ПОСМЕРТНО РЕПРЕСОВАНИЙ ІВАН КУЛИК Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера Наприкінці 1950-х Петро Шелест, товариш і протеже Микити Хрущова, очолив ЦК КПУ і Комісію Верховної Ради СРСР із реабілітації репресованих. В Україні розпочалась короткочасна відлига. В цей час до української культурної пам’яті повернулися імена багатьох поетів і письменників, представників «розстріляного відродження» (Лавриненко), які загинули за часів сталінського терору. Серед посмертно реабілітованих був Iван Юліанович Кулик, легендарний український поет, письменник, культурний і партійний діяч, один з товаришів Миколи Скрипника, який мріяв поєднати комуністичну утопію з українським національним відродженням. Iван Кулик, справжнє ім’я – Iсроель Юдович Кулік (1897-1937), народився в Шполі, в родині меламеда, викладача талмуд-тори, початкової релігійної школи. Дома розмовляли мовою їдиш. Мемуарист свідчить, що Куліки також розмовляли чистою російською, без акценту. Невздовзі батьки переїхали до Умані, де Iсроель затоваришував з селянськими хлопчаками – він тікав із талмуд-тори до парку Софіївка і разом з ними грався в козаків-розбійників. Iсроель був надзвичайно обдарованим хлопчиком. Він збирав навколо себе дітей свого віку і читав їм уголос перекладні – переважно неоромантичні англійські та американські – романи: Майн Ріда, Джека Лондона, Джозефа Конрада, Фенімора Купера. Коли за підпільну діяльність заарештували його старшого брата, Iсроель став зв’язківцем – носив до міської в’язниці цидулки, заховані в хліб чи овочі. Українська культура була для нього не менш важливою, ніж гра в марксистське підпілля. Дванадцятирічним парубийком | 191
Iсроель подорожував по селах Уманщини і збирав місцевий фольклор, передусім – візуальну народну творчість: перемальовував різблені орнаменти, копіював зображення на писанках тощо. На початку 1910-х він зробив доповідь про українській фольклор на засіданні Уманської філії Товариства охорони пам’ятників – на його доповідь звернула увагу київська газета «Рада». Iсроель мріяв про кар’єру художника, але грошей вистачило тільки на півтора роки навчання в Одеському художньому училищі. Він повернувся додому, працював улітку декоратором трупи Суходольского – про його дивовижні декорації писала уманська преса – але романтика подорожі захопила його. Iсроель вирішив емігрувати до Америки. Америка виявилася зовсім іншою, не схожою на романтичну країну Майн Ріда і Фенімора Купера. Iсроель, тоненький, невеличкий на зріст єврейський хлопчик, пішов заробляти на життя – працювати на пенсільванських шахтах. Робоче емігрантське середовище сформувало його соціалістичні переконання і привело його до редакції марксистського нью-йоркського часопису «Новий мир». Iсроель став Iваном Куликом, двомовним журналістом, який за період з 1915 по 1917 рік надрукував щонайменш сто статей в російській та українській емігрантській пресі. В Нью-Йорку Кулик інтенсивно спілкувався з Миколою Бухаріним: бухарінська концепція всесвітньої комуністичної революції справила на нього величезне враження. Кулик відчув, що саме так, в утопічно-всесвітньому революційному контексті можна буде вирішити і єврейське, і українське питання. Коли в Росії розпочалася лютнева революція, Кулик разом із Бухаріним повернувся на батьківщину – через Японію і Владівосток. Наступні п’ять-сім років його життя були не менш авантюрними. Кулик був серед перших засновників більшовицької партії України, першим головою загону червоних козаків, більшовицьким агітатором і розвідником в Західній Україні, редактором Кам’янець-Подільскої газети, військовим комісаром, двічі пораненим, нарешті – в’язнем, якого польські легіонери засудили до розстрілу. Кулику пощастило: він вийшов з в’язниці – і виніс із собою першу збірку своїх українських поезій «Мої коломийки» (надруковано 1921 року). Пізніше з’явилися збірки «Зелене серце» і «В оточенні». Критика помітила Кулика – поета-урбаніста, експериментатора,
192 | Епістолярія
талановитого стилізатора, який майстерно відтворює українською мовою різноманітні жанри афро-американського та англійського пісенного фольклору – блюз, степ, спірічуел, баладу, джаз тощо. Коли 1924 року Лазар Каганович проголосив курс на українізацію, кар’єра Кулика пішла вгору. Він поїхав до Канади торговельним представником Української Республіки (фактично – першим українським консулом). Канадська діаспора прийняла Кулика як повноважного представника української культури: Кулик друкувався в українській пресі, керував українським хором, був режисером аматорських театрів, виступав з доповідями – від Ванкувера до Оттави – і допоміг заснувати канадську філію харківської літературної групи «Гарт». З Канади Кулик повернувся за два роки з двома романами – «Подорож Василя Роленка» і «Записки консула», а також із фундаментальною «Антологією американської поезії», де вперше з’явилися в українських (куликівських) перекладах американські класики, Уолт Уїтмен та інші. Юрій Клен (Освальд Бурхгардт) назвав антологію видатним явищем літературного життя. Наприкінці 1920-х Кулик – разом з Iваном Микитенком – помітна фігура на літературному обрії. Він