Євромайдан. Поезії by Yulya Moroz

Євромайдан. поезії Київ Срібло ночі 2014

УДК 566.932.44(580.6) ББК 47п31 М 54

Євромайдан. Поезії : Збірка поезій / Т. Власова, Н. Крісман, О. Максименко, В. Цимбалюк та ін. — К. : Срібло ночі. — 176 с. Вважають, що поезія народжується в голові. Але це не так, вона народжується в серці. Серце – є найважливішим органом. Саме серцем України на якусь мить став Євромайдан. Так і з’явилась на світ поезія свободи і правди. Тисячі найсміливіших людей стояли на занесеному снігом, политому дощами й осяяному сонцем Майдані. Ці люди не ховалися у своїх маєтках, не відлітали в інші країни власними літаками, бо в їхніх серцях нема страху, там живе любов. Любов до своєї землі, рідної України. На сторінках цієї книги зібрані найяскравіші вірші. Це не просто рядки, а історія, яка написана кров’ю і сльозами. Можна читати багато статей, написаних журналістами, дивитися новини по телевізору, слухати їх по радіо, читати в інтернеті… але ніщо краще не розповість про народ та його історію, аніж справжня, жива поезія. УДК 566.932.44(580.6) ББК 47п31

ISBN 978-966-6598-72-3

Євромайдан. Поезії ПЕРЕДМОВА Перепони, які Україні випало здолати на межі 2013-2014-го років, змінили, без перебільшень, кожного з нас. Тепер ми знаємо, як це – боятися спати вночі, пам’ятаючи, що в цей час може статися чергова трагедія. Тепер нам достеменно відомо, що національний гімн навіть у рідній країні може стати символом спротиву. Тепер кожен усвідомлює, що насправді історію творять не депутати чи дипломати, а Народ. У збірці «Євромайдан. Поезії» ми спробували об’єднати твори, що з’явилися впродовж періоду таких доленосних змін. Авторам віршів, які було знайдено на сторінках соціальних мереж, не забракло слів, аби виразити свої почуття. Більш того, слова ці ввібрали в себе тугу, біль, гордість та надію всього українства. Ми сподіваємося, що саме завдяки таким відвертим поезіям історія Євромайдану ніколи не перетвориться на суху хроніку подій.

Таїсія Куденко

Євромайдан. Поезії Я — УКРАЇНЕЦЬ Я Украинец, «і я Українець». «Живу в Закарпатті», а я вот в Крыму. Я не чужой, «Ніхто не чужинець», «Країна у диму», страна вся в дыму. «Наша черга настала», пришел наш черед, «Всі разом ми скажем «вперед» и вперед. «Друзів у битві ми не покинем». Друг — это все! «Ми за нього загинем». «Ми йдемо вперед», вперед мы идем, «Ми гори підіймем», мы горы свернем. «Хоч мови в нас різні», язык то другой, Но в битву мы рвемся громадной рекой. «Не плач за мною ненька, коли я загину» Умру за Украину, «Помру за родину!». Справедливость восстанет, «Настане наш час !» «Ми зробимо все, що залежить від нас!»

Ліза Гресько

Євромайдан. Поезії МИ Я – киевлянин, «я – киянин», Я горожанин, «я міський», «Львів’янин він», а он – крымчанин! А я – такой, «а я – такий». Я не делю друзей и «друзів» Но не люблю «брехню» и ложь, Не подчиняюсь, «не корюся», Чужого «не чіпай» – не трожь! Люблю Отчизну – «Батьківщину» «Тут все моє», здесь, все мое... «І якщо треба – то загину» Или погибну за нее. Пойми же, друг мой, право слово, «Їй Богу, зрозумій мене» Два языка, «дві різні мови», А сердце – «серце лиш одне!»

Анатолій Матвійчук

Євромайдан. Поезії УКРАЇНЦІ Когда рискуешь каждую минуту Згубити розум и сойти с ума, Нас називають «банда майданутих», «Бендеровцы», «фашисты» и «чума». Но может быть… Не хочешь ли узнать–ка, (уверен, ты не знал, что это так), Що «вуйко» означає «рідний дядько». А мамы брат – тебе он разве враг? Подумай, що заховане у слові! Тогда добра настанет перевес. Галичина – земля краси й любові, А вовсе не «дивизия SS». Шахтер – герой труда и работяга, А не «донецьке бидло із совка». И подвиг есть – і також є звитяга. Тримай–но руку! – Вот моя рука! Им нас не разделить. Не розлучити, Бо ми брати. Мы братья навсегда, Нам рядом жить – нам поруч вічно жити! Я знаю – час настане, и тогда В краю родном, у рідному у краю, Перетнемо ту прокляту межу. Героям слава! – не перекладаю. Героям слава! – Не перевожу.

Євромайдан. Поезії ЦІКАВО ЗНАТИ, ЩО КРАЇНА Цікаво знати, що країна, Яку ми звемо Україна, Родилась заново, але... Дорогі друзі, це не все... Ми вже готові були жити... Не існувати! Не тужити! Але, панове, це не все, Росія-мама не дає... І не зважаючи на жертви, На тих людей, що були в центрі, Чекали, вірили та йшли, До перемоги не дійшли... Та ми не будемо сидіти, На неподобство це глядіти, Фашисти, знайте лиш одне, Ми є НАРОД, і це – УСЕ!!!

Микола Петришак

Євромайдан. Поезії ЙОРДАНСЬКА НІЧ Б’ють барабани, канонади звук, Горять автобуси, урали – Говорить люд, бо до тепер мовчав, Лиш слухав, а тепер сказали. Сказали ДОСИТЬ, БАНДУ ГЕТЬ! Але тепер говорять не словами. Ой схаменіться, гади, бо народ, Повірте ще не все сказали! Вам ще згадають, за студентську кров, За сльози матерів під вашими судами, Вам не сховатися від гніву їх ніде, Горітиме земля під вашими ногами.

Галинка Верховинка

Євромайдан. Поезії РАНОК ПІСЛЯ ЙОРДАНА Гранати рвуться, знову гази, яд, І музику нам пишуть барабани... Вже снайпери засіли на дахах, Та купи сліз, де беркути стояли... Тут крапля перервала репортаж Є кадри, хто в людей стріляли. То не солдати, воїни – КАТИ, Ще слово є для них – шакали... Та й цього слова мені жаль... Бо і шакал не п’є своїх кровицю, Ти не боїшся грому-блискавиці... Впаде на тебе і дітей твоїх... Мені лиш шкода їхніх матерів, Як кожна матір, що дітей ростила, Щоб Каїнів не було на землі, То краще би у купелі втопила…

Галинка Верховинка

Євромайдан. Поезії ВИ БАЧИЛИ, ЯК ПОМИРАЮТЬ ГЕРОЇ Ви бачили, як помирають герої? Тепер бачите. Тепер бачить весь світ. Вірите: кулі свист – І спиняється пульс… Їх уже не спасуть. Їм ніхто не закриє очі. Їх ніхто не зведе могилу. А вбили не просто людину – Убили героя. Така, мабуть, його доля. А інші сидять за стінами, Віддають накази, Що час змінити Конституцію І змінити владу, Відібрати у них мандати, Забрати собі… А за вікном – снайперська симфонія. А за вікном – смерть із лискучими шоломами. А у них – Конституція і постанови… У них «регіони» і безглузда політика. А у когось лишилися діти Cиротами… Бог прощає нам наші гріхи, І, мабуть, грішно так думати:

Євромайдан. Поезії Не мені вирішувати, Кому яку кару і наскільки хто винен, Але… якби я була Богом, Я б не пробачила.

Оксана Расулова

Євромайдан. Поезії ЧОМУ ПОВИННІ ЛЮДИ ТАК БОЛІСНО ВМИРАТИ Чому повинні люди так болісно вмирати? Чому на Батьківщині брат іде на брата? В огні Україна, вона вся палає, – За що, – ти спитаєш, – вона помирає? За правду, за волю, за честь свою гідну! Ми встанем з розпуття, врятуємо рідну! Можливо, раніше ми це все терпіли, Можливо, боротись ми не хотіли... Та муки не вічні! Терпець увірвався! Тепер українець з колін підійнявся! До бою готовий, за волю він йде! Він не боїться! Перемога вже жде! Й поглянувши у вічі, ти запитаєш: – За що ж ти, брате, тут помираєш? – За те, що вічне, що незабутнє, За Україну, за світле майбутнє!

Вікторія Мартин

Євромайдан. Поезії РУЇНА У СЕРЦІ КРАЇНИ Руїна у серці країни І сотні скалічених долей. Воскресни, свята Україно! Лиши в своїм серці героїв. Попалений Київ ридає, Неначе спалила орда. Заплакана зітхає мати, Бо сина забрала земля. Кувала зозуля печально Та скоро замовкла, стомилась. А в Києві в сірій лікарні Кілька сердець зупинилось. Зімкнулися очі навіки Героїв Майдану столиці. В лікарнях зостались каліки, Від болю змарніли їх лиця. Руїна в серці моєму. Воно не забуде героїв. Напишуться вірші й поеми. Майдан не забудем ніколи !

Олька Оленька

Євромайдан. Поезії МАТЕРЯМ ГЕРОЇВ Ти відпускала з тугою на серці Свою кровинку, ріднеє дитя. Хіба ж ти знала, мамо, що «кат-беркут» Не пожаліє братського життя?.. Хіба ж ти думала, матусю, що сьогодні Ти сина проведеш в останню путь… Іде і плаче панахида. Люди Вклоняються померлому від куль. Ти відпускала з тугою на серці Свою кровинку, ріднеє дитя. Хіба ж ти знала, мамо, що свободу Сьогодні не дають шляхом життя… Та ти не плач, бо сльози ні до чого, Запам’ятай лиш істини прості: Герої помирають за свободу, А за неправду завжди мруть кати.

Надія Нестеренко

Євромайдан. Поезії Я КАЖУ ВІЙНІ – НІ Я кажу війні – ні, Взагалі, я проти будь-якого насилля. Та набридло жити в брехні, Остогидло шалене свавілля. Я проти війни та все ж, Якщо хтось зазіхає на мою країну, Дайте в руки мені зброю теж, Не віддам ворогам Україну. Не боюсь, хоч і дівчина я, Зі своїм народом неможливо чогось боятись. Небесна сотня дала нам шанс на нормальне життя, І ми не маємо права його втрачати. Не маємо права здаватись.

Оксана Кравець

Євромайдан. Поезії ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ «Небесна Сотня» – їх так назвали, Героїв нашого часу, Вони своє життя віддали За світле майбутнє наше. Їх вже немає, та їхні душі Назавжди лишились з нами, Вони боролись за Україну, За її волю, за її славу. Спинилось серце, закрились очі, Один лиш постріл і все скінчилось, А потім сльози, невпинні сльози, Які з очей матерів котились. Чому так рано? Чому ці діти Свої життя молоді віддали? Їм би ще жити, в них були мрії І перемогу вони чекали… Не стало більше у мами сина, І батька, в когось з дітей, не стало. Чи буде вільна тепер країна? За яку «Сотня» життя віддали,

Я сподіваюсь і вір’ю – буде В моїй країні ще мир і спокій, І в двадцять два вона стане вільна Завдяки їм – тій «Небесній сотні».

Євромайдан. Поезії Моя країна сумує серцем, За тих людей, що життя поклали. Одне питання, яке хвилює: «Чому так рано дітей не стало?» Будемо завжди їх пам’ятати, «Небесна Сотня» – вони герої, Нам треба жити і будувати Ту незалежну країну свою!

Марія Скочиліс

Євромайдан. Поезії КАЙДАНОМ ТИСНЕШ МЕНІ НА ГОРЛО Кайданом тиснеш мені на горло, Кате мій лютий, радієш з того… Та що ти знаєш про мужніх і гордих?! Що за свободу вмерти готові! Ти брудно пануєш у моїм краю, Плюндруєш, нищиш, зводиш окови. Ти плюєш на ту землю, що я цілую, Ти цураєшся навіть рідної мови! Може, я для тебе одна лозина, Але сім таких уже не зламати! Може, я для тебе одна краплина, Але в Океані таких нас багато! Лютюєш! Караєш мене! За що? Бо люблю над усе Україну рідну?! Ти давно відчував Західну кров, А тепер розбудив і Східну! Приходиш вночі, страшна тінь. Стріляєш мені – Правді – у спину... Знай – цим ти множиш мене на мільйони, Таких, що на смерть за Батьківщину!

Чорний сором самим за себе, Що дозволили так себе ошукати… Що продали майбутнє за цукор і гречку, Що зараз готові йти брат на брата...

Євромайдан. Поезії Прокидайся від «сну на яву», народе! За себе борись і боятись облиш! Ти сам собі найнебезпечніший ворог, Коли не думаєш і коли мовчиш… Звіре, ми по тебе вже йдем! Ризикуючи всім: і життям, і смертю! Ти роками собі ворогів наживав, І розплата вже близько за всі наші жертви!

Євромайдан. Поезії УКРАЇНА ПАЛАЄ, ГОРИТЬ ВСЕ ДОВКОЛА Україна палає, горить все довкола. Мабуть, не бачила я ще такого. На людей із палицями нападають, Просто на вулицях автомат до чола приставляють. Я і подумати не могла, Що настане загроза такого кінця, Що страх нависне над людьми, Що свої своїх будуть «товкти». Постріли, зойки, шум від гармат, І вже торкнулась біда тисячі хат. Чому людей вбивають? Чому вони гинуть? Лишень події із часом плинуть. Скільки людей ще будуть вбивати? Скільки ще часу влада кров людську буде проливати? Зупинися, кате! Досить у народ свій стріляти! Принижують і катують їх, Як шкода всіх тих, Хто поляг за всіх нас, Здавалося б, у мирний час. Як хотілося б допомогти, Всім хто без ока, вуха, руки.

Євромайдан. Поезії Як добре було б розуму прибавити Тим, хто стріляє, весь час лукавить. Що ж робити? Зупинитися? Зі словами «Так, ми провинилися»? На коліна перед владою встати? Чи може ще більшою хвилею повстати? Що ж це на Вкраїні твориться? А се народ за свободу бореться. Наснаги вам, браття молодії. Ми подолати все зможемо, маю надію. Щоб в Україні мир запанував навіки, Треба всім широко відкрить повіки, На ситуацію поглянути реально, І встати! (як це не банально) Довести до кінця цю справу, А не ловити поруч із телевізором ґаву! Набратися сміливості й допомогти, Тим самим народ із колін підвести! Не дозволити злочинцям країну обкрадати, І топити в крові Батьківщину-мати, Банду відіслать далеко, Хоч знаєм всі, що це буде не легко. Однак я вірю: це – можливо. І вже не сподіваюся на диво,

Євромайдан. Поезії Що «містер Яник» піде сам, Але для мене він – давно не отаман! Треба не давати цим тварюкам їхні посади обіймати, Скоріш із уряду їх треба виганяти. І нову владу формувати самостійно. Не можна ще раз допускати «бійню». Я вірю, що разом нечисть переможемо, І викорінити зло теж зможемо. Янучароподібні нам не потрібні! Я вірю, що все буде добре! СЛАВА УКРАЇНІ!

