Issuu on Google+


П У Т І В Н И К


автомобільна прогулянка україною

БАЛТІЯ-ДРУК КИЇВ


ББК 26.89(4УКР) я2 А22

ISBN 966–8137–58–2

Путівник «Автомобільна прогулянка Україною»ТМ

Відкриття України

Автори: Ігор Лильо, Юлія Ференцева, Андрій Глазовий, Ігор Чеховський Видавець «Балтія–Друк» Генеральний директор Рута Малікєнайте Головний редактор Віргініюс Строля Керівник проекту Юлія Ференцева Модератор тексту Ігор Лильо Макет і художнє оформлення Олени Желєзняк Верстка Станіслава Стефановича Підготовка до друку Володимира Сульженка Фотозйомка Віктор Хмара, Олександр Іванов, Микола Іващенко, Микола Ференцев, Олена Желєзняк, Юрій Бусленко, Вадим Вересюк, Сергій Клименко, Євген Прудкий, Антон Мамай, Роман Михайлюк, Георгій Ісаєв, Святослав Колесников

киїВ: наЧЕрки дО ПОртрЕта Автор А. Глазовий 1 ДОРОГАМИ ВЕРХНЬОГО МІСТА .............. 20 2 УНІВЕРСИТЕТИ, ПАРКИ, МУЗЕЇ ................ 26 3 ПОДІЛ, АБО МІСТО В МІСТІ ....................... 30 4 ТВЕРДИНІ ВЛАДИ........................................... 37 5 НА МАЙДАНІ.................................................... 41

Аксонометрії Ярослава Мартинюка, Олександра Сєдака

6 ДРУГИЙ ЄРУСАЛИМ ..................................... 43

Рекомендовано Радою з питань туризму та курортів Карти і план-схеми ТС ЗС України Редакція висловлює подяку Є. Положію і М. Огданцю © «Балтія–Друк», 2009 © ТС ЗС України, 2007

У ВОЛОдінняХ карПатСЬкОГО ВЕдМЕдя (закарПаття) Автор І. Лильо

8 СЕРЕДНЄ•МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕ ......... 60 9 БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ .................. 67

«Балтія–Друк» Україна, 03150, Київ, вул. А. Барбюса, 51/2, тел. +3 80 44 502 1047, e–mail: baltija@ukr.net www.baltia.com.ua Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції: серія ДК, № 643 від 23.10.2001 видано Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України. Всі права застережено. Жодна частина книжки Путівник «Автомобільна прогулянка Україною» не може бути відтворена у будь–якій формі без письмового дозволу власників авторських прав. Посилання на нього припускаються лише з документально засвідченої згоди власників авторських прав. Автори та редакція доклали максимум зусиль, щоб подати в путівнику найточніші дані, однак з часом номери телефонів, години роботи тощо могли змінюватися. А-22 Автомобільна прогулянка Україною: путівник / І. Лильо, Ю. Ференцева, А. Глазовий, І. Чеховський. К. : Балтія-Друк, - 576 с. : іл. ББК 26.89(4УКР) я2 А22

4

ISBN 966–8137–58–2

7 САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД ............. 50

10 ТЯЧІВ•СОЛОТВИНА•РАХІВ.......................... 76 нЕзаБУтніЙ ЛЬВіВ Автор І. Лильо 11 МАГІЧНИЙ КВАДРАТ РИНКУ..................... 88 12 ВІРМЕНСЬКА ДІЛЬНИЦЯ ЛЬВОВА .......... 93 13 БАГАТОЛИКИЙ СВІТ СЕРЕДМІСТЯ.......... 94 14 ПРОГУЛЯНКА зА МЕЖАМИ СТАРИХ МУРІВ................................................. 98 15 МІЖ НОВИМ ТА СТАРИМ СВІТОМ ........103 наВкОЛО ЛЬВОВа (ЛЬВіВщина) Автор І. Лильо 16 ЛЬВІВ • КУЛИКІВ • ЖОВКВА • КРЕХІВ ....110 17 ЛЬВІВ•СТАРЕ СЕЛО•СВІРЖ•

зОЛОЧІВ•ПІДГІРЦІ•ОЛЕСЬКО .................114 18 ЛЬВІВ•ДРОГОБИЧ•НАГУЄВИЧІ•

ТРУСКАВЕЦЬ•УРИЧ (ФОРТЕЦЯ ТУСТАНЬ) 120


ЗМІСТ ГУЦУЛЬСЬкиЙ ШЛяХ (іВанО-ФранкіВщина) Автор І. Лильо 19 РОГАТИН•ГАЛИЧ•ІВАНО–ФРАНКІВСЬК•

ЗМІСТ

СинЬООка ВОЛинЬ Автор І. Лильо 24 ОЛИКА•ЛУЦЬК•зИМНЕ•

ВОЛОДИМИР–ВОЛИНСЬКИЙ•ШАЦЬК ...212

МАНЯВА•НАДВІРНА•ЯРЕМЧА ................130 20 ТАТАРІВ•ВОРОХТА•ВЕРХОВИНА•

КОСІВ•ШЕШОРИ•СНЯТИН•

КОЛОМИЯ•КОСМАЧ....................................142

МіЖ ФОртЕЦяМи та МОнаСтиряМи (ріВЕнщина) Автор І. Лильо 25 БЕРЕСТЕЧКО • ТАРАКАНІВ • ДУБНО•

БІЛОКРИНИЦЯ • КРЕМЕНЕЦЬ •

ОНИШКІВЦІ • МЕЖИРІЧ • ОСТРОГ•

РІВНЕ • КОРЕЦЬ .............................................230

ЛиЦарСЬка ПіСня ПОдіЛЛя (ХМЕЛЬниЧЧина) Автор І. Лильо 26 ЛЕТИЧІВ•МЕДЖИБІЖ•САТАНІВ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ•СУТКІВЦІ•

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ•

ЖВАНЕЦЬ ........................................................250

тУт ШУМ ПрУтУ Й ЧЕрЕМОШУ (ЧЕрніВЕЦЬка ОБЛаСтЬ) Автор І. Чеховський 21 ХОТИН•ЧЕРНІВЦІ•ЛУЖАНИ•

ВАШКІВЦІ•ВИЖНИЦЯ•ВИЖЕНКА•

БІЛА КРИНИЦЯ .................................................. 154

країна заМкіВ та ПЕЧЕр (тЕрнОПіЛЬщина) Автор І. Лильо 22 ПОЧАЇВ•ВИШНІВЕЦЬ•зБАРАЖ•

ТЕРНОПІЛЬ•МИКУЛИНЦІ•ТЕРЕБОВЛЯ•

СЕрЕд ПаЛаЦіВ, ГранітУ і ЛіСіВ (ЖитОМирщина) Автор І. Лильо 27 ЖИТОМИР•ВЕРХІВНЯ•ЧЕРВОНЕ•

ЧЕРВОНОГОРОД•зАЛІЩИКИ..................182 23 БЕРЕЖАНИ•ПІДГАЙЦІ•БУЧАЧ•СКАЛАТ•

АНДРУШІВКА•БЕРДИЧІВ•ХМІЛЬНИК• СТАРОКОСТЯНТИНІВ•ДЕНИШІ•

ЧОРТКІВ•ГУСЯТИН•СКАЛА–ПОДІЛЬСЬКА•

КРИВЧЕ•ПЕЧЕРА «КРИСТАЛЬНА»•

ВОЛОДАРСЬК-ВОЛИНСЬКИЙ•КОРОСТЕНЬ•

ОКОПИ ..............................................................196

ОВРУЧ•НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ...........273

на кОрдОні дикОГО ПОЛя (ВінниЧЧина) Автор І. Лильо 28 СТРИЖАВКА•ВІННИЦЯ•

ВОРОНОВИЦЯ•НЕМИРІВ•ТУЛЬЧИН•

БУША•МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ•

ЛЯДОВА•МУРОВАНІ КУРИЛІВЦІ•

ШАРГОРОД .....................................................286

5


наВкОЛО СтОЛЬнОГО Града (киїВщина) Автор Ю. Ференцева

СтЕПОВиЙ краЙ (заПОріЖЖя та дніПрОПЕтрОВщина) Автор І. Лильо

29 ВИШГОРОД•НОВІ ПЕТРІВЦІ•

36 ПЕТРИКІВКА • НОВОМОСКОВСЬК•

ЧОРНОБИЛЬ ..................................................300 30 КОзИН•ОБУХІВ•ТРИПІЛЛЯ•РЖИЩІВ•

ДНІПРОПЕТРОВСЬК • СТАРІ КОДАКИ•

ГУЛЯЙПОЛЕ•зАПОРІЖЖЯ• ВАСИЛІВКА ....376

БАЛИКО–ЩУЧИНКА•КАГАРЛИК• БОГУСЛАВ .......................................................305 31 БОЯРКА•ВАСИЛЬКІВ•МАР'ЯНІВКА

КОВАЛІВКА•ФАСТІВ•КОЖАНКА•ТОМАШІВКА БІЛА ЦЕРКВА•ПАРХОМІВКА ....................310 32 ПЕРЕЯСЛАВ–ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ•ТАШАНЬ•

ДОБРАНИЧІВКА•ЯГОТИН•БОГДАНІВКА•

СУЛИМІВКА•БОРИСПІЛЬ ..........................321

кОзаЦЬкиЙ краЙ (ЧЕркащина) Автор І. Лильо 33 УМАНЬ•ТАЛЬНЕ•ШЕВЧЕНКОВЕ•

МЛІЇВ•ХОЛОД НИЙ ЯР•

СУБОТІВ•ЧИГИРИН•ЧЕРКАСИ•МОШНИ•

КАНІВ•ТРАХТЕМИРІВ ..................................328

ЧЕрніГіВ – СтОЛиЦя ЛіСОВОї іМПЕрії Автор А. Глазовий 37 ВАЛ, АБО ФОРТЕЦЯ, ЩО СТОМИЛАСЯ .. 403 38 КРАСНА ПЛОЩА ТА НАВКОЛО НЕЇ ......407 39 СВЯТІ ОБИТЕЛІ ..............................................409 зОЛОті Бані і ВиШУкані Парки СіВЕрщини (ЧЕрніГіВщина) Автор Ю. Ференцева 40 ПІСКИ•ПРИЛУКИ•ГУСТИНЯ•СОКИРИНЦІ•

ТРОСТЯНЕЦЬ•КАЧАНІВКА........................414 41 ОСТЕР•КОзЕЛЕЦЬ•ДАНІВКА•ЛЕМЕШІ 419 42 ЛЮБЕЧ•СЕДНІВ•МЕНА•СОСНИЦЯ•

СЕрЦЕ України (ПОЛтаВщина) Автор І. Лильо 34 БЕРЕзОВА РУДКА•ЛУБНИ•МГАР•

МИРГОРОД•ГОГОЛЕВЕ•ВЕЛИКІ

СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•

РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА..........................345

ЦЕнтр України СЕрЕд дикОГО ПОЛя (кірОВОГрадщина) Автор Ю. Ференцева 35 РОзУМІВКА•КІРОВОГРАД•

МИКОЛАЇВКА•ВЕСЕЛІ БОКОВЕНЬКИ• ПОБУЗЬКЕ........................................................365

6

НОВГОРОД - СІВЕРСЬКИЙ .......................423

ПіВніЧні зОрі (СУМщина) Автор І. Лильо 43 НІЖИН•КРУТИ•ОЛЕНІВКА•БАТУРИН•

ВИШЕНЬКИ•ГЛУХІВ•

ПУТИВЛЬ•СУМИ ...........................................431

В ОрЕОЛі СтОЛиЧнОГО БЛиСкУ (ХаркіВ) Автор Ю. Ференцева 44 УНІВЕРСИТЕТСЬКА ГІРКА .........................452 45 НАВКОЛО ПЛОЩІ КОНСТИТУЦІЇ ..........454 46 ВзДОВЖ СУМСЬКОЇ ....................................456 47 АНСАМБЛЬ ПЛОЩІ СВОБОДИ...............458


ЗМІСТ рОМантика «дВОрянСЬкОГО Гнізда» (ХаркіВщина) Автор Ю. Ференцева

ОдЕСа – МіСтО, щО нарОдиЛОСя дОрОСЛиМ Автор А. Глазовий 56 ПРИМОРСЬКИЙ БУЛЬВАР .......................523

48 ТРОСТЯНЕЦЬ•ОХТИРКА•

ПАРХОМІВКА•КРАСНОКУТСЬК•

ГОРОДНЄ•ВОЛОДИМИРІВКА•ШАРІВКА•

СТАРИЙ МЕРЧИК•ЛЮБОТИН•

57 ВУЛИЦЯ РІШЕЛЬЄВСЬКА ..........................525 58 ВУЛИЦЯ ЛАНЖЕРОНІВСЬКА ...................526 59 ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ ...........................................527 60 ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА ...............................528

СКОВОРОДИНІВКА .....................................462

61 ВУЛИЦЯ ДЕРИБАСІВСЬКА ........................529

49 ВЕРХНІЙ САЛТІВ•

ПЕЧЕНІзЬКЕ МОРЕ•

СТАРИЙ САЛТІВ•ЧУГУЇВ ............................472

62 КАТЕРИНИНСЬКА ВУЛИЦЯ І ПЛОЩА 531 63 ОПЕРНИЙ ТЕАТР ..........................................532 64 ПРИВОЗ ............................................................533 Під СОнЦЕМ БЕССараБії (ОдЕщина) Автор А. Глазовий 65 БІЛГОРОД–ДНІСТРОВСЬКИЙ•

БОЛГРАД•ІзМАЇЛ•

СТАРА НЕКРАСІВКА•ВИЛКОВЕ ...............537

нЕВідОМиЙ ВЕЛЕтЕнЬ дОнБаС (дОнЕЧЧина I ЛУГанщина) Автор Ю. Ференцева 50 ІзЮМ•СВЯТОГІРСЬК•БІЛОКУзЬМИНІВКА•

АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•ДОНЕЦЬК.......478 51 КОМСОМОЛЬСЬКИЙ•МАРІУПОЛЬ•

БЕРДЯНСЬК•МЕЛІТОПОЛЬ• ГЕНІЧЕСЬК•АРАБАТСЬКА СТРІЛКА.......491 52 МІЛОВЕ•БІЛОВОДСЬК•

НОВОЛИМАРІВКА•ДАНИЛІВКА•

ЛУГАНСЬК•КРАСНОДОН ...........................497

криМ – казкОВа країна Автор Ю. Ференцева 66 БАКАЛЬСЬКА КОСА•ЧОРНОМОРСЬКЕ•

дОрОГаМи ПіВніЧнОГО ПриЧОрнОМОр’я (МикОЛаїВщина I ХЕрСОнщина) Автор Ю. Ференцева

53 МИГІЯ•МИКОЛАЇВ•ПАРУТИНЕ•

САГИ•ДЖАРИЛГАЧ ......................................514

МАСАНДРА•НІКІТА•ГУРзУФ• АЛУШТА ЛУЧИСТЕ .......................................558 69 СТАРИЙ КРИМ•СУДАК•НОВИЙ СВІТ•

АСКАНІЯ–НОВА ............................................509 55 ГОЛА ПРИСТАНЬ•КІНБУРНСЬКА КОСА•

БАЛАКЛАВА•ФОРОС ..................................554 68 СИМЕЇз•АЛУПКА•ЛІВАДІЯ•ЯЛТА•

ОЧАКІВ•КОБЛЕВЕ .........................................504 54 ХЕРСОН•ТЯГИНКА•БЕРИСЛАВ•КАХОВКА•

ОЛЕНІВКА•ЄВПАТОРІЯ•САКИ .................548 67 СЕВАСТОПОЛЬ•ІНКЕРМАН•

КОКТЕБЕЛЬ•ФЕОДОСІЯ•КЕРЧ.................565 70 БАХЧИСАРАЙ•ЧУФУТ–КАЛЕ•

ТЕПЕ–КЕРМЕН•МАНГУП–КАЛЕ•

КАЧІ–КАЛЬЙОН•ЕСКІ–КЕРМЕН .............572

7








12 


ПЕРЛИНИ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ

  

 

      

Севастополь. Погляд на Набережну С. Зимне. Святогірський монастир Крим. Воронцовський палац у Алупці. С. Межиріч. Свято-Троїцький монастир Крим. Мечеть Хан-Джамі

На теренах нашої держави збереглося багато взірців унікального дерев‘яного зодчества – храми, житла, господарські і виробничі споруди, перенесені до скансенів Києва, Львова, Чернівців, Ужгорода, Пе��еяслава-Хмельницького, та розташовані в селах і містечках України. Сакральне зодчество в Україні має надзвичайно давні традиції – це православні монастирі (до речі, три з них мають статус Лаври – Києво-Печерська у Києві, Почаївська на Тернопольщині і Святогірська на Донеччині), католицькі костели (справжні

 Львів. Церква із села Кривка у музеї просто неба

 Меджибіж. Замок Сенявських  Кам'янець-Подільський. Стара фортеця.

архітектурні шедеври були збудовані у Львові, Києві, Фастові, Бердичеві тощо), мусульманські мечеті – наприклад, у Євпаторії, Старому Криму, Ізмаїлі, караїмські кенаси у Бахчисараї, Євпаторії, Києві та ін., синагоги в Одесі, Києві, Львові, Ужгороді… Розмаїття стилів і форм відображає дійсну свободу віросповідання. У цьому коротенькому вступному слові ми не збираємося давати історичні відомості чи перелічувати туристичні об‘єкти – ми запрошуємо Вас, шановний читачу, у захоплюючу мандрівку Україною!

Кілька слів відносно структури путівника. Книжка складається з 27 розділів. Кожен з них присвячений окремому регіонові, який, в основному, співпадає з границями адміністративно-територіального поділу країни, але інколи зустрічаються розбіжності – наприклад, до регіону Сумщини доданий маршрут Ніжин – Батурин, який фактично проходить територією Чернігівської області, але має тісні історичні зв’язки з Глуховом Сумської області. Мандрівці це ніяк не завадить, а історичний нарис зберігає цілісність і логічність. Деякі області об’єднані в одному розділі (наприклад, Дніпропетровська і Запорізька), що також має історичне підґрунтя. Розділи поділяються на маршрути, що мають наскрізну нумерацію – тож по змісту легко відшукати відповідну розповідь про туристичні об‘єкти, які вас цікавлять. До кожного розділу входить практична інформація – адреси і телефони вокзалів, готелів тощо. Назви населених пунктів у тексті подані за нормативами Словника географічних назв України (Київ, вид-во «Довіра», 2001), затвердженими вченою радою Інституту української мови НАН України. Автори і редакція доклали максимум зусиль для створення цієї книжки. Ми заздалегідь вдячні вам, шановні читачі, за ваші відгуки, зауваження і уточнення, які можна надіслати поштою на адресу «Балтії-Друк», або ж скористатись сайтом чи електронними адресами видавництва та авторів - www.baltia.com.ua, lylolv@yahoo.com, baltias@i.com.ua. Ваші зауваження обов’язково будуть враховані при перевиданні путівника. Бажаємо щасливих та цікавих подорожей!

13


1–6 КИЇВ: НАЧЕРКИ ДО ПОРТРЕТА 1 1 ДОРОГАМИ ВЕРХНЬОГО МІСТА 2 1 УНІВЕРСИТЕТИ, ПАРКИ, МУЗЕЇ... 3 1 ПОДІЛ, АБО МІСТО В МІСТІ 4 1 ТВЕРДИНІ ВЛАДИ 5 1 НА МАЙДАНІ... 6 1 ДРУГИЙ ЄРУСАЛИМ

Що б не сказав про Київ – боїшся, нібито бовкнув чергову банальність. Адже справді надто важко висловити, що насправді відчуваєш до нього після того, що вже сказано. Сказано впродовж п’ятнадцяти віків безліччю людей непересічних, талановитих – і поспіль закоханих у це дивовижне місто.

15


16


КИЇВ

© ТС ЗС України, 2007

17


КИЇВ: НАЧЕРКИ ДО ПОРТРЕТУ V століття нашої ери – вважають, що саме тоді князь полянський Кий заснував тут місто. ІХ століття, друга його половина – Київ стає столицею великої східнослов’янської держави, знаної як Русь. 882 – київський престол захопив, убивши князів–співправителів Аскольда та Діра, варязький ватажок Олег. По його смерті 912 року князем стає Ігор, а після його загибелі в 945 році – княгиня Ольга, перша християнка на руському троні, згодом причислена церквою до лику святих. З 964 року престол обійняв її син, хоробрий войовник і впертий язичник Святослав, а з 980 – його син Володимир. 988–989 – князь Володимир Великий (Святий) хрестить Русь за візантійським православним обрядом. Початок будівництва Десятинної церкви. 1019–1054 – княжий престол у Києві посідає Ярослав, згодом прозваний Мудрим. Русь остаточно стає загальновизнаною великою європейською державою. В її стольному граді засновано Києво–Печерську Лавру, зводять величні храми, зокрема храм Святої Софії, згодом Успенський собор Києво–Печерської Лаври, Михайлівський Золотоверхий монастир, Кирилівську церкву та багато інших церков та монастирів. 1157 – в Києві боярами вбито князя– узурпатора Юрія Долгорукого, засновника Москви, претендента на київський престол. 1169 – Київ ущент зруйновано й розграбовано Володимиро–Суздальським князем Андрієм Боголюбським, сином Юрія Долгорукого. Триває політичний занепад Києва, котрий постійно переходить з рук у руки ворогуючих за верховну владу на Русі князів. 1240 – монголо–татарське військо хана Батия приступом бере Київ і остаточно плюндрує місто. 1362 – Київ та велика частина Русі увіходять до складу Великого князівства Литовського. З часом місто отримує магдебурзьке право (самоврядування). 1569 – Київ передано під владу польської корони. 1615 – засновані Київське братство, Братська школа та Києво–Печерська друкарня – осередки культурного життя Східної Європи.

18

1632–1647 – кафедру митрополита Київського та Галицького обіймає Петро Могила, видатний просвітник та будівничий храмів. 1632 – утворення Києво–Могилянської колегії. 1648 – початок Визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Гетьман урочисто в’їздить у Київ. У наслідок Переяславської Ради (1654 р.) та подальших політичних подій у Києві розташовується потужна російська залога із стрільців–піхотинців та рейтарів (кінноти). 1687–1709 – доба гетьманства в Україні Івана Мазепи. 1701 – Києво–Могилянську колегію перетворено на академію. 1706 – закладено Стару Печерську фортецю. 1731–1744 – зведення Великої Лаврської дзвіниці. 1749–1753 – спорудження Андріївської церкви, 1750–1755 – царського (згодом названого Маріїнським) палацу. 1804–1805 – будівництво першого Міського театру. 1811– велика подільська пожежа. Майже весь Поділ загинув у вогні. 1831–1861 – споруджено Нову Печерську фортецю. 1834 – відкриття Університету Святого Володимира. Утворення міської думи (навзамін магістрату). 1838 – відкриття Інституту благородних дівиць. 1839 – закладено університетський Ботанічний сад. 1849 – починає діяти перший міський поштамт. 1853 – відкриття пам’ятника князю Володимиру. 1862–1882 – спорудження Володимирського собору. 1886 – починає функціонувати перша телефонна станція. 1888 – відкриття пам’ятника Богданові Хмельницькому. 1892 – пуск у Києві першого в Російській імперії трамвая. 1898 – заснування Політехнічного інституту. 1899–1901 – спорудження будівлі Оперного театру.


1905 – пуск міського фунікулера. 1913 – відкриття Консерваторії. 1917–1920 – події Громадянської війни. Загалом Київ переходив тоді з рук у рук и (згідно з різними джерелами) чи то чотирнадцять, чи то дев’ятнадцять разів. 1918 – початок діяльності Української Академії Наук. 1921 – заснування Медичного інституту. 1924 – заснування Історичного музею. Будівництво міського аеродрому в Жулянах. 1926 – початок роботи в Києві Театру опери й балету, Російського драматичного театру, Українського драматичного театру, будівництво кінофабрики. 1934 – повернення столиці України назад у Київ. 1930–ті – у Києві знищено сотні храмів, монастирів та інших пам’яток культури, зокрема Михайлівський Золотоверхий монастир. 1935 – пущено перший тролейбус. 1937–1941 – будівництво Республіканського стадіону. 1941–1943 – нацистська окупація Києва. Бузувірські масові страти, переважно євреїв, у Бабиному Яру. 1951 – вихід друком першого числа газети «Вечірній Київ», введення в дію першого в Україні телецентру.

1957 – відкриття аеропорту «Бориспіль» – нині головного міжнародного аеропорту України. 1960 – пуск першої лінії Київського метрополітену. 1970 – відкриття палацу «Україна». 1982 – святкування 1500–річчя заснування Києва. 1986 – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Незважаючи на серйозне підвищення в Києві радіаційного фону, за розпорядженням компартійного керівництва на Хрещатику проводять масову першотравневу демонстрацію. 1990 – на флагштоці біля міської ради громадськість Києва піднімає синьо–жовтий прапор. 1991 – проголошення незалежності України. 1995 – гербом Києва знову стає зображення архістратига Михаїла – старовинний (хоча й не найдавніший) герб міста. 1997–2000 відбудова Михайлівського Золотоверхого собору. 1998–2000 – відбудова Успенського собору Києво–Печерської Лаври. 1999 – прийняття Верховною Радою Закону «Про столицю України – місто–герой Київ». Перші вибори міського голови. Пам'ятник Володимирові Святому

19


ДОРОГАМИ ВЕРХНЬОГО МІСТА

1 Маршрут 1 ДОрОГаМИ ВЕрХНЬОГО МІСта Софійський заповідник, Ну ж–бо наберемося гонору і ввійдемо Києво–Печерську Лавру, в Княжий град немов великі пани – через Андріївський узвіз, Хрещатик, Золоті ворота. Тим паче, що дістатися «будинок з химерами», серця Києва, званого віками Верхнім, або Ботанічний сад, Поділ. Княжим містом (хоча це не зовсім одне й те саме – про це трохи згодом), найліпше саме таким шляхом – через метро «Золоті ворота». У Києві взагалі більшість станцій метро дуже красиві – вишукано старомодні «Університет» чи «Хрещатик», стильно авангардні станції нових ліній. Але «Золоті ворота», безперечно – найкрасивіша станція Київського метрополітену, вивершена в шикарній стилізації русько–візантійського стилю, – слугує чудовою прелюдією до нашої наступної прогулянки Княжим містом. ...Власне, спочатку, за часів Олега, Ігоря, Ольги, Володимира – перших великих правителів молодої та стрімко зростаючої Київської імперії – парадним в’їздом до стольного града слугували зовсім інші ворота, на нинішньому розі Володимирської та Великої Житомирської. Затим, за блискучої доби Ярослава, року Божого 1037 зведено було нові головні ворота столиці, звані Золотими. Місто тоді дуже виросло, і його обнесли новим кільцем потужних укріплень. Підступи до Золотих воріт захищав неабиякий рів – 15 метрів завширшки та 8 метрів глибиною, через який було перекинуто дерев’яний міст (його належало спалити при наближенні ворога). А другий Ліворуч від воріт знаходиться чарівний невеликий ярус воріт прикрашала невелика елегантна надвратна церква Благовіщення. Взагалі Золоті ворота були не просто оборонною, а пам’ятник... котові. Кіт цей, званий Пантюш- й майже ритуальною спорудою, навіть ширина їх проїзду (7,65 м) ком, був, так би мовити, точно відповідала ширині головного нефа щойно перед тим звереальною історичною деного Софійського собору. А у народі віками побутувала легенда особою, мешкав у 90–х про те, що саме через Золоті ворота сходить сонечко, щоби освіроках минулого сторіччя тити Київ. В’їхати крізь них до міста було високою честю: наприпо сусідству, в ресторані клад, її здобув Богдан Хмельницький зі своїм козацтвом, року 1648 «Пантаґрюель» і загинув наглою смертю чи то під вступивши до Києва. На жаль, Золоті ворота, які бачить турист сьогодні – просто колесами автомобіля, чи то коли сталася в ресторації гарний муляж, своєрідний «футляр», що закриває собою рештпожежа (це вже найновітні- ки воріт справжніх. Щиро кажучи, коли цей «футляр» будували ший київський фольклор)... (1982 рік), далебі не всі кияни були в захваті від такого дрібноА господар недешевого рес- го історичного хуліганства. Нічого, звикли, нині мальовничий торану вирішив того мур- сквер без іграшкових (насправді) Золотих воріт годі уявити. чика увіковічнити в брон- А сквер дійсно чудовий. Одна заувага: якщо киянин чи киянка зі. Тепер біля бронзового призначають вам там рандеву «між двома гривнями і котом», кота юрмляться, роблячи не кваптеся дзвонити до «швидкої психіатрички»: йдеться про фотки на пам’ять, туристи, тут призначають перші розташовані тут неподалік один одного монумент Ярославу побачення... А Пантюшко Мудрому (точнісінько такий, безбородий Ярослав прикрашав споглядає все це зі свого перші двогривневі банкноти) і котові Пантюшку. За часів Ярославових перед мандрівником, котрий увійшов котячого раю і схвально через Золоті ворота, розкривалася вражаюча панорама Княмуркоче...

ВартО ОГЛЯНутИ

20


1

жого міста з численними храмами й палацами. Нині Київ тут виглядає інакше, але теж дуже гарно. Пройти до Софійської площі найліпше по Володимирській: помилуватися поспіль гарними будинками кінця ХІХ сторіччя: колись у них писав свого «бравого вояка Швейка» Ярослав Гашек, свої чарівні пісні Олександр Вєртінський, своїх «Богатирів» – Віктор Васнєцов. У тутешніх кав’ярнях зустрічалися герої творів Купріна й Булгакова. Дещо випадає із загального «буржуазного» стилю забудови похмура сіра махіна Служби безпеки України. До війни тут розташовувалося НКВС, під час війни – гестапо, потім – КДБ... Ось і Софійська площа. Спершу, звичайно, завітаємо до самої Софії Київської. Храм було закладено за повелінням Ярослава Мудрого 1017 року і завершено між 1032 та 1037 рр. Вибір місця для головного собору Княжого града був не випадковим: тут сходилися всі чотири головних шляхи, що вели до Києва. 4

Ландшафтний план Національного заповідника «Софія Київська»

ДОРОГАМИ ВЕРХНЬОГО МІСТА

КИЇВ

«Богоматір Оранта». Мозаїка Софійського собору

3

5

7

6 1 2

Мало хто знає, що монастир тут існував задовго до хрещення Русі: його заснувала побожна християнка, Ярославова прабабця княгиня Ольга, тож за Ярослава місце тут було вже, як то кажуть, «намоленим». Собор одразу набув особливого статусу – в Софії князів, «садовили на стіл» (коронували), тут же відспівували й ховали. Споруджено було храм за особливою технологією: кам’яна кладка чергувалася із плінфою (дуже міцна пласка цегла), а скріплювали все особливою сумішшю з вапна та шматочків кераміки. Нинішній зовнішній вигляд собору дуже відрізняється від первинного – зараз це типове українське (інші назви: козацьке, гетьманське, мазепинське) бароко ХVІІ–XVIII сторіч, коли храм значно перебудували. Поглянути на макет Софії княжої доби можна всередині храму. Але головне – побачити там вражаючої краси фрески й мозаїки. Найславетніша з мозаїк – чудова й урочиста Богоматір Оранта, берегиня Києва й киян. Добре

1. Софійський собор 2. Софійська дзвіниця 3. Будинок митрополита 4. "Брама Заборовського" 5. Південні ворота 6. "Тепла Софія" 7. Софійська бурса Софійський собор

21


ДОРОГАМИ ВЕРХНЬОГО МІСТА

1

Софійська дзвіниця

КИЇВ відоме предковічне повір’я – допоки Оранта зводить руки у храмі Софії, Київ незнищенний... Найвідоміша з фресок – прижиттєве зображення Ярослава Мудрого та його сім’ї. Також дуже цікавими є фрески, що зображають киян, які мешкали тут тисячу років тому. Загалом про самі лиш мозаїки, розписи та графіті легендарного храму написано сотні книг, все ж найкраще – хоч би раз Софію побачити. Обов’язково зверніть увагу на саркофаг Ярослава Мудрого і його дружини Інґігерди та купіль, де хрестили князів–немовлят. Красою та елегантністю відзначається триярусна барокова Софійська дзвіниця XVII–XVIII віків. На ній навіть дивом зберігся 800–пудовий старовинний дзвін. Давайте–но пройдемо крізь її арку: ми опинимося на Софійській площі, а просто перед нами – пам’ятник Богданові Хмельницькому. Монумент встановлений саме на тому місці, де 1648 року кияни вітали гетьмана з військом козацьким. Перший проект пам’ятника, запропонований М. Микешиним, з’явився 1868 року. Кошти збирали з пожертв по всій імперії багато років. Зрештою вистачило їх лише на єдину, зате гарну кінну статую гетьмана. Пам’ятник урочисто відкрили 1888 року – за двадцять літ після початку його історії. Прямуємо далі, до Михайлівського Золотоверхого монастиря. Цей прегарний монастир та Софія ніби дивляться один на одного, створюючи чудовий ансамбль. На жаль, Михайлівський Золотоверхий – не оригінал ХІІ сторіччя. Той сталінська влада висадила в повітря в 1930–х роках. І відтворила красень– монастир київська влада лише в наші дні – у 1997–2000 роках.

Пам’ятник Богданові Хмельницькому

 транспорт Аеропорт «Бориспіль» т. (044) 296–7343 Аеропорт «Київ» т. (044) 242–2308 Залізничний вокзал Привокзальна пл., 1, довідка за т. (044) 0–05 Центральний автовокзал проспект Науки, 2/1, т. (044) 265–0430 АВТОСТАНЦІЇ «Дарниця» пр. Гагаріна, 1, т. (044) 559–4618 «Дачна» пр. Перемоги, 142, т. (044) 444–1403 «Поділ» вул. Нижній Вал, 15а, (044) 417–3215 «Полісся» пл. Шевченка, т. (044) 430–3554 «Південна» пр. Академіка Глушкова, 3, т. (044) 263–4004

22

Нині він виглядає так, як після останньої реконструкції XVIII сторіччя, тобто у стилі українського бароко. І нехай те, що ми маємо зараз, – лише копія, помилуватися дзвіницею й храмом, зрештою просто прогулятися затишним і мальовничим монастирським подвір’ям – повірте, неабияка втіха. Допоки ми поруч, поглянемо також на невеликий, але дуже гарний, пронизливо–драматичний пам’ятник жертвам голодомору. І, звичайно, на горішню станцію київського фунікулера.


В цілому світі зовсім небагато існує ліній цього екзотичного міського гірського транспорту, а от у Києві фунікулер діє аж із 1905 року. Мусимо трохи відхилитися від нашого маршруту Княжим містом, щоби поглянути на іще один символ Києва – пам’ятник Володимирові Великому. Його авторами є славетні петербурзькі скульптори В. Демут–Малиновський та П. Клодт. Відкрили його ще 1853 року, і саме навколо встановленої на високому постаменті виразної постаті князя із хрестом у руці (особливо гарно пам’ятник виглядає з боку Дніпра) було розбито найулюбленіший киянами парк. Володимирська гірка для них стала місцем особливим. Про неї пишуть поети і письменники, тут закохуються, тут щороку всеньку ніч гуляють столичні випускники... З неї розкриваються розкішні краєвиди на Дніпро, на Печерськ та Європейську площу. Втім, щось ми так забрели мало не на Хрещатик: а це ж уже зовсім інший маршрут. Наша дорога Верхнім містом веде далі до Старокиївської гори: саме тут п’ятнадцять сторіч тому з’явилося спершу невелике, але добре укріплене городище – з княжим палацом, язичницькими капищами, будинками–фортецями знаті та дружинників, потужним валом та ровами. Як і в інших прадавніх руських містах, його називали Дитинцем, - за стінами фортеці знаходили прихисток в часи ворожих нападів мешканці нижнього міста Подолу, та навколишніх селищ. Пізніше з’явилася нова назва – місто Володимира, адже великий князь суттєво змінив вигляд тодішнього Верхнього міста, звівши після Хрещення Русі тут багато церков, а також інші споруди. Найбільших розмірів та й краси Київ часів Русі набув уже за Ярослава, його ім’ям стали називати й Верхнє місто. Центром княжого града ще за часів Володимира була місцевість н��вколо сучасного Національного музею історії України (вул. Володимирська, 2, т. (044) 278–6545, 10.00 – 18.00, вих. ср) – його оновлену, вирішену в оригінальному сучасному стилі багатющу експозицію гостям Києва подивитися просто необхідно. Навколо збереглися фундаменти княжих палаців Х сторіччя і славетної Десятинної церкви – першого кам’яного храму новоохрещеної Русі. У церкви драматична доля: 1240 року вона стала останнім місцем оборони киян від монгольської навали. Тут вони й загинули під уламками стін, розбитих монгольськими таранами...

ДОРОГАМИ ВЕРХНЬОГО МІСТА

1

Тож повернімося на Михайлівську площу: перед нами іще один відроджений монумент. Пам’ятник княгині Ользі роботи Івана Кавалерідзе було відкрито у 1911 році. Власне, це пам’ятник не лише премудрій київській володарці. Коло неї – постаті апостола Андрія Первозванного та творців слов’янської писемності – Святих Кирила і Мефодія. Більшовики зруйнували красивий білосніжний монумент 1919 року, і лише у 1996 році київська влада його відновила. Тепер у столиці нова традиція: київські молодята неодмінно покладають сюди квіти.

Національний музей історії України

23


ДОРОГАМИ ВЕРХНЬОГО МІСТА

1

1999 року просто біля сходів, що ведуть до Андріївської церкви, з’явився ще один улюблений киянами пам’ятник. Звичайно, всі легко пригадають, що у класичній кінокомедії «За двома зайцями» саме тут відбувалося невдале вінчання Свирида Голохвастова і Проні Прокопівни. Персонажі М. Старицького у виконанні Олега Борисова та Маргарити Кринициної і стали героями симпатичного «монумента». Одне незрозуміло: сюди чомусь теж занадилися із квітами київські молодята. Справді дивно – «роман» Проні й Голохвастова начебто не надто вдалий для них взірець...

24

А поруч росте могутня старезна липа. Навіть учені вважають, що їй приблизно вісімсот років. Однак дерево, свідок Батиєва нашестя аж донині щороку цвіте... Іще щороку в останні вихідні травня – на Дні Києва, просто перед музеєм відбувається розкішний, майже справжній лицарський турнір. Перш ніж продовжити мандрівку Княжим градом, помилуємося іще одним дивом Києва – розташованою поруч Андріївською церквою (Андріївський узвів, 23), там, де двадцять століть тому за прадавньою легендою, переказаною у «Повісті временних літ», апостол Андрій Первозванний встановив хреста і виголосив пророчі слова про те, що тут буде град великий та славетний, і благословив мальовничі гори над Дніпром. Побажала мати тут церкву спеціально для царської родини імператриця Єлизавета І, навіть під час перебування в Києві 1744 року заклала перший камінь в її фундамент. Відносно невелика й стримана о порівняно з пишними імперськими витворами Андріївська церква вважається мало не найвишуканішим шедевром В. Растреллі. Безпосереднім виконавцем проекту, її будівничим став московський архітектор Іван Мічурін. Через специфіку крутих київських схилів довелося підводити під церкву ще одну, врізану у схил гори споруду, котра б слугувала храмові цоколем. Цей двоповерховий будинок нині займає духовна семінарія. А до церкви на пагорбі ведуть урочисті чавунні сходи. Храм прикрашають чудовий різьблений визолочений іконостас, розписи й картини талановитих майстрів. Сьогодні Андріївська церква виконує потрійне призначення: це і музей, і діючий храм, і прекрасний за акустикою, ще й цілковито неповторною атмосферою концертний зал, де відбуваються вишукані концерти камерної музики. Вечір на такому концерті стане справді незабутнім спогадом про Київ. 1999 року просто біля сходів, що ведуть до Андріївської церкви, з’явився ще один улюблений киянами пам’ятник. Звичайно, всі легко пригадають, що у класичній кінокомедії «За двома зайцями» саме тут відбувалося невдале вінчання Свирида Голохвастова і Проні Прокопівни. Персонажі М.Старицького у виконанні Олега Борисова та Маргарити Кринициної і стали героями симпатичного «монументу». Одне незрозуміло: сюди чомусь теж занадилися із квітами київські молодята. Справді дивно – «роман» Проні й Голохвастова начебто не надто вдалий для них взірець... Вирушаємо на інший кінець міста Ярослава, туди, де стояли в давнину Жидівські, або Львівські, або ж Західні ворота Києва. Підемо Пейзажною алеєю, адже вона проходить точно по лінії фортечного валу міста Ярослава, звідсіля відкривається


чудовий краєвид з Дніпром та київським Лівобережжям, горою Дитинкою, Замковою горою та відрогом Старокиївської гори – там нині збирається «просунута» київська молодь: рокери, хіпі, «індіанці» та інші. Можна звідсіль помилуватися літописними пагорбами и урочищами, а ще – нашвидкуруч зведеними там новісінькими теремами олігархів... Тут само, на алеї нещодавно встановили оригінальний пам’ятник князеві Святославу, славетному воїну, сину княгині Ольги, батьку Володимира Великого. Тим часом за приємним променадом досягаємо Львівської площі. Тут колись закінчувалося місто Ярослава. Далі були дикі хащі. Настільки дикі, що тривалий час саме в них, згідно з билинами та казками, хуліганив ексклюзивний київський дракон – Змій Горинич. Тож вирушимо углиб старого міста вулицею Ярославів Вал. Із самої назви зрозуміло – вона так само, як і «пейзажка», пролягає по лінії фортечної стіни давнього Києва. Самі назви багатьох вулиць тут дихають старовиною – Рейтарська, Стрілецька... Тут наприкінці XVII століття квартирував російський гарнізон (спочатку він стояв на Подолі, але «москалі» так дістали своїми солдатськими неподобствами місцевих купців, що ті вблагали московського воєводу переселити їх куди подалі, навіть двісті рублів боярину піднесли – на ті часи величезні гроші).

1 ДОРОГАМИ ВЕРХНЬОГО МІСТА

КИЇВ

Перспектива вулиці Ярославів Вал

На цих вулицях практично кожен будинок – витвір мистецтва, переважно в стилі «модерн» кінця ХІХ віку, і насправді кожен вартий особливої уваги. Та навіть серед цих архітектурних шедеврів виділяється Будинок актора (Ярославів Вал, 7) – колишня караїмська кенаса (молільний дім), архітектором якої був сам великий Владислав Городецький, найвидатніший київський архітектор кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Далі минаємо надзвичайно ефектний будинок–замок (Ярославів Вал,1) – з вежею і шпилем, ще й готичною брамою, вхід до якої охороняють двоє вишкірених крилатих демонів. І опиняємося там, де починалася наша перша прогулянка – біля Золотих воріт.

25


УНІВЕРСИТЕТИ, ПАРКИ, МУЗЕЇ...

2

Елегантна будівля по вулиці Ярославів Вал, 1

КИЇВ Маршрут 2 уНІВЕрСИтЕтИ, ПарКИ, МуЗЕЇ... Тут і за Ярослава, і багато віків потому пролягала межа Верхнього міста. Звісно, існували Поділ, Печерськ, Видубичі, Дорогожичі... І все це був Київ, але кожна його частина була, так би мовити, самодостатньою – до часу. Потужний новий поштовх до зростання міста почався лише наприкінці XVIII – на початку ХІХ сторіч, коли Київ стає політичним, адміністративним та культурним центром півдня Російської імперії. Особливо ж бурхливо місто стало зростати й забудовуватися з другої половини позаминулого, дев’ятнадцятого віку – тоді Київ стає іще й багатим торговельним містом європейського масштабу, «цукровою столицею» імперії. Починається – точнісінько як нині – будівельна лихоманка, за лічені роки на місці довколішніх пустирів та приміських гайків зростають квартали дорогих прибуткових будинків, переважно дуже гарних. Зовсім поруч із Золотими воротами, по вулиці Володимирській, 50, розташована Національна опера України. Ця споруда дуже типова для тієї епохи. Пишний, чепурний і трохи помпезний храм мистецтв зведено 1901 року (власне, театр існував на цьому місці вже півстоліття, та от біда – згорів). Київська опера – одна із найкрасивіших у Європі, а Федір Шаляпін захоплено за-

Національна опера України

 транспорт Річковий вокзал Поштова площа, 3, т. (044) 416–1229, (044) 462–5019 (тур. послуги). Літньої пори можна здійснити прогулянку Дніпром за маршрутом Київ – Канів, Київ – Переяслав– Хмельницький, Київ – Київське море, Трипілля. «Столична судноплавна компанія» м. Київ, Поштова пл., 3, Річковий вокзал, причал №7. Затока Оболонь, вул. Прирічна, 9 (рятувальна станція №7), т. 428–71–41, 8 (050) 346–0284 Страхова компанія «Універсальна» Київська дирекція прямих продажів м. Київ, вул. Орлика, 24/1А, тел. 8-800-5003810

26

явив після виступу тут, що подібна акустика існує лише в Гранд– Опера та Ла Скала: певно, великий співак знав, що каже. Цей будинок відомий ще й тим, що у 1911 році тут під час вистави стався один із найзнаменитіших терактів ХХ століття – було смертельно поранено російського прем’єра–реформатора Петра Столипіна. Володимирська, одна із найстаріших та найдовших вулиць Києва, з’єднала прадавній Княжий град із «новим» Верхнім містом. Лише в одному кварталі між Оперою та Університетом мандрівник побачить кілька вишуканих споруд середини ХІХ – початку ХХ сторіч: Президію Академії Наук (вул. Володимирська, 55), конференц–зал Академії, нарешті Будинок учителя (вул. Володимирська, 57). В цьому стильному неоантичному палаці з великою заскленою залою засідань (робота ще одного великого архітектора–киянина Петра Альошина) у 1917–1918 рр. працювала українська Центральна Рада: тож не дивно, що пам’ятник її Голові, Михайлові Грушевському, спорудили саме біля цього будинку. А згодом неподалік з’явився монумент ще одному


видатному патріотові України, В’ячеславу Чорновілу. Виходимо на перехрестя Володимирської та бульвару Шевченка і рушаємо прямо, до Університету. У час свого заснування у 1834 році нинішній Національний університет імені Т. Г. Шевченка (вул. Володимирська, 60) називався на честь Святого Володимира – саме цьому він зобов’язаний своїм чорно–червоним забарвленням (кольори стрічки імперського ордена Св. Володимира). Перелічити усіх знаменитостей, які тут навчалися або викладали, не випадає – просто за браком місця для довжелезного переліку. Досить лиш сказати, що ім’я Шевченка університет носить недаремно – доля поета дуже тісно була з ним пов’язана. З обох боків величезної споруди гармонійно розташовані збу-

УНІВЕРСИТЕТИ, ПАРКИ, МУЗЕЇ...

