Білчанські офіцери. Коробейник О.В., Яценко Л.Л. 2008 by Величко Сергій

К о р о б е й н й І ^ ^ ^ Яценко Л. Л. . І

,:,* > •

ОФІЦЕРИ НАЩАДКИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ

20 Ф8 р . •Ьілка ^

Тростянець

ББК 68.4 (4 У к р — 4 Сум) 243д К -68 С х в а лен о до д р у к у радою к р а є з н а в ч о го м у зе ю с. Б ілка та редакційною колегією .

П ІСЛЯ ВЕРСТКИ КНИІ Т о л о ч н о О л е к с ій вій ськ а З а п о р із ь к о г о

Коробейник о . В., Я ц ен к о Л . Л . К -68 Б ілчанські офіцери. Н ащ адки козац ької слави Тростянецька районна друкарня, 2008-313 с.

—

геи еря

Иародився 26 лю ■■! . _ в с. Б ілк а Тростяне. ю К' , н и н і С у м с ь к о ї о б л яс.; в Т о л о ч н о Ів а н л Т р '.х и

Н аукове видання

Книга розповідає про генералів, адміралів, офіцерів, старшин і сержантів, чії долі пов’язані з селами Білчанської та Боромлянської (щодо сіл нинішньої Білківської сільради) волостей, Білчанської сільради, з часів заснування воєнної сторожі, Білчанської сотні, Охтирського Слобідського козачого полку по 2007 рік. Відомості про кожного подані рідними, уточнені в районному військкоматі, Військово-історичному архіві РФ, в Центральному архіві Міністерства оборони РФ, Державному архіві Сумської області. Державному архіві Харківської області.

Ів а н о в и ч

М а р ії В а с и л ів н и , які ве р о д о в ід в ід к о з а к ів Б :, і ч - н с о т н і, О х т и р с ь к о г о -5і^ г к о за ч о го п о л к у . Б атьк - Т рохим ович, учасник і ^^омид війни, в 1932 році помер в л М а м а — в ч и т е л ь к а , п іс л я , п е р ш о го ч о л о в ік а вдр\ ге ь. зам іж за в ч и теля К оробейника Івана Івановича, 1941 році п ри звали в Ч ервону А р м ію . О л е к с ій І в а н о в и ч Т о л о ч к о р а з о м з м >. евакуйований до П івден н ого Казахстану, де н кч.

8 , 9 к ла са х р осій ськ ої ш к оли . Т\т' вступив до ■ ■ к о м со м о льськ и й квиток № 15885686. Учась:

ББ К 68.4 (4 У к р — 4 С ум ) 243д

В ітч и зн я н ої війни. В 1945 році закінчив середню ш к о лу 6 .' Г за лізн и ц і в м. Тростян ец ь, С ум ської облл. ,і, В 1951 р оц і за к ін ч и в Х а р к ів с ь к и й ін сти тут, в том у ж році був признане й

;

. V

на Х а р к ів с ь к о м у к о к со х ім іч н о м у олві V В 1953 році Т о л о ч к а О. І. ано к ом со м о лу к о к с о х ім іч н о го

іу

Б аварського рай к ом у Л К Г М У В 1954 році To.’U'MKv) і ' парткпиток Лі- 11 і> 1 і» ( і \

В 1955 роі '1 m^prut-:vi ІІ..П д о с л ід н о г о іи . і'ит\ ty Лабгциі ІЧірІ І . І ОрГІШІіімЦИ їм. ГИ1Л іл

‘ . \

іИ Ч ' * іп-р

в 1960

році Толочко О, I. призначений директором Харківського коксохімічного заводу. Без відриву від вир^)6ннцтва закінчив аспір^інтуру, захистив дисертацію на вчену ступінь кандидата технічних наук. В 1974 році Толочка О. І. було переведено на посаду директора Всесоюзного науково-дослідного і проектного інституту чорної м еталургії (В Н Д І П І Ч М ). В подальш ом у цей інститут п ер ей м ен ув али в « Е н е р г о с т а л ь » — 3000 працівників. Інститут входив до ВП К С Р С Р , тому керівник інституту послідовно отримував військові звання. В 1988 році Генеральному директору «Е н ер го ст аль » Т о л о ч ко О. І. присвоєно військове звання полковник та призначена персональна пенсія. З 1988 по 2002 рік Толочко О. І. працював в ПівнічноСхідному Науковому Центрі Національної Академії Наук (Н А Н ) України. Кандидат технічних наук Толочко О. І. — лауреат Д ерж авної премії С Р С Р з науки і техн ік и , лауреат Української республіканської виставки науково-технічної творчості молоді, нагороджений золотою медаллю за досягнення в розвитку народного господарства СРСР. Толочко О. І. був членом Наукової Ради Державного комітету Ради Міністрів С РС Р по координації науководосліднях робіт. Нагороди: Почесна грамота В Ц Р П С (Всесою зної Цевтральної Ради Професійних спілок); Почесні грамоти Хаіжівської обласної та Харківської міської адміністрації; Іменний годинник; Грамота командуючого Київським Ч ерв о и оп рап орн и м в ій сь к ов и м ок ругом г е н е р а л полковника В. Куликова за активну оборонно-масову роботу 80.10.1968 р.; Почесна Грамота ЦК ВЛК СМ ; Почесав іт ^ м о г а ЦК Профспілки працівників металурпАшнж. підприкмств С РС Р; Орден Дружби народів, два ц р і т м «Знак Пош ани», вісім медалей.

1« «аіальмогч> ст е ж у р об оїи б і л ь ш и 5 0 р ок ів Оі**кс1Й ІІМІІКЙЮЧ орисвитив М а у ш , »»и НИДАВ 4 н и укови х к н и г и і Имигето а у б л ік а ц ій я и « у к о » и х в и д и н и я х Нін от р импм

більше НО аитор* ькй* « нанколишнього , ви ; і J Толочко О, 1. в; м ирайонної та мігькоі рад ч. Хзр; Харківської обласної ра^и

працівників металурі їйноі по* ли«. В и їж д ж а в з науковим и Великобританії, Німеччини, >

Ф ранц ії, Японії, в організаш і 'б - д сприяло реалізації досягн* нь НД1 т >: : Родина: дружина Толочко Л.>а . Харківський економічний ш є їи і . ■ хімічному інституті, помер.іа в 2003 , Дочка, Толочко Ольга Олсксиа&в “ ківський політехнічний інсти у і «Гіпрококс*. Он>*ки; Катерина — економічний інститу т та Харківсьп:^! ситет, Дмитро — закінчив Харківська« ■ інститут, працюс в «У к р Н Д ІГ а ;-. Отаман Харківського Округу Biйv - і універсало.м 0033 від 8 .і 0 ._ с - > ! ” п ол ковн икові Т ол очко

О л еК С ІС В І ! *

і С І “ **;

звання генерал-осаул. Олексій Іванович .жито в Х а р к с ^ Довідка складена на о сн о ві ка О. 1. 14.01.2008 р. К о р о б о й н н к В ік т о р ІНАЯОНЖЧ —Народився

і:

аіо

Тіхістянецькоїх» райі^їу

ник Ініїн Степанович, лівна

ісігн

ведуть свій і -' і

И 1972 р<чіі

і»

19*6

'і

Кі - . .

чч»9 Н>

‘

том у ж році вступ и IV \ ' : Ь^рп»льотн*дч» учмлп:я;х, -к сроці, и 197<і Ці* 1©^-^

. •

■

с л у ж и в в м . Х а б а р о в с ь к у . В 1991 р о д і зн о в у с л у ж и в

в Н ім е ч ч и н і в

■А

г р у п і по е в а к у а ц ії в ій с ь к о в о ї т е х н ік и и іс л я ви веден н я р а д я н с ь к и х в ій с ь к \

Н ім е ч ч и н и ,

1992

році

був

н ап р а в лен и й на с л у ж б у в м. К а л у г у . •ч»-'

С л у ж и в в ч и н і м ай ор а на п о с а д і начальника

а д м ін іс т р а т и в н о -

г о с п о д а р с ь к о ї ч а с т и н и а в іа ц ій н о г о полку. Д е м о б іл із у в а в с я в 1993 роц і в ч и н і п ід п о л к о в н и к а . Н а гор од и — ю в іл е й н і м ед а лі. Б ув о д р уж ен и й . Д р у ж и н а Г а ли н а , 1950 р о к у н ар од ж е н н я , м едсестра. С ин, О лек сій В ік тор ов и ч К о р о б е й н и к , а*ЕІн*ш в А к а д е м ію т и л а Збройних С и л Р о с ії в м . С аратові в 2 Ш З р оц і в званні ст. лейтенанта. В 2007 р о ц і п р и св оєн о тттпп

м айор.

С луж ить

н ачальником

в ій с ь к о в о г о

ц и н в гал ю С вердловського ВО, Р осія . й сф обей н и к В ік т о р Іван ови ч пом ер 26 к в іт н я 2002 р о к у . П охований в м. К а л у г а на в ій ськ ов ом у ц ви н тар і.

ШАНОВНИМ ЧИТАЧУ! Сьогодні ти отримуєш уш к альн у документальн:’ ; т?ггя к а п о в ід а є т о б і п р о т в о їх з е м л я к ів , предст- ^н:; ^ о ф іц е р с ь к о г о к о р п у с у , я к і н а р о д и л и с я і виро-:-’ :! сла в етн ій Б іл к ів с ь к ій зе м лі, та в селах, щ о вхпдя:^:, ^ зазначеної гром ади, а також наш их односельш в, які в істор и чн і періоди, починаю чи з X V I столітті ^ і по т^ггйг^ — час своїм и ратним и подвигами відстояли праве н° ж и ття та забезп еч и ли м ож ли вість нинішньому, п» . ■писати свою історію . В к н и з і зн ачн а увага при ділен а нашим . причетних до особливого статусу, яким є офіцерська . ^ Р озп ов ід ь про н и х надасть зм огу читачу п ізн агл ^ про історію н аш ої м а ло ї Б атьківщ ини, історііс : . відкрити невідом і сторінки своїх славетних ^ В и н я тк о в у ц ін н іс т ь кн и га м атим е д л я п ок олін н я, особливо ю наків та дівчат, як і ^ свою д о лю ратном у с л у ж ін н ю Батьківщ ііги ...... Я вірю , щ о вони впевнено понес>-гь e c т ; l ф t - .:0 Г..'Л1НЪ гордістю буд уть носити звання офіцера. « М о я щ и р а в д я ч н іс т ь ін іц іа т о р а м уп ор я льн к ..м к н и ги , я к і своєю безкорисною пращ-ю ‘ д л я збереж ен н я п ам ’ я ті пр^’ наш их н ащ ад к ів к о за ц ь к о ї с ла в и , іцх-дс іа в н н к іь кор п усу р ізн и х ПОКіК’іІИЬ.

Р адн и к Гі>нґіні-----Г^МҐІНІЛЬШІ.’О -атлм4И*л Ш о б 'і^ н а н и л* С л о ^ ж и н щ и ^ ш жби { полт ини.

„ » а » , « « , , с.

в, . . . - . - . « «

________

БІЛЧАН' ь к и : . Д л я с. Б ілк а , Іб "* : а з 1775 р. по 1917 п

сторона с у с п іл ь н о го » я робством, і військового ' : . Н е т іл ь к и зем лею б

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! У ЦІЙ к н и гі зібр а н и й м а т е р іа л про д о л і оф іц ер ів , солдатів, і сержантів, я к і народилися та мають віднош ення до села Б ілк а Тростян ец ького району С ум ськ ої області. Ц і д о лі свідчать цро проявлений героїзм та самовідданість при участі у В ели кій Ж овтневій соц іа лісти ч н ій револю ц ії, В е л и к ій В ітч и зн я н ій в ій н і та в и к о н а н н я свого ін т е р національного д олгу в р есп убліц і А ф ган істан . В и світлен і історичні факти заснування с. Б іл к и . Розповідається про офіцерів, як і пов’ язані зі слободою Б іл к и в період з 1765 року по 1917 рік. Ц я кн и га має в е ли к е зн а ч ен н я д л я п а тр іоти ч н ого виховання підростаючого п о к о лін н я , том у, щ о держава у я к т немає м инулого, не має м айбутнього. В ели к а подяка К о р о б е й н и к у О л е к с ію В а си льо в и ч у і Я і^ н к о Л ід ії Л е о н ід о в н і та р е д а к ц ій н ій к о л е г ії за проведену роботу у виддані ц ієї книги.

об'єд н ан ого

Військовий ко м ісар Т р о стян ец ько -К расн оп ільського районного військового к о м іс а р іа т у підполковник В. І. Кліщ

м еш канців, — «б іл ч а н с ь к и ^ * ; у п о в с я к д е н н и х в ій с ь к о в и х У' с в ід ч а т ь п р о с т а л іс т ь в ій ^ н ап р и к ін ц і X V I I ст. Так u e jr - i. Д м и т р о С к р я га « р а з д е л я л с в о и м » . Т а к і д і ї СВЯШ

г у,

звичаєвого, а не церковного пркіВ. к о за ц ь к о го товариства, в п о спирався і на його військсЕІ з; , к оза ц ьк и х товариствах з в іл ь н я л о від вій ськової J ставали найбітьш а в т о р и г -т т ^ О. Д м и т р а С к р я ги — Ф е ^ " , підпрапорний б ітч а н ськ -ї в козацькій слобідській В ц ьо м у кон тексті -в. J « Б іл ч а н с ь к і оф іцерц к воєн н ого аспекту ж ит ні с випадковим. П лідн а р ' на н айпознтивніш у • виконана краео ' : іс т о р и к ів -н а у к . -; в ід х о д я т ь р;-, ,, З а р х ів у в п т л р , с СЬОГОДгННЯ Гі знайомо%5\ г:ч . ■ П0 ВП,ч»а. W, І *и. H-L . !lt- -І£4ї-, , ■^=, ДОВГомч 1 Іі, «іИПп.иип

■ - г. . . . . Лн ,

. . і .

- . ' П-

А б ілч а н ю « є за щ о себе поважати, і ця книга чудово це доводять. Вдивіться в фото, вчитайтесь в рядки біограф ій, опублікованих в книзі. Б ілчан ськ і офіцери — це лю д и , я к і чесно, без зайвих слів , присвятили своє ж иття виконанню ш йськового обов’ язк у. А багато з них віддали з гід н істю своє життя на війнах не «за царя-батюшку*, «н е за С та лін а », а за своїх рідних, за свою зем лю . В к н и зі ви не побачите и ш а д к ов и х прізвищ - адже це представники все ти х ж е козацьких білчанських родин, відомих з переписів к ін ц я X V II ст. — початку X V I I I ст. Д у ж е цікави м и і в аж ли в и м и є о п у б л ік о в а н і ф ото. Вдаївіться в обличчя лю дей - це білч ан ськ а порода, щ о вгадується за поглядом , поставою. І ставить д уж е важ ли ве і ц ік а в е з а в д а н н я п е р е д н а ш и м и ін і ц і а т и в н и м и краєзнавцями — зібрати ф ототеку Б ілк и : фото краєвидів, змх, даорів, портрети білчан. Видати їх з коментарями, додати ч у д о в і а к в а р е л і А . В ’ ю н и к а і ін ш и х б і л ч а н с ь к и х худож ників, додати до цього спогади старож илів оце буде беяцінний скарб! Пропонована книга просто надихає на ’tл к y р о б о ту. І, дай Б о г, з д о р о в ’ я і т в о р ч о ї н а с н а ги О. В. Коробейнику, Л . Л . Я ценко, щ об вони щ е довгі роки іцюдавжували свої краєзнавчі студії.

В. І. С т а в и с ь к и й , к а н д и д а т істо р и ч н и х н а у к . 0 7 .0 9 .2 0 0 7 р .

с л о в о

д о

ч и ї А

Ви трим аєте в р ук ах v h -k « ьне л о гіч н о м у п о р я д к у зібран: в; — Слободи Б іл к а та с іл і хутор ів, „ о н ' сіл ь с ь к о ї ради Т р остя н ец ьк ого р . . П ер ш і в ій ськові в с е л і Б ьїк а з ’ я г г ■ ■ століття. Я к св ід ч и т ь «В ій с ь к о в о -е н п и к

-п- ди і .

виданий в 1983 р о ц і, п он я ття латинського слова «o ffic iu m », що означає командного ск л а д у збройних си л, тг.

‘ ^

Вперш е оф іц ерські чини (звання з ’ я ь я .:16 с то ліття в Західно-Є вропейських Гк 30-х р ок ах 17-го с т о л іт т я в п о лк а х « öv: s _ збрюйних с и л а х Р а д я н сь к о го Сою зу ко*-- називати оф іцерам и з 1943 року, кол б: — погони д л я ф орменного одяг>’ . Д ок ум ен тги іьн о п ідтвер дж ен о, щ о : заснування і до к ін ц я існування росш. о . : к о за ц ьк о ю сло б о д о ю , а п отім — к а зен н е:: слободою , де готув али сь д л я війська загси “ в радянський період, і вже в роки не: багато м олод и х б ілч а н пов’ язали свс - ~ “ служ бою . У відом ом у KІHOфL^Ь^C ‘ ^ Г л мовні слова про головне п о к л и к а н н " . «Е сть такая профессия - Р оди н у s . z ; Гортаючи цю кни ж ку, шановні ч, ~ ^ усі часи білчани-оф іцери не • військовій присязі. Н а ж а л ь , не всі від ом . , т ’ використані в основном> областей та Централь;і.>,-л

t'x; -

' . ‘

М. П о д о льськ у д ослід ж ен н я ін ш і архіпп ^ А 'ш голпш тэд ^4*341 TS-tvi .. Ш лк а * f Віднт<н.іі*т4м .v .. n с л у ж ъ о н щ н ТЛ i в

■

—

підростаючих поколінь. Вона, безсзгмнівно, стане ще одним внеском в розвиток краєзнавства Сумщини та Слобож ан щини. А завершити своє слово до читача мені здається доречним думкою, я к у влучно передає прочитаний мною напис на Сумському пам ’ятнику «М а т и -Б а т ь к ів щ и н а »: « У пам яті к ам ен ю , в п а м ’яті серц я ж од н е з ім ен ц и х п о в ік не

зітреться*.

„

з повагою до В ас В іт а л ій М иколайович Г ур н ак , до кто р економічних н аук , професор, а к а д е м ік Транспортної А к а д е м ії У країни, почесний залізничник СРСР, член Н аціональної спілки ж у р н а л іс т ів У країни, колишній учень школи села Білки, член Сумського з е м л я ц т в а в м . Києві. ЗО серпня 2007 р.

ВСТУП За сто кілом етрів на південь від Древнього І С ум щ ині, у мальовничій місцевості, яка і старовинного Сагайдачного ш ля ху до заплав річ. та її притоки річки Б ілк и з одного боку, т- віл м7г?т шосе Х арків-С ум и до лів о ї заплави річки Бсрсэй-^^ ^ розлого поселилася Б ілк а — старовинна слобо^.* , кого С лобідського козачого полку. А р х е о л о ги стверджують, що на м ісці н у;н:т7тт-7>.і С . т бу ло поселення слов ’ янського плем ені сіве^-тн ^ с т о л іт т і н а ш о ї ери. П із н іш е т у т б у л и г “ поселення. П іс л я перемоги російських військ м он гола м и на К у ли к о в о м у п о л і ці зе м лі. відходити до П о ль щ і, а потім за угода::п м - - князям и Іваном I I I та Вітовтом, в ск лад і П .— і* воєводства відій ш ли до М осковської державі: В документах Б оярської дум и Москов^ьх ... 1571 рік на місці ниніш ньої Бі-ши зна'гггьс ч :і т — на південь від П утивля в меж иріччі Пслік і . ' н е с л и з з е м л і (п л а т а зе м л е ю за с л у :^ :"‘ ' україн ські козаки, яких в П у т и в лі > Г ^ " 1500. Д окум ент стверджує, що ст " ж і існ ую чи х раніше. Отж е, перш і воїни в наш ому .4 ’ ’ X V I століття. Н аселення Б ілк и • . . нових захи сн и ків прикордс‘ іт?й ї?-’ початку X V II століття зі» рахук, N = - ч . г , п ольськ и х панів з Наддн^ ци чч .ік і' х . лю дей. Та, певно. н а й о і.іь т ирг и ^ ' національно впзв^^JI^^нvn > і. п о л ь с ь к о ї ш л я х т и під кі-р^нии .. і ' ^

ницького. й ш л и зв ід усіль — з Гали чи н и , Ч ер к ащ и н и , Волині. Збереглися відомості про поселення в Б ілц і вихідців з м. Галича ниніш ньої Л ьвівської області, багато білчан мають однофамільців в ниніш ніх Ч еркаській, В ін н и ц ьк ій , Київській, Чернігівській та Ж итом ирській областях. Д о 1652 року чоловіків в слободі було вже стільк и , щ о при формуванні Охтирського слобідського козачого п о л к у в Б ілц і сформували козачу сотню з реєстрових козаків та більш е 250 підпомічників козакам. П ри П етр і І ч и с ло козаків збільш илося до 250 чоловік. Відповідно виріс і загін підпомічників. З 1765 року Білка постачала рекрутів д ля О хтирського гусарського та Харківського драгунського п олк ів , а п із н і ше - і в інш і частини російської армії та флоту. Т у т доречно привести дані про населення села в Х У І І - Х Х століття х. Населення слободи Б ілка: 1) 1725 р ік . В ід о м іс т ь про к іл ь к іс т ь д в о р ів д л я одержання податків. Слобода Б ілк а — 261 двір, а податку порцій 28, рацій 3. Д А Х О ф. 27, опис 8 , од. зб. 9, л . 149. 2) 1726 рік. Список козаків Б ілчанської сотні. «В ы п и ск а... к о л и к о е ч и с л о в сотн е Б е л ч а н с ь к о й обретается выше выписанных чинов обывателей: сотник 1, подпрапорных 4, отаман 1, писарь 1, хо р у н ж и й 1, выборных козаков-компанейцев 49, их подмогчиков 253. За подмогою состояние самих скудны х и в п одм огу не годных бобылей 1 2 . Сосед, которые в собственных купленны х... хатах ж и вут - 12. Сотенных услуж ников - 3 . Всего 337 граж дан .» Д орослі чоловіки . Х арківський м іськ и й архів. Справа Охтирського слобідського козачого полку. 3) 1732 рік. В Білчанській сотні налічувалось: Підпрапорних - 2 двори, 2 хати, 2 душ і. Козаків - 49 дворів, 91 хата, 318 душ. Підпомічників - 238 дворів, 279 хат, 838 душ. Підсусідків - дворів нема, хат нема, 51 душа. Робітників - дворів нема, хат нема, 12 душ. Попів - 1 двір, 1 хата, 1 душа, робітників у нього 1 чоловік Ш колярів 1 хата, 2 душ і. ' Ж ебраків - 1 хата, 2 душ і. Отже, в 1732 році в свосму Шфіміисі майор Х рущ ов нарахував в с. Білка 290 дворів, 37Г, хат. в яких м .ш к ал., 10

1227 душ . Д А Х '. ■■ сло б о д ск и х ПОЛК »ь 4) 1740 рік в . ф іла р ет. «С татис М . 1857 г. с. 117. 5) 1764 рік - в Бі. . к о з а к ів , 523 р о д и ч . бездвір н и х м еш к ан ц ів. Р- ~ 180 хат, п ід п ом іч н и к и - ' .^2 О хти р ськ ого п о л к у . А . В к.г р. с 39. 6 ) 1773 рік. «Ведом- :г ь Слободско-украинской и деревн ях, и находяхд ;X: я ж енского п ола с подразделБ оровенское коїйИссарсгЕ Б ором ля

, .

, ~ о - •

С л у ж и л ы х военны х ЧЇТН,-3 О тставны х воен н ы х Б ы вш и х к о за д к и х С татских Д ух о в н ы х В ойсковы х казеннь:л П од. черкас владе. И того Д. И. Б агалпй и быта Xapькv^нs \ 1890 г. С. З и - З 1‘л 1 7) 1780 р ік . V «В о й ск о в ы х . о .Н. г З б ер. 2282. 8 ^ 1.^61 рік , , ЛхТЫр» Кім \ І. , ^ 14-18 |,\п;. ■ ■ пу МК 1ЧМІ \ И’ : М><Д;иіии I : К' ' • Р» lS.S > р .. \ Г1\ » Р'Ц- ІИІІі-Ци . і і .,

119. Белка слобода, бывшая волость, при речке Боромля, дворов 442, жителей 2635. 2 церковных прихода, ш кола, Л В К , базары по суботам, 4 ярмарки. «Волости и важнейшие селения Европейской России.» выпуск III, С П (б) 1885 г. 10) 1928 рік. «Білчанська сільрада: дворів 968 в т. ч. не селянського типу 37, населення всього 5348 в т. ч. жінок 2761. Слобода Білка: дворів 844 в т. ч. не селянського типу 34. Населення всього 4695 в т. ч. жінок 2415 д уш .» Сумське окружне статистичне бюро. Довідник Сумської округи 1928 р. Суми. 1929 р. сторінки 322-323. З наведених вище виписок з документів видно, що Білка з часів заснування і до 1928 р. включно була спочатку козацькою слободою, потім - казенною військовою слободою, яка виховувала і віддавала до війська як завойовників нових земель для російської ім п ер ії, так і захисників Вітчизни. Кількість воїнів в сл. Б ілка весь час зростала. Б ілч а н и п р и й м али уч асть в п р и єд н а н н і до Р о с ії Прибалтики, П ольщ і, Кавказу, Криму, у війнах 1812-1815 рр. - проти Наполеона, 1904-1905 рр. - проти Я п он ії, 1914-1918 рр. проти Німеччини і Австро-Угорщ ини. Не обійшла їх і громадянська війна 1918-1922 рр., в якій сини Б ілки билися як за червоних, так і за біли х. Б ілчанські офіцери воювали проти Я понії на оз. Хасан та р. Х а лх ін Г о л в 1939 р. В фінській війні 1939-1940 рр. п о ля гли десятки наших земляків. Та найбільше білчанських юнаків і чоловіків, дівчат і жінок воювало в складі Червоної (потім Радянської) А р м ії проти німецько-фашистських загарбників в роки В еликої Вітчизняної війни. На фронт піш ло більш е 1500 ж ителів Б ілки, сотні приймали участь у визвольному русі проти загарбників. Більше 800 білчан полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни, 32 були страчені німецькими карателями в ти лу за партизанські дії. Протягом чотирьох сто літ ь наш е село, його воїни захищала свої землі, свою Батьківщину. Воїнами керували офіцери. Всі ці роки молоді козаки, військові поселенці, резервісти і призовники гли б о к о поваж али в ій ськ ову служ бу, вважаючи її почесним обов’язком. Багато білчан завжди м р іяли стати оф іцерами. Т о ж не дивно, що порівняно невелике село дало арміям захисників Вітчизни З генералів, адміршш, контрадмірала, більш е ЗО иолконміп<ін

та щ е б іл ь ш е 300 офіцерів. , ч«-. п і д п о л к о в н и к ів та м а й о р -в г ^ С п ец іалісти підрахували, ш,-> и; офіцери, які закінчили БІЛЧ8 Г;' Ьі: ! к о м а н д н и й к о р п у с б о єзд а н-. . чотирьох дивізій. у з а п р о п о н о в а н ій чиг^* .. ^ . розповідається про офіцерів, чия г , - г П риводяться короткі біограф ії : г ста оф іцерів, ч и ї рідні відгуки^ли<"я уп орядників ц ієї книги. П ро KOI: ;ь коротко або називаємо т іл ь к и прізвиш а, ' Н“ відомостей. У с іх цих лю дей пам ’ ятає нашт їх н і с ім ’ ї, їх н і родичі. М абуть, і прийдеш ні п ок олін н я . своїх зви тяж н и х предків, нащ адків Р оботу по складанню списків 2 ‘ кап ітан у відставці, в ч и тель Б ш ч а к :: ^ z. Ф едорович П оном аренко, п р од ов ж іїл ^ завідую ча ш к ільн и м краєзнавчих^' :^уз . т. Я ц ен к о (П он ом арен ко) та в ч и телі гй. ^ Д м и тр івн а Ч и ч к ов а (П р и к а зч и к . В-л Краснікова, пенсіонери Є вдокія І » ’ Іванович К улібаба, Н. А . Лобода, по „т? _ — Я кович К узьм енко, учн і ШКО.ТЇТ f зс у ~ названих тут оф іцерів, завіду,, г в сільради Л ід ія М иколаївна Кова. ь , ~ ^ Н . В. К улібаба, Тростянець їй в ■ ^ М оє завдання поляга.^. у зу -■ тут офіцерів, уточненні oil гг, ф фотографій, орган ізац ії б : ком атів разом з Л ід ір к ^ ' і ,, . В ступні статті сп івучасті з ж урна ,1. / ti

щ одо козаків ПІдтр ; ун ів е р с и т е т у ОлеКГ. Н 'Г, ҐІ ук р а и н ск ого н ар од и ». В X

тур к и , їх п о л іт и ч н і к : просто р о зб ій н и к а м и , я ; ^ н ^ здоби чі. В ті ж роки Західн-.^ь рівники по У к р а їн і ба ч и ли в . своїм и в н у тр іш н ім и ворог т ^

КОЗАКИ ОХТИРСЬКОГО СЛОБІДСЬКОГО КОЗАЧОГО ПОЛКУ

р ізн и м и та та р ськ и м и о р д - г

захи щ ати свої з е м л і, с в о їх Ді сх и л я є м о с я до ц ього ВИЗК . г .: і воїни,

бор отьбі вони ВИК

: =

військову та п о літ и ч н у хитріяр т Том у майж е пгість віків правителі Я : * і; : Польшд, Л рггв и , Р о с ії пргігнулк іа.“' ~ м еж своїх держ ав та д л я заьі г .в^кчя П ерш а зв істк а про с л у ж :'. зустр іч ається в д о к у м е н т а х п олови н и X V I с т о л іт т я . В « Р о з п и с и П ути в - 7 ь с ь к

х . * :

расспросу Б оярина К н язя і ^ В ороты нского 79 г о д у » (1 5 7 І рік . ню ) — п ерераховані стор ож і і ї\ : ? ; V :, на ск а ли у Б е лы е В еж а; а км ■ ле т е из П у т и в л я да и з » Б акаева и и н и х

воинскі-х

ч елов ек ом , из города п ■ два П олт авська бит ва Сьогодні, з відзначенням 205-ї річниці з дня смерті останнього отамана Запорізької С ічі, нас знову х в и лю є пи тання козаччини. Хто ж вони, козаки? Дмитро Миколайович Бантиш-Каменоький - друг і родич с ім ’ї Кантемирів, що володіла маєтком у Криничному, Тростянецької волості, в «И стории М алороссии...* стверджувіш, іцо козаки прийш ли з П івн ічн ого Юшказу, али ли сь а місцевим инсвл<*нним, передавши йому свою войовничість. Таю- уявлен н я про козаків було иіі по^штку X IX ст о лігія . Частково цн уянлниня

которою дорогою в ои н ск и е сторож е сторож ем с

, і

наймом, 4 зи м е и л е т о

- 'т

; ;

у к и н у т ь *. П оясню »;мо. ідо «воин,.-!-, =5^.£и ':Ч називає і п о л ь с ь к и х , і 5ПТл.^и ьк;і\ кнй? ; ь татарські орди, в гому чи ї ї ! рл:« !>лл посадова держ ави І

;

> \ ; .

це к о а а к и , .т.к.^ди., л ь : шт-'к пг V %■. оєї' л и л и с

Ри.пьську, Ноетород-СДй^^Р'С г-ь .іт

землю.. За цю Москоіїськоай'г

■й’.?'•

« Л е т а 7099 я к і с л у ж и л и Государевим наймом, за грош і — це сердю ки). О тж е, в наш ом у п р и к ладі козак — це зем лев ла сн и к , х ліб о р о б і захисник В ітчизни в одній особі. П ізн іш е по ц ьо м у ж принципу будуть утворені козацькі п оселен н я в м еж а х Р о сій сь к о ї ім п ер ії на Д ону, на К убан і, в П р и а зо в ’ ї, на У р а л і, в Д а ур ії, на А м у р і, в меж ах Речі П осп оли тої — на В о ли н і та в Г а ли ч и н і, в О сманській ім п ер ії — на Д ун а ї. К оза к и ж правили і пограничну с лу ж б у — р о з’ їзд и від сторож і до сторож і по всій л ін ії кордонів. 18 лю то го 7079 р о к у (1 5 7 1 -р ок у за наш им л іт о ч и с л е н н я м ) М о ск о в сь к а боярська дума приговорила, ш;оби кінним козакам служ и ти в п оси лк а х п ольськ и х (п оїзд к ах по кордону з П ольш ;ею ) і в сторож і з зе м л і без грош ей. Грош і платити, я к щ о Государ того побаж ає, т іл ь к и п іс л я с лу ж б и . В той ж е час П у ти в льськ и м станичним головам , я к і їздять в стан и ц ях — п лата по чотири р уб лі, а дітям боярським в ск ла д і п іш ого п ограничного р оз’ їзд у — по два р уб лі до ви ходу на кордон. Д о речі, на м ісц і, де зараз розташ ували сь Б іл к а та Б ором ля, стояла 1-ша Сторожа. В «Р о с п и с и » про це сказано так; «1 -я С торож а м еж П с л а и В ор ск ла в п р о х о д а х , а сторож ем на ней стояти из П у ти в ля и из Р ы л с к а четы рем человеком по два человека из города, а беречи им тое гряды , которая меж П ела и Ворскла п о л д н и щ а ». Берегти ту гряду, щ о на ПІВдорозі м іж П с л о м і В ор ск лою . Й д е вона від ниніш нього Буймера, через б ілк ів с ь к і п оля , м им о Г р у зь к о го до стан ц ії Б ор ом ля і д а л і на с х ід . Т у т п р о ля га в Сагайдачний ш ля х . М и вж е п и сали, щ о сторож а — це невелике укріп лен н я. П оряд м іг бути посад, де м еш к али козацькі сім ’ ї. В сторож ах та на певній відстані стоя ли веж і, на котрих при наш есті ворога запалю вали вогнищ е. Від сторож і до сторож і своєрідний тогочасний телеграф передавав сигнал небезпеки до П утивля, закликав стрільців та козаків до оборони.

З посиленням кріпацтва на Р усі та в П о л ь щ і з заходу і півночі по ріках і хащ ах в наш лісостеп йш ли і й ш ли селяни, займали землю , добували зброю і коней ставали козаками. П ереселенці з правого берега Д ніпра Ч ерка си — часом беш кетували.

В. К н я зю Ф е д о р И В а си ли й В е л ь я .л и }

\‘ -

во м н о ги х м еста х х . станицы и стор ож ев і : : ; , б о ль ш и м ста н и ц а м к ' ^ ' • Б оровой нет. И по Гг/^ дар#-" И вановича всея Р у о и

на Л и в н а х две ста н и ц ы

с.

к азак ов и л и и з к а к и х .іп о с л а т и к Д о н ц у к Сег;

" г

М ур а в ск и м ш л я х о м до верх станице б о л ь ш и м Мурав^»<-. -• ^ п осла ти к Д о н ц у ж С еверск . Донца и О скола, а переезж ати т ; Баїпкирской да Ш абалинской, т.і Е да И зю м ской , а ездити т е н безпрестанно встречаясь, и ве вестей с Л и в ен , чтоби Крыме:--' лю ди на Государевы У к р а й ь ^ ^ Ц аря и про царевичей и щх> 5' д олго до п р и х о д у ». Ч ер ез 20 р о к ів п іс л я с " В ор ск ли і д а л і до Д о н ц я збільш и ти в к іл ь к а разів коз лхч,*.М оск ов ськ а д ер ж а в а в п о лк и й п о лк о в и й коЗі».:>: З 30-х р ок ів Х У П СТ-

п оси лю є обор он у напі; г ■ ь; час б у л о збуд ов ан о 2 і' мК

ук р іп лен ь; Бєлгор».)ч Р' Б ілк а — Суми і' р. В ор ск ли НОЛЯЬТІ 'У о ч О х ти р к у. В 1641 ро , . N короні у к р а їн і'м <1 ^ О хти рка н ід ій глла І’ -ч коааків і укіч»їн ськ і' > ич їх грам отах цар 0 .,'№коей

теч к о о Х т и р і п ослати стр ільц ів . А л е найм ане м а ле в ій с ь ко не м о гло витрим увати натиску кочівн и к ів з півдня. Т од і р о сій ськ и й уряд, врахувавш и, щ о до 1651 р о к у в п івден н і з е м л і Р о с ії п ерейш ли до 100 тисяч селя н з н аддніпрянських з е м е л ь , за х о п ле н и х п о льськ и м и панами, дає д о з в іл цим

п и с а р Ів а н С т е ц е н к о ; С а в и ц ь к и й ( у н ього дво^; ! : п ів сотн і виборних к озак ів , п^,и

спис, два п істо лі, кресало. О бов’ я зк о в о ї ус т а ле н о ї ф о р * '"

н а й б іл ь ш и м

не х о л о д н о в зи м к у і не ж ар к о в

с л о б ід с ь к и х

п о л к ів .

«С м отр ен н ой к н и г е » м іст О хти р ськ ого п о л к у 1686 р о к у н а л іч у є т ь с я , крім О хти р к и , щ е 21 п оселен н я на т ер и то р ії

п ід п о м іч н и к ів . Озброєння наш их слобідськи х

в о лелю б н и м ук р аїн ц я м створити С ум ськи й , О строгозьки й , О хти р ськ и й С лобід ськ і козачі п олк и . Згодом створено Х а р к ів с ь к и й к о з а ч и й п о л к . О х т и р с ь к и й п о л к б ув ч и не серед ч о т и р ь о х

О д яг був так и м , щ об у н ьом у

, н ог -

б р а ли см уш к о в у ш ап к у з си н ім аО. ~ ч и к об ен я к , ш и р о к і ш аровари, я -^ові ч -

п о л к у . В ч и с л і козац ьки х м іст, слобод і с іл Б ор ом ля, Б ілк а ,

сук о н н и й каптан. Ш ерютяний п- я;

М и к и тівк а, Тростянець.

одеж у, за поясом завжди б у л и ніж і р ок ів н аш і с л о б ід с ь к і к оза к и н ьсли б у д у в а л и у к р а їн с ь к у у к р іп л е н у г nj. .

П о л к був адм іністрати вн о-тери торіальн ою одиниц ею і, в той ж е час, військовим з ’ єднанням Р о с ій с ь к о ї держ ави. П ерш им и особами в О хти р ськ ом у С ло б ід ськ о м у к оза ч о м у п о л к у б у ли : п олк овн и к (я к о го довічно оби р ала п олк ова старш ина), отаман (й ого обирав п о лк на час п оход у), суддя, о са в ул, х о р ун ж і і два писарі. О дин писар проводив справи в ій с ь к о в і, д р уги й — вів справи ц и в іл ь н і в О х ти р ськ ій ратуш і.

г-

Ч у г у є в а і д а л і до Д н іп р а. З 1695 р ок у, к о л и О хти р ськ и ' п о л к в с к л а д і а р м ії бояр и н а Ш ег.- ‘»е" - z до ф ортеці К и зи -К ер м ен , д л я к о з '1 3 т я ж к і бої за межгіми У к р а їн и : і ■ Л іф л я н д ію , 1725-1726 р ок и — чи\.~тін і '

К озаки д іли ли ся на сотенних, за к р іп лен и х в сотнях, я к і складали полк, гвардію полковника — хор ун ж и х і пуш карів на ф ортецях. Громада О хтирки р о зд іл я л а с ь на м іщ ан , стр і льц ів і козаків, з яки х було створено дві сотні, ін ш і козацькі сотні б ули по слободах, приміром, в Б о р о м лі і Б іл ц і. К озаки р о зп од іля ли сь по двох розрядах. В п ер ш ом у б у л и с ім ’ ї ре єстрових козаків. З н и х в и би рали сь к озак и в військо д ля походу і бою. В другом у — «п ід п о м іч н и к и », я к і забезпечува

в П ер си д ськ о м у п о х о д і. В 1736 сотн і, ш тур м ом в зя л и П ер ек о п , а ь О ч а к ів . В О ч а к о в і О х т и р с ь к ? ?

л и с л у ж и л и х козаків двома кін ьм и , сідлом , зброєю і провіа нтом та д оп ом аїали с ім ’ ї сл у ж и л о го , к о ли той був у поході.

сотень. Н ап р и к ін ц і 1763

Із «п ід п о м іч н и к ів » набирали в обоз коноводів, а в разі ви ходу с л у ж и л о го із строю, п ідп ом ічн и к зам іняв його в б о й о в ій со тн і. С к ла д сотні читач м о ж е п р о с л ід и т и по п ер еп и су к озак ів Б іл к ів с ь к о ї сотн і 1726 р ок у: С отн и к

ц ій п о д ії) ук а зом Ка;ч-і’ ; ^ б у л о перетворені» в V. чЧ .

М и х а й л о Л у к ’ янов, у нього 14 п ід п ом іч н и к ів ; мідіїрнпориі Ф е д ір Скряі-а, Стефан Рибкевич, О лек сій ГІрулков(;і,кий

ко;і!\4014) п о лк у, в U'NVX .Л у вІЛоькі'ні і' ичч> ' и 1І , і

у кож н ого НО че'гверо п ідпом ічників; (,тамин І пан К у к л а ;

ОГИМДУ на ИіЧП'Ч'. (пи і:- W

гар н ізон ом , захи щ ав О чак ів від •■. ■ ар м ії. В 1738-1739 р о к а х , р а зо :: ^ р п о л к в п оход і до Д н істр а вів гМ n 'v , В 1757 о хти р ськ і козаки в Пру-

зав ер ш и ли сь бойові д ії н;ииих о ..

5. 1 с

З березня 176 ' р *ку І.Ч м овано, на йоіч'» ил

.. і.ч

; v .. ' , v »•

, >

Т а в р ії, відродиться З ап орізька Січ. П отім , в 1775 роц і, к о л и ш н і козаки - О хти р ськ і гусари - будуть брати ган ебн у уч а сть в р озгром і С іч і. Т і ж к озак и , хто не п ок ор и в ся К атерині II, п іп іли на Дунай. Згодом полковник Б іл к а ук ла в у го д у з росій ськи м урядом і б іл ь ш у частину к оза к ів привів в Р осій ськ у ім перію , створивши Чорноморське козацтво, щ о ста ло згодом основою К убан ського козачого в ій ськ а. Т о ж м ож н а знайти нащ адків охти р ськ и х козаків і в О д еськ ій області, і в К р и м у, і на А з о в і, і в К уба н ськ и х ста н и ц я х. Само собою зрозум іло, щ о нащадки козаків і зараз складаю ть д обр у п о ло в и н у н а селен н я Т р о стя н ц я , Б о р о м л і, Б іл к и , М икитівни, Грузького, Станови, Скрягівки, К риничного.

ОФІЦЕРИ БІЛЬЧАНСЬКОЇ С О Г ОХТИРСЬКОГО СЛОБІДСЬКОГ КОЗАЧОГО ПОЛКУ 1. в

а р х ів а х

В іл ь н е н с ь к о г о

воєводи

згад ую ться к о за к и , я к і н е с л и с л у ж б у на 1 -й старш иною у н и х був Ч е р к а ш и н В а с и л ь й ого, по п е р е п и с у 1726 р ., с л у ж и л и в Бкі-; О х т и р с ь к о го С л о б ід с ь к о г о к о з а ч о г о п о л к у . 2. В т о м у ж а р х ів і з г а д у є т ь с я атам,:иі

“

н а щ а д к и ж и в у т ь в Б іл ц і і п о н и н і з прізв^ гт*3. В а с и л ь Л а в р е н т і й о в и ч К о в а л ь ч т — _ зга д у ється в 1676 р. (п о л к о в н и к О х т и р ’ ькогч^ . к о з а ч о го п о л к у Д е м ’ я н З ін о в ’ єв в ід д а в : ч . в ер ш и н і р. Б іл к а б іл я С а г а й д а ч н о го ш л я х у г і і '

1681 р ок у, я к и й п ід т в е р д ж у є , щ о с о т н іїк К .

’

син К о в а л ь ч у к з д р у ж и н о ю і д іт ь м и прп о л к о в н и к у П е р е х р е с т о в у в ВоровеКч '- К - м . Ж и г а й л ів ц і на р іч ц і Б о р о м л і м ельіш ча;*-

~ у ;.

і ви н н и ц ею за 40 р у б л ів . З царч'ької г г ..м *’ в и ход и ть, щ о со т н и к В а с и л ь Ковальч^тч С а г а й д а ч н о г о ш л я х у с м іж н у з гад яц ьк ом у

полковнику

М и х л іу

;г

л:.^ < .і -іж В

і!

1704 року білчанськіїм оогникам 6> р ім я а п ^ іу гтьсн в ДОКум»»НЛЧ»\ 1 7 іл

т V. > і- ^

п л е м ін н и к у гетьм а н а С'іхм оплі'кгпи. п 'ч н ,‘ в 1676-1685 р о к а х В а с и л ь Л :ицч*нтгн 4'^ 1'ч б іл ч а н с ь к и м і'о т н н к о м . 4. По опису Охтирськогч»

» Ячї.'їіку

ггшн.

5. М ихайло Л у к ’ янов; певно, був сотником з 1715 по 1740 рік. В перепису козаків білчанської сотні, складеном у п ід н а гля д о м м айора Л и х а р е в а по н а к а з у б у в ш о г о охтирського полковника Івана П ерехрестова і бувш ого бригадира того ж полку Федора Осипова сином сотника Василем, значиться першим сотник М ихаило Л у к янов. В переписі майора Хрущова за 1732 рік М и хаи ло Л у к янов ще значиться сотником. 6 . Василь Михайлович Л у к ’ янов керував ж иттям Б ілк и в 1740-1765 роках - до переформування козачого п о л к у в Охтирський гусарський полк. В переписі 1726 року згад ую ться й ін ш і оф іц ери Білчанської козацької сотні: 7. Підпрапорний Федір Скряга; 8 . Підпрапорний Стефан Рибкевич; 9. Підпрапорний Стефан Ковтун; 10. Підпрапорний Олексій Прудковський; 11. Атаман Іван Кукла; 12. Сотенний хорунжий Григорій Савицький. 13. В документі 1801 року згадується білч а н ськ и й атаман Федір Величко. (Держархів Сумської області, ф. 804, опис 1 справа 236.)

КОЗАКИ ЗАПОРІЖСЬКОЇ СІЧІ В БІЛЦІ 1. Іван П е т р о в и ч Г у с а к — к о ш о в и й о т а м а н Запорозьської Січі в 1693-1698 р. і в 1728 р. О дин з організаторів переводу козаків із Нової С ічі (в кордонах Турецької імперії) в Стару Січ (в кордонах Р о с ій с ь к о ї держави) 23 травня 1728 року. П ід час повстання козаків в Старій Січі проти козацької старшини в том у ж 1728 році був змушений разом зі старшиною (всього 50 к озаків) втікати. Прибув з 50 козаками в Київ. П отім , разом з еім ями, ще 5 козаків утримувалися в П олтаві за наказом київського губернатора до приїзду М. М. Голіцина в Харків. П ісля перемовин з М. Голіциним був на прийомі у гетьмана Адостола. П ісля довгої переписки з царським двором і харківським намісником М. М. Голіциним І. П . Гусак

осели вся з с ім ’ єю в слободі Б ілка Охтирського ' к о за ч о го п о л к у . М о ж ли в о , разом з ним осе 5 сім ей; 2. В ели ч к о — військовий писар; 3. Л о б о д а — м ож ливо, скарбничий; 4. М ари н и ч — знатний козак; 5. Д убов и к — знатний козак; 6 . Тарасенко — знатний козак.

■ь -

7. Тарас Б іл к а — вихідець із села Горянівка р и н ослав ськ ої губер н ії. П озбавлений Катериною П зе лі майна, прибув у с. Б іл к у напередодні повстання слобожан проти спроби пом іщ ика Голинського, його управляючпго М аєр а, х а р к ів с ь к о го губернатора за к р іп а ч и ти ж и телів З а гр узьк и х хуторів слободи Б ілк и . О чолив повстання. За п ереказам и, відбив разом з козаками загін Маєра, а о уп р ав ляю ч ого повісив. П іс л я цього відбив щ е два п о х о " найм анців. (З а народними переказами, за заслуги Тараса Б ілк и його ім ’ я присвоєно селу.) Т і ж перекази стверд-г;. То. щ о Тарас Б іл к а був тяж ко поранений і помер. Ц я .іггся^ не підтвердж ується документами. В тім, Д. І. ЯворнпИаґ-~: в трьохтом н ій «Іс т о р ії Запорізьких к оза к ів » стверд^-г ? п іс л я руйнування Запорізької С ічі царськими вій. ькл 1775 р ок у Тарас Б ілк а повів частину козаків на Д. наі: ^ там за сн ув а в З а д у н а й с ь к у С іч . В ін ж е, на д р ох.'^ н я ц а р с ь к о г о у р я д у , став з а с н о в н и к о м Ч о р н о м о р :ь - т ' козачого війська на півночі А зов ськ ого м оря. Іс “ : ' " козацтво було переселено на р. К убань — к\'бак:ьк'. к с ; г . Ч и ц ей Б іл к а ж и в в н а ш о м у с е л і, д о к у х е н V н і встановлено.

трубачів (музикантів), 834 рядові гусари. В Авс-грч -/ци,ти для полку 913 бойових коней. Полк поді^іявся на дивізіони В кожному дивізіоні - 2 ескадрони fix було в полк--і на роти (напівескадрони, або сотні). Напівескадрони 5v.ai в Білці і Боромлі.

ОХТИРСЬКИИ ГУСАРСЬКИЙ полк з березня 1765 року Охтирський козачий полк, як адміністративна і військова одиниця, припинив своє існування. Був створений Охтирський повіт Слобідськоукраїнської провінції, з усіма установами державності Російської імперії — для керівництва цивільними справами та судочинства. Ряд сіл, в нинішньому Тростянецькому районі — це Жигайлівка, Боромля, Білка, Кам’янка, Люджа, Дернове — стали воєнними слободами, багато ж сіл були передані російським графам та князям, або ж даровані іноземцям, як Радомля, а їх мешканці — покріпачені. Воєнні або казенні слободи постачали рекрутів в Російську царську армію — в гусарські, уланські, драгунські полки з 1765 року аж до 1917 року включно. Щоб читач мав уявлення про військові з’єднання, в яких служили офіцери і рядові слободи Білка, коротко розповімо про Охтирський гусарський полк. Із Кримського і П руського походів О хтирський слобідський козачий полк вийшов ослабленим, тільк и третина козаків були здатні нести службу в кадровій армії. Потрібно було полк фактично відродити заново. Першим командиром Охтирського гусарського полку був призна чений бригадир граф І. М. П о д го р и ч а н і, серб за національшстю. Формування особистого складу полку було доручено гвардії прем’єр-майору Щербініну. До січня 1766 року Щ е ^ ін ін виконав доручення. В штаті полку було 5 штаб-офіцерів, 32 обер-офіцери, 72 унтер-офіцери, 14

Приймали в гусари чоловіків не молодших 19 роки- і на зріст не нижче двох аршинів і п’ яти вершків П *'" сантиметрів). Служба в гусарах була важкою, але почесно^. Молодь кликала романтика військових походів, ж блю нгла розкішна форма гусара. Коричневі доломанн (коротка куртка із сукна), ментик — суконна куртка, обшита хутром, одягалась на ліве плече і захищала в бою віл удару спнеом, шаблею, кулею; оздоблені сумки, темно-сині чакчкря fnrraни) і чепраки — тканина, яку підкладали під сіхта офідера. короткі ялові чоботи. Обрамлення на формі було жо&ї>5ч-л кольору. Доломани були розгпиті золотим пшутк-ч r s « густо, що на кожний вишивали 66 аршинів (46,8 mctjäV. Озброєння: карабін, шабля, два пістолі в кобурах. В бойовий діях полк приймає участь з лютліг» і " ? " року в війні проти конфедератів (ш ляхтичі, що паднягзгіа супроти короля Понятовського і російської iasepaTFjün^m складі загону російського генерала Кречетниковб.. З fe-rn ггід Хмельником, Бердичевим, Л ип’етинЕМ Охтирські підпорядковані князю Прозоровськом>% repofess І 'is?5bsab проти турок, в розв’ язаній ними в 1768 році B is s s p m * Росії, 17 квітня 1769 року. Охтирський гусареадн# розгромив кінноту Гасан-паші бьія Новой^лнезь. липні полк брав участьв боях під Хотинвм. « 211 т в г ^ пада — під Галацем. В січні 1770 реку подяку від О. Суворова за геройську ажшу 4 січ н я 1770 р ок у гусари відзн ачалліс^: Фокшанами. Пізніше брали участь у 26 липня 1771 року о.хтирці аиящдда.; під Ізмаїлом, захопивши в полон ^ т» 6 знамен та весь обоз, який віз 4 v‘' порох. Цей подвиг наших гусарі» n ix w u m ^ j військам взяття фортеці на Дунш. Іік-л* в осаді якого активно дітзи і о\гц^чн>кі§>'% підписіїла мирний д о і'^ р , а^редАВШМ^

в 1771 році командиром полку було призначено полко вника Пишчевича. Він водив гусарів в бш на фортеці Журжей, Рокарешти, Бухарест. 8 листопада 1771 Року в бою біля Кракова охтирці завершили кампанію 1771 року. Наступний, 1772 — рік відпочинку і поповнення полку. В 1773 році наші земляки обороняють фортецю Банат, воюють під Турко. В 1774 вони у складі російської армії беруть участь в облозі Рущан. В травні-червні 1775 року полк виконував каральну експедицію — знищ ував Запорізьку Січ. В жовтні 1775 року прибув в Охтирку. В 1783 році полк перейменовано в О хтирський полк української кінноти, а через рік — в О хтирський легкокінний полк. В 1787 році почалась друга Турецька війна. Один ескад рон полку воював під Очаковом, а в 1790 році весь Охтир ський легкокінний полк брав участь в облозі Килії. В цьому ж році Охтирський полк приєднали до Харківського кінноєгерського полку. Згідно угоди, укладеної в Ясах, Туреччина остаточно признала Крим за Росією, та кордони по Дністру і Кубані. Це було в 1791 році. До речі, в 1791 році під Ясами П. П. Коновніцин познайомився з гусарами. З 5 січня 1792 року Охтирський легкокінний полк став самостійним. Його по слали на придушення повстання Тадеуша Костюшко в Поль щі. Охтирський полк захопив Володимир-Волинський, Лю блін та Прагу. З 31 березня 1801 року полк на відпочинку знову отримав свою історичну назву Охтирський гусарський полк. В 1805 році полк у вже звичному поході в Дністровській армії, а в кінці 1806 року його переводять в корпус генерала Ессена для війни в Прусії вт п ^ гТ Т п ' великі втрати, бо в військових слободах Боромлі і Б іл ц і збільшується призов новобранців до полку, причому берусь документи пшГп ° ~ Г а г З

сантГетХ державному архіві збереглись В 1В10 РОЦІ

Охтирського гусарського полку! 4 Г и Г - ^ в 26

С іл ь с ь к і гром ади та пом іщ ики за свій рахунок споряджали майбутніх воїнів армії його і.мператорської величності. Ц арська казна за кожен призов рекрутів платила громаді чи поміщ ику по відомості. В архівах збереглися відомості нарахувань та доручення на отримання грошей із казначейства. Наприклад, Охтирського повіту Бітчанської в о ло с т і в ід д а тч и к (р е к р у т ів ) П авло Л иповий склав нарахування на 14 рекрутів, яких він передав Охтирському рекрутському присутствію. Обмундирування і провіант на 1 рекрута складали 39 рублів 29 копійок, на провіз і обслуговування в дорозі і в місті Охтирка — 92 копійки, на чорнила, і папір — 42 копійки, а всього на одного рекрута 40 рублів 63 копійки. Тож за 14 селян громаді належало отримати в повітовому казначействі — 568 рублів 86 копійок, що й підтвердив волосний голова Яким Б>'тирін. а за нього, неграмотного, підписав писар Куліниченко. В 1812 році почалася Вітчизняна війна Росії проти Наполеона Бонапарта. В цій війні, як писав знам еш тги Денис Давидов, «моральна сила рабів піднялася до звитяги вільного народу». Чудеса героїзму в цій війні проявили наші земляки: і охтирські, і чернігівські гусари, і харківські драгуни, і київські єгері, і князі Голіцини, Васильчііковн, граф Коновніцин. Охтирський гусарський полк влітку 1812 року на чолі з генерал-майором князем Д. В. Васильчиковим, в оклсл! сьомого корпусу генерала М. М. Раєвського зійшовся в боях проти французів під Миром, Дашковим, Ромаксви.м. Новосейками, Салтановкою, стримуючи натиск французів на другу російську армію князя П. І. Багратіонл, ще відступала до Смоленська. 22 та 23 серпня охпірські гусари геройськи б’ ються проти передових колон францу.пв перед Смоленськом, а 24 та 26 захищають Семенівоькі ф.и’ Ші м зом з третьою дивізією П. П. Коновніцина. який прийшов на п ідм огу ген ер алу Раєвському. Ш осі'ии ескадрон Охтирського гусарського полку сміливим мановро.м вдарив

Тут же гусари, а особливо Василь Ж уковський, читали у фланг і тил французів і зірвав їх атаку по Єльнинській дорозі. Тут в боях за Смоленськ познайомились ад’ ютант командувача другої Російської армії Денис Давидов та командир третьої дивізії першої армії Петро Коновніцин. П. Коновніцину «дерзно^енними» атаками Охтирських гусарів на р. Колочі, на Багратионових ф леш ах, на Шевардинському редуті та в Унтинському лісі. Після Бородино Денис Давидов поділився з П. П. Коновніциним— генералом для доручень при М. І. Кутузові - своїми розрахунками щодо партизанської війни в тилу французів. Коновніцин доповів про ініціативу Давидова світлійшому князеві, той підтримав цей почин. 8 серпня 1812 року Дениса Давидова в чині п ідп олк овн и к а зараховано до Охтирського гусарського полку. Із 50 гусарів і 80 козаків він створив загін, який вів активні партизанські дії з 21 серпня до кінця грудня 1812 року. Охтирські гусари під Вязьмою взяли в полон бригадного генерала Нагеля, десятки офіцерів, сотні рядових французької армії. Денис Давидов скрізь, де проходив його загін, навчав селян тактиці партизанської боротьби, доручав жінкам і підліткам конвоювати полонених в розташування регуляр н ої російської армії. Тим, хто дивився фільм «Гусарська алада», згадуються тільки перемоги охтирців. Безпосередні ж учасники цих боїв пишуть інше. Так Д. Мордовцев л З Г * ' ^Кружок офицеров снова собрался у костра, где лежал труп Усаковского... могила б ы Т ” нГлоИ

выкопать ему могилу. И быстро. Копали ее сами офицеры

п o к X Г v “ з; ' ^ головой до н о г - н ^ г о п1^^ так на походе Чпг-

.ре»н?„;“

т“г г р г г

все, что кто помнил хорошего L такое было время чтоб долг «.варкшо. ненадолго... »

сочувствия ~ раздробленной последнего хоронили

покоиника. Не

Г . ; Га— '-и Г ть^ “ ' ' ™ ’' ри-1луку, и быть может.

вірші. I той читав: «Н а п ол н и м кубок круговой! Дружнее, рука в руку! Запьем вином кровавый бой И с падшими разлуку.» П оет читав: «Х в а л а нам вихорь-атаман Вождь невредимых, П лат ов! Твой очарованный аркан — Гроза для супостатов. Орлом шумишь по облакам. П о полю волком рыщешь. Летаешь стражем в тыл врага. Бедой им в уши свищешь; Они лишь к лесу — ожил лес. Деревья сыплют стрелы. Они лишь к мосту — мост исчез. Лиш ь к селам — пышут села».

3 легкої руки командира загону охтирських г>’сарів Д. Давидова Кутузов повелів козачому генералу Платову, як і ще кільком генералам, створити з козачих полків крупні військові підрозділи для партизанської війни. Не поміченим до багаття підійшов Платов. Коли поет закінчив читати, Платов кинувся до нього: «Н е стою этого, мой друг, не стою, — говорил расчувствовавшись ата ман. — Я совсем не стою... Спасибо, похвалили, хоть и не заслужил, ей богу, не заслуж и л». Денис Давидов сам романтик і поет. Згадує бої г.іл ча».' в ід с т у п у Н а п о л е о н а 1-4 л и с т о п а д а 1812 р ок у стриманіше:»Командуя одними козаками, мы жужжали вокруг сменявш ихся колон н еп р и я тельск и х , у коих отбивали оставшиеся обозы и орудия. Иногда огрь;ВіКіи рассыпанные и растянутые по дороге взводы, но клю ны оставались невредимы. Видя, что все н аш » азнагх'кие апікн не оказывают никакого деііствия против оомкнучх*го европейского строя, я решился под вечер П(.>слаг'ь илмк

Чеченского вперед, чтобы ломать мостики, находящиеся по пути к Красному, заваливать дорогу и стараться затруднять по возможности движения неприятеля, я, как теперь, вижу графа Орлова-Денисова гарцующего у самой колоны на рыжем коне своем, окруженного моими Ахты рским и гусарами и ординарцами лейб-гвардии казачьего полка. Полковники, офицеры, урядники, многие простые казаки устремлялись на неприятеля, но все было тщетно. Колонны двигались одна за другой, отгоняя нас руж ейны м и выстрелами и издеваясь над нашим вокруг них бесполезным наездничеством. В течение этого дня мы еще взяли одного генерала (Мартушевича), множество обозов и до 700 пленных, но гвардия с Наполеоном прошла посреди толпы казаков наших, как стопушечный корабль между рыбачьими лодками». (Д. Давыдов «Старая гвардия отступает»). За бойові дії в 1812 році Охтирський гусарський полк було нагороджено духовим оркестром із 19 срібряних труб з написом «Охтирскому полку за отличие при изгнании неприятеля из пределов России 1812 г.» Зауважимо, що в різний час в цьому полку служили М. Ю. Лермонтов, композитор О. О. Аляб’ев, декабрист О. 3. Муравйов. Так же звитяжно воювали охтирці і два наступні роки на полях європейських країн. Так за бої за Дрезден кожен воїн Охтирського гусарського полку був нагороджений знаком «За отличие августа 14 дня 1813 года». 5 жовтня 1813 року наші зем ля к и б и ли ся в Лейпцигській битві народів, а 20 грудня вступили на землі Франції і під керівництвом Д. В. Давидова дійшли до Парижу. По з^інченні війни Охтирський гусарський полк нагороджений Георгіївськими штандартами з написом : «В воздаяние отличного мужества и храбрости, оказанных в благополучно оконченную кампанию 1814 года». Інші гусарські полки отримали такі ж нагороди. Портрети 18 генералів гусар, в тому числі Васильчикова, Давидова, Дорохова, Сеславша, втім, як і заслужених генералів інших родів вшська, наприклад, П. П. Коновніцина, були занесені У воєнну галерею Зимового Палацу Д. В Давидов Охтирського, I.e . Дорохов - Ькім ськіо. о. Н. С ^ла^ы

ЗО

Сумського — стали довічними шефами гусарських полків. П ісля короткого відпочинку, поповнення та навчання новобранців, полк на сторожовій служ бі на Південних кордонах. В 1828-29 рр. в боях Російсько-Турецької війни за х о р о б р іс т ь в о їн ів гуса р ськ и й п олк нагородж ено Г еор гіїв ськ ою трубою . В 1831 році Охтирський полк прийняв участь в бойових діях в Польщ і. В 1843 році, в ід зн а ч а ю ч и з а с л у г и перед держ авою к о л и ш н ь о го командира п о лк у князя І. В. Васильченова, полк став називатися: Охтирським гусарським генерал-ад’ ютанта князя Васильченова полком. Д алі ми тільк и перерахуємо бойові кампанії, в яких брали участь Охтирські гусари, та видатні події в житті полку. З червня 1842 по квітень 1850 року в складі 5-го корпусу похід в Дунайські князівства. З 15 травня полк стали іменувати Гусарський його Королівського височества принца Ф рідріха Карла Пруського полком. В 1851 р. до 2 0 0 -ї р іч н и ц і п олк н агородж ений Г е о р г іє в с ь к и м ш т а н д а р т о м з О л е к с а н д р ів с ь к и їіи ювілейними стрічками та написом: «В воздаяние отличного м уж еств а и х р а б р о с т и , ок азан н ы х в б л а го п о л у ч н о окончившуюся кампанию 1814 года» и датами «1651-1851*. 3 червня 1853 року по 1856 рік полк в Турецькому поході. В 1857 р. полку повернуто історичну назву — О хтирськ™ . а в 1864 році присвоено № 12. У ви зв ольн ій війні болгарського народу 1877-1878 рр. Охтирський гусарськ^^: полк на чолі 3 полковником М. М. Тивятовим. в склад’. Рущунського загону воював проти армії Сулейман-П-иеі. За усп іхи у ви звольн и х боях на мундири всіх гуо-лр Охтирського «п о л к у пож алувані шнури гвapд'ftw^:-'S.'Гч' з р а з к а ». В 1882 р оц і п о лк переименован^' в 56 Гг драгунський Охтирський його Королівського Ф рідріха-К арла П руського полк. З 1885 року ^'6 драгунський Охтирський полк. До 205-річчя, в 1901 році, шеф<.ш полку велика княгиня Ольга Олександрівна. З 1907 ^ч'К> полк іменується 12-м Гусарським Охтіин'ьким її Імиекчпхнч ької величності Великої княгині Ольги Олекоан.;и'іі^«‘* иолком-

у лютому 1918 року полковий комітет Охтирського гусарського полку прийняв рішення про його розпуск. Нгіші діди і батьки, ми — їх сини й онуки — добре ЗНЕІЛИ про героїчний ш лях Охтирських гусарів в історії країни. Нехай і наші сини й онуки знають про героїчні справи не такого вже й далекого минулого. І хай беруть собі до уваги заклик воїна і поета Дениса Давидова: «О, мой милый друг! С тобой Не хочу высоких званий И мечты завоеваний. Не тревожат мой покой! Н о коль враг ожесточенный Нам дерзнет противостать. Первый долг мой, долгсвященный — Вновь за Родину восстать».

