*
Я вже так давно нічого не писав були імпресіоністичні наступи бо небо було рожевим на заході бо дим утікав із городів до сусідських будинків перед порогом стелився ковдрою і навіть ялинка за вікном стала вищою я чую як по ній кожну ніч шкрябається сон та бо все стало таким сумним у цю осінь а особливо вахтерка третього корпусу вона обминає спаковане в пакети листя а тролейбуси не зупиняються колись коли вона була ще зовсім молодою і мріяла бути старшою (для цього одягала мамині речі) дим стелився ковдрою а ворогам дякували Бо коли б не вони то ми не знали би ціни щастя я так давно нічого не писав що здається навчився любити слова.
*
наша кімната завдовжки два кроки дивлюсь на слова не бачу там вірша ти ж бо знову на ліжку як покривало дивлюсь а немає душі де відбитки ніг на підлозі?
19