УКРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖНИЙ ЖИВОПИС
kartyny_290х216.indd 1
Ukrainian Landscape Painting
15.11.2007 16:21:19
U
Zoriana Lylio-Otkovych
krainian Landscape Painting 19 th – early 20 th centuries
Baltia-Druk
kartyny_290Ń…216.indd 2
15.11.2007 16:21:19
Зоряна Лильо-Откович
У
КРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖНИЙ ЖИВОПИС XIX – початку XX сторіччя
Балтія-Друк
kartyny_290х216.indd 3
15.11.2007 16:21:19
kartyny_290Ń…216.indd 4
15.11.2007 16:21:19
kartyny_290Ń…216.indd 5
15.11.2007 16:21:22
Антон Ланґе
kartyny_290х216.indd 6
тогочасним тенденцiям. Таким увiйшов пейзаж у XIX ст. — перiод розквiту романтизму. Роль культурних центрiв у той час здебiльшого виконують мiста або ж садиби найбiльш освiчених помiщикiв. В мистецьких осередках практикують замовлення, якi радше нагадують свiтський живопис на релiгiйну тематику. Українське образотворче мистецтво не могло розвиватися на рiдному ґрунтi через вiдсутнiсть в Українi спецiальних навчальних закладiв на зразок, скажiмо, Петербурзької Академiї художеств. Бiльшiсть художникiв, якi малювали українськi краєвиди, були мандрiвними i мистецьку освiту здобували поза межами країни — у Петербурзi, Москвi, Вiднi або Краковi. Завдяки цьому мистецтво пiддавалося суттєвим впливам чужоземних течiй. Вже в кiнцi ХIХ – на початку ХХ ст. українськi мiста зосереджували кращi мистецькi сили з вiдповiдним утворенням малярських осередкiв (Товариство Пiвденноросiйських художникiв) та шкiл (Київська рисувальна школа, Художньо-промислова школа у Львовi). На початку ХIХ ст. пейзажний жанр розвивається у контекстi портретного живопису. У виконаннi портретiв перед митцями поставали новi завдання — реалiстичне вiдображення життя, де пейзаж використовувався для пiдсилення емоцiйного впливу, поетичної настроєвостi, що складало нове вiдчуття природи. Паралельно пейзаж розвивається i як самостiйний жанр: iнформативно насиченi зображення конкретної мiсцевостi детально вiдображали характернi особливостi ландшафту, садиб, околиць, паркiв, маєткiв тощо. Такi видовi пейзажi створювалися на замовлення Петербурзької Академiї художеств для потреб вiдповiдних державних вiдомств та власникiв маєткiв. Виконували їх мандрiвнi художники з Росiї, країн Захiдної та Схiдної Європи. Так званi краєвиди-ведути мали сухий документальний характер; це був своєрiдний “портрет” мiсцевостi, позбавлений емоцiйностi, а споруди, що потрапляли “у кадр”, не несли смислового навантаження. З часом документальнiсть вiдходить на другий план — i пейзажi набувають епiчностi, поетичної настроєвостi, розвиваючись у самостiйний жанр, що зайняв у добу романтизму чiльне мiсце. В практицi вивчення природи художники часто зверталися до традицiй голландського краєвиду XVII ст., близького їм за романтичним сприйняттям природи, за просторовою та колористичною концепцiєю. Українська дiйснiсть, зокрема природа, вiдтворювалась iдеалiзовано, iнколи в поєднаннi вигаданого ландшафту iз замальовками реальної природи. Часто такi твори нагадували сцену з вистави на пасторальнi сюжети, де високi дерева по боках картини уподiбнювались до лаштункiв. Згiдно з академiчними засадами природа передавалась величаво, спокiйно, в нiй панувало вiчне лiто, а улюбленими мотивами
15.11.2007 16:21:26
були сходи та заходи сонця, морська стихiя, гiрськi скелi, водоспади, руїни старовинних замкiв тощо. Художник Антон Ланґе (1779–1844), який прибув до Львова з Вiдня у 1810 роцi, вважається родоначальником iсторичного пейзажу. Чарiвнi краєвиди Галичини й Волинi вiн вiдтворював iз захопленням iноземця, який споглядає екзотику. Твори iз зображенням Києва iншого вiдомого художника — Генрiха Ґроте — ще нагадують ведути, проте їм вже притаманнi глибина перспективних планiв та епiчнiсть зображуваних мотивiв. Хоча академiчнi традицiї мiцно закрiпилися у мистецтвi художникiв, якi працювали на Українi, поступово починають визрiвати новi тенденцiї подачi природного середовища, що вiдповiдали романтичним й реалiстичним засадам розвитку європейського мистецтва. Митцi вiдмовляються вiд панорамностi, в їхнiй творчостi переважають буденнi мотиви. “Героями” сюжетiв стають водянi млини, селянськi хати, вулички провiнцiйних мiст, тини. А головним є вiдтворення стану природи, узагальнення, контрастне освiтлення. У другiй половинi XIX ст. український пейзаж набуває самостiйного iдейно-естетичного значення i своєрiдного образотворчого ладу. Це спорiднює його з росiйською пейзажною школою i творами майстрiв пейзажного жанру у свiтовому мистецтвi. Розвиток пейзажу свiдчить про якiсне зростання українського живопису в цiлому, про його плiдне жанрове розгалуження та емоцiйну силу, а також про його нацiональнi ознаки та високу романтичнiсть у вiдтвореннi навколишнього свiту. Саме тодi в живописi остаточно визначився й закрiпився побутовий жанр, який черпав сюжети з навколишнього життя. Художники намагались розкрити правду соцiальної дiйсностi, вселити вiру у просту людину, уславити красу своєї батькiвщини. Такi тенденцiї особливо помiтнi у жанрi побутової картини та пейзажу, де сцени з життя народу розгортаються на тлi розкiшної української природи, як, наприклад, у лiричних творах Миколи Пимоненка (1862–1912), Володимира Орловського (1842–1914), Костянтина Трутовського (1826–1893), Петра Левченка (1856–1917), Кирiака Костандi (1852–1921). Саме в цей перiод починає формуватися українська нацiональна школа пейзажного живопису, становлення i традицiї якої пов’язанi з iдеями та настановами передвижникiв. Однiєю iз визначальних ознак українського неоромантизму було звернення багатьох художникiв до подiй часiв Козаччини, Запорозької Сiчi. Характерним прикладом цього є творчiсть Сергiя Василькiвського (1854–1917).