2

Колишній Педагогічний музей

проживання «Адрія» вул. Р. Окіпної, 2, т. (044) 568–4457, www.adria.kiev.ua «Братислава» вул. А. Малишка, 1, т. (044) 559–7570 «Воздвиженський» вул. Воздвиженська, 60, т. (044) 531–9900, www. vozdvyzhensky.com «Голосіївський» пр. Голосіївський, 93, т. (044) 250–7672 «Джинтама» вул. Трохсвятительська, 9, т. (044) 278–5092, www.gintama.com.ua

«Червоний» корпус Київського університету довані в такому самому стилі класицизму два університетських бібліотечних корпуси. А навпроти – не менш знана київська цікавина, парк теж імені Шевченка з пам’ятником Кобзареві. Його затишні алеї – улюблене місце не лише київських матусь із малюками, але й аматорів–шахістів – тут багато десятиріч існує такий собі стихійний шахово–доміношний клуб. Сходи ведуть із парку на коротеньку, однак вельми відому Терещенківську вулицю... Терещенки – династія в дореволюційній Україні славетна. Вони, нащадки кріпаків, стали мультимільйонерами, «цукровими імператорами». Та прославилися не тільки своїми мільйонами, а тим, наскільки шляхетно їх використовували – жертвували на лікарні для бідних, притулки, гімназії, училища, навіть Політехнічний інститут і Володимирський собор. У 70–их роках ХІХ століття Терещенки придбали ділянки, де зараз розташована вулиця їх імені. На цій короткій вулиці нині три чудових музеї, і всі вони своєю історією пов’язані з біографією сім’ї Терещенків. ...Варвара, дочка магната й мецената Миколи Терещенка, одружилась із Богданом Ханенком, юристом, нащадком давнього

Пам'ятник Кобзареві

27


УНІВЕРСИТЕТИ, ПАРКИ, МУЗЕЇ...

2

Інтер'єр музею російського мистецтва

«Портрет інфанти» Д. Веласкес. Музей західного і східного мистецтва

28

українського аристократичного роду (один із Ханенків був гетьманом України). Подружжя багато подорожувало Європою. Портрети красуні Варвари писали кращі портретисти того часу. Одного дня блискучий правник і дочка мільйонера перебралися до Києва – ностальгія... Вже тоді Ханенки мали чудову колекцію творів мистецтва. Вони захоплювалися археологічними пам’ятками Київської Русі княжої доби, творами українського й російського мистецтва, зібрали достоту фантастичну колекцію західноєвропейського та східного мистецтва. За заповітом Богдан Ханенко передавав коханому Києву те, чим жив: зібрання й унікальну бібліотеку. Лише після проголошення Незалежності України Музей західного та східного мистецтва (вул. Терещенківська, 15, т. (044) 235–0225, 10.00 – 17.00, вих. пн, вт) отримав ім’я Богдана та Варвари Ханенків. Його колекція за обсягом – далебі не Лувр чи Ермітаж. За обсягом. Але тут зібрано поспіль унікальні шедеври. Та й сам будинок музею – вишуканий витвір мистецтва. Власне, розташований поруч на тій же Терещенківській першокласний Музей російського мистецтва (вул. Терещенківська, 9, т. (044) 234–6218, 10.00 – 17.00, вих. вт, ср) теж значною мірою створений на основі колекції подружжя Ханенків. І теж вартий не просто уваги – захвату. Воно й не дивно – Богдан і Варвара товаришували зі знаменитим російським збирачем–меценатом Третьяковим, і той по дружбі допоміг їм придбати чимало шедеврів із самої імператорської колекції. Нарешті, тріаду музеїв завершує Музей Т. Г. Шевченка (бульв. Т. Шевченка, 8, т. (044) 425–3188, 10.00 – 18.00, вих. ср) – це вже на розі бульвару його імені. Елегантний палац в стилі італійського ренесансу будувався для київського голови Павла Демидова, що придбав собі красивий італійський титул графа Сан–Донато. Однак невдовзі «палаццо» став резиденцією Миколи Терещенка. Піднімемося тепер від «вулиці музеїв» знову бульваром Шевченка повз «жовтий корпус» (колись тут була славетна Перша міська гімназія, серед випускників якої – Булгаков і Паустовський, Богомолець і Сікорський) два квартали вгору, до Володимирського собору (бульвар Т. Шевченка, 20). Це іще одне київське диво. Величний храм спорудили наприкінці ХІХ сторіччя у псевдовізантійському стилі. А розписували собор найкращі художники – Васнєцов, Нестеров, Врубель, Пимоненко та інші визначні митці. Таке сузір’я блискучих майстрів створило надзвичайно оригінальний ансамбль розписів собору. Пензлю Васнєцова належить не лише славнозвісна центральна композиція храму – «Богоматір із немовлям», а й багато інших, настільки ж прекрасних. Стіни прикрашено розписами не лише за біблійними сюжетами, а й цілою галереєю зображень давньоруських князів та святих, сценами з давньоруської історії. Велич і краса цього


2 УНІВЕРСИТЕТИ, ПАРКИ, МУЗЕЇ...

КИЇВ

собору, хоча й «молодого» порівняно з іншими головними храмами Києва, вражає. Навпроти собору – старовинний університетський Ботанічний сад імені академіка Фоміна. Він відносно невеликий за площею, лише двадцять два гектари, але це справді унікальний природний дослідницький центр, де зібрано понад 8000 видів рослин, багато з яких достоту унікальні. Ну й нарешті, його мальовничі схили та яри (де ще ви знайдете в самісінькому центрі мегаполісу шматок майже дикої природи?) – просто іще один романтичний куточок Києва. Якщо пройти головною алеєю «Ботаніки», ми потрапимо на ріг вулиць Льва Толстого і Тарасівської, до старовинного району Паньківщина, званого часто «Латинським кварталом Києва» – за аналогєю з Парижем, його районом, де здавна мешкали студенти й викладачі Сорбонни. Після заснування Університету Святого Володимира тут серед зелені виросли доходні будинки, де селилися переважно його професура й студенти, а згодом – українська інтелігенція взагалі. Тут мешкали Леся Українка, Михайло Грушевський, Микола Лисенко, Панас Саксаганський, Михайло Старицький і багато інших знаних діячів національної культури. Маленькі затишні вулички – Тарасівська, Микільсько–Ботанічна, Паньківська – і сьогодні місце для неквапної прогулянки.

Володимирський собор

Росписи Володимирського собору. «Страшний суд» В. Васнєцов

29


КИЇВ

ПОДІЛ, АБО МІСТО В МІСТІ

3

Куточок Андріївського узвозу Упродовж одинадцяти віків існування Поділ із завидною регулярністю то опинявся до самих дахів під товщею дніпрових вод у час постійних повеней, то горів синім полум’ям. Але те, що сталося у засушливому липні 1811 року, було просто катастрофою. За три години Поділ перестав існувати. Взагалі. Згоріло все – дерев’яні тротуари, дерева й кущі. Збереглися лише кам’яниці: церкви та деякі будинки. Тож Поділ довелося відбудовувати фактично на рівному місці.

Погляд на Поділ

30

Маршрут 3 ПОДІЛ, аБО МІСтО В МІСтІ У кожного історичного міста свій неповторний характер. Особливо у столиць. У них, як у людей, бувають часи щастя й невдач, багатства й злиднів. Їх часом кидають, як осоружних коханок, і повертаються з каяттям. Вони страждають і ревнують, змінюють зовнішність – але залишаються собою... Гордий та неприступний Княжий град на київських горах після монгольського погрому на кілька віків безлюдніє, розпадається на окремо існуючі монастирі, військові поселення та шляхетські резиденції. А життя Києва перемістилося ближче до берега Дніпра – на простолюдинський колись Поділ. Протягом кількох століть район мав статус власне Києва - з виборним самоврядуванням, правами та привілеями, та що там – уявіть, Поділ навіть мав власне військо з кавалерією та гарматами! Але дізнаймося про все по порядку впродовж нашої мандрівки. Найкращий, принаймні найприємніший спосіб дістатися на Поділ із Верхнього міста – спуститися туди славнозвісним Андріївським узвозом. Його вважають чи не наймальовничішою вулицею історичного Києва. Дехто з істориків переконує, що узвіз існував іще за часів Русі. Цілком вірогідно – адже тут справді вельми зручний шлях від палаців та хоромів аристократичного Княжого граду на торговельний та ремісничий Поділ. Зараз більшість будинків вулиці – споруди ХІХ сторіччя, і переважно не надто шикарної архітектури. Але полишимо старовинний шик Верхньому місту та Печерським Липкам: чари Андріївського узвозу в іншому. Його з якоюсь особливою любов’ю змальовували Михайло Булгаков та Віктор Некрасов; його чарівні пейзажі малювали й малюють художники від студентів


до метрів; численні галереї й майстерні митців перетворили його на своєрідний київський Монмартр. А нове життя старовинної вулички почалося трохи більше двадцяти років тому, коли саме Узвіз став центром проведення тоді ще напівофіційних «Днів Києва» – тепер цей мистецький фестиваль, що відбувається щороку в останні вихідні травня, став широко відомим та популярним. Щоправда, на жаль, втратив трохи первинної щирості та невимушеності... Втім, на Андріївському узвозі Дні Києва не закінчуються ніколи. Цілий рік і щодня (за винятком хіба що особливо капосної погоди) тут можна придбати оригінальні витвори мистецтва: живопис, скульптуру, кераміку і взагалі що завгодно – переважно безпосередньо в автора–митця. Хоча задля справедливості слід зауважити, що з’явилася з часом своєрідна каста тутешніх професійних ґендлярів, котрі торгують на своїх ятках відвертою дурнею: липовим антикваріатом; якимись балалайками та цілком ідіотськими матрьошками з фізіономіями українських, російських та американських (!) політиків; радянськими прапорами, бутафорськими будьонівками та карикатурними буцімто радянськими одностроями. Все це, звісно, розраховано на грошовитих та нетямущих західних туристів – тепер зрозуміло, кому призначається матрьошка з фейсом Джорджа Буша? І, уявіть, усе це купується... Найпоказнішою будівлею Узвозу є будинок № 15, званий киянами «Замок Річарда Левине Серце». Споруджений у 1902–1904 роках у стилі англійської неоготики, він справді нагадує своєю вежею та стрільчастими вікнами й арками романтичний лицарський замок. І хіба то біда, що був це звичайний дохідний дім, що збудували його за краденим проектом, а обдурені підрядником будівельники помстилися і хитрим чином вмурували в стіни будинку порожні глечики й пляшки (ще довго потім у вітряну погоду мешканців «замку» жахало моторошне виття від тих глечиків)? Оригінальність споруди навіки забезпечила їй популярність. А чавунними сходами вздовж стіни «замку» можна піднятися на оглядовий майданчик на горі Уздихальниці, звідкіля відкривається фантастична панорама Дніпра та Лівобережжя. За гарною та сумною легендою, назва гори походить від того, що на неї піднімалися в давні віки киянки, виглядаючи з походів та плавань чоловіків. І плакали при тому, і «уздихали», тобто зітхали... Ще славен Узвіз своїми зовсім невеликими, але цілком неповторними музеями. Скромний ошатний старовинний будинок № 13 – Музей Михайла Булгакова (т. (044) 425–3188, 10.00 – 18.00, вих ср). Тут великий письменник–киянин провів дитинство і юність, сюди повернувся за часів Громадянської війни. А що найцікавіше – саме тут у одній з квартир оселив Булгаков

ПОДІЛ, АБО МІСТО В МІСТІ

3

На київському Монмартрі

М. Булгаков

Андріївський узвіз, 13

31


ПОДІЛ, АБО МІСТО В МІСТІ

3 Інтер'єр «будинку Турбіних»

До середини с XVII століття ратуша на Контрактовій площі була дерев’яною. Потім спорудили мурований будинок із вежею заввишки понад 30 метрів. Як і належало ратуші, вона була прикрашена годинником і мідяною скульптурою святого патрона Києва – архангела Михаїла. Бароковий будинок мав спеціальну галерею – на ній у свята магістратський оркестр і хорова капела звеселяли співом і музикою перехожу публіку.

32

героїв свого роману «Біла гвардія». Тепер у музеї відтворено інтер’єри тієї доби, відбуваються різноманітні мистецькі заходи. А на фасаді сусіднього будинку № 11 примостився з хитрою мармизою скульптурний булгаківський кіт Бегемот. Музей однієї вулиці (№ 2б, т. (044) 425–0398, 10.00 – 18.00, вих пн) взагалі тривалий час був унікальним, єдиним у своєму роді – і саме з Києва до Європи прийшла мода на подібні музеї (хоча київський допіру вважають кращим у світі у своїй «ваговій категорії»). Він навіть заснований був не державою, а громадською ініціативною групою. Це надзвичайне місце – своєрідна машина часу: ви заходите і зненацька для себе повністю занурюєтеся в атмосферу Києва початку ХХ століття. Окрім того, цей дуже інтелігентний маленький музей відомий ще й як оригінальний культурний центр. Варто також на якусь часину завернути на дуже старовинну й дуже мальовничу вулицю Покровську. На ній розташовано кілька гарних старовинних церков та громадських будинків. Особливу увагу мимоволі привертає імпозантний особняк під № 5 – тепер тут міститься резиденція американського посла. Аж до початку ХІХ сторіччя Покровська звалася інакше – Гнилою. Але немилозвучна назва не заважала їй чотири віки бути головною вулицею Подолу – до страшної пожежі 1811 року, що знищила його вщент.


І ось ми виходимо на головну площу Подолу, Контрактову. Колись тут було жваве торжище, з якого, власне, й почався Поділ. Із торжища і, звичайно, пристані, чи не найбільшої на славнозвісному торговому шляху «із варяг во греки». Київ у давнину розвивався як класичне європейське середньовічне місто: замок знаті на горі, а в долині – місто ремісників, торгівців та іншого простого люду. Це був своєрідний симбіоз – «гора» й «долина» не могли існувати один без одного. Саме тут, на Контрактовій площі, там, де нині стоїть пам’ятник видатному та трохи загадковому мандрівному мудрецю– філосові Григорію Сковороді, саме тут до 1811 р. стояла ратуша, де засідав обраний магістрат. Іще в кінці XV віку Великий князь Литовський Олександр дарував Києву магдебурзьке право. Відтепер кияни (не всі, лише заможні) самі обирали міський уряд–магістрат: війта та бурмістра, шістьох радників і шістьох засідателів–«лавників». Повноваження їхі були дуже широкими. Лише 1835 року магдебурзьке право в Києві було скасовано російським царським урядом. Шкода, звісно, ратуші – згорілого символу давньої київської демократії. Аж до 1982 року, до святкування 1500–річчя міста, Контрактова площа виглядала геть задрипаною. Власне, як і увесь Поділ. Відродження «міста в місті» та його головної площі почалося тоді й триває досі. У 1997–1998 роках тут відновили згадувану ще у «Слові про Ігорів похід» церкву Богородиці Пирогощі. Ця її народна назва походить від зіпсованого грецького «пирготис» – так називали у Візантії особливі ікони, одна з яких була головною реліквією храму. Його спорудили у 30–х роках ХІІ століття, а знищили більшовики 1935 року. Тепер церкву відновили у шляхетно–строгих формах

3 ПОДІЛ, АБО МІСТО В МІСТІ

КИЇВ

Григорій Сковорода на Контрактовій площі

Церква Богородиці Пирогощі

Київ коштом міста утримував власну поліцію і навіть збройні сили. Гордістю киян була «Золота корогва» – загін елітної міської кавалерії. Була у Києва і власна артилерія. На гармашів, до слова, було покладено додаткові обов’язки – дивні, але почесні: догляд за головними міськими курантами на вежі ратуші та організація міських гулянь.

33


3

КИЇВ

ПОДІЛ, АБО МІСТО В МІСТІ

давньоруської архітектури. Було чимало дискусій: адже лишився від церкви лише фундамент, і ніхто не відає достеменно, як саме виглядав храм Богородиці. Тому новозбудовану церкву чесніше вважати не історичною реставрацією, а лише відтворенням умовного класичного давньоруського храму. Саму назву Контрактова площа отримала від того, що тут, на місці тисячолітнього торговища, збудували 1817 року спеціальний Контрактовий будинок, де впродовж щорічних ярмарків, котрі тоді відновилися на Подолі, укладалися комерційні угоди. Тут же містилися нотаріальні контори, дорогі магазини, проходили концерти й прийоми – коротко кажучи, типовий бізнес–центр зразка ХІХ сторіччя. Там бували Шевченко й Пушкін, Гоголь і Міцкевич, Бальзак і Ліст, а нині розташувалася міжбанківська валютна біржа. Цікавою є доля ще однієї елегантної старовинної споруди на Контрактовій – Гостиного двору. 1809 року почалося будівництво гарного двоповерхового будинку спеціально для великого торгівельного центру – з приміщеннями для крамничок. У просторому дворі замкнутої чотирикутної будівлі теж мала йти торгівля. Але встигли звести лише перший поверх – і осоружна подільська пожежа зупинила цей амбітний проект. Кам’яні стіни встояли, але Гостинний двір уже не добудовували. Так і стояв він неохайною обдертою пусткою, допоки у 80–х роках аж ХХ сторіччя київські реставратори відшукали старовинні креслення і Гостинний двір було добудовано – майже через 180 Фонтан «Самсон» і вид на альтанку

Гостиний двір

Києво–Могилянська академія

34

літ після початку робіт. Зате нині в цьому симпатичному будинку містяться реставраційний інститут і бібліотека, а ще маса крамниць, ресторанів та кав’ярень. Навіть театр. Зовсім поруч – старовинний фонтан «Самсон». Його альтанку спорудили в середині XVIII віку, а 1808 вирішили до грядущого сторіччя Полтавської битви прикрасити фігурою біблійного Самсона, що роздирає пащу левові – зовсім на кшталт славетного «Самсона» у Петергофі. От тільки київську композицію робив якийсь невідомий скульптор – чи то самоук, чи то недоук. Богатир Самсон вийшов у нього якимось недогодованим і астенічним, лев взагалі більше скидається на кошеня– переростка. Втім, кумедна парочка швидко полюбилася киянам, і їм було дуже шкода, коли у 1935 році, у розпал кампанії зі знищення храмів, під гарячу більшовицьку руку потрапив


і фонтан... 1981 року його відновили – щоправда, тепер Самсон із левом – лише копії. Ще тут є встановлений у XVIII сторіччі сонячний годинник роботи метра Брульйона, французького математика й фізика, професора Києво–Могилянської академії. А другий його сонячний хронограф зберігся на подвір’ї «Могилянки» – славетної Києво–Могилянської академії – одного із найповажніших національних університетів. Відродження її стало й початком відродження України Мислячої. ...Рік Божий 1615. Кілька українських інтелектуалів створюють Київське Братство – гурток мудреців–просвітителів. Вони створюють Братську школу. Київська аристократка–меценатка Галшка Гулевичівна дарує школі свій маєток на Подолі – разом з усіма від нього прибутками. Через п’ять років до братства вступає в повному складі Військо Запорозьке. Навряд чи його суворі вояки справді вирішили гуртом вивчити п’ять мов, граматику, риторику, поетику, філософію, історію, музику – тобто засвоїти навчальну програму Братської школи. То був жест підтримки української культури й просвіти. Грізний гетьман Петро Конашевич–Сагайдачний (нещодавно на Контрактовій площі йому встановлено пам’ятник: кому подобається, кому не дуже) пожертвував Школі величезні кошти та заповів поховати його там. Інший відомий цілій Європі український діяч, архімандрит Петро Могила, засновує Лаврську Школу, що 1632 року об’єдналася з Братською. Відтепер вона мала назву Києво–Могилянської колегії, згодом – Академії. Це був класичний європейський середньовічний університет. У XVII–XVIII вісімнадцятому століттях Академія вважалася найбільшим та найпрестижнішим вищим навчальним закладом православної Європи – від Греції та Трансільванії до Росії. Її вихованцями були найвидатніші діячі цих країн, зокрема п’ять українських гетьманів. А року 1817 Академію царським указом закривають, оскільки вона, зі своїми традиціями незалежного мислення, свободи думки професорів і студентів, аж ніяк не вписувалася у рамки стандартної імперської системи освіти. За радянських часів у цих приміщеннях працювало Вище Військово–морське політичне училище. Наприкінці 80–х років минулого століття, в останні роки існування СРСР, українська інтелігенція починає рух за відродження славетної Академії, ініціатором та визнаним лідером якого став майбутній її президент В’ячеслав Брюховецький. Вдалося навіть добитися відповідної постанови Верховної Ради тоді ще УРСР. Та адмірал – начальник військово– морського училища лише відмахувався: моє начальство, мовляв, у Москві. А далі сталася історія дивовижна. Коли професор Брюховецький вкотре прийшов добиватися для «штабу» майбутнього закладу бодай кімнати, адмірал – запеклий майстер–шахіст запропонував: виграєш у мене в шахи – нехай уже, дам тобі кімнату. Програєш – щоб я тебе з цими

ПОДІЛ, АБО МІСТО В МІСТІ

3

П. Конашевич– Сагайдачний

проживання «Дніпро» вул. Хрещатик, ½, т. (044) 254–6777, www.dniprohotel.kiev.ua «Домус» вул. Ярославська, 19, т . (044) 462–5120 «Дружба» бульвар Дружби Народів, 5, т. (044) 268–3406 «Експресс» бульвар Т. Шевченка, 38/40, т. (044) 239–8995 «Імпресса» вул. Сагайдачного, 21, т. (044) 239–2939, www.impressa.com.ua «Київ» вул. Грушевського, 26/1, т. (044) 253–0155, www.hotelkiev.com.ua

На подвір'ї КиєвоМогилянської академії

35


ПОДІЛ, АБО МІСТО В МІСТІ

3

Церква Миколи Притиска

Музей гетьманства А на вулиці Спаській, 16а, знайдемо іще одну ошатну двоповерхову кам’яницю тих часів. Вона знана як «будинок Мазепи». Одна проблема – як і Петро І в подільському шинку, гетьман тут ніколи не бував. Що, власне, не завадило нещодавно саме тут відкрити Музей гетьманства (т. (044) 462–5290, 10.00 – 18.00, вих. пн) з цікавою експозицією.

36

постановами більше не бачив! Хіба ж він знав, що Брюховецький – блискучий шахіст... Після третьої програної партії адмірал чесно звелів принести ключі від програної кімнати – слово офіцера все ж таки. А невдовзі Україна здобула незалежність, а Академія – свої приміщення. Нині відроджена «Могилянка» з її дуже високим рівнем освіти – кузня національного інтелекту та мрія тисяч честолюбних абітурієнтів. Багато пам’яток на території Академії загинули в буремні роки. Але відроджено її багатющу бібліотеку і Благовіщенську церкву. А у центрі подвір’я третє століття показує час сонячний годинник метра Брульйона. Втім, Контрактова – авжеж не весь Поділ. По ньому часом приємно просто повештатися, милуючись романтичними та часом незвичайними старожитностями. Тут багато, окрім уже згаданих, прекрасних давніх храмів та монастирів: Флорівська жіноча обитель; Іллінська церква (на її місці в Х сторіччі, ще задовго до Хрещення Русі стояв християнський храм – молилися в ньому переважно хрещені варяги з княжої дружини); церкви Хрестовоздвиженська, Миколи Набережного, Миколи на водах (оригінальна сучасна церква справді виступає просто з вод Дніпра), Миколи Притиска (казали люди, що сам святий притиснув тут злодія, що намірявся обікрасти храм) та інші. Не слід дивуватися такій кількості храмів на честь одного святого: Миколай не тільки улюбленець дітлахів, а й покровитель мандрівників – тож для торгового Подолу така пошана до доброго святого цілком природна. Оригінальною пам’яткою є й старовинна двоповерхова кам’яниця на розі вулиць Костянтинівської й Хоривої, до якої здавна прикипіла назва «будиночок Петра І». Цар дійсно кілька разів бував у Києві за часів російсько–шведської (Північної) війни. Але зроду не зупинявся в цьому будинку – насправді тут попервах аж із 1699 року був шинок, власником якого був сам пан київський війт, і пізніше, в ХІХ сторіччі – психлікарня. Ще один дуже подільський музей – музей–аптека на Притиско–Микільській, 7 (т. (044) 425–2437, 9.00 – 16.00, вих. нд). 1728 року там відкрилася перша (й довгий час єдина) міська аптека. Нині тут дуже гарна колекція старовинного аптечного причандалля, і водночас діюча аптека. Після пожежі новим «Бродвеєм» Подолу стала нинішня вулиця Сагайдачного, що тривалий час простягалася аж до Печерська – а нам далі шлях саме туди. Будинок №27 – родинне гніздо київських «королів сухого варення», прізвище їх було Балабухи. Кажуть, секретом приготування цукатів (ідеться саме про них) з Балабухами поділився особистий імператорський кондитер Катерини ІІ, швейцарець Бальї. Українські фрукти виявилися для цукатів на диво підходящими – і до революції


4 ТВЕРДИНІ ВЛАДИ

КИЇВ

Вулиця Сагайдачного

проживання

«київське сухе варення Балабухи» мало оглушливий успіх, експортувалося не лише до Європи, а навіть до Австралії. Виходимо на Поштову площу, названу так, оскільки з неї відправлялися і на неї прибували колись диліжанси з пасажирами й поштою (станція збереглася, нині тут виставковий зал). Нещодавно на площі відновили церкву Різдва Христова, де 1861 року відспівували прах Тараса Шевченка на шляху з Петербурга до Канева – місця його вічного упокоїння. Також на площі знаходиться нижня станція фунікулера. А найбільшою та найпомітнішою спорудою є, звичайно, величезний, схожий на корабель (цього й хотіли архітектори) Річковий вокзал. Що ж, а тепер наш шлях пролягає вгору Володимирським узвозом – на Печерськ. Маршрут 4 тВЕрДИНІ ВЛаДИ Володимирський узвіз – геть коротенький, але доволі крутий (аж не віриться, що більше ста літ тому саме тут побіг перший у Російській імперії трамвай). І от ми виходимо на Європейську площу. Зліва – старовинний будинок міської філармонії, славної своєю унікальною акустикою та тим, що тут виступали Ліст, Чайковський, Лисенко, Рахманінов, Скрябін, Собінов, Шаляпін, а 2001 року зустрічався із киянами покійний Папа Римський Іван Павло ІІ. Справа – масивна споруда Українського Дому (в «дівоцтві» – музей Леніна), місце проведення виставок, презентацій, конференцій, чого забажаєте – аби грошей на оренду стало. Європейська площа (їй повернули останню дореволюційну назву – нині звучить вельми актуально. Насправді тут просто знаходився колись солідний готель з такою назвою) – це початок Хрещатика, головної столичної вулиці. Але поки рушаймо на Печерськ – від філармонії, вервечкою чудових парків над Дніпром вздовж вулиці Грушевського і далі.

«Козацький» вул. Михайлівська, 1/3, (044) 229–4925 «Либідь» пл. Перемоги, 1, т. (044) 236–0063 «Мир» пр. Голосіївський, 70, т.(044) 264–96–46 «Національний» вул. Липська, 5, т. (044) 291–8787 «Ніка» вул. О. Довженка, 16, т.(044) 446–3367 «Парк–готель» вул. Цюрупинська, 2, т. (044) 422–0344 «Предслава» вул. Горького, 100, оф. 30, т. (044) 269–9750 Президент готель «Київський» вул. Госпітальна, 12, т.(044) 256–3256, www.ukrhotel.com

Міська філармонія

37


КИЇВ

ТВЕРДИНІ ВЛАДИ

4

Казковий палац Театру ляльок

На «мосту поцілунків»

проживання «Прем'єр–палац» бульвар Т. Шевченка, 5–7/29, т. (044) 537–4500, www.premier– palace.com «Русь» вул. Госпітальна, 4, т. (044) 256–4000, www.hotelrus.kiev.ua «Салют» вул. Січневого повстання, 11а, т. (044) 494–1420, www.salutehotel.kiev.ua «Санкт–Петербург» бульвар Т. Шевченка, 4, т. (044) 279–7364

38

Перший із парків – Хрещатий (довелося йому побувати і Купецьким, і Пролетарським, і Піонерським). Ще з дореволюційних часів він був місцем розваг – грали оркестри, влаштовували танці, навіть піднявся у небо перший в імперії пасажирський дирижабль «Київ». Зовсім нещодавно тут з’явилася чарівна споруда, схожа на ілюстрацію з хорошої дитячої книги,– новий будинок Київського Театру ляльок. Свого часу радянська влада оселила театр в одібраному у віруючих приміщенні Центральної синагоги на Шота Руставелі, 13. 1997 року синагогу повернули правовірним іудеям – цілком справедливо, звичайно, однак... відтоді ляльки разом із лялькарями на кілька літ опинилися на вулиці. Зате тепер мають чи не найкрасивіший ляльковий театр у світі. Щоб дістатися, власне, Печерська, треба перейти «Місток поцілунків». Звісно, назва неофіційна – просто на цьому ажурному чавунному містку роботи ще молодого інженера Євгена Патона люблять зупинятися закохані – надто гарний краєвид відкривається з нього. Є в містка й друга неофіційна назва, вигадана людьми менш романтичними – «Чортів міст», аж надто круте під ним урвище. Там пролягає в улоговині мальовнича Петрівська алея, названа так на честь царя (але аж ніяк не на честь більшовика Г. Петровського, пам’ятник якому тут хитро примостили аж 1970 р.). Поруч, біля початку алеї – стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського. Тепер ми у Міському парку, ще одній чарівній місцині стольного града, де можна зустріти Лесю Українку та Марію Заньковецьку (звісно, йдеться про невеликі чудові пам’ятники на його


4

Ми наближаємося до ще однієї окраси Києва, Маріїнського палацу. Власне, цей шедевр В. Растреллі був частиною того ж задуму, що й Андріївська церква – тобто створення в Києві споруд для імператорських візитів. Будували його впродовж 1744–1752 рр. Прегарний бароковий палац слугував резиденцією для VIP–гостей Києва від Катерини ІІ до фельдмаршала Кутузова. 1819 року він сильно постраждав від пожежі, і повністю відбудували будівлю аж через півстоліття. На початку ХХ ст. він отримав назву Маріїнський – за ім’ям імператриці Марії Олександрівни, яка опікувалася відродженням палацу. З того часу і до революції він був резиденцією для августійших осіб, російських та заїжджих, котрі гостювали в Києві. Нині колишня імператорська резиденція слугує для офіційних прийомів та учт найвищого державного рівня. Парк навколо палацу також зветься Маріїнським. Поруч із палацом – іще одна споруда, яку впізнає кожен українець – будинок Верховної Ради, збудований у 30–ті роки. Тут проголошували незалежність, приймали Конституцію, інаугурували Президента Ющенка. Тут депутати вирішують долю країни. А попід вікнами Ради регулярно проходять різнокольорові пікети й демонстрації. Політика... Майже навпроти, по вулиці Грушевського, 12 – іще одна цитадель влади, приміщення Кабінету Міністрів, збудоване теж за сталінських часів. Це вже справжній храм тоталітаризму –

ТВЕРДИНІ ВЛАДИ

алеях). Теплої пори року на відкритій естраді грає музика, і ті, кому не дісталися місця, юрмляться навколо – адже виступає не оркестр пожежної команди, а кращі виконавці хоч класики, хоч джазу, хоч сучасної музики з України та з–за її меж. Колись цей парк називався Царським.

Ансамбль Маріїнського палацу

проживання «Славутич» вул. Ентузіастів, 1, т. (044) 561–1111, www. hotel–slavutich.com «Спорт» вул. Червоноармійська, 55а, т. (044) 220–0252 «Турист» вул. Р. Окіпної, 2, т.(044) 517–8832 «У Валентини» вул. Струтинського, 4, т. (044) 295–6085 «Україна» вул. Інститутська, 4, т. (044) 279–0347, www.ukraine–hotel.kiev.ua «Хрещатик» вул. Хрещатик, 14, т. (044) 279–7339 «Radisson SAS hotel» вул. Ярославів Вал, 22, т. (044) 492–2200, www.radissonsas.com

39


ТВЕРДИНІ ВЛАДИ

4

«Будинок із химерами»

проживання «Sherborne guest house» вул. Старонаводницька, 4, оф. 43, т. (044) 295–8832, www.sherbornehotel.com.ua

 харчування

Українська кухня «Варенична №1» вул. Еспланадна, 28, т. (044) 287–1539,

Маскарон на «Домі плачучої вдови»

40

олов’яно–сірий, гігантських розмірів, із циклопічною колонадою – будь–якого фараона задушили б заздрощі. І нарешті, пройдемо трохи вглиб Липок, помилуємося на Інститутській розкішною, у стилі неоренесансу будівлею Національного банку (1902–1905 рр., два поверхи надбудовані року 1934), і на вулиці Банковій побачимо величну споруду Адміністрації Президента України. За радянських часів тут містився ЦК компартії УРСР. Та, мабуть, доволі казенних хоромів – адже ми все ж на Печерських Липках, у одному з найцікавіших районів Києва. За давніх часів ця мальовнича височина звалася Клов – тепер це ймення збереглося тут у топоніміці – від провулку до станції метро – та передовсім згадується чудовий бароковий Кловський палац XVIII сторіччя на вулиці Пилипа Орлика. Колись тут був липовий гай – звідкіля й з’явилася нова назва. З’явилася у XIX віці, коли навзамін вирубаних лип тут почали виростати особняки, схожі на палаци чи казкові замки, і навіть невеликі маєтки з парками, які будувала в новому модному районі київська аристократія. Багато з них збереглося до нашого часу – «Будинок з каріатидами», «Шоколадний будиночок», «Дім плачучої вдови»... Усі ці маленькі шедеври годі й перелічити: майже поспіль усі будинки по Липській, Шовковичній, Пилипа Орлика – витвори мистецтва. Однак безумовно найвідомішою спорудою Липок є фантастичний «Будинок із химерами» – він знаходиться просто навпроти Президентського палацу. Архітектор був автором десятків блискучих робіт в Україні, Польщі, Ірані – від костелу святого Миколая, Національного Художнього музею та вже згадуваної караїмської кенаси в Києві до вокзалу й палацу шахіншаха у Тегерані. Але до сорока років не мав власного дому. Він був би не він, якби не перетворив


будівництво свого помешкання на іще одну авантюрну історію: для початку обрав кручу, яку всі вважали цілком непридатною для жодного будівництва (його досвідчений колега навіть побився об заклад, що це неможливо); затим використав цілком новітній для тих часів матеріал – бетон; нарешті, сам будинок перетворив на химерну казку в камені. За два роки дім Городецького був готовий. Допомагав йому в створенні шедевра знаменитий Еліо Саля, автор скульптур звірини, реальної та фантастичної, й тваринних орнаментів, що прикрасили фасад казкового будинку. З боку вулиці видно лише три поверхи, але насправді їх шість, врізаних у гору; щоб утримати споруду на карколомній кручі під фундамент у підступний київський ґрунт вгатили 50 паль. Внутрішній інтер’єр відзначався винятковим шиком: адже собі архітектор лишив лише скромну десятикімнатну квартиру, а решту сім (це на шести поверхах!) винаймали «найґламурніші» з київських багатіїв. Зараз будинок належить Адміністрації Президента. Якщо спуститися східцями повз дім Городецького, одразу перед нами – будинок Національного академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка, одного з найкращих театрів України. А в затишному театральному сквері – ще один з милих, геть позбавлених казенної помпезності пам’ятників, що икрасили в останні роки Київ: на лавці невимушено сидить великий актор–франківець Микола Яковченко, а біля нього – його такса Фанфан. До слова, неподалік у Пасажі є подібний пам’ятник: там на веранді коло старовинної кав’ярні сидить за столиком і палить люльку ошатно вдягнений вусатий добродій; перед ним філіжанка кави та його книга «В. В. Городецкій. Въ джунгляхъ Африки». Маршрут 5 На МаЙДаНІ... Вулицею Городецького, що йде просто від театру, ми й вирушимо на Майдан Незалежності. Саме на цьому місці колись були Лядські ворота, через які вдерлася у Київ 1240 року Батиєва орда. Та нині Майдан відомий з інших причин. По–перше, тут була головна сцена «Помаранчевої революції», що лоскотала нерви українцям 2004 року; по–друге, це місце концертів, різноманітних шоу – музичних і політичних, цілодобових і цілорічних, та масових гулянок київської молоді; по–третє – на Майдані найбільша в столиці щільність пам’ятників на гектар. За радянських часів тут стояло однісіньке, зате колосальне ідолище Ілліча в компанії солдата, матроса і ще там когось. Тепер тих монументів на Майдані неміряно: Кию, Щеку, Хориву й сестрі їхній Либіді; козакові Мамаю; монумент Незалежності – 60–метрова колона, на верхів’ї якої статуя жінки з калиновою гілкою; макет історичних Лядських воріт; псевдобарокова статуя покровителя Києва архангела Михаїла, чомусь чорного (тільки між

5 НА МАЙДАНІ...

КИЇВ

Владислав Лєшек Дезидерій Городецький (1863–1930) – нащадок польського шляхетського роду, був не лише геніальним архітектором а й мандрівником, літератором, авантюристом, містифікатором, світським левом. Кияни любили дивитися, як пан Владек виїздить на міську прогулянку – у відкритому авто, і майорить його довжелезний шарф, а на плечі примостилася ручна мавпочка... Але головним – звісно, після архітектури – захопленням Городецького було полювання. І не на качок у плавнях, а, наприклад, на левів у Африці. Цю свою пристрасть він закарбував у «Будинку з химерами».

Майдан Незалежності від готелю «Україна»

41


НА МАЙДАНІ...

5  харчування «За двома зайцями» Андріївський Узвіз, 34, т. (044) 279–7972, 11.00 – 23.00 «Закарпатська колиба» вул. Ванди Василевської, 12/16, т. (044) 236–3292, 11.00 – 23.00 «Мисливець» вул. Саксаганського, 147/5, т. (044) 236–3735, 12.00 – 24.00 «О'Панас» Парк Шевченка, т. (044) 585–0523, 10.00 – 01.00

Перспектива Хрещатика

Михайло Паніковський на розі Хрещатика і Прорізної Страхова компанія «Універсальна» Київська регіональна дирекція м. Київ, вул. Мечникова, 11, оф. 33 Тел.: 8 800 500 38 10

42

КИЇВ нами: нечемні молоді кияни називають чудний монумент «Бетменом»). Далеко не всім подобається цей натовп пам’ятників. Але Майдан все одно лишається центром подій у столиці, від урочистих парадів до веселих новорічних танців. Сам Хрещатик за останні роки дуже змінився. Вулиця сяє ліхтарями, рекламою, вітринами численних магазинів. Хто б міг знати, що тут ще відносно нещодавно був заміський заболочений пустир, і перші мазанки й дерев’яні хатки бідних міщан з’явилися лише двісті років тому. А вже під кінець ХІХ сторіччя це була справжня головна вулиця – багата й дорога. 1941 року восени Хрещатик фактично перестав існувати: його заздалегідь заміновані будівлі на початку нацистської окупації висадили в повітря радянські підпільники, а те, що вціліло, допалили вже німці. Більшість споруд відновленню не підлягала – збереглася лише одна сторона одного останнього кварталу вулиці, та ще будинок центрального універмагу. Тож по війні Хрещатик

відбудували в єдиному помпезному стилі – так за сталінських часів уявляли розкіш по–соціалістичному: з колонадами, масою ліпнини і статуй. Хрещатик – найкоротша головна столична вулиця Європи, лише 1200 метрів завдовжки. Зате чи не найширша – в окремих місцях до 130 метрів. Тут розташувалися Укртелерадіо, Київрада та безліч офісів, магазинів, ресторацій і кав’ярень. Вгору від Хрещатика піднімаються до Старого міста улюблені киянами вулиці – Прорізна з Молодим театром та кумедним «монументом» Паніковському, Богдана Хмельницького (у її першому від Хрещатика кварталі розташований ще один із кращих українських театрів – замість довжелезної офіційної назви кияни звуть його просто «російська драма», або навіть трохи фамільярно – «театр Лесі», оскільки театр має ім’я Лесі Українки), бульвар Шевченка, де ми вже побували. Хрещатик закінчується Бессарабською площею. У ХІХ сторіччі тут, на міській околиці, був базар, де жваво торгували винами, фруктами й тютюном із Бессарабії (нинішня Молдова та південь Одещини). А в роках 1910–1912 збудували нинішню споруду критого ринку – найбагатшого за вибором товарів, проте


ДРУГИЙ ЄРУСАЛИМ

6

й найдорожчого в сучасному Києві. За Бессарабкою, в районі вулиць Басейної та Шота Руставелі до революції знаходилися єврейські квартали. Про той час нагадують красивий будинок Хоральної (головної) синагоги, пам’ятник письменнику Шолом–Алейхему, що довго мешкав тут, меморіальна дошка на честь Ґолди Меїр – майбутній прем’єр Ізраїлю народилася тут. Якщо проминути кілька кварталів, ми знову опинимося на Печерську, там, де 1831 року почалося спорудження Нової печерської фортеці – власне, це була не якась одна цитадель, а цілий величезний комплекс. Фортеця мусила стати найбільшою у світі, спроектовано було навіть підземну залізницю, яка мала перевозити солдатів та боєприпаси між численними фортами. Кажуть, ідея Київської фортеці належала особисто царю Миколі І – і після його смерті будівництво припинилося. Власне, сам задум спорудження гігантського укріпрайону трохи відгонив параноєю – до найближчого кордону сотні верст... Тож фортеця перетворилася на тюрму та склад боєприпасів. Більшість споруд недобудованої твердині збереглася, тепер тут цікавий музей. Та все ж таки мандрівку Печерськом належить завершити відвідинами всесвітньо прославленої Києво–Печерської Лаври. Маршрут 6 ДруГИЙ ЄруСаЛИМ Так наші предки шанобливо величали Київ. Перелік духовних скарбів столиці України–Русі одвіку починався із Києво– Печерської Лаври. Не минали її лихоліття: руйнували дикуни – від орди монгольської до комуністів. Проте Лавра вже майже тисячу літ залишається найбільшою святинею країни. Один із найвідоміших монастирів православного світу виник року Божого 1051. Засновниками монастиря були преподобні Антоній та Феодосій. Обитель швидко зростала ще за життя засновників. І в наступному від заснування дванадцятому сторіччі її стали шанобливо називати Лаврою – так звалися найповажніші православні монастирі. Перший і головний кам’яний храм

Бессарабська площа

 харчування «Хуторок» вул. Набережно– Хрещатицька, Спаський причал №1, т. (044) 463–7019, 12.00 – 24.00 «Царське село» вул. Січневого Повстання, 42/1, т. (044) 280–3066, 11.00 – до останнього клієнта Національні кухні «Кампай Суші–Бар» вул. Саксаганського, 20а, т. (044) 246–7479, 11.00 – 23.00 «Караван» Кловський Узвіз, 10, т. (044) 280–9577, 12.00 – 24.00 «Ханой» вул. Січневого Повстання, 6, т. (044) 280–3228, 11.00 – 23.00 «Піна» вул. Ярославів Вал, 30/18, т. (044) 234–1701, 12.00 – 24.00 «Авалон» вул. Леонтовича, 3, т. (044) 234–7494, 13.00 – 02.00 «Іль Патіо» Бессарабська площа, 5а, т. (044) 246–4327, 11.00 – 24.00 «Ля Рюсс» вул. Межигірська, 1, т. (044) 467–7517, 12.00 – до останнього клієнта

43


ДРУГИЙ ЄРУСАЛИМ

6

Росписи Успенського собору

Панорама Лаври

44

Лаври – Успенський – було споруджено у 1073–1089, згодом було зведено інші прекрасні церкви. Києво–Печерська Лавра склалася історично з трьох частин: Верхня Лавра, Ближні печери на схилі гори і далі на підвищенні – храми та будівлі Дальніх печер. Успенський собор споруджували 16 років. Багато таємниць давніх будівничих не розгадані до сьогодні – як–от технологія виготовлення плінфи – пласкої та міцної цегли, секрет надміцного в’яжучого розчину (нині лише знають, що в нього додавали яєчний білок – але в якій пропорції?). Із плином часу такі стіни давньоруських храмів перетворювалися на суцільний моноліт. Собор у середині XVII сторіччя було перебудовано в стилі українського бароко. У квітні 1718 року величезна пожежа завдала Лаврі страшної шкоди. Незворотньо знищено було й увесь інтер’єр храму – окрім святої ікони, принесеної до Києва візантійськими зодчими. Храм відновили впродовж наступних років. Сучасний зовнішній вигляд – урочистого храму в стилі гетьманського, або мазепинського, бароко – він набув саме тоді. Церкву прикрасили прекрасні розписи на біблійні теми і сюжети з історії давньої


і тогочасної України. Іконостас вирізьбив майстер Григорій Петров, а розписав його іконописець Яким Глинський. Царські врата – витвір майстра Михайла Юревича, оклади до ікон робили лаврські злотоковалі, зокрема славетний Іван Равич. Церкву знову прикрасили святині та реліквії. Особливою пошаною у вірян користувалися той самий грецький образ Успіння Божої Матері, а також чудотворна ікона Божественного Дитяти – її безрукий художник написав, тримаючи пензля в зубах. Невдовзі, впродовж 1731–1734 років поряд із собором піднеслася грандіозна Велика Лаврська дзвіниця. Її творець, знаменитий архітектор Іван (Йоган Ґотфрід) Шедель вважав дзвіницю своїм найбільшим шедевром. Вона сягає у висоту 96 метрів і є одним із усталених символів столиці. Подейкують, що дзвіниця нахилилася і дуже повільно, але все ж падає. Дзвіниця справді має нахил 62 см (очевидно, вплив пливунів), проте дуже давно цей нахил не збільшується ані на міліметр. Головним же для прочан, мільйони яких ішли і йдуть до Лаври впродовж віків, є відвідання Печер. Там спочивають нетлінні тіла преподобних Антонія та Феодосія, цілителя Агапіта, Нестора–літописця, Іллі Муромця (реального історичного діяча, теж причисленого до лику святих) та інших святих угодників Печерських. Загалом поховань із нетлінними мощами налічується сто вісімнадцять (за деякими даними – близько ста шістдесяти). Недобрі часи минулого сторіччя не оминули святиню на схилах Дніпра. Наприкінці 20–х років більшовики закрили монастир і розграбували його. 3 листопада 1941, в часи нацистської окупації, за вкрай загадкових обставин Успенський собор було висаджено у повітря. У радянські часи в цьому звинувачували окупантів. Але зараз цілий шерег доказів підтверджує: храм,

6 ДРУГИЙ ЄРУСАЛИМ

КИЇВ

Чудотворний образ Успіння Божої Матері

45


КИЇВ

ДРУГИЙ ЄРУСАЛИМ

6

У лабіринтах лаврських печер

 харчування «Мамбо» Бульвар Дружби Народів, 5, т. (044) 522–8224, 12.00 – 02.00 «Бабуїн» вул. Б. Хмельницького, 39, т. (044) 234–1503, 08.00 – 02.00 «Джон Бул Паб» вул. Саксаганського, 36а, т. (044) 289–1369, 12.00 – 23.00 «Челентано» вул. Саксаганського, 41, т. (044) 425–00–46, 10.00 – 23.00 «Пан–Піца» вул. Комінтерну, 5, т. (044) 234–5592, 08.00 – 23.00 Страхова компанія «Універсальна» Київська філія м. Київ, вул. Хорива, 1-А Тел.: 8 800 500 38 10

46

як і Хрещатик, висадили у повітря радянські підпільники (щоб знищити так під час літургії кількох фашистських керівників). Після довгих повоєнних поневірянь у роки 1988–1990 Києво–Печерська Лавра нарешті була повернена церкві. В 1999 році розпочалася грандіозна реставрація Успенського храму, завершена два роки потому. Собор постав у тому образі, який він мав у XVIII сторіччі. Серед інших чудових пам’яток Верхньої Лаври та Ближніх печер, що примикають до неї, – церкви Троїцька Надбрамна, Микільська, Всехсвятська з Економічною брамою (всі ці стародавні церкви було відновлено коштом гетьмана Мазепи), а також більш пізня Трапезна – біля неї могили козацьких старшин Іскри й Кочубея (вони намагалися попередити Петра І про перемови Мазепи зі шведами, однак цар їм не повірив, а гетьман доносщиків стратив) та Петра Столипіна. Головним храмом Ближніх печер є невелика трьохбанна Хрестовоздвиженська церква. Тут же, у Ближніх печерах, знаходиться кілька унікальних підземних церков. Дальні печери також відомі своїми похованнями, підземними храмами і мальовничим архітектурним ансамблем – церквою Різдва Богородиці (1696 р.) та розташованою поруч Ковніровою дзвіницею (названою на честь її будівничого, лаврського майстра С. Ковніра). Цю вишукану 42–метрову споруду справедливо вважають одним із найкращих шедеврів українського бароко. Ще на території Лаври у давніх монастирських будівлях розташовано чимало музеїв – найцікавіший із них, безперечно,– Музей історичних коштовностей. Окрасою його розкішної колекції є славнозвісна скіфська золота пектораль. Однак на увагу заслуговують й інші численні лаврські музеї. Зовсім поруч, але за стінами обителі, можна побачити старовинну церкву Спаса на Берестові, що стала усипальницею князя Юрія Долгорукого, засновника Москви, вбитого в захопленому ним Києві боярами. Берестовом звалося село, де стояв


дерев’яний заміський замок київських володарів. На схилах Дніпра біля Лаври на початку 80–х років минулого століття спорудили величезний комплекс Музею історії Великої Вітчизняної війни з гігантською металевою статуєю «Батьківщини–матері». Це найнепопулярніший монумент столиці – поряд із золотими маківками лаврських храмів грубезна «тітка з мечем» (це найввічливіше з багатьох її народних прізвиськ) виглядає вульгарно і недоречно. А от сама нещодавно оновлена експозиція музею вирішена дуже цікаво і нешаблонно – кілька років тому міжнародне жюрі визнало київський музей найоригінальнішим військовим музеєм Європи. Навпроти Святих Воріт – головного входу до Лаври, у величезному приміщенні Старого Арсеналу і кількох сусідніх розпочинається втілення вельми амбітного проекту «Мистецький Арсенал». Це має бути культурний центр, що сумістить музеї, виставкові експозиції, бібліотеку тощо. Втім, до завершення мегапроекту ще далеко. Тут, на дніпрових схилах, доходить кінця наша прогулянка Києвом. Шкода – чимало цікавих та красивих столичних пам’яток залишилися поза нашими маршрутами. Це надзвичайно цікавий Музей народної архітектури та побуту в Пирогові, багатющий Центральний ботанічний сад, прекрасна Кирилівська церква та храми Видубицького монастиря, палац «Україна» та Олімпійський стадіон, найбільший в Україні зоопарк і безліч інших чудових місць. Що ж – чим не слушний привід ще раз завітати до одного із найкрасивіших міст світу?

