AURUM МІСЦ Я
10/06 • 10/09/18 Zenko Art Space, Татарів, Україна
Каталог присвячено виставці сучасного українського мистецтва “Aurum Місця”, яка експонувалась у Zenko Art Space з 5 травня по 31 серпня, 2018. Каталог містить кольорові фотографії картин та арт-об’єктів, кураторське есе та художні концепції. Куратор виставки – Анатолій Звіжинський. Представлено Zenko Gallery за підтримки Zenko Foundation. Каталог є вільним для перегляду та розповсюдження. Видання розраховане на широке коло шанувальників сучасного мистецтва.
Митці Кураторський текст • 8 Художні концепції • 94 Про галерею • 111
Київ НАЦПРОМ • 14 (Олег Тістол і Микола Маценко) Василь Цаголов • 18 Юрій Соломко • 20 Назар Білик • 28 Одеса Олександр Ройтбурд • 34 Ігор Гусєв • 36 Харків Павло Маков • 42 Олексій Борисов • 44 Львів Євген Равський • 56 Володимир Костирко • 60 Андрій Сагайдаковський • 64 Влодко Кауфман • 68 Наталка Шимін • 72 Олекса Фурдіяк • 76 Івано - Франківськ Віталій Коваленко • 82 Ростислав Котерлін • 84 Ужгород Руслан Тремба • 90
П
одібно до того, як місця у тривалому часі змінюють свою геологію і обриси, слова також піддаються семантичним затиранням, змінюють звучання і значення в інших мовах. Так, давня грецька лексема аура — віяння — перетекла в латинську мову словом аурум — золото. Місця, як і люди, можуть притягувати до себе або ж відштовхувати. Суть питання в аурі. Чим віє від конкретної людини чи певного місця? Легким золотавим сяйвом, або ж мороком і забуттям? Але є ще й аурум — хімічний елемент з атомним номером 79, який історично відігравав і відіграє в економіках, культурах, цивілізаціях провідну роль. Метал, засланий зірками на планету Земля з Космосу. Жовтавий метал, який був свідком зародження і краху великих цивілізацій, а також причиною численних воєн і трагічних зрад, страшних злочинів і покарань – але водночас й краси. Метал, що притягує більшість людей, як мерехтіння далеких зірок.
Кожен, народжений у цей світ, потрапляє в залежність, прив’язку, взаємодію до певного ареалу, місця, культури – всього того, що формуватиме ментальність. Та чи насправді місце відіграє дотепер важливу роль для тих, хто там чи деінде живе? Чи досі формує ландшафт істотно способи мислення, психологію світосприйняття, смакові рецептори, імпульсивність та чуттєвість? Колись географія і місцеположення впливали на релігійну філософію та нормативи поведінки. Але чи багато ще сьогодні є місць, де зникають конфлікти і неврози, а гармонія ландшафту є важливішою навіть за художні інтенції? Тих місць, де космогонія бере верх над людиною, де природна, планетарна краса і сила є беззаперечно могутнішими за людські фобії, несвідомі бажання чи економічну доцільність. В глобалізованому світі масових переселень і втеч люди шукають захищеного, ситного, заможного життя з ілюзією світлого майбутнього. Мода на успішність закликає брати все і одразу, тут і тепер. Питання лише де це краще місце. І, очевидно, що у виборі місць лідирують ті, де без огляду на ауру домінує жовтий метал. Бажання замолоду стати «заможним і незалежним», а отже «щасливим і вільним» превалює усюди. Адже свобода не обтяжує. Особливо художників.
