Оксана Палій
Василь Яременко
Василь Яременко та український драматичний театр у Ромнах
Життя і творчість Василя Сергійовича Яременка нерозривно пов’язані з Театром імени Марії Заньковецької. Можемо без перебільшень стверджувати: ім’я цього артиста для багатьох поколінь глядачів відразу асоціювалося із заньківчанами. Про акторські образи Майстра написано чимало праць. Зрештою, сам Василь Яременко залишив нам п’ятнадцять статей, присвячених окремим поставам, певним періодам з історії театру. А таким ключовим постатям для власної творчої біографії, як Ганна Затиркевич-Карпинська та Панас Саксаганський, артист присвятив теплі спогади, які не втратили наукової цінности й сьогодні. Проте у наших знаннях про діяльність Василя Яременка є чимало “білих плям”: так, досі не досліджена театральна публіцистика митця, не опублікований його щоденник “Роздуми артиста”. На марґінесі уваги дослідників залишилася діяльність Василя Яременка у Ромнах. Власне, наша публікація – одна із спроб заповнити цю лакуну, розширити наші знання про період професійного становлення артиста. Отже, про театральну працю Василя Яременка у його рідних Рогинцях та в Ромнах, де він ступив перші кроки у професії, маємо досить скупі відомості. Про цей період життя артиста переважно із двох дже-
рел: це передовсім згадувані спогади Василя Яременка “Незабутня зустріч” у збірнику “Слово про Ганну Затиркевич-Карпинську” (К., 1966), де артист виступив також як один із упорядників, та в книжці Б. Завадки і Ю. Турчина “Василь Яременко” (К., 1973). Однак, спираючись переважно на матеріяли тогочасної преси, комплекти афіш та світлини, що нині зберігаються у фондах Державного історико-культурного заповідника “Посулля” (м. Ромни), спробуємо розширити наші знання про роменський період творчости Василя Яременка. У передмові до видання Б. Завадки і Ю. Турчина “Василь Яременко” (К., 1973), де натепер можемо отримати найповнішу інформацію про роменський період творчости артиста, самі дослідники зазначали,
Василь Яременко (стоїть) в колі родини: батько Сергій Петрович, мама Ганна Іванівна, бабуся Катерина Степанівна (ліворуч). Село Рогинці (нині – Сумська обл.), листопад 1923 р. Світлини тут і вгорі – з архіву Рогинецької середньої школи. Друкується вперше.
49