ПОКРОВСЬК ТОЧКА ВІДЛІКУ
МЕТАМІСТО: СХІД
ПОКРОВСЬК: ТОЧКА ВІДЛІКУ Від зосередженого споглядання міста з вікна мікроавтобусу нас відволікає сирена карети швидкої, яка мчить у мобільний військовий шпиталь. Водій коментує звук сирени, кажучи, що вони уже звикли і машини постійно возять поранених з фронту. Усі затамовують подих, і якийсь час в машині панує тиша. Кожен з нас дуже швидко повертається до реальності, відволікшись від урбаністичних мрій і пошуків потенціалу. Приходить чітке усвідомлення, наскільки війна близько. Вона нагадує про себе щоразу, коли лунає сигнал карети швидкої. Тут ти розумієш, наскільки важливим є для міста поняття транзиту, мобільності, перетину доріг, уявної сполучної функції міста між пунктами А і Б.
«Місто комунікабельне. Йому пощастило бути на перетині доріг. Воно є і завжди буде» – Наталія Василівна Коли кажеш «Покровськ» (колишній Красноармійськ), в уяві постає образ міста, який важко одразу охарактеризувати. Цей
образ збірний, багатогранний, як і люди, що тут живуть. Місто різне, активне, рухливе. Асоціація зі швидкістю невипадкова. Покровськ – це рух, це вокзал, це транзит. Протягом нашого дослідження ми намагалися визначити характеристики, місця, особливості, які формують точку відліку Покровська, і виявити ті фактори, які можуть вплинути на його розвиток.
Фактор №1 – Залізниця Свій початок місто Покровськ бере від селища Гришине Бахмутського повіту Катеринославської губернії, яке виникло внаслідок будівництва Катерининської залізниці. Саме з розвитком залізниці розросталося селище, з’являлися нові підприємства, зокрема почалася розробка покладів корисних копалин. Виникли перші вугільні копальні. Перше, що нам показують під час знайомства з Покровськом, – вокзал. Саме він є точкою відліку для міста. У ньому закладено і початок, і кінець. Місцеві згадують красивий цегляний вокзал з ностальгією і кажуть про нього, як про те, чим у місті вони пишалися.
«Чим у місті ви особливо пишаєтесь?» – «Колишнім цегляним залізничним вокзалом».
Вокзал до та після оновлення фасаду
Фактор №2 – Локомотивне і вагонне депо Покровськ вважався «Західними воротами Донбасу», оскільки звідси потяги розходились у кількох напрямках. Зараз, через окупацію частин Донецької та Луганської областей, Покровськ практично тупикова станція. При цьому відчуття мережевості та роздоріжжя все одно присутнє. Покровське депо обслуговує всю Донецьку залізницю. Працівник, який проводив нам екскурсію, пояснює, що тут ремонтують ті вагони і локомотиви, які уже давно списали в інших залізницях. Фінансування на нові немає, тому «перебирають» і ремонтують ті, які є.
Працівники в одному з цехів депо
На території локомотивного депо
Загалом депо досить масштабне, з великим колективом, власним укладом життя і особливою атмосферою. Протягом усієї прогулянки цехами багато радісних облич нам усміхалися і було відчуття, що усі вони – сім’я і справді отримують задоволення від своєї праці. Тут працюють поколіннями, поважають свою історію, своїх працівників, є власна кімнатамузей, де старанно збережені важливі для працівників експонати, фото, документи.
Фактор №3 – Водонапірні вежі У жодному з міст, досліджених нами, не було такої кількості водонапірних веж, як у Покровську. Ми знайшли п’ять. Кожна з них – унікальна і не схожа на іншу. Разом вони створюють особливий шарм міста. Більшість із них розташовані вздовж залізниці: для роботи паровозів були потрібні великі запаси води. Сьогодні чотири із п’яти веж не використовуються. Це дуже цікаво для проекту Метамісто: Схід, оскільки ці споруди мають дуже обмежене застосування, вони невеликі за площею і можуть бути переосмислені в межах мистецьких проектів.