kartyny_290х216.indd 7
Генріх Ґроте
15.11.2007 16:21:28
Микола Пимоненко
kartyny_290х216.indd 8
Бiльшiсть українських митцiв намагалися вийти з-пiд важкого крила академiзму, який, вимагаючи повернутись до класичного мистецтва, до бiблiйних сюжетiв, вiдволiкав таким чином вiд iдей сучасностi, нових стилiстичних вiянь, що проникали iз Заходу. З кiнця XIX ст. в українському мистецтвi значного поширення набуває пленерний живопис, характерний i для бiльшостi європейських шкiл. Цi тенденцiї вiдобразилися у творчостi цiлої низки митцiв. Пленеризм дав поштовх до iмпресiонiстичних пошукiв. На вiдмiну вiд тотального захоплення європейських художникiв iмпресiонiстичним етюдом, українськi митцi створюють жанр картини-пейзажу, де навколишня природа i людина перебувають у нерозривнiй єдностi. У пейзажах Івана Труша (1869–1941), де немає зображення людини, майже фiзично вiдчувається її присутнiсть у вибранiй перспективi зображення. У творах Абрама Маневича (1881–1942) вирує життя i звучить мелодiя елегiйного смутку, його картини сповненi яскравого колоризму. З потужною внутрiшньою динамiкою та пристрасною любов’ю вiдтворює красу рiдної землi Олекса Новакiвський (1872–1935). Пiзнiше у свiтовому пейзажному мистецтвi стають помiтнiшими новi зображальнi мотиви, виникають новiтнi течiї. Це, в першу чергу, пошуки в напрямку посилення виражальних засобiв експресiонiзму та неприродних декоративних форм символiзму, поява фовiзму (фр. fauvisme, вiд fauve — дикий, хижий) з його останньою спробою створити цiлiсну концепцiю пейзажу перед наступом абстрактного мистецтва, яке несе абсолютно новi формотворчi завдання в конструюваннi навколишнього свiту та розпад реального зображення. В цей перiод художники, в тому числi й українськi, шукають абсолютно нових форм та засобiв зображення; це було своєрiдною реакцiєю на виклик епохи, коли технiчний прогрес вимагав прискорених рiшень i конкретних дiй. Вдосконалюється технiка живопису, вщент руйнуються усталенi композицiйнi стереотипи, конвульсiйнi пошуки оригiнальних творчих пiдходiв серйозно змiнюють фундаментальне поняття зображальностi як основи мистецького твору. Пейзаж як жанр перестає бути звичним впродовж вiкiв iнструментом впливу на почуття людини, стає своєрiдним посередником мiж пропозицiєю художника i сприйняттям мистецького твору глядачем. Українськi художники переймають новацiї опосередковано, через повернення до першоджерел, через глибоке вивчення традицiйної народної творчостi. Вони шукають нацiональне пiдґрунтя в розписах, iконописi, народнiй картинi та iнших видах образотворчого фольклору, несуть у свiт новiтнього мистецтва вiзантiйську барвистiсть, мелодiйнiсть вишивок, килимiв, писанок,
15.11.2007 16:21:29
досвiд колективної народної творчостi, де нiколи не втрачався оптимiзм, надiя на щасливе майбуття i незвiданi радостi життя. Так, творчiсть художникiв Георгiя Нарбута (1886–1920), Давида Бурлюка (1882–1967) стала своєрiдною втечею вiд космополiтичних впливiв захiдних течiй. Завдяки самобутностi, високiй майстерностi художникiв i цiлiсностi нацiональної iдеї, втiленої у пейзажах, твори українських митцiв увiйшли до золотої скарбницi нацiонального мистецтва i стали яскравою сторiнкою у книзi свiтового мистецтва. Мирослав Откович, Зоряна Лильо-Откович
Іван Труш
kartyny_290х216.indd 9
15.11.2007 16:21:32
kartyny_290Ń…216.indd 10
15.11.2007 16:21:37
Ukrainian visual arts could not develop on the native ground because Ukraine had no educational foundations like Petersburg Academy of Fine Arts. Most of the artists that painted Ukrainian landscapes were travelers, who were educated in Petersburg, Moscow, Vienna or Krakow. As a result Ukrainian art was under a strong influence of foreign trends. The turn of the 20th century saw a number of art centers being formed in Ukraine (South Russian Artists’ Society, Kyiv Drawing School, Art-Industrial School in Lviv). In the early 19th century landscape painting developed within the context of portrait painting. While executing a portrait the artist used landscape for increasing the emotional impact and poetic mood of the work. At the same time, it evolved as an independent genre as well: the representation of a concrete locality reflected in detail characteristic peculiarities of a landscape, manor, environments, parks, estates. Landscapes of this kind were made to orders of Petersburg Academy of Fine Arts for the needs of various State departments and estates. They were executed by traveling artists from Russia, and different countries of Western and Eastern Europe. The so-called landscape-vedutas were of a dull documentary character, and represented a “portrait” of a locality devoid of any emotion; the structures that happened to be on the canvas had no notional meaning. With time the documentary essence of landscapes receded into the background and they acquired an epic and poetic character, developing into an independent genre that occupied an important place in romanticism. The artists often turned to traditions of Dutch landscape painting of the 17th century that was close to them in spirit by its “romantic” perception of nature, space and colouristic concept. Ukrainian reality, and nature in particular, was depicted in an idealized manner, sometimes in combination of an invented landscape with sketches of real nature. Such works often looked like pastoral scenes from a play, where high trees on each side of the picture looked like the wings. According to academic standards nature was represented in a stately and quiet way; eternal summer prevailed, and the favourite motifs being sunrise and sunset, sea element, mountains, waterfalls, ruins of a castle, and so on. The artist Anton Lange (1779–1844), who came to Lviv from Vienna in 1810, is considered the founder of historical landscape. His fascinating landscapes of Galicia and Volhynia were filled with the emotion of a foreigner contemplating exotics. Works depicting Kyiv by the famous artist Henry Grote still have some features in common with the vedutas, but they are already noted for the depth of perspective plans and epic character of the motifs. In spite of the fact that academic traditions were rather strong in the art of the painters working in Ukraine, there began to form new tendencies of rendering the surroundings, which answered the realistic and romantic principles
kartyny_290х216.indd 11
Mikhail Sazhin
11
15.11.2007 16:21:52
Kostiantyn Trutovsky
12
kartyny_290х216.indd 12
in the development of European art. The artists surrendered panoramic views, replacing them with ordinary motifs. Watermills, peasant huts, narrow streets and ramshackle fences became the main objects for depiction. The state of nature, generalization, and the effects of contrast light became the main task. In the second half of the 19th century Ukrainian landscape painting acquired an independent ideological and aesthetic meaning and original manner of painting. This drew it together with the Russian landscape painting school and the works of world masters. The development of Ukrainian landscape painting contributed to the qualitative growth of Ukrainian painting on the whole, to its genre diversification, and the appearance of its national features. It was the time when genre painting secured a foothold. The artists strived to open the truth of social reality, to instill confidence in ordinary man, to glorify the beauty of their land. These tendencies are particularly visible in the pictures where scenes from the life of common people are shown against the background of the exuberant Ukrainian nature. The aforesaid can be well illustrated by the lyrical works of Mykola Pymonenko (1862–1912), socially acute paintings by Volodymyr Orlovsky (1842–1914), Kostiantyn Trutovsky (1826– 1893), Petro Levchenko (1856–1917), Kyriak Kostandi (1842–1914). It was the period when the Ukrainian national school of landscape painting began to form in close links with the ideas of the Mobile Art Exhibitions Society. The period of Ukrainian romanticism is characterized by the fact that many artists turned to the events of the times of Cossack State and Zaporozhian Sich. The creative work of Serhiy Vasylkivsky (1854–1917) is a vivid example. Most of the Ukrainian artists tried to depart from academism that proposed a turn to classic art, to biblical and evangelical subjects, thereby diverting the artists’ attention from the new ideas that came from the West. Plein-air painting characteristic of most of the European schools became widely spread in Ukrainian art in the late 19th century. These tendencies had an effect on the creative work of many Ukrainian artists. Plein-airism gave impetus to impressionistic searches. In contrast to European artists captivated by the impressionistic study, Ukrainian artists created a kind of picture-landscape in which nature and man were represented in indissoluble unity. The landscapes of Ivan Trush (1869–1941) represent no man, but his presence can be felt almost physically in the perspective of the work. Works by Abram Manevich (1881–1942) are imbued with life, a melancholy melody, and rich colours. Oleksa
15.11.2007 16:21:55
Novakivsky (1872–1935) recreates the beauty of his native land with a powerful inner dynamism and passionate love. Later on new motifs and trends emerged in world landscape painting. They found their reflection, primarily, in expressionistic searches, unnatural decorative forms of symbolism, the appearance of fauvisme, with its last attempt to create an integral concept of landscape; before the onslaught of non-figurative art that carried absolutely new ideas of representing outward things, and disintegration of reality. In a way it was a sort of reaction to the challenge of the epoch, when technological progress required rapid solutions and concrete deeds. Painting technique was improved, the stabilized compositional stereotypes were completely destroyed, and the convulsive searches for original creative approaches changed the fundamental notion of imitativeness as a basis of a work of art. Ukrainian artists adopted these innovations indirectly, turning to the origins and studying thoroughly traditional folk art. They were searching for national roots in painting, icon painting, folk picture and other kinds of visual folklore, enriching modern art with Byzantine colourfulness and diversified folk art heritage. The creative work of the artists Heorhiy Narbut (1886–1920) and David Burliuk (1882–1967) was in a certain sense a flight from cosmopolitan impacts of Western trends. Due to the originality and high mastery of Ukrainian landscape painters their creative work entered into the golden treasury of national and world art. Myroslav Otkovych , Zoriana Lylio-Otkovych
Oleksa Novakivsky
kartyny_290х216.indd 13
13
15.11.2007 16:21:56
Євграф ЛАЗАРЄВ Yevgraf LAZAREV Євграф Лазарєв приїхав з Петербурга разом з іншими художниками, котрих на зламі XVIII–XIX ст. відряджали в Україну для “списування перспективних видів”. Детальні обриси видів тих місць на Україні, де будувалися або ж мали будуватися нові міста й маєтки, доручалося виконувати не лише креслярам, а й живописцям, “плани” яких були наочніші і ближчі до дійсності. Проте у творчості Лазарєва помітний поступовий відхід від поширених на початку ХIХ ст. принципів панорамно-точного пейзажу. Чарівність української природи надихала художника до її поетичного сприйняття та подальшого відображення. Риси романтичного осмислення української природи яскраво виявилися в яготинських краєвидах Лазарєва, намальованих гуашшю в 1805–1807-х рр. під час гостювання митця у садибі князів Рєпніних. В цих роботах він дотримується суто картинної побудови. Відмова від високої лінії горизонту внесла ноту камерності, яку художник посилив вибором затишних куточків маєткового парку Рєпніних з плесами ставків, альтанками, павільйонами. Пейзажі Лазарєва конкретні й реалістичні. Прагнучи надати місцевості індивідуального вигляду, він “населяв” краєвиди людьми. Таким є “Шлях на Яготин”. Підвода на шляху, вітрильник на річці, постаті людей аніскільки не зменшують пейзажного характеру твору; навпаки, вони пожвавлюють застиглість природи, а чисте дзеркало води праворуч шляху, який губиться за обрієм, дрімотні дерева надають чарівності і водночас декоративної виразності сюжету.