ГЕНЕРАЛИ 1 ОФІЦЕРИ ЦАРСЬКОЇ АРМІЇ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ З НАШИМ КРАЄМ Більше сотні генералів, адміралів та офіцерів знала наша земля після переформування козачих полків в гусарські та драгунські. Про декого з них знаходимо в архівах досить повні відомості, про інших — тільки короткі згадки в 1-4 рядки тексту. То ж першими згадуємо тих, про кого є доволі широкі відомості. Галкін Яким Степанович — секунд-майор. О хтирський повітовий предводитель дворянства Романов Фадей Сергійович видав Галкіну Я. С. таку атестацію: «Служ ив з 1772 року есаулом, сотником в Охтирському козачому слобідському полку. Потім в Охтирському гусарському полку на офіцерських посадах. За успіхи по службі регулярно підвищувався в званні і на час відставки досягнув штаб-офіцерського рангу секундмайор. Вийшов у відставку в 1779 році, прослуживши більше двадцяти років. Приймав участь у війні проти Турції. в боях відзначався хоробрістю, неодноразово йшов на подвиги, про що зазначено в атестаті, який видано в Охтирському гусарському полку. Пращури Якима Степановича Галкіна прийшли на Слобожанщину з першим потоком переселенців з Паїьіщ. з міста Галича. Вони заснували козачу сотню в м. Олешш, надалі Охтирського слобідського козачого полку і постійно 33

були сотниками цієї сотні. Прадід Якима Степановича організував оборону Олешні від шведів, яких очолював генерал Гамільтон — один з полководців К арла X II, протягом тижня. Сили шведів, за свідченням Гамільтона, перевершували сили захисників Олешні в 400 разів. П ісля взяття Олешні Гамільтон повісив 70 російських драгунів, а козаків, жінок і дітей — всього 400 душ — наказав вирізати. Загинув і прадід Галкіна Якима Степановича. Батько його — Степан Галкін — служив в Охтирському слобідсь кому козачому полку. Галкін Яким Степанович, вийшовши у відставку. Харківським намісником був призначений розправним суддею в місті Лебедині на З роки. Мав нагороду за службу від намісника. Лебединським дворянством був обраний в земські ісправники на два роки. Галкін Я. С. в с. Білка володів хутором Маньківш;ина — 21 десятина землі, ставок, водяний млин на р. Білка, 2 панських будинки, 2 селянські хати. Це свідоцтво Романов Фадей Сергійович видав в 1795 році, в жовтні. (ДАСО, ф. 473, оп. 1, справа 1, стор. 1-2. Коновніцин Петро Петрович — генерал-поручик. Народився в 1719 році в Санкт-Петербурзі. Освіту одержав в сухопутному кадетському корпусі під час царствування імператриці Єлизавети Петрівни. Служив губернатором Олонецьким і Архангельським в 1789-1793 роках, раніше - Санкт-Петербургським губернатором. В 1763 році разом з дружиною Коновніциною (Родзянко) Анною Єреміївною одержали за наказом Катерини II помістя в с. Микитівка Охтирського повіту Слобідсько-Української губернії. Тут народився в 1764 році їхн ій єдиний син — майбутній герой Вітчизняної війни, кавалер всіх російських нагород, Воєнний Міністр Росії в 1815-1819 р. В Микитівці бабуся Анна Єреміївна та дідусь Петро Петрович няньчили до 5-7 років своїх онуків Єлизавету, Петра, Івана майбутніх бунтарів-декабристів, Григорія та Олексія. Дітей 34

сина Петра Петровича та невістки Анни Іванівни Корсакової. Помер Коновніцін П. П. — старший в Санкт -Петербурзі 1812 року. Коновніцин Петро Петрович — генерал від інфантерії, військовий міністр Росії. Народився 28 вересня 1764 року в с. М и к и тів к а , О хтирського слобідського козачого полку в маєтку губернатора О лон ец ького та Архангельського Коновніцина Петра П етрови ча та його дружини Коновніциної Анни Єреміївни, яка п оход и ла із родини козацьких старшин Родзянко із м. Лебедина. Коновніцин П. П. виховувався вдома, в Микитівському маєтку, матір’ ю до 5 років. На шостому році від народження був записаний кадетом в артилерійський і інженерний корпус, але військовою справою і військовою історією оволодівав вдома в Санкт-Петербурзі під наглядом батька. В 1774 році переведений кур’ єром в лейб-гвардії Семенівський полк. 1 січня 1785 р. Коновніцину П. П. присвоєно звання прапорщик, в якому він продовжив служ бу в гвардійському Семенівському полку. Тут дослужився до звання майора. 22 червня 1791 року в чині прем’єр-майора переведений в дію чу армію під Ясси. Через два місяці в званні підполковника став генерал-ад’ютантом князя Григорія Потьомкіна. Працюючи в штабі, П. П. Коновніцин вперше в Яссах познайомився зі своїми земляками — охтирськнмн гусарами, які прославилися при штурмі фортеці. Призначений ко м ан д и р о м С тарооска.іьського пояку. разом з Охтирським л е г к о к ін н и м по-іко.м діяв аротя п о л ь сь к и х федератів при Барі, під Х ельмом і Сдошмо-

За вміле керівництво військами П. П. К он овн іц и н у достроково присвоєно звання полковник. За хоробрість нагороджують Орденом Святого Геор гія четвертого ступеню. Це була перша і найбільш лю бима Петром Петровичем нагорода. Оцінюючи бойові заслуги під Яссами та в П ольщ і, Катерина П присвоює П. П. Коновніцину звання генералпоруччика. 17 вересня 1797 року П. П. Коновніцин призначений шефом Київського гренадерського полку в званні генералмайора. 1798 року - шефом У гл и ч с ь к о го п о лк у . 2 листопада 1798 року імператор Павло І без будь-яких пояснень звільнив П. П. Коновніцина з армії. Вісім років він жив в маєтку Кіярове біля Пскова та в селі Микитівка Охтирського повіту, де займався сільським господарством, історією, воєнними науками та поезією — Петро Петрович Коновніцин писав талановиті вірші. В листопаді 1806 р. імператор Олександр І створив Земське військо, формування якого доручили П. П. Коновніцину. За блискуче виконання доручення цар нагородив Коновніцина орденом Святої Анни першого ступеню та подарував йому З тисячі десятин землі. 25 листопада 1807 року генерала призначили в свиту імператора.

20 січня 1808 року Петра Петровича Коновніцина призначили черговим генералом армії, яка вела бойові дії проти Швеції в Фінляндії. За взяття Свеаборгу Коновніцину присвоюють звання генерал-лейтенанта, цар подарував йому табакерку зі своїм портретом. в 1810-1811 роках командує дивізією та флотом на охороні Балтійського побережжя. З 14 липня 1812 року командир 3-ї дивізії в складі арми П А. Тучкова Коновніцин хоробро б’ється за Смоленськ. на зустрічається з охтирськими гусарами, якими на той час керував князь Д. В. Васильчиков. З прибуттям в діючу армію, полководець М. І. Кутузов призначив генерала Коновніцина П. П. командуючим ар вргарду, який прикривав в ід „ у „ російських вШськ до 36

Бородіно, в складі ар’ єргарду діяли разом з третьою дивізією та корпусом Раєвського і охтирські гусари. В Вородинській битві Коновніцин на головному напрямі опору французам — з командуючим II армією Багратіоном. В цей час він познайомився з ад’ ютантом Вагратіона майором Денисом Давидовим. Пізніше, коли Коновніцин П. П. на час замінив смертельно пораненого Вагратіона, Д енис Давидов п од іли в ся з ним ідеєю створення партизанського руху в тилу французів. Коновніцин доповів пропозицію Давидова Кутузову. Князь підтримав Давидова, перевів його підполковником в Охтирський гусарський полк. Денис Давидов створив із 50 гусарів і 80 козаків партизанський загін, з якими активно діяв в тилу у французів в околицях Вязьми з 21 серпня до кінця грудня 1812 р. П іс л я Бородіно М. І. К утузов призначає Коновніцина П. П. генералом для доручень, а фактично керуючим штабу російської армії. Під час наступу р о с ій с ь к и х вій ськ за відступаю чим и французами Коновніцин сміло очолює атакуючих. За геройство в 1812 році Петра Петровича нагородили золотою шпагою з написом «За хоробрість», орденом Святого Володимира другого ступеню. Святого Олександра Невського, Святого Георгія другого ступеню. 20 грудня 1812 року Коновніцин Петро Петрович призначений генерал-ад’ютантом до Його Імператорської Величності Олександра І. Разом з тим з січ н я 1813 р. генерал-лейтенат Коновніцин — командир гренадерського корпусу. Під час Лейпцігської битви П. П. Коновніцин — генерал для доручень при імператорові Олександро ві І — передає розпорядження російським військам, погоджує дії з союзниками і..., вірний своїй п р и стр асті, ходить в атаку разом зі своїми земляками - охтирськими гусарами. За хоробрість в цій битві цар н аго р о ди в Коновніцина орденом Святого Володимира першого ступеню. Охтирський гусарський полк отримав Іеоргіївські штандарти, кожен воїн полку був н а г о р о д ж е н и й знаком «За отличие».

в 1814-1815 роках на прохання імператриці — матері Коновніцин П .П . навчав царевичів Миколу та Костянтина воєнній історії, супроводжував їх в подорожі по країнах Європи. 12 грудня 1815 року П. П. Коновніцина призначено Воєнним Міністром Росії. 12 грудня 1817 присвоєно чергове військове звання генерал від інфантерії (що нині дорівнює званню генерала армії). 25 листопада 1819 року П. П. Коновніцина призначено головним директором військових навчальних закладів для дворян, членом Державної ради у військових справах. 12 грудня 1819 року височайпшм указом Петру Петровичу Коновніцину і його потомкам даровано титул графи. П ’ятдесяти п’ яти річний граф, батько п’ яти дітей, з пристрастю захопився вихованням юних дворян, віддаючи улюбленій роботі всі свої сили, талант і час. На посаді директора військових навчальних закладів Петро Петрович Коновніцин і помер 28 серпня 1822 року. Похований в с. Кіярове, Гдовського повіту (нині Гдовський район, Псковської області, Р Ф ) в родинній церкві Коновніциних. Старший син його - Петро Петрович Коновніцин — декабрист переживе батька всього на 8 років. Дружина Ганна Іванівна Корсакові - в 1843 році ляже в могилу поряд з чоловіком. Тут же, в Кіярові, поховані його сини Іван, Григорій і Олексій. Дочка Лізавета — дружина декабриста полковника Михайла Наришкіна — покоїться поряд з чоловіком в Донському монастирі в Москві. Росіяни бережуть священну пам’ ять про Коновніциних. їх портрети в Ермітажі, Російському музеї. Про їх подвиги статті в енциклопедіях і енциклопедичних словниках. В Пскові є музей, видані книги про Коновніциних. Література та документи: Є. Іванов. Генерал Коновніцин П. П. — Псков, 2002 р. В. В. Квадрі. Імператорська головна квартира. Історія 1904^ ^ ° ° ^ ^“ їкт-Петербург. Друкарня М. П. Собко,

словник. Видання друге. Том V II. Санкт-Петербург. В друкарні штабу воєннонавчальних закладів. 1855 р. Століття Воєнного Міністерства 1802-1902 Санкт Петербург, 1907 р. ’ Д. Вантиш-Каменський. Генералісимуси і фельд маршали. Д АС А ф. 737, опис 2, справи 1 і 2. А. Д. Твердохлєбов «Ахтьірский уезд накануне X IX века.» X. 1913 р. ДАСО, фонд 399, опис 2 , справа 4 . У ш ак ов Ф ед ір Ф едорович — ад м ір ал Народився 1744 року в с. Бурнакове Тутаївського району Ярос лавської обл. В 1766 році закінчив Морський кадетний корпус, служ и в на Балтійському флоті. Учасник російсько-турецької вій ни 1768-1774 років. З 1775 року командував фрегатом; в 1778 році присвоєно звання бригадир. О друж ився з П ар аск овією Федорівною, дочкою князя Федора Сергійовича Голіцина і княгині Ганни Олександрівни Голіциної (уродженої Прозоровської, фрейліни російської імператриці). Парасковія Федорівна Ушакова одержала в придане землі в Становій і на Лолових хуторах в слободі Білка Охтирського повіту Харківської губернії. Ушакови побудували дім для своєї сім’ї в с. Білка. На р. Грузькій вони мали ставок та водяний млин. В 1780 р. Ушаков Ф. Ф. був призначений к а л ії« « » * імператорської яхти, але скоро від посади вадмовиася. В 1780-1782 роках командував лінкором «Віктор*, яки* охороняв російські торговельні судна в Свреддамяо**У З 1783 року Федір Федорович на Ч о р н о л і о р ь к о л і у фаоп*

від Морфлоту був спостерігачем за будівництвом військових кораблів в Херсоні, а потім керував будівництвом воєнноморської бази і порту Севастополь. На початку російсько-турецької війни 1787-1791 років керував лінкором «Святий Павло». В бою біля острова Фідоніса в 1788 році, командуючи авангардом ескадри, переміг значно більші сили турок. В 1789 одержав звання

вона мала в с. Білка 2 панських будинки, винокурню і водяний млин на р. Грузькій. В с. Становій за Ушаковими в 1799 році значилось 108 кріпосних жінок, винокурня, водяний млин на річці Краківка. По зазначених в цій статті обставинах ми й відносимо видатного флотоводця до нашого краю.

контр-адмірал. З 1790 року призначений командуючим Ч о р н о морським флотом. В цьому ж році одержав перемоги над турецьким флотом в битвах в Керченській протоці, біля мису Каліакрія, вперше користуючись новою маневреною тактикою, розбив турецький флот вщент. В 1793 році Ушакову Ф. Ф. присвоєно звання віцеадмірал. В 1798-1800 роках керував Середземноморським походом російського флоту. Створив грецьку Республіку Семи Островів, написавши для цієї держави Конституцію. Звільнив Іонічні острови, острів Корфу. Звільняючи Італію від французів, відвоював міста Анкану, Геную, Неаполь та Рим. В 1800 р. Повернувся в Севастополь. В 1801 р. Ушаков Ф. Ф. був призначений головним командиром Балтійського гребного флоту і начальником флотських комгшд в Санкт-Петербурзі. В 1807 році вийшов у відставку. В 1812 р. був обраний начальником ополчення Тамбовської губернії, але за ст£іном здоров’я від цієї честі відмовився. 2 жовтня 1817 року видатний ф лотов од ец ь і будівничий Севастополя помер в с. О лексіївка, нині Темниковський район, Мордовської Автономної Республіки, РФ. Похований в Синансарському монастирі. Ім ’я Ушакова носять бухта в Баренцевому морі і мис на північному узбережжі Охотського моря. Його іменем називають бойові кораблі Росії. З березня 1944 року, в дні В ели к ої Вітчизняної війни, було встановлено військовий ордер Ушакова першого та другого ступеню і медаль Ушакова для нагороди моряків за бойові заслуги. Після смерт Федора Федоровича маетностями керувала Прасковія Федорівна Ушакова — бригадирша. В 1823 році

Ж абка Денис Федосієвич — підполковник Народився в 1799 році в сім’ї дворянина Могильовської губернії. Маєтностей за ним, його батьками та дружиною не було. Нагороджений орденами Святого Георгія 4-го класу. Святої Анни 3-го ступеню, срібними медалями «В пам’ ять 1812 року», «Д ля згадки про вступ російських військ в м. Париж 19 березня 1814 року», «Знак відзнаки за військову звитягу 3-го ступеню» — царства Польського. Православної віри. С л у ж б у розпочав 9 к в ітн я 1810 р. В званні п ідп р ап ор щ и к а К ек сго льм ськ о го п іхотн ого (п отім гренадерського імператора Франца 1-го) полку. 17 лютого 1812 р. присвоєно звання прапорщик. ЗО червня 1816 року він по вакансії стає підпоручиком, а 25 січня 181 < р. поручиком, 8 листопада 1818 р. Денису Федосієвичу присвоюють звання штабс-капітана, ЗО травня 1820 року — капітана. З 29 жовтня 1822 року Жабка Д. Ф. — майор. 21 жовтня 1830 року переведений в гренадерську ф%фштатську бригаду на посаду обервангенмейстера грена дерського корпусу. З ЗО грудня 1831 р. він командир гренадерської фурштатської бригади. З З листопада 1832 року відкомандирований в Другу гренадерську дивізію на посаду обервагінмейстера. Височайшим наказом на цю ж посаду переведений в 7-му фурштатську бригаду з 9 бере^я 1835 року. А з 15 жовтня 1840 року Жабка Д. продовжував службу в Піхотному фельдмаршал;! графа Дибича Забалканського полку. Відзначаються геройські подвиги Дениса і^внч» 7 серпня 1812 р. В ар’єргарді біля села Забовогня. -’ б 1812 р. в Бородинській битві. 6 жовтня по розгрому французів в місті Ма.'4*»му ^

році Жабка відзначився 1 березня в Сілезії під час блокади фортеці Глоау; 1 квітня в поході через Богемію в Саксонію; 15 серпня в боях біля міста Дрезден; 18 серпня в бою при селищі Кульм в Богемії; 1 лютого 1814 року переправився через ріку Рейн біля міста Базель і вступив до Франції. Воював в генеральній битві за Париж 18 березня 1814 року і вступив в столицю Франції. В 1831 році брав участь в боях проти польських конфедератів. З 5 серпня по 1 листопада 1843 року був у відрядженні в м. Т улі, де керував навчальними зборами нижчих командирів, відкликаних на навчання з запасу. За відмінну і старанну службу від імені російського імператора нагороджений: 15 листопада 1815 року 100 карбованцями асигнаціями; 26 червня 1820 р. — третім жалуванням; 17 листопада 1826 року — орденом Святої Анни 3-го ступеню і 29 листопада 1837 року за вислугу в офіцерському званні 25 років орденом Святого Георгія 4 класу. 14 вересня 1838 року імператор Микола І оголосив подяку Жабку Д. Ф. в числі інших офіцерів за добру караульну службу полками Другої гренадерської дивізії в Санкт-Петербурзі і Кронштадті та 16 жовтня того ж року під час відкриття тріумфальної арки біля Московської застави в Санкт-Петербурзі, збудованої і присвяченої переможним російським військам в знак пам’ яті про подвиги в Персії, Турції і упокоренні Польщі. 17 серпня 1840 року за відмінну службу і 2 жовтня 1843 року за вміле керівництво військовими навчаннями резервістів нижчих чинів в м. Тулі. Умів читати і писати по російські. За час служби у відпустках не бував. Був одружений на вдові Марії Іванівні, православної віри. Дітей на час виходу у відставку не мав. Мав добру характеристику як офіцер і командир. 13 липня 1844 р. Височайшим його Імператорської величності наказом звільнений зі служби через хворобу в званш підполковника з правом користуватися мундиром. Призначена пенсія на рівні окладу підполковника. Атестат виданий у Варшаві 4 вересня 1844 року і

затвердж ений генералом-ф ельдмарш алом, головно командуючим діючою російською армією, намісником в царстві Польському, кавалером всіх російських і багатьох орденів іноземних держав, героєм Вітчизняної війни 1812 року і Персидських походів, князем Варшавським, графом Паськевичем Єреванським. Дворянське начальство з Охтирки поселило Ж аб ку Д. Ф. в селі Білка, в якій вже мешкали брати Дениса Федосієвича. (ДАСО, фонд 737, опис 2, справа 1, аркуіпі 64 об, 65,65 об, 66 .) Чем оданов Володим ир Семенович — штабскапітан. Народився 1818 року на хуторі біля с. Микитівка Охтирського повіту Харківської губернії в сім’ї дворян. Сусід графа Коновніцина П. П. — військового Міністра Росії та графині Коновніциної (Корсакової) А. І. Віри православної. На службу поступив феєрверкером 4-го класу в кінноартилерійську батарею № 16 — 13 березня 1835 року. 5 жовтня того ж року присвоєно звання юнкер. Військове звання прапорщика присвоєно 5 лютого 1838 року, коли Чемоданову В. С. був 21 рік. Переведений в 5 батальйон Тарутинського Єгерського полку. Відправлений в батальйон 27 квітня 1838 р., прибув 1 липня того ж року. Звання підпоручика одержав 4 жовтня 1839 року. Переведений в 5-й резервний батальй он Єгерського Генерал-Ад’ ютанта князя Воронцова полку — 21 липня 1841 року. Прибув до місця служ би 15 серпня 1841. Чемоданова В. С. затверджено бригадним скарсннчим Резервної бригади 20-ї піхотної дивізії З грудня того 'к року. 9 липня 1842 р. присвоєно звання порх-чик. з пеї^вадем в 6 -й Резервний батальйон Кабардинського Єгервлого (нині Єгерський Генерал-Ад’ ютанта Не^нишош) полку, прибув до місця служби 16 ли оьіі Як відзнака за службу, достроково ириов».х;но лванкя капітан 20 жовтня 1848 року.

За відмінну службу нагороджений 26 вересня 1843 року грошовою премією 122 рублі 50 копійок серебром, 5 жовтня 1850 року Височайша дяка за службу в 6 -му Резервному б а т а ль й о н і Є герського Г е н е р а л -А д ’ ю танта к н я зя Чернишова полку. Виховувався в приватних навчальних закладах і знав: арифметику, географію, тригонометрію, алгебру, артилерію і тактику. З 7 травня 1845 року два з половиною місяці лікувався на Кавказьких мінеральних водах. Не одружений. В хуторі Порховськім Охтирського повіту Харківської губернії за ним, в спільному володінні з братом, 29 селян і 190 десятин землі. ЗО листопада 1850 року за його проханням виданий Височайший Його Імператорської величності наказ по військах про звільнення, за домашніми обставинами, від служби капітаном з правом користування мундиром. Указ цей підписав 20 травня 1851 року генергиі від інфатерії, командир 6 -го піхотного корпусу, герой Вітчизняної війни і кавалер багатьох російських орденів Чеодаєв. Копію з атестату зняв письмоводитель Кофтуновський — дрібний білчанський поміщик, який служив при Охтирському предводителеві дворянства. (ДАСО, фонд 737, опис 2, справа 1, аркуш 139,139 об, 140, 140 об.) Червоним рядком можна внести в історію офіцерства Білки і населених пунктів, що входять до Білківської сільської ради імена декабристів, які присвятили свої молоді роки боротьбі з самодержавством, за свободу народів Росії. Коновніцин Петро Петрович — підпоруччик Гвардійського генерального штабу, граф. Народився 1803 року в с. Микитівка в помісті бабусі Анни Єреміївни Коновніциної від генерала Коновніцина Петра Петровича і козачки Корсакової Анни Іванівни. До 5 ^к.в ВИХО.УВМС, в с. Микитівка. До 17 років потім жив в о. Кіярова Гдовського повіту Петербургської губернії 44

(нині Псковська область). Читати і писати, по свідченню батька, навчився до 5 років. В Кіярові, навчаючись дома, оволодів російською, німецькою та французькою мовами, арифметикою, алгеброю, тригонометрією та історією Росії, географією. До 12 років оволодів знаннями з усіх визначних битв, тактикою, знаннями з сучасної стратегії. В 17 р оків поступив на служ б у в свиту Його Імператорської Величності колоновожатим 26.8.1821 року. 31.08.1821 року Петрові Коновніцину присвоїли звання прапорщик 21.04.1823 переведений в Гвардійський генергільний штаб. 29.03.1825 року Петрові Петровичу Коновніцину присвоєно звання підпоруччика. В грудні 1825 року призначений офіцером училища колоновожатих в СанктПетербурзі. В 1822 році познайомився з офіцерами та програмою Північного товариства, а в 1825 році став членом цього товариства. Заарештований 17.12.1825 р. і утримувався при училищ і колоновожатих, з 19.12.1825 р. - на головній гарнізонній гауптвахті. 28 грудня 1825 року переведений в Кронштадську фортецю в’ язнем. 10 лютого 1826 року переведений в Петропгівлівську фортецю, утримувався в камері № 31 Невської куртини. Був засуджений по IX розряду на заслання на каторгу. П ісля особистої зустрічі матері з царем М иколою І, вирок був пом ’ якшений: молодого офіцера позбавили чинів, дворянства, розжалували в солдати з висилкою в далекі гарнізони. Двадцятитрьохрічного Петра Коновніцина зас.'»а.іи рядовим до Семипалатинського гарнізонного батальі'.ону. П отім цар пом илував сина свого в ч и теля і указом 22.08.1826 р. перевів на Кавказ, під к у л і горців, в 6 піонерний батальйон (пізніше Кавказький caпepнïIйV, ку ца прибув 14.2.1827 року. Учасник російсько-турецької инн 1828-1829 років. За рік запеклих боїв, в яких діяв емі.іиво і хоробро дослужився до прапорщика. Це авлння йому вдруге присвоїли 15.03.1828 р. Влітку роїку на Кдкл.п зустрічався з О. С. Пушкіним. 4Ь

25.12. 1829 року присвоєно звання підпоручик, а 11.04.1830 року — поручик. Взимку 1829-1830 р. Коновніцин П. П. захворів на сухоти (туберкульоз) і рапортом попросив відпустку на лікування. В лютому 1830 року йому дозволили відпустку на побачення з мамою Анною Іванівною в маєтку Микитівка Охтирського повіту з забороною в’їзду до Харкова, поїздок в інші губернії. При ньому постійно був спеціально відряджений «надійний» офіцер. Хвороба Петра Петровича Коновніцина не відступала. В серпні того ж 1830 року в тяжких муках він помер на руках у матері. Поховала його мати в садку власної садиби. Земляки відновили могилу декабриста в грудні 1975 року, спорудили пам’ ятний знак. З тих пір до м о ги ли Коновніцина П. П. тя гн еться н евели ки й п отік шанувальників та школярів, інколи микитяни в поминальні дні кладуть на могилу квіти. Коновніцин Іван Петрович — прапорщик, граф. Народився 16.09.1806 року в с. Микитівка в помісті бабусі Анни Єреміївни Коновніциної. Батько тимчасово відставний генерал Петро Петрович Коновніцин, мати Анна Іванівна Коновніцина (Корсакова) з весни 1799 року постійно проживали в Микитівському маєтку, де мали свій будинок, землю і селян. Навчався до 5 років вдома в Микитівському маєтку, а потім - в маєтку Кіярове. Пажеський корпус згасінчив і 13.04.1825 року випущений прапорщиком в 9 кінно-артилерійську роту. З 6.10.1825 року знаходився в Санкт-Петербурзі при батальйонній батареї лейбгвардії кінної артилерії. Декабрист Є. П. Оболенський показав, що Коновніцин І. П. знав про підготовку повстання на Сенатській площі, агітував в полках гарнізону проти присяги Миколі І на користь Костянтина. Коновніцин І. П. був заарештований і утримувався при начальній артилерійській бригаді. Суд присудив висилку в Сибір. На прохання матері 13.7.1826 року цар своїм указом

відправив Коновніцина І. П. на службу в 23-ю кінно ртилершську роту та встановив таємний нагляд. російсько-персидської війни 1826-1828 по. ^®едении в 13-у кінно-артилерійську роту 7.05.1827

(Є о е в а Т V

Сардарабада та Єревані і Р і^. Учасник російсько-турецької війни 1828-1829 років. Присвоєно звання поруччик. Переведений в 1829 році в 18 кінно-артилерійську батарею. 19.04.1836 року звільнений від служби в званні штабскапітан. І. П. Коновніцину заборонявся в’їзд в столиці, губернські міста. Він був поселений під секретним наглядом в с. Микитівка Охтирського повіту Харківської губернії. На клопотання матері Анни Іванівни Коновніциної 12.01.1838 року був знятий секретний нагляд, а указом від 5.02.1842 року дозволено в’їзд в столиці і жити, де побажає. . Проживаючи в с. Микитівка під строгим наглядом Тяяд Петрович не гаяв часу. Відремонтував маєток, водяні млини на річці Боромлі, створив 2 заводи по вирощуванню породистих овець-мериносів і романівських, суконну фабрику розширив до 8 станків, поставляв сукно, хліб, м’ ясо і фураж на замовлення воєнного міністерства, в 1864 році за ним значилось в Охтирському повіті орної зем лі 2815 десятин, лісу 500 десятин. В 1843 році Коновніцина Івана Петровича харківське дворянство обрало директором контори Х а р к і в с ь к о г о комерційного банку. Після переїзду із Микитівни в Кхягюве І. П. К оновніцина обираю ть Г д о в ськ и м п о в іт Л іім предводителем дворянства, а новий імператор надає звання придворного радника. О д р уж ен и й 1 3 .1 1 .1 8 3 5 Миколаївна Бахметєва.

року.

Д руж ннл

М лг^.і

П ро смерть Івана П етровича Koнv'sн :глнл відомості. Одні повідомляють, що він ПОМеї' в 1867 Л'ЦІ ч Санкт-Петербурзі, інші, що він дожив в мао'кч н до 1»71 року 1 похований в церкві с. Кіяіч.во, Г иокіг> разом з дружиною поряд з батьком і М;імок\ чка аом»ч\іа 1 похована там же в 1848 році. ’ 4,

Охтирського повіту Харківської губернії. (ДАСО, ф. 737, опис 2 , справа 2 ). 17. Чемоданов Володимир — капітан. Після звільнення у відставку з мундиром поселився в маєтку в с. Микитівка, Охтирського повіту Харківської губернії. В 1864 році мав тут на двох з дружиною Олександрою 630 десятин орної землі та 35 десятин лісу. 18. Чемоданов Олександр Володимирович — штабскапітан. Звільнений у відставку після 1861 р. Поселився в батьківському маєтку в с. Микитівка Охтирського повіту Харківської губернії, в 1864 році мав 9 десятин землі. 19. Мандрика П етро — підпоруччик. П іс л я звільнення у відставку в 1864 році володів в с. Микитівка Охтирського повіту Харківської губернії 90 десятинами орної землі. 20. Пасько — колежський асесор (чин поручика). Після виходу у відставку мав в Білці орної землі 15 десятин, лісу 1 десятину. 21. Шандибін— титулярний радник (чин майора). Після виходу у відставку з мундиром поселився в с. Микитівка Охтирського повіту Харківської губернії. В 1864 році мав тут орної землі 21 десятину, лісу 9 десятин. 22 . Костирь (Костира) Макар — полковник. Вийшов у відставку з мундиром до 1861 р. В 1861 році володів в с. Микитівці Охтирського повіту Харківської губернії орної землі 101 десятину, лісу 14 десятин. 23. Воскресенський Іван Назарович — фельдфебель розміщеного в слободі Білка Другого фур’ єрського батальйону. Згадується 18-19 січня 1823 року. (ДАСО, фонд 102, опис 1, справа 2, лист 511). 24. Галкін Іван Степанович — есаул Охтирського ^сарського полку. Вийшов у відставку до 1773 року

Галкіну О л е к с а н д р / ^ и м о ™ ^

племінникові

25. Галкін Олександр Якимович - прапоошик Охтирського гусарського полку. Вийшовши у ' и с Т к у ! 50

одержав у спадок маєток на хуторі Маньківщина при слободі Білка та село Петровське в Охтирському повіті Харківської губернії. Був обраний мировим суддею м. Лебедина. (ДАСО, інв. № 7828, стор. 16-17; ДАСО ф. 102, опис 1, справа 2, лист 68 ). 26. Галкін Микола Петрович — штабс-капітан. До скасування кріпосного права в 1861 р. володів хутором Маньківщина при слободі Білка. З часу заснування земства обирався депутатом Лебединської земської управи, а потім Лебединським міським головою. 33 роки підряд був депутатом (гласним) Харківським губернських земських зборів. Був почесним мировим суддею м. Лебедина. Помер в 1898 р., похований в м. Лебедин. 27. Коробейник Павло Пилипович — унтер-офіцер 56 Житомирського полку. (ДАСО ф. 745, 0 . 1 , справа 46). Це не повний список офіцерів дореволюційного часу. Певно що такі скупі відомості ще, принаймні, на сотню офіцерів чекають дослідників в різних архівах України та Росії. 28. Ільченко Ілля Васильович — підполковник 10-го уланського Одеського полку, народився в слободі Білка в 1817 році в родині казенного селянина. Пройшов службу від рядового до підполковника. (ДАСО, фонд 1180, опис 1, справа 5). 29. Власовський Олександр Олександрович — поруччтік уланського Одеського полку, народився 1843 року в с. Тростянець. Після виходу у відставку проживав в с. Білка у дочки, вчительки білчанської школи. В 1871 році став штаб-ротмістром. 30. Верба Митрофан Федорович — поруччик 10-го уланського Одеського полку, народився 1844 року в ел. Білка 31. Клименко Іван Іванович — унтер-о4’ іиер 10 -го уланського Одеського полку, народився 1840 року на х\~шрі Божки Білчанської волості. 32. Коваленко Корній Васильович - у-нч'ер-офіцер 10-го уланського Одеського полку, народився І^ О р с к у в сл. Білка.

33.

Брехунець Макар Аврамович -

унтер-офіцер

Російської Армії. Народився 31 січня 1895 року в с. Б іл к а О хти р ськ ого п о в іт у Х а р к ів с ь к о ї г у б е р н ії (н и н і Тростянецький р-н, Сумська область) в селянській родині, яка веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1912 р. закінчив З класне земське училище в слободі Білка. Працював в господарстві батька. З 5 червня 1915 року по 18 жовтня 1917 року служив писарем, старшим писарем — обліковцем 112 запасного піхотного полку Російської Армії. З жовтня 1917 по 1919 рік працював в своєму господарстві в с. Білка. З 19 жовтня 1919 року по 29 квітня 1922 року служив в Червоній Армії, молодший командир. З квітня 1922 року по 15 лютого 1926 р. працював в своєму господарстві. 3 15 лютого 1926 року по 31 січня 1929 року працював секретарем Білчанської сільської ради. З 1929 року виїхав в Краснодарський край, де працював на підприємствах харчової промисловості. В 1935 році закінчив Краснодарський м’ ясомолочний технікум по спеціальності інженер-масловиробник. Після закінчення технікуму переїхав на Донбас До Великої Вітчизняної війни працював на маслозаводах України На пенсію вийшов в Києві. Помер і похований в Києві 14 червня 1965 року. Був одружений з Дрижерух Надією Федорівною, мав двох дочок 1 сина. Довідку склав онук Стависький Вадим Ізяславович кандидат історичних наук - в 2007 р. 52

34. К у л іб а б а К а л е н и к В аси льов и ч російської Армії.

рядовий

Народився в кінці X IX століття в сім’ї державного селянина, що походив зі старовинного козацького роду в слободі Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район. Сумська область). В 1902 році закінчив двокласне земське училище в с. Білка. В 1904-1905 р. в складі Квантунської армії приймав участь в російсько-японській війні. В роки І світової війни в складі Воронежського полку воював проти кайзерівської Німеччини на території Польщі. В 1917 році Кулібабу Каленика Васильовича обрано до складу солдатського комітету Воронежського полку. В роки Громадянської війни воював в складі І кінної армії під командуванням С. М. Будьонного. За сімейними обставинами — померла дружина — повернувся в Білку до дітей. На той час у Каленика був син Микола 1915 року народження і дочки Улита, Тетяна, Ольга, Анастасія. Друга дружина — Анна Олексіївна (дівоче прізвище Маленко) в 1921 році народила двох близнят - Івана та Григорія. Каленик Васильович добре грав на гармошці, любив українські пісні, жарти. Він був бажаним гостем на весіллях, в дружніх гуртах. Обидва грамотні, вони з Анною Олексіївною прагнули і дітям дати освіту, привчали їх до праці, виховували з них лідерів. В 20-і роки Кулібаба Каленик Васильович очолював в Білці комітет бідноти, приймав участь в розкуркуленні заможних білчан. В 1930 одним з перших вступив до колгоспу «13-річчя Ж ов тн я ». Помер після Великої Вітчизняної війни і похований на білчанському цвинтарі. 35. Жабко Феодосій Васильович — волосннй старингаа (прирівнюється до військового звання майор) Народився 1875 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район. Сумської

області) в селянській родині, яка веде свій родовід від козгіків Білчанської сотні охтирського слобідського козачого полку. Закінчив Білчанське трьохрічне училище в 1887 році. Працював в своєму господарстві, а потім на цукровому заводі Кеніга в м. Тростянець. Учасник російсько-японської війни 1904-1905 років, унтер-офіцер. 1907-1909 роках працював тор гови м агентом Тростянецького цукрового заводу Кеніга в м. Харбіні, Китай. З 1910 року працює в фірмі Кеніга в м. Тростянець і веде своє господарство в с. Білка — 6 десятин власної землі, 6 га орендованої, З корови, 2 вола, 2 коней, 6 свиней, 20 овець. В 1911 році Білчанська волосна громада обрала Жабка Феодосія Васильовича волосним старшиною. Служив громаді по 1913 рік. Після Жовтневої революції у Жабка Ф. В. з сім’єю 7 осіб залишилось 4,5 га власної землі, до 6 га він брав в оренду. Вів господарство за допомогою найманих робітників, продовжуючи займатись торгівлею. В колгосп не вступив. 22 квітня 1931 року, протокол № 69/667 постановою Особої Наради при Колегії ДПУ УРСР Жабка Феодосія Васильовича вислали в Північний край на срок три роки за антирадянську агітацію, хоча звинувачений винним себе не признав. 30.07.1955 року Управління слідчих дій КДБ при Р яді Міністрів УРСР вирок 22.04.1931 року відносно Жабка Феодосія Васильовича відмінило за браком доказів його вини. Постановою Сумської обласної прокуратури і обласного Управління КДБ признано, що Жабко Ф. В. і його рідні підпадають під дію «Указа Президиума Верховного Совета СССР от 16 января 1989 года «О дополнительных мерах по восстановлению справедливости в отношении жертв репрессий, имевших место в 30-40-х и 50-х годах». Нагороди: Георгіївський хрест.

(Харківський календар на 1914 р, розділ V. ДАСО, ф. 7641, опис З, справа, 136). Сміян Марко Охрімович - отаман повстанського загону Народився 1896 року на Лоловому хуторі Білчанської волості в селянській родині, яка веде свої корені від козаків Білчанської сотні Охтирського слобідського козачого полку Закінчив Білчанське земське училище, навчався в Охтирському реальному училищі. В 1920 році створив партизанський загін, який виступив проти радянської влади і діяв в лісах Охтирщини і Тростянеччини. Загін ЧК, направлений до Білки для арешту Смія на М. О., не зміг заарештувати партизанів, крім одного, який погодився у відповідь на збереження життя видати Сміяна М. О. На Великдень 1922 року зрадник в лісовій землянці вбив Сміяна М. О. і видав його тіло чекістам. А. В. В’юник. Білка-слобода, II видання. Білка. Ю, ст. 144-145 Ю. Самброс. Щаблі. Мій шлях до комунізму. Видавництво «Сучасність», 1988 рік, ст. 148-150. (ДАСО/ Архів Миколаївської церкви с. Білка). Автори певні того, що ще десятки імен білчанських офіцерів, унтер-офіцерів, рядових дореволюційного періоду в житті сл. Білка чекають своїх дослідників в архівах та в пам’яті наших земляків.

одружений: дружина Жабко Улита С^еливна, - 1875 р. н., сини: Василь -1 9 0 6 р к Іван 1908 р. н., дочки: Варвара - 1910 р. н., Марія - 1914 р н онуки. ^ H ., оо

УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ У ВЕЛИКІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ в і й н і 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1917 року відбулася Велика Жовтнева соціалістична революція в Росії. Революція привела до знань, до творчості мільйони робітників і селян Росії, в тому числі й України, яка до 1917 року входила до складу Російської імперії. За історично короткий час б у л а проведена електрифікація народного господарства, збудовані тисячі нових підприємств, механізовано сільське господарство. Для роботи з машинами потрібні були грамотні лю ди. Відкрилися сотні тисяч середніх шкіл, сотні технічних вузів, медичних та педагогічних вищих навчальних закладів. Сіли за парти люди старшого віку — для населення були відкриті курси ліквідації неписьменності. Середня та вища школи підготували для молодої держави трудящих мільйони класних спеціалістів. їх стараннями країна стала поступово заліковувати рани Першої світової і Громадянської воєн, виходити в число передових країн світу. Рух цей був непростим. Було багато помилок, жертв і горя. Та все ж більшість робітників і селян мали віру в майбутнє, жили гідним життям, були шанованими людьми в суспільстві. Такий стан речей не подобався крупним буржуа, які звикли правити безвольними і безсловесними рабами. Приклад трудящих СРСР - то була загроза світові експлуатації і пригнічення людини. Великі капіталістичні держави — СШ А Великя Британія, Франція, Італія, Німеччина, Японія ~ вели 56

жорстку антирадянську політику, вчиняли збройні напади (інтервенцію) проти молодої республіки Рад, готували нову в ели к у війну. Д ля захисту своїх досягнень і своєї Б атьк івщ и н и робітн и чо-селян ськ а влада створила мільйонну армію. Для управління військами в сотнях військових училищ із дітей робітників і селян, які закіничили середню або семирічну школу, навчали офіцерів. Наше село не стояло осторонь цих подій. Тут з’ явився перший трактор і перший електричний млин в районі. З випускників школи потім в вузах підготовлено більше 200 вчителів, сотні агрономів, зоотехніків, ветеринарних лікарів і інженерів, десятки випускників Білчанської школи стали медиками. Та найбільше юнаків, майже 400 чоловік, позв’язалн свою долю з Робітничо-Селянською Червоною Армією, а потім з Радянською Армією і Воєнно-Морським флотом. Вони стгіли кадровими військовими офіцерами. На вибір професії цими людьми вплинули старі добрі традиції нашого села. Здавна в селі служба у війську вважалася почесним обов’язком юнаків. Служили наші діди, служили батьки, і нам Бог велів. Якщо хлопець не служив в армії, не піде за нього гарна дівчина — щось не добре в нього зі здоров’ям. І, навпаки, якщо повертався в село юнак зі служби, та ще сержантом чи офіцером, в гурті дівчат він бажаний гість. П овагу до сум лін н ої служ би постійно у молоді підтримувала білчанська громадська думка, особливо, діди. Повертається козак після служби, йде по селу, а на кожному кроці зустрічають його служивші ще в японську або Першу світову, такі, як дід Мозуль. — А, ну, йди но сюди, козаче, — показує дід на місце на лаві. — Що ото в тебе на погонах? Лички якісь... — Молодший сержант, дідусю. — А МО, мабуть, погано служив? Начальників не слу хав. Бо фрунт не ставав? А , що, і взагалі на кухні ошмвався? — І годі виправдовуватися перед дідом. Н е дослужився до капрала, так сиди і слухай старого, поки не скаж»»:

— Ну, йди. Та дивись, іншим разом служи Отчизні. Не за страх, а на совість служи!!! ^ А чи буде той інший раз? До наших батьків прийшов, краще б його не було. Спочатку біля озера Хасан і на річці Халхін-Гол мірялись силами з японцями. Воювали там і рядовими, і офіцерами також вихідці з наших сіл. В 1939 1940 замерзали в снігах Карело-фінської війни. Та найбільше горя хльобнули в роки Другої світової війни і її складової — Великої Вітчизняної війни. Ми не ставимо собі завдання заново описувати цю війну. Досить згадати, що наш земляк, вчитель і письменник Володимир Андрійович Юхно назвав м и н улу війну лю дськ и м безумством. А, й справді, хіба розумні люди за кусень золота знищать сотні мільйонів людей, спустошать пів-Землі?

Величко, в Севастополі, як судовий машиніст Іван Сидоренко за Перемишлем, як Микола Гурнак, в Ленінграді, як Іван Кулібаба. Вони пройдуть під кулями, переживши гіркоту поразки, від кордону до Волги. Зупинять непроханих гостей 1 будуть гнати аж до Берліна і Відня. Хтось дійшов і повернувся додому героєм. їх було більше 250, воїнів, нагороджених орденами і медалями за ратний подвиг. Більше тисячі, призваних в 1941-1944 роках, не повернулися в село, загинули на фронтах великої бійні.’ Повернулися додому і сто молодих дівчат і юнаків з 251, яких німці вивезли на каторгу до рейху. Десятки залишились в німецьких землях. Десятки білчан організували опір окупантам. 32 з них заплатили за це життям... Розповісти б про всіх докладно... А ле ж ні розміри книжки, ні час не дозволяють цього зробити. Щоб майбутній читач мав можливість уявити собі, як бачили війну її учасники, ми включили в книгу нарис Олени Калачник «Ветеран чотирьох армій» зі спогадами бьтчанина з Коханого Кутка, з сім’ї, яка дала Батьківщині десятьох воїнів, Борики Василя Пантелійовича та розповідь А н астасії К овалевської про братів Пономаренків — учасників бойових дій і руху опору.

М ^ ^ вчителі Білчанської школи пп 5 років більшість з них стануть в захисників Вітчизни на фронтах Неликої Вітчизняної війни

Олексиного і Новоселівки було направлено на фронт в 1941 попі і чйй ^ наймужніших ЧОЛОВІКІВ. Та ! т , служили в лавах Ч в р в « П о м Г Т ‘”' ‘" ‘ новоаравц, ВУСР.ЯИ воро.а в в Г ;'. ' я к Г « ; “ а к ? 3 ” і 58

Німецький танк «Тигр» прямував прямо на мене, залишилося сорок метрів. Було страшно, але був наказ стояти до останнього. Навідника нашого гарматного розрахунку поранило і тоді я, радіотелеграфіст, його замінив і влучним пострілом 76-міліметрового снаряда знищив німецький танк. Цей випадок стався під кінець війни, в квітні 1945 року, під містом Кашице в Чехословаччияі,— розповідає наш земляк, уродженець села Білка, інвалід II групи Великої Вітчизняної війни Василь Пантелійовнч Борика, який за цей героїчний вчинок був нагороджений орденом «Червоної Зірки». 17-річним юнаком 26 вересня 1943 року, після того^ як Тростянеччина була звільнена від н і м е ц ь к о - фашистських

загарбників, Василь Борика був направлений у восьмий запасний артилерійський полк, що розташовувався в селі Смородине. Там він закінчив одномісячні курси ар тилерійських ргідіотелеграфістів, а потім потрапив на фронт. Перше «хрещ ення» в бою отримав в районі станції Шепетівка, село Судилково, у складі армійського винищу вального протитгшкового артилерійського полку. А потім, з боями, у складі чотирьох Армій: Першої танкової, 18-ї Армії, Першої гвардійської та 38-ї Армії, які входили до І Українського фронту, пройшов пів-Європи: П ольщ у і Угорщину, Румунію і Чехословаччину. 18 квітня 1944 року біля міста Івано-Франківськ був поранений в голову та руку, а вдруге, в листопаді цього ж року, під Ужгородом — в ногу. — В той час протитанковий полк сп ец іального призначення, в якому я служив, брав участь в боях у Карпатах, — продовжив розповідь ветеран. — Жорстокі бої йшли за кожну сопку, рубіж, річку. Були такі висоти, що за день три - чотири рази переходили від німців до наших. Не забути бій в Карпатах, коли виніс з бою тяжко пораненого командира взводу управління Миколу Дранова. Дві години ніс його на плечах до медсанбату та ще й відстрілювався від німців, які не відставали. Командир залишився живим і служив потім начальником штабу полку. За цей випадок я був нагороджений медаллю «За відвагу». Наш полк завжди направляли у ті місця, де були зосереджені німецькі танки. Ми звільняли Ужгород, брали ^асть у боях за Прагу, міста на Віслі, у Польщі, Бєльськ, Скочев, Цешен та інших, назв всіх не пам’ятаю. А ле пам ятаю, як нас радісно зустрічали місцеві жителі, особливо тепло в Чехословаччині. Дарували квіти, фотографувалися З Н дМ И .

Війна для мене закінчилася під Прагою в 1945 році Пам ятаю, як ми, ті, що дожили до Перемоги, раділи, один одного вітали, згадукіли тих, хто загинув в боях. А с к іл ь їх 60

друзів Я втратив. І не перерахувати, всі вони залишилися в мош пам яті. в 20 місяців на фронті, а потім, після війни, деякий час служив у штабі Прикарпатського військового округа який розміщувався в місті Чернівці. А з 1946 року відновлював залізницю, мости, інші споруди в складі Першої гвардійської залізничної бригади в місті Львів. Демобілізувався в січні 1949 року і повернувся у рідне село. Все жиі^я працював Разом з дружиною Надією Степанівною виховали сина та доньку, підростають четверо онуків.

ЧОТИРИ БРАТИ — ЧОТИРИ ВОЇНИ Сім’ю Пономаренків у Білці знали як велику, дружну і працьовиту. Такими виховувала своїх дітей мати Марія Марківна. А ще чотири сини і дочка були честолюбиві і з загостреним почуттям справедливості і відповідальності. І це теж прищепила їм мати. Тому, коли на нашу землю прийшов загарбник-супостат, захищати її в різні роки пішли Олександр, Іван, Григорій, Федір. Двоє з них — Григорій і Федір загинули, внаслідок одержаного поранення пішов з життя Олександр. Якими вони були — солдати війни? Про своїх братів ми попросили розповісти Анастасію Ковалевську. Найстаршим в сім’ї був Олександр, який народився в 1909 році. Рано вступив до комсомолу. Працював секре тарем сільської Ради і секретарем комсомольської ор ганізації. Був хорошим організатором. Добре налагодив роботу в сільській хаті читальні, яка передплачувала багато періодичної літератури. Коли в селі організовува.ти колективні господарства першими в артіль «Іскра со ціалізму» записалися 12 незаможних сімей, в том>- чиаяі і наша. В 1929 році його направляють на партнавчаннл в Су ми, по закінченню якого він мав працюваиі в иа.птшд5і-їі

при МТС. Одружився. І хоч політпрацівники зв ільн я лися від служби в Червоній Армії, він добровільно пішов на службу, яку ніс в Нахічевані. Після дем обілізації по вернувся до Харкова, де у своїх батьків проживали дру жина і син. Набувши спеціальність слюсаря, працював на заводі, був партгрупоргом цеху. З Харкова був направ лений на партійну роботу в Київ, який став столицею України. Вчився, став кадровим військовим, в чині під полковника з перших днів війни, евакуювавши сім ’ ю, Олександр у діючій армії. З боями дійшов до Угорщ и ни. Тут одержав тяжке поранення в ногу. Дві години лежав замаскований товаришем у снігу на полі бою. П отім довгі дні в г о с п іт а л і і висновок л ік а р ів : ампутувати ногу, є загроза гангрени. Не погодився. Операцію робили в похідних умовах. Ногу залишили. Але після війни йому довелося перенести ще три операції на ній. Старі рани стали причиною його см ер ті. Похований у Києві, на Байковому кладовищі. Іван був на два роки молодший від свого старшого брата. Разом з молодшим за себе Гришею прокладали першу борозну в новоствореній артілі. Було тоді йому 18. Знаю, Івана і інших сельчан було відряджено з гужовим транспортом на роботу до Ленінграда. Звідти він пішов на службу в Червону Армію. Додому повернувся в 1935 році, працював в колгоспі. На початку війни був мобілізований до армії. За ним пішов молодший на чотири роки Гриша. Потім обидва потрапили в полон. Спочатку Іван, а потім і Гриша пробрались додому. Чим могли допом агали сельчанам вижити, бо ж залишилися в селі старі та малі. ели агітаційну і пропагандистську р оботу Розповсюджували листівки, газети, які часто скидали л.таком біля К раківки . П о доносу фашистоьк“ ” ПРИСЛУЖНИК.В обох ареш ^вала поліція. Дуже б и ^ Г р„ горш мав тяжк. пошкодження. В 1943 році к Г и радянські вшська звільнили від фашистів Тр^^стянець " Білку, бра™ знову шшлн на фронт: Іван 62

в саперні війсь™!

Гриша - в розвідку, Іван зводив переправи через ріки В ій н у за к ін ч и в м олод ш и м сержантом Старшим сержантом став Григорій. На фронті, як написа.™ його товариші, був тямущим, спритним, винахідливим як і вдома Загинув 19 березня 1944 року під Кам’янець-По’дільським похований в селі Ланковці. " ’ Наймолодший з братів, Федір, був загальним улюблен цем сім ’ї. Був він лагідною і чуйною дитиною. Стеріг колгоспний город і пас череду. Ходив у солом’ яному брилику 1 обов’язково з сопілкою, грі на якій віддавав весь вільний час. Самотужки, а потім з допомогою вчительки Тетяни Трохимівни Грек, навчився грі на цьому древньому народному інструменті. І трапився одного разу такий сміш ний випадок: йш ли пішки на районну шкільну олімпіаду. Щ об не нудно було, попросили Федю пограти. І не знали, що, то зволожуючись, то висихаючи, сопілка під сонячними променями руйнується. Зіграв він на сцені «Марш веселых ребят», а коли його викликали «на біс» при грі сопілка розкололась. Тоді малий махнув рукою, заплакав і пішов зі сцени. В 1940 році Федір закінчив десятирічку, вступив до Білоцерківського військового училища, яке під час війни розміщувалось в Горькому. Після закінчення в званні старшого лейтенанта був направлений на Сталінградський фронт, де загинув 20 лютого 1943 року. Брати мої, соколи. В пам’яті моїй і односельців вони з а л и ш а ю т ь с я завж ди м олоди м и , роботящими і безкорисливими. Чи ж думали, що зустрічатимемося не в день народження, а в день смерті, не за святковим стаюм. а біля скорботного могильного горбика, що гратим\-їь нам за життя не весільні музики на весіллях їх. дітей та он>к!в, а траурно-святкові марші 9 травня. На такі спогади заслуговує кожен, хто повернуві'Я ^ війни, кожен, хто захистив Землю, впавши на неї ксім плом. Д а лі ми подаємо короткі довідки про офіцс’рів учасників Великої Вітчизняної війни, урол.'конців наших сіл, списки партизанів і учасників опору фашиопгм.

Кривонос М и к ола Якович — р ядови й , Г ер ой Радянського Союзу. Народився 1896 року в селі Долбіно Білгородського повіту Білгородської гу б е р н ії в с е л я н с ь к ій родині, яка веде св ій родовід від слобідських козачих полків. До війни працював в л ін ій н о м у залізничному відділі м іл і ції ст. Харків Південної залізниці. В 1942-1943 роках під час окупації переховувався в с. Олексине. З Олексиного разом з Куцом О. М., Шаповалом Г. Г., в серпні 1943 року призваний до лав Радянської Армії. В ніч на 25 вересня 1943 року кулеметники Григорій Шаповал, Микола Кривонос та мінометник Олександр Куц на чолі зі старшим сержантом Григорієм Киріним під вогнем німецьких мінометів подолали Дніпро біля села Гребінь Кагарлицького району Київської області. Захопили та утримували плацдарм на правому березі Дніпра, чим забезпечили переправу 838 полку 237 стрілкової дивізії 40-1 армії Вороніжського фронту. Одним Указом Президії су М. я .. Куцу о. м ., Шаповалу Г. С. присвоєне звання Героя Радянського Союзу за мужність і відвагу під час форсування Дніпра. Після війни Кривонос Микола Якович жив в с. Олексине Тростянецького району. До пенсії працював на насосному заводі в С у м ^ . Нагородж ^ий орденом Леніна та медалями. Помер в 1962 році. Куц Олександр Михайлович, старшина, Герой т і Г ? ” “ “Рад™»» 11 жовтня Харкі^ьк,^' І '" " " " ? °™Р<!Ького повіту ^ н у Су « - ' ’'’" “ Ї " “ Тростянецького Донбасі, з 1936 по 1РАЇ Харкові, на ■ рік жив в Запоріж жі, працював на завопі Г Після проходження Т і '^ ‘‘"°Рі®сталь.>. «Дження фронту прийшс ІОВ 13

Запоріжжя в рідне село Олексине. В серпні Юля призваний в армію і був направлений нт ^ 25 вересня 1943 року в районі села Г р е б е н ів ® “ району Київської області мінометник Куц О штурмової групи форсував Дніпро і yтDимvйя« на правому березі Дніпра до підходу основних 838 стрілкового полку. Звання Героя Радянського7'°^^ присвоєно 23 жовтня 1943 року. Після війни Куц О. М. демобілізований, працював в школі глух'онТмїї в селі Б ілка, Тростянецького району С у м с ь к о Г о б ™ завгоспом, а п ісля переводу школи в Лебедин - І Тростянецьком деревообробному комбінаті. Нагороджені орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни І ступеня медалями Був одружений. Разом з дружиною виТв^.и двох дітей. Помер.

Ш ап о в ал Григорій Савелійович, сержант. Герой Радянського Союзу. Народився 23 січня 1913 року в с. Буймер Охтирського п о в іт у Х а р к ів ськ о ї губернії (нині Тростянецький район Сумської області) в селянській родині. Закінчив початкову школу в с. Буймер. Допомагав батькам в сільському господарстві. Зі створенням в Буймері колгоспу вступив до колгоспу і, закінчивш и курси тр працював трактористом. В 1935 році призваний в Червону Армію. Служив до 1937 року. З 1937 по 1941 рік знову працював трактористом в колгоспі; листоношею. В 1941 році знову призваний в армію. Під Києвом був захоплений німцями в полон, але через деякий час втік з табору і оселився в с. Олексине Тростянецького району. В серпні 1943 року знову пішов на фронт із с. Олексине. Наводчнк міномета Шаповал Г. С. в ніч на 25. 09. 1943 року одням з перших переправився через Дніпро біля с. Гребеш К агар ли ц ьк ого району К иївської області і, разоз* з товаришами взводу, утримував плацдарм до шдосоДУ основних сил 838 стрілкового полку 237 стрідк<»Оі 40-ї Армії. Був в бою контужений і двічі поран^Ллікування продовжив службу в армії і 65

в травні 1945 року. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 23 жовтня 1943 року. Після демобілізації до 1959 року працював лісником Маківського лісництва Тростянецького лісгоспу. З 1959 року — в колгоспі. Жив в с. Олексине. Нагороджений орденом Леніна, медалями. Був одружений, разом з дружиною виховали дітей. Помер 27 жовтня 1983 року. Кондратьев Гліб Петрович, контрадмірал, кандидат воєнних наук. Народився 1924 року в с. Винокурінне Карловського району Полтавської області в родині службовця, веде свій родовід від офіцерських родів російської армії. З батьками переїхав до Білки. В 1941 році закінчив 10 класів Білчанської школи. З серпня 1941 року по березерь 1945 року проходив службу курсантом Каспійського Вищого військово-морського училища. Закінчив училище за фахом штурман, лейтенант. З березня 1945 року по жовтень 1954 року проходив службу в частинах Тихоокеанського флоту. Учасник бойових дій проти Японії у серпні-вересні 1945 року. З травня 1945 року по серпень 1948 року помічник командира, командир БЧ-1 підводного човна «М -21» Тихоокеанського флоту. В 1949 році закінчив Вищі офіцерські курси ВМФ і продовжив службу на командних посадах Камчатської військової флотилії Тихоокеанського флоту, а потім в частинах 4-го Військово-морського флоту. З грудня 1956 року по вересень 1959 року навчався в Військово-морській ордена Л ен ін а А к а д е м ії ім . орошилова. Випущений з Академії в званні капітана першого рангу. З 1959 по 1965 рік після закінчення Академії працював в тій же Академії на посаді старшого викладача кафедри загальної тактики, оперативного мистецтва, розвідки Військово-морського флоту Захистив

р Т о1973 Т 9 рік Т з -" ~ на “ ’ командних посадах в частинах р Ту упо Північного флоту. В 1973 році наказом Міністра оборони 66

СРСР переведений в розпорядження Генерального штабу Збройних Сил СРСР. У відставку вийшов в 1991 році. Одружений. Разом з дружиною виховали двох дітей. Вовк Сергій Антонович, полковник.

Народився 6 жовтня 1922 року в селі Буймер Тростянецького району С у м сь к о ї області в селя н ськ ій р од и н і. В 1937 році закінчив семирічну школу, в 1940 — середню школу в с. Білка. В тому ж році був призваний в армію, у прикордонні війська. До початку 1942 року знаходився в 41-у Нахічеванському прикордонному загоні. В лютому 1942 року був н новостворені внутрішні війська, в яких прослужив до демобілізації в квітні 1949 р. Військова спеціальність — радіотелеграфіст. Звання — старшина. В 1949-1950 учитель фізкультури та історії Білчанської СШ. В 1949 р. вступив на історичний факультет Харківського державного університету. Навчався перший рік заочно, а потім на стаціонарі. По закінченні був направлений вчителем історії в середню школу № 1 містечка Молочанськ З ап ор ізьк ої області. Працював учителем , завучем, директором. По закінченні занять на військовій кафедрі університету присвоєно звання лейтенанта. В 1967 р. — капітан, в 1973 р. — майор, в 2001 р. - підполковник, в 2004 р. — полковник. Дружина: Устименко Варвгїра Яківна. Померла в 1982 р. Сини: Олександр. 1950 р. я.. Віктор, 1953 р. н., Юрій, 1961 р. н. В 2005-2007 роках Вовк Сергій Антонович внпустнз 4 книги своїх поем і віршів. Нагородженим Оленами і медалями за участь у Великій Вітчизняній війні та ювілейними нагородами.

Народився 1922 року в с. Білка Тростянецького району, Харківської області (нині Сумська обл.) в селянській родині. В 1940 році закінчив 10 класів Білчанської школи і був зарахований в Воєнно-політичне училище. Учасник Великої Вітчизняної війни. На фронті з 7.07.1941 року. З 7.07.1941 р. комісар роти полку резерву політскладу Південно-Західного фронту. З серпня 1941 старший інструктор політвідділу тилу 38-ї Армії (згодом 1-а танкова армія Південно-Західного фронту). Наказом НКО № 082 від 5.01.1943 року призначений а гіта тор ом політуправління Південно-східного, Сталінградського, Південного і 4-го Українського фронтів (послідовно). З січня 1944 року начальник кафедри політекономії, а з лютого 1951 року — старший викладач кафедри політекономії Воєнної Академії ім. М. В. Фрунзе (накази Головного Політуправління РСЧА № 093 від 13.01.44 р. і № 0143 від 7.02.51 року). З листопаду 1956 р. начальник кафедри політекономії Військової Академії зв’ язку ім. С. М. Будьонного (наказ Голов ПУ № 0965 від 20.22.1956 р., наказ МО № 20 від 31.08.1958 р.). З серпня 1958 року замісник начальника кафедри марксизму-ленінізму і політекономії Військової Академії ім. Фрунзе (наказ ГоловПУ № 0280 від 9.08.58 р.) З вересня 1962 р. зам. Начальника кафедри філософії і політекономії Воєнної Академії ім. М. В. Фрунзе (наказ Голов ПУ № 469 від 18.09.1962 року) Наказом МО № 01299 від 10.08.1964 р. звільнений в запас.' Нагороди: Орден Червоної зірки № 94953 - наказ Південного фронту № 13/н від 30.01.1943р. Орден Вітчизняної вшни 2 ступеню № 51676 - наказ Південного фронту № 14/н від 08.10.1943 р. Медаль «За бойові

30Л2 1956 року і д Г Т перемогу над Німеччиною. .3 0 рок“в ■ «За флоту». Доктор наук, професоп Rv« ^Дянської Армії і ДВОХДМ. Помер і ™ Г в Ї Ї и ї в М о ^ в Г “ " * -

Народився в 1927 році в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині за лізн и ч н и к а Коробейника Гаврила Юхимовича і колгоспниці Коробейник (Провозін) Тетяни Федорівни, які ведуть свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського полку. Навчався в Білчанській школі з 1935 по 1944 рік з перервою на час окупації села німцями. Учасник Великої Вітчизняної війни в 1944-45 роках. В 1951-52 роках навчався у Львівському загальновійськовому училищі. Лейтенант. З 1952 по 1955 рік служив в Групі радянських військ в Австрії. Послідовно присвоєні звання ст. л ей т ен а н т , капітан. З 1955 року служ и в в Забайкальському військовому окрузі. Звільнений в запас у званні підполковника в 1987 році. Продовжив службу в Білоруській армії після розпаду СРСР. Звання полковника присвоєно наказом Президента Білорусії. Одружений. Дружина Коробейник Зінаїда Петрівна. Мають двох дітей. Проживають в столиці Білорусії м. Мінську. Коробейник Григорій Михайлович, полковник. .

