Плисарство давно забутий поліський промисел

Спочатку було слово… Ще рік тому ні один учень нашого класу не чув слова «плисак» і не знав його значення. Це стосується і нас, друзів-восьмикласників Мутвицької ЗОШ І – ІІІ ступенів Вадима та Богдана. Та заняття в краєзнавчому гуртку «Історичне краєзнавство» щоразу відкривали перед нами нові факти з життя поліського краю. На одному із засідань ми дізналися про відважних чоловіків, які тижнями, місяцями сплавляли по річках деревину, добуваючи заробіток для своєї сім’ї. Це було дослідження «На тракті з Телкович до Пінська», зафіксоване учнями Пінської гімназії в селі Привітівка нашого району в 1937 році. У ті часи наш район належав до Пінського повіту Поліського воєводства. Коли закінчувалося це заняття, Вадим сказав: «Поляки на початку ХХ століття ходили селами нашого району і вивчали наш край, а чому б і нам не зробити це на початку ХХІ століття? Цікаво, що пам’ятають старожили про цей давній поліський промисел - плисарство?» Так розпочалися пошуки… Ми вирішили дізнатися, як було організовано лісосплав по річках на території нинішнього Зарічненського району, коли почали вивозити поліську деревину, якими були ці роботяги-плисаки, коли зник цей промисел. Що ж воно означає, це слово «плисак»? Спочатку ми вирішили, що воно походить від слова «плисти». Але коли заглибилися більше в це питання, почали мислити інакше. На Поліссі в одному селі їх називали плотогонами, в іншому – бальщиками (балі - довгі колоди), а ще сплавщиками, плисниками. Польські переселенці колись кликали їх флисниками. На Буковині людей, що сплавляли річками ліс, називали бокорашами. Щоб розібратися із значенням цього слова, ми звернулися до наукових джерел. Історики стверджують, що плотогонів найчастіше наймали торгівці лісом, а це були переважно німці, які й організовували сплав. Тому вся термінологія цього промислу взята з німецької мови. Сама назва заробітчан «плисак» походить від німецького слова «Flus» - річка. Спочатку плотогонів і називали флісаками, а потім ця назва українізувалася за аналогією до дієслова «плисти». Старший над плотогонами від одного господаря називався ратманом; керівник проведення плотів через шлюзи біля водяних млинів – регентом; повернути ліворуч звучало «на бакєр», праворуч – «на штібер»; річні пороги називалися