу потенціалом, але всі вони схожі тим, що можуть знімати і записувати все, що відбувається в будинках їх господарів. Високотехнологічні іграшки захищені ненабагато краще раз у раз зламувати сайтів. Професійному хакеру не важко перехопити і розпізнати потік даних, що йдуть від робота і до нього.

16

Зламаний робот може стати іграшкою в руках зловмисника. Сьогодні такий робот стане чужими очима і вухами в вашому домі. Він зможе підказати своєму «новому господареві», коли вас немає вдома, або, вставши у вас за спиною, підглянути пароль, який ви набираєте на клавіатурі. Але що буде завтра, коли функціонал роботів зросте? Зараз роботи в будинку - це розвага. Вони оснащені камерами і мікрофонами і максимум, на що здатні, так це підглядати за вами. Завтра вони будуть допомагати в домашньому господарстві, наприклад переносити тяжкості. Уже зараз є роботи, які можуть переносити предмети. Наприклад, людиноподібний робот Atlas від Boston Dynamics. А це означає, що в майбутньому роботи стануть сильнішими. Чи зможе людина впоратися з таким роботом, якщо керування ним захопить зловмисник?

Діти, виховані роботами, будуть погано пристосовані до життя В майбутньому буде залишатися все менше справ, яких не можна довірити роботам. Чисто технічно вони зможуть робити все. Уже зараз роботи здатні розважати дітей під час відсутності тат і мам. Але прогрес не стоїть на місці. Одного разу ми піддамося спокусі і довіримо їм виховання наших дітей. Здавалося б, ну що в цьому страшного - робот і нагодує, і спати укладе, і навіть прочитає казку. Розповість, що робити можна, а чого робити не можна. А ще одягне дитини, погуляє з ним і простежить, щоб

Домашні роботи-помічники повинні позбавити нас від рутинних і обридлих домашніх справ. Але поява роботів в наших будинках таїть в собі приховану загрозу, тому не варто нехтувати заходами безпеки. Так в чому ж полягає небезпека, пов’язана з присутністю роботів в будинку? Це ми і спробували з’ясувати.

він не сплутався з поганою компанією і не заліз, куди не слід. Зробить все, на що не нахапали часу у батьків. Навіть поб’ється з кривдником вашого чада. Ваша дитина буде ситою і одягненою. Але в майбутньому виховання роботом загрожує проблемою.

Британський експерт з робототехніки, професор Ноель Шаркі застерігає нас про нову проблему, пов’язану з роботами. Професор вважає, що пора задуматися про вплив роботів на людські взаємини. Неконтрольоване зростання числа роботів, на думку Шарки, може привести до нестачі спілкування між людьми. Причому це стосується як соціальних роботів, здатних спілкуватися з людиною - домашніх помічників, вихователів, медперсонал, - так і різних автоматів і систем, які заміняють людей, наприклад безпілотних автомобілів. Але особливо негативно це відіб’ється на дітях. Якщо діти будуть спілкуватися з роботами, а не з батьками або однолітками, то невідомо, як це позначиться на їх психіці і найважливішому процесі дитинства - соціалізації. Ми ризикуємо отримати нових мауглі. Мауглі кам’яних джунглів, вихованих роботами, які просто не знайдуть спільної мови з іншими людьми вже в дорослому житті. Крім того, на думку Шарки, є ризик, що дорослі діти, виховані роботами, просто закинуть своїх батьків.

17

Роботи можуть викликати емоційну прихильність Це не єдина проблема, яку бачить Ноель Шаркі в майбутньої роботизації. За словами професора, дослідження роботів, призначених для турботи про людей, показали, що між дитиною і роботом волею-неволею утворюються тісні зв’язки. Адже з роботом у нього пов’язана маса переживань. Перших переживань дитинства. Читаючи новини, не можна не помітити, що роботи стають все більш «емоційними». Але емоційними умовно. Вони вміло імітують радість, смуток, здивування і інші емоції, які ми, люди, висловлюємо несвідомо. Розробники намагаються зробити роботів все більш схожими на людей, і це у них виходить. Це велике досягнення техніки. Але ми так часто прив’язуємося до речей неживих і несхожим на людей. Чи не замінять вони нам нас же самих? Наприклад, тим же дітям, яких виховають роботи. Не знайшовши себе в світі людей, вони цілком можуть обмежитися спілкуванням з роботами. Наприклад, з тими, з якими пройшло їх дитинство. Адже теоретично робота можна буде лагодити нескінченно. Вирісши дитина цілком може залишитися з роботом-вихователем і в дорослому житті. Як же все це позначиться на нашому суспільстві?

А тепер згадайте британський науково-фантастичний фільм «З машини», що вийшов в минулому році. Або подивіться, якщо не бачили. Як тільки роботи стануть досить розумними, їх здатність симулювати і викликати емоції і почуття у людей стануть запорукою їх переваги над нами. В їх руках буде інструмент управління людьми. Якщо наші емоції не завжди підвладні нам, то для робота емоції - це всього лише частина закладеного в них інтерфейсу.

Роботи зможуть нас обманювати Вчені вже навчили роботів обманювати. Подібний експеримент провели дослідники з Технічного інституту Джорджії. Замовником виступило Управління військово-морських досліджень США. Мова поки йде про військових роботах і функціях, які їм знадобляться в майбутньому. Експеримент вдався. І тепер вчені задаються питанням: якщо робот може обманювати ворога, чи не стане він раптом використовувати свої здібності проти тих, хто його створив? З огляду на те, що розробники роботів роблять ставку на їх самонавчання, то в майбутньому навчитися обманювати для досягнення поставлених перед ними цілей роботи зможуть і самі.

сміття, може просто прикрити його або, наприклад, замести пил під килим. Приклад з більш досконалим роботом, наділеним штучним інтелектом, показується у фільмі «З машини». Щоб зробити заплановану втечу, дівчина-робот йде на обман: закохує в себе одного з героїв фільму, який допомагає їй втекти.