Народився 1910 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький ра^ж Сумської області) в селянській сім’ї, яка веде свій родовід від козаїйв Б іл ч а н с ь к о ї сотн і Охтире*«ого Слобідського козачого полку. В 1927 році закінчив 7 класів Б іл ч м к ь *« школи, працював в батьтвськ«чг господарстві. В 1931 році, після розкуркулення, разом э бваъкамм та сестрами переїхав до Ленінграду. Учаешік Ввлжкоі

Вітчизняної війни. Під час війни закінчив Ленінградське військове авіаційне училище за фахом військовий пілот. Після війни навчався у військовій академії. Послідовно служив на посадах: військовий льотчик, командир ескадрильї - ст. лейтенант, командир авіазагону - капітан, нач. штабу авігщійного полку - майор, командир авіаційного полку - підполковник, полковник. Н агородж ений орденами: «Червоної зір к и », «Червоного П рап ора», «В ітчизняної війни», медалями: «За перем огу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 pp.», «За оборону Ленінграда», іншими медалями - всього більше 12. Був одружений, має двох дітей. Після виходу на пенсію проживав в Мінську та Вітебську (Білорусія).

звання полковника. Після виходу у відставку працював і жив у С-Петербурзі. Разом з дружиною виховав двох дітей. Ч ехарін Василь Йосипович, полковник. Народився 1916 року в Охтирському повіті Харківської губернії (нині Охтирський район. Сумської області) в родині службовців. Після закінчення 7 класів школи навчався в Охтирському педагогічному училищі. У 1938 році закінчив географічний факультет Харківського педагогічного інституту з відзнакою. 1938-1939 рр. працював вчителем' географії Білчанської СШ ім. Горького. В 1939 році В. Й. Чехаріна призвали в ряди РСЧА і направили на навчання у Військово-політичне училище. Закінчивши училище в 1943 р., В. Й. Чехарін був залишений в ньому училищі викладачем. Через кілька років його перевели викладачем військової географії! у Військове-політичній академії ім. В. І. Леніна в Москві. В Академії він захистив кандидатську дисертацію, працював доцентом кафедри, а згодом — начальником кафедри. В 1976 році полковник Чехарін В: Й. вийшов у відставку і декілька років викладав політичяу^карту світу в Вищій партійній школі при ЦК КПРС- в"" Москві. Нагороджений трьома орденами і ювілейними медалями.

Мисенко Равон Мусійович, полковник. Народився в 20-х роках X X століття в с. Б ілк а Тростянецького району Харківської області (нині Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 класів Білчанської школи в 1936 році. В 1938 році призваний до лав РС ЧА Був направлений в військове училище, яке закінчив зі ї л Г Г і™ ™ " “ ’ 'лій проти Японії й ля 03. Хасан і на р. Халхін-Гол 1989 року. Учасник ^ и к о . Вітчизняної війни 1941-45 рр. Замполіт полку І Геніна Гм” “ ™ «“ “ « “ “ “ “ -“ “ ’ ■И'.ну академію і „ . і

Величко Олексій Меркурієвич, підполковник. Р- М вийіппп

•

роках полковник Мисенко

ороживак,"П М ІГвГППомер ом То 1 похований в Москві. Таран Захар Андрійович, полковник.

Харківсько? губернії *(нм^і с Т м 0 ^™рського повіту. родині, в 1939 році закінчив Л « селянській той же рік був призваний '/ р “ СШ. В навчання в воєнне училиіпр ' »^правлений на У званні лейтенанта. Учасник R Училище 1941 року Пройшов від кордону до ВолгиТвГ.' війни. Командував взводом, ротою батяп До Берліна, війни закінчив Воєнну академік^*"^” ” *^**’ Після йому було присвоєно

ІР

Народився 1913р. в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район С ум ської о б ла сті) в селянській родині, яка веде свій родовід від запорізьких козаків. В 1926 році закін чи в 7 к ласів Б іл ч а н с ь к о ї ш коли. В1927 році п р и зван и й в РСЧА. Закінчив офіцерські курси. С луж ив командиром взводу в Брестській фортеці. У Великій Вітчизняній війні приймав участь з перших хвилин іі початку, учасник героїчної оборони Брестської фс^»тещ-

Пораненим потрапив у полон. Втік з табору для полонених. Перейшов лінію фронту. Учасник оборони Сталінграду. Воював на Курській дузі. Приймав участь у звільненні Праги. Демобілізувався в 1948 р. в званні підполковника. Працював в Тростянецькому райпромкомбінаті. Нагороди. Орден «Червоної Зірки», Орден «Червоного Прапора», Орден «Вітчизняної війни II ступеню»; медалі «За відвагу», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», ювілейні медгиіі. Помер 1995р. Похований в с. Білка. Ворушило Володимир Михайлович, підполковник. Народився 1917 р. в с. Б ілка Охтирського повіту Х а р к ів ськ ої губернії (нині Тростянецького р-ну. Сумської обл.) в селянській родині. Веде свій родовід від к о за к ів Б ілчан ської сотні О хти р ськ ого Слобідського п олк у. 1938 року закінчив 10 класів Б ілч а н ськ ої середньої ш коли. Того ж р ок у призваний до Ч ер вон ої а р м ії, направлений ^о ^ В и щ ого запольновійськовогв училища, яке закінчив зі званням лейтенант. Учасник В е л и к о ї Вітчизняної війни. Приймав участь в боях за звільнення Білорусії, Польщі, в штурмі Берліна. Учасник зустрічі з американцями на Ельбі, нагороджений американською медадлю. Орденом «Червоної Зірки», медаллю «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній ^ійні 1941-45 рр» ювілеиними медалями. Після війни продовжив службу в армії. Виишов у запас в званні підполковника. Працював вчителем допризовної підготовки юнаків в середніх школах Черкеська, Білки та Краснодару. Був одружений. Дружина Олена Матвіївна. Дочка Надія Володимирівна, 19^2 року народження.

Народився в 1922 році в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (ніні Сумська обл.) в родині службовця. В 1941 році закінчив 10 класів Білчанської школи ім. М. Горького. В 1941 році призваний до лав Червоної А р м ії. Закінчив військову Академію ім. Ф. Е. Дзерж ин ського, звання лейтенант. Служив в НКВС, КДБ СРСР. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 по 1945 рік. Останнє Москва. Вийшов у відставку в званні підполковника. Нагороди: Ордени: «Вітчизняної війниі І ст.», «Червоної Зірки», «За службу Батьківщині» І, II, III ступенів, З ордени зарубіжних держав. Медалі — «За відвагу», «За бойові заслуги», «За воїнську звитягу до сторіччя з дня народження В. І. Леніна» та ще 9 ювілейних медалей. Одружений. Є дорослі діти, які проживають в Москві. З «-

Нешлюбенко Петро Ягорович, підполковник. Народився 5 вересня 1922 року в с. Б ілк а О хтирського повіту Х а р к ів с ь к о ї гу б е р н ії (нині Тростянецького району Сумської області) в селянській родині, яка веде свій родовід від військових поселенців слободи Білка. В 1941 році закінчив десять класів Білчанської середньої школи. 11 липня 1941 року Тростянецьким райвійськкоматом призваний в Червону Армію. Після закінчення Першого Київського артучилища наказом Головного У п р а в л ін н я К ом ан дую чого А р ти лер ії № 02/5 від

1 листопада 1942 року присвоєно перше офіцерське звання лейтенант. Був одразу ж направлений в розпорядження Начальника артилерії Сталінградського фронту. Тут Нешлюбенко П. Я. призначений в листопаді 1942 р. командиром вогневого взводу 117 гв а р д ій ськ о го стрілецького полку 39 гвардійської стрілецької дивізії, з якими звільняв Дон, Донбас, форсував Дніпро. Під час визволення України 11 березня 1944 року був тяжко поранений. Лікувався в евакошпиталі в м. Кривий Ріг. Після шпиталю служив до кінця війни командиром вогневого взводу 45 гвардійського мінометного полку. Війну закінчив в званні капітана в травні 1945 року. В 1946-49 рр. служив в військових частинах Південної групи військ (Угорщина, Австрія) командиром взводу, командиром батареї. Закінчив Військову Академію з присвоєнням звання майор. В лютому 1950 року відком андирований в розпорядження Уральського військового округу. Служив у військах до 1960 р. В 1960 році призначений військомом Усть-Вимського РВК Комі АРСР. Звільнений в запас наказом № 264 Генеральського штабу ЗС СРСР 18 вересня 1971 року в званні підполковник. Нагороди: орден ♦Червоної Зірки» № 275308 наказ № 291 II. Г » “ “ Р ® “ •“ ■"«зняної війни и . от. № 515139 наказ 27 Армії № 0181 від 10.05.1945

в«™Т:Г. вТвГр"^“"* ■“

«В ~ н о ї

Медалі; .За оборону Сталінграду., .За звільнення Белграду,, ,3а взяття Будапешта . 4 . „ “ •■‘ «■яя Німеччиною в Великій Вітчнзн^й війні т Г т Т ' " .30 років Радянської Армії, ,3а б о С р., Інші нагороди. ‘ заслуги. - в 1952 Був одружений. Разом з дружиною Син

офщер. По 1985 рік сім’я проживала в м. Суми^'вуї'

Народився 12 жовтня 1920 року в с. Б ілк а Охтирського повіту Х а р к ів с ь к о ї губер н ії (нині Тростянецького району Сумської області). В 1938 році закінчив 10 класів Білчанської середньої школи. В 1939 році призваний до РСЧА. З жовтня 1939 р. по червень 1941 року навчався в Виш нєволочському військово-піхотному училищі. В липні 1941 року наказом Наркома Оборони СРСР присвоєно звання лей тен ан т. В 1941-1942 роках командир роти 82-міліметрових мінометів 127 стрілецького полку. Західний фронт. В першому бою після загибелі командира батальйону прийняв командування на себе. В цьому ж бою був поранений в ногу і голову. Лікувався в евакошпиталі № 1383 в м. Горькому. Тут його знайшли нагороди: орден «Червоної Зірки» і медаль «За бойові заслуги». З січня 1942 р. по березень 1942 р. замісник командира окремого стрітецького батальйону 46 окремої бригади 1-ї Ударної армії в боях на П ів н іч н о -З а х ід н о м у фронті. П іс л я нового тяжкого поранення з березня по грудень 1942 року лікувався в евакошпиталі № 2488 в м. Новокузнецьку. Виписався зі шпиталю з інвалідністю ПІ групи. З березня 1943 по серпень 1944 року служ ив інспектором відділу всезагальної військової підготовки Кулябського обласного військмяіату Тадж икської PCP. З серпня 1944 по серпень 1 ^ 5 інспектор від д ілу всеобучу Центрального райокаого військкомату м. Душанбе, Таджикська PCP. З вересня 1946 по липень 1951 року навчався на юрвдичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Фрааі»- За фахом - юрист, диплом № 081182. О д н о ч а с н о з мавчаннлм працював з липня по вересень 1949 року і^ атаи м пропагандистом Залізничного райкому комп^ич ^ ч>аши. ^

з вересня 1949 по липень 1950 року - ірструктор адміністративного відділу Львівського міськкому компартії України. З вересня 1951 по вересень 1968 року - помічник прокурора повітряної, а потім — танкової армії ПівденноСахалінського гарнізону, гарнізону м. Львів, групи Радянських військ в Німеччині, Житомирського гарнізону. Потім по 1972 рік служив в м. Південно-Сахалінську. Вийшов в запас в 1972 році в званні підполковника юстиції. З 1972 по 1999 рік - викладач курсу «Радянське право» в Українській сільськогосподарській академії в м. Києві. Нагороди. Ордени: «Великої Вітчизняної війни» І ступеню, «Великої Вітчизняної війни» П ступеню, «Червоної Зірки». Медалі: дві «За бойові за слуги », «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», три медалі іноземних держав. Був одружений. З 1983 ро ку — інвалід Великої Вітчизняної війни 2-ї групи. Помер 7 листопада 1999 року. Похований на воєнном у Л у к ’ янівському цвинтарі в м. Києві з воїнськими почестями.

Сміян Василь Семенович - капітан другого рангу.

Юхно Володимир Андрійович, підполковник. Народився 25.09.1925 року в с. Грузьке Тростянецького району Сумської області в сім’ї агронома. Закінчив 4 класи Грузчанської школи і 7 класів Білчанської школи в 1938 році. З 1938 по 1941 рік навчався в Маловисторопському сільськогосподарському технікумі на агрономічному відділенні. Навчання перервала війна. З 1941 по серпень рази Володимира Юхиа а р е ^ Г у ^ ™ “ “ “ під охорони, дякуючи доброму знанню Н ім серпні 1943 року призваний в

військовим перекладачем. Ходив в розвідку В Г944 був ТЯЖКО поранений і контужений,

в 1946 р Із-за хворТЙ

демобілізований з армії в званні ст. лейтенант. Викладав німецьку мову в Білчанській СШ з 1946 по 1950 рік. Одночасно навчався заочно в Харківському інституті іноземних мов. Після закінчення інституту Володимира А н д р ій о в и ч а знову призвали до арм ії. Служив в контррозвідці в Групі Радянських військ в Німеччині. Звання капітан, майор. В 1971 р. вийшов в запас у званні підполковника. Викладав німецьку мову в Сумському педагогічному інституті та школах м. Сум. Письменник. Видав 12 книг. Нагороди: Орден «Великої Вітчизняної війни» П ст., Орден «Червоної Зірки». Медаль «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 pp., ювілейні медалі. Був одружений 2 рази. Від першого шлюбу мав дочку, від другого - сина. Помер 06.01.2006 р. Похований в Сумах.

і -Л

Народився 2 квітня 1919 року в с. Білка Охтирського повіту Х а р к ів с ь к о ї гу б ер н ії (нині С ум ської області) в селянській родині, яка веде свій родовід від к озак ів Б іл ч а н с ь к о ї сотні Охтирського Слобідського козачого полку. з 1928 по 1934 рік навчався в Білчанській НСШ. З 1934 по 193« — в О хти р ськ ом тех н ік ум і. П ісля закінчення техн ік ум у присвоєна квгиііфікація фельдшер. В 1937 році з групою однокурсників добровільно пішов в Робітничо - селянську Червону Армію. Охтирський райвійськкомат направив Сміяна B.C. на Далекий Схід. Служив в м. Владивостоці у в/ч п/я 313 на підводних човнах Тихоокеанського флоту. Спочатку фельдшером в званні военфельдшера другого рангу, а з 1940 року замполітом бойового корабля.

■

г На такому підводному човні служив В. С. Сміян

«За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною Великій Вітчизняній війні 1941-1945 p.p.», «За перемогу над Я п о н іє ю », «ЗО років Радянській А р м ії», «40 років Радянській А р м ії», «За бездоганну службу» І ступеню. Після війни працював в політорганах Тихоокеанського флоту. З 1951 по 1955 рік навчався в Військово-політичній ордена Леніна Академії імені В.І. Леніна в Москві. Після закінчення академії був призначений начальником політвідділу з’єднання підводного флоту Чорноморського Військово-Морського Флоту. На цій посаді служив до січня 1961 року, коли вийшов в запас в званні капітан другого рангу. Всього на флоті служив 24 роки — з 1937 по 1961 рік. З червня 1962 по травень 1963 року працював екскурсоводом Севастопольського екскурсійного бюро, а з 1963 по 1983 рік - науковим співробітником Музею героїчної оборони і звільнення Севастополя. Трудовий стаж Василя Семеновича - 46 років. Після 1963 року він активно працював в комітеті ветеранів ВМФ, виступав в школах Севастополя. Помер 29 березня 1996 року. Похований з воїнськими почестями на військовому цвинтарі. Був одружений. . Син, Володимир Васильович, проживає в м. Севастополі. Коробейник Василь Юхимович, підполковник. Народився 1910 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район Сумської області) в селянській родині. Свій родовід вів від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого

Підводний крейсер «Архангельськ». 2006 р. В складі з’єднання підводних човнів Тихоокеанського флоту приймав участь у Великій Вітчизняній війні: супроводжував транспортні каравани суден з озброєнням, що ишли через Тих™ океан в Далекосхідні порти СРСР із США , звільняв о. Сахалін і Курильські острови. Нагороджений орденом «Червоної Зірки», медалями 78

"°^В ^ 1926 році закінчив 7 класів Білчанської школи. Працював в сільському господарстві. 1932 року був призваний в Робітничо-Селянськ, Червону Армію і зарахований у військове училище. Служив

командиром взводу, роти. З перших днів Великої Вітчизняної армії - офіцер зв’язку дивізії.

ВІЙНИ в

П ісля

війни

працював

р а й в ій ськ к ом ом

Калінінградській області.

Після виходу у відставку у званні підполковник жив в Києві. Був одружений. В Києві живе його син, онуки і правнуки. Помер, З воїнськими почестями похований в Києві. Нагороди; Орден «Вітчизняної війни» П ст.. Орден «Червоного прапора». Медалі: «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941 — 1945 років». Ювілейні медалі. Пасько Володимир Борисович - підполковник. Народився 1922 року в с. Білка Харківської губернії (нині Сумської області) в селянській родині, яка веде свій родовід від військових поселенців слободи Білка. 1940 року закінчив 10 класів Білчанської школи. Того ж року був призваний в РСЧА та направлений на навчання у військове артилерійське училище. Закінчив училище 1941 року, звання лейтенант. В боях проти німецьких загарбників в роки Великої Вітчизняної війни з перших місяців війни — Південно Західний, Донський фронти. Учасник битви за Волгу. З боями дійшов до Праги. Після війни закінчив Вище військове училище, служив в різних ВО. Захистив кандидатську дисертацію, кандидат еконо мічних наук, викладав в вищих навчальних закладах Ленінграда ( Санкт —Петербург). Останні відомості приходили із С. - Петербурга. Був на пенсії. Одружений, має дітей і онуків. Нагороди ; Орден «Великої Вітчизняної війни» П ст., два ордени «Червона Зірка». Медалі : «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 роках». Ювілейні медалі.

Пономаренко Іван Якимович - підполковник. Народився 1924 року в с. Білка Тростянецького району Харківської губернії (нині Сумська область) в заможній селянській родині, яка веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1941 році закінчив 9 класів Білчанської школи. З приближениям фронту в перші місяці Великої Вітчизняної війни добровільно пішов до Червоної Армії. у вересні 1941 року був направлений до Військового артилерійського училища, яке закінчив в 1942 році. З 1942 року в боях на Брянському, Центральному, І Білоруському фронтах. Відповідно командував батареєю, артдивізіоном, був начальником штабу батальйону. Після війни залишився в кадрах армії. Останнє місце служби — м. Мінськ, начальник штабу полка, підполковник. Нагороджений Орденом «Великої Вітчизняної війни» II ступеню, орденом «Червоної Зірки», медаллю «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941 - 1942 років», ювілейними медалями. Був одружений. Дружина, Пономаренко (Колісник) Анастасія Гордіївна, з Білки, з козацького рюду. Дві дочки - живуть в Мінську. Пономаренко Олександр Семенович - п ід п о л ковник. Народився 1909 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район Сумської області) у великій селянській родині, яка веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського слобідського козачого полку. В 1925 році закінчив 7 класів Білчанської школи. Того ж року вступив до комсомолу. Працював секретарел! сільської ради в с. Білка, очолював сільську комсомольську організацію. Завідував хатою - читальнею. В 1929 році його направили в Суми на навчання в партійну школу. П ісля закінчення шкоди Олександр Пономаренко добровільно пішов служити в Червону Армію. 81

Служив в Нахічевані в 1931 - 32 роках. Після служби поїхав до Харкова, де зі своїми батьками проживала його дружина з сином. В Харкові працював слюсарем на ХТЗ і одночасно був парторгом цеху. Через кілька років Пономаренка направили на воєнно - партіігау роботу до Києва. Тут він закінчив Вище загально - військове училище. В званні лейтенанта - замполіта роти, відправивши сім ю в тил, Олександр в діючій армії на Південно — Західному фронті. Пізнав смуток відступу до Волги. З боями дійшов від Волги до Угорщини. Став підполковником, командиром батальйону. Тут в бою був тяжко поранений в ногу. Після операції в польовому шпиталі медична комісія признала його інвалідом П групи і демобілізувала з армії. Повернувшись до Києва, працював на партійно політичній роботі. Переніс ще три операції на пораненій нозі. Старі рани стали причиною його смерті. Похований на Байковому кладовищі в Києві. В столиці України живе його син і онуки. Приказчик Захар Антонович -

п ід п о л к о в н и к

медичної служби.

Народився 23 березня 1915 року на х у т о р і Приказчиковому Білчанської волості Охтирського повіту Харківської губернії ( нині Тростянецький район. Сумська область) в селянській родині. Свій родовід веде від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. Закінчив 7 класів Б іл ч е ш с ь к о ї школи. Охтирський медичний технікум. Харківський медичний інститут. Призваний до лав Червоної Армії в 1940 році. Учасник Великої Вітчизняної війни. В боях з 1942 року. Старший лікар 16 Усурійського стрілецького полку, 102 СД, 70 А, Центрального^ронту. Має 17 військових нагород. В т.ч. Орден «Вітчизняної війни І ступеню», орден «Червоного прапора», два ордени «Червоної Зірки», бойові та ювілейні медалі.

Після війни працював головним санітарним лікарем м. Курськ, Росія. Дві дочки - лікарі проживають і працюють в Москві. Тертичний Дмитро Прокопович -

вій ськовий

т е хн ік П рангу.

Народився 1913 року в с. Олексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький ргійон. Сумської області) в селянській родині. В 1926 році закінчив 5 класів Білчанської школи. Працював в сільському господарстві, а потім на залізниці. В 1932 році був призваний в РСЧА і направлений до Військово-інженерного училища. В 1934 року закінчив учи ли щ е зі званням військовий технік П І рангу і продовжив службу в армії. Учасник Фінської війни 1939 1940 років. В 1940 році демобілізувався і працював в м. Тростянці. В перш і дні В ели к о ї В ітч и зн я н ої війни знову призваний в армію і направлений на фронт. Присвоєне звання військовий технік П рангу. 1 жовтня 1941 року пропав безвісти. Був одружений. Мав дочку. Гурнак М икола Архипович -

гвардії-м айор.

Н ародився в сло б о д і Б ілк а Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район. Сумської області) 24 липня 1905 року. 25 липня при хрещенні в М и к о л а їв с ь к ій церкві від священника Т. Яновського отримав ім ’я Макар, яке з невідомих причин в жовтні 1931 року змінив на ім я М и к о ла . Р од ов і корені серед військових поселенців слободи Білка Охтирського повіту та Кубанських козаків. Батько: Гурнак А р хи п М усійович. загинув ари Брусилівському прориві 1916 року в І Світовій війні.

похований в братській могилі села Нижня Орява. Мати Кулібаба Параска Степанівна, померла в 1966 році. М. А. ГурнЕік закінчив 7 класів Білчанської школи в 1925 році. Після школи працював робітником залізничної колії в Смородинському відділенні Південної залізниці. В 1927 році Тростянецьким райвійськком атом мобілізований до лав РСЧА і став червоноармійцем 71 стрілецького полку 24-ї стрілецької дивізії в м. Вінниці. В 1928 році М. А. Гурнак направляється на навчання до школи санітарних інструкторів. Після закінчення школи у 1929 - 1930 роках служив санітарним інструктором 137 стрілецького полку 46 стрілецької дивізії. У 1930 р. Гурнака Миколу Архиповича приймають в члени ВКП (б) — партквиток № 1463119. Після демобілізації він закінчив у 1931 - 32 роках два курси робітничого факультету при Київському політехнічному інституті. Студенткою цього інституту була Надія Григорівна Шепель, яка в кінці 1934 року стала дружиною Гурнака М. А. З січня 1932 року Гурнак М. А. переїжджає до Москви і по 1934 рік працює на будівництві Московського авіаційного ін сти туту, його обирають до ск ла д у профспілкового комітету будівництва MAI. В лютому 1934 року Жовтневим райвійськкоматом м. Москви Гурнак М. А. знову призваний на служ б^ ї РСЧА. Йому присвоюють перше офіцерське звання — старший военфельдшер. Служить в 72 окремому інженерно будівельному батальйоні, а потім в 26 окрем ом у авіабатальионі. В квітні 1935 року Гурнак М. А. з дружиною за призначенням переїжджає на Далекий Схід. В лікарні Хабаровського авіагарнізону ЗО січня 1937 року у Гурнаків народився син Віталій ™ Л“ .Г року Гураак М. А. „ р „ * „ а е участь в боях проти Японії біля озера Хасан. Отримав ■“

93“

в 1941роц, .ін

•X“ - - 6 V liri9 3 8 . закінчує два курси Ак

“е ^ в «

році Гурнака М. А . направили в Західну Україну і призначили начальником відділу озброєнь штабу 288 стрілецької дивізії Південно-Західного військового округу. Згодом він призначений начальником відділу військового спорядження 224 стрілецького полку 58 стрілецької дивізії. Війна застає його в м. Дубно, Рівненської області. Гурнака М. А . призначили командиром батареї 26-го зенітного артилерійського полку, який з боями відступав на схід. В листопаді 1941 року М. А. Гурнака призначено п о м іч н и к о м ком андира 139 ок р ем ого зенітного артилерійського дивізіону Південно-Західного фронту по постачанню, а в січні 1942 року — на ту ж посаду в 355 окремий артдивізіон 63 Армії. Наказом № 0113 від 2 лютого 1942 року йому присвоюють звання інтендант 3-го рангу. Гурнак М. А. брав участь в Сталінградській битві на посаді помічника командира по озброєнню 1180 полку винищувачів танків 63 армії, який 23 червня 1943 року був реорганізований в 277 окремий артилерійський винищувально-протитанковий полк 63 Армії. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1942 року Гурнака М. А . нагородж ено м едаллю «З а оборону Сталінграда». В К урській битві він приймає участь на посаді п ом іч н и к а ком андира 4 о к р ем о ї гвар д ій ськ ої винищувально-протитанкової бригади Білоруського фронту з військового постачання. 6.02.1943 р. Гурнака М. А. нагороджують медаллю «За бойові заслуги», а 19 травня йому присвоїли звання майор інтендантської атужби (Наказ комітету оборони № 03385). 15 серпня 1943 року за ооі нд Курській дузі майор Гурнак М. А . нагородженин орденом «Червоної Зірки». З 25 липня по 18 серпня 1944 року працював начальником відділу трофейного озброетня 61 армії відправляв ворожу техніку в металолом. В ж овтні 1944 - травні 1945 років в складі 2

Прибалтійського та 1 Білоруського фронтів воював у Польщі і Німеччині. Закінчив війну в Берліні. В архіві Міністерства оборони Росії в м. Подольську зберігається картка, в якій записано про участь в боях Великої Вітчизняної війни: «С июня 1941 г. по май 1945 г. беспрерывно в составе Юго Западного, Донського, Сталинградского, Центрального, Белорусского, 1-го 2-го Прибалтийского и 1-го Белорусского фронтов*. Після завершення війни залишається служити в Групі Радянських окупаційних військ в Німеччині і забезпечує репараційні поставки в Радянський Союз. З припиненням цих поставок, за угодою з НДР, працює заступником командира 27 окремого будівельного батальйону, началь ником відділу постачання 13 артилерійської дивізії 8 гвардійської армії Групи Радянських військ в Німеччині. В 1955 р., через хвороби, Гурнак М. А. демобілізувався і поселився з сім’єю в м. Києві. Згодом він тяжко захворів, в Київському військовому шпиталю йому ампутували пргіву ногу. Та хвороба прогресувала і 13 квітня 1968 року у віці 62 роки Гурнак М. А. помер. Похований з воїнськими почестями на Лук’янівському військовому кладовищі в м. Києві. Син, Віталій Миколайович, дочка Лідія Миколаївна, яка народилась в с. Білка 1948 року. Нагороди: Ордени «Червоного Прапора», два ордени ♦ ервоної Зірки», дві медалі «За відвагу», три медалі «За бонові заслуги», медалі «За оборону Сталінграда», «За НІ н Т ” Берліна», «За перемогу над Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни: 1941 1945 рр.» та інші військові відзнаки. На основі архівних досліджень довідку склав Гурнак В. М. Кулібаба Борис Іванович, майор, » .« - “

ї ї

козаків Б ілчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1938 році закінчив Білчанську СШ і в тому ж році був призваний в РСЧА. Наказом Ленінградського фронту № 0652 від 23.03.1942 року йому присвоєно звання лейтенанта і призначено помічником начальника штабу стрілецького полку Невської оперативної групи. Через 2 м ісяці наказом Ленінградського фронту призначений помічником начальника штабу стрілецького полку по розвідці. Наказом Ленінградського фронту № 01670 від 27.07.1942 р. присвоєно звання старший лейтенант і призначений помічником начальника штабу 7 стрілецького прикордонного полку 1 стрілецької дивізії. Наказом Л Ф № 0558 від 19.03.1943 року призначений зам ісником командира стр ілец ьк ого батальйону в розпорядження Військової Ради 67 Армії. Наказом 67 Армії № 0195 призначений командиром взводу 461 стрілецького полку 142 стрілецької дивізії, а згодом командиром батальйону в тому ж полку. Н аказом 23 А р м ії № 0665 від 18.12.1943 р. призначений командиром батальйону 588 стрілецького полку 142 стрілецької дивізії. Наказом Ленінградського фронту № 057 від 30.01.1944 року Кулібабі Б. І. присвоєно звання майор. В липні 1944 року командир батальйону майор Кулібаба Борис Іванович в бою був тяжко поранений і помер від ран 15.07.1944. Похований в м. Малкеля. Нагороди: Орден «Вітчизняної війни» І ступеню № 4946, наказ 23 Армії № 499/Н .6.09.1943 р. Орден «Олександра Невського* № 9302, наказ 23 Армії № 244/н. від 25.06.1944 р. Орден «Ч ер вон ої З ір к и » - наказ № 0295 н. від 28.07.1944. ЦАМО, м. Подольськ, картотека обліку офіцерського складу.

К улібаба М икола К аленикович - майор. Народився 1915 року в с. Білка Охтирського повіту Х а р к ів ськ ої губернії (нині Тростянецький район Сумської області) в сім’ї рядового Воронежського полку Російської арм ії. К у ліб а б и К а лен и к а Васильовича і селянки з с. Білка, яка веде свій родовід від к озак ів Б ілч а н ськ ої сотні О хти рського слобідського козачого полку. В 1932 році закінчив 5 класів Білчанської школи. Працював в колгоспі «Імені 13-річчя Жовтня». Приймав активну участь в роботі комсомольської організації с. Білка, в ліквідації неграмотності серед мешканців села, в клубному аматорстві. 1937 р. Кулібаба Микола Каленикович добровільно вступив до Робітничо-селянської Червоної Армії. Закінчив військове училище. Приймав участь в боях проти Японії на річці Халхін-Гол в Монголії в 1939 році. З перших ДНІВ Великої Вітчизняної війни на фронті. За звитягу в роки війни нагороджений орденами « ітчизняної війни» І ступеню, «Червоної Зірки», медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років» Після війни Кулібаба Микола Каленикович ще ЗО років служив в Радянській Армії. «вироків Нагороджений орденом «Вітчизняної війни» II ступеня

Вийшов в запас

в званні майора. Жив в Ленінграді з похований в

Фото 1947 р.

Л о б о д а М и к ола Савич, майор медичної служби. Народився 28 червня 1919 року в сім’ї селянина-середняка в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район. Сумської області). Веде свій родовід від Запорізьких козаків. В 1934 році закінчив 7 класів Білчанської школи. В цьому ж році поступив, а в 1937 закінчив Охтирський медичний технікум. Фельдшер. 10 липня 1937 року добровшьно вступив в Р о б іт н и ч о -с е л я н с ь к у Ч ер в он у А р м ію . Охтирським райвійськкоматом був направлений в Першу окрему Червонопрапорну Далекосхідну Армію. Служив на 100-й авіабазі 23 авіабригади на посаді военфельдшера з серпня 1937 по жовтень 1940 року. З жовтня 1940 року по березень 1942 року - военфельдшер 191 стрілецького полку. З березня 1942 по липень 1943 року - начальник дезинфекційного загону ВФЕІ № 53. З липня 1943 року по березень 1945 року служив в Московському військовому окрузі. До липня 1944 р. военфельдшер 54 окремого стрілецького батальйону, з липня 1944 по березень 1945 року - старш ий фельдшер батальйону 5 автополку. З квітня 1945 року по травень 1945 приймав ^.'часїь в боях в складі 5 автополку, 1-й Український Фронт. В тому ж полку служив в Північній групі окупаційних радянсышх військ в Німеччині до вересня 1945 року. З вересня 1945 по листопад 1945 року в складі того ж 5 автополку служив в Прикарпатському Військовому оі^узі^ а з листопада 1945 по липень 1946 року в Кнївсьжяшу ВО на посаді военфельдшера. З липня 1946 по квітень 1948 року - фваадшвр медичного пункту Єреванського Артилерійсмюго уч м н щ а. В квітні 1948 року демобілізований в запас у

лейтенант медичної служби. В 1951 році закінчив повний курс Сумського педагогічного інституту. За фахрм учитель історії. ... з 1951 по 1977 року працював вчителем істор ії Дубовичської середньої школи Глухівського району, Сумської області ( до 02.07.1954 р.), Жигайлівської СШ, Тростянецького району ( до 31.08.1964), Буймерської СШ того ж району ( до 21.08.1965 р.), Білчанської СШ ( по 01.09.1977 р.). З 01.09.1977 року і по 30.07.1979 року вихователь групи продовженого дня Білчанської СШ. В запасі були присвоєні звання старший лейтенант, капітан, майор. Вийшов на пенсію 30.07.1979 року. Аматор. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни» П ступеня, медаллю «За Перемогу над Німеччиною в В еликій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років» і всіма ювілейними медалями. Одружений. Разом з друж иною А н а ста сією Миколаївною виховали дочку і двох синів. Помер 9 квітня 2002 року, похований в Білці, Пономаренко Борис Федорович - майор Народився 28 квітня 1922 року в селі Білка Охтирського повіту Х ар к івськ ої гу б е р н ії (н и н і Тростянецький район С ум ської області) в родині службовця, яка веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1930 році вступив у перший клас Білчанської школи і закінчив 10 класів в 1941 році. В 1938 році вступив у члени « ВЛКСМ, в 1940-1941 роках був Т п я “ “І ’Г ' * " “ » “ “ Орської організації школи 3.08.1941 року призваний в Радянську армію. 90

Перебував у 31 навчальному танковому полку курсантом. 28.12.1941 року закінчив курси і йому було присвоєно звання старший сержант і призначено механіком - водієм «Т-34». Потім навчався в Саратівській танковій школі, яку закінчив 2.08.1942 року в званні старшина. Воював на Сталінградському фронті, був водієм механіком Т-34 і КВ. На Брянському фронті воював у складі 189 танкового полку 17 гвардійської кавалерійської дивізії 2 гвардійського кавалерійського корпусу. Коли дійшли з боями до України, полк перекинули на 2-й Український фронт, де він приймав участь у Корсунь Шевченківській битві. в складі 1-го Білоруського фронту пройшов через Польщу, Німеччину, брав участь у звільненні Варшави, взятті Берліна, дійшов до річки Ельба. Мав поранення. Після закінчення війни рік служив у Німеччині, а потім — в Калінінградській області. 6.12.1946 року демобілізувався в званні капітана. За бойові подвиги має подяки від Верховного головнокомандуючого. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни П ступеня* та медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда*, «За звільнення Варшави», «За взяття Берліну», «За пер^огу над Німеччиною», «20 років Перемоги», «50 років Збройних Сил», «60 років Збройних Сил», «70 років Збройних Сил». «Медаль Жукова», «Захиснику Вітчизни» та «Знак 25 років Перемоги». . Після демобілізації здобув вищу освіту в ХДУ^ фізмат, з 1947 року працював в Білчанській середній школі викладачем фізики. В 1976 році за стануом здоров'я пішов на пенсію. Інвалід Великої Вітчизняної війни II групи. Знаходячись на пенсії, проводив велику віиськовопатріотичну роботу. Був одружений. Дружина Лідія

Семенівна. Мав оина і доньку. Помер 2006 р.. по.оаавніі в с. Білка.

Сизарев Іван Йосипович - майор. Народився 1921 року в селі Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Працював вчителем в Білчанській середній школі. Був одружений. Помер в Києві. Сміян О. І. - майор. Народився 1919 року в селі Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район Сумської області) в селянській родині. Закінчив 10 класів Білчанської школи в 1938 році. В тому ж році призваний в РСЧА. Закінчив військове училиш,е. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни служив в Москві. Після виходу у відставку продовжував працювати і жив в Москві, РФ. Лебедев Василь Петрович - майор. Народився 26 серпня 1919 року в с. Олексине ‘ _ Охтирського повіту Харківської губернії (нині Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 класів Білчанської школи в 1934 р. 8 листорада 1939 року був призваний в Червону Армію 1 служив до 17 травня 1948 року. В 1942 році закінчив Харківське артилерійське училище. Звання - лейтенант. Після закінчення училища брав участь в боях по Паулюса в ході Сталінградської битви в склад 677 артилерійського полку 229 СД, командир батареї. Після поранення лікувався в шпиталі. Повернувшись в діючу армію в складі 562 окремого ®°Р°«"=^ькому фронті приймав

батальйону.

пГадГ:г “ ^ замісника

командира

Нагороди: Ордени: «Вітчизняної війни І та П ст.», орден 92 ’

«Червоної Зірки», «Орден пошани», медалі «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», «За бойові заслуги», «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения В.И. Ленина*, «Ветеран труда». ’ Демобілізувавшись, в 1948 році поступив на роботу до Тростянецького комбінату хлібопродуктів. Звання майор присвоєно наказом № 043 МО СРСР 21 вересня 1954 року. Майстром на комбінаті хлібопродуктів працював до смерті. Був одружений. Дружина Ганна Федорівна. Є доросла дочка. Помер 12 липня 1999 року, похований в Тростянці. Нікітенко М ихайло Якович — майор. Народився 1914 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Закінчив 10 класів Білчанської школи. Військове училище. . - " Учасник Великої Вітчизняної війни. . Останнє місце служби м. Ніжин, Чернігівської області. Помер і похований в Ніжині. Величко Григорій Меркурієвич - капітан НКВД. Народився 1905 року в с. Білка Охтирського повіту Х арківської губернії (нині Тростянецький район С ум ської о б л а с т і) в селянській родині, яка веде свій родовід від козаків Запорізької Січі. В 1922 році закінчив 5 класів Білчанської школи. Працював на залізниці. В 1934 році призваний в РСЧАПід час служби закінчив шкоду молодших командирів. В 1937 році поступив, а в 1939 році закінчив училище НКВД зі званням .іейтенант.

в 1940 році в званні старший лейтенант очолював взвод охорони Верховної Ради України. На початку 1941 року присвоено звання капітан НКВД, очолив підрозділ по охороні Верховної Ради України. В перші місяці Великої Вітчизняної війни керував евакуацією апарату Верховної Ради України, документів і архіву в глибокий тил. Після виконгіння цього згшдання очолював охорюну штабу генершіа Кирпоноса в ході Київської оборонної опер>аци. Загинув в бою, захищ аю чи штаб К ирпоноса в Полтавській області в оточенні в вересні 1941 року. Був одружений. Дружина з сином евакуйовані в глибокий тил, після війни приїжджали в с. Білку.

штурмував гірський хребет Великий Хінган при розгромі Японської Квантупської армії в серпні 1945 року. За бойові за с лу ги нагородж ений орденами: «Вітчизняної війни П ступеню», «Червоної Зірки», медаллю «За перемогу над Японію», ювілейними медалями. Демобілізувався в серпні 1946 року. Викладав фізкультуру і військову справу в Білчанській школі. З 1966 року - завідуючий пекарнею. Наказом № 775 Міністра Оборони СРСР 29.08.1959 р. Ворошилу Івану Дмитровичу присвоєно звання капітан. . Обирався головою Білчанської сільради. Був одружений. Дружина Роза Олександрівна. Дочки: Надія 1956 р.н., Тамара 1960 р. н. Помер і похований в с. Білка 6.11.1987 р.

Ворошило Василь Якович - капітан. Народився 1922 року в селі Білка Тростянецького району Харківської (нині Сумської) області в селянській родийі, яка веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського слобідського козачого полку. Закінчив 10 класів Білчанської школи в 1940 році. В 1941 році призваний в арм ію , зак ін чи в . короткострокові курси офіцерів. В званні молодший лейтенант направлений на фронт. З боями пройшов від Харкова до Сталінграда і від Сталінграда до Праги. Після війни працював в народному господародгві. Мав бойові нагороди. ' Був одружений. Помер після війни. Ворошило Іван Дмитрович — капітан. Народився 18.01.1922 року в с. Білка Тростянецького району в селянській родині. В 1940 році закінчив 10 класів Білчанської школи. В жовтні того ж 1940 року був призваний в Червону Армію. Закінчив курси молодших командирів і в званні молодшого лейтенанта був направлений на службу в З абаи к^ьки , вшсиовші округ. Командував взводом, роїію. В 1942 році присвоєно звання лейтенант, потім старшин лейтенант. В складі 210 стрілецької дивізії Забайкальського фронту 94

Голосний Іван Маркович - капітан-лейтенант.

Народився 1922 року в с. Білка Охтирського повіту Х арківської губернії (нині Сумська область) в селянській родині. В 1940 році закінчив 10 класів Білчанської школи. В том у ж роц і вступив до Харківського державного універ ситету. Провчився рік. В перші дні Великої Вітчизняної війни призваний на Північний фяот. Служив на флоті до 1945 року включно. Д е м о б іл ізу в а в ш и с ь , в 1946 році вступив до політехнічного інституту. П ісля закінчення інституту працював на одному ^ підприємств м. Тамбов до виходу на пенсію. Був одружений. Виростив 3-х синів, один із яких, Володимир, «:щ)уяшася з білчанською дівчиною - Коваль Антоніною Макалзївноіо. Сини: Олександр - полковник, Володимир - полковник, вик.чадач ВУ в м. Харкові, Олег - інженер.

окрем ого гвар дій ськ ого мостового мотопонтонного батальйону тієї ж бригади. Народився 1912 року в с. Олексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район. Сумської області) в селянській родині. В 1934 році закінчив 7 класів Білчанської школи. Працював в 9 дистанції колії ст. Смородино Пів-денної залізниці. 1936 року призваний в Червону Армію. В 1938 році закінчив Харківське інженерне училище. В тому ж році демобілізований. В січні 1940 року Тростянецьким райвійськкоматом знову призваний в Червону Армію і зарахований на курси вдосконаленя керівного складу Київського Особого Військового округу, м. Янов. З липня 1940 року старший технік-будівельник Управління начальника будівництва 180 Київського ОВО. З березня 1941 - начальник групи оборонних споруд УНБ-85 Прибалтійського особого військового округу. З червня 1941 року старший технік-будівельник Управління військово-польового будівництва № 6, ПівнічноЗахідний фронт. З вересня 1941 року помічник командира роти 8-го інженерного запасного полку. З листопада 1941 року командир взводу 160 окремого важкого мото-понтонного батальйону. З квітня 1942 року - командир естакадного взводу 109 окремої важкої мотопонтонної роти. З жовтня 1942 р. командир мостового взводу 21 окремого понтонномостового батальйону. З квітня 1943 року — замісник комгіндира технічної роти того ж батальйону. З червня 1943 року - командир окремої роти управління 4-ї Дніпропетровської понтонно-мостової бригади Резерву головного командування Південно-Західного фронту. З січня 1945 року командир третьої понтонної роти 2 96

Старший ад’ютант 28 окремого понтонного батальйону капітан Горбач С.Т. загинув в бою під час організації переправи через р. Одер 18 квітня 1945 року. Похований в с. Керберг (10 км на північний схід від м. Шведт, Німеччина) Нагороди: Два ордени «Червоної Зірки». Був одружений. Сім’я проживала в с. Олексине. Кіяшко Іван Семенович - капітан. Народився 1922 року в с. Білка Охтирського повіту Х арківської губернії в селянській родині, яка веде свій родовід від козаків Білчанської сотні, Охтирського Слобідського козачого полку. В 1940 році закінчив 10 класів Білчанської середньої школи. В 1940 році призваний в РСЧА. у внутрішні війська. До липня 1941 р о к у служ и в в М оск ов ськ ом у військовому окрузі, в 236 полку. Липень 1941 —листопад 1941 року —на Західному фронті, червоноармієць 15 окремого батальйону винищувачів танків противника. З листопада 1941 - 1942 року - Калінінський фронт снайпер 15 окремої снайперської роти 29 Армії. З листопада 1942 по лютий 1943 року - командир відділення окремої снайперської роти 29 Армії, Західний фронт, сержант. З лютого по квітень 1943 року - командир в ід д іл е н н я ок р ем о ї роти оперативного п о льо в о го командування 1-ї танкової Армії, Північно-Західний фронт, старший сержант. З квітня по вересень 1943 року - помічник командира

взводу окремої роти оперативно-польового управління 1-ї танкової Армії, Воронежськирг фронт, старш ий серж ан т. В серпні 1943 року 2 дні був у відпустці в рідному селі. З вересня 1943 року по вересень 1944 року - помічник командира взводу 160 окремої роти 1-ї гвардійської танкової Армії, 1-й Український фронт. З вересня 1944 року по листопад 1946 року - курсантсержант Котласького училища самохідної артилерії. Демобілізувався в грудні 1946 року в званні старшини. З лютого 1947 року по квітень 1955 року - секретар, голова сільської ради, с. Білка. З жовтня 1955 по 2002 роки член колгоспів «Перемога», ім. Котовоького, ім. Володимира Ілліча, агрофірми «Нива» Білківської сільської ради. Працював завгоспом, бригадиром тракторної бригади, бригадироїМ рільничої бригади, завідуючим тваринницькою фермою, завідуючим складом пального. Одружений. Дружина Євдокія М арківна, дочка Людмила, сини Борис і Олександр. Нагороди: Ордени «Вітчизняної війни П ст.», «Богдана Хмельницького». Медалі: «За звитягу» ПІ ступеню, «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «Ветеран праці», «Захиснику Вітчизни», «Медаль Ж укова», «60 років П ерем оги», «60 років звільнення України». Знаки. «Почесний донор СРСР», «Заслужений донор СРСР». ^ Проживає в с. Бі.ака Кирюхін Василь Парменович служби.

капітан медичної

Народився З грудня 1923 року в с. К о лотон о -Моховського району Орловської області Учасник Великої Вітчизняної війни Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 60 Командуючого Київського ВО 25 листопада 1968 року.

В березні 1972 року призначений головним лікарем Білчанської дільничної лікарні. Наказом № 66 Командуючого КВО 28 червня 1973 року присвоєно звання капітан медичної служби. В Білці вивчив лікувальні якості хвощанської води, використовував цю мінеральну воду для лікування хворих. Одружений. Дружина Кирюхіна Анастасія Свсеївна, вчитель. Дочка Ольга 1959 р.н. 31.01.1974 року вибув до м. Охтирка. К о лісн и к Ф ед ір В асильович - капітан. Народився 24.12.1904 року в с. Білка Охтирського повіту Хар ківської губернії (нині Тростянець кий район. Сумської області) в сім’ї селянина-середняка, яка веде свійродовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1913-1918 роках- навчався в Білчанській школі, закінчив 5 кла сів. З 1918 по 1929 рік працював в своєму господарстві, потім — секретарем Білчанської сільської ради. В 1937 1939 роках був завклубом. Одночасно завідував в с. Бгіка курсами ліквідації неписьменності. В 1939 році Колісника Федора Васильовича обрано головою колгоспу в с. Грузькому. в вересні 1941 р оку, провівш и гуртоправів з колгоспними коровами за межі області на Схід, сам пішов в партизанський загін. В листопаді 1941 року був заарештований гестапо і в арештантському вагоні був відправлений до Б ерліна. По дорозі до Бреста був звільнений білоруськими партизанами. По червень 1944 року воювгів в партизанському загоні на теріггорії Білоруси.

з червня 1944 року у складі І Б ілоруського Ф ронту командував ротою, звільняв Польщу, брав Берлін. ^ П ісля закінчення війни в 1945 р. призначений начальником табору для полонених есесівців під Москвою. В 1947 році звільнений з посади і відчислений в запас. Працював диспетчером на заводі «Клейтук» до виходу на пенсію. Після виходу на пенсію працював в охороні фармацевтичної фабрики. Нагороди: Орден «Вітчизняної війни» II ст., Орден Червоної Зірки, медалі «Партизану Великої Вітчизняної війни», «За звільнення Варшави», «Завзяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» * Був одружений. Дружина Парасковія Іванівна. Дочка Ольга 1924 р. н. Дочка Марія 1926 р. н. Син Михайло 1929 р. н. Помер Колісник Ф.В. 27.12.1983 року. Похований в с. Білка. Куц Володимир Семенович - капітан. Народився ЗО листопада 1922 року в с. Олексине, Тростянецького району. С ум ськ ої о б ла с т і в селянській родині. В 1941 році зЕїкінчив 10 класів Білчанської школи. В тому ж році був призваний в РСЧА. Закінчив короткострокові курси ЛЄЙТЄН£ІНТІВ. Учасник Великої Вітчизняної ВІЙНИ. Звання капітан присвоєне ГРГР чп 05712 Військового Міністра СРСР зо грудня 1952 року. Служив в Харкові. Прибув в о. Олексине з Ленінського РВК м. Харкова в січні 1966 року.

Працював бригадиром в колгоспі імені Володимїіра Ілліча. Був одружений. Дружина Куц Пелагія Олександрівна, син Сергій 1956 р. н. Мартинченко Павло Якович - капітан медичної служби. Народився 28 грудня 1921 року в с. Микитівка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Сумської області) в селянській родині. В 1935 році закінчив 7 класів Білчанської школи. 1937 р. закінчив Охтирський медичний технікум , фельдшер. В липні 1937 року вступив добровольцем в Робітничо-селянську Червону Армію разом з Лободою М. С. і Сміяном В. С.. Навчався в Загальновійськовому училищі, яке закінчив 1941 року. З 1941 року на фронтах Великої Вітчизняної війни. В дні Курської битви звільняв Харківську область і м. Харків у складі 29 окремого батальйону. Був поранений в серпш 1943 року. Після лікування продовжив службу і воєнні дії, у складі 1-го Українського фронту приймав участь в штурмі Берліна. Після війни служив в армії по червень 1947 року. Після звільнення в запас працював за фахом лікарем в Тростянецькій Центральній районній лікарні. Звання капітгін присвоєне наказом № 01212 МО СРСР 21 липна 1948 року. Нагороди: Орден «Вітчизняної війни II ст.», Ор^ев «Червоної Зірки», медалі: «За взяття Берліна», «За перем«^ над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», ювілейні медалі. Був одруж ений. Д руж ина М артинченко Купріянівна. Помер і похов£ший в м. Тростянець.

П ерчило М ихайло О м еля н о в и ч — к а п і т а н медичної служ би .

Народився 8 листопада 1905 року в с. Б іл к а О х ти р ськ о го п о в іт у Харківської губернії (нині Сумської області) в селянській родині. Закінчив 5 кл асів Б ілчан ської школи в 1921 році. П рацю вав на батьківському полі. З 1927 по 1930 р ік сл у ж и в в Р о б ітн и ч о -с е л я н с ь к ій Ч ер в о н ій Ь 111 - -і Ш Армії. Посади послідовно: воїн, курсант школи санітарних інструкторів (при Ж и то м и р сько м у в ій с ь к о в о м у шпиталю - 1928 p., сан-інструктор роти). З 1930 по 1934 навчався в Х арківському медичному техн ікум і. Закінчив техн ікум зі спеціальністю фельд шер-дантист. З 1934 по 1941 рік працював фельдшером зуб о протезного кабінету в с. Буймер, Тростянецького району. Учасник Великої Вітчизняної війни. З 1941 по 1945 рік воював на Західному, Південно-Західному, Центральному, 1, 2, З Білоруських фронтах. Послідовно на таких посадах : фельдшер роти - молодш ий л е й те н а н т , п о м іч н и к начальника медицинського відділу, помічник начальника загону по медичній і санітарній службі - лейтенант, ко мандир санітарного взводу стрілецького батальйону - стар ший лейтенант, начальник санітарного потягу —капітан. ^ П ісля закін ч ен н я війни сл уж и в в К азан с ь к о м у військовому шпиталі. Звільнений в запас по хворобі в грудні 1945 року. З січня 1946 року працював в Білчанській лікарн і фельдшером. ^ Обирався головою Білчанської сільської ради. Д оро»Гої‘ б"р„Х“ Нагороджений медалями «За доблестную службу» «За Був одруженим. Дружина Улита Степанівна, дочка 102

Антоніна - 1935 р. н. Помер 1979 року, похований на цвинтарі в с. Б ілка.

Перчило Микола Васильович — капітан. Народився 9 квітн я 1912 року в с. Білка Охтирського повіту Х ар к івсь ко ї губернії (нині Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 класів Білчанської школи. З липня 1939 року працівник особливого відділу НКВД Київського ВО. З грудня 1939 року працівник особливого відділу НКВД Північного флоту і Північного фронту - в роки Великої В ітчи зн ян ої вій н и , з гр удн я 1945 року - працівник Окружного ШДБ ВМАУ Північно-Кавказького ВО. З червня 1947 - працівник Управління МДБ по Сталінській області (нині Донецька область). З квітн я 1948 року — працівник Управління охорони МДБ Л ьвівської залізниці. Звільнений в запас по хворобі. На січень 1957 року стояв на об л іку в С тан іславськом у м іськвій сько м аті, проживав по вул. П уш кіна 12, кв. 3. Нагороди: медаль «За бойові заслуги» - № 1422280 наказом № 07 від 29.05.1945 року Біломорської флотилії. Північного флоту; медаль «За оборону Радянського Заполяр’я», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», «ЗО років Радянської Армії і Флоту*. Полтавський Василь Аполлонович — капітан. Народився 1919 року в с. Буряко во Валківського повіту Х арківської губернії в селянській родині. Закінчив Б уряківську семирічну ш колу в 1935 році. В 1939 році призваний в Червону А р м ію . В 1 9 40 роц і з а к ін ч в а в ій с ь к о в е уч и л и щ е, м о лодн ш * лейтенант. Учасник Великої Вітчизняної ніІИір з 1941 по 1945 роки,учаяясвіікиі^віШ Японії в 1945 році. В 1941 році в боях по обороні Москви на і фронті. Лейтенант, командир взводу, замполіт рев** ' 1942 рік - на Сталінградському фронті — лейтенаяг,

командир роти. За героїзм в дні Сталінградської битви нагороджений медаллю «За оборону С талінграда». 1943 рік - в ск л ад і вій ськ Воронезького фронту, старший лейтенант, командир роти. Полтавський Василь Аполлонович брав у ч ас т ь у з в іл ь н е н н і С ум щ и н и , Полтавщини, а в складі 1-го Українського фронту — в форсуванні Дніпра. 1944 рік - у складі 3-го Українського фронту брав участь в завершенні звільнення України в Карпатах, у звільненні Словаччини. В 1945 році у складі 1-го Білоруського фронту в званні капітан брав участь у звільненні Польщі і ш турмі Берліну. Після перемоги над фашистською Німеччиною разом зі своїм батальйоном передислокувався на Далекосхідний фронт. Брав участь в боях проти Японії. Демобілізувався в лютому 1946 року, поселився в селі Б ілка, на батьківщині друж ини. До п ен сії працю вав ветеринарним фельдшером в с. Білка. Нагороди; «Орден Великої Вітчизняної війни П с т .», «Орден Червоної Зірки». ’ Медалі: «За оборону С талін града», «За визволення В арш ави», «За взя тт я Б е р л ін а », «З а п ер ем о гу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» «За перемогу над Японією». Ювілейні медалі. ’ Був одружений, двоє синів: П олтавський Анатолій Васильович та П о л тавськи й П авло В аси л ь о ви ч полковники. •

Прикажчик Олексій Миколайович - капітан. Н ародився 1 5 .0 2 .1 9 2 2 року на х уто р і П р и к азч и к ів Б іл ч а н с ь к о ї сіль р ади Т р о стян ец ь к о го р ай о н у Харківської губернії (нині Тростя нецький район Сумської області) в селянській роди н і, я к а веде свій ї Б і л ч а н с ь к о ї сотні. В 1940 році закінчив Білчанську ш к о л у . На п о ч а т к у 1941 рок^ призвании в Червону Армію. В 1941

році закінчив військове училище льотчиків. В 1954-1958 році н авчався і закінчив Фрунзенське Вище військове училище льотчиків. В роки Великої Вітчизняної війни служив в запасній повітряній ар м ії. Готував бойовий льотний склад. Потім проходив службу на аеродромах в Отарі, станції Л угово, К ант, Т окм ак, м. Фрунзе, м. Ташкент - все в К азахстан і та Середній А зії. Посади: військовий пілот, ш турман рою, командир рою, пілот-інструктор, штурман ескадрильї, командир ескадрильї, начальник льотної частини Узбекського республіканського комітету ДТСААФ. Нагороди: Медаль «За бойові заслуги », всі ювілейні медалі. Д ерж авна премія за вдосконалення бойової авіаційної техніки та випробування нових літаків. Одружений. Сини теж військові.

Мироненко Володимир Тихонович - капітан. Народився 1906 року в с. Олексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 класів Білчанської школи. 1930 року призваний в РСЧА. Н авчався і закінчив Сумське артилерійське училище в 1932 році, командир артвзводу. Продовжив службу в армії. Приймав участь в боях на р. Х ал х ін -Г о л в М он голії. З перш их д н ів В еликої Вітчизняної війни в безперервних боях. В вересні 1942 року пропав безвісти. Носок Микола Сергійович - капітан інженерної служби. Народився 1922 року в с. Олексине Охтирського шшіту Харківської губернії (нині Сумської області) в сваянській рсдан^ В 1941 році закінчив 10 класів Білчанської свредяьвї школи.

Того ж року призваний до лав Ч ервоної А р м ії, направлений на навчання в Військове інженерне училище. Закінчив училище в 1942 році. 3 1942 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Командир саперного взводу. Командир інженерно-саперної роти, ст. лейтенант. Командир інж енерно-саперного батальйону — капітан. Війну закінчив на р. Одер. Був одружений. Живуть дорослі діти і онуки. Помер і похований в с. Олексине. Онда Іван Пилипович - кап ітан -ін ж ен ер . Н ар оди вся З б ер езн я 1923 р о ку в с. Б іл к а Тростянецького району Сумської області в селянській родині, що веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. в 1941 році закінчив 7 класів Білчанської школи. В березні 1943 року був призваний в Радянську Армію. Воював на Курській дузі у складі Воронежського фронту. Закінчив військове училище - лейтенант-інженер. л уж и в в саперних в ій с ь к а х ко м ан ди р о м в зв о д у командиром роти.

№ у закінчив в 1945 році на підступах до Берліна.

сільоькотос„о:;"с"ький іГ сїГ у:.“ зТаю™' вересня Ї977°року.

■"‘“ -'■им Маківського лісницгаа“ «О СРСР 27 «Вітчизняної війни» II ст

вітч„зн"я” ій 1 " :; Г а Т т І “

”

Харківської Області (нині Су„ськ„і^бла™ “ 106

Орден =

я"исГкїї

родині, я к а веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку.

В 1941 році закін ч и в Білчанську середню школу. П ризваний в армію в 1943 році і направлений на навчання до Вищого військово-інженерного училища. У часник Великої Вітчизняної війни. П іс л я в ій н и с л у ж и в в к а д р а х Р ад ян сько ї ар м ії військовим інженером. Вийшов в запас в званні капітан. Був одружений. Мав дорослих дітей.

Підгорний Петро Васильович - капітан. Народився 20 червня 1919 року в с. Станова Охтирського повіту Х арківсько ї губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. Закінчив початкову ш колу в с. Станова та 5-7 класи в с. Б іл ка в 1934 році. Працював в с. Станова в сільському господарстві. 1939 році призваний в Червону Армію. В 1941 році закінчив військове училище за скороченою програмою - молодший лейтенант. Служив командиром взводу, роти. Приймав участь у бойових д іях з 1942 року по 1945 р ік . Воював на Л енінградському, П Прибал тійському фронтах. 19 листопада 1943 року наказом № 0198 Наркома оборони СРСР присвоєно звання старшого лейтенанта. А в 1945 році - кап ітан а. . . П ісл я війни працював економістом в колгоспі ш . К отовського в с. Б іл к а , потім головою колгоспу і * Володимира Ілліча. _ Нагороди: ордени «Вітчизняної війни П ст.», ♦ Зірки», «Жовтневої революціі», «Трудового Червоного р а їк р » М едалі: «За від вагу», «За перемогу над Намеччшюю в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 РР-*» * доблесть», «До 100-річчя з дня народження Б. Ь ювілейні м едалі, медалі Виставки Досягнень ароднвг© Господарства.

Був одружений. Має дочку. Помер в 2 ( т ращ*

П ономаренко Аркадій Юхимович - капітан. Н а р о д и в с я 17 б е р ез н я 1 918 р о ку в с. Б іл к а Тростянецького району Х арківської області (нині Сумської о б л ас т і) в с е л я н с ь к і й родині, яка має свої корні в Б і л ч а н с ь к і й сотн і О хтирського Слобідського козачого 1938 році закін ч и в 10 класів Білчанської СШ. У часник В еликої Вітчизняної війни. П ісля війни закін ч ив юридичний факультет ХДУ. За к ап ітан присвоєно наказом № 817 МО СРСР 13 березня 1951 року. Одружений не був. Дітей не мав. ^ Помер в буди н ку для літніх самотніх людей.

Пух Григорій Іванович - капітан.

Н а гуртовому фото працівників с т . С кр ягівка . Пиво М. I. — другий зл іва

Народився в м. Тростянець Х арківської губернії (нині Сумської області) в родині робітників. В 1940 року закінчив Тростянецьку середню школу. В 1941 році призваний в Червону Армію. Пройшов з боями від західного кордону до Воронежа. Н авчався на курсах молодших офіцерів. Війну закінчив в званні лейтенант. Працював черговим по ст. Б іл о п іл л я П івден н ої Залізниці. В лютому 1965 року переведений на посаду начальника станції Скрягівка Південної Залізниці. Тут працював до виходу на пенсію. ^ 27.09.1977 року наказом № 79 Міністра оборони СРСР присвоєне звання капітан. Нагороди - бойові та ювілейні медалі Був одружений. Дружина Пиво Євгенія Іванівна.

Народився 1 січня 1923 року в с. Б іл к а Т р о стя н ец ь к о го району Харківської (нині Сумської) області в с е л я н с ь к ій р оди н і з давн ім и козацькими коренями Пуха Івана Трохимовича та Пух (Провозшої) фросі Матвійовни. В 1941 році закінчив Білчанську середню школу. В п ер ш і ж д н і В е л и к о ї В іт ч и зн я н о ї вій ни призван ии в Ч ервону А рмію і н а п р а в л е н ь в В о в ч а н с ь к у в ій с ь к о в у ш к о л у

авіаційних механіків, яка з передислокована в Сталінабад, В середині 1 9 4 2 року закінчив ш к о л ^ ^ . . .............сержант. 9-у роту. авіаційний м еехан НИИ м л а г і хік л ,, звання сержант * л/члияя служ ив, залишили при училищі для н служби до прийняття присяги новим по В к ін ц і 1 9 42 р о ку н аправили в Слов’ян ську льотну школу для вивчення^^^^”" Але через деякий час школу розформу _ перевели до Куйбишевської школи ШЛОТ ,

реЕ.

пілотів для авіаційних полків ВМФ. Навчання завершив на початку 1943 року і служив в авіаційному полку ПО-2 і УТ-2 в Красному Яру, Куйбишевської області. Наприкінці 1943 року Пуха Т.І. направили в Єйське вище військовоморське училище для навчання на літаках 1-16. П ісл я завер ш ен н я н ав ч ан н я присвоєно з в а н н я молодший лейтенант і направлено на Тихоокеанський флот. Це був 1944 рік. Служив на аеродромі Новонєжино до закінчення війни з німцями. Був переведений на аеродром Тучензи під ПортАртуром в Китаї після перемоги над Японією. В Порт-Артурі служив до 1949 року. В 1951 році він знову повернувся в Порт-Артур і служив пілотом, зам . ком ан ди р а а в іа е с к а д р и л ь ї м о р ськи х розвідників. В 1955 році п о ки н ув П о р т-А р тур , с л у ж и в на Преображенському аеродромі в транспортній авіац ії ВМФ. В 1962 році вийшов в запас в званні капітан. Поселився з сім ’єю в Новосибірську.