Яким чином мистецькі практики реагують сьогодні на багаторівневі і надзвичайно швидкі зміни в системі цінностей, економічній свободі чи соціальному рабстві, змінах традиційних культур і фетишизації масової культури? Час цифрових горизонтальних зв’язків, які руйнують традиційні ієрархії, лінійність, усувають старі авторитети з насиджених місць в історії. Згідно цієї логіки сприйняття людьми дійсності фокусується на тимчасовість, миттєвість усього. За допомогою великої кількості цифр «діонісійське» суттєво витісняє «аполлонівське» з арени цінностей. Світосприйняття чимдалі прагматизується, раціоналізується, матеріалізується. Місця і речі набувають ціни за ступенем рекламної привабливості, а відтак бажаності. Адже за що ми любимо «своє» місце, місто, країну, планету? Зручно? Комфортно? Красиво? Багато? Попри сучасний калейдоскоп перманентних змін традиційним джерелом та інструментом креації є людське еґо і гроші – символ багатства – класичний еквівалент нафти, газу, цінних металів тощо. Гроші стабільно залишаються мірилом включеності «в процес», який і дотепер більше схожий на неконвенційну процесію. Однак за наявності більшої або меншої кількості золотовалютних запасів в тих чи інших місцях, людина все одно постійно перебуває у пошуку
про «Золоту добу», «Золото Полуботка», «Золото Маккени», «Тибетське золото», «Золото Карпат». Тисячолітні конфлікти поміж міфом і логосом, вірою та знанням, романтизмом і прагматизмом започатковують нові процеси чи добігають кінця? Аурум творить місце чи місце володіє аурою, яка творить привабливість? Концентрація запитань у візуальній формі в одному місці творитиме еквівалент «золотого запасу», який з часом набуватиме символічної ваги та цінності. АНАТОЛІЙ ЗВІЖИНСЬКИЙ КУРАТОР
КИЇВ
НАЦПРОМ
Олег Тістол та Микола Маценко
ТРОЯНДА ОЛЕГ ТІСТОЛ 100х40 см, олія на полотні, 2017
ПРОСВІТА МИКОЛА МАЦЕНКО 100х40 cм, фанера, акрил, диптих, 2018
ТОРТ 250х300 cм, фанера, дерево, акрил, диптих, 2013
ТРОЯНДА 250х300 cм, фанера, дерево, акрил, диптих, 2013
ВАСИЛЬ ЦАГОЛОВ
КАЛИНА КРАСНАЯ 250х200 cм, полотно, олія, 2017
ЮРІЙ СОЛОМКО
ГЛОБУС із серії «Зоряне небо» висота 90 см, мішана техніка, 2016
ЧЕРПАК із серії «Зоряне небо» висота 50 см, мішана техніка, 2016
КУШАТЬ ПОДАНО із серії «Зоряне небо» d 40 cм, мішана техніка, 2016
ТУФЕЛЬКИ із серії «Зоряне небо» 40x15x20 см, мішана техніка, 2016
ЛИЖА із серії «Зоряне небо» висота 170 cм, мішана техніка, 2016
ТЕНІС із серії «Зоряне небо» d 30 cм, мішана техніка, 2016
УКРАЇНА. ХХ СТ. 86х120 см, акрил, офсет на папері, 2015
ШИРОКА СТРАНА РОДНАЯ 33x40x18 cм, мішана техніка, 2017
ДВУГЛАВЫЙ ОРЕЛ — НАШ! 147х210 cм, акрил, офсет на папері, 2017
НАЗАР БІЛИК
ПОРТРЕТ 230х150 cм, цифровий друк, 2017
ВІДСТАНІ (ДИПТИХ) Розміри змінні, цифровий друк, 2018
УЯВНІ НАПРЯМИ Розміри змінні, цифровий друк, 2018
Одеса
ОЛЕКСАНДР РОЙТБУРД