зцементував харківський «Гарт», заснував Вапліте, підтримав групу «Молодняк», об’єднав творчу інтелігенцію у ВУСППі (Всеукраїнській спілці пролетарських письменників), помітив талановитих молодих письменників, таких як Сава Голованівський і Леонід Первомайський, і допоміг їм увійти в літературу, домігся публікації тридцятитомного зібрання творів Володимира Винниченка. Одночасно Кулик продовжував свої літературні експерименти. В 1927-у з’являється його поема «Канада» – дивовижна революційна утопія з Махном під Альбертою, волинською партизанщиною в Британській Колумбії і червоним прапором над оттавським совнаркомом. У 1929-у році Кулик видав свою «Чорну епопею» – епічну поему, де вперше американські негри співають, танцюють і моляться українською мовою. В 1930-х Кулика обирають першим секретарем української спілки письменників, з 1935 він очолює Партвидав. Коли за ним прийшли в 1937-му році, Куликові було що інкримінувати – від лівого ухилу і зв’язку з Бухаріним до правого ухилу і товаришування зі Скрипником. Звинуватили Куліка і в українському націоналізмі – адже він насправді зустрічався з Вин-
Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 193
ниченком і готував його приїзд до України… Того ж року Кулика і його дружину, поетку Луціяну Пьонтек, було страчено. Кулик зник з поличок бібліотек – до кінця 1950-х. Повернення Кулика було не безумовним. Українською з’явився переважно «комуністичний» Кулик; «націонал-комуністичний» Кулик, Кулик всесвітньої марксистської революції залишився нереабілітований. Критик Iгор Поступальський писав головному радянському церберові Михайлу Суслову, щоб пробити переклад «Записок консула» російською мовою. В Україні журналіст і їдишистський поет Юхим Бейдер (Хаїм Волькович Бейдер, 1920-2003) з Кам’янця-Подільского, по крихітках зібрав розсипані по українських, канадських і американських газетах і часописах статті і памфлети Куліка, видав (подолавши шалені перепони) збірку спогадів про Кулика, написав першу монографію про куликівську творчість і вирішив підготувати до друку тритомник творів Кулика. Бейдера активно підтримав Леонід Первомайський. Їхнє листування, яке ми пропонуємо читачеві, – це розповідь про спробу видати зібрання творів Кулика. Це стислий епістолярний роман про остаточний кінець української націонал-комуністичної утопії. Шелеста зняли, відлига закінчилася, почалися репресії проти української творчої інтелігенції. Бейдер поїхав спочатку до Біробіджана – редагувати їдишистську газету, в 1980-х опинився в Москві заступником головного редактора часопису «Советиш геймланд», потім, уже в Нью-Йорку – постійним автором їдишистської газети «Форвертс». Монографія Бейдера про творчість Кулика зникла в редакційних архівах видавництва «Дніпро». Зібрання творів Кулика не було надруковано. Матеріали тритомника потрапили в Відділ рукописів Iнституту літератури НАН України. Листи Леоніда Первомайського до Хаїма Бейдера зберігаються в сімейному архіві Бейдера (Бруклін, Нью-Йорк). Листи 7 (від 30 травня 1970 р.) і 1 (від 22 грудня того ж року) були опубліковані в книзі: Леонід Первомайський. Вибрані листи: 1970-1973. К., 2008. Для збереження послідовності подій їх не вилучено з пропонованої добірки. Щира подяка Єві Лодзерник (Нью-Йорк) і Володимиру Бейдеру (Єрусалим) за можливість використати і вибірково надрукувати ці документи.
194 | Епістолярія
1 Ірпінь 13 вересня 1967 Дорогий товаришу Бейдер! Дуже тішать мене плідні наслідки Ваших героїчних розшуків і головне – та відданість, з якою Ви узялися за цю тяжку роботу. Не маю сумніву, що Ви впораєтеся з нелегким завданням і доведете свою працю до кінця. Треба обов’язково подати заявку до в<идавницт>ва «Дніпро» на серійну книжку про Кулика1. Обсяг її справді прокрустівський, але це не повинно Вас зупиняти. Нехай вона буде конспектом тієї більшої роботи, яку Ви збираєтеся здійснити. Крім того, видання хоч і малої книжки поліпшить Ваше матеріальне становище. Мене запевнили у «Вітчизні», що Ваші нотатки про Кулика разом з фотографіями (за винятком однієї, де присутній Хвильовий), будуть надруковані в одинадцятому, ювілейному числі журналу2. Зв’яжіться з Малишевським, відповідальним секретарем редакції, їм потрібні .будуть відомості для пересилки гонорару. Стаття «Іван Кулик і Максим Горький» дуже потрібна.3 Якщо вона буде невелика, можна надрукувати в «Літ<ературній> Україні», коли ж більша – у «Вітчизні» або якому іншому журналі. Будь-яка редакція вхопиться за цей матеріал, особливо, коли Вам пощастить здобути копії листів Кулика (пишу листів, бо пам’ятаю, що їх було два). Один лист – відповідь Горького – був видрукований у книжечці «Горький и рабочие корреспонденты», бібліотечка «Огонек», мабуть, наприкінці тридцятих років. Спасибі за турботу про стан мого здоров’я. Тепер я вже в нормі, сподіваюся, що й далі буде не гірше. Буду в Києві-Ірпені до середини листопада, радий буду зустрітися з Вами у зручний для Вас час. Мої телефони – місто Б4-83-60, Ірпінь – 417-443.4 Сердечно вітаю Вас і міцно тисну руку. За газети і бібліографію велике спасибі. Л. Первомайський Усі потрібні листи до архівів здобудемо, коли приїдете у Київ.
Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 195
1
Йдеться про монографію Бейдера про Кулика, яку він написав для видавництва «Дніпро», але її не було надруковано. 2 Микола Хвильовий (Фітільов, 1893-1933) – видатний поет, письменник і публіцист, пропагував європеїзацію української літератури. Коли зрозумів, що епоха націонал-комунізму закінчилася, кінчив життя самогубством. 3 Йдеться про спілкування Кулика з Горким під час скандальної подорожі Горького до Харкова, коли Горкий негативно висловився про запропонований переклад романа «Мать» українською мовою і назвав українську мову «діалектом», що обурило харківську творчу інтелігенцію. Див. Юрій Луцький, «Літературна політика в радянській Україні, 19171934» (Київ: Гелікон, 2000), 135. 4 Після антисемітської кампанії 1949 року і цькування Первомайського 1956-57 рр., поет оселився на своїй дачі в Iрпені, щоб не спілкуватись і навіть не зустрічатися з просталіністськими літераторами, його сусідами по будинку Роліт.
2 Київ 17 грудня 1967 Дорогий Юхим Володимирович! Статтю, як Ви просили, я передав у «Літературну Україну». Боюсь тільки, що обставини для неї, як і для ювілею Бараташвілі, складаються не дуже сприятливо: саме в ці дні святкуватиметься п’ятдесятиріччя Радянської України і на газетних шпальтах буде завізно. Але поживемо – побачимо. Не обтяжуйте себе перепискою, а тим більше фотографуванням моїх давніх гріхів, які потрапляють Вам на очі під час бібліографічних розшуків. Від моїх старих писань настрій у мене не підвищується.5 Коли щось побачите – занотуйте та й годі, а я вже сам при нагоді вирішу чи варто його виводити під світло сучасності з темряви забуття, говорячи високим штилем. Бажаю найбільших успіхів. Л. Первомайський 8 черв<ня 19>68.
196 | Епістолярія
5
Первомайський має на увазі свою творчість «комсомольскої» доби, коли 1926-1928 роках він мешкав у Харкові і друкувався в таких часописах, як «Молодняк», «Література і побут» і «Літературний ярмарок».
3 Дорогий Юхим Володимирович! Спасибі Вам велике за все – і за добрі побажання, надзвичайно цікавий дружній шарж майже сорокалітньої давності (Усенко бачив його і сказав, що він досить вірно відбиває тодішні наші стосунки), а особливо за чудовий переклад «Землі» (правда, коли б не транскрипція, я не зміг би його прочитати).6 Не можу писати докладно – втомився і прихворів. Сподіваюсь, що Ви не образитесь на мене за ці надто стислі рядки. Бажаю здоров’я, успішної роботи! Ваш Л. Первомайський
6
Йдеться про переклад мовою їдиш одного з найпатріотичніших віршів Первомайського з одноіменної збірки «Земля» (1943).
4 28 липня 1968 Ірпінь Вельмишановний товаришу Бейдер! Я одержав Ваш лист у лікарні і одразу ж передав замітку про відкриття меморіальної дошки Куликові до «Літературної України»7. Ви же, мабуть, бачили її в газеті, а мені не довелося, через те я й не знаю, як її надруковано, – чи не скорочено або ж спотворено, як це часто буває в практиці цієї редакції. Решту матеріалів передам найближчими днями до «Вітчизни» (інші видання не мають змоги давати кліше). Думаю, що пощастить домовитися про повну публікацію, але для цього мені треба самому бути в Києві і вести відповідні пертрактації.
Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 197
Ви зробили чудову справу, розшукавши цей дорогоцінний матеріал. Фотографи просто чудові. Після використання у журналі, коли Ви дозволите, я передам їх у рукописний відділ Інституту Літератури, де потроху збирається фонд І. Кулика. Не маю сумніву, що вас чекають ще цікавіші знахідки і відкриття. Є три джерела, які треба обов’язково дослідити, щоб знайти автобіографію поета: 1) Архів Міністерства Закордонних справ, 2) архів ЦК КПУ та 3) архів Радянського воєнкомату міста Києва.8 Коли не в усіх трьох, то хоч в одному повинна була зберегтися власноручна автобіографія Івана Юліановича. Знайти її і опублікувати, значило б розв’язати багато заплутаних моментів його біографії, яка поки що ґрунтується на неуточнених підставах. Хотілося б вірити, що Вам пощастить в цьому. Бажаю вам найбільших успіхів. Вибачте, що пишу мало, почуваю себе ще досить кепсько. Щирий привіт! Л. Первомайський Якщо не важко, надішліть бібліографію з Життя і Революції, може, <нрзбр!>
7 Бейдер був ініціатором встановлення меморіальної дошки на будинку, де в 1920-ті рокі містилася редакція газети «Червона правда», яку редагував Кулик. 8
Первомайський не помилився: саме в архіві МВД було знайдено стислу автобіографію Кулика, яку Бейдер використував у своїх літературних розвідках.
