Калле Кнійвіля. Люди Путіна. Мовчазна більшість Росії

— Про це я десь читав декілька років тому, я не пам'ятаю, як називалося підприємство, якась англійська назва. Мабуть, мова йде про так звані концесії, які російський уряд у 1990-х роках організовував із закордонними нафтопереробними підприємствами. Деякі з цих угод і справді були не дуже сприятливими для Росії, але не було мови про безкоштовну експлуатацію родовищ. Юрій і сам непогано почувався за часів Єльцина, він і зараз це пам'ятає. Але це була заслуга не Єльцина, а прем'єрміністра Віктора Черномирдіна, — думає він.

— Він намагався робити добрі справи, власне в той час ми почали випускати першу модель «Газелі». Тоді я також працював по дванадцять годин на день, щодня, і я добре заробляв. Тоді ми ж мільйони отримували, було стільки нулів на грошах. І тоді я купив цю двокімнатну квартиру, Раніше в мене була лише одна кімната. Але зараз, з Путіним, у країні стало більше порядку. Не так, як би хотілося, а все ж. Михайло додає: — Я ж не був такий уже старий, коли Єльцин прийшов до влади, але я пам'ятаю, що вся країна здавалася великим цирком. Що завгодно могло статися, а він був клоуном. Юрій читав, що написав про свого шефа начальник служби безпеки Єльцина, колишній агент КДБ Олександр Коржаков.

— Він говорить, що робочий день починався о дев'ятій. Пізніше Єльцин зазвичай телефонував, біля одинадцятої, й говорив, що вже час під'їсти. А у нього це означало... Юрій присвистує й стукає себе двома пальцями під підборіддям. «Забухати» означає цей класичний російський жест.

— І в той день уже нічого не робилося. Він повинен керувати країною, а він працює по дві години на день. Коржаков міг написати свої спогади під впливом того, що сам він був звільнений уже в 1996 році, після того як намагався переконати Єльцина скасувати вибори президента, щоб утриматися при владі. «А Путін і далі працює, як бачите», — говорить Юрій.

142