Issuu on Google+

Відповіді на завдання до підручника С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичової «Рідна мова»

1.

1. Заголовок: «Мамина пісня».

2.

Значення мови в житті людини дуже велике для спілкування, пізнаван­ ня світу. Дрімота  — стан напівсну, засипання. Пліт  — паркан, огорожа плетена з лози. Бильце  — бічна опора ліжка, колиски чи крісла.

3.

Дзвінкоголоса, ніжна, чарівна, прекрасна, мила, чудова, ласкава, мами­ на, єдина, щебече соловейком.

4.

2. Для людей природно мислити, як для птахів природно літати.

5.

1. 1. Слово  — не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш. 2. Від гар­ них слів язик не облізе. 3. Слів не розкидаєш, добру славу маєш. 4. Хто говорить  — сіє, хто слухає  — жне. 5. Не заживає рана від лихого слова. 6. Слово без діла нічого не варте. 7. Мудре слово в громаді вагоме.

7.

1. Мова  — це основа існування народу.

Рідна мова

§ 1. Значення мови в житті людини і суспільства. Українська мова — державна мова України

Повторення вивченого в початкових класах § 2. Частини мови. Основні способи їх розпізнавання 10. 2. У вірші згадуються іменник, дієслово, прикметник, числівник, зай­ менник, прислівник, сполучник, частка, вигук. Не називається у вірші прийменник. Частин мови всього десять. 11. 1. Заголовок: «Пахучий місяць». 2. Іменник  — самостійна частина мови, яка позначає предмет, особу чи явище і відповідає на запитання хто? що? Іменники у тексті: назвою, ве­ ресень, рослиною, верес, липа, природа. Прикметник  — самостійна частина мови, яка позначає ознаку предмета, особи чи явища і відповідає на запитання який? яка? яке? які? Прикмет­ ники у тексті є такі: тепле, холодні, пахучою, густі. Займенник  — самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет чи явище і відповідає на запитання хто? що? Займенники у тексті: вона. Числівник  — самостійна частина мови, яка позначає кількість пред­ метів або порядок при лічбі і відповідає на запитання скільки? котрий? котра? котре? котрі? Числівник у тексті: перший. Дієслово  — самостійна частина мови, яка позначає дію предмета і від­ повідає на запитання що робити? що зробити? Дієслова в тексті: цвіте, стають, стеляться, нагадують.

929


Прислівник  — самостійна частина мови, яка позначає ознаку дії і від­ повідає на запитання як? де? куди? звідки? коли? Прислівники в тексті: вранці, часом. 12. 1. Морфологія — це розділ науки про мову, що вивчає слово як частину мови. 2. Усі частини мови поділяються на самостійні та службові, вигуки. 13. 1. Службові частини мови: із, у, до, й, при, чи. Самостійні частини мови: вересня, птахи, наші, приказували, чужої, її, перший, одразу. 15. Частини мови поділяються на самостійні, службові та вигуки. До само­ стійних частин мови належать іменник, дієслово, займенник, числівник, прикметник, прислівник. До службових частин мови належить частка, сполучник та прийменник.

Рідна мова

§ 3. Іменник 16. 1. Символ (чол. р., одн., Н. в.), життя (сер. р., одн., Р. в.), святості (жін. р., одн., Р. в.), любові (жін. р., одн., Р. в.), вічності (жін. р., одн., Р. в.), мама (жін. р., одн., Н. в.), слово (сер. р., одн., Н. в.), мама (жін. р., одн., Н. в.), складів (чол. р., мн., Р. в.), мови (жін. р., одн., Р. в.), серце (сер. р., одн., Н. в.), матері (жін. р., одн., Р. в.), Землі (жін. р., одн., М. в.), руки (жін. р., мн., Н. в.), матері (жін. р., одн., Р. в.), світі (чол. р., одн., М. в.), ніжністю (жін. р., одн., Ор. в.), ласкою (жін. р., одн., Ор. в.), рук (жін. р., мн., Р. в.), хвильки (жін. р., одн., Р. в.), відпочинку (чол. р., одн., Р. в.), роботу (жін. р., одн., Зн. в.), воду (жін. р., одн., Зн. в.). 17. Щеня (хто?  — істота), матері (хто?  — істота), сонці (що?  — неістота), ма­ тері (хто?  — істота), дитини (хто?  — істота), пальчик (що?  — неістота), матері (хто?  — істота), серце (що?  — неістота), світі (що?  — неістота), матері (хто?  — істота), мати (хто?  — істоти), порада (що?  — неістота). 18. 1. В українській мові букви о та е у відкритих складах чергуються з і в за­ критих. Наприклад: лебідь  — лебедя, невід  — невода, чобіт  — чобота, кінь  — коня. Винятком із цього правила є слова хобот та робот, де таке чергування не відбувається. Відкритий склад закінчується на голосний, закритий  — на приголосний. 3. Н. в. кінь Р. в. коня Д. в. коню Зн. в. коня Ор. в. конем М. в. на коні Кл. в. коню! Коню, повертай додому! 930

19. 2. Істоти: лосеня, лисенятко, хлоп’ята.


Неістоти: ліс, хатка, стіни, павутиння, дах, хмаровиння, підлога, тра­ винки, віконця, рослинки, вітер, двері, хатина, росинка, промінь, сонце, хата. 3. Лосеня (сер. р.), лисенятко (сер. р.), ліс (чол. р.), хатка (жін. р.), па­ вутиння (сер. р.), дах (чол. р.), хмаровиння (сер. р.), підлога (жін. р.), вітер (чол. р.), хатина (жін. р.), росинка (жін. р.), промінь (чол. р.), сонце (сер. р.), хата (жін. р.).

21. 1. День матері (назва свята), Америка (географічна назва), Філадельфія (географічна назва), Анна Джервіс (ім’я та прізвище), Європи (географіч­ на назва), Галичині (географічна назва), Союз українок (назва організа­ ції), Свято матері (назва свята), Україні (географічна назва). 2. Власні назви пишуться з великої літери. Загальні назви — з малої.

Рідна мова

20. 2. Жінки, сусідки, відра, руки, хлопчики, сини. Н. в. рука, руки; жінка, жінки. Р. в. руки, рук; жінки, жінок. Д. в. руці, рукам; жінці, жінкам. Зн. в. руку, руки; жінку, жінок. Ор. в. рукою, руками; жінкою, жінками. М. в. на руці, на руках; на жінці, на жінках. Кл. в. руко, руки; жінко, жінки. При відмінюванні у корені слів можуть чергуватися приголосні: к змі­ нюватись на ц. Наприклад: жінка  — жінці, рука  — руці. У давальному і місцевому відмінках к змінюється на ц, г  — на ж, х  — на е перед закін­ ченням і: нога  — нозі  — на нозі, мураха  — мурасі.

22. 1. Хлоп’ят (сер. р., мн.), м’яча (чол. р., одн.), на подвір’ї (сер. р., одн.), біда (жін. р., одн.), вікно (сер. р., од.), ґанок (чол. р., одн.), дід (чол. р., одн.), винуватого (чол. р., одн.), голови (жін. р., мн.), ціпок (чол. р., одн.), очі (сер. р., мн.), хлопчаки (чол. р., мн.). 24. 1. У лапках пишуться: назви книжок, газет, журналів, літературних творів, кінофільмів, а також транспортних засобів та закладів. § 4. Прикметник 25. 2. Пречудове (сер. р., одн.), ласкава (жін. р., одн.), люба (жін. р., одн.), рідна (жін. р., одн.), щире (сер. р., одн.), золоте (сер. р., одн.), лагідне (сер. р., одн.), погідне (сер. р., одн.), прекрасне (сер. р., одн.), молоде (сер. р., одн.), добрі (мн.), ніжні (мн.), чистий (чол. р., одн.), дзвінкий (чол. р., одн.), теплі (мн.), надійні (мн.), сонячний (чол. р., одн.), ясний (чол. р., одн.), білі (мн.), сині (мн.), червоні (мн.), жовті (мн.), голубі (мн.), бистрокрилі (мн.), весняні (мн.), літні (мн.), зимові (мн.), жодної (жін. р., одн.) пречудові (мн.). 26. 1. Калина  — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Не було колись в українському селі хати, біля якої не кущувала б ка­ лина. Йдеш, бувало, селом, а хати наче в коралях, червоніють густими

931


намистинками до пізніх заморозків. А як потрібна була калина в народ­ них обрядах, весільний коровай неодмінно прикрашали пучечком цих ягід. 2. Н. в. учорашній дощ; учорашня гроза; учорашнє диво. Р. в. учорашнього дощу; учорашньої грози; учорашнього дива. Д. в. учорашньому дощу; учорашній грозі; учорашньому диву. Зн. в. учорашній дощ; учорашню грозу; учорашнє диво. Ор. в. учорашнім дощем; учорашньою грозою; учорашнім дивом. М. в. на учорашньому дощі; в учорашній грозі; на учорашньому диві. Кл. в. учорашній дощ; учорашня гроза; учорашнє диво.

Рідна мова

Н. в. пізній гість; Р. в. пізнього гостя; Д. в. пізньому гостю; Зн. в. пізнього гостя; Ор. в. пізнім гостем; М. в. на пізньому гості; Кл. в. пізній гостю;

пізня птаха; пізньої птахи; пізній птасі; пізню птаху; пізньою птахою; у пізній птасі; пізня птахо;

пізнє літо. пізнього літа. пізньому літу. пізнє літо. пізнім літом. у пізньому літі. пізнє літо.

27. 1. Ой (вигук) у (прийменник) лузі (іменник) червона (прикметник) кали­ на (іменник) похилилася (дієслово), Чогось (займенник) наша (займенник) славна (прикметник) Україна (іменник) зажурилася (дієслово). А (сполучник) ми (займенник) тую (займенник) червону (прикметник) калину (іменник) підіймемо (дієслово), А (сполучник) ми (займенник) нашу (займенник) славну (прикметник) Україну (іменник), гей (вигук), гей (вигук), розвеселимо (дієслово)! § 5. Числівник 29. Виділені слова  — числівники. Числівник  — це самостійна частина мови, яка відповідає на запитання скільки? котрий? котра? котре? котрі? і по­ значає кількість предметів або порядок при лічбі. 30. Сто, один, два, три, чотири, п’ять. Н. в. один; п’ять. Р. в. одного; п’яти, п’ятьох. Д. в. одному; п’ятьом. Зн. в. одного, один; п’ять, п’ятьох. Ор. в. одним; п’ятьма, п’ятьома. М. в. на одному, однім; на п’ятьох, п’яти. 32. 1. Ми живемо у двадцять першому столітті. 2. Попереднє століття закінчилось у двохтисячному році. 3. Я отримаю паспорт, коли мені буде шістнадцять років.

932

33. 1. Соняшник; місяць і зорі; комар; людина; руки (ноги) і пальці на них.


Числівники: сімсот (Н. в.), на одній (М. в.), один (Н. в.), тисячі (Зн. в.), на вісьмох (М. в.), на чотирьох (М. в.), на двох (М. в.), трьох (М. в.), двох (Р. в.), п’ятеро (Н. в.). 2. Сімсот, одна, один, тисячі, вісім, чотири, два, три, два, п’ятеро. 34. 1. Славко на великій перерві пригостив шістьох друзів чипсами. У пачці було триста грамів. Дмитрик і Денис з’їли по вісімдесят грамів, Марин­ ка та Катруся  — по п’ятдесят грамів, а Сашко та Наталя  — по двадцять грамів. Що дісталося Славкові?

§ 6. Займенник

36. 1. Миша  — один із улюблених персонажів наро��них казок. Саме вона допомогла висмикнути ріпку. Їй заманулося зачепити хвостиком яйце, і воно розбилося. Мишка-шкряботушка першою оселилася в рукавичці, куди згодом завітали жабка, зайчик, лисичка, вовк, кабан і ведмідь. 2. Займенники дають змогу уникати частого повторення слів у тексті. Казки про мишу: «Ріпка», «Курочка Ряба», «Рукавичка». Мультфіль­ ми: «Том і Джері», «Кіт Леопольд», «Чіп і Дейл», «Міккі Маус» тощо.

Рідна мова

35. 1. Займенники: тобою (Ор. в.), мною (Ор. в.), тобою (Ор. в.), нас (Р. в.), їх (Р. в.), то (Н. в.), що (Н. в.), воно (Н. в.). Числівники: сто (Н. в.), одного (Р. в.), п’ятдесят (Н. в.), десять (Н. в.), один (Н. в.) 2. Герой вірша злякався миші.

37. Ти (2 ос., одн., Н. в.), нам (1 ос., мн., Д. в.), її (3 ос., одн., Р. в.), вона (3 ос., одн., Н. в.). 38. Н. в. Р. в. Д. в. Зн. в. Ор. в. М. в.

я, вони мене, їх (них) мені, їм мене, їх (них) мною, ними на мені, на них § 7. Дієслово

39. Діє  — діяти; ходить  — ходити; робить  — робити; носить  — носити; сіє  — сіяти; плаче  — плакати; радіє  — радіти; усміхається  — усміхати­ ся; мріє  — мріяти; вірить  — вірити; любить  — любити; жаліє  — жалі­ ти; злословить  — злословити; лукавить  — лукавити; ранить  — ранити; народилось  — народитись; зоріє  — зоріти; розвивається  — розвиватись; квітне  — квітнути. 40. 1. Не запізнююсь, не перебиваю, не псую, не кидаю, не підвищую, не вжи­ ваю.