БЕЗ НАЗВИ 120х150 см, олія, полотно, 2018
ІГОР ГУСЄВ
ЛАЙКХОККУ з серії Настінні хмари. 2/1, 3 м, картон, мішана техніка, 2015
ЛАЙКХОККУ з серії Настінні хмари. 160х90, картон, мішана техніка, 2015
ЛАЙКХОККУ з серії Настінні хмари. 155х85 см, картон, мішана техніка, 2015
Харків
ПАВЛО МАКОВ
УКРИТТЯ. ПЕЙЗАЖ 160х102 cм, папір, авторська техніка, 2018
ОЛЕКСІЙ БОРИСОВ
НІЧНИЙ ШЛЯХ ДОДОМУ 90х120 cм, полотно, олія, 1998 - 2018
МОЄ МОРЕ. ДЕ 60x70 cм, полотно, олія, колаж, диптих, 2017
UA ЛІТО 30х40, полотно, олія, 2017
СПОСТЕРІГАЧ 27x80 cм, полотно, олія, 2017
ЩО ДАЛІ 65х90 см, полотно, олія, 2010
МОЄ МОРЕ. POST MY SEA EVERYWHERE 60x70 cм, полотно, олія, колаж, диптих, 2017
ЗАБУТА РАДІСТЬ 50х67 cм, полотно, олія, 2016
ЛЬВІВ
ЄВГЕН РАВСЬКИЙ
I.D.L.F. 120х200 см, полотно, олія, 2009
SONNY 120х200 см, полотно, олія, 2009
ВЛОДКО КОСТИРКО
JA MALJUJU V STYLI BAROKKO 70x55 см, полотно, олія, 2017
BUNT. REVOLJUCIJNYJ ZRYV AGRESYVNISTJ 60x80 cм, полотно, олія, 2017
PICASSO I MODELJKA 56х70 см, полотно, олія, 2017
АНДРІЙ
САГАЙДАКОВСЬКИЙ
ХОЧЕШ БУТИ ВИСОКИМ — СТАНЬ НА СТІЛЕЦЬ 100x130 cм, килимок, олія, 2012
А ДЕ ВИ? МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК 144x193 cм, килим, олія, 2012
ВЛОДКО КАУФМАН
РИБОТЕРАПІЯ папір, кулькова ручка, 2010 - 2017
НАТАЛКА ШИМІН
ТРАНСФОРМАЦІЯ I 110х190 см, мішана техніка, 2017
ТРАНСФОРМАЦІЯ II 110х190 см, мішана техніка, 2017
ОЛЕКСА ФУРДІЯК
BAWEŁNA 200х250 см, метал, зварювання, пігмент, 2018
ПОЕТА ПРАКТИК висота 900 cм, пластик, пігмент, 2017
Івано-ФРАНКІВСЬК
ВІТАЛІЙ КОВАЛЕНКО
ПРОХАЧ 50х40х30 см, дерево, 2017
РОСТИСЛАВ КОТЕРЛІН
КОЛОНІАЛЬНИЙ ПЕЙЗАЖ 100х150 см, цифрове фото, 2017
NEXT TO GIOTTO відео, *5,17, 2017
COLLECTORS відео, *3,31, 2017
УЖГОРОД
РУСЛАН ТРЕМБА
CОЛОВЕЙ 187х132 см, полотно, поталь, пігмент, 2018
Назар Білик
Робота «Відстані» із серії «Кападокія» (2017) — мінімалістичні алхімічні тафлі із залишками речовини, що нагадує сріблясту поверхню старого дзеркала, де можна вловити фрагменти свого відображення, дозволяють на мить почути звук часу у вічності. Абстрактний диптих налаштовує увагу глядача на метафізичний лад. Віддзеркалення медитативних практик, котрі художник пережив, перебуваючи у древній печері монаха-самітника в Кападокії, перебування у якій знаменувало пошуки не aurum, а аури.
«Декілька напрямів» — фотографії з серії «Кападокія»,
розташовані у вузькому коридорчику, немовби торують шлях пошуків власних світів. Подорож художника до однієї з найцікавіших і найживописніших точок світу — турецької Каппадокії — залишила по собі фотографічні артефакти. «Місце, де сторіччями жили християнські пустельники, малесенька келія — для справжнього подвижника стає рівною цілому універсуму», — мистецтвознавець Аліса Ложкіна. Фото старої мапи, отвору печери, поверхні ландшафту окреслюють місце і його значення для пізніших спогадів й роздумів.