5 4 листопада 1968 Київ Дорогий Юхиме Володимировичу! Вибачте, що відповідаю з запізненням – на те було багато причин, з яких не остання – кепське самопочуття. Не будемо на ньому спинятися і перейдемо до справ.
198 | Епістолярія
Проспект збірки творів І. Кулика мене в основному задовольняє. Можливо, тільки доведеться звести його до трьох томів, вилучивши початківські, мало цінні в художньому відношенні речі або давши їх в поодиноких зразках. Так само і критику та публіцистику слід давати не тільки з купюрами, як ви пропонуєте, але й у суворому виборі. Треба вибрати найцінніше зі спадщини, як поетичної, так і прозової. Не знаю, чи витримує сучасний рівень вимог «Отаман американець» та «Ганька на трибуні». Про це, можливо, слід писати в передмові, а збільшувати за рахунок неповноцінних речей обсяг видання не варто. Нам і трьох томів буде не легко добитися. Після свят ми викличемо Вас на засідання комісії, хоч не знаю, чи пощастить зібрати її у повному складі. Та це, зрештою, не так і важливо. Домовився з Архівом-музеєм літератури і мистецтва про утворення фонду І. Кулика. Але для того, щоб його утворити, потрібні оригінали документів, творів, листів та інш. На крайній випадок початковими оригіналами можуть бути фотографії, спогади сучасників. Отже, добре було б, щоб Ви привезли з собою ті оригінали фотографій, які передали Вам сестри Кулика, а також оригінали спогадів, які є у Вашому портфелі. Бланку комісії не треба замовляти ні в якому разі. Жодна комісія, і в Києві, і в Москві не має свого бланку – для напів-офіційної, суто громадської справи це і не викликається потребою і звучало б бюрократично. Я одержав листа від комісії по спадщині Еренбурга, просто товариський лист та й годі. Інакше і не повинно бути. Отже до скорої зустрічі. Бажаю щасливих свят! Л.Первомайський
6 1 березня 1970 Дорогий Юхиме Володимировичу! Я вирішив не посилати матеріалів, що надійшли з Нью-Йорка від Батюка.9 По-перше, їх дуже багато, а в мене немає ні такого пакета, ні часу, щоб зробити його самому; по-друге, він надіслав на ім’я одного зі співробітників київського мінзаксправ ще один пакет
Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 199
з матеріалами, – можливо, серед них є щось таке, чого Ви не маєте. Треба нам буде все це разом розглянути, потрібне залишити, а непотрібне нарешті таки здати в Архів Літератури і Мистецтва. Лист про вірші Кулика з «Робітниці» та «Українських робітничих вістей» до П. Кравчука надсилаю сьогодні ж, – можливо, він виконає свою обіцянку і не затримає з відповіддю.10 Нетерпляче чекаю третього тому. Видавнича ситуація дуже ускладнилась. Ми не повинні давати підстав видавництву обвинувачувати нас у зволіканні, отже, коли це можливо, треба прискорити темп роботи і не пізніше другої декади березня покласти третій том на стіл у «Дніпрі». Знаю, що це не легко, але сподіваюсь, що Ви подолаєте всі труднощі. Бажаю всього найкращого. Зі щирою пошаною Л. Первомайський 9 Йдеться про числені публікації Кулика в російсько- і українськомовній емігрантській пресі 1915-1917 рр. (в першу чергу, в «Новом мире»). 10 Кулик друкувався в цих двох канадських газетах в 1924-1927 рр.