Зоряна Матюшенко

Євромайдан. Поезії ГЕРОЯМ МАЙДАНУ Секунди. Мить. Пекучий біль і… тихо. Так тихо навкруги... Та всі біжать... У нас в країні тут війна і лихо. Хвилина. Люди всі мовчать. Я бачу матір сивую. Ридає. Чого ж ви мамо? Трапилося що? Когось до себе з горем пригортає, І плаче: «Сину мій,за що?!» Я зрозумів, що я лечу угору. Це мій кінець. Навколо йде війна. У матері в очах – безмовне горе. Схилилася. Тепер вона одна. Пробач мені, моя матусю рідна! Пробач, що залишив тебе отак, Така моя, матусю, доля, видно, Загинуть за Вкраїну, як козак. Прощай. Я йду. Лечу уверх, матусю. Не плач, що більш не прийду на поріг. До тебе, рідна, ангелом вернуся І буду поруч, наче оберіг.

Марія Клюс

Євромайдан. Поезії ЗРАДНИКАМ Не ковтайте наше повітря, На коліна не впаде Україна! Не вклониться перед ворогом, Не зігріє його теплом! Не дивіться на себе в дзеркало, Там потвора і біса лице. Тож зізнайся, чоловіче, відверто Що стало твоїм кінцем! Як зрадив? І скільки ти коштуєш? Чи можливо переконати тебе? «Україна для українців» – Це вічна мудрість людей! І не смій, погань одвічна, Вбивати наших дітей! Та якщо ти посмів замахнутись На життя брата свого, Знай, що доля вже відвернулась Від зрадника, чиє серце у смітті полягло! Тепер ти проклятий часом, В тебе немає душі, Твоє тіло зів’яне у смороді, У власнім продажнім бутті!

Аліна Башликова

Євромайдан. Поезії НЕ ПЛАЧ, МОЯ МАМО Не плач, моя мамо, не плач, моя рідна. Хоч в хату я вже не зайду. Я з неба до тебе всім серцем прилину І витру гіркую сльозу. Я знаю, миленька, ти плачеш за мною. Я знаю, що в серці пече. Голубко, не плач, бо й твоєю сльозою До мене життя не прийде. Бо куля у скроні – пекуча-пекуча, Одна ще у серці болить. Ще бачу Вкраїну – квітуча-квітуча, Вдихну ще повітря на мить. Вдихну ще повітря і сотню побачу. Ви, хлопці, не плачте, пусте… Ви вибачте, очі уже закриваю. Вже небо вгорі мене жде. З усюди лунає: «Герой не вмирає!». Домівка чекає мене. Мене моя сотня у землю спускає. На землю матуся паде… Не плачте, рідненькі, до Бога я лину, Вже сотня Небесна там жде. Вона Україну в лиху годину Аж з самих небес береже!

Марія Барабаш

Євромайдан. Поезії НЕБЕСНІЙ СОТНІ Вони ішли... Не дивлячись назад, І знали не вернуться вже до хати. Мамусечко,будь-ласочка, не плач, Я й так піду, хоч й не вернусь назад! І ось завмерла вся земля! Вони ішли, хоч пулі ті летіли У серце! В голову! О Боже мій! Чому таку ціну велику заплатили? Прости, матусю, я вже не вернусь. У небо зіркою новою я полину, Зустрінемось з тобою увісні. Де поговоримо як рідні матір з сином, А ввечері я буду прилітать У наш садок, де ти мені співала Про Україну і про наш народ. Розкажеш, як там наші ідуть справи. Я буду вітром... До тебе приходить, У вікно я часто буду заглядати. Ні, я не вмер! Я є між вами! За вами дивлюсь Біля вас літаю.

Євромайдан. Поезії Запамятай одну простую річ: Герої-воїни ніколи не вмирають! Небесна сотня завжди буде з нами В кожному серці і в його ударі!

Софія Мартинець

Євромайдан. Поезії МІЙ БАТЬКО – МАЙДАН! Твій начальник – «Беркут», мій батько – Майдан! Мені ти не друг, ти – убивця. Я вільний, а тобі не звільнить свої руки з кайдан, І не відмить тої крові на лицях. Тобі дано наказ і оплачено кулі, Які маєш ти в серце пустити. Ти вбиваєш людей, і святкуєш, А у них сиротіють діти. Які чекають на тата – Героя, Що на майдані стоїть за Вкраїну! А ти – негідник, підняв свою зброю І видав йому чергу у спину. Він не бачучи диких очей, Які життя чуже продали. Молився за дружину і дітей, Коли з нього знущались вандали. Він тебе, не проклинав, Лише плакав безупинно… Мовчки Господа благав Щоб зберіг він УКРАЇНУ!

Настя Томашевська

Євромайдан. Поезії НЕВЖЕ ДОБИЛИСЬ МИ ХОЧ ТРІШКИ ПРАВДИ? Невже добились ми хоч трішки правди? Пройшло три місяці. невже пройшла війна? Вже не тримає «банда» автомати – Уже закінчилась народна боротьба. Добивсь народ, добилася Вкраїна, Достукавсь люд, до правди ми дійшли. Яку ж ціну сплатила Україна, Щоб не було бандитської орди? Пролилась кров, й ще досі ллються сльози У матерів, в батьків своїх синів, Які лягли в народнії морози, Щоб не було на Вкраїні рабів. Горить свіча у кожного у домі, Тече сльоза гаряча та гірка. Бурлить Дніпро: «Невже на світі цьому Така за волю платиться ціна?

Вікторія Цимбалюк

Євромайдан. Поезії Я СПЛЮ, МОВ УБИТИЙ Я сплю, мов убитий, і сняться мені Гранати, бруківка, коктейлі й щити, Немов у Довженка, країна в огні, У полум’ї битви зійшлись два світи. Я сплю, мов убитий, і сняться мені Старі й молоді, що стоять навкруги, Ми всі розчинились в пекельній зимі, Йдемо крізь морози, вітри та сніги. Я сплю, мов убитий, і сняться мені Держави мужі, ті, що їй вороги, Що гнитимуть скоро в комфортній тюрмі — Народ не пробачить їм владні борги. Я сплю, мов убитий, і сняться мені Майдан, і Грушевського, і «профспілки», Запеклих боїв неполічені дні І крик, що застряг у вухах на роки. Я сплю, мов убитий, і сниться мені Та куля, що в мене, як беркут, летить. Я хочу прокинутись, тільки в цім сні Я й справді убитий. І серце мовчить...

Марина Падалко

Євромайдан. Поезії РЕКВІЄМ Надобраніч, Небесна Сотне. Б’ються далі ці мужні серця – У холодних буденних жовтнях І в липневих безболісних днях. Надобраніч, Небесна Сотне. Світлим маревом буде земля — Тим, хто стійко чинив супротив І, вмираючи ще й промовляв: «Надобраніч, моя Україно. Я сьогодні не вмру, а засну. Бачу вже, як ти, ненько єдина, Вже щаслива зустрінеш весну».

Олег Правда

Євромайдан. Поезії МІЙ ДУХ ЩЕ ДОСІ НАД МАЙДАНОМ Мій дух ще досі над Майданом, Я – міць, я – сила, я – броня, Я – тінь невидима, я – охорона, Хоч неживий, та ще не здався я! Тримайтесь, браття, йдіть до перемоги, Щоб знали світ і небеса, Що ми незламні, ми – свобода, Ми – правда, висохне сльоза. Кривава, не даремно, Вбивають, палять, мучать нас. Ми є повстанці, ми герої, Вмираєм з іскрою в очах! Згадай мене у мирну днину, Згадай і матір обійми. Загинув я за вільну Україну, Не плач, я ще прийду у сни…

Наталя Шкромида

Євромайдан. Поезії ТИ ВІДДАВ СВОЄ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ Ти віддав своє життя за Україну – Не за владу, президентів і міністрів, Ти боровся лиш за зникнення руїни І без гумового диму небо чисте. На схвильовані питання рідних, друзів Говорив ти завжди з твердістю: «Так треба. Я, без сумніву, негайно повернуся, Тільки ось зроблю чистішим наше небо». Ти ненавидів, любив, збивав долоні, Щоб країна не лишилася самотня. І тебе, ллючи косі дощі солоні, Прийняла до лав своїх Небесна Сотня… І ти став хрещеним сином того неба – Неба чистого, без гумового диму. І нікому тут доводити не треба – Ти віддав своє життя за Україну.

Марина Падалко

Євромайдан. Поезії ТРУНА. ВЕДУТЬ В СИРУ МОГИЛУ Труна. Ведуть в сиру могилу. І сліз стримать не має сили Нещасна матінка одна. Чорніє площею труна. Одна. Зосталася дитина, Бо батько бився за ВКРАЇНУ Та обірвалася струна... Й вона лишилася одна. Вдова. Молила матір Божу. Не зберегла. Він прийняв ношу. Хоча і диха, не жива, У морзі плачеться вдова. Стріляв. Насунув кулю в серце. Чи так ота свобода зветься? Коли, як тільки волю мав Він в серце воїна стріляв? Іде і плаче панахида. Вони повинні далі жити. І ненька, донька і вдова... Коли і далі хтось стріля.

Валерія Карбушева

Євромайдан. Поезії КУЄ ЗЕМЛЮ МОРОЗЕЦЬ ХОЛОДНИЙ Кує землю морозець холодний, І навкруг скрізь ментівський капкан Витанцьовує чорним воронням Свій провладний, продажний канкан. В стальних касках, як ті пілігрими, Все махають кийками-крильми, Від страху заховавшись під гримом Владарюють, прокляті людьми. То яка ж то їх мати вродила, Щоб вони брат на брата йшли? Замість того, щоб їх полюбили, Вони прокляті будуть людьми.

Євромайдан. Поезії БОРОТЬБА НЕ ЗА ЩАСТЯ Боротьба не за щастя вже навіть іде — за життя! Бо його забирають. Нас Надія веде, нас Ідея веде за свободу для рідного краю. Українцю, поглянь, там побили жінок! Глянь, вже люди ховаються в храмі! Де таке ще траплялось, коли це було Аж в такому нестерпному стані?.. Так чинили лиш варвари, злісні хани, лиш від них люди в церкві ховались. А сьогодні це власні привладні пани вже над нами так само знущались!

Марія Мовчазна

Євромайдан. Поезії БЕХИ, МЕРСЕДЕСИ, КУЛУАРИ Бехи, мерседеси, кулуари, Гроші, фігури, а народ терпить. Вільними ми стали на папері, А неспокій душу борознить. Руки й ноги, втомлені в кайданах, Та зводились очі до небес. Піт і сльози, кров, гаряче тіло, Стоптана душа дістала стрес. Весь Сибір устелений кістками — Це Кремля злочинний інтерес. Геноцидом знищені мільйони, Їхні душі кличуть нас в ЄС. Час іти до бою, Ржаве лезо стан не спокоїть, Птахи, повертайтеся додому, Чорним затягається блакить.

Євромайдан. Поезії ЗА НАС ВСЕ ВИРІШЕНО ЗНОВУ За нас все вирішено знову — Свавілля влади, політична монополія!.. Історики і політаналітики Засуджують Мазепу за московський гніт... А що ми зараз?!! — Ми, як чахлі паралітики, В ту саму пащу знов закинем власний рід?!! Та це ганьба!!! Бо ми не запроданці Й на поступки не маєм навіть права, Ми незалежні, а не чиїсь підданці, Свідома європейська ми держава!.. І хай орел, який терзає Прометея, Не думає, що в нього в руках — все!.. Національна думка та ідея Його колись-таки самого розірве!

Ольга Височанська

Євромайдан. Поезії ШІСТСОТ ТИСЯЧ УКРАЇНЦІВ Шістсот тисяч українців помирає кожен рік, А іще половина з України емігрує, Може Україна не дожити цей вік, Крім нас, українців, ніхто неньку не врятує. Тисячу років ми воювали За нашу свободу. І що ми дістали? Грошей в народу не було і немає, Він з голоду тихо здихає.

Євромайдан. Поезії А СОТНЮ ВЖЕ ЗУСТРІЛИ НЕБЕСА А сотню вже зустріли небеса... Летіли легко, хоч Майдан ридав. І з кров’ю перемішана сльоза, А батько сина ще не відпускав... Й заплакав Бог, побачивши загін. Спереду – сотник, молодий, вродливий, І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній, сивий-сивий... І рани їхні вже не їм болять, Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло... Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла...

Ярослав Онищук

Євромайдан. Поезії У ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину, За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну. Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

Євромайдан. Поезії МАМА ВІДПРАВИЛА СИНА Мама відправила сина, Просила Бути обачним. Син обіцяв берегтися щосили: «Мамо, не плачте». Місяць минає, закони погіршали, Прийняті жестами. «Мамо, я просто не можу по-іншому – Я на Грушевського». Вулиця стала дуже болючою – Що говорити? Син повернувся – очі заплющені, Прапором вкритий. Сонце сховалось – негода. Чи буде Праведний суд? Там, де учора проходив, сьогодні Друзі несуть. Мама заплакана, хрестить повсталих Мовчки, без слів. Сина не стало, В неї віднині – мільйони синів.

Тетяна Власова

Євромайдан. Поезії МАМО, Я – ЕКСТРЕМІСТ! Мамо, я – екстреміст! Нас вчора травили газом, Та я не боявся впасти – у мене тепер є вісь. Мамо, я – екстреміст! Бо брат мій, що прагнув волі, Стояв на морозі голим та поглядом линув ввись. Мамо, я – екстреміст, Вдихаю дими Майдану, Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист. Мамо, я – екстреміст, І шляху назад не буде, Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім – «Борись!». Мамо, я – екстреміст, Я кров’ю cкропив землицю, Вірю – мені проститься, завтра, а чи колись. Мамо, я – екстреміст, Я вже не боюся смерті. Війна потребує жертви... Рідна моя, молись!

Наталія Крісман

Євромайдан. Поезії НЕ ПЛАЧ, МІЙ СИНОЧКУ* Ти, синку, питаєш: «Де неньо?», І слізки на віях тремтять. Твій неньо є кров’ю у венах Землі, що по праву твоя. Він там, де гартується воля В горнилі, що зветься Майдан, Де досі відлунює болем Одвічна Вкраїни журба. Він там, де історію пише Народ, що здійнявся з колін, Аби його ворог не нищив І в рабство не йшов його син. Він там, де звучить: «Ще не вмерла!», І лине під Божий покров, Аби стрепенулась Говерла І збурила приспану кров. Він там, де пульсують мільйони Свобідних сердець, як одне, Він неньку-Вкраїну боронить, Боронить тебе і мене... *Моєму піврічному синові, батько якого на Майдані виборює для нього кращу долю...

Євромайдан. Поезії Не плач, мій синочку, за неньом, З очей своїх слізки зітри, Поглянь, жовто-сині знамена Розгойдують Волі вітри!!!

