Отже й надходження, одержані сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом від збуту (продажу) продукції за дорученням своїх членів68 не є його доходами, вони тільки зменшують витрати та/або збільшують доходи членів кооперативу. Член сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу залишається власником своєї продукції аж до її реалізації. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив також не продає членам засоби виробництва, а закуповує їх від їх імені за поданими ними заявками та за їх рахунок. За ці послуги кооператив отримує плату від членів кооперативу, що може вноситися також заздалегідь – повністю чи частково. Ця плата включається до доходу кооперативу. 3. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив може мати у власності майно, відокремлене від майна своїх членів. Право власності на землю69 та право користування земельною ділянкою набуваються сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом відповідно до Земельного кодексу України та зберігаються за ним у разі входження до складу кооперативного об’єднання. Тлумачення вищезазначених норм полягає в чіткому розумінні правового режиму активів сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу взагалі, а також майна й паїв зокрема. Законодавець чітко відмежовує право власності на: 1) сільськогосподарську продукцію, що вироблена, вирощена, відгодована, виловлена або зібрана (заготовлена) його членами – виробниками сільськогосподарської продукції (дивись коментар до пункту 2 цієї статті); 68
Інститут договору доручення безпосередньо врегульований Главою 68 Цивільного кодексу України, а також загальними положеннями Глави 17 цього Кодексу щодо представництва. Відносини комерційного представництва (стаття 243 Цивільного кодексу України), що оформлюються різновидом договору доручення – агентськими договорами, – регулюються Главою 31 Господарського кодексу України. Правила посвідчення нотаріусами договорів доручення встановлені Законом України «Про нотаріат» (не зрозуміло, про що мова, бо Закон визначає лише загальні засади посвідчення угод. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5). 69 Інколи говорять, що сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи не можуть мати у власності земельні ділянки, зокрема, сільськогосподарського призначення. Така думка викликана нерозуміння сутності таких кооперативів як суб’єктів господарської діяльності. Наприклад, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам із постачання якісного насіння. Таке насіння він може закуповувати, а може й вирощувати самостійно на замовлення своїх членів. Для цього йому потрібні земельні ділянки. Якщо члени кооперативу не можуть передати кооперативу такі земельні ділянки у користування, то кооператив може їх у власність – за рішення членів кооперативу – шляхом купівлі. Інший приклад: сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу потрібна земельна ділянка несільськогосподарського призначення для розміщення молокоприймального пункту. Він – знову ж таки за рішенням своїх членів – може купити земельну ділянку як з земель державної чи комунальної власності, а також приватної власності.
44