7 30 травня 1970 Ірпінь Дорогий Юхиме Володимировичу! Виходіть, Ваш переїзд до Ленінграда таки став доконаним фактом...11 Ну що ж, доводиться узяти це до уваги і сподіватися, що за допомогою пошти ми підтримуватимемо постійний зв’язок і таки доведемо до кінця тяжку справу видання Куликових творів та збірника його пам’яті. На Комарницького не зважайте. По-моєму, він просто впадає в маразм. Усе, що він пише, слід віднести на рахунок гострого склерозу. Він і мені влаштував істерику в кількох листах, які я вимушений був скласти в конверт і відправити йому на згадку. Тут діє ще й провінціальна амбітність... Бог з ним! Спогади його ми надру-
200 | Епістолярія
куємо, і про бібліографію питання вирішимо самі, ніякої його згоди для нас не треба, – треба тільки віддати йому належне десь у передмові чи післямові і не брати до уваги його хоробливе роздратування.12 Хотів би Вас просити, щоб Ви захопили з собою у Київ усі вже використані матеріали для збірника і тритомника, які я Вам дав свого часу: треба нарешті передати їх в Архів мистецтва і літератури разом з тими, що зберігаються у мене. Дещо знову надіслав Кравчук. Кілька днів тому прийшов лист з Тернополя від якогось М.М. Ониськова, який – наскільки я зрозумів – працював з Куликом у Галвидаві. Ониськів надіслав кілька своїх заміток, вміщених у тернопільській газеті, не дуже цікавих, і публікацію п’ятьох листів Кулика до М.Тарновського...13 Боюсь, вони вже були опубліковані у «Літературній Україні», але, можливо, там були інші листи. Приїдете – подивитесь, я на свою пам’ять не покладаюсь. Чому б я мав сердитись на Вас за те, що Ви такої високої думки про мою «Пушту Фельдвернекі»? Навпаки, я дуже радий і вдячний за те, що ви її висловили.... Пишеш, як у безодню, чорну й глуху, з якої не чуєш ні гуку, ні відгуку. Часом здається, що ніхто тебе й не читає. Боюсь. що на всю соборну Україну є лише кілька чоловік, які розуміють і сприймають мої вірші... Для них вже минув або ще не настав час. Та силу свою я знаю і цілком спокійно ставлюся до глухоти й німоти моїх сучасних читачів. Від поезії не можна і не слід вимагати негайності дії, як і від науки. Великий Ейнштейн говорив, що він любить колоти дрова, бо одразу ж бачить результат своєї роботи... З творчістю справа куди складніша – повинні пройти роки, щоб проросло зерно і дало плід. З приводу цього є чудові слова у Антуана Сент-Екзюпері: «Єдина перемога, яка не викликає у мене сумніву, – це перемога, закладена в силі зерна. Зерно, кинуте в чорнозем, уже здобуло перемогу. Але повинен пройти час, щоб настала година його торжества у дозрілій пшениці». Отож і я сію в «рахманний чорнозем», а що не буду свідком торжества мого посіву у дозрілій пшениці, то байдуже... Ґрунт, волога, тепло і час зроблять свою справу.
Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 201
Бажаю Вам упоратись з переїздом і добре влаштуватися на новому місці. З листом до Леніградської спілки спробуємо щось зробити. Міцно тисну руку. Ваш Л. Первомайський 11
В 1970-му році Бейдер переїхав до родини сина, який оселився в Ленінграді. Незважаючи на помiч Первомайського, на роботу в Ленінграді Бейдер влаштуватися не зміг. 12 Микола Комарницький – уманський журналіст, який знав Кулика в 1910-1920-ті роки. Його спогади надруковано в збірці «Поет революції: спогади про Iвана Кулика». Під ред. Ю. Бейдера (Київ: Радянський письменник, 1971). 13 Микола Тарновський (1895-1984) – український поет, провів півстоліття в американськії еміграції, наприкінці життя повернувся в Україну.
8 24 вересня 1970 Ірпінь Дорогий Юхим Володимирович! Дуже прикро мені, що справа з Вашим влаштуванням в Ленінграді так затяглася. Розумію, що справа ця дуже важка, хотів би Вам чимось допомоги, але що вдієш у таких обставинах і на такій відстані? З Куликом справи посуваються дуже мляво. Н.П. Лісовенко запевнила мене, що Бандура дав розпорядження розпочинати роботу над тритомником, а коли я звернувся до Струтинського, якого це розпорядження прямо торкається, він відповів мені, що не починали, збираємося і т.д. Збірником у «Радянському письменнику» цікавляться, тут справа цілком реальна, оскільки на це видавництво Спілка може здійснювати свій вплив. 3акінчуйте підготовку матеріалів, часу залишилося дуже мало, не треба затримками давати зайві козирі в руки тим, хто хотів би зірвати і цей захід. На щастя, стаття Кравчука знайшлася. Є ще спогади одного з працівників Галревкому, здається, я писав Вам про них.14 202 | Епістолярія
Публікацію франкового перекладу (точніше – Куликового перекладу з Франка) – знаю, я сам влаштовував її в «Літ<ературній>Українї». Приїзд Ваш поки що не викликається потребою, якщо така потреба виникне, я одразу ж дам Вам знати. Відповідаю коротко і невчасно – Євдокія Савелівна тяжко хворіла, не було у мене ні сил, ні часу.15 Бажаю, щоб усе у Вас влаштувалося якнайкраще. Привіт родині. З пошаною Л. Первомайський
14 15
Йдеться про Галіційський революційний комітет. Йдеться про дружину Первомайського.
9 26 жовтня 1970 Київ Дорогий Юхиме Володимировичу! Не можу знайти Вашого останнього листа – десь він подівся з мого столу, тому відповім, можливо, не на всі питання, що містилися в ньому. Головніші пам’ятаю. У «Дніпрі» справа, здається, рушила з місця. Бандура наказав починати роботу над тритомником, а Струтинський поклявся мені, що до жовтневих свят віддасть його на рецензію. Хто б не був рецензентом, робота його чекає колосальна, часу вона забере чимало, – Струтинський мріє, щоб рецензент уклався в три місяці. Отже й нам доведеться набратися терпіння. В «Радянському письменнику» чекають рукопис книги спогадів. Тут, можливо, пощастить розв’язати питання про видачу Вам авансу, хоч справа це не дуже легка – і юридично, і тому, що там має змінитися директор. Але щось зробимо. Ви стільки часу й праці віддалі Куликові, що було б злочином Вас не підтримати у критичному становищі.
Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 203
Кравчука не посилаю – боюсь, щоб не пропав на пошті, хоч такі випадки трапляються, кажуть, дуже рідко, а в моїй практиці їх зовсім не було. Усе, що я посилав, люди одержували, але все-таки боюсь. Крижанівський погодився прочитати спогади І. Дубинського, Н. Суровцевої та статтю О. Левади ще до Вашого приїзду, будемо сподіватися, що він виконає обіцянку.16 Можу ще сказати, що вся робота у нас попереду, видавництва обидва будуть з нас варити воду, але що зробиш... Нічого не зробиш… Треба буде працювати. Євдокія Савелівна поправилася і вітає Вас. Про приїзд повідомте заздалегідь. Міцно тисну руку. Ваш Л. Первомайський
16
Степан Крижанівський (1911-2002) – провідний український літературний критик, допомагав «пробити» публікації Кулика; йдеться про спогади, які – з цензурними купюрами – з’явилися в збірці «Поет революції».
10 9 листопада 1970 Київ Дорогий Юхиме Володимировичу! Одержав дуже цікавий і цінний Ваш лист, поспішаю відповісти хоч на головніші його аспекти. Насамперед про матеріали до збірника спогадів. 1.З моїх статтів треба покласти в збірник «Поезію Івана Кулика». Поки збірник редагуватиметься, я доповню її статейкою з «Дня поезії» та іншими матеріалами, які є в моїй пам’яті, а також поширю та уточню оцінку творчості Кулика. 2. Будемо просити Крижанівського написати щось на кшталт передмови. З. Кравчука треба давати ту статтю, яку він надіслав спеціально для нас.
204 | Епістолярія
4. Про Кучинського повідомив і прислав його спогади не Кравчук, а Батюк. В його листах є ім’я Кучинського – Ян. Він тепер доживає свій вік на невеличкій пенсії. 5. Матеріали, що має Олег Микитенко, постараюся здобути.17 6. Сьогодні мені мають принести шарж на Кулика роботи чеського художника і письменника Адольфа Гофмейстера, разом з шаржем Кукриніксів його треба буде вмістити в збірнику. Тепер про Ваш приїзд. Приїхати Вам обов’язково треба. Ми Вам надішлемо грошей на поїздку, як тільки Ви повідомите, як їх адресувати... До здачі рукопису у видавництво з ним мусить ознайомитися комісія, практично це значить Крижанівський та я, Крижанівськнй тепер уже читає спогади Суровцевої, Лубенського і, здається, Кравчука. На решту піде, можливо, тиждень. Не переобтяжуйте збірника примітками, здається, інші подібні збірники обходилися зовсім без них. Був у Москві на черговому пленумі правління. Бачив Дудіна, він одразу ж заговорив зо мною про Вас, клявся, що хотів зробити усе можливе, але безсилий…18 Ох, про найголовніше забув! Тритомник, нарешті, пішов на рецензію. Рецензент – Моргаєнко, він має здати рецензію на всі три томи в січні.19 Якщо зважити на те, що йому треба прочитати 90 аркушів, це не такий і великий строк. В усякому разі, справа зрушила з місця. Отже повідомте, як адресувати грошовий переказ – і до скорого побачення. Тисну руку! Л. Первомайський
17
Олег Микитенко (нар. 1928) – український літературний критик, син Iвана Микитенка (1897-1937), видатного літературного діяча 1930-х рр., найближчого куликівського товариша, з яким Кулик певний час очолював Спілку письменників. 18 Михайло Дудін (1916-1993) – російський поет і перекладач. 19 П. Д. Моргаєнко (1922-1990) – український літературний критик.
Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 205
11 22 грудня 1970 Дорогий Юхим Володимирович! Одразу ж після Вашого від’їзду я одержав вирізку з газети, яка видається в Чернівцях, із записом спогадів Крейтора. Записав їх заступник редактора Фостій. Усе було б дуже добре, коли б у матеріалі, який ви подали до збірника, не повторювалися слово в слово цілі абзаці з буковинської газети. Як це трапилося, я не можу зрозуміти і, правду скажу, не хочу вдавався в подробиці. На мою думку, запис спогадів Крейтора можна дати тільки в тому випадку, коли під ними буде підписано «запис Фостія з доповненнями Бейдера»... Коли ж їх справді написав сам Крейтор, то ми мусимо мати документальне підтвердження цього факту у вигляді рукопису, інакше може виникнути скандал, якого б я не хотів і який Вам також аж ніяк не потрібний. Чекаю термінової Вашої відповіді з цього приводу. Щодо матеріалів, які ви розшукали в бібліотеці, то хотів би мати з «Літератури і побуту» вірш «Мандрівник» з № 1 за рік 1928, вірші «У п’ятницю ввечорі» та «Пейзаж» з № 13 за той же рік, а також нотатки «Над Золотим Рогом» з № 13 за 1929 рік.20 З «Глобусу» мені потрібний вірш «Незнайомій дівчині». З «Молодого більшовика» вірші «Матері» та «Знаю – сотні боїв промайнуть» (№ 3), оповідання «Крихта життя» (№ 5) за 1925 рік. Оповідання «В Дев’ятнадцятий рік» з № 2-3, 1926 року я хотів би мати сфотографоване двічі – 1) текст з портретом і 2)окремо портрет у збільшенні хоч би 13х18. Якщо будете мати час і бажання, замовте за мій рахунок. Надіслати можна буде накладною платнею, так буде найпростіше. Як просувається справа з Вашим трудовлаштуванням? Бажаю щасливого Нового року Вам і всій Вашій родині. Тисну руку! Л. Первомайський
206 | Епістолярія
І ще одна дописка: від Кравчука одержав переписані з магнітофонної плівки спогади трьох канадських робітників про співпрацю з Куликом. Надзвичайно цікаві – просто клад. ЛП...