Працював в райкомі ДТСААФ, військовим керівником в школах Новосибірська. Нагороди: Орден «Вітчизняної війни П ст.», два ордени «Червоної Зірки», 2 ордени КНДР, 12 медалей, дружений. Має двох дітей, онуків. Живе в Новосибірську, РФ.

Пух Олексій Іванович, капітан. Народився 22 грудня 1919 року в Б іл к а Т р о с т я н е ц ь к о го р а й о н у і думської області, веде свій родовід від к о з л ів Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1934 році закін ч и в 7 к л а с ів Білчанської школи, а в 1939 році -

В 1 9 3 9 році був призваний д о лав Червоно. _А р „ії, в ій с ь к ^ училище. Учасник Великої Вітчизня Н01 війни, в боях

червня 1941 року по березень 1942 року. В бою був тяжко поранений, признаний після лікування не придатним для військової служби. До вересня 1943 року працював за фахом в Чимкентській області. Після звільнення Білки від фашистських загарбників працював в рідному селі ветеринарним фельдшером. Нагороджений орденом «Слгіви» ПІ ступеню, № 567636, медаллю «За перемогу над Німеччиною», ювілейними медалями. Був одружений. Виховав двох дочок. Помер і похований в Білці.

Рибальченко Федір Христофорович - капітан. Народився 13 грудня 1912 року в с. Олексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького ргійону. Сумської області) в селянській родині. В 1925 році закінчив 5 кл асів Білчанської школи. Працював в сільському господарстві і на залізниці. В ж о втн і 1934 року був призваний в Робітничоселянську Червону Армію. Закінчив артилерійське училище і залишився в армії командиром батареї. В б о ях з п ерш и х д н ів в ій н и . С л у ж и в в 777 артилерійському полку 246 СД Західного фронту. П ісля переформування в ході битви за Москву капітан Рибальченко Ф.Х. очолив роту самохідних артустановок (СА У)1538 важ кого самохідного артполку Брянського фронту. В січні 1942 року в бою був тяж ко поранений і після лікування в шпиталі був демобілізований з армії. Інвалід війни II групи. Нагороди; Орден «Вітчизняної війни II с т.», медаль «За бойові з а с л у г и » , «З а п ер ем о гу н ад Н імеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 ро ків», ювілейні медалі. Після війни ж ив в с. Олексине. Савицький Іларіон Іларіонович - капітан. Народився 1905 року в с. Грузьке Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в родині службовця, я к а веде свій родовід від к о з а к ів Б ілч ан сько ї сотні О хтирського Слобідського козачого полку. Закінчив 5 класів Білчанського зем сь к о го у’^ ияшца. Працював в сільському господарстві.

в 1928 році призваний в Робітничо-Селянську Червону Армію. Служив в кінноті. Закінчив курси офіцерів - командир взводу. ^ В 30-і роки переведений в бронетанкові в ій с ь к а . Командир танкової роти. В 1939 році брав участь в боях на р. Х алхін-Гол. Нагороджений орденом «Червоного Прапора». В боях на фронтах Великої Вітчизняної війни з 1942 року. Нагороджений орденом «Червоної З ірки», медаллю «За оборону Сталінграда». Героїчно загинув в наступальному бою 14 квітня 1943 року. Був одружений. Мав сина. Сирота Михайло Пантелеймонович - капітан. Народився 1910 року в о. Олексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. 1926 року закінчив 7 класів Б ілчан ської ш коли. Працював у Смородинському відділку Південної Залізниці, службовець. 1931 року мобілізований в РСЧА. Закінчив військове училище, лейтенант. Командував взводом, ротою. Учасник Ф інської війни. З перших днів Великої Вітчизняної війни - на фронті. В липні 1941 року капітан Сирота М. П. пропав безвісти. Філіппов Олександр Андрійович —капітан технічної служби. Народився 16 лютого 1909 року в с. Білка Охтирського повіту Хар ківської губернії (нині Тростянець кого району. Сумської області) в родині церковно-служителя. 1922 року зак ін ч и в 5 к л а с ів Білчанської школи, а в 1924 року — ремісниче училище. 20 травня 1928 року поступ и в на роботу в 9 дистанцію к о л ії ст. Смородине Південної Залізниці. В грудні 1931 року призваний до . ^ Ч ервоної А р м ії. С л у жив шофером. Демобілізований у вересні 1933 року. 112

26 вересня 1936 року зарахований в 9 дистанцію колії на посаду шофера автодрезини. 23 червня 1941 року призваний до лав Червоної Армії, в якій служив до серпня 1956 року. Проходження служби: до 10.1941 року — шофер, з 10.1941 року по 8.1944 - бригадир ремонту, начальник ремонтної літучки. З 8.1944р. по 6.1947 р. - командир взводу, з 6.1947 р. по 10.1950 р. командир парку, старший авто- техн ік, 10.1950 - 7.1954 р. — замісник командира роти по т е х н іч н ій ч а с т и н і, п о м іч н и к к о м ан д и р а авто тр ан сп о р тн о го батальйону по технічній частині, з 7.1954 . по 9 .1 9 5 5 р. — зам існик начальника авторемонтної майстерні по технічній частині. ^ У часник бойових дій Великої В ітчи знян ої війни. Воював з 6.1941 по 10.1941 р. на Західному фронті, з 10.1941 р. по 8.1942 р. - Воронежський фронт, з 8.1942 р. по 3.1943 р. - Сталінградський фронт, з 3.1943 р. по 8.1943 р. Воронежський фронт, з 8.1943 по 4.1944 р. - Каліншськии фронт, з 4.1944 по 5.1945 р. - 1-й Прибалтійський фронт. В 1944 році на фронті вступив в члени КПРС. Бойові нагороди: 2 ордени «Червоної З ірки », медаль «За відвагу» 7.04.1945 р., «За бойові заслуги », «За оборону^ Сталінграду» 22.12.1942 року, «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 років» - 9.05.1945 р. Закінчив курси молодших лейтенантів в 1945 році. Ленінградську вищу офіцерську автош колу в 1956 рош. Після демобілізації працював помічником маш иш ^а водокачки ст. Смородине, шофером І класу Охтирської АТК, машиністом-шофером ремонтно-відновлюваного поїзда ст. Смородине, шофером І к л асу на ко м б ін аті «А патит», шофером І к л а с у С ум ської сп ец іал ізо ван о ї автобази. Вийшов на пенсію 8 січня 1986 року з трудовим стаж «* більше 50 років. Мав нагороди і заохочення. Був одружений. Дружина М арія Григорівна, 1 9 2 2 ^ народження, сини Сергій 1956 р. н., Павло 1958 1964 р. н., дочка Галина 1951 року народження в Тростянці, Сумської області.

Народився 16 грудня 1 9 1 2 року в с. Верхолюджа Охтирського повіту Х а р к ів с ь к о ї г у б е р н ії (н и н і Тростянецького району, С умської області) в робітничій сім ’ї, росіянин.

Закінчив 6 класів Тростянецької неповної середньої школи 15 червня 1926 року. Працював лаборантом на Т р остян ец ьком у ц у к р о зав о д і до жовтня 1934 року. В ж о в т н і 1934 р о к у був призваний до Робітничо-Селянської Червоної А р м ії. Пройшов курси молодших командирів в 68 стрілецькому' полку 23 стрілецької дивізії Харківського Військового Округу і до жовтня 1936 року служив старшиною стрілецької роти того ж полку. З 10 жовтня 1936 року по листопад 1939 року був в зап асі і працював лаборантом на Т р о стян ец ьк о м у цукровому комбінаті. З листопада 1939 року по липень 1940 року - старшина стрілецької роти 31 стрілецького полку Орловської дивізії Московського військового округу. З липня 1940 року по червень 1941 року був в запасі і працював в м. Тростянці. 23 червня 1941 року призваний в діючу армію, воював проти німецько-ф аш истських о к уп ан тів старшиною стрілецької роти 131 стрілецького полку 51 стрілецької дивізії Північного фронту. 13 вересня 1941 року в бою під Петрозаводськом був поранений в ліве плече і по листопад 1941 року перебував на лікуванні в шпиталі № 1871 в м. Томську. Після випуску зі шпиталю з листопада 1941 року по червень 1942 року служив старшиною батареї 2-го окремого запасного мінометного батальйону Сибірського Військового округу. З червня 1942 року по січень 1943 р о ку був курсан том о к р уж н и х к у р с ів молодш их лейтенантів Сибірського Військового округу.

З січня по травень 1943 року був в резерві відділу кадрів Ленінградського фронту. З травня 1943 року по жовтень 1944 року - командир мінометного взводу 407 окремої стрілецької роти 120 стрілецької дивізії Ленінградського фронту. З ж овтня 1944 року по січень 1945 року - командир мінометної роти 543 стрілецького полку 120 стрілецької ди візії 8 А рмії Ленінградського фронту. В січ н і-лю то м у 1945 п ісл я к о н т у з ії л ік у в а в с я в пересувному польовому шпиталі № 5481. З лютого по квітень 1945 року — командир мінометної роти 543 СП, 120 СД Першого Українського фронту на Берлінському напрямку. В бою знову був контужений і знаходився на лікуванні з квітн я по травень в пересувному шпиталі № 5481 до 8.05.1945 р. З 8 травня 1945 року по липень 1945 року командир мінометної роти 543 СП 120 СД. З липня 1945 року по жовтень 1945 року наказом № 96 по 120 СД був п р и зн ач ен и й оф іцером д л я супроводження старших по віку воїнів, я к і демобілізувались і о р ган ізо ван о залізн и ч н им и п о тягам и від б ув а л и з Німеччини на Батьківщину. Служив при 240 Армійському запасному полку. З ж овтня 1945 року по травень 1946 року - командир мінометної роти 224 гвардійського стрілецького полку, 72 стрілецької ди візії. Київського військового окриту. Воював з липня 1941 року по квітень 1945 року. Звільнений в запас 16 травня 1946 року наказом № 0824 Київського військового округу. ^ П ісля звільнення в запас працював лаборантом на Тростянецькому цукрозаводі. Але через хвороби, я к і ста д « наслідком фронтових контузій, позбавився слуху і одержав пенсію по інвалідності. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни* першого і другого ступенів, орденом «Червоної Зірки», .медалями «За оборону Л енінграду», «За перемогу над Німеччиною*, ювілейними медалями. П ісля війни оселився і проживав в с. Білка.

Був одружений. Д ружина Любов Іван івн а 1915 р. народження. Дочки: Олександра 30.05.1938 р. народження, Ніна 21.06.1945 р. народження, син Микола 24.09.1939 р. народження. В 1943 році перед боєм на Ленінградському фронті вступив до лав ВКП(б), партквиток 05392024. Був комуністом до самої смерті.

Черкашина Зінаїда Трохимівна - к ап іта н м е д и ч ної служ б и .

Народилась 1922 року в селі Білка Тростянецького району Харківської (нині Сумської) області в селянській родині, яка веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. 1940 року закінчила 10 класів Білчанської середньої школи. Того ж року вступила до Х арківського медичного інституту. В 1942 році призвана в Червону Армію. Працювала в польовому шпиталі. Після демобілізації працювала в Білчанській дільничій лікарні. В 1971 році разом з чоловіком Черкашиним Іваном Даниловичом переїхала до Сум.

Бичко Іван Матвійович - старш ий лей тен ан т. Народився 1917 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині, я к а веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського полку. В 1935 році закінчив 7 класів Білчанської школи. В 1936 році призваний до лав Робітничо - селянської Червоної Армії. Учасник війни проти Японії на річці Халхін - Гол в травш - веден і 1939 року. За бойові заслуги нагороджений орденом «Червоної Зірки» і орденом «Червоного Прапора» Монгольської народної республіки. Учасник Великої Вітчизняної війни. 116

Н а в ій н і з 22 ч ер в н я 1941 р о ку - ком ан ди р артилерійської батареї. Демобілізований в 1944 році за станом здоров’я після поранення. З 1 945 по 1 947 р ік п р ац ю вав н ач ал ь н и к о м Тростянецького районного відділу МВС. З 1947 р о ку і до виходу на пенсію працю вав в Тростянецькій райспоживспілці. Нагороди: Ордени: «Вітчизняної війни II ступеню», «Червоної З ірки », «Червоного Прапора МНР». Медалі «За звільнення Варш ави», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941- 1945 років», «Ветеран праці». Б ув одружений. Дружина Н іна А рсенівна. Сини : Олександр - 1941 р.н., підполковник запасу, Анатолій 1939 р.н ., Віктор - 1948 р.н., Микола - 1951 р.н. Помер 1997 року, похований в селі Білка.

Боженко Степан Романович — стар ш и й лейте н ан т.

Народився 1902 року в с. Череп івка Буринського району Черні гів с ьк о ї губ ер н ії (нині С умської області) в селянській родині. Закінчив 5 класів земської шко ли. Працював в господарстві батьків, а з о р ган ізац ією ко л го сп ів - в колгоспі. В 1 922 році п ри зван и й на строкову служ бу, я к у проходив в а р т и л е р ій с ь к и х в ій с ь к а х . Демобілізований в 1927 році. В 1941 році призваний в дію чу армію. Воював на Південно-Західному, Донському, Центральному фронтах в складі 6 окремого мінометного полку. В 1944 році був направлений на навчання до Сталінгр а д с ь к о го тан ко во го уч и л и щ а, я к е з а к іи ч п в в

1945 році зі званням молодший лейтенант (Наказ МОСРСР № 0467 від 14.11.45 року). Тим же наказом звільнений в запас. В 1946-1950 роках працював головою колгоспу «13річчя Жовтня» в с. Білка. Після 1950 року і до виходу на пенсію працював водієм на Тростянецькому цукрозаводі. Був одружений. Його син О лександр С тепанович п р ож и ває в м. Тростянець.

Нагороди: Орден «Вітчизняної війни» И ступеню, орден «Червоної Зірки». ^ М едалі «За перемогу над Німеччиною в В ел и кій Вітчизняній війни 1941-1945 рр».

Бородай Степан Олександрович — старший лейтенант. Народився 1916 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії ( нині Тростянецький р-н. Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 класів Білчанської СШ. В 1937 році був призваний до Червоної Армії. Після закінчення полкової школи 1 3 .1 0 .Г942 року наказом № 0653 по 33 Армії присвоєно звання молодший лейтенант і призначено командиром взводу з в ’я зк у 21 гвардійського стрілецького полку. Н аказом 33 А р м ії № 102 в ід 2 8 .0 3 .1 9 4 3 р о к у присвоєно звання лейтенант і призначено командиром взводу зв’язку 21 гвардійського стрілецького полку 5 гвардійської стрілецької дивізії. Наказом 11 гвардійської Армії № 182 від 28.03.1944 року присвоєно звання старший лейтенант і залишено на тій же посаді. Командир штабного взводу батареї 17 гвардійського стрілецького полку 5 гвардійської стрілецької д и візії Бородай С. О. загинув в бою 8 серпня 1944 року і похований в с. Єзерки, Сувальської області, Польща. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни II ступеня» № 157671 - наказ 8 гвардійського стрілецького корпусу 1

Прибалтійського фронту № 022/н від 30.04.1944 р. ЦАМО, м. Подольськ, картотеки обліку офіцерського складу. Брехунець Олексій Макарович — гвардії' старший лейтенант.

Народився 26 березня 1922 року в селі Білка Тростянецького району Сумської області в селянській роди ні, яка веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Сло бідського козачого полку. Батько Б р ехун ец ь М ак ар А вр ам о ви ч , мати — Брехунець Надія Федорівна. В 1940 році за к ін ч и в Лисичанську середню школу. 6 вересня того ж року був призваний в Черво ну Армію і зарахований до Харківсь кого артилерійського училища, яке закінчив в 1943 році. Учасник бойових дій на Курській дузі, при визволення У країни, Словаччини, Угорщини. Загинув в бою і похований в м. Пана, Угорщина, в лютому 1945 року. ^ Д овідку склав племінник Стависький Вадим Ізяславович, кандидат історичних наук, м. Київ, в 2007 р.

В’юник Андрій Олексійович — старший лейтенант.

Народився 4 грудня 1914 року в с. Білка Охтирського повіту Хар ківської губернії (нині Тростянець кого району С умської області) в селянській родині. 1930 року закінчив 7 класів Білчанської ш коли. В 1936 році закінчив Київський художньо-пртмисловий тех н ікум . Після закін чення техн ікум у працював на шах тах Донбасу. В 1938 році був призваний в Ч ервон у А рм ію . Закінчив Загальновійськове училище в званні молодший лейтенант. Учасник Великої Вітчизняної війни.

у вересні 1941 року в бою під Каховкою був тяж ко поранений. Л ікувався в шпиталі в Сочі майже 2 роки, виписаний зі шпиталю з II групою інвалідності. П ісля звільнення Білки від німецьких загарбників повернувся в село. Викладав військову справу в Білчанській школі з 1943 по 1947 рік. На дозвіллі малював. В 1953 році закінчив Л ьвівський інститут деко р а тивного мистецтва, відділ графіка. В цьому ж році В юника А. О. призначено науковим працівником Національного музею українського мистецтва у Львові. Організував декілька вистав своїх малюнків і екслібрисів. Написав книги, присвячені життю і творчості Йосипа Кураласа, Олени Кульчицької, Стефанії Ребус-Баранецької. Співавтор багатотомного видання «Історія українського мистецтва*. Разом з ученим Марком Петренко створював музей книги та книгодруку України. В 1993 році виступив співавтором книги «Д о ля» про ж и т тя та тво р ч ість Т. Г. Шевченка. В 1995 році видав свою книгу «У країнська графіка XI - початку XX століть». В 2002 році він разом з Гурнаком В. М. закінчив книгу «Білка - слобода Тростя нецького району». Почесний громадянин села Білка. Був одружений. Нагороди: Ордени «Вітчизняної війни» І і II ступенів . М едалі: «За перемогу над Німеччиною в В еликій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» та багатьма^ іншими. Помер і похований в Києві 10.02.2003 р.

Калюжний Микола Іванович - стрш ий лей тен ан т. Народився 22 лютого 1915 року на хуто р і П авлово К и я н ів с ь к о ї сільради Б огодухівського п о віту Х арківсько ї губерн ії в зам о ж н ій селянській сім’ї. В 1934 році закінчив середню школу в м. Богодухові. В 1940 році з а к ін ч и в Харківський педагогічний інститут, за факом викладач російської мови та літератури. В 1940-1941 роках — вчитель російської мови в 120

Боромлянській середній школі, Тростянецького району. Сумської області. 17 вересня 1941 року мобілізований в Червону Армію. Приймав участь у Великій Вітчизняній війні з серпня 1942 року по 15.0^.1945 року. В дн і С т ал ін гр а д сь к о ї битви був зарядж аю чи м , наводчиком протитанкової гармати. Після контузії відкомандирований в Середню Азію, в Х арківське військове артилерійське училище. Навчався в училищ і в 1943 році, випущений в званні молодший лейтенант. В 1943-1945 роках служ ив на різних посадах 457 мінометного полку 23-ї танкової дивізії. З боями пройшов до Берліна, звільняв столицю Чехословаччини Прагу. До 27 к в іт н я 1948 р о ку с л у ж и в ком андиром артилерійського парку 457 мінометного полку 23 танкової д и в із ії 8 -ї м е х а н із о в а н о ї А р м ії П р и кар п атсько го військового округу. Звання на той час старший лейтенант. 27 квітн я 1948 року звільнений в запас, як вчитель з вищою освітою. з травня 1948 року працював вчителем російської мови і літератури в Білчанській середній школі Тростянецького району С ум ськ ої о б ласті. В 1955 році призначений директором цієї ж школи.

Потім був переведений директором Тростянецької школи № 4. На цій посаді працював до виходу на пенсію в 1974 році. „ Н аго р о дж ен и й о р ден ам и : «В ітч и зн я н о ї віи ни » II ступеню, «Червоної Зірки». Медалями: «За взяття Берліна», «За звільнення Праги», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», «Ветеран праці», і до 90-річчя з дня народження в лютому 2005 року медаллю «60 років звільнення України». Одружений. Має сина і двох дочок.

Вовк Степан Іванович - старший лейтенант. Народився 1923 року в с. Білка Тростянейько^ Харківської (нині Сумської) області в селянській р о д и яка веде свій родовід від козаків Білчанської «яя». 121

в 1938 році закін ч и в 7 к л асів Б ілчанської ш коли. Працював в колгоспі трактористом. Призваний в Робітничо-Селянську Червону Армію в 1 940 р о ц і. З а к ін ч и в в ій с ь к о в е учи ли щ е молодш их командрів зі званням молодший лейтенант. Учасник оборони Сталінграда, Курської битви. Загинув 6 серпня 1943 року в бою за село Богодухівського району Х арківської області. Нагороди: Орден «Слави ПІ ступеню», Орден «Червоної Зірки», медаль «За оборону Сталінграда».

К ом андую чого К и їв сь к и м В ій сько ви м округом від 10.02.1971 року. Знятий з обліку за віком 27.10.1971 р. Був одружений. Дружина — Колісник Антоніна Василівна. Є дочка. В 1994 році виїхали до доіпси в м. Омськ, РФ. Помер 2004 року в Омську.

Колісник Микола Ілліч - старш ий лейтенант. Народився 1923 року в с. Білка Тростянецького району Харківської (нині Сумської) області в селянській родині. Свій родовід веде від козаків Охтирського Слобідського козачого полку. Після закінчення Білчанської школи в 1941 році був призваний в Червону Армію. Закінчив військове училище, лейтенант. Звання старший лейтенант присвоєно 1944 року. Загинув в перші дні штурму Берліна 17 квітня 1945 року. Похований в місті Форст, Німеччина.

Кащенко Сидір Кузьмич - старш ий л е й т е н а н т . Народився 1896 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району Сумської області) в родині, що веде свій родовід в ід к о з а к ів Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. Закінчив 4 класи Білчанського земського училища в 1910 рощ. Працював на батьківській землі. Учасник Громадянської війни. Один з організаторів колгоспів в с. Білка. Призваний до Червоної А рмії в 1939 році. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. В 1943 році с ім ’я одержала повідомлення про те, що Кащенко Сидір Кузьмич пропав безвісти в лютому 1942 року. Це повідомлення помилково ввійшло до «Книги пам’яті У країни». Сидір Кузьмич повернувся з війни живим. Ще довго працював в народному господарстві села. Одружений. Помер і похований в Білці. Колісник Андрій Овсієвич - старш ий л е й т е н а н т . Н ародився 23 вер есн я 1923 р о к у в с. Б іл к а Тростянецького району Сумської області в селянській родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського полку. Закінчив 7 класів Білчанської школи в 1938 році. п"“ ” ®‘^ - “ =няної війни з 1У43 1 9 4 3 по 15.05.1945 року. Демобілізувався в 1945 році. Працював в школі, а з липня 1970 року — механіком на цегельному заводі. Звання старший лейтенант присвоєно наказом М 7 122

Кулібаба Георгій Каленикович - старший лейтенант. Народився 1921 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській сім’ї Кулібаби Каленика Васильовича і Анни Оліянівни (дівоче прізвище Маленко). Веде свій родовід від козаків Б іл ч а н с ь к о ї сотні Ох тирського Слобідського полку. В 1938 році закінчив Б іл ч а н с ь к у ш колу і _____________ _

вступив

С умське

військове артилерійське училище. Закінчив училище в 1941 року в званні лейтенант. тт - » — „ Воював на Ленінградському фронті. Прии.мав прориві блокади Ленінграда, в звільнені ^ то ш і, Н аго р о д ж ен и й орденами «Червоної Зірки», мед « З а оборону Ленінграда», «За доблесну служоу *.

123

Загинув в бою за село М узикас в Л атвії 1 лютого 1945 року. Пьхований в братській могилі в с. М узикас. На фото 23.05.1941 р. лейтенант Георгій Кулібаба з подругою Ніною.

Кулібаба Іван Автомонович - стар ш и й л е й т е н а н т. Народився 1922 року в с. Білка О хтирського п о віту Х а р к ів с ь к о ї губернії (нині Тростянецького району С у м с ь к о ї о б л а с т і) в р о ди н і службовця. Предки його служили в Б іл ч а н с ь к ій со тн і О хти р сько го Слобідського козачого полку та в Охтирському гусарському полку. В 1937 році закінчив 7 класів Білчанської школи, в тому ж році вс т уп и в до м аш и н о -б у д івн о го технікуму. , в вересні 1939 року був призваний до Сумського артилерійського училища, яке закінчив 29 квітня 1941 року зі званням лейтенант (наказ начальника училища № 156 від 29.04.1941 р). Був направлений і на початку травня прибув в артчастину в м. Чкалов. Наказом МВО № 0988 від 22.12.1941 р. призначений ком андиром взво д у окремого артилерійського дивізіону 57 мм гар м ат 27 окремої стрілецької бригади. В перший бій вступив під Харковом. Учасник Сталінградської битви у складі 316 стрілецької дивізії. Командир батареї 1073 стрілецького полку Кулібаба І. А. загинув смертю героя, захищаючи станцію Котлубань на Дону в боях проти 14 танкового корпусу німецької армії 22 вересня 1942 року Звання стрш й і лейтенант присвоєно на фроші 1942 року. В о. Білка проживали мати і сестра Кулібаби І. А. Зараз живуть племінниця Лісник Любов, внучаті племінники Лісняк Інна 1 Андрій. Брат Сергій Автомоиович служив в гадянськш Армії після війни.

Лапко Микола Федорович - старший лейтенант. Народився 6 серпня 1925 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині, я ка вела свій ро довід в ід к о з а к ів Б іл ч ан ськ о ї сотні О хтирського Слобідського козачого полку. Батько працював лісником Краснянського лісництва, мати — домогосподарка. Батько був учасником грома дянської та Великої Вітчизняної війни. В 1940 році Лапко М. Ф. закінчив Станівську семирічну ш колу і вступив до Охтирського педагогічного училища, навчання в яком у перервала війна. В березні 1943 року добровільно вступив до Радянської А рмії і з частинами 100-ї дивізії 40 Армії Воронежського фронту відступив на Курську дугу. В складі 184 дивізії 40-ї Армії Вороніжського фронту брав участь в боях на південному фасі Курської битви. Тут був поранений. Л ікувався в госпіталі в Бугуруслані. П ісл я госпіталю Л ап ка М .Ф . відр яди ли в групу Радянських військ в Ірані, де й зустрів День Перемоги, прослуживши 1944-1945 роки. Демобілізувався в 1946 році. З 1946 р о ку по 1948 р ік продовжив навчання в Охтирському педучилищі. з 1948 по 1970 рік працював вчителем, а згодом д и р екто р о м ш ко ли в С т а н іс л а в с ь к ій (н и н і ІваноФ р а н к ів с ь к а ) о б л асті. В 1949 році був злодійськи поранений на квартирі в селі. В . 1959 році закін ч ив педагогічний інсти тут в м. Станіслав. З 1970 року і до виходу на пенсію в 1986 році працював директором Печинської восьмирічної школи. Звання лейтенант присвоїли після офіцерських ^ф сів наказом МОСРСР. .. Нагороди: Орден «Червоної Зірки», Орден «В ітчвиикм війни 1941-1945 рр. П ст.» Медалі: «За перемогу над Німеччиною в війні 1941-1945 рр.», ювілейні медалі. Був одружений. Виховав двох дітей.

Жабко Григорій Андрійович — стар ш и й л е й т е нант.

Народився в 1914 р. в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецький район Сумської області) в селянській родині, я к а вела свій родовід від к о зак ів Б ілчан ської сотні Охтирського С лобідського козачого полку. 1930 року закінчив 7 класів Білчанської школи. В 1936 році призваний в Червону Армію, закін ч ив військове училище зі званням лейтенант в 1940 р. З перших днів війни воював на Західному фронті. 15 вересня 1941 року пропав без вісті.

Працював в сільському господарстві, а з 1930 року — на залізниці. В 1937 році призваний в РСЧА, закінчив військове училище, лейтенант. До війни командував взводом. В травні 1941 р. присвоєно звання старший лейтенант. Участь у Великій Вітчизняній війні брав з 23 червня 1941 року по 28 серпня 1941 року. В складі 519 стрілецького полку 102 СД в бою був поранений. М едицинська ко м ісія шпиталю признала непридатним до військової служби. Жив в с. Олексине.

Солодовник Іван Омелянович - старш ий ле й т е Малашенко Іван Юхимович - старш ий л е й т е н а н т. Народився 1 вересня 1906 року в с. Олексине Охтирсь кого повіту Харківської губернії (нині Білківської сільради, Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині, я ка веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. Закінчив 5 класів Білчанської школи в 1922 році. Працював на залізниці. Призваний в армію в серпні 1941 року і служ и в по серпень 1946 ро ку. Н авч ався на офіцерських курсах. Молодший лейтенант, 1941 р. В бою в кінці 1941 року поранений в груди. За героїзм, проявлений в ході битви за Москву в 1942 році нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Служив в 239 окремому артилерійському батальйоні 61 Армії, звільняв Прибалтику. Після війни працював на Тростянецькому машино будівному заводі, на цукрокомбінаті. Світличний Павло Васильович - старш ий л е й т е

нант.

Народився 1913 року в с. Олексине Охтирського повіту Х а р к ів с ь к о ї гу б е р н ії (н и н і Б іл к ів с ь к а с іл ь р а д а , Тростянецького району. Сумської області) в селянській В 1926 році закінчив 5 класів Білчанської школи. 126

нан т.

Народився 1909 року в с. М икитівка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району Сумської області) в родині службовців. В 1927 році закінчив 7 класів Білчанської школи. В 1930 році - Охтирське педагогічне училище. Працював вчителем в М икитівській школі з 1930 по 1933 рік. З 1934 по 1939 рік — вчитель географії в Білчанській ш колі. ^ В 1939 році призваний в Червону Армію і направлений у військово-політичне училище, яке закінчив весною 1941 року. Звання політрук. Учасник Великої Вітчизняної війни, в боях з перших днів війни. 14 ж о втн я 1941 року п о л ітр ук Солодовник Іван Омелянович пропав безвісти.

Савченко Г. О. - старш ий лей тен ан т. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області. Закінчив 10 класів Білчанської середньої школи. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни — на партійній роботі. Був одружений. Помер.

У сти м ен к о Іван В а си ль о в и ч - старш ий л е й т е н а н т.

Народився 10 січня 1924 року в с. Білка Тростянецького району Х арківсько ї області (нині Сумської області) в селянській родині. Закінчив 9 класів Білчанської школи в 1940 р. Працював на залізниці. В 1943 році призваний в Радянську Армію. Закінчив військове училище, молодший лейтенант залізничних військ. П ісля війни продовжив роботу у Смородинському відділені Південної залізниці. Закінчив середню ш колу, інститут. П еред виходом на пенсію п р ац ю вав го л о вн и м бухгалтером 8 дистанції колії на ст. Суми. Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 193 МОСРСР 31 грудня 1970 року. Одружений. Дружина Зоя Василівна. Проживають в м. Тростянець.

Черкашин Іван Данилович - старш ий лей тен ан т. Прибув в с. Білку після шпиталю. Інвалід II групи Великої Вітчизняної війни. Учасник війни з 1941 по 1944 рік. Працював головою виконкому Білчанської сільської ради, директором цегельного заводу в с. Білка. Після виходу на пенсію 12 лютого 1971 року виїхав в м. Суми, де й помер. Був одружений. Дружина Зінаїда Трохимівна проживає в Сумах. Пушкар Петро Афанасійович - старш ий лей текан т. Народився 2 серпня 1921 року в с. Олешня Охтирського району Харківської (нині Сумської) області в селянській родині з глибоким козацьким корінням. 1940 р. закінчив 10 класів в Олешнянській СШ.

В тому ж році призваний в РСЧА. Участь у Великій Вітчизняній війні приймав з перших днів вшни. Закінчив курси молодших офіцерів. Перше офіцерське звання одержав в 1942 році. Звання старший лейтенант присвоєно наказом 0263 МО СРСР 20 липня 1944 року. Після демобілізації працював в Буймерському відділку радгоспу П івненківський, а з 60-х років в Гаївському від діл ку того ж радгоспу. Остання посада - тесля в будівельній бригаді. Одружений. Дружина Іржак Анастасія Олександрівна. Жив в с. Олексине Білківської сільради. Помер 20 квітн я 1974 року, похований в с. Олексине.

Прикажчик Михайло Миколайович — старш ий л е й т ен а н т м еди ч н о ї служ б и .

Н ар о д и вся 13 л и сто п ада 1924 р о ку в о. Б іл к а Тростянецького району Харківської області (нині Сумська) в селянській родині, я к а веде свій родовід від козаків Б ілчан ської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1939 році закінчив 7 класів Білчанської школи і вступи в до О хтирського медичного т е х н ік у м у , який закінчив в 1941 році. В березні 1943 року призваний в Червону Армію. Учасник бойових дій в роки Великої Вітчизняної війни. Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 1 МО СРСР 1 лютого 1974 р. Після війни закінчив Медичний інститут. П р ац ю вав в д іл ь н и ч н ій л ік а р н і сел а Боромля Тростянецького району. Терапевт. Одружений. Дружина Прикажчик Мотрона Василівна, Сини Валерій - 1949 року народження, Віктор - 1953 року народження. Сім’я живе в Боромлі.

П о н о м а р е н к о Ф едір С е м е н о в и ч

- старш ий

лейтенант. Народився 1920 року в с. Білка Тростянецького району Х арківської області (нині Сумської області) в вели кім селян ській родині, я к а веде свій родовід від к о з а к ів Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. 1940 року Федір закін ч и в 10 к л ас ів Б іл ч ан сько ї середньої школи. Того ж року вступив до Білоцерківського військового училищ а, я к е закін ч ував в м. Горькому, к у д и було евакуйоване училище на початку Великої Вітчизняної війни. Закінчив училище 1942 року в званні лейтенанта. На Сталінградському фронті командував взводом, ротою. Тут в бойових умовах йому присвоїли чергове воїнське звання —старший лейтенант. Загинув в бою 1 лютого 1943 року. Ім’я його занесене в списки захисників Сталінграда на Кургані Слави в Волгограді. Похований в с. А лександрівка, Волгоградської області. Соседка Семен Семенович - старший лейтенант. Народився 1922 року в с. Грузьке Тростянецького району Сумської області в селянській родині. В 1937 році закінчив 7 класів Білчанської ш коли. Працював в колгоспі. В 1941 році був призваний в Червону Армію. Закінчив військове училище молодших офіцерів. З 1942 року воював на фронтах Великої Вітчизняної Війни. П ісля війни закінчив Х ар ківськи й педагогічн и й інститут, за фахом вчитель української та російської мови. Працював вчителем української мови в Грузчанській 8-річній школі Тростянецького району. Був одружений. Дружина Соседка Євдокія Іванівна. Соседка С. С. помер 6 лютого 1971 року.

Шереверя Микола Іванович - старший лейтенант. Н ародився 15 грудня 1922 року в м. Тростянець, Х ар к івсь ко ї області (нині Сумської області) в родині с л у ж б о в ц я Т р о стян ец ьк о го ц укр ового за в о д у. По материнській лін ії веде свій родовід від молодших офіцерів старої Російської ар м ії, прапрадід був нагороджений 4 орденами Святого Георгія за геройство в боях проти турок в дні війни 1853-1855 років. В 1932 році у Шеревері М. І. від сухот помер батько. Мати одна виховувала двох дітей. В 1940 році Шереверя М. І. з відмінним атестатом закінчив 10 класів Білчанської школи. Того ж року був призваний в РСЧА. Служив в горно стрілецькій дивізії в Закавказзі. В м. Тбілісі закінчив курси офіцерів і 16 вересня 1941 року йому було присвоєно звання молодший лейтенант. Був направлений на Південно З ахідн и й фронт, брав участь в боях під Х арковом, командував взводом. П ісля відступу в 1942 році направлений у військове училище зв’я зк у в Середню Азію. Закінчив училище в 1943 році і був направлений в блокадний Ленінград. Учасник прориву блокади Ленінграду, командував ________ взводом зв’я зк у . В 1944 році призначений командиром взводу зв’язку в повітряній арм ії, служив до 1947 року. В 1947 році без екзаменів вступив до Харківського сільськогосподарського інституту ім. Докучаева. Закінчив цей інститут в 1952 році за фахом учений агроном, спеціалізувався по генетиці рослин. Працював науковим співробітником науково-дослідних інститутів і науководослідних сільськогосподарських станцій за спеціальністю ген ети ка рослин. Захистив кандидатську дисертацію, кандидат біологічних наук. О др уж ен и й . Р азо м з друж иною - н ауко ви м працівником виховали двох дітей. Нагороди : Орден «Вітчизняної війни II ст.», м е д ^ і «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років*.

За н ау к о в і в ід к р и т т я н аго р о д ж ен и й Д и плом ом Академії Наук СРСР. Я ценко М и кола Іван о ви ч — старш ин п о л іт р у к (старший лейтенант). Народився 1907 року в с. Б ілка О хтирського п о віту Х а р к ів с ь к о ї г у б е р н ії (н и н і Т р о с тя н е ц ь к о го р ай о н у, С у м с ь к о ї о б л а с т і) в селянській родині, я к а веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1921 році закінчив 5 класів Б ілчан ської ш коли. П рацю вав в батьківському господарстві, потім на ст. Смородине Південної залізниці робітником. В 1936 році був призваний в Робітничо-Селянську Червону Армію. Закінчив курси політруків. 1938 рік - молодший політрук, 1940 рік - політрук. В 1941 році присвоєно звання старший політрук (ст. лейтенант). Загинув в бою за станцію і місто Мерефа Х арківської області в жовтні 1941 року. Похований в Мерефі. Був одружений. Дружина, Яценко К атерина Я к ів н а , п ісл я війни працювала в колгоспі «Імені 13-річчя Жовтня» в с. Б ілка на польових роботах. Син, Іван Миколайович Яценко, 1933 року народження, працював на ст. Смородине Південної залізниці. А після ви ходу на пенсію — автослю сарем в к о л го сп і ім . Володимира Іллічя. Син, Лев Миколайович Яценк, працював в колгоспі. Д очка, Ж анна М иколаївна К равченко (Я ц ен ко ), працювала в Білчанському СТ. Фото 1940 р.

Генін Костянтин Васильович - старший лейтенант. Н ародився 22 листопаду 1922 року в с. Хвощова Тростянецького району Харківської області (нині Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 класів Білчанської школи в 1937 році. До призову в армію працював в колгоспі механізатором. В березні 1941 року призваний в армію. Закінчив школу авіатехн іків. Молодший лейтенант. Служив в 165 винищувальному авіаполку. В 1942 році присвоєно звання технік-лейтенант. В 1943 році закінчив училище льотчіжів. Приймав участь в повітряних боях. Був поранений в голову і в січні 1945 р. звільнений з армії. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького», медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 років», ювілейними медалями. Андрухов Микола Петрович — лейтенант. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області 1922 року в селянській родині. В 1938 році закінчив 10 класів. В 1941 році призваний на службу в армію. Учасник Великої Вітчизняної війни. Помер в 2004 році в будинку для літніх людей. Бей Іван Іванович — лейтенант. Народився 1922 року в с. Грузьке Тростянецького району Сумської області в селянській родині. В 1930 році вступив в Грузчанську початкову школу, а в 1934 році закінчив 4-й клас цієї школи. В 1934 ро«і вступив і в 1941 році закінчив Білчанську середню шкелу. В 1941 році призваний в діючу армію. Навчався на короткострокових курсах молодшого офіцерського @esaJ^ армії. П ісля курсів приймав участь в боях. В 1943 рощ присвоєно звання лейтенант. Пропав безвісти в грудні 1943 року.

Волош ин О лександр П илипович

ле й т ен а н т.

3 цього часу і до самої смерті працював бригадиром рільничих бригад в колгоспах ім. Хрущова, ім. Володимира Іл л іч а, останній час був завскладо м в колгоспі ім . Володимира Ілліча. Був одружений. Дружина — Марія Юхимівна ( Мозуль), дочка — Лідія Олександрівна. Нагороди: Медаль «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 років». Орден «Вітчизняної війни II ступеню» № 3865913, номер посвідчення Д № 897113. Орден «Леніна* № 67112. Цим орденом бригадир Волошин О.П. нагороджений 20 березня 1948 року за рекордний врожай ж ита, посвідчення В № 679093. Медаль «За доблесний труд. На честь 100- річчя з дня народження В.І. Леніна». 4 ювілейні медалі. Помер 1998 року. Похований в с. Білка.

Народився З вересня 1914 року в селі Б іл к а О хтирського п овіту Х а р к ів с ь к о ї г у б е р н ії (н и н і Тростянецького району, С ум ської області) в селянській родині, я к а веде свій р о д о від в ід в ій с ь к о в и х поселенців. Закінчив Білчанську початкову школу. Працював в батьківському господарстві, а п ісл я засн уван н я колгосп у ім . Губаря — в цьому колгоспі. 1935 року призваний в РСЧА. Служив на Далекому Сході на залізничній станції Сковородіно в залізничних військах. Демобілізований в 1938 році. П рацю вав в ко л го сп і ім . Х р ущ о ва бри гади ром рільничої бригади. В липні 1941 року знову призваний в Червону Армію. Приймав участь в боях проти німецьких фашистів з 24.12.1941 року по 0 7 .0 8 .1 9 4 2 ро ку на П івденно Західному фронті. Пораненим на Дону потрапив в полон 7 серпня 1942 року. Перебував в німецькому концтаборі на території Югославії. Звільнений з табору військами Югославської Народновизвольної Армії під керівництвом Йосипа Броз - Тито в 1943 році. ' До 6 грудня 1944 року вів боротьбу проти фашистів в лавах Югославської Народно - визвольної Армії. б гр у д н я 1944 р о ку п о х ід н и м в ій с ь к к о м а т о м призваний в Радянську Армію і зарахований до складу 233 полку 236 стрілецької дивізії З Українського фронту. З цього часу і до 9 травня 1945 року воював в Югославії, Угорщині і Австрії. Демобілізований 25 вересня 1945 року.

Листи Герасименка Андрія Авксентієвича з фронту племінницям Л ізі і Галі Герасименкам. І.Н а поштовій картці « Zunzer See» ( Дзеркальне озеро)

■і

« я вже дуже скучаю бо вж е набридло лазити по оцих горах де внизу жарко де гора зеленіє а на верху сніг лежить та холодний вітер віє. Отака тут А встрійська земля хоч воно не земля а самі камні ну нічого лишби скоріш кінець війні та живим остатся та більше сюди не попадаться. Ну а поки пропишу пару слів про своє солдатське ж иття живем по старому військового життя не міняємо з одної гори на другу ворога проганяємо яки й ус п ів ає т ік а т ь а то... (орфографія збережена). 2 .На фотографії села Триттенбах.

«Посилаю тобі Галя оцей крайовид може я тобі з ними набрид ну пробач я про його койщо напишу тілько не плач бо мені самому як згадаю цей час так аж страх це село Триттенбах розположене в горах Тирійських Альпах діло було рано утром коли ми зайшли в крайній дом який розположений зліва першим гора тут на фото начали прибувать люди тут і началось таке що хоч кидай і лежи ворог почав сильний артнальот в той час біля дому в яком у були підводи з взривчастими боєприпасами сарай охопило вогнем (далі не розбірливо)» Накосу на листі поверх тексту написано: «Память от дяди Гали Село фотографировано в день победы 9 мая 1945 года» 3. На вицвівшій фотографії;

«На добрую память племянніці Л ізі 27/1 - 1945 року город Будапешт» Герасименко Андрій Авксентієвич - лейтенант. Н ародився 17 листопада 1906 року в селі Білка Охтирського повіту Харківської губернії (Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині, нащадок козацького роду Білчанської сотні Охтирського Слобідсь кого козачого полку. В 1915 році вступив до 1 класу Білчанського земського училищ а, а в 1920 році закінчив 5 класів Білчанської трудової школи. Працював в батьківському господарстві до 1926 року. В 1926 році був призваний в Робітничо - селянську Червону Армію. Закінчив школу молодших командирів. Демобілізувався в 1931 році. З перших днів Великої Вітчизняної війни на фронті. Був одружений. Виховав сина і двох дочок. Син Микола ж иве в м. Тростянець. Нагороди; Орден «Вітчизняної війни І, II с т.*, орден «Слави II ступеню», орден « Слави ПІ ступеню», оряен «Червоної Зірки». ^ Медаль «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років». Ювілейні медалі.

Далека Григорій Назарович, лейтенант. Народився 1921 року в с. Грузькому Тростянецького району Х ар ківсько ї області (нині Сумської області) в селянській родині. В 1940 році закінчив 10 класів Білчанської школи. В тому ж році призваний в Червону Армію. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 p.p. З а к ін ч и в кур си молодш их оф іцерів. Мододщлй лейтенант 1942 року. Командував взводом. В 1943 році присвоєно звання лейтенант. Пропав безвісти в жовтні 1943 року.

Донець Микола Артемович - ле й тен ан т. Народився 1916 року в с. Микитівна Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині. Н ащ адок старовинного козацького роду. Закінчив 7 класів Білчанської школи в 1932 році. Працював в колгоспі с. М икитівка. Призваний в РСЧА в 1938 році. Закінчив військове училище. Командував взводом, ротою. Загинув в бою 29 жовтня 1942 року на Північному К авказі. Похований в селі Ольхотово, П івнічна Осетія, Російська Федерація. Донець Іван Павлович - гвардії лейтенант. Народився 1909 року в с. М икитівка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині, я к а має глибокі корені в козацьких родах Охтирського Слобідського козачого полку та Харківського козачого полку. 1925 року закінчив 5 класів Білчанської школи. Працював в батьківському господарстві, а з 1932 року в колгоспі. 1939 року призваний в Червону Армію . У часник Фінської (1939-1940 роки) війни. В 1940 році демобілізований. В 1941 році знову призваний в Ч ервону А рмію Іростянецьким райвійськкоматом. Навчався на курсах молодших лейтенантів Московсь кого військового округу. Наказом М 02800 Московського військового округу 13.11.1942 року Довцю Івану Павловичу присвоєно звання молодшого лейтенанта, він призначений командиром кулеметного взводу 33 запасної стрілецької бригади. 138

в листопаді 1942 року був призначений командиром взводу кулеметників 147 гвардійського полку. Загинув в бою в січні 1943 року і похований на хуторі В-Серебряково Ростовської області. Був одружений. Дочки Ніна Іванівна - 1936 р.н. проживає в с. Хухра Охтирського району, Галина Іванівна - в с. М икитівка, Тростянецького району.

Дригайловський Дмитро Борисович — лейтенант. Народився 1916 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в сел ян ській родині, нащ адок старовинного Білчанського козачого роду. Закінчив 5 класів Білчанської школи в 1930 р. Призваний в Робітничо - селянську Червону Армію в 1936 р. учасник війни проти Японії на Халхін - Голі, Монголія в 1938 році. Загинув 13.07.1941 року на Північно - Західному фронті, похований в Естонії.

Дрижерук Микола Гнатович - лейтенант. Народився 1912 року в с. Олек сине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. С ум с ь к о ї о б л асті) в с ел я н с ь к ій родині. Закінчив 5 класів Білчанської школи. П рацю вав в сіл ь сь к о м у господарстві, а потім робітником в м. Харкові. В 1 937 році Х а р к ів сь ки м м іським військком атом призваний в Червону Армію. 139

Закінчив військове артилерійське училищ е. Воював на фронтах В.В.в. Командир гармати сам охідн ої устан овки СУ - 76 Дрижерук М. Г. загинув в бою 15.01.1945 року і похований в селі Черноструга М аркинського повіту В арш авської губернії, Польща.

Дубовик Василь Якович - лей тен ан т. Народився 1921 року в с. Новоселівка Охтирського повіту Х арківської губернії (нині С умської області) в селянській родині. 1938 року закінчив 10 класів Білчанської середньої школи. В тому ж році вступив до Сумського артилерійського училища, яке закінчив в 1940 році зі званням лейтенант. На фронті з перших днів Великої Вітчизняної війни. Загинув в бою. Єнацький Євген Миколайович —лей тен ан т. Народився в с. Білка Охтирського повіту Х арківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині, я к а веде свій родовід від воєнних поселенців слободи Білка. Навчався в Білчанській школі. Призваний в Червону Армію в 1941 році. Загинув в бою в роки Великої Вітчизняної війни. Задесенець Олексій Данилович - лей тен ан т. Народився 1919 року в с. Білка Охтирського повіту арківської губершї (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині Ф ів !ь І?Г в й н і лєй™“

942“ Г

‘ Ленінгралі. Молодший

г р а д іГ м у “

> °»вав на Ленін.

В с. Демидово, Псковської об л асті.

140

Кірєєв Павло Андрійович —лей тен ан т. Народився 1920 року в с. Грузькому Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині, росіянин. Закінчив 7 класів Білчанської школи в 1936 році. Працював в колгоспі. Призваний в Червону Армію в 1940 році. Пропав безвісти в серпні 1941 року. Кислий Олексій Ягорович - лей тен ан т. Народився 1922 року. Прибув із м. Суми ЗО серпня 1968 року і працював в Грузчанській семирічній школі вчителем математики. Учасник Великої Вітчизняної війни. Одружений. Дружина — Кисла М арія Григорівна. Жили в с. Хвощова Тростянецького району. 23 червня 1969 року вибули в с. Бобрик Чернігівської області. Кулібаба Іван Каленикович - лей тен ан т. Народився в 1921 році в с. Білка О хтирського п о віту Х а р к ів сь к о ї губернії нині Тростянецького району Сумської області в селянській сім’ї Кулібаби К аленика Васильовича і Анни Оліянівни (дівоче прізвище М аленко). Веде свій родовід від козаків Білчанської сотні. В 1938 році закінчив Білчанську середню ш ко л у і вступ и в до Сумського військового артилерійсь кого училища. Закінчив в 1941 році зі званням лейтенант. Учасник Великої Вітчизняної війни. Воював на Південно-Західному фронті, при оборош Харкова, пережив відступ до Волги.

Був командиром однієї із «Сотень тисяч батарей», я к і 19 листопада 1942 року на весь світ повідомили про початок перелому в Великій Вітчизняній війні. 12 грудня 1942 року Іван Каленикович Кулібаба загинув смертю хоробрих.

Лебідь Євген Тихонович - лейтенант. Народився в 1923 році в с. Олексине Тростянецького району Х арківської губернії (нині Сумської області) в знатній селянській родині. Закінчив 10 класів Білчанської СШ ім. Горького в 1941 році. В цьому ж році був призваний в Червону Армію і направлений у військове училище, яке закінчив зі званням лейтенант. Загинув в бою 25 листопаду 1942 року під час наступу рядянських військ під Сталінградом. Маргуненко Володимир Іванович - лейтенант. Народився в 1921 році в с. Новоселівка Охтирського повіту Х арківської губернії (нині С умської області) в селянській родині. Закінчив 10 класів Білчанської школи в 1940 році. Призваний в Червону Армію і навчався в Сумському артилерійському училищі. Випущений в 1941 р. зі званням молодший лейтенант. Приймав участь в обороні Москви, Брянський фронт. Загинув 10.07.1943 року під час бою на Курській дузі за станцію Понирі. Похований на ст. Понирі, Курської області. Нагороди; Орден «Червоної Зірки», медаль «За бойові заслуги». Маринич Митрофан Данилович —лейтенант. Народився в 1916 році в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської 142

області) в селянській родині, я к а веде свій родовід від запорізьких козаків. В 1931 році закінчив 7 класів Білчанської школи. Працював в батьківському господарстві, а потім в колгоспі. В 1938 році мобілізований до Червоної А рмії. Був направлений в Свердловське загальновійськове училище, я к е закін ч и в в 1941 ро ку. Л ейтенант. Н аказом 129 стрілецької дивізії призначений командиром стрілецького взводу 518 СП 129 стрілецької дивізії. Учасник Великої В ітчизняної війни з 22 червня 1941 року Воював на Західному фронті. У ч асн и к оборони М о скви . П р и й м ав уч ас т ь у контрнаступі під Москвою. Під час атаки на німецькі позиції в селі Румянцеве Устринського району Московської області 21 листопаду 1941 року командир роти Маринич Митрофан Данилович героїчно загинув. Похований в селі Румянцеве Московської області. Довідку склав Степан Савелійович Кашурко - керівнігк центру «Подвиг» Міжнародної спілки ветеранів війни, кавал ер ордену «Святого благовірного к н я з я Данила М осковського» в 2004 р. та ЦАМО РФ -, картотеки офіцерського складу.

Мисенко Микола Якович - лейтенант. Народився в 1921 року в с. Б ілка Охтирського повіту Х арківської губернії (нині Сумської області) в селянській родині. В 1939 році закінчив 10 класів Білчанської школи. 1940 року призваний в ряди Червоної Армії. Закінчив військове училище. У ч а сн и к бойових д ій з п ерш и х дн ів Великої Вітчизняної війни. Пропав безвісти в вересні 1942 рюку. 143

Народився в квітні 1921 року в с. Б ілка Тро стянецького ра йону Х ар ківсь кої (нині Сумсь к о ї) о б л асті в сел я н с ь к ій ро д и н і, що вед е свій родовід від к о з а к ів Б іл Морданьов П. І. 1-й зліва чанської сотні. В 1940 році закінчив 10 класів Білчанської середньої школи. В тому ж році вступив до Харківського державного університету. Провчився 1 рік. У зв’язку з початком Великої Вітчизняної війни був направлений на Тихоокеанський флот. Служив на бойо вому кораблі, який в складі конвою охороняв транспортні судна, що везли вантажі і зброю по Лендлізу із США в далекосхідні порти СРСР. Восени 1943 року ворожі літаки розбомбили корабель, на якому служив Морданьов П. І. Носова частина затонула, а кормову прибуксирували в американський порт. Тут на ремонті корабля і продовжив службу Морданьов П. І. до 1946 року. Демобілізувався навесні 1947 року. Вступив до Сумського педагогічного інституту, який закінчив в 1950 році. Працював вчителем м атем ати ки в Т ростянецькій школі № 3. Через кілька років став головним бухгалтером Тростя нецького маслозаводу. Перед виходом на пенсію працював бухгалтером на Тростянецькому Деревообробному ком бінаті. Помер в Тростянці 31.12.1996 року. Був одружений. Мав дочку і онуків.

Нешлюбенко Іван Романович - лейтенант. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Загинув на фронті. Носок Дмитро Михайлович - лейтенант. Народився 1919 року в с. Олексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. У Червоній Армії з 1938 року. З перших днів Великої В ітч и зн ян о ї війни вою вав. З 5 тр авн я 1942 року в партизанському загоні ім. Гастело партизанської бригади Мінської області. Загинув в бою в квітн і 1943 року. Похований в селі А льбінах Ж овтневого району М огильовської області, Білорусь. П уш кар Сергій Ром ан ови ч - гв а р д ії лейтенант. Народився 1904 року в с. Микитівка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині, я к а має родинні зв’язки з козаками Боромлянської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. Закінчив 5 класів Білчанської школи в 1917 році. Учасник Громадянської війни. В тридцятих ройах один з активістів колгоспного руху в с. М икитівка, працював в колгоспі. ^ З перших днів Великої Вітчизняної війни в діючій армії. Призваний в 1941 році. Закінчив артилерійське училище, лейтенант. Загинув в бою під час Корсунь-Шевченківської битви 12 ж о втн я 1943 р о ку. Похований в с. М и ко л аївка Бердянський район Запорізької області. До війни був одружений, мав дітей.

Пушкар Василь Спиридонович - л ей тен ан т. Народився в 1921 році в с. Б ілка Тростянецького району Х арківсько ї (нині Сумської) області в селянській родині. В 1940 році закінчив Б ілчанську середню ш ко л у. В то м у ж році призваний до лав Червоної А рмії. До Великої Вітчизняної війни служив в 76 горно-стрілецькій дивізії. Закінчив курси молодших офіцерів. В серпні 1941 ро ку п ри йняв участь в окупації радянськими військами (за угодою з Великобританією та урядом Ірану) Північного Ірану зі столицею Тегераном. З 27 вересня 1941 року під Полтавою брав участь в боях проти німецько-фашистських загарбників. В 1942 році приймав участь в боях за Сталінград. В 1943 році - на К урській д у з і. В цей час працю вав начальником секретної частини штабу дивізії. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни II ступеню». Орденом «Червоної Зірки». Медалями «За відвагу», «За оборону Сталінграда», «За бойові заслуги». Після війни працював в сільському господарстві. Був одружений. Помер і похований в с. Білка. Рибальченко Микита Лукич —лейтен ант. Народився 16 квітн я 1909 року в с. М икитівка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростя нецького району. Сумської області) в селянській родині. В 1923 році закінчив 5 класів Білчанської ш коли. П ісля цього працював в б атьківсько м у госпо дарстві. В 1925 році одним з перших У Микитавці вступив до ВКП(б)У. Приймав участь у створенні колгоспу. В грудні 1932 року був призваний на службу в РСЧА, 146

’

сл уж и в до 1936 ро ку. В 1936 році дем об іл ізувався. Працював головою М икитівської сільради і інструктором Тростянецького РК ВКП(б)У. В 1940 році знову був мобілізований в армію. Закінчив військове училище, звання лейтенант. В боях з 1941 року по квітень 1944 року в 31 стрі лецькому полку 25 Чапаєвської дивізії. Захищав Одесу, Ростов-на-Дону. Брав участь у звільненні Севастополя. В квітн і 1944 року був поранений. Після лікування в шпиталі звільнений з армії. П рацю вав ін ст р ук то р о м РК КП РС, секр етар ем парткому колгоспу ім . Володимира Ілліча. Нагороди: Орден «Вітчизняної війни» II ступеня, З іноземних ордени, 8 медалей. Був одружений. Мав дітей і онуків. Помер 25.05.1987 р., похований в с. М икитівка.

Савченко Анатолій Антонович - лейтенант. Н ар о д и вся 24 ве р ес н я 1922 р о ку в с. Б іл к а Тростянецького району нині Сумської області в селянській родині, я к а м ає гли б о кі корені в ко зац ь ко м у роді Білчанської сотні Охирського Слобідського козачого п ол ку., Батько його Савченко Антон Андрійович, учасник Великої Вітчизняної війни, 1903 року народження, помер від р а а в грудні 1942 року. ' Савченко Анатолій Антонович закінчив 10 класів Білчанської школи в 1939 році. Того ж року вступив до Сумського артилерійського училища, яке закінчив в 1940 році. З перших днів Великої Вітчизняної війни на фронті. Командував взводом, артилерійською батареєю. . Загинув в бою біля м. Антриполь Калінінської (нкні Тверська) області, Росія в грудні 1942 року. Був поховаввй в братській могилі в м. Антриполь. В 2006 році під час перезахоронения пош уком' учнів місцевої школи знайшла записку і ордеН; А. А ., про що в березні 2007 року повідомили в Білківську сільраду.

Нагороди: Орден «Червоної З ірки », медаль «За бойові заслуги ». Перезахоронений в м. Білий, Тверської області.

Савченко Іван Охрімович - лейтенант. Народився 1925 року в с. Б ілка Тростянецького району С ум сько ї області в селянській родині. В 1940 році закінчив 7 класів Білчанської школи. Призваний в армію в 1943 році. Закінчив курси молодших лейте нантів. Вою вав на ф ронтах В ел и к о ї Вітчизняної війни. П ісля дем о б іл ізац ії працю вав шофером в колгоспах «Соцпраця», ім. Володимира Іллічя. Перед пенсією - токарем в колгоспі. Був двічі одружений. Мав двох дочок і сина. Помер в 2000 році. Солопитченко Іван Іванович - лейтенант. 1917 року народження. 18 травня 1951 року прибув в село Хвощова Тростя нецького району Сумської області з К анівського РВК Київської області. Працював в колгоспі в с. Грузькому, після об’єднання - в колгоспі ім. Володимира Іллічя (с. Білка Тростянецького району). Учасник Великої Вітчизняної війни. Одружении. Дружина —Солопитченко Галина Федорівна. Знятий з обліку за віком 4.01.1968 р. Столяренко о. М. —лейтенант. Народився с. Білка Охтирського повіту Х арківської губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині. в 1 9 3 8 році закінчив 10 класів Білчанської школи. 148

В 1940 році - учительський інститут. Працював вчителем Білчанської школи. Призваний в Армію 1941 році. Закінчив військове училище. Учасник Великої Вітчизняної війни. Загинув на фронті.

Турченко Петро Дмитрович - гвардії лейтенант. Народився 1914 року в с. Олексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. 1930 року закін ч и в 7 к л асів Б ілчанської школи. Працював в колгоспі, в с. Олексине. Мобілізовний в армію в перші дні Великої Вітчизняної війни. Закінчив військове училище в 1942 році, лейтенант. Загинув в бою 22 серпня 1943 року, визволяючи Україну від фашистів. Був одружений, мав дочку. Устименко Сергій Якович - лейтенант. Народився 1919 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. 1938 року закінчив 10 кл асів Білчанської школи. Працював в колгоспі. 1939 року призваний в Червону Армію і направлений у військове училище, яке закінчив в 1941 році, лейтенант. Направлений на Карельський фронт. Під час насту пальної операції загинув в бою 28 липня 1944 року і похований в Карелії. Був одружений. Холодов Василь Федорович - лейтенант. Народився 1925 року в с. М икитівна Тростянецького району Харківської (нині Сумської) області в сел ян сь к ій родині. В 1940 році закінчив 7 класів Микитівської семирічної школи.

в 1943 році мобілізований до лав Радянської А рм ії. Закінчив військове училище в 1943 році. Брав участь в боях на Курській дузі, воював в Білорусії, в Польщі. На початку лютого в 1945 року в бою Холодов В. Ф. був тяж ко поранений, помер від ран в шпиталі 9 лютого 1945 року. Похований в Німеччині.

Шимко Петро Федорович - лейтенант. Народився 1912 року в с. Хвощова Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 класів школи і педагогічне училище. Працював вчителем. Мобілізований 1941 року. Пропав безвісти у вересні 1941 року.

Юхно Петро Адрійович - лейтенант. Народився 1921 року в с. Грузьке Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в родині агронома М и ки тівського радго сп у (колишній маєток А. Кеніга). Вів свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1940 році закінчив 10 класів Білчанської середньої школи. Того ж року призваний в Ч ервону А рм ію . Б ув н ап ал е н и й в військове училище, яке закінчив 1941 року. На фронті з перших днів Великої Вітчизняної війни. Пропав безвісти в грудні 1941 року. Старший брат Юхна Володимира Андрійовича. Яценко Іван Григорович - лейтенант. Народився в с. Білка. Працював бухгалтером. Помер. Яловол Яків Андрійович - лейтенант Народився 1922 року в с. Білка Тростянещкого район Харківської області (нині Сумської) в родині робітників.

В 1940 році закінчив 10 класів Білчанської школи. Призваний в Червону Армію в 1941 році. Закінчив військове училище, звання лейтенант. Загинув 19 березня 1944 року, похований в Тверській області, Росія.

Білокоиь Кирило Григорович - лейтенант. Народився 1913 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині. В 1934 році закінчив 7 класів Білчанської школи. Працював в колгоспі ім. Чубаря, ім. Хрущова. Призваний в діючу армію в 1941 році. Пропав безвісти в жовтні 1943 року. Візгер Петро Федосієвич - лейтенант. Н ародився 5 гр уд н я 1912 року в с. П окровське Опішнянського району Полтавської області. В РСЧА з червня 1937 року. З червня 1941 року по лютий 1944 року воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. В лютому 1944 року був поранений, л ікувався в шпиталі до червня 1945 року. У складі Степового фронту брав участь в Курській битві. 32 артилерійський полк 13 стрілецька дивізія. За героїзм в боях нагороджений орденом «Вітчизняної війни П ступеню», медалями «За бойові заслуги*, «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 рр.* Після війни проживав в с. Грузьке Білківської сільради Тростянецького району Сумської області. Помер 29 січня 1990 року. Далека Гнат Якович - лейтенант. Народився 1920 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району Су-мськаС області) в селянській родині, я к а веде свій родовід від козаків Білчанської сотні. Призваний в Червону Армію в 1940 році. Пропав безвісти в грудні 1943 року.

Далека Григорій Іванович - молодший лейтенант. Народився 1912 року в с. Грузьке Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині. Закінчив початкову школу в с. Грузькому, семирічну в с. Білка в 1930 році. Працював в колгоспі. Мобілізований в серпні 1943 року. Навчався на курсах молодших командирів. Пропав безвісти в серпні 1944 року. Зарва Микола Миколайович - молодший лейтенант. Народився 1918 року. 18.12.1954 року прийнятий на роботу в радгосп Микит ів с ь к и й (село В и ш н еве) Б іл к ів с ь к о ї с іл ь р а д и Тростянецького району Сумської області. Учасник Великої Вітчизняної війни. Копиленко Федір М ихайлович - молодш ий лейтенант. Н ародився 19 червн я 1914 р о ку в с. О лексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Білчанська сільрада, Тростянецького району. С умської області) в селянській родині. 1927 року закінчив 5 класів Білчанської школи. Працював на підприємстві Тростянця. В травні 1936 року був призваний в РобітничоСелянську Червону Армію. Закінчив школу молодших командирів. Велику Вітчизняну війну зустрів у званні старшина. В боях з серпня 1942 року у складі 201 стрілецького полку 84 стрілецької дивізії Донського фронту захищав Сталінград. В 1944 році в складі Донського фронту приймав участь у звільненні Донбасу, у звільненні Правобережної України в складі 3-го Українського фронту. В 1944 році нагороджений медаллю «За відвагу». Після війни жив і працював в Тростянці.

