Щоденник 5 Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів Wiz-Art

Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів

Wiz-Art

26-29 липня 2012

щоденник фестивалю

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

5

Кожен кінець стає початком. Новий день змінює попередній, а наші мрії перетворюючись у реальність закінчуються. 5 Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів Wiz-Art завершився і наші гості роз’їхалися по світу. Короткий, проте насичений період часу пролетів над нами, немов комета, зі свистом та шумом, та з особливим відчуттям. Ми продовжуємо власні традиції.

Чудові люди навколо: молоді та старші – вкотре вони приходили підтримати наші наполегливі спроби змінюватися, говорити про свої почуття щиро, не побоюючись. Відданість цих людей дає надію на інше майбутнє, без мінливих ситуацій. Бо саме в цьому наша свобода – вибору, творчості та духу.

Wiz-Art – тільки яскраве кіно!

3

ФОТОЗВІТ

5

WIZ-ART

6

PHOTO: ANDRIY PESTOV

ФОТОЗВІТ

7

ПРО НАС

4 463

хв

321 336 удари

Тривалість фільмів, які були показані протягом п’яти років фестивалю Wiz-Art становить 4463 хвилини. Людське серце за цей час встигає зробити 321 336 удари.

Нашими гостями стали близько 20 000 чоловік, що значно більше, ніж населення міста Моршин у Львівській області

моршин

20 000

170 годин

За два місяці до початку фестивалю, працюючи, ми команда Wiz-Art`y переслухали близько 170-ти годин музики. Це тиждень звучання без упину!

8

ПРО НАС

6 280

До початку П’ятого фестивалю, ми отримали 6 280 листів. Самотужки львівський листоноша міг би розносити цю кореспонденцію майже 35 років поспіль.

німецьких

49

українських

46

французьких

38

іспанських британських інші

37 21 260

За п’ять років ми показали 451 фільми з 47 країн світу

Wiz-Art – це тільки яскраве кіно, тому в нас найбільша колекція сонцезахисних окулярів.

9

451

СПОГАДИ

НАШІ ГОСТІ ЧАСТО ПИШУТЬ НАМ ЛИСТИ. ОСЬ ДЕЯКІ З ЇХНІХ ВРАЖЕНЬ ВІД: ТОРФІНН ІВЕРСЕН ТЕМА: БАГАТО ІСТОРІЙ, ЯКІ ТРЕБА РОЗПОВІСТИ

Я приїхав до Львова рано вранці поїздом із Кракова. Стояв туман і все сильно відрізнялось від норвезьких залізничних вокзалів. Так ніби я опинився у фільмі 60-х. У Палаці мистецтв того вечора проходили кінопокази, де демонстрували десять короткометражок від NORDLAND COLLEGE OF ART AND FILM.

Наступного вечора я проводив майстер-клас з розвитку ідей для фільмів. Прийшло багато людей, майстер-клас тривав дві з половиною години. Я показав дві свої роботи. Було багато запитань. Я розповідав про процес зйомок фільму, про роботу з акторами ... Це був дуже гарний досвід.

Наступного дня ми прибули до Києва, де в мене був ще один майстер-клас. Подорож виправдала мої сподівання. Я отримав гарне уявлення про культуру України і трохи дізнався про українську кіноіндустрію. Вона відрізняється від того, що є у нас у Скандинавських країнах. Держава не фінансує кіно. Незважаючи на це, я зрозумів, що у молодих українців є велике бажання знімати і є багато історій, які треба розповісти. Було б чудово побачити найновіші українські короткометражки в Норвегії.

ВІД: РУТ ПЕКСТОН ТЕМА: ФЕСТИВАЛЬ НА ВРАЖАЮЧОМУ РІВНІ Рут Пекстон - членкиня журі фестивалю у 2011 році. Харизматична, стильна і талановита режисерка з Британії представляла свій новий, цього разу експериментальний фільм BAROQUE у нашому конкурсі. Саме так у себе у блозі Рут описала участь у фестивалі 10

TORFINNIVERSEN.COM

Торфінн Іверсен - режисер, спеціальний гість фестивалю у 2011 році Живе у Норвегії

СПОГАДИ

Те що, який мене надихнуло найбільше і що я вловила, перебуваючи в Україні - це зустріч із працьовитими молодими людьми, які організували фестиваль абсолютно добровільно. Мені здалося, ніщо не в змозі вибити їх з колії. Там витав командний дух, дух співпраці і взаємодопомоги заради того, щоб все відбулося для загального блага, а не для чиєїсь особистої вигоди. Певно через це, фестиваль функціонує на вражаючому рівні, вдовольняючи очевидну потребу львів’ян у короткометражному кіно та супутніх суспільних заходах. Я б також хотіла додати, що люди, яких я зустріла в Україні, навіть поза фестивалем, були найприємнішими серед тих, яких я де-небудь зустрічала раніше.

ВІД: TOMMI MUSTANIEMI ТЕМА: НАШІ ШЛЯХИ ЩЕ ПЕРЕТНУТЬСЯ Томмі Мустаніємі - відеомитець, привіз класне шоу на відкриття фестивалю у 2011 році і провів майстер-клас по віджеїнґу Ось деякі мої з моїх спогадів:

Я стою на залізничній платформі міста в країні, яку я ще ніколи не відвідував, мовою якої зовсім не володію, а на годиннику не має ще й шостої ранку. Обладнання для віджеїнґу в мене в рюкзаку, і ця клята штука важить, певно, більше тони.

Я мав провести майстер-клас і представити VJперформанс. Поза цим у мене було доволі розмите уявлення про те, що ж на мене тут чекає.