933


41. Учіться (II дієвідм.), вчитися (II дієвідм.), виконувати (І дієвідм.), стояти (II дієвідм.), провітрити (І дієвідм.), вимкнути (І дієвідм.), відволікатися (І дієвідм.), починати (І дієвідм.), відпочивати (І дієвідм.). 42. Виконуєш, з’ясовуєш, не лінуєшся, нездужаєш, ознайомлюєшся, пере­ магаєш, підвищуєш, поліпшуєш, читаєш. § 8. Прислівник 43. Вільно (як?), плавно (як?), мало (скільки?), вночі (коли?), вдень (коли?), далеко (як?). 45. 1. Дніпро і Десна  — це брат і сестра. Були вони колись людьми. Виросли, і батьки поблагословили їх у дорогу. Змовились вони вийти рано-вранці. Десна любила спати і проспала ранок. А Дніпро прокинувся вдосвіта, по­ розвертав гори, порозчищав струмки й струмочки і побіг степами. Десна прокинулась, аж брата нема. Вона пустила ворона вперед, а сама побігла слідом.

Рідна мова

46. Швидко, завтра, сьогодні, вдома. § 9. Прийменник і сполучник 47. 1. У, на, до, про, з, в, на, до, через, з, від, по, під, у, над, між, із, від, до, по, на, у, на. 48. З пантелику збивати; під гарячу руку потрапити; від А до Я; на голках сидіти; вітер в голові свище; писано вилами по воді; битися як риба об лід; до нових віників пам’ятати. 50. Задумали щука, рак і лебідь летіти в теплі краї. Приготували харчі, склали на воза, та не знали, як його везти. Рак посунувся з возом назад, а щука потягла його у воду. Лебідь смикнув воза вгору. Всі хотіли зруши­ ти його з місця, але віз і нині там. 52. 1. Нам. 2. Йому. 3. Ми. 4. Мені. 5. Нами. 6. Нам. 7. Ними. Слово у вертикальному стовпчику  — «займенник». 53. Ярому, упертим, мужня, яєчну, уважне, етичні, іржавим, мідного, об­ ласних, хоробрій, йодистого, обережних, хазяйської, їстівними. 54. 1. в), 2. б), 3. в), 4. б), 5. а), 6. в), 7. в), 8. а), 9. в), 10. в), 11. в), 12. б). Текст § 10. Основні ознаки тексту

934

56. 2. Речення зв’язані між собою за змістом у другій групі. На цей зв’язок вказують слова: тільки-но, спочатку, а.


58. 3. Шпаки бувають сіро-рябенькі й зеленкувато-чорні. 59. 2. Копанка  — криниця без зрубу; підбитися  — стомитися; цеберка  — дерев’яне відро. § 11. Будова тексту. Тема, мікротема, тематичне речення 61. 2. Художній стиль. 63. 1. Котиться  — падає; підскакує  — підстрибує; відскочив  — відстрибнув, відлетів; ударилося  — тріснулось; розлетілося  — розбилося; прошми­ готіла  — пролетіла; оббігаючи  — обминаючи; шубовснула  — впала. 2. «Ні світ ні зоря» означає «дуже рано», «вдосвіта».

67. 3. План 1. Данило і його майстер. 2. Хліб і гроші. 3. Наука князеві. Мікротеми: 1. Данило та майстер. 2. Перший напис на стіні: «Хліб  — болото, а срібло й золото  — усьому голова». 3. Данило їде на війну. 4. Мудрий напис на стіні: «Срібло й золото  — болото, а хліб  — цар». Назви мікротем деталізовано передають зміст тексту, а пункти плану  — узагальнено. 4. Хліб  — усьому голова. Хліб  — це цар.

Рідна мова

§ 12. Типи висловлювання: розповідь, опис, роздум

68. 4. Ефектний  — який справляє сильне враження. Парфумерія  — косметичні вироби (духи, креми тощо). 72. Тема: спадковість поколінь. Основна думка: діти продовжують справу своїх батьків. 73. 2. План 1. Калина біля хати. 2. Цілющі ягоди. 3. Калинові обряди. 4. Символ України. 5. Образ калини у поезії. 75. 1. б), 2. а), 3. б), 4. б), 5. б), 6. б), 7. в), 8. а), 9. б), 10. б), 11. б).

935


Синтаксис. Пунктуація § 13. Словосполучення. Головне і залежне слово у словосполученні 76. Словосполучення називають предмет конкретніше. 77. Вишивали шовком (вишивали чим?); рожеві нитки (нитки які?); сині нитки (нитки які?); рослинний орнамент (орнамент який?); українських хустках (хустках яких?); вісімнадцятого століття (століття котрого?). 78. Геометричний орнамент  — орнамент із зображенням геометричних фігур. Дівоча хустка  — хустка, яка належить дівчині. Хустка для весілля  — хустка, яку використовують під час весілля. Хустка з шовку  — хустка, виготовлена з шовкової тканини. 79. Вишивання шовком, пам’ятають про любов.

Рідна мова

80. Подаруй (кому?) мені. Білим сніжком (сніжком яким?). Молодою була (була якою?). Юність твою (юність чию?). 81. Милувались (дієсл.) рушниками; синій шовк (ім.); поєднання (ім.) ко­ льорів; поєднується (дієсл.) вдало; український народний одяг (ім.); на­ ціональна традиція (ім.); зберігати (дієсл.) в скрині. 82. 1. Залежне слово пов’язується за змістом і граматично, або тільки за змістом. 2. Словосполученням не є: підмет і присудок; іменник з прийменником; слова, з’єднані сполучниками, фразеологізми. § 14. Речення. Граматична основа речення 84. 1. 1. До води український народ ставиться шанобливо. 2. Вона необхідна всім живим істотам. 3. Особливо цілюща сила надається свяченій воді. 85. 1. У висловлювані три граматичні основи. 2. Біля водойм українці часто висаджували верби. Дерева захищали воду від бруду. Зарослі верболозу допомагали знаходити джерела. 86. Вода в решеті не встоїться. Вода все сполоще. Вода і камінь довбає. Верба воду береже. 87. У відрі з водою плаває корінець хрону. Така вода зберігається дуже дов­ го. Вона має цілющі властивості.

936

88. 2. Вийти сухим із води. Не тим крапля камінь довбає, що сильна, а тим, що часто падає. Вода в решеті не встоїть. Вода греблю рве. З брудної води ще чистим ніхто не вийшов. Чий берег, того і вода. Ні за холодну воду.


§ 15. Речення з одним головним членом 89. Помітно оголилися дерева. У дібровах замовк пташиний гук. Ставки та озерця вкрилися опалим листям. Уранці на землі все частіше з’являється біла паморозь. Дощить. Колючий вітер примушує витягати із схованок рукавиці та шапки. Жовтень... Осінь впевнено увійшла в свої права. 90. Осінній вітер. Навколо тихо-тихо. Чого кричать так тривожно? Вдивля­ юсь у табун. 91. Ще цей місяць називали весільником. Встигли зібрати врожай. Роботу в полі завершено. 93. 1. Восени народжуюся, повесні вмираю, своїм тілом землю взимку зогрі­ ваю. 2. Горя не знаємо, а гірко плачемо. 3. Влітку служить, а взимку зуби сушить.

94. 1. Розповідні: Радості такої не було ніколи! Це Оленка нині вперше йде до школи. При дорозі тато сушить в лузі сіно. Спонукальні: В добру путь, Оленко! Вчися на відмінно! 2. В кінці розповідного речення ставиться крапка або знак оклику. 98. 1. Бути гостинним господарем  — велике мистецтво. (Розповідне.) Що потрібно знати, щоб друзям і знайомим було приємно бувати у вашому домі? (Питальне.) Насамперед, в оселі має бути прибрано. (Розповідне.) Не забудьте, до речі, й про свій зовнішній вигляд. (Спонук.) Щоб гості не нудьгували, варто організувати цікаві розваги. (Розповідне.) А коли у вас чомусь зі­ псувався настрій? (Питальне.) Звичайно, гості не повинні цього поміти­ ти. (Розповідне.) Приділяйте однакову увагу всім присутнім. (Спонук.) Наостанок не за­ будьте подякувати за приємно проведений час. (Спонук.)

Рідна мова

§ 16. Види речень за метою висловлювання. Окличні речення. Розділові знаки в кінці речення

99. 1. Настали канікули. (Розповідне неокличне.) Настали канікули! (Розповідне окличне.) Ти прочитав книжку? (Питальне неокличне.) Ти вже прочитав книжку?! (Питальне окличне.) Вчися поважати думку іншого. (Спонукальне неокличне.) Вчися поважати думку іншого! (Спонукальне окличне.) 101. 1. Знак оклику. § 17. Головні члени речення 102. Сім’єю називаємо ми чоловіка, дружину, їхніх батьків і дітей. Стосунки в родині будуються на любові, взаєморозумінні, пошані. Діти, поважай­ те свій рід і не цурайтеся його.

937


103. Присудки: схиляються, вдивляються, утверджують, бережуть, бажа­ ють, думають, жили, творили. 106. Хвалилася сова своїми дітьми. Кожна жаба своє болото хвалить. Веселий гість  — сім’ї радість. 107. Родовідна пам’ять  — явище в українському побуті унікальне. Пам’ять про своїх пращурів була природною потребою. Триматися свого роду, оберігати сімейні реліквії і традиції та передавати їх у спадок наступним поколінням було обов’язком. 108. 1. Якщо в родині лад, усяк тому рад. § 18. Другорядні члени речення 109. Означення, додатки, обставини.

Рідна мова

110. Київ  — найстаріше і найвідоміше українське місто. Воно побудоване дуже давно. Про Київ згадують у своїх книжках греки. Грецькі купці ко­ лись приїздили на береги Дніпра торгувати. 111. На правому березі Десни (Р. в.) розкинулося стародавнє місто Чернігів. Засноване воно у сьомому столітті. Чернігівці та гості міста (Р. в.) милу­ ються його Спаським та Борисоглібським соборами (Ор. в.), Іллінською і П’ятницькою церквами (Ор. в.). 112. Михайло їздив у рідний край. Він відвідав село, де народився, і місто, у якому навчався в інституті. У називному відмінку ці іменники  — підмети. У знахідному  — додатки або обставини. Рідний край згадався Михайлові. Пригадувалися село, де він народився, і місто, де навчався. 113. 1. Звисока усім киває На городі Бузина. Не чіпай її, бо має Дядька в Києві вона. 2. На городі бузина, а в Києві дядько. Так кажуть, коли хтось пов’язує у розмові зовсім різні речі. 114. З давньою (прикм.) легендою про дружинника київських (прикм.) князів Житомира пов’язують назву міста (ім.). У дев’ятому (числів.) столітті дружинник заснував на високому (прикм.) березі річки Кам’янки (ім.), притоки Тетерева (ім.), поселення. Відтоді й веде свій (займ.) лік місто Житомир (ім.). У часи монголо-татарської (прикм.) навали місто було до­ щенту зруйноване. Та Житомир знову постав у новій (прикм.) красі.

938

115. У тринадцятому столітті галицько-волинський князь Данило заснував місто на річці Полтві і назвав його іменем сина Лева. З Високого Замку видно всю панораму Львова.


116. На узбережжі (імен.), завжди (присл.), навесні (присл.), влітку (присл). Найчастіше обставини виражені прислівником (швидко, далеко) або іменником із прийменником (на небі, за тиждень).

119.

Язик до Києва доведе Столиця Київської Русі Київ була відома своїми церквами й монастиря­ ми, палацами й бібліотеками. Сюди йшли люди вчитись і молитися, слу­ жити й торгувати. Далеко за межами держави лунала слава про Київ. До нього можна було дійти, навіть не знаючи дороги, а тільки розпитуючи про неї. Була відома (складений іменний); можна було дійти (складений дієслівний). Складені дієслівні присудки складаються із допоміжного дієслова (почи­ нати, продовжувати, могти тощо) і основного смислового. Складені імен­ ні присудки утворюються за допомогою дієслова-зв’язки бути (є може пропускатися), ставати, здаватися тощо та іменної частини (іменника, числівника, прикметника, дієприкметника, займенника). § 19. Однорідні члени речення

120. Іван Петрович Котляревський народився і творив у Полтаві. Його «Енеї­ да» і «Наталка Полтавка» досі полонять читача іскрометним гумором. Із Полтавою пов’язане життя і Панаса Мирного, і Юрія Кондратюка, та й інших відомих людей.

Рідна мова

118. 1. Ніч настала. 2. Я прийшов рано. 3. Увечері показували фільм у залі. 4. Учитель продиктував швиденько домашнє завдання.

123. Там, де сходяться річки Харків, Лопань та Уди, постало місто Харків. У ньому жили, працювали і Г. Квітка-Основ’яненко, і П. Гулак-Арте­ мовський, і П. Грабовський. Тепер Харків  — один із найбільших індуст­ ріальних, наукових і культурних центрів країни. 125. Прийшов та знайшов. Ходив, знайшов; що, абощо, абищо. § 20. Однорідні члени речення з узагальнювальним словом. Двокрапка і тире при узагальнювальних словах 126. Квіти: ромашка, пролісок, волошка. Птахи: ластівка, шуліка, журавель. Тварини: лисиця, кіт, заєць. 127. 1. Річки. 2. Дерева. 3. Гриби. 128. 1. До Червоної книги занесені такі квіти: конвалія, пролісок, ряст, сонтрава. Зубр, лось та олень  — тварини, які знаходяться під загрозою зник­ нення в Україні. Дедалі рідше можна зустріти в Україні деяких птахів: лебедя, пугача, чорного лелеку.