Yevgraf Lazarev came from Petersburg together with other artists who, at the turn of the 19th century, were sent to Ukraine “to copy promising views.” The places in Ukraine where new cities and estates were being built or had to be built were to be copied in detail not only by graphic artists, but also by painters whose “plans” were more evident and closer to reality. However, a gradual deviation from the precise panoramic landscape, widely spread in the early 19th century, could be discerned in the creative work of Lazarev. The charming Ukrainian nature inspired the artist to perceive and reproduce it in a poetic manner. Signs of romantic comprehension of Ukrainian nature vividly manifested themselves in Yahotyn landscapes, which he painted in gouache in 1805–1807, during his stay at the manor of Repnin’s family. In these works the artist sticks to entirely picture construction. Renunciation of a high skyline brought in a note of a chamber atmosphere, which the artist increased by the choice of quiet corners of the Repnins’ manor park with the stretches of lakes, pergolas, pavilions. Lazarev’s landscapes are concrete and realistic. Striving to give a locality an individual view, he “populated” his landscapes with people. Such is his The Road to Yahotyn. A cart on the road, a sailing boat on the river, or the figures of people do not diminish the landscape character of the work in the least, in contrast, they enliven the starkness of nature, while the clean mirror of the water on the right of the road, the dozy trees, and the road disappearing beyond the skyline give fascination and decorative expressiveness to the subject.
14
kartyny_290х216.indd 14
15.11.2007 16:21:57
Шлях на Яготин. 1807. Національний художній музей України The Road to Yahotyn. 1807. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 15
15.11.2007 16:22:28
Антон ЛАНҐЕ 1779–1844
16
Anton LANGE
У романтизмі початку ХІХ ст. почали складатися нові мистецькі напрямки, спричинені смаками тогочасної публіки, яка вимагала реалізму у відображенні життя й природи. Нові прийоми мимоволі спонукали до консерватизму, який проявлявся у тематиці творів та їх змісті. Популярними ставали традиції голландського краєвиду XVII ст. У Львові краєвидом займався cин віденського актора Макса Ланґе та небіж композитора Вольфґанґа Моцарта Антон Ланґе, який прибув до міста десь у 1810 р. Вихованець Віденської Академії, він тривалий час працював художником-декоратором у львівському театрі. Тому його твори позначені театралізованою ефектністю. Зображеннями галицьких стародавніх замків Ланґе започаткував історичний краєвид, який перегукувався з тенденціями перспективно-панорамних ландшафтів, поширених в середині XIX ст. Такими є панорамні зображення “Замку у Підгірцях” та “Замку в Олеську”. Для створення серії замків Ланґе користувався замальовками олівцем. Такі малюнки не відзначалися високою художньою вартістю, адже їх завданням було створення детального “портрету” певної місцевості. Проте робота в тісному контакті з природою сприяла висвітленню палітри та пожвавленню зображення. Ланґе відтворював українську природу в експресивній манері, із захопленням іноземця, що споглядав екзотику. Серед його творів є декілька, в яких він поєднав придуманий італійський ландшафт із замальовками реальної природи. Так створювалися краєвиди‑настрої. В останні роки життя Ланґе тяжко хворів й не міг рухатися. При створенні своїх робіт він здебільшого користувався ранніми ескізами або малював з уяви. Такими є пронизані настроєм світлої печалі “Пейзаж з рибалками” (1) та “Пейзаж з рибалками” (2), які відчутно віддалені від реальної природи. Вони продовжують улюблену тему художника — романтичний краєвид з руїнами старовинного замку, застиглою жанровою сценою на передньому плані, неприродною структурою ландшафту з мотивами, не властивими українській природі. В них помітно відчутний вплив голландських традицій з їх колористикою та багатоплановістю.
kartyny_290х216.indd 16
New artistic traditions began to shape in romanticism in the early 19th century. They were caused by the tastes of the then public, which demanded realistic representation of life and nature. Traditional Dutch landscapes of the 17th century gained in popularity. Anton Lange, son of the Viennese actor Max Lange, and nephew of the composer Wolfgang Mozart, arrived in Lviv about 1810 and engaged in landscape painting. He had graduated from Vienna Academy and worked as stage designer at Lviv Theatre for a long time. That is why his works are marked by theatrical showiness. Lange’s old Galician castles gave impetus to historical landscape, which had something in common with the tendencies of the perspectivepanoramic landscape widely spread in the mid-19th century. Castle in Pidhirtsi and Castle in Olesk belong to such panoramic representations. To create the castle series Lange used his pencil sketches. Such drawings had no artistic value, their task was just to capture a detailed “portrait” of a certain locality. However, working in close contact with nature contributed to the lightening of the palette and animation of the subject. Lange depicted Ukrainian nature in an expressive manner, with the enthusiasm of a foreigner observing exotics. Among his works there are some in which he combined invented and Italian landscapes with sketches of real nature. In this way he created his landscape-spirits. His Landscape with Fishermen (1) and Landscape with Fishermen (2) are permeated with sorrowful mood, and have little in common with real nature. They continue the artist’s favourite theme — romantic landscape, filled with ruins of an old castle, a “stiffened” genre scene in the foreground, an unnatural structure of landscape with motifs not characteristic of Ukrainian nature.
15.11.2007 16:22:28
Пейзаж з рибалками. 1840. Галерея мистецтв у Львові Landscape with Fishermen. 1840. Lviv Picture Gallery
kartyny_290х216.indd 17
15.11.2007 16:22:30
Замок в Підгірцях. 1839. Львівський історичний музей 18
Castle in Pidhirtsi. 1839. Lviv Historical Museum
kartyny_290х216.indd 18
15.11.2007 16:22:33
kartyny_290Ń…216.indd 19
15.11.2007 16:22:36
Пейзаж з рибалками. 1839. Галерея мистецтв у Львові 20
Landscape with Fishermen. 1839. Lviv Picture Gallery
kartyny_290х216.indd 20
15.11.2007 16:22:39
Замок в Олеську. 1839. Львівський історичний музей Castle in Olesk. 1839. Lviv Historical Museum
kartyny_290х216.indd 21
15.11.2007 16:22:41
Генріх ҐРОТЕ Henry GROTE Малярство романтизму у Східній України розвивалося під впливом російського мистецтва. Значною мірою це спричинено тим, що більшість українців-художників навчалися у Петербурзькій Академії художеств. Після закінчення багато з них не повернулися в Україну. Деякі працювали за завданням Академії для потреб відповідних державних відомств та власників маєтків, створюючи документальні краєвиди, які детально відтворювали характерні особливості ландшафту тієї чи іншої території, садиб, околиць, парків, площ. Такі краєвиди-ведути мали сухий інформативний характер. З часом документальність починає виходити за рамки програми. Краєвид набуває епічності, поетичної настроєвості, а відтак починає розвиватися як самостійний жанр, який у романтизмі займав чільне місце. Пейзажні твори Ґроте ще нагадують ведути, проте їм вже властива епічність зображуваних мотивів, а яскраве поєднання насичених барв з глибиною перспективних планів сприяє їх піднесеному звучанню. Люди у його творах відіграють не надто важливу роль. Про Ґроте не збереглося жодних біографічних відомостей, окрім тих, що він іноземець, працював у Київському Інституті шляхетних дівчат та малював краєвиди Києва. Відома лише дата створення однієї з картин — “Під Києвом”. Це 1850 рік, від нього можна відштовхуватися у дуже приблизній атрибуції творчості й життя художника. Для творчої манери митця характерні романтичний пафос, відображення реального краєвиду у поєднанні з надуманістю, контраст світла і тіні, що створює напруженість. “Під Києвом” — це величаво-епічний твір, у якому крутий неспокійний пагорб, високе небо з масивними купчастими хмарами, що нависають над ним, передають напруженість сюжету. Напруга підсилюється контрастністю світлого неозорого простору та затемненого переднього плану, спокійного Дніпра та схвильованої природи пагорба, а також поєднанням жовтогарячих тонів з соковитою зеленню та синім небом. Побудована на контрастах композиція є зрівноваженою і дещо тяжіє до засад класицизму.
22
kartyny_290х216.indd 22
Romantic painting in Eastern Ukraine developed under the influence of Russian art, which was caused to a large extent by the fact that most of the Ukrainian artists studied at Petersburg Academy of Fine Arts. After graduating many of them did not return to Ukraine. A number of artists stayed in Petersburg to work on the instructions of the Academy for the needs of various State departments and manor owners, reflecting informative scenery of a certain territory, estate, environs, parks or squares. Such landscapes were of a dull documentary character. In course of time documentation began to transgress the bounds of the program. Landscape acquired epic features, poetic humour, and began to develop as an independent genre that occupied a notable place in romanticism. The motifs depicted already had some epic elements, and rich colours in combination with deep background contributed to the elevated appearance of the works. People in his paintings do not play an important part. No biographical data about Grote have been preserved, except those that he was a foreigner, worked at Kyiv Institute of Noble Girls, and painted Kyiv landscapes. One of his works, In the Environs of Kyiv, is dated 1850, which makes it possible to approximately determine the artist’s dates of life and creative work. Creative manner of the artist is characterized by romantic spirit, his landscapes reflect real scenery in combination with the artist’s far-fetched additions, the contrast of light and shade produce a feeling of tensity. In the Environs of Kyiv is an epic work in which a steep hill, and the high sky with massive thick clouds hanging over it, create a strained subject. The strain is intensified by the light endless expanse contrasting with the darkened foreground, the quiet Dnieper and agitated nature of the hill. The composition is built on contrasts; it is balanced and close to the principles of classicism.