Моя мандрівка до Львова стала одним з найдорожчих спогадів з мого 2011-го. Я зустрів чудових, привітних людей, а скільки душі я побачив у фестивалі і в українцях – це, щонайменше, вражаюче.

Я справді ступав у невідомість, але загальна атмосфера з першої ж миті була наповнена позитивом по самі вінця. Я відчував позитивні вібрації справа і зліва, а згодом вже точно знав, що я на своєму місці. У мене було кілька виступів, добре організованих, адже команда фестивалю допомагала на кожному кроці. Загалом, я почувався дуже комфортно протягом відвідин Львова і фестивалю Wiz-Art, ця поїздка принесла мені натхнення і я сподіваюсь, що наші шляхи ще якось перетнуться.

11

ПІДСЛУХАНЕ.TXT

WIZ-ART 2012. П’ЄСА НА ДВІ ДІЇ

У ЗАТИШНОМУ ОФІСІ WIZ-ART’У ПІД ЧАС ФЕСТИВАЛЮ ТВОРИЛОСЬ БОЖЕВІЛЛЯ. Я ПРИЙШЛА ВЗЯТИ ІНТЕРВ’Ю В ІСЛАНДСЬКОЇ РЕЖИСЕРКИ ІСОЛЬД УҐАДОТТІР. ВОНА РОЗСЛАБЛЕНО СИДІЛА БІЛЯ ВІКНА, ПІДЖАРТОВУЮЧИ НАД ВІНСЕНТОМ ТА РЕШТОЮ. ГОЛОВНА ТЕМА СТРІЧОК РЕЖИСЕРКИ – ЖІНКА В ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ. ІСОЛЬД УҐАДОТТІР – ТАКОЖ ОСОБЛИВА ЖІНКА. ВЖЕ ДЕСЯТЬ РОКІВ ВОНА ЖИВЕ МІЖ НЬЮ-ЙОРКОМ І РЕЙК’ЯВІКОМ, ЩОЛІТА ПРИЇЖДЖАЄ У КОПЕНГАГЕН, ПЕРЕХОВУЄТЬСЯ І НАБИРАЄТЬСЯ НАТХНЕННЯ У БЕРЛІНІ, ВІДНІ ТА ПАРИЖІ, ПРОТЕ ВВАЖАЄ СЕБЕ СПРАВЖНЬОЮ ІСЛАНДКОЮ. КІЛЬКА ПІДГОТОВЛЕНИХ МНОЮ ЗАПИТАНЬ – І НАШЕ ІНТЕРВ’Ю НЕОЧІКУВАНО ДЛЯ ВСІХ ПРИСУТНІХ ПЕРЕТВОРИЛОСЬ НА ОБГОВОРЕННЯ ЗА УЧАСТЮ ВІНСЕНТА МУНА (НЕЙМОВІРНИЙ РЕЖИСЕР ІЗ ПАРИЖА), ОЛЬГИ РАЙТЕР (ДИРЕКТОРКА ФЕСТИВАЛЮ WIZ-ART) ТА ІЛЛІ ҐЛАДШТЕЙНА (ФЕСТИВАЛЬ «МОЛОДІСТЬ»). МЕНІ ЗАЛЕДВЕ ВДАВАЛОСЬ КОМЕНТУВАТИ ВСЕ, ЩО ВІДБУВАЛОСЬ, А НАША БЕСІДА ПРИНЕСЛА НАМ І, СПОДІВАЄМОСЬ, ВАМ БАГАТО СЮРПРИЗІВ. УРИВКИ ЧИТАЙТЕ ДАЛІ.

13

ПІДСЛУХАНЕ.TXT ДІЯ I

ЩО ТРЕБА ДИВИТИСЬ УКРАЇНЦЯМ

Юліана: Як тобі у Львові? Ісольд: Між Львовом і Рейк’явіком чимало спільного. В Ісландії, звичайно, менше населення, але і тут, і там багато вільних за духом людей. Мій дебютний фільм «Об’єднання сім’ї» [Family Reunion, 2006], котрий я зняла сім років тому і в якому йдеться про самоідентифікацію, зараз актуальніший для Львова, бо у Рейк’явіку він вже, на щастя, не актуальний. Оля: Саме тому ми тебе запросили. Ісольд: Ну от… А фільм «Харві Мілк» (Прим.), судячи з того, що ви розказали, - це приклад того, яке кіно потрібно показувати в Україні. Той фільм транслювали всюди, він повинен бути в прокаті. Як і фільм, про який ми говорили, - «The Kids Are All Right»? (Прим.) Оля: Так, Лізи Холоденко. Ісольд: Холоденко? Оля: «Холод» - це як «мороз» українською. Ісольд: Але чомусь її транслітерували як «Чолоденко» (Cholodenko) Оля: Справді? Ісольд: Я не знала, що це неправильно. Вінсент: (зацікавлено): Це фільм з України? Оля: Ні, але режисерка – українка за походженням. До речі, фільм був

в українському прокаті, хоча не у всіх містах. Ісольд: Я не знала про це. Я просто казала, що фільм «Дітки в порядку» (Прим.) - не надто художній, але це фільм, який варто побачити українцям, хоча їм просто ніхто цього не дозволить. До речі, ви можете написати листа [до Холоденко], якщо хочете показати фільм. Впевнена, що вона погодиться. Єдина причина, через яку вона може відмовити, це вплив машини Голлівуду. Втім, вона й на них може повпливати як режисерка. Я теж можу порекомендувати кілька фільмів, які варто показати. Фільми, що можуть викликати дискусію, а це саме те, що вам потрібно. Вам потрібен діалог. Оля: Якщо нам підкинуть димову шашку, ти будеш винною. Ісольд: Дякую, я візьму на себе відповідальність. Оля: У нас навіть трапляються бійки через це. Вінсент: Сьогодні я гуляв містом, навколо були люди, які грали музику і співали з іконами, люди відкриті, це ж круто. Не розумію, чому вони проти геїв? Ісольд: Справді? Я б їх сфотографувала. Оля: Я маю їхнє фото на фейсбуці, перевірте! [сміється] 14