Наталія Крісман

Євромайдан. Поезії БОЛИТЬ МЕНІ СЕРЦЕ ЗА КИЇВ І КРИМ Болить мені серце за Київ і Крим, Важка в моїй неньки година, Бо мови тут різні, Бог в серці – один І правда – одна лиш, єдина. Та правда складна, не відразу збагнеш, Вже вкотре народ на колінах. А той президент, що «покращив життя», Чомусь в зарубіжних країнах? І «слуги народу» далеко тепер, І сім’ї всі їхні в безпеці. Лишилась країна, роздерта ущент, Хоч гола... і та в небезпеці. Лиш Сотня Небесна її стереже, Святі мої люди, мій краю, Давайте країну свою збережем, Де єдність і мир, заклинаю! Мої побратими із Сотні Небес Життя віддали за свободу, Щоб голос у правди навіки воскрес, За краще майбутнє народу. Тож будьмо їм вірні, мої трударі, Дарма, що в казні вітер віє, З колін підіймаймось, єднаймось, живім... Ніхто нас убить не посміє!

Оксана

Євромайдан. Поезії ЯК СТРАШНО, МАМО, ТУТ СТОЯТИ Як страшно, мамо, тут стояти і відчувати таку лють. Мене в тюрму хочуть забрати. Мене за Україну б’ють. Катують, мучать, забивають, Хочуть усіх нас залякать. Але чомусь не розуміють, Що нас так просто не зламать. Ми до останнього б’ємось. А вчора декількох забили. Я так боюсь, мені здалось, Що з ними й Україну вбили. Ми молимося кожен день, Щоб Україна ще стояла. Щоби настав таки той день, Коли країна вільна стала. Я, мам, тут буду до кінця. Помру, але свого доб’юся. Не буде з терена вінця Ми вільні будемо, клянуся.

Євромайдан. Поезії КОЛОТИСЬ, МОЄ СЕРЦЕ, ШАЛЕНО Колотись, моє серце, шалено! Обливайся гарячою кров’ю! Не бійсь, що хтось може підстрелить, Коли станеш волати про волю. Бийся, серденько, гучно і сильно І зжимайсь за країну свою. За Вкраїну, кохану і милу, Стій, як дуб, у страшному бою! Колотись, моє серце гаряче, За загиблих сестер і братів! За ними країна вся плаче. Шкода всім юних життів. Колотися, серденько! Ридай! Обливайся гарячою кров’ю! Стій, як дуб, за свій рідний край! В очі смерті дивись! Йди до волі!

Євромайдан. Поезії ТИ ЗНАЄШ, БОЖЕ, Я НЕ МОЖУ Ти знаєш, Боже, я не можу Одного тілько зрозуміти, Чому є люди, що не хочуть У вільній Україні жити. Чому же люди в страх окуті, Коли думками завихріє, Що українську Україну Їх очі все таки узріють. Хіба забули, чи не знають, Що заповів колись Тарас: «Рабів до раю не пускають», Рабам закритий в раї лаз. І чубляться, слиною пінно В прокльонах кривляться роти. Їх час минув, настав час вільних Синів козацької землі! А нам, нужденним, небагато Потрібно втілити в життя – Країні сильній і багатій Відкрити шлях до майбуття!

Микола Чорний

Євромайдан. Поезії СКРЕГОЧУТЬ БОЛЕМ ЖОРНА ДНІВ

Скрегочуть болем жорна днів, Хоч час минув, Та не вщухає Ще зовсім свіжий гул боїв, Ґвалтує пам’ять, Розбухає. Перед очима на постій Ряди облич, Людей потоки. Неспинний спогадів прибій Пробороздив Сльозою щоки. Як гуми спаленої гар На шкіру рук, Темніше ґрунту, Осаджувався в масний шар Свободи духу, Іскор бунту. І як пронизував коктейль Ефіру синь, Вогню бризками, Відповідаючи на трель Ворожих пострілів Кидками. А поруч мене юнаки, Що полягли В борні за волю, Озвучують свої думки Майбутні нації

Євромайдан. Поезії Герої. І зовсім кисло на душі. Часу корба Назад вертає, Скрегочуть біллю жорна днів, Та з нами їх Уже немає…

Євромайдан. Поезії УКРАЇНО, ВСТАВАЙ! ПІДІЙМАЙСЯ З КОЛІН! Україно, вставай! Підіймайся з колін! Ти не дай себе погубити. Україно, вставай! Вигрібайся з руїн, Тут стоять твої ранені діти. Чути болісні зойки і тяжкі ридання, Та уся тут причина не в ранах. Це зариті кричать помисли й сподівання, Які тонуть у кривавих ваннах. Вже не думають люди про чай чи про каву, Не потрібні їм ліжко та сни, Вже не мріють про спокій ті люди ласкаві, Їм би тільки дожить до весни. Всюди попіл і згарища й клубиться дим, І тим людям прощення нема, Які замість боротися разом з другим Знущались й вбивали сповна... Тож ви, люди, почуйте ці щирі слова, Бо назад вороття вже не буде. І, Герої Країни, за вас молитва. Ваші жертви повік не забудем!

Євромайдан. Поезії ЗА ВОЛЮ БОРОВСЯ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД За волю боровся український народ. Горіли у Києві шини. В Межигір’ї на троні сидів той УРОД, а із ним і всі його свині. На Грушевського беркут людей убивав, а в районах горіли машини, і до Києва весь наш народ прямував, і не впали ряди їх невинні. Рагулі із кабміну протирали штани. Ну а скільки було провокацій! «Шкода», грошей своїх врятувать не змогли, тих тітушок було як акацій. У Росію втекло теє бидло. І сказав: «Це мені остогидло». Все ж народ повалив тиранію, і тепер все цвіте, наче мрія.

Назар Заліско

Євромайдан. Поезії МОЛИТВА ЗА ЯНУКОВИЧА Настав цей час, Коли мені не лячно. Коли я горда, що це – мій народ! Вам, Янукович, я безмежно вдячна За кожен недолугий поворот. За кожне бе і ме, кортеж, міжгір’я, За всі промови теж, і день, і час. Вже на собі готова рвати пір’я, Що я голосувала не за Вас! Вже гречки Не підсиплеш в годівницю – Народ і сам поїсти принесе. Бо об’єднав найкращих у столиці!.. Пан Янукович, дякую за все! Що світ уздрів на карті Україну. І що не руссо ми. Бо є кордон. Що стоїмо не в позі – на колінах. Бо вивчили і право, і закон. Що я стрічаю на фронтах Майдану Чудових друзів – з ким пліч-о-пліч крок: І Вакарчук, і Срипка, і Руслана, І Ліна, і Забужко, й Конюшок.

Поставлю свічку. Боже, диво-дивне Благослови! Нехай живе Сім’я!

Євромайдан. Поезії Бо того, хто народ так поріднив, В історії своїй не знаю я. Почав молитись. Вдягся в вишиванку, Не лише вивчив гімн, а й склав новий. Я гордо мовлю: Віктор Янукович! Бо кращого не знаю я, ніж Ви! Завдячує Вам славна Україна, Що нині її знає увесь світ. Що перестали повзать на колінах. І встав з могили мій козак-прадід. Що хтось прозрів, а хтось іще в процесі. Що хтось почув з мовчанки й німоти. Хай Вам до скону Бог шле мерседесів, Плантації, ставочки і хати! В потах тітушок Ви, мабуть, стомились. Я бачу лінь. Он – шлях мій! Он – нора… Ви Президентом, мабуть, народились. Тепер, шановний, вам пора!.. Амінь.

Келя Ликеренко

Євромайдан. Поезії ТОМУ, ХТО ПОЧУЄ… Чи знаєш ти, що значить слово «воля»? Чи знаєш ти, що значить «боротьба»? Для тебе смерть, можливо, і є доля, А українська доля, друже, – то життя! Ти думаєш, нам платять? Боже правий! За кулі платять в стомлених серцях? За кисень, вже не чистий, а кривавий? За біль, що розпинає, наче цвях?.. Нам платять за страшний дзвінок із моргу, Коли лунає мов із пекла: «Там ваш син»? Коли збираєшся крізь сльози у дорогу, Бо у лікарні помирає побратим? Нам платять і за зниклих? – їх вже сотні, І ти боїшся, що наступним знайдуть труп. Але немає ще людини на сьогодні, Яку б з могили воскресив відкуп. Ти б бачив, як з розірваної рани На сірий камінь витікає кров, Як всотує її земля Майдану – Щоб озиватися до нас завжди і знов.

Ти б бачив, як скляніють мертво очі, Як друг в останнє кличе «Боже, ні!», Не знаючи, що у наступні ночі Його знайдуть в пекельному вогні.

Євромайдан. Поезії Ти знаєш, що таке народ, ти знаєш? Ти розумієш, що таке сім’я? Один за одного до скону – уявляєш? Народ – єдине ціле, він і я. Коли співаєм в один голос «Ще не вмерла…», Коли разом і проти всіх під час атак, Коли чорнильними слізьми ридає стела, А над пожежею із вбивцями літак Кудись у теплий край – нехай, тварюки! Це вже не люди, а потвори і кати, У крові безневинних їхні руки, Ніщо нам не завадить їх знайти! Помститься Бог, помститься Україна, І кожне місто встане під тризуб: Благатиме наш ворог на колінах, Бо більш не буде президентом душогуб!

Євромайдан. Поезії ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Ми душу й тіло положили За неньчину свободу. Заквітчані наші могили Нам, мертвим, у догоду. Жовто-блакитним стягом вкриті, Ми слухаєм Тисину. Сміються наші мертві лиця До матері, до сина. Сміються вже закриті очі – Ми вмерли ж бо не марно! Тарасові слова пророчі, Увічнені у мармур, Несли народу у діяннях – І вік свій вкоротили. Та що нам ваші ті зітхання – Ви краще б єдно жили! Для вас, брати, стояли сміло Майданні барикади, Щоб Птаха кігті не посміли Піти на тебе, брате. Не треба слави нам гучної, Не треба грошей златих. Хай тільки люди нас почують, Хай звергнуть супостата. І ще хай матір приголублять, Вдову, як рідну жінку. І доньку хлопець хай полюбить, А сина гарна дівка. Хай не покине Україна

Євромайдан. Поезії Дітей своїх без долі. Хай же не стане на коліна Народ уже ніколи. А ми на небі будем жити, Дивитись на Вкраїну. Поможем зажовтіти житу, Зачервоніть калині. А ви за нас моліться Богу, Він чує все на світі. І вірте, вірте в перемогу, У сонця невідкриті! Шукайте долі – та знайдеться, Шукайте щастя – буде. Врагові ж кара не минеться, Не дінеться нікуди. І раз у рік хоч на могилку Нам свічечку поставте. Не плачте: смерть – це не помилка, А тільки в вічність ставка. Не плачте – лиш скажіть спасибі, Та не мені, а мамі. Я сам зробив останній вибір – Вона ж молилась в храмі. І хоч я труп, та я не мертвий. Од Бога чув, та й знаю: Вмирають випадкові жертви – Герої ж не вмирають…

Олеся Сенченко

Євромайдан. Поезії СТУДЯТЬ ВІТРИ Студять вітри Україну – від Сяну до Дону, Хвилею гупає Києву в груди Дніпро. Може то предки Розгойдують праведні дзвони, Кличучи всіх нас На віче за волю й добро? Станьмо, народе, Бо правді під серцем затісно, Слухаймо, браття, Шевченкову мову живу! Є ще ж кому Воскрешати і думу, і пісню, Хоч і нема кому Дати до рук булаву. Є ще кому Проказати молитву, І словом, Наче свічею, Здолати нічну непроглядь. Віруймо, люде! Господнім знаменням любові Янголи наші Пліч-о-пліч із нами стоять.

Євромайдан. Поезії НА МАЙДАНІ ЗНАМЕНА На Майдані знамена Зчорніли в гарячих димах, І холодні сніги Калиново-червоні від крові... А Михайлівські дзвони Голосять по вбитих синах І благають: «Не вбий!» І кричать: «Схаменіться, братове!» Бо народ не простить, І прокляття, гостріше ножа, На тринадцять колін Упаде на нащадків Безвинних, І навіки проляже Глибока кривава межа Між любов’ю і ненавистю Рідних дітей України... Я молю вас, не біймось! Тримаймо міцніш корогви! Хай не буде між нас Ні зневаги, ні злості, ні зради! Богородице Діво І Господи, благослови Не схиляти колін На Майдані, На всіх барикадах!

Євромайдан. Поезії ХОЧЕШ, БРАТЕ, ВОЮВАТИ? Хочеш, брате, воювати? – Прапор тобі в руки! Зможеш в брата ти стріляти, то вбивай без муки. Та востаннє, любий брате, подивись у очі, Ти прийшов до мене в хату, катом серед ночі. Хочеш, брате, мого хліба? Чи моєї крові? Топчеш землю батька й діда ти на знак любові? Не прощу я тобі, брате, не прощу я зради... Хочеш, брате, воювати, та лиш Бога ради, Не вбивай жінок і діток, бо їм треба жити! Пам’ятай, що Бог на світі не зможе простити. А як станемо до бою, я забуду, брате, Що була у нас з тобою, земля – рідна мати!!!

Мельничук Орися

Євромайдан. Поезії ПОВОЛЕНЬКИ ПРИХОДИМО ДО ТЯМИ Поволеньки приходимо до тями… Чи не висока плата для прозрінь – Покутувати юними смертями Гріхи усіх минулих поколінь? Ще хтось боїться випростати спину, Ще важить час усе на терезах… Світає. Сходить сонце України. Болить. Отам – Де родиться сльоза.

Євромайдан. Поезії ГОЛОС МАЙДАНУ Бог окропить дощем, і світ свято нап’ється. І у чашах землі розтануть червоні сніги. Кресалом добра точить щит для залізного серця, І молитвами вигострить пам’ять про сотні могил. Список смерті такий, як дороги племен. І ще тричі Й возвеличенні болем несуть незалежну труну Там селяни були. Їм посмертні лампаси не личать Їхній дух не туман, що сердито в повітрі заснув. Хмара каменем буде. Осінні повіки закриє. Місяць ясно прожектором вдарить із власних висот. Як останній солдат, ще стоїть пошрамований Київ. Мирні кулі, як атом, летять у незламний народ.

Але це не кінець. Бо герої не гинуть у ґрунті.

Євромайдан. Поезії Легіони стоять. І мечі – загартовані душі. Боже, дай нашим дітям не бачити воєн і бунтів, Чужий слід на ріллі! Що підошвою ввічливо душить!

Микола Кучерявий

Євромайдан. Поезії СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ ОЧИМА РОСІЯНИНА Розгулялися фашисти По країні братній, Над дорогами повисли Голови відтяті. Поїдають без зупину Росіян, євреїв Славлять вільну Україну Й нацика Бандеру. Один одного вітають Лозунгом «Хайль Гітлер» На подвір’ях книги палять Править хочуть світом. А на вулицях повсюди Фюрера світлини В формі рейха ходять люди Носять карабіни. І «Майн кампф» лишень читають На ніч своїм дітям Їх постійно научають Як людей морити.