«Портрет» — фотографія розмитого обличчя виступає універсальним
знаком неуважності. «Для Білика саме цей радикальний розфокус стає необхідною передумовою перенесення центру уваги з зовнішнього на внутрішнє. З плином часу подібний процес відбувається і в нашій пам’яті. Художник документує особисті спогади і говорить про те, що знання навіть про близьку людину – завжди туманне і неповне, і його можна добути лише позбавившись власних шаблонів сприйняття», — Аліса Ложкіна. Робота займає центральне місце експозиції, розмиваючи чіткість і логіку. Незрозумілість зображеного підкреслює умовність впізнаваності і недовговічність людської пам’яті.
Юрій Соломко «Україна. ХХ ст.»
— картина є мистецьким жестом, де на картографічне означення місцевості — ділянки землі з горами, полями, морями та актуальними для сьогодення кордонами — нанесене відоме, «цитатне» зображення. Поверх червоних силуетів танцівників з картини Матісса «Танець», художник розміщує промальовані білі скелети, що перетворює сюжет на «Danse Macabre». Рефлексії художника на історичні події в країні, де він живе, пов’язані низкою питань спрямованих у майбутнє. Соломко шукає вихід за межі індивідуального означення території та пропонує спробу політичного осмислення свого місцезнаходження і самоідентифікації.
«Двуглавый орел – наш» — геральдичний символ Російської
держави художник рисує поверх мапи України. На грудях орла «малий герб» із зображенням серця, його голови увінчані царською короною та будьонівкою з зірками та серпом-молотом, у кігтях меч та булава з зіркою Давида над кримсько-татарською територією, поміж голів – тризуб оповитий жовто-блакитною стрічкою, котра переходить з одного краю в біло-червону, з іншого в біло-синьочервону. Написи на поверх зображення - «Україна. Масштаб 1:635000» та «Двуглавый орел – наш!».
«Теніс», «Туфельки», «Кушать подано», «Черпак»
— арт-об’єкти зроблені з побутових предметів, декорованих мапами землі та зоряного неба. Форма та змістова складова контрастують, створюючи широкий асоціативний ряд. Вкриті картографічними зображеннями предмети набувають зовсім іншого вигляду та змісту.
«Широка страна родная»
— баян обклеєний політичною мапою світу і два фото-колажі з персонажем, що грає на баяні, – то розтягуючи то стискаючи його. Історія змінюється на непередбачуваний наратив разом із рухами музиканта.
«Рятівне коло» — замість глобуса Землі на підставці крутиться
рятівне коло із зображенням ландшафту планети. Чи стане воно порятунком для планети, чи саме зображення Землі на об’єкті є його символом.
Андрій Сагайдаковський «А де ви?» — робота являє собою схематичний пейзаж з написами.
Це контражурне монохромне зображення землі та похилених вітром дерев на тлі блакиті неба, що перекреслені трафаретним написом – А ДЕ ВИ?, та з каліграфічним написом в нижньому куті – "мобільний" зв’язок. Питання, поставлене великими літерами, — ще один аспект розмови про місце, немовби постійна мантра-нагадування на кшталт «будьте уважні». А й справді, де ми? Для Сагайдаковського проблема художньої творчості глибоко вкорінена у фундаментальне питання мови. Чистота помислу має бути виражена ясною фразою, реченням. В який спосіб мова комунікує зі світом речей (зображень) і яке їх спільне поле порозуміння? Художник робить візуальні дослідження залежності між назвою і названою річчю, між описом і станом. Живописний килим «А де ви?» іронічно демонструє відірваність сучасної людини від місця.