Л іс н я к М и к о л а Г р и горови ч - молодш ий лейтенант. Народився 1914 року в с. Микитівка Білчанської волості О х ти р сько го п о в іт у . Х а р к ів с ь к о ї гу б е р н ії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській р один і, я к а м ає ви то ки з старого козац ько го роду Охтирського Слобідського полку.' Закінчив 7 класів школи в 1930 році. Працював в сільському господарстві. Мобілізований до лав Червоної А рмії 1941 р. Загинув в бою 14 ж овтня 1944 року. М артинченко Петро Зосимович — молодший лейтенант. Народився 1915 року в с. М икитівка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. Закінчив 5 класів Білчанської школи в 1930 році. В 1937 році був призваний в Робітничо-Селянську Червону Армію. Закінчив курси офіцерів - молодший лейтенант (командир взводу). Демобілізувався в 1940 році. 1941 року в зв’я зк у з початком Великої Вітчизняної війни знову призваний в Червону Армію. У вересні 1941 року пропав безвісти. Мироненко Микола Кирилович —молодший лей тенант. Народився 1916 року в с. Олексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 класів Білчанської школи в 1932 році. Після семирічки в 1932-1937 роках працював на залізяиці. В 1938 році призваний в Червону Армію. Закінчив курси молодших офіцерів. Служив в армії до 21.11.1943 року. З перших днів війни на фронтах Великої Вітчизняної: Західний, Центральний фронти. _ В ході наступальної операції під С м о л е н с ь к о м був тяжко поранений. 27 листопаду 1943 року помер в шшдалі.

Похований в с. Єханово Смоленської області, Росія. Нагороди; Орден «Червоної Зірки», медалі «За від вагу», «За оборону Москви».

Нешлюбенко Іван Ягорович - молодший лейтенант. Народився 1914 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині. В 1930 році закінчив 7 класів Білчанської ш коли. Працював в колгоспі до 1936р. 1936 року був призваний в РСЧА. Після закінчення строкової служби залиш ився в лавах РСЧА. Закін чи в військове училище, молодший лейтенант. З перших днів Великої Вітчизняної війни на фронті. Пропав безвісти в грудні 1941 року. Петруша Іван Аврамович - молодший лейтенант. Народився 1906 року в с. Грузьке Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. 1922 року закінчив 7 кл асів Б ілчанської ш коли. Працював в сільському господарстві. В 1931 році закінчив курси трактористів. Активно допомагав в будівництві колгоспу в своєму селі. Герой відомої пісні «Прокати нас, Петруша, на тракторе». Мобілізований в Червону Армію в 1941 році. Закінчив курси офіцерів бронетанкових військ, механік-водій танка в боях на Південно-Західному фронті. ^В період літнього відступ у 1942 року молодший лейтенант Петруша І. А. був поранений. Після лікуван ня був направлений на інший фронт. З попередньої частини повідомили, що він пропав безвісти 01.07.1942 р. Насправді Іван Аврамович Петруша залишився живим, повернувся в рідне село і, працював тут після війни. Савченко Федір Андрійович —молодший лейтенант. Н ародився 12 серпня 1923 року в с. М и к и т ів к а Тростянецького району Харківської (нині Сумської) області в селянській родині.

В 1938 році закінчив 7 класів Микитівської школи. Н авчався в Охтирському технікумі механізації сільсь кого господарства. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. З часу пуску Тростянецького заводу «Електропобутприлад» працював механіком автопарку заводу. Звання молодший лейтенант присвоєно наказом № 06193 МО СРСР 8 грудня 1954 року. Одружений. Дружина - Савченко Марія Іванівна, 1926 року народження. Проживають в м. Тростянець.

Сирота Павло Ілліч - гвардії молодший лейтенант. Народився 1914 року в с. Микитівка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині. Закінчив 7 кл асів Білчанської школи в 1930 році. Працював в колгоспі. В 1936 році призваний в Робітничо-Селянську Червону Армію. З початку Великої Вітчизняної війни на фронтах; Північно-Західний, Ленінградський. Сержант - помічник командира взводу. В 1943 році закінчив курси молодших офіцерів, звання гвардії молодший лейтенант. . Загинув в бою 14 січня 1944 року і похований в Пустошинському районі Псковської області, Росія. Ткаченко Олександр Андрійович - молодший лейтенант. Народився 1914 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії в селянській родині, я к а веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідсь кого козачого полку. 1930 року закін ч и в 7 к л асів Білчанської шкоди. Працював на підприємстві в м. Тростянці. 1941 року мобілізований до лав Червоної Армй і зарахований у військове училище, яке закінчив на початку 1942 року.

Загинув в бою 18 серпня 1943 року під час визволення села Грузьке Тростянецького району Сумської області. Був одружений. Мав дітей.

Шинкаренко Микола Платонович - м о л о д ш и й лей тен ан т.

Народився 1915 року в с. М икитівка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській родині. Мобілізований до Червоної Армії в 1941 році. Пропав безвісти 20 березня 1942 року.

Яценко Йосип Максимович - гв а р д ії м о ло д ш и й лей тен ан т.

Народився 1923 року в с. Білка Тростянецького району Харківської (нині Сумської) області в селянській родині. В 1941 році закінчив 10 класів Білчанської середньої школи. Того ж року призваний в Червону Армію. Закінчив загально-військове училище. Молодший лейтенант. Загинув 26 липня 1943 року під час звільнення Донбасу. Похований в Слов’янському районі. Донецької області.

Пасько Леонід Федорович —старш ина.

.-•»

ч«Т'

..)

Народився 12 березня 1925 року в с. Б ілка Тростянецького району Харківської (нині Сумської) області в родині службовця. В 19 3 3 року поступив до 1 класу Білчанської середньої ш коли, а в

1941 році закінчив 7 класів тієї ж школи. в березні 1943 року був призва ний в Радянську Армію і зарахов школу молодших командиГ„й

“ “ “ "і соржанта н а п р а в і.

НИИ на службу в Червонопрапорну Далекосхідну Армію, 156

служ ив на станції Д аурія. Учасник війни проти Японії. З початку вересня 1945 року і по грудень 1945 року служив в Радянських військах на території Японії. До грудня 1946 р о ку- на ст. Д аурія Забайкальського ВО. З 1947 року і до виходу на пенсію працював в колгоспі в с. Б ілка - «13 річчя Ж овтня», ім. Володимира Ілліча. В 1966 році закінчив вечірню школу, одержав середню освіту. В 1974 році заочно закінчив М-Висторопський сільсько господарський техн ікум . За фахом агроном. Працював ф уражиром, завідую чим тваринницькою ф ермою , п о м іч н и к о м б р и га д и р а д р у г о ї б р и гади , н ачальн и ком виробничої діл ьн и ц і № 2 колгоспу ім . Володимира Ілліча. Нагороди: М едаль «За перемогу над Японією», всі ювілейні медалі, медаль «За трудову звитягу» - 1966 рік, «Золота м едаль» за усп іх и в народному господарстві СРСР - ВДНГ 1967 рік. Був одружений. Дружина Пасько Тетяна Андріївна, д о ч к а Г ро п олен ко Л а р и с а Л е о н ід ів н а , 1 9 4 9 р о ку народження, проживає в Івано-Ф ранківську, сіш, Віктор Леонідович - 1956 року, проживає в Сумах. Л. Ф. Пасько помер в 2004 р. і похований в с. Білці.

Куделя Василь Сергійович - старшина. Народився 9 січня 1925 року в с. Б ратське Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Навчався в О вадівській початко вій, Мащанській восьмирічній шко лах та Білчанській середній школі ім. М. Горького. Виховувався роди чами в с. Б ілка, після смерті матері в 1933 році від голоду. 4 березня 1943 року був пртаваний на військову службу. 13 квітня 1943 року в 169 запасному стрілецькому по-іку прнйтав присягу.

Служив в мінометній роті 25 гвардійської ТБ в 1943 1944 роки. В 1944-45 - в 61 танковому полку, командир тан ка Т-34. Був тричі поранений. Демобілізувався в званні старш ини. П ісля війни закін ч и в Н овгород-С іверське ф ізкультурн е училищ е та Г л ух івськи й п едаго гіч н и й інститут. Працював в Білчанській СШ вчителем ф ізкультури і початкової військової підготовки. Вийшов на пенсію 1985 року. Інвалід війни II групи. Має З поранення. Нагороджений Орденом «Вітчизняної війни» II ст., «Богдана Хмельницького», медалі «За від вагу», «За взяття Кенінсберга», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р р .», «М едаль Ж ук о в а», ювілейні медалі. Одружений. Разом з дружиною виховали двох синів і дочку, мають онуків.

Кулик Іван Гаврилович - старш ина. Народився 15.10.1926 року в с. Хухра Охтирського району Сумської о б ласті в с е л я н с ь к ій р о д и н і козацької сотні. Закінчив 8 класів Х ухрянської школи в 1941 році. ■ 28 серпня 1943 року до Червоної А рмії вступив добровільно. Брав участь в боях за с ел а О піш ня, Деш евки О хтирського району. В ли сто п ад і 1 9 43 року був направлений на н ав ч ан н я в 52 запасний стрілецьки й п ол к, а в novro«., грудні того ж року воював в ЗО ок ремому полку снайперів. В червні 1944 року направлений на фронт В складі 226 . Глухівоько-Київської ЧервонопрЇЇор^І о р деїа Суворова орова II ступеня стрілецької д и візії брав участь в 158

'«І»

бойових д ія х по завершенню звільнення У країни, по звільненню Чехословаччини. 28 квітня 1945 року під час вуличних боїв в місті Моравська Острава був поранений. Війну закінчив в місті Чеські Броди біля Праги. Після закінчення війни продовжував службу в Збройних Силах СРСР до жовтня 1950 року. В 1 9 5 1 -1 9 5 5 р о к а х н а в ч а в с я в О хтир ськом у педагогічному училищ і. На останньому курсі одружився з білчанкою Перчило Галиною Іванівною. Був направлений вчителем фізкультури і початкового воєнного навчання в середню ш колу с. Х ухра. Заочно н авчався в Х ар ківсько м у держ авному університеті на ф акультеті історії. Закінчив університет, за фахом вчитель історії і суспільствознавство. В 70-ті роки XX ст. родина К уликів перевелась до Білчанської середньої школи. Тігг Іван Гаврилович та Галина Іванівна працювали до виходу на пенсію. Родина К уликів виховала двох синів і дочку. Кулик Іван Гаврилович вів активну громадську роботу. Обирався до Х ухрянської сільської ради і до Білківської сільської ради. Був постійним доповідачем на торжествах, п рисвячен их с в я т а м П еремоги, звіл ьн ен н я сел а в ід фашистських загарбників. Нагороджений: «Орден Вітчизняної війни* II ст., медалі «За в ід вагу», «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р р .», «М едаль Ж укова», «Захиснику Вітчизни», «За доблесну працю. До 100 річчя з дня народження В. І. Л еніна», «Ветеран праці», десять ювілейних медалей. Вчитель Кулик І. Г. нагороджений знаком «Відмінник народної освіти України* та 48 почесними грамотами за плідну працю. Після смерті дружини, коли виповнилося 80 років, переїхав до сина Сергія - кап ітана II рангу запасу - в м. Севастополь. ^

1 9 4 8 -5 0 р о к а х зао ч н о н а в ч а в с я в П ути вл ьсько .ч у педагогічному училищі, а в 1951-56 році заочно в Сумському педінституті. По закінченню інституту отримав диплом вчителя історії. Н ар о д и вся 1 9 2 3 р о к у в м . З вересня 1949 по 1987 рік працював в Білчанській Тростянець в родині службовців. сер едн ій ш к о л і. П ослідовно: вчитель істо р ії, праці, З 1931 року по 10 вересня 1941 організатором позакласної і позашкільної роботи. З 1969 року навчався в Тростянецькій СШ по 1977 - заступник директора школи з навчально-виховної № 1 ім. Т. Г. Шевченка. роботи. З 1977 року і по вересень 1987 року - вчитель 11 ве р е с н я 1941 р о ку був історії, праці, вихователь. мобілізований в Радянську Армію. З 15 серпня 1987 р. вийшов на пенсію. По груден ь 1941 року проходив Одружений. військову підготовку в 169 запасному Н агороди: Орден «Вітчизняної війни» П ступеню. стрілецькому полку. М едалі «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні З грудня 1941 року по 10 липня 1941-1945 рр .», «За взяття Відня», «За взяття Будапешта», 1942 ро ку на фронті: П івденноювілейні медалі. Західний фронт, район Харкова, в складі 91 прикордонного полку. Лапко Севастьян Михайлович - сержант. Відступив від Харкова до р. Дон вл ітку 1942 року. 9 липня 1942 року разом з частиною 91 прикордонного полку ^ І Народився 31 грудня 1903 року потрапив в оточення, а 10 липня 1942 року потрапив в полон. * в с. Б іл к а О хтирського повіту В полоні перебував по 25 серпня 1944 року в таборах для Х арківської губернії(нині Тростя військово-полонених в м істах Кривий Р іг, Одеса та в нецького району Сумської області) в Румунії. В серпні 1944 року повсталі полонені за допомогою селянській родині. румунських підпільників знищили німецьку охорону і В 1916 році закінчив З класи звільнилися, з підходом Р адян ськи х вій ськ пройшов Білчанського земського училища. перевірку особливим відділом ди візії і був зарахований П рацю вав в б атьківсько м у до війська. господарстві до 1930 року. В цьому' Воював в складі 40 гвардійської стрілецької Юнакіевож році вступив в колгосп «13 річчя Дунайської ордена Суворова дивізії, в 119 гвардійському Ж овтня». Закінчив курси тракто ордена Кутузова полку, а потім в складі 58 механізованого гвардійського полку, командиром мінометного відділення. ристів, був першим трактористом в с. Білка. р Брав участь в боях за звільнення Югославії, Болгарії та В 1941 році мобілізований в Червону ^ упокоренні Венгрії і Австрії. в 4-й м ін н ій ін ж е н е р н ій б р и гад і їм . Після війни до березня 1947 року служив в окупаційних радянських військах в Австрії та Угорщині п ерш и х ДНІВ в е л и . « В і ~ " З вересня 1947 року по 1 січня 1949 року працював Учасник Сталінградської, Курсько Орлов во ен р уко м і в и х о вател ем д и тяч о го б у д и н к у в с Ш евченківської і Я с ь к о -К и ш и н е в с ь к о ї б Олександрівка Буринського району Сумської області. В 16.12.1944 року був тяжко поранений -

Захарченко Георгій Григорович - рядовий воїн Р ад ян сь ко ї А р м ії.

160

161

сяців - до самого Дня Перемоги - л ік ув ав ся в Дебреценському шпиталі. Звільнений з армії інвалідом П групи. Після війни працював охоронцем колгоспного майна до 60 років. Був одружений. Нагороди: Орден «Вітчизняної війни» П ст.. 2 ордени «Червоної Зірки». Медаль «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», більше н іж 10 ювілейних медалей і пам’ятних знаків військових з’єднань. Помер в 1983 році. Похований в Білці.

Кулібаба Іван Григорович - старшина. Народився 1925 року в с. Б ілка Тростянецького району Х арківської (нині Сумської) області в с_елянській ро ди н і, н ащ ад о к стар б ви н н о го ко зац ько го роду слободи Б іл к а Охтирського Слобідського козачого полку. В 1941 році закінчив 7 кл асів Білчанської середньої школи. В 1943 році перейшов лінію фронту північніше Готні. Приймав участь в боях на Курській дузі. У скл ад і 1-го та 3-го У к р аїн с ь ки х фронтів звільняв Карпати, Румунію, упокорював Угорщину. Закінчив війну в Чехословаччині. В боях був два рази поранений. Після війни працював на залізниці. Одружений. Має дорослих дітей і онуків. Нагороди: Орден «Вітчизняної війни II ступеню». Орден «Слави III ступеню», медаль «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», ювілейні медалі.

Задесенець Данило Васильович —старшина.

Народився 27 грудня 1923 року в с. Бором ля Тростянецького району Сумської області. В 1940 році закінчив 8 класів Тростянецької школи № 4 Південної залізниці. Після закінчення школи в складі за л із н и ч н о ї бригади . б уд ував залізницю біля с та н ц ії Понирі, Курської області. ЗО липня 1 добровольцем до Червоної Армії і Тростянецьким військкоматом був направлений в Друге танкове училище. Через два місяці був переведений в навчально-танковий батальйон 31 запасного танкового полку курсантом. Тут навчався до червня 1942 року. З ч ер вн я 1942 р о ку по груден ь 1942 ро ку був командиром 76 мм артилерійської пушки 608 окремого танкового батальйону. З грудня 1942 року по червень 1944 року приймав участь в боях в складі 111 танкового полку Вороніжського, потім, після зміни найменування, І Українського фронту. Був радистом танку командира полку на танку Т-34. Горів в танку в бою біля Прохорівки. З червня 1944 року по жовтень того ж року знову навчався в 10 навчальнотанковому полку. . В жовтні 1944 року призначений радистом танку Т-34 в 142 окремому танковому батальйоні. В бою за Берлін 29 квітня 1945 року був поранений в ногу і до жовтня 1945 р. лікувався в евакогоспіталі -V 142093. ,, 1 листопада 1945 року на основі постанови Верховної Ради СРСР від 2 5 .0 9 .1 9 4 5 р. звільнений в заіга« по інвалідності зі званням старший сержант. Після війни працював на станції Скрягівка Південної

зал ізн и ц і. Останні роки перед виходом на пенсію черговим по станції С крягівка. Має нагороди; Орден «С лави » III ступеню , орден «Трудового Червоного Прапора», медаль «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 рр-», «Ветеран праці», ювілейні медалі. Був одружений. Дружина Задесенець (Сміян) Марія Яковна. Дочка Катерина 1955 року. Син Микола 1957 року, офіцер. Син Олександр 1962 року.

Кулібаба Іван Григорович - корабельний старш ина. Народився 1914 року в с. Білка О хтирського п о в іту Х а р к ів с ь к о ї губернії (нині Тростянецького району, Сумської області) в селянській сім ’ї. В 1931 році закінчив 7 класів Б ілчан ської ш коли. В 1934 році призваний на Б алтій ськи й флот. Служив в Кронштадті. У часник В еликої В ітчизняної вій н и з 22 ч е р в н я 1941 р о к у . Корабельний старш ина. У часник оборони Ленінграда. Був поранений. Помер від ран і голоду в шпиталі м іста Ленінград в квітн і 1942 року. Був одружений. Дружина К лавдія в роки війни і після війни ж ила в Ленінграді. Син Віктор помер з голоду під час блокади Ленінграда в 1942 р. Фото 1936 р.

Горбач Олексій Петрович - рядовий залізн и ч н и х вій ськ. Ще й до сі по оби два боки залізничної колії від Уралу і аж до Б е р л ін а, до П р аги , до В ід н я ви д н ію ть ся рани зем лі - ям ки, ями, воронки, кабиці, \ ^ ^ заповнені водою - то все сліди V^ і бомбардування залізничних потягів ®літаків, артилерійських батарей, з САУ та т а н к ів . П ід т а к и м и о б стр ілам и т а бомбами водив

залізничні потяги з Уралу до фронтів, а звідти - зелені с а н іт а р н і п о тяги в ід ф ронтів в гли бокий тил до евакошпиталів наш земляк Горбач. Горбач Олексій Петрович був рядовим начальником залізничних потягів в роки війни. Народився Олексій Петрович 14 березня 1905 року в с. Олексине Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району Сумської області). Батько його працював на залізниці. В 1918 році Горбач О. П. закінчив 5 класів, до призову в армію працював робітником ко л ії в Смородинській д іл ь н и ц і П ів д ен н о ї з а л із н и ц і. П отім н ав ч ав с я в залізничному технікум і, м. Харків, який закінчив в 1928, за фахом експлуатація залізниць. 11 вересня 1928 року призваний на військову службу Сумським обласним військкоматом і зразу ж зарахований в запас другої катего р ії рядовим. Молоді спеціалісти потрібні були на залізниці. В 1928-1930 роках працює черговим на різних станціях Південної залізниці. 10.01.1933 року одружується з донькою начальника станції С крягівка Дяченко Ніною Степанівною і поступає на роботу черговим по стан ц ії С к р я гів к а, Південної залізниці. Тут у подружжжя народжуються дочка Л ідія (в 1936 р.) і син Анатолій (1937 p.). З наближенням фронту Горбача О. П. призначають начальником потягів вантажних перевезень. Він поступив в розпорядж ення створеного в дні війни Народного Комісаріату Перевезень військ СРСР. Збереглася довідка: СССР - НКПВ Ерш овский отдел приема и увольнен и я службы движения Рязань - Уральской ж . д. 13.VIH - 1943 год № ДНОР- 3 Справка Дана тов. Горбач А. П. в том, что он с 4/ХІ-41 г. по 14/ VIII-43 г.работал без браков и аварий, к делу отшявлвя добросовестн о. 14/V III-43 г. отком ан ди рован в распоряжение начальника Южной ж . д. Печать. Роспись-е.

14/УІІІ-43 року - четвертий день радянські вій ська стояли на рідній станції С крягівка. Горбач О. П ., доправивши сотні залізничних потягів на фронти під Сталінград, Бєлгород, Орел - без браку і аварій, повертається на станцію Скрягівка на посаду начальника станци. 21 травня 1951 року його знайшла нагорода за героїчну працю на зал ізн и ц і в роки вій н и . У казом П р ези дії Верховної Ради СРСР Горбач Олексій Петрович наго роджений «Орденом Л еніна» Г № 285368. Він тако ж нагороджений медаллю «За доблестный и сам оотвер женный труд в период Великой Отечественной войны». Працюючи н ач альн и ком с т а н ц ії С к р я г ів к а , він неодноразово нагороджувався почесними грамотами. А на п о с ад і н а ч а л ь н и к а с т а н ц ії Б ором ля в 1 9 65 році н аго р о д ж ен и й грошовою прем ією в ід н а ч а л ь н и к а Сумського відділення Південної залізниці до 20-ї річниці Перемоги. Начальник Південної залізниці в грудні того ж року нагородив Олексія Петровича іменним годинником. О лексій П етрович Горбач т а к о ж н аго р о дж ен и й медалями «За доблестный труд в ознаменование 100-летия со дня рождения В. И. Ленина» та «Ветеран труда». Помер Олексій Петрович Горбач в 1975 році на станції Боромля. Там же похований.

Кулібаба Семен Сидорович -старшина. Народився 31 серпня 1905 року в сім’ї Кулібаби Сидора Стефановича та М ар іам н и С ем ен івн и в с е л і Грузьке Т ростянецького району С ум ської об ласті. О дружений з Тарасенко Дар’єю Демидівною 1907 року народження (21.03.1907 року), б атьки я к о ї Т а р асе н к о Д ем и д Іванович та Т ар асен ко Ф едор а Феодосіївна. Вони виховали трьох дітей: Варвару Семенівну (1928 р. н.), Василя Семеновича (1930 р. н.) та Миколу Семеновича (1948 р. н.).

Семен Сидорович з молодих років і до Великої Віт чизняної віини займав відповідальні посади: голова артілі в Грузькому, голова колгоспу в Артеморястівці. Перед війною, після возз’єднання Західних регіонів України із Східними, за направленням працював головою колгоспу в Західній Україні. В 1941-1945 роках захищав Батьківщину від німецько фашистських загарбників. Після повернення з фронту активно працював над відбудовою народного господарства. В 50-60-х роках був головою колгоспу в Ж игайлівці, потім в Білці — голова колгоспу та директор цегельного заводу. П ісля виходу на пенсію очолював ревізійну комісію колгоспу ім. Володимира Ілліча. П лідна праця Кулібаби Семена Сидоровича мала відповідну оцінку - він мав 6 державних нагород: два ордени - Орден «Ж овтневої Революції» та Орден «Червоного П рапора», та чотири медалі за досягнення в розвитку сільського господарства. Помер Кулібаба Семен Сидорович 5 серпня 1981 року.

Лапко Василь Мелентійович - рядовий. Народився 15 квітн я 1921 року в с. Білка Охтирського повіту Харківської губернії (нині Тростянецького району. Сумської області) в селянській родині. Веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. 1940 року закінчив 10 класів Білчанської школи. 27 жовтня 1940 року призваний в Червону Армію. Служив на Далекому Сході по 1946 рік. Проходження служби: 1-а окрема механізована батарея, курсант - з Х-1940 по 1-1941 року. 12 кавалерійський полк, курсант - з 1-1941 року по VI-1941 року. 147 окремий зенітний дивізіон, наводчик 76 мм бата реї - з УІ-1941 по УІ-1943 рік. 129 баАрея стаціонарних артустановок. оператор стщщн наводки - УІ-1943 - У-1946 року. Демобілізований 1946 року.

Ііііййу

Закінчив фельдшерські курси і до пенсії працював в лікарні. Нагороди: М едалі «За перемогу над Німеччиною в Вітчизняній війні 1941-1945 р о ків», «За перемогу над Японією», орден «Вітчизняної війни» II ступеню. Б ув одр уж ен и й . Д р уж и н а О льга Я к ів н а . Д очки Валентина 1954 р. н., Зінаїда - 1655 р. народження. Велика Вітчизняна війна велась нашим народом не тільки на фронтах. Масовості набув опір мирного населення в тилу ворога, підпільний та партизанський рух. Українські партизани знищили майже 500 тисяч вояків фашистських армій, підірвали 5019 залізничних потягів, 2100 мостів, знищили 1566 тан ків, 13535 автомобілів, 211 літаків, розгромили 411 ворожих гарнізонів, 461 завод, 915 складів, 248 вузлів зв’язку. Партизани і підпільники піднімали дух у наших людей, впевненість в перемозі над ворогом. А це викликало масовий опір планам німецького тилу по вивезенню до Н ім еччи н и деш ево ї робочої си л и , п р о д о во л ьства, промислової сировини. Наводимо короткий перелік відомих нам партизанів і підпільників Білківської сільради в 1941-1944 рр. 1. Білан Іван Митрофанович. 1896 року народження. У часн и к ан ти ф аш и стського оп ору, стр ач ен и й гітлерівськими окупантами в квітні 1942 року. Похований в с. Білка. 2. Білан Мотрона. 1904 року народження, с. Б ілка. 4 квітня 1942 року заарештована за зв’язок з партизанами. Повішена гітлерівськими окупантами. Похована в с. Білка. З- Білан Сергій Митрофанович. 1900 року народження, с. Білка. 4 квітня 1942 року заарештований і повішений гітлерівськими окупантами за зв’язок з партизанами. Похований в с. Білка. 4. Бондаренко Степан Павлович. 1913 року народження, о. М икитівка. Розстріляний гітлерівськими окупантами в червні 1943 року як активіст. Похований в с. М икитівка. 5. Борика Дмитро Демидович. 1905 року народження,

с. Б ілка. Підпільник. Страчений гітлерівськими окупан тами в жовтні 1941 р. Похований в с. Білка. 6. ! Борика Марфа Я ківн а. 1882 року народження, с. Б ілка. Переховувала вдома пораненого червоноармійця, якого гітлерівські окупанти в серпні 1943 року розстріляли, а господарку забили прикладами. Похована в с. Білка. 7. Бородай МарсЬа Платонівна. 1894 року народження, с. Б ілка, учасниця антифашистського опору. Страчена в жовтні 1941 року. Похована в с. Білка. 8. Далека Микола Васильович. 1906 року народження, с. Білка. Повішений гітлерівськими окупантами в липні 1943 ро ку за з в ’язо к з п ар ти зан ам и . П охований в с. Грузьке. 9. Дашко Микола Васильович. 1906 року народження, с. Грузьке. Розстріляний гітлерівськими окупантами за опір фашистам в липні 1943 року. Похований в о. Грузьке. 10. Дрига Кузьма Федорович. 1889 року народження, с. Грузьке. Розстріляний гітлерівськими окупантами за зв’язок з партизанами в 1943 році. Похований в с. Грузьке. 11. Єнацький Іван Тарасович. 1897 року народження, с. Б іл ка. П ідпільник. Страчений в жовтні 1941 року. Похований в м. Охтирка. 12. Жовтоног Євдокія Іванівна. 1907 року народження, с. Білка. Розстріляна гітлерівськими окупантами в 1941 році за допомогу партизанам. Похована в м. Охтирка. 13. Зима Михайло Семенович. 1911 року народження, с. Білка. Учасник антифашистського опору. Розстріляний гітлерівськими окупантами в липні 1943 року. Похований в с. Чернеччина, Охтирського району. 14. Кіяшкп Олександр Семенович. 1913 року, с. Білка. Дільничий міліціонер с. Станова, підпільник. Страчений гітлерівськими окупантами в березні 1942 року, похований в м. Тростянець. 1 а. Коваль Г ри го рій С идорови ч . 1888 року народження, с. О л е к с и н е . Розстріляний гітлерівськими окупантами за зв’язок з партизанами в червні 1942 року. Похований в с. Олексине. ' 1Я Колісник Роман Федорович. 1902 року народження,

с. Б іл к а . Г ол ова к о л го с п у « 1 3 -р іч ч я Ж о в т н я » в с. Ж игайлівка. П ідпільник, член партизанської групи Тростянецького партизанського загону. Розстріляний в квітн і 1942 року. Похований в м. Охтирка. 17. Колісник Федір Васильович, 1904 року народження, с. Білка. Голова колгоспу в с. Грузькому в 1940-41 роках! Підпільник. Заарештований гестапо в березні 1942 року і н ап р ав л ен и й п о тяго м до Б е р л ін а . З в іл ь н е н и й білоруськими партизанами. Воював в партизанському загоні в Білорусії до липня 1944 року. Учасник штурму Берліна. Помер 27.12.1985 року, похований в с. Б ілка. 18. Коломіець (Таран) Анастасія Андріївна. 1910 року народження, с. Олексине. Учасниця антифашистського ^ о р у . Розстріляна гітлерівськими окупантами в 1942 році. Похована в с. Олексине. 1_9. К ривош еенко Антон Ф едорович 1889 р о ку народження, с. Білка. Партизан. Страчений гітлерівськими окупантами в листопаді 1941 року. Похований в с. Б ілка. ^ Криш тафович ( М ал^ о ) В а р в а р а Учасниця партизанського руху в Білорусії 1941-1942 років (Вітебська область). В 1942-1945 роках - на каторжних Г в ° Г к а ^ Німеччині. Після війни працювала дояркою в

^ Твпн Кащ ович. с. Микитівка, підривникГ З " " - о загону М иколи В о р ^ ц ^ ^ ти в н о ДІЯВ на території сільради в лютому-березні 1943

с. року народження роїзГопТ п ^ 7 "Р ^ ^ ««™ ® Р Ів сь к и м и окупантами в 1942

25. М артинченко Дмитро Олексійович. 1925 року народження, с. М икитівка. Розстріляний гітлерівськими окупантами в листопаді 1942 року за допомогу партизанам. Похований в с. М икитівка. 26. Носок Дмитро Михайлович. 1919 року народження, с. Олексине. У Радянській Армії з 1938 року, лейтенант. З 05.05.1942 року в партизанському загоні ім. Гастело партизанської бригади Мінської області. Загинув в бою в квітні 1943 року. Похований в селі Альбінах Жовтневого району Могильовської області, Білорусь. 2 7 . П а д а л к а П антелеймон Іванович. 1906 року народження, с. Грузьке. Розстріляний гітлерівськими о куп ан там и за з в ’ язо к з партизанам и в 1942 році. Похований в с. Грузьке. 2 7а. Панфілов Олександр Іванович, с. Вишневе. Партизан. 28. Пасько Семен -ТІогвинович. 1896 року народження, с. Б іл к а . П ідп іл ьн и к. Розстріляний гітлерівськи м и окупантами в квітні 1942 року. Похований в с. Білка. 2 9. П окотило П рокіп ТимоФ ійович. 1902 року н а р о д ж е н н я , с. Б іл к а . П р ац івн и к Т р остян ец ької райспоживспілки. Партизан. Розстріляний в квітні 1942 року в М. Тростянець. ^ ппп . ЯО. С а л а х у т д і н о в З ах ар Захарович^ 1900 року народж ення. Голова Білчанської сільради. Командир Білчанської групи Тростянецького партизанського загонуСтрачений ворогами в лютому 1942 року в м. Тростянець. Похований в с. Білка. 31 С м ітК л и м С ав и ч , 1918 року народження, с. Бі.іка. Голова колгоспу. Партизан. Страч.ниЯ окупантами в серпні 1942 року. Поховании в м. 0*™РК>ач т.п яи Ва--" -. А я т й о в и ч . 1910 року с Олексине. Учасник антифашистського о п о р у . Страчену Г ~ и „ н Т ;;;^ а м н 24.02.1^ року, похований ” ” '^ ° ’‘ ^ т ^ п ° с е н к о О І ^ КСІЧІІІР«

В «с и «і»в а .

н а р о д ж е н н я , с. Б іл ка, б ан ко ва к о л г^ о у ; ^ ^ « Г о с п о д а р к а я в о ч н о ї квартири і складу зброї т а ооьічі

“^

Білчанської групи Тростянецького партизанського загону. Розстріляна гітлерівськими окупантами в грудні 1941 року. Похована в м. Охтирка. 34. Тарасенко Софія М акарівна. 1887 року народження, с. Б ілка. Розстріляна гітлерівськими окупантами в липні 1943 р. за зв’язок з партизанами. 35. Циба Анастасія Павлівна. 1903 року народження, с. М икитівка. Вихователька колгоспного дитячого садка. Розстріляна гітлерівськи м и окупантам и за з в ’язо к з партизанами в липні 1943 році. Похована в с. М икитівка. 36. Чугай Степан Васильович, с. Вишневе, згадується в д о к у м е н т а х Х а р к ів с ь к о г о п а р т и з а н с ь к о го з а г о н у М. Воронцова, допомагав партизанам в лютому 1942 року. 37. Юхно Володимир Андрійович. 1925 року народження, с. Грузьке. Підпільник. В’язень фашистського концтабору, з якого втік. В діючій армії з 1942 року по 1946 рік і з 1951 по 1959 роки, підполковник. Помер 6.01.2006 року в м. Суми. Похований в Сумах. В селі активно діяла підпільна молодіжна группа. 38. Пономаренко Іван Семенович. 39. Пономаренко Григорій Семенович разом з: 40. Волошина Марія Пилипівна. 41. Сирота Іван 42. Устименко Марія - розповсюджували радянські листівки серед молоді села Білка. Список учасників антифашистського опору не повний. Тут названі тільки офіційно зареєстровані прізвиш;а. В роки війни і в перші післявоєнні роки десятки мирних жителів гинули від розривів бомб і мін. Нижче наводимо список громадян сіл Б іл ківсько ї сільради, я к і загинули під час бойових дій і після війни в нашій місцевості. Загинули від бомб і мін: 1. Б е ^ т Олексій Трохимович, 1923 р., с. Білка. Загинув в серпні 1943 року під час бойових дій. 2. Вовк Петро Тимофійович, 1941 р., с. Хвощове. Загинув 9 травня 1948 року від вибуху міни.

3. Горбач Марія Іванівна, 1920 р., с. Олексине. Загинула у вересні 1941 року під час бомбардування ст. Смородине. 4. Ємець Ганна Іванівна, 1922 р., с. Микитівка. Загинула в 1943 році під час бомбардування. 5. Ємець Іван Іванович, с. М икитівка, 1935 р. Загинув під час бомбардування. 6. Задесенець Володимир Пантелеймонович, 1935 р. с. М икитівка. Загинув у 1943 році під час бомбардування. 7. Задесенець Іван Сидорович, 1883 р., с. Микитівка. Загинув 1943 р. під час бомбардування. 8. Задесенець Марія Федорівна, 1931 р., с. Микитівка. Загинула в 1943 році під час бомбардування. 9. Задесенець Петро Іванович, 1904 р., с. Микитівка. Загинув у 1943 р. під час бомбардування. 10. Задесенець Христина Іванівна, 1915 р., с. Микитівка. Загинула 1943 р. під час бомбардування. 11. Калашник Петро Іванович, 1939 р., с. Хвощове. Загинув 9 травня 1948 р. вибуху мін. 12. Клименко Марія Іванівна, 1936 р., с. Білка. Загинула в серпні 1943 р. під час артобстрілу. 13. Клименко Павло Іванович, 1930 р., с. Білка. Загинув в серпні 1943 під час артобстрілу. 14. Колісниченко Наталія Андріївна, 1910 р., с. Білка. Загинула 19 серпня 1943 р. під час бомбардування с. Тучне. 15. Кравченко Марія Петрівна, с. М икитівка. Загинула в 1943 р. під час бомбардування. 16. Кравченко Марія Яківна, 1878 р. с. Микитівка. Загинула 1943 р. під час бомбардування. 17. Кравченко Ніна Іванівна, 1921 р с. Микитівка. Загинула 1943 р. під час бомбардування. 18. Кулібаба Борис Семенович, 1935 р., с. Білка. Загинув у серпні 1943 р. пі час обстрілу села. 19. Лариков Андрій Федорович, 1916 р., с. Микитівна. 1943 р. під час бомбардування. 20. Ларикова Марія Петрівна, 1916 р., с. Микитівка. Загинула 1943 р. під час бомбардування. ^ 21. Лисенко Євдокія Іванівна, 186о р.. Загинула в 1943 р. під час бомбардування.

22. Лисенко Євдокія Федорівна, с. М икитівка. Загинула в 1943 р. під час бомбардування. 23. Овчаренко Іван Петрович, 1939 р., с. Хвощ ова. Загинув 9 травня 1948 р. від вибуху мін. 24. Овчаренко Петро Федорович, 1941 р., с. Хвощова. Загинув 9 травня 1948 р. від вибуху мін. 25. П адалка Ганна Тимофіївна, 1905 р., с. Грузьке. Загинула 1943 р. під час бомбардування. 26. П аляниця Раїса, 1919 р., с. М икитівка. Загинула в 1943 р. під час бомбардування. 27. Руденко Параска Федорівна, с. М икитівка. Загинула 1943 р. під час бомбардування. 28. Самарець Марія Іванівна, 1937 р., с. М ики тівка. Загинула в 1943 р. під час бомбардування. 29. Самарець Мотрона Я ківна, 1905 р., с М икитівка. Загинула в 1943 р. під час бомбардування. 30. Сировацький Наум Петрович, с. Хвощова. Загинув 1943 року під час бомбардування. 31. Скічко Олексій Михайлович, 1942 р., с. М икитівка. Загинув під час бомбардування. 32. Скічко Ольга Михайлівна, 1940 р., с. М икитівка. Загинула під час бомбардування. 33. Сусідка Ганна Марківна, 1922 р. Примусово вивезена на каторжні роботи до Німеччини де й померла від тя ж ко ї хвороби в 1943 р. 34. Тарасенко Іван Якович, 1930 р., с. Грузьке. Загинув в 1943 р. під час бомбардування. 35. Тарасенко Мотрона Л ук’янівна, 1890 р., с. Б ілка. Загинула в 1943 р. під час артобстрілу села. 36. Феденко Іван Михайлович, 1897 р., с. М икитівка. Загинув 1943 р. під час бомбардування. 37. Хоменко Іван Никифорович, 1927 р., с. М икитівка. Загинув у квітні 1943 р. під час бомбардування. 38. Шимко Василь Єгорович, с. Хвощова. Згігинув у 1943 р. під час бомбардування.

НА ЗАХИСТІ МИРУ Ще не всі війська повернулися в національні кордони — американські, англійські, радянські війська стояли в Н імеччині в зонах окуп ац ії. Б ійська тих ж е держав поділили Австрію, американці окупували Японію, Англія і Ф р ан ц ія Ближ ній сх ід , р ад ян ські вій ська стояли в Північній Кореї і Північному Китаї. Ще не розміновані поля воєнних битв, а вже в двері стукала третя світова війна. Почалась вона з «холодної війни», я ку проголосив експ р е м ’ єр В е л и к о ї Б р и тан ії в своїй промові перед професорами і студентами Фултонського університету СІЛА 5 березня 1946 року. Пропонувалось жорстоке п р о ти сто я^ Радянському Союзу шляхом збереження сильних армій, створення військових союзів (НАТО, ССАТО, СЄНТО та інші), широкі мережі військових баз навкруг СРСР, формув^ня гонки озброєнь, залякування світу, «психологічні війни» проти СРСР та його союзників. В ц ій обстановці наш а к р а їн а була вимуш ена зміцнювати свою оборону: утримувати велику армію і військово-морський флот, готувати офіцерські кадри. Офіцери готувались в вищих військових академіях, в середніх і вищих військових училищах і в цивільних Вішщх учбових закладах, в яких вводилися військові кафедри. Бажаючих отримати військову освіту в наших краях і в нашому селі було багато. Закінчуючи середню школу, юн^ думав про те, щоб замінити в війську батька чи с т а р і ^ брата, я к і не повернулися з війни. Кожен вважав за чест ВСТУПИТИ до військового училища, стати офіцером. у Г е перші післявоєнні випускники середніх ш кіа

Тростянця - білчани Лобода І. Я ., С усідка В. І. і з ними ще півдесятка юнаків — поступили і закінчили військові училища. лпАо •• 6 з 10 ю наків, я к і вступали в 1-і класи в 194^ році і закінчили 10 класи Б ілчанської ш коли в 1953 році, закін ч и ли вій сько ві училищ а, стали п олко вн и кам и і підполковниками, а сьомий - став конструктором бойових ракет. .„ Всього за 60 років п ісля 1945 року в вій сько ви х училищ ах, академ іях і на військових кафедрах цивільних вузів офіцерські звання одержали більше 200 наших зем ляків; білчани, микитивці, грузчани, олексинці, юнаки з Хвощової і Н с^ сел івки . Більш ість із них служ или на ш татних посадах в ракетн и х в ій с ь к а х , в десан тн и х батальйонах, в авіації і на флоті. Більше десяти офіцерів служили радниками в військах Єгипту, Гани, Малагасійської республіки, Куби, МНР, ДРВ, ДРА, Китаю, КНДР, Польщі і Німеччини. Багато з них ризикували своїм здоров’ям і ж иттям в бойових операціях. Тільки в Афганістані разом з 20 рядовими і сержантами, призваними з Б ілки, йшли в бій підполковник Прикажчик, капітан Величко і майор Колісник, лейтенанти, чиї долі пов’язан і з нашим краєм. Наскільки небезпечна була служба за кордоном, можемо судити з епізоду, який був описаний в нарисі воєнного кореспондента газети «Червона Зірка» («К расная звезда») і в короткому повідомленні «Правди» в 1973 році. В цих ^газетах повідомлялося, що за легковим автомобілем з іашими радниками в Єгипті став полювати ізршльський пілот на американському винищувачі «Ф антом». Наші офіцери покинули машину і згиіягли осторонь дороги. Тієї ж хвилини американська ракета розтрощила наш автомобіль. Машиною того разу їх а в наш зем ляк, микитівець Павло Тимофійович Мартинченко, який служив радником в єгипетській армії. Ми надаємо короткі відомості про офіцерів, про тих, хто продовжив козацьку славу своїх батьків і дідів. Надаємо також відомості про старшин, сержантів і рядових, про тих, хто виконував інтернаціональні обов’язки по захисту миру за межами нашої країни.

Маркевич Микола Костянтинович — генерал ко зацького об’єднання Слобожанщини, радник Гене рального отамана Думи Анатолія Афанасійовича, полковник СБУ. Народився 2 січня 1951 року в селі Олексине Білківської сільської ради Тростянецького району Сумсь кої області в сім’ї робітника Марке вича Костянтина М ихайловича і домогосподарки Маркевич Євгенії Григорівни. к "“»ВДаїІС/ В 1960 році закінчив Олексинську початкову школу, а в 1968 році — Тростянецьку середню школу № 3. В 1971 році закінчив Харківсь кий електромеханічний технікум. В 1971-1973 роках служ ив в зенітно-ракетних військах в Групі радянських військ в Німеччині. Командир відділення, сержант. В 1973 році під час демобілізації, Маркевичу Миколі Костянтиновичу наказом Міністра оборони СРСР присвоєно перше офіцерське звання — молодший лейтенант. Після демобілізації, в 1973 році, вступив до Харківського політехнічного інституту імені в. І. Леніна. Закінчив ін с т и т у т , за фахом ін ж е н е р -м е х а н ік виробництва компресорів і холодильників. в 1 9 7 7 - 1 9 7 9 році працював на Сумському комп ресорному заводі інж енером -м еханіком і одночасно секретарем комсомольської організації підприємства. В 1978 році н аказом командую чого К иївським Військовим округом Маркевичу Миколі Костянтиновичу присвоєно чергове звання лейтенант. В 1979 році призваний на службу в КДБ, працював на командних посадах в Путивльському районі, очолював Путивльський райвідділ КДБ до 1992 року. З 1 9 9 2 ^ к у і до 1999 року служив в СБУ в Сумській області, м. С у а » В 1981 році присвоєно звання старшого лейтенанта,

року — капітана, 1987 року — маГіора і в 1991 році, підпол ковника КДБ. В 1996 році указом Президента України М аркевичу Миколі Костянтиновичу присвоєно звання полковника СБУ. В 2004 році наказом Слобідського козачого полку ім. Івана Мазепи М аркевича Миколу Костянтиновича обрали полковником, а в 2006 році на Раді козацького об’єднання Слобожанщини він обраний генерал-майором і призна чений радником Генерального отамана Об єднання. Нагороджений медалями «За бездоганну служ бу» всіх 3-х ступенів; і двома ювілейними медалями з нагоди 55-ти і 60-ти річчя Перемоги; Почесними грамотами КДБ СРСР. В 1999-2002 рр. — радник народного депутата України Даш утіна Г. П., а в 2003-2006 роках одночасно очолював фонд «Благовіст*. З 2006 року очолював обласну організацію Республі к ан с ь ко ї п ар тії У країн и і очолює благодійний фонд ветеранів СБУ Сумської області «Вітчизна*. З 2006 року працює заступником директора Сумського відділення Харківського комерційного кредитного промис лового банку. Одружений. Д ружина — Маркевич Ніна П авлівна. Дочка Олена 1976 року народження. Син Олексій, 1981 року народження, онука Дарина. Проживає в м. Суми.

Бондаренко Олександр Іванович — полковник. Народився в 1958 році в с. Б ілка Тростянецького району С ум сько ї області в с ім ’ї вчительки Є вдокії Яківни Бондаренко. В 1975 році закінчив Б ілківську середню школу. В 1980 році з а к ін ч и в Х а р ківський автодорожній інститут. За фахом інженер будівництва і експ л уатац ії автомобільних ш л ях ів і автотехніки. Присвоєно звання лей тенант. Після закінчення інституту призваний до лав Радянської Армії. 178

В 1983-1985 роках служив в Афганістані. Присвоєні звання старший лейтенант, капітан. Після повернення зза кордону продовжив службу в автомобільних військах. Послідовно присвоєні звання майор, підполковник. ДІісля проголошення незалежності України продовжив службу в У країнській-армії на полігоні «Десна*. Вийшов у відставку в 2004 році у званні полковика. Одружений. Нагороджений орденом «Червоної Зірки», бойовими та ювілейними медалями. Проживає в м. Чернігів.

Борика Микола Миколайович — полковник. Народився 18.11.1948 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в селянській роди ні нащадка старовинного козацького роду, учасника Великої Вітчизняної війни Борики Миколи Пантелійовича. В 1962 році закінчив 8 класів Білківської середньої шкоди. 1962 року вступив, а в 1966 році закінчив Київський топографічний технікум. Присвоєно звання молод ший лейтенант. З 1966 року служить в Радянській Армії. Перше місце служби місто Казах, Азербайджанська PCP — 1966-1968 роки. В 1968-1970 роки навчався в Сімферопольському військовому училищі. За фахом - воєнний топограф. Присвоєно звання старший лейтенант. ^ У 1970-1972 роках служ ив в Вищому військовому Ленінградському училищі і навчався за фахом. Присвоєно

звання капітан. 1972-1975 роки служ ив військовим радником при уряді М а л а га с ій с ь к о ї республіки, о. М ад агаскар . В той же час білчанин Рудий Дмитро Охрімович працював радником 179

при п о со ль ств і СРСР в М а л а г а с ій с ь к ій р е с п у б л іц і. Співпрацювали. ^

1976-1980 роках служ ив в Групі Р адянськи х вій ськ в Н імеччині. Присвоєно звання майор. З 1980 по 1983 рік навчався в Військовій А кад ем ії ім е н і М. В. Ф р у н зе , в М о с к в і. П рисвоєно з в а н н я підполковник.

1983-1988 рік — служив в ракетних вій ськах в Боб руйську, Білорусія. З 1988 року по 1994 рік служ ив в Благовєщ енську, космічні війська Росії. Присвоєно звання полковник. 1994 року вийшов на пенсію. П р о д о вж ує п р ац ю вати на Б л а г о в є щ е н с ь к о м у прикордонному контрольно-пропускном у п у н к т і (на к о р д о н і з К и тай сько ю Н ародною Р е с п у б л ік о ю ) начальником таможні. Одружений. Дружина — Борика Людмила Сергіївна, 1949 року народження, дочка Ірина, 1970 року народження, син Сергій, 1973 року народження.

Бублик Борис Дмитрович — полковник. Народився 21 лютого 1935 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в сім ’ї колгоспників Б у б л и к а Д м и тр а Й о си п о ви ч а і Бублик Ганни М арківни. В 1953 році з£ікінчив 10 класів Білчанської середньої школи. В 1956 році закін чив Калінінградське вище артилерійське училіпце. Служив в К алінінградській об ласті, в ракетних військах в 1956-1959 роках. З 1960 року в таких ж е військах в Литві. В 1963 році в званні майора супроводжував радянські ракети на Кубу. Приймав участь в їх устан о вц і на пускових п л о щ адках, ко м ан д ував підрозділом групи ракетних військ на Кубі. Зустрічався з

Фіделем Кастро — лідером Кубинської революції. Прем’єрміністром уряду Куби. В 2004 році в званні полковника вийшов в запас. Служить в Литовській армії за контрактом. О друж ений. Д р уж и н а М ар ія, дочка Валентина, проживають в Литві. Н агороджений орденом «Червоної З ір к и », двома орденами Кубинської Республіки, медаллю «За воинскую доблесть, в ознаменование 100-летия со Дня рождения В. И. Ленина», дев’ятьма іншими медалями, в тому числі трьома іноземним.

Герасименко Микола Іванович — полковник.

Н ародився 1935 ро ку в с. Білка Тростянецького району Сум ської області в селянській родині. В 1954 році закінчив Білчанську середню школу. В 1957 році закін чив Влади мирське загальновійськове училище, звання лейтенант. 1957-1963 роки — служив в За хідносибірському військовому окру зі. Послідовно: ко командир роти — старший лейтенант, заступник командира батальйону, капітан. В 1969 році закінчив Військово-політичну академію ім. В. І. Леніна. Після цього служив в Московському ВО. Вийшов в залає в 1990 році в званні полковник. Нагороджений трьома орденами і 9 медалями. Одружений. Дружина — Савченко Катерина Федорівна,

з с. Микитівка. Дочка Ела - медик, син Ігор - Ш Д ^ ковник запасу, підприємець. Всі живуть в м. Москва. РФ.

Народився 1947 року в с. Б ілка Т ростян ец ького району С ум сь к о ї області в сел ян ській б агато дітн ій родині. Б атьки, я к і ви ховували 9 д іт е й , в е д у т ь с в ій р о д о в ід в ід військових поселенців слободи Б ілка Х арківської губернії. В 1965 році закінчив Білчанську середню школу. У 1966-1971 роках н авчався в Вищому Саратовському військовому артилерійському у^іилищі. Випущений 1971 року в званні лейтенант. Був направлений в стратегічні ракетні війська СРСР. Служив черговим офіцером, оператором на пускових установках в Новосибірську, звання капітан, майор. Служив в А кадем ії Генерального штабу в м. М осква. Присвоєні послідовно звання підполковник, полковник. Командував базою стратегічних РУ в Красноярському. Викладав такти ку на військовій кафедрі Красноярського Державного університету. Був одружений. Д руж ина Тамара, син В італ ій — інженер. Помер в 2006 році.

Косенко Олександр Петрович — полковник. З батьками переїхав до с. Білка Тростянецького району Сумської обл. Закінчив 10 класів Білчанської СШ. Навчався в Вищ ом у Б а к и н с ь к о м у в ій с ь к о в о м у у ч и л и щ і з поглибленим вивченням іноземних МОЭ. Д алекосхідних держав. Працював воєнним аташе в К и таї^ п о н ії, М алайзії, Таїланді, В’єтнамі. Одружений. Разом з дружиною виховали сина.

Народився 6.06.1935 року в селі Білка Тростянецького району Сумсь кої області в сім’ї колгоспників. В родині було 6 дітей. В 1953 році закінчив 10 класів Білчанської серед ньої школи. В цьому ж році поступив до Калінінградського мінометно-арти лерій сько го училищ а. К урсант, сержант. Закінчив училище в 1956 році, звання лейтенант. С луж ив в Дніпропетровську. Командир взводу оптичної розвідки батареї артилерійської інструментальної розвідки. Командир взводу управління гаубичної батареї, і секретар первинної організації ВЛКСМ. Служив в ракетшй дивізії в м. Лебедині. В 1961 році вступив до Військово-політичної академії ім. В. І. Леніна в м. Москві, я к у закінчив в 1965 році зі званням капітан. При академії закінчив курси військових перекладачів (німецька мова). Після академії служив пропагандистом політвід-ділу, секретарем партійного ком ітету управління дослідновипробувального полігону Байконур, Казахстан. ^ Закінчив курси вдосконалення при Військовій академії Збройних Сил СРСР, закінчив ад’юнктуру. _ З 1970 року працював викладачем Військової Академії імені М. В. Фрунзе. В 1972 році в академії захистив наутсову дисертацію на здобуття вченого ступеню, кандидат філософських наук. Був призначений викладачем вдєі ж академії. Доцент кафедри філософії. Під час служби в академії ім. М. В. Фрунзе був ч.іеном Філософського товариства СРСР, товариства «Знання*, п о заш татн и м лектором ЦК КПРС, Центрального дому Радянської Армії, з лекціями об’їздив весь Союз.

Викладацький педагогічний стаж 15 років. На пенсію вийшов у званні полковник. П ісля ви ходу на пенсію працював начальником штабів цивільної оборони на ряді підприємств Москви. Зараз не працює. Має кварти р у і зареєстрований в М оскві. Має дім в рідному селі Б іл ка, де постійно проживає останні п’ять років. Приймає акти вн у участь в культурному ж итті села і Тростянецького району. Н а к о н ц е р т а х а м а т о р ів в и с т у п а є з г у м о р е с к а м и , розповідями, віршами, грає на гармошці та баяні. В конкурсах ш ахматистів та ш аш кістів посідає призові м ісц я. Бажаний гість на сільських весіллях та іменинах. Нагороджений медалями, грамотами ЦК КПРС. Одружений. Перша дружина, Кузьменко (Бербеницька) Н іна Леонідівна, померла в 2003 році. Д руга друж ина, Голубченко М арія, працює в 5 лікарні м. Суми.

Кулібаба Микола Іванович — полковник. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Веде свій родовід від ко заків Б ілчан ської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. З акін ч и в Б іл ч ан ську середню ш ко л у, в ій сь к о в е училище. Служив в Радянській А рмії. Останнє місце служби — Ленінградський ВО. У званні полковника вийшов в запас і поселився в Санкт-Петербурзі, Росія. Одружений. Має дітей. Кулик Сергій Іванович — капітан І рангу, підвод ник. Народився в с. Хухра Охтирського району Сумської області в родині вчителів: Івана Гавриловича та Галини Іван івн и К улик (дівоче прізвищ е П ерчило, старого білчанського роду). Після переїзду родини до с. Білка, де Іван Гаїврилович та Галина Іванівна працювали вчителями, вступив до Вищого Ленінградського військово-морського училища, яке закінчив в 1975 році у званні лейтенант.

Служив на атомних підводних човнах штурманом Північного флоту в різних портах. В 80-х роках навчався в Військово-політичній академії. В званні капітана II рангу був помічником командира підводного крейсера по політично-виховній роботі. П ісля одержання Україною незалежності в званні капітана І рангу перевівся в Севастополь. Тут вийшов в запас. Закінчив академію при Президентові України. Працює завідую чим відділом внутрішньої політики в Севастопольській міській державній адміністрації. Одружений. Нагороджений двома орденами і медалями.

Лапко Іван Олексійович — полковник. Народився 27 листопада 1948 р. По закінченню 9 к л а с у Б іл ківської середньої школи вступив до Київського топографічного техні к у м у . По закін чен н ю у зван н і молодшого лейте-нанта направлений на військову службу в Прибалтійсь кий військовий округ техніком топографом. За проходж ення служби екстерном склав заліки до Вищого військового інженерного училища м. Ленінград. Присвоєні зван н я лей тен ант, старш ий лейтенант. Вступив до Московської військової інженерної академії ім. Куйбишева. По закінченню присвоєне звання капітан і залишений для подальш ого проходж ення служ би в м. М осква. По спеціальності військовий топограф-інженер. Керував службою по метео-топографічному забезпеченню папьотів космічних станцій, супутників і ракетних систем космічних військ СРСР, а з 1991 року — Російської Федерації. Лапко Іван Олексійович має нагороди, сімейний. На заслужений відпочинок пішов у званні полковник. Продовжує працювати за фахом.

Народився в 1966 році в с. Б іл ка Т р остян ец ького району С ум сь ко ї області в с ім ’ї робітників. В 1983 році закінчив Б іл к івськ у ЗОШ І-ІІІ ступенів. З 1983 по 1987 рік н авчався в У ль’янівськом у військовому тан ко вому училищі, яке закінчив з відзнакою і в званні лейтенант. С луж и в в тан ко во м у п о л ку в С а р а т о в і в 1 9 8 7 -1 9 9 0 р о к а х . ^ - Командир танкового взводу, з 1989 року — командир роти, ст. лейтенант. В 1991 році переведений в танкові війська в Білорусію, присвоєно звання капітан. П ісля розпаду СРСР зали ш и вся сл уж и ти в а р м ії Білорусії. В 1995 році закінчив М інську воєнну академію . П ісл я ви п уску з М ін ської а к а д е м ії Л иповому С. Б. присвоєно звання майора, його призначено заступником командира батальйону спеціального призначення з бойової підготовки особового складу. В 2002 році присвоєно звання підполковника, він призначений командиром батальйону спецназу. Указом Президента Білорусії О. Л укаш енка командиру батальйону спецназу Липовому С. Б. присвоєно звання полковник в грудні 2006 року. Проживає в Білорусії.

Мартинченко Павло Тимофійович — полковник. Н ар о д и вся 1985 року в с. Микитівна Тростянецького району Сумської області в селянській родині. 1953 року закін ч ив 10 к л а с ів (перший післявоєнний випуск деся тикласників) Білчанської середньої школи. В цьому ж році поступив до Сум ського артилерійського училиш;а, яке з а к ін ч и в в 1 9 56 р о ц і, з в а н н я лейтенант.

Цього ж року одружився зі студенткою педагогічного інституту, випускницею Білчанської школи Лободою Ніною Олексіївною. 1956-1960 роки служив в Групі Радянських військ в Німеччині. Присвоєні звання старший лейтенант, капітан. 1961-1970 роки служив в Прибалтійському ВО, містах Гусєв та Совєт^ке Калінінградської області. Звання майор. Закінчив Військову артилерійську ордена Леніна Червонопрапорну академію імені М. І. Калініна. В званні підполковника в 1970-1972 роках служив радником в Єгипті. Брав участь в боях на Сінайському півострові. Після повернення з-за кордону працював викладачем Військової артилерійської академії ім. М. І. Калініна в Ленінграді — з 1972 року до кінця 90-х. Одружений. Мають двох синів, онука і двох онучок. Живуть в Санкт-Петербурзі.

Набока Олексій Федорович — полковник.

Народився 17.09.1942 року в с. Білка Тростянецького району Сум ської області в селянській родині. В 1959 році закінчив Білчанську середню ш колу і в тому ж році вступив до Сумського будівельного технікуму. Закінчив технікум 1962 року, за фахом — технік-будівельник промислового і цивільного будів ництва. Був направлений на будів ництво Березовської ГРЕС Брестської області на посаду майстра. З листопада 1962 року по січень 1965 року проходив с в Радянській Армії в інженерно-будівельних військах Білоруського ВО. В лютому 1965 року пішов доброватьцем на ш естим ісячні курси молодших лейтенантів *рн Пушкінському військово-будівельному технічному училшці

Ленінградського ВО. В липні 1965 р. закінчив курси зі званням молодший лейтенант. Був призначений за м іс ником командира військово-будівельної роти в м. Ленінграді. В 1967 році екстерном здав екзамени за повний курс Пушкінського Військово-будівельного технічного училищ а. Присвоєно звання лейтенант. В 1968 році вступив до Вищого військового інженернотехнічного училища в м. Ленінграді, я к е закінчив в 1972 році з відзнакою. В званні ст. лейтенанта був направлений на інженерну посаду в м. Хмельницький, Київського ВО. В березні 1973 року разом з частиною п ер ед и с л о кувався в М урманську область. 1974 року присвоєне чергове звання капітан. В 1976 році був направлений з п ідви щ ен н ям на будівництво космодрому в м. Мирний, Плесецького району, Архгінгельської області. 1977 року присвоєно звання майор. В 1979 році н ап р авлен и й на п о сад у в и к л а д а ч а спеціальних дисциплін в Камишинське вище військове командне будівельне училище. В 1982 році присвоєно звання підполковника. Через рік був призначений на посаду старшого викладача цього ж училища. В 1987 році присвоєно звання полковник. В 1992 році, в грудні, був звільнений із Збройних Сил за віком, прослуживши загалом ЗО років і дослужившись від рядового до полковника. Продовжив викладацьку роботу в тому ж училищі на тій ж е посаді аж до закриття училища в 1998 р. Одружений. Дружина — Набока Л ідія Федорівна, 1948 року народження. Син Олександр 1968 року народження, військовий, полковник міліц ії, керівник навчального центру МВД в Московській області. Нагороди — 9 медалей: «За бездоганну служ бу» 1, 2, З ступенів, «За воїнську звитягу. В честь 100 річчя з Дня народження В. І. Леніна», «Ветеран Збройних Сил», «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», 50, 60, 70 років Збройних Сил СРСР. Мешкає в м. Камишин, Волгоградської області, Росія.

Народився в родині військового, б іл ч ан и н а Набоки О лексія Федоровича. В 1 клас пішов в 1975 році в м. Оленєгорск-2 Мурманської області, а 10 клас закінчив в м. Камишині Волгоградської області в 1985 році. В том у ж році вступ и в до Ленінградського вищого військового інженерно-технічного училища, яке закінчив і батько. Закінчив училище в 1990 році і був направлений в м. Руза у війська ППО на інженерну посаду. Служив в одній д и візії. Дослужився до звання майора і був на посаді начальника інженерної служби полку ППО. Після розпаду СРСР був скорочений зі Збройних сил Росії в 1992 році та переведений на службу в МВД Росії зі збереженням військового звання. Зараз очолює навчальний центр Державної Інспекції безпеки дорожнього руху Головного Управління Внутрішніх справ М осковської області. В вересні 2006 року йому присвоєно звання полковник. Одружений. Дружина Олена Михайлівна. Син Євгеній, 1990 року народження, — буде продовжувати військову династію. Дочка Вікторія, 1992 року народження.

Овчаренко Микола Іванович — полковник. Народився 1938 року в с. Станова Тростянецького району Сумської області в селянській родині, я к а вела свій родовід в ід к о з а к ів Б іл ч ан сько ї сотні О хтирського слобідського козачого полку. Рано осиротів. Жив у родичів в с. Б ілка. В 1955 році закін чив 10 к л асів Білчанської СШ. Закінчив Сумське артилерійське училищ е. Служив в ракетних військах в різних ВО Радянського Союзу. П ісля звільн ення у запас поселився в м. Ізясдав Хмельницької області, Україна. Одружений. Має дорослих дітей і онуків.