15.11.2007 16:22:42
Під Києвом. 1850. Національний художній музей України Kyiv’s Outskirts. 1850. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 23
15.11.2007 16:22:44
Михайло САЖИН 1818 (?) –1885
Mikhail SAZHIN
Є у Києві вулиця, названа на честь відомого пейзажиста Михайла Сажина. Він закінчив Петербурзьку Академію художеств. У 1844 р. приїхав в Україну, де зустрів Тараса Шевченка, з яким товаришував ще з часів навчання в Академії. У 1846 році вони разом оселилися у Києві в невеликому дерев’яному будинку, перетворивши його мансарду на спільну майстерню. За підтримки тодішнього київського генерал-губернатора Бібікова колеги-художники активно працювали над створенням альбому “Види Києва”, маючи за мету перенести на папір всі архітектурні пам’ятки та історичні місця міста над Дніпром. Сажина захоплювала ця робота, Київ надихав його. Його твори пронизані епічним звучанням мотиву. Колористична гама художника досить скупа, проте вражає мальовничістю при застосуванні майже монохромної палітри, яка оживляється світловими ефектами — місячним сяйвом, вогнищем на березі, присутністю людини та затемненими площинами. Сажин любив зображати воду і небо. У творі “Переправа біля Києва” відчувається вплив голландських художників. Картина приваблює таємничістю місячного сяйва, яке відбивається у просторій гладині Дніпра, силуетами старовинних церков і побутовими сценами на передньому плані, освітленими де вогнищем, а де світлом місяця. У цьому творі пейзаж поєднується з побутовим мотивом; він вже не є самоціллю, а виступає лише тлом, підкреслюючи емоційність жанрової сцени. Один з дослідників творчості Сажина влучно назвав його “художником старого Києва”. Київські музеї зберігають багато робіт Михайла Сажина. Серед найвідоміших: “Видубицький монастир у Києві”, “Щекавиця — місце поховання Олега”, “Свято закладання Ланцюгового мосту в Києві”, “Вид Києва з Куренівки”, “Руїни Золотих Воріт” та інші. Його акварелі увійшли до філателістичної колекції “Київ очима художників” і на поштових марках України розлетілися по всьому світові.
24
kartyny_290х216.indd 24
One of the streets in Kyiv bears the name of the well-known landscape painter Mikhail Sazhin. A graduate of Petersburg Academy of Fine Arts he moved to Ukraine in 1844 where he met Taras Shevchenko, a friend of his since the times they had studied at the Academy. In 1846 they settled together in Kyiv in a small wooden house, turning its attic into a common studio. With the assistance of the then Kyiv governor-general Bibikov the artists actively worked on creating the album “Views of Kyiv,” setting themselves as an object transferring on paper of all architectural monuments and historical places of the city. Sazhin worked with enthusiasm, Kyiv inspired him. His works are permeated with epicism of the motif. The artist’s colour gamut is rather scanty. Using almost monochrome palette he enlivens it with lighting effects — moonlight, a fire on the bank, the presence of man, and darkened patches. Sazhin liked to depict water and the sky. His work A Ferry near Kyiv speaks of the influence of Dutch artists. The picture attracts the viewer with the mysterious moonlight reflected in the mirror-like surface of the Dnieper, silhouettes of old churches and genre scenes placed in the foreground. Landscape in this work is combined with a genre motif, and plays the part of a background, emphasizing the emotionality of the genre scene. One of the researchers of Sazhin’s creative work aptly called him “an artist of old Kyiv.” Many works by Mikhail Sazhin are on display at Kyiv’s museums, the best known of them being Vydubitsky Monastery in Kyiv, Schekavytsia — the Burial Place of Oleg, Festival of Laying the Chain Bridge in Kyiv, View of Kyiv from Kurenivka, Ruins of the Golden Gate and some others. His water-colours have been included in the philatelic collection Kyiv through the Eyes of Artists and spread throughout the world in the form of postage-stamps.
15.11.2007 16:22:44
Переправа біля Києва. Кін. 1840-х. Національний художній музей України A Ferry near Kyiv. Late 1840s. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 25
15.11.2007 16:22:47
Василь ШтернберҐ 1818–1845
26
Vasyl SHTERNBERG
Василю Штернберґу — учневі Петербурзької Академії художеств і приятелю Тараса Шевченка — пророкували велике майбутнє. Він прожив лише 27 років, проте створив чимало, зокрема, в жанрі краєвиду. Дружба з Шевченком сприяла вихованню у Штернберґа демократичних ідеалів, поетизації сільської природи і народних образів. Починав свій творчий шлях Василь Штернберг на Україні. Три роки поспіль, з 1836 по 1838, на запрошення відомого українського поміщика-мецената Григорія Тарновського він гостював влітку у Качанівці, яка на той час була українським культурним осередком, де збиралися талановиті художники, музиканти, літератори. Тут художник створив перший краєвид “Садиба Григорія Тарновського в Качанівці”, де ще досить відчутні академічні засоби лаштунковості та декоративності, проте відчувається певний настрій — живий подих природи, яскрава динамічність. Упродовж 3 років, проведених в Україні, Штернберґ створив чимало малюнків та ескізів на сільську тематику. Відшукуючи найнесподіваніші, інколи нічим непримітні місця, йому вдається передати винятковість цих сюжетів (“Вид Подолу в Києві”). У скромному за розміром “Водяному млині” художнику вдалося створити відчуття матеріального світу завдяки тональним об’єднанням з урахуванням повітряного простору і сонячного світла. Краєвид віддалено нагадує декорацію. Природа українського краю захоплювала Василя Штернберґа своїм розмаїттям, спокоєм, романтичністю, красою. Він здійснив декілька подорожей на Чернігівщину і Київщину, наслідком яких стало полотно “Переправа через Дніпро під Києвом” — видатний твір українського романтизму. У творі вже відсутній надуманий антураж, протокольна суха інформація, які були притаманні пейзажам-“портретам” цього періоду. У картині змальовується знаменита панорама частини Печерська, де знаходилася поромна переправа. До речі, через декілька років після смерті Штернберга саме на цьому місці жандарми заарештують його друга Тараса Шевченка. Картина сповнена руху, енергії, гри світла та тіні. Художник вдало передає емоційний стан природи в очікуванні чогось грандіозного! Помер Василь Штернберґ у Римі.
kartyny_290х216.indd 26
Vasyl Shternberg — a student of Petersburg Academy of Arts and a friend of Taras Shevchenko’s — was foretold a great future. He lived only 27 years, but created a lot, particularly in the field of landscape painting. His friendship with Shevchenko fostered in him democratic ideals, and poetic attitude to rural nature and folk images. He began his creative road in Ukraine. Three years in a row, from 1836 to 1838, on invitation of the well-known Ukrainian Maecenas Hryhoriy Tarnovsky, he spent summers in Kachanivka, the Ukrainian cultural centre that gathered talented artists, musicians and men of letters. In the course of three years that he spent in Ukraine Shternberbg created many drawings and sketches on rural themes. Sometimes, on finding the most unexpected and unremarkable places, he managed to render their oneness (View of Podil in Kyiv). In the small picture Water-mill the artist created a feeling of the material world using tonal combinations with due regard for air medium and sunlight. The landscape looks somewhat like scenery. Ukrainian nature enraptured Vasyl Shternberg by its diversity, calm, romanticism and beauty. He took several trips to Chernihiv and Kyiv provinces; as a result he painted Ferry across the Dnipro near Kyiv, an outstanding work of Ukrainian romanticism. This work is devoid of far-fetched entourage inherent in his other landscape-“portraits.” The picture depicts the famous panorama of Pechersk area where the ferry was located. As a matter of fact, a few years after Shternberg’s death, it was in this place that gendarmes arrested his friend Taras Shevchenko. The picture is filled with movement, energy, and the play of light and shade. The artist aptly conveys the emotional state of nature in expectation of something grandiose. Vasyl Shternberg died in Rome.
