Калле Кнійвіля. Люди Путіна. Мовчазна більшість Росії

підприємницькою діяльністю та організованою злочинністю стало предметом інтерпретації, де найчастіше вигравав той, у кого було більше грошей. Навіть у політиці змінились усі правила. Після розпаду Радянського Союзу багато можновладців боялися, що розвалиться й Росія. Цей страх не минув і досі, його активно експлуатують у пропаганді про зовнішніх ворогів. Дивлячись відсьогодні, можна легко подумати, що для правителів Росії було б природним відразу після розпаду Радянського Союзу організувати нові вибори та спробувати швидко реформувати радянську політичну систему. Проте лідери Радянської Росії на чолі з Борисом Єльциним боялися нестабільності. Таким чином, вони не призначали нові вибори, а тимчасово заморозили вибори на всіх рівнях. Замість того щоб розробити нові правила для суспільства за демократичною процедурою, вони намагалися зберегти тодішній стан речей за будь-яку ціну. Російський «парламент», Верховну Раду, яку колись було обрано за радянськими законами і правилами, не було розпущено. Верховна Рада надала Борисові Єльцину надзвичайні повноваження. До кінця 1992 року він фактично був одночасно і президентом, і прем'єр-міністром, він отримав право за своїм бажанням самостійно призначати і звільняти не лише міністрів, але й керівників регіонів. Він також мав право самостійно видавати укази, що мають силу закону. Окрім того, що вони боялися нестабільності та сепаратизму, була ще одна причина, з якої Борис Єльцин та його оточення хотіли відкласти будь-які вибори: був ризик того, що вони можуть їх програти. Сам Борис Єльцин був надзвичайно популярний після його опору проти невдалого путчу в серпні 1991 року, і він міг би без проблем бути переобраним на посаду президента. Але не було стабільної партійної системи, і єдине, що об'єднувало розрізнені групи російських можновладців навколо Бориса Єльцина, — це була боротьба з дедалі слабкішою радянською центральною владою. І коли радянська система нарешті зазнала краху, то група 51