20
Тут і далі в цьому листі йдеться про публікації Леоніда Первомайського в українській периодиці 1920-х років. У Первомайського не залишилось ані оригінальних текстів раннiх творiв, ані копій, оскільки увесь його архів було знищено під час війни.
12 13 лютого 1971 Дорогий Юхиме Володимировичу! Одержав фотографії та додаткові матеріали. Негайно надсилайте малюнки Кулика та шаржі на нього. Увесь ілюстративний матеріал треба подати одночасно. Мені доведеться відкинути одразу ж увесь непридатний для репродукції і технічний брак, – буде краще, коли у видавництві його не побачать. З літературними додатками справа ще складніша. У збірнику замість запланованих дванадцяти – аж п’ятнадцять аркушів. Можливо, пощастить домовитись про збільшення обсягу, але ж чи пощастить таки? Можна додати тільки висловлювання Бажана і Коротича.21 «Мудрість» Полторацького дуже сумнівна, обійдемося без неї. Коли серед Ваших останніх знахідок є щось винятково цікаве і важливе, а головне – коротке – надсилайте терміново, коли ж немає – не витрачайте на це часу. По телефону я вже казав Вам, що є рецензії на перші два томи, на третій Моргаєнко має подати до кінця місяця. Фільм і меморіальну дошку затверджено у відповідних планах. Гроші з видавництва незабаром одержите, вам належить 60%, решта після підписання книги до друку. Оце, здається, й усе. Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 207
Ще раз – не затримуйте малюнків. Євд<окія> Сав<елівна> почуває себе краще і сердечно Вас вітає. Міцно тисну руку. Л. Первомайський
21
Микола Платонович Бажан (1904-1983) – видатний український поет. Віталій Олексійович Коротич (нар. 1936 р.) – український поет-шестидесятник і публіцист.
13 9 березня 1971 Дорогий Юхиме Володимировичу! Після останньої нашої розмови по телефону я уважніше переглянув рукопис збірника і переконався, що він зовсім погано відредагований. Макаров поробив невиправдані скорочення, стилістики зовсім майже не торкався. Я відклав усі свої справи і сиджу тепер – редагую все наново. Отже посилати збірник Вам у такому вигляді не буду, тут і передрукуємо, а Вам надсилатиму тільки для остаточної вичитки (частинами) та для внесення остаточних змін і виправлень у примітки. Від багатьох речей довелося відмовитися з причин не від нас залежних. Після багатьох розмов з Крижанівським ми вирішили не вміщувати спогадів Суровцової, в них таки справді багато туману – чи усе переплуталося у старої в голові, чи такий вже напрямок її думання.22 Я намагався порятувати справу шляхом скорочень, але з того не вийшло нічого. Документів з партійних архівів видавництво не має права друкувати без спеціального дозволу, а дозвіл такий забрав би у нас дуже багато часу, та й головна наша установка – Кулик як письменник, отже від усього, що виходить за цю межу, доводиться відмовлятися. Збірник пішов на другу рецензію, хто її пише і коли вона буде – не знаю. Чекати її не будемо. Якщо будуть якісь істотні зауваження, можна буде їх використати, коли вже рукопис буде хоч так-сяк готовий до виробництва.
208 | Епістолярія
Отже чекайте першої порції передруку. Як там мої матеріали, які я просив Вас перефотографувати? Чи є у вас гроші, щоб їх викупити? Коли щось у моєму листі не зрозумієте, дзвоніть – на словах пояснити простіше. Тисну руку! Л.Первомайський 22
Надія Суровцева (1896-1985) – українский громадський діяч, працювала в секретаріаті Центральної ради і в закордонних жіночих організаціях. Знала Кулика по Умані. Мешкала у Відні, під час українізації повернулася на батьківщину, де ії було репресовано. «Туман» в ії спогадах – числені розповіді про єврейське дитинство Iсроеля Куліка, що їх було вилучено з публікації спогадів Суровцової в збірці «Поет революції».