Роботи недосконалі... Звичайно, домашні роботи не відразу стануть досконалими. І поки це станеться, буде розбито багато посуду, і не тільки посуду. Відомий випадок з жінкою з Південної Кореї, яка спала на підлозі і виявилася на шляху робота-пилососа. Машина не була запрограмована на подібну ситуацію. Робот засмоктав її волосся, і звільнитися від його хватки було досить важко. Або випадок з «розумним» будинком в США. Комп’ютер, керуючий будинком, «не зрозумів» рольових ігор своїх господарів і, прийнявши людей в масках за грабіжників, вжив усіх заходів до їх знешкодження.

У спільній роботі дослідники Google і OpenAI і Каліфорнійського і Стенфордського університетів описали негативні побічні ефекти, які можуть виникнути при появі роботів в нашому житті. Як приклад шахрайства з боку робота описується ситуація, коли робот-прибиральник замість того, щоб прибрати

18

Викликана «розумним» будинком поліція знайшла сімейну пару в несвідомому стані. Система безпеки заблокувала двері і пустила сонливий газ. Інші можливі ситуації наведено для прикладу, в уже згаданому дослідженні Google. Так, робот-прибиральник в поспіху може розбити вазу. Робить це він не зі злого наміру, він просто намагається зробити прибирання швидше. А ваза стоїть на його шляху. З іншого боку, той же самий робот-прибиральник в процесі самонавчання може спробувати різні способи вологого прибирання, але що якщо він спробує протерти розетку мокрою губкою або ганчіркою? Робот не завжди зможе вибрати пріоритети. І якщо розробники в програмі не закладуть їх відразу, це може призвести до негативних наслідків. Ось тільки передбачити всі ніколи не вдасться. А раз так, то роботи будуть експериментувати і самонавчатися. Але як в прикладі з розеткою це може погано скінчитися.

...але в майбутньому вони перевершать нас Зараз побутові роботи - це роботи-пилососи та милі роботи, що розважають наших дітей. Завтра вони стануть більш універсальними. Роботи-доглядальниці, кулінари, носильники і інші домашні роботи стануть все більш схожі на людей. Все ще більше зміниться, коли технології дозволять створити робота з інтелектом, подібним людському. Роботи майбутнього будуть існувати на стику двох світів - віртуального і реального - і зможуть використовувати переваги обох. Їм буде доступна вся інформація Інтернету і можливості їх штучних тіл. Нам буде складно конкурувати з ними. Ми стоїмо на порозі вибухового розвитку робототехніки. Нам вже доступні багато технічні можливості в створенні роботів, тільки чи варто їх використовувати? Вчені по всьому світу застерігають нас від багатьох небезпек, пов’язаних з масовою появою роботів в нашому житті і, зокрема, в наших будинках. Але вони не закликають до того, щоб зупинити прогрес і заборонити створення роботів і штучного інтелекту. Йдеться про те, щоб виявити заздалегідь приховані загрози, пов’язані з появою роботів в нашому житті, і виробити правила і стандарти робототехніки, які дозволили б нам відчувати себе в оточенні роботів безпечно.

19

7 персон, які Ілон Маск Хто-хто, а Ілон Маск у представленні не потребує. Маск - один з головних ньюсмейкерів всього, що пов’язано з майбутнім й інноваціями. До всього сказаного про нього складно додати щось нове, але ми все ж спробуємо. Отже, Ілон Маск - глава Tesla Motors, компанії, яка виробляє не тільки всім відомі електромобілі Tesla, але і створює інфраструктуру станцій підзарядки по всьому світу. У Північній Америці, Європі, а тепер уже і в Росії, а також в Китаї, Японії і Австралії. Одночасно Маск робить ставку на сонячну енергію. У червні було заявлено що Tesla Motors купує компанію SolarCity, засновану його двоюрідними братами і до ради директорів якої входить Маск. Тепер і електрокари, і акумулятори до них, і сонячні батареї для зарядок будуть проводитися в рамках однієї компанії. Тим самим Маск пов’язує воєдино енергію Сонця і енергію руху. Перетворює одне в інше, безпосередньо.

Якщо його ідеї здійсняться, то в майбутньому значна частина автотранспорту буде пересуватися за рахунок сонячної енергії. А якщо Маск не відмовиться від надання безкоштовної зарядки на своїх заправних станціях Supercharger і такої практики послідують й інші виробники електромобілів, то майбутнє обіцяє ще й безкоштовну «заправку» особистих авто. І Марс потрібен Маску не тільки для того, щоб вставити прапорець в червоний пісок четвертої планети від Сонця. Його декларована мета - розгалуження людства. Колонізація Марса це надійний спосіб зберегти людство. На думку Маска, в разі глобальної катастрофи на Землі, колонія на Червоній планеті допоможе людству вижити. Навіть якщо земляни загинуть, марсіанська частина людства збережеться. Компанія Space Exploration Technologies Corporation, відома як SpaceX, з її ракетами Falcon і кораблями Dragon в такому випадку лише інструмент для досягнення цих цілей.

20

наближають майбутнє

21

Броган Бемброган і Шервин Пішевар Колишній інженер SpaceX і венчурний інвестор іранського походження об’єдналися, щоб скоротити відстані і час. Створена ними компанія Hyperloop One, раніше носила ім’я Hyperloop Technologies, займається реалізацією проекту вакуумного поїзда, запропонованого Ілона Маском. Суть технології на перший погляд проста. Капсули з пасажирами або вантажами рухаються по трубах в умовах зниженого тиску, так званого форвакуум. Відсутність опору повітря повинно дозволити розігнати їх до істотних швидкостей - від 480 до 1 220 кілометрів на годину. Якщо розробникам вдасться реалізувати цю ідею (а в цьому можна не сумніватися, питання тільки в часі), то на Землі з’явиться новий масовий вид транспорту. П’ятий вид транспорту. Повноцінний конкурент старої транспортної четвірці - автомобільного, повітряного, водного і залізничного видів транспорту. Не варто думати, що Hyperloop просто замінить один засіб пересування, наприклад поїзда. Спочатку гіперпетля замислювалася як конкурент високошвидкісний залізниці, яка мала з’єднати найбільші міста штату Каліфорнія: Сан-Франциско на півночі і Лос-Анджелес на півдні штату. Швидкісні

пасажирські поїзди повинні були перевозити пасажирів зі швидкістю «всього» 322 кілометри на годину. Поки що проект знаходиться в стадії розробки і тестування. Після перших випробувань в травні цього року Броган Бемброган, який спроектував для SpaceX двигун другого ступеня ракети Falcon 1 і працював над теплозахисних екраном космічного корабля Dragon, заявив, що вже до кінця року компанія побудує замкнутий випробувальний трек. А в червні цього року його партнер Шервин Пішевар, вдало вклався в Uber на ранньому етапі, заявив про бажання побудувати на основі технології Hyperloop новий Шовковий шлях через територію нашої країни. Реалізація його ідеї дозволить доставляти вантажі з Китаю в Європу всього за один день. Інший проект, який, можливо, буде реалізований в нашій країні, - будівництво Hyperloop в Москві. Швидкісна вакуумна лінія може бути використана при перевезенні пасажирів між аеропортами московського авіавузла або для розвитку сполучення з Нової Москвою.