ПІДСЛУХАНЕ.TXT

ІСОЛЬД: ФІЛЬМ «ДІТКИ В ПОРЯДКУ» ВАРТО ПОБАЧИТИ УКРАЇНЦЯМ ДІЯ II

ХІПСТЕРИ-КОЧІВНИКИ ТА МОМЕНТ ІСТИНИ ДЛЯ РЕЖИСЕРА

Ісольд: Божевілля! От ти [до Олі] робиш цей фестиваль. Тобі ж потрібно наймати лише огрядних волонтерів, які працюватимуть охороною, бо всі ці твої худі хіпстери, знаєш… [сміється] Юліана: Я ніколи не бачила товстих хіпстерів… Ісольд: Хіпстери переважно добре одягнені, ну, і худі, так, вони цікаво і творчо проводять свій час. Так, інколи вони анархісти, а ще їм подобається мода, іноді вони сноби, ну, таке…. Вінсент: Вони урбаністичні… Знаєте, «бубу» [booboo – міський жаргон) (1) пестливе ім’я когось, про кого ви піклуєтесь, наприклад, дитини або вашого чоловіка; (2) кликати когось (наприклад, «поглянь, яка мила дівчина – бубу») – Прим.] Ісольд: Наприклад, в Нью-Йорку вони живуть у Вільямсбурзі (Williamsburg), пишуть блоги і не мають регулярної роботи. Звичайні

люди не розуміють, на що вони живуть. Юліана: Ага, беруть гроші у своїх батьків. Вінсент: Ви не переймаєтеся через це, правда? Ісольд: Так, в мене це залежить від обставин. Я визнаю, що кожного місяця трохи боюся, як зведу кінці з кінцями, це ніби маленька катастрофа… Оля: То значить ти – хіпстер? Ісольд: Ну, мені все якось вдається. Я ніколи не була бездомна, не жебракувала на вулиці, не просила грошей. Але в мене було таке, коли доводилося декілька днів їсти дуже мало і якось воно було. Оля [до Вінсента]: Ймовірно, ти – хіпстер. Ісольд: Він – особливий хіпстер: кочівник, божевільний. Оля: І теж без грошей.Всі сміються Вінсент: Я відчуваю себе розсіяним у різні місця.

15

Оля: Новий вид хіпстера. Юліана: Французький хіпстер? Ісольд: Так, він точно хіпстер. Вінсент: Французи рідко подорожують так багато, як я. Оля: Взагалі, я не люблю цього слова, в нас воно набуло негативного відтінку.. Ісольд: Так, ніхто не хоче бути хіпстером. Юліана [до Ісольд]: Ви багато подорожуєте? Ісольд: Великий плюс кінофестивалів, що маєш можливість відвідувати різні міста. Україна ніколи не була в моєму топ-5. Утім, я рада бути тут, бо це відкриття для мене, тут багато цікавих людей, нових друзів. Вінсент: Якби ти була НЕ режисеркою, а займалася іншою, хоч навіть креативною роботою, це б не дозволило бувати в стількох місцях. Я був у Вакатобі, це архіпелаг в Індонезії, і там відбувався фестиваль екологічних фільмів. Це ж дивовижно, коли б ще я на таке потрапив? Ісольд: Дійсно. Оля [до Ісольд]: Як я знаю, ти стала режисеркою, після того, як поміняла роботу. Коли настав момент, що ти…

Ісольд: Я завжди знала, що хочу бути режисером. Але я, мабуть, соромилась називати себе режисером, не хотіла видаватися пихатою. Почала вивчати новітні засоби комунікації в університеті Нью-Йорка у 2001-му – методи, як робити і з’єднувати історію в одне ціле. Потім стала асистентом під час роботи над документальною стрічкою на телебаченні. Я завжди знала, що хочу зняти фільм, але поставало питання фінансів і правильної ідеї. У 2003-му в мене була дівчина в Нью-Йорку, і про це знало небагато людей, і я знала, що щось відбувається не так, це було досить складно. Я взяла цю ідею, вона мені просто відчувалася як фільм. Тож я написала сценарій. Я відчула, що відчинила свій маленький світ. Згодом у 2005 році я зняла цю стрічку [мова йде про короткометражку «Об’єднання сім’ї» ]. Ще я спродюсувала декілька фільмів до того. Але це [«Об’єднання сім’ї»] стало точкою відліку, поворотним моментом. Цей фільм подорожував від фестивалю до фестивалю, і коли дійшов до Санденсу (Sundance Film Festival), я зрозуміла, що люди вже сприймають мене

Я пам’ятаю свої емоції, коли люди називали мене режисером, а я думала: «Я? Вони говорять про мене?»