15.11.2007 16:22:47
Садиба Григорія Тарновського у Качанівці. 1837. Національний художній музей України Hryhoriy Tarnovsky’s Estate in Kachanivka. 1837. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 27
15.11.2007 16:22:50
Вид Подолу в Києві. 1837. Національний художній музей України 28
kartyny_290х216.indd 28
View of Podil in Kyiv. 1837. National Art Museum of Ukraine
15.11.2007 16:22:54
На Україні. 1907. Харківський обласний художній музей 50
In Ukraine. 1907. Kharkiv Regional Art Museum
kartyny_290х216.indd 50
15.11.2007 16:24:34
kartyny_290Ń…216.indd 51
15.11.2007 16:24:48
Микола ПИМОНЕНКО 1862–1912
52
Mykola PYMONENKO
Видатний український художник Микола Пимоненко народився в мальовничому передмісті Києва — на Пріорці, де його оточувало сільське життя. Батько художника був іконописцем та різьбярем іконостасів. З дитинства малий Микола цікавився малярством, проте за браком коштів міг вчитися хіба що в іконописній майстерні. Там на його талант звернув увагу художник й педагог Микола Мурашко, який запропонував вчитися хлопцеві у рисувальній школі. Згодом Пимоненко вступив до Петербурзької Академії художеств, де успішно вчився, але через хворобу легенів закінчити не зміг. Повернувшись до Києва, Пимоненко починає викладати у рисувальній школі. На формування художніх смаків Пимоненка та утвердження його творчих позицій мало вплив особисте спілкування з передвижниками. З самого початку художньої діяльності його вабив побутовий аспект відображення життя, психологічні образи. У своїй творчості він звертався як до сільської, так і до міської тематики. Критики характеризували його як художникажанриста, обмежуючи цим всю палітру творчих досягнень і успіхів. Пимоненко однаково талановито малював пейзажі і жанрові сцени. Ілля Рєпін із захопленням писав про митця як про “живого образотворця України”. Звернення до сільської тематики із відображенням народних традицій, етнографічних деталей побуту, одягу селян було своєрідним виявом патріотизму, національного ствердження в умовах, коли український народ зазнавав соціального й національного гноблення. Він зображував людей, життя яких добре знав і розумів. Його картинам властивий правдивий, яскравий, сонячний колорит. У більшості його творів жанр поєднується з пейзажем, якому належить суттєва роль. Чи не найцікавішим мотивом у творчості Пимоненка є мотив побачень. Він з тонким психологічним аналізом передає образи зображуваних — чи то замріяних, закоханих або зажурених, акцентуючи увагу на образі дівчат. Таким є поетичний твір “На річці”, де на передньому плані на тлі сільського краєвиду зображена дівчина, що несе з річки воду, а трохи далі — юнак на коні, зацікавлений погляд якого спрямований до неї. Ідилічну сцену підсилює спокійна гладь води, порушена хіба що конем, який ступив у неї.
kartyny_290х216.indd 52
The outstanding Ukrainian artist Mykola Pymonenko was born in the outskirts of the city of Kyiv. The artist’s father was an icon painter and iconostasis carver. From childhood Mykola showed interest in painting, but, for lack of money, he could study only at the icon painting studio. There his talent drew attention of the artist and teacher Mykola Murachko, who suggested that the boy should study at his drawing school. Later on Pymonenko entered Petersburg Academy of Fine Arts where he successfully studied, but could not graduate from it because of lung disease. On returning to Kyiv Pymonenko began to teach at drawing school. The formation of Pymonenko’s artistic tastes and the establishment of his creative positions were influenced by his intercourse with the artists of the Mobile Art Exhibitions society. From the very beginning of his creative activity he was interested in everyday aspect of life, and psychological images. He turned both to rural and urban themes. Art critics characterized him as genre painter, thereby limiting the scope of the artist’s creative achievements. Pymonenko painted landscapes and genre scenes with equal talent. The famous Russian artist Ilia Repin wrote about the artist as “a live image maker of Ukraine.” Turning to rural subjects and the reflection of folk traditions, ethnographic details of life, peasants’ clothing was, in a sense, a demonstration of patriotism and national self-assertion in conditions when the Ukrainian people was under social and national oppression. He depicted people whose life he knew and understood. His paintings are noted for their truthful, vivid and sunny colour gamut. In most of his pictures genre is combined with landscape that plays an important part. The motif of rendezvous is probably the most interesting one in Pymonenko’s creative work. He renders the images with subtle psychological analysis, placing emphasis on girls. The poetic work On the River is a typical example.
15.11.2007 16:24:49
На річці. 1901. Національний художній музей України On the River. 1901. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 53
15.11.2007 16:24:51
Сергій СВІТОСЛАВСЬКИЙ 1857–1931
Serhiy SVITOSLAVSKY
Сергій Світославський вважається одним з кращих пейзажистів України. Його тонкі, ліричні полотна, неповторні за колоритом і майстерністю, побудовані на тональній гармонії та передачі настрою. Широкий почерк письма і відсутність зайвої деталізації — головні риси творчої манери митця. Учень видатного російського пейзажиста Олексія Саврасова, він здобував освіту в Московському училищі живопису, ліплення й зодчества, де відзначився своїм талантом і був відзначений кількома медалями та нагородами. Про непересічний талант Світославського свідчив і той факт, що його учнівську роботу купив відомий меценат Павло Третьяков. Щороку під час канікул художник любив їздити на Україну, де працював над етюдами. Він мав дві улюблені теми: Дніпро і степ. Широчінь дніпровських просторів, силу течії річки, її незвичайну красу вдало передав у великому за розміром знаменитому полотні “Дніпровські пороги”. З часом живописні прийоми художника змінювалися, але естетичні ідеали, які утверджували красу буденного життя, залишилися. Він любив малювати затишні вулички провінційних містечок (“Вулиця повітового міста”). Надзвичайне враження справив на художника Кам’янець-Подільський з його величною фортецею (“Фортеця в Кам’янці-Подільському”). Особисте життя Світославського склалося невдало. Після розлучення художник переїхав до Києва й оселився в батьківській садибі, фрагмент якої відобразив у “Зимовому пейзажі”. Там, на Куренівці, Світославський малював свій Київ — глухі вулички, зелені схили поблизу Кирилівської церкви і таємничі хащі парку, в якому малював, сидячи під полотняною парасолею. Саме постать Світославського слугувала моделлю Віктору Васнєцову у створенні образу Мойсея на фронтоні Володимирського собору. У 1900-ті рр., в період розквіту творчості художника, його полотна стають більш світлоносними, насиченими та звучними. В кінці життя художника спіткало велике нещастя — він почав сліпнути, і за кілька років про нього забули.
54
kartyny_290х216.indd 54
Serhiy Svitoslavsky is considered one of the best Ukrainian landscape painters. His subtle lyrical pictures, unique by colour and mastery of execution, are built on a tonal harmony and reproduction of mood. His broad manner of painting and the absence of unnecessary details are the main features of the artist’s work. He was educated at Moscow College of Painting, Modelling and Architecture, being a student of the outstanding Russian landscape painter Aleksei Savrasov. At college he was notable for his talent, and was awarded several medals and prizes. Svitoslavsky’s extraordinary talent was evinced by the fact that one of his immature works was bought by the well-known Maecenas Pavel Tretiakiov. Every year, during vacation, the artist visited Ukraine where he worked on sketches. His two favourite themes were the Dnieper and steppe. The broad Dnieper expanses Svitoslavsky successfully rendered in his famous canvas The Dnieper Rapids. With time the touch of the artist changed, but his aesthetic ideals remained. He liked to paint streets in provincial towns (Street in a Provincial Town). The artist was strongly impressed by KamyanetsPodilsky with its majestic fortress (Kamyanets-Podilsky Fortress). Svitoslavsky’s private life was unlucky. After divorce the artist moved to Kyiv and settled at paternal estate, which he depicted in Winter Landscape. He liked to paint dark alleys, green slopes, and the mysterious thickets of the park near St. Cyril’s Church. It is not uninteresting to note that the figure of Svitoslavsky served as a model for Viktor Vasnetsov to create the image of Moses on the pediment of St. Volodymyr’s Cathedral. In the 1900s, at the peak of the artist’s powers, his works became more luminiferous, rich in colour and resonant. At the close of life the artist was overtaken by tragedy — he began to lose his sight, and in a few years he was forgotten.