І концлагері будують, Копають могили, На москаликів чатують, Тешуть домовини.

Євромайдан. Поезії «Не дождетесь! Не позволим Фашизм не допустим! С нами вести Киселева И Володька Путин!»

Микола Чорний

Євромайдан. Поезії ПОСМІЄ ХТОСЬ Посміє хтось сміятися, смітити Байдужим лихослів’ям про наш час? Та вам, невігласам, ще жати й жити Серед собі подібних сірих мас. Мовчіть! Усе вам до… «одного слова», У своїй хаті затишно і любо? «А в Україні все буде… «недобре», Ви – зрадники, і в цьому ваша згуба. Ти України донька або син, Чому ж так зневажаєш свою матір? І ніби із далеких десь гостин, Шукаєш від усіх у всьому ятір. Ти осторонь історії пішов Без гідності і правди за собою, Коли за Україну ллється кров Не на арені – на Мадані бою. Тебе судити, зраднику, не треба… Чим ти живеш, яке твоє ім’я?... Тобі до Батьківщини, як амебі. Не України в тому є вина.

Ганна Дудник

Євромайдан. Поезії МАТИ РІДНА Україно, мати рідна, Ти рідніша стала. Ти так віддано любила, Що синів віддала. Небесам ту сотню братську З кров’ю відпустила. Долю Богові козацьку Серцем народила. Відібрали волоцюги Житіє могутніх. Бісові пекельні слуги Вбили незабутніх. Почорніли небосхили, Гори стрепенулись. Наче вік важкий віджили, В відчай одягнулись. Та от ні, не подолати Божі вподобання. Доведеться лиш прийняти Болісні страждання. З ними мудрість опануєм Й підіймем руїни. А брехню і зло зруйнуєм, В нашій Україні.

Анастасія Черняк (Котлінська)

Євромайдан. Поезії КОВТА ЗЕМЛЯ НЕБЕСНІ СЛЬОЗИ Ковта земля небесні сльози, Змарніле місто вчиться дихать без вогнів, Знялися з місця «Беркута» обози І голуб в сажі в небо полетів. Пішла вже смерть, що зачаїлась на даху будівель, Провулок враз кривавий занімів, Лиш десь ворона каркнула з димних покрівель, Навколо тиша – забрав на небо Бог своїх воїв. Небесна сотня, на перший погляд, просто люди, Проте у їх серцях горів живий вогонь. На них ніколи не було брехливої облуди, Як майже не було й посріблених і сивих скронь. Страшна ціна, заплачена за правду, за наступний день, З церков й сьогодні чути поминальні дзвони, Але хай узурпатор не співа своїх пісень Наш дух вже не злякають смерті перепони! Полилась чиста кров найкращих серед нас. Напевно, як не гірко та вона зняла прокляття,

Євромайдан. Поезії Прийшов нарешті вирішальний час, Коли все зло згорить в своєму, приготованому для нас багатті. Нарешті вся полуда впала із очей І кожен по-новому глянув – хто на Захід, хто на Схід. Ми більше не пригнемо вже плечей, Небесна сотня показала як лишити свій земний, помітний слід. Ковта земля небесні сльози… Так тяжко, але серце в кожного уже горить! Ми подолаємо війни загрозу, адже небесні вої заповіли: Щоби не було, ворогам на чорну злобу жить!

Богдана Топчий

Євромайдан. Поезії В САДУ, ДЕ БІГАЛИ ХЛОП’ЯТА В саду, де бігали хлоп’ята, Тепер зростають ясени. Вже не покличуть вас дівчата, Пісні співають лиш вони. Про вашу мужність і відвагу, Як в бій кривавий ви пішли, Як сестри вам в’язали рани, Молили: «Тільки б ви жили!» Молитви ті крізь танки й кулі Неслись на крилах в небеса... «А як же мати далі буде?», «А як же син? Він – геть маля...» Герої вистояли гідно, Поклавши й душу, та і все життя! Дай, Боже, нам всім відстояти Світле вкраїнське наше майбуття!

Євромайдан. Поезії УКРАЇНО МОЯ, ТИ ВСЯ В РАНАХ Україно моя, ти вся в ранах. Кровоточать святі місця Над могилою Нігояна, Веремія, Сольчаника. Тільки вулиці кров’ю вмились Попід кулями ворогів. Тихо плаче моя країна Хриплим голосом матерів. Не вбивайте! Не треба воїн! Сотня душ. Хіба мало вам? Ще багато «живих» героїв Вдячні мертвим своїм життям. І якщо ти не можеш змиритись, Україна в тобі повстала. Я за тебе буду молитись! Українським Героям слава!

Євромайдан. Поезії НЕ ПОВЕРНУСЯ, МАМО, БІЛЬШЕ Я ДО ТЕБЕ Не повернуся, мамо, більше я до тебе, Не поцілую руки ніжнії твої. Не пригорну тебе до серця, моя нене, І не скажу, як сильно я тебе люблю. Я не побачу більше твої ясні очі, Ти не почуєш більше дзвінкий голос мій. Ти не зустрінеш, як раніше на порозі: «Ти повернувся. Я так тебе чекала, синку мій». Ти не зустрінеш день мого весілля, Не благословиш мене в щасливу довгу путь. Не проспіваєш пісню солов’їну І не побачиш ти своїх онук. Я не хотів, матусю, помирати… Я не хотів тебе лишать одну! Я не хотів завдати тобі болю… І щоб вдягла ти хустку чорную свою. Пробач…Пробач, моя рідненька, Пробач за сльози гіркії твої, Пробач за біль у серці, Й за сивину твою!

Ти не вини себе, матусю, що так вийшло! За те, що відпустила в бій мене. Судилося мені так небом, Щоб там скінчилося життя моє.

Євромайдан. Поезії Я, мамо, поруч. Я з тобою… Я в серці твоїм, я в думках. В молитвах щирих українців, Я в тисячах палких сердець. Я поруч з вами, мої браття, Я поруч з вами у бою. Я поруч з вами щохвилини, Хоча вже й більше не живу.

Євромайдан. Поезії МАЙДАН

Уже стоїть три місяці Майдан. Зима холодить голови гарячі. Вмирають хлопці від кривавих ран, А влада, мов не чує і не бачить. Хоча вона прекрасно бачить все. Свій кожен крок завбачливо готує. І гурт антимайданівців пасе, Яких лиш обіцянками годує. «Тітушки» дуже спритно день і ніч Невинних ловлять і ведуть до суду. Країну нашу, повну протиріч, Назвали вже «країною абсурду» О, ні, це не абсурд. Іде війна. Війна одвічна правди і лукавства. Вкраїнці вийшли, як душа одна. Вони стоять не задля марнославства. Сьогодні люди вийшли проти зла, За гідність, чесність і право вибирати, Щоб завтра у державі не могла Брехня недоторканно панувати. За право залишатися людьми, Які ідуть за голосом сумління, Які бажають вийти із пітьми На шлях життя взаємного служіння. А владі нині вигідний лиш страх. Тож кривдить люд безсовісно і підло Сьогодні в посадовців у руках Діла їх темні. Їх лякає світло. Їм зручно всіх водити манівцем –

Євромайдан. Поезії Потрібен час сховати кінці в воду. А беркут, наче вуж, стоїть кільцем. Він владу захищає від народу. Стоять щити високі і міцні. І панциром залізним скуті груди. У цій некам’яній глухій стіні Щодня стоять не роботи, а люди. Але чужий виконують наказ Байдужі до благань людських і болю. І їх веде жорстокості екстаз. Вони уміють лиш тримати зброю… Направду, нелюдським є той закон, Що волю перетворює в свавілля. Коли людина бачить тільки трон – Цей стан душі близький до божевілля. Це пристрасть до земних надмірних благ. Нелегкий крок відкинути спокусу. З усіх доріг ступити знов на шлях Завіту неба, Божого союзу. О, скільки часу нам ще прозрівать, Щоб стати перед Богом на коліна, В молитві і у праці дозрівать, Щоб із колін устала Україна? … За вікнами колючий снігопад Чиновники підписують папери. Вогні палають біля барикад. Розносять чай невтомні волонтери…

Христина Водяна

Євромайдан. Поезії І ОСЬ Є РАНОК І ось є ранок. він такий різний У тих, хто вбивав І тих, хто навіки втратив. І є слова, яких на сніданок Не вистачає. І є така гордість за рідних вбитих, А є горе – більше, ніж все хороше! І ось є біль. Куди його діти?! І кожна гірка хвилина Жалить в одну і ту ж саму рану. І ось є ми – україніські діти, Живі і мертві своєї держави. Тому що в країні є такі звірі, Хоч мають все, щоб бути людьми. В буквальному сенсі звірі не вміють Відчути каліцтво людської душі. І дуже болить, дуже. Людям болить в душах.

Ю. М.

Євромайдан. Поезії МОЯ КОХАНА ТИ КРАЇНО Моя кохана ти Країно! Чарівна квітка, полонина, Ліси, лани, степи та ріки — Вони — це тіло твоє, віки Та ось прийшла біда зі Сходу: Вован захтів твою природу. Відхапав він шматок нівроку, Весь Крим для руського народу. Тепер потилицю все чеше Та людям в телевізор бреше, Що скоро Схід піде в Росію — Здійснить Вітька таємну мрію. А той, свиня — сидить рокоче, Що у Донбас — додому хоче... Ти трохи Вітя зачекай, Спочатку борг, за смерть віддай! Сходи помий усі параші, А потім, захлинися в каші! Ті постривай, здолаєм ми, Всі ваші плани пацани. Повернемо своє майно, А вас зануримо в лайно! І процвіте наша Країна — Могутня, рідна Україна!

Олександра Максименко

Євромайдан. Поезії СИНИ УКРАЇНИ Зібрав свої поспіхом речі, Закинув рюкзак за спину. «Не їхав би в ту колотнечу!» — Вмовляє ще мати сина. «Не можу я бути осторонь, Бо моя хата не скраю». «А не дай, Боже, постріли? Зранять, а ще там вмирають». «Мамо, мені не однаково, Якою буде Держава. Я з тими, хто не заляканий. За гідність народу і право». «Синочку, та ти ж єдиний, Нехай, може, їдуть старші?!» «Єдина і в нас Україна, Єдині й турботи наші. Нам Бог помагає, мамо, Я вірю в слова Тараса: Поборюють, хто незламні, Та до перемоги, хто разом!»

Ганна Калитвинська

Євромайдан. Поезії ПСАЛОМ СКОРБОТИ І ПАМ’ЯТІ О, Господи, почуй мої благання, Мою молитву, мій скорботний спів За всіх, чия ця битва вже остання: Батьків, братів, коханих і синів. У пам’ять закарбовує Вкраїна Обличчя їхні, їхні імена. За всі віки найвища і нетлінна Життям і кров’ю сплачена ціна. Увесь народ прощається із ними. Їх усмішки світлини бережуть. З’єднай нас, Боже, дотиком незримим Крізь вічну, крізь останню цю межу. Навчи нас, поможи нам далі жити, Небесний Отче, Дателю життя, Даруй нам сили ворога простити, Того, який не прагне каяття. Душа ридає, кожне слово блідне, Змовкає перед болем тишини. У помсті Україна не розквітне. Невже даремно гинули вони?! Хай їхня жертва буде бездоганна На вічних непомильних терезах. Хай ця земля, для нас Обітованна, Воскресне, знов омита у сльозах…

Христина Водяна

Євромайдан. Поезії РВАЛИ КОСИ УКРАЇНІ Рвали коси Україні, Сукню латками укрили... В шахти гнали, як худобу, Юрби стомлені народу. Із квартир старих погнали, Ліс і річку загарбали, І нащадків козаків Заганяли в злидні-хлів. Плакала земля, тужила, Її кров’ю «власть» умила, Воду прихватизували, Україну ґвалтували... Там, де кінь скакав по полю, Лише пні стирчать з тополі, Де козацтво гарцювало — Все навколо повмирало. І вмирала Україна, Йшла розбещена руїна В дорогих блискучих латах Йшла від хати і до хати. Ходить та руїна-лихо Так підступно, тихо-тихо, Та народ весь оббирає, Все у люду відбирає. На кареті-лімузині Їдуть пани товстоспині, Поглядають на народ,

Євромайдан. Поезії Пхають все в свій жирний рот Та регочуть їм у очі, Продають тіла дівочі, Продають своє минуле, Про яке давно забули. ЛЮДЕ! ВСТАНЬТЕ! Чи ви чули, Щоб зламався наш народ, Ось, вам хрін і дуля, ВОТ! Прокидайся, земле-нене, Плаття одягай зелене, Та цвіти у пишнім вбранні Серед радості, в коханні. Соловейко хай щебече, Дитя матері лепече, Вишні хай цвітуть святкові, НІ війні, насиллю й крові!!! А руїну ми зламаєм, Хати людям повертаєм, Й знову бджоли загудуть Над полями там і тут. Матері синів діждуться, Пісня й радість повернуться, Як Шевченко заповів, Хай луна не стогін — спів. Ми — твої, навік єдині! Слава! Слава Україні!

Наталія Кошовська

Євромайдан. Поезії НЕБЕСНА СОТНЯ Блакитне небо посіріло, і дощ ударив у ту ж мить. У грудях серце заболіло, по світу новина летить.... У центрі міста, на майдані, в серці країни, мов в пітьмі навіки душі відлетіли, там сто героїв полягли. Грудьми повстали, захищали нам мирне небо, спів птахів. І до останнього стояли, аж поки янгол прилетів… Небесна сотне, вас навічно до себе в рай Господь забрав. Але на завжди залишились в серцях народу, що повстав. Борись, Вкраїно, за свободу, бо кров і сльози пролились. І пам’ятай своїх героїв, їх шанувати поклянись.

Залишиться кривавий лютий в серцях вкраїнських громадян. Не панувати злу в країні! Хоч стогне вся земля від ран…

Євромайдан. Поезії Вшануй хвилиною мовчання, вкраїнцю, тих, що полягли. Вони за тим злетіли в небо, щоб в мирі й щасті ми жили…

Світлана Ярощук

Євромайдан. Поезії НЕСКОРЕНИЙ НАРОД Ми проростаємо в Майдани Серцями, повними надій. Уже не маси, а титани, Герої на землі святій. Свій шлях торуємо до щастя, До несфальшованих свобод. І віру вкрасти в нас не вдасться, Бо ми – нескорений Народ!

Сергій Сірий

Євромайдан. Поезії МОЯ І ТВОЯ ВІЙНА Це моя і твоя війна за мою і твою свободу. Ти із заходу, я зі сходу – ми щаслива одна сім’я. І ніхто нас не роз’єднає, нас ніколи ніхто не здолає, бо ми разом – могутня сила. Це моя і твоя Україна. І весь світ нас з тобою знає. Нас з тобою весь світ поважає, бо ми биті, та не подолані, ми з тобою ніким не підкорені! А нам брешуть, а нас обманюють. Нас, мов звірів, з тобою стравлюють, але марно – дешева акція. Я і ти – то Велика нація! І ніхто нас не роз’єднає, нас ніколи ніхто не здолає. Ми тут вільні, царям не вклонимось, ми ніколи їм не підкоримось! Бо нам воля дорожче золота. Наше слово б’є краще молота. Я і ти – це велика сила. Я і ти – це і є Україна.

