То вона, ця сила, сама собі ставить питання. А відповіддю є те, що вона творить із себе. Творить із себе? Так. Творення – то не взяття зі складу готової продукції деталей і просте їхнє сполучення. Ваш дух народжує, а не комбінує навколишнє. Божественна порожнеча всередині вас – то невичерпна можливість. І всі справжні мистецтва кажуть: ‘Звільніть свій мозок від думок. Покладіть перед внутрішнім зором чистий аркуш’. Ось він, початок! Крізь вас немов би котиться хвиля і – ви бачите те, чого ще ніхто не бачив, робите те, чого ніхто не робив. Ви є собою у цей момент – момент творення світу. І коли ви навчилися видобувати світ із себе, спішити вже нема куди. Все, що вам потрібно, увесь час перебуває разом з вами. Тому справді якісна робота – передавати, розкривати, відтворювати суть речей – виключає тривогу, неспокій, бажання щось вхопити, кудись потрапити. А дійсно повне життя не бігає наввипередки із собою. Настає новий день. Ви дивитеся в люстро і кажете: ‘Ну, все ще бажаєш якогось королівства? Ні? То добре. Бо ти ж і є король’. Ви владні прискорювати й уповільнювати час. Один і той сам потяг пускати знов і знов безліч разів. То чи можете ви спізнитися на потяг? Чи існує взагалі поняття ‘запізнення’? Тепер ви знаєте відповідь. Усе що твориться – твориться так, як йому належить. Ви берете участь у житті настільки, наскільки готові. І лише безглузді самозвинувачення можуть псувати ваш ясний зір і теплоту чуття. І лише відчай може заморозити ваш обрій, що вільно розсувається щирою думкою. Ні відчай, ні сумнів, ні самопокара не мають сенсу. Ось так.
40