С. І. ГОЛОВАЩУК СЛОВНИК-ДОВІДНИК З УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО СЛОВОВЖИВАННЯ КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 2004
ББК 81.2УКР 4 Г61 Видання здійснене в межах проекту "Словники України " відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1999 року № 967 "Про розвиток національної словникової бази ". Редакція філології, художньої літератури та словників Редактори Г.С. Балабан, Л.И Марченко
Головащук С.І. Г 61 Словник-довідник з українського літературного слововживання. – К.: Наук, думка, 2004. – 448 с. – (Словники України). ISBN 966-00-0350-1 У довіднику розглядаються складні випадки українського літературного слововживання. Подано стислі поради, які саме слова чи словосполучення найдоцільніше вживати для передачі потрібного змісту, зроблено певні застереження щодо неправильного або небажаного, невдалого використання слів у тих або інших значеннях. У додатку вміщено список власних імен людей. Розраховано на всіх, хто у своїй громадській та виробничій діяльності послуговується українською мовою: державних службовців, студентів і учнів, учителів і педагогів, перекладачів, літературних працівників редакцій і видавництв, радіо- і телекоментаторів, широкий загал користувачів, котрі прагнуть всебічно її вивчити і знати. ББК81.2УКР-4 ISBN-966-00-0350-1 © С.І. Головащук, 2004 © Ідея та назва серії "Словники України" Т.П. Гуменюк, В.А. Широков, 1994, 2004
ПЕРЕДМОВА Поряд з такими важливими питаннями культури мови, як оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення, величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети і змісту висловлювання. Правильність мови – це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови. Відомо, що літературна норма утворюється як наслідок суспільно-історичного добору мовних елементів з-поміж наявних або тих, що створюються заново чи залучаються з пасивного запасу минулого й уявляються як правильні, придатні для загального вживання. Культура мови якнайщільніше пов’язана з дотриманням літературних норм слововживання – з семантично точним і стилістично доречним вибором слова, з граматично й стилістично правильною сполучністю слів. До порушення норм слововживання може призвести змішування при використанні близьких за сферою вжитку, але не цілком семантично тотожних слів, які звичайно розрізняються своїми синтаксичними зв’язками (синонімів), близьких за формою і сферою вживання, проте різних за творенням і змістом слів (паронімів), уживання в певній мовній ситуації слів чи словосполучень іншого функціонального стилю, нерозуміння буквального значення рідковживаних чи застарілих слів, неправильне вживання запозичень, порушення норм сполучності тощо. Саме цій проблемі – висвітленню літературних норм слововживання – і присвячено довідник. Однак, зважаючи на те, що лексика як один з основних виражальних засобів мови становить собою безмежне море для вивчення й нормалізації в різних аспектах, тут наводяться лише ті слова і лише в тих сполученнях, використовуючи які, студенти, викладачі вищих навчальних закладів і вчителі шкіл, перекладачі, літературні працівники редакцій і видавництв, радіо- і телекоментатори, працівники різних організацій і установ тощо, тобто всі, для кого мова є безпосереднім знаряддям праці, зазнають найбільших труднощів.