939


129. 1. У Києві є сорок шість заповідних територій: парків, ботанічних садів, дендрологічний парк, зоопарк. Місто прикрашають понад сто шістдесят п’ять видів різних дерев: каштанів, беріз, тополь, кленів. На бульварах, алеях, у скверах столиці України росте безліч квітів: троянд, тюльпанів, жоржин, айстр, маргариток. 2. У Києві є парки, ботанічні сади, дендрологічний парк, зоопарк  — за­ галом сорок шість заповідних територій. Місто прикрашають каштани, берези, тополі, клени  — загалом понад сто шістдесят п’ять видів різних дерев. На бульварах, алеях, у скверах столиці України ростуть троянди, тюльпани, жоржини, айстри, маргаритки  — безліч квітів.

Рідна мова

130. У річці живуть такі риби: окунь, сом, щука. Я люблю польові квіти: ромашки і волошки. Море гарне завжди: і вранці, і вдень, і вночі. Яблуня, груша і вишня  — фруктові дерева. Кіт або собака  — домашні тварини. У горах, у морі  — усюди є життя. 131. Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня. 132. Природа  — чудодійне джерело, яке живить людину. Однак нам дово­ диться багато працювати: обробляти ґрунт, добувати корисні копалини, прокладати дороги. Ми вміємо все: запускати ракети, створювати нові моделі автомобілів і вдосконалювати комп’ютери. Та це не завжди без­ болісно для природи. Вона потребує уваги, захисту і розумного ставлення. 134. 1. 1. У річках, ставках та озерах України водиться така риба: короп, ка­ рась, лящ, плітка, окунь, судак, лин, щука і сом. 2. У густих дібровах  — справжнє пташине царство: зяблики, дрозди, зорянки, синиці, солов’ї. 3. А в лісах можна зустріти хижаків: лисицю, вовка, ласку, тхора. 2. Діброва, гай, бір, березняк. § 21. Звертання. Розділові знаки при звертанні 136. 1. Колиш мене, бабко, колиш, куплю тобі калач за гріш. 2. Ой спи, діду, до обіду, спечу коржик із посліду. 3. Ой ти, зайку, наш зайку, віддай нам ти тую ляльку для синочка на забавку. 4. Ой спи, сину, спи, дитино, ус­ тань здоровенький, аби з тебе виріс дужий, хорошенький. 137. Ковалю, ковальочку, Іваню, діду. Якщо звертання інтонаційно тісно зв’язані з вигуками о, ой, що стоять перед ними, комою вони не розділяються. (Ой ковалю, …)

940

138. Сергію, будь мужнім! Батьку, іди обідати! Друже, потримай книгу! Коза­ че, прийди на долину.


142. а) Дитино, хочеш їсти? Мово, живи довіку! Пісне, лунай на просторах України! Світе мій ясний, чистий, прекрасний! б) Сестра гуляла з дитиною. Ми вчимо англійську мову. Хлопці заспіва­ ли веселу пісню. Я мало бачив. в) Дитина лежала в колисці. Мова живе у народі. Пісня жити допомагає. Світ навколо пролягає.

§ 22. Ознайомлення з найуживанішими вставними словами. Відокремлення вставних слів

Рідна мова

139. 1. 1. Чорногузе, дядьку, Зроби мені хатку, І ставок, і млинок, І цибулі грядку! 2. Мавко, мавко, На тобі полинь, А мене покинь. 3. Дощику, дощику, Припечи, припечи, А я буду у куточку, На печі, на печі. 2. Чорногузе — у називному відмінку закінчення нульове. Дядьку — у називному відмінку закінчення -о. Мавко — у називному відмінку закінчення -а. Дощику — у називному відмінку закінчення нульове.

143. Виділені слова є вставними. 144. 1. Він, як відомо, має досить давнє походження. Ці два кольори на гер­ бах і прапорах нашого славного народу використовували, безперечно, не лише за часів козацької вольності, а й за княжої доби. 2. «Як відомо»  — загальновідомо (належність думки). «Безперечно»  — точно, напевно (упевненість). 145. Чому саме жовтий і блакитний кольори вибрали українці для свого пра­ пора? Жовтий колір  — це, безперечно, колір пшеничної ниви, звичайно, колір зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір  — ще, справді, колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого, безу­ мовно, не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб. А блакитний, синій колір про що нам говорить? Це, по-перше, колір яс­ ного, чистого, мирного неба. Це, по-друге, колір цариці-води. Тому, мабуть, народ України вибрав поєднання жовтого і блакитного ко­ льорів для свого національного прапора. 146. Золотий тризуб на блакитному тлі як символ влади  — дуже давній знак. Його використовували ще за часів Київської Русі. Отже, нашому гербу більше тисячі років.

941


Дивна річ, чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число «три» завжди вважали числом магічним, чарівним. А ще, мож­ ливо, у тризубі відображено триєдність життя: батько  — мати  — дити­ на. Вони символізують силу, мудрість і любов. 147. Мені здається, що діти ще зовсім малі. Здається, він уже читав цю книгу. Люди кажуть, що я добрий. Дражними гусей, кажуть, не варто. Іван може прийти до нас. Може, не йти сьогодні в кіно? На щастя, ми встигли вчасно. Сліпий дощ  — то на щастя. 148. Національний гімн України  — це, як відомо, урочиста пісня, сим­ вол нашої державної єдності. Запам’ятайте, його написали поет Павло Чубинський і композитор Михайло Вербицький понад століття тому. На превеликий жаль, у народній пам’яті збереглася тільки одна поезія Павла Чубинського, та, на щастя, саме вона припала до серця всім ук­ раїнцям.

Рідна мова

§ 23. Складне речення 150. Незатишні, непривітні в листопаді парки, сквери, бо осінні дощі й вітри гуляють у них. Природа завмирає, і все навколо чекає зими. 151. Як швидко літо пролетіло! Прийшла осінняя пора, Немов на крилах полинуло Кохане літечко з двора!.. Садок марніє потихеньку, Пожовклі падають листки, Вітрець не віє вже тепленько,— Жене понурії хмарки. Посох горошок на городі, Мачок вже цвіт давно згубив, Високий соняшник на грядці Журливо голову схилив. 152. 1. 1. Листопад в Україні не завжди збігається з початком падолисту, ма­ буть, така назва більше пасувала б жовтню. 2. За часів Київської Русі листопад називали груднем, а сучасний гру­ ден�� мав назву студень. 3. У листопада напохваті і віз, і сани, він є вересню онук, жовтню  — син, а зимі  — рідний брат. 153.

942

Народне свято Це свято здавна шанували в народі, оскільки воно завершувало хлібо­ робський рік. Ключі він тримає при собі, доки за ними не приїде верхи на білому коні весняний Юрій (шостого травня  — день Святого Юрія). За цим днем у давнину визначали, якими будуть літо і зима, врожай, приплід худоби.


дієсл.

ім.

дієсл.

ім.

ім.

155. Жив собі дідусь, і був у нього млин. Та ніколи жоден віз із зерном дієсл.

ім.

дієсл.

не під’їжджав до нього. А млин чомусь працював тільки вночі, і тоді ім.

дієсл.

ім.

дієсл.

густі хмари закривали його колесо. От одна дівчина намовила дієсл.

дієсл.

ім.

ім.

дієсл.

хлопця підгледіти, що ж меле мельник насправді. І коли дідусь пішов ім.

дієсл.

дієсл.

у ліс по гриби, діти прокралися до млина і побачили чотири величезних дієсл.

мішки. В одному мішку було повнісінько снігу, у другому  — пролісків та зелених листочків, у третьому  — безліч сонячних зайчиків, а в четдієсл.

ім.

ім.

прикм.

вертому  — дощ. Зрозуміли діти, що млин той чарівний, а мельника дієсл.

§ 24. Речення з прямою мовою. Розділові знаки при прямій мові після слів автора і перед словами автора 156. Речення передають одну ту саму думку, але у першому вона передана до­ слівно. 157. «Зроби хату з лободи, а в чужую не веди»,— вимагала молода дружина від чоловіка. «Своя мазанка ліпша від чужої світлиці»,— відмовляв дід онукам, які запрошували жити до себе. Вони казали: «Чия хата, того й правда».

Рідна мова

звуть Роковиком.

158. Символом України стала біла хата. Особливо урочистим було заселення нової хати. Її обсипали зерном на багатство, маком  — проти нечистої сили; проти злих сил вносили кропиву, лопух, освячену вербу. Входячи в нову оселю з хлібом-сіллю в руках, господар казав: «Дай же нам, Боже, в добрий час у новий дім увійти, хліб-сіль унести! Бережи, Боже, цю хату від грому і грози, і поту, і великого клопоту!» Так освячували нову хату. 159. 1. Став уже крилатим Шевченків вислів: «Неначе писанка село!» 160. «Доню, вийди-но»,  — гукнула мати. Діти кричали: «Снігуронько!» 161. 2. Український народ стверджує: «Хоч і в брата, та не своя хата». Ук­ раїнський народ стверджує, що хата брата  — не своя хата. «Хоч і в брата, та не своя хата»,— стверджує український народ. Український народ стверджує: «Своя хата  — своя правда». Український народ стверджує, що у своїй хаті  — своя правда. «Своя хата  — своя правда»,— стверджує український народ.

943


163. Повертаємось із Наталочкою з прогулянки. Небо безхмарне, все всипане зорями. Питаю: «Хочеш, Наталочко, я тобі дістану найкращу зірочку?» Відповідь її мене здивувала: «Не хочу». — Чому? — Бо як її зняти з неба, то вона не буде зіркою... Кожна репліка пишеться з нового рядка, без лапок, перед нею ставиться тире. Якщо перед реплікою в діалозі є слова автора, ставляться ті самі розді­ лові знаки, що й при прямій мові. 164. Стоїть і гірко плаче Надя: — Віддайте булку з маслом, дядю! — Та я ж не брав, дівчатко миле... — А ви на неї, дядю, сіли!

Рідна мова

165. 2. «Мамо, дай, будь ласка, цукерок!»  — попросила дитина. «Прошу, візь­ ми собі, люба, жменю»,— відповіла мама. «О, то краще ти дай, у тебе жменя більша»,— сказав малюк. 166. — Мамо, ти пам’ятаєш вазу, яка передається у нашій родині від поколін­ ня до покоління? — Так, Дмитрику, пам’ятаю. — А моє покоління її щойно розбило. 169. 1. б), 2. в), 3. в), 4. а), 5. а), 6. б), 7. в), 8. в), 9. а), 10. в), 11. б), 12. а).

Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія § 26. Звуки мови. Голосні і приголосні звуки 172. Мова складається зі звуків, які утворюють слова. Зі слів, у свою чергу, формуються речення за допомогою яких висловлюється думка. 173. 1. Похвалили нас батьки: «Добре потрудились!» Похвалили: приголосні  — [п], [х], [в], [л]; голосні  — [о], [а], [и]. Нас: приголосні  — [н], [с]; голосний  — [а]. Батьки: приголосні  — [б], [т’], [к]; голосні  — [а], [и]. Добре: приголосні  — [д], [б], [р]; голосні  — [о], [е]. Потрудились: приголосні  — [п], [т], [р], [д], [л], [с’]; голосні  — [о], [у], [и]. 2. Батон, паляниця, бублик, пиріжок, пиріг, вареник, плюшка, рогалик, пельмень, чебурек, мандрик, коржик, пряник, сайка, хліб.

944

174. 1. При зміні звука змінюється значення слова. 2. Кит, сом, рак, мак, гриб.


3. Рис  — ріс, рак  — рік, сало  — мало, ніч  — піч, день  — пень, ласка  — маска, такса  — вакса, рак  — мак, хліб  — хлів. 175. Виноград, банани, яблука, груші, апельсини, помідори, баклажани, кар­ топля, цибуля, капуста. 176. l. Сак і рак. 2. Гриби і риби. Значення слів змінилось через зміну звуків у словах.

178. 2. Борщ, що, їж, язик, тільки. 179. Сало, молоко, хліб, кекс, квас, сік, халва, манка, кисіль, сіль, мак, хек. 180. Слова, що починаються на голосний звук: абрикос, ірис, обід, огірок, узвар. Слова, що починаються на приголосний звук: бублик, вареник, варення, вишня, желе, каша, куліш, мед, хліб, чай.

Рідна мова

177. 1. Один голосний: ви, зі, і, ще, так, борщ, у, чи, не, всі, що, на, це, кріп, цю, із, свій, ця, хто, їсть, той. Два голосних: прийшли, школи, біля, запах, або, борщу, пахне, тільки, ньому, ростуть, землі, буряк, морква, перець, страву, м’ясом, серед, літа, коли варять, кожна, має, секрет, борщу, страва, завжди, вигляд, міцне. Три голосних: порога, відчули, смачного, зібрано, овочі, родючій, кар­ топля, капуста, квасоля, цибуля, запашні, петрушка, готують, грибами, свіжими, додають, сметану, багата, здоровий, здоров’я. Чотири голосних: маминого, український, українській, помідори, сви­ ниною, достигають, овочами, господиня, вітаміни.