16

PHOTO: ISOLDUGGA.BLOGSPOT.COM

ПІДСЛУХАНЕ.TXT

«Ей-яф’-ятла-йок-ютль» «Йокютль» - це льодовик. Для мене це нормально Кадр з фільму Revolution Reykjavik 19’, режисер Ісольд Уґадоттір, 2011

серйозно. Це стало свого роду доказом. І тоді я змогла сміливо сказати – я режисерка. Я пам’ятаю свої емоції, коли люди називали мене режисером, а я думала: «Я? Вони говорять про мене?». А потім стала ніби покупцем цього ярлика, і це вже не мало значення, було вже байдуже так само, як і стосовно інших кліше. Оля: Кхм. Ісольд: Що? Ти хочеш щось запитати? Оля: Ні-ні, просто «кхм». Ісольд: Я щось не так сказала? Ти хочеш мене запитати, коли я приїду наступного разу? Юліана: Думаєш про те, щоби приїхати? Ісольд: Ну, мені потрібно запрошення. Оля: Ти маєш запрошення [сміється] Ілько Ґладштейн [поруч]: Постійно запрошена. Ісольд: Завжди запрошена. У мене

відкрите запрошення. А ви приїдете до Ісландії? Оля: Кінофестиваль у Рейк’явіку наприкінці вересня, так? Ісольд: Так, і він досить цікавий. Оля: Треба приїхати, і всі ці загадкові ісландці… Юліана: Так, ісландська мова дійсно особлива, я не пам’ятаю назву вулкану… Ісольд: Того, що недавно мав виверження? О, це був Ейяф’ятлайокютль. Всі намагаються вимовити «Ей-яф’-ятла-йок-ютль» Ісольд: «Йокютль» - це льодовик. Для мене це нормально, але мова таки особлива. Більшою мірою тому, що мало хто нею розмовляє. Тому, мабуть, ми, ісландці, так не схожі на інших.

ЗАПИСАЛА ЮЛІАНА РОМАНИШИН

17

ІНТЕРВ’Ю

ФЕЛІКС ДЮФУР-ЛАПЕР’ЄР: «ВКЛАСТИ ЧАСТИНУ СЕБЕ, ІНАКШЕ НІЧОГО НЕ ВИЙДЕ» ПОЧЕСНИЙ ГІСТЬ 5 ФЕСТИВАЛЮ WIZ-ART, ВІДЕОМИТЕЦЬ ФЕЛІКС ДЮФУР-ЛАПЕР’ЄР РОЗПОВІДАЄ ПРО СВОЄ СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВА АНІМАЦІЇ, ПРО СТРАХ ПЕРЕД ПРОВАЛОМ, А ТАКОЖ ПРО УЛЮБЛЕНІ ФІЛЬМИ. РЕШТА МІЖ РЯДКАМИ

Феліксе, ви з Канади, правда? Де ви народилися, і де проживаєте зараз?

Чи потрібні якісь особливі навики чи здібності для її створення? Ну, звичайно, ви повинні знати декілька програм, з допомогою яких будете її створювати, але вам не потрібно жодних світловідбивачів, дорогих камер чи особливої погоди, аби почати втілювати образи в життя. Просто ідея. І головне – великих грошей це не коштує, що, судячи зі всього, важливо для України.

Я народився у невеличкому містечку в провінції Квебек, а потім переїхав до Монреалю і вже одинадцять років живу там. Чому саме анімація, а не фільми з живими людьми? Актори природніше передають емоції, вони ближчі до реальності, чи не так?

Що зазвичай ви зображаєте у своїх відео?

О, ні, не обов’язково. Часто анімація – це природніший шлях до порозуміння зі світом. Я зацікавився нею у віці вісімнадцяти років та полюбив її раз і назавжди. Анімація – це інтерпретація ваших вражень і відчуттів. Ви можете закритися у своїй кімнаті, сісти за комп’ютер, ввімкнути улюблену музику і почати створювати щось дійсно неймовірне.

Для мене анімація – дуже інтимна річ. Я люблю свою сім’ю, зараз стараюсь проводити з ними багато часу, я дуже сімейний (сміється). Але часто темами моєї творчості може бути і політика (особливо канадська, не думайте, що тут немає що сказати). Любов – це теж завжди те, що хочеть1818

PHOTO: WIZ-ART.COM.UA

19 FELIXDUFOURLAPERRIERE.BLOGSPOT.COM

ся показати з власної точки зору, як її розумію конкретно я. Тобто, анімація – це ще один варіант інтерпретації. Ви повинні вкласти частину себе, і то дуже велику, інакше нічого не вийде.

маційні школи анімації, люди, чиїми роботами я захоплююсь. Чи знаєте ви Кріса Маркера? У нього є фільм «Sans soleil» (1983 – прим.) - на мою думку найкращий фільм у світі! Перегляньте обов’язково.

Тобто ви з вашою командою працюєте зараз в Монреалі?

Щоб ви сказали українцям, які займаються анімацією?

Ну, у мене команда це…швидше не команда, а декілька людей, з якими я можу радитися, обговорити щось, але переважно я працюю сам. Щороку обов’язково подорожую, бажано кілька разів на рік. В Україні я вперше, і хочу сказати, що Львів дійсно особливий. Київ звичайно більш урбанізований, за кількістю населення схожий на Монреаль, але дух зовсім інший.

Не бійтесь провалитися, всі починають, то майте зухвалість почати і ви. І я кажу це всім. Не бійтесь показати, що ви маєте всередині, з чого ви зроблені. Якщо вам потрібна музика, користуйтесь нею для натхнення, у мене точно є така. Обов’язково почуєте! І надіюсь побачити українську анімацію, я впевнений ви будете мати успіх у цьому. І ще, подорожуйте. Але не втрачайте стержня, знаєте, того, що відрізняє вас, українців, від інших. Це, як я казав, те що відрізняє мене, франкомовного канадійця, від американця чи француза. Тобто є ряд традицій, що виокремлюють саме вас. То покажіть їх! Повірте, це найкраще, і ви собою пишатиметеся.

