«Салют» виконаний у двох об’ємах – діжкоподібний корпус з номерами, що нависає над простором площі Слави, оточений балконами і завершений невеликою надбудовою, і стилобат, що простягається в бік Дніпра. Оздоблення «Салюту», як і «Туриста», виконано у стилі 1980-х, але на більш високому рівні – тут присутні металеві композиції у вигляді зірок, що символізують салют, стіни облицьовані мармуровою крихтою і декоративною цеглою. «Салют» однозначно є домінантою площі Слави, незважаючи на величезний скляний житловий комплекс, що причаївся за готелем. Готель не затуляється новими будинками, його фасад майже не понівечено, якщо не враховувати рекламний екран між стилобатом і нависаючим об’ємом з номерами. «Експрес», бульвар Тараса Шевченка, 38/40 (Архітектор В. Жежерін, 1978-1985.) «Експрес» – один з останніх готелів, збудованих у центрі Києва. 15-поверхова будівля замикає перспективу вулиці Петлюри, що впирається у Центральний залізничний вокзал. Це місце обрано невипадково: «Експрес» є залізничним готелем, аналогом готельних комплексів на вокзалах в інших містах. У стилобаті готелю розташовані Центральні залізничні каси міста. Архітектура готелю перекликається з конструктивістським Центральним вокзалом. Насамперед, це нетиповий для модернізму коричневий колір, розчленування фасаду на блоки, таке саме як і у будівлі вокзалу. На тлі темних стін яскраво виділяються білі екрани балконів з круглими отворами – теж алюзія на конструктивізм. Ступінчастий стилобат, натомість, можна назвати «класичним» модернізмом. Він білий, з великими скляними площинами, характерним перепадом об’ємів і мармуровим інтер’єром. Який, на щастя, не змінився за 30 років.
«Братислава», вул. Андрія Малишка, 1 (Архітектори А. Збарський, А. Думчев, Т. Гнездилова; інженери Н. Романенко, Г. Алєксєєва. 1980 р.)