§ 27. Приголосні тверді і м’які 181. [зима], [сн’іг], [к’ін’], [село], [хмара], [в’ітер]. 183. М’які та пом’якшені приголосні є у словах: світить, сніг, куриться, ві­ тер, ніде, ні, душі, ліс, куриться, сніг, сонця, снігової, куряви. 184. Багато, в, на, був, не, випаде, сорока, де, зиму, зимувати, скоро, зима, буде. 185. Біло, сніги, наганяю, льоди, дітьми, всіма, здогадались. 186. Звуком [н’]. День  — [ден’]. Ніч  — [н’іч]. 187. Віхола, рукав. § 28. Дзвінкі і глухі приголосні 189. 1. Злива, слива. Слова відрізняються звуками [з] та [с]. Злива: глухих немає, дзвінкі  — [з], [в], [л].

945


Слива: глухий [с], дзвінкі  — [в], [л]. 2. Плід, пліт. Слова відрізняються звуками [д] та [т]. Плід: глухий [п], дзвінкі  — [л’], [д]. Пліт: глухі [п], [т], дзвінкий  — [л’]. 190. Шуліка: глухі [ш], [к], дзвінка  — [л’]. 191. Шпак шпачисі каже гнівно: (8 глухих приголосних звуків) «Шершень захопив шпаківню! (7 глухих приголосних звуків) Швидше шибеника гнати, (5 глухих приголосних звуків) Шпаченят обороняти». (5 глухих приголосних звуків)

Рідна мова

192.

Слово

Дзвінкі приголосні

Глухі приголосні

скверах

[в], [р]

[с], [к], [х]

тюбетейках

[б], [й]

[т’І, [т], [к], [х]

по-смішному

[м’], [н], [м]

[п], [с], [ш].

кажуть

[ж]

[к], [т’]

червоногруді

[р], [в], [н], [г], [р], [д’]

[ч]

193. Відгадки: квітень, гайворон. 194. 1. причаївся  — [р], [й], [в] й  — [й] не  — [н] ворушуся  — [в], [р] 195. 2. Звук [ф] є глухим приголосним, який не має пари.

§ 29. Букви г і ґ 198. Гуси гучно ґелґотали  — Горобці зерно клювали. Гуси гонять горобців, Голубок на ґанок сів. 201. Ґринджоли  — низькі широкі сани; ґедзі  — великі мухи, що живляться соком рослин або кров’ю тварин; ґанок  — прибудова біля входу в будинок.

946

203. Відгадка: черговий. Н. в. черговий; Р. в. чергового; Д. в. черговому; Зн. в. чергового; Ор. в. черговим;


М. в. на черговому; Кл. в. черговий! § 30. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв ї, є, ю, я 204. Алушта, Батурин, Боярка, Васильків, Вінниця, Джанкой, Житомир, Жмеринка, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ, Ковель, Кривий Ріг, Луганськ, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Рівне, Суми, Ужгород, Харків, Черкаси, Чернівці, Чернігів, Яготин. 207. Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, За­ карпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чер­ каська, Чернівецька, Чернігівська.

209. [б’ілорус’], [молдова], [пол’шча], [рос’ійа], [румун’ійа], [словач:иена], [угоршчиена]. 210. Називаємо [назиевайеимо]: н — [н]  — приголосн., дзв., тв., а — [а]  — голосн., ненагол. з — [з]  — приголосн., дзв., тв., и — [и]  — голосн., ненагол. в — [в]  — приголосн., дзв., тв., а — [а]  — голосн., нагол. є < [й]  — приголосн., дзв., м’як. [е]  — голосн., ненагол. м — [м]  — приголосн., дзв., тв. о — [о]  — голосн., ненагол. 9 букв, 10 звуків. матір’ю [мат’ір’у]; м  — [м]  — приголосн., дзв., тв., а  — [а]  — голосн., нагол. т  — [т’]  — приголосн., глух, м’як., і  — [і]  — голосн., ненагол. р  — [р]  — приголосн., дзв., тв., ю < [й]  — приголосн., дзв., м’як. [у]  — голосн., ненагол. 6 букв, 7 звуків. українська [украйїнс’ка] у  — [у]  — голосн., ненаголош. к  — [к]  — приголосн., глух., тв. р  — [р]  — приголосн., дзв., тв. а  — [а]  — голосн., ненаголош.

Рідна мова

208. 1. 1. Молдова. 2. Польща. 3. Росія. 4. Словаччина. 5. Румунія. 6. Угор­ щина. 7. Білорусь. 2. Польща, Росія, Словаччина, Румунія, Угорщина, Білорусь.

947


Рідна мова

ї < [й]  — приголосн., дзв., м’як. [і]  — голосн., наголош. н  — [н’]  — приголосн., дзв., м’як. с > [с’]  — приголосн., глух., м як. ь к  — [к]  — приголосн., глух., тв. а  — [а]  — голосн., ненаголош. 10 букв, 10 звуків. має [майе] м  — [м]  — приголосн., дзв., тв. а  — [а]  — голосн., наголош. є  — [й]  — приголосн., дзв., м’як. [е]  — голосн., ненаголош. 3 букви, 4 звуків. Європі [йеивроп’і] є < [й]  — приголосн., дзв., м’як. [е]  — голосн., ненаголош. в  — [в]  — приголосн., дзв., тв. р  — [р]  — приголосн., дзв., тв. о  — [о]  — голосн., наголош. п  — [п’]  — приголосн., глух., м’як. і  — [і]  — голосн., ненаголош. 6 букв, 7 звуків. Звуки д, т, з, с, ц, л, н уподібнюються до наступного м’якого приголосно­ го і стають м’якими. 211. Грем’яч  — 6 б., 7 зв. Калуш  — 5 б., 5 зв. Ковель  — 6 б., 5 зв. Макіївка  — 8 б., 9 зв. Маріуполь  — 9 б., 8 зв. Олександрія  — 11 б., 12 зв. Ямпіль  — 6 б., 6 зв. Яремча  — 6 б., 7 зв. 212. 1. Вінниця, Дніпро, Закарпаття, Київщина, Львів, узбережжя, щастя. 2. Київщина розташована в центрі України. 213. Україна, означає, країна, українці, згадується, Київщини, Переяслав­ щини, українські, ще, українці, український, слов’янських, українця­ ми, території, країни, мешкають, росіяни. § 31. Орфограма. Ознайомлення з орфографічним словником. Орфографічна помилка

948

214. Ось так непомітно й закінчився рік. Хоч народне прислів’я і стверджує, що сумний грудень у свято і в будень, але саме останній місяць року на­ лаштовує кожного з нас на веселу хвилю. Хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо. Цей місяць багатий на свята, розваги.


215. Нерозумний, недобрий, небувалий, негарний, неввічливий, неговіркий, невдалий, неживий, нелюдський, невеселий. 216. Б’ють, свято, довір’я, подвір’я, м’яч, з’явитися, здоров’я, посвята, мор­ квяний, м’ята. 219. 1. Сніг у грудні глибокий  — урожай високий. 2. Сумний грудень у свято і в будень. 3. Заступи грудня дверима, то він тобі вікном улізе. 4. Грудень землю грудить і хату остудить. 5. Груднева днина куца: сюди тень, туди тень  — та й минув день. 6. Грудень  — кінець року, а початок зими. 220. Підкрався (правопис префікса під-). Червоні (ненаголошені е, и в коренях слів). Олівець (правопис м’якого знака). Сьогодні (правопис м’якого знака). Прилітали (правопис префікса при-; чергування е з і).

222. Ніяк (прислівник); не кидай (частка не з дієсловами пишеться окремо); не вбереш (частка не з дієсловами пишеться окремо); не вдержить (частка не з дієсловами пишеться окремо).

Рідна мова

221. Нерозлучні, не стрічався. Не з прикметниками пишеться разом, якщо немає протиставлення (не­ розлучні), з дієсловами  — окремо (не стрічався).

§ 32. Склад. Наголос. Основні правила переносу 223. Односкладові слова: за, де, їх. Двоскладові слова: праці, світу, часів. Трискладові слова: любили, високо, собору. Чотирискладові слова: називали, цінували, літописні. 224. Ста-ро-дав-ні; най-дав-ні-ших; всьо-му; па-пе-ру; пер; о-лів-ців. У словах української мови переважають відкриті склади (які закінчу­ ються на голосний). Але звучність у складі має бути висхідною (кожен наступний звук  — «голосніший»: глухий приголосний  — дзвінкий  — дзвінкий, який не має пари  — голосний). Тому дзвінкий приголосний, який не має пари, відносимо до попереднього складу: о-лів-ців, найдавні­ ший або най-да-вні-ший. Склад не може починатися дзвінким приголос­ ним, якщо далі йде глухий: пер-га-мен-том, а не пер-га-ме-нтом. з.

з.

з.

з.

в. в. в. в.

з

в

з

з

225. Таб-лич-ках, книж-ку, А-зі-ї, пер-га-мен-том. 226. Абзац, автор, сторінка, малюнок, літера, книга, рядок. 227. Листочками, сорочка, зшита, людина, а навчає.

949


228. 1. Наголос на першому складі: вільха, жадібний, замолоду, подруга, помилка. Наголос на другому складі: арахіс глядач, допізна, житло, мережа, цемент, помилка. Наголос на третьому складі: документ, запитання, інструмент, каталог, кілометр. 229. 1. Книги з папірусу з’явилися в Африці. Писати на них було зручно, але через декілька років вони розсипались. І от у тринадцятому столітті в Європі навчилися виготовляти папір, схожий на той, яким ми користуємося й сьогодні. 2. З’я-ви-ли-ся, три-над-ця-то-му, ко-ри-сту-є-мо-ся. 231. 2. Га-ла-су-ючи, сьо-год-ні, по-віль-но, хло-пець, усміх-ну-ла-ся, по-винна, під-ве-чі-рок.

Рідна мова

§ 33. Орфоепічна помилка. Вимова наголошених і ненаголошених голосних і позначення їх на письмі. Ненаголошені в коренях слів 233. 1. [рух пішоходів заборонеино]; [рух заборонеино]; [рух мотоциклів заборонеино]; [рух на мопедах заборонеино]; [рух на веилосиепедах заборонеино]. 2. [заборонеино]  — ненаголошений [е] вимовляється нечітко, наближе­ но до [и]; [веилосиепедах]  — ненаголошений [и] вимовляється нечітко, наближено до [е], [е] наближено до [и]. 234. Доріжка для велосипедистів. Рух легкових автомобілів. 235. 1. Сигнал світлофора, уважно дивитися, раніше виходити, молодша сес­ тра, неслухняний хлопець, зелене дерево, обережно переходити, веселий гурт. Сигнал (словн.), дивитися (дивиться), виходити (вихід), сестра (сестри), хлопець (хлопене), зелене (зелень), дерев’яний (дерево), обережно (-ере-), веселий (весело). 236. 1. Переднім (буквосполучення -ере-), гальмом (м’який знак після м’я­ кого л), заднім (перевіряємо словом позаду), по черзі (чергування при­ голосних при зміні слова черга), перешкодою (буквосполучення -ере-), зупинитись (перевіряємо словом «зупинка»), педалі (слід запам’ятати); використовувати (перевіряємо словом «корисний»), переважно (букво­ сполучення -ере-), правильно (слід запам’ятати). 2. Велосипед (сл. слово).

950

237. 1. Барикада (буквосполучення -ри-); везуть (перевіряємо привезений); вивчення (перевіряємо вчення); герой (слід запам’ятати); далечінь (пере­ віряємо далекий); дерево (буквосполучення -ере-); дівчинка (перевіряє­ мо дівчина); заборонено (при зміні слова [е] випадає  — заборонний); керувати (слід пам’ятати); крилатий (перевіряємо крила); нахилитися


(перевіряємо хилиться); обережно (буквосполучення -ере-); сигнал (слід пам’ятати); триматися (перевіряємо отримати). § 34. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом 238. Кишеня, метро. 239. Кишеня  — частина одягу, що має вигляд мішечка, до якого можна клас­ ти дрібні предмети та гроші. Леміш  — частина плуга, що підрізує шар землі знизу. Метушня  — безладна, поспішна діяльність. Плекати  — з любов’ю вирощувати, виховувати когось або щось; піклу­ ватись про щось. Пшениця  — злакова рослина, з якої виготовляють борошно. Серпанок  — легка прозора тканина. Тремтіти  — трястися від холоду, страху, хвилювання, боятися. Чепурний  — акуратний, охайний; той, що стежить за зовнішністю.

242. 2. Легенда  — народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою. Чекати  — сподіватися на когось або щось; перебувати десь, щоб побачи­ ти когось. Керувати  — спрямовувати чиюсь діяльність; бути на чолі чогось; давати вказівки. 243. Абрикос, автомобіль, верблюд, горизонт, велосипед.

Рідна мова

240. Абрикоса, алегорія, апетит, барикада, бензин, вінегрет, дебют, дипло­ мат, телеграма, терикон.