15.11.2007 16:24:51
Вулиця повітового міста. 1895. Національний художній музей України Street in a Provincial Town. 1895. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 55
15.11.2007 16:24:56
Зимовий пейзаж. 1890 –1900. Національний художній музей України 56
Winter Landscape. 1890–1900. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 56
15.11.2007 16:25:04
Дніпровські пороги. 1885. Національний художній музей України The Dnieper Rapids. 1885. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 57
15.11.2007 16:25:07
Фортеця в Кам’янці-Подільському. Кін. ХIХ – поч. ХХ ст. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 58
kartyny_290х216.indd 58
Kamyanets-Podilsky Fortress. Turn of the 20 th cent. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
15.11.2007 16:25:08
kartyny_290Ń…216.indd 59
15.11.2007 16:25:11
Травнева ніч. 1910. Національний художній музей України May Night. 1910. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 91
15.11.2007 16:26:44
Пейзаж з березою. 1920-ті. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 92
kartyny_290х216.indd 92
Landscape with a Birch. 1920s. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
15.11.2007 16:26:49
Кримський берег. 1900-ті. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Crimean Coast. 1900s. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
kartyny_290х216.indd 93
15.11.2007 16:26:52
Пейзаж з кипарисами. 1898–1902. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 94
kartyny_290х216.indd 94
Landscape with Cypresses. 1898–1902. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
15.11.2007 16:26:56
Захід сонця в лісі. 1904. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Sunset in the Wood. 1904. Andrey Sheptysky Lviv National Museum
kartyny_290х216.indd 95
15.11.2007 16:26:58
Микола БУРАЧЕК 1871–1942
Mykola BURACHEK
Миколу Бурачека називали “найсонячнішим живописцем” України. Такий вислів утвердився за ним після його дворічного перебування у Парижі, де він знайомився з французьким живописом, з творчістю барбізонців та імпресіоністів. Глибоке вивчення саме цих течій дозволило йому напрацювати власну яскраву манеру з характерною пастозною фактурою й насиченим сонцем живописом. Художник любив малювати село на березі річки, затишні хати під сонцем, осінні золоті гаї (“Осінь”, “Сонячний день”). Характерним прикладом, що визначає його творчий почерк, є твір “Золота осінь”, колорит якого вражає органічністю зіставлень золотавих, вохристих та прозоро-блакитних тонів. Твір наповнений повітрям, світлом, ритмікою химерних дерев, зігрітих теплим осіннім сонцем. Пейзаж ліричний, життєрадісний. Своє навчання Микола Бурачек розпочав з Київської рисувальної школи Миколи Мурашка, продовжив у Краківській Академії Красних мистецтв та художніх студіях Парижа. Повернувшись з‑за кордону, художник оселився в Києві, де працював і брав активну участь у громадському житті як актор і як письменник, створивши ряд статей та книжок, присвячених українському мистецтву. Бурачек був одним з ініціаторів заснування Української Академії мистецтв у Києві у 1917 році. Художник багато мандрував Україною, наполегливо працюючи, професійно вдосконалюючись, а уважність, спостережливість, вміння бачити у непомітних фрагментах природи велич і красу надавала його полотнам своєрідності. Бурачек малював пейзажі з натури і подавав їх без нашарувань атрибутів часу. Після повернення з Парижа твори художника набувають дещо іншого забарвлення. Він продовжує свої імпресіоністичні пошуки, поглиблюючи їх елементами декоративності (“Міський пейзаж”). Ритми натури передаються широкими емоційними мазками, що будують форми і передають дзвінкість кольорів. Твір “Стодоли”, створений у період найвищого творчого злету художника, не просто етюд, мальований з натури, а осмислення глибоких життєвих вражень — в ньому відчувається завершеність художнього образу, картинність.
96
kartyny_290х216.indd 96
Mykola Burachek was called “the most sunny painter” of Ukraine. This nickname stuck to him after his stay in Paris for two years, where he familiarized himself with French painting, the creative work of impressionists, and Barbizon School.The in-depth study of these art trends enabled the artist to work out a painting manner of his own, which was in harmony with his aesthetic likings and creative demands. The artist loved to paint villages on the bank of a river, quiet cottages lit by the sun, golden autumn woods (Autumn, A Sunny Day). A characteristic example determining his creative hand is the work Golden Autumn the colour gamut of which cannot but impress the viewer with the organic confrontation of goldish, ocherous and transparent blue tones. The work is imbued with the air, light, and rhythmically placed chimerical trees warmed by the autumnal sun. The landscape is lyrical and cheerful. Mykola Burachek began his education at Mykola Murashko drawing school in Kyiv, studied at Krakow Academy of Fine Arts, and art studios in Paris. On return from abroad the artist settled in Kyiv where he took active part in public work as an actor and writer, publishing a number of articles and books on Ukrainian art. Mykola Burachek was an initiator of the foundation of the Ukrainian Academy of Arts in Kyiv in 1917. He traveled a lot across Ukraine, worked hard and continued to master his skill. His ability to see the grandeur and beauty in the plain things of nature gave originality to his paintings. He painted landscapes from nature, giving them no attributes of the time. After return from Paris the artist’s works became somewhat different in colour. He continued his impressionistic searches, enriching them with decorative elements (Cityscape). The artist’s painting Barns, created during the prime of his creative work, is not just a sketch painted from nature, but a comprehension of profound life impressions.
15.11.2007 16:26:58
Золота осінь. 1912. Національний художній музей України Golden Autumn. 1912. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 97
15.11.2007 16:27:01
Стодоли. 1916. Національний художній музей України 98
Barns. 1916. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 98
15.11.2007 16:27:03
Сонячний день. Поч. 20 ст. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Sunny Day. Early 20 th cent. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
kartyny_290х216.indd 99
15.11.2007 16:27:06
kartyny_290Ń…216.indd 100
15.11.2007 16:27:11
kartyny_290Ń…216.indd 101
15.11.2007 16:27:14
Давид БУРЛЮК 1882–1967
David BURLIUK
Давида Бурлюка справедливо можна назвати батьком українського авангардизму. Він народився на Харківщині в сім’ї, що вела свій родовід від запорозьких козаків. У становленні його мистецького світогляду велику роль відіграла мати. Початкову художню освіту отримав в Одеському художньому училищі та у Московському училищі живопису, ліплення й зодчества, звідки його разом з Володимиром Маяковським виключили за пропаганду принципів футуризму. Продовжив професійне навчання в Мюнхенській Королівській Академії мистецтв і приватній Академії Кормона у Парижі. В 1909–1910 рр. навколо Бурлюка об’єдналися молоді поети і художники, які шукали нових шляхів розвитку мистецтва і відкидали як естетику символізму, так і передвижницький реалізм. Пізніше вони назвуть себе футуристами. 1915–1916 рр. відзначені активним творчим піднесенням та щасливими змінами в особистому житті. У 20-ті рр., після вдалої виставки в Японії та зважаючи на складну ситуацію в країні, художник приймає рішення емігрувати. Спочатку до Японії, пізніше оселяється у Нью-Йорку, де знаходить багато прихильників свого мистецтва. Бурлюк багато експериментував. Його футуристичним творам властиві епатажність та антиестетизм. Проте, створюючи кубофутуристичні композиції, він не відмовлявся від натурних етюдів, які називав “копіями природи”. Його твори “Алея в парку” та “Вітряк. Херсонщина” характеризуються заміною лінійної перспективи на пласку поверхню полотна, на якій розташовані предмети, мальовані з різних зорових точок, а колористика побудована на контрасті кольорових плям. Давид Бурлюк — людина надзвичайної долі, пошанована у цілому світі. Він прожив бурхливе життя, наповнене цікавих ідей та їх здійснень. В одному з номерів “Cosmopolitan” Бурлюка проголошено найбільшим художником новітнього часу, а його національність визначається так: “козак, народжений на Україні”. На посмертній виставці, яку організувала онука Бурлюка, демонстрували оксамитовий синьо-зелено-малиновий футуристичний жилет і сережку, розшиту бісером, палітру художника, а в окремій вітрині — вставне скляне око Бурлюка. Воно ніжно-голубувато-каре… 102
kartyny_290х216.indd 102
David Burliuk can be rightly called the father of Ukrainian avant-gardism. He was born in Kharkiv province, into a family that came from Zaporozhian Cossacks. His mother played a large role in establishing his artistic viewpoints. He got his primary art education at Odesa art school, then, partially, at Moscow art school. He continued professional education at Munich Royal Academy of Fine Arts, and at the private Kormon Academy in Paris. In 1909–1910 Burliuk united a group of young poets and artists that were searching for new ways of development of art, and rejected the aesthetics of symbolism and mobile art realism. Later on they called themselves futurists. The years 1915 and 1916 were marked by the artist’s active creative inspiration and lucky changes in his private life. In the 1920s, after a successful exhibition in Japan, and considering a complicated situation in his county, the artist decided to emigrate. First he settled in Japan, then moved to New York where he found many adherents of his art. While creating his cubist-futurist compositions, he did not refuse from making natural sketches, calling them “copies of nature.” His paintings Park Alley and Windmill. Kherson Province are noted for the absence of skyline, things are depicted from different points of view, and colour gamut is based on contrasting colour blots. David Burliuk is a person of an extraordinary fortune, who is esteemed all over the world. One of the numbers of the Cosmopolitan proclaimed Burliuk to be the greatest artist of modern times, and his nationality was defined as “Cossack, born in Ukraine.” At the artist’s posthumous exhibition organized by Burliuk’s granddaughter there were shown his velvet blue-green-crimson futurist waistcoat, his ear-ring adorned with glass beads, his palette, and, in a separate window, the artist’s artificial glass eye, gently blue and hazel…
15.11.2007 16:27:14
Вітряк. Херсонщина. Кін. 1900-х. Національний художній музей України Windmill. Kherson Province. Late 1900s. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 103
15.11.2007 16:27:17
Алея в парку. 1900-ті. Національний художній музей України 104
kartyny_290х216.indd 104
Park Alley. 1900s. National Art Museum of Ukraine
15.11.2007 16:27:19
kartyny_290Ń…216.indd 105
15.11.2007 16:27:26
Олена КУЛЬЧИЦЬКА 1877–1976
Olena KULCHYTSKA
Олена Кульчицька походила із давнього шляхетського роду. Народилася у містечку Бережани, що на Поділлі. Початкову мистецьку освіту здобувала у Львівській художньо-промисловій школі, продовжила у Віденській Академії. За кращий конкурсний проект в техніці художньої емалі Кульчицька одержала грошову винагороду і здійснила омріяну подорож по Європі, яка справила на неї велике враження. Кульчицька належала до тих емансипованих та незалежних жінок, які мали чоловічу силу волі та ніжні тендітні руки. Творчість Олени Кульчицької характеризується як універсалізм. Її талант проявлявся у різних галузях — в образотворчому, ужитковому мистецтві, колекціонерстві, мистецтвознавстві, педагогіці. У своїй образотворчості художниця застосовувала різноманітні техніки виконання. Працювала в олійному живописі, акварелі, графіці. Зверталася до різних жанрів, серед яких визначне місце займав пейзаж. Темою пейзажів ставала краса української природи (“По дорозі до Великого”), гармонійно вписана у неї архітектура, соціальна тематика. Особливий інтерес представляють етнографічні пейзажі художниці, виконані в акварелі. Вони відзначені соковитою прозорою колористичною гамою, мальовані вільною манерою та, як влучно висловилась мистецтвознавець Христина Саноцька, “усміхнені, сонцесяйні, прозоро-чисті, немов намальовані на джерельній воді”. Художниця створила цілу серію українських церков, більшість з яких залишилася жити лише у її роботах. Так, в акварелі “Церква у селі Міхова” з точністю відображені етнографічні деталі архітектурної побудови, передані пропорції тридільної одноповерхової церкви, втраченої на сьогодні. В пейзажі “Потічок” реалістично передана прозорість води, яка перетікає через камінці різноманітної форми. Хочеться почерпнути з нього чистої джерельної води.