ДРУГИЙ ЄРУСАЛИМ

6

Комплекс Музею історії Великої Вітчизняної війни

Музей народної архітектури та побуту в Пирогові

Видубицький монастир

47


7-10 У ВОЛОДІННЯХ КАРПАТСЬКОГО ВЕДМЕДЯ САМБІР•ТУРКА• 7 1 УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ• НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД 8

СЕРЕДНЄ•МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕЕ

9

БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

10

ТЯЧІВ•СОЛОТВИНА•РАХІВ

Срібна земля - це неофіційна, проте дуже поширена назва Закарпаття. Вона неначе передає враження, що виникає у мандрівника від численних сліпучих, кришталево чистих річок і потічків, що наповнюють край своїм дзвінким мелодійним співом, та прозорого запаморочливого повітря...

49


7 САМБІР•ТУРКА• УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД © ТС ЗС України, 2007

ВАРТО ОГЛЯНУТИ Замок та скансен в Ужгороді, замок у Невицькому, міст над р. Уж, кав’ярні Ужгорода, ресторан «Деца у Нотаря».

50


САМБІР – збудований людьми, що перейшли на це місце після нападу татар 1241 р. Окрім українців, у місті мешкали поляки та німці. На початку XVII ст. перед походом на Москву тут набирався сил Лжедмитрій І (Г. Отрєп’єв). 1788 року місто отримало герб у вигляді оленя з пробитою стрілою шиєю. Міщани завжди активно підтримували українські визвольні змагання. Власне, через це у 1939-1941 рр. радянська влада закатувала понад 900 жителів. Одразу за містом, зліва від дороги, можна зупинитися поряд із місцевою фермою страусів. За кілька кілометрів, звернувши ліворуч і переїхавши мостом над річкою Яблунька, потрапляємо в містечко Старий Самбір, яке є своєрідною брамою в Карпати і при виїзді з котрого видніється добре збережене єврейське кладовище з надгробками – мацевами. Найвіддаленіший районний центр Львівської області – місто ТУРКА - межує з Закарпатською областю і лежить над річкою Стрий. За деякими відомостями, назва міста виводиться від того, що у княжі часи в цих краях водилось багато диких турів. Уперше про Турку згадується 1431 р. У 1730 р. вона отримала магдебурзьке право. Свого часу мала оборонні мури, однак в XVI-XVII ст. їх зруйнували угорські, а потім шведські війська. З пам’яток історії на увагу заслуговує місцева дерев’яна церква Св. Миколая (1700 р.), на пагорбі навколо якої є старий цвинтар. Збудована в характерному бойківському стилі, вона прекрасно вписана у місцевий природний ландшафт. Ужоцький перевал знаходиться на висоті 889 м над рівнем моря і є природним кордоном між Галичиною та Закарпаттям. Це місце інтенсивних військових дій. У 1799-1800 та 1805-1806 рр. по дорозі в Західну Європу тут проходили російські війська під командуванням В. Суворова та М. Кутузова. Під час першої світової війни бої з австро-угорською армією провадили солдати російського генерала В. Плеве. На перевалі збереглись пам’ятники Січовим Стрільцям та радянським солдатам, що загинули, долаючи опір угорської армії. НЕВИЦЬКЕ (12 кілометрів від Ужгорода) відоме руїнами сторожового замку. Його заснування пов’язане зі зростанням ролі гірських перевалів і шляхів, котрі провадили через Карпати зі Сходу на Захід. У ХІІ ст. замок мав дерево-земляні укріплення. У березні 1241 р. монголо-татари перейшли через гори, по дорозі зруйнувавши укріплення в Невицькому. 1279 року король Ласло IV передав усі володіння комітату Унг в управління воєводі Фінті. Після його смерті господарем замку став феодал Аба Омодей. 1311 року угорський король із французької династії Анжу – Карл Роберт - вирішив послабити вплив цього опозиційного роду. Однак, попри сильний натиск, замок у Невицькому залишився в руках родини. Нова епоха в житті фортеці розпочинається 1328 року, коли король передав його

7 У вересні 1919 року в Андріївській церкві у Києві обвінчалися «громадянин міста Самбора в Галичині Олександр Курбас, 32 років, греко-католицького віросповідання та Валентина Чистякова, громадянка Москви, 19 років, православного віросповідання». Так на шлюбному рушничку став творець і геній модерного Молодого українського театру. Першим пунктом статуту театру була умова творити європейську культуру. Мрію, втілену в життя, гідно оцінив світ і брутально перервав більшовицький режим, коли капітан НКВС Матвєєв вистрелив Курбасу в потилицю в урочищі Сандормох, що в Карелії.

Церква Св. Миколи в Турці

Страхова компанія «Універсальна» Відділення Західної прикордонної філії м. Самбір, вул. Перемишльська, 13-а Тел.: 8 800 500 38 10

51

САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД

ЗАКАРПАТТЯ


САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД

7

ЗАКАРПАТТЯ

Невицький замок. Залишки кріпосних стін та башт

Існує кілька легенд про походження Невицького замку. Найпопулярніша з них твердить, що його збудувала міфічна ПОГАНА ДІВА, котра для міцності мурів наказала додавати до будівельного розчину молоко та яйця. Від її правління мешканців звільнив король Матяш Корвін.

Погляд на Ужгород

52

в тимчасове, а з 1333-го постійне володіння Іоанну Другету. Доля замку як оборонної споруди закінчилась 1644 р., коли його зруйнували під час нападу. Фортеця довго стояла пусткою і навіть вважалася місцем, де водиться нечиста сила. Лише наприкінці ХІХ ст. розпочались спроби повернути замок до життя. Подвір’я використовували для театральних вистав та весільних розваг. Сьогодні це чудове місце відпочинку. Однією з таємниць сучасного Закарпаття є походження назви його столиці – міста УЖГОРОД. Місцеві мешканці із задоволенням розкажуть гостям кілька версій: чому саме «Ужгород». Українці висувають свою версію, угорці боронять іншу. «Хресним батьком» міста вважають арабського мандрівника та географа Аль-Ідрісі. 1154 р. він залишив найдавнішу згадку про місто, коли на замовлення сицилійського правителя Рожера ІІ розпочав створення географічного атласу світу. У творі науковця було подано назву «Гункбар» або «Унгу». З часом ця назва перетворилася


на Ужгород. Хоча і зараз багато хто переконаний, що назву місту дала саме річка Уж, яка протікає через його центр. Огляд Ужгорода варто почати з пл. Федора Корятовича. Перша її назва – Галькова. Вона постала на лівому березі Малого Ужа через те, що на цьому місці річка змінила своє русло і вода нанесла багато галькового каміння. Пізніше тут відбувалися перші міські ярмарки. 1853 р., після перенесення основної частини торгових рядів в інше місце, влада вирішила перетворити площу на парк. Терен засадили деревами, встановили лавки. Довгий час тут знаходилась стоянка фіакрів та був колодязь, водою з нього щотижня мили майдан. В історичних джерелах вулиця Корзо, котра з’єднує сучасну площу Ф. Корятовича та вул. А. Волошина, мала назву Мостова, а пізніше її назвали на честь відомого угорського письменника та педагога Ф. Казінці. Сьогодні це одне з найулюбленіших місць прогулянок мешканців та гостей Ужгорода. Її архітектурне об-

Страхова компанія «Універсальна» Закарпатська регіональна дирекція м. Ужгород, вул. Минайська, 11/39-40 Тел.: 8 800 500 38 10

© ТС ЗС України, 2007

53

САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД

7


САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД

7

Панорама вулиці Корзо

Костел Св. Юрія

Стара реклама на підвалі по вул. Ольбрахта

54

личчя сформувалось переважно наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. У перекладі назва Корзо й означає місце для прогулянок, ��роменаду. Вулиця провадить у бік до Пішохідного мосту, який є ще однією візитною карткою Ужгорода. Варто зупинитися на перетині вулиць Корзо та А. Волошина, де знаходиться знаменита в минулому споруда, збудована з білої силікатної цегли, яку називали «Білим кораблем». Свою назву будівля отримала не стільки від кольору стін, скільки від назви корчми, відкритої 1780 р. Римо-католицький костел Св. Юрія (Георгія) (вул. Волошина, 9) – одна з найдавніших пам’яток міста. Припускають, що історію цієї будівлі можна розпочинати з 1619 р., коли володар міста Юрій Другет (1583-1620) під впливом архієпископа Пейтера Пазманя, повернувшись у лоно католицької церкви, зруйнував лютеранську церкву і вирішив збудувати католицький костел. Необарокового вигляду споруда набула лише в 1762-1766 рр. під опікою архідиякона Емеріха Хорвата. Вівтар виконано 1895 р. У ньому помістили картину відомого в Ужгороді майстра Лукача Йожефа Краккера (1717-1779). 1820 р. на вежі встановили годинник, котрий замінили після пожежі 1857 р. Колишній василіанський монастир сьогодні є одним з корпусів Ужгородського університету. Раніше тут стояла будівля грецької церкви (вул. А. Волошина, 54) – ще одне свідчення національного багатобарв’я міста. Греки прибули в Ужгород у другій половині XVII ст. з міста Токай, що в Угорщині. Головним їхнім заняттям була торгівля вовною. 22 вересня 1900 р. будівлю та землю придбала Мукачівська греко-католицька єпархія. 1906 р. було прийнято рішення про цілковиту перебудову храму та організацію монастиря. По закінченню будівництва і аж до початку Першої світової війни це була найвища споруда Ужгорода. 1 вересня 1937 р. тут організовано класичну гімназію з українською мовою навчання. Підвальний ряд (вул. І. Ольбрахта) знаходиться вздовж схилу замкової гори. Тут зручно та винахідливо розташували винні підвали. За деякими повідомленнями, їх раніше налічувалось близько ста. До початку Другої світової війни сюди приходили мешканці, щоб у приємній атмосфері за келихом вина провести кілька годин вихідного дня. Ужгородський замок (вул. Капітульна, 33; музей та галерея мистецтв т. 34442; відчинено з 9°° до 18°°; вих. пн.) приваблює кожного, хто хоча б на один день прибув до міста. Цю величну споруду помітно вже на під’їзді до міста. Вона стоїть на природній горі. Середньовічна хроніка «Діяння угорців» пов’язує заснування замку з іменем легендарного слов’янського князя Лаборця.


Фортеця має форму неправильного чотирикутника з масивними баштами на кожному розі. 1384 р. кам’яні мури перебудували. Про реконструкції ужгородського замку свідчать дати, залишені на мурах. Першу – 1558 р., віднайдемо на вежі за перекидним мостом. Одразу під нею видніються чотири шпаки – герб родини Другетів. Інша дата – 1698 р. - розміщена на південній брамі. З трьох боків фортеця оточена вирубаним у скелі ровом, а з північно-східного – урвищем. Ширина рову 15-30 м, глибина 5-10 м. Головний замковий палац, побудований у стилі ренесансу, налічує загалом сорок приміщень. У внутрішньому дворі зберігся 35-метровий колодязь. Раніше на бастіонах розміщувалась артилерія, яка тримала під обстрілом підступи до фортеці. На жаль, військові лихоліття та перебудови призвели до того, що від першочергового внутрішнього декору замку залишились лише окремі фрагменти. Хороше враження справляють і пізніші розписи, котрі збереглися в одній із кімнат замку. В середині ХІХ ст., за часів перебування в замку грекокатолицької семінарії, це приміщення перетворили на каплицю та приміщення, де проводив прийом ректор. Влітку 1945 р. радянська влада, розпочавши ліквідацію грекокатолицької церкви на терені Закарпаття, перетворила фортецю на військові казарми, а з 1947 р. передала під експозицію Закарпатського історико-краєзнавчого музею. Музей архітектури та побуту Закарпаття створено 27 червня 1970 р. (вул. Капітульна, 33а; т. 36352; 10.00-18.00; вих. вт.). В 1965 – 1970 рр. сюди перенесли понад два десятки житлових та сакральних споруд значної мистецької вартості. Щоправда, музей збудували на місці одного з найстаріших ужгородських кладовищ. «Могильний сад» – саме так називали це місце місцеві жителі – був останньою домівкою для багатьох видатних постатей. Проте, завдяки діяльності музею, до нашого часу збереглись чудові пам’ятки дерев’яного зодчества, котрими славиться Закарпаття. Найцікавішими вважають лемківську дерев’яну

7

Ужгородський замок З постаттю видатного полководця та політичного діяча Ференца ІІ Ракоці пов’язано кілька цікавих історій. Кажуть, що в першому переможному бою проти австрійців у вирішальний момент до нього підлетів сокіл, котрий приніс у дзьобі шаблю. ТУРУЛ, а саме так з тюркської звучить назва цього птаха, і сьогодні в замку. Згідно з легендою, сокіл-турул вважається батьком прародичів угорського народу. Його бронзове зображення можна побачити на терені прилеглого до фортеці парку.

Ференц ІІ Ракоці

55

САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД

ЗАКАРПАТТЯ


САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД

7

ЗАКАРПАТТЯ

На території скансену У криптах храму спочиває багато достойників грекокатолицької церкви. 28 червня 2003 р. тут перепоховали мощі єпископа Теодора Ромжі. Після приєднання Закарпаття до СРСР влада змушувала його зректись віри, однак владика рішуче відмовлявся. Тоді на нього вчинили замах, інсценований під автомобільну аварію. Однак єпископ вижив. Уже в лікарні, за особистим розпорядженням найвищого керівництва, до нього підіслали «медсестру», котра за допомогою отрути кураре вбила його. 2001 р. під час свого візиту в Україну папа Іван Павло ІІ беатифікував Теодора Ромжу як мученика за віру.

Єпископська резиденція

56

Святомихайлівську церкву (1777р.) із с. Шелестове, що в Мукачівському районі, гуцульську господу – гражду із. с. Стебного Рахівського району, хату з села Довгого Іршавського району (друга половина ХІХ ст.), хату з села Бедевлі Тячівського району, румунську оселю з с. Середнього Водяного Рахівського району. Угорський побут кінця ХІХ ст. представляє хата із села Вишково Хустського району. Кафедральний Хрестовоздвиженський греко-католицький собор та єпископська резиденція (вул. Капітульна, 9) постали, коли правитель Янош Х Другет запросив до Ужгорода 1640 р. чернечий орден єзуїтів. Він щедро наділив монахів землею та видав багато грошей на будівництво. 1646 р. святиня була готова до урочистого відкриття. В 1773 р. після едикту папи Климента XIV про ліквідацію чернечого ордену єзуїтів вони залишили Ужгород. Храм передали греко-католицькій єпархії. Будівля колишнього ужгородського жупанату (пл. Жупанацька, 3) збудована 1809 р. Раніше тут містилась міська адміністрація. Будинок був свідком великої кількості знаменних подій. У 1848-1849 рр. він став одним із центрів угорської національної революції. 1919 р. відбулось засідання Руської Народної Ради, що ухвалило рішення про приєднання краю до Чехословаччини. 9 травня 1920 р. тут проголосили про створення товариства «Просвіта». Григорій Жаткович, перший губернатор Закарпаття (з 1919 по 1921 рр.), також урядував у цьому будинку. Зараз це музей творів художника Йосипа Бокшая та інших митців краю (т. 37081; 9.00-16.30; вих. пн.). Вулиця О. Довженка в 20-30-х рр. за планом чеської влади забудована оригінальними та водночас функціональними будинками в стилі знаменитого конструктивізму. На Народній площі зберігся колишній будинок Народної ради (арх. А. Крупка). Сьогодні


це будівля обласної держадміністрації. Звідси залишається лише кілька кроків до набережної Незалежності, котра провадить до Пішохідного мосту. Як повноцінна вулиця вона існує лише з 1923 року, коли розпочались роботи з регуляції течії річки у межах Ужгорода. До цікавих споруд набережної Незалежності відносять будівлю колишньої чеської жандармерії, де розмістився медичний факультет Ужгородського національного університету, приміщення Національного Банку (1934-1936 рр.) (вул. Пушкіна, 1), збудоване у стилі пізнього конструктивізму з оригінальними скульптурними формами, та будинку колишньої угорської гімназії для хлопців, виконаного 1912 р. у еклектичному стилі (зараз ЗОШ ім. Т. Шевченка). Окрасою набережної є найдовша в Європі липова алея, яку тут висадили ще 1928 року. Її загальна довжина 2,2 км. Повені – одвічна і найбільша природна проблема Закарпаття. Інколи стихія цілковито руйнувала мости, і тоді, попри великий ризик, людей та товари доводилось перевозити на човнах. Перша згадка про міст в Ужгороді датується 1320 р. Найзнаменитіший – Пішохідний, є одним з найулюбленіших місць відпочинку мешканців та гостей Ужгорода. Потрапити до нього можна вул. Корзо або з вул. А. Волошина через Театральний провулок. Ділянка між сучасними вул. Волошина та площею була забудована коштом чеського взуттєвого короля Баті. В цих околицях мальовничі краєвиди і прекрасна атмосфера. Більшість відвідувачів, прогулюючись мостом, не здогадуеться, що, споглядаючи водяне плесо, перебуває за два кроки від місцевої «стіни смерті». Це мур, який зміцнює берег з правого від мосту боку. Мешканці розповідають, що тут постійно траплялось багато нещасних випадків. На додаток, стіну уподобали самогубці,

САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД

7

Кафедральний собор

Пішохідний міст

57


САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД

7

Міська філармонія

Колишній готель «Корона»

58

котрі з неї стрибали в річку. Зараз втопитись у цьому місці було б важко. Річка дуже обміліла. Площа Євгена Фенцика (1844-1903) що за радянських часів називалася Театральною, тому багато мешканців і надалі воліють послуговуватись саме цією назвою. Архітектурне обличчя площі сформувалось у другій половині ХІХ ст. Прилеглість до Пішохідного мосту робило її важливою транспортною артерією та одночасно хорошим відпочинковим осередком. Сьогодні її характер визначають кілька давніх споруд, першість серед яких утримують будівлі колишнього готелю, синагоги та театру. Готель «Корона» було збудовано 1910 р. Готель та ресторан належали Мано Фюреді. Сучасники дуже хвалили його заклад за чистоту, охайність та смачну кухню. Щороку на свято Св. Павла для перших осіб міста та краю тут влаштовувалися світські бали, під час яких, окрім хорошого настрою, започатковувалися потрібні знайомства та укладалися вигідні контракти. Театр (пл. Є. Фенцика) виник в Ужгороді 1864 р. Вистави ставились угорською, українською, чеською, словацькою і навіть ромською мовами. З 1921 по 1929 рр. тут діяв український професійний театр, котрим три роки керував видатний режисер та актор Микола Садовський (Тобілевич). З 1988 р. у приміщенні працює ляльковий театр.


7 САМБІР•ТУРКА•УЖОЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ•НЕВИЦЬКЕ•УЖГОРОД

ЗАКАРПАТТЯ

Важливою пам’яткою, яка свідчить про минуле єврейського світу Ужгорода, є будівля синагоги (пл. Фенцика, 10). Її вважають найкращою іудейською божницею Закарпаття. Будівлю зведено 1904 р. у неомавританському стилі (арх. Д. Папп та С. Ференц).

Ужгородські старожитності

Раніше поряд з Ужгородом було село ГОРЯНИ. Зараз це вже передмістя. Тут знаходиться одна з найвідоміших пам’яток сакральної архітектури України – церква Св. Анни.Можна доїхати з площі Ш. Петефі в Ужгороді автобусом №2. Пам’ятка в Горянах має важливе значення, і тому їй варто приділити окрему увагу. Точних відомостей про початок її будівництва немає. Дотепер вчені сперечаються про її походження. Довгий час панувала думка, що першу, давнішу, частину храму – ротонду Св. Миколая побудували в ХІІІ ст. Інколи висловлюють думку, що ініціаторами будівництва були монахи ордену іоаннітів, що прибули до Угорщини після другого хрестового походу, тому закарпатську святиню порівнюють з аналогічними ротондами на її території. Позаяк сьогодні церква є поєднанням давньої ротонди та пізнішої прибудови. На початку ХХ ст., під час ремонту, в її південносхідній частині виявили фрески XIV-XVI ст. Можливо, що частина з них була виконана італійськими майстрами на замовлення Юрія Другета. Храм є унікальною пам’яткою сакральної архітектури, на прикладі котрої можна прослідкувати, яким чином у місцевому малярстві органічно поєднались східні та західноєвропейські мистецькі впливи.

59


СЕРЕДНЄ• МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕ

8

ЗАКАРПАТТЯ

СЕРЕДНЄ•МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕ © ТС ЗС України, 2007

ВАРТО ОГЛЯНУТИ Залишки замку ордену тамплієрів в Середньому, замок у Мукачеві, палац родини Шенборнів-Бугеймів у Чинадієвеому.

Руїни замку в Середньому

60

На відстані 20 км від Ужгорода у напрямку до Мукачева варто оглянути цікаві історичні пам’ятки селища СЕРЕДНЄ. Перша згадка про це поселення відноситься до XIV століття, але немає жодних сумнівів, що воно має значно давнішу історію. Згідно з легендою, перші мешканці у пошуках місця для поселення довго не могли визначитись. Аж нарешті оселились у самому центрі оглянутих раніше ділянок. У цій історії є частина правди, бо селище дійсно розташоване майже посередині між Ужгородом та Мукачевим.


Будівництво замку на місці сучасного селища розпочав у XIV ст. таємничий орден тамплієрів, котрих іноді ще називають «храмовниками». Після багаторічної міжусобної боротьби Середнє потрапило у власність шляхетського роду Добо. Серед них найбільшої слави зажив Іштван Добо, який під час австротурецької війни 1552 р. був учасником героїчної оборони міста-фортеці Егер, де дві тисячі захисників півтора місяця тримали облогу багатотисячної турецької армії. Капітан І. Добо часто бував у Середньому і силами полонених турків 1537 р. відремонтував та укріпив фортецю, розбудував винні підвали. У XVII-XVIII ст. Середнянський замок ще кілька разів змінював власників у потоці чисельних австро-турецьких та австро-угорських конфліктів. Під час повстання куруців 1703-1711 рр. твердиню сильно пошкодили. Замок остаточно втратив свій сенс як оборонна споруда, почав занепадати, його ремонтом себе ніхто не обтяжував. Залишки фортеці добре помітні з дороги Ужгород-Мукачеве. МУКАЧЕВЕ знаходиться за 42 км від Ужгорода. Принаймні від XI-VI ст. до Різдва Христового на горі Тупча існувало поселення людей. Проте першу писемну згадку про місто зустрічаємо у хроніці «Діяння Угорців». 1086 р. фортецю зруйнували половці, а 1241 – загони хана Батия. Певний час теренами навколо Мукачева від імені українського князя Лева Даниловича керував Іштван Гергель. 1376 р. королева Ержебет видала грамоту про впровадження в місті власної печатки, це значно посилило позиції останнього. 1445 р. володар домінії та замку регент Угорщини Янош Гуньяді надав Мукачеву магдебурзьке право. Серед населення, крім українців та угорців, у середині XVIII ст. з’явились німці. Від кінця XVII ст. спостерігався значний

СЕРЕДНЄ• МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕ

8

Дегустаційна зала Від середини XVII ст. і аж дотепер місцеві вина залишаються предметом активного експорту. Про давність традицій свідчать залишки винних підвалів XVI ст., що збереглись і використовуються місцевим підприємством «Леанка» (вул. Т. Шевченка, 6; т. 0312 -6271031).

Назва «Мукачеве» залишається предметом різних спекуляцій. Принаймні одна з них все ще є найвідомішою. Можна почути, що гора, на якій стоїть замок, насипана штучно, коштом великих зусиль та мук простого люду. Звідси нібито і виводиться назва Мукачеве. Це неправда. Гора, що здіймається на 188 м над рівнем моря, цілком природного, вулканічного походження, і муку з нею мали лише ті, хто пробував здобути замок штурмом.

Вулиця Миру

61


СЕРЕДНЄ• МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕ

8

Вид на Мукачівський замок

Для того, щоб потрапити до замку за відсутності вказівників, слід, в’їхавши в село з боку Ужгорода чи Мукачева, звернути поблизу старого млина, і ґрунтовою дорогою подолати кільканадцять метрів.

Внутрішнє подвір'я Мукачівського замку

62

наплив євреїв. Мукачеве довгий час було головним конкурентом Ужгорода не лише за торгівельну, але й політичну першість. Однак Ужгород завжди географічно був ближчим до політичних столиць, а радянська влада, перейнявши від чеської прекрасні адміністративні будівлі, остаточно визначилась на користь міста над Ужем. В минулому головним завданням мукачівського замку був нагляд та контроль за шляхом із Угорщини в Галичину через Верецький перевал. Після нападу, здійсненого військом половецького хана Кутеска та монголо-татар, фортеця зазнала суттєвих ушкоджень і король Ласло І Святий (1077-1095) наказав укріпити її стіни. 1321 р. монарх Карл Роберт запросив італійських майстрів для її подальшої розбудови. Одним з найкращих власників в історію замку увійшов племінник угорського короля Жиґмунта Люксембурзького, подільський князь Федір Корятович (1394-1414). Він першим встановив на мурах гармати. Навколо гори викопали рів і оточили його дубовим частоколом – котрий власне і називають «паланкою». На внутрішньому подвір’ї збудували оборонну вежу – донжон. Важливе значення для перетворення фортеці на неприступну твердиню мало облаштування на її подвір’ї криниці глибиною 85 м., котра, до речі, вважається однією з найглибших в Україні. У XVI-XVII ст. Мукачівщина стала тереном боротьби між державою Габсбургів та Трансільванії. В той час фортецю кілька разів нищили, перепродували і навіть віддавали під заставу. Врешті, 1633 р. за 200 тисяч форинтів її придбав трансільванський князь Дьордь I Ракоці. 1648 р. справу реконструкції продовжила дружина князя Жужанна Лорантффі. Два герби висічені на каменях, що знаходяться над входом до башти верхнього замку та в приміщенні музею, належать їй і зображують поєднані герби Трансільванії та герб роду Лорантффі. Фортеця


впродовж багатьох років залишалась власністю родини. Почергово її успадковували син князя Дьордь II Ракоці та внук Ференц I. Князь був активним учасником анти-австрійського повстання. Коли воно було розбите, багатьох змовників стратили. Ференц I відкупився від влади за 400 тисяч форинтів. Його помилували, він відійшов від політичної діяльності і з часом помер. Влітку 1676 р. його вдова, дочка хорватського бана (королівського намісника) Ілона Зріні опинилась перед загрозою втрати маєтку, що виходила з боку лідера куруців графа Імре Текелі. Врятувало становище володарки її одруження з графом 1682 р. Однак довго втішатись спокійним сімейним життям І. Текелі не довелось. 1686 року великий візир Кара Мустафа на чолі багатотисячного турецького війська спробував оволодіти Віднем. З цього вирішив скористатись і князь, котрий також виступив проти австрійського монарха. Але турецька кампанія провалилась. Розлючені турки спочатку ув’язнили, а потім інтернували князя. Тим часом Мукачівський замок взяла в облогу дванадцятитисячна австрійська армія генерала Енеаса Капрари. Оборонців твердині було небагато. Попри пропозиції здати замок, Ілона Зріні відмовилася і на знак того, що боротиметься до кінця, наказала вивісити на кожному розі замку стяги. Оборона тривала майже три роки. Ілона була справжнім прикладом хоробрості і самопожертви. Із десятирічним сином – майбутнім керівником наступного повстання Ференцем ІІ Ракоці – вона часто з’являлася на бастіонах під час артилерійських бомбардувань, доглядала за пораненими вояками. Австрійський імператор Леопольд І, незадоволений ходом облоги, призначив новим командувачем генерала Антоніо Караффа. Однак це не змінило ситуації. Коли австрійські війська тимчасово відступили, Ілона направила своїх людей до сусідньої Галичини і продала там власні коштовності для фінансування подальшої оборони. Загалом боротьба тривала три роки. Щоб запобігти подальшим жертвам, 1688 р. було підписано акт про капітуляцію. Тим часом австрійський імператор Леопольд I наказав зруйнувати частину укріплень Мукачівського замку. У такому переробленому вигляді він і зберігся до сьогодні. Цісар Карл ІV 1728 р. передав замок та місто у власність Лотара Франца Шенборна. Замок до 1787 р. перетворили на в’язницю. За нею закріпилась лиха слава. Інколи її називали австрійською Бастилією. Серед інших відомих осіб тут утримували угорського просвітителя Ф Казінці, російського революціонера та філософа М.Бакуніна, борця за грецьку незалежність О. Іпсіланті, французького посла Каміла Турно. Цікаві, але гнітючі спогади після відвідин замку 12 липня 1847р. залишив угорський поет Ш. Петефі. В’язнів звільнили повстанці угорської революції 1848-49 рр. На знак цього на схилах гори посадили липу – «дерево свободи», що росла тут до 1960 р., коли над замком пронісся сильний ураган.

8 Замкова криниця має свою легенду. Кажуть, що, попри всі зусилля, вода в ній з’явилась лише за посередництвом чорта. Останній запропонував володареві свої послуги в обмін на мішок золота. Князь вирішив скористатись тим, що чорт не вказав, якого розміру має бути мішок. Тому після появи води, йому видали кілька монет. З люті та сорому чорт стрибнув у криницю і з того часу страшить з її глибини чудернацькими звуками всіх, хто хоче напитися води.

Барельєф Ілони Зріні

Ілона Зріні з дітьми у Мукачівському замку. Віктор Мадараш. 1859

63

СЕРЕДНЄ• МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕ

ЗАКАРПАТТЯ


СЕРЕДНЄ• МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕ

8

Міська ратуша

Поряд з будівлею Ратуші стоїть пам’ятник радянським воїнам та партизанам (авт. П. Юсов). Обеліск встановлено 1945 р. Історія його створення має свою таємницю. Перед війною у місті діяла фабрика, що виробляла знамениті спортивні лижі. Власником був знаний майстер Дюла Чокнаді. Радянська влада конфіскувала підприємство. Однак робітники відмовились виходити на роботу без свого «експлуататора». Влада поступилась, але змусила майстра перерахувати всі зароблені від військового замовлення гроші на спорудження монументу «визволителям».

64

ЗАКАРПАТТЯ 1896 р. на честь тисячолітнього переходу угорських племен у СередньоДунайську низовину в’язницю закрили, а Мукачівський замок почав руйнуватись. У XX столітті фортецю пристосовували для потреб чехословацької та угорської армій. У 40-50-х роках певний час тут перебували органи НКВС, а потім її перетворили на школу механізаторів, курси голів колгоспів та профтехучилище. З 1993 р. це історичний і краєзнавчий музеї та картинна галерея (тел. 8 (03131) 44096, 44053; 9.00-18.00; вих. пд. www.zamokpalanok.mk.uz.ua). У ХІХ ст. у замку протягом трьох місяців зберігали найбільшу святиню Угорської держави – корону Святого Стефана. Цю реліквію інколи називають символом минулого та сьогодення об’єднаної Європи. Корона складається з двох частин. Одна з них – це подарунок для угорських королів від Папи римського Сильвестра ІІ, а друга – підтвердження влади від візантійського імператора. На долю корони випало багато різних пригод. Під час наполеонівських війн виникла загроза захоплення Буди. Тому 1805 р. корону під охороною загону капітана Йожефа Шплені вивезли і зберігали в замку. В ХХ ст. реліквія знову залишила Угорщину і лише у 1978 р. повернулась на визначене їй місце у приміщенні угорського парламенту. Міська Ратуша (вул. Пушкіна, 2) збудована на початку ХХ ст. у стилі модерн. На горішній вежі ратуші встановлено годинник, що його виконав майстер Йосиф Шовінський. Завдяки складному механізмові менший дзвін сповіщає про відлік часу через кожні 15 хвилин, великий – про години. «Білий будинок» (вул. Миру, 16) відомий також як кам’яниця родини Ракоці. Свою назву отримав через білі зовнішні стіни з елементами червоних прикрас на кутах. Палац зазнав найбільших перебудов та пристосувань для потреб родинної резиденції в середині XVII ст., особливо за володарювання Дьордя І Ракоці, після того, як 1633 р. той став управителем мукачівського замку. З 1726 р. ці маєтності відійшли у власність роду Шенборнів. Пізніші вдосконалення на замовлення графа Ервіна Шенборна впровадив австрійський архітектор Балтазар Ньюмен, і вони збереглися до нашого часу. Сьогодні будівля є результатом поєднання стилів ренесансу та бароко. Особливо ефектно виглядає бароковий портал та відкриті сходи, котрі провадять до центрального входу. На площі Миру встановлено пам’ятник видатному живописцеві Міхалі Мункачі (1844-1900 рр.), що народився в Мукачеві. Художника відносять до найважливіших постатей угорського мистецтва. На жаль, щоб досягти яскравості, більшість картин він ґрунтував бітуменом – темно-коричневою фарбою. Час її нищить. Попри те, що найцінніші полотна маляра зберігають


у спеціальних сховищах, може так статись, що за півстоліття більшість творів просто «згорить». Майже наприкінці вулиці стоїть римокатолицький костел Св. Мартина (Миру, 51), перебудований 1904 р. на місці готичної будівлі. Це одна з найголовніших святинь міста хоча б з огляду на те, що Св. Мартин є покровителем міста. На внутрішньому подвір’ї зліва від входу збереглась унікальна сакральна пам’ятка Закарпаття – каплиця Св. Йосифа. На початку існування першої будівлі храму вона слугувала його вівтарною частиною. Найбільшу мистецьку цінність становлять фрагменти розписів та кам’яної пластики, що збереглись до наших часів з XIV ст. Фрески доповнюють декор навколо стрілчатих вузьких вікон та зовнішні контрфорси. Зовні, справа та зліва від входу до храму, між контрфорсами збереглись стародавні епітафії вірян. Святомиколаївський монастир на Чернечій горі та монастирська церква Св. Миколая (вул. Північна, 2) – це видатні пам’ятки сакрального мистецтва. Народні перекази стверджують, що засновниками монастиря в ХІ ст. були монахи, котрі примандрували сюди від наддніпровських круч. Опіку над мо-

У «Білому будинку» зараз розташована художня школа

Одним із найвеселіших свят Закарпаття є фестиваль вина «Червене вино». Він проходить у січні в Мукачевому. На фестивалі представлені червоні і білі вина місцевих марок. Переможець-винороб найкращого білого вина отримує живе біле порося, винороб червоного вина – плямисте.

Свято-Миколаївський монастир

настирем здійснювала дочка князя Ярослава Мудрого – Анастасія, що була дружиною угорського короля Ендре І. Однак уповні монастир розвинувся за часів правління Федора Корятовича. Князь надав йому значну матеріальну та моральну допомогу. По смерті (1414 р.) меценат був похований у криптах монастиря. Перші відомості про ЧИНАДІЄВЕЕ з’являються у ХІІІ ст. Тоді його назва звучала як Сент Міклош. У центрі селища збереглись залишки укріпленого палацу XIV-XV ст., збудованого бароном П. Перені. На відміну від більшості фортець закарпатського краю, ця не мала суто оборонного значення і радше була свідком частих міжусобних конфліктів. 1657 року її серйозно пошкодили польські війська. Під час нацистської окупації замок перетворили на в’язницю. Сьогодні будівля приватизована і новий господар намагається вдихнути життя в старі мури

Страхова компанія «Універсальна» Відділення Закарпатської регіональної дирекції м. Мукачеве, вул. Достоєвського, 6/2 Тел.: 8 800 500 38 10

65

СЕРЕДНЄ• МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕ

8


СЕРЕДНЄ• МУКАЧЕВЕ•ЧИНАДІЄВЕ

8

Годинник на фасаді палацу Шенборнів

Розповідають, що раніше в будинку існували два підземні ходи, що сполучали приміщення першого поверху. В архітектурі палацу втілено цікаву ідею: кількість його вікон відповідає кількості днів у році; кімнати – кількості тижнів, а входи – кількості місяців. Оригінально запланували і ставок. Він передає обриси тогочасних кордонів Угорщини.

66

(бажаючі можуть оглянути приміщення зсередини, попередньо домовившись із власником Йосипом Бартошем т. 0038 -313162577; credos@bigmir.net). Наступною пам’яткою, котру варто оглянути в Чинадієвее, є церква Св. Миколая Чудотворця. Цей храм у центрі міста бере свій початок від XIV ст. Тоді він належав римо-католицькій громаді. З часом кількість українського населення в Чинадієвее зросла, і приміщення передали греко-католикам. Через перебудову святиня набула ознак оборонного характеру. 1814 р. до її західного фасаду добудували вежу та перебудували наву з вівтарем. 1900 р. з нагоди одруження своєї дочки граф Ф. Шенборн запропонував людям збудувати для них на вибір нову церкву чи школу. Громада обрала майбутнє для дітей. Сьогодні храм належить православній громаді, а греко-католики гуртуються навколо церкви св. пророка Іллі, збудованої 1937 р. Палац родини Шенборнів-Бугеймів вражає вишуканістю та архітектурною довершеністю. Він наче створений чарівником, що ідеально поєднав архітектурні особливості будинку та прилеглого до нього парку (арх. Ференц Башинда, 1849). Палац будували як літню та мисливську резиденцію для відпочинку на замовлення графа Ервіна Фрідріха Шенборна. Найбільше він послужив графу Фрідріху-Карлу Шенборну-Бугейму. До нашого часу будівля збереглась з незначними зовнішніми та внутрішніми змінами. Будинок п’ятикутний, масивний, з двома кутовими круглими триярусними вежами. Стіни виконано без надмірних архітектурних деталей. По периметру замку, над вікнами другого поверху, розташовано декоративні стрільниці. Додатковою оздобою можна вважати чисельні комини будівлі. Краса та архітектурна довершеність оселі були її гордістю, приваблювали численних гостей та друзів родини. Свого часу тут відпочивало чимало знаних особистостей. Повоєнна історія маєтку – це процес його перетворення на курорт. За радянських часів тут відкрили санаторій «Карпати», що працює й донині.


9

БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ © ТС ЗС України, 2007

ВАРТО ОГЛЯНУТИ Містечко Берегове часто називають «Українською Угорщиною». Тривалий час Термальні ванни в Берегове, долину провадилися переговори про створеннарцисів, ферму оленів в с. Іза, ня окремого угорського національного долину церков біля Хуста. району. Мандрівник може наштовхнутися тут на проблему комунікації з місцевими жителями. Більшість мешканців, особливо старше покоління, послуговується виключно угорською. У цьому випадку варто наголосити, що ви приїжджий. Додаткову проблему може становити факт, що окремі мешканці керуються іншим часовим поясом, орієнтуючись на угорський. БЕРЕГОВЕ знаходиться на мальовничому березі річки Верке поблизу гірських пагорбів, вкритих виноградниками. За припущеннями письменника П.Ференца, колись ці землі становили порубіжжя Римської імперії. Перші згадки про місто датуються 1063 р.

67

БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

ЗАКАРПАТТЯ


ЗАКАРПАТТЯ

БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

9

В центрі Берегова

Зовнішній вигляд та інтер'єр Хрестовоздвиженського костелу

68

Головний майдан міста Площа Ференца ІІ Ракоці остаточно сформувалась на початку ХХ ст. Колись вона була огороджена двометровою стіною з бійницями і мала назву Ярмаркової. До її найцікавіших пам’яток належить римо-католицький костел Воздвиження Чесного Хреста – одна з найкращих пам’яток сакральної готики. Його початки сягають 1418 р. Окрім військових дій, ця будівля постраждала 1565 р. від прихильників протестантського напрямку. Грабували храм і турки і татари. Сьогодні, завдяки подовженому нефу та характерному вівтареві, вежі-дзвіниці та чисельним контрфорсам, храм справляє хороше враження. Його внутрішня оздоба органічна. Вдалий проект забезпечив храму гру світла на стінах для підсилення естетичного ефекту. Південний портал виглядає багатшим, завдяки дрібному профілюванню. Під час будівництва костелу в його північну стіну вмурували дві капітелі, що, як припускають, могли належати іншій святині. Одна з них прикрашена головою людини, інша – лева, що лежить. Багато фрагментів мають чіткі ознаки романського стилю, який є великою рідкістю для інших теренів сучасної України. 1657 р. святиня була пограбована військами князя Ю. Любомирського. А 1686 р. під час угорського повстання костел охопила пожежа. 1839 р. проведено часткову перебудову під керівництвом арх. Альберта Тіхлера. Остання реставрація проводилась у 1975-1978 рр. На подвір’ї встановлено пам’ятник короля Св. Іштвана. А за кілька кроків знаходиться колишній графський палац Габора Бетлена, 1629 р., (вул. Бетлена, 1). Будівлю споруджено на місці колишнього католицького монастиря, знищеного реформаторами. Ця невелика одноповерхова споруда з мезоніном збудована в бароковому стилі. Фасад прикрашають шість колон та напис «Бетлен, 1629». Підвал під основною спорудою зберіг початкову готичну стелю. Свого часу під написом був ще й герб


родини Бетлен. На жаль, окрім окремих елементів її зовнішнього декору, від давньої величі залишилося небагато. Повернувшись на площу Ференца ІІ Ракоці, зупинимось на хвилину перед будівлею колишнього казино Берегівської жупи (пл. Ференца ІІ Ракоці, 1), що була споруджена 1841 р. і стала центром місцевого культурного життя. Перший будинок постав за ініціативи Томаша Етвеша, а сьогоднішня – сецесійна кам’яниця 1912р. – наслідок творчості архітектора Дюли Бешенського. Саме тоді площа отримала кам’яне покриття, а перед Другою світовою війною її засадили японськими вишнями – сакурами. Особливою популярністю тут користувались літературні вечори, на одному з яких побував відомий угорський письменник Жігмонт Моріц. На жаль, в червні 2005 р. дах будинку пошкодила сильна пожежа. Перейшовши через мурований місток над р. Верке, потрапимо на Площу Героїв, що виникла в середині ХІХ ст. Ще в XVII ст. на її розі збудували готель «Орослан» («Лев»). Численні пам’ятні дошки вказують, що в ньому зупинялись усі видатні постаті, котрі відвідували місто. Сьогоднішню назву площа отримала від пам’ятника радянській армії, встановленому поряд. Неподалік, на перетині площ Л. Кошута, 1 та Героїв, варто оглянути збудовану в псевдоготичному стилі церкву реформатів. Храм був побудований під час поширення на теренах Закарпаття кальвінізму. Цей напрямок протестантизму

і сьогодні має найбільшу громаду вірників саме у Береговому. Один з перших її священиків – Балаж Радан – став жертвою нападу католиків. Після численних перебудов та змін у ХVIII ст. (1775 р.) він набув теперішнього вигляду. 2 травня 1918 р. храм знову згорів. Лише 1921 р. відлили нові дзвони, а навесні 1922 р. храм відбудували і встановили новий орган фірми «Рігер» з м. Єгер.

Сумнівну, але красиву легенду переказав письменник Міхай Томпо (1817-1868). Він розповідає, що місто постало на тому місці, де міфічний пастух на ім’я Сас знайшов у ямі, розритій під час бійки двома биками, сім корит золота і вирішив збудувати храм.

Страхова компанія «Універсальна» Відділення Закарпатської регіональної дирекції м. Берегове, вул. Сечені, 63/1 Тел.: 8 800 500 38 10

Будинок колишнього жупного суду

69

БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

9


9 БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

Навпроти церкви стоїть домінуюча на площі будівля жупного суду, збудована в 1908-1909 рр. за проектом Ференца Яблонського і будівничих Іштвана та Ференца Копасів. Радянська влада перетворила приміщення суду на завод точної механіки, довівши споруду трохи не до цілковитої руйнації. Зараз будівлю відроджують для потреб навчального закладу.