Hyperloop може істотно поліпшити життя 16 мільйонів людей, які проживають в Московському регіоні, в рази скоротивши час, який вони витрачають на переміщення, вважає Пешавар.

22

23

Джефф Безос Найуспішніший людина минулого року за версією Forbes. У 1999-му «Людина року» за версією журналу Time. Засновник провідного інтернет-магазину світу Amazon.com. П’яте місце в списку мільярдерів Forbes цього року. Але одна справа - заробити гроші для себе (а в минулому році Безос подвоїв свої статки), і зовсім інша - змінити нашу планету. Мільярдером Джеффа Безоса зробив створений ним в 1994 році і названий по імені найбільшої і повноводної річки в світі онлайн-магазин Amazon.com. Спочатку в ньому продавалися тільки книги, але сьогодні тут є все що завгодно.

Amazon - це найбільший в США інтернет-рітейлер і найбільша в світі компанія серед продають товари і послуги в Мережі. Amazon - лідер галузі. Дітище Безоса виявилося успішним і росте. Одночасно ростуть і обсяги інтернет-торгівлі. Але, як то кажуть, якщо десь прибуло, то десь і вибуло. Інтернет-магазини вже змінюють

вигляд американських міст. У США практично перестали відкривати торгові центри. Люди вважають за краще робити покупки в інтернет-магазинах. Відвідуваність звичайних магазинів і торгових молів падає. Багато з них закриваються. На їх місце приходять ресторани і дозвільні центри. Альо если для американців Amazon це в Першу Черга великий магазин в Інтернеті, то ми про компанію дізнаємося більше з новин завдяки проекту Amazon Prime Air, Який пропонує доставку покупок Клієнтам за допомогою літаючих автономних дронів. Крім того, як вдома, так і в будь-якому місці, де б ви не знаходилися - на вулиці, в офісі або в парку на прогулянці. Відпочиваєте на природі и сіли батарейки в плеєрі? Замовте їх через Інтернет, и через кілька хвилин повітряний кур’єр їх вам доставити. У майбутньому покупки будуть доставлені вам прямо в руки и в найкоротшій термін. Для того щоб це було здійснено, мало тільки технічного

24

прогресу в розвитку безпілотніків. Потрібна нова концепція розвитку повітряного простору населених пунктів. Amazon Робить кроки и у цьому напрямку. За пропозиціями компанії, повітряний простір міст має буті поділено на зони. Одні з них (Вісотні) будуть призначені для швидкісних транзитних польотів. Інші, розташовані на малих висот, тільки для зльоту, посадки и локальних переміщень. Інша пристрасть Безоса - космос. Ще одне его дітище - аерокосмічна компанія Blue Origin. Як и SpaсeX Ілона Маска, компанія Робить ставку на Багаторазові ракети. У квітні цього року Blue Origin Вже в третій раз запустила в космос ракету, яка там булу Вже двічі. SpaсeX таке не вдаватися жодних разу. Правда, На відміну від їх ракет, New Shepard Безоса призначила тільки для суборбітальніх польотів. Ракета здатна досягти Лінії Кармана и вернуться, зроби м’яку керованих посадку. Вивести супутник на орбіту його ракета не може, але для космічного туризму цього достатньо.

25

Роберт Бігелоу Нехай космічний туризм сьогодні тільки мрія, але рано чи пізно п’ятнадцяти хвилинних подорожей космічним туристам вже буде мало. Щоб відчути всю велич космічного простору і вдосталь помилуватися на планету з боку, потрібно зупинитися на орбіті хоч на пару діб. Отже, знайомтеся: Роберт Бігелоу власник готелів по всьому світу (йому належить мережа готелів Budget Suites of America), а тепер і власник невеликої орбітальної «нерухомості» в космосі. Але до того як експериментальний надувний житловий модуль, що належить його компанії Bigelow Aerospace, був пристикуваний до МКС, його ім’я було не настільки відомо. Модуль BEAM (Bigelow Expandable Activity Module) був доставлений на Міжнародну космічну станцію в квітні цього року на борту вантажного корабля SpaсeX Dragon. За допомогою маніпулятора «Канадарм2» його дістали з негерметичного відсіку вантажного корабля і пристикували до стикувального вузла модуля Tranquility. 29 травня він був повністю заповнений повітрям і протягом найближчих двох років йому доведеться пройти перевірку, яка і покаже, наскільки надійно він може захистити екіпаж від кос-

мічного сміття, сонячної радіації і екстремальних космічних температур. Це перший приватний і перший надувний модуль на МКС, і це перший реалізований проект подібного роду. Але це реалії сьогоднішнього дня. У компанії, яка була заснована в 1999 році, вже є й інші, нехай і невеликі, досягнення, є і амбітні плани. Крім BEAM Bigelow Aerospace вже вдалося вивести на орбіту два прототипи надувних комерційних модулів Genesis I і Genesis II. У майбутньому компанія планує створення власної комерційної космічної станції. Для виведення модулів станції в космос буде потрібно сім ракет. І тут в Bigelow Aerospace покладаються на SpaсeX з її кораблями Dragon і ще тільки проектованої ракетою-носієм Falcon Heavy. Але кінцева мета Роберта Бігелоу - створення готельної мережі в космосі. До слова, BEAM - це продовження проекту TransHab, закритого NASA ще в 2000 році. Bigelow Aerospace придбала патенти NASA і продовжила розробки. Хоча перші проекти надувний космічної станції з’явилися ще в 60-х роках минулого століття. Мабуть, тепер настав час для їх реалізації.