Я розумію, у вас дійсно специфічне сприйняття міста і країни, бо це франкомовна частина Канади, і тому… Коли я виїжджаю за межі Квебеку, то складається враження, наче я перетнув кордон держави, а не штату. Але хочу вам сказати, що я жив кілька років у Франції – це ще одна територія, яка дуже відрізняється від рідних мені місць. Тут є хороші ані-

записала ЮЛІАНА РОМАНИШИН

ФЕЛІКС ДЮФУР-ЛАПЕР’ЄР (КАНАДА) - РЕЖИСЕР, ПРОДЮСЕР. НАРОДИВСЯ У 1981 У ЧІКОТІМІ, КВЕБЕК. ВЧИВСЯ, ЖИВЕ І ПРАЦЮЄ У МОНРЕАЛІ 2020

WIZ-ART.COM.UA PHOTO: FELIXDUFOURLAPERRIERE.BLOGSPOT.COM

ІНТЕРВ’Ю

ALSO WE LIKE

ЩО МИ ЛЮБИМО

?

кінокласику & старе домашнє відео паперові книжки і блоги для заучок тепле парене молоко котів і українські субтитри у фільмах зелені яблука і вінтажні окуляри незаплановані відпустки

21

ФОТОЗВІТ

5 WIZ-ART

22

PHOTO: KAMINSKA, ANDREW KUZMINSKYY

ФОТОЗВІТ

26-29 ЛИПНЯ 2012

23

ПОГЛЯД

Вінсент Мун. ВЕЛИКА ЛЮДИНА З МАЛЕНЬКОЇ ПЛАНЕТИ

ФРАНЦУЗЬКИЙ РЕЖИСЕР ВІНСЕНТ МУН НА ФЕСТИВАЛІ WIZ-ART ВИКОНУЄ ФУНКЦІЮ УЧАСНИКА ЖУРІ – ФАКТ НОМЕР ОДИН. ВЖЕ ТРИ РОКИ ПОСПІЛЬ ВІН ПОДОРОЖУЄ СВІТОМ, ЗБИРАЮЧИ УНІКАЛЬНІ ЗАПИСИ МУЗИКИ НАРОДІВ – ФАКТ НОМЕР ДВА. ТРЕТІМ БЕЗЗАПЕРЕЧНИМ ТВЕРДЖЕННЯМ ПРО ВІНСЕНТА Є ДОВГОТРИВАЛА РОБОТА НАД АВТОРСЬКИМ ПРОЕКТОМ TAKE AWAY SHOW ЗА УЧАСТЮ ОБДАРОВАНИХ І НЕПОВТОРНИХ МУЗИКАНТІВ ЯК ВЕЛИКОЇ СЦЕНИ, ТАК І ШИРОКОЇ ВУЛИЦІ

24 24

PHOTO: VINCENT MOON PHOTO: WIZ-ART.COM.UA

ТЕКСТПОГЛЯД - АНТОН ТКАЧУК

При зустрічі з Вінсентом виявляється ще одне невід’ємне – харизма, При якою зустрічі з Вінсентом виявляється ще образ. одне невід’ємне переплітається його складний Водночас –– харизма, якою переплітається Втім, це людина, це людина, яка дивиться на його світ складний з широко образ. розплющеними очима, яка дивиться на світ з широко очима, спритно виловлюспритно виловлюючи картинивідкритими природи, ніби рибу голими руками, ючи природи,що нібидорибу голими руками,улову саме так. Важливо, самекартини так. Важливо, такого життєвого він ставиться що до такого життєвого улову він ставиться дбайливо, хоч уважно та дбайливо, хоч і запросто розділяєуважно його з та людьми. і запросто розділяє його з людьми. Напередодні нашого фестивалю, рівно посередині літа, відбувся Напередодні нашого фестивалю, рівно«Острів». посередині відбувся показ його повнометражної роботи Цейліта, фільм було показ його разом повнометражної роботи «Острів». Цей фільм булоПісля зрозроблено з данськими музикантами EFTERKLANG. блено з данськими музикантами показу показуразом ми організували відеодзвінок EFTERKLANG. до Вінсента зПісля наступними ми організували та відеодзвінок до Вінсента з наступними обговореннями запитаннями від глядачів. Той вечіробговоренособливо нями та спеціальними запитаннями від глядачів. вечір особлизапам’ятався і заінтригував присутніх. Комусь Той точно відкрилося во запам’ятався і заінтригував присутніх. Комусь точно відкрилося дещо очевидно нове. дещо очевидно нове. На фестиваль Wiz-Art Вінсент прибув з далекої мандрівки до Ефіопії, На фестиваль Wiz-Art Вінсент прибувзйомки з далекої мандрівки до Ефіопії, і, користуючись нагодою, здійснив в українських Карпатах. іРаніше користуючись нагодою, здійснив в українських Карпатах. Рау відеозверненні він такожзйомки розповідав як сплановано блукає ніше у відеозверненні віннових такожнепересічних розповідав, якгероїв сплановано блукає по по планеті, вишукуючи для відео. Саме планеті, нових героїв для відео. Саме таких таких – вишукуючи непересічних та непересічних унікальних він показував у другий день –фестивалю непересічних та унікальних він показував у другий день фестивалю на майстер-класі в Палаці Мистецтв. на майстер-класі в Палаці Мистецтв. Його роботи не мають традиційного сюжету з драматичними Його роботи неале мають сюжету з драматичними елементами, вонитрадиційного без будь-яких розмов говорять про елеменщоденні тами, але вони без будь-яких повагу розмовчи говорять щоденні життєжиттєві речі – толерантність, любов. про Це жива і доступна ві речі –разом толерантність, жива і доступна мова, мова, з тим – повагу глибокачивлюбов. своїх Це простоті. Туди рідко хто разом з тим –пірнати. глибока в своїх простоті. Туди рідко хто наважується наважується пірнати. Творчість Вінсента Муна – підкреслено космополітична, і не лише Творчість Вінсентаа Муна – підкреслено космополітична,які і не лише через географію, й через рівність та безграничність, режисер через а й принаймні, через рівність та потенціал). безграничність, які маленька режисер вбачаєгеографію, у світі (чи, їхній Наша вбачає у світі (чи, принаймні, їхній потенціал). Нашабар’єри. маленька планепланета належить усім через музику, яка руйнує Кожному та належить усімбути через музику, іяка руйнує бар’єри. Кожному дається дається право почутим, звісно, саме музика стає основним право бути почутим, звісно, цікавого саме музика стає основним голосом голосом героїв цього івоістину нового кіно. героїв цього воістину цікавого нового кіно.