Руїни Виноградівського замку

Король Жигмунт Люксембурзький

Страхова компанія «Універсальна» Відділення Закарпатської регіональної дирекції м. Виноградів, вул. Шевченка, 5 Тел.: 8 800 500 38 10

70

ВИНОГРАДІВ знаходиться за 108 км від Ужгорода. Серед усіх районів Закарпаття Виноградівський найтепліший і має сприятливі умови для господарської діяльності. Сьогоднішнє місто компактне, і проблем у відвідувачів не виникає. Огляд можна розпочати з виноградівського замку (вул. Коцюбинського). Перші згадки про нього з’являються під 903 р. у «Хроніці» Аноніма. Дехто з істориків схильний вважати, що тут довгий час міг знаходитись озброєний підрозділ, який відповідав за безпеку вантажів із сіллю, котрі перевозили по р.Тиса. Старі плани замку дають підстави припускати, що його почали будувати ще в XIV ст. Доводилося зустрічати відомості, що замок спланував феодал Беке Боршо 1307 року. Позаяк, 1399 р. король Жиґмунт Люксембурзький (1386-1437) передав фортецю у власність барону П. Перені, на місці дерев’яного укріплення новий господар звів кам’яну твердиню. Одним з архітекторів фортеці був Аристотель Фіораванті. На головній брамі тоді викарбували герб: річку, рибу та головну вежу фортеці. На жаль, у битві під Магочем Габор Перені загинув. Певний час фортеця належала ченцям-францисканцям, які перетворили її на монастир. Тоді тут зберігались мощі св. Й. Капістрана (1386-1456) – бернардинського ченця, канонізованого папою Бенедиктом XIII 1724 р. Невтомний проповідник хрестового походу проти єретиків і турків, цей монах самотужки зібрав 60-тисячне військо і воював проти останніх на теренах Угорщини. В період реформації Янош Перені перейшов на бік протестантів і розпочав утиски монастиря. 1672 р. фортеця серйозно постраждала від військових дій і з того часу не відбудовувалась. Схили Чорної гори, на котрій знаходяться невеликі залишки фортеці, здіймаються над містом на 565 м і густо вкриті виноградниками. Сама гора, котра, до речі, є застиглим вулканом, також може розглядатись як певна туристична родзинка. За наявності вільного часу варто спробувати на ній затриматися, щоб помилуватися місцевими краєвидами. Біля підніжжя її південно-східних схилів знаходяться винні підвали місцевого виноробного підприємства (завдовжки 350 м). Підприємство вважається частиною закарпатського «винного шляху». За попередньою домовленістю бажаючі можуть продегустувати місцеві напої.


Якщо ви зупинитеся над руїнами фортеці, здолавши гору, то навряд чи зможете уявити, що раніше до замкового комплексу, крім фортеці, входила ще й кам’яна каплиця і костел, що були оточені оборонними мурами. Основне замкове ядро мало чотирикутну, наближену до квадрата форму. Назовні виступали п’ять чотирикутних веж та декілька виступів. У 60-70 метрах на північний схід від центру фортеці видніються залишки старовинного готичного храму. Колись він був однонефною спорудою з вівтарем, до якого обабіч прилягали ризниці. На захід від центру, на найвищій частині замкової гори, стоїть кам’яна каплиця ХVІ ст. Ця невелика одноярусна споруда з круглим вівтарем – єдина, що збереглася до наших днів. Недалеко від центру міста, в глибині решток старовинного парку, з 1848 р. стоїть невелика двоповерхова будівля. Це колишній палац баронів Перені (вул. Копаницька), збудований у XIV ст. Протягом віків його неодноразово переплановували, і зараз у зовнішньому декорі домінують риси, характерні для стилю бароко. На фасаді зберігся рельєфний герб роду Перені. Урочистої монументальності будівлі колись надавали незвичайний дах і кутові вежі, завершені барочними баштами. На жаль, сьогодні від цих оздоб залишилися лише окремі фрагменти. Зараз у приміщенні палацу знаходиться районний відділ освіти. З правого боку від входу на фасаді можемо побачити пам’ятну дошку, встановлену на честь Жигмонда Перені – мецената, патріота, політичного діяча середени XIX ст.. Католицький костел отців францисканців (пл. Миру, 2), що стоїть у центрі міста, вперше згадується під 1516 р. Тоді ним

опікувались два десятки монахів. Спочатку храм мав готичний характер, однак 1556 року будівлю зруйнували. Лише 1668 року костел відбудували монахи ордена Св. Франциска. Пожежа 1747 р. спричинила чергову перебудову. У сучасному

9 БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

ЗАКАРПАТТЯ

Герб роду Перені

Колишній палац баронів Перені

71


9

ЗАКАРПАТТЯ

БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

Виноградові інколи можна почути, що між фортецею та монастирем існував таємний підземний хід, однак віднайти його нікому допоки не вдалось.

Францисканський костел у Виноградові

На вершині Замкової гори

72

Багато з тих, хто раніше відвідав ХУСТ, згодні, що попри швидкі цивілізаційні зміни, котрі відбуваються останнім часом на Закарпатті, місто зустрічає гостей характерною лише для нього атмосферою провінційного, якогось наче домашнього українсько-угорськоєврейського світу. Тривалий час його стара частина мала хаотичну, нетипову для міст Європи забудову. Її залишки збереглись і сьогодні. Мандрівнику варто спробувати загубитись у цьому мереживі понад сотні малих та великих привабливих вулиць та вуличок. Місто розташоване біля мальовничого підніжжя характеристичних гір у тому місці, де зливаються річки Ріка та Тиса. В письмових джерелах місто вперше згадується в Х-ХІ ст. У ХІІІ ст. після татарських нападів і часткового знелюднення воно було заселене переселенцями, котрих спровадив король Ґеза ІІ. 1329 р. король Карл Роберт надав йому привілеї королівського міста. В подальшому, Хуст як і його замок, пережили велику кількість пригод, постійно переходячи від одного власника до іншого. Мабуть, жодне місто Закарпаття не має такої кількості легенд про своє походження, як Хуст. Одразу біля мосту, при в’їзді з боку Виноградова, знаходиться незвичайна своїм червоним відтінком ґрунту скеля. Кажуть, що за часів татарських нападів місцевий воєвода на ім’я Хуст, вбив на ній власного сина, прийнявши його за татарина. Усвідомивши помилку, володар наклав на себе руки. Кров батька та сина перемішались і навічно змінили колір цього каменю. Руїни замку в Хусті височать над містом на горі висотою понад 150 м. Сьогодні, перебуваючи серед мальовничих свідків історії, треба активно задіяти власну уяву, щоб цілковито зануритись у його славне минуле. У плані залишки замку злегка видовжені і складаються з верхнього та нижнього дворів. Перша згадка про нього сягає 1191 р. Він витримав татарську облогу 1241 р., а 1594 р. – напад хана Гірея, у 1661 р. – турецької армії. За час своєї складної історії замок кілька разів перебудовували. В’їзні ворота з південно-східного боку захищала башта, спрямована гострим кутом назовні. В дворі були господарські та житлові споруди, резервуари для накопичення


води, тут розташувались палацові споруди та інші приміщення. Інколи замок використовували як в’язницю.. В XV ст. король Матяш подарував замок разом з солекопальнями своїй дружині, королеві Беатрисі Арагонській. 1661 р. відомий турецький мандрівник і поет Евлія Челебі, перебуваючи у складі турецького посольства, захоплено порівнював цю твердиню з відомою фортецею Іскандер. У різний період замком володіли королі Жигмонд Люксембурзький, Ладислав (Лайош) ІІ (1516-1526). Згодом її володарем став угорський магнат Іштван Бочкої, а після нього – трансільванський князь Габор Баторі. В XVІ столітті її продали за двадцять тисяч канцлеру Мігалю Телекі. У ХVІІ столітті за часів володіння хустським замком родиною Редеї настав його розквіт. Коли на початку XVІII ст. вибухнуло повстання під проводом Ференца ІІ Ракоці, його сподвижник Емеріх Ілошваї хитрістю переманив на власний бік замкову сторожу та заволодів фортецею. Фортеця стала важливим стратегічним об’єктом у повстанні куруців. В XVI-XVII ст. з розвитком вогнепальної зброї замок постійно реконструювали та зміцнювали. У його верхній частині був арсенал, внизу – льохи, з котрих вели кілька підземних ходів. Замок мав колодязь глибиною 160 м. 3 липня 1766 р. замок спіткала катастрофічна невдача. Під час потужної грози блискавка влучила в льох, де зберігали порох, і фортеця злетіла в повітря. Майбутній імператор Австрії Йосиф ІІ особисто прибув, щоб оглянути наслідки стихійного лиха. Саме він і прийняв рішення про переведення військового гарнізону

до Мукачева. Фортеця ще раз постраждала 1788 р. і знову від сильної грози. По тому замок в Хусті вже ніколи не відбудовували. До нашого часу збереглися лише руїни зовнішніх воріт, порохової вежі, бастіонів, стін по периметру.

У сьогоднішньому Хусті інколи можна почути неправдиву легенду про те, що фатальний вибух спричинив легендарний народний опришок на ім’я Пинтя. Начебто під час облоги, він одним пострілом влучив у порохову вежу.

Страхова компанія «Універсальна» Відділення Закарпатської регіональної дирекції м. Хуст, вул. Івана Франка, 6 Тел.: 8 800 500 38 10

Руїни Хустського замку домінують над містом

73

БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

9


БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

9 У «чеському» кварталі Жителі інколи охоче розповідають інші, не менш екзотичні версії походження назви міста. Одна з них, посилаючись на місцевий ландшафт, переповідає, що колись чортові заманулося вискочити з пекла. Він пробив головою землю посеред гарної квітучої рівнини. Але чорт мав на кінці хвоста китицю і нею зачепився за землю. Як він не смикався, вийняти її не вдавалося. Тоді він напружив усі сили, рвонув і відірвав частину хвоста. З болю дідько зарепетував: "Йой, хвуст, хвуст, хвуст!" Луна покотилася долиною, і з того часу на місці, де вискочив чорт, стоїть гора, а саму місцевість люди прозвали Хустом. За іншими легендами назва Хуст (по-угорськи HUSZT) походить від перших літер сусідніх коронних міст: H (Hosszúmező – Довге Поле), U (Visk – Вишково), SZ (Sziget – Сігет), T (Técső – Тячів).

Церква Св.Єлизавети

74

Подорож Хустом не складе особливих проблем. Більшість пам’яток зосереджені в центральній частині навколо вул. Карпатської Січі та Народної площі. З останньої відкривається прекрасний вид на замок. Щоправда, щоб дістатись до них, треба докласти трохи зусиль. Центральна частина міста вдень перетворюється на доволі хаотичний, майже східний базар. Однак якщо ви прихильник пошуку автентики та особливостей народного характеру, то від мандрівки вул. Рєпіна та Поперечною ви можете отримати певне задоволення. Готичний костел кальвіністів (Єлизаветинська церква) (вул. Жовтяна, 45) свого вигляду набув у першій половині XV ст. Зовні він оточений захисним муром. Пізніші перебудови не спотворили його. Складається з трьох частин: ізольованої башти, нефу, та пов’язаної з ними апсиди. Після реставрації у 2004-2005 рр. тут були знайдені залишки фресок XV ст. На відміну він інших міст краю, в Хусті частково збереглась автентична єврейська громада. Сьогодні вона єднається навколо синагоги (пл. Незалежності, 11). Цій будівлі близько 150 років. Це єдина синагога на Закарпатті, що майже не припиняла своєї діяльності. Під час Другої світової війни тут зберігали речі євреїв, котрих вивезли нацисти. Синагога діюча, хоча і перебуває в стані ремонту. Більшість громади складають літні люди, які дбайливо зберігають пам’ять про минуле. Серед інших архітектурних пам’яток цікавими для мандрівника можуть бути залишки місцевої чеської дільниці, збудованої на початку ХХ ст. Вона розташована в районі теперішньої середньої школи № 1. Ще однією пам’яткою чеського перебування у місті є будинок міської ради, побудовани�� у 20-ті роки для діяльності окружного уряду.


Далеко за межами Закарпаття відома «Долина нарцисів» в околицях Хуста. Щовесни, наприкінці квітня та в першій половині травня, за п’ять кілометрів від міста в урочищі Кіреші на висоті 180-200 м. над рівнем моря, на площі у кілька гектарів розквітають тисячі квітів. Дикі рослини, що звикли ховатися високо в горах, вкривають величезне поле прекрасними квітами. Момент їх цвітіння приваблює щороку тисячі відвідувачів.

Вітер розносить аромат квітів околицями і в поєднанні з їх виглядом створює незабутнє видовище. Долина є заповідником, тому зривати квіти суворо заборонено. Порушникам загрожує штраф. У місцях висадки туристів підприємливі мешканці запропонують Вам букети квітів. Вхід на поле під час цвітіння платний.

9 За легендою, буцімто міфічний Нарцис блукав цими краями і задивився в потічок Хустець, який тече серед мальовничої долини. Вода була чиста і прозора. Нарцис побачив себе в ній, як у дзеркалі, закохався і залишився назавжди. Доводилося чути, що колись нарциси навіть допомогли місцевим жителям вистояти в боротьбі проти ворогів. Коли ж останні захопили замок, люди ніби на знак покори зробили для них подушки, напхавши їх квітами. Це був хитрий підступ, бо нарцис має сильні снодійні властивості і хто засне на такій подушці, може більше не прокинутись.

Цвітіння в «Долині нарцисів»

75

БЕРЕГОВЕ•ВИНОГРАДІВ•ХУСТ

ЗАКАРПАТТЯ


10

ЗАКАРПАТТЯ

ТЯЧІВ•СОЛОТВИНА•РАХІВ

© ТС ЗС України, 2007

ТЯЧІВ цікавий тим, що тут трохи не через місто проходить українсько«Озеро Кунігунди» в Солотвині, румунський кордон. Через відносно фестиваль бринзи в Рахові, невелику ширину річки місцеві рибалки оглядовий майданчик на спокійно ловлять рибу в територіальних Яблуницькому перевалі. водах сусідньої держави. Коли воно було засноване, достеменно не встановлено. У літописах Тячів вперше згадується під 1329 р. у грамоті угорського короля Карла Роберта. Першу нотатку про герб міста датовано 28 червня 1701 року. З 1914 р. у Тячеві працював відомий угорський художник Страхова компанія Шимон Голлоші, котрий був керівником Мюнхенської художньої «Універсальна» школи і засновником творчого осередку художників у Нодьбані Відділення Закарпатської (Угорщина). 1 травня 1992 року в центрі міста громада встанорегіональної дирекції вила бронзове погруддя митця, виготовлене угорським скульм. Тячів, вул. Леніна, 10 птором Еміке Товтом. Тел.: 8 800 500 38 10 Місто має три цікаві сакральні пам’ятки – реформатський, римо-католицький та греко-католицький храми, і всі вони розташовані в районі головної вулиці.

ВАРТО ОГЛЯНУТИ

76


1556 р. будівлю римо-католицького костелу (вул. Леніна, 29), заснованого ще у ХІІ ст. королем Ладіславом Великим, передали прихильникам кальвінізму. Його стеля викладена яскраво розмальованими кахлями. Храм реконструювали 1748 та 1810 рр. Угорі знаходиться годинник. Стіни храму укріплено міцними контрфорсами. Неф перекрито дерев’яним кесоном із розписами середини ХVІІІ ст. До 1944 р. тут знаходилася найбагатша бібліотека Мараморощини. Греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Кошута, 91) збудована 1852 р. Однак перші згадки про неї датовані 1801 р., коли вона ще була дерев’яною. Сучасні ікони та вівтар виготовлено у будапештських майстернях. На вежі церкви встановлено два дзвони: один роботи майстра Ф. Егрі (1924 р.), другий дзвін походить з м. Арад в Румунії і початково був відлитий для кафедрального храму в Сигеті. 1948 р. після заборони греко-католицької церкви святиню передали православній громаді. СОЛОТВИНА свою славу здобула завдяки покладам солі, котру люди почали видобувати ще у прадавні часи. Селище розташоване на правому березі Тиси, між гірськими хребтами Склаван і Магура, впритул до українсько-румунського кордону. Найдавніші згадки про нього походять з XIV ст. Початок промислового видобування солі перетворив його на важливий господарський та політичний центр. У середньовіччі і навіть в новий час сіль розглядалась як реальна грошова одиниця, тому правителі Угорщини та й інші можновладці приділяли розвитку Солотвини велику увагу. Сьогоднішнє селище, окрім солекопів та Закарпатської обласної алергологічної лікарні, славне місцевим аналогом Мертвого моря – солоним озером Кунігунди. Щоб насолодитись цілющою купіллю, влітку на вихідні до нього прибуває кілька тисяч осіб. По дорозі від Тячева до Рахова біля села Ділове вченими Віденської цісарсько-королівської академії наук Австро-Угорської імперії було встановлено геодезичний знак, що символізує географічний центр Європи. Латинською мовою тут викарбувані слова – Locus Perennis. Dilicentissime cum libella librationis quae est in Austria et Hungaria confectacum mensura gradum meridionalium et paralleloumierum Europeum. MD CCC LXXXVII. (Постійне, точне місце. Дуже точно, зі спеціальним апаратом, який виготовлений в Австрії й Угорщині, зі шкалою меридіанів і паралелей, встановлений Центр

ТЯЧІВ•СОЛОТВИНА•РАХІВ

10

Реформатський храм Тячів завжди більше, ніж інші міста краю страждав від закарпатських повеней. Найжахливіші з них стались у травні 1913 р. та восени 1937 р. Тоді загинуло багато жителів. У травні 1970 р. вода знову прорвала дамбу і ринула в центр міста. За дві години Тячів повністю затопило. Особливий героїзм під час порятунку людей виявили Б. Косенко та Шель Куно. На згадку про те, якого рівня досягла вода, встановлено пам'ятник, що знаходиться неподалік від місцевої районної поліклініки (вул. Жовтнева). Наступні великі повені стались 1993 р. та 1998 рр.

Лікарня під землею

77


ТЯЧІВ•СОЛОТВИНА•РАХІВ

10

Санаторії на озері Кунігунди Рахів – найвисокогірніше місто України (820 м. н. р. м.). Найнижча його вулиця знаходиться на висоті 400 м, а найвища – 1000 м. Іншою особливістю міста є те, що тут занотовано одну з найбільших в Україні кількість гроз з блискавками (43 на рік).

Рахівські краєвиди

78

Європи. 1887). У жодному випадку не рекомендуємо розповідати місцевим жителям про нещодавні спроби французьких географів «перенести» центр Європи в околиці Вільнюса. Як мінімум, вам не повірять… РАХІВ у літературі часто називають «гуцульським Парижем». Особливості оригінального карпатського колориту найбільш помітні під час знаменитого фестивалю бринзи (гуцули вимовляють це слово лагідніше – бриндзя), що відбувається у першій декаді вересня. Рахів бере свій початок від 1447 р. Доводилося чути окремі думки про якогось міфічного Раха, що заснував місто. Проте, більшість місцевих краєзнавців все ж переконані: назва Рахів

походить від слова «рахувати». Звичайно ж гроші. Усі розповіді про відважні ватаги та їх пригоди спираються на реальні факти, бо окрему сторінку в житті Рахова відігравали контрабандисти.


Вони активно користувалися тим, що місто завжди було природним кордоном між Галичиною та Закарпаттям. Свого часу тут проходив польсько-угорський, потім польсько-чехословацький, а зараз українсько-румунський кордон. Місто завжди було осередком різного ґатунку опришківських ватаг. Найславнішим проводирем був Олекса Довбуш. Цей карпатський «Робін Гуд» залишив по собі помітний слід у фольклорі всього регіону Українських Карпат. Історична довідка засвідчує, що 1782 року в Рахові збудували перший дерев’яний міст через Тису. На будівництві залізниці, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року працювало кілька тисяч італійців та спеціалістів з інших країн Європи. Частина з них, закохавшись у місцевих красунь, залишилась, урізноманітнивши строкате етнографічне обличчя Гуцульщини. 5 січня 1919 року в с. Ясиня утворено Гуцульську республіку на чолі зі Степаном

Клочураком, яка протрималася до 11 червня 1919 року. Для ліквідації революційних настроїв місто зайняли румунські війська. На щастя, післявоєнні договори включили Рахів до Чехословаччини, котра своїм ліберальним правлінням зробила для краю багато доброго. 1939 р. Рахів зайняли угорські війська. За часів німецької окупації місто зазнало значних втрат. Міжгірський район Закарпатської області славиться в першу чергу своїми неповторними краєвидами. Найбільшим його діамантом є Національний природний парк «Синевир». Дістатись до нього найкраще з Хуста, рухаючись дорогою А 263 до районного центру Міжгір’я, або зі сторони Воловецького перевалу, звернувши з дороги E50/M06 поблизу села Нижні Ворота. Національний парк «Синевир» створено 1989 році. Парк вабить

10 ТЯЧІВ•СОЛОТВИНА•РАХІВ

ЗАКАРПАТТЯ

Одним із символів Українських Карпат є трембіти. Цей музичний інструмент інколи називають карпатськими тамтамами. Один з його різновидів сягає у довжину до 3,5 м. За умови віддаленості окремих населених пунктів вони були особливо зручні для подання важливих інформаційних повідомлень. Напад вовків на отару, смерть односельця, повідомлення про ворогів, потреба загальних зборів – ось їх основне призначення. Трембіти почали частково втрачати своє значення з появою в селах дзвонів. Існував навіть різновид трембіти для колядування, граючи на ній, несли звістку про народження Христа. Радянська влада часто невпопад змушувала гуцулів грати на цих інструментах під час різноманітних державних свят, чим дуже веселила місцевих мешканців. Страхова компанія «Універсальна» Відділення Закарпатської рег��ональної дирекції м. Рахів, вул. Миру, 7/1 Тел.: 8 800 500 38 10

79


•БЕРЕГОВЕ• ВИНОГРАДІВ• ХУСТ

10 Щоб потрапити на територію парку слід виконати кілька «процедур». Пильна охорона на двох постах перевірить ваші наміри, і лише після сплати подвійного екологічного мита ви зможете здійснити пішу мандрівку до самого озера. Слід пам’ятати, що Синевирський парк одна з небагатьох територій в цій частині Карпат, де заборонено встановлювати палатки та влаштовувати пікніки. Поряд з самим озером є відпочинкова база та затишний готель.

80

мандрівників лісистими горами, підхмарними полонинами, швидкоплинними ріками Теребля та Чорна Ріка і цілющими джерелами мінеральних вод типу «Буркут». До його складу також належить унікальне гірське болото Глуханя. Найвищими вершинами на території парку є г. Стримба (1719 м) та г. Негровець (1707 м.). Синевирське озеро, знане також як «Морське Око», утворилося внаслідок перекриття річкової долини зсувами на висоті 989 метрів над рівнем моря в післяльодовиковий період. Улоговина швидко заповнилася водою трьох гірських струмків, а розмір озера та й його глибина продовжують постійно змінюватись в залежності від кількості опадів. Хоча існує і поетичне пояснення виникнення озера. Посередині водойми є маленький острівець. За народними переказами, це вершина каменя на могилі дівчини Синь і хлопця Вир. Їхньому коханню завадили злі люди. Заздрісники скинули парубка з гори. Зоставшись сама, юнка виплакала цілий ставок синіх сліз. Потім і сама кинулася з кручі в озеро. Середня площа озера – 4-5 га, глибина – 8-22 метри. У прозорій, холодній воді себе добре почуває вже рідкісна для інших теренів Карпат форель. Цікавим буде візит у місцевий музей лісосплаву на Чорній річці. Щоправда, на час написання путівника стан дорожнього покриття до нього був поганої якості, а тому – лише для витривалих і тих, хто має позашляхові авто. Вибір залишається за Вами. Одразу на початку шляху варто звернути увагу на залиш-


ки доту, котрий залишився від знаменитої оборонної системи «лінії Арпада». Музей частково розташований на воді і є гідротехнічною спорудою XІХ століття. Вона використовувалася для сплаву лісу, зв’язаного у дараби (бокори, плоти). Її складне, як на той час, технічне та архітектурне вирішення базувалося на досвіді традицій народного будівництва. Вправність закарпатських майстрів відома за межами краю, а створені ними шедеври культових, житлових, адміністративних та інших споруд вражають неповторною красою. (НПП «Синевир» 90041, Україна, Закарпатська обл., Між гірський р-н, с. Синевир-Острілки, т. 8(03146) 93418, head@males.uzhgorod.ua)

10 • БЕРЕГОВЕ• ВИНОГРАДІВ• ХУСТ

ЗАКАРПАТТЯ

На озері Синевир

81


ДОБРІ ПОРАДИ  інформація Екскурсії на гелікоптері. «Карпати Авіа», м. Ужгород, вул. Собранецька, 145, т. (0312) 43-641, 42-730. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ м. Ужгород, вул. Станційна, 9, т. (0312) 69-2962 АВТОСТАНЦІЇ Берегове вул. Мужіївська, т. (03141) 23-368 Виноградів вул. Чкалова, т. (03143) 22-802 Воловець вул. Шевченка, 1, т. (03136) 22-202 Іршава вул. Гагаріна, т. (03144) 21-003 Мукачеве вул. Павлова, 14/16, т. (03131) 21-471 Рахів вул. Привокзальна, т. (03132) 21-558 Свалява вул. Київська, т. (03133) 21-321 Тячів вул. Маяковського, 1, т. (03134) 21-252 Хуст вул. І. Франка, 118, т. (03142) 23-684 Страхова компанія «Універсальна» Закарпатська регіональна дирекція м. Ужгород, вул. Минайська, 11/39-40 Тел.: 8 800 500 38 10

проживання

Мотель «У Аніти» м. Ужгород, вул. Берчені, 24, т. (0312) 61-4019, www.motel-anita.com.ua «Унгвар» м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 2, т. (0312) 61-6565, www.ungvarskiy-hotel.com. ua. Етно-ресторан, автостоянка, п’ять видів бань, в тому числі підземна. «Дружба» м. Ужгород, вул. Висока, 12, т. (0312(2) 37-233, 61-2600 «Ужгород» м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, 2, т. (0312) 61-3858, 61-3856 Мотель «Наутілус» м. Ужгород, вул. Томчанія, 6, т. (0312) 66-0745 «Атлант» м. Ужгород, пл. Корятовича, 27, т. (0312) 61-3799 Готель-ранчо «Золота Гора» с. Барвінок, т. (0312(2) 72-8580, 72-8644 База відпочинку «LA MOARA» с. Солотвина, вул. Кранге, 78, т. 8 (066) 517-0295, 8 (098) 804-7464 Готель «МАРІЛЕН-Сім сестер» с. Солотвина,т. 8 (067) 342-1778, www. simsester.com.ua, www.merilen.ho.com.ua

82

Туристично-оздоровчий комплекс «Тиса» м. Рахів, вул. Франка, 1, т. (03132) 21-027 База відпочинку «Водограй» смт Чинадієвее, вул. Санаторна, 201, т. (03131) 41-990, 62-273, 8 (050) 372-4326, 372-2497 Садиба «Воробей» смт Чинадієвее, вул. Франка, 12, т/ф (03131) 62-594, е-mail: alex1582@mail.ru Готель «Виноградів» смт Виноградів, пл. Миру, 4, т. (03143) 23-076, 21-895 Мотель «Лагуна» с. Баранинці (6 км від центру Ужгорода), вул. Садова, 18, т. (0312) 73-4085, 8 (050) 507-6330 - бар, 8 (050) 542-2989, е-mail: laguna-uzh@mail.ru Готель «Атлант» м. Хуст, вул. І.Франка, 107, т. (03142) 45-318 Готель «Ренесанс» м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 20, т. (03142) 43-360 Туристична база «Справжня казка» с. Подобовець Міжгірського р-ну, 138, т. 8 (067) 403-0218, 8 (097) 241-5854, е-mail: skazka@dkz.info. Прокат лижного та туристичного спорядження, велосипедів, екскурсії Закарпаттям, походи в гори (піші та велосипедні), в т.ч. з ночівлею, польоти на парапланах з інструктором, рафтинг, риболовля, концерти. Готельний комплекс «Смерековий двір»

смт Жденієве Воловецького р-ну, вул.T. Шевченка, 253, т. (03136) 25-708, 8 (067) 382-4595, 8 (097) 272-3329, т/ф (03136) 25-707, е-mail: smerekovi_dvir@mail.ru, www.smerekoviy-dvir. com.ua. Прокат лижного та туристичного спорядження, в т.ч. дитячого, послуги інструктора. Відпочинковий комплекс «Жди ня, ЄВО» смт Жденієве Воловецького р-ну, вул.T. Шевченка, 251, т. (03136) 25-430, т/ф (03136) 25-429, 8 (050) 388 2323; 8 (097) 456 1443, www.sobran.com. ua. Походи в гори, риболовля, екскурсії Закарпаттям. Готель «Ф'кока» м. Берегове, вул. Мужіївська, 61, т. (03141) 31-709, 43-338, 8 (050) 587-0583.


ЗАКАРПАТТЯ Прокат лижного та туристичного спорядження, екскурсії Закарпаттям, риболовля, екскурсія на джипі на Полонину Рівну. Спортбаза «Закарпаття» м. Берегове, вул. Корятовича, 1, т. (03141) 23-181. Термальний басейн. Приватний пансіон «Вільні кімнати» м. Мукачеве, вул. Ужгородська, 5, т. (03131) 54-522, 8 (050) 502-6430 Садиба «Лісковець» с. Малий Березний Великоберезнянського р-ну,т. (03135) 31-147, 8 (066) 766-0440, е-mail: josip_tour@ukr.net, www.lemki.com. Настільний теніс, велосипеди, риболовля, походи в гори, є можливість займатися ліпкою та гончарством, різьбою по дереву. Готель «Фортуна» смт Поляна Свалявського р-ну, вул. Духновича, 61, т. (03133) 74-435, т/ф (03133) 74-427, е-mail: fortuna@sv.ic.uz.ua, www.fortuna-hotel.com.ua. Прокат лижного спорядження, в т.ч. дитячого, екскурсії Закарпаттям, катання на конях, риболовля, демонстрація кінофільмів у дворі готелю. Готельний комплекс «Софія» смт Поляна Свалявського р-ну, санаторій «Сонячне Закарпаття», вул. Курортна, 6, т. (03133) 95-191, 8 (050) 261-1525, 8 (050) 922-0200. Екскурсії Закарпаттям. Готель «Гелікон» с. Яноші Берегівського р-ну, вул. Шевченка, 45, т. (03141) 78-631, 78-641, 78-651, 8 (050) 260-3591 (адміністратор), 8 (050) 550-2217, е-mail: helikon.janosi@gmail. com, helikonjanosi@freemail.hu. Екскурсії Закарпаттям. Готель-ресторан «Оксана» при в’їзді до Тячева з боку Виноградова, вул. Червоноармійська, т. (03134) 21-142, 32-763, 8 (067) 765-3236 Садиба «У Цімбора» с. Синяк Мукачівського р-ну, т. (0312) 25-2441, 8 (050) 523-5595, 8 (050) 947-5805, е-mail: info@sadiba.uz.ua, www. sadiba.uz.ua. Екскурсії Закарпаттям, Угорщиною. Готель «Інтурист» м. Мукачеве, вул. Духновича, 93, т. (03131) 37-905, (03131) 37-906, ресторан: (03131) 37-908, е-mail: intourist@mukachevo. net, www.intourist.mukachevo.net. Екскурсії Мукачевим, Закарпаттям. Туристичний комплекс «Воєводино» с. Тур'я Пасіка Перечинського р-ну, т. (044) 201-6343, 8 (067) 500-6171, (03145) 23-906, 47-240, 8 (067) 312-6001, е-mail: tourcenter@voevodyno.com, www.voevodyno. com. Послуги SPA-центру, послуги няні, екскурсії Закарпаттям, Угорщиною, кінні прогулянки, риболовля, дитячий майданчик, фото-сафарі, басейн, прокат гірськолижного спорядження, бігових лиж, для дітей - бебі-

ліфт з інструктором, вуличний боулінг, пейнтбол, гірські велосипеди, прогулянки в кареті, взимку — катання на санях. Котедж «Ясінь-Світ» смт Ясиня Рахівського р-ну, вул. Воловець, т. 8 (067) 466-2098, 8 (067) 449-0122. Екскурсії, прокат лижного спорядження, послуги інструктора. Пансіонат «Марамарош» с. Шаян Хустського р-ну, т/ф (03142) 59-326, (044) 273-5076, т. (03142) 59-325, 8 (097) 340-9064. Сауна, дитяча кімната, масажні доріжки, тренажери, масаж, гідромасаж. Садиба «У Кубацьких» с. Лазещина Рахівського р-ну, т. (03132) 44-031, 8 (096) 563-3815, е-mail: info@ auragor.com.ua, www.auragor.com.ua. Сауна, прокат гірського спорядження, велосипедів, гірські пішохідні туристичні маршрути, рафтинг гірськими річками з інструктором, етнічні традиції, музика, танці, дитячий майданчик, Інтернет.

 харчування «Під замком» м. Ужгород, вул. І. Ольбрахта, 3 «Карпат Арт-кафе» м. Ужгород, вул. Ракоці, 12 «Августин» м. Ужгород, вул. Волошина, 22 «Шахта» м. Ужгород, вул. Тимірязева, 17 «Кактус» м. Ужгород, вул. Корзо, 7 Ресторан-мотель «Country Club» м. Ужгород, вул. Запорізька, 2а, т. 8 (095) 540-0712 Корчма «Деца у Нотаря» м. Ужгород, вул. Гагаріна, 98 Кав’ярня «Коруна» м. Ужгород, пл. Театральна, 5 Кав’ярня «Меделін» м. Ужгород, вул. Корятовича, 5 Кав’ярня «Світ кави і чаю» м. Ужгород, вул. Корятовича, 11 Винний зал та крамниця фірми «Леанка» с. Середнє, вул.T. Шевченка, 6 «Трактир» м. Мукачеве, пл. Ракоці, 10 Кав’ярня «Галка» м. Мукачеве, пл. Миру, 12-14 Кафе-ресторан «Занзібар» м. Мукачеве, пер. Пасаж, 8, т. 8 (050) 936-3228 «Золота Пава» м. Берегове, вул. Ракоці, 2 «Штеффі бар» м. Берегове, вул. Можайська, 119 «Колібрі Єттерем» м. Виноградів, пл. Миру, 2 «Корал» Закарпатська кухня. с. В. Коропець, вул. Шенборна, 38а

83


11-15 НЕЗАБУТНІЙ ЛЬВІВ

11

МАГІЧНИЙ КВАДРАТ РИНКУ

12

ВІРМЕНСЬКА ДІЛЬНИЦЯ ЛЬВОВА

13

БАГАТОЛИКИЙ СВІТ СЕРЕДМІСТЯ

14

ПРОГУЛЯНКА зА МЕжАМИ СТАРИх МУРІВ

15

МІж НОВИМ ТА СТАРИМ СВІТОМ

Видається, що в Україні немає людини, котра б не прагнула хоча б раз відвідати столицю Галичини. Щоправда, для того, щоб лише побіжно запізнатись з її архітектурними пам’ятками, відчути незвичайну атмосферу, навіть кількох днів буде замало. А пояснення львів’янки, що «коліжанка запросила її посидіти на канапі за філіжанкою кави з пляцком» може ввести гостей у стан легкого культурологічного шоку. Однак він швидко мине і перетвориться на цілковиту і приємну залежність від Львова. Але врешті, чи ж це місто не заслуговує на те, щоб повертатись сюди знову? Наприклад у товаристві чудового путівника від «Балтія-Друк».

85


33

літературно-меморіальний музей поета. В його зібранні нині нараховується 21 тис. предметів. До нього також належить збережена хата Івана Олексійовича Ядловського (1846 -1933), людини, що впродовж багатьох років доглядала та оберігала могилу Шевченка. Хата фактично була першим народним музеєм поета. В 30 рр. ХХ ст. її розібрали і вповні відновили лише 1991 р.. Варто відвідати Канівський історичний музей (вул. Леніна, 15, т. (04736) 32-341) та Канівський музей народного декоративного мистецтва (вул. Леніна, 64, т. (04736) 42-368). Однією з найважливіших пам’яток української історії є місцевість ТРАХТЕМИРІВ. Археологічні знахідки свідчать, що ця територія була заселена, починаючи з трипільських часів. 1899 р. Вікентій Хвойка в сусідньому селі Зарубинці знайшов сліди археологічної культури, що й дістала назву зарубинецької. Ця культура є першою достовірно слов’янською на теренах України. Розташований на важливій переправі через Дніпро, Трахтемирів завжди був важливим торговим та військовим осередком. У ХІV-ХVІІ ст. селище перебувало під владою литовських князів, згодом київського воєводи, польського короля. 1578 р. королівським універсалом Стефана Баторія були сформовані перші реєстрові козацькі полки, а Трахтемирів передали їм у володіння. В Трахтемирові існував знаменитий козацький монастир і шпиталь для поранених, хворих і немічних козаків, багато з яких доживали тут свого віку. По смерті Богдана Хмельницького Трахтемирів занепав. У 1662 -1665 рр. був знищений козацький монастир. У радянську добу, під час створення Канівського водосховища, село потрапило в зону затоплення й було виселене, а на його території створений державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів» (м. Канів, вул. Леніна, 68, т. (04736) 42-973). Через фатальний стан доріг відвідуючи Трахтемирів варто брати до уваги погодні умови.

Монумент на могилі Кобзаря Для українців могила Тараса завжди була культовим місцем. Сюди приїздили, щоб поклонитись великому Кобзареві. Біля хреста клялись у вірності справі відродження української держави, створювали партії та товариства. 1978 р. мешканець галицького селища Богородчани О. Гірник вчинив акт самоспалення на знак протесту проти утиску прав українського народу.

Панорама Канівського водосховища з Тарасової гори

341

СУБОТІВ•ЧИГИРИН•ЧЕРКАСИ•МОШНИ•КАНІВ•ТРАХТЕМИРІВ

Черкащина


34 СЕРЦЕ УКРАЇНИ

34

БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР• МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ• ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ• ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

Полтавщина – край, щедро обдарований піснями і легендами, край письменників і художників, мислителів і вчених, чиї імена викарбовані у пантеоні слави діячів української культури. Це батьківщина Сковороди і Котляревського, Гоголя і Панаса Мирного... Полтавські краєвиди є традиційними для українського ландшафту. Місцевий діалект покладено в основу літературної української мови.

343


34

© ТС ЗС України, 2007

344


34

БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР• МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ•ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ• ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

ВАРТО ОгЛЯНУТИ Сорочинський ярмарок (кін. серпня – поч. вересня), Мгарський монастир, Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві, історикокультурний заповідник «Поле Полтавської битви» тощо.

Палацово-парковий комплекс у с. БЕРЕЗОВА РУДКА засновано у другій половині XVIII ст. Він є типовим зразком панського маєтку того часу. Маєток належав родині Закревських. Козацький сотник Йосип Закревський був одружений з сестрою гетьмана Кирила Розумовського. Інший член сім’ї – Гнат Закревський, – перебуваючи на дипломатичній службі в Єгипті, захопився культурою цієї країни і у 1899 р. збудував над родинним склепом споруду у формі піраміди. Розміщено її було з урахуванням частин світу. Не зважаючи на «африканське» походження, про яке свідчить і скульптура богині Ісіди перед входом, в інтер’єрі склепу облаштували християнський вівтар. Першими в усипальниці-піраміді спочили Платон і Ганна Закревські, з якими свого часу на балу у полтавської поміщиці Волховської познайомився Тарас Шевченко. На запрошення подружжя Закревських у 1843 р. поет двічі відвідав маєток. Тут він

До речі, усипальниця в Березовій Рудці — не єдиний приклад «єгипетських пірамід» на Полтавщині. Подібна споруда є і в с. Комендантівці Кобеляцького району. Вона виникла з ініціативи і на території маєтку Олександра Білевича — офіцера, учасника російсько-турецької війни, котрий також був великим прихильником культури Єгипту. На жаль, доля (чи радше недоля) цієї усипальниці-піраміди, названої Софіївською церквою, так само як і піраміди Закревських, склалась трагічно: обидві були пограбовані за радянських часів і знаходяться у занедбаному стані.

Усипальня Закревських

345

ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

ПОЛТАВЩИНА


БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР•МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ

34

Флігель палацу Закревських

Залишки мозаїки на фасаді Єпархіального училища

346

ПОЛТАВЩИНА почав писати поему «Кавказ», створив знамениті портрети власників маєтку. Спогади про Ганну поет надовго зберіг у своїй пам’яті. У 1848 р., перебуваючи на засланні, він присвятив їй вірш «Г. З.» («Немає гірше як в неволі...»). Сьогодні в маєтку варто оглянути рештки оточеного старовинним парком мурованого двоповерхового палацу, який є типовим прикладом українського бароко XVIII ст. (арх. Є. Червінський). У флігелі палацу діє Березоворудський історикокраєзнавчий музей (тел.: (05358) 66-110, 66-117), на території маєтку з 1929 р. розміщено сільськогосподарський коледж. ЛУБНИ було засновано на р. Сула великим князем київським Володимиром Святославичем у 988 р. як одну з фортець для захисту південних кордонів Київської Русі від степових нападників. В 1107 р. біля міста відбулась битва з половцями, у якій наші предки здобули перемогу. У 1239 р. місто було зруйноване монголами та занепало. 1589 р. черкаський староста князь Олександр Вишневецький отримав право на будівництво на Замковій горі фортеці. Нове місто мало назву Олександрів (на ім’я будівничого), і вже з 1591 р. отримало магдебурзьке право. Південніше Лубен в урочищі Солониця влітку 1596 р. військо Северина Наливайка було оточене польськими військами, а сам Северин потрапив у полон і пізніше був четвертований у Варшаві. Повторне відродження Лубен відбулося у XVI ст., коли рід відомих магнатів Вишневецьких перетворив Лубни на головне місто гігантської земельної латифундії, що нараховувала десятки міст та сотні сіл з тисячами душ. Тут було побудовано один з кращих на ті часи в Європі замок Яреми Вишневецького, відомого своєю участю у Смоленській війні 1632 -1634 рр. і придушеннях селянсько-козацьких повстань 1630-х рр. в Україні. У 1658 р. у місті перебував козацький полк. До Полтавської битви 1709 р. Лубни залишались найбільшим містом на Полтавщині. У XVIII ст., коли губернським центром краю стала Полтава, Лубни перетворилися на повітову провінцію. Найцікавіші пам’ятки – церква Різдва Богородиці (вул. Леніна, 165), дім Єпархіального училища (1908 р., вул. Паскіна, 11), будівля земської лікарні (1913-15 рр., вул. Л. Толстого, 16), Лубенський краєзнавчий музей (вул. Леніна, 30/25, 8.30-16.30, вихідний – Нд, тел.: (05361) 52106). Спасо-Преображенский (Мгарський) чоловічий монастир, що розташований в 4 км поблизу Лубен на березі річки Сула, був заснований у 1619 р. коштом княгині Раїни Вишневецької (Могилянки) і збудований митрополитом Ісаєю Копинським. У 1622 р. він створив тут


На подвір'ї Мгарського монастиря Фрагмент декору на фасаді Спасо-Преображенського собору православне братство, що активно протистояло окатоличенню лівобережних українців. Довгий час населення монастиря складалось переважно з колишніх запорозьких козаків, що прийняли постриг. У 1663 р. під іменем монаха Гедеона тут перебував син Богдана Хмельницького Юрій. У різні часи МгАР відвідали майже всі гетьмани України, цар Петро І, Олександр Пушкін, Тарас Шевченко та більшість класиків української літератури XIX-XX ст. Це свідчить про те, що Мгарський монастир завжди відігравав велику роль в духовному житті України. До 1917 р. тут зберігалися мощі Царгородського патріарха Афанасія, що помер у дорозі з Москви до Константинополя. У розписі монастирських будівель брав участь відомий художник І. Максимович. Монастир існував до серпня 1919 р., коли більшовики розстріляли більшість ченців разом з ігуменом. Пізніше у монастирі була колонія для дітей «ворогів народу», а з 1937 р. тут

 транспорт Залізничний вокзал Лубни, вул. Вокзальна, т. (05361) 66-265 Залізничний вокзал Миргород, вул. Залізнична, т. (05355) 52-472 Залізничний вокзал Полтава-Київська вул. Кондратенка, 12, (0532) 514101 Залізничний вокзал Полтава-Південна пл. Слави, т. (0532) 13-2000

Вид з дзвіниці Спасо-Преображенського собору

347

ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

34


БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР•МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ

34

Дзвіниця СпасоПреображенського собору

Вироби народних майстрів на подвір'ї музею в Опішні

348

розмістився дисциплінарний батальйон. З травня 1993 р., після здобуття української незалежності, у Мгарі відроджено чоловічий монастир. Прикладом вдалого поєднання ренесансу та українського козацького бароко є Спасо-Преображенський собор, побудований у 1692 р. на місці дерев’яної церкви (арх. Йоган Баптист, Мартин Томашевський, майстер Афанасій Пирятинський). Багато коштів на підтримку храму дали свого часу гетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа. Храм освячено у 1692 р. Через пожежі та обвал склепіння у XVIII ст. храм зазнав перебудови. Іконостас, виконаний у 1762-1765 рр. художником Сисоєм Шалматовим, та оригінальну внутрішню оздобу було зруйновано в 1930-ті рр. Поруч з собором у 1786 р. постала мурована триярусна дзвіниця. Навіть після перебудов 1837 -1844 рр. вона залишалась головним входом до монастиря. Наприкінці ХІХ ст. на території монастиря добудували двоярусну Благовіщенську церкву. ОПІШНЯ – старовинне козацьке містечко, загальновизнана столиця українського гончарства – розташована в 45 км від Полтави на мальовничих пагорбах понад річкою Ворсклою (автотраса Полтава-Гадяч). Перші згадки про неї з’явились у джерелах ще у ХІІ ст. Пізніше місто стає власністю знаного шляхетського роду Глинських. Довгий час тут перебувала козацька сотня. Історики вважають, що найбільший розквіт міста припав на XVIII ст., коли завдяки розвитку торгівлі та ремесел тут нараховувалось понад 200 майстерень. В Опішні збереглася унікальна будівля земської губернської гончарної майстерні у стилі українського модерну за проектом відомого українського архітектора Василя Кричевського (1916 р.) з горнами початку XX ст. Візит до Опішні – це чудова нагода придбати керамічні сувеніри. З 1989 р. тут діє Національний


ПОЛТАВЩИНА

34

Дослідники припускають, що МИРгОРОД було засновано ще за часів Київської Русі як сторожовий пункт східних кордонів давньоруської держави. Це було зручне місце для ведення мирних переговорів із сусідами, звідки, власне, і з’явилась назва – Миргород. Історія міста тісно пов’язана зі становленням українського козацтва. Миргородський козачий полк брав активну участь і у Визвольній війні 1648 -1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького. У 1727 р. миргородського полковника Данила Апостола обрали гетьманом Лівобережної України. Вихідцями з місцевої козацької родини були талановиті іконописці Боровиковські. Миргород – батьківщина письменників братів Рудченків, знаних загалові під псевдонімами Іван Білик та Панас Мирний. Дослідники літературної спадщини Миколи Гоголя вважають миргородського полковника Матвія Гладкого одним із можливих прототипів знаменитого Тараса Бульби. У місті довгий час жив класик грузинської літератури Давид Гурамішвілі. У місті діє Миргородський краєзнавчий музей (вул. М. Гоголя, 110. Тел.: (05355) 52102). Як курортне місто, відоме далеко за межами України, Миргород виник у 1912 р. навколо мінерального джерела, яке відкрив лікар Зубковський (1843 -1933 рр.). Розпочавши у 1916 -1919 рр. свою діяльність, лікарня швидко розрослась. З 1947 р. курорт спеціалізується на лікуванні захворювань нервової системи, а з 1953 р. кишково-шлункового тракту. Популярністю користується місцева мінеральна вода «Миргородська». Історичних пам’яток тут небагато, але варто оглянути приміщення водолікарні (1914 -1917 рр., вул. Гоголя, 148, територія санаторію «Хорол»). Авторами проекту були інженер В. Зубов та лікар А. Галушинський, що виконали його за ескізами художника О. Сластіона. Будівля є характерним прикладом українського модерну. Прогуляйтесь головною алеєю міста, щоб переконатись, як швидко змінюється курорт сьогодні. Тут створено багато можливостей для відпочинку, який надають нічні клуби, пляжі, кав’ярні та ресторани.

ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

музей-заповідник українського гончарства (смт Опішня, вул. Партизанська, 102, тел.: (05353) 94248). Звичними для полтавського краєвиду є вишки, що видобувають нафту та газ. Саме в цій області знаходиться одне з головних енергетичних джерел України.

Деталь керамічного іконостасу, виконана учнями Миргородського художнього училища

Село ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ над річкою Псьол, засноване у ХVII ст. козаками поблизу Миргорода, напевно, залишилося б, як і більшість сіл Полтавщини, маловідомим, якби його не прославив письменник Микола Васильович Гоголь. У 1646 р. цей населений пункт захопив український

349


БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР•МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ

34

На Сорочинському ярмарку У селі ГОГОЛЕВЕ Шишакського р-ну минули дитячі роки майбутнього видатного письменника. Його дід – полковник Остап Гоголь – активно боровся за незалежність козацької держави. До 175-річчя з дня народження письменника тут створили музейзаповідник, до складу якого увійшли садиба родини, флігель, грот, парк із двома ставками. На території садиби – могили батьків Гоголя. Тут створено Державний музей-заповідник М. Гоголя (тел.: 91984).

350

ПОЛТАВЩИНА магнат Ієремія Вишневецький, якому на той час належала майже вся територія Полтавщини, але після Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Сорочинці стають сотенним містечком Миргородського полку. У 1689 р. син наказного гетьмана Павла Апостола миргородський полковник Данило Апостол отримав універсал від гетьмана Івана Мазепи на володіння в Сорочинцях та Хомутці. В 1732-1734 рр. Данило збудував у селі Спасопреображенську церкву, що стала родинною усипальницю. Архітектором храму у стилі українського бароко вважають лаврського послушника Степана Ковніра. В церкві зберігся родинний герб, розроблений самим гетьманом. На жаль, у радянський час усипальниця була розпечатана і все, що у ній містилося, розпорошено по музеях. У храмі залишився унікальний дерев’яний різьблений іконостас 20 м завширшки та 17 м заввишки і полотна XVII ст. У 1809 р. тут хрестили майбутнього письменника Миколу Гоголя. Від самого початку храм був дев’ятибаневий. Після пожежі, що сталася 1811 р. від удару блискавки, його відновили як п’ятибаневий. У Сорочинцях варто оглянути пам’ятник М. В. Гоголю (1910, скульптор І. Гінцбург) та пам’ятник гетьману Лівобережної України Д. Апостолу. Щороку у другій половині серпня Сорочинці перетворюються на гамірний, веселий ярмарок. Його особливість в тому, що, окрім торгівлі та безпосереднього знайомства з майстрами, тут панує атмосфера справжнього народного свята, яке супроводжується театральними дійствами. Варто відвідати Великосорочинський літературно-меморіальний музей М. Гоголя (с. Великі Сорочинці, вул. Гоголя, 34, тел.: (05355) 71225). Походження назви ДИКАНЬКА пов’язане з густими лісами, які надавали місцевості дикого вигляду. В минулому – це родинне гніздо могутнього та заможного козацького роду Кочубеїв. Від 1687 р. село належало генеральному судді Війська Запорозького В. Кочубею – онукові вихідця з Кримської орди Андрія Кучук-бея, що прийняв православну віру й оселився на вільних землях над Дніпром. Перша писемна згадка про ці землі походить з 1658 р. Для Кочубеїв італійський архітектор Джакомо Кваренгі збудував у Диканьці розкішний палац. За спогадами сучасників, він був наповнений картинами, порцеляною, мав бібліотеку, бальну залу і музей. На жаль, до нашого часу будівля


не збереглась. Лише алея на в’їзді та чотири 800-літні дуби мовчазним докором нагадують про втрачену велич. 1709 р. перед Полтавською битвою тут, у Диканці, розташувався штаб гетьмана Івана Мазепи. Тріумфальна арка 1820 р., що стоїть при в’їзді до селища з боку Полтави, споруджена архітектором Луїджі Руса на зразок римських відповідників. Її встановили на честь візиту до маєтку в 1817 р. царя Олександра I. Колись фасад прикрашали бронзові барельєфи, присвячені подіям Вітчизняної війни 1812 р. У 1794 р. неподалік від палацу Кочубеїв петербурзький архітектор М. Львов збудував у стилі класицизму церкву Св. Миколая. В її криптах поховано п’ять князів та три княгині з роду Кочубеїв. Храм мав вигляд ротонди з подвійною системою

купола. Як діє спеціальна система обігріву та вентиляції, облаштована у храмі, і нині залишається таємницею для спеціалістів. У 1851 -1852 рр. церкву перебудували та встановили іконостас з мореного дуба. Прилегла до церкви дзвіниця (ХІХ ст.), побудована за проектом Л. Руска, завершує архітектурний ансамбль. У 30-ті рр. ХХ ст. поховання та сам храм були пограбовані. Зараз храм діючий. Церква чудово гармонує з довколишнім краєвидом. Виконана в стилі бароко Троїцька церква (1780 р., вул. Шевченка, 1, тел.: (05351) 91058), якщо храм зачинений, можна просто звернутись до місцевого священика) в центрі Диканьки також уславлена М. Гоголем. Саме в ній коваль Вакула в творі «Ніч перед Різдвом» малював чорта. За подробицями звертайтесь до Диканьського краєзнавчого музею (вул. Ленина, 68, тел.: (05351) 91596).

Тріумфальна арка при в’їзді до Диканьки

Усипальня князів Кочубеїв - церква Св. Миколая

 транспорт Автовокзал Полтава-1 вул. Великотирнівська, т. (05322) 39-636, 39-679 Страхова компанія «Універсальна» Полтавська філія м. Полтава, вул. 1100- річчя Полтави, 12 тел. 8-800-5003810

351

ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

34


БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР•МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ

34 проживання З приводу відпочинку в приватних оселях можна звернутись в Полтавське регіональне відділення Спілки розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Інформаційний центр: м. Полтава,т. (0532) 50-2378, www.imc.pl.ua «Гармонія» м. Полтава, вул. Степового фронту, 29, т. (05322) 38-549 «Алмаз» м. Полтава, вул. Київське шосе, 60,т. (0532) 63-1880, www.almaz.poltava.ua «Норд» м. Полтава, вул. Жовтнева, 19 «Лісовий» с. Копили Полтавського р-ну, т. (0532) 55-3855. «Мухомор» с. Копили Полтавського р-ну, т. 8 (050) 327-8034 «Палаццо» м. Полтава, вул. Гоголя, 33, т. (0532) 61-1205, www.palazzo.com.ua «Галерея» м. Полтава, вул. Фрунзе, 7, т. (05322) 56-1666, www.hotel.poltava.ua

вулиця Жовтнева

352

Селище РЕШЕТИЛІВКА – центр ручної вишивки. Історія розвитку організованого промислу в Решетилівці починається з 1905 р., коли губернське земство відкрило тут школу–майстерню і пункт для роботи майстринь–надомниць. У 1960 р. решетилівську артіль реорганізовано у фабрику художніх виробів. Тут виготовляють килими з рослинним та геометричним орнаментом. Саме у Решетилівці народився унікальний і знаний у всьому світі вид вишивання – «білим по білому». В селищі працює Решетилівська художня галерея, Музей вишивки, ткацтва, килимарства (вул. Леніна, 1а). ПОЛТАВА вперше згадується в літописах 1173 р. під назвою Лтава. Але археологічні пошуки довели, що перше поселення слов’ян–сіверян на Івановій горі виникло ще у IX ст. Дослідники вбачають, що назва міста походить від слов’янських слів «огорожа», «огороджене тином місце» чи від імені найближчої водної артерії – річки Лтави, правої притоки Ворскли. У ХІ–ХVІІ ст. Полтава існувала на порубіжжі між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом — між Великим князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Це сприяло формуванню особливої верстви місцевого населення — козацтва. З початку ХVІІ ст. коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Жолкевський забудовує місто як фортецю, з лабіринтами підземних споруд, земляними валами і ровами. У 40–х рр. XVII ст. Станіслав Конєцпольський розширює Полтавську фортецю. З 1646 р. місто переходить у володіння магната Яреми Вишневецького. В 1648 – 1775 рр. Полтава була адміністративним центром Полтавського козацького полку. Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького проти Польщі майже не зачепила Полтаву та навколишні терени. Залишаючись наче на узбіччі, Полтава слугувала козакам надійним тилом. Проте загальне соціально–політичне піднесення народу сприяло культурному злету Полтави. Саме


34 ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

ПОЛТАВЩИНА

© ТС ЗС України, 2007

на ті часи припадає розквіт пісенної творчості легендарної Марусі Чурай, побудова Хрестовоздвиженського монастиря, поява найвизначніших творів козацького літописання С. Величка і Г. Грабянки, поезій І. Величковського. Ситуація змінилась у часи Гетьманщини. У 1658 р. місто зазнало руйнувань під час повстання бунтівного полковника М. Пушкаря. В соціальному конфлікті козацької верхівки з простим народом Полтава пройшла шлях Руїни, що підготувало їй на початку XVIII ст. особливу роль не тільки у вітчизняній, а й у світовій історії. Коли європейські інтереси Росії і Швеції перетнулися у Північній війні на Україні й остання в особі гетьмана І. Мазепи отримала історичний шанс досягти самовизначення в окремій державі, саме опір Полтави підірвав сили Карла XII. У 1709 р. під Полтавою розгорнулась битва, в якій союзні війська шведського короля Карла ХІІ та гетьмана Івана Мазепи зазнали поразки від армії царя Петра І. Ця битва визначила подальшу долю України і по-

проживання «Україна» м. Полтава, вул. Жовтнева, 41а, т. (05322) 24-343 «Київ» м. Полтава, вул. Сінна, 2, т. (05322) 24-286, 24-281. Ресторан, міні-маркет «Рив’єра» м. Полтава, пер. Рибальський, 16, т. (0532) 57-2344, Ресторан, автостоянка. «Г.О.Л.Д.« м. Полтава, пр. Першотравневий, 17б, т. (0532) 61-3157

353


БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР•МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ

34

ПОЛТАВЩИНА

клала початок руйнації козацької держави. У 1802 р. 8–тисячне місто стає центром губернії. У зв’язку зі 100–річним ювілеєм Полтавської битви столиця губернії почала забудовуватися як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний загальновідомий ансамбль інформація Круглої площі. На економічне зростання Полтави вплинуло У місті діє сім дері перенесення сюди з Ромен ярмарку. жавних музеїв: Освітньою основою становлення Полтави як осередку Краєзнавчий музей духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, інститут шляхетних дівиць, духовне (вул. Конституції, 2, тел.: (05322) 74-234, училище при Хрестовоздвиженському монастирі, кадетський 9.00-17.00) корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские Музей авіації та ведомости». В «українських Афінах», як називали тоді Полтаву, космонавтики ім. Ю. Кондратюка навчалися й формували свій майбутній творчий геній матема(Першотравневий тик В. Остроградський, письменники Л. Глібов, М. Старицький, проспект,16, тел.: М. Гоголь, вчений і громадський діяч М. Драгоманов. З Полта(05322) 72-582, вою пов’язане життя і діяльність таких видатних інтелектуалів, 74-777, 9.00-16.30, вих. Нд, Пн, останній як П. Мирний, І. Нечуй–Левицький і В. Короленко, В. Докучаєв день місяця) і В. Вернадський, М. Вавилов і М. Скліфосовський, М. Кропивницький та багатьйох інших. ЛітературноПершим, хто розпочав формування архітектурного обличчя меморіальний міста, став генерал–губернатор князь А. Куракін. У 1802 р. для музей І. П. Котляревського (Першопослуг чиновників почали будувати адміністративні споруди травневий проспект, 18, тел.: (05322) 74-160);

Якщо ви телефонуєте з мобільного чи з-поза Полтави, до п’ятизначного номера слід додавати цифру 2

Літературномеморіальний музей Панаса Мирного (вул. Панаса Мирного, 56, тел.: (0532) 59-6908); Літературномеморіальний музей В. Г. Короленка (вул. Короленка, 11, тел.: (05322) 72-200, 79-282) Художній музей (Галерея мистецтв) (вул. Фрунзе, 5, тел.: (0532) 56-3540, 56-0731) Державний історикокультурний заповідник «Поле Полтавської битви» (вул. Шведська Могила, 32, тел/факс: (05322) 52-7427). Монумент Слави на Круглій площі

354


та житлові будинки. Розбудова центральної частини міста почалась з Круглої площі. Місце для її облаштування вибрали не випадково: нібито саме тут Петро І зустрівся з керівником російського гарнізону полковником Келіном. Проект генеральної забудови площі та прилеглих вулиць здійснено архітектором А. Захаровим. Загальне керівництво будівництвом здійснював архітектор М. Амвросимов. Корпусний парк із розташованим у центрі монументом Слави (1811 р.) є візитною карткою Полтави. За попереднім задумом усі вулиці, що розходились від нього, мали завершуватись храмом. Під час зведення монумента у вигляді тосканської колони тут встановили пам’ятну мідну плиту, що свідчила про перемогу Петра І над шведами. Основна ідея пам’ятника належить арх. М. Амвросимову. Втілили її в життя скульптор Ф. Щедрін та архітектор Тома де Томон (1759 – 1813). Досить оригінальною є історія фінансування цього пам’ятника. Більшість коштів зібрали з кріпосних селян, що були власністю полтавського магістрату. Іншу частину грошей на окремі бронзові фрагменти виділив імператор Олександр I. Квадратний п’єдестал має вигляд фортеці з вмонтованими в неї гарматами з поля битви. Його верхню частину оточує огорожа з мечів. На вершині колони півсфера закінчується позолоченим орлом з лавровим вінком у дзьобі та гострими стрілами в кігтях. Голова птаха звернена в бік поля битви. Пам’ятник урочисто відкрили в червні 1811 р. Монумент постраждав під час німецької окупації, але був відновлений. Присутствені місця (1810 р., вул. Жовтнева, 36). В Російській імперії посада губернатора вважалась дуже важливою. За допомогою спеціальних адміністративних закладів — канцелярії, губернського правління, комітетів та присутствій — він керував виконавчою владою на місцях. Присутствія — дорадчі органи, до яких входили представники аристократів та знаних міщан. У Полтаві Присутствені місця збудовані за проектом Ф. Захарова у класичному стилі. Архітектура з просторою терасою та широкими сходами вказує, що автори передбачали відвідування установи великою кількістю людей. В перше десятиліття тут працювала більшість адміністративних відділів. У 1818 – 1821 рр. в будинку часто бував І. Котляревський, а з 1871 р. працював П. Мирний. Після 1917 р. у будівлі розмістився полтавський виконком, а з 1925 р. — радянські та партійні обласні органи влади.

Присутствені місця

Фрагмент монументу Слави: бронзовий орел

проживання «Миргород» м. Миргород, вул. Гоголя, 102, т. (05355) 22-737, 52-597, www.hotelmirgorod.com.ua «Україна» м. Миргород, вул. Гоголя, 148 Санаторій «Південний» м. Миргород, вул. Миргородських дивізій, 12, т. (05355) 55-006, 53-148. Бар, сауна, басейн, пляж Санаторій «Полтава» м. Миргород, вул. Гоголя, 112, т. (05355) 55-246, 55-054 Санаторій «Хорол» м. Миргород; вул. Гоголя, 112, т. (05355) 55-269, 52-187 Санаторій «Псёл» м. Миргород, .смт Велика Багачка, вул. Жертв Революції, 76, т. (05345) 91-690, 91-279.

Краєзнавці ж��ртують, що інколи більш ніж половину міського бюджету Полтави давала горілка. Згідно з доповідною запискою поліцмейстера Андрєєва, в 1810 році у місті, де тоді мешкало 10 000 чоловік, продали 11 589 відер горілки, що дало прибуток у розмірі 46 882 руб. Відро горілки «Єрофеїч» коштувало 6 руб.

355

ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

34


БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР•МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ

34

Будинок Дворянського зібрання

Іван Котляревський народився в Полтаві 9 вересня 1769 р. у родині дрібного чиновника. Лише згодом Котляревським «пожалували» дворянський титул. У 1789 р., після смерті батька, Іван був змушений залишити навчання і почати працювати. З 1794 р. розпочинається творча робота письменника над славнозвісною «Енеїдою». В 1798 р. книга вийшла у Петербурзі коштом конотопського поміщика Максима Парпури. Саме в Полтаві І. Котляревський створив свої знамениті твори: драму «Наталка Полтавка» та водевіль «Москаль-чарівник». На пам’ятник видатному українцеві було зібрано 12 тис. карбованців. Урочисте відкриття монумента відбулось 1903 р., зібравши літературний бомонд.

356

Дворянське зібрання (1810 р., вул. Жовтнева, 31). Традиційна для губернського міста споруда. Дворяни були превілейованим станом Російської імперії. Окрім вирішення державних справ, зібрання обирало керівника, турбувалось про виховання молоді та доглядало за аристократами похилого віку. З ініціативи князя А. Куракіна представники кожного повіту мали в будинку власну кімнату. В минулому ці стіни бачили розкішні бали, феєрверки та монарших осіб. На жаль, упродовж історії будівля зазнала перепланувань, утративши більшість зовнішнього декору. У 1919 р. дворянське зібрання в Полтаві було ліквідовано. В будинку облаштували пролетарський клуб. Під час Другої світової війни будівлю було частково зруйновано, але після війни її відновили. Будинок генерал–губернатора (вул. Жовтнева, 37) — споруда в стилі пізнього класицизму за проектом арх. А. Захарова. Будівництво закінчили в 1811 р. У будинку губернатор мав приватні покої та водночас приймав відвідувачів. Після 1856 р. споруду передали Полтавському кадетському корпусу.

Будинок генерал-губернатора З 1917 р. будинок займали керівні органи партії. Під час українських визвольних змагань тут було представництво УНР. Дитячий технікум ім. В. Леніна та школу міліції після початку Другої світової війни змінило представництво нацистського губернського старости. Сьогодні у будинку знаходиться обласний комітет профспілок. Малоросійський поштамт (вул. Жовтнева, 35) з’явився в Полтаві після 1802 р. як важливий елемент урбаністичного центру. Проект будівлі виконав арх. Є. Соколов, академік Петербурзької Академії мистецтв. Будівництво вдалось завершити в 1809 р. На жаль, поштамт проіснував у Полтаві недовго. За рішенням центральної влади його перемістили до Чернігова. У звільненому будинку облаштували пансіон для дітей бідних дворян, а потім він перетворився на гімназію для благородних панянок. У радянський час (з 1922 по 1941 рр.) тут працювала школа для дівчат. У 1943 р. під час німецької окупації будівля


згоріла. В 1963 р. її реконструювали за проектом арх. Л. Вайнгорта, Д. Литвінцева та ін. Петровський кадетський корпус (вул. Жовтнева, 42). За рекомендацією генерал–губернатора у Полтаві, так само як і в інших містах, було створено кадетський корпус, до якого приписали молодих дворян Полтавської, Харківської, Катеринославської та Чернігівської губерній. Будівництво корпусу почали в 1835 р. за проектом арх. М. Бонч–Бруєвича. Витративши більше півмільйона карбованців, у 1840 р. будівлю в стилі пізнього класицизму завершили. В 1915 р. випускники подарували закладу бронзову скульптуру Петра I, виконану за проектом акад. А. Адамсона. Зараз вона знаходиться біля входу до музею Полтавської битви. В період денікінської окупації Полтави у будинку розміщувалось комендантське управління та офіцерська рота. В 1919 р. корпус закрили, а його залишки евакуювали в Сербію. У вільні приміщення переїхали піхотні командні курси Червоної Армії. З 1958 р. до початку 90–х рр. власником будівлі було військове училище. Йдучи з Круглої площі вул. Леніна до вул. Конституції, можна побачити надзвичайно гарний будинок Губернського земства (1903–1908 рр.), зведений арх. В. Кричевським та О. Ширшовим в стилі українського модерну. Розписи інтер’єру виконані худ. С. Васильківським та М. Самокишем. Автори вдало використали характерні українські мотиви в оздобленні архітектурної споруди. Кольорові майолікові вставки та низку поліхромних керамічних гербів міст Полтавської губернії на фасаді будинку виконали учні Миргородської керамічної школи. Кажуть, що імператор Микола ІІ під час відвідин Полтави був обурений стилем будівлі, що «…исполнен как бы для прославления малороссов и их истории, что крайне недопустимо и вредно для государства». Саме в цьому будинку з 1892 по

34

Поряд із Круглою площею є цікава будівля колишнього Дворянського і селянського банку (1906 -1909 рр.) (вул. Жовтнева, 39). Вона виконана за проектом арх. О. Кобелєва в стилі модерн. Зараз тут знаходиться управління СБУ.

проживання Кімнати відпочинку готельного типу «Гостинна» м. Миргород, вул. Кашинського, 1, т. (05355) 57-004 Квартирне бюро м. Миргород, т. 8 (050) 216-5339 «Лубни» м. Лубни, пл. Кірова, 20, т. (053561) 55-669 Готельний комплекс с. Стасі Диканського р-ну, вул. Яковенка, 11, т. (0532) 61-4475 www.dikanka.pl.ua. Ресторан, спортзал, гірськолижний спорт, конеферма, кінні маршрути, страусова ферма.

357

ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

ПОЛТАВЩИНА


БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР•МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ

34

ПОЛТАВЩИНА

Фрагмент фасаду краєзнавчого музею

проживання База гірськолижного відпочинку «Корчик» с. Стасі Диканського р-ну, т. 8 (050) 305-3794 «Мадридський двір» с. Ковтуни, 230 км траси Київ-Харків, т. 8 (066) 480-6741 Готель «Замок», ресторан «У сестер» с. Лобкова Балка Хорольського р-ну, 8 (050) 563-8686 Мотель «Гостинний двір» с. Абазівка, 325 км траси Харків-Київ, т. (0532) 55-5274.

Навпроти будівлі Полтавського краєзнавчого музею є пам’ятник Т. Шевченку (1926 р., ск. І. Кавалерідзе). Це єдиний в Україні пам’ятник поетові, виконаний із залізобетону в стилі конструктивізму.

На Івановій горі за дзвіницею Успенського собору розташовано музей «Садиба І. Котляревського» (пл. Соборна, 3. Тел.: (05322 -72073). Тут письменник створив більшість своїх творів, зокрема знамениту «Енеїду». Будинок відновлено у 1969 р. за малюнком Т. Шевченка, що його він в 1845 р. з натури.

358

1895 рр. працював російський письменник Іван Бунін. У роки Другої світової війни будинок земства згорів. Але в 1964 р. відновлення споруди таки вдалось завершити. Зараз тут діє Полтавський краєзнавчий музей. У 1891 р. його започаткував колекціонер та географ професор В. Докучаєв. Під час війни музей був розграбований нацистами. Поміж іншим, тоді цілком знищили кабінети М. Гоголя, І. Котляревського, П. Мирного та О. Тесленка. Згоріли документи і реліквії часів Полтавської битви, настінне панно роботи С. Васильківського. Втрати були настільки значними, що історію знищення музею згадували навіть на Нюрнберзькому процесі. По війні експозицію частково відновили. Свято–Успенський собор (1748 – 1770 рр., пл. Соборна, 1, тел.: (05322) 73–177) – перша кам’яна споруда Полтави. Раніше на цьому місці стояла дерев’яна церква. В 1748 р. козацька старшина та жителі вирішили звести мурований храм. У листопаді того ж року було укладено договір з арх. С. Стабанським. Проте через фінансові проблеми роботи розпочались лише в 70–ті рр. Дияконом храму служив дід Івана Котляревського. Восени 1917 р., у часи існування УНР, на Соборній площі відслужили панахиду за гетьманом Іваном Мазепою. У 30–ті рр. храм було пошкоджено атеїстами, а за часів Великої Вітчизняної війни його обстріляли з гармат німці. Єдиним автентичним фрагментом залишилась дзвіниця. Дзвіниця собору (1774 – 1801 рр.) має понад 40 метрів заввишки. Раніше на ній висів дзвін на ім’я «Кизи–Кермен», відлитий в 1695 р. з турецьких гармат (майстер А. Петров). Дзвін вагою 5733 кг зберігається в місцевому краєзнавчому музеї. Зараз храм діючий. Біла ротонда–альтанка на краю Іванової гори – одна з візитівок міста. Звідси відкривається чудова панорама історичної


частини міста. Неподалік у 2006 р. було відкрито пам’ятник знаменитій українській галушці. Перші згадки про Спаську церкву (1705 – 1845 рр., вул. Спаська, 10) маємо з 1686 р. Попри руйнування, яких вона зазнала в 1695 р. після нападу татар, її відбудували як дерев’яний п’ятикупольний храм Преображення Господнього з бічним приділом Нерукотворного Образа Христа. В 1705 р. церква знову згоріла. Щоправда, тодішній настоятель Іван Свитайло намагався відновити церкву. Але справу не було вирішено, бо разом зі старшинами Іскрою та Кочубеєм він потрапив під слідство гетьмана І. Мазепи як звинувачений у зраді. Церква увійшла в історію тим, що саме тут по закінченні Полтавської битви росіяни відслужили подячний молебень. 1837 р. оголосили підписку для відбудови храму. 4 вересня 1847 р. поряд спорудили невелику кам’яну дзвіницю. В 1929 р. була спроба перетворити храм на ідеологічну установу. Сьогодні храм діючий. 1709 р. поряд з церквою стояв будинок заможного козака Магденка. Наступного дня після пе��емоги над шведами Петро І виявив бажання відпочити та пообідати в ньому. 1804 р. будинок розібрали і перенесли в село Григор’ївку, що недалеко від Полтави. Напередодні приїзду до міста імператора Олександра I на його первинному місці встановили пам’ятний знак. Так постав оригінальний «пам’ятник вихідного дня». В 1849 р. замість старого монумента встановили новий, виконаний у Петербурзі за проектом А. Брюллова майстром І. Гамбургером. Вулицями Паризької комуни та Радянською, звивистим шляхом, який місцеві жителі жартівливо прозвали «Тещиним язиком», потрапимо до Хрестовоздвиженського монастиря (вул. Свердлова, 2а), заснованого в 1650 р. на березі Ворскли. Головний Хрестовоздвиженський собор монастиря був закінчений і освячений 11 лютого 1756 р. Це рідкісна для України

Свято-Успенський собор Семен Петлюра – одна з найцікавіших постатей української історії. Майбутній головний отаман УНР народився 1879 р. у Полтаві в сім’ї візника. Освіту отримав у полтавській семінарії. В 1900 р. доля звела його з М. Міхновським, наслідком чого став вступ Петлюри до Революційної української партії. По закінченні визвольних змагань був змушений емігрувати до Франції. 10 травня 1926 р., коли Петлюра відзначав в ресторані день народження, за сусіднім столиком сидів інший український емігрант – Н. Махно. Тоді «батько» фактично вмовив євреяанархіста С. Шварцбарга не вбивати Петлюру. Так він віддячив отаману за те , що 1923 р. Петлюра врятував його в Польщі від розправи офіцерів, які вважали Махна головною перешкодою у боротьбі за самостійну Україну. В травні 1926 р. Шварцбарг усе ж таки застрелив Петлюру. Вид на Хрестовоздвиженський монастир

359

ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

34


БЕРЕЗОВА РУДКА•ЛУБНИ•МгАР•МИРгОРОД•гОгОЛЕВЕ

34

Дзвіниця Хрестовоздвиженського монастиря Видатний хірург Микола Васильович Скліфосовський народився 6 квітня 1836 р. неподалік від Дубоссар (Молдова). Однак саме з Полтавою тісно пов’язана його професійна діяльність. З 1872 по 1900 р.р. він практикував у губернській лікарні. На території Полтавської обласної клінічної лікарні встановлено пам’ятник видатному лікарю. Останні роки життя вчений провів у власній садибі в с. Яківці неподалік Полтави, де й помер та був похований в грудні 1904 р.

проживання Комплекс «Велика Круча» с. Велика Круча Пирятинського р-ну, т. (05358) 68-319, 68-620, e-mail: krucha@poltava. ukrtel.net. Пивоварня Керамічний цех

360

семибанна споруда в стилі бароко, що збереглась до наших часів. Фінансову підтримку в будівництві собору надав Василь Кочубей – син страченого в 1708 р. генерального судді Лівобережної України Василя Леонтієвича Кочубея. Особливою окрасою собору був чотириярусний різьблений іконостас, виконаний у середині XVIII ст. відомими майстрами Василем Реклінським та Сисоєм Шалматовим. На жаль, багато чудових ікон з іконостаса були знищені в 1931 р. Картину «Апофеоз Петра І», що раніше також знаходилась у храмі, було перенесено до краєзнавчого музею. Замальовки монастирських споруд робили відомі художники, зокрема Тарас Шевченко та російський художник Григорій Мясоєдов. Монастир був важливим просвітницьким центром Гетьманщини. В 1923 р. його закрили, пізніше перетворивши на дитячу трудову колонію. Поряд з храмом у 1786 р. за архієпископа Слов’янсько–Херсонського Нікіфор Феотокі здійнялась чотирьохярусна дзвіниця 47 метрів заввишки. Своїм виглядом вона нагадує дзвіницю Києво–Печерської лаври. У середньому ярусі дзвіниці було улаштовано престол на честь Печерської ікони Божої Матері. Найбільший з дзвонів, відлитий у 1797 р., важив 400 пудів. На території монастиря знаходяться однобанні Свято–Троїцька (1750 р.) та невелика Семенівська (1887 р.) церкви. Головною реліквією монастиря була чудотворна ікона Божої Матері, яка була написана в 1821 р. на стіні середнього ярусу дзвіниці ченцем Данилом Московченком. До святого образу приходило багато хворих, для яких служились молебні з водоосвяченням. Відомо також, що нетлінні мощі архієпископів Амвросія Серебренникова і Панаса Вольховського, що знаходилися в монастирі, подавали благодатне зцілення усім, хто з вірою просив по допомогу. Інститут шляхетних дівчат (1832 р., пр. Первомайский, 24) – пам’ятник архітектури першої половини XIX ст., збудований Людвігом Шарлеманом за проектом петербурзького арх. А. Штауберта в стилі класицизму. Інститут – перший серед губернських міст російської імперії середній навчальний заклад закритого типу для жінок–дворянок. Довгий час його куратором був ректор Харківського університету, проф. П. П. Гулак–Артемовський. Членом опікунської ради працював В. Капніст. Інститут відвідували І. Котляревський, Т. Шевченко, М. Гоголь, В. Жуковський. У січні 1918 р. на початку Громадянської війни заклад переїхав до Владикавказа. З 1918 р. по 1930 р. в центральному корпусі працювали землевпорядний технікум, дитячий притулок, школа садівництва. В липні 1930 р. будівлю віддали новоствореному інституту сільськогосподарського будівництва. 3 1992 р. – це Полтавський університет ім. Ю. Кондратюка.


Державний історико–культурний заповідник «Поле Полтавської битви» (вул. Шведська Могила, 32, тел./ факс (0532) 52–7427, 9.00–18.00, вихідний Пн.). Знаходиться при в’їзді у місто з боку Диканьки. Як повідомляє офіційний сайт заповідника - це один з перших стаціонарних музеїв Полтавщини, відкритий у 1909 р. до 200–річчя перемоги військ Петра І над армією шведського короля Карла ХІІ. Музей без перебільшення можна назвати «доленосним полем європейської історії». На його території упродовж XIV–XX ст. відбувались події, що залишили значний відбиток у європейських державотворчих процесах: битва великого Литовського князя Вітовта з монголо–татарами 1399 р., битва між законно обраним гетьманом України І. Виговським та полтавським полковником М. Пушкарем, з якої почався період Руїни на Україні (1658 р.), Полтавська битва 1709 р., операція «Френтік» 1944 р. В охоронній зоні Державного історико–культурного заповідника розташовано 4 старих поселення та більше 30 курганів скіфської доби. 1950 р. відкрито музей історії Полтавської битви, де у 9 залах виставлено унікальні експонати періоду Північної війни 1700 – 1721 рр.: зброю, прапори та штандарти, строї обох воюючих держав та особисті речі Петра І, картини й чеканку, макети пам’ятників знаменитої битви та ін. Сьогодні Державний історико–культурний заповідник «Поле Полтавської битви» став значним культурним, науково–методичним центром з вивчення історії України XIV–XVII ст. у контексті європейської історії. Єдиний з музеїв України, який входить до складу Міжнародної організації військово–історичних музеїв ІАМАМ (під егідою ЮНЕСКО) і включений до всесвітнього туристичного маршруту. Постановою Кабінету Міністрів України занесений до державного реєстру нерухомих пам’яток України як заповідник національного значення. Крім музею, на території заповідника знаходяться: історичне поле Полтавської битви, обеліски на місці земляних укріплень (редутів), Самсонівська церква, братська могила російських воїнів, пам’ятник шведським воїнам від росіян та інші пам’ятні місця, пов’язані з перебігом битви.

34  харчування «Іванова Гора» м. Полтава, Соборна площа, 6, т. (0532) 56-0003, www. iv-hora.poltava.ua «Зефирь» м. Полтава, вул. Жовтнева, 24, т. (0532) 61-2696 «Скіфія» м. Полтава, вул. Старий Поділ, 3а, т. (0532) 77-465, 77-597 «Каштанова Алея» м. Полтава, вул. Жовтнева, 58а, (053) 50-5457, 56-2112 «Вечірні зорі» м. Полтава, вул. Курчатова, 14 Пивний ресторан «Оболонь» м. Полтава, вул. Жовтнева, 51 «Піца Челентано» м. Полтава, вул. Леніна, 14/18 Ресторан швидкої їжі «Пузата Хата» м. Полтава, вул. Київське шосе, 1а «Ні пуху, ні пера» смт Решетилівка, 306 км автотраси Київ-Харків, т. (05263) 21-857 «Чарівні мандри» с. Ковалівка, вул. Чамари, 2, т. 8 (050) 304-0075 «Хутір Проні» поряд з Диканько, т. 8 (050) 305-5216. Українська та регіональна кухня, рибалка, катання на човнах, конях, гелікоптері. «Козацькі розваги» м. Миргород, вул. Гоголя, 28 Кафе «Вечірнє» м. Миргород, вул. Гоголя, 76 «Миргород» м. Миргород, вул. Гоголя, 102 Бар «Робін Гуд» м. Миргород, вул. Гоголя, 146 «Гоголь» м. Миргород, вул. Я. Усика, 18, т. 8 (050) 305-5131

361

ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ•ОПІШНЯ•ДИКАНЬКА•РЕШЕТИЛІВКА•ПОЛТАВА

ПОЛТАВЩИНА


35 ЦЕнТр УКраЇни СЕрЕд диКого ПоЛЯ Розумівка•кіРовогРад• 35 1 миколаївка•веселі Боковеньки• ПоБузьке

Лани, яри, замріяні містечка… Провінційна пастораль – і раптом грізні бойові ракети (ну нехай тільки макет – а все одно моторошно)... Тож популярний кілька десятиріч тому хрестоматійний вираз – «підводний човен в степах України» – не така вже й нісенітниця! Політика і мистецтво, життєві драми і драматургія – все переплелось, змішалось і проросло на ниві малої історії Кіровоградщини…

363


35

© ТС ЗС України, 2007

364


РОЗУМІВКА • КІРОВОгРАд • МиКОлАїВКА• ВеселІ БОКОВеньКи • ПОБУЗьКе Мандрівку серед безкраїх кіровоВАРТО ОглЯнУТи градських ланів, засіяних соняхами Усипальню Раєвських у і соєю, почнемо з невеличкого села. Розумівці, Грецьку церкву і музей РОЗУМІВКА знаходиться в кількох М. Кропивницького в Кіровограді, кілометрах від траси Н 14, що прямує до заповідник «Хутір Надія» обласного центру. Мабуть, мальовничі у Миколаївці, музей ракетних ландшафти у верхів’ї Тясмина спонукали військ стратегічного призначення знаменитого генерала Миколу Раєвськоу Побузькому. го, героя війни з Наполеоном, покровителя Олександра Пушкіна, який із родиною генерала мандрував у 1820–х рр. південними околицями Російської імперії, придбати маєток в цьому тихому й скромному місці. Тут бували декабристи П. Пестель, В. Давидов, С. Волконський. Звідси до далекого сибірського заслання вирушила Марія Волконська (до заміжжя – Раєвська). Від садиби прославленого ветерана Вітчизняної війни 1812 р., на жаль, нічого не залишилося, а от родинна Вид на розумівський став усипальниця над яром вистояла протягом 150 років. Хоча Хрестовоздвиженська церква, збудована за розпорядженням генерала, втратила бані й внутрішнє оздоблення – тут раніше знаходився краєзнавчий музей – проте склеп під церковною підлогою лишився. Там збереглися поховання Раєвських, а на подвір’ї біля храму встановлені вцілілі надгробки. Останніми роками у церкві відновлено богослужіння. Навколо Розумівки та у Бовтишці, серед зелених яруг розкидані прохолодні ставки, де можна добре відпочити. Стан дороги не скрізь гарний, тому ліпше з траси Н 14 звернути вліво на Т 12 09, а через пару кілометрів – праворуч на «Портрет Сергія Бовтишку і Розумівку. Назад на магістраль, особливо в дощ, Волконського». повертайте тим самим шляхом – через Миколаївку дорога дуже Художник М. Ге погана.

 транспорт

Залізничний вокзал м. Кіровоград, вул. Поповича, 1, т. (0522) 29-2251 Автовокзал м. Кіровоград, вул. Короленка, 1а, т. (0522) 24-7986 Страхова компанія «Універсальна» Кіровоградська філія м. Кіровоград, вул. Гоголя, 85/6, тел. 8-800-5003810

Надгробки у дворі Хрестовоздвиженської церкви

365

Розумівка•кіРовогРад•миколаївка•веселі Боковеньки•ПоБузьке

35

Кіровоградщина


Розумівка•кіРовогРад•миколаївка•веселі Боковеньки•ПоБузьке

35

С. Кіров Місто кілька разів змінювало ім‘я. Перше – на честь Св. Єлизавети – викликало після 1917 року тільки негативні емоції, наступні – Зінов’євськ (1924–1934 рр., на честь більшовика Г. Зінов’єва) та Кірове (1934–1939 рр., на честь іншого більшовика – С. Кірова) також не викликало захвату ні в часи сталінізму, адже обидва діячі були знищені у горнилі боротьби за владу власне самим режимом, ні, звісно, в наш час. Але зміна ймення – справа серйозна, тож місто поки що користується старою назвою – своєрідним симбіозом першого і третього імені. План фортеці Св. Єлизавети

366

Кіровоградщина Прямуючи далі трасою Н 14, десь через 20 км ви потрапляєте на околицю міста КІРОВОгРАд – обласного центру, що виник серед колишнього Дикого Поля. Та спочатку кілька рядків історії. Матеріальні знахідки, залишені представниками давніх цивілізацій на теренах сучасної Кіровоградщини, датуються V – ІІІ тисячоліттям до н. е. (трипільська культура), VІІ – ІV століттям (скіфська доба) та І тисячоліттям після Різдва Христового (давні слов’яни). Зупинятись детально на цьому етапі не варто, тому рухаємось далі до середини ХVІ століття, коли козаки почали облаштовувати на цих землях (які згідно з Люблінською унією належали офіційно Польщі, а фактично – Запорізькій Січі) перші зимівники. Відпочиваючи від ратних справ, заповзяті лицарі займались хліборобством, скотарством, рибальством та полюванням. Господарства, де проживали козацькі сім’ї та козаки–«пенсіонери», розростались. Січовики не раз виступали на захист південних кордонів своїх неформальних володінь від грабіжницьких нападів турок і татар – як, наприклад, у битві на Тясмині (1668 р.). Після поразки турок у війні 1735–1739 рр. ці території були приєднані до Російської імперії, а 1754 р. розпочалось будівництво фортеці Св. Єлизавети. Цей рік і вважається датою заснування міста. Спорудженням фортифікації займався сербський генерал Іван Хорват–Куртиця. Чому і звідки серби? Справа в тому, що кількома роками раніше сюди переселилось досить багато вихідців з Сербії, які втікали від утиску турок. Так прикордонне містечко поблизу фортеці стало важливим центром Нової Сербії (адміністративний центр – м. Новомиргород). Пізніше воно отримало назву Єлисаветград й об’єднало навколо себе Південні (Херсонські) військові поселення. В другій половині ХІХ ст. у повітовому місті, з’єднаному залізничним сполученням з великими центрами імперії, розвивається промисловість – братами Ельворті засновано машинобудівні майстерні, з яких згодом виросли могутні підприємства, спеціалізовані на випуску сільськогосподарських машин. До речі, сівалки і комбайни заводу під нинішньою назвою «Червона зірка» і зараз мають попит серед вітчизняних аграріїв. Та насамперед Кіровоград знаковий для української культури як колиска національного театру. Звідси у великий театральний світ рушила когорта українських корифеїв: М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко–Карий, М. Садовський, П. Саксаганський та інші знані митці. 1882 року під керівництвом М. Старицького на сцені міського театру перший український професіональний колектив ставив «Наталку–Полтавку», де в ролі красуні Наталки блискуче дебютувала М. Заньковецька. Через рік трупа переїхала в нову театральну будівлю, яка і досі слугує пристановищем муз. Сьогодні центр аграрного краю справляє на подорожнього приємне вражен-


© ТС ЗС України, 2007

Розумівка•кіРовогРад•миколаївка•веселі Боковеньки•ПоБузьке

35

367


Розумівка•кіРовогРад•миколаївка•веселі Боковеньки•ПоБузьке

35

Будинок колишнього окружного суду До речі, англійці Томас і Роберт Ельворті привезли до Єлисаветграда не тільки фабричне устаткування, але й … футбол! Для створеного ними заводського клубу фабриканти привозили форму і м’ячі. Перші регулярні матчі між командами заводу та чоловічої гімназії почали відбуватися з 1909 року. Заводчани мали неабияку перевагу, можливо, не тільки тому, що незмінним рефері в ті роки був керуючий заводом Юнгман Ельворті…

проживання «Європа» м. Кіровоград, вул. Карла Маркса 13/16, т. (0522) 24-3531. Тренажерний зал, масажний кабінет «Каталунія» м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 21 т. (0522) 24-2536. Кафе, піцерія, нічний клуб. «Турист» м. Кіровоград, вул. Ушакова, 1, т. (0522) 24-3724 «Інгул» м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 53, т. (0522) 24-6898

Собор Різдва Пресвятої Богородиці

368

ня: привітна провінція без метушні, але й без дратуючої сонливості. Мандрівку містом радимо почати від місця його заснування – валів Єлизаветинської фортеці (початок вул. Ушакова). Щоб потрапити на історичне місце, варто перетнути Інгул з вул. Карла Маркса, після мосту, за готелем «Турист», слід взяти праворуч. Над укріпленням земляної твердині працювали П. Румянцев, О. Суворов, М. Кутузов, тому одна з найдосконаліших на ті часи російських прикордонних фортець витримала облогу військ хана Крим-Гірея під час російсько–турецької війни 1768–1774 рр. Потім кордони перенесли далі на південь, і фортифікація втратила своє значення. Зараз залишки земляних укріплень на високому березі Інгулу прикрашають чавунні гармати, біля яких залюбки фотографуються молодята. Навколо висаджений симпатичний парк. Від фортеці слід повертати до центру. Перед мостом збереглися фрагменти старої забудови – наприклад, будинок колишнього окружного суду (1865 р.). Внизу, біля мосту зліва височіє кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Карла Маркса, 74) – колишня Грецька церква (1805–1812 рр.), що слугувала головним храмом колонії грецьких переселенців у ХІХ ст. Від греків там, на жаль, нічого не лишилось, хоча варто оглянути настінні розписи, відреставровані 1898 р. За церквою вліво відходить вул. Пушкіна, де до сьогодні збереглась будівля кінно–поштової станції (вул. Пушкіна, 40/9), в якій у серпні 1824 р. зупинявся Олександр Пушкін, а через кілька місяців – інший опальний поет Адам Міцкевич. Якщо від станції піднятися ліворуч (стан дороги тут поганий!) вулицею Тобілевича, можна потрапити до меморіальної садиби Івана Карпенка–Карого (вул. Тобілевича, 16, 10.00 – 17.00, тел. (0522) 23–5191), де розташувався літературний музей відомого драматурга і театрального діяча. Іван Карпович мешкав тут із родиною до того, як оселився на хуторі «Надія».