Анастасія Дмитрук

Євромайдан. Поезії Я — ЕКСТРЕМІСТ Добридень, мамо, я — екстреміст. Я ношу синьо–жовтий прапор, їжджу під межигірську хату, ланцюгами єднаю міст. Знаєш, мамо, я – екстреміст. Я співаю «іще не вмерла…», я вважаю «героям – слава!», я до чорта ночей провела з ліваками та ультраправими. Мамо, я тепер екстреміст. За усі наші люті гасла, за шоломи, шарфи і маски Мені світить до десяти. Тож домів можу я не прийти. У системи окремий хист — нам ламати хребти і ребра. І сьогодні нам дуже треба не віддати своїх під тиск. І який тепер сенс мовчати? Я не маю чого втрачати. Мамо, я тепер екстреміст.

Ольга Перехрест

Євромайдан. Поезії ІДИ! Гаранте! Ти казав, що всіх почуєш. Що ж нині, як наперсник, ти блефуєш? Що ж мурами себе відгородив?.. Якщо глухий – іди собі! Іди! Ти обіцяв, що про народ подбаєш, то що ж під себе все підряд згрібаєш, на унітазі золотім сидиш? Якщо крадій – іди собі! Іди! Ти богомільним числишся без міри. Які ж засади у твоєї віри? Твій бог – московський кадебіст рудий. Молись йому – іди собі! Іди! Повстала нині гнівно вся країна, яка не хоче стати на коліна. Щоб не було ще більшої біди – пощезни геть! Іди собі! Іди! Вже пізно говорити й прислухатись, за «беркутами» й мурами ховатись. Банкроте політичний, не смерди – під улюлюкання іди собі! Іди!!!

Сергій Цушко

Євромайдан. Поезії РЕПОРТАЖ ОДНОГО ДНЯ

Палає Київ у вогні, горять сталеві БТРи, там на межі–передовій народ боронять волонтери. Палають шини і серця, ніхто не хоче помирати, Перед екраном матері і там, і там їхні солдати.. Там у шоломі зі щитом стоїть з Франківщини хлопчина, з червоним на грудях хрестом поранених несе дівчина. Стоїть із Харкова Андрій, Сашко тримає оборону, він тут вже 48 днів, як сам приїхав з Краснодону. Ось знову хвиля йде атак, усе змітають водомети, морозно трошки: «–2», горять позаду вже намети… Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!) наш дух зламають Та хтось із права затягнув, народний гімн усі співають. Тримати міцно треба щит, бо там позаду наші діти, батьки стоять і матері, нема куди нам відступити. Лунає вибух поруч десь, то світло–шумова граната. Це «Беркут» мило передав, нам подарунок від Ґаранта.

Євромайдан. Поезії І ще учора ти і я були звичайні активісти. А вже сьогодні, всі ми тут: БАНДФОРМУВАННЯ– ТЕРОРИСТИ. Дивись: Франківщина і Львів вже захопили самі владу і Тернопілля — молодці, відсіч дали бандитським гадам! По ліву сторону під щит знову граната залітає, і мій колега – «екстреміст» на неї стрімко так лягає! Та що ж ти робиш, брате мій?! Знімаю з нього «балаклаву», лице криваве, очі, біль… Дівочі коси розгортаю… Та що ж це люди за війна? Де бій приймають ненависний Ті, хто міцний бронежилет вибрав сьогодні, ніж намисто. Хто замість плаття та цяцьок вже надіває «балаклави» і так хоробро за щитом стоїть під натиском навали? Ви й досі кажете, що ми тут стоїмо за якісь гроші? А може й в морзі хлопчаки, лежать за мзду, мої хороші? А може й це мале дівча, якому вже добу не спиться, Стоїть, бо радісно їй жить під панським катом і молиться?

Володимир Сарматов

Євромайдан. Поезії СІЛЬ ЖИТТЯ Не думав я, що він колись настане, Цей час, що трансформується в сюжет: Дві ери, дві епохи, два Майдани, І дві країни ніби з двох планет. Автобуси, міліція, кордони, І клунки з «тормозками» у руках, Забуті та недіючі закони, І навіть різне небо у очах. Хтось хоче бути в небі зорельотом, І прогоріти свій короткий вік, А куликам достатньо і болота, Болотом завжди хвалиться кулик… Одні летять, бредуть, чи доповзають, Змішавши в серці людяність і лють, І їх пакують, в’яжуть, закривають, Їх вже вбивають, а вони все йдуть. А мешканців прилеглої планети, В Маріїнський, в Потьомкінське село… Їм напинають правильні намети, Проводять воду, світло і тепло. Одні лежать рядами на підлогах, Вслухаючись у шум нічних атак, І вороном чатує на дорогах,

Євромайдан. Поезії Надійний друг «тридцятих» – автозак! А іншим з польової кухні кашу, Гарячий чай і блоки сигарет, Стоять на двох Майданах наші й наші, Та виглядає, ніби з двох планет. Поділені водою з водометів, Затягнуті в лиху, погану гру, Поділені брехнею в Інтернеті, Поділені межею по Дніпру. Поділені коктейлем, що палає, І чорним димом відшумілих шин, Поділені, доведені до краю, Розділені Отець і Дух, і Син… Осліплені, замиті кров’ю очі, І кулі, що влучають в об’єктив, Плач матері, і зойк грудей дівочих, Два місяці пустих порожніх слів. Заяви, маніфести, протоколи Скінчились між «Динамівських» колон. Згорів портрет філософа футболу, Накривши тілом рідний стадіон. Бо з двох боків підвозяться набої, І гострить брат на брата чорний ніж. Моя країно, все це не з тобою, Вщипни себе, бо, мабуть, ти ще спиш.

Євромайдан. Поезії Красуне спляча, скільки ти проспала Того, що в світі доброго було? Закресли день, коли ти дозволяла, Корону одягнути на чоло. Ти припиняєш буть смиренним птахом, Скажи це всім, забудь тваринний страх: Що той, хто сам себе назвав монархом, Відповідати має, як монарх. За те, що відстояли на колінах, За тих, що вже не мають вороття, За те, щоб пожила моя країна, Не на Майданах, а одним життям. Щоб молячись за скам’янілі «душки», Кучкуючись, як мухи в молоці, Пішли на вік в тумани «простітушки», Стискаючи дві сотні у руці. Щоб після щирих слів святого Папи, Про істину возведену на трон, Голубку білу не хапали лапи, Розлючених і жадібних ворон.

Петро Мага

Євромайдан. Поезії ОБОРОНІ МАЙДАНУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ Лунає гуркіт шумових гранат В безстрашних душах батька, брата, сина, В цих душах після штурмів і блокад Відроджується з попелу Вкраїна! У справедливість віримо цілком: Хай омине невинних домовина! А на залякування Яника і Ко Шле лист козацька славна Україна: «Шановні» владосластні храбаки, Не звалите народ ви на коліна! Не слабшає наш дух, а навпаки — З кожною миттю кріпне Україна! За вами — зброя й перевертні лихі, За нами — совість й честь громадянина, Ми не сліпі віднині й не глухі, І не мовчатиме вже більше Україна! Господь пролиту кров вам не простить, Братовбивство — гріх, а не провина! Здригайтеся, кати, настала мить — На вас чекає з нетерпінням гільйотина!»

Gala

Євромайдан. Поезії ЄДИНИЙ НАШ ВИХІД – ЦЕ ПЕРЕМОГА Казав чоловік: «Мені не бачити сонця І дітей зустріну лиш біля могили. У тілі моєму – свинець і стронцій¸ Але смерть мене не зупинила.» Його питали: «Якого чорта?! Чому тобі не сиділось вдома? Ти ж ніби людина другого сорту, Тебе ж роками борола втома?» А він на це: «Страх пече і душить, І від безсилля мене все боліло. Крім зброї, у нас є мрії і душі. Людина складається не тільки з тіла.» Режим стріляє в потилиці й спини, Убивають людей мисливські гвинтівки. А все, що ми можем – палити шини. Україна бере початок з бруківки. Цвітуть на Майдані смерті тюльпани, Тріпочуть на вітрі криваві знамена, Вогонь облизує трупи і рани. Україна бере початок із мене.

І знов питали: «Як снайпер поцілив, Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?» Він відповідав: «Я приїхав із Сміли. В мене серце світиться від любові.

Євромайдан. Поезії Я не був героєм і хотів лише жити, Але пульс зупинився від пострілу ката. Навіть мертвим я не покину битву, Я й з неба вам буду допомагати. Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться, Не може тривати вічно облога! Нас не зупинить жодна міліція, Єдиний наш вихід – це перемога!»

Андрій Любка

Євромайдан. Поезії ЗАЧИНИВШИСЬ НА СТО ЗАМКІВ Зачинившись на сто замків Від народу чи від тюрми? Через спини силовиків Розкажи, за який ти мир. Вже вмирають – і ще помруть В найкрасивішому із міст? Вимиваючи кров із рук, Розкажи нам про компроміс. Ти собі себе залишив. Зупиняєш війну? Якби ж. А під запах горілих шин Ти, напевне, спокійно спиш? Не пече тобі та межа, Що розділює нас – і «їх»? Ми не чуєм, як тобі жаль, Бо відспівуємо своїх. Ріки крові уже течуть. На країні – вогненний шов. Дзвони дзвонять, щоб ти почув. Дзвони дзвонять, щоб ти пішов.

Тетяна Власова

Євромайдан. Поезії НАМ НІКУДИ ІТИ Нам нікуди іти – за нами Україна, Обкрадена, німа, скривавлена земля. Нас годі, як батьків, поставить на коліна, Бо попіл праотців серця нам спопеля. Ми знову, як колись, із тьмою наодинці На варті стоїмо, неначе на війні. Супроти нас – кати, озброєні ординці, А все, що є у нас – звитяга і пісні. Звитяга і пісні, надії на майбутнє, І злидні матерів, і віра, і любов. Ми вірили, що це – важливе, дійсне, сутнє, Та сипле перший сніг, прикривши першу кров. Нас ніч оповила і душить поодинці, Та прах дідизни знов нам стукає в серця: «Тримаймося, брати! Тут завжди українці Стояли до кінця, стояли до кінця».

Лариса Вировець

Євромайдан. Поезії ПОЕМА ПРО МАЙДАН Я знаю гаразд, якою буває вкраїнська зима, Коли виривається крик з крижаного потоку – Із куль і вогню – й незглибима стає глибина Очей, яких вбили, коли брость набиралася соку. Забути навідліг про ніжність і горло зірвати на хрип, Герої у трунах лежать з сивиною в волоссі, Безстрашні сини України йшли смерті наздиб, Зерно суходолів ржавіло в тяжкім суголоссі. О Боже, просякнуте запахом диму небо вмерза У те, що ховаєш в душі, що колись відігріє сльоза. Закривавлений прапор – це і вирок і поводир, Де Київ шалений обростає вздовж ран сивиною, Вода безшелесна з гідрантів жбурляла у вир Розп’ятої вулиці, й серця вирували війною; І шпальти газет пахли цинком друкованих слів, На площі кінь зорив на все схарапудженим оком, – Так вмирають поети зі швами зашитих ротів, Так кінь кам’яний гарцює пожвавленим скоком. І шикуються в шерег солдати, і лунає останній звук Урочого вірша, що звільняє душу од мук. Народжені вмерти – залишаться жити в віках, Надвечір поволі крижаніє оскліле галуззя, Довічним назавше стає місто в померлих очах: серця вчились вірити в сон і химерне безглуздя; Та скупі мої вірші, як гортань, що дарує слова,

100

Євромайдан. Поезії Як життя, що підкорене силі тяжіння, як мідне Биття крові у сплутаних жилах, яке зберігає нова Мелодія пісні звитяжної чи гасло, гучне і побідне. Неважливо про що говорити, мовчання – це дар, Нечутно крізь пробиті покрівлі стікає сумирна вода. Здобутись на відповідь, відновити порядок подій, Усе подолати, як латина колись руйнацію Риму. Цибух у зубах, як прогірклий полинний удій, На морді коня – протигаз і гнуздечки зжована линва. І знову щоранку ратай долатиме свій суходіл, Складний і виснажливий, коли розривається думка Од болі та смутку, тому очей уночі не стулив, Під ралом гучав переліг по-зимовому – борзо і лунко, Щоб зі стебел трави, що проб’ється із жил навесні, Свята Вероніка пошила знамена міцні!

В’ячеслав Гук

101

Євромайдан. Поезії МАМО, Я ЖИВИЙ, ЛИШ ЗАКРИТІ ОЧІ... Мамо, я живий, лиш закриті очі.... І серце не б`ється, не вирує кров... Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі Я буду поруч - в грудях, де живе любов! Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози, За ту біль, і той жаль, що я наробив. Я ж хотів лише миру, добра і свободи... А мене за це ворог безжалісно вбив. Не жалій, моя нене, що я не вернуся. Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог! Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся, Ти лишень свої очі здійми до зірок!

102

Євромайдан. Поезії НАД УКРАЇНОЮ ЗІЙШЛИСЯ ХМАРИ ЧОРНІ Над Україною зійшлися хмари чорні Тут диктатура перейшла межу. Долоні влади нашої потворні. Від них не раз Вас ще застережу... За свою долю нація повстала І на Майдані пролилася кров, Але в серцях надія розквітала. В серцях надія, віра та любов. Тут барикади, маски та шоломи, Протести, єдність та жага до змін... І ті герої, що не знають втоми Та підіймають Неньку із колін... Страждань багато, сльози на бруківці... На тій бруківці, де лежать вінки. Народ - в кайдани, а на волі - вбивці... І плачуть доньки, матері, жінки... Та ще не вмерла України воля! Небесна Сотня дивиться на нас... Чому ж така несправедлива доля? Героям Слава! Кожному із Вас!

Євгенія Солод

103

Євромайдан. Поезії ПРО УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД Нас гнобили та ми мовчали, Нас дурили – ми не кричали. Нас кидали та ми не казали, Нас лякали та ми пробачали. Нас згинали та ми стояли, Нас топтали – ми не стогнали. Нас ламали та ми виростали… Кров пролили – тоді ми повстали! Ми повстали і вже не мовчали, Ми всім серцем своїм закричали. Один одному клич ми подали, І збагнули, як довго ми спали! Ми народ, ми велика є сила, Нас розправа ще не зломила. Клич народу небес досягає, Воля і єдність по вік не згасає! Ти живи Україно, як вільна держава, І Героям Твоїм віковічная слава. І Донбас Твій, і Крим Твій і гори Карпати, Це народне усе і це варто знати! «Ще не вмерла України і слава і воля Ще нам браття українці, усміхнеться доля» Ще наш прапор синьо-жовтий високо злітає Ще наш тризуб вільний, сильний волю прославляє!