Народився 1 вересня 1937 року в селі Хвощова Тростянецького райо ну С ум ської області в сел ян сь к ій родині. В 1956 році закінчив 10 класів Білчанської середньої школи ім . М. Горького. В липні 1956 призваний в ряди Радянської арм ії і був направлений н а ц іл и н у д л я збору перш ого великого врожаю пшениці. З грудня 1956 по червень 1957 р о к у с л у ж и в в 86 о к р е м о м у Хінганському полку зв’я зк у в Забайкальському Військо вому окрузі. В 1957 році п о ступ и в, а в 1960 році з а к ін ч и в Кемеровське військове училище зв’я зк у . Військове звання лейтенант, наказ № 01288 МО СРСР. Після закінчення училища служив за фахом інженера-зв’язківц я. Наказом № 02520 Главком а ракетних вій ськ 2 4 .0 9 .1 9 6 3 року присвоєно звання старший лейтенант. В 1963 році поступив в Х арківське Вище командноінженерне училище. Закінчив училище в 1968 році, за фахом військовий інженер з радіоелектроніки. Наказом Главкома ракетних військ № 01898 від 29 ж овтня 1966 року присвоєно звання капітан, а наказом № 0793 МО СРСР 28 червня 1968 року присвоєно звання інженер-капітан. Служив на командних посадах, в різних військових округах. Наказом ГК РВ № 02055 від 16 листопада 1970 року присвоєно звання інженер-майор, а наказом № 265 МО СРСР З грудня 1971 року звання майор-інженер. З 1974 року служив в Московському ВО. Н аказом ГК РВ № 01122 присвоєно звання підполковника. Н аказом № 242 МО СРСР 27 березня 1980 р о ку присвоєно звання полковник.

Наказом № 110 Міністра Оборони СРСР 14 травня 1984 року підтверджено звання полковник з вислугою з 27 березня 1980 р. Відслужив в Радянській Армії більше 33 років. Активно займається спортом. Має 2 розряд з бігу на З, 5, 10 кілом етрів, 1 розряд з лижного спорту. Суддя Всесоюзної катего рії з радіоспорту. Почесний радист Радянського Союзу. 1989 року звільнений в запас. П ісля звільнення продовжує працювати. Працював начальником виробничої дільниці, заступником директора, комерційним директором на підприємстві. О станні роки працює ін сп ектором там ож енник вантажів на залізничних, річкових та автомобільних дорогах Росії. Одружений. Дружина з Хвощової, дочка працює в ЦК Шпиталі імені М. М. Вурденка, син закінчив академію ім. Петра Великого. У Плєвако В. І. дві онучки і онук. Нагороди: орден «За службу Родине» III ступеню, 10 медалей.

Полтавський Анатолій Васильович — полковник. Н ар оди вся 1952 р о ку в с. Б іл ка Тростянецького району Сумської області в родині служ бовців. В 1969 році закінчив Білківську середню школу. В 1972 році закінчив Сумське артилерійське училище, лейтенант. Служив в ракетних військах. Приймав участь у вдосконаленні ракетної техніки. З 1981 року по 1983 рік навчався в Командній Червонопрапорній Академії ПВО ім. Жукова. Закінчив в званш підполковника. Продовжив служити в ракетних військах.

Останнє місце служби в Білорусії. Вийшов в запас у званні полковник. Нагороди: Орден «Трудового Червоного П рапора», м ед ал ь «З а доблесн у с л у ж б у . До 100 р іч ч я з Д н я народження В. І. Л еніна», ювілейні медалі. Одружений, має дорослих дітей. С ім ’я проживає в М інську.

Полтавський Павло Васильович — полковник. .

Народився 16 березня 1954 року в с. Б ілка Тростянецького району т Сумської області в сім ’ї службовців, я л В 1971 році закінчив Б ілківську середню школу. л ^ В 1976 році закінчив Х арківське вище військове авіаційне училище. ^ Присвоєно звання лейтенант. З 1976 по 1981 рік служ и в в Північній групі Радянських військ в Польщі. Послідовно присвоєні звання старший лейтенант, капітан. У званні капітан служив на Далекому Сході. Там було присвоєно звання майор. В 1984 році переведений на службу в Західній У країні, аеродром в Свирі. В 1986-1989 році навчався у Військово-повітряній академії ім. Ю. О. Гагаріна. Закінчив академію в званні підполковника. Захистив дисертацію, кандидат військових наук. З 1989 по 1999 рік працював викладачем на кафедрі ТІЄЇ ж академії. Присвоєно звання полковника. З 1999 року в запасі. Працює в приватній фірмі. Нагороди — медалі за вдосконалення нової авіац ій ної техніки та ювілейні. Одружений. Має доньку і сина. С ім ’ я проживає в Москві.

Прикажчик Валерій Олексійович — полковник. Народився 26 квітня 1948 року на вій ськ о во м у аеродромі в м. Ташкент в родині капітана Прикаж чика Олексія Миколайовича. Має глибокі корені в козац ькій Білчанській сотні Охтирського Слобідсь кого козачого полку. В 1966 році закінчив середню школу. В 1971 році з а к ін ч и в Таш кентське Вище загальновійськове училище імені в. І. Леніна. Закінчив Військову Академію в Москві в 1982 році з відзнакою. В Радянській Армії з 1967 по 1991 рік. Пройшов шлях від командира взводу до командира полку. Звання були присвоєні: лейтенант — наказом МО СРСР 2 4 .0 7 .1 9 7 1 р ., старш ий лей тен ан т — н аказом Командуючого Прикарпатським ВО 23.08.1971 р., капітан (достроково) — наказом МО СРСР 4.11.1976 р., майор — наказом ГКСВ 30.12.1979 р., підполковник — наказом ВК ВЛВ 21.02 .1 984 р., полковник — наказом МО СРСР 21.10.1989 р. Служив в Прикарпатському ВО з 1971 по 1979 р.. Далекосхідному ВО до 1991 року, старшим радником Республіка Куба, заступником командира полку, командир полку. Після розпаду СРСР залишився на службі в Республіці У зб е к и ст ан . П рацю вав в и к л а д а ч е м , заступ н и ко м начальника кафедри тактики Національної військової Академії Узбекистану. Кандидат військових наук. Працює в Головному управлінні кадрів Міністерства Оборони Республіки Узбекистан. Одружений, має сина і двох дочок. Син закінчив Ташкентське ВЗКУ, в званні лейтенант, служить в тому ж училищі.

Народився 20 к вітн я 1935 року в с. Б іл к а Т р о стян ец ько го р ай он у Сумської області в сім ’ї колгоспника. У сім років пішов до Білчанської середньої школи імені Горького, я к у закінчив у 1953 році. П ісля з а к ін чення школи вступив на навчання до К ал ін ін гр ад сько го міном етноартилерійського училища ім. Красіна, я к е з а к ін ч и в у 1 9 5 6 р о ц і у вій сько во м у зван н і «л е й те н ан т ». Згідн о н а к а з у М ін істр а оборони Радянського Союзу щодо розподілу випускників училищ а, був направлении до Київського військового округу для подальшого проход-ження військової служби, і проходив службу в місті Дніпропетровську в артилерійському полку посадах: командира взводу уп р авл ін н я, командир І вогневого взводу артилерійської батареї, а потім командира навчального взводу полкової школи з підготовки сержантів. У 1959 році вступив на навчання до Київського вищого артилерійсько-інженерного училища на радіотехнічний факультет. Закінчив у 1964 році, за фахом - інженер з радіотехніки, і був направлений для подальшого проходж ^ н я військової служби у складі Групи Радянських військ в Ншеччині. Там проходив службу на посаді інженера по радіолокації, а потім старшого помічника н ачальн и ка служби ракетно-артилерійського озброєння танкової дивізії. 1971 році, згідно плану заміни офіцерських кадр ів, правлений до Одеського військового округу, де проходив службу спочатку на посаді старшого помічника, а потім на посаді н ач альн и ка служ би р акетн о -ар ти л ер ій сько го озброєння мотострілкової дивізії у місті Одеса. році був переведений на викладацьку роботу до Одеського вищого артилерійського командного училищ а,

в «ко м у аропрацював до 1990 року. В березні ід д Г р о к у ™ “Г “;,. Радянської А рмії у війсь-

ковому званні полковник.

Після звільнення у відставку залишився на викла дацькій роботі в артилерійському училищі, потім — у Одеському інституті Сухопутних військ Збройних Сил України. У зв’язк у зі скороченням Збройних Сил України і зокрем а зі скороченням чисельності п рац івн и ків Одеського інституту Сухопутних військ 1 вересня 2005 року був звільнений з посади доцента кафедри «Служба ракетноартилерійського озброєння» у зв’язк у з виходом на пенсію.

Сіняговський Володимир Дмитрович — полковник міліції. Народився 20.04.1949 р. в с. Білка Тростянецького району Сумської області в сім’ї службовця. З 1967 р ., п ісл я закін ч ен н я Тростянецької середньої школи, пра цю вав на С ум сько м у маш ино будівному підприємстві ім. Фрунзе. з 1968 по 1970 р. служ и в у Радянській Армії. У 1970 р. вступив до Могилівської школи міліції, після закінчення яко ї в 1972 р. служив в органах транспортної міліції м. Суми. З 1972 по 2000 р. працював інспектором карного розшуку, заст. начальника, начальником лінійного відділу с т а н ц ії С ум и; в и к л а д а ч е м , старш им ви кл ад ач ем , начальником циклу Могилівської школи міліції. З 2000 р. — головний консультант, заст. керівника апарату — зав. оргвідділом, заст. керівника Секретаріату Державного управління справами Президента Украв*. Нагороджений медалями та орденом Богдана ницького Ш ступеня. Має звання — псхиковник мшци.

195

' Народився 25 липня 1957 року ї| в с. Смородине Тростянецького райо ну С ум сько ї о б ласті в родині сл уж б о в ц я С и тн и ка В олодим ира П авлови ч а і робітн иц і б іл ч ан к и Ситник (Тарасенко) Тетяни Степа нівни, я к а веде свій родовід з Білчанської козацької сотні. З а к ін ч и в 5 к л а с ів Смородинської неповної середньої школи, 10 к л ас Т ростян ец ької середньої школи № 2 в 1974 році. В 1976 році закінчив Люботинське залізничне училиш;е, за фахом помічник маш иніста в локомотивному депо Смородине. в цьому ж 1976 році поступив до В асилківського авіатехнічного віріськового училища, я к е закінчив в 1980 році зі званням лейтенант. в 1980-1980 роках служив в Групі Радянських військ в Ньімеччині, в авігщії. В 1990 році закінчив Читинський педінститут. в 1985-1992 роках служ ив в Забайкальськом у ВО, в м. Читі, замполіт. 2 2004 рік служ и в к ом ан ди р ом ав іац ій н о го полігону в Ленінградській області, звання полковник. З 2004 року в запасі в званні полковника з правом носіння форми. Працює комерційним директором фірми в м. К інгісепі, Ленінградської області, Росія. Одружений. Має доньку і сина. Проживає в м. Кінгісеп.

Народився 5 серпня 1959 року на Лоловому хуторі Білківської сіль ради Тростянецького району Сумсь кої області. Батько: Сміян Дмитро Андрійович — тракторист колгоспу ім. Володимира Ілліча, мати: Сміян Катерина Іванівна — доярка того ж колгоспу. З 1966 по 1973 рік навчався в Микитівській восьмирічній школі, а з 1973 по 1977 рік в Білківській середній школі. З 1977 по 1980 р ік сл у ж и в в П івн іч н ій Групі Радянської Армії в НДР. З 1980 по 1983 рік працював трактористом в колгосш ім. Володимира Ілліча, с. Білка. З 1983 року навчався в Уфимському юридичному інституті, який закінчив в 1988 році, старший лейтенант. Працював в Уфимському міськвідділі МВС Росії з 1988 по 1992 р ік . З 1992 року на ви кладац ькій роботі в республіканські школі міліції Башкирстану, м. Уфа. В 2002 році закінчив Ленінградську академію, кандидат юридичних наук зі званням підполковник. Продовжив викладацьку роботу в Уфимській школі м іліц ії. В 2004 році тут захистив докторську дисертацію, доктор юридичних наук, полковник міліції. В 2004 році призначений заступником республі канського (Башкирія) управління МВД Росії по виправите закладгіх. В 2005 році призначений начальником виправного закладу для неповнолітніх в м. Уфа. Одружений, має двох синів.

„'І*

Народився 12 грудня 1934 року в сім ’ї білчанина агронома Тарасенка Трохима Йосиповича (1904 р. н.), я к и й п іс л я з а к ін ч е н н я М алоВисторопського сільськогосподарсь кого техн ікум у виїхав на Північний Кавказ. Місце народження Тарасенка І. Т. станиця Прочноокопська Тихорєцького району К раснодарського краю. Закінчив Прочноокопську СШ в 1952 р. З 1954 по 1957 рік навчався в Арзамаському військовому училищі зв’я зк у . Закінчив училище в званні лейтенант, посада — начальник зв’язку артилерійської дивізії. 1958 рік — командир взводу курсантів Арзамаського військового училища зв’я зк у . 1960 рік — командир роти 130 окремого полку зв’язк у м. Станіслав, Івано-Франківська область, Україна, 38 арм ія. Одночасно секретар комітету ВЛКСМ полку зв’язку. 1959-1961 роки — курси партійно-політичних праців ників в м. Києві. 1962 рік — помічник начальника політвідділу ди візії по комсомолу, м. Хмельницький, Україна. 1962-1968 роки —помічник начальника політвідділу по комсомольській роботі інженерно-будівельного відділу Прикарпатського військового округу, Україна. 1968-1972 заступник командира окремого батальйону в Монгольській Народній республіці. 1972-1974 рр. — секретар п ар тком у спеціального монтажного управління зв’язку. 1974 рік інспектор по кадрах політичного складу Голеного військового будівельного управління центру (Москва). парткому апарату ГВБУ центру. ’ РР' заступник начальника управління по кадрах. з армії в званні полковника. 1990-2004 роки - вчитель ОБЖ в школі № 524, м. Москва.

2004 рік — учитель ОБЖ і заступник директора з безпеки в школі № 524. Нагороджений орденами «Червоної Зірки* (СРСР), «Полярної Зірки» (Монгольська Народна Республіка). 10 медалей, в т. ч. З медалі (всіх трьох ступенів) «За Службу Родине*, 2 медалі МНР. Одружений. Друга дружина Галина Федорівна, син Євгеній від першого шлюбу. Проживає в м. Москва. Ш имко М икола Ф едорович — полковник.

Народився в червні 1927 року в с. Олексине в робітничій сім’ї, яка веде свій родовід від військових посе ленців. 1944 року закінчив Білчанську школу. Закінчив військове училище та Війькову академію. Служив в Стратегічних ракетних військах. Під час служби отримав високу дозу радіаційного опроміню вання. Останні роки служив в Полта ві. Помер в 1967 році в Полтаві. Одружений. Сім’я проживає в Полтаві. Нагороди: медаль «За доблесну службу», до 100-річчя з Дня народження В. І. Леніна», З ювілейні медалі. Шимко Володимир Федорович — полковник. Н ароди вся в 1940 році в с. Олексине в робітничій сім’ї, яка веде свій родовід від військових поселенців. 1958 року закінчив Бйічанську СШ. В тому ж році поступив до танкового училища, яке закінчив в 1962 році. , Закінчив Військову Академію. Останнє місце служби Полтава. Вийшов в запас 2002 року. Працює. Одружений. Сім’я проживає в м. Полтава.

Бичко Іван Павлович — підполковник. Народився 1939 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області. Після закінчення Білчанської середньої школи в 1958 році працював в колгоспі. В грудні 1961 року призваний в Р адянську Армію і з 1 лютого 1962 року зарахований військовим робітником 161 військово-будівельного загону ЦУБС МО, Ленінградський військовий округ, наказ командира 161 ВБ загону № 43 від 1.02.1962. З серпня 1964 року сл ух ач Вищ ого вій ськ о во го інженерно-технічного училища — наказ начальника ВВУТУ № 317 від 13.08.1964 року. По закінченню училища наказом МО СРСР № 0917 від 26.06.1969 р. присвоєне звання інженер-лейтенант. Б и чко І. П. був п р и зн ач ен и й в и к о н у ю ч и м р о б іт (виконробом) 18 У п р авл ін н я н ач ал ь н и к а робіт 633 У п равлін н я м о н таж н и х робіт Головного в ій сь к о во будівельного управління МО СРСР. З квітня 1984 р. — начальник монтажного відділу 118 БУ ТВЄУ — н ак аз зас ту п н и к а М ін істр а Оборони з будівництва і ракетних військах № 099 від 9.04.1981 р. В 1988 році з частиною переданий командуванню Ленінградської військово-морської бази. 15.06.1988 року наказом ЗМО З 0280 звільнений у запас. ЦАМО РФ. Картотека офіцерського складу. Бичко Олександр Іванович — підполковник. Народився 1941 року в с. Білка Тростянецького району. С у м с ь к о ї області в с ім ’ ї в ій с ь к о в о го Б и ч ко Ів а н а М атвійовича, я к а веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. П ісля закінчення середньої школи навчався у війсь ковому училищі. Служив в різних частинах Радянської А рмії. Зараз в запасі, проживає в Сумах.

Народився 6 січня 1942 року в с. Б ілка, Тростянецького району, Сумської області в робітничій сім’ї. В 1960 році закінчив 10-й клас Б ілчанської середньої школи ім. Максима Горького. В 1962 р. закін чив Харківське залізничне училище, майстер залізничної колії. 1962-1964 — роки строкова служ ба в Радянській А рмії. Демобілі зувався в званні старший сержант. З 1964 по 1967 рік навчався в Сумському артилерійському училищі, яке закінчив зі званням лейтенант. 1967-1969 роки — командир топогеодезичного взводу. 1962-1965 роках служив на Кубі. В 1968-1972 роках служив в Чехословачинні, командир батареї. В 1969 році присвоєно звання старший лейтенант. Призначений командиром сорокаствольних ракетних установок. В 1973 році присвоєно звання капітан. В цьому ж році призначений начальником штабу артилерійського дивізіону. На цій посаді одержав звання майора. В 1982 році присвоєно звання підполковника та призначений командиром самохідно-артилерійського дивізіону системи «Гвоздика». В 1988 звільнений в зап ас. П енсіонер. Працює ревізором. . Одружився в 1967 р. Дружина Олександра Лукшічна. Старша дочка —Ганник Людмила Іванівна, закінчила ХІРЕ (інженер-математик), працює в Сумському ЦУМі. Молоді^ — Герасименко Н аталія Іванівна закінчила С ум сь к у педагогічний університет. ____ Нагороди; медаль «За доблестную службу, в ознаї«нование 100-летия со Дня рождения В. Н. Ленина». 8 бойових та ювілейних медалей. 201

Дрига М икола Петрович — підполковник. Н ародився 1929 р о ку в селі Б іл к а Т р остян ец ького району Х ар ківсько ї області (нині С ум ської) в сел ян сь-кій родині. В 1947 році закін ч и в 9 к л асів Б ілчанської ш коли. С л у ж и в в Р а д я н с ь к ій А р м ії з 19 48 по 1 9 5 3 р ік . Демобілізований в званні старшого серж ан та. П оступив на роботу до органів МВД в К ал ін ін гр ад сь кій області. Закінчив училище МВД. Працював в м іськом у від д іл і МВД м . К а л ін ін г р а д , в о б л ас н о м у У п р а в л ін н і М В Д м . К алінінград. Був одружений. Помер в м. К алінінграді, РФ. Зіненко Олександр Михайлович — підполковник. Народився ЗО травня 1937 року в с. Олексине Тростянецького району Сумської області в сім ’ї Зіненко Віри Денисівни — працівника торгівлі. В 1951 році з а к ін ч и в 7 класів Тростянецької школи № 4 та 10 класів Білчанської СІП в 1954 році. В 1954 році поступив, а в 1957 році закінчив Х арківське училище зв’я зк у . Звання лейтенант. Направлений в К алін ін градську обл., в дивізію морської авіац ії начгільником групи пере сувних засобів зв’язку. В 1959 році перевели в Совєтську Гавань (Д алекий Схід). Тут служив в полку протиповітряної охорони до 1965 року послідовно на посадах начальника групи радіотехнічних засобів військового аеродрому (звання старший лейтенант), та начальник радіолокаційної системи. В 1965 році переведений в м. Кричів, М огильовської області в полк ППО, на ту ж посаду. Звання капітан. З 1969 по 1974 рік — заступник командира дивізіону з технічної частини.

В 1974-1984 році командир окремого батальйону ППО, майор. . В січні 1984 року вийшов на пенсію в званіїі підпол ковника. П рацю вав в сільгосптехн іц і М огильовської області (Білорусія) в служ бі зв’я зк у . Після одержання Україною суверенітету переїхав в Київ. Одружений. Дружина Віра Миколаївна, син Віктор 1960 року народження, дочка Лариса 1964 року народження. Нагороди: медаль «За воинскую доблесть. В озна менование 100 летия со Дня рождения В. И. Ленина». М едалі: «20 лет Победы», «50 лет Вооруженных сил СРСР, «60 лет Вооруженных сил СРСР, «70 лет Вооруженных сил СРСР», «За безупречную служ бу», «Ветеран Воору женных сил». Постійно проживає в Олексиному.

Кіяшко Олександр Іванович — підполковник. Народився 1 жовтня 1956 року в с. Білка в родиш колгоспників Кіяшко Івана Семеновича і Євдокії Марківни. В 1973 році закінчив Х арківськи й автодорожній інститут.

З 1978 року призваний в Радянську Армію в званш

лейтенант. Весь час служив в м. Костромі. В званні підполковника вийшов в запас в 2002 році. Проживає в м. Кострома, Росія. ^ Одружений. Дружшіа Віра Володимирівна. Дочка О » ® Олександрівна.

К улібаба Олексій Полікарпович Народився в с. Білка Тростянецького району області в селянській родині, яка походить з роду Білчанської сотні Охтирського Слобідського Закінчив Білчанську ш колу, в ій с ь к о в е у ч и л ш д в . Служив в Радянській Армії. Був одружений. Два сини і дочка ж дауть в

Кулібаба Сергій Автомонович — підполковник. Н ар о д и вся 1 5 .1 1 .1 9 3 0 р о к у в с. Б іл к а Т р о с тя н е ц ь к о го р ай о н у С ум ської (Х ар к ів сь к о ї до 1937 р.) області в селян ській с ім ’ї Кулібаби Автомона Денисовича та К улібаби А настасії Ісаківн и . В 1948 році закін ч и в 8 к л а с ів Білчанської ш коли, а в 1950 році десятий кл ас залізничної ш коли в м. Тростянець. В 1955 році закінчив Боровичське військове училищ е по спеціальності загальновійськовий командир зі званн ям лейтенант. Служив в Прибалтиці. Послідовно ком ан дував взводом, ротою, батальйоном мотострілецького полку. З 1969 до 1973 року служ и в в М онгольській Народ ній Республіці. Командир окремого батальйону. Звання майор. З 1973 року служив в м. Озруч на У кр аїн і. В запас вийшов в 1976 році в званні підполковник. З січні 1977 р. по квітень 1987 року працював началь ником інспекції держстраху. Нагороджений орденом «За служ бу Родине в Воору ж ен н ы х силах СССР» III ступеню , медаллю «В етеран Збройних Сил СРСР» та ще 10 медалям и за бездоганну служ бу. Одружений. Д очка Тетяна, зам іж н я, має доньку, син Андрій — військовий, одружений. К улібаба Сергій Автомонович помер і похований в м. Овруч в 2004 р.

е»

К улібаба Микола Карпович — підполковник. Народився 29 вересня 1939 р. в с. Б іл к а Т ростянецького району Сумської області в селянській родині, я к а веде свій родовід від козаків Б іл ч а н с ь к о ї сотні О хтирського Слобідського козачого полку. Б атько К улібаба Карпо Сидо рович заги н ув на Б укри н ськом у п л а ц д а р м і (с. Х о до р ів) при визволенні Києва 22 жовтня 1943 року. Миколу, його брата Івана та сестру Ганну виховувала мама Ольга Петрівна та бабуся Параска Іванівна. 1957 р о ку К ул іб аб а М икола Карпович закінчив Білчанську середню школу ім. Горького. В 1957-1960 роках навчався в Васильківському Вищому Артилерійсько-технічному училищі Військово-повітряних си л , К и їв с ь к а область. З акін ч и в училищ е в званні лейтенант. _ В 1960-1967 роках служив в авіадії і ракетних військах. Західна У країна. ... В 1967-1972 роках навчався в А кадемії Ыиськовоповітряних сил ім . А. ф. Можайського в Ленінграді. По закін ч ен н і А к ад ем ії в званні майора Кулібабу М. командирували для служби на космодром Байконур в центр управління польотами ракетоносіїв. На космодромі служив з 1972 по 1987 рік. В 1987 році демобілізувався у званш підполковник і продовжив працювати в обчислювмьному центрі космодрому Байконур, я к цивільнии до 1989 р. В 1989 році переїжджає на Україну в м. Тернопіль. Тут з 1989 року і по цей час працює інженером-випробовувачем, н а ч ал ь н и к о м п о л іго н у, п ро відн и м інженером в КБК «Промінь». ^ Нагороди — ш ість м едалей, інш і державні в ід з и в и . О др уж ен и й 'Син — в ій с ь к о в и й інженер. . Родина мешкає в Тернополі. Д о в ідк у с к л а л а сестра Х р ульова (Кулібаба) Ганна Карпівна 28 .0 6 .2 0 0 7 р.

К уц В о ло д и м и р П етрови ч, олім п ій ськи й ч ем піон . Н ародився 7 .02 .1 92 7 року в селі Олексине нині Тростянецького райо ну Сумської області в робітничій сім ’ї. Н авчався в О лексинській почат ковій ш колі і Б ілчан ській середній ш колі, 7 кл асів я к о ї закін ч ив в 1941 році. На п очатку березня 1943 року добровільно вступив до Р адян сько ї А рм ії. Але в К ур ську К уца В. П. виключили з арм ії, я к малолітнього. П рацю вав ван таж н и ком в райспоживспілці в м. К урську. У вересні 1943 року повернувся в О л екси н е. В р ід н о м у с е л і п р а ц ю в а в б р и га д и р о м сільськогосподарської бригади до осені 1944 року. В жовтні 1944 року знову добровільно, за комсомоль ською путівкою, поступив в ш колу снайперів Х арківського військового округу. Ш колу закінчив перед Днем Перемоги 9 травня 1945 року. Восени 1945 року Куца В. П. направили в частину берегової оборони Балтійського флоту. Залишившись на службі по контракту В. П. Куц став регулярно тренуватися в лижних гонках і з бігу на середні та довгі дистанції. Весною 1951 року він увійшов до збірної команди легкоатлетів Військово-морського флоту. П ід час змагань в Сочі на дистанції 5000 м Куц прийшов другим після відомого армійського бігуна Никифора Попова. Надалі Н. Попов допомагав Володимиру Петровичу вдосконалю вати техн іку бігу. Бгігато корисного взяв Куц, навчаючись в спортивній школі Олександра Зикіна. Під керівництвом цього тренера Куц В. П. восени 1952 року виконав норму майстра спорту і був зарахований в збірну Збройних Сил СРСР. З 1953 року за результатами змагань його включили до збірної СРСР. В 1 9 5 6 -1 9 5 8 роках навчався в ш колі тренерів при

М осковському державному інституті фізкультури, а в 1958 1961 роках в Л ен ін градськом у військовом у інституті ф ізкультури. Куц В. П. десятикратний чемпіон СРСР на дистанціях 5 і 10 тисяч метрів (1953-1957 роки), володар п’ятнадцяти Всесоюзних рекордів на дистанціях З, 5, і 10 тисяч метрів (1953-1957 роки), переможець і другий призер міжнародних змагань (1953-1957 рр.), чемпіон Європи (1954 р.) з бігу на 5 тисяч метрів. За 1954-1957 роки встановив вісім світових рекордів на дистанціях з бігу на дистанціях З милі, 5 і 10 тисяч метрів, його особистий рекорд з бігу на 5 кіломет рів — 13 хвилин 35 секунд — спортсмени змогли подолати тільки в 1965 році. Світовий його рекорд на дистанції 10 кілометрів — 28 хвилин, 30,4 секунди — було побито в 1960 році. В 1956 році Володимир Петрович Куц став дворазовим Олімпійським чемпіоном з бігу на 5 і 10 тисяч метрів на О лім пійськи х ігр ах в М ельбурні, А встр ал ія, ставши улюбленцем спортивних болільників всього світу, з 195 9 року — на тренерській роботі. З 1961 року — старший тренер ЦСКА. З 1973 року — начальник ДЮСШ ЦСКА. Автор книг «Від новачка до майстра спорту», «Повість пробіг», «Будь першим». Нагороджений орденом Леніна, медалями, грамотою Всесвітньої ради Миру. Помер 16 серпня 1975 року, поховании в Москві. На могилі поставлено монумент. В алеї Слави ЦСКА — бюстів м. Тростянці на стадіоні ім . В. Куца — пам ятник на “ Б ілківській школі — меморіальна дошка. Одна з вулиць с. Олексине носить ім ’я В. Куца.

Лобода В. Д. — підполковник.

Народився в с. Білка Тростянецького р а ^ н у С у ^ ^ області в селянській родині, яка має глибокі к о р в » родинах Запорізьких козаків.

Малецко Олексій Олексійович — Народився в с. Білка Тростянецького області в селянській родині.

207

роти Високогірного десантно-ш турмового батальйону, начальник штабу батальйону, командир десантно-штур мового батальйону. Присвоєно звання майор. Приймав участь в 38 бойових операціях. В 1983 році разом з батальйоном повернувся в Союз. Продовжував службу на Україні. В 1988 році очолював військову частину, я к а ліквідо вувала наслідки аварії на Чорнобильській атомній електро станції. З 1995 року — в запасі в званні підполковника. О д р уж ен и й . З с ім ’ єю п рож и ває в м. П и ряти н і, П олтавської області. Нагороди: орден «Червоної Зірки», орден «За заслуги» ДРА, медалі «За бойові заслуги», ювілейні.

Мисенко Володимир Дмитрович — підполковник. Н ароди вся 1949 року в с. Б іл к а Т р о с тя н е ц ь к о го р ай о н у С умської області в с ім ’ї л и вар н и ка Т ростянецького м аш и но-будівн ого заводу М исенка Д митра Федоровича та колгоспниці колгоспу «13-р іч ч я Ж овтня» Мисенко М арії А ндріївни. Закінчив 10 к л асів Б ілчанської СШ в 1966 році. В 1970 році закін ч и в К и ївське Вище загальновійськове училищ е. С лужив в мотострілкових полках та д и візіях в різних військових округах СРСР. Останнє місце служби —м. Каунас, Л итва. Т ут в зван н і п ідп о л ко вн и ка вийш ов у в ід с т а в к у . Проживає в м. Каунас. Одружений вдруге. Діти: дочка А н ж ела від першого шлюбу, син Сергій — від другого. Нагороди; м ед ал і «З а воинскую доблесть. В озн а менование 100-летия со Дня рождения В. И. Л ен и н а», ювілейні медалі. Прикажчик Олексій Олексійович — підполковник. Народився 15 березня 1950 року на військовому аеродромі в Т е ш ік є н т і в родині П рикаж чика О лексія М ико лайовича, я к а веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського слобідського козачого полку. 1968 р о к у з а к ін ч и в середню школу. 1973 року закінчив Таш кентське Вище загальновійськове училище ім . В. І. Леніна. С луж ив в Р адян ській Армії з 1973 року, десантні вій ська. Командир взводу, лейтенант 1973 1976 роки ; командир роти 1 9 78-1980 роки , старш ий лейтенант, капітан. З 1981 по 1983 рік служив в Афганістані. Командир

і.

Пономаренко Аркадій Семенович — підполковник. Народився в селі Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині, я к а вела свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського слобідського коза чого полку. Закінчив 10 класів Білчанської школи в 1941 р. Ьув призваний в армію в тому ж році і направлений до військового училища, яке закінчив в званні лейтенанта. Учасник Великої Вітчизняної війни. ^ _ П ісля війни продовжив службу в Радянській Армії. , . Помер в 80-і роки. ' Ронь М икола Олексійович — підполковник. Народився 8 серпня 1957 року в с. Білка Тростянецького району Сум ської області в сім’ї шофера колго<^^ ім. «13-річчя Жовтня» Роня Олек<^ Гавриловича і колгоспниці Марії Петрівни. . В 1974 році закінчив 10 к .^ ї в Білківської середньої шкоди, В ц ь о м у ж році рвзйдачщ»навчання в Чугуївському вом у уч и ли щ і льотчиків. В ипу щений в 1978 році заш т л е й т е н а т за фахом — пілот бойових літаків, інжеае^ 209

С луж и в п ілотом , ком ан диром л іт а к ів , ком ан дир ом авіаескадри льї на різн их вій ськови х аеродромах в Р о сії. Останнє місце служби — м. Ійаново. Вийшов у в ід ставк у в званні підполковник. Нагороди; Орден «З а служ б у Родине в Вооружен-ньїх силах ПІ ступеню. Бойові та ю вілейні м едалі — всього 8. Помер в лютому 2006 р. Похований в м. Іваново, РФ.

П ісля кур сів присвоєно звання кап ітан . Служив в Ачинську 1961-1964 рік, начальник цеху, командир роти. З 1964 по 1976 рік в званні майор служив начальником хімічної служби полку ЗРУ на о. Діксон, Красноярский край. В 1976 році в званні підполковник вийшов в запас. Працював начальником П унктів охорони порядку в м. Калуга, РФ, з 1976 по 1992 рік. З 1992 року на пенсії'. Одружений. Дружина, Ольга Іванівна — білчанка, дочки Ніна — живе в Купіні, Таня — живе в Калузі, дві онуки, Іра і К атя, одержали вищу освіту. Нагороди: медаль «За доблестную служ бу в озна менование 100-летия со Дня рождения В. И. Ленина*, 7 ювілейних медалей. З родиною живе в м. Калуга. ^

Соседка В аси ль Іванович — підполковни к. Народився 10 травня 1928 року в с. Б іл к а Т р о с тян ец ьк о го р ай о н у С умської області в родині робітника Соседки Івана Івановича і селян ки Соседки Федори Тихонівни. В 1943 році закін ч и в 7 к л а с ів Білчанської ш коли, ш колу ФЗН в м. Тростянець. До 1 9 4 9 р о к у п р а ц ю в а в н а Т р о стян ец ько м у деревообробному комбінаті мідником. В лютому 1949 року призваний в Р адян ську Армію. Курс молодого бійця пройшов і прийняв воєнну присягу в м. Біла Ц ерква. Був направлений в Групу Радянських військ в Н імеччину, зарахований до е к іп а ж у тан к у Т-34. П ісля закін ч ен н я навчання в учбовому тан ковом у центрі Сосє^ка В. І. одержав звання молодший сержант і повернувся в свій танковий полк. В 1950 році йому присвоюють зван н я серж анта і направляють в місто У ль’ян ів ск в тан ко ве училиш;е, яке Сосєдка В. І. закінчив 1952 року зі званн ям молодший лейтенант. Того ж р о ку його при зн ачи ли н ач альн и ком з в ’ я з к у тан кового батальй он у в ГРВ в Німеччині. В 1956-1959 роках служив в танковому полку в Г лухо ві, а до 1961 року — в Ч ернігові. Послідовно присвоєні звання лейтенант, старший лейтенант. В зв я з к у зі скороченням армії полк, в яко м у служ и в С осєдка В. І., скорочено, а його направили на курси перекваліф ікації в зенітно-ракетні війська.

Сирота Іван Т. — підполковник. Народився в с. Б ілка, Тростянецького району Сумської Області. Сусідка І. В. — підполковник.

'Г і

Сирота Олександр Ілліч —підполковник. Народився 1934 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. 1953 році закінчив 10 класів Білчанської школи. Того ж року вступив до Роменського автомобільного Військового училища, яке закінчив 1956 року, лейтенай». Служив в Київському ВО в 1956-1960 рр. З 1961 року — служба в Групі Радянських військ в Німеччині, був начальником штабу бригади Радянеькж військ, я к а охороняла у в ’язниці фашистського злояннда Гесса. Звання — підполковник. Був одружений. Вийшов у відставку в 1995 році. Помер в 2005 році. Тарасенко О. М.

підполковник. 211

Ч ичков О лексан др Григорович — п ід п о лк о в н и к м іл іц ії. Народився 2 5 .0 7 .1 9 5 0 року в селі Ш м ідтовка Б ереж анського рай он у М иколаївської області в селян ській сім ’ї.

З а к ін ч и в 11 к л а с ів С у м с ь к о ї школи № 18. В 1968-1971 роках сл уж и в в Р а дян ській А рм ії в Ростові-на Дону. 1972-1974 р ік працював верстат н и ко м н а з а в о д і ім . Ф р у н з е в м . С ум и . В С у м а х о д р у ж и в с я з випускницею педагогічного ін сти туту П ри каж чи к Людми лою Дмитрівною з с. Н овоселівка Білчанської сільради. П ереїхав в Б іл к у. 1 6 .0 8 .1 9 7 4 ро ку Ч ичков О лександр Григорович призначений дільничним інспектором Тростя нецького райвідділу МВД по селу Б ілка та с є л е іх Б і л к і в с ь к о ї сільської ради. На цій посаді працював до 1984 року. В 1995 році був переведений на посаду інспектора карного рорзшуку того ж райвідділу. К апітан м іл іц ії. В 1988 році заочно закінчив Донецьку ш колу м іл іц ії. Звання майор м іліц ії. -V* В 1995 році призначений пом ічником н ач ал ь н и к а Тростянецького райвідділу У МВД по черговій частині. На цій посаді працював до квітн я 1998 року. 1 к в іт н я 1998 ро ку вийш ов н а пенсію в з в а н н і підполковник. В 1999-2000 роках — працював вчителем праці. В 2000-2006 роках — завідував пекарнею. В 2006 році прийнятий на роботу в сільськогосподарсь ке підприємство «П івненківське» в селі Б ілка заступником директора з економічної безпеки. М ає поранення при затриманні небезпечного злочинця.

Нагороди: медалі «За бездоганну служ бу», «Ветеран МВД У країни », З медалі - «10, 15, 10 років служби». Знак «В ідмінник м іл іц ії». Одружений, має сина Віталія, 1972 р. н., доньку Олену, 1977 року народження. Бондаренко Олександр Михайлович — майор. Народився в с. М икитівка в селянській родині. Закінчив 7 класів М икитівської 8-річної школи і 10 клас Білчанської СШ. Н авчався в військовому училищі. Брехунець Яків Тимофійович — майор-інженер. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині, я к а веде свій родовід від ко заків Білчанської сотні. Закінчив Білчанську середню школу. Помер в Москві. Величко А натолій Олексійович —майорведичної служ би. Народився 29.01.1972 року в с. Білка Тростянецького району Сумсь к о ї області в с ім ’ї колгоспника Величка Олексія Михайловича та р о бітн и ц і В ел и ч ко Любові Михайлівни. В 19 87 році закінчив Білківську ЗОШ І-ІП ступенів, 9 класів. В 1 9 9 1 році — зак ін ч и в Лебединське медичне училище. До 19 91 року працював фельд шером Тростянецької центральної районної лікарні. В 1 9 91 році поступив, а 1997 року закінчив Курський медичний університет РФ. з 1 9 9 7 року працює на посаді н а ч а л ь н и к а медичн 213

служби вій ськової частини охорони С умської в ’язн и ц і. Звання майор присвоєно в грудн і 2006 р. ^ О дружений. Д р уж и н а, Я на Ю ріївна, працює при тій ж е частині, старш ий серж ант. Син Тарас. Ворош ило Григорііі Я кович м айор. Народився в 1925 р. в с. Б іл к а Тростянецького району в селянській родині. Помер п ісля війни. Герасименко В. І. — майор Народився в с. Б ілка Тростянецького району Сумської о б ласті в с е л я н с ь к ій ро ди н і, я к а м ає сво ї к о р е н і в Б іл ч ан ській сотні О хтирського слобідського козачо го полку. Помер в М оскві. Дяченко Євгеній М иколайович — м айор. Н ародився 2 3 .0 6 .1 9 5 7 р о ку в с. Б іл к а Т ростян ец ького район у Сумської області в с ім ’ї сільського кін ом ехан іка Дяченко Миколи Гри горовича і медичного п р ац івн и ка Дяченко Валентини Дмитрівни. В 1974 році закінчив 10 к л асів Білчанської середньої ш коли. В 1 9 7 5 р о ц і в с т у п и в до Х арківського військового а в іа ц ій ного училищ а. Закінчив училищ е в 1977 р. в зв£шні лейтенант, за фахом військовий топограф. Служив в Литві, Л атвії і в Групі Р адянських військ в Німеччині на військових аеродромах за фахом. Два роки служив в групі радянських радників при уряді Аф ганістану в К абулі. Після повернення із Афганістану постійно служ и в за фахом в м. Ярославлі, РФ. 214

В 1996 році в званні майора вийшов в запас. Пенсіонер. О дружений. Дружина, Валентина Олександрівна, — прапорщик Збройних Сил Російської Федерації — працює на військовом у аеродромі. Дочки Аліна і Оксана С ім ’я проживає в м. Ярославлі — Росія. Н агороджений 10 державними нагородами. В т. ч. орденом Афганської держави. Д яченко Дмитро Григорович — майор. Н ародився 2 .1 2 .1 9 3 4 ро ку в с. Б іл ка Тростянецького району Сумської області в селянській сім ’ї. В 1955 році закінчив 10 класів Білчанської середньої школи. З 1956 по 1957 рік проходив строкову службу в Радянській Армії. В 1957 році вступив, а в 1960 році закін ч и в С ум ське артилерійське учи ли щ е, за фахом п ір о тех н ік, військове звання — лейтенант. До 1964 року служив в ПівнічноКавказькому військовому окрузі, в бойовій артилерійській частині. Тут присвоєне звання старший лейтенант. 1964-1967 роки служба в Білорусії, Могилів, ракетні частини. Присвоєно звання каш тан. З 1967 по 1971 рік служ ив в таких ж е частинах в Групі Радянських військ в Німеччині. __ В 1971 році присвоєно звання майор. Дяченка Дмитра Григоровича в зв’я зк у зі скороченням ракетних військ перевели на роботу в районний військком ат м. Дніп ропетровська. Тут він працював до виходу у відставку по віку і хворобі. Помер 6.05.2003 року. Похований в с. Білка. Одруж ений. Д руж ина Римма Григорівна. С ан л Станіслав і Вадим закінчили Вище музичве класу фортепіано. Станіслав Дмитрович Дяченко 215

у В еликому А кадем ічн ом у театрі Росії в М оскві. В адим Дмитрович Д яченко в Греції закін чив православну духовну акад ем ію . П рацю є в Р о сій сь кій п равославній п ат р іар х ії — перекладач церковних кн и г з грецької на росій ську мови.

Нагороди: орден «Червоної Зірки», орден Афганської республіки, медалі. К олісник в. — майор. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Закінчив Білчанську школу, військове училище. Останнє відоме місце служби м. Москва.

Д яченко О лексій М иколайович — м айор. Н ародився в с. Б іл к а Тростянецького району С ум сько ї області в селянській родині. З акін чи в Б ілчан ську середню ш колу. Останнє відом е місце служ би — м. К иїв.

К уліб аб а Сергій Федорович — майор. Н а р о д и в с я З с іч н я 1952 р о ку в с. О лексин е, Т р о стян ец ьк о го району С ум сько ї області в родині робітників. Свій родовід веде від козаків Білчанської сотш Охтирського Слобідського козачого полку. 1971 року закінчив 10 класів Білчанської школи. В тому ж році призваний до Радянської Армії. В 1 9 7 3 роц і д е м о б іл із у в а в с я і поступ ив до Кременчуцького залізничного технікуму, який закінчив в

К олісн и к М икола Іванович — м айор. Народився 15 лютого 1954 року в с. Б іл ка Тростянецького району І^ \ Сумської області в сім ’ї колгоспників Колісника Івана Овсієвича і Колісник Ольги Григорівни. В 1971 році закін чив 10 к л асів Б ілківсько ї середньої ш коли. В 1972-1973 роках — строкова служ ба в Радянській А р м ії. В 1973 році поступив, а в 1977 році з а к ін ч и в Х а р к ів с ь к е випде вій сько ве училищ е л ь о тч и к ів ім . , Грицевця, лейтенант. З 1977 по 1981 рік служив пілотом в Прибалтійському ВО. 5 років служив в Групі Радянських військ в Німеччині. В 1986 році служ ив на військовому аеродромі в Г р узії. Потім служив в обмеженому контингенті радян ськи х вій ськ в Афганістані. П ісля Афганістану в званні кап ітана був переведений в м. О хтирка Сумської області. Тут в званні майора вийшов у відставку. Пенсіонер. Працює приватним таксистом. О дружений. Д руж ина Людмила М иколаївна. Син і донька дорослі, є онуки. Живе в м. Охтирка, С умської області.

^^^3^1977 по 1981 р ік н авч ався в О деській вищіи партійній школі з військовою кафедрою. Після закінчення школи було присвоєне звання лейтенант. Працював завідуючим відділом Тростянецької р^он^ ної ад м ін іс тр а ц ії Сумської області. Проходив^курс^ підготовки офіцерського звання: старший лейтенант - 1986 р., каштан і Р "‘^Т ув^одау^Г н и й : дружина Л ідія Юріївна. Син Віта лій - капітан міліції, Олександр - вчитель.

Куц Володимир Петрович - майор. Народився 11 листопада 1964 року в м. С у м с ь к о ї о б л асті в родині робітників, житель . ^ Кі тіківської сільської ради.

в 1981 році закінчив Тростянецьку середню СлужІвТрадянській Армії в прикордонних шйськах В 1 9 8 1 - 1 9 8 3 році.

в 1987 році закінчив Вище військове училищ е КДБ. Звання лейтенант присвоєно н аказом № 264 голови КДБ СРСР 22 червня 1987 року. З в а н н я с т а р ш и й л е й т е н а н т — н а к а з о м № 52 начальника Прикордонних вій ськ КДБ СРСР 28 червн я 1982 року. В 1991 році прийняв п р и сягу на в ір н ість У к р а їн і. Служив на Західном у кордоні У країн и. Н аказом № 103 К ом ан дувача прикордонних в ій с ь к України ЗО червня 1992 року присвоєно зван н я к ап іт а н . Служив начальником КИП на З ахідном у кордоні У кр аїн и . Н аказом № 322 К ом ан дувача прикордонних в ій с ь к України 18.09.1996 року був призначений до Т ростянця, де й помер в 2002 р. Був одружений. Лапко М икола М ихайлович — м айор. Народився 10 лютого 1973 р о ку в с. Б ілка. Закінчив 8 к л ас ів Білк івськ о ї ЗОНІ в 1988 році. П отім навчався в К иївському суворовському училищі. Закінчив Л енінградське вище командне училищ е ім . К ірова, а тако ж С ум ський сіл ьсько го сп о дарський інститут. М айор. П рацю є в С у м с ь к о м у міському відділі внутріш ніх справ. Одружений. Має си н а"“'*“ “ “ Л ап к о В асиль О лексавдрови, _ „ ай о р . Народився в с. Білка Тростянрпх..,^^ ^ області в селянські родині з глибом ° Району Сумської . ^ з глибокими коренями в ООЛУ козаків Білчанської сотні Охтирського С л о б ід с ь іг о козачого полку. ^'iA^.ькoгo

Народився 11 травня 1966 року в с. Б ілка Тростянецького району С умської області в с ім ’ї колгосп ників. В 1983 році закінчив 10 класів Білківської середньої школи. В 1984 році — технічне училище № 5 в м. Суми. Працював слюсарем на заводі гумотехнічних виробів в м. Суми. В 1985-1987 роках служ ив в Збройних Силах СРСР в м. Рига. В 1988-1990 роках працював слюсарем на машино будівному заводі ім . Фрунзе в Сумах. Одночасно заочно навчався в Дніпропетровському техн ікум і чорної металургії. Закінчив технікум, за фа ХОМ — технік механік. ^ З 1994 року працює в Тростянецькому райвідділі УМВС в С умській області. Д ільничний інспектор м іліц ії по Білківській сільраді. „ Присвоєні до 2004 року звання лейтенант, старши прйтенант, капітан.

___

З 2005 року - старший дільничний інспектор, з в а д а “ ^‘'навчається в Університеті МВС в м. Суми. _ _ Одружений. Має дочку 1990 року народження і сіШ^

1994 року народження. Лобода Іван Єгорович — майор. Н ар о д и вся 20 вер есн я 19 30 р о ку в с. Т р остян ец ького району

залізничника Єгора Трохимовича Л об оди (К оробей ни к), я к . в едуть с . а білчанських козаків.

,и Р«

1948 рок^ закін ч и в 8 к л асів Б ілчан ської ш коли, а в 1950 році 10 к л а с ів бЗ-ї залізничної ш коли П івденної залізн иц і (нині ш кола № 4 м. Тростянець).

Веде свій родовід від З ап о різька козаків. Народився 2 жовтня 1965 року в с. Б іл ка Тростянецького району Сумської Області в сім ’ї бригадира тракторної бригади колгоспу ім . Володимира Ілліча Лободи Федора Яковича і вчительки Лободи Ніни Андріївна.^ В 1981 році закінчив 8 класів Білківської середньої школи на відмінно. Протягом всіх років навчання щорічно нагороджувався Почесними грамотами за відмінні успіхи в навчанні та сумлінну поведінку, за успіхи в спорті. В 1981 році поступив в Київське військове Суворовське училище, я к е закінчив в 1983 році з оцінками «4» та «5*. В суворовському училищі Юрій Лобода активно займався спортом: спортивна гімнастика, легка атлетика — біг на довгі дистанції. Неодноразово був призером в змаганнях Київського БО. За спортивні досягнення, відмінне навчання і високу воїнську дисципліну фотографії і нарис про Лободу Юрія Федоровича внесено в книгу «Київське Суворовське військове училище», присвячену 35-му ювілейному випуску з училища 1983 р. З 1983 по 1988 рік Лобода Юрій Федорович навчався в Київському вищому військовому училищі зв’язку^ Після закінчення отримав диплом інженера зв’язку і військове

Лобода І. Є. 1-й справа В 1950-1952 роках навчався в Д вічі Червонопрапорному піхотному училиш;і ім. С. М. Кірова. Випущений з з^іилиш;а в званні лейтенЕшт. 1952-1955 роки служив в 17-у Гвардійському полку 4ї Гвардійської дивізії Прибалтійського ВО в м. Знаменське, К алін ін градської області. Присвоєно зван н я старш ий лейтенант. 1955-1960 роки служив на військовій авіаційній базі в м. Ярославлі. Капітан. 1960-1980 роки - служив в Ш колі авіаційних механіків в Москві. В 1980 році вийшов в запас в званні майор. Працює в охоронній фірмі. Вдівець. Дочка Ольга каштан медичної служби, лікар, кан ди дат медичних наук. Зять - доктор медичних н аук. Проживає в м. Москві.

звання лейтенанта. ^ тг З 1988 по 1990 рік служив в Забайкальському ьи . а 1990 р. присвоєно звання старший лейтенант. В 1990 році поступив до Ленінградської зв ’язку, я к у закінчив 1992 року. Був направвЗД І Мурманська, але побажав служити на України, ^ написав рапорт на ім ’я Міністра оборони Росиі^ ЯИОР» ч

задовольнили. іТіАцю Оскільки до української армії не з а р . г х у ^ , Юрій Федорович, разом з ДРУ««»®“ 1993 році утворили підприємство «Фір^м Л£Ю Фірма випускає фаркопи для автомоШлів. свої

фірма продає в У к р аїн і, кр аїн ах СНД та Європи. Н агород ж ен а 5 дипломами, в 2003 році — «Золотою зіркою за я к іс ть » в Ж еневі, а в 2004 р. отримали 34-й між народний приз «За лідерство та підприємницький престиж» — Цюріх (Ш вейцарія). Одружений. Д руж ина, Лобода Л еся А дам івн а, ви п уск ниця Київського університету культур и , працює м ен ед жером в сімейній фірмі. Дочка, Лобода Леся Юріївна, навчається в К иївсь-ком у у н ів е р с и т е т і к у л ь т у р и . Син А нтон Ю рійович — в К иївському Національному Університеті ім . Т. Г. Ш ев ченка. Сім’ я проживає в Києві. Довідка складена зі слів матері, вчительки-пенсіонерки Лободи Ніни Андріївни 11.11.2006 р. М аленко Григорій Федорович — маііор. Народився в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Закінчив 10 класів Білчанської школи. Військове училище. Останнє місце служби — м. Москва. Помер і похований в М оскві. Марченко Борис — майор Ніздерка Микола М иколайович — майор. Н ародився 2 1 .0 5 .1 9 6 3 р о к у в с. Б іл к а Т р остян ец ького рай он у Сумської області в сім ’ї колгоспників Ніздерки Миколи Свдокимовича і Ніздерка Надії Сергіївни, я к і ведуть свій родовід від Білчанських козаків. В 1980 році закінчив 10 класів Білківської середньої школи. В 1981 році закін ч и в С ум ське профтехучилище № 12 за фахом слюсар-наладчик ♦Сумигумотехніка». В 1 9 82 році вступ и в до В о р о н іж сько го вищ ого військового авіаційного інженерного училищ а. Перед випуском в 1987 році пройшов спеціалізацію з військової

метеорологи. З цього року служив у військово-повітряних військах Росії за фахом військовий метеоролог. З 2005 року служить в штабі авіаційної армії в СанктПетербурзі. Росія. Одружений. Має дорослого сина. Одинченко Михайло Якович — майор. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Закінчив Білчанську середню школу. Після Великої Вітчизняної війни військове училище. Загинув під час служби в Москві. Був одружений. Сміян Олексій Ілліч — майор. Народився 22 жовтня 1938 року в с. Білка Тростянецького району » Сумської області в селянській родині, я к а веде свій родовід від козаків . Білчанської сотні Охтирського сло бідського козачого полку. ж шШШ В 1957 році закінчив Білчанську А середню школу. ^ Того ж року був призваний в Радянську Армію. З 1959 по 1963 рік навчався в Р и зько м у військовом у авіац ій н о м у радіотехнічному училищі. Закінчив училище зі званням лейтенант. _ З 1963 по 1985 рік служив в авіації Радянської Армії на офіцерських посадах. В 1985 році у званні майор демобілізувався і поселився в м. Харків. З 1986 року Сміян Олексій Ілліч працює на посаді ведучого спеціаліста з охорони праці. цапія О дружений. Д р уж ин а, Сміян (Тарасенко) Над Павлівна, — народилася в с. Білка. Мають доньку, сина, онучки і онука.

Ш иленко О лександр Іванович — к а п іт а н третього рангу. Н ародився 10 листопада 1965 р. в с. Б іл к а Т ростянецького району С ум ської області в с ім ’ї ін ж ен ер а Івана А ндрійовича Ш иленка та вчи те л ь к и В іри О л ек сан д р ів н и Шиленко. В 1982 році закін чив Б іл к ів с ь к у СШ і вступив до Бакинського Вищого і військово-морського училищ а ім . С. і М. Кірова. Закінчив ш турманський ф акультет училищ а 1988 року, за фахом штурман дальнього плавання, лейтенант. Був направлений на військово-морську базу Б алтійськ, Калінінградської області, де служить і зараз. Командир сторожового корабля, капітан третього рангу. Живе в м. Балтійськ К алінінградської області, РФ . Одружений, дружина А лла. Син Юрій навчається в Калінінградському училищі. (Довідка складена зі слів батька 10.11.2006 р.) Величко Юрій Григорович — капітан. Н ар о д и вся 2 4 .0 4 .6 2 р о к у в с. Б іл к а Т ростян ецького рай он у Сумської області в сім ’ї робітників Величко Григорія Івановича і Л ід ії Євтєєвни. В 1979 році закінчив 10 класів Білківської школи. В 1979-1980 роках працював на заводі ім. Фрунзе в Сумах і одночасно навчався в Сумському учбовому авіаційному центрі ДТСААФ. Випущений 1980 року за спеціальністю пілот вертольоту. 224

В 1982 році закінчив Саратовське вище військовоавіаційне у^шлище льотчиків зі званням лейтенант. З 1982 по 1984 рік служив в Групі Радянських військ в Німеччині, м. Мальвінкель. В 1984 році служив в Кандагарі, Афганістан. За героїчні д ії при визволенні наших військових в Кандагарській ущ елині нагороджений орденом «За службу Родине в Вооруженных силах», III ступеню. З 1985 по 1987 рік служив в авіаційному полку в м. Сокіл Володимирської області Російської Федерації. В 1987 році присвоєно звання капітан, Величко Юрій Григорович призначений командиром вертольоту. 1988 рік — знов в Афганістані, в Кулі — Хумрі. Прикривав військові транспорти, колони бойової наземної техніки, мотострілецькі підрозділи в боях проти моджахедів. За 500 бойових вильотів, в т. ч. нічних, нагороджений орденами «Ч ервоної З ір к и », орденом «За заслуги » Афганської республіки. В лютому 1989 року забезпечував вивід радянських військ із Афганістану. Згадує: «Кордон перелетіли в День Радянської Армії і Військово-морського флоту. П риземлар вертоліт на майданчику в горах, десь 200 метрів від кордону. Вийшли з машини, розпалили багаття і заснули прямо на снігу. Так святкували». ^ Потім служ ив в центрі бойової підготовки верто льотчиків в містах Торжок і Сокіл Володимирської області. Посада — льотчик-інструктор-дослідник. Облітав нові бойові машини. Неодноразово нагороджений Грамотами ЦК КПРС. Лауреат Державної премії по новій бойовій техніці. Після проголошення незалежності України переїхав і поселився в Охтирці. Вийшов в запас. Одружений. Має двох дорослих синів. Веде свій родовід від Запорізьких козаків. 225

Величко Юрій О лексійович служ би. Н ароди вся 1 5 .0 3 .1 9 6 5 р о к у в с. Б іл к а , Т р остян ец ького рай он у С ум ської Області в с ім ’ї ко л го сп ника Величка О лексія М ихайловича та робітниці Величко Любові М ихай лівни. Веде свій родовід від Запорізь ких козаків. В 1981 році закінчив 10 к л асів Б ілківської СШ. В 1986 році закінчив Лебединсь ке медичне училищ е ім . Ситенко, одержавши диплом з відзнакою. З 1982 по 1985 рік служив в Радян ські А рмії, фельдшер медчастини. ^ 1986-1987 — працював фельдшером в Тростянецькій центральній районній лікарні. В 1987 році вступив до Курського всесоюзного медич ного інституту, який закінчив у 1993 році і по теперіш ній час працює головним невропатологом Лебединської цент ральної районної лікарні. Одружений. Дружина Тетяна Мих£ійлівна — заступник головного лікаря Лебединської районної лікар н і. Дочка Юлія закінчила Х арківський університет МВС, юрист. Син Валерій — учень школи. Воловик Олексій Григорович — капітан. Народився 10 вересня 1935 року в с. Олексине Тростянецького району Сумської області в селянській родині. 1954 року закін чив Б ілчан ську середню школу ім . М. Горького і в тому ж році вступив до Київського Вищого Червонопрапорного танкового училища ім . М. В. Фрунзе. Закінчив училище в 1959 році у званні лейте нант. Звання старш ий лей тен ан т присвоєно н а к азо м МО СРСР № 01266 від 22.09.1971 р. Звання К£ШІтан — наказом командуючого ВО в 1975 році.

Служив з 29 жовтня 1955 року по 31 липня 1976 року на посадах: курсант, командир взводу, заступник командира батареї АСУ-57 з технічної частини, заступник командира танкової роти з технічної частини. Звільнився в запас в липні 1976 року. П ісля звільн ен н я в запас до пенсії працював на військовому заводі електрозварювальником З розряду. Після виходу на пенсію жив з сім’єю в с. Олексине. Тут помер і похований. Був одружений. Дружина — Воловик Галина Августинівна, 1939 р. н., син Андрій, 1962 р. н., дочка Оксана, 1969 р. н. Родина проживає в м. Рівне. К оваль Володимир Степанович — капітан. Народився 1 3.06.1935 року в с. Б іл ка Тростянецького району Сумської області в сім ’ї колгоспни ків. _ В 1953 році закінчив 10 класів Білчбшської середньої школи. Під час випускних екзаменів розбирав запал гранати, який розір вався в руках, що привело до ампута ції кількох пальців. Це завадило втіленню ще дитячого бажання стати військовим льотчиком. Тому в 1953 році вступив на факультет експлуатації літаків Харківського авіаційного шституту — ХАІ. З 1959 року, після закінчення інституту, працював начальником зміни з технічного обслуговування літаків в Львів. лав ^^^°В тр м н і'і962* року Коваль В. С. Радянської А рмії. Служив в ди візії “ стратегічного призначення в м. Лебедині ^ на посаді начальника груп складання головних частин рак в званні інженер-лейтенант. д д ^ задв. Відслуживши 10 місяцш под^ рапорт прт Повернувся в аеропорт Львова. 10 рок старшим інженером льотного авіазв’язку навч^ л ^ ^ експ л уатац ії технічного обладнання літак працював начальником технічного відділу, на лабораторії діагностики авіатехніки. 227

Після розпаду СРСР і «Аерофлоту» змінив роботу. Л ітає бортінженером в ск л ад і е к іп а ж ів л іт а к ів зі Л ьвова в різні країни світу. Одружений, має 2 синів і 5 о н уків. К уліб аб а О. Д. — кап ітан. Народився с. Б іл к а Тростянецького району Сумсь-кої області в селянській родині. Веде свій родовід від к о зак ів Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. Помер. К уц Федір П авлович — кап ітан. Н ародився в с. О лексине Т р остян ец ького рай он у Сумської області. Лобода Іван Васильович — капітан. Народився в селі Білка Тростянецького району Сумської області в селянські родині. М ає глибокі корені в роду Запорізьких козаків. Л ук’яненко М икола Трохимович — капітан. Народився с. Б ілка Тростянецького району Сумської області, веде свої корені від старшин Білчанської сотні Охтирського слобідського козачого полку. Мітін Олександр М ихаіїлович — капітан. Народився 13 січня 1958 року в с. Б іл к а Т р о стян ец ько го рай он у Сумської області в робітничій сім ’ї. В 1975 році закінчив 10 класів Білківської середньої школи. З 1975 по 1978 рік навчався у Васильківському військовому а в іа ційно-технічному училищі. Закінчив учи ли щ е в 1 9 7 8 ро ц і в з в а н н і лейтенанта та спеціальністю інженеравіатехнік. • Служив у Василькові Київської області. Звання каш тан присвоєно Міністром оборони СРСР 16.02.1990 року, наказ № 0189.

З 27.08.1998 року перебував в запасі І розряду. Одержував пенсію за вислугу років. Був одружений, мав доньку. Помер в ж о втн і 2006 р ., похований в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області. Ніздерка Олександр Миколаііович — капітан. Народився 1 січня 1967 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в родині колгоспни ків Ніздерки Миколи Євдокимовича і Надії Сергіївни. Веде свій родовід в ід к о з а к ів Б іл ч а н с ь к о ї сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1984 році закінчив Білківську середню школу. В 1985 році — Сумське проф техучилище № 12 за фахом токар по металу. ___ Працював токарем-розточником на Сумському машино будівному підприємстві ім. М. В. Фрунзе. ^ В 1986 році вступив до Сумської школи військових льотчиків при обкомі ДТСААФ. В цій же школі проходив строкову службу до 1989 р. ^ Після служби присвоєно звання молодшого леитенает^ за фахом військовий льотчик-вертольотчик. Наказ ми СРСР 1989 року. Н аказом МО України присвоєні звання старшог лейтенанта та капітана. Після 2000 року вийшов в запас. Працює в Сум • Одружений.

Одшяенко Михайло Олексаваровяч Народився в с. Білка Т[юстянецького району Су»

області в селянській родині. Закінчив Білчанську середню школу. 229

Військове училищ е. Помер в К иєві. Ш куль В асиль Ф едорович — кап ітан. Народився в селі Б ілка Тростянецького району С умської області в селянські родині. Закінчив Білчанську середню ш колу. Військове училище. С луж ив в ар м ії після війни, дослуж ився до зван н я капітан. Помер в Києві. Перчило Володимир Андрійович — капітан м іліц ії. Народився 16 ж овтня 1964 року в селі Б ілка Тростянецького району Сумської області в селянській роди ні Перчила А ндрія Трохимовича та * і Перчило Віри Андріївни. ' ' Разом з батькам и п ер еїхав до Тростянця. В 1980 році зїікінчив 8 кл асів Тростянецької школи № 3. В тому ж році вступ и в до Х а р к ів сь к о го тех н ік ум у тексти льн ої промисло вості, який закінчив в 1984 році, за фахом технік-технолог. В березні-квітні 1984 р. працював на Х ар к івс ь кій сукон ній ф абриці. Весною 1 984 р. призваний в прикордонні війська. Служив на кордоні з Афганістаном в міст£іх Хорог, Калай-Хулеб, Термез. Нагороджений знаками «В ідм ін н и к прикордонних військ КДБ СРСР» І та П ступенів, знаком «60 років КСАПО», Почесною грамотою ЦК ЛКСМ Т аджикистану. В травні 1986 року звільнений в запас у звеїнні старший сержант. В цьому ж році наказом МО СРСР присвоєно звання молодший лейтенант. З серпня 1986 року по березень 2003 року служ ив в органах Внутріш ніх справ в Сумській області. В період 230

служби присвоєні чергові звання лейтенант, старший лейтенант, капітан. Вийшов на пенсію в 2003 році через хвороби. Пономаренко Микола Васильович — капітан міліції. Прикажчик Дмитро Тимофійович — капітан. Народився в 19 4 0 році в с. Новоселівка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Рід свій веде від козаків Білчанської сотні, Охтирського Слобідського козачого полку. В 1 9 5 8 році закінчив 10 класів Білчанської школи. Закінчив Військове училище. Звання капітан присвоєно наказом МО СРСР. Савченко Василь Якович — капітан. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Закінчив 10 класів Білківської СШ. П ісл я ш коли вступив до В ійськового училищ а л ьо тч и ків. Закінчив училище зі званням лейтенант. Служив в армії. Останнє місце служби — м. Київ. Помер в Києві. Сидоренко Олександр Іванович

капітан.