26

27

Дін Кеймен і Шейн Чен Ні, ці двоє не працюють разом. Але те, що зробив і робить кожен з них окремо, наближає майбутнє особистих засобів пересування. Вони не займаються літаючими автомобілями, швидкісними поїздами або засобами телепортації. Їх транспорт прозаїчніший. Кеймен охарактеризував свій винахід як щось середнє між тапочками і велосипедом. Таке ж зручне як тапочки, таке ж мобільне як велосипед. Ідеться про персональний електричному транспорті. Простому в експлуатації, доступному за ціною і, як і належить речам, що наближається майбутнього, в міру «розумному». Хоча винаходи Чена більш поширені, Дін Кейман більше відомий громадськості. Він є винахідником Сегвея.

Segway, якщо хто не знає, - транспортний засіб для однієї людини, що представляє собою платформу з двома колесами, розташованими по обидва боки від водія, і рульовою колонкою, за допомогою якої здійснюються повороти. Відмінність від усього, що це само балансуючих транспортний засіб. Гиродатчик і процесори підтримують рівновагу і не дозволяють апарату впасти. Ну і, звичайно, Сегвей працює від акумуляторів. На його створення американський винахідник витратив близько 10 років.

Ось тільки впоратися з конкурентами з Піднебесної Кеймен не зміг. Після безуспішних патентних суперечок, його компанія Segway Inc була продана одному з конкурентів - китайської Ninebot Inc. Яка, в свою чергу, належить відомій Xiaomi. Таке злиття пішло тільки на користь. Не так давно компанія представила свого першого робота, який переміщається в просторі за допомогою технологій, реалізованих спочатку в сегвеях. Сегвей на наших вулицях, та й не тільки наших, поки що зустрічаються рідше, ніж їх молодші побратими - гіроборди (вони ж ховерборд) і моноколеса. Випущено таких пристроїв незліченна кількість. Їх винахідник глава компанії Inventist, американець китайського походження Шейн Чен. За заявою винахідника, вироблено понад мільярд екземплярів таких пристроїв. Правда, він з цього нічого не отримує. Наявність патенту зовсім не допомагає йому в боротьбі з тисячами китайських підприємців, які виробляють ховерборд нелегально. Свій ховерборд, названий винахідником Hovertrax, Чен запатентував в 2012 році. Моноколесо трохи раніше. За цей час їх популярність незмірно зросла. У зовсім недалекому майбутньому вони складуть конкуренцію велосипедів, а десь і автомобілів.

28

29

Нездійснені світові прогнози

«

Ми вас поховаємо», – ця знаменита фраза Микити Сергійовича Хрущова була адресована західним послам і сказана ним на прийомі в польському посольстві в Москві 18 листопада 1956 року. Оскільки слова були вирвані з контексту і рознесені по світу західними ЗМІ, жителі капіталістичних країн прийшли в жах. Насправді фраза звучала так: «Чи подобається вам чи ні, але історія на нашому боці. Ми вас поховаємо». В даному випадку «головний кукурузник» країни мав на увазі відому тезу Маркса, який говорив про те, що пролетаріат є могильником капіталізму. Зворотній переклад на російську мову перетворив фразу в «ми вас закопаємо». Про те, хто кого в підсумку «закопав», годі й казати.

Приблизно за десять років до Хіросіми Альберт Ейнштейн заявив, що до практичного застосування атомної енергії справа дійде років через сто, не раніше. «Франція і Німеччина? Це застарілі географічні назви... Під Німеччиною ви, очевидно, маєте на увазі ряд радянських або майже радянських республік, розташованих між Уральським хребтом і Північним морем», – говорив Бернард Шоу. У 1931 році, після відвідування СРСР і особистої зустрічі зі Сталіним, той же Бернард Шоу сказав: «Я їду з держави надії і повертаюся в наші західні країни – країни відчаю... Для мене, старої людини, є глибокою розрадою, сходячи в могилу, знати, що світова цивілізація буде врятована... Тут, в Росії, я переконався, що нова комуністична система здатна вивести людство з сучасної кризи і врятувати його від повної анархії і загибелі».

«Я не думаю, що при моєму житті жінка буде прем’єрміністром»

«Я не думаю, що при моєму житті жінка буде прем’єр-міністром», – бідкалася Маргарет Тетчер в 1973 році, а вже в 1979-му стала першою (і поки що єдиною) жінкою, яка займала пост прем’єр-міністра Великобританії. «Ми стоїмо на порозі ракетної пошти», – самовпевнено заявив американський політичний діяч Артур Саммерфілд, який служив в Postmaster General з 1953 по 1961 рік. Дмитро Іванович Менделєєв вважав складним технічним завданням XX століття утилізацію величезної кількості гною (у зв’язку зі зростаючим поголів’ям коней на міських вулицях).

Знамените висловлювання «640 кілобайт повинно бути достатньо для кожного» помилково приписують Біллу Гейтсу, який неодноразово заявляв, що нічого подібного він не говорив.

вальна машина, подібна ЕНІАК, сьогодні оснащена 18 тис. вакуумних трубок і важить 30 т, ЕОМ в майбутньому зможуть обійтися тільки 1 тис. трубок і, можливо, будуть важити близько 1, 5 т». Автори «Попмеха», звичайно, вжили слово computer, однак, в той час воно означало, скоріше, «обчислювач», а не звичний нам ПК. Цитата відноситься до того часу, коли ЕОМ могли займати цілі будівлі і зменшення їх до розмірів однієї кімнати вже було сміливим прогнозом. При цьому мікрочіп був розроблений тільки в 1958 році, а перший повністю транзисторний комп’ютер IBM 608 з’явився на ринку в кінці 1957го. Важив він якраз 1,2 тонни. «Все, що можна винайти, вже винайдено», – цю фразу приписують Чарльзу Дьюелу, главі Патентного бюро США в кінці позаминулого століття. Насправді ж знаменита фраза Дьюела звучить зовсім не так, більше того, сенс її протилежний: «На мою думку, всі попередні і сьогоднішні винаходи здадуться нам дуже незначними в порівнянні з тими, які готує нам це століття. Хотів би я заново прожити життя і побачити ті чудеса, які осьось з’являться у нас на порозі».