25

VINCENT MOON ВІНСЕНТ МУН ЗНІМАЄ ВІДЕО З УКРАЇНСЬКИМ ГУРТОМ ДАХАБРАХА У КИЇВСЬКОМУ ГІДРОПАРКУ

Без особливо великих грошей, розрахунком «ідея за ідею» Вінсент продовжує мандрувати. Після Львова, він подався до Києва, де для проекту TakeAwayShow відзняв відео з гуртом ДахаБраха. У своєму блозі режисер зізнався: «Це один з найкращих виступів, які я фільмував». Пізніше мандрівник рушив на південь до українського моря, шукати автентичних музикантів і робити нові інвестиції у враження. Режисер відкритий до співпраці. Йому завжди можна запропонувати компетентну допомогу у зйомках, монтажі, зведенні звуку. Про це він часто говорить на зустрічах з публікою. Цей текст – також невелике послання від нього. Його двері завжди відчинені, і в цьому весь Вінсент Мун.

текст АНТОН ТКАЧУК ВІНСЕНТ МУН – ФРАНЦУЗЬКИЙ РЕЖИСЕР ТА МАНДРІВНИК. ВІДОМИЙ ЗАВДЯКИ СВОЄМУ ПРОЕКТУ TAKE AWAY SHOW ТА СТРІЧЦІ AN ISLAND ЯКУ ВІН СТВОРИВ СПІЛЬНО ІЗ ДАНСЬКИМ ГУРТОМ EFTERKLANG. ПРАЦЮВАВ З ТОМОМ ДЖОНСОМ, R.E.M., ARCADE FIRE, SIGUR RÓS ТА БАГАТЬМА ІНШИМИ МУЗИКАНТАМИ 26

27

PHOTO: WIZ-ART.COM.UA

ІНТЕРВ’Ю

АФАНАСЬЄВ & ЮДІН

PHOTO: WIZ-ART.COM.UA

НЕ

НАМАГАЙТЕСЬ ЗНЯТИ ШЕДЕВР!

МАКСИМ АФАНАСЬЄВ ТА ОЛЕКСАНДР ЮДІН ПРИЇХАЛИ НА ФЕСТИВАЛЬ У НЕФОРМАЛЬНОМУ ТАНДЕМІ. М. АФАНАСЬЄВ – РЕЖИСЕР, ФОТОГРАФ I ДИЗАЙНЕР, ВІН ОДИН ІЗ ЗАСНОВНИКІВ І ЛІДЕРІВ ЦЕНТРУ МОЛОДІЖНИХ ІНІЦІАТИВ «ТОТЕМ» У ХЕРСОНІ. О. ЮДІН З 2009 РОКУ ПРАЦЮЄ НАД ПРОЕКТАМИ ЦЕНТРУ І ЗНІМАЄ КОРОТКОМЕТРАЖНІ ФІЛЬМИ. ОЛЕКСАНДР ЮДІН ВІДКРИВАВ ПАНОРАМУ УКРАЇНСЬКОГО КІНО «ПЛАЧТЕ, АЛЕ ЗНІМАЙТЕ!» СВОЄЮ СТРІЧКОЮ “ЛЮБОВ І СПРАГА”, А РАЗОМ ІЗ МАКСОМ ВОНИ ПРОВЕЛИ ЛЕКЦІЮ В РАМКАХ WIZ-ART LAB

28

ІНТЕРВ’Ю Як вам цьогорічний Wiz-Art? Які роботи ви би виокремили? М: Я зараз співатиму хвалебну оду (сміється). Справа в тому, що ми були на великій кількості фестивалів, багато що бачили, але Wiz-Art хороший тим, що він живий. Тут кожен щирий і радісний. Тому Wiz-Art’у однозначно багато плюсів. Програма фестивалю мені подобається. Було два фільми, від яких мені хотілось аплодувати всередині. «Мурашки по тілу» у мене викликали короткометражки “Бароко” (реж. Рут Пекстон – прим.) і “Холодна зірка” (реж. Кай Штаніке – прим.). О: Мені подобається все, особливо те, що на фестивалі нема надлишкового пафосу, є свій настрій і бачення кіно. Тут доброзичливі люди, які не забувають про гостей, таке часто бувало на інших фестивалях. На Wiz-Art приємно приїздити. На лекції ви згадували і про медіаарт і про кінематограф загалом. Що ближче вам? М: Після закінчення школи телебачення, ми почали займатися класичними телепередачами, але разом з тим і кіно. І там, і там нас втомлював кінопроцес, такий конвеєр - суть індустрії. Дуже хотілося свободи, і цю свободу ми побачили в медіатворчості – відеоарт, комбінації медіа, які не вимагають важкого процесу залучення людей. Але це зовсім не означає, що ми відмовились від мови кінематографу. Чи є пошук свободи причиною того, що ви намагаєтесь якомога менше втручатись в процес творчості ваших студентів?