§ 35. Вимова приголосних звуків і позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків 246. 2. Фільм, рафінад, фіранка. 247. Легко (перевіряємо легенько), несміло (частка не з прислівником), ше­ лестіла (буквосполучення -еле-), лелеки (буквосполучення -еле-), спочи­ вали (префікс с- пишемо перед к, п, т, ф, х), полетіли (при зміні слова е змінюється на і  — політ), вслід (перевіряємо слідом). 248. Стрімко вибігли на гору Дві подружки білокорі. Дощик їм полоще кіски. Звуть подружок цих… берізки. Сумнівні приголосні перевіряємо, змінивши слово, щоб далі йшов голо­ сний: кіски  — коса, берізки  — береза. 249. Очерет (перевіряємо очеретяний), ведмідь (перевіряємо ведмеді). § 36. Спрощення в групах приголосних 250. 1. Честь  — чесний; проїзд  — проїзний; вість  — вісник; радості  — радіс­ ний; виїзд  — виїзний.

951


2. Чесний трудівник; проїзний документ; вісник дощу; радісний день; виїзна сесія. 251. 1. Зап’ястний, кістлявий, хворостняк, хвастливий, пестливий, шістна­ дцять; контрастний, баластний. Спрощення не відбувається також у словах іншомовного походжен­ ня (контрастний, баластний), а також у буквосполученнях нтс, стс (гі­ гантський, альпіністський). 252. 1. Хто на поріг, тому пиріг, хто від порога, тому щаслива дорога. 2. Хата без господині  — день без сонця. 3. По парі пізнати, чим серце кипить. 4. Вередлива коза дуже вовкові корисна. 5. Краще пізно, ніж ніколи. 6. Де велика рада, там пісний борщ. 253. Берега, куширем, глипнула, приземливсь, дивись, вечерю, лелека, оте­ теріла, зеленою, позеленіла, лелеку, сердешну, зобижать.

Рідна мова

254. Безкорисливість; у групі -стл- випадає буква т (користь); чесність; у групі -стн- випадає буква т (честь); власності; у групі -стн- випадає бук­ ва т (властивий). § 37. Чергування о — а, е — і, е — и 256. Тече  — витікає, летять  — прилітає, пекло (чергування е — і: наступний склад з -а-); втирає, вмирає (чергування е — и: наступний склад з наголо­ шеним -о-). 257. 1. Обернувся я на хати  — Нема в мене хати! Не дав мені Бог нічого!.. І хлинули сльози, Тяжкі сльози!.. А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала Та й почула, що я плачу, Прийшла, привітала, Утирала мої сльози І поцілувала. 2. Сльози (буквосполучення ьо); плоскінь (м’який знак після м’якого н). 258. 1. Летіла  — літати, схопилися  — хапати, спостерігав  — спостереження. 2. Кобзар  — народний український співець, що супроводить свій спів грою на кобзі. «Кобзар»  — назва книги Т. Г. Шевченка.

952

259. Котити  — катати: о — а; відстрілятись  — підстрелити: і — е;


розплести  — розплітати: е — і; допомога  — допомагати: о — а; вихопити  — хапати: о — а; стирати  — стерти: и — е. § 38. Чергування о, е з і

263. Ще сонечко не зійшло, Зірки не сховались, А до мого двору Корівки зібрались. Вийшов з двору подивиться, Чи усі корови. Та як ляснув батіжком. Гайда у діброви. А увечері пізненько Гарненько умився, Виїв мисочку борщу Й молочка напився. 264. Ножах  — ніж; помічник  — допомога; коневі  — кінь; віл  — волу; воро­ та  — воріт; семеро  — сім. 265. 1. Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був вінок. І сьогодні, як і в давнину, з раннього дитинства кожна дівчина вчиться виплітати віночки з квітів. Їх в Україні плели з різного зілля від весни до пізньої осені. Кожний віночок служив не тільки окрасою голови дівчини, він був знахарем душі, бо в ньому є чаклунська сила, що і біль знімає, і волосся береже. 2. [с’огодн’і], [обеир’іг], [плеисти], [з’іл’:а], [ос’ін’], [волос’:а].

Рідна мова

262. Плели  — плів; хмелю  — хміль; ніжність  — ніжності; молодість  — мо­ лодості; вдячність  — вдячності; сором’язливість  — сором’язливості; роки  — рік; сім  — семи.

266. Серед розмаїття вінків особливе місце належить «вінку кохання». Право виплітати його мали дівчата віком від тринадцяти років до заміжжя. Ос­ нову такого вінка складають ромашки  — символ юності, доброти і ніж­ ності. Поміж ромашками вплітають цвіт яблуні і вишні. Над чолом  — квітуче гроно калини. Вінок прикрашають вусиками хмелю  — символом гнучкості розуму. 267. Оберіг, оберегу. § 39. Чергування е — о після ж, ч, ш 268. Жовтіють, жолуді. 269. Жуки дзижчать в садочку літом, По стежці жабка  — плиг та плиг! Жоржини квітнуть жовтим цвітом, Кружляють бджоли біля них.

953


271. 1. Де багато пташок, там нема комашок (о пишемо, бо далі твердий при­ голосний). 2. Не вчи ученого їсти хліба печеного (е пишемо, бо в першому випадку при зміні слова випадає [е]  — учня, а в другому е змінюється на і  — піч). 3. Хату жінка за три кути держить, а чоловік за четвертий (о пишемо, бо далі склад з твердим приголосним, е  — тому що далі склад з е). 4. Чорну душу і милом не відмиєш (о пишемо, бо далі склад з твер­ дим приголосним). 5. Краще тепер, ніж у четвер (е пишемо, бо далі склад з е). 272. 1. Яка на полі пшениця, така й буде паляниця. 273. Чотири  — четверо; вчепили  — зачіпка; відчепить  — чіплятися.

Рідна мова

274. 1. четвертий шершень оженитися жердина джерело шестиденка

шолом бджола чотири чорнота жоржина шостий

§ 40. Букви и, і після ж, ч, ш, щ та г, к, х у коренях слів 275. Вигін  — вигонити; жінка  — женитися; кізка  — кози; похід  — походи­ ти; розчісувати  — чесати; шість  — ушестеро; щілина  — ущелина. 276. Переживати, відпочинок, щиглик, укинути, прихильний, прихід, шило, щипати, щітка, гиркати. У словах прихід, щітка відбувається чергування (приходу, щетина), тому пишемо і, у інших чергування відсутнє, отже, пишемо и. 277. 1. Клянусь родом своїм чесним, клянусь дідом-кріпаком, прадідом-запо­ рожцем  — не загинула іще честь і хоробрість. 2. Через це вірили в зорі й прекрасні ідеї, в чистоту й мужність людської душі. 3. Шторм не вга­ вав, крига трощилася одна об одну, туман сунувся до берега. 4. Жін­ ки підганяли чоловіків, діти поруч з батьками працювали, як дорослі. 5. І подружжя Половців пішло до домівки. Вони йшли, преніжно обняв­ шись, впевнено й дружно, як ходили ціле життя. 6. На пісках росте во­ щанка менша; на воді  — конюшина біла; на степах  — чистотіл, чебрець, хизується щириця, похизується зміячка  — жовта, як кульбаба; а слава людська росте з єдності та відваги! 280. Тішити, прихилити, скибка, щирий, ожина, скинути, крихітка, гілка, кит, учитель.

954

281. 1. Шило, чин, кістка, чиж. 2. Схід, вечірній, кидати, кінський. 3. Схил, гірка, щітка, шкільний. Кістка  — кості, схід  — сходу, вечір  — вечоріє, кінський  — коні, гір­ ка  — гори, щітка  — щетина, шкільний  — школа.


282. Допомагають  — допоможемо; птахів  — пташка; можуть  — могти; охо­ лоджуються  — холодок; снігом  — сніжний. 283. 1. Берег  — бережок, гладити  — гладжу, їздити  — їжджу, казати  — кажу, кликати  — кличу, птах  — пташка, пух  — пушок, сидіти  — си­ джу, скакати  — скачу, увага  — уважний. 284. Сікти, пекти, сніг, жіночий, плач, бігають, відлига. Січу, січень  — сікти, пекти  — печу, сніг  — сніжний, жіночий  — жона­ тий, плач  — плакати, бігають  — біжимо. 285. Квіти як подарунок є виявом добрих почуттів, гарного ставлення до того, кому їх дарують. Радісним стає будь-яке свято, коли друзі, рідні приносять улюблені квіти. Зі смаком скомпонований букет надає кімнаті святковості і затишку. Квіти пробуджують у нас людяність, щирість, сердечність.

287. На ялиновій гілці, на кетязі горобини, на Різдвяній свічці, на терновій хустці, на дрібному маці, у чарівному запаху. 289. Буряк  — бурячок, криниця  — криничний, молоко  — молочний, бе­ рег  — прибережний. 290. Дорога була слизька, і сани йшли в затоки. На обидва боки від дороги, скільки скинеш очима, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. Василько не постеріг, що коні звернули з дороги і побігли праворуч. Трісь! Щось тріснуло в санях, і Василько дав сторчака в сніг. Підвівся, підбіг до саней. Запобігти лихові не можна було. Хлопець ви­ пряг коні, сів верхи і поїхав назад по дорозі. Він заблудився, заплакав. Василькові згадалась ясна батькова хата. Батько та дві сестрички сидять за столом, мати подає вечерю.

Рідна мова

286.1. Насік  — січений; морозу  — морожений; запріг  — запряжений; при­ віз  — привожу. 2. Гілками з дерев, які насік з морозу.

§ 42. Основні правила чергування у — в, і — й 291. 1. Жив на світі один лихий троль. Якось він був у дуже доброму гуморі, бо зробив собі дзеркало. Це дзеркало мало надзвичайну властивість  — усе добре й прекрасне здавалося в ньому гидким, а все бридке й погане виглядало прекрасним. 2. дзеркало  — 8 б., 7 зв.; [3дз], [е], [р], [к], [а], [л], [о]; голосні  — [е], [а], [о], решта  — приголосні; тверді  — [дз], [р], [к], [л], дзвінкі  — [дз], [р], [л]; дзер-ка-ло; дзеркало. 3. Снігова Королева. 292. У великому місті (на початку речення перед приголосним);

955


жили в мансардах (після голосного); бігати в гості (після голосного). 294. 1. Діти зайшли до кімнати вдвох. 2. Удвох завжди веселіше. 3. Настав час угомонитися. 4. Вони втішилися бабусиною казкою. 295. Кай і Герда, маленька розбійниця й північний олень, ворона й ворон, принц і принцеса, фінка й лапландка. Снігова Королева й сніжинки, ба­ буся в дивному капелюшку й троянди.

Рідна мова

296. Кай складав із крижин різні химерні фігури й цілі слова. Але ніяк не міг скласти слово «вічність». А Снігова Королева сказала йому: «Коли ти складеш це слово, то станеш сам собі господар, і я подарую тобі весь світ і новенькі ковзани». 297. 1. Кай сидів тихий, непорушний і холодний. Тоді Герда заплакала, і її гарячі сльози впали йому на груди. Вони пронизали його до самого сер­ ця. Хлопчик глянув на дівчинку, і вона заспівала йому пісеньку про тро­ янди. Кай раптом гірко заплакав. Він ридав так довго й сильно, що скалка дзеркала витекла з ока разом зі сльозами. Тоді він упізнав Герду й дуже зрадів. 2. Гарячі (6 б., 6 зв.), сльози (6 б., 5 зв.), пісенька (8 б., 7 зв.), сильно (6 б., 5 зв.), дзеркало (8 б., 7 зв.). 298. 1. Вони сиділи під трояндами й гралися. 2. Кай опинився в палаці й забув про все. 3. Герда довго шукала хлопчика й знайшла його. 4. Сльози полилися з очей хлопчика й він усе згадав. 299. Любов  — то найбільша сила. § 43. Позначення м’якості приголосних на письмі буквами в, і, є, ю, я. Правила вживання м’якого знака 300. 1. [с’і чеин’], [л’і то], [с’ічис’а], [л’удей] 2. Січень  — і, ь; літо  — і; січися  — і, я; людей  — ю. Звуки д, т, з, с, ц, л, н бувають м’якими, інші  — тільки пом’якшеними; й  — завжди м’який. 301. Січень, вважається, місяць, найбільше, морозяних, спостереженнями, більше, зволожувалася, земля. 302. Завірюха, ключ. Завірюха: [зав’ір’уха], м’якість позначається буквами і, ю. Ключ: [кл’уч], м’якість позначається буквою ю. 956

303. Колись, Київській, християнське, вересень, святкують.


304. 1. Гриць завбільшки із мізинець, але справжній колядинець. Колядує, як годиться: «Коляд-коляд-колядниця!» 2. Прийшла осінь смутна, при­ йшла зима люта, а сосонці байдуже! 3. Низько, низько я зігнувсь, і ще нижче скинув шапку. Зайчик весело всміхнувсь, і подав сіреньку лапку. 4. Цілий міх гостинців нашій господиньці. 305. Українка, м’який знак. М’який знак не пишеться у слові сорочка (після шиплячого ч). М’який знак пишеться у словах: маленька, м’якеньким (суфікс -еньк), день, дзелень, цвірінь, цінь, тінь, плетінь (після м’якого н у кінці), де­ ньок (буквосполучення ьо). 306. Дідусь, січень, сніговий, рій, нарядив, діброви, білу, шалю, блискітка­ ми, кришталю, одягнув, биті, валяночки, мачуха-завірюха, надулася, міх, дітей, ніг, дівчата, ведуть, гірки, сміх, скрипить. 307. Відгадки: олівець, заєць. М’який знак після м’якого ц.