«Все, що можна винайти, вже винайдено»

До речі, про комп’ютери. «Вага комп’ютерів в майбутньому не буде перевищувати 1,5 тонни», – цю фразу зазвичай приписують журналу Popular mechanics (березневий номер за 1949 рік). Насправді, фраза звучить приблизно так: «У той час як обчислю-

30

«На світовому ринку можна буде продати штук п’ять комп’ютерів», – нібито заявив голова ради директорів IBM Томас Дж. Уотсон старший в 1943 році. Ця цитата передруковується з книги в книгу, але документального підтвердження цих слів Уотсона немає. Зате, схоже за змістом висловлювання належить

Якісь із них перетворилися на крилаті фрази, якісь не були сказані зовсім або стали жертвою неправильного тлумачення.

британському професорові фізики і математики Дугласу Хартрі, і звучить приблизно так: «Всі необхідні обчислення в нашій країні можуть бути виконані на трьох цифрових комп’ютерах, побудованих в Кембриджі, Теддінгтоні і Манчестері». Як стверджує в своїй статті інший британський математик і фізик Бертрам Боуден, Дуглас Хартрі також додав, що «ЕОМ самі по собі нікому більше не знадобляться, та й купити їх ніхто не в змозі. ЕОМ неймовірно складні у використанні і їх не можна довірити нікому, крім вчених-математиків». І з цим важко сперечатися: ЕОМ, дійсно, були мало кому потрібні крім «вчених-математиків» і фахівців у відповідній галузі. В ті часи, коли поважний професор сказав цю фразу, не було ні звичного нам дружелюбного інтерфейсу, ні операційної системи в нашому розумінні цього слова. Якісь із них перетворилися на крилаті фрази, якісь не були сказані зовсім або стали жертвою неправильного тлумачення.

31

Подорожі в часі можливі Зупинись, мить! Час в порожньому просторі космосу і на Землі летить неоднаково. Це відомо кожному школяру. Чим сильніше гравітація якогось об’єкта, тим повільніше плине час в його околицях. Це відбувається через те, що за допомогою гравітації спотворюється «тканина» чотиривимірного простору-часу. З іншого боку, Ейнштейн показав, що чим вище швидкість - тим більше маса. Тому для всіх об’єктів, які рухаються на дуже високих швидкостях, час теж сповільнюється. Швидкість МКС більше 27 тис. км/год. Російський космонавт Сергій Крикальов, наприклад, провів на орбіті в цілому 803 дні 9 годин і 39 хвилин. Таким чином, він живе, на цілу 1/50 секунди, випереджаючи нас.

близької до швидкості світла. Чи варто дивуватися, що машина часу являє собою не що інше, як космічний корабель, адже, згідно з загальної теорії відносності, час і простір нерозривно пов’язані між собою (питання про те, яким чином при розгоні до такої шаленої швидкості зберегти в цілості ваше тіло і сам корабель, поки не варто). Але чи зможе людина, яка вчинила таку подорож, повернутися назад у минуле?

Машина часу Теорія відносності говорить нам про те, що машину часу, яка перенесе нас у майбутнє, створити можна. Ви входите в неї, чекаєте. Виходите і виявляєте, що на Землі пройшли століття. Технологій для цього поки немає, але науці відомо, що це можливо. Втім, для цього доведеться розігнатися до швидкості,

Перші натяки на те, що закони фізики дозволяють людям подорожувати в минуле, з’явилися в 1949 році, коли математик Курт Гедель знайшов нове рішення рівнянь Ейнштейна, а по суті - нову структуру простору-часу, яка цілком допустима з точки зору ОТО. Однак, виходячи з рівнянь Геделя, Всесвіт повинен обертатися як ціле, і не розширюватися з прискоренням - що, як з’ясувалося з тих пір, не відповідає дійсності. В останні роки вчені пропонували інші шляхи для потенційних подорожей у часі - викривлення простору-часу. Однак аналіз мікрохвильового фону та інші дані показують, що Всесвіт ніколи не був викривлений настільки, щоб такі подорожі стали можливі. Втім, є і обхідний маневр.

32

Сучасні космонавти, як відомо, вже роблять це. Правда, подорожують вони поки тільки в майбутнє. І на частки секунди. Але хто знає - може бути, одного разу нам вдасться полетіти на роки чи навіть століття вперед або, навпаки, потріпати за чуб нашого п’ятирічного діда? Але почнемо по порядку.

Що є минуле? Припустимо, що час на Альфа Центаврі рухається з тією ж швидкістю, що і на Землі (планета, на якій живуть інопланетяни, має ту ж масу і рухається з тією ж швидкістю). У 2014 році відбулася Олімпіада в Сочі. Припустимо і те, що в 2018 році відбудеться відкриття міжпланетного шахового турніру на Альфі Центаврі. Яка з подій відбулася раніше? З точки зору землян - Олімпіада. З точки зору «центавріанцев» - турнір. Адже світло від Землі до Альфи Центаври буде йти чотири роки. Рухаючись швидше за світло, ви змогли би побувати на Олімпіаді і вилетіти на турнір, а потім знову повернутися на Землю до початку Олімпіади. Рухатися швидше за швидкість світла, виходячи з теорії відносності, як відомо, неможливо. З мірою наближення до «світлового бар’єра» для розгону об’єкта потрібно все більше і більше енергії. Крім того, і тіло, яке досягло б такій швидкості, має набути нескінченної маси.

Кротові нори Ось тут-то і можливий обхідний маневр. Він полягає в потенційній можливості деформувати простір-час. Наприклад, так, щоб відкрився короткий шлях від Олімпіади до шахового турніру. Ви не будете рухатися швидше за швидкість світла - але в просторі переміститеся швидше.