«Хочеш бути високим – стань на стілець» — робота іронізує над простотою моменту здійснення мрії. «Андрій один з найіронічніших сучасних українських художників, він постійно звертається до повсякденних тем, які у його полотнах отримують зовсім інший зміст», – мистецтвознавець Галина Скляренко.
Євген Равський
«Sonny» та «I.D.L.F.» — із серії I don’t like Fish. Як великий
шанувальник творчості італійського живописця XVIІ століття Караваджо, Равський велику увагу приділяє грі світла й тіні. Сюжетна основа його картин – сьогодення рідного міста, а прототипи персонажів — знайомі та друзі. У роботах з серії I Don’t Like Fish зображено таємничий, зловісний світ байкерів та справ, що замишляються у темних двориках і вузьких вулицях. Художнє освоєння реального світу намагається наблизити мистецтво до дійсності, де міф залишається важливим засобом типізації життєвих явищ. Компактне кадрування пластичних мас, зосередженість драматичного ефекту, згущення світло-тіньового контрасту забезпечують виразність композиційного рішення.
Вся художня серія пропонує глядачу міфологічну реконструкцію старих міських історій, в плетиво яких запрошено реальних людей, демонструючи нерозривність минулого і сьогодення, їх залежність і взаємовпливи, реалізм і театральність.
Василь Цаголов
«Калина красная» — великоформатне зображення чоловічої
фігури зі спини у ватнику з «колорадкою» на рукаві та шапці-вушанці, з приспущеними штанами, оголеним задом та «калашом» в руках і промовистою назвою. Вертикальний, орнаментальний рапорт зірок та серпів з молотом. Поряд із фігурою зображено калинову гілку та дим вибуху в далині.
Руслан Тремба
«Соловей» — з серії «Бути присутнім. Мій реалізм» — завдяки
дзеркальній поверхні роботи відображають в собі все, що навколо, разом з глядачем — тобто глядач стає частиною роботи, він є присутнім в самому творі. Таким чином мінімалістичні полотна перетворюються на сюжетні. Мінімалізм, що переходить в реалізм, Мій реалізм.
Віталій Коваленко
«Прохач» — антропоморфна фігурка змодельована з уламків деревини, зібраних на берегах річки. Що це – розпач? Прохання? Жебрацтво? Скріплена безліччю шарнірів скульптура схожа на пораненого героя, який потребує допомоги. Чи правильно ми ставимося до природи? Чи надовго
вистачить її терпіння й ресурсів? Скульптура створена для розміщення біля річки, де вона безмовно змогла б розчинитися в засміченому ландшафті та на короткий час стати genius loci. В арт-просторі вона залишається без аurum.
«Нацпром»
(Олег Тістол та Микола Маценко) Диптих «Торт» і «Троянда» — монументальний диптих в іронічній манері демонструє ставлення авторів до стереотипів, які впливають на сприйняття ідеологічної символіки, кордонів та влади. Оголені фігури, що сидять на кріслах, – чоловіча та жіноча – з трояндою та кельмою в руках, оточені пальмами і кріслами з тортом, символізують безкінечність роду, радість процвітання, працелюбність і красу. Декоративний, орнаментальний мотив, використаний в роботі, підкреслює неперервність традицій. «Нацпром» є не стільки об’єднанням, скільки ідеологічно-художньою програмою. Серед ключових аспектів, досліджуваних художниками – інтерпретація історичного досвіду та його інкорпорація в актуальні культурні процеси, проблема ідентичності та масові стереотипи. Олег Тістол
«Троянда» - у своїй роботі художник використовує обкладинку
популярного радянського журналу «Огоньок» випуску 1968 р. На наклеєному на фанеру фото зображується життя кавказької республіки, трафаретні зображеннями троянд, православних хрестів та гір виступають тут як символічне означення тимчасовості місця й часу. Микола Маценко «Просвіта» — «У «геральдиці» М. Маценка співіснують гетьманські булави, лопати й коси, цепи, колосся, тощо — предмети, які художник перетворює на символи та знаки культури… Маценко полюбляє зіронізувати над парадоксами «національної ідеї», перемішуючи й зіставляючи історичний досвід, він створює своєрідні «пазли» з традиційних орнаментів», — мистецтвознавець Галина Скляренко.
