Що не так з Козою-Дерезою, або типові помилки авторів на конкурсі

або типові помилки авторів на конкурсі

Оповідання називається точно так само, як і казка



 Наприклад, казка «Кобиляча голова» — і оповідання «Кобиляча голова». І таких випадків було досить багато. Заголовок — це перше, що бачить читач, тому над ним теж треба працювати.

Оповідання без фантастичної складової



 Таких, на щастя, було небагато, утім, це були досить хороші оповідання, і серце журі розривалося від того, що ми були змушені його викидати. Оскільки в нас конкурс саме фантастичних оповідань, то фантастична складова має суттєво впливати на оповідь.  Іще одне таке відгалуження цього випадку, що в деяких історіях фантастична (або схожа на те) складова була, але прибери її — і абсолютно нічого не зміниться.

Оповідання повторює казку, тільки в іншому антуражі



 Сенс ретелінгу якраз в тому, щоб витягнути з казки якісь нові ідеї, показати її з іншого боку, додати нових барв. Тому просто зміни оточення недостатньо, потрібно формувати свою ідею і свій сюжет. Винятком може бути «розширення казки», коли основні дії в сюжеті майже не змінюються, але натомість детальніше пропрацьовуються характери головних героїв, їхні думки, реакції та вчинки.

Оповідання є казкою, а не фантастичним оповіданням



Погодьтеся, що писати казку, яка переказує казку, на конкурс оповідань сенсу нема.

В оповіданні використовується забагато джерел для ретелінгу



Можливо, в якійсь більшій прозовій формі і можна було б вмістити 5-6 різних джерел, одначе в оповіданні на 30 тисяч знаків із цим слід бути дуже обережним. Ті конкурсні роботи, в яких було вказано більше чотирьох витоків, часто нагадували «вінегрет», адже жодне із джерел не було пропрацьовано до пуття.

Непояснені епізоди із джерела

  Пам’ятаєте, ми зазначали, що для ретелінгу краще брати відомі казки або культову класику? Тобто те, що відомо всім. Як «Ромео і Джульєтта» Шекспіра, яку не всі читали, але всі про цю п’єсу чули і знають приблизно, що там відбувається. Деякі оповідання, які переказували не настільки відомі твори, грішили тим, що там лишалися незрозумілі епізоди. Тобто якщо ви не читали джерела, то ідею оповідання не втямите. Більшість ретелінгів грає саме на тому, що відомо всім, одначе навіть у цьому випадку оповідання має читатися так само просто, якби читач і гадки не мав про джерело.

Рушниця, яка не вистрілила

 Якщо на стіні висить рушниця, то вона має вистрілити, якщо в оповіданні з’являється меч, то ним мусять скористатися.

Непояснені мотиви персонажів

 Інколи персонажі здійснюють геть несподівані вчинки. Якщо герой, повний жовчі, злився на свою матір за те, що вона його в дитинстві кинула, то акцентуйте на цьому, перш ніж він її вб’є, — просто факту відмови від дитини мало. Якщо дерев’яний хлопчик до безуму хотів стати людиною, то розкажіть причину, приверніть до неї увагу. Усі несподівані вчинки мусять мати причину.

Оповідання обривається



 Цей момент напрочуд засмутив, бо кілька з надісланих робіт мали цікаву зав’язку, але раптово обривалися, наче подальший текст десь загубився. Наприклад, головному герою розказують, що лише він може врятувати світ від зла, він пірнає у інший вимір — і оп! Це все закінчується словами: «Його історія тільки починається». Або головний герой збирається полетіти з друзями у відпустку, вони здійснюють приготування — і на цьому все.  Не залишайте конфлікт невирішеним. Якщо ж ви хочете завершити оповідь відкритим фіналом, то переконайтеся, що все написане спонукає читача до роздумів, а не питань про те, що сталося далі.

Вчіться на помилках!  І пам’ятайте, усвідомивши свою помилку раз — ви не повторите її знову. Робити помилки так само природно, як і дихати. Тільки клопітка робота над собою і аналіз допоможе стати вам кращими. Сподіваємося, цей перелік став вам у нагоді, аби побачити, що ви, можливо, зробили не так і більше цього не повторювати.

Організатор конкурсу 