308. 1. Район (5 б., 5 зв.), павільйон (9 б., 8 зв.), льон (4 б., З3 зв.), підйом (6 б., 6 зв.), льотчик (7 б., 6 зв.). 2. Сполучення йо в українській мові вживається для позначення на пись­ мі звуків [й], [о]’ і пишеться на початку слова і- складу. Сполучення ьо позначає звук [о] і м’якість попереднього приголосного. Воно пишеться в середині складу. ьо  — після м’якого приголосного, позначає м’якість ць��го приголосного і звук о. йо  — після голосного, на початку слова, після приголосного, позначає два звуки.

Рідна мова

§ 44. Сполучення йо, ьо

309. Пальці й олівець, хмара, вітер, свічка, барвінок. Утрьох, синьому, його, всього, синьо, його. 310. Бульйон (ім.), медальйон (ім.), мільйон (ім.), батальйон (ім.), район (ім.). Знайомий (прикм.), завойовник (ім.), крайовий (прикм.), бойовик (прикм.), чийого (займ.). Йойкання (ім.), йогурт (ім.), йодовий (прикм.), йорж (ім.), його (ім.), йот (ім.). 312. Андрій  — Андрійович, Микола  — Миколайович, Олексій  — Олексійо­ вич, Юрій  — Юрійович. 313. Йорж і йоржик укололи Йосипу палець. 314. Льотчик, синього, цього, польовий, мужнього, льодовий. 316. 1. Тьохкає, бадьорий, майор. 2. Сьогодні, район, цього. 3. Осіннього, курйоз, бойового.

957


§ 45. Правила вживання апострофа 317. 1. Апостроф. 2. П’ять, пам’ять, дерев’яний, з’явитися, м’яч, п’ята, пір’я, черв’як, по­ лум’я, п’єса. 318. Односкладові: м’яз, м’яч; двоскладові: м’якоть, м’який, м’ята, м’ясо. 319. Іменники: дев’ятка, в’яз, в’юн, в’юк; прикметники: в’ялий, полум’яний; дієслово: в’янути. 320. Надвечір’я (9 б., 10 зв.), під’їзд (6 б., 7 зв.), пов’язка (7 б., 8 зв.), пом’якшення (10 б., 11 зв.), подвір’я (7 б., 8 зв.).

Рідна мова

321. 2. М’ята  — багаторічна трав’яниста рослина. Має приємний стійкий за­ пах. Із неї роблять настоянки, відвари тощо. 322. Об’їхав я багато країв. Гарних, дивних, цікавих. Тепер у місті живу. Та враз я згадав хлоп’ячі забави на батьківському подвір’ї. Почув трав’яний дух. Дух, де в’ється моя Рось. Задзвеніли мені солової, кропив’янки, оче­ ретянки, заворкотіли голуб’ята. Запахли в рідному саду ряст, рум’янок, п’ятиперстень. І м’ята. Холодна, кучерява. 323. 1. Хлоп’ям, ластів’я, полив’яний, м’ята (після губних п, в, м), Лук’ян (у слові Лук’ян і всіх похідних від нього апостроф завжди пишеться). 2. Драголюб  — дорогий, улюблений. § 46. Подвоєння букв на позначення збігу однакових приголосних звуків 324. 1. Роззяв: роз-  — префікс, -зяв  — корінь. 2. У словах оленя, ведмедя, жирафу, верблюда, бегемота є ненаголошені голосний е, и. Написання цих слів слід перевірити за орфографічним словником. 325. Подвоєння у словах з «чарівного кола» ліворуч: відданий, віддарувати, віддзеркалення, віддати, віддячити, відділити; подвоєння у словах з «чарівного кола» праворуч: відмінний, стінний, ан­ тенний, рослинний, щоденний, туманний. 326. 1. Сонне, віконні. 327. Беззаконний, беззбройний, беззвучний, безземельний, беззмістовний. 328. Денний, осінній, закордонний, диванний.

958

329. 1. Хто землі дає, тому вона віддає утричі. 2. Як даси полю гною, то дасть хліба вволю. 3. На чужий шматок не роззявляй роток. 4. Ласкаве телят­ ко дві матки ссе. 5. Для людської думки нема віддалі. 6. Кінний пішому


не товариш. 7. Якби той розум спереду, що тепер іззаду. 8. У гурті і без­ зубий собака страшний. § 47. Вимова і написання слів із подовженими приголосними 331. 1. Вибачення, запитання, миготіння, об’єднання. 2. Ці слова об’єднує орфограма «Вимова і написання слів із подовженими приголосними». 332. 1. Рілля. 2. Знання, 3. Обличчя. 4. Безладдя. 5. Вишивання. 6. Бездоріж­ жя. 7. Тисячоліття. 8. Фантазування.

335. 1. Лляних, рілля (ці слова слід запам’ятати: приголосний л подвоюєть­ ся завжди), проміння (іменник сер. роду, закінчується на -я, містить м’який приголосний н між двома голосними), осінню, гладдю (іменники жін. роду, закінчуються на приголосний, стоять у формі Ор. в.), беззоря­ на (через збіг приголосних префікса без- і кореня -зор-), ллється (м’який приголосний у дієслові ллю та його формах подовжується завжди). 2. Сонце  — річкова лілея у довгих лляних косах!

Рідна мова

333. 1. Тим міцніше переконання, чим більше воно залежить від почуття. 2. Сором сліз, що ллються од безсилля. 3. Грала промінням, ясним само­ цвітом порання роса. 4. Коли втомлюся я життям щоденним, щоденним лихом, що навколо бачу, тоді я думку шлю в світи далекі, блукає погляд мій в країні мрії. 5. Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами. У слові віддам відбувається подвоєння через збіг приголосних префікса і кореня, щоденним  — збіг кореня і суфікса, а у решті подовження при­ голосних.

336. 1. Життя, творіння, горіння, листя. 2. Емаллю, радістю, юністю, мужністю. 3. Осінню, сіллю, медаллю, чвертю. Між приголосним і голосним подвоєння не відбувається (листя, радістю, чвертю). 338. Невпізнаний випускник школи зайшов до учительської. Невпізнанною стала наша відремонтована школа. Непримирені хлопці готові були роз­ почати нову суперечку. Їхні непримиренні погляди були відомі всім. Не­ скінчена розмова з товаришем турбувала його. Нескінченна ріка людсь­ кої пам’яті. § 48. Написання слів іншомовного походження 339. 1. 1. Даррел. 2. Ганнібал. 3. Міссісіпі. 4. Перро. 5. Поттер. 6. Гаррі. 7. Діккенс. 2. Джанні Родарі. 340. 2. Дже-ральд, Дар-рел, Ган-нібал, Ганні-бал, То-ма, Со-йєра, Сойєра, Пер-ро, Па-рижі, Пари-жі.

959


341. 1. Бароко. 2. Брутто. 3. Бонна. 4. Професія. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються. Подвоєння у загальних назвах  — словах іншомовного походження  — відбувається: — у словах, похідних від власних назв із подвоєнням (голландський); — у словах нетто, брутто, тонна, донна, вілла, ванна, панна, мадонна.

Рідна мова

342. Андорра, Брюссель, Оттава, Канберра, Канни; Таллінн, Ніцца, Марокко; Міссісіпі, Ганновер. 344. 1. Породи тварин: перський (м’який знак після м’якого с); парусник (ка­ валер); кенгуру, бордер-коллі (слід запам’ятати); оленегінні (подовжен­ ня м’якого поиголосного н між двома голосними). Географічні назви: Туреччина (цей іменник із суфіксом -ин- утворився від прикметника турецький заміною -цьк- на -чч-); Європа (іншомовне слово, вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е, пере­ дається на письмі літерою є); Іран, Індонезія (в іншомовних словах на початку пишеться і, а не и); Океанія, Австралія, Шотландія (у географіч­ них назвах іншомовного походження після приголосного перед голосним пишеться і); Південна (подовження м’якого приголосного к між двома голосними Америка (у географічних назвах іншомовного походження, які закінчуються на -ика, пишемо и). 345. 1. Хімія, математика, астрономія, гімнастика. 2. Антарктида, Мадрид, Бразилія, Марія. 3. Вимпел, олімпіада, чемпіонат, епітет. 346. Математика, диплом, інститут, система, цифра, шифр, бригада, режим, джинси, фабрика  — з буквою и. Індія, інструкція, матеріал, фіалка, радіус, журі, колібрі, таксі, історія, хімія. 347. Фонетика, граматика, синтаксис (т, с входять у «дев’ятку»); графіка (ф не входить у «дев’ятку»); орфоепія, орфографія, лексикологія, фра­ зеологія, морфологія, пунктуація (перед голосними пишемо і); лексико­ графія (и пишемо після с, який входить у дев’ятку, а і  — тому, що далі йде голосний), стилістика (и пишемо після т, який входить у «дев’ятку», а і  — тому, що л не входить у «дев’ятку»); будова слова, словотвір. 348. а) артерія, діалект, білет, пілот, міраж, логіка, лінія, таксі, журі, віт­ раж, попурі. б) джинси, дистанція, силует, жирафа, артилерія, дисципліна, чипси. 349. 1. Здоров’я. 2. Солов’ї. 3. Приб’ю. 4. Тім’я. 5. Ім’я. 6. П’ю. 350. [ф’]: фільм, рафінад, фіранка. 960

351. Столи; стриж; вода.


352. Дзвіночки  — [дзв’іночки]; 9 б., 8 зв.; голосні: [і], [о], [и]; приголосні: [дз], [в], [н], [ч], [к]; тверді: [дз], [в], [н], [ч], [к]; дзвінкі: [дз], [в], [н]; глухі: [ч], [к]. Співаєм  — [с’п’івайем]; 7 б., 8 зв.; голосні: [і], [а], [е]; приголосні: [с’], [п’], [в], [й], [м]; тверді: [в], [м]; м’які: [с’], [й]; дзвінкі: [в], [й], [м]; глухі: [с’], [п’]. День  — [ден’]; 4 б., 3 зв.; голосні: [е]; приголосні: [д], [н’]; тверді: [д]; м’які: [н’]; дзвінкі: [д], [н’]. 353. Землі (ненаголошений е, перевіряється: землі); качка, квіточку (після ч м’який знак не пишеться). 354. 1. а), 2. а), 3. в), 4. а), 5. б), 6. а), 7. в), 8. в), 9. а), 10. в), 11. в), 12. в), 13. б), 14. в), 15. в), 16. а), 17. б), 18. б), 19. а).

355. 1. 1. Лист. 2. Екскурсія. 3. Композитор. 4. Столиця. 5. «И». 6. Канікули. 7. Автор. 2. Лексика. 356. Вистава  — показ п’єси на театральній сцені. Виставка  — сукупність предметів, виставлених для огляду, продажу. Галерея  — 1. Довге і вузьке крите приміщення, що з’єднує частини бу­ динку або будинки. 2. Приміщення для огляду творів мистецтва. Експонат  — предмет, призначений для огляду на виставці. Музей  — заклад, у якому збирають, зберігають, вивчають, виставляють для огляду твори мистецтва, пам’ятки історії тощо. Сцена  — 1. Майданчик, місце, де відбуваються вистави. 2. Частина дії театральної п’єси. 3. Епізод у п’єсі, романі, фільмі. Театр  — 1. Вид мистецтва. 2. Приміщення, де відбуваються вистави. 3. перен. Місце, де відбуваються якісь важливі події.

Рідна мова

Лексикологія. Фразеологія § 49. Лексичне значення слова. Ознайомлення зі словниками

357. Художники  — майстри образотворчого мистецтва: живописець, графік, скульптор. Гончарі  — майстри, які виготовляють із глини посуд та інші вироби. Музиканти  — ті, хто грають на якомусь інструменті. Колекціонери  — ті, хто збирають однорідні предмети, що становлять пізнавальну, художню, історичну цінність. Продемонструвати  — провести публічний показ чогось. 358. Алупка. Колись ця місцевість була відома тим, що тут водилось багато лисиць. Зубчаста вершина Ай-Петрі приваблює сотні туристів, їх ціка­ вить Алупкінський палац-музей, створений за проектом відомого архі­ тектора Едуарда Блора. Мармурові фонтани, зимовий сад, чу��овий парк, ставки, каскади надають неповторності музею. 359. Тлумачити  — пояснювати, допомагати зрозуміти щось.