Фактор №4 – Житло / казарми Тема житла завжди цікава з погляду формування почуття спільноти. Казарми будували побіля підприємств та залізниці, і вони віддзеркалювали соціальну структуру. З одного боку вони демонстрували розмежування різних верств населення, зокрема інженерів (у казармах жили виключно робітники та їхні сім’ї), з іншого боку – сприяли формуванню міцної робітничої спільноти. Часто було так, що твій сусід по житлу був твоїм колегою по роботі, і це фактично був закритий соціум, в якому люди перебували роками. Життя в казармах формувало
Одна з п’яти водонапірних веж
Житло / казарми
окрему спільноту, як анклав у соціумі. Ми не досліджували цей соціальний аспект достатньо глибоко, але очевидно, що він вплинув на розосередженість містян.
Фактор №5 – дві активні шахти та терикони У місті є дві активні шахти, де працює багато місцевих. І, відповідно, терикони. Терикони зазвичай згадують у негативному контексті через їхній шкідливий влив на здоров’я населення і довкілля. Водночас це одне з тих місць, яке багато містян люблять, з чим пов’язують спогади дитинства і навіть проводять тут дозвілля взимку. Як дивно це б не звучало з уст дослідника, але вони просто неземні. Їхня краса особлива, нетипова, зокрема для людини, не звиклої до таких міських пейзажів.
Ілюстрація: Єгор Штефан
Фактор №6 – неоднорідність наповнення міського простору Ми звернули увагу, що чимало функцій зосереджені в центрі міста: складалось враження, що центр перенасичений. Забагато всього, до того ж абсолютно різного й неузгодженого. І те, що вже є і те, що ще будується. Університет, кінотеатр, церква, ринок, автостанція, адміністративні будівлі і поруч зводять ТРЦ. Чому саме тут? Чому саме на бульварі? Адже зовсім неподалік уже є величезний ринок. Під час дослідження, яке включало спілкування з містянами, SWOT-аналіз, натурні обстеження та інші методи, ми виявили простори, що можуть бути перетворені в межах проекту. Ось перелік семи потенційних місць: 1. Клуб Комарова 2. Кінотеатр «Мир» та простір за ним 3. Територія перед Історичним музеєм 4. Простір перед ДонНТУ 5. Парк «Ювілейний» (залишки літака) 6. Став із містком 7. Простір біля ліцею №38 Ми планували зробити вибір на користь однієї локації за допомогою кліматичної карти*, яка виявляє ті місця, де трансформація матиме більший ефект.
П У
П
У
У У П У У
П
П У Кліматична карта, накладена на обрані локації *Кліматична карта (“weather map”) - це карта, яка показує, що підсилює (П), а що ускладнює (У) потенційну тимчасову трансформацію в даний момент часу. П (підсилювачі): наявність покинутих територій, хороший транспортний зв’язок (зупинки громадського транспорту), висока щільність молодих людей (заклади освіти, місця тусовок молоді), улюбені місця місцевих. У (ускладнювачі): приватний сектор (нещільна забудова), впорядковані місця.
Як бачимо зі схеми вище, найбільший ефект мали б трансформації на локаціях 2, 4 і 5. Зрештою команда «Метамісто: Схід» зупинила свій вибір на локаціях 2 (кінотеатр «Мир») та 5 (парк «Ювілейний») через високу прив’язаність містян до цих об’єктів. Усі без винятку опитані зазначали важливість кінотеатру і парку для них і для міста загалом.
Кінотеатр «Мир» і простір за ним Найбільша ностальгія містян пов’язана з тим часом, коли кінотеатр працював. Вони хочуть бачити там тільки кінотеатр. Команді «Метаміста» сподобалась ідея відновлення його первинної функції. Якщо реконструювати саму будівлю в межах проекту надскладно (це вимагає значних капіталовкладень), то повернути людям можливість дивитися там кіно, здавалася дуже логічною. Для цього команда «Formografia» запропонувала використати задню стіну кінотеатру і простір поруч (клумбу), як літній кінотеатр. Наявність університету неподалік вселяла надію, що простір буде постійно використовуватися для лекцій, обговорень і кінопоказів. Сама будівля кінотеатру досить компактна і приємна, розташовується в центрі містобудівного ансамблю – алеї парку ведуть просто до неї. Кінотеатр побудовано на перетині пішохідних зв’язків, у найпрохіднішому місці. Тут постійний рух і потік людей.