Кадр з фільму “Любов і Спрага“, режисер О. Юдін, 2011

29

ІНТЕРВ’Ю М: Саме так. Коли я вчився, то помітив, що навіть хороші педагоги не дають свободи в творчості. Звичайно, є загальна схема, але бачення речей нав’язується вчителями. Ми ж намагаємось вчити студентів техніці. Також ми вчимо їх бути вільними, тому ми перекроїли програму навчання і на цьому ставимо акцент. З якими ідеями молоді люди приходять до вас і що їх цікавить найбільше сьогодні? О: Вони приходять з найрізноманітнішими ідеями. Найчастіше стається так, що ідея народжується в процесі. Ми часто влаштовуємо мозкові штурми. При молодіжній організації “Тотем” існує кілька студій. Частина з них зорганізувалась вже всередині “Тотему”. У нас навіть є студія, яка називається «Херсонська Коаліція Зла», вона спеціалізується на треші і досить популярна в певних колах. Хто і що вас надихає? О: Скільки себе пам’ятаю, я любив дивитись кіно. Знімати кіно захотілось десь чотири роки тому, а перший фільм зняв ще через два роки, мені багато чого довелося робити самому - і монтаж, і звук. Загалом, у нас в студії всі, хто знімає фільми, все роблять самі. Все, звісно, приходить з досвідом. В якому жанрі вам найкомфортніше і цікаво працювати? О: У мене немає улюбленого жанру, навпаки, було б нудно працювати лише в одному жанрі. Основна перевага короткометражного кіно в тому, що воно коротке. Люблю лаконічність, фільми до п’яти хвилин. Моя мета: змінювати стилі, але зберігати почерк. Чи є у вас поради для молодих режисерів стосовно їх подальшої реалізації в житті, зокрема в Україні? О: Не намагайтесь з першого разу зняти шедевр! Ставтеся до цього простіше і буде легше працювати. Часто молоді режисери, які вирішують, що своєю роботою зможуть змінити світ, опускають руки, усвідомивши, що їх реальні можливості не дотягують до амбітних прагнень. Коли ви вже зняли фільм, то надсилайте його на фестивалі і продовжуйте знімати. Будь-яка справа потребує часу і досвіду.

30

записала ІРИНА ЦЮПА

ПРЯМА МОВА

СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА, 75 РОКІВ:

ВИБІР Є

У ДАЛЕКОМУ 1971-ШОМУ ЗАХИЩАЛА ДИСЕРТАЦІЮ З КІНЕМАТОГРАФУ В МОСКВІ. ЦЬОГО РОКУ ВПЕРШЕ ВІДВІДАЛА ФЕСТИВАЛЬ WIZ-ART. НАТРАПИЛА НА ПРЕЗЕНТАЦІЮ ФІЛЬМІВ УГОРСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ BUSHO. ВВАЖАЄ, ЩО КОРОТКОМЕТРАЖНЕ КІНО СПРИЯЄ АКТИВНИМ РОЗДУМАМ, А ТАКОЖ НАДІЛЕНЕ БАГАТЬМА АЛЕГОРІЯМИ. СТРІЧКА «ВТЕЧА ВІД ГУМОК» (РЕЖ. ЕРІК РОЗЕНЛЮНД, ШВЕЦІЯ), НЕ ДИВЛЯЧИСЬ НА ПЕСИМІЗМ, ЗАЛИШАЄ СВІТЛАНІ ВАСИЛІВНІ НАДІЮ Кіно – це насамперед мистецтво. Для мене кіно добре, якщо класичне, якщо інтелектуальне кіно – це велике мистецтво. Дивилась австрійський фільм «Дихання» (реж. Карл Маркович – Прим.). Це чудовий фільм. Такі фільми як, наприклад, «Диригент» (реж. Павло Лунґін), «Артист» (реж. Мішель Хазанавичус) - ось це сучасна класика. Для мене кіно – справжнє мистецтво, а не всі ці серіали. Це все попса. Там [в залі] ось дехто хіхікав, були моменти. Зрозуміло, що їх ніхто не вчить сприймати. Попадаються якісь такі курйози, а вони: “Ха-ха-ха”. Я би знімала кіно про молодь, про те, як її зомбують і про те, як вона нарешті віднаходить власну думку. Я зустрічала у Львові молодих людей, котрі думають, спостерігають, аналізують. В одного литовського класика був фільм про те, як важко бути молодим. Вибір є: або сидіти в кафе з ранку до вечора, ковтати пиво, або ж ходити на ось такі фільми: розмірковувати, розуміти, замислюватись про світ, ну і про наші львівські проблеми.

записала ХРИСТИНА ВЕЛЯНИК 31

ІНТЕРВ’Ю

УКРБЕЙС НА WIZ-ART’І НА ГОЛОВНІЙ ВЕЧІРЦІ ФЕСТИВАЛЮ ВИСТУПИЛИ ОДНІ З НАЙКРАЩИХ БЕЙС-ПРОДЮСЕРІВ УКРАЇНИ – KOLOAH I DUBDELIGHT. ОБИДВОЄ ПРЕДСТАВИЛИ ВЖЕ НЕІСНУЮЧУ ФОРМАЦІЮ KIEVBASS, ЯКА ЗА ОСТАННІ ДЕКІЛЬКА РОКІВ ЗРОБИЛА ДУЖЕ БАГАТО ДЛЯ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ БЕЙС-КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ.

