Як вода кордони знищить, Бо невпинна ця навала Неба дах давно зірвала, Що земля кулеподібна Всім нагадує зосібна. Може, втомиться колись? – Блись! Ревище потопу в радість, І нічим тут не зарадиш. Хвища справа, хлюща зліва, Змовою відгонить злива, Що старе велике місто Омолоджує вогнисто. Крізь усі мої рядки Линули стрімкі струмки. Хоч Берлін Не з балерин, Та пірнає, наче лин. Риски, Зблиски, Обеліски... Ти пливи – ходити слизько. Вулиці, завулки, площі, Змиті, скупані, полоще. Майже сиві, Та красиві. Зелень злизує краплини. Хазяйнує дощ в Берліні.
64 e