Кінотеатр “Мир” після пожежі
На жаль, цю ідею не вдалося реалізувати. За кілька тижнів до початку активної фази проекту у кінотеатрі сталася пожежа… Ми можемо тільки здогадуватися про причини цих подій. Представники місцевої влади дуже оперативно запропонували команді «Метамісто: Схід» ділянку неподалік, у парку, де зрештою й виріс простір «Залізняк».
Простір “Залізняк”
Парк «Ювілейний» Під час дослідження території парку, ми паралельно спілкувалися з адміністрацією міста. Чиновники, звісно, повідомили про заплановану реконструкцію парку і про те, що робити там щось немає сенсу. Нашу увагу привернув п’єдестал, на якому колись стояв літак і який, за словами головної архітекторки міста, в зону реконструкції парку не входить. Сама бетонна форма здавалась нам дуже цікавою, і колеги з «Formografia» вже накидали перші ескізи.
«Особливо люблю місця, де є вода і де очі можуть дивитися далеко», – місцева мешканка.
Парк “Ювілейний”
Нам здавалося критично важливим показати містянам, що не обов’язково витрачати 110 млн грн на реконструкцію парку, щоб почуватися там комфортно. За офіційними даними, близько половини цих коштів буде витрачено на встановлення атракціонів. Отже, ми з’ясували, в якій початковій точці перебуває Покровськ.
Але що ж може стати тим поштовхом, що зрушить його з місця? Як завжди – потенціал у речах нематеріальних. Він у людях, у дітях, молоді, студентах і їхній освіті. Проблема багатьох міст, зокрема й Покровська, в тому, що люди не ідентифікують себе з ними, не хочуть залишатися, шукають
Парк “Ювілейний”
кращого життя деінде, але не вдома. З такою ж проблемою ми зіткнулися, спілкуючись зі студентами нещодавно переміщеного сюди Донецького національного технічного університету. У сприйнятті студентів Покровськ є таким собі недо-Донецьком, на який і часу шкода. Чому так відбувається? Бо відчуття причетності, усвідомлення цінності прививається з дитинства. Щоби збагнути причини цих процесів, ми завітали до Станції юних техніків (СЮТ) – єдиного позашкільного навчального закладу, який надає додаткову освіту науково-технічного напряму в Покровську. За словами директора СЮТу, туди ходять діти, яких вдається вихопити з вулиць, більшість – Станція юних техніків
Станція юних техніків
хлопчаки із «зони ризику». Тому їхні батьки не готові навіть мінімально оплачувати відвідування гуртків, а фінансування з бюджету не так багато, щоби вкладати в оновлення класів та закупку обладнання. Хоча там працюють вчителі-ентузіасти, передаючи знання з астрономії, корабле- та літакобудування, автотрасового моделювання, картингів. У всьому в стінах СЮТ відчувається щирість, любов і втома від постійного виживання. Надзвичайно дивує, скільки винахідливості у вчителів, які примудряються моделі за кілька десятків доларів майструвати з того, що є: перепаювати, лагодити, збирати. Ще й їздити на змагання, виборювати медалі і нагороди.
Технічна освіта в Покровську недооцінена, хоча для її розвитку є потенціали. З чого можна почати? З підтримки таких ініціатив міською владою, уваги з боку батьків і формування щирого інтересу в дітей. Ірина Яковчук, urban curators
Використані джерела: 1. Гайворонський, П. (2013). Історія міського статусу Красноармійська. Донецьк: Каштан. 2. Олейников, М. (1974). Красноармейск. Ист.краевед. очерк. Донецк: Донбас. 3. Oswald, P., Overmeyer, K., Misselwitz, P. (2012). Urban Catalyst. The Power of temporary use.
Титульний колаж: Анастасія Пономарьова Фото: Світлана Колодій, Ірина Яковчук, Анастасія Пономарьова, Богдан Мартовський он-лайн версія доступна на сайті: www.urbancurators.com.ua