Григорій Грабович. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. — К., 1997. — С. 238-258.
ЄВРЕЙСЬКА ТЕМА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ XIX ТА ПОЧАТКУ XX СТОРІЧЧЯ Коло питань, охоплених формулою "єврейсько-українські взаємини", значно відрізняється від тих, що входять до польсько-українських та російсько-українських. Це особливо чітко простежується у галузі літератури та в її історіографії. В обох останніх випадках можна говорити про літературні контакти, які мають свою історичну тяглість та многогранний зміст, і в обох можна вибудовувати модель культурного й власне літературного обміну, спілкування 1. Тема, яку ми тепер розглядаємо, вимагає цілком іншої історіографічної формули: це не так літературні взаємини, як літературні перцепції. Ширше звучання цієї теми — виявлення причин, що зумовили такий стан речей, такий характерний випадок близького фізичного й соціального сусідства та великої культурної й духовної дистанцій. І тут варто вирізнити декілька вирішальних моментів. Основний із них — той, що протягом усього XIX ст. як українське, так і єврейське суспільство переживали процес формування національної свідомості та власної політичної ідентичності, а тому усвідомлено або, частіше, інтуїтивно зосереджували увагу на найістотніших питаннях національного існування та виживання, на "питанні питань", що в обох цих групах стосувалося взаємин із політично панівним суспільством — російським (або польським) і тим самим відсувало в тінь питання будь-яких інших взаємин. Знаменно також, що за ранньоновітньої доби, тобто в XVI-XVIII ст., через досекулярний характер обох суспільств, такі інтелектуальні та літературні контакти були майже неможливі. І так в українській літературі, якщо не рахувати випадкових згадок у фольклорі чи в думах, існувала лише одна праця, де пильну увагу звернено на євреїв та юдаїзм. Показово, що цим твором є великий полемічно-релігійний, неприховано негативний трактат Іоаникія Ґалятовського "Месія правдивий" (1669) 2. Власне, той факт, що обидва ці суспільства протягом майже всього XIX ст. були політично залежними і, що ще важливіше, значною мірою усвідомлювали себе такими, не сприяв виникненню відчуття спільної справи, не кажучи вже про тісні контакти. Зрозуміло, звичайно, що низка інших причин, від конкретно економічних до більш загальних і емоційних моментів колективної пам’яті та образ, і, зрештою, доволі відмінні культурні обриси кожного суспільства, їхні системи цінностей перешкоджали встановленню — за браком політичної потреби — тісніших інтелектуальних і культурних взаємин. У галузі літератури обмежений характер українсько-єврейських взаємин найпомітніший, коли порівнювати його з ситуацією, що склалася в польській та російській літературах. Власне, в українській літературі немає аналогії такій великій кількості євреїв, що брали участь у творенні польської літератури, як белетристи й критики, не лише в XX, а й у XIX ст. 3. І якщо в російській літературі це явище пізніше набуло ще більшого поширення й досягло свого апогею у входженні до неї широкого кола письменників-євреїв і, врешті-решт, виникненні російськоєврейської літератури як такої 4, то в українській літературі XIX ст. воно, певна річ, також не мало аналогії. Цей процес, звичайно, не оминув української літератури і таки став важливим фактором, але тільки після революції 1917 року, за совєтського періоду. Тому-то протягом майже всього XIX ст. було дуже мало випадків вдумливого, націленого звертання до єврейської теми чи то в белетристичній формі, чи в літературній критиці. Такі твори, як роман Юліана Урсина Немцевича "Лейбе і Сіора" (1820), що безпосередньо стосувалися питання єврейської культури, релігії та майбутньої ролі євреїв у ширшому (тут польському) суспільстві, з’являються, — якщо взагалі можна знайти аналогії, — лише наприкінці сторіччя. Оскільки такі звертання до єврейської теми в польській та російській літературах нерідко були, наприклад у публіцистиці Достоєвського, відвертим виявом антисемітизму, то навряд чи варто шкодувати, що їх бракує в українській літературі 5. Проте факт цієї прогалини залишається, і його можна пояснити лише