1.3.2 Лабораторна діагностика хвороб
Лабораторну діагностику використовують для контролю за перебігом захворювання, підтвердження чи уточнення діагнозу, і в більшості випадків є вирішальною у постановці діагнозу. В першу чергу, це стосується інфекційних хвороб. Біологічним матеріалом для лабораторної діагностики є кров, молоко, сеча, ексудат, кал, органи і тканини, уміст рубця, кишківника, тощо. У молочному скотарстві ннайчастіше використовують такі лабораторні дослідження біологічного матеріалу: Біохімічне дослідження крові дозволяє визначити стан обміну речовин, функціонування органів і систем організму, а також спрогнозувати виникнення захворювань, визначити ефективність лікувально-профілактичних заходів. Кров у ВРХ відбирають з підхвостової чи яремної вени. Відбір зразків слід проводити, не створюючи стресу для тварин, оскільки надмірне збудження призводить до зміни гормонального фону, кислотно-лужної рівноваги, глюкози тощо. Залежно від цілей біохімічного дослідження необхідно пам’ятати, що при деяких запальних процесах (ендометрит, перитоніт, хірургічні втручання та ін.) в організмі тварини змінюються її біохімічний склад. Тому для об’єктивного дослідження необхідно виключати таких тварин. Найчастіше досліджують такі показники крові: загальний білок та його фракції, глюкозу, сечовину, холестерол, АСТ, АЛТ, ліпіди, маро та мікроелементи (кальцій, фосфор, калій, натрій, магній, залізо, мідь, цинк, марганець, кобальт, селен тощо). Серологічне дослідження крові застосовують, по-перше, для визначення антитіл в сироватці крові інфікованих чи імунізованих тварин. З двох компонентів реакції (антитіло/антиген) невідомим є сироватка крові (антитіло), тому таке дослідження потребує проведення реакції з відомим антигеном (суспензії живих чи атенуйованих мікробів, екстракти чи ізольовані хімічні фракції з них). Дослідження парних сироваток крові, наприклад, на початку захворювання, та через 2-3 тижні дозволяє відслідковувати динаміку наростання титру антитіл. По-друге, для встановлення родової, видової чи типової приналежності мікроба (віруса). В цьому випадку невідомим компоненто реакції є антиген. Таке дослідження потребує реакції з відомими імунними сироватками. Найбільш відомим методами серологічного дослідження є реакція аглютинації (РА), преципітації (РП), зв’язування компліменту (РЗК), кільцева реакція з молоком (КР), мікроаглютинації тощо. Для серологічного дослідження відбирають 7–10 мл крові. Бактеріологічне дослідження молока від корів хворих маститом є одним з методів, що найчастіше застосовують на молочних фермах. Основна мета цього методу — це ідентифікувати та диференціювати збудники, що спричиняють мастит, а також визначити їх чутливість до антибактеріальних засобів. Якісний, стерильний відбір зразків молока має важливе значення для достовірності бактеріального дослідження (див. Схему 1.3.2.1). Зразок вважається контамінованим, а результат може бути визнаний як сумнівний, якщо лабораторно було виділено більше 2-х збудників. Однією з кращих світових практик є щомісячне дослідження індивідуальних зразків молока на такі показники: кількість соматичних клітин, уміст жиру, білку, лактози, сечовини тощо.