961


360. Ім’я Тарас походить із грецької мови, означає «бунтівник». Тарас Шев­ ченко, Тарас Бульба. 362. Мальовничі  — гарні, привабливі, ті, що милують око. Водограй  — струмінь води, що б’є угору або витікає під тиском. Скульптури  — твори образотворчого мистецтва, які мають об’ємну та рельєфну форму. § 50. Однозначні та багатозначні слова. Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях

Рідна мова

363. 2. Пряме значення слова «поле»: 1. Безліса рівнина, рівний великий про­ стір. 2. Площа, спеціально відведена під що-небудь. 3. Простір, на якому відбувається якась дія. Переносне значення слова «поле»: 4. Сфера діяльності. 5. Чистий край аркуша паперу. 364. Холодний день  — холодний прийом, холодний колір; різкий вітер  — різ­ ка відповідь, різкий смак; лютий звір  — люта спека; сердитий дід  — сер­ дита вдача; тепла хата  — теплий колір; лагідна дівчина  — лагідна ус­ мішка. 365. Шпилька  — 1. Предмет у вигляді зігнутого навпіл дроту для вкладання волосся в зачісці. 2. Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою на тупому кінці. 3. Болт без головки з нарізкою на кінцях. Стінка  — 1. Вертикальна частина будови, яка служить для розділення приміщення на частини. 2. Бічна сторона якогось вмістища. Дипломат  — службовець, який має урядові повноваження для зносин з іншими державами. Двірник  — працівник будинкоуправління, що стежить за чистотою і по­ рядком у дворі. 367. Золоті руки, золоті прикраси; люта зима, лютий характер; гіркий полин, гірка доля; гострий ніж, гострий погляд; свіжий спогад, свіжий хліб; світла кімната, світлий настрій. 368. Гори золотії (гарні, багаті, красиві), гори кам’янії; трави шовковії (м’які, блискучі, тонкі) трави зеленії; ріки медовії (гарні, тихі, не бурхливі, з приємним запахом і кольором), ріки водянії. § 51. Синоніми. Ознайомлення зі словником синонімів 369. 1. Гармидер, галас, гам. 2. Забарвлення неба, зірниця, світова зоря, сві­ танок. 3. Палати, мигтіти, палахкотіти. 4. Заплакати, заквилити.

962

370. Дружити, приятелювати, товаришувати, ладити, брататися. Сучасний, нинішній, сьогоднішній, теперішній, модерний, найновітні­ ший. Минулий, дотеперішній, попередній, колишній, тодішній, пережитий.


371. Ватра, вогнище, багаття, вогонь. Срібна, злотна, пурпурова. 372. 1. У тексті № 2 часто повторюється слово «маленький». 2. Стежкою біжить маленька дівчинка. Тоненькі косички смішно підст­ рибують на її смаглявих плечиках. А квіти вклоняються їй своїми яскра­ вими голівками. Вона простягає до них рученята і струшує з квіткових пелюсток дрібні крапельки роси. 373. Видатний, знаменитий, заслужений, визначний, славетний, великий, непересічний, славний, знаний, найкращий, відомий, чільний, надзви­ чайний.

375. 1. Сумний, журливий, невеселий. 2. Горизонт, обрій, круговид, виднокрай. 3. Мабуть, напевно, либонь, очевидно. 4. Балакучий, говіркий, лепетливий. 5. Скаржитися, нарікати, жалітися.

Рідна мова

374. 2. Непоштивий, неввічливий, нечемний. Найшляхетніший, найвеликодушніший, аристократичний, найблаго­ родніший. 3. Опанча  — старовинний верхній одяг у вигляді широкого плаща. Патент  — 1. Документ, який посвідчує право винахідника на його ви­ нахід. 2. Свідоцтво на право займатися торгівлею. 3. заст. Документ про присвоєння чину, сану, звання, вченого ступеню тощо.

376. 1. Віхола  — завірюха, хурделиця, хуртовина, метелиця, хурделя, хурте­ ча, заметіль, юга, хуга, завія, буран, пурга, буря. § 52. Антоніми. Ознайомлення зі словником антонімів 378. 1. Радіють  — плачуть. Ці слова  — антоніми. 2. Потворний (бридкий, страшний)  — гарний (вродливий, красивий). 379. 1. Збери, сину, всю родину, і близькую, і далекую, і вбогую, і багатую. 2. Порожня бочка гучить, а повна  — мовчить. 3. Правда кривду пере­ важить. 4. Згода будує, а незгода руйнує. 5. Добре вперед дивитися, але треба й назад оглядатися. 6. Хто що заслужив: одному шана, іншому зне­ вага. Антоніми, що виражені прикметниками: близька  — далека; вбога  — багата; порожня  — повна; антоніми, що виражені іменниками: прав­ да  — кривда; згода  — незгода; шана  — зневага; антоніми, що виражені дієсловами: будує  — руйнує; антоніми, що виражені прислівниками: вперед  — назад. 380. День  — ніч, добро  — зло, життя  — смерть, любов  — ненависть, ра­ дість  — сум, сміх  — сльози, щастя  — нещастя. 381. Радість  — смуток, плач  — сміх.

963


382. 2. Балакучий (який любить багато балакати, говорити)  — мовчазний (який не любить багато говорити, схильний мовчати). Ввічливий (який дотримується правил пристойності, чемний)  — грубий (некультурний, неввічливий, неделікатний). Сміливий (який не знає страху, не боїться небезпеки, відважний, хоро­ брий)  — боязкий (який усього боїться, несміливий). Злий (сповнений злості, ворожнечі, недоброзичливості)  — лагідний (який виражає спокій, доброту, ласку, ніжність). Відвертий (який щиро виявляє почуття, думки)  — потайний (який діє приховано, замасковано, не виявляючи свого справжнього обличчя).

Рідна мова

383. 1. Велике місто  — мале місто. Велика дружба  — мала дружба. Великий урожай  — незначний урожай. Гострий ніж  — тупий ніж. Гостра критика  — обережна критика. Го­ стрий язик  — обережний язик. Свіжий хліб  — черствий хліб. Свіжі новини  — старі новини. Старий чоловік  — молодий чоловік. Старе взуття  — нове взуття. Старе листя  — молоде листя. Старий календар  — новий календар. 385. 1. Антоніми сумно  — весело виражені прислівниками. Антоніми сльози  — сміх виражені іменниками. 2. Зимно  — тепло. Вбиратися  — роздягатися. 386. Будувати  — руйнувати, вивозити  — привозити, випереджати  — відста­ вати, ворогувати  — дружити, засинати  — прокидатися, забувати  — зга­ дувати, смеркати  — розвиднюватися. 387. 1. Білий як сніг. Чорний як ворон. 388. 2. Весело  — невесело. § 53. Омоніми 389. 1. Мила  — кохана, лагідна у стосунках із людьми, гарна, симпатична. Луна  — відбиття звукових коливань від перешкоди; те, що доноситься здалеку; відгомін. Мати  — жінка стосовно дитини, яку вона народила. 2. Мила  — минулий час від дієслова мити, позначає жіночий рід, Р. в. імненника мило. Луна  — скорочена форма дієслова лунає. Мати  — неозначена форма дієслова, уживається на означення того, що комусь щось належить. 390. Веселі діти (іменник)  — нікуди діти (дієслово); швидкий потяг (імен­ ник)  — потяг (іменник) до малярства; рідна мати (іменник)  — мати (дієслово) досвід; народні байки (іменник)  — піжама з байки (іменник); тільки не плач (дієслово)  — голосний плач (іменник).

964

391. 1. Виплива на сині ріки ясен місяць іздаля. 2. Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів. 3. Буває так зажуришся, що люлечка не ку­


риться. 4. Шляхом куриться курява. 5. Було чути, як на річці тріскотів мотор,  — то йшов моторний човен. 6. Еней був парубок моторний. 392. Боягузка  — бо я  — гуска; з мила  — змила. 393. Рій  — сім’я бджіл або інших комах. Вирій  — теплі краї. 394. В лісі вовк страшний живе, поїдає все живе. Їжачиха сину шила чобітки без голки й шила. Я кота шукав уранці і знайшов його у ранці. Не любить їсти рис Борис, бо рис  — це вам не барбарис. § 54. Фразеологізми. Значення фразеологізмів 396. 2. Дієслово сміятися.

399. Хоробрий як лев; боязкий як заєць; гарний як свиня; упертий як осел; хитрий як лисиця; німий як риба; тихий як миша; балакучий як со­ рока. 400. Убивати двох зайців  — одночасно виконувати дві справи. Ганяти як со­ лоного зайця  — завантажувати роботою, не давати відпочинку. Ганяти­ ся за двома зайцями  — прагнути одночасно досягти успіху в різних спра­ вах. Далеко куцому до зайця  — хтось зовсім нерівня комусь. Проїхати зайцем  — проїхати без квитка.

Рідна мова

397. 2. Виставляти напоказ зуби  — широко посміхатися. Сміятися на всі зуби  — реготати. Сміятися на кутні  — плакати. Курям на сміх  — погано. Сміється той, хто сміється останній  — не поспішати з оцінкою подій.

402. 2. Тікати: брати ноги на плечі, п’ятами накивати, давати драла. Марнувати час: ґав ловити, витрішки продавати, ганяти ворон, давати горобцям дулі. 403. 2. Сало на дві долоні  — дуже товстий шар сала. Хвальби повні торби  — похвалятися. Хоч греблю гати  — дуже багато. Роботи по маківку  — ро­ боти забагато. Ніби кіт наплакав  — дуже мало. Курці ніде клюнути  — немає вільного місця. 404. 1. 1. Ловити вітер у полі. 2. Взяти ноги на плечі. 3. Ламати собі голову; у голову. 2. Брати себе в руки. Ламати списи. Ловити на слові. 405. 1. Клювати як курка носом; грошей і кури не клюють; клювати носом; курці ніде клюнути.

965


406. Якщо людина нічого не робить, то й щастя не матиме. Ледар, ледащо, лінивий, ледачий, ледарюга, лежень, лежебок. 407. Антоніми: марнувати час  — ловити момент.

Рідна мова

408. Ключ  — 1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува тощо. 2. Знаряддя для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів тощо. 3. Засіб для розуміння, розгадування когось, чогось. 4. Пункт, оволодін­ ня яким забезпечує перемогу. 5. Вимикач для замикання і розмикання електричного кола. 6. Код, який надає доступ до інформації. 7. Знак початку музичного рядка. 8. Інструмент для настроювання фортепіано, арфи тощо. 9. Ряд однорідних предметів або істот, які рухають��я один за одним, утворюючи кут. 10. Камінь, що завершує арку чи склепіння бу­ динку. 11. Жердина з гачком, на який зачіплюється відро для набирання води з криниці. 12. Ключ  — те саме, що джерело. 409. 1. в), 2. в), 3. а), 4. в), 5. а), 6. а), 7. а), 8. а), 9. в), 10. б), 11. в), 12. в), 13. в), 14. б). Будова слова. Орфографія § 55. Основа слова і закінчення змінних слів. Корінь, суфікс, префікс і закінчення — значущі частини слова 410. Закінчення служить для зв’язку слів у словосполученні або реченні. Березеньz    — березнxем , березнzя . Гістьz    — гостxем , гостzя . Горобецьz    — горобцxем , горобцzя . Заєцьz    — зайцxем , зайцZю . Лісz    — лісxом , лісzу . Календарz    — календарxем , календарZю . Степz    — степxом , степzу . Струмокz    — струмкxом , струмкzа . 411. 1. Нічz  , дімz  , ставокz  , лелекzа . 2. Дорогzа , газетzа , щенzя , стілz  . 3. Тихо, дзвінко, синьо, морозивzо . 412. Вітерz    — вітрxом , вітрzу . Повітрzі   — повітрxям , у повітрzі . Радіснxий   — радіснXого . Сонцzе   — сонцxем , на сонцzі . 413. Перший весняний місяць називають в Україні березнем. У цей час про­ кидаються берези, даруючи людям цілющий березовий сік. Вважають, що назва місяця пішла від давнього промислу. Ранньої весни вирубували ліс, переважно березовий, щоб на звільнених ділянках посіяти зернові.

966

414. Коло ліворуч: читальня, читання, читати, читанка, читач, читака, чита­ цький, зачитати, перечитати. Коло праворуч: гірняк, гірничий, гірник, гірка, гіронька, гірництво, гірський, міжгір’я.


415. 1. Вода  — водиця, водичка, водний, водяник, водойма. Водій  — водіння, водити, переводити, заводити, водій, завод, водитися. 2. Вода і водій не є спільнокореневими словами, бо походять від коренів різних слів, які мають різне лексичне значення.

417. 1. Коло ліворуч. Недописати (не закінчити писати), приписати (додати щось до написаного в кінці тексту), підписати (поставити підпис), напи­ сати (зобразити на чомусь літери, цифри тощо), вписати (вставити певні слова, цифри тощо в написаний текст), дописати (закінчити писати), ви­ писати (списувати слова, частину тексту тощо з книжки, зошита з пев­ ною метою), переписати (писати щось іще раз), записати (занотувати на папері, передати, викласти щось у письмовій формі), списати (писати, відтворюючи текст оригіналу), описати (в усній або письмовій формі роз­ повісти про когось, змалювати щось мовними засобами). Коло праворуч. Розвіз (доставляння когось або щось у певне місце), вивіз (везіння когось або щось за межі чогось, видалення під час везіння чогось з якогось місця), ввіз (доставляння товарів з інших місць), навіз (діалек­ тне слово, означає підвіз, привіз), відвіз (доставляння товарів до інших місць), завіз (доставляння чогось з іншого місця), обвіз (доставляння чогось, обминаючи що-небудь), підвіз (доставляння чогось додаткового до того, що вже є), перевіз (доставляння чогось з одного місця в інше), привіз (доставляння чогось звідкись). 2. Значення цих слів допомагає змінювати префікс.