Продовжимо прогулянку на протилежному березі Інгулу і пройдемося вулицею Карла Маркса – колишньою Великою Перспективною. За мостом зліва привертає увагу розкішний будинок у стилі модерн, в якому розмістились експозиції обласного художнього музею (вул. Карла Маркса, 60, 9.00 – 18.00, вих. Нд, тел. (0522) 22–3597). Серед надбань колишньої картинної галереї – роботи І. Шишкіна, П. Свєдомського, О. Саврасова, В. Маковського. Гордістю музею є мисливська хоругва ХVІІ ст. роботи невідомого автора. Далі, від площі Богдана Хмельницького праворуч, Преображенською вулицею потрапляємо до Свято– Преображенської церкви (вул. Преображенська, 22) – пам’ятки архітектури ХVІІІ ст. Після того, як дерев’яна Троїцька церква, що існувала у ХVІІ–ХІХ ст. на території фортеці, була розібрана, цей собор став головним храмом міста. За часів Радянського Союзу призначення приміщення змінилось. Ще років зо 20 тому в церкві «мешкала» картинна галерея, але нині храм повернено віруючим. Якщо пройти вулицею далі до перетину із вулицею Кропивницького й повернути праворуч, то через кілька кварталів ми потрапимо до музею–садиби Марка Лукича Кропивницького (вул. Кропивницького,172/42, тел. (0522) 22–1479, 8.00 – 17.00, вих. Сб, Нд) – ошатного будиночка над Інгулом, з садочком і привітною ве-

35

Фасад художнього музею

Спасо-Преображенська церква

369

Розумівка•кіРовогРад•миколаївка•веселі Боковеньки•ПоБузьке

Кіровоградщина


Розумівка•кіРовогРад•миколаївка•веселі Боковеньки•ПоБузьке

35

Куточок експозиції краєзнавчого музею

Кіровоградщина рандою. Тут були написані п’єси «Глитай, або ж Павук», «Дві сім’ї» та інші. У домі видатного українського драматурга, режисера, актора збирались діячі української культури, корифеї національного театру, саме тут створювалась перша українська трупа… До меморіально–художнього музею О. Осьмьоркіна (вул. Леніна, 89, т. (0522) 22–4695, 9.00 – 17.00, вих. Нд) потрапляємо, прямуючи вул. Кропивницького до перетину з вул. Леніна. Ефектний, пишно декорований будинок музею важко не помітити. Тут зберігаються художні роботи відомого майстра живопису ХІХ–ХХ ст., фотографії, документи, побутові речі. Приємною особливістю міста є те, що всі його музеї розташовані в будинках – пам’ятках архітектури. Це стосується і краєзнавчого музею (вул. Леніна, 40, т. (0522) 22–3597, 8.00–17.00, вих. Нд), заснованого 1883 р., який з 1929 р. розмістився в надзвичайно гарній будівлі у стилі модерн. Найстаріший музейний заклад міста був створений викладачем земського реального училища В. Ястребовим. Окрім

Зразок оздоблення музейного фасаду З Кіровоградщиною пов’язано багато гучних імен, та мало кому відомо, що 1879 р. під Єлисаветградом народився головний ідеолог «перманентної» революції, конкурент Й. Сталіна на світовій політичній арені Лев Троцький (Л. Д. Бронштейн). Ще один несподіваний факт – в середині ХІХ ст. головним архітектором міста був Андрій Достоєвський, молодший брат Федора Михайловича. Він намагався надати Єлисаветграду рис європейського поліса – бруківка, тротуари, вишукані будівлі. Згадку про перше враження від міста (що було не зовсім приємним) можна відшукати у мемуарах зодчого.

370

палеонтологічних та археологічних знахідок, предметів етнографії й колекції зброї тут демонструються речі, що належали В. Винниченку. Далі вул. Леніна перетинає вул. Нейгауза. Якщо останньою повернемо ліворуч і будемо рухатись до перетину з вул. Гоголя, то потрапимо до музею музичної культури ім. Кароля Шимановського (вул. Гоголя, 42, т. (0522) 24–6251, 8.00–17.00, вих. Сб, Нд). Відомий польський композитор (опера «Король Рогер», балет «Розбійники») народився 1882 р. поблизу Єлисаветграда, у місті прожив 22 роки. Був одним із організаторів співдружності «Молода Польща в музиці». До речі, неподалік знаходиться народний музей Генріха Нейгауза (1888–1964, вул. Дзержинського, 3) – знаменитого піаніста, професора Київської консерваторії, двоюрідного брата К. Шимановського.


Музично–драматичний театр ім. М. Кропивницького

Останніми об’єктами цієї невеличкої екскурсії є комплекс архітектурних споруд ХІХ ст. поблизу Ковалівського парку. Там, де зараз вул. Леніна перетинає вул. Орджонікідзе, більш ніж півтора століття тому розташувалась штаб–квартира резервного кавалерійського корпусу. До сьогодні збереглися приміщення юнкерського училища, палацового і штабного корпусів, манежу. На протилежному боці вулиці Леніна, під номером 4, знаходиться музично–драматичний театр ім. М. Кропивницького, на сцені якого вже 125 років за традиціями, започаткованими корифеями, ставлять п’єси класиків української драматургії. Мешканці Кіровограда і гості міста залюбки відпочивають на території дендрологічного парку «ВЕСЕЛІ БОКОВЕНЬКИ», що за 65 км на південний схід від обласного центру. Виїжджаємо на трасу Н 23 у напрямку до Кривого Рога. Перед Братолюбівкою повертаємо праворуч на Зелений Гай. У давні часи берегами річки Боковенька проходив чумацький шлях, а більше 100 років тому, 1893 р., Микола Львович Давидов заклав тут великий парк. До наших днів його прикрашають три штучних озера, колекція дендрарію налічує близько тисячі видів. Колекціонер протягом багатьох років звозив до маєтку рідкісні рослини з усього світу: тут можна побачити дерево–релікт гінкго, залізне та тюльпанове дерева. Затишні галявини і тінисті алеї приваблюють туристів, що шукають відпочинку від галасливих міст. Біля головного входу є невеличкий готель, де можна зупинитись на ніч. Телефон адміністрації: 8 (05234) 28–513. Щоб потрапити до заповідника «ХУТІР НАДІЯ» (тел. (0522) 31–2733), що поблизу села МиКОлАїВКА, варто виїхати на трасу Е 577, яка веде до Первомайська. За 15 км після Кільцевої повертаємо праворуч на Шевченкове (Т 12 02). За кілька кілометрів, на околиці Миколаївки дорогу обступають розлогі дерева, а праворуч старі ворота запрошують до привітної господи Івана Карповича Тобілевича. Хутір «Надія» названий на честь першої дружини Івана Карповича – Надії Тарковської. Молоді люди познайомилися на репетиціях вистави «Назар Стодоля» Т. Шевченка. Закоханість у театр породила кохання.

Яскрава постать Володимира Винниченка (1880–1951) – політика і письменника, громадського діяча – є досить загадковою фігурою у вітчизняній історії. Народився у Єлисаветграді у бідній родині, навчався у міській гімназії. Кілька разів очолював уряд – спочатку секретаріат Центральної Ради, потім був головою Національного Союзу, далі – Директорії. Отримав пропозицію від більшовицького уряду вступити до Ради народних комісарів Української республіки. Проте на жодній із цих посад надовго не затримувався, а останнє запрошення відхилив з етичних міркувань, одразу розгледівши фальшивість «поборників революції». Літературні твори відзначаються динамічним сюжетом, бурхливим колоритом і майстерно змальованими постатями головних героїв.

371

Розумівка•кіРовогРад•миколаївка•веселі Боковеньки•ПоБузьке

35


Розумівка•кіРовогРад•миколаївка•веселі Боковеньки•ПоБузьке

35 Батькова хата Молодший брат Надії Карлівни – Олександр, долею якого опікувався Іван Тобілевич, став родоначальником ще одного мистецького роду: його син Арсеній став відомим російським поетом, а онук – всесвітньовідомим кінорежисером Андрієм Тарковським.

Брати Тобілевичі

Родинний рояль

проживання «Київ» м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 50, т. (0522) 24-4290 «Україна» м. Кіровоград, пл. Кірова, т. (0522) 22-3641

372

Надія та Іван взяли шлюб проти волі батька нареченої й оселились у Єлисаветграді. А дітей своїх Тобілевичі назвали іменами головних героїв п’єси – Назаром і Галею. Через кілька років батьки Надії померли від холери. Опіка над малолітніми братами й сестрами Надії Карлівни та повністю закладеним маєтком лягла на плечі Івана Карповича. Через 7 років по тому не стало і коханої дружини. Невдовзі жорстока доля забрала Іванову матір і десятилітню доньку Галю. А ще ж були роки заслання в Новочеркаську, тяжка праця зі впорядкування маєтку… Адже спочатку був шмат голого степу, де 1871 р. Карпо Адамович – батько театральної родини – збудував звичайну сільську хатину (зараз – «Батькова хата») і займався нехитрим селянським господарством. Після повернення на батьківщину Іван Карпович оселився із дітьми і другою дружиною на хуторі. Поступово серед степу виросла зелена оаза з садом, ставом, купальнями, ошатним просторим будинком. Сюди, до Івана на гостину, приїжджали брати Панас і Микола (відомі режисери і актори Панас Саксаганський та Микола Садовський), сестра Марія (М. Садовська–Барілотті, чудова акторка і співачка, яка рано пішла з життя – у 36 років), драматурги М. Кропивницький і М. Старицький, відомі українські актори – М. Заньковецька, І. Мар’яненко, Г. Затиркевич–Карпинська та інші. За звичаєм, запровадженим господарем, кожен із гостей саджав на обійсті дубок – так була створена Алея Корифеїв, збережена нащадками до наших днів. Саме тут, на затишному і привітному хуторі з 1886 по 1907 рр. Іваном Карповичем написано 11 п’єс, що увійшли до золотого фонду української драматургії. До наших днів за садибою традиційно доглядає хоч одна людина зі знаменитим прізвищем – нині екскурсії проводить Валентина Тобілевич, дружина правнука драматурга, науковий співробітник заповідника.


Мандруємо далі степовим краєм трасою Е 577 на південний захід. Через 55 км (якщо вважати, що з Миколаївки ми повертаємось на трасу) праворуч відходить шосе Т 12 14 на Помошну. Через 30 км, на околиці селища Добровеличківка встановлено знак, який сповіщає, що саме тут знаходиться географічний центр України. Цей факт географ В. Шевченко встановив ще за часів Радянського Союзу (1989 р.) по відношенню до територіального виміру УРСР. Розрахунки за новітніми методиками виявили похибку, і почесний статус віддано іншій місцевості, проте чи варто ображати тихе містечко над річкою Доброю? Тому знак поки що залишили… Відвідання селища полишаємо на ваш власний розсуд, а от наступний об’єкт настійно рекомендуємо, адже нечасто військові відкривають свої – нехай і колишні – таємниці перед простими смертними. Поблизу селища ПОБУЗьКе, що на кордоні із Миколаївською областю, туристів запрошує музей ракетних військ стратегічного призначення (центральний офіс музею: м. Первомайськ, вул. Коротченка, 3, замовлення екскурсій за тел. (05161) 54–476, 42–471. ��ел. музею у Побузькому: (05161) 73–224, 65–427, 10.00–17.00). Від Добровеличківки їхати трасою Т 12 08 через Вільшанку до перетину з магістраллю Р 06, далі ліворуч. Через кілька кілометрів буде вказівник до музею. Власне музей розташувався на колишній бойовій стартовій позиції із шахтовою пусковою установкою на 35–метровій глибині. Безпосередньо до стакану шахти був підвішений контейнер із ракетою РС–24. Макет головної частини ракети встановлено поряд із ШПУ. Командний пункт запуску ракети – це грандіозна підземна споруда, що збереглася в первісному вигляді. Демонстрація колишньої міці ракетних військ справляє неабияке враження.

35 проживання «Орлине гніздо» с. Суботці Знам‘янського р-ну, вул. Шевченка, 47, т. (05233) 51-466, 8 (067) 520-1300. Ресторан, лазня, тенісний корт, катання на човні.

 харчування

«Гранд-Піца» м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 21, т.(0522) 24-3603 «Старий рояль» м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 23 «Весна» м. Кіровоград, вул. Леніна, 13

Вхід до командного пункту запуску ракети

373

Розумівка•кіРовогРад•миколаївка•веселі Боковеньки•ПоБузьке

Кіровоградщина


36 СТЕПОВИЙ КРАЙ

36

ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК• ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ•ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

«Серед козаків жоден не може вважатися справжнім, якщо він не піднявся човном через усі пороги. Отже, за їхнім звичаєм і мене можна визнати за козака, і саме в цьому – моя слава, яку я здобув під час цієї подорожі» Гійом Левассер де Боплан. «Опис України», 1651 р.

375


36

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ

ПЕТРИКІВКА•НОВОмОсКОВсьК• ДНІПРОПЕТРОВсьК•сТАРІ КОДАКИ• ГУЛЯЙПОЛЕ•ЗАПОРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА © ТС ЗС України, 2007

Кордон Дикого Поля та Великого Лугу переповнює враженнями від відкритого, Експозицію музею ім. широкого до безмежності степу. ЗдаєтьІ. Яворницького, діораму «Битва ся, ще мить, і на обрії з’явиться чумацька за Дніпро», о. Хортиця та музей валка, що везе з Криму сіль. Відвідини козацької історії, Дніпрогес, бунтівного Гуляйполя – рідного міста архітектуру «Cоцміста» у Запоріжжі. Нестора Махна і «столиці» махновців, огляд прадавніх курганів–могильників, поїздка на легендарний острів Хортицю та візит до музею козацької старовини спростують ваші уявлення про ці терени як винятково «індустріальну кузню». Зрештою, задоволення від споглядання одного з промислових див ХХ ст. – Дніпрогесу – та архітектури соцміста у Запоріжжі також неабияка пригода.

ВАРТО ОГЛЯНУТИ

376


36

Село ПЕТРИКІВКА на Дніпропетровщині славне давніми народними традиціями декоративного розпису. Цей ґатунок автентичного мистецтва має глибоке коріння. Принаймні відомий він від того часу, коли у XVIII ст. запорізькі поселенці почали будувати глиняні хати, побілені крейдою та оздоблені кольоровою глиною. Петриківський живопис із характерним для нього оригінальним виконанням квітів та калини неможливо переплутати з жодною іншою живописною технікою у світі. Перебування в Петриківці – це слушна нагода придбати гарний подарунок для близької людини чи оригінальний сувенір на згадку.

Петриківський розпис

Місто НОВОмОсКОВсьК постало на місці козацької слободи Новоселиця. У місті знаходиться найбільша в Україні пам’ятка дерев’яної архітектури – Троїцький собор (1775 – 1780) побудований народними майстрами на кошти полковника А. Головатого. Його автентична архітектура збереглась частково: через аварійний стан у 1888 р. він зазнав перебудови. Саме цей храм описував О. Гончар у творі «Собор». При виїзді з Новомосковська в напрямку Дніпропетровська на березі річки Самари розташований Самарський Пустинно–Миколаївський монастир. Його заснування пов’язують з грамотою 1576 р. польського короля Стефана Баторія, якою він підтвердив право козаків на ці землі. Тут вони заснували укріплення з дерев’яною церквою Св. Миколая і кількома житловими приміщеннями, де за розпорядженням Коша Запорозького розміщували «ранами скалічених козаків, всіх хворих, у боях скалічених». У 1602 р. фортеця стає монастирем. Упродовж XVII ст. він неодноразово зазнавав нападів і руйнувань. Проте

Страхова компанія «Універсальна» Дніпропетровська філія м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41, офіс 303-А Відділення Дніпропетровської філії м. Дніпродзержинськ, вул. Гагаріна, 5, офіс 205 Тел.: 8 800 500 38 10

Троїцький собор

377

ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ


ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

36

Річка Самара

Дніпровська набережна

378

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ 1670 р. монастир відновили і збудували нову церкву. Ченці активно підтримували козаків у боротьбі за Україну. У 1690 р. монастир переходить під опіку Києво–Межигірського монастиря. За сприяння полковника Данила Апостола у 1732 р. тут освячено трапезний храм. Відбудований та зміцнений, у 1736 р. монастир витримав облогу татарського війська. У 1778 р. обитель відвідав грецький митрополит Ігнатій. За його благословення впродовж 1782 – 1787 рр. на місці старої дерев’яної церкви постав і був освячений мурований Миколаївський собор. З 1791 р. монастир стає резиденцією катеринославських архієреїв. У ХІХ ст. на території монастиря зведено Преображенську трапезну церкву, гостьовий будинок. У 1816 – 1820 рр. збудували нові келії, а в 1838 р. освятили теплу Георгіївську церкву. Після встановлення в Україні радянської влади монастир закрили. З 1928 по 1960–ті рр. у його приміщеннях діяв будинок інвалідів, потім – інтернат для дітей з розумовими вадами. Після 1998 р., повернувши монастир церкві (МП), його почали відновлювати (вул. Монастирська, 1). Сучасний мегаполіс ДНІПРОПЕТРОВсьК (1,063 млн жителів), одне з найбагатших (та найдорожчих) міст України постало на місці козацьких слобод неподалік від фортеці Кодак у середній течії Дніпра, там, де в нього впадає р. Самара. В останні роки Дніпропетровськ (чи радше просто «Днєпр», як воліють його називати більшість жителів) яскраво виблискує сяйвом неонів, вітринами дорогих крамниць, ресторанів та клубів. За часи Другої світової війни багато історичних пам’яток було знищено, проте, здійснивши ретро–трамваєм подорож до центра міста, ви відчуєте дух старого Катеринослава чи навіть Січеслава.


У результаті перемог у російсько–турецьких війнах 1768 – 1774 рр. та 1787 – 1791 землі Північного Причорномор’я відходять до Російської імперії і починають активно заселятися. 1775 р. складено план майбутнього губернського центру, що має з’явитись на р. Кільчень при її впадінні у р. Самару. Цей Катеринослав пізніше називався Катеринослав І, Лівобережний, Кільченський. Незабаром з’ясувалося, що місце було обрано невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, а найголовніше – місто було далеко від судноплавного Дніпра. Тому наказом Катерини ІІ від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість. Проте і сьогодні дослідники не можуть дійти єдиної думки щодо офіційної дати виникнення міста. Існує принаймні сім версій. Попри максимальну подібність до назви річки, на якій стоїть місто, своє сьогоднішнє ім’я воно отримало лише в 1926 р. від прізвища Г. Петровського, радянського партійного діяча. Преображенський кафедральний собор (пл. Жовтнева, 1) від початку заснування у 1787 р. мав стати центром нового міста. Перший проект храму у вигляді п’ятинефної базиліки створив французький арх. Клод Геруа. Вважають, що зразком для нього слугував римський храм Сан–Пауло фуорі ле Мура (Св. Павла за Муром). Проект так і не втілили в життя. Будівництво собору в стилі російського класицизму за проектом арх. А. Захарова здійснили лише в 1830 – 1835 рр. Стелю та склепіння у техніці італійського сграфіто оздобили художники Безсонов, Сазонов та Теребньов. Коштами меценатів храм швидко наповнився цінними сакральними творами мистецтва. Після 1917 р. Преображенський собор було закрито і він потрапив у чорний список генерального плану розвитку міста, за яким його мали зруйнувати. Врятував храм тодішній директор Історичного музею Д. І. Яворницький, запропонувавши перетворити його на музей атеїзму. Будівлю вдалося врятувати, але все, що знаходилося всередині: ікони, начиння, і головне – унікальний іконостас, – було спалено. Тоді ж зникають відомості про великий чотирьохсотпудовий дзвін. 21 січня 1992 р. храм офіційно передано Українській православній церкві. Розпочалася робота з відновлення його історичного вигляду. Тепер у соборі щодня проводяться богослужіння, а щоб послухати співи у виконанні найкращого церковного хору Дніпропетровської єпархії, люди приїздять сюди здалеку. Поряд з огорожею з правого боку від входу до собору збереглась цікава пам’ятка історії. Це одна із стовбових миль (1787 р.), які ставили вздовж шляхів у Російській імперії. Створення у Катеринославі гімназії (пл. Жовтнева, 2) почалось в 1805 р. Місто на-

36

Одним з найкращих губернаторів краю вважають Андрія Фарба. За правління цього педантичного господаря в місті постало багато важливих споруд. На просп. К. Маркса під номером 41 зберігся будинок, де мешкав губернатор. Місцеві чиновники боялись та ненавиділи діяльного та популярного керівника. Саме вони поширювали легенди про його надмірну «ощадливість». У місті дотепер популярні оповідки про «вічний ананас», який подавали до кожного парадного обіду і який ніхто з гостей не наважувався скуштувати. Чи про звичку губернатора витягувати із заготовлених біля печей дров кілька полін – задля економії. Натомість правда, що, вийшовши у відставку та оселившись у маєтку в Криму, А. Фарб заповів свої мільйонні статки на утримання дитячого сиротинця та доброчинність.

Преображенський собор

379

ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ


ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

36

© ТС ЗС України, 2007

380

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ


ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ

36

381


ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

36 Князь Григорій Потьомкін – фаворит Катерини ІІ – був відомий серед запорозьких козаків під прізвиськом «Грицько Нечоса». Його амбітні плани не були втілені у життя, навіть попри те, що на будівництво міста на три роки було скеровано чимало солдат. Натомість у пам’яті нащадків залишились так звані потьомкінські села – фасади будівель, що їх розставляли на шляху мандрівки імператриці Катерини ІІ. Серед мешканців міста популярним є міф про наказ Г. Потьомкіна довести висоту шпилю церкви до того, щоб перевершати висотою собор Св. Петра у Римі.

Історичний музей ім. Д. Яворницького

Училище культури колишня земська управа

382

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ гально потребувало якісного навчального закладу. Дворянські збори виділили для неї приміщення на розі сучасних вул. Леніна та Плеханова. Проте кількість учнів невпинно зростала, і закономірно постала потреба у новому приміщенні. Попри труднощі та фінансові негаразди, у 1861 р. арх. І. Скотников таки доповів владі про завершення будівництва нової споруди. Щоправда, радість була передчасною, бо з’ясувалось, що багато робіт виконано не на належному рівні. Лише в 1896 р., після виправлення недоліків, заклад почав працювати. Бібліотека, актовий зал, археологічний кабінет сприяли отриманню якісної освіти. З 1914 р. приміщення передали під потреби медичних курсів. Сьогодні будинок є одним з корпусів медичного університету. Історичний музей ім. Д. Яворницького (просп. К. Маркса, 16, тел. (0562) 471705. Часи роботи: 10.00–17.00, вих. – Пн) було засновано у місті в 1849 р. за ініціативою губернатора А. Фарба. Спочатку він займав частину приміщень колишнього палацу Потьомкіна, але за ініціативою Катеринославського наукового товариства було розпочато будівництво нової, центральної будівлі музею в класичному стилі за проектом арх. В. Пафнутіна. Пізніше стару частину з’єднали з новою двоповерховою спорудою, в якій зараз розміщується експозиція та діорама «Битва за Дніпро». Музей носить ім’я відомого українського історика, етнографа та археолога Дмитра Івановича Яворницького. Впродовж років він нагромадив велику кількість унікальних пам’яток запорозької старовини. Поряд з історичним музеєм виставлено колекцію скіфських баб. Меморіальний дім–музей Д. Яворницького знаходиться на пл. Т. Шевченка, 5 (тел.: (0562) 566397). Історія Міської управи (просп. Карла Маркса, 47) починається з другої чверті ХІХ ст., коли купець Гершко Лейбович Луцький придбав земельну ділянку під будівництво приватного будинку. Його зять Лейба Кранцфельд славився у місті як філантроп та меценат. З 1835 р. будівлю наймала Катеринославська казенна палата. В 1901 – 1903 рр. за рішенням Міської думи арх. Д. Скоробогатовим будинок було перебудовано. Прикрашений гербами, він справляв на сучасників враження «ратуші невеликого європейського містечка». Внутрішнє облаштування було максимально зручним для чиновників. Частину приміщень на першому поверсі займав Міський банк. Проте із зростанням міста збільшувалась і кількість чиновників. Так виникла потреба перепланування будівлі. Перша світова війна, подальші революційні події та Друга світова так і не дали втілити план у життя. У 1982 р. будинок передали училищу культури. Готель «Україна» (1910 – 1914 рр., перетин вул. Короленка, 2 та просп. К. Маркса, арх. П. Фетісов), один з найвиразніших прикладів українського модерну, є архітектурною візитівкою міста. Будівля колишнього прибуткового будинку, що був зведений на замовлення відомого купця та українофіла Миколи Хреннікова,


36

Готель «Україна»

має характерні шестикутні вікна та поліхромні орнаментовані вставки, які вдало підкреслюють національний стиль споруди. Протягом існування різні частини будинку пристосовували під помешкання, дорогі крамниці та навіть під театр (певний час тут працював популярний театр «Палас»). За радянських часів тут був молодіжний клуб, потім – художній музей і театр юного глядача. У часи Великої Вітчизняної війни будівлю підпалили нацисти. Післявоєнні відновлювальні роботи змінили її вигляд. Зокрема, вона втратила оригінальне завершення даху, що зробило її менш презентабельною. Англійський клуб (вул. Леніна, 3) – один з найелітарніших закладів міста в минулому. Через швидке зростання кількості заможних та впливових городян виникла потреба у виникненні подібних закладів для відпочинку і приємного проведення часу. У 1838 р. дворянське зібрання виступило з ініціативою створення Англійського клубу. Спочатку клуб винаймав будинок відставного майора В. Щербакова, а наприкінці ХІХ ст. у місті за проектом арх. Олександра фон Гагена постала будівля, збережена до нашого часу. У приміщеннях клубу, окрім зібрань, відбувалися виступи знаменитих гастролерів. Тут бували Ф. Шаляпін, М. Заньковецька, Д. Яворницький. У 1913 р. до основної споруди добудували велику театральну залу. З 1887 по 1917 рр. тут знаходилась резиденція катеринославських губернаторів. Переживши бурхливі події ХХ ст., будинок залишається цікавим прикладом громадської архітектури другої половини XIX ст. Частина будівлі театру ім. Т. Шевченка, 1913 р. (вул. Леніна, 5), належала Англійському клубові. У власність сучасного театру відійшов споруджений у 1913 р. зал на 1200 глядачів. Авторами прибудови є арх. С. Булацель та Д. Петровецький. У 1978 – 1979 рр. тут була проведена реконструкція. Фасад, який найкраще видно з площі перед театром, прикрашає скульптурний триптих, де представлено етапи творчого шляху колективу. Заокруглений кут декоровано фігурою музи. Громадське зібрання (вул. Леніна, 6) – друга після Англійського клубу за своїм значенням будівля, призначена для суспільного життя. Про існування цього зібрання відомо з 1899 р. Проте довгий час не було можливості збудувати для зібрання окрему споруду. Лише після багатьох років на гроші меценатів, виручку

Олександр Поль (1832 – 1890) – один з найпопулярніших мешканців Катеринослава. Він розбагатів, відкривши поклади залізної руди у Кривому Розі. Археолог–аматор, О. Поль зібрав та створив у Катеринославі рідкісну колекцію старожитностей Північного Причорномор’я. Англійці прагнули придбати її для Лондонського королівського музею, оцінивши в 100 тис. срібних доларів. Проте О. Поль вважав, що пам’ятки мають залишатись на батьківщині. Так більша частина колекції потрапила до історичного музею. На жаль, надмірне захоплення меценатською діяльністю призвело О. Поля до банкрутства та передчасної смерті.

Англійський клуб

383

ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ


ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

36

Театр ім. Т. Шевченка

Громадське зібрання

Ґійом Левассер де Боплан (1600 – 1673) – французький військовий інженер і картограф, з початку 1630–х до 1648 р. перебував на польській службі і працював на території України. Він спланував замки та фортеці в містах Бар, Броди, Кременчук, Кодак. Боплану належить створення першого варіанта генеральної карти України. В європейських країнах популярним був його «Опис України», де автор подав відомості про географію, економіку та побут українців.

384

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ

з благодійних концертів, а також внески бажаючих нелегально зіграти в азартні ігри товариство замовило в арх. Олександра Гінзбурга проект нового приміщення, будівництво якого було завершено в 1912 р. Автор проекту новаторськи використав залізобетон. Будівля викликала захоплення серед спеціалістів, проте місцеві власники розважальних закладів, побоюючись конкуренції, наполягли, щоб влада протягом року постійно перевіряла кам’яницю на можливе просідання. Лише в 1913 р. у будинку розгорнулась активна громадська робота, яку не змогли перервати навіть трагічні події першої половини ХХ ст. Аудиторія для народних читань (вул. Плеханова, 42). В 1882 р. у зв’язку з потребою проведення загальнодоступних лекцій для міського загалу було прийнято рішення про створення просвітницького осередку. На будівництво приміщення місто за символічну плату виділило земельну ділянку, і вже 1896 р. будинок було освячено. Проект безкоштовно виконали інж. Л. Бродницький та С. Харманський. Будинок один з перших було освітлено електрикою. Тут з лекціями виступали видатні вчені – А. Терпігорєв, Д. Яворницький та інші. Але владу почала хвилювати активна просвітницька діяльність товариства. Приводом для заборони його діяльності стало проведення в 1902 р. Шевченківського вечора, що, на думку чиновників, закликав «малоросіян» до сепаратизму. Проте культурне життя жевріло і надалі. Так, у 1914 р. один з піонерів українського кінематографа Данило Сахненко продемонстрував публіці кілька фільмів на українську тематику. Свої корективи в діяльність товариства внесла Перша світова та Громадянська війни. Радянська влада пристосувала споруду до адміністративних потреб.


Суконну фабрику (арх. Ф. Волков, просп. К. Маркса, 106) в місті було засновано за рішенням князя Г. Потьомкіна. Її перевезли в Катеринослав з Могильова. Передбачалось, що на ній вироблятимуть тонке сукно для інженерно–кадетського корпусу. Розповідають, що, демонструючи Катерині ІІ ефективну діяльність підприємства, Потьомкін «пригощав» її позолоченими волоськими горіхами, у які було вкладено шовкові панчохи «катеринославського» виробництва. Проте наближені до князя особи знали, що «диво» було суто французького походження. Підприємство почало працювати в 1784 р. Проте власне панчішне виробництво проіснувало тут недовго. Через збитковість у 1804 р. уряд перетворив фабрику на військове поселення. Однак реорганізація мало допомогла, і в 1837 р. фабрику закрили остаточно. Більшість її корпусів перепрофілювали, а до нашого часу найкраще зберігся старий прядильний корпус (нині хлібзавод № 1). В парку ім. Т. Шевченка знаходиться колишній палац Потьомкіна. Його почали будувати одночасно з Преображенським собором у 1787 р. За спогадами сучасників, палац, що був призначений радше для заміських розваг, ніж для постійного проживання, переповнювали твори мистецтва та предмети розкоші. Місцеве дворянство влаштовувало тут урочисті прийоми та бали. На початку XIX ст. палац прийшов у запустіння. Радянська влада пристосувала його під будинок відпочинку трудящих. Під час Другої світової війни він був зруйнуваний нацистами. У 1952 р. за проектом арх. А. Баранського, С. Глушкова та інж. А. Мучника будівлю реставрували. Сьогодні це палац культури студентів університету.

36

Суконна фабрика

Колишній палац Г. Потьомкіна Монастирський острів отримав свою назву від монастиря, заснованого, як припускають, візантійськими монахами. Це було місце перепочинку перед подоланням дніпровських порогів. За легендою, у 957 р., рятуючись від раптової бурі, тут побувала княгиня Ольга. Острів перебував під особливим наглядом козаків: у 1765 р. писаря й осавула Кодацької паланки зобов’язали наглядати за його зеленими насадженнями. Багато

385

ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ


ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

36

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ

Вид на дніпровську набережну та готель «Парус»

Визнаною окрасою Дніпропетровська є мости, серед яких – двоярусний залізничний і новий Південний, що з’єднують не тільки два береги ріки, а й дві частини України.

Вид на Дніпро від Кодацької фортеці

386

планів щодо його облаштування мали і Г. Потьомкін та архітектор Клод Геруа. Проте їх так і не було реалізовано. В 1863 р. ця земля переходить у приватну власність. На початку ХХ ст. острів стає опорою для залізничного моста, тут облаштовують яхт–клуб. У 1956 р., об’єднавши острів з парком ім. Т. Шевченка, тут створено гарне місце відпочинку, що має одні з найкращих пляжів у Дніпропетровську. В центрі острова знаходиться пам’ятник Кобзареві (ск. І. та В. Зноби ). На околиці Дніпропетровська поряд з аеропортом є місцевість сТАРІ КОДАКИ. В 1635 р. тут збудували фортецю. Для втілення в життя задуму французького інженера де Боплана польський Сейм призначив 100 000 злотих. Фортеця мала контролювати рух між Запорожжям, Причорномор’ям та рештою України. Щоправда, на завіряння її творців щодо її непереможності, Богдан Хмельницький влучно зауважив: «Рукою створене, рукою й руйнується». Пророцтво справдилось, і вже за кілька місяців по тому твердиню здобули козаки на чолі з Іваном Сулимою. У 1639 р. коронний гетьман Станіслав Конецьпольський за проектом Фрідріха Гетканта здійснив спробу її відбудови. Для більшої безпеки гарнізон, що налічував 800 осіб, складався переважно з німців–найманців. Проте це мало допомогло, бо в 1648 р. перед козаками Максима Нестеренка фортеця знову капітулювала. Залога з особистою зброєю, майном і навіть прапорами вийшла з фортеці, залишаючи в ній гармати. В 1656 р. тут розмістили лоцманську варту, що проводила через пороги військові човни та плоти з лісом. Формально вона проіснувала до початку XVIII ст., поки не була ліквідована через втрату практичного значення. На жаль, сьогодні лише кілька фрагментів валу та кутовий бастіон, що не були знищені риттям кар’єру, допомагають нашій уяві реконструювати високі вали,


36

оточені глибоким сухим ровом, над яким колись простягався розвідний міст. Нестор Махно народився в 1888 р. у ГУЛЯЙПОЛІ (районний центр у 99 км від Дніпропетровська). За легендою, коли його хрестили, від свічки зайнялась ряса та борода попа, що дало привід присутнім пророкувати дитині незвичайне майбутнє. Н. Махно (до речі, винахідник знаменитої «тачанки»), зібравши понад 100–тисячну армію селян, боровся проти всіх можливих ворогів, утілюючи в життя мрію українського селянина про можливість щасливого життя поза межами будь–якого державно–політичного устрою. Таким отаман назавжди увійшов у народний фольклор. У 1920 р. він уклав черговий військово–політичний союз з більшовиками. Саме загони Махна першими штурмували Перекоп та Крим. Та вже за рік по тому через розбіжності з тією ж радянською владою був змушений емігрувати до Франції, де помер і був похований у Парижі. Цікаво, що у 1968 р. під час виступів молоді в Парижі студенти писали на стінах Сорбонни «Viva Nestor Mahno!». Гуляйпольский краєзнавчий музей (вул. Леніна, 75. Тел.: (06145) 41254). Люди заселяли територію сучасного ЗАПОРІЖЖЯ здавна. Кіммерійці, скіфи, гуни залишили по собі численні пам’ятки у вигляді курганів. Для слов’ян на шляху «із варяг у греки» це був рубіж, де відбувалися бої з степовими народами. Однак найбільшої слави місце «за порогами» здобуло після появи тут вільних людей – козаків. У 1770 р. на цій території було створено Олександрівський форштадт. Він мав стати частиною Дніпровської лінії для захисту імперії від татар та … запорозь-

Дніпровські пороги віками були головною перепоною для плавання по Дніпру. З князівських часів переправлятись через них подорожнім допомагали дніпровські лоцмани. За зразком козаків вони обирали свого отамана. Після зруйнування Сiчi лоцмани розійшлися по навколишніх селищах. Більшість з них осіла в Кодаку та Половицi. Однак невдовзі уряд був змушений знову звернутись до їхних послуг. Послідовники козацьких лоцманів успішно працюють на Дніпрі і сьогодні.

387

ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ


ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

36

388

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ


© ТС ЗС України, 2007

389

ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ

36


ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

36  інформація Музей історії зброї м. Запоріжжя, пр. Леніна, 189, т. (0612) 32–15–55 Один із найбільших приватних музеїв зброї у Європі. Більше двох тисяч експонатів від кам’яного віків до сьогоднішніх днів.

Проспект Леніна

Страхова компанія «Універсальна» Запорізька філія м. Запоріжжя, вул. Правди, 33, оф.30 Тел.: 8 800 500 38 10

390

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ ких козаків. Попри те, що в 1775 р. Січ, а в 1785 р. і фортецю ліквідували, місто Олександрівськ продовжувало зростати, перетворюючись на важливий економічний центр. У 1921 р. його назву через політичну «неблагозвучність» змінили на Запоріжжя. Доля міста зазнала різкої зміни в 1927 р., коли було закладено перший камінь Дніпрогесу. У 1932 р. станція запрацювала, і з того часу Запоріжжя стає важливим промисловим та науково–інтелектуальним центром Східної Європи. Значних людських втрат край зазнав через голодомор 1932–1933 рр. Сьогодні помітною його проблемою залишається стан довкілля. Почавшись з військового форштадта, місто поступово приєднувало навколишні поселення та передмістя. Окремі з них і сьогодні змогли зберегти свою оригінальну атмосферу. На правому березі при в’їзді зі сторони Дніпропетровська знахо-

диться район, відомий як Верхня Хортиця–Розенталь – колишня колонія німців–менонітів. Саме у приміщенні їхньої школи в 1910 р. викладач природознавства Петро Бузук заснував перше в Російській імперії природоохоронне товариство. Проте головною пам’яткою селища все ж вважається 700–літній дуб, під яким, згідно з легендою, запорожці писали знаменитого листа до турецького султана (вказівка про поворот до дуба – на перетині вул. Г. Сковороди та Зачінаєва). В кращі часи діаметр крони складав 63 метри, окружність стовбура – 6 м 32 см, висота – 36 м. Зараз тривають спроби зберегти цю пам’ятку природи та історії, в якої живою залишилась лише одна гілка. Поряд з дубом на кошти сучасних українських меценатів збудували церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Запоріжжя складається з кількох історичних частин. Найбільші – Олександрівськ та «Соцмісто» – знаходяться на лівому березі Дніпра. В 1963 р. їх сполучили, проклавши дорогу над


кілометровою дамбою, що над Капустяним Яром. Жартують, що її трамбували найнадійнішим та найдешевшим способом – ногами комсомольців. Так постав найдовший у Запоріжжі проспект В. Леніна, що тягнеться принаймні на 12 км: від залізничного вокзалу «Запоріжжя–1», збудованого в 1953 р., до площі Леніна, на якій стоїть 20–метровий пам’ятник Леніну, що вказує рукою на Дніпрогес ім. Леніна. Попри поширені стереотипи, що в місті майже немає архітектурних пам’яток, навколо проспекту збереглись кілька старих, так званих прибуткових будинків. Наприклад, таким є житловий будинок Бодовського (пр. В. Леніна 59), зведений у 1880 – 1882 рр. Його архітектура виділяється декоративною пластикою фасаду із використанням різних стилевих форм. Тепер тут знаходиться міська студентська поліклініка. До кращих пам’яток адміністративної архітектури належить збудоване в 1913 – 1915 рр. приміщення Земської управи (знане також як дворянське зібрання). Сьогодні тут працює Краєзнавчий музей (вул. Чекістів, 29. Тел. (0612) 645535. Часи роботи: вт.–пт. 9.00–17.00, сб. 9.00–16.00). Неподалік від музею, на вул. Гоголя, 62, розташована будівля колишньої жіночої гімназії. Перебування в Запоріжжі – це слушна нагода познайомитись з оригінальними формами промислової архітектури. В 1910–1911 рр. на тодішній вул. Катеринославській за проектом членів Харківського товариства російських інженерів в еклектичному стилі романтичного напряму з елементами псевдоготики було побудовано міську електростанцію (вул. Горького, 73). Її фасад прикрашають великі венеціанські вікна та вежі–куполи, вкриті цинковими пластинами. На допитливого мандрівника незвичайне враження справить так зване «Соцмісто», що будували паралельно з греблею Дніпрогесу. Залишки будівель у стилі «радянського функціоналізму» зосереджені переважно навколо проспекту В. Леніна. Їх зовнішня оздоба у вигляді серпів, молотів, а також фігур робітників та селян виглядає досить оригінально на тлі сучасної капіталізації Запоріжжя. Цікавим архітектурним символом епохи є дев’ятиповерхова вежа зі шпилем (1948–1949 рр., арх. І. Козлінер, Л. Гершович, Леніна, 222) та Школа–гігант (сьогодні – Інженерна академія, просп. Леніна, 226). Унікальними є запорізькі мости через Дніпро. Їх висота над водою – одна з найбільших в Україні. Міст між Хортицею і правим берегом Старого Дніпра довгий час вважався найдовшим одноарочним мостом Європи. Зараз триває будівництво додаткових мостів через острів Хортиця, що викликає певне занепокоєння екологів та істориків.

36

Меноніти – напрям в протестантській церкві, який почав формуватися в 30–ті рр. XVI ст. у Нідерландах. Рух очолив католицький священик Сімонс Менно(1492 – 1559), на ім’я якого і було названо цю релігійну общину. До головних канонів віровчення менонітів належать, окрім загальнопротестантських принципів спасіння і загального священства, покаяння у гріхах, свідоме хрещення у дорослому віці, хлібопереломлення, омовіння ніг, церковне відлучення, відмова від військової служби. Живуть меноніти переважно в сільській місцевості. Сьогодні їх чисельність у світі становить понад 700 тис. осіб.

Міст, що з'єднує місто з Хортицею

391

ПЕТРИКІВКА•НоВомосКоВсьК•ДНІПРоПЕТРоВсьК•сТАРІ КоДАКИ• ГУЛЯЙПоЛЕ• ЗАПоРІЖЖЯ•ВАсИЛІВКА

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ


44-47 В ОРЕОЛІ СТОЛИЧНОГО БЛИСКУ 44 1Університетська гірка 45 1 навколо площі конститУції 46 1 вздовж сУмської 47 1 ансамбль площі свободи

«Полкове місто Харків з передмістями спочатку було розкидане між річками Харків із Нетеччю та Лопань, по горі і підгір’ям чи Подолу, а пізніше поступово розширювалося за обидві річки. …Місто було оточене із заходу та півдня садами і гаями». З путівника О. Гусєва «Харків. Його минуле і сьогодення», 1902 р.

449


44 © ТС ЗС України, 2007

450


7

ХАРКІВ Місто, засноване в середині ХVІІ ст. українськими козаками, за три з половиною століття встигло побувати і полковим, і губернським, і столичним. Сьогодні Харків – найбільший інтелектуальний, культурний і промисловий центр на сході країни. Пропонуємо вам здійснити коротеньку подорож харківським середмістям – задля першого знайомства. А при нагоді рекомендуємо погортати путівник «Прогулянка Харковом та Слобожанщиною» від видавництва «Балтія-Друк». Історія у цифрах і фактах 1185 – у Іпатіївському літописі згадується місто Донець, що існувало на території сучасного Харкова. Середина ХVІІ ст. – на березі річки Харків перші поселенці – козаки із Правобережної України – заснували містечко. 1655 – перша писемна згадка про Харків у «Іменному списку мешканців міста Харкова 1655 року». Друга половина ХVІІ ст. – спорудження фортеці, де проживали козаки з родинами. Навколо виникли приміські ремісничі слободи (хутори). 1689 – зведення Покровського собору – найдавнішої кам’яної будівлі міста, що збереглася до нашого часу. 1727 – заснування Харківського колегіуму. 1761 – при колегіумі відкрита перша у Харкові бібліотека. 1765 – Харків стає центром СлобідськоУкраїнської губернії. 1791 – відкриття міського театру. 1805 – заснування університету відомим ученим і громадським діячем В. Каразіним. 1812 – відкриття Інституту шляхетних дівчат. Вихід першої харківської щотижневої газети. 1816 – літератори Г. Квітка-Основ яненко, І. Срезнєвський, В. Маслович почали видавати гумористичний часопис «Харківський Демокріт» та журнал «Український вісник». 1830-ті роки – вихід збірок «Український альманах», де друкувалися твори українських авторів, і «Ранкова зірка». 1842 – спорудження театру драми (сучасного театру ім. Т. Шевченка).

44

Друга половина ХІХ ст. – у місті діяло понад 40 заводів, фабрик та майстерень. Населення складало близько 50 000 осіб. 1869 – у Харкові споруджена залізниця (Курсько-Харківсько-Азовський напрямок). 1871 – на центральних вулицях і площах встановлене газове освітлення. 1873 – відкрито оперний театр і друкарню Зільберберга. 1880-ті роки – прокладення перших ліній міського водогону, конки, пуск електростанції, відкриття Технологічного інституту, публічної бібліотеки, промисловохудожнього музею. Початок ХХ ст. – пуск ліній електричного трамвая, відкриття Міського парку (зараз парк ім. Горького), встановлення пам’ятників М. Гоголю, В. Каразіну. Грудень 1917 – у Харкові більшовики проголосили Україну радянською республікою. Січень 1919 – місто стало столицею радянської України. 1920-ті роки – створювались урядові інституції, відкривались нові заводи та вищі навчальні заклади. 1926 – початок діяльності театру «Березіль», очолюваного Лесем Курбасом. 1931 – з конвеєра тракторного заводу зійшов перший трактор. 1934 – столиця Української радянської соціалістичної республіки перенесена до Києва. 1935 – відкриття пам’ятника Т. Шевченку. 1940 – у місті діяло 1200 підприємств, 46 науково-дослідних інститутів, 36 вищих навчальних закладів. Населення складало близько 900 000 осіб. Жовтень 1941 – серпень 1943 – окупація міста гітлерівськими військами. 1948 – промисловий потенціал міста досяг довоєнного рівня. 1956 – святкування 300-річчя Харкова. 1975 – відкриття восьми станцій Харківського метрополітену. 2008 – у місті з населенням близько 1, 5 млн осіб діє понад 40 навчальних закладів ІІІ і ІV рівнів акредитації, 15 музеїв, 10 театрів.

451


Університетська гірка

44

ХАРКІВ

Маршрут 44 університетська гірка Ми не випадково починаємо знаПокровський монастир, ансамбль йомство із Харковом від найдавнішої площі Конституції, забудову площі його частини – адже саме тут відбулося Свободи, комплекс будівель старого університету. духовне народження міста, саме тут на території Покровського монастиря знаходиться перший харківський кам‘яний храм – Свято-Покровський собор (1689 р., вул. Університетська, 8). Зліва від собору розташувалась Озерянська церква (1896 р.), справа – єпархіальне управління, що розмістилось у колишньому архієрейському домі (1826 р.). На узвишші у ХVІІ ст. існувала міцна фортеця, яка захищала кордони від постійних набігів кримських татар. Тож початкове призначення поселення мало військовий характер. З часом Харків стане крупним центром на перетині торгових шляхів. Щодо історичної назви району, то при монастирі спочатку відкрився колегіум (1726 року духовну школу було перенесено з Білгорода), у якому викладав Григорій Сковорода, а через 80 років у колишньому будинку губернатора (1776 р., вул. Університетська, 16) був відкритий університет, де налічувалось 25 кафедр. Покровський собор окраса монастиря В різні роки тут навчалися і викладали відомі діячі науки і культури – письменник П. Гулак-Артемовський, композитор М. Лисенко, художник Г. Семирадський, біолог І. Мечников, фізик М. Бекетов, архітектор П. Ярославський та ін. До наших днів Харків величають студентською столицею України. На розі Університетської вулиці і Університетського провулку, напроти симпатичного скверика височіє струнка та елегантна дзвіниця колишнього СвятоУспенського собору (1777 р., вул. Університетська, 11; зараз – Будинок органної і камерної музики). Власне дзвіниця була зведена пізніше – у 1848 році, її висота - 84 м. Споруда надає центру міста піднесеносвяткового вигляду. Неподалік встановлено пам‘ятник Г. Квітці-Основ‘яненку - відомому українському письменнику, творча і громадська діяльність якого тісно пов‘язана із Харковом. За сквериком вниз до річки збігає спуск Халтуріна (колишній Купецький), Благовіщенський собор який відкриває панораму забудови протилежного берега Лодомінує над Подолом пані. Домінантою краєвиду є Благовіщенський собор (1901 р., вул. Енгельса, 12), зовнішній вигляд якого нагадує давні візантійські храми з чергуванням червоної плінфи та оштукатурених блоків.