Olena Kulchytska came from an old noble family. She was born in the town of Berezhany, Polillia, received primary art education at Lviv art‑industrial school, then studied at Vienna Academy. For the best competitive project in the technique of artistic enamel Kulchytska obtained a money award and realized her dream of traveling across Europe. The trip made a strong impression on her. Kulchytska belonged to the emancipated independent women that had a male will-power and tender hands. Olena Kulchytska’a creative work is characterized as universalism. Her talent revealed itself in various spheres — in visual arts, applied art, collectorship, art criticism, pedagogy. In visual art the artist used various techniques. She worked in the field of oil painting, water-colour, graphic arts. She turned to different genres among which landscape painting occupied a special place. Her favourite theme was beautiful Ukrainian nature in which she aptly inserted architecture and social subjects. Of special interest are her ethnographic water-colour landscapes. They are noted for their succulent and transparent colour gamut, a free manner of painting, and, as the art critic Khrystyna Sanotska put it, they are “smiling, sunny, transparently clean, as if they had been painted on spring water.” The artist created a whole series of Ukrainian churches most of which remained only in her works. Thus, her water-colour Church in the Village of Mikhov precisely mirrors the ethnographic details of the architectural structure, and renders the proportions of the three-apse one-storeyed church. The landscape Little Stream realistically depicts the transparency of water running among pebbles of different shapes.
106
kartyny_290х216.indd 106
15.11.2007 16:27:26
Церква у селі Міхова. Кін. 20 – поч. 30 рр. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Church in the Village of Mikhova. Late 1920s – early 30s. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
kartyny_290х216.indd 107
15.11.2007 16:27:37
Потічок. Кін. 20 – поч. 30. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 108
Streamlet. Late 1920s – early 30s. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
kartyny_290х216.indd 108
15.11.2007 16:27:41
По дорозі до Великого. 1926. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького On the Way to Velyky. 1926. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
kartyny_290х216.indd 109
15.11.2007 16:27:43
Абрам МАНЕВИЧ 1881–1942
Abram MANEVICH
Мистецтво Абрама Маневича визначало художні новації часу, в яких переважав декоративізм. Маневич був великим патріотом батьківщини, навіть його пейзажі періоду еміграції віддавали “хохляцькими” мотивами. Тема батьківщини представлена у Маневича провінційними пейзажами Вінниччини, Фастова, Чернігівщини з синагогами та дерев’яними церквами, спокійними вуличками, старими будинками і похиленими парканами. Цей мотив лунає й у київських пейзажах, де Київ постає не у величі історичного минулого, не в експресії нових урбаністичних реалій, а тихим, провінційним містом з мальовничими околицями (“Весна на Куренівці”, “Зима”, “Совська вулиця в Києві”). Пізніше в одному з інтерв’ю він окреслить головну тему своєї творчості як “моя батьківщина”. Народився художник у невеличкому поліському містечку Мстиславлі, де панувала “бездонна імла” єврейської бідності. Лише в двадцятирічному віці він опиняється у Києві. Його шлях у мистецтво розпочався у майстерні вивісок. Але доля усміхнулася юнакові. Микола Біляшівський — відомий археолог, етнограф, директор Київського Міського музею — спочатку допоміг хлопцеві вступити до Київського художнього училища, а потім продовжити навчання у Мюнхенській Академії мистецтв. Саме Біляшівський у 1909 р. влаштовує в залах Міського музею першу персональну виставку живописця-початківця. Отримавши гроші від продажу картин, Маневич подорожує до Швейцарії, Франції, Італії. Після участі у паризькій виставці 1913 р. до невідомого київського художника приходить європейське визнання. Наприкінці 1917 р. Маневич, повернувшись до Києва, стає одним із засновників Української Академії мистецтв і професором майстерні пейзажного живопису. Однак особиста трагедія (втрата сина) і соціальні катаклізми змушують художника у 1922 р. назавжди виїхати до Нью-Йорка. Улюбленими мотивами Маневича були міські пейзажі (“Міський пейзаж”). Художник зумів збагнути глибинну сутність буття: його картини сповнені яскравого колоризму й байдужості до показної парадності, в них вирує життя і звучить мелодія елегійного смутку. Давид Бурлюк влучно назвав Маневича “диригентом оркестру, в якому фарби грають в унісон, без жодної 110 фальшивої ноти”.
kartyny_290х216.indd 110
The art of Abram Manevich determined the innovations of the time in which decorative effect prevailed. He was a great patriot of his motherland, and his landscapes, even of the emigration period, had a flavour of Ukrainian motifs. The theme of motherland in Manevich’s works is represented by landscapes of Vinnytsia province, Fastiv, Chernihiv province with their synagogues and wooden churches, quiet streets, old buildings and ramshackle fences. The same motif resounds in Kyiv landscapes, where Kyiv is depicted not in the grandeur of its historic past, but as a calm provincial city with picturesque environs. Later, in one of his interviews, he described the major theme of his creative work as “my motherland.” Manevich was born in the small town of Mstyslav in Polissia, where the “bottomless mist” of Jewish poverty reigned. But he was lucky enough when he came to Kyiv and Mykola Biliashivsky, a well-known archaeologist, ethnographer, director of Kyiv municipal museum, first helped him enter Kyiv art school, and then continue studies at Munich Academy of Arts. In 1909, in the halls of the municipal museum, Biliashivsky organized the first solo exhibition of the artist-beginner. Having raised money from sale of his pictures, Manevich set forth on a journey to Switzerland, France and Italy. In 1913, after participating in Paris exhibition, the unknown Kyiv artist became famous throughout Europe. At the end of 1917 Manevich returned to Kyiv and became one of the founders of the Ukrainian Academy of Arts. However, the personal tragedy (loss of son) and social cataclysms made the artist in 1922 leave for New York forever. The artist managed to comprehend the deep essence of being: his pictures are permeated with rich colours and indifference to ostentatious vividness. David Burliuk aptly called him “conductor of an orchestra in which pigments play in unison, without a single false note.”