Олександр Ройтбурд «Без назви»
— на картині без назви художник зображує метафізичний, урбаністичний пейзаж міста-міфу. Фантасмагоричні мотиви на тлі архітектури Одеси. У своїй роботі художник творить нову міфологію, яка контрастує із щоденним життям. «Одеса – це місто-симулякр. Меседж її архітектури заснований на ідеях Просвітництва. Конфліктом сьогодення виступає боротьба за одеський міф, руйнівником якого я себе вважаю. Одеса свого часу віджартувалася від радянської влади, драма тепер розігрується між реальністю та її відображенням, а метафізика апелює до надвідчуття... Це живописмістерія», — говорить про роботу художник.
Павло Маков «Укриття. Пейзаж»
— графічна схема фрагменту міста із поясненням порядку дій при виникненні загрози. Магічна мапа Задзеркалля, де не можливо загубитися. «Укриття. Пейзаж» — це знакова, за словами самого автора, робота, після якої розпочинається новий етап його творчості. Логічна схематичність індустріального логосу міста виступає тут як метафора загубленої в часі рекомендації нащадкам.
Влодко Кауфман
Із серії «Риботерапія. Птахокур»
— графіка, що залишилась на стіні після закінчення перфомансу, демонструє спосіб збереження набутого – архівацію й документацію. Серія перфомансів, базована на графічних роботах різного формату, повертає увагу глядача до конкретного місця в момент «тут і тепер». Багаторічна «документація» власної творчості, акуратно складована в папки, оживає й перетворюється в дійство, де художник говорить – будь тут і тепер. Це архіви ескізів пошуків ідентичності, де ім’я автора стає не важливим.
Наталка Шимін
Із серії «Трансформація» — відтворюючи візерунки старих килимів, художниця інкрустувала порожнини плівки кольоровими шматками тканини. Яскравий текстиль усередині пакувальної плівки, схожий на пікселі. За допомогою відтінків та різної фактури він творить нові коди, які глядач може спробувати розгадувати. QR-код перетворюється на реставрований предмет старовини. Але чи може він зберегти його ауру?
Олекса Фурдіяк
«Bawełna» — 100% cotton втрати комфорту. Картина закликає глядача звернути увагу на справжні, вічні цінності.
«Поет. Практика (поема)» — будь-яке місце потребує поета. Саме
він пише міфологію місця. «Поета практик ставить крапки і до, і після, і навіть коли зайве», — каже про свою роботу художник.
Ігор Гусєв «ЛАЙКХОККУ»
— іронічний проект Ігоря Гусєва поєднує короткі віршовані тексти власного авторства та їх мистецьке втілення на папері. Своєрідна пародія на жанр давньокитайської поезії, філософською основою якого є споглядання світу без втручання у події. У своїх лакйхокку художник змальовував резонансні події в Україні і публікував їх у соціальній мережі Фейсбук, пізніше до віршів було зроблено ілюстрації, які художник виконав фломастером на гофрованому картоні. Така форма художньої рефлексії із залученням віртуальної громадськості складає основу серії.
Олексій Борисов
«Нічний шлях до дому» - поетичний ландшафт, пейзаж, у якому слова, що з’являються на площині полотна, стають знаком спогаду про момент. Чітке композиційне рішення та виваженість кольорової гами доповнюється текстовими знаками як орнаментом.
Володимир Костирко «JA MALJUJU V STYLI BAROKKO»
— сюжетною основою роботи Володимира Костирко є фрагмент картини Караваджо «Давид з головою Голіафа», з автопортретом самого Караваджо в образі Голіафа. Цитуючи відомого майстра, художник привносить нотки іронії в драматичний сюжет, напис «ja maljuju v styli barokko» поверх зображення немовби стверджує, що життя є лише грою.
