163. Повертаємось із Наталочкою з прогулянки. Небо безхмарне, все всипане зорями. Питаю: «Хочеш, Наталочко, я тобі дістану найкращу зірочку?» Відповідь її мене здивувала: «Не хочу». — Чому? — Бо як її зняти з неба, то вона не буде зіркою... Кожна репліка пишеться з нового рядка, без лапок, перед нею ставиться тире. Якщо перед реплікою в діалозі є слова автора, ставляться ті самі розді лові знаки, що й при прямій мові. 164. Стоїть і гірко плаче Надя: — Віддайте булку з маслом, дядю! — Та я ж не брав, дівчатко миле... — А ви на неї, дядю, сіли!
Рідна мова
165. 2. «Мамо, дай, будь ласка, цукерок!» — попросила дитина. «Прошу, візь ми собі, люба, жменю»,— відповіла мама. «О, то краще ти дай, у тебе жменя більша»,— сказав малюк. 166. — Мамо, ти пам’ятаєш вазу, яка передається у нашій родині від поколін ня до покоління? — Так, Дмитрику, пам’ятаю. — А моє покоління її щойно розбило. 169. 1. б), 2. в), 3. в), 4. а), 5. а), 6. б), 7. в), 8. в), 9. а), 10. в), 11. б), 12. а).
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія § 26. Звуки мови. Голосні і приголосні звуки 172. Мова складається зі звуків, які утворюють слова. Зі слів, у свою чергу, формуються речення за допомогою яких висловлюється думка. 173. 1. Похвалили нас батьки: «Добре потрудились!» Похвалили: приголосні — [п], [х], [в], [л]; голосні — [о], [а], [и]. Нас: приголосні — [н], [с]; голосний — [а]. Батьки: приголосні — [б], [т’], [к]; голосні — [а], [и]. Добре: приголосні — [д], [б], [р]; голосні — [о], [е]. Потрудились: приголосні — [п], [т], [р], [д], [л], [с’]; голосні — [о], [у], [и]. 2. Батон, паляниця, бублик, пиріжок, пиріг, вареник, плюшка, рогалик, пельмень, чебурек, мандрик, коржик, пряник, сайка, хліб.
944
174. 1. При зміні звука змінюється значення слова. 2. Кит, сом, рак, мак, гриб.