104

Євромайдан. Поезії ПРО ДІТЕЙ ТВОЇХ, УКРАЇНО Твоїх дітей, Україно, кийками ганяють, Б’ють по головах жорстоко, кров’ю обливають. Твоїм дітям, Україно, руки заломляють, І за правду і свободу в тюрми забирають. Твоїх дітей, Україно, тиснуть, зневажають, Нецензурними словами грубо ображають. Над твоїми дітьми, Ненько, розправи вчиняють, Побоїща та підпали уже меж не знають… Твоїх дітей, Україно, в світі величають, Про боротьбу добра зі злом легенди складають. Твоїм дітям, Україно, можуть тіло бити, Але дух свободи й правди ніяк не зломити! Мужі владні України, пробудіть сумління, Бо впаде ця кров на вас і ваше насіння! За дітьми країни, владо, припини гоніння, Бо за не раз спитають наші покоління. Підніміть ви очі вгору - є ще і над вами! Як підете ви до Бога з такими гріхами?

105

Євромайдан. Поезії ВСТАВАЙ УКРАЇНО ! Вставай Україно, вставай рідна Ненько, I волю свою не проспи! Бо рвуть Твоє тіло Голубко біленька Московські кати-яструби!.. Вставай Україно, вставай не барися, Бо кров вже тече із грудей! Вставай Україно і твердо борися За гідне майбутнє дітей! Вставай Україно від краю до краю, Бо серце Твоє у вогні! Вставай Україно, жени катів з раю! Народ тут господар на своїй землі!

106

Євромайдан. Поезії БУДЬМО! Так будьмо, бо ми вже є. Ми тут до часів потопу. Не зможеш без нас, Європо. Ми серце твоє палке! Так будьмо, бо ми вже є, Нам так повелів Месія: Бо хто ти без нас, Росіє??! Плече ми одвічне твоє. Так будьмо, бо ми вже є. Бо хто ти без нас, плането Насилля порвімо тенета І ствердимо ім,я своє. Так будьмо, бо ми вже є. Ми стверджені вічністю віча. Майбутньому гляньмо в вічі. Нам Сонце Свободи встає. Так будьмо, бо ми вже є. В Європі і в цілім світі. І поступ наш не спинити — Малиновий стяг виграє.

Людмила Лось

107

Євромайдан. Поезії ОБЛИШМО ЧВАРИ! Облишмо чвари: в небезпеці – Україна! Разом устаньмо захищати люд і край, Щоби піднятися Феніксом з руїни, Небесний Отче, сил нам додавай! Щоб і Донбас, і Київ, і Карпати І Крим, і Північ разом піднялись, Лавиною всіх змести супостатів, Що в землю українську уп’ялись. Земля ще вродить нам стозерний колос, Живлющий сік віддавши по краплинці, Якщо ген пращурів Євромайдану збудить голос: Своїй Землі господарі – ми, українці! Вкраїнонько, як ти мені болиш... Боли, боли й повік не відпусти. Тобі сьогодні хочу я принести В життя горнилі виплавлений вірш. Він буде звучний, сильний, як набат, Будити люд від рабіозу-сну. Вітаючи не рабську вже весну, Нам сурми Перемоги зазвучать! Бо піднялися ми усі з колін, Жбурнувши в небуття кайдани Духу... Не стримать цю Євролавину руху З Михайлівського вторить передзвін.

Людмила Лось

108

Євромайдан. Поезії РЕВОЛЮЦІЯ НАРОДУ УКРАЇНИ Невже добились ми хоч трішки правди? Пройшло три місяці. невже пройшла війна? Вже не тримає «банда» автомати – Уже закінчилась народна боротьба. Добивсь народ, добилася Вкраїна, Достукавсь люд, до правди ми дійшли. Яку ж ціну сплатила Україна, Щоб не було бандитської орди? Пролилась кров, й ще досі ллються сльози У матерів, в батьків своїх синів, Які лягли в народнії морози, Щоб не було на Вкраїні рабів. Горить свіча у кожного у домі, Тече сльоза гаряча та гірка. Бурлить Дніпро: «Невже на світі цьому Така за волю платиться ціна?»

Вікторія Цимбалюк

109

Євромайдан. Поезії НАД УКРАЇНОЮ НЕБО ПЛАЧЕ Над Україною небо плаче, Плаче серце,душа болить. Так болить, що у ній неначе Ніж іржавий чи біс сидить. Боже правий! В хвилини болю, Будь із нами, бо сил нема. Тих прийми, хто помер за долю Їх душа не була сама. Я впаду на свої коліна, І молитимуся за тих, Хто загинув за Україну, І чий голос навік затих. Після дня та страшної ночі, І кривавих страшних подій, Як дивитися мамам в очі, Що синів поховали в ній? І та темрява схоронила Совість людства, добро й любов. Що ж то за неймовірна сила, Що вбиватиме знов і знов? Помолімося разом, люди! Хай простить нас Господь за все! А ті душі, що не забудем, Бог в долонях своїх несе!

Владислава Шумська

110

Євромайдан. Поезії ВОНИ СТРІЛЯЛИ В НАС (Присвячено Роману Гурику) Вони стріляли в нас, беззбройних, неприкритих, Нас захистити не змогли тонкі щити. Навколо була кров невинно вбитих, За Україну нам судилось полягти. Вони стріляли в нас безжально і жорстоко, Вони дивилися на нас через приціл. Смерть наближалася до нас шаленим кроком, Щоб наші душі видерти із тіл. І от, поранення, мокрий асфальт від крові, Це ще не смерть, але вже не життя. Я бачу світ в туманному покрові, Тепер мене чекає забуття. Я тут лежу, поранений у скроню, Це наче сон, та не прокинусь я. Стиснувши пальці лікаря в долоні, Спробую втриматись востаннє за життя. Та марні будуть всі мої старання, Рана смертельна. Тільки б не дарма! Вдихну ще раз і видихну востаннє, Ще мить єдина… Болю вже нема...

Катерина

111

Євромайдан. Поезії ВСЕ ЧАСТІШЕ Все частіше у спину: «Ти ж дівчина, А не мрієш про квіти й Америку!» Я люблю батьківщину скалічену, На таких у вас кажуть «бандерівка». Цього року всі ходять у синьому, Та в повстання два інші відтінки. Я з дитинства її бачу сильною – Україну – нескорену жінку. Головне – залишитись людиною Там, де можуть убити й за слово. Незалежність вже стала примхливою – Вона хоче коктейлів і крові. І, насправді, це всіх нас стосується, Навіть тих, кому «так нецікаво». Де майбутнє зі смертю цілується, Там народиться сильна держава...

Тамара Желобицька

112

Євромайдан. Поезії Я БАЧУ СОНЦЕ Я бачу сонце, небо голубе, Я знову бачу вільну Україну. Немає лиш серед людей тебе, Бо ти за волю у бою загинув. Щемить серденько і болить за всіх, Хто захищав народ наш своїм тілом, Хто врятував людей. Себе не зміг... Та віра в грудях й досі не зомліла. І в жилах наших, тече вкраїнська кров, В душі надія вогником жевріє, І огортає серце віддана любов. Зламати нас ніхто вже не посміє. Готові ми своє життя віддати, Бо ми твої є дочки і сини. О, Україно, ти наша рідна мати, Подяку щиру ти від нас прийми. Я бачу сонце, небо голубе, Я знову бачу вільну Україну, І щохвилини згадую тебе. І тих, хто у бою загинув.

113

Євромайдан. Поезії МЕНІ НАСНИЛОСЬ Мені наснилось, що вони зустрілись Убитий в Крутах й вірменин Сергій. В саду едемськім на травичці всілись: «За що тебе?» «За Україну, друже мій». «Ти знаєш, і мене за неї вбили, Та це було вже років майже сто. Тоді померли ми, щоб ви нам жили. А вас вбивають… Вас тепер за що?!» «Ти пам’ятаєш, друже? Звісно, пам’ятаєш, Як біло-біло в нас цвітуть сади. І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш… Я б все віддав, щоб хоч на мить туди. А я ще ввечері узяв дівча за руку Й тихенько так до серця притулив. Тоді не знав, що Бог уже розлуку Навіки на землі нам присудив». «Під Крутами стояли ми стіною. В очах не страх, а злість до ворогів. Більшовики готовились до бою, Я йшов на смерть, а жити так хотів». «Мені твій попіл стукав, брате, в груди. Я вірменин, а теж Вкраїни – син. Не мав у серці й крапельки облуди, За те й убив мене проклятий поганин».

114

Євромайдан. Поезії … Мені наснилось, що вони зустрілись. Убитий в Крутах й бородач Сергій. В саду едемськім на травичці всілись: «За Україну нас вбивають, брате мій».

Оксана Максимишин-Корабель

115

Євромайдан. Поезії ТА ДЕ ЦЕ БАЧЕНО СТРАХІТТЯ Та де це бачено страхіття, Щоб в XXI столітті, Була війна, страшна війна. Щоб мерли люди, гибли діти, Щоб матері, з сльозами, квіти Несли до трун своїх синів. Та чим вона це заслужила, Може його не долюбила, Недоплекала так як слід? А може мало доглядала Й її так небо покарало? А може, покарав і пан. А зараз піде брат на брата, Не з шаблею, а з автоматом. Чому стоїш? Давай, стріляй. От тільки цілься не у нього, Він за своє життя убоге Не заслуговує вмирать. Отам, на троні, бачиш постать? Він оббрехав країну вдосталь, Не бійсь. Стріляй.

116

Євромайдан. Поезії А руки все тремтять-тремтять. Що буде далі? Всі мовчать. І ми не знаєм, що нас жде. Живе в душі лише надія. Одненька заповітна мрія, Що буде мир на цій землі.

Майская

117

Євромайдан. Поезії МІЙ НАРОД Мій голодний народ на дивані Тихо гриз голу кістку роками, Збунтувався і наче в нірвані Волю вирвав тремкими руками. Не святий та пізнав свої вади. Перша кров, наче крапля остання. Не злякати нас церберам влади, Коли кожний іде на повстання! Коли кожний із нас усвідомить, Що не звір, не бродяча собака. Ниють рани і зводять судоми. Та сьогодні ніхто не заплакав. Мій колишній народ на дивані – Мій великий народ на Майдані!

Анатолій Хромов

118

Євромайдан. Поезії Я УКРАЇНКА Я українка, тут моє коріння, Тут моє серце, мова, почуття, Тут перше слово, спогади безцінні, Тут перші кроки до пошани й визнання. Я українка, в мене сині очі. І так багато в серці доброти, А ще, я точно знаю чого хочу І досягаю власної мети. Я українка серцем і душею. Куди б мене в житті не повело, Я завжди пам’ятаю рідну землю І жовті колоски, що за вікном. Я українка, я така багата. В мене є все, що треба для життя. А головне, що поруч рідні, мама й тато. І що найважливіше – це сім’я… Я українка, і в неділю в ранці До церкви із молитвою прийду, Подякую за все, що зараз маю, А ще, здоров’я в Бога попрошу. Я українка, з вірою в майбутнє І з посмішкою буду далі йти, Я українка, що б там не казали, В моєму серці Україна назавжди!

Марія Скочиліс

119

Євромайдан. Поезії ВЛАДА В душі моїй багато гніву, І це великий дуже гріх. Але скажіть мені єдине: Як жить, коли в душі кипить? Куди іти і що робити, Коли так гірко на душі, Коли не можу дать дитині Не тільки їсти, а й зрости? Багатії, що за кермом, Не знають що таке «нема». Вони сьогодні засідають, В думках не гривні підбивають. У них забита голова не тим, Як стать на ноги Неньці, А тим, які є острова, Куди тікать і що прибрать. Але не все, що у кишенях, Вони забули, що є суд Не той, що творить простий люд. Глуміться, смійтеся над нами, Нехай вам весело й щастить, Але життя – це не програма, Це перехрестя всіх доріг.

120

Євромайдан. Поезії Доріг добра і милосердя, Доріг ненависті й зла. І вибравши таку дорогу, Йдете до пекла і суда… Але прошу сьогодні в Бога: Дай нашим бідним багачам Тепла і злагоди, і миру, І милосердя, й поняття. Хай Бог простить їм прогрішення, Хай дасть їм розум і тепло, Поселить в кожну душу щедрість, Турботу, ласку і добро. І щойно ви отримаєте все це, Пізнаєте для чого є у вас І Рідна Україна-ненька, І влада – ваш тяжкий тягар.

121

Євромайдан. Поезії ВЕСНА І КУЛІ ЧАЙХАНА В Бахчисараї зацвітають абрикоси І знову заспіває муедзин, Татарка заплітає довгі коси, Присівши на уквітчаний ослін. У тих садах іще нема солдатів, І тихо шепче байку чайхана. І що несе у дулах автоматів Розпусна і скривавлена війна? Заплачуть білим цвітом абрикоси, І випаде весняний білий сніг – Впаде татарка, мов холодні роси, На рідний закривавлений поріг. А поки що там вітер волю носить, І хай так буде, Боже, на віки. В Бахчисараї зацвітають абрикоси – А не могили і пластмасові вінки...

122

Євромайдан. Поезії ЛИСТ В НЕБО (Молодому Герою «Небесної сотні») Нехай не бачила ніколи і не знала, Не чула за життя твій щирий сміх, Та ти пробач мені, що поряд не стояла, Коли від кулі падав з ніг. Я б віддала усе на світі, Аби заглянути тобі в безстрашні очі, Але ти спиш, загорнутий у цвіті І тільки матінці своїй з’являєшся щоночі. Молю, хоч на хвилинку дай про себе знати! Дощем впади на землю, сонцем засвіти І громом прокричи, що страшно не вмирати – Страшно на небесах отримати листи, В яких багато болю і провини За те, що все ж там на землі не вберегли Тієї намальованої в мріях України, За котру молодість свою ви віддали. Ще нещодавно мріяв, як свята свобода Загасить у душі вогонь тривоги, Але тяжка рука безжалісного нелюда Взяла життя за крок до перемоги. Спочинь із миром, молодий герою, І ангелом вертайся в Україну. Туди, де все кричить скорботою – Тебе там з вдячністю зустріну.

Вікторія Киричук

123

Євромайдан. Поезії З ГЕРОЯМИ ІДЕ ПРОЩАННЯ… Майдан. З героями іде прощання… Тисячі людей зібралися в цю мить. Для когось на землі вона передостання, А хтось в землі сирій вже мирно спить… Вже не побачить батько, не зустріне мати. Живого сина в світі більше вже нема. Прийшли у путь останню проводжати Своїх Героїв. Вічная їм честь й хвала… Ридають всі, не стримати гірку сльозу… Котились сльози по щоках і в оборони. Сотники, що полягли, не встануть з сну, Не посивіють у майбутньому вже скроні… Не побачить дівчина ще юна і кохана Героя свого на яву, а тільки в сні… А когось вже не побачать діти й мама. Когось дружина не побачить. Ні… Не збудуться мрії заповітні та бажання… Хтось одружитися хотів, а хтось дітей, Розбили вщент усі надії й сподівання, Кулі, що були вийняті з голів й грудей.