«Bunt revoljucijnyj zryv agresyvnistj» (Cycjky nalezatj narodu) та «Picasso i modeljka» (Zodnoji erotyky, tiko sex!)
— «Суголосся мистецького середовища може ревіталізувати ріжні традиції. Як на мене, головною рисою львівських мистецьких середовищ є відповідальність за спадщину. А це служить синтезу класичних формул з авангардовими винаходами», — говорить Володимир Костирко.
Ростислав Котерлін «Колоніальний пейзаж»
— «можна по різному трактувати історію, так само відмінно можна тлумачити художні твори. Залежить від точки зору інтерпретатора. Літній пейзаж околиці Давнього Галича — це місце, що втратило свою велич понад 700 років тому. Устромлений в землю патик, з-під якого йде дим. На ньому шапка, що блищить золотом з місця уявної кокарди. Шапка кроляча, радянського крою, прикрашена пір’ям червоного, білого, синього, сірого і чорного кольорів. Сьогодні декларована державою декомунізація бореться з мертвою «комунізацією», але мало хто каже про деколонізацію. Місцеві старожили
майже в один голос говорять: «Найкраще тут було за Австрії, за поляків було зле, але найгірше було за совєтів». Але чи хто з них скаже, кому було тут добре за Ярослава Осмомисла? А як воно було за монголів, татар? Це дуже гарне місце. Давно вже слід говорити, що найкраще тут – зараз! Це найважливіше, бо цю землю ми любимо. А колонізаторів вона й далі продовжує притягувати аурою місця і міфів», — говорить Ростислав Котерлін.
Відео «Collectors»
— художник розмірковує про особистість колекціонера у сучасному світі. «Хто ці люди? Колекціонери! Розумні й наївні, хижаки і жертви водночас, незалежно від того, що колекціонують. Вони намагаються зануритися в час, зачепитися за дійсність, зафіксувати смак. Колекціонери? Чи цікавить їх краса і потворність, чи вони задають собі питання, навіщо люди, названі художниками, створюють красиві або гидкі, або абсурдні речі, названі згодом творами мистецтва. Чи шукають вони в дотиках до цих абсурдностей відголоски змісту і сенсу?», — говорить відео «Next to Giotto» — іронічний сюжет, відзнятий в італійській Падуві у парку біля капели Скровені, тішить своєю невимушеністю та легкістю й дозволяє з незвичного ракурсу подивитися на те, що приховується за таємницями творення.
ВИСТАВКА Куратор Анатолій Звіжинський Логістика Артур Антоненко Дизайн виставки Сергій Фединяк PR та комунікації Ірина Городецька
КАТАЛОГ Куратор Анатолій Звіжинський Фото Марія Лебедєва Надано авторами Оригінал-макет, верстка Сергій Фединяк
ПРО ГАЛЕРЕЮ
Створена у 2016 році, галерея є підрозділом Zenko Foundation. Завданням галереї є представлення робіт українських митців на міжнародних і українських арт-ярмарках та аукціонах. Zenko Gallery також представляє власні виставкові проекти, які з метою культурної децентралізації експонуються у різних містах України. Виставкова діяльність галереї спрямована на пошук нових талантів серед молодих українських художників та кураторів. Разом з талановитою молоддю Zenko Gallery представляє найвідоміших сучасних художників України. Галерея співпрацює з такими художниками: Назар Білик, Артем Волокітін, Олександр Клименко, Анатолій Криволап, Павло Маков, Роман Мінін, Степан Рябченко, Арсен Савадов, Віктор Сидоренко, Олег Тістол та ін. Окрім виставкової діяльності Zenko Gallery проводить онлайн роботу, публікуючи звітність проведених арт-проектів із залученням як власних, так і міжнародних медійних платформ.
info@zenkogallery.com