З чого для тебе все почалося в музиці?

D: Музикою я почав захоплюватися з дитинства, з восьми років хотів грати на гітарі, але батьки записали мене на баян. Мій вчитель мотивував мене тим, що в мене короткі пальці, і потім обіцяв, що мене переведуть на гітару. Хоча, коли я закінчив школу, то ніхто нікуди мене не перевів. Електронікою я почав захоплюватись приблизно з чотирнадцяти, записував подкасти на касети, слухав Лаяма Хоулетта (лідер та автор багатьох пісень Prodigy – прим.) і класиків електроніки, а потім в 2006-му завантажив одну збірку драмнбейсу, яка мені дуже сподобалася. Десь після того я почав писати всілякі треки, які зараз, до речі, цікаво слухати.

K: В мене все почалось з хіп-хопу. У 2004-му я писав біти для себе і деяких інших команд, і пішло-поїхало. Що, на твою думку, змінилося на укрбейс сцені за той час, поки ти граєш?

D: Дуже багато змінилося. Коли я тільки починав, дуже багато людей ходило на вечірки з андерграундною музикою. Мій друг в Полтаві міг зібрати 32

ІНТЕРВ’Ю по 500-800 людей! Тепер якість замінила кількість – дуже мало людей, але всі вони в темі.

K: Дуже багато чого змінилося. В основному, завдяки Kievbass. Чого не вистачає укрбейсу, на твою думку? Чи, може, все нормально?

D: Зараз всюди ненормально. Укрбейсу не вистачає зараз своїх, андерграундих ЗМІ, які б розкручували вечірки, писали рецензії і т.д. Коли ми заповнювали анкету з Дімою Koloah на RBMA (Red Bull Music Academy), довго думали над пунктом «Впишіть 10 артистів своєї країни, яких ви могли б порекомендувати». Це все дуже сумно, але я думаю, що скоро ситуація зміниться на краще.

PHOTO: SOUNDCLOUD.COM/DUBDELIGHT

DUBDELIGHT | MAGIC CUP EP

K: Та, в принципі, сцени, як такої і немає. Бейс для наших – це, загалом, дабстеп. Після того, як Kievbass закінчив своє існування, стало дуже сумно. З вересня ми починаємо нову серію вечірок, на яку будемо кликати найактуальніших артистів нової хвиі бейсу. Першим гостем в нас буде Pixelord з Росії.

KIEVBASS – ЦЕ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ ПРОЕКТ, КОТРИЙ РОЗПОЧАВ ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ DUBSTEP І HEAVY-BASS РУХУ В УКРАЇНІ Твій улюблений рос/укр бейс-продюсер? Чого саме він?

D: Дуже захоплююсь творчістю Volta Cab, коли вперше почув його трек – то офігів з якості продакшину, його магічне звучання мене зачаровує, це – музика, яку приємно слухати! Дуже радий, що незабаром виходить збірка на лейблі Santon, до якого входитимуть його і мої треки.

K: Мій улюблений бейс-продюсер з Росії – це Нікіта The Other Side. Мені дуже подобаються його треки, стиль, звучання. Все дуже круто!

33

ІНТЕРВ’Ю Ну і, само собою, вся RAD тусовка – 813, Vtgnike, Lapti, OL… Є ще чуваки з Demokracy. В Росії вистачає людей, які відомі у світі. Що станеться зі світовою бейс-сценою найближчим часом? Що, після, джуку і трепу стане популярним наступним?

D: Я вже не впевнений в завтрашньому дні. Зараз такий час, що популярним може стати уповільнений Джастін Бібер, в основному тільки нові назви, все це писалось і було зіграним дуже давно. От зараз набуває популярності jungle. Я думаю, що скоро буде якийсь futurebasshousejungle, на 130 бпм.

PHOTO: HYPERBOLOID.RU

K: Я не знаю, мені тяжко сказати. Та і це, що джук і треп такі популярні зараз – це для мене також трохи дивно. Вони обидва з’явились дуже давно – джук в середині 90-х, треп – на початку нульових. Дуже дивно, що вони

KOLOAH | BULLETPROOF

популярні саме зараз. Але, все одно, це добре; техно також починає набирати обертів. Такі музиканти, як Boddika, Joy O, Blawan додали купу усього нового до техно. Це цікаво, ейсід 808, 909 знов на коні. Я думаю, далі все буде знов так само – буде новий поворот по колу і все змішається знов. Це круто! Коли наступний реліз? На якому лейблі?

D: Зараз дуже багато релізів стоїть в черзі в мене. Останній, який я знаю, по даті – це Valta & Mudimbi з купою реміксів, моїми та Діми. Вийде він на UK Trends і я дуже радий, що зможу там випуститися.

K: Охх…Наступний…Найближче до виходу зараз стоїть EP з 5 треків на американському лейблі Soulection. Я думаю, це буде на початку серпня. А потім буде два супер релізи! Перший – на Robox Neotech, другий – на Car Crash Set з реміксми від Mik G I Pixelord.

34

записав ДАРКО ЛІСЕНЬ

ПАРТНЕРИ

35

ПАРТНЕРИ

ПАРТНЕРИ

КОМАНДА

Координатор: Антон Ткачук Редагування та переклад: Оля Райтер, Валентина Залевська, Michael Airgood Дизайн: Андрій Пестов, Денис БортніковКургановський Автори: Юліана Романишин, Ірина Цюпа, Христина Веляник, Юлія Цвігун, Дарко Лісень

www.wiz-art.com.ua Львів 2012