14 9 січня 1971, Київ Дорогий Юхиме Володимировичу! Будемо вважати справу зі спогадами Крейтора вичерпаною. Напишемо «Літературний запис Фостія і Бейдера» або якось інакше в цьому ж дусі, і всі будуть задоволені. Одержав від Кравчука ще три записи спогадів канадських знайомих Кулика. 1) Катерини Шатульської, вдови Куликового приятеля Матвія Шатульського, 2) Івана Бойчука, активіста робітничого руху з Торонто. 3) Колективні спогади Людвіки Матиміш-Лукіан, Тимофія Ганусяка та Петра Павлишина, робітників з Монреалю. Спогади скупі, але надзвичайно цікаві. Зараз вони передруковуються, коли будуть готові — додам до збірника. До Комітету в справах кінематографії пішов лист за підписом Гончара про створення фільму.23
Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 209
З річкового пароплавства відповіли, що зараз пароплави не будуються, і через те вони не можуть виконати прохання Спілки. З «Дніпром» будемо чекати до кінця січня, а потім почнемо штовхати справу далі. «Книжка, якої я не напишу» – у мене є, фотографувати цю замітку не треба. Що ж Ви думаєте робити з трудовлаштуванням? Куди переїздити? Може, краще від усього вернутися в Кам’янець? Там і робота буде, і до Києва ближче. Подумайте, бо куди Ви поїдете? В Ленінграді Ваші сини, в цьому був смисл переїзду, а в чуже місто... Ні, так дорослі люди не роблять, вибачайте за одвертість. Чи одержали Ви гонорар з «Рад<янського> письменника»? Коли треба, я нагадаю. На цей раз усе. Пишіть обов’язково. Міцно тисну руку. Ваш Л. Первомайський
23
Олесь Гончар (1918-1995) – українскьий письменник, в 1959-1971 роки очолював Спілку письменників України.
15 19 серпня 1971 Ірпінь Далеко ж Вас занесло від милого Кам’янця, дорогий Юхиме Володимировичу...24 Не маю ні сміливості, ні права висловлюватись відносно Вашої епопеї. Шкода тільки, що Ви приховували від мене Ваше скрутне становище... Але це вже справа минула, не будемо повертатися до неї. Хотілось би, щоб Ви добре почували себе на новому місці і щоб життя Ваше налагодилось якнайкраще. Я писав Вам на Ленінград, посилали туди ж телеграми з Студії документальних фільмів, відповіді ніякої не було, а фільм треба було пускати в роботу. Сценарій написав заступник головного редактора, про Кулика він нічого не знав, вийшло все занадто поверхово, головний герой – Микола Комарницький. Можливо, Крижанівському 210 | Епістолярія
пощастить щось виправити, він буде офіційним консультантом фільму. Збірник пам’яті Кулика вже на виробництві, незабаром має бути верстка. Видавництво скоротило кількість ілюстрацій, здається, до десяти чи дванадцяти, стільки ж вони дають в інших подібних збірниках. Два нариси посилали на консультацію до Інституту історії, там щось скоротили, не знаю, саме що і в яких нарисах, – мені не показували. З тритомником справа стоїть на мертвій точці, він планується на 1978 рік, та й то скорочений до двох томів. Роботу ще не розпочинали, важко сказати, як воно справді буде. Чи заплатив Вам «Радянський письменник» за впорядкування, переклади, записи і фото? Коли ні, напишіть їм докладну заяву, після верстки вони повинні з Вами остаточно розрахуватися. Багато працюю. На моїх плечах однотомник Петефі і чотиритомне видання Гейне. Петефі перекладаю повністю, Гейне редагую. Свого не пишу нічого – не маю часу та й не хочеться. Незабаром вийде збірник віршів, писаних влітку 1969 року, обов’язково пришлю Вам.25 Бажаю Вам усілякого добра й щастя. Пишіть, не забувайте. Міцно тисну руку! Л. Первомайський
24
Первомайський має на увазі переїзд Бейдера до Біробіджана. Йдеться про поетичну збірку «Древо пізнання»(1971), що разом з «Уроками поезії» (1968) і «Вчора і завтра» (1974) склала найважливіший доробок Первомайського. 25
16 4 березня 1972, Київ Дорогий Юхиме Володимировичу! Не знав, що думати про Ваше тривале мовчання. Дуже радий, що влаштувалися, працюєте, маєте можливість друкуватися. Листи Л. Первомайського до Ю. Бейдера | 211
Про себе нічого екстраординарного написати не можу – щоденна праця, невлаштований побут, втома, знову робота, листи, переклади, коректури, втома, поганий сон, нічне читання книжок – такий кругообіг моїх днів і турбот. На вечорі Кулика мені незручно було виступати, оскільки забагато місця моя персона займає у фільмі: він демонструвався перед виступами письменників, отже і виступав я тільки з екрану, а не в натурі. Примірники «Поета революції» найкраще Вам замовити через київську «Книга – поштою», вони висилають накладною платнею. Яшо є в письменницькій крамниці, в чому я маю сумнів, я надішлю Вам кілька примірників. З усіх боків чую нарікання на безліч помилок у книжці. Мирославу Сопілку перероблено на Мирославу Пчілку (!), одне й те прізвище пишеться по-різному, в тексті Кулик малює декорації в Монреалі, в передмові – у Вінніпегу і т.д. Щось переплутали у спогадах Комарницького... Частина відповідальності за це лежить і на мені, але ж я не редактор і верстку читав нашвидку, багато нісенітниць виправив, але всього не міг помітити. Буде нове видання – виправимо. Твори Кулика заплановано вже на 1974 рік у двох томах, а чи вийдуть вони як планується – невідомо, хоч обіцяють влітку почати готування до друку... Побачимо. Євдокія Савелівна в нормі, вітає Вас. Я також бажаю Вам з дружиною добра й здоров’я. З щирою пошаною Л.Первомайський Публікація та вступна стаття Йоханана Петровського-Штерна
212 | Епістолярія