Назар Гузій

124

Євромайдан. Поезії МАЛЬЧИКОВ КЛАДУТ РЯДКОМ Мальчиков кладут рядком. Прямо на мостовой. Мальчиков укрывают флагами. С головой. Не вой, дура, говорю, твой – живой. Живой. Он такой же, как они – тоже рвется в бой. Долго трубку не берет. Но не вой. Не вой. Мальчиков кладут рядком. Прям на мостовой. Лиц не видно. Не смотри. И не вой. Не вой. Твой такой же – как они – на передовой. Разбирает мостовую по кускам. Живой. Мальчиков выносят строем. Траурный конвой. Не считай, зажмурься. Помни, Бог с тобой. Он придет. Под утро. Мятый и седой. Ты отпустишь снова. Просто жди. Не вой.

Ольга Кашпор

133

Євромайдан. Поезії ДАЛЕКОЙ ПОДРУГЕ Над страной издеваются гады И мешают нам встать в полный рост. Мы с тобою – с одной баррикады, Протянувшейся в тысячи верст. Веселятся придворные злючки, Верят в крепость стеклянной стены. Я пишу тебе из-за «колючки», Из холодной, колючей страны. И свобода, что кажется, вроде, В двух шагах, как везде говорят, Далека: на Майдане колотят, А в России привычно «стучат». Но ломаются наши оковы, И, скрипя, отворяется дверь. Мы с тобой погуляем по Львову, Где свободное небо теперь. Напрягая последние силы, Добывая свободу в боях, Мы с тобой скажем: тоже там были! Боевая подруга моя! Не боимся мы неба из стали, И не сдержат нас пуля и штык, Встанем, чтоб в полный голос звучали Рідна мова и Русский язык.

Микола Карпов

134

Євромайдан. Поезії О, УКРАИНА, – ТЫ ВЕЛИКАЯ СТРАНА! О Украина, – ты великая страна! Ты родина моя – я украинка! Но как же, милая, измучили тебя, Аж замирает сердце словно льдинка. За эти месяцы писали о тебе Стихи и песни, даже фильм снимали. Но разве можно славиться в беде, Когда сынов твоих поубивали? Жестокий бой меж баррикад стоял, И «сотня» вверх все пробиралась, Но «беркут» вдруг жестоким стал, Тогда стрельба по полной уж началась... Теперь зовут «Небесной сотней» Вас. Сыны страны – стояли за свободу! Мы будем помнить вас из часа в час, Передадим мы память всему роду! И пусть года пройдут, столетия, века, Но будут помнить наши дети: Свобода, что дана им просто так, Заслуга тех, чью жизнь тога забрали!

Олександра Максименко

135

Євромайдан. Поезії СТИХ ПРО БЕРКУТ Здравствуй, мальчик за серым щитом, Выполняющий мерзкий приказ! Как же ты пожалеешь потом, Что сегодня стреляешь в нас! Ты кого защищаешь, сынок? Тех, кто дал поглодать тебе кость? Ну, зачем? Почему? Как ты мог? Ты ведь в этой стране не гость! Кучу денег притащишь домой, Год не будешь вставать с дивана! Только помни, на деньгах — кровь! Кровь Сережёньки Нигояна! Когда будешь лететь в Шарм- эль-Шейх… Отдыхать после братоубийства… За тобой потянется шлейф… То проклятья за Юру Вербицкого! Когда будешь лететь назад И тащить шмотья чемоданы, Не забудь, что это — глаза, Те, что выбили на Майдане!

136

Когда будешь сыну и дочке Покупать игрушки и велик, Не забудь — это печень и почки, Что отбили у вас в райотделе!

Євромайдан. Поезії А когда квартиру получишь, Голяком в теплой ванне ляг. Вспомни Мишу, которого мучил На морозе ваш толстый хряк! Ну а если тебе по ночам Будет Миша Жизневский сниться, А еще пара сотен мам, Что готовы в слезах утопиться! Триста литров отдали крови Те, кто верит и верил в Майдан! Все молились! Отдали с любовью! Но не выжил Сеник Роман! А в парламенте — теледебаты, А в парламенте — визги и вой! Слава Богу, нашелся Булатов, Искалеченный, но живой! Мальчик–мальчик… погоны померкнут, Деньги кончатся… жизнь продлится! И короткого слова «Беркут» Ты до старости будешь стыдиться! Но я знаю, что ты не такой! У тебя есть отец, мама, брат… Что ж ты встал? Поезжай домой. Еще есть дорога назад!

Тетяна Малахова

137

Євромайдан. Поезії СЫНУ* Моя кровинка, я горжусь тобой! В тылу не ждал огонь заградотряда. Ты мог уйти. Ты принял этот бой, Хотя свистели роем пули рядом. Когда на землю падали друзья: – С фанерками нельзя в такую драку! – Казалось – даже выстоять нельзя, Вы поднялись, и Вы пошли в атаку. Я б так не смог. Немногие б смогли. Склоняюсь к дорогому изголовью. Вы гордость, совесть, честь своей земли, И землю эту Вы полили кровью. Прости, я снова плачу, мой герой. Ты принял не спонтанное решенье. Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой. Я ненавижу жертвоприношенья.

Микола Котляр

*Цей вірш написав Микола Іванович Котляр, тато Жені Котляра, застреленого снайперами 20. 02. 14

138

Євромайдан. Поезії ПРИВЕТ, ФАШИСТСКАЯ РОССИЯ Послушай, путинская Русь, В своей стране я не миссия, Но и Иуды не боюсь. Ко мне пришла ты с автоматом, Закрыв чулком своё лицо. Ты говоришь со мною матом, Наполнив каждый звук свинцом. Мои поля взрыхляя танком, Ты сеешь мины вместо ржи. Надев солдатские портянки, Насквозь промокшие во лжи. Да разве думал в сорок пятом Мой дед, уставший от войны, Что тот, кто был когда-то братом, Сегодня враг моей страны... Привет, фашистская Россия. Зачем тебе моя страна? У Путина – шизофрения! Но ты же... Ты же... Не больна..!

Сергій Воронюк

139

Євромайдан. Поезії Я – МАЛЬЧИК Я – мальчик. Я сплю, свернувшись в гробу калачиком. Мне снится футбол. В моей голове – Калашников. Не вовремя мне, братишки, пришлось расслабиться! Жаль, девочка-врач в халатике не спасла меня... Я – девочка-врач. Я в шею смертельно ранена. В моём городке по небу летят журавлики. И глушат Wi-Fi, чтоб мама моя не видела, Как я со своим любимым прощаюсь в Твиттере... Я – мама. О фартук, вытерев руки мыльные, Звоню на войну я сыночке по мобильному. Дитя не берёт! Приедет − огрею веником! «Его отпевают «, − слышу ответ священника... Я – батюшка. Я собор свой открыл под госпиталь. И сам в нём служу медбратом, помилуй Господи! Слова для души, что чреву – пуд каши гречневой За это крестил поэта я, пусть и грешен он... Я – просто поэт. Я тоже стою под пулями. Кишка, хоть тонка, как лирика Ахмадулиной,

140

Євромайдан. Поезії Но всё ж не настолько, чтобы бояться красного: Нужнее стихов сегодня – мешки с лекарствами... Я – старый аптекарь. Мне бы давно на пенсию: Сидеть и блаженно пялиться в ящик с песнями. Но кончились бинт, и вата, и маски вроде бы: Начальник, пришли термальной воды для Родины! Я – Родина. Я ребёнок и сплю калачиком. Назначенный государством, ко мне палач идёт, Из недр моих вырыв мрамор себе на логово: Налоговой сдал налог он, но Богу – Богово. Я – Бог. И я тоже − Папа. Сынок Мой Ласковый. У дауна в классе детский отнял Калашников. Сказал, мол: «Ни-ни!» − и прыгнул без парашютика... Спи, золотко. Спи, Мой Мальчик. Я Воскрешу Тебя.

Євгенія Більченко

141

Євромайдан. Поезії МОСКВА Москва, Москва — высокомерная столица, Возвысилась ты до самих высот. Какие каменные, черствые все лица, Как смрадом гордости то от тебя несет! Ты ложь на пьедесталы водрузила, Ее не видит разве что слепой! От едкой лжи себя лишь прослезила, Да только нам частушек ты не пой. Куда к тебе, Содому и Гоморре! Ты превзошла, опередила их! Какое же тебе готовят горе? Раз ты пример греха взяла у них! Не думай, что навек твое господство. Разрушен скоро будет Вавилон, Источник твой духовного уродства И час Суда Судьей уже решен. Из рук Господних выпьешь чашу гнева, И разорвут тебя на тысячи частей, Надменная Москва, блудница–дева, Не соберешь гнилых своих костей. Падешь на Камень ты Краеугольный, Раз Камень Истины тобою брошен вон. И будешь ли сыта и так довольна,

142

Євромайдан. Поезії Когда услышим по тебе печальный звон? Все от того, что, не имея меры, Ты вознеслась на крыльях клеветы, Но миллионной силой Божьей веры На дно повергнута ты будешь с высоты!

Лариса Сушинська

143

Євромайдан. Поезії СЛОВО КОГДА-ТО ХОРОШЕЕ – МИР Мирные граждане в мирной столице. Мирные каски. Мирные лица. Мирно ведут себя. Мирно бастуют. Мирно дерутся и протестуют. Мирно пинают мирные ноги Тех, кто попался под них на дороге. Все очень мирно, бело и пушисто. Мирные шествия мирных фашистов. Мирные факелы. Мирный Бандера. В Киеве мира – без счета и меры. Утром туманным и темною ночью, Миролюбивый Майдан мироточит. Мирно пьет чай. Мирно требует сыра, Кофе, лимонов, уборки сортиров. Каждую пятницу с миром под вечер, Повода ищут для мирного вече. Мирные «дети» в черных террорках. Мирные цепи для мирной «разборки». Мирная ненависть к просто прохожим, Да и к водителям ненависть тоже.

144

Все, кто за гранью майданного бунта, – «Тушки», «титушки», «банда» и «хунта». МИР уж не тот! Мир теперь с кулачищем, Дышит он злобой и ложью он свищет.

Євромайдан. Поезії Мирный Майдан, он не сеет, не пашет – Мирно поет. Мирно бьет. Мирно пляшет. Мирно блокирует. Ты не согласен? Значит, «титушка». Значит, опасен! ...Мирный Майдан заелозил до дыр Слово когда-то хорошее – МИР.

145

Євромайдан. Поезії КОГДА МЕНЯ БЫ ВДРУГ СПРОСИЛИ Когда меня бы вдруг спросили: «А хорошо ли жить в России?», То я сказала б, что не знаю, Что и во сне там не бываю. Но если вдруг меня попросят Туда хоть раз приехать в гости, То я приехала б, наверно, Но точно не на БТРах. И мне, как жителю востока, Несправедливо и жестоко, Когда мои же горожане Трясут российскими флажками. Меня считают идиоткой. Они орут, срывая глотку, Страны, сторонней мне, названье. А что с моей страною станет? Теперь мне нужно отделиться? Чтоб жить за той страны границей, Где я под солнцем и под снегом Живу почти что четверть века?

146

И это всё лишь потому-то, Что некто «добрый дядя» Путин Под лай своей кремлевской свиты Решил напасть на нас «защитой».

Євромайдан. Поезії Пусть верных сила не покинет. Пусть льётся: «Слава Украине!» Пусть дружно, гордо, величаво В ответ звучит: «Героям Слава!»

Оксана Єльнікова

147

Євромайдан. Поезії О ДОБЛЕСТНОМ ВОИНЕ Мекает что-то опять в микрофон, с гоблинской внешностью, дядя Володя. Слюни текут по столе золотом: «Всех победим, пусть войско вводят!» Вскрикнул, и вышла в Крыму вся урла, на радость Витьку, советские звезды. «Я при Хрущеве популярной была», - вспомнили бабки, как драли их пёзды. Только ведь молодость вам не вернуть, лучшие годы остались в «когда-то». Деньги в сторонке бухим раздают, вообщем все выглядит здесь жутковато. Ну, а в России выходят сюжеты, на белой бумаге заглавия пестрят. «Крым снова наш, свободу дадим им» «Путин герой, Обама алкаш». Многие верят во всю эту чушь, ведь пролетарий жрет все без разбора. А тем, кто пытался кричать в сию глушь, расскажут почём в России свобода.

Станіслав Фіцак

148

Євромайдан. Поезії РАЗАМ Маё сэрца крывіць за вас – За чужое Радзімы гора, Бо ад мора калісь да мора Наш цягнуўся братэрскі пас. Адгукаюцца думкі болем, Як каменне на шыі, цягнуць, Але сэрца ня скончыць прагнуць Вызвалення ад страшнай долі. Мы плячо ў плячо стаялі І шчытамі адзін другога Прыкрывалі, былі падмогай, Разам шачасце і мір шукалі. Дзе часы, што даўно мінулі? Дзе далонне сяброўскай раці? Зноўку трэба ў адно склікаці! Адгукніцеся, што пачулі!

Тамаш Воўк

157

Євромайдан. Поезії ЯНЫ СТАЯЛІ У ночы з восені ў зіму Ўзняўся вецер і карму Крануў вялікага чаўну, І зоркі гралі. Той човен Гневам назвалі, Бо хвалі людскія цяклі І шквалы горачы няслі, Усіх склікалі. Гарачай вераю сваёй, У атачэнні чыстых мрой, Няслі Радзіму і на бой Мячамі ззялі. Бо кожны годны чалавек За землю матчыну спрадвек Ідзе змагацца, каб на здзек Яе не ўзялі. Калі ў венах б’ецца кроў, Ты не застанешся бяз слоў. Так цёмна ў моры ад чаўноў! Нясуцца хвалі.

158

Выпрабаваннямі штораз, Сто перашкодаў і параз, Скаваны лёсам моцны пас – З барвовай сталі.

Євромайдан. Поезії І праз варожае напад Ніхто не звернецца назад. З нябёсаў б’е лядзяны град. Пра гонар дбалі. У перамозе ці труне, Як продкі мужныя раней! Пыталі: «Здолеем ці не?» Не адступалі. Зіма-завея замяла, Лядзяна гралі блікі шкла, Дзе кроў кіпела дабяла. Яны стаялі...

Тамаш Воўк

159

Євромайдан. Поезії НОЧ АГНЮ Ноч чыстае светлай адвагі! Ноч вогненных сэрцаў і мрой! Узняўшы няскорана сцягі, Народ абудзіўся на бой. За веру, Радзіму святое І чыстае неба без крат – Змагаюцца сёння за тое, Змагаецца кожны наш брат! Дык бейцеся, мужныя воі! Усе светлыя богі за вас! Няможна трываці спакою – Гісторыю дзеяці час!

Тамаш Воўк

160

Євромайдан. Поезії СКОНЧЫЎСЯ ЧАС ПЕРАМОЎ Скончыўся час перамоў, Словамі боль не суняць. Сёння пралілася кроў – Больш мы не будзем трываць! Скончыўся пошук надзей Мірнага шляху для ўсіх. Вы забівалі людзей – Мы не прабачым за іх! Скончыўся тэрмін цярпець, Кожны адкажа нам кат. Гучнае, моцнае «Гець!» – Час для размовы гармат!