Рідна мова

416. 7Березні, змінювали, заморозки, пролітав, усміхнеться, заплаче, ви­ 4 6 4 5 5 мітає. 4

418. Заїзд  — від’їзд, зубатий  — беззубий, налити  — вилити, прибувати  — e e w rвід­бувати. Весна  — гарна, привітна, прекрасна. День  — теплий, сонячний, весняний. Хмара  — дощова, грозова, величезна. Блискавка  — біла, яскрава, сліпуча. Клен  — гіллястий, високий, старезний. 420. Меблі з дерева  — дерев’яні меблі; сон навесні  — весняний сон; сік з малини  — малиновий сік; співи солов’я  — солов’їні співи; одяг козаків  — козацький одяг; руки матері  — материнські руки; слово вчителя  — вчительське слово; порада батька  — батьківська порада; табір студентів  — студентський табір. ^зw авія &п ^в 421. 1. w&Вибал кZах , лxий , 4 a 4 нxий , a e рижух 4 a e ідталZої . 4 2. Прижухлий  — старий, потемнілий; відталий  — розталий, талий, роз­ мерзлий.

967


422. 1. 1. Наосліп. 2. Згарячу. 3. Швиденько. § 56. Вимова й написання префікса з- (зі-, с-) 424. 1. Змокла (префікс с- пишеться перед літерами к, п, т, ф, х, у решті ви­ падків пишемо префікс з-). 2. До нитки намочити  — дуже змокнути. 425. 1. Спробувати, зрівнятися, зодягнений, змалювати, зорати, скинути, знівечити, зекономити. 2. Промокне.

Рідна мова

426. з- змити, знайти, збирати, зламати, змалку; зі- зіскочити, зіставити, зім’ятий, зіпсувати, зібрати, зів’ялий, зійти; с- спіймати, сфотографувати, стулити. 427. Блищить  — ненаголошений и перевіряємо спільнокореневим словом блиск, у якому и наголошений. Блискавки  — 1. У корені и наголошений, отож, сумнівів щодо його на­ писання немає. 2. и у кінці слова написане тому, що іменники І відміни твердої групи у знахідному відмійку множини мають закінчення и. 1. Визбирує  — 1. Пишемо префікс -з-, бо далі йде дзвінкий б. 2. У префік­ сі ви-, у якому и наголошений. Струшується  — пишемо префікс с-, бо далі йде глухий т. Розсипана  — у префіксі роз- завжди пишеться буква з. 2. Грибний дощ  — теплий дощ, після якого добре ростуть гриби. Сліпий дощ  — дощ, який іде з невеликої хмарки, що не закриває сонця. Каштановий дощ  — сильний дощ, який збиває квіти каштану. 428. Зварю  — пишемо префікс з-, бо далі йде дзвінкий в. Схитнувся  — пишемо префікс с-, бо далі йде глухий х. Префікс з- перед глухими приголосними вимовляється як [с], перед шип­ лячими  — як [ж] або [ш]. 429. Гарчання розлягалося все дужче й дужче і нарешті скінчилося громовим «аррр!» тигра, який кидається на здобич. Рев тигра, мов грім, заполонив усю печеру. Мати Вовчиця скинула з себе вовченят і стрибнула вперед; очі в неї спалахнули, мов дві зелені зірки в пітьмі. 430. 1. Зливою  — пишемо префікс з-, бо далі йде дзвінкий л. Спинився, спитав, сховався, сказав  — префікс с- пишеться перед літера­ ми к, п, т, ф, х. с- пишеться перед к, п, т, ф, х (спитав, сховався), у інших випадках  — з- (злива). 2. Злива, дощ, злива, хлющ.

968

431. Дощ qзранку  — надівай дранку та поганяй у поле. Дощ іде  — гриби qзростуть. qЗранку парить  — дощ ушкварить.


§ 57. Вимова і написання префіксів роз-, без432. 1. Коло ліворуч: розквіт, розв’язка, розповідь, розгін, розвідка, розмах, розмір, розбір, роздуми. Коло праворуч: бездоріжжя, безвість, безробіття, безсилля, безсмертя, безпомічність, безсоння, безпритульність. 2. &Р e оз5квітz  , &eбез7доріжжzя , &eбез5силлzя  433. Без совісті  — безсовісний, без вусів  — безвусий, без крил  — безкрилий, без меж  — безмежний, без хмар  — безхмарний, без помилок  — безпо­ милковий, без надії  — безнадійний, без ціни  — безцінний, без зубів  — беззубий. 434. Розбили  — у префіксі роз- завжди пишеться буква з. 435. 1. Роздати, безрадісний, безутішний, розжувати, безбарвний, безадрес­ ний. 2. Дружба  — найбільший скарб.

437. Розломити, розігнути, розірвати, розігріти, розігнати, розіслати, роз’єднати, розійтися, розілляти. § 58. Вимова і написання префіксів пре-, при-, прі 438. 1. Прийти (наближення), привести (приєднання), приміська (приєднан­ ня), прилетіти (наближення), приморожені (неповнота ознаки), причи­ нене (неповнота дії).

Рідна мова

436. Розпізнаєш, розпізнаєш, розкидаєш, розмова, розкажи.

439. Слова з префіксом при-: прибрати, приручений, приазовський, притри­ мати, приніс, приірпінський, прихилити, прискорити, причинити. Слова з префіксом пре-: премокрий, предивний, преважко, премудрий. 440. Слова із префіксами при-: пригріло, придорожні, присіли. Слова із префіксами пре-: преколючі, преспокійно, препоганих. Слова із префіксами прі-: прірву. 441. 1. Прізвище, прізвисько, прірва, привіт. 2. Приміський, превеликий, прекрасний, прецікавий. 3. Препогано, прикрити, пришити, прийти. 442. 1. Надмірне базікання, як і надмірне мовчання, до добра не приводить. 2. Краще прикусити язика перед мовою, ніж по мові. 3. Від прекрасних слів язик не відсохне. 443. Прикусити язика  — несподівано замовкнути. 444. 1. Прислухаймося (коли є неповнота дії, пишемо префікс при-), пре­ красної (коли префікс можна замінити словом дуже, тоді пишемо пре-),

969


прірви (префікс прі- пишемо лише у трьох словах: прірва, прізвище, прізвисько). 2. Прислухатися  — слухати, заслухатися, підслухати, слухач, слух, пе­ реслухати, послух — корінь  — слух. Багатство  — багатенький, багатий, багатій, багатіння, багатіти, багаті­ шати, багато, багатющий, пребагато, збагатіти — корінь  — багат. Скарбниця  — скарб, скарбець, скарбик, скарбівниця, скарбівня, скарб­ ник, скарбницький, скарбничий, скарбничка, скарбовий — корінь  — скарб.

Рідна мова

445. 1. Ще до півневого крику, Коли всі на світі сплять, Йде Ведмедиця Велика Шляхом зоряним гулять. Я, вітаючись, махаю Їй крізь марево ночей. І вона мені моргає Золотинками очей. 2. Приспати, прийде, превелика, привітати. 446. 1. в), 2. а), 3. в), 4. б), 5. а), 6. в), 7. в), 8. в), 9. в), 10. а), 11. в), 12. а).

Зв’язна мова (мовлення) § 60. Мова і розмова. Загальне уявлення про спілкування і мовну діяльність (аудіювання, читання, говоріння, письмо) 448. Правильні звороти: пройти ліворуч, праворуч за будинком зупинка, пря­ мо пройти один квартал, повернути за ріг, дві хвилини пішки до метро. 451. В’язати  — плести що-небудь спицями, гачком і т. ін. Зав’язати  — скріпити кінці чого-небудь вузликом, петлею тощо. Дов’язати  — закінчити в’язати що-небудь. Прив’язати  — приєднати, прикріпити за допомогою вузла; прикріпити до чогось мотузком. Перев’язати  — розв’язавши, зав’язати (в’язати) ще раз, п��вторно або за­ ново; накласти пов’язку на хвору, поранену частину тіла. Підв’язати  — прикріпити, прив’язати що-небудь до чогось, позбавляю­ чи можливості обвисати, хилитися, падати. Префікси за-, до-, при-, пере-, під- виконують словотворчу роль, надають словам нового значення. § 61. Читання

970

453. 4. Слова з префіксами: прицмокував, примруживши (пишемо при-, бо є неповнота дії); презирливо (пишемо пре-, бо збільшена якість); сподо­ бався, сказала (префікс с- пишемо перед буквами к, ф, п, т, х); додала, поставлю, наказувала (написання труднощів не становить).


Слова з подвоєнням: старанно, натхненно. Ці слова  — прислівники, вони утворилися від прикметників старанний, натхненний, які пишуться з по­ двоєним н. Це буквосполучення зберігається в утворених прислівниках. § 62. Докладний переказ тексту-розповіді з елементами опису 455. 1. Тема: писанки. І мікротема: Сокіл-Род  — творець світу. II мікротема: легенда про птахів. III мікротема: різнокольорові крашанки. Основна думка: писанки  — символ життя, наділений здатністю прино­ сити добро, щастя, любов. 456. 1. Радіоприймач. Пов’язаний зі сприйняттям на слух. 2. Книга. Пов’язана з письмом і читанням.

463. Вітання: Привіт! Доброго ранку! Добрий день! Добрий вечір! Прохання й вибачення: Прошу до класу. Повторіть, будь ласка, ще раз. Передайте, будьте ласкаві, книжку. Вибачте, що потурбували вас. Да­ руйте. Прошу. Вибачте, дозвольте пройти. Пробачте, котра зараз годи­ на? Будь ласка, що ви сказали? Зачиніть, будь ласка, двері. Скажіть, будьте ласкаві, коли перерва? Будь ласка, чи не могли б ви мені допомог­ ти? Будь ласка, що б ви мені могли порадити? Прощання: На добраніч! До побачення! На все добре! До зустрічі! Хай щастить!

Рідна мова

457. 1. «Вузлик на згадку». 2. Сказав, як зав’язав  — прийняв тверде (остаточне) рішення; дав слово.

§ 65. Характерні ознаки мовних стилів 467. 1. Художній текст. Мову роблять образною словосполучення «маленьке прималіло», «на землю сіло біло», «холодом захолоділо», «зіщулилась травинка». 2. Образне змалювання предметів  — сніжинки, травинки; повтори  — «маленьке прималіло», «холодом захолоділо», однорідні члени речен­ ня  — «засвітилось, заясніло». 469. 1. Перший тест  — у науковому стилі, а другий  — у публіцистичному. 2. Ознаки емоційного висловлювання: окличне речення, емоційно забар­ влені слова: диво, самовіддана. 470. 1. Ознаки офіційно-ділового стилю: мета висловлювання цього тексту  — ділове спілкування, у ньому використовуються усталені звороти (...про те, що він..., довідку видано па вимогу... тощо), а також чітко визначені адресат і назва документу. § 66. Усна відповідь на лінгвістичну тему 471. 1. Текст науковий. У ньому доводиться висловлене твердження, він міс­ тить терміни, складні речення. Темою тексту є культура мови.

971


473. 1. Текст належить до наукового стилю: він містить терміни, складні ре­ чення. Диск: 1. Предмет, який має вигляд плоского круга. 2. Магазин для пат­ ронів у ручному кулеметі або автоматі. 3. Платівка. 4. Пристрій, що до­ зволяє записувати і зберігати інформацію в комп’ютері. § 70. Докладний переказ тексту, що містить опис предмета 480. 1. Текст належить до наукового стилю. Тип висловлювання  — опис, бо ідеться про властивості, ознаки, складові частини комп’ютера. Подаєть­ ся їхня характеристика. Висловлювання відповідають на запитання який? 3. Комп’ютер  — це не просто електронна обчислювальна машина, це джерело інформації. Він дає змогу користуватися всесвітньою інформа­ ційною мережею Інтернет.

Рідна мова

482. 1. Висловлювання про словник із підручника належить до наукового сти­ лю. Висловлювання Максима Рильського  — до художнього. 483. 1. Перший текст за типом висловлювання  — опис, за стилем  — науко­ вий. Другий текст за типом висловлювання  — є описом, за стилем  — ху­ дожній. § 72. Докладний переказ тексту, що містить опис тварини 485. 1. Тема: опис домашньої тварини. Основна думка: Мурчик  — дуже гарний котик із незалежним характе­ ром. Заголовок: «Наш Мурчик». § 73. Написання листа. Адреса 490. 1. 1) В адресі у скороченому вигляді вживаються такі слова: місто  — м.; область  — обл.; село  — с.; вулиця  — вул.; квартира  — кв. 2) Ім’я, прізвище на конверті пишемо у називному відмінку. 2. Я мешкаю за адресою. Надішлемо повідомлення на адресу. Потрібно звернутися за адресою. Надсилайте заяви на адресу. 492. 1. Основна думка: Хмельницький  — видатний гетьман України. 2. План: 1. Б. Хмельницький  — творець козацької держави. 2. Дипломатичні зусилля Б. Хмельницького. 3. Увічнення пам’яті гетьмана.

972

493. 2. Тема: Виступ письменника. Мікротема: Запрошення письменника до рідної школи. Мова і народ. Мова і щоденне життя. Мова  — символ держави.


3. Тематичні речення: Відомого письменника запросили виступити у школі, де він колись учився. Мова  — це кожна людина і весь народ. Мова  — інструмент, яким люди користуються щодня. Мова вирізняє українців з-поміж інших націй.

Рідна мова

494. 2. Основна думка: мова і народ  — єдині. 3. Небозвід, небо, небокрай, небосхил, небеса.

973


ridna mova