Олександер Кизима. Щоденна магія

Навіщо Немає нічого безглуздішого за це питання. Навіщо ми живемо, навіщо ми є? Сама ця думка передбачає якийсь ‘приз’ за нашу добру волю. ‘Навіщо?’ – то значить ‘з якою метою?’ Проте світ не має жодної зовнішньої мети. Такої, щоб була поза його межами. Саме поняття ‘межа’ означає, що існує щось внутрішнє і щось зовнішнє. Але всі ці поділи умовні й притаманні лише інтелектові. Так він краще орієнтується у житті для виконання своїх задач. Для людини бути – значить творити. В тому її призначення. Не в руйнуванні, не в забутті, не в жалях. Бо творчість обіймає все, переплавляє його у квітку, у сонце, дарує цю квітку нам: тобі, йому і мені. Чому я творю? Тому що я є. Дійсно є – не у власних думках, а за фактом. І творчість – жива стихія – підтверджує це. Я пишу й вірю, що моє слово може стати для когось вирішальним, останнім поштовхом до самостійного руху. Сміхота. Ти віриш… Чи думаєш, твоя віра щось значить? Авжеж. Віра це максимальна присутність. Ну то й що? Простір вигинається, структурується під нас. Understand me? Я не вірю. А я вірю. Це лише уявлення. Ні. Віра – це дія. Хто сказав? Я кажу, бо я знаю. Ні. Я знаю що таке віра, а ти ні. Це лише слова. Для мене це не слова. Ти не можеш впливати на світ. Я уже впливаю. Богдан-Ігор Антонич питався: 'Хто ж потребує слів твоїх? Чи той, що важить хліб і сіль, чи той, що відсотки рахує... чи той, що 142