новини і оголошення
№19(576) 12 травня 2016 року Вже стало доброю традицією для керівництва ТОВ «Земля і воля» вітати ветеранів Великої Вітчизняної війни, які проживають в Бобровицькому районі, з Днем Перемоги. Цей рік не став винятком. Напередодні 9 травня працівники товариства за дорученням Героя України Леоніда Яковишина обійшли 67 домівок учасників бойових дій та інвалідів війни і вручили їм по тисячі гривень, квіти та листівку зі словами подяки. На превеликий жаль, ветеранів, які пройшли крізь пекло війни, щороку стає все менше. І якщо минулоріч працівники господарства привітали 108 фронтовиків, то цього року цифра зменшилася майже вдвічі – їх лишилося 67… 67 героїв, які мужньо витримали нечувані страждання, які власною кров’ю вибороли можливість для наступних поколінь жити, народжувати і виховувати дітей. Хтось із них вже прикутий до ліжка, дехто – ледь пересувається... Проте, дякувати Господу, є й такі, що в свої дев’яносто «бігають» по двору з сільськогосподарським реманентом. Але всім їм так не вистачає доброго, лагідного слова! Олексій Михайлович Проценко із Бобровиці у свої 89 добре пам’ятає ті чотири роки своєї юності, які в нього безжально відібрала війна. На фронті він був кулеметником. Форсував Дніпро, Західний Буг, Одер. Перемогу зустрічав у Берліні. Пройшов із однополчанами повз зруйнований рейхстаг, розписався на його подзьобаній кулями стіні. Але війна – це не тільки подвиги й ордени. Війна «відзначила» визволителя ще й пораненням, та найголовніше – з того пекла він вийшов живим. Пройшли роки, загоїлися рани, та не в душі... Часто сивочолий фронтовик згадує своїх побратимів, товаришів, які не повернулися. І навіть свій День народження не вважає таким великим святом, як День Перемоги, бо саме цей світлий священний день подарував мирне життя мільйонам людей. Добре пам’ятає полум’я війни, яке палахкотіло на нашій землі, і Степан Іванович Пашнюк із села Вороньки. На війну пішов у 1943-му році та одразу був обраний першим номером до кулемета і захищав піхоту від наступів озвірілого ворога, який мав у своєму розпорядженні потужну військову техніку. «Страшно було, коли завалило землею. Ти наче помер, а наче ще живий, – згадує Степан Іванович. – Тоді я отримав серйозну контузію, і деякий час довелося провести в госпіталі.
У кулеметника Степана Пашнюка
«Земля і воля» традиційно вітає ветеранів
У Олексія Проценка
(Продовження на 8-й стор.)
Історичний Т-70 ще на п’єдесталі
с.7
Медсестра з дипломом юриста
с.9