вартО ОгЛЯнути

452


44 Колишня бурса

 транспорт Залізничний вокзал Привокзальна площа, 1, т. (0572) 24-2076 Центральний автовокзал пр. Гагаріна, 22, т. (0572) 21-6504 Аеропорт вул. Ромашкіна, 1, т. (0572) 51-6907

За комплексом монастиря, на початку вул. Університетської, відкривається ще одна мальовнича картина – вид на Бурсацький спуск, де наприкінці ХІХ ст. діяло духовне училище – знаменита харківська бурса (1885 р., Бурсацький спуск, 4). Слухачі закладу – завжди голодні семінаристи - часто вчиняли розбійницькі набіги на розташований у кінці спуску ринок, викликаючи страшенний переполох серед перекупок. Зараз естафету духовності перебрала Харківська державна академія культури, студенти якої пиріжки, звичайно, не крадуть…

Страхова компанія «Універсальна» Харківська філія м. Харків, вул. Університетська, 2 офіс 17 тел. 8-800-5003810

проживання

«Харків» площа Свободи, 7, т. (057) 705-6555 «Національ» пр. Леніна, 21, т. (0572) 32-1023 «Мир» пр. Леніна, 27а, т. (0572) 30-5542 «Київський» вул. Культури, 4, т. (0572) 14-3101 «Турист» пр. Московський, 144, т. (0572) 92-1006 «Експрес» Привокзальна площа, 1, т. (0572) 24-2414 «Дружба» пр. Гагаріна, 185, т. (0572) 52-2091

 харчування

«Метрополь» вул. Сумська, 50, т. (0572) 19-4040 «Шарикоff» вул. Квітки-Основ`яненка, 12, т. (057) 752-3344 «Венский Дом» вул. Лєрмонтовська, 8, т. (057) 704-1030 «Каїр» пров. Короленка, 19, т. (057) 731-1652 «Камелот» Полтавський шлях, 118, т. (057) 715-4996 «TI AMO» вул. Сумська, 35, т. (057) 715-7631

Вид на Радянський провулок і дзвіницю Успенського собору

453

Університетська гірка

ХАРКІВ


навколо площі конститУції

45

Історичний музей

Англійський танк зразка 1918 року

«Банківський» фасад площі Конституції

454

ХАРКІВ Маршрут 45 навкОЛО пЛОщі кОнституції Наступний етап нашого знайомства почнемо у залах історичного музею (вул. Університетська, 5, т. (057) 712-7568, 9.30 – 17.00, вих. Пн), що розмістився в будівлі старого ломбарду. Музейна скарбниця налічує близько 250 000 експонатів і є однією із найбагатших в Україні. На музейному подвір ї встановлено зразки бойової техніки від козацьких часів до періоду Другої світової війни. Увагу відвідувачів привертають два танки – знаменитий Т-34 та «англієць» часів Першої світової. У ХУІІ ст. центральна площа міста слугувала для проведення ярмарок, пізніше тут звели Миколаївський собор, який дав назву майдану. З часом назви змінювались, на щастя майже не впливаючи на загальну композицію забудови. Сучасний ансамбль площі Конституції склався наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, коли Харків посів місце найбільшого промислового і культурного центру Слобідської України. Напроти скверика біля історичного музею вишикувались шеренгою колишні банки – монументальні й солідні установи, які сприймаються напрочуд гармонійно, не зважаючи на різні архітектурні стилі. Зараз приміщення колишнього Земельного банку (пл. Конституції, 28) перетворені на студентські аудиторії Харківського автотранспортного технікуму, у будівлі Торгового банку (пл. Конституції, 26) розташувався Будинок науки і техніки, а споруда ВолзькоКамського банку (пл. Конституції, 24) перекваліфікувалась на ляльковий театр – один із кращих в Україні (варто відвідати музей ляльок при театрі, що працює перед виставами). Тільки СанктПетербурзький міжнародний комерційний банк (пл. Конституції, 22) не змінив профіль і до сьогодні залишається фінансовою установою. У формуванні обличчя площі брав участь видатний архітектор О. Бекетов, творча діяльність якого нерозривно пов‘язана із Харковом. Спускаємося вниз площею (колись цей спуск у зимові дні використовували для катання на санчатах), обабіч якої висо-


чіють помпезні будинки, що зводилися з середини ХІХ ст. до 30-х років ХХ ст. Правий бік площі після виходу метро до вул. Пушкінської відкриває будівля колишнього Азово-Донського банку, на даху якого нещодавно примостилась експресивна фігура скрипаля. Наступний від початку Московського проспекту квартал займає елегантний будинок-корабель, на першому поверсі якого колись знаходився справжній книжковий супермаркет. Дивно, що 20 років тому, коли гарна книжка вважалась дефіцитним товаром, торгові площі «Книжкового світу» набагато перевищували нинішні… Лівий бік площі від вул. Спартаківської починається будівлями Університету мистецтв (колишня Торгова біржа). На першому поверсі сусіднього будинку знаходиться знаний кожним

45 навколо площі конститУції

ХАРКІВ

Будинок на площі Конституції 2/2

Скрипаль на даху одного із корпусів Педагогічного університету ім. Г. Сковороди. Цікаво, що у Харківському колегіумі Григорій Савич викладав саме музику... Будинок мерії на західному боці площі Конституції харків’янином з дитинства кондитерський магазин «Ведмедик», де цукерками торгують більше ста років! Далі йде модерновий Новий пасаж, а ще далі біліє фасад Харківської міської ради (1954 р.), на місці якої з 1886 р. до 30-х років ХХ ст. знаходилась Міська дума. На розі двох площ – Конституції і Рози Люксембург – стоїть грандіозна споруда Палацу праці (колишній прибутковий будинок). На площі імені полум’яної німецької комуністки є кілька унікальних будівель, серед яких громада «Промінвестбанку», де фінансову стабільність підтримують суворі атланти на фасаді, естетський Селянський дім (нині бюро технічної інвентаризації), оригінальний Центральний універмаг, фасад якого прикрашають стрункі пілястри, з’єднані арками. Із заходу площа виходить до Лопані.

Колишній Купецький банк на площі Рози Люксембург

455


ХАРКІВ

Перспектива вулиці Сумської. На передньому плані - колишній прибутковий будинок страхової спілки «Саламандра»

Маршрут 46 вздОвж суМськОї Прогулянку головною вулицею міста та її околицями почнемо від виходу зі станції метро «Радянська» у бік вулиці Пушкінської. Нещодавно на початку Пушкінської відбудовано величну Хоральну синагогу (вул. Пушкінська, 12). Поступово піднімаємося вгору, милуючись оригінальними зразками міської забудови в стилях модерн, конструктивізм, ренесанс та ін. Напроти Інституту мікробіології ті імунології (колишня лікарня і бактеріологічна станція, вул. Пушкінська, 14), збудованого за проектом О. Бекетова, встановлений пам‘ятник Іллі Мечникову, ім‘я якого носить науковий заклад. На перетині із Театральною площею увагу привертає ошатний будинок із еркером, люкарнами, ажурними балкончиками (вул. Пушкінська, 19), далі простягається площа Поезії із Провіантським складом і Земельним банком. Повертаємо ліворуч до затишного скверика з пам‘ятниками О. Пушкіну і М. Гоголю, алеї якого ведуть до театру української драми ім. Т. Шевченка (1841 р., вул. Сумська, 9), сцена якого пам‘ятає Михайла Щєпкіна і Миколу Садовського, Марію Заньковецьку і Елеонору Дузе, Марію Єрмолову і Поліну Стрепетову. 1922 року видатний український режисер Лесь Курбас організував тут театр «Березіль», до трупи якого входили Амбросій Бучма і Наталя Ужвій. Сумська тим часом піднімається далі, обабіч вулиці вишикувались колишні прибуткові будинки, які відрізняються вишуканою архітектурою. Складні фасади одного з них прикрашають кам‘яні саламандри, які нагадують про колишніх господарів будівлі – правління страхової спілки «Саламандра». Взагалі, Сумська – це вулиця банків, театрів і прибуткових будинків, що винаймалися родинами із чималим достатком. Хоча в оздобленні будівель переважає еклектика, проте загальний вигляд вулиці справляє приємне враження – можливо, тому що тут здійснювалися проекти талановитих зодчих: О. Бекетова, А. Тона, О. Ржепішевського, Б. Михаловського та ін. Окрасою міської забудови є сквери і сади – перший з них знаходиться

вздовж сУмської

46

Ротонда із «дзеркальним струменем»

456


між вулицями Скрипника і Совнаркомівською. Тут встановлена симпатична ротонда – один із символів міста - із так званим «дзеркальним струменем», за яким жваво плещуться водограї. Напроти ротонди – одіозна споруда театру опери і балету ім. М. Лисенка, будівництво якого велося у 70 - 90-ті роки ХХ ст. дуже довго і тяжко. Результат вражає, хоча й викликає протилежні почуття – така собі химерна постмодернова брила… Зразу за нею починається парк ім. Т. Шевченка. Колишній Університетський сад, заснований на початку ХІХ ст., прикрашає чудовий пам’ятник Кобзареві роботи скульптора М. Манізера, встановлений у березні 1935 р. В саду розташовані обсерваторія, кіноконцертний зал, зоопарк – це зона відпочинку для усієї родини. Але давайте пройдемо у протилежний бік – вулицею Совнаркомівською повз помпезне Харківське управління внутрішніх справ, художній музей (вул. Совнаркомівська, 11, т. (057) 706-33-94, 10.00 – 17.30, вих. Вт), де зібрана чудова колекція українських, російських та західноєвропейських майстрів живопису. На протилежному боці вулиці знаходиться особняк архітектора Олексія Бекетова (зараз – Будинок учених, де розташувалась художня галерея). В інтер’єрі будинку збереглися унікальні розписи. На Совнаркомівській , 13, у колишньому особняку Алчевських (родини відомого харківського промисловця і мецената) «квартирує» Будинок культури УВС Харківської області. Від просторої площі на виході станції метро «Архітектора Бекетова» і перетині із Пушкінською починається мабуть найгарніша вулиця Харкова – вулиця Дарвіна. Вона зовсім коротка, тож не полінуйтеся пройти її до кінця – не пожалкуєте! Вздовж вулиці вишикувались колись пишні, а нині трохи пошарпані часом фасади будинків фантастичної краси. Зверніть увагу на Будинок архітектора (вул. Дарвіна, 9), Будинок художника (вул. Дарвіна, 11), особняк Д. Алчевського (вул. Дарвіна, 13, зараз – українсько-британський коледж) та ін. Готика, мавританський стиль, модерн, неоренесанс – суміш стилів надає вулиці ошатного святкового вигляду… Якщо є час та бажання – прогуляйтеся ще вулицями Чернишевською, Пушкінською, Красіна – на прикладі їхньої забудови можна вивчати історію архітектурних стилів. Потім повертайтесь на Сумську – на нас чекає ще одне відкриття….

46 вздовж сУмської

ХАРКІВ

Будинок по вулиці Пушкінській, 19

Спокій і затишок вулиці Дарвіна

457


ХАРКІВ

площа свободи

47

Вид на готель «Харків» та пам'ятник В. Леніну посеред площі Свободи

Аксонометричне зображення комплексу Держпрому

458

Маршрут 46 пЛОща свОбОди Завершальна прогулянка Харковом проходитиме алеями колишньої столиці України. Коли у 1919 році Київ переходив від однієї влади до іншої, а уряд змінювався частіше, ніж пори року, більшовицька верхівка розтерзаної країни ухвалила рішення перенести до Харкова столицю Української республіки - ближче до східних теренів, де позиції «совєтів» були набагато міцнішими. Щоб підкреслити могутність і солідність нової влади у 20 – 30-х роках ХХ ст. у Харкові розгорнули монументальне будівництво. Центр нової столиці вирішили обладнати трохи вище на північ від історично обумовленого, за Міським садом. Згідно Алея круглого скверу з генеральним планом забудови тут вина площі Свободи і вид никла грандіозна площа Дзержинського на Будинок державної – одна з найбільших у світі (більше 11 промисловості


га). Її обрамляють унікальні споруди, які є класичними зразками новаторського стилю першої половини ХХ ст. – конструктивізму. Так для численних службовців у 1929 р. зведено Будинок державної промисловості. Залізобетонна конструкція, що складається з величезних паралелепіпедів, розташована півколом і має дві наскрізні арки, через які вільно проходять вулиці А. Барбюса і Р. Роллана. Обабіч височіють фантастичні об’єми двох вищих навчальних закладів – Харківського національного університету ім. В. Каразіна (справа від Держпрому, 30-ті роки ХХ ст., колишній Будинок проектних і будівельних організацій) і Військового університету (1930 – 1954 рр., колишній Будинок кооперації). Забудову продовжує готель «Харків» ( у 30-ті роки ХХ ст. – «Інтернаціонал»), напроти якої встановлена динамічна скульптура товариша Леніна. Монументальний Ілліч спостерігає за діяльністю чиновників, що працюють у помпезному будинку з радянською символікою на фасаді. Це обласна державна адміністрація, яка розташувалась у кабінетах колишнього обкому Комуністичної партії України. Прямокутна частина площі слугує для променаду городян та велелюдних зібрань. Студенти кількох вузів, розташованих поруч, віддають перевагу тінистим куточкам Міського саду. Харківський університет, як і його засновник, вартий окремої розповіді. Клопотання про відкриття навчального закладу вищого рівня на Лівобережній Україні по черзі надсилали до царської канцелярії представники Сум, Чернігова, Катеринослава. Фундація першого українського університету саме у Харкові – це передусім заслуга Василя Назаровича Каразіна, уродженця Слобожанщини, освіченої людини, ученого і просвітителя, якого сучасники називали «українським Ломоносовим». Обдумуючи устав закладу, Василь Назарович вважав, що не повинно у ньому бути ніяких привілеїв і рангів – не майновий ценз чи високий титул матимуть значення для оцінки здібностей студентів, а тільки талант і наполеглива праця… Перші приміщення, що призначались для навчання спудеїв у 1805 р., знаходились на нинішній Університетській вулиці. Зміна адреси вузу сталася набагато пізніше. Поряд із його головним корпусом встановлений пам’ятник В. Каразіну. Поза цими коротенькими мандрівками залишилася більша частина великого і красивого міста із цікавою історією, оригінальною архітектурою і чималим туристичним потенціалом. Докладні розповіді про це ви знайдете у новому путівнику від «Балтії-Друк».

47 площа свободи

ХАРКІВ

Будівля обласної державної адміністрації колишнього обкому КПУ

Страхова компанія «Універсальна» Відділення Харківської філії м. Харків, вул. Плеханівська, 40 Тел.: 8 800 500 38 10

У книжковому магазині по вулиці Сумській, 51 представлено найбільший асортимент туристичних видань не тільки про Харків, а й взагалі про Україну туристичну

459


48-49 рОМанТика «ДвОрЯнСЬкОГО ГніЗДа»    

ТРОСТЯНЕЦЬ•ОХТИРКА• ПАРХОМІВКА•КРАСНОКУТСЬК• 48 1 ГОРОДНЄ•ВОЛОДИМИРІВКА•ШАРІВКА• СТАРИЙ МЕРЧИК•ЛЮБОТИН• СКОВОРОДИНІВКА 49 1 ВЕРХНІЙ САЛТІВ•ПЕЧЕНІЗЬКЕ МОРЕ•  СТАРИЙ САЛТІВ•ЧУГУЇВ

Квітучі пагорби, мальовничі береги численних річок, густі ліси і затишні містечка - ось картина, яка виникає при згадці про Слобідську Україну. А палаци та особняки, що ховаються серед зелені гаїв та парків, гармонійно доповнюють її композицію...

461


ТРОСТЯНЕЦЬ•ОХТИРКА•ПАРХОМІВКА•КРАСНОКУТСЬК•ГОРОДНЄ

48 © ТС ЗС України, 2007

ТРОСТЯНЕЦЬ•ОХТИРКА • ПАРХОМІВКА• КРАСНОКУТСЬК•ГОРОДНЄ • ВОЛОДИМИРІВКА • ШАРІВКА•СТАРИЙ МЕРЧИК•ЛЮБОТИН• СКОВОРОДИНІВКА ВАРТО ОГЛЯНУТИ «Круглий двір» у Тростянці, Свято– Покровський собор у Охтирці, дендропарк у Краснокутську, маєток Кеніга у Шарівці, «Співаючі тераси» у Городньому, музей Г. Сковороди у Сковородинівці.

Садиба, де у 1864 році зупинявся П. Чайковський

462

Подорож починаємо з півдня Сумщини. Місто ТРОСТЯНЕЦЬ на річці Боромля вперше згадується в писемних джерелах під 1660 р. Спочатку, до 1704 року господарем земель був охтирський полковник І. Перехрестов, потім родина Надаржинських. З кінця ХVІІІ ст. ними володіли князі Голіцини. 1881 року маєтність перейшла до рук «цукрового короля» Л. Кеніга. Завдяки вельможним господарям у селищі з’явився парк, став, палац. Дещо з того, що було збудоване коштами багатих родин, збереглося до наших часів. Залишки колись розкішного парку, що простяглися до урочища «Нескучне», і зараз служать городянам, даруючи прохолоду спекотними днями. Поряд із парком зберігся також панський будинок, де влітку 1864 року зупинявся молодий П. Чайковський. Тут


композитор створив свій перший симфонічний твір – увертюру до драми О. Островського «Гроза». У Тростянці бували А. Чехов, П. Грабовський, І. Соколов.

48

Панорама Тростянця з Благовіщенською церквою

«Круглий двір»

проживання

Нещодавно у місті завершився етап реставрації цікавої споруди, аналогів якої на території України немає. Йдеться про «Круглий двір» – арену просто неба, оточену мурами, прикрашеними чотирма баштами. Більш ніж два з половиною століття тому, 1749 року, ця будівля була зведена в центрі містечка. Чи служила вона фортифікацією – невідомо, знаємо тільки, що пізніше власники маєтку перетворили цю іграшкову фортецю на розважальний заклад. Використовувалась вона як кінний манеж, циркова арена, театральна сцена. На виїзді з міста у напрямку Охтирки увагу подорожуючих привертає Благовіщенська церква (1903–1913 рр. ) із 40–метровою дзвіницею.

«Нафтовик» м. Охтирка, вул. Пушкіна, 5, т. (05446) 24-905 «Краснокутський» м. Краснокутськ, вул. Леніна, 135, т. (05756) 31-1622 «Сіверський Донець» м. Чугуїв, вул. Харківська, 155, т. (05746) 25-461 «Парус-Максі» смт Старий Салтів, Салтівське водосховище, т. (05741) 61-825. Ресторан, дискотека, автостоянка, лазня, прокат скутерів, атракціони на воді.

463

ВОЛОДИМИРІВКА•ШАРІВКА•СТАРИЙ МЕРЧИК•ЛЮБОТИН•СКОВОРОДИНІВКА

Харківщина


ТРОСТЯНЕЦЬ•ОХТИРКА•ПАРХОМІВКА•КРАСНОКУТСЬК•ГОРОДНЄ

48 Прямуємо трасою Н 12 до міста ОХТИРКА, що за 25 км від Тростянця. Поселення виникло наприкінці ХVІ ст. як оборонний пункт на горі Охтир, що на правому березі річки Ворскли. СпоПокровська і Введенська церкви Серед охтирських гусар – полк було створено на основі Охтирського козацького полку – зустрічається чимало відомих прізвищ. Денис Давидов, командир батальйону охтирських гусар, очолив партизанський загін у війні 1812 р., командиром полку був відомий декабрист А. Муравйов, тут служили П. Чаадаєв, родичі М. Лермонтова – ротмістр Володимир і поручик Олександр Лермонтови, охтирським гусаром був і Олександр Пушкін – родич знаменитого поета.

Михайлівський храм

464

чатку тут була польська прикордонна фортеця (перша писемна згадка про неї датується 1641 роком), а згодом (після розмежування російсько–польського кордону у 1645–1648 рр. ) укріплення відійшло до Московської держави. Перебування на порубіжжі з Диким Полем зумовило в першу чергу стратегічне призначення містечка як військового опорного пункту. Як торговий і ремісничий центр місто почало розвиватись тільки на кінець ХІХ ст. Із пам’яток культури та історії до наших днів збереглися прекрасні культові споруди. Насамперед це Свято–Покровський собор (1752–1825 рр., , вул. Пушкінська, 1). До його проектування мав стосунок італієць В. Растреллі. Вважається, що креслення зроблені одним із учнів архітектора. До найкрасивішого ансамблю міста входить також Введенська церква–дзвіниця (1784 р.) та церква Різдва Христового (1825 р.). До Соборної площі, яку прикрашають перлини сакрального зодчества, провадить головна вулиця – Київська. На ній знаходиться також Свято–Георгіївський храм, нещодавно відкритий для богослужінь. Якщо від Соборної площі повернути ліворуч на вул. Фрунзе, то незабаром дорога приведе вас до Михайлівської церкви. Храм вирізняється не тільки оригінальним архітектурним рішенням, а й тим, що в ньому збереглися святині, врятовані віруючими з пограбованих більшовицькою владою охтирських церков. Докладну екскурсію радимо прослухати у краєзнавчому музеї (вул. Жовтнева, 10, т. (05446) 24–633, 23–655). Щоб виїхати з Охтирки в напрямку села ПАРХОМІВКА, найкраще з об’їзної (Р 46) рухатись на Богодухів (близько 20 км) до с. Прокопенкове, де слід взяти праворуч на Сонячне й Пархомівку (десь ще з 20 км). У цьому загубленому у часі та просторі поселенні на вас чекатиме справжнє диво! Уявіть собі полотна Ван Дейка, Реріха, Верещагіна, мейсенську порцеляну, рідкісні


роботи В. Маяковського в сільському музеї! Найцікавіше те, що зібрані шедеври не багатієм–меценатом, а звичайними школярами… Та повернімося до історії. Перша згадка про село на берегах Котельви датується 1688 роком. Уже згаданий полковник І. Перехрестов прибрав до рук і цей непоганий шмат землі. Після скарг утиснутого в правах тутешнього населення, місцевість 1704 р. перейшла у державне підпорядкування. 85 років по тому Катерина ІІ подарувала село і навколишні землі генерал–майору Г. П. Подгоричані – представникові давнього графського роду з Далмації. У свою чергу той передав Пархомівку своєму кузену Є. П. Петровичу разом із титулом і прізвищем. Останній збудував тут чудовий будинок, який зберігся донині. Палац слугує зараз пристановищем для історико–художнього музею (вул. Конторська, 2, т. (05756) 95–369, 95–399). Власне галерея заснована 1955 року за ініціативою учителя історії Панаса Луньова. Колекція

48

Алеї spa-курорту На захід у 6 км від Охтирки, серед соснового лісу, насадженого людьми на охтирських сипучих пісках, біля річки Ворскли притулилось невеличке селище Буймерівка (поворот з траси Н 12 на с. Михайленкове). Колись тут розташовувались піонерські табори й оздоровчі заклади. Зараз село може пишатись єдиним в Україні сосновим та spa–курортом. Наскільки реалії відповідають гучній назві? Спробуйте переконатись на власні очі. Адреса: с. Буймерівка, вул. Косіора, 1а, т. (05446) 41–055 (www.buymerovka. com.ua). Екпозиція пархомівського музею

складалась протягом десятиліть із дарунків провідних музеїв Радянського Союзу, Європи та з приватних зібрань відомих художників. Тож експозиція колишнього шкільного музею (більш ніж 5 000 творів!) не поступається іменитим українським скарбницям. Це і «Голуб з гілкою оливи» П. Пікассо, і «Сім пар чистих і сім пар нечистих» В. Маяковського, портрети пензлів А. Ван Дейка, Ф. Бола, В. Боровиковського і А. Архипова, етюди М. Реріха, М. Сар’яна та багато інших цікавих робіт. До маєтку належить також розташована поруч Покровська церква (1808 р., арх. П. Ярославський). 1872 р. тут був збудований цукровий завод, що функціонує до сьогодні.

Пархомівські краєвиди

465

ВОЛОДИМИРІВКА•ШАРІВКА•СТАРИЙ МЕРЧИК•ЛЮБОТИН•СКОВОРОДИНІВКА

Харківщина


ТРОСТЯНЕЦЬ•ОХТИРКА•ПАРХОМІВКА•КРАСНОКУТСЬК•ГОРОДНЄ

48

Харківщина Останніми господарями садиби на зламі ХІХ–ХХ ст. була родина Харитоненків. Збереглися збудовані ними будинки для робітників, залишки конторських приміщень (ХІХ ст.).

У Краснокутському дендропарку

Далі наш шлях пролягає до КРАСНОКУТСЬКА. Поселення з монастирськими будовами, засноване у середині ХVІІ ст. переселенцями із Корсуня, дійшло до наших днів. Хоча сьогодні від монастиря практично нічого не лишилось, проте зараз для туристів райцентр цікавий завдяки старому дендрологічному парку (вул. Тельмана, 10, т. (05756) 30–988), закладеному І. Н. Каразіним у маєтку батька. Н. Каразін, полковник російської армії, отримав ці землі від Катерини ІІ. Його син, Іван Назарович, 1809 р. розпочав роботи з насадження на околиці колишнього військового містечка розкішного дендрарію. Подорожуючи світом, І. Каразін збирав насіння, саджанці представників рідкісної флори. Ним

було акліматизовано близько 50 видів рослин. Серед них: гінкго, айлант, сосна веймутова, повстиста липа, гледичія та ін. Окрім декоративних насаджень Іван Назарович займався також плодовим садом. Зібраний ним генофонд розійшовся по парках і маєтках України. Зараз Краснокутський дендропарк оголошений пам’яткою садово–паркової архітектури. Його відкрито для прогулянок і екскурсій. Трасою Т 17 02 вирушаємо з Краснокутська на північ до села ГОРОДНЄ. В’їхавши до села, прямуємо головною до арки при дорозі праворуч. За аркою починається територія колишнього винзаводу. За часів радянської України тут виробляли знамените «Плодово–ягідне», «Яблучний сидр» тощо. Але не за цим ми сюди приїхали – завод збудовано на теренах старого ма-

466


єтку «Наталівка», що належав заможній родині Харитоненків (про сам маєток мова йтиме далі). Один із найбагатших «цукрових королів» Російської імперії збудував на схилах, що спускаються до річки Мерла, так звані «Співаючі тераси». П’ять штучних терас, які утворюють амфітеатр на березі річки, були засаджені грушевими деревами. Акустика цього місця справляє незабутнє враження. За вітряної погоди тераси насправді співають! Чому? Треба було б спитати в архітектора, але цей секрет пішов разом із ним… Існує переказ, що знаменитий бас Федір Шаляпін давав на терасах концерт. Зараз груш уже немає – а саджанці було привезено ще від І. Каразіна – на їх місці ростуть здичавілі яблуні. Проте співати в унісон із чарівними терасами можна і донині… Якщо вас цікавлять подібні творчі музикальні експерименти, то пропонуємо спуститися до амфітеатру – від будови їдальні колишнього заводу ліворуч і вниз ріденьким лісочком до берега річки. Авто можна лишити на стоянці біля магазинчика, що напроти їдальні. Між терасами до імпровізованої сцени біля Мерли ведуть залишки колись міцних сходів. Зараз у мокру погоду доведеться спускатись юзом – то виберіть краще гарну днину. Чи варто експериментувати? Думаємо, що варто – адже такого ви не побачите і не почуєте деінде…

«Співаючі тераси»

Далі за логікою та за маршрутом вирушаємо до мікроскопічного села ВОЛОДИМИРІВКА, де понад століття тому Іван Харитоненко заклав маєток «Наталівка» – на честь улюбленої онуки Наталі. На пісках, що прилягали до старого дубняка, насадили сосни, збудували палац, церкву, флігелі, водонапірну башту – «народний» капіталіст крокував у ногу з епохою і маєтності устатковував за останнім словом техніки. Доля іноді розпоряджається досить зле – адже історія родини за-

Спасо Преображенська церква і елементи її зовнішнього оздоблення

467

ВОЛОДИМИРІВКА•ШАРІВКА•СТАРИЙ МЕРЧИК•ЛЮБОТИН•СКОВОРОДИНІВКА

48


ТРОСТЯНЕЦЬ•ОХТИРКА•ПАРХОМІВКА•КРАСНОКУТСЬК•ГОРОДНЄ

48

Вежа водогону

Парадний вхід до флігеля

Вид на парк і «бюст вождя світового пролетаріату»

468

вершилась доволі трагічно – нащадкам цукрового магната не судилось сповна скористатись його надбаннями, проте ми маємо можливість милуватися чудовими витворами майстрів минулого. Щоб потрапити до парадних воріт садиби, треба від Краснокутська вирушати до Петровського і Качалівки (5 км), де повернути трасою Т 21 06 до Мурафи (ще 9 км). У Мурафі повертаємо ліворуч на Володимирівку – ще 5 км. До маєтку веде шосе лісом, тож вишукані ворота у стилі середньовічних замків Європи помітити буде неважко. Авто лишаємо біля воріт, тому що далі піщаною дорогою краще рухатись пішки. Від парадної алеї стежиною ліворуч потрапляємо до залишків маєтку – тут є флігель, башта і Спасо–Преображенська церква (1911–1913 рр. ). Храм побудований у давньоруському стилі за проектними кресленнями О. Щусєва. Його прикрашають рельєфи роботи А. Матвєєва, С. Коненкова та ін. П. Харитоненко планував використовувати споруду для розміщення власної колекції старовинного живопису і церковного начиння. Зараз церква діє, богослужіння проводяться в неділю та у храмові свята. Навіть жалюгідні залишки колишніх розкошів помістя справляють неабияке враження, �� церковна архітектура викликає справжній захват! Увага – на території садиби діє санаторій для хворих на сухоти (закрита форма). З Володимирівки наш шлях пролягає до села ШАРІВКА (назад через Мурафу трасою Т 21 06 до повороту вправо за вказівником до селища). Проїхавши поселення, потрапляємо в лісову зону, де на розвилці треба взяти правіше. Серед лісу алея виводить нас до помпезних воріт неначебто казкового палацу. Проте на початку ХІХ ст. тут жив зовсім не казковий чарівник чи можновладний князь, а звичайний «цукровий барон» Л. Кеніг – щоправда, на ті часи надзвичайно багатий. Білий палац у псевдоготичному стилі, з восьмигранними вежами, терасами, оранжереєю чудово вписаний у навколишній пейзаж. Парк, спланований під керівництвом відомого ландшафтного дизайнера Г. Куфалдта на початку ХІХ ст. на замовлення родини Ольховських, поділено на кілька зон – регулярний та пейзажний парк, лісопарк та сад. У маєтку збереглося багато будівель, хоча й у поганенькому стані – парадні ворота, будиночки сторожа, садівника та лісника, альтанки, флігелі, тераси тощо. Чудовий вигляд має кабінет–бібліотека господаря, прикрашений різьбленням із дерева, комином, старими меблями. Л. Кеніг займався не тільки цукром, а й


деревом і виробами з нього. На другому поверсі можна побачити дуже гарну бальну залу з фрагментами оздоблення стін і стелі. Взагалі палац, як і парк, справляє величезне враження – це найкращий ансамбль на сході України. Сподіваємось, що реконструкція, що триває вже досить довго, поверне хоча б частково належний вигляд цій перлині Слобожанщини. Прикро, але тут також розмістився санаторій для хворих на сухоти закритої форми – краще б для них побудували сучасний лікувальний заклад, а палац залишили для туристичних потреб. Екскурсію по маєтку проводять працівники санаторію (т. 8 (05758) 76–209, головний лікар – т. 8 (05758) 76–332, за цими номерами можна домовитись про екскурсійне обслуговування. Послугами гідів–аматорів, що зустрічають відвідувачів біля парадних воріт, користуватись, мабуть, не варто).

48 ВОЛОДИМИРІВКА•ШАРІВКА•СТАРИЙ МЕРЧИК•ЛЮБОТИН•СКОВОРОДИНІВКА

Харківщина

Палац Л. Кеніга

Бібліотека і бальна зала палацу

Повернувшись знову на трасу Т 21 06 (7 км), рухаємось у напрямку Харкова. Через 32 км нас зустріне селище СТАРИЙ МЕРЧИК. Поселення на берегах річки Мерчик відоме з ХVІІ ст. На правому березі в середині ХVІІІ ст. родина поміщиків Шидловських заснувала великий парк. Залишки його до наших часів збереглися за сільською школою. Щоб потрапити до нього та оглянути старий палац Г. Шидловського

469


ТРОСТЯНЕЦЬ•ОХТИРКА•ПАРХОМІВКА•КРАСНОКУТСЬК•ГОРОДНЄ

48

Палац Г. Шидловського

Церква у Старому Мерчику Михайлівська церква у Люботині

470

Харківщина (1776–1778 рр. ), варто проїхати головною вулицею до школи, що знаходиться справа. Орієнтиром може слугувати дзвіниця новозбудованої (на місці старої) церкви. Палац розташований зліва від храму. Після націоналізації маєтку тут розмістився зооветеринарний технікум, проте вже кілька років занедбана будівля чекає на реставрацію… Де–не–де збереглося ліплення, парадний вхід прикрашають пілястри. Доступ до інтер’єрів поки що закрито. Садибні будівлі також потребують негайного втручання і державного захисту. Унікальну пам’ятку архітектури, що на початку ХХ ст. викликала щире захоплення сучасників, варто було б зберегти… Виїхавши на трасу М 03 у бік Харкова, прямуємо в ЛЮБОТИН. Містечко на річці Мерефа, засноване у ХVІІ ст., довгий час було типовим військовим поселенням. Промислова діяльність поміщика Духовського, який збудував тут млин і гуральню, сприяла пожвавленню торгівлі. Підприємець заклав велику садибу, звів церкву. До сьогодні збереглися рештки палацу, переданого у 30–х роках ХХ ст. сирітському притулку, залишки парку, що оточував будівлі. У набагато кращому стані дійшла до нас Михайлівська церква (1843 р.), що височіє на правому березі річки. Цікавою мандрівкою стане подорож до меморіальних місць, пов’язаних із життям та діяльністю визначного українського


філософа Григорія Сковороди. Село СКОВОРОДИНІВКА Золочівського району відоме далеко за межами Слобожанщини. Саме в колишній Пан–Іванівці, в маєтку А. І. Ковалівського провів останні роки життя мандрівний письменник, вчений, просвітитель та бунтар. До садиби Андрія Ковалівського – батька одного із своїх учнів – Григорій Савич перебрався восени 1790 р. Тут же, у невеличкій кімнаті з вікном на захід, на світанку 9 листопада 1794 р. мислитель пішов із земного життя. 1972 року, до 250–річчя з дня народження філософа, у колишньому панському будинку відкрито літературно– меморіальний музей Г. С. Сковороди (т. 8 (05764) 94–159, 9.00 – 17.00, без вих.). В експозиції зберігаються особисті речі Григорія Савича – годинник, пера, книжки, скрипка, видання його творів мовами народів світу, діорама рідного містечка Чорнухи, що на Полтавщині, тощо. Будинок оточує фруктовий сад, над озером зберігся остов старезного 700–літнього дуба, під кроною якого любив сидіти мислитель. Неподалік знаходиться стара

Будинок А. Ковалівського

проживання База відпочинку ім. Соіча смт Старий Салтів, т. (05741) 61-287 «Сім вітрів» м. Ізюм, т. (05743) 28-120. Ресторан, автостоянка, рибалка, прокат катера, туристичного спорядження, лазня, прогулянки верхи. «Березовські мінеральні води» с. Березівське Дергачівського р-ну, т. (057) 700-3316

Дуб Григорія Сковороди

криниця з джерельною водою. За садом, через ярок – могила Сковороди. На камені вибита авторська епітафія – «Світ ловив мене, але не спіймав». Меморіальний комплекс у Сковородинівці – це місце, де панує спокій, гармонія і краса. Обов’язково завітайте до цього чарівного куточка, що зберігає пам’ять про чудову і велику людину. На цю подорож не шкода витратити цілий день. Поблизу музею над озером є невелике затишне кафе, де смачно готують. Від Харкова до Сковородинівки рухатись трасою Р 46, у Вільшанах треба повернути праворуч на Гуринівку – від повороту до пункту призначення близько 17 км.

Вид на озеро у Сковородинівці

471

ВОЛОДИМИРІВКА•ШАРІВКА•СТАРИЙ МЕРЧИК•ЛЮБОТИН•СКОВОРОДИНІВКА

48


49 ВЕРХНІЙ САЛТІВ•ПЕЧЕНІЗЬКЕ МОРЕ• СТАРИЙ САЛТІВ•ЧУГУЇВ © ТС ЗС України, 2007

Краєвиди в околицях Верхнього Салтова

472

Щоб відвідати ВЕРХНІЙ САЛТІВ, варто від Харкова взяти напрямок на трасу Т 21 04, а у селі Шестакове повернути праворуч на Перемогу, Рубіжне. У Рубіжному повертаємо ліворуч на Верхній Салтів. Весь шлях становить близько 50 км. Музей у цьому невеличкому селі створений більш ніж сто років тому. Вчитель земської школи В. Бабенко зібрав солідну колекцію і організував експозицію старожитностей у шкільній кімнаті, де демонструвалися предмети етнографії та археології. Далі збагаченням скарбниці займались і дослідники, і місцеві жителі. Зараз їхні колекції складають частину фондів історико–археологічного заповідника «Верхній Салтів». Археолог–аматор досліджував катакомбні поховання, що відкрились завдяки повеням у пластах високого берега Сіверського Дінця. Знахідки дозволили залучити до розкопок учених– археологів – почалося вивчення раніше невідомої культури раннього середньовіччя (VIII - X ст.), створеної аланами і праболгарами - підданими Хозарського каганату. До складу заповідника входять рештки городища із кам’яною цитаделлю, посад, поділ та чотири катакомбні могильники. До того ж цікавою є версія групи вчених, що спирається на місцеві


Харківщина

49

1964 р. на Сіверському Дінці спорудили ПЕЧЕНІЗЬКЕ МОРЕ. Бажаючі помилуватись мальовничими лісистими берегами водосховища можуть звернутися до Харківського обласного етно–центру «Домаха» (т. 8 (0572) 47–4063, 706–3292), який організовує водний тур «Печенізьке водосховище».

ВЕРХНІЙ САЛТІВ•ПЕЧЕНІЗЬКЕ МОРЕ•СТАРИЙ САЛТІВ•ЧУГУЇВ

топоніми. Тут є Коб’якове і Кончакове поля, річка Кайла, Отроків і Коганів колодязі тощо – всі ці назви зустрічаються у «Слові о полку Ігоревім». Припускають, що похід новгород–сіверського князя у 1185 р. був спрямований саме сюди, до половецької ставки, колишнього прикордонного міста Хозарії – давнього Савгара–Салтова. Тому і пропонуємо вам відвідати сільський музей, працівники якого проводять надзвичайно цікаві екскурсії Східною Слобожанщиною. Етнографічний відділ музею організовує різдвяні й купальські святкування, оригінальні імпрези «Світло вночі», під час яких відвідувачі запрошуються на нічні музейні сеанси з переодяганням у національні костюми, піснями, дегустацією страв української народної кухні.

Музейні скарби: етнографічна колекція і знахідки археологів Панорама Печенізького водосховища

473


Харківщина

ВЕРХНІЙ САЛТІВ•ПЕЧЕНІЗЬКЕ МОРЕ•СТАРИЙ САЛТІВ•ЧУГУЇВ

49

Вид на Старий Салтів

На берегах штучного моря працюють численні пансіонати і бази відпочинку. Найкращі з них розташовані поблизу селища СТАРИЙ САЛТІВ. Біля дамби, що з’єднує морські береги, організовують рибну ловлю, катання на яхтах і під вітрилом (віндсерфінг), на човнах і водних велосипедах. Тут чимало агроосель, які запрошують прихильників зеленого туризму. Траса М 03 веде з Харкова до одного з найстаріших міст Слобідської України – районного центру ЧУГУЇВ. Дослідники відкрили поблизу міста городище княжої доби, проте історія Чугуєва починається

Лісовий готель поблизу селища

Садиба родини Рєпіних

474


трішки пізніше – військове поселення виникло тут у ХVІІ ст. Тоді ж була збудована фортеця, яка захищала південні кордони Московії від татар. З 1817 р. поселенці (колишні селяни, що мешкали на території округу) отримували від держави невеликі земельні наділи для ведення господарства і повинні були давати притулок безземельним солдатам– постояльцям. Діти поселян навчались у військових закладах. Усі господарчі будівлі були строго регламентовані, тому і зараз на вулицях міста збереглася типова забудова початку ХІХ ст. Типовий вигляд має і будиночок родини Рєпіних, де зараз відкрито художньо–меморіальний музей І. Ю. Рєпіна (вул. Кожедуба, 24, т. (05476) 22-277, 25-551). Ілля Юхимович народився в сім’ї полкового фуражира, в Осинівці – передмісті Чугуєва, навчався у школі військових топографів. Рєпін ще в дитинстві захопився малюванням – писав ікони, портрети близьких людей тощо. Восени 1863 р. художник вступив до Петербурзької академії мистецтв. По закінченні був нагороджений Великою золотою медаллю і поїздкою за кордон. Проте неодноразово приїздив до рідного міста, де мріяв створити художні майстерні. Цьому завадила Перша світова війна… У родинному будинку збереглися особисті речі Іллі Юхимовича, меблі, картини, фотографії. На подвір‘ї садиби знаходиться майстерня художника. Центральна площа міста зберегла своє давнє обличчя до сьогодні. Привертають увагу колишні Штаби військових поселень, училище, казарми, Торгові ряди, Покровський собор (частково зайнятий картинною галереєю) тощо. Посеред площі височіє знаковий монумент наступної епохи – пам’ятник В. Леніну.

Вітальня у будинку Рєпіних

Штаб військових поселень. Стара листівка і сучасний вигляд

Вид на центральну площу міста і картинну галерею

475

ВЕРХНІЙ САЛТІВ•ПЕЧЕНІЗЬКЕ МОРЕ•СТАРИЙ САЛТІВ•ЧУГУЇВ

49


50-52 НЕВІДОМИЙ ВЕЛЕТЕНЬ ДОНБАС 50

ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•БІЛОКУЗЬМИНІВКА• АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•ДОНЕЦЬК

КОМСОМОЛЬСЬКИй•МАРІУПОЛЬ 51 1 БЕРДЯНСЬК•МЕЛІТОПОЛЬ гЕНІЧЕСЬК•АРАБАТСЬКА СТРІЛКА МІЛОВЕ•БІЛОВОДСЬК 52 1 НОВОЛИМАРІВКА•ДАНИЛІВКА ЛУгАНСЬК•КРАСНОДОН

Найбільший за кількістю міст, кількістю мешканців та щільністю населення регіон країни потерпає (в туристичному аспекті) від усталених і переважно хибних стереотипів. Проте це явище тимчасове, що аж ніяк не завадить доброму знайомству численних туристів із не розрекламованими, проте надзвичайно цікавими теренами Східної України, де є і гори, і море, і степи, і печери та ще безліч чудес, створених природою і людьми…

477


50 © ТС ЗС України, 2007

478


50

ІЗЮМ•СВЯТОГІРСЬК•АРТЕМІВСЬК• СОЛЕДАР•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•ДОНЕЦЬК Нашу мандрівку розпочнемо з міста зі смачною назвою ІЗЮМ. АдмініВАРТО ОГЛЯНУТИ стративно місто на Сіверському Дінці Святогірський Свято–Успенський відноситься до Харківської області, але монастир, Артемівський завод Донеччина знаходиться поряд. Тут прошампанських вин, печери ходив сумнозвісний Ізюмський шлях, Соледара, місто мільйона троянд – яким частенько чинили напади з Криму Донецьк. татарські орди. У ХVІІ ст. тут виникла фортеця для захисту від спустошливих набігів. Визначною пам’яткою тих часів є Спасо–Преображенський собор (вул. Старопоштова, 12), зведений 1684 р. коштoм полковників Г. Донця і Ф. Шидловського. Храм у стилі українського бароко і зараз вважається архітектурною домінантою міста. Ця найстаріша будівля Ізюма розташована ліворуч над головною вулицею міста (траса М 03). Ще одна святиня - Вознесенська церква (вул. Комсомольська, 2) - була зведена значно пізніше, 1826 р. Разом із Миколаївською церквою (вул. Свердлова, 5) вони формують духовне обличчя давнього козацького Вознесенська церква містечка. Найцікавішим природнім об’єктом Ізюма є гора Кременець – одна з найвищих точок Слобожанщини (218 м над рівнем моря). Якраз через її вершину проходить шосе, що з’єднує Харків і Донецьк. Тут варто зупинитись. Над трасою зліва вишикувались кам’яні баби, праворуч, за симпатичним готелем, відкривається чарівний вид на долину Сіверського Дінця, неозорі ліси і затишне передмістя. Кам’яні баби над Ізюмом

479

ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•ДОНЕЦЬК

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА


ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•ДОНЕЦЬК

50

Вид на Сіверський Донець

Панорама Святогірської Лаври

480

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА

Ліворуч споруджено меморіал, що нагадує про криваві бої за Ізюм під час Великої Вітчизняної війни. Продовжуючи подорож, рухаємося трасою М 03 до села Долина, де звертаємо ліворуч на СВЯТОГІРСЬК (до 2003 р. – Слов’яногірськ). Тут надзвичайно гарна природа, мальовничі краєвиди і романтичні пейзажі – не дарма значна частина півночі області оголошена національним парком. Невеличке курортне містечко сховалось у соснових лісках. Головна вулиця веде нас до мосту через Сіверський Донець. Його лівий берег рівнинний, а правий круто піднімається вгору. Серед дубів і кленів, на крейдяних скелях розкинувся Святогірський Свято– Успенський монастир, відомий ще з ХVІІ ст. Біля мосту влаштована автостоянка, ринок, відкриті кафе. На території монастиря є готелі для паломників, а в містечку взагалі достатньо готелів і пансіонатів на будь–який смак і гаманець – тож проблем із ночівлею і харчуванням не буде. Будь–якої пори року тут можна зупинитись на кілька днів, відпочити, здійснити кілька екскурсій. Замовити їх можна у краєзнавчому музеї Святогірського


державного історико–культурного заповідника (на території Лаври, т. (06262) 55–338, 55–163, щоденно з 9.00 до 17.00). 1624 року згідно з царським наказом землі були віддані духовенству, хоча печерні будівлі мають ще давніший вік – ченці прорили ходи й облаштували підземну церкву у ХV ст. Під крейдяним схилом збудовані Свято–Успенський і Покровський храми, павільйони прочан, трапезна, будинок настоятеля. На високій білій скелі зведено Миколаївську церкву – найбільш екзотичний храм монастиря. Потрапити до церкви можна сходами від Свято–Успенського собору. Від центрального входу на територію монастиря (йдучи до нього, не забудьте про відповідне вбрання!) нагору прокладена довга і звивиста дорога. На вершині гори вона розгалужується – праворуч до церкви, кількох печерних храмів у товщі скелі і пам’ятника на могилі лейтенанта В. Камишева, який коригував вогонь радянської артилерії в боях за звільнення Святогірська 1943 р. Вліво дорога веде до меморіалу на честь загиблих під час цих боїв. Меморіал збудовано біля гігантської скульптури Артема – партійного діяча (Ф. Сергєєва) часів установлення радянської влади. У 1920–х рр. молодому скульптору І. Кавалерідзе замовили статую, що своєю монументальністю переважала б культові споруди монастиря. Створена у стилі кубізму скульптура і зараз викликає подив і захоплення, а ідеологічні змагання тут зовсім ні до чого… Від гігантського Артема відкривається фантастичний вид на Лавру (нещодавно монастир отримав цей почесний статус), зелену долину із синьою стрічкою річки, привітне містечко. Відпочивши, ми вирушаємо далі трасою М 03. За знаним курортом Слав`янськ повертаємо праворуч на Краматорськ. У місті Дружківка варто звернути ліворуч у напрямку села БІЛОКУЗЬМИНІВКА, де від шосе на околиці села відкривається чарівний краєвид зі скелею із білої крейди над широ-

ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•ДОНЕЦЬК

50

Миколаївська церква

Гігантський Артем на Святих горах

481


ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•ДОНЕЦЬК

50

Рештки скам'янілих дерев

 транспорт Аеропорт «Донецьк» м. Донецьк, вул. Злітна, 1, т. (0622) 51-5322 Аеропорт «Луганськ» м. Луганськ, т. (0642) 55-1651 Залізничний вокзал м. Донецьк, Вокзальна площа, 1, т. (0622) 51-2296 Автовокзал «Путилівський» м. Донецьк, вул. Злітна, 1 Автовокзал «Південний» м. Донецьк, площа Комунарів, т. (0622)66-4123

Cправжнє море шампанського!