15.11.2007 16:27:43
Весна на Куренівці. 1912. Національний художній музей України Spring in Kurenivka. 1912. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 111
15.11.2007 16:27:47
Міський пейзаж. 1914. Національний художній музей України 112
kartyny_290х216.indd 112
Cityscape. 1914. National Art Museum of Ukraine
15.11.2007 16:27:49
Зима. Совська вулиця в Києві. 1914–1915. Національний художній музей України Winter. Sovska Street in Kyiv. 1914–1915. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 113
15.11.2007 16:27:52
Георгій НАРБУТ 1886–1920
Heorhiy NARBUT
Георгій Нарбут належить до тих митців, які були визнані й поціновані ще за життя. Веселий, артистичний, він був всебічно обдарованою і надзвичайно працездатною людиною, вмів здивувати, вдало пожартувати і цей жарт перенести на папір. Народився Георгій Нарбут на Сумщині. Початкову мистецьку освіту здобував самотужки. По закінченню гімназії виїхав до Петербурга, який вабив його архітектурними пам’ятками та мистецьким об’єднанням “Мир искусства”. Пізніше студіював у Мюнхені. Повернувшись до Петербурга, ілюстрував дитячі книжки, опановуючи різні техніки виконання. Як добрий знавець української давнини та геральдики виконав безліч гербів. У 1917 р. Нарбут переїхав до Києва, де став спочатку професором, а потім ректором новоствореної Української Академії мистецтв. Серед сучасників побутувала думка, що він не вмів або ж не хотів малювати з натури. Проте збережені портретні, пейзажні та натюрмортні замальовки свідчать про протилежне. Натурні деталі часто ставали робочим матеріалом у графіці й передавалися у фантастичних композиціях. Художник любив зіставляти несумісні речі, щоб краще проявлялася їхня індивідуальність. Сповнений таємничої загадковості й тривоги твір “Братська могила” свідчить про потяг до символізації зображень, до образної метафоричності та містифікації сюжету в мистецтві модерну. Тривога підсилюється насиченою колористичною гамою, темним небом угорі, динамічними вигинами гілок дерев, які ніби схиляються над пагорбом, увінчаним хрестом. Високе небо займає більшу частину композиції, огортаючи схили й ніби намагаючись оборонити спокій загиблих. Цікавих ефектів досягав він подібним засобом у своїх фантазіях на архітектурні теми, що нагадують сновидіння. В основу цих робіт покладені враження від руїн Острозького замку, палацу у Батурині, поміщицьких садиб Кам’янця-Подільського. У цих роботах художник взяв на озброєння свої знання перспективи, яку подав бездоганно, моделюючи найважчі ракурси, відстані, тіні у перспективі, віддзеркалення нагромаджених споруд у воді. Напередодні 1920 року різко погіршився стан здоров’я художника. Його передчасна смерть у молодому віці на злеті творчої кар’єри вразила мистецький світ. 114
kartyny_290х216.indd 114
Heorhiy Narbut belongs to the artists that were recognized and evaluated during their life. He was a cheery, artistic, gifted and extremely able-bodied person, he could surprise you, joke, and these jokes he transferred on paper. Heorhiy Narbut was born in Sumy province. Primary art education he obtained on his own. On finishing gymnasia he left for Petersburg that attracted him with its architectural monuments and “The World of Art” art society. Later on he studied at Munich. On returning to Petersburg he illustrated children’s books, mastering various techniques. As a connoisseur of Ukrainian antiquity and heraldry he executed a great number of emblems. In 1917 Narbut moved to Kyiv where he became professor and then rector of the newly formed Ukrainian Academy of Arts. Some of his contemporaries believed that he could not or didn’t want to draw from nature. However, his sketches of portraits, landscapes and still-lifes testify the opposite. Life details often became a working material in his graphic art and were rendered in fantastic compositions. The artist liked to confront incompatible things in order to better reveal their identity. The work Common Grave, filled with mysterious inscrutability and uneasiness, testifies to the artist’s interest in symbolism, and figurative metaphor characteristic of modernist style. The high sky occupies the greater part of the composition. Embracing the hills it seems it is striving to protect eternal peace of the dead. In a similar way he achieved interesting effects in his fantasies on architectural themes. Using his knowledge of perspective, which he presented impeccably, the artist modeled in a masterly fashion the most difficult foreshortening, distances, shades in perspective, conglomerations of structures reflected in the water. Shortly before 1920 the artist fell ill. His untimely death at an early age was a shock for the world of art.
15.11.2007 16:27:54
Братська могила. 1915. Національний художній музей України Common Grave. 1915. National Art Museum of Ukraine
kartyny_290х216.indd 115
15.11.2007 16:27:56
Василь КРИЧЕВСЬКИЙ 1873–1952
Vasyl KRYCHEVSKY
Василь Кричевський — відомий архітектор, мистецтвознавець, майстер декоративного мистецтва, знавець етнографії та української народної творчості — зробив вагомий внесок у розвиток українського мистецтва як потужний і самобутній живописець. Він був одним з організаторів і професором Української Академії мистецтв, професором Київського архітектурного інституту, почесним доктором мистецтвознавства. Народився на Сумщині, освіту здобув самотужки, вільним слухачем відвідуючи Харківський університет. Як пейзажист сформувався в осередку харківських художників, переважна частина яких працювала в жанрі пейзажу. Художник швидко засвоює принципи пленеризму, які втілює у своїх роботах. Пізніше, виробивши власну творчу манеру, він уважно вивчає імпресіоністів. Живописні твори й акварелі Кричевського чітко поділяються на етюди та картини. Проте і його картини виконані на одному подиху. В композиціях помітний великий декоративний хист. Художник весь час перебуває в пошуку композиції, експериментуючи з лініями, кольором, пластикою. Його творам притаманні чисті й дзвінкі кольори. Художник надавав перевагу романтичним сюжетам із заходом сонця, вміло передавав світло й тіні ночі. Він часто звертався до зображення величних і гармонійних краєвидів Полтавщини та Криму (“Південний пейзаж”). Під впливом тогочасних модних віянь Кричевський створював живописні панно, улюбленим мотивом яких були лебеді — один з найпоширеніших модерністських сюжетів і символ його рідного міста Лебедина. У 1910-ті роки пошуки нової живописної системи стають ще інтенсивнішими. Твори цього періоду відзначаються синтезом імпресіонізму та декоративізму. В колористиці починають переважати бузково-блакитні й зелені кольори (“Річка Псьол”). Через всю творчість митця значним емоційним мотивом проходить тема неба, яке символізує у творах Кричевського “мінливість вічного”. У творі “Бухта в Камиш‑Бурун” спокійна ідилічність панорамного міського краєвиду модельована узагальненими формами кольорових плям. Високе літнє небо з низкою біло-бузкових хмар продовжує пейзаж, відтворюючи враження космічної безмежності простору. 116
kartyny_290х216.indd 116
Vasyl Krychevsky, a well-known architect, art critic, master of decorative art, connoisseur of ethnography and Ukrainian folk art, made an important contribution to Ukrainian art as an original painter. He was an organizer and professor of the Ukrainian Academy of Arts, professor of Kyiv Institute of Architecture, honorary doctor of art criticism. He was born in Sumy province, obtained an independent education, being a nondegree student of Kharkiv University. As a landscape painter he was formed in the circle of Kharkiv artists. Having mastered the principles of plein-airism rather quickly, he began to study closely the creative manner of impressionists. Krychevsky’s paintings and water-colours can be distinctly divided into pictures and sketches. His compositions reveal the artist’s bent for decorative art. He was in constant search of plasticity, experimenting with line and colour. Krychevsky preferred romantic subjects with sunset, and masterfully rendered the light and shades of the night. He often painted imposing and harmonious Poltava and Crimean landscapes. Being influenced by fashionable trends of his time Krychevsky created a number of pictures depicting swans — a widespread modernist subject and the symbol of his native town Lebedyn. In the 1910s the artist’s searches of a new painting system became more intensive. Works of this period are noted for the synthesis of impressionism and decorativeness. Lilac-blue and green colours became prevailing ones (The Psiol River). An important place in the artist’s creative work is occupied by the subject of the sky, which becomes in his paintings a symbol of “the fickleness of eternity.” The quiet idyllic landscape in Kamysh-Burun Bay is modeled in generalized colour blots. The high summer sky with a file of white‑lilac clouds continues the landscape, creating the impression of the cosmic infinity of space.
15.11.2007 16:27:56
Річка Псьол. 1921. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького The Psiol River. 1921. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
kartyny_290х216.indd 117
15.11.2007 16:27:59
Південний пейзаж. 1900. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького 118
Southern Landscape. 1900. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
kartyny_290х216.indd 118
15.11.2007 16:28:01
Бухта в Камиш-Бурун. 1899. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького Kamysh-Burun Bay. 1899. Andrey Sheptytsky Lviv National Museum
kartyny_290х216.indd 119
15.11.2007 16:28:03
ББК 85.143(4УКР)Ія6 Л57 Зоряна Лильо-Откович Український пейзажний живопис XIX – початку XX сторіччя Генеральний директор Рута Малікєнайте Головний редактор Віргініюс Строля Відповідальний редактор Олена Кір’ятська Макет та художнє оформлення Віталія Машкова Верстка та підготовка до друку Ігоря Артеменка Рецензент Юрій Белічко Фотозйомка Віталія Машкова , Вадима Соловського , Віктора Хмари Консультант-мистецтвознавець Тарас Откович Наклад 1600 прим. Видавництво “Балтія-Друк” вул. А. Барбюса, 51/2, Київ, 03150 тел. +380 44 502 10 47 e-mail: baltija@ukr.net www.baltia.com.ua Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців і розповсюджувачів видавничої продукції: серія ДК № 643 від 23.10.2001 Всі права захищені. Жодна частина видання не може бути відтворена в будь-якій формі без письмового дозволу власника авторських прав Лильо-Откович, Зоряна. Л57 Український пейзажний живопис XIX – початку ХХ сторіччя. – К. : Балтія-Друк, 2007. – 120 с.; іл. – Укр., англ. ISBN 966-8137-35-3 ББК 85.143(4УКР)Ія6
kartyny_290х216.indd 120
©
Балтія-Друк, 2007
15.11.2007 16:28:05