У 1935 році Альберт Ейнштейн і Натан Розен написали роботу, в якій доводили, що ОТО допускає існування таких просторово-часових мостів, змичок «кротячих нір». Підтримка цілісності кротової нори вимагає величезної енергії, і теорія передбачає, що вони не можуть існувати досить довго, щоб через них міг пройти космічний корабель або інший макроскопічний об’єкт. Такі мости можуть «схлопнуться», і корабель пропаде десь в сингулярності. Правда, вчені допускають думку, що технічно розвинена цивілізація могла б тримати подібну нору відкритою і потрібний час. Але як цього можна домогтися, питання поки зовсім неясне. Тут варто сказати, що вся матерія, до якої ми звикли, має позитивну щільність енергії, що надає простору-часу позитивну кривизну, що нагадує сферу.

Уявити таке не просто. Щоб розробити це, астрофізики часто наводять приклад з пагорбом. Якщо ви копаєте велику яму і викидаєте землю з неї на край ями, в кінці кінців у вас вийде не тільки яма, а й пагорб. В цьому випадку пагорб і буде метафорою цієї позитивної енергії, а яма - негативною.

Чорні діри і не тільки Вчені обережно припускають, що своєрідними аналогами кротячих нір, можливо, можуть виявитися чорні діри. Справа в тому, що більша частина простору-часу майже плоска. Воно сильно деформоване тільки в чорних дірах. Чорна діра настільки спотворює простір-час навколо себе, що утворює якусь «воронку», «дірку» конічної форми.

Рухатися швидше за швидкість світла, виходячи з теорії відносності, як відомо, неможливо

А для деформації простору-часу, яка дозволила б нам подорожувати в минуле, потрібна матерія з негативною кривизною - тобто, з негативною щільністю енергії. Квантова механіка, як відомо, існування такої негативної щільності енергії допускає (за умови, якщо ця «негативність» компенсується «позитивністю» в інших областях), і допускає теоретичну можливість деформувати простір-час.

33

Гравітація навколо чорної діри настільки величезна, що простір-час в ній, по суті, перестає існувати, або спотворюється настільки, що час практично зупиняється. Крім того, деякі чорні діри обертаються на швидкості світла. В результаті простір-час «згортається» в дірці практично в «трубку». Можливо, проникнувши в чорну діру, ми могли б пройти через її вузький тунель і опинитися... в минулому, або, наприклад, в іншому Всесвіті?

Відомий фізик-теоретик сучасності - Стівен Хокінг - впевнений, що це неможливо. Навіть якщо космічному кораблю якимось неймовірним чином (подолавши цілим і неушкодженим дію величезної гравітації) вдасться потрапити в самий центр чорної діри, він опиниться в сингулярності і просто перестане існувати.

центру чорної діри - явище, яке називають космічними струнами.

Повернутися в минуле не можна залишитися

Космічні струни - це гіпотетично існуючі складки простору-часу, тонкі нитки енергії, що залишилися після Великого вибуху. Їх ширина менше атомного ядра, зате вони мають феноменальну щільність. Така струна довжиною всього 1 м мала би більшу гравітацію, ніж Земля, і породила б грандіозне викривлення. Готт виявив, що взаємодія таких струн може призводити до появи природної машини часу.

Але чи допускає квантова теорія подорожі в часі нашого - макроскопічного - масштабу? Стівен Хокінг каже, що, на перший погляд, допускає. Про це свідчать Фейнмановскі інтеграли по траєкторіям (суть Фейнмановских інтегралів в тому, що вони заміщають визначення унікальної, єдино можливої траєкторії руху будь-якої елементарної частинки повної суми нескінченної кількості можливих траєкторій її руху). Адже вони охоплюють всі можливі сценарії, а, значить, допускають і існування такого спотворення простору-часу, який необхідний для подорожей в минуле. Тому говорити про те, що такі подорожі неможливі в принципі, не можна.

Космічні струни - це гіпотетично існуючі складки простору-часу, тонкі нитки енергії, що залишилися після Великого вибуху

Однак багато інших вчених вважають, що, потрапивши в чорну діру, за певних умов можна-таки вціліти, і навіть шукають способи це зробити. Звичайно, це виглядає дивацтвом. Але історії науки відомо немало прикладів, коли такі диваки винаходили літак або відправлялися на Місяць. Професор астрофізики з Прінстонського університету Річард Готт (Richard Gott) - ентузіаст подорожей у часі. Він створює свій теоретичний проект машини часу і навіть стверджує, що знайшов рішення для подорожей в минуле.

Вслід за деякими астрофізиками, Готт вважає, що природна машина часу - це центр чорних дір, що швидко обертаються. Але він теж розуміє наскільки ненадійним може виявитися такий «транспорт». Втім, Готт знайшов потенційний менш небезпечний аналог

Розрахунки Готта поки не підтверджені спостереженнями, але вчений намагається довести, що ці струни існують. Втім, навіть він каже, що знайти дві такі струни, які пройшли б один навпроти одного, практично неможливо. Тому Готт звертає увагу на іншу теоретичну структуру, на космічні кільця, які могли б формувати замкнуті струни. Незважаючи на відсутність доказів їх існування, прямих прорахунків в теорії Готта немає. До того ж всередині такого «кільця» виявиться... знову чорна діра. І взагалі, щоб управляти системою з такою грандіозною гравітацією, знадобилися б енергетичні ресурси цілих галактик.

34

Важкі частинки, які розганяють в коллайдерах в Європейському центрі ядерних досліджень (ЦЕРН) або в Національній лабораторії ім. Фермі в США, досягають швидкості, що дорівнює 99,99% швидкості світла. Однак скільки б не нарощувалася потужність установки, перевищити світловий бар’єр не вдасться.

Ау, гості з майбутнього! Але якщо так, чому ж нас ще не відвідали гості з майбутнього? Популярна точка зору, що цивілізація майбутнього настільки «просунута», що вважаєтьься недоцільним розкривати таємницю подорожей у часі таким нерозумним істотам, як ми. Що, якщо який-небудь

сучасник-ентузіаст захоче повернутися в минуле і розкрити нацистам секрет атомної бомби?

Така різна історія

Багато вчених сьогодні говорять про можливе існування мультивсесвіту, в який можуть входити всі ці - і нескінченне число інших - варіанти минулого, розгалужені в нескінченній безлічі світів...