Народився 2 7 .1 1 .1 9 4 7 року в с. Олексине Тростя-нецького району Сумської області в сім’ї робітника от. Смородине, Південної залізниці. В 1 9 6 5 році закінчив середню школу № 4 м. Тростянець. З жовтня 1965 по листопад 196Ь року працю вав контролером на заводі ім. Малишева в м. Харкові. 1 2 .19 6 6 -0 9 .19 6 7 року — служба 1 9 6 7

в армії. ^ — вересень 1 9 6 9 — контроле

Ж овтень приймальник заводу ім. Малишева , м. Харків.

і #

Жовтень 1969 р. - серпень 1970 р. - слюсар-ремонтник машинобудівного заводу, м. Суми. Вересень 1970 — серпень 1975 років - н авчан н я в інституті інж енерів залізничного транспорту м. Х ар ків. З акін ч и в ін сти тут — за фахом ін ж ен ер е к с п л у а т а ц ії залізн иц ь. Н аказом М іністра Оборони СРСР присвоєно звання молодший лейтенант. ^ Серпень 1975 року — березень 1982 року — черговий по п ар ку, маневровий диспетчер, завідуючий вантаж ним двором, головний інженер ст. Ворожба Південної залізниці. Н аказом № 16 від 6.08.82 року М іністра Оборони СРСР присвоєно звання лейтенант. Березень 1982 року — призначений начальником ст. Смородине Південної залізниці. 4.03.1991 року присвоєно звання старший лейтенант, а в 1996 році — кап ітан . В 2002 році призначений начальником штабу цивільної оборони ст. Смородине Сумської дирекції залізничних перевезень. В 1998 році обирався до Тростянецької районної Ради від Білківського виборчого округу. В 2002 році — депутатом Сумської обласної ради, Нагороджений знакгіми «Залізнична слава» всіх 3-х ступенів. Одружений. Дружина Тетяна Іванівна, дочка Анна, 1977 року народження. Мешкає в м. Тростянець. Сміян Микола Ілліч — капітан. Народився в с. Білка Тростянецького ргійону Сумської області в селянській родині, я к а веде свій родовід від к о з а к ів Б ілчанської сотні О хтирського слоб ідського козачого полку. Закінчив Білчанську школу. Заикінчив Харківський політехнічний інститут. Працює на заводі ім. Малишева в м. Х аркові. ' Начальник ВТК в режимному цеху. Військове звання — капітан. Одружений. Має дітей.

Народився 1966 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. В 1984 році закінчив Білківську ' , ЗОШ І-ІІІ ступенів. В 1987 році з ак ін ч и в Ломоносівське військове авіаційнотехнічне училище. Військове звання лейтенант. Служить на військових аеро дромах Росії. В 1990 році присвоєно звання старший лейтенант. В 1995 році — звання капітан. Одружений. Проживає в Росії. Ш аповал В. В. — капітан. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині колгоспників. Закінчив Білківську середню школу. Навчався в військовому училищі. Проживає в Києві. Бровко Павло Іванович — лейтенант. Народився 1 січня 1949 року в с. Високе Охтирського району Сумської області в родині службовця. В 70-х роках XX століття прибув до батька Бровка Івана Івановича в с. Олексине Б ілчанської сільської ради Тростянецького району. Звання лейтенант присвоєне наказом МО СРСР 6 квітня 1973 року. Вибув до м. Харкова. Воловик Олексій Григорович — старший лей тенант. . Народився 10 вересня 1935 року в селі Олексине Тростянецького району Сумської області.

Закінчив 10 к ласів в 1953 році. Служ ив у К иївському військовому окрузі.

Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 0 1 /!Ь Командуючого К иївським ВО 22 березня 1971 року. Прибув в рідне село Олексине на постійне прож ивання

ЗО травня 1985 року. _ Б ув одружений, має дорослих дітей; син А ндрій, ІУЬ^ року народження, дочка Оксана, 1969 року народження. Герасименко Федір Юхимович — старшин лейтенант. Н а р о д и в с я 10 в ер есн я 1 9 4 3 р о к у в с е л і Б іл к а Тростянецького району. Сумської області в селя н сь к ій родині, я к а веде свій родовід від козаків Б ілчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку.

10 червня 1960 року закінчив Б ілч ан ську середню школу. З акін чи в загальн о вій ськ ове у ч и л и щ е зі зв а н н я м лейтенант.

Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 83 Командуючого Київським ВО 26 червня 1976 року. Вийшов в запас 22 тргівня 1981 року. Прибув на облік в Тростянецький ргійвійськкомат 5 січня 1988 року. Працює заступником головного л ік ар я Тростянецької Ц ентральної районної л ік а р н і з а д м ін іс т р а т и в н о господарської роботи. Одружений. Дружина — Герасименко Людмила Титівна, 1945 року народження, син Геннадій, 1969 року народження, дочка Світлана, 1974 року народження. К улібаба І. С. — старший лейтенант. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумсь-ої області в селянській родині, я к а веде свій родовід від к о з а к ів Б ілчан ської сотні О хтирського С лобідського козачого полку. Пращури його служили і в Охтирському гусарському полку. Помер.

Мисенко Тимофій Миронович — старший лейте нант. Мисенко Геннадій Володимирович — лейтенант. V;

Народився 31 липня 1985 року в селі Б ілка Тростянецького району Сумської області в родині робітників. В 2003 році закінчив Білківську ЗОШ І-Ш ступенів. То ж року вступив до Сумського д в іч і орденоносного Червоного прапора військового інституту імені Б огдана Х м ельн и ц ького — Сумського Державного університету. В 2007 році закінчив військовий інститут, за спеціальністю інженер, командир-артилерист, звання — лейтенант. Останенко Олексій Андрійович — лейтенант, ко мандир автовзводу. Народився 23.03.1927 року в с. Б ілка в родині залізничника Андрія Сидоровича Осташенка і Ксе нії Іванівни Остапенко. Закінчив 8 класів Білчанської СШ в 1944 році. Того ж 1944 року призваний до Радянської Армії. З листопада 1944 року по липень 1945 р о ку н ав ч ав ся в загальновійськовому навчальному батальйоні. Присвоєно звання молод ший сержант. . З липня 1945 року по липень 1946 року служив і навчався в навчальному батальйоні десантних військ, кур сан т мінометної окремої 8 -ї десантно-повітрян ^^**?липня 1946 року по серпень 1948 року артилерійському полку 76-ї повітрянодесантної дивізії, закінчив курси шоферів.

з ж овтня 1950 по квітен ь 1951 року служ и в ко м ан диром відділення тяги 154 артполку 76-ї ПДД. С ерж ант, старший серж ант. Д ем обілізувався в 1951 році. Звання молодший лейтенант присвоєно н аказо м № 1905 М іністра оборони СРСР 2 4 .0 4 .1 9 5 4 ; з в ан н я л ей тен ан т —н а к азо м № 7 ко м ан д ую ч о го К иївським ВО 10 лютого 1971 р. Б ув о д р у ж е н и й . Д р у ж и н а А н н а А н д р іїв н а . С и ни — Олексій, 1952 р. н ., Олександр, 1954 р. н. П ісля демобілізації з 5 липня 1951 року працю вав шофером автоколони П івненківського цукрозаводу, рад госпу П івненківський. З вересня 1979 року по 1987 р ік працював шофером в автобазі тресту «С умибуд». Має заохочення — 10 грамот і подяк, медалі «Ветеран праці», «Захиснику Вітчизни», «20 років, 50 років, 60 років Перемоги в Вітчизнішій війні 1941-1945 років». Батько — Остапенко Андрій Сидорович — учасн ик Великої Вітчизняної війни, залізничні вій ська. Помер і похований в Білці в 1987 році. Остапенко Олексій Андрійович ж иве за адресою вул. Кошового, 8, Гай, місто Тростянець. Прикажчик Валерій Валерійович — лейтенант. Народився в 1982 році в М оскві в родині майора П рикажчика В. О., я к а веде свій родовід від к о з а к ів Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1989 році пішов до 1 класу школи в Далекосхідному військовому окрузі. В 2001 році закінчив Ташкентську середню школу. Того ж року вступив до Ташкентського військового загально командного училища. Закінчив навчання і випущений із училища з військовим званням лейтен£шт. В тому ж році зарахований в ш тат Таш кентського ВЗКУ. Проходить службу при училищі на командній посаді. Савченко Василь Якимович — лейтенант. Народився в с. М икитівна Тростянецького району Сумської області. Помер.

Сирота Іван Дмитрович — лейтенант. Народився в с. Білка. Чміленко Олександр Іванович — старший лейте нант. Народився в 1959 році в селі Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Одружений. Дружина Марія Іванівна. Нікітенко Сергій Миколайович — мічман Народився 3.11.1964 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині робітників Н ікітенка Миколи Васильовича і Нікітенко Алли Олександрівни. Веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського слобідського козачого полку. В 1982 році закінчив Білківську середню школу. З 1982 по 1985 рік проходив строкову службу в морських частинах прикордонних військ КДБ СРСР. В 1985 році закінчив курси мічманів в м. Анапа Краснодарського краю. З 1985 по 1990 рік служив мічманом в м. Лієпая, Латвія. В 1990 році вийшов в запас. Живе і працює в с. Білка на різних посадах. Одружений. Дружина Валентина Борисівна. Мають двох синів. Чичков В італій Олександрович — мічман. Народився 4 листопада 1972 року й в с. Білка в сім’ї працівника РВ МВС % в Сумській області Чичкова Олек сандра Григоровича та козачки, вчи тельки Білчанської школи Чичкової (Прикажчик) Людмили Дмитрівни. В 1990 році закінчив 11 клас Б іл к ів с ь к о ї ЗОНІ. Працював в колгоспі ім. Володимира Ілліча. З грудня 1990 року служив на ВМФ в м. Ленінграді. Був направлений на навчання в ш колу підводників ім. Кірова.

■

Н авчався в групі командирів торпедних к атер ів . З акін ч и в ш колу в 1992 році. Був направлений на Північний флот в б ухту Г рем іха, і з 1992 по 1995 р ік служ ив на підводному човні (крейсері) «А к ул а ». З 1995 по 1997 рік служ ив на підводному човні в м. Скалистий.

ВОЇНИ-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТИ, ПРИЗВАНІ СУМСЬКИМ ОБЛАСНИМ ВІЙСЬККОМАТОМ З СЕЛА БІЛКИ

■ ЗГ -іШ

«Підводний крейсер «Акула» після реконст рукції» В 1997 році вийшов в запас. В 1 9 97 -1 9 9 9 р о ках п р ац ю вав е к сп е д и т о р о м н а ш околадній фабриці «Краф т Я ко б з — У к р а їн а » в м. Тростянці. З 2000 року приватний підприємець в м. Суми і в с. Білка. Одружений. Дружина Коробейник Людмила Іванівна, дочка Анастасія Віталіївна Чичкова, 2003 р. н. Фото під час навчання в Ленінграді.

П ісля Другої світової війни, особливо в 60-і роки, ро зго рн увся національно-визвольний рух в бувших колоніях і залежних країнах. Воїни Збройних Сил держав Варшавського договору надавали допомогу народам А зії, Африки, Америки в боротьбі за незалежність. Серед них служили за кордоном і наші земляки. Нам відомі тридцять воїнів-інтернацГоналістів із сіл Білківської сільської ради. Читайте про них. Дубовик Олександр Миколайович - сержант. Народився 1966 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині колгосп ників, нащадків козацького роду. В 1983 році закінчив 8 класів Білківської ЗОШ І-ІП ступенів. В 1986 році призваний на службу в Радянську Армію, в повітряно десантні війська. По травень 1987 року навчався в школі молодших командирів. В травні 1987 року разом з дивізією ПДВ командир

від д іл ен н я Д убови к о . М. в и сад и в ся на К аб ул ьськи й аеродром в ДРА. Проходив служ б у в ДРА по січень 1989 року. Мае нагороди; медаль «За бойові засл уги », медаль «7 0 років Збройних Сил СРСР», медаль «10 років К вітневої революції в Д Р А ». К оваленко М ихайло О лексійович — рядовий. Народився 1965 року в с. М и к и т ів к а Т р о с тя н е ц ь к о го р ай о н у Сумської області в родині колгоспа ників. В 1982 році закінчив Б іл к ів с ьк у ЗОШ І-ПІ ступенів. З 1984 по 1985 р ік ви ко н ував інтернаціональний обов’язок в Афга н іст ан і. Шофер б е н зо зап р авн и к а бронетанкового батальйону. П рацю є і п р о ж и в а є в м . Тростянці. Одружений. Має дітей. Косенко Олександр М иколайович — сержант. Н ародився 1 4 .0 5 .1 9 6 9 р. в с. Н овоселівка Б іл ківсько ї сільради Тростянецького району С ум сько ї області в селянській родині. В 1987 р. закінчив Б іл к івськ у середню ш ко л у. Ц ього ж р о к у призваний в Р а д я н с ь к у А рм ію . П ісля підготовки в навчальн ом у батальйоні в 1988 році напргівлений на службу в Республіку Афганістан в складі контингенту Р адянських військ. П ісля демобілізації працює в сільгосппідприємстві *Вікторія » механізатором. Одружений.

Народився 11 травня 1982 року в с. Олексине Тростянецького району Сумської області в сім’ї робітників. В 2000 році закінчив 11 класів Білківської школи І-ПІ ступенів. П ісл я зак ін ч е н н я ш коли працював на заводі ♦Електропобутприлад». 24 ж о в т н я 2000 р о ку був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у в/ч 2209 в Криму, м. Сімферополь. 27 травня 2003 року підписав контракт на проходження військової служби за кордоном. З травня по жовтень 2003 р. проходив спеціальну підготовку в окремому батальйоні в м. Біла Церква. 16 ж овтня 2003 року у складі 5-ї окремої багато національної бригади був відправлений в Республіку Ірак. В 2004 році звільнився з військової служби в Іраку і повернувся на У к р аїн у . Працює в М аріупольському міському відділі У МВС України. Заочно навчається в Сумському педагогічному університеті. К улінець Олексій Іванович — старший сержант. Народився 14.02.1960 р. в с. Біл ка Тростянецького ргійону Сумської області в сім’ї колгоспників Кулінець Івана Олексійовича та Марії Петрів ни. В 1977 р. закінчив 10 класів Білківської СШ. В 1978 р. призваний в Радянську Армію.

В 1978 р. служив в Німечїіиш в школі молодшого командного складу.

В 1979 р. направлений в

обмеженого військового кон ти н ген ту Б А ф ганістан в м. К унгуз. Служив до 1981 р. в зван н і серж ан та, старш ого сержанта. По спеціальності зв я зк ів е ц ь . В запасі з 1981 року. Ж иве в м . С ум и . П рацю є е л е к т р и к о м н а з а в о д і ім . М. В. Ф рунзе. Вдівець. Має дочку. Батьки ж ивуть в с. Б іл ка, вул . Садова. К улінець О лександр Іванович - старш ина. Народився 13.03.1969 р. в с. Б іл ка Тростянецького району Сумської о б л ас т і в р о д и н і к о л г о с п н и к ів Кулінець Івана Олексійовича і М арії Петрівни. В 1986 р. зак ін ч и в 10 к л а с ів Б ілківської СІП. В 1987 р. призваний в Р адян ську Армію. С луж и в в м іс ті Термез в школі молодшого командного скл ад у. В 1987 р. п ісля закінчення школи напргівлений в Афганістан в м. Фанзабад, по спеціальності військовий розвідник. В 1988 році 6 місяців воював в оточенні. В 1988 році з групою радянських військ покинув Афганістан. ' Демобілізувгівся в 1989 р. в званні старшина. Працю є в м . С ум ах н а з а в о д і ім . Ф р у н з е електрогазозварювальником. л _ Одружений. Проживає в м. Суми.

Народився 20 червня 1965 р. в селі М и к и т ів к а Т ростянецького району Сумської області в робітничій родині. Навчався в М икитівській (1-4 класи), Білківській (5-7 класи) та в Т р о с тян е ц ьк ій ЗОШ № 3. Має середню освіту. В 1982 році закінчив Білопіль ське ПТУ № 5. В 1983-1985 роках служив в Ра дянській Армії. Виконував інтернаціональний обов’язок в Демократичній Республіці Афганістан. , , Нагороджений медалями: «Захисник Вітчизни*, «70 років Збройних Сил СРСР», має нагрудні знаки: «Воїнуінтернаціоналісту», «Ветеран війни». Одружений. Має сина і доньку. Маринич Олексій Васильович - сержант. Народився 1964 р. в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині колгосп ни ківорденоносців, яка продовжила славні традиції запорізьких козаків. В 1982 році закінчив Білківську ЗОШ І-ПІ ступенів. В 1984-1985 роках служ ив в а в іа ц ій н и х в ій с ь к а х Р адян ської А р м ії і п е р е б у в а в на тер и тор ії Республіки Афганістан. Одружений. Має сина і доньку.

Народився 24 червня 1 9 5 9 р. в с. Б іл к а Т р о ст я н ец ь к о го р а й о н у Сумської області в селянській родині, що має свої витоки з козацького роду Білчанської сотні Охтирського сл о бідського козачого п олку.

В 1976 році закінчив Б іл к ів с ь к у середню школу. В 1977 закінчив С ум ську ш колу Д Т С А А Ф , за ф ахом - в о д ій автомобіля. В 1977-1978 роках працював шофером в колгоспі ім . Володимира Ілліча, с. Білка. В жовтні 1978 року призваний до лав Радянської А рм ії. По травень 1979 року навчався в школі сержантів м. Остер, Чернігівська область. З травня 1979 року і по січень 1980 року сл уж и в командиром БТР в м. Серед, Угорщина. Звання - старший сержант. З лютого по грудень 1980 року в тому ж зван н і і на тій ж е п осаді ком ан ди р а БТР с л у ж и в в м . Г а з н і, Демократична Республіка Афганістан. Від ком ан дуван н я батькам прийшли 2 листи з подяками за відм ін н у служ б у сина. Демобілізувався в 1981 році, к іл ь к а м ісяц ів працював в колгоспі шофером. Того ж року виїхав до міста Л ісосибірськ, Р о сій ська Ф ед ер ац ія. Працює водієм ф ізико-геологічної е к с п е ди ц ії. Нагороди: Д ві медалі «За відвагу*, ювілейні м едалі. Одружений. Має дітей.

Народився 1963 р. в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині службовців. В 1980 році закінчив Білківську ЗОШ І-ПІ ступенів. В 1981-1983 р о ках с л у ж и в в А ф ган істан і. Нагороджений двома орденами Рес публіки А ф ган істан, м едалям и . З 1984 року працює в Управлінні внутрішніх справ в м. Суми. Одружений. Провозін Петро Іванович сержант.

Шевченко Антоніна Володимирівна - сержант. Народилася 22 квітня 1964 року в с. Боромля, Тростянецького району Сумської області в селянській сім’ї. Разом з батьками переїхала до с. Білка. В 1980 році закінчила Білківську середню ш к о л у . В 1981 році закінчила Сумське кулінарне уч»ш ще. В 1981 - 1986 роках працювала в закладах громадського харчування м .Шостки. 245

в 1986 році добровільно вступила в Р ад ян сь ку А рмію . В 1986-1987 роках працю вала за фахом в обм еж еном у контингенті вій ськ в Афганістані. П ісля демобілізації з армії працює завідуючою їдальнею в ш колі м. Ш остки. Має дочку Дарину. На фото Н. Оплєухіна Антоніна Ш евченко в рік призову на служ бу в Афганістан. М ама її, Катерина Я ківна, згадує, я к дочка розповідала, що п ісл я роботи відпочивала в п ал атц і на я щ и к а х з гранатами. За рік виходила за м еж і розташ ування частини двічі, в супроводі охорони. Подаємо список офіцерів, старшин і сержантів — воїнівінтернаціоналістів, вихідців з Б ілківсько ї сільради. 1. Величко Юрій Григорович —кап ітан . Вертольотчик. В 1984 році служив в Кандагарі, Афганістан. В 1988 році лютому 1989 року служив в К улі-Х ум рі, Аф ганістан. В лютому 1989 року прикривав вивід радянських вій ськ із Афганістана. 2. Бондаренко Олександр Іванович — полковник, 1983 1985 роках служив в Афганістані, автомобільні вій ська, в званні капітан. 3. Борика Микола Миколайович —полковник. В 1972 1975 роках служив військовим радником в М алагасій ській Республіці, о. Мадагаскар. 4. Бублик Борис Дмитрович —полковник, в 1963 році командував підрозділом радянської групи ракетних вій ськ на Кубі. 5. Герасименко Іван Євтухович — підполковник — к о м ан д и р р ак етн о ї у с т а н о в к и . С л у ж б а н а К у б і і Чехословаччині. 6. Гришачкін Микола Олександрович - народився в с. Б ілка Тростянецького району. Сумської області в с ім ’ї службовців. Батько — Гришачкін Олександр М ихайло вич - ветеринарний лікар. Мати — головний бухгалтер Б ілківської сільради. Батьки проживають в с. М и ки тівка,

вул . Ч ервоноармійська, 10. Одружений. З дружиною проживають по вул. Леніна. Є син. 7. Дубовик Олександр Миколайович народився в с. Білка в сім ’ї колгоспників. Батько — Дубовик Микола Олександрович, проживає вул. Жовтнева 49. 8. Дяченко Євгеній Миколайович — майор, 2 роки служ и в в А ф ганістані, військовим радником в Уряді Бумарака. 9. Кіріченко Юрій Анатолійович, народився в 1967 р. Проживає в с. Білка вул. Лугова. Служив в Афганістані. 10. Коваленко Михайло Олексійович народився в 1965 р. с. М икитівка в сім ’ї колгоспника. Батько — Коваленко Олексій інвалід И групи. Коваленко М. О. проживає в м. Тростянець. Служив в Афганістані. 11. Колісник Микола Іванович — майор. Вертольотчик. Служив в обмеженому контингенті радянських військ в Афганістані. 12. Колесник Валентина Володимирівна - старший прапорщик, працівник штабу полку. Народилася в с. Білка в сім’ї колгоспників. Померла 4.04.1998 р. Батько Колесник Володимир Ілліч, проживає вул. Озерна. Сл^^ив в Афганістані. 13. Косенко Олександр Миколайович народився 1969 року в с. Білка, в сім ’ї колгоспників. Медаль «Захиснику Вітчизни», «Воїну-інтернаціоналісту» — від вдячного афганського народу. Проживає в с. Білка вул. Шкільна. 14. Кулінець Олександр Іванович та Олексій Іванович народилися в с. Білка в сім’ї колгоспників. Батько, Кулінець Іван Олексійович, проживає вул. Садова 46. 15. Кулібаба Віктор Іванович народився 1964 року в с. Білка, в сім’ї колгоспників. Рідні живуть по вул. Луговій. Вибув в м. Джанкой. Служив в Афганістані. 16. Кулібаба Сергій Автомонович — підполковник. З 1969 по 1973 рік служив в Монгольській Народній Республіці на посаді командира окремого батальйону. 17. Мандрика Олександр Володимирович народився 1965 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в сім’ї колгоспників. Служив в Афганістані. Дружина Валентина Іванівна. Проживає в с. Білка, вул. Леніна.

18. Мартинченко Павло Тимофійович полковник. В 1970 - 1972 роках служ ив військовим радником в Єгипті. 19. Маринич Олексій Васильович народився 1965 року в с. Б іл ка, в с ім ’ї колгоспників. Батько — Маринич Василь Я ко ви ч - т р а к т о р и с т , п ом ер , м ати - к о л го сп н и ц я . Н агороджений медаллю «З а в ід в а г у » , п ро ж и ває в м. Тростянець. О дружений. Має сина і дочку. С луж ив в Афганістані. 20. Онда Микола Якович народився в с. Б ілка в с ім ’ї колгоспників. Мати Онда Тетяна Пилипівна проживає в с. Б ілка, вул. Леніна 52. Служив в Аф ганістані. 21. Покотило Сергій Володимирович народився в с. Б ілка в сім ’ї службовців. Батько — Покотило Володимир Прокопович, мати — Варвара Василівна, проживають вул. С умська 65. Служив в Афганістані. 22. Прикажчик Валерій Олексійович — полковник, старший радник при Уряді Республіка Куба, 70-ті роки. 23. Прикажчик Олексій Олексійович —підполковник. В 1981-1983 роках служ и в в А ф ган істан і. Командир десантно-штурмового батальйону. 24. Провозін Петро Іванович народився в с. Б ілка в сім’ї колгоспників. Мати — Провозіна Катерина Олексіївна, проживає вул. Сумська 12, брат — Провозін Іван Івано вич - вул. Леніна,138. Служив в Афганістані. 25. Провозін Василь Дмитрович - народився в с. Б ілка в сім’ї колгоспників Служив в А ф ганістані, нагороджений орденом. Був поранений 1966 року. Дружина Валентина Володимирівна - землевпорядник сільської ради. Син і дочка. Проживають вул. Жовтнева 5. 26. Сирота Юрій Миколайович народився 1967 року в с. М икитівна в с ім ’ї к о л го с п н и к ів . П рож и ває в с. Микитівна, вул. Перемоги. Одружений, дружина Людмила Михайлівна. Служив в Афганістані. 27. Тарасенко Ігор Трохимович - полковник, 19 6 8 19 7 2 сл уж и в в М онгольській Н ародній Р ес п уб л іц і, заступник Командира окремого бат^иіьйону. 28. Чалий Анатолій Миколайович - народився в о. Хвощове, Тростянецького району Сумської області в сім ’ї агронома. Служив в Афганістані.

А нтояіеа Володимирі.™ народилася 4 року в с. Білка в сім’ї службовців 22 квітня. Закінчила Б ілківську СШ. в 1978 - Сумський кулінарний технікум. Мати - Шевченко Катерина Я ківна проживає в с. Білка, Леніна, 124. Сама з дочкою живе в Шостці, вул. Некрасова! 20, кв. 166. Дочка Дарина, 1982 р. н. Служила в Афга ністані. ЗО. Юхно Василь Васильович народився 1960 року в с. Грузьке Тростянецького району Сумської області в сім’ї колгоспників. Нагороджений орденом «Красная Звезда», проживає в м. Тростянець. Служив в Афганістані.

ОФІЦЕРИ ЗАПАСУ ПО ЗАКІНЧЕННЮ ВУЗІВ І КУРСІВ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ Коробейник Федір Гаврилович — майор м едичної служби.

Навчався в Білчанській школі з 1937 по 1945 рік з перервою на час окупац ії села німцями. В 1945 році закінчив 7-й клас і того ж року вступив до Сумського медичного технікум у. В 1948 році закінчив технікум, за фахом фельдшер. З 1948 по 1951 рік працював фельдшером в с. Романівна Будалківського району Тернопільської області. В 1951-1953 роках служив в Радянській Армії в м. Тбілісі. В 1953 році вступив до Тбіліського медичного інституту, який закінчив в 1960 році, за фахом терапевт. З 1960 по 1963 рік — лікар-терапевт, судмедексперт районної лікарні в Липовій Долині, Сумської області. В 1964 році вступив, а в 1968 році завершив навчання в аспірантурі Київського медичного інституту. Після захисту кан ди датської дисертації присвоєна вчена ступінь — кандидат медичних наук. Був зарахований на викладацьку роботу в Запорізький медичний інститут, в якому працював до 1992 року. В 1992 році у зв’язк у з хворобами батьків і досягнення ними 80-річного віку. Коробейник Федір Гаврилович вийшов на пенсію і постійно проживає в с. Білка Тростянецького району Сумської області. Надає медичну допомогу земля кам , доглядає могили пращурів. Одружений вдруге. Дочка від першого шлюбу Алла Федорівна — лікар, викладає в медичному училипц, внучка Олена навчається на юридичному факультеті в інституті міжнародних відносин. Л ап ін Є вген В асильович — майор. й?-

Коробейники майор Федір Гаврилович (стоїть 1-й зліва), полковник Іван Гаврилович (стоїть 3-й зліва) -Гаврилол Юхимовичем та Тетяною Федорівною та дружиною Федора Гавриловича Народився 4 квітня 1930 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в родині залізничника Коробей н и ка Гаврила Юхимовича і колгоспниці Коробейник (Провозін) Тетяни Федорівни, я к а веде свій родовід від Білчанської козацької сотні.

Народився 15 листопада 1950 р ок у в с е л і А р те м о р я с т ів к а Тростянецького району Сумської області в родині службовців. Свій родовід веде від старих військових родів, м ам а його, Лапіна Тетяна Захарівна, з родини Колісників — нащадків козацького р^ді'^Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. Працювала вчи та»кою Артеморястівської, Білчаис^оі.

Тростянецької ш к іл , а батько — м ех ан іко м в А ртеморястівськом у колгоспі, а потім на Тростянецькому маш згіводі. Лапін Є. В. 1965 року закінчив 8 класів школи. 1965-1969 роках — студент машинобудівного тех н ікум у, м. Суми. В 1969 році служив в Радянській Армії. 19 6 9 -19 7 0 — фрезерувальник цеху № 5 Сумського машинобудівного згіводу ім. М. В. Фрунзе. З 1970 року працював слюсарем на заводі «Хімпром» м. Суми. Одночасно навчався в Сумському філіалі Харківського ордена Леніна політехнічного інституту, який закінчив у 1976 році за фахом інженер-механік хімічних виробництв. Призначений інж ен ер ом -техн ологом , п отім — начальником цеху Виробничого об’єднання «Хімпром», м. Суми. В 1982-1988 роках — секретар парткому ВО «Хімпром», другий, перший секретар Зарічненського райкому Компартії України, м. Суми. Захистив кандидатську дисертацію. Закінчив Вищу партійну школу, за фахом політолог. 1988-1990 роках — заступник Генерального директора з економіки ВО «Хімпром». 1990-1995 роки — експерт, генеральний представник торгівельного представництва СРСР (з 1 9 9 1 року — Російської Федерації) в Тунісі. Вивчав умови постачгіння сировини на ВО «Хімпром». 1995-2001 роки — генеральний директор, голова правління генеральний директор ВАТ «Сумихімпром». В 2002 році обраний народним депутатом України по 158 виборчому округу, м. Суми. В 2006 році знову обраний народним депутатом України за списком Партії регіонів. Член Партії регіонів. У Верховній Раді входив до складу Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого с£и«оврядування. Заслужений працівник промисловості України. В 2006

спрп • дисертацію, доктор наук зі спеціальності економіка промисловості. Академ ік інженерної академії України. З серпня 2007 року — іенеральний директор ВАТ «Сумихімпром». Володіє українською, російською, французькою та англійською мовами. Член правління Федерації баскетболу України, Президент баскетбольного клубу Сумщини. ' Нагороди: ордени «За заслуги» ПІ ступеню, «Святого князя Володимира» IV ступеню, Почесна Грамота Верховної Ради України. Одружений. Разом з дружиною Людмилою Петрівною виховали двох синів, мають п’ятеро онуків. Нешлюбенко Олександр Васильович — майор медичної служби.

І!

Народився 1939 року в о. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській сім’ї, яка веде свій родовід від військових поселенців слободи Білка. В 1946 році вступив до 1 класу Білчанської середньої школи, 10 класів якої закінчив в 1956 році. В цьому ж році вступив до Сумського медичного технікуму. Після його закінчення був призваний до лав Радянської Армії, служив воєнним фельдшером. Після служби в армії вступив до медичного інституту, який закінчив в 1965 році. По закінченню інституту 1 рік працював в Жигайлівевкій сільській лікарні Тростянецького району. В 1967 році переведений в Тростянецьку центральну районну лікарню на посаду лікаря акушера-гінеколога, завідуючим відділенням. В 1985 році був знову призваний в армію і працював у військовому шпиталі в Польщі. Там захворів і 1988 року помер в м. Запоріжжя. Був одружений.

Сміян Іван Семенович — майор м едичної служ би, член-кореспондент А к а д е м ії М едичних наук У країн и , заслуж ений працівник вищ ої ш коли У країни, доктор медичних наук, професор. Народився 10 січня 1929 ро ку в с. Б іл к а Т р о стян ец ько го р ай о н у Сумської області в селянській родині, я к а веде свій родовід від військових поселенців слободи Б ілка. Закінчи в 7 класів Білчанської ш коли. 1 9 4 5 -1 9 4 8 р о ки — с т у д е н т Сумської фельдшерсько-акушерської школи. 1948-1951 роки — завідую чий ф ельдш ерсько-акуш ерським п у н к том. 1951-1957 роки — студент Х ар ківського держгизного медичного інституту. 1957-1962 роки — л ікар , головний л ік ар республі канського дитячого санаторію «Джерело» в м. Трускавець. 1962-1970 роках — старш ий н ауковий п р ац івн и к, завідуючий відділом, завідуючий клінікам и Закарпатського, П’ятигорського науково-дослідних інститутів. 1 9 7 0 -1 9 9 9 р о ки — з а в ід у ю ч и й каф едр о ю Тернопільської державної медичної академ ії. Написав більше 500 н ауко ви х робіт та більш е 50 популярних книг, 10 книг спогадів. Н агороди: Орден « З н а к п о ш а н и » , м е д а л ь « З а доблестный труд. К 100-летию со Дня рождения В. И. Ле нина». О дружений. Д ружина, Л ід ія В аси лівн а, к ан д и д ат медичних н аук. Син С м іян Олександр Іванович, кап ітан медичної служ би, доктор медичних н аук , завідую чий кафедрою

Сумського державного університету. Невістка працює цьому ж університеті. Мають дітей. Дочка Світлана Іванівна, капітан медичної служби, педіатр, доктор медичних наук, працює в Тернопільській медичній академ ії. Має сина і доньку. Прізвище Сміяна І. С. ЮНЕСКО занесено до книги «2000 видатних вчених світу». Живе в Тернополі. Борика М ихайло Миколайович — капітан. Народився 9 листопада 1959 року в селі Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині, я к а має глибокі корені козацького роду Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1967 році закінчив 10 класів Б ілківсько ї середньої школи. До 1968 року працював в колгоспі. Механізатор. В 1968-1973 роках навчався і закінчив Київський політехнічний інститут. За фахом інженер-електрик. Присвоєно звання лейтенант. В 1974-1976 роках служив в зенітно-ракетній дивізії в м. М ахачкал а, Дагестан. Присвоєно звання старший лейтенант наказом № 030 командира в/ч 35564 від 17 лютого 1976 року. Вийшов в запас за власним бажанням і в 1976 році повернувся в Білку. Того ж року знявся з обліку в с. Білка і виїхав до Києва. Працює інженером-електриком на заводі «Арсенал». Одружений. Дружина Борика Любов — 1953 року

народження. Дочка Світлана -

1977 року народження.

1 ^

-а К

Народився 24 серпня 1962 року в с. Б іл к а Тростянецького району Сумської області в родині колгоспників Бичко Бориса М атвійовича і Галини В аси л івн и , я к а веде свій родовід від ко заків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. В 1979 році закінчив 10 кл асів Білчанської середньої ш коли. В 1980 році ви п ущ ен и й з Миколаївського технічного училищ а, за ф ахом е л е к т р о м о н т а ж н и к

корабельний. З 1980 по 1982 рік служ и в в Р ад ян ській А р м ії, в Польщі. З січня 1983 року працює в депо Смородине Південної залізниці помічником машиніста тепловозу, а з 1990 року, після навчання в Лубенській залізничній технічній ш колі машиністів, — машиністом тепловозу. В 1983 році навчався на 3-й місячних зборах офіцерів запасу. Потім були присвоєні звання: молодший лейтенант — наказ МО СРСР № 264 від 21 листопада 1983 року; лейтенант — наказ Командуючого Київським ВО № 71 від 20 вересня 1989 року; лейтенант — наказ командуючого Одеським БО № 42 від 16 грудня 1992 року; капітан - наказ командуючого ПОК № 240 від 28 листопада 2002 року. О друж ений. Д р уж и н а Любов Б о р и с ів н а, д о ч к и В алентина 1985 року народж ення. Н ад ія, 1987 ро ку народження, онучка 2007 року народження. Герасименко Борис Євдокимович, капітан. Народився 1935 року в о. Білка Тростянецького району Сумської області в багатодітній селянській родині. 266

В 1953 році закінчив 10 класів Білчанської середньої школи (першии післявоєнний випуск). В тому ж році вступив до Харківського політехнічного інституту який закінчив в 1958 році. Б ув н ап р авл ен и й в к о н с тр ук т о р с ь к е бюро машинобудівного заводу в Дніпропетровську. До виходу н а п ен сію п р ац ю вав к о н стр ук то р о м , старш им конструктором КБ «Південне», м. Дніпропетровськ. Був одружений. Має дорослу доньку. Д алека Олексій Іванович, капітан. Народився 17 березня 1949 року в селі Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині, я к а веде свій родовід від козаків Б іл ч ан с ьк о ї сотні О хтирського Слобідського козачого полку. В 1966 році закінчив Білчанську середню школу. З 1966 по 1971 рік навчався в Х а р к ів с ь к о м у ін ж ен ерн обудівельному інституті з військовою каф едрою . П ісл я зак ін ч ен н я інституту присвоєно військове звання інженер-лейтенант. В 1971-1973 роках проходив військову службу в лавах Радянської А рмії в танкових військах. Займав посаду командира інженерно-саперної роти в Чугуєві, Харківської області. Демобілізувався в званні старший лейтенант в 1973 році. ___ З цього року і по 2002 рік працював в проемиом)т інституті «Сумський Промпроект* на посаді інжопвраконструктора. Після 2002 року і по теперішній час працює на Сумському заводі «Насосенергомаш* на посаді вe^oгчDГO фахівця. З 1976 року регулярно призивався на війсьжову перепідготовку в військові частини.

Присвоєно звання кап ітан . В даний час в зап асі. О дружений. Д р уж и н а Л ід ія Ю хим івна, 1954 р о ку народж ення. Разом з дружиною виховали двох дочок. Родина меш кає в Сумах. Задесенець М икола Д анилович — кап ітан. Народився 14 лютого 1957 року на Лоловому хуторі с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в родині робітників. По материнській л ін ії (дівоче прізвищ е С м іян М а р ія Я к ів н а ) н ащ ад о к с та р о го к о з а ц ь к о г о р о д у Білчанської сотні Охтирського слобідського козац ького полку. Н авчався в М икитівській ш колі в 1964-1971 роках. Закінчив 7 класів. В 1971 році п о ступ и в, а в 1 9 7 5 році з а к ін ч и в Харківський технікум зв’я зк у . За фахом електром еханік. З 1975 по 1977 рік служ ив в Радянській А рм ії. З 1977 по 1978 рік працював за фахом в м. П олтаві. В 1978-1979 році був електромеханіком ШЧ на ст. Смородине Південної залізниці, м. Тростянець. В 1980 році перевівся на роботу за фахом на станцію Суми Південної залізниці. Одночасно з 1977 по 1981 р ік н авч ався заочно в Харківському залізничному інституті. Закінчив інститут за фахом інженер систем зв’я зк у залізничного транспорту. До цього ч асу працює головн и м м е х а н ік о м ШЧ Сумського відділення Південної залізниці. Одружений. Дружина Задесенець Н аталія Дмитрівна, працює на ст. Суми. Син Олександр — студент Сумського державного університету. Колісник Федір Ілліч — капітан. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині, я к а веде свій родовід від к о з а к ів Б ілч ан сько ї сотні О хтирського слоб ідського козачого полку. Закінчив Білчанську школу і військове училище. Останнє відоме місце служби м. Київ. Помер в Києві.

Народився 5 липня 1954 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в сім’ї робітника Тростянецького машинобудівного заводу і медичної сестри Білчанської сільської лікарні. Веде свій родовід від козаків Білчанської сотні. В 1970 році закінчив 10 класів Б ілчанської середньої школи. В 1970-1972 роках працював слюсарем на заводі «Центроліт» в м. Суми. Одночасно н авч ався в С умській школі ДТСААФ на пілота-вертольотчика. Закінчив цю школу в 1972 році. В 19 72-1974 роках навчався в Б огодухівськом у в ій сь к о в о м у вертольотн ом у у ч и ли щ і. Зразу ж був звільнений в запас, звання лейтенант. В 1974-1976 роках навчався і закінчив Кременчуцьке вертольотне училище цивільної авіації. З 1976 року і по теперішній час працюй пілотом вертольоту в м. Сургуті, Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області. Російська Федерація. Одружений. Дружина Любов Іванівна, донька Наталія працю є в а в іа к о м п а н ії «Ю тейр», Ірина, закін ч и ла Ленінградський авіаційний інститут, працює в Калішнграді рф Син Сергій закінчив К алін ін гр адсь к у морську академію в 2005 році. Служить на бойовому кораблі в м. Балтійську, штурман, лейтенант.

Кулібаба Микола Андрійович, капітан. Народився З вересня 1937 року в с. Білка Т і^ № «рттького району Сумської області в селянській родині, як

вш

““ е свШ родовії козаків Білчанської сотні Охтирського гтіобідського козачого полку. ....... в 1952 році закінчив 7 класів Білчанської „.коли, а в "і955 році - Ю класів г«^оли № 4 стянець. Працював на залізниці.

-ІЛл.-ыЛ

З 1956 по 1959 р ік служ и в в Р ад ян ській А р м ії. З 1 9 6 8 р о ц і з а к ін ч и в Х а р к ів с ь к и й ін с т и т у т залізничного транспорту, за фахом інженер по експ л уатац ії залізн иц ь. По закінченню ін сти туту присвоєно зван н я молодший лейтенант. Працював в Сумському відділен н і П івденної залізн и ц і інженером, головним інженером ди рекції п асаж и р ськи х перевезень. Звання капітан присвоєно 1975 року наказом К оман дуючого Київським ВО. Одружений. Дві дочки закінчили Х арківську залізничну академ ію . Старша працює на ст. Суми, молодша — на ст. Баси. Має двох онуків.

З 1984 по 1992 рік продовжував службу в армії. В 1992 році присвоєно звання капітан. Звільнений в запас. Після переїзду в с. Білку працював з 1992 по 2003 рік в санепідемстанціі^в м. Тростянці. З 2003 року не працює. Був одружений. Мав двох дорослих доньок. Помер в листопаді 2007 р. Л о б о д а Г анна Іванівна — капітан медичної служби. Народилася 1925 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині, я ка має свої витоки в роду Запорізьких козаків. Закінчила 7 класів Білчанської школи в і94 0 році, Охтирський медичний технікум — 1947 року. Після ЗЕїкінчення Харківського медичного інституту в 50-60 роках працювала лікарем-дантистом на китобійній ф лотилії «С л а в а ». 45 років пропрацювала лікарем стоматологом Лебединської районної лікарні. За відм ін н у роботу нагороджена орденом Богдана Хмельницького, медалями.

К уц В. С. — капітан. Н ародився в с. Олексине Т р остян ец ького р ай о н у Сумської області в селянській родині. Останнє місце служби — м. Київ. Помер в К иєві. Лобода Юрііі М иколайович — кап ітан м еди чн ої служби. Н ародився 21 ли сто п ада 1963 року в с. Ж игайлівка Тростянецького району С ум ської області в родині вчителя Лободи Миколи Савича. 1981 року закін чи в Б іл к ів с ьк у ЗОШ І-ПІ ступенів. У 1982 році на курсах отримав фах шофера. У 1 9 8 2 -1 9 8 4 р о ках п роходи в службу в Збройних Силах СРСР в Угорщині. У 1989 році закінчив 4 курси Х арківського медичного ін сти тут. Присвоєно звання лейтенант. Продовжив служ бу в Зброй них Силах. У 1991 році закінчив військово-медичний ф акультет при Горьківськом у медичному ін сти туті. За фахом — хірург. Присвоєно звання старший лейтенант. 260

Нешлюбенко Іван Васильович, капітан медичної служби. Народився в 1935 році в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській сім’ї. Веде свій родовід від воєнних поселенців слободи Білка. З 1944 по 1951 рік навчався в Білчанській середній школі. Після ї ' ( зак ін ч ен н я 7 к л а с ів в 1951 р.

*■

вступив до Сумського медичного технікуму, який закінчив в 1954 р. В цьому ж році працював в шпиталі І І В ^ Н Н І інвалідів Великої Вітчизняної війни ^ ** 3 ^ т 4 по 1958 рік служ ив в РадянськШ армії воєнфельдш ером в полковому медичному пункті.

261

в 1958 році вступив, а в 1963 році закінчив Х арківський медичний інститут. В 1 9 63 роц і б ув н ап р авл ен и й до Т р о с т я н е ц ь к о ї центральної районної лікарн і на посаду лікаря-невропатолога. В 1983 році призначений завідую ч и м н о во ут вореного неврологічного відділення тієї ж л ік ар н і. На цій посаді працював до виходу на пенсію в 1995 році. Проживає в м. Суми. Д руж и н а Олександра В аси лівн а, син — О лександр Іванович. Овчаренко Іван Іванович — капітан.

^ І *

Народився 20 січня 1930 року в с. Б іл к а Т р о стян ец ько го р ай о н у Х арківської (нині С умської) області в селян ській с ім ’ї, я к а веде свій родовід від козаків Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого полку. Закінчив 10 класів Білчанської СШ, Маловисторопський сільськогос подарський техн ікум . За фахом — агроном. Після закінчення техн ікум у працював в колгоспі «Соціалістична п р а ц я» с. Б іл к а , агр о -н о м по

сортовому насінню.

З 1949 по 1956 рік служив на Тихоокеанському флоті. Звання послідовно: матрос, старший матрос, старш ина II статті, старшина І статті, корабельний старшина.

Iл лil'^вl^. Б і л к ?

"--м и р а

06„р^“ стс“ ЇЇ^ с Г ::а Т 9 8 о “р“Г Г “ Нагороди: орден «Знак пошани», медалі «За доблестный труд» в ознаменование 100-летия со Дня рождения В. И. Ленина», «Ветеран праці», «Мала срібна медаль ВДНГ СРСР. Був одружений. Дружина Ольга Андріївна, дочка Світлана, син Юрій. Овчаренко І. І. помер 1990 р., похований в Білці. Перепелиця Віктор Андріііович — капітан медич ної служби. Народився ЗО серпня 1946 року в селі Ю наківка Сумського району С ум сь ко ї області в родині колгоспників, нащадок козацького ^ О" у роду Сумського козачого полку. Батько — Перепелиця Андрій Степанович. Мати — Перепелиця Катерина Іванівна. В 1965 році закінчив Юнаківську середню ш колу. Працював лабо рантом в Юнаківській СШ. В 1967 році поступив, а в 1973 році закінчив Харківський медичний інститут, ^кувал ь ний факультет. За фахом — лікар лікувальної справи. Звання — молодший лейтенант медичної служби. З 1973 по 1974 рік працював лікарем і проходив інтернатуру в 4-й міській лікарні, м. Суми. 1 серпня 1974 року призначений головним лікарем Білківської дільничної лікарні.

П ісля д е м о б іл із а ц ії зц о ву п рац ю вав в с. Б іл к а агрономом, замісником голови колгоспу - секретарем партійної організації.

21 серпня 1974 року наказом командуючого Київським ВО присвоєно звання лейтенант медичної служби, а - і вересня 1993 року наказом № 52 присвоєно звання капітан

Заочно закінчив Харківський сільськогосподарський інститут ім.. В. В. Докучаева, за фахом — вчений агроном.

медичної служби. „ ;Л І » Я І І І Ї В 1993 році проходив курси підвищення квадіфисащі. В 2007 році виповнюється 42 роки трудової .............. .... і 33 роки роботи в Б ілк івс^ ш лікарні. „ • _ Одружений. Дружина Перепелиця Ніна П а в л и » 263

До 1 9 7 4 року працював головним агрономом Тростя нецького районного управління сільського господарства Сумської області.

л ікар -п едіатр Б іл к ів с ь к о ї л ік а р н і. Д ва дорослих сина: Євгеній — 1973 року народження, с. Б іл к а, Юрій — 1979 року народження, с. Б ілка. Рудий Дмитро Охрімович, кап ітан . Народився 1937 року в с. Б іл ка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. 1952 року закін чив 7 к л ас ів Б ілчан ської середньої школи та поступив в Охтирське педагогічне училищ е. У чили щ е з а к ін ч и в в 1956 р о ц і, з а ф ахом в ч и т е л ь початкових класів. Того ж року вступив до Х ар к івсь ко го дер ж авн о го університету, на факультет філософії. Одночасно ф акуль тативно вивчав французьку мову. Закінчивш и університет в 1961 році став н авчати ся в а с п ір а н т у р і. З ах и сти в кан д и д атську дисертацію на ф ранцузькій м о ві. П ісл я закінчення аспіргштури працював в М іністерстві закордон них справ СРСР. Закінчив дворічну політичну ш колу в Парижі, Франція. Працював радником в Посольствах СРСР у Ф ран ції, М алагасійській республіці і інших франкомовних кр аїн ах Африки. В 70-х роках — на педагогічній роботі. В и кладач, старший викладач, доцент, професор Московського інституту міжнародних відносин. Має друковані наукові праці. Одружений. Має дорослого сина. Проживає в М оскві. Чалиіі Микола Іванович — кап ітан. Народився 23 лютого 1933 року в селі Х вощ ова Т р о стян ец ько го району Сумської області в селянській. родині. В 1949 році закінчив 7 кл асів Грузчанської ш коли і вступ ив до Мало-Вистропського сільськогоспо дарського техн ікум у, який 3£ІКІНЧИВ в ли п н і 1 9 5 4 р о к у . П р ац ю вав агрономом К р а к о в е ц ь к о ї МТС у Львівській області. ‘ 264

З листопада 1954 листопад 1956 року служив в Р а д ян с ь к ій А р м ії, вій ська Протиповітряної оборони Бакинського ВО. В 1957-1961 роки працював агрономом колгоспу «Зоря комунізм у» с. Грузьке. Грудень 1961 — листопад 1962 року навчався на курсах керівних кадрів при Харківському сільськогосподарському інституті. Грудень 1962 — червень 1963 року — агроном колгоспу «Зоря комунізму» с. Грузьке. В червні 1963 року обраний головою колгоспу. На посаді голови працював до березня 1974 року. П ісля об’єднання колгоспів в 1974 році був приз начений головним агроном колгоспу ім. Володимира Ілліча, в яком у працював до виходу на пенсію в 1999 році. В 1970 році поступив, а в 1975 році закінчив заочне відділення Харківського сільськогосподарського інституту ім . В. В. Докучаева, за фахом — вчений агроном. Н аказом № 36 МО СРСР 22.07.1969 року Чалому Миколі Івановичу присвоєно звання старший лейтенант. В 1980 році наказом Командуючого Київським БО присвоєно звання капітан. Нагороджений орденом «Знак пошани» — 1966 р., медаль «За доблестный труд» в ознаменование 100-летия со Дня рождения В. И. Ленина» — 1970 р. Одружений. Дружина, Чала Анна Андріївна — 1935 року народження, працювала продавцем в Білчанському ССТ. Дочка, Чала Людмила Миколаївна — 1959 року народження, фармацевт, м. Харків. Син, Чалий Володимир Миколайович, 1963 року народження. Протягом 12 років обирався до складу Білківської сільської ради. Мешкає в с. Грузьке.

Шульга Микола Іванович, капітан. Народився 6.05.1951 року в с. Білка Тростян^ького району Сумської області в родині колгосшшків ЯІ^гам-и Івана та Шульги Анни.

Закінчив Б ілчанську середню ш колу 1969 р. В 1974 році закінчив Х арківський медичний інститут. За фахом санітарний лікар . 2 7 .0 7 .1 9 7 4 р. наказом МО СРСР присвоєно зван н я лейтенант. 2 6 .1 0 .1 9 7 9 року наказом командую чого К и ївськи м військови м округом присвоєно зван н я старш ий л ей те нант. 2 6 .1 0 .1 9 8 8 р о к у н а к а з о м № 80 К о м а н д ую ч и й К и ївськи м військовим округом підвищ ив в зван н і — капітан. Вийшов у відставку 10.01.2001 року за віком . Працює головою товариства охорони природи, з ав ід у вачем відділу екології Тростянецької райдерж адміністрації в Сумській області. Одружений. Дружина Любов Степанівна. Дочки: А н на — 1975 року народження, Ольга — 1982 року народ ження. Живуть в м. Тростянець.

Яценко Ігор Борисович, капітан.

Яхно Микола Іванович, кап ітан медичної служ би. Народився 8 лютого в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. В 1972 році закінчив 11 класів Б ілківської середньої школи. В 1972-1974 роках служив в Радянській А рмії. ісля служби в армії закінчив медичний інститут. рацю вав с ан ітар н и м л ік а р е м Т р о с т я н е ц ь к о ї санепідемстанції. № медичної служби присвоєно наказом ■ .. квітн я 1977 року. Звання кап ітан медичної служби присвоєно наказом № 2 К о м ан д у ю ч о го П ів н іч н и м округом України 4 грудня 1996 р Одружений. Дружина Яхно Віра Іванівна. С ім ’ я проживає в м. Тростянець.

І'

Народився 23 березня 1962 року в м. Тростянці Сумської області в с ім ’ї служ бовця Я ценка Бориса Миколайовича та працівниці торгівлі і громадського харчування Яценко Людмили В італ іївн и . Веде свій родовід від козаків козачого полку. З 1969 по 1979 рік навчався в середній школі № 1 ім. Т. Г. Шев ченко, м. Тростянець. В 1979-1980 роках працював в Тростянецькому відділенні «Сіль госптехніка» електрослюсарем по ремонту автомобілів. В 1980-1985 роках навчався в Сумському філіалі Х арківського сільськогосподарського інституту ім. До кучаева. Закінчив за фахом інженер-економіст і організатор сільгоспвиробництва. В 1985-1987 роках служив в армії в Дніпропетровську. В 1987-1990 роках знову працював в Тростянецькій «Сільгосптехніці» — прораб по механізації тваринницьких ф ерм, ін ж ен ер -н о р м увал ьн и к, зам існ и к головного бухгалтера. З 1990 по 2002 рік головний бухгалтер Тростянецької дільниці «Сумибуд». Паралельно по 2002 року очолював фермерське господарство в с. Білка. З 6 червня 2003 року — сільський голова с. Білка. З вересня 2005 р. по 2008 рік навчається в Харківському регіональному інституті Національної Академії державного управління при Президентові України, за фахом — магістр державного управління. Одружений. Дружина Олена Іванівна, мають двох дорослих синів.

Борика О лександр Васильович, старш ий л е й т е нант. Народився 26 липня 1957 року в родині білчанина Б орики В а с и л я П ан тел ій о ви ч а та о л е к с и н к и Н а д ії Степанівни. Має глибокі родинні корені в Б ілчанській сотні Охтирського Слобідського козацького полку. В 1974 році закінчив 10 класів Тростянецької школи № 2. В 1979 році — закінчив Х арківський автодорожній інститут. Звання леіп^нант присвоєно в 1979 році наказом МО СРСР. У 1979-1981 роки працював інженером Слободзейського дорожньо-експлуатаційного уп равлін н я. 1981-1983 роки — служив начальником автослуж би ракетного дивізіону Закавказького БО. 1983-2001 роки — інженер, головний інж енер Тростя нецького птахопрому. З 2001 року і до теперішнього часу — головний м ех ан ік Смородинської дистанції колії Південної згиіізниці. Одружений; дружина Світлана О лексіївна, син О лек сандр 1985 р. н., син Костянтин 1992 р. н. Проживає в м. Тростянець. Бож енко О л ек сан д р С т е п а н о в и ч , с т а р ш и й лейтенант.

школу в 1980 р.

Народився З липня 1950 року в с. Б іл ка Т р о стян ец ько го р ай о н у Сумської області в родині голови кол госпу Боженка Степана Романовича. З акінчив Б іл ч ан ськ у середню школу в 1968 році. Військове училищ е — в 1979 році. Звання лейтенанта присвоєне н аказо м МО С РСР № 2 4 6 в ід 2 2.11.1979 р. Служив в Одесі. Демобілізований в запас 9.07.1980 р. К иївським РВК м. Одеси. Закінчив вищу партійну

заступником директора з постачанню 22 01 Г986*^Г° «Електропобугприлад* з 1983 року. ^ ^ . и і л.1986 у о о DOKV \Г.. гт т л ^ _ ^ року наказом № 7 Командуючого КВО від 22.01.1986 року . . присвоєно звання старший лейтенант. Присягу на вірність Україні прийняв 26.06.1992 року. Працює завідуючим відділом Тростянецької міської ради Ь ув одр уж ен и й . Д очка 1982 року народж ення. Проживає в м. Тростянець.

Биківець Григорій Григорович, старший лейтенант. Народився в с. Олексине, Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Працював діловодом в колгоспі. Помер. Вовк М икола Петрович, старший лейтенант. Народився 24 вересня 1936 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в родині колгоспників. В 1955 році закінчив 10 класів Білківської школи. В 1 964 році зак ін ч и в Х ар ківський інститут залізничного тран спорту. За фахом інженер експлуа тації залізниць. Після закінчення інституту пра цював в Сумському відділенні Пів денної залізниці — ревізор руху. Обирався головою профспілкового к о м іт ет у зал ізн и ч н и ків стан ції Смородине Південної залізниці. Звання молодший лейтенант присвоєно наказом МО СРСР 15 жовтня 1971 року, лейтенант — наказом № ПО МО СРСР 14.04.1984 року, старший лейтенант наказом — Командуючого Київським ВО в 1990 р. Був одруж еним. Д руж ина Анна Іванівна (дівоче прізвище Сусідка). Дочки Любов — 1962 р. народження, Світлана — 1970 року народження. Помер 6 березня 2006 р. Похований в місті Тростянець. Фото 1958 р. в м. Гродно. 269

Н ародився 13 серпня 1937 року в с ім ’ї залізн и ч н и ка (ст. С к р я гів к а П івденної з а л із н и ц і). Н ав ч ав с я в середній ш колі с. Б іл к а. Середню № 4 закінчив в м. Тростянці в 1954 році. П іс л я з а к ін ч е н н я ш к о л и б у в призваний до лав Р адян ської А р м ії, служив з 1956 по 1959 р ік . Послужний список: Курсант 79-ї військової ш коли операторів РЛС Радіотехнічних військ Протиповітряної оборони СРСР. Сержант 24 радіотехнічного полку Одеського корпусу ПВО. Оператор, старший оператор РЛС дальнього спосте реження. Оператор 1-го класу. Комгшдир відділення, старший оператор систем радіоло каційного спостереження 1-ої лінії захисту повітряного простору. Під час навчання в Київському політехнічному інституті IX 1959-ХП 1964 р. пройшов вій ськову підготовку сп еціа лістів зенітно-ракетних військ Сухопутних вій ськ СРСР. У 1964 — мол. лейтенант-інженер систем наведення ракет комплексу ПВО «С-75», X I I 1972—лейтенант інженер систем наведення ракет комплексу ПВО типу «К р уг», «К уб ». IV 1975 — старший лейтенант запасу. Під час служби в лавах Радянської А рм ії неодноразово отримував нагороди і заохочення від ком андування. Закінчив Київський політехнічний інститут, ф акультет радіоелектроніки (1959-1964 роки). Трудову діяльність почав в інстіггуті кібернетики, яки й очолював академ ік. Герой Соціалістичної П раці, лауреат Ленінської Премії В. М. Глушков, у відд іл і біологічної кібернетики, який займався вивченням та математичним моделюванням фізиологічних процесів людини під к ер ів ництвом відомого кардіохірурга ак ад ем ік а М. М. Амосова. Працюючи в лабораторії з вивчення серцево-судинної си стем и , був співавтором розробки і вп р овадж ен н я в

г-

м еди ч н у п р а к т и к у ап арата , , Штучне серце-легені», розробив математичну модель роботи серця. Надрукував на основі цих розробок понад 10 наукових статей. У 1972 році запросили на роботу в Четверте головне управлінн я М іністерства охорони здоров’я України на посаду головного спеціаліста з медичної техніки. На цій посаді в Республіканській клінічній лікарні „Феофанія» він працює до цього часу. За його керівництва і безпо середньої участі в лікарні впроваджені нові технології діагностики і лікування, ультразвукові дослідження та лазерна терапія, комп’ютерна томографія та ін. З цих нап рям ів написав близько 10 робіт. Учасник багатьох між народни х з ’їзд ів. Член Координаційної ради Все української громадської організації спеціалістів з медичної та біологічної техніки, інформатики та статистики. Входить до складу Проблемної комісії «Медична кібернетика» АМН Росії. Зарубіжний член кореспондент академії МН Росії. Урядові нагороди — дві медалі. Був одружений. Має дочку, сина і онуків. Гурнак Віталій Миколайович, старший лейтенант. Н ародився 3 0 .0 1 .1 9 3 7 р. в Хабаровську. З Х.1941 р. жив в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в родині військо вослужбовця Гурнака М. А. З 1944 року по 1951 рік навчався в Білчанській школі ім. М. Горького, потім в середній школі в м. Києві. П ісля закін ч ен н я середньої школи навчався в Московському інституті інженерів залізничного транспорту (інженер шляхів спо лучен н я), К иївському інституті народного господарства (економіст). На військовій кафедрі і н с - ^ ^ ^ н и ^ лейтенант з спеціальності « З а ^ н и ч н і 1965 р. ^ ц '^ а в на П ів д ен н о -З ах ^ з^ у 1960-1967 рр. працював на ш д

271

зал ізн и ц і: н а ін ж ен ерн о-техн іч н и х і к ер івн и х п осадах станції Д арниця; заст. начгиіьника К иївської механізованої дистанції ван таж н и х робіт; начальником технічного в ід д і л у — заст. головного інженера управління залізниці. З 1967 по 1972 рр. — референт відділ у транспорту і з в ’я з к у Ради М іністрів УРСР. У 1972 р. перейшов у Держплан УРСР, де працю вав м а й ж е д вадц ять р о ків н ачальн и ком в ід д іл у транспорту і з в ’я з к у . З набуттям Україною незалежності в 1992 р. очолив новостворене У правління зовнішньоекономічних відносин Д ержавної адм ін істрац ії залізничного транспорту У країни «У к р зал ізн и ц я». В 1996 р. перейшов на роботу в С ек ретаріат Верховної Ради У країни, де працює й дотепер консультантом в Комітеті з питань будівництва, транспорту та зв’я з к у . Поряд з професійною діяльністю зай м ається н ауко ви м и , техн іко-техн ологічни м и та екон ом ічн и м и проблемами транспорту. К андидат технічних та доктор екон ом ічни х н а у к . А к а д е м ік У к р аїн сь ко ї техн ологічн ої а к а д е м ії. Ч ленкореспондент Транспортної ак а д е м ії У країни. За с у м іс ництвом працює професором н а каф едр і е к о н о м ік и підприємств транспорту Київського університету економіки та технології транспорту (КУЕТТ). Має вчене звання доцент і професор. Як кваліфікований фахівець з проблем транспорту був затверджений у 1983 р. представником України в К омітеті з питань транспорту Європейської економічної к о м іс ії (ЄЕК) ООН в Ж еневі. Від ім ен і У країн и параф ував у 1986 р. Європейську угоду про важ ли ві залізничні л ін ії, а в 1991 р. — Є вр оп ей ську у го д у про го л о в н і л ін ії комбінованих перевезень. Входив до урядових делегацій України для участі в роботі сесій-асамблей ЄЕК. Сприяв вступу України в Міждержавну орг£шіз£шДю співробітництва залізниць (ОСЗ) у Варшаві і протягом шести років брав участь від імені Мінтрансу України та Укрзалізниці в роботі ї ї ком ітетів та сесій. У 2006 р. в з в ’я з к у з 50-річчям заснування нагороджений Почесним дипломом ОСЗ, Почесний залізничник СРСР, учасник л ік від ац ії авар ії на Чорнобильській АЕС в 1986 році.

Нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, чотирма медалями, знаками .Залізнична слава. 111 ст. та П ступеня. Опублікував близько ста наукових праць в журналах та збірн иках. Автор монографій «Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності залізничного транспорту», «Транспортний комплекс регіону». Майстер спорту з волейболу. В різні роки був чемпіоном 1 призером турнірів Москви, Києва, Центральної ради товариства «Локомотив», змагань ветеранів волейболу в Україні та СНД. В 2000, 2002 та 2004 роках в складі збірної України ставав чемпіоном світу та Європи з волейболу серед ветеранів. В 1987 р. присвоєно звання «Почесний член Всесоюзного товариства «Локомотив». Упорядковував матеріали з історії с. Білка Тростя нецького району, я к і свого часу зібрав художник А. В’юник. Книга «Б ілка. Слобода Тростянецького району Сумської області» побачила світ 2002 р. за фінансової підтримки дружини Гурнак Людмили Миколаївни, яка 26 років була директором Київського булочно-кондитерського комбінату, заслуж еного працівника промисловості України. Син Гурнак Микола Віталійович закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації, на військовій кафедрі отримав звання молодшого лейтенанта. Дочка Оксана Віталіївна захистила кандидатську дисертацію в київському Інституті кібернетики, зараз працює в «Укртелекомі». Н адрукував низку мистецтвознавчих статей. Упоряд кував і видав у 2002 р. збірник «И смех, и грех под стук вагонных колес», куди ввійшли анекдоти та карикатури на залізничну тематику. Опублікував статтю «Сатирическая печать и ее художники в XX веке». Мае 50 публікацій з історії пам’ятників. Член національної спілки журналістів України (НСМУ). .. Більш детальні відомості про члена Національної спілки ж ур н ал істів України Гурнока Віталія М и ко лаііои ч. ч и т а й т е в 11 ви п уску Е нциклопедичного слова*««

273

«У країнські журналісти в іменгіх», Л ьвів 2004 року сторінки 98-100, та в енциклопедії сучасної України, т. б, 2006 р. ст. 661. Г усак М икола М иколайович, старш ий лей тен ан т. Н ар о д и вся 3 .0 6 .1 9 3 8 р о к у в " —г—■ — д Б іл к а Т р о стян ец ько го р ай о н у Сумської області в селянські родині, я к а має глибокі ко зац ькі корені. 1956 ро ку зак ін ч и в 10 к л а с ів Білчанської ш коли. У 1957-1960 роках служ и в в Р а дянській А рм ії. Л енінградський ВО, артилерист, ст. сержант. П ісля д ем о б іл ізац ії п о їх ав на роботу на цілинні землі в А лтайсь кий край. В 1 9 6 0 -1 9 6 2 р о ках п р ац ю вав в ч и т е л е м в ій с ь к о в о ї с п р а в и , Солонешенський район. Алтайський край. П ісля одруження в 1962 році повернувся на б ать ківщ ину, і в 1962-1964 рокгіх працював вчителем географії в Буймерській школі, Тростянецького ргійону. Одночасно навчався заочно на географічному ф акультеті Харківського державного ун іверси тету, яки й зак ін ч и в 1967 року. В 1964-1969 роках вчитель географії Б ілківсько ї СШ. В 1969-1976 роках — орггшізатор позакласної виховної роботи в тій же школі. Наказом МО СРСР 22.10.1971 року присвоєно звання молодший лейтенант, а Нгіказом Командуючого КВО № 45 від 6.06.1976 року — звання старший лейтенгінт. В 1976-1987 роках — директор Б ілківської СШ. В 1987 році обраний головою виконкому Б ілківсько ї сільської ради, на цій посаді працював до 1990 року. 1990-1992 рік вчитель технічної праці і історії, а з 1992 по 2001 роки вчитель історії Б іл ківсько ї середньої школи. Має звання «Відмінник народної освіти У країн и ». Н агороджений медалям и «З а доблестный тр уд* в ознаменование 100-летия со Дня рождения В. И. Ленина, «Ветеран тр уда».

Дружина Антоніна Андріївна. Дочка Люба 1964 року народження, син Олександр 1961 року народ ж ення. Має онуків і правнучку. Демченко Павло Кіндратович, гвардії старший лейтенант технічної служби. Народився 10 липня 1928 року в с. Родіонівка Умансь кого району Київської області в селянській родині. Прибув в село М икитівка, я к звільнений в запас, 1 жовтня 1953 року, звання старшина. Працював механіком в колгоспі «Соціалістична праця», «Імені Володимира Ілліча» в с. М икитівка. З лютого 1968 року і до виходу на пенсію —завідуючим гаражем в колгоспі «Імені Володимира Ілліча» в с. Б іф а. Н аказом № 27 Командуючого К иївським ВО від 21.04.1971 року присвоєно звання старший технік-лейте нан т, а н аказом № 265 МО СРСР від 3.12.1971 ро к у — звання старший лейтенант технічної служби. Одружений. Дружина Надія Гнатівна, син Петро — 1955 року народження, Микола — 1957 року народження. Проживає в с. Микитівка. Колісник Олексій Іванович, старший лейтенант. Народився 18 червня 1948 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області, в сім’ї колгосп ників. В 1955 році поступив в Біл чанську СШ, 10 класів цієї школи закінчив в 1966 році. До кінця 1967 року працю вав трактористом в колгоспі ім. Котовського, с. Білка. З грудня 1967 по листопад 1971 року служ ив в Збройних Силах ______ СРСР, м орська а в іа ц ія . П ісля служби працював слюсарем на Харківському В квітні 1976 року повернувся в с. Ылку, иуам бригадиром навчався в Одночасно з 1988 по іу у і Маловисторопському сільгосптехшкумі.

...

з 1992 по 1997 р ік очолював ф ермерське господарство ♦Колос». З березня 1997 року в агрофірмі «Н ива» — начальник виробничої дільниці № 2. В грудні 1991(9 обраний головою пргшління, а з лютого 2000 року — призначений директором агрофірми «Н и ва». В 2006 році, в з в ’я з к у з банкрутством агрофірми, звільнений з посади директора. Нагороди; орден «Знак пошани» (1984 р ік ), м едалі. Одружений. Д руж ина Роза О лексіївна, дочка Н атал ія, син Володимир. Ж ивуть в с. Б іл ка. К о р о б е й н и к О л е к с ій В а с и л ь о в и ч , с т а р ш и й лейтенант. Н ародився 3 1 .0 3 .1 9 3 7 р. в с. Б ілка Тростянецького району С умсь кої області в с ім ’ї робітника Тростян е ц ь к о го ц у к р о в о г о к о м б ін а т у т Коробейника В аси ля Іван о ви ч а і колгоспниці Коробейник В арвари Василівни. В 1939 р. батько помер. Родина веде свій в ід л ік від к о зак ів Білчанської сотні Охтирського Сло бідського полку. В 1951 році закін чив 7 к л а с ів Білчанської середньої ш коли. В 1955 році закінчив Охтирське педагогічне училищ е, за фахом вчитель початкових класів. В 1955-1956 роках працював вчителем ф ізкультури Воскресенської школи, Буринський район, Сумської області. 1956-1958 роки — служба в Радянській А рм ії, стан ція Д аурія, Забайкальський військовий округ. 5.10.1956-15.02.1957 рр. _ курсант-командир тан ка навчально-танкового батальйону в/ч 06001. П ісля розфор мування навчального батальйону в зв’я з к у зі скороченням вій ськ СРСР — радист-заряджаю чий середнього т а н к у командира ди візії в/ч 06001 з 15.02.1957 по 8.04.1958 року. Звільнений з а р м ії в з в ’я з к у з другим скороченням чисельності Радянської Армії.

ш колу робітничої молоді (1959) і А р х а н г е л ь с ь к / ^ ™ В пиломахері^Тв В 1960-1961 роках - штатний секретар комітету комсомолу на Цигломенському ЛДК. комітету 22 квітн я 1961 року — 15 липня 1964 року — другий ПОТІМ перший секретар Ісакогорського РК ВЛКСМ м* Архангельськ. •. ’ ' В 1962 році пройшов навчальні збори при в/ч 22046, гарнізон Л існа Річка, м. Архангельськ, — по профілю секретар комсомольської організації. Звання молодший лейтенант присвоєно наказом № 238 Міністра Оборони СРСР 7 серп н я 1962 р о ку; л ей тен ан т — наказом Командуючого Ленінградським воєнним округом № 49 від 28 жовтня 1969 року; старший лейтенант — наказом № 45 Командуючого Ленінградським ВО від 27.11.1971 р. З 16 липня 1964 року по ЗО липня 1975 року — перший помічник каш тана на траулерах Архангельського тралового флоту. Пргщював в промислових експедиціях біля Нової Землі (1964 р.), о. Шпіцберген і о. Медвежий (1965-1967 роки), на БМРТ 441 «Бізон» біля Гренландії, Ісландії (1968 1969 рік), до островів Южна Георгія і Фолклендські острови (1970 р.). Був в портах Гданськ і Гдиня (Польша), СентДжонс (Канада), Лас-Пальмас (Канарські острови, Іспанія), порт Стенлі (Фолклендські острови, Велика Британія). В 1971 році заочно закінчив Архангельський педаго гічний інститут, за фахом викладач історії і права. В 1975-1992 році працював викладачем історії в ПТУ № 1 м. Сєвєродвінськ, Архангельської області. З 20.05.1992 р. по 26.10.1996 р. — вчитель праці Біл ківської школи. Упорядкував (разом з Л. Л. Яценко) друге видання книги «Білка — слобода Тростянецького району», 2004 рік. Одружений. Дружина Валентина Михайлівна. Дчросді діти: Галина, Сергій, Віктор, Володимир, Михайло, 8о^чс»Нагороди: медалі «За доблестный труд» в ознамвяо-

вание 100-летия со Д ня рождения В. И. Л енина, «Ветеран тр уд а», дві грамоти ЦК ВЛКСМ, дві грамоти М іністерства суднобудівельної промисловості СРСР, Диплом л аур еата кон курсу на кращ у лекцію і цінний подарунок — годин н и к — товари ства «З н ан н я» РСФ СР, зн ак «В ід м ін н и к профтехосвіти РСФ СР».

першого шлюбу: Василь, 1965 р. народження, дочка Валентина 1969 року народження, син Володимир, 1972 року народження. К улібаба Сергій Іванович, старший лейтенант. Народився 9 січня 1960 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в селянській сім’ї. В 1977 році закінчив 10 класів Білківської СШ. В 1979 році закінчив технічне училище № 1 в м. Суми, за фахом електромонтер по ремонту та обслу говуванню електричних машин і приладів. В травні 1979 року призваний в радянську Армію, служив в прикордонних військах на ОКПП в місті Ургени, Молдавія. Демобілізувався 1981 року. З серпня 1981 по січень 1982 року працював елект риком в Сумській пересувній механізованій колоні № 1. З січня 1982 по березень 1989 — в Тростянецькому відділі охорони РВВС електриком по сигналізації. З березня 1983 року і до цього часу — слюсар конт рольно-вимірювальних приладів і автоматики Сумської дільниці Полтавської механізованої дистанції вантажних робіт. В 1983 році навчався на 3-х місячних курсах офіцерів запасу в м. Батурин, Чернігівської області. Одружений. Дружина Зоя Миколаївна (дівоче прізвище Полях). Син Віталій, 1.04.1984 року народження.

Коробейник Федір Васильович, старший лейтенант. Народився 22 лютого 1940 року в с. Б іл к а Тростянецького району Сумської області в с ім ’ї колгоспниці Коробейник Варвари Василівни. Веде свій родовід від ко заків Б ілчанської ^ сотні Охтирського Слобідського коза чого полку. В 1958 році закінчив 10 к л ас ів Білчанської середньої ш коли. З 20.10.1959 по 15.1 0.19 63 року ___________________служив на Чорноморському флоті. Жовтень 1959 — червень 1960 року — курсант, місто Батумі. З червня 1960 по 15 жовтня 1963 року служ ив старш им писарем секретної частини крейсера «М осква» в м . С ева стополі, Чорноморський флот. Старшина II статті. П ісля демобілізації з 1 .0 2 .1 9 6 4 року по 1971 р ік ф ормував залізничні потяги на станції Баси Південної залізн иці. В 1971 році закінчив Х арківський тех н ікум залізн ич ного транспорту за фахом е к с п л у а т а ц ія залізн ич н ого транспорту. З 1971 року працював змінним диспетчером, началь ником зміни на ст. Смородино Південної залізниці. Вийшов на пенсію в 1996 році. Звання молодший лейтен£інт присвоєно наказом МО СРСР № 67 в ід 18 травн я 1973 р о к у. Л ей тен ан т — наказом Командуючого К иївським воєнним округом — в 1976 р. Старший лейтенант — в 1980 році. Одружений вдруге. Дружина Анна Йосипівна. Діти від ^

■Г'

Куп Микола Петрович, старший лейтенант. Народився 1937 року в с. Олексине району Сумської області в селянській сім ^ім п ій ського чемпіона Куца В о л о д и м ^ ’ Закінчив 10 класів Білчанської СШ в Того ж року вступив до Московського інституту «ФФУЗакінчив інститут в 1959 році.

279

в 1 9 5 9 - 1 9 6 0 роках — служ б а в Р адян ській А р м ії. П ісля служ би працю вав на різних керівн и х посадах в М оскві. З акін чи в А кадемію зовніш ньої торгівлі СРСР. П рац ю вав то ргови м аташ е СРСР в Ш в ей ц а р ії 7 0 -р о к и . О чолю вав в ід д іл М ін іс т е р с т в а з о в н іш н ь о ї торгівлі СРСР, а з 1991 року — Росії. О дружений, має дітей і о н уків. Проживає в М оскві.

Лавріненко Ігор М ихайлович, старший лейтенант. Народився 12 к вітн я 1960 ро ку в м. Б рян ка Брянського району Л у ганської області в родині робітників. Разом з батькам и п ер еїх ав до села Олексине Тростянецького райо ну Сумської області. Н авчався в О лексинській почат ковій ш колі. З 5 по 8 клас н авчався в Б ілківській середній ш колі, а 9 10 класи — в Тростянецькій ш колі № 3. Здобув середню освіту в 1978 році. В т о м у ж ро ц і п о с т у п и в до Сумського навчгільного центру ДТ СААФ на курси вертольотчиків. Закінчив курси в 1979 році. В 1980 році продовжив навчання в Богодухівському училищі льотчиків за фахом — пілот вертольоту. В 1980 році присвоєно зван н я лей тен ант. З ван н я старший лейтенашт присвоєно нгіказом МО СРСР 24 червня 1992 року. Вийшов в запас того ж року. Проживає в с. Олексине. Є син 1983 року народження. Луговий Георгій Георгійович, старший лейтенант. Народився 1 червня 1944 року в родині службовців в м. Києві. Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 81 МО С РС Р 20 в е р е с н я 1 9 7 2 р о к у . П р ац ю вав в Тростянецькому промкомбінаті майстром до 27 лютого 1984 року.

Жив з с ім ’єю в с. Олексине Білчанської сільради. Дружина Лугова Галина Анатоліївна, син Георгій, 1978 року народження. ’ Вибув до Московського РВК м. Києва 27 лютого 1984 року. М аленко Іван Іванович, старший лейтенант. Народився в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Закінчив 10 класів Білківської школи. Педагогічний інститут. Працював вчителем. Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 110 Командуючого КВО 14 травня 1984 року. Помер. Масюк Борис Микитович, старший лейтенант. Народився в с. Каплунівка Краснокутського району Х арківської області 10 грудня 1935 року. Прибув в с. Білка Тростянецького району Сумської області після виходу на пенсію. Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 24 МО СРСР 2 0 ^ ^ в н я 1978 року. Одружений. Дружина — Масюк Надія Петрівна, донька Людмила, 1973 року народження, син Дмитро. Мисенко Іван Андрійович, старший лейтенант.

кого господарства.

Народився 6 січня 1930 року в с. Білка Тростянецького району Сумсь кої області в селянській родині. В 1938 році пішов в перший клас Білчанської школи, 7 класів закінчив в 1947 році (під час окупації з 1941 по 1943 рік в школі не навчався). В 1947 році поступив, а в 1950 році закінчив Охтирський технікум механізації і електрифікації сільсьПісля закінчення технікуму за фахом

281

м ехан ік працював в радгоспі «Великий Н аступ», Херсонсь кої області 2 м іс яц і. З ж овтня 1950 по січень 1954 року служ и в в Р ад ян ській А рм ії. Звання старший лейтенант присвоєно 1 4 .0 5 .1 9 8 4 року наказом № 110 МО СРСР. З к в ітн я 1954 року по грудень 1957 року працю вав інструктором з м ехан ізації сільського господарства Півненківсько ї ш коли ФЗН (виселок Гай, м. Тростянець). З березня 1958 року по березень 1959 року — майстер виробничого навчання Лозівського радгоспного училищ а, с. Лозова Х арківської області. З березня 1959 року і до смерті в 2006 році працю вав в колгосп і ім . Володимира Іл ліч а головним ін ж ен ер о м механіком (с. Б ілка). Нагороди: Орден «Трудового Червоного Прапора» — 1976 р ік. Медаль: «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со Дня рождения В. И. Ленина» — 1970 р ік . Був одружений. Дружина —Мисенко Ніна О лексіївна, 1939 року народження, медичний п рац івник, до ч ка — М исенко Валентина Іван івн а, 1960 року н ар о д ж ен н я. Син — М и сен ко В олоди м и р Ів а н о в и ч , 1 9 6 4 р о к у народження. Мелехов П авло Олексіііович, старш иіі леіітен ан т ветеринарної служби. Народився 28 липня ^928 року в к о зац ь кій слободі С т р іл е ц ь к ій Сєвського району Брянської області в селянській родині. Росіянин. В 1945 році закінчив 8 к л асів і поступив на н а в ч а н н я до Т рубчевського зооветтехнікуму, яки й за кінчив в 1948 році. Був направлений на посаду ветеринарного т е х н ік а в Севський район Брянської області. 1948-1951 роки — служ ба в Р а дянській Армії. П ісл я д ем о б іл ізац ії працював завідую чи м К н яги нівською зооветдільницею в Сєвському районі.

Без відриву ВІД роботи в 1957 році вступив, а в 1963 роц , з а к ін ч и в М о ско вську ветерин арну академ ію одночасно працював за фахом в організаціях Севськош району. Брянської області. Звання лейтенанта присвоєно в 1962 році. В січні 1965 року був призначений головним ветеринарним лікарем Тростянецького району Сумської об^іасті. На цій посаді працював до 25 серпня 1977 року. З 25.08.1977 р. по 28.07.1980 року працював головним ветлікарем міжгосподарського об’єднання по виробництву яловичини, в зв’язку з реорганізацією об’єднання в 1980 році переведений в колгосп ім. Володимира Ілліча на ту ж посаду. Тут працював до виходу на пенсію в 2000 році. Був одружений. Разом з дружиною виховали двох синів. Син Віктор Павлович Мелехов, 1953 року народжен ня, — полковник Російської армії. Син Олександр, 1955 року народження, — підполковник запасу Російської армії. Обидва одружені, мають дітей. Мелехов П. О. обирався до Тростянецького райкому профспілки працівників сільського господарства з 1968 по 1976 роки. Нагороди: Орден «Знак пошани». Знак «Відмінник цивільної оборони СРСР». Нешлюбенко Анна Василівна, старший лейтенант медичної служби. Народилася в 1937 році в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській сім’ї. В 1944 році вступила до 1 класу Білчанської школи, 10 класів якої закінчила в 1955 році. В 1961 році К ’ закін ч ила Х арківський медичний ч , інститут. В інституті вийшла заміж. Разом з чоловіком працювала в Закарпатській області 1 рік. З 1962 року працювала в районній лікарні м. Дергачі Харківськся обяаеп.

З 1990 по 1996 рік працювала в селі Сонячному Охтирського району Сумської області. Померла в 1996 році.

Н ешлюбенко М икола О лексан дрови ч,

старш ий

лейтенант. Народився в с. Б іл к а Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Помер. Овчаренко О лександр С авич, старш ий лейтенант. Народився в грудні 1955 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в селян ській родині, я к а веде свій р о до від в ід к о з а к ів Б іл ч а н с ь к о ї со тн і О хти р сько го слобідського козачого полку. В 1973 році закінчив Б іл к івс ьк у СШ. 1973-1976 рік — служба в Р адян ській А рм ії. Закінчив військове училище. За станом здоров’я звільнився з арм ії і працював водієм в пожежному депо колгоспу ім . Володимира Ілліча. Через хвороби отримав ін валідн ість II групи. Був одружений. Дружина Овчаренко Л ід ія Григорівна. Виховгіли 3-х синів. Помер ЗО грудня 2005 року, похований в с. Б ілка. П асько В о ло д и м и р М и к о л а й о в и ч , с т а р ш и й лейтенант. Народився 2 червня 1944 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області, в селянській родині. ^ В 1962 році закінчив Вілчанську СШ. В 1963 році поступив в педагогічний інститут, вчитель математики. П рацю вав в Г р у з ч а н с ь к ій в о с ь м и р іч н ій ш к о л і Тростянецького району вчителем математики. Служив в Радянській А рмії, Одеський ВО. Н аказом № 73 МО СРСР присвоєно звання лейтенант. Працював вчителем математики середньої ш коли в с. Ш ляхове, Одеської області. П ісля переїзду на батьківщ ину працював вчителем математики Тростянецької заочної школи. Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 65 МО СРСР ЗО грудня 1976 року, 284

Був одружений. Дружина Пасько Тетяна Петрівна, 19 49 ро ку н ар о дж ен н я, сини: М икола, 1974 року народження, Ігор, 1977 року народження. Перепелиця Ніна Павлівна, старший лейтенант медичної служби. Народилася 11 листопада 1948 року в с. Юнаківка Сумського району Сумської області в сім’ї службовців. В 1966 році на з золотою медаллю з а к ін ч и л а 10 к л а с ів Юнаківської середньої школи. В 1972 році закінчила Харківсь кий державний медичний інститут, л за фахом педіатр. в 1972-1974 роках працювала педіатром в Тростянецькій цент ральній районній лікарні. За сімей ним обставин ам и (народж ення сина) перевелась на посаду педіатра в Білківську дільничну лікарню. Працювала на цій посаді до 1977 року. В 1978 році призначена заступником головного лікаря Тростянецької районної лікарні. З народженням другого сина в 1979 році перевелась на посаду педіатра Білківської лікарні і з 1980 року по теперішній час працює в Білківській лікарні. Звання лейтенант медичної служби присвоєне наказом Міністра оборони СРСР 21 серпня 1974 року, звання старший лейтенант медичної служби — наказом » 77 МО СРСР 19 листопада 1984 року. Відмінник охорони здоров’я України. Голова профкому Білківської сільради. Одружена. Чоловік, Перепелиця Віктор А н д р а іо ш ^ головний лікар Білківської лікарні. С«аи: Євгеній, р о к у народження, Юрій, 1979 року народження.

П о к о ти ло В о л о д и м и р П р о к о п о в и ч , с т а р ш и й лейтенант. Н ародився 7 лютого 1936 року в с. Боромля в с ім ’ї служ бовців. Р азо м з б а т ь к а м и п е р е їх а в в Б ілку 1938 року. В 1954 році закін чив 10 кл асів Білчанської середньої ш коли. В 1955 році п ри зван и й в Р адян ську Армію. С луж ив секр ет н и ко м в р о т і о б с л у г о в у в а н н я Вищого вій сько во-м о рсько го у ч и лищ а л ь о тч и к ів в м. К уйб и ш еві. Д емобілізувався в 1958 році в званні старший матрос. З 1958 по 1963 рік працював станочником на Тростя нецькому машинобудівному заводі. З 1963 по 1968 р ік працював токарем в колгоспі ім . Володимира Ілліча. , В 1968 році Покотила В. П. обрали головою Білчанської сільської ради. Одночасно в 1969-1970 роках н авчався в Х ар ківській радянсько-партійній ш ко лі. В 1970-1971 роках працював на цегельному заводі в с. Б ілка. З 1971 по 1975 рік — голова Білчанської сільської ради. 28 ж овтня 1971 року наказом МО СРСР Покотилу В. П. присвоєно військове звання молодший лейтенант. З 1975 року по 1996 р ік п рац ю вав д и р екто р о м цегельного заводу в с. Білка. Звання старший лейтенант ^ К омандую чого К и їв с ь к и м воєнним округом 17 грудня 1984 року. На пенсію вийшов в 1996 році народження, син Сергій — 1964 по.,,, бойових лій п длч • народження, учасник 1986 році. Ф^^^істані, ліквідатор авар ії на ЧАЕС у 100 л Г и я ™ 0 доблестней труд, , ознаменование 1 0 0 лети я со Д ня рождения в . И. Л е н и н а ., «Ветеран труда*, «60 років Перемоги*. Грамоти.

Живе в с. Б ілка.

^а^Ромааюк Микола Миколайович, старший лейте-

сум^тг сіГв\™кіГр:::г

Одружении. Дружина Романюк Марія Василівна.

Руцький Олександр Миколайович, старший лейте-

НЭ.НТ«

Народився 7 .0 1.1 9 5 9 року в о. Г ор іле Г л у х ів с ь к о г о району Сумської області в селянсьі<ій сім’ї. В 1974 році закінчив '8 класів Горілівської восьмирічної школи, в

цьому ж році вступ и в до Г л у хівського технікуму механізації та електриф ікації сільського госпо дарства на відділення механізації гідромеліоративних робіт. , Закінчив технікум в 19 7 8 році і за п ризначен ням т е х н ік у м у працю-вав майстром виробничого навчання Сумського філіалу Харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаева. Одночасно, з 1979 по 1984 рік, навчався в цьому ж інституті. П ісл я зак ін ч ен н я ін сти туту в 1 9 8 4 - 1 9 8 5 роках працю вав начальником виробничої дільниці № 1 в колгоспі ім . Володимира Ілліча в с. Білка Тростянецького району Сумської області. В 19 8 5 -19 8 6 роках проходив строкову службу в Зброй них силах СРСР в м. Ленінграді при штабі Ленінградського воєнного округу. Наказом Міністра оборони СРСР в 1986 році присвоєно звання молодший лейтенант. З 19 8 6 по 19 0 0 рік очолював 1 виробнячу дільширо колгоспу ім. Володимира Ілліча. В червні 1990 року ^толеві збори обрали Руцького О. М. головою правління колгввщг ім. Володимира Ілліча (з грудня 1995 р. — АПО ЗТ «Няаа»)^

в 1999 році, в з в ’я з к у з реорганізацією АПО ЗТ «Н и ва», перейшов на інш у роботу. Працює заступником начальн и ка локомотивного депо Смородине ПЗ з сільського господарства. Звання старший лейтенант присвоєно в 1990 році. Одружений. Д руж ина Ольга Я ків н а, дочка Н атал ія — 1 9 8 2 р о к у н а р о д ж е н н я , си н В ік т о р — 1 9 8 7 р о к у народж ення. Проживає в с. Б ілка.

і'

І її

С міян М икола Петрович, старш ий лей тен ан т. Н ародився 16 січ н я 1940 ро ку в с. Б іл ка Тростянецького району. С у м с ь к о ї о б л а с т і в с е л я н с ь к ій родині, я к а м ає гл и б о кі родинні корені серед сл о б ідськи х к о з а к ів Білчанської сотні. 4 В 1958 році закінчив Б ілчан ську ^ середню ш колу. Н авчався в Любо^ тинському залізничному училищ і за ф ахом м о н т а ж н и к к о н т а к т н и х електричних ліній на залізн и ц і. До 1 9 6 3 р о к у п р а ц ю в а в з а ф ахом н а с т а н ц ії Б є л го р о д П івденної зал із-н и ц і. С л уж и в в м. Р о сто в -н а-Д о н у. Закінчив ш колу молодших а в іа м е х а н ік ів . З в а н н я — молодш ий л е й т е н а н т . В ц ь о м у з в а н н і с л у ж и в н а військовому аеродромі до 1966 року. В 1966 році демобілізувався і переїхав на батьківщ ину в с. Білку. Працював електриком в колгоспі ім ені Володимира Ілліча. Н аказом № 85 МО СРСР 1 7 .1 2 .1 9 8 4 р. присвоєно звання старший лейтенант. Помер і похований в Білці в березні 1991 р. Був одружений. Дружина Сміян Зоя Афанасіївна. Дочка Олена, 1962 року народження, син Володимир, 1969 року народження.

Соседка Володимир Денисович, старший лейтенант. Народився 28 квітн я 1938 року в с. Білка Тростя нецького району Сумської області в селянській родині. В 1955 році закінчив 10 класів Білчанської середньої школи. В 1956-1958 роки служив в Радянській Армії. П іс л я с л уж б и з а к ін ч и в ін с т и т у т , працю вав в м. Тростянець. Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 7 МО СРСР 7 березня 1974 року. 5 серпня 1974 року знявся з військового обліку в Білці і виїхав до Полтави. Одружений. Дружина Сосєдка Алла Михайлівна. Дочка Марина — 1967 року народження. Тетянечко Іван Андрійович, старший лейтенант. Н ародився 21 вересня 1938 року в селі Грузьке Тростянецького району Сумської області. В 1955 році закінчив Білчанську середню школу ім. М. Горького. Служив в Радянській Армії — 1956-1958 роки. Після служби в армії закінчив Сумський педагогічний інститут, за фахом вчитель історії і суспільствознавства. Працював вчителем історії Гребеникі^бької школи Тростянецького району. Звання старший лейтенант присвоєно наказом № 102 МО СРСР 13 листопаду 1973 року. Проживає в с. Грузькому. Шиленко Сергій Іванович, старший лейтенант. Народився 15 серпня 1972 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в сім ’ї інженера Іван а А ндрійовича Ш иленка та вчительки Віри Олександрівни Ши ленко. В 1988 році закінчив 10 класів Б іл к ів с ь к о ї СШ. В 1990 році вступив до Сумського педагогічного інституту, який закінчив в 1995 році по сп ец іально сті ф ізкультура і військова допризовна підготовка зі званням лейтенант.

289

з 1995 по 1997 р ік працював вчителем ф ізкультури і допризовної підготовки в Б іл к івськ ій ш колі І-ІІІ ступ ен ів. З 1997 п о '2002 р ік п рац ю вав чергови м оф іцером Сумського обласного вій ськком ату. В 1998 році присвоєно звання старший лейтенант. З 2 0 0 1 по 2 0 0 3 р ік п р а ц ю в а в в м . Б а л т ій с ь к , К алінінградської області. Н ачальник к ар ау л у в охоронній фірмі. З 2004 по 2006 р. працював в М осковській області. З 2006 р. пронсиває в м. Суми. Ш имко Володимир Д митрович, старш ий л е й т е нант. Н ародився 19 ж овтн я 1938 ро ку в сел і О лексине, Т р о стян ец ько го р ай о н у. С у м с ь к о ї о б л аст і в р о ди н і робітників. В 1955 році закінчив Білчанську СШ ім . М. Горького. 1956-1958 рік — служба в ар м ії. В 1972 році — Х арківський автодорожній ін сти тут, за фахом інженер експлуатації автомобільних ш л ях ів. Працював майстром в Т р остян ец ьком у районном у автодорожньому управлінні. Звання лейтенант присвоєно н аказом МО СРСР 28 листопада 1972 р о ку. З ван н я старш ий л е й тен а н т — наказом № 96 МО СРСР 18 ж овтня 1977 року. Одружений. Дружина Шимко Ольга М ихайлівна, син Юрій — 1963 року народження, Олександр — 1968 року народження. Сім’я проживає в м. Тростянець. Чернець Микола Григорович, старш ий лейтенант. Н ародився 9 грудн я 1954 р о ку в с ел і М и к и тів н а ростянецького району Сумської області в селянські родині. В 1972 році закінчив 11 класів Б ілківсько ї СШ. В 1972-1974 роках служив в Радянській А рм ії П ісля служби в армії закінчив тех н ік ум . Працював майстром електроцеху на шоколадній фабриці ♦Україна* в м. Тростянець.

лг старший лейтенант — наказом № 94 МО СРСР 23 листопада 1983 р. Знятий з обліку в Тростянецькому РВК 5 травня 1987 року в зв’я зк у з переїздом до м. Суми. Одружений. Дружина Чернець Анна Анатоліївна 1958 р. н., дочка Олена — 1978 року народження, син Олек сандр — 1983 року народження.

■І Лі

Борика Віктор Миколайович, лейтенант. Народився 8 травня 1955 року (через 10 років після закінчення В ели кої В ітч и зн ян о ї вій н и ) в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в селянські родині, я к а м ає гли б о кі корен і в Б іл ч ан ській сотні О хтирського Слобідського ко-зацького полку. 1972 року закінчив 10 класів Б ілківсько ї середньої школи ім. М. Горького. Служба в радянській Армії з 13 травня 1973 р. по 16 травня 1975 року. З травня 1973 року по грудень 1973 року навчався в ш колі молодших командирів зенітно-ракетних військ, м. Богодухів. З гр у д н я 1973 по тр авен ь 1975 ро ку служ и в командиром відділення в зенітно-ракетних військах. Сержант, старший сержант. П ісля 2-х місячних зборів по підготовці офіцв^йв запасу 19 грудня 1975 року наказом № 246 МО СРСР присвоєно звання лейтенант. 20 жовтня 2000 року Командуючий Північного БО У країни наказом № 67 підтвердив звання лвйт«аят Збройних Сил України. 26 березня 1992 року Б ори» М. прийняв присягу на вірність Україні. В 1975 році працював наладчиком на Сумськааіу заакда ♦ Насосенергомаш», в 1976 р. — наладчиком холодного штампування на Тростянецькому заваді ропобутприлад».

в 1977 році закін чи в С умський навчальний ком б ін ат, з а ф ахо м ш оф ер. Р ік п р а ц ю в а в ш оф ер ом в Тростянецькому АТП 18041. З 1978 по 1996 рік працював шофером в колгоспі ім . Володимира Ілліча, с. Б ілка. З 1996 року і по цей час працює в різних будівельн их бригадах в К иєві, Сумах та в м істах Росії. Разом з сином Романом, 1991 року народження, прожи вають в с. Білка на прадідівському подвір’ї по вул. Садовій 38. Вансовський Юрій Євгенійович, лейтенант техн іч ної служби. Народився 2 листопада 1940 року в м істі П олтава. Ж ив на с т а н ц ії С к р я г ів к а і п р ац ю вав т е х н ік о м околотку 9-ї дистанції колії Південної залізн иці з тр авн я 1965 року по червень 1973 року. Звання молодший технік-лейтенант присвоєно н аказом 215 МО СРСР 30.09.1967 року. Молодший лейтенант технічної служби — наказом № 26 МО СРСР 3 .1 2 .1 9 7 1 р о ку. Л ейтенант тех н іч н о ї сл уж б и — н а к а з о м № 9 Командуючого КВО 15.01.1973 року. Одружений. Дружина Вансовська Анна П етрівна, син Анатолій. 1.06.1973 року виїхав в Полтаву. Помер і похований в м. Полтава. Величко Віктор Григорович, лейтенант. Народився 7 грудн я 1958 ро ку в с. Б іл к а Тростянецького району Сумської області в с ім ’ї робітника Величко Григорія Івановича і Л ід ії Євтєєвни. , В 1975 році закінчив 10 к л асів Б іл к ів с ь к о ї середньо ї ш ко л и ім . М. Горького. С трокову с л у ж б у п р о хо ди в у внутрішніх вій ськах, в загоні Крем лівських курсантів. Тут ж е з а л я п г а в ся на п о застр о ко ву с л у ж б у . Послідовно присвоювалися звання: старшина, прапорщ ик.

iSTo Міністр Оборони СРСР наказом N. 288 присвоїв Величко Віктору Григоровичу звання молодший лейтенант. Через рік демобілізувався в с. Білку з в/ч 28216. Працював електрозварювальником в колгоспі їм .. Володимира Ілліча. Жив в с. Микитівна. 25 березня 1989 року наказом № 16 командуючого Київським військовим округом Величко Віктору Григоро вичу присвоєно звання лейтенант. Був одруж ений. Д руж ина — Величко Людмила Григорівна 1961 року народження. Син Віталій, 1981 рок народження. Величко В. Т. помер, похований в с. Микитівка.

Герасименко Анатолій Іванович, лейтенант. Народився 26 квітн я 1962 року в с. Білка Тростя нецького району Сумської області в родині колгоспників, що походить зі старовинного козацького роду. В 1979 році закінчив Білківську ЗОШ І-ІІІ ступенів. В 1981 році — Харківський залізничний технікум. В 1 9 81 -19 84 роках служ и в в Збройних Силах, противоповітряні війська, ПЛС далекої дії, Одеський ВО. П ісля демобілізації навчався в Харківському юри дичному інституті МВС. Закінчив інститут в 1987 році, за фахом юрист. В 1987-1989 роках працював слідчим в Романському районному відділі У МВС в Сумській області. З 1989 року разом з дружиною і дітьми проживав в м. Суми. Працював слюсарем контрольно-вимірювальних приладів НВД-3 Сумського відділку Південної залізниці до 1996 року. В 1996 році звільнений з роботи за скороченням іш «гу. Безробітний. Проживає з батьками в с. Білка.

Гніденко Іван Михайлович, лейтенант. Народився 22 вересня 1958 року в селі Воскресенка Б ур и н сь к о го рай он у С ум сь к о ї об.часті в родині колгоспників.

Закінчив 8 класів Воскресенської ш коли в 1972 році, середню ш колу в с. Успенка — в 1976 році. В 1981 році закінчив політехнічний інститут. 6.1 2.19 81 року наказом № 290 МО СРСР Гніденку Івану М ихайловичу присвоєно звання лейтенант. Працював в колгоспі ім . Володимира Ілліча с. Б іл к а інженером-електриком і ж ив за адресою вул. Ж овтнева 1. Вибув до К іровського р а й в ій с ь к к о м а т у , м . К ір о в, Луганської області 17.09.1984 р. Одружений. Дружина — Гніденко Валентина Федорівна, 1958 року народження, донька Ольга, 1981 року народження. Гордієнко Володимир О лексійович, лей тен ан т. Народився 13 жовтня 1957 року в с. Б іл к а Тростя нецького району Сумської області в селянській родині. Закінчив Б ілківську середню ш колу в 1974 році. Під час служби в м. К уп ’ян ськ Х ар ківсько ї області присвоєно зван н я молодшого л ей тен ан та. П ісл я чого вийшов в запас і переїхав на постійне місце проживгшня в с. Б ілку. Наказом № 261 МО СРСР 2 2 .1 0 .1 9 8 4 року присвоєно звання лейтенант. 1 2 .0 3 .1 9 8 5 року ви б ув в Д зерж и н ськи й райвійськкомат м. Харкова. Горловський С таніслав Е дуардович, лей тен ан т. Н ародився 24 ж о втн я 1 9 5 0 р о к у в с. К о р о л ен ка Ярмолинецького району Х мельницької області. Звання лейтенант присвоєно н аказом № 146 МО СРСР 9.0 6.1 9 7 7 року. Прибув з Дзержинського РВК м . Х аркова до Б ілківської сільради і став на облік 1 0 .0 3 .1 9 8 2 ро ку. П оселився в с. Олексине. П р а ц ю в ав ш л іф у в а л ь н и к о м в Т р о с т я н е ц ь к о м у райпром -ком бінаті. О друж ений. Д р уж и н а Л ю дм и ла, 1956 р о ку народження, сини Олександр і Анатолій 1979 р. н.

Дзек Ростислав Миколайович, лейтенант. Народився 10 серпня 1947 року в с. Мухареве Славутського району Хмельницької області. Працював робітником в радгоспі М икитівський в с. Вишневе Білківської сільради з грудня 1980 року. Звання лейтенант присвоєно наказом № 62 Коман дуючого КВО 7 серпня 1984 року. Був одружений. Дружина Дробітько Ніна Василівна, 1943 р. н., доньки: Алла, 1968 р. н., Ірина, 1970 р. н., син Геннадій. Р. М. Дзек помер і похований в с. Вишневе. Дмитрієв Олександр Володимирович, лейтенант. Н ародився 6 листопада 1962 року в м. Жданові Донецької області. Звгшня лейтенант присвоєно наказом № 216 Замісника М іністра оборони СРСР 13 серпня 1986 року. Прибув в Білку і став на облік 19.01.1987 р. з м. Жданова. Працював в Білківській СШ вчителем початкової війсь кової підготовки. Одружений. Дружина Дмитрієва (Порок) Марина Іва нівна, 1956 р. н. 1 сер п н я 1989 ро ку вибув в Ж овтневий РВК м. Маріуполя (Жданов). Дрижерук Олександр Миколайович, лейтенант. Народився 5 грудня 1962 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській роди ні. В 1980 році закінчив Білківську середню ш колу ім . М. Горького. Після закінчення школи вступив до колгоспу імені Володимира Ілліча, працював шофером до квітия 1981 року. З 1981 по 1983 рік щїоходив ____ службу в Групі Радянвышх війс«с Н імецькій Демократичній Республіці. 295

Після демобілізації працював р ік шофером в то м у ж колгоспі в с. Б ілка. П равління колгоспу направило на н авчан н я в П ол тавський інженерно-будівельний ін сти тут на ф акультет сільськогосподарського будівництва. П ісля зак ін ч ен н я ін с т и ту ту 31 ч ер в н я 1 9 88 р о к у п о в ер н ув с я в ко л го сп ім . В о л о д и м и р а І л л іч а , б ув призначений на посаду старшого ін ж ен ера-б удівельн и ка. На цій посаді працю вав до р е о р ган ізац ії к о л го сп у. В агрофірмі «Н ива» був бригадиром будівельної бригади. В сільгосппідприємстві «П івн ен ківське», я к е прийшло на зміну колгоспу і агрофірми «Н ива», працює механізатором. Звання старшого лейтенанта присвоєно н аказо м МО СРСР в 1990 році. Одружений. Д руж ина Н аталія М и ко л аївн а, четверо дітей — учні Б ілківської школи. Д убовик М ихайло Якович, лей тенант. Н а р о д и в с я в с . Б іл к а Т р о стян ец ько го р ай он у С у м с ь к о ї області в б агато дітн ій с е л я н с ь к ій родині. 1954 року закін ч и в Б ілч ан ську середню ш колу. 1 9 5 6 р о к у б ув в и п у щ е н и й з Мало-Висторопського т е х н ік у м у а г рономом. 1956-1958 роки — працю вав агрономом в ко лго сп і ім . Котовського, в с. Б іл к а і в Б уй м ері. С лужив в ар м ії в 1958-1960 роках. Один р ік працював на П івненківсь-кому цукровому заводі. В 1 9 6 7 році в и їх а в до К а з а х с т а н у . П р ац ю вав в геологорозвідувальній експ ед и ц ії. Б ригадир бурильної бригади. Зван ня молодший лейтенант, лей тен ан т присвоєно після навчальних зборів наказом МО СРСР. Був одружений. Мав дорослу доньку. Помер в 2005 році-

Народився 24.08.1929 року в с. Б ілка Тростянецького району Сумської області в селянській сім’ї. Батько — Колісник Федір Васильо вич — секретар сільської ради, мати Пріська Іванівна — селянка. В 1947 році закінчив 7 класів Білчанської середньої школи. В 1948-1950 роках навчався в школі авіаційних техніків. Випу щений зі зван н ям молодший технік-лейтенант. С л уж и в в а в іа ц ії протиповітряної оборони під Москвою. В 1954 році присвоєно звання лейтенант. В 1956 році за станом здоров’я демобілізований з армії. Працював машиністом тепловозу на заводі «Клейтун» в м. Москва. Був одружений. Дружина, син і донька живуть в Москві. Помер в 1994 році і похований в о. Білка. Фото в формі курсанта 26.10.1949 р. К улібаба Іван Іванович, лейтенант. Народився селі Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Згікінчив Білчбпіську СІП. Військове училище. Служив в армії. Після скорочення армії повернувся в ^П ріцю вав вчителем ф ізкультури і початкової довійськової підготовки. Помер. Кулібаба В а с л ь Іваво.ич, Н а р о д и в с я 22 лютого 1942 року «

п Зг1960 » по ; : 1963

•

РУ

рік служ ив в Радянській Арші. ^97

П ісл я закін ч ен н я ін сти туту працю вав в С ум сько м у політехнічному інституті, на медичному факуль'геті, інженер по обладнанню. Звання лейтенант присвоєно н аказом № 265 МО СРСР 3.12.1971 року. Одружений. Дружина Кулібаба Лю дмила Ф едорівна. Син Руслан 1970 року народження. С ім ’я проживала в с. Б іл ка. М аленко М икола А ндрійович, лей тен ан т. Народився 1929 року. Прибув в Б ілку з Ківерцовського РВК 12 серпня 1963 року. ^ Працював вчителем фізики в Б іл к івськ ій СШ по 19 серпня 1969 року. Вибув в м. Охтирку. Пасько Іван М иколайович, лейтенант. Н ародився З березня 1 9 42 р о ку в с. Б іл к а Тро стянецького району Сумської області в селянській родині. 1960 року закінчив Б ілчанську середню ш колу ім . М. Горького. 1964 року закінчив сільськогосподарський ін сти тут, з а фахом ін ж е н е р -м е х а н ік . В 1 9 7 2 ро ц і п р о х о д и в військову підготовку на курсах офіцерів запасу. Наказом № 423 МО СРСР 23 листопада 1973 ро ку присвоєно звання лейтенант. Працював в колгоспі ім . Володимира Ілліча інженероммеханіком до травня 1977 року. 18.05.1977 року знявся з обліку і ви їхав до м . Суми. Одружений. Дружина С вітлана П етрівна, 1947 року народження. Піщанецький М ихайло П антелійович, лейтенант. Прибув в с. Олексине Б ілчанської сільради Тростя нецького району Сумської області 6 ж овтня 1954 року. П р ац ю вав н а Т р о с т я н е ц ь к о м у дер ево о б р о б н о м у комбінаті верстатником.

Одружений. Дружина Піщанецька Віра Кирилівна. 19 квітн я 1968 року вибули в с. Цвіточне Кримської області (нині АРК). Пономаренко В. І., лейтенант-інженер. Народився в селі Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Закінчив Білківську середню школу. Н авч ався і закін ч ив Х арківський політехнічний інститут. Інженер-механік. Працює на машинобудівному заводі. Одружений. Рибальський Анатолій Олександрович, лейтенант. Народився 1963 року в с. Білка Тростянецького району Сумської області в селянській родині. Одружений. Дружина Рибальська Любов Миколаївна. Мають сина. Солодовник Олексій Юхимович, лейтенант медич ної служби. Народився в селі Микитівка, Тростянецького району Х арківської (нині Сумської області) в селянській родині 13 березня 1928 року. В 1945 році закінчив 7 класів Микитівської школи. Закінчив в 1949 році Сумський медичний технікум. За фахом фельдшер. - п і о«;9 В 1950-1953 роках служив в Радянській Арми. В 195^ році присвоєно звання молодший лейтенант. П ісля дем обілізац ії працював завідуючим ф .л№ шерсько-акушерським ц ув к ^ м в с. М икитівка^Звин. лейтенант медичної служби присвоєно наказом №

МО СРСР зо грудня 1954 року. д„„пивна Одружений. Дружина Солодовник Мари. д Г « н н я адреса: с. Микитівка Тростянецького району Сумської області.

ної служби. . Н ародилася 29 серпня 1931 року в с. П о п івка Краснопільського району Сумської області в се л я н сь к ій родині. Закін чи ла П опівську середню ш колу в 1950 р. Х арківськи й медичний ін сти тут. ^ ^ Працювала акуш еркою в Тростянецькій центральній районній л ікар н і. Звання лейтенант медичної служ би присвоєно н аказом № 02880 МО СРСР 13 червня 1953 року. Одружена. Чоловік — Солодовник Борис Сергійович, донька Людмила, 1960 року народження. Проживають в с. М и ки тівка Б іл к івськ о ї сільради . Биківець Олександр Григорович, м оло дш и й ле й те нант. ^ Н ародився в с. О лексине Т р о стян ец ьк о го р ай о н у Сумської області в селянські родині. Дєгтянников Юрій Ф едорович, м о ло д ш и й л е й т е нант. Народився 1936 року. Прибув в с. Б ілку 17 червня 1967 року із м іс та Свердловська. Працював в ПЧ-9 (9-а дільниця) П івденної залізн иц і механіком. Одружений. Дружина Софія П илипівна, до ч ка Любов, 1962 року народження. Набоков А натолій М ихайлович, м олодш и й ле й т е нант. Народився в с. Верхня Синєвода С колівського району Л ьвівської області 6 січня 1950 р. Р азо м з б атько м Н аб окови м М и х ай л о м М и х а й ловичем п ереїхав в с. Грузьке Т ростянецького району С умської області. Працював майстром Тростянецького заводу «Електропобутприлад». Стояв на обліку в Білці.

61 , 7 КВІТНЯ 1971 року, з жовтня"“1971 “ О“року 61 МО МО СРСР СРСР 17 вибув в м. Охтирку Сумської облості

Руденко Анатолій Вікторович молодший лентенант. Народився 28 серпня 1958 року в с. Ллєновка Кокче тавського району Кокчетавської області в селянській родині, я к а виїхала на освоєння цілинних земель в 1956 р. Звання молодший лейтенант присвоєно наказом № 165 МО СРСР 26 червня 1984 року. Працював в 9 дистанції колії Південної залізниці ст. Смородине, оператором-дефектоскопістом. Соболевський Олександр Володимирович, молод ший лейтенант. Н ародився 26 січня 1951 року в м. Тростянець в робітничій родині. Закінчив Тростянецьку середню школу. Служив в Радянській Армії. Звання молодший лейтенант присвоєно наказом № 120 МО СРСР 7 червня 1979 року. Одружений. Дружина Надія Григорівна, 1951 року народження. П ісля демобілізації разом з дружиною проживав в с. Олексине Білківської сільради. З н явся з обліку 17 грудня 1981 року в зв’я ж у з переїздом до м. Керч, АРК.

Тетянечко Іван Миколайович, молодший лейте нант. Народився 23 січня 1954 року в с. Бі.чка Тровяшдаснт, району Сумської області в селянській родяв. В 1972 році закінчив 10 класів Б ин »еьдаі П і^ я н і а н н я . ТЕХНІКУМІ і бурильним майстром Сумської гео л о го р м вш а® »» ЗОЇ

З ван н я м олодш ий л е й т е н а н т п р и сво єн о н а к а з о м № 2790 МО СРСР 26 ж овтн я 1976 року. Знятий з об ліку в Т ростян ец ьком у РВК 27 березня 1979 року в з в ’я з к у з виїздом до м. С уми. Одружений. Д ружина Тетянечко Л ю дмила Б орисівна,

Ємець А н ато лій Григорович, старший сержант.

син Андрій. •і У сик А н а то лій М аркович, м о ло д ш и й ле й тен а н т. Н ародився 23 лютого 1941 р о к у в с е л і В а с и л ів н а Лебединського району С умської області. Закінчив середню ш колу в В аси лівц і. Сумський педагогічний ін сти тут. За ф ахом вчи тель англійської мови. Працював вчителем ан гл ій сько ї мови в Б іл к ів с ь к ій СШ. Звання молодший лейтенант присвоєно н аказо м № 4 МО СРСР 11 січня 1971 року. Одружений. Дружина Усик М арія А н др іївна. Ш абатін Ганна Н есторівна, м оло дш и й лей т ен а н т медичної служби. Н ародилася 16 лютого 1 9 27 р о к у в с е л і Л іс ч а н е Білоцерківського району К иївської області. Закінчила медичний тех н ікум . За фахом санітарний фельдшер. Працювала за фахом в Тростянецькій районній сан еп і демстанції з травня 1967 року і до виходу на пенсію. З ван н я молодш ий л е й тен ан т п ри сво єн о н а к а з о м № 1325 МО СРСР 11 травня 1953 року. О друж ен а. Чоловік — П р и каж ч и к Григорій Євдокимович, пенсіонер-фельдшер. Син — П р и каж ч и к Віктор Григорович, підприємець в м. Суми. Офіцер. Сім я ж и ве в 0. Олексине Б іл ківсько ї сільради Тростя нецького району.

Народився З червня 1948 року в селі М икитівка Тростянецького райо-ну Сумської області в селянській ро-днні. В 1956 році закінчив МикитІБську восьмирічну школу. До червня 1965 року працював в Тростянецькому міжколгоспбуді робітником. в 1965 році вступив до Охтирсь кого т е х н ік у м у м ехан ізац ії і е л е к т р и -ф ік а ц ії сільського господарства, закінчив те х н ік у м в 1971 році після служби в армії. За фахом техн ік-м ехан ік. З червня 1968 по червень 1970 року служив в Ра дян ській Армії. П ісля закінчення технікуму був направлении на посаду помічника бригадира тракторної бригади колгоспу «Іскра» Недригайлівського району Сумської області. Пропрацював на цій посаді до березня 1972 року.

З березня 1972 року по 1975 рік “Радюв“ п ° ш ^ о м б р и га д и р а тр акто р н о ї бригади, а з бригадиром тракторної ^Ригади к о л г ^ ^ Ілліча, потім, після реоргашзац , «Швнен3 2005 року працює в сільгоспшдпри€**стві «і ківське» в цеху механізацй. Одружений. Дружина Нша Петрівна.

•

іі^

.у

ПІСЛЯМОВА На цьому згівершуємо публікацію коротких довідок про н ащ адків козац ьки х і воєнних родів. Автори-упорядники, редакційна ко л егія усвідомлю ю ть, що про ж и ття кожного воїна можно розповідати багато цікавого, що залишилося в п ам ’я т і їх н іх бли зьки х, в їх н ій пам ’я т і. Але розміри книги не дозволяю ть цього зробити. Н адієм ось, що рідн і в м ай бутн ьом у о п уб л ікую ть т а к і розповіді в нових книгах, ж урнальних та газетних статтях . Даруємо цю книгу нашим зем л якам д л я збереж ення п ам ’я т і про своїх славетних родичів, а ю накам — д л я прикладу. Наперед вибачаємося за можливі помилки та неточності і за те, що когось з поважних причин не згадали в цій книзі. Редколегія, Коробейник О. В ., Яценко Л. Л.

ЛІТЕРАТУРА, ДОКУМЕНТИ, УСТАНОВИ 1. Большая Советская Энциклопедия. 5 издание. 2. Герои Советского Союза. Т. 1, 2, 1987 р. 3. А . В’юнік. Білка 2004 рік. 4. Е. П. Иванов. Генерал Коновницьш П. П. Псков, 2002 р. 5. Винипедия - свободная энциклопедия. 6. Анна Самаль. Виртуальная энциклопедия декаб-ристов. На сайте в Интернете. Http: //decem b. hobby ru/ 7. Державний архів Російської федерації ср. 109, 1 експ, 18 2 6 p., спрв 6 1 , ч. 121. 8. Військово-морський державний архів Росії. Гатчина, Ленінградської області Р.Ф. 9. Архів Міністерства оборони Р.Ф. м. Подольськ, Московська обл., Р. Ф. 1 0 . Д ер ж авн и й А р х ів Х а р к ів с ь к о ї о б ла сті. Справи Охтирського повіту. 1 1 . Державний Архів Сумської області. Справи Охтирського повіту, Тростянецького району, с. Білки. 12 . Музей героїчної оборони та визволення Севастополя. Особові справи співробітників. ^ _ 1 3 . С ум сь к и й обласний кр аєзнавчий м узей . Фонди бібліотеки. _ . 1 4 . Краєзнавчий музей Білківської школи. Документи і матеріали експозиції. _ л 15. Б. Ф. Пономаренко. Рукописнии список офщерів с. Ьілка

- учасників Великої Вітчизняної війни.

сіл ь р ад и К оваль Л і д і ї Миколаївни^ 19. Спогади офіцерів та їх рідних,

з^п^исько! учнями

23. Л исти і нотатки героїв од

ЛГД. ЗВПвТ).

24. Книга скорботи 25. С еверодвинск. Город У 26. В единстве наша 27. А . И саев. Георгий 28. Ю. Самброс. Щаблі. № 305

г. ^ ’ 2007 г. І«» ^

Таблиця 1. Табель о рангах (с изменениями 18-нач. 20 в.в.) Росийской империи оо

Чины военные армейские

флотские

1-й

Генералфельдмаршал

2-й

Генерал-аншеф Адмирал (1716-96) С І796 Генерал от инфан терии Генерал от кавал е рии Генерал от артилерии, инженер-генерал

3-й

Генераладмирал

Чины гражданские

Таблиця 1.

и и со Ч «

Чины придворные

9-й

Канцлер Д е й с тв и те л ь Обер-камергер ны й та й н ы й Обер-гофмаршал советник Обер-шталмейстер Обер-егермейстер Обер- гофмейстер ОберО б е р -ц е р е м о н е мейстер Обер-форшнейдер (с 1856 г.)

Контр-адми Тайный совет рал ник

6-й Бригадир (1722-1799)

Капитанкомандор

6-й Полковник 7-й Подполковник

Тайный совет Церемонемейстер ник (до 1724) (с 1884 г.) Д ей стви тел ь ный статский советник

Капитан

1-го ранга

Коллежский советник

Капитан 2-го ранга

Надворный советник

8-Й Премьер-майор н Капитан Колежский с е к у н д - м а й о р 3-го ранга ассесор (1731-97) (18 в.) До 1884 майор КапитанВойсковой с т а р лейтенант шина с 1884 (до 1884 и в Капитан 1907-11 Ротмистр Ст. л е й т е Есаул нант (с 1912 г.)

До 1884 Капитан Ротмистр Есаул С 1884 штабс-ка питан Штабс-ротмистр Подъесаул

Чины гражданские

К а п и т а н - Тит у л е р ный лейтенант советник (18 в) Лейтенант (с К оллеж ский 1884) секретарь Ст. лейте нант (1907-11)

10-й Капитан-поруччик Лейтенант (1705-98) (до 1889) Мичман До 1884 Штабс-капитан (с 1883 г.) Штаб-ротмистр Подъесаул С 1884 Поруччик Сотник

Г енерал-поруччик В ице-адм и Тайный совет Гофмаршал (с 1 7 3 0 -х г . до рал ник Ш талмейстер конца ХПІ) Егермейстер Генерал-лейтенант Гофмейстер Обер-церемонемейстер Обер-форгинейдер (с 1856 г.)

4-й Генерал-майор

Чины военные армейские флотские

Камер-фурьер

♦

11-й До 1884 Поруччик Сотник

Корабельный секретарь (п^воначально морской чин)

12-й Секунд-поруччик Мичман и унтер-лейтенант (до 1885) (18 в) Подпоруччик (с 1884 Корнет хорунжий

Губернский секретарь

13-й Прапорщик До 1884 Корнет Хорунжий

Провинциаль ный секр е тарь Сенатский ре гистратор Кабиивтмсжй регистратор

14-й Фендрик (18 в)

Мичман 18 в

Колежский регистратор

Чины придворные

Таблиця 2. Воинские звания согласно постановлению Д ля рядового и командного состава Сухопутных и Воздуш ных сил РККА

Морских сил

Красноармеец

Краснофлотец

Отделенный командир

О тделённый к о м а н дир

Младший комвзвод Старшина

Старшина

Д ля военно политического состава войск и флота

Таблиця

Перечень воинских званий военнослужащих Вооруженных Сил СССР иа 1972 г. Советская Армия

Военно-морской Флот Матросы н солдаты Матрос, рядовой Старший матрос, ефрейтор

Солдаты Рядовой, Ефрейтор Сержанты Младший сержант Сержант Старший сержант Старшина

Старшины и солдаты Старшина 2-й статьи. Младший сержант Старшина 1-й статьи, Сержант Главный старшина. Старший сержант Главный корабельный старшина. старшина

Младший лейтенант (с 6.08.1937 г.) Лейтенант

Лейтенант

Младший политрук (с 5 августа 1937 г .)

Старший лейтенант

Политрук

Капитан

Капитан-лейтенант

Старший политрук

Капитан 3-го ранга

Б атальй он н ы й ко м и сар С тарш ий б а т а л ь й о н ный комисар

Капитан 2-го ранга

Полковой комисар

Майор Подполковник (с 1.09.1939 года) Полковник

Капитан 1-го ранга

Бригадный комисар

Комдив

Флагман 2-го ранга

Дивизионный комисар

Флагман 1-го ранга

Корпусный комисар

Команедир 2-го ранга Командир 1-го ранга

I Мичман

Прапорщик

М ладш е офицеры Младший лейтенант Лейтенант Старший лейтенант Капитан-лейтенант Капитан

Младший лейтенант Лейтенант Старший лейтенант Капитан

Старшие офицеры

Комбриг

Комкор

Прапорщмкя и мнчшшы

Ф лагман флота 2-го Армейский комисар ранга 2-го ранга Ф лагман флота 1-го Армейский комисар ранга 1-го ранга

Капитан майор 3-го ранга Капитан подполковник 2-го ранга Капитан полковник 1-го ранга

Майор Подполковник Полковник

Генералы, а д аш р «« ■

Контр-адмирал, Генерал-майор, генерал-майор авиа Внце-адюфм. генерал-лейтенант Адмирал, генерал-полковник

Генерал-лейтенант, генерал-лейте- Адмирал флота н&нт авиации Генерал-полковник, генерал-пол

ковник авиации -»иаМаршал рода войск, маршал авиа ПИИ. генерал армии _„ йск ? л а в н ы й м ар ш ал рода войск. главный маршал “виации

М-Р“ “

Оаава

с .- « « «

Свам

та

ЗМІСТ Рецензії.....................................................................................

Вступ.........................................................................................

Козаки Охтирського Слобідського козачого п олк у......

Офіцери Білчанської сотні Охтирського Слобідського козачого колку................................................................

Охтирський гусарський полк...........................................

Генерали і офіцери царської армії Російської імперії пов язані з нашим краєм...................................... ’

Учасники бойових дій у В еликій В ітчизняній ™ ......................................................................................... На захисті миру...............................

Редакційна колегія: Коро«ейник о . В. _ голова редакційної колегії. ~ мступннк голови редколегії, директор муз©ю. Г ^ н а к в. М. — доктор економічних наук, академік Української технологічної академії, консультант Апарату Верховної ради України — член редколегії, радник по м. Київ. Стависькнй В. І. — кандидат історичних наук, науковий консультант. Кузьменко І. Я. — кандидат філософських наук, полков ник — помічник голови редколегії у зв’язках з військовоісторичними архівами Росії та білчанськими офіцерами, я к і проживають на території Росії. Коваль Л. М. — член редколегії, радник по селах Грузьке і Хвощова, по офіцерах запасу і контактах з Тростянецьким військоматом. Кулібаба Н. В. — член редколегії, радник по с. Олексине. Кулібаба Б. І. — член редколегії, радник по селах Білка, М икитівка. М аркевич М. К. — генерал козацького об’єднання Слобожанщини, радник з правових питань. Ч ичкова Л. Д. — член редколегії, радник по с. Новоселівка. Лобода О. М. — член редколегії, журналіст газети «Новини Тростянеччини».

56 ^

Воїни-інтернаціоналісти, призвані Сумським облас ним військкоматом з села Білки оо о .............................................^оУ Офіцери запасу. ^ ................................................................... ... 2 5 0 Післямова..... ..................................................................... ... 3 0 4 Література, документи, установи............................ Таблиці..... ...........................................................................

305 306

Наукове видання

Б ілчанські офіцери. Н ащ адки к о зац ьк о ї с л а в и с. Б ілка

Технічну допомогу при підготовці книги н а д а л и : К о лекти в Т р о стян ец ько ї рай он н ої д р у к а р н і (директор Г. О. Приходько), працівник районної газети «В істі Тростянеччини» О. М. Лобода.

Фінансували видання: І. Я. Лобода (м. Москва); ФОП Лобода Л. А. і Ю. Ф . Лобода (м . К и їв ), то в а р и с тв о Н ВФ « С о ю з б у д м о д у л ь » (В. І. Стависький, м. Київ); благодійний фонд «З а лю дей» (народний д еп утат У кр аїн и Є. В. Л а п ін , м . С у м и ), Г. К. Хрульова (м. Х арків), О. Ф . Набока (м . К амиш ин В олгогр адської о б л асті), О. О. Н абока (м . М о с к в а ), ^ И. Коробейник. В. М. Коробейник, І. Я . К узьм енко, М. Я. Ніздерка, 3. А. Сміян. к . І. Коробейник. С. А . Вовк (всі з с. Білка). Видання некомерційне. які в к л ^ ™ ■■ромадянам і о р ган іза ц ія м , я к і вклали гроші у видання, по собівартості. ,

Коробейник Олексій Васильович Яценко Л ідія Леонідівна БІЛЧАНСЬКІ ОФІЦЕРИ Нащадки козацької слави Редактор Коректор Комп’ютерна верстка

Коробейник о. В. Бездітько А. О. Крупчан Т. І. Логвінеяко Н. О. Івченко А. Ю.

Текст віддруковано з оригіналу поданого автором. Підписано до друку 5.01.2008 р. Формат 60х 90 7„ - Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура dchool Book Умови.-друк. арк. 18,25. Обл. вид. арк. 14,31 Тираж 1000. Вид. № 14. Зам. № 538 Ціна договірна. Тростянецка районна друкарня. 42600, Сумска обл., м. Тростянець. вул. Горького, 32. т. 8(05458) 5-17-09, 5-18-70 Свідоцтво про внесення в Державний Реестр УкрашСерія ДК № 318