Тамаш Воўк

161

Євромайдан. Поезії У БЯСКОНЦАСЦІ ПТУШКІ КРЫЧАЦЬ У бясконцасці птушкі крычаць, Але ты гэтых крыкаў не чуеш. Ты навечна пакладзены спаць, І жыццё цябе больш не турбуе. Для цябе адгрымелі баі, Адгарэлі апошнія дровы. Дзесьці сцягі лунаюць... чыі? Недзе там не сціхаюць размовы. Для цябе ані сонца, ні сноў, Ні вясновае кропляў халодных. Толькі памяць – глыбокае роў, Як траншэя, на сэрцы ў родных.

Тамаш Воўк

162

Євромайдан. Поезії ЧУЖАЯ СВАЯ ВАЙНА Яны крычалі: «Уставай!», Пакуль мы спалі непрабудна; Далёка недзе іхні гай – Чужой Радзімы прывід смутны. «Якая справа нам да іх?» – Мы ўздыхалі бестурботна І заціскалі шчыльна слых, Абы не чуць іх плач самотны. Мы вочы плюшчылі старанна, Абы не бачыць смерці крокаў, Каб, счырванелая ад ранаў, Зямля не ўстала перад зрокам. І, ахінаючыся шкурай З ілжы маўклівай і пакоры, Мы, ад халопскае натуры, Не заўважалі браццяў гора.

Тамаш Воўк

163

Євромайдан. Поезії ПАМЯЦІ МІХАЛА ЖЫЗЬНЕЎСКАГА Белы сьнег, як саван, над майданам. Над майданам чорны дым з пакульля І ледавіковая зіма. Чорны дым сьмярдзіць кублом паганым, Белы сьнег лавіць спрабуе кулі – Не ўдаецца, ловы ўсе – дарма. «Там сопротивления очаг» – Снайпэр-беркут меціць па вачах. Куля ў вока вершніку Багдану, Куля ў вока пешаму Тарасу. Што сьляпому? Кобза і хатуль. Белы сьнег перабінтуе рану. Чорны дым схавае ў дол да часу Плашч-палатку асьляпляльных куль. Украіна, сьцішся і замры. «Пусть поют слепые кобзари…» Сьпеў лунае за Дняпро далёка. Майстра і на кобзе вытне скерца, Бажавольны станчыць гапака. Кулю, што ляцела брату ў вока,

164

Прыцягнула маладое сэрца. Не дрыжала ў снайпэра рука. І на Кіеў, на майданы стрэх Бел-чырвона-белы выпаў сьнег.

Євромайдан. Поезії Гэта Бог, схіліўшыся ў жалобе, Плашчаніцу па-над ім раскінуў. Чорны дым клубіўся каля ног. «Ишь, лежит в сугробе, как во гробе»… І, дабраславіўшы Украіну, «Ён загінуў, – так шапнуў ёй Бог, – Каб ты, нэнько, бачыла штоміг І сяброў, і ворагаў сваіх».

Skobla Mihas

165

Євромайдан. Поезії АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК А сотню вже зустріли небеса..............................40 Бехи, мерседеси, кулуари....................................37 Болить мені серце за Київ і Крим.........................46 Боротьба не за щастя..........................................36 Будьмо!.............................................................107 В саду, де бігали хлоп’ята...................................72 Весна і кулі чайхана.........................................122 Ви бачили, як помирають герої...........................10 Влада................................................................120 Вони стріляли в нас...........................................111 Все частіше.......................................................112 Вставай Україно !...............................................106 Герої нашого часу..............................................16 Герої не вмирають..............................................58 Героям Майдану.................................................23 Голос Майдану...................................................64 Далекой подруге...............................................134 Єдиний наш вихід – це перемога.........................96 З героями іде прощання…................................124 За волю боровся український народ..................53 За нас все вирішено знову................................38 Зачинившись на сто замків................................98 Зрадникам.........................................................24 Йорданська ніч....................................................8 І ось є ранок......................................................78 Іди!....................................................................89 Кайданом тиснеш мені на горло..........................18 Ковта земля небесні сльози................................70 Когда меня бы вдруг спросили...........................146

166

Євромайдан. Поезії Колотись, моє серце, шалено....................48 Кує землю морозець холодний..................35 Лист в небо............................................123 Майдан....................................................76 Мальчиков кладут рядком.......................133 Мама відправила сина..............................42 Мамо, я – екстреміст!...............................43 Мамо, я живий, лиш закриті очі..............102 Матерям героїв........................................14 Мати рідна...............................................69 Мені наснилось......................................114 Ми.............................................................5 Мій батько – Майдан!...............................28 Мій дух ще досі над Майданом.................32 Мій народ...............................................118 Молитва за Януковича..............................54 Москва...................................................142 Моя і твоя війна.......................................87 Моя кохана ти Країно...............................79 На Майдані знамена.................................61 Над Україною зійшлися хмари чорні........103 Над Україною небо плаче........................110 Нам нікуди іти..........................................99 Не плач, мій синочку................................44 Не плач, моя мамо....................................25 Не повернуся, мамо, більше я до тебе.......74 Небесна сотня..........................................84 Небесній сотні..........................................26 Невже добились ми хоч трішки правди?....29

167

Євромайдан. Поезії Нескорений Народ..............................................86 Ноч агню...........................................................160 О доблестном воине.........................................148 О, Украина, – ты великая страна!.......................135 Облишмо чвари!...............................................108 Обороні майдану присвячується.........................95 Памяці Міхала Жызьнеўскага.............................164 Поволеньки приходимо до тями..........................63 Поема про Майдан...........................................100 Посміє хтось.......................................................68 Привет, фашистская Россия..............................139 Про дітей Твоїх, Україно.....................................105 Про український народ.....................................104 Псалом скорботи і пам’яті...................................81 Разам...............................................................157 Ранок після Йордана.............................................9 Рвали коси Україні..............................................82 Революція народу України................................109 Реквієм..............................................................31 Репортаж одного дня..........................................90 Руїна у серці країни............................................13 Сини України......................................................80 Ситуація в Україні очима росіянина.....................66 Сіль життя..........................................................92 Скончыўся час перамоў.....................................161 Скрегочуть болем жорна днів.............................50 Слово когда-то хорошее – МИР.........................144 Стих про беркут................................................136 Студять вітри......................................................60 Сыну.................................................................138

168

Євромайдан. Поезії Та де це бачено страхіття...................................116 Ти віддав своє життя за Україну.........................33 Ти знаєш, Боже, я не можу..................................49 Тому, хто почує…................................................56 Труна.Ведуть в сиру могилу...............................34 У бясконцасці птушкі крычаць...........................162 У пам’ять про загиблих на майдані......................41 Україна палає, горить все довкола.......................20 Україно моя, ти вся в ранах.................................73 Україно, вставай! Підіймайся з колін!...................52 Українці...............................................................6 Хочеш, брате, воювати?......................................62 Цікаво знати, що країна........................................7 Чому повинні люди так болісно вмирати..............12 Чужая свая вайна..............................................163 Шістсот тисяч українців......................................39 Я — екстреміст....................................................88 Я – мальчик......................................................140 Я — Українець.......................................................4 Я бачу сонце.....................................................113 Я кажу війні – ні..................................................15 Я сплю, мов убитий.............................................30 Я українка.........................................................119 Як страшно, мамо, тут стояти..............................47 Яны стаялі.........................................................158

169

Євромайдан. Поезії ЗМІСТ Передмова.........................................................3 Я — Українець........................................................4 Ми.......................................................................5 Українці...............................................................6 Цікаво знати, що країна........................................7 Йорданська ніч.....................................................8 Ранок після Йордана...........................................9 Ви бачили, як помирають герої............................10 Чому повинні люди так болісно вмирати..............12 Руїна у серці країни............................................13 Матерям героїв...................................................14 Я кажу війні – ні..................................................15 Герої нашого часу...............................................16 Кайданом тиснеш мені на горло..........................18 Україна палає, горить все довкола.......................20 Героям Майдану..................................................23 Зрадникам..........................................................24 Не плач, моя мамо..............................................25 Небесній сотні....................................................26 Мій батько – Майдан!.........................................28 Невже добились ми хоч трішки правди?..............29 Я сплю, мов убитий.............................................30 Реквієм................................................................31 Мій дух ще досі над Майданом............................32 Ти віддав своє життя за Україну...........................33 Труна. Ведуть в сиру могилу................................34 Кує землю морозець холодний............................35 Боротьба не за щастя.........................................36 Бехи, мерседеси, кулуари.....................................37

170

Євромайдан. Поезії За нас все вирішено знову..................................38 Шістсот тисяч українців........................................39 А сотню вже зустріли небеса...............................40 У пам’ять про загиблих на майдані.......................41 Мама відправила сина.......................................42 Мамо, я – екстреміст!.........................................43 Не плач, мій синочку..........................................44 Болить мені серце за Київ і Крим........................46 Як страшно, мамо, тут стояти..............................47 Колотись, моє серце, шалено..............................48 Ти знаєш, Боже, я не можу..................................49 Скрегочуть болем жорна днів............................50 Україно, вставай! Підіймайся з колін!...................52 За волю боровся український народ...................53 Молитва за Януковича........................................54 Тому, хто почує…................................................56 Герої не вмирають..............................................58 Студять вітри.....................................................60 На Майдані знамена..........................................61 Хочеш, брате, воювати?.....................................62 Поволеньки приходимо до тями..........................63 Голос Майдану...................................................64 Ситуація в Україні очима росіянина.....................66 Посміє хтось.......................................................68 Мати рідна.........................................................69 Ковта земля небесні сльози................................70 В саду, де бігали хлоп’ята....................................72 Україно моя, ти вся в ранах.................................73 Не повернуся, мамо, більше я до тебе.................74

171

Євромайдан. Поезії Майдан..............................................................76 І ось є ранок......................................................78 Моя кохана ти Країно..........................................79 Сини України.......................................................80 Псалом скорботи і пам’яті..................................81 Рвали коси Україні.............................................82 Небесна сотня....................................................84 Нескорений Народ.............................................86 Моя і твоя війна................................................. 87 Я — екстреміст..................................................88 Іди!....................................................................89 Репортаж одного дня........................................90 Сіль життя...........................................................92 Обороні майдану присвячується.........................95 Єдиний наш вихід – це перемога........................96 Зачинившись на сто замків.................................98 Нам нікуди іти....................................................99 Поема про Майдан...........................................100 Мамо, я живий, лиш закриті очі.........................102 Над Україною зійшлися хмари чорні.................103 Про український народ.....................................104 Про дітей Твоїх, Україно....................................105 Вставай Україно!................................................106 Будьмо!............................................................107 Облишмо чвари!...............................................108 Революція народу України................................109 Над Україною небо плаче..................................110 Вони стріляли в нас..........................................111 Все частіше........................................................112 Я бачу сонце......................................................113

172

Євромайдан. Поезії Мені наснилось................................................114 Та де це бачено страхіття.................................116 Мій народ.........................................................118 Я українка........................................................119 Влада...............................................................120 Весна і кулі чайхана..........................................122 Лист в небо......................................................123 З героями іде прощання….................................124 Мальчиков кладут рядком.................................133 Далекой подруге..............................................134 О, Украина, – ты великая страна!......................135 Стих про беркут...............................................136 Сыну..................................................................138 Привет, фашистская Россия..............................139 Я – мальчик......................................................140 Москва.............................................................142 Слово когда-то хорошее – МИР..........................144 Когда меня бы вдруг спросили..........................146 О доблестном воине........................................148 Разам...............................................................157 Яны стаялі........................................................158 Ноч агню..........................................................160 Скончыўся час перамоў....................................161 У бясконцасці птушкі крычаць..........................162 Чужая свая вайна.............................................163 Памяці Міхала Жызьнеўскага............................164

173

Євромайдан. Поезії КОЛЕКТИВ АВТОРІВ

174

Барабаш Марія, 25 Башликова Аліна, 24 Більченко Євгенія, 140 Верховинка Галинка, 8, 9 Вировець Лариса, 99 Височанська Ольга, 38 Власова Тетяна, 42, 98 Водяна Христина, 76, 81 Воронюк Сергій, 139 Воўк Тамаш, 157, 158, 160, 161, 162, 163 Гресько Ліза, 4 Гузій Назар, 124 Гук В’ячеслав, 100 Дмитрук Анастасія, 87 Дудник Ганна, 68 Єльнікова Оксана, 146 Желобицька Тамара, 112 Заліско Назар, 53 Калитвинська Ганна, 80 Карбушева Валерія, 34 Карпов Микола, 134 Катерина, 111 Кашпор Ольга, 133 Киричук Вікторія, 123 Клюс Марія, 23 Котляр Микола, 138 Кошовська Наталія, 82 Кравець Оксана, 15 Крісман Наталія, 43, 45 Кучерявий Микола, 64 Ликеренко Келя, 55 Лось Людмила, 107, 108 Любка Андрій, 96 М. Ю, 78 Мага Петро, 92 Майская, 116

Євромайдан. Поезії Максименко Олександра, 41, 79, 114, 135 Малахова Тетяна, 136 Мартин Вікторія, 12 Мартинець Софія, 26 Матвійчук Анатолій, 5 Матюшенко Зоряна, 20 Мельничук Орися, 62 Мовчазна Марія, 36 Нестеренко Надія, 14 Оксана, 46 Оленька Олька, 13 Онищук Ярослав, 40 Падалко Марина, 30, 33 Перехрест Ольга, 88 Петришак Микола, 7 Правда Олег, 31 Расулова Оксана, 11 Сарматов Володимир, 90 Сенченко Олеся, 58 Сірий Сергій, 86 Скочиліс Марія, 17, 119 Солод Євгенія, 103 Сушинська Лариса , 142 Томашевська Настя, 28 Топчий Богдана, 71 Фіцак Станіслав, 148 Хромов Анатолій, 118 Цимбалюк Вікторія, 29, 109 Цушко Сергій, 89 Черняк (Котлінська) Анастасія, 69 Чорний Микола, 49, 66 Шкромида Наталя, 32 Шумська Владислава, 110 Ярощук Світлана, 84 Gala , 95 Mihas Skobla, 164

175

Літературно-художнє видання Збірка поезій

ЄВРОМАЙДАН. ПОЕЗІЇ

Літедактор Алла Шаманська Коректори Катерина Дидич, Таїсія Куденко, Дар’я Панчук, Катерина Козяр Ілюстрації Валерія Малая, Одександра Ніколаєва Дизайн та обкладинка Катерина Масюта Комп’ютерна верстка Юлія Мороз, Анастасія Пінчук Анотація Дар’я Коротка Передмова Таїсія Куденко

Формат 115Х185 1/16 Ум. друк. арк. 14 Зам. № 45.9 Видавництво «Срібло ночі» 04451 вул. Героїв Небесної Сотні, 100, м. Київ, Україна Свідоцтво ТК № 32 від 15. 04. 2014 Тел. (044) 123-45-67