Може виявитися, що історія представляє з себе суворо фіксований ланцюжок подій, тому навіть якщо ви повернетеся в минуле, то будете приречені робити все те ж саме, що робили до того. Інакше, повернувшись у своє майбутнє, ви можете навіть виявити, що вас просто не існує, чи не існує ваших близьких, чи країни, в якій ви живете, і т.д.

На перший погляд, ця гіпотеза нагадує Фейнмановські квантово-механічні рівняння. Але між ними існує і нерозв’язне протиріччя. В інтегралах Фейнмана кожна траєкторія повністю включає в себе простір-час і все, що в ньому знаходиться. І, як ми з’ясували, в рамках такого уявлення ракета через викривлений простір-час могла відправитися

Подібна драма добре описана в знаменитому науково-фантастичному оповіданні Рея Бредбері «І грянув грім», головний герой якого, здійснюючи подорож в минуле, випадково розчавив метелика - а повернувшись, виявив, що його близькі пишуть на іншій мові, і при владі замість президента-ліберала диктатор. У природничих науках цей термін так і називається - «ефект метелика»: незначний вплив на хаотичну систему може мати великі і непередбачувані наслідки де-небудь в іншому місці і в інший час. Інший можливий спосіб вирішення парадоксів подорожей у часі можна позначити, як гіпотезу альтернативної історії. Коли мандрівники в часі повертаються в минуле, вони потрапляють в альтернативні історії, які відрізняються від тієї, яка їм відома.

35

навіть в минуле. Але ж сама ракета при цьому залишилася б у тому ж «своєму» просторі-часі, а, значить, і в тій же історії. Тому Фейнмановські інтеграли, скоріше, говорять на користь гіпотези фіксованого минулого. Сучасна наука в можливості подорожей в минуле сумнівається. Але все-таки не радимо сперечатися з кимось із цього приводу: раптом цей хтось сперечається, знаючи майбутнє наперед?

Яким буде світ, якщо ми будемо жити сотні років? Технології Британський геронтолог Обрі ді Грей (Aubrey de Grey) вважає, що перша людина, яка доживе до 150 років, уже народилася, а перша людина, яка доживе до 1000 років, народиться у найближчі два десятиліття. І багато в чому він має рацію. З одного боку, підвищення якості життя, з іншого боку, нові медичні технології, що запобігають старінню, продовжують як сам термін життя, так і період активної діяльності людини. Багатьох лякає перспектива довгого життя, адже вона асоціюється зі старістю. Хтось навіть готовий покинути цей світ, тільки щоб не бачити свого старого зморшкуватого тіла. Інші, навпаки, чекають часу, коли люди будуть жити по 200-300 років. Які саме технології дозволять нам жити не просто довго, а дуже довго, зараз складно сказати. Професор Юваль Харари (Єврейський університет в Єрусалимі) вважає, що в майбутньому люди можуть стати кіборгами, тим самим у них з’явиться можливість жити вічно. Ді Грей вважає, що процес старіння пов ’язаний з накопиченням в організмі дефектів і пошкоджень. Його рецепт довгого життя - профілактична геріатрія. Дефекти і пошкодження повинні зникнути до того, як їх кількість перевищить критичну позначку, причому задовго до настання літнього віку. Підрозділ компанії Alphabet Inc. Calico вивчає хімічні сполуки, що сприяють утворенню нових нейронів. Це може допомогти в лікуванні хвороби Альцгеймера, Паркінсона та інших

захворювань, при яких відбувається загибель нейронів у певних ділянках головного мозку. Мало тільки зберегти здорове тіло, треба ще й зберегти мозок. У майбутньому продовження життєтривалості буде досягнуто за допомогою значної кількості технологій. Навіть пластична хірургія, що дозволяє приховати реальний вік і здаватися молодше, ніж є насправді, у якійсь мірі одна з таких технологій. Адже навряд чи в досяжному майбутньому вчені знайдуть спосіб, що дозволяє відразу омолодити людини повністю. Фітнес-браслети і встроєні у тіло датчики, що нагадують процес прийняття пігулки або звернення до лікаря, штучні органи, вирощувані на замовлення, - усе це технології продовження життя. Тому для довгого життя і безсмертя ми будемо просуватися поступово, крок за кроком, освоюючи все нові і нові технології.

Одне життя = багато «життів» Ми вважаємо природним, що людське життя проходить «від світанку до заходу сонця». Дитинство, юність, зріле життя і старість. У кожного періоду - своє призначення. Дитинство і молодість - для першого пізнання світу і отримання освіти. Зріле життя йде на виховання дітей і кар’єру. Старість - заслужений відпочинок. Тривалість життя за останні роки істотно зросла. Але сьогодні сучасна людина все більше часу витрачає на освіту і пізніше одружується. А розвинені країни постійно

36

відсувають терміни виходу на пенсію для своїх громадян. Тимчасові рамки вікових періодів розтягуються. Але так буде не завжди. Філософ і письменник Стівен Кейв (Steven Cave), автор що вийшла в 2012 році книги «Безсмертя: Прагнення жити вічно і як воно управляє цивілізацією», вважає, що коли тривалість життя істотно зросте, ми змушені будемо відійти від існуючої сьогодні лінійної послідовності. Отримання освіти, робота і відпочинок будуть чергуватися кілька разів. Уже за життя людина зможе змінити кілька професій, кілька разів побудувати кар’єру і кілька разів повертатися на тривалий відпочинок. Уперше у людини з’явиться можливість фактично прожити кілька життів. Осмисливши результати першого циклу (освіта, робота, відпочинок), людина з великим досвідом підійде до вибору наступної професії і кар’єрних прагнень.

Робота і освіта Уже зараз безліч людей протягом життя змінюють спеціальність і сферу діяльності. Багато з них були б раді кинути нецікаву роботу і, отримавши нове утворення, зайнятися чимось іншим. Але якщо зараз це потреби окремих індивідів, то в майбутньому зі збільшенням тривалості життя регулярна зміна професії стане суспільною необхідністю.

За оцінками демографів, середня тривалість життя на планеті з 1990 року збільшилася на 6,2 року. Найімовірніше, це зростання не тільки продовжиться, але і прискориться. І через якийсь час тривалість життя людини збільшиться до декількох сотень років. Але таке довге життя спричинить зміни у звичному нам життєвому циклі. Світ стане інакшим.