482

кою долиною невеличкої річечки. Це одна з численних геологічних пам’яток краю. Археологи також дослідили цю місцевість і виявили палеолітичну стоянку. Ще один рідкісний об’єкт із далекого минулого планети – рештки скам’янілих дерев, що їх знайшли на території старого кар’єру поблизу Олексієво–Дружковки. Стовбури гігантських араукарій віком кілька сотень мільйонів років навіть зберегли свою внутрішню структуру – щоправда, у вигляді каменю. Подібну пам’ятку природи виявили у пустелі американського штату Арізона. За Костянтинівкою повертаємо ліворуч на трасу Т 05 04, що приведе нас до міста АРТЕМІВСЬК. Історія колишнього Бахмута типова для багатьох шахтарських містечок Донбасу. Не заглиблюючись у прадавню історію, зазначемо тільки, що люди тут селились здавна – ще з палеоліту. Кордон із Диким Полем та агресія з боку кримських татар спонукали облаштування сторожових постів і будівництво укріплення, тому 1703 року тут звели дерев’яну фортецю. Захищала вона не тільки ремісників і торговців, адже у Бахмута (так місто на березі однойменної річки називалось від 1701 р. до 1924 р.) була ще одна унікальна спеціалізація. Спочатку козаки–дозорці відкрили криниці–озера із ропою і почали виварювати сіль. Невдовзі влада вирішила приписати солеварні до казни, що спричинило бунт козаків під проводом К. Булавіна (1707 –1708 рр.), який було жорстоко придушено. 1721 року неподалік від міста відкрили поклади «горючого каменю» – вугілля. Почалася ера промислового розвитку регіону. З другої половини ХІХ ст. у місті бурхливо розвивається будівництво – зразки міської забудови можна оглянути на


вулиці Артема, Радянській, Петровського та ін. Про минуле міста вам розкажуть у краєзнавчому музеї (вул. Радянська, 26, т. (06274) 22–595, 8.00 – 16.00, вих. – Нд). Але ми запрошуємо вас до Артемівська зовсім з іншого приводу – 1950 року у вироблених гіпсових шахтах був заснований Артемівський завод шампанських вин (вул. Патриса Лумумби, 7, т (06274) 80–013 – замовлення екскурсії). На глибині 80 м у велетенських печерах і лабіринтах зберігається більше десяти мільйонів пляшок із ігристим напоєм. Це найбільше в Україні підприємство з виготовлення улюбленого святкового вина, де під час екскурсії вам покажуть практично весь виробничий процес і запросять на дегустацію різних сортів шампанського (не варто спускатись униз голодним!). З приводу екскурсії треба потурбуватись заздалегідь. Завод розташований на північній околиці міста. Наступну подорож можна назвати мандрівкою до одного із чудес Донбасу. Назва міста СОЛЕДАР промовляє сама за себе – тут залягає один із найпотужніших соляних пластів

у світі, соляні розробки тривають уже більше 125 років. Підприємство «Артемсіль» – одне з найбільших у Європі – пропонує туристам здійснити екскурсію в соляні шахти на глибину 288 м (маркетинговий відділ знаходиться за адресою: м. Соледар, вул. Чкалова, 1а, т. (06274) 44–071, вих. Пн, екскурсії з 10.00 до 15.00. Неповнолітні на екскурсію не допускаються). У підземному царстві солі на вас чекають справжні дива – стіни, стеля, підлога солоні, картини, фігурки, дерева також із солі! А нещодавно під землею люди піднімалися на повітряній кулі… Парадокс? Ні, просто рекорд для книги Гіннеса! У камері 41–біс (висота близько 30 м) не тільки займаються повітроплаванням, а й слухають концерти симфонічного оркестру. У жовтні 2004 року тут звучала «Соляна симфонія»

50  транспорт Залізничний вокзал м. Луганськ, вул. В. Пятьоркіна, 6, т. (0642) 52-0035 Автовокзал м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, т. (0642) 54-6062 Страхова компанія «Універсальна» Донецька регіональна дирекція м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР 149 Відділення Донецької регіональної дирекції м. Донецьк, пр. Київський, 40 м. Донецьк, пр. 25-річчя РСЧА, 18 Тел.: 8 800 500 38 10

Соляна пальма

Велетенська камера під №41-біс

483

ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•ДОНЕЦЬК

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА


ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•ДОНЕЦЬК

50

Комбайн на соляних вирубках

Вид на Світлодарськ

проживання «Донбас Палас» м. Донецьк, вул. Артема, 80, т. (062) 343-4333, www.donbasspalace.com «Прага» м. Донецьк, вул. Дубравна, 101, т. (062) 381-1166, 381-1177 «Вікторія» м. Донецьк, пр. Миру, 14а, т. (062) 381-4700, www.victoria-city.com «Централь» м. Донецьк, вул. Артема, 87, т. (062) 332-3332, www.hotel-central.com.ua

484

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА у виконанні донецьких музикантів. Маестро Курт Шмідт, диригент із Австрії, прокоментував свій виступ у підземній концертній залі: «Я просто вражений! Ноти злітали під склепіння печери, а потім повільно, мов хмаринка, опускались. Це приголомшливо!». На його, думку у світі є всього 2–3 театри, спроможні конкурувати з акустикою артемівських соляних шахт. Після концерту слухачів пригощали австрійськими національними стравами. Між іншим, подібні акції періодично повторюються. Інформацію про концерти шукайте за адресою: www.artyomsalt.com. У вироблених тунелях розташована лікарня (спелеосанаторій), спеціалісти якої успішно лікують тяжкі захворювання – наприклад бронхіальну астму. Щоб потрапити до шахти, треба трасою Т 13 02 їхати від Артемівська близько 10 км, за вказівником звернути праворуч і головною рухатись через усе містечко. Шахти знаходяться на околиці Соледара, зліва від шосе. Попереду на нас чекає красень ДОНЕЦЬК. Від Артемівська краще їхати трасою М 03 до міста Дебальцеве, де повернути на трасу М 04. Стан дороги тут набагато кращий, ніж через Горлівку. По дорозі, поблизу містечка Світлодарськ, біля водосховища можна перепочити на лоні природи. Звідси відкривається чудовий донецький краєвид. Шахтарська столиця здавна славиться своїми трояндами, які за традицією прикрашають сквери, парки, вулиці і просто клумби й надають місту піднесено святкового вигляду. 1970 р. рішенням ЮНЕСКО Донецьк визнано найбільш озелененим серед промислових центрів світу – тут зеленіє більше 30 парків і садів, близько 60 скверів. А троянд на вулицях висаджують з розрахунку, щоб кожен мешканець отримав власну квітку. Донецьк – одне з наймолодших міст України. Справа в тому, що колишній його господар, Джон Юз, чинив чималий опір у питанні надання поселенню статусу міста. На те мав, мабуть, власні причини, але від заснування Юзівки (1869 р.) до установлення міського статусу (1917 р.) пройшов деякий час. 1924 року місто виступило під новою назвою – Сталін (пізніше – Сталіне). Тодішня влада хотіла подібним кроком підкреслити бурхливі темпи розвитку сталеплавильної промисловості у регіоні, проте згодом назва набула політичного звучання. Взагалі у цьому місті все здійснювалось бурхливо – від невеликого Олександрівського рудника (1820 р.), де вугілля добувалось кустарним способом, до промислового видобутку в 500 000 пудів на рік (1850–ті рр.), організованого графом М. Воронцовим, пролетіло кілька десятиліть; від початку будівництва металургійного заводу на правому березі річки Кальміус (1869 р.) до масового


прокату рейок (1873 р.) пройшло кілька років; за 40 літ – з 1874 до 1917 – населення збільшилось у 35 разів! Зараз місто–«мільйонник» має 41 вищий навчальний заклад – тож Донецьк (так центр регіону зветься від 1961 р.) молодий не тільки за власним віком, а й завдяки енергійності й оптимізму значної кількості свого населення. Пропонуємо прогулянку найгарнішими вулицями міста – Пушкіна й Артема. Згідно з маршрутом трасою М 04 виїжджаємо на Ясинуватське шосе, що переходить у Київський проспект. Після мосту потрапляємо на вулицю Артема. Посередині Шахтарської площі установлена

Вулиця Артема

Пушкінський бульвар

проживання

статуя шахтаря – це один із символів Донецька. Праворуч залишається храм Усіх Святих, планетарій (вул. Артема, 165), каплиця Великомучениці Варвари, спорткомплекс «Олімпійський». Першу зупинку варто зробити тут. Біля центрального входу в комплекс височіє пам’ятник Сергію Бубці – відомому легкоатлету, символу спортивної слави минулої епохи. Взагалі фізичній культурі у регіоні приділяється багато уваги – у місті понад 15 спорткомплексів і палаців спорту. (Така позиція приносить солідні плоди – тільки футбольна команда «Шахтар» чого варта!) Якщо пройти проспектом Германа Титова, то можна оглянути ще кілька донецьких символів. Найстаріший з них – це пальма Мерцалова, установлена на території експоцентру «Донбас», що в парку ім. Ленінського комсомолу. Абрис знаменитої пальми прикрашає герб Донецької області. Поряд розташувався краєзнавчий музей (вул. Челюскінців, 189а, т. (062) 311–4863, 9.00 – 14.00, вих. Пн, Вт), один із найбагатших в країні, що нараховує близько 150 тисяч експонатів. Окрім традиційного кістяка мамонта, метеоритів та археологічних знахідок, тут зберігаються особисті речі видатного композитора С. Прокоф’єва, полярного дослідника Г. Сєдова, театрального діяча В. Немировича–Данченка – імена цих знаменитих людей пов’язані із Донецьким краєм. Біля входу в парк вас зустрічає

«Риальто» м. Донецьк, вул. Ткаченка, 145, т. (062) 332-2515, www.rialto.com.ua «Джон Хьюз» м. Донецьк, вул. Челюскінців, 157, т. (062) 381-0848, www.JohnHughes.dn.ua «Шахтар» м. Донецьк, пр. Титова, 15, т. (062) 255-6614 «Рубікон» м. Донецьк, Привокзальна площа, 1, т. (062) 305-7503 «Атлас» м. Донецьк, бульвар Шевченка, 20, т. (062) 381-7979

1895 р. коваль із Юзівки Олексій Мерцалов виготовив із шматка шахтної рейки тендітну залізну пальму. Відтоді цей витвір ковальського мистецтва символізує безмежність людських можливостей і фантазії. Оригінал знаходиться у Санкт–Петербурзі, а копію встановили у Донецьку. Планується виготовити ще кілька десятків копій, щоб обмінюватись символами із найбільшими містами світу.

485

ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•ДОНЕЦЬК

50


© ТС ЗС України, 2007

50

486


ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА

50

487


ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•ДОНЕЦЬК

50

Донецька копія Цар-пушки

Англійський технік– металург Джон Юз відкупив у князя Кочубея концесію на заснування на Донбасі заводу з виробництва чавуну для рейок залізниці, що будувалась у регіоні (Харківсько– Маріупольська гілка). Енергійний підприємець зумів швидко зібрати кошти й організувати роботу першої домни, що працювала на місцевому вугіллі. Пам’ятник інженерові встановлено в скверику біля міської ради.

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА бронзова статуя відомого естрадного співака Й. Кобзона (прижиттєвий пам’ятник, між іншим!). Алеї чудового парку ведуть до іграшкового вокзалу дитячої залізниці (східна околиця парку). Повертаємось до перетину вулиць Артема і Миру, де встановлено пам’ятник ��ртему. Навколо будівлі міської ради зеленіють ялинки і верби симпатичних сквериків. Перед головним фасадом установлена Цар–гармата – подарунок від уряду Москви (копія знаменитого московського артефакту) навзамін копії донецької пальми. Напроти стоїть дзвін від бургомістра німецького міста Бохума. Між ними – каскад веселих водограїв. Позаду мерії розташувався парк кованих фігур. Шедеври ковальського мистецтва – це свідки фестивалю майстрів, що проводиться щорічно. З південного боку скверика встановлено пам’ятник Джону Юзу. Рухаємось далі до перетину з бульваром Шевченка, де стоїть пам’ятник Кобзарю. Зліва залишається Свято– Преображенський кафедральний собор (вул. Артема, 129в), де перед входом встановлена статуя архангела Михаїла, покровителя і захисника Києва, яка нещодавно прикрашала головну площу столиці (тут також мав місце обмін символами – донецька пальма зараз «мешкає» у приміщенні київського терміналу). Поряд – затишна дерев’яна капличка Преподобного Сергія Радонежського. Початок будівництва бібліотеки ім. Н. Крупської (1926 р., арх. Є. Гамзе, вул. Артема, 84) випадає на роки зміцнення радянської влади на Східній Україні, коли в архітектурі починає проявлятись модний на той час монументальний стиль. Величні колони й урочисті барельєфи надають споруді

Преображенський кафедральний собор святкового і солідного вигляду, власне бібліотечні фонди також солідні – близько 1,7 млн одиниць! Одразу за бібліотекою (якщо пройти вправо бульваром Шевченка) розташований художній музей (1939 р., бульвар Пушкіна, 35, т. (062) 304–8303, 9.00 – 16.30, вих. Пн, Вт), де експонуються твори І. Айвазовського, І. Шишкіна,

488


С. Васильківського, К. Меньє, Д. Сальвіаті, Я. Молінара та ін. Якщо вулицю Артема можна вважати найсоліднішою в Донецьку, то бульвар Пушкіна – найгарніша і найзатишніша міська вулиця. Але ось і наступний об’єкт – гордість донеччан – Академічний театр опери і балету (вул. Артема, 82), напроти якого сяє позолотою «шахтарський герцог». Кар’єра видатного тенора Анатолія Солов’яненка розпочиналася з донецької опери, тож саме тут співак і увічнений у сценічному образі Герцога з опери «Ріголетто» Дж. Верді. На сцені театру проходить щорічний фестиваль «Зірки світового балету», натхненником якого є Народний артист України В. Писарєв. За театральною будівлею височіє шикарна споруда готелю «Донбас–Палас». Комплекс не поступається розкішшю відомим готелям світу. Напроти площі Леніна зі скам’янілим вождем у центрі розташований ще один театр – музично–драматичний (1933 р., вул. Артема, 74а). Позаду нього установлений пам’ятник О. Пушкіну. Поряд із монументом на тінистому бульварі можна перепочити. Іншим чудовим місцем для відпочинку є набережна Кальміуського водосховища, на блакитному плесі якого часто проводяться яскраві парусні регати. Якщо бажаєте прогулятися алеями Ботанічного саду (пр. Ілліча, 110, т. (0622) 94–1280), вам потрібно проїхати проспектом Ілліча (починається від площі Леніна) до північно–східної околиці міста. Сад створений 1977 р. на 275 га площі. Унікальна зелена колекція налічує близько 10 000 видів рослин! Взагалі, Донецьк фантастичне місто – пишна флора численних парків, широкі проспекти і водоймища, розкішні будівлі і запашні троянди на тлі териконів разом складають гімн творчій і наполегливій людській праці…

Бібліотека ім. Н. Крупської

«Шахтарський герцог»

Академічний театр опери і балету

489

ІЗЮМ•СВЯТОгІРСЬК•АРТЕМІВСЬК•СОЛЕДАР•БІЛОКУЗЬМИНІВКА•ДОНЕЦЬК

50


51

© ТС ЗС України, 2007

490


КОМСОМОЛЬСЬКИй•МАРІУПОЛЬ• БЕРДЯНСЬК•МЕЛІТОПОЛЬ•ГЕНІЧЕСЬК• АРАБАТСЬКА СТРІЛКА Рушаємо до моря! Уже згадувалось, що Донеччина має власне море, хоча й діВАРТО ОГЛЯНУТИ лить його із сусіднім Запоріжжям. Тож Великоанадольський ліс, музей прямуємо на південь до теплого Азовгрецької культури в Сартані, ського моря, до якого трішки більше ста заповідник «Кам'яна Могила» кілометрів. З Донецька виїжджаємо на поблизу Мелітополя, пляжі трасу Н 20. Прихильникам лісової тиші Арабатської Стрілки. пропонуємо зупинку на території Великоанадольського лісу. По трасі за Новотроїцьким повертаємо ліворуч на Благодатне, далі праворуч до проживання селища КОМСОМОЛЬСЬКИй. Тут знаходиться ВеликоанаМотель м. Донецьк, дольський музей лісу, що розмістився у будинку першого ліспр. Ілліча, 95а, ничого В. Граффа (1852 р.). Справа в тому, що в середині ХІХ ст. т. (0622) 94-3270 на півдні імперії було вирішено створити лісове господарство. «Меридіан» Спроба виявилася вдалою – і сьогодні серед диких донецьких м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 3, степів ми маємо чудовий лісовий оазис. Хвилюючу історію т. (0629) 37-9837 науково–дослідницької діяльності ви зможете вислухати у му«Моряк» м. Маріуполь, зеї, а потім відпочити біля лісового озера на території кемпінгу пр. Адмірала Луніна, 85, оздоровчого комплексу «Форест–парк». т. (0629) 37-8403

Дорога веде нас на південь, де на березі моря розкинувся МАРІУПОЛЬ. Давнє поселення у гирлі річки Кальміус отримало статус міста 1779 року, після переселення з території Тавриди кримських християн під проводом Ігнатія Маріупольського. Пам’ять про це зберігають місцеві топоніми – Урзуф, Ялта, Мангуш, Херсонес. Та й назва міста походить від Маріамполя – грецького містечка поблизу Бахчисарая. Вихідці з кримського поселення принесли на нове місце священну реліквію – чудот-

«Святоград» м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 59, т. (06262) 55-061, 8 (050) 326-9966 Лісові котеджі «Шервуд» м. Святогірськ, вул. Соснова, 5, т. 8 (067) 621-2037

491

КОМСОМОЛЬСЬКИй•МАРІУПОЛЬ•БЕРДЯНСЬК•МЕЛІТОПОЛЬ•гЕНІЧЕСЬК•АРАБАТСЬКА СТРІЛКА

51

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА


КОМСОМОЛЬСЬКИй•МАРІУПОЛЬ•БЕРДЯНСЬК•МЕЛІТОПОЛЬ•гЕНІЧЕСЬК•АРАБАТСЬКА СТРІЛКА

51 проживання «Україна» м. Слов`янськ, вул. Шевченка, 22, т. (06262) 22-814 «Аркада» м. Бердянськ, вул. Макарова, 47, т. (06153) 92-092 «Бригантина» м. Бердянськ, вул. Макарова, 8, т. (06153) 92-134 «Парус» м. Бердянськ, вул. Мічуріна, 95, т. (06153) 41-750 «Приазов`я-1» м. Бердянськ, вул. Котляревського, 31, т. (06153) 43-672 «Ореанда» м. Бердянськ, вул. Макарова, 23, т. (06153) 42-878. Рибний ресторан, сауна, більярд, солярій, автостоянка. «Славутич» м. Бердянськ, Бердянська коса, т. (06153) 45-910 «Берізка» м. Приморськ, т. (06137) 74-386

Набережна у Бердянську

492

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА ворну ікону Богоматері. Довгий час вона знаходилась у маріупольському храмі, проте в буремні 1920–ті загадково зникла… Зараз у Свято–Миколаївському храмі зберігається її копія, а також мощі митрополита Ігнатія. Ще на початку ХХ ст. місто стало крупним металургійним центром та портом. Бурхливий розвиток промисловості в роки радянської влади мало не знищив ще одну особливість приазовського міста – а саме кліматичного та бальнеологічного курорту. Тільки останнім часом екологічна ситуація починає покращуватись. Солідною складовою культурної спадщини краю є грецька культура. Музей історії і культури греків Приазов’я (вул. ІІІ Інтернаціоналу, т. (0629) 54–0278) відкрито на околиці міста, в с. Сартана. Експозиція ілюструє історію грецької діаспори від епохи переселення до сьогодення. Маріупольський краєзнавчий музей (вул. Георгіївська, 20, т. (0629) 33–5434, 10.00 – 17.00, вих. Пн) пропонує оглянути експонати із розкопок Амвросіївської стоянки (30 – 10 тис. років тому), могильника епохи неоліту, знахідки скіфської доби. Етнографічна колекція музею (вул. Георгіївська, 55, т. (0629) 33–5207, 10.00 – 16.00, вих. Пн) представляє предмети побуту мешканців багатонаціонального міста. Полотна знаменитого земляка – художника А. Куїнджі – експонуються у виставковій залі (пров. Металургів, 25, т. (0629) 33–2226). Усі музеї розташовані у середмісті, де ще подекуди збереглася стара забудова. Якщо ви плануєте відпочити біля моря, рушайте трасою Т 05 20 у напрямку Білосарайської коси (де створено заповідник з колоніями різних видів чапель) та селища Ялта. Якщо ж вирішили зупинитися поблизу курортного міста БЕРДЯНСЬК, то краще їхати трасою М 14. Місто, що виросло з рибацького селища Берди, заявило про себе у 1841 р. Почалося все з розпорядження губернатора краю М. Воронцова знайти місце на Азовському морі для будівництва порту. Капітан ІІ рангу


М. Критський виконав завдання, надавши перевагу Бердянській косі, де і зараз можна приємно відпочити, перед сусідньою Обіточною (за що вдячні мешканці встановили йому пам’ятник біля Приморської площі). Хоча великий порт сприяв розвитку промисловості, проте Бердянську вдалося уникнути долі Маріуполя, і місто розвивалось як повноцінний курорт. Лікувальні грязі, ропа лиманів, тепле море, цілюще повітря – все у комплексі складає унікальне рекреаційне середовище. На сторінках історії Бердянська фігурують такі постаті, як Петро Шмідт – легендарний лейтенант, керівник повсталих моряків «Очакова», який деякий час проживав у місті, – зараз у тому будинку розмістився меморіальний музей героя Севастопольського повстання 1905 р. (вул. Шмідта, 8, т. (06153) 38–180); Ісаак Бродський – художник, колишній директор Петербурзької академії мистецтв, чия колекція мистецьких творів сприяла створенню у 30–х рр. ХХ ст. міського художнього музею (вул. Рюміна, 15, т. (06153) 32–212). Краєзнавчий музей (вул. Перемоги, 14, т. (06153) 32–670) із традиційними кам’яними скульптурами запрошує туристів познайомитися з історією «столиці азовських курортів». Найкрасивішими видами можна помилуватись, прогулюючись міською набережною. Мандруємо трасою М 14 вздовж азовського узбережжя до міста під чудернацькою назвою МЕЛІТОПОЛЬ, що на річці Молочній. Назва грецька, означає «медове місто». Казкові асоціації – медовий поліс на молочних берегах, чи не так?! Не знаю, чим керувалась цариця Катерина ІІ, пропонуючи змінити назву колишньої Новоолександрівки за тодішньою модою на античність, але у мешканців України місто асоціюється з першою смачною черешнею і соковитими кавунами. Можливо, тому, що ці чудові ягоди бувають солодкими, мов мед… Стосовно старожитностей – у місті їх збереглося небагато. Варто звернути увагу на собор Св. Олександра Невського (вул. О. Невського, 5), будинок Агротехнічної академії, краєзнавчий музей (вул. Карла Маркса, 18, т. (04162) 42–505), який 1921 року започаткувала археологічна колекція Д. Сердюкова – дослідника скіфських курганів краю. Досить несподіваним є пам’ятник барду В. Висоцькому. Околиці міста набагато цікавіші. Проїхавши трасою М 26 на північ (15 км), повертаємо праворуч до села Терпіння. Назва походить від переселенців–«духоборів», які на початку ХІХ ст. прибули з Тамбовської губернії, рятуючись від переслідувань православної церкви. На околиці села розташована загадкова пам’ятка природи під назвою «Кам’яна Могила» (зараз історико–архітектурний заповідник, т. (06142) 77–260). Вчені вважають, що хаотичне нагромадження каміння висотою до 6 м є залишками давнього останця віком біля 11 млн років. 14 000 років тому брилами із впадинами, тріщинами і гротами зацікавились первісні люди, які почали наносити на камінь загадкові знаки і ма-

Кілька веселих хвилинок гарантуєоглядгумористичних скульптур – «Дачники, що збирають колорадських жуків», «Бичок–годувальник», «Сантехнік Міша»…

Собор Св. Олександра Невського

Страхова компанія «Універсальна» Відділення Донецької регіональної дирекції м. Маріуполь, вул. Казанцева, 7-Б Тел.: 8 800 500 38 10

493

КОМСОМОЛЬСЬКИй•МАРІУПОЛЬ•БЕРДЯНСЬК•МЕЛІТОПОЛЬ•гЕНІЧЕСЬК•АРАБАТСЬКА СТРІЛКА

51


КОМСОМОЛЬСЬКИй•МАРІУПОЛЬ•БЕРДЯНСЬК•МЕЛІТОПОЛЬ•гЕНІЧЕСЬК•АРАБАТСЬКА СТРІЛКА

51

люнки. З часом «колекція графіті» збагачувалась – до стародавніх мисливців приєднались скіфи–сармати… Кам’яна могила неначебто слугувала місцем ритуальних зустрічей сарматських амазонок із чоловіками сусіднього племені. Степові жінки– войовниці насправді існували, були хоробрими і вправними вершницями, обходилися без чоловіків за винятком двох весняних місяців року, коли зустрічалися з представниками сильної статі у справах продовження роду (так стверджує грецький історик Страбон). Свого часу ці терени облюбували скіфи – при розкопках Мелітопольського кургану знайдені унікальні речі. У похованні скіфської знаті виявлено велику кількість золотих предметів загальною вагою близько 3,5 кг. Особливу цінність становить колчан зі стрілами, де на золоті зображені сцени з життя легендарного Ахіллеса, героя «Іліади». Знахідки з численних курганів Мелітопольщини збагатили світову історичну науку. Також у регіоні діють природні заповідники – Старобердянське лісництво, Молочний лиман, Обіточна коса та ін. Під

На території історико-археологічного заповідника «Кам'яна Могила»

494


охороною держави перебувають рідкісні представники флори і фауни азовського узбережжя. На південь від Мелітополя розташоване курортне селище Кирилівка, де можна зупинитись на кілька днів біля моря. Місто ГЕНІЧЕСЬК, що на Херсонщині, засноване наприкінці ХVІІІ ст. згідно з указом Катерини ІІ. Раніше тут існувала невелика турецька фортеця Генічі (Дженічі). Курортне містечко на березі Утлюцького лиману, поряд із Азово–Сиваським національним парком, можна вважати воротами знаменитої Арабатської стрілки. Це справжня дитяча країна, адже тепле неглибоке море, піщані пляжі та лагідне сонце так і запрошують приїхати сюди з дітлахами. Історичний центр міста невеликий і знаходиться поряд із пляжем, тож у перерві між водними розвагами можна оглянути нечисленні старожитності Генічеська. Краєзнавчий музей розмістився на розі вулиць Миру і Петровського. Найцікавішим його експонатом вважається частина середньовічного корабля. Якщо рухатись проспектом Миру в напрямку моря, то праворуч, на початку вул. Червоного Жовтня можна оглянути залишки турецьких мурів, а трохи далі – комплекс будівель монастиря Різдва Пресвятої Богородиці (1905 р.). Останньою «цікавинкою» на шляху до моря є садиба Калімбета (1909 р.).

51 проживання «Еліт-Комфорт» м. Луганськ, вул. 50 років створення СРСР, 22, т. (0642) 53-2052 «Ініціал» м. Луганськ, вул. Оборонна, 118а, т. (0642) 42-8350 «Луганськ» м. Луганськ, вул. Радянська, 76, т. (0642) 52-0270 «Динамо» м. Луганськ, вул. Радянська, 48, т. (0642) 53-3489 «Дружба» м. Луганськ, вул. П. Сороки, 16а, т. (0642) 53-5595 «Лагуна» м. Генічеськ, вул. Свердлова, 21, т. (05534) 27-964

Піщана коса під назвою АРАБАТСЬКА СТРІЛКА розмежовує Азовське море і затоку Сиваш. Вона простягнулась майже на сотню кілометрів, даючи «притулок» сотні пансіонатів та баз відпочинку. Проте і прихильникам «дикого» туризму кілька десятків кілометрів пляжів із водою до горизонтів ще залишилось. Майте на увазі, що відносно пристойне шосе прокладене тільки до Стрілкового – далі на південь іде ґрунтівка. До того ж слід пам‘ятати, що з собою потрібно везти все для автономного туристичного табору. Висновок – відпочинок на Арабатській стрілці підходить тільки туристам зі стажем.

495

КОМСОМОЛЬСЬКИй•МАРІУПОЛЬ•БЕРДЯНСЬК•МЕЛІТОПОЛЬ•гЕНІЧЕСЬК•АРАБАТСЬКА СТРІЛКА

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА


52 © ТС ЗС України, 2007

496


МІЛОВЕ•БІЛОВОДСЬК•НОВОЛИМАРІВКА• ДАНИЛІВКА•ЛУГАНСЬК•КРАСНОДОН

Крайній схід України – безкрая хвиВАРТО ОГЛЯНУТИ ляста рівнина з невисокими пагорбами Деркульський кінний завод, та крейдяними терасами вздовж нелітературний музей В. Даля численних річок Айдар, Лугань, Деркул. в Луганську, меморіальний Край козацької вольниці, диких степів, комплекс «Молода гвардія» незайманих просторів. Нащадки дону Краснодоні ських станичників намагаються зберегти не тільки мальовничу природу краю (тут розташовані численні заказники та заповідники – Стрільпроживання цівський степ, Юницьке урочище, Станично–Луганський запоСанаторій відник та інші філіали грандіозного Луганського природного заповідника), а й підтримувати давні традиції конярства – кілька «Кирилівка» смт Кирилівка, конезаводів Луганщини займаються розведенням скакунів т. (06137) 96-198, 96-340 української породи. Поблизу селища МІЛОВЕ знаходиться Санаторій «Сонячний» смт Кирилівка, коса Стрільцівський степ, де зберігається популяція бабака євроПересип, пейського, занесеного до Червоної книги. Серед заповідної т. 8 (067) 614–1484 флори – ковила, шавлія, типчак та ін. Саме селище відоме Коза- База відпочинку чим кінним театром. «Райдуга»

Рухаємось трасою Р 07 до містечка БІЛОВОДСЬК. Крім краєзнавчого музею (вул. Леніна, 154, т. (06466) 91–061, 91–248), в містечку привертає увагу туристів пам‘ятка архітектури – Свято– Троїцький собор (1848 р., арх. Г. Бунін), що стоїть на високому березі річки Деркул. Навколо Біловодська розташовано кілька кінних заводів. Найближчий – Лимарівський кінний завод, що у селі НОВОЛИМАРІВКА. Завод заснований 1818 р., від самого початку тут розводили племінних коней верхових

смт Кирилівка, вул. Курортна, 85, т. (06137) 72-514, 40-155 База відпочинку «Амбер» смт Кирилівка, т. (в Дніпропетровську): (0562) 36-7517, (056) 790-0343

497

МІЛОВЕ•БІЛОВОДСЬК•НОВОЛИМАРІВКА•ДАНИЛІВКА•ЛУгАНСЬК•КРАСНОДОН

52

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА


МІЛОВЕ•БІЛОВОДСЬК•НОВОЛИМАРІВКА•ДАНИЛІВКА•ЛУгАНСЬК•КРАСНОДОН

52

ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА порід. На його території дотепер збереглися споруди ХІХ ст. – контора, стайні, лазарет. Увага! Просимо виявити розуміння і витримку: кінний завод – підприємство, а не розважальний заклад. Не рекомендується підходити близько до вольєрів, суворо забороняється годувати або дратувати тварин! Завод (як і інші конезаводи на Луганщині) переживає не найкращі часи – і не тільки у фінансовому аспекті. Кілька років тому поголів‘я двох із них було майже знищене епідемією, відновлення проходить важко, тому будьте свідомими відвідувачами…

Японський манеж в Данилівці

Страхова компанія «Універсальна» Луганська філія м. Луганськ, вул. Челюскінців, 12, офіс 10 Тел.: 8 800 500 38 10

Англійський танк у центрі Луганська

498

Рухаємось трасою Т 13 14 через Біловодськ у напрямку Луганська. Невдовзі дорога приводить нас до села ДАНИЛІВКА. 1767 року тут засновано Деркульський державний кінний завод. Зі старих споруд збереглися кілька стаєнь, контора, японський манеж. Останній є гордістю одного з найстаріших конезаводів в Україні. Заводом у свій час цікавився командир червоних кіннотників Семен Будьонний. Місто ЛУГАНСЬК, що на берегах Лугані і Вільхової, відоме з кінця ХVІІІ ст. Заснування Катериною ІІ Луганського (від назви річки) ливарного заводу сприяло розвитку більш давнього поселення Кам‘яний Брід. Через деякий час виявилось, що сподівання на місцевий дешевий метал не справджуються, й виробництво припинили. Попит на луганський чавун виник на час війни з Наполеоном (1812 р.) і Кримської воєнної кампанії (1853 – 1856 рр.), подальший поштовх розвиткові міста надала залізниця, потім заснування виробництва локомотивів. 1918


МІЛОВЕ•БІЛОВОДСЬК•НОВОЛИМАРІВКА•ДАНИЛІВКА•ЛУгАНСЬК•КРАСНОДОН

52

© ТС ЗС України, 2007

року радянський воєначальник Клим Ворошилов формував загони червоної гвардії з робітників Луганська. Згодом місто перейменували на його честь – Ворошиловград, а 1990 року історичну назву відновили. Однією з найвідоміших постатей в історії міста можна вважати лексикографа Володимира Даля, автора тлумачного словника російської мови. У будиночку, де народився майбутній дослідник, відкрито літературний музей В. І. Даля (вул. В. Даля, 12, т. (0642) 52–4155, 9.00 – 17.00, вих. Нд, Пн). Напроти встановлений пам‘ятник Козаку Луганському (це літературний псевдонім Володимира Івановича, під яким він друкував казки, вірші та ін.). Поряд на найстарішій вулиці міста (раніше – Англійська) зберігся будинок початку ХІХ ст. (вул. В. Даля, 7, зараз – фізіотерапев-

Меморіальна садиба В. Даля

499


МІЛОВЕ•БІЛОВОДСЬК•НОВОЛИМАРІВКА•ДАНИЛІВКА•ЛУгАНСЬК•КРАСНОДОН

52

Пам'ятник В. Далю перед будинком початку ХІХ ст.

проживання База відпочинку «Каравела» смт Кирилівка, коса Пересип,т. 8 (067) 614-1022, 971-8172 Харчування «Coffee Style» м. Донецьк, вул. Університетська, 26, т. (062) 335-0017, 07.00 – 23.00 «Асторія» м. Донецьк, пр. Комсомольський, 7, т. (062) 382-6674 «Баварія» м. Донецьк, вул. Коваля, 92, т. (062) 304-4546 «Гурман» м. Донецьк, вул. Артема, 76а, т. (062) 381-7373 «Дружба» м. Донецьк, вул. Університетська, 48, т. (062) 335-7388 «Маестро» м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 19, т. (0619) 42-7102

Колишній Будинок техніки

500

тична поліклініка). Якщо піднятись провулком до вул. Свердлова – Поштової й повернути ліворуч, то потрапимо до художнього музею (вул. Поштова, 3, т. (0642) 93–7430, 93–7563, 9.00 – 16.30, вих. Пн, Пт). Якщо піднятися знову вулицею Титова у південному напрямку, то матимемо можливість відвідати обласний краєзнавчий музей (вул. Шевченка, 2, т. (0642) 55–1743, 9.00 – 16.00, вих. Пн, Вт) – солідну споруду радянських часів. Музей має багату археологічну колекцію, особливо цікавими є знахідки часів розквіту Куманії – союзу половецьких племен, що існував на цих землях у ХІІ ст. Привертає увагу колекція українських рушників, характерних для сходу України. За будинком на майданчику встановлений англійський танк часів Першої світової війни. З історією міста вас ознайомлять співробітники музею історії і культури Лу-


ДОНЕЧЧИНА I ЛугАНЩИНА

52 МІЛОВЕ•БІЛОВОДСЬК•НОВОЛИМАРІВКА•ДАНИЛІВКА•ЛУгАНСЬК•КРАСНОДОН

ганська (вул. Карла Маркса, 30, т. (0642) 52–0592, 9.00 – 17.00, вих. Нд, Пн). Експозиція розташована в приміщенні колишньої міської думи – старовинній будівлі другої половини ХІХ ст. Серед експонатів – колекція зброї, картини відомих художників, дорогоцінні прикраси тощо. Неподалік, на ошатній Червоній площі височіє колишній Будинок техніки (1953 р.). В імпозантній будівлі розмістилась адміністрація вищого навчального закладу. Залишивши Луганськ, прямуємо трасою М 04 на КРАСНОДОН. Заснування шахтарського міста на початку ХХ ст. безпосередньо пов‘язане з діяльністю Сорокінського рудника, коли геолог Л. Лутугін, досліджуючи регіон, відкрив великі поклади вугілля. Але широкий інтерес до Краснодона викликаний зовсім іншим фактом. У роки окупації міста під час

Великої Вітчизняної війни тут діяла підпільна організація під назвою «Молода гвардія». Власне, комсомольське підпілля внаслідок недосвідченості молоді та елементарної зради проіснувало всього кілька місяців, а після арешту майже всі учасники були фізично знищені, проте, завдяки роману О. Фадєєва і його екранізації, події мали широкий резонанс. Звичайно, тут справа не в ідеологічній базі – гріх сумніватися в чистоті помислів юних душ, та й подібні історії в часи війни відбувались мало не в кожному місті країни – а в тому, що постаті О. Кошового, У. Громової, Л. Шевцової стали збірним образом громадянського руху опору загарбникам. На честь героїв–краснодонців (посмертно званням Героя Радянського Союзу нагороджено кілька молодогвардійців ще 1943 р.) встановлено декілька монументів («Клятва», «Нескорені» та ін.), відкрито музей (вул. Комсомольська, 6, т. (06435) 23–156, 9.00 – 16.00, вих. Пн). Відвідати музей варто хоча б для того, щоб переконатись, що патріотизм, мужність і сила духу – це не завжди лиш красиві слова з високих трибун…

У Краснодоні пам'ятають «Молоду гвардію»...

501


53-55 ДороГаМи ПІвнІЧноГо ПриЧорноМор’Я 53

МИГІЯ•МИКОЛАЇВ•ПАРУТИНЕ• ОЧАКІВ•КОБЛЕВЕ

54

ХЕРСОН•ТЯГИНКА•БЕРИСЛАВ• КАХОВКА•АСКАНІЯ–НОВА

55

ГОЛА ПРИСТАНЬ•КІНБУРНСЬКА КОСА• САГИ•ДЖАРИЛГАЧ

Хвилі Чорного моря як раніше, так і зараз формують стиль життя мешканців цього краю – трудові будні й відпочинок. Туристів, звичайно, приваблює останнє. Налаштовуйтесь на свободу, безкраї простори, спілкування з природою і майже безтурботне існування. Сюди якраз і приїжджають не за старожитностями чи екзотикою, а за спокоєм і безтурботністю…

503


53

Миколаївщина i Херсонщина

© ТС ЗС України, 2007

P 06

N

M 13 E 577

S

14

P 06

P 06 14

E 58

11

M 14

M 14 E 58

T 15 13 T 15 07

0

504

11

22 Œ


1911 р. за проектом М. Краснова і вважається будинком із привидами. Селище відоме також завдяки збудованій на кошти М. Мальцова (одного з найбільших землевласників Симеїза) обсерваторії. Микола Сергійович подарував її Пулковській астрономічній обсерваторії, і в Симеїзі стали проводити астрофізичні спостереження. У 1959 р. тут уперше спостерігали зворотній бік Місяця. Хоча наукові дослідження давно вже перенесені до селища Научний під Бахчисараєм, проте частково обсерваторія на горі Кішка працює і в наш час. Наступну зупинку рекомендуємо зробити у селищі АЛУПКА. Найбільш відома місцева атракція – Воронцовський палац, оточений розкішним парком. Новоросійський генерал– губернатор М. Воронцов заснував маєток на схилах Головної гряди, під білими скелями Ай–Петрі. Палац збудований у стилі тюдор, який поєднує романтику середньовічного лицарського замку і розкіш англійського особняка. Зараз у палаці відкрита музейна експозиція (вул. Палацове шосе, 10, т. (0654) 72–2372, 10.00 – 17.00, вих. Пн, Пт). Від південного фасаду, що нагадує іспанську Альгамбру, мармурові сходи, які охороняють мармурові леви, ведуть до терас Нижнього парку, що спускається до моря. За планом садівника К. Кебаха Верхній парк складається з сонячних галяв, мальовничих ставків і тінистих гайків. Алупкинський парк – один із найбільших на Південному березі Криму. З селища Місхор, що поряд із Алупкою, канатною дорогою можна піднятися на вершину Ай–Петрі (1234 м над рівнем м.). Влітку тут приємно прогулятися широкою яйлою (пасовищем), а взимку – покататися на лижах, адже на горі є кілька лижних баз. Власне у Місхорі можна помилуватись палацом «Дюльбер», збудованим у мавританському стилі. Пря-

68  транспорт Автостанція м. Алушта, вул. Симферопольська, 1, т. (06560) 52–586 Автостанція м. Алупка, вул. Леніна, 4, т. (0654) 72–2190 Тролейбусна станція м. Ялта, вул. Московська, 8, т. (0654) 32–7994 Тролейбусна станція м. Алушта, вул. Горького, 4, т. (06560) 31–241

У центрі Алупки Парковий фасад Воронцовського палацу в Алупці

Воронцовський палац

559

СИМЕЇЗ•АЛУПКА•ЛІВАДІЯ•ЯЛТА•МАСАНДРА•НІКІТА•ГУРЗУФ•АЛУШТА•ЛУЧИСТЕ

КрИМ


Служба підтримки  8 800 500 38 10

www.universalna.com ПЕРЕЛІК ФІЛІЙ ТА ПРЕДСТАВНИцТВ ВАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА»

Філії ВАТ «СТрАхоВА компАнія «УніВерСАльнА» Головний офіс 03067 м. київ Бул. івана лепсе, 4, 4 поверх Вінницька філія м. Вінниця, вул. хмельницьке шосе, 23 Тел.: 8 (0432) 55 40 71 Волинська філія м. луцьк, пр-т Волі 48 Тел.: 8 (0332) 77 06 48 Волинська Прикордонна філія м. любомль, вул. н. Ужвій, 27 Тел.: 8 (03377) 23 0 77 Дніпропетровська філія м. Дніпропетровськ, вул. леніна, 41, офіс 303 А Тел.: 8 (0562) 32 07 57 Донецька регіональна дирекція м. Донецьк, вул. 50-річчя СрСр, 149 Тел.: 8 (062) 335 84 10 Житомирська філія м. Житомир, вул. перемоги, 31 Тел.: 8 (0412) 42 31 56 Запорізька філія м. Запоріжжя, вул. правди, 33, оф.30 Тел.: 8 (061) 213 41 17 Закарпатська регіональна дирекція м. Ужгород, вул. минайська 11/39-40 Тел.: 8 (03122) 2 56 62 Західна прикордонна філія м. рава-руська, вул. Грушевського, 2 Тел.: 8 (03252) 44 293 Івано-Франківська філія м. івано-Франківськ, вул. Василіянок 66/2 Тел.: 8 (0342) 55 96 85

576

Керченська філія м. керч, вул. Свердлова, 9/27 Тел.: 8 (06561) 2 03 07

Рівненська філія м. рівне, пр-т миру,6 Тел.: 8 (0362) 63 56 09

Київська філія м. київ, вул. хорива 1-А Тел.: 8 (044) 590 03 50

Ріпкинська філія Чернігівська обл., смт. ріпки, вул. попудренко,9 Тел.: 8 (04641) 2 11 13

Київська регіональна дирекція м. київ, вул. мечнікова, 11, оф. 33 Тел.: 8 (044) 331 05 98

Сумська філія м. Суми, вул. Дзержинського, 26 Тел.: 8(0542)22 23 37

Київська дирекція прямих продаж м. київ, вул. п. орлика, 24/1 Тел.: 8 (044) 281 61 50

Тернопільська філія м.Тернопіль, майдан Волі 4, офіс 6 Тел.: 8 (0352) 52 79 97

Кіровоградська філія м. кіровоград, вул. Гоголя, 85/6 Тел.: 8 (0522) 35 11 40

Харківська філія м. харків, вул. Університетська, 2 офіс 17 Тел.: 8 (057) 731 21 84

Кримська філія м. Сімферополь, вул. карла лібкнехта/ Желябова, 7/4 офіс 1 Тел.: 8 (0652) 54 69 69

Херсонська філія м. херсон, вул. Горького, 3А Тел.: 8 (0552)32 54 43

Луганська філія м. луганськ, вул.Челюскінців,12, оф.10 Тел.: 8 (0642) 50 10 01, 50 14 72, 50 14 73 Львівська філія м. львів, вул. Городоцька, 42 Тел.: 8 (0322) 297 00 50 Миколаївська філія м. миколаїв, вул.Чкалова, 20, оф. 2 тел.: 8 (0512) 58 01 94 Одеська філія м. одеса, вул. посмітного, 22, ��фіс 1 Тел.: 8 (048) 777 84 04 Полтавська філія м. полтава, вул. 1100-річчя полтави, 12 Тел.: 8 (0532) 61 36 00

Хмельницька філія м. хмельницький, вул. подільська, 53 Тел.: 8(0982) 65 67 67 Черкаська філія м.Черкаси, вул. Смілянська, 2 Тел.: 8 (0472) 54 69 76 Чернівецька філія м.Чернівці, вул. Головна, 203 Тел.: 8 (0372) 55 68 92 Чернігівська філія м. Чернігів, вул. Богунського, 4 Тел.: 8 (0462) 25 99 14 перелік відділень та представництв за цілодобовим телефоном контакт-центру 8 800 500 38 10 та на сайті www. universalna.com

Ліцензії ДКРРФПУ серія АВ №377555 від 17.01.2008, АВ №299947 від 28.03.2007р., АВ №429521 від 04.08.2008р., АВ №299506 від 14.02.2007р., АВ №299950 від 28.03.2007р.


автомобильная прогулка ua cut