Продовження терміну трудової діяльності призведе до того, що старше покоління і молоде будуть конкурувати за робочі місця. Якщо люди будуть все пізніше і пізніше йти на пенсію, то молодь залишиться без роботи. Причому люди похилого віку матимуть усі конкурентні переваги професійний і кар’єрний досвід. У той же час медицина майбутнього дозволить і їм бути такими ж активними, як і в молодості. Згадайте слова французького письменника Анрі Етьєна: «Якби молодість знала, якби старість могла». Тепер раніше несумісні речі стануть реальністю.

до похорону. Зміна поколінь дає можливість новим прогресивним ідеям і теоріям витісняти старі, що віджили свій час. На жаль, це відбувається разом з людьми, які є носіями цих ідей. Тепер, коли після певного періоду трудової діяльності людина зможе отримати можливість для тривалого відпочинку, а потім отримати нове утворення, ми, здається, зможемо піти від цього.

Новий поділ обов’язків У зв’язку зі збереженням здатності до праці і в літньому віці вчені вже зараз задаються питанням: чому одна вікова група повинна одночасно працювати, виховувати дітей і утримувати тих, хто вже на пенсії? До того ж все це не завжди виходить однаково добре. Дослідники Ельке Лойхінгер (Віденський інститут демографії) і Джеймс Вільям Вопель (Товариство імені Макса Планка для сприяння розвитку наук) вважають, що в майбутньому неповний робочий день повинен стати нормою як для молодих, так і для літніх людей, які зберігають здатність до активної праці. Якщо людина не буде весь час на роботі, вона зможе більше часу приділяти вихованню своїх дітей і своїй освіті.

Люди похилого віку матимуть усі конкурентні переваги - професійний і кар’єрний досвід

Ось тільки погано від цього буде не тільки молодим. Є галузі, які тримаються за рахунок свіжих ідей. Якщо вони не будуть отримувати свіжу кров, їм загрожує застій. Професор Юваль Харари як для прикладу пропонує уявити ситуацію, у якій вашому начальнику 120 років, і ідеї, якими він керується, з’явилися ще в кінці XIX століття. При цьому в компанії, де ви працюєте, він затримається ще на пару десятків років.

Знаменитий німецький фізик-теоретик, основоположник квантової фізики Макс Планк колись зауважив, що прогрес науки йде від похорону

37

Звичний більшості з нас восьмигодинний робочий день і п’ятиденний робочий тиждень можуть залишитися у минулому. Ми будемо менше приділяти часу роботі, а більше - іншим заняттям.

Крім цього, експерименти з неповним робочим днем проходять в деяких компаніях і зараз. При цьому вони часто показують, що за 3-4 години працівник встигає зробити стільки ж, скільки і за весь робочий день.

Термінові шлюби і майбутнє сімейних відносин Збільшення тривалості життя не зможе не відбитися і на сім’ї. Якщо класичний шлюб обмежений моментом «поки смерть не розлучить нас», то тепер цей момент відсувається на невизначений час. Усе менше впевненості в тому, що в світі, де професія буде вибиратися тільки на час, де люди будуть постійно змінювати місце проживання, а після дорослішання дітей у батьків буде залишатися ще маса життєвих сил, вибір пари буде проводитися на все життя. Уже зараз збільшення тривалості життя призводить до збільшення кількості розлучень.

автоматично після досягнення молодшому з подружжя 80 років, описав ще Джонатан Свіфт у своєму романі «Подорожі Гуллівера». Але його безсмертні «струльдбругі» з віком старіли і жахали оточуючих своїм виглядом і поведінкою. Медицина майбутнього дозволить не тільки продовжити життя, але і збільшити активний вік. Тому 80-річні аж ніяк не будуть нікому не потрібними людьми похилого віку. У XVIII столітті тимчасовий шлюб пропонував ввести французький полководець і маршал Франції Граф Моріц Саксонський. Правда, у тому часі подібні ідеї не пройшли. Але в цьому столітті ідеї обмежених за часом шлюбів отримують все більше прихильників.

А раз так, то, можливо, все йде до того, що крім «вічних» будуть термінові шлюби - сімейні союзи, обмежені за часом.

Не так давно відомий китайський публіцист Лу Гуопін запропонував заснувати семирічні шлюбні ліцензії. Законодавчо спробували вирішити тимчасові шлюби в Мексиці, але законопроект був згодом скасований.

Якщо вже зараз, вступаючи у шлюб подружжя все частіше укладають шлюбні контракти, припускаючи те, що рано чи пізно їх шлюб може бути розірваний, то ідея тимчасових шлюбів повинна знайти своїх поціновувачів. Концепція сімейних союзів, створених на певний термін, не нова. Шлюб, який розривається

Цілком можливо, що в майбутньому багато шлюбів будуть укладатися лише на період виховання дітей. Як тільки молодша дитина досягне певного віку, шлюб буде вважатися розірваним, а колишнє подружжя отримають свободу і можливість для створення нової сім’ї.

38

Світ столітніх У зв’язку з істотним продовженням терміну активного життя зміниться і структура світової економіки. Все більша кількість людей буде зайнято в медицині і галузях, пов’язаних з підтриманням активного життя у літньому віці. Косметологія, фармацевтика, виробництво штучних органів та імплантатів займуть лідируючі позиції. Чи стануть масовими послуги, які є вже зараз, але досить рідкісні. Наприклад, люди вступають у другій або третій шлюб і побажали завести дітей, не завжди зможуть це зробити. Технології омолодження не відразу стануть досконалими. Послуги сурогатного материнства, а пізніше і виношування плоду в штучній утробі стануть досить поширені. Поява періодів тривалого відпочинку виведе туризм майбутнього в одну з провідних галузей світової економіки. Відбудеться і зміна ставлення до свого тіла. Технології дозволять міняти зношені органи як запчастини до автомобіля. Люди перестануть боятися хвороб і травм. Зміниться і ставлення до свого віку. Люди просто перестануть його відчувати. І, можливо, коли-небудь, коли ми досягнемо остаточного перелому в боротьбі зі старінням, відбудеться подія, яку можна вважати символічним, - у паспортах перестануть вказувати дату народження.

39

40